Результати пошуку слова: сліз-ми

БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів

Posted on by / 0 Comment

…вдихнули пахощі квітучих кущів, то нарешті цілком усвідомили, що нам уже не загрожує ані в’язниця, ані смерть; душі наші затопила незмірна радість, очі сповнилися слізьми, і ми в один голос крикнули голосне «Ура!» Тубільці, що були поблизу, відповіли на те радісними вигуками, підбігли до нас і потисли нам руки, всіляко виявляючи свою…

Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр

Posted on by / 0 Comment

Не всі документи ми ще й розшукали. … і за якусь мить Любарська трагедія стала "виходом до слави". & … Юрко часто відвідував гостинний дім Миколи Ліщука. … Старенькі батьки покійного отамана зі слізьми на очах дякували присутнім, і зокрема Юркові, за вшанування пам’яті їхнього сина… … Друге слізило і запухло.

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Почекай, щоб він вернувся, і спитай при цій нагоді; Жди,- нехай троянд не миють сліз потоки повноводі. … Вкупі з нею ми ридали, сліз потік по лицях біг; Жалкували, зрозумівши недоречність слів своїх, Заспокоювали діву – плач її поволі втих; Принесли плодів їй трохи, та вона не їла їх.

СОВА Ізабелла – Смак свіжої малини

Posted on by / 0 Comment

Я почала: один, два, три, чотири, п’ять… і саме в цю мить відчула дивне заніміння. … Чи це мине? … Мине. … Ми були нареченими рівно тиждень. …  Ага, на «полонез», ми пам’ятаємо. … Навесні розпухлий від нежиті та сліз (бо депресія). … Восени мокрий від дощу та сліз (бо чергові вакації без кохання). … Замість відповіді я залилася слізьми.

Володимир Сосюра – Третя рота

Posted on by / 0 Comment

…вишину, з вікнами, залитими кров’ю зорі… Десь за одним із цих кривавих вікон плаче мій смуглявий друг Коля (я з ним уже попрощався), а ми йдемо, маленькі й самотні, у великому, повному сліз світі… Сліз мого прощання з першою дитячою любов’ю і життям, яке потім буде мені тільки снитись… II.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

–  Вже уявив нас за цією вітриною!-вигукнув він.-3 одного боку ми, з другого – море. … –  А далі ми питимемо чорну каву,-сказав лікар. … Ми тут відпочиваємо. … Чиїсь руки хапливо торсали Сивоока, він ніяк не міг прокинутися, дощ для нього ще й досі був слізьми з тяжкого сну, а невідомі руки хіба що Величчині.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Posted on by / 0 Comment

А тепер, повертаючись думкою в минуле, якого вже не повернеш, шепотіла ці незграбні батькові вірші, й заливалася слізьми, і шкодувала, що не може вкласти в сакви із золотом ще й золотих цих слів: «Мужайся, многоплеменний росскій народе, да Христос начало крепости в тебе буде».