Результати пошуку слова: То ти
КОСТЕНКО Ліна – Берестечко
Ти ж, Богдане, із того дерева, з якого ріжуться королі! … Це ж він то з тими, а то з тими лестив царю і туркам потурав! … То похитнеться рама в позолоті То наче тихо брязнули ключі. … То ще і ти обманюєш мене?! … Та я ж би вмер за твою сльозу А ти ж то, ласки моєї замість, таку ганебу, таку мерзу! … То що ж ти серце із мене вийняла?
ВОВЧОК Марко – Три долi
Хiба я тобi вiри пiйму, що ти з своєї охоти усе на вгоду їй робиш? … А Яковенко вже рушники побрав у Ганни; на тому тижню весiлля. … У недiлю або в свято яке iдемо удвiйзi з Катрею, немов погуляти ранком тихим, то й вгледжу, було, я Чайченка, – … Як почне вiн примхати, то ти й рученьки попустиш – нехай мойму дитятi доля гине.
БАХ Річард – Ілюзії
коли б вам просто в обличчя прорiк Бог: «Воля моя – бути тобi в цьому свiтi щасливим, хоч як довго ти житимеш». … – Якщо тим учителем не стану я сам, то так. … – Це вiн сказав тобi, що ти станеш пiлотом, еге, Сейро? … – Тобi дають книгу, i ти читаєш. … Не знав я тодi, що вiн говорив про тi кiлька тижнiв цiлком серйозно.
КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов
аж розсердилася: «Чого той Тиміш та сів біля мого панотця? … Добре тобі, що ти така легенька, що і перестрибнеш через калюжу, а ми не вдержимося, так так у неї і шубовтнемося. … Кажу тобі – не треба… Ти не салдат, і я не на муштрі; зовіть мене просто: Семен Іванович. … – Так, може, тобі, Галочко, скушно буде, що ти сама собі сидітимеш?
КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович – Конотопська відьма
То, було, Микита почухається та з тим облизнем і піде. … – Так сідай-таки, я обідатиму, а ти пий дулівку; що за мудра, торішня, ще тільки на сім тижні почали, так там така, що і п’єш – і хочеться. … Тепер поїдемо, та хоч ти дорогою дрімай, хоч і спи, то не бійсь нічого. … Вона ще й не таке хоче з тобою зробити, та ти не потурай.
Астрід Ліндгрен – Нові пригоди Карлсона, що живе на даху
– Тому, що ти знудився за мною,- скромно сказав він. … – Щоб ти знав мою добрість, я допоможу тобі посадити кісточку,- додав він. … – Мені також подобаються відьми,- сказала вона,- бо якби та погань не літала за вікном і не злякала нас учора ввечері, то ти, Юліусе, не кинувся б мені в обійми, і цього б ніколи не сталося.