НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
Тонкий дзвінкий стакан дзвенів, мов навіжений, неначе аж кричав: ой, рятуйте! … А в мене ж мужики – то анафеми, злодії, анцибори, антихристи! … А писар, то вже й не буду казать про його, – … – Якби мав діло до волості, то просив би тільки тебе, а то й мене просить, – … – А поки той приказ вийде, то люде спасуть сінокіс увесь дочиста.