ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
Найкращі кімнати були, звісно, ті, котрі з лівого боку (як увійдеш), адже тільки вони мали вікна, глибоко посаджені круглі вікна, які дивилися на гобітів садочок та на луки, що потроху спускалися ген аж до самої річки. … Аж гульк – іде Гандальф. … Він сперся на свою патерицю і мовчки втупився у гобіта, поки тому аж моторошно стало.