Ольга Кобилянська – Через кладку
З того часу, а мав я тоді 25 років, — … Не тому, щоб з моїх записок вийшов якийсь закінчений роман або новомодна повість, а так, — … Замолоду не було як, а тепер… ет!.. … Годину пізніше, повечерявши, зайшов до одної елегантської «ресторації», де сходилась ліпша публіка і де зимою грала звичайно угорська циганська капела.