| кочови́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кочови́й | кочова́ | кочове́ | кочові́ |
| родовий | кочово́го | кочово́ї | кочово́го | кочови́х |
| давальний | кочово́му | кочові́й | кочово́му | кочови́м |
| знахідний | кочови́й | кочову́ | кочове́ | кочові́ |
| орудний | кочови́м | кочово́ю | кочови́м | кочови́ми |
| місцевий | на/у кочово́му, кочові́м | на/у кочові́й | на/у кочово́му, кочові́м | на/у кочови́х |