Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Кет, я важаю, духом навіть сильніша за мене, вона зовсім не знає депресій і переконана в циклічності буття, в неминучості «ночей брахманових», після яких світ знову наповниться вранішньою снагою буяння, і забудеться жахіття потопів, безглуздя саморуйнувань…
Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка Posted on by / 0 Comment Коли б ми не були такі буяни, Давно б у Лаврі в дзвони в нас дзвонили Короткохвості римські обізяни, А голяки такі, як ти, служили І православний мир антихристом дурили». —
Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Вони не чують, що він також співає, що в нього теж у грудях квітневий вир, буяння, але напевне знають, що навесні у полі не розів’ється піснею хіба що мертвий!
БАХ Річард – Ілюзії Posted on by / 0 Comment У небi займався холодний вогнистий свiтанок, хмари оживали в буяннi диких барв, але все те вiдступало перед динамiтним крещендо: –
Семен Скляренко – Святослав Posted on by / 0 Comment – Там, далеко-далеко, є острiв Буян з алатир-каменю, де живуть Перун i богиня Лада, лежить громовий змiй, гнiздиться птаха-буря, рояться бджоли-блискавки, стоять засiки дощiв…
Микола Бажан – Майстер залізної троянди Posted on by / 0 Comment …великий твір і свіжість пізнання, і навіть деяку надмірність та розкиданість, прощенну для юного неофіта, для якого вже відкрилися таїни мистецтва, але охопленого ще буянням зворушливого хлопчачого запалу, що його він і згодом цілком не позбувся, хоч запал цей іноді заважав строгості, помірності, точності вислову.
Дуглас АДАМС – ПУТІВНИК ПО ГАЛАКТИЦІ ДЛЯ КОСМОТУРИСТІВ Posted on by / 0 Comment Кручені сходи посеред рубки, що вели в нікуди, потонули у буянні дивовижних жовтих рослин і папоротей.
Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ Posted on by / 0 Comment Зачекай, а чи не ти буянив у хоромах моїх?
НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна Posted on by / 0 Comment Вiк здiйснення мрiй, розквiту, буяння молодостi i творчих злетiв.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment …узятий у рамку портрет, то чи не вгадувалися вже і в найрозкішніших столичних палацах обриси руїн, на які ті палаци мали розпастися з плином часу, чи не вгадувалося в буянні квітів у садках та парках мерехтіння майбутніх пустель, а в безтурботних чи захоплених мінах на обличчях у глядачів на комедійних виставах та в цирку – бліда…
