| | |
| коси́читися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | коси́читися, коси́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | коси́чмося, коси́чмось |
| 2 особа | коси́чся | коси́чтеся, коси́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | коси́читимуся, коси́читимусь | коси́читимемося, коси́читимемось, коси́читимемся |
| 2 особа | коси́читимешся | коси́читиметеся, коси́читиметесь |
| 3 особа | коси́читиметься | коси́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | коси́чуся, коси́чусь | коси́чимося, коси́чимось, коси́чимся |
| 2 особа | коси́чишся | коси́читеся, коси́читесь |
| 3 особа | коси́читься | коси́чаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| коси́чачись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | коси́чився, коси́чивсь | коси́чилися, коси́чились |
| жін. р. | коси́чилася, коси́чилась |
| сер. р. | коси́чилося, коси́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| коси́чившись |
