Результати пошуку слова: А то ж

ТАРАСЮК Галина – Покоївка

Posted on by / 0 Comment

Мені прикро, Жето, але ти сама чула, що сказав Тодор Йонович. … Аякже, ніхто ж не здогадається, як тобі – зле чи добре, доки сам не скажеш… Ойо-йой, яке запустіння! … Тому вони й живуть як люди, а не як… скотина! … Гнів як рукою зняло, натомість з’явилась холодна і зла цікавість: а що ж то за факти такі знає це підле дівчисько?

ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

Posted on by / 0 Comment

Як двоє любляться, а ждуть Розлуки хоч би на часок, То одно одному дають На пам’ять незабудь-цвіток. … Пройшов так місяць в вічній боротьбі, І хоч не мав за весь той час Валентій Ані одного нападу такого, Як перші два, то все ж за місяць той Подався, одряхлів, ослаб і тілом, І духом.

ШЕЛКОВЕНКО Олександра – Оповідання

Posted on by / 0 Comment

Пахло лавандою і жасміном – то був аромат духів нашої прибиральниці Ганни Богданівни. … – Це гендерна лінгвістика: якщо людина пише про кунілігус – то вона є жінка, а якщо про міньєт – то чоловік. … – З таким життям не то що англійською, а й китайською заговориш…

СТАРИЦЬКИЙ Михайло Петрович – За двома зайцями

Posted on by / 0 Comment

А то ж чия? … Глядіть же, не обдуріть; а то і живим не випущу! … А то чого ж, доню? … От і добре; прицуп же й горілки, а то у вас часом нема. … Адже ж старий Сірко, ваш батько, м’яв шкури і з того хліб їв! … Ах, когда б же тому було правда? … А ваша Галя… то ж краса на весь Київ!

Кобилянська Ольга – Людина

Posted on by / 0 Comment

Ах, що ж бо то він і не виправляв з тими кіньми — не надивився би-сь і за днину! … А коли ні, то наложи їй поводи… Чому ж ні? … За висками товклись у неї живчики, а голова сильно розболіла із зворушення. … Горіла, немов у гарячці, а за висками товклись у неї живчики, немов молотки.

Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода

Posted on by / 0 Comment

Втішався з того, що сам, як пташка в небі, на вольній волі, козак-нетяга, якому степ — домівка, трава — постіль, а шабля — жінка. … — Коли голодне тіло — то півбіди, коли ж душа алкав — уся біда… … Не схоче ж пан Томара, аби учитель його синка ходив, як бусол, голоніж.

Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку

Posted on by / 0 Comment

по тій стежці ступала Ганнуся, й цілий світ зглядався на її вроду й княжу поставу, а хто ж то там такий притулився ззаду? … звідусюди на неї стали сипатися значущі натяки, люди, наче змовившись, раз у раз знаходили оказію згадати при ній за Дмитра, дехто з кивом та моргом — то то парубок, а поля ж, а худоби!

УКРАЇНСЬКІ Народні Казки – Козак Мамарига

Posted on by / 0 Comment

–  А що ж тобі для цього треба? … Це найстарший змій, дванадцятиголовий, летить на тому коні, що жар може їсти, а полум’я пити. … Отже, коли ви самі його споживете, то пущу вас живих, а не зробите – голови позрубую. … Чути – вже й дочка-скорогонка повертається, а того нема… Де ж він? … –  А де ж торбинка? … –  А де ж торбинка?

ЄФРЕМОВ Іван – Зоряні кораблі

Posted on by / 0 Comment

Є зразки, в яких частина кістки наче зрізана величезним ножем, але теж, безперечно, по живій кістці, до загибелі тварини, точніше – у мить загибелі. … Вони переміщаються всередині нашої Галактики, а сама Галактика обертається, та до того ж ще й уся рухається кудись, як і весь незліченний загал інших галактик.

Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість.

Posted on by / 0 Comment

Я пішов слідом за господинею, а товариш мій, як той, що знає місцевість, пішов шукати жида та розпорядитися щодо помешкання. … Так я тоді думав, вийшло ж, що не так, як чоловік хоче, а як Бог дасть. … Розносився ж я, одначе, з своєю віолончелею, наче дурень із писаною торбою, а про головне мало не забув.