| | |
| з’є́днувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | з’є́днувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | з’є́днуймо |
| 2 особа | з’є́днуй | з’є́днуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | з’є́днуватиму | з’є́днуватимемо, з’є́днуватимем |
| 2 особа | з’є́днуватимеш | з’є́днуватимете |
| 3 особа | з’є́днуватиме | з’є́днуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | з’є́дную | з’є́днуємо, з’є́днуєм |
| 2 особа | з’є́днуєш | з’є́днуєте |
| 3 особа | з’є́днує | з’є́днують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| з’є́днуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | з’є́днував | з’є́днували |
| жін. р. | з’є́днувала |
| сер. р. | з’є́днувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| з’є́днуваний |
| Безособова форма |
| з’є́днувано |
| Дієприслівник |
| з’є́днувавши |
