Результати пошуку слова: А вже ж

Олександр Довженко – Щоденник

Posted on by / 0 Comment

У дні диспутів, якими таке рясне було моє життя, я знаходжу потрібні слова не зразу, а вже після бою, десь на самоті, встромивши голову в подушку. … І вже аж через три роки з’явився він живий з полону (прототип Б.). … А раз вж живий, ви тим самим вже не відповідаєте формі наказу.

Олександр Довженко – Повість полум’яних літ

Posted on by / 0 Comment

Але відшумували вже жалюгідні роки розчарувань по ресторанах, другорозрядних готелях, купе вагонів. … Але ж ти весь вже зі мною? … Вже ж я два автомати забрала, бомби, патрони! … — жахнувся Грибовський, але ніхто вже його не слухав.

Олександр Довженко – Україна в огні

Posted on by / 0 Comment

Я хочу згадувать тебе усе життя, а не отих мерців, що вже пливуть Десною. … Ах, майн гот, коли вже скінчиться ця жахлива війна. … — Я знаю, вас ненавидять наші офіцери-вискочки, зграя розбещених матеріалістів, але треба жити й боротися во ім’я життя, хоча б… Ху-у… У всякому разі, коли вже навіть вийде так, як сказав Гітлер, —

Остап Вишня – Усмішки, фейлетони, гуморески

Posted on by / 0 Comment

Він іще раз підняв великий палець, але вже лівої руки, правою рукою зробив жест, ніби він той лівий палець солить: – … А головне, майте на увазі, що ніколи вже й не житиме! … – Коли ще ті жнива, а ти вже за лобогрійку! … – Досидимося до того часу, що взавтра вже жнивувати, а тоді: «Давай!

РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ескорт у смерть

Posted on by / 0 Comment

А щодо дверей… Ви ж повідомили про свій прихід, це по-перше, а по-друге, я вже нічого не боюсь у цьому житті. … Ніхто не помічає, що тебе вже немає… Ти говориш, смієшся, ти рухаєшся, ти вдаєш життя, але вже нічого не пов’язує тебе з ним.

УГАРОВ Григор – Невидимий риф

Posted on by / 0 Comment

Навіть якщо Кріпсові вже відомо про Лабалу, він затаїться й чекатиме, поки експедиція завершить свою роботу, і тільки тоді, коли бізнес буде в нього в руках, спробує знищити сліди свого злочину… Але чому Жозеф Браун натякає на Акулу?

КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся

Posted on by / 0 Comment

Коли ж, було, куди дитина побіжить, чи До сусідів, чи на вулицю, то вже котрий-небудь, або батько, або мати, так слідком за нею і ходять. … Узяв Наум проскуру, поціловав, та й задумавсь, а далі і каже до Василя, неначе він тутечки перед ним стоїть: «Адже ти вже тепер отець Венедихт… ти служиш службу божу… чого ж ти спотикаєшся?