Результати пошуку слова: Бурлака

Бурлака сидів мовчки задуманий. Я теж прийняв це за аксіому, як і Бурлака, і таких поглядів дотримувався. Тепер я вже не вірив, що Славко може думати про сотню як колись, але Бурлака говорив, що в його поведінці змін майже не сталося. Нас запросили до хати, де був Назар, Бурлака й інші.

– Цікаво, хто ж саме править у Мінас-Тіріті: наш пан Денетор чи Сірий Бурлака? Виїхавши з лісу знову на відкриті луги, вони якось наздогнали старця, що плентався з ціпком, у подертому брудно-білому одязі, а за ним шкандибав другий бурлака, горблячись і схлипуючи. Худий бурлака піднявся, крекчучи й лементуючи: –

Як бачиш: бурлака на свiтi; тиняюсь од села до села, а тепер iду в Полтаву. Я собi бурлака; шукаю роботи по всiх усюдах i тепер iду в Полтаву.

–  Був колись у моєму загоні один тихий хлопчина, не з тутешніх, бурлака. Бурлаками називали гайдамаків, одірваних від родин.

– Чи правда бак,- питає один бурлака в другого,- що вчора ховали війтенка? А один бурлака перебив гетьмана да й каже: –

– Ну, бо йдеш по дворі, а який небудь бурлака підморгне смішно. Холодноярський бурлака Худолій, полтавець, під’їхавши, приглядався не до ґудзика, а до обличчя його власника.

Уникаючи лайливого змісту урядової термінології, фольклорна традиція часто називає опришків чорними хлопцями, а гайдамаків – бурлаками (з татарського – волоцюга, бездомна людина).

«Ой ти, Волга-матушка, русская река, пожалей, кормилица, силу бурлака!» У прочинені двері стукнули.

В Христининій кімнаті неначе жив якийсь нетяга-бурлака в спідниці.

І миттю осідлавши рака, Схвативсь на його, мов бурлака, І вирнув з моря, як карась.