Словник ІНШОМОВНИХ слів ТЛУМАЧЕННЯ, СЛОВОТВОРЕННЯ ТА СЛОВОВЖИВАННЯ

БІБЛІОТЕКА

ДЕРЖАВНОЇ

МОВИ

С.П.Бибик, Г.М.Сюта

словник

ІНШОМОВНИХ слів

ТЛУМАЧЕННЯ, СЛОВОТВОРЕННЯ
ТА СЛОВОВЖИВАННЯ

Близько 35 000 слів
і словосполучень

За редакцією С. Я. Єрмоленко

Харків

«ФОЛІО»

2006

ББК 81.2
Б59

Бібліотека державної мови
заснована у 2000 році

За редакцією
д-ра філол. наук, проф.,

завідувача відділу стилістики та культури мови
Інституту української мови НАНУ
С. Я. Єрмоленко

Художник-оформлювач
Б. 77. Бублик

Бибик С. П., Сюта Г. М.

Б59 Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення
та слововживання / За ред. С. Я. Єрмоленко; Худож.-
оформлювач Б. П. Бублик. — Харків: Фоліо, 2006. —
623 с. — (Б-ка держ. мови).

ІЗВИ 966-03-3173-8.

Словник містить близько 35 тисяч слів і словосполучень. Ці слова
увійшли в українську мову в різні часи з різних мов. У словнику пред¬
ставлено іншомовні слова, що зустрічаються в повсякденному житті, а
також терміни із різних галузей знань. Словникова стаття містить гра¬
матичну та стилістичну інформацію про запозичення, фіксує його зна¬
чення, що склалися давно, а також ті, що розвинулися в останні роки.

Новизну пропонованої лексикографічної праці визначає подання сло¬
вотвірних можливостей кожного із запозичень, прикладів уживання слова.

Словник розрахований на широке коло читачів.

ББК 81.2

І&ІШ 966-03-3173-8

ПЕРЕДМОВА

Пропонований Словник іншомовних слів призначений для
щонайширшого кола читачів різного віку, освіти, з різними по¬
требами, які знайдуть у ньому відомості про значення слова,
його граматичні властивості, сферу вживання, написання та
наголос.

Нетрадиційність, новизна цього Словника полягає в тому,
що автори не лише представили іншомовну лексику сучасної
української літературної мови, але й показали, як «живе» чу¬
жомовне, запозичене слово в іншій мові, як реальне функціону¬
вання розширює його морфологічні, синтаксичні та стилістичні
можливості. Отже, укладаючи Словник , автори відмовилися
від традиційної для словників іншомовних слів етимологічної
довідки, зосередившись на якомога повнішому представленні
«портрета» слововживання та словотворення кожного конкрет¬
ного запозичення. Завдання продемонструвати функціонування
запозиченого слова в мові, для чого вибудовується словотвірне
гніздо та добирається ілюстративний матеріал, дозволяє про¬
стежити вживання кожного конкретного значення запозичення,
виявити його семантичні та граматичні характеристики, а також
сфери його вживання.

Особливістю пропонованої лексикографічної праці є сис¬
тем н і с т ь подання іншомовної лексики із врахуванням за¬
позичень минулих часів, нових слів, що з’явилися в українській
мові в останні десятиліття, тих термінологічних словосполучень
та нетермінологічних вживань, що склалися в суспільно-політич¬
ній, економічно-фінансовій, банківській, спортивній, побутовій
та інших сферах.

У роботі над Словником було враховано, що за 90-ті роки
XX ст. сталися процеси переосмислення суті назв суспільно-
політичних, релігійних, філософських течій, систем поглядів,
відбулася актуалізація старої лексики, вживання якої донедавна
обмежувалося ремаркою заст. Це, зокрема, слова бакалавру гу¬
вернеру ліцей і т. ін. Особливу увагу зосереджено на фіксації ма¬
сиву нової лексики, що влилася в мову сучасних засобів масової
інформації, художньої літератури. Серед таких слів є вузькоспе¬
ціальні терміни, які стали загальновживаними, напр.: дефолт ,
джоберу інсталяція, опонування, копірайт, пасіонарний ,
секвестрування , татуаж, файл тощо. До Словника введено й ті
тематичні групи слів, що, з одного боку, не знаходили належного
місця у лексикографічних працях з ідеологічних причин ( артос ,
інкарнація, філонь і т. ін.), а з іншого боку, в останнє десятиліття
поширилися у зв’язку з розвитком й поглибленням міжнародних
та міждержавних зв’язків ( бонсай , гамбургер , джакузі, караоке ,
кікбоксинг , тамагочі, фондю, фен-шуй , чизбургер та ін.).

Поява, швидке засвоєння нових слів пояснюється високими
темпами суспільного та наукового життя. Входженню в мову
нових слів сприяють світові процеси інтеграції та глобаліза¬
ції, поява всесвітньої комп’ютерної мережі Інтернет, розвиток
світового ринку й широкої рекламної мережі, економіки, ін¬
формаційних технологій, засобів комунікації, музики, спорту,
туризму, участь у міжнародних культурних та спортивних захо¬
дах (конкурсах, фестиваля’х, олімпіадах), показах мод, посилення
уваги до правових та релігійних проблем тощо. Відповідно ці
процеси відображені у функціонуванні лексем аквапарк, бан¬
ком ат, барбекю, блокбастер , бренд, глобалізація , діджей,
іміджмейкер, кіборг, кілер , кутюр’с, масмедіа, ноутбук, пазл,
памперси, портфоліо, провайдер, роумінг, спічрайтер , теле-
текст, то к- шоу, топ-модель , фаст-фуд, хакер, шопінг тощо.

Реєстр Словника, таким чином, відображає розвиток терміно¬
логічних груп лексики у сферах економіки: бартер , дефолт ,
крос-курс, логістика, макроекономіка, монетаризм , офшорний,
тендер, франчайзинг, холдинг’, електроніки, інформати¬
ки та обчислювальної техніки: джойстик, Інтернет,
інтерактивний, модем, пентіум, чат ; медицини: ароматера –
пія, імплантат , ліфтинг, мануальний, шунтування’, м и с т е ц-
т в а: андеграунд, бард-рок, перформанс , ремейк, реп, тример,
фентезі\ модельного бізнесу, моди: кардиган, легенди,
от-кутюр , прет-а-порте, топ\ спорту: айкідо, байкер, куль¬
туризм, пейнтбол, сноуборд, сумо, фристайл\ парапсихо¬
логії: екстрасенс, полтергейст, телекінез.

Актуальність Словника іншомовних слів не применшує ба¬
зового масиву так званих «старих слів», що відомі читачеві й
уже не сприймаються як запозичені. Це, наприклад, назви реалій
старого побуту чи суспільно-політичного устрою, назви одягу,
що трапляються в історичній художній літературі, назви тварин,
рослин, мінералів, хімічних елементів та сполук, хвороб та хво¬
робливих станів, котрі відбивають сучасний рівень знань, а отже,
потребують тлумачення.

Словник фіксує розвиток, появу нових значень у давно запо¬
зичених слів, зокрема таких, як адреса, архів, вірус, диск, меню,
пароль, редактор, та багатьох інших.

Оновлення «старих» слів репрезентовано як зміну, розши¬
рення кола їх сполучуваності, напр.: банк пам’яті, банк даних,
валютний коридор, дисконтна карта, кабельне телебачення,
кредит довіри, фінансова піраміда тощо.

Ми сподіваємося, що користувач, читач Словника , який працює
у певній галузі, отримує інформацію з преси, радіо, телебачення,
літератури, знайде у ньому відповіді на питання, які його цікавлять.

СТРУКТУРА СЛОВНИКОВОЇ СТАТТІ

Слова у Словнику розташовані в алфавітному порядку.

Словникова стаття має два типи побудови — склада¬
ється з одного або двох абзаців.

Словникова стаття, що складається а одного абзацу,
будується так: за реєстровим словом розміщується гра¬
матична довідка, далі — тлумачення, приклади вживання
слова. Вказівки на сферу вживання, стилістичну характе¬
ристику подано перед тлумаченням.

Інколи при слові замість розгорнутого тлумачення
подається відсилання до іншої словникової статті.

Реєстрове слово подається напівжирним шрифтом
великими буквами у вихідній формі з наголосом: БЕР¬
МУДИ; ТАБЕЛЬ. Якщо існують літературні варіанти
наголошування, то це також зазначається у реєстровій
формі: БУНГАЛО, МАРКЕТИНГ, СИМЕТРІЯ.

Варіанти написання реєстрових слів наводяться в од¬
ній словниковій статті через кому, мають одне тлумачен¬
ня; воно розміщується при тому слові, яке приймається
як основне, інший варіант подається на своєму алфавіт¬
ному місці з відсиланням до відповідної статті:

АНДЕГРАУНД, див . андерграувд.

АНДЕРГРАУНД, АНДЕГРАУНД … Напрям у ми¬
стецтві, культурі 2-ї половини XX ст…

ТРАЙБАЛІЗМ, ТРИБАЛІЗМ … Культурно-побутове,
культове та суспільно-політичне прагнення до племінно¬
го відособлення…

ТРИБАЛІЗМ, див. трайбалїзм.

Реєстровим словом у словниковій статті може бути
не лише слово, але й словосполучення, якщо іншомовне
слово вживається та відоме переважно у складі сполуки.
Тоді перше слово подається напівжирним шрифтом ве¬
ликими літерами, а наступне — розрядкою:

АХІЛЛЙСОВА п’ята…

БІКФЙРДІВ шнур…

Як реєстрові форми подаються найбільш уживані
елементи складних слів:

АВТО . КАРДІЯ.

БІО… …ТОМІЯ.

Омоніми (слова, однакові за написанням, але різні
за значенням) репрезентовано як самостійні реєстрові
слова з цифровим індексом:

КОНСТИТУЦІЯ1 … Основний закон…

КОНСТИТУЦІЯ2 … Будова організму людини та тва¬
рини…

Далі подаються граматичні ремарки.

При іменниках зазначається закінчення родового
відмінка однини:

ДИСПАНСЕР, у …

КОСМЕТОЛОГІЯ, і …

РЕМЇКС, а …

Слова, що вживаються у множині, після закінчення
родового відмінка мають позначку мн.: ЛЙГІНСИ, ів, мн.
ПАМПЕРСИ, ів, мн. …

Іменники, що більш уживані у формі множини, але
мають і форму однини, подаються із закінченням мно¬
жини, а далі наводиться форма однини та закінчення
родового відмінка однини з позначкою одн .:

ІНКУНАБУЛИ, бул, мн. {одн. інкунабула, и, ж.) …

ТЕРПЙНИ, ів, мн. {одн. терпен, у, н.) …

Після закінчення іменників зазначається граматич¬
ний рід {ж., с., ч.):

АБАЖУР, а, ч. …

ГРАФІКА, и, ж. …

Якщо слово невідмінюване, то воно має ремар¬
ку невідм. та зазначення роду (чи належності до двох
родів):

АВЕНЮ, невідм ., ж.

ІМПРЕСАРІО, невідм ., ч.

КЇВІ, невідм ., ч. і с.

ПРбФІ, невідм ., ж. і ч.

У прикметників, поданих у формі чоловічого роду,
зазначається закінчення жіночого та середнього роду:

РЕЛЯТЙВНИЙ, а, е. …

ТАНГЕНЦІАЛЬНИЙ, а, е. …

Для дієслів, які наводяться у формі інфінітива, по¬
даються закінчення 1 -ї та 2-ї особи однини теперішнього
або простого майбутнього часу:

ПРЕВАЛЮВАТИ, юю, юєш…

ТРЕТЙРУВАТИ, ую, уєш…

Стилістичні позначки, обмежувальні та уточнювальні
ремарки подаються перед тлумаченням слова, вказуючи
на сферу його вживання: ав., бот., муз., спец., розм. тощо.
Іноді вони оформляються у вигляді вступу до тлумачен¬
ня на зразок: «У Стародавньому Римі», «В інформатиці»,
«В ісламі», «Хімічний елемент» і т. ін.

Ремарка див. після реєстрового слова встановлює
місце його тлумачення у словнику:

ТРАНСФЕРТ, див. трансфер.

Тлумачення є основним елементом словникової стат¬
ті. Воно, як правило, енциклопедичне, оскільки розкри¬
ває поняття, що його виражає слово, охоплює необхідні
наукові, технічні, історичні та інші відомості про пред¬
мет, явище. При цьому воно є стислим.

У багатозначних слів кожне значення подається під
цифрою з крапкою, варіанти ж значень — через крапку
з комою.

У Словнику використовується тлумачення у формі
відсилання до іншого слова-синоніма або ж до іншої
словотвірної форми цієї лексеми.

ТЙСТИНГ, у, ч. Те саме, що тестування.

ДЕКОДЕР, а, ч. 1. Те саме, що дешифратор.

Після тлумачення світлим курсивом наводяться
словосполучення, що відображають граматичні та син¬
таксичні характеристики слова, його зв’язки з іншими
словами мови:

БЛОКАДА … 1. … Інформаційна блокада. Фінансова
блокада. Енергетична блокада. 2. … Блокада серця. Ново¬
каїнова блокада.

ТИТУЛ … 3. … Титул власності. Титул купівлі-про-
дажу.

Словникова стаття, що будується з двох абзаців,
охоплює реєстрове слово з описаним вище способом
подання та гніздо похідних, що відображають його сло¬
вотвірні можливості. Кожне із похідних слів розміщу¬
ється в окремому рядку, й до кожного із них подаються
граматичні та стилістичні (якщо це необхідно) ремарки,
ілюстративні словосполучення, що відображають най¬
більш типове та характерне вживання слова. До похід¬
них тлумачення, як правило, не подаються, окрім тих
випадків, коли слово активно вживається у спеціальній
літературі, має морфологічні ознаки іншомовності. По¬
слідовно серед похідних слів тлумачаться лексеми на
-ізм/-изм, -ізація, – ер/-ор , подається значення утворень
на – ник — назв робітників, фахівців у тій чи іншій сфері
діяльності:

ДИНАМОМЙТРІЯ, ї, ж. Вимірювання сили …

Динамометр, а, ч. Прилад для …

Динамометрйчний, а, е. Динамометричний контроль.

КОМП’ЮТЕР, а, ч. Електронна обчислювальна ма¬
шина …

Комп’ютеризація, ї, ж. Широке впровадження…

Комп’ютеризований, а, е. Комп’ютеризована система
пошуку інформації.

Комп’ютеризувати, ую, уєш. Запроваджувати …

Комп’ютерний, а, е. Комп’ютерна програма. Комп’ю¬
терна мережа.

Комп’ютерний, а, ч. Фахівець, який обслуговує ком¬
п’ютери.

ОПОНУВАТИ, ую, уєш. 1. … 2. …

Опонування, я, с. Опонування роботи.

ТУРБУЛЙНТНИЙ, а, е, спец. Бурхливий, невпоряд-
кований …

Турбулентність, ності, ж. Форма руху …

ФУТУРОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про закони …

Футуролог, а, ч.

Футурологічний, а, е. Футурологічні передбачення.

Якщо похідне слово багатозначне, то наводяться
ілюстрації до тлумачень реєстрового слова із зазначен¬
ням у дужках номера значення, а за цифрою з крапкою
подається ще одне його значення:

Тарановий, а, е. 1. Таранове вістря. Таранові ланцюги
(у 1, 3—5 знач.). 2. спец. Призначений для таранення.
Таранові торпеди. Таранова група.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ав. — авіація

анат. — анатомія

антр. — антропологія

архіт. — архітектура

астр. — астрономія

бакт. — бактеріологія

бібл. — біблійне

біол. — біологія

біох. — біохімія

бот. — ботаніка

буд. — будівництво

бухг. — бухгалтерський термін

вет. — ветеринарія

військ. — військова справа

геогр. — географія

геод. — геодезія

геол. — геологія

геом. — геометрія
геопол. — геополітичне
гідрол. — гідрологія
гірн. — гірнича справа
грам. — граматика
див. — дивись

дипл. — дипломатичний термін

діал. — діалектизм

друк. — друкарська справа

екол. — екологія

екон. — економіка

ел. — електротехніка

ент. — ентомологія

етн. — етнографія

ж. — жіночий рід

жарт. — жартівливе слово

жив. — живопис

зал. — залізничне

заст. — застаріле

зах. — західне

знач. — значення

зневажл. — зневажливе

зоол. — зоологія

інформ. — інформатика

ірон. — іронічне

іст. — історизм

іхт. — іхтіологія

карт. — карти

кін. — кінематографія

книжн. — книжне

ком. — комерційний термін

крав. — кравецтво

кул. — кулінарна справа

культ. — культове

лайл. — лайливе слово

лінгв. — лінгвістика

літ. — літературознавство

лог. — логіка

мат. — математика

мед. — медицина

мет. — металургія

метеор. — метеорологія

мех. — механіка

мист. — мистецтво

мін. — мінералогія

міф. — міфологія

мн. — множина

мор. — морський термін

муз. — музика

напр. — наприклад

наук. — науковий термін

невідм. — невідмінюване

незм. — незмінне

несхв. — несхвальне

одн. — однина

орн. — орнітологія

опт. — оптика

палеонт. — палеонтологія

перев. у мн. — переважно у множині

перен. — переносне

поет. — поетичний термін

полігр. — поліграфічний термін

політ. — політологія

прийм. — прийменник

присл. — прислівник

психол. — психологія

радіо — радіотехніка

рел. — релігія

ритор. — риторичне

род. — родовий відмінок

розм. — розмовне слово

с. — середній рід

сад. — садівництво

с. г. — сільське господарство
соц. — соціологія
спец. — спеціальне
спорт. — спортивний термін
театр. — театральний термін
текст. — текстильний термін
техн. — технічний термін
торг. — торгівля
фам. — фамільярне слово
фарм. — фармакологія
фіз. — фізика
фізіол. — фізіологія

філол. — філологія

філос. — філософія

фін. — фінансовий термін

фот. — фотографія

хім. — хімія

хореогр. — хореографія

церк. — церковне слово

н. — чоловічий рід

наст. — частка

шах. — шахи

юр. — юридичний термін

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ

А а

[а]

Б б

[бе]

Вв

[ве]

Г г

[ге]

Ґґ

[ге]

Дд

[де]

Е е

[е]

Єє

[Є]

Жж

[же]

Зз

[зе]

И и

[и]

Іі

[і]

Її

[ї]

Й й

[йот]

Кк

[ка]

Л л

[ел]

Мм

[ем]

Нн

[єн]

Оо

[0]

П п

[пе]

Рр

[ер]

С с

[ес]

Тт

[те]

Уу

[у]

Фф

[еф]

Хх

[ха]

Цц

[Це]

Ч ч

[че]

Шш

[ша]

Щщ

[ща]

Ьь

[знак м’якшення]

Ю ю

[ю]

Яя

[я]

ААК, а, ч. Плоскодонне вітрильне ри¬
бальське чи транспортне судно типу
баржі, поширене в Нідерландах.

АБАБ, а, ч. Вільний матрос у Туреч¬
чині.

АБАЖУР, а, ч. Дашок різної форми і з
різного матеріалу (паперу, тканини,
скла, пластмаси і т. ін.) на лампу
(свічку і т. ін.) для захисту очей від
світла або для зосередження світла
в певному напрямі. Картоновий аба¬
жур. Шовковий абажур. Лампа під
абажуром . Майстерня для виготов¬
лення абажурів.

Абажурний, а, е. Абажурна облямівка.

АБАЗІЯ, ї, ж., мед. Втрата здатності
ходити, здебільшого при захворю¬
ваннях нервової системи.

АБАК, а, ч. АБАКА, и, ж. 1. Прилад
для рахування, яким користувалися
давні греки та римляни; рамка з по¬
перечками, на які нанизані кістяні
або кам’яні кульки — одиниці лічби
(на зразок рахівниці). 2. архіт. Плита
(звичайно квадратна) — верхня час¬
тина капітелі колони.

АБАКА, й, ж. Багаторічна тропічна
рослина родини бананових, волокна
якої використовують для виготов¬
лення канатів, мотузок, корабельних
снастей тощо.

АБАНДЙН, у, ч. Відмова судновласни¬
ка чи вантажовласника від своїх прав
на застраховане судно або вантаж на
користь страхової організації, яка в
цьому разі виплачує страхувальни¬
кові повну страхову суму.

АБАТ, а, ч. 1. Настоятель монастиря
(абатства) в католицьких чернечих
орденах, який має священичі свя¬
чення і повну духовну й світську
владу; у православній церкві чину
абата відповідає ігумен. 2. У Фран¬
ції — католицький священик.

Абатиса, и, ж. Ігуменя католицького
жіночого монастиря.

Абатство, а, с. Католицький монастир
із належними йому володіннями.
Вестмінстерське абатство.

Абатський, а, е.

АБАТбН, АДИТбН, у, ч. Частина
грецького храму, куди мали право
заходити лише жерці.

АБДИКАЦІЯ, ї, ж. Зречення пре¬
столу; відмова від влади, посади
або сану.

Абдикаційний, а, е. Абдикаційна про¬
цедура.

АБДОМЕН, а, «/., зоол. Черевце, задній
відділ тіла членистоногих тварин.

Абдомінальний, а, е. Черевний.

АБДУКЦІЯ, ї, ж., анат. Відведення
кінцівки від середньої лінії тіла.

Абдуктор, а, ч. М’яз, що відводить кін¬
цівку від середньої лінії тіла.

АБЕЛІТ, у, ч., хім. Вибухова речо¬
вина, що складається з амонійної
селітри, динітробензолу і кухонної
солі.

АБЕРАЦІЯ, ї, ж. 1. астр. Видиме
відхилення світил від їх справж¬
нього розташування на небі, зу¬
мовлене рухом Землі по орбіті або
її обертанням навколо осі. Річна
аберація. Добова аберація. Аберація
світла. 2. фіз. Нечіткість або спо¬
творення зображення, що спричи¬
няється деформаціями, властивими
всім оптичним системам. Сферична
аберація. Хроматична аберація. Абе¬
рація зображення. 3. перен., книжн.
Помилка, відхилення від істини. Лі¬
тературна аберація. Аберація сприй¬
няття. Аберація смаку.

Абераційний, а, е. Абераційний час. Абе¬
раційне сприймання.

АБЗАЦ, у, ч. 1. Відступ управо на по¬
чатку першого рядка для відділення
однієї частини тексту від іншої. Пи¬
сати без абзаців. Починати з абзацу.
Читати з абзацу. 2. Частина тексту
між двома такими відступами. Пер¬
ший абзац. Прочитати три абзаци.

Абзацний, а, е. Абзацний відступ. Аб¬
зацний рядок.

АБЗЕТЦЕР, а, ч.у спец. Багатоківшевий
екскаватор для виймання та перемі¬
щення порожніх порід на відвалах
кар’єрів.

АБІОГЕНЙЗ, у, ч. 1. Самозародження.
2. Теорія про виникнення живих
істот із речовин неживої природи.
Основні положення абіогенезу.

Абіогенний, а, е. Абіогенне утворення
органічних речовин. Абіогенне похо¬
дження нафти.

АБІОСФЕРА, и, ж. Частина літосфери,
на яку не впливали і не впливають
живі організми чи біогенні речовини.

АБІОТИЧНИЙ, а, е. Неорганічний або
позбавлений життя. Абіотична зона.
Абіотичні фактори.

АБІСАЛЬ, і, ж. Частина дна Світового
океану, розташована в середньому на
глибині 3000—6000 м.

Абісальний, а, е. Абісальна зона. Абісаль¬
ні відклади.

АБІСОЛІТИ, ів, мн. Глибинні гірські
породи.

АБІСОПЕЛІТИ, ів, мн. Намулисті від¬
клади, які утворюються на глибинних
морських та океанічних ділянках дна.

АБІСОФІЛИ, ів, мн. Тварини, що жи¬
вуть на значних глибинах океанів.

Абісофільний, а, е. Абісофільні орга¬
нізми.

АБІТУРІЄНТ, а, ч. 1. Випускник серед¬
нього навчального закладу. 2. розм.
Особа, що вступає до вищого або
середнього спеціального цавчаль*
ного закладу. Список абітурієнтів.
Перепустка абітурієнта.

Абітурієнтка, и, ж. Абітурієнтка Націо¬
нального авіаційного університету.

Абітурієнтський, а, е. Абітурієнтське
посвідчення.

АБЛАКТУВАННЯ, я, с., сад. Щеплення
зрощуванням гілок (дерев, кущів),
без відокремлення їх від стовбурів;
застосовується у виноградарстві,
декоративному садівництві.

Аблактований, а, е. Аблактоване дерево.

Аблактувати, ую, уєш. Аблактувати кущі.

АБЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. Зменшення маси
льодовика чи снігового покриву вна¬
слідок танення, випаровування чи
механічного усунення. 2. Знесення
речовини з поверхні твердого тіла
струменем гарячих газів. 3. Тепловий
захист у ракетах.

АБОЛІЦІОНІЗМ, у, ч. 1. Суспільний
рух у США кінця XVIII — першої
половини XIX ст., спрямований на
скасування рабства негрів. 2. Гро¬
мадський рух за скасування якогось
закону.

Аболіціоніст, а, ч. Боротьба аболіціо¬
ністів.

Аболіціоністка, и, ж.

аболіціоністський — абсолютизування

Аболіціоністський, а, е. Аболіціоніст¬
ський рух.

АБОЛІЦІЯ, ї, ж. 1. Скасування рі¬
шення або закону. 2. Припинення
кримінальної справи на стадії, коли
винність обвинуваченого юридично
ще не доведена. Відновлення честі
шляхом офіційного спростування
наклепу.

АБОНЕМЕНТ, а, ч. 1. Право корис¬
туватися, за плату або безплатно,
чим-небудь (телефоном, місцем
у театрі, книжками з бібліотеки
і т. ін.) протягом певного часу, а
також документ, що посвідчує це
право. Абонемент у басейн. Оформи¬
ти абонемент. 2. Відділ бібліотеки,
де можна взяти літературу додому.
Міжбібліотечний абонемент. Ко¬
ристуватися абонементом. Взяти
книги в абонементі. 3. Реєстрова
бібліотечна картка читача-абонента.
Бібліотечний абонемент.

Абонементний, а, е. Абонементна карт¬
ка. Абонементне обслуговування. Або¬
нементний концерт.

Абонування, я, с. Одержування чого-не¬
будь за абонементом; застереження
права користуватися чим-небудь
протягом певного часу. Абонування
місця. Абонування по телефону.

АБОНЕНТ, а, ч. Той, хто користується
абонементом. Постійний абонент.
Абонент телефонної станції .

Абонентка, и, ж.

Абонентний, а, е. Абонентний відділ
бібліотеки.

Абонентський, а, е. Абонентський теле¬
граф. Абонентська заборгованість.
Абонентська скринька. Абонентський
телефонний зв’язок.

Абонований, а, е. Абоноване місце.

Абонувати, ую, уєш. Абонувати ложу
в театрі.

АБОРАЛЬНИЙ, а, е. Розміщений у
протилежному від ротової порож¬
нини боці. Аборальний орган.

АБОРДАЖ, у, ч. 1. Старовинний спо¬
сіб морського бою — зближення
з ворожим кораблем і зчеплення з
ним для рукопашного бою. Абордаж
судна. 2. мор. Швартування суден
на мінімальній відстані одне біля
одного для передавання пасажирів
або вантажів.

Абордажний, а, е. Абордажний гак.

АБОРИГЕН, а, ч. 1. Корінний житель
країни або місцевості; тубілець,
автохтон. Аборигени Центральної Ав¬
стралії. Аборигени Північної Америки.
2. перен. Той, хто працює, вчиться,
живе де-небудь із моменту заснуван¬
ня цього місця або дуже віддавна.
Абориген села.

Аборигенний, а, е, книжн. Аборигенне
населення. Аборигенна флора.

АБбРТ, у, ч. Передчасне переривання
вагітності. Природний аборт. Операція
аборту.

Абортарій, ю, ч. Відкрити абортарій.

Абортивний, а, е. 1. мед. Який при¬
пиняє розвиток, хід якого-небудь
процесу, хвороби. Абортивний метод
лікування. Абортивні засоби. 2. біол.
Недорозвинений, який спинився на
початку свого розвитку; недозрілий.
Абортивний орган.

Абортйвність, ності, ж. Абортивність
насіння.

Абортований, а, е. Абортований плід.

Абортувати, ую, уєш. 1. мед. Перерива¬
ти вагітність оперативним шляхом;
робити аборт. Абортувати вимушено.
2. біол. Народжувати недоношений
плід, перев. мертвий (про тварин).
Тварини іноді абортують.

АБРА, и, ж. Те саме, що синдесмїя.

АБРАЗИВИ, ів, мн. ( одн . абразйв, у, ч.).
Дрібнозернисті, дуже тверді мате¬
ріали (алмаз, корунд, карборунд та
ін.), що застосовуються для шліфу¬
вання, обточування та полірування.
Технічна характеристика абразивів.
Оброблення абразивами.

Абразйвний, а, е. Абразивна шкурка.
Абразивний інструмент. Абразивна
промисловість.

АБРАЗІЯ, ї, ж. 1. геол. Процес руйну¬
вання узбережжя морським прибоєм.
2. мед. Вишкрябування (лунки зуба
та ін.).

Абразійний, а, е. Абразійний вплив. Абра¬
зійний процес.

АБРАКАДАБРА, и, ж . 1. Таємниче
слово, магічна формула, якій при¬
писувався чудодійний вплив. 2. Без¬
глуздий набір слів; нісенітниця.
Цілковита абракадабра. Говорити
абракадабрами.

АБРЕВІАЦІЯ, ї, ж., лінгв. Утворення
нових слів шляхом поєднання по¬
чаткових складів кількох слів або
перших літер слів словосполучен¬
ня. Спосіб абревіації. Процес абре¬
віації. Утворення слів за допомогою
абревіації.

Абревіатура, и, ж. Складноскорочене
слово, утворене з перших літер або
перших складів чи частин кількох
слів. Буквена абревіатура. Звукова
абревіатура. 2. муз. Знаки скорочення
і спрощення в нотному письмі.

Абревіатурний, а, е. Абревіатурні назви
установ. Абревіатурне написання.

Абревіаційний, а, е. Абревіаційні утво¬
рення.

АБРЕЖЕ, невідм., с. Витяг із тексту;
скорочений переказ якогось твору.

АБРИКОТИН, у, ч. Абрикосовий лікер.
Пляшка абрикотину.

АБРИС, у, ч. 1. Обриси предмета; кон¬
тур. Чіткість абрису видимих оком
кісток. Абрис профілю людини. 2. пе¬
рен. Загальна характеристика явищ,
осіб, огляд пцдій і т. ін. Абрис між¬
народних подій.

Абрисний, а, е. Абрисний план. Абрисний
малюнок. Абрисний звіт.

АБРОГАЦІЯ, і, ж ., юр. Скасування за¬
старілого закону.

Аброгаційний, а, е. Аброгаційний процес.

АБРУПТЙВ, а, ч. У деяких мовах
(напр., у кавказьких) — проривний
приголосний звук, під час вимовлян¬
ня якого в гортані між голосовими
зв’язками утворюється зімкнення.

АБСЕНТ, у, ч. Міцний алкогольний
напій зеленого кольору, що містить
полинову, анісову та інші ароматичні
олії. Пити абсент.

АБСЕНТЕЇЗМ, у, ч., книжн. Масове
ухиляння від участі у виборах, а та¬
кож систематична відсутність на засі¬
даннях членів колегіальних органів.

Абсентеїст, а, ч.

Абсенте Хетський, а, е. Абсентеїстські
погляди.

АБСЙДА, див. апейда.

АБСОЛЮТ, у, ч. 1. У філософії — вічна,
незмінна, нескінченна першооснова
Всесвіту (дух, ідея); у релігії — Бог.
2. Що-небудь самодостатнє, безвід¬
носне. Доводити до абсолюту.

Абсолютний, а, е. 1. Безвідносний, узя¬
тий поза зв’язком, без порівняння з
чим-небудь; безумовний. Взаємодія
абсолютного і відносного ; абсолютний
принцип. 2. Цілковитий, досконалий,
повний. Абсолютна самотність. Аб¬
солютна тиша. Абсолютна більшість.
Абсолютний монарх. Абсолютна від¬
стань. Абсолютна перевага.

Абсолютно. Абсолютно заборонено. Абсо¬
лютно тихий. Абсолютно чорне тіло.

АБСОЛЮТИЗМ, у, ч. Форма керуван¬
ня державою, за якої верховна влада
повністю належить одній особі — мо¬
нархові; самодержавство. Боротьба
проти абсолютизму.

Абсолютйст, а, ч.

Абсолютйстка, и, ж.

Абсолютйстський, а, е. Абсолютистська
монархія. Абсолютистські настрої.

АБСОЛЮТИЗУВАТИ, ую, уєш. Робити
безумовним, самодостатнім; доводи¬
ти до абсолюту. Абсолютизувати ідею
рівності.

Абсолютизація, ї, ж. Абсолютизація
влади. Абсолютизація твердження.

Абсолютизований, а, е. Абсолютизоване
твердження.

Абсолютизування, я, с.

АБСОЛЮЦІЯ, ї, ж. 1. юр. Постанова
суду про звільнення підсудного від
покарання. 2. рел. У католиків — від¬
пущення гріхів.

АБСОРБЦІЯ, ї, ж., фіз., хім. 1. Вбиран¬
ня, всмоктування; поглинання речо¬
вини з розчину чи суміші газів усім
об’ємом твердого тіла або рідини.
Абсорбція токсинів. 2. Поглинання
світла, радіохвиль чи звуку при про¬
ходженні через речовину. Абсорбція
ультразвуку.

Абсорбент, у, н. Речовина, що має
здатність вбирати, всмоктувати інші
речовини.

Абсорбер, а, ч. Пристрій, у якому
здійснюють абсорбцію. Конструкція
абсорбера.

Абсорбований, а, е. Абсорбовані гази.

Абсорбувати, ую, уєш. Вбирати, всмок¬
тувати; поглинати. Абсорбувати ток¬
сини. ‘

Абсорбційний, а, е. Абсорбційна спектро¬
графія. Абсорбційний холодильник.

АБСТИНЕНЦІЯ, ї, ж. 1. Утримання
від уживання алкогольних напоїв,
від статевих стосунків. Тривала аб¬
стиненція. 2. мед. Особливий фізич¬
ний і психічний стан алкоголіків та
наркоманів після раптового й різкого
припинення вживання алкоголю чи
наркотиків. Алкогольна абстиненція.
Ознаки абстиненції.

Абстинент, а, ч. Той, хто виступає за по¬
вну заборону виробництва й продажу
алкогольних напоїв.

Абстинентний, а, е. Абстинентний синд-
ром.

АБСТРАКТНИЙ, а, е. 1. Який виник у
результаті абстрагування; протилеж¬
не — конкретний. Абстрактний образ.
Абстрактне мислення. 2. Відірваний
від дійсності, від життя. Абстрактна
тема. Абстрактна програма.

Абстрактність, ності, Ж . Абстрактність
викладу.

Абстрактно. Сприймати абстрактно.

АБСТРАКЦІОНІЗМ, у, ч. Напрямок в об¬
разотворчому мистецтві XX ст., пред¬
ставники якого зображують реальний
світ шляхом пбєднання абстрактних
форм, ліній і кольорових плям. Су¬
часний абстракціонізм у мистецтві.
Представники абстракціонізму.

Абстракціоніст, а, ч. Виставка живопису
абстракціоністів.

Абстракціоністка, и, ж. Відома абстрак¬
ціоністка.

Абстракціоністський, а, е. Абстракціо¬
ністське мистецтво.

АБСТРАКЦІЯ, ї, ж ., філос. 1. тільки
одн. Абстрагування від тих чи інших
сторін, властивостей предмета тощо.
Загальне пізнається шляхом абстрак –

абсолюція — авантюра

ції. 2. Абстрактне поняття. Витончені
абстракції.

Абстрагований, а, е. Абстрагований закон.

Абстрагованість, ності, ж. Абстрагова¬
ність сюжету.

Абстрагування, я, с. Абстрагування від
думок.

Абстрагувати, ую, уєш. Уявно (в дум¬
ках) відривати, відокремлювати одні
(окремі) сторони або відношення
явищ чи властивості предметів від
інших. Абстрагувати істотні риси.

АБСУРД, у, ч. Безглуздя, нісенітниця.
Цілковитий абсурд. Доведення до аб¬
сурду. Доходити (дійти) до абсурду.

Абсурдний, а, е. Абсурдне твердження.
Абсурдна ситуація. Абсурдний вчи¬
нок. Абсурдний висновок. Абсурдна
реакція.

Абсурдність, ності, ж. Абсурдність по¬
літики. Абсурдність твердження. Аб¬
сурдність того, що відбувається.

Абсурдно. Поводитися абсурдно.

АБСЦЕС, у, ч. Місцеве скупчення
гною в тканинах тіла внаслідок
запалення; гнояк, нарив. Легене¬
вий абсцес. Рання стадія абсцесу.
Абсцес печінки.

АБСЦЙСА, и, ж., мат. Одна з трьох ко¬
ординат, що визначають положення
точки в просторі.

АБУ, невідм ., ч. 1. В арабській мові —
складник чоловічих імен, який
вказує на те, що іменована особа
є батьком. 2. Володар.

АБУЛІЯ, ї, ж. Ослаблення волі вна¬
слідок нервового захворювання або
перевтоми; безвілля. Стан абулії.

АБУТИЛОН, у, ч. Рід одно- і багато¬
річних рослин родини мальвових, які
культивують у тропіках та субтропі¬
ках із промисловою та декоративною
метою.

АБЦУГ, у, ч. Шлак, який утворюється
при виділенні з веркблею золота,
срібла та олова.

АБШТРИХ, у, ч. Шлак, що утворюєть¬
ся внаслідок очищення свинцю від
домішок миш’яку та сурми.

АБ’ЮРАЦІЯ, ї, ж., книжн. Прилюдне
зречення своєї віри, поглядів або
переконань.

АВАЛЬ, ю, ч., фін. Доручення за век¬
селем, зроблене третьою особою у
вигляді спеціального гарантійного
запису.

Авалїст, а, ч. Особа, яка здійснює аваль.

Авальний, а, е. Авальний кредит.

АВАНГАРД, у, ч. 1. Частина військ
(або флоту)г що йде попереду голов¬
них сил. Йти в авангарді. Бути в
авангарді. 2. перен. Передова провід¬
на частина певної суспільної гру¬
пи. Досвідчений авангард. Авангард

_ А

науки. 3. Те саме, що авангардизм.
Театральний авангард. Вивчення
авангарду.

Авангардний, а, е. Авангардні частини.
Авангардна роль. Авангардна музика.
Авангардний театр.

АВАНГАРДИЗМ, у, ч. Загальна на¬
зва художніх напрямів XX ст., що
прагнуть докорінного оновлення
мистецтва. Поетичний авангар¬
дизм. Драматичний авангардизм.

Авангардист, а, ч. Поет- авангардист.

Авангардйстка, и, ж.

Авангардйстський, а, е. Авангардистське
мистецтво.

АВАНЗАЛ, у, ч. Невеликий зал, кімната
перед головним залом у великих гро¬
мадських будинках, палацах.

АВАНКАМЕРА, и, ж. 1. Пристрій у
передній частині поверхневої водо¬
забірної споруди, в якому осідає
намул. 2. Водний простір безпо¬
середньо перед машинним залом
електростанції.

АВАНЛЙЖА, і, ж. Невелике примі¬
щення перед входом у театральну
ложу.

АВАНПЙРТ, у, ч., мор. Зовнішня части¬
на водного простору порту або гава¬
ні, захищена від хвиль мисом, косою
чи штучними спорудами й обладнана
для якірної стоянки кораблів.

АВАНПбСТ, у, ч. Передовий сторо¬
жовий пост, який виставляють для
охорони від несподіваного нападу
ворога. Заступити на аванпост. Змі¬
нювати аванпост.

Аванпостний, а, е. Аванпостна позиція.

АВАНС, у, ч. Частина грошей (або
продуктів), яку видають наперед у
рахунок майбутньої плати за ро¬
боту, товар і т. ін. Невеликий аванс.
Платити аванс.

Авансований, а, е. Авансована зарплата.
Авансований капітал.

Авансовий, а, е. Авансові виплати. Аван¬
совий звіт.

Авансом. Сплачувати авансом.

Авансування, я, с. Відрядне авансування.

Авансувати, ую, уєш. Видавати аванс
кому-, чому-небудь.

АВАНСЦЕНА, и, ж. 1. Відкрита части¬
на театральної сцени, трохи висуну¬
та наперед. Танцювати на авансцені.
2. перен. Чільне місце, передній план.
Авансцена подій. Бути на авансцені.

АВАНТИТУЛ, у, ч. Виконана художни¬
ком або набрана за ескізом початкова
сторінка книги, яка передує титуль¬
ному аркушеві.

АВАНТЮРА, и, Ж. 1. Ризикований,
непевний захід, дія, сумнівна щодо
чесності справа, розрахована на
випадковий успіх, без урахування

авантюрний — австралопітек

реальних сил і можливостей. Полі¬
тична авантюра , Військова авантю¬
ра . Фінансова авантюра. Учасники
авантюри. 2. заст. Пригода. Любовні
авантюри . Пуститися в авантюри.
3. перен. Шахрайство, злочинна дія.

Авантюрний, а, е. Авантюрний роман.
Авантюрний захід.

Авантюрник, а, ч> Кримінальний аван¬
тюрний.

Авантюрницький, а, е. Авантюрницькі
плани. Авантюрницькі нахили.

Авантюрниця, і, ж.

Авантюрність, ності, ж. Елементи аван¬
тюр пості.

АВАНТЮРИЗМ, у, ч. Поведінка, діяль¬
ність, що характеризуються ризико¬
ваними, безпринципними вчинками
з метою досягнення легкого успіху,
вигоди; схильність до авантюр
(у 1 знач .). Політичний авантюризм.
Ідеологічний авантюризм. Дух аван¬
тюризму. Впасти в авантюризм.

Авантюрист, а, ч. Політичний авантю¬
рист.

Авантюристичний, а, е. Авантюристич¬
ний захід.

Авантюристка, и, ж. Невиправна аван¬
тюристка.

Авантюристський, а, е. Авантюристські
кола.

АВАНТЮРИН, ч. І. род. у. Міне¬
рал — дрібнозернистий різновид
кварцу, жовтого, бурувато-чер¬
воного або зеленого кольору з
вкрапленням дрібних блискіток
слюди або сематиту. 2. род. а.
Окремий камінець цього мінералу
як ювелірна прикраса. 3. род. у.
Коричневе скло із вкрапленням
міді, що надає сплавові яскравого
золотистого кольору.

АВАРІЯ, ї, ж. Несподіваний вихід із
ладу машини, судна, літака тощо чи
раптове значне пошкодження їх під
час дії, руху. Корабельна аварія. Ви¬
робнича аварія.

Аварійний, а, е. Аварійне приміщення.
Аварійний вихід. Аварійний запас.

Аварійник, а, ч. Той, хто несе аварійну
службу, усуває аварії. Викликати ава¬
рійників. Бригада аварійників.

Аварійність, ності, ж. Аварійність си¬
туації.

АВАТАРА, и, ж. В індуїзмі — втілення
божества в образах інших божеств,
людей або тварин.

АВГІЄВІ стайні (конюшні) —
про щось дуже занедбане, брудне;
про велике безладдя.

АВГІТ, у, ч. Породотвірний мінерал із
групи піроксенів чорного, темно-зе¬
леного або бурого кольору із скляним
блиском.

АВГУР, а, ч. 1. У Стародавньому Римі —
жрець, що, спостерігаючи політ і по¬
ведінку птахів, тлумачив волю богів
і віщував майбутнє. Римський авгур.

2. перен., ірон. Людина, яка вдає, що
знає особливі таємниці.

Авгурський, а, е. Авгурський жезл.

АВГУСТИНІЗМ, у, ч. Одна з провід¬
них парадигм західнохристиянсько-
го філософствування, започаткована
у релігійно-філософських розвідках
Августина Аврелія; її характерними
ознаками є віра як передумова будь-
якого знання, акцент на почутті й
уяві, тлумачення людини як душі,
що керує тілом.

АВГУСТЙНЦІ, ів, мн. ( одн . августй-
нець, нця, ч.). Католицький черне¬
чий орден, заснований у XIII ст.,
статут якого ґрунтувався на творах
видатного представника патристики
Августина.

АВЕНЮ, невідм., ж. У деяких країнах
Європи та США — широка вулиця,
з обох боків якої посаджені дерева.

АВЕРАЖ, у, ч. Стратегія поведінки
на біржі, яка полягає в послідовних
купівлі та продажу через певний
проміжок часу акцій конкретного

г випуску в міру зміни їх вартості.

АВЕРС, а, ч. Лицьовий бік монети,
медалі тощо.

АВЕСТА, и, ж. Священні книги в
деяких давніх народів Ірану, Цен¬
тральної Азії та ін., які сповідували
зороастризм.

АВІА… Перша частина складних слів,
що відповідає: 1) слову «авіаційний»;
2) слову «повітряний».

АВІАГОРИЗЙНТ, у, ч. Прилад для ви¬
значення повздовжньої та попереч¬
ної осей літака в просторі відносно
горизонту.

АВІАЦІЯ, ї, ж. 1. Теорія і практика
пересування в повітрі на літаль¬
них апаратах, важчих від повітря.
Цивільна авіація. Реактивна авіа¬
ція. Розвиток авіації. 2. Сукупність
літальних апаратів; повітряний флот.
Авіація України.

Авіатор, а, ч. Той, хто займається по¬
льотами, авіацією (у 1 знач.); той, хто
керує літаком; льотчик.

Авіаторський, а, е.

Авіаційний, а, е. 1. Який стос, авіації.
Авіаційний гурток. 2. Який застосо¬
вують в авіації. Авіаційний бензин.

3. Призначений для забезпечення
потреб авіації. Авіаційний завод. Авіа-

, ційний транспорт. 4. Який здійсню¬
ється за допомогою авіації. Авіаційна
розвідка.

АВІАШОХ невідм., с. Святкова виста¬
ва за участю спортивних або нових

конструкцій літаків. Святкове авіа-
шоу. Навчальне авіашоу. Брати участь
в авіашоу.

АВІЙТКА, и, ж., ав. Легкомоторний лі¬
так, звичайно одно- або двомісний.

АВІЗО, невідм ., с., фін. Повідомлення,
яким сповіщають про зміни в стані
взаємних розрахунків, про переказ
грошей, висилання товарів і т. ін.
Телеграфне авізо. Поштові авізо.
Бланк авізо.

Авізний, а, е. Авізний лист.

Авізований, а, е. Авізований акредитив.

Авізування, я, с. Перевіряти правиль¬
ність авізування.

Авізувати, ую, уєш, фін. Надсилати авізо;
повідомляти, сповіщати кого-небудь
про зміни у взаємних розрахунках,
грошовий переказ, висилання това¬
рів і т. ін. Авізувати клієнта банку.

АВЇСТА, и, ж., фін. 1. Напис на векселі
чи будь-якому платіжному документі,
який посвідчує, що оплату за цим до¬
кументом належить здійснити відра¬
зу після його пред’явлення або через
певний час після цього. 2. Вексель на
пред’явника, виданий без указання
терміну оплати.

АВІТАМІНОЗ, у, ч. Захворювання, зу¬
мовлене недостатністю або відсутніс¬
тю того чи іншого вітаміну в раціоні
людини. Весняний авітаміноз.

Авітамінозний, а, е. Авітамінозне за¬
хворювання.

АВОКАДО, невідм., с. Вічнозелене де¬
рево родини лаврових із великими
їстівними грушоподібними плода¬
ми, а також плід цього дерева. Спіле
авокадо. Варення з авокадо. Форма
авокадо.

Авокадовий, а, е. Авокадове дерево.

АВРАЛ, у, ч. 1. мор. Виклик усього
особового складу корабля на палубу
у разі тривоги або для виконання
якоїсь термінової роботи. Оголоси¬
ти аврал. Свистіти аврал. 2. перен.,
розм. Виконувана всім колективом
термінова незапланована робота,
зумовлена невмінням рівномірно
розподілити робочий час або неспо¬
діваним перебігом подій, що вимагає
термінової мобілізації сил. Аврали
будівельників.

Авральний, а, е. Авральні роботи. Ав¬
ральна ситуація.

АВРАН, у, ч. Трав’яниста рослина ро¬
дини ранникових, окремі види якої
застосовують у народній медицині.
Авран лікарський.

АВРЙРА, и, ж. 1. Давньоримська боги¬
ня світанку, ранкової зорі. 2. перен.
Ранкова зоря.

АВСТРАЛОПІТЕК, а, ч. Викопна лю¬
диноподібна мавпа.

АВТАРКІЯ, ї, ж ., екон. Створення само¬
достатнього замкнутого господарства
в межах окремої країни або групи
країн; передбачає максимальне об¬
меження імпорту, стимулювання
експорту товарів і капіталу.

АВТЙНТИКУМ, а, ч. Первинний текст,
екземпляр, що має юридичну силу.

АВТЕНТИЧНИЙ, а, е. Справжній,
дійсний; який походить із першо¬
джерела, відповідає оригіналові. Ав¬
тентичні документи. Автентичний
текст. Автентичний фольклор.

Автентйчність, ності, ж. Автентичність
документа.

АВТО, невідм., с.у розм. Те саме, що
автомобіль. Крите авто.

АВТО…1 Перша частина складних слів,
що відповідає: 1) слову «автомобіль¬
ний»; 2) слову «автомобіль».

АВТО…2 Перша частина складних
слів, що відповідає слову «авто¬
матичний».

АВТО…3 Перша частина складних слів,
що відповідає слову «самохідний».

АВТО…4 Перша частина складних слів
іншомовного походження, що від¬
повідає словам: 1) «свій», «власний»;
2) основі «само».

АВТОБАН, у, ч , Багатосмугове шосе
для швидкісного руху автомобілів.

АВТОБІОГРАФІЯ, ї, ж. Життєпис
людини, здійснений нею самою.
Докладна автобіографія. Автобіо¬
графія поета. Писати автобіографію.

АВТОБібГРАФ, а, ч. Автор автобіогра¬
фії; той, хто описує своє життя.

Автобіографічний, а, е. Автобіографічний
екскурс. Автобіографічний характер
твору

Автобіографічність, ності, ж. Авто¬
біографічність твору.

АВТОБЛОКУВАННЯ, я, с. 1. Автома¬
тична зміна режиму роботи техніч¬
ного об’єкта або його зупинка, щоб
запобігти аварії. Автоблокування А ЕС.
2. зал. Система автоматичної сигна¬
лізації для регулювання руху поїздів.

Автоблокувальний, а, е. Автоблокуваль¬
ний пристрій.

АВТОВАКЦИНА, и, ж., мед . Лікуваль¬
на бактеріальна вакцина, виготовле¬
на з мікробів, виділених із організму
того хворого, для лікування якого цю
вакцину застосовують.

АВТОГАМІЯ, ї, ж ., біол. 1. Самозапи¬
лення і самозапліднення квіткових
рослин (напр., пшениці, ячменю).
2. Самозапліднення одноклітинних
організмів.

АВТОГЕМОТЕРАПІЯ, і, ж., мед. Ме-
тод лікування шляхом внутріш-
ньом’язового введення хворому його
власної крові, узятої з вени.

автаркія — автолітографія

АВТОГЕН, у, ч ., техн. Автогенне рі¬
зання й зварювання металів. Полум’я
автогену.

Автогенний, а, е. Автогенне різання
металу. Автогенне зварювання. Авто¬
генний апарат. Автогенний різак .

Автогенник, а, ч., розм. Фахівець із
автогенного різання і зварювання
металів.

АВТОГЕНЕЗ, у, ч., біол. Теорія, що
пояснює еволюцію організмів дією
тільки внутрішніх факторів.

АВТОГРАВЮРА, и, ж. Гравюра, надру¬
кована з дошки, гравійованої самим
автором.

АВТбГРАФ, а, ч. 1. Текст, власно¬
ручно написаний автором. Авто¬
граф письменника. 2. Власноручний
підпис відомої людини, зроблений
нею, напис на книзі, фотографії і
т. ін. Книга з автографом. Колекці¬
онувати автографи.

АВТОГРАФІВ, ї, ж. І. Точне відтво¬
рення почерку, креслення, малюн¬
ка тощо. 2. У літографії — один із
способів підготовки літографської
друкарської форми із застосуван¬
ням спеціального автографського
паперу.

Автографський, а, е. Автографський
папір.

АВТОДИДАКТ, а, ч. Самоук.

АВТОДРЙМ, у, ч. Спеціально облад¬
нана ділянка для навчання водіння,
випробування автомобілів, а також
для автомобільних змагань.

АВТОЕКСПРЕС, а, ч. Автобус, який
рухається за маршрутом із підви¬
щеною швидкістю й зупинками,
скороченими до мінімуму.

АВТОЖИР, а, ч. Гвинтокрилий лі¬
тальний апарат, важчий за повітря;
попередник вертольота.

АВТОІНТОКСИКАЦІЯ, ї, *с. Отруєння
організму шкідливими речовинами,
що утворилися в ньому; самоотру¬
єння.

Автоінтоксикаційний, а, е. Автоінток-
сикаційний синдром.

АВТОІНФЕКЦІЯ, ї, ж., мед. Само¬
зараження організму мікробами, які
збереглися в ньому після попередньої
хвороби і внаслідок певних умов зно¬
ву активізувалися.

АВТОІНФОРМАТОР, а, ч. Автома¬
тичний пристрій для передавання
по телефону довідок, які цікавлять
багатьох абонентів. Застосування
автоінформаторів . Встановити ав-
тоінформатор.

АВТОКАР, а, ч. Самохідний візок із
двигуном внутрішнього згорання
для перевезення вантажів на неве¬
ликі відстані.

_ А

АВТОКАТАЛІЗ, у, ч. Самочинне
прискорення хімічної реакції од¬
ним із її продуктів або вихідною
речовиною.

Автокаталізний, а, е. Автокаталізний
процес .

АВТОКЕФАЛІЯ, ї, ж. Адміністративна
незалежність помісних православних
церков; самоврядування. Православна
автокефалія в Україні.

Автокефальний, а, е. Українська авто¬
кефальна церква.

Автокефальність, ності, ж. Прихиль¬
ники автокефальності української
церкви.

АВТОКЛАВ, а, ч., техн. Товстостінна
металева герметично закрита по¬
судина для здійснення фізичних і
хімічних процесів при підвищеному
тиску та високій температурі. Про¬
парювання в автоклавах.

Автоклавний, а, е. Автоклавна стерилі¬
зація. Автоклавне просочення. Авто¬
клавна апаратура .

АВТОКбД, у, ч., інформ. Мова програ¬
мування, орієнтована на конкретну
цифрову обчислювальну машину.

Автокодовий, а, е.

АВТОКОЛІМАЦІЯ, ї, ж. Рух світлових
променів, при якому вони виходять
із коліматора паралельним пучком,
відбиваються від плоского дзеркала
і проходять через оптичну систему
у зворотному напрямі.

Автоколіматор, а, ч. Оптико-механіч-
ний прилад для точних кутових ви¬
мірювань, контролю прямолінійності
і площинності.

АВТОКОМЕНТАР, я, ч. Пояснення до
тексту, подані його автором.

АВТОКОСМЙТИКА, и, ж. Набір пре-
паратів, призначених для догляду за
автомобілем. Засоби автокосметики.

АВТОКРАТІЯ, ї, ж ., політ. Форма
правління, при якій одній особі на¬
лежить необмежена верховна влада;
абсолютизм.

Автократ, а, ч. Самодержець; правитель
із необмеженою владою.

Автократії ч ний, а, е. Автократичний
режим.

АВТЙЛ, у, ч., техн. Мастило для
автомобільних, тракторних та ін.
карбюраторних двигунів (продукт
перероблення нафти).

АВТОЛІЗ, у, ч., біол., хім. Розпад тканин
тварин, рослин та мікроорганізмів під
впливом ферментів, що містяться в
клітинах цих тканин; саморозчинен-
ня. Автоліз мікроорганізмів.

Автол ізшій, а, е.

АВТОЛІТОГРАФІЯ, ї, ж. Літографія з
малюнка, виконаного на камені або
офсетному цинку самим автором.

автолітографійний — автореферат

Автолітографійний, а, е. Автолітогра –
фійне зображення.

АВТОЛОГІЯ, і, ж. Уживання слів у їх
прямому, не переносному значенні.

Автологізм, у, ч. Стилістична функція
автологізмів.

Автологічний, а, е. Автологічний образ.

АВТОМАГІСТРАЛЬ, і, ж. Дорога для
масового швидкісного автомобільно¬
го руху. Швидкісна автомагістраль.

Автомагістральний, а, е. Автомагі-
стральне сполучення.

АВТОМАТ, а, ч. 1. Апарат (машина,
прилад), що виконує роботу за до¬
помогою особливого механізму без
участі людини. 2. Ручна автоматична
скорострільна зброя.

Автоматний, а, е. Автоматна черга.

Автоматник, а, ч. 1. Той, хто обслуговує
автомат (у 1 знач.). 2. Боєць, озброє¬
ний автоматом (у 2 знач.). Командир
автоматників.

Автоматниця, і; ж.

АВТОМАТИЗАЦІЯ, ї, ж. Упроваджен¬
ня у виробничий процес автоматів.
Автоматизація виробництва.

Автоматизований, а, е. Який виконує
виробничі процеси за допомогою
автоматичних приладів, машин;
здійснюється автоматично. Авто¬
матизована система управління. За¬
критий автоматизований цех. Авто¬
матизоване подавання води.

Автоматизованість, ності, ж. Авто-
матизованість процесів виробництва.

Автоматизувати, ую, уєш. 1. Застосову¬
вати в роботі автоматичні прилади,
машини. Автоматизувати виробни¬
чий процес. 2. Робити автоматичним
(у 2 знач.), машинальним.

Автоматизування, я, с.

АВТОМАТЙЗМ, у, ч. Механічність,
мимовільність дій, рухів. Автома¬
тизм мислення.

АВТОМАТИКА, и, ж. 1. Галузь науки та
техніки, що розробляє методи й тех¬
нічні засоби автоматизації виробничих
процесів. 2. Сукупність механізмів,
приладів, що діють автоматично.

АВТОМАТЙЧНИЙ, а, е. 1. Який діє,
здійснюється механічно. Автома¬
тична зброя. Автоматична система
регулювання. Автоматичний верстат.
Автоматичне зварювання. 2. перен.
Який відбувається незалежно від
волі, несвідомо; машинальний.
Автоматична хода. Автоматична
відповідь.

Автоматичність, ності, ж. Автоматич¬
ність рухів.

Автоматйчно. Автоматично кивати
головою.

АВТОМЙТРЇЯ, ї, ж. Наукова дисцип¬
ліна, що вивчає основи проектуван¬

ня автоматичних вимірювальних і
контрольних приладів та вимірю¬
вальних інформаційних систем.

Автометрйчний, а, е. Автометричні
дані.

АВТОМІКСИС, у, ч. Поширене серед
найпростіших, грибів тощо злиття
статевих клітин, що належать тій
самій особині; самозапліднення.

АВТОМОДЕЛІЗМ, у, ч. Технічний вид
спорту, який полягає у створенні мо¬
делей автомобілів та їх випробуван¬
ні на спеціальних трасах. Змагання
з автомоделізму.

Автомоделїст, а, ч. Юний автомоде-
ліст.

Автомоделістка, и, ж.

Автомодельний, а, е. Автомодельний
спорт.

АВТОМОРФІЗМ, у, ч., мат. Ізоморф-
ність множини самій собі.

АВТОМОТРИСА, и, ж., зал., техн.
Самохідний залізничний (пасажир¬
ський або службовий) вагон із двигу¬
ном внутрішнього згоряння.

АВТОМУТАГЕНИ, ів, мн. ( одн . авто-
мутаген, а, ч.). Речовини, які утво¬
рюються в клітинах у процесі жит¬
тєдіяльності організмів і можуть бути
причиною спадкових змін.

АВТЙНШ, а, ч. Справжнє ім’я авто¬
ра, що публікується під псевдонімом.

АВТОНОМІЗМ, у, ч. Політичний рух
за право самостійного здійснення
певним регіоном окремих функцій
державної влади. Прихильники авто-
номізму.

Автономіст, а, ч.

Автономістка, и, ж.

Автономістський, а, е. Автономістські
прагнення.

АВТОНЙМІЯ, ї, ж. 1. Самоврядування
певної частини держави, що здійсню¬
ється на основі загальнодержавного
закону (конституції). Кримська авто¬
номія. Адміністративно-територіаль¬
на автономія. Національно-культурна
автономія. Регіональна автономія.
Боротьба за автономію. 2. Право
установи, підприємства, організації
самостійно розв’язувати певні пи¬
тання. Церковна автономія. Орга¬
нізаційна автономія. Правова авто¬
номія. Фінансова автономія.

Автономізація, ї, ж. Набуття частиною
держави права на автономію. Авто¬
номізація Криму.

Автономний, а, е. 1. Який має авто¬
номію, здійснює самоуправління.
Автономна Республіка Крим. Авто¬
номна область. 2. Самостійний, який
існує або здійснюється незалежно
від кого-, чого-небудь. Автономний
бюджет. Автономний митний тариф.

Автономний блок живлення , Система
автономної реєстрації даних.

Автономність, ності, ж. Право на ав¬
тономність. Автономність бортових
систем космічного корабля.

Автономно. Працювати автономно.

АВТООКСИДАЦІЯ, ї, ж. Само¬
чинне окиснювання речовин при
невисокій температурі без впливу
каталізаторів.

АВТООПЕРАТОР, а, ч. 1. У метало-
обробленні — механізм для автома¬
тичного встановлення заготовки на
верстаті і зняття обробленого виробу.
2. У гідроенергетиці — система авто¬
матичних пристроїв, що забезпечу¬
ють пуск і зупинку агрегатів гідро¬
електростанції для підтримання най-
економнішого режиму їх роботи.

АВТОПІЛЙТ, а, ч. Пристрій для авто¬
матичного керування літаком.

АВТОПЛАСТИКА, и, ж. мед. Хірур¬
гічне пересадження хворому його
власної тканини з метою виправлен¬
ня дефектів, відновлення цілісності,
форми або функції органа.

Автопластйчний, а, е. Автопластична
операція.

АВТОПОЛІПЛОЇДІЯ, ї, ж. Кратне
збільшення одинарного набору хро¬
мосом у клітинах.

АВТОПОРТРЕТ, а, ч. Портрет худож¬
ника, скульптора, виконаний ним
самим. Автопортрет Т. Г. Шевченка.

АВТОПСЇЯ, ї, ж. Розтин трупа для вста¬
новлення точної причини смерті.

АВТОР, а, ч. Той, хто написав будь-яку
працю, твір, лист і т. ін. або розро¬
бив якийсь план, проект і т. ін. Автор

, твору. Автор проекту.

Авторка, и, ж. Авторка п’єси.

Авторство, а, с. Авторство твору. Вста¬
новити авторство. Підтвердити ав¬
торство.

Авторський, а, е. Авторська індивіду¬
альність. Авторські зміни. Авторський
аркуш.

АВТОРАДІОГРАФІЯ, ї, ж. Утворення
фотографічних зображень унаслідок
дії на фотоплівку випромінювання
радіоактивних елементів, які є в до¬
сліджуваних об’єктах.

АВТОРАЛІ, невідм., с. Спортивне зма¬
гання (перев. багатоденне) на автомо¬
білях за визначеним режимом руху.

АВТОРЕГУЛЯТЙР, а, ч. Сукупність
пристроїв для автоматичного (без
участі людини) регулювання.

АВТОРЕФЕРАТ, у, ч. Короткий виклад
змісту твору (звичайно наукового),
написаний самим автором. Авто¬
реферат кандидатської дисертації.
Писати відгук про автореферат.
Примірник автореферату.

авторефрижератор — автохтон

АВТОРЕФРИЖЕРАТОР, а, ч. Автомо-
біль для перевезення швидкопсувних
продуктів, обладнаний холодильни¬
ми установками.

АВТОРИЗАЦІЯ1, і, ж. 1. Керування
рівнями та засобами доступу до
різних об’єктів та ресурсів систе¬
ми залежно від ідентифікатора та
пароля користувача. 2. інформ. На¬
дання певних повноважень (особі,
програмі) на виконання деяких дій
у системі обробки даних. 3. спец.
Визначення міри приватності да¬
них у базі даних. 4. фін. Надання
дозволу на обслуговування тримача
платіжної картки.

АВТОРИЗАЦІЯ2, ї, ж. Надання авто¬
ром дозволу чи повноважень на роз¬
повсюдження його твору (проекту,
винаходу) або якесь інше його вико¬
ристання (копіювання та ін.). Авто¬
ризація винаходу.

Авторизований, а, е. Авторизована копія.
Авторизований переклад.

Авторизувати, ую, уєш.

АВТОРИТАРИЗМ, у, ч. Антидемо¬
кратична система політичної вла¬
ди, що характеризується зосеред¬
женням у руках однієї чи кількох
осіб необмеженої влади. Політич¬
ний авторитаризм. Авторитаризм у
зовнішній політиці. Політика авто¬
ритаризму.

Авторитарнеє а, ч.

Авторитарний, а, е, книжн. 1. Засно¬
ваний на беззастережному підпо¬
рядкуванні особистій владі, спря¬
мований на встановлення дикта¬
тури. Авторитарний режим. Авто¬
ритарний устрій . Авторитарна сис¬
тема правління. Авторитарна дер¬
жава. 2. Який прагне незаперечно
утвердити свій авторитет (у 1 знач.);
який вимагає беззаперечного під¬
корення; владний. Авторитарна ме¬
тодика виховання. Авторитарне ке¬
рівництво.

Авторитарність, ності, ж. Авторитар¬
ність режиму. Авторитарність мис¬
лення.

Авторитарно. Діяти авторитарно.

АВТОРИТЕТ. 1. тільки одн., род. у.
Загальновизнане значення, вплив,
поважність (особи, організації, ко¬
лективу, теорії і т. ін.). Міжнародний
авторитет України. Заслужений ав¬
торитет. Авторитет лікаря. Авто¬
ритет організації. Користуватися
авторитетом. Мати авторитет. За¬
воювати авторитет. Втратити
авторитет. 2. род. а. Про особу, що
має вплив, повагу, заслуговує на
повну довіру. Визнаний авторитет.
Бути авторитетом у галузі медицини.

Авторитету сім’ї . 3. розм. Керівник
злочинного угруповання. Злочинний
авторитет .

Авторитетний, а, е. 1. Який має авто¬
ритет, заслуговує на довіру. Авто¬
ритетна людина. Авторитетне дже¬
рело. Авторитетна думка. Авто¬
ритетний вчений. Авторитетне ви¬
дання. 2. Який не допускає жодних
сумнівів чи заперечень; владний.
Авторитетний тон.

Авторитетність, ності, ж. Авторитет¬
ність судження. Авторитетність ви¬
словлювання.

Авторитетно. Звучати авторитетно.
Говорити авторитетно.

АВТОРОТАЦІЯ, ї, ж., ав. Самообертан-
ня літака навколо поздовжньої осі,
яке виникає за певних умов і може
призвести до штопора.

АВТОСАЛбН, у, ч. Приміщення для
виставки нових моделей автомобі¬
лів, а також сама виставка авто¬
мобілів.

АВТОСЕРВІС, у, ч . Технічне обслу¬
говування автомобілів. Працівник
автосервісу. Послуги автосервісу.
Заїхати в автосервіс.

АВТОСЕРОТЕРАПІЯ, і, ж., мед. Ліку-
вання шляхом уведення хворому на
інфекційну хворобу сироватки його
власної крові.

АВТОСбМИ, ів, мн. {одн. авто-
ебма, и, ж.). Нестатеві хромосоми
в клітинах різностатевих рослин
і тварин.

АВТОСТЙП1, а, ч. Пристрій для авто¬
матичної зупинки поїзда при набли¬
женні його до закритого колійного
сигналу.

АВТОСТбП2, а, ч. 1. Використання
туристами попутного автотранспорту
для проїзду частини шляху. їздити
автостопом . 2. Документ, що дає
право туристові на зупинку попут¬
них автомашин; туристська подорож
із таким документом. Подорожувати
за автостопом.

АВТОСТРАДА, и, ж. Те саме, що авто¬
магістраль.

АВТОСУГЕСТІЯ, і, ж., мед. Само¬
навіювання.

АВТОТИПІЯ, і, ж. 1. Поліграфічний
спосіб відтворення напівтонових
зображень (малюнків, фотознімків
і т. ін.), а також кліше, виготовлене
таким способом. Трикольорова авто¬
типія. 2. Відбиток, зроблений із та¬
кого кліше. Якісна автотипія.

Автотипний, а, е. Автотипне відтворен¬
ня малюнка.

АВТОТОМІЯ, ї, ж ., зоол. Самокалічен¬
ня як захисна реакція тварин під час
роздратування (виявляється в мимо-

_ А

вільному відокремленні частини тіла,
наприклад, хвоста, кінцівок і т. ін.,
яка згодом відновлюється).

АВТОТРАНСПЛАНТАЦІЯ, і, ж мед.
Пересадження тканин або органів
на іншу частину того самого орга¬
нізму.

АВТОТРАНСФУЗІЯ, ї, ж. мед. Пере¬
ливання хворому його власної крові.

АВТОТРЕНІНГ, у, ч. Аутогенне тре¬
нування. Займатися автотренінгом.

Автотренінговий, а, е. Автотренінгові
вправи.

АВТОТРОПІЗМ, у, ч., бот. Здатність
рослин розпрямляти вигини, коли
припиняється вплив факторів, що
їх спричинили (напр., злаків, які
полягли під час дощу). Автотропізм
жита.

Автотрофний, а, е. Автотрофні орга¬
нізми.

АВТОТРЙФІЯ, ї, ж. Живлення авто¬
трофів неорганічними речовинами,
що здійснюється через фото- або
хемосинтез.

Автотрофи, ів, мн. {одн. автотроф, а, ч.).
Організми, які створюють необхідні
для свого життя органічні речовини
з неорганічних у процесі фото- або
хемосинтезу.

Автотрбфність, ності, ж.

АВТОТУРЙЗМ, у, ч. Туристські по¬
дорожі на автомобілі. Міжнародний
автотуризм.

Автотурист, а, ч. Той, хто займається
автотуризмом. Досвідчений авто¬
турист.

Автотурйстський, а, е. Автотурист-
ські контакти. Автотурйстський
маршрут.

АВТОФІЛІЯ, і, ж. Самозамилування,
самозакоханість.

АВТОФУРГОН, а, ч. Автомашина, спе¬
ціально обладнана для перевезення
чого-небудь. Вантажний автофургон.
Водій автофургона.

Автофургбнний, а, е. Автофургонні пере¬
везення.

АВТОХОРІЯ, ї, ж., біол. Розповсю¬
дження плодів, насіння, спор, веге¬
тативних частин за допомогою при¬
стосувань самої рослини без упливу
зовнішніх факторів.

Автохори, ів, мн. {одн. автохор, а, ч.).
Рослини, що розповсюджуються без
упливу зовнішніх агентів завдяки
властивим їм пристосуванням.

АВТОХТОН, а, ч. 1. книжн. Корінний
житель країни або місцевості; або¬
риген, тубілець. 2. біол. Рослина або
тварина, що виникла в процесі ево¬
люції в якій-небудь місцевості й про¬
довжує жити в ній. 3. Гірські породи,
корисні копалини, вихідний матеріал

автохтонний — агломерат

яких виник на місці їх утворення.
Автохтони геологічних структур.

Автохтонний, а, е. Туземний, місцевий.
Автохтонне населення. Який має
місцеве походження, який виник на
місці теперішнього розташування.
Автохтонні жителі. Автохтонний
культ. Автохтонні глини. Автохтонні
гірські породи.

Автохтонність, ності, ж. Автохтонність
українського населення.

АВТОШбу невідм., с. Шоу, влаштова¬
не для демонстрації різноманітних
марок автомашин. Святкове авто –
шоу. Організатори автошоу , Брати
участь в автошоу.

АВТОШТУРМАН, а, ч. Автонавіга-
ційний прилад, який автоматично
накреслює на карті курс літального
апарата під час його польоту. Слідку¬
вати за роботою автоштурмана.

АВУАРИ, ів, мн., фін. 1, Будь-які ак¬
тиви (грошові засоби, чеки, векселі,
перекази і т. ін.), за рахунок яких
можуть здійснюватися платежі та
сплачуватися борги їх власників.
2. Кошти банку, що знаходяться на
його рахунках у закордонних банках
в іноземній валюті. 3. Вклади при¬
ватних осіб та організацій у банках.
Мати авуари за кордоном.

Авуарний, а, е. Авуарний рахунок.

АВУНКУЛАТ, у, ч. Стародавній зви¬
чай (у деяких народів), що полягав
у визнанні особливо тісного ро¬
динного зв’язку між племінником
і дядьком по материнській лінії,
який зобов’язував дядька дбати
про племінника більше, ніж про
рідного сина.

АГА, и, ж ., зоол. Одна з найбільш відо¬
мих безхвостих амфібій Південної та
Центральної Америки.

АГА, й, ч. 1. Титул поміщика, началь¬
ника, старшини у султанській Туреч¬
чині. 2. На Закавказзі, в Туреччині,
Середній Азії — форма ввічливого
звертання до старшого або поваж¬
ного чоловіка (іноді в поєднанні
з іменем).

АГАВА, и, ж. Багаторічна тропічна й
субтропічна трав’яниста рослина
з грубим, м’ясистим великим лис¬
тям, з якого виробляють волокно;
вирощується також як декоративна
рослина.

Агавовий, а, е. Агавові нитки.

АГАЛІТ, у, ч. Силікат магнію того само¬
го складу, що й тальк; м’який сірий
мінерал, який у вигляді порошку
застосовують у виробництві паперу.

АГАЛЬМАТОЛІТ, у, ч., мінер. Щільна
і м’яка дрібнозерниста порода тьмя¬
но-зеленого кольору, яку використо¬

вують як виробний камінь, а також
у техніці.

АГАМА, и, ж. Велика ящірка родини
агамових, здатна змінювати забарв¬
лення тіла; поширена в Африці,
Півд.-Зах. Азії, Півд. Європі, Сте¬
пова агама. Гімалайська агама.

АГАМІ, невідм ., ч. Птах, поширений у
Південній Америці, який швидко
бігає, має чорне оперення й корот¬
кий хвіст.

АГАМІЯ, ї, ж. 1. етн. Безшлюбність.
2. біол. Відсутність статі.

АГАМОГЙНІЯ, ї, ж., біол. Безстатеве
розмноження, здійснюване шляхом
поділу клітин, брунькуванням і т. ін.

АГАР, АГАР-АГАР, у, ч., спец. Рослинні
драглі з морських водоростей; добре
розчиняються у воді, утворюючи гелі;
використовуються в лабораторній
практиці, в кондитерському вироб¬
ництві та ін. Сировина для одержання
агар-агару.

Агарний, Агаровий, а, е. Агарне середо¬
вище. Агаровий завод.

АГАСФЕР, а, ч. 1. Герой середньовічних
переказів, засуджений Богом на вічне
життя і блукання через те, що не дав
Христові відпочити під час хресного
ходу на Голгофу. 2. перен. Людина,
що все життя блукає, не знаходячи
притулку.

АГАТ, у, ч. Твердий мінерал, напів-
дорогоцінний кварцовий камінь,
що використовується для прикрас,
а також для виготовлення хімічно¬
го посуду і т. ін. Смугастий агат.
Чорний агат. Перстень з агатом.

Агатовий, а, е. Агатовий полиск. Агатове
намисто.

АГЕВЗЇЯ, ї, ж. мед. Втрата смакових
відчуттів. Набута агевзія.

АГЙНТ1, а, ч. 1. Представник, довірена
особа організації, установи і т? ін., що
виконує різні доручення, завдання.
Рекламний агент. Страховий агент.
2. Особа, що є чиїмсь ставлеником,
слугує чиїмсь інтересам. 3. Таємний
співробітник органів розвідки якої-
небудь держави, організації; шпигун.
Агент поліції.

Агентський, а, е. Агентська винагорода.
Агентська операція.

Агентура, и, ж. 1. Розвідувальна
служба, організована для збирання
секретних відомостей і проведення
підривної роботи. 2. Сукупність аген¬
тів якої-небудь організації. Агентура
страхової компанії «Оранта».

Агентурний, а, е. Агентурні повідомлен¬
ня. Агентурні відомості. Агентурна
розвідка.

АгеНТ2, а, ч.у книжн. Причина, що ви¬
кликає ті або інші явища в природі,

в організмі людини і т. ін.; чинник.
Фізичний агент.

АГЕНТСТВО, а, с. 1. Організація, яка
виконує певні доручення установ або
приватних осіб. Страхове агентство.

2. Представництво, відділення якоїсь
особи або підприємства. Агентство
«Майкрософт» в Україні. 3. Установа,
що збирає, опрацьовує інформацію
і забезпечує нею радіо, пресу, теле¬
бачення. Інформаційне агентство.

АГЕНЦІЯ, ї, ж., рідко. Те саме, що
агентство.

АГІАСМА, и, ж. Церковна назва води,
що освячується напередодні та в день
Богоявлення.

АГІОГРАФІЯ, ї, ж. Різновид церковної
літератури — життєписи осіб, яких
церква оголосила святими. Твори
агіографії.

Агіографічний, а, е. Агіографічна літера¬
тура.

АГІТАЦІЯ, ї, ж. 1. Поширення ідей та
гасел з метою впливу на суспільну
свідомість і настрої мас, спонукання
їх до цілеспрямованої активності,
політичних дій. Політична агітація.
Проводити агітацію. 2. перен. Дія, що
має на меті переконати, схилити до
чогось.

Агітатор, а, ч. Той, хто займається агі¬
тацією, виступає перед населенням із
бесідами, доповідями і т. ін. Постій¬
ний агітатор. Колектив агітаторів.

Агітаторка, и, ж. Досвідчена агіта¬
торка.

Агітаторський, а, е. Агітаторські обо¬
в’язки.

Агітаційний, а, е. Агітаційна діяльність.
Агітаційна література. Агітаційний
листок. Агітаційний пункт.

Агітаційність, ності, ж. Агітаційність
стилю.

Агітувати, ую, уєш. 1. Роз’яснювати
якусь політику, закликати до бороть¬
би за або проти неї. 2. Переконувати
в чому-небудь, спонукати до чогось.
Агітувати за кандидата у президенти.
Агітувати проти будівництва атомної
станції.

АГЛОМЕРАЦІЯ, ї, ж. 1. техн. Процес
утворення агломерату (у 2 знач.)
спіканням у грудки дрібнозернис¬
тої або пилуватої руди. Агломерація
дрібних руд. 2. Зарості рослин різних
видів, однорідних із погляду екології.

3. Злиття багатьох міст і населених
пунктів у єдине міське населення.
Міська агломерація.

Агломерат, у, ч. 1. геол. Незцементоване
скупчення уламків гірських порід і
мінералів. 2. техн. Спечена в грудки
дрібнозерниста або пилувата руда.
Агломерат руди.

агломератний — агробіологія

Агломератний, а, е. А гломератні туфи.

Агломераційний, а, е. Агломераційний
процес. Агломераційна фабрика. Агло¬
мераційна економія. Агломераційний
економічний ефект.

АГЛОПОРИТ, у, ч . Штучний будівель¬
ний матеріал пористої структури; ви¬
користовують як заповнювач легко¬
го бетону.

АГЛЮТИНАЦІЯ, ї, ж. 1. біол. Злипан¬
ня, склеювання в грудочки й осідан¬
ня завислих у рідині мікроорганізмів
або окремих клітин. Аглютинація
еритроцитів. 2. лінгв. Спосіб творен¬
ня граматичних форм і похідних слів
у деяких мовах (тюркських, фінських
та ін.) додаванням до незмінюваних
основ однозначних афіксів.

Аглютинатйвний, а, е. Аглютинативний
процес. Аглютинативні мови.

Аглютинативність, ності, ж.

Аглютинін, у, ч., біол. Специфічна ре¬
човина, яка накопичується в крові
при інфекційних захворюваннях та
щепленнях і спричинює аглютина¬
цію. Малий титр аглютинінів.

Аглютинований, а, е. Аглютиновані
речовини.

Аглютинувати, ує. Зазнавати аглю¬
тинації. Сироватка аглютинує ери¬
троцити.

АҐЛЮТИНОГЙІШ, ів, мн. (одн. аглю¬
тиноген, а, ч.). Речовини, які зумов¬
люють утворення аглютинінів.

АГНАТІЯ, ї, ж. Аномалія розвитку —
відсутність верхньої або нижньої
щелепи.

АГНІ-ЙбГА, и, ж. В індуїзмі — один із
різновидів релігійно-філософського
вчення — йоги.

АГНЙЗІЯ, ї, ж ., мед. Порушення про¬
цесів упізнавання предметів або
явищ при деяких захворюваннях
головного мозку.

АГНЙСТИКА, и, ж., АГНОСТИЦИЗМ,
у, ч. Вчення про непізнаваність
об’єктивного світу і його законів.
Послідовний агностицизм.

Агностик, а, ч. Перші агностики.

Агностичний, а, е. Агностична філо¬
софія.

АГбГІКА, и, ж.у муз. У музичному
виконанні — уповільнення або при¬
скорення темпу для посилення ху¬
дожньої виразності.

АГЙН, у, ч. 1. Словесне змагання між
дійовими особами у давньогрецьких
комедіях, під час якого виявляється
ідейна проблематика твору. 2. Не¬
стримне прагнення до будь-яких
практичних змагань у всіх сферах
громадського життя.

АГОНІЯ, ї, ж. 1. Останні прояви
життєвих функцій організму перед

смертю; передсмертні муки; конання.
Жахлива агонія . Стан агонії. Ознаки
агонії. Перебувати в агонії. 2. перен.
Останні хвилини існування того, що
гине, зникає. Агонія імперії.

Агонізувати, ую, уєш. 1. Бути в стані
агонії; конати. 2. перен. Перебувати
у стані, що свідчить про наближення
кінця існування чого-небудь. Фірма
агонізує.

Агонійний, а, е. Агонійний стан.

АГЙРА, и, ж. 1. У стародавніх гре¬
ків — народні, військові або судові
збори вільних громадян. 2, Площа
для проведення таких зборів.

АГОРАФОБІЯ, ї, ж. Хворобливий стан,
який виявляється в боязні відкрито¬
го (особливо безлюдного) простору;
нав’язливий страх, який виникає при
потребі перетнути широку площу, ву¬
лицю і т. ін. Страждати від агорафо¬
бії. Лікуватися від агорафобії.

Агорафобний, а, е. Агорафобний синдром.

АГРАВАЦІЯ, ї, ж., мед. Перебіль¬
шення хворим симптомів свого
захворювання.

Агравацїйний, а, е. Аграваційні явища.

АГРАМАНТ, у, ч. Оздоба для одягу,
штор, м’яких меблів тощо, сплетена
із шнура. Позолочений аграмант.

Аграмантовий, а, е.

АГРАМАТИЗМ, у, ч. Порушення мов¬
ної діяльності людини внаслідок
ушкодження кори головного мозку.
Ознаки аграматизму.

АГРАНУЛОЦИТИ, ів, мн. (одн. аграну¬
лоцит, а, ч.), фізіол. Лейкоцити, що не
мають в цитоплазмі гранул (зерен),
на відміну від гранулоцитів.

АГРАНУЛОЦИТОЗ, у, ч., мед. Різке
зменшення кількості зернистих лей¬
коцитів або їх відсутність у крові.

АГРАРНИЙ, а, е. Земельний; той, що
стосується землеволодіння, земле¬
користування. Аграрний комплекс.
Аграрні заходи.

Аграрник, а, ч., розм . 1. Фахівець із
аграрних питань. 2. Член аграрної
партії.

АГРАФ, а, ч. 1. Ошатна пряжка або
застібка на одязі. Пояс із золотим
аграфом. 2. архіт. Декоративний
елемент, що з’єднує вершину арки з
горизонтальним виступом карниза,
антаблементу і т. ін., перев. прикра¬
шуваний різьбленням.

АГРАФІЯ, ї, ж., мед. Розлад або повна
втрата здатності писати внаслідок
ураження головного мозку при збере¬
женні рухової активності руки.

АГРЕГАТ, у, ч. 1. техн. Кілька різнотип¬
них машин, конструктивно з’єднаних
в одне ціле для спільної роботи. По¬
сівний агрегат. 2. геол. Сукупність

окремих мінералів, які складають
гірську породу. Агрегат гіпсу.

Агрегатний, а, е. Агрегатний верстат.
Агрегатний стан речовини.

Агрегатник, а, ч. Робітник, що обслу¬
говує агрегат (у 1 знач.).

Агрегатований, а, е.

Агрегатувати, ую, уєш. Сполучати ма¬
шини чи їх деталі в одне ціле для
спільної роботи.

АГРЕГАЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Сполучення
частин речовини в більші об’єднан¬
ня. Агрегація тромбоцитів. 2. екол.
Зарості рослин одного виду, а також
колонії деяких тварин.

Агрегаційний, а, е.

АГРЕМАН, у, ч., дипл. У міжнародному
праві — згода уряду однієї держави
прийняти певну особу, запропонова¬
ну іншою державою як дипломатич¬
ного представника останньої.

АГРЕСІЯ, ї, ж. Неспровокований
збройний напад однієї держави на
іншу з метою загарбання її тери¬
торії, ліквідації або обмеження її
незалежності. Несподівана агресія.
Здійснювати агресію . Зазнати агре¬
сії. Акт агресії. Жертва агресії.
2. перен. Активно ворожа поведінка
однієї людини (або людей) стосовно
іншої (або інших), що виявляється у
злісних нападах, образливих акціях
і т. ін. Виявляти агресію.

Агресивний, а, е. 1. Завойовницький.
Агресивна політика. Агресивні сили.
Агресивна держава. Агресивні дії.
2. Ворожий, активно недоброзич¬
ливий. Агресивна людина. Агресивний
тон. Агресивна поведінка. 3. техн.,
мед І, хім. Який шкідливо впливає на
що-небудь. Агресивна речовина.

Агресйвність, ності, ж. Підвищена агре¬
сивність. Агресивність підземних вод.

Агресивно. Поводитися агресивно.

Агресор, а, ч. Країна-агресор. Виступи¬
ти як агресор.

АГРІОФІТИ, ів, мн. Рослини — антро-
похори, що розселилися в природних
місцезростаннях і пристосувалися до
нових умов.

АГРО… Перша частина складних слів,
що відповідає: 1) слову «агрономіч¬
ний»; 2) слову «аграрний».

АГРОБАНК, у, ч. Банк, який займаєть¬
ся операціями з власністю на землю.
Акції агробанку. Взяти кредит в агро-
банку.

АГРОБІЗНЕС, у, ч. Підприємницька
діяльність у всіх сферах агропро¬
мислового комплексу; сільськогос¬
подарський бізнес.

АГРОБІОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про біо¬
логічні закономірності життя рослин
і тварин, а також про використання

/■ У) V п а /V а

агробіолог — адвокатура

цих закономірностей у сільському
господарстві. Проблеми агробіології.

Агробіолог, а, ч. Робота агробіологів.

Агробіологічний, а, е. Агробіологічний
захід.

АГРОКЛІМАТОЛОГІЯ, і, ж. Галузь
сільського господарства, що вивчає
вплив кліматичних умов на сільсько¬
господарське виробництво. Завдання
агрокл і мат ологі ї .

Агрокліматологічний, а, е. Агроклімато-
логічне районування.

АГРОКУЛЬТУРА, и, ж. Сукупність
технологічних засобів для вдоско¬
налення культури землеробства.
Агрокультура болотистих місцево¬
стей.

АГРОМЕЛІОРАЦІЯ, і, ж. Систе¬
ма заходів, що застосовуються на
зрошуваних і осушуваних землях,
гірських схилах, пісках, ярах та ін.
угіддях для їх сільськогосподарсько¬
го використання. Здійснювати агро¬
меліорацію.

Агромеліоратйвний, а, е. Агромеліора-
тивні заходи.

Агромеліоратор, а, ч. Той, хто здійснює
агромеліорацію.

АГРбМЕТР, а, ч., геод. Лінійка з
масштабом для обчислення площ
за планом.

АГРОНЕОФҐГИ, ів, мн. ( одн . агронео-
фіт, а, ч.). Рослини, що порівняно
недавно пристосувалися до життя
в культурних місцезростаннях.

АГРОНЙМІЯ, ї, ж. Наука про хлібо¬
робство; наукові основи сільсько¬
господарського виробництва. Осно¬
ви агрономії. Вивчати агрономію.

Агроном, а, ч. Працювати агрономом.

Агрономічний, а, е. Агрономічні знання.

АГРОФІРМА, и, ж. Підприємство
або об’єднання, що виробляє та
реалізує сільськогосподарську про¬
дукцію. Приватна агрофірма. Агро¬
фірма вирощує овочі. Товар агро¬
фірми.

АГРОФІТИ, ів, мн. (одн. агрофіт, а, ч.).
Рослини, вирощувані людиною.

АГРОФІТОЦЕНОЗ, див. агроценоз.

АГРОФОН, у, ч. Стан ґрунту, що зу¬
мовлює той чи інший урожай. Висо¬
кий агрофон посівів.

Агрофонний, а, е. Агрофонний показник.

АГРОХІМІЯ, ї, ж. Наука про живлення
рослин, застосування добри в та хіміч –
них засобів захисту рослин з метою
одержання високих і сталих урожаїв.

Агрохімік, а, ч. Вчені- агрохіміки.

Агрохімічний, а, е. Агрохімічне райо¬
нування.

АГРОЦЕНОЗ, у, ч. Угруповання рос¬
лин, штучно створюване людиною
з метою одержання сільськогоспо¬

дарської продукції; при відсутності
контролю з боку людини поступово
втрачає свої властивості.

АГУТІ, невідм ., ч. Рід гризунів із ви¬
гнутою спиною і дуже коротким
хвостом, поширений у тропіках
Південної та Центральної Америки;
забарвлення хутра від золотистого
до темно-сірого; шкідники цукро¬
вої тростини.

АДАЖІО, присл.у муз. 1. Повільно,
протяжно (про темп виконання
музичних творів). 2. у знач, ім.,
невідм., с. Назва музичного твору
або його частини, що виконується
повільно. 3. Повільний сольний чи
дуетний танець у класичному балеті.
4. Частина уроку класичного танцю,
що включає вправи для вироблення
стійкості.

АДАМАНТОБЛАСТИ, ів, мн. (одн.
адамантобласт, а, ч.). Клітини епіте¬
лію, які виробляють емаль у коронці
зуба.

АДАМСИТ, у, ч. Органічна кристалічна
сполука миш’яку; стійка отруйна за¬
душлива речовина подразнювальної
(чхальної) дії.

АДАМСІЯ, ї, ж. Кораловий поліп, що
живе в симбіозі з раком-самітником.

АДАПТАЦІЯ, ї, ж., біол. 1. Присто¬
сування організмів до умов існу¬
вання, навколишнього середовища.
Фізіологічна адаптація. Адаптація
ока. Адаптація до кліматичних умов.
2. Процес активного пристосування
особистості чи соціальної групи
до змін у соціальному середовищі.
Соціальна адаптація. 3. Спрощення
тексту з урахуванням віку, професії
і рівня мовної підготовки читача.
Адаптація твору.

Адаптаційний, а, е. Адаптаційні мож¬
ливості людського організму Адапта¬
ційний період.

Адаптйвний, а, е.

Адаптйвність, ності, ж. Біологічна
адаптивність.

Адаптований, а, е. Адаптований текст.

Адаптування, я, с.

Адаптувати, ую, уєш. Адаптувати зір.
Адаптувати художні твори.

АДАПТАЦІОГЕНЕЗ, у, ч. Виникнення,
розвиток і перетворення пристосу¬
вань організмів у процесі еволюції
органічного світу.

АДАПТЕР, а, ч. Електромагнітний при¬
лад для відтворення звукозапису з
платівок за допомогою підсилювача
і гучномовця; звукознімач.

АДАПТОГЕН, у, ч. Речовина рослин¬
ного походження, що підвищує опір¬
ність організму негативному впливо¬
ві різних шкідливих факторів.

АДАПТОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬
мірювання адаптації ока до зміни
освітлення.

АДАТ, у, ч. Звичай, неписаний закон у
мусульман, який фактично є допов¬
ненням до шаріату. Моральні норми
адату.

Адатовий, а, е. Адатові настанови.

АДВЕКЦІЯ, ї, ж. Перенесення повіт¬
ряної маси або переміщення тепла,
холоду і т. ін. паралельно до земної
поверхні. Адвекція холодних мас по¬
вітря.

Адвентивний, а, е. Адвентивні грози.
Адвентивні тумани. Адвентивні за¬
морозки.

АДВЕНТИВНИЙ, а, е, бот. 1. Про
орган рослини, який походить не з
ембріональних тканин точки росту,
а із старіших частин рослини і розви¬
вається не на звичному місці (напр.,
бруньки на коренях або листі).
Адвентивний орган. 2. Про рослину,
занесену людиною в місцевість, де
вона раніше не росла. Адвентивні
види рослин.

АДВЕНТЙЗМ, у, ч. Один із напрямів
протестантизму, що проповідує
вчення про другий прихід Христа
і встановлення тисячолітнього цар¬
ства Божого на Землі. Прихильники
адвентизму.

Адвентисти, ів, мн. (одн. адвентйст, а, ч.,
адвентйстка, и, ж.). Адвентисти-ре-
формісти. Адвентисти сьомого дня.

Адвентйстський, а, е. Адвентистська
церква. Адвентистська організація
допомоги та розвитку.

АДВЕНТИЦІЯ, ї, ж. Зовнішня обо¬
лонка судинної стінки, утворена
сполучною та м’язовою тканинами.

АДВЕРБІАЛЬНИЙ, а, е, лінгв. При¬
слівниковий.

Адвербіалізація, ї, ж., лінгв. Перехід
слів якої-небудь граматичної кате¬
горії в прислівники. Адвербіалізація
іменника.

Адвербіалізований, а, е. Адвербіалізовані
іменники.

АДВОКАТ, а, ч. 1. Юрист, що захищає
обвинуваченого або веде якусь справу
в суді, а також дає поради з правових
питань. Приватний адвокат . Послуги
адвоката. 2. перен. Про людину, що
заступається за кого-небудь, захищає
когось.

Адвокатський, а, е. Адвокатська кон¬
тора.

Адвокатування, я, с. Кваліфіковане ад¬
вокатування.

Адвокатура, и, ж. 1. тільки одн. Діяль¬
ність адвоката. Присвятити себе ад¬
вокатурі. 2. збірн. Колегія адвокатів.
Київська адвокатура.

АДГЕЗІЯ, ї, ж., фіз . Злипання по¬
верхонь двох різнорідних твердих
або рідких тіл. Адгезія твердих
тіл. Адгезія полімерів. Адгезія рідини
і твердого тіла.

Адгезйвний, Адгезїйний, а, е. Адгезій –
ний контакт між ґрунтом і буром.

АДДІСбНОВА хвороба — хвороба
надниркових залоз, що супроводжу¬
ється появою бронзового забарвлен¬
ня шкіри; бронзова хвороба.

АДДУКЦІЯ, ї, ж., анат. Рух кінцівок
до середньої лінії тіла.

Аддуктор, а, ч. Привідний м’яз. Функції
аддуктора.

Аддукторний, а, е. Аддукторний м’яз.

АДЕКВАТНИЙ, а, е, книжн. Цілком
відповідний; тотожний. Адекватний
переклад. Адекватні поняття. Адек¬
ватна поведінка.

Адекватність, ності, ж.

Адекватно. Адекватно відтворювати.
Поводитися адекватно.

АДЙНДУМ, у, ч., юр. Додаток до дого¬
вору, що за згодою сторін змінює або
доповнює ті чи інші його умови.

АДЕНІН, у, ч. Пуринова основа, що
міститься в усіх живих організмах у
складі нуклеїнових кислот та в інших
біологічно важливих речовинах.

АДЕНҐГ, у, ч., мед. Запалення лім¬
фатичних вузлів. Продуктивний
аденіт.

АДЕНОВІРУС, у, ч. Вірус, що ви¬
кликає інфекційні захворювання
верхніх дихальних шляхів людини,
кон’юнктивіт і т. ін.

Аденовірусний, а, е. Аденовірусна ін¬
фекція.

АДЕНОЗЙН, у, ч., фарм. Лікарський
препарат, який застосовують для лі¬
кування постгрипозних захворювань
нервової системи.

АДЕНбїД, а, ч.у мед. Хворобливе
розростання лімфатичних вузлів
носоглотки. Операція з видалення
аденоїдів.

Аденоїдний, а, е. Аденоїдні утворення.

АДЕНОКАРЦИНОМА, и, ж., мед. Зло-
якісна пухлина з епітелію залозистих
органів (молочної залози, слизової
оболонки шлунка і т. ін.).

АДЕНбМА, и, ж., мед. Доброякісна
пухлина молочної, щитоподібної та
інших залоз. Аденома передміхурової
залози.

АДЕНОМЕР, а, ч. Кінцевий відділ за¬
лоз тварин і людини, у якому утво¬
рюється секрет.

АДЙПТ, а, ч.у книжн. 1. Посвячений у
таємниці якогось учення. 2. перен.
Ревний послідовник якого-небудь
учення або ідеї. Адепт дарвінізму.

АД’ЄКТЙВ, а, ч.у лінгв. Прикметник.

адгезія — адорант

Ад’єктивний, а, е. Який має ознаки при¬
кметника; прикметниковий. Ад’єк¬
тивні займенники. Ад’єктивне слово¬
сполучення.

Ад’єктивація, ї, ж. Перехід слів якої-
небудь граматичної категорії (пере¬
важно дієприкметників) у прик¬
метники.

Ад’єктивований, а, е. Ад’єктивований
дієприкметник.

АДЖИКА, и, ж. Гостра запашна при¬
права до м’ясних і рибних страв. До¬
машня аджика. М’ясо з аджикою.

АДЖОРНАМЕНТО, невідм. Термін,
яким Папа Римський Іван XXIII
окреслив широку програму дина-
мізації католицької церкви щодо
її оновлення, наближення до су¬
часного світу.

АДИДАСИ, ів, ми., розм. Вироби (пе¬
реважно кросівки) фірми «Асіісіаз».
Фірмові адидаси. Бігати в адидасах.

Адидаска, и, ж., розм. Куртка фірми
«Асіісіаз». Носити адидаску.

Адидасівський, а, е. Адидасівські кро¬
сівки.

АДИНАМІЯ, ї, ж., мед. Зниження
рухової активності через голодуван¬
ня, тривалу хворобу і т. ін. Причини
адинамії.

Адинамійний, а, е. Адинамійний спосіб
життя.

АДИТИВНИЙ, а, е, мат. Пов’язаний із
додаванням. Адитивна дія. Адитивна
теорія чисел.

Адитйвність, ності, ж.

АДИЦІОНАЛІЗМ, у, ч , Один із
принципів регіональної політики
Європейського Союзу, згідно з яким
фінансові ресурси, які надає ЄС
регіонам, мають доповнюватися за
рахунок місцевих джерел.

АДІАБАТНИЙ процес —зміни стану
фізичного тіла, за яких воно не по¬
глинає і не віддає тепла.

Адіабата, и, ж. Лінія, що зображує на
графіку адіабатний процес. Накрес¬
лити адіабату.

АДҐГІ, невідм.у ж. У давньоіндійській
релігії — богиня, що уособлює все¬
світ; мати богів і всього сущого.

АДМІНІСТРАЦІЯ, ї, ж. 1. Організа¬
ційна діяльність у галузі управління.
2. Державний урядовий апарат, орган
виконавчої влади. Київська міська ад¬
міністрація. Адміністрація президен¬
та. 3. Посадові особи, керівний орган
установи, організації, підприємства
і т. ін. Адміністрація інституту. Роз¬
порядження адміністрації.

Адміністративний, а, е. Адміністратив¬
на влада. Адміністративна реформа.
Адміністративні здібності. Адміні¬
стративний нагляд. Адміністративний

_ А

апарат. Адміністративний працівник.
Адміністративний центр.

Адміністратор, а, ч. 1. Керівник устано¬
ви, організації, підприємства і т. ін.
2. інформ. Спеціаліст, що здійснює
контроль над використанням бази
даних, мережі, відповідає за збере¬
ження, поповнення, використання,
поновлення і т. ін. даних.

Адміністраторка, и, ж.у розм. Адміні¬
страторка готелю.

Адміністраторський, а, е. Адміністра¬
торські здібності.

Адміністрування, я, с.

Адмініструвати, ую, уєш. 1. Керувати
установою, організацією, підприєм¬
ством і т. ін.; управляти. 2. інформ.
Здійснювати контроль за правиль¬
ністю введення, своєчасністю попо¬
внення даних у комп’ютерній мережі
бази даних та методами доступу до
них.

АДМІРАЛ, а, ч. Військове звання ви¬
щого командного складу Військово-
морського флоту, а також особа, що
має це звання. Адмірал у відставці.

Адміральський, а, е. Адміральська форма.

АДМІРАЛТЕЙСТВО, а, с. 1. Центр вій-
ськового кораблебудування для окре¬
мого військового театру. 2. У Великій
Британії — вищий орган управління
і командування військово-морськи¬
ми силами.

АДНЕКСЙТ, у, ч.у мед. Запалення при¬
датків матки. Хронічний аднексит.

АДЙБА, и, ж. Невипалена цегла з гли¬
ни, різаної соломи та піску.

АДОНІЗИД, у, ч., фарм. Лікарський
засіб, що виготовляється з адонісу
весняного (горицвіту) і містить сер¬
цеві глікозиди.

АДОНІЛЕН, у, ч., фарм. Лікарський
засіб, який містить водний екстракт
із листя адонісу (горицвіту).

АДЙНІС, у, ч. Весняна рослина з ве¬
ликими жовтими квітками; горицвіт.

АДОПТАЦІЯ, ї, ж., юр. Прийняття
малолітнього або повнолітнього до
сім’ї з правами і обов’язками рід¬
них дітей; усиновлення. Процедура
адоптації.

Адоптйвний, а, е. Адоптивний процес.

Адоптований, а, е. Адоптований син.
Адоптована дочка.

Адоптувати, ую, уєш. Адоптувати
хлопчика.

АДОРАЦІЯ, ї, ж. у книжн. 1. Поклонін¬
ня, обожнювання. Людська адорація.
2. рел. Особливий вид молитви —
прославлення. Читати адорацію.

Адорант, а, ч. 1. В античному і ранньо¬
християнському мистецтві — фігура з
простягненими до неба руками, що сим¬
волізувала прохання. 2. У деяких краї-

адоратор — аерогеологія

нах Стародавнього Сходу — людина, що
здійснювала обряд ушанування богів.

Адоратор, а, ч. Той, хто прославляє,
обожнює кого-, що-небудь.

АДРЕНАЛІН, у, ч. Гормон надниркових
залоз або його синтетичний замін¬
ник, шо активізує обмін речовин
в організмі, збільшує вміст цукру
в крові, підвищує кров’яний тиск.
Гормон адреналін. Викид адреналіну.

Адреналіновий, а, е.

АДРЕНЕРГІЧНИЙ, а, е. Чутливий до
адреналіну, який збуджується під
дією адреналіну.

АДРЕС, а, ч. Письмове вітання кого-
небудь із нагоди відзначення ви¬
датної події в його житті. Вітальний
адрес. Підписати адрес.

АДРЕСА, и, ж. 1. Позначення місця
проживання чи перебування кого-
небудь або місцезнаходження чого-
небудь. Домашня адреса. Написати
адресу. 2. інформ. Код розміщення
інформації в пам’яті комп’ютера. Ба¬
зова адреса. Адреса повернення. 3. Сим¬
воли, що визначають місцезнахо¬
дження комп’ютера в комп’ютерній
мережі. Електронна адреса.

Адресант, а, ч. Відправник; той,
хто відсилає лист, повідомлення,
посилку тощо. Квитанція на ім’я
адресанта.

Адресат, а, ч. 1. Той, кому адресують,
посилають лист, телеграму і т. ін. ;
одержувач. Віддати лист у руки адре¬
сатові. 2. Той, до кого звертаються.
Адресат запитання.

Адресатка, и, ж., розм.

Адресний, а, е. 1. Прикм. до адреса
(у 1 знач.). Адресне бюро. Адресний
стіл. 2. перен. Призначений для
певної категорії кого-, чого-небудь.
Адресна допомога пенсіонерам.

Адресований, а, е. Адресований сучас¬
никам твір.

Адресування, я, с.

Адресувати, ую, уєш. 1. Посилати
(лист, телеграму і т. ін.) на певну
адресу. Адресувати лист. Адресува¬
ти особисто матері. 2. Звертати,
скеровувати до кого-небудь (мову,
погляд та ін.). Адресувати питання
вчителеві.

АДРЕСАЦІЯ, ї, ж., інформ. Установ¬
лення відповідності між множиною
об’єктів та множиною їх адрес у
пам’яті комп’ютера. Порушити адре¬
сацію даних.

АДРЕСОГРАФ, а, ч. Машина для
друкування прізвищ та адрес перед¬
платників газет та журналів.

АДРОНИ, ів, мн. (і одн . адрбн, а, ч.),
астр., фіз. Загальна назва елементар¬
них частинок, що беруть участь у так

званій сильній взаємодії (протони,
нейтрони, мезони і т. ін.).

АДСОРБЦІЯ, ї, ж., фіз., хім. Погли¬
нання, вбирання поверхнею тіла
частинок газу або окремих складових
частин розчину. Адсорбція диму.

Адсорбент, у, ч. Тіло, на поверхні якого
відбувається адсорбція.

Адсорбер, а, ч. Основний апарат установ¬
ки, в якій здійснюють адсорбцію.

Адсорбований, а, е. Адсорбований ки¬
сень.

Адсорбувати, ує. Адсорбувати сіль.

Адсорбційний, а, е. Адсорбційні влас¬
тивості.

Адсорбційність, ності, ж.

АДСТРАТ, а, ч. Мова прийшлого на¬
селення, яка вплинула на мову ко¬
рінних жителів і збереглася поряд
із нею.

АДУЛЯР, у, ч„ геол. Прозорий або
напівпрозорий мінерал, безбарв¬
ний різновид польового шпату
(ортоклазу).

АДЮЛЬТЙР, у, ч. Подружня зрада.

Адюльтерний, а, е. Адюльтерна повість.
Адюльтерний зв’язок.

АД’ЮНКТ, а, ч. 1. Аспірант ви¬
щого військово-навчального закладу.
2. У Західній Європі — молодша по¬
сада в деяких наукових установах, а
також особа, що обіймає цю посаду.
Звання ад’юнкта.

Ад’юнктський, а, е.

Ад’юнктура, и, ж. 1. Аспірантура у ви¬
щих військових навчальних закла¬
дах і науково-дослідних установах.
Перебування в ад’юнктурі. Правила
прийняття до ад’юнктури. 2. Посада
ад’юнкта (у 2 знач.).

АД’ЮСТАЖ, у, ч. Ділянка прокатного
цеху з машинами та механізмами, за
допомогою яких обробляють і готу¬
ють до відвантаження прокатаний
матеріал.

АД’ЮТАНТ, а, ч. Військовослужбовець
(звичайно офіцер), що перебуває при
командирі для виконання службових
доручень. Обов’язки ад’ютанта.

Ад’ютантство, а, с.

Ад’ютантський, а, е. Ад’ютантські ак¬
сельбанти.

А^Д, а, ч. Давньогрецький поет і спі¬
вець, що виконував епічні твори,
акомпануючи собі на струнному
щипковому інструменті.

АЕРАРІЙ, ю, ч. Майданчик (веранда та
ін.) у Лікувальних закладах, присто¬
сований для приймання повітряних
ванн.

АЕРАЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Природне
або штучне надходження повітря
у будь-яке середовище. Аерація
ґрунту. 2. Провітрювання; природ¬

на вентиляція приміщень. Аерація
приміщень.

Аератор, а, ч. Машина для розрихлю-
вання сипких речовин. Потужний
аератор.

Аераційний, а, е.

АЕРЕНХІМА, и, бот. Дірчаста повітро-
носна тканина рослин, що плавають
на поверхні води або занурені в неї.

АЕРО… Перша частина складних
слів, що відповідає за значенням:
1) слову «авіаційний»; 2) слову «по¬
вітряний».

АЕРОБИ, ів, мн. (одн. аероб, а, ч.),
біол. Організми, які не можуть жити
в середовищі, позбавленому вільно¬
го молекулярного кисню; проти¬
лежне — анаероби.

Аеробний, а, е. Аеробний організм.

АЕРОБІКА, и, ж. Система виконуваних
під ритмічну музику гімнастичних
вправ, при якій організм поглинає зна¬
чну кількість кисню і розвиває систему
кровообігу, дихання та обміну речовин
у тканинах. Оздоровча аеробіка. Секція
аеробіки. Займатися аеробікою.

Аеробний, а, е. Аеробна ходьба. Аеробні
вправи.

АЕРОБІОЗ, у, ч., біол. Життя і розвиток
організмів за наявності кисню.

АЕРОБіОНТИ, ів, мн. (одн. аеробіонт,
а, ч.), біол. Організми, що населяють
суходіл.

АЕРОБІОС, у, ч., збірн., біол. Сукупність
організмів, що населяють сушу.

АЕРОБУС, а, ч. Багатомісний пасажир¬
ський літак із вантажним салоном, де
пасажири самі розміщують і звідки
після польоту забирають свій багаж.
Машина типу аеробуса.

АЕРОВІЗУАЛЬНИЙ, а, е. Який здій¬
снюється неозброєним оком або
за допомогою оптичного приладу
з літального апарата. Аеровізуальне
знімання.

АЕРОВҐГ, у, ч., фарм. Полівітамінний
препарат, призначений для під¬
вищення працездатності пілотів
і космонавтів.

АЕРОВОКЗАЛ, у, ч. Вокзал аеропорту.
Зустрітися на аеровокзалі.

Аеровокзальний, а, е. Аеровокзальні при¬
міщення.

АЕРОГЕЛІОТЕРАПЇЯ, і, ж. Лікування
повітрям і сонячним промінням.

Аерогеліотерапевтйчний, а, е. Аерогеліо-
терапевтичний ефект.

АЕРОГЕННИЙ, а, е, біол. Який пере¬
дається повітрям. Аерогенна інфекція.
Аерогенна імунізація сільськогосподар¬
ських тварин.

АЕРОГЕОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що зай¬
мається вивченням надр Землі з літа¬
льних апаратів. Методи аерогеології.

Аерогеологічний, а, е. Аерогеологічне
обладнання.

АЕРОГЕОФЇЗИКА, и, ж. Наука, що
займається вивченням з літальних
апаратів фізичних властивостей
Землі шляхом дослідження її радіо¬
активних, магнітних, гравітаційних,
електричних і сейсмічних полів.

Аерогеофізйчний, а, е. Аерогеофізичні
дані.

АЕРОГРАФІЯ, ї, ж. Спосіб нанесен¬
ня фарб на зображення на папері,
тканині і т. ін. розбризкуванням за
допомогою аерографа або пульве¬
ризатора.

Аерограф, а, ч. Пневматичний прилад,
яким, розпилюючи фарбу, наносять
її на папір, тканину та інші пред¬
мети.

Аерографічний, а, е. Аерографічне зо¬
браження.

АЕРОДИНАМІКА, и, ж. Розділ аеро¬
механіки, що вивчає рух повітря та
різних газів і взаємодію між ними й
твердими тілами, що рухаються в них.
Основи аеродинаміки.

Аеродинамічний, а, е. Аеродинамічна
теорія.

АЕРОДРОМ, у, ч. Місце стоянки,
зльоту й посадки літальних апа¬
ратів, а також весь комплекс інже¬
нерних споруд та обладнання, що
забезпечує технічне обслуговуван¬
ня літальних машин. Бориспільський
аеродром. Вогні аеродрому. Будівни¬
цтво нового аеродрому.

Аеродромний, а, е. Аеродромна обслуга.

АЕРОЗЙЛЬ, ю, ч. 1. Безліч найдрібні-
ших частинок якої-небудь речовини,
розпилених у газі або газоподібному
середовищі. 2. Лікарський, хімічний,
косметичний і т. ін. препарат, що
міститься під тиском у спеціальному
балоні із розпилювачем.

Аерозольний, а, е. 1. Прикм.до аерозоль.
Аерозольний спосіб знезаражування.
2. Призначений для одержання, збе¬
рігання аерозолю (у 2 знач.). Аерозоль¬
ний балон. Аерозольний розпилювач.

АЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ, ї, ж., мед. Вди¬
хання аерозолів лікарських препара¬
тів для профілактики та лікування
захворювань органів дихання.

АЕРОІОНІЗАТОР, а, ч. Прилад для
іонізації повітря. Принцип дії аеро¬
іонізатора.

АЕРОІОНОТЕРАПІЯ, ї, ж., мед. Ліку¬
вання іонізованим повітрям гострих
і хронічних запальних захворювань
дихальних шляхів, виразок або ран.
Методи аероіонотерапії .

Аероіонотерапевтйчний, а, е.

АЕРОКЛІМАТОЛОГІЯ, і, ж. Розділ
кліматології, що вивчає кліматичні

аерогеологічний — аерофотоапарат

умови в тропосфері та нижній атмос¬
фері. Праці з аерокліматології.

Аерокліматологія ний, а, е. Аероклімато-
логічні спостереження.

АЕРОЛЙГІЯ, ї, ж. Наука, що вйвчає
фізичні, хімічні та інші властивості
високих шарів атмосфери.

Аеролог, а, ч.

Аерологічний, а, е. Аерологічні спостере¬
ження. Аерологічна обсерваторія.

АЕРОЛЙЦІЯ, ї, ж., ав. Опис повітря¬
них ліній, аеродромів, розташованих
навколо них споруд і будівель, при¬
значений для орієнтування в польо¬
ті та правильної посадки літального
апарата на аеродромі.

Аеролоційний, а, е. Аеролоційні дані.

АЕРОМАГНІТбМЕТР, а, ч. Прилад
для вимірювання магнітного поля
Землі з літальних апаратів. Шкала
аеромагнітометра,

АЕРОМЙТОД, у, ч. Метод досліджен¬
ня поверхні Землі та її атмосфери
з літальних апаратів. Використання
аерометоду.

АЕРОМЕТРІЯ, ї, ж. Наука про вимі¬
рювання та властивості повітря.

Аерометр, а, ч. Прилад для вимірюван¬
ня ваги і густини газоподібних тіл.

Аерометрйчний, а, е. Аерометрична
база даних.

АЕРОМЕХАНІКА, и, ж. Наука про
закони руху та рівноваги газів (голов¬
ним чином повітря), а також взаємо¬
дію газів та твердих тіл, які перебува¬
ють у них. Закони аеромеханіки.

Аеромеханічний, а, е.

АЕРбН1, у, ч. Легкий сплав алюмі¬
нію з міддю, кремнієм (іноді з до¬
мішками літію), що застосовується
у літакобудуванні та інших галузях
техніки. Технічні характеристики
аерону.

АЕРЙН2, у, ч. Протиблювотний лікар¬
ський засіб, що застосовується під
час польоту на літаках та хитавиці
на пароплавах і т. ін. Доза аерону.

АЕРОНАВІГАЦІЯ, ї, ж. Наукова
дисципліна, що вивчає водіння
літальних апаратів за визначеним
курсом. Курс аеронавігації .

Аеронавігаційний, а, е. Аеронавігаційна
карта.’ Аеронавігаційні прилади.

АЕРОНАВТИКА, и, ж. Теорія та мис¬
тецтво повітроплавання. Книги з ае¬
ронавтики. Фахівець із аеронавтики.

Аеронавта а, ч. Повітроплавець.

АЕРОНОМІЯ, ї, ж. Розділ геофізики,
що вивчає газову оболонку Землі.

Аероном, а, ч.

Аерономічний, а, е.

АЕРОПОНІКА, и, ж. Вирощування
рослин, що висять у повітрі, без
ґрунту чи його замінника, шляхом

забезпечення поживними речовина¬
ми при обприскуванні коренів спе¬
ціальними розчинами. Література
з аеропоніки.

Аеропонний, а, е. Аеропонна теплиця.
Вирощування рослин аеропонним ме¬
тодом.

АЕРОПОРТ, у, ч. Аеродром, обладна¬
ний усім необхідним для забезпечен¬
ня регулярних польотів транспортної
авіації та обслуговування пасажирів.
Міжнародний аеропорт. Начальник
аеропорту. Приїхати в аеропорт.

АЕРОСАЛОН, у, ч. Виставка, на якій
експонуються літаки та інші літальні
апарати. Відкриття аеросалону. Пра¬
цівник аеросалону.

АЕРОСТАТИКА, и, ж. Розділ аероме¬
ханіки, вчення про закони рівноваги
повітря й газів, що застосовуються
в теорії повітроплавання.

Аеростат, а, ч. Літальний апарат, напо¬
внений газом, легшим від повітря;
повітряна куля. Легкий аеростат
Керування аеростатом ,

Аеростатний, а, е. Аеростатні стропи.
Аеростатний апарат.

АЕРОТАКСИС, у, ч.у біол. Різновид
таксисів — рух одноклітинних і ба¬
гатоклітинних нижчих організмів до
джерела кисню або від нього.

АЕРОТАНК, АЕРОТЕНК, а, ч. Спо-
руда (бетонний або залізобетонний
резервуар) для біологічного очищен¬
ня стічних вод.

АЕРОТОРІЯ, ї, ж., ав. Повітряний
простір над аеродромом і прилеглою
до нього територією, у межах якого
здійснюються зліт і посадка літаків.

АЕРОТРОПІЗМ, у, ч. Ріст коренів і
стебел рослин у напрямі до джерела
кисню.

АЕРОФЇЛИ, ів, мн. (одн. аерофіл, а, ч).
Організми, що потребують добре ае-
рованого середовища.

АЕРОФІЛЬТР, а, ч. Біологічний фільтр
для очищення стічних вод при аерації.
Будова аерофільтра.

АЕРОФІТ, а, ч.у бот. 1. Рослина, що
потребує добре аерованих ґрунтів.
2. Рослина, яка отримує всі необхідні
поживні речовини з навколишнього
середовища (мохи, лишайники, водо¬
рості).

АЕРОФІТОТЕРАПІЯ, і, ж., мед. Лі-
кування, здійснюване поєднанням
аеротерапії та фітотерапії. Методи
аерофітотерап і ї.

Аерофітотерапевтйчний, а, е. Аерофіто-
терапевтичний комплекс.

АЕРОФОТОАПАРАТ, а, ч. Оптико-меха-
нічний прилад з елементами автома¬
тики та електроніки, призначений для
знімання з літака земної поверхні.

А _

АЕРОФОТОГРАММЕТРІЯ, і, ж. Роз-
діл фотограмметрії, що вивчає спо¬
соби вимірювань різних об’єктів за
аерофотозн імками.

АЕРОФОТОГРАФІЯ, ї, ж. Фотознімок,
отриманий зніманням із літака спе¬
ціальними фотокамерами.

Аерофотографічний, а, е. Аерофотогра¬
фічне зображення .

АЖГЙН, у, ч. Однорічна рослина ро¬
дини зонтичних, що її вирощують
у країнах Африки і Сходу як ефіро¬
олійну культуру.

АЖИТАТО, невідм., муз. Збуджено,
схвильовано.

АЖИТАЦІЯ, ї, ж. Збуджений стан;
надзвичайне хвилювання. Бути в ажи¬
тації.

АЖІО, невідм ., с., фін. 1. Підвищення
ринкових курсів грошових знаків,
векселів, цінних паперів порівня¬
но з їхньою номінальною вартіс¬
тю. 2. Приплата, що стягується при
обміні паперових грошових знаків
на монети внаслідок зниження
курсу цінних паперів або цін на
товари.

АЖІОТАЖ, у, ч. 1. Гарячкове збу¬
дження на біржі, що виникає через
коливання курсу цінних паперів або
цін на товари. Біржовий ажіотаж.
Ажіотаж на ринку цінних паперів.
2. Велике збудження, хвилювання,
боротьба інтересів навколо якої-
небудь справи, питання. Неймо¬
вірний ажіотаж. Ажіотаж у пресі.
Ажіотаж у суспільстві. Викликати
ажіотаж.

Ажіотажний, а, е. Ажіотажний попит.

АЖУР1, у, ч. 1. бухг. Стан рахівництва,
коли записи в бухгалтерських книгах
робляться безпосередньо після про¬
ведення операцій. Привести книги в
ажур. 2. перен., розм. Порядок. Повний
ажур. Ажур у справах.

АЖУР2, у, ч. 1. Просвітчасте в’яза¬
ння, плетіння, вишивання. Ме¬
режаний ажуром. 2. Майстерне, з
тонких металевих ниток плетиво
в ювелірній справі, художньому
мистецтві. 3. перен. Майстерна, ви¬
тончена робота.

Ажурний, а, е. 1. Прозорий, мере¬
живний, ґратчастий (про в’язані,
плетені, різьблені та інші вироби).
Ажурна хустина. Ажурний балкон.
2. перен. Майстерно й тонко зробле¬
ний. Ажурна робота.

Ажурність, ності, ж. Ажурність виробу.

Ажурно. Ажурно плетена хустка.

АЗАЛІЯ, ї, ж. Південна гірська кущова
рослина з великими квітами різного
забарвлення; вирощується як деко¬
ративна. Кущ азалії.

аерофотограмметрія — аїр

Азалієвий, а, е. Азалієвий цвіт.

АЗАН, у, ч. Заклик до обов’язкової
молитви у мусульман, який оголо¬
шує муедзин із мінарета,

АЗАРИН, у, ч. Жовта фарба, яку добу¬
вають із рослини кінський ладан.

АЗАРТ, у, ч. Сильне захоплення чим-
небудь; запал, завзяття. Спортивний
азарт. Азарт молодості. Входити
(впадати) в азарт. Виявляти азарт.
Братися за роботу з азартом.

Азартний, а, е. Азартна дискусія. Азарт¬
ний гравець. Азартні ігри. Азартна
людина. Азартна суперечка.

Азартність, ності, ж. Виявляти азарт¬
ність.

Азартно. Азартно змагатися. Грати
азартно.

АЗБЕСТ, у, ч. Вогнестійкий і кисло¬
тотривкий мінерал волокнистої бу¬
дови; не проводить тепла та елек¬
тричного струму; використовується
у техніці.

Азбестовий, а, е. 1. У якому є азбест. Аз¬
бестові поклади. Азбестовий картон.
2. Який виробляє з азбесту будівельні
матеріали, деталі різних конструкцій
тощо. Азбестовий завод.

АЗБЕСТО… (АЗБО…) Перша частина
складних слів, що відповідає слову
«азбестовий».

АЗБОЦЕМЕНТ, у, ч. Будівельний ма¬
теріал, який виготовляють із водної
суміші цементу й азбесту.

Азбоцементний, а, е. 1. Вигот. з азбо¬
цементу. Азбоцементні вироби. Азбо¬
цементні труби. 2. Який виготовляє
азбоцемент або вироби з азбоцементу.
Азбоцементний комбінат.

АЗЙД, у, ч., хім. Похідні азотистоводне¬
вої кислоти. Азид натрію. Азид срібла.
Азиди лужних металів.

Азйдний, а, е. Азидна кислота.

АЗИМУТ, а, ч. 1. астр., геод. Кут між
площиною меридіана точки спосте¬
реження й вертикальною площиною,
що проходить через цю точку й спо¬
стережуване світило (або предмет).
2. військ. Кут між заданим напрямом
руху й напрямом на північ. Вести за
азимутом. Рухатися за азимутом.
Визначати азимут.

Азимутальний, а, е. Признач, для ви¬
значення азимуту (про геодезичні,
астрономічні інструменти та їх
частини). Азимутальний телескоп.
Азимутальні спостереження.

Азимутний, а, е. Азимутний кут. Ази¬
мутний компас.

АЗИНИ, ів, мн. Клас азотовмісних
органічних сполук.

АЗОЙСЬКА ера — найдавніша ера в
історії Землі; те саме, що архейська
ера.

АЗОНАЛЬНИЙ, а, е. Який не виявляє
зв’язку із зональними особливостями
певної території. Азональний район.
Азональна рослинність.

Азональність, ності, ж.

АЗООСПЕРМІЯ, і, ж., мед. Відсутність
сперматозоїдів у спермі.

АЗбТ, у, ч. Газ без кольору, запаху й
смаку, який не підтримує горіння;
кількісно становить головну складову
частину повітря. Вільний азот. Спо¬
луки азоту.

Азотний, а, е. 1. Прикм. до азот. Азот¬
ний баланс ґрунту. 2. Який виробляє
або переробляє азот. Азотний завод.
3. Який містить у собі азот. Азотні
добрива. Азотна кислота.

Азотування, я, с. Азотування ґрунту.

Азотувати, ую, уєш. Насичувати азотом,
сполуками азоту. Азотувати ґрунт.

АЗОТЕМІЯ, ї, ж., мед. Надлишок
вмісту в крові продуктів білкового
обміну (сечовини, сечової кислоти
та деяких інших).

АЗОТО… Перша частина складних слів
зі знач, «який містить азот».

АЗОТОБАКТЕР, а, ч. Ґрунтова бакте¬
рія, здатна засвоювати атмосферний
азот.

Азотобактерин, у, ч. Бактеріальний
препарат, що містить культуру азо¬
тобактера.

АЗОТОГЕН, у, ч. Те саме, що азото¬
бактерин.

АЗОТУРЇЯ, ї, ж., мед. Підвищене виді¬
лення із сечею азотистих продуктів.

АЗХ невідм., с. Страва з дрібно порі¬
заних шматочків м’яса в гострому
соусі. Азу по-татарськи. Азу з картоп¬
ляним пюре.

АЗУР, у, ч., хім. Синя анілінова фарба,
яку одержують з азуриту й застосо¬
вують у лабораторній практиці для
забарвлення препаратів.

АЗУРЙТ, у, ч., геол. Мінерал синьо¬
го кольору, який використовують
для виготовлення синьої фарби,
отримання мідного купоросу, ви¬
плавляння міді.

АЇЛ, у, ч. 1. У Центральній та Серед¬
ній Азії — селище кочового або на¬
півкочового типу, що складається з
однієї чи декількох юрт або чумів, де
живуть члени однієї родини, одно¬
го роду; окрема юрта з прилеглою
до неї ділянкою. 2. У монгольських
народів — кочова сімейна група.
3. У Киргизстані — сільська адмі¬
ністративно-територіальна одиниця.

Аїльний, а, е. Аїльна рада.

АЇР, у, ч. Трав’яниста багаторічна рос¬
лина з довгими мечоподібними лист¬
ками й гострим запахом; татарське
зілля, лепеха.

аїровий — акванавт

АІровий, а, е. Аїровий запах.

АЙВА, й, ж. Південне плодове дерево
родини яблуневих, а також твердий,
ароматний кисло-солодкий плід
цього дерева. Сіролиста айва. Ком¬
пот із айви.

Айвовий, а, е. Айвове дерево. Айвове
варення.

АЙВАН, у, ч., архіт. 1. У центрально¬
азіатських оселях, мечетях і т. ін. —
тераса з плескатим покриттям на
колонах або стовпах. 2. У мечетях
і палацах середньовічної Середньої
Азії, Ірану, Афганістану та ін. — про¬
сторий склепінчастий зал, відкритий
з боку внутрішнього двору.

АЙКІДб, невідм., с. Новітній (виник у
XX ст.) різновид східного єдинобор¬
ства, що базується на захисній такти¬
ці. Група айкідо. Тренер із айкідо.

Айкідо їст, а, ч. Виступ айкідоїста.

АЙ-К’Ю, невідм., ч. Коефіцієнт розу¬
мового розвитку, інтелекту. Високий
ай-к’ю. Низький ай-к’ю. Визначати
ай-к’ю. Тести на ай-к’ю.

АЙЛАНТ, а, ч. Швидкоросле дерево
із непарно-пірчастим листям і дріб¬
ними квітками, зібраними у волоть;
поширене у степовій та лісостеповій
зоні України.

АЙМАК, а, ч. 1. У тюркських і мон¬
гольських народів — рід і родовий
поділ. 2. Основна адміністративно-
територіальна одиниця у Монголії.

Аймакбвий, Аймачний, а, е. Аймачний
центр. Аймакова рада.

АЙРАН, у, ч. Молочний продукт, що
нагадує кефір; уживають як прохо¬
лодний напій у Казахстані, Середній
Азії, на Кавказі, в Сибіру тощо.

АЙСБЕРГ, а, ч. Пливуча льодова гора,
що відкололася від материкового
льодовика або льодового бар’єра і
сповзла у море. Верхівка айсберга.
Підводна частина айсберга. Зіткну¬
тися з айсбергом.

АЙСИНГ, у, ч. У хокеї на льоду — про¬
кидання шайби через усі зони при
однаковій кількості гравців.

АЙС-РЕВЮ, невідм., с. Естрадна або
театральна вистава на льоду. Амери¬
канське айс-ревю.

АКАДЕМІЗМ, у, ч. 1. Суто теоретичне
спрямування наукової роботи й на¬
вчання, відірваність їх від практики,
від вимог життя. 2. Напрям в обра¬
зотворчому мистецтві XVI— XIX ст.,
який склався в художніх академіях і
ґрунтувався на суворому дотриманні
канонів античного мистецтва і Від¬
родження.

Академіст, а, ч.

АКАДЕМІЧНИЙ, а, е. 1. Здійснюва-
ний академією. Академічне видання

зібрання творів Т. Г. Шевченка . 2. На¬
вчальний. Академічна година. Акаде¬
мічна заборгованість. Академічний рік.
Академічна відпустка. 3. перен . Суто
теоретичний, який не має практич¬
ного значення; абстрактний. Суто
академічний. Академічна суперечка.
4. Який дотримується певних кла¬
сичних взірців, установлених тради¬
цій, певних правил (про мистецтво,
освітні заклади, освіту, спорт і т. ін.).
Академічний живопис. Академічна
освіта. Академічна гімназія. Акаде¬
мічне веслування.

Академічність, ності, ж. Академічність
стилю.

АКАДЕМІЯ, ї, ж. 1. Назва найви¬
щих державних наукових установ,
завданням яких є розвиток наук
або мистецтв. Національна академія
наук України. 2. Назва деяких ви¬
щих навчальних закладів. Художня
академія. Військова академія. Киє-
во-Могилянська академія. Академія
муніципального управління.

Академік, а, ч. Академік НАН України.

АКАЖХ невідм ., с. Загальна назва кіль¬
кох тропічних дерев, які дають цінну
деревину, а також олію (з насіння).

АКАЛЬКУЛІЯ, ї, ж. Часткове пору¬
шення або втрата здатності лічити,
сприймати кількісні показники,
розуміти числа, що спостерігається
при деяких захворюваннях головно¬
го мозку. Симптоми акалькулії.

АКАНТ, а, ч. 1. Південна трав’яниста,
рідше кущова рослина з Великими
зубчастими листками; вирощується як
декоративна. 2. Скульптурна прикраса
на капітелях, карнизах, вазах і т. ін.,
що має форму листків цієї рослини.
Гіпсовий акант.

Акантовий, а, е. Орнамент акантових
листочків.

А-КАПЕЛА, прикм., невідм. Виконан¬
ня без інструментального супроводу
(про хоровий, сольний спів). Твір для
хору а-капела.

Акапельний, а, е. Акапельний спів.

А-КАПІТЕ, невідм ., с. 1. Перший рядок
нового розділу. 2. Частина тексту, яка
починається з абзацу.

АКАРАПІДбЗ, у, ч. Кліщова хвороба
бджіл. Профілактика акарапідозу.

АКАРИДИ, ів, мн. ( одн . акарид, а, ч.).
Кліщі, членистоногі тварини класу
павукоподібних.

АКАРИЦИД, у, ч., хім. Хімічна отруй¬
на речовина, яку використовують для
боротьби з кліщами.

АКАРбЗ, у, ч. Хвороба рослин, тварин
і людини, спричинювана кліщами;
супроводжується свербінням і запа¬
ленням шкіри. Лікування акарозу.

_ А

АКАРОЛЙГІЯ, і, ж. Розділ ЗООЛОГІЇ,
що вивчає кліщів. Предмет вивчен¬
ня акарології.

Акаролог, а , ч.

Акарологїчний, а, е.

АКАФІСТ, а, ч. У християнській бого¬
службовій літературі — особливий
вид молитовно-величальних пісень
на честь Христа, Богородиці й свя¬
тих, які віруючі виконують стоячи.
Акафіст святому Миколаєві. Акафіст
до Божої Матері.

Акафїстовий, а, е. Акафістовий спів.

Акафїсник, а, ч. Зібрання акафістів.

АКВА… Частина складних слів, що має
значення «вода», «водний».

АКВАДАГ, у, ч., хім. Водна суспензія
графіту, якою покривають внутріш¬
ню поверхню електронно-променевої
трубки для утворення електропровід¬
ного шару.

АКВАДРОМ, у, ч. Акваторія, як прави¬
ло, незначної глибини, де розмічені
й позначені буйками дистанції для
змагань із судномоделізму.

АКВАКбМПЛЕКС, у, ч. Ділянка оке¬
анічного середовища, якій властиві
специфічні особливості води, рельє¬
фу дна та біоти.

АКВАКУЛЬТУРА, и, ж. Промислове
вирощування водних організмів у
контрольних умовах. Проблеми ак-
ва культури.

АКВАЛАНГ, а, ч. Апарат для дихання
під водою (на глибині до 40 м). Пла¬
вати з аквалангом.

Аквалангіст, а, ч. Той, хто користується
під час підводного плавання аква¬
лангом. Досвідчений аквалангіст.

Аквалангістка, и, ж.

Акваланговий, а, е. Аквалангове спо¬
рядження.

АКВАМАРИН, ч., мін. 1. род. у. Кош¬
товний камінь блакитнувато -зеле¬
ного або блакитного забарвлення,
різновид берилу. 2. род. а. Окремий
кристал.

Аквамарйновий, а, е. 1. Прикм. до
аквамарин. Аквамаринова брошка.
2. Кольору аквамарину, блакитну¬
вато-зелений. Аквамаринова хвиля.

АКВАМЕТРІЯ, ї, ж., хім. Наука про
методи кількісного визначення води
в різних речовинах. Практична ак¬
ваметрія.

АКВАМОБІЛЬ, я, ч. Пристрій, призна¬
чений для пересування легководо¬
лазів під водою. Експериментальний
аквамобіль.

АКВАНАВТИКА, и, ж. Теорія і прак¬
тика тривалого перебування людини
під водою. Спортивна акванавтика.
Основи акванавтики.

Акванавт, а, ч. Те саме, що гідронавт.

акваплан — акордеон

А _

АКВАПЛАН, а, ч. Спортивний плотик
із фанери або склопластику для
пересування спортсмена по воді на
буксирі за самохідними суднами.
Плавання на аквапланах.

АКВАПЙЛІС, а, ч. Місто на воді.

АКВАРЕЛЬ, і, ж. 1. тільки одн. Роз¬
чинні у воді клейові фарби. Портрет
аквареллю. 2. Живопис такими фар¬
бами. Техніка акварелі. 3. Картина,
малюнок, виконані такими фарбами.
Авторська акварель. Французькі аква¬
релі XVIII ст. Виставка акварелей. Зі¬
брання акварелей.

Аквареліст, а, ч. Художник, який малює
аквареллю. Художник- аквареліст.

Акварелістка, и, ж.

Акварельний, а, е. Акварельні фарби.
Акварельні тони. Акварельний живо¬
пис. Акварельний портрет.

АКВАРІУМ, а, ч. 1. Скляна посудина
або штучна водойма для утриман¬
ня й розведення риб, водяних тва¬
рин і рослин. Домашній акваріум.
2. Спеціальний заклад, у якому
вивчають і демонструють водяних
тварин і водяні рослини. Екскурсія
в акваріум.

Акваріуміст, а, ч. Той, хто розводить
акваріумних риб. Акваріуміст-лю-
битель.

Акваріумний, а, е. Акваріумні риби.

АКВАТИНТА, и, ж. 1. полігр. Вид гра¬
вюри, що виконується травленням
кислотою вкритої тонким шаром
асфальту або каніфолі металевої
дошки, на яку голкою нанесено
зображення. Техніка акватинти.
2. Ручний спосіб виготовлення дру¬
кованої форми у вигляді заглибленої
гравюри на металі.

АКВАТИПІЯ, ї, ж. Друкування ма¬
люнків водяними фарбами, які не
містять олії.

АКВАТЙРІЯ, ї, ж. Ділянка водної по¬
верхні (моря, озера, затоки). Аквато¬
рія Чорного моря.

Акваторіальний, а, е. Акваторіальна
лінія.

АКВЕДУК, а, ч. Надземна кам’яна або
залізобетонна споруда, міст для пере¬
ведення водопровідних труб, зрошу¬
вальних і гідроенергетичних каналів
через глибокі яри, ущелини, долини
рік, залізниці та шосейні шляхи.
Старовинний акведук.

АКВІЗЙЦІЯ, ї, ж ., спец. 1. Придбання
підприємства шляхом скуповування
на біржі його акцій. 2. Залучення
транспортним або страховим підпри¬
ємством, установою нових вантажів
або страхувань.

Аквізйтор, а, ч. Співробітник або
агент транспортних чи страхових

підприємств та установ, зайнятих
аквізицією.

Аквізиціиний, а, е. Аквізиційні видатки.

АКВІЛОН, у, ч., заст., поет. Північний
вітер.

АКИН, а, ч. Поет-імпровізатор і спі¬
вець у казахів, киргизів та деяких
інших середньоазіатських народів.
Пісні акина.

АКІНЕЗІЯ, ї, ж., мед. Нерухомість, не¬
здатність вільно рухатися унаслідок
паралічу, нерухомості, болів та ін.
Причини акінезії.

АКІНЕТИ, ів, мн. Нерухомі клітини
водоростей, що утворюються неста¬
тевим шляхом і мають товсту обо¬
лонку, завдяки якій здатні виживати
в несприятливих умовах.

АКЛАМАЦІЯ, ї, ж. Прийняття або
відхилення зборами якої-небудь
пропозиції без підрахунку голо¬
сів залежно від реакції учасників
зборів, висловлюваної вигуками,
репліками і т. ін. думки. Вибори
через акламацію.

АКЛІМАТИЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Пристосу¬
вання організмів до нових кліматич¬
них та інших життєвих умов. Успішна
акліматизація. Період акліматизації.
Процес акліматизації. Досліди з аклі¬
матизації рослин. Принципи акліма¬
тизації. 2. перен. Пристосування,
призвичаєння до умов та особливос¬
тей нового середовища проживання,
праці і т. ін. (про людей). Поступова
акліматизація. Соціальна аклімати¬
зація. Психологічна акліматизація.
Акліматизація в колективі.

Акліматизатор1, а, ч. Фахівець із аклі¬
матизації. Дипломований акліматиза¬
тор . Поради акліматизатора.

Акліматизатор2, а, ч. Пташник для
вирощування молодняку в умовах,
близьких до умов утримання до¬
рослої птиці. Перевести молодняк
в акліматизатор.

Акліматизаційний, а, е. Акліматиза¬
ційний сад. Акліматизаційний період.
Акліматизаційні умови.

Акліматизований, а, е. Акліматизовані
хутрові звірі.

Акліматизування, я, с. Період аклімати¬
зування. Процес акліматизування.

Акліматизувати, ую, уєш. 1. При¬
стосовувати рослини або тварин
до нового клімату, до нових умов
життя. Акліматизувати теплолюбні
рослини. Акліматизувати нові сорти
злаків. Акліматизувати екзотичні
види тварин. 2. перен. Привчати до
особливостей нового середовища,
примусити освоїти нові умови життя.
Акліматизувати дитину до шкільного
середовища.

АКМЕЇЗМ, у, ч. Напрям у російській
поезії початку XX ст., прихильники
якого проголосили звільнення від
символізму і вимагали повернути
слову первісний, а не символічний
зміст. Суперечки щодо акмеїзму.

Акмеїст, а, ч. Поет-акмеїст.

Акмеїстка, и, ж.

Акмеїстський, а, е. Акмеїстська поезія.

АКОЛАДА, и, ж. 1. муз. Фігурна дужка,
що з’єднує кілька нотних станів в ор¬
ганних і фортепіанних п’єсах, парти¬
турах. 2. полігр. Фігурна дужка.

АКОМОДАЦІЯ, ї, ж. 1. спец. АКОМО¬
ДАЦІЯ ока— здатність ока присто¬
совуватися до розглядання предметів
нарізних відстанях. 2. лінгв. Часткове
пристосування артикуляції суміжних
звуків. Прогресивна акомодація. Ако¬
модація приголосних.

Акомодаційний, а, е. Акомодаційний м’яз.
Акомодаційні явища.

Акомодувати, ую, уєш. Око здатне
акомодувати.

АКОМПАНЕМЕНТ, у, ч. 1. Музичний
супровід до сольної партії голосу
або інструмента, а також до основ¬
ної теми, мелодії музичного твору.
Акорди акомпанементу. Співати під
акомпанемент. 2. перен. Дії, події,
явища, що супроводять що-небудь,
утворюють тло чого-небудь. Під
акомпанемент пострілів.

Акомпаніатор, а, ч. Той, хто акомпа¬
нує співцеві, декламаторові і т. ін.
Майстерний акомпаніатор. Талант
акомпаніатора.

Акомпаніаторка, и, ж ., розм.

Акомпанувати, ую, уєш. Виконувати
акомпанемент (у 1 знач.). Акомпану¬
вати співакові.

Акомпанування, я, с.

АКОНІТ, у, ч. Трав’яниста отруйна росли¬
на родини жовтецевих із жовтими, сині¬
ми або фіолетовими квітками. Отруйні
види аконіту. Властивості аконіту.

Аконітовий, а, е. Аконітовий цвіт.

А-КЙНТО, фін. 1. присл. У рахунок
платежу. 2. невідм., с. Платіж, здій¬
снюваний імпортером за рахунок
експортера як попередній розраху¬
нок за імпортовані товари, роботи
чи послуги.

АКЙРД1, у, ч . Гармонійне поєднання
кількох музичних звуків або голосів,
що сприймаються як єдність. Увідний
акорд. Заключний акорд.

Акордовий, а, е. Акордовий супровід.

АКОРД2, у, ч. Угода, договір між ким-
небудь.

Акордний, а, е. Акордна оплата праиі.

АКОРДЕЙН, а, ч. Хроматична гармонія
з клавіатурою для правої руки. Грати
на акордеоні.

акордеоніст — аксесуар

Акордеоніст, а, н. Тріо акордеоністів.

Акордеоністка, и, ж.

АКОСМЇЗМ, у, ч. Релігійно-філософ¬
ське вчення про мізерність довко¬
лишнього світу або про його неістин-
ність, псевдореальність, містичність.
Ідеї акосмізму.

АКР, а, ч. Одиниця виміру земельної
площі в Англії і Північній Америці;
дорівнює 4047 м2.

АКРАТОФЙР, а, ч. Герметизований ре¬
зервуар місткістю 350—10 000 літрів,
який використовують при виробни¬
цтві шампанських вин.

АКРЕДИТАЦІЯ, і, ж. 1. дипл. У між¬
народному праві — сукупність дій,
пов’язаних із призначенням і всту¬
пом на посаду голови дипломатич¬
ного представництва або постійного
представника держави при міжна¬
родних організаціях. 2. фін. Прак¬
тика визнання відповідним органом
або організацією права журналіста
на одержання певної інформації
і сприяння в її одержанні.

АКРЕДИТИВ, а, ч., фін. Грошовий до¬
кумент, що є наказом однієї кредит¬
ної установи (банку, ощадкаси) іншій
про виплату певної суми власникові
документа. Товарний акредитив. До¬
кументарний акредитив. Грошовий
акредитив. Авізований акредитив. Від¬
кличний (безвідкличний) акредитив.
Підтверджений (непідтверджений)
акредитив. Подільний (неподільний)
акредитив. Покритий (непокритий)
акредитив. Взяти акредитив.

Акредитивний, а, е. Акредитивна форма
розрахунків. Акредитивний комерцій¬
ний лист. Акредитивне доручення.
Акредитивна грамота.

АКРЕДИТУВАТИ, ую, уєш. 1 .фін.
Давати кому-небудь повноваження
на одержання грошей або здій¬
снення торговельних операцій.
Акредитувати на суму сто тисяч
гривень. 2. дипл. Призначати кого-
небудь дипломатичним представ¬
ником в іноземній державі, у по¬
сольстві, міжнародній організації.
Акредитувати як посла. 3. Надати
право представникові преси на
отримання певної інформації під
час роботи вищих органів, з’їздів,
конференцій і т. ін. Акредитувати
журналіста. Акредитувати спортив¬
них коментаторів.

Акредитований, а, е. Акредитований ко¬
респондент. Акредитовані інвестори.

Акредитування, я, с. Акредитування жур¬
наліста.

АКРЙВІЯ, ї, ж., церк. Суворе дотри¬
мання й застосування церковних
канонічних вимог і правил при вирі¬

шенні питань догматичного характе¬
ру, які, з погляду церкви, не можуть
зазнавати принципових змін.

АКРЙДИ, йд, мн. ( одн . акрид а, и, ж.),
біол. Підряд саранових комах ряду
прямокрилих.

АКРИЛ, у, ч. Назва групи синтетичних
полімерів та матеріалів із них: волок¬
но, пряжа з такого волокна.

Акрйловий, а, е. Акрилове скло . Акрило¬
вий дах. Акрилова кислота.

АКРИХІН, у, ч. Лікувальний проти¬
малярійний препарат, який замінює
хінін. Вживати акрихін.

АКРОБАТИКА, и, ж. Вид гімнастики
й циркового мистецтва, що об’єднує
вправи та демонстрацію майстерного
володіння тілом, координацію рухів
тощо. Займатися акробатикою.

Акробат, а, ч. Спортсмен -гімнаст — ви¬
конавець складних гімнастичних но¬
мерів у цирку. Мандрівний акробат.
Змагання акробатів.

Акробатка, и, ж. Юна акробатка. Ви¬
ступ акробатки.

Акробатизм, у, ч. Спритність, май¬
стерність у виконанні гімнастичних
вправ.

Акробатйчний, а, е. Акробатичний кас¬
кад. Акробатичний трюк.

Акробатйчність, ності, ж.

АКРОВІРШ, а, ч. Вірш, в якому перші
літери рядків утворюють слово або
речення.

АКРОЛЕЇН, у, ч., хім. Органічна сполу¬
ка, синтетична летка безбарвна ріди¬
на з різким запахом і сльозогінними
властивостями. Властивості акролеїну.

АКРОЛҐГ, а, ч. Статуя, видимі фраг¬
менти якої виконані з мармуру, а
прикриті одягом — із пофарбованого
чи позолоченрго дерева.

АКРОМЕГАЛІЯ, ї, ж., мед. Ендокринне
захворювання, зумовлене надлишко¬
вим продукуванням гормону росту,
яке виявляється в надмірному збіль¬
шенні кінцівок та лицьової частини
черепа.

АКРОМЕЛАНЇЗМ, у, ч„ біол. Різно-
вид альбінізму, коли тварина лише
частково позбавлена пігментації.

АКРЙНІМ, а, ч.} лінгв. Абревіатура,
утворена із початкових літер слів
і словосполучень.

Акрбнімний; а, е. Акронімні утворення.

АКРОПЕТАЛЬНИЙ, а, е, бот. Який
характеризується розвитком бічних
гілок або частин якого-небудь органа
рослини від основи до верхівки.

АКРЙПОЛЬ, я, ч. У Давній Гре¬
ції — укріплена центральна частина
міста, розташована звичайно на горі,
так зване верхнє місто Старовинний
акрополь.

_ А

АКРОТЕРІЙ, ю, ч., архіт. Скульптурна
прикраса над кутами або на верхівках
фронтону архітектурної споруди.

АКРОЦЕФАЛІЯ, ї, ж., мед. Аномальна
вежоподібна форма черепа.

Акроцефал, а, ч. Людина з такою фор¬
мою черепа.

Акроцефальний, а, е.

АКСАКАЛ, а, ч. У народів Середньої
Азії — мудрий, шанований, літній
чоловік; старійшина. Рада аксака¬
лів.

АКСЕЛЕРАТОР1, а, ч., 1. техн. Регу¬
лятор кількості робочої суміші, яка
надходить із карбюратора (в дизе¬
лях — палива з насоса) в циліндри
двигуна внутрішнього згоряння.
Педаль акселератора. Натиснути на
акселератор. Повернути ручку аксе¬
лератора. 2. інформ. Спеціальний
пристрій ЕОМ для пришвидшеного
виконання певних операцій без уне¬
сення змін у її структуру.

Акселераторний, а, е

АКСЕЛЕРАТОР2, а, ч., екон. Показник,
що характеризує зв’язок між прирос¬
том національного доходу та обсягом
кап італовкладень.

АКСЕЛЕРАЦІЯ, ї, ж. 1. біол. При¬
скорене, надто швидке формування
якогось органа в період ембріональ¬
ного розвитку порівняно з іншими
органами або зародком у цілому.
2. Прискорений фізичний розвиток
дітей та підлітків. Процес акселераиії.
Явище акселерації. Причини акселера¬
ції. Проблеми акселерації дітей.

Акселерат, а, ч. Дитина, підліток із при¬
скореним фізичним і фізіологічним
розвитком.

Акселератка, и, ж.

Акселерацїйний, а, е. Акселераційні особ¬
ливості.

Акселерований, а, е. Акселеровані під¬
літки. Акселероване покоління.

АКСЕЛЕРОГРАФ, а, ч. Акселерометр із
пристроєм для записування; засто¬
совують в авіації, сейсмології тощо.

АКСЕЛЕРОМЕТР а, ч. Прилад, яким
вимірюють прискорення (переванта¬
ження), що виникають при випро¬
буванні різних машин та їх систем.
Покази акселерометра.

АКСЕЛЬБАНТ, а, ч. 1. У деяких армі¬
ях — наплічний шнур із срібних або
золотих ниток, оздоблений металеви¬
ми наконечниками, що є аксесуаром
парадної форми одягу. 2. Наплічна
нашивка на вбранні лакеїв, швейца¬
рів. Уніформа з аксельбантами.

АКСЕСУАР, а, ч. 1. тільки мн. Другоряд¬
ні, побічні явища, деталі, які допо¬
внюють що-небудь, створюють фон
для головного (в живопису, скуль-

аксесуарний — актино…

птурі, літературі). 2. Дрібні речі,
предмети театрального інтер’єру;
бутафорія. 3. Супутні деталі, дрібні
доповнення чого-небудь. Аксесуари
жіночого туалету. Колекція моделей
одягу та аксесуарів. Ком ’ютерна тех¬
ніка та аксесуари.

Аксесуарний, а, е.

АКСІАЛЬНИЙ, а, е. спец. Осьовий.

АКСІОЛбГІЯ, і, Ж., філос. Філософське
вчення про духовні, моральні, есте¬
тичні та ін. цінності. Етнополітична
аксіологія.

Аксіологічний, а, е. Аксіологічні пи¬
тання.

АКСІЙМА, и, ж. 1. Вихідне положення
в науці, яке приймається без дове¬
дення і лежить в основі доведення
правдивості інших положень. Геомет¬
рична аксіома. 2. перен. Незаперечна
істина, цілком очевидне твердження,
те що не потребує доведення. Жит¬
тєва аксіома.

Аксіоматика, и, ж. Систематизована су¬
купність аксіом, що становить основу
якого-небудь учення, теорії і т. ін.

Аксіоматйчний, а, е. Аксіоматична
база геометрії. Аксіоматичне твер¬
дження.

АКСІЙМЕТР, а, ч., геод. Інструмент,
яким оснащуються деякі геодезич¬
ні прилади для вимірювання від¬
хилень осі приладу від початкової
площини.

АКСОЛЙТЛЬ, я, ч„ біол. Здатна до
розмноження личинка амбістоми;
використовують в експерименталь¬
них дослідженнях із біології.

АКСЙН, а, ч., анат. Відросток нерво¬
вої клітини, що проводить імпульс
від однієї клітини до іннервованих
органів та інших нервових клітин;
неврит.

АКСОНОМЕТРІЯ, ї, ж., мат. Спосіб
зображення предметів на кресленні,
при якому на площину зображень
проектуються і предмет, і осі пря¬
мокутної системи координат, до яких
віднесено зображуваний предмет.

Аксонометричний, а, е. Аксонометрична
проекція.

АКТ, ч. 1. род. у. Окремий прояв якої-
небудь діяльності; дія, подія, вчинок.
Громадський акт непокори. Терорис¬
тичний акт. Акт втручання. Акт доб¬
рої волі. Вольовий акт. Здійснити акт
помсти. 2. род. у. Закінчена частина
театральної вистави, драматичного
твору; дія. Заключний акт драми.
П’єса в чотирьох актах. 3. род. а.
Указ, грамота, постанова державного,
суспільного значення. Законодавчий
акт. Парламентський акт. 4. род. а.
Офіційний документ, протокол, за¬

пис про який-небудь факт. Страхо¬
вий акт. Нотаріальний акт. Судовий
акт. Скласти акт. Акт приймання.
Запис актів громадянського стану.

Актовий, а, е. Актовий документ. Ак¬
товий опис. Пам’ятки актової мови
Галичини. Актовий зал.

АКТИВ1, у, ч. Найбільш діяльна, ініці¬
ативна частина якої-небудь організа¬
ції, колективу. Жіночий актив. Проф¬
спілковий актив. Члени молодіжного
активу. Збори активу.

Активіст, а, ч. Діяльний член якого-
небудь колективу; громадський діяч.
Активіст руху «Грін Піс».

Активістка, и, ж. Активістки жіночої
ради.

Активістський, а, е. Активістський
склад.

АКТИВ2, у, ч. 1. фін. Частина госпо¬
дарського балансу, що відображає на
певну дату всі матеріальні цінності,
кошти й боргові вимоги, належні
цьому підприємству або установі;
протилежне — пасйв. Ліквідні ак¬
тиви. Нематеріальні активи. По¬
точні активи. Актив підприємства.
Вписати (внести) в актив. Мати в
активі. 2. перен. Досягнення, на¬
дбання, успіхи, переваги у роботі
або суспільній діяльності кого-не-
будь. Творчий актив письменника.
Записувати собі в актив.

Актйвний, а, е. Активний торговий ба¬
ланс. Активні операції банку.

АКТИВАЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Перехід
із недіяльного стану в діяльний;
посилення діяльного стану. Ак¬
тивація процесу. 2. Спеціальне об¬
роблення пористих тіл для збіль¬
шення їх здатності до поглинання
рідин, газів. Активація деревного
вугілля. 3. спец. Опромінювання
якоїсь речовини ядерними час¬
тинками для отримання її штучно
радіоактивних ізотопів.

Активатор, а, ч. Речовина, що надає
молекулам іншої речовини здат¬
ності вступати в хімічну реакцію,
прискорює перебіг хімічної реак¬
ції; те, що посилює діяльний стан
чого-небудь. Хімічний активатор.
Активатор збудливості центральної
нервової системи.

Активаційний, а, е. Активаційний
аналіз.

Активований, а, е. Активовані амінокис¬
лоти. Активоване вугілля.

Активування, я, с. Активування по¬
верхні.

Активувати, ую, уєш. 1. Здійснювати
активацію чого-небудь. Активувати
ріст організмів. 2. Піддавати вугіл¬
ля спеціальному обробленню для

збільшення його здатності вбирати.
Активувати вугілля.

АКТИВІЗАЦІЯ, ї, ж. Посилення діяль¬
ності; спонукання до рішучих дій.
Активізація наукової діяльності.

Активізаційний, а, е. Активізаційні
процеси.

Активізований, а, е.

Активізування, я, с.

Активізувати, ую, уєш. Активізувати
боротьбу з тероризмом. Активізувати
захисну діяльність організму.

АКТИВНИЙ, а, е. 1. Енергійний, діяль¬
ний (про людину); протилежне — па-
сйвний. Активна людина. Активний
спосіб життя. Активне співробітни¬
цтво. Активний відпочинок. Брати
активну участь у житті колективу.
Активне виборче право. Активний
протест громадськості проти війни.

2. Який перебуває в стані дії, роз¬
витку (про процеси, явища природи
і т. ін.). Активний вулкан. Активне
руйнування водою. Активна форма за¬
хворювання. Активна хімічна реакція.

3. спец. Здатний вступати в реакцію,
взаємодіяти з чим-небудь. Активна
молекула. Біологічно активна речо¬
вина (про вітаміни, мікроелементи).

4. грам. Який показує дію, що пере¬
ходить на об’єкт (про зворот, стан).
Дієслово активного стану.

Актйвність, ності, ж. Громадська ак¬
тивність. Творча активність. Хіміч¬
на активність. Сонячна активність.
Активність ферментів. Виявляти
активність.

Актйвно. Активно брати участь у су¬
спільному житті.

АКТИН, у, ч. Білок м’язової тканини,
що бере участь у м’язовому скоро¬
ченні разом із міозином. Актин легко
засвоюється організмом.

АКТИНІДІЯ, і, ж. Багаторічна витка
кущова рослина з кисло-солодки¬
ми ягодами, які використовують у
кондитерській промисловості та на¬
родній медицині. Харчова цінність
актинідії.

АКТИНІЙ, ю, ч. Радіоактивний хіміч¬
ний елемент; трапляється в уранових,
торієвих рудах. Сполуки актинію.

Актйнієвий, а, е. Актинієвий ряд еле¬
ментів.

АКТИНІЧНІ промені, фіз. – фіо¬
летові та ультрафіолетові промені,
здатні викликати хімічні й елек¬
тричні зміни в тілах.

АКТЙНІЯ, ї, ж., зоол. Морська
кишковопорожнинна тварина кла¬
су коралових поліпів; морський
анемон.

АКТИНО… Перша частина складних
слів, що відповідає: 1) слову «про-

актинобацильоз — акустйчний

менистий»; 2) словосполученню
«промениста енергія».

АКТИНОБАЦИЛЬОЗ, у, ч„ вет. Ін-
фекційне грибкове захворювання
тварин (зрідка людини), яке харак¬
теризується гнійними ураженнями
м’яких тканин (голови, губів, язика,
щік, шиї, лімфатичних вузлів).

АКТИНЙГРАФ, а, ч. Самописний
прилад для реєстрації інтенсивності
сонячної радіації.

АКТИНОЇДИ, АКТИНІДИ, ів, мн. ( одн.
актиноїд, актинїд, а, «/.), хім . Чотир¬
надцять радіоактивних хімічних
елементів, наступних за актинієм
у періодичній системі Менделєєва і
близьких один до одного за будовою
атомів та хімічними властивостями.

АКТИНОЛІТ, у, ч . Різновид нефриту;
використовують як кисло- та тепло¬
тривкий матеріал.

АКТИНОМЕТРІЯ, ї, ж., метеор. Роз¬
діл метеорології, що вивчає сонячну,
земну атмосферну радіацію.

Актинометр, а, ч. Прилад для вимі¬
рювання сонячної радіації. Будова
актинометра.

Актинометричний, а, е. Актинометричні
дані.

АКТИНОМІКбЗ, у, ч., вет., мед. Хро-
нічне інфекційне захворювання
людини та свійських тварин, спри¬
чинюване променистими грибка¬
ми — актиноміцетами.

АКТИНОМІЦЕТИ, ів, мн. Група мі¬
кроорганізмів, що поєднують риси
бактерій і грибів; живуть у ґрунті,
воді та на поверхні рослин; із деяких
видів отримують антибіотики.

АКТИНОМІЦИНИ, ів, мн. {одн. ак-
тиноміцйн, у, ч.)., біол. Група анти¬
біотиків, утворених різними проме¬
нистими грибами — актиноміцетами.
Актиноміцин Б.

АКТИНОФАГИ, ів, мн. (одн. актино¬
фаг, а, ч.). Віруси, що вражають
актиноміцети.

…АКТНИЙ, рідко …АКТОВИЙ, а, е.
Друга частина складних слів, пер¬
шою частиною яких є числівник, що
вказує на кількість актів (у 2 знач.).

АКТбГРАФ, а, ч. Прилад для авто¬
матичної реєстрації рухової актив¬
ності людини або тварин. Покази
актографа.

АКТОМІОЗЙН, у, ч. Основний
комплексний скорочуваний білок
м’язових волокон.

АКТОР, а, ч. 1. Виконавець ролей у
фільмах, театральних виставах.
Відомий актор. Професійний актор.
Актор-аматор. 2. перен., розм. Про
людину, яка показує себе не такою,
якою вона є насправді.

Акторка, Актриса, и, ж . Талановита
акторка. Актриса драматичного
театру.

Акторство, а, с. 1. Заняття, професія
актора; гра актора. 2. Збірн. до ак¬
тор. 3. перен. Штучність, манірність,
нещирість у поведінці; удавання. Не¬
приховане акторство.

Акторський, а, е. Акторське життя.
Акторська майстерність. Акторська
молодь.

АКТУАЛЇЗМ, у, ч. Порівняльно-іс¬
торичний метод дослідження гео¬
логічної історії Землі, згідно з яким
до розуміння процесів далекого ми¬
нулого ідуть від вивчення сучасних
процесів. Послідовники актуалізму.

АКТУАЛІЗУВАТИ, ую, уєш. Робити
що-небудь актуальним, актуальні¬
шим. Актуалізувати твори минулого.
2. Оживляти, відновлювати в пам’яті
що-небудь. Актуалізувати забуті по¬
дії дитинства.

Актуалізація, ї, ж. Актуалізація питань
охорони здоров’я.

Актуалізований, а, е.

АКТУАЛЬНИЙ, а, е. 1. Важливий для
даного часу; який відповідає най¬
важливішим потребам сучасності.
Актуальні події суспільно-політичного
життя. Актуальне питання. Актуальне
завдання. Актуальний репортаж. Акту¬
альна тема дисертації. Актуальна про¬
блема. 2. Той, що існує, виявляє себе.

Актуальність, ності, ж. Громадська
актуальність. Актуальність твору.
Актуальність проблеми.

Актуально. Заклик звучить актуально.

АКТУАРІЙ, я, ч., фін. Фахівець, що зай¬
мається розрахунком страхувальних
внесків, премій і т. ін.

АКУЗАТИВ, а, ч., лінгв. Знахідний від¬
мінок. Слово вживається в акузативі.

АКУМУЛЯЦІЯ, ї, ж., 1. спец. Збирання,
нагромадження, зосередження чого-
небудь. Вулканічна акумуляція. Осадо¬
ва акумуляція. Акумуляція інвестицій.
Акумуляція капіталу. Акумуляція
електричної енергії. Процес акумуля¬
ції. 2. геол. Процес нагромадження
на суші чи на дні водних басейнів
мінеральних речовин, органічних
решток у результаті діяльності вітру,
води, льодовиків, вулканів тощо.

Акумульований, а, е. Акумульована
енергія вітру.

Акумулювання, я, с. Установки водневого
акумулювання.

Акумулювати, юю, юєш. Збирати, нагро¬
маджувати, зосереджувати. Хлорофіл
акумулює сонячну енергію. Акумулювати
паводкові води. Акумулювати капітал.
2. перен. Накопичувати, зосереджува¬
ти що-небудь для наступного викорис¬

тання, впровадження. Акумулювати
знання. Акумулювати досвід.

Акумулятивний, а, е, спец. Акумулятивна
дія вітру.

Акумуляційний, а, е. Акумуляційний на-
грівач. Акумуляційні процеси.

АКУМУЛЯТОР, а, ч. Прилад для на¬
громадження електричної енергії з
метою подальшого її використання.
Свинцевий акумулятор. Кислотний
акумулятор. Лужний акумулятор.
Тепловий акумулятор. Робота аку¬
мулятора. Модель акумулятора. Ви¬
користовувати акумулятор. Зарядити
акумулятор.

Акумуляторний, а, е. 1. Прикм. до
акумулятор. Акумуляторна батарея.
2. Який живиться струмом з акуму¬
лятора. Акумуляторна лампа. 3. Який
виробляє акумулятори. Акумуляторна
промисловість.

АКУПЕДІЯ, ї, ж. Розділ педагогіки,
що досліджує проблеми виховання
і навчання дітей з вадами слуху.

АКУПРЕСУРА, и, ж. Метод рефлек-
сотерапії, що полягає у натисканні
пальців на біологічно активні точки
тіла. Сеанс акупресури. Володіти тех¬
нікою акупресури.

Акупресурний, а, е. Акупресурні точки.

АКУПУНКТУРА, и, ж. Метод реф-
лексотерапії багатьох нервових,
алергічних захворювань уколами
(спеціальними голками) у певні бі¬
ологічно активні точки тіла; голко¬
вколювання. Лікувальна акупункту¬
ра. Процедура акупунктури. Точки
акупунктури. Фахівець із акупунк¬
тури. Застосовувати методи аку¬
пунктури.

Акупунктурний, а, е. Акупунктурні зони.
Акупунктурна методика лікування.

АКУРАТНИЙ, а, е. 1. Який дотримуєть¬
ся порядку, точності (про людину).
Акуратна людина. Акуратний пацієнт.
2. Який підтримується в порядку;
старанно зроблений: точно викону¬
ваний або виконаний (про предмет і
дію). Акуратна зовнішність. Акурат¬
ний костюм. Акуратна робота.

Акуратист, а, ч., розм. Про людину, що
дотримується порядку, точності.

Акуратистка, и, ж.

Акуратність, ності, ж. Акуратність
письма. Виховувати акуратність.

Акуратно. Писати акуратно.

АКУСТИКА, и, ж. 1. Розділ фізики,
що вивчає звукові явища. 2. Чутність
звуків у якому-небудь приміщенні.
Гарна акустика. Погана акустика.
Акустика в оперному театрі.

Акустйчний, а, е. Акустичний апарат.
Акустичний ефект. Акустична де¬
фектоскопія.

акустик — аланін

Акустик, а, ч. 1. Фахівець із акустики.
Робота акустиків. 2. Той, хто обслу¬
говує звуковловлювальні апарати.

АКУСТОЕЛ ЕКТРЙЧ НИ Й , а, е. По¬
в’язаний із використанням ефекту
виникнення постійного струму в
металах під дією інтенсивної пруж¬
ної хвилі високої частоти у напрямку
її поширення. Акустоелектричний
пристрій.

АІСУСТОЕЛЕКТРбНІКА, и, ж., фіз.

1. Взаємодія звукових хвиль у твердо¬
му тілі (напівпровіднику) із носіями
зарядів, що приводить до посилення
(генерації) звуку. 2. Галузь фізики,
що вивчає таку взаємодію.

АКУСТОбПТИКА, и, Ж. Розділ фізи¬
ки, що вивчає взаємодію акустичних
і електромагнітних хвиль у твердих
тілах і рідинах, а також застосуван¬
ня цих явищ в оптиці, електроніці,
лазерній техніці.

АКУТ, а, ч., лінгв. Один із видів му¬
зикального наголосу (висхідний) у
давньогрецькій, сербській та інших
мовах, а також знак цього наголосу
на письмі.

Акутований, а, е. Акутований склад.

Акутовий, а, е. Акутова довжина.

АКУШЙР, а, ч. Фахівець, який надає
допомогу жінкам у період вагітності
та при пологах. Досвідчений акушер.

Акушерка, и, ж. Літня акушерка.

Акушерство, а, с. 1. Галузь медицини, що
розробляє заходи лікарської допомоги
жінкам під час вагітності, пологів і
в післяпологовий період. Проблеми
акушерства. Інститут акушерства
та гінекології. 2. Діяльність акушера,
акушерки. Професійне акушерство.
Займатися акушерством.

Акушерський, а, е. Акушерська практи¬
ка. Акушерський пункт.

Акушерувати, ую, уєш, розм. Займатися
акушерством.

АКЦЙНТ, у, ч. 1. Своєрідний характер
вимови звуків, властивий носіям ін¬
шої мови (діалекту) тощо. Помітний
акцент. Іноземний акцент. 2. лінгв.
Наголос у слові, а також знак, яким
цей наголос позначається на письмі.
3. муз. Ритмічний наголос. 4. перен.
Особлива увага до чого-небудь;
підкреслення. Робити акцент на
сучасності.

Акцентний, а, е, лінгв. Акцентні явища.
Акцентні особливості.

Акцентований, а, е.

Акцентування, я, с. Засоби акценту¬
вання слів.

Акцентувати, ую, уєш. 1. лінгв. Ставити
наголос; наголошувати. Акцентувати
слова. 2. муз. Виділяти окремий звук
або акорд, посилюючи його звучан¬

ня. 3. перен. Висувати на перший
план, підкреслювати яку-небудь
думку у висловлюванні, повідом¬
ленні. Акцентувати на оригінальній
формі твору. Акцентувати увагу
співрозмовника.

АКЦЕНТУАЦІЯ, ї, ж., лінгв. 1. Виді¬
лення наголосу в слові. 2. Система
наголосів у будь-якій мові або в групі
споріднених мов. Особливості україн¬
ської акцентуаці ї.

