БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
посміхнувся Максим, замикаючи коло думок і відповідаючи сам собі на якісь свої тяжкі вагання. … Стояв перед знайомою фрескою в забутті, прикутий до неї зором – до джерела давніх дитячих душевних мук, сумнівів, вагань, до об’єкту найшляхетніших поривань дитячого серця. … Максим без вагання вибрав цей шанс.