Борис Грінченко – Під тихими вербами
Відколи парубкував, тільки одна дівчина й припала йому була трохи до вподоби — то була вбога сирота, байстрючка, наймичка Левантина,— тиха, боязка і ніжно-гарна. … Тим–то бог так і зробив. … Пішов тоді помалу, впиваючись тією живущою прохолодою, тихо ступаючи по м'якій стежці. … То це кожен щодня народить їх аж тисячу!