ШЕКСПІР Вільям – Сонети
Але як час твоє лице пориє, Упевнюсь я – кінець приходить мій. … 94 Хто б міг чинити, а не чинить зла І втрим знаходить вчинкові лихому, Хто інших зрушить, сам же, мов скала. … 113 Розставпіися, ввійшов я в себе оком, А те, яким тримаються доріг, Поволі сліпне, вражене пороком. … А все бридке, удавшися до фарб, Міняє лик усупереч природі, І гине, відданий на жертву моді.