| | |
| козири́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | козири́тися, козири́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | козирі́мося, козирі́мось, козирі́мся |
| 2 особа | козири́ся, козири́сь | козирі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | козири́тимуся, козири́тимусь | козири́тимемося, козири́тимемось, козири́тимемся |
| 2 особа | козири́тимешся | козири́тиметеся, козири́тиметесь |
| 3 особа | козири́тиметься | козири́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | козирю́ся, козирю́сь | козиримо́ся, козиримо́сь, козири́мся |
| 2 особа | козири́шся | козирите́ся, козирите́сь |
| 3 особа | козири́ться | козиря́ться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| козирячи́сь |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | козири́вся, козири́всь | козири́лися, козири́лись |
| жін. р. | козири́лася, козири́лась |
| сер. р. | козири́лося, козири́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| козири́вшись |
