Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
І до радісного болю добре було Докії, в сутінках стрічаючи дружину, що повертався з роботи, притулитись до нього, покласти голову на широкі груди, вдихнути з необвітрених складок одежі пахощі широкого степу чи хмільної діброви. … Зубами скрипить од болю, кусає розпухлі губи, а жне, умліваючи над тринадцятим снопом.