Акцентуаційний, а, е. Акцентуаційні
особливості.

АКЦЕНТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ мово¬
знавства, що вивчає систему словес¬
них наголосів та історичні зміни їх в
окремій мові або в групі споріднених
мов. Слов’янська акцентологія. Про¬
блеми акцентології.

Акцентблог, а, ч. Відомий акцснтолог.
Праці акцентологіє.

Акцентологічний, а, е. Акцентологічні
дослідження української мови. Акцен¬
тологічна конференція.

АКЦЙПТ, у, ч. 1. фін. Форма розрахун¬
ків, при якій платіжна вимога, ви¬
писана постачальником, оплачується
банком тільки після згоди боржника

2. Напис на векселі, що підтверджує
згоду того, хто має оплатити вексель.

3. юр. Згода вступити в договір на за –
пропонованих умовах.

Акцептант, а, ч. Особа, яка зо¬
бов’язується здійснити оплату за
поданим рахунком або векселем.

Акцептний, а, е. Акцептна форма розра¬
хунків. Акцептна контора. Акцептний
кредит.

Акцептований, а, е. Акцептований чек.

Акцептування, я, с. Банківське акцеп¬
тування.

Акцептувати, ую, уєш. Затверджува¬
ти до сплати грошові документи
(платіжні вимоги, рахунки, векселі
і т. ін.). Акцептувати вексель.

АКЦЙПТОР, а, ч. 1. хім. У хімії комп¬
лексних сполук — компонента, яка за
певних умов приєднує два електрони.
2. хім. У радіаційній хімії — частин¬
ка, що реагує з вільними радикала¬
ми. 3. фіз. Структурний дефект крис¬
талічних ґрат напівпровідника.

Акцепторний, а , е. Акцепторний зв’язок.

АКЦЕСІЙНИЙ договір — договір,
за яким держава приєднується до
договору, укладеного раніше між
іншими державами.

АКЦИДЙНЦІЯ, ї, ж. 1. філос. Випад¬
ковий, перехідний стан, неістотна
властивість предмета. 2. полігр. Дріб¬
ні друкарські роботи — друкування
бланків, афіш, ярликів і т. ін., при
наборі яких використовують різно¬
манітні друкарські засоби. 3. перев.

мн.} заст. Випадковий, додатковий
прибуток; хабар. Брати акциденції
продуктами.

Акцидентний, а, е. Побічний, випадко¬
вий^ неістотний.

АКЦЙЗ, у, ч. Вид непрямого податку
на продукти масового споживання
(цукор, горілку, тютюнові вироби
і т. ін.) та послуги, який підпри¬
ємці включають у продажну ціну
і сплачують за рахунок покупців.
Універсальний акциз. Сплачувати
акциз. Підвищувати акциз. Акциз
на тютюнові вироби. Закон про
запровадження акцизу.

Акцизний, а, е. Акцизний збір. Акцизний
податок. Акцизна марка.

АКЦІЯ1, ї, ж. 1. Цінний папір, який
свідчить про те, що його власник
вніс певний пай у підприємство та
має право на участь у справах і
на прибутки цього підприємства.
Іменна акція. Засновницька акція.
Преміальна акція. Плюральна ак¬
ція. Скуповувати акції. Акція на
пред ’явника. Контрольний пакет
акцій . 2. перен. Можливості кого-
небудь, уплив, шанси на успіх
і т. ін. Втратити політичні акції.

Акціонер, а, ч. Власник акцій; член
акціонерного товариства. Збори
акціонерів. Стати акціонером. Акціо¬
нери підприємства.

Акціонерка, и, ж., розм.

Акціонерний, а, е. Акціонерна форма
власності. Акціонерне товариство.
Акціонерний банк. Акціонерний ка¬
пітал.

Акціонерський, а, е. Акціонерські внески.

Акціонування, я, с. Акціонування коопе¬
ративних підприємств.

Акціонувати, ую, уєш. Перетворювати
державне підприємство на акціонерне
товариство шляхом випуску і прода¬
жу акцій. Акціонувати підприємство.
Акціонувати державне майно.

АКЦІЯ2, ї, ж. Дія, діяльність, спря¬
мовані на досягнення якої-небудь
(напр., рекламної) мети. Виборча
акція. Культурна акція. Торговельна
акція. Дипломатична акція. Полі¬
тична акція. Військова акція. Акція
протесту. Організувати акцію.

Акційний, а, е. Акційна ціна.

АЛАЛІЯ, ї, ж., мед. Відсутність або об¬
меження мови в дітей із нормальним
слухом унаслідок недорозвинення
мовних ділянок кори великих пів¬
куль головного мозку або їх пошко¬
дження у внутрішньоутробному чи
ранньому післяполоювому періоді.

АЛАНІН, у, ч., хім Кислота, що вхо¬
дить до складу багатьох білків і ряду
біологічно активних сполук.

аланіновий — алерген

Аланіновий, а, е. Аланіиові сполуки.

АЛАНКАРА, и, ж. У давній (частко¬
во — сучасній) індійській літератур
рі — система стилістичних правил,
розрахованих на посилення худож¬
ньої виразності, особливо в поезії.

АЛАНТОЇС, а, ч., анат. Одна із за¬
родкових оболонок, що забезпечує у
вищих хребетних функції дихання,
виділення та живлення зародка, а
у ссавців бере участь в утгоренні
плаценти і пупкового шнура.

АЛА-ПРЙМА, и, ж. Техніка олійного
живопису швидкими сміливими
мазками, що дає змогу завершити
картину за один сеанс, до висихан¬
ня фарб.

АЛАРМ, у, ч., рідко. Тривога, розгубле¬
ність, збентеженість.

АЛАРМІЗМ, у, ч. Наукова течія, що
акцентує увагу на катастрофізмі на¬
слідків упливу людини на природу
і необхідності вживання негайних
рішучих заходів для оптимізації
системи «природа — суспільство».

Аларміст, а, ч. 1. Послідовник, при¬
хильник алармізму. 2. рідко. Особа,
схильна до паніки, перебільшення,
безпідставної тривоги. Невиправний
аларміст.

Аларміста, и, ж.

Алармістський, а, е. Алармістські на¬
строї.

АЛАСИ, ів, мн. Зниження рельєфу
земної поверхні е зонах поширення
багаторічної мерзлоти; часто зайняті
озерами, болотами чи луками.

АЛГЕБРА, и, ж. Розділ математики,
що вивчає загальні закони дій над
величинами, вираженими літерами,
незалежно від їх числового значення.
Підручник з алгебри.

Алгебраїчний, Алгебрйчний, а, е. Алгебра¬
їчне число. Алгебраїчне рівняння. Алге¬
браїчна функція. Алгебричний дріб.

Алгебраїст, Алгебрист, а, ч. Математик,
фахівець з алгебри. Математик-ал –
гебраїст. Учитель-алгебрист.

АЛГОЛ, у, ч., інформ. Одна з мов про¬
грамування, не орієнтована на пев¬
ний тип ЕОМ.

АЛГОРИТМ, у, ч. 1. Система правил
виконання обчислювального про¬
цесу, що уможливлює розв’язання
певного класу задач після скінчен¬
ного числа операцій. Теорія алгорит¬
мів. Алгоритм обчислення. 2. інформ.
Настановча послідовність операцій,
оформлена у вигляді програми для
комп’ютера. Алгоритм програми.
3. переч. Узагальнена схема якої-не-
будь діяльності, сукупність послідов¬
них кроків, що ведуть до бажаного
результату. Алгоритм пошуку. Алго¬

ритм мислення. Алгоритм поведінки.
Алгоритм дій.

Алгоритмізація, ї, ж. Вироблення систе¬
ми правил чи послідовності операцій
при виконанні, здійсненні, досяг¬
ненні чого-небудь. Алгоритмізація
завдань для автоматизованої системи
управління.

Алгоритмізувати, ую, уєш.

Алгоритмічний, а, е. Алгоритмічний спо¬
сіб. Алгоритмічна мова. Алгоритмічна
програма ,

АЛЕАТОРИКА, и, ж., муз. Метод опе¬
рування матеріалом, заснований на
використанні випадкових поєднань
звуків. Регульована алеаторика.

Алеаторйчний, а, е. Алеаторична тех¬
ніка.

АЛЕБАРДА, и, ж Старовинна зброя —
сокирка у вигляді півмісяця, наса¬
джена на довгий держак зі списом
на кінці.

Алебардйст, а, ч. Той, хто озброєний
алебардою.

Алебардний, Алебардовий, а, е. Алебард¬
на атака.

АЛЕБАСТР, у, ч. Дрібнозернистий гіпс
білого кольору, що використовується
в будівництві як в’яжуча речовина,
а також для скульптурних виробів.

Алебастровий, а, е. 1. Прикм. до але¬
бастр. Алебастрова скеля. 2. Зробл. з
алебастру. Алебастрова статуетка.
3. Який виробляє алебастр. Алеба¬
стровий завод.

АЛЕВРЙТ, у, ч. Дрібнозерниста осадова
гірська порода, проміжна між піща¬
ними та глинистими породами.

Алеврйтовий, а, е. Алевритове родовище.

АЛЕВРОЛІТ, у, ч. Зцементований
алеврит.

Алевролітовий, а, е. Алевролітові кон¬
гломерати.

АЛЕГОРІЯ, ї, ж . Втілення абстракт¬
ного поняття в конкретному худож¬
ньому образі, а також вислів, що
виражає абстрактне поняття через
конкретний художній образ По¬
етична алегорія.

Алегорйзм, у, ч. Алегоричний спосіб
висловлювання або зображення.
Алегоризм оповіді.

Алегорйчний, а, е. Алегоричний образ.
Алегоричні засоби .

Алегорйчність, ності, ж. Алегоричність
поезії.

Алегорйчно. Тлумачити алегорично. Ви¬
словлюватися алегорично.

АЛЕГРЕТО, муз. 1. присл. Помірно
швидко (про темп виконання му¬
зичного твору). 2. невідм., с. Назва
музичного твору або його частини,
що виконується в такому темпі. Ви¬
разне алегрето.

АЛЕГРО, муз. 1. присл Швидко, жва¬
во (про темп виконання музичного
твору) 2. невідм., с. Назва музичного
твору або його частини, що викону¬
ється в такому темпі. Сонатне алегро.
3. У хореографії — завершальна час¬
тина вправ уроку класичного танцю,
що виконується танцівником у швид¬
кому темпі.

АЛЕЙКЕМІЯ, ї, ж. Те саме, що лей¬
кемія.

АЛЕЙКІЯ, ї, ж., мед. Захворювання, що
характеризується різким зменшенням
кількості або цілковитою відсутністю
лейкоцитів у крові.

АЛЕЙРОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬
мірювання ступеня розбухання
борошна.

АЛЕЙРОНОВІ зерна — запасні від
клади (у вигляді округлих безбарвних
зерен) білкових речовин у клітинах
насіння злаків та інших рослин, що
живлять зародок під час проростання
насіння.

АЛЕКСАНДРЙТ, у, ч. Мінерал зеленого
кольору, різновид хризоберилу; ко¬
штовний камінь.

АЛЕКСІЯ, ї, ж., мед. Втрата здатності
читати, розуміти написане чи окремі
букви, спричинена осередковим ура¬
женням кори головного мозку.

АЛЕЛІЗМ, у, ч. Явище парності (або
множинності) генів певної ознаки,
які привносяться кожним із батьків;
алеломорфізм.

Алель, я, ч.у біол. Один із пари (або
групи) генів, що визначають розви
ток певної ознаки, яка привноситься
одним із батьків. Неактивний алель .
Нестабільний алель.

АЛЕЛОМОРФІЗМ, у, ч. Те саме, що
алелізм.

Алеломорф, а, ч. Те саме, що алель.

АЛЕЛОПАТІЯ, ї, ж., бот. Взаємний
хімічний вплив рослин, що входять
до складу фітоценозу, внаслідок ви¬
ділення в навколишнє середовище
продуктів життєдіяльності.

АЛЕРГІЯ, ї, ж., мед. 1. Підвищена чут¬
ливість організму до впливів речовин,
запахів і т. ін., які викликають різні
хвороби, хворобливі стани (напр , не¬
жить, набряки, ядуху і т ін ) Анергія
на шоколад. Алергія на квітковий пилок.
Алергія до ліків. Зумовлювати алергію.
2. перен. Неприязне, негативне став¬
лення, огида до кого-, чого-небудь.
Алергія на співробітника . Алергія на
серіали.

Алерген, у, ч., мед. 1. Речовина, яка
викликає алергію. Виявити алерген
Вплив алергенів. 2. Подразник; те,
що викликає дражливість. Психіч¬
ний алерген.

алергенний — алкоголізм

Алергенний, Алергеновий, а, е. Алергенна
реакція. Алергенні властивості ліків.
Алергенний одяг.

Алергізація, ї, ж. Проблема алергізації.

Алергізований, а, е.

Алергізувати, ую, уєш. Піддавати, за¬
знавати дії алергії.

Алергїйний, а, е. Алергійний шок. Алергій –
на реакція. Алергійні захворювання.

Алергік, а, ч., розм. Той, хто страждає
від алергії. Стійкий алергік.

АЛЕРГОЛЙГІЯ, ї, ж. Розділ медицини,
який вивчає причини виникнення,
механізм розвитку, профілактику та
лікування алергійних захворювань.
Кафедра алергології. Курс алергології.

Алерголог, а, ч. Консультація алерго¬
лога.

Алергологічний, а, е. Алергологічний
центр.

АЛЙЯ, ї, ж. Дорога (в садку, парку), об¬
саджена з обох боків деревами, куща¬
ми. Липова алея. Центральна алея.

Алейний, а, е. Алейні насадження.

АЛИЧА, і, ж. Південне плодове дерево;
різновид сливи, а також плід цього
дерева. Сортова алича. Компот із
аличі.

Аличевий, а, е. 1. Прикм. до алича.
Аличевий цвіт. 2. Пригот. з аличі.
Аличеве варення.

АЛІБІ, невідм., с., юр. Перебування
обвинуваченого в момент злочину в
іншому місці як доказ його непри¬
четності до злочину. Переконливе
алібі. Хибне алібі. Створити собі алібі.
Мати надійне алібі. Перевірити алібі
підозрюваного.

АЛІГАТОР, а, ч. Тупорилий крокодил,
поширений в Америці і Південно-
Східній Азії. Китайський алігатор.
Самка алігатора.

АЛІГНІН, у, ч. Спеціальний ґатунок
тонкого паперу із зморшкуватою по¬
верхнею, що його виготовляють із
хвойної деревної целюлози; має по-
глинальні властивості, завдяки чому
використовується як пакувальний
матеріал замість вати.

АЛІГОТЕ, невідм., с. Сорт винограду,
який використовують для виготов¬
лення білих столових вин і коньяків,
а також вино з цього сорту винограду.

АЛІДАДА, и, ж. 1. астр., геод. Час¬
тина кутомірних геодезичних та
астрономічних інструментів, якими
користуються для відліку кутів.
2. Лінійка, що використовується як
візирний прилад при топографічному
зніманні.

АЛІЄНАЦІЯ, ї, ж., юр. 1. Відчужен¬
ня майна. 2. Операція щодо зміни
власника акції, капіталу, цінності
тощо, тобто передавання майна,

ЗО

що належало одній особі, у влас¬
ність іншій особі.

АЛІЗАРИН, у, ч. Барвник, який раніше
добували з коріння марени, а тепер
виготовляють штучно; застосову¬
ється для фарбування в червоний,
фіолетовий і рожевий кольори.

Алізариновий, а, е. Алізаринові барв¬
ники.

АЛІКВОТИ, вбт, мн. 1. Верхні гармоні¬
ки, складові тони звука (призвуки),
частоти яких у ціле число разів крат¬
ні частоті основного тону. 2. Частини
величини, на які ціле ділиться без
остачі.

АЛІЛУЯ, виг., бібл. Формула поклонін¬
ня і подяки із богослужбової практи¬
ки ізраїльтян і християн, яка означає
«Хвал іть Господа».

АЛІМЕНТАРНИЙ, а, е, мед. Пов’язаний
із живленням, харчуванням. Алімен¬
тарний фактор.

АЛІМЕНТИ, ів, мн. Кошти на утри¬
мання, що виплачуються за зако¬
ном непрацездатним членам сім’ї
(дітям, батькам та ін.) особами,
зв’язаними з ними відносинами
спорідненості або свояцтва. Стяг¬
нення аліментів. Сплата аліментів.
Позов про аліменти. Отримувати
аліменти.

Аліментація, ї, ж., юр.Х.У Стародавній
Греції та Римі — система державного
забезпечення непрацездатних грома¬
дян, дітей незаможних батьків та си¬
ріт. 2. Обов’язок надавати аліменти.

Аліментний, а, е. Аліментна справа.
Аліментне утримання. Аліментний
позов.

Аліментник, а, ч., розм. Той, хто сплачує
аліменти.

Аліментниця, і, ж.

АЛІТЕРАЦІЯ, ї, ж. Стилістичний
засіб, який полягає в доборі слів
із повторюваними однаковими
приголосними звуками. Алітерація
шиплячих.

Алітераційний, а, е. Алітераційний
вірш.

Алітербваний, а, е.

АЛІТУВАТИ, ую, уєш. Покривати
алюмінієм сталеві або чавунні ви¬
роби, щоб запобігти їх окисненню
при високих температурах.

Алітування, я, с. Технологія алітування.

АЛІФАТИЧНИЙ, а, е, хім. Що сто¬
сується органічних сполук, у яких
атоми вуглецю з’єднані між собою
у прямі або розгалужені ланцюги.
Аліфатичний алкоголь. Аліфатичні
сполуки.

АЛІЦИКЛЇЧНИЙ, а, е, хім. Що стос,
органічних сполук, у яких атоми вуг¬
лецю з’єднані в циклічні ланцюги.

АЛКАЛІЗАЦІЯ, ї, ж., хім. Додавання
лугів до речовин. Процес алкалізації.

Алкалізований, а, е.

АЛКАЛІМЕТРІЯ, ї, ж., хім. Спосіб
об’ємно-хімічного аналізу, застосо¬
вуваний для кількісного визначення
вмісту кислоти ц досліджуваному
розчині додаванням до нього роз¬
чину лугу.

Алкаліметрйчний, а, е. Алкаліметричні
дані.

АЛКАЛОЗ, у, ч., мед. Підвищення
вмісту лугів у крові та тканинах
організму.

АЛКАЛбїД, у, ч. Азотовмісна орга¬
нічна речовина, яка має властивості
лугу й характеризується сильною
фізіологічною дією; окремі види ви¬
користовуються в медицині.

Алкалоїдний, а, е. 1. Який містить у
собі алкалоїд. Алкалоїдний люпин.
Алкалоїдні сполуки. 2. Який виробляє
алкалоїди. Алкалоїдний завод.

АЛКІЛ, у, ч., хім. Загальна назва одно¬
валентних залишків насичених вуг¬
леводів аліфатичного ряду.

Алкілування, я, с. Хімічна реакція, що
полягає у введенні в молекули орга¬
нічних сполук алкільної групи.

Алкільний, а, е. Алкільна група.

АЛКОГбЛІЗ, у, ч., хім. Обмінний
розклад речовин при їх взаємодії із
спиртами.

АЛКОГОЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. хім. Збага¬
чування спиртом рідин, які містять
незначну кількість алкоголю, перего¬
ном або додаванням міцного спирту.
Алкоголізація вина. 2. мед. Уведення з
лікувальною метою спирту в тканини
організму для припинення больових
та рухових імпульсів.

Алкоголізувати, ую, уєш, хім. Збагачува¬
ти спиртом. Алкоголізувати вино.

Алкоголізований, а, е. Алкоголізований
розчин.

АЛКОГОЛІМЕТРІЯ, ї, ж., техн. Визна¬
чення вмісту алкоголю в алкогольних
рідинах.

АЛКОГОЛЬ, ю, ч. 1. Винний спирт. Не¬
гативний вплив алкоголю. 2. Алкоголі,
ів, мн., хім. Ряд органічних сполук, до
складу яких входить вуглець, водень
та кисень у вигляді спиртової групи,
до якої належить алкоголь метиловий
(деревний), етиловий (винний), аміло¬
вий і т. ін. 3. розм. Про горілку і взагалі
спиртні напої. Зловживати алкоголем.

Алкоголізація, ї, ж. Поширення, зрос¬
тання алкоголізму в суспільстві.
Проблеми алкоголізації. Боротьба з
алкоголізацією.

Алкоголізм, у, ч. Захворювання, що
спричиняється тривалим і система¬
тичним уживанням алкогольних на-

поїв і виявляється у патологічному
потязі до них. Ознаки алкоголізму.
Кодування від алкоголізму.

Алкоголізувати, ую, уєш. Алкоголізувати
молодь.

Алкоголік, а, ч. Анонімний алкоголік.
Хронічний алкоголік. Лікування ал¬
коголіків.

Алкоголічка, и, ж., розм.

Алкоголічний, а, е. Алкоголічний син¬
дром.

Алкогольний, а, е. 1. Який містить
алкоголь. Алкогольні напої. 2. Ви¬
кликаний, спричинений алкоголем.
Алкогольне отруєння організму.

АЛКОГОЛЯТИ, і в, мн. (одн. алкоголят,
у, ч.), хім. Продукти заміщення атома
водню в гідроксильній групі спиртів
атомом металу; застосовують в орга¬
нічному синтезі.

АЛЛА, невідм ., ч., АЛЛАХ, а, ч. Назва
бога в мусульманській релігії. Всемо¬
гутній Аллах. В ім ’я Аллаха.

АЛО… Перша частина складних слів, що
вказує на зв’язок одного предмета або
явища з іншим, варіювання, зміну
одного явища іншим і т. ін.

АЛОГАМІЯ, ї, ж., бот. Запилення од¬
нієї квітки пилком іншої, зокрема
квіткою іншої рослини (перехресне
запилення).

Алогамний, а, е. Алогамне запилення.

АЛОГІЗМ, у, ч. 1. Що-небудь безглуз¬
де; те, що суперечить логіці. 2. Лі¬
тературний прийом, який полягає
в навмисному порушенні (розриві)
логічного зв’язку для створення ко¬
мізму, іронії і т. ін.

Алогічний, а, е. Алогічний висновок.

Алогічність, ності, ж. Алогічність су¬
дження.

АЛйЕ, невідм ., с. Багаторічна тропічна
й субтропічна трав’яниста рослина з
довгастим м’ясистим листям, укри¬
тим по краю колючками; викорис¬
товується як декоративна кімнатна
рослина, а також у медицині (сік).
Ліки з алое. Сік алое.

АЛОМЕТРІЯ, ї, ж., мед. 1. Нерівно¬
мірний ріст частин тіла. Позитивна
алометрія. 2. Зміна темпу розвитку
різних органів.

АЛОМЙРФ, а, ч.у лінгв. Варіант морфе¬
ми, що залежить від сусідніх морфем
і від позиції морфеми у слові.

АЛОМОРФбЗ, у, ч. Перетворення ор¬
ганізмів, пов’язане зі зміною середо¬
вища, при якому одні відношення із
середовищем замінюються іншими,
біологічно рівнозначними.

АЛЙНЖ, а, ч. 1. хім. Приставна коніч¬
на трубка, по якій рідина, що пере¬
ганяється, стікає із холодильника у
приймач. 2. фін. Додатковий аркуш,

алкоголізувати — альбом

який додають до векселя і на яко¬
му роблять передавальний напис.
3. У боксі — гранична відстань, з якої
боксер може завдати удару.

АЛОПАТІЯ, ї, ж. Назва, вживана гомео¬
патами щодо негомеопатичної систе¬
ми лікування. Методи алопатії.

Алопат, а, ч. Лікуватися в алопата.

Алопатичний, а, е. Алопатичний прийом.
Алопатичні засоби.

АЛОПАТРІЯ, ї, ж. 1. Тип видоутво¬
рення з просторово віддалених по¬
пуляцій, що мають ареали, які не
перекриваються. 2. Просторова вза-
ємозамінюваність, зміна близьких
видів рослин або інших організмів,
що займають схожі екологічні ніші.

АЛОПЕЦІЯ, ї, ж., мед. Несподіване
облисіння, викликане нервовими
стресами, токсичними отруєннями,
грибковими захворюваннями і т. ін.
Хімічна алопеція.

Алопеційний, а, е. Алопеційні явища.

АЛОПЛАСТИКА, и, ж., мед. Метод
відновної хірургії, що полягає
в усуненні дефектів органів або
тканин матеріалами нетваринного
походження.

Алопластйчний, а, е. Алопластичне
втручання.

АЛОТРАНСПЛАНТАЦІЯ, ї, ж., мед.
Трансплантація, при якій переса¬
дження органів і тканин здійсню¬
ється в межах одного виду. Алотранс¬
плантація шкіри.

Алотрансплантат, а, ч. Орган чи тка¬
нина, яку пересаджують від одного
представника певного виду іншому
представникові того самого виду.

АЛОТРОПІЯ, ї, ж. Здатність деяких
хімічних елементів існувати у ви¬
гляді двох або кількох простих ре¬
човин (напр., вуглець існує у вигляді
вугілля, графіту й алмазу).

Алотропний, а, е. Алотропні видозміни.

АЛОФбН, а, ч.у лінгв. Варіант фонеми,
що залежить від сусідніх звуків.

АЛОХбРІЯ, і, ж. Поширення плодів
і насіння рослин за допомогою зов¬
нішніх чинників (вітру, води, людей,
тварин і т. ін.).

Алохори, ів, мн. Рослини, що поши¬
рюються за допомогою зовнішніх
чинників.

АЛОХТОН, а, ч. 1. біол. Організм, що
живе у певній місцевості, але ви¬
ник у процесі історичного розвитку
де-небудь в іншому місці. 2. геол.
Частина складчастої структури, на¬
шарована на незміщені автохтонні
структури.

Алохтонний, а, е. Алохтонні утворення.

АЛТЕЙ, ю, ч.у АЛТЕЯ, ї, ж. Багато¬
річна трав’яниста рослина родини

мальвових; застосовують у медици¬
ні та ветеринарії. Екстракт алтею.

Алтейський, а, е. Алтейський корінь.

АЛУНІТ, у, ч.у геол. Мінерал на осно¬
ві сульфату калію та алюмінію, інша
назва — галуновий камінь; викорис¬
товується для одержання галунів,
глинозему, калійних солей і т. ін.

АЛФАВІТ, у, ч. Сукупність літер,
прийнятих у писемності якої-не-
будь мови і розміщених у певному
усталеному порядку; азбука, абетка.
Український алфавіт. Розміщувати
(укладати) за алфавітом.

Алфавітний, а, е. Алфавітний покажчик
авторів. Алфавітний порядок.

АЛХІМІЯ, ї, ж. Середньовічний до¬
науковий напрямок у хімії, що зо¬
середжувався на відшуканні чудо¬
дійної речовини — «філософського
каменя», за допомогою якого можна
було б перетворювати прості мета¬
ли на золото, срібло, лікувати різні
хвороби та ін. Середньовічна алхімія.
Займатися алхімією.

Алхімік, а, ч. Лабораторія алхіміка.

Алхімічний, а, е. Алхімічні досліди.

АЛЬБЕДО, невідм. у с., фіз. Число, що
показує, яку частину променевої
енергії, що падає на тіло, відбиває
його поверхня.

Альбедометр, а, ч. Прилад для вимірю¬
вання альбедо різних фізичних тіл.

АЛЬБІГОЙЦІ, ів, мн. (одн. альбігоєць,
йця, ч.)у іст. Учасники єретичного
руху на півдні Франції у XI 1-Х 1 1 1 ст.

Альбігойський, а, е. Альбігойський рух.

АЛЬБІДУМ, у, ч., бот. Різновид м’якої
пшениці з білим безостим колосом
і білим зерном.

АЛЬБІНІЗМ, у, ч. Відсутність нор¬
мальної для певного виду організмів
пігментації (забарвлення): шкіри,
волосся, райдужної оболонки ока у
людини, зеленого забарвлення у ро¬
слин і т. ін.

Альбінос, а, ч. Людина, тварина або
рослина з ознаками альбінізму.

Альбіноска, и, ж., розм.

АЛЬБІТ, у, ч.у геол. Породотвірний
мінерал — алюмосилікат натрію із
групи польових шпатів.

АЛЬБІТОФІР, а, ч. Ефузивна магма¬
тична гірська порода, що складається
головним чином із альбіту.

АЛЬБІЦІЯ, ї, ж., бот. Дерево або кущ
родини мімозових; культивують як
декоративні. Насадження альбіції.

АЛЬБОМ, а, ч. 1. Книга або зошит із
чистими аркушами для малювання,
вписування віршів, зберігання фото¬
графій, листівок, марок та ін. Сімей¬
ний альбом. Альбом для малювання.
Альбом для фотографій. 2. Об’єднане

альбомний — альтернатива

за темою видання або збірка репро¬
дукцій картин, малюнків, фотогра¬
фій та ін., узятих в одну палітурку або
вміщених в одну папку, як правило, з
короткими поясненнями, коментаря¬
ми до них. Мистецький альбом. Альбом
* Українська ікона». Альбом останніх
моделей машин. 3. Грамплатівка або
набір таких платівок, що належать
одному виконавцеві, колективові або
об’єднаних тематично. Новий аль¬
бом співака. Записати альбом. Пісня
з останнього альбому.

Альбомний, а, е. Альбомний формат.
Альбомний аркуш. Альбомний портрет.
Альбомна пісня.

АЛЬБОРАДА, и, ж., муз. 1. Іспанські
вокальні та інструментальні твори,
які описують картину ранку, схід
сонця. 2. Ранкова серенада. Ранко¬
вий концерт на свіжому повітрі.

АЛЬБУМІН, у, н., біол. Найпростіший
білок, розчинний у воді; міститься у
тваринних і рослинних тканинах, в
яєчному білку, крові, молоці. Змен¬
шення кількості альбумінів.

Альбумінний, Альбуміновий, а, е. Альбу¬
мінна плодоягідна паста. Альбуміновий
клей.

АЛЬБУМІНУРІЯ, ї, ж., мед. Виділення
із сечею альбумінів.

АЛЬБУЦИД, у, ч., фарм. Лікарський
препарат, який застосовують при
лікуванні очних захворювань. Краплі
альбуциду. Закапати очі альбуцидом.

АЛЬВЕЙЛИ, бл, мн. (одн. альвеола,
и, ж.) у анат. 1. Міхурці в легенях
на кінцях найтонших розгалужень
бронхів, куди проходить повітря
під час дихання. Дрібні альвеоли.
2. Ямки в щелепах, де містяться
корені зубів.

Альвеолярний, а, е. Альвеолярні звуки.

АЛЬГІЦИДИ, ів, мн. (одн. альгіцйд, у,
Ч.)у хім. Різновид гербіцидів, який
використовують як хімічний засіб у
боротьбі з водоростями (на рисових
полях, рибальських водоймах і т. ін.).
Застосування альгіцйд ів.

АЛЬГОЛЙГІЯ, ї, ж., бот. Розділ бо¬
таніки, що вивчає водорості. Осно¬
ви альгології.

Альголог, а, ч.

Альгологічний, а, е. Альгологічна наука.

АЛЬГОТЕРАПІЯ, ї, ж., мед. Лікуван¬
ня за допомогою фармацевтичних
засобів, що їх виготовляють із водо¬
ростей. Методи альготерапії.

Альготерапевтйчний, а, е. Альготерапев-
тичні засоби.

АЛЬГРАФІЯ, ї, ж. Спосіб плоского дру¬
ку на офсетній машині з друкарської
форми, виготовленої на алюмінієвій
пластині. Техніка альграфії.

АЛЬДЕГІД, у, ч., хім. Органічна спо¬
лука, яка утворюється при окисненні
спиртів (напр., винного, деревного).
Мурашиний альдегід.

Альдегідний, а, е. Альдегідна група.

АЛЬДОСТЕРОН, у, ч„ біол. Гормон
тварини і людини, вироблюваний
у корі наднирників; регулює міне¬
ральний обмін в організмі. Рівень
альдостерону.

АЛЬКАЛЬД, а, ч. В Іспанії та країнах
Латинської Америки — старшина
міської громади; міський суддя.
Сивий алькальд.

АЛЬКАСАР, а, ч. Назва укріплених,
збудованих у мавританському стилі,
замків чи палаців в Іспанії.

АЛЬКЛЕД, у, ч., мет. Напівфабрикат із
алюмінієвого сплаву, який має анти-
ерозійні властивості.

АЛЬКУПРИНТ, у, ч., друк. Електролі¬
тичний спосіб виготовлення офсет¬
них друкарських форм із латунними
друкувальними й алюмінієвими про¬
більними елементами.

АЛЬМА-МАТЕР, невідм., ж. 1. Старо¬
винна студентська назва універси¬
тету (який дає «духовну поживу»).
2. перен. Узагалі місце, де хтось
навчався, виховувався. Пам’ятати
свою альма-матер. Відвідати аль¬
ма-матер.

АЛЬМАНАХ, у, ч. 1. Збірка літератур¬
них творів різних авторів, об’єднаних
за якою-небудь ознакою (тематич¬
ною, жанровою, ідейно-художньою і
т. ін.). Літературний альманах. Новий
номер альманаху. 2. Збірник відомос¬
тей довідкового або розважального
характеру із різних галузей знань.
Дитячий географічний альманах.

Альманаховий, а, е. Альманахова форма
періодичних видань.

АЛЬМАНДИН, у, ч. Мінерал із
групи гранатів криваво-червоного
кольору з фіолетовим відтінком;
прозорі різновиди використову¬
ються як коштовне каміння в
ювелірній промисловості, а також
як абразивний матеріал.

АЛЬПАКА, й, ж. 1. зоол., ч. і ж. Пів¬
денноамериканська свійська тварина
родини лам із високоякісною вов¬
ною. 2. текст. Легка тканина, яку
виробляють із вовни цієї тварини.
Піджак із альпаки.

Альпаковий, а, е. 1. Прикм. до альпака.
Альпакова вовна. 2. Зробл. з альпаки
(у 2 знач.). Альпаковий костюм.

АЛЬПАРІ, присл.у фін. Відповідність
біржового або ринкового курсу цін¬
них паперів і валюти їх номіналові.

АЛЬПЕНШТОК, а, ч. Довга палиця
із загостреним металевим наконеч¬

ником, якою користуються при схо¬
дженні на високі гори, льодовики
Великий, альпеншток.

АЛЬПІНАРІЙ, ю, ч. Ділянка саду
або парку, здебільшого у вигляді
кам’янистої гірки, на якій виро¬
щують високогірні рослини. Вла
штувати альпінарій. Доглядати за
альпінарієм.

АЛЬПІНІЗМ, у, ч. Вид спорту; схо¬
дження на важкодоступні гірські
вершини, льодовики. Розвиток аль¬
пінізму. Займатися альпінізмом.

Альпініада, и, ж. Масовий похід у висо¬
когірні райони; навчально-спортив¬
ні змагання з альпінізму. Юнацька
альпініада.

Альпініст, а, ч. Тренування альпіністів.

Альпіністка, и, ж. Досвідчена альпі¬
ністка.

Альпіністський, а, е. Альпіністська екс¬
педиція. Альпіністське спорядження.

АЛЬСЕКО, невідм. у мист. 1. с. Настін¬
ний живопис по сухій штукатурці.
2. прикм. Що стос, такого живопису.
Розпис альсеко.

АЛЬТ, а, ч. 1. Низький жіночий або
дитячий голос, а також співак із та¬
ким голосом. Підтягувати альтом.
2. Струнний або духовий інструмент
низького регістру.

Альтист, а, ч. Музикант, що грає на
альті (у 2 знач.).

Альтистка, и, ж. Альтистка оркестру.

Альтовий, а, е. Альтовий регістр.

АЛЬТАЗИМУТ, а, ч., астр. Уні¬
версальний інструмент, який у
минулому застосовувався для ви¬
значення висот і азимутів небесних
світил.

АЛЬТЕРАЦІЯ, ї, ж., 1. муз. Підви¬
щення або пониження звука на пів¬
тону або на цілий тон. 2. біол. Зміна
функції і будови клітин, тканин, ор¬
ганів унаслідок пошкоджень. 3. геол.
Руйнування гірських порід під дією
сукупності фізичних, хімічних і
біологічних факторів, що поступово
приводить до їх видозміни, утворен¬
ня ґрунтів.

Альтерований, а, е. Альтерований
акорд.

АЛЬТЕРНАТ, у, ч. У міжнародному
праві — сукупність правил, що ре¬
гулюють порядок підписання дого¬
вору; черговість згадування сторін
у тексті договору, розташування під¬
писів, печаток і т. ін.

АЛЬТЕРНАТИВА, и, ж. Необхідність
вибору між двома або кількома
можливостями, що виключають
одна одну, а також кожна з цих
можливостей. Серйозна альтерна¬
тива. Стояти перед альтернативою

альтернатйвний — амальгамувальний

Передбачити альтернативу. Запропо¬
нувати альтернативу.

Альтернатйвний, а, е. Альтернативні
судження. Альтернативна служба.
Альтернативна вартість. Альтерна¬
тивні рішення.

Альтернативний, а, ч ., розм. Той, хто
проходить альтернативну службу.

Альтернативність, ності, ж. Наявність
альтернативи; можливість вибору
з двох аб9 кількох варіантів.

АЛЬТЕРНАТОР, а, ч ., техн. Елек¬
трична машина, що виробляє
змінний струм.

АЛЬТЕРНУВАЛЬНИЙ, а, е, мат., фіз.
Змінний. Альтернувальна величина.
Альтернувальний процес.

АЛЬТИГРАФ, а, ч. Самописний висо¬
томір. Будова альтиграфа.

АЛЬТИМЕТР, а, ч. Прилад, який за¬
стосовується для визначення висоти
місцевості або висоти польоту; висо¬
томір. Показання альтиметра.

АЛЬТИНГ, у, ч. Однопалатний парла¬
мент в Ісландії, який складається з
60 осіб та обирається населенням на
чотири роки.

АЛЬТИПЛАНАЦІЯ, ї, ж. Вирівнюван¬
ня рельєфу високогірних і полярних
зон, що відбувається головним чином
унаслідок морозного вивітрювання та
нівації в умовах холодного і помір¬
ного клімату.

АЛЬТИТЗДА, и, ж. Висота точки міс¬
цевості над рівнем моря. Визначити
альтитуду.

АЛЬТРУЇЗМ, у, ч. Безкорисливе піклу¬
вання про благо інших і готовність
жертвувати для інших особистими
інтересами; протилежне — егоїзм.
Справжній альтруїзм. Виявляти аль¬
труїзм. Приклад альтруїзму.

Альтруїст, а, ч. Вчинок альтруїста.

Альтруїстйчний, а, е. Альтруїстичний
характер. Альтруїстична натура.
Альтруїстичний вчинок.

Альтруїстка, и, ж. Справжня альтру¬
їстка.

АЛЬФА, и, ж. Перша літера грецького
алфавіту.

АЛЬФА… Перша частина складних
слів, що вказує на: 1) один із станів
речовини; 2) зв’язок з одним із типів
елементарних частинок (так званих
ал ьфа- ч астинок) .

АЛЬФАМЕТР, а, ч., техн. Прилад для
вимірювання коефіцієнта надлишку
повітря в пальній суміші, що пода¬
ється в циліндри двигуна внутріш¬
нього згоряння.

АЛЬФА- РАДІОАКТИВНІСТЬ, ності,
ж., фіз. Радіоактивність із випус¬
канням альфа-променів. Рівень
альфа-радіоактивності.

Альфа-радіоактйвний, а, е.

АЛЬФА- РИТМ, у, ч., біол. Біопотенціал
мозку з частотою від 8 до 16 коливань
на секунду.

АЛЬФА-СПЕКТРОСКОПІЯ, і, ж., фіз.
Розділ ядерної спектроскопії.

Альфа-спектрометр, а, ч. Прилад для
вимірювання енергії альфа-частинок.

АЛЬФА-ТЕРАПІЯ, ї, ж., мед. Вплив із
лікувальною метою потоком альфа-
частинок на організм людини. Курс
альфа-терапії .

АЛЬФА-ТЙП, у, ч. Електронна фото¬
набірна машина, що забезпечує отри¬
мання й відтворення фотонабору на
плівці або папері.

АЛЬФАТРЙН, а, ч., техн. Прилад для
визначення тиску розрідженого газу
за його електропровідністю; засто¬
совують у системах автоматичного
контролю тиску газу.

АЛЬФбЛЬ, і, ж. Тонкий листовий або
рулонний алюміній; вид фольги.

АЛЬФЙНС, а, ч., зневажл. Чоловік,
що перебуває на утриманні своєї
коханки.

АЛЬФРЕЙНИЙ живопис — роз¬
пис водяними фарбами по вологій
штукатурці.

АЛЬФРЕСКО, невідм., с. Настінний жи¬
вопис водяними фарбами по сирій
штукатурці.

АЛЬЯНС, у, ч. 1. Спілка, об’єднання
партій або держав на основі договір¬
них зобов’язань. Міжнародний коопе¬
ративний альянс. Політичний альянс.
Партнери по альянсу. 2. розм . Спілка,
зв’язок окремих осіб із певною метою
(перев^ несхвально). Шлюбний альянс.

АЛЮВІЙ, ю, ч., геол. Відклади (ва¬
луни, піски і т. ін.), нагромаджені
в долинах річками або струмками.
Глинисто-піщаний алювій.

Алювіальний, а, е. Алювіальні осади.
Алювіальні ґрунти.

АЛЮЗІЯ, ї, ж., літ. Стилістичний
засіб, який полягає у використанні
натяку на реальний загальновідо¬
мий політичний, історичний або
літературний факт. Поетичні алюзії.
Яскраві алюзії. Приклади алюзії.

Алюзійний, а, е. Алюзійні відсилання.

АЛЮМІНАТИ, ів, мн. ( одн . алюмінат,
у, ч.), хім. Солі алюмінієвих кислот;
трапляються в природі.

АЛЮМІНІЄВО…, АЛЮМЇНО…, АЛЮ-
МО… Перша частина складних слів,
що вказує на речовини, які мають у
своєму складі алюміній, на хімічні
процеси з^участю алюмінію.

АЛЮМІНІЙ, ю, ч. Хімічний елемент;
легкий сріблясто-білий метал, плас¬
тичний і ковкий, стійкий до корозії;
використовується в авіації, будівни¬

цтві, електротехніці, металургії тощо.
Властивості алюмінію.

Алюмінієвий, а, е. 1. Який містить
алюміній, зробл. з алюмінію. Алю¬
мінієві поклади. Алюмінієвий посуд.

2. Признач, для добування алюмі¬
нію з руди. Алюмінієва промисловість.

3. Який має колір алюмінію; срібляс¬
то-білий. Алюмінієвий відблиск.

АЛЮМІНбЗ, у, ч., мед. Професійне
захворювання, викликане дією пилу
алюмінію і його сполуками. Профі¬
лактика алюмінозу.

АЛЮМІНОТЕРМЇЯ, ї, ж., хім., мет.
Спосіб одержання металів і сплавів
відновленням їх оксидів алюмінієм.
Методи алюмінотермії.

АЛЮМОГЕЛЬ, ю, ч., хім. Мікро¬
пориста речовина, яку одержують
висушуванням гідроксиду алюмінію
(використовують у техніці як адсор¬
бент, носій каталізаторів).

АЛЮМОСИЛІКАТ, у, ч., геол . Поро¬
дотвірний мінерал, у кристалічній
структурі якого кремній та алюміній
взаємно заміщуються.

Алюмосилікатний, а, е.

АЛЮР, у, ч. Спосіб, характер ходи,
бігу коня: крок, галоп, кар’єр та ін.
Швидкий алюр. їхати алюром.

А-ЛЯ, прийм. На зразок кого-, чого-
небудь. Стиль а-ля кантрі. Вечірка
а-ля фуршет.

АМАЗОНКА, и, ж. 1. Представниця
войовничого племені жінок, яке
жило у Малій Азії та на узбережжі
Азовського й Чорного морів. 2. перен.
Жінка-вершниця; войовнича жінка.
3. Жіноча довга сукня спеціального
крою для їзди верхи. Чорна амазонка.
Одягти амазонку.

АМАЛЬГАМА, и, ж. 1. Сплав якого-
небудь металу із ртуттю або розчин
деяких металів (напр., золота, срібла
та ін.) у ртуті. Покривати амальга¬
мою. 2. Тонкий шар сплаву ртуті й
олова, яким покривають зворотний
бік дзеркала. Дзеркальна амальгама.
3. перен. Про будь-яку суміш різно¬
рідних речей, ідей та ін.

Амальгамаційний, а, е. Амальгамаційний
процес.

Амальгамація, ї, ж. \. У металургії — до¬
бування благородних металів із по¬
дрібненої руди за допомогою змочу¬
вання у ртуті. 2. Покриття металевої
чи скляної поверхні амальгамою.
3. перен., екон. Злиття двох або кількох
фірм у єдину акціонерну компанію.

Амальгамний, Амальгамовий, а, е.

Амальгамований, а, е. Амальгамована
поверхня.

Амальгамувальний, а, е. Амальгамуваль¬
ний розчин.

амальгамування — амілази

Амальгамування, я, с. Амагальмування
дзеркал.

Амальгамувати, ую, уєш. Амальгамува¬
ти дзеркало .

АМАРАНТ, у, ч. Трав’яниста рослина
родини щирицевих; деякі види виро¬
щуються як декоративні. Насадження
амаранту.

Амарантовий, а, е.

АМАРИЛІС, у, ч , Багаторічна тра¬
в’яниста рослина родини амари¬
лісових; деякі види з великими
гарними квітками вирощують як
декоративні.

Амарилісовий, а, е. Амарилісовий цвіт.

АМАТОР, а, ч. Той, хто кохається в
чому-небудь; займається чим-не-
будь не як професіонал. Талановитий
аматор. Театральний аматор. Аматор
фотографії.

Аматорка, и, ж.

Аматорство, а, с.

Аматорський, а, е. Аматорська трупа.
Аматорський спектакль.

АМБАЛАЖ, у, ч., спец. 1. Пакувальний
матеріал. 2. Витрати на пакування
вантажу.

АМБАСАДА, и, ж. Посольство. Німець¬
ка амбасада. Приміщення амбасади.
Працівник амбасади.

Амбасадний, а, е. Амбасадний служ¬
бовець.

АМБІ…, АМБО… Перша частина
складних слів, що означає подвій¬
ність, подвійну функцію.

АМБІВАЛЙНТНИИ, а, е, спец. 1. Дво-
їстий, суперечливий, який одночасно
виявляє протилежні риси, якості (про
почуття, враження). Амбівалентне рі¬
шення. Амбівалентні почуття. Амбіва¬
лентна відповідь. Амбівалентний зв ’язок.
2. лінгв. Який поєднує в собі протилеж¬
ні значення. Амбівалентне слово.

Амбівалентність, ності, ж. Амбіва¬
лентність поняття. Політична ам¬
бівалентність.

АМБІОФОНІЧНА система — су¬
купність електроакустичних при¬
ладів, які застосовують у театраль¬
но-концертних та інших залах для
забезпечення належної акустики
та об’ємного звучання в будь-якій
частині залу.

АМБІСТОМИ, бм, мн. ( одн ., амбістома,
и, ж.), зоол. Рід хвостатих земновод¬
них тварин, схожих на саламандр
(поширені в Північній та Централь¬
ній Америці).

АМБЇЦІЯ, ї, ж. Загострене само¬
любство; гордість; честолюбство.
Особисті амбіції. Вдаритися в амбі¬
ції. Керуватися амбіціями. Зачепити
чиїсь амбіції.

Амбітний, а, е. Амбітна людина.

Амбітність, ності, ж. Погамувати свою
амбітність.

Амбіційний, а, е. Амбіційний керівник.

Амбіційність, ності, ж.

Амбіційно. Поводитися амбіційно.

АМБЛІОПЇЯ, ї, ж. Послаблення
зору, зумовлене функціональними
розладами зорового аналізатора.
Причини амбліопії. Високий сту-

‘ пінь амбліопії.

АМБРА, и, ж. 1. Воскоподібна запашна
речовина сірого кольору, яку виді¬
ляють кашалоти; застосовується в
парфумерії для надання стійкості
запахові парфумів. 2. заст. Пахощі,
парфуми.

АМБРАЗУРА, и, ж. 1. Отвір у стіні
укріплення, оборонної споруди,
через який стріляють і ведуть спо¬
стереження. 2. архіт. Отвір у стіні
будинку для дверей або вікна,
розширений усередину. Орнамент
амбразури.

Амбразурний, а, е.

АМБРОЗІЯ1, ї, ж. 1. У давньогрецькій
міфології — ароматна їжа богів, що
нібито забезпечувала їм вічну юність,
красу й безсмертя. 2. перен. Надзви¬
чайно смачна їжа.

Амброзійний, а, е.

АМБРЙЗІЯ2, ї, ж. 1. Злісний бур’ян ро¬
дини складноцвітих. 2. бот. Нальоти
міцелію (грибниці) найпростіших
сумчастих грибів, що вистилаються
в деревині, у якій живуть личинки
жуків-короїдів.

Амброзіальний, а, е.

АМБУШУР, а, ч. 1. Спосіб складання
губ і язика під час гри на інструменті.
2. Мундштук, частина духового му¬
зичного інструмента, до якої музи¬
кант торкається губами. 3. Кришка із
закритим отвором, яка нагвинчується
на мікрофон телефонної трубки для
захисту від механічних пошкоджень.
Пластмасовий мундштук.

АМВбН, а, ч. Підвищення в церкві
перед царськими вратами, з якого
священик виголошує проповіді. Про¬
мовляти з амвона. Вийти на амвон.

Амвонний, а, е. Амвонні східці.

АМЕБА, и, ж. 1. Найпростіша одно¬
клітинна тварина, яка не має сталої
форми. 2. перен., розм. Про безхарак¬
терну, надто покірливу, безвольну
людину.

Амебний, а, е.

АМЕБІАЗ, у, ч., мед. Захворювання
людини, спричинюване уражен¬
ням товстого кишечника та інших
внутрішніх органів дизентерійною
паличкою.

АМЕБОЦИТИ, ів, мн. (одн. амебоцит, а,
ч.), біол. Безбарвні клітини крові без¬

хребетних тварин, здатні захоплювати
й перетравлювати сторонні тіла.

АМЕНОРЕЯ, ї, ж., мед. Відсутність
менструації у період статевої зрілості
жінки. Причини аменореї.

АМЕНСАЛІЗМ, у, ч. Форма взаємовід¬
ношень між організмами, корисна
для одного виду, проте шкідлива
для іншого.

АМЙНЦІЯ, ї, ж., мед. Розлад свідомос- 4
ті, для якого характерні розгубленість,
безладність мислення, порушення Орі¬
єнтації в навколишньому середовищі,
рухове збудження, галюцинації.

АМЕРИЦІЙ, ю, ч., хім. Радіоактивний
хімічний елемент, одержаний штуч¬
но у вигляді сріблястого металу.

АМЕТИСТ, у, ч. Коштовний камінь —
різновид кварцу фіолетового або бла¬
китнувато-фіолетового кольору.

Аметистовий, а, е. Аметистове намисто.
Аметистовий перстень.

АМЕТРОПІЯ, ї, ж., мед. Ненормальна
заломлювальна здатність ока, що
виявляється в короткозорості або
далекозорості. Види аметропії.

АМІАК, у, ч. Безбарвний газ із різким
запахом, що складається з азоту і
водню; у сполуці з водою утворює
нашатирний спирт. Запах аміаку.

Аміаковий, Аміачний, а, е. 1. Прикм.
до аміак. Аміачний запах. Аміачні
випари. 2. Який містить аміак. Амі¬
ачна вода.

АМІАКАТ, у, ч. Розчин твердих міне¬
ральних солей у рідкому аміаку.

АМІАНТ, у, ч. Різновид азбесту.

Аміантовий, а, е.

АМІДАЗИ, ів, мн. Ферменти класу
гідролаз, які містяться в тканинах
рослин і тварин та каталізують роз¬
щеплення зв’язку між азотом і вугле¬
цем в амідах кислот.

АМІДИ, ів, мн. (одн. амід, у, ч.),
хім. 1. Клас органічних сполук,
похідних карбонових кислот, що
їх застосовують як розчинники для
синтезу органічних сполук і т. ін.
2. Хімічні сполуки, одержувані за¬
міною одного атома водню аміаку
на атом металу.

Амідний, а, е. Амідні мінеральні добрива.

АМІДЙЛ, у, ч. Безбарвні або світло-
сірі голчасті кристали, що їх вико¬
ристовують у фотографії як проявну
речовину.

АМІДОПІРИН, у, ч., фарм. Те саме, що
пірамідон.

АМІЛАЗИ, аз, мн. (одн. амілаза, и, ж .),
хім. Ферменти, які гідролітично роз¬
щеплюють полісахариди, крохмаль,
глікоген і т. ін.; містяться в слині,
соку підшлункової залози тварин,
солоді рослин та ін.

АМІЛАЦЕТАТИ, ів, мн. (< одн . амілаце¬ тат, у, ч.), хім. Складні ефіри оцтової кислоти й амілових спиртів; без¬ барвна рідина з приємним запахом; застосовують у виробництві кіно¬ плівки, у харчовій промисловості. АМІЛОБЕНЗОЛ, у, ч. Те саме, що анілін. АМІЛОДЕКСТРИН, у, ч. Продукт роз¬ щеплення крохмалю. АМІЛбЗА, и, ж., хім. Легкорозчинна у воді складна частина крохмалю. АМІЛбїД, у, ч . 1. мед. Склоподібна речовина білкового характеру, яка відкладається у печінці, селезінці та ін. органах при тривалих порушеннях білкового обміну. 2. бот. Запасний полісахарид, що міститься в клітин¬ них оболонках насіння. АМІЛОЇДбЗ, у, ч. Порушення білко¬ вого обміну. АМІЛОПЕКТИН, у, ч. Складова частина крохмалю (застосовується в харчовій промисловості). АМІЛОПЛАСТИ, ів, мн. (одн. аміло¬ пласт, у, «*.), біол. Внутрішньоклітинні частинки рослин, у яких синтезується та нагромаджується крохмаль. АМІМІЯ, ї, ж ., мед. Відсутність або ослаблення міміки внаслідок ура¬ ження нервової системи. Амімічний, а, е. Амімічні явища. АМІНАЗИН, у, ч., фарм. Нейролітич- ний засіб, застосовуваний для ліку¬ вання психічних захворювань. АМІНИ, ів, мн. Азотисті органічні сполуки, похідні сполуки аміаку, в якому атоми водню заміщені вугле¬ водневими радикалами. Амінний, а, е. Амінні стабілізатори. Амінна сіль. АМІНО... Перша частина складних слів, що вказує на зв’язок із амінами. АМІНОПЛАСТИ, ів, мн. (одн. аміно¬ пласт, у, ч.), хім. Пластмаси на осно¬ ві термореактивних синтетичних смол, з яких виготовляють електро¬ ізоляційні матеріали, клеї. АМІНЬ, ствердж. част., незм., бібл. Слово, що вживається наприкінці християнських молитов, святих тек¬ стів (напр., Євангелій, апостольських послань) як вияв повної згоди з іс¬ тинністю їх змісту, підтвердження вірності Богові. АМЇТбЗ, у, ч., біол. Прямий поділ ядра клітини, при якому не відбувається попередніх змін його будови. Амія, ї, ж. Єдиний сучасний пред¬ ставник ряду амієподібних надряду кісткових ганоїдів, які були панів¬ ною групою риб у мезозої. АМНЕЗІЯ, ї, ж. Ослаблення або втра¬ та пам’яті внаслідок різних уражень амілацетати — амортифікація головного мозку, важкої хвороби, шокового стану і т. ін. Часткова ам¬ незія. Повна амнезія. Причини амнезії. Лікувати амнезію. Амнезійний, а, е. Амнезійні явища. АМНібН, у, ч., біол. Одна з оболонок зародків вищих хребетних тварин і людини, що запобігає механічному пошкодженню зародка. АМНібТИ, ів, мн. Тварини, у яких у процесі зародкового розвитку, на відміну від анамній, утворюються зародкові оболонки. АМНІОЦЕНТЕЗ, у, ч., мед. Метод діа¬ гностування спадкових хвороб люди¬ ни на ранніх стадіях вагітності. АМНІСТІЯ, ї, ж. І. Здійснюване актом верховної влади часткове або повне звільнення засуджених від кари, а також пом’якшення покарання щодо тих чи інших груп засуджених. Повна амністія. Часткова амністія. Оголо¬ сити амністію. Амністія для політич¬ них в'язнів. Потрапити під амністію. Звільнити за амністією. Акт про амністію. 2. перен. Помилування, прощення. Амністований, а, е. Амністований в'язень. Амністування, я, с. Масове амністу¬ вання. Амністувати, ую, уєш. Амністувати політичних в'язнів. Амністувати вій¬ ськовополонених. АМбН, а, ч. Вище єгипетське бо¬ жество, яке зображували з двома пір’їнами на голові або з бараня¬ чою головою. АМОНАЛ, у, ч. Вибухова речовина з групи аміачно-селітрових, яка за¬ стосовується в гірничій та військовій справі. Питома частка амоналу. Амон&ловий, а, е. АМОНІАК, у, ч. 1. Аміачна смола, що застосовується у ветеринарії та медицині. Виробництво амоніаку. 2. заст. Аміак. Амоніаковий, а, е. Амоніаковий запах. АМОНІЗАЦІЯ, ї, ж. Введення у воду аміаку за декілька секунд до хлори- зації для забезпечення тривалішого знезаражувального ефекту та запо¬ бігання утворенню хлорорганічних сполук, які надають воді неприєм¬ ного запаху і присмаку. Амонізований, а, е. Амонізований супер¬ фосфат. Амонізувати, ую, уєш. Насичувати амо¬ нієм, просочувати амонієм. Амонізу¬ вати жом } АМбНІЙ, ю, ч. Сполука атомів азо¬ ту й водню, яка входить до складу багатьох солей, що широко засто¬ совуються в техніці й сільському _ А господарстві. Сірчанокислий амоній. Хлористий амоній. Амонієвий, Амонійний, а, е. Амонійна селітра. АМОНІТ, у, ч. Аміачно-селітрова су¬ міш, до складу якої входять вибухові нітросполуки; використовують при підривних роботах, у виробництві боєприпасів тощо. АМОНҐГИ, ів, мн. Група викопних го¬ ловоногих молюсків із спірально за¬ крученою багатокамерною мушлею; жили в палеозойську і мезозойську ери. Мушлі амонітів. АМОНІФІКАЦІЯ, ї, ж. Процес розкла¬ ду органічних азотистих речовин, під час якого виділяється азот. АМОНбЛІЗ, у, ч. Обмінний розклад органічних сполук при взаємодії з аміаком. АМОРАЛІЗМ, у, ч. Заперечення мо¬ ралі, відмова від принципів совісті, честі, справедливості. Боротьба з аморалізмом. Аморальний, а, е. Позбавлений моралі; який суперечить нормам моралі. Аморальна людина. Аморальний вчинок. Аморальне ставлення до жінки. Аморальність, ності, ж. Викорінення аморальності. Аморально. Поводитися аморально. АМОРТИЗАЦІЯ, ї, ж. 1. екон. Посту¬ пове зниження вартості основних фондів (устаткування, будинків і т. ін.) унаслідок їх зношування. Амортизація тваринницьких примі¬ щень. 2. фін. Перенесення вартості машин, будинків та ін. на вироб¬ лювану продукцію. Пришвидшена амортизація. Амортизація боргу. Амортизація основних фондів. 3. техн. Пом’якшення дії поштовхів, ударів у машинах, літаках і т. ін. за допо¬ могою спеціальних пристроїв. Амортизатор, а, ч. Пристрій, який пом’якшує дію поштовхів, ударів під час руху автомобіля, при посад¬ ці літака і т. ін. Дія амортизатора. Полагодити амортизатор. Амортизаторний, а, е. Амортизаційний, а, е. 1. екон. Який стос, амортизації (у 1 знач.). Амор¬ тизаційний фонд. Амортизаційний період. Амортизаційні відрахування. 2. техн. Який використовується для амортизації (у 3 знач.). Амор¬ тизаційні пружини. Амортизований, а, е. Амортизувати, ую, уєш. Амортизувати удар. АМОРТИФІКАЦІЯ, і, ж. Офіційне оголошення, повідомлення гїро по¬ збавлення чинності (анулювання) втрачених документів. 35 аморфізм — амфімакр А _ АМОРФІЗМ, у, ч. 1. Аморфний стан речовини; безформність. 2. геол. Від¬ сутність правильної кристалічної будови тіла. АМбРФНИЙ, а, е. 1. Безформний, неоформлений, невпорядкований. Аморфне судження. Аморфний харак¬ тер. Аморфна композиція. Аморфна система. 2. Який не має кристаліч¬ ної будови. Аморфні тіла. Аморфна структура речовини. Аморфність, пості, ж. АМОФбС, у, ч. Складне азотно-фос¬ форне концентроване мінеральне добриво, яке застосовують на різних ґрунтах як основне добриво. Вироб¬ ництво амофосу. Амофбсний, а, е. Амофосне підживлення рослин. АМПЕЛОГРАФІЯ, ї, ж., с. г. Наука, яка вивчає, описує і класифікує види і сорти винограду, розробляє шляхи поліпшення старих і створення нових сортів. Теорія ампелографії. АМПЕЛбПСИС, а, ч. Рід деревних ліан родини виноградових; дикий виноград. Листя ампелопсиса. АМПЕЛОТЕРАПІЯ, ї, ж., мед. Ліку¬ вання виноградом або виноградним соком анемії, хронічних захворю¬ вань печінки, жовчних шляхів, нирок і т. ін. Ефективність ам¬ пелотерапії. АМПЕР, а, ч. 1. Одиниця виміру сили електричного струму в Міжнародній системі одиниць. 2. Одиниця магні¬ торушійної сили у системі Сі. Амперний, а, е. Ампераж, у, ч. Сила електричного стру¬ му, виражена в амперах. АМПЕРВОЛЬТМЕТР, а, ч., ел. Ком¬ бінований електричний прилад для вимірювання сили струму та напруги. АМПЕРВОЛЬТОММЕТР, а, ч., ел. Комбінований електричний прилад для вимірювання сили струму, на¬ пруги та електричного опору. АМПЕРМЕТР, а, чу Прилад, яким ви¬ мірюють силу електричного струму. Покази амперметра. АМПІР, у, ч. Стиль пізнього класициз¬ му в західноєвропейській архітекту¬ рі і вжитковому мистецтві. Меблі в стилі ампір . Ампірний, а, е. АМПЛІАЦІЯ, ї, ж., фін. 1. Копія роз¬ писки про прийняття грошей. 2, Ко¬ пія певного акта. АМПЛІДЙН, а, ч. Електрична машина для посилення слабкого струму і по¬ тужності. АМПЛІТРОН, а, ч. Електровакуумний прилад магнетронного типу для широ¬ космугового підсилення електромаг¬ нітних коливань надвисоких частот. АМПЛІТУДА, и, ж. 1. фіз. Найбільше відхилення тіла, що коливається, від положення рівноваги; розмах коли¬ вань. Амплітуда коливань. Ампліту¬ да розхитування тіла. Розрахувати амплітуду руху. 2, метеор. Різниця між найвищою і найнижчою тем¬ пературою повітря або найбільшим і найменшим атмосферним тиском у певний період. Амплітуда коливання температури. 3. перен. Розмах, шири¬ на. Амплитуда почуттів. Амплітудний, а, е. Амплітудна моду¬ ляція. АМПЛІФІКАЦІЯ, і ж., літ. Стиліс¬ тичний засіб для підсилення ха¬ рактеристики явища, що полягає у нагромадженні кількох синонімів, однотипних висловів тощо. Амплі¬ фікація дієслів. Ампліфікований, а, е. Ампліфіковані звертання. Ампліфікування, я, с. Ампліфікування прислівників. АМПЛУА, невідм., с. 1. Своєрідна спе¬ ціалізація актора на певному типі ро¬ лей, які найбільше відповідають його сценічним даним. Комедійне амплуа. Багатоманітне амплуа. Улюблене амп¬ луа. Амплуа злочинця. 2. перен. Роль, становище, імідж кого-небудь. Амп¬ луа дипломата. Амплуа благодійника. Бути у своєму амплуа. АМПУЛА, и, ж. Герметично запаяна скляна посудина з вузькою шийкою для зберігання в стерильному стані лікарських та інших речовин. Ампула димедролу. Розкрити ампулу. АМПУТАЦІЯ, ї, ж. Хірургічна опе¬ рація, під час якої частково вирі¬ зують або повністю відрізують той чи інший орган (напр., відтинають кінцівку). Ампутація руки. Ампутаційний, а, е. Ампутований, а, е. Ампутовані кінцівки. Ампутувати. Ампутувати ногу. АМУЗІЯ, ї, ж ., спец. Порушення мож¬ ливості сприймати або відтворювати музичні звуки. Ознаки амузії. АМУЛЕТ, а, ч. Невеликий предмет, що його носять на тілі як оберіг, таліс¬ ман. Амулет із коштовного каменя. Носити амулет. Амулетний, а, е. АМУНІЦІЯ, ї, ж., збірн. 1. військ. Су¬ купність речей (крім одягу та зброї), що становлять спорядження військо¬ вослужбовця, а також військове спо¬ рядження коня. Військова амуніція. 2. перен., розм. Про одяг і речі, які свідчать про заняття, хобі людини. Рибальська амуніція. Амуніційний, а, е. Амуніційний ма¬ газин. АМУР, а, ч. 1. У давньоримській міфо¬ логії — бог кохання, якого зобража¬ ли крилатим хлопчиком із луком та стрілами. 2. тільки мн., розм. Любовні справи, пригоди. 3. астр. Одна з ма¬ лих планет. Амурний, а, е, розм. Любовний. Амурні ілюзії. Амурні справи. АМФІ..., АМФО... Перша частина складних слів зі знач.: 1) «з обох боків, навколо»; 2) «подвійний, дво¬ який». АМФІБібНТИ, ів, мн. (одн. амфібібнт, а, ч.). Організми, пристосовані до проживання у двох середовищах — у воді і на суші. АМФІБІЯ, ї, ж. 1. Земноводна тварина (жаба, саламандра та ін.), личинка якої дихає зябрами, а дозріла осо¬ бина — легенями. Безхвоста амфібія. 2. Земноводна рослина, яка може жити й у воді, і на суші. 3. Літак, пристосований для зльоту і посадки на суші й на воді. 4. Танк або авто¬ мобіль, що може рухатися по суші й по воді. Машина- амфібія. Танк - амфібія. АМФІБСІЛИ, ів, мн. (одн. амфібол, у, ч.), мін. Група мінералів — складних силікатів магнію, кальцію, заліза, алюмінію, натрію, які є породо¬ твірними мінералами вивержених і метаморфічних гірських порід. АМФІБОЛІТ, у, ч. Метаморфічна середньозерниста гірська порода, деякі різновиди якої використову¬ ють як виробне та облицювальне каміння, для виготовлення могиль¬ них пам’ятників тощо. Родовища амфіболітів. АМФІБОЛІЯ, ї, ж. Вислів, який можна тлумачити по-різному, двозначно. Амфіболійний, а, е. Амфіболіте ви¬ словлювання. АМФІБРАХІЙ, я, ч. У силабо-тонічно- му віршуванні — стопа, що має три склади, з яких середній — наголо¬ шений. Амфібрахїйний, а, е. Амфібрахійна тенденція. АМФІГАСТРІЇ, їв, мн. Лусочки на ниж¬ ньому боці вегетативного тіла деяких мохоподібних; черевні луски. АМФІДИПЛбїД, а, ч., біол. Міжви¬ довий гібрид із подвоєним числом хромосом. АМФІКАРПІЯ, ї, ж., біол. Утворення на одній рослині наземних і підзем¬ них плодів. АМФІМАКР, а, ч., літ. В античному віршуванні — трискладовий віршо¬ вий розмір, стопа якого складається 36 з двох довгих складів і одного ко¬ роткого між ними. АМФІМІКСИС, у, ч ., біол. Звичайний тип статевого процесу, під час якого відбувається злиття ядер чоловічої і жіночої клітин (властивий більшості рослин і тварин). АМФІПбД, а, ч., зоол. Представник ряду ракоподібних, що поширений головним чином у морях, але трапля¬ ється і в прісноводних середовищах. АМФІСБЕНА, и, ж., зоол. Ящірка, яка не має кінцівок, здатна пересуватися по підземних ходах уперед і назад. АМФІТЕАТР, у, ч. 1. У Давній Гре¬ ції і Римі — відкрита кругла або напівкругла споруда для видовищ з ареною посередині, навколо якої уступами розташовані місця для глядачів. Арена амфітеатру. 2. У сучасному театрі — ряди крісел, розташовані напівкругли¬ ми уступами безпосередньо за партером, а також частина залу, де розміщені ці крісла. Місця в амфітеатрі. Амфітеатром. Півколом, що підвищуєть¬ ся, розширюючись догори. Аудиторія амфітеатром. АМФІТРЙХИ, ів, мн. Бактерії з дво¬ ма джгутиками (або їх пучками), розташованими полярно на кінцях клітини. АМФОРА, и, ж. Антична посудина (для вина, олії та ін.) з вузьким гор¬ лом з двома вертикальними ручками, яка звужується донизу; виготовляли, як правило, з глини, а також із мета¬ лу, дерева чи скла. Череп'яна амфора. Амфора з вином. АМФОТЕРНИЙ, а, е, хім. Здатний за¬ лежно від умов виявляти кислотні або лужні властивості Амфотерна речовина. Амфотерність, ності, ж. Властивість амфотерності. АНА... Префікс, що означає рух угору, підсилення, повторну або зворотну дію. АНАБАЗИН, у, ч. Органічна отруйна речовина, яку застосовують у сіль¬ ському господарстві для знищення шкідливих комах. Хронічні отруєння анабазином. Властивості анабазину. АНАБАЗИС, у, ч. Напівкущова або трав’яниста багаторічна рослина ро¬ дини лободових, поширена перев. у Середній Азії; використовується для виготовлення препаратів проти шкід¬ ливих комах. Токсичність анабазису. АНАБАПТИЗМ, у, ч. У XVI ст. - ре¬ лігійний рух у Німеччині, Англії та Нідерландах, який заперечував цер¬ ковну ієрархію, ряд догматів церкви, амфіміксис — аналізатор був формою соціального протесту проти феодального гноблення. Анабаптйст, а, ч. Анабаптйстка, и, ж. Анабаптистський, а, е. АНАБібЗ, у, ч., біол. 1. Стан організму, при якому життєві процеси тимчасо¬ во припиняються або різко сповіль¬ нюються, що сприяє його виживанню у несприятливих умовах. Природний анабіоз. Штучний анабіоз. Впасти в анабіоз. 2. перен. Сповільнення, при¬ зупинення діяльності в якій-небудь галузі, сфері і т. ін. Літературний анабіоз. Економічний анабіоз. Полі¬ тичний анабіоз. Анабіозний, Анабіотйчний, а, е. Анабіоз - ний період. Анабіотичний стан. АНАБОЛІЯ, ї, ж., біол. Явище еволю¬ ційних перетворень органів у тварин шляхом додавання нових стадій на¬ прикінці періоду формування. АНАБОЛІЗМ, у, ч. Сукупність реакцій обміну речовин в організмі, спрямо¬ ваних на засвоєння поживних речо¬ вин і утворення складових елементів клітини і тканин. АНАБЙЛІКИ, ів, мн. ( одн . анаболік, у, ч.), фарм. Лікарські препарати, що прискорюють синтез білка в крові. АНАГАЛАКТИЧНИЙ, а, е, астр. По¬ загалактичний. Анагалактичні ту¬ манності. АНАГЕНЕЗ, у, ч. 1. Тип еволюційного процесу органічного світу, близький до прогресу (ускладнення організмів, удосконалення їх діяльності тощо). 2. біол. Процес регенерації тканини. Явище анагенезу. АНАГРАМА, и, ч. 1. лінгв. Слово або сло¬ восполучення, утворене переставлян¬ ням літер, які утворюють інше слово (напр., автор — тавро). 2. літ. Спосіб написання віршів, при якому окремі фонеми ключового слова вірша повто¬ рюються в інших його словах, а також вірш, написаний таким способом. 3. Скорочений підпис художника. Анаграматйчний, Анаграмний, а, е. Анаграматичний підпис . Анаграмний вірш. АНАДИПЛОСИС, а, ч. Стилістична фігура, коли відрізок поетичної мови (вірш, фраза) починається тими са¬ мими словами, якими закінчується попередній. АНАЕРОБібЗ, у, ч., біол. Здатність організмів жити й розвиватися без вільного кисню. Анаероби, ів, мн. (одн. анаероб, а, ч.), біол. Організми, здатні жити й роз¬ виватися без вільного кисню за ра¬ хунок розщеплення хімічних сполук; протилежне — аероби. _ А Анаеробний, а, е. Анаеробні мікро¬ організми. АНАКОЛУФ, а, ч., лінгв., літ. Синтак¬ сична неузгодженість частин речен¬ ня як несвідоме порушення мовної норми або як свідомий стилістичний засіб для надання фразі особливої виразності. АНАКбНДА, и, ж. Найбільша змія ро¬ дини удавових, що живе на берегах річок, озер, боліт у Центральній та Південній Америці. АНАКРЕОНТИЧНИЙ, а, е, літ. Який оспівує безтурботне життя, вино, ко¬ хання (про поезію, поетичний твір). Анакреонтична поезія. АНАКРУЗА, и, ж ., літ. Склади віршо¬ вого рядка, які передують першому метричному наголосові. АНАЛГЕЗІЯ, АНАЛГІЯ, і, ж. 1. Не¬ чутливість до болю, утрата больових відчуттів. 2. Знеболювання. Аналгезу вальний, а, е. Аналгезувальний засіб. Аналізувати, ую, уєш. Пригнічувати больові відчуття; робити нечутливим до болю; знеболювати, знечулювати. Аналгезувати хворий зуб. Аналгетики, ів, мн. (одн. аналгетик, у, ч.), фарм. Група знеболюваль¬ них лікарських засобів. Нарко¬ тичні аналгетики. Ненаркотичні аналгетики. Ін'єкція аналгетику. Аналгетичний, а, е. Аналгетичні за¬ соби. АНАЛЕКТИ, і в, мн. (одн. аналект, у, ч.), літ. Збірка уривків із творів одного або декількох авторів. АНАЛЕПТИКИ, і в, мн. (одн. ана- ле'птик, у, ч.), фарм. Група лікар¬ ських речовин, що стимулюють дихальні і судинорухові центри довгастого мозку. Аналептик моз¬ кових центрів. Аналептйчний, а, е. Аналептичні за¬ соби. АНАЛІЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ та ін. шляхом уявного чи фактично¬ го розкладу, розчленування їх на складові частини; розгляд чого-не¬ будь. Психологічний аналіз. Хімічний аналіз. Спектральний аналіз. Ста¬ тистичний аналіз. Морфологічний аналіз слова . Синтактичний аналіз речення. Аналіз операції. 2. Визна¬ чення складу і властивостей якої- небудь речовини, дослідження їх. Аналіз крові. Хімічний аналіз гір¬ ських порід. Аналізатор, а, ч. 1. фіз . Прилад, за допомогою якого роблять аналіз речовини, явища і т. ін. Частотний аналізатор. 2. фізіол. У людини і ви- 37 А аналізований — анатексис сокоорганізованих тварин — орган чуття разом із відповідною йому ді¬ лянкою мозку і сполучними нервами, що здійснюють аналіз подразнень із зовнішнього та внутрішнього сере¬ довища. Аналізований, а, е. Аналізований текст. Аналізування, я, с. Перейти до аналі¬ зування. Аналізувати, ую, уєш. Робити ана¬ ліз; досліджувати, розкладаючи на складові частини. Аналізувати за¬ уваження. АНАЛІТИЗМ, у, ч., лінгв. Типологіч¬ на риса мовної будови, яка полягає в нарізному вираженні лексичного та граматичного значень слова і є характерною властивістю аналітич¬ них мов. АНАЛІТИКА, и, ж. лог. Вчення про побудову логічних роздумів і висновків. Аналітик, а, ч. Талант аналітика. Аналітичний, а, е. Аналітичний розум. Аналітичність, ності, ж. Аполітичність мислення. Аналітично. Мислити аналітично. АНАЛОГ, а, ч. 1. Те, в чому виявля¬ ється схожість, подібність до іншого предмета або явища. Синтетичний аналог гормону. 2. Обчислювальний пристрій, у якому цифровий спосіб подання інформації поєднується з аналоговим способом її обробки. Цифровий аналог. Аналоговий, а, е. Аналогова система передавання зображень . Аналогові аудіозаписи. АНАЛЙГІЯ, ї, ж. 1. Подібність, схо¬ жість у чому-небудь між предмета¬ ми, явищами, поняттями. Підкресли¬ ти аналогію. Виникнути як аналогія. 2. лог. Висновок, зроблений на під¬ ставі схожості, подібності у чому- небудь предметів, явищ, понять. 3. лінгв. Вплив одних елементів мови на інші однорідні або споріднені з ними, унаслідок чого менш впливо¬ ві елементи змінюються за зразком більш впливових. 4. біол. Схожість органів, різних за походженням, але однакових за функціями в орга¬ нізмі. Аналогізувати, ую, уєш, лог. Проводити аналогію, аналогії (у 2 знач.). Аналогійний, а, е. Який ґрунтується на аналогії. Аналогійний принцип аналізу. Аналогічний, а, е. Який становить аналогію до чого-небудь; подібний, схожий. Аналогічні функції. Анало¬ гічний вплив. Аналогічний випадок. Аналогічна тенденція. Аналогічність, ності, ж. Аналогічність розташування. Спостерігати анало¬ гічність суджень. Аналогічно. Мислити аналогічно. АНАЛбЙ, я, ч. У церкві — високий, із похилим верхом столик, на який кладуть ікони, хрест, богослужбові книги тощо. Стояти перед аналоєм. Обвести наречених навколо аналоя. Аналойний, а, е. Аналойна скатертина. Аналойна ікона. АНАЛЬГІН, у, ч. Біла кристалічна ре¬ човина, що вживається як ліки для зниження температури і вгамування головногоболю. Таблетка анальгіну. АНАЛЬНИЙ, а, е, анат. Відхіднико¬ вий; розташований у ділянці задньо¬ го проходу. Анальний отвір. Анальна температура. Анальні залози. Аналь¬ ний плавник (у риб). АНАЛЬФАБЙТ, а, ч. Неписьменна, не- освічена людина; неук. АНАМНЕЗ, у, ч., мед. Відомості, що їх дає хворий або його близькі про умови життя, які передували за¬ хворюванню, і про історію розви¬ тку хвороби. Хірургічний анамнез. Алергічний анамнез. Психіатричний анамнез. Збирати анамнез. Запису¬ вати анамнез. Анамнестичний, а, е. Анамнестичні дані. АНАМНІЇ, ій, мн. ( одн . анамнія, ї, ж .), зоол. Нижчі хребетні тварини, в яких у процесі ембріонального розвитку не утворюються зародко¬ ві оболонки. АНАМОРФІЗМ, у, ч. Процеси пере¬ творення гірських порід, що від¬ буваються в глибоких зонах земної кори під впливом високого тиску і температури. АНАМОРФОЗ, у, ч. 1. біол. Тип роз¬ витку деяких членистоногих, при якому тварина вилуплюється з яйця з неповною кількістю тулубних сег¬ ментів, що поступово доповнюють¬ ся з наступним линянням. 2. спец. Спотворене зображення об’єкта, що одержується за допомогою оптич¬ них систем і застосовується в кіно- техніці. Анаморфічний, а, е. Спотворений, не¬ правильний, який зазнає змін. Анаморфозний, а, е. Анаморфування, я, с. АНАПЕСТ, а, ч. У силабо-тонічному ві¬ ршуванні — трискладова стопа, в якій наголошеним є останній склад. Анапестовий, Анапестгічний, а, е. Ана- пестова поезія. АНАПЛАЗІЯ, ї, ж., біол. Втрата пухлин¬ ними клітинами здатності утворюва¬ ти специфічні тканинні структури і синтезувати специфічні тканинні продукти (напр., гормони). АНАПЛАЗМИ, ів, мн. вет. Крово¬ паразити тварин, що спричиняють захворювання. Анаплазмози, ів, мн. (одн. анаплазмоз, у, ч.). Інвазійні захворювання свій¬ ських і диких тварин, спричинені анаплазмами, що вражають еритро¬ цити. АНАРТРІЯ, ї, ж. Один із видів розладу мови, що виявляється в порушенні артикуляції. АНАРХІЗМ, у, ч. 1. Політична течія, яка заперечує будь-яку державну вла¬ ду, організовану політичну боротьбу і виступає за необмежену свободу особи. Ідея анархізму. 2. перен. Не¬ визнання авторитету, порядку, дис¬ ципліни; свавілля. Анархіст, а, ч. Переконаний анархіст. Анархістка, и, ж. Анархістський, а, е. Анархістська орга¬ нізація. Анархістські настрої. АНАРХІЯ, ї, ж. 1. Стан суспільства, при якому відсутні організована влада, закони, немає певних обов’язкових норм поведінки; безвладдя. Суспіль¬ на анархія. 2. Відсутність планової організації в чому-небудь; безлад¬ ність, хаотичність. Анархія виробни¬ цтва. 3. перен. Безладдя, хаос. Повна анархія. Анархічний, а, е. Анархічні настрої. Анархічність, ності, ж. Анархічно. Анархічно спрямований. АНАСПІДИ, ів,лш. Група безпанцерних рибоподібних викопних хребетних. АНАСТИГМАТ, а, ч. Найбільш доско¬ налий фотооб’єктив, у якому спо¬ собом підбору лінз різної кривизни максимально усунено недоліки зо¬ браження. Подвійний анастигмат. Анастигматичний, а, е. Анастигматичні лінзи. АНАСТОМОЗ, у, біол. 1. анат. У лю¬ дини і тварини — з’єднання між во¬ локнистими утвореннями (нервами, м’язами) та кровоносними або лім¬ фатичними судинами; штучне або патологічне з’єднання між порож¬ нистими органами. 2. У вищих рос¬ лин — з’єднання трубчастих струк¬ тур. 3. У грибів — з’єднання або зростання двох гіфів грибниці. Анастомозний, а, е. Анастомозні утво¬ рення. АНАСТРОФА, и, ж. Зміна прямого порядку слів у словосполученні чи реченні, яка не призводить до пору¬ шення його первинного змісту. АНАТЕКСИС, у, ч. Процес частково¬ го розплавлення гірських порід на місцях їх природного залягання; 38 відбувається внаслідок глибинних процесів у надрах Землі. АНАТОКСИН, у, ч., фарм. Біологічно активний препарат із антигенни¬ ми та імуногенними властивостя¬ ми; застосовують для щеплень як вакцину. Анатоксйчний, а, е. Анатоксична дія. АНАТЙМІЯ, ї, ж. 1. Наука про бу¬ дову, функції і розвиток живого організму. Анатомія людини. Пред¬ мет вивчення анатомії. 2. перен. Про будову, устрій чого-небудь. Анатомія суспільства. Анатом, а, ч. Анатомічний, а, е. Анатомічні дослі¬ дження. Анатомічний атлас. Анатомка, и, ж ., розм. Спеціальне при¬ міщення у лікарні, де зберігають і анатомують тіла. Анатомований, а, е. Анатомування, я, с. Анатомувати, ую, уєш. Розтинати, препарувати труп для наукового до¬ слідження. АНАТОЦИЗМ, у, ч., фін. Нарахування відсотків не лише з початкової суми, а й із процентів, які наросли за час, що минув. АНАФАЗА, и, ж., біол. Третя фаза непрямого поділу клітини, під час якої спостерігається розходження хроматид, утворених із хромосом, до протилежних полюсів клітини. Анафазний, а, е. Анафазні особливості. АНАФЕМА, и, ж. Відлучення від церкви, прокляття. Проголошувати анафему. АНАФІЛАКСІЯ, ї, ж у мед. Гостра алер¬ гічна реакція, підвищена чутливість організму до повторного введення (не через травний тракт) чужорідних речовин, найчастіше білкових — си¬ роваток, вакцин тощо; є одним із проявів алергії. Анафілактйчний, а, е. Анафілактичний шок. АНАФОРА, и, ж., літ. Стилістичний засіб, що полягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на почат¬ ку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз. Анафорйчний, а, е. Анафоричний при¬ йом. АНАФОРЙЗ, у, ч., фіз. Переміщення до анода завислих у розчині частинок, коли через розчин проходить елек¬ тричний струм. АНАФРбНТ, у, ч. Атмосферний фронт із висхідним рухом теплого повітря над фронтальною поверхнею. АНАХОРЙТ, а, ч. 1. Людина, що живе у відлюдному місці (в пустелі, печері тощо), присвятивши своє життя мо- анатоксйн — ангіотензйн литві та постові. 2, перен., книжн. Про людину, яка живе самітно, уникає спілкування з людьми; відлюдник, самітник. Жити анахоретом. Анахоретка, и, ж. Анахоретний, Анахоретський, а, е. Ана- хоретне життя. АНАХРОМАТ, а, ч. Оптична система, у якій не усунено оптичну аберацію; протилежне — хромат. АНАХРОНІЗМ, у, ч. 1. Помилка в лі¬ точисленні, хронології подій, явищ; помилкове чи свідоме віднесення подій до іншої епохи. Історичний анахронізм. 2. Явище, поняття, по¬ гляд, звичай та ін., які застаріли і не відповідають сучасності; пережиток. Звучати анахронізмом. Анахронічний, а, е. Анахронічні вияви. Анахронічність, ності, ж. АНАША, і, ж. Наркотик з індійських конопель; марихуана. Контрабанда анаші. АНГАЖЕМЕНТ, у, ч. Запрошення артистів на певний строк або на ви¬ значену кількість виступів для участі в спектаклях або концертах на основі договору. Ангажемент театру. Отри¬ мати новий ангажемент. Ангажементний, а, е. Ангажований, а, е. Ангажовані жур¬ налісти. Ангажування, я, с. Ангажувати, ую, уєш. 1. Запрошувати артистів для участі в спектаклях або концертах на основі договору. Анга¬ жувати акторів. 2. Запрошувати, на¬ ймати для того, щоб наймана особа або установа відстоювала інтереси наймача. Ангажувати пресу. Анга¬ жувати у свою команду. АНГАР, а, ч. Накриття або закрите приміщення для тривалої стоянки, поточного ремонту літаків, верто¬ льотів, дирижаблів та ін. літальних апаратів. Надводний ангар. Стояти в ангарі. Ангарний, а, е. Ангарне майно. Ангарні теплиці. Ангарна форма павільйону. АНГАРМОНІЧНІ коливання —пе¬ ріодичні коливання, при яких сила, що повертає коливне тіло або систему в стан рівноваги, не пропорційна змі¬ щенню цього тіла (системи) від стану рівноваги. АНГІДРИД, у, ч. Безводний (кислот¬ ний) оксид, який при сполученні з водою утворює кислоту; застосову¬ ють у процесах органічного синтезу і як осушник. Фосфорний ангідрид. Ангідридний, а, е. Ангідридні власти¬ вості. АНГІДРИТ, у, ч. Безводний сульфат кальцію, який, сполучаючись із _ А водою, переходить у гіпс; викорис¬ товується як виробний камінь, при¬ родна в’яжуча речовина. Властивості ангідриту. Ангідрйтовий, а, е. АНГІДРЙН, у, ч. Безбарвна кристаліч¬ на пориста речовина, яку застосову¬ ють для осушування газів та рідин. АНГІНА, и, ж. Гостре інфекційне за¬ хворювання, що характеризується за¬ паленням слизової оболонки горла або піднебінних мигдаликів. Гостра ангіна. Лакунарна ангіна. Лікування ангіни. Ангінний, а, е. Ангінозний, а, е. У якого є ознаки ангі¬ ни; який хворіє на ангіну. Ангінозне горло. Ангінозний хворий. АНГІО... Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «судинний». АНГІОГРАФІЯ, ї, ж. Метод рентге¬ нологічного дослідження артерій і вен при введенні в них контрастної речовини. Ангіографія кінцівок. Ангіографічний, а, е. Ангіографічне до¬ слідження. АНГІОЛбГІЯ, ї, ж., мед. Розділ анато¬ мії, що вивчає судинну (кровоносну і лімфатичну) систему. Ангіблог, а, ч. Ангіологічний, а, е. Ангіологічний се¬ мінар. АНГІОМА, и, ж., мед. Доброякісна пухлина, що розвивається у крово¬ носних або лімфатичних судинах. АНГІОНЕВРОЗ, у, ч., мед. Захворюван¬ ня нервової системи, що виявляється в неприємних відчуттях у ділянці серця, несподіваним зблідненням або почервонінням шкіри, її набря¬ ком тощо. АНГІОСПАЗМ, у, ч., мед. Патологічне звуження просвіту дрібних артерій та капілярів, унаслідок чого різко зменшується або зовсім припиня¬ ється кровопостачання тканин чи органа. АНГІОСТЕНОЗ, у, ч. мед. Звуження судин. АНГІОСТОМІДИ, ів, мн. Круглі черви, що паразитують у кишечнику тварин і людей. АНГІОСТОМІЯ, ї, ж., вет. Спосіб накладання на кровоносні судини тварини фістул для того, щоб пері¬ одично брати кров для досліджен¬ ня. Процедура ангіостомії. АНГІОТЕНЗЙН, у, ч., біол. Біологічно активна речовина, що утворюється в крові людини і тварини, регулює артеріальний тиск та водно-сольовий обмін в організмі, стимулює гормо¬ нальну секрецію тощо. 39 англезйт — анексіоніст А _ АНГЛЕЗЙТ, у, ч. Мінерал класу суль¬ фатів свинцю білого, жовтого чи світло -сірого кольору. АНГЛІЗУВАТИ, ую, уєш. Надавати чому-небудь англійського вигляду; робити що-небудь на англійський зразок. Англізувати школу. Англізований, а, е. Англізовані раси. АНГЛІКАНСТВО, а, с. Одна з трьох основних протестантських течій, яка поєднує католицьке вчення про спасенну місію церкви із про¬ тестантським догматом про спасіння особистою вірою. Англіканець, нця, ч. Англіканка, и, ж. Англіканський, а, е. Англіканська церква. АНГЛЇЗМ, АНГЛІЦИЗМ, у, ч„ лінгв. Слово або вислів, запозичені з анг¬ лійської мови. АНГЛОМАНІЯ, ї, ж. Захоплення всім англійським. Поширення англоманії , Англоман, а, ч. Англоманка, и, ж. Англоманський, а, е. АНГЛОФІЛЬСТВО, а, с. Схиляння перед англійською нацією, її куль¬ турою; протилежне — англофобство. Англофіл, а, ч. Англофілка, и, ж. Англофільський, а, е. Англофільські по¬ гляди. АНГЛОФОБСТВО, а, с. Ненависть до англійської нації, її культури; проти¬ лежне — англофільство. Англофоб, а, ч. Англофобка, и, ж. Англофобський, а, е. Англофобські на¬ строї. АНГЙБ, у, ч. Тонке глиняне покриття, яке наносять на поверхню керамічно¬ го виробу перед випалюванням, щоб закрити колір або грубу структуру матеріалу. Ангобний, а, е. Ангобний ріжковий роз¬ пис. АНГбРИ, ів, мн. ( одн . ангора, и, ж.). Порода кролів, кіз, котів із довгою м’якою шерстю. Ангорський, а, е. Ангорська коза. Ангор¬ ські кролі. АНГСТРЕМ, а, ч., фіз. Одиниця до¬ вжини, яка дорівнює одній стоміль¬ йонній частині (10 8) сантиметра. Дов¬ жина хвилі близько 3 тисяч ангстрем. АНДАЛУЗИТ, у, ч. Мінерал підкласу острівних силікатів, який викорис¬ товують у виробництві високогли- ноземистих вогнетривів і тонко- керамічних виробів. Андалузйтовий, а, е. АНДАНТЕ, муз. 1. присл. Повільно (але швидше, ніж адажіо), плавно. 2. у знач, ім., невідм., с. Назва музич¬ ного твору або його частини (напр., сонати, квартету та ін.), що викону¬ ється в такому темпі. АНДАНТИНО, муз. 1. присл. Дещо швидше, ніж анданте. 2. у знач, ім ., невідм с. Музичний твір або його час¬ тина, виконувані в такому темпі. АНДЕГРАУНД, АНДЕРГРАУНД, у, ч. мист. Те, що за своїм змістом, на¬ прямом відрізняється від загально¬ прийнятого, а тому перебуває під неформальною забороною, не має офіційного визнання. Літературний андеграунд. Виставка андеграунду. Представники андеграунду. АНДЕЗИН, у, ч. Мінерал класу силі¬ катів білого або сіруватого кольорів, який використовують для виготов¬ лення кислототривких керамічних виробів. Андезиновий, а, е. АНДЕЗИТ, у, ч. Гірська порода вулка¬ нічного походження; використовують як будівельний камінь, кислотрив- кий матеріал. Андезитовий, а, е. Андезитова лава. АНДЕРАЙТИНГ, у, ч. 1. Придбання цінних паперів нових випусків із метою подальшого розміщення на первинному ринку. 2. Договір щодо розміщення цінних паперів на пер¬ винному ринку. Андерайтер, а, ч. 1. Маклер в операціях із цінними паперами. 2. Фізична або юридична особа, яка гарантує емі¬ тентові цінних паперів їх розміщення на ринку на узгоджених умовах за відповідну винагороду. 3. У страху¬ ванні — юридична особа, відпові¬ дальна за укладання страхувальних угод та формування пакета страхових зобов’язань. АНДЕРЛАЇНГ, у, ч. Цінні папери, на які існує право купівлі чи продажу відповідно до умов опційного кон¬ тракту. АНДРАГОГІКА, и, ж. Один із розділів педагогіки, присвячений вивченню проблем стимулювання та спрямову¬ вання процесів виховання на дорос¬ лих людей. Практична андрагогіка. ...АНДРІЯ. У складних словах вказує на стосунок до чоловіків, до чоло¬ вічої статі. АНДРО... Перша частина складних слів, що вказує на їх зв’язок із чоло¬ вічою статтю. АНДРОГЕН, у, ч., біол. Чоловічий статевий гормон, який виробля¬ ється статевими залозами: регулює розвиток статевих вторинних ознак. Продукування андрогенів. АНДРОГЕНЕЗ, у, ч.у біол. Розмножен¬ ня, під час якого у розвитку яйце¬ клітини бере участь тільки чоловіче ядро, що вноситься в неї спермієм або сперматозоїдом. АНДРОГІН, а, ч. Міфологічна двоста¬ тева істота, яку боги розділили на дві особини — чоловіка і жінку. Андрогінія, ї, ж. Поєднання в одно¬ му індивіді одночасно чоловічих і жіночих рис характеру і сексуаль¬ них бажань. Андрогінний, а, е. Андрогінний стан. АНДРОКЕФАЛІЗМ, у, ч. У міфології - зображення деяких істот із головою людини і тілом звіра (напр., Сфінкс, Сирена). АНДРОЛЙГІЯ, ї, ж. Розділ медицини, що вивчає особливості чоловічого організму і захворювання, пов’язані з порушенням діяльності чоловічих статевих органів, а також методи лікування і попередження цих за¬ хворювань. Андролог, а, ч. Консультація андролога. Андрологічний, а, е. Андрологічна клі¬ ніка. АНДРОФОБІЯ, ї, ж. Чоловіконенавис¬ ництво. Вияв андрофобії. Андрофбб, а, ч. Андрофббка, и, ж. Андрофббний, а, е. АНДРОЦЕЙ, ю, ч.у біол. Сукупність тичинок у квітці. АНЕВРЙЗМ, у, ч., АНЕВРЙЗМА, и, ж., мед. Місцеве розширення артерії внаслідок змін або пошкоджень її стінок. Аневризма аорти. АНЕВРЙН, у, ч. Вітамін Вь необхідний для нормальної діяльності нервової системи. АНЕКДбТ, у, ч. 1. Коротке жартівливе (здебільшого вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію. До¬ тепний анекдот. Народний анекдот. 2. Кумедний випадок, подія або пригода. Анекдотичний, а, е. 1. Прикм. до анекдот (у 1 знач.). Анекдотичне забарвлення. 2. Схожий на анекдот; смішний, кумедний. Анекдотичний епізод. Анекдотичний випадок. Анекдотичність, ності, ж. Анекдотич¬ ність ситуації. Анекдотйчно. Розповідь звучить анек¬ дотично. АНЕКСІЯ, ї, ж. 1. Примусове приєд¬ нання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її терито¬ рії. Укласти мир без анексії. 2. На¬ сильницьке утримування народу в кордонах чужої держави. Анексїйний, а, е. Анексіонізм, у, ч. Політика загарбни¬ цтва (анексій). Анексіоніст, а, ч. 40 Анексіоністський, а, е. Анексіоністська політика. Анексований, а, е. Анексовані тери¬ торії. Анексування, я, с. Анексувати, ую, уєш. 1. Примусово приєднувати, загарбувати чужу тери¬ торію, іншу державу або її частину. Анексувати провінцію. 2. Примусово вилучати що-небудь, приєднуючи до чогось іншого. АНЕМІЯ, ї, ж. Хворобливий стан, що характеризується зменшенням кіль¬ кості еритроцитів, зниженим вмістом гемоглобіну; недокрів’я. Стійка ане¬ мія. Тимчасова анемія. Профілактика анемії. Лікування анемії. Анемічний, а, е. 1. Властивий анемії; малокровний. Анемічне обличчя. 2. Слабкий, блідий. Анемічний хво¬ рий. Анемічність, ності, ж. АНЕМО... Перша частина складних слів, що відповідає слову «вітер». АНЕМбГРАФ, а, ч. Самописний при¬ лад для вимірювання і записування швидкості, а в деяких конструкці¬ ях — і напряму вітру або швидкості руху газів у трубах і каналах. АНЕМОКЛІНОГРАФ, а, ч. Самопис¬ ний прилад для запису нахилу вітру до горизонтальної площини. АНЕМОМЕТРІЯ, ї, ж. Наука про швидкість, напрями та ін. характе¬ ристики вітру. Лазерна анемометрія. Анемометр, а, ч. Самописний прилад для вимірювання швидкості (а в деяких конструкціях — і напряму) вітру та газових потоків біля земної поверхні або швидкості руху газів у трубах, каналах тощо. Анемометричний, а, е. Анемометричні дані. АНЕМОНА, и, ж. Багаторічна отруйна трав’яниста рослина родини жовте¬ цевих; квітки різного кольору; ви¬ рощується як декоративна. Анемоновий, а, е. Анемоновий цвіт. АНЕМОСКОП* у, ч. Прилад для фік¬ сації вітру певного напряму. Будова анемоскопа. АНЕМОФІЛІЯ, ї, ж., бот. Пристосо¬ ваність квітів рослин до запилення за допомогою вітру. Анемофїли, ів, мн. (одн. анемофїл, а, ч.у біол.). Рослини, що запилюються вітром. АНЕМОХОРІЯ, ї, ж., бот. Поширен¬ ня насіння, спор, плодів рослин вітром. Анемохбри, ів, мн. (одн. анемохбр, а, ч., біол.). Рослини, плоди, насіння, спо¬ ри яких поширюються повітряними течіями. анексіоністський — анімація АНЕРГІЯ, ї, ж. 1. Відсутність реакції організму на будь-які подразники. 2. Нездатність організму опирати¬ ся хвороботворним впливам сере¬ довища. 3. Послаблення психічної, мовної, моторної активності лю¬ дини. АНЕРОЇД, а, ч. Прилад для вимірюван¬ ня атмосферного тиску; тонкостінна металева коробка із розрідженим по¬ вітрям усередині; деформації короб¬ ки є показником зміни атмосферного тиску. Анербїдний, а, е. АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ, ї, ж., мед. Розділ медицини, який займається пи¬ таннями анестезії (знеболювання). Служба анестезіології. Анестезіблог, а, ч. Поради анестезіо- лога. Анестезіологічний, а, е. Анестезіологічна апаратура. АНЕСТЕЗІЯ, ї, ж., мед. 1. Втрата чут¬ ливості до зовнішніх подразнень, особливо до болю. 2. Штучне зне¬ болювання, знечулення, що засто¬ совується при хірургічних операціях. Місцева анестезія. Загальна анестезія. Дія анестезії. Анестезин, у, ч. Анестезійний, а, е. Анестезійна маска. Анестезований, а, е. Анестезований орган. Анестезувальний, а, е. Анестезувальні властивості препарату. Анестезу¬ вальні засоби. Анестезування, я, с. Повторне анесте¬ зування. Анестезувати, ую, уєш. Штучно викли¬ кати анестезію; знеболювати, знечу- лювати. Анестезувати хворого перед операцією. Анестезувати орган. Анестетик, у, ч. Медичний препарат для позбавлення чутливості. Місце¬ вий анестетик. Анестетичний, а, е. Анестетичний пре¬ парат. АНЖАМБЕМАН, у, ч. Один із стиліс¬ тичних способів утворення ритміч¬ ної паузи, що полягає в закінченні фрази в наступному рядку. АНІГІЛЯЦІЯ, ї, ж. Взаємодія елемен¬ тарних частинок та античастинок, унаслідок якої вони перетворюються на інші частинки. Анігіляція части¬ нок речовини. Анігіляційний, а, е. АНІД, у, ч. Синтетичне волокно, цін¬ ний матеріал для виробництва три¬ котажних тканин, штучного хутра, пластмас і т. ін. Нитка аніду. АНІЗОГАМІЯ, ї, ж. Тип статевого про¬ цесу, при якому зливаються статеві клітини, що зливаються, різні за формою, розміром і поведінкою. _ А Анізогамний, а, е. АНІЗОКОРІЯ, ї, ж., мед. Неодна¬ ковість за розміром зіниць у хво¬ рих, що страждають від органічних захворювань головного та спинного мозку, а також деяких захворювань очей. Анізокбрний, а, е. АНІЗОЛ, у, ч. Хімічна сполука, рі¬ дина; один із продуктів переробки кам’яновугільної смоли. АНІЗОМЕРІЯ, ї, ж., біол. Неоднако¬ вість властивостей (або кількості) повторюваних частин організму, клітини. Анізомерний, а, е. Анізомерні явища. АНІЗОМЕТРІЯ, ї, ж. Неоднаковий зір обох очей. Діагностувати анізо¬ метрію. АНІЗОТРОПІЯ, і, ж, 1. фіз. Неоднако¬ вість деяких (механічних, оптичних, електричних) властивостей речовини або тіла в різних напрямах. 2. бот. Неоднакова реакція різних органів тієї самої рослини на однобічне по¬ дразнення факторами зовнішнього середовища. Анізотропний, а, е. Анізотропні речо¬ вини. Анізотропність, ності, ж. АНІЗОФІЛІЯ, ї, ж. Явище утворен¬ ня різних за величиною листків на верхній і нижній частинах горизон¬ тальних пагонів. АНІЛІН, у, ч. Безбарвна або жовтувата оліїста отруйна речовина — рідка органічна сполука; використовується для виготовлення барвників, ліків, вибухових речовин та ін. Аніліновий, а, е. Анілінові барвники. АНІМАЛІЗМ, у, ч. Сукупність магіч¬ них обрядів і вірувань, пов’язаних із уявленням про існування родового покровителя, який постає у вигляді тварини або рослини. Анімаліст, а, ч. Художник- анімаліст. Анімалістичний, ау е. Анімалістичні мотиви. АНІМАЛЬНИЙ, а, е, Тваринний; який стос, тварин, пов’язаний із ними. Анімальні функції. АНІМАТИЗМ, у, ч. Перенесення психічних властивостей людини на природу, ставлення до неї як до живої істоти. Аніматичний, а, е. Аніматичні погляди. АНІМАТО, присл.у муз. Із натхненням, збуджено, жваво. АНІМАЦІЯ, ї, ж. Один із способів створення серії знімків, відбитків, малюнків тощо в певний момент руху чи дії, за допомогою якого під час показу на екрані в глядача складається враження поступової 41 А аніматор — анонсувати динаміки, зміни зображення. Ху¬ дожні закони анімації. Займатися анімацією. Аніматор, а, ч. Відомий аніматор. Аніматорка, и, ж. Аніматорський, а, е. АНІМІЗМ, у, ч. Форма найдавніших вірувань, пов’язаних з уявленнями про існування в тілі людини душі, від якої залежить саме життя осо¬ би, її фізіологічний і психологічний стани. Аніміст, а, ч. Анімістичний, а, е. Анімістичні уяв¬ лення. АНІЙНИ, ів, мн. {одн. аніон, а, ч.), фіз., хім. Негативно заряджені іони, що рухаються під час електролізу до анода. Аніонний, а, е. Аніонні речовини. АНІОНІТИ, ів, мн. (одн. аніоніт, у, ч.), хім. Тверді, нерозчинні у воді й ор¬ ганічних розчинниках природні та штучні матеріали, які можуть обмі¬ нюватися негативними іонами. Аніонітний, а, е. АНІС1, у, ч. 1. Однорічна трав’яниста ефіроносна рослина; ганус. 2. На¬ сіння (плоди) цієї рослини, що ви¬ користовується в медицині, а також як прянощі. Анісовий, а, е. Анісові краплі. АНІС2, а, ч. Сорт яблуні, а також запашні кисло -солодкі плоди цієї яблуні. Аніс бархатний. Анісовий, а, е. Кальвіль анісовий. АНКЕР, а, ч. 1. Деталь годинникового механізму, що регулює хід годин¬ ника. 2. Металева (сталева) зв’язка, якою скріплюють складові частини машини, кам’яної споруди і т. ін. Анкерний, а, е. 1. Прикм. до анкер (у 1 знач.). Анкерний хід. 2. Той, що служить для міцного прикріплення до стіни, фундаменту. Анкерний болт. Анкерна плита. АНКЕРИТ, у, ч. Мінерал класу кар¬ бонатів білого або сірого кольору зі скляним блиском. Анкеритний, а, е. АНКЕТА, и, ж. Бланк установленої форми для запису в ньому певних біографічних та інших відомостей. Анкета відвідувача. Анкета для соціо¬ логічного опитування. Анкетер, а, ч. Той, хто здійснює анке¬ тування. Анкетний, а, е. Анкетні дані. Анкетний лист. Анкетований, а, е. Анкетування, я, с. Соціальне анкету¬ вання. Дослідження методом анкету¬ вання. Брати участь в анкетуванні. Провести анкетування. Анкетувати, ую, уєш. Збирати інфор¬ мацію за допомогою анкети, анкет. Анкетувати покупців. АНКІЛОЗ, у, ч., мед. Нерухомість су¬ глоба внаслідок зрощення суглобових поверхонь. Кістковий анкілоз. Анкілозний, а, е. Анкілозний суглоб. АНКІЛОСТОМИ, ом, мн. (одн. анкіло¬ стома, и, ж.). Рід круглих червів, що паразитують у тонких кишках люди¬ ни та м’ясоїдних тварин і спричиня¬ ють анкілостомоз. Анкілостомний, а, е. Анкілостомне ураження. Анкілостомоз, у, ч. Гельмінтоз м’ясоїд¬ них, що спричиняється анкіло¬ стомами і проявляється блювотою, проносами з домішкою крові. Про¬ філактика анкілостомозу. АНКЛАВ, у, ч. 1. юр. У міжнародному праві та політичній географії — те¬ риторія або частина території держа¬ ви, що повністю оточена територією іншої держави або держав і не має морського берега. 2. Корінна націо¬ нальна меншина, що живе на терито¬ рії якої-небудь держави. Український анклав у Югославії. Анклавний, а, е. Анклавна територія. АННАЛИ, ів, мн. Записи історичних подій за роками у давніх народів (єгиптян, ассирійців, персів, китай¬ ців); літопис. Залишитися в анналах. 2. перен. Зібрання найбільш зна¬ чущих подій, явищ у певній галузі науки чи культури, які заслуговують на те, щоб залишитися в пам’яті на¬ щадків. Аннали історії. Аннали світо¬ вого кінематографу Анналіст, а, ч. Історик- анналіст. АННІБАЛОВА клятва — вислів, що означає непохитну рішучість битися, стояти до останнього. АНЙД, а, ч. Позитивно заряджений електрод; протилежне — катод. Анодний, а, е. Анодний струм. Анодна напруга. Анодування, я, с. Анодувати, ую, уєш. Покривати захис¬ ною оксидною плівкою поверхню металевих виробів для захисту від корозії, що підвищує їх твердість, стійкість проти зношування, жа¬ ростійкість, надає їм електроізоля¬ ційних властивостей. АНОКСЕМІЯ, ї, ж., мед. Відсутність кисню в крові. Аноксемїйний, а, е. Аноксемійні явища. АНОКСИБібЗ, у, ч„ біол. Життя в умо¬ вах відсутності вільного кисню. Аноксибібнти, ів, мн. (одн. аноксибіонт, а, ч.). Організми (бактерії, деякі чер¬ ви, молюски і т. ін.), здатні існувати в умовах відсутності вільного кисню. АНОКСІЯ, ї, ж.у мед. Відсутність кис¬ ню в окремих організмах, тканинах і в організмі взагалі. АНОМАЛІЯ, ї, ж. Відхилення від норми, від загальної закономірнос¬ ті; неправильність, ненормальність. Магнітна аномалія. Аномалія струк¬ тури. Аномалія розвитку. Аномальний, а, е. Аномальна зона. Аномальне явище. Аномальний стан атмосфери. Аномальність, ності, ж. Аномальність розвитку. Аномальність клімату. Аномальність реакції. Аномально. Аномально забарвлені звірі та птахи. АНОМІЯ, ї, ж. Соціологічне і со¬ ціально-психологічне поняття, що позначає морально-психологічний стан індивідуальної і суспільної свідомості, який характеризується розкладанням системи цінностей, суперечністю між проголошеними цілями і неможливістю їх реа¬ лізації для більшості. Суспільна аномія. АНОНА, и, ж. 1. У Стародавньому Римі — річний урожай і запас хліба, потрібного для забезпечення міста. 2. У пізній імперії — податок із на¬ селення продуктами. АНОНІМ, а, ч. 1. Автор листа або тво¬ ру, який не назвав свого прізвища. 2. Лист або твір, на якому не зазна¬ чене прізвище автора; лист або твір невідомого автора. Анонімка, и, ж., розм. Лист без підпису. Отримати анонімку. Анонімний, а, е. 1. Який не зазначив у листах або в творах свого прізвища (про автора). Анонімний писака. 2. Не¬ відомо ким написаний, не підписа¬ ний; безіменний (про лист або твір). Анонімний лист. Анонімник, а, ч., розм. Той, хто пише анонімки. Анонімниця, і, ж. Анонімність, ності, ж. Ознаки анонім¬ ності. Дотримуватися анонімності. Анонімно. Діяти анонімно. АНбНС, а, ч. Попереднє оголошення про наступний спектакль, фільм, лекцію та ін. Анонс телепередачі. Афіша з анонсом. Давати анонс. Опу¬ блікувати анонс. Анонсний, а, е. Анонсований, а, е. Анонсований фільм. Анонсування, я, с. Анонсувати, ую, уєш. Попередньо по¬ відомляти про майбутній спектакль, концерт, лекцію, видання книги і т. ін. Анонсувати прем’єру фільму. Анонсувати новий спектакль. Анон¬ сувати гастролі театру. 42 анорексигенні засоби — антидепресанти А АНОРЕКСИГЕННІ засоби — лікар¬ ські речовини, що приглушують апетит; разом із дієтою застосовують при ожирінні. АНОРМАЛЬНИЙ, а, е. Який відхи¬ ляється від загальної норми; ненор¬ мальний. Анормальні умови. Анормальність, ності, ж. Анормально. АНОРЕКСЇЯ, ї, ж ., мед. Втрата апе¬ титу. АНОРТИТ, у, ч. Мінерал класу силі¬ катів, кальцієвий польовий шпат сі¬ руватого або рожево -сірого кольору. АНОРТОЗИТ, у, ч., мін. Загальна назва глибинних порід, що складаються переважно з плагіклазу. АНОСМІЯ, і, ж., мед. Відсутність нюху; нездатність сприймати або розрізня¬ ти запахи. Тимчасова аносмія. Набу¬ та аносмія. АНОТАЦІЯ, ї, ж. Коротка бібліогра¬ фічна довідка, характеристика змісту книги, статті і т. ін. Докладна анота¬ ція. Англомовна анотація. Рекламна анотація. Анотація монографії . Бібліо¬ графічний покажчик з анотаціями. Написати анотацію. Анотаційний, а, е. Анотаційний виклад. Анотований, а, е. Анотований каталог. Анотований бібліографічний покажчик. Анотування, я, с. Анотувати, ую, уєш. Публікувати, друку¬ вати коротке повідомлення про зміст видання. Анотувати книгу Анотувати брошуру. Анотувати статтю. АНбФЕЛЕС, а, ч. Малярійний комар. АНОФТАЛЬМ, у, ч., мед. Відсутність од¬ ного ока чи обох очей унаслідок ушко¬ дження чи оперативного видалення. АНТ, а, ч. Виступ бокової стіни у ви¬ гляді опори; має основу і закінчуєть¬ ся капітеллю. АНТАБЛЕМЕНТ, а, ч. Верхня части¬ на будівлі, що лежить на колонах і складається з художньо оздоблених частин — карниза, фриза й архітрава. АНТАБУС, у, ч., фарм. Лікарський пре¬ парат, застосовуваний для лікування алкоголізму. АНТАГОНІЗМ, у, ч. 1. Непримиренна суперечність між протилежними або ворожими силами чи сторонами, що протистоять одна одній. Політичний антагонізм. Суспільний антагонізм. Психологічний антагонізм. Призвести до антагонізму. 2. біол. Боротьба між деякими тваринами, рослинами, мікроорганізмами, що призводить до знищення чи пригнічення одних ор¬ ганізмів іншими. Явище антагонізму. Антагоніст, а, ч. 1. Непримиренний противник. 2. перев. мн., біол. Органи або речовини, що своїми функціями та дією цілковито протилежні одні одним. Мікроби- антагоністи. М’язи- антагоністи. Антагоністичний, а, е. 1. Пройнятий антагонізмом; непримиренно во¬ рожий. Антагоністичні взаємини. 2. Пов’язаний із боротьбою між тваринами, рослинами, мікроорга¬ нізмами. Антагоністка, и, ж. Антагоністично. АНТАЦИДНІ засоби, фарм. — лі¬ карські засоби, що нейтралізують соляну кислоту шлункового соку. АНТЕГМІТ, у, ч. Пластмаса, що має тепло- і струмопровідні, антикоро¬ зійні властивості; використовується для виготовлення хімічного посуду, електродів і т. ін. АНТЕКЛІЗА, и, ж., геол. Широке пологе підняття шарів земної кори овальних або округлих форм, утво¬ рене тектонічними рухами, здебіль¬ шого спрямованими догори. АНТЕМ, а, ч. Жанр англійської цер¬ ковної музики. АНТЕНАТАЛЬНИЙ, а, е. Який стос, внутрішньоутробного розвитку. Ан¬ тенатальний захист плоду. Антена¬ тальний період розвитку дитини. АНТЕРИДІЙ, я, ч., біол. Чоловічий статевий орган спорових рослин, у якому утворюються сперматозоїди. АНТЕФІКС, а, ч. Кам’яна або кера¬ мічна прикраса на карнизі антич¬ них споруд. АНТИ... Префікс, що вживається для творення слів із значенням «проти¬ лежний, ворожий чому-небудь»; «проти». АНТИАЛКОГОЛЬНИЙ, а, е. Спря- мований проти алкоголізму; проти¬ алкогольний. Антиалкогольна акція. АНТИАПЕКС, у, ч. Точка небесної сфери, протилежна до апекса. АНТИБАКТЕРІАЛЬНИЙ, а, е. Який має здатність протидіяти розвиткові бактерій; протибактеріальний. Ан¬ тибактеріальні властивості. Анти¬ бактеріальний препарат. АНТИБІОТИКИ, ів, мн. ( одн . анти¬ біотик, а, ч.). Хімічні речовини, що виділяються деякими мікроорганіз¬ мами і мають здатність пригнічувати ріст і розвиток тих чи інших мікробів (або навіть вбивати їх); застосовують у медицині, рослинництві, тварин¬ ництві, наукових дослідженнях. Курс лікування антибіотиками. Антибіотйчний, а, е. Антибіотичні ре¬ човини. Антибіотичний засіб. АНТИВІБРАЦІЙНИЙ, а, е. Який зменшує вібрацію, захищає від ві¬ брації. Антивібраційні мастила. АНТИВІРУС, у, ч. 1. фарм. Лікар¬ ський препарат, який складається з фільтрату культур мікробів і має властивість затримувати роз¬ множення саме того виду мікробів, із якого його одержали. 2. інформ. Програма, що виявляє вірус у па¬ м’яті комп’ютера і нейтралізує його дію. Програма антивірусу. Запусти¬ ти антивірус. Антивїрусний, а, е. 1. Який стос, анти¬ вірусу (у 1 знач.). Антивірусне щеплен¬ ня. 2. інформ. Спрямований протидії комп’ютерних вірусів. Антивірусна перевірка. Антивірусна програма. АНТИВІТАМІНИ, ів, мн. (одн. анти¬ вітамін, у, ч.), хім. Речовини, які перешкоджають засвоєнню вітамінів живою клітиною. Антивітамїнний, а, е. Антивітамінна дія. АНТИГЕН, у, ч., біол. Речовина, яка викликає в крові й тканинах утво¬ рення антитіл. Антигенний, а, е. Антигенна несумісність. Антигенність, ності, ж. АНТИГІГІЄНІЧНИЙ, а, е. Який суперечить (не відповідає) нор¬ мам гігієни. Антигігієнічні умови життя. АНТИГЛЯЦІАЛЇЗМ, у, ч. Учення, що заперечує існування в історії Землі періодів і епох, протягом яких земна поверхня була вкрита кригою більше, ніж тепер. АНТИГОРМбН, а, ч„ біол. Захисна речовина, що її виробляє організм при тривалому введені в нього вели¬ кої кількості білкових гормональних препаратів. Антигормональний, а, е. Антигормональ- ний ефект. АНТИГУМАНІЗМ, у, ч. Світогляд, заснований на нехтуванні людиною як найвищою цінністю, її правами, потребами тощо. Антигуманний, а, е. АНТИДАТУВАТИ, ую, уєш. Позна¬ чати попередньою датою; видавати документи заднім числом. Анти¬ датувати наказ. Антидатований, а, е. Антидатування, я, с. Антидатування платіжного документа. Антидату¬ вання векселя. АНТИДЕМПІНГОВИЙ, а, е. Спрямо- ваний проти демпінгу. Антидемпін¬ гове законодавство. Антидемпінгове мито. Антидемпінгове регулювання. АНТИДЕПРЕСАНТИ, ів, мн. (одн. антидепресант, у, ч.), мед. Лікарські препарати, що застосовуються для лікування хворобливих розладів психіки, усунення почуття депресії, 43 А антидетонатор — антипротон пригніченості. Дія антидепресантів. Вводити антидепресанти. АНТИДЕТОНАТОР, а, н., хім. Речови¬ на, яку додають у невеликій кількості до моторного палива, щоб знизити надмірно швидке згоряння паливної суміші в циліндрі двигуна. Принцип дії антидетонатора. АНТИДбТИ, ів, мн. ( одн . антидбт, у, ч.), мед. Речовина, що нейтралізує дію отрут чи інших лікарських препаратів; засоби для лікування отруєнь. АНТИЕЛЕКТРОН, а, ч., фіз. Позитив¬ но заряжена частинка, яка є анти¬ частинкою стосовно електрона. АНТИІНТЕЛЕКТУАЛЇЗМ, у, ч, філос. Заперечення можливості пізнання істини за допомогою розуму. АНТИІНФЛЯЦІЙНИЙ, а, е. Спрямо¬ ваний проти інфляції. Антиінфля- ційні заходи уряду. Антиінфляційна політика. АНТЙК, а, ч. 1, Пам’ятка античного мистецтва, переважно скульптурна, що збереглась до наших днів; старо¬ винний рідкісний предмет художньої роботи. 2. у знач, прикм., невідм.,розм. Дуже гарний, надзвичайний. АНТИКАТОД, а, ч. Позитивний елек¬ трод рентгенівської трубки, розміще¬ ний проти катода. АНТИКВА, и, ж. Друкарський маши¬ нописний шрифт із заокругленими контурами. АНТИКВАРІАТ, у, ч., збірн. 1. Старо¬ винні й коштовні картини, книги і т. ін. Предмети антикваріату. Виставка антикваріату. Колекція антикваріату. 2. Торгівля антиквар¬ ними предметами. Займатися анти¬ кваріатом. Антиквар, а, ч. 1. Шанувальник, зна¬ вець, колекціонер старовинних і цін¬ них предметів (книг, картин та ін.). 2. Продавець таких предметів. Відо¬ мий антиквар. Крамниця антиквара. Антикварний, а, е. Антикварні кар¬ тини. Антикварна річ. Антикварна крамниця. АНТИКЛЕРИКАЛІЗМ, у, ч. Погляди, а також суспільний рух, спрямовані проти світських привілеїв церкви та її впливу на різні сфери позацерков- ного життя (політику, економіку, культуру, освіту тощо). АНТИКЛІНАЛЬ, і, ж., геол. Складка шарів гірських порід, повернена опу¬ клістю догори, унаслідок чого в ядрі залягають давніші за геологічним ві¬ ком породи, ніж на крилах; проти¬ лежне — синкліналь. Антиклінальний, а, е. Антиклінальні складки. АНТИКЛІНбРІЙ, ю, ч., геол. Велика і складна складчаста структура гір¬ ських порід антиклінальної будови, яка утворюється на місці геосинклі¬ нальних прогинів. АНТИКОАГУЛЯНТ, у, ч., форм. Речо¬ вина, що зменшує здатність крові до зсідання і протидіє утворенню тромбів. АНТИКОСМОС, у, ч. Про глибинні шари води або Землі. АНТИМЙРИ, ів, мн. Частини тіла, що є симетричними відносно сагітальної площини (напр., очі, вуха та ін.). АІІТИМЕТАБОЛА, и, ж. Двочленна стилістична фігура, у якій симетрич¬ но повторюються ті самі слова, але зі зміною їх синтаксичних функцій і змісту. АНТИМІКРОБНИЙ, а, е. Який за- стосовується для знищення мікробів або пригнічення їх життєдіяльності. Антимікробні засоби. АНТИМІЛІТАРИЗМ, у, ч. Масовий міжнародний рух проти гонки озбро¬ єнь та розв’язування імперіалістичних воєн. Політика антимілітаризму. Антимілітарист, а, ч. Антимілітарйстка, и, ж. Антимілітаристський, а, е. Антиміліта¬ ристське спрямування. АНТИМЇНС, а, ч. Чотирикутна лляна чи шовкова хустка, на якій зображено покладеного в труні Христа, по ку¬ тах — чотирьох євангелістів, а у верх¬ ню частину вшито часточку мощей. АНТИМОНАРХІЧНИЙ, а, е. Спря- мований проти монархії. Анти¬ монархічна змова. АНТИМОНІД (СТИБІД), у, ч., хім. Сполука сурми з металом; викорис¬ товується як напівпровідник. АНТИМОНІЙ, ю, ч. Те саме, що сурма. АНТИМОНІТ, у, ч. Мінерал свинце¬ во-сірого кольору; основна руда для виплавляння сурми. АІІТИМбНІЯ, і, ж ., розм. Беззміс¬ товна, пуста балаканина. Розводити антимонії (антимонію). АНТИМУТАГЕНИ, ів, мн. Хімічні й фізичні агенти, здатні знижувати частоту ^мутацій, АНТИНЕЙТРОН, а, ч., фіз. Елементар¬ на частинка, яка є античастинкою стосовно до нейтрона і відрізняється від нього знаком баріонного заряду та магнітного моменту. АНТИНбМІЯ, і, ж., філос. Супе¬ речність між двома твердженнями, що взаємно виключають одне одно¬ го, але однаково переконливо дово¬ дяться логічним шляхом. Антиномічний, а, е. АНТИОКСИДАНТИ, ів,лш. (одн. антиок¬ сидант, у, ч.),хім. Речовини, що запобі¬ гають вільно-радикальному або окис- нювальному руйнуванню органічних речовин або уповільнюють його. Антиоксидантний, а, е. Антиоксидантна дія. АНТИПАСАТИ, їв, мн., геогр. У тропі¬ ках — повітряні течіі у верхніх шарах атмосфери (на висоті 5—10 км), що переміщуються у протилежному до пасатів напрямі. АНТИПАТАРІЇ, їв, мн. Морські кишковопорожнинні організми класу коралових поліпів; поши¬ рені головним чином у тропічних морях; утворюють прикріплені де¬ ревоподібні колонії. Колонія анти- патаріів. АНТИПАТІЯ, ї, ж. Почуття неприязні, огиди, відрази до кого-, чого-небудь; протилежне — симпатія. Особиста антипатія. Глибока антипатія. Вза¬ ємна антипатія. Викликати анти¬ патію. Відчувати антипатію. Антипатйчний, а, е. Антипатична люди¬ на. Антипатична особистість. АНТИПЕРИСТАЛЬТИКА, и, ж. Хви¬ леподібне скорочення порожнистих органів (напр., кишечника сечоводу та ін.) у зворотному до звичайного напрямі. АНТИПЕРСПІРАНТИ, їв, мн. Речо¬ вини, які сповільнюють або при¬ пиняють потовиділення; використо¬ вуються із гігієнічно-косметичною метою. Дезодорант- антиперспірант. АНТИПІРЕН, у, ч., хім. Речовина або суміш, що надає деревині, тканинам та іншим матеріалам вогнетривкості. АНТИПІРЕТИКИ, ів, мн. (одн. анти¬ піретик, у, ч.), фарм. Лікарські жа¬ рознижувальні засоби. Антипірин, у, ч. Протигарячковий і болезаспокійливий засіб. Лікування антипірином. АНТИПІРОГЕН, у, ч., хім. Речовина, що запобігає самозаймистості вугіл¬ ля, руд і т. ін. та відвертає пожежі на шахтах і рудниках. АНТИПЙД, а, ч. 1. тільки мн. Жи¬ телі двох діаметрально протилеж¬ них пунктів поверхні земної кулі. 2. перен. Про людину, що своїми поглядами, рисами характеру або соціальним становищем цілком протилежна іншій людині; взагалі про що-небудь своїм характером, особливостями протилежне іншо¬ му. Антипод персонажа. Реалізм і романтизм є антиподами. АНТИПРОТОН, а, ч., фіз. Негативно заряджена елементарна частинка, яка є античастинкою до протона. 44 антирабічні щеплення — антициклонний А АНТИРАБІЧНІ щеплення, мед І, вет. — щеплення, що запобігають захворюванню людини або тварини на сказ. АНТИРАДИ, ів, ми. Речовини, які підвищують стійкість полімерів та інших матеріалів до дії іонізуючого випромінювання. АНТИРЕКЛАМА, и, ж. Привертання уваги споживача до продукції низь¬ кої якості, щоб змусити виробника покращити, удосконалити її. Засоби антиреклами. АНТИРЙНУМ, а, ч. Одно- або багато¬ річна декоративна рослина родини ранникових. АНТИРОМАН, у, ч., літ Різновид прози, що протиставляється жан¬ рові класичного роману і культивує безсторонній опис загальнозначущих життєвих явищ. АНТИСАНІТАРІЯ, ї, ж . Те, що не від¬ повідає вимогам санітарії. Антисанітарний, а, е. Антисанітарні умови. Антисанітарний стан. АНТИСЕКСУАЛЬНИЙ, а, е. Спрямо¬ ваний проти сексу; протилежний сексуальному. АНТИСЕМІТИЗМ, у, ч. Одна з форм національної та релігійної нетерпи¬ мості, що виявляється у ворожому ставленні до євреїв. Насаджувати антисемітизм. Політика антисемі¬ тизму. Боротьба з антисемітизмом. Антисеміт, а, ч. Антисемітка, и, ж. Антисемітський, а, е. Антисемітські погляди. АНТИСЕПТИКА, и, ж., мед. Сукуп¬ ність заходів, спрямованих на зни¬ щення хвороботворних бактерій, мік¬ робів у ранах, запалених тканинах чи в усьому організмі. Хімічна анти¬ септика. Біологічна антисептика. Застосовувати антисептику. Анти¬ септика порожнини рота. Антисептики, і в, мн. (одн. антисептик, а, ч.). 1. мед. Хімічні речовини, за допомогою яких знезаражують рани або запобігають їх зараженню. Зовнішніантисептики. Внутрішні анти¬ септики. Застосування антисептиків. 2. техн. Речовини, якими просочують дерев'яні частини будівель, шпали і т. ін., щоб зберегти їх від гниття. Об¬ робляти деревину антисептиками. Антисептйчний, а, е. Антисептична дія. Антисептичні засоби. Антисептйчність, ності, ж. Препарат має високу антисептичність. Антисептований, а, е. Антисептована рана. Антисептовані дошки. Антисептування, я, с Дифузійне анти¬ септування. Антисептування деревини. Антисептувати, ую, уєш. Обробляти що-небудь антисептиком. Анти¬ септувати рану. АНТИСКЛЕРОТЙЧНИЙ, а, е, мед. Який запобігає розвиткові атеро¬ склерозу кровоносних судин, при¬ знач. для його лікування. Анти¬ склеротичні препарати . АНТИСОЦІАЛЬНИЙ, а, е. Спрямо¬ ваний проти суспільства, його за¬ конів; який суперечить загально¬ прийнятим нормам моралі. Анти¬ соціальний учинок. АНТИСТАТИК, у, ч., хім. Речовина, що знижує статичну електризацію пластмаси, синтетичного волокна, тканин. Просочити матеріал анти- статиком. Антистатйчний, а, е. Антистатичне оброблення матеріалу АНТИСТРЕСОВИЙ, а, е, мед. Який запобігає стресам. Антистресові засоби. АНТИСТРОФА, й, ж., літ. В антич¬ ній поезії — парна строфа віршова¬ ного твору, що повторює метричну структуру попередньої (непарної), причому кожна пара строф мала свій ритм. АНТИТЕЗА, и, ж. 1 .літ. Стилістич¬ ний прийом, що полягає у проти¬ ставленні протилежних явищ, по¬ чуттів, понять, думок або образів для посилення враження. Антитеза «добро — зло » Вірш побудований на антитезі. 2. філос., лог. Судження, яке заперечує тезу. Антитетйчний, а, е. Антитетичний образ. АНТИТЕРОРИСТЙЧНИЙ, а, е. Спря¬ мований на запобігання тероризму, признач, для боротьби з тероризмом. Антитерористичні заходи. Антитеро- ристичний указ. АНТИТОКСИНИ, ів, мн. (одн. анти- токсйн, у, ч.), біох. Речовини, що утворюються в організмі людини і тварин унаслідок дії токсинів мікробів, рослинних і тваринних отрут та нейтралізують їх отруйні властивості. Антитоксичний, а, е. Антитоксична сироватка. АНТИТРАНСПІРАНТИ, ів, мн. Речо¬ вини, які застосовують для обпри¬ скування рослин, щоб зменшити ви¬ паровування листками води. АНТИУТбПІЯ, ї, ж., літ. Жанр фантастики, побудований на пе¬ симістичних уявленнях про май¬ бутнє людства, а також художній твір цього жанру. Антиутопїйний, а, е. Антиутопійний твір. АНТИФАШЙСТ, а, ч. Той, Хто веде боротьбу з фашизмом. Антифашйстка, и, ж. Антифашйстський, а, е. Антифашист¬ ський конгрес у Львові. АНТИФЕРМЕНТИ, ів, мн. Специфіч¬ ні біологічно активні речовини, які виробляються організмом і здатні затримувати, пригнічувати або бло¬ кувати дію тих чи інших ферментів шляхом утворення з ними реактив¬ них комплексів. АНТИФЕРОМАГНЕТЙЗМ, у, ч. Магніт¬ ний стан речовини, при якому елемен¬ тарні магнітики її сусідніх частинок орієнтовані назустріч (антипаралель- но) один одному; зумовлює дуже малу намагніченість усього тіла. Антиферомагнетик, а, ч. Речовина, якій властивий антиферомагнетизм. АНТИФЕРОМАГНІТНИЙ резо¬ нанс— різке зростання поглинання електромагнітного випромінювання під час проходження крізь антиферо- магнетики при певних (резонансних) значеннях частоти випромінювання та напруженості зовнішнього маг¬ нітного поля. АНТИФІДИНГИ, ів, мн. Хімічні речо¬ вини групи пестицидів, здатні відля¬ кувати шкідливих комах від рослин, якими вони живляться. АНТИФбН1, у, ч., муз. Спів, який ви¬ конують по черзі два хори або соліст і хор. Недільний антифон. Співати антифон. Антифонарій, я, ч. Зібрання анти¬ фонів. АНТИФОН2, а, ч., спец. Вкладка для вух із вати та марлі або особливий навушник для захисту організму від дії сильного шуму. Користуватися антифоном. АНТИФРАЗ, АНТИФРАЗИС, а, ч. Уживання слів і висловів у проти¬ лежному значенні; найчастіше має іронічне забарвлення. АНТИФРИЗ, у, ч., техн. Рідина з низькою температурою замерзання, застосовувана для охолодження дви¬ гунів внутрішнього згоряння, при¬ строях та установках, які працюють при температурі, нижчій за 0°С. Антифрйзний, а, с. АНТИФРИКЦІЙНИЙ, а, е. Який від- значається низьким коефіцієнтом тертя. Антифрикційні матеріали. АНТИЦИКЛОН, у, ч., метеор. Ділян¬ ка високого атмосферного тиску, від центру якої розходяться спадні по¬ токи повітря; зумовлює малохмарну тиху погоду, слабкі вітри; проти¬ лежне — ЦИКЛОН. Антициклонний, а, е. 45 антиципація — антропометрія А АНТИЦИПАЦІЯ, і, ж. 1. психол. Передбачування, вгадування по¬ дій, явищ майбутньої ситуації, заздалегідь складене уявлення про що-небудь, на основі якого можливе здійснення своєчасних дій. 2. спец. Передчасне настання якої-небудь по¬ дії, дії, стану (напр., стягування по¬ датку, виплата грошей за борговими зобов’язаннями і т. ін.) раніше, ніж установлено законом, передбачено у договорі тощо. 3. лінгв. Визначення подальшого звука; підготовка його артикуляції у попередньому. АНТИЧНИЙ, а, е. 1. Який стос, давньогрецької або давньоримської культури, мистецтва, суспільного ладу і т. ін. Антична ваза. Античний автор. Антична література. 2. Кла¬ сично правильний; який своєю красою, пропорціями нагадує дав¬ ньогрецькі або давньоримські ста¬ туї (про постать, риси обличчя і т. ін.). Античне чоло. Античність, ності, ж. Давньогрецький, давньоримський світ, його культура, історія. АНТОЛОГІЯ, ї, ж., літ. Збірка вибра¬ них творів одного жанру (перев. вір¬ шів) різних авторів певного періоду або на певну тему. Антологія україн¬ ської поезії XX ст. Пісенна антологія України. Антологічний, а, е. Антологічні збірники поезії. Антологічні вірші. АНТОНІМІЯ, ї, ж. Протилежність слів, морфем, фразеологічних оди¬ ниць і т. ін. за значенням. Явище антонімії. Антоніми, ів, мн . ( одн . антонім, а, ч.). Слова одного лексико-граматичного класу, що мають протилежні значен¬ ня. Контекстуальні антоніми. Антонімічний, а, е. Антонімічні слова. Антонімічність, ності, ж. АНТОНОМАЗІЯ, ї, ж. Поетичний троп, різновид метонімії, що по¬ лягає в непрямому називанні літе¬ ратурного персонажа (інколи пред¬ мета, явища). АНТОФЕЇН, у, ч., бот., хім. Тем но - бурий пігмент, що міститься в клі¬ тинному соку деяких рослин (напр., у пелюстках бобів). АНТОХЛОР, у, ч., бот., хім. Жовтий пігмент, що міститься в клітинному соку деяких рослин, головним чином у пелюстках квітів, рідше — у плодах та в листі (восени). АНТОЦІАНИ, ів, мн. (одн. антоціан, у, ч.). Барвні речовини рослин; зумов¬ люють забарвлення квіток, плодів, стебел, листків у різні відтінки черво¬ ного, синього, фіолетового кольорів. Антоціановий, а, е. Антоціанова піг¬ ментація. АНТРАКНЙЗ, у, ч., біол. Грибкова хво¬ роба сільськогосподарських культур, що викликає появу на рослинах жовтих чи бурих плям, тріщин, ви¬ разок і спричиняє загибель рослин. Антракноз льону. АНТРАКЙЗ, у, ч.,мед. Професійне захво¬ рювання, спричинене відкладанням частинок вугільного пилу в легенях. АНТРАКС, у, ч ., мед. Інфекційне за¬ хворювання сільськогосподарських тварин і людини; сибірка. АНТРАКТ, у, ч. 1. Перерва між двома ді¬ ями вистави, між відділами концерту і т. ін. Перший антракт. Побачитися в антракті. 2. Музичний твір, що ви¬ конується між двома діями вистави, опери. Антракт до 2-ї дії. Антрактний, Антрактовий, а, е. Антракт¬ на музика. АНТРАЦЕН, у, ч. Ароматичний вуглеводень, що добувається з кам’яновугільної смоли у вигляді безбарвних блискучих кристалів; використовується для виробництва барвників. Антраценовий, а, е. 1. Який містить у собі антрацен. Антраценова олія. 2. Який виробляють з антрацену. Антраценові барвники. АНТРАША, невідм ., с. У балеті — лег¬ кий стрибок зі швидким схрещуван¬ ням ніг у повітрі. АНТРЕ, невідм ., с. 1. заст. Парадний вхід; передпокій. 2. На урочис¬ тих обідах — холодна закуска, яку подають перед першою стравою. 3. У балеті — вступна частина деяких танцювальних форм; танцювальний вихід на сцену одного або декількох виконавців. 4. У цирку — сюжетна розмовна або пантомімічна сцена, виконувана клоунами. АНТРЕКОТ, а, ч. Яловичина, вирізана з міжреберної частини туші, а також смажена страва з такого м’яса. Антре¬ кот із гарніром. Вирізати антрекот. Підсмажити антрекот. Антрекотний, а; е. Антрекотне м'ясо. АНТРЕПРЕНЕР, а, ч. Приватний театральний підприємець, власник театру, цирку чи іншого видовищ¬ но-розважального закладу. Угода між автором та антрепренером. Антрепренер театру. Антрепренерський, а, е. Антрепренерська діяльність. Антрепренерські інтереси. АНТРЕПРИЗА, и, ж. Приватний видовищний заклад (театр, цирк і т. ін.). Приватна антреприза. Те¬ атральна антреприза . Працювати в антрепризі. Антрепрйзний, а, е. Антрепризний спек¬ такль. АНТРЕСОЛІ, ей, мн. (одн. антресоль, і, ж. ). 1. Верхній низький півповерх бу¬ динку, вбудований в об’єм основного поверху. Підійматися на антресолі. Стеля антресолей. 2. Різновид бал¬ кона у високому приміщенні. Сходи на антресолі. Будинок з антресолями. з. Дощатий настил під стелею для зберігання речей. Глибокі антресолі. Зробити антресолі. 4. Верхня части¬ на шафи, що має окремі дверцята. Шафа з антресолями. Покласти речі на антресолі. Антресольний, а, е. Антресольний по¬ верх. Антресольна секція . Антресольні дверцята. ...АНТРОП. Друга частина складних слів, що означає: «викопна людина». АНТРОПО... Перша частина складних слів, що вказує на зв’язок поняття з людиною, людством. АНТРОПОГЕН, у, ч., зоол. Останній період кайнозою, який триває і досі; головною його особливістю є виникнення людини і формування людського суспільства. АНТРОПОГЕНЕЗ, у, ч. 1. Розділ антро¬ пології про походження людини. 2. Про¬ цес формування фізичного типу лю¬ дини, розвитку людського суспільства. Антропогенетика, и, ж. Генетика лю¬ дини. Антропогенний, Антропогеновий, а, е. Антропогенні навантаження. Антро¬ погенний ландшафт. Антропогенові фактори. АНТРОПОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Графічне зображення форми тіла та кісток людини. 2. Опис окремих рас та на¬ родностей людства. Антропограф, а, ч. Антропографїчний, а, е. Антропографіч - ні альбоми. АНТРОПОЇДИ, ів, мн. (одн. антропоїд, а, ч.). Викопні й сучасні людинопо¬ дібні мавпи. Антропоїдний, а, е. Антропоїдний тип. АНТРОПОЛОГІЗМ, у, ч., філос. Фі¬ лософська концепція, яка пояснює явища суспільного життя власти¬ востями та потребами людей як біо¬ логічних істот. АНТРОПОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що ви¬ вчає природу походження, еволюцію людини та її рас. Християнська ан¬ тропологія. Політична антропологія. Матеріали антропології . Антрополог, а, ч. Видатний антрополог. Антропологічний, а, е. Антропологічні дослідження. АНТРОПОМЕТРІЯ, ї, ж. Сукупність методів і засобів антропологічного 46 антропометр — апаратник дослідження, що полягає у вимірю¬ ванні зросту, ваги, розмірів черепа та ін. частин людського тіла та оціню¬ ванні функціональних показників. Методи антропометрії . Антропометр, а, ч. Прилад для вимірю¬ вання росту та пропорцій людини. Антропометричний, а, е. Антропомет¬ ричні дані. АНТРОПОМОРФІЗМ, у, ч. 1. філос. Уподібнення будь-чого до людини або перенесення властивих людині фізичних і психічних ознак на тва¬ рин, явища природи, предмети; уособ¬ лення. 2. У багатьох релігіях — уяв¬ лення Бога в образі людини. Антропоморфічний, а, е. Антропомор¬ фічний погляд на природу. Антропоморфний, а, е. Людиноподіб¬ ний, уподібнений до людини. АНТРОПОНІМІЯ, ї, ж. Сукупність власних назв людей. Антропонім, а, ч. Власна назва (ім’я, по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім) людини. Антропонімічний, а, е. Антропоніміка, и, ж. 1. лінгв. Мово¬ знавча дисципліна, що вивчає власні назви людей. Українська антропоні¬ міка. 2. Сукупність власних імен людей (антропонімів) у даній мові. Антропоніміка української мови. АНТРОПОНбЗИ, ів, мн. Група інфек¬ ційних захворювань, збудники яких здатні вражати тільки людину (скар¬ латина, тиф, малярія та ін.). АНТРОПОСОФІЯ, ї, ж., філос. Учення про надчуттєве пізнання світу через самопізнання людини як космічної істоти; різновид теософії. Антропософ, а, ч. Антропософський, а, е. Антропософські погляди. АНТРОПОСОЦІОЛОГІЯ, і, ж. Одна з течій у соціології, прихильники якої підпорядковують розвиток людського суспільства загальним біологічним законам. Антропосоціолог, а, ч. Антропосоціологічний, а, е. АНТРОПОСФЕРА, и, ж. Частина біосфе¬ ри, що використовується людиною. АНТРОПОФАГІЯ, ї, ж. Людоїдство. Антропофаг, а, ч. АНТРОПОФОБІЯ, ї, ж., мед. Хвороб¬ ливий психічний стан, що характери¬ зується страхом перед людьми. Антропофобний, а, е. Антропофобний синдром. АНТРОПОХОРІЯ, ї, ж., бот. Нена- вмисне поширення рослин людиною (під час перевезень і т. ін.). Антропохори, ів, мн. Рослини, поширю¬ вані людиною. А АНТРОПОЦЕНОЛбГІЯ, і, ж. На- уковий напрям, що акцентує увагу на відносинах людського суспіль¬ ства з навколишнім природним се¬ редовищем, як правило, у вузько- регіональних рамках. Антропоценолог, а, ч. Антропоценологічний, а, е. АНТРОПОЦЕНТРИЗМ, у, ч.у філос. Філософський принцип, згідно з яким людина є центром всесвіту і найвищою метою світобудови. Ан¬ тропоцентризм мови. Антропоцентрйчний, а, е. АНТУРАЖ, у, ч. Навколишні умови, середовище. Побутовий антураж. Антураж фойє театру. Створити антураж. Антуражний, а, е. Антуражні деталі. АНУЇТЕТ, у, ч., фін. 1. Періодичні виплати однакового обсягу, які здійснюються через однакові про¬ міжки часу в рахунок погашення кредиту. 2. Пенсія, що сплачується ануїтантам. Ануїтант, а, ч. Той, хто отримує довічну ренту (пенсію). АНУЛЮВАТИ, юю, юєш. Скасовувати, визнавати що-небудь недійсним. Ану¬ лювати договір. Анулювати постанову Анулювати замовлення. Анульований, а, е. Анульована поста¬ нова. Анулювання, я, с. Анулювання угоди. Анулювання рішення. АНУРІЯ, ї, ж., мед. Припинення надходження сечі в сечовий міхур, що виникає при ураженнях нирок, механічному закупорюванні сечових шляхів тощо. АНФАС, присл. Обличчям до того, хто дивиться; вигляд обличчя, предмета спереду. Зображення анфас. Фото¬ графуватися анфас. АНФІЛАДА, и, ж. Ряд прямолінійно розташованих суміжних кімнат, з’єднаних дверима або відкритими арками, що розміщені по одній осі. Довга анфілада. Анфілада кімнат. Йти крізь анфілади. Анфіладний, а, е. Анфіладне розташу¬ вання кімнат. АНФЛЕРАЖ, у, ч. Спосіб добування з квітів запашних речовин, який ґрунтується на поглинальних влас¬ тивостях тваринних жирів. АНЧАР, а, ч. Дерево або чагарник родини шовковицевих, що містить у собі отруйні алкалоїди. Яванське дерево анчар. АНЧбУС, а, ч. Дрібна морська риба з ро¬ дини оселедцевих; поширена у помір¬ них водах; хамса. Ловити анчоусів. Анчоусний, а, е. АНШ, а, ч. 1. Металева пластинка в язичкових органних трубах, що ві¬ брує під натиском струменя повітря. 2. мн. Збірна назва всіх язичкових регістрів у французьких органах. АНШЛАГ, у, ч. Стан, коли всі квитки на виставу, концерт і т. ін. продані; оголошення про це в касі театру, цир¬ ку і т. ін. Повний аншлаг. Спектакль іде з аншлагом. Аншлаговий, а, е. Аншлаговий концерт. АНШЛІФ, а, ч. Препарат мінералу чи гірської породи з однією відшліфо¬ ваною поверхнею, виготовлений для дослідження під мікроскопом у від¬ битому світлі. АНШЛЮС, у, ч.у іст. Політика при¬ мусового приєднання Австрії до Німеччини, здійснена Гітлером у 1938 році. аОрист, а, ч.у лінгв. У деяких мовах — одна з форм минулого часу дієслова, що виражає єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у мину¬ лому. Форми аориста. Аористовий, а, е. Аористові форми. АОРТА, и, ж. Головна артерія, що через свої відгалуження постачає артеріальну кров у всі органи та тканини тіла. Аортальний, а, е. Аортальний клапан серця. Аортний, аортовий, а, е. АОРТИТ, у, ч.у мед. Запалення стінок аорти. АПАРАТ, ч. 1. род. а. Прилад, пристрій для виконання якої-небудь роботи. Літальний апарат. 2. род. у. Установа або сукупність установ, що обслуго¬ вують певну ділянку управління або господарства, а також сукупність працівників такої установи; штат. Державний апарат. Адміністратив¬ ний апарат. Працювати в апараті міськради. 3. род. у, фізіол. Сукупність органів, які виконують певні функції в організмі. Травний апарат. Голосо¬ вий апарат . 4. род. у. Сукупність довідкового та коменту вального матеріалу до якої-небудь наукової праці, зібрання творів і т. ін. Бібліо¬ графічний апарат. Апаратний, а, е. 1. Апаратні хиби. 2. у знач. ім. апаратна, ної, ж. При¬ міщення, де знаходяться апарати (в 1 знач.). 2. інформ. Який стос, пристроїв, апаратів, комп’ютера. Апаратний пароль. Апаратна реалі¬ зація комп’ютера. Апаратне забез¬ печення. Апаратна сумісність. Апаратник, а, ч. 1. Робітник, що сте¬ жить за роботою апаратів (у 1 знач.). Досвідчений апаратник. 2. розм. Пра¬ цівник апарату (у 2 знач.). 47 А апаратниця — аплікація Апаратниця, і, ж. Апаратура, и, ж ., збірн. Обладнання за¬ воду, цеху, лабораторії і т. ін. Медична апаратура . Радіолокаційна апаратура. Апаратура космічного корабля. Апаратурний, а, е. Апаратурний комп¬ лекс. Апаратурне устаткування ла¬ бораторії. АПАРЕЛЬ, ю, ч. 1. Похила платформа (насип) для завантаження автомо¬ білів та іншої техніки в залізничні вагони. 2. військ . Похилий спуск у крутих місцях окопу чи укриття для в’їзду або виїзду військової техніки. 3. Похила, складна платформа, при¬ значена для в’їзду різних машин самостійно чи за допомогою спеці¬ альних тягачів з берега (або засобу переправи) на одну з палуб судна і виїзду з неї. 4. Плита з невеликим ухилом для проходу або проїзду до підвищених частин споруди. АПАРТ, а, ч. Сценічні монологи або репліки, що вимовляються «вбік», для публіки, і, згідно з авторським задумом, «нечутні» для акторів на сцені. АПАРТАМЕНТИ, ів, мн. 1. Велике за розмірами, вишукано, зі смаком, розкішно обставлене приміщення. 2. розм. Розкішна квартира; розкіш¬ ний номер готелю. Президентські апартаменти. АПАРТЕЇД, у, ч. Політика насильниць¬ кого поділу населення в країні, що ґрунтується на расовій дискримі¬ нації. Політика апартеїду. Жертви апартеїду. АПАСІОНАТА, и, ж. Музичний твір або його частина, які виконуються в характері апасіонато. АПАСІОНАТО, присл.у муз. Пристрасно, натхненно (про характер виконання музичного твору або його частини). АПАТИТ, у, ч. Мінерал класу фосфа¬ тів; сировина для виробництва фос¬ фатних добрив використовується у металургії, керамічній та скляній промисловості. Кристал апатиту. Апатитовий, а, е. Апатитове родовище. Апатитові концентрати. АПАТІЯ, ї, ж. Стан повної байдужості, відсутність зовнішніх проявів емо¬ ційної реакції, інтересу до всього, що відбувається навколо. Повна апатія. Схильність до апатії. Подо¬ лати апатію. Апатичний, а, е. Апатична людина. Апа¬ тичний хворий. Апатичний рух. Апа¬ тичний вигляд. Апатичне ставлення. Апатичний погляд . Апатичний стан. Апатйчність, ності, ж. АПАТРИД, а, ч., юр. Особа без грома¬ дянства. АПАШ, а, ч. 1. У Франції — людина, що належить до декласованих еле¬ ментів суспільства; хуліган, злодій. Апаш паризького бульвару. 2. невідм. Фасон чоловічої сорочки з відкритим широким коміром. Сорочка апаш. АПЕКС, а, ч. 1. Виготовлена з маслини верхівка білої конічної шапки рим¬ ських жерців. 2. Сама шапка, пошита зі шкіри жертовного ягняти. 3. астр. Точка небесної сфери, у напрямі до якої рухається будь-який космічний об’єкт. 4. бот. Верхівка паростка і кореня рослини, що складається з клітин мерістеми. АП?ЛЕНТИ, ів, мн. Засоби приваблю¬ вання тварин. АПЕЛЬ, невідм. 1. військ., заст. Кава¬ лерійський сигнал-заклик до збору. 2. У фехтуванні — удар правою ви¬ тягнутою ногою об землю на знак початку удаваної атаки. АПЕЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. юр. Прохання про перегляд рішення суду, про зміну вироку, скероване у вищу судову ін¬ станцію. Написати апеляцію. Подати апеляцію. Використати право на апе¬ ляцію. 2. перен. Звернення до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою. Апеляція до громадської думки. Апелювати, юю, юєш. 1. юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апе¬ ляцію. 2. перен. Звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; покликатися на чий-небудь авторитет Апелювати до розуму співрозмовника. Апелювати до громадської думки. Апелянт, а, ч. Особа, що подає апеляцію (у 1 знач.). Апеляційний, а, е. Апеляційний суд. Апе¬ ляційна скарга. АПЕЛЯТИВ, а, ч.,лінгв. Звернення (влас¬ не ім’я або загальний іменник у функ¬ ції звертання до співрозмовника). Апелятйвний, а, е. Слово в апелятивній функції. АПЕНДИКС, а, ч., анат. Червоподіб¬ ний відросток сліпої кишки людини та деяких хребетних тварин. Гнійний апендикс . АПЕНДИЦИТ, у, ч. Запалення апен¬ дикса. Приступ гострого апендициту. АПЕРИТИВ, у, ч. 1. Слабкий алко¬ гольний напій, який вживають для збудження апетиту. Випити аперитив. Налити аперитив у келихи. 2. розм. Будь-який алкогольний напій, що вживається перед їжею. Запропону¬ вати гостям аперитив. Аперитйвний, а, е. АПЕРКбТ, у, ч., спорт. У боксі — удар знизу вгору, в підборіддя або в кор¬ пус суперника. АПЕРТУРА, и, ж. 1. фіз. Отвір оптич¬ ної системи, що визначається роз¬ мірами лінз або діафрагм. 2. радіо. Частина поверхні складних антен, які випромінюють і приймають електромагнітні коливання в певних конкретних умовах. Апертурний, а, е. Апертурна діафрагма. Апертурна перфокарта. АПЕТИТ, у, ч. 1. тільки одн. Бажання їсти, охота до їди. Здоровий апетит. Вовчий апетит. Непомірний апетит. Втрата апетиту. Апетиту нема. Апетит приходить , коли їси. їсти з апетитом (без апетиту). 2. перев. мн., перен. Прагнення до чого-небудь. Імперські апетити , Апетйтний, а, е. 1. Який збуджує апе¬ тит; смачний. Апетитний чай. Апе¬ титний запах. 2. розм. Привабливий, принадний. Апетитний вигляд. Апетгітно. Апетитно їсти. Страва апе¬ титно парує \ Пахнути апетитно. АПІКАЛЬНИЙ, а, е. 1. анат. Верхів¬ ковий, розташований на верхівці, спрямований угору. 2. лінгв. Про приголосні звуки — утворювані кін¬ чиком язика, напр., «д». «т». АПІЛАК, у, ч. Біогенний лікарський препарат, що виготовляється з ма¬ точкового молочка бджіл. АПІТЕРАПІЯ, ї, ж., мед. Лікування бджолиною отрутою. Методи апі¬ терапії. АПЛАЗІЯ, ї, ж., мед. Вроджена відсут¬ ність якої-небудь частини тіла або органа. Аплазія нирки. АПЛАНАТИЗМ, у, ч. Відсутність сферичної та хроматичної аберацій в оптичних системах. Апланат, а, ч., астр., техн., фіз. Об’єктив, у якого усунена сферична аберація, але не усунений астигматизм. АПЛАЦЕНТАРНІ, их, мн., біол. Ссав¬ ці, у яких при розвитку зародків не утворюється плацента. АПЛІКАТА, и, ж., мат. Назва одного з трьох чисел, що визначають положен¬ ня точки у просторі відносно прямо¬ кутної системи координат: коорди¬ ната певної точки на осі X у системі декартових координат у просторі. Аплікатйвний, а, е. АПЛІКАТУРА, и, ж., муз. Спосіб розташування пальців і порядок їх чергування під час гри на музичних інструментах, а також цифрове по¬ значення цього способу в нотах. Аплікатурний, а, е. АПЛІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Створення орна¬ ментів чи яких-небудь художніх зо¬ бражень шляхом нашивання або на¬ клеювання на тканину, папір чи ін. матеріали різнокольорових клаптиків 48 тканини, паперу, а також виріб, ство¬ рений таким способом. Мистецтво аплікації. Уроки аплікації. Килимок- аплікація. Паперова аплікація. Аплі¬ кація сукном. 3. мед. Накладання на хворий орган або місце певних речо¬ вин із лікувальною метою. Аплікації із сорбентів. Аплікації з глини у ділян¬ ці серця. 4. лінгв. Включення в текст художнього твору цитати (прислів’я, відомого вислову тощо). Аплікатор, а, ч. Пристосування, яке накладають з лікувальною метою на поверхню тіла як джерело якого-не- будь виду енергії або як носія речо¬ вини, що діє на організм. Аплікаційний, а, е. Апліке, невідм., с. 1. Накладне срібло. 2. Металевий виріб, укритий тонким шаром срібла. АПЛГГ, у, ч. Магматична жильна гірська порода, що складається із світлоза- барвлених матеріалів; використову¬ ється в керамічній промисловості. АПЛЙМБ, у, ч. 1. Надмірна, показна самовпевненість у поведінці і роз¬ мові. Неймовірний апломб. Говорити з апломбом. 2, хореогр. Уміння тан¬ цівника зберігати вертикальну лінію від голови до ніг. АПНбЕ невідм ., с. Тимчасове при¬ пинення дихання, зумовлене галь¬ муванням дихального центру, що міститься в довгастому мозку. АПО... Префікс на позначення втрати, відсутності, відокремлення, відда¬ лення або для вказування на склад, походження. АПОАСТР у, ч., астр. Най віддаленіша від головної зірки точка орбіти зірки су¬ путника, що обертається навколо неї. АПОБІОСФЕРА, и, ж. Високі шари атмосфери (60—80 км над Землею), куди ніколи, навіть випадково, не піднімаються живі організми, а біо¬ генні речовини потрапляють у дуже незначній кількості. АПОГАМІЯ, ї, ж. Розвиток зародка з клітин заростка або зародкового мішка в деяких квіткових рослин і папоротей. АПОГЙИ, ю, ч. 1. астр. Найвідцале- ніша від центра Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі. Апогей супутника. Висота апогею ракети-носія. 2. перен. Найви¬ щий ступінь чого-небудь; вершина, розквіт. Апогей боротьби. Апогей сла¬ ви. Апогей творчості. Бути в апо¬ геї. Досягти апогею. АПОДЖІАТУРА, и, ж., муз. Одна з музичних прикрас, що найширше використовувалася в період класи¬ цизму. аплікатор — апофегма АПОЗЙЦІЯ1, ї, ж ., біол. Ріст тканин і клітин унаслідок відкладення нових шарів на раніше утвореному шарі. АПОЗЙЦІЯ2, ї, ж ., лінгв , Прикладка, означення у формі іменника. Апозитйвний, а, е. Апозитивне озна¬ чення. Апозитйвність, ості, ж. АПОКАЛІПСИС, а, ч. 1. Остання кни¬ га Нового Завіту, що містить містичні пророцтва про кінець світу. Комен¬ тарі до Апокаліпсиса. 2. перен . Про що-небудь катастрофічне для світу, цивілізації. Екологічний апокаліпсис. Ядерний апокаліпсис. Апокаліптйчний, а, е. Апокаліптична картина. АПОКбПА, и, ж. Усічення наприкінці слова одного або кількох звуків без порушення його значення; у поезії здебільшого зумовлюється віршовим розміром або римою. АПОКРИНОВІ залози, фізіол. — за¬ лози, у яких виділення секрету супро¬ воджується відторгненням верхніх частин їх клітин. АПбКРИФ, а, ч., літ. 1. Релігійно-ле¬ гендарний твір, зміст якого не цілком відповідає офіційному віровченню і який церква не визнає священним. 2. Твори сумнівної вірогідності або невідомого походження. Апокрифічний, а, е. Апокрифічна лі¬ тература. Стаття апокрифічного змісту. АПбЛОГ, ау ч., літ. Невелике алегоричне оповідання із життя тварин, як правило, повчального характеру, з виразно висловленою мораллю. АПОЛОГЕТИКА, и, ж. 1. Галузь богослов’я, що захищає догми християнської релігії. Богословська апологетика. 2. перен. Упереджений, тенденційний захист, виправдання якого-небудь учення, теорії, ідеї суспільного ладу або певного авто¬ ритету. Апологетика модернізму. Апологет, а, ч. Апологетйчний, а, е. Апологетичні твер¬ дження. Апологетичний виступ. АПОМІКСИС, у, ч, 1. біол. Розмножен¬ ня багатьох рослин і деяких тварин нестатевим способом. 2. спец. Утво¬ рення зародка без запліднення. Апоміктйчний, а, е. АПОМОРФІН, у, ч. Лікарський препа¬ рат, відхаркувальний засіб. Вживати апоморфін. АПОНЕВРОЗ, у, ч., анат. Широка блис¬ куча сполучнотканинна пластинка, за допомогою якої м’язи прикріплю¬ ються до кісток чи інших тканин. Апоневротйчний, а, е. _ А АПОПЛЕКСІЯ, ї, ж. 1. Тяжкий хво¬ робливий стан, викликаний крово¬ виливом у мозок або закупоренням мозкових судин. Удар апоплексії. 2. Раптове засихання рослин. Апо¬ плексія рослин. Апоплексйчний, а, е. Апоплексичний удар. АПбРТ1, у, ч. Один із кращих осін¬ ньо-зимових сортів яблунь, а також великий кисло-солодкий плід цього дерева. Алма-атинський апорт. АПОРТ2, виг. Команда, якою спонука¬ ють собаку щось принести. АПбРТИ, ів, мн. Майно, що надходить до акціонерного товариства як плата за акції. АПОСІОПЕЗА, и, ж. Незакінченість ре¬ чення, що підкреслює неможливість передати глибину думки. АПОСТЕРІОРІ, присл., філос., лог. Термін теорії пізнання, що означає знання на основі досвіду; протилежне — апріорі. Визнавати що-небудь апостеріорі. Ро¬ бити висновки апостеріорі. Апостеріорний, а, е. Апостеріорне твер¬ дження. Апостеріорне судження. Апостеріорність, ості, ж. АПбСТОЛ, а, ч. 1. бібл. Кожен із 12 учнів Ісуса Христа, які поширювали, проповідували його вчення. Святі апостоли. Духовні апостоли Петро і Павло. Дванадцять апостолів Христо¬ вих. Вчення апостолів. 2. Християн¬ ська богослужбова книга, що містить «Діяння апостолів» та «Послання апостолів». Читати Апостола. 3. пе¬ рен., книжн. Ревний послідовник, проповідник якого-небудь учення, ідеї і т. ін. Апостол правди і науки. Апостол справедливості. Апостол добра. Апбстольство, а, с. Апостольський, а, е. Апостольська на¬ ука. Апостольські проповідування. Апостольська церква. Апостольська столиця. Апостольські брати. АПбСТРбФ, а, ч. Надрядковий знак у вигляді коми, що вживається в деяких умовах із різною метою (для позначення роздільної ви¬ мови, замість пропущеного голос¬ ного тощо). АПОСТРЙФА, и, ж., літ. Риторичний засіб — звернення (перев. несподіва¬ не) до одного із слухачів або читачів, до уявної особи або предмета. АПОТЙЦІЙ, ю, ч. Відкрите плодове тіло деяких сумчастих грибів і ли¬ шайників. АПОФЕГМА, и, ж., літ. Коротке оповідання про репліку чи ви¬ тівку мудреця, митця чи просто розумної людини, що стосується питань моралі. 49 А апофегмати — аралія Апофегмати, ів, мн. Старовинні збір¬ ники дотепних висловів, повчальних розповідей. АПОФЕМА, и, ж., мат. Перпендикуляр, опущений із центра правильного бага¬ токутника на будь-яку з його сторін. АПОФЕбЗ, у, ч. 1. книжн. Звеличу¬ вання якої-небудь особи, події, явища. Апофеоз кохання. Апофеоз слави. 2. театр. Урочиста сцена в кінці спектаклю або концерту, в якій прославляється народ, герой, подія і т. ін. Апофеоз твору. 3. перен. Урочисте, величне завершення події. Апофеоз свята. Апофеозний, а, е. Апофеозний момент. АПОФЕРМЙНТ, у, ч., біол., хім. Білкова частина молекули ферменту, що зу¬ мовлює його специфічність. АПОФІЗ, а, ч., анат. 1. Відросток, ви¬ ступ кістки; кінцева частина труб¬ частих кісток. 2. геол. Відгалуження магматичного тіла в сусідні гірські породи. Апофізний, а, е. АПОХРОМАТ, а, ч., фіз. Різновид фото¬ графічного об’єктива, в якому усуне¬ на сферична аберація (у 1 знач.). АПОЦЙНТР, а, ч. Точка орбіти небес¬ ного тіла, найвіддаленіша від центра тіла, навколо якого здійснюється обертання. АППЕРЦЕПЦІЯ, і, ж., психол. За¬ лежність сприйняття від минулого досвіду, від запасу знань і загально¬ го змісту духовного життя людини, а також від психічного стану людини у момент сприйняття. Апперцепований, а, е. Апперцептивний, а, е. Апперцепційний, а, е. Апперципувати, ую, уєш. Освоювати на основі наявного досвіду. АПРАКСІЯ, ї, ж ., мед. Розлад у лю¬ дини здатності виконувати звичні цілеспрямовані дії, що зумовлений ураженням певних ділянок кори головного мозку. АПРЕТУРА, и, ж., техн. Остаточне об¬ роблення тканини, шкіри тощо спе¬ ціальними речовинами для надання їм жорсткості, м’якості, пружності тощо. Апрет, у, ч. Речовина (крохмаль, мило та ін.), що використовується для надання волокнам, тканинам і т. ін. певних властивостей. Апретурний, а, е. Апретурник, а, ч. Той, хто здійснює апретуру. Апретурниця, І, ж. Апретувати, ую, уєш. Здійснювати оста¬ точне оброблення тканини, шкіри тощо спеціальними речовинами. АПРІОРІ, присл ., філос., лог. Знання, яке одвічно, до досвіду і незалежно від нього притаманне свідомості; протилежне — апостеріорі. Ствер¬ джувати апріорі. Приймати рішення апріорі. Робити висновки апріорі. Апріорний, а, е. Апріорний висновок. Апріорна заява. Апріорність, ості, ж. Апріорність твер¬ дження. АПРОБАЦІЯ, ї, ж. 1. Офіційне схва¬ лення, затвердження чого-небудь після випробування, перевірки. Попередня апробація. Апробація ліків. Дати апробацію. Пройти апробацію. 2. с. г. Визначення сортових якостей посівів з метою виділення кращого для насіння. Метод польової апро¬ бації. Апробатор, а, ч. Той, хто здійснює апро¬ бацію (у 2 знач.). Апробаційний, а, е. Апробаційні ознаки. Апробований, а, е. Апробований метод дослідження. Апробувати, ую, уєш. 1. Давати оцін¬ ку, відгук, офіційно схвалювати, затверджувати що-небудь. Апробу¬ вати окремі положення дослідження. Апробувати дисертацію. Апробувати підручник. Апробувати новий метод лікування. 2. с. г. Здійснювати апро¬ бацію. Апробувати посіви. АПРОКСИМАЦІЯ, ї, ж., мат. При¬ близне вираження яких-небудь вели¬ чин через інші, простіші величини. Апроксимувати, ую, уєш. АПРОПРІАЦІЯ, і, ж., спец. Привлас¬ нення, заволодіння чим-небудь; при¬ стосування чого-небудь. Апропрійований, а, е. Апропрійоване майно. Апропріювати, юю, юєш. АПРбШ, у, ч. 1. полігр. Проміжок між літерами чи словами в друкарському наборі. 2. тільки мн., заст. Глибокий зиґзаґоподібний рів, хід, сполучення для підступів до обложеного укріп¬ лення, фортеці. АПСЙДА, рідше АБСИДА, и, ж., архіт. Півкруглий (іноді багато¬ кутний) виступ у стіні античної або церковної будівлі. Півциркульна апсида. Вівтарна апсида. Розташу¬ вання апсиди. АПТЙКА, и, ж. Медично-санітарний заклад, в якому виготовляють ліки за рецептами, а також продають готові препарати та інші медичні товари. Спеціалізована аптека. Фі- тоаптека. Працювати в аптеці. Аптекар, я, ч. Працівник аптеки, який приймає рецепти, виготовляє і від¬ пускає ліки. Аптекарка, и, ж. Аптекарський, а, е. Аптечка, и, ж., розм. Набір ліків для надання першої допомоги хворому або для домашнього лікування. Ап¬ течка водія. Аптечний, а, е. Аптечні ліки. Аптечний склад. АПТЕРИГЙТИ, ів, мн. (одн. аптеригбт, а, ч.). Первиннобезкрилі нижчі ко¬ махи, довжиною до 5 см, що живуть у ґрунті, лісовій підстилці, гнилій деревині тощо і більшість із яких є ґрунтоутворювачами. АПТЕРібЗ, у, ч. Затримання або повне припинення росту пір’я у молодняка водоплавної птиці. АР, а, ч. У метричній системі — міра зе¬ мельної площі, що дорівнює 100 м2. АРА, невідм., ч. Довгохвостий папуга з яскравим оперенням, поширений у Південній Африці; добре приру¬ чається. АРАБЕСК, у, ч. Одна з основних поз класичного танцю, при якій рівновага зберігається на одній нозі, а друга ви¬ прямлена, піднята і відведена назад. АРАБЕСКА, и, ж. 1. Різновид орнаменту з геометричних фігур, стилізованого листя, квітів і т. ін., який поширився в Європі під впливом арабського мис¬ тецтва. Халат з арабесками. Малюнки для арабесок. 2. муз. Жанр інструмен¬ тальної п’єси (здебільшого для фор¬ тепіано) з багато орнаментованим мелодійним малюнком. 3. тільки мн. Збірник невеликих літературних або музичних творів. Арабесковий, а, е. Арабесковий орна¬ мент. АРАБІЗМ, у, ч., лінгв. Слово або вислів, запозичені з арабської мови. АРАБІКА, и, ж. Сорт кави. Арабіка в зернах. АРАБЇН, у, ч. Різновид рослинного клею, складник аравійської камеді. АРАБІСТИКА, и, ж. Сукупність дис¬ циплін, що вивчають історію, мову, культуру, економіку і т. ін. арабських Народів. Галузь арабістики. Арабіст, а, ч. Арабістка, и, ж. АРАГОНІТ, у, ч., мін. Поліморфний різ¬ новид вуглекислого кальцію; входить до складу перламутру черепашок. АРАК, у, ч. Поширений на сході міцний алкогольний напій, що виготовля¬ ється із соку пальми, рису, ячменю, пшениці та ін. Штучний арак. Араковий, а, е. Араковий напій. АРАЛІЯ, ї, ж. Високий колючий кущ або деревце з великим листям і дрібними квіточками, зібраними у волоті, яке вирощують перев. як декоративну рослину. 50 аралієвим — арден Арілієвий, а, е. АРАНЕОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ арахноло¬ гії, присвячений вивченню павуків. Праці з аранеології. Аранеолог, а, ч. Аранеологічний, а, е. Аранеологічні до¬ сліди. АРАНЖУВАННЯ, я, с. 1. Переклад музичного твору, написаного для одного інструмента або групи ін¬ струментів (голосів) для виконання на іншому інструменті або іншим складом інструментів (голосів). Сим¬ фонія в аранжуванні для фортепіано. 2. Полегшений виклад музичного твору для виконання на тому самому інструменті. 3. У джазі — видозміни мелодії, здійснювані безпосередньо під час виконання. Аранжований, а, е. Аранжована ме -. лодія. Аранжувальник, а, ч. Той, хто здійснює аранжування. Аранжувальник народ¬ ної музики. Аранжувальник квіткової композиції . Аранжувати, ую, уєш. Аранжувати пісню. Аранжувати симфонію для фортепіано. Аранжувати народну мелодію для гітари. АРАУКАРІЯ, ї, ж. Ряд вічнозеле¬ них хвойних дерев, поширених у Південній Америці й Австралії; дають цінну деревину; насіння більшості видів їстівне. Насаджен¬ ня араукарії. Араукарйти, і в, мн. Рештки стовбурів хвойних дерев. АРАХНІДИ, ів, мн. Павукоподібні тва¬ рини, зокрема скорпіони, сольпуги, павуки, кліщі та ін. АРАХНбЗИ, ів, мн. Хвороби жуйних тварин, спричинювані паразитич¬ ними й отруйними павукоподіб¬ ними. АРАХНОЇДИТ, у, ч., мед. Запалення павутинної оболонки головного і спинного мозку; спричинюється грипом, туберкульозом, тифом та ін. Лікування арахноїдиту. АРАХНОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ зоології, що вивчає павукоподібних. Дані арахнології. Арахнблог, а, ч. Арахнологічний, а, е. АРБАЛЕТ, а, ч. Старовинна метальна ручна зброя, що має форму лука з механізмом для натягування тятиви, самостріл. 2. мисл. Рушниця для по¬ лювання під водою. Арбалетний, а, е. Арбалетник, а, ч. Той, хто стріляє з арбалета. АРБПТ, а, ч. 1. Посередник, суддя, до якого звертаються для розв’язання спорів, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя. Бути арбітром. Звернутися до арбітра. 2. Суддя у деяких видах спортивних змагань. Футбольний арбітр. Строгий арбітр. Арбітраж, у, ч. 1. Розв’язання арбітрами спорів, які не підлягають судовому розглядові; третейський суд. Дер¬ жавний арбітраж України. Відомчий арбітраж. Міжнародний арбітраж. Передати справу в арбітраж. Рішен¬ ня арбітражу. 2. екон. Отримання прибутку від різниці цін та курсів при скуповуванні іноземної валюти на одному валютному ринку та од¬ ночасного продажу її на іншому ва¬ лютному ринку. Валютний арбітраж. Фондовий арбітраж. Арбітражер, а, ч. Дилер, який здійснює торгівлю цінними паперами або ін¬ шими товарами з метою перепродажу та одержання прибутку. Арбітражний, а, е. Арбітражний суд. Арбітражна операція. Арбітражна комісія . АРБОВІРУСИ, ів, мн. (і одн . арбовірус, у, ч.), біол. Група вірусів, які пере¬ носяться кліщами, комарами. Арбовірусний, а, е. Арбовірусні хвороби. АРБОЛІТ, у, ч. Будівельний ма¬ теріал, різновид легкого бетону, виготовлений із деревних відходів і цементу; використовується для виготовлення плит, панелей, бло¬ ків для малоповерхових будинків. Панелі з арболіту. Арболітовий, а, е. Арболітові блоки. АРБОРИЦИДИ, ів, мн. Хімічні речо¬ вини, які застосовують для боротьби з небажаною, зайвою деревночагар- никовою рослинністю на луках, пасовищах, сільськогосподарських угіддях. АРГАМАК, а, ч. Старовинна назва по¬ родистого верхового коня у східних народів. Турецький аргамак. АРГЕНТИТ, у, ч. Сріблястий мінерал, що містить руду срібла. АРГЕНТОМЕТРІЯ, ї, ж. Метод кіль¬ кісного аналізу, який ґрунтується на утворенні малорозчинних у воді сполук срібла. Аргентометрйчний, а, е. Аргентометрич- ні показники. АРГІЛІТ, у, ч. Осадова гірська порода, що утворилася в результаті ущіль¬ нення, зневоднювання та цемента¬ ції глини; має високу твердість і не розмокає у воді. Аргілітовий, а, е. АРГІЛОФІЛИ, ів, мн. Водяні організ¬ ми, що живуть переважно на глинис¬ тих ґрунтах. _ А АРГЙ, невідм., с., лінгв. Умовна говірка вузької соціальної групи, у якій є специфічні слова й вислови, незро¬ зумілі для сторонніх; жаргон. Арготйзм, у, ч. Слово або вислів, запо¬ зичені літературною мовою з якого- небудь арго. Арготйчний, а, е. Арготичні елементи. АРГЙН, у, ч. Хімічний елемент, без¬ барвний, без запаху, газ, що входить до складу повітря і не вступає в хімічні реакції; використовується для наповнення електричних ламп, у зварювальній техніці тощо. Аргоновий, а, е. Аргоновий лазер. Аргонові трубки. АРГОНАВТИ, ів, мн. (одн. аргонавт, а, ч.). 1. У грецькій міфології — герої, які здійснили далекий морський похід на кораблі «Арго» в Колхіду по золоте руно. Міф про аргонавтів. 2. перен. Про відважних мореплав¬ ців, які подорожують у невідомі країни, шукаючи багатства, пригод і т. ін. Новітні аргонавти. Аргонавти Всесвіту. АРГУМЕНТ, у, ч. 1. Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь. Серйоз¬ ний аргумент. Переконливі аргументи. Наукові аргументи. Наводити аргу¬ менти. Погоджуватися з аргумен¬ тами опонента. 2. мат. Незалежна величина, від зміни якої залежить зміна функції. Аргументація, ї, ж. Сукупність доказів, необхідних для доведення чого-не¬ будь. Полемічна аргументація. Неза¬ перечна аргументація. Переконлива аргументація. Розумна аргументація. Аргументований, а, е. Аргументована критика. Аргументбваність, ності, ж. Аргументе - ваність пояснень. Аргументовано. Говорити аргументо¬ вано. Аргументування, я, с. Аргументувати, ую, уєш. Наводити аргу¬ менти (в 1 знач.); доводити, обґрун¬ товувати. Переконливо аргументувати. Аргументувати відповідь. Аргументу¬ вати теоретичне положення. АРГУС, а, ч, І. У давньогрецькій міфо¬ логії — стоокий сторож, який бачив навіть під час сну. 2. перен., книжн., заст. Пильний, невсипущий сторож. 3. Птах родини фазанових з яскравим оперенням і великими плямами- очками на пір’ї. 4. Невелика мор¬ ська риба родини оселедцеподібних з плямистим забарвленням у молодих особин. АРДЕН, а, ч. Бельгійська порода робо¬ чих коней-важковозів. Гладкий арден. 51 ардометр — аркада А _ АРДбМЕТР, а, ч. Електричний прилад для вимірювання високих темпера¬ тур; (у промислових печах). АРЕАЛ, у, ч. Територія поширення чого-небудь, напр., виду тварин, рослин, а також мов та ін. Природний ареал . Ареал поширення. Ареальний, а, е. Ареальні дослідження. Ареальна лінгвістика АРЕАЛЙГІЯ, ї, ж. 1. Наука про ре¬ гіони поширення окремих видів, родин та інших систематичних груп рослин і тварин. 2. Напрям діалектології, у рамках якого до¬ сліджують характер, лінгвістичну сутність одиниць діалектного чле¬ нування, зумовленість просторових характеристик мовних явищ їх іс¬ торією, зв’язками з традиційною культурою носіїв діалектів. Ареалогічний, а, е. Ареалогічне вивчення явища. АРЙНА, и, ж. 1. Первісно — оваль¬ ний або круглий посиланий піском майданчик для поєдинків чи ігор у центрі амфітеатру, цирку чи стадіо¬ ну. 2. Круглий майданчик із бар’єром посередині цирку, де виступають ар¬ тисти. Циркова арена. Майстри аре¬ ни. 3. перен. Місце, де відбувається яка-небудь дія, подія. Арена битви. 4. перен. Галузь, поле діяльності. Політична арена. Арена громадської (мистецької) діяльності. АРЕЙМЕТР, а, ч., фіз. Прилад для визначення густини (питомої ваги) рідини. Молочний ареометр. АРЕОПАГ, у, ч. 1. У стародавніх Афі¬ нах — найвищий орган релігійної, судової й політичної влади. 2. перен. Зібрання авторитетних осіб для ви¬ рішення певних питань. АРЕТИР, а, ч. Пристосування для вста¬ новлення і закріплення чутливого елемента вимірювального приладу у неробочому положенні для захисту його від пошкоджень у той час, коли ним не користуються. АРЕФЛЙКСІЯ, ї, ж., мед. Відсутність рефлексів. Арефлексїйний, а, е. АРЕШТ, у, ч. 1 . Позбавлення волі, взят¬ тя під варту кого-небудь. 2. юр. Судо¬ ва заборона вільно розпоряджатися власним майном. Накладати арешт на рахунки організації. Арешт майна. Арештант, а, ч. Той, кого взяли під варту, заарештували. Арештантка, и, ж. Арештований, а, е. у знач. ім. Перші арештовані. Допит арештованих. Арештовувати, ую, уєш, Арештувати, ую, уєш. 1. Брати кого-небудь під варту, позбавляти волі. Арештувати за пі¬ дозрою у скоєнні злочину. 2. Накладати арешт .Арештовувати рахунок у банку. АР’ЄРГАРД, у, ч. Частина війська або флоту, яка під час походу йде поза¬ ду головних сил, щоб оборонити їх від нападу; протилежне — авангард. Сильний ар'єргард . Ар'єргард флоту. Йти в ар'єргарді. Ар'єргардний, а, е. Ар'єргардні бої. Ар'єргардні частини. АР’ЄРСЦЕНА, и, ж., спец Задня час¬ тина сцени, що править за резервне приміщення для встановлення де¬ корацій. АРЙДНИЙ клімат — сухий, жаркий клімат, властивий пустелям та напів¬ пустелям, що характеризується знач¬ ним переважанням випаровування над опадами. Арйдність, ності, ж. Сухість клімату, що зумовлює нестачу вологи для життя організму. АРИК, а, ч. У Середній Азії — назва зрошувального каналу. Побудувати арик. Ариковий, а, е. Арикове зрошування. АРИЛЙЇДИ, ів, мн. Дрібні вирости на зернах, що містять олійні речовини і сприяють поширенню насіння за до- шмогою мурах, які поїдають арилоїдів. АРИЛУС, а, ч. М’ясистий виріст на насінинах деяких рослин; різновид принасінника; сприяє поширенню насіння тваринами, комахами, пта¬ хами, вітром, водою тощо. АРИСТОГЕНЕЗ, у, ч. Автогенетична концепція, згідно з якою еволюція здійснюється без участі природного добору, під дією внутрішніх твор¬ чих стимулів і незалежно від змін зовнішнього середовища. АРИСТОКРАТІЯ, ї, ж. 1. тільки одн . Форма державного правління, при якій вся влада належить представни¬ кам родової знаті. 2. збірн. Привіле¬ йований прошарок панівного класу; родова знать. Українська аристокра¬ тія. 3. перен. Соціальна група, що перебуває у привілейованому стано¬ вищі. Наукова аристократія. Аристократ, а, ч. 1. Той, хто належить до аристократії. Українські аристо¬ крати. 2. Особа, що належить до духовної або інтелектуальної еліти суспільства. Аристократ духу. Аристократйзм, у, ч. 1. Характерна для аристократів манера вишуканої, витонченої, гордовитої поведінки. 2. перен. Вишуканість, вищість. Арис¬ тократизм духу. Аристократйчний, а, е. Аристократичне товариство. Аристократична натура. Аристократичні манери. Інтереси ро¬ дової аристократичної верхівки. Аристократйчність, ності, ж. Аристократйчно. Манера говорити арис¬ тократично. Аристократка, и, ж. АРИТМІЯ, ї, ж., мед., фізіол. 1. По¬ рушення нормального ритму діяль¬ ності серця. Сильна аритмія. Ліки від аритмії. Лікувати аритмію . Аритмія серцевих скорочень. 2. літ. Порушення віршового ритму, не помічене автором або застосова¬ не навмисно як версифікаційний прийом. Аритмічний, а, е. Аритмічний пульс. Аритмічна робота серця. Аритмічність, ності, ж. Аритмічність пульсу. Аритмічно. АРИФМОГРАФ, а, ч. Лічильна машина для механічного виконання арифме¬ тичних дій, результати яких авто¬ матично записуються на особливій стрічці. АРИФМОМОРФОЗ, у, ч. Еволюційне перетворення організму, при якому спостерігається зміна кількості одно¬ рідних органів. АРІАНСТВО, а, с., рел. Течія у хрис¬ тиянстві IV— VI ст., прихильники якої заперечували офіційне вчення церкви про єдину суть Трійці і ствер¬ джували, що Син Божий (Христос) нижчий за Бога Отця. Аріанець, нця, ч. Аріанка, и, ж. Аріанський, а, е. АРІБАл, а, ч. Невелика кулеподібна чи грушоподібна посудина з об¬ паленої глини, часто з художнім розписом. АРібТА, и, ж. Невелика арія, що від¬ значається простотою і пісенним характером мелодії; як правило, має двочастинну будову. АРІЙЗО, невідм., с., муз. Невелика арія, що має наспівно-речитативний ха¬ рактер. Вільно побудоване аріозо. АРІЯ, ї, ж. 1. Вокальний твір для од¬ ного голосу, що входить як складова частина до опери, ораторії та ін. Арія Кармен. 2. Невеликий вокальний або інструментальний твір наспівного характеру. АРКА, и, ж. і. Склепіння у формі дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають опори моста, два суміжні будинки і т. ін. Мостова арка. Тріум¬ фальна арка. 2. Декоративна споруда у вигляді брами, що завершується склепінням. Аркада, и, ж. Ряд арок, що спира¬ ються на стовпи або колони; гале¬ рея з арок; застосовують здебіль¬ шого при спорудженні відкритих 52 галерей. Відкриті аркади. Галерея під аркадами. Арковий, а, е. 1. Прикм. до арка. Аркове кріплення. 2. Те, що за формою схоже на арку, елементом чого є арка. Ар¬ кова гребля. АРКАН, а, ч. Довгий мотузок із за¬ шморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин. Накинути аркан. Арканити, ню, ниш. Ловити за допо¬ могою аркана. Арканити коня. Арканний, а, е. Арканний вузол. АРКАТУРА, и, ж., архіт. Ряд однако¬ вих глухих невеликих арок на фасаді будівлі чи на внутрішніх стінах при¬ міщення, які слугують прикрасою для стіни. АРКБУТАН, а, ч., архіт. Зовнішня кам’яна арка, елемент опори склепіння. АРШЗИ, ів, мн. Грубозернисті піско¬ вики, що утворилися внаслідок руй¬ нування гранітів, гнейсів та інших кислих магматичних гірських порід зернистої структури. АРКОЛОГІЯ, ї, ж. Розроблення методів створення різних споруд, будівництва господарських об’єктів і населених пунктів із максимальним збережен¬ ням природного середовища. АРЛЕКІН, а, ч. 1. Традиційний персо¬ наж італійської «комедії масок», який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці виконував роль дотепного слуги-блазня. 2. Смуга тканини, яка обрамляє портальну арку сцени. Арлекінада, и, ж. 1. Невелика театраль¬ на п’єса (пантоміма), в якій головну роль виконує арлекін. 2. Популярний жанр у XVIII ст. у Франції. 3. Блаз¬ нювання. АРМАГЕДДбН , у, ч. 1. Місцевість біля підніжжя гори Кармель, яка в біб¬ лійні часи була місцем вирішальних битв з єгиптянами, ассирійцями та іншими завойовниками Ханаансько- го краю; згідно з Одкровенням Іоанна Богослова, місце, де під час настання кінця світу відбудеться остання бит¬ ва з участю всіх царів Землі. 2. перен. Щось страшне, невідворотне, гло¬ бальний катаклізм. Атомний арма- геддон. Очікування армагеддону. АРМАДА, и, ж. Велике з’єднання військових кораблів, літаків або тан¬ ків, які узгоджено діють на одно¬ му напрямі. Армада літаків. Армада крейсерів. АРМАДИЛИ, ів, мн. Південноамери¬ канські ссавці, тіло яких захищене панциром із рогових щитків; жив¬ ляться дрібними хребетними твари¬ нами, молюсками, комахами і т. ін. арковий — артеріосклероз АРМАТУРА, и, ж. 1. збірн.у техн. Су¬ купність допоміжних приладів, де¬ талей, необхідних для роботи якого- небудь апарата, машини, конструкції. Освітлювсиїьна арматура. 2. буд. У за¬ лізобетонних спорудах — сталевий каркас; також сукупність металевих частин, уміщених у який-небудь ма¬ теріал або споруду для їх зміцнення. 3. мист. Скульптурне або живописне зображення зброї та обладунку, що використовується з декоративною метою. Арматурний, а, е, техн., буд. 1. Прикм. до арматура (у 2 знач.). Жорсткі ар¬ матурні каркаси. 2. Який виготовляє арматуру (в 1, 2 знач.). Арматурний цех. 3. Признач, для арматури (у 1, 2 знач.). Арматурний дріт. Армат)фник, а, ч. Той, хто виготовляє, встановлює чи обслуговує арматуру (у 1, 2 знач.). Арматурниця, і, ж. АРМУВАТИ, ую, уєш. Зміцнювати матеріал (споруду), вводячи в нього арматуру (у 2 знач.). Бетон армують металом. Армований, а, е. Армований брус. Армо¬ вані деталі. Армоване скло. Армування, я, с. Армування бетонних конструкцій. Армрестлінг, у, ч . Змагання на силу рук. Змагання з армрестлінгу. АРМЮР, а, ч. Вид переплетення з дрібновізерунчастими тканими малюнками, який застосовують у тканинах для одягу, рушниках, сер¬ ветках та ін. АРНІКА, и, ж. 1. Висока багаторіч¬ на трав’яниста рослина з жовтими квітками; широко використовується в медицині. Арніка гірська. Препара¬ ти арніки. 2. фарм. Ліки, виготовлені # з квітів цієї трави. Арніковий, а, е. Арнікова примочка. АРОГЕНЕЗ, у, ч. Найзагальніші при¬ стосувальні зміни організації та функцій організмів у ході еволюції, що підвищують інтенсивність їх життєдіяльності. АРбЗІЯ, ї, ж., мед. Руйнування тканин і судин під час запальних процесів і при виразках. Арозійний, а, е. Арозійні явища. АРОМАТ, у, ч. 1. Приємний і ніжний запах; пахощі. Аромат лілій. Аромат парфумів. 2. перен. Властива чому-не- будь ознака. Аромат юності. Ароматизація, ї, ж. 1. кул. Додавання у страву, напій ароматичних речовин. Ароматизація штучних фруктових вод. 2. техн. Збагачення нафти, бен¬ зину і т. ін. ароматичними вугле¬ воднями. Ароматизація нафти. _ А Ароматизатор, а, ч. Речовина, що має приємний запах і використовується для надання аромату продуктам харчування, парфумерним виробам і т. ін. Синтетичні ароматизатори. Харчові ароматизатори. Ароматиза¬ тор, ідентичний натуральному. Ароматизований, а, е. Ароматизовані напої. Ароматизований бензин. Ароматизувати, ую, уєш. Ароматизува¬ ти тісто корицею . Ароматизувати бензин. Ароматйчний, а, е. Ароматичні припра¬ ви. Ароматичні речовини . Ароматичність, ності, ж. Ароматич¬ ність речовини. Ароматний, а, е. Ароматний чай. Аро¬ матна хвиля . АРОМОРФЙЗ, у, ч. Ускладнення організації та функцій організмів у процесі еволюції, що дає їм мож¬ ливість розширювати середовище проживання виду. АРОРУТ, у, ч., спец. Крохмальне бо¬ рошно, яке виробляють із коріння бульб та плодів деяких тропічних рослин. АРПЕДЖІО, невідм., с., муз. Акорди із швидкою послідовністю звуків. АРСЕН, у, ч. Хімічний елемент у вигля¬ ді твердої речовини сірого кольору з металічним блиском; миш’як. Арсеновий, а, е. Арсенова кислота. АРСЕНАЛ, у, ч. 1. Склад зброї і вій¬ ськового спорядження. Арсенал із зброєю. 2. Завод, на якому виготовля¬ ють зброю і військове спорядження. 3. перен. Великий запас чого-небудь (засобів, можливостей та ін.). Арсенал художніх засобів. Арсенальний, а, е. АРТ1... Перша частина складних слів, що відповідає слову «артилерійський». АРТ2... Перша частина складних слів, що відповідає значенню слів «мис¬ тецтво», «мистецький». АРТАЛГЇЯ, ї, ж., мед. Біль у суглобах при різних захворюваннях. АРТЕЗІАНСЬКИЙ, а, е. Який містить¬ ся в глибоких водоносних шарах зем¬ лі; глибинний. Артезіанська вода. АРТЕРІЇТ, у, ч., мед. Запалення стінок артерій. Гострий артеріїт. Хронічний артеріїт. АРТЕРІОЛИ, бл, мн. ( одн . артері¬ ола, и, ж.). Дрібні кінцеві роз¬ галуження артерій, що переходять у капіляри. АРТЕРІОСКЛЕРОЗ, у, ч. Хронічне за¬ хворювання артерій, що виражається в ущільненні їхніх стінок; супрово¬ джується втратою еластичності, зву¬ женням просвіту артерій. Розвиток артеріосклерозу. 53 артерія — архетйп А _ АРТЕРІЯ, ї, ж. 1. Кровоносна судина, що розносить збагачену киснем кров від серця до всіх органів і тканин тіла. 2. перен . Важливий комуніка¬ ційний шлях, напр.: залізнична лі¬ нія, судноплавна ріка, канал, головна вулиця і т. ін. Транспортна артерія . Артеріальний, а, е. Артеріальний тиск. Артеріальна кров. АРТЕСОНАДО, невідм. Дерев’яна на¬ бірна стеля з кесонами, часто при¬ крашена різьбою чи розписом. АРТЕФАКТ, у, ч. 1. біол. Утвір або про¬ цес, який не властивий біологічному об’єктові за нормальних умов і ви¬ никає внаслідок дослідів над ним. 2. спец. Річ, предмет, який є про¬ дуктом цілеспрямованої діяльності людини. 3. У культурології — інтер- претативне втілення певної куль¬ турної форми в конкретному мате¬ ріальному продукті, акті поведінки, соціальній структурі тощо. АРТИКЛЬ, я, ч., лінгв. Частка, що вживається в деяких мовах при іменниках для розрізнення роду, надання їм означеності або неозначеності. Означений артикль. Неозначений артикль. АРТИКУЛ, а, ч. 1. заст. Стаття, розділ або параграф якого-небудь закону, договору, розпорядження та ін. Ар¬ тикул нової конституції . 2. спец. Тип виробу, товару, а також його цифрове або літерне позначення. Новий арти¬ кул виробів. АРТИКУЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. лінгв. Робо- та мовних органів, спрямована на вимовляння того чи іншого звука мови; також положення мовних органів при вимові такого звука. Вироблення правильної артикуляції. 2. муз. Спосіб виконання на ін¬ струменті чи голосом певної по¬ слідовності звуків. Артикулювати, юю, юєш. Вимовляти звуки мови за допомогою органів мовлення. Артикуляційний, а, е. Артикуляційна база мови. АРТИШбК, у, ч. Багаторічна городня рослина з їстівними м’ясистими квітковими головками й великим пірчастим листям, а також м’ясиста частина квітки цієї рослини, яку ви¬ користовують як їжу. Розмноження артишоків. Насіння артишоків. Суп із артишоками. АРТОС, АРТУС, а, ч. Освячений на Великдень спеціальний хліб, який найближчої неділі роздають пара¬ фіянам. АРТРИТ, у, ч. Запалення суглобів. Лі¬ кування артриту. Артрйтний, а, е. АРТР(О)... Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «суглоб». АРТРАЛГІЯ, ї, ж., мед. Болі в суглобах при різних захворюваннях. Засоби проти артралгії. АРТРОДЕЗ, у, ч. Хірургічна операція при створенні повної нерухомості су¬ глоба з метою відновлення втраченої опороздатності кінцівки. АРТРЙЗ, у, ч. Хронічне захворювання суглобів, пов’язане з порушенням обміну речовин і супроводжуване змінами зчленованих поверхонь кіс¬ ток та деформацією суглобів; рухи в суглобі обмежуються аж до повної втрати його функцій. АРТРОЛОГІЯ, ї, ч., мед. Розділ анато¬ мії, що вивчає будову суглобів та їх захворювання. Артрблог, а, ч. Консультація артролога. Артрологїчний, а, е. АРТРОПЛАСТИКА, и, ж., мед. Плас¬ тична операція для відновлення рухомості суглобів. Артропластйчний, а, е. Артропластичні заходи. АРТРОТОМІЯ, ї, ж., мед. Хірургічна операція розтину суглоба для вида¬ лення гною, сторонніх предметів та ін. Артротомїчний, а, е. АРФА, и, ж. Щипковий багато¬ струнний (44 струни) музичний інструмент, що має форму три¬ кутної рами з натягнутими на ній струнами. Арфіст, а, ч. Арфістка, и, ж. АРХАЇЗАЦІЯ, ї, ж. Навмисне на¬ слідування давніх форм мистецтва. Архаїзація побуту. Архаїзм, у, ч. 1. Застаріле явище, пере¬ житок старовини. 2. лінгв. Застаріле слово, мовний зворот або граматична форма, що вийшли з ужитку. Архаїзований, а, е. Архаїзований твір. Архаїзувати, ую, уєш. Архаїзувати мову. АРХАЇКА, и, ж. Старовина, старовинні речі, а також усе те, що характеризу¬ ється рисами старовини. Архаїчний, а, е. 1. Прикм. до архаїка. Архаїчний період. 2. Який вийшов із загальнонародного вжитку; застарі¬ лий. Архаїчна лексика. Архаїчність, ності, ж. Риси архаїч¬ ності. АРХАНГЕЛ, а, ч. Згідно з християн¬ ським віровченням — старші за чи¬ ном ангели, безтілесні істоти, духи, створені Богом, через яких він по¬ відомляє людям свою волю. Архангел Михаїл. Архангел Таври їл. Архангельський, а, е. Архангельський собор. АРХАНТРЙП, а, ч. Загальна назва най¬ давнішої викопної людини. АРХАР, а, ч. Дикий гірський баран, по¬ ширений у Центральній Азії. АРХАТ, а, ч. Згідно з буддійським ученням: 1) епітет Будди; 2) у тра¬ диції хінаяни — людина, яка шля¬ хом перевтілень досягла найвищого рівня духовного розвитку — нірвани; 3) праведник, святий. АРХЕ... Частина складних слів, що означає «первісність», «початок». АРХЕЙ, ю, ч., геол. Найдавніша ера в геологічній історії Землі. Архейський, а, е. Архейська ера. АРХЕО... Перша частина складних слів, що відповідають за значенням слову «стародавній». АРХЕОГРАФІЯ, ї, ж. Галузь історич¬ ної науки, яка досліджує писемні пам’ятки старовини та виробляє наукові принципи їх видання. Ін¬ ститут археографії. Археограф, а, ч. Відомий археограф. Археографічний, а, е. Археографічна праця. АРХЕОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що на під¬ ставі речових пам’яток минулого, добутих розкопками, вивчає давні побут і культуру людського суспіль¬ ства. Українська археологія. Інститут археології. Археолог, а, ч. Учений -археолог. Май¬ бутній археолог. Археологічний, а, е. Археологічні пам ’ятки. АРХЕОПТЕРИКС, а, ч. палеонт. Най¬ давніший викопний птах юрського періоду. АРХЕОПТЕРИС, а, ч., бот. Найдавніша пап<уотеподібна рослина. АРХЕОРНІС, а, ч., палеонт. Один із екземплярів археоптерикса. АРХЕОФЇТИ, ів, мн. Рослини, що є су¬ путниками людини з доісторичного або раннього історичного часу. АРХЕОЦІАТИ, ів, мн. Тип викопних безхребетних тварин; поодинокі та колоніальні донні організми, що мали вапняковий скелет у формі рога або келиха. АРХЕОСПОРІЙ, я, ж., бот. Група клітин, із яких розвиваються спори, мегаспори та мікроспори (у мохів, папоротеподібних, голонасінних і т. і н. рослин). АРХЕТЙП, у, ч. 1. філос. Прообраз, первинна форма, взірець. Психоло¬ гічний архетйп. Культурний архетйп. Архетипи мислення. 2. лінгв. Вихід¬ на первинна мовна форма, рекон¬ струйована на основі зіставлення 54 архетйповий — асимілювання А реальних фактів, що належать до різних мов. Архетйповий, а, е. Архетипові образи. АРХІ... Префікс, що означає: «голов¬ ний, старший»; «найвищий ступінь чогось». АРХІВ, у, ч. 1. Установа, яка займаєть¬ ся збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам’яток та ін. Обласний архів. Історичний архів. Літературний архів. 2. Відділ установи, в якому збе¬ рігаються старі документи, листи, за¬ кінчені справи тощо. Здати справу в архів. 3. Листи, рукописи, знімки і т. ін., які стосуються діяльності якої-небудь установи або особи. Архів І. Нечуя-Левицького. 4. інформ. Дані, що зберігаються на диску в стислому вигляді. Обновити текстовий архів. Створити архів програм. Архіваріус, а, ч. Фахівець із архівної справи. Архіватор, а, ч., інформ. Програма, призначена для мінімізації обсягів інформації у файлі з метою збере¬ ження її на твердому диску, дискеті 1 т. ін. або її пересилання. Архіватор даних. Архівація, ї, ж., інформ. Мінімізація об¬ сягу електронної інформації шляхом створення архіву (у 4 знач.). Архівіст, а, ч. Працівник архіву (у 1, 2 знач.). Архівний, а, е. 1. Прикм. до архів. Архівні матеріали. 2. Який вивчає, досліджує архіви (в 2 знач.). Архівна комісія. 3. інформ. Який містить ар¬ хів (у 4 знач.). Архівний файл. Архівна дискета. Архівований, а, е. Архівований файл. Архівування, я, с. Архівування тексто¬ вих документів. Архівувати, ую, уєш. Створювати архіви файлів. Архівувати рідко використо¬ вувані програми. АРХІВОЛЬТ, а, ч. З’єднувальна про¬ фільована архітектурна деталь, що створює зовнішнє обрамлення арки, як правило, багата на пластичні прикраси. АРХІДИЯКОН, а, ч. Старший диякон, який служить при митрополиті. Чин архідиякона. Архідияконський, а, е. Архідияконське служіння. АРХІЄПИСКОП, а, ч. Духовне звання, середнє між єпископом і митрополи¬ том, а також служитель релігійного культу, який має це звання. Архієпйскопський, а, е. АРХІЄРЕЙ, розм. АРХІРЕЙ, я, ч. За- гальна назва вищих чинів духо¬ венства (єпископа, архієпископа та ін.) у православних християн, а також особа, що має це звання. Єпархіальний архієрей. Сан архієрея. Візит архієрея. Архієрейський, а, е. Архієрейський хор. Архієрейська літургія. АРХІМАНДРИТ, а, ч. Вищий черне¬ чий чин у православній та греко- католицькій церкві, почесний титул настоятеля великого чоловічого мо¬ настиря, а також ректора духовної семінарії і глав духовних місій. Архімандрйтський, а, е. Архімандрит¬ ський наперсний хрест. АРХІМІЦЕТИ, ів, мн. (одн. архіміцет, а, ч.), бот. Клас нижчих мікро¬ скопічних грибів, паразитів рослин, зокрема картоплі, капусти і т. ін.; ви¬ кликають захворювання рослин. АРХІПЕЛАГ, у, ч. Сукупність значної кількості окремих островів чи їх груп, що лежать на невеликій відстані один від одного і які зазвичай розглядають як одне ціле. Архіпелаг островів. Архі¬ пелаг Землі Франца-Йосифа. Архіпелаговий, а, е. Архіпелаговий острів. АРХІТЕКТОНІКА, и, ж. І. архіт. Гар- монійне поєднання частин цілого. 2. мист., літ. Розмірність художньо¬ го твору; побудова, композиція. Ар¬ хітектоніка твору. 3. геол. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини, особливостей залягання гірських порід тієї чи ін¬ шої місцевості. Архітектонічний, а, е. Архітектонічні особливості. АРХІТРАВ, а, ч., архіт. Головна балка, перекриття між колонами, нижня частина антаблемента. Масивний архітрав. АРХЇЯ, ї, ж. Організоване і кероване політичною владою суспільство, яке утворює державу; протилеж¬ не — анархія. ...АРХІЯ. Друга частина складних слів, що вказує на форму влади, правління. АРХбНТИ, ів, мн. {одн. архонт, а, ч.). У Стародавній Греції — вищі служ¬ бові особи, які обиралися на певний термін. АС, а, ч., розм. 1. Льотчик-винищувач найвищого класу, майстер повіт¬ ряного бою. Льотчик-ас. 2. перен. Про людину, що досягла високої майстерності у певній галузі. Бути асом у своїй справі. АСАМБЛЕЯ, ї, ж. 1. Керівний орган у міжнародних організаціях. Генераль¬ на Асамблея ООН. 2. Назва вищого органу законодавчої влади у деяких країнах. 3. Загальні збори членів якої-небудь державної чи між¬ народної організації, прихильників певного громадського руху. Асамблея прихильників миру. Асамблея європей¬ ських регіонів. Асамблейний, а, е. АСАНА, и, ж. Положення тіла в певній позі (в індійському вченні хатха-йога). АСДИК,а, ч. Гідролокаційний пристрій, призначений для визначення місце¬ знаходження підводних об’єктів. АСЕЙСМІЧНИЙ, а, е. Який не під¬ дається руйнівній дії землетрусів. Асейсмічна область. Асейсмічне бу¬ дівництво. АСЕКСУАЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Від¬ сутність ознак статі. 2. Відсутність статевого потягу. АСЕМБЛЕР, а, ч. Допоміжна програ¬ ма у складі операційної системи для автоматичного перекладу вихідної програми на машинну мову. АСЕНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Видалення і знешкодження нечистот. 2. Поліп¬ шення гігієнічних умов, очищення місцевості. Асенізатор, а, ч. Той, хто здійснює асе¬ нізацію. Міські асенізатори. Асенізаційний, а, е. Асенізаційний при¬ стрій. АСЕПТИКА, и, ж., мед. Запобігання зараженню рани шляхом стерилі¬ зації, знезараження предметів, які дотикаються до неї під час операції, лікування та ін. Застосовувати асеп¬ тику. Засоби асептики. Асептичний, а, е. Асептична пов'язка. АСИГНУВАТИ, ую, уєш. Виділяти певну грошову суму на які-небудь потреби. Асигнувати кошти на ви¬ дання книги. Асигнований, а, е. Асигнування, я, с. Державні асигнування на охорону здоров'я. АСИМЕТРІЯ, ї, ж. Брак або пору¬ шення симетрії; несиметричність, нерозмірність. Асиметрйчний, а, е. Асиметричні форми. Асиметрйчність, ності, ж. Асиметрйчно. АСИМІЛЙЦІЯ, ї, ж. 1. Уподібнення, злиття, засвоєння. 2. Злиття одного народу з іншим унаслідок засвоєння його мови, культури, національних ознак. Природна асиміляція. Приму¬ сова асиміляція . Політика асиміляції. 3. біол. Процес засвоєння рослинним чи тваринним організмом зовнішніх щодо нього речовин. 4. лінгв. Уподі¬ бнення одних звуків іншим. Асимі¬ ляція приголосних. Асимільований, а, е. Асимільована ет¬ нічна група. Асимілювання, я, с. 55 А асимілювальний — аспектний Асимілювальний, а, е. Асимілювальна дія. Асимілювати, юю, юєш. 1. Робити кого-, що-небудь подібним до себе, пере¬ творювати, переробляти на свій лад. Асимілювати емігрантів із іншим на * селенням. 2. біол. Засвоювати, Рослини асимілюють вуглекислоту. Асимілятивний, а, е. Асимілятивні про¬ цеси. Асимілятор, а, ч. Той, хто примусово здійснює асиміляцію (у 1 знач.). Асиміляторський, а, е. Асиміляторська політика. Асиміляційний, а, е. Асиміляційний вплив наступних голосних. АСИМПТОТА, и, ж., мат. Пряма, яка не має жодної спільної точки з певною кривою, що необмежено на¬ ближається до цієї прямої. Асимптотика, и, ж. Поведінка функції в особливих точках, найчастіше при наближенні аргумента чи функції до нескінченності. Асимптотйчний, а, е. Який необмежено наближується. АСИНДЕТОН, у, ч., лінгв. Стилістична фігура, яка характеризується пропус¬ ком сполучників з метою посилення експресії висловлювання; безсполуч¬ никовість. АСИНЕРГІЯ, ї, ж., мед. Утрата здатності об’єднувати окремі про¬ сті рухи в складний руховий акт; спостерігається при захворюваннях мозочка. АСИНХРОНЇЯ, книжн. Неодночас¬ ність; протилежне — синхронія. Асинхронний, а, е. Асинхронне обертан¬ ня тіл. Асинхронний електродвигун. Асинхронна культура. Асинхронність, ності, ж. Асинхронність дій. Асинхронно. Рухатися асинхронно. АСИСТЙНТ, а, ч. 1. Помічник фахів¬ ця, який допомагає йому викону¬ вати роботу. Асистент професора . Асистент хірурга . Асистент режи¬ сера. 2. Нижча посада викладача у вищих навчальних закладах, а також особа, що займає цю по¬ саду. Асистент кафедри україн¬ ської мови. 3. Особа, яка входить до складу почесної варти прапора (при прапороносці). Асистентка, и, ж. Асистентський, а, е. Асистентський ка¬ бінет. Асистентські обоє ’язки. Асистувати, ую, уєш. Бути помічником у спеціаліста; виконувати роботу асистента (в 1 знач.). Асистувати хірургові під час операції. АСИСТОЛІЯ, ї, ж., мед. Різке ослаб¬ лення скорочень серцевого м’яза, що призводить до розладу серцевої діяльності. АСКАРЙДИ, йд, мн , (одн. аскарида, и, ж.). Круглі білі черви, що паразиту¬ ють у кишечнику ссавців і людини. Аскарида людська. Аскаридоз, у, ч. Хвороба, що розвива¬ ється внаслідок наявності в організмі аскарид. Дитячий аскаридоз. АСКЕР, а, ч.у заст. Турецький вояк. АСКЕТТЇЗМ, у, ч. 1. Релігійно-етич¬ не вчення, що полягає в проповіді зречення радощів життя, відлюдни¬ цтва і «умертвіння плоті» для до¬ сягнення моральної досконалості. Релігійний аскетизм. 2. перен. Над¬ звичайно суворий спосіб життя з відмовою від життєвих благ. Риси аскетизму. Аскеза, и, ж., рел. Спосіб життя, прин¬ цип поведінки, що характеризується відмовою від життєвих благ, задово¬ лень і т. ін. Монастирська аскеза. Сповнене аскези життя. Аскет, а, ч. 1. Віруючий, який суворо дотримується приписів аскетизму. 2. перен. Про людину, яка вкрай обмежує свої життєві потреби, веде суворий спосіб життя. Зробитися аскетом. Аскетичний, а, е. Аскетичне обличчя. АСКОМІЦЕТИ, ів, мн. (одн. аскоміцет, а, ч.), бот. Клас вищих (сумчастих) грибів, статеве розмноження яких відбувається за допомогою спор, що розвиваються в сумках. АСКОРБІНОВА кислота — органіч¬ на речовина, потрібна організмові для нормального обміну речовин; нестача її в організмі спричиняє цингу; вітамін С. АСКОХІТбЗ, у, ч.} с. г. Грибкова хворо¬ ба рослин. Аскохітоз гороху. АСб, невідм., с. У фехтуванні та бок¬ сі — зустріч двох спортсменів з метою вивчення техніки бою чи підготовки до змагань. АСОНАНС, а, ч., літ. Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі. Асонансовий^ а, е, літ. Асонансова рима. АСОРТИМЕНТ, у, ч. Набір товарів або виробів різних видів і сортів. Широкий асортимент. Багатий асортимент. Збільшувати ( розши¬ рювати , збагачувати) асортимент. Асортимент продуктів. Асортимент товарів. Асортимент послуг. Асортиментний, а, е. Асортиментний мінімум товарів. АСОРТІ, невідм., с. 1. Спеціально піді¬ браний набір однорідних продуктів, предметів різних сортів. Рибне асор¬ ті. Шоколадне асорті. М'ясне асорті. 2. невідм. Те, що є такою сумішшю, набором. Цукерки асорті. АСОЦІАЛЬНИЙ, а, е. Який не відпові¬ дає нормам, правилам поведінки лю¬ дей у суспільному житті. Асоціальний вчинок. Асоціальну явища. Асоціальність, ності, ж. АСОЦІАЦІЯ, ї, ж. 1. Добровільне об’єднання осіб або організацій для досягнення спільної господарської, політичної, культурної чи якої-не- будь іншої мети; товариство, спілка. Асоціація молодих письменників. Між¬ народна асоціація україністів. Асоці¬ ація театральних діячів. Українська наукова асоціація. Банківська асоціація. Асоціація міст України. Асоціація ре¬ гіональної науки. Президент асоціації. 2. Сполучення, з’єднання чого-небудь в єдине ціле. Зоряні асоціації. Рослинна асоціація. Асоціація молекул. 3. Зв’язок між окремими нервово-психічними актами — уявленнями, думками, по¬ чуттями, внаслідок якого одне уяв¬ лення, почуття і т. ін. викликає інше. Підсвідомі асоціації. Викликати асо¬ ціації. Проводити асоціації. Асоціації ідей. 4. біол. Угруповання мікробів різних видів, які існують у природних або лабораторних умовах. Асоціативний, а, е. Асоціативний зв'язок. Асоціативний експеримент. Асоціа¬ тивна пам'ять. Асоціативність, ності, ж. Розвивати асоціативність. Асоціативність ху¬ дожнього мислення. Методи асоціа¬ тивності Асоціативно. Мислити асоціативно. Асоціаційний, а, е, психол. Асоціаційний процес. Асоційований, а, е. Асоційований член товариства. Асоційовані уявлення. Асоціювання, я, с. Асоціювати, юю, юєш. 1. Установ¬ лювати зв’язок між уявленнями, явищами і т. ін. Здатність асоцію¬ вати. Асоціювати одне явище з іншим. 2. Об’єднувати. Асоціювати як повно¬ правного члена. АСПАРАГУС, а, ч. Різновид спаржі з пишною зеленню, що вирощується як кімнатна рослина. Густий аспа¬ рагус. Посадити аспарагус. АСПЕКТ, у, ч. 1. Точка зору, з якої розглядаються предмети, явища, по¬ няття. Історичний аспект. Важливий аспект. Науковий аспект. Моральний аспект. Розглядати питання в різних аспектах. 2. бот. Зовнішній вигляд рослинних угруповань, що зміню¬ ється за фазою розвитку рослин протягом року. Аспектний, а, е. 56 аспектолбгія — астроботаніка А АСПЕКТОЛОГІЯ, ї, ж ., лінгв. Розділ лінгвістики, що вивчає видові фор¬ ми дієслова та їхнє значення. Засади аспектології. Аспектблог, а, ч. Конференція аспек- тологів. Аспектологічний, а, е. Аспектологічні дослідження. АСПЕРГИЛ, у, ч. Рід грибів, що у вигляді плісняви побутують на продуктах харчування, у ґрунті, на сирих стінах тощо; деякі види спричинюють хвороби, інші викори¬ стовуються у виробництві лимонної кислоти, антибіотиків, ферментів. АСПЕРГИЛ ЬЙЗ, у, ч„ мед., вет. Інфек¬ ційне захворювання людини, птахів, рідше інших тварин, що спричиню¬ ється одним із різновидів сумчастих грибів. АСПЕРМАТЙЗМ, у, ч. Відсутність сім’явилиття під час статевого акту при збереженні нормальної функції сім’яутворення, статевого потягу та ерекції. АСПЕРМІЯ, ї, ж., мед. Відсутність сперматозоїдів у сім’яній рідині. АСПІРАНТУРА, и, ж. Система підго¬ товки професорсько-викладацьких і наукових кадрів при вищих навчаль¬ них закладах або науково-дослідних інститутах. Вступити до аспірантури. Навчатися в аспірантурі. Закінчити аспірантуру. Аспірант, а, ч , Той, хто навчається в аспірантурі. Робота аспіранта. Атес¬ тація аспірантів. Аспірантка, и, ж. Аспірантка першого року навчання. Аспірантський, а, е. Аспірантський міні¬ мум. Аспірантські екзамени. АСПІРАТИ, ів, мн., лінгв. Придихові приголосні звуки. Вимова аспіратів. АСПІРАЦІЯ, ї, ж. 1. техн. Система від¬ смоктування пороху з приміщення. 2. мед. Відсмоктування різних рідин або повітря з порожнин і дихальних шляхів за допомогою спеціального приладу. З «мед. Потрапляння сто¬ ронніх тіл у дихальні шляхи при вдихуванні. Аспіратор, а, ч. 1. техн. Прилад для відбирання проб газів, повітря та ін. з метою визначення їх хімічного складу, вмісту вологи і т. ін. 2. техн. Апарат для відсмоктування забруд¬ неного повітря з виробничих примі¬ щень. 3. мед. Прилад для проведення аспірації (у 2 знач.). АСПІРИН, у, ч. Біла кристалічна ре¬ човина, що вживається як ліки для зниження температури і вгамування головного болю. Вживати аспірин. Таблетка аспірину. АССИРЮЛОГІЯ, ї, ж. Комплексна на¬ укова дисципліна, що вивчає мови, писемність, культуру та історію на¬ родів Ассирії та Вавилонії. Ассиріолог, а, ч. Ассиріологічний, а, е. Ассиріологічні дослідження. АСТАЗІЯ, ї, ж., мед. Утрата людиною здатності стояти без підтримуван¬ ня внаслідок захворювань нервової системи. АСТАЗУВАННЯ, я, с. Зменшення, ослаблення впливу магнетизму Зем¬ лі на магнітну стрілку чутливого вимірювального приладу. АСТАТ, у, ч., хім. Радіоактивний хі¬ мічний елемент, за властивостями подібний до йоду і полонію. АСТАТИЗМ, у, ч., техн. Властивість систем автоматичного управління зводити помилку регулювання до нуля при постійному зовнішньому впливі на цю систему. Астатйчний, а, е. Астатичний електро¬ вимірювальний прилад. АСТЕІЗМ, у, ч. Стилістичний прийом, один із видів іронії, коли захоплення чимось висловлюється словами, які звичайно мають негативний зміст або ж навпаки, засудження набирає форми похвали. АСТЕНІЯ, ї, ж., мед. Загальна кволість організму; безсилля; втрата здатності до тривалого фізичного і розумового напруження. Астенік, а, ч. Той, хто перебуває у стані астенії. Астенічка, и, ж. Астенічний, а, е. Астенічний тип. Асте¬ нічний синдром. АСТЕНОПІЯ, ї, ж., мед. Слабкість або швидка втомлюваність зору, супроводжувана болем в очах, голов¬ ним болем і послабленням гостро¬ ти зору. АСТЕНОСФЕРА, и, ж., геол. Перед¬ бачуваний шар зниження твердості, міцності та в’язкості у верхній мантії Землі. АСТЕРИЗМ, у, ч., астр. Група зірок, яка входить до сузір’я, але назву має іншу, ніж назва сузір’я. АСТЕРИСК, а, ч., друк. Набірний знак у вигляді зірочки, який застосовують для позначення виносок. АСТЕРОЇДИ, ів, мн. ( одн . астероїд, а, ч.). 1. Малі планети сонячної систе¬ ми, що обертаються навколо Сонця переважно між орбітами Марса і Юпі¬ тера. 2. зоол. Морські зірки, клас без¬ хребетних тварин типу голкошкірих. Астербїдний, а, е. Астероїдний пояс. АСТИГМАТИЗМ, у, ч. 1. мед ; Вада ока, що призводить до нечіткості зобра¬ ження. 2. Спотворення зображення оптичною системою внаслідок її асиметрії або потрапляння світло¬ вого пучка під великим кутом до осі системи. Астигмат, а, ч. Фотографічний об’єктив з астигматизмом. Астигматичний, а, е. Астигматичне око. АСТМА, и, ж. Задишка, спричинювана деякими захворюваннями серця або бронхів; ядуха. Бронхіальна астма. Напади астми. Астматик, а, ч. Той, хто хворіє на астму. Перша допомога астматикам. Астматичка, и, ж. Астматйчний, а, е. 1* Характерний для астми. Астматичне дихання. 2. Який хворіє на астму. Астматичний хворий. 3. Признач, для лікування астми. Астматичні препарати. АСТРАГАЛ1, у, ч. Однорічна і багаторіч¬ на трав’яниста або кущова рослина родини бобових; використовується як сировина у техніці та медицині. Препарат астрагалу. АСТРАГАЛ2, у, ч., архіт. Деталь у класичній архітектурі у формі ва¬ лика (іноді оздобленого ниткою стилізованого намиста) з поличкою (з’єднує стовп колони з капітеллю або базою). _ АСТРАЛЬНИЙ, а, е. 1. Зоряний. Ас¬ тральне світло. 2. перен. В астро¬ логії, окультизмі, парапсихоло¬ гії — абстрактний, неземний, нема* теріальний, містичний. Астральний світ. Астральне тіло. 3. В астроло¬ гії — пов’язаний із проблемами Всес¬ віту, життя, смерті, долі, взаємодії Космосу і Землі. Астральна тріада. Астральний культ. Астральний зв ’язок. АСТРО... Перша частина складних слів, що відповідає значенню «зоряний», вказує на зв’язок із небесними тілами чи космосом. АСТРОАНАТбМІЯ, ї, ж. Розділ астро¬ логії, що вивчає анатомічну будову людини відповідно до розташування небесних світил. АСТРОБІОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що займається виявленням і вивченням ознак життя на інших, крім Землі, планетах. Астробіолог, а, ч. Астробіологїчний, а, е. АСТРОБЛЕМА, и, ж. Геологічна структура центричної форми, що утворилася внаслідок падіння ве¬ ликого космічного тіла (метеорита, астероїда) на земну поверхню. АСТРОБОТАНІКА, и, ж. Наука, що вивчає рослинний покрив планет (зокрема Марса). 57 А астроботанік — атака Астроботанік, а, ч. Астроботанічний, а, е. АСТРОГНОЗІЯ, ї, ж. Знання зоряного неба, вміння орієнтуватися на місце¬ вості і в часі за зоряним небом. АСТРОГРАФ, а, ч. Апарат для фото¬ графування небесних світил. Шес- тикамерний астрограф . Об'єктив астрографа. АСТРбїДА, и, ж., мат. Плоска крива у вигляді чотирикутної зірки. АСТРОЛОГІЯ, ї, ж. Учення про зв’язок між розташуванням та рухом небес¬ них тіл і явищами суспільного життя, долею людини та ін., а також про ме¬ тоди передбачення майбутнього, що ґрунтується на цьому зв’язку. Астролог, а, ч. Астрологічний, а, е. Астрологічний горо¬ скоп. Астрологічний прогноз. АСТРОЛЯБІЯ, ї, ж., геод, астр. Прилад для вимірювання кутів, з допомогою якого до XVIII ст. визначали поло¬ ження небесних світил, а пізніше робили геодезичні вимірювання. АСТРОМЕДИЦЙНА, и, ж. Сукуп¬ ність методів лікування і профілак¬ тики захворювань на підставі даних астрології. АСТРОМЕТРІЯ, ї, ж. Розділ астро¬ номії, що вивчає взаємне розта¬ шування небесних тіл. Класична астрометрія. Астрометричний, а, е. Астрометричні знання. АСТРОНАВІГАЦІЯ, ї, ж. Розділ астро¬ номії, що займається визначенням положення і курсу корабля або літака за небесними світилами. Астронавігаційний, а, е. АСТРОНАВТИКА, и, ж. Сукупність галузей науки і техніки, які забез¬ печують теорію і практику освоєн¬ ня космічного простору. Фахівець із астронавтики. Астронавт, а, ч. Американські астро¬ навти. АСТРОНІМ, а, ч. 1. Різновид псевдоні¬ ма — позначення імені автора зіроч¬ ками. 2. лінгв. Власна назва небесного об’єкта (планети, комети і т. ін.). АСТРОНОМІЯ, ї, ж. Наука про будову й розвиток небесних тіл і їх систем; вивчає розміщення, рух небесних тіл, а також їх фізичний стан, хімічний склад. Захоплюватися астрономією. Вивчати астрономію. Астроном, а, ч. Астрономічний, а, е. 1. Який стос, астрономії. Астрономічні знання. Астрономічна обсерваторія. Астро¬ номічний рік. 2. перен. Дуже великий (про числа, кількість чого-небудь). Астрономічна цифра. АСТРООРІЄНТАЦІЯ, ї, ж. Орієнтація в космічному просторі за нерухомими зірками. Система астроорієнтації . АСТРОСПЕКТРОГРАФ, а, ч. Прилад для реєстрації спектрів небесних тіл. АСТРОСПЕКТРОСКОПІЯ, ї, ж. Розділ астрофізики, у якому за допомогою спектрального аналізу вивчається ви¬ промінювання небесних тіл. АСТРОСФЕРА, и, ж ., біол. Частина центросфери , що утворюється під час непрямого поділу клітини. АСТРОФІЗИКА, и, ж. Розділ астро¬ номії, що вивчає фізичну будову та хімічний склад небесних тіл і міжзо¬ ряного середовища. Практична астро¬ фізика. Теоретична астрофізика. Астрофізик, а, ч. Астрофізичний, а, е. Астрофізична об¬ серваторія. АСТРОФІЗМ, у, ч. Відсутність поділу на строфи у віршовому творі. Астро- фізм поезії. АСТРОФбБІЯ, ї, ж. Страх перед зір¬ ками. АСТРОФОТОГРАФІЯ, ї, ж. В астро¬ номії — галузь досліджень, що зай¬ мається розробленням апаратури і методів фотографування небесних світил. Астрофотографічний, а, е. АСТРОФОТОМЕТРІЯ, ї, ж. Розділ практичної астрофізики, що займа¬ ється опрацюванням і застосуван¬ ням фотометричних методів виміру блиску зірок і яскравості протяжних небесних об’єктів. Астрофотометр, а, ч. Прилад для ви¬ мірювання блиску астрономічних об’єктів чи світлових потоків, що приходять від них. Астрофотометргічний, а, е. АСТРОЦИТИ, ів, мн. Схожі на зірку клітини допоміжної тканини нерво¬ вої системи. АСТРОЦИТОМА, и, ж., мед. Добро¬ якісна пухлина головного мозку. АСУРИ, ів, мн. В індуїстській міфо¬ логії — суперники і вороги богів, скинені з неба та перетворені на демонів. АСФАЛЬТ, у, ч. 1. Чорна смолиста маса природного походження або штучно виготовлена з бітуму і тонкоподріб¬ нених мінеральних матеріалів; за¬ стосовується у дорожньому гідро¬ технічному будівництві. Природний асфальт. Штучний асфальт. 2. Шлях, тротуар, покриті цією масою. Мчати по асфальту. Асфальтени, ів, мн. Тверді складові частини бітумів (асфальтів, нафт та ін.), від яких залежить їх твердість, температурна стійкість і в’яжучі властивості. Асфальтівка, и, ж.> розм. Дорога з
асфальтовим покриттям. Ходити
(їздити) асфальтівкою.

