Skip to content
То поки сонцю крок до потуханія, мабуть, ходім шукати укриття, де ні печалі вже, ні воздиханія, а токмо безконечноє життя. …
То вже, мабуть, отак я і умру, а діло жизні так і не подвигну. …
Якби я міг вам бути у пригоді, а то ж про щаблю думати вже годі. …
Вже чим там торгували, але ж таки – в неділю був базар.
ще у жони не зограли, а вона вже у хрещика. …
Він мене любитиме, аж поки я вмру; а я вже буду довго-довго жити, бо у щасті… та у вірній… любо…ві…» – …
Правду тобі, приятелю, скажу, що як вздрів її вже молодицею, жінкою другого, а не моєю, то не знаю, як я тут і не вмер, на тім же місці.
Хiба ж я мiг пояснити, що заздрю Романовi не тому, що вiн хоробрий, а тiльки тому, що Iнга занадто вже захоплюється ним? …
Бредучи назад, до входу в печеру, я вже уявляв собi, як жорстокий шаман-художник розмальовував цi скелi, щоб задобрювати духiв, а потiм страчував кожного, хто намагався проникнути у пiдземелля i в долину.
