ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Була складена з голубих площин, а вдягнена в сонячне проміння, входила в неї через очі, тоді й очі її голубіли; вони зливалися в одне й жили отак: богиня й вона – їй аж подих забивало від такої зухвалості. … Він аж приплющився: здалося, що це починає горіти оте скрижаніле поле. … Іван дивився пильно на отамана, аж той зайорзався.