Улас Самчук – Волинь

– Дай менi чистий спокiй, дитино,- говорить повiльно мати.- Ось руки геть-чисто пограбiли, ще зашпори зайдуть, така та їзда, що хорони Боже, ледве тими шкапами доповзли додому, цiлу дорогу хода сунулись… Василь одразу пiшов подивитися на “новi” конi, а Володько лиш викрикує: –