Результати пошуку слова: Інгул

інгуле́цький – прикметник відмінок однина множина чол.

інгулі́вський – прикметник відмінок однина множина чол.

Інгуле́ць – іменник чоловічого роду (річка в Україні) відмінок однина множина називний Інгуле́ць родовий Інгульця́ давальний Інгульцю́, Інгульце́ві знахідний Інгуле́ць орудний Інгульце́м місцевий на/в Інгульці́, Інгульцю́ кличний Інгульцю́*

Інгулі́вка – іменник жіночого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Інгулі́вка родовий Інгулі́вки давальний Інгулі́вці знахідний Інгулі́вку орудний Інгулі́вкою місцевий на/в Інгулі́вці кличний Інгулі́вко*

Інгуле́цьк – іменник чоловічого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Інгуле́цьк родовий Інгуле́цька давальний Інгуле́цьку знахідний Інгуле́цьк орудний Інгуле́цьком місцевий на/в Інгуле́цьку кличний Інгуле́цьку*

Вона прямувала через річки Інгул та Інгулець, а землі обабіч цієї межі однаково використовували запорожці й татари; в дійсності ж степами кочували ординці, а на річках рибалили козаки. Що ж до Бугу, Інгулу й Інгульця, то їх скрізь заповнювали пороги, й через те вони не годилися для вільного пересування.