Результати пошуку слова: Било

Євпраксія – Загребельний Павло

Posted on by / 0 Comment

Рвався з міцних рук, стогнав, рот мав зав'язаний шкураттям, страждання билося йому в очах. … Там металися сполохані язички свічон, мов велетенські кажани, злітали чорно-червоні накриття з людей, а натомість било несамовито біле світло людської наготи, било від проповідника, від усіх, хто чаївся збоку, по всіх закутках.

Микола Хвильовий – Синi етюди

Posted on by / 0 Comment

Було надто боляче, бо за спиною стояли каларнi, але яснi днi, коли з кожного нерва било джерело непохитної завзятости й певности в казковiсть майбутнiх годин. … Пам'ятаю, я хотiв тодi умерти – так прекрасно було й так билось моє молоде серце. … I тепер їй так тривожно билось серце, як нiколи.

БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови

Posted on by / 0 Comment

За гуркотінням і чорнотою тунелів враз било в очі сліпуче сонце, розгортались дивні панорами, аж но тяглася рука до гальма “Вестингауза” – … А всередині йому гейби хлоп'я танцювало і било в долоні: “Жив! … Сонце сліпуче било в очі, виринаючи з-за далеких сизих гребенястих пасом.

ЛЕМ Станіслав – Соляріс

Posted on by / 0 Comment

– Серце ще билось, але він уже не дихав. … Десь дуже далеко билося моє серце. … Її серце рівномірно й спокійно билося поруч із моїм. … Звідкись долинали пронизливе, дедалі гучніше сичання і приглушені, тупі удари, наче щось велике відчайдушно билося за стіною.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

— І серце ваше тоді рівно билося? … Заглиблений в свої думи, він не чув, як навколо нього сумовито гомоніли сплетені гілки дерев, тихо роняючи листя, не чув, як било по руках важким волоттям просо, і тільки інколи, наче спросоння, долітав з лісу передосінній гомін неспокійної птиці.

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Глуха темінь плавала довкола невеличкого мозку, маленьке серце билося під чудовим персом, але було воно кам’яне. … Нерівне билося і наче захлиналося кров’ю, яку мало відганяти од себе, – … Сонце било їм у спини, просвічуючи наскрізь, а вони йшли і йшли, п’ятеро веселих, смаглявих хлопців.

Юрiй Яновський – Чотири шаблi

Posted on by / 0 Comment

В переднiх лавах билося двоє Виривайлiв – Iван та Панько. … Променi й гуркiт заполонили його мозок, i кудись простяглася з голови одна нитка, за котру шарпав хтось без жалю, нiби Остюкова голова була дзвоном, а мозок – билом у цьому дзвоновi. … Бовдури стояли в ямах, з яких билося полум’я.