ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна Posted on by / 0 Comment Вузький і довгий, з трьома високими щоглами, схожий обрисами на швидкохідний кліпер, на кормі та носі його бовваніли дивні ґратчасті вежі.
ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху Posted on by / 0 Comment Осторонь бовваніли рудий, аж чорний від часу й випаленого вугілля кимось забутий мангал для шашликів, кілька пеньків (для екзотики), напередодні очищені від снігу чиєюсь дбайливою рукою.
АВРАМЕНКО Олег – Заборонені чари Posted on by / 0 Comment – Ми не можемо допустити, щоб тінь Послідовників і далі бовваніла за нашими спинами.
Жюль Верн – 20 000 льє під водою Posted on by / 0 Comment Зате у вікні праворуч в глибині бовваніла якась велика маса, що привернула мою увагу.
ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється Posted on by / 0 Comment тепер коло ям, по кошарах мертво, пусто, корби бовванiють, мов бруднi костi, з котрих обпало тiло, а млинки зазирають своїми темними гирлами до ям, немов запитуючи, чи не жадає там хто свiжого воздуха.
БІЛИК Іван – Золотий Ра Posted on by / 0 Comment Бо перед очима в кожного бовваніла тисячоголова й тисячорука примара страшного скіфа, ще жахливіша від того стоголового пса з мідними зубами, що стереже кордон між цим і тим світом – священний міст Цінвад.
Біблія – Новий Заповіт Posted on by / 0 Comment …промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського… 41 І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана Posted on by / 0 Comment Султан, підібгавши ноги, сидів на широкому розкішному троні, пускав погляд поза Ферхадом-пашею кудись у розмальовану арабесками стелю, безмовні дільсізи кам’яними бовванами стовбичили коло дверей і по всіх кутках величезного Тронного заду, і жодного вельможі, жодного свідка розмови, хоч би вже якогось жалюгідного придворного писаря…
Улас Самчук – Волинь Posted on by / 0 Comment На взгiр’ю сторчало кiлька молодих, моторних дубчакiв, що завжди сперечалися i шумiли з_вiтрами, а помiж ними гнiздами розложилися надутi кущi лiщини, щедро i щиро оздобленi своїм плодом… Донизу спадали полової барви смуги нив, званих сiножатями, дарма що на них, пiд цю пору, бовванiли на сонцi золотистi пiвкопи вiвса.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment …далекими прогноями, і шум вітру, і погук похмурого нічного птаха-вістуна, і тріск скресаючої криги на річці,- все те навідуватиметься в його життя то більше, то менше, то бовванітиме ледь-ледь на обріях снів, то гримітиме всевладне до болю в ушах, до сліз в очах, до щему в грудях.
