Результати пошуку слова: Біля

Хтось здогадався, що попередніми днями хлопці знайшли десь польські патрони з порохом і стріляли в березі потічка чи за селом із саморобних пістолетів, як щороку на Великдень біля церкви. Петро Чучко сидів під вікном біля дверей насуплений, був трохи напідпитку. Там він почав щось шукати біля прилавка й каже: “Я його вб’ю, заразу.

   На столі біля вікна стояло дві пляшки з коньяком. Біля мене лежав Йозеф Штоль. Біля мене розмовляла незнайома дівчина, вона говорила стиха і повільно своїм глухуватим, збудливим, дещо хрипким голосом. З усіх невеличких кованих бра горіли тільки два – одне коло Валентина, друге – біля нас.

Згодом-згодом, коли Софійка вже в ролі сестри-жалібниці, призвичаєна до нових обставин, сидітиме вечорами біля порятованого, льотчик одного разу скаже їй: — сміх раз у раз чути з ями-кругляка, де зенітниці щось там доладновують біля гармати. Іноді, буває, провідаємо в обідню пору латиша біля його рудої напівземлянки у глинищах.

Кілька квіток біля її чола, здавалося, посилали бризкучий промінчик на всі сторони. Лоб скосистий і білявий: різнить проти щік, пройнятих брунатною тіністю. У погляді одного, що біля вікна, вражає докір з фосфоричною гіркотою свічення, від якого трудно відхилитись. Неодмінно приходили, хоч віддаль – біля семи верств.

Де-не-де біля гаю біліло містечко з плосковерхими будинками або важко підносились пірамідальні пілони храмів, немов подвійні скелі, поцятковані якимись дивними знаками. відповів на це достойний Гергор і, звернувшись до кількох сановників, що стояли біля нього, додав: – –  Виходить, там, біля шляху, стоїть супротивник?..

Хто, зрештою, відшукав діда, який розповів про стародавні знахідки біля печери? Він оббіг кімнату, ткнувшись своїй коротким, мов обрубаним, носом у коліна кожному з присутніх, потім ліг біля Івана Семеновича, примружив очі і заспокоївся. отут, біля стіни, де стоїть тепер Артем!..

І від самого ранку сидить біля неї отець Яков (чомусь неодмінно Яков, а не Яків, бо то, бач, звучить дуже фамільярно і по – простецькому, бо то Яків просто старого Чумака звали, бо був коваль), єдиний, якимось чудом уцілілий священик на цілу цю околицю, а може, й на ціле місто.

– Витягли з води біля бакена ледь живого. Видно, щось трапилося, бо німці сновигали біля машин і горланили. Проте “моя” повозка була вже не зовсім моєю – про неї знав і він, цей білявий парубок у латаній сірій сорочці. Його погляд, як і хвилину тому, прикували машини, що стояли біля містка.

Саме він після битви біля Чорної Річки, прагнучи будь-що зберегти свою чергу під віконцем телеграфістки і сповістити в газету про наслідки бою, передавав дві години підряд перші розділи Біблії. Біля нього зустрілися п’ятеро полонених. – І його сліди починалися біля самих рифів? 

Лежить старий, покірний біля ніг велетенської потвори, званої палацом, і з глухим гуркотом кадить йому тиміями своїх фабричних димарів. Граф Адольф мовчки, швиденько, із співчуттям покивує головою й котячою інохіддю вислизує надвір до свого автомобіля. Під пальмами — фотель, біля фотеля — столик із радіотелефоном.