БІЛИЙ Дмитро – Басаврюк XX
У мене залишалося не більше двох десятків козаків. … Здалося, що спав я не більше хвилини. … А жах, який я пережив у палаці, все більше здавався для мене далеким, напівзабутим маренням. … З усього краю вельможне панство та містечкові жиди за монастирські мури разом з родинами потягнулися, тим більше, що саме лютий Різун насувався.