Результати пошуку слова: А все-таки

І все–таки він кричить: — — Ну, а все ж таки про що? Але треба, по-моєму, все–таки записати деякі факти.

завод все–таки виготовив 30 мотоколясок. Такий спецтранспорт не відрізнявся особливим комфортом та зручністю в експлуатації, але все ж таки радянські інваліди отримали змогу бути більш-менш мобільними. Але все ж таки таких мотоколясок було зроблено лише декілька десятків тисяч і на конвеєрі вони пробули відносно недовго.

Або, як той грек мовляв: "Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник"… А я все–таки думаю, коли б чоловiк добрий найшовся, то б Наталка вийшла замуж, бо убожество їх таке велике, що невмоготу становиться. А все–таки "тiлько"! Ти все–таки не довiряєш?

Обiймає, пригортає, та все питає: "Чи люби ш?" Такий чудний!.. А панi все–таки: –

Він не забарився обійти все селище, мало не зо всіма спізнався; із двох хат його навіть вигнано, а одна гарненька молодичка оперезала його і то таки дошкульно, лопатою по спині, коли йому заманулося помацати та пересвідчитися, з чого ткана була в неї сорочка й плахта.

Та свого батька, Бандеру, поважатимемо, бо він же ж таки батько, «хоч і поганенький, мов ликами шитий, а все–таки батько» (оплески). паршивеньке, все–таки, чудо!

Хоч ці ліси та полонини давно перейшли в чужі руки і перестали бути гуцульськими, то все ж таки вільно гуцулові по них ходити, любуватися їхньою красою та дихати цим чистим повітрям. А все–таки жаль молодого життя…

Де ж таки, щоб хліб був не-запертий, нехай бог милує, все заперто. То не хотів у церкву коней давать, а то і сам поїхав, і цілу обідню стояв навколішках; то не хотів Мотрю сватать за Романа, то посватав; ніколи не гуляв, а то так добре випили з кумом; та все радіє чогось, веселий такий.

Кассандра І все–таки я бачила його, той поцілунок, саме в ту хвилину, коли до нашої землі торкнулась червоно взута білая нога твоя, Гелено. Гелен І тим роздратувала б Ономая, а слово все–таки своє зламала б.

Тичина, прочитавши вірш, записав у своїх нотатничках: “Воскресив у мені те перше кохання і ті дурні сльози і хороба серця (переродження), а потім в чотирьох стінах редакції “Світла”, самотність і голодовка, крім того, цілу зиму без самовара й без грошей… Природо люба, ой, гай–гай…” Все ж таки мідні хай будуть сурми, а не душі.