ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана Posted on by / 0 Comment Спочивають втомлені метушнею і недосконалістю світу старі очі Сінам-аги на гнучких білих тілах бранок. … Були чи й не були шість бранок для старого Сінам-аги, може, й узяв їх на кадригу хіба що для спочинку очей своїх. … Сінам-ага звелів вести бранок затінком.
Осип Назарук – Роксоляна Posted on by / 0 Comment З бранок мало котра їла. … Але в міру як наближалися до своїх аулів, щораз то частіше бралися до тресури свого жіночого полону, щоб заголюкати до останка своїх бранок і зламати в них усякі прояви їх волі. … Але ті генуенці укривають ліпших бранок… — … Вони ділять нас, бранок, на ріжні роди.
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment З його слів і зі слів його людей виходило, що Газі-бей, набравши по дорозі бранців і бранок, швидко зник у дикому полі, де хуртовина замела всі сліди. … – Не сердьтеся, батьку… Для вас вона лишень одна з визволених бранок, а для мене – землячка.
Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка Posted on by / 0 Comment VI У бебехи буйними головами Твої вожді преславні повривались, Танцями бранок, винами, медами, Перелюбством паскудним повпивались. … * Стілько полонян, бранців і бранок приводили татари в Крим раз по раз, що жид митник у Перекопі, дивуючись, питав: «Чи надовго ще стане люду на Вкраїні?
ГОМЕР – Одіссея Posted on by / 0 Comment Вранці свої кораблі на священне ми зсунули море, Здобич забравши усю й ошатно одягнених бранок. … Бранок багато і скарбів у місті отім захопивши, Нарівно ми поділили, –
Адріан Кащенко – Славне військо Posted on by / 0 Comment За кілька років Україна стала пусткою, понад Чорним же морем та й далі, на Середземному й Червоному, лунали розпачливі зойки сотень тисяч українських бранців і бранок, відірваних од своїх дітей та батьків, од рідного краю.
УКРАЇНКА Леся – Кассандра Posted on by / 0 Comment Бранок а Пріамової родини ставлять і садовлять у портику храмовім, коло Кассандри.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment У смердючій куряві, над якою лунав суцільний крик, алалакання, рев верблюдів, у азійській тисняві ніколи не забути мені зойків українських дівчат-бранок, яких назавжди розлучали з батьками; у цій юдолі скорботи й безчестя домовились ми з Ярославом нікому не казати, хто ми є насправді, аби не накликати на наші голови…
