Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
Так я полежав на дивані, вивчаючи то тріщинки на підлозі, то нерівності на стелі, читав, думав, уявляв, зрідка щось вигадував, вислуховував співчуття й зітхання, приймав своїх друзів, з-поміж яких був і сусід мій Євген, або Єня, а ще Єня-парапеня. … В цеху мене звуть Євгеном, а в побуті можеш називати коротше: Ген».