| дубцюва́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | дубцюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | дубцю́ймо | |
| 2 особа | дубцю́й | дубцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дубцюва́тиму | дубцюва́тимемо, дубцюва́тимем |
| 2 особа | дубцюва́тимеш | дубцюва́тимете |
| 3 особа | дубцюва́тиме | дубцюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дубцю́ю | дубцю́ємо, дубцю́єм |
| 2 особа | дубцю́єш | дубцю́єте |
| 3 особа | дубцю́є | дубцю́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| дубцю́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | дубцюва́в | дубцюва́ли |
| жін. р. | дубцюва́ла | |
| сер. р. | дубцюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| дубцюва́вши | ||
| [розм.] | ||