Асфальтний, а, е. Асфальтне покриття.

Асфальтник, а, Робітник, який
асфальтує шлях, вулицю. Бригадир
асфальтників.

Асфальтниця, і, ж.

Асфальтований, а, е. Асфальтована
дорога.

Асфальтовий, а, е. 1. Прикм. до асфіяьт.
Асфальтове покриття. 2. Який вироб¬
ляє асфальт (у 1 знач.). Асфальто¬
вий завод. 3. Покритий асфальтом
(у 1 знач.). Асфальтові тротуари.

Асфальтування, я, с. Здійснювати ас¬
фальтування.

Асфальтувати, ую, уєш. Покривати
асфальтом (у 1 знач.). Асфальтувати
майданчик. Асфальтувати дорогу.

АСФАЛЬТОБЕТОН, у, ч. Будівельний
матеріал із суміші щебеню, піску
й асфальту.

Асфальтобетонний, а, е.

АСФІКЦІЯ, і, ж., мед. Хворобливий
стан, зумовлений гострою нестачею
в крові кисню і надміром вуглекис¬
лоти; характеризується тяжким роз¬
ладом дихання і кровообігу. Асфікція
новонародженого.

АСОФОДЙЛ, АСФОДЙЛЬ, я, ч. Рід
рослин родини лілійних із вели¬
кими квітками; поширені в серед¬
земноморських країнах і Азії.

АСЦЙДИ, ій, мн. (одн. асцидія, ї, ж.).

1. зоол. Клас морських хордових тва¬
рин, тіло яких покрите особливою
оболонкою. 2. бот. Листя деяких
рослин, яке має форму мішечка або
посудини.

АСЦИТ, у, ч., мед. Нагромадження рі¬
дини в черевній порожнині; черевна
водянка.

АСЬЙНДА, и, ж. Великий маєток у
більшості країн Латинської Аме¬
рики.

АСЮРЕ, невідм., с. Друкарська лінійка, ^
яка утворює відбиток у вигляді кіль¬
кох хвилястих чи паралельних ліній;
застосовують при друкуванні чеків,
квитанцій тощо.

АТАВІЗМ, у, ч. 1. Поява в нащадків
(людей, тварин, рослин) ознак, що
були властиві їх далеким предкам.

2. перен. Пережиток, повернення до
застарілого, ознака несучасності. По¬
літичний атавізм.

Атавістичний, а, е. Атавістичні ознаки.

АТАКА, и, ж. 1. Навальний напад
війська на ворога; вирішальний
етап наступу. Йти в атаку. 2. перен.
Рішуча дія, спрямована проти кого-

атакувати — атлетика

небудь або на досягнення якої-не-
будь мети (у спорті, грі тощо). 3. муз.
Перехід голосового апарату людини
від дихального стану до співу (під
час співу) або до мовлення. 4. муз.
Безпосередній перехід до наступної
частини музичного твору. 5. мед.
Напад гострого суглобового болю.
Ревматична атака.

Атакувати, ую, уєш. 1. Навально на¬
ступати на ворога. Атакувати ворога.
2. перен. Спрямовувати свої дії проти
кого-небудь або на досягнення якої-
небудь мети. Атакувати опонента
запитаннями.

АТАКСИТ, а, ч. Залізний метеорит,
до складу якого входить понад 13%
нікелю і дрібнозерниста суміш кама¬
ситу та теніту.

АТАКСІЯ, ї, ж. у мед. Порушення ко¬
ординації рухів, коли вони стають
неточними, неузгодженими, що
спостерігається при деяких захво¬
рюваннях нервової системи.

АТАЛЕЯ, ї, ж. Рід пальм із великими
перистими листками; ростуть у тро¬
піках Америки; деякі види культиву¬
ють в оранжереях.

АТАРАКСІЯ, ї, ж. Поняття дав¬
ньогрецької етики про душевний
спокій, рівновагу духу, відсутність
хвилювання, незворушність як
мету і форму поведінки, до якої
повинна прагнути людина (за вчен¬
ням стоїків).

АТАРАКТИКИ, ів, мн. Група заспокій¬
ливих лікарських препаратів.

АТАШЙ, невідм., ч. 1. Фахівець-кон-
сультант із певного кола питань,
напр. у військовій справі, торгів¬
лі, при дипломатичному представ¬
ництві. Аташе при дипломатичній
місії у Європі. Військовий аташе.
Аташе з культури. 2. Молодший
дипломатичний ранг у міністерстві
закордонних справ. Аташе посоль¬
ства. Виконувати обов’язки аташе.
Присвоїти ранг аташе.

АТЕЇЗМ, у, ч. Заперечення існування
Бога; відмова від релігійних вірувань;
безбожність, безвір’я. Марксистський
атеїзм.

Атеїст, а, ч.

Атеїстичний, а, е. Атеїстичне вихо¬
вання.

Атеїстка, и, ж.

АТЕЛЕКТАЗ, у, ч., мед. Спадання леге¬
невої тканини при повній або майже
повній відсутності повітря в альвео¬
лах. Вроджений ателектаз.

АТЕЛЬЄ, невідм., с. Майстерня, студія
маляра, скульптора, фотографа. Ате¬
льє скульптора. 2. Майстерня для по¬
шиття одягу, взуття, головних уборів

та для надання деяких інших видів
побутових послуг. Ательє мод. Теле¬
візійне ательє.

АТЕМПО, невідм ., муз. У попередньому
темпі; означає повернення до попе¬
реднього темпу після відхилення
від нього.

АТЕНЮАТОР, а, ч. Спеціальний при¬
стрій, що зменшує напругу, струм або
потужність електричних чи електро¬
магнітних коливань; застосовують
головним чином в електро- і радіо¬
вимірювальній апаратурі.

АТЕРОМА, и, ж., мед. Доброякісне
пухлиноподібне утворення, що ви¬
никає внаслідок закупорення вивід¬
ної протоки сальної залози.

АТЕРОМАТОЗ, у, ч. Захворювання,
що характеризується відкладенням
в артеріях жирової маси з криста¬
лами холестерину і солями вапняку;
спостерігають, напр., при атеро¬
склерозі.

АТЕРОСКЛЕРОЗ, у, ч., мед. Хронічне
захворювання артерій, що призво¬
дить до ущільнення стінок, звужен¬
ня їх просвіту і порушення функцій;
часто супроводжується утворенням
тромбів.

Атеросклеротичний, а, е. Атеросклеро¬
тичне ураження кровоносних судин.
Атеросклеротичний процес.

АТЕСТАТ, а, ч. 1. Свідоцтво про закін¬
чення навчального закладу; при¬
своєння вченого або спеціального
звання; посвідчення про проходжен¬
ня служби. Кваліфікаційний атестат.
Атестат зрілості. Атестат про
середню освіту. Атестат із відзна¬
кою. Атестат доцента. 2. Документ
на право одержання грошового чи
речового забезпечення військовос¬
лужбовцем або членами його сім’ї.
Грошовий атестат. Речовий атестат.
Отримати гроші за атестатом.

Атестатний, а, е. Атестатний лист.

АТЕСТАЦІЯ, ї, ж. І. тільки одн. Визна¬
чення ділової кваліфікації спеціаліс¬
та, обсягу його знань, досвіду, здіб¬
ностей, необхідних для виконання
конкретних обов’язків; здійснюють
для перевірки відповідності займа¬
ній посаді. Службова атестація.
Порядок атестації. Пройти атеста¬
цію. Атестація наукових працівників.
2. Характеристика фахових знань
та ділових якостей службовця; від¬
гук, висновок про кого-, що-небудь.
Мати гарну атестацію. 3. Визначен¬
ня рівня якості продукції.

Атестацїйний, а, е. Атестаційна комісія.
Атестаційна справа.

Атестований, а, е. Атестований аспі¬
рант.

Атестувати, ую, уєш. 1. Надавати ко-
му-небудь якесь звання. Атесту¬
вати працівників. 2. Давати кому-,
чому-небудь атестацію (в 2 знач.),
характеристику.

АТЕТбЗ, у, ч., мед. Мимовільне черво¬
подібне скорочення м’язів пальців
(рук, ніг) унаслідок захворювання
головного мозку.

АТИПІЯ, ї, ж. Явище відсутності ха¬
рактерних, типових рис, ознак, особ¬
ливостей чи властивостей у певної
речі, явища тощо.

Атиповий, а, е. Не характерний для
даного явища; нетиповий.

Атиповість, ості, ж. Атиповість за¬
хворювання.

АТИРЕОЗ, у, ч., мед. Природжене або
набуте внаслідок різних патологічних
процесів порушення функції щито¬
видної залози.

АТИТЮД, а, ч. Одна з основних поз у
класичному танці, при якій рівно¬
вага зберігається на одній нозі, а
друга нога піднята і відведена назад
у зігнутому положенні. Виконати
атитюд.

АТЛАНТИ, ів, мн. (одн. атлант, а, ч.),
1. архіт. Колони, вертикальні опори
у вигляді чоловічих постатей, які під¬
тримують балкове перекриття. Ліпні
атланти. Фігури атлантів. 2. перен.
Велетень. 3. анат. Перший шийний
хребець, що з’єднується із потилич¬
ною кісткою черепа і другим шийним
хребцем.

АТЛАНТОЗАВР, а, ч. Дуже великий (до
ЗО м завдовжки) вимерлий плазун із
групи динозаврів із довгими шиєю та
хвостом та малим черепом.

АТЛАНТРОП, а, ч. Викопна людина,
яку класифікують як вид роду піте¬
кантропів.

АТЛАС, у, ч. Укладений за певною
системою і виданий у формі альбома
або книжки збірник географічних,
історичних та ін. карт. Географіч¬
ний атлас. Діалектологічний атлас
української мови. 2. Збірник таблиць,
малюнків, креслень і т. ін.

Атласний, а, е.

АТЛАС, у, ч. Шовкова або напівшов¬
кова тканина, блискуча і гладенька
з лицьового боку. Блискучий атлас.
Червоний атлас.

Атласний, а, е. Атласна тканина. Ат¬
ласна сукня. Атласна завіса. Атласне
переплетення ниток.

АТЛЕТИКА, и, ж. 1. Система фізичних
вправ, спрямованих на виховання в
людини спритності, сили, витрива¬
лості. Важка атлетика. Легка атле¬
тика. 2. Вид циркового мистецтва,
що включає силові вправи, трюки.

атлет — аудйт

Атлет, а, ч. 1. Спортсмен, який займа¬
ється силовими вправами. Змагання
атлетів. 2. Про людину великої фі¬
зичної сили і міцної будови тіла.

Атлетизм, у, ч. 1. Добре розвинуті
фізичні якості, властиві атлету. Ат¬
летизм спортсменів. 2. Те саме, що
культуризм. Атлетична гімнастика.
Займатися атлетизмом.

Атлетичний, а, е. 1. Прикм. до атлети¬
ка Атлетична гра. Атлетичні вправи.
2. Прикм. до атлет. Властивий атле¬
тові. Чоловік атлетичної будови.

Атлетка, и, ж.

АТМОГЕОХЇМІЯ, і, ж. Розділ геохімії,
що вивчає склад атмосфери Землі і
його еволюцію впродовж геологічної
історії.

АТМОМЕТР, а, ч. Прилад для визначен¬
ня швидкості випаровування води.

АТМОСФЕРА, и, ж. 1. Газоподібна
оболонка Землі та деяких інших не¬
бесних тіл. Верхні шари атмосфери.
Атмосфера землі. 2. перен. Умови,
обстановка, породжувані соціальним
середовищем, колективом, родиною і
т. ін. Звична атмосфера. Атмосфера
урочистості. 3. фіз ., техн. Одиниця
вимірювання тиску, яка дорівнює
тискові ртутного стовпа заввишки
760 мм, або 1,033 кг/см2. Тиск до¬
рівнює одній атмосфері.

Атмосферний, а, е. 1. Який належить
до атмосфери, пов’язаний із нею.
Атмосферний азот. 2. Який вини¬
кає, відбувається в атмосфері. Ат¬
мосферний вихор. Атмосферні опади.
Атмосферний тиск.

АТМОСФЕРИКИ, ів, мн. Радіосигнали,
що випромінюються при електрич¬
них розрядах в атмосфері.

АТбЛ, а, ч. Кораловий острів кільцепо¬
дібної форми; поширений у тропіч¬
них і субтропічних широтах Тихого
та Індійського океанів.

Атоловий, а, е.

АТОМ, а, ч. 1. Найдрібніша частинка
хімічного елемента, що складається
з ядра й електронів і є носієм його
властивостей. Мічені атоми. 2. перен.
Найменша частинка чого-небудь.

Атомарний, а, е. Атомарний водень.

Атомний, а, е. 1. Який стос, атома
(у 1 знач.). Атомна енергія . Атомна
структура. Атомна вага. Атомна фі¬
зика. 2. Пов’язаний із розпадом ядра
атома; ядерний (у 2 знач.). Атомна
енергія. 2. Пов’язаний із використан¬
ням енергії атома. Атомна електро¬
станція. Атомна бомба.

Атомник, а, ч., розм. Фахівець у галузі
атомної енергії.

АТОМІЗАТОР, а, ч. Прилад для дрібного
розпилювання рідини; використову¬

ють для дезінфекції, покриття повер¬
хонь лаками, фарбами іт. ін.

АТОМІЗМ, у, ч. Матеріалістичне
вчення про природу, згідно з яким
матерія складається з атомів. Розви¬
ток атомізму.

Атомїст, а, ч. Давньогрецькі атомісти.

Атомістка, и, ж.

Атомістйчний, а, е. Атомістична теорія.
Атомістичне вчення.

АТОНАЛЬНИЙ, а, е, муз. Не пов’язаний
із тональністю. Атональна музика.

Атональність, ості, ж. Атональність
музики.

АТОНІЯ, ї, ж., мед. Ослаблення або
втрата пружності та еластичності
тканин і м’язів організму; розви¬
вається внаслідок розладів нервової
системи, загального виснаження,
порушення діяльності залоз вну¬
трішньої секреції.

Атонічний; а, е.

АТОНУВАННЯ, я, с., літ. У метрич¬
ному стопному вірші — послаблення
або втрата наголосу в слові, яке по¬
сідає другорядне місце у фразі, уна¬
слідок чого посилюється акцентність
сусіднього слова.

АТЙРНЕЙ, я, ч. В англомовних краї¬
нах — повірений, що за дорученням
іншої особи виступає від її імені при
укладанні угоди.

АТРАГЙНА, и, ж. Рід рослин родини
жовтецевих; поширені у помірному
поясі Північної півкулі.

АТРАКТАНТИ, ів, мн. Природні чи
штучні речовини, що приваблюють
тварин (особливо комах). Статеві
атрактанти. Поживні атрактанти.
Штучні атрактанти.

АТРАКЦібН, у, ч. 1. Номер у цирковій
або естрадній програмі, що привер¬
тає увагу глядачів своєю ефектністю,
незвичайністю. Цирковий атракціон.
Ризикований атракціон. Веселий ат¬
ракціон. 2. перев. мн. Розваги в міс¬
цях відпочинку: карусель, гойдалка,
тир і т. ін. Літні атракціони. Дитячі
атракціони.

Атракціонний, а, е.

АТРАКЦІЯ1, ї, ж., геод. Відхилення ви¬
ска внаслідок діяння сили тяжіння
яких-небудь значних мас (напр., гір
чи прихованих у земній корі важких
речовин).

АТРАКЦІЯ2, ї, ж., лінгв. Уподібнення,
зближення мовних елементів на
основі яких-небудь спільних ознак.
Паронімічна атракція.

Атрактанти, ів, мн ., лінгв. Мовні оди¬
ниці, що зближуються на основі
певної спільної ознаки. Вокалічні
атрактанти. Консонантні атрак¬
танти.

АТРЕЗІЯ, ї, ж. Відсутність просвіту
чи природного отвору в трубчасто¬
му органі кров’яної судини, кишеч¬
ника. Природжена атрезія. Набута
атрезія.

АТРЕПСІЯ, ї, ж., мед. Тяжка форма
розладу процесів харчування, що
буває в немовлят при штучному ви¬
годовуванні.

АТРИБУТ, а, ч. 1. Постійна, суттєва,
невід’ємна властивість предмета
або явища на відміну від випадко¬
вих властивостей. Рух — атрибут
матерії. 2. Ознака або предмет, які
становлять характерну прикмету
кого-, чого-небудь. Весільні атри¬
бути. Атрибути держави. 3. лінгв.
Означення.

Атрибутивний, а, е, лінгв. Атрибутивний
член речення. Атрибутивні смислові
відношення. Атрибутивна конструкція.

Атрибутика, и,’ж. Козацька атрибутика.
Державна атрибутика. Католицька
атрибутика.

АТРИБУЦІЯ, ї, ж. Визначення досто¬
вірності, автентичності художнього
твору, його автора, місця й часу ство¬
рення; достовірність, автентичність.

АТРОПІН, у, ч. Отруйна речовина, яку
добувають із блекоти, дурману та ін.;
використовується як болезаспокійли¬
вий засіб. Препарати атропіну.

АТРОФІЯ, ї, ж. 1. біол.у мед. Змен¬
шення розмірів окремих органів або
тканин організму, яке супроводиться
ослабленням або втратою їх функцій.
Патологічна атрофія. Атрофія м’язів.
Атрофія слизової оболонки. 2. перен.
Втрата, притуплення якого-небудь
чуття, властивості. Атрофія совісті.
Атрофія волі.

Атрофічний, а, е. Атрофічний м’яз.

Атрофований, а, е. Атрофовані органи.
Атрофовані нервові волокна.

Атрофуватися, ується. 1. Відмирати,
втрачати життєздатність. М’язи атро¬
фуються. 2. перен. Зникати, втра¬
чатися, послаблюватися, притуплю¬
ватися (про почуття, волю і т. ін.).
Атрофувалося відчуття часу.

АТТИК, а, ч., архіт. Стінка над кар¬
низом (признач, для барельєфа чи
напису) або поверх, що завершує
споруду, найчастіше тріумфальну
арку. Оригінальний аттик.

Аттиковий, а, е. Аттиковий поверх.

АТТИКІЗМ, у, ч. Літературно-стиліс¬
тичний напрям, що виник у Старо¬
давній Греції в II ст. до н.е. як реак¬
ція на азіанізм.

АТТИЦЙЗМ, у, 4., книжн. Витонченість,
інтелектуальна образність мови.

АУДЙТ, у, ч. Перевірка, ревізія фі¬
нансових та інших документів, як

аудйтор — аутйзм

правило, незалежними фахівцями
або організаціями. Банківський ау¬
дит. Приватний аудит. Здійснювати
аудит. Ліцензія на аудит. Фахівець із
аудиту.

Аудйтор, а, ч. Працівник аудитор¬
ської служби, який здійснює не¬
залежну експертизу чи контроль за
дотриманням порядку проведення
фінансово-господарських операцій,
бухгалтерського обліку та звітності,
надає з цих питань консультаційні
послуги. Незалежний аудитор. Зов¬
нішній аудитор. Внутрішній аудитор.
Державний реєстр аудиторів.

Аудиторський, а, е. Аудиторська перевір¬
ка. Аудиторські послуги. Аудиторська
фірма.

АУДИТЙРІЯ, і, ж. 1. Зал для читання
лекцій, доповідей. Університетська
аудиторія. 2. збірн. Слухачі лекції,
доповіді, промови і т. ін. Численна
аудиторія. Контакт із аудиторією .
Уважна аудиторія. Активна ауди¬
торія. Звернутися з питанням до
аудиторії .

Аудитбрний, а, е. Аудиторний блок . Ау-
диторна форма занять.

АУДИФбН, а, ч. 1. Один із слухових
апаратів для осіб, які частково
втратили слух. 2. військ. Апарат для
вловлювання звуків двигунів літаків,
що наближаються, для своєчасного
їх виявлення.

АУДІЄНЦІЯ, ї, ж. 1. Офіційний при¬
йом у глави держави або в особи, що
займає високий державний пост. Ау¬
дієнція у Президента України. 2. Про
приватне прийняття, особисту роз¬
мову. Попросити аудієнції в лікаря.
Час аудієнції. Отримати аудієнцію.
Домогтися аудієнції. Черга на ауді¬
єнцію.

АУДІО… Перша частина складних слів,
яка вказує на зв’язок із звуком, слу¬
хом, способом запису і відтворення
звукової інформації.

АУДІОАЛЬБОМ, у, ч. Декілька музич¬
них творів (пісень, музичних компо¬
зицій), об’єднаних музикантом або
музичним колективом в одне ціле
на хронологічній або концептуаль¬
ній основі і записаних на платівці,
аудіокасеті, компакт-диску і т. ін.

АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ, а, е. Який ґрун¬
тується на одночасному сприйнятті
зором і слухом. Аудіовізуальні на¬
вчальні посібники.

АУДІОКАСЕТА, и, ж. Касета, що
містить магнітну стрічку для запису
і відтворення звука.

АУДІОЛОГІЯ, ї, ж., мед. Розділ меди¬
цини, що вивчає слух і його пору¬
шення, а також методи діагностики,

профілактики та усунення цих по¬
рушень.

Аудіблог, а, ч.

Аудіологія ний, а, е.

АУДІОМЕТРІЯ, ї, ж. Вимірювання
гостроти слуху шляхом визначення
найменшої сили звука, сприйманого
людиною.

Аудіометр, а, ч. Прилад для визначення
гостроти слуху.

АУДІОПЛЕЄР, а, ч. Компактний пере¬
носний апарат для відтворення звука
з магнітного запису.

АУДІОТЕКСТ, у, ч. Текст, записаний
на магнітних, оптичних та ін. носіях.

Аудіотекстовий, а, е.

АУДІОТЕХНІКА, и, ж ., збірн. Сукуп¬
ність технічних приладів для запису
і відтворення звука.

Аудіотехнічний, а, е. Аудіотехнічні за¬
соби.

АУДІЮВАННЯ, я, с. 1. Процес слу¬
хання, впізнавання, інтерпретації
усної мови. 2. Сприймання тексту,
інформації і т. ін. на слух. Вправи
для аудіювання.

АУКСАНОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬
мірювання росту рослин у довжину.

АУКСИНИ, ів, мн. ( одн . ауксин, у, */.),
бот. Фітогормони, що утворюються
в рослинах і стимулюють процес їх
росту.

АУКСОТРЙФИ, ів, мн. Мікроорганіз¬
ми, які втратили здатність синтезу¬
вати одну з речовин, необхідних для
їх росту.

Ауксотрбфний, а, е.

АУКУБА, и, ж. Рід рослин родини де¬
ренових; поширені в Східній Азії та
Гімалаях; окремі види культивуються
як декоративні.

АУКЦІОН, у, ч. Продаж товарів, май¬
на з публічних торгів, коли власни¬
ком стає той, хто запропонує найви¬
щу ціну. Валютний аукціон. Груповий
аукціон. Золотий аукціон. Подвій¬
ний аукціон . Виставити на аукціон.
Продавати з аукціону. Купити на
аукціоні.

Аукційний, а, е. Аукційна реалізація.

Аукціонер, а, ч. Учасник аукціону. По¬
стійний аукціонер.

Аукціоніст, а, ч. Офіційна особа, що
проводить продаж майна з публіч¬
них торгів,

Аукціонний, а, е. Аукціонна комісія.

АУЛ, у, ч. Назва села в деяких народів
Середньої Азії та Кавказу. Черке¬
ський аул.

Аульний, а, е.

АУРА, и, ж. 1. У парапсихології —
сукупність енергетичних випромі¬
нювань живого організму; біопо¬
ле. Негативна аура. Бачити ауру.

2. У містичних вченнях — сяйво,
випромінюване божественними
істотами і святими, зображуване
у вигляді німба, а також узагалі
слабке сяйво навколо предметів.
Кольорова аура навколо предметів.

3. В астрології — про невидиму
повітряну оболонку Землі, що
сприймає вплив космічних сил
на життя і долю людей. 4. перен.
Навколишні умови; психологічний
клімат якої-небудь групи людей.
Доброзичлива аура. Аура сім’ї.

АУРЕОМІЦИН, у, ч. Антибіотик, який
застосовують для лікування деяких
інфекційних хвороб.

АУРИКУЛЯРНИЙ, а, е. мед. Вушний.

АУРИПІГМЕНТ, у, ч. Золотистий
чи лимон но -жовтий із алмазним
блиском мінерал; сульфід арсену;
застосовують у медицині, військо¬
во-хімічній галузі, піротехніці,
скляному виробництві, сільському
господарстві та ін.

АУСКУЛЬТАЦІЯ, ї, ж., спец. Метод
обстеження внутрішніх органів
людини й тварин, що полягає у
вислухуванні звукових явищ, які
виникають під час діяльності цих
органів.

АУСЛАУТ, а, ч. Позиція звука чи зву¬
косполучення в кінці слова.

АУСПІЦІЇ, ій, мн. І. У Стародавньому
Римі — ворожіння авгурів, віщу¬
вання майбутнього на основі спо¬
стережень за поведінкою птахів, за
небесними явищами. 2. перен. Плани
на майбутнє.

АУСТЕНІТ, у, ч., мет. Одна із складових
частин залізовуглецевих сплавів.

Аустенітний, Аустенітовий, а, е. Аусте¬
нітова сталь. Аустенітні нержавіючі
сталі.

АУТ, а, ч. 1. Ситуація, у якій м’яч
або шайба виявляються за межами
встановленого правилами майдан¬
чика. М’яч вибитий в аут. 2. виг.
Команда рефері на рингу, яка оз¬
начає, що боксер, який упав, ого¬
лошується поза боєм, тобто пе¬
реможений.

АУТБРЙДИНГ, а, ч. Схрещування не-
споріднених між собою тварин або
рослин.

Аутбредний, а, е. Аутбредні особини.

АУТЕКОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ екології,
що вивчає пристосованість окремих
видів рослин і тварин до умов сере¬
довища.

Аутекологічний, а, е.

АУТЙЗМ, у, ч. Хворобливий стан пси¬
хіки людини, що характеризується
заглибленням у внутрішні пережи¬
вання з активним відстороненням

ауто — африканістика

від зовнішнього світу, відривом від
реальної дійсності. Лікувати аутизм.
Гостра форма аутизму.

АУТО, невідм ., ж. Одноактна, драма¬
тична вистава релігійно-алегорич¬
ного змісту в Іспанії та Португалії
(ХШТХУІІІ ст.).

АУТОГЕННИЙ, а, е, мед. Який ви¬
никає в самому організмі. Аутогенне
тренування. Комплекс аутогенних
вправ.

АУТОГІПНбЗ, у, н. Гіпноз, зумовле¬
ний самонавіюванням. Методика
аутогіпнозу.

АУТОДАФЕ, невідм ., с. У Середні
віки — прилюдне спалення на вог¬
нищі людей, оголошених інквізицією
єретиками, або так званих єретичних
творів.

АУТРАЙТ, а, н. Перша строкова валют¬
на угода, що передбачає виплату у
точно визначені сторонами терміни
за курсом, зафіксованим на момент
угоди^

АУТСАЙД, а, ч . У футбольній та хо¬
кейній команді — крайній гравець
лінії нападу.

Аутсайдер, а, ч. 1. Біржові спекулян¬
ти — не професіонали, особи, що
спекулюють на біржі, але не по¬
стійно. 2. Команда або спортсмен,
що займає одне з останніх місць у
турнірній таблиці. Бути аутсайде¬
ром. 3. Про кого-, що-небудь, що не
витримує конкуренції, залишається
останнім, поза увагою суспільства.
Аутсайдер суспільства. Аутсайдери
виборчої кампанії.

Аутсайдерський, а, е. Аутсайдерське
підприємство.

АУТТРЕЙД, у, ч. Торговельна операція,
що не вдалася через непорозуміння
сторін або технічні помилки при
оформленні документів.

АФАЗІЯ, ї, ж., мед. Повний або
частковий розлад мови внаслідок
ураження мовних центрів кори
головного мозку. Сенсорна афазія.
Моторна афазія.

АФАКІЯ, ї, ж., мед. Відсутність криш¬
талика в оці внаслідок видалення
катаракти чи травми.

АФАЛІНА, и, ж., зоол. Різновид дель¬
фіна, поширений у багатьох морях,
крім полярних.

АФЕКТ, у, ч. Стан дуже велико¬
го, але короткочасного нервового
збудження, що характеризується
сильними переживаннями. Бути в
стані афекту.

Афектація, ї, ж. Незвичайне, штучне
збудження, неприродність, зайвий
пафос у мові. Стан афектації. Гово¬
рити без афектації.

Афектйвний, а, е. Афективна лексика.
Афективна промова.

Афектований, а, е. Афектовані жести.
Афектований тон.

Афектувати, ую, уєш. Виражати свої
почуття, настрої надто підкреслено
і перебільшено (перев. неприродни¬
ми жестами, штучною піднесеністю
мови)^ Афектувати свій виступ.

АФЕЛІЙ, ю, ч. Найвіддаленіша від
Сонця точка орбіти якої-небудь
планети або комети, що обертаються
навколо нього.

АФЕЛЇНУС, а, ч. Північноамерикан¬
ська комаха ряду перетинчасто¬
крилих; паразит кров’яної попели¬
ці — шкідника яблуні.

АФЕРА, и, ж. Ризикована справа,
здійснювана з метою наживи; шах¬
райство. Ризикована афера. Валютна
афера. Біржова афера. Кримінальна
афера. Гучна афера. Учасники афери.
Втягнути когось в аферу.

Аферист, а, ч. Шахрай; той хто здійснює
афери. Фінансовий аферист.

Аферистка, и, ж.

Аферистйчний, а, е. Аферистична на¬
тура.

АФЕРЕЗА, и, ж. Утрата на початку сло¬
ва звука; вживається для уникнення
збігу голосних або для збереження
віршового розміру.

АФЕРЕНТАЦІЯ, ї, ж. Передавання
імпульсів від рецепторів до цен¬
тральної нервової системи.

Аферентний, а, е. Аферентні нервові
волокна.

АФІДЕВІТ, а, ч. Власні письмові свід¬
чення, засвідчені нотаріусом або
іншою посадовою особою.

АФІКС, а, ч. 1 . лінгв. Частина слова,
що має певне граматичне значення і
вносить зміну в зміст кореня. 2. мат.
Точка на площині, що визначається
комплексним числом.

Афіксальний, а, е. Афіксальний словник.
Афіксальний спосіб творення слів.

Афіксація, ї, ж ., лінгв. Спосіб творення
слів за допомогою афіксів.

Афіксоїд, а, ч., лінгв. Компонент
складного чи складноскороченого
слова, який із тим самим значен¬
ням повторюється в цілій низці
слів і за своїми словотвірними
функціями наближається до пре¬
фіксів чи суфіксів.

АФІЛІАЦІЯ, ї, ж ., психол. Потреба у
спілкуванні та емоційних контактах;
виявляється у намаганні бути чле¬
ном групи, брати участь у спільній
діяльності, допомагати іншим та
приймати допомогу від них.

АФІЛЇЯ, ї, ж. Безлистість рослин, роз¬
винена у зв’язку з посушливими умо¬

вами клімату; функцію фотосинтезу
при цьому виконують стебла.

АФІНАЖ, у, ч.у мет. Спосіб очищення
благородних металів (золота, пла¬
тини, срібла) з метою отримання
кінцевого продукту високої проби.
Афінаж золота .•

АФІНАЦІЯ, і, ж., техн. Попереднє
очищення цукрового піску для пе¬
ретворення його на рафінад.

АФІННИЙ, а, е. Суміжний, сусідній.
Афінна геометрія. Афінні перетво¬
рення.

АФЇРОВА структура — дріб¬
нокристалічна струкпура ефу¬
зивних гірських порід, які не міс¬
тять украплень.

АФІРМАЦІЯ, ї, ж. Запевнення, ствер¬
дження, установлення.

АФІША, і, ж. Надруковане або напи¬
сане за певною формою оголошення
про концерт, виставу, лекцію і т. ін..
Театральна афіша. Ілюстрована
афіша . Читати афіші. Розклеювати
афіші.

Афішний, а, е. Афішна тумба. Афішний
шрифт. Афішний стенд.

Афішований, а, е. Афішовані товари.

Афішування, я, с. Афішування приятель¬
ських стосунків.

Афішувати, ую, уєш. Виставляти
що-небудь напоказ; привертати
загальну увагу до чого-небудь.
Афішувати почуття. Афішувати
досягнення . Афішувати успіх. Афі¬
шувати знайомство.

АФОНІЯ, ї, ж., мед. Утрата голосу
при збереженні шепоту внаслідок
захворювання гортані, ураження
нервової системи або інших за¬
хворювань.

АФОРЙЗМ, у, ч. Коротке, лаконіч¬
не судження, яке в стислій, зруч¬
ній для запам’ятовування формі
містить глибоку думку. Відомий
афоризм.

Афористйчний, а, е. Афористичні ви¬
слови.

Афористйчність, ності, ж. Афористич¬
ність мови.

Афористйчно. Висловлюватися афорис¬
тично.

АФЙРТЕ, невідм. Фінансування між¬
народної торгівлі шляхом обліку
першокласних векселів без права
регресу.

АФОТИЧНА зона — глибинна зона
океану, основною ознакою якої є
недостатність підводного освітлення
для розвитку фітопланктону.

АФРИКАНІСТИКА, и, ж. Комплекс
наук, що вивчають історію, літера¬
туру, мову, культуру і побут народів
Африки.

Африканіст, а, ч. Праці африканістів.

Африканістичний, а, е. Африканістичні
дослідження.

Африканістка, и, ж.

АФРИКАНТРОП, а, ч. Викопна люди¬
на неандертальського типу.

АФРИКАТА, и, ж., лінгв. Складний
приголосний звук, який утворюєть¬
ся в результаті злиття двох приголос¬
них, напр.: «ц», «ч», «дз», «дж».

Африкативний, а, е. Африкативний при¬
голосний.

АФРОДИЗІАКИ, ів, мн. (одн. афродизі-
ак, а, ч.). Речовини, що посилюють
статевий потяг.

АФРЙНТ, у, ч., заст. Публічна образа,
зневага; несподівана неприємність.

АХІЛІЯ, і, ж., мед. Відсутність Соляної
кислоти і ферментів, зокрема пепси¬
ну, в шлунковому соку.

АХІМСА, и, ж. В індуїзмі — філософ¬
ський принцип незавдавання шко¬
ди живому; відмова від насильства,
вбивства.

АХОЛІЯ, ї, ж., мед. Припинення над¬
ходження жовчі у 12-палу кишку.

АХОНДРИТ, а, ч. Кам’яний метео¬
рит, що не містить круглих утво¬
рень — хондр.

Ахондрйтний, а, е.

АХОНДРОПЛАЗІЯ, ї, ж. Уроджене
відставання росту кісток кінцівок
при нормальному рості тулуба, шиї,
голови.

АХРОМАТИЗМ, у, ч. 1. Безбарвність.
2. Властивість оптичного скла за¬
ломлювати промені світла, не роз¬
кладаючи їх на складові кольори;
безколірність, безбарвність.

Ахромат, а, ч. Об’єктив, у якому ви¬
правлена сферична і частково —
хроматична аберація; застосовують
у біноклях, фотоапаратах тощо.

Ахроматин, у, ч.} біол. Структури тва¬
ринних та рослинних клітин, які
слабо забарвлюються ядерними
барвниками.

Ахроматичний, а, е. Безколірний, без¬
барвний. Ахроматична лінза.

АХРОМАТОПСІЯ, ї, ж., мед. Вада зору,
що полягає в нездатності розрізняти
кольори.

Ахроматопсїйний, а, е.

АХРОМІЯ, ї, ж., мед. Природжене або
набуте внаслідок деяких захворювань
знебарвлювання шкіри.

АХТЕРЛЮК, а, ч., мор. Один із голо¬
вних люків у палубі судна для
різних вантажів; приміщення в трю¬
мі, де зберігають провіант у цистернах
або бочках.

АХТЕРПІК, а, ч., мор. Крайній кор¬
мовий відсік на судні, де розміщено
рульовий привод, баластні цистерни.

африканіст — аятола

АХТЕРШТЕВЕНЬ, вня, ч., мор. Ниж¬
ня кормова частина судна у вигляді
жорсткої балки чи рами; продовжен¬
ня кіля.

АЦЕТ… Складова частина хімічних
термінів, яка вказує на зв’язок цих
термінів з оцтовою кислотою.

АЦЕТАЛЬДЕГІД, а, ч. Оцтовий
альдегід, органічна сполука; без¬
барвна рідина з різким запахом;
змішується з водою і органічними
розчинниками.

АЦЕТАМЇД, у, ч. Органічна сполу¬
ка, амід оцтової кислоти; твердий,
безбарвний, кристалічний продукт
синтетичного походження.

АЦЕТАНІЛІД, у, ч. Органічна сполука;
безбарвні кристали; застосовують у
синтезі барвників і як лікарський
засіб.

АЦЕТАТИ, ів, мн. Солі і ефіри оцтової
кислоти; солі застосовують у фар¬
буванні тканин, у медицині, для
виготовлення каталізаторів, ефі¬
ри — як розчинники, у виробництві
кіноплівки, в парфумерії, харчовій
промисловості тощо.

Ацетатний, а, е. Ацетатне волокно. Аце¬
татний шовк.

АЦЕТИЛ, у, ч., хім. Різновид ацилу;
залишок молекули оцтової кислоти
без гідроксилу.

Ацетиловий, а, е.

АЦЕТИЛЕН, у, ч . Безбарвний отруй¬
ний газ із неприємним запахом, що
складається з вуглецю і водню; го¬
рить яскравим полум’ям.

Ацетиленовий, а, е. 1. Прикм. до ацетилен.
Ацетиленові вуглеводні. 2. Пов’язаний
із використанням ацетилену. Ацетиле¬
нове полум’я. Ацетиленовий генератор.
Ацетиленовий пальник.

АЦЕТИЛХЛОРИД, у, ч. Безбарвна рі¬
дина з різким запахом, що викорис¬
товується у виробництві барвників
і лікарських препаратів.

АЦЕТИЛХОЛІН, у, ч. Складний ефір
холіну і оцтової кислоти; хімічний
передавач нервового збудження,
один із медіаторів периферійної
і центральної нервових систем.

АЦЕТИЛЦЕЛЮЛОЗА, и, ж. Біла
аморфна маса, яку використовують
у виробництві штучного волокна,
вогнетривкої кіноплівки, лаків,
пластичних мас.

АЦЕТЙН, у, ч. Безбарвна рідина з
характерним різким запахом; ви¬
користовується як розчинник у ви¬
робництві лаків, вибухових речовин,
ацетатного шовку тощо.

Ацетоновий, а, е. Ацетоновий запах.
Ацетоновий розчин. Ацетоновий екс¬
тракт. Ацетонові тіла.

_ А

АЦЕФАЛІЯ, ї, ж., біол. Природжена
відсутність голови у плоду внаслідок
аномалії розвитку.

АЦИДИМЕТРІЯ, ї, ж., хім. Метод
кількісного визначення лугу роз¬
чином кислоти.

Ацидиметрії чний, а, е.

АЦИДОЗ, у, ч., мед. Підвищена кис¬
лотність крові, шлункового соку та
тканин організму внаслідок зміни
кислотно-лужної рівноваги.

АЦИДОФІЛІЯ, ї, ж. Здатність окре¬
мих структурних елементів клітин
і тканин забарвлюватися кислими
барвниками.

АЦИДОФІЛЬНІ організми — орга¬
нізми, які нормально розвиваються
тільки в кислому середовищі.

Ацидофілїн, у, ж. Дієтичний про¬
дукт — кисле молоко, заквашене
ацидофільними бактеріями.

Ацидофїльність, ості, ж.

АЦИДОФІТИ, ів, мн. Рослини, що від¬
дають перевагу кислим ґрунтам.

АЦИДОФОБНІ організми, біол. —
організми, які не витримують зна¬
чної кислотності середовища і роз¬
виваються лише в нейтральному або
лужному середовищі.

Ацидофббність, ості, ж.

АЦИКЛІЧНІ сполуки, хім. — орга¬
нічні сполуки з відкритими ланцюга¬
ми атомів вуглецю; використовують у
різноманітних органічних синтезах.

Ациклічність, ості, ж.

АЦИЛУВАННЯ, я, с., хім. Заміщення
атомів водню в органічних сполуках
залишками карбонової кислоти; ви¬
користовують для одержання ацетат¬
ного волокна, барвників.

АЦИНУС, а, ч. 1. Кінцевий секре¬
торний відділ альвеолярної залози
(напр., слинної, молочної). 2. Пер¬
винна структурна одиниця легенів;
складається з термінальної брон¬
хіоли, альвеолярних ходів і належних
до них альвеол.

АЦТЕКИ, ів, мн. (одн. ацтек, а, ч.).
Народ, що жив у Мексиці до за¬
воювання її іспанцями у першій
половині XVI ст. Племена ацтеків.
Країна ацтеків.

Ацтекський, а, е. Ацтекська мова.

АШУГ, а, ч. У кавказьких народів — на¬
родний поет-співець.

АШУР, а, ч. В ассирійській міфоло¬
гії — спочатку бог — покровитель
м. Ашшура, пізніше — верховний бог.

АЯТ, а, ч. Найменший відокремлюва¬
ний уривок коранічного тексту, вірш
Корану.

АЯТОЛА, й, ч. Вищий духовний титул
у шиїтів, а також особа, що має цей
титул.

БАБА, незмін. Шанобливе звертання до
старших за віком, поважних, авто¬
ритетних чоловіків у тюркських на¬
родів; уживається перед ім’ям.

БАБЕЗІОЗИ, ів, мн. Важкі заразні
захворювання тварин, що спричи¬
няються бабезіями. Профілактика
бабезіозів.

Бабезія, ї, ж. Найпростіша тварина-па-
разит крові великої рогатої худоби,
коней, свиней, овець і собак, що
спричиняє бабезіози.

БАБІРУСА, и, ж. Невелика дика сви¬
ня, поширена в болотистих лісах на
деяких островах Індонезії; об’єкт
полювання.

БАБІТИ, ів, мн. ( одн . бабіт, у, ч.).
Металеві антифракційні сплави
на свинцевій чи олов’яній осно¬
ві, які мають низький коефіцієнт
тертя і використовуються для ви¬
готовлення підшипників та інших
деталей, що зазнають тертя. Тем¬
пература плавлення бабіту.

Бабітовий, а, е. Бабітові деталі.

БАБУВІЗМ, у, ч., філос. Утопічне вчен¬
ня, що ґрунтується на ідеї повної со¬
ціальної рівності людей.

Бабувіст, а, ч.

Бабу вістка, и, ж.

Бабувістський, а, е.

БАБУЇН, а, ч. Мавпа роду павіанів
родини собакоголових; поширена
в Центральній та Східній Африці.
Тривалість життя бабуїнів.

БАГАЖ, у, ч. 1. Речі пасажирів, спа¬
ковані для перевезення різними
видами транспорту. Ручний багаж.
Перевезення багажу. Відсилати ба¬
гажем. 2. перен. Обсяг відомостей із
певної галузі знань. Науковий багаж.
Багаж знань.

Багажний, а, е. Багажний склад. Ба¬
гажна квитанція . Багажний касир.
Багажний вагон.

Багажник, а, ч. Спеціальне пристосу¬
вання у транспортному засобі (авто¬
мобілі, мотоциклі, велосипеді) для
перевезення багажу (у 1 знач.). Міст¬
кий багажник. Відчинити багажник.
Повний багажник речей.

БАГХЛА, и, ж. Арабське торгове вітриль¬
не судно з косим спорядженням.

БАГАТЕЛЬ, і, ж. Невелика інстру¬
ментальна п’єса, здебільшого для
фортепіано, відносно не складна
для виконання.

БАГЕР, а, ч. Екскаватор, яким видо¬
бувають торф із покладу. Працювати
на багері.

Багерний, ал е. Багерний агрегат.

БАГЕРМЙИСТЕР, а, ч. Той, хто керує
роботою на земснаряді.

БАГЕТ, а, ч. 1. Пофарбована, позо¬
лочена чи різьблена планка, з якої
виготовляють рами, карнизи або
яку використовують для скріплен¬
ня та оздоблення стелі, стін і т. ін.
Художній багет. Різьблений багет.
Рамка з багета. Картина із золоти¬
ми багетами. 2. Довгий вузький батон
білого хліба. Свіжий багет. Нарізати
багет. 3. Страва із січеного м’яса у
формі ковбаси з плавленим сиром та
кетчупом. Подавати багети. Багети
з шампіньйонами.

Багетний, Багетовий, а, е. Багетна рам¬
ка. Багетова фабрика.

БАГІ, невідм., 4. 1. Одно- або двоміс¬
ний легковий автомобіль із знімним
відкритим кузовом та жорсткою
рамою, призначений для змагань на
пересіченій місцевості. 2. Різновид
автоспорту, що використовує такий
автомобіль.

Багїст, а, ч. 1. Спортсмен, який зай¬
мається багі. Тренування багістів.
2. Той, хто конструює автомобілі
багі. Конструктор-багіст.

БАГНЕТ, а, ч. Колюча зброя, яку
звичайно насаджують на кінець
дула рушниці; штик. Пригвинти¬
ти багнет. Багнет рушниці. Іти
на багнети.

Багнетний, а, е. 1. Прикм. до багнет.
Багнетне вістря. 2. Здійснюваний
за допомогою багнетів. Відкритий
багнетний бій. Багнетна атака.

БАДАН, у, ч. Рід рослин родини ло¬
микаменевих — багаторічні трави з
м’ясистим кореневищем, розеткою
великих листків та суцвіттям черво¬
них або білих квітів.

БАДМІНТОН, у, ч. 1. Спортивна гра
з воланом (у 1 знач.) і ракетками.
Любителі бадмінтону. Майданчик

для бадмінтону. Захоплюватись бад¬
мінтоном. Грати у бадмінтон. 2. На¬
бір приладдя для такої гри. Дитячий
бадмінтон. Купити бадмінтон.

Бадмінтонїст, а, ч. Перемога українсько¬
го бадмінтоніста.

Бадмінтоністка, и, ж.

Бадмінтбнний, а, е. Бадмінтонна ракет¬
ка. Бадмінтонне спорядження.

БАЗА, и, ж. 1. архіт. Нижня роз¬
ширена частина, цокольна осно¬
ва колон, пілястрів, що бере на
себе силу тиску і рівномірно роз¬
поділяє її по площині. 2. Осно¬
ва, ґрунт, на яких виникає або
розвивається те чи інше явище.
Учення розвинулося на базі антич¬
ної теорії. 3. Сукупність умов,
необхідних для існування чого-
небудь; сукупність матеріальних
ресурсів, необхідних для розвитку
чого-небудь. Експериментальна база
дослідження. 4. Місце скупчення,
зберігання товарів, матеріалів,
сировини, використовуваних для
забезпечення якого-небудь райо¬
ну, підприємства і т. ін. Вугільна
база. 5. Склад, місце зберігання
різних продуктів, товарів. Овочева
база. Промислова база. 6. військ.
Територія із зосередженою на ній
військовою технікою, спорудами,
складами для обслуговування
військових частин. Морська база
Чорноморського флоту . 7. Установа
для тимчасового обслуговування
кого-небудь (екскурсантів, туристів,
спортсменів тощо). Спортивна база.
8. техн. Відстань між осями коліс
автомобіля, залізничного вагона
та інших колісних транспортних
засобів.

Базований, а, е.

Базовий, а, е. Базові лабораторії . Базова
школа.

Базування, я, с.

Базувати, ую, уєш. Робити що-небудь
на якійсь базі (у 2 знач.), основі,
ставити що-небудь на якусь осно¬
ву, базу; ґрунтувати. Базувати
соціальну програму на увазі до лю¬
дини. Базувати сюжет на народній
легенді.

БАЗАЛЬНИЙ, а, е. Основний; який є
частиною основи; розташований в
основі або звернений до неї. Базальна
мембрана. Базальне тільце .

БАЗАЛЬТ, у, ч. Вулканічна гірська
порода щільної або дрібнозернистої
структури, переважно темного (чор¬
ного або темно-сірого) кольору.

Базальтовий, а, е. 1. Прикм. до ба¬
зальт. Базальтові породи. 2. Зробл. із
базальту. Базальтове волокно.

БАЗАНҐГ, у, ч. Гірська порода магма¬
тичного походження, важлива сиро¬
вина для кам’яного литва.

БАЗИДІОМІЦЕТИ, ів, мн. Клас вищих
грибів, у яких органом спороношен-
ня є базидія.

БАЗИДІЯ, і, ж. Спороносний орган
розмноження у базидіоміцетів.

БАЗИЛІАНИ, див. василіани.

БАЗИЛІК, у, ч , Кущова або напівку¬
щова трав’яниста рослина родини
губоцвітих; деякі види її ефіроносні
і мають промислове значення — їх
використовують як прянощі, аро¬
матизатори, а також застосовують
у медицині. Збирати базилік . М’ясо
з базиліком.

Базиліковий, а, е. Базилікова приправа.

БАЗИЛІКА, и, ж. Антична і середньо¬
вічна будівля, що має форму витяг¬
нутого прямокутника, поділеного
всередині двома поздовжніми рядами
колон. Велика базиліка.

БАЗИПЕТАЛЬНИЙ, а, е. Спрямований
від верхівки до основи.

БАЗИС, у, ч. 1. філос. Сукупність ви¬
робничих відносин, що становлять
економічну структуру суспільст¬
ва. Матеріальний базис суспільства.
2. архіт. Те саме, що база (у 1
знач.). 3. спец. Точно виміряна пря¬
ма лінія на площині, що служить
основою для тригонометричних
обчислень під час топографічних
знімань. Дотримуватися базису. Орі¬
єнтуватися на базис.

Базисний, а, е. Базисні вимірювання.

БАЗИФІКАЦІЯ, ї, ж. Процес збагачен¬
ня гірських порід залізом, магнієм,
кальцієм з одночасним виносом на¬
трію, силіцію.

БАЗИФІЛИ, ів, мн. Тваринні організ¬
ми, що віддають перевагу умовам
лужного середовища.

БАЗИФІТИ, ів, мн. Рослинні організ¬
ми, що віддають перевагу ґрунтам
і водам із лужною реакцією.

БАЗОФІЛІЯ, ї, ж. Здатність клітин
і тканин рослинних та тваринних
організмів забарвлюватися основ¬
ними (лужними) барвниками, що
зумовлюється кислими властивос¬
тями забарвлюваних структур.

базальний — бакеліт

Базофіли, ів, мн. Одна з форм зер¬
нистих лейкоцитів (гранулоцитів),
цитоплазма яких містить зерна, що
забарвлюються основними (лужни¬
ми) барвниками.

Базофільний, а, е. Базофільні власти¬
вості.

БАЗУКА, и, ж. Протитанковий реак¬
тивний гранатомет.

БАЙ, я, ч. Назва великого земле¬
власника або скотаря в Центральній
Азії, Казахстані, на Алтаї, частково
на Кавказі.

Байський, а, е. Байський кінь.

БАЙ-БЕК, у, ч. Довготермінова товаро¬
обмінна операція, за якої постачання
машин та обладнання в кредит опла¬
чується згодом продукцією, виробле¬
ною з їх використанням.

БАЙК, у, ч., жарг . Мотоцикл (частіше
дорогий) іноземного виробництва.
Новий байк. їздити на байку.

Байкери, ів, мн. (одн. байкер, а, ч.). Не¬
формальний молодіжний рух, який
об’єднує прихильників швидкої
їзди на мотоциклах вулицями міста;
учасники цього руху. Колона байкерів.
Змагання байкерів.

Байкерство, а. с. Поширення байкер-
ства.

Банкірський, а, е. Байкерський рух.

Байк-шоу, невідм., с. Шоу за участю
байкерів. Видовищне байк-шоу. Брати
участь у байк-шоу.

БАЙКА, и, ж. 1. М’яка бавовняна тка¬
нина з густим двостороннім ворсом.
Піжама з байки. 2. Щільна, груба,
важка суконна тканина з ворсом із
лицьового боку, яку використовують
для пошиття демісезонних пальт, ви¬
готовлення ковдр тощо.

Байковий, а, е. Байковий халат.

БАЙОНЕТ, а, ч , Розбірне з’єднання
деталей, при якому деталь із фігур¬
ним прорізом насаджують на іншу —
з виступом відповідної форми —
і повертають так, щоб цей виступ
перешкоджав взаємному зміщенню
деталей; застосовують для кріплення
деталей у патронах металорізальних
верстатів, об’єктивах фотоапаратів,
багнетів у гвинтівках та ін.

БАЙРАМ, у, ч. Назва двох триденних
мусульманських свят. Свято байрам.
Перший день байраму.

БАЙРОНІЗМ, у, ч. Літературна течія
початку XIX ст., що виникла під
впливом творчості англійського
поета Байрона; характеризується
романтичним індивідуалізмом, зо¬
браженням розладу між поетом
і суспільством, розчарованістю.

Байронічний, а, е. Байронічна поезія.
Байронічна традиція.

_ Б

БАЙТ, а, ч. В обчислювальній тех¬
ніці — частина машинного слова,
яка, як правило, складається з
восьми бітів і використовується як
одне ціле при передаванні, збері¬
ганні й перероблянні інформації
в електронно-обчислювальних ма¬
шинах. Обсяг інформації в байтах.
Об’єм пам’яті у байтах.

Байтовий, а, е. Байтова команда.

БАЙХОВИЙ чай— сорт розсипного,
непресованого чаю. Чорний байховий
чай.

БАК1, а, ч. Велика закрита металева по¬
судина для зберігання, перевезення
рідин. Високий бак. Бак із водою.

БАК2, а, ч. Надбудова у передній (но¬
совій) частині судна, що служить
для захисту верхньої палуби від
заливання на зустрічній хвилі, а
також для підвищення плавучості
та розміщення службових при¬
міщень.

БАКАЛАВР, а, ч. 1. іст. Звання викла¬
дача (доцента) в духовних академіях
України та Росії до 1869 р. 2. Най¬
нижчий учений ступінь у старо¬
винних і деяких сучасних західно¬
європейських університетах. Ступінь
бакалавра. 3. Той, хто здобув чоти-
ри-п’ятирічну вищу освіту, склавши
іспити чи захистивши дипломну ро¬
боту. Скласти іспити на бакалавра.
Державне замовлення на бакалаврів.

Бакалаврат, у, ч. 1. Форма чотири-
п’ятирічного навчання студентів,
яка забезпечує вищу базову освіту
та ступінь бакалавра за результата¬
ми дипломної роботи або державних
екзаменів. Закінчити бакалаврат.
2. розм. Відділення, факультет у ви¬
щому навчальному закладі з такою
формою навчання.

Бакалаврський, а, е. Бакалаврський
ступінь.

БАКАЛІЯ, ї, ж. Група харчових про¬
дуктів і предметів споживання
(цукор, крупи, чай, мило та ін.).
Торгувати бакалією.

Бакалійний, а, е. Бакалійна крамниця.
Бакалійний крам.

Бакалійник, а, ч. Продавець бакалії.
Звернутися до бакалійника.

БАКАРА1, невідм ., с. Азартна гра
в карти.

БАКАРА2, невідм., с. Особливо цінний
сорт кришталю; вироби з такого кри¬
шталю, які виготовляють у м. Бакара
у Франції.

БАКЕЛІТ, у, ч. Синтетична смола, яку
використовують як електроізоля¬
ційний матеріал, для просочування
деревини, паперу, тканин і т. ін. За¬
стосовувати бакеліт.

бакелітовий — баланс1

Бакелітовий, а, е. Бакелітова смола .
Бакелітова плівка.

БАКЕН, а, ч. Плавучий навігаційний
знак на якорі (вночі зі світлом), що
встановлюється на річках, озерах і
т. ін. для позначення фарватеру або
суднового ходу. Засвітити бакен.
Орієнтуватися на бакен.

Бакенний, а, е. Бакенні ліхтарі.

Бакенник, а, ч. Робітник, який обслу¬
говує бакени.

БАКЕНБАРДИ, а’рд, мн. ( одн . бакен¬
барда, и, ж. і заст. бакенбард, а, ч).
Борода від скронь уздовж щік до
виголеного підборіддя. Довгі бакен¬
барди. Відростити бакенбарди.

БАКЛАГА, БОКЛАГА, и, ж. 1. Не¬
велика дерев’яна, керамічна або
металева плоска дорожня посудина,
барило для зберігання води або іншої
рідини. Баклага з водою. 2. Невелика
металева, сплюснута з боків пляшка,
яку носять при поясі у походах. Ту¬
ристська баклага.

БАКС, а, ч., жарг. Долар США. Пра¬
цювати за бакси. Купити за бакси.
Отримати бакси.

Баксер, а, ч. Спекулянт, який торгує
доларами. Базарний баксер.

Баксовий, а, е. Баксова оплата.

БАКТЕРИЦЙД, у, ч. Речовина, здатна
вбивати і розчиняти бактерії та інші
мікроорганізми.

Бактерицидний, а, е. Бактерицидні
речовини. Бактерицидні властивості.
Бактерицидна дія.

Бактерицидність, ності, ж.

БАКТЕРІЄМІЯ, ї, ж. Наявність бакте¬
рій у крові, що супроводжує багато
інфекційних захворювань.

БАКТЕРібЗ, у, ч., спец. Захворювання
рослин, викликане бактеріями. Бак¬
теріоз огірків. Ознаки бактеріозу.

БАКТЕРІОЛІЗ, у, ч. Руйнування бак¬
терій, розчинення їхньої оболонки
в імунному організмі під впливом
бактеріолізинів, бактеріофагів.

Бактеріолізини, і в, мн. (одн. бактеріолі¬
зин, у, ч.). Антитіла, які утворюють¬
ся в організмі внаслідок імунізації
його бактеріями і які розчиняють
ці бактерії.

БАКТЕРІОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про
бактерії, способи і можливості їх
використання та боротьбу з ними.
Медична бактеріологія . Сільськогос¬
подарська бактеріологія.

Бактеріолог, а, ч. Уславлений бактеріолог
Мечников.

Бактеоріологічний, а, е. Бактеріологічна
лабораторія. Бактеріологічна зброя.

БАКТЕРІОСКОПІЯ, ї, ж. Вивчення,
дослідження бактерій за допомогою
мікроскопа.

БАКТЕРІОСТАЗ, у, ч. Затримка або
цілковите припинення росту та
розмноження бактерій, зумовлене
несприятливими факторами.

Бактеріостатичний, а, е. Бактеріоста¬
тична дія.

БАКТЕРІОТРОПІНИ, ів, мн. Анти¬
тіла, які утворюються у сироватці
крові людей, тварин при інфекційних
захворюваннях.

БАКТЕРІОТРОФІЗМ, у, ч. Форма жив¬
лення вищих рослин при симбіозі за
допомогою симбіонтів — бактерій.

БАКТЕРІОФАГИ, ів, мн. (одн. бактеріо¬
фаг, а, ч.), мед. Природна речовина,
що має здатність убивати бактерії,
розчиняючи їх. Структура бакте¬
ріофагів.

БАКТЕРІОХЛОРОФІЛИ, ів, мн. Піг-
менти пурпурових і зелених бактерій,
що зумовлюють їх здатність до фото¬
синтезу.

БАКТЕРІУРІЯ, ї, ж. Виділення бак¬
терій із сечею, зумовлене деякими
інфекційними захворюваннями.

БАКТЕРІЯ, ї, ж. Мікроскопічний од¬
ноклітинний організм; мікроб. Види
бактерій.

Бактеризація, ї, ж., спец. Піддавання
дії бактерій (насіння, молоко, ґрунт
та ін.). Бактеризація молока.

Бактеризований, а, е. Бактеризований
ґрунт.

Бактеризувати, ую, уєш. Бактеризувати
насіння.

Бактеріальний, а, е. 1. Прикм. до бак¬
терія. Бактеріальна клітина. 2. Який
містить у собі бактерії. Бактеріальні
добрива. 3. Який викликається бакте¬
ріями. Бактеріальна дизентерія.

Бактерійний, а, е. Бактерійні добрива.

БАКТЕРОЇДИ, ів, мн. 1. Специфічні
форми бактерій, що утворюються
при їх проникненні в корені бобових
рослин; характеризується високим
умістом глікогену і жиру, активною
фіксацією молекул азоту. 2. Рід ана¬
еробних бактерій, які не утворюють
спор; деякі види — хвороботворні.

БАКТРІАН, а, ч. Двогорбий верблюд,
який у дикому стані зберігся в Азії;
пристосований до існування в умовах
пустель і сухих степів.

БАКХІЙ, я, ч. В античному віршуван¬
ні — стопа з одного короткого складу
і двох довгих.

БАКШИШ, у, ч., розм., жарт. Дару¬
нок; хабар. Великий бакшиш. Дати
бакшиш.

БАКШТАГ, а, ч. 1. Снасті на судні, які
підтримують збоку і ззаду щогли,
димові труби тощо. 2. Курс вітрильно¬
го судна під час вітру, що дме ззаду
і збоку.

БАКШТЕЙН, у, ч. Сорт твердого
сиру.

БАКШТОВ, а, ч. Кінець троса, який
випускають із корми судна, що сто¬
їть на якорі, для кріплення суднових
катерів та шлюпок на воді.

БАЛ1, у, ч. Велике гуляння з урочис¬
тостями, забавами, танцями. Маска¬
радний бал. Випускний бал. Приїхати
на бал. Гуляти на балу.

Бальний, а, е. Бальна сукня. Бальне
вбрання.

БАЛ2, а, ч. 1. Одиниця виміру сили, ін¬
тенсивності якого-небудь природного
явища (вітру, землетрусу і т. ін.). Сила
вітру п’ять-шість балів. Землетрусу
сім балів. 2. Виражена цифрою оцінка
знань або поведінки учня, студента
тощо. Річний бал. Високий бал. Про¬
хідний бал. Рейтинговий бал. Вистав¬
ляти бали. Оцінити роботу низьким
балом. 3. Цифрова оцінка результатів
у спортивних змаганнях. 4. Куля для
балотування. Кинути бал.

Бальний, а, е. Бальна система оціню¬
вання.

Бадьність, ності, ж.

БАЛАБАН, а, ч. Узбецький і таджиць¬
кий духовий язичковий музичний
інструмент.

БАЛАГАН, а, ч. 1. Легка будівля для
тимчасового користування (тор¬
гівлі і т. ін.); ятка. Легкий балаган.

2. Тимчасове дерев’яне приміщення
для театральних або циркових вистав
на площі, вулиці. Поставити балаган.

3. перен. Щось несерйозне, блазнів¬
ське, невпорядковане. Перетворити
засідання на балаган.

Балаганити, ню, ниш. Поводитися не¬
серйозно, створюючи багато галасу.

Балаганний, а, е.

БАЛАДА, и, ж. 1. Віршовий твір на ге¬
роїчну, легендарну або казкову тему.
Літературні балади. Народні балади.
2. Музичний твір епічного характеру
для голосу або інструмента.

Баладний, а, е. Пісні баладного змісту.
Баладний характер твору.

БАЛАНІТ, у, ч. Запалення шкіри голов¬
ки статевого члена. Профілактика
баланіту.

БАЛАНОГЛОСИ, ів, мн. Рід морських
тварин типу кишководихальних із
червоподібним тілом завдовжки від
кількох сантиметрів до 2,5 метра.

БАЛАНС1, у, ч. 1. бухг. Порівняльний
підсумок прибутків і видатків при
завершенні розрахунків, а також
відомість, у якій зафіксовано цей
підсумок. Активний баланс. Пасивний
баланс. Платіжний баланс. Зведений
баланс. Емісійний баланс. Консолідова¬
ний баланс. Баланс банку. Баланс обі-

гових коштів. Баланс основних фондів.
Підбивати баланс. 2. Співвідношення
між взаємозв’язаними частинами,
сторонами чого-небудь, між тим,
що надходить і що витрачається.
Водний баланс . Паливний баланс.
Розрахунковий баланс. Порушувати
баланс. 3. Усталена рівновага будь-
яких політичних сил, суспільних
груп, поглядів тощо. Електоральний
баланс.

Балансовий, а, е. Балансова вартість.
Балансовий звіт. Балансова модель.
Балансовий план. Балансовий транс¬
фер.

БАЛАНС2, а, ч. Деталь годинникового
механізму, призначена для регулю¬
вання ходу.

БАЛАНСЕЛА, и, ж. Вітрильно-вес¬
ловий риболовецький човен типу
тартани, але менших розмірів; по¬
ширений на півдні Італії, Франції
та Іспанії.

БАЛАНСЕРИ, ів, мн. Опорні нитки;
специфічні органи у личинок біль¬
шості хвостатих земноводних, при¬
значені для прикріплення до чого-
небудь, а також для опори.

БАЛАНСИР, а, ч. 1. Довга жердина, за
допомогою якої акробат-танцівник
на канаті зберігає рівновагу. 2. Ва¬
жіль у машині, призначений для
передачі руху поршня або для рівно¬
мірного розподілу ваги. 3. Головний
регулятор, який замінює маятник
у механізмі годинника.

Балансйрний, а, е. Балансирний меха¬
нізм.

БАЛАНСУВАТИ, ую, уєш. 1. Збері¬
гати рівновагу, роблячи відповідні
рухи тілом. Балансувати руками.
Балансувати на канаті. 2. Доводи¬
ти до правильного співвідношення
взаємно пов’язані частини, сторони
чого-небудь, надходження і витрати
чогось. Балансувати бюджет. Балан¬
сувати співвідношення політичних сил.
3. техн. Зрівноважувати обертальні
деталі машини, механізму.

Балансер, а, ч. Акробат, який балансує
на канаті, кулі і т. ін.

Балансувальний, а, е. Балансувальна
машина.

Балансування, я, с. Балансування основ¬
них складників.

БАЛАНТИДІАЗ, у, ч. Інфекційне за¬
хворювання людей та деяких тварин
(свиней), що характеризується ви¬
разковим ураженням товстого ки¬
шечника із порушенням функцій.
Профілактика балантидіазу.

Балантйдій, ю, ч. Найпростіший ор¬
ганізм класу інфузорій; паразитує
в товстому кишечнику людини,

балансовий — балканістика

тварин, утворюючи в ньому ви¬
разки.

БАЛАСТ, у, ч. 1. Додатковий вантаж
(пісок, камінь і т. ін.) на судні або
аеростаті для надання їм потріб¬
ної стійкості при недостатньому
корисному вантажі, а також для
регулювання висоти польоту пові¬
троплавальних апаратів. 2. с. г. До¬
мішка до дуже дрібного насіння
для забезпечення його рівномірного
висіву. Додавати як баласт. 3. перен.
Що-небудь непотрібне, зайве. 4. зал.
Верхній шар залізничного полотна з
піску, гравію, шлаку і т. ін., на який
кладуть шпали.

Баластер, а, ч. Залізнична машина
безперервної дії для укладання і зні¬
мання баласту залізничного полотна,
ремонту і пересування колій тощо.

Баластний, Баластовий, а, е. Баластні
речовини. Баластні предмети. Балас¬
това вага.

Баластув&пьний, а, е. Баласту вальний
матеріал.

Баластування, я, с. 1. Завантаження
морського, річкового та ін. судна
баластом (у 1 знач.) для надання
йому стійкості. Баластування тан¬
кера. 2. Покривання залізничного
полотна баластом (у 4 знач.). Балас¬
тування колії.

Баластувати, ую, уєш, зал. Покрива¬
ти залізничне полотно баластом
(у 4 знач.).

БАЛАТА, и, ж. Південноамериканське
тропічне дерево родини сапотових, а
також загуслий молочний сік цього
дерева, за властивостями і складом
близький до гутаперчі.

БАЛАФб, невідм., БАЛАФбН, а, ч.
Музичний ударний інструмент, набір
дерев’яних пластинок. Звук балафо.
Грати на балафоні.

БАЛДАХІН, а, ч. Накриття (переважно
із дорогої тканини з оздобами) над
троном, ліжком, ношами, катафал¬
ком і т. ін. Оксамитовий балдахін.

БАЛЕТ, у, ч. 1. Вид театрального мис¬
тецтва, що поєднує танець, музику
і драматургійний задум. Балет на
льоду. 2. Театральна вистава, зміст
сюжету якої розкривається засоба¬
ми танцю, міміки й музики. Балет
« Лебедине озеро».

Балерина, и, ж. Артистка балету; тан¬
цівниця. Відома балерина.

Балерун, а, ч. Артист балету; танців¬
ник.

Балетний, а, е. Балетна вистава. Ба¬
летний критик.

БАЛЕТКИ, ток, мн. (одн. балетка, и,
ж.). Легкі туфлі без підборів. Шкіряні
балетки. Обутися в балетки.

БАЛЕТМЕЙСТЕР, а, ч. Фахівець-хо-
реограф, що здійснює постановку
танців у балеті. Талановитий балет¬
мейстер.

Балетмейстерський, а, е. Балетмейстер¬
ський талант.

БАЛЕТОМАНІЯ, ї, ж. Надмірне захоп¬
лення балетом як видовищем.

Балетоман, а, ч. Справжній балетоман.
Віртуальне спілкування балетоманів.

Балетоманка, и, ж.

Балетоманський, а, е. Балетоманські
пристрасті .

БАЛИК, у, ч. Просолена і пров’ялена
(інколи ще й прикопчена) спинка
великої червоної риби. Свіжий ба¬
лик. Осетровий балик. Бутерброди
з баликом.

Баликовий, а, е. Баликові товари.

БАЛІСТА, и, ж. Машина для метан¬
ня колод, каміння тощо, яку вико¬
ристовували в давнину при облогах
фортець. Модель балісти.

БАЛІСТИКА, и, ж. 1. Розділ теоретич¬
ної механіки, що вивчає рух важко¬
го тіла, кинутого під кутом до гори¬
зонту. Закони балістики. 2. Наука, що
вивчає закони руху артилерійських
снарядів, мін, куль при стрільбі, ра¬
кет. Спеціальні праці з балістики.

Балістичний, а, е. Балістична ракета.
Балістична траєкторія.

БАЛІСТИТ, у, ч. Особливий вид без¬
димного пороху, який використо¬
вується як тверде ракетне паливо,
а також у вогнепальній зброї.

БАЛІСТОКАРДІОГРАФІЯ, ї, ж. Метод
вивчення скорочувальної функції
серцевого м’яза шляхом графічної
реєстрації зміщень тіла людини, зу¬
мовлених скороченням серця, ви¬
штовхуванням крові в аорту і леге¬
неві артерії та рухом крові по великих
судинах.

БАЛІСТОФбБІЯ, ї, ж. Страх перед
предметами, які можна метнути, за¬
вдавши шкоди кому-, чому-небудь.

БАЛКА, и, ж. Конструктивний не¬
сучий прямолінійний елемент у ви¬
гляді бруса; використовують у кон¬
струкціях будинків, мостів, естакад
тощо. Залізобетонна балка. Дерев’яна
балка.

Банковий, а, е. Балкове перекриття.

БАЛКАНІЗАЦІЯ, ї, ж. Спричинений
розпадом багатонаціональних ім¬
перій багатосторонній (найчастіше
збройний) конфлікт, учасниками
якого є колишня метрополія та
колишні колонії, а сам конфлікт то¬
читься як між метрополією і коло¬
ніями, так і між самими колоніями.

БАЛКАНІСТИКА, и, ж. Сукупність
гуманітарних наук, які вивчають

балканіст — бандитйзм

мови, літературу, історію та культуру
народів, що населяють Балканський
півострів. Інститут балканістики.
Праці з балканістики.

Балканіст, а, ч.

Балкан істка, и, ж.

Балканістйчний, а, е. Балканістичні
дослідження.

БАЛКЕР, а, ч. Спеціалізоване судно для
перевезення вантажів (руди, вугілля,
зерна тощо) насипом. Великотоннаж¬
ний балкер. Днищові секції балкера .

БАЛКЙН, а, ч. 1. Прибудований до
зовнішньої стіни будинку виступ із
перилами чи невисокими стінками;
заглибина в зовнішній стіні будин¬
ку, огороджена низькими стінками.
Засклений балкон. Утеплений балкон.
Двері на балкон. 2. У театрі — місця
для глядачів у середніх і верхніх
ярусах. Білети на балкон.

Балконний, а, е. Балконні двері. Балкон¬
на огорожа.

БАЛЙН, а, ч , 1. Скляна, металева
або гумова посудина круглої чи
циліндричної форми, призначена
для зберігання та перевезення газів
або рідин. Газовий балон. Балон із
киснем. 2. Гумова автомобільна та
ін. шина, яка наповнюється повіт¬
рям. 3. Газонепроникна оболонка
аеростата, наповнена повітрям або
газом, легшим за повітря. 4. Колба
для розміщення електродів елек¬
тровакуумного або електронного
приладів.

Балонет, а, ч., ав. Спеціальний балон
із повітрям, який уміщають всере¬
дині оболонки аеростата для під¬
тримання в ній необхідного тиску
газу і збереження її зовнішньої
форми.

Балонний, а, е. 1. Який здійснюється за
допомогою балонів. Балонна газифі¬
кація. 2. Признач, для виготовлення
балонів. Балонний цех.

Балончик, а, ч. Газовий балончик.

БАЛОТУВАННЯ, я, с. Вирішення пи¬
тання про обрання кого-небудь шля¬
хом голосування. Невдале балотуван¬
ня. Погодитися на балотування.

Балотувальний, а, е.

Балотуватися, уюся, уєшся. Висувати
свою кандидатуру для балотування,
бути претендентом на якусь виборну
посаду. Балотуватися на посаду мера.
Балотуватися у члени- кореспонденти
НАН України.

БАЛЬДУР, а, ч. Бог добра і краси в дав-
ньоскандинавській міфології.

БАЛЬЗАКІВСЬКИЙ вік— вік жін¬
ки від ЗО до 40 років (за іменем
французького письменника XIX ст.
Бальзака, у творах якого більшість

героїнь такого віку). Жінка бальза-
ківського віку.

БАЛЬЗАМ, у, ч. 1. Напіврідка запаш¬
на, з домішкою ефірних олій смола
деяких рослин, що має застосуван¬
ня в техніці, медицині, парфумерії.
2. Розчин рослинних смол в ефірній
олії; мазь, виготовлена з лікарських
рослин. Цілющий бальзам. Трав’яний
бальзам. Бальзам для волосся. Вжива¬
ти бальзам. Купити бальзам. 3. На¬
стоянка на травах. Бальзам Біттнера.
Пити чай із бальзамом. 4. перен. Ці¬
лющий засіб, що приносить полег¬
шення, втіху, заспокоєння. Бальзам
на рану. Бальзам для душі.

Бальзамарій, ю, ч. Посудина для
бальзаму. Старовинний бальзамарій.
Срібний бальзамарій.

Бальзамний, Бальзамовий, а, е. 1. Прикм.
до бальзам (у 1 знач.), Бальзамове
дерево. Бальзамна смола. Бальзамні
властивості. 2. перен. Який діє як
бальзам; цілющий. Бальзамне повіт –
ря. Бальзамна дія.

БАЛЬЗАМІН, у, ч. Декоративна садова
і кімнатна рослина з м’ясистим сте¬
блом і яскравими квітами. Горщик із
бальзаміном. Насіння бальзаміну. По¬
садити бальзамін.

Бальзамінний, Бальзаміновий, а, е.
Бальзаміновий цвіт.

БАЛЬЗАМУВАТИ, ую, уєш. Про¬
сочувати труп бальзамічними та
іншими речовинами, щоб зберегти
його від гниття. Бальзамувати тіло
померлого.

Бальзамований, а, е. Бальзамоване
тіло.

Бальзамувальник, а, ч. Той, хто здій¬
снює бальзамування.

Бальзамування, я, с. Здійснити баль¬
замування.

БАЛЬНЕО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «бальнео¬
логічний».

БАЛЬНЕОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ курор¬
тології, що вивчає фізико-хімічний
склад, дію на організм людини міне¬
ральних вод та грязей, їх лікувально-
профілактичне застосування.

Бальнеолог, а, ч. Консультація бальнео¬
лога.

Бальнеологічний, а, е. Бальнеологічний
курорт. Бальнеологічна клініка.

БАЛЬНЕОТЕРАПІЯ, і, ж. Застосуван¬
ня природних і штучно приготова¬
них мінеральних вод та спеціальних
грязей із лікувальною і профілактич¬
ною метою.

Бальнеотерапевтйчний, а, е, Бальнеоте-
рапевтичний ефект.

БАЛЮСТРАДА, и, ж. Поручні балко¬
нів, галерей і т. ін., утворені з ряду

фігурних стовпчиків або колонок,
з’єднаних зверху перекладиною.
Масивна балюстрада. Галерея з ба¬
люстрадою.

Балюстрадний, а, е. Балюстрадні стовп¬
чики.

БАМБЇНО,*нев/дл*., ч. Дитина.

БАМБУК, а, ч. Висока гнучка тро¬
пічна і субтропічна деревоподібна
злакова рослина з порожнистим
колінчастим стеблом і видовже¬
ним листям. Сахалінський бамбук.
Пагони бамбука.

Бамбуковий, а, е. І. Прикм. до бамбук.
Бамбукові зарості. 2. Зробл. із бам¬
бука. Бамбукове вудлище. Бамбукове
крісло.

БАМІЯ, ї, ж. Трав’яниста рослина
родини мальвових заввишки 2 м;
культивується як овоч і для промис¬
лових потреб.

БАМПЕР, а, ч. Елемент конструкції
автомобіля, який виконує одночасно
роль протиударного захисту та авто¬
мобільного дизайну. Передній бампер.
Задній бампер. Бампер автомобіля.
Пошкодження бампера. Відрихтувати
бампер. Вдаритися бампером.

Бамперний; а, е. Бамперний виступ.

БАНАЛІТЕТ, у, «/., іст. У країнах Захід¬
ної Європи — право, за яким феодал
вимагав у залежних селян виконання
певної роботи за плату, визначену са¬
мим феодалом.

БАНАЛЬНИЙ, а, е. Який утратив
виразність через часте повторення;
позбавлений оригінальності, пере¬
січний. Банальні фрази. Банальна
пісенька. Банальний образ. Банальний
випадок. Банальна історія. Банальна
відповідь.

Банальність, ності, ж. Остерігатися
банальності. Банальність недоречна.

Банально. Висловлюватися банально.
Фраза звучить банально.

БАНАН, а, ч. Пальмоподібна тропічна
рослина з величезним листям і ве¬
ликим суцвіттям, а також довгастий
солодкуватий плід цієї рослини.
Стиглі банани.

Банановий, а, е. 1. Прикм. до банан.
Бананова шкірка. Бананове листя.
2. Вигот, із банана. Бананове пюре.
Банановий нектар.

БАНДА, и, ж. 1. Озброєна група зло¬
чинців, що чинять пограбування,
розбої, вбивства. Злочинна банда
2. зневажл. Про озброєний загін,
диверсантів або ворожі війська. Фа¬
шистська банда.

Бандйт, а, ч.

Бандитйзм, у, ч. Злочинна діяль¬
ність озброєних банд, що чинять
пограбування, розбої, вбивства. Ви-

коренити бандитизм. Боротьба з бан¬
дитизмом.

Бандитка, и, ж.

Бандитський, а, е. Бандитська ватага.

БАНДАЖ, а, ч. 1. Хірургічний пояс чи
еластична пов’язка для підтримання
в нормальному положенні яких-не-
будь органів або частин тіла. Гіпсовий
бандаж. Накласти бандаж. Бандаж
на рану. 2. техн. Сталевий обруч,
обід, який насаджують на частини
машин для зменшення їх зношуван¬
ня, зокрема обід (шина) на вагонно¬
му або паровозному колесі. Насадка
бандажів. Бандажі важких лафетів.

Бандажний, а, е. Бандажний верстат.
Бандажна сталь.

БАНДАНА, и, ж. Невелика кольорова
хустка або смужка тканини, яку
щільно пов’язують навколо голови.
Яскрава бандана. Завуязати бандану.

БАНДЕРИЛЬЯ, ї, ж. Прикрашений
стрічками маленький спис, який
використовують під час кориди.

Бандерильєро, невідм., ч. Озброє¬
ний бандерильєю піший боєць
у кориді. Досвідчений бандерильєро.

БАНДЕРЙЛЬ, і, ж. Вид поштової
кореспонденції — пересилання дру¬
кованої продукції (книг, журналів,
газет), а також дрібних предметів у
паперовій обгортці. Невеличка бан¬
дероль. Отримати бандероль. Послати
бандероллю.

Бандерольний, а, е. Бандерольний па¬
кет.

БАНДЖО, невідм ., с. Струнний щип¬
ковий музичний інструмент північно¬
американського походження з круг¬
лою пласкою декою; набув великого
поширення в джаз-оркестрі. Аме¬
риканське банджо. Партія банджо.
Грати на банджо. Під акомпанемент
банджо.

БАНДО, невідм ., с. Смужка еластичної
тканини, яка щільно облягає груди.
Яскраве бандо. Купити бандо. Носити
бандо.

БАНДйЛА, и, ж. Струнний щипковий
інструмент, поширений у країнах
Латинської Америки й особливо по¬
пулярний у Мексиці.

БАНІЦІЯ, ї, ж ., заст. Покарання, що
полягає в оголошенні людини поза
законом, засудженні її на вигнання.
Накласти баніцію.

БАНК1, у, ч. 1. Установа, що концентрує
грошові коштр і нагромадження, на¬
дає кредити, здійснює грошові роз¬
рахунки, облік векселів, емісію гро¬
шей та цінних паперів, операції із
золотом, іноземною валютою та ін.
Інвестиційний банк. Акціонерний банк.
Депозитний банк. Державний банк.

бандйтка — баннер

Інноваційний банк. Іпотечний банк.
Комерційний банк. Ощадний банк. Цен¬
тральний банк. Банк-гарант. Банк-ак-
цептант. Банк-дилер. Банк-емітент.
Банк-кореспондент. 2. Зібрання, фонд
яких-небудь даних, що використо¬
вуються з інформаційною метою;
комплекс універсальних програм
для зберігання і пошуку певної
інформації за допомогою електрон¬
но-обчислювальних машин. Банк
даних. Інформаційний банк. 3. Схови¬
ще законсервованих органів і тканин
людини або тварин (а також клітин
яких-небудь організмів чи рослин),
що використовуються при транс¬
плантації та для досліджень. Генний
банк. Банк внутрішніх органів.

Банківський, а, е. Банківські кредити.
Банківський капітал. Банківська асо¬
ціація . Банківська система. Банків¬
ська гарантія. Банківська ліквідність.
Банківський контроль. Банківський
концерн. Банківський лізинг. Банків¬
ський процент. Банківський резерв.
Банківські ресурси. Банківські санкції.
Таємниця банківських вкладів.

Банковий, а, е. Банкова вітрина. Бан¬
ковий переказ.

Банкір, а, ч. Власник банку або акці¬
онер, що володіє великою кількістю
банківських акцій. Збанкрутілий бан¬
кір. Сучасний банкір. Успішний банкір.
Зібрання банкірів.

БАНК2, у, ч. 1. Назва азартної гри
в карти. Грати в банк. Метати в
банк. 2. В азартних картярських іг¬
рах — поставлена на кін сума гро¬
шей. Тримати банк. Закласти банк.
Зірвати банк.

Банкувати, ую, уєш. Здавати карти
партнерам, маючи в своєму розпо¬
рядженні банк (у 2 знач.). Ваша черга
банкувати. Чоловік банкує.

БАНКЕТ, БЕНКЙТ, а, ч. Урочистий
прийом (обід або вечеря) на честь
якоїсь особи або з нагоди визначної
події. Весільний банкет. Новорічний
бенкет. Банкет із нагоди дня наро¬
дження. Дати банкет. Влаштувати
бенкет. Запросити на банкет.

Банкетар, а, Бенкетар, я, ч. Той, хто
банкетує, бере участь у банкеті.

Банкетний, Бенкетний, а, е. Банкетний
зал. Банкетне оформлення. Бенкетна
метушня.

Банкетник, Бенкетник, а, ч. Те саме, що
банкетар, бенкетар.

Банкетування, Бенкетування, я, с. Три¬
денне банкету вання.

Банкетувати, Бенкетувати, ую, уєш.
Брати участь у банкеті; урочисто,
бучно святкувати. Бенкетувати
з друзями.

_ Б

БАНКЕТИ, ів, мн. ( одн . банкет, а, ч).
Закриті скрині в житловому примі¬
щенні корабля, де зберігається одяг
матросів.

БАНКЕТКА, и, ж. М’яка лавочка,
невеликий диванчик без спинки
(як правило, в дитячих установах, у
фойє театрів, концертних залів). Об¬
бита оксамитом банкетка. Сидіти на
банкетці.

Банкірський, а, е. Банкірський дім. Бан¬
кірський офіс.

БАНКНОТИ, бтів і от, мн. (одн. банк¬
нот, а, ч. банкнота, и, ж.). Різновиди
грошових знаків, які випускають в
обіг центральні банки відповідно
до потреб народного господарства.
Фальшива банкнота. Банкноти по сто
гривень. Банкноти нового зразка.

Банкнотний, а, е. Банкнотний обіг. Банк¬
нотний папір.

БАНКО1, невідм., с. Ціна або курс, за
яким банк здійснює продаж і купів¬
лю цінних паперів.

БАНКО2, невідм., с. Будівельний ма¬
теріал із суміші глини з соломою,
що його використовують у країнах
тропічної Африки для спорудження
хатин і мечетей.

БАНКОМАТ, а, ч. Автомат, що здій¬
снює через комп’ютер видавання
грошей громадянам за кредитними
картками. Зняти готівку у банкоматі.
Встановити банкомат. Отримувати
зарплату через банкомат.

Банкоматний, а, е. Банкоматний роз¬
рахунок. Банкоматні операції.

БАНКРУТ, а, ч. 1, Людина чи органі¬
зація, не спроможна сплатити борги
за своїми зобов’язаннями. Оголосити
банкрутом. Доля банкрута. Стати
банкрутом. 2. перен. Той, хто зазнав
краху в своїй діяльності, виявився
в чому-небудь ідейно або морально
неспроможним. Політичний банкрут.
Банкрут у науці.

Банкрутство, а, с. 1, Установлена судом
неспроможність боржника (гро¬
мадянина, підприємства, фірми,
банку тощо) виконати свої боргові
зобов’язання; фінансовий крах. За¬
гроза банкрутства. Банкрутство бан¬
ку. 2. перен. Провал у чому-небудь;
крах планів і надій. Банкрутство
ідей. Банкрутство літератури.

Банкрутувати, ую, уєш. Видання бан¬
крутують.

БАНЛОН, а, ч. М’який трикотаж із
тонких синтетичних ниток, а та¬
кож виріб із такого трикотажу.

Банлбновий, а, е. Банлонові вироби.

БАННЕР, а, ч. 1. Прапорець із рекла¬
мою чи символікою певної фірми або
торговельної марки; рекламний щит

бансурі — бард

2. Фрагмент інтернет-сторінки, як
правило, прямокутної форми, який
рекламує іншу інтернет-сторінку або
пропоновані на ній товари і дозволяє
перейти на неї. Проглянути баннери.
Виставити баннер.

БАНСУРІ, БАНСРІ, невідм. Індійський
духовий інструмент, поздовжня
флейта.

БАНТЕНГ, а, ч. Парнокопитий ссавець
родини бичачих, який жив у лісах
Індокитаю та островів Малайського
архіпелагу.

БАНТУ, незм. Найпоширеніша група
мов корінного населення централь¬
ної та південної частини Африки;
загальна назва народів, які живуть
у різних країнах Африки (Ангола,
Заїр, Танзанія, Мозамбік, Замбія)
і говорять такими мовами.

БАНТУСТАНИ, ів, мн. ( одн . бантустан,
у, ч.), іст. До 1994 р. — території,
виділені для негритянського на¬
селення в ПАР (в рамках політики
апартеїду).

БАНЬГХ ДАНЬТИГХ невідм ., ч. Ки¬
тайський ударний інструмент, не¬
великий однобічний барабан.

БЛІІЬЯІІ, а, ч. Назва двох видів ве¬
личезних фікусів із повітряними
коренями, які служать підпорами
для могутньої крони.

БАОБАБ, а, ч. Тропічне розложис¬
те дерево, стовбур якого досягає
надзвичайної товщини. Гілки бао¬
баба.

БАПТЙЗМ, у, ч. Протестантський на¬
прям, що виник унаслідок розвитку
пуританізму; його прихильники
обстоюють хрещення віруючих у
зрілому, свідомому віці, відкидають
деякі обряди і таїнства християнської
церкви. Визнавати баптизм. Прихиль¬
ник баптизму.

Баптисти, ів, мн. (одн. баптист, а, ч., бап¬
тистка, и, ж.). Послідовники баптиз¬
му. Послідовний баптист. Баптисти
хрестять дорослих. Баптист-пропо-
відник. Сім’я баптистів.

Баптйстський, а, е. Баптистський культ.

БАПТИСТЕРІЙ, ю, ч. Приміщення
для здійснення обряду хрещення у
християнських храмах. Баптистерій
церкви. Ікони баптистерію. Увійти
в баптистерій.

БАР1, у, ч. 1. Невеликий заклад на
зразок ресторану, в якому напої та
закуски споживають біля стійки бу¬
фета або за столиками. Пивний бар.
Невеликий бар. Кафе-бар. Власник
бару. Перекусити в барі. Посидіти в
барі. Запросити в бар. Зайти в бар.
2. Невеличка шафа або відділення
меблів для зберігання алкогольних

напоїв. Дзеркальний бар. Місткий бар.
Пересувний бар.

БАР2, а, ч., метеор. Позасистемна оди¬
ниця виміру атмосферного тиску.

БАР3, а, ч., мор. Піщаний наносний
підводний вал у прибережній зоні
моря або в гирлі річки, який час від
часу змінює своє розташування. Бари
небезпечні для моряків.

БАР4, а, ч. Деталь врубової машини і
гірничого комбайна, яка робить за-
рубну щілину в пласті. Зубки бара.

БАРАБАН, а, ч. 1. Ударний музичний
інструмент, що має форму широкого
порожнього циліндра, обидва отво¬
ри якого затягнені шкірою. Великий
барабан. Грати на барабанах. Хлопчик
із барабаном . 2. техн. Деталь у різних
машинах і механізмах, яка має форму
порожнистого циліндра. Подавати
снопи у барабан, 3. Обертовий циліндр
у револьвері із заглибинами для па¬
тронів. Барабан нагана. 4. Велика ко¬
тушка, циліндр, на який намотують
канати, дріт і т. ін. Розмотати канат
із барабана. 5. архіт. Циліндрична або
багатогранна частина будівлі, на яку
спирається купол, баня.

Барабанити, ню, ниш. 1. Бити в барабан.
Діти барабанять. 2. перен. Голосно і
без будь-якої майстерності грати на
клавішних інструментах. Барабанити
на роялі. 3. Часто й дрібно стукати по
чому-небудь. Барабанить дощ. Бара¬
банити пальцями по столу.

Барабанний, а, е. Барабанний дріб.

Барабанник, Барабанщик, а, ч. 1. Той,
хто грає на барабані (у 1 знач.). Коло¬
на юних барабанників. Веселий бара¬
банщик. 2. Робітник, що працює біля
барабана молотарки.

Барабанниця, Барабанщиця, і, ж.

БАРАЖ, у, ч. 1. ав. Загородження у по¬
вітрі, які перешкоджають польоту лі¬
таків противника. 2. мор. Сукупність
засобів загородження проти надвод¬
них і підводних кораблів. 3. Споруда у
вигляді ступінчастої підпорної стін¬
ки, яку використовують на гірських
ділянках для захисту залізничних
шляхів від потоків води під час дощів.
4. гірн. Спосіб захисту шахт і кар’єрів
від підземних вод за допомогою водо¬
непроникних споруд.

Баражування, я, с. Баражування те¬
риторії.

Баражувати, ую, уєш, ав. Патрулюва¬
ти над певним районом, об’єктом,
щоб не допустити повітряного на¬
паду (про літаки). Баражують ви¬
нищувачі. Вертольоти баражують
над зоною.

БАРАЛГІН, у, ч. Комплексний препа¬
рат протизапальної, спазмолітичної,

болезаспокійливої та жарознижу¬
вальної дії.

БАРАНКбСИ, ів, мн. Вузькі зверху і
поступово розширені донизу глибокі
борозни, які прорізають схили кону¬
сів вулканів.

БАРАТРІЯ, ї, ж. Зловмисні дії капітана
або екіпажу з метою завдати шкоди
судно- чи вантажовласникові.

БАРБАМІЛ, у, ч. Снодійний, заспокій¬
ливий і протисудомний засіб.

БАРБАРИС, у, ч. Колючий чагарник
з їстівними кислуватими ягодами
червоного кольору, а також ягоди
цієї рослини. Гілка барбарису. Ягідки
барбарису.

Барбарйсовий, а, е. 1. Прикм. до бар-
барйс. Барбарисовий цвіт. 2. Вигот. із
барбарису. Барбарисове варення.

БАРБЕКЮ, невідм., с. Спосіб приго¬
тування м’яса під дією відкритого
джерела тепла на вогнищі, при якому
м’ясо печеться над слабким жаром
від дров’яного чи брикетного вугіл¬
ля, а також м’ясо, приготоване таким
способом. Смачне барбекю. М’ясо для
барбекю. Приготувати барбекю. За¬
просити на барбекю. Влаштувати
барбекю.

БАРБЙТ, а, ч. 1. Насипний майдан¬
чик за бруствером, укріплення
для встановлення артилерійських
гармат та кулеметів. 2. Виступ із
майданчиком на борту корабля
для зручності обслуговування ар¬
тилерійських гармат. 3. Нерухома
опора, на якій обертається гар¬
матна башта на кораблі. 4. Неру¬
хома конструкція фортифікаційної
споруди з бронебаштою.

БАРБІТАЛ, у, ч. Заспокійливий і сно¬
дійний засіб. Таблетка барбіталу.

БАРБІТУРАТИ, ів, мн. (одн. барбітурат,
у, ч.). Група органічних сполук, по¬
хідних барбітурової кислоти; ефек¬
тивні снодійні та наркотичні медичні
засоби. Властивості барбітуратів.

БАРБОТИН, у, ч. 1. Тип накладного
рельєфу у керамічному мистецтві.
2. Кольоровий матеріал для ліплення
таких рельєфних прикрас. Орнамент
у техніці барботин.

БАРБОТУВАННЯ, я, с. Пропускання
газу чи пари крізь шар рідини з ме¬
тою прогрівання її парою або пере¬
мішування агресивних речовин.

Барботер, а. ч. Посудина з рідиною,
устаткована пристроєм, через який
надходить газ або пара; признач, для
нагрівання або охолодження рідин,
їх перемішування (повітрям), наси¬
чування (газом) тощо.

БАРД, а, ч. 1. іст. Мандрівний на¬
родний співець-поет у стародавніх

кельтів. Поезія бардів. Вірші бардів.
Вивчати бардів. 2. Поет і музикант,
виконавець власних пісень (перев.
під гітару). Сучасні барди. Виступ
барда. Клуб бардів. Конкурс бардів.

Бардівський, а, е. Бардівська пісня. Бар –
дівський вечір.

БАРДАК, а, ч., розм. 1. Те саме, що
бордедь. 2. перен. Безлад, невпо¬
рядкованість, розвал. Влаштувати
бардак.

БАРЕЖ, у, ч. Прозора, схожа на
сітку тканина, що виробляється
з вовняної, шовкової і бавовняної
пряжі.

Барежевий, а, е. Барежева сукня.

БАРЕКС, а, ч. Синтетичний замінник
шкіри.

БАРЕЛЬ, і, ж. Одиниця об’єму сип¬
ких речовин і рідин у США, Вели¬
кій Британії та ін. країнах, величина
якої коливається. Суха барель. Наф¬
това барель.

БАРЕЛЬЄФ, а, ч. Скульптурна при¬
краса на плоских поверхнях, що
виступає над площиною фону мен¬
ше, ніж наполовину своєї товщини.
Барельєф на стіні.

Барельєфний, а, е. Барельєфне зобра¬
ження. Барельєфна сцена.

БАРЙТЕР, а, ч. Прилад для автоматич¬
ного підтримування постійної сили
струму в електричному ланцюгу при
зміні в певних межах застосованої
напруги.

БАР’ЄР, а, ч. 1. Невисокі поручні,
паркан, ґрати, огорожа. Кам’яний
бар’єр. 2. Перепона, перешкода, що
встановлюється на біговій доріжці,
арені цирку та ін. Біг із бар’єрами.
3. перен. Про те, що перешкоджає
здійсненню, розвиткові чого-небудь.
Митний бар’єр. Мовний бар’єр.

Бар’єрний, а, е. Бар’єрний біг. Бар’єрна
функція мигдаликів.

БАРЖА, і, ж. 1. Велике вантажне
судно, що плаває своїм ходом або на
буксирі. Нова баржа. 2. заст. Веслове
судно, схоже на катер.

Баржевий, а, е.

БАРИБАЛ, а, ч. Ссавець сімейства вед¬
медів (інша назва — чорний ведмідь);
живе в лісах Північної Америки.

БАРИКАДА, и, ж. Укріплення, за¬
городження, що служить захистом
під час вуличних боїв. Вулична ба¬
рикада. Будувати барикади. Битися
на барикадах.

Барикадний, а, е. Барикадні бої.

Барикадувати, ую, уєш. Перегороджу¬
вати барикадами. Барикадувати вули¬
ці. Барикадувати прохід.

Барикадуватися, уюся, уєшся. Захищати
себе від можливого нападу, спору-

бардівський — бароклінність

джуючи барикаду. Барикадуватися
на ніч.

БАРЙЛЬ, я, ч. 1. Одиниця об’єму рідин
у деяких країнах Латинської Амери¬
ки. 2. Одиниця маси в Іспанії; 1 Б.
дорівнює 23 кг.

БАРИСТЕР, а, ч. У Великій Брита¬
нії — адвокат вищого рангу, який
має право виступати у всіх судах.

БАРИСФЙРА, и, ж ., геол. Важка цен¬
тральна частина, ядро Землі.

БАРИТ, у, ч. Мінерал кристалічної бу¬
дови, білого або сіруватого кольору,
що використовується для виготов¬
лення білил, емалей, в рентгенотех¬
ніці та ін. Родовище бариту.

Барйтовий, а, е. Баритова руда.

БАРИТОБЕТЙН, у, ч. Особливо важ¬
кий бетон, у якому заповнювачем є
барит або баритова руда чи їх суміш
із металевим скрапом (відходами ви¬
робництва, брухтом та ін.).

БАРИТбН, а, ч. 1. Чоловічий голос, за
висотою середній між басом і тено¬
ром, а також співак із таким голосом.
Співати баритоном. Баритон виконав
пісню. Славетний баритон. 2. Мідний
духовий музичний інструмент. Тру¬
ба- баритон.

Баритональний, а, е. Близький до ба¬
ритона тембром і діапазоном. Бари¬
тональний бас.

Баритонний, Баритоновий, а, е. Бари¬
тоновий голос.

БАРИЦЕНТР, а, ч. 1. Центр ваги геоме¬
тричної фігури. 2. астр. Центр маси
системи Земля — Місяць, навколо
якого Місяць і Земля описують свої
орбіти протягом місяця. Закон руху
барицентра.

Барицентричний, а, е. Барицентричні
закони.

БАРИЧНИЙ, а, е. Пов’язаний із ат¬
мосферним тиском. Барична темпе¬
ратура. Баричне поле Землі. Баричний
градієнт.

БАРІЙ, ю, ч. М’який метал срібляс¬
то-білого або жовтуватого кольору.
Оксид барію.

Барієвий, а, е. Барієва сіль.

БАРІОЛАЖ, у, ч. У грі на смичкових
інструментах — швидке чергування
двох суміжних струн — відкритої
і вкорочуваної.

БАРібНИ, ів, перев. мн. (одн. баріон,
а, ч.). «Важкі» елементарні частин¬
ки (нуклони, гіперони) з масою, не
меншою за масу протона. Маса
баріонів.

Баріонний, а, е. Баріонний заряд.

БАРК, а, ч. Морське вітрильне тран¬
спортне вантажне судно з прямими
вітрилами на всіх щоглах, крім кор¬
мової (бізань-щогли).

_ Б

БАРКА, и, ж. Плоскодонне річкове
судно без палуби для перевезення
вантажу. Плавати на барці.

Барковий, а, е. Баркові перевезення.

БАРКАРбЛА, и, ж. 1. Пісня венеці¬
анських гондольєрів, часом імпро¬
візована. 2. Інструментальний або
вокальний музичний твір ліричного
характеру. Баркароли Баха.

БАРКАС, а, ч. 1. Великий багато¬
весловий човен. Рибальський баркас.
2. Невеличке портове судно.

Баркасний, а, е. Судно баркасного типу.

БАРКЕНТЙНА, и, ж. Морське вітриль¬
не судно з прямими вітрилами на но¬
совій щоглі і косими на всіх інших.

БАРМАК, а, ч. Тюркський силабічний
різновид віршування, що ґрунтується
на рівній кількості складів у кожно¬
му віршовому рядку, незалежно від
ритмічного акценту.

БАРМЕН, а, ч. Власник або службовець
бару, який продає перев. алкогольні
напої. Молодий бармен. Працювати
барменом. Заплатити барменові. За¬
мовити у бармена.

Барменський, а, е. Барменські обов’язки.
Барменська спритність.

БАРН, а, ч. Одиниця площі, яку
використовують для вираження
ефективного перерізу ядерних про¬
цесів.

БАРО… Перша частина складних слів,
яка за значенням відповідає слову
«тиск».

БАРОАПАРАТ, а, ч. Апарат для лі¬
кування за допомогою зміни тиску
повітря порівняно з атмосферним
тиском.

БАРОГбСПІТАЛЬ, я, ч. Госпіталь зі
спеціальним устаткуванням для лі¬
кування в умовах підвищеного або
зниженого, порівняно з атмосфер¬
ним, тиску повітря.

БАРОГРАМА, и, ж. Крива запису ко¬
ливань атмосферного тиску.

БАРбГРАФ, а, ч. Прилад для автома¬
тичного запису змін атмосферного
тиску. Встановити барографи.

Барбграфний, а, е. Барографний запис.

БАРОКАМЕРА, и, ж. Камера низь¬
кого тиску, що застосовується для
вивчення впливу висотних умов на
організм людини й для випробуван¬
ня авіаційних приладів. Висотна
барокамера. Перебувати в барокамері.

Барокамерний, а, е. Барокамерні умови.

БАРОКЛІННИЙ, а, е, фіз. Який
характеризується залежністю роз¬
поділу густини в рідині від двох
параметрів — температури і тиску
(в океані — від температури і со¬
лоності).

Бароклінність, ності, ж.

бароко — бастард

Б _

БАРЙКО, невідм., с. Мистецький на¬
прям у європейському мистецтві
кінця XVI— середини XVIII ст.,
що характеризується примхливістю
форм та декоративною пишністю.
Стиль бароко.

Бароковий, а, е. Барокова традиція.
Барокова культура. Бароковий орна¬
мент.

БАРОКбМПЛЕКС, у, ч. Сукупність
медичних установ зі спеціальним
обладнанням для лікування в умовах
підвищеного або зниженого, порів¬
няно з атмосферним, тиску повітря.

БАРЙМЕТР, а, ч. Прилад для вимірю¬
вання атмосферного тиску. Покази
барометра.

Барометрйчний, а, е. Барометрична
шкала.

БАРбН, а, ч. Дворянський титул,
нижчий за графський; особа, що
має цей титул.

Баронеса, и, ж.

Баронський, а, е. Баронський замок.

БАРОНЕТ, а, ч. Спадковий дворян¬
ський титул у Великій Британії,
середній між титулами вищої знаті
й нижчого дворянства.

БАРООПЕРАЦЇИНА, ої, ж., у знач. ім.
Операційна камера зі спеціальним
устаткуванням для підвищення або
зниження тиску повітря. Працювати
в бароопераційній .

БАРОРЕЦЕПТОРИ, ів, перев. мн.
(одн. барорецептор, а, ч.). Нервові
закінчення в кровоносних судинах,
чутливі до коливань кров’яного тиску
і при його зміні здатні рефлекторно
регулювати його рівень.

БАРОСТАТ, а, ч. Прилад для підтриму¬
вання в невеликих холодильних ка¬
мерах заданого тиску. Використання
баростата.

БАРОТЕРАПІЯ, ї, ж. Застосування
з лікувальною метою підвищеного
чи пониженого тиску. Методи ба¬
ротерапії.

Баротерапевтйчний, а, е. Баротерапев-
тичний ефект.

БАРОТЕРМОГРАФ, а, ч. Автома¬
тичний прилад для безперервної
реєстрації атмосферного тиску і
температури повітря. Покази баро¬
термографа.

БАРОТРАВМА, и, ж. Травма внаслідок
різких змін чи впливу атмосферного
тиску.

БАРОТРОПНІСТЬ, ності, ж. Залеж¬
ність розподілу щільності лише від
одного параметра: в атмосфері — від
тиску, у водоймі — від температури.

Баротрбпний, а, е.

БАРОФОБІЯ, ї, ж. Страх перед тя-
гарами.

БАРОХОРІЯ, ї, ж. Один із видів авто¬
хорії — поширення плодів і насіння
під впливом сили тяжіння, без участі
інших факторів.

БАРОЦЙНТР, у, ч. Те саме, що баро-
комплекс.

БАРС, а, ч. Великий хижий звір ро¬
дини котячих, схожий на леопарда
і пантеру. Сніговий барс. Поєдинок
із барсом.

БАРСЕТКА, и, ж. Невелика чоловіча
сумочка для грошей, документів.
Шкіряна барсетка. Барсетка з до¬
кументами.

БАРТЕР, у, ч. 1. Прямий безгрошовий
обмін товарами чи послугами, спри¬
чинений товарно-грошовим дефіци*
том усередині країни та валютним
дефіцитом у міжнародних угодах.
Займатися бартером. Отримувати
за бартером. 2. Безвалютна, але оці¬
нена та збалансована щодо вартості
товарообмінна операція. Розрахо¬
вуватися бартером. 3. розм., жарт.
Угода; обмін послугами, предмета¬
ми за взаємною згодою.

Бартеризація, ї, ж. Упровадження,
поширення бартеру як способу
розрахунку. Тотальна бартеризація.
Бартеризація торгівлі. Політика
бартеризації.

Бартеризований, а, е.

Бартеризування, я, с.

Бартеризувати, ую, уєш. Бартеризувати
розрахунки.

Бартерний, а, е. Бартерна операція.
Бартерна угода.

БАРТОЛІНІТ, у, ч. Запалення великих
залоз біля входу у вагіну, що спри¬
чиняється проникненням у вивідні
протоки залоз хвороботворних мі¬
кробів (стрептококів, стафілококів
тощо).

БАРХАН, а, ч. Нанесений вітром пі¬
щаний горб у пустелі або в степу, на
якому немає рослинного покриву;
материкова дюна. Піщані бархани.

Барханний, а, е. Барханні піски.

БАРХОУТ, а, ч. Потовщений пояс зо¬
внішньої обшивки дерев’яного судна.

БАС, а, ч. 1. Найнижчий чоловічий
голос, а також співак із таким голо¬
сом. Народний бас. Співати басом.
2. Струнний або духовий музичний
інструмент із низьким ладом. 3. Басй,
їв, мн. Найнижчі лади музичного ін¬
струмента. Грати на басах.

Басбвйй, басова, басове. Низькі басові
ноти. Глуха басова струна.

Басйти, башу, басйш., розм. Говорити
або співати басом.

БАСЕЙН, у, ч. 1. Штучна водойма
зі стінами, укріпленими цеглою,
цементом і т. ін. Купальний басейн.

Басейн із водою. 2. Територія, яку
охоплює річка з притоками. Басейн
Дніпра. 3. Територія, прилегла до
моря, озера. Басейн озера Світязь.
4. геол. Велика ділянка залягання
гірських порід, що містить поклади
корисних, копалин. Криворізький за¬
лізорудний басейн.

Басейний, Басейновий, а, е. Басейнова
система зрошення.

БАСЕТ, а, ч. Порода сильних, низько¬
рослих мисливських собак.

БАСЕТГЙРН, а, ч. 1. Альтовий різно¬
вид кларнета, 2. Органний регістр
сімейства язичкових.

БАСКАК, а, ч., іст. Татарський урядо¬
вець, намісник монгольського хана
й збирач податків на Русі в часи
монгольсько -татарської неволі.

БАСКЕРВІЛЬ, лю, ч. Друкарський
шрифт для книжкового набору.

БАСКЕТБбЛ, у, ч. Спортивна гра в
м’яч між двома командами, учас¬
ники якої повинні руками закидати
м’яч у «кошик» (сітку), що висить на
стовпі. Грати у баскетбол.

Баскетболіст, а, ч. Українські баскет¬
болісти.

Баскетболістка, и, ж. Команда дівчат-
баскетболісток.

Баскетбольний, а, е. Баскетбольний
майданчик. Баскетбольна команда.
Баскетбольні змагання .

БАСКИ, ів, мн. (одн. баск, а, ч.). Народ¬
ність, що живе у північно-західних
областях Іспанії і в прилеглих пів¬
денно-західних районах Франції.

Баскський, а, е. Баскська мова. Баскська
спільнота.

БАСМА1, и, ж. Рослинна фарба для
волосся. Фарбуватися басмою.

БАСМА2, и, ж. 1. Тонка металева
пластинка із зображенням хана, яка
в XIII— XV ст. видавалася татаро-
монгольськими ханами як вірча гра¬
мота. 2. Невеликі металеві штампи,
які використовували для тиснення
орнаментальних узорів на палітур¬
ках. Техніка басми.

БАСЙН, у, ч. Плетені вироби (торочки,
тасьма, шнур) для оздоблення одягу,
меблів і т. ін. Шовковий басон.

Басонний, а, е. Басонна фабрика.

БАСОРАМА, и, ж. Рекламна підсвічена
двостороння панель, яку встановлю¬
ють на даху транспортного засобу.
Кольорова басорама.

БАСТА, виг. Уживається на означення
припинення якої-небудь дії; досить,
годі, кінець.

БАСТАРД, а, ч. 1. біол. Гібрид від між¬
видових та міжродових схрещень
тварин. 2. У середньовічній Західній
Європі — позашлюбний син впли-

Бастйлія — батут

вової або визначної особи (короля,
герцога тощо).

БАСТЙЛІЯ, ї, ж. У ХІУ-ХУІІІ ст.
фортеця, а з ХУ ст. — в’язниця для
політичних в’язнів у Парижі; один із
символів абсолютизму.

БАСТІОН, у, ч. 1. Старовинне укріп¬
лення — п’ятикутна бойова споруда
на розі фортечного муру; невеликий
форт. 2. Взагалі укріплення різно¬
го типу.

Бастіонний, а, е. Бастіонний мур.

БАСТОНАДА, и, ж. Покарання лю¬
дей ударами палиць по п’ятах та по
спині, що застосовується у деяких
східних країнах.

БАСТР, у, ч. Цукор-пісок жовтого ко¬
льору, невисокої якості, який отри¬
мують як проміжний продукт при
виготовленні цукру-рафінаду.

БАСТУРМА, й, ж. Східна страва
з грубо нарізаних (часто продо¬
вгуватих) в’ялених або смажених
шматків м’яса зі спеціями. Про¬
димлена бастурма.

БАТАЛЙР, а, ч. У морському флоті —
особа старшинського командного
складу, обов’язком якої є харчове
й речове постачання. Служити ба¬
талером.

