МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Ану, лишень, підкріпимося… І він самотужки потяг з пляшки, тільки булькотало в горлі. … а підо мною сторож… то панський сторож… блідий, як смерть; тяжко дише; болізно сова руками й ногами… чутно – кров булькоче в його печінках, біжить чорною річкою з горла, носа… Ось розкриває очі… загоріли вони на хвилину іскоркою життя.