Skip to content Як побачили підмогу, стали бігти вороги, Ми слідом за ними гнались крізь боїща, крізь луги. …
Автанділа клич зачувши, він, здивований, схолов, Подивився і, впізнавши, кинувсь бігти стрімголов. …
І тоді мене зогріє сяйво сонця назавжди; Доти ж марно – побиватись, бігти враз туди й сюди.