БАТАЛІЯ, ї, ж. 1. Бій, битва, бойови¬
ще. Запекла баталія. 2. розм ., ірон.
Сварка, бійка. Словесна баталія.
Політичні баталії. Вести баталію
з сусідами.

Баталіст, а, ч. Художник, який малює
батальні картини. Першорядний ба¬
таліст.

Батальний, а, е. Який відображає воєн¬
ні події, баталії. Батальна сцена. Ба¬
тальний живопис. Батальний вогонь.

БАТАЛЬЙОН, у, ч. 1. Військовий під¬
розділ, що складається з кількох рот.
2. перев. мн., перен. Лави, загони.

Батальйонний, а, е. Похідний баталь¬
йонний лазарет.

БАТАН, у, ч. Один із основних механіз¬
мів ткацького верстата.

БАТАРЙЯ, ї, ж. І. Артилерійський
підрозділ, що має у своєму скла¬
ді кілька гармат. Командир батареї.

2. ел. Кілька гальванічних елемен¬
тів або акумуляторів, з’єднаних
між собою. Електрична батарея.

3. Обладнання з кількох з’єдна¬
них між собою однакових частин.
Батареї опалення. 4. перен., жарт.
Ряд будь-яких однорідних пред¬
метів. Батарея пляшок.

Батареєць, йця, ч., розм. Солдат, який
належить до батареї (у 1 знач.).

Батарейка, и, ж., техн. Зменш, до
батарея (у 2 знач.). Гальванічна ба¬
тарейка. Радіо на батарейках.

Батарейний, а, е. 1. Прикм. до батарея
(у 1 знач.). Батарейний командир.
2. техн. Який працює на батареях,
здійснюється за допомогою батарей
(у 2 знач.). Батарейний приймач .

БАТАТ, у, ч. Багаторічна тропічна
трав’яниста рослина родини бе¬
резкових, бульби якої вживають
як їжу, переробляють на консерви,
крохмаль, спирт; солодка картопля.
Вирощувати батат.

Бататний, Бататовий, а, е. Бататова
сировина.

БАТЕНСИ, ів, мн. Дошки завширшки
10—20 см і завтовшки 5—10 см. Дубові
батенси.

БАТЕРФЇШ, невідм. ж. Морська про¬
мислова риба.

БАТЕРФЛЯЙ, ю, */., спорт. Спосіб
плавання, при якому плавець під¬
німається над водою, одночасно за¬
грібаючи воду обома руками. Стиль
батерфляй. Плавати батерфляєм.
Батерфляй на 200 метрів.

БАТИ… Частина складних слів, що
за значенням відповідає поняттям
«глибина», «глибинний».

БАТИБІОНТИ, ів, мн., біол. Організми,
які живуть на значних (понад 500 м)
глибинах.

БАТИК, а, ч . 1. Техніка розпису, коли
малюнок наносять тонким шаром
воску на тканину, опускають її у
фарбу, яка замальовує непокриті
воском частини, Індонезійський ба-
тик. Мистецтво батика. 2. Тканина,
прикрашена такою технікою розпису.
Малювати батик. Рамка для батика.

Батиковий, а, е. Батиковий відбиток.
Батиковий текст .

БАТИМЕТРІЯ, ї, ж. Вимірювання гли¬
бин океанів, морів та інших водних
об’єктів спеціальними приладами.

Батиметричний, а, е. Батиметричні
дослідження.

БАТИПЛАН, а, ч. Одномісний апарат
для глибоководних спостережень,
який буксирується судном-носієм за
допомогою кабель-троса.

БАТИР, я, ч. У деяких східних наро^
дів — герой, хоробра людина.

БАТИСКАФ, а, ч. Металева глибоковод¬
на камера, устаткована апаратурою
для дослідження морів і океанів та
механізмами для переміщення під
водою. Плаваючий батискаф. Швид¬
кісний батискаф. Дослідження на ба¬
тискафі. Батискаф нової конструкції.
Спустити батискаф. Спостерігати за
батискафом.

БАТИСТ, у, ч. Тонка бавовняна ткани¬
на. Плаття з батисту.

Батйстовий, а, е. Батистова блузка.
Батистова хустинка.

БАТИСТАТ, а, ч. Найпростіший при¬
стрій для опускання спостерігача на
глибину з борту судна.

БАТИСФЙРА, и, ж. Сферична сталева
камера для дослідження морських
глибин. Батисфера з передавальною
камерою. Опустити батисферу. Зна¬
ходитися на батисфері.

БАТИТЕРМОГРАФ, а, ч. Прилад для
реєстрації температури води на різ¬
них глибинах у морях і океанах. Дані
батитермографа.

БАТИФОТОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬
мірювання інтенсивності освітлення
у воді на великих глибинах.

БАТІАЛЬ, і, ж. Частина дна Світового
океану як середовище проживання
морських організмів. Дослідження
батіалі .

Батіальний, а, е. Батіальна зона.

БАТМАН, у, ч. 1. У балеті — група
рухів класичного танцю. 2. У фехту¬
ванні — удар зброєю по зброї против¬
ника.

БАТО… Частина складних слів, що від¬
повідає поняттю «глибина».

БАТОЛІТИ, ів, мн. Великі маси¬
ви інтрузивних гірських порід
гранітоїдного складу, які утвори¬
лися в земній корі на великих
глибинах.

БАТОМЕТР, а, ч. Прилад, яким бе¬
руть пробу води з глибини для
лабораторного дослідження. Будова
батометра.

БАТОН, а, ч. Білий хліб довгастої
форми. Пшеничний батон . Нарізати
батон. Скибка батона.

БАТОПОРТ, у, ч. Плавучий затвор су¬
хого доку у формі водонепроникної
камери.

БАТОХРОМНИЙ ефект — зміна
забарвлення органічних сполук при
зміні їхньої хімічної будови, поглиб¬
лення кольору — від жовтого через
оранжевий, червоний, фіолетовий,
синій до зеленого.

БАТРАХОЗАВРИ, ів, мн. ( одн . батрахо-
завр, а, ч). Підклас палеозойських
хребетних, які поєднували ознаки
амфібій та рептилій.

БАТРАХОЛОГІЯ, ї, ж. Застаріла назва
розділу зоології, присвяченого ви¬
вченню земноводних.

БАТРОЦЕФАЛІЯ, ї, ж. Аномальна
форма черепа, коли потилиця ви¬
пинається уступом.

БАТУТ, а, ч. Горизонтально натягну¬
та капронова або металева плетена
пружна сітка, яку використовують
у циркових виступах, для змагань
зі стрибків тощо. Великий батут.
Дитячий батут. Стрибки на батуті.
Вправи на батуті.

батутгіст — белетрйстика

Батутист, а, ч* Артист, спортсмен і т. ін,
який виконує вправи на батуті.

Батутйстка, и, ж. Тренування бату-
тисток.

Батути ий, а, е. Батутні вправи.

БАТУТА, и, ж. 1. Такт, удар, наголос на
початковій частині такту. 2. Паличка
диригента. Помах батути.

БАУЛ, а, ч. Велика дорожня сумка,
валіза; об’ємний клунок.

БАУНС, а, ч. Характер виконання
у джазі.

БАФТИНГ, у, ч. Вібрація літального
апарата чи якоїсь його частини,
зумовлена повітряними вихорами,
які виникають від розташованих
попереду конструктивних елементів
апарата.

БАХТАРМА, й, ж. У чинбарстві — ви¬
ворітний бік видубленої шкіри.

БАХШІ, БАХСЙ, мн. 1. Народні спів¬
ці, музиканти, поети й оповідачі
епосу в народів Центральної Азії.
2. У деяких тюркських народів —
знахарі-чаклуни.

БАЦИЛА, и, ж. Бактерія, що має фор¬
му палички. Виявити бацилу.

Бацилярний, а, е. Бацилярна дизен¬
терія.

БАШТАН, ана і ану, ч. Ділянка поля,
на якій вирощують кавуни, дині
і т. ін.

Баштанний, Баштановий, а, е. Баштанні
культури. Баштанний сторож.

Баштанник, а, ч. 1. Сторож на баштані.
2. Власник баштана.

Баштанництво, а, с.

Баштанницький, а, е. Баштанницьке
господарство.

Баштанниця, і, ж.

БАЯДЙРКА, и, ж. Індійська храмова, а
також мандрівна танцівниця. Танець
баядерки.

БАЯТІ, невідм ., мн. Жанр азербайджан¬
ських народних пісень, як правило,
ліричного характеру.

БЕАТИФІКАЦІЯ, ї, ж. У католицькій
церкві — акт прилучення особи до
сонму блаженних. Процедура беати-
фікації.

Беатифікаційний, а, е. Беатифікаційний
процес.

БЕБІСИТЕР, невідм ., ж. Нянька за
наймом, яка приходить на день. До¬
рога бебіситер. Найняти бебіситер.
Шукати бебіситер.

БЕГЕМбТ, а, ч. Велика наземно-
водяна травоїдна тварина, що жи¬
ве в тропічній Африці біля річок
і озер; гіпопотам. Годування беге¬
мотів.

БЕГбНІЯ, ї, ж. Трав’яниста тропічна
рослина з гарно забарвленим лис¬
тям і рясними яскравими квітами;

вирощується як декоративна. Квіти
бегонії. Пересадити бегонію.

БЕДЕКЕР, а, ч. Назва путівника по
різних країнах для мандрівників,
туристів.

БЕДЖ, а, ч. Ідентифікатор трейдера
з фотокарткою, який засвідчує ре¬
єстраційний номер, ім’я трейдера
та назву члена секції, яку він пред¬
ставляє.

БЕДЛАМ, у, ч., розм. Хаос, безладдя.
Економічний бедлам. Моральний бедлам.
Жахливий бедлам. Жити в бедламі.

БЙДЛЕНД, у, ч. Різко розчленований,
низькогірний рельєф, непридатний
для рільництва. Рельєф типу бед¬
ленд.

БЕДУЇНИ, ів, мн. ( одн . бедуїн, а, ч .,
бедуїнка, и, ж). Араби-кочовики.

Бедуїнський, а, е. Бедуїнські їздці.

БЕЖ, невідм., БЕЖЕВИЙ, а, е. Світ¬
ло-коричневий із кремовим відтін¬
ком. Тканина кольору беж. Бежева
куртка.

БЕЗЙ, невідм ., с. Легке тістечко із
збитих та запечених яєчних білків
із цукром. Замовити безе. Безе з
кокосом.

БЕЗОАРИ, ів, мн. Тверді утворення із
щільно збитої шерсті тварин або во¬
локон рослин, які нагромаджуються
в шлунково-кишковому тракті жуй¬
них, коней, собак і свиней.

БЕЙ, я, ч. У країнах Близького і Серед¬
нього Сходу — титул родоплемінної,
а згодом феодальної знаті; у султан¬
ській Туреччині — титул вищих
офіцерів і чиновників.

Бейський, а, е. Бейська земля.

БЕЙДЕВІНД, у, ч . Курс судна при
зустрічно-боковому вітрі.

БЕЙДЖ, а, ч. Картка із зазначеним
ім’ям, прізвищем, посадою особи,
яку прикріплюють до лацкана одягу
працівникам установ, учасникам
конференцій тощо. Пластиковий
бейдж. Заламінувати бейдж. Забез¬
печити працівників бейджами.

БЕЙЗА, и, ж. Антилопа роду сарнобик.

БЕЙЛІФ, а, ч. В англомовних краї¬
нах — помічник шерифа, представ¬
ник поліції при судових органах.

БЕЙНІТ, у, ч. Структурний складник
сталі — тонкоподрібнена суміш пере¬
сиченого вуглецем фериту і карбіду
заліза. Утворення бейніту.

БЕЙСБЙЛ, у, ч. Командна спортивна
гра з м’ячем і кийком, схожа на
гилку. Змагання з бейсболу. Грати
в бейсбол. Тренер із бейсболу.

Бейсболіст, а, ч. Змагання бейсболістів.

Бейсболістка, и, ж. Команда бейсбо¬
лісток.

Бейсбольний, а, е. Бейсбольна команда.

БЕЙСИК, у, ч. Мова програмування
для вирішення відносно нескладних
обчислювальних завдань. Різні версії
мови бейсик. Бейсик для початківців.
Швидке засвоєння бейсику.

БЕЙТ, а, ч. Двовірш у тюркомовній,
перській та арабській поезіях, у яко¬
му обов’язково має бути висловлена
закінчена думка.

БЕК1, а, ч., заст. 1. У Закавказзі та в
Середній Азії — титул людей зна¬
тного походження, князів або керів¬
ників невеликих племен, урядових
осіб і військових; пан. 2. Складова
частина східних імен.

БЕК2, а, ч. Захисник у спортивних іграх
із м’ячем або шайбою.

БЕКАР, а, ч. Нотний знак, що скасовує
дію бемоля або діеза, відновлюючи
основне звучання ноти.

БЕК-ВОКАЛ, у, ч. Фоновий спів, що
використовується у концертному ви¬
конанні сучасної поп-музики.

Бек-вокаліст, а, ч.

Бек-вокалістка, и, ж.

БЕКЕРЙЛЬ, я, ч. Одиниця активності
нукліда (ізотопа) в радіоактивному
джерелі.

БЕКМАНІЯ, ї, ж. Рід багаторічних
рослин родини злакових.

БЕКМЕС, у, ч. Згущений сік солодких
фруктів; штучний мед. Виноградний
бекмес.

БЕКбН, у, ч. Малосольна свинина з
туш особливим способом відгодова¬
них молодих свиней.

Беконний, а, е. 1. Прикм. до бе¬
кон. Беконний смак. 2. Признач,
для виробництва бекону. Беконна
фабрика.

БЕКРСІС, у, ч. Зворотне схрещення;
схрещення гібрида першого поко¬
ління з однією із батьківських форм.

БЕКХЕНД, у, ч. Удар зліва у грі в теніс.
Сильний бекхенд.

БЕЛ, а, ж. Логарифмічна одиниця від¬
ношення двох величин.

БЕЛАДОНА, и, ж., бот. Багаторічна
отруйна трав’яниста рослина (кра-
савка), а також ліки з цієї рослини.
Лікувальні властивості беладони. Таб¬
летка беладони.

БЕЛАЛГІН, у, ч. Протиспазматичний
знеболювальний та протикислотний
засіб для лікування захворювань
шлунково-кишкового тракту.

БЕЛЕМНІТИ, ів, мн. (одн. белемнїт, у, ч).
1. тільки мн. Група вимерлих мор¬
ських молюсків класу головоногих.
Рештки белемнітів. 2. Пальцеподібна
частина скам’янілого скелета такого
молюска.

БЕЛЕТРЙСТИКА, и, ж. Художня літе¬
ратура, переважно романи, повісті та

оповідання. Сучасна белетристика.
Твори белетристики.

Белетризація, ї, ж. Викладення чого-не¬
будь засобами художньої літератури
(белетристики). Засоби белетризації.

Белетризований, а, е. Белетризована
лекція.

Белетризувати, ую, уєш. Белетризувати
історичні факти.

Белетрист, а, ч. Видатний белетрист.
Популярний белетрист. Визнаний
белетрист.

Белетристичний, а, е. Белетристичний
діалог. Белетристична література.
Белетристичний твір. Белетристич¬
ний відділ бібліотеки.

БЕЛЬВЕДЕР, а, ч., архіт . Башта на
якомусь будинку або альтанка на
високому місці, звідки можна огля¬
дати краєвид.

БЕЛЬЕТАЖ, а, ч. 1. Кращий, звичай¬
но другий поверх житлового будин¬
ку. Жити на бельетажі. 2. У теат¬
рі — нижній ярус лож над партером.
Сидіти в бельетажі.

БЕЛЬКАНТО, невідм., ч. Стиль ви¬
конання, що є основою італійської
вокальної школи. Класичний стиль
бельканто.

БЕЛЬТИНГ, у, ч. Міцна бавовняна,
іноді із синтетичними додатками,
технічна тканина, яку використо¬
вують для виготовлення конвеєрних
стрічок, пасів тощо.

БЕМІТ, у, ч. Легкий покрівельний ма¬
теріал, що виготовляється з паперу.
Дах із беміту.

Бемітовий, а, е. Бемітова покрівля.

БЕМЙЛЬ, я, ч. Знак пониження певно¬
го ступеня звукоряду на півтону.

БЙМСЬКЕ скло— високоякісне ві¬
конне скло, більше від звичайного
розміром листів і товщиною.

БЕНД, у, ч. Різновид джазового ан¬
самблю.

Б£НДІ, невідм ., ч. В офіційній міжна¬
родній спортивній термінології — хо¬
кей із м’ячем на льоду.

БЕНДЛІДЕР, а, ч. Керівник музичного
колективу, бенду.

БЕНЕДИКТИН, у, ч. Сорт францу¬
зького лікеру, що виготовляється
зі спирту та різних рослин і ефірної
олії. Французький бенедиктин. Пити
бенедиктин.

БЕНЕДИКТИНЦІ, ів, мн. (одн. бене¬
диктинець, нця, ч.) Католицький
чернечий орден, заснований в Італії
на початку VI ст. Бенедиктом Нур-
сійським. Монастир бенедиктинців.
Костел бенедиктинців.

БЕНЕТЙТИ, ів, мн. (одн. бенетит, а,
ч). Викопні деревоподібні голо¬
насінні рослини із стовбурами

белетризація — берил

овальної або кулястої форми, по¬
критими панцирами із черешків
листків.

БЕНЕФІС, у, ч. Урочиста вистава, що
є творчим звітом актора з нагоди
його ювілею. Організатори бенефісу.
Бенефіс композитора.

Бенефісний, а, е. Бенефісний спек¬
такль.

Бенефіціант, а, ч. Виступ бенефіціанта.

Бенефіціантка, и, ж.

БЕНЕФІЦІАР, а, ч., фін. 1. Одержу¬
вач грошей, зокрема за векселем.
2. Юридична особа, на користь якої
виставлено акредитив.

БЕНЕФІЦІЙ, ю, ч., БЕНЕФІЦІЯ, ї,
ж. 1. Земля, подарована або нада¬
на королем чи монархом у довічне
користування за сумлінне виконан¬
ня певних обов’язків (найчастіше
військових чи адміністративних).
Князівські бенефіції. 2. У римсько¬
му цивільному праві — податкові
пільги, привілеї, встановлені для
окремих осіб або груп. 3. У като¬
лицькій церкві — церковна посада
та пов’язані з нею прибутки. Право¬
славні церковні бенефіції.

БЙНЗЕЛЬ, я, ч., мор. Перев’язування
двох тросів тонким тросом, який
укладається кількома шлагами в один
або два ряди.

БЕНЗИДИН, у, ч. Органічна сполука;
безбарвні кристали, які темніють
на світлі й повітрі; важливий на¬
півпродукт для одержання азобарв¬
ників; дуже отруйний. Властивості
бензидину.

БЕНЗИН, у, ч. Безбарвна горюча ріди¬
на з характерним запахом, яку добу¬
вають із нафти. Запах бензину.

Бензиновий, а, е. 1. Прикм. до бензйн.
Бензиновий дим. Бензиновий запах.
2. Який працює на бензині. Бензи¬
новий двигун. 3. Признач, для збері¬
гання бензину. Бензиновий бак.

БЕНЗОБАК, а, ч. Бак для бензину. По¬
рожній бензобак. Наповнити бензобак.
Горловина бензобака.

БЕНЗОЙНА смола— ароматична
смола, яку добувають із стирак¬
сового дерева і використовують у
фармакології, парфумерії і т. ін.;
ладан.

БЕНЗОЛ, у, ч. Безбарвна горюча
рідина із своєрідним запахом, яку
добувають із продуктів сухої пере¬
гонки кам’яного вугілля або з нафти.
Добування бензолу.

Бензольний, а, е. Бензольне ядро. Бен¬
зольне кільце. Бензольний екстракт.
Бензольний цикл.

БЕНЗОПІРЕН, а, ч. Канцерогенна ре¬
човина, ароматичний вуглеводень.

_ Б

БЕНТАЛЬ, і, ж. Дно і шар води над
ним як середовище проживання ор¬
ганізмів. Дослідження бенталі.

БЕНТОНІТ, у, ч. Різновид вибілюваль-
них глин, що утворюється в процесі
вивітрювання вулканічних туфів
і попелу.

Бентонітовий, а, е. Бентонітова глина.

БЕНТОС, у, ч. Сукупність тварин і
рослин, які населяють дно водойм.
Бентос Дніпра.

БЕНУАР, а, ч. Нижній ярус лож за пар¬
тером у театрі. Ложа бенуар. Місця
в бенуарі.

БЕНЧ, а, ч. Прибережна частина
поверхні морського дна, утворена
абразією.

БЕРБЕРИН, у, ч. Алкалоїд, який міс¬
титься в багатьох рослинах, особливо
в корені барбарису.

БЕРГАМАСКА, и, ж У ХУІ-ХУІІ ст. –
італійська пісня, що отримала назву
від провінції і м. Бергамо, де вона за¬
родилася.

БЕРГАМбТ1, а, ч. 1. Сорт гібридно¬
го дерева — груші. 2. Назва групи
столових сортів груші. Груша бер¬
гамот.

Бергамотовий, а, е. Бергамотовий смак.

БЕРГАМЙТ2, а, ч. Невелике цитрусове
ефіроносне дерево, з листя, квіток,
пагінців і плодової шкірки якого
добувають цінну для парфумерної і
кондитерської промисловості ефірну
ароматичну олію, а також кисло-со¬
лодкий плід цього дерева. Чай із
бергамотом.

Бергамотний, Бергамотовий, а, е. Берга¬
мотовий запах.

БЕРДАНКА, и, ж. Однозарядна
рушниця зразка 1870 р. Стріляти
з берданки.

БЕРЕ, невідм., ж. 1. Багаторічне садове
дерево — груша. Груша бере. 2. Назва
групи столових сортів груші із соко¬
витим м’якушем. Урожай бере.

БЕРЙЙТОР, а, ч., спец. 1. Людина, яка
виїжджує верхових коней і навчає
верхової їзди. Досвідчений берейтор.
2. Помічник дресирувальника коней
у цирку. Обов’язки берейтора.

Берейторський, а, е. Берейторський
костюм.

БЕРЕТ, а, ч. Жіночий або чоловічий
головний убір із м’якої тканини
(або плетений) без окола і козирка.
Флотський берет. Оксамитовий бе¬
рет. Жіночий берет.

Беретовий, а, е. Беретовий крій.

БЕРИЛ, у, ч. Мінерал, прозорі різно¬
види якого (аквамарин, ізумруд),
забарвлені домішками в різні кольо¬
ри; коштовне каміння. Мінерал берил.
Різновид берилу.

берйловий — бинтування

Бериловий, а, е.

БЕРИЛІЙ, ю, ч. Хімічний елемент —
дуже легкий, твердий метал срібляс¬
того кольору.

Берйлієвий, а, е. Берилієва бронза.

Берилізація, ї, ж. Насичення берилієм
поверхневого шару металевих виро¬
бів з метою підвищення їх твердості,
жаростійкості.

БЕРИЛЇОЗ, у, ч . Професійне за¬
хворювання, спричинене роботою
з берилієм чи його сполуками.

БЙРІ-БЕРІ, невідм ., ж ., мед. Захворю¬
вання, спричинене неправильним
обміном речовин в організмі або
нестачею деяких вітамінів. Хвороба
бері-бері.

БЕРКЛІАНСТВО, а, с. Філософська
течія, яка заперечувала об’єктив¬
не існування матеріального світу,
стверджувала, що речі є тільки су¬
купністю відчуттів.

Беркліанець, нця, ч. Переконаний берк¬
ліанець.

Беркліанка, и, ж.

Беркліанський, а, е.

БЕРКЛІЙ, ю, ч. Штучно отриманий
радіоактивний хімічний елемент.

БЕРКУТ, а, ч. Великий орел родини
яструбових із темно-бурим оперен¬
ням. Гніздо беркута.

БЕРКШЙР, а, ч. Англійська порода
скороспілих свиней. Будова тіла
беркширів.

Беркширський, а, е. Свині беркширської
породи.

БЙРМА, и, ж., спец. Горизонтальна ді¬
лянка для укріплення схилів. Берми
різної ширини.

БЕРМУДИ, ів, мн.} розм . Шорти
до колін, які розширюються до¬
низу. Чоловічі (жіночі, дитячі)
бермуди. Жіночі бермуди. Джин¬
сові бермуди. Носити бермуди.

БЕРНАРДЙН, а, ч., заст. Член като¬
лицького чернечого ордену. Монас¬
тир бернардинів.

Бернардинський, а, е. Бернардинські
справи. Бернардинський монастир.

БЕРСЙЗ, а, ч. Колискова пісня.

БЕРТОЛЕТОВА сіль — застаріла
назва хлорату калію; кристалічний
білий порошок, який широко засто¬
совується в хімічній промисловості
та медицині.

БЕРТРАНДЙТ, у, ч. Мінерал класу си¬
лікатів; білі або безбарвні кристали,
агрегати; руда берилію.

БЕРЧЙЗМ, у, ч. Крайньо права ідей¬
но-політична течія у США, названа
за ім’ям американського місіонера
Д. Берча.

Берчйст, а, ч.

Берчйстський, а, е.

БЕСАЛбЛ, у, ч. Препарат для лікуван-

4 ня захворювань шлунково-кишково¬
го тракту, циститу тощо. Таблетка
бесалолу.

БЕСЕМЕРУВАТИ, ую, уєш, мет. До¬
бувати сталь із розплавленого чаву¬
ну, продуваючи крізь нього повітря
(кисень), що випалює наявні в чавуні
домішки.

Бесемер, а, ч . Апарат (конвертор), у
якому виплавляють сталь. Завод¬
ський бесемер.

Бесемерівець, вця, ч. Робітник, який
обслуговує бесемер.

Бесемерівський, а, е. Бесемерівський
конвертор. Бесемерівська сталь.

Бесемерування, я, с. Бесемерування
чавуну.

БЕСТ, а, ч. Право недоторканності
деяких місць як сховів, притулків
у Ірані (напр., мечетей, гробниць,
будинків духовних осіб тощо), звід¬
ки переслідувана владою людина не
може бути забрана силоміць.

БЕСТ-БОТ, а, ч. Довга вузька і легка
(не більше 8 кг) перегонова шлюпка,
розрахована на одного весляра.

БЕСТІЯ, ї, ж. 1. заст. Дикий звір.
2. лайл. Про лиху, хитру людину,
бешкетника, крутія і т. ін. Хитра
бестія.

Бестіарій, я, ч. 1. У Стародавньому
Римі — борець із дикими звірами
на арені цирку. 2. Середньовічний
повчальний трактат-перелік алего¬
ричних уживань назв тварин.

БЕСТСЕЛЕР, а, ч. Книга на офіційні й
сенсаційні теми, яка видана великим
тиражем і добре продається. Справ¬
жній бестселер. Написати бестселер.
Видати бестселер. Бестселер книж¬
кового ринку.

БЕТА… Частина складних слів, що
означає стан речовини.

БЕТА-ДЕФЕКТОСКОПІЯ, ї, ж. Метод
виявлення чужорідних включень
у дуже тонких металевих виробах
шляхом просвічування їх бета-про¬
менями.

БЕТАІН, у, ч. Органічна азотиста
речовина, що міститься в цукрових
буряках та інших рослинах.

БЕТА-РАДІОАКТИВНІСТЬ, ності, ж.
Радіоактивність із випромінюванням
бета-променів.

БЕТА-СПЕКТРОМЕТР, а, ч. Прилад
для вимірювання енергії (енерге¬
тичного спектра) бета-частинок.

БЕТАТРбН, а, ч. Циклічний при¬
скорювач електронів, у якому при¬
скорення здійснюється електричним
полем, наведеним змінним магніт¬
ним полем. Методика застосування
бетатронів.

БЕТЕЛЬ, лю, ч. 1. Азіатська тропічна
рослина родини перцевих, з пеку¬
чими на смак листками. 2. Суміш
для жування із листя цієї рослини,
насіння ареки і незначної кількості
негашеного вапна.

БЕТбН, у, ч. Будівельний матеріал, ви¬
готовлений із суміші твердих матері¬
алів (гравію, піску, щебеню, глини і
т. ін.) і цементу або іншої в’яжучої
речовини. Силікатний бетон. Пере¬
возити бетон.

Бетоніт, у, ч. Штучний камінь, зробле¬
ний із бетону. Сірий бетоніт.

Бетонний, а, е. 1. Прикм. до бе¬
тон. Бетонний розчин. 2. Зробл.
із бетону або покритий бетоном.
Бетонний мур. 3. Признач, для ви¬
готовлення бетону. Бетонний завод.
Бетонний цех.

Бетонник, а. Бетоняр, а, Бетонуваль¬
ник, а, ч. Бригада бетонярів . Тесляр-
бетонник.

Бетонниця, і, Бетонярка, и, Бетонув&ль-
ниця, і, ж.

Бетонований, а, е. Бетонований басейн.
Бетонована траса.

Бетонування, я, с. Бетонування підпір¬
них стін. Бетонування русла річки.

Бетонувати, ую, уєш. Заливати, по¬
кривати бетоном. Бетонувати фун¬
дамент.

БЕФСТРбГАНОВ, невідм., ч. Страва із
дрібно посічених шматочків м’яса
(яловичини), тушкованих у сметан¬
ному соусі. Порційний бефстроганов.
Замовити бефстроганов.

БЕШАМЕЛЬ, і, ж. Приправа, соус
із молока або вершків з яйцями та
борошном, яким поливають м’ясні,
рибні чи інші страви. М’ясо під со¬
усом бешамель.

БЕШБАРМАК, у, ч. У тюркських на¬
родів — національна страва із дріб¬
но нарізаної баранини, вимішаної
зі шматочками прісного тіста та
звареної у бульйоні. Скуштувати
бешбармак.

БЕШМЕТ, а, ч. Верхній чоловічий
одяг у татар і кавказьких народнос¬
тей; півкаптан, схожий на чумарку.
Чоловік у бешметі.

Б’ЄФ, а, ч., гідрол. Ділянка річки,
каналу, водойми, розташована
вище або нижче водопідпірної
споруди (греблі, шлюзу і т. ін.).
Верхній б’єф. Б’єф водопідіймальної
греблі.

БИНТ, а, ч. Стрічка з марлі або з
іншої тканини для перев’язування
ран і т. ін.

Бинтований, а, е. Бинтовані рани .

Бинтовий, а, е. Бинтова пов’язка.

Бинтування, я, с. Техніка бинтування.

Бинтувати, ую, уєш. Перев’язувати,
обмотуючи бинтом, марлею і т. ін.
Бинтувати руку.

БІ… Префікс на позначення подво¬
єння.

БІАКС, а, ч. Феритове осердя з двома
отворами, осі яких взаємно перпен¬
дикулярні.

БІАНДРІЯ, ї, ж. Шлюб жінки з дво¬
ма чоловіками.

БІАТЛЙН, у, ч. Зимове двоєборство —
лижні перегони, поєднані зі стріль¬
бою з гвинтівки. Змагання з біатлону.
Займатися біатлоном.

Біатлоніст, а, ч. Змагання біатлоністів.

Біатлоністка, и, ж. Тренування біат¬
лоністок.

БІБЛІЇСТИКА, и, ж. Науковий аналіз
і дослідження Біблії. Раціоналістич¬
на бібліїстика. Історична бібліїстика.
Література з бібліїстики.

Бібліїст, а, ч.

Бібліїстйчний, а, е.

Бібліїстка, и, лс,

БІБЛІО… Частина складних слів, що
за значенням відповідає поняттю
«книжка».

БІБЛІОГНОЗІЯ, ї, ж.у заст. Термін,
упроваджений у 1789 р. Ж.-Ж. Рівом
для визначення комплексної науки
про книжку.

БІБЛІОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Науковий, сис¬
тематизований опис книг та інших
видань. 2. Список літератури (кни¬
жок і статей) на яку-небудь тему або
з якої-небудь галузі знань. Докладна
бібліографія. Бібліографія досліджень
творчості Т. Шевченка. 3. Наука про
способи систематизованого опису та
обліку складання (списків) книг та
інших видань. 4. Відділ журналу або
газети, в якому публікують списки
нових видань, анотації до них та
рецензії на книжки.

Бібліограф, а, ч. Фахівець із бібліогра¬
фії. Досвідчений бібліограф.

Бібліографічний, а, е. Бібліографічний
відділ.

БІБЛІОЛАТРІЯ, ї, ж. 1. Поклоніння
перед книжкою, ушанування свя¬
щенних книг (напр., Біблії, Корану
тощо). 2. перен. Надмірна пристрасть
до книжок.

БІБЛІОЛбГІЯ, ї, ж., рідко . 1. Термін
на позначення комплексної науки
про книжку. 2. Сукупність знань
про Біблію, що мають церковно-ди¬
дактичний характер.

БІБЛІОМАНІЯ, і, ж. Надмірне за¬
хоплення збиранням книг; узагалі
пристрасть до книг.

Бібліоман, а, Чі Запеклий бібліоман.

Бібліоманха, и, ж.

Бібліоманський, а, е.

бинтувати — біде

БІБЛІОПОЛЇСТИКА, и, ж. Термін для
позначення поняття «теорія, історія
та організація книжкової торгівлі».

БІБЛІОТАФ, а, ч . Бібліоман, у якого
інстинкт власника набув абсурдної,
гіпертрофованої форми; той, хто
не дозволяє іншим користуватися
книжками своєї бібліотеки.

БІБЛІОТЕКА, и, ж. 1. Установа, культ¬
освітній заклад, де зберігаються і
видаються читачам книжки, жур¬
нали і т. ін., а також здійснюється
популяризація і пропаганда літера¬
турних творів. Народна бібліотека.
Міська бібліотека. Університетська
бібліотека. 2. Більш або менш знач¬
на кількість книжок, спеціально
підібраних для читання, наукової
роботи, з метою колекціонування і
т. ін. Домашня бібліотека. Збирати
свою бібліотеку. 3. Приміщення,
кімната для зберігання книжок;
книгосховище. Центральна наукова
бібліотека. 4. Назва споріднених за
темою серійних видань або книжок
чи журналів, призначених для певної
категорії читачів. Бібліотека юного
філолога. Бібліотека фантастики.

Бібліотекар, я, ч. Працівник бібліотеки.
Професія бібліотекаря .

Бібліотекарка, и, ж. Познайомитися
з бібліотекаркою.

Бібліотекарський, а, е. Бібліотекарська
справа .

Бібліотечний, а, е. 1. Прикм. до біб¬
ліотека (у 1 знач.). Бібліотечна
книжка. 2. Признач, для організації
роботй в бібліотеках або підготовки
кадрів для бібліотек. Бібліотечний
комітет. Бібліотечні курси.

БІБЛІОТЕРАПІЯ, ї, ж. Книголі-
кування; розділ психотерапії, що
за допомогою спеціально дібраної
(здебільшого художньої) літератури
надає профілактичну і лікувально-
реабілітаційну допомогу людям із
соматичними та психічними захво¬
рюваннями.

Бібліотерапевтйчний, а, е. Бібліотера-
певтичний ефект.

БІБЛІОФІЛЇЯ, ї, ж., БІБЛІОФІЛЬ¬
СТВО, а, с. Потяг до книжок і ко¬
лекціонування рідкісних та цінних
видань.

Бібліофіл, а, ч. Пристрасний любитель
книжок, знавець і колекціонер рід¬
кісних і цінних видань; книголюб.
Пристрасний бібліофіл.

Бібліофілка, и, ж., розм.

Бібліофільський, а, е.

БІБЛЮФЙБІЯ, ї, ж. Ненависть до
книжок.

Бібліофбб, а, ч. Той, хто не любить
книжок.

_ Б

БІБЛІЯ, ї, ж. Священна книга хрис¬
тиянства та іудаїзму. Читати Біблію.
Знати Біблію. Вивчати Біблію. Пере¬
клад Біблії українською мовою.

Біблійний, а, е. 1. Прикм. до Біблія.
Біблійна притча. Ікона біблійного
Ноя. 2. Який стос. Біблії. Біблійна
археологія. Біблійне товариство.

БІБЛЬДРУК, у, ч. Спеціальний сорт
тонкого непрозорого друкарського
паперу, на якому колись друкували
Біблію.

БІБбП, у, ч. Джазовий стиль, один
з основних напрямів модерн-джазу.

БІВАЛЕНТ, а, ч. Комплекс із пари спо¬
лучень гомологічних хромосом, який
утворюється при поділі ядра.

БІВУАК, БІВАК, у, ч. Зупинка військ
(туристів та інших груп людей) для
відпочинку або ночівлі в польових
умовах, а також місце такого від¬
починку. Короткий бівак. Гірський
бівуак. Солдатський бівуак. Стати
на бівуак.

Бівуачний, Бівачний, а, е. Бівуачне,
життя.

БІГ, а, ч. Рубчик на картоні чи обгорт¬
ковому папері, завдяки якому палі¬
турна кришка легше відкривається,
а папір згинається.

БІГАМІЯ, ї, ж., книжн. Шлюб одно¬
часно з двома особами іншої статі;
двошлюбність.

БІГАРАДІЯ, ї, ж. Вічнозелене дерево
родини рутових, із квітів та листя
якого отримують ефірні олії для по¬
треб парфумерії.

БІГБЙНД, а, ч. Тип джазового інстру¬
ментального ансамблю.

БІГБІТ, а, ч. Форма популярної музики
з акцентованим ритмом і яскраво ви¬
раженим звучанням басової партії.

БІГБОРД, а, ч. Великий рекламний
щит, розміщений уздовж автомобіль¬
них трас на певній висоті від землі
для якомога ширшого огляду.

БІГЛЬ, я, ч. Старовинна англійська
порода гончих.

БЇГОС, у, ч., кул. Тушкована капуста
з шматочками ковбаси або м’яса.

БІГУДІ, невідм., мн. Металеві, пластма¬
сові та ін. трубочки, на які накручу¬
ють пасма волосся для завивки.

БІГМАК, а, ч. Багатошаровий закри¬
тий фірмовий бутерброд у закладах
швидкого харчування (головним
чином — мережі «Макдоналдз»);
розрізана навпіл булка з гарячою
котлетою, овочами, зеленню. Гарячий
бігмак. Замовити бігмак.

БІДЙ, невідм. у с. Посудина, раковина
для здійснення індивідуального ту¬
алету. Ванна з біде. Встановити біде.
Користуватися біде.

бідермаєр — більярд

Б _

БІДЕРМАЄР, у, ч. Назва стилю у меб-
лярстві, який спрощував форми ам¬
піру, характеризувався простотою,
зручністю. Меблі у стилі бідермаєр.

БІДЙН, а, ч. Бляшана або алюмінієва
посудина циліндричної форми зі
звуженим отвором, який щільно
закривається. Залізний бідон . Плас-
тиковий бідон. Повний бідон. Бідон
із молоком.

БІЄНАЛЕ, невідм., ч. і ж. Мистецький
захід (виставка, фестиваль і т. ін.),
що проводиться регулярно раз на два
роки. Конкурсант бієнале. Лауреат
бієнале. Проводити бієнале. Брати
участь у бієнале.

БІЖУТЕРІЯ, ї, ж. Жіночі прикраси з не-
коштовних каміння й металу, а також
зі скла та пластмаси. Дешева біжуте¬
рія. Вишукана біжутерія. Ексклюзивна
біжутерія. Чеська біжутерія. Відділ бі¬
жутерії. Виставка біжутерії . Носити
біжутерію. Мода на біжутерію.

БІЗАНЬ, і, ж. Косе вітрило на за¬
дній щоглі вітрильних суден. Бі¬
зань-щогла.

БІЗНЕС, у, ч., розм. Економічна, комер¬
ційна, біржова або підприємницька
діяльність, спрямована на отримання
прибутку. Успішний бізнес. Ризикова¬
ний бізнес. Великий бізнес. Малий
бізнес. Венчурний бізнес. Інтерес до
бізнесу. Займатися бізнесом. Піти
в бізнес. Вийти з бізнесу.

Бізнесовець, вця, ч. Той, хто займається
бізнесом; підприємець.

Бізнесовий, а, е. Бізнесовий магнат.

БІЗНЕС-ВУМЕН, невідм. ж. Те саме,
що бізнес-леді.

БІЗНЕС-КЛАС1, у, ч. Спеціальний
клас фінансово-економічного спря¬
мування, складниками навчальної
програми якого є маркетинг, бух¬
галтерський облік і т. ін. Навчатися
у бізнес-класі.

БІЗНЕС- КЛАС2, у, ч. Місця підвище¬
ного комфорту в літаку, поїзді і т. ін.,
призначені для бізнесменів. Летіти
в бізнес-класі.

БІЗНЕС-ЛІіДІ, невідм ., ж. Ділова жін¬
ка; жінка-бізнесмен.

БІЗНЕСМЕН, а, ч. Людина, яка займа¬
ється комерційною діяльністю, бізне¬
сом; підприємець. Українські бізнесме¬
ни. Успішний бізнесмен. Збанкрутілий
бізнесмен. Стати бізнесменом.

БІЗНЕС-ПЛАН, у, ч. Спеціальний план
комерційної або підприємницької ді¬
яльності, скерованої на отримання
прибутку. Скласти бізнес-план. Пере¬
глянути бізнес-план. Дотримуватися
бізнес-плану.

БІЗЙН, а, ч. Великий північноаме¬
риканський бик, подібний до єв¬

ропейського зубра. Могутній бізон.
Американські бізони.

БІКАМЕРАЛІЗМ, у, ч. Двопалатна
структура парламенту в деяких кра¬
їнах.

БІКАРБОНАТ, у, ч. Кисла сіль вугіль¬
ної кислоти. Очищений бікарбонат.
Бікарбонат натрію.

БІКВАДРАТ, а, ч. Четвертий ступінь
якого-небудь числа.

Біквадратний, а, е. Біквадратне рівняння.

БІКІНІ, невідм ., с. Жіночий купальний
костюм, що складається з вузького
бюстгальтера і плавок. Нове бікіні.
Сучасне бікіні. Яскраве бікіні. Модне
бікіні. Купатися в бікіні.

БІКС, а, ч. Металева коробка для сте¬
рилізації та зберігання хірургічного
інструментарію, білизни, матеріалу
для перев’язок тощо.

БІКФЙРДІВ шнур — вогнепровідний
шнур для запалювання вибухової ре¬
човини.

БІЛАБІАЛЬНИЙ приголосний,
лінгв. — губно-губний приголосний
(напр., [б], [п], [м]).

БІЛАТЕРАЛІЗМ, у, ч. Система між¬
народних розрахунків, при яких
відшкодування заборгованості та
зобов’язань однієї країни перед
іншою здійснюється двостороннім
шляхом на умовах, визначених дво¬
сторонніми угодами.

Білатеральний, а, е. Білатеральна
угода.

БІЛАТЕРАЛЬНІСТЬ, ності, ж., анат.
Двобічна симетрія в організмі, коли
одна площина симетрично поділяє
організм чи орган на праву і ліву
половини.

Білатеральний, а, е. Білатеральна си¬
метрія.

БІЛ-БРбКЕР, а, ч. Комерсант, який зай¬
мається купівлею-продажем цінних
паперів.

БІЛЕТ, а, ч., розм. 1. Квиток. Ло¬
терейний білет. 2. Документ, який
свідчить про стосунок людини
до тих чи інших обов’язків, про
належність до певного громадян¬
ського стану, організації і т. ін.
Солдатський білет. Студентський
білет. 3. Картка з питаннями для
тих, хто складає іспити або заліки.
Екзаменаційний білет.

Білетер, а, ч. Особа, яка контролює
вхідні білети в кіно, театрі, музеї та
інших закладах.

Білетерка, и, ж.

Білетерський, а, е. Білетерський пост.

Білетний, а, е. Білетна каса.

БІЛІВЕРДИН, у, ч. Один з основних
пігментів жовчі людини і м’ясоїдних
тварин.

БІЛІГНбСТ, у, ч. Контрастна речо¬
вина, яку застосовують при рентге¬
носкопії жовчного міхура та жовчних
шляхів.

БІЛІНГВІЗМ, у, ч. Двомовність; ужи¬
вання двох мов у межах однієї дер¬
жави певної соціальної спільноти, а
також практика використання двох
мов індивідуумом. Російсько-укра¬
їнський білінгвізм. Явище білінгвізму.
Риси білінгвізму. Особливості білінг¬
візму. Специфіка білінгвізму.

Білїнгв, а, ч. Той, хто володіє дво¬
ма мовами. Навички білінгва. Сім’я
білінгвів.

Білінгвістйчний, а, е. Білінгвістичне
навчання.

БІЛІРУБІН, у, ч. Один з основних
пігментів жовчі людини і м’ясоїдних
тварин. Рівень білірубіну.

Білірубїновий, а, е. Білірубіновий по¬
казник.

БІЛІРУБІНЕМІЯ, ї, ж. Наявність бі¬
лірубіну в крові; термін здебільшого
застосовують для позначення підви¬
щеного вмісту білірубіну.

БІЛІРУБІНУРІЯ, ї, ж. Виділення бі¬
лірубіну із сечею.

БІЛІТРАСТ, а, ч. Контрастна речови¬
на, що містить йод; використовують
для рентгеноскопії жовчного міхура
та жовчних шляхів.

БІЛЛЬ, я, ч. 1. Законопроект, що
вноситься на розгляд законодавчого
органу у Великій Британії, США
Канаді та деяких інших країнах.
2. Назва деяких конституційних
актів, які набули чинності закону.
Білль про права.

БІЛбН, а, ч. 1. Неповноцінна роз¬
мінна металева монета, національна
вартість якої перевищує вартість
закладеного в ній металу і витрати
на карбування. 2. у, ч. Срібло дуже
низької проби, з якого карбують
такі монети і деякі види ювелірних
виробів.

БІЛЬБОКЕ, невідм ., с. 1. Гра прив’яза¬
ною до палички кулькою, яку під¬
кидають і намагаються зловити
загостреним кінцем палички або в
чашечку, прикріплену на її кінці.
2. Інструмент для золотіння.

БІЛЬЙбН, а, ч. Назва числа 1 000 000 000
і його цифрового позначення; тисяча
мільйонів.

Більйонний, а, е. Більйонний екзем¬
пляр.

БІЛЬЯРД, а, ч. 1. Гра кулями на спеці¬
ально обладнаному столі. Американ¬
ський більярд. Дитячий більярд. Грати
у більярд. 2. Стіл із бортами, лузами,
кулями та киями для цієї гри. Новий
більярд.

більярдний — біоінженерія

Більярдний, а, е. 1. Прикм. до більярд. Бі¬
льярдний кий . Більярдні кулі. 2. у знач,
ім. більярдна, ної, ж. Приміщення,
призначене для гри в більярд.

Більярдовий, а, е, рідко. Більярдовий
зал.

БІМЕТАЛИ, ів, мн. Матеріал, що
складається з двох шарів різнорідних
металів або сплавів; використовують
в електро- та радіотехніці, приладо¬
будуванні тощо.

БІМЕТАЛІЗМ, у, ч. Грошова система,
коли роль загального еквівалента
офіційно виконують два благо¬
родні метали і в обігу одночасно
функціонують монети із цих двох
металів.

БІМС, а, ч. 1. Підпалубна поперечна
балка, що з’єднує бортові гілки
шпангоута на рівні палуб корабля і
надає їм необхідної міцності. 2. Тон¬
костінна балка для обкантовування
великих люків фюзеляжу літального
апарата. м

БІНАРНИЙ, а, е. Який складається з
двох частин, елементів; подвійний.
Бінарна опозиція. Бінарні номенклату¬
ри. Бінарні металеві сплави. Бінарна
сполука. Бінарна зброя.

Бінарність, ості, ж.

БІНГО, невідм., с. Популярна в Англії
азартна гра, схожа на лото, що по¬
лягає у знаходженні номерів на сво¬
єму білеті й оголошенні виграшних
номерів. Англійське бінго. Правила гри
в бінго. Грати в бінго.

БІНбКЛЬ, я, ч. Оптичний прилад із
двох паралельних, з’єднаних між со¬
бою зорових трубок для розглядання
віддалених предметів. Потужний бі¬
нокль. Дивитися у бінокль. Побачити
у бінокль .

БІНОКУЛЯР, а, ч. Оптичний прилад
(лупа, мікроскоп і т. ін.), що має
окуляри для обох очей, або частиьґа
такого приладу.

Бінокулярний, а, е. Двоокий; який сто¬
сується обох очей. Бінокулярний зір.

БІНбМ, а, ч. Сума або різниця двох
алгебричних величин (виразів), що
називаються його членами; двочлен.
Біном Ньютона.

Біномний, а, е.

БІО… Перша частина складних слів —
наукових термінів, що відповідає
слову «біологічний» або вказує на
стосунок до життя, життєвих про¬
цесів.

БІОАКТЙВНЙЙ, а, е. Такий, що сти¬
мулює біологічні процеси.

БІОАКУСТИКА, и, ж. Розділ зоології,
який вивчає голоси, звукову сиг¬
налізацію і спілкування тварин у
природі, їх орієнтацію у просторі за

допомогою природних ехолокаторів,
а також будову слухової та голосової
систем.

БІОБІБЛІОГРАФІЯ, ї, ж. Бібліографія,
у якій інформація про друковані
твори супроводжується необхідни¬
ми біографічними відомостями про
авторів, а також містить вказівки на
присвячену їм літературу.

Біобібліографічний, а, е. Біобібліогра¬
фічний покажчик.

БІОГАЗ, у, ч. Газ, що утворюється під
час розкладу органічних речовин
(соломи, гною тощо).

БІОГЕНЕЗ, у, ч. Теорія виникнення
життя на Землі, згідно з якою за¬
родки живих організмів у стані ана¬
біозу були занесені на Землю з інших
небесних тіл.

Біогенетичний, а, е. Біогенетичний
закон.

БІОГЕНИ, ів, мн. 1. Речовини (серед
них і хімічні елементи), необхідні
для існування живих організмів.
2. Речовини, які виникли внаслідок
розкладу решток організмів, але ще
не повністю мінералізовані.

Біогенний, а, е. Біологічного походжен¬
ня; який містить залишки живих
організмів; який підтримує, стиму¬
лює розвиток організму, життя. Біо¬
генні чинники. Біогенний стимулятор.
Біогенні елементи. Біогенні речовини.
Біогенне середовище. Біогенні гірські
породи.

БІОГЕОГРАФІЯ, ї, ж. Наука про за¬
кономірності поширення живих ор¬
ганізмів та різноманітних біоценозів
на земній кулі.

Біогеографічний, а, е. Біогеографічні
чинники.

БІОГЕОХІМІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає
геохімічні процеси, які відбуваються
в біосфері за участю організмів. Га¬
лузь біогеохімії.

Біогеохімічний, а, е. Біогеохімічний
бар і єр .

БІОГЕОЦЕНОЗ, у, ч. Взаємозумов-
лений комплекс живих і неживих
компонентів певної ділянки земної
поверхні, пов’язаних між собою об¬
міном речовин і енергії. Вивчення біо-
геоценозів.

БІОГЕОЦЕНОЛбГІЯ, ї, ж. Наука, що
вивчає біогеоценози та їх планетарну
сукупність — біосферу.

Біогеоценологічний, а, е. Біогеоценоло-
гічні дослідження.

БІОГЙРМ, а, ч. Виступ морського дна,
утворений залишками організмів, які
жили на цьому самому місці.

БІОГРАФІЯ, ї, ж. Опис життя і ді¬
яльності; життєпис. Біографія пись¬
менника.

Біограф, а, ч. Автор біографії. Біограф
письменника.

Біографічний, а, е. Біографічний нарис.

БІОДИНАМІКА, и, ж. Розділ фізіоло¬
гії, присвячений вивченню функцій
організмів.

БІОЕКОНбМІКА, и, ж. Наука про ра¬
ціональне використання природних
ресурсів з господарською метою.

БІОЕКОС, у, ч. Найбільш сприятлива,
оптимальна відповідність природно¬
го середовища й організмів та рос¬
лин, які живуть у ньому.

БІОЕЛЕКТРИКА, и, ж. Сукупність
електромагнітних явищ, пов’язаних
з існуванням, рухом та взаємоді¬
єю біоелектричних зарядів (біо¬
струмів).

Біоелектричний, а, е. Біоелектричні

БЮЕЛЕКТРбНІКА, и, ж. Наука, що
вивчає принципи і методи обробки
інформації живими організмами з
метою створення високопродуктив¬
них та інтелектуалізованих обчислю¬
вальних машин.

БІОЕНЕРГЕТИКА, и, ж. 1. Сукуп¬
ність процесів перетворення енер¬
гії, які відбуваються в організмі і
забезпечують його життєдіяльність.
2. Наука про механізми і закономір¬
ності формування, перетворення,
накопичення та розподілу біо¬
логічної енергії по функціональних
системах організму в процесі його
життєдіяльності. Зацікавлення біо¬
енергетикою. 3. Комплекс уявлень
про тонкі тіла істот тваринного та
рослинного світу, які нібито існують
поруч із фізичними тілами.

Біоенергетйчний, а, е. Біоенергетичні
закони.

БІОЕНЕРГІЯ, ї, ж. Енергія, якою наді¬
лені живі організми.

БІОЕТИКА, и, ж. Наука, яка вивчає
морально-етичні, соціально-психо¬
логічні та гуманітарні аспекти біо¬
логічних дисциплін.

…БІОЗ. Друга частина складних слів,
яка вказує на зв’язок із життям, жит¬
тєвими процесами.

БІОЗбНА, и, ж. Сукупність шарів
земної кори, що відповідають всьо¬
му періодові існування якоїсь групи
викопних організмів.

БІОІНДИКАТОРИ, ів, мн. (одн. біо¬
індикатор, а, ч.), біол. Організми, на¬
явність, кількість та інтенсивність
розвитку яких є показником певних
природних процесів або умов зов¬
нішнього середовища.

БІОІНЖЕНЕРІЯ, ї, ж. 1. Галузь, що
розробляє та конструює технічні
пристрої, прилади, машини, здатні

біоінженер — біонічний

виконувати біологічні функції у від¬
повідних, передбачених для цього
умовах. 2* Цілеспрямоване внесен¬
ня змін в організми і керування їх
функціями.

Біоінженер, а, ч. Фахівець із біоінже¬
нерії.

Біоінженерний, а, е. Біоінженерні екс¬
перименти.

БІОІНФОРМАЦІЯ, ї, ж. Інформація,
якою гіпотетично обмінюються за
допомогою біострумів.

Біоінформацїйний, а, е. Біоінформаційні
канали.

БІОКАТАЛІЗ, у, ч. Процес регулювання
(пришвидшення або сповільнення)
хімічних реакцій в організмі за до¬
помогою ферментів.

Біокаталізатори, ів, мн. ( одн . біокаталіза-
тор, а, ч). Те саме, що ферменти.

БІОКІБЕРНЙТИКА, и, ж. Науковий
напрям, пов’язаний із використан¬
ням досягнень кібернетики у біо¬
логії, який вивчає закономірності
зберігання, переробки та переда¬
вання інформації у біологічних
системах.

Біокібернетик, а, ч. Фахівець із біо-
кібернетики.

Біокібернетичний, а, е. Біокібернетичні
експерименти.

БІОКЛІМАТ, у, ч. Кліматичні умови,
які разом з іншими факторами середо¬
вища впливають на розмноження,
розвиток та розміщення живих ор¬
ганізмів.

Біокліматйчний, а, е. Біокліматич-
ний потенціал лісостепової зони
України.

БЮКЛІМАТОЛбПЯ, ї, ж. Наука про
вплив клімату на живі організми.
Праці з біокліматології .

Біокліматолог, а, ч.

Біокліматологїчний, а, е. Біокліматоло-
гічні дослідження.

БІОКОМБІНАТ, у, ч. Підприємство, що
спеціалізується на виготовленні біо¬
препаратів.

БІОКбМПЛЕКС, у, ч. Сукупність рос¬
лин, тварин, мікроорганізмів тощо,
які спеціально, цілеспрямовано до¬
бирають для забезпечення оптималь¬
них умов життя на борту космічного
корабля. Природний біокомплекс.

БІОКОРбЗІЯ, ї, ж. Корозія металів,
зумовлена впливом мікроорганізмів.
Уникнення біокорозії.

Біокорозїйний, а, е. Біокорозійний
процес.

БІОКРЙМ, у, ч. Крем для шкіри, до
складу якого входять біологічно ак¬
тивні речовини, що стимулюють по¬
верхневий кровообіг. Користуватися
біокремом.

БІОКРИМІНОЛбГІЯ, ї, ж. Один із
напрямів кримінології, що пояснює
злочинність біологічними фактора¬
ми (напр., уродженою схильністю до
скоєння злочинів).

Біокримінологїчний, а, е. Біокриміноло-
гічне пояснення.

БЮЛАБОРАТЙРІЯ, ї, ж. Лаборато¬
рія, яка займається розведенням
комах для боротьби зі шкідниками
сільськогосподарських культур. При¬
міщення біолабораторії. Працювати
у біолабораторії .

БІОЛАКТ, у, ч. Продукт дитячого
харчування, який виготовлений із
незбираного молока і містить біо¬
логічно активні речовини.

БІОЛІНИ, ів, мн. Активні продукти
життєдіяльності рослин, тварин і
мікроорганізмів, що істотно зміню¬
ють середовище.

БІОЛІТИ, ів, мн. Гірські породи та
мінерали, що утворилися внаслідок
життєдіяльності тварин і рослин
(напр., крейда, вапняк).

БІОЛОГІЗАЦІЯ, ї, ж. Застосування
законів біології до вивчення соці¬
альних явищ.

Біологізатор, а, ч. Прихильник, послі¬
довник біологізації.

Біологізаторка, и, ж.

Біологізаторський, а, е. Біологізатор –
ський напрям у науці.

БІОЛОГІЗМ, у, ч. Біологічний на¬
прям у соціології другої половини
XIX ст., який закони біології пере¬
носив на суспільство, що призводило
до спрощеного бачення розвитку і
функціонування суспільства. При¬
хильник біологізму.

БІОЛбГІЯ, ї, ж. Наука про зако¬
номірності життя і розвитку орга¬
нізмів. Космічна біологія. Розвиток
біології.

Біолог, а, ч. 1. Фахівець із біології. Відо¬
мий біолог. 2. Учитель, викладач біо¬
логії.

Біологічний, а, е. 1. Прикм. до біо¬
логія. Біологічні відкриття. Біоло¬
гічна кібернетика. Біологічний метод
боротьби зі шкідниками. 2. Який стос,
життя, життєвих процесів організму.
Біологічна особливість. Біологічний вік
організму. Біологічна програма. Біоло¬
гічний годинник.

Біологічно. Біологічно активні точки.
Біологічно активні речовини.

БІОЛОКАЦІЯ, ї, ж. Здатність тва¬
рин визначати місце розташування
якогось об’єкта чи своє місцезнахо¬
дження в просторі. Здатність до біо¬
локації.

Біолокаційний, а, е. Біолокаційні ім¬
пульси.

БЮЛЮМІНЕСЦЙНЦІЯ, ї. ж. Види-
ме світіння організмів, пов’язане з
процесами їх життєдіяльності. Біо-
люмінесценція світлячків.

БІЙМ, у, ч. Сукупність видів рослин
і тварин певного ареалу.

БІОМАСА, и, ж.* Маса живих організ¬
мів, що припадає на одиницю по¬
верхні суші або об’єму води. Біомаса
коней. Накопичення біомаси.

БІОМЕДИЦЙНА, и, ж. Розділ ме¬
дицини, який вивчає процеси, що
відбуваються в організмі на біо¬
логічному рівні.

Біомедйчний, а, е. Біомедичні експери¬
менти.

БІОМЕТЕОРОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ ме¬
теорології, що вивчає вплив погодних
умов, їх зміни тощо на живі організми
і організм людини зокрема.

Біометеоролог, а, ч.

Біометеорологічний, а, е. Біометеороло-
гічні відомості.

БІОМЕТОД, у, ч. Метод знищення
шкідників сільськогосподарських
культур за допомогою спеціально
вирощених із цією метою комах.
Ефективність застосування біо-
методу.

БІОМЕТРІЯ, ї, ж. Розділ біології,
присвячений плануванню та оброб¬
ленню результатів кількісних експе¬
риментів та спостережень методами
математичної статистики.

Біометрйчний, а, е. Біометричні до¬
слідження.

БІОМЕХАНІКА, и, ж. Наука, що ви¬
вчає механічні властивості живих
тканин, органів та організмів лю¬
дини і тварин, а також досліджує
механічні явища, які відбуваються
в них. Біомеханіка руху в плечовому
суглобі.

Біомеханічний, а, е.

БІОМІЦЙН, у, ч. Лікувальний пре¬
парат; антибіотик. Застосовувати
біоміцин.

Біоміцйновий, а, е. Біоміцинові ін’єкції.

БІОМОРФбЗ, у, ч. Зміни організму,
зумовлені його пристосуванням до
навколишнього середовища.

БІОНАВІГАЦІЯ, ї, ж. Здатність тварин
визначати правильний напрям руху
при регулярних сезонних міграціях.
Біонавігація птахів.

Біонавігаційний, а, е.

БібНІКА, и, ж. Одна з галузей тех¬
нічної кібернетики, що застосовує
математичне моделювання біоло¬
гічних процесів для розв’язання
складних інженерних завдань. Га¬
лузь біоніки .

Бібнік, а, ч.

Біонічний, а, е. Біонічні дослідження.

біонт — біофізика

БІЙНТ, а, ч. Окремо взятий організм
(індивід), що в ході еволюції при¬
стосувався до проживання в певному
середовищі.

…БІОНТИ. Друга частина складних
слів, що означає «живі організми».

БІОЙПТИКА, и, ж. Розділ біології,
який вивчає явище використання
живими організмами світла для
орієнтації у навколишньому сере¬
довищі.

БІООРІЄНТАЦІЯ, і, ж. Здатність тва¬
рин орієнтуватися у навколишньому
середовищі, визначати місце свого
перебування тощо. Біоорієнтація
плазунів .

БІОПЛАСТ, у, ч. Одержаний із біл¬
ка крові штучний матеріал, який
використовується для заміщення
ушкоджених тканин, склеювання
зламаних кісток і т. ін.

БІОПОЛІМЕРИ, ів, мн. { одн . біопо-
лімер, у, ч.). Природні високомоле-
кулярні сполуки, що є структурною
основою всіх живих організмів і віді¬
грають визначальну роль у процесах
їх життєдіяльності.

Біополімерний, а, е.

БЮПОЛГГИКА, и, ж. Теоретична
концепція зарубіжної політології,
яка розглядає політичні і соціальні
відносини в суспільстві, міжнародні
відносини і причини різноманітних
конфліктів через призму біологічних
факторів та вроджених психологіч¬
них якостей окремих людей, етніч¬
них груп тощо.

БІОПРЕПАРАТ, у, ч. Біологічний пре¬
парат для профілактики, лікування
та діагностичних досліджень. Курс
лікування біопрепаратами .

БІОПРОТЙЗ, а, ч. Протез, керований
біострумами людини або такий, для
виготовлення якого використову¬
ються біологічні матеріали. Біо-
протез кінцівки.

БІОПСИХІЧНИЙ, а, е. Який пов’язани-
й із психічною природою біологічних
процесів. Біопсихічні фактори.

БІОПСИХОЛОГІЧНИИ, а, е. По¬
в’язаний із психологією кого-небудь,
зумовлений біологічними чинника¬
ми. Біопсихологічні явища.

БІОПСІЯ, ї, ж ., мед. Відтинання шма¬
точка ураженої тканини для мікро¬
скопічного дослідження і встанов¬
лення діагнозу.

БІОРЕСУРСИ, ів, мн. Запаси необхід¬
них для людини рослин і тварин.
Мінімальні біоресурси. Використання
біоресурсів.

БІОРЙТМ, у, ч. Циклічні коливання
інтенсивності й характеру біологіч¬
них процесів і явищ, які спостеріга¬

ються майже в усіх тварин, рослин,
мікроорганізмів. Порушення біорит¬
мів. Відновлення біоритмів.

Біорйтміка, и, ж. Сукупність проявів
біоритмів; характер біоритму. Нор¬
мальна біорйтміка.

Біоритмїчний, а, е. Біоритмічні по¬
казники.

БЮРИТМОЛбГІЯ, ї, Ж. Розділ біо¬
логії, що вивчає біоритми живої ма¬
терії.

Біоритмологїчний, а, е. Біоритмологічні
дослідження.

БІОСИГНАЛ, у, ч. Сигнал, що передає
перетворені струми біологічного по¬
ходження. Фіксувати біосигнал.

БІОСИНТЕЗ, у, ч. Біохімічний процес
утворення речовин в організмі. Біо¬
синтез білка. Процес біосинтезу.

БІОСИСТЕМА, и, ж. Біологічна струк¬
тура — закономірний зв’язок і функ¬
ціонування частин єдиного цілого.
Природна біосистема. Функціонування
біосистеми.

БІОСОЦІОЛбГІЯ, ї, ж. Система по¬
глядів на громадське життя, засно¬
вана на законах еволюції органічної
природи.

Біосоціологічний, а, е. Біосоціологічний
напрям у науці.

БІОСТАЗИС, у, ч. Здатність живих
організмів протистояти змінам на¬
вколишнього середовища і залиша¬
тися незмінними (напр., зберігати
імунітет, здатність до акліматизації
тощо).

БІОСТАНЦІЯ, ї, ж. Науково-дослідна
установі для всебічного стаціонарно¬
го вивчення рослинного і тваринного
світу в природних умовах. Працівники
біостанції. Біостанція заповідника.

БІОСТИМУЛЯЦІЯ, ї, ж. Стимуляція
роботи певного органа, процесу чи
життєдіяльності організму в цілому
за допомогою біоактивних речовин
і спеціальних приладів. Слабка біо-
стимуляція. Фактори біостимуляції.
Механізм біостимуляції.

Біостимулятори, ів, мн. {одн. біости-
мулятор, а, ч). Біологічно активні
речовини, які стимулюють біо¬
логічну активність організму. Вико¬
ристовувати біостимулятори. Дія біо-
стимуляторів.

БІОСТРУМ, у, ч. Утворення у вигляді
лінзи або шару із залишків організ¬
мів, що залягають на дні моря.

БІОСФЙРА, и, ж. Оболонка Землі, яку
населяють живі організми. Структу¬
ра біосфери.

Біосферний, а, е. Біосферні процеси.

БІОТА, и, ж. Історично сформована су¬
купність рослин і тварин на певній
території. Автохтонна біота.

БІОТЕРМ, а, ч. Біологічний термостат;
прилад для досліджень з ембріології
та генетики, у якому підтримується
стала температура.

БІОТЕРМЇЯ, ї, ж. Розвиток теплових
процесів унаслідок життєдіяльності
теплолюбних бактерій.

Біотермїчний, а, е.

БІОТЕХНІКА, и, ж. Технічні при¬
лади для здійснення біологічних
досліджень.

Біотехнїчний, а, е. Біотехнічні засоби.

БІОТЙХНІЯ, ї, ж. Напрям мислив¬
ствознавства, що розробляє комплекс
засобів охорони і розведення корис¬
них тварин у природних умовах,
вивчає можливості їх раціонального
використання, шляхи поліпшення
їхніх продуктивних властивостей
тощо. Методи біотехнії.

Біотехнїчний, а, е.

БІОТЕХНОЛШТЯ, ї, ж. Інтегроване
застосування біохімії, мікробіології
з метою використання потенціалу
мікроорганізмів, культур, клітин та
тканин. Розроблення нових продуктів
на основі біотехнології .

Біотехнологічний, а, е. Біотехнологічні
досягнення.

БІОТЕХНОСФЕРА, и, ж. Єдність се¬
редовищ природного і видозміненого
людиною за допомогою техніки.

БІОТИП, у, ч. Група організмів у
межах виду, що мають характерні
особливості способу життя або по¬
ведінки. Варіювання біотипу.

БІОТбНУС, у, ч. Природний стан
постійного довільного напруження,
властивий усьому живому. Ослаблен¬
ня біотонусу.

БІОТСІП, у, ч. Ділянка земної поверхні
з однотипними умовами середовища,
яку займає певне угруповання орга¬
нізмів.

БІОТРбН, а, ч. Герметична камера, в
якій створюють штучні кліматичні
умови для живих організмів. Вико¬
ристовувати біотрон.

БІОТРбФІЯ, ї, ж. Живлення організ¬
мів біомасою інших організмів.

Біотрбфи, ів, мн. {одн. біотроф, а, ч.).
Організми (напр., паразити, хижа¬
ки), які живляться біомасою інших
організмів.

БІОТУАЛЙТ, у, ч. Убиральня, в якій
здійснюється біологічна утилізація
екскрементів. Користуватися біо-
туалетом. Встановити біотуалети.

БІОФАРМАЦІЯ, ї, ж. Галузь фар¬
мацевтики, яка вивчає біологічну
дію лікарських речовин на організм
людини.

БІОФІЗИКА, и, ж. Наука, що вивчає
фізичні й фізико-хімічні закономір¬

ну

біофізик — бітлй

ності життєдіяльності рослинних
і тваринних організмів, а також вплив
на організми фізичних факторів.

Біофізик, а, ч.

Біофізичний, а, е. Біофізичний погляд.

БІОФІЛЬТР, а, ч. Пристрій для біо¬
логічного очищення стічних вод.
Використання біофільтрів. Принцип
дії біофільтра.

БІОФЛАВОНбїДИ, ів, мн. Первин¬
но відомі як вітамін Р натуральні
пігменти, виявлені разом із вітамі¬
ном С в овочах, фруктах, зернах
і квітках.

БІОХІМІЯ, ї, ж. 1. Наука, що вивчає
хімічний склад живих організмів та
хімічні процеси, що відбуваються в
них. Завдання біохімії. 2. Сукупність
хімічних процесів, що відбуваються в
організмі або в якійсь його частині.
Біохімія нервової системи. Біохімія
рослин.

Біохімік, а, ч.

Біохімічний, а, е. Біохімічна лабора¬
торія. Біохімічні перетворення. Біо¬
хімічні реакції . Біохімічна наука.

БІОХбР, а, ч. Підрозділ біосфери, який
включає групу схожих біотопів.

БІОХРЙН, а, ч. Відрізок геологічного
часу, що відповідає відкладенням
біозони.

БІОЦЕНбЗ, у, ч. Історично сформо¬
вана сукупність рослин і тварин, що
населяють територію з більш-менш
однотипними умовами існування.
Новий біоценоз.

Біоценотйчний, а, е. Біоценотичні особ¬
ливості.

БІОЦЕНОЛОГІЯ, ї, Ж. Розділ еколо¬
гії, який вивчає рослинні й тваринні
угруповання в їх сукупності. Пред¬
мет вивчення біоценології.

Біоценолог, а, ч.

Біоценологічний, а, е. Біоценологічні
дослідження.

БІОЦЕНОТЙП, у, ч. Фізичне середо¬
вище, в умовах якого перебуває
угруповання.

БІОЦЙД, у, ч. Знищення певних форм
життя.

БІОЦИКЛ, у, ч. 1. Вища одиниця
розчленування земної поверхні.
2. Закономірна зміна фаз або стадій
розвитку організму.

Біоциклічний, а, е. Біоциклічні явища.

БІПАРТЙЗМ, у, ч. Партійна система,
за якої головну роль відіграють
дві основні політичні партії; дво-
партійність.

БІПАТРЙД, а, ч. Особа, яка за між¬
народним правом має статус грома¬
дянства у двох державах.

БІПЕДАЛІЗМ, у, ч. Пересування на
двох ногах.

БІПІНАРІЯ, і, ж. Двобічносиметрична
личинка морської зірки.

БІПЛАН, а, ч. Літак, крила якого ма¬
ють дві площини, розташовані одна
над другою. Великий біплан.

БІПОЛЯРНИЙ, а, е. Двополюсний.
Біполярні клітини. Біполярний регіон.

БІПРИЗМА, и, ж. Подвійна призма з
кутом, близьким до 180°, виготовлена
з оптичного скла.

БІРЖА, і, ж. 1. Організаційно оформ¬
лений і постійно діючий ринок, на
якому здійснюється торгівля цін¬
ними паперами і оптова торгівля
товарами. Фондова біржа. Валютна
біржа. Товарна біржа. Ф’ючерсна бір¬
жа. Біржа праці. 2. Організація, що
обслуговує процес укладання угод
між господарськими суб’єктами про
купівлю-продаж. 3. Приміщення, де
здійснюються біржові операції.

Біржовий, а, е. Біржова спекуляція. Бір¬
жове мито. Біржовий курс. Біржовий
прибуток. Біржова реєстрація. Бір¬
жова угода. Біржова ціна. Біржовий
оборот. Біржовий податок. Біржовий
товар. Біржові операції. Біржові по¬
середники. Біржовий маклер. Біржовий
брокер.

БІРОФІЛ, а, ч. Той, хто любить пиво,
добре знається на ньому, колекціо¬
нує все, що пов’язане з пивом. Клуб
бірофілів.

Бірофїлка, и, ж., розм.

Бірофільський, а, е. Бірофільські при¬
страсті.

БІРЮЗА, й, ж. Непрозорий коштовний
камінь голубого або голубувато-зе¬
леного кольору; використовується
для прикрас. Інкрустувати виріб
бірюзою.

Бірюзовий, а, е. 1. Зробл. із бірюзи.
Бірюзове намисто. 2. Який має колір
бірюзи. Бірюзовий шовк.

БІС, виг. Уживається як прохання гля¬
дачів повторити виступ. Вигукувати
«біс!». Викликати на біс.

БІСЕГМЕНТАЦІЯ, ї, ж. Поділ, дво¬
бічна сегментація тіла.

БІСЕКСУАЛ, а, ч. Особа, що відчуває
статевий потяг до представників обох
статей. Прихований бісексуал.

Бісексуалка, и, ж.

Бісексуальний, а, е. Бісексуальна орі¬
єнтація.

Бісексуальність, ності, ж. Ознаки бісек-
суальності.

БІСЕКТОР, а, ч. 1. Площина, у якій
лежить ребро двогранного кута і
яка поділяє цей кут на дві однакові
частини. 2. Інструмент, яким ділять
кут на дві рівні частини.

БІСЕКТРИСА, и, ж. Пряма лінія,
що проходить через вершину кута

і поділяє його навпіл. Провести
бісектрису.

БІСЕР, у, ч. Дрібні намистинки з прозо¬
рого або кольорового скла з наскріз¬
ними отворами для нанизування, що
їх використовують для вишивання,
декорації. Інкрустація бісером.

БІСИНЙЗ, у, ч. Захворювання легень,
спричинене тривалим вдиханням
бавовняного пилу. Легка форма бі¬
синозу.

БІСКВІТ, а, ч. Солодке пухке бездріж-
джове печиво. Шоколадний бісквіт.
Рецепт бісквіта. Пекти бісквіт.
Форма для бісквіта.

Бісквітний, а, е. 1. Прикм. до бісквіт.
Бісквітні тістечка. Бісквітне тісто.
2. Признач, для виробництва біскві¬
та. Бісквітний цех.

БІСКУП, а, ч. Католицький єпископ.

БІСМАЛІТ, у, ч. Геологічне тіло маг¬
матичного походження, конічної або
циліндричної форми, що досягає
поверхні Землі або скупчується в
гірських породах, утворюючи купо¬
лоподібне підняття.

БІСТР, у, ч. Світлочутлива, нестійка
прозора коричнева фарба з деревної
сажі, змішаної з розчинним у воді
рослинним клеєм; признач, для ма¬
лювання пензлем і пером.

БІСТРО, невідм. с. Невеличкий рес¬
торан швидкого обслуговування,
як правило, зі столами-стійками.
Власник бістро. Пообідати в бістро.
Зайти в бістро.

БІСУЛЬФАТ, у, ч., хім. Застаріла назва
кислих солей сірчаної кислоти.

БІСУЛЬФІТ, у, ч. Застаріла назва кис¬
лих солей сірчистої кислоти.

БІСУС, а, ч. Пучок шовковистих ниток,
за допомогою яких двостулкові мо¬
люски кріпляться до мушлі.

БІТ1, а, ч. Мінімальна одиниця кіль¬
кості інформації та об’єму пам’яті
комп’ютера. Стартовий біт. Біт
модифікації.

БІТ2, а, ч. 1. муз. Спосіб акцентування,
що виражається в чергуванні одна¬
ково підкреслених ударів у джазовій
музиці. 2. Ритмічна інтенсивність
виконання, вказівка на велику чи
малу інтенсивність свінгу у викона¬
ному творі.

Бітовий, а, е. Бітові ритми.

БІТЕНГ, а, ч. Чавунна або сталева по¬
рожниста тумба на судні, призначена
для кріплення буксирних тросів.

БІТЕР, а, ч. Пристрій на комбайні. До¬
поміжний бітер. Відбійний бітер.

БІТЛЙ, їв, мн.у жарг. 1. Учасники по¬
пулярного англійського квартету
«Бітлз». Фонотека бітлів. 2. перен.
Учасники вокально -інструменталь-

них ансамблів, які наслідують вико¬
навську манеру «Бітлз». Пісні бітлів.
Захоплення бітлами . Слухати бітлів.

БІТЛОМАНІЯ, ї, ж. Масове захоплен¬
ня музикою «Бітлз», прагнення на¬
слідувати їх творчу манеру. Студент¬
ська бітломанія. Джерела бітломанії.
Феномен бітломанії.

Бітломан, а, ч. Стати бітломаном.
Спілкування бітломанів.

Бітломанка, и, ж. Давня бітломанка.

Бітломанський, а, е. Бітломанський
рух.

БІТНИК, а, ч. Представник «розби¬
того покоління» — руху серед аме¬
риканської молоді 50— 60-х рр., що
була незадоволена стандартизацією
особистості в суспільстві і виявля¬
ла свій протест демонстративним
порушенням усталених норм пове¬
дінки. Типовий бітник. Рух бітників.
Представник бітників.

БІТОНАЛЬНІСТЬ, ності, ж. Одно¬
часне використання двох різних
тональностей у різних голосах того
самого музичного твору. Модулююча
бітональність.

БІТУМИ, ів, мн. (одн. бітум, у, ч.).
Назва різноманітних вуглеводневих
смолистих в’яжучих речовин. Рідкий
стан бітумів.

Бітумізація, ї, ж. Заповнення тріщин у
ґрунтах і гірських породах розплав¬
леним природним бітумом.

Бітумізований, а, е.

Бітумізувати, ую, уєш.

Бітумінозний, а, е. Бітумінозні породи.

Бітумний, а, е. Бітумні матеріали. Бі¬
тумна паста.

БІФІЛЙР, у, ч. Електричний провідник,
складений удвоє або намотаний піс¬
ля цього на котушку.

Біфілярний, а, е^ Біфілярна нитка.

БІФОКАЛЬНИЙ, а, е. Двофокусний; із
подвійним шліфуванням; призначе¬
ний для дальнього і ближнього зору.
Біфокальні окуляри. Біфокальне скло.
Біфокальні лінзи.

БІФУРКАЦІЯ, ї, ж. 1. Роздвоєння,
розгалуження. Політична біфуркація.
2. Розгалуження течії на два русла,
які не зливаються і впадають у різні
басейни. 3. мед. Розгалуження труб¬
частого органа надвоє (напр., трахеї
на два бронхи). 4. У середній загаль¬
ноосвітній школі деяких країн — по¬
діл старших класів на два потоки
відповідно до здібностей, нахилів,
інтересів учнів (напр., математичний
та гуманітарний потоки).

БІФШТЕКС, а, ч. Кулінарний виріб із
м’яса — шматок відбитої смаженої
яловичої вирізки. Фірмовий біф¬
штекс. Смажити біфштекс.

бітломанія — бластула

БІХЕВІОРИЗМ, у, ч. Напрям у психо¬
логії XX ст., що вивчає поведінку лю¬
дей, механічну реакцію на зовнішні
подразники.

Біхевіорйст, а, ч.

Біхевіорйстка, и, ж.

Біхевіорйстський, а, е. Біхевіористське
тлумачення.

БІЦЕПС, а, ч. Двоголовий плечовий
м’яз, який бере участь у згинанні
передпліччя в ліктьовому суглобі;
двоголовий м’яз стегна, який бере
участь у згинанні гомілки в колін¬
ному суглобі. Нарощувати біцепси.

БІЦЙКЛ, а, ч. Старовинний тип вело¬
сипеда без поперечини з великим
переднім і малим заднім колесами.

БІЦИЛІН, у, ч. Медичний препарат із
групи антибіотиків.

БЛАДХАУНД, а, ч. Порода великих
мисливських короткошерстих собак
рудої масті. Дорослий бладхаунд. Цу¬
ценя бладхаунда.

БЛАМАНЖЙ, БЛАНМАНЖЙ, невідм.,
с. Желе з вершків або мигдалевого
молока. Приготувати бламанже.
Бланманже на десерт.

БЛАНК, а, ч. Друкована стандартна
форма документа, що заповнюється
конкретними даними. Телеграфний
бланк. Бланк посвідчення. Заповнити
бланк.

Бланковий, а, е. Бланкова форма. Блан¬
ковий акцепт.

БЛАНКЕТНА норма — правова нор¬
ма, що надає державним органам та
посадовим особам право самостійно
встановлювати правила поведінки.

БЛАНКІЗМ, у, ч.у політ. Теорія і так¬
тика повалення влади капіталізму
шляхом революційної змови без
участі народних мас.

Бланкіст, а, ч.

Бланкістка, и, ж.

Бланкістський, а, е. Бланкістська те¬
орія.

БЛАНКО-ВЕКСЕЛЬ, я, ч. Вексель,
у якому відсутній один або кілька
звичайних реквізитів (підпис век¬
селедавця, сума, дата тощо) і який
випускається в обіг унаслідок так
званого бланкового акцепту.

БЛАНФІКС, у, ч. Стійка фарба мі¬
нерального походження, яку ви¬
користовують як наповнювач при
виробництві паперу.

БЛАНШУВАННЯ, я, с. 1. кул. Обва¬
рювання, проварювання або оброб¬
лення парою овочів або фруктів пе¬
ред консервуванням, щоб запобігти
їх потемнінню. Бланшування овочів.
Бланшування яблук. 2. У чинбарстві —
видалення з нижнього боку шкіри
залишків підшкірної клітковини.

_ Б

Бланшований, а, е. Бланшовані плоди.
Бланшована овочева суміш. Бланшо¬
вана шкіра.

Бланшувальний, а, е.

Бланшувати, ую, уєш. Бланшувати
фрукти. Бланшувати овочі.

БЛАСТЕМА, и, ж. 1. Тканина, з якої
розвивається нова особина при не¬
статевому розмноженні безхребетних.
2. Накопичення однорідних клітин
на рановій поверхні ампутованого
органа або його частини.

БЛАСТЙЯ, ї, ж. Гіпотетична одноша¬
рова форма першої стадії розвитку
багатоклітинних тварин.

БЛАСТО… Перша частина складних
слів — біологічних і медичних тер¬
мінів, яка означає «пов’язаний із
зародком».

БЛАСТОДЕРМА, и, ж. Сукупність
усіх клітин, які утворюють стінку
бластули.

БЛАСТОДЙСК, а, ч. Група клітин,
розміщених у вигляді диска на ані¬
мальному полюсі яйцеклітини при
неповному її дробленні.

БЛАСТОІДЙЇ, ей, мн. Клас вимерлих
безхребетних морських тварин типу
голкошкірих, які жили у морях палео¬
зою від силурійського до пермського
періоду включно.

БЛАСТОКІНЕЗ, у, ч. У деяких членис¬
тоногих — згинання зародка в про¬
цесі його ембріонального розвитку.

БЛАСТбМА, и, ж., мед. Пухлина.

БЛАСТОМЕРИ, ів, мн. Клітини, які
утворюються при дробленні яйце¬
клітин тваринного організму.

БЛАСТОМІКбЗ, у, ч. Загальна назва
інфекційних захворювань шкіри та
внутрішніх органів тварин і людини,
спричинених бластоміцетами.

Бластоміцети, ів, мн. Загальна назва
дріжджових та дріжджоподібних
грибів — збудників бластомікозів.

БЛАСТОПОР, а, ч. Отвір, що сполучає
внутрішню порожнину зародка тва¬
ринного організму на стадії гаструли
із зовнішнім середовищем.

БЛАСТОЦЕЛЬ, і, ж., біол. Порожнина,
яка утворюється між бластомерами
в зародка тварин на стадії бластули.

Б Л АСТОЦЙСТА , и, ж. у біол. Стадія
ембріонального розвитку ссавців,
що виникає внаслідок дроблення
заплідненої яйцеклітини; порож¬
нистий пухирець, заповнений рі-‘
диною.

БЛАСТУЛЯЦІЯ, ї, ж. Завершальний
етап дроблення заплідненої яйце¬
клітини багатоклітинних тварин, під
час якого утворюється бластула.

Бластула, и, ж. Стадія розвитку за¬
родка багатоклітинних тварин, якою

Б _

завершується процес дроблення за¬
плідненого яйця.

БЛЙЙВАС, БЛЕЙВЙЙС, у, ч., заст.
Свинцеве білило.

БЛЙЙЗЕР, а, ч. Приталений піджак
спортивного крою, як правило, з блис¬
кучими ґудзиками. Чоловічий блейзер .
Формений блейзер. Носити блейзер.

БЛЕК-МЙТАЛ, у, ч. Напрям сучасної
рок-музики.

БЛЙК-РОТ, у, ч. Хвороба виноград¬
ної лози, яку спричиняє грибок,
уражаючи головним чином листя
і ягоди.

БЛЙНДА, и, ж. 1. У кіно- та фотоапа¬
ратах — деталь у вигляді зрізаного
конуса із затемненою внутрішньою
поверхнею; призначена для захисту
об’єктива від бокових розсіяних
променів світла. 2. Різновид ліхтарів,
які використовуються для освітлення
рудників. 3. У фотографії, рентге¬
носкопії тощо — заслінка з довільно
змінюваним отвором.

БЛЙНДЕР, а, ч. Пристрій для по¬
дрібнення або змішування харчових
продуктів. Побутовий блендер. Купи¬
ти блендер.

БЛЙНКЕР, БЛІНКЕР, а, ч. 1. Сиг¬
нальний пристрій на телефонному
комутаторі, який візуально сигналі¬
зує телефоністці про виклик. 2. За¬
лізничний автоматичний сигнальний
прилад, який установлюють на кому¬
таторах блокувальних систем.

БЛЕНОРЙЯ, ї, ж ., мед. Інфекційне
захворювання; гостре гнійне за¬
палення слизової оболонки ока,
спричинюване гонококами. Ліку¬
вання бленореї.

БЛЕРОПЛАСТИКА, и, ж., косм.
Омолоджувальна процедура, що по¬
лягає в усуненні мішків під очима,
нависання повік; загальна підтяжка
обличчя.

БЛЕФ, у, ч. Вигадка, перебільшення
своїх сил, можливостей, значущості
тощо для обману, залякування кого-
небудь. Суцільний блеф. Займатися
блефом.

Блефувати, ую, уєш. Звичка блефувати.
Постійно блефувати.

БЛЕФАРИТ, у, ч., мед. Запалення краю
повік. Лікування блефариту.

БЛЕФАРОСПХЗМ, а, ч. Спазм коло¬
вого м’яза повіки.

БЛІНДАЖ, а’, ч. Укриття, влаштоване
на бойових позиціях для захисту
групи воїнів від артилерійського та
іншого вогню.

Бліндажний, а, е.

БЛІНТ, у, ч., полігр. Плоскі безбарвні
тиснені написи або зображення на
палітурці книжки. Тонований блінт.

блейвас — блокувати

БЛЇСТЕР, а, ч. 1. Сферичний виступ із
прозорої пластмаси в корпусі літа¬
ка, що служить для спостереження,
розміщення озброєння та приціль¬
них пристосувань. 2. Упаковка для
таблеток. Блістер анальгіну.

БЛІСТР, у, ч. Чорнова мідь із 1,5—2%
домішок.

БЛІЦ, а, ч. 1. Коротка (зазвичай деся-
тихвилинна) шахова партія. Виграти
бліц. 2. Фотоспалах. Фотографувати
з бліцом.

БЛІЦ-ВІКТОРЙНА, и, ж. Вікторина,
здійснювана за максимально корот¬
кий час і з невеликою кількістю пи¬
тань. Літературна бліц-вікторина.

БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю, невідм., с. Інтерв’ю,
здійснюване в максимально корот¬
кий час і з невеликою кількістю
питань. Провести бліц-інтерв’ю.

БЛІЦКРЙГ, у, ч. Блискавична війна,
розрахована на капітуляцію против¬
ника у найкоротший термін уна¬
слідок раптового нападу і швидкого
просування в глиб країни. Невдалий
бліцкриг. Плани бліцкригу. Розрахову¬
вати на бліцкриг.

БЛІЦТУРНІР, у, ч. Вид спортивного
змагання (перев. у шахи, шашки) за
максимально короткий час. Шаховий
бліцтурнір. Переможець бліцтурніру.
Проводити бліцтурнір. Організувати
бліцтурнір. Брати участь у бліцтур¬
нірі.

БЛОК1, а, ч.% техн. Простий механізм
для піднімання важких предметів,
що має форму колеса (на осі) з жо¬
лобом, через яке перекинуто ланцюг,
канат і т. ін. Блок крана.

Блоковий, а, е. Блокові деталі.

БЛОК2, а, ч. 1. техн. Окрема, незалеж¬
на частина споруди, машини і т. ін.,
що складається також з окремих
елементів або деталей. Дверні блоки.
Віконні блоки. Блок-кімната. 2. буд.
Природний або штучний будівель¬
ний камінь, порізаний на плити.
Керамічні блоки для стін.

Блоковий, а, е. Блоковий спосіб скир¬
тування.

БЛОК3, у, ч., політ. Об’єднання держав,
організацій, партій і т. ін. Воєнно-по¬
літичний блок. Виборчий блок.

БЛОКАДА, и, ж. 1. Оточення, облога
міста, країни, армії з метою паралі¬
зувати їх діяльність. Блокада міста.

2. Система заходів, спрямованих на
політичну або економічну ізоляцію
держави, порушення її зовнішніх
зв’язків, припинення торговель¬
них, фінанасових та ін. відносин.
Економічна блокада. Воєнна блокада.
Валютна блокада. Кредитна блокада.

3. мед. Тимчасове припинення, ви¬

ключення функцій однієї з систем
організму або якогось його органа.
Новокаїнова блокада.

Блокадний, а, е. Блокадне становище.

Блокадник, а, ч. Соціальний статус
петербуржця — колишнього жителя
блокадного ЛЬнінграда, а також лю¬
дина, яка має такий статус.

Блокадниця, і, ж.

БЛОКАЖ, у, ч. Один із способів захис¬
ту в боксі. Застосувати блокаж.

БЛОК-АПАРАТ, а, ч. Апарат перегонно-
го або станційного блокування.

БЛОКАТОР, рідко, БЛОКІРАТОР, а, ч.
Релейний пристрій для вмикання
двох телефонних апаратів із різни¬
ми номерами в одну абонентську
лінію; забезпечує кожному з них
індивідуальний виклик та ви¬
ключення іншого під час розмови.
Квартирний блокатор. Під’єднатися
до блокіратора.

БЛОКБАСТЕР, а , ч. Високобюджетний
художній фільм. Прокат блокбас-
тера.

БЛОКГАУЗ, а, ч., військ. Бойова спо¬
руда, призначена для самостійної
кругової оборони невеликих вій¬
ськових частин.

БЛОК-ДІАГРАМА, и, ж. Перспектив¬
ний малюнок, який зображує рельєф
ділянки земної поверхні разом із
його геологічною будовою.

БЛбКІНГ-ГЕНЕРАТОР, а. ч. Релекса-
ційний генератор із потужним транс¬
форматорним зворотним зв’язком;
застосовують в імпульсній техніці.

БЛОК-КбРПУС, а, ч. Будівля, у якій
кілька кімнат призначені для спіль¬
ного використання. Жити у блок-
корпусі.

БЛОКНОТ, а, ч. Нотатник, книжка
або зошит для записів, нотаток і т. ін.
з відривними аркушами. Шкільний
блокнот. Записувати в блокнот. Сто¬
рінка блокнота.

Блокнотний, а, е. Блокнотний формат.

БЛОКПОСТ, у, ч. Пост управління
блокувальними пристроями на пев¬
ній ділянці залізниці.

БЛОК-СХЙМА, и, ж. Схема апара¬
та (машини, пристрою тощо), на
якій основні його вузли (блоки)
зображено прямокутниками або
іншими геометричними фігурами,
а функціональні зв’язки між вуз¬
лами — лініями зі стрілками. На¬
креслити блок- схему. 2. Умовне зо¬
браження алгоритму розв’язування
задачі у вигляді графічних позна¬
чок із примітками.

БЛОКУВАТИ, ую, уєш. 1. Припиняти
дію, вплив, чинність чого-небудь.
Блокувати розгляд питання. Блоку-

вати прийняття закону . Блокувати
розвиток хвороби. Блокувати роботу
двигуна. 2. зал. Автоматично закрива¬
ти залізничний проїзд за допомогою
спеціального обладнання. 3. Підда¬
вати блокаді, брати в блокаду; ото¬
чувати, ізолювати. Блокувати ворога .

Блокований, а, е. Блокований вхід.

Блокувальний, а, е. Блокувальний при¬
стрій.

Блокування, я, с. Автоматичне блоку¬
вання. Блокування рахунків.

БЛОКФЛЙЙТА, и, ж. Поздовжня
флейта. Концерт для блокфлейти.
Грати на блокфлейті.

БЛбКШИВ, БЛбКШИП, а, н. Корпус
розкомплектованого старого судна,
яке використовують у порту біля
постійного причалу або на рейді як
плавучий склад чи для житла.

БЛбНДИ, блонд, мн. (( одн . блонда, и,
ж). Найкращий сорт шовкових ме¬
режив кремового кольору.

БЛОНДИН, а, ч. Чоловік із білявим
волоссям; білявий. Високий блондин .

Блондинка, и, ж. Вродлива блондинка.

БЛУЗА, и, ж. 1. Верхній легкий одяг.
Робоча блуза. 2. Легкий короткий (до
пояса) жіночий одяг. Батистова блуза.

Блузка, и, ж. Шовкова блузка.

БЛУЗЙН, а, ч. Коротка куртка з при¬
шивним поясом на стегнах або про¬
тягнутим у неї шнуром. Чоловічий
( жіночий , дитячий) блузон. Носити
блузон.

БЛУПЕР, а, ч< Допоміжне вітрило, яке ставлять на крейсерсько-перегоновій яхті разом із спінакером на попутних відносно вітру курсах. БЛЮВАЛ, а, ч. Синій кит. Розміри блювала . БЛЮЗ, у, ч. 1. Сольна лірична піс¬ ня американських негрів, відома з XIX ст. Негритянський блюз. Співа¬ ти блюз. 2. Форма сучасної джазової музики; інтонаційна будова, ритм і манера вокального виконання якої близькі до такої пісні. Виконавець блюзів. Вечір блюзу. 3. Парний баль¬ ний танець вільної композиції на зразок повільного фокстроту. Тан¬ цювати блюз. Запросити на блюз. Блюзовий, а, е. Блюзові ритми, БЛЮМІНГ, рідко БЛУМІНГ, а, ч. По¬ тужний прокатний обтискний стан. Потужний блюмінг . Блюм, рідко Блум, а, ч. Сталева заготов¬ ка квадратного перерізу зі стороною понад 140 мм, отримана прокатуван¬ ням на блюмінгу. БОА, невідм., ч. 1. Велика змія родини удавів, поширена в тропічних краї¬ нах. 2. с. Жіночий шарф із хутра або пір’я. Тепле боа. Хутряне боа. блокований — бойскаут БОБІНА, и, ж ., спец. Котушка, валик і т. ін. для намотування дроту, кіно¬ плівки, пряжі тощо. Перемотувати бобіну. Бобіна з нитками. Бобінний, а, е. Бобінна плівка. БОБСЛЕЙ, ч. 1 . род. ю. Вид спор¬ ту — швидкісний спуск спеціально обладнаною трасою на керованих дво- або чотиримісних санях. Чем¬ піонат із бобслею. Захоплюватися бобслеєм. 2. род. я. Сани для заняття таким видом спорту. Боб, а, ч., спорт. Дво- або чотиримісні сани для бобслею. БобслеІст, а, ч. Екіпаж бобслеїстів. БобслеІстка, и, ж. Бобслейний, а, е. Бобслейна траса. БОБТЙЙЛ, а, ч , Порода службових со¬ бак. Тримати бобтейла. БОГАРА, й, ж., збірн. 1. У Середній Азії — неполивні землі, придатні для використовування під посів без зрошування. Вирощування культур на богарі, 2. Посіви на цих землях. Богарний, а, е. Богарні землі. БОГЙМА, и, ж. 1. збірн. Про творчу інтелігенцію, яка не має постій¬ ного джерела матеріального забез¬ печення і веде невпорядкований спосіб життя. Театральна богема. 2. перен. Безладність, неорганізова¬ ність у побуті представників такої інтелігенції. Богемний, а, е. Богемна публіка. Богемність, ності, ж. БОГЙМСЬКИЙ кришталь — кри¬ шталь особливого ґатунку, а також посуд, художні вироби з такого кришталю. БОГХЇД, у, ч. Викопне вугілля, утво¬ рене із залишків водоростей. БОД, а, ч. 1. Одиниця швидкості теле¬ графування. 2. В обчислювальній техніці — одиниця швидкості пере¬ давання інформації. БЙДІ, невідм., с. Суцільнокроєний три¬ котажний облягаючий жіночий або дитячий одяг, що поєднує майку з трусами. Модне боді. Трикотажне боді. Носити боді. БОДІ-АРТ, у, ч. Одна з течій модер¬ нізму, що оголошує тіло людини об’єктом художньої творчості й екс¬ периментів. Напрям боді-арту. По¬ ширення боді-арту. Захоплюватися боді-артом. Мода на боді-арт. БОДІБІЛДИНГ, у, ч. Система атлетичних вправ на тренажерах для розвивання мускулатури; культуризм. Федерація бодібілдингу України. Зал для бодібіл- дингу. Тренер із бодібілдингу. Секція бодібілдингу. Займатися бодібілдингом. Бодібїлдер, а, ч. Той, хто займається бодібілдингом. _ Б Бодібїлдинговий, а, е. Бодібілдингові тренажери. БОДМЕРЕЯ, ї, ж. Грошова позика під заставу судна чи вантажу, здій¬ снювана капітаном у разі крайньої необхідності для успішного завер¬ шення рейсу. БОД0 -АПАРАТ, а, ч. Телеграфний апарат, що дає змогу передавати од¬ ним дротом кілька телеграм в обох нашзямах одночасно. БОДОНІ, невідм ., ч. Один із видів дру¬ карського шрифту. БОДРЮШ, у, ч. Газонепроникна плів¬ ка (з кишок тварин), яку викорис¬ товують для виготовлення газових балонів дирижаблів. БОДХИСАТВА, и, ч. і ж. У буддизмі — людина, яка досягла досконалості. БОЗбН, а, ч. Одна з елементарних частинок, що описуються кванто¬ вою статистикою. Нейтральний бозон. Проміжний бозон. БОИ, я, ч. Хлопчик-посильний, ви¬ конавець доручень. БбЙКЕН, у, ч. Зимовий сорт яблуні, а також плоди цієї яблуні — великі світло-жовті кисло-солодкі яблука. Багатий урожай бойкену. БОЙКбТ, у, ч. 1. Спосіб політичної та економічної боротьби, що полягає в повному припиненні стосунків з якою-небудь державою, організацією, установою або окремою особою. Ор¬ ганізувати бойкот . Оголосити бойкот. Брати участь у бойкоті. Вдатися до бойкоту. 2. розм. Припинення сто¬ сунків із ким-небудь як засіб по¬ карання, знак протесту та ін. Бойкотник, а, ч., розм. Той, хто бере участь у бойкоті. Бойкотниця, і, ж., розм. Бойкотований, а, е. Бойкотований захід. Бойкотування, я, с. Бойкотування кон¬ церту. Бойкотувати, ую, уєш. Застосовувати бойкот проти кого-, чого-неб>дь.
Бойкотувати постанову. Бойкотува¬
ти начальника. Бойкотувати вибори.

БбЙЛЕР, а, ч. Пристрій для нагріван¬
ня води (перев. парою) в системах
теплопостачання й гарячого водопо¬
стачання. Нагрівати воду в бойлерах.
Встановити бойлер.

Бойлерний, а, е. 1. Прикм. до бойлер.
Бойлерна установка. 2. у знач. ім.
бойлерна, ної, ж. Приміщення для
бойлерів. Працювати у бойлерні.

Бойлерник, а, ч. Робітник, який об¬
слуговує бойлери. Викликати бой-
лерника.

БОЙСКАУТ, а, ч. Член дитячої поза¬
шкільної організації, яка першо¬
чергову увагу приділяє походам і

бойскаутйзм — боніфікація

військово-спортивним іграм. Група
бойскаутів. Похід бойскаутів. Табір
бойскаутів.

Бойскаутизм, у, ч. Рух, діяльність бой¬
скаутів. Лідери бойскаутизму.

Бойскаутський, а, е. Бойскаутська ор¬
ганізація.

БОЙ-ФРЕНД, а, ч., жарг. Коханець,
приятель жінки. Давній бой-френд.
Мати бой-френда. Познайомити бать¬
ків із бой-френдом.

БОКАЛ, а, ч. Скляна або кришталева
посудина для вина, схожа на чарку,
але більша; келих. Кришталевий бо¬
кал. Розбити бокал.

БОКС1, у, ч., спорт. Кулачний бій між
двома спортсменами у спеціальних
рукавицях, який проводиться на
рингу за певними правилами. Про¬
фесійний бокс. Чемпіонат із боксу.

Боксер, а, ч. Спортсмен, який займа¬
ється боксом. Професійний боксер.

Боксерський, а, е. Боксерські рукавички.
Боксерська груша.

Боксування, я, с.

Боксувати, ую, уєш. 1. Займатися бок¬
сом. Професійно боксувати. 2. За¬
вдавати ударів, битися за правилами
боксу. Боксувати суперника.

БОКС2, у, ч. Вид чоловічої стрижки.
Стригтися під бокс.

БОКС3, у, ч. 1. Відокремлена (відгоро¬
джена) частина лікарняної палати або
спеціальне приміщення для ізоляції
хворого. Інфекційний бокс. Лежати у
боксі. 2. Герметична камера для про¬
ведення робіт, які потребують ізо¬
ляції, особливої стерильності і т. ін.
Хірургічний бокс.

БОКСЙР, а, ч. Порода сильних корот¬
кошерстих собак із тупою мордою,
широкою грудною кліткою.

БОКСИТ, у, ч. Гірська порода осадово¬
го або елювіального походження, що
містить глинозем; найкраща алюмі¬
нієва руда. Поклади бокситу.

Бокситовий, а, е. Бокситові поклади.

БОЛЕРб, невідм., с. 1. Іспанський на¬
родний ритмічний танець із харак¬
терними позами, з використанням
кастаньєт, тамбурина, поклацування
пальцями тощо. Захопливий болеро.
Танцювати болеро. 2. Вокальний чи
інструментальний музичний твір у
ритмі цього танцю. 3. Частина іс¬
панського народного костюма у ви¬
гляді короткої безрукавки. Екзо¬
тичне болеро.

БОЛІВАР, а, ч. Чоловічий капелюх із
широкими крисами, що був попу¬
лярний у 20-х роках XIX ст.

БОЛІД, а, ч. 1. Великий яскравий
метеор. 2. Назва (тип) спортивного
автомобіля.

БОЛбМЕТР, а, ч. Прилад для вимірю¬
вання енергії електромагнітного ви¬
промінювання в діапазоні довжини
хвиль від кількох метрів до кількох
сантиметрів. Напівпровідниковий бо¬
лометр.

БОЛбНКА, и, ж. Маленький кімнат¬
ний песик із довгою шерстю. Біла
болонка.

БОЛбНЬЯ,ї, ж. 1. Капронова тканина
з одностороннім водонепроникним
покриттям. Плащ із болоньї. 2. Плащ
із такої тканини. Мода на болонью.

БОЛШТЙХЕЛЬ, я, ч. Граверний ін¬
струмент із заокругленим жалом.

БбЛЬВЕРК, а, ч. Тонка підпорна стін¬
ка, що запобігає сповзанню ґрунту
в місці його стикання з водою. Спо¬
рудити больверк.

БОЛЮС, у, ч. Сорт глини, забарвленої
оксидом заліза (здебільшого у черво¬
ний колір). Болюс вірменський.

БОМБАРДУВАТИ, ую, уєш. Обстрілю¬
вати з гармат; атакуючи з повітря,
скидати бомби на кого-, що-небудь.
Бомбардувати місто.

Бомбардир, а, ч. 1. іст. У XVII—
XIX ст. — боєць, який обслуговував
гаубиці, мортири тощо. 2. У команд¬
них спортивних іграх — найрезуль¬
тативніший гравець, який забив
найбільше голів у ворота суперника.
Кращий бомбардир сезону.

Бомбардирський, а, е. Бомбардирський
талант.

Бомбардувальний, а, е. Бомбардувальна
авіація.

Бомбардувальник, а, ч. 1. Бойовий літак,
призначений для ураження наземних
і морських об’єктів ворога бомбами
та ракетами. Атака бомбардуваль¬
ників. 2. розм. Пілот такого літака.
Досвідчений бомбардувальник.

Бомбардування, я, с.

БОМОЛбХ, а, ч. У давньогрецькій
комедії — блазень, образ простодуш¬
ного хитруна.

БОМбНД, у, ч„ 1. Вишукане аристо¬
кратичне товариство. Театральний
бомонд. Зібрати бомонд. Належати
до бомонду. 2. розм., ірон. Вибране
товариство. Політичний бомонд.

БОН, а, ч. 1. Плавуча споруда, що слу¬
жить перешкодою для проникнення
в гавань чи на рейд кораблів против¬
ника. Підривники бонів. 2. Плавуча
огорожа, яку використовують під
час лісосплаву для уникнення розне¬
сення лісу. Спорудити бони. 3. Плаву¬
чий причал для швартування малих
суден. 4. Устаткований котельною
установкою понтон, призначений
для опалювання невеликих суден, які
стоять біля нього. Бон-нагрівник.

Боновий, а, е, мор. Бонове загородження
бухти.

БОНАПАРТИЗМ, у, ч. Одна з форм
диктатури, яка спирається на во¬
яччину, намагається видати себе за
надпартійну владу.

Бонапартист, а, ч.

Бонапартйстка, и, ж.

Бонапартйстський, а, е. Бонапартист¬
ські ідеї.

БОНБОНЬЙРКА, и, ж. Вишукана
коробочка, вазочка для цукерок.
Кришталева бонбоньєрка. Наповнити
бонбоньєрку.

БОНВІВАН, а, ч. Той, хто любить за¬
довольняти свої забаганки, живе собі
на втіху. Літературний бонвіван.

БОНД, а, ч., фін. 1. Облігація з фіксо¬
ваним прибутком. Дефолт за Фонда¬
ми. 2. Гарантія, застава.

БЙНЗА, и, ч. 1. Буддійський свяще¬
ник або чернець в Японії і Китаї.
Непорушний бонза. Проповідь бонзи.
Портрет бонзи. Зустрітися з бонзою.
Спілкуватися з бонзою. 2. ірон. Бун¬
дючна посадова особа. Партійний
бонза.

БбНИ, ів, мн. 1. Короткотермінові
боргові зобов’язання, які випуска¬
ються державною скарбницею, му¬
ніципальними органами, окремими
установами і підприємствами. Бони
державної скарбниці. Комунальні бони.
2. Паперові грошові знаки невеликої
вартості, що тимчасово випускають¬
ся в обіг як розмінна монета. Запро¬
вадити бони. Скасувати бони. Пла¬
тити бонами. 3. Паперові гроші, які
вийшли з ужитку і стали предметом
колекціонування. Раритетні бони.

БОНІСТИКА, и, ж. Допоміжна іс¬
торична дисципліна, що вивчає
паперові грошові знаки і бони як
історичні документи.

БОНІТЙТ, у, ч. Показник продуктив¬
ності лісу, який залежить від ґрунто¬
во-кліматичних умов. Бонітет лісу.

Бонітетний, а, е.

БОНІТУВАННЯ, я, с. Оцінювання
племінних якостей сільськогоспо¬
дарських тварин для встановлення
їх породності і визначення госпо¬
дарського використання. Бонітування
птиці. Бонітування сільськогосподар¬
ських тварин. Бонітування ґрунтів.

Бонітувати, ую, уєш. Бонітувати велику
рогату худобу.

БОНІФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Доплата до
ціни товару, фактична якість яко¬
го перевищує передбачену угодою
чи стандартом. 2. Повернення по¬
датків, стягнених з експортованих
товарів із метою підвищення їхньої
конкурентноспроможності на світо-

бонна — ботфорти

вому ринку. 3. Державна субсидія, що
дозволяє зменшити розмір відсотка
за кредит і надається певній категорії
осіб, які отримують позики. 4. Одно¬
разовий грошовий внесок власників
облігацій державної позики під час
її конверсії.

БОННА, и, ж., заст. Вихователька,
переважно з іноземців, яку наймали
до дітей у дворянських сім’ях. Фран¬
цузька^ бонна. Найняти бонну.

БОНСАЙ, ю, ч. Карликовий пейзажний
садочок, що влаштовується у великій
низькій вазі і складається або з водо¬
плавних рослин, або з невибагливих
рослин, вирощених у заповнених
землею отворах камей ю. Японські бон-
саї. Мистецтво бонсай. Вирощувати
бонсай. Захоплюватися бонсаєм.

БОНТЙН, у, ч. 1. Світська ввічливість,
вишуканість манер. Столичний бон¬
тон. Провінційний бонтон. 2. розм.,
ірон. Наслідування ввічливої по¬
ведінки, створення ілюзії гарних
манер, виховання. Сучасний бонтон.

БЙНУС, у, ч. Розмір винагороди при бо¬
ніфікації, встановлюваний у розмірі
відсотка до загальної суми обороту
або іншого прийнятого показника.
Великий бонус. Отримати бонус. Ви¬
платити бонус.

Бонусний, а, е. Бонусне зниження ціни.

БОР1, у, ч. Хімічний елемент, що
входить до складу деяких міне¬
ралів.

Борний, а, е. Борні добрива. Борна кис¬
лота. Борний спирт.

Борування, я, с. Насичення поверхнево¬
го шару металевих виробів бором для
підвищення їх твердості, стійкості
проти зношування.

БОР2, а, ч. Сталеве свердло, що засто¬
совується у зуболікарській справі.
Дзижчання бора.

БЙРА, бори, ж. Дуже сильний, по¬
ривчастий холодний вітер, що дме
в приморських місцевостях із гір.

БОРАЗОН, у, ч. Модифікація Нітриду
бору, яка за структурою, твердістю
та іншими ознаками і властивостями
нагадує алмаз.

БОРАТИ, ів, мн. 1. хім. Солі борної кис¬
лоти. 2. геол. Група мінералів, голов¬
ним чином осадового та контактово-
метаморфічного походження.

БОРАЦИТ, у, ч. Мінерал (подвійна сіль
хлориду і борату магнію), який вико¬
ристовують для виробництва борних
препаратів.

БЙРГЕС, а, ч. Друкарський шрифт для
набору газетних та ін. текстів.

Боргесний, а, е. Боргесний набір.

БОРДЕЛЬ, я, ч., розм. Будинок роз¬
пусти.

БЙРДЕР, а, ч. Той, хто катається на
дошці з гірки, займається скейт-
бордом.

БОРДЕРО, невідм., с. 1. Виписка з бух¬
галтерських документів, рахунків і
т. ін. Підготувати бордеро. 2. Опис
реалізованих цінних паперів (акцій,
облігацій і т. ін.), складений банком,
банкірською конторою чи маклером.
Повне бордеро.

БОРДО. 1. невідм ., с. Сорт червоного
вина. Келих бордо. 2. прикм. Те саме,
що бордовий.

БОРДОВИЙ, а, е. Темно-червоний.
Бордовий оксамит.

БОРДОСЬКА рідина— рідкий
отруйний хімікат, що застосовується
проти грибкових хвороб рослин.

БОРДЮР, у, ч. 1. Облямівка по краях
тканини, шпалер і т. ін. Однотон¬
ний бордюр. Пінопластовий бордюр.
Наклеїти бордюр. 2. Вузька смуга
низькорослих густо насаджених
кущів, квітів, якими прикрашають
з обох боків доріжки, облямовують
газони, клумби тощо. Бордюр кві¬
тів. Оформлення бордюрів. 3. Бар’єр
із каменю, що відокремлює про¬
їжджу частину дороги від узбіч¬
чя, тротуару тощо. Високий бордюр.
4. полігр. Набірний елемент у вигл¬
яді смужки орнаменту. Кольоровий
бордюр.

Бордюрний, а, е. Бордюрне оздоблення.

БОРЕЙ, я, ч., поет. 1. У давньогрецькій
міфології — бог північного вітру.
2. перен. Північний вітер.

БОРЖбМ, у, ч„ БОРЖЙМІ, невідм. у ч.
Лікувально-столова мінеральна во¬
да. Пляшка боржому. Мінеральні води
типу боржомі. Лікувальні властивості
боржом і.

Боржомний, Боржомовий, а, е. Боржом¬
ний смак.

БОРЙДИ, ів, мн. Сполуки бору з
металами. Хімічні характеристики
боридів.

БОРНЕОЛ, у, ч. Органічна сполука,
безбарвна тверда кристалічна ре¬
човина, яку використовують у ви¬
робництві камфори; застосовують
у медицині та парфумерії.

БОРНІТ, у, ч. Строката мідна руда —
мінерал класу сульфідів.

БОРТ1, ч. 1. род. у. Бокова стінка судна;
бічна частина палуби. Високий борт.
Борт корабля. Викинути за борт.
2. род. у. Невисока стінка кузова
автомашини і т. ін. Перестрибнути
через борт вантажівки. 3. род. а.
Край одягу, капелюха. Борт кітеля.
Костюм із широкими бортами.

Бортовий, а, е. 1. Який є на борту.
Бортові ліхтарі. Бортовий комп’ютер.

2. Признач, для бортів. Бортова
парусина.

БОРТ2, а, ч. Неправильної форми
зросток алмазів, непридатний для
ограновування.

БОРШТАНГА, и, ж. Металорізальний
інструмент у вигляді валика із за¬
кріпленими в ньому різцями для
розточування отворів на токарних
верстатах.

БОС, а, ч., розм. 1. Власник, керівник
підприємства, установи. Кабінет
боса. Стати босом. Нарада у боса.
2. ірон. Узагалі керівник. Партійний
бос.

БОСАНОВА, И, Ж. 1. Популярний ла¬
тиноамериканський ритм, що став
основою для створення численних
музичних п’єс. 2. Парний бальний
танець, за характером близький до
самби. Вчитися танцювати боса¬
нову.

БОСКЙТ, а, ч., спец. Невеликий штуч¬
ний гай; садок із рівно підстрижени¬
ми деревами.

Боскетний, а, е. Боскетні насадження.

БОСТОН, у, ч. 1. Дорогий сорт тонко¬
го сукна. Добротний бостон. 2. Гра
в карти. 3. Різновид парного танцю,
повільного вальсу. Вальс-бостон.

Бостоновий, а, е. Бостонове пальто.

БОТ, а, ч. Невелике веслове, вітрильне
(зазвичай з однією щоглою) або мо¬
торне судно.

БОТАНІЗЙРКА, и, ж. Металева короб¬
ка для складання рослин, зібраних
під час ботанічних екскурсій.

БОТАНІКА, и, ж. Наука про рослини.
Вивчати ботаніку. Захоплюватися
ботанікою.

Ботанік, а, ч. Наукова мова ботаніків.

Ботанічний, а, е. Ботанічний сад.
Ботанічні дослідження. Ботанічна
колекція.

БОТДЙК, а, ч. Палуба на пасажирських
суднах, де розташовані рятувальні
шлюпки і пристрої для їх спускання
та піднімання.

БОТЕЛЬ, ю, ч. Готель для мандрівни¬
ків на човнах, яхтах і т. ін. із спе¬
ціально обладнаними причалами.
Зупинитися в ботелі.

БОТРІОМІКОЗ, у, ч. Хронічне інфек¬
ційне захворювання тварин (най¬
частіше коней), яке супроводжується
запальним пухлиноподібним розрос¬
танням сполучної тканини.

БОТУЛІЗМ, у, ч. Гостре харчове отру¬
єння внаслідок уживання продуктів,
заражених бактеріями ботулінус.
Симптоми ботулізму. Профілактика
ботулізму. Хворіти на ботулізм.

БОТФОРТИ, ів, мн. ( одн . ботфорт, а,
ч). Чоботи з твердими халявами,

ббулінг — брахіколбн

спереду вище колін. Шкіряні бот¬
форти. Носок ботфорта. Взувати
ботфорти.

БЙУЛІНГ, у, ч. Спортивний різновид
кеглів. Грати у боулінг. Доріжка для
боулінгу.

Ботлінговий, а, е. Боулінгові кеглі.

БОЦМАН, а, ч. Помічник коман¬
дира корабля, що керує загально-
корабельними роботами і стежить
за належним утриманням корабля.
Служити боцманом.

Боцманський, а, е. Боцманські обо¬
в’язки.

БРА1, невідм., с. Настінний світильник
або держак для лампи. Електричне
бра.

БРАБАНСбНИ, ів, мн. ( одн . брабансон,
а, ч). Бельгійська порода великих
ваговозних коней. Розводити бра-
бансонів.

БРАВАДА, и, ж., рідко БРАВУРА, и,
ж. Удавана сміливість, хоробрість,
удаване молодецтво. Неприхована
бравада. Юнацька бравура.

Бравадний, а, е. Бравадний тон.

Бравування, я, с.

Бравувати, ую, уєш. 1. Удавати з себе
хороброго, сміливого, навмисно лег¬
коважити небезпекою, демонструючи
свою сміливість. 2. Підкреслено де¬
монстративно робити щось. Бравува¬
ти скромним способом життя.

Бравурний, а, е. Бравурний марш. Бра¬
вурна музика.

БРАВО, виг. Уживається як вияв по¬
хвали, схвалення чого-небудь. Ви¬
гукувати «браво».

Бравісимо, виг. Вигук якнайвищої міри
схвалення, захоплення.

БРАДЗСУГ, у, ч. Гостре інфекційне за¬
хворювання овець, що здебільшого
призводить до їх несподіваної за¬
гибелі; характеризується загальним
отруєнням організму, ураженням
шлунка, печінки та інших внутріш¬
ніх органів.

БРАДИКАРДІЯ, ї, ж. Сповільнений
ритм биття серця, що часто є озна¬
кою серцевих захворювань.

БРАДИКІНЕЗІЯ, ї, ж. Сповільнення
активних і узгоджених рухів людини
або хребетних тварин, що спостері¬
гаються при захворюваннях головно¬
го мозку.

Брадикінетичний, а, е. Брадикінетичні
симптоми.

БРАДИТЕЛІЯ, і, ж. Повільний темп
еволюції, властивий деяким видам
організмів.

Брадителійний, а, е.

БРАК, у, ч. 1. Те, що не відповідає
нормам, стандартам; неякісний то¬
вар, продукт виробництва. Робити

брак. Брак у роботі. 2. Сам недолік,
пошкодження в предметі чи виробі.
Незначний брак. Виявити брак. 3. Не¬
достатня кількість, нестача чого-не¬
будь. Брак коштів.

Бракований, а, е. Бракована продукція.
Бракований екземпляр.

Бракувальник, а, ч. Фахівець, який сте¬
жить за якістю, вилучає брак.

Бракувальниця, і, ж.

Бракування, я, с. Бракування товару.
Бракування матеріалу.

Бракувати, ую, уєш. Визнавати незадо¬
вільним* низькоякісним. Бракувати
продукцію.

БРАКЕРАЖ, у, ч., спец. Огляд това¬
рів спеціалістами, які визначають
їх якість, сортність, відповідність
стандартам або технічним умовам
і вилучають брак. Бракераж про¬
дукції.

Бракер, а, ч. Фахівець-товарознавець,
офіційно уповноважений на прове¬
дення бракеражу. Висновок бракера.

Бракеражний, а, е. Бракеражна комі¬
сія.

БРАКЕТА, и, ж. Прямокутна чи
складнішої форми пластина для
з’єднання або підкріплення балок
набору судна.

БРАКОНЇДОВІ, вих, мн. Родина пере¬
тинчастокрилих комах.

БРАКОНЬЙР, а, ч. Особа, яка полює,
рибалить у недозволених місцях або
в заборонений час. Спіймати брако¬
ньєра. Оштрафувати браконьєра.

Браконьєрство, а, с. Займатися бра¬
коньєрством. Боротися з браконьєр¬
ством.

Браконьєрський, а, е. Браконьєрський
постріл.

БРАМСЕЛЬ, я, ч., мор. Вітрило третьо¬
го ярусу вітрильного судна з прямим
спорядженням.

Брамсельний, а, е. Брамсельні матроси.
Брамсельний вітер.

БРАМ-СТЕНЬГА, и, ж. Третє коліно
складної щогли.

БРАНДВАХТА, и, ж. 1. Корабель, що
несе сторожову службу на вході чи
виході на рейді для дотримання вста¬
новленого режиму плавання. 2. Пост
на березі чи на судні для спостере¬
ження за пожежною безпекою в райо¬
ні порту. 3. Несамохідне судно-житло
для екіпажу, земснарядів, водолазних
станцій тощо.

Брандвахтовий, а, е.

БРАНДЕР, а, ч. 1. В епоху вітриль¬
ного флоту — судно, навантажене
горючими і вибуховими речовина¬
ми, призначене для підпалювання
ворожих кораблів. 2. Навантажені
баластом старі судна, які затоп¬

лювали у вузькому фарватері, щоб
заблокувати його (напр., щоб за¬
крити вхід у порт чи вихід з нього
кораблям ворога).

Брандерний, а, е,

БРАНДМАУЕР, а, ч. Глуха стіна з вог¬
нетривкого матеріалу, яка розділяє
два будинки або суміжні приміщен¬
ня одного великого будинку з проти¬
пожежною метою.

Брандмауери ий, а, е. Брандмауерна
цегла.

БРАНДСПОЙТ, а, ч. 1. Переносний
пожежний насос. Поливати водою
з брандспойтів. 2. Наконечник по¬
жежного шланга.

БРАНЕРИТ, у, ч. Мінерал, складний
оксид титану та урану, який може
використовуватись як уранова руда.

БРАНЛЬ, я, ч. Старовинний французь¬
кий танець, спочатку народний, зго¬
дом бальний.

БРАНЧ, а, ч. Популярний у США
вид неформальної зустрічі між сні¬
данком і ^іанчем. Запросити колегу
на бранч.

БРАС1, у, ч.у спорт. Спосіб плавання на
грудях або спині, при якому обидві
руки одночасно рухаються під водою.
Плавати брасом. Стиль брас.

Брасйст, а, ч.

Брасйстка, и, ж.

Брасовий, а, е.

БРАС2, а, ч. Спорядження, яке закрі¬
плюється на кінцях реї і служить
для її обертання в горизонтальній
площині.

БРАСЛЕТ, а, ч. Прикраса з дерева, кіст¬
ки, пластмаси, дорогоцінних мета¬
лів, яку носять на зап’ясті. Золотий
браслет. Носити браслет.

Браслетний, а, е. Браслетна застібка.

БРАУЗЕР, а, ч. Програма для перегляду
інтернет-сторінок і переміщення між
ними. Використовувати браузер. Про¬
дуктивність браузера. Несумісність
браузерів.

БРАУЛЬЙЗ, у, ч. Захворювання бджіл,
що спричинюється і поширюється
бджоляними вошами.

БРАУНІНГ, а, ч. Автоматична вогне¬
пальна зброя особливої системи.
Стріляти з браунінга. Носити брау¬
нінг біля пояса.

БРАХІАНТИКЛІНАЛЬ, і, ж. Коротка
складка шарів гірських порід, усере¬
дині якої залягають давніші за гео¬
логічним віком породи. Структура
брахісинкл інал і.

Брахіантиклінальний, а, е.

БРАХІКАРДІЯ, ї, ж. Те саме, що бра¬
дикардія.

БРАХІКОЛбН, а, ч. Вірш, кожен рядок
якого має один склад.

БРАХІОЗАВР, а, ч . Гігантський жи-
рафоподібний динозавр юрського
періоду з подовженими передніми
кінцівками та довгою шиєю.

БРАХІОПОДИ, ів, мн. Морські твари¬
ни, що мають двостулкову мушлю;
плечоногі.

БРАХІСИНКЛІНАЛЬ, і, ж. Коротка
складка шарів гірських порід, усере¬
дині якої залягають молодші за гео¬
логічним віком породи.

Брахісинклінальний, а, е.

БРАХІЦЕФАЛІЯ, ї, ж., антр. Форма
черепа, в якому поздовжній вимір не
набагато більший від поперечного;
короткоголовість.

Брахіцефал, а, ч. Людина, у якої відно¬
шення ширини голови до її довжини
перевищує 80%.

БРАХМА, и, ч. В індуїстському пан¬
теоні — Бог — творець світу, який
відкриває тріаду верховних богів
індуїзму.

Брахман, Брамін, а, ч. В Індії — особа,
що належить до вищої касти (пер¬
вісно — до касти жерців). Брахмани
Індії.

Брахманізм, Браманізм, у, ч. Релігійна
система Стародавньої Індії, що ви¬
никла на ґрунті ведизму.

Брахманський, Брамінський, а, е. Брах¬
манські книги. Стародавнє брамінське
вчення.

БРАХМІ, невідм., с. Тип давньоін¬
дійського складового письма зліва
направо.

БРАШПИЛЬ, я, ч., спец. Палубний
механізм лебідкового типу, вста¬
новленого на носі корабля для під¬
німання якоря і натягування тросів
при швартуванні судна. Брашпиль
потребує ремонту.

Брашпилевий, а, е. Брашпилеві деталі.

БР£ВЕ, невідм ., с. Грамота Папи Рим¬
ського з лаконічним викладом роз¬
поряджень стосовно другорядних
церковних питань.

БРЕВіАРІЙ, я, ч. Коротка збірка
молитов, пісень, гімнів, біблійних
та апокрифічних текстів, які ви¬
користовують під час богослужінь
у римсько-католицькій церкві.

БРЕГЙТ, а, ч. Кишеньковий годин¬
ник, що виготовлявся в майстерні
Бреге; був відомий своєю точністю,
відбивав години, частки годин, по¬
казував числа місяця. Антикварний
брегет.

БРЕЗЕНТ, у, ч. Груба лляна водонепро¬
никна тканина. Щільний брезент. До¬
щовик із брезенту. Нап’ясти брезент.

Брезентовий, а, е. Брезентовий плащ.
Брезентові чоботи. Брезентовий
намет.

брахіозавр — брикет

БРЕЙД-ВЙМПЕЛ, а, ч. Невеликий
прапор, який піднімають на щоглі,
коли на кораблі присутні службові
особи.

БРЕЙК, а, ч. 1. У джазі — коротка імп¬
ровізована каденція. 2. Сучасний та¬
нець з елементами пантоміми та акро¬
батики. Динамічний брейк. Танцювати
брейк. Захоплюватися брейком.

Брейковий, а, е. Брейковий ритм.

Брейкувати, ую, уєш, розм. Танцювати
брейк. Захоплено брейкувати.

БРЕЙН-РЙНГ, у, ч. Інтелектуальне
змагання, що потребує від учасни¬
ків блискавичного орієнтування для
вирішення поставлених завдань, від¬
повіді на питання і т. ін.

БРЕЙН-ШТбРМ, у, ч. Висунен-
ня творчих, плідних ідей при
розв’язанні важливої наукової чи
технічної проблеми.

БРЕКВАТЕР, а, ч. Кам’яна перешкода,
що споруджується для обладнання
штучної гавані або для захисту при¬
родної гавані від морських хвиль.

БРЙКЕТ, а, ч., мед. Зубне замкове кріп¬
лення, яке використовують в орто-
донтії для усунення зубно-щелепових
дефектів та деформацій (вирівнюван¬
ня зубного ряду, прикусу тощо).

БРЕКЧІЯ, ї, ж. Гірська порода, що
складається з уламків, зцементо¬
ваних якою-небудь мінеральною
речовиною.

БРЕЛЙК, а, ч. Прикраса, привішена до
ланцюжка кишенькового годинника,
ключів або на браслеті. Пластмасо¬
вий брелок. Брелок для ключів.

Брелковий, а, е. Брелковий ланцюжок.

БРЙМСБЕРГ, а, ч., техн., гірн. 1. При¬
стрій для спускання вантажів у ваго¬
нетках по похилих рейкових шляхах
за допомогою канатної передачі.
2. Спуск — похила підземна гірнича
виробка, яка не має безпосередньо¬
го виходу на поверхню землі і при¬
значена для спускання вантажів за
допомогою механічних пристроїв.

Бремсберговий, а, е.

БРЕНД, а, ч. Розрекламована торгова
марка. Новий бренд. Розкручений бренд.
Відомий бренд. Молодіжний бренд.
Бренд вітчизняного політикуму.

БРЕНДІ, невідм ., ч. і с. Міцний ал¬
когольний напій коньячного типу.
Чарка бренді. Порція бренді. Випити
бренді.

БРЕТЕР, а, ч., заст. Людина, яка шукає
найменшого приводу, щоб викликати
на дуель; скандаліст, забіяка. Запек¬
лий бретер.

Бретерський, а, е. Бретерська вдача.

БРЕТНАЛЬ, я, ч. 1. Даховий цвях.
2. техн. Костиль.

_ Б

БРЕШТУК, а, ч. Горизонтальна три¬
кутна чи трапецієподібна бракета,
яка з’єднує бокові стінки форштевня
і надає йому необхідної міцності та
жорсткості.

БРИГ, а, ч., іст. Вітрильне двощоглове
військове судно XVIII— XIX ст.

БРИГАДА, и, ж. 1. Частина сухопут¬
ної армії, що складається з кількох
полків, батальйонів або батарей та
інших військових частин і підрозді¬
лів. Командир бригади. Артилерійська
бригада. 2. Колектив, група людей
одного фаху, які разом виконують
певне виробниче завдання. Бригада
будівельників. 3. зал. Кондукторський
персонал, що обслуговує поїзд.

Бригадир, а, ч. Керівник виробничої
бригади. Бригадир будівельників.

Бригадйрка, и, ж., розм. Узгодити план
із бригадиркою.

Бригадирство, а, с., розм. Мріяти про
бригадирство.

Бригадирський, а, е. Бригадирські
обов’язки.

Бригадний, а, е. Бригадне завдання.
Бригадний генерал. Метод бригадного
підряду. Бригадні ділянки.

БРИГАНТИНА, и, ж. Легке двощоглове
вітрильне військове або корсарське
судно. Невеличка бригантина.

БРЙДЕЛЬ, я, ч. Пристосування для
стоянки суден у гавані чи на рей¬
ді — ланцюг, один кінець якого
прикріплений до якоря, а другий до
великої металевої бочки, що трима¬
ється на поверхні води.

БРИДЖ, у, ч. Картярська гра. Партія
бриджу.

БРИДЖДЙК, а, ч., мор. Найвища па¬
луба на містку цивільних суден, де
розташовані рульова і штурманська
рубки з приладами для управління
судном.

БРИДЖІ, ів, мн. Особливого крою
нижчі за коліна штани. Лляні бри¬
джі. Носити бриджі. Костюм із
бриджами.

БРИЗ, у, ч. Легкий береговий вітер,
який дме вдень з моря, а вночі з суші;
виникає внаслідок неоднакового на¬
грівання суші та води. Нічний бриз.
Свіжість бризу.

БРИЗАНТНИЙ, а, е, Який розри¬
вається і роздроблює навколишні
предмети (про вибухові речовини,
артилерійські снаряди, гранати і
т. ін.); розривний. Бризантний сна¬
ряд. Бризантні вибухи .

Бризантність, ності, ж.

БРИКЕТ, у, ч. Речовина, спресована
у форму цеглинки, плитки. Кормові
брикети. Пресування брикетів. Вугілля
у брикетах.

брикетний — бронхолбгія

Брикетний, а, е. Брикетна фабрика.

Брикетований, а, е. Брикетовані суміші.
Брикетоване вугілля.

Брикетувальний, а, е. Брикетувальне
виробництво.

Брикетувальник, а, ч. Той, хто пресує
речовину в брикети.

Брикетувальниця, і, ж.

Брикетування, я, с. Брикетування вугіл¬
ля. Брикетування тирси.

Брикетувати, ую, уєш. Спресовуючи
дрібні або пилуваті матеріали, виго¬
товляти з них брикети. Брикетувати
вугілля.

БРИЛЬЙНТ, а, ч. 1. Відшліфований
і огранований коштовний камінь;
діамант. Брильянт на персні. Рід¬
кісний брильянт. 2. У поліграфії —
найдрібніший із поліграфських
шрифтів.

Брильянтовий, а, е. Брильянтова ка¬
блучка.

БРИЛЬЯНТЙН, у, ч. Пахуча ріди¬
на, яка надає волоссю особливого
блиску.

БРИНЗА, и, ж. Сир з овечого (або
суміші овечого і козячого) молока.
Свіжа бринза. Скибочка бринзи. Са¬
лат із бринзою.

БРИСТбЛЬ, ю, ч. Картон, виготовлю-
ваний шляхом склеювання аркушів
високоякісного паперу.

БРЙФІНГ, у, ч. Коротка зустріч офі¬
ційних осіб із представниками за¬
собів масової інформації, на якій
здійснюється виклад позиції уряду
стосовно певного питання. Вечірній
брифінг. Ранковий брифінг. Брати
участь у брифінгу. Провести брифінг.
Бути присутнім на брифінгу. Відбувся
брифінг.

БРІАІ! а, ч. Порода службових собак.

БРІОЛІН, у, ч. Засіб для догляду за
волоссям та надання йому блиску.

БРІОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ ботаніки, що
вивчає мохоподібні.

Бріолог, а, ч.

Бріологічний, а, е. Бріологічні питання.

БРІЙНІЯ, ї, ж. Вид в’юнких рослин
родини гарбузових, що їх культиву¬
ють як декоративні.

БРІЙШ, і, ж. Здобна кругла булочка.
Свіжа бріош.

БРЙЙЛЕР, а, ч. Відгодоване на м’ясо
курча віком 60—70 днів, живою
вагою 1,6— 1,8 кг. Вирощування брой¬
лерів. М’ясо бройлера.

Брбйлерний, а, е. Бройлерна фабрика.

Брбйлерник, а, ч. 1. Птахівник, який
вирощує та доглядає бройлерів. До¬
свідчений бройлерник. 2. Спеціально
обладнане приміщення для виро¬
щування бройлерів. Температурний
режим бройлерника.

БРОКАТ, у, ч. Дорога шовкова ткани¬
на, заткана або вишита золотом чи
сріблом.

Брокатний, а, е. Брокатні вироби.

БРЙКЕР, а, ч. Особа чи фірма, які ви¬
ступають посередниками у біржових
операціях за дорученням і за рахунок
клієнта. Біржовий брокер. Вексельний
брокер. Досвідчений брокер. Найняти
брокера. Заплатити брокеру.

Брокер -аутсайдер, а, ч. Посередник між
клієнтами та брокерами — членами
фондової біржі.

Брбкеридж, у, ч. Винагорода, яку
отримують брокери, встановлена
у відсотках від вартості угоди чи
у фіксованій сумі.

Брокерський, а, е. Брокерська фірма.
Брокерська комісія . Брокерське міс¬
це. Брокерський кредит. Брокерська
контора.

БРОКЇЗМ, у, ч. Біологічне вчення
про заздалегідь визначену три¬
валість існування родів та видів
організмів.

БРОКОЛІ, невідм., ж. Однорічна овоче¬
ва рослина; різновид цвітної капусти
з м’ясистими паростками, суцвіття
яких зрізають у міру їх розвитку.
Свіжа броколі. Заморожена броколі.
Тушена броколі. Суп із броколі. Зва¬
рити броколі.

БРОМ, у, ч. 1. Хімічний елемент,
червоно-бура рідина з різким за¬
пахом, що використовується в
медицині, фотографії і техніці.
Сполуки брому. 2. Ліки, які містять
у своєму складі сполуки брому;
застосовуються для заспокоєння
нервової системи. Вживати бром.
Прописати хворому бром.

Бромистий, а, е. Бромиста сіль.

Бромний, Бромовий, а, е. 1. Прикм. до
бром. Бромна вода. 2. Який виробляє
бром. Бромний завод.

Бромування, я, с.

Бромувати, ую, уєш. Вводити бром у
молекули неорганічних та органіч¬
них сполук.

БРОМІДИ, ів, мн. (одн. бромід, а, ч.).
Сполуки брому з іншими елемен¬
тами.

БРОМКАМФОРА, и, ж. Заспокійли¬
вий препарат, який застосовують
при лікуванні нервових захворювань.
Препарат бромкамфори.

БРОНЗА, и, ж. 1. Сплав міді з оло¬
вом, алюмінієм та іншими мета¬
лами. Статуя з бронзи. Берилієва
бронза. 2. Художній виріб із такого
сплаву. 3. розм. Бронзова медаль за
завойоване третє місце у спортивних
змаганнях, на конкурсі тощо. Взяти
бронзу.

Бронзований, а, е.

Бронзовий, а, е. 1. Зробл. з бронзи.
Бронзові свічники. Бронзові статуї.
2. Який має колір бронзи; золотисто-
коричневий. Бронзова засмага.

Бронзовіти, ію, ієш. Набувати кольо¬
ру бронзи; виділятися бронзовим
кольором.

Бронзувальник, а, ч. Фахівець, який по¬
криває металеві вироби бронзою.

Бронзувальниця, і, ж.

Бронзування, я, с.

Бронзувати, ую, уєш, спец. Покрива¬
ти металеві вироби тонким шаром
бронзи або фарбувати що-небудь
бронзовими лаками чи фарбами.

БРОНЗОГРАФЇТ, у, ч. Пористий мета¬
локерамічний порошковий матеріал,
що складається з бронзи і частинок
графіту.

БРОНТИДИ, ів, мн. (одн. бронтйд, а,
ч.). Низькі, схожі на грім звуки, які
часто чути в районах активної сей¬
смічної дії.

БРОНТОЗАВР, а, ч. Викопний плазун
із групи великих динозаврів. Веле¬
тенський бронтозавр.

БРОНТОТЕРІЇ, їв, мн. Великі ссавці
палеогенового періоду, які мали
характерні кісткові утворення на
черепі.

БРбНХИ, ів, мн. (одн. бронх, а, ч).
Трубки, які з’єднують дихальне гор¬
ло (трахею) з легенями і проводять
в них повітря. Запалення бронхів.

Бронхіальний, а, е. Бронхіальна астма.
Бронхіальні трубочки.

БРОНХібЛИ, ів, мн. Найтонші кінцеві
відгалуження бронхів у легенях.

БРОНХІТ, у, ч., мед. Запалення сли¬
зової оболонки бронхів. Захворіти
на бронхіт. Фактор ризику для
бронхіту.

БРОНХО… Перша частина складних
слів, що вказує на зв’язок із брон¬
хами.

БРОНХОАДЕНІТ, у, ч. Запалення
бронхіальних вузлів, що прилягають
до бронхів. Лікування бронхоаденіту.

БРОНХОГРАФІЯ, ї, ж. Метод рентге¬
нологічного дослідження бронхів, що
полягає у введенні в бронхи непро¬
никної для рентгенівських променів
речовини.

БРОНХОЕКТАЗІЯ, ї, ж. Захворювання
органів дихання, що характеризу¬
ється розширенням і деформацією
бронхів, у яких, як правило, розви¬
вається хронічний гнійний процес.
Причини бронхоектазії.

БРОНХОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ клінічної
медицини, присвячений вивченню
профілактики, діагностики та ліку¬
вання патології бронхів.

Бронхологічний, а, е. Бронхологінна
конференція.

БРОНХОПНЕВМОНІЯ, ї, ж. Форма
запалення легень, яка характеризу¬
ється первинним ураженням дрібних
бронхів і поширенням запального
процесу на легеневу тканину. Важка
форма бронхопневмонії. Ускладнення
після бронхопневмонії.

Бронхопневмонійний, а, е. Бронхопнев-
монійні явища.

БРОНХОСКОПІЯ, ї, ж. Метод ві-
зуального дослідження глибоких
дихальних шляхів за допомогою
бронхоскопа.

Бронхоскоп, а, н. Металева трубка з
оптичною і освітлювальною систе¬
мами для дослідження дихальних
шляхів.

БРОЧИНГ, а, н., мор. Явище повної
втрати управління при русі судна на
попутних хвилях, коли підхоплене
хвилею судно починає рухатися зі
швидкістю хвилі і намагається роз¬
вернутися до неї лагом (у 1 знач.).

БРЙШКА, и, ж. Прикраса із застіб¬
кою, яку приколюють на жіночий
одяг біля шиї або на грудях. Золота
брошка. Коштовна брошка. Приколо¬
ти брошку.

БРОШУРА, и, ж. Невелика (не більш
як 4—5 друкованих аркушів) книжка,
зазвичай у м’якій оправі. Цікава бро¬
шура. Видавати брошури. Написати
брошуру.

Брошурний, а, е. Брошурний формат.

Брошурувальний, а, е. Брошурувальна
машина.

Брошурувальник, а, ч. Той, хто зшиває
аркуші в книгу або брошуру.

Брошурувальниця, і, ж.

Брошурувальня, і, ж. Майстерня, у якій
брошурують книги. Працювати у бро¬
шурувальні.

Брошурування, я, с. Брошурування
книг.

Брошурувати, ую, уєш. Зшивати надру¬
ковані аркуші в книгу або брошуру.
Брошурувати книжку.

БРУДЕРАЦІЯ, ї, ж. Вирощування
інкубаторного молодняка в брудер¬
гаузі.

Брудер, а, ч. Апарат для обігрівання
вилуплених в інкубаторі пташенят
свійської птиці.

БРУДЕРГАУЗ, а, ч., с. г. Приміщен¬
ня для вирощування інкубаторних
пташенят.

Пити [на] БРУДЕРШАФТ — особ¬
ливий застільний обряд, коли його
учасники одночасно випивають
чарку, цілуються на знак дружби і
відтоді звертаються один до одно¬
го на «ти».

бронхологічний — буйок

БРУКЇТ, у, ч. Мінерал класу оксидів та
гідроксидів; сировина для одержання
феротитану та титанових білил.

БРУЛЬЙбН, у, ч.у заст., рідко. Чорно¬
вий список; чернетка.

БРУСЙТ, у, ч. Мінерал класу оксидів;
здебільшого білі або зеленуваті про¬
зорі листоподібні агрегати; сировина
для одержання магнію.

БРУСТВЕР, а, ч.у військ. Земляний
насип або кам’яне підвищення на
зовнішній стороні окопу чи траншеї
для прикриття бійців від ворожого
вогню. Кам’яний бруствер. Бруствер
окопу.

Брустверний, а, е. Брустверне укріп¬
лення.

БРУТАЛІЗМ, у, ч. Один із напрямів
сучасної архітектури, що виник у 50—
60 рр. XX ст. у Великій Британії
і поширився в інших країнах;
пропонує грубі, підкреслено важкі
архітектурні форми, оголені кон¬
струкції і т. ін.

Бруталїст, а, ч. Архітектор-бруталіст.

Бруталїстка, и, ж.

Бруталістський, а, е. Бруталістські
конструкції.

БРУТАЛЬНИЙ, а, е. Грубий; жорстокий
(про вдачу, поведінку і т. ін.). Бру¬
тальна людина. Брутальний керівник.
Брутальний вислів. Брутальна лайка.

Брутальність, ності, ж. Брутальність
поведінки.

Брутально. Брутально лаятися.

БРУТТО, незм.у у знач, прикм. Вага
товару разом з упаковкою.

БРУХТ, у, ч. Ламані або придатні
тільки для перероблення металеві
предмети. Залізний брухт.

БРУЦЕЛЇН, у, ч. Біологічний препарат
для діагностики бруцельозу в овець,
кіз, свиней.

БРУЦЕЛЬОЗ, у, ч. Інфекційна хворо¬
ба свійських тварин, якою можуть
заражатися і люди. Захворіти на
бруцельоз.

Бруцельозний, а, е. Бруцельозний ендо¬
токсин.

БРЮНЙТ, а, ч. Темноволосий, чорня¬
вий чоловік. Жагучий брюнет.

Брюнетка, и, ж. Познайомитися з брю¬
неткою.

БРЮТ, незм.у у знач, прикм. Шам¬
панське БРЮТ — шампанське
з мінімальним вмістом цукру.

БУВАРДІЯ, ї, ж. Рід тропічних кущів
і багаторічних трав родини маре¬
нових, поширених у Центральній
Америці; деякі види вирощують як
декоративні.

БУГАЛЕТ, а, ч. Англійське невелике
вітрильне двощоглове каботажне
судно.

_ Б

БУГЕЛЬ, я, ч.у техн. 1. Сталеве кільце,
яке насаджують на верхній кінець
палі, щоб запобігти її пошкоджен¬
ню під час забивання. 2. Металеве
кільце на щоглі і реях кораблів для
кріплення снастей. 3. Дугоподібна
вставка струмоприймача електрово¬
за, трамвая, тролейбуса, яка ковзає по
контактному дроту і знімає струм.

Бугельний, а, е. Бугельна дуга.

БУГШПРИТ, а, ч. Передня похила щог¬
ла корабля.

БУГИ-ВУГИ, невідм.у с. 1. Стиль фор¬
тепіанного виконавства у джазі.
2. Американський парний танець
вільної композиції, помірно швид¬
кого темпу, що виник і поширився у
30-ті — 40-ві роки XX ст. Танцювати
буги-вуги.

БЗДДА, и, ч. Ім’я, якого був удостоє¬
ний засновник буддизму Сіддхартха
Гаутама (VI ст. до н. е).

БУДДЙЗМ, у, ч. Релігія, що виникла
в Індії в VI ст. до н. е. і була названа
за іменем її легендарного засновника
Будди.

Буддист, а, ч.

Буддистка, и, ж.

Буддйстський, Буддійський, а, е. Буд-
дистське повір’я. Буддійська філо¬
софія.

БУДЙРУ ВАТИ , ую, уєш. Ображатися,
виявляти роздратування, невдо¬
волення.

БУДУАР, а, ч. Невелика розкішно при¬
брана кімната заможної жінки для
відпочинку і приймання найближ¬
чих друзів. Затишний будуар.

Будуарний, а, е. Будуарний стиль.

БУЄР, а, ч. Легкий човен або поміст
(платформа) з вітрилом, поставлений
на особливі ковзани для катання на
льоду.

Буєрист, а, ч.

Буєргістка, и, ж.

Буєрний, а, е. Буєрний спорт.

БУЖ, а, ч. Медичний інструмент, що
має форму вузького стрижня або
трубочки; використовується для
розширення трубчастих органів
людського організму (сечового ка¬
налу, стравоходу та ін.) при дослі¬
дженні або лікуванні. Еластичний
буж. Циліндричний буж.

Бужування, я, с. Бужування страво¬
ходу.

Бужувати, ую, уєш. Уводити буж в ор¬
гани трубчастої форми з діагностич¬
ною або лікувальною метою.

БУЙ, я, ч. Плавучий знак на річці,
озері для позначення мілини, під¬
водних каменів, рибальських сіток
та ін. Металевий буй.

Буйок, йка, ч. Пластмасовий буйок.

буканьєр — бумеранг

Б _

БУКАНЬЙР, а, ч. Те саме, що флібус¬
тьєр (у 1 знач.).

БУКЕТ, а, ч. 1. Жмут зірваних або
зрізаних і майстерно складених до¬
купи квітів. Свіжий букет . Весіль¬
ний букет. Букет від «Роксолани».
Подарувати букет. 2. Сукупність
ароматичних і смакових власти¬
востей, характерних для певних
сортів продуктів. Смаковий букет.
Ароматичний букет.

Букетний, а, е. Букетне оформлення .

БУКІНГ-НОТА, и, ж. Один із видів
договору морського перевезення
вантажів, згідно з яким той, хто пе¬
ревозить, зобов’язується забронювати
місце для перевезень певного ванта¬
жу на суднах регулярних ліній на
умовах коносамента, а вантажовід¬
правник — надати вантаж і оплатити
перевезення.

БУКІНІСТИЧНИЙ, а, е. Який стос,
торгівлі старими і рідкісними, ста¬
ровинними книжками. Букіністична
книгарня.

Букініст, а, ч. Спеціаліст із книжкової
торгівлі, який скуповує та продає
рідкісні, старовинні та вживані
книжки.

БУКЛЙ, невідм., с. Пряжа з вузликами,
петельками, потовщеннями та ін. не¬
рівностями; тканина з такої пряжі.
Вовняне букле.

БУКЛЙТ, а, ч. Рекламне чи дитяче ви¬
дання або путівник на одному арку¬
ші, який складається паралельними
згинами й не потребує розрізування
під час читання. Рекламні буклети.
Яскравий буклет. Випустити буклет.
Прочитати в буклеті.

БУКМЕКЕР, а, ч. Той, хто приймає
грошові ставки на іграх у тоталізатор,
головним чином на перегонах.

Букмекерський, а, е. Букмекерська
контора.

БУКЙЛІКА, и, ж. Жанр поезії, що ідеа¬
лізовано описує пастуше і сільське
життя на лоні природи.

Буколічний, а, е. Буколічні твори.

БУКРАНІЙ, я, БУКРАНІЙН, а, ч.
Поширений у греко-римському мис¬
тецтві орнамент у вигляді голів ро¬
гатих биків, з’єднаних рівномірно
розвішаними гірляндами квітів та
плодів.

БУКС, а, ч. Вічнозелений декоративний
чагарник або невисоке гіллясте пів¬
денне дерево; самшит.

БУКСА, и, ж ., зал. Чавунна або сталева
лита коробка, в якій обертається вісь
колеса вагона. Перевіряти букси.

Буксовий, а, е. Буксові підшипники.

БУКСИР, а, ч. 1. Судно або машина,
що тягне за собою або штовхає інше

судно чи машину. Потужний буксир.
2. Канат або трос для буксирування.
Тягти на буксирі. Брати на буксир.

Буксйрний, а, е. Буксирний пароплав.
Буксирний трос.

Буксирувальний, а, е.

Буксирувальник, а, ч. Той, хто букси¬
рує.

Буксирування, я, с. Буксирування при¬
чіпних систем.

Буксирувати, ую, уєш. Тягти за собою
або штовхати (судно, машину і т. ін.).
Буксирувати автомобіль.

БУКСУВАТИ, ує. Обертатися, ковза¬
ючись на місці (про колеса); сто¬
яти на місці, не рухатися внаслі¬
док того, що колеса, обертаючись,
ковзаються на місці (про машину).
Машина буксує.

Буксування, я, с. Буксування на льоду.

БУКСУЄ, а, ч. Декоративний самшит.

БУКЦЙНА, и, ж. Давньоримський
духовий інструмент із дуже вигну¬
тим металевим рогом та невеликим
розтрубом.

БУКЦЙНУМ, а, ч. Рід черевоногих
молюсків, поширених у морях хо¬
лодних зон.

БУЛАНЖЕРИТ, у, ч. Мінерал класу
сульфосолей; колір від сірого до чор¬
ного; голчасті кристали, волокнисті
агрегати; гідротермальний.

БУЛАНЖЙЗМ, у, ч. Рух у Франції,
метою якого було встановлення вій¬
ськової диктатури.

БУЛЕВТЙРІЙ, я, ч. У Стародавній Гре¬
ції — місце засідань державної ради,
яка відповідала за найважливіші по¬
літичні справи.

БУЛЕТ, а, ч. Цінний папір, погашен¬
ня якого відбувається одномоментно
у чітко визначений термін.

БУЛІМЇЯ, ї, ж. Приступоподібне від¬
чуття жахливого голоду, що супрово¬
джується різкою слабкістю, утратою
свідомості, болями під грудьми.
Ознаки булімії.

БУЛЇНЬ, я, ч. Тонкий рослинний чи
синтетичний трос, ушитий усереди¬
ну шкаторини вітрила, який служить
для регулювання її довжини і про¬
філю вітрила.

БУЛЇТ, у, ч. У грі в хокей — штрафний
удар, який відбиває лише воротар без
захисників.

БУЛЛА, и, ж. Найважливіший пап¬
ський документ, який містить його
звернення, постанову або розпоря¬
дження; пишеться латинською мо¬
вою і скріплюється круглою мета¬
левою печаткою. Папська булла.

БУЛЬ, я, ч. Стиль французьких меблів
XVII— XVIII ст. з мідними та брон¬
зовими інкрустаціями.

БУЛЬБКЇЛЬ, я, ч. Конструкція плав¬
никового кіля, яку використовують
на вітрильних яхтах та їх моделях.

БУЛЬВАР, у, ч. Обсаджена деревами
широка алея посередині вулиці в
місті; вуллця з такою алеєю. Бульвар
Тараса Шевченка.

Бульварний, а, е. 1. Прикм. до бульвар.
Бульварні насадження. 2. перен. Роз¬
рахований на міщанські смаки і впо¬
добання. Бульварний роман. Бульварна
преса.

Бульварщина, и, ж., збірн., розм.} зне-
важл. 1. Бульварна література. 2. Про
те, що позбавлене смаку.

БУЛЬДЕНЕЖ, у, ч. Кущова декоратив¬
на рослина з великими кулястими
суцвіттями білих квіток, а також кві¬
ти цієї рослини. Кетяг бульденежу.

БУЛЬДбГ, а, ч. 1. Собака особливої
породи з великою тупою мордою,
широкими грудьми та короткими
товстими лапами. Породистий буль¬
дог. Цуценя бульдога. 2. Невеликий
короткоствольний револьвер із на¬
боями великого калібру. Барабан
бульдога.

БУЛЬДОЗЕР, а, ч. Будівельна зем¬
лерийно-транспортна машина, що
складається з трактора, механізму
керування і робочого знаряддя для
різання та розрівнювання ґрунту.

Бульдозерист, а, ч. Робітник, який пра¬
цює на бульдозері.

Бульдозерйстка, и, ж.

Бульдозерний, а, е. Бульдозерний ніж.
Бульдозерне обладнання.

БУЛЬЙбН, у, ч. Чистий відвар із м’яса
без овочів та приправ. М’ясний буль¬
йон. Смачний бульйон.

Бульйонний, а, е. Бульйонні кубики.

БУЛЬМАСТЙФ, а, ч. Порода службових
собак. Дресирування бульмастифів.

БУЛЬТЕР’СР, а, ч. Порода собак, отри¬
мана шляхом схрещування бульдога
і білого англійського тер’єра; собака
цієї породи.

БУМ1, у, ч. Пришвидшений ріст еконо¬
мічних показників, що не відповідає
очікуваному, можливому. Початок
буму. Ознаки буму. 2. Пожвавлення
навколо чого-небудь; сенсація; різке,
стрімке зростання інтересу до чого-
небудь. Будівельний бум. Книжковий
бум. Газетний бум. Біржовий бум.
Підняти бум.

