| досві́дчуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | досві́дчуватися, досві́дчуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | досві́дчуймося, досві́дчуймось | |
| 2 особа | досві́дчуйся, досві́дчуйсь | досві́дчуйтеся, досві́дчуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | досві́дчуватимуся, досві́дчуватимусь | досві́дчуватимемося, досві́дчуватимемось, досві́дчуватимемся |
| 2 особа | досві́дчуватимешся | досві́дчуватиметеся, досві́дчуватиметесь |
| 3 особа | досві́дчуватиметься | досві́дчуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | досві́дчуюся, досві́дчуюсь | досві́дчуємося, досві́дчуємось, досві́дчуємся |
| 2 особа | досві́дчуєшся | досві́дчуєтеся, досві́дчуєтесь |
| 3 особа | досві́дчується | досві́дчуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| досві́дчуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | досві́дчувався, досві́дчувавсь | досві́дчувалися, досві́дчувались |
| жін. р. | досві́дчувалася, досві́дчувалась | |
| сер. р. | досві́дчувалося, досві́дчувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| досві́дчувавшись | ||