Skip to content Змовила: «Ти побивався, що і слова, як то слід, Не зрекла й іти звеліла. …
Я, покинувши кохану, став немовби божевільний,- Вдвох з Асмат я вийти мусив, плач стамовуючи сильний, Бо й єдина радість зникла, навіснів одчай свавільний, Не хотів іти я звідси, і мій крок ставав повільний. 