БУМ2, а, ч. Брус для гімнастичних
вправ, горизонтально закріплений
на двох стійках. Гімнастичний
бум. Вправи на бумі < Тренуватися на бумі. БУМЕРАНГ, а, ч. Метальна зброя у фор¬ мі зігнутої палиці, яка сама поверта¬ ється до того, хто її кинув. Музейний 92 бумерангом — бутилкаучук Б бумеранг. Кинути бумеранг. Метати бумеранг. Принцип бумеранга. Бумерангом, присл . Повернутися буме¬ рангом. БУНА, и, ж. Напівзагата — дамба, розміщена перпендикулярно або під деяким кутом до берега річки, моря, призначена для регулювання режиму водяного потоку; запобігає розмиванню берега. БУНГАЛО, БЕНГАЛО, невідм., с. У тро¬ пічних країнах (зокрема в Індії) — легка, із верандою будівля за міс¬ том. Скромне бунгало. Жити в бун¬ гало. Побудувати бунгало. Переїхати в бунгало. БУНКЕР, а, ч. 1. Місткість для нетрива¬ лого зберігання і перевезення сипких матеріалів; може бути частиною яко¬ їсь машини (напр. комбайна і т. ін.). Великий бункер. Подавати зерно в бункер. 2. Сховище, спеціально об¬ ладнане підземне укриття. Надійний бункер. Урядовий бункер. Побудувати бункер. Сховатися в бункер. Бункерний, а, е, Бункерна естакада. Бункерне укриття. Бункерувальний, а, е. Бункерувальний причал. Бункерувальник, а, ч. Судно, призна¬ чене для постачання інших суден паливом. Бункерування, я, с. Бункерування зерна. Бункерувати, ую, уєш. Засипати в бункер. Бункерувати зерно. БУНЧУК, а, ч. Старовинна військова регалія — булава з металевою куль¬ кою на кінці і прикрасою з волоса кінського хвоста. БУРА, й, ж. Натрієва сіль тетраборної кислоти. БУРАТ, а, ч. Машина для просіювання зерна та ін. сипких матеріалів крізь сито, натягнене на барабан, що обер¬ тається. БУРБбН, а, ч., розм. Брутальний, за¬ розумілий, неосвічений правитель; узагалі брутальна, некультурна лю¬ дина. Вважати співрозмовника бур¬ боном. БУРГЕР, а, ч. Котлета з фаршу із дрібно насіченою зеленню. М’ясний бургер. Рибний бургер. З’їсти бургер. БУРДСІН, а, ч. 1. Неперервний і не¬ змінний за висотою звук відкритих струн щипкового і смичкового ін¬ струментів, басових трубок волинки та ін. 2. Не скорочувані пальцями під час гри струни щипкових і смичкових музичних інструментів. 3. Басовий регістр органа. Бурдонний, а, е. Бурдонний тон. БУРДЮК, а, ч. Мішок із цілої шкури тварини для зберігання або пере¬ везення вина, води і т. ін. Бурдюк вина. БУРЕ, невідм., с. Старовинний фран¬ цузький народний танець XVII ст. дво- або тричасткового розміру з чітким, часто синкопованим ритмом. БУРЕТ, у, ч. Сировинні залишки шовку, які використовують при виготовленні низькосортних шов¬ кових ниток. БУРЖУАЗІЯ, ї, ж. Суспільний клас, що отримує прибутки з власних торговельних або промислових під¬ приємств. Світова буржуазія. Буржуа, невідм., ч. Представник класу буржуазії. Сучасний буржуа. Буржуазний, а, е, Буржуазність, ності, ж. БУРИМЕ, невідм., с. 1. Вірші на задану тему. 2. Літературна гра, яка полягає у складанні віршів на задані рими (перев. гумористичних). Імпровізо¬ ване буриме. БУРЛЙСК, у, ч., літ. Жартівливе зма¬ лювання в зниженому, пародійному тоні тем і образів, про які прийнято говорити поважно. Бурлеска, и, ж. Музична п’єса жартів¬ ливого, іноді грубувато-комічного змісту. Бурлескний, а, е. Бурлескна літера¬ тура. БУРНОНІТ, у, ч. Мінерал класу суль¬ фосолей; темно-сірі, непрозорі зер¬ нисті агрегати. БУРНУС, а, ч. 1. В арабів — грубий плащ, здебільшого білого кольору і з капюшоном. Вовняний бурнус. 2. Просторе жіноче пальто з широ¬ кими рукавами. Модний бурнус. БУРСИТ, у, ч. Запалення слизової сум¬ ки суглоба. Лікування бурситу. БУС, а, ч., розм. Мікроавтобус, автобус. їхати бусом. Замовити бус. БУСИДб, невідм., с. Середньовічний кодекс поведінки японських саму¬ раїв. БУСбЛЬ, і, ж. Геодезичний прилад для вимірювання азимутів. Дивитися у бусоль. Шкала бусолі. Бусольний, а, е. Бусольні вимірювання. БУСТЕР, а, ч. Прилад для збільшен¬ ня робочої потужності машини чи механізму в момент найбільших або найважливіших навантажень. Кон¬ струкція бустера. БУСТРОФЕДОН, а, ч. Спосіб письма, при якому перший рядок пишеться справа наліво, другий — зліва на¬ право, третій — знову справа наліво і т. д. БУТАДА, и, ж. 1. заст. Фраза, слово, сказане в гніві. 2. У XVI— XVII ст. — веселий танець, невеликий імпрові¬ зований балет; згодом — інструмен¬ тальна фантазія. БУТАДІЄН, у, ч. Органічна спо¬ лука — ненасичений вуглеводень аліфатичного ряду; безбарвний газ, здатний до полімеризації; застосо¬ вують у виробництві синтетичного каучуку. Характеристики бутадієну. Бутадієновий, а, е. Бутадієновий ка¬ учук. БУТАН, у, ч., хім. Вуглеводень парафі¬ нового ряду, який міститься в нафті і природних газах; застосовується як паливо. Використовувати бутан. БУТАНбЛ, у, ч. Бутиловий спирт. БУТАРА, и, ж. Пристрій для проми¬ вання пісків розсипних покладів золота, платини, алмазів та ін. БУТАФОРІЯ, ї, ж. 1. Зроблені з легких і дешевих матеріалів копії справжніх речей (меблів, посуду і т. ін.), що використовуються в театрі як предмети сценічного інтер’єру. Театральна бутафорія. Бутафорія минулої епохи. 2. перен. Оманлива видимість, фальш, розраховані на зовнішній ефект. Бутафорія націо¬ нального мистецтва. 3. Копії наяв¬ них у продажу товарів, спеціально виготовлені для обладнання вітрин, реклами тощо. Бутафор, а, ч. 1. Людина, яка відповідає за бутафорію. Театральний бутафор. 2. Майстер, що виготовляє бутафо¬ рію. Вчитися на бутафора. Бутафорний, а, е, Бутафорний посуд. БУТЕНИ, ів, мн. Те саме, що бути¬ лени. * БУТЕРБРОД, а, ч. Скибка хліба д маслом, ковбасою, сиром або шинкою чи ікрою. Пропонувати бутерброди. Бутерброд з ікрою. З’їсти бутерброд. Бутербродний, а, е. Бутербродне масло. БУТИК, а, ч. Невелика крамниця з модними дорогими товарами: одя¬ гом, взуттям, галантереєю. Новий бутик. Відкрити бутик. Вітрина бутика. Продавець бутика. Купувати взуття в бутику. БУТИЛ, у, ч., хім. Одновалентний за¬ лишок — радикал бутану. Бутиловий, а, е. Бутиловий спирт. БУТИЛАЦЕТАТИ, ів, мн., хім. Складні ефіри оцтової кислоти і нормального бутилового та ізобутилових спиртів; безбарвні рідини; застосовують як розчинники у виробництві лако¬ фарбових матеріалів, БУТИЛЕНИ, ів, мн. Органічні сполу¬ ки, ненасичені вуглеводні аліфатич¬ ного ряду; гази. БУТИЛКАУЧУК, у, ч. Синтетичний каучук, який широко використо- 93 Б бутирати — бюрократизм вують для виготовлення гумових виробів. БУТИРАТИ, ів, мн. Група органічних сполук, солі та ефіри олійної кисло¬ ти, які використовують як духмяні речовини з фруктовим та квітковим запахом. БУТИРОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬ значення жирності молока. БУТЛЕГЕР, а, ч. У деяких країнах — назва людини, яка всупереч закону ввозить алкогольні напої і торгує ними. БУТОНЬЄРКА, и, ж. Квітка або бу¬ кетик квітів, який приколюють до вбрання або всилюють у петельку. Елегантна бутоньєрка. Бутоньєрка в петельці. БУТСИ, і в, мн. ( одн . бутс, а, ч.). Черевики для гри у футбол. Фір¬ мові бутси. БУФ, незм.у театр. Блазенський, ко¬ мічний. Опера буф. БУФЕР, а, ч. 1. Пристрій у вагона, паровоза, автомобіля та ін. для по¬ слаблення сили удару, поштовху. Новий буфер. Замінити буфер. Гуркіт буферів. 2. перен. Проміжна ланка, що послаблює зіткнення протилеж¬ них сил. Надійний буфер. Політичний буфер. Виконувати роль буфера. Слу¬ жити буфером. Буферний, а, е. 1. Прикм. до буфер (у 1 знач.). Буферні тарелі. 2. Який виконує роль буфера. Буферний запас. Буферний кредит. Буферний пристрій. БУФЕТ, ч. 1. род. а. Шафа для збері¬ гання посуду, столових предметів, закусок, напоїв. Шухлядка буфета. Старовинний буфет. 2. род. у. Стіл або стійка для продажу закусок і напоїв. 3. Невеликий ресторан. Пі¬ ти в буфет. Буфетний, а, е. Буфетна вітрина. Буфетник, а, ч. Той, хто обслуговує по¬ купців у буфеті (у 3 знач.). Буфетниця, і, ж. Робота буфетниці. БУФИ, буф, мн. Великі пишні складки на вбранні. Рукави з буфами. БУФЙН, а, ч. 1. Актор, який виконує комічні ролі в оперетках і водевілях. 2. перен., книжн. Про людину, що по¬ водиться в товаристві як блазень. Буфбнний, а, е. БУФОНАДА, и, ж. 1. Манера гри ак¬ тора, який користується засобами надмірного комізму, а також вистава, побудована на таких засобах. 2. пе¬ рен., книжн. Недоречне, брутальне блазнювання. Буфонадний, а, е. БУФТАЛЬМ, а, ч. Патологічне збіль¬ шення розмірів очного яблука. БУХГАЛТЕРІЯ, ї, ж. 1. Теорія і прак¬ тика обліку грошових та інших господарських операцій; рахівни¬ цтво. Вивчати бухгалтерію. Подвій¬ на бухгалтерія. Вести бухгалтерію. 2. Рахівничий відділ установи, підприємства. Бухгалтерія заводу. Працювати у бухгалтерії. Зайти в бухгалтерію. Бухгалтер, а, ч. Фахівець із бухгалте¬ рії. Досвідчений бухгалтер. Головний бухгалтер. Місце бухгалтера. Фах бухгалтера. Працювати бухгалтером. Вчитися на бухгалтера. Бухгалтерка, и, ж., розм. Бухгалтерський, а, е. Бухгалтерські роз¬ рахунки. Бухгалтерський облік. Бух¬ галтерська звітність. Бухгалтерський баланс. Бухгалтерський прибуток. Бухгалтерські курси. БУХМАНЇЗМ, у, ч. Релігійно-етичне вчення, яке суперечності суспільного буття особи пояснює її моральною недосконалістю. Бухманіст, а, ч. Бухманїстка, и, ж. Бухманістський, а, е. БУХТА1, и, ж. Невелика глибока зато¬ ка. Бакинська бухта. Штучна бухта. Бухтовий, а, е. БУХТА2, и, ж., мор. Складений круж¬ ком канат, трос і т. ін. БУЦЕФАЛ, а, ч., жарг., ірон. 1. Дикий кінь, який, за легендою, був приру¬ чений Александром Македонським і довго йому служив. 2. перен. Кінь. БУЧАРДА, и, ж. Металевий молоток із пірамідальними зубцями, який використовують каменярі і скульп¬ тори при обробці кам’яної породи для надання каменю мальовничої шерхатості. Бучардний, а, е. БУШЕЛЬ, я, ч. Міра об’єму сипких тіл і рідини в Англії і тільки сипких тіл -у СІНА. БУШПРИТ, а, ч. Горизонтальний або похилий брус, що служить для підій¬ мання носових вітрил. БЮВАР, а, ч. Папка або рід портфеля з аркушами промокального паперу для зберігання поштового паперу, конвертів, кореспонденції. Невели¬ кий бювар. Бюварний, а, е. Бюварний папір. БЮВЕТ, у, ч. Будівля над міне¬ ральним джерелом, обладнана для пиття лікувальних мінеральних вод. Трускавецький бювет мінераль¬ них вод. Розклад роботи бювета. Зайти в бювет. Бюветний, а, е. Бюветна вода. БЮГЕЛЬГОРНИ, ів, мн. (одн. бю- гельгбрн, а, ч.). Духові мундштучні інструменти різних розмірів і діа¬ пазонів. БЮДЖЕТ, у, ч. 1. Кошторис прибут¬ ків і видатків держави, підприєм¬ ства на певний період. Державний бюджет. Автономний бюджет. Вій¬ ськовий бюджет. Місцевий бюджет. Збалансований бюджет. Рекламний бюджет. Бюджет-нетто. Бюджет- брутто. Закон про бюджет. Бю¬ джет фірми. Прийняти бюджет. 2. Сума прибутків окремої особи або родини на певний час. Сімей¬ ний бюджет. Бюджетний, а, е. Бюджетний рік. Бю¬ джетне фінансування. Бюджетний дефіцит. Бюджетні ресурси. Бю¬ джетна система. Бюджетна дота¬ ція. Бюджетне планування. Бюджет¬ на установа. Бюджетне регулювання. Бюджетний резерв. Бюджетний, а, ч., розм. Працівник бю¬ джетної сфери або організації. БЮКСА, и, ж., БЮКС, а, ч. Тонкостін¬ на склянка із щільною кришкою, яку використовують в аналітичній прак¬ тиці для зважування і висушування проб матеріалів. БЮЛЕТЕНЬ, я, ч. 1. Коротке офіційне повідомлення про події, які мають суспільне значення. Інформаційний бюлетень. Новий бюлетень. Вивісити бюлетень. Читати бюлетень. 2. На¬ зва деяких періодичних видань. Лексикографічний бюлетень. Біржовий бюлетень. Метеорологічний бюлетень. Бюлетень ВАК. 3. Виборчий листок. Виборчий бюлетень. Бюлетень для голосування. Підрахунок бюлетенів після голосування. Опустити бюлетень в урну. 4. розм. Листок непрацездат¬ ності. Бути на бюлетені. Закрити бюлетень. БЮРЕТКА, и, ж., хім ., техн. Скляна трубочка з позначеними на ній по¬ ділками. Скляна бюретка. БЮРб, невідм., с. 1. Назва керівного органу організації, установи. Полі¬ тичне бюро. Бюро Президії НАН України. Склад бюро. 2. Назва де¬ яких установ або їх відділів, кон¬ тор. Довідкове бюро. Конструктор¬ ське бюро. Бюро перепусток. Бюро погоди. 3. Рід письмового стола з висувною кришкою і шухлядами для паперів. Дерев’яне бюро. Анти¬ кварне бюро. Музейне бюро. Поклас¬ ти папери в бюро. БЮРОКРАТИЗМ, у, ч. 1. Формалізм, висунення на перший план фор¬ мальної сторони справи на шкоду сутності. Прояви бюрократизму. Боро¬ тися з бюрократизмом. Засуджувати бюрократизм. 2. Система управління, 94 що характеризується відірваністю від народу і спирається на касту урядов¬ ців. Державний бюрократизм. Риси бюрократизму. Бюрократ, а, ч. 1. Службова особа, яка на шкоду справі й інтересам громадян неухильно дотримується формальностей у справах. Справжній бюрократ. Типовий бюрократ. Стати бюрократом. Мати справу з бюрокра¬ том. 2. Представник бюрократичної системи управління; урядовець. Ви¬ сокопоставлений бюрократ. Впливовий бюрократ. Бюрократизація, ї, ж. Формалізація, запровадження бюрократизму. Бю¬ рократизація науки. Бюрократизація державного апарату. бюрократ — бязевий Б Бюрократизований, а, е. Бюрократизо¬ ване суспільство. Бюрократизувати, ую, уєш. Бюрократйчний, а, е. Бюрократичний лад. Бюрократичний механізм. Бюро¬ кратичний контроль. Бюрократична система. Бюрократичне ставлення до справи. Бюрократка, и, ж. БЮРОКРАТІЯ, ї, ж. 1. Специфічна форма соціальних організацій у сус¬ пільстві, у яких центри виконавчої влади практично незалежні від біль¬ шості її членів. Сучасна бюрократія. Критичне ставлення до бюрократії. Риси бюрократії. 2. збірн. Вузький привілейований чиновницько-ад¬ міністративний прошарок; чинов¬ ництво. Українська бюрократія. Не¬ гативні риси бюрократії. Належати до бюрократії. БЮСТ, а, ч. 1. Верхня частина люд¬ ського тіла до пояса. 2. Скульптурне зображення людини до пояса. Бюст Шевченка. 3. розм. Жіночі груди. Ви¬ сокий бюст. Бюстовий, а, е. БЮСТГАЛЬТЕР, а, ч. Ліфчик. Мере¬ живний бюстгальтер. Застібка бюст¬ гальтера. Носити бюстгальтер. Бюстгальтерний, а, е. Бюстгальтерний крій. БЯЗЬ, і, ж. Щільна бавовняна тканина. Постільний комплект із бязі. Бязевий, а, е. Бязевий рушник. Бязева сорочка. в ВААЛ, у, ч. 1. У семітських племен Стародавньої Сирії — бог неба, сонця, родючості, виконував також державно-культові функції. 2. перен. Служити Ваалу — надавати перевагу матеріальному, ВА-БАНК, присл. 1. У деяких картяр¬ ських іграх — ставка, яка дорівнює всій сумі, що є в банку. Грати ва- банк. Ставити ва-банк. 2. перен. Іти на крайній ризик; діяти, ризикуючи всім. Йти ва-банк. ВАВИЛОНСЬКА вежа— 1) справа, яка ніколи не буде завершена; 2) ве¬ лике безсистемне нагромаджування, мішанина чого-небудь. ВАВИЛОНСЬКЕ стовпотворін¬ ня — безладдя, шум, сум’яття, від яких потерпає багато людей. ВАГАНТИ, ів, мн. ( одн . вагант, а, «/.). У Середні віки в країнах Західної Єв¬ ропи — мандрівні актори (втікачі-чен- ці, злиденні студенти) та співаки-опо- відачі, що латинською мовою складали й виконували любовні, застільні, паро¬ дійні пісні, вистави гостросатиричного спрямування. Пісні вагантів. Вагантівський, а, е. Вагантівська строфа . ВАГІНА, и, ж. у мед. Піхва. Вагінальний, а, е. 1. Прикм. до вагіна. Вагінальні захворювання. 2. Признач, для лікування жіночих статевих ор¬ ганів. Вагінальні свічки. Вагінізм, у, ч. Судомне скорочення м’язів піхви і тазового дна, що пере¬ шкоджає статевому актові. ВАГІНҐГ, у, ч.у мед. Запалення сли¬ зової оболонки піхви, спричинене мікроорганізмами або паразитами, хімічними або механічними подраз¬ никами, недотриманням правил особистої гігієни. Лікування вагініту. Профілактика вагініту. ВАД, у, ч. Група чорних або коричне¬ во-чорних чи бурих порошкоподіб¬ них мінералів — оксидів та гідро¬ оксидів марганцю; основна руда для добування марганцю. ВАДБЙТ, а, ч. Великий промисловий човен, яким користувалися мешкан¬ ці узбережних районів Балтійського моря на початку XX ст. ВАДЕМЕКУМ, а, ч. Путівник; кишень¬ ковий довідник. Купити вадемекум. Користуватися вадемекумом. ВАДІ, невідм.у геогр. Сухі долини, здебільшого в пустелях Північної Африки та Аравії, які періодично, але дуже ненадовго наповнюються водою після сильних дощів. Вадозний, а, е. Поверхневий, незначної глибини. Вадозні води. ВАЄР, а, ч. Сталевий трос, канат для буксування трала. ВАЗЕЛІН, у, ч. Мазеподібна речовина білого або жовтого кольору, що добу¬ вається з нафтових продуктів і засто¬ совується в медицині (як основа мазей) та техніці (як мастило). Борний вазелін. Коробочка з-під вазеліну. Тонкий шар вазеліну. Намастити вазеліном. Вазеліновий, а, е. Вазелінова олія. Ва¬ зелінове мило. ВАЗЕлЛіОДЕРМА, и, ж., мед. Боро¬ давчасті нарости на шкірі, спричи¬ нені дією вазеліну. ВАЗОДИЛАТАЦІЯ, ВАЗОДИЛЯТА- ЦІЯ, ї, ж. у мед. Розширення судин. Короткочасна вазодилатація. Почат¬ кова вазодилатація. Вазодилятатори, Вазодилятатори, ів, мн. Нервові волокна, які проводять ім¬ пульси, що здійснюють розширення кровоносних судин; судинорозши- рювачі. Вазодилататорний, Вазодилятаторний, а, е. Вазодилататорні центри. Вазодилатйн, Вазодилятйн, у, ч. Ор¬ ганічний розширювач кровоносних судин. ВАЗОКАРДІОГРАФІЯ, ї, ж., мед. Рент¬ генологічне дослідження порожнини серця і магістральних судин при вве¬ денні контрастної речовини у крово¬ носне русло. Вазокардіограма, и, ж. Графічне зобра¬ ження роботи серця і магістральних судин. ВАЗОКОНСТРЙКЦІЯ, ї, ж. , мед. Зву¬ ження просвіту судин. Вазоконстрик- ція мозкових судин. Вазоконстриктйн, у, ч. Органічний звужувач кровоносних судин після введення контрастної речовини в кро¬ воносне русло. Вазоконстрйктори, ів, мн. Нервові волокна, які проводять імпульси, що звужують кровоносні судини; суди нозвужу вач і . Вазоконстрйкторний, а, е. Вазокон- стрикторні центри. ВАЗОМОТОРИ, ів, мн.у спец. Нервові волокна, які проводять імпульси від центральної нервової системи до кро¬ воносних судин; загальна назва вазо¬ констрикторів і вазодилататорів. Вазомоторний, а, е. Вазомоторна гіпере¬ мія. Вазомоторний нерв. Вазомоторні центри. ВАЗОПРЕСИН, у, ч.у біол.,мед. Продукт нейросекреції головного мозку, який зумовлює звуження кровоносних судин, підвищення кров’яного тиску і зменшує виділення сечі нирками, а також синтетичний препарат цього гормону. Властивості вазопресину. ВАЙГЙЛА, и, ж. у бот. Парковий кущ із декоративними рожевими дзвіноч- коподібними квітками. Цвіт вайгели. ВАЙДА, и, ж. , бот. Трав’яниста росли¬ на родини хрестоцвітих, що раніше культивувалася в Західній Європі як рослина-барвник, із листя якої добували синю фарбу (індиго). Сак¬ сонська вайда. ВАЙЯ, йї, ж. Великий розчленований, схожий на гілку листок папороті. ВАКАНСІЯ, ї, ж. 1. Вільна, незаміщена посада в штаті установи, науковому чи навчальному закладі; вільне міс¬ це. Вакансія штатного працівника. Наявність вакансій. Відкрити вакан¬ сію. Конкурс на заміщення вакансії до¬ цента. 2. фіз. Вузол у кристалічній решітці твердого тіла, не зайнятий атомом чи іоном. Вакантний, а, е. Вакантне місце. Ва¬ кантна посада. Вакантна ставка. ВАКАТ, у, ч. Вільна від тексту і кліше сторінка книжки, журналу і т. ін. (напр. зворот титульної сторінки). ВАКАЦІЇ, ій, мн.у рідко. Канікули, пе¬ рерва в роботі навчальних закладів, установ; відпочинок. Приїхати на вакації. Вакаційний, а, е. Вакаційний час. ВАКУЙЛІ, ль, мн. (одн. вакуоля, і, ж), біол. Невеликі, заповнені рідиною 96 вакуолізація — валонея в порожнини в цитоплазмі клітин рослинних і тваринних організмів, які виконують травну, видільну та ін. фізіологічні функції. Пульсуючі вакуолі. Травні вакуолі < Вакуолізація, ї, ж., біол., фізіол. 1. Про¬ цес утворення клітинних включень (вакуоль). 2. Наявність надміру ва¬ куоль у клітині. Вакубльний, а, е. ВАКУУМ, у, ч., фіз.у хім. 1. Розрідже¬ ний стан газу або повітря всередині закритого резервуара. Створення вакууму . Стан вакууму . Умови над¬ високого вакууму. 2. Простір, у якому немає речовини. 3. перен. Відсутність чого-небудь; незаповненість. Ідеоло¬ гічний вакуум. Духовний вакуум. Ін¬ формаційний вакуум. Вакуум довіри. Жити у вакуумі. Вакуумний, а, е. Вакуумний насос. Ваку¬ умне плавлення. Вакуумна установка. Вакуумний прилад. Вакуумний стан. Вакуумний процес. Вакуумування, я, с. Вакуумування пла¬ вок. Вакуумування бетону. Вакуумувати, ую, уєш. Створювати, зберігати вакуум; видаляти повіт¬ ря, газ, воду і т. ін. із чого-небудь за допомогою вакуумних установок. Вакуумувати сталь. ВАКУУМ... Перша частина складних слів, що вказує на зв’язок із ваку¬ умом. ВАКУУМ-ЕКСТРАКЦІЯ, ї, ж., мед. В акушерстві — операція виймання плоду спеціальним апаратом, що здійснюється за рахунок розріджен¬ ня повітря. ВАКУУММЕТРІЯ, і, ж., фіз. Сукуп- ність методів вимірювання тиску розріджених газів. Вакуумметр, а, ч. Прилад для вимірю¬ вання тиску розріджених газів або повітря в замкненому просторі. Вакуумметрйчний, а, е. Вакуумметричні іЯ'Ш'Рии я ВАКУУМРЕГУЛЙЦІЯ, і, ж., мед. Штучне переривання вагітності шляхом вакуумної аспірації, яке здійснюють на ранніх стадіях вагітності. Вакуумрегуляцїйний, аг е. Вакуумрегу- ляційний метод. ВАКУУМ-ФІЛЬТР, у, ч., спец. Фільтр, у якому для створення перепаду тис¬ ку на фільтрувальній перегородці за нею створюється розрідження. ВАКУФ, ВАКФ, а, ч. У мусульманських країнах — нерухоме майно (як пра¬ вило, земля), що не обкладається податком і не відчужується; те, що подароване, надане в користування державою або належить згідно із за¬ повітом релігійним і доброчинним організаціям. ВАКХ, а, ч. У давньогрецькій і давньо¬ римській міфологіях — бог рослин¬ ності; опікун виноградарства і вино¬ робства, бенкетів і веселощів. Вакханалія, ї, ж. 1. мн. Давньогрецьке і давньоримське свято на честь бога Вакха, яке супроводжувалось оргія¬ ми. 2. перен. Розгульне бенкетуван¬ ня, безтямне, нестримне пияцтво; оргія. Нічна вакханалія. Вакханалія життя. Вакханальний, Вакхічний, а, е. Вакха¬ нальні танці. Вакханка, и, ж. 1. В античному сві¬ ті — жриця бога Вакха, учасниця вакханалій (у 1 знач.). Хор вакханок. 2. перен. Жінка, нестримна у проявах своєї пристрасті. ВАКЦЙНА, и, ж. 1. мед. Виготовлений із штучно ослаблених або вбитих хвороботворних мікробів чи про¬ дуктів їх життєдіяльності препарат, що вводиться в організм людини та тварини для імунізації, а також із профілактичною та лікувальною метою. Щеплення вакциною. Вакцина проти поліомієліту. 2, інформ. Анти¬ вірус, який заздалегідь уводять у комп’ютерну програму, що охоро¬ няється. Вакцинальний, а, е. Вакцинальна екзема. Вакцинальний мієліт. Вакцинація,!’, ж. Застосування вакцини для запобігання інфекційним захво¬ рюванням шляхом створення імуніте¬ ту. Масова вакцинація. Нашкірна вакци¬ нація. Вакцинація проти туберкульозу. Вакцинація новонароджених. Вакцинний, а, е. Вакцинна токсидермія. Вакцинний кон'юнктивіт. Вакцинований, а, е. Вакцинована тва¬ рина. Вакцинувати, ую, уєш. Вакцинувати школярів. Вакцинувати з метою про¬ філактики. вакцинопрофілАктика, и, ж. Запобігання інфекційним захворю¬ ванням шляхом вакцинації. ВАКЦИНОТЕРАПІЯ, і, ж. Застосуван- ня вакцини для лікування інфекцій¬ них захворювань. ВАЛААМОВА ослиця— про покір¬ ливу, мовчазну людину, що несподі¬ вано висловлює протест, захищаючи себе або інших. ВАЛАНСЬЙН, а, ч. Тонке мереживо особливого плетіння. Мереживо валансьєн. Валансьєнський, а, е. Валансьєнські мережива. ВАЛЕНТНІСТЬ, ності, ж. 1. Здатність атомів хімічного елемента приєдну¬ вати до себе або заміщати певну кіль¬ кість атомів іншого елемента. Змінна валентність. Валентність елемента. Одиниця валентності. 2. лінгв. Здат¬ ність слова поєднуватися з іншими словами у словосполученні і реченні. Лексична валентність. Граматична валентність. 3. екол. Здатність жи¬ вого виду існувати в різноманітних умовах середовища. Валентний, а, е., хім. Який сполуча¬ ється з атомами іншого елемента. Валентні електрони. ВАЛЕОЛбГІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає проблеми фізичного і ментального здоров’я людини. Завдання валеоло- гії. Уроки валеології. Валеблог, а, ч. Вітчизняні валеологи . Валеологїчний, а, е. Валеологічна тема. ВАЛЕР, у, ч. У живописі і графіці — відтінок тону, що у взаємозв’язку з іншими відтінками виражає певне співвідношення світла і тіні; інтен¬ сивність колірного тону. ВАЛЕРІАНА, и, ж. Багаторічна трав’яниста рослина родини ва¬ леріанових, кореневище та корені якої використовують як сировину для виготовлення заспокійливих і тонізуючих препаратів. Валеріана лікарська. Екстракт валеріани. Валеріановий, а, е. Валеріанові краплі. Валеріанова настоянка. Валер’янка, и, ж., розм. Таблетка ва¬ лер'янки. Пити валер'янку. ВАЛЕТ, а, ч. У гральних картах — мо¬ лодша фігура, що зображує зброє¬ носця. Червовий валет. Валет пік. Ходити валетом. ВАЛЇДНИЙ, а, е, книжн. Який відпо¬ відає певним вимогам, чинний, на¬ дійний, належний, переконливий. Валідність, ності, ж. Валідність екс¬ периментальних даних. Валідність інформації. ВАЛІДбЛ, у, ч , Медичний препарат, що використовується як заспо¬ кійливий, судинорозширювальний і протиблювотний засіб. ВАЛІЗА, и, ж. Тверда сумка, ручна скринька з прикріпленою кришкою для дорожніх речей. ВАЛІН, у, хім. Життєво необхід¬ на амінокислота, що входить до складу білків і нестача якої може спричинити гальмування росту, по¬ рушення діяльності нервової системи та ін. негативні зміни в організмі. ВАЛІСНЕРІЯ, ї, ж. Водяна рослина родини жабурникових, яку ви¬ рощують в акваріумах. Валіснерія спіральна. ВАЛОНЕЯ, ї, ж. Чашечка жолудя деяких видів дуба; містить дубильні 97 в валоризація — ванадати речовини. Технічне використання валонеї . ВАЛОРИЗАЦІЯ, ї, ж., екон. 1. Штучне підвищення ціни будь-якого товару головним чином через скорочення його виробництва. 2. Підвищення курсу паперових грошей, цінних паперів тощо. Валоризований, а, е. Валоризувати, ую, уєш. ВАЛТАСАРІВ бенкет — свято, бен¬ кет напередодні трагедії, нещастя, смерті; ситуація приреченості, не¬ минучої біди. ВАЛТЙРНА, и, ж. Мідний мундшту¬ ковий духовий музичний інструмент у формі кільцеподібно зігнутого мис¬ ливського рога; має м’який наспів¬ ний звук і входить до складу духо¬ вих оркестрів. Валторніст, а, ч . Кращі валторністи України. Валторн істка, и, ж. Валторновий, а, е. Валторновий ре¬ гістр. ВАЛЬВАЦІЯ, ї, ж., фін. Визначення вартості іноземної валюти в на¬ ціональних грошових одиницях за вагою вміщеного в ній валютного металу (срібла, золота). ВАЛЬВУЛЯРНИЙ, а, е. Який СТОС, клапанів серця. ВАЛЬГАЛЛА, ВАЛГАЛЛА, и, ж. У давньоскандинавській міфоло¬ гії — палац бога Одіна, прихисток душ воїнів, які загинули в бою. ВАЛЬДШНЕП, а, ч. Лісовий птах родини куликів із темно-рудува¬ тим оперенням, довгим дзьобом і довгими ногами. Полювання на вальдшнепів. ВАЛЬКІРІЇ, ій, мн. (і одн . валькірія, ї, ж.) 1. У давньоскандинавській міфології — войовничі вершниці, діви-богині, що витали над полем бою, розподіляючи перемогу і смерть та опікуючись душами вбитих воїнів. 2. перен. Дівчина з незалежною, не¬ покірною вдачею. БІЛЬМОВИЙ дах, архіт. — дах над прямокутним будинком, що має два схили (над довгими стінами) трапецієподібні, а два схили (над короткими стінами) — трикутні. Вальма, и, ж. Схил вальмового даху. ВАЛЬПУРГІЄВА ніч— 1. Язичниць¬ ке свято давніх германців, ніч пе¬ ред святом святої Вальпургії, коли, за середньовічними переказами і повір’ями, у Німеччині на горі Броккен відбуваються відьомські та чаклунські оргії. 2. перен. Роз¬ гульна вечірка, оргія; нестримне святкування. ВАЛЬС, у ,ч. 1. Парний бальний танець із плавним кружлянням у поєднанні з поступальними рухами, що вико¬ нується під музику розміром в 3/4 такту; темп від помірного до швид¬ кого. Повільний вальс. Вальс-бостон. Танцювати вальс. Запросити на вальс. 2. Музичний твір із розміром в 3/4 такту для супроводу танцю або само¬ стійного виконання. Заграти вальс. Вальс Шопена. Вальсовий, а, е. Вальсовий ритм. Вальсувати, ую, уєш. Вальсувати з дів¬ чиною. Вальсують пари. ВАЛЬТРАП, а, ч. Попона для коня з товстого сукна. вХльці, ів і їв, мн. (одн. валець, льця і льця, ч). 1. Різноманітні робочі ма¬ шини, механізми, які подрібнюють, штампують та іншим способом обро¬ бляють матеріал, пропускаючи його між валами, що обертаються. Куваль¬ ні вальці. Дробильні вальці. 2. Робочі органи (валки, циліндри, конуси) вальцювальних машин. Млинарські вальці. Кувальні вальці. Вальцівнйк, а, ч ., Вальцювальник, а, ч. Вальцювальник жерсті. Вальцівнйця, Вальцювальниця, і, ж. Вальцівниця льону. Вальцьований, а, е. Вальцьовйй, а, е. Який має у своєму механізмі вальці. Вальцьова льономо¬ лотарка. Вальцьовий млин. Вальцювальний, а, е. Вальцювальний цех. Вальцювання, я, с. Вальцювання ви¬ робів. Вальцювати, юю, юєш. Пропускати між вальцями (для розплющення, роздрібнення і т. ін.). Вальцювати сталь. Вальцювати метал. ВАЛЬЦМАСА, и, ж. Желатиново- гліцеринова суміш, з якої способом лиття у спеціальні форми виготов¬ ляють валики друкарських машин високого друку. ВАЛЮТА, и, ж. 1. Грошова одини¬ ця, прийнята за основу грошової системи країни (гривня, марка, до¬ лар, фунт стерлінгів і т, ін.); тип грошової системи держави. Золота валюта. Срібна валюта. Паперова валюта. Національна валюта. Ба¬ зисна валюта. Паралельна валюта. Резервна валюта. Тверда валюта. Конвертована валюта. 2. Гроші та грошові знаки (векселі, чеки і т. ін.) іноземних держав, що використовуються в міжнародних розрахунках (стосовно грошей та грошових знаків цієї країни), ма¬ ють твердий курс і вільний обіг. Іноземна валюта. Єдина європейська валюта. Обмін валюти. Виплачува¬ ти гонорар валютою. Отримувати стипендію у валюті. Валютний, а, е. Валютні операції. Ва¬ лютний обмін. Валютні надходження. Валютний курс. Валютна інтервенція. Валютна політика. Валютний арбі¬ траж. Валютні резерви. Валютні рин¬ ки. Валютний демпінг. Валютна угода. Валютна ціна. Валютна декларація. Валютна заборгованість. Валютна ліцензія. Валютна система. Валютна спекуляція. Валютний контроль. Ва¬ лютний коридор. Валютний рахунок. Валютні відрахування. Валютні цін¬ ності. Валютна монополія. Валютник, а, ч.} розм. Той, хто зай¬ мається незаконною купівлею або продажем валюти. Боротьба з ва¬ лютниками. Валютниця, і, ж. Валютування, я, с. Зазначення, визначен¬ ня конкретного терміну чи дати, відко¬ ли починається нарахування відсотків на дебетові або кредитові суми. ВАМП, невідм., ж., розм. Жінка де¬ монічної вроди, спокусниця, що відіграє фатальну роль у житті чоловіків (перев. жартівливо або іронічно), примушує їх страждати тощо. Жінка-вамп. Справжня вамп. Образ вамп. Імідж вамп. ВАМПІР, а, ч. 1. За народним по¬ вір’ям — перевертень, мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей; упир. 2. Рід великих кажанів, що жи¬ вуть у тропічних лісах Америки та Антильських островів, харчуються кров’ю теплокровних тварин, іноді нападають на людей. 3. перен . Жор¬ стока, нещадна до інших людина; кровопивця. Енергетичний вампір. Вампірйзм, у, ч. Явище вампіризму. Ви¬ падки вампіризму. Вампїрський, а, е. ВАМПУМ, у, ч. Намисто із мушель, що використовувалося у північно¬ американських індіанців як елемент релігійного обряду, обмінна одиниця та ін.; комбінація кольорових мушель слугувала також різновидом предмет¬ ного письма. ВАНАДИНІТ, у, ч. Рідкісний мінерал класу фосфатів, що використовується як руда^для добування ванадію. ВАНАДІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, твердий метал сіро-сталевого ко¬ льору, що використовується при ви¬ готовленні високосортної сталі. Ванадати, ів, мн. Група мінералів, со¬ лей ванадієвої кислоти (здебільшо¬ го руди ванадію, рідше — урану); основна сировина для добування ванадію. 98 ванадієвий — варіація в Ванадієвий, а, е. Ванадієвий ангідрид. Ванадієва сталь. ВАНДАЛИ, ів, мн. (одн. вандал, а, ч.). 1. Група східногерманських племен, які, завоювавши частину Римської імперії та Рим, знищили багато цінних пам’яток мистецтва й архі¬ тектури. Битва з вандалами. Похід вандалів. 2. перен. Руйнівники куль¬ турних цінностей; невігласи; варва¬ ри. Фашистські вандали. Репутація вандала. Поведінка вандалів. Вандалізм, у, ч. Безпощадне та не¬ виправдане, варварське нищення пам’яток культури та історії. Прояви вандалізму. Акт вандалізму. Бути свідком вандалізму. Вандальський, а, е. Вандальська по¬ ведінка. ВАНДЕЯ, ї, ж ., перен. 1. Осередок опору старого ладу новому режи¬ мові (походить від однойменної назви провінції у Франції, де під час революції XVIII ст. відбували¬ ся виступи селян проти республі¬ канської влади). 2. Кривава помста, розправа над заколотниками. Кри¬ вава вандея. ВАНДРУТ, а, ч. Допоміжний елемент кріплень у шахті — довгий брус уздовж виробки шахти, який надає стійкості всій системі кріплення. ВАНІЛІН, у, ч. Білий кристалічний порошок із запахом ванілі, який одержують штучно, хімічним шля¬ хом і використовують у харчовій та парфумерній промисловості. Арома¬ тизувати тісто ваніліном. Ваніліновий, а, е. ВАНІЛЬ, і, ж. 1. Тропічна повзуча рос¬ лина, плоди якої містять ароматичні речовини. 2. Спеціально оброблені ароматичні стручки цієї рослини, які використовують у кондитерсько¬ му й парфумерному виробництві. Ванільний, а, е. Ванільний крем. Ванільні тістечка . вАнти, вант, мн. (одн. ванта, и, ж.), мор. Сталеві або прядив’яні канати для кріплення щогл і піднімання по них. Триматися за ванти. Байтовий, а, е. Байтовий міст. ВАНТУЗ, а, ч. Пристрій для автома¬ тичного випускання з водопровідних труб повітря, яке перешкоджає про¬ тіканню води, і запускання повітря при випорожненні труб. 2. Присто¬ сування для прочищення каналіза¬ ційних стоків — порожниста гумова напівсфера з ручкою. Новий вантуз. Користуватися вантузом. Чистити раковину вантузом. ВАПОРИЗАЦІЯ, ї, ж., спец. Випарю¬ вання, перетворення рідини в пару. Вапор, а, ч. Нафтове мастило для зма¬ щування циліндрів парових машин, які працюють на перегрітій парі. Вапоризатор, а, ч. Прилад для пере¬ творення рідини на пару. Потужний вапоризатор. Вапоризований, а, е. Вапоризований розчин. ВАПОРИМЕТР, а, ч. Прилад для визна¬ чення пружності пари різних рідин при певних температурах. ВАРА, и, ж. Одиниця довжини в ба¬ гатьох країнах Латинської Америки; величина 1 В. коливається від 80 до 110 см. ВАРАН, а, ч. Велика хижа південна ящірка з довжиною тіла від 0,8 до З м. ВАРАНТ, а, ч., фін. 1. Вид цінних паперів, що дає право власникові облігацій або привілейованих акцій купувати звичайні акції за наперед визначену ціну. 2. Свідоцтво про прийняття товару на зберігання, яке дає право його власникові одержува¬ ти позику під заставу цього товару. ВАРВАРИ, ів, мн. (одн. варвар, а, ч.). 1. іст. Назва, яку давали старо¬ давні греки і римляни народам та племенам, що не належали до гре- ко-римської цивілізації і стояли на нижчому рівні культурного розвитку. 2. перен. Некультурні, малосвідомі, грубі люди; руйнівники культурних цінностей. Фашистські варвари. Варварство, а, с. Варварський, а, е. Варварські окупан¬ ти. ВАРВАРИЗМ, у, ч ., лінгв. Запозичене чи створене за зразком іншої мови слово або вислів, що порушує норми цієї мови і сприймається як чужо¬ рідне. ВАРГАН, а, ч. Самозвучний язичковий музичний інструмент (українська дримба). ВАРЙК, у, ч. Викинуті на берег моря водорості, які використовують у сільському господарстві (як добриво і корм для худоби), а також при ви¬ робництві соди, йоду. ВАР’ЄТЕ, невідм., с. Естрадний театр легкого жанру з елементами музично¬ го та циркового мистецтва. Артистка вар'єте. Танцювати у вар'єте. ВАРИКАП, а, ч.у техн. Напівпровід¬ никовий прилад, конденсатор, який використовують у радіоелектронних пристроях як ємність, що змінюється при зміні прикладеної електричної напруги. ВАРИКОЗНИЙ, а, е, мед. 1. Вузлу- ватий, із багатьма розширеннями і потовщеннями. 2. Пов’язаний із захворюванням судин. Варикозна виразка. Варикозні вузли. Варикозне розширення вен. ВАРИКОНД, а, ч. Сегнетокерамічний конденсатор із різко вираженою не¬ лінійною залежністю його електро¬ ємності від величини напруги, при¬ кладеної до його пластин. ВАРИКЙЦЕЛЕ, невідм., с. Розширення і подовження вен сім’яного канатика, яке виявляється у припухлості осно¬ ви мошонки та спричинюється пору¬ шенням тонусу судин сім’яного ка¬ натика, посиленням припливу крові до статевих органів та утрудненням її відтікання. ВАРИСТОР, а, ч. Напівпровідниковий резистор, опір якого непропорційно залежний від прикладеної до нього напруги і який використовується для стабілізації напруги, захисту від перенапружень тощо. ВАРІАБЕЛЬНИЙ, а, е. Здатний утво¬ рювати варіанти, видозміни; що може змінюватися в яких-небудь межах; нестійкий, непостійний, мінливий. Варіабельна величина. Варіабельність, ності, ж. Варіабель¬ ність результатів. Варіабельність комбінацій. ВАРІАНТ, а, ч. 1. Видозміна, різно¬ вид чого-небудь. Варіант завдання. Можливі варіанти розвитку подій. 2. Інша редакція того самого твору (літературного, музичного, фольк¬ лорного і т. ін.). Варіанти мелодії. Перший варіант повісті. Чорновий варіант п'єси. Остаточний варіант твору. 3. У шахах і шашках — одна з імовірних комбінацій ходів, можли¬ вих при цьому розташуванні фігур. Дебютний варіант. Варіантний, а, е. Варіантний розв'язок. Варіантність, ності, ж. Явище варіант¬ ності. ВАРІАНТА, и, ж. 1. Організм тварини або рослини, який відхиляється за певною ознакою від основного типу. 2. У статистиці — кожний член ряду чисел. ВАРІАТОР, а, ч. Пристрій, що забез¬ печує плавне регулювання швидко¬ сті обертання чого-небудь. Диск варіатора. ВАРІАЦІЯ, ї, ж. 1. Видозміна друго¬ рядних елементів чого-небудь при збереженні основних. Варіації розпо¬ віді. Варіації поведінки. 2. Видозміна основної музичної теми, мелодії або її супроводу, а також вид музичного твору — ряд п’єс, які об’єднуються спільною темою, але різняться ме¬ лодією, ритмом, гармонією, темпом і т. ін. Варіації на тему народної 99 в варіативний — ват-секунда пісні. Варіації на тему опери. Тема з варіаціями. З* біол. Деякі відхилення від основного типу у тварин і рослин під впливом природних або штуч¬ них умов. Варіації бруньок і пагонів. 4. мат. Зміна виду функцій величин у варіаційному численні. Варіативний, а, е. Який має або може утворювати варіації. Варіативні елементи. Варіативний складник на¬ вчальної програми. Варіативність, ності, ж. Варіативність навчального матеріалу. Варіативність способів вираження у мові. Варіаційний, а, е. Варіаційна природа народної музики. Варіаційна статис¬ тика. Варіаційний ряд. Варіаційна форма. Варіювати, юю, юєш. 1. Робити або го¬ ворити те саме по-різному; урізно¬ манітнювати. Варіювати ритмічну структуру вірша. Варіювати кольо¬ рову гаму. 2. муз. Видозмінювати музичний твір або його частину в мелодійному, гармонічному, метрич¬ ному чи іншому плані, зберігаючи основну тему. Варіювати запропо¬ новану тему. Варіювання, я, с. Варіювання основного наспіву. ВАРІОЕКРАН, у, ч. Екран, на якому де¬ монструються варіоскопічні фільми. Варіоекранний, а, е. ВАРІОКІНб, невідм., с. Те саме, що варіофільм. ВАРЮЛбїД, а, ч. Легка форма нату¬ ральної віспи. ВАРІЙМЕТР, а, ч. 1. Контрольно-ви¬ мірювальний прилад, який указує на зміну величини чого-небудь (сили, швидкості і т. ін.). Авіаційний варіометр. Гравітаційний варіометр. Шкала варіометра. 2. У радіотехні¬ ці — пристрій для плавної зміни ін¬ дуктивності коливального контуру. ВАРІОСКОПІЯ, ї, ж. Метод знімання і демонстрування варіофільмів, що залежно від важливості і змісто¬ вого навантаження певного кадру дає змогу корегувати його розміри і конфігурацію на екрані. Варіоскопічний, а, е. Широкоформатний варіоскопічний фільм. ВАРІОФІКАЩЯ, ї, ж. Випуск різних варіантів однієї продукції* ВАРІОФІЛЬМ, у, ч. Фільм, у якому розміри та конфігурацію кадрів на екрані можна змінювати залежно від їх важливості та змістового на¬ вантаження. ВАРНА, и, ж. Кожна з чотирьох стано¬ вих груп у Стародавній Індії (брах¬ мани, кшатрії, вайші, шудри), з яких згодом утворилися касти. ВАРНАШРАМА, и, ж. Ведична сис¬ тема, яка розчленовує суспільство на чотири класи (варни) відповідно до якостей і роду занять людини і на чотири ступені духовного життя (ашрами). ВАРФОЛОМІЇВСЬКА ніч- 1. Ма- сове вбивство гугенотів, яке за наказом Катерини Медичі і Гізів учинили католики в Парижі в ніч на 24 серпня 1572 р., напередодні свята св. Варфоломія; було знищено близь¬ ко ЗО тисяч людей, 2. перен. Жорстока розправа, масове знищення людей. ВАРЙГИ, ів, мн. ( одн . варяг, а, ч.), іст. Давньоруська і візантійська назва скандинавів (норманів), які в \Х ст. чинили напади на Східну і Західну Європу; займалися також торгівлею, а пізніше служили воїнами-найман- цями у давньоруських князів. Варязький, а, е. Варязькі купці. ВАСАЛІТЕТ, у, ч. У Західній Європі в Середні віки — система відно¬ син особистої залежності одних феодалів від інших, заможніших і могутніших. Васал, а, ч. 1. У Середні віки в Західній Європі — феодал, який одержував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд по- винностей. 2. перен. Людина, країна, організація і т. ін., що у всьому під¬ порядковується тому, від кого або від чого залежить. Васальний, а, е. Васальна залежність. Васальна держава. Васальство, а, с. Васальський, а, е. ВАСИЛІАНИ, ан, мн. 1. Ченці като¬ лицького ордену, створеного у Ві¬ зантії на основі статуту богослова Василія Великого (IV ст.). 2. Ченці греко-католицького ордену, засно¬ ваного на західноукраїнських і західнобілоруських землях після Берестейської унії 1596 р. Отці ор¬ дену василіан. Василіанський, а, е. Василіанський мо¬ настир. ВАСИЛІСК, а, ч. 1. Казкова тварина з головою півня, тілом жаби, хвостом змії та короною на голові, здатна вбивати своїм поглядом. 2. Рід південноамериканських ящірок ро¬ дини ігуанових із гребенем на голо¬ ві та хвості. ВАСКУЛҐГ, у, ч. Запалення стінок дріб¬ них кровоносних судин. Ревматич¬ ний васкуліт. Інфекційний васкуліт. Ревматоїдний васкуліт. ВАТ, а, ч. Одиниця вимірювання елек¬ тричної потужності, яка дорівнює силі струму в 1 ампер при напрузі в 1 вольт. Ватний, а, е. Ватний опір. Ватні втрати. ВАТА, и, ж. Волокнистий розпуше¬ ний матеріал із бавовни, вовни або синтетичних матеріалів, який ви¬ користовують у медицині, техніці, побуті. Ватний, Ватяний, а, е. І. Зробл. із вати, на ваті. Ватна пов'язка. Ватний комп¬ рес. Ватяна ковдра. 2. Подібний до вати. Ватяна борода. ВАТЕРВЕЙС, а, ч. Товстий дерев’яний брус або дошка вздовж бортів судна на дерев’яному палубному настилі. ВАТЕРЖАКЕТ, а, ч„ ВАТЕРЖАКЕТ- НА піч— шахтна піч для ви¬ плавляння міді, нікелю, свинцю, олова з руд; верхня частина буду¬ ється з вогнетривкої цегли, стінки нижньої частини — з порожнистих металевих коробок, які охолоджу¬ ються водою. ВАТЕРКЛОЗЕТ, а, ч. Туалет, убиральня з пристроєм для механічного проми¬ вання водою. ВАТЕРЛІНІЯ, ї, ж ., мор. Лінія вздовж борту судна, яка вказує на межу за¬ нурення судна у воду при нормаль¬ ному його навантаженні. Нижче ватерлінії. ВАТЕРПАС, а, ч. Найпростіший при¬ лад для перевірки горизонтального положення лінії, площини. Тесляр¬ ський ватерпас. Ватерпасний, а, е. ВАТЕРПОЛО, невідм ., с. Спортивна гра з м’ячем на воді між двома ко¬ мандами, що намагаються закинути м’яч у ворота одна одній; водне поло. Займатися ватерполо. Грати у ватерполо. Ватерполіст, а, ч. Змагання ватерпо¬ лістів. Ватерполістка, и, ж. Команда ватер¬ полісток. Ватерпольний, а, е. Ватерпольна ко¬ манда. ВАТИ, ват, мн. Припливно-відплив¬ ні смуги на узбережжях морів, які щоденно затоплюються під час при¬ пливів та осушуються під час від¬ пливів. ВАТМАН, у, ч. Високоякісний цупкий папір для креслення й малювання. Аркуш ватману. ВАТМЕТР, а, ч. Прилад для вимірюван¬ ня активної потужності електрично¬ го струму у ватах. Шкала ватметра. Ватметровий, а, е. Ватметрові покази. ВАТ-СЕКУНДА, й, ж. Позасистемна одиниця енергії, яка дорівнює ро¬ боті, виконаній за 1 секунду при незмінній потужності в 1 ват. 100 ваучер — вектор ВАУЧЕР, а, ч. 1. Цінний папір; при¬ ватизаційний чек, який йа початку 90-х років мав забезпечити кожному громадянинові право на відповідну долю колишньої державної влас¬ ності. Отримати ваучер. Купити ваучер. Продати ваучер. Здати вау¬ чер. Обміняти ваучер. 2. Документ, додаток до зарубіжної туристичної путівки, який дає право на в’їзд у певну країну і на отримання упро¬ довж туру певних послуг. Вручити туристові ваучер. Поїхати в Польщу за ваучер ом. Ваучеризація, ї, ж . Безкоштовне вида¬ вання ваучерів населенню з метою залучення до приватизації (акціону- вання) державної власності. Ваучери¬ зація населення. Ваучерний, а, е. Ваучерний аукціон. ВАФЛІ, фель, мн. (і одн . вафля, і, ж.). Сухе печиво з клітчастим або фігур¬ ним відбитком на поверхні. Лимонні вафлі. Ласувати вафлями. Випікання вафель. Вафельний, а, е. 1. Зроблений із вафель. Вафельний торт. 2. Подібний до ва¬ фель. Вафельний рушник. 3. Признач, для випікання вафель. Вафельна форма. Вафельник, а, ч. Той, хто випікає вафлі. Вафельниця, і, ж. 1. Жін. до вафель¬ ник. 2. Форма для випікання вафель. Електрична вафельниця. ВАХТА, и, ж. 1. мор. Чергування, пе¬ ребування на якому-небудь посту на судні. Стояти на вахті. Нести вах¬ ту біля штурвала. 2. мор. Проміжок часу (4—6 годин), протягом якого на судні чергує одна зміна. 3. мор. Час¬ тина екіпажу, яка відбуває позмінне чергування на судні. 4. перен., розм. Чергування. Нічна вахта. Вахтер, вахтера, ч. Черговий сторож в установі. Сумлінний вахтер. Вахтерка, и, ж. Літня вахтерка. Вахтерський, а, е. Вахтовий, а, е, мор. Вахтовий журнал. Вахтовий матрос. ВАХХАБЙ’И, ів, мн. Послідовники однієї з течій в ісламі, які вимагали повернутися до первісного ісламу, від¬ мовитися від розкоші, пісень, танців, споживання вин, тютюну тощо. Ради¬ кальні ваххабіти. Ідеологія ваххабітів. ВАШГЕРД, а, ч., техн. Найпростіший пристрій (лоток) для промивання і збагачення зернистих і намулистих руд, особливо золотоносного піску. ВЕБЕР, а, ч. Одиниця магнітного пото¬ ку в Міжнародній системі одиниць. ВЕБЕРМЙТР, а, ч. Прилад для вимірю¬ вання магнітних потоків. ВЕБ-МАЙСТЕР, тра, ч., інформ. Офі¬ ційна посадова особа, відповідальна за належне функціонування кон¬ кретного сервера всесвітньої інфор¬ маційної мережі Інтернет та всіх або частини його ве б -сторінок. ВЕБ-САЙТ, а, ч., інформ. Вузол все¬ світньої інформаційної мережі Інтернет. ВЕБ-СЕРВЕР, а, ч., інформ. Сервер всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. ВЕГЕТАРІАНСТВО, а, с. Система хар¬ чування людини тільки рослинною й молочною їжею, без уживання м’яса. Прихильник вегетаріанства. Вегетаріанець, нця, ч. Людина, яка не вживає м’яса і харчується тільки рослинною й молочною їжею; послі¬ довник, прихильник вегетаріанства. Переконаний вегетаріанець. Стати вегетаріанцем. Раціон вегетаріанця. Вегетаріанка, и, ж. Послідовна веге¬ таріанка. Вегетаріанський, а, е. Вегетаріанська їжа. Вегетаріанська їдальня. Веге¬ таріанська дієта. ВЕГЕТАЦІЯ, ї, ж., бот. Період активної життєдіяльності рослин, який виявляється в їх живленні, рості й розвитку. Вегетація фрук¬ тових дерев. Період вегетації. Про¬ блеми вегетації. Вегетативний, а, е, біол. 1. Пов’язаний із ростом та живленням рослинних і тваринних організмів. Вегета¬ тивний ріст. Вегетативний гібрид. Вегетативний спосіб розмноження. Вегетативні органи рослин. Розрос¬ тання вегетативної маси. 2. перен. Позбавлений суспільних інтер¬ есів; обивательський. Вегетативне життя. Вегетатйвно. Розмножуватися вегета¬ тивно. Вегетаційний, а, е. Вегетаційні поливи. Вегетаційний період. Вегетаційний метод. ВЕГЕТОНЕВРОЗ, у, ч., мед. Функціо¬ нальне захворювання вегетативної нервової системи людини. Ознаки вегетоневрозу . Вегетоневрозний, а, е. Вегетоневрозні явища. ВЕДАНТА, и, ж. 1. Релігійно-філософ¬ ське вчення в Індії, яке проголошує єднання людської душі з божеством, світовим духом шляхом повного від¬ ходу від реальності і заглиблення в чисте мислення. 2. Частина Вед. ВЕДЖВУД, а, ч. Різновид англійської кераміки з білими рельєфними фі¬ гурами на кольоровому (часто бла¬ китному) тлі. В ВЕДЖЕР-БОТ, а, ч. Перегонова дво¬ місна шлюпка. ВЕДЙЗМ, ВЕДАЇЗМ, у, н. В Індії - найдавніша релігія, для якої харак¬ терні обожнювання сил природи, згодом — суспільних сил, культ предків. Веди, вед, мн. Найдавніші пам’ятки давньоіндійської літератури, написа¬ ні ведичним санскритом у XV— V ст. до н. е. Ведйчний, а, е. Ведичні книги. Ведична релігія. Ведійський, а, е. Ведійська література. ВЕЗЙКУЛИ, везикул, мн. (одн. везйку- ла, и, ж.), мед. 1. Пухирці на шкірі, висипка. 2. Утворення в організмі людини і тварин пухирців, заповне¬ них рідиною. 3. Пупкові пухирці. Везикулярний, а, е. Везикулярна ангіна. Везикулярний прояв хвороби. Везику¬ лярний стоматит. ВЕЗИКУЛІТ, у, ч., мед. Запалення сім’яних міхурців (везикул), спри¬ чинене гонококом, туберкульозною паличкою та ін. Катаральний везику¬ літ. Трихомонадний везикуліт. ВЕЗУВІАН, у, ч. Мінерал, складний силікат кальцію та алюмінію, жов¬ того, зеленого та бурого кольорів із скляним блиском; інколи використо¬ вується як виробний камінь. ВЕЙСМАНІЗМ, у, ч. Течія в біології, яка заперечує успадковування ознак, набутих організмом у процесі його розвитку під впливом змінних умов середовища. Вейсманіст, а, ч. Вейсманістка, и, ж. ВЙКСЕЛЬ, я, ч. Письмове боргове зо¬ бов’язання встановленого зразка, яке дає його власникові право вимагати від боржника сплати зазначеної у векселі суми грошей у вказаний тер¬ мін. Зустрічний вексель. Довгостро¬ ковий вексель. Гарантійний вексель. Комісійний вексель . Опротестований вексель. Вексель державної скарбни¬ ці. Облік векселя. Переоблік векселя. Акцепт векселя. Видати вексель. Пред'явити вексель. Опротестувати вексель. Вексельний, а, е. Вексельне законо¬ давство. Вексельна дисципліна. Век¬ сельний реквізит. Вексельний курс. Вексельне право. Вексельний брокер. Вексельний кредит. ВЙКТОР, а, ч. 1. мат. Відрізок прямої з певним числовим значенням і на¬ прямом у просторі. Змінний вектор. Сталий вектор. Числове значення вектора. Напрямок вектора. 2. перен. Напрям, спрямування чого-небудь. Вектор економічного розвитку. 101 в _ Векторний, а, е. Векторна величина. ВЕКТОРКАРДІОГРАФІЯ, ї, ж . Один із видів електрокардіографії, що пе¬ редбачає об’ємне (просторове) дослі¬ дження електричного поля серця. ВЕКТОРМЕТР, а, ч., фіз. Прилад для вимірювання значень величини і фази змінного струму або електрич¬ ної напруги. ВЕЛЕНЬ, я, ч. 1. Найкращий ґатунок пергаменту з телячої шкури. 2. Сорт якісного цупкого глянцевого паперу. ВЕЛІГЕР, а, ч. Плаваюча личинка ба¬ гатьох морських молюсків, яка після осідання на дно перетворюється на дорослого молюска. ВЕЛІНГТОНІЯ, ї, ж. Північноамери¬ канське хвойне дерево; секвоя. ВЕЛО... Перша частина складних слів, що відповідає слову «велосипед», «ве¬ лосипедний». ВЕЛОБЙЛ, у, ч. Спортивна командна гра з м’ячем, учасники якої пересу¬ ваються на велосипедах. Змагання з велоболу. Велоболіст, а, ч. Велоболістка, и, ж. Велоббльний, а, е. Велобольна команда. ВЕЛОДРбМ, у, ч. Спортивна споруда у вигляді майданчика зі спеціально обладнаними доріжками для вело¬ сипедних тренувань і змагань; вело¬ трек. Сучасний велодром. Тренуватися на велодромі. ВЕЛОЕРГОМЕТР, а, ч. Нерухомо за¬ кріплений велосипед або пристрій з педалями, що дозволяє дозувати м’язову роботу і реєструвати відпо¬ відну реакцію організму. ВЕЛОКРОС, у, ч. Спортивні змаган¬ ня на велосипедах на велику дис¬ танцію. ВЕЛОМОБІЛЬ, я, ч. Колісний тран¬ спортний засіб із сидінням з опорою для спини, що приводиться в рух но¬ гами людини. ВЕЛОРИКША, і, ч. Рикша, який перевозить пасажирів та вантаж на велосипеді з легким двоколіс¬ ним візком, а також такий вело¬ сипед із візком. ВЕЛОСИМЕТР, а, ч. Електромеханіч¬ ний прилад для вимірювання швид¬ кості коливань твердих поверхонь у діапазоні ультразвукових частот, що застосовується для дослідження віб¬ рацій машин і споруд. ВЕЛОСИПЕД, а, ч. Напівавтоматична дво- або триколісна машина, що рухається завдяки силі їздця, який натискує ногами на педалі. Новий велосипед. Дитячий велосипед. Спор¬ тивний велосипед. Купити велосипед, їхати на велосипеді. векторний — венеціанське вікно Велосипедист, а, ч. Клуб велосипедистів. Велосипедистка, и, ж. Спортсменка- велосипедистка. Велосипедний, а, е. Велосипедний руль. Велосипедні перегони. Велосипедні змагання. ВЕЛОСЙТ, у, ч. Високоякісне мастило для веретен прядильних машин. ВЕЛОСПОРТ, у, ч. Змагання, пере¬ гони на треку, шосе, пересіченій місцевості на велосипедах, а також гра з м’ячем на велосипедах, фігурне катання на велосипедах тощо. ВЕЛОТРЕК, у, ч. Частина велодро¬ му — спеціально обладнана доріжка для змагань із велоспорту, Новий велотрек. Тренуватися на велотреку. ВЕЛОТУР, у, ч. Вид велосипедних змагань — багатоденні шосейні пе¬ регони, що складаються з декількох етапів. ВЕЛУМ, а, ч. Орган руху і добування їжі багатьох морських молюсків. ВЕЛФЕР, а, ч. Фінансова допомога американського уряду або приватних організацій бідним; благодійність. Отримати допомогу за велфером. ВЕЛЬБЙТ, а, ч., мор. Легка швидко¬ хідна веслова шлюпка з гострим носом і кормою; використовується здебільшого як рятувальна. Плава¬ ти на вельботі. ВЕЛЬВЕТ, у, ч. Щільна, схожа на окса¬ мит, ворсова бавовняна або синте¬ тична тканина у рубчик на право¬ му боці. Якісний вельвет. Костюм із вельвету. Вельветовий, а, е. Вельветові штани. ВЕЛЬВЕТЙН, у, ч . Щільна гладкофар¬ бована тканина з начісним густим коротким ворсом на правому боці. Вельветоновий, а, е. Вельветоновий піджак. ВЕЛЬВІЧІЯ, ї, ж. Рослина родини вельвічієвих із довгим корінням і великим листям, довжина якого ся¬ гає 3 м; росте в прибережних районах Південно-Західної Африки. вйльси, ів, мн. 1. Надводні дошки зов¬ нішньої обшивки дерев’яних суден. 2. Надводний борт. ВЕЛЬЦЮВАННЯ, я, с. Добування цинку та деяких інших металів способом відгону при нагріванні (в обертових печах) поліметалевих від¬ ходів металургійного виробництва. Вельцювання брухту. Вельцювати, юю, юєш. ВЕЛЮР, у, ч. 1. Назва деяких сортів тканин (драп, фетр та ін.) із низь¬ ким, дуже густим і м’яким ворсом на лицьовій поверхні. 2. М’яка шкіра хромового дублення, схожа на замшу. Натуральний велюр. Велюровий, а, е. Велюровий капелюх. ВЕЛЯРИЗАЦІЯ, ї, ж., лінгв. Особливе забарвлення (ствердіння) приголос¬ ного внаслідок піднесення задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння. ВЕЛЯРНИЙ, а, е, лінгв. Який вимовля¬ ється при піднесенні задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння (про звук); задньоязиковий, задньо¬ піднебінний. Велярні приголосні. ВЙНА, и, ж., анат. Кровоносна суди¬ на, що несе кров від органів і тканин до серця. Набряклі вени. Сині вени. Розширення вен. Кров із вени. Венозний, а, е. Венозна жилка. Венозна кров. Кривава вендета. ВЕНДЕТА, и, ж. 1. Звичай кровної помсти за вбитого родича (на ост¬ ровах Корсика і Сардинія). 2. перен. Жорстока помста; розправа. ВЕНДОРЛІЗ, у, ч. Вид міжнародно¬ го лізингового контракту, за яким зарубіжна філія збуту лізингової компанії купує обладнання у влас¬ ної фірми і надає його в оренду чи продає на виплат зарубіжному споживачеві. ВЕНЕДИ, ів, мн. Найдавніша назва слов’ян, під якою їх згадували ан¬ тичні автори І— II ст. н. е. ВЕНЕПУНКЦІЯ, ї, ж ., мед. Прокол вени порожнистою голкою для пе¬ реливання крові, кровопускання, внутрішньовенних ін’єкцій тощо. Зробити венепункцію. ВЕНЕРА, и, ж. 1. Первісно — рим¬ ська богиня садів, згодом — богиня вроди й кохання; те саме, що й дав¬ ньогрецька Афродіта. 2. астр. Друга за відстанню від Сонця планета Со¬ нячної системи; за масою і розмірами майже дорівнює Землі. ВЕНЕРЙЧНАхворбба — інфекційна хвороба, що передається переважно статевим шляхом. Венерик, а, ч., розм. Венеричний хворий. ВЕНЕРОЛОГІЯ, ї, ж. Галузь медичної науки, що вивчає венеричні хвороби і розробляє методи їх профілактики та лікування. Венеролог, а, ч. Кабінет венеролога. Венерологічний, а, е. Венерологічний диспансер. ВЕНЕСЕКЦІЯ, ї, ж., мед. Розтин вени для переливання крові, кровопускан¬ ня, уведення лікарських препаратів, коли неможливо здійснити вене¬ пункцію. Необхідність венесекції. ВЕНЕТИ, ів, мн. Давні, можливо, ро¬ манські, європейські племена. ВЕНЕЦІАНСЬКЕ вікно, архіт. — широке вікно з трьома шибками. 102 ВЕНЗЕЛЬ, я, ч. Пов’язані між собою або переплетені в художній візерунок початкові літери власних імен. Ста¬ ровинний вензель . Фамільний вензель. Намалювати вензель. Вензелевий, а, е. Вензелевий підпис. ВЕНТИЛЬ, я, ч. 1. техн. Запірний кла¬ пан для вмикання й вимикання тру¬ бопроводу або для регулювання руху та інтенсивності потоку рідини, газу, пари і т. ін. у трубопроводі. Боковий вентиль. Повертати вентиль. 2. муз. Вид клапана в духових музичних ін¬ струментах для зміни висоти звука. 3. інформ. Елемент цифрової обчис¬ лювальної машини, який має кілька входів і тільки один вихід, сигнал на якому утворюється лише за наявності сигналів на всіх входах. 4. Пристрій у камері пневматичної шини, який сприяє нагнітанню повітря в камеру і перешкоджає його виходові з неї. Закрити вентиль. Вентильний, а, е. Вентильні розряд¬ ники. ВЕНТИЛЙЦІЯ, ї, ж. 1. Регульований обмін повітря у закритому приміщен¬ ні, що здійснюється за допомогою спеціальних систем і пристосувань та забезпечує необхідну чистоту, темпе¬ ратуру, вологість, рухомість повітря. Недостатня вентиляція. Здійснювати вентиляцію. 2. Технічна система для здійснення такого обміну; прові¬ трювання. Штучна вентиляція. По¬ лагодити вентиляцію. Вентильований, а, е. Вентильоване при¬ міщення. Вентилювання, я, с. Активне вентилю¬ вання. Систематичне вентилювання сховищ . Вентилювати, юю, юєш. Провітрювати приміщення, здійснювати вентиля¬ цію (в 1 знач.). Вентилювати лабора¬ торію. Вентилювати теплицю. Вентилятор, а, ч. Компресорний при¬ стрій, який за допомогою спеці¬ альних лопатей переміщує повітря, сприяючи провітрюванню при¬ міщення; також використовується у багатьох виробничих процесах. Потужний вентилятор. Кімнатний вентилятор. Вентилятор не працює. Вентиляторний, а, е. Вентиляторні труби. Вентиляційний, а, е. Вентиляційний по¬ тік. Вентиляційні машини. ВЕНТРАЛЬНИЙ, а, е, анат. Анато¬ мічний термін, що вказує на роз¬ ташування органа, його частини чи поверхні на черевному боці або ближче до нього; черевний. ВЕНЧУРНИЙ, а, е, спец. Який займа¬ ється дослідженням, інженерною вензель — вермипсильоз розробкою, створенням і впрова¬ дженням нововведень. Венчурне підприємство. Венчурна фірма. Вен¬ чурний інвестиційний фонд. Венчурна операція. Венчурний бізнес. Венчурне фінансування. Венчурний капітал. ВЕРАНДА, и, ж. Відкрите або заскле¬ не переднє приміщення (прибудова, балкон або тераса) з накриттям на легких опорах. Відкрита веранда. За¬ склити веранду. ВЕРБАЛІЗАЦІЯ,!, ж.,лінгв. 1. Перехід інших частин мови у дієслова. Процес вербалізації. 2. Вираження словами, ословлення. Вербалізація поняття. ВЕРБАЛІЗМ, у, ч.у несхв. Марнослів’я; намагання за великою кількістю термінів приховати відсутність знань і серйозної думки. ВЕРБАЛЬНИЙ, а, е, книжн. І. Сло¬ весний. Вербальні засоби. 2. дипл. Письмове повідомлення, що прирів¬ нюється до усної заяви. Вербальна нота. Вербальна заява. ВЕРБЕНА, и, ж. Багаторічна трав’¬ яниста або чагарникова рослина з рясними квітками різних кольорів, зібраними в суцвіття. Цвіт вербени. Вербеновий, а, е. Вербенова гілка. ВЕРБУВАТИ, ую, уєш. І. Наймати, набирати людей на роботу (у давни¬ ну — і до війська). Вербувати солда¬ тів. Вербувати робочу силу. Вербувати добровольців. 2. Залучати до якоїсь діяльності, до участі в якій-небудь організації. Вербувати агентів. Вер¬ бувати шпигунів. Вербований, а, е. Вербувальний, а, е. Вербувальний пункт. Вербувальник, а, ч. Той, хто наймає людей на роботу, залучає їх до якоїсь діяльності і т. ін. Досвідчений вербувальник. Вербувальниця, і, ж. Вербування, я, с. Займатися вербу¬ ванням. ВЙРГЕЛЬД, а, ч. У звичаєвому праві раннього Середньовіччя — грошовий викуп за вбивство вільної людини, передбачений як заміна кровної помсти. ВЕРДЖИНЕЛ, а, ч. Струнний клавіш¬ ний інструмент, різновид невелико¬ го клавесина, найчастіше без ніжок і з однією клавіатурою. ВЕРДИКТ, у, ч. 1. Рішення присяжних засідателів у суді щодо винності чи невинності підсудного, на підставі якого виносять вирок про засудження або виправдання. Вердикт Верховного суду. Очікування вердикту. Оголошення вердикту. Винести вердикт. Прийняти вердикт. Відповідно до вердикту. 2. пе- рен. Вирок, ухвала. Вердикт лікарів. _ В ВЕРЕЯ, ї, ж. 1. Вузький одномісний перегоновий або дво- чи тримісний судновий човен. 2. Невелике англій¬ ське вантажне вітрильне судно для прибережного плавання. ВЕРЖЙ, невідм., с. Сорт паперу з ві¬ зерунком (водяними знаками) у ви¬ гляді сітки з двох систем паралель¬ них ліній. ВЕРИЗМ, у, ч.у мист. Близький до на¬ туралізму напрям в італійській літе¬ ратурі, образотворчому мистецтві, музиці останньої третини XIX ст., суть якого полягає в прагненні правдиво зображати повсякденний побут, життя сільської бідноти. Верйст, а, ч. Верйстка, и, ж. Верйстський, а, е. ВЕРИФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. наук . У нео¬ позитивізмі — методологічне понят¬ тя на позначення процесу встанов¬ лення істинності наукових твер¬ джень у результаті їх емпіричної перевірки, порівняння з чуттє¬ вими даними. 2. спец. Перевірка істинності теоретичних положень дослідним шляхом. Результати ве¬ рифікації. Підсумки верифікації. Вда¬ тися до верифікації. Теза потре¬ бує верифікації. 3. Процес перевір¬ ки точності перезапису інформації в ЕОМ. Верифікація даних. Верифікаторство, а, с. Верифікаторський, а, е. Верифікатор- ський спосіб. ВЕРКБЛЕЙ, ю, ч. Проміжний про¬ дукт при виплавленні свинцевих руд; складається головним чином із свинцю з незначними домішками золота, срібла та інших металів. ВЕРЛІБР, у, ч. Неримований нерівно- наголошений віршорядок (і вірш як жанр). Зразки верлібру. Верлібровий, а, е. Верліброва форма. Верліброва поезія. ВЕРМИКУЛІТ, у, ч.у хім. Мінерал, алюмосилікат магнію та заліза з групи гідрослюд, переважно бурого або жовтого кольору, здатний при нагріванні значно збільшуватися в об’ємі; застосовують як тепло- та звукоізоляційний матеріал, вогне¬ тривкий матеріал, для поліпшення структури грунтів тощо. ВЕРМИКУЛІТОБЕТОН, у, ч„ мет. Різновид особливо легкого бетону, наповнювачем у якому є вермику¬ літ; використовують для тепло- та звукоізоляційних шарів у панелях стін, перекриттях будівель. ВЕРМИПСИЛЬбЗ, у, ч.у вет. Хворо¬ би тварин (овець, кіз, верблюдів), що спричиняються блохами і ха- 103 в _ рактеризуються дерматитом, про¬ гресуючим виснаженням. ВЕРМИФбБІЯ, ї, ж. Страх перед за¬ разними комахами. ВЕРМУТ, у, ч. Біле, рожеве або червоне виноградне вино, настояне на арома¬ тичних травах. Пити вермут. ВЕРНІСАЖ, у, ч. Виставка-продаж художніх виробів, а також урочисте відкриття такої виставки у присут¬ ності спеціально запрошених осіб. Організувати вернісаж. Готувати вернісаж. Купити (продати) картину на вернісажі. Асортимент вернісажу. Повідомлення про вернісаж. Вернісажний, а, е. ВЕРНЬЙР, а, ч., спец. 1. Прилад для відліку довжин або кутів. 2. Прилад для настроювання радіоапаратури. Верньє'рний, а, е. ВЕРОНАЛ, у, ч. Білий кристалічний порошок, що використовується як снодійний засіб. Уживати веронал . Курс лікування вероналом. ВЕРбНІКА, и, ж. Одно- або багато¬ річна трав’яниста рослина родини ранникових із дрібними квітками, окремі види якої культивуються як декоративні. Насадження вероніки. ВЕРП, а, ч.у мор. Допоміжний якір на судні, який використовують у разі втрати станового я кора або в ава¬ рійних ситуаціях. ВЕРСЙТ, а, ч. Графічно відокремлений невеликий фрагмент тексту, який має самостійну смислову та ритміч¬ но-інтонаційну цілісність; поділ на версети прийнято в Біблії. ВЕРСИФІКАЦІЯ, ї, ж. Система організації поетичної віршованої мови; віршування. Закони версифі¬ кації. Вчитися версифікації. Версифікатор, а, ч. 1. Поет. 2. ірон. Ав¬ тор бездарних віршів, позбавлених глибокого змісту і поетичності. Версифікаторський, а, е. Версифікаторство, а, с. Версифікаційний, а, е. Версифікаційна форма. ВЕРСІЯ, ї, ж. 1. Один із кількох різних переказів, викладів або одне з тлума¬ чень, пояснень якогось факту, події, явища, твору мистецтва. Нова версія. Взаємозаперечливі версії. Версія події. 2. У слідчій і судовій практиці — одне з можливих припущень у процесі розгляду справи. Робоча версія. Пе¬ ревірити версію. 3. лінгв. У деяких мовах — граматична категорія, що означає відношення дії до її суб’єкта чи опосередкованого об’єкта. ВЙРСО, невідм., с. 1. Зовнішня не- заповнена частина рукописного су¬ вою. 2. Зворотний бік аркуша. вермифббія — вймпел ВЕРТЕКС, а, ч. Точка небесної сфери, до якої здебільшого спрямовані неза¬ лежні від загального руху Сонячної системи власні переміщення зірок. ВЕРТИКАЛ, у, ч., астр. 1. Будь-яке велике коло небесної сфери, яке проходить через зеніт і довільну точку небесної сфери. 2. Прилад для вимірювання висоти світйл. ВЕРТИКАЛЬ, і, ж. Пряма, напрям якої збігається з напрямом нитки із під¬ вішеним до неї тягарцем. Вертикальний, а, е. Вертикальна лінія. Вертикальна площина. Вертикальність, ності, ж. Вертикаль¬ ність розташування. Вертикально. ВЕРФ, і, ж. Сукупність споруд на бе¬ резі річки, моря і т. ін., де будують і ремонтують судна. Верф суднобудівно¬ го заводу. 2, Приміщення для будів¬ ництва і стоянки дирижаблів. Верфний, а, е, Верф’яний, а, е. ВЕРШЛЙГ, а, ч. Великий важкий молот для кування металу, по¬ дрібнення каменю і т. ін. Гупати вершлягом. ВЕСТ, у, ч.у мор. 1. Прийнята у між¬ народній практиці назва заходу, західного напрямку. Курс — вест. 2. Західний вітер. ВЙСТА, и, ж., астр. 1. У давньорим¬ ській міфології — богиня домаш¬ нього вогнища й родинного життя, у храмі якої завжди горіло культове вогнище. 2. Найяскравіша з чотирьох найбільших малих планет. Весталка, и, ж. Жриця давньоримської богині домашнього вогнища Вести, яка давала обітницю довічної без¬ шлюбності й цноти і зобов’язана була підтримувати вічний вогонь у храмі богині. Похід весталок. ВЙСТВЕРК, а, ч. У каролінських та романських церквах (особливо в Ні¬ меччині) — поперечне приміщення в західній частині будівлі, призначене для придворних церемоніалів. ВЙСТЕРН, у, ч. Пригодницький кіно¬ фільм про життя північноамери¬ канських західних штатів у XIX ст., головними героями якого є ковбої. Цікавий вестерн. Старий вестерн. Відомий вестерн. Дивитися вестерн. Шанувальник вестерну. ВЕСТЕРНІЗАЦІЯ, ї, ж. Процес зрос¬ тання впливу культури і політики країн Заходу, особливо США, на життя сучасного людства. Вестерні- зація культури. ВЕСТИБУЛОМЕТРІЯ, ї, ж. Методи кількісної та якісної оцінки діяль¬ ності вестибулярного апарату, які ґрунтуються на оцінці реакцій у відповідь на подразнення рецепторів вестибулярного аналізатора. ВЕСТИБУЛЯРНИЙ, а, е. Який сприй¬ має зміни положення голови і тіла в просторі, забезпечує збереження рівноваги. Вестибулярна система. Вестибулярний апарат. Вестибулярний аналізатор, вестибулярні розлади. ВЕСТИБЮЛЬ, я, ч. Велике переднє або вхідне приміщення у громадській бу¬ дівлі чи житловому будинку. Вестибюль вокзалу. Вестибюль театру. Зустрітися у вестибюлі. Зайти у вестибюль. Вестибюльний, а, е. Вестибюльний ін¬ тер’єр. Вестибюльні двері. ВЕСТИНГ, у, ч. Право робітників на отримання допомоги з фондів, утво¬ рених за рахунок внесків працедавців (напр. пенсійних внесків). ВЕСТФАЛ, у, ч. Вік середньої епохи кам’яновугільного періоду. ВЕСТФАЛ ЬСЬК А флора — вимерла теплолюбна флора кам’яновугільного періоду. ВЕТЕРАН, а, ч. 1. Досвідчений, ста¬ рий воїн, що брав участь у багатьох боях; учасник війни. Ветеран Великої Вітчизняної війни. 2. перен. Людина, що багато років успішно працювала в якій-небудь галузі. Ветеран праці. Ветеран педагогіки. Ветеранство, а, с. Ветеранський, а, е. Ветеранська органі¬ зація. Ветеранський рух. ВЕТЕРИНАРІЯ, ї, ж. Комплекс наук, які вивчають хвороби тварин, методи їх профілактики та способи лікуван¬ ня, питання підвищення продуктив¬ ності тварин тощо. Ветеринар, а, ч. Ветеринарний, а, е. Ветеринарний лікар. Ветеринарна клініка. Ветеринарна аптека . ВЙТО, невідм. , с. 1. У державному і міжнародному праві — остаточна чи умовна заборона, яку накладає уповноважений орган чи особа. Суспензивне вето. Мати право вето. 2. У міжнародному праві — право члена будь-якого органу, що склада¬ ється з представників різних держав, заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден. 3. Будь-яка за¬ борона. Абсолютне вето. Накласти вето. Звільнити від вето. ВЙМПЕЛ, а, ч. 1. Вузький, довгий, роздвоєний на кінці прапор, який піднімають на щоглі військового корабля під час плавання як ознаку його державної належності. Шовко¬ вий вимпел. 2. Вузький, довгий, зде¬ більшого трикутний прапорець, який видають на відзнаку яких-небудь до¬ сягнень. 3. Металева трубка, футляр, 104 коробка і т. ін. із прапорцем або дов¬ гою яскравою стрічкою, який ски¬ дають із літака чи іншого літального апарата для передавання відомостей, якого-небудь сигналу і т. ін. Вймпельний, а, е. ВИНЬЯК, у, ч. Вистояна горілка (бл. 40% міцності), яку виробляють із сирих винних дистилятів і ви¬ тримують упродовж кількох років у дубових бочках. ВІАДУК, а, ч. Мостові споруди, шля¬ хопроводи у вигляді аркових мостів на високих опорах у місцях перетину доріг із іншими великими дорогами, ярами, залізничними коліями тощо. Тінь віадука . ВІАНДбТИ, ів, мн. (і одн . віандбт, а, */.). М’ясо-яєчна порода курей із трояндоподібним гребенем і пере¬ важно білим оперенням. Розводити віандотів. ВІБРАНТИ, ів, мн. (одн. вібрант, а, ч.), лінгв. Дрижачі приголосні звуки (в українській мові — р). ВІБРАТО, невідм., с ., муз. Коротко¬ часне й незначне коливання висоти тону якого-небудь звука (голосу, музичного інструмента і т. ін.), яке надає йому особливого забарвлення й виразності. Гра вібрато. ВІБРАЦІЯ,!, ж. 1. Механічні коливання пружного тіла, що відбуваються з вели¬ кою частотою і незначною амплітудою; дрижання. Сильна вібрація. Вібрація мотора. Вібрація верстата. Відчувати вібрацію. Поглинати вібрацію. Зменши¬ ти вібрацію. 2. Незначне короткочасне коливання висоти тону якого-небудь звука (голосу, струни і т. ін.). Тонка віб¬ рація струни. Вібрація голосу. Вібратор, а, ч. Прилад, пристрій, який утворює й передає коливання (елек¬ тричні, звукові і т. ін.) у простір або предметам чи матеріалам, з якими він стикається. Напівхвильовий вібра¬ тор. Звуковий вібратор. Працювати з вібратором. 2. Тіло або система тіл, які здійснюють або в яких можуть відбуватися коливання (струни, ка¬ мертон і т. ін.). Вібраторний, а, е. Вібраторний меха¬ нізм. Вібраційний, а, е. 1. Прикм. до вібрація. Вібраційна техніка. Вібраційний метод обробки деревини. Вібраційний молот. 2. Який здійснюється за допомогою вібрації. Вібраційне штампування. 3. Зумовлений вібрацією. Вібраційні відчуття. Вібраційна хвороба. Вібрування, я, с. Вібрування верстата. Вібрування струни. Вібрувати, ує. 1. Перебувати в стані вібрації. Машина вібрує. 2. Дрижати, вймпельний — вівтарний в переливатися (про голос, звук). Голос вібрує. ВІБРИСИ, ів, мн.> біол. У багатьох
ссавців — довгі чутливі волосини,
які виконують функцію додаткових
допоміжних органів дотику.

ВІБРібЗ, у, ч., вет. Специфічне інфек¬
ційне захворювання сільськогоспо¬
дарських тварин (головним чином
великої рогатої худоби та овець), яке
спричиняється бактеріями — різно¬
видами вібріонів.

ВІБРІЙН, а, ч. Бактерія, що має форму
коротенької, схожої на кому, палич¬
ки з одним або двома джгутиками,
розташованими полярно. Холерний
вібріон. Патогенні вібріони. Вібріони
ґрунту. Дослідження вібріонів. Забез¬
печити віброізоляцію.

Вібріонний, а, е. Вібріонний аборт.

ВІБРО… Перша частина складних слів,
що відповідає слову «вібраційний*.

ВІБРОГРАФ, а, ч„ техн. Самопис¬
ний прилад для запису вібрації,
вимірювання зміщень тіл, що ві¬
брують.

ВІБРОІЗОЛЯЦІЯ, ї, ж. Захист механіз¬
мів, приладів, будівель тощо від можли¬
вих ушкоджень унаслідок дії вібрації;
здійснюється за допомогою прокладок
із пружних матеріалів* амортизаторів
тощо. Віброізоляція будинку.

Віброізолятор, а, ч. Пристрій для за¬
хисту від шкідливої дії вібрації. Віб¬
роізолятор трактора.

Віброізоляційний, а, е. Віброізоляційний
матеріал.

ВІБРОМАСАЖЕР, а, ч. Пристрій, що
створює вібрацію тієї чи іншої ді¬
лянки тіла для стимуляції крово¬
обігу, обміну речовин і т. ін. Елек¬
тричний вібромасажер.

ВІБРОМЕТРІВ, і, ж. Сукупність за¬
собів і методів для вимірювання
вібрації.

Віброметр, а, ч. Прилад, яким вимірю¬
ють вібрації машин, споруд і т. ін.

ВІБРОСКОП, а, ч. Прилад для спо¬
стереження за механічними коли¬
ваннями тіла.

ВІБРОСТЕНД, у, ч. Дослідний при¬
стрій для випробування механізмів
і приладів щодо їх стійкості проти
шкідливого впливу вібрації. Випро¬
бування продукції на вібростендах.

ВІБРОТЕРАПІЯ, ї, ж. Метод лікуван¬
ня деяких захворювань за допомогою
вібрації, яка створюється спеціаль¬
ними апаратами.

Вібротерапевтйчний, а, е. Вібротерапев-
тичні засоби.

ВІБРОТРбН, а, ч. Електронна лам¬
па, в якій керування електричним
струмом здійснюється механічно

(переміщенням одного або кількох її
електродів).

ВІБРОФбН, а, ч. Ударний музичний
інструмент із фіксованою висотою
звука, в якому звук виникає через
коливання всього інструмента (напр.,
гонг).

Віброфбнний, а, е.

ВІВАРІЙ, ю, ч.у спец. Приміщення для
утримування і розведення піддослід¬
них тварин в умовах, близьких до
природних, із навчальною та експе¬
риментальною метою. Університет¬
ський віварій. Працювати у віварії.
Поповнення віварію.

ВІВАТ, виг. 1. Уживається для виражен¬
ня побажання: «хай живе». 2. у знач,
ім.у муз. Поширена у XVIII ст. форма
урочистого співу. Грати віват.

Віватний, а, е. Віватний кант.

ВІВЙРА, и, ж . Невеликий хижий сса¬
вець родини тхорячих, який живе в
Африці, Південній Азії і на Малай¬
ських островах; виробляє особливий
секрет цибетин, який застосовують
у парфумерії та медицині.

ВІВІАНГТ, а, ч. Мінерал синього або бі¬
лого кольору зі скляним блиском, що
використовується для виробництва
синьої фарби, а також у сільському
господарстві як фосфорне добриво.

ВІВІПАРІЯ, ї, ж. Спосіб продо¬
вження роду, коли зародок роз¬
вивається всередині материнського
організму.

ВІВІСЕКЦІЯ, ї, ж., анат. Здійснен¬
ня розтину або іншої операції на
живій тварині з метою наукового
дослідження. Відділення вівісекції.
Здійснювати вівісекцію.

Вівісектор, а, ч. Фахівець, який здій¬
снює вівісекцію.

Вівісекційний, а, е. Вівісекційний ме¬
тод.

ВІВІФІКАЦІЯ,Ї, мед. Відсвіження
країв рани вирізуванням. Повторна
вівіфікація.

ВЇВО, прися., муз. Жвавий, швидкий
темп; жвавий, веселий, натхненний
характер музичного виконання.

Віваче, муз. 1. присл. Швидко, жваво
(про темп виконання музичного тво¬
ру, швидший від алегро, але повіль¬
ніший від престо). 2. невідм.у с. Назва
музичного твору або його частини,
що виконується в такому темпі.

ВІВТАР, вівтаря’, ч. 1. У давніх наро¬
дів — місце для жертвоприношень;
жертовник. 2. Відокремлене іконо¬
стасом підвищення у християнсько¬
му храмі, де розташований престол і
священнодіє духівництво. Священик
виходить із вівтаря.

Вівтарний, а, е. Вівтарний престол.

105

в _

ВІГВАМ, а, ч. Куполоподібне житло з
гілок, кори дерев або шкур в індіан¬
ців Північної Америки. Індіанський
вігвам. Житло на зразок вігвама.

віги, ів, мн. (і одн . віг, а, ч). Англійська
політична партія XVII— XIX ст., по¬
передниця лейбористської партії, що
відстоювала інтереси великої торго¬
вельної та фінансової буржуазії і дво¬
рянства. Партія вігів.

ВІГЇЛІЯ, ї, ж. 1. Одиниця виміру ніч¬
ного часу в Римській імперії. 2. День
перед великим святом у католиків
римського обряду.

ВІГІЛЬНІСТЬ, ності, ж., психол.
Здатність зосередити увагу на но¬
вих враженнях; спостережливість,
пильність.

ВІГбНЬ, і, ж. 1. Невелика південно¬
американська тварина з роду лам,
що має тонку, м’яку шерсть. 2. Ви¬
сокоякісна тонка довга шерсть цієї
тварини. 3. Тонка, м’яка тканина із
шерсті вігоні або її імітація.

Вігоневий, а, е. Вігонева тканина. Ві¬
гоневий костюм.

ВІДЕО, невідм., с. 1. Галузь масової
культури, пов’язана із записом та від¬
творенням відеоінформації; технічні
засоби, що забезпечують цю галузь.
2. розм. Те саме, що відеофільм. Ди¬
витися відео.

ВІДЕО… Перша частина складних
слів, що вказує на зв’язок слова із
зображенням на екрані електричних
сигналів.

ВІДЕОАДАПТЕР, а, ч., спец. Пристрій
комп’ютера, що забезпечує переда¬
вання інформації на дисплей.

ВІДЕОБІЗНЕС, у, ч. Приватна під¬
приємницька діяльність, пов’язана
зі створенням і прокатом відеофіль-
мів. Легальний відеобізнес. Займатися
відеобізнесом.

ВІДЕОДЙСК, а, ч. Диск, на поверхні
якого є спіральні або концентричні
доріжки із записом відеофільмів, різ¬
номанітних програм і т. ін. Технології
відеодисків.

ВІДЕОДИСПЛЕЙ, я, ч. Монітор, дис¬
плей.

ВІДЕОІМПУЛЬС, у, ч. Те саме, що
відеосигн&і.

ВІДЕОІНФОРМАЦІЯ, і, ж. Зобра¬
ження, зафіксоване на магнітній
стрічці, кіноплівці, фотознімку чи
оптичному диску, з яких воно може
бути відтворене. Збереження відео¬
інформації.

ВІДЕОКАМЕРА, и, ж. Портативна
камера із вмонтованим пристроєм
для відеозапису. Професійна відеока –
мера. Цифрова відеокамера. Придбати
відеокамеру.

вігвам — вієла

ВІДЕОКАРТА, и, ж., інформ. Технічний
пристрій передавання зображення на
монітор. Заміна відеокарти.

ВІДЕОКАСЕТА, и, ж. Касета із запи¬
сом зображення для наступного від¬
творення на екрані телевізора. Випуск
відеокасет. Прокат відеокасет.

Відеокасетний, а, е. Відеокасетний
магнітофон.

ВІДЕОКАФЙ, невідм. у с. Кафе, де де¬
монструються відеофільми. Дитяче
відеокафе. Відвідувачі відеокафе.

ВІДЕОКЛІП, у, ч. 1. Відеозаставка,
що використовується як вставний
номер у телепередачі — музичний
сюжет зі спеціально знятим зобра¬
женням. Анонс відеокліпу. Знімати
відеокліп. Презентувати відеокліп.
2. Невеликий відеофільм, створе¬
ний для демонстрації якої-небудь
пісні. Концертний відеокліп. Сю¬
жетний відеокліп. Режисер відеоклі¬
пу. Прем’єра відеокліпу. Зніматися
у відеокліпі.

ВІДЕОМАГНІТОФСЗН, а, ч. Апарат
для запису і відтворення на магніт¬
ній стрічці візуального зображення
та звукового супроводу. Касетний
відеомагнітофон. Підключати відео-
магнітофон.

Відеомагнітофонний, а, е. Відеомагні-
тофонний запис. Відеомагнітофонна
стрічка.

ВІДЕОМАТЕРІАЛ, у, ч. 1. Відеозапис,
що є демонстраційним матеріалом,
який використовується з навчальною
метою. Навчальні відеоматеріали.

2. Відеозапис реальних подій, фак¬
тів, випадків, пригод; відеодокумент.
Відеоматеріал із гарячої точки.

3. Будь-який неопрацьований, не-
змонтований запис. Монтаж відео-
матеріалу.

ВІДЕОМОНТАЖ, у, ч. Опрацювання,
монтування відеоматеріалу.

ВІДЕОПІрАТСТВО, а, с. Незаконне
тиражування і розповсюдження ві-
деопродукції з метою її продажу або
платного прокату.

Відеопірат, а, ч. Той, хто займається не¬
законним тиражуванням, продажем
або прокатом відеофільмів.

Відеопіратський, а, е. Відеопіратська
продукція.

ВІДЕОПЛЕЄР, а, ч. Різновид відео-
магнітофона, який забезпечує лише
відтворення готового відеозапису з
відеоплівки; відеопрогравач. Фірмо¬
вий відеоплеєр.

ВІДЕОПРОКАТ, у, ч. Прокат відеофіль¬
мів. Пункт відеопрокату. Взяти фільм
у відеопрокаті.

Відеопрокатний, а, е. Відеопрокатний
бізнес.

ВІДЕОСАЛЙН, у, ч. Салон, де відбува¬
ється комерційна демонстрація відео¬
фільмів. Відвідувати відеосалон.

ВІДЕОСИГНАЛ, у, ч. Змінний елек¬
тричний сигнал, завдяки якому
створюється зображення. Чіткий
відеосигнал. Відсутність відеосигналу.

ВІДЕОСИСТЕМА, и, ж. Комплект
апаратури для перегляду і дублю¬
вання відеозаписів — відеомагніто¬
фон чи відеоприставка з телевізором.
Відеосистема фірми «Соні».

ВІДЕОСЮЖЕТ, у, ч. Сюжет, знятий на
відеоплівку. Інформаційний відеосю-
жет. Рекламний відеосюжет.

ВІДЕОТЕКА, и, ж. Зібрання відеока¬
сет, відеострічок, відеоплівок, а та¬
кож місце для їх зберігання.

ВІДЕОТЕКО, у, ч. Система, що дає
змогу використовувати комп’ютерну
клавіатуру в поєднанні зі звичайним
телевізором і телефоном.

ВІДЕОТЕЛЕФОН, у, ч. Вид зв’язку,
при якому абоненти чують і одно¬
часно бачать одне одного, а також
апарат для такого зв’язку. Розмова по
відеотелефону.

Відеотелефонний, а, е. Відеотелефонний
зв’язок. Відеотелефонна апаратура.
Відеотелефонна мережа.

ВІДЕОТЕРМІНАЛ, у, ч. Пристрій
для дистанційного вводу чи ви¬
воду інформації в обчислювальних
системах, устаткований екраном ві¬
зуального контролю.

ВІДЕОТЙХНІКА, и, ж., збірн. Апара¬
тура, обладнання, технічне прилад¬
дя і т. ін. для запису, оброблення,
зберігання і відтворення візуальної
інформації зі звуковим супроводом
(відеокамери, відеомагнітофони то¬
що). Фірмова відеотехніка. Світове
виробництво відеотехніки.

Відеотехнїчний, а, е. Відеотехнічні
пристрої.

ВІДЕОФІЛЬМ, у, ч. Фільм, знятий
відеокамерою і призначений для де¬
монстрування на відеомагнітофон і,
відеоп леєрі. Художній відеофільм.
Перегляд відеофільму.

ВІДЕОФОНОГРАМА, и, ж. Носій
запису, на якому зафіксовано
електричні сигнали зображення
(відеограму) та сигнали звукового
супроводу (фонограму). Запис ві-
деофонограм.

ВІДИКбН, а, ч. Передавальна телеві¬
зійна трубка з нагромадженням елек¬
тричних зарядів, які, розряджаючись
електричним променем, утворюють
відеосигнал. Чутливість відикона.

ВІЙЛА, и, ж. Одна із загальних назв
середньовічних струнних смичкових
інструментів.

106

віза — віктимологія

ВІЗА, и, ж . 1. Напис на документі,
який засвідчує, що його перевірила
офіційна особа. Клопотатися про візу
директора. Накласти візу. Поставити
візу. 2. Дозвіл на в’їзд кого-небудь у
країну, на виїзд чи проїзд через неї,
а також позначка в закордонному
паспорті, яка посвідчує такий дозвіл.
Шенгенськй віза. Багаторазова віза.
Проїзні візи. Отримати візу. Відділ
віз. Проштемпельована віза.

Візований, а, е. Візований документ.

Візовий, а, е. Візовий режим. Візовий
контроль.

Візувальник, а, ч.

Візувальниця, і, ж.

Візувати, ую, уєш. Ставити візу на до¬
кументі. Візувати заяву.

ВІЗАВІ 1. присл. Один проти одного;
навпроти. Сидіти візаві. Сусід віза¬
ві. Танцювати візаві. 2. невідм., ч. і
ж. Особа навпроти. Мій (моя) візаві.
Звернутися до візаві.

ВІЗАЖ, у, ч. Накладання різно¬
манітних косметичних засобів
(тонального крему, туші, помади,
рум’ян і т. ін.) на обличчя та шию
для надання їм краси та свіжості;
декоративна косметика. Мистецтво
візажу.

Візажйст, а, ч. Спеціаліст із догляду за
обличчям, який також підбирає за¬
чіску та аксесуари, що гармонують
з певним типом обличчя. Фах віза-
жиста. Стиліст-візажист. Послуги
візажиста . Консультації візажиста.
Курси візажистів.

ВІЗАНТЙН, а, ч. Візантійська золота
монета; в середньовічній Європі —
будь-яка східна золота монета.

ВІЗАНТИНІСТИ КА , и, ж. ВІЗАНТО-
ЛОГІЯ, ї, ж. Наука про історію та
культуру Візантії.

Візантиніст, Візантолог, а, ч.

Візантиністка, и, ж.

ВІЗИР1, а, ч. 1. Пристрій у фото- або
кіноапараті для наведення об’єктива
на предмет, який фотографують;
видошукач. Дивитися через візир.
2. військ. Деталь прицілу з вузькою
щілиною. 3. спец. Щілина для візу¬
вання. 4. спец. Прилад для вимірю¬
вання відхилень літака від заданого
курсу під впливом вітру.

Візйрний, а, е. Візирний прилад. Візирна
труба.

Візувальник, а, ч. Той, хто здійснює ви¬
мірювання за допомогою оптичного
або кутомірного приладу.

Візування, я, с. Візування на дальшу
опору.

Візувати, ую, уєш, спец. Наводити
оптичний або кутомірний прилад
на точку.

ВІЗИР2, а, ч. 1. У деяких країнах
Близького Сходу — вельможа. 2. іст.
За Середньовіччя — вищий урядовий
чиновник у деяких країнах Близького
й Середнього Сходу.

ВІЗИРУВАННЯ, я, с., спец. Визначен¬
ня якості зерна. Візирування пшениці.

Візирувальний, а, е.

Візирувальник, а, ч. Робітник, який
визначає якість зерна.

ВІЗИТ, у, ч. 1. Відвідини кого-небудь,
переважно офіційні. Дружній візит.
Офіційний візит. Візит ввічливості.
Прибути з візитом. 2. Відвідання
лікарем хворого вдома. Оплачувати
візит лікаря.

Візитер, а, ч. Той, хто робить візит, від¬
відує кого-небудь. Постійний візитер.
Чекати на візитера.

Візитерка, и, ж.

Візитерський, а, е. Візитерські звички.

Візитйрка, и, ж., зах. Віконце в дверях
для спостереження.

Візйтка, и, ж. Візитна картка. На¬
друкувати візитки. Обмінятися ві¬
зитками.

Візитувати, ую, уєш, рідко. Відвідувати
кого-небудь, робити візит. Візитува¬
ти знайомих.

ВІЗИТАЦІЯ, ї, ж. У міжнародному
морському праві — право військо¬
вих суден вимагати у відкритому
морі перевірки суднових докумен¬
тів і вантажу підозрілого чужо¬
го судна.

ВІЗІОНЕРСТВО, а, с. Схильність до
фантастичних видінь, побудови по¬
вітряних замків, прожектерство.

Візіонер, а, ч. Той, хто має схильність до
мрій, фантазій, побудови повітряних
замків; прожектер. Невиправний візі¬
онер. Колекція візіонера.

Візіонерка, и, ж.

Візіонерський, а, е.

ВІЗІОПОЙЗІЯ, ї, ж. Синтетичний вид
мистецтва, який надає текстовому
символу візуального трактування
через специфічне його розміщення
у зображенні або об’єкті (зорова
поезія, поезомалярство, візуальна
поезія).

ВІЗОМЕТРЇЯ, ї, ж. Дослідження го¬
строти зору.

Візіометр, а, ч.

ВІЗЙРІИ, я, ч., друк. Рухома дерев’яна
вилка, яка притискає оригінал до те¬
накля і вказує на той рядок тексту,
який набирають.

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ, ї, ж., спец. Подання
фізичного явища або процесу у фор¬
мі, зручній для зорового сприйняття.
Візуалізація діаграм .

Візуалізований, а, е. Візуалізований
образ.

Візуалізувати, ую, уєш. Візуалізувати
результати досліджень.

ВІЗУАЛІЗМ, у, ч., мист. Прийом у
мистецтві, метою якого є створення
зорових вражень (руху поверхні,
мигтіння, світіння).

Візуалїст, а, ч.

Візуалїстка, и, ж.

ВІЗУАЛЬНИЙ, а, е. 1. спец. Який ЗДІЙ¬
СНЮЄТЬСЯ безпосередньо очима або за
допомогою оптичних приладів. Візу¬
альні методи спостереження. Режим
візуального повідомлення. Візуальні
види мистецтва. Візуальне знімання.
2. перен. Поверхневий. Візуальне зна¬
йомство.

Візуально. Візуально спостерігати. Бути
візуально знайомим.

ВІЗУПРЙНТ, у, ч., спец. Метод обробки
відбитків пальців.

ВІКАРЙЗМ, у, ч., біол. Явище за¬
міщення одного виду іншим,
близьким до нього в просторі або
в часі. Просторовий вікаризм. Ча¬
совий вікаризм.

Вікаріат, у, ч. Вікарувальні види. Гео¬
графічний вікаріат. Екологічний ві¬
каріат.

Вікарувальний, а, е, біол. Який позна¬
чає види рослин або тварин, дуже
схожих між собою, але поширених
у різних ареалах або в різних еколо¬
гічних умовах у межах одного ареалу.
Вікарувальні види рослин.

ВІКАРІЙ, я, ч. У православній церк¬
ві — єпископ, який є помічником або
заступником архієрея; у римо-като-
лицькій церкві — заступник єпис¬
копа або парафіяльного священика.
Вікарій митрополита.

Вікарний, а, е. Вікарний архієрей.

ВІКЕНТІЙКИ, йок, мн. (одн. вікентійка,
и, ж). Міжнародне жіноче чернече
об’єднання, сестри якого займаються
апостольською діяльністю, молитов¬
не життя поєднують із працею на ко¬
ристь хворих, осиротілих, знедолених
та самотніх і щороку відновлюють
чернечі обітниці.

ВІКІНГИ, ів, мн. (одн. вікінг, а, ч). Пле¬
мена скандинавських мореплавців
VIII— XI ст., які здійснювали тор¬
гово-грабіжницькі та завойовницькі
морські походи.

ВІКОНТ, а, ч. Дворянський титул,
середній між бароном і графом у
давній Франції, Англії та деяких
інших країнах, а також особа, якій
надавався цей титул.

Віконтеса, и, ж.

ВІКТИМОЛОГІЯ, і, ж. Розділ кри¬
мінології, що вивчає психологічні
та моральні властивості конкретної
особи (жертви злочину), її поведінку

107

вікторіанський — вініпласт

та умови, що сприяють скоєнню зло¬
чину.

ВІКТОРІАНСЬКИЙ, а, е. 1. Пов’язаний
із культурою доби правління англій¬
ської королеви Вікторії (1837—1901).
Вікторіанська доба. Вікторіанський
стиль. 2. Вишуканий, претензійний.
Вікторіанський мовний стиль.

ВІКТОРІЯ, ї, ж. 1. Водяна тропічна
рослина родини лататтєвих із вели¬
ким круглим листям до 2 м у діа¬
метрі та великими квітами рожевого
або червоного кольору; деякі види
вирощують в оранжереях, ботаніч¬
них садах як декоративні. Квітка
вікторії. 2. Перемога.

ВІКТОРЛАЙН, а, ч., спец. Набірна
рядковідливна машина.

ВІКТРбН, у, ч. Торгова назва полі¬
стиролу.

ВІКУНЬЯ, ї, ж. Те саме, що вігонь.

ВІКУПА, и, ж. Житло північноамери¬
канських індіанців (апачів).

ВІЛАЙТ, у, ч. Велика адміністративно-
територіальна одиниця в Туреччині,
Тунісі.

ВІЛАНЕЛА, и, ж. Жанр італійської по¬
бутової лірики XV— XVI ст., в основі
якого лежить переважно неаполітан¬
ська народна пісня, що виконувалася
під час польових робіт.

ВІЛАНЙЛЬ, і, ж. Старовинна віршова
форма в італійській поезії.

ВІЛАРЙЗІЯ, ї, ж. Декоративна кімнат¬
на рослина, вічнозелений кущ роди¬
ни ікацинових. Пишна віларезія.

ВІЛЕЛЙТ, у, ч. Мінерал класу силіка¬
тів, руда цинку, безбарвний, іноді зе¬
ленувато-жовтий або червонуватий;
використовується для виготовлення
флуоресціюючих екранів.

Вілелйтовий, а, е.

ВІЛЕМП’, у, ч. Колекційний мінерал,
прозорого, рідше зеленувато -жовтого
або оранжево -бурого кольору; іноді
використовують як ювелірний камінь.

Вілемїтовий, а, е.

ВІЛЕПЇЛЬ, і, ж . Естонський духо¬
вий музичний інструмент. Грати
на вілепілі.

ВІЛІАМСЙТ, ВІЛЬЯМСЙТ, у, ч., геол.
Оливково-зелений різновид серпен¬
тину.

Віліамситовий, Вільямсйтовий, а, е.

ВІЛЛА, и, ж. К У Стародавньому
Римі — заміський маєток для відпо¬
чинку, розваг. 2. Заміський будинок,
комфортабельна дача із садом чи
парком. Розкішна вілла. Двоповерхова
вілла. Заміська вілла. Власник вілли.
Побудувати віллу.

ВІЛОЗЕН, у, ч., фарм. Препарат інтер¬
ферону, що має противірусну, імуно-
моделюючу дію.

ВІЛТ, у, ч. Усихання, в’янення сіль¬
ськогосподарських рослин, спричи¬
нене різними факторами (головним
чином паразитичними грибами).
Причини вілту.

ВІЛУЇТ, ВІЛЮЇТ, у, ч. Колекційний
мінерал (оливково-зелений або
жовтувато-коричневий), складний
силікат кальцію та алюмінію, різно¬
вид ідокразу, знайдений на Вілюї.

ВІЛЬКЙМ, а, ч. Спеціальний віталь¬
ний кубок для пива.

ВІЛЬСОНІТ, у, ч., геол. Пурпурно-чер¬
воний мінерал, різновид скаполіту.

ВІМАНА, и, ж. 1. В індійській архі¬
тектурі — святилище: храм чи його
головна, найсвятіша культова части¬
на. 2. перен. Фантастичний (міфіч¬
ний) літальний апарат, який своєю
формою нагадує індійський храм.

ВІМЕНТЙН, у, ч., біол. Різновид білка
в клітинах з’єднувальної тканини
живих організмів.

ВІМПЕРГ, а, ч.} архіт. Готичний де¬
коративний фронтон над порталом
або вікном, звичайно прикрашений
різьбленням.

ВІНА, и, ж. Індійський струнний
щипковий інструмент із видовбаного
дерева або сушеного гарбуза.

ВІНАЯ, ї, ж. 1. У буддизмі — загальна
назва морально-етичних учень, пра¬
вил, заповідей усіх шкіл, спрямова¬
них на духовне вдосконалення члена
спільноти. 2. мн. Правила поведінки
буддійських монахів.

ВІНБЛАСТЙН, у, ч.у фарм. Отриманий
із барвінку рожевого алкалоїд, який
використовується для лікування он¬
кологічних захворювань.

ВІНДЗЕЙЛЬ, я, ч„ мор. Переносний
нагнітальний вентилятор у вигляді
довгого шланга, рукава із вставлени¬
ми у нього обручами, призначений
для додаткової вентиляції внутріш¬
ніх приміщень корабля. Потужний
віндзейль.

ВІНДИКАЦІЯ, ї, ж., юр. У цивільному
праві — вилучення власником (пози¬
вачем) свого майна у судовому поряд¬
ку з чужого незаконного володіння.
Віндикація нерухомості.

Віїїдикацїйний, а, е. Віндикаційний
позов.

ВЇНДОУЗ, ВІНДОВЗ, у, ч„ інф. Опе-
раційна система для персональних
комп’ютерів. Інсталювати віндоуз.

ВІНДРЙЗА, и, ж., техн. Невелике віт-
роколесо для автоматичної орієнта¬
ції та корегування основного колеса
вітродвигуна відносно повітряного
потоку.

ВІНДРОТОР, а, ч., техн. Вітряний
двигун із колесом, що складається

з двох порожнистих напівциліндрів,
трохи зміщених по діаметру один
щодо одного і закріплених на верти¬
кальному валі.

Віндроторний, а, е.

ВІНДРОУЕР, а, ч. Рядкова жниварка
для роздільного збирання злакових
культур.

ВІНДСЕРФІНГ, у, ч. Вид вітрильного
спорту — плавання, перегони на спе¬
ціальній дошці із щоглою та вітри¬
лом. Займатися віндсерфінгом. Тренер
із віндсерфінгу. Секція віндсерфінгу.

Віндсерф, а, ч. Спортивний снаряд у
вигляді дошки із щоглою та вітрилом
для занять віндсерфінгом. Прокат
віндсерфів. Плавати на віндсерфі.

Віндсерфінгїст, а, ч. Команда віндсер-
фінгістів.

Віндсерфінг їстка, и, ж. Вправна вінд-
серфінгістка.

Віндсерфінговий, а, е. Віндсерфінгове
знаряддя.

ВІНЕГРЕТ, у, ч. 1. Холодна страва з
дрібно нарізаних овочів, приправле¬
на олією, оцтом і т. ін. Свіжий віне¬
грет. Приготування вінегрету. Рецепт
вінегрету. 2. перен., розм. Про суміш
різних предметів, понять, стилів і
т. ін.; усяка всячина. Музичний ві¬
негрет.

Вінегретовий, а, е.

ВІНІЗбЛЬ, ю, ч.у фарм. Лікарський
препарат на основі вініліну у вигля¬
ді аерозолю в балонах, який засто¬
совують для лікування опіків, ран,
трофічних виразок.

ВІНІЛ, у, ч., хім. Одновалентний орга¬
нічний радикал етилену. Йодистий
вініл. Хлористий вініл.

Вініловий, а, е. Вінілове покриття. Ві¬
ніловий спирт.

Вінільний, а, е. Вінільна група. Вінільний
радикал.

Вінілювальний, а, е. Вінілювальні агенти.

ВІНІЛБЕНЗбЛ, у, ч., хім. Те саме, що
стирол.

ВІНІЛІН, у, ч., фарм. Лікарський пре¬
парат, який застосовують для ліку¬
вання фурункульозів, трофічних
виразок, опіків тощо.

ВІНІЛФОСФАТ, у, ч., хім. Органічна
сполука на основі вінілу, яку вико¬
ристовують для боротьби з паразита¬
ми як інсектицид.

ВІНІЛХЛОРИД, у, ч.у хім. Органічна
сполука, безбарвний газ із слабким
запахом хлороформу; застосовують у
виробництві синтетичних смол. Ви¬
робництво вінілхлориду.

ВІНІПЛАСТ, у, ч.у хім. Жорсткий
термопластичний матеріал, осно¬
вою якого є полівінілхлорид; засто¬
совують у хімічній промисловості,

108

будівництві та для виготовлення
побутових товарів. Висока твердість
вініпласту.

ВІНКАМІН, у, ч., хім., фарм. Мети¬
ловий ефір вінкамінової кислоти;
застосовують для покращення моз¬
кового кровообігу.

Вінкаміновий, а, е. Вінкамінова кис¬
лота.

ВІНКАПАН, ВІНКАТбН, у, ч„ фарм.
Лікарський препарат, який містить
алкалоїди барвінку; застосовуються
для лікування гіпертонічної хво¬
роби.

ВІНКЕЛЬ, я, ч., спец . Столярний ко¬
синець із кутом 90°.

ВІНКЛЕРЙТ, у, ч., геол. Сажоподіб-
ний мінерал оксамитово-чорного
кольору; різновид асболану, який не
містить марганцю.

ВІНКОР, а, ч. Рефлексний спосіб ко¬
піювання за допомогою целулоїдної
плівки з нанесеним на неї світо-
чутливим колоїдним шаром.

ВІНКРИСТЙН, у, ч., фарм. Алкалоїд,
отриманий із барвінку рожевого,
який застосовують для лікування
лейкозів і злоякісних пухлин.

ВІНбЛ, у, ч., хім. Органічна сполука
на основі етилену.

ВІНПОЦЕШН, у, ч. Етиловий ефір
аповінкамінової кислоти, який за¬
стосовують при порушенні мозкового
кровообігу.

ВІНЧЕСТЕР1, а, ч. 1. Назва мага¬
зинних, а потім і автоматичних
рушниць, які з середини XIX ст.
продукувала американська фірма.
Старовинний вінчестер. Англійський
вінчестер. 2. Вид мисливської руш¬
ниці. Полювати з вінчестером.

Вінчестерний, а, е. Вінчестерний при¬
клад.

ВІНЧЕСТЕР2, а, ч., інформ. Герме¬
тизований носій магнітного запису
інформації — жорсткий магнітний
диск комп’ютера. Поставити до¬
датковий вінчестер.

Вінчестерський, а, е. Вінчестерський
диск.

ВІНЧЙТ, у, ч., геол. Мінерал, силікат
групи амфіболів синього кольору із
скляним блиском; різновид тремоліту
із вмістом магнію та марганцю.

ВІНЬЙТКА, и, ж. 1. Невеличке ком¬
позиційно завершене графічне зо¬
браження предметного чи сюжет¬
но-тематичного характеру (часто
із символічним або алегоричним
значенням). Папір із віньєтками.
2. Орнаментальна композиція на
зовнішніх елементах книжки чи
окремих її сторінках (напр., на ти¬
тульній). Кольорова віньєтка.

вінкамін — віраж- фіксаж

Віньєтковий, а, е. Віньєткова при¬
краса.

ВІНЬЄТУВАННЯ, я, с., фіз. 1. Безпе¬
рервне послаблення освітленості на
краю поля зору. 2. Часткове звуження
(затінення) пучка світлових проме¬
нів, що проходить через оптичну сис¬
тему, внаслідок «зрізування» крайніх
променів діафрагмами системи.

Віньєтований, а, е.

ВібЛА, и, ж. 1. Смичковий чотири¬
струнний музичний інструмент, що
має лад, октавою вищий від віолон¬
челі та квінтою нижчий від скрип¬
ки; альт. 2. Старовинний смичковий
інструмент, що мав звичайно шість
струн, натягнених над грифом, і
стільки ж струн того самого ладу
під грифом.

Віоліст, а, ч.

Віолїстка, и, ж.

Віоловий, а, е. Віоловий звук.

ВІОЛАНТРЙН, у, ч., хім. Органічний
синтетичний барвник фіолетово¬
го кольору з групи бензатронових
барвників.

ВІОЛАНТРЙН, у, ч., хім. Поліцикліч-
ний хінон; темно-сині непрозорі
кристали, які використовуються для
виготовлення барвників.

ВІОЛАРЙТ, у, ч., геол. Мінерал фіо¬
летово-сірого кольору з металевим
блиском.

ВІОЛЙНТИ, ів, мн. ( одн . віолент, у,
ч.), біол. Види, які мають найбільшу
здатність утворювати спільноти або
проникати в них.

ВІОЛЙНТНІСТЬ, ності, ж.у біол . Здат¬
ність рослин найповніше викорис¬
товувати ресурси довкілля, чинити
сильний конкурентний вплив на
інші види.

ВЮЛЙТА, и, ж. Віола невеликого роз¬
міру з трьома-чотирма струнами.

ВІОЛЇНА, и, ж. Скрипка.

ВІОЛІТ, у, ч. Торгова назва синтетич¬
ного корунду.

ВІОЛОКСАНТИН, у, ч. Речовина рос¬
линного походження, що має жовте
забарвлення; каротиноїд.

ВІОЛОНЧЕЛЬ, і, ж. Струнний
смичковий музичний інструмент
басово-тенорового регістру, що має
форму великої скрипки з чотирма
струнами. Струна віолончелі. Грати
на віолончелі.

Віолончеліст, а, ч. Відомий віолонче¬
ліст.

Віолончелістка, и, ж. Віолончелістка
філармонії .

Віолончельний, а, е. Віолончельний звук.

ВІП… Перша частина складних слів,
яка вказує на зв’язок з особливо
важливими персонами.

_ В

ВІПАШ’ЯНА, и, ж. У буддизмі — прак¬
тичний комплекс занять зосереджено¬
го споглядання і засадничих ідей про
невічність, відсутність вічної душі.

ВІПЕТ (УЇПЕТ), а, ч. Порода мислив¬
ських англійських хортів.

ВІПІНГ, у, ч., мор. Пружні коливання
корпусу судна, спричинені ударами
днища та бортів об воду і накочуван¬
ням води на відкриті ділянки палуб
під час руху по хвилях.

ВІПРАКСЙН, у, ч.у фарм. Водний
із додаванням гліцерину розчин
отрути гадюки звичайної, який за¬
стосовують з лікувальною метою при
невралгії, артритах тощо. Фармаколо¬
гічні властивості віпраксину.

ВІПРАТЙКС, у, ч.у фарм. Лікувальна
мазь із зміїної отрути, яку застосо¬
вують при артриті, ревматизмі, ішіасі
тощо. Тюбик віпратоксу .

ВІПРОСАЛ, у, ч.у фарм. Мазь на осно¬
ві отрути гюрзи, яку застосовують
для лікування ревматизму, невралгії
тощо.

ВІРА, виг. У мові моряків, будівель¬
ників і т. ін. — команда під час
навантажувально-розвантажуваль¬
них робіт, що означає: «піднімай!»,
«вгору!»; протилежне — майна.

ВІРАГІНІЗМ, у, ч., мед., біол. Те саме,
що вірилізація.

ВІРАЖ1, у, ч. 1. Фігура пілотажу із роз¬
вертанням літака на 360°. Пілот ви¬
конав віраж. 2. Рух по кривій літака,
автомобіля і т. ін.; поворот. Крутий
віраж. Робити віражі. 3. Ділянка
дороги, велосипедного треку тощо
на повороті, що має однобічний на¬
хил усередину кривої напряму руху.
4. перен. Зміна, поворот чого-небудь.
Сюжетні віражі. Віражі долі.

Віражний, а, е.

Віражування, я, с. Демонструвати ві¬
ражування.

Віражувати, ую, уєш, віражити, жу,
жиш. Здійснювати віражі. Літак ві¬
ражує. Птах віражує у повітрі.

ВІРАЖ2, у, ч.у фот. Хімічний розчин,
у якому промивають відбитий фото¬
знімок для надання йому бажаного
забарвлення та закріплення отрима¬
ного зображення. Віраж-фіксаж.

Віражний, а, е. Віражний розчин.

Віражування, я, с. Віражування знімків.

Віражувати, ую, уєш. За допомогою ві¬
ражу надавати знімкам, діапозити¬
вам і кіноплівкам бажаного кольору
та стійкості. Фотопапір віражують
у віраж-фіксажі.

ВІРАЖ-ФІКСАЖ, у, ч., фот. Хімічний
розчин солей, який надає бажаного
забарвлення, зміни відтінку відбито¬
го знімка, а також закріплює отри-

109

вірапін — вісколоїд

мане після проявлення фотографічне
зображення. Зразки віраж-фіксажів.

ВІРАПІН, у, ч., фарм. Мазь на основі
бджолиної отрути, яку застосовують
для лікування ревматизму, поліар¬
тритів, радикулітів тощо.

ВІРГАЦІЯ, ї, ж., геол. Віялоподібне або
жмутоподібне розгалуження складок
гірських порід або гірських хребтів
чи підвищень узагалі.

ВІРГЙ, невідм., ж., мед. Незаймана
дівчина.

ВІРЕЛЙ, невідм., с. Старовинна музич¬
но-поетична форма, відома у Франції
з XII ст.; балада.

ВІРЕМЕНТ, у, ч., бухг., екон. 1. Банків¬
ська операція, що полягає у перене¬
сенні суми з поточного рахунку одні¬
єї особи на рахунок іншої. 2. Обмін
борговими зобов’язаннями.

ВІРИДЙН1, у, ч., геол. Збагачений
марганцем різновид андалузиту;
напівпрозорий темно-зелений із
коричневим відтінком; рідкісний
оздоблювальний мінерал.

ВІРИДЙН2, у, ч., біол., фарм. Препарат
із групи антибіотиків.

ВІРИЛІЗАЦІЯ, ї, ж., біол. Набуття
жінками вторинних чоловічих ста¬
тевих ознак внаслідок гормонального
розладу.

Вірилізм, у, ч., біол. Наявність у жінок
вторинних чоловічих статевих ознак
(вусів, бороди і под.). Гіпофізарний
вірилізм. Ознаки вірилізму.

ВІРЙН, у, ч., хім. Препарат для бо¬
ротьби з паразитами та шкідливими
комахами.

ВІРІАЛ, у, ч., фіз. Співвідношення кі¬
нетичної енергії системи частинок,
які рухаються у просторі, з діяльни¬
ми силами, які взаємодіють згідно з
певними законами. Теорема віріалу.
Віріал Клаузіуса.

Віріальний, а, е. Віріальний коефіцієнт.

ВІРІЙН, у, ч., біол., мед. Зріла вірус¬
на частинка або елементарне тільце
вірусу, що переносить генетичний
матеріал вірусу від однієї клітини
до іншої.

ВЇРЛАНД, а, ч. Порода великих гас-
конських мисливських собак; сен-
тонжуа. Полювати з вірландом.

ВІРОГЕНІЯ, ї, ж., біол. Форма спів¬
існування вірусу з клітиною, коли
геном вірусу входить до хромосоми
клітини.

ВІРбЗ, у, ч., біол. Вірусна хвороба рос¬
лин. Поширення вірозів.

ВІРОЗЙН, у, ч., біол. Отруйна речови¬
на, яку отримують з гриба Ашапііа
уегпа Рег8.

ВІРбїД, а, ч., біол. Інфекційні віру-
соподібні агенти, що складаються

з низькомолекулярної РНК, яка не
кодує власні білки; викликає захво¬
рювання рослин.

ВІРОПЙКСИС, у, ч., мед. Процес про¬
никнення вірусу в клітину, який
здійснює вона сама.

ВІРТУАЛЬНИЙ, а, е. 1. спец., фіз.
Можливий; який може або пови¬
нен виявлятися за певних умов.
Віртуальна температура. Віртуаль¬
не переміщення. Віртуальний стан.
2. Уявний, здатний заступати собою
що-небудь. Віртуальний імідж. Вір¬
туальний простір. 3. інформ. Який
не має фізичного втілення або від¬
різняється від реального, наявного,
такого, що існує. Віртуальна істо¬
та. Віртуальний світ. 4. Створений
засобами комп’ютерної графіки.
Віртуальна книгарня. Віртуальні ігри.
Віртуальне знайомство. Віртуальна
реальність.

Віртуальність, ності, ж.

Віртуально. Існувати віртуально. Спіл¬
куватися віртуально.

ВІРТУЙЗ, а, ч. 1. Митець (артист, ху¬
дожник, музикант), який досконало
володіє технікою своєї професії.
Визнаний віртуоз. Концерт віртуоза.
Слава віртуоза. Віртуоз -скрипаль.

2. Людина, що досягла найвищого
ступеня майстерності в якійсь спра¬
ві. Віртуоз своєї справи. Віртуоз пера.

Віртуозний, а, е. Віртуозне виконання.
Віртуозна гра.

Віртуозність, ності, ж. Виконавська вір¬
туозність. Віртуозність техніки.

Віртуозно. Віртуозно володіти справою.

ВІРУЛЕНТНИЙ, а, е, біол. Здатний
викликати інфекційні захворюван¬
ня; хвороботворний (про мікро¬
би). Вірулентний вірус поліомієліту.
Вірулентний мікроб.

Вірулентність, ності, ж. Вірулентність
збудника. Фактори вірулентності.

ВІРУЛІЦЙД, у, ч., біол. Речовина,
здатна вбивати віруси.

ВІРУС, у, ч., біол. 1. Один із най-
дрібніших хвороботворних мікро¬
організмів; збудник інфекційного
захворювання. Вірус грипу. Уражен¬
ня вірусами. Антитіла проти вірусів.
Різновиди вірусів. 2. інформ. Про¬
грама, здатна створювати свої копії
та впроваджувати їх у різні об’єкти
комп’ютерних систем, мереж і т. ін.
без відома користувача, зберігаючи
здатність подальшого поширення та
спричинюючи непередбачені зміни в
роботі комп’ютера. Комп’ютерний ві¬
рус. Виявити вірус. Знешкодити вірус.

3. перен. Те, що викликає, породжує
якісь негативні явища. Вірус слави.
Вірус індивідуалізму.

Вірусний, а, е. Вірусна теорія. Вірусний
грип. Вірусна програма .

ВІРУСОГЕНЕТИЧНИЙ, а, е. Заснова¬
ний на припущенні про перетворен¬
ня здорової клітини в ракову внаслі¬
док впливу пухлинородного вірусу на
її спадковий апарат. Вірусогенетична
гіпотеза виникнення пухлин.

ВІРУСОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Наука про
віруси і спричинювані ними в орга¬
нізмі процеси. 2. інформ. Вивчення
комп’ютерних вірусів і способів за¬
хисту від них.

Вірусолог, а, ч. Консультація вірусолога.

Вірусологічний, а, е. Вірусологічна ла¬
бораторія.

ВІСАМЇН, у, ч., фарм. Лікарський пре¬
парат, який має спазмолітичну дію і
застосовується для лікування стено¬
кардії, бронхіальної астми та ін.

ВІСКАРІЯ, ї, ж. Багаторічна рослина
родини гвоздикових. Цвіт віскарії.

ВІСКАША, і, ж., зоол. Ссавець родини
шиншилових, південноамерикан¬
ський гризун, що населяє пампи.
Популяція віскаші.

ВЇСКЕН, у, ч., фарм. Лікарський
препарат, який має антиаритмічну
дію; застосовують для лікування
стенокардії, аритмії серця, гіпер¬
тонії.

ВЇСКІ, невідм., с. Міцний алкоголь¬
ний напій із жита або кукурудзи та
ячмінного солоду. Ірландське віскі.
Пити віскі. Порція віскі.

ВІСКбЗА, и, ж. 1. В’язка речовина,
яку отримують при перероблянні
целюлози і використовують для ви¬
готовлення штучного шовку, шкіри,
целофану, пластичних виробів і т. ін.
Якісна віскоза. Виробництво віскози.
2. Штучний шовк, а також вироби
з нього. Блузка з віскози. Носити
віскозу.

Віскозний, а, е. Віскозне виробництво.
Віскозний комбінат. Віскозна ткани¬
на. Віскозне волокно.

ВІСКОЗИМЕТРІЯ, ї, ж., хім., фіз.
1. Сукупність методів вимірювання
в’язкості речовин. 2. Розділ фізики,
який вивчає методи і способи вимі¬
рювання в’язкості рідин і газів.

Віскозиметр, а, ч., хім., фіз . Прилад
для визначення в’язкості рідин і
газів. Ультразвуковий віскозиметр.
Віскозиметр високого тиску.

Віскозиметри чний, а, е. Віскозиметричні
дослідження.

ВІСКОЗИН, у, ч. Дуже в’язка мінераль¬
на речовина, яку використовують як
технічне мастило.

ВІСКОЛбїД, у, ч., геол. Торгова назва
виготовленої з целулоїду імітації
коштовного каміння.

ПО

вісміт — вітлуф

ВІСМІТ, у, ч., геол. Вторинний мінерал,
сіро-зелений з алмазним блиском,
який утворюється при окисненні
вісмутових мінералів.

ВІСМУТ, у, ч. 1. Хімічний елемент,
крихкий метал сріблясто-червону¬
ватого кольору, що використовується
для виготовлення легкоплавких спла¬
вів. Сплави вісмуту. 2. Лікувальна
речовина, виготовлена з препаратів
цього елемента.

Вісмутйстий, а, е. Вісмутисте срібло.
Вісмутисте золото.

Вісмутовий, а, е. Вісмутова руда. Вісму¬
това кислота. Вісмутові солі.

ВІСМУТАТ, у, ч., хім. Сіль вісмутової
кислоти.

Вісмутатний, а, е.

ВІСМУТЙДИ, ів, мн.у хім. Органічні
вісмутовмісні сполуки, необхідні
для нормальної життєдіяльності і роз¬
витку організмів.

ВІСМУТИН, у, ч., геол. Непрозорий
сріблясто-білий із металевим блис¬
ком мінерал, сульфід вісмуту; руда
вісмуту (у 1 знач.); вісмутовий блиск.
Діагностувати вісмутин.

ВІСМУТИТ, у, ч.} геол. Мінерал біло¬
го, сірого, жовтого, зеленого кольору;
продукт вивітрювання вісмуту і ві¬
смутину.

Вісмутйтовий, а, е.

ВІСТ, у, ч. 1. Гра в 52 карти. Грати у
віст. 2. Певна комбінація карт у грі
в преферанс, бостон.

Вістувати, ую, уєш. Грати проти парт¬
нера, який оголосив гру.

ВІСТЙРІЯ, і, ж. Декоративна витка
ліана родини бобових з красивими
квітками; гліцинія.

ВІСЦЕРАЛЬНИЙ, а, е, анат. 1. Внут¬
рішній, належний до внутрішніх ор¬
ганів людини або тварин. Вісцеральні
системи організму. Вісцеральна муску¬
латура. 2. Прилеглий або повернутий
до нутрощів. Вісцеральні м ‘язи.

ВІСЦЕРО… Перша частина склад¬
них слів, що вказує на зв’язок
із внутрішніми органами людини
або тварин.

ВІСЦЕРОПТбЗ, у, ч.у мед. Опущен¬
ня внутрішніх органів — шлунка,
кишковика, печінки та ін. органів
черевної порожнини. Констатувати
вісцероптоз. Вісцероптоз шлунка.

ВІСЦИН, у, ч.у біол. Клейка речовина
на ягодах і корі омели.

ВІТАВАКС, у, ч.у хім. Препарат для бо¬
ротьби із шкідниками та хворобами
рослин.

ВІТАЇЗМ, у, ч. Напрям в українській
літературі та мистецтві першої по¬
ловини XX ст., що ґрунтується на
засадах гуманізму, загальнолюдських

духовних цінностей, мистецьких
критеріїв; активний романтизм. Ідеї
вітаїзму.

ВітаІст, а, ч.

Вітаїстйчний, а, е.

ВітаІстка, и, ж.

ВІТАЛІЗМ, у, ч. Сукупність поглядів
на природу живого, згідно з яки¬
ми існує особлива, надприродна й
непізнавана сила, що організує і
визначає якісні особливості живо¬
го. Прихильник віталізму. Елементи
віталізму.

Віталіст, а, ч. Переконаний віталіст.
Твердження віталістів.

Віталістйчний, а, е. Віталістичне
вчення.

Віталїстка, и, ж.

ВІТАЛІУМ, у, ч.у мет. Жаротривкий
сплав.

ВІТАЛЬНИЙ, а, е, біол., мед. Життєздат¬
ний, життєдайний, життєвий, прижит¬
тєвий, дотичний до життєвих явищ.
Вітальна сила. Вітальний пагінець.
Вітальне тіло. Вітальний організм.

Вітальність, ності, ж.

ВІТАМІНИ, ів, мн. (одн. вітамін, у, ч.).
1. Органічні речовини, які належать
до незамінних факторів харчування
людини та тварин і брак яких зумов¬
лює розлади організму. Брак віта¬
мінів. Комплекс вітамінів. Продукт ,
багатий на вітамін С. 2. Препарат,
який містить такі сполуки. Препа¬
рати вітаміну А. Вживати вітаміни.
Призначити курс вітамінів.

Вітамінізація, ї, ж. Насичення, збага¬
чення чогось вітамінами; введення
вітамінів у їжу, в організм. Вітамі¬
нізація їжі.

Вітамінізований, а, е. Вітамінізована
їжа.

Вітамінізування, я, с.

Вітамінізувати, ую, уєш. Насичувати,
збагачувати вітамінами. Вітаміні¬
зувати раціон.

Вітамінка, и, ж. розм. Одне драже яко-
го-небудь вітаміну (у 2 знач.).

Вітамінний, а, е. 1. Який має в собі ві¬
таміни. Вітамінний корм. Вітамінні
препарати. 2. Який виробляє вітамі¬
ни. Вітамінний завод.

Вітамінність, ності, ж. Показник ві¬
тамінності.

Вітамінозний, а, е. Багатий на вітаміни.
Вітамінозні продукти.

ВІТАМІНО… Перша частина складних
слів, що відповідає словам «вітамін»,
«вітамінний».

ВІТАМІНОЛОГІЯ, і, ж. Наука про ві¬
таміни, їх склад, вплив на організм
людини, тварин. Галузь вітамінології.

Вітамінолог, а, ч. Українські вітамі-
нологи.

Вітамінологічний, а, е. Вітамінологічні
дослідження.

ВІТАМІНОТЕРАПІЯ, і, ж., мед. За-
стосування вітамінів із лікувальною
метою при захворюваннях, зумов¬
лених вітамінною недостатністю.
Методи вітамінотерапії .

Вітамінотерапевтйчний, а, е. Вітаміно-
терапевтичні заходи.

ВІТАНбЛІДИ, ів, мн. Біоактивні речо¬
вини рослин, за біохімічним складом
близькі до стероїдів.

ВІТАСФЕРА, и, ж. 1. Сукупність
місць земної кулі з придатними для
існування організмів умовами; арена
життя. 2. Оболонка активного життя
та біогенезу на Землі.

ВІТАТІУРАМ, у, ч., хім. Препарат для
боротьби із шкідниками та хвороба¬
ми рослин.

ВІТАУКТА, и, ж., біол. Процес продов¬
ження тривалості життя організму.

ВІТАФІЛІЯ, ї, ж. Колекціонування си¬
гарет, цигарок, пакування цигарок,
стрічок від сигар тощо.

ВІТАФЛАВІН, у, ч.у фарм. Рибофлавін,
вітамін Вг.

ВІТАФТЙР, у, ч.у фарм. Лікарський
препарат для нормалізації обмінних
процесів у кісткових тканинах, який
застосовують у стоматології.

ВІТАЦИТРбН, у, ч.у фарм. Полівітамін¬
ний препарат із метинолом у вигляді
сиропу; дитячі ліки від застуди.

ВІТЕКС, у, ч.у бот. Рід тропічних рос¬
лин родини вербенових; деякі види
вирощують як декоративні. Вітекс
священний , або авраамове дерево.

ВІТЕЛІН, у, ч.у біол. Складний білок
групи фосфопротеїнів; наявний у яєч¬
ному жовтку.

ВІТЕЛОГЕНЕЗ, у, ч.у біол. Синтез і
накопичення жовтка у фазі швидко¬
го росту клітин живого організму;
жовткоу твор єн н я .

ВІТЕЛОГЕНІН, у, ч., біол. Білок, наяв¬
ний у крові, що бере участь у форму¬
ванні жовтка.

ВІТЕЛОФАГИ, ів, мн., біол. Клітини,
які залишаються у жовтку і не беруть
участі у формуванні зародка.

ВІТЕРИТ, у, ч.у геол. Мінерал класу
карбонатів із кристалами білого, сі¬
руватого, жовтуватого кольору; руда
для отримання барію.

ВІТИЛІГО, невідм., є., мед. Хронічне за¬
хворювання людини, що виявляється
в утворенні на шкірі знебарвлених
плям, які можуть поширюватися і
зливатися; білий лишай. Причини
розвитку вітиліго. Симптоми вітиліго.

ВІТЛУФ, у, ч. Однорічна трав’яниста
рослина, різновид салатного цико¬
рію. Лікувальні властивості вітлуфу.

111

вітнеіт — волан

в _

ВІТНЕЇТ, у, ч., геол . Мінерал; само¬
родна мідь із вмістом арсену.

ВІТРАЖ, а, ч. Орнаментальна чи
сюжетна декоративна композиція
(у вікнах, дверях і т. ін.) із ко¬
льорового скла чи іншого матері¬
алу, що пропускає світло. Яскравий
вітраж. Художні вітражі. Старо –
винні вітражі. Автор вітража.
Зробити вітраж.

Вітражист, а, ч. Той, хто виготовляє
вітражі. Художник-вітражист.

Вітражйстка, и, ж. Відома вітра-
жистка.

Вітражний, а, е. Вітражне скло.

ВІТРЙН, у, ч.у геол. Блискучий чорний
крихкий складник викопного вугіл¬
ля, що утворюється при розкладанні
речовин у водному середовищі без
доступу кисню.

ВІТРИНА, и, ж. 1. Спеціально об¬
ладнане вікно в крамниці з вистав¬
леними в ньому для демонстрації
товарами; вікно (полиця, стенд) в
ательє, перукарні тощо з виставле¬
ними зразками продукції, зачісок і т.
ін. Лідсвітна вітрина. Вітрина фото¬
ательє. Вітрина крамниці. Вітрина з
посудом. 2. Спеціально обладнане
місце (дошка, скринька, стенд тощо)
з виставленими експонатами, газета¬
ми, оголошеннями та ін. Вітрина для
оголошень.

Вітринний, а, е. Вітринне дзеркало.

ВІТРИФІКАЦІЯ, ї, ж., хім.у фіз. Пере¬
хід рідини в склоподібний стан під
час зниження її температури. Вітри¬
фікація ембріонів і яйцеклітин.

Вітрифікацїйний, а, е. Вітрифікаційний
процес .

ВІТРОЗЙН, у, ч., біол. Білок типу ко¬
лагену, виявлений у склоподібному
тілі ока.

ВІТРОКЕРАМ, у, ч. Склокристалічний
матеріал, одержуваний при регулю¬
ванні кристалізації скла.

ВІТРОФІР, у, ч. Гірська порода, суміш
вулканічного скла з незначними
вкрапленнями інших мінералів.

ВҐГРУМ, у, ч. Полівітамін, вітаміно-
мінеральний комплекс.

ВҐГТА, и, ж. Стрічка на голові римля¬
нок, яка підтримувала зачіску й була
ознакою стану.

ВІФЕРбН, у, ч.у фарм. Препарат ін¬
терферону, який має противірусну,
імуномоделюючу дію.

ВІХАРА, и, ж. Індійський монастир,
у якому постійно живуть буддійські
ченці.

ВЇЦЕ-… Перша частина складних слів,
що відповідає слову «заступник».

ВЇЦЕ-АДМІРАЛ, а, ч. Військове адмі¬
ральське звання, середнє між контр-

112

адміралом та адміралом, а також осо¬
ба, що має це звання.

Віце-адміральський, а, е.

ВІЦЕ-ГУБЕРНАТОР, а, ч. Заступник,
помічник губернатора. Аудієнція
у віце-губернатора.

Вїце-губернаторський, а, е.

ВІЦЕ-КАНЦЛЕР, а, ч. Заступник, по¬
мічник канцлера.

В іце -канцлерський, а, е.

ВЇЦЕ-КбНСУЛ, а, ч. 1. Заступник
консула. Призначити віце-консулом.
2. Керівник віце-консульства.

Вїце-кбнсульський, а, е.

ВІЦЕ-МЙР, а, ч. Заступник мера. Кан¬
дидатура на посаду віце-мера.

ВІЦЕ-МІС, невідм.у ж. Красуня, яка
зайняла друге або третє місце на
конкурсі краси. Перша віце-міс.
Віце-міс світу.

ВІЦЕ-ПРЕЗИДЙНТ, а, ч. 1. Заступник
президента. Доповідь віце-президента.
2. Почесна виборна посада в деяких
наукових чи колегіальних установах.
Віце-президент Національної академії
наук України. Вибори віце-президента.
Посада віце-президента.

Віце-президентський, а, е. Віце-прези –
дентський пост.

ВЇЦЕ-ПРЕМ’ЙР, а, ч. Заступник
прем’єр-міністра. Статус віце^пре-
м’єра. Віце-прем’єр із питань гумані¬
тарної політики.

Віце-прем’єрський, а, е.

ВІЦЕ-СПІКЕР, а, ч. Заступник, поміч¬
ник спікера. Обрати віце-спікера.

Вїце-спїкерський, а, е.

ВІЦЙНА, ВІТЙНА, и, ж. Річкове
транспортне вітрильне судно з по¬
довженим корпусом.

ВІЦИНАЛЬ, і, ж. Побічна грань крис¬
тала, дещо відхилена від його основ¬
них граней.

Віцинальний, а, е. Віцинальні горбки.
Віцинальний ефект.

ВІ-ЧЙП, а, ч. Спеціальний пристрій у
телевізорі, що дозволяє автоматично
блокувати деякі програми, які не
варто (не бажано) дивитися дітям.

ВІШНУЇЗМ, у, ч. Один ІЗ ДВОХ ГОЛО¬
ВНИХ релігійних напрямів в інду¬
їзмі, в основі якого лежить культ
Вішну. Поширення вішнуїзму.

ВішнаІІт, Вішнуїт, а, ч. Послідовник
вішнуїзму.

ВішнаІтка, Вішнуїтка, и, ж.

Вішнаїтський, Вішнуїтський, а, е. Віш-
наїтські осередки.

ВОДЕВІЛЬ, я, ч. П’єса легкого коме¬
дійного змісту, в якій діалоги чергу¬
ються з жартівливими куплетами й
танцями. Дивитися водевіль. Зіграти
водевіль.

Водевіліст, а, ч. Автор водевілів.

Водевільний, а, е. Водевільні сцени.

ВОКАБУЛА, и, ж. 1. Окреме слово як
предмет лексикології чи лексикогра¬
фії. 2. У лексикографії — заголовок
словникової статті. 3. Іншомовне
слово з перекладом рідною мовою.

ВОКАБУЛЯРІЙ, я, ч. Короткий слов¬
ник до хрестоматії або окремих
частин підручника. Укласти вока¬
булярій.

ВОКАЛ, у, ч. Мистецтво співу. Виклада¬
ти вокал. Тонке розуміння вокалу.

Вокаліст, а, ч. Співак, який досконало
володіє своїм голосом; фахівець із
вокального мистецтва. Кар’єра во¬
каліста.

Вокал істка, и, ж. Відома вокалістка.

Вокальний, а, е. Вокальне мистецтво.
Вокальний стиль.

Вокальність, ності, ж.

ВОКАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. муз. Спів на го¬
лосних звуках. 2. лінгв. Перетворення
напівголосних або приголосних зву¬
ків у голосні. 3. У стенографії — гра¬
фічний метод вираження голосних у
слові через зміну написання при¬
голосних.

Вокаліз, у, 4., муз. Твір для голосу без
слів, побудований тільки на голосних
звуках. Автор вокалізу.

ВОКАЛІЗМ, у, ч.у лінгв. Система
голосних звуків у мові. Система
українського вокалізму. Діалектний
вокалізм.

ВОКАЛІСКОПЇЯ, ї, ж. Розпізнавання
голосу; виділення ознак, що визна¬
чають голосовий тракт того, хто
говорить. Методи вокаліскопії.

ВОКАЛЬНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬ¬
НИЙ, а, е. 1. Написаний для ви¬
конання вокалістом (вокалістами) у
супроводі музичних інструментів. Во¬
кально-інструментальні твори. 2. У скла¬
ді якого є вокалісти і музикан¬
ти. Вокально -інструментальний ан¬
самбль.

ВОКАІЙВ, а, ч. 1. Кличний відмінок.
2. Звертання.

Вокатйвний, а, е. Вокативна форма
іменника. Вокативна конструкція.

ВОКЛЮЗИ, ів, мн. Потужні джере¬
ла, водні потоки в легкорозчинних
або з багатьма тріщинами гірських
породах, характерні для карстових
територій,

ВОКОДЕР, а, ч. Вид телефонного
зв’язку, коли мова передається в за¬
кодованому вигляді.

ВОЛАН, а, ч. 1. Спеціальний м’ячик
із пластмасовим або пір’яним стабі¬
лізатором конічної форми, що ви¬
користовується для гри в бадмінтон.
Новий волан. Подача волана. Втрати¬
ти волан. 2. Вид рюші на жіночому

одязі. Мереживний волан. Пришити
волани. Оздоблення воланами. Сукня
з воланами.

ВОЛАПЮК, а, ч. 1. Одна із штучних
міжнародних мов, що не набула
поширення. 2. перен. Зіпсована і не¬
зрозуміла мова, набір слів із різних
мов.^

ВОЛЕЙБбЛ, у, ч. Спортивна гра, що
полягає в перекиданні руками м’яча
через сітку від однієї команди до
другої. Грати у волейбол. Команда
з волейболу.

Волейболіст, а, ч. Українські волейболіс¬
ти. Змагання волейболістів.

Волейболістка, и, ж. Команда волей¬
болісток.

Волейбольний, а, е. Волейбольна сітка.
Волейбольний м’яч.

ВОЛОНТЕР, а, ч. 1. Доброволець вій¬
ськової служби. Загони волонтерів.
Записатися у волонтери. Стати
волонтером. 2. Той, хто добровільно
бере участь в якійсь справі (новій,
важкій, небезпечній для життя).
Волонтери благодійного закладу. Во¬
лонтери Червоного Хреста.

Волонтерка, и, ж. Юна волонтерка.

Волонтерство, а, с.

Волонтерський, а, е. Волонтерський рух.
Волонтерський загін.

ВОЛЬВЙКС, у, ч. Рухомі кулясті зелені
водорості, що існують колоніями пе¬
реважно в стоячих прісних водах і є
показниками забрудненості водойм,
стічних вод тощо.

ВОЛЬЙІ^ а, ч. ВОЛЬЙРА, и, ж. Обгоро¬
джений майданчик для утримуван¬
ня тварин і птахів на волі. Великий
вольєр.

ВОЛЬТ1, а, ч. Одиниця виміру напруги
електричного струму.

ВОЛЬТ2, а, ч. 1. спорт. Об’їзд манежу
по колу під час вправ із верхової їзди.
2. Доріжка на манежі, що має фор¬
му кола. 3. Крутий поворот коня при
манежній їзді. 4. Будь-який крутий
поворот. Блискавичні вольти. Робити
вольт. 5. спорт. Ухиляння від удару
супротивника у фехтуванні. 6. карт.
Підтасовування, пересмикування
карт під час гри, щоб обдурити парт¬
нерів. Вольти з картами.

ВбЛЬТА, и, ж., муз. У нотному пись¬
мі — позначка над кінцевими такта¬
ми якоїсь частини музичного твору
(перша вольта — для повторення,
друга вольта — для закінчення).

ВОЛЬТАЖ, у, ч. Ступінь напруги
електричного струму. Давати біль¬
ший вольтаж.

ВОЛЬТАМЕТР, а, ч. Прилад для вимі¬
рювання сили електричного струму
за його хімічною дією.

волапюк — вуаль

ВОЛЬТАМПЕРМЕТР, а, ч. Прилад
для вимірювання сили і напруги
електричного струму.

ВОЛЬТЕР’ЯНСТВО, а, с. 1. Світогляд,
який базується на філософських по¬
глядах Вольтера; ідейно-політичні
течії та релігійне вільнодумство кін¬
ця XVIII — поч. XIX ст., пов’язані з
ученням Вольтера. 2. перен. Вільно¬
думство.

Вольтер’янець, нця, ч. 1. Послідовник,
прихильник вольтер’янства. 2. перен.
Вільнодумець.

Вольтер’янка, и, ж.

Вольтер’янський, а, е. Вольтер’янські
погляди.

ВОЛЬТИЖУВАТИ, ую, уєш. Майстер¬
но виконувати гімнастичні вправи на
коні під час його бігу по колу.

Вольтижер, а, ч. Вершник, що май¬
стерно виконує гімнастичні вправи
на коні, який швидко біжить по колу.
Виступ вольтижера.

Вольтижерка, и, ж.

Вольтижувальний, а, е.

Вольтижування, я, с. Майстер вольти¬
жування.

ВОЛЬТИНЇЗМ, у, ч. Здатність комах
давати кілька поколінь протягом
одного року.

ВОЛЬТМЕТР, а, ч. Прилад для вимірю¬
вання напруги електричного струму
між двома точками електричного
ланцюга.

ВОЛЬТФАС, незм. Несподіване, рап¬
тове повернення обличчям до пере¬
слідувача.

ВОЛЬТФАРТібЗ, у, ч. Інвазійне за¬
хворювання тварин (рідше людини),
що спричиняється паразитуванням у
ранах і отворах тіла (вухах, ніздрях)
личинок вольфартової мухи.

ВОЛЬФРАМ, у, ч. Хімічний елемент,
тугоплавкий метал сріблясто-білого
або світло-сірого кольору.

Вольфрамовий, а, е. Вольфрамова руда. Воль¬
фрамова кислота. Вольфрамова нитка.

Вольфрамований, а, е.

Вольфрамування, я, с. 1. Насичення
поверхневого шару металевих ви¬
робів вольфрамом, що здебільшого
є проміжною операцією хіміко-тер-
мічного оброблення. 2. Нанесення
покриття з чистого вольфраму на
поверхню металевих та немета¬
левих виробів.

ВОЛЬФРАМАТИ, ів, мн. ( одн . воль¬
фрамат, у, ч). Солі вольфрамової
кислоти, що використовуються у
текстильній, лакофарбовій промис¬
ловості та в рентгенографії. Вольфра¬
мат кадмію.

ВОЛЬФРАМІТ, у, ч. Мінерал буро-
червоного, червонуватого кольору;

_ В

руда для виготовлення високоякіс¬
них сортів твердої сталі. Мінерал
вольфраміт.

ВОЛЮНТАРИЗМ, у, ч. 1. Напрям у
філософії, представники якого вва¬
жають людську волю першоосновою
буття. Основи волюнтаризму . Ідеї во¬
люнтаризму. Елементи волюнтаризму.

2. психол. Визнання волі, а не розуму
вирішальним фактором у психічно¬
му житті людини. Звинувачення у
волюнтаризмі. Риси волюнтаризму.

3. Соціально-політична практика,
що, нехтуючи об’єктивними за¬
конами історичного процесу, керу¬
ється суб’єктивними бажаннями
і довільними рішеннями осіб, які
здійснюють її.

Волюнтарйст, а, ч. Погляди волюнта¬
риста.

Волюнтарйстка, и, ж.

Волюнтаристйчний, Волюнтарйстський,
а, е. Волюнтаристична теорія. Во¬
люнтаристичний світогляд. Волюн¬
таристське управління. ВЬлюнта –
ристське рішення.

ВОЛЮТА, и, ж., архіт. Скульптурна
прикраса у вигляді спіралеподібно за¬
кручених листків, вусиків чи інших
елементів рослин або орнаментально
стилізованих частин людського тіла,
одягу тощо на капітелі іонічної коло¬
ни або на консолі.

Волютини, а, е.

ВОТУВАТИ, ую, уєш, книжн. Вирішу¬
вати, схвалювати що-небудь шляхом
голосування. Вотувати закон. Воту¬
вати кредит. Вотувати недовіру.

Вотування, я, с. Вотування закону.

ВЙТУМ, у, ч. Ухвала, прийнята голо¬
суванням. Вотум довіри. Оголосити
вотум недовіри. Вотум з ’їзду.

ВбХРА, и, ж. Природна мінеральна
фарба червоно-брунатного або жов¬
того кольору. Червона вохра.

ВОЙЖ, у, ч. Подорож, мандрівка, по¬
їздка. Вояж по Європі. Вирушити
у вояж. Здійснити вояж.

Вояжер, а, ч. 1. Мандрівник. Група
вояжерів. 2. Те саме, що комівояжер.
Вояжер фірми. Запросити вояжера.

Вояжерський, а, е.

Вояжування, я, с.

Вояжувати, ую, уєш, ірон. Подоро¬
жувати. Вояжувати в Сполучених
Штатах.

ВУАЙЄРЙЗМ, у, ч.у мед. Отримання
сексуального задоволення при роз¬
гляданні сексуальних сцен та оголе¬
ного тіла.

Вуайєрйст, а, ч.

Вуайєрйстка, и, ж.

ВУАЛЬ, і, ж. у рідко я, ч. 1. Прозора
тканина або сітка, закріплена на жі-

113

в _

ночому капелюшку, щоб закривати
обличчя. Густа вуаль. Жінка у вуалі.
Капелюшок із вуаллю. 2. Легка прозо¬
ра тканина. 3. спец. Нашарування на
негативі, що зменшує контрастність
фотографічного зображення. Фото¬
графічна вуаль.

Вуалювання, я, с.

Вуалювати, юю, юєш. 1. Покривати
вуаллю (у 1 знач.). 2. спец. Затемню¬
вати тло, зменшувати контрастність
зображення на знімку, рентгеногра¬
мі тощо. Вуалювати рентгенограму.
3. перен. Приховувати. Вуалювати
правду.

ВЗДУ невідм., ч. Нематеріальне на¬
чало, яке лежить в основі релігії
вудуїзму.

ВУДУІЗМ, у, ч. Африканська культова
релігія, побудована на переконаннях,
що світ населений добрими і злими
духами, від яких залежить здоров’я
і добробут людей. Культ вудуїзму.

ВудуІст, а, ч.

ВудуІстка, и, ж.

ВудуІстський, а, е.

ВУЛКАН, а, ч. Конусоподібна гора з
кратером на вершині, через який
час від часу викидається розплав¬
лена лава, гарячі гази, уламки гір¬
ських порід, попіл тощо. Грязьовий
вулкан. Діючі вулкани. Виверження
вулкана. Кратер вулкана.

Вулканізм, у, ч., геол. Сукупність явищ,
пов’язаних із виверженням вулканів,
рухом і застиганням вулканічної магми.

Вулканічний, а, е. 1. Що стос, вулкана.
Вулканічний конус. Вулканічний вибух.
Вулканічна магма. 2. На якому є вул¬
кани. Вулканічний пояс. Вулканічний
район. 3. перен. Дуже сильний, бурх¬
ливий. Вулканічна пристрасть.

Вулкановий, а, е.

ВУЛКАНІЗАЦІЯ, ї, ж ., техн. Гаряче
оброблення каучуку, гутаперчі тощо
спеціальними речовинами для на-

вуалювання — вундеркінд

дання їм міцності, пружності, елас¬
тичності. Вулканізація каучуку.

Вулканізатор, а, ч., техн. 1. Робітник,
який займається вулканізацією. Ро¬
бота вулканізатора. 2. Речовина, яка
в поєднанні з каучуком дає гуму. Дія
вулканізатора. 3. Казан, у якому вул¬
канізують дрібні каучукові вироби.
4. Апарат для ремонту гумових камер
і покришок.

Вулканізаційний, а, е. Вулканізаційні
брикети. Вулканізаційна камера.

Вулканізований, а, е. Вулканізований
кабель.

Вулканізувати, ую, уєш. Перетворювати
сирий каучук на гуму. Вулканізувати
каучук.

ВУЛКАНІТ, у, ч. 1. Гірська порода вул¬
канічного походження. Французькі
вулканіти. 2. Шкіроподібна гума.
Виробництво вулканіту.

ВУЛКАНОГЕННИЙ, а, е, геол. Який
утворився внаслідок виверження вул¬
кана, є наслідком вулканізму. Вул¬
каногенні продукти.

ВУЛКАНОКЛАСТИ, ів, мн. Вулка¬
нічні гірські породи — суміш брил
та уламків лавового і шлакового
матеріалу.

ВУЛКАНОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що
вивчає виникнення, будову, розви¬
ток, діяльність вулканів, розробляє
методи передбачення вулканічних
вивержень тощо. Сучасна вулканоло¬
гія. Проблеми вулканології. Інститут
вулканології .

Вулканолог, а, ч.

Вулканологічний, а, е. Вулканологічна
станція. Вулканологічні дослідження.

ВУЛЬВА, и, ж. Зовнішні статеві органи
жінки.

ВУЛЬВІТ, у, ч. Запалення зовнішніх
жіночих статевих органів. Лікування
вульвіту.

ВУЛЬГАРИЗАЦІЯ, ї, ж. Надміру спро¬
щений виклад якогось учення, який

спотворює його суть. Вульгаризація
історії.

Вульгаризатор, а, ч. Той, хто що-небудь
вульгаризує. Вульгаризатор науки.

Вульгаризаторство, а, с.

Вульгаризаторський, а, е.

Вульгаризований, а, е. Вульгаризований
варіант твору. Вульгаризоване по¬
няття.

Вульгаризувати, ую, уєш. 1. Уявляти,
тлумачити щось спрощено, примі¬
тивно, спотворюючи його справжній
зміст. Вульгаризувати наукову теорію.
2. Огрублювати. Вульгаризувати мову.
Вульгаризувати історію.

ВУЛЬГАРИЗМ, у, ч. Грубе слово або
вислів, що перебуває поза нормами
літературної мови. Лексичні вульга¬
ризми. Вживати у мові вульгаризми.
Очистити мову від вульгаризмів .
Боротися з вульгаризмами.

ВУЛЬГАРНИЙ, а, е. 1. Позбавлений
смаку, такту; грубий, непристойний.
Вульгарні манери. Вульгарна поведінка.
Вульгарний анекдот. Вульгарний вислів.
2. Спрощений, перекручений щодо
змісту. Вульгарні уявлення. 3. Який вуль¬
гаризує що-небудь. Вульгарна соціологія.
Вульгарне трактування вчення.

Вульгарність, ності, ж. Вульгарність
смаку.

Вульгарно. Виглядати вульгарно. Жар¬
тувати вульгарно.

Вульгарщина, и, ж., розм., зневажл. Не
сприймати вульгарщину.

ВУЛЬГАТА, и, ж. Латинський пере¬
клад Старого Заповіту, здійснений
у 384—405 рр. Єронімом Блаженним
із єврейських та грецьких ману¬
скриптів.

ВУЛЬФЕНІТ, у, ч. Руда жовтого кольо¬
ру кристалічної будови, яка містить
у собі свинець, молібден.

ВУНДЕРКІНД, а, ч. Не за віком дуже
здібна, винятково обдарована дити¬
на. Справжній вундеркінд.

ГАБАРА, и, ж. Вітрильне вантажне суд¬
но, яке використовували в основному
французи на Середземному морі до
початку XIX ст.

ГАБАРДИН, у, ч. Високоякісна легка
вовняна, напіввовняна, шовкова чи
бавовняна тканина з навскісним
дрібним рубчиком, з якої шиють
легкі пальта, плащі, костюми. Кос¬
тюм із габардину.

Габардиновий, а, е. Габардиновий ка¬
пелюх.

ГАБАРИТ, у, ч., спец. Зовнішній обрис
якого-небудь предмета (машини,
споруди і т. ін.); розмір чого-небудь.
Позначення габариту автомобіля.
Світлові габарити. Габарити причіп¬
них машин. Позначати габарити.

Габаритний, а, е. Габаритні вогні. Га¬
баритна машина. Габаритні ворота.
Габаритний вантаж.

Габаритність, ності, ж. Визначати га¬
баритність.

ГАБІЛІТАЦІЯ, і, ж ., зах. Складання
іспиту, що дає право викладати
в університеті.

Габілітаційний, а, е. Габілітаційна ро¬
бота. Габілітаційний іспит.

Габілітований, а, е. Габілітований док¬
тор мовознавства.

Габілітуватися, уюся, уєшся. Габілі –
туватися на викладання української
літератури.

ГАБійН, а, ч. 1. Дротяний ящик, запов¬
нений камінням чи галькою, який
використовують для укріплення бе¬
регів, для захисту опор мостів тощо.
2. Бетонний блок, який використову¬
ють для складання невисокої греблі
та інших гідротехнічних споруд.

ГАБІТУС, а, ч.у біол., мед. Зовнішній
вигляд тварин, рослин, гірської по¬
роди, а також людини. Атлетич¬
ний габітус. Астенічний габітус.
Дані габітуса. Описувати габітус.
Габітус фауни.

ГАБРО, невідм.у с. Кристалічна магма¬
тична гірська порода чорного, темно-
сірого або темно-зеленого кольору;
добре полірується; використовується
як будівельний та облицювальний
матеріал.

Габровий, а, е. Габрова магма.

ГАБРОНЕМАТбЗ, ГАБРОНЕМбЗ, у,
ч. Гельмінтозна хвороба коней, ослів
і мулів.

ГАВАНА, и, ж., розм. 1. Сорт тютюну.
2. Сигара з цього тютюну. Сигара
гавана.

ГАВАНЬ, і, ж . 1. Природно захищена
від вітру, хвиль, течій і льодоходу
частина океану, моря, річки, зручна
для стоянки суден. 2. Місто з при¬
родною або штучно влаштованою
стоянкою для суден. Одеса — чорно¬
морська гавань.

Гаванський, а, е.

ГАВІАЛ, а, ч. Великий крокодил із дуже
видовженими щелепами — священна
тварина індусів.

ГАВОТ, у, ч. Старовинний францу¬
зький танець, первісно — народний
танковий, згодом став популярним
бальним танцем.

ГАГАТ, у, ч. В’язкий різновид викопно¬
го вугілля чорного кольору із смо¬
листим блиском; використовують
у ювелірній справі.

г я гятппий а р

ГАДЖЇ, ХАДЖІ, невідм.у ч. Мусуль¬
манин, який здійснив паломництво
до Мекки.

ГАДОЛІНІЙ, ю, ч. Хімічний
елемент — рідкісноземельний метал
сріблясто-білого кольору; входить до
складу багатьох мінералів; застосову¬
ють у ядерній техніці для захисту від
нейтронного випромінювання.

Гадолінієвий, а, е.

ГАДРОЗАВРИ, ів, мн. Найбільші (до
10—12 м заввишки) і найчисленніші
з двоногих рослиноїдних динозав¬
рів — орнітопод; жили у крейдяний
період, переважно у водоймах.

ГАДУЛКА, ГУДУЛКА, и, ж. Болгар¬
ський струнний смичковий музич¬
ний інструмент.

ГАЗ1, у, ч. 1. Речовина в такому
стані, що її частинки вільно ру¬
хаються, поширюючись по всьому
доступному просторі, рівномірно
заповнюючи його. 2. Отруйна ре¬
човина в такому стані. Газ нервово-
паралітичної дії. 3. Загальна назва
газоподібних або пароподібних
речовин, які використовуються

для опалення, освітлення та як
рушійна сила. Опалення газом.

Газація, ї, ж. 1. Протруювання газом.
Газація насіння хлорсумішшю. 2. На¬
сичення газом. Газація води.

Газівнйк, а, ч. Робітник газової промис¬
ловості, а також той, хто обслуговує
газові установки. Газівник у доменно¬
му цеху Викликати газівника.

Газований, а, е. Газована вода.

Газовий, а, е. 1. Прикм. до газ. Газові
родовища. Газова хмара. 2. Признач,
для зберігання, перевезення газу.
Газовий балон. 3. Який функціонує
за допомогою горючого газу. Газова
лампа. Газова плитка. Газова турбіна.
Газовий двигун. 4. Пов’язаний із за¬
стосуванням, із дією отруйних газів.
Газова атака.

Газування, я, с. Газування напоїв .

Газувати, ую, уєш. Газувати мінеральну
воду.

ГАЗ2, у, ч. Дуже тонка прозора шов¬
кова тканина. Тканина газ. Хустка
з газу.

Газовий, а, е. Газова хустинка. Газо¬
вий шарф.

ГАЗАВАТ, у, ч. Те саме, що джихад. При¬
хильник газавату. Ідеологія газавату.
Оголосити газават.

ГАЗГЙЛЬДЕР, ч. 1. род. а. Резервуар для
нагромадження, зберігання і видачі
газу. 2. род. у. Прогумована тканина.
Спецодяг із газгольдеру.

ГАЗЕЛЬ1, і, ж. Парнокопита тварина
родини антилоп, швидка, з тонкими
і довгими ногами; об’єкт полювання.
Полохлива газель.

Газелячий, а, е.

ГАЗЕЛЬ2, і, ж. Віршова форма поезії
народів Сходу, що складається з 10—
12 двовіршів, об’єднаних наскрізною
римою, яка повторюється в кожному
парному рядку. Газелі Навої.

ГАЗЕТА, и, ж * Періодичне, перев. що¬
денне, друковане на великих аркушах
паперу видання, яке містить різно¬
манітні матеріали про поточні по¬
дії, оперативну інформацію і статті
з актуальних суспільно-політичних,
культурних та економічних тем, а
також інформації, фотознімки, ре¬
кламу, оголошення тощо. Щоденна

115

газетйзм — гайморова порожнина

газета. Міська газета. Читати газе¬
ту. Передплатити газету.

Газетйзм, у, ч., лінгв. Слово або слово¬
сполучення, характерне для газетно¬
го жанру публіцистики.

Газетний, а. е. 1. Прикм. до газета.
Газетний папір. Газетні новини. Га¬
зетний заголовок. 2. Зробл. з газети.
Газетний абажур. 3. Пов’язаний із
випуском газети; журналістський.
Газетна справа.

Газетник, а, ч.% рідко Газетяр, а, ч. 1. Ви¬
давець газети, а також журналіст,
співробітник газети. Фах газетяра.
2. Той, хто займається продажем га¬
зет на вулиці, у транспорті тощо.

Газетниця, і, ж. 1. Жін. до газетник.
2. Підставка для газет, сумка для їх
зберігання. Плетена з лози газетниця.

Газетярський, а, е. Газетярський хист.
Газетярська робота.

ГАЗИФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Перетворення
твердого та рідкого палива в горючий
газ. Газифікація нафти. Газифікація
твердого палива. 2. Застосування
горючого газу* як палива в різних
галузях народного господарства і в
побуті. 3. Охоплення мережею газо¬
постачання. Газифікація житла.
Газифікація села.

Газифікатор, а, ч. 1. техн. Апарат для
зберігання рідкого кисню, азоту, вод¬
ню тощо і перетворення його на газ.

2. техн. Апарат для перетворення на
газ твердого або рідкого палива. Га¬
зифікатор бензину. 3. Фахівець, який
здійснює газифікацію (у 2 знач.).

Газифікований, а, е. Газифікований
будинок.

Газифікувати, ую, уєш. 1. Перетво¬
рювати що-небудь на газоподібний
стан. Газифікувати вугілля. 2. Здій¬
снювати газифікацію. Газифікувати
приватний сектор.

ГАЗІ, невідм., ч. 1. У деяких мусуль¬
манських країнах — почесний ти¬
тул, яким ушановували воєначаль¬
ників і воїнів-переможців. 2. У часи
Середньовіччя — учасник газавату.

3. У деяких країнах Сходу — спеці¬
альні загони, призначені для захисту
кордонів.

ГАЗЛІФТ, ч.} техн. 1 . род. а. Пристрій
для піднімання рідини (води, нафти
і т. ін.) змішаним із нею стисненим
газом, що застосовується в бурових
свердловинах, у хімічній промис¬
ловості та гідрометалургії. 2. род. у.
Компресорний спосіб добування
нафти, при якому застосовують газ1
(у 1 знач.).

Газліфтний, а, е. Газліфтний видобу¬
ток нафти. Газліфтна компресорна
станція.

ГАЗО… Перша частина складних слів,
що відповідає слову «газ» або «газо¬
вий».

ГАЗОАНАЛІТЙЧНИЙ, а, е. Признач,
для аналізу наявності, складу, кон¬
центрації газів (див. газ1 у 1 знач).
Газоаналітична техніка.

Газоаналізатор, а, ч. Прилад або препа¬
рат, за допомогою якого визначається
наявність, склад, концентрація газів
(див. газ1 у 1 знач.).

ГАЗОБАЛОН, а, ч. Балон, у якому
зберігається горючий газ. Користу¬
ватися газобалоном. Заправити газо¬
балон.

Газобалонний, а, е. Газобалонні установ¬
ки. Газобалонні автомобілі.

ГАЗОБЕТОН, у, ч. Ніздрюватий бетон,
який одержують унаслідок вдування
в цементне тісто повітря або введення
газоутворювальних сумішей (перев.
алюмінієвої пудри); застосовують
як будівельний і теплоізоляційний
матеріал. Будівельні деталі з газо¬
бетону.

Газобетбнний, а, е.

ГАЗОГЕНЕРУВАННЯ, я, с. Виробни-
цтво горючого газу способом непов¬
ного спалювання твердого палива.

Газогенератор, а, ч. Апарат для газифі¬
кації палива, а також для одержання
високотемпературного газу з рідкого
ракетного палива або його компонен¬
тів. Виробництво газогенераторів.

Газогенераторний, а, е. Газогенераторна
установка.

Газогенерувільний, а, е. Газогенеру валь¬
на система.

ГАЗОДИЗЕЛЬ, я, ч. Газовий двигун
типу дизеля, у якому газоповітряна
суміш запалюється від незначної
кількості рідкого палива, що над¬
ходить у циліндр; застосовується
на газоперекачувальних установках.
Автомобільний газодизель.

ГАЗОДИНАМІКА, и, ж. Розділ аеро¬
динаміки, що вивчає рух стиснутих
газів, їх теплову і силову взаємодію з
поверхнею тіл. Закони газодинаміки.

Газодинамічний, а, е. Газодинамічна
лабораторія.

ГАЗЙИЛЬ, ю, ч. Фракція нафти, яку
використовують як рідке мінеральне
паливо для дизелів і як сировину для
крекінгу.

ГАЗОКОМПРЕСОРНА станція—
станція для підвищення тиску при¬
родного газу при його добуванні,
транспортуванні і зберіганні.

ГАЗОКОНДЕНСАТ, у, ч. Продукт, ви¬
ділений із природного горючого газу,
суміш рідких вуглеводнів; застосову¬
ють для виробництва бензину, етиле¬
ну, дизельного палива та ін.

Газоконденсатний, а, е. Газоконденсатне
родовище. Газоконденсатний промисел.
Газоконденсатна установка.

ГАЗОЛІН, у, ч. Горюча рідина, що є
продуктом переробки нафти; газо¬
вий бензин; застосовують як паливо
для двигунів внутрішнього згорання,
а також у хімічному виробництві.

Газоліновий, а, е. Газоліновий завод.

ГАЗОМЕТРІЯ, ї, ж. Визначення
складу, концентрації газів (див. газ1
у 1 знач.). Методи газометрії.

Газометрйчний, а, е. Газометричні
дані.

Газометр, а, ч. Лабораторний прилад
для збирання і зберігання різних
газів (див. газ1 у 1 знач.), а також для
вимірювання їх об’єму.

ГАЗбН, у, ч. Ділянка з рівно підстри¬
женою травою в парку, саду, на буль¬
варі і т. ін. Розбити газон. По газонах
ходити заборонено.

Газонний, а, е. Газонна трава. Газонні
насадження.

ГАЗОСИЛІКАТ, у, ч. Ніздрюватий бе¬
тон, який одержують із суміші вапна,
меленого або дрібного піску і води
з газоутворювальними додатками
у вигляді алюмінієвого порошку.

Газосилікатний, а, е.

ГАЗОТРбН, а, ч., техн. Двоелектрод-
ний газорозрядний прилад, заповне¬
ний розрідженим інертним газом
або парою ртуті; використовують як
електричний вентиль.

ГАЗОТУРБІНА, и, ж. Турбіна, яка
працює за допомогою газу (див. газ1
у 1 знач.); газова турбіна.

Газотурбінний, а, е. Газотурбінна елек¬
тростанція. Газотурбінний двигун.
Газотурбінна установка.

ГАЙДРбП, у, ч. 1. Сталевий трос,
який утримує придонну частину
трала на заданій глибині. 2. Довгий
мотузковий канат, призначений для
полегшення посадки аеростата чи
дирижабля.

ГАЙДУК, а, ч. 1. У ХУ-ХІХ ст. у пів¬
денних слов’ян — учасник збройної
боротьби проти турецького пануван¬
ня. 2. Солдат придворної охорони,
що перебував на службі в польських і
угорських поміщиків. Княжі гайдуки.
3. У XVIII— XIX ст. — виїзний лакей,
слуга у поміщицькому домі. Гайдук
у лівреї. 4. Український народний
танець. Ударити гайдука.

Гайдуцький, а, е.

ГАЙМОРЙТ, у, ч. Запалення слизової
оболонки гайморової порожнини.
Хворий на гайморит. Лікування гай¬
мориту.

ГАЙМОРОВА порожнина — при¬
даткова порожнина носа, розміщена

116

всередині парної верхньощелепної
кістки. Обстеження гайморової по¬
рожнини.

ГАЙбТ, а, ч ., геогр. Згаслий підводний
вулкан із змитою хвилями верши¬
ною.

ГАКАБЙРТ, у, ч., мор. Верхня заокруг¬
лена частина корми або кормового
краю судна.

Гакабортний, а, е. Гакабортний вогонь.

ГАКЛІАНҐГ, у, ч. Твердий мінерал зі
змінним забарвленням.

ГАЛА, невідм. 1. У ХУІІ-ХУІІІ ст. –
урочисте придворне свято. 2. Термін,
який у сполученні з іменником озна¬
чає святкове, урочисте, яскраве ви¬
довище. Гала-концерт. Гала-вистава.

ГАЛАГО, невідм ., ч. і ж. Ссавець під¬
ряду напівмавп із рудувато-бурою
густою шерстю та пухнастим хвос¬
том, поширений у тропічних лісах
Африки. Самка галаго.

ГАЛА-КОНЦЕРТ, у, ч. Великий, яскра¬
вий, урочистий концерт. Святковий
гала-концерт. Новорічний гала-кон¬
церт. Брати участь у гала-концерті.
Готуватися до гала-концерту.

ГАЛАКТАНИ, ів, мн. (одн. галактан,
а, ч.). Складні полісахариди, що
містяться в рослинних, а також тва¬
ринних тканинах.

ГАЛАКТИКА, и, ж. Космічна систе¬
ма, що складається із зірок, зоряних
скупчень, пилових і газових туман¬
ностей, розсіяного газу і пилу. Далека
галактика.

Галактйчний, а, е. Галактичні туман¬
ності. Галактична орбіта. Галактич¬
на система. Галактичні координати.
Галактична площина.

ГАЛАКТИКИ, тик, мн. Гігантські (до
сотень млрд зірок) зоряні системи
різних структур (спіральні, еліптич¬
ні, неправильні), які, як і Галакти¬
ка, складаються із зірок, газових і
пилових туманностей і міжзоряної
розсіяної речовини.

ГАЛАКТОДЕНДРЙН, а, ч. Дерево, сік
якого за виглядом і смаком нагадує
молоко; молочне дерево.

ГАЛАКТбЗА, и, ж. у біол. Моносаха-
рид, що міститься в організмі лю¬
дини, тварин і рослин. Призначити
галактозу.

Галактозний, а, е.

ГАЛАКТОЗЕМІЯ, ї, ж. Спадкова
хвороба, при якій організм утрачає
здатність засвоювати лактозу, що
міститься в молоці. Ознаки галак-
тоземії.

ГАЛАКТОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬
значення питомої ваги молока.

ГАЛАКТОТЕРАПЇЯ, ї, ж . Лікування
молоком, молокопродуктами та пре¬

гайот — галіфе

паратами на їхній основі. Методи
галакт от ера пі і.

ГАЛАЛҐГ, у, ч. Рогоподібна пластмаса,
яку використовують у виробництві
ґудзиків, гребенів, пряжок тощо.

Галалітовий, а, е. Галалітова біжу¬
терія.

ГАЛАНТЕРЕЯ, ї, ж. Загальна торгова
назва різних дрібних предметів ту¬
алету та особистого користування
(галстуки, стрічки, ґудзики і т. ін.).
Відділ галантереї.

Галантерейний, а, е. Галантерейні то¬
вари.

Галантерейник, а, ч. Дрібні галанте¬
рейники.

Галантерейниця, і, ж.

ГАЛАНТНИЙ, а, е. Вишукано ввічли¬
вий, чемний, люб’язний. Галантний
чоловік. Галантний кавалер.

Галантність, ності, ж. Природжена га¬
лантність. Урок галантності.

Галантно. Галантно вклонитися.

ГАЛАНТУС, а, ч . Рід трав родини пер-
воцвітих; пролісок.

ГАЛЕ, невідм ., с. Вироби з непрозорого
багатошарового скла з рельєфними
рослинними і пейзажними мотива¬
ми; декор виконується різьбою з ви¬
даленням кількох шарів скла навколо
силуетного візерунка.

ГАЛЕАС, а, ч. 1. Бойовий вітрильно-вес¬
ловий корабель, який у XVI— XVII ст.
був на озброєнні багатьох країн Єв¬
ропи. 2. Невелике транспортне і ри¬
бальське двощоглове веслове судно,
яке використовували у XVIII— XIX ст.
у Північній Європі.

ГАЛЕГА, и, ж. Багаторічна трав’яниста
кормова рослина родини бобових; де¬
які види — цінні кормові культури.

ГАЛЕН, у, ч . Штучний кристал свин¬
цевого блиску, що відзначається ви¬
сокою чутливістю; використовується
в детекторах.

ГАЛЙНОВІ препарати — лікарські
препарати (настоянки, екстракти,
стропи), які отримують із рослинної
або тваринної сировини.

ГАЛЕНІТ, у, ч. Мінерал сірого кольору
з металевим блиском; основна руда
свинцю.

Галенітовий, а, е.

ГАЛЙРА, и, ж. Старовинне вітрильне
багатовеслове військове судно. Ту¬
рецька галера. Плавати на галері.

Галерний, а, е. Галерний флот.

Галерник, а, ч ., заст. Невільник, що
веслував на галері. Галерник- весляр.

