| досві́дчувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | досві́дчувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | досві́дчуймо | |
| 2 особа | досві́дчуй | досві́дчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | досві́дчуватиму | досві́дчуватимемо, досві́дчуватимем |
| 2 особа | досві́дчуватимеш | досві́дчуватимете |
| 3 особа | досві́дчуватиме | досві́дчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | досві́дчую | досві́дчуємо, досві́дчуєм |
| 2 особа | досві́дчуєш | досві́дчуєте |
| 3 особа | досві́дчує | досві́дчують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| досві́дчуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | досві́дчував | досві́дчували |
| жін. р. | досві́дчувала | |
| сер. р. | досві́дчувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| досві́дчувавши | ||