| | |
| козиря́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (ходити з козиря; хвалитися чимось) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | козиря́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | козиря́ймо |
| 2 особа | козиря́й | козиря́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | козиря́тиму | козиря́тимемо, козиря́тимем |
| 2 особа | козиря́тимеш | козиря́тимете |
| 3 особа | козиря́тиме | козиря́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | козиря́ю | козиря́ємо, козиря́єм |
| 2 особа | козиря́єш | козиря́єте |
| 3 особа | козиря́є | козиря́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| козиря́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | козиря́в | козиря́ли |
| жін. р. | козиря́ла |
| сер. р. | козиря́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| козиря́вши |