ГАЛЕРЕЯ, ї, ж. 1. Критий чи від¬
критий коридор, що з’єднує два або
кілька приміщень; також довгий
балкон уздовж будинку. Галерея
над ґанком. 2. Видовжений зал із

суцільним рядом великих вікон в
одній із поздовжніх стін. Вийти в
галерею. 3. Верхні яруси театру, цир¬
ку і т. ін. Сидіти в галереї. 4. Довгий
вузький підземний хід у військових
спорудах, при гірничих роботах і
т. ін. Підземна галерея. Затоплена
галерея. 5. Образотворчий музей,
спеціальне приміщення, в якому
виставлені для огляду твори мисте¬
цтва. Національна галерея. Картинна
галерея. Екскурсія в галерею . 6. перен.
Довгий ряд подібних предметів, осіб,
явищ; низка. Галерея образів. Галерея
прихильників.

Галерейний, а, е. Галерейне примі¬
щення.

Галерейник, а, ч., розм. Власник або
співробітник художньої галереї.

ГАЛЕТА, и, ж. Тонкий сухий коржик
із прісного тіста, який може довго
зберігатися, а тому часто викорис¬
товується як продукт харчування в
дорожніх умовах. Споживати галети.

Галетний, а, е. Галетне печиво. Гсиїетна
батарея.

ГАЛИ, ів, мн. (одн. гал, а, ч). На¬
рости на різних частинах рослин,
спричинені вірусами, рослинними
або тваринними паразитами; часто
містять дубильні речовини. Гали
бобів люцерни.

ГАЛІЙ, ю, ч. Рідкісний сріблясто-білий
легкоплавкий м’який метал із низь¬
кою точкою плавлення; застосовують
у манометрах і високотемпературних
термометрах.

Галієвий, а, е. Кварцово-галієвий термо¬
метр.

ГАЛІМЕТР, а, ч. Прилад, яким ви¬
мірюють концентрацію розчинів
кухонної солі.

ГАЛібН, а, ч. 1. Вітрильний військовий
корабель XVI— XVII ст., який вико¬
ристовували у Великій Британії, Іс¬
панії та Франції. Галіони іспанської
Армади. 2. Іспанське вітрильне судно
для прибережного лову сардин.

ГАЛІПОТ, у, ч. Смола хвойних дерев,
яка застигає на повітрі; містить
скипидар, каніфоль і воду; викорис¬
товується для виготовлення лаків і
просмолювання.

ГАЛІТ, у, ч. Безбарвний або білий,
жовтий чи синій мінерал, який доб¬
ре розчиняється у воді; використову¬
ється в промисловості та медицині;
кам’яна сіль. Мінерал галіт.

Галітовий, а, е. Галітові породи.

ГАЛІФЕ, невідм. у с. Військові штани
особливого крою, що обтягують лит¬
ки та коліна і дуже розширюються
на стегнах. Широке галіфе. Короткі
штани галіфе.

117

галли — гальванопластика

г _

ГАЛЛИ, ів, мн. 1. Римська назва
кельтів у Галлії (сучасній Франції,
Бельгії та Північній Італії). 2. перен.
Французи.

Галльський, а, е.

ГАЛЛІЦИЗМ, у, ч. Окреме слово
або мовний зворот, запозичені з
французької мови або утворені за
її зразками.

ГАЛМЙЙ, ю, ч . Щільний дрібнозер¬
нистий мінерал, з якого добувають
цинк; каламін.

Галмейний, а, е. Галмейні рослини.

ГАЛО, невідм.у с. Оптичні явища в ат¬
мосфері — білі або райдужні кола,
стовпи, дуги, плями навколо Сонця і
Місяця, які виникають унаслідок за¬
ломлення світла в кристаликах льоду,
хмар, туману. Виникнення гало.

ГАЛО… Перша частина складних слів,
що відповідає за значенням «сіль».

ГАЛОБІОНТИ, ів, мн. Організми, які
населяють солоні озера (напр., рачок
артемія).

ГАЛОГЕНЕЗ, у, ч. Сукупність процефів
формування відкладів легкорозчин¬
них солей шляхом випаровування
розсолу в поверхневих басейнах по¬
сушливої зони.

ГАЛОГЙНИ, ів, мн. ( одн . галоген, у, ч).
Хімічні елементи (фтор, хлор, бром,
йод, астатин), що утворюють основ¬
ну підгрупу VII групи періодичної
системи елементів; галоїди. Сполуки
галогенів.

Галогенний, Галогеновий, а, е. Галоген¬
на лампа. Галогенні породи. Галогенні
сполуки.

Галогенований, а, е. Галогенований
вуглеводень.

Галогенування, я, с.

Галогенувати, ую, уєш, хім. Уводити
галогени в молекули органічних
сполук.

ГАЛОГЕНІДИ, ів, мн. (одн. галогенід,
у, ч.). Хімічні сполуки галогенів
з іншими елементами; у природі
поширені у вигляді мінералів. Ви¬
явлення галогенідів.

Галоген їдний, а, е.

ГАЛОЇДИ, ів, мн. (одн. галоїд, у, ч). Те
саме, що галогени.

Галоїдний, а, е. Галоїдні добрива.

ГАЛОМАНІЯ, ї, ж ., зневажл. Захоплен¬
ня всім французьким.

Галоман, а, ч.

Галоманка, и, ж.

ГАЛОН, а, ч. Міра об’єму рідин та
сипких речовин у Великій Британії,
СІЛА та деяких інших країнах. Галон
нафти.

ГАЛОП, у, ч. 1. Стрибкоподібний рух
коня, один із видів алюру. 2. Бальний
танець із стрибкоподібними рухами.

Галопада, и, ж. Цирковий номер, у
якому дресировані коні демонстру¬
ють злагоджений галоп.

Галопування, я, с.

Галопувати, ую, уєш, розм. Бігти га¬
лопом (про коня) або їхати на конях
галопом.

ГАЛОСИ, ів, мн. Те саме, що гало.

ГАЛОФІЛИ, ів, мн. (одн. галофїл, а,
ч.). Солелюбні тваринні організми,
пристосовані до життя в умовах ви¬
сокої концентрації солей; живуть
в океанах, морях, солоних озерах.

Галофїльний, а, е. 1. Прикм. до галофї-
ли. Галофільний організм. Галофільна
рослинність. 2. На якому ростуть
галофіли. Галофільне болото. Гало-
фільні луки.

Галофїльність, ності, ж. Пристосо¬
ваність організмів до існування на
ґрунтах, у ґрунтах і водах, багатих
на легкорозчинні солі.

ГАЛОФІТИ, ів, мн. (одн. галофіт, а, ч.).
Солестійкі рослини, що ростуть на
дуже засолених ґрунтах — солонцях
і солончаках, у засолених водоймах.

Галофітний, а, е. Галофітна рослин¬
ність.

ГАЛОФЛАВІН, у, ч. Протравний барв¬
ник, який фарбує вовняні тканини
в жовтий колір.

ГАЛОФОБИ, ів, мн. (одн. галофоб, а,
ч.). Організми, які уникають умов
засоленості середовища.

ГАЛОФОБІЯ, ї, ж. Вороже ставлення
до всього французького.

Галофоб, а, ч.

Галофобка, и, ж.

ГАЛС, а, ч ., мор. 1. Курс вітрильного
судна стосовно вітру. Змінити галс.
Іти лівим галсом. 2. Відтинок шляху
корабля від повороту до повороту при
плаванні зигзагоподібними курсами.
3. Снасть або талі, що утримують
нижній навітряний кут вітрила.

Галсовий, а, е. Галсовий кут.

ГАЛТЕЛЬ, і, ж ., спец. 1. Профільна
рейка, планка, якою прикривають
щілини в стиках, виступні краї тощо;
плінтус. 2. Заокруглення внутрішніх
і зовнішніх кутів у металевих і де¬
рев’яних виробах, на деталях машин
тощо. 3. Столярний інструмент для
вистругування на брусах жолобів,
фігурних профілів.

Галтельний, а, е. Галтельний шов. Гал¬
тельний різець.

ГАЛУАЗЙТ, у, ч. Глинистий мінерал
білого кольору з різними відтінка¬
ми; використовують як сировину
в керамічному виробництві.

ГАЛУН, а, ч. Щільна вовняна або
бавовняна тасьма, вишита золо¬
тими або срібними нитками, яку

пов’язують на що-небудь, наши¬
вають на одяг і т. ін., а також
нашивки з цієї тасьми (перев. на
форменому одязі). Золотий галун.
Мундир із галунами.

Галуновий, а, е. Галунове оздоблення.

ГАЛУРГІЯ, ї „ж., техн. Галузь хіміч¬
ної технології, яка розробляє методи
отримання солей із природних або
штучних водних розчинів.

Галургїйний, а, е. Галургійна промис¬
ловість.

ГАЛФВІНД, у, ч ., мор. Курс вітрильно¬
го судна, при якому його поздовжня
вісь перпендикулярна до напрямку
вітру.

ГАЛЬВАНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Застосуван¬
ня постійного електричного струму
низької напруги в техніці або меди¬
цині. Гальванізація змертвілих м’язів.
2. Покривання якого-небудь предме¬
та металом за допомогою електролізу.
Гальванізація деталей.

Гальванізований, а, е.

Гальванізування, я, с.

Гальванізувати, ую, уєш.

ГАЛЬВАНІЧНИЙ, а, е. Який викликає
виникнення постійного електрич¬
ного струму або стосується його.
Гальванічний елемент. Гальванічна
батарея. Гальванічний струм. Галь¬
ванічне покриття.

ГАЛЬВАНО… Перша частина складних
слів, що відповідає поняттю «галь¬
ванічний».

ГАЛЬВАНОГЛІФІЯ, ї, ж. Спосіб одер¬
жання рельєфних зображень методом
гальванопластики.

ГАЛЬВАНОДІАТЕРМЇЯ, і, ж. Спільне
застосування з лікувальною метою
діатермії та гальванізації.

ГАЛЬВАНОКАУСТИКА, и, ж. 1. Трав¬
лення малюнка на металі за допо¬
могою постійного електричного
струму. 2. мед. Видалення поліпів,
припікання тканин тіла розпечени¬
ми електричним струмом гальвано¬
каутерами.

Гальванокаустичний, а, е.

Гальванокаутер, а, ч., мед. Металевий
наконечник для видалення поліпів,
припікання тканин із застосуванням
електричного струму.

ГАЛЬВАНОМАГНІТНИЙ, а, е.
Пов’язаний із дією магнітного поля
у провідниках, по яких проходить
струм. Гальваномагнітні явища.

ГАЛЬВАНОМЕТР, а, ч. Високо чутли¬
вий прилад для вимірювання малих
величин електричного струму, на¬
пруги або кількості електрики.

ГАЛЬВАНОПЛАСТИКА, и, ж. Одер¬
жання металевих копій виробів елек¬
тролітичним способом; застосовують

118

гальванопластйчний — гамма-астрономія

у поліграфії, радіотехнічній промис¬
ловості. Проблеми гальванопластики.

Гальванопластйчний, а, е. Гальваноплас¬
тичний метод.

ГАЛЬВАНОСКЙП, а, ч. Найпростіший
прилад для виявлення постійного
електричного струму в ланцюгу
і визначення його напряму.

ГАЛЬВАНОСТЕГІЯ, ї, ж., спец.
Нанесення захисного або декора¬
тивного металевого покриття на
вироби електролітичним осаджен¬
ням (позолочення, посріблення,
нікелювання, хромування та ін.);
застосовують для поліпшення де¬
яких якостей і властивостей виро¬
бів (напр., їх твердості, стійкості
проти зношування і т. ін.).

ГАЛЬВАНОСТЕРЕОТИПІЯ, ї, ж.,
полігр. Виготовлення стереотипних
друкарських форм методом гальва¬
нопластики; забезпечує високу якість
і зносостійкість форм.

Гальваностереотип, у, ч. Друкована
форма, виготовлена методом галь¬
ванопластики.

ГАЛЬВАНОТАКСИС, а, ч ., біол. Ак¬
тивний рух нижчих рослинних і
тваринних організмів, зумовлений
пропусканням електричного струму
через рідину, у якій вони містяться.

ГАЛЬВАНОТЕРАПІЯ, ї, ж. Лікуван¬
ня постійним електричним струмом
низької напруги.

ГАЛЬВАНОТЕХНІКА, и, ж. Техніка
електролітичного осадження мета¬
лів на металевих і неметалевих по¬
верхнях.

Гальванотехнічний, а, е.

ГАЛЬВАНОТИПІЯ, ї, ж., полігр. Те
саме, що гальваностереотипія.

ГАЛЬВАНОТРОПҐЗМ, у, ч., біол. Ви¬
гинання органів рослин під впливом
постійного електричного струму.

ГАЛЬМІРЙЛІЗ, у, ч. Процес підводно¬
го вивітрювання морських відкладів
під впливом процесів розчинення,
окислення тощо.

ГАЛЬЮН, а, ч. 1. Туалет на кора¬
блі. 2. На старовинних вітрильних
суднах — передня надводна части¬
на корабля, де влаштовували туалети.

ГАЛЬЯРДА, и, ж. Старовинний танець
романського походження.

ГАЛЮЦИНАЦІЯ, ї, ж. Обман по¬
чуттів; неправдиве слухове, зорове,
дотикове, нюхове, смакове сприй¬
мання, зумовлене порушенням
діяльності мозку або хворобливим
станом організму. Слухові галюци¬
нації. Зорові галюцинації. Смакові
галюцинації. Спостерігаються галю¬
цинації. Зумовлювати галюцинацію.
Причини галюцинацій.

Галюцинаторний, а, е. Який спричиняє
галюцинації, призводить до галюци¬
націй. Галюцинаторні фактори ,

Галюцинаційний, а, е. Галюцинаційний
стан.

ГАЛЮЦИНОГЕНИ, ів, мн. (одн. галю¬
циноген, у, ч.). Природні та синтетич¬
ні речовини, які викликають у здо¬
рових людей галюцинації, ейфорію
і т. ін.; мають обмежене лікувальне
застосування.

Галюциногенний, а, е. Галюциногенна
дія.

Галюцинувати, ую, уєш. Перебувати
в стані галюцинації; страждати від
оманливого сприйняття неіснуючо¬
го. Галюцинувати від перевтоми.

ГАМА, и, ж. 1. Послідовно зроста¬
ючий або спадаючий щодо висоти
ряд звуків від основного тону до
його повторення в межах октави.
2. Музичні вправи в межах октави.
Мажорна гама. Грати гами. 3. перен.
Послідовний ряд яких-небудь одно¬
рідних, але чимось відмінних одне
від одного предметів, явищ; по¬
слідовна зміна яких-небудь явищ.
Кольорова гама. Гама настроїв.

ГАМАДА, и, ж. У Сахарі та інших
пустелях — кам’янисті безводні про¬
стори з гладкою поверхнею чи вкриті
зверху гострим щебенем.

ГАМАДРИЛ, а, ч. Вузьконоса мавпа
роду павіанів із попелясто-сірим
хутром і мантієподібною гривою в
самців; поширена в Африці та на
Аравійському півострові.

ГАМАЗЙДИ, ів, мн. Паразитоморфні
кліщі, поширені на всіх материках,
крім Антарктиди, переносники збуд¬
ників деяких інфекційних хвороб.

ГАМАК, а, ч. Підвісне ложе із сітки
або парусини для відпочинку, сну
на повітрі. Садовий гамак. Гойдатися
в гамаку. Нап’ясти гамак.

ГАМАМЕЛІДОВІ, их, мн. Рід дерев і
кущів, поширених у теплих областях
Північної і Центральної Америки,
Східної Азії; вирощують як деко¬
ративні, деякі види використовують
у медицині.

ГАМБА, и, ж. Поширена назва тено¬
рової віоли (віоли да гамба).

ГАМБАНГ, у, ч. Індонезійський
ударний музичний інструмент, що
є основою оркестру гамелан.

ГАМБЇР, у, ч. Духмяний рослинний
екстрат, який застосовують для ви¬
чинення шкір, а також у медицині.

ГАМБІТ, у, ч. Початок шахової партії
(дебют), у якій жертвують пішаком
або легкою фігурою, щоб створити
вигідну позицію для нападу. Ферзе¬
вий гамбіт.

Гамбітний, а, е. Гамбітний прийом.

ГАМБУЗІЯ, ї, ж. Дрібна (завдовжки
до 7 см, вагою до 3,5 г) живородна
риба, яка живиться личинками і яй¬
цями малярійних комарів. Дрібненькі
гамбузії.

ГАМБУРГЕР, а, ч. Запечена булочка,
у розріз якої вкладається біфштекс з
овочами. Свіжий гамбургер. Фірмовий
гамбургер. Готувати гамбургер. Замо¬
вити гамбургер. З’їсти гамбургер.

ГАМЙТА, и, ж., біол. Рухлива статева
клітина рослинних і тваринних ор¬
ганізмів. Злиття гамет.

Гаметний, а, е.

ГАМЕТАНГІЙ, я, ч. 1. Одноклітинний
або багатоклітинний орган у рослин,
у якому розвиваються статеві кліти¬
ни (гамети). 2. Багатоядерні клітини,
уміст яких, не поділений на гамети,
зливається при статевому процесі
(у деяких грибів та водоростей).

ГАМЕТОГАМІЯ, ї, ж. Злиття двох
різних за статтю гамет, ядра яких
утворюють ядро зиготи.

ГАМЕТОГЕНЕЗ, у, ч.у біол. Процес
формування і розвитку статевих
клітин у тваринних і рослинних
організмів.

ГАМЕТОГЕНІЯ, ї, ж., біол. Те саме, що
гаметогенез.

ГАМЕТОФІТ, а, ч.у біол. Статеве Поко¬
ління, етап життєвого циклу рослин
від спори до розвитку зиготи.

…ГАМІЯ. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттю «шлюб¬
ність».

ГАМЛЕТИЗМ, у, ч. Поєднання інте¬
лекту з нерішучістю та безвіллям,
нездатністю зважитись на рішучі дії,
характерне для Гамлета — персонажа
однойменної трагедії В. Шекспіра.
Юнацький гамлетизм.

Гамлетйчний, а, е. Тип гамлетичного
героя.

ГАММА, и, ж. Назва третьої літери
грецького алфавіту.

ГАММА-… Перша частина складних
слів, що вказує на: 1) один із станів
речовини. 2) зв’язок з одним із типів
гамма-частинок.

ГАММА-АКТЙВНИЙ, а, е. Здатний
до радіоактивного випромінювання.
Гамма-активна речовина.

Гамма-актйвність, ності, ж.

ГАММА-АПАРАТ, а, ч. Апарат із радіо¬
активними ізотопами, який засто¬
совують для опромінювання зло¬
якісних пухлин, виявлення дефектів
матеріалів та виробів.

гХММА-АСТРОНбМІЯ, ї, ж. Розділ
астрономії, що досліджує небесні
тіла та середовища, які випускають
гамма-проміння.

119

г _

ГАММА-ГЛОБУЛІНИ, ів, мн. ( одн . гам-
ма-глобулін, у, ч). Група білків крові,
що містять антитіла; застосовують
із лікувальною та профілактичною
метою.

ГАММА-ДЕФЕКТОСКОПЇЯ, і, ж.
Метод дефектоскопії, що ґрун¬
тується на просвічуванні виробів
гамма-промінням; наявність дефек¬
тів установлюють за інтенсивністю
гамма-випромінювання радіоактив¬
них ізотопів.

Гамма-дефектоскоп, а, ч. Прилад для
визначення дефектів у виробах за
допомогою гамма-проміння.

ГАММА-ЕКВІВАЛЕНТ, а, ч. Кількість
радію, яка створює таку саму потуж¬
ність експозиційної дози гамма-ви¬
промінювання, як і певний радіоак¬
тивний препарат.

ГАММА-КАРОТАЖ, у, ч. Метод до¬
слідження геологічного розрізу
свердловин за радіоактивним ви*
промінюванням гірських порід,

ГАММА-МЕТОД, у, ч. Метод роз¬
відування корисних копалин, що
ґрунтується на інтенсивності випро¬
мінювання радіоактивних елементів,
які є в гірських породах.

ГАММА-СИГНАЛ, у, ч. Гамма-випро*
мінювання, що сприймається як сиг¬
нал. Випромінювання гамма-сигналів.

ГАММА-СПЕКТРОСКОПІЯ, ї, ж.
Галузь ядерної фізики, у якій до¬
сліджують властивості ядер у різних
станах за вимірюванням енергетич¬
ного спектра інтенсивності, кутово¬
го розподілу і поляризації частинок,
що утворюються при радіоактивному
розпаді або в ядерних реакціях.

Гамма-спектрометр, а, ч. Прилад для
вимірювання довжин хвиль або
енергії та інтенсивності гамма-про¬
міння.

Гамма-спектроскопїчний, а, е.

ГАММА-ТЕРАПІЯ, і, ж., мед. Про¬
менева терапія, що ґрунтується на
використанні гамма-проміння; за¬
стосовується при лікуванні пухлин.

ГАМбНИ, ів, мн. (одн. гамбн, у, ч.).
Речовини, що їх виділяють статеві
клітини (гамети) деяких рослинних
та багатьох тваринних організмів;
мають специфічний вплив на га¬
мети протилежної статі й сприяють
заплідненню.

ГАНГЛІЙ, я, ч. 1. Скупчення нервових
клітин, волокон та їх супровідної
тканини у людини і тварин; нервовий
вузол. Нервові ганглії. 2. Невелика
пухлина (кіста) на суглобі.

Ганглієвий, а, е. Ганглієві утворення.

ГАНГЛІОЗЙДИ, ів, мн. Природні ор¬
ганічні сполуки з групи складних

амма-глобуліни — гаптгічні реакції

ліпідів, які містяться у всіх живих
клітинах; входять до складу біо¬
логічних мембран.

ГАНГРЕНА, и, ж. Змертвіння будь*
якої ділянки тіла або органа. Газо¬
ва гангрена. Гангрена кінцівки.

Гангренозний, а, е. Гангренозна ділянка.
Гангренозна стопа.

ГАНГСТЕРИЗМ, у, ч. Організована
злочинна діяльність, яка викорис¬
товує пограбування, вбивства, під¬
купи та шантаж державних урядовців
тощо.

Гангстер, а, ч. Член організованого
бандитського угруповання; бандит.
Напад гангстерів. Банда гангстерів.

Гангстерський, а, е. Гангстерські методи
боротьби .

ГАНДБбЛ, а, ч. Командна гра з м’ячем
на прямокутному майданчику, в
якій м’яч перекидають і закидають
у ворота противника руками; руч¬
ний м’яч. Американський гандбол.
Майданчик для гандболу. Змагання з
гандболу. Грати у гандбол. Захоплю¬
ватися гандболом.

Гандболіст, а, ч. Команда гандболістів.

Гандболістка, и, ж.

Гандбольний, а, е. Гандбольна команда.
Гандбольний майданчик.

ГАНДЙЗМ, у, ч., філос. Соціально-
політичне і релігійно-філософське
вчення, спрямоване на досягнення
незалежності мирним шляхом, яке
виникло в період боротьби Індії за
незалежність (від прізвища його за¬
сновника М. К. Ганді).

ГАНДИКАП, у, ч., спорт. 1. Перевага
в умовах спортивних змагань, яка
надається слабшому учасникові для
урівноваження шансів на успіх. Ор¬
ганізувати гандикап. Брати участь
у гандикапі. Проводити гандикап.
2. Змагання, перегони, в яких бе¬
руть участь коні, різні за віком та
якостями. Влаштовувати гандикап .
Виставити коня на гандикап. Зробити
ставку на гандикап.

ГАНДЖУР, ГАНЖУР, а, ч. Зібрання кано¬
нічних буддійських текстів у 108 то¬
мах тибетською мовою.

ГАНДШПУГ, а, ч. Важіль на кораблі,
що служить для піднімання або пе¬
ресування вантажів.

ГАНІМЕД, у, ч. 1. У давньогрецькій
міфології — троянський юнак, якого
через надзвичайну вроду викрав Зевс
і забрав на Олімп, зробивши своїм
улюбленцем і виночерпієм богів.
2. Мала планета, відкрита В. Бааде
(Німеччина) у 1924 р. 3. Відкритий
Г. Галілеєм 1610 р. супутник Юпі¬
тера. 4. перен. Слуга, який подає
гостям вино.

ГАНбїДИ, ів, мн. (одн. ганбїд, а, ч.).
Риби з лускою у вигляді блискучих
ромбиків, яка містить у своєму скла¬
ді кісткову речовину-ганоїн.

Ганоїдний, а, е.

ГАНТЕЛІ, ей, мн. (одн. гантель, і,
ж.). Гімнастичне знаряддя у ви¬
гляді двох чавунних куль або на¬
бору металевих дисків, з’єднаних
короткою круглою ручкою; вико¬
ристовують для розвитку м’язів
рук. Вправи з гантелями.

Гантельний, а, е. Гантельна гімнастика.
Гантельний набір.

ГАНУС, у, ч. Те саме, що аніс1.

Ганусовий, а, е. Ганусова настоянка.

ГАОЛЯН, у, ч. Однорічна посухостійка
зернова рослина родини злакових із
високим стеблом і широким листям;
китайське просо; використовують як
зернову (крупа, борошно). Культиву¬
вати гаолян .

Гаоляновий, а, е. Прикм. до гаолян. Гао¬
лянове насіння. 2. Зробл, з гаоляну.
Гаолянові крупи. 3. На якому росте
гаолян. Гаолянове поле .

ГАП, у, ч. Різке зниження або підви¬
щення ціни біржового товару у ме¬
жах біржового дня.

ГАПЛО… Перша частина складних
слів, що відповідає поняттю «про¬
стий».

ГАПЛОЇДІЯ, ї, ж., біол. Наявність у
клітинах чи цілому організмі одинар¬
ного чи цілого набору хромосом.

Гаплоїд, а, ч. Клітина чи особина, яка
має в клітинах одинарний набір
хромосом.

Гаплоїдний, а, е. Гаплоїдна клітина.
Гаплоїдна фаза.

ГАПЛОЛбГІЯ, і, ж., лінгв. Спрощен¬
ня звукового складу слова внаслідок
опущення, випадіння одного з двох
сусідніх однакових чи подібних
складів.

ГАПЛОСПОРЙДІЇ, ій, мн. Організми,
що належать до типу найпростіших;
паразитують у тканинах деяких тва¬
рин і людей.

ГАПЛОСТЕЛА, и, ж. ГАПЛОСТЕЛЬ, і, ж.
Найпростіший тип будови осьового
(центрального) циліндра стовбура в
рослин; характерний для викопних
рослин і деяких найпростіших па-
пероподібних.

ГАПЛОСТЕМОНІЯ, ї, ж. Наявність
одного кола тичинок у квітці.

ГАПТИКА, и, ж. 1. Сенсорна система,
що включає всі види чутливості
шкіри. 2. Розділ психофізіології, що
вивчає дотикову чутливість.

ГАПТЙЧНІ реакції — хапальні
реакції, що особливо проявляються
в ранньому дитячому віці.

120

гаптотропізм — гарнір

ГАПТОТРОПІЗМ, у, ч ., бот. Реакція
деяких рослин на дотик до твердого
тіла, яка полягає у вигинанні органів
(напр., вусиків, стебла тощо).

ГАРАЖ, а, ч. Приміщення для сто¬
янки та технічного обслуговування
машин. Будувати гараж.

Гаражний, а, е. 1. Прикм. до гараж. Га¬
ражний кооператив. 2. Який працює
в гаражі. Гаражний робітник.

ГАРАНТІЯ, ї, ж. Порука в чомусь, за¬
безпечення чого-небудь; умови, що
забезпечують успіх чого-небудь. Про¬
даж із гарантією. Гарантія на виду¬
жання. Надійна гарантія. Банківська
гарантія. Кредитна гарантія. Гаран¬
тія миру. Дати гарантію. Ремонт із
гарантією. Гарантія якості. Гарантія
високого врожаю.

Гарант, а, ч. 1. Фізична або юридична
особа, що відповідає перед кредито¬
рами в разі невиконання боржником
своїх зобов’язань. Надійний гарант.
Солідарний гарант * Гарант виконання
угоди. Виступати гарантом. Банк-га-
рант. 2. Держава, організація, особа,
що дає і здійснює певні гарантії, є
запорукою здійснення чого-небудь.
Гарант недоторканності. Гарант
державного суверенітету. Гарант
Конституції. Гарант миру. Гарант
майбутнього дітей.

Гарантійний, а, е. Гарантійна майстер¬
ня. Гарантійний лист. Гарантійний
вексель. Гарантійний внесок. Га¬
рантійне зобов’язання. Гарантійний
договір.

Гарантований, а, е. Гарантований за¬
робіток. Гарантована облігація. Га¬
рантований кредит.

Гарантування, я, с. Гарантування дис¬
ципліни.

Гарантувати, ую, уєш. Давати гаран¬
тію у чому-небудь. Гарантувати
безпеку. Гарантувати якість товару.
Гарантувати надійність механізму.
Гарантувати успіх. Гарантувати від
неприємностей. Гарантувати свободу
вибору.

ГАРДА, и, ж. Металева випукла плас¬
тина на руків’ї шпаги, рапіри, дужка
на руків’ї шаблі для захисту руки від
поранення.

ГАРДЕМАРИН, а, «/., іст. Звання ви¬
хованця старшого класу морського
корпусу, а також чин (нижчий за чин
мічмана) в російському флоті.

ГАРДЕНІЯ, ї, ж. Чагарниковий віч¬
нозелений кущ або невелике де¬
рево із запашними квітами. Букет
гарденій.

ГАРДЕРбБ, а, ч. 1. Шафа для одягу.
Дубовий гардероб. 2. Приміщення в
громадському будинку, де зберігаєть¬

ся верхній одяг; роздягальня. Здати
верхній одяг у гардероб. Працівник
гардероба. 3. перен. Одяг, належний
одній людині. Приміряти гардероб.
Оновити гардероб.

Гардеробний, а, е. Гардеробні двері.

Гардеробник, а, ч. Службовець, що об¬
слуговує гардероб (у 2 знач.). Улесли¬
вий гардеробник.

Гардеробниця, і, ж. Старенька гарде¬
робниця.

ГАРДИНА, и, ж. Занавіска на все вік¬
но. Білі гардини.

Гардйнний, Гардиновий, а, е. 1. Прикм.
до гардина. Гардинна тканина.
2. Який виготовляє гардини. Гар¬
динно-тюлева фабрика.

ГАРЕМ, у, ч. 1. Приміщення для
жінок у будинку багатого мусуль¬
манина. 2. перен. Жінки багатого
мусульманина — мешканки цього
приміщення.

Гаремний, а, е. Гаремна дівчина.

Гаремник, а, ч., розм. 1. Багатоженець.
2. Той, хто залицяється до багатьох
жінок.

ГАРЙГА, и, ж. Зарості низькорослих
вічнозелених чагарників карликової
пальми та багаторічних посухостій¬
ких трав Середземномор’я.

ГАРМАЛА, и, ж. Рід багаторічних
трав’янистих рослин родини паро-
листових, з насіння яких одержують
фарбу для вовняних та шовкових
тканин.

ГАРМАТАН, а, ч. Сухий жаркий
північно-східний вітер, який дме
взимку на гвінейському узбережжі
Африки і приносить червоний пил
із Сахари.

ГАРМАТА, и, ж. 1. Артилерійська
довгоствольна вогнепальна зброя з
пологою траєкторією, признач, для
ураження живої сили і бойової тех¬
ніки противника, руйнування обо¬
ронних споруд тощо. 2. мед. Апарат
для лікування радіоактивним випро¬
мінюванням.

Гарматний, а, е. Гарматний постріл.
Гарматна канонада.

Гарматник, а, ч. Військовослужбовець,
який обслуговує гармату; артилерист.
Вправний гарматник.

ГАРМОНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1, Створення
акордового або хорового супроводу
до якої-небудь мелодії. Гармонізація
народних мелодій. Вдала гармонізація.
Займатися гармонізацією. 2. Музич¬
ний твір, написаний на основі на¬
родних пісень, інших запозичених
мелодій.

Гармонізатор, а, ч., муз. Композитор,
який здійснює гармонізацію мелодій.
Гармонізатор народних пісень.

Гармонізований, а, е.

Гармонізування, я, с. Гармонізування
мелодій.

Гармонізувати, ую, уєш. Гармонізувати
пісню для голосу і фортепіано. Гармо¬
нізувати мелодію.

ГАРМбНІКИ, нік, мн. (і одн . гармоніка,
и, ж .), фіз ., мат. Коливання, частоти
яких кратні основній частоті склад¬
ного коливання.

ГАРМбНІУМ, а, ч. Музичний інстру¬
мент, який за формою нагадує низьке
фортепіано, за звучанням — орган.

ГАРМбНІЯ, ї, ж. 1. муз. Закономірне
поєднання тонів в одночасному зву¬
чанні; співзвуччя. Зменшена гармонія.
2. Частина теорії музики — вчення
про правильну побудову співзвуччя
в композиції. Наука гармонії. Екза¬
мен із гармонії. Вивчати гармонію.

2. Приємне для слуху, злагоджене
звучання; милозвучність. Гармонія
пташиного співу. Гармонія звуків.

3. Поєднання, злагодженість, взаєм¬
на відповідність якостей (предметів,
явищ, частин цілого). Гармонія барв.
Гармонія в природі. Гармонія контра¬
стів. Домагатися гармонії.

Гармонійний, а, е. 1. Приємний для слу¬
ху; милозвучний. Гармонійне звучання.
2. Який перебуває в чіткій відповід¬
ності з чим-небудь. Гармонійне поєд¬
нання. 3. Який ґрунтується на прин¬
ципах гармонії. Гармонійний хор.

Гармонійність, ності, ж. Внутрішня
гармонійність.

Гармонійно. Звучати гармонійно.

Гармонічний, а, е. Гармонічна пропорція.
Гармонічні коливання.

Гармоніювати, юю, юєш, Гармонува¬
ти, ую, уєш. Бути у відповідності з
ким-, чим-небудь. Одяг гармоніює із
взуттям.

ГАРМСЙЛЬ, я, ч. Південний або
східний сухий жаркий вітер, що віє
здебільшого влітку в передгір’ях Ко¬
петдагу і Західного Тянь-Шаню.

ГАРНА, и, ж. Парнокопита тварина
родини порожнисторогих; поши¬
рені на рівнинах Індії; об’єкт по¬
лювання.

ГАРНІЄРЙТ, у, ч. Мінерал зеленого,
яскраво-зеленого або зеленувато-
жовтого кольору; нікелева руда.

ГАРНІЗбН, у, ч. 1. Військові части¬
ни, військово-навчальні заклади та
установи, постійно або тимчасово
розташовані в якому-небудь населе¬
ному пункті, в укріпленому районі.
2. Війська, підрозділи, які перебува¬
ють в оборонній споруді.

Гарнізонний, а, е. Гарнізонна служба.

ГАРНІР, у, ч. Овочі, каша, макарони
та інші додатки до м’ясних і рибних

121

тарифний — гастрономічний

страв. Приготування гарніру. Подати
гарнір. Картопля на гарнір.

Гарнірний, а, е. Гарнірні овочі.

Гарнірований, а, е. Гарніроване м’ясо,

Гарнірування, я, с. Гарнірування рибних
страв.

Гарнірувати, ую, уєш. Додавати гарнір
(до м’ясної або рибної страви). Гар¬
нірувати м’ясо картоплею.

ГАРНІСАЖ, у, ч., техн. 1. Твердий
захисний шар матеріалів, що утво¬
рюється на робочій поверхні стінок
металургійних агрегатів при інтен¬
сивному охолодженні. 2. Захисний
шар на поверхні виливка, одержаний
способом електрошлакового лиття.

Гарнісажний, а, е. Гарнісажне плав¬
лення.

ГАРНІТУР, а, ч. Комплект, набір функ¬
ціонально однорідних предметів. Ка¬
бінетний гарнітур.

Гарнітурний, а, е.

ГАРНІТУРА, и, ж. 1, полігр. Сукуп¬
ність друкарських шрифтів різних
накреслень і кеглів, але однакового
за характером малюнка. Літературна
гарнітура. 2. техн. Металеві части¬
ни, що входять в обладнання печі,
котлоагрегату тощо. Пічна гарнітура.
Ниткопровідна гарнітура.

Гарнітурний, а, е.

ГАРбТА, и, ж ., іст. Знаряддя тортур
і смертної кари через задушення
в середньовічній Іспанії і Португа¬
лії — обруч, стягуваний гвинтом.

ГАРПАГбН, а, ч., книжн. Скнара.

ГАРПІЯ, ї. 1 .ж. У грецькій міфоло¬
гії — крилата потвора з обличчям
жінки, пазурами на руках і ногах
(символ ненажерливості); демон
бурі і смерті. 2. ж. і ч ., перен.
Про людину з важким, нестерпним
характером. 3. ж. Великий хижий
птах. Хижа гарпія.

ГАРПІУС, а, ч. Темні сорти каніфолі.

ГАРПУН, а, ч. Знаряддя у вигляді списа
на довгому тросі, що використовуєть¬
ся для полювання на великих мор¬
ських тварин. Ручний гарпун.

Гарпунер, Гарпунник, а, ч. Той, хто
полює з гарпуном. Гарпунник-ки-
тобоєць.

Гарпунний, а, е. Гарпунна гармата.

Гарпунити, ню, ниш. Добувати мор¬
ських тварин за допомогою гарпуна.

ГАРСбН, а, ч. 1. У Франції — офіціант
у ресторані або кафе. 2. У Франції —
хлопчик-посильний у готелі.

ГАРТ, у, ч. 1. Сплав свинцю із стибієм
і оловом, який використовують для
виготовлення друкарських форм
високого друку. 2. Спрацьований
шрифт, призначений для переплав¬
лення.

ГАРТБЛЕЙ, я, ч. Сплав свинцю і сти-
бію, який одержують як побічний
продукт при плавленні свинцевих
руд; застосовують для виготовлення
підшипникових сплавів, гарту, для
відливання куль і дробу.

ГАРУА, невідм. Густий туман із мрякою
на тихоокеанському узбережжі Пів¬
денної Америки.

ГАРУС, у, ч. 1. Кручена (сукана) кольо¬
рова вовняна пряжа для вишиван¬
ня, плетення і виготовлення грубих
тканин. Плетіння з гарусу. Вишивання
гарусом. 2. Груба бавовняна тканина,
схожа на вовняну; використовують
для пошиття суконь.

Гарусний, Гарусовий, а, е. Гарусні нитки.
Гарусовий черевичок .

ГАРУСПІК, а, ч. У Стародавньому
Римі — жрець, який міг проро¬
кувати майбутнє за внутрішніми
органами жертовних тварин і
тлумачити явища природи (грім,
блискавку та ін.).

ГАРШНЕП, а, ч. Кулик родини сивко¬
вих, із довгим дзьобом та короткими
ногами.

ГАСКОНАДА, и, ж., книжн. Хвастощі,
похваляння,

ГАСТАРБАЙТЕР, а, ч. Заробітчанин з
іншої країни. Українські гастарбай –
тери. Побачити гастарбайтера.

ГАСТЕР.., ГАСТР.., ГАСТРО.. Перша
частина складних слів, що відпо¬
відає поняттю «шлунок» і «черевна
частина тіла».

ГАСТРАЛГІЯ, ї, ж. у мед. Переймо¬
подібні болі в ділянці шлунка при
захворюваннях шлунка, неврозах та
деяких інших хворобах.

ГАСТРЙН, у, ч.у фізіол. Гормон, який
виробляють спеціальні клітини
слизової оболонки шлунка; стримує
секрецію шлункового соку та соку
підшлункової залози.

ГАСТРЙТ, у, ч. Запалення слизової
оболонки шлунка; катар шлунка.
Хронічний гастрит. Лікування га¬
стриту.

Гастргітник, а, ч., розм. Людина, хвора
на гастрит.

Гастрйтний, а, е. Гастритні явища.

ГАСТРО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «шлунок»,
«шлунковий».

ГАСТРОВАСКУЛЯРНА система,
фізіол. — кишково-судинна систе¬
ма, що є травною системою деяких
кишковопорожнинних тварин, зо¬
крема медуз.

ГАСТРОГРАФІЯ, ї, ж. Метод рентге¬
нографічного дослідження шлунка,
при якому використовують розчин
барію.

ГАСТРОЕНТЕРИТ, у, ч., мед. Запалення
слизової оболонки шлунка і тонких
кишок. Симптоми гастроентериту.

ГАСТРОЕНТЕРОКОЛІТ, у, ч., мед. За¬
палення слизових оболонок шлун¬
ково-кишкового тракту. Лікування
гастроентероколіту.

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ, ї, ж., мед.
Розділ медицини, що вивчає будову
та функції травної системи людини,
причини та механізми розвитку
захворювань органів травлення, а
також розробляє методи їх діагнос¬
тування, профілактики і лікування.
Інститут гастроентерології.

Гастроентеролог, а, ч. Рекомендації га¬
строентеролога.

Гастроентерологічний, а, е. Гастроенте¬
рологічне відділення лікарні. Гастроен¬
терологічне обстеження.

ГАСТРОЗОЇДИ, ів, мн. ( одн . гастрозо-
їд, а, ч.), біол. Особини в колоніях
кишковопорожнинних тварин, що
виконують функцію травлення.

ГАСТРОІНТЕСТИНАЛЬНИЙ, а, е.
Шлунково-кишковий; який пов’яза¬
ний одночасно і з шлунком, і з ки¬
шечником.

ГАСТРОЛІ, лей, мн. (одн. гастроль, і,
ж.). Виступи, вистави приїжджого
мистецького колективу або одного
артиста. їхати на гастролі. Перебу¬
вати на гастролях.

Гастролер, а, ч. 1. Артист, що пере¬
буває на гастролях, виступає поза
своїм театром. 2. перен., жарг.
Той, хто чинить злочини за межа¬
ми місця свого звичайного про¬
живання.

Гастролерка, и, ж.

Гастрольний, а, е. Гастрольне турне.

Гастролювання, я, с. Успішне гастролю¬
вання. Сезонне гастролювання.

Гастролювати, люю, люєш< Брати участь у гастролях. Гастролювати по містах України. ГАСТРОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ медицини, що вивчає хвороби шлунка. ГАСТРОМІЦЕТИ, і в, мн. (одн. гастромі- цет, а, ч). Гриби, що живуть у ґрунті або на мертвій деревині. ГАСТРОНОМІЯ, ї, ж. 1. Знання і розуміння кулінарії; вишуканість і тонкий смак у їжі. Галузь гастроно¬ мії . 2. Продукти харчування, перев. закусочні. Відділ гастрономії. Гастроном, ч. 1. род. а. Знавець і люби¬ тель смачної їжі, витончених страв. 2. род. у. Назва магазину, в якому продаються продукти харчування. Центральний гастроном. Зайти в гастроном. Гастрономічний, а, е. Гастрономічні упо¬ добання. Гастрономічний відділ. 122 ГАСТРОПЙДИ, ів, мн. (і одн . гастропбд, а, ч). Клас молюсків, до якого на¬ лежать слимаки, перлівниці та ін.; поширені в усіх частинах світу у най¬ різноманітніших умовах; черевоногі молюски. Гастроподовий, а, е, геол. У якому збереглися скам’янілі гастроподи. Гастроподовий вапняк. ГАСТРОПТОЗ, у, ч., мед. Природне чи набуте (напр., при різкому схудненні) опущення шлунка. ГАСТРОСКОПІЯ, ї, ж. Метод обсте¬ ження,, огляду порожнини шлунка за допомогою гастроскопа, який уводять через рот і стравохід. Гастроскоп, а, ч . Лікарський прилад у вигляді спеціальної трубки, осна¬ щеної освітлювальною та оптичною системами; застосовують для обсте¬ ження порожнини шлунка. ГАСТРОСТОМІЯ, ї, ж., мед. Опе¬ рація накладання штучної шлун¬ кової фістули при непрохідності страховоду. ГАСТРОТРИХИ, ів, мн. (одн. гастро- тргіх, а, ч). Клас круглих червів, представники яких живуть на дні морів і прісних водойм; черевовій¬ часті. ГАСТРОФІЛЬОЗ, а, ч. Інвазійне за¬ хворювання непарнокопитих, що спричинюється личинками ґедзів роду гастрофіл; виявляється розла¬ дами травлення, виснаженням. ГАСТРОЦЙЛЬ, я, ч. Порожнина, що утворюється в зародку багатьох тва¬ рин на стадії гаструли; згодом стає порожниною кишечника. ГАСТРУЛЙЦІЯ, ї, ж ., біол. Процес розвитку двошарового зародка — га¬ струли — з одношарового — бласту¬ ли. Початок гаструляції. Гаструла, и, ж ., біол. 1. Стадія зародко¬ вого розвитку багатоклітинних тва¬ ринних організмів, що настає після бластули, 2. Двошаровий зародок багатоклітинного організму. ГАТЙРІЯ, ї, ж. Єдиний сучасний пред¬ ставник мезозойської групи плазу¬ нів — ящерогадів або дзьобоголових; збереглася на піщаних островах Но¬ вої Зеландії. ГАТЕСКАФ, а, ч. Скафандр для ава¬ рійних робіт у шахтах, а також на гарячому виробництві. ГАУБИЦЯ, і, ж. Артилерійська гар¬ мата зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Ствол гаубиці. Гаубичний, а, е. Гаубичний дивізіон. ГАУДЕАМУС, а, ч. Назва (за першим словом) студентської середньовічної пісні латинською мовою. гастроподи — гебраїзм г ГАУПТВАХТА, и, ж. 1. Спеціальне приміщення для утримання за¬ арештованих військовослужбовців. Сидіти на гауптвахті. 2. заст. Сто¬ рожове приміщення із спеціальним майданчиком, на який виводять варту. ГАУР, а, ч. Велика парнокопита тва¬ рина родини бичачих; живе в гір¬ ських лісах Індії, Непалу, Індокитаю і є об’єктом полювання. ГАУС, а, ч. Одиниця магнітної індук¬ ції. ГАУСМАНЇТ, у, ч. Мінерал підкласу складних оксидів; руда для виплав¬ ляння феромарганцю і легованих чавунів. ГАУСТЙРІЇ, ій, мн. (одн. гаустбрія, ї, ж .), біол. 1. Присоски, якими рос- лина-паразит прикріплюється до рослини-хазяїна і висмоктує із неї поживні речовини. 2. Відгалуження грибниці, що заглиблюються в клі¬ тини рослини-хазяїна. 3. У деяких покритонасінних рослин — ниткопо¬ дібні виростки зародкового мішка, за допомогою яких поживні речовини надходять у зародок. ГАУЧО, невідм. 1. Етнічна група, що склалася в XVI— XVIII ст. від шлю¬ бів іспанців з індіанськими жінками Аргентини та Уругваю. Вели ман¬ дрівний спосіб життя, працювали пастухами на скотарських фермах. 2. Пісня аргентинських селян-скота- рів. 3. У деяких країнах Латинської Америки у XVIII ст. — найманий пастух на скотарській фермі. ГАУЧ-ПРЙС, а, ч., техн. Пристрій, що складається з преса та двох валків і служить для відтискання води з паперового полотна при його фор¬ муванні. ГАФЕЛЬ, я, ч., спец. 1. Підвішена під кутом до щогли рея, до якої кріпить¬ ся верхній край вітрила. 2. Деревина ясена або клена, з якої виробляють фанеру з гарним малюнком. Гафельний, а, е. Гафельний такелаж. ГАФИ, ів, мн. Напівпрісноводні лимани в гирлах річок Балтійського моря на узбережжі Німеччини, відокремлені від моря островами або піщаними косами. ГАФНІЙ, ю, ч. Сріблясто-білий метал, який використовується в рентгено- та радіотехніці; ядерній енергетиці, електронній техніці, виробництві жаростійких і тугоплавких сплавів для авіації і ракетної техніки. Гафнієвий, а, е. Гафнієві сплави. ГАШЕТКА, и, ж. Гачок для спуску зведеного курка вогнепальної зброї. Гашетка кулемета. Гашетковий, а, е. ГАШИШ, у, ч. 1. Наркотичний збуд¬ ник, який виробляють з індійських конопель. 2. перен. Те, що одурма¬ нює, притупляє розум; дурман. Гашишйзм, у, ч. Один із видів нар¬ команії — хворобливий потяг до вживання гашишу, що призводить до тяжких психічних розладів і фі¬ зичної деградації. Гашйшний, а, е. Гашишна наркоманія. ГАШПІЛЬ, я, ч. Дерев’яний чи бетон¬ ний бак із мішалкою для промиван¬ ня, пом’якшення і дублення шкіри. ГАЯЛ, а, ч. Одомашнена форма гаура; в Індії розводять як м’ясну і домашню худобу. ГАЯРДІЯ, ї, ж. Однорічна чи багато¬ річна рослина родини складно¬ цвітих; поширена головним чином у Північній Америці. Вирощують також з декоративною метою. ГВАЮЛА, и, ж. Вічнозелена каучуко¬ носна кущова рослина, що культи¬ вується в США. ГВАЙКОВЕ дерево — рід вічнозе¬ лених дерев родини паролистових, з ядра деревини яких добувають гваякол; поширені у тропічній Америці; використовують у маши¬ нобудуванні. Гваякол, у, ч. Монометиловий ефір пірокатехіну; безбарвні кристали, сировина в синтезі запашних речо¬ вин (ваніліну, санталідолу); застосо¬ вують при лікуванні хвороб легень і дихальних шляхів. ГВЕРЙЛЬЯ, ГЕРЙЛЬЯ, і, ж. Пар¬ тизанська війна в Іспанії і країнах Латинської Америки. Гверильянси, Герильянси, ів, мн. Учас¬ ники гверильї. ГВІЗЙЦІЯ, ї, ж. Рід одно- або багато¬ річних рослин родини складноцвітих; поширені у тропічній Африці; вико¬ ристовують у харчовій, миловарній і лакофарбовій промисловості. ГЕБЕФРЕНІЯ, ї, ж. Психічні по¬ рушення, для яких характерні пус¬ тотливість, кривляння, розірваність мислення; юнацька форма шизо¬ френії тощо. Гебефренічний, а, е. Гебефренічні про¬ яви. ГЕБРАЇСТИКА, и, ж. Сукупність наук, що вивчають давню єврейську мову, пам’ятники писемності, історію та культуру давніх євреїв. Сучасна ге¬ браїстика. Фахівець із гебраїстики. Розділ гебраїстики. Симпозіум з гебра¬ їстики. Цікавитися гебраїстикою. Гебраїзм, у, ч ., лінгв. Слово або зворот, запозичені з гебрайської (давньоєв¬ рейської) мови, а також з івриту. 123 г гебраїзбваний — гексод Гебраїзбваний, а, е. Побудований за зразками давньоєврейської мови, писемності, культури. Гебраїст, а. ч. Доповідь гебраїста. На¬ укова конференція гебраїстів. ГебраІстка, и, ж. Гебраїстичний, а, е. Гебраїстичний симпозіум. ГЕВЙЯ, ї, ж. Каучуконосне вічнозе¬ лене дерево родини молочаєвих; по¬ ширене в тропічних лісах Південної Америки; одне із основних джерел натурального каучуку. Бразильська гевея. ГЕГЕЛЬЯНСТВО, а, с. Вчення ні¬ мецького філософа Г. Гегеля, який розробив теорію діалектики, а також загальна назва філософських течій, що розвинулись на основі цього вчення. Праве гегельянство. Ліве гегельянство. Гегельянець, нця, ч. Послідовний гегель¬ янець. Гегельянський, а, е. Гегельянські по¬ гляди. ГЕДЖРА, ГЇДЖРА, ХЇДЖРА, и, ж. Утеча Мухаммеда з Мекки в Медину, де була заснована перша мусульман¬ ська громада (622 р. н. е.); вважається початком мусульманського літочис¬ лення. ГЕДОНІЗМ, у, ч., філос. Напрям в етиці, за яким насолода, приємність є найвищим благом, метою життя. Прихильники гедонізму. Гедонїст, а, ч. Гедоністичний, а, е. Гедоністичні по¬ гляди. Гедонічний, а, е. Гедонічна насолода. Гедонія, ї, ж ., книжн. Відчуття підне¬ сення, приємне самопочуття; крайнє задоволення, насолода. ГЕЙНА, и, ж. Пекло. Геєна вогненна. Геєнський, а. е. Геєнський вогонь. ГЕЙСТИ, ГЕСТИ, ів, мн. Плоскі ни¬ зовини поблизу берегів Північного моря в Німеччині та Нідерландах; висота до 50—60 м; пустища, тор¬ фовища. ГЕЗЙНК, а, ч. Підземна гірнича вертикальна виробка, яка не має безпосереднього виходу на по¬ верхню і служить для спускання корисних копалин під дією власної ваги чи за допомогою механічних пристроїв, для вентиляції тощо. Вузький гезенк. ГЕЗОТАЙП, а, ч., техн. Електронний прилад для навчання друкарської справи. ...ГЕЙ. Друга частина складних слів, що за значенням відповідає поняттю «земля». ГЕЙ, я, ч., розм. Те саме, що педераст. ГЕЙЗЕР, а, ч. Гаряче джерело вулка¬ нічного походження, що періодично фонтанує на висоту понад 20—40 м. Гейзери Камчатки. Долина гейзерів. Гейзерний, а, е. Гейзерні води. ГЕЙЗЕРИТ, у, ч. Осадова гірська поро- * да світлого забарвлення, що склада¬ ється переважно з опалу з домішкою глинозему; утворюється внаслідок випадання кремнезему з гейзерів та інших гарячих джерел. ГЕЙМ, а, ч., спорт. Частина ігрової партії, певне число очок у деяких іграх (напр., у тенісі). Перший гейм. Виграти гейм. ГЙЙСЛЕРОВІ трубки — скляні трубки із упаяними електродами, наповнені дуже розрідженим газом. Використовують для дослідження спектрів газів. ГЕЙТОНОГАМІЯ, ї, ж ., бот. За¬ пилення квітки пилком іншої квітки тієї самої рослини; сусіднє запилення. ГЕЙХЙРА, и, ж. Рід багаторічних трав’янистих рослин родини ломи¬ каменевих; деякі види культивуються як декоративні. ГЙЙША, і, ж. Професійна танцівниця, співачка, музикантка, що розважає відвідувачів у японських чайних будинках чи гостей на прийомах і прислуговує їм. ГЕКАТбМБА, и, ж. 1. іст. У давніх греків — жертва богам; пожертву¬ вання. 2. перен. Жорстоке знищення великої кількості людей. ГЕКЕЛЬФЙН, а, ч. Дерев’яний духо¬ вий язичковий інструмент; барито¬ новий гобой. ГЕКЗАМЕТР, а, ч., поет. Віршовий розмір античної поезії; шестистоп¬ ний дактилічний вірш із постійною цезурою. Гекзаметричний, Гекзаметровий, а, е. Гекзаметровий розмір. Гекзаметрич¬ на поема. ГЕКІСТОТЕРМЇЗМ, у, ч. Холодостій- кість, здатність жити в умовах міні¬ мального надходження енергії. Гекістотерми, терм, мн. Рослини холод¬ ного клімату із середньою місячною температурою нижче 0 °С і середньою температурою вегетаційного періоду 0—5 *С (напр., оріада, альпійські рос¬ лини та ін.). ГЕКЙН, а, ч. Тропічна ящірка, що веде нічний спосіб^Життя. Кримський ге¬ кон. Цяткований гекон. Гекбновий, а, е. ГЙКСА... Перша частина складних слів, що за значенням відповідає слову «шість». ГЕКСАГбН, а, ч., мат. Шестикутник. Гексагональний, а, е. Гексагональний кристал. ГЕКСАДЕКАН, у, ч. Насичений алі¬ фатичний вуглеводень, безбарвна рідина; еталон при визначенні цета- нового числа дизельних палив. ГЕКСАЕДР* а, ч., мат. Шестигранник, здебільшого правильний (напр., куб, п’ятикутна піраміда). ГЕКСАЕДРИТ, а, ч., астр. Залізний ме¬ теорит, у складі якого переважають кристали шестигранної форми. ГЕКСАН, у, ч.у хім. Насичений алі¬ фатичний вуглеводень, безбарвна рідина; міститься в нафті, бензинах і через низьке октанове число є не¬ бажаною домішкою до бензинів. Гексановий, а, е. Гексановий розчин. ГЕКСАНІТ, у, ч. Надміцний матері¬ ал — полікристал однієї з фаз ні¬ триду бору. Гексанїтовий, а, е. Гексанітовий різець. ГЕКСАПЛбїД, а, ч. Клітина або осо¬ бина з шістьма повними наборами хромосом. ГЕКСАФЕРЙТИ, ів, мн. Ферити з гек¬ сагональною кристалічною струк¬ турою. ГЕКСАХЛОРАН, у, ч. Органічна ре¬ човина, отрутохімікат для винищу¬ вання комах-шкідників. Затруювати ґрунт гексахлораном. ГЕКСАХЛОРБЕНЗбЛ, у, ч. Отрутохімі¬ кат, який застосовують для боротьби з хворобами зернових культур. ГЕКСАХЛОРБУТАДІЄН, у, ч. Отру- тохімікат, який застосовують для боротьби з філоксерою в ґрунті. ГЕКСАХЛОРЕТАН, у, ч., хім. Без¬ барвні кристали, що використо¬ вуються як замінник камфори у виробництві нітрату целюлози, інтенсифікатор світіння піротех¬ нічних сполук тощо. ГЕКСАХОРД, а, ч., муз. Діатонічний шестиступеневий музичний звуко¬ ряд. Іонійський гексахорд. Гексахордний, а, е. Гексахордна сис¬ тема. ГЕКСЕНАЛ, у, ч. Натрієва сіль барбі¬ турової кислоти; застосовують для внутрішньовенного наркозу, а також як протисудомний засіб. ГЕКСИТИ, ів, мн. (одн. гексйт, у, ч.), хім. Шестиатомні спирти — солодкі безбарвні кристалічні речовини, що містяться в рослинах і застосову¬ ються в харчовій, фармацевтичній та парфумерній промисловості. ГЕКСОГЕН, у, ч.у хім. Білий кристаліч¬ ний порошок, який використовують для виготовлення детонаторів. ГЕКСбД, а, ч. Електронна лампа з шістьма електродами, яку застосову- 124 ють у радіотехніці для перетворення частоти. ГЕКСбЗИ, со'з, мн. (і одн . гексоза, и, ж .), хім. Прості вуглеводи з шістьма атомами вуглецю в молекулі, до яких належать глюкоза, фруктоза тощо. ГЕКСОЗ ОФОСФАТИ, ів, мн. Складні ефіри, утворені з гексоз і залишків фосфорної кислоти; найважливіші проміжні продукти вуглеводного обміну у тварин, рослин і мікро¬ організмів. ГЕКТАР, а, ч. Одиниця земельної площі у метричній системі мір, що дорів¬ нює 100 арам, тобто 10000 м2. Гектари ий, а, е. Гектарна ділянка. ГЕКТАРОПбРЦІЯ, ї, ж. Доза міне¬ ральних добрив, розрахована на 1 гек¬ тар площі. ГЕКТО... Перша частина складних слів, що означає «сто», «у сто разів». ГЕКТОВАТ, а, «/., фіз. Одиниця потуж¬ ності, що дорівнює 100 Ватам. ГЕКТОГРАМ, а, ч. Одиниця маси, що дорівнює 100 грамам. ГЕКТОГРАФІЯ, ї, ж. Сукупність способів друкування копій текстів та ілюстрацій за допомогою гекто¬ графа. Гектограф, а, ч. Найпростіший копі¬ ювальний прилад для розмноження машинописного або рукописного тексту; ґрунтується на здатнос¬ ті застиглого желатинового шару сприймати спеціальне чорнило або фарбу оригіналу, ілюстрацій, ма¬ шинописного тексту. Друкувати на гектографі. Гектографічний, а, е. Гектографічний друк. Гектографований, а, е. Гектографований текст. Гектографування, я, с. Гектографування рукопису. Гектографувати, ую, уєш. Друкувати, розмножувати на гектографі. Гекто¬ графувати статтю. ГЕКТОЛІТР, а, ч. Одиниця об’єму рі¬ дин і сипких речовин, що дорівнює 100 л. ГЕКТОМЕТР, а, ч. Одиниця довжини, що дорівнює 100 метрам. ГЕКТОП’ЄЗА, и, ж. Одиниця тиску і механічної напруги, що дорівнює навантаженню 100 стен на 1 м2. ГЕЛЙРТЕР, а, 1. Твір образотворчого
мистецтва допоміжного характеру,
виконаний з натури з метою її ви¬
вчення в процесі роботи над карти¬
ною, скульптурою і т. ін. 2. Невели¬
кий за обсягом, переважно безсюжет¬
ний літературний твір, присвячений
якому-небудь окремому питанню.

3. Невелика одноактна п’єса, події
якої мають драматичний характер.

4. Невеликий музичний твір вірту¬
озного характеру, призначений для
вдосконалення технічних навичок
гри на якомусь інструменті. Етюд
Шопена. 5. П’єса навчального харак¬
теру, в якій застосовується певний
технічний прийом гри. 6. У шахах
та шашках — задачі для виховання
та тренування шахового мислення.
Шаховий етюд.

Етюдист, а, ч. Фахівець у складанні ша¬
хових і шашкових етюдів (у 6 знач.).
Талановитий етюдист.

Етюдний, а, е. Етюдний характер пор¬
третів.

Етюдник, а, ч. 1. Папка або плоска
скринька для зберігання етюдів
(у 1 знач.). 2. Невелика дошка, на
якій живописець розміщує папір,
полотно, коли малює етюди.

Етюдність, ності, ж.

ЕТЮДИЗМ, у, ч. В образотворчому
мистецтві — надмірне захоплення
етюдами (у 1 знач.); схильність до
етюдів на противагу створенню ви¬
кінчених творів-картин.

ЕУКАРібТИ, ів, мн. (одн. еукарібт, а,
ч.), біол. Вищі організми, клітини
яких мають оформлене ядро, відо¬
кремлене від цитоплазми оболонкою.
Клас еукаріотів.

Еукаріотйчний, а, е. Еукаріотичні
клітини.

ЕУФІЛІН, у, ч. Лікарський судинороз¬
ширювальний і сечогінний препарат,
який застосовують при захворюванні
серцево- суди ннрї системи.

ЕУХРОМАТИН, у, ч.у біол. Речовина
хромосоми, що зберігає дифузний
стан у ядрі, яке перебуває в спокої
і спіралізується при поділі клітини.

ЕФ, а, с. Резонаторний отвір у
струнних музичних інструментах,

етолог — ефірність

що за формою схожий на латин¬
ську літеру «Р».

ЕФА, и, ж. Отруйна змія 3 родини
гадюк, поширена в Африці та Азії.
Отрута ефи.

ЕФЕДРА, и, ж. Вічнозелена чагар¬
никова або напівчагарникова го¬
лонасінна рослина з коротким лус¬
коподібним листям та їстівними
плодами; деякі види містять ал¬
калоїд ефедрин, який застосовують
у медицині.

ЕФЕДРИН, у, чі, хім. Алкалоїд, що
міститься в деяких видах рослин
роду ефедра (хлористоводневу сіль
ефедрину застосовують у медичній
практиці як засіб, що звужує судини,
підвищує кров’яний тиск.

ЕФЕКТ, у, ч. 1. Сильне враження, ви¬
кликане ким-, чим-небудь. Бажа¬
ний ефект. Створити ефект,, і^ати
ефект. 2. Результат, наслідок яких-
небудь причин, сил, дій, заходів.
Оптичний ефект. Подвійний ефект.
Знеболювальний ефект. 3. перев. мн.
Засоби, прийоми, пристосування, за
допомогою яких створюється вражен¬
ня, ілюзія чого-небудь. Стилістич¬
ний ефект. Шумові ефекти. Світлові
ефекти. Застосовувати театральні
ефекти. 4. Фізичне явище (у складі
термінологічних сполучень). Парни¬
ковий ефект.

Ефектний, а, е. Ь Який справляє
сильне враження, ефект (у 1 знач.);
привертає увагу. Ефектна жінка.

2. Розрахований на створення ефек¬
ту. Ефектна поза. Ефектний рух.

Ефектність, ності, ж.

Ефектно. Виглядати ефектно.

ЕФЕКТИВНИЙ, а, е. 1. Який приво¬
дить до потрібних результатів, на¬
слідків, дає найбільший результат;
дійовий. Ефективна допомога. Ефек¬
тивне лікування. Ефективні заходи.
Ефективні методи роботи. 2. Який

. викликає ефект (у 1 знач.). Ефек¬
тивне слово. Ефективна промова.

Ефективність, ності, ж. Валютна ефек¬
тивність. Економічна ефективність.
Бюджетна ефективність експорту.
Бюджетна ефективність імпорту.
Ефективність капітальних вкладів.
Ефективність кредитування. Еконо¬
мічна ефективність науково-техніч¬
ного прогресу. Ефективність заходів.
Ефективність лікування.

Ефективно. Ефективно лікувати.

ЕФЕЛЬ, ю, ч. Дрібна і легка фракція
порід, яку одержують при промиван¬
ні розсипного золота.

ЕФЕМЙРИ, ів, мн. (одн. ефемер, а, ч).
Однорічні рослини, що ростуть пе¬
рев. у степах та пустелях, з коротким,

_ Е

як правило, вегетаційним періодом.
Розвиток ефемерів.

Ефемеровий, а, е.

ЕФЕМЕРИДА, и, ж. 1. Крилата комаха,
яка живе один або кілька днів; одно¬
денка. Вік ефемерид. 2. перен ., книжн.
Що-небудь ефемерне, недовговічне.

3. тільки мн. Астрономічні таблиці, в
яких визначені положення небесних
тіл на певні Дні місяця чи року.

Ефемеридний, а, е.

ЕФЕМЕРНИЙ, а, е, книжн. 1. Корот¬
кочасний, швидкоминучий, недов¬
говічний, нетривалий. Ефемерний
успіх \ Ефемерний шлюб. Ефемерна ра¬
дість. 2. Уявний, нереальций; при¬
марний. Ефемерне щастя. Ефемер¬
на ідея.

Ефемерність, ності, ж. Ефемерність
влади ,

Ефемерно.

ЕФЕМЕРОЇДИ, ів, мн. (одн. ефемероїд,
а, ч). Багаторічні трг^Д’янидті росли¬
ни, що мають короткий вегетаційний
період і більшу частину року прово¬
дять у стані спокою у вигляді бульб,
цибулин та кореневищ. Ранньовесняні
ефемероїди.

ЕФЕНДІ, невідм., ч. У Туреччині —
одна із форм ввічливого звертання
до чоловіка.

ЕФЕРЕНЦІЯ, ї, ж., фізіол . Виведення
з організму субстанцій, які спричи¬
няють хворобу.

Еферентний, а, е. Який виносить,
виводить, передає імпульси від нер¬
вових центрів до робочих органів.
Еферентне лікування. Еферентні нер¬
вові волокна.

ЕФЕС, а, ч. Держак холодної зброї (шаб¬
лі, шпаги і т. ін.). Ефес шаблі.

Ефесний, а, е. Ефесна прикраса.

ЕФІР, у, ч. 1. У грецькій міфології —
найвищий шар чистого й прозо¬
рого повітря, в якому жили боги.
2. Далека височінь, безповітряний
простір. 3. Повітряний простір, у
якому поширюються радіохвилі. Пе¬
редавати в ефір. 4. хім. Органічна
сполука — безбарвна летка рідина з
характерним різким запахом; вико¬
ристовується в медицині, парфуме¬
рії, техніці. Запах ефіру.

Ефіризація, ї, ж., заст. Діяння ефіром
(у 4 знач.) з метою знеболювання.

Ефірний, а, е. 1. Прикм. до ефір. Ефір¬
ний простір. 2. Який має в своєму
складі ефір (у 4 знач.). Ефірний нар¬
коз. 3. книжн. Надзвичайно легкий.
Ефірна балерина. Ефірне плаття.

4. перен. Безтілесний, неземний.
Ефірна особа.

Ефірність, ності, ж. Ефірність простору.
Удавана ефірність.

227

Е _

ЕФІРОМАНІЯ, ї, ж. Хворобли¬
ва пристрасть до вдихання ефіру
(у 4 знач.).

Ефіроман, а, ч.

Ефіроманка, и, ж.

ЕФУЗИВНИЙ, а, е, геол . Який утво¬
рився внаслідок застигання магми
(лави); вулканічний. Ефузивні по¬
роди.

ЕФУЗІЯ, ї, ж. 1. геол. Виливання маг¬
ми (лави) на поверхню Землі. 2. фіз.
Проникнення газу через пористу
перегородку.

ЕХІН, а, ч., архіт. Частина капітелі,
що має вигляд круглої подушки над
стовбуром колони.

ЕХІНАЦЕЯ, ї, ж. Багаторічна
трав’яниста рослина родини ай¬
стрових; завдяки сильним проти¬
запальним, противірусним, іму-
нозміцнювальним властивостям
активно використовується у фарма¬
кології. Препарати ехінацеї. Льодяни¬
ки з ехінацеєю.

ЕХІНОКАКТУС, а, ч. Рослина родини
кактусових, що має кулясті, рідше
циліндричні стебла, вкриті колюч¬
ками.

ЕХІНОКОК, а, ч. Маленький стріч¬
ковий черв’як, який паразитує в
тонких кишках собаки і деяких
інших тварин, а також личинка
такого черв’яка, що паразитує в
різних органах людини та траво¬
їдних тварин.

ефіроманія — еякулят

Ехінококовий, а, е. Ехінококова хво¬
роба.

ЕХІНОКОКОЗ, у, ч. Захворювання
ссавців, викликане паразитуванням
ехінокока в тілі людини та тварин.
Поширення ехінококозу. Профілактика
ехінококозу.

ЕХІУРИДИ, ів, мн. ( одн . ехіурйда, и,
ж .), зоол. Тип безхребетних тварин
класу кільчастих червів із тілом
циліндричної форми завдовжки від
З до 185 см, які живуть на великих
глибинах морів та океанів.

ЕХОГРАМА, и, ж. Графік, який на¬
креслюється самописцем за сигна¬
лами від ехолота.

ЕХОЛОКАЦІЯ, ї, ж. Орієнтація в про¬
сторі за допомогою відбитого звуку
чи ультразвуку (про деяких тварин).
Ехолокація тварин. Вивчення ехолока¬
ції. Система ехолокації.

Ехолокатор, а, ч. 1. Дуже чутливий
орган деяких тварин (дельфінів,
кажанів), який служить для орі¬
єнтації у просторі за допомогою
відбитого звуку чи ультразву¬
ку. Природний ехолокатор. 2. мор.
Гідроакустичний навігаційний при¬
лад для виявлення та визначення
місцезнаходження у воді різного
роду тіл та предметів. Потужний
ехолокатор. Принцип дії ехолока-
тора.

Ехолокацїйний, а, е. Ехолокаційні влас¬
тивості.

ЕХОЛбТ, а, ч. Гідроакустичний наві¬
гаційний прилад для автоматичного
вимірювання глибини водойм або
глибини занурення будь-яких тіл,
а також глибини моря під кілем
судна.

ЕШАФбТ, у, ч. Поміст для страти. Сто¬
яти на ешафоті. Йти на ешафот.

Ешафотний, а, е. Ешафотний поміст.

ЕШЕЛбН, у, ч. 1. Окрема частина
розчленованого в глибину бойово¬
го порядку або колони військ, що
рухається на деякій відстані від ін¬
шої. Ешелон головних сил. 2. Поїзд,
автоколона або група літаків певного
призначення з людьми та вантажем.
Військовий ешелон. 3. Висота польоту
літака, встановлювана на повітряних
трасах для гарантування безпеки по¬
льотів. 4. Який-небудь із рівнів адмі¬
ністративно-управлінського апарату.
Вищі ешелони влади.

Ешелонний, а, е.

Ешелонований, а, е.

Ешелонування, я, с.

Ешелонувати, ую, уєщ. Розміщувати
ешелонами (у 1 знач).

ЕШИНІТ, у, ч. Рідкісний мінерал чор¬
ного кольору.

ЕЯКУЛЯЦІЯ, ї, ж., фізіол. Викидання
сперми (сім’я) з чоловічого статевого
органа.

Еякулювати, юю, юєш.

Еякулят, у, ч. Об’єм сперми, що вики¬
дається під час еякуляції.

ЄВАНГЕЛІЄ, я, с. 1. Частина Біблії (го¬
ловна частина Нового Завіту), в якій
уміщено оповіді про життя та вчення
Ісуса Христа і яка є основою христи¬
янської релігії. Канонічне Євангеліє .
Євангеліє від Матвія , від Марка , від
Луки , від Іоанна (за іменами чоти¬
рьох євангелістів). Читати Євангеліє .
2. перен. Книга, що містить головні
принципи, правила чого-небудь.
Євангеліє правди.

Євангелізація, ї, ж. Процес навернення
народів або окремих осіб у християн¬
ство. Конгрегація євангелізації народів.

Євангелізбваний, а, е. Євангелізовані
народи.

Євангелізувати, ую, уєш.

Євангеліст, а, ч. 1. Кожен із чотирьох
визнаних церквою укладачів Єванге¬
лія (у І знач.) — Матвій, Марк, Лука,
Іоанн. 2. Послідовник євангельської
віри, член євангельської громади або
секти. Бути євангелістом.

Євангелістка, и, ж.

Євангелічний, а, е. 1. Пов’язаний із
діяльністю деяких християнських
напрямів (протестантських, баптист¬
ських, лютеранських). Євангелічна
лікарня. Євангелічний центр. 2. Який
у своєму вченні ґрунтується тільки
на вивченні, поширенні і пропо¬
віді Євангелія. Євангелічні церкви.
Євангелічна академія. Євангелічні
християни.

Євангельський, а, е. Євангельська прит¬
ча. Євангельський текст , Християнин
євангельської віри.

ЄВГЕМЕРЙЗМ, у, ч. 1. Давньогрецька
теорія походження релігії зі звичаю
вшанування царів. 2. Трактування,
пояснення міфів і вірувань як наслід¬
ку перенесення реальних історичних
подій у світ богів і героїв.

ЄВГЕНІКА, и, ж. Учення про спадкове
здоров’я людини, про можливі шляхи
і методи активного впливу на ево¬
люцію людству для удосконалення
його природи, про закони успадку¬
вання обдарованості й обмеженості
передавання майбутнім поколінням
спадкових хвороб.

Євгеніст, а, ч.

Євген істка, и, ж.

Євгенічний, а, е. Євгенічна теорія.

ЙВНУХ, а, ч. 1. Кастрований слу¬
га — наглядач за жінками у гаремі.
Безбородий євнух. Служити євнухом.
2. перен. Кастрат.

ЄВНУХОЇДИЗМ, у, ч ., мед. Ендо¬
кринне захворювання, зумовлене
вродженою або набутою недостат¬
ністю функцій статевих залоз або
недостатністю виділення гіпофізом
гормону, що спричиняє порушення
росту (гігантизм), ожиріння, зміну
пропорцій скелета, його деформацію
і т. ін. Прояви євнухоїдизму.

ЙВРО, невідм., ч. і с. Єдина грошова
одиниця, прийнята у 2002 році про¬
відними європейськими країнами як
основний платіжний засіб. Дешевий
евро. Курс євро. Обмін на євро.

ЄВРО… Частина складних слів, що
вказує на стосунок, причетність до
Європи.

ЄВРОБЙНДИ, ів, мн. Різновид цінних
паперів у вигляді купонних обліга¬
цій, які випускає емітент із метою
отримання довгострокової позики на
ринку Європи.

ЄВРОВАЛЮТА, и, ж. у збірн. Іноземні
валюти, в яких комерційні банки
здійснюють безготівкові депозит¬
но-позикові операції за межами
країн — емітентів цих валют. Ринок
євровалют.

Євровалютний, а, е. Євровалютний екві¬
валент. Євровалютні ресурси.

ЄВРОДЕПОЗЙТИ, ів, мн. Вклади у ве¬
ликі комерційні банки в іноземній
валюті за рахунок коштів, що функ¬
ціонують на ринку євровалют.

Євродепозйтний, а, е. Євродепозитний
рахунок.

ЄВРОДОЛАРИ, ів, мн. Європейські
долари — кошти в американських
доларах, укладені їх власниками
за межами США, як правило, в
європейських банках і викорис¬
товувані останніми для кредитних
операцій.

Євродоларовий, а, е. Євродоларовий обіг.

ЄВРОКАРД, невідм. у ж. Міжнародна
кредитна картка з правом викорис¬
тання в країнах — учасницях євро¬
пейської банківської системи.

ЄВРОКРЕДЙТИ, ів, мн. Міжнародні
кредити, шо надаються великими
комерційними банками за рахунок
ресурсів євровалютного ринку.

Єврокредйтний, а, е.

ЄВРОНбТИ, нот, мн., збірн. Середньо-
строкові цінні папери, які випуска¬
ють терміном на 3—6 місяців за
ставкою, що змінюється відповідно
до ставки Лондонського міжбанків-
ського ринку.

ЄВРООБЛІГАЦІЯ, ї, ж. Цінний папір
на пред’явника; боргове зобов’язання
позичальника при отриманні довго¬
термінових кредитів у одній із єв¬
ровалют.

ЄВРОПАРЛАМЕНТ, у, ч. Європей¬
ський парламент — консультативний
орган Європейського Союзу. Комісія
Європарламеиту.

ЄВРОПЕЇЗМ, у, ч. Ідея економічного і
політичного об’єднання країн Євро¬
пи на основі історичної, соціальної
та духовної спільності її народів.
Засади європеїзму .

ЄВРОПЕОЇДИ, ів, мн. (одн. європеоїд,
а, ч.). Люди, що належать до європе¬
оїдної раси.

Європеоїдний, а, е. Європеоїдні ознаки.
Європеоїдна раса.

ЄВРЙПІЙ, ю, ч., хім. Рідкіснозе¬
мельний сріблясто-білий хімічно
активний метал; лантаноїд; ком¬
понент люмінофорів у кольорових
телевізорах.

ЄВРОЧЕК, а, ч. Фінансовий документ,
що приймається до оплати на тери¬
торії країн — учасниць Європейської
банківської системи «Єврочек» (із
1968 р.).

ЄВХАЛОГібН, а, ч. Богослужебна
книга, шо в грецькій церкві поєдну¬
вала Требник і Служебник; у право¬
славній церкві Європи — синонім
Требника, тобто книги з докладним
описом чину священнодійства.

ЄВХАРЙСТІЯ, ї, ж., церк. Обряд
причащання — свята тайна Тіла і
Крові Ісуса Христа, шо с пам’яткою
Тайної вечері, втіленням смерті
й воскресіння Ісуса Христа; одне
з найголовніших церковних таїнств,
що визнається всіма християнськими

229

є _

віросповіданнями. Таїнство євхарис¬
тії . Прийняти євхаристію.

Євхаристійний, а, е.

бГЕР, я, ч. 1. Спеціаліст-мисливець,
що керує полюванням. Посада єгеря.
2. Солдат особливого стрілецького
полку в деяких арміях. Кінний єгер.
Команда єгерів. 3. Службовець госпо¬
дарств, парків і т. ін., що доглядає і
навчає тварин, птахів, яких там роз¬
водять. Працювати єгерем. 4. Слуга у
старовинному поміщицькому госпо¬
дарстві; виїзний лакей.

Єгерський, а, е. Єгерське полювання.
Єгерський полк. Єгерська охорона.
Єгерський костюм.

бгерство, а, с.

ЄГИПТОЛОГІЯ, ї, ж. Галузь історич¬
ної науки, що вивчає історію, куль¬
туру і т. ін. Стародавнього Єгипту і
прилеглих до нього країн. Проблеми
єгиптології.

Єгиптолог, а, ч. Учений-єгиптолог.

Єгиптологїчний, а, е. Єгиптологічні до¬
слідження.

ЄГОВІСТ, а, ч. Прихильник одно¬
го з протестантських відгалужень
християнської релігії. Молитовний
будинок єговістів. Зібрання єговістів.

Єговїстка, и, ж.

Єговістський, а, е. Єговістська бро¬
шура.

ЄДВАБ, у, ч. Різновид коштовної шовко¬
вої тканини. Барвистий єдваб. Сукня
з єдвабу.

Єдвабний, а, е. Єдвабна сукня.

бЖА, і, ж. Багаторічна трав’яниста
рослина родини злакових. Єжа
збірна.

ЄЗУЇТ, а, ч. 1. Член католицького
чернечого ордену «Товариство Ісу-
са» — організації, що займалася
активним упровадженням католи¬
цизму. Орден єзуїтів. 2. перен. Про
підступну, безжальну, лицемірну
людину.

ЄзуІтка, и, ж.

Єзуїтство, а, с.

Єзуїтський, а, е. Єзуїтський монас¬
тир. Єзуїтський орден. Єзуїтський
учинок.

ЄКТЕНІЙ, ї, ж ., церк. Частина право¬
славного богослужіння — молитва,
що містить прохання і звертання до
Бога. Велика єктенія. Мала єктенія.
Співати єктенію.

ЄЛЙЙ, єлею, ч. 1. Рослинна (як прави¬
ло, оливкова) олія, що використову¬
ється для церковних обрядів; олива.
Пахучий єлей . Помазання єлеєм.
2. перен. Те, що заспокоює, втішає.
Єлей для душі.

Єлейний, а, е. 1. Прикм. до єлей
(у 1 знач.). Єлейна посудина. 2. Який

євхаристійний — єшиббт

виражає нещирість, удавану благо-
честивість, лагідність. Єлейний голос.
Єлейна мова. Єлейний вираз обличчя.

Єлейність, ності, ж.

Єлейно. Говорити єлейно.

ЄЛИСЕЙСЬКІ п о л я — у грецькій
міфології — частина потойбічного
світу, де перебувають душі блажен¬
них і праведників; чудесна країна
вічної весни, вічного миру і благо¬
денства, без хвороб, страждань.

ЄПАРХІЯ, ї, ж. 1. Церковно-адміні¬
стративний округ у християнській
церкві на чолі з єпархіальним архіє¬
реєм (митрополитом, архієпископом,
єпископом). Велика єпархія. 2. перен.
Про те, що перебуває у сфері ком¬
петенції або під керівництвом тієї
чи іншої особи. Фізика — не моя
єпархія.

Єпархіальний, а, е. Єпархіальний з’їзд.
Єпархіальна школа. Єпархіальний
округ.

ЄПЙСКОП, а, ч. Вищий духовний чин
у християнській церкві, а також осо¬
ба, яка має цей чин; архієрей; глава
основної самостійної територіаль¬
ної одиниці церковного управлін¬
ня — єпархії. Чин єпископа. Собор
єпископів.

Єпископальний, а, е. Єпископальний
собор. Єпископальна церква. Єписко¬
пальна система.

Єпископат, у, ч. 1. Звання, сан єписко¬
па. Отримати єпископат. 2. У като¬
лицькій церкві — система церковного
управління через єпископів. 3. Збо¬
ри, засідання єпископів. 4. У право¬
слав’ї — вище духовенство.

Єпископїя, ї, ж. Те саме, що єпархія.

Єпископство, а, с. Отримати єпископ¬
ство. Період єпископства.

Єпископський, а, е. Єпископська кафед¬
ра. Єпископський нагляд. Єпископський
округ. Єпископський сан.

ЄПИТЙМІЙ, ймії, ж. 1. Церковне по¬
карання, що полягає в суворому до¬
тримуванні посту, довгих молитвах,
посилених поклонах і т. ін. Накласти
єпитимію. 2. Добровільно і свідомо
взята на себе кара з метою Спокуту¬
вання якоїсь провини.

Єпитимійний, а, е. Єпитимійний піст.
Єпитимійна жертва.

ЄПИТРАХЙЛЬ, і, ж. Частина культо¬
вого одягу священика у вигляді дов¬
гої смуги, що надягається на шию.
Одягати єпитрахиль.

ЄРЕСІОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Вивчення та
опис єресей. 2. Полемічна літерату¬
ра, скерована проти єресей. Праці
з єресіології.

Єресіблог, а, ч.

Єресіологічний, а, е.

ЙРЕСЬ, і, ж. 1. Релігійне вчення, що
заперечує догми та організаційні фор¬
ми панівної церкви. Боротьба проти
єресей. Впасти в єресь. 2. перен., розм.
Відступ від панівних чи загально¬
прийнятих поглядів, правил, поло¬
жень, які вважаються незаперечними.
3. тільки одн., перен., розм. Те, що по¬
збавлене здорового розуму; дурниця.
Верзти єресь.

Єресіарх, а, ч. Засновник або керівник
єресі, єретичної секти.

Єретик, а, ч. 1. Людина, яка відступи¬
лася від догм панівної релігії; по¬
слідовник єресі (у 1 знач.). 2. перен.
Людина, яка відступає від панівних
чи загальноприйнятих поглядів, пра¬
вил, положень і т. ін. Літературний
єретик.

Єретйцтво, а, с.

Єретичка, и, ж.

Єретичний, а, е. 1. Який стос, єресі.
Єретичне вчення. Єретичні книги.
2. перен. Який суперечить панів¬
ним, загальноприйнятим у пев¬
ному середовищі поглядам, прави¬
лам, положенням і т. ін. Єретичні
розмови. Єретичні думки . 3. перен.
Бунтівливий. Єретична вдача.

ЄРООЛ, а, ч. Стародавній жанр мон¬
гольського фольклору, вірші різного
розміру з алітерованими початками
рядків, виконувані співцями-імпро-
візаторами на родинних обрядових
святах.

ЄФРЕЙТОР, а, ч. Перше військове
звання, яке присвоюється рядовому,
а також людина, яка має це звання.
Дослужитися до єфрейтора.

Єфрейторський, а, е. Єфрейторське
звання.

ЄХИДНА, и, ж. 1. У давньогрецькій
міфології — жахлива отруйна на-
півжінка-напівзмія. 2. Однопрохід¬
ний яйцекладний ссавець, верхня
частина тіла якого вкрита голками.
Природні популяції єхидни. 3. Отруй¬
на австралійська змія. 4. перен., розм.
Про лиху, злу, хитру, лукаву, в’їдливу
людину.^

ЄХИДНИЙ, а, е. 1. Пройнятий злістю,
хитрістю, лукавством (про людину).
Єхидна людина. 2. Який містить у собі
таємний намір зачепити, образити.
Єхидна усмішка .

Єхйдність, ності, ж.

Єхйдно. Єхидно усміхатися.

Єхйдство, а, с.

Єхидствувати, ую, уєш, розм. Злісно
іронізувати, в’їдливо говорити.

ЄШИБОТ, у, ч. Вищий навчальний
духовний заклад в іудаїзмі, що готує
рабинів.

ЖАБб, невідм., с. Декоративне оздоблен¬
ня сорочки або блузки (здебільшого із
мережива або серпанку), що при¬
шпилюється до коміра. Пишне жабо.
Мереживне жабо. Блузка із жабо.

ЖАДЕЇТ, у, ч. Мінерал із групи пі¬
роксенів; зелений або зелено-сірий,
використовується для виготовлення
декоративних матеріалів.

Жадеїтовий, а, е.

ЖАКАРДОВИЙ, а, е, текст. 1. Який
використовується для виготовлення
тканини з дуже складним малюн¬
ком. Жакардова техніка. 2. Вигот.
за допомогою спеціальної машини;
орнаментований. Жакардова ткани¬
на. Жакардові рукавички.

ЖАКЕТ, а, ч. 1. Короткий жіночий
одяг, який носять поверх блузки або
плаття. Хутряний жакет. 2. рідко.
Піджак.

Жакетка, и, ж., розм. Вовняна жакетка.

Жакетний, а, е. Жакетний крій. Жакет-
на тканина.

ЖАКб, невідм., ч. Невеликий папуга,
що живе в лісах Екваторіальної
Африки, здатний імітувати людську
мову.

ЖАКОБ, невідм., ч. Стиль меблів із
червоного дерева, для якого харак¬
терне оздоблення з бронзи або латуні.
Меблі в стилі жакоб.

ЖАКУВАТИ, ую, уєш, заст. Грабу¬
вати.

Жакування, я, с.

ЖАЛбН, а, ч. Увіткнута в землю віха,
яка вказує напрям при землемірних
роботах або під час нівелювання
місцевості.

ЖАЛЮЗІ, невідм., с. і мн. 1. Складені
з вузьких дощечок або металевих
пластинок віконниці або штори для
регулювання світла і повітряного
потоку в приміщенні. Модні жалюзі.
Пластикові жалюзі. Закрити (від¬
крити) жалюзі. Встановити жалюзі.
2. спец. Пристрій у вигляді вентиля¬
ційних ґрат (решіток) із нерухомими
або обертовими перами для регулю¬
вання повітряного потоку.

Жалюзійний, а, е. Жалюзійні решітки.
Жалюзійні ковпаки. Жалюзійна май¬
стерня.

ЖАМАТУН, а, ч. Притвор храму —
усипальня, місце для молитви, зви¬
чайно зала, перекрита склепінням на
арках у вірменській середньовічній
архітектурі.

ЖАНР, у, ч. 1. Вид творів у галузі яко-
го-небудь мистецтва, який характе¬
ризується певними сюжетними та
стилістичними ознаками. Комедій¬
ний жанр. Жанр народної думи. Жанр
детективу. 2. Живопис на побутові
теми; картина побутового сюжету.
Побутовий жанр. 3. Спосіб що-не-
будь робити; сукупність прийомів;
стиль, манера, притаманні певній
людині.

Жанрист, а, ч. Художник, що створює
картини на побутові теми.

Жанрйстка, и, ж.

Жанровий, а, е. Жанрова різноманітність.
Жанровий живопис. Жанрові сцени.

Жанровість, вості, ж. Жанровість
твору.

ЖАНТЙЛЬНИЙ, а, е, розм., заст.
Манірний, кокетний. Жантильна
людина.

ЖАРГбН, у, ч. Мова якоїсь соціальної
або професійної групи, що відрізня¬
ється від загальнонародної наяв¬
ністю специфічних слів і висловів.
Студентський жаргон. Кримінальний
жаргон. Злодійський жаргон. Школяр¬
ський жаргон. Жаргон акторів.

Жаргонізм, у, ч. Вживати жаргонізми.

Жаргонний, а, е. Жаргонні вислови. Жар¬
гонна лексика.

ЖАРДИНЬЄРКА, и, ж. Підставка, ета¬
жерка для кімнатних чи балконних
квітів. Різьблена жардиньєрка. Старо¬
винна жардиньєрка.

ЖАСМИН, у, ч. Кущ із запашними
білими квітками, який вирощують у
садах та парках, а також квіти цього
куща. Кущ жасмину. Букет жасмину.

Жасминовий, а, е. Жасминовий цвіт.
Жасминовий запах.

ЖЕЛАТЙН, у, ч., ЖЕЛАТИН А, и, ж.
Білкова речовина, яку отримують
шляхом виварювання у воді костей,
хрящів, риб’ячої луски; в розчинено¬
му вигляді переходить у драглистий
стан; використовується в техніці,
кулінарії, фармацевтичній промис¬

ловості тощо. Розчинний желатин.
Харчовий желатин. Згущення жела¬
тином.

Желатинізація, ї, ж. Згущування речо¬
вини, маси, соку і т. ін. до консис¬
тенції желе шляхом додавання певної
кількості желатину. Желатинізація
джему.

Желатинізований, а, е. Желатинізована
фруктова маса.

Желатинізувати, ую, уєш. Желатинізу¬
вати сироп.

Желатйнний, Желатйновий, а, е. Же¬
латинове виробництво. Желатинова
маса. Желатинові пакетики. Жела-
тинний папір.

Желатинування, я, с. Желатинування
соку.

ЖЕЛЕ, невідм., с. Драглиста їжа, ви¬
гот. із желатину та фруктово-ягідних
соків, вина, молока і т. ін. Фруктове
желе. Молочне желе. Виготовлення
желе. Желе на десерт.

Желейний, а, е. 1. Прикм. до желе. Же¬
лейний мармелад. 2. Признач, для ви¬
готовлення желе. Желейний порошок.
Желейний розчин.

ЖЕЛбНКА, и, ж., гірн. Прилад, яким
викачують рідину, пісок і т. ін. із
свердловин при бурінні.

Желонковий, а, е. Желонкова техніка
видобування нафти.

Желонник, а, ч. Робітник, який пра¬
цює біля желонки. Досвідчений
желонник.

Желонниця, і, ж.

ЖЕН-ПРЕМ’ЙР, а, ч.у заст. Актор,
який виконує ролі перших коханців.
Амплуа жен-прем’єра.

ЖЕНЬШЕНЬ, ю, ч. Багаторічна дале¬
косхідна трав’яниста рослина родини
аралієвих, корінь якої використову¬
ється як важливий лікувальний засіб.
Корінь женьшеню. Ліки з женьшеню.

Женьшеневий, а, е. Женьшенева на¬
стоянка.

ЖЕЙДА, и, ж., геол. Округле або оваль¬
не скупчення одного чи декількох
мінералів, що утворилося внаслідок
заповнення порожнин у гірських по¬
родах.

ЖЕРДЕЛЯ, і, ж. 1. Різновид абрикосів
із дрібними плодами, що виростають

231

жереп — жоржина

безпосередньо з насіння. Пагони
жерделі. 2. Плід цієї рослини. Спіла
жерделя.

ЖЕРЕП, а, ч. 1. Гірська сосна з чор-
ною корою і неколючими короткими
листками. Сосна жереп. 2. Хвойний
куш або дерево родини кипарисо¬
вих з м’ясистими, подібними до ягід
шишками, що використовуються
в промисловості; ялівець. Колючий
жереп.

Жерепняк, у, ч. Роль жерепняків в утво¬
ренні ґрунтового покриву.

Жереповий, а, е. Жерепові насадження.

ЖЕСТ, у, ч. 1. Рух тіла чи рук,
який супроводжує людську мову
або замінює її. Рішучий жест.
Мова жестів. 2. перен. Учинок чи
взагалі поведінка людини, зумовле¬
на певними намірами. Благородний
жест. Біржові жести.

Жестикулювання, я, с. Жестикулювання
рукою.

Жестикулювати, юю, юєш. Захоплено
жестикулювати.

Жестикуляційний, а, е.

Жестикуляція, ї, ж. Жести для під¬
силення виразності мови або для
вираження чого-небудь. Виразна
жестикуляція. Зловживати жести¬
куляцією.

ЖЕСТИ, і в, мн. Французький героїч¬
ний епос, цикли поем на історичні
сюжети, створювані на межі XI—
XII ст., найкращим зразком яких
є «Пісня про Роланда».

ЖЕТЕ, невідм ., с. Термін у класичному
танці, що означає рух із викиданням
Ноги.

ЖЕТбіІ, а, ч. 1. Значок, який видаєть¬
ся для відзначення якоїсь перемоги
чи на підтвердження належності
до якого-небудь товариства, корпо¬
рації, професії і т. ін. Срібний же¬
тон. Поліцейський жетон. 2. Умовний
значок, найчастіше у вигляді мета¬
левого кружка чи квадрата, що дає
право на що-небудь або заміняє мо¬
нету певного номіналу. Пластмасовий
жетон . Жетон нового зразка. Жетон
із номером гравця. Жетон для проїзду
в метро.

Жетонний, Жетоновий, а, е. Жетонний
проїзд.

ЖИГА, ДЖИГА, и, ж. 1. Середньо¬
вічний смичковий музичний ін¬
струмент. 2. Швидкий динамічний
старовинний англійський народний
танок кельтського походження. Тан¬
цювати джигу.

ЖИГОЛО, невідм., с. Молодий чо¬
ловік, який заробляє на життя
інтимними послугами літнім за¬
можним жінкам.

ЖИКЛЕР, а, ч., техн. Калібрований
отвір у деталі, що дозує витрати рі¬
дини або газу. Жиклер карбюратора.

ЖИЛЕТ, а, ч. 1. Чоловічий одяг без
коміра та рукавів, який одягають
під піджак чи інший верхній одяг.
Святковий жилет. Жилет від кос¬
тюма. Носити жилет. 2. Жіночий
одяг без рукавів, який одягають на
блузку або сукню. Вовняний жилет.
Гаптований жилет.

Жилетка, и, ж. Жилетка із срібними
ґудзиками. Кишеня жилетки.

Жилетний, а, е. Жилетний крій.

Жилетник, а, ч . Той, хто шиє, виготов¬
ляє жилети. Кравець-жилетник.

ЖИРАНДОЛЬ, і, ж. Великий фігур¬
ний свічник для декількох свічок.
Кришталеві жирандолі. 2. Фонтан із
кількома струменями.

Жирандбльний, а, е. Жирандольні
свічки.

ЖИРАФ, а, ч., ЖИРАФА, и, ж. Афри¬
канська плямиста жуйна тварина
ряду парнокопитих із коротким ту¬
лубом на високих і тонких ногах та
дуже довгою шиєю, яка закінчується
невеликою головою.

Жирафовий, Жираф’ячий, а, е.

ЖИРО, невідм., с., фін. Письмове свід¬
чення на зворотній стороні векселя чи
чека, яким підтверджується перене¬
сення права власності на іншу особу.

Жирант, а, ч. Особа, яка робить на
векселі, чеку, іншому цінному папері
передатний напис.

Жират, а, ч. Особа, на ім’я якої пере¬
казують вексель, чек.

Жирувати, ую, уєш. Переказувати век¬
сель на іншу особу шляхом переда¬
вального запису.

ЖИРОБАНК, у, ч., фін. Банк, що
здійснює безготівкові розрахунки
між своїми клієнтами.

ЖИРЙБУС, а, ч. Те саме, шо гіробус.

ЖИРОКОМПАС, а, ч. Те саме, що
гірокомпас.

ЖИРОКбНТО, невідм., с. Особливий
вид поточного рахунку, що відкри¬
вається для розрахунків із третіми
особами, які мають поточні рахунки
в тому самому банку.

ЖИРбНДА, и, ж. 1. Політична партія
часів Великої французької революції
кінця XVIII ст., що була виразником
інтересів торговельно-промислової
буржуазії і в 1793 році, після встанов¬
лення диктатури якобінців, перейшла
на бік опозиції. 2. перен. Партія, що
схиляється до угоди з опозицією.

Жирондист, а, ч .

Жирондистський, а, е.

ЖИРОСКОП, а, ч. Те саме, що
гіроскоп.

ЖИРОЧЕК, а, ч. Чек, який містить
наказ чекодавця банкові про пере¬
рахування з його (чекодавця) жиро-
рахунку певної суми грошей.

ЖИРШІ, невідм ., ч. У Казахста¬
ні — виконавці творів традиційного
фольклору в супроводі домбри або
гармоні.

ЖОВНІР, а, ч. 1. Солдат польської
армії. Польський жовнір. 2. Назва
солдата в середньовічній Україні.

Жовнірство, а, с. Королівське жовнір¬
ство.

Жовнірський, а, е. Жовнірське життя.
Жовнірські пісні.

ЖОКЕЙ, я, ч. 1. Професійний наїзник
на кінних перегонах. Досвідчений
жокей. Англійські жокеї. 2. Той, хто
доглядає і дресирує коией-скакунів.
Послуги жокея.

Жокейка, и, ж. 1. Жін. до жокей.
2. Особливого крою головний убір,
який носять жокеї. Синя жокейка.

Жокей-клуб, у, ч. Стати членом жо¬
кей-клубу.

Жокейський, а, е. Жокейська шапочка.
Жокейський костюм.

ЖОНГЛЮВАТИ, юю, юєш. 1. Май¬
стерно підкидати і ловити один або
одночасно декілька предметів. Жон¬
глювати кульками. Жонглювати обома
руками. 2. перен. Вправно, але й без¬
відповідально використовувати при
висловлюванні певні поняття, слова і
т. ін. Жонглювати словами.

Жонглер, а, ч. 1. Артист цирку, який
спритно підкидає і ловить на льоту
кілька предметів водночас. Спритний
жонглер. Виступ жонглерів. 2. перен.
Людина, яка вправно, але не зовсім
чесно користується фактами у супе¬
речці.

Жонглерка, и, ж. Юна жонглерка.

Жонглерство, а, с., розм.

Жонглерський, а, е. Жонглерська вправ¬
ність. Жонглерський реквізит. Жон¬
глерська майстерність.

Жонглювання, я, с. Займатися жон¬
глюванням.

ЖОНКІЛЬ, і, ж. Різновид нарцисів із
дрібними запашними квітами. Букет
жонкілі.

ЖОРЖЕТ, у, ч. Щільна прозора
шовкова, бавовняна або вовняна
тканина з пряжі, туго скрученої в
різних напрямках, із матовою, ледь
зморшкуватою поверхнею. Блузка із
жоржету.

ЖОРЖЙНА, и, ж. 1. Трав’яниста
декоративна рослина родини склад¬
ноцвітих, яка цвіте великими різно¬
барвними квітками і розмножується
вегетативним способом. Кущ жор¬
жин. Вирощувати жоржини. 2. Квітка

232

цієї рослини. Білі жоржини. Букет
жоржин.

ЖОСТІР, теру, ч. Невелике дерево або
кущ, що росте на узліссях, схилах
гір, із еліптичними листками та
жовтувато -зеленими квітками, дає
чорні плоди; використовується в ме¬
дицині як проносне. Густий жостір.
Ягоди жостеру. Лікувальні властивос¬
ті жостеру.

Жостеровий, а, е. Жостерові плоди.

ЖУЇР, а, ч. Людина, яка прагне в житті
тільки насолоди; гульвіса. Поведінка
жуїра. Життя справжнього жуїра.

Жуїрувати, ую, уєш. Вести безтурбот¬
не життя, насолоджуватися чимсь.
Жуїрувати життям.

ЖУЛЬЄН, у, ч. Гаряча страва із грибів,
запечених у сметані або в майонезі,
іноді з м’ясом птиці, яку подають у
невеличких металевих каструльках із
довгою ручкою. Гарячі жульєни. За¬
мовити жульєни. Жульєн із куркою.

Жульєнний, а, е. Жульєнний смак.

ЖУПА, и, ж. 1. У південних та
західних слов’ян — територіальне

жостір — журналістський

об’єднання родових громад. 2. Ад¬
міністративно-територіальна одини¬
ця у феодальних державах пів¬
денних слов’ян та в Угорщині.
3. Деякі історичні області у Боснії,
Сербії та Хорватії. Велика Жупа.
Мала Жупа. 4. Соляна копальня
або солеварня.

ЖУРІ, невідм., с. 1. У деяких країнах
(Велика Британія, США, Фран¬
ція) — колегія присяжних засіда¬
телів у суді. 2. Група компетентних
фахівців, призначених чи обраних
для розподілу місць, присудження
премій, вручення нагород тощо на
конкурсах, виставках, спортивних
змаганнях і т. ін. Кваліфіковане журі.
Члени журі. Рішення журі.

ЖУРНАЛ, у, ч. 1. Періодичне (що¬
тижневе, щомісячне, щоквартальне
і т. ін.) друковане видання най¬
різноманітнішої тематики, зазвичай
багато ілюстроване, зброшуроване
у вигляді книжки. Гумористичний
журнал. Політичний журнал. Жур¬
нал для дітей. Редакція журналу.

2. Книга чи зошит для система¬
тичних записів про що-небудь,
обліку чого-небудь. Класний жур¬
нал. Корабельний журнал. Касовий
журнал. Журнал- ордер.

Журнальний, а, е. Журнальна стаття.
Журнальна фотографія. Журнальний
формат. Журнальні записи.

ЖУРНАЛІСТИКА, и, ж. 1. збірн.
Періодичні видання. Українська
журналістика. 2. Літературно-пуб¬
ліцистична діяльність у журналах,
газетах, на радіо і т. ін.; професія
журналіста. Інститут журналісти¬
ки. Курси журналістики. Займатися
журнал іст икою.

Журналіст, а, ч. Професійний літера¬
турний працівник газет, журналів,
радіо та інших органів інформації.
Фах журналіста. Журналіст обласної
газети.

Журналістка, и, ж. Відома журна¬
лістка.

Журналістський, а, е. Журналістська
робота. Журналістська практика.
Журналістське посвідчення.

…ЗАВР. Друга частина назв викопних
рептилій або помилково зарахованих
до них амфібій.

ЗАК’ЙТ, а, ч. Встановлений шаріатом
податок на майно та прибуток, що
вважається одним з обов’язків кож¬
ного мусульманина.

ЗАЛ, у, ч., ЗАЛА, и, ж. 1. Вітальня,
приймальня — велика кімната в
квартирі, де приймають гостей. Меб¬
лі для залу. Посадити гостей у залі.
2. Велике приміщення для нарад,
зборів, концертів тощо. Концертний
зал. Увійти в зал. Зайняти свої місця
у залі.

ЗАЛЬБАНД, а, ч. Бокові поверхні
жили, що відокремлюють її від гір¬
ських порід, у яких вона міститься.

ЗАМША, и, ж. М’яка шкіра з оксами¬
товою поверхнею; виробляють жиро¬
вим дубленням зі шкіри оленя, лося,
вівці або молочного теляти великої
рогатої худоби. Якісна замша. Нату¬
ральна замша. Пальто із замші.

Замшевий, а, е. Замшева куртка. Замше¬
ві рукавички. Замшева сумка.

ЗАНДРИ, ів, мн. Хвилясті рівнини,
утворені піщаними відкладами,
гравієм, галькою.

ЗАРИН, у, ч. Отруйна речовина нер¬
вово-паралітичної дії. Властивості
зарину.

Зариновий, а, е.

ЗАУРОЛбФ, а, ч. Двоногий травоїдний
динозавр крейдяного періоду.

ЗАУРОПОД, а, ч. Чотириногий траво¬
їдний динозавр юрського та крейдя¬
ного періодів.

ЗЕБЙЇД, а, ч. Гібрид зебу і великої
рогатої худоби.

ЗЕБРА, и, ж. 1. Непарнокопита твари¬
на родини конячих із характерним
забарвленням (чорні смуги на світ¬
лому фоні) тіла. Велика зебра. Самець
зебри. 2. Позначений смугами пішо¬
хідний перехід на проїжджій частині
дороги. Перейти дорогу по зебрі.

Зебровий, а, е.

ЗЕБРЙЇД, а, ч. Гібрид коня (або віс¬
люка) і зебри.

ЗЙБУ невідм ., ч. Один із підвидів свій¬
ського бика — велика рогата худоба
із м’язово-жировим горбом на холці.

ЗЕВГМА, и, ж. Стилістична фігура,
яка виникає при об’єднанні одно¬
рідних членів речення (здебільшого
підметів) одним дієслівним при¬
судком, який відноситься тільки до
одного з цих членів.

ЗЕДЙЛІЯ, ї, ж. Спеціальне сидіння,
обладнане біля південної стіни ка¬
толицьких церков для священиків,
дияконів та субдияконів.

ЗЕЙГЕРУВАННЯ, я, с. У кольоровій
металургії — процес розділення
твердого сплаву на складники, який
ґрунтується на різниці температур
плавлення цих частин.

Зейгерований, а, е. Зейгерований сплав.

ЗЕЛЬЦ, у, ч. Ковбасний виріб, для
виготовлення якого використовують
свинину або яловичину, язик, печін¬
ку та інші субпродукти. Домашній
зельц. Зельц із овочами. Бутерброд
із зельцом.

ЗЕНЗУБЕЛЬ, я, ч. Столярний інстру¬
мент, рубанок для стругання фасон¬
них поверхонь.

ЗЕНІТ, у, ч. 1. астр. Точка небесної
сфери, що знаходиться строго вер¬
тикально над головою спостерігача.
Сонце в зеніті. 2. перен. Найвища
точка; найвищий ступінь розвитку;
розквіт. Зеніт кар’єри. Бути в зеніті
слави.

Зенітний, а, е. Зенітна відстань.

ЗЕНКЕР, а, ч. Металорізний інструмент
із багатьма лезами для чистого оброб¬
лення, розширювання отворів після
свердління, штампування та ін.

ЗЕРО, невідм , с. 1. Нуль. 2. перен. Ніщо;
величина, близька до нуля. Повне
зеро. Зеро успіху.

ЗЕФІР, а, ч. 1. У давньогрецькій міфо¬
логії — бог теплого західного вітру.

2. поет. Легкий, свіжий, приємний
вітерець. Нічний зефір. Подих зефіру.

3. Рід тонкої білизняної бавовняної
тканини. Сорочка із зефіру. 4. Сорт
легкої фруктової пастили; конди¬
терський виріб із збитого фруктово-
ягідного пюре з цукром та яєчним
білком. Біло-рожевий зефір. Свіжий
зефір. Зефір у шоколаді.

Зефірний, а, е. Зефірний подув вітру.
Зефірний дотик.

Зефіровий, а, е. Зефірова сорочка.

ЗИҐЗАҐ, а, ч. Ламана, з гострими по¬
воротами лінія, схожа на букву 2.
Зиґзаґ блискавки. Накреслити зиґзаґ.
2. перен. Звивистий, несподіваний
напрямок розвитку чого-небудь; не-
передбачуваний хід. Розумові зиґзаґи.
Політичні зиґзаґи.

Зиґзаґом, Зиґзаґами, невідм. Шов зиґза¬
ґом. Рухатися зиґзаґами.

ЗИГ-МАШЙНА, и, ж. Роликова ма¬
шина для згинання тонколистового
металу, утворення в ньому виступів
та заглибин.

ЗИГОГАМІЯ, ї, ж. У деяких нижчих
рослин (грибів зигоміцетів та зелених
водоростей кон’югат) — тип статево¬
го процесу, при якому відбувається
злиття двох однакових за зовнішнім
виглядом статевих клітин.

ЗИГОКАКТУС, а, ч. Рослина із плос¬
кими пагонами та несиметричними
кармінно-червоними квітками, яку
зараховують до кактусів.

ЗИГОМІЦЕТИ, ів, мн. Підклас ниж¬
чих грибів.

ЗИГОМЙРФНА квітка — квітка,
через яку умовно можна провес¬
ти лише одну площину симетрії;
характерна для родин бобових,
губоцвітих та ін.

ЗИГОСПбРА, и, ж. У деяких водорос¬
тей та грибів — спора, яка утворюєть¬
ся внаслідок злиття двох зовнішньо
однакових статевих клітин.

ЗИГбТА, и, ж. Клітина, яка утворю¬
ється внаслідок злиття двох статевих
(чоловічої, жіночої) клітин рослин¬
них або тваринних організмів.

ЗИКУРАТ, у, ч. У Стародавній Месо¬
потамії — сакральна монументальна
споруда у вигляді багатоярусної вежі,
що звужується доверху й увінчується
храмом.

ЗИМАЗА, и, ж. Сукупність фермен¬
тів спиртового бродіння, що ви¬
діляються дріжджами; зумовлює
розпад вуглеводів на спирт і вугле¬
кислоту, сприяє перетворенню цукру
на спирт.

ЗИМОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ хімії, що
вивчає процеси бродіння органічних
речовин.

234

зимологічііий — зоопатблог

Зимологїчний, а, е.

ЗИНДЖАНТРОП, а, ч. Викопна люди¬
ноподібна мавпа, близька до австра¬
лопітека і парантропа, рештки якої
знайдено в Східній Африці.

ЗОДІАК, у, ч., астр. Смуга неба, або
12 сузір’їв, на тлі яких відбувається
видимий річний рух Сонця. Знаки
зодіаку.

Зодіакальний, а, с. Зодіакальне сузір’я.
Зодіакальний вплив. Зодіакальний
знак. Зодіакальне світло.

…ЗОЙ. Друга частина складних слів, що
вказує на зв’язок з поняттям «життя».

ЗОЛЬ, я, ч. Дисперсна система з рідким
дисперсійним середовищем.

ЗОМАН, а, ч. Отруйна речовина нер¬
вово-паралітичної дії — безбарвна
рідина, яка добре розчиняється в
органічних розчинниках. Власти¬
вості зомана.

ЗЙМБІ, невідм., ч. 1. В африканській
міфології — покійник, який вико¬
нує волю того, хто викликав його
дух. 2. перен. Безвольна людина,
яка бездумно виконує накази, без¬
застережно підпорядковується волі
інших; той, хто діє під впливом
чужої, як правило злої, волі. Стан
зомбі. Перетворити когось на зомбі.
Солдат- зомбі.

Зомбізація, ї, ж., рідко. Процес зомбіза –
ції. Зомбізація війська.

Зомббваний, а, е. Зомбована людина.

Зомбування, я, с. Запрограмування ін¬
дивіда на беззастережне виконання
якогось наказу, команди, вплив на
його психіку. Зомбування солдатів.
Можливості зомбування.

Зомбувати, ую, уєш. Підпорядковувати
кого-небудь своїй волі; робити з лю¬
дини зомбі. Зомбувати людей.

ЗЙНА, и, ж. 1. геогр. Пояс або смуга
земної кулі з характерними саме для
цієї території загальними рисами
природи. Екваторіальна зона. Зона
лісостепу. Зона вічної мерзлоти.
2. Простір, район, територія, що
має певні притаманні їй ознаки.
Прикордонна зона. Заборонена зона.
Демілітаризована зона. Без’ядерна
зона. Валютна зона. Офшорна зона.
Вільна економічна зона. Фізико-гео¬
графічна (природна) зона. Енергетична
зона. Охоронна зона. Приміська зона.
Зона впливу. 3. муз. Певний проміжок
близько розміщених частот, у межах
якого зміна частоти не змінює якості
звуку. 4. У кристалографії — сукуп¬
ність граней кристала, що перетина¬
ються в паралельних ребрах. 5. перен.,
розм. Табір або колонія як місце по¬
збавлення волі. Потрапити в зону.
Вийти із зони.

Зональний, а, е. 1. Який стосується
зони, характерний для певної зони.
Зональний поділ. Зональна рослинність
(тваринність). Зональні особливості.
2. Який відбувається на певних тери¬
торіях, зонах. Зональні змагання. Зо¬
нальні зустрічі. Зональні виставки.

Зональність, ності, ж. Зональність
ґрунтів.

Зонний, а, е. Зонний тариф. Зонний
квиток.

ЗОНҐ, у, ч. Злободенна сатирична
пісенька, яку виконують у сучасних
німецьких, американських, англій¬
ських комічних операх, музичних
виставах, оглядах тощо.

ЗОНҐШПІЛЬ, ю, ч. Драматично-му¬
зичний твір, часто комедійний, що
містить розмовні та музичні партії
(вокальні, сольні, колективні та ін¬
струментальні).

ЗОНД, а, ч. 1. Медичний інструмент
для дослідження або лікування по¬
рожнистих органів, ран, уведення
лікарських препаратів чи їжі. Шлун¬
ковий зонд. Хірургічний зонд. 2. Повіт¬
ряна куля із самописним приладом
для реєстрації метеорологічних да¬
них верхніх шарів атмосфери. 3. Ме¬
талевий стрижень — щуп. Ґрунтовий
зонд. 4. Металевий електрод для ви¬
значення електричного потенціалу в
певній системі. 5. Прилад для вимі¬
рювання у свердловині електропро¬
відності гірських порід. 6. Суднова
апаратура для контролю параметрів
риболовного трала, наведення його
на косяки риби. 7. Прилад для ви¬
мірювання звукового тиску в заданій
точці звукового поля.

Зондаж, у, ч. Зондаж рани. Зондаж
ґрунту.

Зондований, а, е. Зондована рана.

Зондувальний, а, ч. Той, хто здійснює
зондування.

Зондування, я, с. Зондування рани.
Зондування атмосфери. Зондування
ґрунту.

Зондувати, ую, уєш. 1. Досліджувати за
допомогою зонда. Зондувати ґрунт.
2. перен. Обережно з’ясовувати щось
(часто попередньо). Зондувати об¬
ставини.

ЗЙНІНГ, у, ч. Спосіб організації земле¬
користування на основі встановлених
правил, умов, норм, стандартів щодо
використання та забудови земельних
ділянок.

ЗОО… Перша частина складних слів,
яка вказує на причетність, належ¬
ність до тварин, тваринного світу.

ЗООБАЗА, и, ж. Спеціальна установа
для утримання, розведення, поста¬
чання тварин. Екскурсія на зообазу.

_ З

ЗООБЕНТОС, у, ч. Сукупність тварин,
які населяють дно морських і прісних
водойм. Зообентос Чорного моря.

Зообентальний, а, е. Зообентальні особ¬
ливості.

ЗООВЕТЕРИНАРНИЙ, а, е. Що стос,
вирощування, лікування і вико¬
ристання тварин. Зооветеринарний
коледж.

ЗООГЕОГРАФІЯ, ї, ж. Наука про за¬
кономірності поширення тварин на
земній кулі.

Зоогебграф, а, ч.

Зоогеографічний, а, е. Зоогеографічні спо¬
стереження. Зоогеографічний аналіз.

ЗООГІГІЄНА, и, ж. Наука про охорону
здоров’я тварин.

Зоогігієнічний, а, е. Зоогігієнічні за¬
ходи.

ЗООЛАТРІЯ, ї, ж. Сукупність обрядів
і вірувань, пов’язаних із релігійним
вшануванням тварин; часто зустріча¬
лася в давніх релігіях й у первіснооб¬
щинних народів; анімалізм.

ЗООЛОГІЯ, ї, ж. Комплексна біо¬
логічна наука про тварин. Вивчення
зоології.

Зоолог, а, ч.

Зоологічний, а, е. 1. Що стос, зоології.
Зоологічний музей. Зоологічний парк.
2. перен. Дуже грубий, жорстокий,
звірячий. Зоологічна ненависть.

ЗООМАГАЗИН, у, ч. Зоологічний ма¬
газин; крамниця, у якій продають
дрібних тварин для домашнього
утримання, а також відповідний
інвентар і корм. Асортимент зоома¬
газину. Зайти в зоомагазин.

ЗООМАСА, и, ж. Зоологічна маса.

ЗООМОРФІЗМ, у, ч. Наділення ри¬
сами тварин образів реальних або
уявних об’єктів.

Зооморфний, а, е.

ЗООНОЗИ, нбз, мн. Інфекційні або
паразитичні хвороби тварин (напр.,
сказ, сап, лептоспірози), якими мо¬
жуть захворіти й люди при контакті
з ураженими тваринами.

Зоонбзний, а, е. Зоонозні захворювання.

ЗООПАЛЕОНТОЛОГІЯ, ї, ж. Наука
про вимерлих тварин. Праці із зоо¬
палеонтології.

Зоопалеонтблог, а, ч.

Зоопалеонтологічний, а, е. Зоопалеон-
тологічні дослідження.

ЗООПАРК, у, ч. Зоологічний парк;
науково-просвітній заклад, що екс¬
понує тварин із різних географічних
регіонів. Міський зоопарк. Пересувний
зоопарк. Екскурсія в зоопарк.

ЗООПАТОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про
патологічні явища, процеси і зміни,
які відбуваються в організмах тварин.

Зоопатблог, а, ч.

235

зоопатологїчний — зюйд-вестовий

Зоопатологічний, а, е.

ЗООПСИХОЛЙГІЯ, ї, ж. Галузь психо¬
логії, що вивчає психіку і поведінку
тварин.

Зоопсихолог, а, ч.

Зоопсихологічний, а, е.

ЗООСПЙРИ, пбр, мн. (оди. зооспора, и,
ж). Орган безстатевого розмноження
водоростей, нижчих грибів та деяких
ін. нижчих організмів; рухлива клі¬
тина, яка пересувається у воді за до¬
помогою джгутиків або війок.

ЗООТЕРАПЇЯ, ї, ж. Використання
домашніх тварин для лікування
психічних розладів, фізичних вад,
інфарктів, пом’якшення стресів,
вгамування неспокою тощо.

Зоотерапевт, а, ч.

Зоотерапевтичний, а, е.

ЗООТЕХНІКА, и, ж ., ЗООТЕХНІЯ, ї,
ж. Наука про розведення, годування,
догляд, утримання та використання
сільськогосподарських тварин.

Зоотехнік, а, ч.

Зоотехнічний, а, е. Зоотехнічна наука.
Зоотехнічний мінімум.

ЗООТОМІЯ, ї, ж. Наука про будову
організму тварин, його органів та
систем.

Зоотомічний, а, е.

ЗООФАГИ, ів, мн. ( одн . зоофаг, у, ч).
Тварини, які харчуються тільки ін¬
шими тваринами.

ЗООФЕРМА, и, ж. Тваринницька фер¬
ма. Приватна зооферма. Працювати
на зоофермі.

ЗООФІЛІЯ, ї, ж ., мед. 1. Перехресне
запилення рослин за допомогою
тварин (комах, птахів). 2. Статеве
збочення, що виявляється в задо¬
воленні людиною своїх сексуальних
потреб із тваринами.

Зоофіл, а, ч.

Зоофілічний, а, е.

Зоофїлка, и, ж., розм.

ЗООФЙБІЯ, ї, ж. Страх перед тва¬
ринами.

ЗООХЛОРЕЛИ, ів, мн. Збірна назва мі¬
кроскопічних одноклітинних зелених
водоростей, які живуть у симбіозі з
деякими нижчими тваринами (ін¬
фузоріями, гідрами, губками та ін.).

ЗОЙХЙРІЯ, ї, ж. Поширення плодів
і насіння рослин тваринами.

Зоохори, ів, мн.

ЗООЦЕНЙЗ, у, ч. Сукупність тварин,
які спільно заселяють певний ареал
за певних умов.

ЗООЦИДИ, ів, перев. у мн. Високо-
отруйні хімічні препарати і групи
пестицидів, що використовуються
переважно для боротьби з гризунами.

ЗОРОАСТРИЗМ, у, ч. Релігія давніх
народів Центральної Азії, Азербай¬
джану, Ірану та інших країн Близь¬
кого і Середнього Сходу, назва якої

походить від імені пророка Зороастра
і для якої показовим є уявлення про
боротьбу добра і зла як двох начал;
особливе вшанування вогню, забо¬
рона ховати покійників тощо. Осно¬
ви зороастризму.

Зороастрійськир, а, е. Зороастрійська ре¬
лігія.

ЗУМЕР, а, ч. 1. Електричний прилад
для подавання звукових сигналів, а
також звуковий сигнал, який подає
цей прилад. Телефонний зумер. По¬
чути зумер.

ЗУМПФ, а, ч., спец. Яма на дні шахти
для стікання води.

ЗУРНА, й, ж. Східний народний му¬
зичний інструмент на зразок очере¬
тяної сопілки.

…ЗУХ. Поширене закінчення в назвах
викопних крокодилів, а також кро-
кодилоподібиих рептилій чи амфібій.

ЗЮЙД, а, ч. 1. спец. Південь; пів¬
денний напрямок. 2. мор., метеор.
Південний вітер.

Зюйдовий, а, е. Зюйдовий вітер.

ЗЮЙД-ВЕСТ, а, ч. 1. спец. Південний
захід; південно-західний напрямок.
Курс — зюйд-вест. 2. мор., метеор.
Південно-західний вітер.

Зюйдвестка, и, ж., розм. 1. Широкий
непромокальний плащ із каптуром.
2. Капелюх із клейонки.

Зюйд-вестовий, а, е.

ІБІС, а, ч. Схожий на невелику чаплю
птах із довгими ногами й загнутим
дзьобом; поширений у болотистих
місцевостях тропічного та помір¬
ного поясів; у стародавніх єгиптян
уважався священним, оскільки ви¬
нищував змій.

Ібісовий, а, е. Ібісове гніздо.

ІБН, наст. Частка, що ставиться в пріз¬
вищах для позначення батьківсько¬
го або родового імені в народів, які
перебувають під впливом арабської
мови і культури.

ІВРИТ, у, ч . Сучасна державна мова
Ізраїлю, оновлений варіант давньої
єврейської мови, якою написані
книги Старого Завіту та інші зразки
стародавньої єврейської літератури.
Переклад з івриту. Переклад на іврит.
Підручник івриту. Говорити ( писати ,
читати) на івриті. Курси івриту.

Іврйтський, а, е. Івритська культура.

ІГЛУ невідм., с. Куполоподібне житло
канадських ескімосів, складене зі
снігових плит.

ІГНІПУНКТУРА, и, ж. Метод китай¬
ської народної медицини — припікан¬
ня шкіри в певних точках тліючими
паличками із сухого полину тощо.

ІГНІТРЙН, а, ч., фіз. Іонний прилад
(ртутний вентиль), який має одно¬
сторонню провідність; застосовуєть¬
ся як потужний випрямляч змінного
струму.

ІГНОРУВАТИ, ую, уєш. Навмисно не
помічати кого-, чого-небудь, не брати
до уваги чого-небудь, не звертати ува¬
ги на когось, щось; легковажити, нех¬
тувати чимсь. Ігнорувати громадську
думку . Ігнорувати сусіда. Ігнорувати
попередження. Ігнорувати факти.

Ігнорований, а, е.

Ігнорування, я, с. Повне ігнорування.

ІГРЕК, а, ч. 1. Назва передостанньої
літери (у) латинського алфавіту.
2. мат. Невідома або залежна змін¬
на величина, розначувана цією лі¬
терою. 3. Умовне позначення невідо¬
мої особи або особи, яку не бажано
називати. Містер ігрек.

ІГУАНА, и, ж. Велика довгохвоста де¬
ревна ящірка, поширена головним
чином у Центральній та Півден¬

ній Америці; живе в лісах, пустелях
і в горах.

ІГУАНОДЙНТ, а, ч. Вимерлий великий
двоногий рослиноїдний плазун ряду
птахотазих із зубами, що формою
схожі на зуби ігуани; жили в пер¬
шій половині крейдяного періоду в
Західній Європі, Північній Африці
і Центральній Азії.

ІГУМЕН, а, ч. У православній та греко-
католицькій церквах — настоятель
чоловічого монастиря, який здій¬
снює керівництво всіма сферами
його діяльності. Ігумен монастиря.

Ігуменство, а, с. Благословити на ігу¬
менство.

Ігуменський, а, е. Ігуменський сан.

Ігуменя, і, ж.

ІДАЛЬГО, невідм., ч. Те саме, що гі-
дальго.

ІДЕАЛ, у, ч. 1. Найвища мета, до якої
прагнуть люди і яка керує їхньою
діяльністю тощо. Релігійний ідеал.
Ідеали волі. 2. Взірець досконалості,
втілення найкращих рис, якостей
тощо. Ідеал жінки. Ідеал офіцера.
Ідеал краси .

Ідеалізація, ї, ж. 1, Уявлення про ко¬
гось чи щось як про значно краще,
ніж воно є насправді; прикрашення
дійсності; приписування комусь, чо¬
мусь ідеальних властивостей тощо.
Ідеалізація інтелігенції. Ідеалізація
минулого. 2. Мислене конструювання
понять про об’єкти, процеси і явища,
що не існують і не здійснені, але для
яких є прообрази в реальному світі.

Ідеалізатор, а, ч. Той, хто ідеалізує
кого-, що-небудь. Ідеалізатор ми¬
нувшини.

Ідеалізований, а, е. Ідеалізований образ.
Ідеалізована біографія.

Ідеалізовано. Змалювати героя повісті
ідеалізовано.

Ідеалізувати, ую, уєш. Уявляти, зобра¬
жувати, змальовувати щось кращим,
досконалішим, ніж воно є насправді.
Ідеалізувати сільське життя.

Ідеальний, а, е. 1. Який існує в свідомос¬
ті, уяві; абстрактний, уявний; проти¬
лежне — дійсний. Ідеальний світ.
2. Який відповідає ідеалу (у 2 знач.);
вимріяний, неземний. Ідеальний чоло¬

вік. Ідеальне кохання. 3. Досконалий,
відмінний, чудовий. Ідеальна врода.
Ідеальна дисциплінованість. Ідеальні
умови для роботи. 4. філос. Той, що
стосується ідеї, діяльності, мислен¬
ня; духовний, психічний на проти¬
вагу фізичному, матеріальному.

Ідеальність, ності, ж.

Ідеально. Ідеально чисто. Ідеально коха¬
ти. Ідеально грати роль.

ІДЕАЛІЗМ, у, ч. 1. Напрям у філософії,
який на противагу матеріалізмові
вважає основою всього існуючого
ідею, дух, свідомість, а не при¬
роду, буття, матерію. Суб’єктивний
ідеалізм . Об’єктивний ідеалізм.
2. Схильність безкорисливо служити
будь-якій справі, відданість високим
моральним ідеалам. 3. Схильність до
ідеалізації дійсності.

Ідеаліст, а, ч. 1. Послідовник ідеалізму
(у 1 знач.). 2. Людина, яка здатна без¬
корисливо служити будь-якій справі,
не шукає для себе ніяких переваг або
вигідучому-небудь. 3. Той, хто схиль¬
ний прикрашати дійсність; мрійник.

Ідеалістйчний, а, е. Ідеалістичне вчення.

Ідеалістичність, ності, ж. Ідеалістич¬
ність поглядів.

Ідеалістично.

Ідеалістка, и, ж.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ, ї, ж., книжн. Вста¬
новлення збігу, відповідності одно¬
го предмета, явища і т. ін. іншому
предметові, явищу і т. ін.; ототож¬
нення, уподібнення. Національна
ідентифікація. Ідентифікація підпису.
Ідентифікація прізвища.

Ідентифікатор, а, ч. 1. Той, хто здій¬
снює ідентифікацію чого-небудь.
Ідентифікатор особи. 2. Ознака, яка
служить ідентифікацією для розпіз¬
наваного предмета (напр., для вста¬
новлення справжності банкноти чи
цінного папера). Ідентифікатор до¬
лара. 3. інформ. Літерний ланцюжок,
що використовується для іменування
об’єктів програмування.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ номер –
цифровий код, що присвоюється
кожній особі на підставі даних про
дату народження та стать особи.

Ідентифікований, а, е.

237

ідентифікувати — ідіотйзм

Ідентифікувати, ую, уєш, книжн. Вста¬
новлювати збіг, відповідність чого-
небудь чому-небудь; ототожнювати.
Ідентифікувати особу. Ідентифікува¬
ти відбитки пальців. Ідентифікувати
почерк.

ІДЕНТИЧНИЙ, а, е, книжн. Тотожний,
однаковий, який точно збігається,
точно відповідає чому-небудь. Іден¬
тичний почерк. Ідентичний текст.
Ідентичні формулювання.

Ідентичність, ності, ж. Тотожність,
рівнозначність предметів або понять.
Ідентичність думок. Ідентичність
особи. Встановити ідентичність.
Підтвердити ідентичність.

ІДЕНТОГРАФІЯ, ї, ж. Виготовлення
негативів тушшю або олівцем, а не
фотографічним способом.

Ідентографія ний, а, е.

ІДЕОГРАФІЯ, ї, ж. Спосіб письма
за допомогою ідеограм (напр., ки¬
тайське письмо, давня єгипетська
писемність).

Ідеограма, и, ж. Письмовий знак,
який передає, на відміну від бук¬
ви, не звук, а ціле поняття (напр.,
ієрогліф).

Ідеографічний, а, е. Ідеографічне письмо.
Ідеографічний словник.

ІДЕОЛбГІЯ, ї, ж. Система філософ¬
ських, політичних, правових, мо¬
ральних, релігійних та мистецьких
поглядів, ідей, теоретичних засад,
що характеризують те або інше сус¬
пільство, клас, політичну партію,
соціальну групу; кристалізуються
на теоретичному рівні суспільної
свідомості. Імперська ідеологія. Релі¬
гійна ідеологія.

Ідеолог, а, ч. Ідеолог адміністративної
реформи.

Ідеологізація, ї, ж. Ідеологізація твор¬
чості.

Ідеологізований, а, е. Ідеологізоване сус¬
пільство. Ідеологізований світ.

Ідеологізувати, ую, уєш.

Ідеологічний, а, е. Ідеологічна платфор¬
ма партії. Ідеологічне спрямування.

Ідеологічно. Ідеологічно обґрунтову¬
вати.

ІДЕФЇКС, ІДЙЯ-ФІКС, невідм., ж.
1. мед. Одержимість людини на¬
в’язливою, маніакальною ідеєю.
Нав’язлива ідефікс. 2. перен. Ідея,
яка цілковито запанувала в свідо¬
мості людини, повністю підпоряд¬
кувавши її собі.

ІДЙЯ, ї, ж. 1. філос. В ідеалістичній фі¬
лософії — основна причина і джерело
історичного розвитку. Вічна ідея. Аб¬
солютна ідея. 2. Поняття, уявлення,
що відбиває дійсність у свідомості
людини та виражає ставлення її до

навколишнього світу і є основним
принципом світогляду. Ідея єдності.
Ідея добра. Ідея краси. Ідея держави.
Ідея гармонії світу. Національна ідея.
3. Основний принцип світогляду;
переконання. Панівна ідея. Лібераль¬
на ідея. Реакційна ідея. Відданість
ідеї. Боротися за ідею. 4. Думка про
що-небудь, міркування щодо чогось.
Нав’язлива ідея. Слушна ідея. Пода¬
вати ідею. Бути генератором ідей.
У мене виникла ідея. Розвивати ідеї.
5. Основна думка, що визначає зміст
твору (художнього, мистецького, на¬
укового та ін.). Ідея художнього твору.
Ідея роману. Ідея п’єси. Ідея картини.
Ідея фільму.

Ідейний, а, е. 1. Що стос, ідеї (у 2,
4 знач.), виражає її, пов’язаний з
нею. Ідейний зміст роману. 2. Який
виражає певну ідею, ідеологію (про
твори мистецтва); пройнятий ви¬
сокими ідеями. Ідейне мистецтво.
Ідейний замисел. 3. Відданий високим
ідеалам (у 1 знач.); безкорисливий.
Ідейна людина.

Ідейність, ності, ж. Відданість певній
цілісній системі ідей і відповідному
їй соціальному, моральному й есте¬
тичному ідеалові. Висока ідейність.
Ідейність поезії.

Ідейно. Ідейно спрямований твір. Ідей¬
но мислити. Розійтися з товаришем
ідейно.

ІДИЛІЯ, ї, ж. 1. Невеликий поетичний
твір, що зображує мирне, безтурбот¬
не життя селян на лоні природи.
Жанр ідилії. Ідилії Вергілі я. 2. перен.,
перев. ірон. Про близьке до природи,
мирне, безтурботно-щасливе життя.
Тиха ідилія. Справжня ідилія. Зворуш¬
лива ідилія.

Ідйлік, а, ч.

Ідилічний, а, е. 1. Що стос, ідилії
(у 1 знач.); зображує мирне, без¬
турботне життя. Ідилічний жанр.
Ідилічний стиль. Ідилічний пейзаж.
Ідилічний живопис. Ідилічна краса.
Ідилічна картина. 2. перен., перев.
ірон. Близький до природи; мирний,
безтурботний. Ідилічне дитинство.
Ідилічне життя. Ідилічні стосунки.
Ідилічний настрій.

Ідилічність, ності, ж. Ідилічність мрій.
Тенденції ідилічності.

Ідилічно. Зображати ідилічно.

ІДИШ, невідм ., ч . Мова частини Євреїв,
що живуть у Європі, США, Півден¬
ній Америці та Ізраїлі. Говорити на
ідиш. Вивчати ідиш.

ІДІОАДАПТАЦІЯ, ї, ж., біол. При¬
стосування організмів до певного
вузького кола умов, які виробилися
у процесі еволюції; на відміну від

ароморфозу не супроводжується
загальним підвищенням організації
і рівня життєдіяльності (напр., за¬
хисне забарвлення у плазунів).

Ідіоадаптаційний, а, е. Ідіоадаптаційні
явища.

ІДІОБЛАСТ, а, ч., біол. Рослинна клі¬
тина, яка за формою, структурою
або вмістом відрізняється від інших
клітин тієї самої тканини.

ІДІОЛЕКТ, у, ч., лінгв. Сукупність
мовних особливостей індивідуума в
певний період. Основні риси ідіолекту
письменника.

ІДІОМА, и, ж. Притаманний тільки
даній мові стійкий зворот, що ви¬
ражає єдине поняття. Словник ідіом.
Вживання ідіом.

Ідіоматика, и, ж. 1. Сукупність ідіом
якої-небудь мови, твору. Українська
ідіоматика. 2. Розділ мовознавства,
що вивчає ідіоми. Займатися ідіо¬
матикою.

Ідіоматичний, а, е. Ідіоматичний зво¬
рот. Ідіоматичний вислів.

ІДІОМОРФІЗМ, у, ч., геол. Здатність
мінералів, що кристалізуються в маг¬
мі, набувати властивих їм кристало¬
графічних обрисів.

Ідіоморфний, а, е.

ІДІОПЛАЗМА, и, ж., фізіол. Су¬
купність структурних компонентів
клітини, пов’язаних зі збережен¬
ням і передачею генетичної інфор¬
мації.

ІДІОСИНКРАЗІЯ, ї, ж. І. мед. Під¬
вищена чутливість організму окре¬
мих людей до деяких речовин або
до певних смакових, нюхових чи
зорових подразнень, що зумовлює
захворювання шлунково-кишкового
тракту, органів дихання та шкіри;
виникає у людей зі спадковою
підвищеною чутливістю до певних
харчових продуктів чи медичних
препаратів. Ідіосинкразія до хініну.
2. Хвороблива огида або хворо¬
блива схильність до чого-небудь.
Ідіосинкразія до різких звуків. Іді¬
осинкразія до запаху. 3. перен. Не¬
прийняття кого-небудь, яких-небудь
ідей, понять і т. ін. Ідіосинкразія до
всього нового.

Ідіосинкратичний, а, е. Ідіосинкра¬
тичний синдром. Ідіосинкратична
чутливість.

ІДібТ, а, ч. 1. Людина із вродженою
недоумкуватістю. Клінічний ідіот.
2. лайл. Дурень, недоумкувата люди¬
на, вчинки якої не завжди зрозумілі.

Ідіотйзм, у, ч. 1. мед. Важка психічна
хвороба, що характеризується по¬
рушенням нормальної розумової
діяльності. Хворіти на ідіотизм.

238

ідіотичний — ізоглоса

2 .розм. Дурість, безглуздя. Повний
ідіотизм.

Ідіотичний, а, е. Ідіотичний вираз об¬
личчя.

Ідіотично. Ідіотично всміхатися.

Ідіотія, ї, ж. Найважча форма вродже¬
ного психічного недорозвитку — олі¬
гофренії. Впасти в ідіотію.

Ідіотка, и, ж.

Ідіотство, а, с. Невиправне ідіотство.

Ідіотський, а, е. Ідіотський вираз обличчя.

ІДІОТИП, у, ч. Сукупність спадкових
факторів особини.

ІДІОФОНИ, ів, мн. Музичні ударні ін¬
струменти, у яких звук виникає через
коливання усього інструмента, напр.,
дзвін, гонг.

ІДО, невідм., ч., лінгв. Міжнародна до¬
поміжна мова, створена в 1907 році
Луї де Бофроном на основі есперанто.

ІДОЛ, а, ч. І. Виготовлений із дерева,
каменю чи ін. матеріалу предмет,
що зображує, уособлює божество.
Кам’яний ідол. Скинути ідолів. 2. пе¬
рем. Про того, кого обожнюють, пе¬
ред ким схиляються, кому служать.
Бути ідолом. Створити собі ідола.
Боротися з ідолами.

ІЄРАРХІЯ, ї, ж. 1. Порядок підлег¬
лості нижчих (чинів, посад і т. ін.)
вищим. Політична ієрархія. Церковна
ієрархія. Службова ієрархія. 2. збірн.
Сукупність людей, об’єднаних у
такий спосіб службовою чи іншою
діяльністю, родинними стосунками
й т. ін. Сімейна ієрархія. Суспільна
ієрархія. 3. Розподіл частин або еле¬
ментів цілого у строгому порядку від
вищого до нижчого. Ієрархія рівнів
мови. Ієрархія елементів.

Ієрарх, а, ч. Представник вищого
християнського духовенства (Папа,
патріарх, митрополит, кардинал,
архієпископ, єпископ). Ієрарх Укра¬
їнської православної церкви.

Ієрархічний, а, е. Ієрархічні сходи. Ієрар¬
хічний порядок.

ІЄРАТИЗМ, у, ч. Урочиста застиглість
і абстрактність зображуваних поста¬
тей, зумовлена релігійно-канонічни¬
ми вимогами, яка була характерною
для мистецтва Давнього Світу й Се¬
редньовіччя.

Ієратичний, а, е. Ієратичне письмо.

ІЄРЕЙ, я, ч., церк. Священик у хрис¬
тиянських церквах східного обряду.
Сільський ієрей.

Ієрейський, а, е. Іррейський одяг.

Ієрейство, а, с. Посада, сан ієрея. Від¬
мовитися від ієрейства. Одержати
ієрейство.

ІЄРЕМІАДА, и, ж., книжн., заст.,
ірон. Слізна скарга, ремствування,
нарікання.

ІЄРОГЛІФ, а, ч. 1. Фігурний знак (іно¬
ді зберігає характер предметного
малюнка) у системі ідеографічного
письма, що позначає поняття, склад
або звук мови. Китайські ієрогліфи.
Японські ієрогліфи. Теорія ієрогліфів.
2. перев. мн., перен. Про незрозумі¬
лий, нерозбірливий почерк. Писати
ієрогліфами.

Ієрогліфіка, и, ж. Система ієрогліфіч¬
ного письма.

Ієрогліфічний, а, е. Ієрогліфічна система
письма. Ієрогліфічні знаки. Ієрогліфіч¬
ні написи.

ІЄРОДИЯКОН, а, ч., церк. Монах
у сані диякона.

ІЄРОМОНАХ, а, ч., церк. Монах у сані
священика.

ІЗАБЕЛЛА, и, ж. Сорт винограду з
чорними ягодами, а також вино із
цього винограду.

ІЗАЛОБАРА, и, ж., метеор. Лінія на
географічній карті, що з’єднує точки,
в яких атмосферний тиск змінився на
ту саму величину протягом певного
проміжку часу.

ІЗАЛОТЕРМА, и, ж., метеор. Лінія на
географічній карті, що з’єднує точки,
в яких температура повітря зміни¬
лася на ту саму величину протягом
певного проміжку часу.

ІЗАНОМАЛА, и, ж., метеор. Лінія
на географічній карті, що з’єднує
точки з однаковим відхиленням
того або іншого метеорологічно¬
го параметра (тиску, температури
та ін.) від середнього його зна¬
чення. *

ІЗАФЕТ, у, ч., лінгв. Граматична ка¬
тегорія імені в арабській, перській,
тюркських мовах, що вказує на різні
відношення між предметами (напр.,
суб’єкта та об’єкта дії).

ІЗМАРАГДИ, ів, мн. Літературні
збірники релігійно-повчального
змісту, пам’ятки східнослов’янських
літератур.

ІЗО… Перша частина складних слів, що
вказує на рівність або подібність.

ІЗОАМПЛІТУДА, и, ж., метеор. Лінія
на географічній карті, що з’єднує
точки з однаковим значенням ам¬
плітуди (у 1 знач.) якого-небудь
метеорологічного параметра (тиску,
температури та ін.) за певний про¬
міжок часу.

ІЗОАНЕМОНИ, ів, мн. Лінії на гео¬
графічній карті, що з’єднують точки
однакових значень середньорічної
швидкості вітру.

ІЗОАТМИ, ів, мн. Лінії на географічній
карті, що з’єднують точки з однако¬
вою величиною випаровування про¬
тягом певного проміжку часу.

ІЗОБАЗИ, ів, мн. На географічній
карті — лінії з’єднання точок, які
внаслідок тектонічних рухів зазнали
однакового підняття чи опускання за
певний період.

ІЗОБАРА, и, ж. 1. метеор. Лінія на
географічній карті, що з’єднує міс¬
ця з однаковим атмосферним тиском.
Сітка ізобар. 2. фіз. Лінія, якою
графічно зображують залежність
між фізичними величинами при
незмінному тиску. 3. техн. Лінія на
діаграмі теплових процесів, що зо¬
бражує процеси, які відбуваються
при незмінному тиску.

ІЗОБАРИ, ів, мн. ( одн . ізобар, а,
ч.), фіз. Атоми різних хімічних
елементів, ядра яких містять од¬
накове число нуклонів, але різне
число протонів (тобто різняться
електричним зарядом).

Ізобарйчний, Ізоба’рний, а, е. Ізобаричні
поверхні. Ізобарний процес.

ІЗОБАТА, и, ж., геогр. Лінія на гео¬
графічній карті, що з’єднує місця з
однаковою глибиною водних басей¬
нів (океанів, морів, озер).

ІЗОБРОНТИ, ів, мн. Лінії на геогра¬
фічній карті, що з’єднують точки з
однаковою кількістю днів з грозою,
громом.

ІЗОБУТИЛЕН, у, ч. Органічна спо¬
лука, ненасичений вуглеводень алі¬
фатичного ряду; безбарвний газ; за¬
стосовують у виробництві ізооктану,
ізопрену, деяких видів синтетичного
каучуку.

ІЗОГАЛІНА, и, ж., гідрол. Лінія на
географічній карті, що з’єднує точки
з одинаковою солоністю води.

ІЗОГАМІЯ, ї, ж., біол. Статевий про¬
цес у нижчих організмів, при якому
клітини, що зливаються, мають
однаковий вигляд і відрізняються
лише біохімічними та фізіологічни¬
ми властивостями.

ІЗОГЕОТЙРМИ, ів, мн. Лінії на гео¬
графічній карті, що з’єднують точки
земної кори з однаковими темпера¬
турами.

ІЗОГібТИ, ів, мн. Лінії на геогра¬
фічній карті, що з’єднують точки
з однаковою кількістю атмосфер¬
них опадів за певний проміжок
часу (добу, місяць, рік), або точ¬
ки з однаковими середніми бага¬
торічними сумами опадів за місяць
чи рік.

ІЗОГІПСИ, ів, мн. На географічній
карті — лінії рівних висот ізобарич¬
ної поверхні.

ІЗОГЛОСА, и, ж., лінгв. Лінія на
діалектологічній карті, що визначає
межі поширення мовного явища.

239

ізогона — ізопаги

і _

ІЗОГЙНА, и, ж ,, метеор. 1. Лінія на
географічній карті, що з’єднує точки
з однаковим магнітним схиленням.

2. Лінія на географічній карті, що
з’єднує точки з однаковим напря¬
мом вітру.

ІЗОГОНАЛЬНИЙ, а, е, мат. Рівно¬
кутний.

Ізогональність, ості, ж.

ІЗОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Точне відтворення
рукописів, почерків, письмен і т. ін.
2. Іконопис, живопис.

Ізограф, а, ч. Іконописець,, живописець.
Царський ізограф.

Ізографічний, а, е.

ІЗОДИНАМА, и, ж ., метеор. Лінія на
географічній карті, що з’єднує точки
з однаковою напруженістю магнітно¬
го поля Землі.

ІЗОДРбМ, у, ч. Пристрій, що забез¬
печує гнучкий зворотний зв’язок
у регуляторах.

ІЗОЕНЗИМИ, ІЗОЗЙМИ, ів, мн. Те
саме, що ізоферменти.

ІЗОЕНТРОПІЙНИЙ процес- змі¬
на стану фізичної системи, коли не
змінюється її ентропія.

ІЗОЗбМА, и, ж. Рід комах ряду пере¬
тинчастокрилих, які є шкідниками
зернових культур, трав і плодових
дерев; поширені в Європі, Азії, Пів¬
нічній Америці.

ІЗОібНІЯ, ї, ж. Відносна постійність
іонного складу внутрішнього середо¬
вища організму.

ІЗОКЕФАЛІЯ, ї, ж. У рельєфах і живо¬
пису — розташування голів на одно¬
му рівні.

ІЗОКЛІНА, и, ж., метеор. Лінія на гео¬
графічній карті, що з’єднує точки з
однаковими значеннями магнітного
схилення.

Ізоклінальний, а, е. Ізоклінальні лінії.

ІЗОКбЛИ, ів, мн. Лінії однакових ви¬
кривлень, що є критерієм при виборі
картографічних проекцій і які іноді
наносяться на карти, щоб показати
величину викривлення.

ІЗбКОЛОН, у, ч ., літ. Риторична
фігура, при якій у двох або кількох
відрізках мовлення частини речен¬
ня (колонів) розміщені в однаковому
синтаксичному порядку.

ІЗОЛЕЙЦЙН, у, ч. Незамінна амі¬
нокислота, що в малій кількості
входить до складу всіх рослинних
і тваринних білків.

ІЗОЛІНІЯ, ї, ж ., спец . Лінія, що з’єднує
на карті або діаграмі точки з одна¬
ковими кількісними показниками
(тиску, температури тощо).

ІЗОЛЙЦІЯ, ї, ж. 1. Відокремлення
когось чи чогось, позбавлення
зв’язку з навколишнім середови¬

щем. Ізоляція від зовнішнього сві±
ту. Ізоляція з метою профілактики.

2. фіз. Електрична ізоляція — запо¬
бігання безпосередньому контакту
провідника зі струмом з навколиш¬
німи предметами, поверхнями, що
проводять струм і т. д. Теплова ізо¬
ляція — захист від теплових утрат
з допомогою речовин, які погано
проводять тепло (ізоляторів).

3. техн. Неелектропровідний ма¬
теріал, яким ізолюють провідник,
джерело якої-небудь енергії тощо.
Ізоляція дроту. Ізоляція кабеля.

Ізоляційний, а, е. Ізоляційний мате¬
ріал. Ізоляційна трубка. Ізоляційна
стрічка.

Ізольований, а, е. Ізольований хворий.
Ізольована квартира.

Ізольованість, ності, ж. Вимушена ізо¬
льованість.

Ізольовано. Проживати ізольовано.

Ізолювальний, а, е. Ізолювальний ма¬
теріал.

Ізолювальник, а, ч. Робітник, який по¬
криває провідник, джерело якої-не¬
будь енергії ізоляційним матеріалом,
здійснює ізолювання. Бригада ізо¬
лювальників.

Ізолювальниця, і, ж.

Ізолювання, я, с. Потреба ізолювання.

Ізолювати, юю, юсш. 1. Помістивши
окремо, позбавляти можливості
контакту з іншими (про інфекцій¬
них хворих, ув’язнених і т. ін.). Ізо¬
лювати від світу. Ізолювати хворого.
2. Відокремлювати від середовища,
позбавляти зв’язку з ким-, чим-не-
будь; відособлювати. Ізолювати су¬
глобову порожнину. 3. техн. Покрива¬
ти провідник, джерело якої-небудь
енергії ізоляційним матеріалом. Ізо¬
лювати проводи.

Ізолят, у, ч., спец. Ізольована від ін¬
ших група яких-небудь біологічних
об’єктів. Білковий ізолят. Лаборатор¬
ний ізолят. Розпад ізолятів.

Ізолятор, а, ч. 1. фіз. Речовина, що
погано проводить електричний
струм (напр. діелектрик) чи тепло.
2. Виріб для ізоляції та кріплення
електричних проводів, кабелів та ін.
Стовпи з ізоляторами. 3. Приміщен¬
ня для тимчасової ізоляції людей із
інфекційними чи нерозпізнаними
хворобами тощо. Перебувати в ізо¬
ляторі.

Ізоляторний, а, е. Ізоляторний завод.

ІЗОЛЮЮЧІ мови — мови, в яких
слово завжди дорівнює морфемі, а
відношення між словами в реченні
виражаються за допомогою їх поряд¬
ку та службових слів, напр. класична
(давня) китайська мова.

ІЗОЛЯЦІОНІЗМ, у, ч. Політика дер¬
жавної замкнутості, соціально-еко¬
номічної відокремленості. Еконо¬
мічний ізоляціонізм. Послідовний ізо¬
ляціонізм. Політика ізоляціонізму.

Ізоляціоніст, а, ч.

Ізоляціоніста, и ,ж.

Ізоляціоністський, а, е.

ІЗОМЕРІЯ, ї, ж., хім. Явище, коли
речовини з однаковим хімічним
складом та молекулярною масою
відрізняються будовою та фізико-
хімічними властивостями. Різні ви¬
падки ізомерії.

Ізомери, ів, ми. (оди. ізомер, у, ч). Хі¬
мічні сполуки, що мають однаковий
склад і молекулярну масу, але від¬
різняються одна від одної будовою
та фізико-хімічними властивостями.
Характеристика ізомерів.

Ізомеризація, ї, ж., хім. Процес пере¬
творення одного ізомеру якої-небудь
хімічної сполуки на інший ізомер.

Ізомерний, а, е. Ізомерні речовини.

ІЗОМЕТРЙЗМ, у, ч. Метрична рівно¬
мірність рядків у квантитативному
віршуванні, побудованому на враху¬
ванні часу, потрібного для вимови
складу.

ІЗОМЕТРІЯ, ї, ж ., фізіол. Збереження
правильних пропорцій органів і час¬
тин тіла в період росту організму.

ІЗОМОРФІЗМ, у, ч., хім. Здатність
хімічних елементів заміщати один
одного в кристалах без порушення
будови останніх, утворюючи спіль¬
ну кристалічну решітку (так звані
мішані кристали); зумовлюється
здатністю атомів, іонів або молекул,
близьких за величиною радіуса, за
валентністю та типом зв’язку, за¬
міщати один одного в кристалах.
Центральний ізоморфізм.

Ізоморфний, а, е, хім. Якому власти¬
вий ізоморфізм; подібний формою
та будовою.

ІЗОНЕФА, и, ж ., метеор. Лінія на
географічній карті, що з’єднує точки
з однаковою хмарністю.

ІЗООКТАН, у, ч., хім. Насичений
вуглеводень аліфатичного ряду —
прозора безбарвна рідина з запа¬
хом бензину (застосовується у ви¬
робництві авіаційних бензинів як
еталонне паливо).

ІЗООНКІЯ, ї, ж. Відносна сталість
онкотичного тиску плазми крові,
що зумовлюється постійною концен¬
трацією білків у крові.

ІЗООСМІЯ, ї, ж. Відносна сталість
осмотичного тиску в рідких середо¬
вищах і тканинах організму.

ІЗОПАГИ, ів, мн. Лінії на географічній
карті, що з’єднують точки з однако-

240

ізопектики — іконбметр

вою тривалістю льодяного покриву
на водоймах.

ІЗОПЕКТИКИ, ів, мн. Лінії на гео¬
графічній карті, що з’єднують місця
одночасного замерзання вод.

ІЗОПЕРИМЕТРИЧНА задача — за¬
дача знаходження в множині всіх
кривих певного класу, що мають од¬
наковий периметр, такої кривої, для
якої певна величина, що залежить від
цієї кривої, досягає екстремуму.

ІЗОПІКНИ, ів, мн. Ізолінії густини
морської води.

ІЗОПЛАСТИКА, и, ж. Те саме, що
гомопластика.

ІЗОПЛЕТИ, і в, мн. Ізолінії певної фі¬
зичної величини, що відображають її
як функцію двох змінних. Будують¬
ся в прямокутній системі координат,
де по осях відкладаються незалежні
змінні.

ІЗОПРЕН, у, ч., хім. Органічна сполу¬
ка — безбарвна, летка, горюча рідина
(застосовується у виробництві деяких
каучуків).

ІЗОСЕЙСТА, и, ж., геол. Лінія на гео¬
графічній карті, що з’єднує точки, в
яких землетрус виявився з однаковою
силою. Провести ізосейсти.

ІЗОСИЛАБІЗМ, у, ч.уЛіт . Поділ вірша
на ритмічні одиниці, рівні між со¬
бою за кількістю складів (на цьому
принципі побудоване силабічне вір¬
шування); рівноскладовість.

ІЗОСИНТАКСЙЗМ, у, ч. Тотожне або
подібне розташування елементів
мови в суміжних частинах прозо¬
вого або віршового текстів.

ІЗОСТАЗІЯ, ї, ж., геол. Передбачу¬
ваний стан рівноваги земної кори і
мантії Землі, розташованої під зем¬
ною корою, під час якого земна кора
ніби плаває на щільній і пластичній
підкоровій масі.

Ізостатичний, а, е. Ізостатична рівно¬
вага.

ІЗОТАХИ, ів, мн. Лінії на географічній
карті, що з’єднують точки з одна¬
ковим значенням швидкості вітру,
водної течії і т. ін.

ІЗОТЕРА, и, ж., метеор. Лінія на гео¬
графічній карті, що з’єднує місця з
однаковою середньою температурою
літа.

ІЗОТЕРМА, и, ж. 1. метеор. Лінія
на географічній карті, що з’єд¬
нує місця з однаковою середньою
температурою в певний проміжок
часу або в середньому за якийсь
період. Змикання ізотерм. Сітка
ізотерм . 2, фіз. Лінія, якою гра¬
фічно зображують залежність між
фізичними величинами при сталій
температурі.

Ізотермічний, а, е. 1. Прикм. до ізо¬
терма. Ізотермічні лінії, 2. Який має
однакову, сталу температуру. / зо -і
термічний процес. Ізотермічний вагон.

ІЗОТЕРМІЯ, і, ж. } фізіол. Відносна
сталість температури тіла, що забез¬
печується фізіологічними механізма¬
ми терморегуляції (властива людині
і теплокровним тваринам).

ізотбни, ів, мн. Атоми різних хіміч¬
них елементів, у ядрах яких є одна¬
кова кількість нейтронів.

ІЗОТОНІЗМ, у, ч. Однакова кількість
наголосів у рядках тонічного вірша.

ІЗОТОНІЯ, ї, ж., 1. фіз. , хім. Однако¬
вість напруження, тиску. 2. біол, Те
саме, що ізоосмія.

Ізотонічний, а, е. Ізотонічні розчини.
ізотбпи, ів, мн. ( одн . ізотоп, у, ч.), спец.
Різновиди атомів певного хімічного
елемента, ядра яких складаються з
однакової кількості протонів і різ¬
ної — нейтронів. Стабільні ізотопи.
Радіоактивні ізотопи. Поділ ізотопів .

Ізотопний, а, е. 1. Ізотопний склад руд¬
ного свинцю. Ізотопний ефект. Ізотоп¬
на інваріантність. 2. Здійснюваний за
допомогою ізотопів. Ізотопний аналіз
мінералів. Ізотопні індикатори.

ІЗОТРОПІЯ, ї, ж. , фіз. Однаковість
фізичних властивостей тіла в усіх
його напрямах.

Ізотропний, а, е. Ізотропні тіла.

ІЗОФЕНИ, ів, мн. Лінії на географічній
карті, що з’єднують точки з одночас¬
ним настанням або однаковою три¬
валістю якого-небудь фенологічного
явища, напр. зацвітання якої-небудь
рослини.

ІЗОФЕРМЕНТИ, ів, мн. Ферменти, що
відрізняються за будовою, фізико-хі-
мічними та імунологічними власти¬
востями, але каталізують одну й ту
саму реакцію.

ІЗОХІОНИ, ів, мн. Лінії на геогра¬
фічній карті, що з’єднують точки з
однаковою висотою або тривалістю
снігового покриву.

ІЗОХІМЕНА, и, ж., метеор . Лінія на
географічній карті, що поєднує місця
з однаковою пересічною температу¬
рою зими.

ІЗОХбРА, и, ж. , фіз. Лінія на діагра¬
мах теплових процесів, яка зображує
процес, що відбувається при сталому
об’ємі.

ІЗОХОРИЧНИЙ, ІЗОХОРНИЙ, а, е,
фіз. Який має сталий об’єм (про
процес). Ізохоричний процес.

ІЗОХРОМАТИЧНИЙ, а, е. Одноко¬
лірний.

ІЗОХРЙНА, и, ж., геогр., метеор. Лінія
на географічній карті, схемі, що по¬
єднує точки з одночасним настанням

якого-небудь явища природи (напр.,
танення снігів, скресання річок
і т. ін.).

ІЗОХРОНІЗМ, у, ч. Рівночасність,
рівнотривалість рядків у вірші; по¬
діл вірша на групи, рівні за часом
вимови.

ІЗОХРОННИЙ, а, сг спец. Сталий, не¬
змінний у часі. Ізохронна крива. Ізо¬
хронні коливання звукових хвиль.

Ізохронність, ності, ж. , спец. Рівномір¬
ність, однакова тривалість якого-не¬
будь процесу або явища. Ізохронність
коливань маятника.

ІЗУМРУД, у, ч., розм. Мінерал, про¬
зорий різновид берилу, забарвлений
оксидом хрому в насичений яскра¬
во-зелений колір; коштовний камінь.
Інша назва — смарагд.

Ізумрудний, а, е, розм. 1. Прикм. до
ізумруд; смарагдовий. Ізумрудний від¬
тінок. 2. Оздоблений смарагдами.
Ізумрудний перстень.

ІЗЮМ, у, ч. Сушені ягоди винограду;
родзинки.

Ізюмина, и, ж. Одна ягода ізюму.

Ізюмний, а, е. 1. Прикм. до ізюм. Ізюмне
виробництво. 2. Вигот. з ізюму; з ізю¬
мом. Ізюмне вино.

ІКЕБАНА, и, ж. 1. Мистецтво складати
з квітів, рослин, гілок букети, худож¬
ні композиції за певними правилами.
Школа ікебани. Уроки ікебани. За¬
няття з ікебани. Семінар з ікебани.
2. Букет, композиція, складена з
використанням прийомів такого
мистецтва. Робити ікебану.

ІКбНА, и, ж. Живописне, мозаїчне
або рельєфне зображення Бога або
святого, яке служить предметом ре¬
лігійного поклоніння і вшанування.
Чудотворна ікона. Старовинна ікона.
Ікона XVIII століття. Стояти перед
іконою.

Іконний, а, е. Іконне письмо. Іконний
живопис. Іконне зображення.

ІКОНОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Сукупність
суворо встановлених правил, що їх
повинен дотримуватися художник
при зображенні релігійних або мі¬
фологічних сюжетів та осіб. Право¬
славна іконографія. Вимоги іконо¬
графії. Правила іконографії . 2. Опис
і вивчення різноманітних зображень
певної особи, події, сюжету тощо в
творах живопису й скульптури.
Займатися іконографією. 3. збірн.
Сукупність таких зображень. Іконо¬
графія Б. Хмельницького.

Іконографічний, а, е. Іконографічний
матеріал. Іконографічне зображення.

ІКОНОМЕТР, а, 4., техн. Видошукач
фотоапарата у вигляді двох співвіс-
них рамок, одна з яких (більша) при-

241

іконбмія — ілюструвати

кріплюється у площині об’єктива,
а інша у площині фотоматеріалу.

ІКОНЙМІЯ, ї, ж. Термін канонічного
права, який означає теологічно мо¬
тивоване відхилення від тих чи ін¬
ших церковних норм і правил, при
якому вони зберігаються, але в дещо
зміненому значенні.

ІКОНОСКЙП, а, ч., техн. Передавальна
телевізійна трубка, призначена для
перетворення оптичного зображення
на електричний сигнал.

ІКОНОСТАС, а, ч. 1. Стіна із встав¬
леними в неї іконами, яка в пра¬
вославній, греко-католицькій та
деяких інших східних християн¬
ських церквах відокремлює вівтар
від центральної частини. Церков¬
ний іконостас. Різьблений іконо¬
стас. Двері іконостасу. 2. перен.,
ірон. Розташовані у кілька рядів
на грудях ордени і медалі.

Іконостасний, а, е. Іконостасна різьба.
Іконостасний живопис.

ІКОНОТЕКА, и, ж. Зібрання, ко¬
лекція зображень за визначеною
тематикою.

ІКОС, у, ч. Богослужебна пісня, зміст
якої — уславлення святого чи цер¬
ковної події.

ІКОСАЕДР, у, ч. Один з 5 типів пра¬
вильних многогранників. Ікосаедр
має 20 трикутних граней, ЗО ребер,
12 вершин.

ІКС, а’, ч. 1. Назва двадцять першої
літери (х) латинського алфавіту.
2. у знач, присл. іксом. У вигляді лі¬
тери «х». 3. мат. Невідома величина,
позначувана цією літерою. 4. Умовне
позначення невідомої особи або осо¬
би, яку не бажано називати.

ІКСІЯ, ї, ж., бот. Південноафрикан¬
ська рослина, багато видів якої роз¬
водять як декоративні.

ІКТ, а, ч. Ритмічний наголос у вірші, що
не завжди збігається з граматичним.

ІЛЕУС, у, ч., мед. Раптова непрохід¬
ність кишечника.

ІЛІТЕРАТИ, ів, мн. Звуки, для яких не
існує відповідних графічних знаків,
напр.. «гм»ь «тпру», «угу», «хр-р-р».

ІЛЛОГІЧНИЙ, а, е. Такий, що супе¬
речить логіці; нерозумний, невід¬
повідний.

ІЛЙТИ, ів, мн. 1. Хлібороби Стародав¬
ньої Спарти, які вважалися власніс¬
тю держави і за своїм становищем
майже не відрізнялися від рабів.
2. перен. Безправний.

ІЛЬМЕНІТ, у, ч. Мінерал класу окси¬
дів, з руди якого добувають титан.
Руда ільменіту.

ІЛЮВІЙ, ю, ч., геол. Мінеральні та
органічні речовини, вимиті водою

з ерхніх шарів ґрунту й відкладені
в його нижній частині.

Ілювіальний, а, е. Ілювіальний гори¬
зонт.

ІЛЮЗІОНІЗМ, у, ч. 1. філос. Суб’єк¬
тивно-ідеалістичний погляд, згідно з
яким матеріальний світ є видимість,
ілюзія, обман почуттів. 2. Вид цир¬
кового і естрадного мистецтва, суть
якого в тому, що актор за допомогою
спеціальної апаратури, приладів ви¬
кликає в глядачів оманливі зорові
та слухові враження. 3. Імітація
видимого світу у витворах образот¬
ворчого мистецтва, створення вра¬
ження реально існуючих предметів
і простору.

Ілюзіоніст, а, ч. 1. філос. Послідовник
ілюзіонізму (у 1 знач.). 2. Актор
цирку, який показує фокуси за до¬
помогою різноманітних і складних
приладів. Фокусник-ілюзіоніст. Ви¬
ступ ілюзіоніста.

Ілюзіоністичний, а, е.

Ілюзіоністка, и, ж.

Ілюзіоністський, а, е. Що стос, ілюзіо¬
ніста (у 1, 2 знач.).

ІЛЮЗІЯ, ї, ж. 1. Оманливег, хиб¬
не сприймання дійсності; хибне
уявлення про що-небудь, а також
необгрунтована надія, нездійсненна
мрія. Ілюзія правди. Ілюзія кохання.
Грошова ілюзія. 2. Програмний номер
ілюзіоніста (у 2 знач.).

Ілюзійний, а, е. 1. Ілюзійне видіння.
2. Ілюзійний номер. Ілюзійне мисте¬
цтво.

ІЛЮЗЙРНИЙ, а, е. Викликаний, спри¬
чинений ілюзією (у 1 знач.); хибний,
примарний, нездійсненний. Ілюзорне
видіння.

Ілюзорність, ності, ж. 1. В образотвор¬
чому мистецтві — ілюзія чуттєвої
вірогідності зображення. 2. Примар¬
ність, видимість. Ілюзорність мрій.

Ілюзорно.

ІЛЮМІНАТОР1, а, ч. Герметичне,
як правило, кругле, з товстого скла
вікно на кораблі або літаку. Борто¬
вий ілюмінатор. Ілюмінатор літака.
Дивитися в ілюмінатор. Задраїти
ілюмінатори.

Ілюмінаторний, а, е. Ілюмінаторне скло.
Ілюмінаторні отвори.

ІЛЮМІНАТОР2, а, ч. 1. У середньо¬
вічних рукописних майстернях — ху¬
дожник, що відтворював ініціали і
нескладні орнаменти рукописів та
позначав нові рядки. 2. Майстер,
який вручну розмальовує гравюри
та ін.

ІЛЮМІНАЦІЯ, ї, ж. Яскраве освіт¬
лення із застосуванням кольорових
вогнів, світлових написів, зображень

і т. ін. З нагоди якого-небудь свята,
перемоги. Яскрава ілюмінація. Свят¬
кова ілюмінація. Новорічна ілюміна¬
ція. Влаштувати ілюмінацію. Вогні
ілюмінації.

Ілюмінатор, а, ч. Фахівець із влашту¬
вання ілюмінацій, піротехнік. До¬
свідчені ілюмінатори.

Ілюмінаційний, а, е. Ілюмінаційні вогні.
Ілюмінаційні патрони.

Ілюмінований, а, е. Ілюмінований парк.

Ілюмінування, я, с. 1. Ручне розфар¬
бовування гравюр та малюнків.
2. Виконання кольорових гравюр
та орнаментів у рукописних книгах.
Ілюмінування міста.

Ілюмінувати, ую, уєш. 1. Освітлювати
кольоровими вогнями, прикрашати
світловими написами, зображеннями
тощо з нагоди якого-небудь свята.
Ілюмінувати зал. Ілюмінувати ялинку.
Ілюмінувати фасад будівлі. Ілюміну¬
вати площу. 2. спец. Розмальовувати
кольоровими фарбами контури на
картах, малюнки, літери і т. ін.

ІЛЮСТРАЦІЯ, ї, ж. 1. Зображення в
книжці або журналі, що пояснює,
відтворює зміст тексту; малюнок.
Книжка з ілюстраціями. Автор ілю¬
страцій. Ілюстрація до повісті. 2. пе¬
рен. Приклад, який наочно пояснює,
розкриває, підтверджує що-небудь.
Ілюстрація воєнних подій. Ілюстрація
досягнень сучасної науки. Ілюстрація
туристської подорожі.

Ілюстративний, а, е. Який є ілюстра¬
цією чого-небудь, признач, для
ілюстрування чогось; наочний, зо¬
бражальний. Ілюстративна частина.
Ілюстративний елемент. Ілюстратив¬
ний матеріал.

