Четверта заповідь – Андрій Чайковський
То був пострах, язва усього повіту, а найбільше цього бідного села… … Тих би драбів зараз повісити так, як вони того бідного чоловіка обезвічили. … Такі два удари відразу на бідного Василя, то справді за богато. … Я не пропив, не змарнував грайцара, хіба що бідному якому поміг так, що він і догадався, з відкіля поміч прийшла.