Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди
— Бо я вже не жінка, а полюбовниця. … І вона колись у сні чи пе в сні клонила голову судженому на груди, а Стахові вже клонила з жалю до нього, та він, мабуть, і не догадувався про це. … Коли я в мої літа почну думати тільки про старість, то це вже не життя, а синій смуток. … А що вже батько з матір'ю реготали, то ж не питайте.