Ілюстратйвність, ності, ж. Ілюстратив¬
ність викладу.

Ілюстратор, а, ч. Художник, який
створює малюнки до тексту (кни¬
ги, журналу, газети і т. ін.). Видат¬
ний ілюстратор. Ілюстратор поезій
Т. Г. Шевченка. Ілюстратор високо¬
го класу.

Ілюстраторка, и, ж.

Ілюстраторський, а, е. Що стос, ілю¬
стратора, ілюстраторів. Ілюстратор¬
ський талант.

Ілюстрований, а, е. Ілюстрована книга.
Ілюстрований журнал.

Ілюстрування, я, с. Ілюстрування книг.

Ілюструвати, ую, уєш. 1. Створювати
до тексту малюнки, що супроводять
виклад, пояснюють зміст твору. Ілю¬
струвати книжку. Ілюструвати ет¬
нографічні матеріали. Ілюструвати
вживання слів у словнику. Ілюструва¬
ти нове видання Шевченка. 2. перен.
Наочно пояснювати, розкривати,

242

ім…, ін… — іммігрувати

підтверджувати що-небудь за допо¬
могою малюнків, прикладів і т. ін.
Ілюструвати доповідь схемами.

ІМ…, ІН.,. Префікс на позначення
заперечення, відсутності чогось або
проникнення в щось.

ІМАГО, невідм., с ., зоол. Кінцева ста¬
дія індивідуального розвитку комах,
під час якої розвиваються крильця
і здатність розмножуватись.

ІМАЖИЗМ, у, ч. Модерністська течія
у світовій літературі XX ст., яка
трактувала образ як самодостатню
одиницю поетики художнього тво¬
ру, культивувала верлібр, японські
хоку.

ІМАЖИНІЗМ, у, ч. Течія в російській
поезії 10— 20-х років XX ст., для якої
естетика художньої мови полягала
у пошуках нових образів, метафор.

Імажиніст, а, ч.

Імажиністка, и, ж.

Імажиністський, а, е. Імажиністський
образ.

ІМАМ, а, ч. 1. Духовний глава всіх
мусульман або певної їх частини.

2. Титул правителя мусульманської
держави, наділеного релігійною,
політичною та військовою владою.

3. Мулла, який керує спільною мо¬
литвою в мечеті, а також настоя¬
тель мечеті. 4. Верховний правитель
шиїтів. 5. Почесна назва визначних
діячів ісламу.

Імамат, у, ч. 1. Інститут верховного ке¬
рівництва мусульманською релігій¬
ною громадою, у якому збігаються
влада світська і влада духовна. Глава
імамату. 2. Держава мюридів у Да¬
гестані і Чечні, яка виникла в кінці
20-х років XIX ст. під час боротьби
народів цих регіонів проти колоні¬
альної політики Російської імперії.
Заснування імамату.

ІМАНЕНТНИЙ, а, е, книжн. Влас¬
тивий природі самого предмета або
явища, процесу, який відбувається
незалежно від зовнішніх впливів.
Іманентне явище. Іманентні закони.
Іманентні тенденції.

Іманентність, ності, ж.

Іманентно. Вивчати історію іманентно.
Іманентно властивий чомусь.

ІМБЕЦЙЛЬНИЙ, а, е, мед. Серед¬
ній ступінь уродженого психічного
недорозвинення — олігофренії; зу¬
мовлюється порушеннями розвитку
ГОЛОВНОГО МОЗ£У плоду або дитини
в перші роки її життя.

Імбецильність, ності, ж.

ІМБИР, у, ч. Тропічна трав’яниста рос¬
лина, м’ясисте кореневище якої ба¬
гате на ефірні олії, а також прянощі,
вигот. з цього кореневища.

Імбирний, а, е. 1. Прикм. до імбир.
Імбирний запах. 2. Який добувають
з імбиру. Імбирна олія.

ІМБІБІЦІЯ, ї, ж., мед. Просочуван¬
ня тканин організму речовинами,
розчинними у рідині (напр., про¬
сочування жовчними пігментами
спостерігається під час жовтяниці).

ІМЕДІОГРАФІЯ, ї, ж. Спосіб безпосе¬
реднього знімання на чутливу мета¬
леву пластину.

ІМЕЛЬМАН, у, ч., ав. Одна з фігур
вищого пілотажу; напівпетля Не-
стерова.

ІМЙРСІЯ, ї, ж., фіз. Уведення рідини
(кедрової олії, вазеліну, водного
розчину гліцерину) між розглядува¬
ним предметом і об’єктивом мікро¬
скопа, щоб підвищити освітленість
зображення.

Імерсійний, а, е. Імерсійна рідина. Імер¬
сійна система.

ІМІДЖ, у, ч. Цілеспрямовано сфор¬
мований образ (якої-небудь особи,
явища, предмета і т. ін.) з метою
емоційно-психологічного впливу
на кого-небудь для популяризації,
реклами і т. ін. Імідж модерніста.
Створювати імідж . Формувати

імідж. Мати імідж. Імідж джентль¬
мена.

ІМІДЖМЕЙКІНГ, у, ч. Процес ство-
рення іміджу, одна з основних форм
реклами, що забезпечує популяр¬
ність, викликає суспільний інтерес.
Займатися іміджмейкінгом.

Іміджмейкер, а, ч. Фахівець, який
професійно займається створенням
іміджу (політичного чи суспільного
діяча, актора, спортсмена і т. ін.). До¬
свідчений іміджмейкер. Талановитий
іміджмейкер.

ІМІТАЦІЯ, ї, ж. 1. Вміле відтворення,
наслідування кого-, чого-небудь
шляхом точного повторення. Іміта¬
ція голосу звірів. Імітація пташиного
співу. 2. Підроблення чого-небудь, а
також виріб, що є такою підробкою.
Імітація коштовних каменів. Імітація
натуральної шкіри. Імітація кришта¬
лю. Імітація антикварної вази. 3. Спо¬
сіб маскування, здійснюваний за до¬
помогою імітаційних засобів. 4. муз.
Повторення мелодії або її початку
одним з голосів услід за іншим.

Імітативний, Імітаційний, а, е. Іміта¬
тивна поліфонія. Імітаційна модель.

Імітатор, а, ч. 1. Людина, яка вміло
імітує кого-, що-небудь. Таланови¬
тий імітатор. Віртуозний імітатор.
Імітатор пташиного співу. 2. Прилад,
модель і т. ін., що з максимальною
точністю відтворює що-небудь. Імі¬
татор кабіни космічного корабля.

Імітаторка, и, ж.

Імітаторський, а, е. Імітаторський
талант.

Імітаторство, а, с.

Імітований, а, е. Імітована пальма.

Імітування, я, с.

Імітувати, ую, уєш. 1. Точно насліду¬
вати кого-небудь; відтворювати що-
небудь з максимальною точністю.
Імітувати мову дитини. Імітувати
діяльність нервової системи. Іміту¬
вати пограбування. 2. Підробляти під
що-небудь. Імітувати меблі під колір
дуба. Імітувати золото. Імітувати
коштовні камені. Імітувати мармур.
3. Повторювати тему або мотив в
іншому голосі музичного твору на
певний інтервал вище або нижче.

ІММАТЕРІАЛІЗМ, у, ч., філос. Запере¬
чення реальності існування матерії
й визнання існування духу.

Імматеріаліст, а, ч.

Імматеріалістка, и, ж.

Імматеріалістський, а, е. Імматеріаліст-
ські погляди.

ІММАТЕРІАЛЬНИЙ, а, е, філос. Який
не має матеріальної основи.

ІММАТРИКУЛЯЦІЯ, ї, ж. Включення
у списки.

ІММІГРАЦІЯ, ї, ж. 1. В’їзд чужо¬
земців до якої-небудь країни на
постійне чи тривале проживання.
Масова імміграція. Імміграція насе¬
лення. Служба імміграції. Дозволити
імміграцію. Заперечувати проти ім¬
міграції. Імміграція першої ( другої ,
третьої) хвилі. 2. збірн. Іммігранти.

3. перен. Переміщення іноземних
капіталів і грошових потоків із од¬
ного регіону в інший. Імміграція ка¬
піталу. Імміграція іноземної валюти.

4. спец. Переміщення представників
тваринного світу з одного регіону в
інший. Імміграція риб тихоокеансько¬
го басейну.

Іммігрант, а, ч. 1. Чужоземець, що
переїхав до якої-небудь країни на
постійне чи тривале проживання;
переселенець. Нові іммігранти. Не¬
давні іммігранти. Діти іммігрантів.
2. перев. мн., зоол. Представник виду,
роду або інших груп тварин, які ви¬
никли й розвивалися на іншій тери¬
торії і вселилися на дану територію
значно пізніше. Іммігранти морської
фауни.

Іммігрантка, и, ж.

Іммігрантський, а, е. Іммігрантські
права. Іммігрантська доля.

Імміграційний, а, е. Імміграційні прави¬
ла. Імміграційні закони. Імміграційна
віза.

Іммігрувати, ую, уєш. Приїжджати (все¬
лятися) в чужу країну на тривале чи

243

іммобілізація — імпорт

постійне проживання. Іммігрувати
в Україну. Іммігрувати в США.

ІММОБІЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Забезпечення
нерухомості ушкодженої або хворої
частини тіла шляхом накладання
пов’язок і шин, щоб запобігти пов¬
торним ушкодженням або з лікуваль¬
ною метою. Іммобілізація переламаної
ноги.

Іммобілізований, а, е. Іммобілізована
кінцівка.

Іммобілізувати, ую, уєш. Робити неру¬
хомою ушкоджену частину тіла.

ІМОРТЕЛІ, ів, мн. Рослини кількох
родів родини складноцвітих. Інша
назва — безсмертники.

ІМПЕРАТИВ, ч.І. род. у, книжн. Безза¬
стережна, категорична вимога; велін¬
ня, наказ. 2. род. а, лінгв. Наказовий
спосіб дієслів. 3. Категоричний ім¬
ператив. Загальний обов’язковий
моральний закон в етиці Е. Канта;
безумовний принцип поведінки.

Імперативний, а, е. 1. книжн. Який ви¬
магає беззастережного підпорядку¬
вання, реагування, виконання; нака¬
зовий. Імперативна інтонація. 2. лінгв.
Що стос, імператива (у 2 знач.).
Імперативна форма дієслова. 3. юр.
Який не допускає вибору. 4. Мандат,
обов’язковий для виконання вибор¬
ною особою або органом; наказ чи
доручення виборців.

Імперативність, ності, ж. Набувати
імперативності. Втрачати імпера¬
тивність.

Імперативно.

ІМПЕРАТОР, а, ч. 1. Найвищий титул
деяких монархів, а також особа, що
має цей титул. Титул імператора. Ім¬
ператор Наполеон. 2. Почесний титул
полководця в Стародавньому Римі.

Імператорський, а, е. Імператорська
корона. Імператорський герб. Імпе¬
раторський театр. Атрибути імпе¬
раторської влади.

Імператрйця, і, ж. Портрет імператри¬
ці. Титул імператриці.

ІМПЕРІАЛ, у, ч. 1. У диліжансах та
омнібусах — другий поверх із облад¬
наними сидіннями для пасажирів.
2. Російська золота монета; карбу¬
валася з 1755 р.

ІМПЕРІАЛІЗМ, у, ч. 1. Найвища стадія
розвитку капіталізму з пануванням
монополій і фінансового капіталу.
2. Використання військових, по¬
літичних, економічних засобів для
поширення панування або контро¬
лю над іншими країнами, коло¬
ніями. 3. перен. Загарбництво.

Імперіаліст, а, ч.

Імперіалістка, и, ж.

Імперіалістйчний, а, е.

ІМПЕРІЯ, ї, ж. 1. Велика монархічна
держава, на чолі якої стоїть імпера¬
тор. Римська імперія. Епоха імперії.
2. Велика держава, що, як правило,
мала колоніальні володіння, а також
держава, яка використовує експансію,
політичне, економічне гноблення за¬
лежних народів. Колоніальна імперія.
Британська імперія. 3. перен. Велика
монополія, що здійснює контроль над
усією галуззю промисловості, якою-
небудь діяльністю. Нафтова імперія.
Видавничо-газетна імперія. Фінансова
імперія. 4. перен. Певний простір, ре¬
альний чи уявний, де неподільно панує
що-небудь. Імперія зла. Імперія мрій.

Імперський, а, е. 1. Що стос, імперії,
який характеризує її політику, вхо¬
дить до її складу. Імперська концесія.
Імперська політика. 2. Пройнятий ду¬
хом національної вищості над іншими
народами і державами. Імперські амбі¬
ції. Імперське політичне мислення.

ІМПЕРСОНАЛЬНИЙ, а, е, грам. Без-
особовий. Імперсональне речення.

ІМПЕРФЕКТ, а, ч., грам. Одна з форм
минулого часу дієслова в індоєвро¬
пейських мовах, що виражає трива¬
лу дію без вказівки на її закінчення
в минулому. Форми імперфекта.

Імперфектний, а, е. Імперфектна форма
дієслова.

ІМПЕТЙГО, невідм., с., мед. Ін¬
фекційне гнійничкове шкірне за¬
хворювання, спричинюване стреп¬
тококами та стафілококами, що
виявляється у несподіваному і мо¬
ментальному утворенні на певній
ділянці шкіри (як правило, на
обличчі або руках) гнійних пухир¬
ців із наступним перетворенням їх
у кірочки, які безслідно минають
після видужання. Звичайне імпети-
го. Стафілококове імпетиго.

Імпетигінбзний, а, е. Гнійничковий,
який вкритий кірочками, струпами.
Імпетигінозна інфекція.

ІМПІЧМЕНТ, у, 4., політ. Процедура
притягнення до суду парламенту
вищих посадових осіб держави у ви¬
падках порушення ними законів цих
країн. Процедура імпічменту. Оголо¬
сити імпічмент прем’єр-міністрові.
Імпічмент президента. Висловлюва¬
тися проти імпічменту.

ІМПЛАНТАЦІЯ, ї, ж., мед. 1. Пере¬
саджування живим організмам
окремих клітин, тканин або цілих
органів з наступним приживленням
їх. Імплантація серця. Імплантація
зубів. Здійснити імплантацію. Мето¬
ди імплантації . 2. Уведення зародка
людини та вищих ссавців у слизову
оболонку матки.

Імплантат, у, ч., мед. Зародок, орган,
тканина або штучне тіло, що їх
уживлюють в організм людини або
тварини у процесі імплантації (у 1,
2 знач.). Пористі імплантати. Моно¬
літні імплантати. Зародковий імплан¬
тат. Зубний імплантат.

Імплантацїйний, а, е.

Імплантований, а, е. Імплантований орган.

Імплантування, я, с.

Імплантувати, ую, уєш. Вживляти щось
в організм людини або тварини. Ім¬
плантувати зуб. Імплантувати заро¬
док. Імплантувати електроди.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ, ї, ж. Здійснення,
виконання державою міжнародно-
правових норм. Імплементація Кон¬
венції про ліквідацію хімічної зброї.

Імплементований, а, е.

Імплементувати, ую, уєш.

ІМПЛІКАЦІЯ, ї, ж., лог. Логічна
операція, за допомогою якої з двох
висловлювань утворюється умовне
висловлювання «якщо…, то…».

Імплікований, а, е. Залежний, який визна¬
чається чимось. Імпліковане явище.

Імплікувати, ую, уєш. Одне явище імп-
лікує інше.

ІМПЛІЦЙТНИЙ, а, е, спец. При¬
хований, зовнішньо не виражений.
Імпліцитний сенс висловлювання.

Імпліцйтність, ності, ж.

Імпліцйтно.

ІМПЛЙЗІЯ, ї, ж., лінгв. Перша фаза
артикуляції проривного приголос¬
ного — змикання.

Імплозйвний, а, е. Проривні приголос¬
ні, при вимові яких після змикання
немає вибуху.

Імплозйвність, ності, ж.

ІМПЛЮВІЙ, я, 4. Відкритий простір,
як правило, неглибокий чотири¬
кутний басейн, оточений критими
галереями у внутрішньому дворі
давньоримського дому; басейн для
стікання дощової і талої води, роз¬
ташований під комплювієм на даху.

ІМПОЗАНТНИЙ, а, е, книжн. Який
справляє враження своїм виглядом,
звертає на себе увагу; поважний, ста¬
течний. Імпозантна жінка. Імпозант¬
на зовнішність. Імпозантний костюм.

Імпозантність, ності, ж. Зовнішня по¬
важність, статечність. Імпозантність
постави. Імпозантність манер. Імпо¬
зантність фігури.

Імпозантно. Виглядати імпозантно.

ІМПОНУВАТИ, ую, уєш. Викликати
повагу, прихильність, справляти вра¬
ження на кого-небудь; подобатися.
Імпонувати інтелігентністю.

ІМПОРТ, у, 4. 1. Закупівля та ввезення
в країну товарів, сировини, фінансо¬
вих засобів з-за кордону; протилеж-

244

імпортер — імунний

не — експорт. Імпорт продовольства.
Імпорт енергоносіїв. Імпорт робочої
сили. Імпорт ліків. Імпорт валюти.
2. Загальна кількість або загальна
вартість товарів, увезених у країну.
Український імпорт. Обсяг імпорту.

Імпортер, а, ч. Іноземні імпортери. Віт¬
чизняні імпортери. Імпортер пшениці.
Країни — імпортери нафти.

Імпортний, а, е. Імпортний обіг. Ім¬
портний дефіцит. Імпортний лізинг.
Імпортна вартість. Імпортне мито.
Імпортні товари.

Імпортований, а, е. Імпортовані товари.
Імпортована інфляція .

Імпортування, я, с. Імпортування пше¬
ниці.

Імпортувати, ую, уєш. Ввозити товари,
сировину чи капітал з-за кордону.
Імпортувати нафту. Імпортувати
природний газ.

ІМПОСТ, а, ч. 1. архіт. Верхній камінь
стовпа, колони, стіни, який є підпо¬
рою арки або балки. 2. Середник над
віконними чи дверними стулками
або між самими стулками.

ІМПОТЕНЦІЯ, і, ж. 1. Повна або част¬
кова втрата особами чоловічої статі
здатності здійснювати статевий акт;
статеве безсилля. Хворіти на імпо¬
тенцію. Ліки від імпотенції. 2 перен
Творче безсилля, духовне безпліддя.
Творча імпотенція.

Імпотент, а, ч. 1. Чоловік, який не може
здійснити статевий акт через від¬
сутність (ослаблення) ерекції. Пов¬
ний імпотент. 2. перен. Той, хто не
здатний досягти чогось, зробити
щось. Творчий імпотент. Інтелек¬
туальний імпотент.

Імпотентний, а, е. 1. мед. Безсилий,
слабкий у статевому відношені. Ім¬
потентний стан. 2. перен. Нездатний
що-небудь зробити, здійснити; мар¬
ний. Імпотентна думка. Імпотентний
період у творчості.

ІМПРЕГНАЦІЯ, ї, ж. у спец. Метод
просочування фіксованої тканини
тварин розчином солей срібла, зо¬
лота, свинцю, осмію і т. ін. для ви¬
явлення її структури; застосовується
при вивченні нервової тканини, гіс¬
тологічних структур.

Імпрегнування, я, с., спец. Просочуван¬
ня тканин, деревини тощо різними
емульсіями або розчинами.

ІМПРЕЗА, и, ж. Зустріч, громадський
захід (концерт, виставка, змагання,
лотерея і т. ін.), влаштований для за¬
прошених осіб з розважально-озна-
йомлювальною або комерційною
метою. Мистецька імпреза.

ІМПРЕСАРІО, невідм., ч. Приват¬
ний підприємець, шо організовує

видовищні заходи; агент, що ор¬
ганізовує гастролі актора й діє від
його імені; антрепренер. Імпресаріо
співачки.

ІМПРЕСІОНІЗМ, у, ч. Напрям у мис¬
тецтві й літературі другої половини
XIX і початку XX ст., представники
якого прагнули відтворити найтонші
суб’єктивні відчуття й переживання
художника, письменника, скоро¬
минучі враження тощо. Класичний
імпресіонізм. Представники імпресі¬
онізму.

Імпресіоніст, а, ч. Школа імпресіоністів.

Імпресіоністичний, а, е. 1. Що стос,
імпресіонізму, властивий йому. Ім¬
пресіоністична орнаментальність.

2. Пройнятий імпресіонізмом. Імп¬
ресіоністичні вірші. 3. Який ґрунту¬
ється тільки на особистому враженні
в певний момент. Імпресіоністичне
сприйняття явища.

Імпресіоністка, и, ж.

Імпресіоністський, а, е.

ІМПРЕСІЯ, і, ж. у книжн. Враження.

ІМПРОВІЗАЦІЯ, ї, ж. Процес одно¬
часного складання й виконання
якогось твору (пісні, вірша і т. ін.),
а також сам твір, промова, виголо¬
шені без попереднього підготування.
Театр імпровізації.

Імпровізатор, а, ч. Той, хто імпровізує
або має здатність до імпровізації.

Імпровізаторський, а, е. Імпровізатор¬
ські здібності.

Імпровізаційний, а, е. Імпровізаційний
характер.

Імпровізований, а, е. Імпровізована про¬
мова. Імпровізована сцена.

Імпровізовано. Виконують твір імпро¬
візовано.

Імпровізувати, ую, уєш. 1. Створювати
який-небудь твір (пісню, вірш і т. ін.)
під час виконання, виголошувати про¬
мову тощо без попереднього підготу¬
вання. Імпровізувати вірші. 2. Говори¬
ти, робити, виконувати те, що спадає
на думку; вигадувати. Намагатися
імпровізувати. 3. перен. Робити, вла¬
штовувати що-небудь нашвидку, без
попереднього підготування.

ІМПУЛЬС, у, ч. 1. Внутрішній по¬
штовх, спонукання до якої-не-
будь дії. Сильний імпульс. 2. фізіол.
Раптове й короткочасне збудження
в нервових елементах, зумовлене
їх подразненням і спрямоване на
виконання певних дій. Імпульс для
скорочення м’язів. Нервові імпульси.

3. фіз. Кількість руху, яка дорівнює
добуткові маси тіла на його швид¬
кість. Електричний імпульс.

Імпульсатор, а, ч., техн. Генератор по¬
тужних електричних імпульсів.

Імпульсація, ї, ж. у фізіол. Подавання
імпульсів (у 2 знач.). Природна ім¬
пульсація.

Імпульсний, а, е. Імпульсне випроміню¬
вання. Імпульсний генератор. Імпульс¬
на лампа. Імпульсна техніка.

Імпульсивний, а, е. 1. Нестриманий,
нерозважливий, схильний діяти
під впливом раптового бажання чи
спонукання (імпульсу). Імпульсивна
людина. Імпульсивний політик. 2. Зу¬
мовлений імпульсом (у І знач.). Ім¬
пульсивні дії. Імпульсивний учинок.

Імпульсивність, ності, ж. Імпульсив¬
ність характеру.

Імпульсйвно.

ІМУНІЗАЦІЯ, ї, ж. у мед. Метод ство¬
рення штучного імунітету (у 1 знач.)
в людини й тварин шляхом вакци¬
нації.

Імунізаційний, а, е. Імунізаційні пре¬
парати.

Імунізований, а, е. Імунізовані діти.
Імунізовані тварини.

Імунізувати, ую, уєді. 1. мед. Робити
кого-, шо-небудь імунним, несприй¬
нятливим до чогось. Імунізувати
дітей. 2. юр. Робити вільним кого-
небудь від дії деяких норм права.
Імунізувати дипломата.

ІМУНІТЕТ, у, ч. {.мед., біол. Не¬
сприйнятливість організму або його
здатність протистояти збудникам ін¬
фекційних хвороб, а також деяким
отрутам. Вроджений імунітет. Набу¬
тий імунітет. Ослаблювати імунітет.
Набути імунітету. Активний імуні¬
тет. 2. юр., дипл. Виключне право не
підпорядковуватися деяким загаль¬
ним законам, що надається особам,
які займають особливе становище в
державі (напр., дипломатичному кор¬
пусові, депутатам парламенту, пра¬
цівникам судових і правоохоронних
органів). Дипломатичний імунітет.
Депутатський імунітет. Податко¬
вий імунітет. 3. фін. Звільнення від
сплати податків окремих юридичних
або фізичних осіб. 4. перен. Здатність
протистояти чому-небудь, зберігаю¬
чи спокій і незворушність. Імунітет
до хамства.

Імунітетний, а, е. Імунітетні права.
Імунітет ні особи.

Імунний, а, е, мед., біол. 1. Несприй¬
нятливий до інфекційних хвороб
або отрут; захищений імунітетом
від зараження або отруєння. Імун¬
ні властивості. Імунна стійкість
організму. Імунна система. Імунний
захист. Імунний дефіцит. 2. Який
створює, зумовлює або посилює іму¬
нітет. Імунні тіла. Імунні препарати.
Імунна сироватка.

245

імунність — інвентаризація

Імунність, пості, ж. Рівень імунності.

ІМУНО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «імунітет»
(у 1 знач.).,

ІМУНОГЕНЕЗ, у, ч., мед. Процес фор¬
мування і розвитку імунітету.

ІМУНОГЕНЕТИКА, и, ж ., мед. Роз¬
діл генетики, що вивчає фактори,
пов’язані з імунітетом і явищем не¬
сумісності тканин.

Імуногенетйчний, а, е.

ІМУНОГЛОБУЛІНИ, ів, мн. Білки, які
утворюються в лімфоїдних клітинах
хребетних тварин і людини і яким
властива активність антитіл; вико¬
ристовуються у медицині для ліку¬
вання деяких інфекційних хвороб.
Протикоровий імуноглобулін. Проти-
стафілококовий імуноглобулін.

ІМУНОДЕПРЕСІЯ, ї, ж., мед. Зни¬
ження імунної стійкості організму,
ослаблення дії його природних опір¬
них механізмів та реакцій.

Імунодепресанти, ів, мн. Речовини, які
понижують, гальмують або повністю
пригнічують імунітет організму.

Імунодепресйвнии, а, е.

ІМУНОДЕФІЦИТ, у, ч., мед. Зниження
або відсутність імунітету внаслідок
дефекту імунної системи організму;
виявляється в нездатності проти¬
стояти різним захворюванням; по¬
рушення захисних функцій організ¬
му. Синдром набутого імунодефіциту
(СН/Д).

Імунодефіцйтний, а, е. Імунодефіцитні
захворювання. Імунодефіцйтний стан.

ІМУНОДІАГНОСТИКА, и, ж. Метод
визначення інфекційних захворю¬
вань, порушень захисних функцій
організму за допомогою імунних
сироваток.

ІМУНОЛЙГІЯ, ї, ж. Наука про захис¬
ні функції організму, його імунітет
(у 1 знач.). Проблеми імунології.

Імунолог, а, ч.

Імунологічний, а, е. Імунологічні проце¬
си. Імунологічні реакції. Імунологічна
реактивність організму.

ІМУНОМОРФОЛОГІЯ, ї, ж., мед.
Розділ імунології, який вивчає
анатомію, гістологію та цитологію
імунної системи організму.

ІМУНОПАТОЛОГІЯ, і, ж., мед. Роз-
діл імунології, що вивчає патологічні
процеси, зумовлені вродженими чи
набутими змінами імунної системи
організму.

ІМУНОПРОФІЛАКТИКА, и, ж. За¬
побігання інфекційним хворобам
шляхом імунізації вакцинами або
сироватками.

ІМУНОТЕРАПІЯ, і, ж ., мед. Розділ
практичної імунології, завданням

якого є лікування інфекційних хво¬
рих імунологічними препаратами
(вакцинами, імунними сироватка¬
ми тощо).

ІМУНОХІМІЯ, ї, ж., мед. Розділ іму¬
нології, що вивчає хімічні механізми
імунітету.

ІН …Див. ІМ…

ІНАВГУРАЦІЯ, ІНАУГУРАЦІЯ, ї, ж.

1. У Стародавньому Римі — урочис¬
тий акт уведення якої-небудь особи
на посаду. 2. Урочиста церемонія
введення на посаду глави держави
або посвячення в сан. Церемонія
інавгурації. Інавгурація Президента
України.

Інавгураційний, Інаугураційний, а, е.

Інавгураційна промова. Інавгураційні
урочистості.

ІНАДАПТАЦІЯ, ї, ж. Сукупність
недосконалих пристосувань до кон¬
кретно змінених умов існування, яка
виникає в окремих груп організмів
у процесі еволюції і спричинює ви¬
мирання цих груп.

ІНАКТИВАЦІЯ, ї, ж. Зниження актив¬
ності мікроорганізмів і специфічних
білкових речовин унаслідок дії різ¬
номанітних факторів; інактивацію
здійснюють у процесі виготовлення
вакцин і анатоксинів.

ІНБРИДИНГ, у, ч. 1. вет. Система роз¬
ведення тварин, за якої застосовують
спаровування споріднених особин.

2. бот. Примусове самозапилення
або схрещування споріднених особин
перехреснозапильних рослин; інцухт.

Інбредний, а, е. Одержаний у результаті
близькоспорідненого схрещування.
Інбредні форми організмів.

ІНВАГІНАЛЬНИИ, а, е, мед. Який уво¬
дять, поміщають у піхву жінки.

ІНВАГІНАЦІЯ, ї, ж ., мед. 1. Один із
способів гаструляції і утворення за¬
родків органів в ембріогенезі. 2. Одна
з форм непрохідності кишечника.

ІНВАЗІЯ, ї, ж., мед., біол. Зараження
організму (людей, тварин або рослин)
тваринними паразитами (глистами,
комахами і т. ін.). Глистна інвазія.
Наслідки інвазії.

Інвазйвність, ності, ж. Здатність збуд¬
ників інфекційних хвороб (віруси,
бактерії, гриби, найпростіші) про¬
никати в організм рослин, тварин,
людини та поширюватися в ньому;
один із факторів, що визначає віру¬
лентність патогенних мікробів.

Інвазійний, а, е. Інвазійні хвороби.

ІНВАЛІД, а, ч. Людина, що частково
або повністю втратила працездат¬
ність унаслідок уроджених дефек¬
тів, поранення, хвороби, каліцтва
чи старості.

Інвалідка, и, ж., розм.

Інвалідний, а, е. Інвалідний візок .

Інвалідність, ності, ж. Повна або
часткова втрата працездатності вна¬
слідок травми, хвороби, уроджених
чи набутих дефектів. Пенсія за ін¬
валідністю.

ІНВАР, у, ч. Сплав заліза з нікелем,
який майже не змінює свого об’єму
при зміні температури; застосовують
для виготовлення деталей точних ви¬
мірювальних приладів.

Інваровий, а, е. Інварова деталь.

ІНВАРІАНТ, а, ч., 1. мат. Незмінна
величина, узагальнене поняття, що
виявляється в конкретних змін¬
них величинах, поняттях нижчого
ряду — варіантах. Інваріант руху.
Інваріант величини. 2. лінгв. Аб¬
страктна одиниця мови, якій влас¬
тива сукупність основних ознак усіх
її конкретних реалізацій (варіантів).
Морфемний інваріант.

Інваріантний, а, е. 1. мат. Незмінний.
Інваріантна величина. 2. лінгв. Над-
варіантний. Інваріантні властивості.

Інваріантність, ності, ж. 1. Незмін¬
ність, постійність, сталість, незалеж¬
ність від чогось. 2. мат. Незмінність
якоїсь величини відносно певних
перетворень. 3. техн. Незалежність
яких-небудь параметрів системи ав¬
томатичного регулювання від зміни
інших її параметрів. Інваріантність
фізичних процесів.

Інваріантно.

ІНВЕКТЙВА, и, ж., 1. книжн. Гострий
викривальний виступ проти кого-,
чого-небудь; гостре обвинувачення.
Палка інвектива. Публічна інвектива.
Художня інвектива. 2. Віршовий або
прозовий твір різкого викривального
характеру.

Інвективний, а, е. Інвективна промова.
Інвективний жанр. Інвективний тон.
Інвективна лексика.

ІНВЕНТАР, ю, ч. 1. Сукупність госпо¬
дарських або інших предметів, що
входять до складу майна якого-не-
будь господарства, підприємства
або установи. Сільськогосподарський
інвентар. 2. заст , Опис майна, особ¬
ливо рухомого.

Інвентарний, а, е. Інвентарний номер. Ін¬
вентарний об’єкт , Інвентарний опис.
Інвентарна картка.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ, і, ж. Система¬
тично здійснювана перевірка на¬
явності й стану майна якого-небудь
господарства, підприємства, якоїсь
установи, організації та складання
його опису. Генеральна інвентариза¬
ція. Інвентаризація майна установи.
Здійснювати інвентаризацію.

246

інвентаризаційний — інгресія

Інвентаризаційний, а, е. Інвентариза¬
ційна комісія. Інвентаризаційний курс.

Інвентаризований, а, е. Інвентаризоване
майно.

Інвентаризувати, ую, уєш. Робити
інвентаризацію; встановлювати на¬
явність чого-небудь і описувати його.
Інвентаризувати флору.

ІНВЕНЦІЯ, ї, ж. Невелика музична
п’єса, у якій суттєве значення має
яка-небудь оригінальна знахідка в
галузі мелодійного розвитку, фор¬
моутворення.

ІНВЕРСІЯ, ї, ж., 1. лінгв., літ. По¬
рушення прямого порядку слів у
реченні для виділення смислової
значущості тих чи інших його членів
або для надання фразі особливого
стилістичного забарвлення. 2. хім.
Розщеплення складних видів цукрів
на прості від дії води, кислот або
ферментів. Інверсія цукрів. Інверсія
сахарози. 3. біол. Тип мутації, зумов¬
лений розривом і поворотом на 180°
однієї із внутрішніх ділянок хромо¬
соми. 4. мат. У комбінаториці — по¬
рушення нормального порядку двох
елементів у перестановці. 5. мат.
У геометрії — особливий вид відо¬
браження (відтворення) площини
або простору за допомогою зворот¬
них радіусів. 6. фіз. Зміна напрямку
полярності магнітного поля Землі на
зворотний (Північний полюс стає
Південним і навпаки). 7. метеор.
Підвищення температури повітря
в атмосфері зі збільшенням висоти
замість звичайного для тропосфери її
зниження; спостерігається головним
чином в антициклонах і у верхніх ша¬
рах внаслідок поглинання сонячної
радіації. 8. психол. Переорієнтація
мотивів, потреб і т. ін. особистості
(термін використовується на озна¬
чення сексуальних збочень, пере¬
становки подій у сновидіннях).

Інверсійний, а, е.

Інверсний, а, е.

Інверсований, а, е. Інверсовані струк¬
тури.

Інверсор, а, ч. 1. техн. Механізм,
який перетворює коловий рух на
прямолінійний. 2. мат. У геомет¬
рії — прилад, який здійснює інвер¬
сію (у 5 знач.).

ІНВЕРТАЗА, и, ж., хім. Фермент, що
розщеплює сахарозу на глюкозу
і фруктозу.

ІНВЕРТИТУРА, и, ж. 1. іст. У За¬
хідній Європі в епоху феодаліз¬
му — періодичний акт і церемонія
передавання земельного володіння
феодалові. Церемонія інвертитури.
2. церк. У протестантів — урочистий

обряд уведення на посаду нової духо¬
вної особи.

ІНВЕРТОР, а, ч. 1. ел. Електротех¬
нічний пристрій для перетворення
постійного електричного струму на
змінний. 2. інформ. Елемент обчис¬
лювальної машини для перетворення
сигналу одного знаку (значення) на
сигнал іншого знаку (значення).

Інверторний, а, е.

ІНВЕРТУВАТИ, ую, уєш, спец. Розщеп¬
лювати, перетворювати; піддава¬
ти що-небудь інверсії. Інвертувати
струм.

Інвертований, а, е. Інвертований цукор.

Інвертування, я, с. Інвертування
струму.

ІНВЕСТИЦІЇ, ій, мн.у ек. Грошові,
майнові, інтелектуальні цінності,
що вкладаються в об’єкти підпри¬
ємницької та інших видів діяль¬
ності для отримання прибутку або
досягнення соціального ефекту; ка¬
пітальні вкладення в розвиток вироб¬
ництва чи невиробничу сферу. Іно¬
земні інвестиції. Державні інвестиції.
Інтелектуальні інвестиції. Фінансові
інвестиції. Реальні інвестиції. Валові
інвестиції. Чисті інвестиції. Приват¬
ні інвестиції. Програма інвестицій.

Інвестиційний, а, е, екон. Інвестиційний
податок. Інвестиційна політика дер¬
жави. Інвестиційний банк. Інвестицій¬
на діяльність. Інвестиційна компанія.
Інвестиційне співробітництво. Інвес¬
тиційний комплекс. Інвестиційний
податковий кредит. Інвестиційний
портфель. Інвестиційний сертифікат.
Інвестиційний фонд. Інвестиційний по¬
тенціал регіону.

Інвестований, а, е. Інвестовані капі¬
тали.

Інвестування, я, с. Процес інвестування.
Прибутки від інвестування. Політика
інвестування. Інвестування промисло¬
вих підприємств.

Інвестор, а, ч. Особа, організація або
держава, що здійснює довготермінове
вкладення капіталу в якусь справу
для отримання прибутку; надає
інвестицію; вкладник. Вітчизняний
інвестор. Стратегічний інвестор.
Фінансовий інвестор. Залучити ін¬
весторів.

Інвесторський, а, е. Інвесторські капіта¬
ловкладення. Інвесторські кошти.

Інвестувати, ую, уєш. Вкладати капітал
у які-небудь галузі економіки, під¬
приємство, справу з метою отриман¬
ня прибутку. Інвестувати розвиток
легкої промисловості. Інвестувати
автобусний завод.

ІНВЕСТУРА, и, ж. 1. іст. Акт пере¬
дачі земельного володіння феодалу,

а також документ, що це підтвер¬
джує. Світська інвестура. Право
інвестури. Церемонія інвестури.
Отримати інвестуру. 2. Затвер¬
дження католицького єпископа в
духовному сані. Духовна інвестура.
Інвестура духовних осіб.

ІНВбЙС, а, ч. Документ, що випи¬
сує продавець на ім’я покупця для
оплати останнім вартості товарів, що
реалізуються, або виконаних робіт чи
наданих послуг.

ІНВОЛЮТА, и, ж ., мат. Те саме, що
евольвента.

ІНВОЛЮЦІЯ, ї, ж., біол. 1. Редукція
або втрата окремих органів, спро¬
щення їх будови чи функцій у про¬
цесі еволюції. 2. Виродження мікро¬
бів під впливом несприятливих умов.
3. мат. Відповідність між елемента¬
ми множини, що зберігається при
повторності якого-небудь перетво¬
рення над цими елементами (напр.
симетрія відносно центра).

Інволюційний, а, е.

ІНГАЛЯЦІЯ, ї, ж. Метод лікування
вдиханням розрідженого гірського
повітря, морського повітря або роз¬
пилених лікарських речовин (у ви¬
гляді пари, газів, розпилених рідин)
за допомогою спеціальних апаратів.
Парова інгаляція.

Інгалятор, а, ч. 1. Прилад для лікування
інгаляцією. 2. Прилад для подаван¬
ня кисню потерпілим під час аварії
у шахті.

Інгаляторій, ю, ч. Приміщення, де
здійснюють інгаляційні процедури.
Обладнати інгаляторій.

Інгаляторний, а, е. Інгаляторна трубка.

Інгаляційний, а, е. Інгаляційний метод
лікування.

ІНГІБІТОР, а, ч. 1. хім. Речовина,
що сповільнює хід хімічних ре¬
акцій окиснення, полімеризації,
корозії металів або припиняє їх.
2. біол. Природна або синтетична
речовина, що пригнічує активність
ферментів або цілком припиняє їх
дію, у результаті чого порушується
нормальний обмін речовин в ор¬
ганізмі. 3. с. г. Речовина, що спо¬
вільнює ріст рослин.

Інгібований, а, е.

Інгібувати, ую, уєш. Піддавати що-не-
будь дії інгібіторів.

ІНГРЕДІЄНТ, а, ч. 1. спец. Складова
частина якої-небудь складної сполу¬
ки або суміші; складник. Інгредієнт
сполуки. 2. книжн. Складова частина
чого-небудь.

ІНГРЕСІЯ, ї, ж., геогр. Повільне
проникнення морських вод у зни¬
ження рельєфу прибережної смуги

247

інгресійний — індиго

при підвищенні рівня моря або за¬
нуренні берега.

Інгресійний, а, е.

ІНДЕКС, у, Чі 1. Покажчик, список,
перелік чого-небудь. Індекс товарів.
Алфавітний індекс використаних тер¬
мінів. Індекс книг. 2. екон., фін. Циф¬
ровий показник, який у процентах
виражає послідовні зміни якого-не-
будь економічного явища — рівня
цін, обсягу виробництва, торгівлі
і т. ін. (перев. за певний проміжок
часу). Бюджетний індекс. Індекс со¬
бівартості. Індекс оптових цін. Індекс
продуктивності праці. Індекс спо¬
живчих цін. Індекс вартості життя.
Індекс Доу-Джонса. Індекс заробітної
плати. Індекс концентрації доходів.
Індекс купівельної спроможності
грошової одиниці. Індекс котування.
Індекс прибутковості. Індекс рівня
життя. 3. спец. Умовне позначення,
здебільшого сполучення чисел або
літер, що вживається в бібліотечній
класифікації книжкових розділів.
Поштовий індекс. Передплатний ін¬
декс. Бібліотечно-бібліографічний ін¬
декс. 4. мат. Числовий або буквений
покажчик, що найчастіше пишеться
внизу літери або цифри математич¬
ного виразу для відрізнсння його від
іншого (напр., а2, хп). Математичний
індекс . 5. метеор. Числова характе¬
ристика якого-небудь природного
процесу або явища. Індекс циркуля¬
ції повітря.

Індексація, ї, ж. 1. Позначення чого-
небудь за допомогою системи умов¬
них (цифрових, буквених) знаків,
індексів. Індексація передплатних
видань. Здійснити індексацію пошто¬
вих відділень. 2. фін. Спосіб уникнути
знецінення грошової маси і прибут¬
ків населення у період інфляції за
рахунок автоматичного підвищення
або пониження вартості праці, бан¬
ківських вкладів і т. ін. залежно від
динаміки відповідного індексу. Що¬
квартальна індексація. Індексація
пенсій. Індексація доходів населення.
Індексація вкладів. Індексація заробіт¬
ної плати. 3. інформ. Процес (ручного
або автоматизованого) проставлян¬
ня індексів (у 3 знач.) яких-небудь
текстів або елементів тексту. Авто¬
матизована індексація текстів.

Індексатор, а, ч.

Індексний, а, е. Індексне застереження.
Індексні показники. Індексні відо¬
мості.

Індексований, а, е.

Індексовий, а, е.

Індексування, я, с. Індексування докумен¬
тів. Індексування соціальних виплат .

Індексувати, ую, уєш. 1. Позначати
що-небудь за допомогою індекса.
Індексувати отримані дані. Індексу¬
вати друковані видання. 2. Регулю¬
вати фіксовані прибутки населення
(зарплати, стипендії, пенсії тощо) в
умовах інфляції за допомогою запро¬
вадження спеціального коефіцієнта,
який приводить їх у відповідність із
інфляційною зміною цін з метою
збереження прийнятного рівня
життя. Індексувати пенсії. Індексу¬
вати банківські вклади. 2. інформ.
Проставляти індекси (у 3 знач.).
Індексувати слова в тексті.

ІНДЕМНІТЕТ, у, ч. 1. політ. Свобода
виступів і голосування в парламенті,
внаслідок якої не допускається при¬
тягнення депутата до відповідальнос¬
ті за його парламентську діяльність.
Парламентський індемнітет. Депу¬
татський індемнітет . 2. фін., юр.
У міжнародному праві — відшкоду¬
вання збитків; компенсація. Необ¬
хідність індемнітету. Неможливість
індемнітету. Вимога індемнітету.

ІНДЕНТ, а, ч. Разове комісійне до¬
ручення імпортера однієї країни
комісіонерові іншої на закупівлю
окремої партії товару.

ІНДЕНТОР, а, ч. Інструмент у вигляді
наконечника, вдавлюванням якого
вимірюють твердість матеріалів.

ІНДЕТЕРМІНІЗМ, у, ч., філос. Філо-
софське вчення, що відкидає загальну
закономірність і причинну залежність
явищ у природі та суспільстві.

Індетермініст, а, ч.

Індетерміністичний, а, е.

ІНДИВІД, а, ч. 1. біол. Окремий жи¬
вий організм, особина. 2. Людина
як окрема особистість у середовищі
інших людей; індивідуум.

Індивідуал, а, ч. розм. Той, хто за¬
ймається індивідуальною трудовою
діяльністю.

Індивідуальний, а, е. 1. Власт. певній
особі. Індивідуальна риса. Індивіду¬
альна лексика. 2. Який перебуває
в особистому користуванні, роз¬
порядженні, признач, для особис¬
того використання. Індивідуальне
господарство. Індивідуальний пакет.
Індивідуальний капітал. Індивіду¬
альне страхування. 3. Здійснюваний
окремими особами; не колективний,
створений окремою особою. Індивіду¬
альні зобов ’язання. Індивідуальне жит¬
лове будівництво. 4. Особливий для
кожного індивідуума. Індивідуальний
підхід до учня. Індивідуальний раціон.
Індивідуальні консультації. Індивіду¬
альна програма. 5. Розрахований на
одну особу.

Індивідуальність, пості, ж. 1. тільки
одн. Сукупність психічних власти¬
востей, характерних рис і досвіду
кожної особистості, що відрізняють
її від інших індивідуумів. Яскра¬
ва індивідуальність. 2. Людина як
носій індивідуальних властивос¬
тей, певних характерних ознак і
рис; особистість. Творча індивіду¬
альність.

Індивідуально. Виступати індивідуально
Працювати індивідуально.

Індивідуум, а, ч., книжн. 1. Окремий
організм тварини чи рослини, який
існує самостійно. 2. Окрема людина,
особа. Яскравий індивідуум.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Виді¬
лення однієї особи або особини
(індивідуума) за їх характерними
властивостями; урахування осо¬
бливостей кожного індивідуума. Ін¬
дивідуалізація мови дійових осіб. За¬
соби індивідуалізації.

Індивідуалізований, а, е. Індивідуалізо¬
вана мова. Індивідуалізований образ
людини.

Індивідуалізовано.

Індивідуалізувати, ую, уєш. 1. Надавати
кому-, чому-небудь індивідуальних
ознак, рис. Індивідуалізувати образ
Індивідуалізувати явища життя
Індивідуалізувати мову персонажів
2. Робити що-небудь по-різному
стосовно неоднакових предметів,
різних осіб і т. ін. Індивідуалізувати
прийоми викладання. Індивідуалізува¬
ти харчування дітей.

ІНДИВІДУАЛІЗМ, у, ч. 1. Світогляд,
згідно з яким інтереси окремої осо¬
би виші від інтересів суспільства
2. Прагнення до вираження своєї
особистості, своїх інтересів у проти¬
ставленні себе колективу.

Індивідуаліст, а, ч.

Індивідуалістйчний, а, е. 1. Що стос,
індивідуалізму. Індивідуалістична
теорія. 2. Пройнятий індивідуаліз¬
мом. Індивідуалістичні настрої.

Індивідуалістйчність, ності, ж.

Індивідуалістйчно.

Індивідуалістка, и, ж.

Індивідуалістський, а, е. Індивідуа¬
лістські нахили. Індивідуалістська
поведінка.

ІНДИГЕНАТ, ІНДИЖЕНАТ, а, ч.

1. Громадянство певної держави;
особливий правовий статус насе¬
лення французьких колоній. 2. Ви¬
користання прав, передбачених між¬
народними договорами.

ІНДИГО, невідм., с. 1. Багаторічна
тропічна бобова рослина, з листя
якої добувають темно-синю фарбу.

2. Барвник, темно-синя фарба, яку

248

індиговий — індукторний

тепер виробляють хімічним спосо¬
бом, а раніше добували з цієї рос¬
лини. Колір темного індиго. Барвник
індиго.

Індйговий, а, е.

індигбїди, І В, МИ. ( одн . ІНДИГОЇД, у,
•/.), хім. Синтетичні кубові барвни¬
ки різних кольорів; застосовують
для друкування, фарбування тка¬
нин тощо.

Індигоїдний, а, е. Індигоїдні барвники.

ІНДИГОКАРМІН, у, ч.у хім. Водороз¬
чинний штучний барвник синьо¬
го кольору; використовується для
приготування чорнила, акварельної
фарби й синьки, а також як хімічний
індикатор.

ІНДИГОФЕРА, и, ж. Рід кущових чи
трав’янистих рослин родини бобо¬
вих; поширені в тропіках і субтро¬
піках; багато видів містить речовину
індикан, з якої добувають барвник
індиго; індигонос.

Індикан, у, ч., хім. 1. Речовина (гліко¬
зид), що міститься в деяких росли¬
нах, з якої виготовляють синю фарбу
індиго. 2. Продукт знезаражування
шкідливої в організмі тварин речо¬
вини індолу.

ІНДИКАТИВ, а, ч., грам. Дійсний спо¬
сіб дієслова.

Індикативний, а, е. Індикативна форма
дієслова.

ІНДИКАТРИСА, и, ж. 1. В опти¬
ці — графічне зображення залеж¬
ності характеристик світлового поля
чи оптичних характеристик серед¬
овища від напряму. 2. мат. Лінія
або поверхня, що унаочнює будь-
яку властивість досліджуваного
об’єкта.

ІНДИКАЦІЯ, ї, ж. 1. Реєстрація
якої-небудь інформації на екрані
електронно-променевої трубки,
світловому табло, шкалі приладу
і т. ін. Цифрова індикація. 2. хім.
Уведення в аналізований розчин
речовин, що дають змогу встано¬
вити кінець хімічної реакції або
концентрацію водневих іонів за
легко помітною ознакою — зміною
кольору тощо.

Індикатор, а, ч. 1. Прилад для визна¬
чання, вимірювання, записування
фізичних величин (тиску, наванта¬
ження тощо). Індикатор годинниково¬
го типу. Стрілка індикатора. 2. Речо¬
вина, що після уведення до розчину
змінює свій колір або колір розчину
й таким чином дає змогу визначити
його хімічну природу або стежити за
перебігом реакції. Індикатор лужних
і кислих реакцій. 3. перен. Те, що є по¬
казником чого-небудь. Етнічні інди¬

катори. Індикатор громадської думки.
4. Бібліотечна картотека, картки якої
показують, кому видана книжка.

Індикаторний, а, е. Індикаторні ну¬
троміри. Індикаторна діаграма. Ін¬
дикаторна доза. Індикаторна по¬
тужність.

Індикаційний, а, е. 1. У Стародавньому
Римі — п’ятнадцятирічний період,
протягом якого римляни три рази
збирали данину з переможених.
2. У Візантії — найменування року
в літочисленні за п’ятнадцятирічни¬
ми циклами.

ІНДИФЕРЕНТНИЙ, а, е, книжн.
1. Який не виявляє до кого-, чого-
небудь зацікавлення; байдужий.
Стати індиферентним. Залишатися
індиферентним. 2. Який не діє. Інди¬
ферентна вода. Індиферентний елек¬
трод. Індиферентні речовини.

Індиферентизм, у, ч. Байдуже ставлен¬
ня до кого-, чого-небудь; байдужість.
Проявляти індиферентизм.

Індиферентність, пості, ж. Політична
індиферентніст ь .

Індиферентно.

ІНДИХЕШЗМ, ІНДІАНІЗМ, у, ч. У ла-
тиноамериканській культурі — су¬
спільний рух за поліпшення ста¬
новища корінного населення країн
Латинської Америки — індіанців.

ІНДІАНЇСТИКА, и, ж. Сукупність
дисциплін, що вивчають індійську
культуру (мову, літературу, історію
і т. ін.).

Індіанїст, а, ч.

Індіанїстка, и, ж.

Індуїстський, а, е.

ІНДІЙ, ю, ч. Хімічний елемент,
рідкий м’який сріблястий метал;
застосовують у напівпровідниковій
техніці, для виготовлення легко¬
плавких сплавів, антикорозійних
покриттів тощо. Вільний стан індію.
Точка плавлення індію.

Індієвий, а, е.

ІНДЙЛ, у, ч., хім. Органічна сполука
у вигляді безбарвних кристалів з не¬
приємним запахом; застосовується у
парфумерії, синтезі деяких лікар¬
ських препаратів.

ІНДОСАМЕНТ, у, ч., фін. Передаваль¬
ний напис власника на звороті чеків,
векселів і т. ін., що засвідчує перехід
права згідно з цим документом до
іншої особи. Безоборотний індоса¬
мент. Бланковий індосамент. Друж¬
ній індосамент. Іменний індосамент.
Обмежувальний індосамент. Ордерний
індосамент. Цільовий індосамент.

Індосант, а, ч., фін. Особа, що робить
на звороті чеків, векселів та інших
цінних паперів індосамент.

Індосат, а, ч., фін. Особа, якій пере¬
даються цінні папери (векселі, чеки
і т. ін.) за індосаментом.

ІНДОФЕНОЛ, у, ч., хім. Синтетична
сполука, що належить до кубових
барвників; застосовується у вироб¬
ництві барвників, аналітичній хімії
як індикатор тощо.

ІНДРИКОТЕРІЙ, я, ч. Гігантський
безрогий носоріг олігоценової епохи;
найбільший наземний ссавець.

ІНДУЗІЙ, я, ч. Невеликі утворення на
поверхні листка папороті, що вкри¬
ває соруси спорангіїв,

ІНДУЇЗМ, у, ч. Одна з найдавніших
масових релігій світу, поширена в
Індії, що сповідує перевтілення душ
після смерті. Поширення індуїзму .

Індуїст, а, ч.

Індуїстський, а, е.

ІНДУКТОТЕРМІЯ, ї, ж. Метод елек¬
тролікування, який полягає у впливі
па певні ділянки організму електро¬
магнітного поля.

ІНДУКЦІЯ, ї, ж. 1. лог. Умовивід,
при якому на підставі знання про
окреме робиться висновок про за¬
гальне; протилежне — дедукція. Ме¬
тод індукції. 2. фіз.у ел. Збудження
електричного струму в якому-небудь
провіднику під час його руху в маг¬
нітному полі або при зміні навколо
нього магнітного поля. Магнітна ін¬
дукція. 3. фізіол. Взаємодія між про¬
цесами збудження та гальмування в
нервовій системі, коли виникнення
одного з цих процесів викликає роз¬
виток іншого, протилежного. Закон
взаємної індукції . Позитивна індукція.
4. мат. Спосіб математичних дове¬
день і визначень, що ґрунтується на
переході від твердження, яке є пра¬
вильним для деякого цілого числа
п, до твердження, правильного для
числа п+1.

Індуктивний, а, е. 1. лог. Який ґрунту¬
ється на індукції (у 1 знач.). Індук¬
тивний метод. 2. фіз.у ел. Який утво¬
рюється індукцією (у 2 знач.), ґрун¬
тується на ній. Індуктивний зв’язок.
Індуктивний струм. 3. фізіол. Те саме,
що індукційний (у 3 знач.). Індуктивні
відношення між нервовими центрами.

Індуктйвність, пості, ж. Електричний
ланцюг з індуктивністю.

Індуктивно.

Індуктор, а, ч., спец. 1. Електрична ма¬
шина з ручним приводом для одер¬
жання змінного струму. Телефонний
індуктор. 2. Магніт, який утворює в
динамо-машині магнітне поле, що
збуджує індукційні струми.

Індукторний, а, е. Індукторний теле¬
фонний апарат.

249

індукований — ініціатйва

Індукований, а, е. Індуковане випро¬
мінювання.

Індукування, я, с .

Індукувати, ую, уєш, фіз., ел. Зумовлю¬
вати індукцію (у 2 знач.).

Індукційний, а, е. 1 . лог. Те саме, що
індуктивний (у 1 знач.). Індукційний
метод навчання. 2. фіз., ел. Який ви¬
ник унаслідок індукції (у 2 знач.),
ґрунтується на індукції. Індукційний
струм. Індукційна електропіч. Індук¬
ційне зварювання труб. 3. Признач,
для індукції. Індукційна котушка.
4. фізіол. Який ґрунтується на ін¬
дукції (у 3 знач.), зумовлений нею.
Індукційні відношення нервових про¬
цесів.

ІНДУЛЬГЕНЦІЯ, і, ж. 1. іст. Грамота
про відпущення як скоєних, так і
не скоєних ще гріхів, яку видавала
католицька церква від імені Папи
Римського за певні заслуги перед
церквою, а також за гроші. Папська
індульгенція. 2. перен., ірон. Дозвіл на
які-небудь дії, вчинки і т. ін., що є
не завжди виправданими, правиль¬
ними; прощення якоїсь провини.
Ідейна індульгенція. Дати індульген¬
цію. Сподіватися на індульгенцію.

Індульгентний, а, е.

ІНДУСТРІЯ, ї, ж. 1. Фабрично-завод¬
ська промисловість із машинною тех¬
нікою; промисловість. Машинобудівна
індустрія. Індустрія країни. Важка
індустрія. Легка індустрія. 2. Галузь
діяльності, пов’язана із задоволенням
культурних потреб населення, що на¬
дає такі послуги. Індустрія туризму.
Індустрія спорту.

Індустріалізація, ї, ж. Процес створен¬
ня великого машинного виробництва
в усіх галузях народного господарства
країни і особливо в промисловості.
Індустріалізація країни. Індустріалі¬
зація дорожніх робіт. Індустріалізація
будівництва.

Індустріалізований, а, е. Індустріалізо¬
ваний район.

Індустріалізувати, ую, уєш. Здійснюва¬
ти індустріалізацію. Індустріалізува¬
ти сільське господарство.

Індустріальний, а, е. Індустріальний
комплекс. Індустріальна цивілізація.

ІНЙРТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений ак¬
тивності та ініціативи; недіяльний,
малорухливий. Інертна людина.
Інертне існування. 2. хім. Який не
вступає в жодні хімічні реакції й
не утворює сполук. Інертний газ.
Хімічно інертна речовина. Інертні
матеріали.

Інертність, ності, ж. Інертність мо¬
лекул.

Інертно.

ІНЕРЦІЯ, ї, ж. 1. Властивість тіла
зберігати стан спокою або прямолі¬
нійний рівномірний рух, поки яка-
небудь зовнішня сила не виведе його
з цього стану. Закон інерції. Діяти по
інерції. Рухатися по інерції. 2. перен.
Відсутність активності, бездіяль¬
ний стан; нерухливість, інертність.
Інерція байдужості. 3. перен. Вплив
причин, умов, сил, які діяли рані¬
ше і продовжують діяти на момент
мовлення.

Інерційний, а, е. Інерційний рух.

Інерційність, ності, ж. Інерційність
океану. Інерційність регіонального
розвитку.

ІН’ЄКЦІЯ, ї, ж. 1. Впорскування під
шкіру або у вену яких-небудь ліку¬
вальних речовин. Зробити ін’єкцію.
Ін’єкція димедролу. 2. геол. Проник¬
нення, виверження магматичного
матеріалу в різні породи.

Ін’єктований, а, е. Ін’єктоване насіння.

Ін’єктор, а, ч. Апарат для ін’єкції.

Ін’єктувати, ую, уєш. Впорскувати під
шкіру або у вену які-небудь лікуваль¬
ні речовини.

Ін’єкційний, а, е.

ІНЖЕКЦІЯ, ї, ж. 1. техн. У напів¬
провідниковій техніці — введення
носіїв заряду в ділянку, де вони не
є основними. 2. фіз. Введення пучка
заряджених частинок у прискорювач
для подальшого його прискорення
або нагромадження. Інжекція ре¬
лятивістського електронного пучка
в плазму. 3. техн. Впорскування
палива (горючої суміші) в камеру
згоряння двигуна.

Інжектор, а, ч., техн. Парострумин-
ний насос для подавання рідини
в закриті котли та інші посудини
під високим тиском; застосовують
переважно в теплотехніці. Резервуар
інжектора.

Інжекторний, а, е. Інжекторні труби.

Інжекційний, а, е. Інжекційний отвір.
Інжекційний конденсатор. Інжекцій¬
ний кран.

ІНЖЕНЕРІЯ, і, ж. 1. Інженерна
справа, творча технічна діяльність.
Викладати інженерію. 2. спец. Ціле¬
спрямоване конструювання нових,
відсутніх у природі органічних
одиниць. Генна інженерія. Клітинна
інженерія .

Інженер, а, ч. Фахівець у якій-небудь
галузі техніки з вищою технічною
освітою. Кваліфікований інженер. Ін¬
женер- електрик. Інженер-механік.

Інженерка, и, ж., розм. Молода інже¬
нерка.

Інженерський, а, е. Інженерський ди¬
плом.

Інженерний, а, е. 1. Пов’язаний з ді¬
яльністю інженера. Інженерна спра¬
ва. 2. Технічний. Інженерні війська .
3. геол. Інженерна геологія — галузь
геології, що вивчає геологічні умо¬
ви і динаміку верхніх горизонтів
земної кори стосовно інженерного
будівництва та іншої господарської
діяльності людини.

ІНЖЕНЮ, невідм., ж., заст. Амп¬
луа акторки, що виконує ролі на¬
ївних дівчат. Роль інженю. Амплуа
інженю.

ІНЖИНІРИНГ, у, ч. 1. техн. Комплекс
інженерно-консультаційних послуг,
що надаються на комерційних за¬
садах, щодо проектування й спо¬
рудження різноманітних об’єктів,
а акож сфера діяльності з надання
таких послуг. 2. фін. Розробляння
нових фінансових інструментів та
операційних схем, придатних для
здійснення фінансово-кредитних опе¬
рацій.

Інжиніринговий, а, е. Інжинірингові
послуги.

ІНЖИР, у, ч. 1. Плодове субтропічне
дерево роду фікус, родини шовкови¬
цевих; смоківниця, смоква. Шкідники
інжиру. 2. Солодкий м’ясистий плід
цього дерева, що вживається зви¬
чайно сушеним; фіга, смоква. Сві¬
жий інжир. Сушений інжир. Тістечко
з інжиром.

Інжйрний, а, е. Інжирне варення.

Інжировий, а, е.

ІНІОЇТ, у, ч. Мінерал класу боратів,
безбарвний, зі скляним блиском.

ІНІЦІАЛИ, ів, мн. (одн. ініціал, а, ч.).
1. Перші літери імені та по батькові
або імені, по батькові й прізвища.
Вказати ініціали. 2. спец. Виділені
більшим шрифтом і часто прикра¬
шені заголовні літери на початку
тексту, розділу або абзацу. Ініціали
українських рукописів.

Ініціальний, а, е. Ініціальні букви. Ініці¬
альні абревіатури.

ІНІЦІАТИВА, и, ж. 1. Спонукання
до дії; почин. 2. Перший крок у
якій-небудь справі; керівна роль
у яких-небудь діях. Брати ініціативу.
Підтримати ініціативу. Перехопити
ініціативу. 3. Здатність висувати нові
ідеї, пропозиції; уміння самостійно
розпочинати яку-небудь справу; за¬
повзятливість. Без ініціативи . Бурх¬
лива ініціатива. 4. У міжнародному
праві — пропозиція, висунута для
обговорення. 5. Законодавча ініці¬
атива — право виносити проекти
законів на розгляд законодавчих
органів, які зобов’язані обговорити
їх і прийняти рішення.

250

ініціативний — інкрустувати

Ініціативний, а, е. 1. Який виявляє іні¬
ціативу, уміє самостійно розв’язувати
що-небудь; заповзятливий. Ініціатив¬
на людина. Ініціативний працівник.

2. Який перший починає будь-яку
справу, робить почин. Ініціативна
група.

Ініціативність, ності, ж. Виявляти
ініціативність. Розвивати ініціа¬
тивність.

Ініціатйвно.

Ініціатор, а, ч. Особа, група осіб або
організація, яким належить почин у
якій-небудь справі; зачинатель. Бути
ініціатором.

Ініціаторка, и, ж.

Ініціаторство, а, с. Виявлення ініціати¬
ви, почину в чому-небудь.

Ініціаторський, а, е.

Ініційований, а, е. Ініційована зміна
закону.

Ініціювання, я, с. Ініціювання демокра¬
тичних процесів.

Ініціювати, юю, юєш. 1. Сприяти ви¬
никненню чи розвиткові чого-не¬
будь. Ініціювати укладення угоди.
2. спец. Започаткувати, викликати
хімічну або ядерну реакцію шляхом
зовнішнього впливу на систему. Іні¬
ціювати зсідання крові.

ІНІЦІАЦІЯ, ї, ж ., етн. У первісному
суспільстві та в деяких сучасних
народів — обряд посвячення, який
включає різноманітні моральні і
фізичні випробування, іноді досить
жорстокі. Обряд ініціації.

ІНКАЛЙЙ, ю, ч. Жароміцний сплав на
основі заліза, що містить 25% хрому
і 35% нікелю.

ІНКАПСУЛЯЦІЯ, і, ж. у біол. Утво¬
рення щільної оболонки (капсули)
із сполучної тканини навколо чужо¬
рідних для організму речовин, пара¬
зитів і т. ін.

ІНКАРНАЦІЯ, ї, ж. Вияв духу, душі
в матеріальному тілі (напр. Бога,
божественного духа у Христі).

ІНКАСАЦІЯ, ї, ж. Збирання і пе¬
ревезення готівки та інших цін¬
ностей, що здійснюються банками
або уповноваженими особами за
відповідним дорученням підпри¬
ємства, установи тощо. Здійснювати
інкасацію.

Інкасатор, а, ч. Посадова особа, яка
приймає гроші в організацій, підпри¬
ємств тощо, здійснює їх транспорту¬
вання та здавання в банк. Обов’язки
інкасатора.

Інкасаторський, а, е. Інкасаторська
амуніція.

ІНКАСО, невідм.у с.у фін. Одержання
банком грошей за дорученням клієн¬
та й зарахування цих грошей на його

банківський рахунок. Чисте інкасо.
Документарне інкасо. Імпортне інкасо.
Експортне інкасо. Інкасо платіжних
документів.

Інкасовий, а, е. Інкасове доручення.
Інкасування, я, с. Інкасування боргових
вимог. Інкасування векселя.

Інкасувати, ую, уєш. Подавати доку¬
мент для оплати й одержувати за ним
гроші; виконувати операцію інкасо.
Інкасувати вексель.

ІНКВАЙРИНГ, у, ч. Банківська діяль¬
ність, пов’язана з виконанням роз¬
рахунків між банками-емітентами
і торговельними організаціями для
надання послуг, з якими споживачі
розраховуються за допомогою кре¬
дитних карток.

ІН-КВАРТО, присл., друк. Формат ви¬
дань, за яким розмір сторінки стано¬
вить четверту частину стандартного
аркуша; у чверть.

ІНКВІЗИЦІЯ, ї, ж. 1. іст. Підпоряд¬
кований Папі судово-слідчий і ка¬
ральний орган католицької церкви,
створений в XIII ст. для боротьби з
єрессю, атеїзмом, вільнодумством.
Середньовічна інквізиція. 2. перен.
Жорстоке знущання; катування.
Приректи на інквізицію.

Інквізиційний, а, е. 1. іст. Що стос,
інквізиції (у 1 знач.). 2. перен. Над¬
звичайно жорстокий, дуже суворий;
інквізиторський.

Інквізитор, а, ч. 1. іст. Суддя або
член суду інквізиції. 2. перен. Той,
хто навмисно завдає кому-небудь
страждань; дуже жорстока людина,
мучитель. Інквізитор робітників.
Інквізиторський, а, е. Інквізиторське
ставлення до кого-небудь.
ІНКЛІНАТОР, а, ч.у техн. Прилад для
вимірювання магнітного схилення.
ІНКЛІНОМЕТР, а, ч.у техн. Прилад
для визначення азимута і кутів на¬
хилу осі бурової свердловини.
ІНКЛЮЗИВ, а, ч.,лінгв. Займенникові
або дієслівні форми, які вказують на
те, що адресат мовлення входить до
числа учасників дії.

Інклюзивний, а, е.

ІНКОГЕРЕНЦІЯ, і. ж., мед. Втрата
здатності послідовно логічно мис¬
лити; один із характерних проявів
шизофренії.

ІНКОГНІТО. 1. присл. Приховуючи
своє ім’я, не відкриваючи його;
потай, таємно. Приїхати інкогніто.
Подорожувати інкогніто. 2. невідм.,
с. Приховане ім’я. Викрити інкогні¬
то. 3. невідм.у ч. і с. Особа, що хоче
залишитися невідомою й приховує
своє справжнє ім’я. Залишитись
інкогніто.

_ І

ІНКОНЕЛЬ, ю, ч.у мет. Жаростійкий і
жароміцний сплав нікелю із хромом
та залізом, з якого виготовляють де¬
талі газотурбінних двигунів, літаків,
ракет і т. ін.

ІНКОРПОРАЦІЯ, ї, ж. 1. книжн.
Включення до свого складу чого-
небудь; приєднання. Інкорпорація
нових районів. 2. лінгв. Спосіб син¬
таксичного зв’язку між словами в
реченні, при якому головний член
словосполучення зливається з під¬
рядними членами у фонетико-мор-
фологічний комплекс, аналогічний
слову. З, юр. Зібрання в єдине ціле
законів та інших правових актів, ви¬
даних у різний час, без зміни їхнього
змісту. Інкорпорація чинних законів.

Інкорпорований, а, е. Інкорпорована
країна.

Інкорпорування, я, с.

Інкорпорувати, ую, уєш, книжн. Вклю¬
чати щось до свого складу; приєд¬
нувати.

Інкорпоруючий, а, е. Інкорпоруючі мови.

ІНКРЕЦІЯ, ї, ж., фізіол. Те саме, що
секреція.

Інкрет, у, ч. Те саме, що гормон.

Інкреторний, а, е.

ІНКРИМІНУВАННЯ, я, с. Висунення
звинувачення в скоєнні злочину.
Інкримінування злочину.

Інкримінований, а, е. Інкримінований
злочин.

Інкримінувати, ую, уєш. Обвину¬
вачувати кого-небудь у чомусь;
ставити комусь за провину щось.
Інкримінувати злочин. Інкримінува¬
ти вбивство. Інкримінувати отри¬
мання хабара.

ІНКРУСТАЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн.
Вид прикраси, оздоблення із шма¬
точків мармуру, кераміки, дерева,
металу, перламутру, соломки тощо,
які врізані в поверхню і відрізня¬
ються від неї за кольором чи
матеріалом. Інкрустація по дереву.
Інкрустація соломкою. 2. Малюн¬
ки, візерунки і т. ін., виконані
способом інкрустування. Шабля
з інкрустацією.

Інкрустатор, а, ч. Фахівець з інкрус¬
тації.

Інкрустаційний, а, е. Інкрустаційні
роботи.

Інкрустований, а, е. Інкрустована бісе¬
ром шкатулка.

Інкрустування, я, с. Інкрустування ко¬
льоровим металом.

Інкрустувати, ую, уєш. 1. Врізувати
та вклеювати в поверхню предмета
шматочки інших матеріалів для
оздоблення його. Інкрустувати де¬
рев’яну тарілку. 2. перен. Включати

251

інкубація — інспекторка

в якийсь твір уривки, цитати, рядки
іншого твору.

ІНКУБАЦІЯ, ї, ж. 1. Виведення в інку¬
баторі молодняка з яєць сільськогос¬
подарських птахів, з ікри риб і т. ін.
Штучна інкубація. Інкубація ікри
коропа. 2. мед. Прихований період
хвороби від моменту зараження до
появи перших ознак захворювання.

Інкубатор, а, ч. Електрифікований і ав¬
томатизований апарат для штучного
виведення молодняка з яєць сіль¬
ськогосподарських птахів, з ікри риб
і т. ін. Закладати яйця в інкубатор.

Інкубаторій, ю, ч. 1. Спеціально облад¬
нане приміщення, у якому встанов¬
лені й діють інкубатори для виведен¬
ня молодняка сільськогосподарської
птиці. Підтримувати температуру в
інкубаторії. 2. Спеціально обладнане
приміщення, де із грени шовкович¬
ного шовкопряда виводять гусінь.

Інкубаторний, а, е. Інкубаторна
станція.

Інкубаторник, а, ч. Працівник інку¬
батора.

Інкубаторниця, і, ж.

Інкасаторський, а, е. Виведений гі інку¬
баторі. Інкубаторські курчата.

Інкубаційний, а, е. Інкубаційні яйця.
Інкубаційний період хвороби.

Інкубований, а, е. Інкубовані пташе¬
нята.

Інкубування, я, с. Термін інкубування.
Інкубування яєць. ‘

Інкубувати, ую, уєш. 1. Виводити в ін¬
кубаторі молодняк сільськогосподар¬
ських птахів, риб і т. ін. Інкубувати
курчат. 2. Закладати в інкубатор
яйця (ікринки) для виведення молод¬
няка птахів, риб і т. ін. Інкубувати
яйця. Інкубувати ікру.

ІНКУНАБУЛИ, ул, мн. (одн. інкунабула,
и, ж). Перші книжки, друковані на¬
бірними літерами в найранішу добу
друкарства в Європі; першодруки.
Колекція інкунабул Центральної на¬
укової бібліотеки ПАН України. За¬
йматися інкунабулами. Фахівець із
інкунабул.

ІНКУРАБЕЛЬНИЙ, а, е, мед. Невигой¬
ний, який не піддається лікуванню.
Інкурабельний випадок. Інкурабельний
хворий.

Інкурабельність, ості, ж.

ІННЕРВАЦІЯ, ї, ж. 1. фізіол. Зв’язок
органів і тканин організму людини
й тварини з центральною нервовою
системою, що здійснюється за допо¬
могою нервових волокон. Доцентрова
іннервація. Відцентрова іннервація.
2. анат. Насиченість органів і тканин
нервами, які забезпечують зв’язок із
центральною нервовою системою.

Іннервація м’язів. Іннервація серця.
Іннервація м’якої оболонки мозку.

Іннерваційний, а, е. Іннерваційний апа¬
рат серця.

Іннервування, я, с.

Іннервувати, ую, уєш, фізіол. Збуджува¬
ти, подразнювати, передавати сигнал
нервовими шляхами від центральної
нервової системи в органи й тканини
і навпаки. Іннервувати м’язову тка¬
нину. Іннервувати серце.

ІННОВАЦІЯ, ї, ж. 1. Нововведення,
новизна. Впровадження інновацій.
Фінансові інновації, 2. лінгв. Новотвір;
нове явище у мові. Лексичні інновації.
Морфологічні інновації.

Інноваційний, а, е. Інноваційне підпри¬
ємництво. Інноваційні наукові методи.
Інноваційний фонд. Інноваційний банк.
Інноваційний центр. Інноваційний про¬
ект.

ІНОЗИТ, у, ч., хім. Органічна речовина
з групи вітамінів В, яка міститься
майже у всіх тваринних тканинах і в
багатьох рослинах у вигляді фітину
або фітинової кислоти.

ІН-ОКТАВО, присл., друк. Формат ви¬
дань, за яким розмір сторінки ста¬
новить восьму частину паперового
аркуша; у вісімку.

ІНОКУЛЯЦІЯ, ї, ж. Уведення живих
мікроорганізмів, інфікованого мате¬
ріалу або вакцин у поживне середо¬
вище, ґрунт, організм рослини чи
тварини та ін.

Інокульований, а, е.

Інокулювати, юю, юєш, біол . Уводити
живі мікроорганізми, інфікований
матеріал, сироватки або інші ре¬
човини у тканини рослин, тварин,
людини, а також у поживне середо¬
вище. Інокулювати насіння.

Інокулятори, ів, мн. (одн. інокулятор, а,
ч), мет. Елементи, що забезпечують
модифікування сталі. Властивості
інокуляторів.

ІН-ПЛАНО, присл., друк. Формат видан¬
ня на цілий, розгорнутий аркуш.

ІНСАЙД, а, ч. 1. Гравець у футбольній
або хокейній команді, який займає
положення в лінії нападу між край¬
нім і центральним гравцями. Лівий
інсайд. 2. Термін, що використову¬
ється у психоаналізі для визначення
раптового осягнення сутності сто¬
сунків між людьми та блискавичного
розв’язання проблем, які склалися в
певній ситуації.

ІНСАЙДЕР, а, ч., юр. 1. Фізична або
юридична особа, яка завдяки сво¬
єму службовому становищу або ін¬
шим привілеям має вільний доступ
до конфіденційної інформації про
стан справ банку і може впливати на

прийняття рішень щодо діяльності
банку. 2. Особа, що має понад 10%
акцій фірми.

ІНСАЙТ, у, ч., філос. В інтуїтивістській
теорії пізнання — акт раптового про¬
никнення в суть проблеми без логіч¬
ного аналізуй, акт безпосередньо¬
го пізнання.

ІНСЕКТАРІЙ, ю, ч. Приміщення для
розведення та утримання комах, яких
використовують здебільшого для на¬
укових досліджень.

ІНСЕКТИЦИД, у, ч., хім. Отруйна
речовина для боротьби з комаха-
ми-шкідниками. Застосовувати
інсектициди.

Інсектицйдний, а, е. Інсектицидні влас¬
тивості стробану. Інсектицидна су¬
міш.

ІНСИНУАЦІЯ, ї, ж., книжн. Злісна
вигадка, щоб дискредитувати, зне¬
славити кого-небудь; наклеп. Без¬
підставна інсинуація. Дати відсіч
інсинуаціям.

Інсинуатор, а, ч. Той, хто поширює зліс¬
ні вигадки, наклепи; наклепник.

Інсинуйований, а, е.

Інсинуювання, я, с.

Інсинуювати, юю, юєш. Поширювати
злісні вигадки, здійснювати інсину¬
ацію. Безпідставно інсинуювати.

ІНСОЛЙЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Освітлен¬
ня якої-небудь поверхні сонячним
промінням. Інсоляція господарського
подвір’я. Потужність інсоляції. Висо¬
кий ступінь інсоляції. 2. мед. Метод
лікування хвороби, що ґрунтується
на використанні лікувальних влас¬
тивостей сонячного повітря; соняч¬
на ванна. Надмірна інсоляція проти¬
показана.

Інсоляційний, а, е. Інсоляційне ліку¬
вання.

ІНСПЕКЦІЯ, і, ж. 1. Нагляд за
правильністю дій і додержанням
установлених правил різними під¬
приємствами, установами тощо.
Здійснювати інспекцію, 2. Установа,
організація або відділ певної уста¬
нови, що здійснює інспектування
чого-небудь. Державна автомобільна
інспекція. Інспекція праці. Торговель¬
на інспекція. Податкова інспекція.
Екологічна інспекція. 3. збірн., рідко.
Інспектори.

Інспектор, а, ч. Посадова особа в
державних установах, на підприєм¬
ствах, у громадських організаціях,
що здійснює нагляд і контроль за
правильністю їх дій, виконанням
законів, інструкцій, постанов, ухвал
і т. ін. Інспектор якості. Фінансовий
інспектор. Інспектор охорони праці.

Інспекторка, и, ж.

252

Інспекторство, а, с. 1» Посада інспекто¬
ра. 2. Діяльність інспектора.

Інспекторський, а, е. 1. Прикм. до
інспектор. Інспекторські обоє ’язки.
2. Який стос, інспектування, по¬
в’язаний з ним. Інспекторська пере¬
вірка роботи школи *

Інспектований, а, е.

Інспектування, я, с. Учасники інспекту¬
вання. Інспектування каналу.

Інспектувати, ую, уєш. Здійснювати
контроль, перевіряти правильність
чиїх-небудь дій шляхом нагляду.
Інспектувати школу . Інспектувати
стан справ.

Інспектура, и, ж. Посада інспектора.

Інспекційний, а, е< Інспекційний обхід. ІНСПІРАЦІЯ, і, ж., книжн. 1. Намов¬ ляння, підбурювання до яких-небудь дій, учинків. Інспірація конфлікту. 2. мед. Вдих. Інспіратор, а, ч. Той, хто підбурює, на¬ мовляє до чого-небудь; підбурювач. Інспіраційний, а, е. Інспірований, а, е. Штучно інспірований конфлікт. Інспірування, я, с. Інспірувати, ую, уєш. 1. Навіювати, вселяти кому-небудь якісь думки, погляди, навчати, як поводитися, як діяти тощо. 2. Викликати що-не- будь намовлянням, підбурюванням. Інспірувати протест. ІНСТАЛЯЦІЯ, ї, ж ., мист. Об’ємно- просторова композиція, конструкція, що складена з різних предметів (як правило, таких, що були у викорис¬ танні) і виражає художньо-естетичні погляди автора. Дивна інсталяція. Ви¬ шукана інсталяція . Інсталяція з піску та каміння. Інсталювати, юю, юсш, мист. Здійсню¬ вати, виготовляти інсталяцію. Інсталятор, а, ч. Митець, що виготов¬ ляє інсталяції. Інсталяційний, а, е. Інсталяційний твір. Інсталяційна приставка. ІНСТАНЦІЯ, ї, ж. Кожна з послідов¬ них ланок, кожний із ступенів у сис¬ темі підпорядкованих один одному державних органів управління, суду, а також партійних, профспілкових та ін. організацій. Судова інстанція. ІНСТИЛЯЦІЯ, ї, ж., мед. Вкапування ліків у що-небудь. ІНСТИНКТ, у, ч. 1. біол. Вроджена, типова для кожного виду тварин здатність до виконання певних до¬ цільних дій V відповідь на зміни внутрішнього або зовнішнього се¬ редовища. Інстинкт самозбереження. 2. Несвідоме й нездоланне прагнен¬ ня, потяг до чого-небудь. Войовничий інстинкт. 3. перен. Підсвідоме чуття. інспекторство — інструментування Материнський інстинкт . Інстинкт самозахисту. Інстинктивний, а, е. 1. біол. Зумовлений інстинктом (у 1 знач.). Інстинктив¬ на поведінка. Інстинктивний рух. Інстинктивний протест. 2, Мимо¬ вільний, підсвідомий. Інстинктивне бажання. Інстинктйвність, ності, ж. Інстинктивно. Інстинктивно відсмик¬ нути руку. ІНСТИТУТ, у, ч. 1. Назва деяких ви¬ щих навчальних закладів і науко¬ вих установ. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Національної акаде¬ мії наук України. 2. юр. Сукупність правових норм у якій-небудь галузі суспільних відносин. Інститут при¬ ватної власності. Інститут шлюбу. Інститут президентства. Інститутський, а, е. 1, Црикм. до інститут. Інститутські аудиторії. Інститутська лабораторія. 2. Який відбувається (відбувся) в інституті, пов’язаний з ним. Інститутська іс¬ торія. ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ, ї, ж ., юр. 1. Створення яких-небудь нових суспільних інститутів (у 2 знач.). 2. Правове і організаційне закріплен¬ ня яких-небудь суспільних відносин. Релігійна інституціоналізація , Інституціоналізбваний, а, е. Інституціоналізувати, ую, уєш. ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ, у, ч. На¬ прям сучасної економічної думки, об’єктами дослідження якого є певні інститути, а також правові, психо¬ логічні та морально-етичні аспекти. ІНСТИТУЦІЯ, ї, ж., книжн. Установа, заклад або частина, підрозділ уста¬ нови, закладу. Громадські інституції. Створення інституцій демократії. Інституціональний, Інституційний, а, е, юр. Офіційнр встановлений, закріп¬ лений у своєму суспільному статусі. Інституційний характер документа . Інституційні відносини. ІНСТРУКЦІЯ, ї, ж. 1. Керівна вка¬ зівка; настанова. Дати інструкції. Інструкція керівництва. Чітка ін¬ струкція. 2. Зібрання вказівок, на¬ станов, норм і правил, які регулюють порядок і умови здійснення певної діяльності. Інструкція до укладання Словника української мови. Інструктаж, у, ч. Форма підготовки до виконання певних обов’язків; керівні вказівки, інструкції. Проводити ін¬ структаж. Пройти інструктаж. Інструктивний, а, е. Який інструктує або містить у собі керівні вказівки, інструкції. Інструктивний семінар. Інструктивна доповідь. _ І Інструктор, а, ч. 1. Працівник якої-не- будь установи, що контролює діяль¬ ність підлеглих йому органів і осіб, інструктує, як правильно організува¬ ти працю. Інструктор сільгоспвідділу. 2. Фахівець, що навчає якої-небудь спеціальності, справи. Інструктор із плавання. Інструкторка, и, ж. Інструкторка хім¬ оборони. Інструкторство, а, с. Діяльність, посада інструктора. Інструкторський, а, е. Інструкторські вказівки. Інструкторська група. Інструктування, я, с. Інструктувати, ую, уєш. Давати кому- небудь керівні вказівки, інструкції. Інструктувати співробітників. Інструкційний, а, е. Інструкційні ви¬ моги. ІНСТРУМЕНТ, ч. 1 . род. а. Знаряддя для праці, Хірургічний інструмент. Столярний інструмент. Різальний інструмент. Музичний інструмент. 2. род. у, збірн. Сукупність таких знарядь. Інструментарій, ю, ч., збірн., спец. Набір інструментів (у 1, 2 знач.), що застосовується в якій-небудь спеціальності. Лікарський інстру¬ ментарій. Інструменталіст, а, ч. 1. Музикант, що грає на якомусь інструменті. 2. Ком¬ позитор, автор інструментального твору. Інструментальний, а, е. 1. Признач, для виготовлення інструментів, який виготовляє інструменти. Інструмен¬ тальний цех. Інструментальна про¬ мисловість. 2. Признач, для збері¬ гання інструментів. Інструментальна шафа. 3. Здійснюваний за допомогою інструментів. Інструментальні спо¬ стереження. Інструментальні вимі¬ ри. 4. Що стос, інструмента, інстру¬ ментів (у 2 знач.). Інструментальний концерт. Інструментальний клас. Інструментальний ансамбль. Інстру¬ ментальна музика. Інструментальник, а, ч. Слюсар, що ви¬ готовляє інструменти (у 1, 2 знач.). Інструментальня, і, ж., спец. Майстер¬ ня, у якій виготовляють інструменти (у 1, 2 знач.), а також приміщення для їх зберігання; слюсарня. Інструментований, а, е. Інструментування, я, с. 1. муз. Виклад музичного твору для виконання ор¬ кестром або вокальним ансамблем; оркестрування. Інструментування симфонії. 2. муз. Розділ теорії музи¬ ки, що вивчає особливості окремих музичних інструментів і принципи їх поєднання в оркестрі. 3. перен., 253 І інструментувати — інтелігенція літ. Спеціальний добір звуків у вір¬ ші, який викликає певне художнє враження. Інструментувати, ую, уєш, муз., літ. Здійснювати інструментування (у 1, З знач.). Інструментувати музику. Інструментувати вірші. ІНСТРУМЕНТАЛІЗМ, у, н., філос. Різновид прагматизму, що розглядає ідеї та поняття не як відображення об’єктивної дійсності, а як знаряддя (інструменти) пристосування орга¬ нізму до середовища, яке постійно змінюється. Інструменталіст, а, н. Інструменталістка, и, ж. ІНСУЛІН, у, ч. Гормон підшлункової залози, що регулює вуглеводний об¬ мін в організмі, покращує засвоєння вуглеводів тканинами і зменшує кіль¬ кість цукру в крові; застосовується для лікування діабету й шизофренії. Продукування інсуліну. Інсуліновий, а, е. 1. Прикм. до інсулін. 2. Здійснюваний за допомогою ін¬ суліну. Інсулінова терапія. 3. Який виробляє інсулін. Інсуліновий цех. ІНСУЛЬТ, у, ч. Раптове гостре по¬ рушення кровообігу мозку, яке супроводиться втратою свідомості й паралічем; апоплексія; найчастіше виникає при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, аневризмах, васкулі- нітах, захворюваннях серця тощо. Сильний інсульт. Перенести інсульт. Інсультний, а, е. ІНСУРГЕНТ, а, ч., заст. Повстанець. Інсургентський, а, е. ІНСЦЕНІЗАЦІЯ, ї, ж. Перероблення літературного твору, написаного не в драматичній формі, для постанов¬ ки на сцені або кіно. Інсценізація роману. Інсценізатор, а, ч. Той, хто займається інсценізацією. Інсценізований, а, е. Інсценізоване опо¬ відання. Інсценізувати, ую, уєш. Переробляти лі¬ тературний твір для сцени або кіно. Інсценізувати байку. Інсценований, а, е. Інсценування, я, с. Інсценування літера¬ турних творів. Інсценування мітингу. Інсценувати, ую, уєш. 1. Те саме, що інсценізувати. 2. перен. Улаштовувати, зображати що-небудь, маючи на меті ввести когось в оману, збити когось з пантелику. Інсценувати напад . Інс¬ ценувати істерику. ІНТАГЛІЙДРУК, у, ч. Друк, елементи якого виступають над поверхнею па¬ перу, тому їх можна відчути на до¬ тик. Є одним з елементів паперових грошей та цінних паперів. ІНТАКТНИЙ, а, е. Незайманий. ІНТАЛІЯ, і, ж. Різьблене зображення у вигляді заглибленого рельєфу на від¬ шліфованій поверхні каменя. ІНТАРСІЯ, ї, ж. Інкрустація на дерев’яних поверхнях: фігурні зо¬ браження чи візерунки з пластинок дерева, різних текстурою та кольо¬ ром, урізаних у поверхню дерев’яного предмета. Займатися інтарсією. Тра¬ диції інтарсії. ІНТЕГРАЛ, а, ч.} мат. Гранична сума нескінченно малих частин ряду. Ін¬ теграл диференціального рівняння. Інтегральний, а, е. 1. мат. Що стос, інтеграла, інтегралів. Інтеграль¬ не числення. Інтегральне рівняння. 2. книжн. Нерозривно зв’язаний; суцільний, єдиний. Інтегральна час¬ тина. Інтегральна ознака. Інтеграль¬ ний екЬномічний район. Інтегральний потенціал території. Інтегральність, ності, ж. Інтегратор, а, ч., спец. 1. Обчислю¬ вальний пристрій для інтегрування функцій, заданих аналітично. Роз¬ робляти інтегратор. 2. перен. Той (те), хто (що) сприяє об’єднанню, згуртованості людей, ідей і т. ін. Інтегратор людей. ІНТЕГРАФ, а, ч. Механічний ана¬ логовий обчислювальний прилад для інтегрування функцій, заданих графічно. ІНТЕГРАЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Об’¬ єднування в ціле окремих частин або елементів. Процес інтеграції. Інтеграція діалектів. Фінансова ін¬ теграція. Агропромислова інтегра¬ ція. Культурна інтеграція. 2. екон. Процес розширення економічного і виробничого співробітництва, об’єднання національних госпо¬ дарств двох і більше держав. Інтеграційний, а, е. Об’єднувальний. Інтеграційні процеси. Інтегрований, а, е. Інтегрована система керування. Інтегрованість, ності, ж. Інтегрувальний, а, е. Інтегрування, я, с. 1. Знаходження інтеграла. 2. Розв’язування дифе¬ ренціальних рівнянь. Обернений порядок інтегрування. 3. Об’єднання. Інтегрування сучасної науки. Інтегрувати, ую, уєш. 1. мат. Знаходи¬ ти інтеграл даної функції. 2. книжн. Об’єднувати що-небудь у єдине ціле. ІНТЕГРИМЕТР, а, ч., мат., інформ. Механічний аналоговий обчислю¬ вальний пристрій, призначений для інтегрування функцій, заданих графічно, який подає результат ін¬ тегрування у формі графіка. ІНТЕГУМЕНТ, а, ч. Зовнішній покрив насінного зачатка в насінних рослин, що оточують його центральну части¬ ну (нуцелус). ІНТЕЛЕКТ, у, ч. Розум, здатність до мислення, раціонального пізнання. Людський інтелект. Рівень інтелек¬ ту. Штучний інтелект. Потужний інтелект. Однакові за інтелектом. Розвивати інтелект. Інтелектний, а, е. Інтелектна сила. Інтелектуал, а, ч. Людина з високо розвиненим інтелектом; людина ро¬ зумової праці. Відомий інтелектуал. Сучасний інтелектуал. Молодий інте¬ лектуал. Бесіда інтелектуалів. Фільм для інтелектуалів. Інтелектуалка, и, ж., розм. Відома ін- телектуалка. Інтелектуальний, а, е. 1. Який стосуєть¬ ся інтелекту, розумової і психічної діяльності. Ринок інтелектуальної праці. Інтелектуальний світ. Інте¬ лектуальна власність. 2. Розумовий, духовний; з високо розвиненим ін¬ телектом. Інтелектуальні шукання. Інтелектуальна особистість. Інте¬ лектуальна підтримка. Інтелекту¬ альні інтереси. Інтелектуальність, ності, ж. Інтелектуально. ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ, ї, ж., книжн. 1. Проникнення інтелектуалізму (у 1 знач.) в життя людей, наси¬ чення його розумовою діяльністю. Інтелектуалізація суспільства. 2. На¬ сичення художніх творів, мистецтва інтелектуалізмом. Процес інтелекту¬ алізації. Інтелектуалізований, а, е. Інтелектуалізувати, ую, уєш. Надавати чому-небудь ознак інтелектуалізму. Інтелектуалізувати художній текст. ІНТЕЛЕКТУАЛІЗМ, у, ч. 1. книжн. Насиченість думками, ідеями; філософська змістовність. Інтелек¬ туалізм сучасного письменника. Ін¬ телектуалізм музики Бортнянського. 2. філос. Напрям у філософії та психології, що абсолютизує інте¬ лект у процесі пізнання дійсності, відриваючи його від чуттєвого пізнання та практики. Інтелектуаліст, а, ч. Інтелектуалістка, и, ж. ІНТЕЛІГЕНЦІЯ, ї, ж., збірн. Люди ро¬ зумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техні¬ ки й культури; соціальний прошарок людей, які фахово займаються такою працею. Українська інтелігенція. Су¬ часна інтелігенція. Творча інтеліген¬ ція. Передова інтелігенція. Технічна інтелігенція. 254 інтелігент — інтер’єр І Інтелігент, а, ч. 1. Людина, що на¬ лежить до соціального прошарку інтелігенції. Інтелігент до глибини душі. Гнилий інтелігент. 2. Людина глибокої внутрішньої культури і са¬ мостійного мислення; інтелігентна людина. Явний інтелігент. Інтелігентка, и, ж. Манірна інтелі¬ гентка. Інтелігентний, а, е. 1. Який належить до інтелігенції, освічений, культур¬ ний. Який має глибоку внутрішню культуру. Інтелігентна людина. Ін¬ телігентна сім'я. Інтелігентна жін¬ ка. Інтелігентна поведінка. 2. Власт. інтелігентові, інтелігенції. Інтелі¬ гентний вигляд. Інтелігентність, ності, ж. Вроджена інтелігентність. Інтелігентно. Поводитися інтелігентно. Інтелігентський, а, е. Інтелігентська організація. Інтелігентські кола. Ін¬ телігентські звички. ІНТЕЛІГІБЕЛЬНИЙ, а, е. 1. філос. Надчуттєвий, який осягається лише розумом. 2. Вигаданий, нереальний, надприродний. ІНТЕНДАНТСТВО, а, с. Військовий підрозділ, який відповідає за вій¬ ськове господарство, здійснює ма¬ теріальне та побутове забезпечення військ, дбає про влаштування їх особового складу. Замовлення від інтендантства. Інтендант, а, ч. Той, хто завідує вій¬ ськовим господарством, займається постачанням армії. Інтендантський, а, е. Інтендантська служба. ІНТЕНСИВНИЙ, а, е. 1. Напружений, посилений. Інтенсивна праця. Інтен¬ сивний бій. Інтенсивний ріст дерев. Ін¬ тенсивна терапія. 2. Який є найбільш продуктивним. Інтенсивне землероб¬ ство. Інтенсивний шлях розвитку. Інтенсивна система господарювання. Інтенсивний курс англійської мови. 3. Яскравий, насичений (про колір). Інтенсивні тони. Інтенсйв, а, ч. Інтенсив з англійської мови. Інтенсивність, ності, ж. 1. Посилення, напруження. Інтенсивність переве¬ зення. Інтенсивність руху. Інтен¬ сивність кольорів. 2. фіз. Кількість енергії, яку переносить звукова хвиля за одиницю часу через оди¬ ницю площі,, перпендикулярної до потоку енергії. Інтенсивність тер¬ моядерної реакції. Інтенсивно. Працювати інтенсивно. Ін¬ тенсивно вести господарство. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ,!, ж. Посилення, збільшення продуктивності, напру¬ женості певного процесу за рахунок застосування нових технологій. Ін¬ тенсифікація доменного процесу. Ін¬ тенсифікація виробництва. Інтенсифікований, а, е. Інтенсифікова¬ ний тепловий режим. Інтенсифікувати, ую, уєш. Збільшувати потужність, інтенсивність чого-не¬ будь; посилювати щось. Інтенси¬ фікувати працю. Інтенсифікувати виробничі процеси. ІНТЕНЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Напрям, намір, задум. 2. Напруження. ІНТЕР1... Префікс, перев. в іменниках і прикметниках іншомовного похо¬ дження, що означає «між», «поміж», «періодичність дії», «скасування», «знищення». ІНТЕР2... Перша частина складних слів, яка за значенням відповідає словам «міжнародний», «інтернаціо¬ нальний». ІНТЕРАКТИВНИЙ, а, е, інформ. Який використовує засоби і пристрої вза¬ ємодії комп’ютера з користувачем; діалоговий. Інтерактивний режим. Інтерактивна допомога. Інтерак¬ тивна багатомовна мережа. ІНТЕРВАЛ, у, ч. 1. Перерва, проміжок, пауза, відстань між чим-небудь. Ви¬ значити інтервал. Рівний інтер¬ вал. 2. муз., фіз. Співвідношення двох тонів або звуків за їх висотою. 3. мат. Сукупність усіх дійсних чи¬ сел (або точок), замкнених між дво¬ ма даними числами (точками), що не включає їх. Інтервальний, а, е. ІНТЕРВАЛЮТА, и, ж. Грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях і застосовувані в міжнародних роз¬ рахунках. Інтервалютний, а, е. Інтервалютний курс гривні. ІНТЕРВЕНЦІЯ, ї, ж. 1. Насильне збройне втручання однієї або кіль¬ кох держав у внутрішні справи іншої держави; агресія. Здійснювати інтер¬ венцію. 2. фін. Втручання держави, банків чи підприємств в операції на фондовій біржі з метою штучного впливу на курси національної валю¬ ти, цінних паперів тощо. Біржова інтервенція. Валютна інтервенція. Товарна інтервенція. Інтервент, а, ч. Організатор, учасник інтервенції; агресор, загарбник. Німецькі інтервенти. Судна інтер¬ вентів. Інтервенційний, а, е. Що стос, інтер¬ венції (у 1 знач.). Інтервенційний напад. Інтервенціоніст, а, ч. Прихильник ін¬ тервенції. Інтервенціоністський, а, е. Інтервенціо¬ ністське військо. ІНТЕРВОКАЛЬНИЙ, а, е, лінгв. Про звук, який знаходиться між двома голосними звуками. ІНТЕРВ’Ю, невідм., с. 1. Призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова жур¬ наліста з політичним, громадським або яким-небудь іншим діячем і т. ін. Записати інтерв'ю. Брати інтерв'ю. Давати інтерв'ю. 2. У соціології — бесіда (у формі запитань і відповідей) за заздалегідь запропонованою про¬ грамою зі спеціально або випадково вибраними представниками певного соціуму з якою-небудь науковою ме¬ тою. Провести інтерв'ю. Узагальнити результати інтерв'ю. Інтерв’ювання, я, с. Методи ін¬ терв'ювання. Інтерв’ювати, юю, юєш. Брати в кого- небудь інтерв’ю (у 1 знач.). Інтерв’ювований, а, е. Інтервйовані студенти. Інтерв’юер, а, ч. Той, хто бере, здійснює інтерв’ю (у 1, 2 знач.)» ІНТЕРДИКТ, у, ч. 1. У римському праві -- наказ претора сторонам, що позиваються, про заборону або здійснення певної дії, 2. У като¬ лицизмі за часів Середньовіччя — один із способів покарання, який полягав у повній або частковій забороні виконання богослужінь, релігійних обрядів, що його накла¬ дав Папа Римський або єпископи як на окремих осіб, так і на цілу територію. ІНТЕРЕС, у, ч . 1. Увага до кого-, чого- небудь, зацікавлення кимось, чи¬ мось. Інтерес до української культури. Інтерес до політичних подій. 2. перев. мн. Те, що найбільше цікавить кого- небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; прагнення, потреби. Геополітичні інтереси України. Мати спільні інтереси. 3. перев. мн. Те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмсь прагненням, потребам. Об'єктивні інтереси роз¬ витку регіонів. Дбати про особисті інтереси. ІНТЕР’ЄР, ч. 1. род. у. Архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення. Ін¬ тер'єр житла. Оформлення інтер'¬ єрів. 2. род. а. Жанр образотворчого мистецтва — картина, малюнок і т. ін., на яких зображено внутріш¬ ню частину якого-небудь примі¬ щення. 3. род. у, фізіол. Внутрішня 255 інтер’єрний — інтерпретація І будова органів і тканин; біохімічні та фізіологічні особливості організ¬ му сільськогосподарських тварин, пов’язані з їхньою продуктивністю та племінними якостями. Інтер’єрний, а, е. ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ, ї, ж., психол . Формування розумових дій і внут¬ рішнього плану свідомості через засвоєння індивідуумом зовнішніх дій із предметами і соціальних форм спілкування. ІНТЕРКІНЕЗ. Те саме, що інтерфаза. ІНТЕРКОЛУМНІЙ, я, ч. Простір, від¬ стань між колонами в колонаді. ІНТЕРКЛУБ, у, ч. Клуб для зустрічей представників різних країн і націо¬ нальностей; інтернаціональний клуб. Організувати інтерклуб. ІНТЕРЛЇНГВА, и, ж. Одна із штуч¬ них мов міжнародного спілкування, створена у 1908 році італійським математиком Д. Пеано. ІНТЕРЛІНГВІСТИКА, и, ж. Лінгвіс¬ тична дисципліна, що займається створенням штучних мов для між¬ народного спілкування та їх ви¬ вченням. Інтерлінгвістйчний, а, е. ІНТЕРЛІНЬЯЖ, у, ч., друк. Проміжок між двома рядками в друкованому тексті. Інтерліньяжний, а, е. ІНТЕРЛЮДІЯ, і, ж. 1. Невелика му¬ зична п’єса, виконувана між части¬ нами музичного твору. 2. Те саме, що інтермедія. ІНТЕРМЕДІЯ, ї, ж. 1. У середньовіч¬ ному театрі — коротка сценка, пере¬ важно гумористично-комедійного характеру, здебільшого вставлена між актами серйозної драми і незалежна від її змісту. 2. муз. Проміжний епі¬ зод у фузі (між двома проведеннями теми). Інтермедійний, а, е. Інтермедійні виходи. Інтермедійна л ітература. ІНТЕРМЕТАЛІДИ, ів, мн. Хімічні спо¬ луки металів із металами. ІНТЕРМЕЦО, невідм., с. Невеликий музйчний твір вільної форми, а та¬ кож самостійний оркестровий епізод в опері. Виконувати інтермецо. ІНТЕРМІТбЗ, а, ч. Те саме, що інтер¬ фаза. ІНТЕРНАТ, у, ч. 1. Гуртожиток для уЧнів і студентів навчального за¬ кладу. Жити в інтернаті. 2. За¬ критий шкільний заклад, у якому учні навчаються та живуть. Відомий інтернат. 3. Будинок для інвалідів або людей похилого віку. Інтернатівець, вця, ч., розм. Той, хто навчаєтеся, живе в інтернаті. Інтернатський, а, е. Інтернатське жит¬ тя. Інтернатський вихователь. ІНТЕРНАТУРА, и, ж. Одна з форм стажування, спеціалізації, удоскона¬ лення лікарів-випускників у великих клініках, лікарнях. Інтерн, а, ч. Лікар, відряджений на пев¬ ний строк до лікарні для підвищення кваліфікації. Інтерн клініки. ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ, у, ч. 1. Ідейно- політичний принцип, що проголошує рівність, солідарність і співробітни¬ цтво всіх народів. 2. лінгв. Афікс, слово, вислів, запозичені кількома мовами з одного джерела. Інтернаціоналіст, а, ч. 1. Прихиль¬ ник, послідовник інтернаціоналізму (у 1 знач.). Переконаний інтернаціо¬ наліст. 2. іст. Військовослужбовець, що брав участь у громадянській війні в Афганістані на базі про¬ комуністичного уряду. Воїн-інтер- націоналіст. Інтернаціоналістичний, а, е. Інтер¬ націоналістичний світогляд. Інтернаціоналістка, и, ж. Інтернаціоналістський, а, е. Інтер¬ націоналістський світогляд. Інтер¬ націоналістська політика. ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ, а, е. 1. Що стос, різних народів, націй; міжна¬ родний. Інтернаціональне будівниц¬ тво. Інтернаціональні зв'язки. 2. Який складається з представників різних народів, націй. 3. Який відповідає принципам інтернаціоналізму, ґрун¬ тується на них. Інтернаціональна поезія. Інтернаціоналізація, ї, ж. Визнання чого-небудь інтернаціональним, між¬ народним, вільним для користування всіх народів (держав). Інтернаціоналі¬ зація морських шляхів. Інтернаціона¬ лізація економіки. Інтернаціоналізація виробництва. Інтернаціоналізувати, ую, уєш. Робити, визнавати що-небудь інтернаціональ¬ ним, міжнародним. Інтернаціоналізу¬ вати територію. Інтернаціоналізований, а, е. Інтернаціональність, ності, ж. ІНТЕРНЕТ, у, ч., інформ. Всесвітня ін¬ формаційна комп’ютерна мережа для обміну інформацією. Мережа Інтер- нет. Увійти в Інтернет. Зв'язатися по Інтернету. Надіслати Інтернетом. Доступ до Інтернету. Повідомити дру¬ га по Інтернету. Інтернетівський, а, е. Інтернетівські фахівці. Інтернетівський клуб. Інтернетний, а, е. Інтернетний про¬ стір. ІНТЕРНЇСТ, а, ч. Лікар, фахівець із внутрішніх хвороб (терапевт). ІНТЕРНУВАННЯ, я, с. 1. У між¬ народному праві — затримання до закінчення війни громадян, війська, судна і т. ін. держави, що перебуває в стані війни, з поселенням їх у певному місці в умовах обмеженої свободи. 2. Затримання нейтральною стороною військовослужбовців вою¬ ючих сторін. 3. Ізоляція, тимчасовий арешт кого-небудь. Інтернований, а, е. Інтернувати, ую, уєш. ІНТЕРНУНЦІЙ, я, ч. Дипломатичний представник Ватикану, що відповідає рангові посланника (за рангом дру¬ гий після нунція). інтероцЄпція, інтерорецйп- ЦІЯ, ї, ж ., фізіол. Сприйняття центральною нервовою системою імпульсів від внутрішніх органів; необхідна для нормальної регу¬ ляції і координації діяльності організму. Інтероцептори, Інтерорецептори, ів, мн. Розташовані в м’язах, сухо¬ жиллях, судинах тощо чутливі нер¬ вові закінчення, які сприймають механічні, хімічні та інші зміни у внутрішньому середовищі ор¬ ганізму. ІНТЕРПЕЛЯЦІЯ, ї, Ж., юр. У деяких країнах — особливий вид запиту депутата парламенту до уряду або окремого міністра з певним питан¬ ням, відповідь на яке може бути об¬ говорена у парламенті. Інтерпеляція в парламенті. Інтерпелювати, юю, юєш. ІНТЕРПбЛ, у, ч. Міжнародна органі¬ зація кримінальної політики. Оголо¬ сити розшук через Інтерпол. ІНТЕРПОЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Не- авторські вставки слів, речень або чисел у тексті під час переписуван¬ ня, опрацювання рукописів, при копіюванні географічних карт тощо. 2. мат. Знаходження проміжних зна¬ чень функції на підставі деяких відо¬ мих її значень. Теорія інтерполяції. Інтерпольований, а, е. Інтерполювання, я, с. Інтерполювати, юю, юєш, мат. Здій¬ снювати інтерполяцію. Інтерполятор, а, ч., техн., інформ. Ана¬ логовий або цифровий обчислю¬ вальний пристрій для визначення координат точки, що безперервно рухається по аналітично заданій прямій; застосовується як керуваль- ний пристрій у верстатах та агрегатах з програмним керуванням. Інтерполяційний, а, е. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ, ї, ж., книжн. 1. Роз¬ криття змісту чого-небудь; пояснен- 256 інтерпретатор — інтрамолекулярне дйхання і ня, витлумачення. Інтерпретація мотивів « Слова о полку Ігоревім». 2. Творче розкриття образу або му¬ зичного твору виконавцем. Інтер¬ претація сонати. Народна інтер¬ претація співу. Інтерпретатор, а, ч., книжн. Той, хто інтерпретує, пояснює що-небудь; тлумач. Інтерпретатор Біблії. Інтерпретаторський, а, е. Інтерпрета¬ торський талант. Інтерпретований, а, е. Інтерпретована драма. Інтерпретувати, ую, уєш, книжн. 1. Розкривати зміст чого-небудь; по¬ яснювати, витлумачувати. Інтерпре¬ тувати закон. 2. Творчо розкривати образ, зміст музичного твору під час виконання. Інтерпретувати твори М. В. Лисенка. ІНТЕРПУНКЦІЯ, і, ж. заст, 1. Роз¬ ставляння розділових знаків у пи¬ семній мові. 2. Те саме, що пунктуа¬ ція. Інтерпункція оригіналу. ІНТЕРСЕКСУАЛІЗМ, у, ч., фізіол. На- явність у людини або різностатевої тварини ознак обох статей, які не¬ достатньо яскраво виражені. Інтерсекс, а, ч. Людина або різноста¬ тева тварина з недостатньо яскраво вираженими ознаками як чоловічої, так і жіночої статі. Інтерсексуальний, а, е. Інтерсексуальність, ності, ж. ІНТЕРСЕМІОТЙЧНИЙ, а, е, спец. Пов’язаний з різними знаковими системами. Інтерсеміотичний пере¬ клад. ІНТЕРСТЕЛЯРНИЙ, ІНТЕРСТОЛЯР- НИЙ, а, е. Міжзоряний. ІНТЕРСТЙЦІЯ, ї, ж., геол. Проміжок між ідіоморфними складовими час¬ тинами магматичної породи. ІНТЕРСТИЦіАЛЬНІ клітйни - клі¬ тини, розташовані в сполучній тка¬ нині статевих органів; забезпечують забирання з крові твердих частинок та виділення статевих гормонів. ІНТЕРТЙП, а, ч., друк. Складальна рядковідливна машина, схожа за конструкцією на лінотип. ІНТЕРФАЗА, и, ж. ІНТЕРКІНЕЗ, ІН- ТЕРМІТбЗ, у, ч. Стадія життєвого циклу клітини між двома послідов¬ ними поділами мітозу. ІНТЕРФЕЙС, у, ч., інформ. Система уніфікованих зв’язків і сигналів, за допомогою яких пристрої обчис¬ лювального комплексу взаємодіють один з одним. Програмний інтер¬ фейс. Інтерфейсний, а, е. ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ, ї, ж. 1. фіз. Взаєм- не посилення або послаблення хвиль (світлових, звукових, електричних) під час накладання їх одна на одну. Інтерференція хвиль . 2. біол. Взаємо¬ дія вірусу з клітинами організму, в результаті чого клітина починає ви¬ діляти низькомолекулярний білок інтерферон, який пригнічує роз¬ виток інших вірусів. Інтерференція вірусів. 3. лінгв. Взаємодія мов, коли під час їх контактів відбувається про¬ никнення елементів і властивостей однієї мови в систему іншої мови. Лексична інтерференція. Граматична інтерференція. Інтерференційний, а, е. 1. Який стос, інтерференції, пов’язаний з нею. Інтерференційні плями. 2. Признач, для інтерференції. Інтерференційний світлофільтр. ІНТЕРФЕРОМЕТР, а, ч., спец. Оптич¬ ний вимірювальний прилад, дія якого ґрунтується на явищі інтер¬ ференції хвиль; застосовують для вимірювання довжини хвиль світла, показників заломлення прозорих се¬ редовищ. Показники інтерферометра. Зоряний інтерферометр. ІНТЕРФЕРОН, у, ч. Захисний білок, що утворюється в клітинах ссавців, птахів, мікроорганізмів при контакті їх з вірусами, який робить ці клітини більш чи менш несприятливими до вірусної інфекції. Властивості інтер¬ ферону. ІНТЕРФІКС, а, ч.у лінгв. Частина сло¬ ва, що служить для з’єднання інших морфем. ІНТЕРЦЕПТОР, а, ч., ав. Рухома пластинка на крилі літака попереду елерона, що служить для поліпшен¬ ня керованості літака в польоті, скорочення його пробігу під час посадки. ІНТЕРЦЕСІЯ, і, ж., юр. 1. У Старо¬ давньому Римі — право вищих службових осіб припиняти дії інших службових осіб. 2. У цивільному пра¬ ві — прийняття на себе чужого боргу, поручництва. ІНТИМ, у, ч.у розм. Про інтимну об¬ становку; про інтимний зв’язок. ІНТЙМА, и, ж., фізіол. Внутрішня оболонка стінки кровоносних судин (крім капілярів). Інтима кровоносних судин. ІНТИМНИЙ, а, е. 1. Що стос, глибо¬ ко особистого, потаємного. Інтимні переживання. 2. Що стос, почуття кохання; сердечний, любовний. Ін¬ тимні стосунки. Інтимне життя. Інтимні деталі. 3. Задушевний, сер¬ дечно-щирий, близький; позбавле¬ ний офіційності. Інтимна розмова. Інтимний тон. Інтимізація, ї, ж. Засоби інтимізації мови. Інтимізований, а, е. Інтимізування, я, с. Інтимізувати, ую, уєш. Надавати чому- небудь інтимного вираження, зву¬ чання, робити що-небудь інтимні- шим, задушевнішим. Інтимізувати розповідь. Інтимність, ності, ж . Інтимність роз¬ мови. Інтимність стосунків. Інтимно. ІНТЙНА, и, ж. Внутрішня тонка, без пор оболонка пилкового зерна на¬ сінних рослин. ІНТИФАДА, и, ж. Боротьба арабів з Із¬ раїлем на окупованих ним арабських територіях. Джерела інтифади. ІНТОКСИКАЦІЯ, і, ж. 1. Отруєння організму токсичними речовинами, які потрапили ззовні чи виробили¬ ся безпосередньо в ньому самому. Кишкова інтоксикація. Інтоксикація організму. 2. Уведення в рослину спеціальних отрут для боротьби зі шкідниками. Інтоксикаційний, а, е. Інтоксикаційне захворювання. ІНТОНАЦІЯ, ї, ж. 1. Ритміко-мело- дійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання голосу, що відбиває інтелектуаль¬ ний та емоційно-вольовий зміст мовлення. Інтонація мови. Висхідна інтонація. Спадна інтонація. Коре¬ гувати інтонацію. 2. Тон, манера або відтінок вимови, які вира¬ жають яке-небудь почуття мовця, його ставлення до об’єкта мовлен¬ ня. Питальна інтонація. Інтонація вимови слова. 3. Точність, рівність звучання кожного тону музичного інструмента або звуку пісні щодо висоти, тембру та сили. Музичні інтонації. Інтонаційний, а, е. Інтонаційна група слів. Інтонаційний наголос. Інтонаційність, ності, ж. Інтонацій- ність вірша. Інтонаційно. Інтонування, я, с. Інтонування в унісон. Інтонувати, ую, уєш. Вимовляти або співати що-небудь з певною інтона¬ цією. Інтонувати пісню. ІНТРАДА, и, ж.у муз. Невелика інстру¬ ментальна п’єса, що виконує функції вступу до якоїсь урочистої церемонії чи музичного твору. ІНТРАМОЛЕКУЛЯРНЕ д йхання- окиснювально-відновний процес, що відбувається в молекулах рослин та деяких тварин без доступу вільно¬ го кисню у результаті розщеплення органічних речовин у клітинах. 257 інтрйга — інфікбваність І _ ІНТРЙГА, и, ж. 1. перев. мн. Приховані зловмисні дії, до яких удаються для досягнення якої-небудь мети; підсту¬ пи. Підступна інтрига . Плести інтри¬ ги. 2. Сюжетна лінія в літературному (найчастіше в драматичному) творі, що відзначається складністю та напруженістю дії. Складна інтрига твору. Драматична інтрига. Інтриган, а, ч. Той, хто вдається до ін¬ триг (у 1 знач.). Витівка інтригана. Інтриганка, и, ж. Інтриганство, а, с. Інтриганський, а, е. Інтриганська ви¬ тівка. Інтригування, я, с. Інтригування чи¬ тача. Інтригувати, ую, уєш. 1. Здійснювати інтриги проти кого-небудь. 2. Збу¬ джувати цікавість загадковістю, неясністю, таємничістю; зацікав¬ лювати. ІНТРОВЕРСІЯ, ї, ж., психол. Зосере¬ дження індивіда на своїх інтересах, переживаннях, власному внутріш¬ ньому світі, що супроводжується ускладненнями у процесі встанов¬ лення контактів з оточуючими людьми. Інтроверт, а, ч. Особливості поведінки інтровертів. Інтровертивний, а, е. Інтровертивний тип особистості. Інтровертний, а, е. Інтровертна лю¬ дина. Інтровертність, ності, ж. ІНТРОДУКЦІЯ, ї, ж. 1. муз. Неве¬ ликий вступ, що передує основній частині музичного твору. Оркестрова інтродукція. 2. літ. Вступ до літера¬ турного твору або вистави. 3. бот. Вирощування завезеної рослини в нових для неї кліматичних умовах. 4. вет. Розповсюдження тварин за межі природного ареалу та їх при¬ стосування до нових умов. Інтродукційний, а, е. ІНТРОЕКЦІЯ, ї, ж., психол. Входжен¬ ня до свідомості індивіда поглядів, мотивацій поведінки, настанов ін¬ ших людей. ІНТРОНІЗАЦІЯ, ї, ж. Урочисте воз- ведення на престол новообраного Папи Римського або патріарха, що здійснюється або проводиться за спе¬ ціально розробленим ритуалом. ІНТРОСКОПІЯ, ї, ж. 1. Візуальне спостереження внутрішньої макро¬ структури непрозорих речовин і матеріалів за допомогою звукових та радіохвиль, рентгенівського випромі¬ нювання. Інтроскопія тканин. 2. Га¬ лузь науки і техніки, що розглядає проблеми такого спостереження. Інтроскоп, а, ч. Прилад для здійснення інтроскопі!. Будова інтроскопа. ІНТРОСПЕКЦІЯ, ї, ж., психол. Метод психологічного дослідження, що полягає в спостереженні дослідника за власними почуттями, думками і т. ін.; самоспостереження. Інтроспективний, а, е. Інтроспективна психологія. Інтроспективний метод. ІНТРУЗІЯ, ї, ж., геол. 1. Процес про¬ никнення розплавленої магми в земну кору. 2. Геологічне тіло, яке утворилося внаслідок застигання маг¬ ми в земній корі. Утворення інтрузії. Інтрузйвний, а, е. Інтрузивні породи. Малі інтрузивні тіла. Інтрузивний комплекс. ІНТУБАЦІЯ, ї, ж. Уведення в гортань через рот спеціальної трубки; здій¬ снюють при набряках, звуженнях гортані, що спричинюють ядуху. ІНТУЇТИВІЗМ, у, ч. Напрям у філо- софії, що визнає інтуїцію єдиним джерелом пізнання навколишнього світу. Ознаки інтуїтивізму. Інтуїтивіст, а, ч. Інтуїтивістка, и, ж. Інтуїтивістський, а, е. Інтуїтивістські погляди. ІНТУЇЦІОНІЗМ, у, ч., мат. Один з напрямів у філософії математики, в якому піддаються критиці основи теорії множин. Інтуїціоніст, а, ч. Інтуїціоністка, и, ж. Інтуїціоністський, а, е. ІНТУЇЦІЯ, ї, ж. 1. Здатність людини в деяких випадках несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вга¬ дувати що-небудь, спираючись на по¬ передній досвід, знання і т. ін.; чуття, проникливість, здогад. Покладатися на інтуїцію. Багата інтуїція. Мати інтуїцію. Слухатися своєї інтуїції. 2. У психології та філософії — без¬ посереднє збагнення, осягнення істини без обґрунтування за допо¬ могою доказів. Інтуїтивний, а, е. Неусвідомлений, який ґрунтується на інтуїції. Інтуїтивне проникнення в художній образ. Інтуї¬ тивне розуміння. Інтуїтивний підхід. Інтуїтивний характер мистецтва. Інтуїтивний жест. Інтуїтивність, ності, ж. Інтуїтйвно. Інтуїтивно відчувати. Ін¬ туїтивно розуміти. ІНТУРИСТ, а, ч. Скорочення: іно¬ земний турист. ІНТУСУСЦЕПЦІЯ, ї, ж., біол. Збіль¬ шення оболонок клітин рослин у процесі їхнього росту внаслідок за¬ глиблення нових молекул целюлози та протопектину в їх оболонку. ІНУЛІН, у, ч. Складний вуглевод, що міститься в клітинному соку багатьох рослин; застосовують для отриман¬ ня фруктози і як замінник цукру і крохмалю при цукровому діабеті. Утворення інуліну. ІНФАЙТИНГ, у, ч.у спорт. У боксі — бій на близькій* дистанції. ІНФАНТ, а, ч. Титул принца в Іспа¬ нії та Португалії за часів монархії, 4 а також особа, що має цей титул. Інфанта, и, ж. Портрет інфанти. ІНФАНТАДО, невідм. Порода мерино¬ сових овець. ІНФАНТИЛІЗМ, у, ч. 1. мед. Хвороб¬ лива недорозвиненість організму, що виявляється в збереженні в до¬ рослому віці фізичної будови або рис характеру дитини. Психічний інфантилізм. Звичайний інфантилізм. Причини інфантилізму. 2. Поведінка дорослої людини, що скидається на поведінку дитини. Прояви інфанти¬ лізму. 3. перен. Підроблювання під рівень розумового розвитку дитини. Дух інфантилізму. Інфантйльний, а, е. 1. Власт. дитячому вікові; недорозвинений. Інфантиль¬ ний вигляд. Інфантильний розум. 2. За способом мислення, поведінкою, вчинками, світосприйняттям схожий на дитину. Інфантильна поведінка. Ін¬ фантильний тон розмови. Інфантйльність, ності, ж. Інфантиль¬ ність думки. Інфантйльно. Поводитися інфан¬ тильно. ІНФАРКТ, у, ч. Змертвіння певної ді¬ лянки тканини організму внаслідок припинення кровопостачання через закупорення чи звуження судин. Обширний інфаркт. Інфаркт легенів. Інфаркт міокарда. Профілактика інфаркту. Інфарктник, а, ч., розм. Той, хто пере¬ ніс інфаркт. Інфарктний, а, е. Інфарктна бригада. Інфарктний стан. ІНФАУНА, и, ж. Сукупність водяних організмів, що живуть на донних ґрунтах водойм. ІНФЕКЦІЯ, ї, ж. 1. Проникнення в організм хвороботворних мікробів; зараження. Загальна інфекція орга¬ нізму. Запобігання інфекції. 2. рідко. Взагалі інфекційна хвороба. Інфекційний, а, е. 1. Спричинений, викликаний інфекцією; заразний. Інфекційні захворювання. 2. При¬ знач. для хворих на заразні хвороби. Інфекційний відділ. Інфікований, а, е. Інфіковані люди. Ін¬ фікований орган. Інфікбваність, ності, ж. 258 Інфікування, я, с. Способи інфікування дослідних тварин. Інфікувати, ую, уєш. Те саме, що за¬ ражати. Інфікувати кроликів. Інфекціоніст, а, ч. Лікар-фахівець з інфекційних хвороб. З'їзд інфекціо¬ ністів. ІНФЕРНАЛЬНИЙ, а, е, книжн. 1. Пе¬ кельний, диявольський. Інфернальний вогонь. 2. перен. Із бурхливими при¬ страстями; демонічний. Інфернальна жінка. Інфернальність, ності, ж. ІНФІКС, а, ч„ лінгв. Афікс, що встав¬ ляється всередину кореня слова при словозміні й словотворенні. Відсут¬ ність інфіксів. ІНФІЛЬТРАЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Про¬ сочування поверхневих вод у тов¬ щу земної кори через капіляри, шпарини тощо. Інфільтрація земної кори. 2. Проникання повітря в при¬ міщення крізь щілини, пори тощо. 3. біол., мед. Проникання в тканини організму та скупчення в них яких- небудь речовин. Інфільтрат, у, ч., мед. Скупчення клітинних елементів у патологіч¬ но змінених тканинах організму людини або тварини. Запальний ін¬ фільтрат. Інфільтративний, а, е. Інфільтративні форми хвороби. Інфільтраційний, а, е. Інфільтраційні води. Інфільтрування, я, с. Інфільтрувати, ую, уєш, спец. Просо¬ чувати, насичувати. ІНФІНІТИВ, а, ч., грам. Неозначена форма дієслова. Інфінітив дієслова. Інфінітивний, а, е. Інфінітивна форма дієслова. ІНФЛЮАЦІЯ, і, ж ., геол. Потрап¬ ляння поверхневих вод через трі¬ щини, канали тощо в товщу земної кори. ІНФЛЮЙНЦА, и, ж., мед., заст. Грип. Наслідки інфлюенци. ІНФЛЯЦІЯ, ї, ж., екон. 1. Над¬ мірне проти потреб товарообігу збільшення кількості паперових грошей і швидке їх знецінення. Висока (низька) інфляція. Кредитна інфляція. Галопуюча (повзуча) ін¬ фляція. Експортована (імпортована) інфляція. Рівень інфляції. Причини інфляції. 2. перен. Втрата колиш¬ нього значення; знецінення ідей, почуттів і т. ін. Інфляція образу. Інфляційний, а, е. Інфляційні явища. Інфляційні процеси. Інфляційне під¬ вищення цін. Інфляційна спіраль. Інфляційне застереження. Інфляційне очікування. Інфляційний ризик. інфікування — інфузорія ІН-ФбЛІО, присл., друк. Формат ви¬ дань на половину стандартного паперового аркуша. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ, ї, ж., інформ. Сприяння розвиткові та поши¬ ренню застосування комп’ютерів і комп’ютерних технологій. Концеп¬ ція інформатизації. Інформатизація регіону. ІНФОРМАТИКА, и, ж. Галузь знань, що займається вивченням законів, методів і способів нагромадження, оброблення і передавання інформації за допомогою комп’ютерів та інших обчислювальних засобів у різних га¬ лузях людської діяльності. Наукова інформатика. Основи інформатики. Безпаперова інформатика. ІНФОРМАЦІЯ, і, ж. 1. тільки одн. Сукупність будь-яких відомостей про події, чиюсь діяльність, знань про що-небудь. Обсяг інформації. До¬ стовірна інформація. Засоби масової інформації. 2. Відомості, сигнали про навколишнє середовище, які сприймають організми у процесі жит¬ тєдіяльності. Передавати інформацію. Сприймати інформацію. 3. Відомості, що є об’єктом зберігання, передачі та оброблення. Перетворення інформації. Оброблення інформації. Вимірювальна інформація. 4. інформ. Сукупність кількісних даних, які виражаються за допомогою цифр або інших знакових систем і використовуються при зби¬ ранні й обробці будь-яких відомос¬ тей. Телеметрична інформація. Носій інформації. 5. В теорії інформації — міра складності, неоднорідності, структурованості будь-яких систем. 6. Сукупність сигналів, закодованих у певний спосіб, що передаються від одного живого об’єкта іншому (від батьків нащадкам) або від одних клі¬ тин, тканин, органів іншим у процесі розвитку особини. Потік інформації. Носії спадкової інформації. Генетич¬ на інформація. 1. філос. Властивість матеріальних об’єктів і процесів зберігати й породжувати певні стани, які у речовинно-енергетичних фор¬ мах можуть бути передані від одного об’єкта іншому. Інформант, а, ч. У лінгвістиці, пси¬ хології та інших науках про люди¬ ну — людина як джерело певного роду інформації (у 2 знач.). Інформативний, а, е. Який містить ін¬ формацію; змістовний. Інформативна насиченість. Інформативність, ності, ж. Інформатив¬ ність статті. Інформативно. Інформативно насичений випуск новин. _ І Інформатор, а, ч. 1. Той, хто дає інфор¬ мацію, повідомляє про що-небудь. 2. спорт. Особа, що повідомляє про регламент і перебіг спортивних зма¬ гань. 3. техн. Пристрій, що здійснює автоматичну видачу закладеної чи одержаної інформації. Інформаційний, а, е. 1. Який стос, ін¬ формації (у 1 знач.), який містить інформацію. Інформаційна стаття. Інформаційна сфера. Інформаційне повідомлення. Інформаційна програма. Інформаційне забезпечення. 2. Який опрацьовує та видає інформацію. Інформаційні ресурси. Інформаційна машина. Інформаційна система. Інформаційно. Інформований, а, е. Інформованість, ності, ж. Інформування, я, с. Інформувати, ую, уєш. Повідомляти про що-небудь; доводити до відома. Інформувати про перебіг подій. Інфор¬ мувати про громадське життя. ІНФОРМОСОМА, и, ж., біол. Внут¬ рішньоклітинна частинка, що бере участь у біосинтезі білка і склада¬ ється з рибонуклеїнової кислоти, яка забезпечує передавання спадкових властивостей організму і білка. ІНФРА... Перша частина складних слів, що за значенням відповідає словам «під», «нижче», «поруч». ІНФРАКбН, а, ч. Передавальна елек¬ тронно-променева трубка з накопи¬ ченням заряду для перетворення невидимих для ока зображень на електричні сигнали. ІНФРАСТРУКТУРА, и, ж. Сукуп¬ ність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економі¬ ки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров’я тощо). Со¬ ціальна інфраструктура. Інформаційна інфраструктура. Виробнича інфра¬ структура. Ринкова інфраструктура. Наявність інфраструктури. Розвиток інфраструктури. Інфраструктура суспільства. Інфраструктура міста. Формування ринкової інфраструк¬ тури. Інфраструктурний, а, е. Інфраструктур- ний підхід. ІНФРАЧЕРВОНЕ проміння — не¬ видиме теплове проміння з хвилею довшою, ніж у червоного проміння. ІНФУЗОРІЯ, ї, ж. Найпростіша одноклітинна тварина, що живе в прісних і солоних водах, у воло¬ гому ґрунті; деякі види ведуть па¬ разитичний спосіб життя. Найдріб- ніші інфузорії. 259 І _ ІНФУЗОРНА земля — гірська по¬ рода, що складається із залишків водоростей. ІНЦЕСТ, у, ч., мед . Статевий зв’язок між найближчими родичами (між батьками і дітьми, братами і сестра¬ ми); кровозмішання. ІНЦИДЕНТ, у, ч . Пригода, подія, випадок (звичайно неприємні); непорозуміння. Прикрий інцидент. Прикордонний інцидент. Інцидент вичерпано. ІНЦИЗІЯ, ї, ж. Розтин тканини з лі¬ кувальною метою. ІНЦИСТУВАННЯ, я, с. Процес утво¬ рення щільної оболонки (цисти) в одноклітинних організмів за не¬ сприятливих умов. ІНЦУХТ, у, ч.у біол.} бот. Схрещування близькоспоріднених рослин у межах однієї популяції; інбридинг. Трива¬ лий інцухт. ІОАННІТИ, ів, мн. Те саме, що госпі- тальєри. ібЛ, у, ч. 1. Невелике вітрильне дво¬ щоглове судно з косими вітрилами і кормовою щоглою позаду осі керма. 2. Невеликий весловий канонерський човен з однією гарматою. ібН, а, ч.у фіз.у хім. Електрично за¬ ряджена частинка, яка утворилася з одного чи кількох атомів унаслідок утрати або приєднання електронів. Позитивні іони. Іони металів. Іони неметалів. Іонний, а, е. 1. Прикм. до іон. Іонний струм. Іонні сполуки. Іонна емісія. Іонна сила. 2. Дія якого пов’язана з використанням іонів та електронів. Іонні прилади. ІОНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. фіз. Перетворен¬ ня електрично нейтральних час¬ тинок середовища на електрично заряджені. Процес іонізації. 2. мед. Уведення в організм лікувальних речовин за допомогою іонів, збу¬ джуваних електричним струмом у цих речовинах. Іонізатор, а, ч., фіз. 1. Апарат для одержання позитивно або негативно заряджених повітряних іонів. Дія іонізатора. Застосування іонізатора. 2. Явище, що викликає іонізацію (у 1 знач.) (нагрівання, опромінен¬ ня та ін.). Іонізаційний, а, е. Іонізаційний процес. Іонізаційна камера. Іонізований, а, е. Іонізований газ. Іоні¬ зоване повітря. Іонізувальний, а, е. Іонізувальне випро¬ мінювання. Іонізування, я, с. Іонізувати, ую, уєш. Спричиняти іоні¬ зацію чогось, насичувати іонами. Іо- інфузорна земля — іредентйстка нізувати молекули повітря. Іонізувати тканини організму. ІОНІЙСЬКИЙ, а, е. Що стос. Іо¬ нії — області Стародавньої Греції. Іонійська філософія. Іонійська го¬ вірка. Іонійська школа. Іонійський ордер — архітектурний стиль, що характеризується легкістю колон і вишуканістю орнаменту. ібНІК, а, ч. Шестимірна чотирискла¬ дова стопа в античному віршуванні. ІОНІТ, у, ч.у спец. Твердий природний або штучний матеріал, здатний до обміну іонами в розчинах електро¬ літів; застосовують для пом’якшення і демінералізації води, відокремлен¬ ня й одержання чистих рідкісних та кольорових металів. Застосування іонітів. Іонітний, а, е. ЮНОЗбНД, а, ч.. метеор. у фіз. Радіо¬ технічний пристрій для визначення висот, де відбиваються від іоносфе¬ ри радіохвилі на певних частотах або в діапазонах частот. ІОНОЛ, у, ч.у хім. Органічна сполу¬ ка, порошок жовтого кольору, що застосовується як антиокисник у виробництві харчових продуктів, мастил, каучуку і т. ін. Антиокисню- вання іонолом. ІОНОСФЕРА, и, ж., фіз. Верхній шар атмосфери, де гази перебувають у частково іонізованому стані вна¬ слідок впливу ультрафіолетового, рентгенівського і корпускулярного випромінювання Сонця і космічних променів; має велике значення для радіозв’язку на коротких хвилях. Іоносферний, а, е. 1. Прикм. до іоно¬ сфера. Іоносферні збурення. 2. При¬ знач. для спостереження іоносфери. Іоносферна станція. ІОНОТЕРАПІЯ, ї, ж. Те саме, що іонтофорез. ІОНОФбН, у, ч. Потужний гучномо¬ вець, де звук виникає внаслідок ко¬ ливань молекул повітря при змінній іонізації його електричним полем; застосовують для високоякісного відтворення звуку (напр. у кіно¬ театрах). ІОНТОФОРЕЗ, у, ч. Уведення в ор¬ ганізм через шкіру іонів лікарської речовини за допомогою гальваніч¬ ного струму. ІПЕКАКУАНА, и, ж., бот. Вид рослин родини маренових, корені яких ви¬ користовують у медицині як відхар¬ кувальний та блювотний засіб. ІПОДИЙКОН, а, ч. У православній церкві — молодший диякон, який прислуговує архієреєві під час бого¬ служіння. Іподияконський, а, е. Іподияконське об- лачення. ІПОДРбМ, у, ч. Спеціально підготов¬ лений та обладнаний комплекс спо¬ руд для випробування коней і для кінноспортивних змагань. Іподромний, а, е. ІПОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про коней, їхню анатомію, фізіологію, біологію, розмноження тощо. ІПОМЕЯ, ї, ж. Багаторічна витка рослина родини березкових з вели¬ кими лійкуватими квітками; кручені паничі; деякі види культивують як декоративні. Пурпурна іпомея. ІПОСТАСЬ, і, ж. І. У християнському вченні — назва кожної з осіб три¬ єдиного Бога (Трійці). 2. Вияв чиєї- небудь сутності, чия-небудь роль, якість тощо. ІПОТЕКА, и, ж. Різновид застави не¬ рухомого майна для отримання в банках чи інших фінансових органі¬ заціях довготривалої позики, а також боргове свідоцтво про таку заставу. Система іпотек. Іпотечний, а, е. Іпотечний борг. Іпо¬ течний банк. Іпотечний кредит. Іпотечний ринок. Іпотечна облігація. Іпотечна позика. ІПОХОНДРІЯ, ї, ж. Хворобливий стан людини, який характеризується над¬ мірним занепокоєнням, страхом за своє здоров’я, схильністю припису¬ вати собі неіснуючі хвороби; пригні¬ чений стан, туга; спостерігається при неврозах і психічних хворобах. Іпохондрик, а, ч. Людина у стані іпо¬ хондрії. Іпохондричний, а, е. Іпохондричне ма¬ рення. ІПРЙТ, у, ч. Безбарвна масляниста рідина з гірчичним запахом, яка роз’їдає слизову оболонку та шкіру; використовується як бойова отруйна речовина; гірчичний газ. Викорис¬ тання іприту. Іпритовий, а, е. Іпритове отруєння. ІРАНІСТИКА, и, ж. Сукупність наук, які вивчають іранські мови та куль¬ туру; іранська філологія. Іраніст, а, ч. Іраністка, и, ж. Іраністичний, а, е. ІРБІС, а, ч. Сніговий барс. ІРЕДЕНТА, и, ж. ІРЕДЕНТИЗМ, у, ч. Політичний і суспільний рух в Італії кінця XIX — початку XX ст. за приєднання до Італії земель Ав¬ стро-Угорщини, що були частково заселені італійцями і не ввійшли до Італії під час її возз’єднання. Іредентйст, а, ч. Іредентйстка, и, ж. 260 Іредентистський, а, е. Іредентистський РУХ- ІРЕЙТА, и, ж., юр. Підтвердження, підпис на діловому документі, який засвідчує виправлення незначної по¬ милки, допущеної при оформленні. ІРИГАЦІЯ, ї, ж. 1. Штучне зрошу¬ вання полів; галузь сільськогоспо¬ дарської меліорації. Здійснювати іригацію . Іригація земель. 2. мед. Процедури зрошування рани чи запаленої тканини медикаментом, мінеральною водою тощо. Іригатор, а, н. Фахівець з іригації, зро¬ шення. Фах іригатора. Іригаційний, а, е. Іригаційна система. Іригаційні споруди. ІРИДІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, важ¬ кий тугоплавкий метал сірувато-бі¬ лого кольору; застосовують у сплавах із платиною для виготовлення ета¬ лонів мір, хімічної апаратури тощо. Властивості іридію. Іридієвий, а, е. ІРИДОДІАГНОСТИКА, и, ж., мед. Розпізнавання хвороб людини за станом райдужної оболонки її очей. Іридодіагност, а, ч. Іридодіагностйчний, а, е. Іридодіагнос- тична методика. ІРИДОЛбГІЯ, ї, ж., мед. Розділ меди¬ цини, що вивчає взаємозв’язок між яким-небудь захворюванням і змі¬ ною райдужної оболонки очей. Іридолог, а, ч. Іридологічний, а, е. ІРИДОЦИКЛІТ, а, ч. Запалення рай¬ дужної оболонки і війчастого тіла ока людини та багатьох тварин. ІРИДОЦЙТИ, ів, мн. Пігментні клі¬ тини, які містять кристали гуаніну; надають блиску шкірі риб, плазунів і земноводних. ІРИЗАЦІЯ, ї, ж. Поява яскравого барвистого полиску на певних гра¬ нях і площинах спайності деяких мінералів. ІРИС, а, ч. 1. бот. Багаторічна трав’яниста рослина родини пів¬ никових із великими яскравими квітами; з кореня деяких видів для потреб парфумерії отримують так званий фіалковий колір; багато видів вирощують як декоративні. Квіти іриса. 2. анат. Райдужна оболонка ока. Ірисовий, а, е. ІРИТ, у, ч.у мед. Запалення райдужної оболонки ока. ІРИТАЦІЯ, ї, ж ., рідко. Роздратування, хвилювання, збудження. Іритувати, ую, уєш, рідко. Злити, дра¬ тувати, сердити. Іритувати співроз¬ мовника. іредентистський — істеблішмент ІРМОЛОГЮН, ІРМОЛОЙ, я, ч. 1. Давні пам’ятки нотно-лінійного письма в Україні та в Білорусі в запи¬ су 5 -лінійною, так званою київською квадратною нотою. 2. Збірники, що містять мелодії і тексти традиційних співів, уживаних у християнському богослужебному обряді, своєрідні хрестоматії української гімногра- фічної творчості. ІРМОС, а, ч. 1. У Візантії VII ст. — поетична строфа, що поєднувала біблійну пісню з християнськими гімнами силабічного віршування. 2. Композиційний елемент канону, короткий поетичний текст, який уміщується на початку кожної пісні перед першим тропарем і часто по¬ вторюється наприкінці. ІРОНІМ, у, ч. Жартівливий чи іроніч¬ ний псевдонім. ІРбНІЯ, ї, ж. 1. Прихована насмішка; глузування, кепкування, глум. Тон¬ ка іронія. Ледь помітна іронія. Гірка іронія . Іронія долі. 2. Стилістичний засіб, коли слову або зворотові на¬ дається протилежного значення з метою глузування. Майстер іронії. Іронізування, я, с. Іронізувати, ую, уєш. Ставитися до кого-, чого-небудь з іронією; ви¬ сміювати когось, щось, тонко, ущипливо насміхатися, кепкувати з когось, чогось. Іронізувати над спів¬ розмовником. Іронічний, а, е. 1. Пройнятий іронією; який виражає іронію; глузливий. Іро¬ нічний сміх. Іронічний погляд. Іроніч¬ ний тон запитання. 2. Що стос, іронії (у 2 знач.). Іронічне вживання слів. Іронічність, ності, ж. Іронічно. Іронічно усміхатися. Слова звучали іронічно. ІРРАДІАЦІЯ, ї, ж. 1. фіз. Оптичне яви¬ ще, суть якого полягає в тому, що світлі фігури видаються на темному тлі більшими за свої справжні розмі¬ ри, а темні на світлому фоні — мен¬ шими, ніж вони є насправді. 2. фі¬ зі ол. Поширення процесу збудження або гальмування в центральній нервовій системі людини і тварин. 3. мед. Поширення відчуття болю за межі безпосередньо враженого місця або органа. Іррадіювання, я, с. Іррадіювання дратів¬ ливого процесу. Іррадіювати, юс. Поширюватися за межі безпосереднього джерела роз¬ дратування. Біль іррадіює під праву лопатку. ІРРАЦІОНАЛІЗМ, у, н., філос. Влас¬ тивий релігійно-філософським кон¬ цепціям принцип, що обмежує або _ І заперечує можливості розуму, мис¬ лення в пізнавальному процесі лю¬ дини. Ірраціоналіст, а, ч. Ірраціоналістка, и, ж. Ірраціоналістський, а, е. ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ, а, е. 1. філос. Якого не можна виразити в логічних поняттях і судженнях; якого не мож¬ на збагнути розумом; незбагненний. Ірраціональна психіка. 2. мат. Непо¬ рівнянний з одиницею та з будь-якою її частиною і який через те не може бути виражений ні цілим числом, ні дробом. Ірраціональне число. Ірраціональність, ності, ж. Ірраціонально. ІРРЕАЛЬНИЙ, а, е, книжн. Нереаль¬ ний, який насправді не існує. Ірре¬ альний план. Ірреальність, ності, ж. Ірреально. ІРРЕГУЛЯРНИЙ, а, е, книжн. Нере¬ гулярний; неправильний, не підпо¬ рядкований установленим нормам. Іррегулярні війська. ІСАГбГІКА, и, ж. Біблієзнавча дис¬ ципліна, предмет якої охоплює ряд вступних, підготовчих питань до систематичного екзегетичного та герменевтичного дослідження Біблії. ІСИХАЗМ, у, ч. Східнохристиянське містико-аскетичне вчення про єд¬ нання людини з Богом через очи¬ щення серця сльозами та зосеред¬ ження свідомості на самому собі. Ісихаст, а, ч. ІСЛАМ, у, ч. Одна з наймасовіших релігій світу, засновником якої вва¬ жають пророка Мухаммеда. Ісламський, а, е. Ісламська віра. Іслам¬ ський лідер. Ісламська цивілізація. Ісламізація, ї, ж. Поширення ісламу, посилення його впливу. ІСЛАМЕЙ, я, ч. Народний танець кабардинців та адигейців типу лез¬ гинки. ІСЛАМІСТИКА, и, ж. Галузь знань, пов’язана з ісламом. Роботи з ісла - містики. ІСМАЇЛІТ, а, ч. 1. Прихильник мусуль¬ манської шиїтської секти, що вини¬ кла в середині VIII ст. в арабському халіфаті й поширилася у всіх краї¬ нах Близького і Середнього Сходу. 2. Член такої секти. ІСбП, у, ч. Багаторічна рослина роди¬ ни губоцвітих; поширена в Серед¬ земномор’ї та Центральній Азії; один з видів містить ефірну олію; уживають як прянощі. ІСТЕБЛІШМЕНТ, у, ч., книжн. Прав¬ лячі і привілейовані групи суспіль¬ ства, підпорядкована їм система 261 І істерія — іхтіологічний влади та управління. Український істеблішмент. Політичний істебліш¬ мент. Місцевий істеблішмент. Зайти в істеблішмент. ІСТЕРІЯ, ї, ж. 1. мед. Вид неврозу, що характеризується підвищеною емоцій¬ ною збудженістю й супроводжується риданням, сміхом, криком, корчами, а також розладом чутливості, рухомої сфери і т. ін. Напад істерії. 2. перен. Хворобливий інтерес, посилене прагнення до чого-небудь; гарячкова діяльність у якомусь напрямі. Воєнна істерія. Біржова істерія. Істерик, а, ч. 1. Той, хто хворіє на іс¬ терію. 2. Людина в стані істерії. Істерика, и, ж. Напад істерії. Битися в істериці. Впадати в істерику. Істеричка, и, ж. Істеричний, а, е. 1. Що стос, істерії. Істеричний напад. 2. Схильний до істерії; хворий на істерію. Істерична людина. 3. Характерний для істерика; такий, як при істериці. Істеричний регіт. Істеричність, ності, ж. Істерично. Істерично кричати. Істерич¬ но плакати. ІСТОРИЗМ, у, ч. 1. Принцип підходу до вивчення об’єктивної дійсності, який вимагає розглядати всі явища природи і суспільного життя в їх історичному розвитку, у зв’язку з конкретно-історичними умовами їх існування. Принцип історизму. Істо¬ ризму науці. 2. Відтворення минуло¬ го в мистецтві; захоплення минулим. Історизм творів. 3. лінгв. Слово або вислів, що позначає зниклу реалію, явище. Лексема-історизм. Вживати історизми. ІСТОРІОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Спеціаль¬ на дисципліна, що вивчає історію розвитку і нагромадження знань з історії і теорії певного питання, а також відповідні джерела. Принципи історіографії. Українська історіогра¬ фія. Офіційна історіографія. 2. Су¬ купність досліджень, що стосують¬ ся певної проблеми. Історіографія « Слова о полку Ігоревім». Історіограф, а, ч. Історіографічний, а, е. Історіографічний матеріал. ІСТОРІОСОФІЯ, ї, ж. Розуміння, тлумачення і т. ін. історичних по¬ дій, явищ з певних світоглядних позицій. Сучасна історіософія . Іс¬ торіософія Тараса Шевченка. Історі¬ ософія релігії. Історіософ, а, ч. Історіософський, а, е. ІСТЙРІЯ, і, ж. 1. тільки одн. Законо¬ мірний, послідовний розвиток дій¬ сності; зміни в дійсності, у процесі життя. Перебіг історії. Закони історії. 2. тільки одн. Процес розвитку, зміна чого-небудь; події в процесі життя народу, його певної частини тощо. Історія України. Історія Гуцульщини. Історія Києва. 3. тільки одн. Сукуп¬ ність фактів і подій, які належать до минулого. Жива історія. Увійти в історію. 4. тільки одн. Наука про загальний розвиток того чи іншого народу, країни або всього суспіль¬ ства. Викладати історію. 5. тільки одн. Наука, що вивчає хід розвитку, послідовні зміни якої-небудь галузі природи, культури, знання. Історія мови. Історія літератури. 6. Опові¬ дання, розповідь про кого-, що-не- будь. Цікава історія. 7. розм. Подія, пригода, випадок і т. ін. Повчальна історія. Історик, а, ч. Фахівець з * історії (у 4 знач.). Історичний, а, е. 1. Що стос, історії (у 1—5 знач.). Історичний шлях. Істо¬ ричні знання. Історичні дослідження. Історичний журнал. 2. Признач, для підготовки істориків. Історичний факультет. 3. Опертий на минуле. Історичний досвід. Історична пам'ять. 3. Який справді існував, відповідає реальній дійсності; невигаданий; в основу змісту якого покладено фак¬ ти, події з історії. Історичні пісні. Іс¬ торичний факт. Історична постать. 4. Важливий для історії, який уві¬ йшов в історію (у 4 знач.); знаменний. Історична подія. 5. Який висвітлює відображає події з історії (у 4 знач.). Історичні книжки. Історична повість. Історична картина. 6. Який підходить до явищ із погляду їх виникнення та розвитку; який розглядає явища у зв’язку з конкретними умовами їх існування на різних етапах розвитку. Історичний підхід до минулого. 7. Який відображає, вивчає що-небудь у його послідовному розвитку. Історич¬ ний словник. Історична фонетика. 8. Пов’язаний з певним періодом розвитку суспільства; не вічний, ми¬ нущий. Історичні обставини. Істо¬ рична категорія. 9. Який стосується того часу, від якого збереглися речові пам’ятки; протилежне — доісторич¬ ний. Історичні цінності. Історична доба. Історичні пам'ятки. Історичність, ності, ж. Історичність описаної події. Історично. Історично зумовлений. Іс¬ торично доведено. ІТЕРАТИВ, а, ч. , лінгв. Рід дії дієслова, що означає багаторазову або повто¬ рювану дію. Форма ітератива. Ітеративний, а, е. Ітеративні форми дієслів. ІТЕРАЦІЯ, ї, ж., мат. Повторне за¬ стосування математичної операції (із зміненими даними) при розв’язанні обчислювальних задач, яке дає можливість поступово наблизитися до потрібного результату. Ітерацїйний, а, е. Ітераційний метод. ІТЕРБІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, сріб¬ лясто-сірий метал, що належить до лантаноїдів; разом з іншими рідкіс¬ ноземельними елементами застосо¬ вують для легування сталей. Ітербієвий, а, е. Ітербієві землі. ҐГРІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, що на¬ лежить до групи рідкісноземельних; застосовують в радіоелектроніці, як лазерні матеріали тощо. Солі ітрію. Ітрієвий, а, е. Ітрієва підгрупа. ІУДАЇЗМ (ЮДАЇЗМ), у, ч. Одна з най¬ давніших релігій світу, поширена се¬ ред євреїв, в основі якої лежить культ єдиного бога Ягви (Ієгови); офіційна релігія держави Ізраїль. ІудаІстський, а, е. Іудаїстська релігія. ІУДЕЙСТВО, ЮДЙИСТВО, а, с. 1. Іу- дейська (юдейська) релігія. 2. збірн. Іудеї (юдеї). ІХНЕВМбН, а, ч., зоол. 1. Хижий ссавець родини віверових; ман¬ густа. 2. Рід перетинчастокрилих комах-гусені, самка яких відкладає яйця в різноманітних метеликів; личинка розвивається і харчується за рахунок цієї гусені, яка врешті- решт гине. ІХНОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ палеонто¬ логії, що вивчає сліди пересування і життєдіяльності вимерлих орга¬ нізмів. ІХТІО... Перша частина складних слів, що відповідає слову «риба», «риб’ячий». ІХТІЙЗ, у, ч. Захворювання, яке харак¬ теризується надмірним ороговінням шкіри, що нагадує луску риби. По¬ чаткова форма іхтіозу. ІХТІОЗАВР, а, ч. Вид вимерлих веле¬ тенських хижих морських рептилій. ІХТібЛ, у, ч. Густа темно-бура лікар¬ ська речовина зі специфічним запа¬ хом, яку добувають, переробляючи сланці, багаті на залишки викопних риб та інших морських тварин; ефективний антимікробний, проти¬ запальний і болезаспокійливий засіб. Наносити іхтіол. Іхтіоловий, а, е. Іхтіолова мазь. ІХТІОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ зоології, що вивчає риб. Проблеми іхтіології. Іхтіолог, а, ч. Іхтіологічний, а, е. Іхтіологічна колек¬ ція. Іхтіологічний заповідник. 262 ІХТібРНІС, а, ч., зоол. Викопний зуба¬ тий птах мезозойського періоду. ІХТЮСГЙГА, и, ж ., зоол. Найдавніша амфібія девонського періоду, яка мала ознаки риб — залишки зябро¬ вої кришечки. ІХТІОФАГ, а, ч.} зоол. Тварина, що живиться рибою. ІХТІОФАУНА, и, ж., зоол. Сукупність риб якоїсь водойми, її частини або якого-небудь періоду в історії Землі. Іхтіофауна озера. іхтібрніс — ішхан ІХТІОФТИРІОЗ, у, ч. Інвазійна хворо¬ ба риб, що характеризується уражен¬ ням шкіри і зябер. ІЧИГИ, ів, мн. ( одн . ічиг, а, ч.). Високі чоботи з м’якої шкіри або кольорово¬ го сап’яну, інколи з м’якою підошвою; поширені у народів Центральної Азії, Північного Кавказу та ін. ПЛАН, а, ч. У мусульман — керівник дервішів, який живе разом із ними в монастирях або поблизу могил мусуль¬ манських святих. Сивобородий ішан. _ Т ІШЕМІЯ, ї, ж. Місцеве недокрів’я, викликане закупорюванням або звуженням відповідних артерій. Ішемічний, а, е. Ішемічна хвороба серця. ІШІАС, у, ч., мед. Запалення сіднич¬ ного нерва. Ішіатичний, а, е. ІШУРІЯ, ї, ж., мед. Затримання сечі, неспроможність звільнення сечового міхура від сечі. ІШХАН, а, ч. Промислова риба родини лососевих. *л>

ЙО-ЙО, невідм ., с. Гра на спритність,
що полягає у ритмічному посмику¬
ванні пласкої котушки, по центру
м якої намотана мотузка.

ЙбГА, и, ч. Релігійно-філософське
учення в Індії, в рамках якого роз¬
роблена особлива система прийомів
і методів самопізнання і самовдос¬
коналення, яка дозволяє людині
злити свою душу з Богом, цілко¬
вито звільнити свою свідомість від
впливів зовнішнього світу. Учення
йоги. 2. Система фізичних вправ,
розроблена послідовниками цього
вчення. Займатися йогою. Захоплю –
м ватися йогою.

Йог, а, ч. Індійський йог. Гімнастика за
системою йогів.

Йогівський, а, е. Йогівська дієта.
ЙбГУРТ, а, ч. Поживний легко¬
засвоюваний кисломолочний напій
густої консистенції, який одержують
шляхом ферментації із пастеризова¬
ного коров’ячого молока, додаючи до
нього закваску та фруктові наповню¬
вачі. Фруктовий йогурт. Натуральний

йогурт. Обезжирений йогурт. Баночка
м йогурту.

Йбгуртовий, а, е. Йогуртовий смак.
ЙОД, у, ч. 1. Хімічний елемент гру¬
пи галогенів; чорно-сірі кристали
з металевим блиском. Кристали йоду.
Властивості йоду. Вміст йоду в речо¬
вині. 2. Медичний препарат — спир¬
товий розчин цієї речовини. Флакон
м йоду. Змазати рану йодом.

Йодистий, а, ь. Йодисті водорості.
Йодний, а, е. Йодний розчин.
йодйди, ів, мн. Хімічні сполуки йоду
з іншими елементами, які використо¬
вують у техніці (для одержання чис¬
тих тугоплавких металів), медицині,
фотографії тощо.

ЙОДЛЬ, ИбДЛЕР, у, ч. 1. Жанр на¬
родних пісень в альпійських горян
(в Австрії, Швейцарії, Південній
Баварії). 2. Манера виконання таких
пісень — фальцет із використанням
^ дуже високих регістрів голосу.
ЙОДОМЕТРІЯ, ї, ж. Один з точних
методів об’ємного хімічного аналізу,
що ґрунтується на реакціях окислен¬

ня — відновлення, основним реаген-
м том яких є йод.

ЙОДОФбРМ, у, ч. Жовтий дрібно¬
зернистий порошок із різким спе¬
цифічним запахом; використовують
м у медицині як антисептичний засіб.
ЙОРКШЙРИ, ів, мн. Порода свиней,
які швидко набирають вагу і дають
м численне потомство.
ЙОРКШИТЕР’ЙР, а, ч. Порода малих
кімнатних собак із родини тер’єрів
із довгою прямою шовковистою
шерстю.

Йбт, а, ч., лінгв. Нескладовий щі¬
линний середньоязиковий звук,
що в транскрипції позначається
м знаком У].

Йотований, а, е.

Йотування, я, с. Поява звука йот перед
голосним на початку слова або між
голосними. Йотований голосний.
ЙбТА, и, ж. 1. Літера грецького
алфавіту на позначення звука [і].
2. перен. Дуже маленька частина,
мізерна частка, крихта чого-небудь.
Ні на йоту.

264

КААБА, и, ж. Мечеть у Мецці у ви¬
гляді чотирикутної будівлі з сірого
каменю з пласким дахом; місце про¬
щі мусульман усього світу.

КАБАЛА, й, ж. 1. Форма особистої за¬
лежності, пов’язана з позикою; була
поширена на Русі в XIV— XVIII ст.
Йти в кабалу . 2. перем . Повна залеж¬
ність; гніт, поневолення. Родинна
кабала. Жити в кабалі.

Каб&іьний, а, е. 1. іст. Прикм. до ка¬
бала. Кабальні зобов’язання. Кабаль¬
ні книги. 2. іст. Який перебуває в
кабалі; підневільний, залежний,
закріпачений. Кабальні холопи. 3. пе¬
рем. Укладений на дуже невигідних
умовах для одного з учасників до¬
говору. Кабальний договір. Кабальна
концесія.

КАБАЛІСТИКА, и, ж. Середньо¬
вічна містична течія в іудаїзмі, яка
поєднувала елементи гностицизму
та неоплатонізму з поясненням
світу через тлумачення іудейських
священних текстів, у яких літерам
і цифрам приписувалося симво¬
лічне значення. Основи кабаліс¬
тики. 2. перем. Ненаукові виснов¬
ки, зроблені на основі випадкових
ознак або штучно підтасованих
фактів; щось незрозуміле, заплутане.
Філологічна кабалістика.

Кабалістичний, а, е. Кабалістичні
знаки.

КАБАЛЕТА, и, ж. Вокальна п’єса
типу аріозо героїчного характеру
з чіткою ритмікою, яка часто зву¬
чить в оперних виставах. Виконавці
кабалети.

КАБАЛЬЙРО, невідм., ч. 1. У середньо¬
вічній Іспанії — лицар, дворянин.
Благородні кабальєро. 2. Шанобливе
звертання до чоловіків в іспаномов¬
них країнах.

КАБАРГА, й, ж. Гірська безрога пар-
нокопита тварина родини оленячих,
самець якої має на животі мускусну
залозу. Самець кабарги.

Кабарговий, бва, бве. Кабаргове м’ясо.

КАБАРЕ, невідм., с. 1. Естрадне видо¬
вище, яке складається з пісень, мо¬
нологів, танців. 2. У кінці XIX — на
поч. XX ст. — невеликий ресторан

з естрадою, де влаштовували розва¬
жальні естрадні вистави із співами та
музикою. Нічне кабаре. Виступати в
кабаре. Танцювати в кабаре. Артист
кабаре.

Кабаретйст, а, ч. Артист кабаре, який
співає, грає в сатиричних сценах,
веселих епізодах. Виступ кабаре-
тистів.

Кабаретйстка, и, ж.

Кабаретовий, а, е. Кабаретовий соліст.

КАБЕЛЬ, ю, ч. Електричний, теле¬
фонний і т. ін. дріт, складений із
одного або кількох дротів (т. зв.
жил) і вміщений у захисну обо¬
лонку. Електричний кабель. Змоту¬
вати кабель.

Кабельний, а, е. 1. При якому пере¬
давання здійснюється без антени
за допомогою спеціального кабелю.
Кабельна телеграфна лінія. Кабельне
телебачення. 2. Який виробляє ка¬
бель. Кабельний завод.

Кабельник, а, ч. Робітник, який
займається виробництвом або
прокладанням кабелю. Викликати
кабельника.

КАБЕЛЬТОВ, а, ч. 1. Одиниця довжи¬
ни, що застосовується в мореплав¬
стві; дорівнює 185,2 метра. 2. Спеці¬
альний трос особливого звивання,
з периметром від 150 до 330 мм.

КАБЕРНЕ, невідм. 1 . ч. Сорт вино¬
граду з темно-синіми запашними
плодами, який використовують для
виготовлення сухих та десертних
вин. Вирощувати каберне. Плантації
каберне. 2. с. Сорт червоного вина,
виготовленого з цього винограду.
Марочне каберне. Пляшка каберне.

КАБЕСТАН, а, ч. Лебідка з барабаном
на вертикальному валу для підніман¬
ня вантажів, підтягування суден до
причалів, вибирання якірних канатів
тощо.

Кабестановий, а, е.

КАБІНА, и, ж. Невеличке окреме
закрите приміщення, будка або кім¬
натка спеціального призначення
(для пілота, пасажирів, голосування,
телефонних розмов і т. ін.). Автомо¬
більна кабіна. Окрема кабіна. Кабіна
пілота.

Кабінка, и, ж. Зайти в кабінку. Теле¬
фонна кабінка.

КАБІНЙТ, у, ч. 1. Спеціально обладна¬
не приміщення в науково-дослідних,
навчальних та ін. закладах і устано¬
вах для пропаганди певних знань,
занять, ділових розмов. Навчальний
кабінет. Фізичний кабінет. Мето¬
дичний кабінет. Кабінет математики.
2. Службове приміщення в установі,
навчальному закладі, на підприємстві
для директора чи іншого керівника.
Кабінет директора. Кабінет інспекто¬
ра. 3. Спеціально обладнане лікарське
приміщення. Рентгенівський кабінет.
Стоматологічний кабінет. Кабінет
терапевта. 4. Уряд, що складається
з міністрів. Кабінет міністрів.

Кабінетний, а, е. 1. Признач, для ка¬
бінету. Кабінетні меблі. Кабінетне
приміщення. 2. Який виконується
або відбувається в кабінеті. Кабі¬
нетна система навчання . 3. Власт.
кабінетові. Кабінетна тиша. 4. пе¬
рем., зневажл. Відірваний від життя,
не зв’язаний із практикою. Кабінетні
мрії. Кабінетний працівник.

Кабінетник, а, ч., зневажл. Чиновник,
для якого характерні відірваність від
життя, канцелярські методи керів¬
ництва.

КАБЛОГРАМА, и, ж., спец. Телеграма,
що передається підводним кабелем.

КАБОТАЖ, у, ч. Пасажирське й товар¬
не судноплавство, що здійснюється
вздовж узбережжя між портами одно¬
го моря або різних морів, звичайно
однієї держави.

Каботажити, жу, жиш, розм. Бути кабо¬
тажником, плавати на каботажному
судні. Тривалий час каботажити.

Каботажний, а, е. Каботажні перевезен¬
ня. Каботажне судно.

Каботажник, а, ч. Моряк, що плаває на
каботажному судні.

КАБОШбН, а, ч ., спец. Опукло від¬
шліфований з одного або двох бо¬
ків коштовний чи напівкоштовний
камінь.

КАБРІОЛЕТ, а, ч. 1. Однокінний дво¬
колісний ресорний екіпаж із склад¬
ним накриттям, який використову¬
вався у XVIII— XIX ст. Старовинний

265

кабрібль — казино

кабріолет. 2. Відкритий 4— 6-місний
кузов легкового автомобіля їхати
в кабріолеті.

КАБРІОЛЬ, ю, ч. 1. Фігура акробатики,
коли один акробат тримає іншого на
витягнутих руках, а потім пропускає
його між розставленими ногами. Вір¬
туозний кабріоль. 2. Стрибок коня із
зігнутими передніми та витягнутими
задніми ногами. 3. У балеті — стри¬
бок у танці. Виконати кабріоль.

КАБУКІ, невідм., с. Один із видів япон¬
ського класичного театру, основними
елементами якого є музика, пантомі¬
ма, танці. Театр кабукі.

КАВАЛЕР, а, ч. 1. Чоловік, який розва¬
жає жінку в товаристві, супроводить
її під час прогулянки тощо, а також
партнер у танці. Галантний кавалер.
2. Залицяльник. Мати кавалера.
Думати про кавалерів. 3. Член ли¬
царського ордену. 4. Особа, нагоро¬
джена орденом. Кавалер ордена Яро¬
слава Мудрого.

Кавалерський, а, е. Кавалерська поведін¬
ка. Кавалерські відзнаки.

КАВАЛЕРІЯ, ї, ж . Кінне військо;
кіннота. Легка кавалерія. Служити
в кавалерії.

Кавалерист, а, ч. Юний кавалерист.

Кавалерійський, а, е. Кавалерійські коні.
Кавалерійська частина.

КАВАЛЬЄР, у, ч., спец. Насип уздовж
рову, каналу або шляху.

КАВАЛЬКАДА, и, ж. Вершники, що
їдуть групою. Кавалькада посоль¬
ства.

КАВАСАКІ, невідм ., ч. Вітрильно-мотор¬
ний бот із високо піднятим носом та
широкою кормою.

КАВАТИНА, и, ж ., муз. Невелика
оперна арія, переважно лірико-
розповідного характеру. Каватина
Фігаро. Співати каватину.

КАВЕРИНГ, у, ч. Купівля біржового
товару, аналогічного раніше прода¬
ному, з метою запобігання штучному
зниженню ціни на нього при певній
ситуації на біржі.

КАВЕРНА, и, ж. 1. мед. Порожнина
в живому органі, що виникає вна¬
слідок руйнування його тканини в
процесі хвороби. Легенева каверна.
2. геол. Порожнина в гірській по¬
роді. Ліквідувати каверну.

Кавернозний, а, е. Кавернозна форма
туберкульозу. Кавернозний янтар.

КАВЕРНОМЕТРІЯ, ї, ж. Вимірювання
змін діаметра свердловини.

Кавернометрйчний, а, е. Каверноме-
тричні дані.

КАВЕРНОТОМІЯ, ї, ж., мед. Хірургіч¬
ний розтин каверни при захворюван¬
ні на туберкульоз легень.

КАВІТАЦІЯ, ї, ж. Утворення порож¬
нин (бульбашок або каверн, заповне¬
них газом, парою або їх сумішшю)
всередині рідини при швидкому
русі. Інтенсивна кавітація. Кавіта¬
ція в рідинах.

Кавітаційний, а, е. Кавітаційна ерозія.
Кавітаційна порожнина. Кавітаційні
бульбашки.

КАВ’ЯР, у, ч. Ікра. Чорний кав’яр. Черво¬
ний кав’яр. Бутерброд із кав ‘яром.

КАГАЛ, у, ч. 1. У Польщі та деяких
інших країнах у XVI— XIX ст. — єв¬
рейське громадське самоуправління,
а також сама єврейська громада. Іс¬
нування кагалу. 2. перен., розм. Гамір,
безладдя, розгардіяш. Неймовірний
кагал.

Кагальний, а, е. Кагальна каса. Кагаль¬
ний урядовець.

КАДАНС, у, ч. 1. Закінчення якої-
небудь музичної частини, побудо¬
ви і т. ін. 2. Те саме, що каденція
(у 2 знач.).

Кадансовий, а, е.

КАДАСТР, у, ч., спец. Систематизо¬
ваний опис чого-небудь, зведення
відомостей про щось, укладене на
підставі постійних спостережень над
яким-небудь об’єктом. Водний ка¬
дастр. Земельний кадастр. Лісовий
кадастр.

Кадастровий, а, е. Кадастрові відомості.
Кадастровий план. Кадастрові карти.
Кадастрові записи.

КАДЕНЦІЯ, ї, ж. 1. Вставка імпро¬
візаційного характеру, що входить
до складу музичного твору (перев.
концерту з оркестром) і віртуозно
виконується без супроводу. 2. Гар¬
монійний зворот, який завершує
музичний твір або його частину.
Закінчення каденції.

КАДИЛАК, а, ч. Марка легкових авто¬
мобілів, а також автомобіль такої
марки. Білий кадилак.

КАДІ, невідм ., ч. Суддя в мусульман¬
ському світі, який здійснює судочин¬
ство, спираючись на закони шаріату
(мусульманського права) й адату
(місцевого звичаєвого права).

