Skip to content …тим часом, плине, а кров людська на всіх фронтах ллється вже не струмками й не рі чечками, а сторіками, а з угорського села тягнуть і тягнуть усе, що здатне носити будь–яку зброю, і село щодалі сумнішає, неначе в чорну хмару нелюдської туги заволікаючися – менше чути, а далі й зовсім не чути дівчачих, навіть тужливих, пісень вечорами… 