Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
З годину, мабуть, отак здригалося небо, бушувала гроза, а тоді нарешті відгриміло, відблискало, і тільки зосталась темрява і лив, лив дощ. … бушував, зблискуючи гусеницями, ламав дерева, чавив, утюжив людей. … А внизу вирує, реве водопад, бушує у чорній прірві так, що двигтить весь бетон уцілілої частини греблі.