КАДМІЙ, ю, ч. 1. Хімічний елемент,
сріблясто-білий м’який метал, що
входить до складу цинкових руд. До¬
бувати кадмій. 2. Назва жовтої фарби
різних відтінків. Сульфід кадмію.

Кадмієвий, а, е. Кадмієве скло.

Кадмійований, а, е.

Кадміювання, я, с.

Кадміювати, юю, юєш. Покривати
металеві вироби шаром кадмію для
захисту їх від корозії.

КАДР, у, ч. 1. Окремий знімок на кіно-
та фотоплівці. Зміна кадру. 2. Окрема

сцена або епізод із кінофільму. Вда¬
лий кадр.

Кадрований, а, е. Кадрований спек¬
такль.

Кадрувальний, а, е. Кадрувальна рамка.

Кадрування, я, с. Зміна кадрування.

Кадрувати, ую, уєш. Вибирати межі
(рамки) ракурсу і плану зображення
при фотографуванні, кінозйомці,
телепередачі тощо.

КАДРИ, ів, мн. 1. Основний склад
працівників якої-небудь установи,
організації, підприємства тощо. Під¬
готовка кадрів. Керівні кадри. Квалі¬
фіковані кадри. Відділ кадрів. 2. По¬
стійний склад військових частин,
що не демобілізується в мирний час.
Служба в кадрах.

Кадровий, а, е. Кадровий робітник. Ка¬
дровий офіцер. Кадрова армія. Кадрові
війська.

Кадровйк, а’, ч. 1. Кадровий працівник
якого -небудь підприємства, устано¬
ви, громадської організації тощо.
Старий кадровик. 2. Військовослуж¬
бовець кадрових військ. 3. розм. Той,
хто відає кадрами, чиновник відділу
кадрів. Звернутися до кадровика.

КАДРИЛЬ, і, ж. Танець із шести фі¬
гур, який виконують пари, що стоять
одна проти одної, а також музика до
цього танцю. Перша кадриль. Танцю¬
вати кадриль. Звуки кадрилі.

Кадрильний, а, е. Кадрильна мелодія.
Кадрильна фігура.

КАЗАРМА, и, ж. Спеціальна будівля
для розміщення військової частини.
Солдатська казарма. Жити в казармі.

Казармений, а, е. 1, Прикм. до казарма.
Казармений будинок. Казармена роз¬
мова. 2. перен. Власт. для казарми;
суворий. Казармений режим.

Казармовий, а, е. Казармовий наказ.

КАЗЕЇН, у, ч. Білкова клейка речо¬
вина, що випадає в осад під час
зсідання (вурдження) молока; вико¬
ристовується в харчовій промис¬
ловості, а також для виробництва
фарб, пластичних мас, клею тощо.
Вміст казеїну.

Казеїновий, а, е. Казеїновий клей. Ка¬
зеїнові фарби.

КАЗЕМАТ, у, ч. 1. військ. Оборонна спо¬
руда, збудована на поверхні землі або
під землею для захисту від снарядів
та авіабомб дрібного й середнього
калібру. 2. військ ., мор. Броньоване
приміщення на кораблі для гармати
середнього калібру. 3. В царській Ро¬
сії — одиночна камера для ув’язнен¬
ня у фортеці, цитаделі.

Казематний, а, е. Казематні мури.

КАЗИНС), невідм ., с. Гральний будинок
або ресторан з естрадними розвага-

266

ми. Міське казино. Велике казино.
Ходити в казино. Грати в казино.

КАЗУАЛЬНИЙ, а, е, книжн. Випад¬
ковий, який здійснюється, відбува¬
ється залежно від випадку; який не
підлягає узагальненню. Казуальний
характер.

Казуальність, ності, ж., книжн.

КАЗУІР, а, ч. Тропічний дикий птах
ряду страусових, що водиться в Пів¬
нічній Австралії, на Новій Гвінеї та
сусідніх островах.

КАЗУЇСТИКА, и, ж. 1. Застосування
загальних статей закону до різних
юридичних випадків. 2. У середньо¬
вічній схоластиці й богослов’ї — за¬
стосування до окремих випадків
загальних догматичних положень.
Вдаватися до казуїстики. Соціальна
казуїстика. 3. перен. Вправність,
спритність у суперечках, обстою¬
ванні сумнівних або фальшивих по¬
ложень і т. ін. Розводити казуїстику.
Філологічна казуїстика.

Казуїст, а, ч. 1. Юрист, який має ве¬
ликий досвід ведення складних, за¬
плутаних судових справ. 2. зневажл.
Про людину, що вміє обстоювати
сумнівні або фальшиві положення.

Казуїстичний, а, е. Казуїстичні твер¬
дження.

Казуїстичність, ності, ж.

Казуїстка, и, ж.

КАЗУС, у, ч. 1 . юр. Дія, яка має
зовнішні ознаки злочину, але по¬
збавлена елементів вини і тому не
підлягає покаранню. 2. розм. Випа¬
док, незвичайна пригода. Трапився
казус.

Казусний, а, е. Казусна справа. Казусний
випадок.

КАЇК, а, ч. Легкий довгий турецький
човен.

КАЇН, а, ч., зневажл. Про братовбивця,
зрадника, злочинця тощо.

КАЇНІТ, у, ч. Мінерал, що містить
хлористий калій і сульфат магнію;
застосовується в сільському госпо¬
дарстві як добриво. Прикарпатський
каїніт.

КАЙЗЕР, а, ч. Назва імператора у
Священній Римській імперії та
в Німеччині.

КАЙМАН, а, ч. Загальна назва плазу¬
нів родини алігаторів.

КАЙНОЗбЙСЬКА ера — найновіша
ера в геологічній історії Землі, до ан¬
тропогенового періоду якої належить
і сучасна епоха.

КАЙФ, у, ч., жарг. Задоволення. Пов¬
ний кайф. Справляти кайф. Ловити
кайф.

Кайфовий, а, е.

Кайфувати, ую, уєш.

казуальний — калібр

КАКАДУ невідм., ч. Тропічний ди¬
кий птах родини папуг; перев.
білого або рожевого забарвлення,
із чубчиком на голові, що живе
в Австралії і на прилеглих до неї
островах; часто утримується в не¬
волі. Заморський какаду. Пташеня
какаду.

КАКАО, невідм. у с. 1. Тропічне віч¬
нозелене дерево, з насіння якого
виготовляють шоколад; шоколадне
дерево. Плоди какао. Какао-боби.
2. Порошок із насіння цього дерева.
Додати до тіста какао. 3. Поживний
напій із цього порошку, приготов¬
лений із цукром та молоком. Пити
какао. Смакові якості какао. Какао
з молоком.

Какаовий, а, е. Какаове насіння. Какао¬
вий напій.

КАКОГРАФІЯ, ї, ж. у спец. Метод на¬
вчання орфографії, при якому учням
пропонується для виправлення текст
із навмисно внесеними в нього по¬
милками. Навчання з елементами
какографії.

Какографїчний, а, е. Какографічний
метод.

КАКОФЙНІЯ, ї, ж. Немилозвучне
сумбурне поєднання звуків (у музиці,
віршах). Причини какофонії.

Какофонічний, а, е. Какофонічне спо¬
лучення звуків.

КАКТУС, а, ч. Південна рослина, що
має товсте стебло (без листя), по¬
крите колючками або лускою. Квітка
кактуса. Вирощувати кактуси. Види
кактусів.

Кактусовий, а, е. Кактусова шпичка.

КАЛАМ, а, ч. Паличка, яку здавна на
Сході використовували замість пера
для письма.

КАЛАМБУР, у, ч. Дотеп, в основі якого
лежить використання різних значень
якогось одного слова або кількох
різних слів, схожих звучанням; гра
слів. Майстер каламбурів. Відповісти
на каламбур.

Каламбурити, рю, риш, розм. Вдало
каламбурити.

Каламбурйст, а, ч. Той, хто під час роз¬
мови вживає каламбури.

Каламбурний, а, е. Каламбурне слово.
Каламбурний вислів. Каламбурне
звучання.

КАЛАМІН, у, ч. Мінерал, водяний
силікат цинку; руда для отримання
цинку.

КАЛАМҐГИ, ів, мн. Викопні рослини
типу хвощів, що досягали висоти
10—12 м.

КАЛАНДР, а, ч.у техн. Машина для
вигладжування та надання блиску
поверхні тканини, паперу, гуми або

_ К

нанесення малюнка, візерунка спо¬
собом тиснення.

Каландровий, а, е. Каландровий вал.

Каландрувальник, а, ч.у спец. Робітник,
який обслуговує каландр.

Каландрувальниця, і, ж.

Каландрування, я, с.

Каландрувати, ую, уєш. Вигладжувати
та глянсувати тканини, папір тощо
за допомогою каландра.

КАЛАНХбЕ, невідм., с. Південна
трав’яниста рослина з м’ясистим ли¬
стям, укритим по краю шипами;
використовується в медицині. Сік
каланхое. Вирощувати каланхое.

КАЛЕЙДОСКОП, а, ч. 1. Оптичний
прилад-іграшка у вигляді трубки з
дзеркалами і різноколірними скель¬
цями всередині; при повертанні
трубки скельця утворюють в дзер¬
калах симетрично мінливі кольоро¬
ві візерунки. 2. перен. Швидка змі¬
на подій, картин, вражень і т. ін.;
строкатість. Калейдоскоп облич.

Калейдоскопний, а, е. Калейдоскопне
зображення.

Калейдоскопність, ності, ж. Калейдо –
скопність подій.

КАЛЕНДАР, я, ч. 1. Довідкова та¬
блиця або книжка з послідовним
переліком усіх днів року за мі¬
сяцями й поданням інших відо¬
мостей, пов’язаних із цими днями
(історичні події, свята тощо). Від¬
ривний календар. Перекидний ка¬
лендар. 2. Розподіл занять, роботи,
змагань і т. ін. за днями, місяця¬
ми. Календар робіт. Календар зма¬
гань. 3. Спосіб лічення днів у році.
Давньоруський календар. Юліанський
календар.

Календарний, а, е. 1. Прикм. до кален¬
дар (у 1, 2 знач.). Календарна рефор¬
ма. 2. Установлений, визначений за
календарем. Календарний строк сівби.
Календарний план.

КАЛЕНДУЛА, и, ж. Напівчагарники,
одно- і багаторічні рослини родини
складноцвітих із жовтогарячими кві¬
тами; культивують як декоративну і
лікарську рослину. Квіти календули.
Препарати календули.

Календуловий, а, е. Календулова на¬
стоянка.

КАЛЙМ, у, ч. 1. У деяких тюркських
народів — викуп, який наречений
дає батькам нареченої за їх згоду на
одруження з дочкою. Платити ка¬
лим. Правити калим. 2. перен., розм.
Плата за зроблену приватним чином
послугу; хабар. Брати калим.

КАЛІБР, у, ч. 1. спец. Діаметр каналу
ствола вогнепальної зброї. Діаметр
кулі, снаряда тощо. Рушниця четвер-

267

к _

того калібру. Снаряди різних калібрів.
2. техн. Точний, визначений розмір
яких-небудь предметів виробництва.
Труби різного калібру. 3. техн. Вимі¬
рювальний прилад для перевірки
розмірів, форми та взаємного розта¬
шування частин виробів. 4. жарт.
Розмір, форма або зразок чого-не¬
будь. Пляшки усяких калібрів.

Калібратор, а, ч. Прилад для кори¬
гування шкал електро- та радіо¬
технічного приладдя шляхом по¬
рівняння вимірюваної величини
з еталонною.

Калібрований, а, е. Каліброване насіння.
Калібрована сталь.

Калібровий, а, е. 12-каліброва гільза.

Калібрувальний, а, е. 1. Признач, для
калібрування. Калібрувальна машина.
2. У якому здійснюють калібрування.
Калібрувальний завод.

Калібрувальник, а, ч. Майстер, що зай¬
мається калібруванням.

Калібрувальниця, і, ж.

Калібрування, я, с. Калібрування отво¬
рів. Калібрування насіння.

Калібрувати, ую, уєш. 1. техн. Вимірю¬
вати, перевіряти калібр чого-небудь;
надавати чому-небудь потрібно¬
го калібру. Калібрувати профіль різі.
2. с. г. Відбирати для засівання, са¬
діння за точно визначеною вагою
та розміром (про насіння, плоди).
Калібрувати плоди. 3. техн. Переві¬
ряти шкалу поділок якого-небудь ви¬
мірювального приладу. Калібрувати
манометр.

КАЛІБРОМЕТР, а, ч., техн. Інструмент
у вигляді металевої пластинки з отво¬
рами або вирізами різної величини,
за допомогою якого визначають діа¬
метр дроту, товщину листового мета¬
лу тощо.

КАЛІГРАФІЯ, ї, ж. Уміння, майстер¬
ність писати чітким, рівним, гарним
почерком; краснопис, чистописання.
Уроки каліграфії.

Каліграф, а, ч. Той, хто гарно, рівно
й чітко пише.

Каліграфічний, а, е. Каліграфічний по¬
черк. Каліграфічне письмо.

Каліграфічно. Писати каліграфічно.

КАЛІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, луж¬
ний метал сріблясто-білого кольору,
який одержують із вуглекалієвої солі
(поташу).

Калієвий, а, е. Калієва селітра.

Калійний, а, е. 1. Прикм. до калій.
Калійні руди. 2. Який містить калій.
Калійне добриво. 3. Який виробляє
калій. Калійний комбінат.

КАЛІПСб, невідм., ч. 1. Народні пі¬
сенно-танцювальні імпровізації на
карнавальних святах жителів острова

4 268

калібратор — калькульозний

Тринідад, для яких характерне вико¬
ристання нетрадиційних ударних та
скребкових музичних інструментів.
2. Парний бальний танець, заснова¬
ний на такій пісенно-танцювальній
формі.

КАЛІФ, а, ч. Те саме, що халіф. Араб¬
ський каліф.

Каліфат, у, ч. Те саме, що халіфат.

КАЛІФОРНІЙ, ю, ч. Радіоактивний,
штучно одержаний хімічний еле¬
мент, що належить до актиноїдів.

КАЛКАН, а, ч. Цінна промислова риба
роду камбалоподібних.

КАЛОМЕЛЬ, і, ж. Хлорид ртуті; засто¬
совують у медицині як жовчогінний
протимікробний, сечогінний та про¬
носний засіб.

КАЛОРИ… Перша частина складних
слів, що має значення «тепло».

КАЛОРИЗАЦІЯ, ї, ж., спец. Насичення
поверхні металевих виробів алюміні¬
єм для захисту від окислення, підви¬
щення жаростійкості.

Калоризатор, а, ч. Частина циліндра
внутрішнього згоряння, в якій ви¬
паровується і запалюється паливо;
запальник.

КАЛОРИМЕТРІЯ, і, ж. 1. фіз. Сукуп-
ність методів, за допомогою яких
вимірюють кількість теплоти, що
виділяється або поглинається під час
фізичних, хімічних або біологічних
процесів. 2. біол. Вимірювання кіль¬
кості теплоти, яку виділяє у процесі
життєдіяльності організм за певний
проміжок часу.

Калорйметр, а, ч. Прилад, яким ви¬
мірюють кількість тепла в калоріях.
Використання калориметра.

Калориметричний, а, е. Калориметрич¬
ний ефект.

КАЛОРИФЕР, а, ч. Прилад — система
труб із гарячою водою, парою і т. ін.
для нагрівання повітря в системах
опалення, вентиляції та висушуван¬
ня. Паровий калорифер. Електричний
калорифер. Водяний калорифер. Будова
калорифера.

Калориферний, а, е. Калориферне опа¬
лення.

КАЛЙРІЯ, ї, ж. 1. Одиниця вимірю¬
вання кількості тепла. Велика кало¬
рія. Мала калорія. Кількість калорій.
Надто багато калорій. 2. Одиниця
вимірювання енергетичної ціннос¬
ті харчових продуктів або раціону
харчування. Продукт містить мало
калорій.

Калорійний, а, е. Калорійна їжа.

Калорійність, ності, ж. 1. біол. Вираже¬
на в калоріях кількість енергії, яку
виробляє організм під час спожи¬
вання одного грама харчового про¬

дукту. Висока калорійність. Калорій¬
ність жирів. 2. Виражена в калоріях
кількість тепла, що утворюється під
час спалювання одного грама чи кі¬
лограма твердого палива або одного
кубометра газу. Калорійність твердого
палива. Калорійність нафтового пали¬
ва. Калорійність вугілля.

Калорійно. Харчуватися калорійно.

КАЛЬВАДОС, у, ч. Яблучна горілка.
Виробництво кальвадосу.

Кальвадосовий, а, е. Кальвадосовий
смак.

КАЛЬВІЛЬ, ю, ч. Зимовий сорт яблуні,
а також плоди цієї яблуні. Кальвіль
сніговий. Умови зберігання кальвілю.

КАЛЬВІНІЗМ, у, ч., рел. Протестант¬
ське віровчення, засноване швей¬
царським священиком Кальвіном
у XVI ст.

Кальвініст, а, ч.

Кальвіністка, и, ж.

Кальвіністський, а, е. Кальвіністський
напрям.

КАЛЬДЕРА, и, ж. Велика западина
округлої форми, що утворюється на
місці верхньої частини вулканічного
конуса або старого вулкана перев. від
вибуху вулканічних газів. Кальдера
вулкана. Утворення кальдер.

КАЛЬКА, и, ж. 1. спец. Прозорий папір
або тонка тканина, що накладається
на креслення чи малюнок для точ¬
ного копіювання. Копіювати через
кальку. 2. лінгв. Слово або вислів,
утворені способом калькування.
Невдала калька. Калька з російської.
Словотвірна калька.

Калькований, а, е. Кальковане креслення.
Калькована назва.

Калькування, я, с. Калькування слів.

Калькувати, ую, уєш. 1. спец. Знімати за
допомогою кальки (у 1 знач.) точну
копію креслення, малюнка, плану.
Калькувати карту. 2. лінгв. Ство¬
рювати слово або вислів за зразком
будови відповідного слова чи вислову
іншої мови. Калькувати ідіоми.

КАЛЬКАНОДИНІЯ, ї, ж., мед. Біль у
п’ятковій ділянці, напр., при подагрі,
артриті тощо.

КАЛЬКОХІМІОГРАФІЯ, ї, ж.у спец.
Спосіб виготовлення штрихових
кліше, при якому малюнок нано¬
ситься на заґрунтовану пластину
штрихами.

КАЛЬКУЛОГРАФ, а, ч. Розташований
на центральній телефонній станції
прилад для визначення тривалості
м і жм іської теле фонної розмови .

КАЛЬКУЛЬОЗ, у, ч., мед. Процес
утворення каменів у печінці, нир¬
ках тощо.

Калькульозний, а, е.

калькуляція — камера-обскура

КАЛЬКУЛЯЦІЯ, ї, ж . 1. Розрахунок,
обчислення в грошовому вимірі
певних економічних показників
(собівартості робіт, продукції, послуг
та ін.). Планова калькуляція. Звітна
калькуляція. Попередня калькуляція.
Калькуляція товару. Скласти каль¬
куляцію. Підготувати калькуляцію.
Калькуляція собівартості. Затверди¬
ти калькуляцію. Складна калькуляція.
Калькуляція вартості робіт. 2. Форма
калькуляційного листа, в якому роз¬
раховують собівартість робіт (про¬
дукції, послуг) за встановленими
статтями витрат.

Калькульований, а, е.

Калькулювання, я, с.

Калькулювати, юю, юсш. Підрахову¬
вати собівартість одиниці продук¬
ції, виконаної роботи або послуги.
Калькулювати видатки. Калькулю¬
вати собівартість. Калькулювати
продажну ціну товару.

Калькулятор, а, ч. 1. Фахівець із каль¬
куляції. Досвідчений калькулятор.
Обов’язки калькулятора. 2. Електрич¬
ний чи електронний прилад для
швидкого виконання елементарних
математичних операцій. Кишеньковий
калькулятор. Електронний калькуля¬
тор. Бухгалтерський калькулятор.
Користуватися калькулятором. Під¬
раховувати на калькуляторі.

Калькуляторний, а, е.

Калькуляційний, а, е. Калькуляційні роз¬
рахунки. Калькуляційний лист.

КАЛЬМАРИ, ів, мн. (одн. кальмар, а,
ч.). Морські головоногі молюски
підряду десятиногих, яких особливо
багато у тропічних морях; їстівні.
Анатомія кальмара.

КАЛЬЦЕОЛЙРІЯ, ї, ж.у бот. Декора¬
тивна рослина родини ранникових
зі схожими на черевички квітками,
що росте в Північній і Центральній
Америці.

КАЛЬЦЕФІЛИ, ів, мн ., бот. Рослини,
які добре розвиваються на багатих
на вапно ґрунтах (дуб, акація, багато
степових трав тощо).

Кальцефїльний, а, е. Кальцефільні рос¬
лини.

КАЛЬЦЕФОБИ, ів, мн. Рослини, що
погано розвиваються на багатих на
вапно ґрунтах (люпин, чай, біло¬
вус тощо).

Кальцефобний, а, е.

КАЛЬЦЙНА, ц, ж. Сплав олова із свин¬
цем, який використовують для виго¬
товлення поливи та інших глазурей.

КАЛЬЦИНАЦІЯ, ї, ж., КАЛЬЦИНУ¬
ВАННЯ, я, с., хім. Прожарювання
або випалювання речовин з метою їх
окислення або розкладу.

Кальцинований, а, е. Кальцинована
сода.

Кальцинувати, ую, уєш. Кальцинувати
корм.

КАЛЬЦИНОЗ, у, ч., мед. 1. Відкла¬
дання солей кальцію у тканинах.
2. Хвороба (вид мінеральної дис¬
трофії), що розвивається внаслідок
некрозу тканин, тромбозу,

Кальцинозний, а, е. Кальцинозні тка¬
нини.

КАЛЬЦИТ, у, ч. Дуже поширений
мінерал, що входить до складу
вапняку, мармуру і т. ін.; вапня¬
ковий шпат.

Кальцитовий, а, е. Кальцитові бу¬
рульки

КАЛЬЦІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, ме¬
тал сріблясто -білого кольору. Вміст
кальцію. Брак кальцію . Препарати
кальцію. Глюконат кальцію.

Кальцієвий, а, е. Кальцієві солі. Кальцієві
препарати.

КАЛЬЯН, у, ч. Прилад, яким у кра¬
їнах Близького Сходу користують¬
ся курці, пропускаючи тютюновий
дим крізь воду, яка охолоджує та
очищає його. Курити кальян. Мід¬
ний кальян.

КАЛЮС, КАЛУС, у, ч. 1. бот. Тка¬
нинне новоутворення в рослин,
яке виникає на пораненій поверхні
(на місці надрізів, розколин тощо)
і сприяє заживленню. Утворення
калюсу. 2. Кістковий мозоль, що
утворюється після зрощування
кістки, а також взагалі ущільнен¬
ня шкіри.

Калюсний, Калусний, а, е. Калюсна
культура кореня.

КАМАМБЙР, у, ч. Сорт закусочного
сиру.

КАМАРИЛЬЯ, ї, ж., книжн. Група осіб
при якомусь уряді або правителі, що
інтригами скеровує державні справи
в своїх інтересах. Двірська камарилья.
Царська камарилья.

КАМБАЛА, и, ж. Промислова морська
риба з тілом, сплющеним з боків і
очима на одному боці голови. Самка
камбали.

Камбаловий, а, е. 1. Признач, для
вилову камбали. Камбалова сітка.
2. у знач. ім. камбалові, вих, мн.
Родина костистих морських риб із
сплюснутим асиметричним тілом,
до якої належать камбада, палтус
тощо.

КАМБІЙ, ю, ч. Тканина голонасін¬
них та двосім’ядольних рослин, що
міститься між лубом і деревиною;
зумовлює ріст осьових органів рос¬
лини (стебла, кореня) в товщину.
Камбій липи.

Камбіальний, а, е. Камбіальна тканина.

КАМБІО, невідм., с фін. Позиковий
лист, вексель.

Камбїст, а, ч. Особа, яка здійснює век¬
сельні операції і займається торгів¬
лею іноземними монетами.

КАМБУЗ, а, ч. Кухня на кораблі. Пра¬
цювати на камбузі.

Камбузний, а, е. Камбузна комора. Кам¬
бузна піч.

КАМВбЛЬНИЙ, а, е, текст. 1. Оброб¬
лений гребенем, вичесаний для ви¬
робництва тонких вовняних тканин.
Камвольна вовна. 2. Зробл. із м’якої
чесаної вовни. Камвольна тканина.
Камвольна пряжа. 3. Який виробляє
тонкі вовняні тканини. Камвольний
комбінат.

Камвольник, а, ч. Той, хто займається
виробництвом тонких вовняних
тканин.

КАМЕДЬ, і, ж. Густа прозора маса, яка
виступає на корі дерев при їх пошко¬
дженні. Витікання камеді.

Камедистий, а, е. Який містить ка¬
медь.

Камедний, а, е.

КАМЙЛІЯ, ї, ж. Південне вічнозелене
дерево або чагарник родини чайних
із великими білими або червоними
запашними квітками; вирощуєть¬
ся як декоративна рослина. Квіти
камелії.

КАМЕРА, и, ж. 1. Кімната, примі¬
щення спеціального призначення в
деяких установах. Камера схову. Дез¬
інфекційна камера. 2. Приміщення
для в’язнів у тюрмі. Тюремна камера.
3. спец. Внутрішня порожниста час¬
тина якої-небудь споруди, машини
або приладу. Обкурювальна камера.
Камера молотарки. Камера згоряння.
Камера фотоапарата. Морозильна
камера. Камера шлюзу. 4. Закрита
порожнина всередині якого-небудь
органа. Камера ока. Камера серця.
5. Фотографічний, кінознімальний
або телевізійний апарат. 6. Широ¬
ка, але коротка підземна гірнича
виробка.

Камерний, а, е. Приміщення камерного
типу. Камерна льоносушарка. Камер¬
на піч.

КАМЕРАЛЇСТИКА, и, ж. Цикл ад¬
міністративних та економічних
дисциплін, які викладалися в єв¬
ропейських університетах у XVII—
XVIII століттях.

КАМЕРАЛЬНИЙ, а, е, спец. Який
виконується в кабінеті, лабораторії
тощо (а не в польових умовах). Ка¬
меральна робота науковців.

КАМЕРА-ОБСКУРА, и-и, ж. Приладу
вигляді закритої скриньки з невели-

269

камерний — канапа

ким отвором у передній стінці, який
є об’єктивом.

КАМЕРНИЙ, а, е. 1. Признач. для ви¬
конання невеликою кількістю му-
зикантів-солістів або ансамблями з
кількох учасників. Камерна кантата.
Камерна музика. 2. Який має в своєму
складі невелику кількість виконавців
(про ансамбль). Камерний ансамбль.
Камерний оркестр. 3. Який виконує
соло (про співака). Камерна співачка.
4. Признач, для вузького кола слу¬
хачів, глядачів. Камерне мистецтво.

Камерність, ності, ж. Камерність му¬
зичного твору.

КАМЕРТбН, а, ч. Прилад у вигляді
зігнутого стрижня, кінці якого,
коливаючись, дають звук певної ви¬
соти; застосовується як еталон для
налаштовування музичних інстру¬
ментів, у співі тощо. Задати тон
камертоном.

Камертонний, а, е. Камертонний годин¬
ник. Камертонний частотомір.

КАМЕЯ, ї, ж. Виріб із каменю або
черепашки з художньою рельєф¬
ною різьбою, що використовується
як прикраса (у брошках, кулонах,
перснях і т. ін.); брошка з такою
прикрасою. Коштовна камея.

КАМИ, ів, мн., геол. Горби і пасма
округлої або видовженої форми з
крутими схилами, які складені з пі¬
щаних і валунних відкладів.

КАМИЛАВКА, и, ж. 1. У православній
церкві — висока шапка, якою наго¬
роджують священиків за особливі за¬
слуги. 2. Шапка з верблюжої вовни
у мешканців близькосхідних країн.

КАМІКАДЗЕ, невідм., ч. 1. Назва япон¬
ського льотчика-смертника, який
діяв проти кораблів противника під
час Другої світової війни. Японський
камікадзе. 2. перен. Той, хто жертвує
собою заради високої мети.

КАМЇН, а, ч. 1. Кімнатна піч із від¬
критою топкою і прямим димарем.
Великий камін. Сісти біля каміна.
Розпалити камін. Дрова для каміна.
2. Обігрівальний електроприлад,
стилізований під коминок. Елек¬
тричний камін. Включити камін.
Виключити камін.

Камінний, а, е. Камінний годинник. Ка¬
мінна решітка. Камінне дзеркало.

КАМКА, й, ж. Старовинна іранська
шовкова тканина з кольоровими ві¬
зерунками.

Камковий, а, е. Пошитий із камки.

КАМЛбТ, у, ч. Щільна вовняна або
напіввовняна тканина.

КАМПАНЙЛА, и, ж., муз. Музична
п’єса, в якій відтворюється звучан¬
ня дзвіночків.

КАМПАНІЛА, и, ж., архіт. В іта¬
лійській архітектурі Середніх віків
та епохи Відродження — дзвіниця
у вигляді чотиригранної або круг¬
лої башти, що стояла окремо від
храму.

КАМПАНІЯ, ї, ж. 1. Сукупність
воєнних операцій у визначений
період часу, що мають певну стра¬
тегічну мету. Військова кампанія.
Зимова кампанія. План кампанії.
2. Період плавання або військових
операцій флоту. 3. Сукупність за¬
ходів для здійснення в певний
період якого-небудь важливого гро¬
мадсько-політичного або господар¬
ського завдання. Посівна кампанія.
Виборча кампанія . 4. спец. Час без¬
перервної дії якого-небудь агрегату,
машини й т. ін.

КАМПЕШЙВЕ дерево — тропічне
дерево родини бобових із перистим
листям і дрібними жовтуватими
квітами, деревина якого йде на
виготовлення коштовних меблів,
паркету й добування фарби; сан¬
далове дерево.

Кампеш, у, ч.у спец. Барвник, який ви¬
добувають з деревини кампешевого
дерева.

КАМПОЛЙН, у, ч.у фарм. Лікарський
препарат, який застосовують для лі¬
кування гепатиту, цирозу печінки,
недокрів’я. Призначення камполону.
Лікування камполоном.

КАМПОСИ, ів, мн. Рослинність типу
саван у Бразилії.

КАМУФЛЕТ, у, ч. 1. Вибух артиле¬
рійського снаряда, міни, авіаційної
бомби під землею без утворення ви¬
рви і викидання землі або осколків.

2. Підземний вибух, який прова¬
дять для подрібнення твердих порід,
руйнування підземних споруд тощо.

3. перен. у розм.у жарт. Несподівана
неприємність, невдача.

Камуфлетний, а, е. Камуфлетний ви¬
бух.

КАМУФЛЙЖ, у, ч. 1. Пофарбування
військової техніки, будівель пля¬
мами, смугами, щоб змінити їх
природний вигляд і ввести в оману
супротивника; маскування. Військо¬
вий камуфляж. Зробити камуфляж.
Камуфляж техніки. 2. розм. Військо¬
ва форма з брунатними плямами на
зеленому тлі. Ходити в камуфляжі.
3. біол. Притаманна деяким тваринам
здатність змінювати забарвлення
відповідно до забарвленості навко¬
лишнього середовища. 4. перен. Об¬
манні дії, маскування якої-небудь
діяльності, вчинків. Байдикувати без
камуфляжу.

Камуфльований, а, е. На якому зроб¬
лено камуфляж; замаскований.
Камуфльована під колір трави ма¬
шина.

Камуфлювання, я, с. Камуфлювання
будівель. Камуфлювання думок.

Камуфлювати, юю, юєш. 1. військ.
Маскувати, надаючи предметові за¬
барвлення, що приховує його обриси.
Камуфлювати танки. Камуфлювати
будівлю. 2. перен. Ховаючи що-не-
будь, робити його непомітним,
невидимим для когось. 3. перен.
Приховувати свої вчинки, думки й
т. ін. чимось показним, удаваним.
Камуфлювати підступність. Камуф¬
лювати власницькі інтереси.

Камуфляжний, а, е. Камуфляжна форма.
Камуфляжне забарвлення.

КАМФОРА, й, ж. Пахуча безбарвна
кристалічна речовина, що засто¬
совується в медицині (як болезас¬
покійливий і антисептичний засіб)
і техніці.

Камфорний, Камфоровий, а, е. Камфор¬
ний спирт. Камфорна олія. Камфорова
кислота.

КАНАЛ, у, ч. 1. Наповнене водою
штучне річище для судноплав¬
ного сполучення між водой¬
мищами, зрошування ґрунтів, осу¬
шування боліт, відводу або стоку
води. Копати канал. Сітка ка¬
налів. Північно-Кримський канал.
Судноплавний канал. 2. техн. Вузь¬
ка порожнина в чому-небудь, що
має форму трубки. Вентиляційний
канал. Канал цівки. 3. анат. В ор¬
ганізмі людини або тварини — зви¬
виста трубка, якою проходять різні
речовини. Сечовивідний канал. 4. пе¬
рен. Шлях поширення чого-небудь.
Торговельний канал. Телевізійний
канал. 5. перев. мн. Засоби, шляхи
для здійснення чого-небудь. Дипло¬
матичні канали.

Каналовий, Канальний, а, е. Каналові
шлюзи.

КАНАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Система труб,
підземних каналів та інших санітар¬
но-технічних споруд для видаляння
та обробки стічних вод. Система
каналізації.

Каналізаційний, а, е. Каналізаційні тру¬
би. Каналізаційний колодязь.

Каналізований, а, е.

Каналізування, я, с. Каналізування
курорту.

Каналізувати, ую, уєш. Будувати кана¬
лізацію. Каналізувати ділянку.

КАНАПА, и, ж. Невеликий диван із
піднятим узголів’ям. Сидіти на ка¬
напі. Лягти на канапу. Оксамитова
канапа.

270

КАНАПЙ, невідм ., ж. Вид бутерброда з
кількома закусочними компонентами.
Канапе із шинкою . Подати канапе.

КАНАРІУМ, у, ч. Південне дерево з
могутнім стовбуром і дошкоподіб-
ними коренями.

КАНАУС, у, ч. Сорт цупкої шовкової
тканини.

Канаусовий, а, е. Канаусова сукня.

КАНДЕЛА, и, ж., фіз. Одиниця сили
світла (стара назва — свічка).

КАНДЕЛЙБІ» а, ч. Свічник для кіль¬
кох свічок або світильник із кількома
електричними лампами. Срібний кан¬
делябр. Бронзовий канделябр. Старо¬
винний канделябр.

Канделябровий, а, е.

КАНДИДАМІКЙЗ, КАНДИДбЗ, у, ч.,
мед. Захворювання людини і тварин,
спричинюване дріжджоподібними
грибками роду кандида; вражає
шкіру, слизові оболонки, внутрішні
органи. Лікувати кандидамікоз.

КАНДИДАТ, а, ч. 1. Претендент на
яку-н. посаду, для обрання або при¬
значення куди-н. Кандидат на голо¬
ву правління. Кандидат у депутати
Верховної Ради України. 2. Учений
ступінь, що надається особам, які
захистили кандидатську дисертацію,
а також особа, що має цей ступінь.
Кандидат філологічних наук. Канди¬
дат технічних наук.

Кандидатка, и, ж.

Кандидатство, а, с.

Кандидатський, а, е. Кандидатська ди¬
сертація. Кандидатський мінімум.

Кандидатура, и, ж. 1. Особа, названа
або висунута як кандидат; канди¬
дат. Гідна кандидатура. Запропо¬
нована кандидатура. Кандидатура
на посаду директора. 2. Право або
можливість для кого-небудь ви¬
ступати як кандидат (у 1 знач.).
Виставити свою кандидатуру. Кан¬
дидатура від партії. Затвердити
кандидатуру. Зняти кандидатуру.

КАНЕЛЮРА, и, ж., архіт. Вертикаль¬
ний жолобок на колоні або пілястрі.
Пілястри з канелюрами.

КАНИТЕЛЬ, і, ж. Дуже тонкий, як
нитка, скручений позолочений або
посріблений дріт для гаптування.
Навивка з канителі. Золота кани¬
тель. 2. перен. Дуже нудна, одно¬
манітна справа.

Канительний, а, е. Канительне вироб¬
ництво.

КАНІБАЛІЗМ, у, ч., книжн. 1. Людо¬
жерство; антропофагія. Випадки ка¬
нібалізму. 2. перен. Нелюдська жор¬
стокість; звірство, варварство.

Каніб&н, а, ч.

Канібальський, а, е.

канапе — кантувальний

КАНІКУЛИ, кул, мн. Перерва в за¬
няттях у навчальних закладах, що
надається учням, студентам для від¬
починку; вакації. Літні канікули. Зи¬
мові канікули. Осінні канікули. Весняні
канікули. Семестрові канікули. Ново¬
річні канікули.

Канікулярний, а, е. Канікулярний час .
Канікулярні місяці.

КАНІСТРА, и, ж. Металевий або син¬
тетичний (переважно чотирикутний)
бак із герметичною кришкою для
різних рідин (бензину, гасу тощо).
Металева каністра. Пластмасова
каністра.

Каністровий, а, е.

КАНІФАС, у, ч. Легка бавовняна тка¬
нина.

КАНІФбЛЬ, і, ж. Ламка склоподібна
речовина, що її добувають із живи¬
ці (у 1 знач.); уживається в деяких
галузях виробництва, а також для
натирання смичків струнних ін¬
струментів.

Каніфолевий, Каніфольний, а, е. 1. Прикм.
до каніфоль. Каніфолевий запах.
2. Який містить каніфоль. Каніфолеве
мило. 3. Признач, для виготовлення
каніфолі. Каніфольне виробництво.
4. Зробл. з каніфолі. Каніфольний
клей.

КАНКАН, у, ч. Французький жіночий
естрадний танець із характерним ви¬
соким підкиданням ніг. Танцювати
канкан.

Канкановий, а, е. Канканове па.

КАНКРЙЇД, у, ч., мед. Рак, який харак¬
теризується повільним поширенням
по поверхні шкіри.

КАННА1, и, ж. Багаторічна тра¬
в’яниста рослина, що має великі
червоні квітки; вирощується як
декоративна. Вирощувати канни.
Осінні канни.

КАННА2, и, ж. Антилопа із рогами у
вигляді спіралі, найбільша з афри¬
канських антилоп.

КАНЙЕ, невідм., с. 1. Видовбаний або
випалений з цілого стовбура човен
індіанців. 2. Невеликий спортивний
човен з піднятою кормою, на якому
гребуть однолопатевим незакріпле-
ним веслом, стоячи на коліні. Легке
каное. Веслування на каное.

Каноїст, а, ч. Каноїсти України .

Каноїстка, и, ж. Команда каноїсток.

КАНбН, у, ч. І. церк. Установлене най¬
вищою церковною владою як закон
правило чи догмат з питань віри.
Церковний канон. 2. книжн . Твердо
встановлене правило, усталена норма.
Канони мистецтва. Естетичні канони
класицизму. 3. церк. Список, зібрання
релігійних книг, узаконених церквою

_ К

як Святе Письмо. Старозавітний ка¬
нон. 4. церк. Пісня на честь святого
або свята. Покаянний канон. Великод¬
ній канон. 5. муз. Музична форма, що
ґрунтується на повторенні тієї самої
мелодії різними голосами хору, які
вступають послідовно один за одним.
Прийом канону.

Канонік, а, ч. Католицький соборний
священик. Латинський канонік.

Канонічний, а, е. 1. церк. Що стос, ка¬
нону або який є каноном (у 1 знач.).
Канонічне право. 2. церк. Узаконений
церквою як Святе Письмо. Каноніч¬
ні книги. 3. перен., книжн. Визнаний
зразковим, твердо встановлений; уза¬
конений. Канонічні форми поезії.

Канонічність, ності, ж. Канонічність
української церкви. Канонічність по¬
будови драми.

КАНОНАДА, и, ж. Часте й тривале
стріляння з багатьох гармат. Гуркіт
канонади.

Канонадний, а, е.

Канонерка, и, ж. Невелике військове
судно, що має броню й гармати се¬
реднього калібру, признач, для опе¬
ративних дій поблизу берегів.

Канонерський, а, е. Канонерські човни.

Канонір, а, ч. В арміях деяких кра¬
їн — рядовий солдат артилерії;
гармаш.

КАНОНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. церк. Зараху¬
вання до числа святих. Канонізація
Івана-Павла II. Процедура каноні¬
зації. 2. перен., книжн. Визнання
кого-, чого-небудь непохитно авто¬
ритетним, єдино законним і незмін¬
ним зразком; узаконення. Канонізація
кращих творів мистецтва.

Канонізований, а, е. Канонізований свя¬
тий. Канонізовані імена.

Канонізувати, ую, уєш.

КАН(ША, и, ж. 1. У Стародавньому
Єгипті — кожна з чотирьох посу¬
дин, у які клали нутрощі під час
бальзамування. Кам’яна канопа.
2. У Стародавній Етрусії (Італія) —
урна для праху покійного з накрив¬
кою у вигляді голови людини.

КАНОТЬЙ, невідм., с. Солом’яний
капелюшок.

КАНТ1, а, ч. 1. Кольоровий шнурок
або вузька смужка тканини іншого
кольору, яку вшивають у борти, у
шви одягу, найчастіше — форме¬
ного; облямівка. Куртка з кантами.
Галіфе з кантами. 2. спец. Ребро, пруг
дошки, бруса тощо. 3. Краї палітурки
або обкладинки, які виступають за
обріз книжкового блока.

Кантований, а, е.

Кантувальний, а, е. Кантувальний при¬
стрій.

271

кантування — капел анство

Кантування, я, с. Механізоване канту¬
вання прокату.

Кантувати, ую, уєш. 1. Обшивати,
облямовувати кантом що-небудь.
Кантувати комір мундира. 2. спец.
Обтісувати по краях дошку, брус
тощо, роблячи кант. Кантувати
дошку. 3. техн. Загинати, заварюва¬
ти краї металевих виробів. 4. спец.
Перевертати під час пересування
(про вантаж).

КАНТ2, а, ч. Хвальна урочиста пісня
духовного або світського змісту. Спі¬
вати канти. Світські канти.

Кантовий, а, е. Кантова традиція.

КАНТАБІЛЕ, муз. 1. присл. Співучо
(як позначення способу виконання
музичного твору). 2. невідм., с. Му¬
зичний твір або його частина, що
виконується співучо.

КАНТАТА, и, ж. 1. Великий уро¬
чистий музичний твір, що його
виконують солісти та хор у супро¬
воді оркестру. Виконувати кантату.
Автор кантати. Арія з кантати.
2. Старовинний ліричний вірш, на¬
писаний з приводу якої-небудь уро¬
чистої події; ода.

Кантатний, а, е. Кантатний жанр.

КАНТЕЛЕ, невідм., с. Фінський і
карельський народний струнний
щипковий музичний інструмент,
схожий на гуслі.

Кантеліст, а, ч. Карельські кантелісти.

КАНТИЛЕНА, и, ж., муз. 1. Співуча
мелодія; наспівність, мелодійність
музичного твору, співацького голо¬
су, виконання. Звукова кантилена.
2. У Середні віки в західноєвропей¬
ських країнах — невеликий ліро-
епічний твір, пісня.

Кантиленний, Кантиленовий, а, е. Кан¬
тиленний спів.

КАНТІАНСТВО, а, с. Дуалістична
концепція, розроблена німецьким
філософом XVIII ст. І. Кантом, в
якій ідеалізм поєднується з визна¬
нням незалежного від свідомості
існування речей.

Кантіанець, нця, ч.

Кантіанка, и, ж.

Кантіанський, а, е.

КАНТОН, у, ч. 1. Федеративна одини¬
ця Швейцарії. Пограниччя кантонів.

2. Дрібна адміністративно-терито¬
ріальна одиниця Франції, Бельгії,
Еквадору та ін.

Кантональний, а, е. Кантональні вибори.

КАНТОР, а, ч. 1. Півчий у католицькій
церкві. 2. Учитель і диригент хору,
органіст у протестантській церкві.

3. Головний співак у синагозі.

КАНТРІ, невідм., с. 1. Стиль у пів¬
нічноамериканській музиці, що

став основою різновиду молодіжної
поп-музики. 2. Один із різновидів
сучасної, переважно молодіжної
музики, якому притаманний енергій¬
ний ритм, мелодійність і виконання
переважно на струнних (гітара,
банджо) інструментах. Виконавець
кантрі. Грати кантрі. Музика в сти¬
лі кантрі. Кантрі -виконавець. Альбом
музики кантрі.

КАНУПЕР, КАНУФЕР, у, ч. Багаторічна
трав’яниста рослина, що має приєм¬
ний запах і вживається як прянощі.
Нарвати кануперу. Цвіт кануперу.

КАНЦЕЛІНГ, у, ч., мор. Крайній тер¬
мін прибуття зафрахтованого судна
в порт для завантаження, після за¬
кінчення якого фрахтувальник має
право розірвати контракт.

КАНЦЕЛІРУВАННЯ, я, с. 1. Анулю¬
вання наказу брокера. 2. Анулюван¬
ня договору. 3. Анулювання акцій
або облігацій шляхом спеціальних
написів, перфорації, простого зни¬
щення.

КАНЦЕЛЯРИЗМ, у, ч. Слово або
зворот, притаманні стилю ділових
паперів, документів.

КАНЦЕЛЯРІЯ, ї, ж. Відділ устано¬
ви, який займається діловодством,
а також приміщення цього відді¬
лу. Канцелярія університету. Зайти
у канцелярію.

Канцелярист, а, ч. 1. Дрібний служ¬
бовець канцелярії; писар. Чин Кан¬
целяриста. 2. перен.у зневажл. Пра¬
цівник апарату, що формально,
по-бюрократичному ставиться до
виконання своїх обов’язків. 3. перен.
Той, хто за канцелярською роботою
не бачить живої справи.

Канцелярйстка, и, ж.

Канцеляристський, а, е.

Канцелярський, а, е. 1. Прикм. до кан¬
целярія. Канцелярські книжки. Канце¬
лярська робота. Канцелярський стіл.

2. Признач, для писання, для праці
в канцелярії. Канцелярське приладдя.

3. перен., ірон. Сухий, одноманітний,
шаблонний. Канцелярська мова.

КАНЦЕР, у, ч., мед. Злоякісна пухли¬
на; рак.

КАНЦЕРОГЕН, у, ч., спец. Хімічна ре¬
човина, яка спричиняє виникнення
злоякісної пухлини.

КАНЦЕРОГЕННИЙ, а, е, спец. Який
спричиняє виникнення злоякісних
пухлин. Канцерогенні речовини. Кан¬
церогенний фактор.

КАНЦІОНАЛ, у, ч. Збірник багатого¬
лосих духовних пісень католицької
і протестантської церкви для спіль¬
ного виконання церковним хором
і громадою.

КАНЦЛЕР, а, ч. 1. іст. За часів Се¬
редньовіччя (переважно в Західній
Європі) — особа, що займала при
дворі монарха високі посади (охо¬
ронця державної печатки, керів¬
ника канцелярії тощо). Державний
канцлер. 2. У деяких країнах — одне
з найвищих державних звань, а також
особа, що має це звання.

Канцлерський, а, е.

КАНЦЙНА, и, ж. 1. Ліричний вірш
особливої форми, що набув ве¬
ликого поширення в італійській
і провансальській поезії доби
Середньовіччя та Відродження.
Складати канцони. 2. Лірична піс¬
ня, що походить від італійської
народної пісні.

Канцонета, и, ж., літ., муз. Невелика
канцона.

КАНЬЙЙН, у, ч. Вузька річкова долина
з дуже крутими схилами. Гранітний
каньйон. Дно каньйону.

КАНЮЛЯ, і, ж., спец. Трубка зі
скла, пластмаси і різноманітних
металів, яку використовують для
введення в організм людини або
тварин лікарських речовин, а та¬
кож для виведення секретів з по¬
рожнин тіла.

КАОЛІН, у, ч. Біла вогнетривка
глина, що використовується для
виготовлення порцелянового та
фаянсового посуду, у паперовому
виробництві тощо; порцелянова
глина. Застосування каоліну. Родо¬
вища каолінів.

Каолінізація, ї, ж., геол. Процес виник¬
нення каоліну в гірських породах.

Каолінізований, а, е. Каолінізований
граніт.

Каоліновий, а, е. Каолінова глина. Каолі¬
нові породи. Каоліновий пісковик.

КАОЛІНҐГ, у, ч. Мінерал білого з різ¬
ними відтінками кольору із групи
водних силікатів алюмінію; головна
складова частина глин, особливо
каоліну. Утворення каолініту.

Каолінітовий, а, е. Каолінітові глини.

КАОЛІНбЗ, у, ч., мед. Хвороба, спри¬
чинена вдиханням каолінового
пилу.

КАПЕЛА, и, ж. Хор співаків, а також
змішаний ансамбль із співаків та
музикантів. Капела бандуристів.

КАПЕЛАН, а, ч. 1. У католицькій і
англіканській церквах — священик,
що править службу в каплиці (капелі)
для вузького кола віруючих, а також
помічник парафіяльного священика.
2. Католицький військовий свяще¬
ник. Стати капеланом.

Капеланство, а, с. Сан капелана, служба
капелана.

272

капельдйнер — капот

КАПЕЛЬДЙНЕР, а, ч. Театральний
службовець, який перевіряє у від¬
відувачів квитки.

КАПЕЛЬМЕЙСТЕР, а, ч. Диригент,
керівник хору або оркестру.

Капельмейстерський, а, е. Капельмей¬
стерська паличка. Капельмейстер¬
ське місце.

КАПЕРСИ, ів, мн. (одн. каперс, а, ч).
Рід рослин родини каперсових,
поширених у Середземномор’ї, Ін¬
дії, Криму та Кавказі; мариновані
пуп’янки квіток деяких видів вжива¬
ють як приправу. Італійські каперси.
Соковиті каперси.

КАПЕРСТВО, а, с. 1. Напад озбро¬
єних приватних суден воюючої
держави з дозволу свого уряду на
торговельні судна ворожої держа¬
ви чи нейтральних країн з метою
захоплення або потоплення їх.

2. Морський розбій.

Капер, а, ч. 1. Приватне судно, яке з
дозволу свого уряду захоплює судна
противника. 2. Власник такого судна.

3. Пірат, морський розбійник.

Каперський^а, е.

КАПІЛІЦІИ, я, ч., бот. Сукупність
ниткоподібних волокон у плодових
тілах деяких грибів.

КАПІЛЯР, а, ч., спец. 1, Трубочка
з вузьким внутрішнім каналом.
Капіляр термометра. 2. Будь-який
вузький канал або прохід у ґрун¬
ті, деревині тощо. З’єднання капі¬
лярів. 3. Найдрібніша кровоносна
судина. Капіляри легенів. Звуження
капілярів.

Капілярний, а, е. 1. Прикм. до капіляр.
Капілярний кровообіг. 2. В якому
використано явище капілярності.
Капілярне зволоження.

Капілярність, ності, ж. Здатність рі¬
дини рухатися вгору або вниз по
капілярах. Забезпечити капілярність
ґрунту.

КАПІЛЯРИМЙТР, а, ч. Прилад, яким
визначають поверхневий натяг рі¬
дини, вимірюючи висоту її підняття
в капілярних трубках.

КАПІЛЯРОГРАФІЯ, ї, ж. Графічне
зображення результатів капіляро-
скопії.

КАПІЛЯРОСКОПІЯ, ї, ж. Метод при¬
життєвого дослідження капілярів
шкіри, слизових оболонок, оболонок
мозку тощо з метою уточнення діа¬
гнозу хвороби.

КАПІТАЛ, у, ч. 1. Вартість, яка є засо¬
бом отримання додаткової вартості.
Промисловий капітал. Фінансовий
капітал. Нагромадження капіталу.
Акціонерний капітал. Венчурний
капітал. Вкладений капітал. Індиві¬

дуальний капітал. Обіговий капітал.
Позиковий капітал. Початковий ка¬
пітал. Статутний капітал. Відплив
капіталу. 2. розм. Значна сума гро¬
шей. Накопичити капітал. Нажити
капітал. 3. перен. Вплив, авторитет;
те, що має велику моральну вартість.
Інтелектуальний капітал. Політич¬
ний капітал. Капітал суспільства.
Капітал знань.

Капіталізація, ї, ж. Перетворення до¬
даної вартості в капітал, тобто вико¬
ристання її на розширення виробни¬
цтва. Процес капіталізації села.

Капіталізований, а, е.

Капіталізувати, ую, уєш. 1. фін. Пере¬
творювати на капітал. 2. фін. Ви¬
значати цінність майна, виходячи
з прибутків, яке воно дає. 3. екон.
Надавати чому-небудь рис, власти¬
востей капіталізму. Капіталізувати
економіку.

КАПІТАЛІЗМ, у, ч. Тип громадян¬
ського суспільства, заснованого на
пріоритеті приватної власності, на
ринковій економіці. Ріст капіталіз¬
му. Умови капіталізму.

Капіталіст, а, ч. 1. Власник капіталу,
засобів виробництва, який викорис¬
товує їх для отримання прибутку.
2. перен., ірон. Той, хто має значну
суму грошей, заможна людина; бага¬
тій. Новоспечений капіталіст.

Капіталістка, и, ж.

Капіталістйчний, а, е. 1. Що стос, ка¬
піталізму, пов’язаний із ним, власт.
йому. Капіталістичне суспільство.
2. Який ґрунтується на принципах
капіталізму. Капіталістична еконо-
міка . *

КАПІТАЛЬНИЙ1, а, е. 1. Дуже важли¬
вий, основний, головний. Капітальна
робота. 2. Міцний; великий (про бу¬
дову). Капітальні споруди. Капітальні
будівлі. Капітальна стіна. Капіталь¬
не будівництво. Капітальний ре¬
монт. Капітальні вкладення. 3. перен.
Ґрунтовний, важливий, солідний.
Капітальна монографія. Капітальне
видання.

КАПІТАЛЬНИЙ2, а, е, анат. Головний
або розташований ближче до голови;
протилежне — каудальний.

Капітально. Капітально відремонтований
будинок .

КАПІТАН, а, ч. 1. Офіцерське зван¬
ня або чин в армії, що надається
після звання старшого лейтенанта
(в армії Росії до 1917 р. — після
штабс-капітана), а також особа,
яка має це звання. Звання капі¬
тана. Капітан 3-го рангу. 2. Ко¬
мандир корабля. Капітан далекого
плавання. 3. спорт. Голова ігрової

і т. ін. команди, яка обирає його
зі своїх рядів. Капітан футбольної
команди.

Капітанський, а, е. Капітанська відзна¬
ка. Капітанський місток.

КАПІТЙЛЬ, і, ж., архіт. 1. Горішня
частина (завершення) колони, піля¬
стри або стовпа, на яку спирається
балка або архітрав. Ажурні капітелі.
Колонні капітелі. Римська капітель .
2. друк. Друкарська літера, що має
розмір малих літер, а обрис — за¬
головних.

Капітельний а, е. Капітельні знаки.

КАПІТбЛІИ, ю, ч. 1. У Римі — пагорб,
на якому розташовані палаци, музеї;
у давнину на цьому пагорбі був капі-
толійський храм, присвячений Юпі¬
терові, Юноні і Мінерві. 2. Будівля
Конгресу СІЛА у Вашингтоні.

КАПІТУЛ, у, ч. 1. церк. Духовна ко¬
легія при католицькому або англі¬
канському єпископі. 2. іст. Збори
членів чернецького або рицарсько¬
го ордену, а також його керівний
орган; приміщення, де відбувались
такі збори. 3. У царській Росії —
установа, що займалася нагоро¬
дженням орденами.

КАПІТУЛЯЦІЇ, ій, мн. Нерівноправ¬
ні договори, що фіксують приві¬
лейований режим для іноземців
порівняно з громадянами держави
перебування.

КАПІТУЛЯЦІЯ, ї, Ж. 1. Припинення
збройного опору й здача переможце¬
ві на умовах, запропонованих ним.
Беззастережна капітуляція. Умови
капітуляції . 2. перен. Відмова від бо¬
ротьби, принципового обстоювання
власних переконань, визнання без¬
силля перед ким-, чим-небудь. Мо¬
ральна капітуляція.

Капітулювати, юю, юєш. Беззастережно
капітулювати. Капітулювати перед
труднощами.

Капітулянт, а, ч. Той, хто капітулює,
відмовляється від участі в боротьбі,
відступає перед труднощами.

КАПСЖ, пку, ч. Волокно, яке отриму¬
ють із плодів тропічних дерев родини
бомбаксових і використовують для
набивання матраців, меблів, у ряту¬
вальних поясах, а також для тепло- та
звукоізоляції.

КАПОНІР, а, ч., військ. Фортифікацій¬
на споруда, що забезпечує ведення
флангового або косоприцільного
вогню.

Капонірний, а, е.

КАПОТ, а, ч. 1. заст. Жіночий хатній
одяг вільного крою; халат. Літній
капот. Бавовняний капот. 2. техн.
Відкидна покришка, що прикриває

273

капотаж — каракуртовий

мотор або якийсь механізм і запо¬
бігає проникненню пилу, вологи
тощо. Підняти капот машини. Від¬
крити капот.

КАПОТАЖ, у, ч., ав. Вид аварії: пере¬
кинення літака через носову (мотор¬
ну) частину під час посадки або
злітання.

Капотований, а, е.

Капотування, я, с. Капотування лі¬
така.

Капотувати, ую, уєш. 1. Перекидати
літак через носову (моторну) частину
під час посадки або злітання. 2. По¬
кривати певну частину літака, авто¬
мобіля тощо капотом (у 2 знач.).

КАПРАЛ, а, ч. Чин молодшого каманд-
ного (унтер-офіцерського) складу
в арміях деяких країн.

КАПРИФОЛЬ, і, ж. Виткий декоратив¬
ний чагарник родини жимолостевих
із рожевими або блідо-жовтими кві¬
тами.

КАПРИЧІО, КАПРЙЧО, невідм., с. Му¬
зична п’єса вільної віртуозної форми,
часто з використанням мелодій на¬
родних пісень.

КАПРІ, невідм ., мн. Різновид шта¬
нів — подовжені шорти. Джинсові
капрі. Носити капрі.

КАПРОЛАКТАМ, у, ч. Органічна спо¬
лука, яка служить сировиною для
одержання капронового волокна,
пластмас і т. ін. Виробництво капро¬
лактаму.

КАПРСІН, у, ч. Вид синтетичного
волокна, а також тканина з такого
волокна.

Капроновий, а, е. 1. Прикм. до капрон.
Капронове виробництво. 2. Який ви¬
робляє капрон. Капроновий комбі¬
нат. 3. Зробл. із капрону. Капронове
волокно.

КАПСЙЛЬ, я, ч., техн. Вогнетривка
коробка, признач, для випалювання
полив’яних керамічних виробів.

КАПСУЛА, и, ж. 1. анат. Оболонка,
що обгортає різні органи, їх частини
або хворобливі утворення в організ¬
мі. Жирова капсула. Суглобова капсу¬
ла. 2. бакт. Слизовий шар навколо
клітини деяких бактерій. 3. фарм.
Обгортка з крохмалю, желатину
тощо у ліків з неприємним запахом
або смаком. Ліки в капсулах. 4. техн.
Оболонка, признач, для зберігання
або захисту внутрішнього вмісту
чого-небудь. Капсула гідроагрегату.
5. техн. Спускний апарат космічного
корабля.

Капсульний, а, е. Капсульна конструк¬
ція. Агрегат капсульного типу. Кап¬
сульний телефон . Капсульні мікро¬
організми.

КАПСУЛОТОМІЯ, ї, ж., мед. Хірургіч¬
ний розтин суглобової капсули для
видалення гною, рідини тощо.

КАПСУЛЬ, я, ч . Тонкий металевий
або пластмасовий ковпачок із ре¬
човиною, що вибухає від удару й
запалює пороховий заряд у набої,
снарядній гільзі тощо. Вставити
капсуль. Розбити капсуль.

Капсульний, а, е. Капсульна втулка.

Капсульований, а, е. Капсульована рі¬
дина.

Капсулювати, юю, юєш, спец. Вміщу¬
вати що-небудь у капсулу, у капсули.
Капсулювати ліки.

КАПТАЖ, у, ч., спец. 1. Споруда для
забирання в місці виходу або під зем¬
лею води, газу чи нафти в якомога
чистішому вигляді, а також для ре¬
гулювання їх витрати. 2. Підведення,
вміщення води, газу, нафти до такої
споруди. Каптаж джерел.

Каптажний, а, е. Каптажна споруда.

Каптувати, ую, уєш. Поміщати в тру¬
би воду або нафту для уникнення
втрат.

КАПТАЛ, у, ч. Бавовняна або шов¬
кова стрічка з потовщеним кольо¬
ровим краєм, що приклеюється до
верхніх та нижніх країв корінця
книжкового блоку для скріплення
аркушів.

КАПТЕНАРМУС, а, ч. Посадова особа
в роті, батареї, ескадроні, що відпо¬
відає за облік та збереження зброї
і майна.

КАПУТ, невідм ., ч., розм. Загибель,
кінець. Зробити капут.

КАПУЦИН, а, ч. 1. Чернець католиць¬
кого ордену, ознакою якого є плащ
із гостроверхим каптуром. 2. Рід
широконосих американських мавп,
волосяний покрив на голові у яких
нагадує каптур.

Капуцинський, а, е. Капуцинський мо¬
настир.

КАПУЧЙНО, невідм., с. Кава з густою
піною зі збитого на парі молока.

КАПЮШбН, а, ч. Каптур, пришитий
до коміра одягу. Плащ із капюшоном.
Одягти на голову капюшон.

КАР, а, ч., спец. Самохідний візок для
безрейкового перевезення вантажів
на невеликі відстані, перев. всередині
підприємства. Кар з електромотором.
Перевозити вантаж каром.

КАРАБІН, а, ч. 1. Гвинтівка полегшеної
ваги, з коротким дулом. Вартовий із
карабіном . 2. Нарізна мисливська

рушниця. 3. Затискач особливої кон¬
струкції. Поводок з карабіном.

Карабінний, а, е. Карабінний постріл.

КАРАБІНЕР, а, ч. 1. Озброєний ка¬
рабіном вояк, що належав до особ¬

ливої військової частини добірних
стрільців в арміях країн Західної
Європи та Росії до середини XIX ст.
2. Жандарм в Італії, Чилі та деяких
інших країнах.

Карабінерний, а, е. Карабінерний полк.

КАРАВАН, у, ч. 1. Валка в’ючних тва¬
рин (верблюдів, мулів, ослів), що
перевозять вантажі та людей, перев.
пустелею. Караван верблюдів. 2. перен.
Низка людей, тварин або предметів,
що рухаються. 3. Кілька кораблів,
плотів і т. ін., що пливуть один за
одним. Каравани кораблів. Каравани
плотів.

Караванний, Каравановий, а, е. 1. Та¬
кий, по якому проходять каравани.
Караванний шлях. 2. Який здійсню¬
ється за участю караванів. Караванна
торгівля.

Караванник, а, ч. Той, хто супроводжує,
обслуговує караван (у 1 знач.). Бухар¬
ський караванник.

КАРАВАНІНГ, а, ч. Причіп до авто¬
мобіля, впорядкований як житло;
автофургон.

КАРАВЕЛА, и, ж. Старовинний ві¬
трильний корабель із трьома або
чотирма щоглами і високими бор¬
тами.

КАРАГАНА, и, ж. Чагарник родини
бобових, поширений у Монголії,
Китаї, Центральній Азії, Сибіру та
на Далекому Сході. Карагана кущова.

КАРАГЕН, а, ч. Промислова назва
кількох видів червоних морських
водоростей.

КАРАКАЛ, а, ч. Хижий ссавець ро¬
дини котячих, поширений у пус¬
телях Африки та Азії. Зображення
кара кала.

КАРАКУЛЬ, ч. 1. род. ю. Цінне хутро
зі шкури ягнят каракульських овець,
що має коротку хвилясту вовну пе¬
рев. чорного або сірого кольору.
Штучний каракуль. Шуба з каракулю.
2. род. я. Назва породи овець, із шку¬
рок ягнят яких виробляють це хутро.
Шерсть каракуля.

Каракулевий, а, е. 1. Прикм. до кара¬
куль. Каракулеве вівчарство. 2. Зробл.
з каракулю (у 1 знач.). Каракулева
муфта. Каракулевий комірець. Кара¬
кулева шуба.

КАРАКУРТ, а, ч. Павук із чорним
тільцем та червоними плямами на
черевці самця та молоді, отрута яко¬
го (особливо самки) надзвичайно
небезпечна, навіть смертельна; жи¬
виться комахами, на людей нападає
тільки потривожений павук. Отрута
каракурта.

Каракуртовий, а, е. Каракуртова от¬
рута.

274

карамболша — карборундовий

КАРАМБОЛІНА, и, ж. 1. Більярдна
куля жовтого кольору. 2. Гра в біль¬
ярд із п’ятьма кулями.

КАРАМБбЛЬ, я, ч. 1. У грі в більярд —
удар своєю кулею одночасно в кіль¬
ка чужих. 2. Гра в більярд із трьома
кулями. 3. Більярдна куля червоно¬
го кольору.

КАРАМЕЛЬ, і, ж. 1. збірн. Тверді цу¬
керки, приготовлені із цукрової па¬
токи з додаванням смакових, аро¬
матичних і барвникових речовин.
Льодяникова карамель. Карамель з
начинкою. 2. спец. Підсмажений
солод, що використовується у пи¬
воварінні. 3. спец. Палений цукор
для підфарбовування кондитер¬
ських виробів.

Карамелька, и, ж., розм. Карамельна
цукерка. Смоктати карамельку. Па¬
кетик карамельки.

Карамельний, а, е. Карамельна лінія.
Карамельне виробництво.

КАРАНТИН, у, ч. 1. Ізоляція на пев¬
ний час осіб, хворих на інфекційну
хворобу, або тих, хто мав контакт
із такими хворими; адміністра¬
тивні та медико-санітарні заходи
для припинення такої хвороби.
Оголосити карантин. Встановити
карантин. 2. Адміністративно-вете¬
ринарні заходи, спрямовані на те,
щоб не допустити виникнення й
поширення заразних хвороб свій¬
ських тварин. Карантин рогатої
худоби. 3. Санітарний пункт для
огляду, перевірки осіб, тварин,
плодів, товарів, транспорту тощо,
які прибувають із місцевості, де
поширена епідемія. Тримати в ка¬
рантині.

Карантинний, Карантиновий, а, е. Ка¬
рантинні заходи. Карантинний термін .
Карантинне посвідчення. Карантинне
приміщення. Карантинна група.

КАРАЙКЕ, невідм., с. 1. Електронний
пристрій, за допомогою якого голос
виконавця поєднується з акомпа¬
нементом, записаним на картриджі
чи інших носіях, і створюється вра¬
ження співу в супроводі ансамблю.
Караоке з Японії. 2. Виконання по¬
пулярних пісень у супроводі аком¬
панементу, записаного за допомогою
такого пристрою. Співати караоке.
Караоке на майдані.

КАРАТ, а, ч., спец. 1. Одиниця ваги
(маси) діамантів та іншого коштов¬
ного каміння, що дорівнює 0,2 грама.
Алмаз вагою 16 каратів. 2. Частка ко¬
штовного металу у сплаві.

КАРАТЙ, невідм., с. Вид, система само¬
захисту без зброї, що ґрунтується на
ударах ребром долоні, кулаком, лік¬

тем або ногою по найуразливіших
місцях тіла людини. Бойове карате.
Контактне карате. Техніка карате.
Прийоми карате. Навчатися карате.
Тренер із карате. Займатися карате.
2. Вид спорту, спортивна боротьба,
у якій використовуються прийоми
цієї системи самозахисту. Змагання
з карате. Школа карате. Перший роз¬
ряд із карате.

Каратгіст, а, ч. Федерація каратистів.

Каратйстка, и, ж.

Каратистський, а, е. Каратистське спо¬
рядження. Каратистські прийоми.

КАРБАМІД, у, ч. Азотиста органічна
речовина, яку одержують із діокси-
ду вуглецю та амоніаку. Домішки
карбаміду.

Карбамідний, а, е. Карбамідні смоли.

КАРБАС, а, ч. Великий вітрильний
човен з веслами. Рибальський карбас.

КАРБІД, у, ч., хім. Речовина, що утво¬
рюється внаслідок сполучення мета¬
лу або металоїду з вуглецем. Карбіди
металів.

Карбідний, Карбідовий, а, е. Карбідний
цех. Карбідна сітка. Карбідова лампа.
Карбідовий запах.

КАРБОГЕН, у, ч. Суміш вуглецю і кис¬
ню, яку застосовують як засіб для по¬
силення легеневої вентиляції у разі
отруєння або шокового стану.

КАРБОКСИЛ, у, ч., КАРБОКСИЛЬНА
група — функціональна група ор¬
ганічних кислот, що містить атоми
вуглецю, кисню і водню; характерна
для карбонових кислот. Кількість
карбоксильних груп у молекулі.

Карбоксилювання, я, с. Введення
карбоксильної групи до молекул
органічних сполук дією діоксиду
вуглецю, яке відіграє велику роль
в обміні речовин, використовується
в хімічній промисловості. Процеси
карбоксилювання.

КАРБОКСИЛАЗА, и, ж., біохім. Дуже
поширений у рослинних і тваринних
організмах фермент, що каталізує ре¬
акцію карбоксилювання.

КАРБОЛЙН, у, ч. Лікарський препарат
адсорбуючої дії, який застосовують
при лікуванні метеоризму і дис¬
пепсії.

КАРБОЛІТ, у, ч. Пластмаса, яку одер¬
жують з формаліну й фенолу; засто¬
совують у виробництві електричних
ізоляторів, ґудзиків, пряжок і т. ін.
Властивості карболіту.

Карболітовий, а, е. Карболітова ванноч¬
ка. Карболітовий корпус розетки.

КАРБЙЛОВА кислота, КАРБЙЛКА,
и, ж., розм. Органічна сполука, що має
безбарвний колір і кристалічну струк¬
туру; застосовують при виробництві

барвників, лікарських препаратів
тощо.

КАРБбН, у, ч., КАРБОНОВИЙ п е-
р і о д, геол. — п’ятий період па¬
леозойської ери тривалістю близько
60 мільйонів років; відклади його
складають кам’яновугільну систему.

КАРБОНАД, у, ч. Смажене або запе¬
чене філе молодої свинини з пряно¬
щами. Фасований карбонад. Шматок
карбонаду.

Карбонадний, а, е.

КАРБОНАДО, невідм., с. Мінерал,
різновид алмазу сірого або чорного
кольору, який широко застосовується
в техніці завдяки високому опору до
стирання.

КАРБОНАРІЇ, їв, мн. ( одн . карбонарій,
я, ч.). Члени таємного товариства,
яке виникло в Італії на початку
XIX ст. і поширилося на Францію,
Швейцарію та інші країни; голов¬
ною метою італійських змовників
було повалення іноземного пану¬
вання, об’єднання Італії, французь¬
ких — скинення династії Бурбонів.
Італійські карбонарії.

КАРБОНАТ, у, ч. 1. хім. Сіль вугільної
кислоти (сода, поташ і т. ін.). Кар¬
бонат натрію. 2. геол. Назва міне¬
ралів, що є сполуками різних мета¬
лів з вугільною кислотою. Родовища
карбонатів. 3. спец. Чорний алмаз
дрібнозернистої будови.

Карбонатизація, ї, ж. Процес зміни
гірських порід, внаслідок якого утво¬
рюються карбонати кальцію, магнію,
заліза та інших металів.

Карбонатний, а, е. Карбонатні ґрунти.

КАРБОНІЗАЦІЯ, ї, ж., спец. 1. На¬
сичення будь-якої рідини діокси-
дом вуглецю. 2. Метод зміцнення
будівельних матеріалів, що містять
вапно, шляхом оброблення їх ді-
оксидом вуглецю.

Карбонізаційний, а, е. Карбонізаційна
сушарка.

Карбонізований, а, е. Карбонізоване
вапно.

Карбонізувати, ую, уєш.

КАРБОНЇТИ, ів, мн. Вибухові речо¬
вини, які складаються з нітроглі¬
церину, житнього борошна і се¬
літри.

КАРБОРУНД, у, ч., спец. Дуже твер¬
да кристалічна речовина, сполука
вуглецю з кремнієм, що викори¬
стовується для шліфування стале¬
вих виробів, каміння й для виго¬
товлення вогнетривких матеріалів.
Чистий карборунд. Властивості кар¬
борунду.

Карборундовий, а, е. Карборундовий
камінь. Карборундовий круг.

275

карбостимулін — каре

к _

КАРБОСТИМУЛІН, у, ч . Лікар¬
ський препарат для стимуляції
біосинтезу.

КАРБОТЕРМІЯ, ї, ж. Металургійні
процеси, що відбуваються при під¬
вищених температурах і ґрунтуються
на відновленні металів зі сполук цих
металів за допомогою вуглецю або
вуглецевмісних матеріалів.

КАРБУНКУЛ, у, ч., мед. Гнійне за¬
палення глибоких шарів шкіри й
підшкірної клітковини; скупчення
на невеличкій ділянці шкіри кіль¬
кох фурункулів. Емфізематозний кар¬
бункул.

Карбункульоз, у, ч., мед. Численні кар¬
бункули на тілі. Хронічний карбунку¬
льоз. Причини карбункульозу.

Карбункульозний, а, е. Карбункульозна
ділянка.

КАРБЮРАЦІЯ, ї, ж., спец. Приготу¬
вання пальної суміші з рідкого пали¬
ва (бензину, газоліну тощо) й повітря
для живлення двигуна внутрішнього
згоряння.

Карбюратор, а, ч., спец. Пристрій, у яко¬
му з рідкого палива (бензину, спирту
тощо) й повітря утворюється пальна
суміш, що надходить до циліндрів
двигуна внутрішнього згоряння. Зі¬
псований карбюратор.

Карбюраторний, а, е. 1. Прикм. до
карбюратор. Карбюраторна труб¬
ка. 2. Який виробляє карбюрато¬
ри. Карбюраторне підприємство.
3. Який має карбюратор. Карбюра¬
торний двигун.

Карбюраційний, а, е.

Карбюрований, а, е. Карбюроване па¬
ливо.

Карбюрувати, ую, уєш. Робити карбю¬
рацію.

КАРБЮРИЗАТОР, у, ч.у спец. Матеріал,
за допомогою якого збагачують вугле¬
цем (цементують) поверхню сталевих
виробів. Види карбюризаторів.

КАРГО, невідм.у с., мор. 1. Корабельний
вантаж без зазначення його точної
назви. 2. Страхування вантажу, який
перевозиться судном.

КАРДА, и, ж. , спец. 1. Голчаста стріч¬
ка на барабані чесальної машини,
а також сама чесальна машина.

Кардний, Кардовий, а, е. Кардне ве¬
ретено. Кардова машина. Кардова
стрічка. *

Кардувати, ую, уєш. Обробляти вовну,
бавовну, волокно, розчісуючи за до¬
помогою кардової машини.

КАРДАМЙН, у, ч. 1. Трав’яниста тро¬
пічна рослина родини імбирних.
Запах кардамону. 2. збірн. Зерна
цієї рослини, що вживаються як
прянощі.

Кардамонний, Кардамоновий, а, е. Кар¬
дамонний запах. Кардамонові зерна.

КАРДАН, а, ч., техн. Подібне до шар¬
ніра рухоме з’єднання на осі двох
частин механізму. Вал із карданами.
Пошкодити кардан.

Карданний, Кардановий, а, е. Кардан¬
ний вал. Карданна передача. Карданове
зчеплення.

КАРДИГАН, а, ч. Довгий жакет з цуп¬
кої тканини, звичайно без ґудзиків
та коміра. Жіночий кардиган. Вовняний
кардиган. Кардиган із трикотажу.

КАРДИНАЛ1, а, ч. Найвищий після
Папи духовний сан у католицькій
церкві, а також особа, що має цей
сан. Римський кардинал. Мантія кар¬
динала. Колегія кардиналів.

Кардинальський, а, е. Кардинальський
сан. Кардинальська мантія.

КАРДИНАЛ2, а, ч. 1. Співоча пташка
родини в’юркових із яскраво-черво¬
ним пір’ям, що живе в Північній і
Південній Америці. 2. Акваріумна
риба з яскраво-червоним забарвлен¬
ням. Зграйка кардиналів.

КАРДИНАЛЬНИЙ, а, е, книжн. Най¬
головніший, найважливіший; ґрун¬
товний, основний. Кардинальні зміни.
Кардинальний перегляд питання. Кар¬
динальне рішення. Кардинальний пере¬
гляд справи.

Кардин&іьність, ності, ж.

Кардинально. Вирішити питання кар¬
динально.

КАРДЙТ, у, ч. Загальна назва хвороб
серця.

КАРДІАЛГЇЯ, і, ж. у мед. Тривалий
ниючий або колючий біль у ділянці
серця.

КАРДІО… Перша частина складних
слів, що вказує на зв’язок із серцем,
серцевими захворюваннями.

КАРДІОВАЛЕН, у, ч.у фарм. Препарат
для лікування серцевих хвороб.

КАРДІОГРАФІЯ, ї, ж. Запис за допо¬
могою кардіографа поштовхів серця
для діагностування його стану.

Кардіограма, и, ж. Графічне зобра¬
ження роботи серця. Зробити кар¬
діограму.

Кардіограф, а, ч. Прилад для запису¬
вання роботи серця.

Кардіографічний, а, е. Кардіографічні
дані.

КАРДІОДИСТРОФІЯ, і, ж., мед.
Патологічний процес, що виникає
внаслідок порушень серцево-судин¬
ної системи.

КАРДІОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Розділ меди¬
цини, який вивчає серцево-судинні
захворювання і розробляє методи
їх профілактики та лікування.
Проблеми кардіології . Фахівець із

кардіології. Інститут кардіології.
2. розм. Кардіологічне відділення
у лікарні. Лежати в кардіології.
Кардіологія на другому поверсі.

Кардіолог, а, ч. Відомий кардіолог. Пере¬
кваліфікуватися на кардіолога.

Кардіологічний, а, е. Кардіологічний
корпус. Кардіологічний центр. Кардіо¬
логічне відділення.

кардіомегАлія, і, ж. у мед. Зна¬
чне збільшення розмірів та маси
серця.

КАРДІОМІОПАтіЯ, ї, ж. Загальна на¬
зва хвороб невідомої етіології, яким
притаманне дифузне, незапальне
ураження міокарда.

кАрДІОМОНІТбР, а, ч. Прилад для
цілодобового спостереження за ро¬
ботою серця.

КАРДІОРЕВМАТОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ
медицини, що вивчає захворювання
серця під час ревматизму.

КАРДІОСИГНАЛІЗАТОР, а, ч. Прилад,
за допомогою якого спостерігають на
екрані осцилографа зміни електро¬
кардіограми хворого.

КАРДІОСКЛЕРОЗ, у, ч., мед. Па-
тологічний стан серцевого м’яза,
спричинений розростанням у ньому
сполучної тканини.

КАРДЮСКЙП, а, ч. Прилад для зо¬
рового спостереження за діяльністю
серця.

КАРДІОСПАЗМ, у, ч., мед. Погіршен¬
ня прохідності нижньої частини
стравоходу, викликане спазмом;
супроводжується різким загрудин-
ним болем.

КАРДІОСТИМУЛЯЦІЯ, і, ж. Комп¬
лекс заходів, спрямованих на забез¬
печення нормальної роботи серця.
Вітамінна кардіостимуляція.

Кардіостимулятор, а, ч. Портативний
прилад, який фіксується у лівій
частині грудної клітки хворого і
підтримує нормальну роботу серця.
Радіоізотопний кардіостимулятор.
Використовувати кардіостимулятор.
В живлення кардіостимулятор а.

КАРДІОТАХбМЕТР, а, ч. Прилад для
вимірювання частоти пульсу та ро¬
боти серця.

КАРДІОФбБІЯ, ї, ж., мед. Нав’язли¬
вий острах серцевої хвороби.

КАРДЮХІРУРГЇЯ, ї, ж. Оперативне
лікування серцевих хвороб.

Кардіохірург, а, ч.

КАРДІЯ, ї, ж. Серце; вхід до шлу¬
ночка.

…КАРДІЯ. Друга частина складних
слів, що вказує на захворювання
серця.

КАРЙ. 1. невідм.у с. Бойове шикування
піхоти у формі чотирикутника; за-

276

каретта — карнозаври

стосовувалося з XVIII ст. переважно
для відбиття кавалерійських атак.
Вишикуватися в каре. Маленьке каре.
2. невідм. У формі чотирикутника.
Комір каре. Зачіска каре.

КАРЙТГА, и, ж. Велика черепаха, по¬
ширена в тропічних і субтропічних
морях, панцир якої ціниться як ма¬
теріал для виготовлення вишуканих
галантерейних виробів, що стало
причиною її інтенсивного вини¬
щення; бісса.

КАР’ЙР1, у, ч. 1. Місце відкритого
видобутку копалин, які залягають
неглибоко, а також гірниче підпри¬
ємство для такого добування. Кар ‘єр
для добування руди. 2. Місце, де до¬
бувають камінь, глину, пісок і т. ін.
Піщаний кар’єр.

Кар’єрний, а, е. Розробляти родовища
кар і єрним способом.

КАР’ЄР2, у, ч. 1. Прискорений галоп,
найшвидший біг коня; чвал. Перейти
на кар’єр. 2. у знач, присл. кар’єром,
рідко. Учвал, навскоки. Гнати коней
кар’єром.

КАР’ЄРА, и, ж. 1. Швидке, успішне
просування в службовій, суспіль¬
ній, науковій та ін. діяльності;
досягнення слави, вигоди тощо.
Блискуча кар’єра. Стрімка кар’єра.
Пожертвувати своєю кар ‘єрою. Роби¬
ти кар’єру. 2. Рід занять. Артистична
кар’єра. Учительська кар’єра. Наукова
кар’єра. Військова кар’єра. Політична
кар’єра.

Кар’єрний, а, е. Кар’єрні міркування.
Кар’єрні плани. Кар’єрні сходинки.

КАР’ЄРЙЗМ, у, ч. Намагання зробити
кар’єру, досягти успіхів кар’єрно¬
го росту не зважаючи на інтереси
громадської справи. Засуджувати
кар’єризм. Прояви кар’єризму.

Кар’єрист, а, ч. Бути кар’єристом.

Кар’єрйстка, и, ж.

Кар’єрйстський, а, е. Кар’єристські
інтереси. Кар’єристські нахили.
Кар’єристські мотиви. Кар’єристські
плани. Кар’єристські елементи.

КАРИКАТУРА, и, ж. 1. Малюнок,
що зображує кого-, що-небудь у
навмисно спотвореному, смішному
вигляді. Смішна карикатура. Вдала
карикатура. Намалювати карикату¬
ру. Журнал з карикатурами. Розгля¬
дати карикатури. 2. перен. Невдале
наслідування, смішне, спотворене
відображення кого-, чого-небудь;
потвора, опудаЛо. Карикатура моло¬
дості. Карикатура на почуття.

Карикатурйст, а, ч. Художник, який
малює карикатури (у 1 знач.). Відо¬
мий карикатурист.

Карикатурйстка, и, ж.

Карикатурний, а, е. Карикатурний ма¬
люнок. Карикатурний стиль. Карика¬
турний вигляд .

Карикатурність, ності, ж. Елементи
карикатурності.

Карикатурно. Карикатурно виглядати.

КАРИЛЬЙбН, КАРИЙбН, ч„ муз.

1. род. а. Ударний музичний інстру¬
мент — набір добре налагоджених
дзвонів. Карильйон із дзвонами.

2. род. у. Музична п’єса, що імітує
передзвін.

Карильйоніст, а, ч. Музикант, який
грає на карильйоні. Виконання ка-
рильйоніста.

Карильйоністка, и, ж.

Карильйонний, а, е. Карильйонний звук.

КАРІАТИДИ, тйд, мн. (одн. каріатида,
и, ж.), архіт. Вертикальні підпори,
що мають вигляд жіночих постатей.
Антична каріатида. Будинок з каріа¬
тидами.

КАРІЄС, у, ч., мед. Руйнування ткани¬
ни кістки, зуба внаслідок запально-
дистрофічних процесів, що відбува¬
ються в них; костоїда. Профілактика
карієсу.

Каріозний, а, е. Каріозні зуби.

КАРІО… Перша частина складних
слів, що вказує на зв’язок із ядром
клітини.

КАРІОГАМІЯ, ї, ж ., біол. Злиття ядер
статевих клітин у процесі заплід¬
нення.

КАРІОГРАМА, и, ж ., біол. Графічне
зображення числа, форми, розмірів
хромосом та інших особливостей
каріотипу.

КАРІОКІНЕЗ, у, ч., біол. Те саме, що
мітоз.

КАРІОЛІМФА, и, ж ., біол. Те саме, що
каріоплазма.

КАРІОЛбГІЯ, ї, ж., біол. Розділ ци¬
тології, що вивчає клітинне ядро та
його компоненти.

Каріологїчний, а, е. Каріологічні до¬
слідження.

КАРІОПЛАЗМА, и, ж., біол. Прото¬
плазма ядра тваринних і рослинних
клітин.

КАРІОРЕКСИС, у, ч. Розпад клітинно¬
го ядра на частини.

КАРІОТИП, у, ч., біол. Набір хромосом
клітини того або іншого виду рослин
чи тварин, що характеризується чис¬
лом хромосом, їх розмірами, формою,
особливостями будови. Вивчення ка¬
ріотипу. Каріотип кімнатних рослин.

КАРІЯ, ї, ж. Дерево родини горіхо¬
вих, поширене в Північній Аме¬
риці, Центральній та Східній Азії
з їстівними плодами, олія з яких
використовується в кондитерському
виробництві.

КАРКАС, а, ч. 1. Металева або де¬
рев’яна основа якої-небудь речі,
споруди тощо. Металевий каркас.
Каркас теплиці. 2. перен. Те, на чому
побудоване або тримається що-не¬
будь. Хронологічний каркас біографії.
Каркас сюжету.

Каркасний, а, е. Каркасна конструкція.

КАРМА, и, ж. В індійських релігіях
(буддизмі, індуїзмі, брахманізмі
тощо) — закон відплати, згідно з
яким життя істоти та її перевтілення
після смерті визначаються добрими
чи лихими її ділами, а також вчин¬
ками її предків. Основна ідея карми.
Вчення про карму.

Кармінний, а, е. Кармінний вплив на
долю людини. Кармінні структури.
Кармінні сили.

КАРМАЗИН, у, ч. Старовинне дороге
темно-червоне сукно.

Кармазйновий, а, е. Кармазиновий
жупан.

КАРМАНЬЙбЛА, и, ж. 1. Французь¬
ка народна пісня-танок, переваж¬
но політичного змісту. 2. Куртка
з вузькими фалдами, яку носили
якобінці.

КАРМЕЛІТ, а, ч. Чернець католицького
ордену, заснованого в XII ст. у Палес¬
тині на горі Кармель під час хресто¬
вих походів. Орден кармелітів.

Кармелітка, и, ж.

Кармелітський, а, е. Кармелітський
монастир.

КАРМІН, у, ч. Яскраво-червона фарба,
яку добувають із кошенілі. Підмальо¬
вувати карміном.

Кармінний, Карміновий, а, е. Карміновий
лак. Кармінові уста.

КАРНАВАЛ, у, ч. Народне свято,
маскарад (нерідко просто неба), що
супроводжується іграми, танцями,
виступами художньої самодіяль¬
ності тощо. Новорічний карнавал.
Святковий карнавал. Влаштувати
карнавал.

Карнав&іьний, а, е. Карнавальний похід.
Карнавальне плаття.

КАРНАЛІТ, у, ч. Безбарвний або бі¬
лий мінерал із скляним блиском,
що застосовується у виробництві
калійних добрив, є сировиною для
одержання солей магнію, калію і
хлору.

Карналітний, Карналітовий, а, е. Кар¬
ная і тов а порода.

КАРНАЦІЯ, ї, ж ., жив. Прийоми кольо¬
рового (звичайно багатошарове на¬
кладання фарб) зображення обличчя
і оголених частин тіла людини.

КАРНОЗАВРИ, ів, мн. Хижі динозаври
мезозойської ери, які мали потужні
шаблеподібні зуби; найбільші (15 мет-

277

карнотгіт — картридж

рів завдовжки) наземні хижаки з
велетенським черепом і дуже корот¬
кими передніми кінцівками в пізніх
представників.

КАРНОТИТ, у, ч. Мінерал класу
фосфатів, що має яскраво-жовтий
наліт; радіоактивна уранова і вана¬
дієва руда.

КАРОТАЖ, у, ч. Геофізичне дослі¬
дження свердловин електричними,
магнітними, радіоактивними та
іншими методами з метою вивчен¬
ня геологічної будови місцевості
та виявлення корисних копалин.
Нейтронний каротаж. Здійснювати
каротаж.

Каротажний, а, е. Каротажний кабель.

Каротажник, а, ч. Фахівець із каро¬
тажу.

КАРОТЙЛЬ, і, ж. Сорт харчової морк¬
ви з коротким, округлим коренем.

КАРОТИН, у, ч. Жовтий або жовтога¬
рячий пігмент, особливо характер¬
ний для моркви, помідорів, яєчних
жовтків. Вміст каротину.

Каротйновий, а, е. Каротиновий піг¬
мент.

КАРОТИНЙЇДИ, ів, мн. ( одн . кароти¬
ноїд, у, ч.). Жовті, жовтогарячі або
червоні пігменти рослин, грибів
тощо; в організм людини і більшості
тварин надходять з їжею і в печінці
перетворюються на вітаміни.

КАРПЕЛА, и, ж. Видозмінений листок
у квітках покритонасінних рослин,
на якому розвиваються насінні за¬
чатки; плодолисток.

КАРПОЛЙГІЯ, ї, ж. Розділ морфо¬
логії рослин, що вивчає плоди й на¬
сіння.

Карпологїчний, а, е. Карпологічний
аналіз.

КАРСТ, у, ч., геол. Вигляд і властивість
земної поверхні в тих ділянках, ґрунт
яких складається з розчинних грубо¬
зернистих гірських порід (вапняків,
гіпсів, кам’яної солі тощо). Поширен¬
ня карсту.

Карстовий, а, е. 1. Прикм. до карст.
Карстові явища. Карстові процеси.
2. Спричинений дією підземних вод
у розчинних породах. Карстові за¬
глиблення. Карстова печера.

КАРТА, и, ж. 1. Зменшене узагальнене
зображення земної (місячної і т. ін.)
поверхні, її частини або окремих
країн світу, окремих частин країни
тощо відповідно до певного масш¬
табу. Географічна карта. Політична
карта світу. 2. Певним способом
складений документ, у якому в ко¬
ротких записах, схемах, графіках
подаються спеціальні відомості.
Технологічна карта.

Картування, я, с. Геологічне карту¬
вання.

Картувати, ую, уєш. 1. розм. Ділити на
смуги. Картувати поле. 2. Наносити
на географічну карту геологічні озна¬
ки певної місцевості. Картувати ви¬
ходи підземних вод.

КАРТ-БЛАНШ, невідм., ч. 1. Чистий
бланк, підписаний особою, яка надає
іншій особі право його заповнити на
власний розсуд. 2. перен. Необмеже¬
ні повноваження, повна свобода дій.
Отримати карт-бланш. Дати комусь
карт-бланш.

КАРТЕЗІАНСТВО, а, с. Філософське й
природничо-наукове вчення Декар-
та (XVII ст.), для якого характерний
раціоналізм у теорії пізнання, меха¬
ністичний матеріалізм у поясненні
явищ природи.

Картезіанець, нця, ч.

Картезіанський, а, е.

КАРТЕЛЬ, ю, ч., екон. Одна з форм
монополії, учасники якої для під¬
вищення прибутку укладають угоду
про поділ ринків збуту, розміри ви¬
робництва, рівень цін на продукцію
тощо; характеризується збереженням
комерційної та виробничої само¬
стійності об’єднаних підприємств.
Банківський картель.

Картельний, а, е. Картельна угода. Кар¬
тельний рух. Картельна ціна.

Картелювання, я, с. Картелювання під¬
приємств.

Картелювати, юю, юєш, екон. Об’єдну¬
вати окремі промислові підприємства
в картелі.

КАРТЕР, а, ч. Металевий корпус
поршневих машин, зубчастих пере¬
дач і т. ін., у якому розміщені вали,
осі тощо.

Картерний, а, е. Картерна система
змащування.

КАРТЕЧ, і, ж. Артилерійський снаряд,
розрахований на стріляння з невели¬
кої відстані й наповнений кулями,
що широко розсипаються під час
пострілу. Вибух картечі.

Картечний, а, е. Картечний вогонь.

КАРТИНГ, у, ч. 1. Вид автомобіль¬
ного спорту — перегони на картах.
Змагання з картингу. Займатися
картингом. Шанувальники картингу.
2. Спеціально обладнаний майдан¬
чик для таких перегонів.

Карт, а, ч. Перегоновий малолітраж¬
ний автомобіль з мотоциклетним
двигуном і без кузова, признач, для
змагання на невеликому майданчику.
Потужний карт. Нова модель карта.
Керувати картом.

Картингіст, а, ч.

Картинговий, а, е.

КАРТОГРАФІЯ, ї, ж. Наука про
створення географічних карт і
практика складання географічних
карт; картографування. Матема¬
тичні основи картографії. Карто¬
графія Місяця.

Картограма, и, ж ., спец. Географічна
карта або схема, на якій штрихами,
фарбами й т. ін. наочно зображені
(або подані) статистичні дані про
певні явища. Картограма підвищен¬
ня родючості.

Картограф, а, ч. Фахівець із карто¬
графії. Видатний картограф.

Картографічний, а, е. 1. Що стос,
картографії. Картографічні знаки.
Картографічний матеріал. 2. Який
виготовляє географічні карти. Кар¬
тографічна фабрика.

Картографований, а, е. Картографовані
матеріали.

Картографування, я, с. Картографуван¬
ня країни. Етнічне картографування.
Лінгвістичне картографування. Здій¬
снення картографування.

Картографувати, ую, уєш, спец. Нано¬
сити на карту (у 1 знач.); складати
картограму.

КАРТОДІАГРАМА, и, ж. Спосіб зо¬
браження розподілу будь-якого
явища за допомогою діаграм, що
розміщуються на карті за одини¬
цями територіального поділу, відо¬
бражаючи локалізацію статистичних
даних у просторі.

КАРТОДРОМ, у, ч. Спеціально об¬
ладнаний майданчик для випробу¬
вання картів та змагань з картингу
(у 1 знач.).

КАРТОМЕТРІЯ, ї, ж. Розділ карто¬
графії, що вивчає способи вимі¬
рювання і обчислення за картами
площ, довжин, висот та інших
кількісних характеристик геогра¬
фічних об’єктів.

КАРТОСХЕМА, и, ж. Спрощена
географічна карта, зміст якої обмежу¬
ється елементами, необхідними для
розуміння окресленої тематики. Кар¬
тосхема бою за визволення Києва.

КАРТОТЕКА, и, ж. Систематизоване
зібрання карток, що містять довід¬
кові або облікові відомості. Лексична
картотека. Комп’ютерна картотека.
Створення картотеки.

Картотечний, а, е. Картотечний праців¬
ник. Картотечна шафа. Картотечний
розподільник.

КАРТРИДЖ, а, ч. 1. Блок, що встав¬
ляється в комп’ютерний пристрій
і містить у пам’яті певні дані або
програми. Ігровий картридж. Кар¬
триджі зі шрифтами. 2. Контейнер,
признач, для розміщення та захисту

278

картулі — каста

фарбувальної стрічки або речовини
в копіювальній та розмножувальній
техніці. Картридж для струменевого
принтера. Встановити новий кар¬
тридж. Змінити картридж.

КАРТУЛІ, невідм., ч. Грузинський на¬
родний парний танець, що нагадує
лезгинку.

КАРТУЛЙРІЇ, їв, мн. (одн. картулярій,
ю, ч). 1. іст. У Західній Європі
в Середні віки — збірники ко¬
пій грамот, переважно стосовно
земельних дарувань на користь
церкви. 2. мор. Диск або кільце з
немагнітного матеріалу з поділка¬
ми, закріплені на рухомій системі
компаса для зручності орієнтації за
сторонами світу.

КАРТУШ, а, ч.у спец. Ліпна або гра¬
фічна прикраса у вигляді облямо¬
ваного завитками щита або сувою
з гербом, написом, емблемою тощо.
Картуш над дверима будинку. Картуш
у книжці.

КАРУСЕЛЬ, і, ж. Споруда із сидіння¬
ми у вигляді коней, човнів і т. ін.,
що швидко обертається навколо
вертикальної осі; встановлюється
на ярмарках, у парках для розваги.
Кататися на каруселі.

Карусельний, а, е.

КАРЦЕР, у, ч. Приміщення (звичайно
без світла) у в’язниці для тимчасо¬
вого одиночного ув’язнення осіб,
винних або звинувачених у чомусь.
Сидіти у карцері.

Карцерний, а, е. Карцерне приміщення.

КАРЦИНЕМЇЯ, ї, ж., мед. Наявність
у крові ракових клітин.

КАРЦИНОЛЙГІЯ, ї, ж. Розділ зооло¬
гії, що вивчає ракоподібних.

Карцинолог, а, ч.

Карцинологічний, а, е.

КАРЦИНОМА, и, ж., мед. Злоякісна
пухлина, що розвивається з епітелі¬
альної тканини.

КАРЦИНОМАТбЗ, у, ч., мед. Поши¬
рення метастазів ракової пухлини
в органі або сусідніх органах.

КАСА, и, ж. 1. Окремий відділ в
установі, на підприємстві тощо для
приймання, зберігання й видачі
грошей, продажу квитків і т. ін., а
також приміщення цього відділу.
Депозитна каса. Операційна каса.
Прибуткова каса. 2. Назва кредит¬
ної установи, організації. Каса взає¬
модопомоги. 3. Готівка (установи,
підприємства, особи тощо). 4. друк.
Скринька, поділена на комірки, по
яких розкладено друкарський шрифт
за абеткою. Складальна каса.

Касир, а, ч. Той, хто приймає та видає
гроші, продає квитки в касі.

/і

Касйрка, и, ж.

Касовий, а, е. 1. Прикм. до каса. Касова
книга. Касовий апарат. Касовий зал.
Касова готівка. Касова угода . Касовий
ордер. Касовий план. Касові операції.
2. перен., розм. Який дає прибуток;
розрахований на одержання при¬
бутку (про спектакль, фільм і т. ін.).
Касовий фільм.

Касовість, вості, ж., розм. Касовість
фільму.

КАСАЦІЯ, ї, ж., юр. 1. Перегляд, ска¬
сування вищою інстанцією судової
ухвали, вироку, що не набули чин¬
ності. Касація вироку. Мати право на
касацію. Подати на касацію. 2. Заява
(клопотання) про перегляд судового
рішення. Подати касацію. Правильно
оформити касацію. 3. Визнання ви¬
борів недійсними і скасування їх
результатів у випадку порушення
конституції або виборчого закону.
Касація виборів.

Касаційний, а, е, юр. Касаційний по¬
рядок розв’язання скарг. Касаційна
скарга. Касаційна інстанція. Каса¬
ційний суд.

Касування, я, с.

Касувати, ую, уєш. Анулювати, відмі¬
няти що-небудь. Касувати наказ.

КАСЕТА, и, ж. 1. Плоска або ци¬
ліндрична непроникна для світла
коробка (футляр), у яку вкладають
перед зніманням фотопластинку або
плівку. Фотоплівка у касеті. Встави¬
ти касету у фотоапарат. 2. Частина
кінопроектора, в яку закладається
плівка для демонстрування кіно¬
фільму на екрані. 3. Плоска закрита
коробка з магнітофонною стрічкою,
призначена для звукозапису або для
запису відеофільму. Магнітофонна
касета. Ліцензійна касета. Касета з
записом пісні. Касета з відеофільмом.
4. Знімна коробка в пістолеті, авто¬
маті тощо для патронів. Касета з
патронами. 5. Пристрій для скидання
бомб із літака.

Касетний, а, е. Касетна бомба. Касетний
магнітофон.

Касетник, а, ч., розм. Касетний магні¬
тофон. Фірмовий касетник.

КАСЙДА, и, ж. В арабській поезії —
вірш хвалебного або повчального
характеру з наскрізним римуванням.
Писати касиди.

КАСИК, КАЦИК, а, ч. 1. Індіанський
вождь у Мексиці та Центральній
Америці до іспанського завоювання.
2. Назва впливових політиків у Іс¬
панії та Латинській Америці.

КАСИТЕРИТ, у, ч. Мінерал темно-бу¬
рого, жовтого або чорного кольору;
руда олова. Родовище каситериту.

_ К

КАСІЯ, ї, ж. Тропічне або субтропічне
дерево (чагарник) родини бобових з
цінною деревиною, листя й плоди
якого застосовують у медицині як
проносне.

КАСКАД, у, ч. 1. Природний або
штучний водоспад, що спадає
уступами, або система таких во¬
доспадів. Висікати каскад. Спада¬
ти каскадом. 2. перен. Стрімкий,
невпинний потік великої кіль¬
кості, маси чого-небудь. Каскад
звуків. Каскад слів. Каскад рекор¬
дів. Каскад бризок. 3. Група гідро¬
електростанцій, розташованих на
одній річці. Спроектувати каскад.
4. заст. В опереті — швидкий та¬
нець у супроводі співу. Виконувати
каскад. 5. Імітація клоуном падіння
на землю. Виконати каскад склад¬
них вправ. Виконати каскад склад¬
них трюків . 6. Група послідовно
з’єднаних однотипних пристроїв,
споруд. Електромагнітний каскад.

Каскадний, а, е. Каскадний відстійник.
Каскадний номер. Каскадна споруда.
Каскадна зірка.

КАСКАДЕР, а, ч. 1. У цирку — ви¬
конавець номера, як правило,
пантонімічної сценки з комічними
акробатичними падіннями (каска¬
дами). Трюки каскадера. Професія
каскадера. 2. Дублер кіноакто¬
ра — професіональний виконавець
складних, небезпечних трюків, що
вимагають спеціальної фізичної і
технічної підготовки (стрибки з
моста в ріку, в провалля, вистри¬
бування на повному ходу з поїзда,
автомобіля). Відомий каскадер. Ста¬
ти каскадером. Показові виступи
каскадерів. Небезпечна праця каска
дерів. 3. Учасник змагання на
автомобілях, мотоциклах, що де¬
монструє різні складні, небезпечні
для виконання трюки. Автомобіль¬
ний каскадер.

Каскадерський, а, е. Каскадерський
стрибок. Каскадерський трюк.

Каскадерство, а, с. Захопитися каска¬
дер ств ом.

КАСКО, невідм ., с. Страхування тран¬
спортних засобів — автомобілів, лі¬
таків, кораблів тощо.

КАСТА, и, ж. 1. В Індії та інших краї¬
нах Сходу — замкнена суспільна гру¬
па, члени якої зв’язані походженням,
заняттям та своїм правовим станом.
Станові касти. Замкнута каста.
Каста недоторканних. Належати до
касти. 2. перен. Замкнуте суспільне
(станове або професійне) угрупо¬
вання, що відстоює свою відокрем¬
леність та пов’язані з нею привілеї.

279

кастовий — катапульта

Дворянська каста. Номенклатурна
каста. Військова каста.

Кастовий, а, е. Кастові забобони. Кас¬
това система.

Кастовість, вості, ж. Станова касто¬
вість.

КАСТАНЬЙТИ, єт, мн. (одн. каста¬
ньєта, и, ж). Поширений в Іспанії,
Італії та в країнах Латинської Аме¬
рики ударний музичний інструмент
із дерева або пластмаси у вигляді
двох мушель, зв’язаних шнурком на
одному кінці; використовується для
відбивання ритму під час виконання
народних іспанських танців. Брязкіт
кастаньєт.

КАСТЙТ, а, ч. Холодна зброя — ме¬
талева пластина з отворами або
спаяні кільця (часом із шипами),
що накладаються на пальці і затис¬
каються в кулаці; наручник. Свин¬
цевий кастет. Важкий кастет.
Вдарити кастетом. Битися з кас¬
тетом.

Кастетний, а, е. Кастетний удар. Кас-
тетна рана.

КАСТИНГ, у, ч. 1. Вид змагань ри¬
балок, що полягає в мистецтві
володіння риболовними снастями,
переважно з точності та дальності
закидання блешні. 2. Попередній
відбір учасниць для конкурсу краси
чи на роль моделей, манекенниць.
Провести кастинг. Оголосити кас-
тинг. 3. Визначення складу виконав¬
ців, відбір та підбір акторів, часто
на конкурсній основі. Кастинг теле-
ведучих.

КАСТЙР, у, ч. Цупке вовняне сукно
з ворсом, що використовується для
пошиття зимового одягу.

КАСТРАЦІЯ, ї, ж. Видалення стате¬
вих залоз у тварин, людей, органів
розмноження в рослин; каструван¬
ня. Кастрація тварин. Кастрація
квіток.

Кастрат, а, ч. 1. Той, кому видалено
статеві залози. Кастрат- євнух. Би-
чок-кастрат. 2. перен ., зневажл. Нік¬
чемна особа, від якої немає ніякої
користі.

Кастрований, а, е. Кастрований бик.
Кастрований материнський колос.

Кастрування, я, с.

Каструвати, ую, уєш. Видаляти статеві
залози у тварин, людей, органи роз¬
множення в рослин; вихолощувати
Каструвати самців. Каструвати
квітки.

КАТА… Префікс, що означає рух униз,
протидію, посилення, перехідність
або завершення.

КАТАБОЛІЗМ, у, ч., біохім. Сукупність
ферментативних реакцій розщеп¬

лення складних органічних сполук
у клітині.

КАТАВАСІЯ, ї, ж. 1. У православно¬
му богослужінні — вид співу, коли
перший вірш виконують два хори і
на початку, і в кінці канону. 2. пе¬
рен., розм . Плутанина, метушня,
гармидер.

КАТАГЕНЙЗ, у, ч. 1. біол. Напрям ево¬
люційного процесу, що призводить
до регресивних змін організмів.
2. геол. Процес зміни осадових гір¬
ських порід, що полягає в значному
їх ущільненні, утворенні вторинних
мінералів тощо.

КАТАКЛАЗ, у, ч., геол. Деформація і
подрібнення мінералів усередині гір¬
ської породи, зумовлена тектонічни¬
ми рухами. Ознаки катаклазу.

КАТАКЛІЗМ, у, ч. 1. книжн. Руйнівний
переворот; катастрофа. Природний
катаклізм. Вулканічний катаклізм.
2. перен. Катастрофічна подія в жит¬
ті людини і суспільства. Політичні
катаклізми. Суспільний катаклізм.
Соціальні катаклізми. Фінансовий
катаклізм.

КАТАКЙМБИ, кбмб, мн. (одн. ката¬
комба, и, ж.). Природні або штучні
печери з довгими заплутаними хода¬
ми. Одеські катакомби. Екскурсія в
катакомби. Вхід у катакомби. Зійти
в катакомби. Лабіринти катакомб.

Катакомбний, Катакомбовий, а, е. Ката¬
комбова культура. Катакомбні ходи.

КАТАЛАЗА, и, ж. Фермент, який
розщеплює перекис водню, що
утворюється в процесі біологічного
окислення, на воду й молекулярний
кисень.

КАТАЛЕКТИКА, и, ж., літ. Розділ
поетики про кінцівки вірша, тобто
склади слів, які йдуть після остан¬
нього наголосу віршованого рядка,
зокрема про випадки незбігу кінця
вірша і кінця стопи.

Каталектйчний, а, е. Каталектичний
вірш.

КАТАЛЕПСІЯ, ї, ж., мед. Утрата
тілом людини або окремими його
частинами рухомості з характерним
застиганням у певній позі, що буває
при шизофренії, енцефаліті, істерії,
гіпнозі тошо; остовпіння. Викликати
каталепсію. Стан каталепсії.

Каталептик, а, ч. Людина, яка хворіє
на каталепсію.

Каталептйчка, и, ж.

Каталепсйчний, Каталептйчний, а, е.
Каталепсичний напад.

КАТАЛІЗ, у, ч. Збудження хімічних
реакцій або зміна їх швидкості під
впливом каталізаторів. Каталіз
реакції.

Каталітйчний, а, е. Каталітична ре¬
акція.

Каталізатор, а, ч. Речовина, що впливає
на збудження або зміну швидкості хі¬
мічної реакції, але сама при цьому до
складу кінцевих продуктів реакції не
входить. Властивості каталізатора.

Каталізований, а, е. Каталізована ре¬
акція.

Каталізувати, ую, уєш. Прискорювати
хімічні реакції. Каталізувати окис¬
лення.

КАТАЛОГ, у, ч. Список, перелік
книжок, рукописів, картин і т. ін.,
складений у певному порядку, щоб
полегшити їх розшук; реєстр. Бібліо¬
течний каталог. Алфавітний каталог.
Анотований каталог. Каталог картин.
Каталог меблів. Каталог виставки.
Каталог українських книжок.

Каталоговий, а, е. Каталогова шафа.
Каталогова картка.

Каталогізація, ї, ж. Записування, вне¬
сення до каталогу, складання каталогу
чого-небудь. Централізована катало¬
гізація. Каталогізація сучасної поезії.
Каталогізація газетних фондів.

Каталогізатор, а, ч. Складач каталогу;
працівник, що займається каталогі¬
зацією.

Каталогізувати, ую, уєш. Каталогізува¬
ти нові надходження. Каталогізувати
книги бібліотеки. Каталогізувати кар¬
тини колекції.

КАТАЛЬПА, и, ж. Південне дерево
родини бігонієвих, що має велике
листя серцеподібної форми, запашні
квітки й круглі грубі стручки.

КАТАМАРАН, а, ч. Судно з двома
вузькими довгими корпусами, роз¬
міщеними на деякій відстані один
від одного і з’єднаними між собою
спільною палубою. Вантажний ка¬
тамаран. Прогулянковий катамаран.
Спортивний катамаран. Побудувати
катамаран. Плавати на катамарані.
Спорудження катамаранів.

Катамаранний, а, е. Судно катамаран-
ного типу.

КАТАМИ ЕЗ, у, ч., мед. Інформація про
стан хворого, яку збирають, перев.
багаторазово, після визначення діа¬
гнозу і виписки з клініки. Просте¬
ження катамнезу.

КАТАМОРФйЗ, у, ч., біол. Напрям
еволюційного процесу, що харак¬
теризується спрощенням загальної
будови організму зі зміною умов
середовища.

КАТАПУЛЬТА, и, ж. 1. Старовинний
військовий пристрій для кидання
важкого каміння, загострених колод
під час облоги фортець. Застосовува¬
ти катапульту при облозі. 2. ав. Меха-

280

нізм виштовхування літака з палуби
авіаносця та інших злітних майдан¬
чиків, викидання людини, тварини,
вантажу з літака, ракети, космічного
корабля в разі аварії тощо. Злетіти з
катапульти. Стрибати (викидатися)
з допомогою катапульти. Скориста¬
тися катапультою.

Катапультний, Катапультовий, а, е. Ка-
тапультний пристрій. Катапультове
крісло. Катапультове сидіння.

Катапультований, а, е. Катапультоване
крісло пілота.

Катапультувальний, а, е. Катапульту –
вальний пристрій. Катапультує альна
установка.

Катапультування, я, с. Катапультування
вантажу. Катапультування крісла з
космонавтом із кабіни. Здійснити
катапультування.

Катапультувати, ую, уєш. Викидати за
допомогою катапульти (у 2 знач.).

КАТАР, у, ч. Запальне ураження
слизових оболонок деяких органів
людини та тварин, що супрово¬
джується виділенням сироватково¬
го, слизового чи гнійного випоту.
Катар шлунка. Катар верхніх ди¬
хальних шляхів.

Катаральний, а, е. Катаральний стан ди¬
хальних шляхів. Катаральний кашель.

КАТАРАКТ, а, ч., техн. Гідравлічний
або пневматичний амортизатор.

КАТАРАКТА, и, ж ., мед. Захворюван¬
ня кришталика ока, що призводить
до його помутніння та втрати зору,
а також плівка, що утворюється на
кришталику ока внаслідок такого
захворювання. Випалювання ката¬
ракти.

КАТАРСИС, у, ч. 1. За «Поетикою»
Аристотеля — піднесене задоволення
і просвітлення глядача, який пережив
разом із героєм трагедії страждання
і звільнився від них; очищення емо¬
цій мистецтвом. 2. Стан духовного
очищення після певних пережи¬
вань, потрясінь. Душевний катарсис.
Момент катарсису. Стан катарсису.
Пережити катарсис.

КАТАРСЙЧНИЙ метод — у пси¬
хоаналізі та психотерапії — спосіб
лікування, у перебігу якого паці¬
єнт пригадує події, що призвели
до захворювання, і по-новому ре¬
агує на них.

КАТАСТРОФА, и, ж. 1. Раптове лихо,
подія з тяжкими трагічними наслід¬
ками; знищення, загибель, руйнація.
Автомобільна катастрофа. Космічна
катастрофа. Екологічна катастрофа.
Демографічна катастрофа. Залізнич¬
на катастрофа. Причини катастро¬
фи. 2. Тяжке потрясіння, що стає

катапультний — катетометр

причиною істотної зміни, різкого
перелому в особистому або суспіль¬
ному житті. Особиста катастрофа.
Сімейна катастрофа.

Катастрофічний, а, е. Катастрофіч¬
ний стан економіки. Катастрофічна
швидкість інфляції. Катастрофічні
наслідки.

Катастрофічність, ності, ж. Проблеми
катастрофічності.

Катастрофічно.

КАТАСТРОФІЗМ, у, ч. Теорія, згідно
з якою розвиток земної кори і орга¬
нічного світу відбувається внаслідок
періодичних глобальних катастроф
і потопів.

Катастрофіст, а, ч.

Катастрофістка, и, ж.

Катастрофістський, а, е. Катастрофіст-
ська теорія.

КАТАТЕРМОМЕТРІЯ, ї, ж. Сумарна
оцінка вологості та швидкості руху
повітря.

Кататермометр, а, ч. Спиртовий термо¬
метр для вимірювання спричиненого
повітрям охолодження.

Кататермометричний, а, е.

КАТАТОНІЯ, ї, ж., мед. Нервово-пси¬
хічний розлад, при якому хворий
застигає в якійсь позі, не їсть, буває
надто збудженим; спостерігається
при шизофренії та деяких інших
нервових захворюваннях.

Кататонічний, а, е. Кататонічна форма
шизофренії.

КАТАФАЛК, а, ч. 1. Поховальна коліс¬
ниця для труни. 2. Підвищення, на
яке ставлять труну з покійним перед
похованням. Споряджати катафалк.
Ритуальний катафалк.

КАТАФІЛАКСІЯ, ї, ж. Знижена стій¬
кість ушкоджених тканин людини
й тварин до дії хвороботворних
мікробів.

КАТАХРЕЗА, и, ж., лінгв., літ. Се¬
мантично невиправдане сполучення
слів — мовна помилка, іноді унор¬
мована (напр. червоне чорнило),
або стилістичний прийом — різно¬
вид гіперболічної метафори.

КАТЕГОРЙЧНИЙ, а, е. Безумовний,
рішучий. Категоричний наказ. Ка¬
тегоричний висновок. Категорична
заборона. Категорична директи¬
ва. Категоричний тон. Категорич¬
не судження. Категорична вимога.
Категоричний протест. Категорична
відмова.

Категорйчність, ності, ж. Катего¬
ричність суджень. Категоричність
тону.

Категорйчно. Категорично заборонити.
Категорично висловлюватися. Кате¬
горично заперечувати.

КАТЕГОРІЯ, ї, ж. 1. філос. Основ¬
не логічне поняття, що відбиває
найзагальніші закономірні зв’язки й
відношення, які існують у реальній
дійсності. Морально-етичні категорії.
Категорія часу. Категорія причини.
2. наук. Родове поняття, що означає
розряд предметів, явищ і т. ін. або їх
важливу спільну ознаку. Граматична
категорія. 3. Група осіб, предметів,
явищ, об’єднаних спільністю яких-
небудь ознак. Вікові категорії насе¬
лення. Належати до категорії опти¬
містів. Молодша вікова категорія.
4. У професійній мові — належність
кого- або чого-небудь до офіційно
присвоюваного розряду, групи і т. ін.
Присвоїти вищу категорію . Учитель
першої категорії.

Категоріальний, а, е. Категоріальне зна¬
чення дієслова.

Категорійний, а, е. Категорійний апа¬
рат.

Категорійність, ності, ж.

КАТЕНЙЇД, а, ч. Поверхня, яка утво¬
рюється при обертанні кривої, що
має вигляд підвішеної за два кінці
нитки, навколо перпендикулярної
до її осі симетрії прямої. Форма
катеноїда.

КАТЕПСЙНИ, ів, мн. ( одн . катепсйн, у,
ч.)у біохім. Ферменти, що каталізують
розщеплення пептидів і білків у клі¬
тинах живих організмів.

КАТЕР, а, ч. 1. Невелике легке судно
(парове, моторне чи веслове) пере¬
важно для недалекого плавання.
Річковий катер. Рятувальний катер.
Прогулянковий катер. 2. Невеликий
військовий корабель спеціального
або допоміжного призначення. Тор¬
педний катер. Сторожовий катер.
Ракетний катер.

Катерний, а, е. Катерний шток.

КАТЕТ, а, ч. Одна з двох сторін, що
утворюють прямий кут у прямо¬
кутному трикутнику. Квадрат ка¬
тета.

КАТЕТЕР, а, ч., мед. Медичний інстру¬
мент у вигляді трубки, яку вводять
у канали й порожнини тіла для їх
промивання або видалення з них
рідини. Вводити катетер.

Катетеризація, ї, ж. Введення в кана¬
ли й порожнини тіла катетера з діа¬
гностичною або лікувальною метою.
Робити катетеризацію.

Катетеризований, а, е. Катетеризований
орган.

Катетеризувати, ую, уєш. Катетеризу¬
вати сечовід.

КАТЕТОМЕТР, а, ч. Прилад для вимі¬
рювання відстані між двома точками
по вертикалі.

281

катехізис — кафедра

к _

КАТЕХІЗИС, у, ч. Релігійна книга, що
містить короткий виклад християн¬
ського віровчення у формі запитань
і відповідей. Християнський катехі¬
зис. Заняття з катехізису. Вивчати
катехізис.

Катехізисний, а, е.

Катехітичний, а, е. Катехітичний
збірник.

Катехйт, а, ч. Учитель Закону Божого
(законовчитель), звичайно священик.
Отець катехйт.

КАТЕХІН, у, ч., біохім. Біологічно
активна речовина рослинного по¬
ходження, що регулює проникність
кровоносних капілярів; використо¬
вується в медицині. Вплив катехіну.

КАТЕХОЛАМІНИ, ів, мн. (одн. ка-
техоламін, у, ч.), біохім. Біологічно
активні речовини, що виконують в
організмі роль гормонів та медіато¬
рів. Виділення катехоламінів.

КАТЙХУ невідм., с. 1. Акація, що росте
в Індії та на Цейлоні. 2. Екстракт із
соку цієї акації, який використову¬
ють як дубильну речовину, а також
як барвник для бавовняних і шовко¬
вих тканин.

КАТібН, а, ч., фіз., хім. Позитивно
заряджений іон. Катіон солі.

Катіонний, а, е. Катіонний обмін. Каті¬
онні барвники.

КАТЛЕЯ, ї, ж. Рослина родини орхідей¬
них із великими запашними роже¬
вими, бузковими, ліловими квітами,
яка росте на деревах і скелях у тро¬
піках Америки; в оранжереях цвіте
в усі пори року.

КАТбД, а, ч.} фіз. Негативний полюс
джерела струму; негативно зарядже¬
ний електрод; протилежне — анод.
Катод фотоелемента.

Катодний, а, е. Катодні промені.

КАТОЛИКОС, а, ч. Титул глав вірмен¬
ської і грузинської православних, а
також монофізитської церков і вір-
мен-католиків. Вірменський католи¬
кос. Католикос усіх вірмен. Отримати
схвалення католикоса.

КАТОЛИЦИЗМ, у, ч. Один з трьох
найпоширеніших напрямів у хрис¬
тиянстві (поряд з православ’ям і
протестантизмом), що оформився
в результаті розколу християнської
церкви в XI ст. Джерела католи¬
цизму. Традиції католицизму. При¬
йняти католицизм. Вивчити історію
католицизму. Інтереси католицизму.
Культові особливості католицизму.

Католик, а, ч. Той, хто сповідує като¬
лицизм і дотримується всіх обрядів
католицької церкви; християнин,
охрещений за католицьким обрядом.
Стати католиком.

Католйчка, и, ж. Переконана като¬
личка.

Католйцький, а, е. Католицька віра.
Католицька церква. Католицьке бо¬
гослужіння. Католицький храм. Ка¬
толицький обряд. Католицький свяще¬
ник. Католицький хрест. Католицьке
свято.

КАТОПТРИКА, и, ж. Розділ оптики, в
якому вивчається теорія зображень,
одержаних за допомогою відбивних
поверхонь (дзеркал).

Катоптрйчний, а, е. Катоптричні сис¬
теми.

КАТРЙН, а, ч. Віршова строфа з чоти¬
рьох рядків, що містить закінчену
думку.

КАУДАЛЬНИЙ, а, е, анат. Розташо¬
ваний на поздовжній осі ближче
до хвостового (тазового) кінця (про
частину тіла або орган людини чи
тварини).

КАУДЕКС, а, ч.у біол. Багаторічний
підземний, рідше наземний, орган
пагонового походження, який разом
з головним коренем є місцем відкла¬
дання запасних поживних речовин
та закладення бруньок відновлення;
стеблокорінь.

КАУЗАЛГІЯ, ї, ж. у мед. Напади пе¬
кучого болю при ушкодженні або
запаленні периферичних нервових
стовбурів.

КАУЗАЛЬНИЙ, а, е, наук. Який
зумовлюється певною причиною;
причинний. Каузальні відношення.
Каузальний зв’язок.

Каузальність, ності, ж.

КАУЛЕРПА, и, ж. Зелені стебло¬
подібні їстівні водорості, що рос¬
туть у спокійних бухтах тропічних
і субтропічних морів. Водорості
каулерпа.

КАУЛІФЛбРІЯ, і, ж. , бот. Розвиток
квіток безпосередньо на стовбурі і
гілках, характерний для тропічних
рослин (дерева какао, хурми, фіку¬
сів тощо); спостерігається також на
кущах вовчих ягід та обліпихи.

КАУНТЕР-ЧЕК, а, ч.у фін. Форма
банківської розписки, яку вида¬
ють вкладникам у разі тимчасово¬
го вилучення коштів із їх рахунків
у банку.

КАУПЕР, а, ч.у техн. Апарат для на¬
грівання повітря, що подається в
доменну піч; доменний повітрона-
грівник.

Кауперний, а, е. Кауперна установка.

КАУРІ, невідм. І.ч. Черевоногий
молюск, поширений у тропічних
частинах Тихого та Індійського оке¬
анів, з мушлів якого виготовляють
прикраси; у деяких країнах Азії та

Африки до початку XX ст. вони ві¬
дігравали роль так званих мушлевих
грошей; ужівка. Черепашки каурі.
2. ж. Хвойне дерево родини арау¬
карієвих, що походить з Північної
Африки; цінне своєю деревиною і
смолою. Стовбур каурі.

КАУСТИК, а, ч. Технічна назва їдких
лугів, зокрема їдкого натру.

Каустичний, а, е. Каустична сода.

КАУСТИКА, и, ж., фіз. Поверхня, що
огинає випущене точковим дже¬
релом світла проміння після його
проходження через оптичну систему
з аберацією їу 2 знач.).

КАУСТОБІОЛІТИ, ів, мн. Горючі ви¬
копні гірські породи органічного
походження (вугілля, горючі сланці,
торф, нафта тощо). Викопні каусто¬
біоліти.

КАУТЕРИЗАЦІЯ, ї, ж. Метод ліку¬
вального руйнування тканин; при¬
пікання.

КАУЧУК, у, ч. Смолиста речовина,
що видобувається з молочного
соку каучуконосних рослин (на¬
туральний каучук), нафти тощо
(синтетичний каучук) і з якої
виготовляють гуму. Натуральний
каучук. Синтетичний каучук. Вул¬
канізований каучук.

Каучуковий, а, е. Каучукове дерево. Ка¬
учуковий завод. Каучукова підошва.

КАФ, у, ч.у юр. Вид договору зовнішньо¬
торговельної купівлі-продажу, коли
до ціни товару включають вартість
морських перевезень (фрахту) до
порту призначення.

КАФЕ, невідм. у с. Кав’ярня. Дитяче
кафе. Літнє кафе. Молодіжне кафе.
Відкрите кафе. Невелике кафе. Елітне
кафе. Кафе-бар. Зайти у кафе.

Кафетерій, ю, ч. Кав’ярня, невеличкий
ресторан перев. із самообслуговуван¬
ням. Поснідати в кафетерії.

КАФЕДРА, и у ж. 1. Поміст із похилою
дошкою, укріпленою на підвищенні
для лектора, викладача або промов¬
ця. Учительська кафедра. Говорити
з кафедри. Піднятися на кафедру.
Стояти на кафедрі. 2. Об’єднання
викладачів, науковців однієї або
споріднених дисциплін у вищому
навчальному закладі та в академіч¬
них установах. Кафедра української
літератури. Засідання кафедри. Заві¬
дувати кафедрою. 3. Посада єписко¬
па, який керує єпархією. Митропо¬
лича кафедра. Отримати кафедру.
Прийняти кафедру. 4. Підвищення
з кріслом для єпископа у християн¬
ській церкві, з якого виголошуються
проповіді. Говорити з кафедри. Виго¬
лошувати проповідь з кафедри.

282

кафедральний — квазівалюта

Кафедральний, а, е. Кафедральне під¬
вищення. Кафедральний собор. Ка¬
федральна церква. Кафедральна ро¬
бота.

КАФЕШАНТАН, у, ч. Кав’ярня з від¬
критою сценою для виступів співа¬
ків, танцюристів, акторів розмовного
жанру з номерами розважального,
досить фривольного характеру. Від¬
відувати кафешантан. Виступити
в кафешантані.

Кафешантанний, а, е. Кафешантанна
трупа. Кафешантанна зірка. Кафе¬
шантанні жарти.

КАХЕКСІЯ, ї, ж мед. Крайній ступінь
загального виснаження організму, що
супроводжується різким схудненням,
недокрів’ям, знесиленням та атрофі¬
єю багатьох органів.

КАХЛІ, ів, мн. ( одн . кахель, хля, ч .;
кахля, і, ж.). Керамічні плитки для
облицювання печей, стін будівель і
т. ін. Ліпні кахлі. Поливані кахлі. Об¬
лицювання кахлями.

Кахельний, Кахлевий, а, е, Кахляний,
яна, яне. Кахельна грубка. Кахляна
груба. Кахельна композиція. Кахлева
піч. Кахляна підлога.

Кахельник, а, Кахляр, а’, ч. Робітник,
майстер, який виробляє кахлі.

Кахельниця, і, Кахлярка, и, ж.

Кахлярство, а, с. Виробництво кахлів.
Українське кахлярство.

Кахлярський, а, е. Кахлярський худож¬
ній промисел.

КАШАЛбТ, а, ч. Велика морська
тварина-ссавець із ряду китів з
масивною жировою подушкою (спер¬
мацетовим мішком) у верхній час¬
тині голови.

Кашалотовий, а, е. Кашалотовий жир.

КАШЕМІР КАШМІР, у, ч. Тонка м’яка
вовняна, напіввовняна тканина, пе-
рев. темних кольорів; терно. Чорний
кашемір. Сукня з кашміру.

Кашеміровий, Кашміровий, а, е. 1. Прикм.
до кашемір, кашмір. Кашмірова
тканина. 2. Зробл. із кашеміру. Ка¬
шемірова сукня. Кашмірова шаль.

КАШИРУВАТИ, ую, уєш. Механічно
обробляти книжковий блок, унаслі¬
док чого відгинаються фальці вздовж
корінця і утворюються закраїни,
що підвищують міцність блока і
сприяють кращому з’єднанню його
з палітуркою.

Каширування, я, с.

КАШНЕ, невідм., с. Шарф, яким зі¬
грівають шию. Вовняне кашне. Тепле
кашне.

КАШПб, невідм ., с. Декоративна ваза
(звичайно підвісна, керамічна)
для квіткового горщика. Керамічне
кашпо. Настінне кашпо. Поставити

горщик в кашпо. Повісити кашпо
з квітами в передпокої.

КАШТЕЛЯН, а, ч. 1. За часів Серед¬
ньовіччя в ряді країн Західної Єв¬
ропи, зокрема Польщі, — службова
особа, яку призначав король або
князь для управління цитаделлю в
місті, а пізніше — наглядач замку,
громадського будинку. 2. Сторож у
католицькому храмі. 3. Особа, що
відає білизною в готелі, лікарні,
гуртожитку тощо.

Каштелянка, рідко , и, ж.

Каштелянський, а, е. Каштелянська
челядь.

КАЮК, а, ч. 1. Невеликий човен із
плоским дном і двома веслами.
Пливти на каюку. 2. Річкове одно¬
щоглове вантажне судно.

КАЮР, а, ч. На Півночі — назва по¬
гонича оленів або собак, запряжених
у нарти.

КАЮТА, и, ж. Житлове приміщення на
кораблі для членів екіпажу й пасажи¬
рів, а також службове приміщення
на кораблі певного призначення.
Корабельна каюта. Зайти в каюту.
Зарезервувати каюту.

Каютний, а, е.

КАЮТ-КОМПАНІЯ, ї, ж. Приміщення
на кораблі, де харчуються й відпо¬
чивають пасажири, а на військовому
судні — командний склад.

КАЙК, а, ч. Легкий шкіряний одно¬
місний човен із дволопатевим вес¬
лом у ескімосів та інших народів
Півночі.

КБАР, а, ч. Одиниця атмосферного тис¬
ку, що дорівнює 1000 атмосфер.

КВАГА, и, ж. Винищений людиною
південноафриканський ссавець під-
роду зебр гнідої масті з білими нога¬
ми, хвостом та черевом і смугастою
головою та спиною.

КВАДЕВЇТ, у, ч., фарм. Лікарський
препарат у таблетках, що містить
комплекс вітамінів, амінокислот і
мінеральних речовин; нормалізує
обмін речовин в організмі, поруше¬
ний у зв’язку зі старінням.

КВАДР, а, ч. Витесаний у формі пря¬
мокутного паралелепіпеда камінь для
мурування стін.

КВАДРАНТ, а, ч. 1. мат. Четверта
частина кола. Квадрант площини.
2. Старовинний астрономічний
прилад для вимірювання висоти
небесних світил. 3. Прилад для вер¬
тикального націлювання гармат,
мінометів та кулеметів по заданому
куту підвищення.

Квадрантний, а, е.

КВАДРАТ, а, ч. 1. Рівнобічний прямо¬
кутник. Накреслити квадрат. Площа

квадрата. 2. перев. Про що-небудь
такої форми. Квадрат вікна. 3. мат.
Добуток двох однакових множників,
другий степінь будь-якого числа.
Квадрат 4-х дорівнює 16. Підняти
число до квадрата.

Квадратний, а, е. Квадратна площа.
Квадратне приміщення. Квадратний
корінь.

Квадратність, ності, ж. Квадратність
форми.

КВАДРАТРЙСА, и, ж. у мат. Геомет¬
ричне місце точок перетину прямої,
що обертається навколо фіксованої
точки, і прямої, яка рівномірно пере¬
міщується паралельно до себе.

КВАДРАТУРА, и, ж. у мат. 1. Число
квадратних одиниць у площі певної
фігури. 2. Побудова квадрата, рівно¬
великого певній фігурі. 3. астр. По¬
ложення, при якому лінія, що з’єднує
центри Землі і Сонця, складає
прямий кут з лінією центрів Землі
і якоїсь планети або Місяця. 4. Роз¬
мір площі, обчислений у квадратних
одиницях. Визначити квадратуру.

Квадратурний, а, е. Квадратурні фор¬
мули.

КВАДРЙВІУМ, у, 4., іст. Підвищений
курс світської освіти у середньовіч¬
них європейських навчальних за¬
кладах (зокрема в братських школах
в Україні), що складався з чотирьох
предметів — арифметики, геометрії,
астрономії та музики.

КВАДРИЛЬЙбН, а, ч. Число, яке зо¬
бражують одиницею з 15 нулями, а
в деяких країнах (Англія, Німеччи¬
на) — з 24 нулями.

КВАДРУПОЛЬ, я, ч.у фіз. Систе¬
ма заряджених частинок, повний
електричний момент якої дорівнює
нулю.

КВАЗАРИ, ів, мн. (одн. квазар, а, ч.)л
астр. Дуже віддалені (від 2 тисяч до
26 мільярдів світлових років) небес¬
ні тіла, що відзначаються великою
кількістю випромінюваної енергії
(у тисячу мільярдів більшої, ніж
енергія Сонця); квазізорі.

Квазарний, а, е. 1. Прикм. до ква¬
зари. Квазарне світло. 2. перен.
Який є символом істини, розуму,
освіти або радості, щастя. Квазарні
сутності.

КВАЗІ… Перша частина складних
слів, що за значенням відпові¬
дає прикметникам «несправжній»,
«уявний».

КВАЗІВАЛЮТА, и, ж., фін. Паперові
знаки, які за певних умов викорис¬
товуються в економіці як засіб плате¬
жу (напр. купони). Запроваджувати
квазівалюту.

283

квазіоптика — квебрахо

к _

КВАЗІОПТИКА, и, ж. Галузь радіофі¬
зики, яка вивчає міліметрові і суб¬
міліметрові електромагнітні хвилі в
умовах, коли їхнє поширення під¬
лягає законам геометричної оптики
з урахуванням дифракційних явищ.
Засади квазіоптики.

Квазіоптичний, а, е. Квазіоптичні ре¬
зонатори.

КВАКЕР, а, ч. 1. мн. В ряді англомов¬
них країн — релігійні товариства,
що сповідують різновид протестан¬
тизму, для якого характерна віра в
те, що людина може безпосередньо
спілкуватися з Богом, заперечення
будь-яких зовнішніх виявів релігій¬
ності (церковних обрядів, таїнств
тощо). Товариство квакерів Канади.
Товариство квакерів Британської
Колумбії. 2. Член такого товариства.
Англійський квакер. Сім’я квакерів.
Збори квакерів.

Квакерка, и, ж.

Квакерство, а, с.

Квакерський, а, е. Квакерські общини.

КВАЛІМЕТРІЯ, ї, ж. Наука про методи
кількісної оцінки якості чого-небудь.
Наукові основи кваліметрії.

Кваліметролог, а, ч. Вчений-квалімет-
ролог.

КВАЛІТАТИВНИЙ, а, е, наук. Якісний.
Квалітативна оцінка. Квалітативний
підхід.

КВАЛІФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Визначен¬
ня, оцінка, характеристика явища,
предмета і зарахування його до
якоїсь категорії. Кваліфікація праці.
Кваліфікація злочину. Кваліфікація
товарів. 2. Ступінь придатності,
підготовленості до якого-небудь виду
праці, діяльності. Службова кваліфі¬
кація. Найвища кваліфікація. Низька
кваліфікація. Належна кваліфікація.
Курси підвищення кваліфікації. Здобу¬
ти кваліфікацію механіка. Перекладач
вищої кваліфікації. 3. Професія, спе¬
ціальність. Здобути кваліфікацію то¬
каря. Отримати кваліфікацію повара.
Оволодіти суміжною кваліфікацією.

Кваліфікаційний, а, е. Кваліфікаційна
комісія. Кваліфікаційні розряди. Ква¬
ліфікаційна вимога. Кваліфікаційні
змагання. Кваліфікаційне свідоцтво.

Кваліфікований, а, е. Кваліфікований
робітник. Кваліфікований водій. Ква¬
ліфікований спеціаліст. Кваліфікова¬
ний медичний нагляд. Кваліфікована
праця.

Кваліфікованість, ності, ж. Кваліфіко-
ваність робітників.

Кваліфіковано. Працювати кваліфікова¬
но. Провести кваліфіковано урок.

Кваліфікувати, ую, уєш. 1. Оцінюва¬
ти, визначати якість чого-небудь;

характеризувати предмет, відносити
його до певної групи, певного класу,
розряду тощо. Кваліфікувати події.
Кваліфікувати вчинки. Кваліфікувати
що-небудь як злочин. Кваліфікувати як
порушення прав. 2. Визначати ступінь
придатності, підготовленості до яко¬
го-небудь виду праці. Кваліфікувати
випускників технікуму.

КВАНТ, а, ч., спец. Найменша кількість
певної енергії, яка може бути увібра¬
на чи віддана системою в окремому
акті зміни її стану. Квант світла.
Квант енергії. Вивчати теорію кван¬
тів. Автор теорії квантів.

Квантований, а, е. Квантовані поля.

Квантованість, ності, ж. Квантованість
енергії.

Квантовий, а, е. Квантова теорія.
Квантова хімія. Квантова механіка.
Квантова теорія поля. Квантовий
годинник. Квантова електроніка.
Квантовий генератор.

Квантування, я, с. Поділ на кванти
(порції), подавання якої-небудь
величини у вигляді послідовних
ланок її окремих значень, згідно
з певним законом. Правило кван¬
тування Бора.

КВАНТИТАТИВНИЙ, а, е, книжн.
Кількісний. Квантитативне чергу¬
вання звуків.

КВАНТИФІКАЦІЯ, ї, ж., книжн.
1. Кількісне вираження якісних
ознак (напр. оцінка в балах май¬
стерності спортсменів). 2. Логічна
операція, що дає можливість шляхом
певної перебудови висловлювання
вказати предметну сферу, у межах
якої це висловлювання може бути
істинним або хибним.

Квантифікувати, ую, уєш. Визначати
якісні ознаки за кількісними ви¬
мірами. Квантифікувати механізм
реалізації особистості.

КВАНТОМЕТР, а, ч. Прилад, який
аналізує хімічний склад речовин за
їхнім випромінюванням.

КВАНТОР, а, ч. 1. лог. Логічний опера¬
тор, який переводить одну висловлю¬
вану форму в іншу. 2. лінгв. Слово,
яке своїм значенням дає кількісну
характеристику предметам, діям,
властивостям тощо (напр., кілька,
дехто).

Кванторний, а, е.

КВАРК, а, ч., фіз. Гіпотетична зарядже¬
на частинка, яка, ймовірно, входить
до складу елементарних частинок із
сильною взаємодією.

Кварковий, а, е. Кваркова модель.

КВАРТА, и, ж. 1. Міра рідких і
сипких тіл (звичайно трохи більша
за літр). Міряти рідину квартами.

2. муз. Четвертий ступінь у діа¬
тонічній гамі.

КВАРТАЛ, у, ч. 1. Четверта частина
року (три місяці) або певного періо¬
ду. Перший квартал року. 2. Частина
міста, обмежена кількома вулицями,
що перехрещуються. Центральний
квартал. Пройти два квартали. Нові
квартали. Квартал новобудов. 3. спец.
Ділянка поля, лісу тощо (звичайно
прямокутна), чим-небудь засадже¬
на або засіяна. Розбити ділянку на
квартали.

Квартальний, а, е. Квартальний план.
Квартальний звіт .

КВАРТЕРДЙК, у, ч. Підняття верх¬
ньої палуби у кормовій частині
судна.

КВАРТЕРбН, а, ч. У Латинській Аме¬
риці і СШ А — особа, у якої в третьо¬
му поколінні один із предків був нег¬
ром. Антропологічні характеристики
квартеронів.

Квартеронка, и, ж . Вродлива кварте¬
ронка.

Квартеронський, а, е.

КВАРТЕТ, у, ч. 1. Музичний твір для
чотирьох виконавців. Хоровий квар¬
тет. Співати квартет. Виконувати
струнний квартет. Грати квартет.
2. Група виконавців (музикантів або
співаків) із чотирьох осіб. Струнний
квартет. Вокальний квартет. Квар¬
тет гітаристів. 3. Група з чотирьох
осіб, об’єднаних якою-небудь ді¬
яльністю. Квартет біатлоністів.
Ковзанярський квартет.

Квартетний, а, е. Квартетна музика.
Квартетний спів.

КВАРЦ, у, ч. 1. Мінерал, що зустріча¬
ється у вигляді кристалів і суціль¬
них зернистих мас; використовують
у радіотехніці, оптиці, ювелірній
справі тощо. Мінерал кварцу. Уламки
кварцу. Димчастий кварц. 2. розм.
Опромінення кварцовою лампою,
яке застосовується в медицині. Лі¬
кування кварцом.

Кварцовий, а, е. Кварцовий пісок . Квар¬
цовий цемент. Кварцові породи. Квар¬
цове скло. Кварцова лампа.

КВАРЦЙТ, у, ч. Гірська порода, що
складається з цементованого квар¬
цового піску; використовують у бу¬
дівництві, для виробництва вогне¬
тривкої цегли.

Кварцйтний, Кварцитовий, а, е. Квар-
цитні насипи. Кварцитове вістря
стріли.

КВЕБРАХО, невідм., с. Північноамери¬
канське дерево, у корі і дуже твердій
деревині якого містяться дубильні
речовини, що застосовуються в ме¬
дицині і в шкіряній промисловості.

284

квершлаг — кенаф

КВЕРШЛАГ, а, ч. Горизонтальна,
рідше похила, гірнича вирубка,
що проходить по пустих породах
під кутом до лінії пролягання ша¬
рів родовищ і служить для тран¬
спортування вантажів, перевезення
людей тощо.

КВЕСТОР, а, ч. 1. У парламентах
деяких країн — завідувач адміні¬
стративно-господарської ч асти н и .
2. Поліцейський чин в Італії.

КВИТАНЦІЯ, ї, ж . Офіційна розписка
встановленої форми про прийняття
грошей, документів, цінностей і т. ін.
Виписати квитанцію. Отримати кви¬
танцію. Оплатити квитанцію.

Квитанційний, а, е. Квитанційна
книжка.

КВІЄТИЗМ, у, ч. 1. Релігійно-етичне
вчення, що виникло як течія в като¬
лицизмі у XVII ст.; проповідує місти¬
ко -споглядальне ставлення до життя,
байдужість до добра і зла, цілковиту
покору Божій волі. 2. перен. Пасивне,
споглядальне ставлення до життя та
його проблем.

Квієтист, а, ч. 1. Послідовник квієтиз¬
му. 2. перен. Той, хто дотримується
квієтизму (у 2 знач.).

Квієтичний, а, е. Квієтичні погляди.

КВІКСТЕП, у, ч. Англійський парний
бальний танець вільної композиції,
різновид швидкого фокстроту. Тан¬
цювати квікстеп.

КВІНТА, и, ж., муз. 1. П’ятий
ступінь звукоряду. Інтервал, що
охоплює п’ять ступенів звукоряду.
Інтервал квінти. 2. Перша струна
скрипки (мі) та деяких інших му¬
зичних інструментів, що дає най¬
вищий тон. 3. Другий звук акорду
терцієвої будови. Квінта зменшеного
септакорду.

КВІНТАЛ, а, ч. Міра ваги в багатьох
країнах Латинської Америки, в
Іспанії, Португалії, що дорівнює
100 фунтам (у більшості країн скла¬
дає 46 кг).

КВІНТЕСЕНЦІЯ, ї, ж. 1. В античній
та середньовічній філософії — ефір,
п’ята стихія, що визнавалася основ¬
ною сутністю усіх інших. 2. Осно¬
ва, суть чого-небудь; найсуттєвіше,
найголовніше. Квінтесенція розмови.
Квінтесенція дійсності. Квінтесенція
оповідання. У цьому полягає квінт¬
есенція.

КВІНТЕТ, у, ч. 1. Група, ансамбль із
п’яти виконавчій (співаків або музи¬
кантів). Струнний квінтет. 2. Музич¬
ний твір для п’яти інструментів або
голосів. Фортепіанний квінтет.

КВІНТИЛЬЙбН, а, ч. Число, яке
зображують одиницею з вісімнад¬

цятьма нулями (у Великій Британії,
Німеччині — з тридцятьма нулями).

КВОРУМ, у, ч. Установлена законом,
статутом або постановою певної
організації найменша кількість чле¬
нів, присутність яких є необхідною
умовою для відкриття засідання чи
зборів і визнання їх рішень право-
чинними. Повний кворум. Зібрати
кворум. Нема кворуму . Перевірити
кворум учасників з’їзду.

КВОТА, и, ж., спец. 1. Частка, части¬
на, норма чого-небудь допустимого (в
системі податків, виробництва, збуту,
при масових обстеженнях населення
тощо). Обов’язкова квота. Імпортна
квота. Квота на представництво в
органах законодавчої влади. Імігра-
ційна квота. Податкова квота. Ви¬
борча квота. Встановити квоти.
Скасувати квоти. Квота на відстріл
дичини. 2. Частка кожного з учасни¬
ків деяких форм підприємницьких
об’єднань у загальному виробництві
чи збуті. Визначити квоту кожного
акціонера.

Квотування, я, с. Квотування екс¬
порту.

Квотувати, ую, уєш. Ділити на квоти.
Квотувати податки. Квотувати ім¬
порт. Квотувати виплату грошей з
рахунку. Квотувати число учасників
змагань.

КЕБ, а, ч. У Великій Британії до по¬
чатку XX ст. найманий однокінний
екіпаж.

КЕБМЕН, а, ч., іст. Кучер, який пра¬
вить кебом.

КЕГЛІ, ів, мн. (одн. кегля, і, ж. і рідко
кегель, гля, ч.). 1. Точені дерев’яні
або синтетичні стовпчики з кру¬
глими головками, що їх збивають
кулями при грі в кеглі. Розставляти
кеглі. Збити всі кеглі. 2. Гра, що по¬
лягає у вибиванні таких стовпчиків
важкими кулями, які пускаються
звичайно по кегельбану. Грати в ке¬
глі. Виграти партію в кеглі. Партнер
по грі в кеглі.

Кегельбан, у, ч. Дерев’яна похила до¬
ріжка для гри в кеглі, а також спе¬
ціальне приміщення з такою доріж¬
кою. Популярний кегельбан. Відвідувач
кегельбану.

КЕГЛЬ, я, ч. Розмір друкарської літери
(з верху до низу рядка), що визна¬
чається числом пунктів.

Кегельний, а, е.

КЕЙС, а, ч. Тека, перев. для ділових
паперів, у формі плоскої валізки.
Шкіряний кейс. Ходити з кейсом.
Відкрити кейс. Покласти матеріали
в кейс. Кейс із секретним замком.
Вміст кейса.

КЕКС, у, ч. Кондитерський виріб, пе¬
рев. у формі невеликого хлібця із здо¬
бного тіста з родзинками, корицею,
ваніллю і т. ін. Апельсиновий кекс.
Рецепт кекса. Випікати кекси. Кекс
із здобного тіста. Кекс з родзинками.

Кексовий, а, е.

КЕЛАР, я, ч. У православній і католиць¬
кій церквах — чернець, що завідує
монастирським господарством.

Келарня, і, ж. Комора в монастирі.

КЕЛЕРІЯ, ї, ж. Багаторічна трав’¬
яниста рослина родини злакових,
що вживається як корм для худо¬
би; кипець.

КЕЛІЯ, ї, ж. 1. Житло ченця або
черниці (окрема кімната в монас¬
тирі або будиночок). Тиха келія.
Монаша келія. Жити в келії. Мо¬
литись в келії. 2. перен. Усамітнене,
скромне житло, кімната. Студент¬
ська келія.

Келійний, а, е. 1. Прикм. до келія. Ке¬
лійні стіни. Келійна тиша. 2. перен.
Келійні переговори. Келійне рішення.

Келійник, а, ч. 1. Служник ігумена,
архієрея, ієромонаха. 2. Чоловік, що
живе в келії, у скиту.

Келійниця, і, ж.

Келійність, ності, ж.

КЕЛбїД, у, ч., мед. Пухлиноподібне
розростання сполучної шкіри у
вигляді рубця, яке утворюється на
місці травми або з певних причин
розвивається на неушкодженій по¬
верхні шкіри.

Келоїдний, а, е. Келоїдний рубець.

КЕЛЬВІН, а, ч., фіз . Одиниця термо¬
динамічної температури, що дорів¬
нює 1°С.

КЕЛЬНЕР, а, ч. У деяких країнах —
офіціант у ресторані, пивній тощо.
Покликати кельнера. Розрахуватися зі
старшим кельнером.

Кельнерка, и, ж. Підкликати кель¬
нерку.

Кельнерський, а, е.

КЕМБРІЙ, ю, ч., КЕМБРІЙСЬКИЙ п е-
р і о д — перший період палеозой¬
ської ери геологічної історії Землі,
що розпочався 570 мільйонів років
тому й тривав близько 70 мільйо¬
нів років.

КЕМПІНГ, у, ч. Табір, база для ніч¬
лігу та відпочинку автотуристів.
Облаштований кемпінг. Заміський
кемпінг. Зупинитися в кемпінгу. До¬
їхати до кемпінгу.

Кемпінговий, а, е. Кемпінговий будино¬
чок. Кемпінговий табір.

КЕНАФ, у, ч. Південна однорічна
трав’яниста рослина родини маль¬
вових, із волокон якої виробляють
шпагат, линви, мішковину тощо.

285

кенгуру — кетони

Волокно кенафу. Скороспілі сорти
кенафу.

КЕНГУРУ невідм., ч. і ж. Австралій¬
ський травоїдний сумчастий ссавець
із довгими задніми й короткими пе¬
редніми ногами, що пересувається
стрибками; цінний своїм хутром.

Кенгуровий, а, е. Кенгурове хутро.

КЕНДЙР, ю, ч. Багаторічна трав’¬
яниста рослина родини барвін¬
кових, волокно якої, схоже на ко¬
ноплі, використовують у текстиль¬
ній промисловості, а також для
виготовлення мотузок.

КЕНОТАФ, а, ч. У народів Стародавньої
Греції, Риму, Єгипту, Середньої Азії
тощо — надгробок у вигляді гробни¬
ці, споруджений не на місці похован¬
ня померлого.

КЕНОТРОН, а, ч., радіо. Двоелектрод-
на вакуумна лампа для випрямляння
змінного струму.

Кенотронний, а, е. Кенотронний випрям¬
ляч. Кенотронний апарат.

КЕНТАВР, а, ч. У грецькій міфоло¬
гії — істота з кінським тулубом і
людською головою та грудьми. Зо¬
браження кентавра.

КЕРАМЗЙТ, у, ч. Пористий буді¬
вельний матеріал, який виробля¬
ють прискореним випалюванням
легкоплавких глинистих порід і
застосовують як заповнювач лег¬
кого бетону, фільтрувальний ма¬
теріал, для тепло- і звукоізоляції.
Полегшений керамзит.

Керамзитовий, а, е. Керамзитовий гра¬
вій. Керамзитова конструкція.

КЕРАМЗИТОБЕТОН, у, ч. Бетон, у
якому заповнювачем є керамзит, а
в’яжучим матеріалом — цемент, гіпс
або синтетичні смоли; вид легкого
бетону. Використовувати керамзи¬
тобетон.

Керамзитобетонний, а, е. Керамзитобе¬
тонне перекриття.

КЕРАМІКА, и, ж. 1. Виготовлення
гончарних виробів, гончарне мис¬
тецтво. Художня кераміка. Фахівець
з кераміки. Книга про кераміку. За¬
йматися керамікою. 2. збірн. Гон¬
чарні вироби. Гуцульська кераміка.
Декоративна кераміка. Збирати ке¬
раміку. Виставка кераміки. Розста¬
вити кераміку. 3. спец. Маса, з якої
виготовляють такі вироби. Вироби
з кераміки. Вази з кераміки.

Керамік, а, ч. Фахівець із кераміки
(у 1 знач.).

Кераміст, а, ч. Художник, який ство¬
рює кераміку (у 1 знач.). Косівські
керамісти.

Керамістка, и, ж. Художниця-кера-
містка.

Керамічний, а, е. 1. Прикм. до кера¬
міка. Керамічний посуд. Керамічна
ваза. Керамічні кахлі. 2. Признач,
для виробництва кераміки. Кера¬
мічний завод.

КЕРАТИН, у, ч„ біол. Білкова речови¬
на з великою кількістю сірки, що є
складовою частиною верхнього шару
шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін.
Вміст кератину.

Кератинізація, ї, ж., мед. Хворобливий
процес зроговіння шкіри, слизової
оболонки тощо. Зумовлювати кера-
тинізацію.

КЕРАТИТ, у, ч., мед. Запалення рогівки
ока.

КЕРАТОДЕРМІЯ, ї, ж., мед. Зрого¬
віння, розростання рогового шару
шкіри.

КЕРАТбЗ, у, ч., мед. Незапальне захво¬
рювання шкіри, що супроводиться
потовщенням її рогового шару.

Кератозний, а, е. Кератозні ділянки
шкіри.

КЕРАТОПЛАСТИКА, и, ж., мед. Плас¬
тична операція пересадки рогівки
ока. Операція кератопластики.

Кератопластйчний, а, е. Кератоплас-
тичні властивості.

КЕРАТОТОМІЯ, ї, ж., мед. Операція
розсічення рогівки ока для поліп¬
шення зору при короткозорості.

КЕРАТОФІР, у, ч. Магматична гірська
порода, що складається з дрібно¬
зернистої маси і вкраплених крис¬
талів польового шпату та кольорових
мінералів.

КЕРБ, а, ч. Операції, які проводяться
після закінчення торгових сесій,
після закриття біржі.

КЕРВЕЛЬ, ю, ч. Однорічна рослина
родини зонтичних, листя якої ви¬
користовують як прянощі.

КЕРЛІНГ, а, ч. Спортивна гра на
льоду, поширена в Канаді, Великій
Британії, країнах Скандинавії та ін.,
мета якої — потрапити пущеними по
гладкому льоду бітами у центр на¬
кресленої на ньому круглої мішені,
вибивши при цьому максимальну
кількість «каменів» суперника. Гра¬
ти в керлінг.

Керлінгїст, а, ч.

Керлінгїстка, и, ж.

Керлінговий, а, е.

КЕРМЕТИ, ів, мн. Одержані методом
порошкової металургії кераміко-ме-
талеві матеріали, з яких виготовля¬
ють деталі турбін, авіаційні двигуни,
різальні інструменти тощо. Значення
керметів.

КЕРНУВАННЯ, я, с., техн. Роз¬
мічування деталей за допомогою
кернера.

Керн, а, ч. 1. гірн. Циліндричний стовп¬
чик гірської породи, який одержують
під час колонкового буріння сверд¬
ловин. 2. техн. Позначка, зроблена
кернером. 3. астр. Найщільніша
частина ядра галактики.

Кернер, а, ч. Інструмент у вигляді
короткого сталевого стрижня із
загартованим конічним вістрям,
признач, для розмічування дета¬
лей. Механічний кернер. Електрич¬
ний кернер.

Кернувати, ую, уєш.

КЕСАР, я, ч., див. цезар.

КЕСЙН, а, ч. 1. Непроникна для води
велика камера, що спускається на
дно моря або річки під час підвод¬
них робіт, а також застосовується
під час проходження тунелю ме¬
тро. Дослідний автоматичний кесон.
2. У металургійних печах — сталева
коробка, у якій циркулює вода для
охолодження. Кесони мартенівських
печей. 3. Порожнистий коробчастий
лонжерон у крилі літака. 4. архіт. Ху¬
дожньо оформлена заглибина у формі
геометричної (перев. квадратної або
багатокутної) фігури на внутрішній
поверхні арок або склепінь. Декора¬
тивні кесони.

Кесонний, Кесоновий, а, е. Кесонні ка¬
мери. Кесонна хвороба.

Кесонник, а, ч. Робітник, фахівець із
кесонних робіт. Праця кесонників.

КЕТА, кетй, ж. Цінна морська про¬
мислова риба родини лососевих,
поширена у північній частині Тихо¬
го океану, яка заходить у річки для
нересту. Нерест кети.

Кетовий, а, е. Кетова ікра.

КЕТГУТ, у, ч. Матеріал, виготовлений з
кишок дрібної рогатої худоби, з якого
роблять здатні розсмоктуватися нит¬
ки для хірургічних операцій, струни
музичних інструментів, тенісних
ракеток тощо.

КЕТІ, невідм., ж. Одиниця ваги (близь¬
ко 600 г) у країнах Південно-Східної
Азії.

КЕТМЕНЬ, я, ч. У Середній Азії —
схоже на мотику сільськогосподар¬
ське знаряддя, що використовується
для сапання, підгортання посівів,
а також для копання та очищання
ариків і каналів.

КЕТОЗ, у, ч. Хвороба тварин, причи¬
ною якої є порушення вуглеводно-
жирового і білкового обміну.

КЕТОЗИ, бз, мн. (одн. кетоза, и, ж),
хім. Моносахариди, у складі молекул
яких є кетонова група — фруктоза,
сорбоза тощо.

КЕТбНИ, ів, мн. (одн. кетон, у,
ч), хім. Клас органічних сполук,

286

кетоновий — кілометраж

у складі молекул яких є карбо¬
нільна група.

Кетоновий, а, е. Кетонове тіло.

КЕТСАЛЬ, я, ч. 1. Південний птах з
довгим пір’ям, що живе в гірських
лісах Центральної Америки; свя¬
щенний птах давніх майя і ацтеків.
2. Грошова одиниця Гватемали, що
дорівнює 100 сентаво.

КЕТЧ, КЕЧ, у, ч ., спорт. Професійна
боротьба, правила якої дозволяють
підніжки, удари, хвати тощо. Жор¬
стокий кетч. Показувати кетч.

Кетчйст, Кечгіст, а, ч.

Кетчйстка, Кечйстка, и, ж.

КЕТЧУП, у, ч., кул. Густий соус із тома¬
тів, як правило, з прянощами, який
звичайно додають до м’ясних страв.
Томатний кетчуп. Гострий кетчуп.
Пляшка кетчупу. Полити страву
кетчупом. Додати кетчупу.

КЕФАЛОМЕТРІЯ, ї, ж. В антрополо¬
гії — система вимірів голови люди¬
ни за допомогою антропометричних
інструментів; застосовується для
вивчення сучасних рас.

КЕФАЛЬ, і, ж. Морська промислова
риба з довгасто-плоским тулубом.
Срібляста кефаль.

Кефалевий, а, е. Кефалева ікра.

КЕЧ, а, ч. Невелике двощоглове судно
з косими вітрилами.

КЕШ, а, ч. 1. інформ. Пам’ять елект¬
ронно-обчислювальних машин, що
служить для зберігання проміжних
результатів, а також даних і команд,
які часто використовуються. 2. фін.
Готівка; оплата готівкою. Розрахунок
кешем.

КЕШ’Ю, невідм., с. Дерево родини
сумахових з їстівними горіхоподіб¬
ними плодами, поширене в тропіках,
а також плоди цього дерева. Горіхи
кеш}ю. Гризти кеш’ю.

КИЗИЛ, у, ч. Чагарникова рослина або
деревце з жовтими квітками та їс¬
тівними ягодами, а також плоди цієї
рослини. Кущ кизилу. Ягоди кизилу.
Смак кизилу.

Кизйловий, а, е. 1. Прикм. до кизйл.
Кизилові кущі. 2. Вигот. із ягід
кизилу. Кизилове варення. Кизило¬
вий сироп.

КИМВАЛ, КІМВАЛ, а, ч. Старовин¬
ний ударний музичний інструмент,
що складався з двох мідних тарілок
або чаш.

Кимвальний, Кімвальний, а, е.

КИПАРИС, а, ч. Південне вічнозелене
декоративне хвойне дерево, перев.
пірамідальної форми. Розкішний
кипарис.

Кипарйсний, Кипарйсовий, а, е. 1. Прикм.
до кипарйс. Кипарисна крона. Кипари¬

сові насадження. 2. Зробл. з дереви¬
ни кипариса. Кипарисові хрестики.
Кипарисові меблі. 3. Обсаджений
кипарисами. Кипарисова стежка.
Кипарисова алея.

КЙРЗА, и, ж. Цупка, з багатьма
прошарками тканина, просочена
особливою речовиною для захисту
від вологи; використовується для
виготовлення взуття.

Кирзовий, а, е. Кирзові чоботи.

КИШЛАК, у, ч. Сільське поселення
в Середній Азії. Гірський кишлак.

Кишлаковий, а, е. Кишлакова школа.

КИШМИШ, у, ч. Сорт солодкого ви¬
нограду без насіння, а також сушені
ягоди такого винограду.

КІБЕРНЕТИКА, и, ж. Наука про
загальні закономірності процесів
управління, зв’язку та переробки
інформації. Відомий кібернетик.
Фахівець у галузі кібернетики. За¬
хопитися кібернетикою. Суперечки
стосовно кібернетики.

Кібернетизація, ї, ж. Впровадження
методів і досягнень кібернетики в
інші галузі науки та в практику.
Кібернетизація медицини. Кіберне¬
тизація виробництва. Кібернетиза¬
ція науки.

Кібернетизований, а, е. Кібернетизована
техніка.

Кібернетизувати, ую, уєш. Кібернетизу –
вати виробництво.

Кібернетик, а, ч.

Кібернетйчка, и, ж., розм. Молода кі¬
бернетична.

Кібернетйчний, а, е. Кібернетичний
підхід. Кібернетична система. Кі¬
бернетична машина. Кібернетичний
пристрій. Кібернетичні проблеми.

КІБОРГ, а, ч . Штучний організм, у
якому поєднано фізичні та інтелек¬
туальні здібності людини і технічні
засоби автоматики.

КІВІ1, невідм., ч. Нелітаючий безкри¬
лий птах з довгим дзьобом і чотири¬
палими ногами, що живе на островах
Нової Зеландії. Спостерігати за ківі .
Намалювати ківі.

КІВІ2, невідм., с. Субтропічна рослина
родини актинідієвих із ароматними
соковитими плодами, вкритими
коричневою шкіркою, що росте у
гірських місцевостях Китаю, а та¬
кож плід цієї рослини. Соковитий
ківі. Смак ківі. Плід ківі. Купити
ківі. Фрукт ківі .

КІВЙРІИ, я, ч. Намет у вигляді дашка
над церковним престолом.

КІДНЕПІНГ, у, ч. Викрадення дітей
(людей) з метою одержання грошей,
насильницького виконання якихось
вимог; кіднап. Свідок кіднепінгу . Бо¬

ятися кіднепінгу. Боротися з кідне¬
пінгом. Попередити спробу кіднепінгу.

Кіднепер, а, ч. Той, хто викрадає ді¬
тей.

КІКБОКСИНГ, у, ч. Різновид боксу,
в якому дозволені удари по корпусу
противника не тільки руками, але
й ногами. Чемпіон із кікбоксингу.
Секція кікбоксингу. Спорядження для
кікбоксингу.

Кікбоксер, а, ч. Відомий кікбоксер.

КІКСТАРТЕР, а, ч. Пристрій для за¬
пуску мотоциклетного двигуна по¬
штовхом педалі ногою.

КІЛЕКТОР, а, ч., мор. Судно, обладнане
потужними вантажопідіймальними
пристроями.

КІЛЕР, а, ч. Злочинець, який здійснює
замовні убивства; убивця. Одноразо¬
вий кілер. Найняти кілера. Стати
кілером. Вказати на кілера.

Кілерський, а, е. Кілерська зброя.

Кілерство, а, с.

КІЛО… У складних словах відповідає
слову «тисяча».

КІЛОБАЙТ, а, ч. Одиниця виміру
інформації, що дорівнює 1024 (210)
байтам.

КІЛОВАТ, а, ч. Одиниця виміру по¬
тужності електричного струму, що
дорівнює 1000 ват.

Кіловатний, а, е.

КІЛОВАТ-ГОДЙНА, и, ж. Одиниця
виміру енергії (роботи) електричного
струму, що дорівнює роботі, викона¬
ній протягом години при силі струму
в 1 кіловат.

КІЛОВОЛЬТ, а, ч. Одиниця виміру
електричної напруги, що дорівнює
1000 вольт.

КІЛОГЕРЦ, а, ч. Одиниця частоти
коливань, що дорівнює 1000 Гц.

КІЛОГРАМ, а, ч. Одиниця ваги в мет¬
ричній системі мір, що дорівнює
1000 грамів.

Кілограмовий, а, е.

КІЛОГРАМОМЕТР, а, ч. Одиниця ви¬
міру енергії (роботи), що дорівнює
роботі, яку потрібно затратити для
піднімання маси в 1 кілограм на ви¬
соту 1 метр.

КІЛОДЖОУЛЬ, я, ч. Кратна одини¬
ця енергії (роботи) в Міжнародній
системі одиниць, що дорівнює
1000 Дж.

КІЛОКАЛОРІЯ, ї, ж. Одиниця ви¬
мірювання теплоти, що дорівнює
теплоті, яку потрібно затратити для
нагрівання 1 кг води на 1°С.

КІЛОМЙТР, а, ч. Одиниця вимірюван¬
ня довжини, що дорівнює 1000 м.

Кілометраж, у, ч , Протяжність у кі¬
лометрах. Показувати кілометраж.
Фіксувати кілометраж.

287

кілометражний — кіноапаратура

Кілометражний, а, е. Кілометражні
знаки.

Кілометровий, а, е. 1. Завдовжки один
кілометр. Кілометрова глибина.

2. Який указує відстань у кілометрах.
Кілометрові стовпи.

КІЛОПАРСЕК, а, ч. Одиниця вимі¬
рювання астрономічних віддалей,
що дорівнює 1000 парсеків.

КІЛЬ, я, ч. 1. Поздовжня балка ниж¬
ньої частини судна, що є його голов¬
ним кріпленням. 2. Вертикальна
частина хвостового оперення літака,
ракети, дирижабля з прикріпленими
до неї поворотними кермами. 3. По¬
здовжній виступ грудної кістки в
більшості птахів і деяких ссавців,
що має вигляд гребеня. Кіль грудної
кістки.

Кільовий, а, е.

Кілювати, юю, юєш. Нахиляти судно
для ремонту так, щоб кіль ( у 1 знач.)
вийшов із води.

КІЛЬБЛбК, а, ч. Підпора у вигляді
брусів, накладених один на одного,
щоб поставити на них судно в доку
або під час будування.

КІЛЬВАТЕР, а, ч. Струмінь води по лі¬
нії кіля позаду судна, яке рухається.
Йти (пливти) у кільватері.

Кільватерний, а, е. Кільватерна лінія.
Кільватерна колона.

КІМБЕРЛІТ, у, ч., геол. Магматична гір¬
ська порода чорного кольору з синім
або зеленим відтінками, що заповнює
трубки вибухів газів у земній корі;
є джерелом природних алмазів.

Кімберлітовий, а, е. Кімберлітова
трубка.

КІМОГРАФІЯ, ї, ж. Метод досліджен¬
ня функціонування певних органів
за допомогою кімографа.

Кімограф, а, ч. 1. Прилад для графіч¬
ної реєстрації скорочення м’язів,
кров’яного тиску тощо. 2. В експе¬
риментальній фонетиці — прилад
для запису кривої звуків.

Кімографїчний, а, е. Кімографічна
стрічка.

КІМОНб. 1. невідм ., с. Японський
національний (чоловічий або жіно¬
чий) верхній одяг у вигляді халата
з широкими рукавами й полами,
які загортають зліва направо. Чорне
кімоно. Яскраве кімоно. Японки в кімо¬
но. Носити кімоно. 2. у знач, прикм.,
незм. Крій перев. жіночого одягу з
невідрізним рукавом. Сукня кімоно.
Рукав кімоно.

КІНГ, у, ч. Рід картярської гри.

КІНГСТОН, а, ч., мор. Клапан у під¬
водній частині судна, признач, для
впускання забортної води. Відкрити
кінгстони.

Кінгстонний, а, е.

КІНДЕРСЮРПРЙЗ, а, ч. Шоколадка
у формі порожнистого яйця, всере¬
дині якого уміщений пластмасовий
контейнер із маленькою іграшкою
або деталями для її збирання. Нова
серія кіндерсюрпризів. Купити кіндер-
сюрприз.

Кіндерсюрпрйзний, а, е, розм. Кіндер-
сюрпризні іграшки.

КІНЕМА, и, ж. 1. лінгв. Артикуляційна
ознака фонеми. 2. Структурна оди¬
ниця мімічної (жестикуляційної)
мови.

КІНЕМАТИКА, и, ж. Розділ теоретич¬
ної механіки, у якому вивчаються
геометричні властивості руху тіл без
урахування сил, що його спричиню¬
ють. Кінематика механізмів.

Кінематичний, а, е. Кінематичні схеми.

КІНЕМАТОГРАФ, а, ч. КІНЕМАТО¬
ГРАФІЯ, і, ж. 1. Мистецтво, яке
продукує рухомі зображення на
плівці, що створює відчуття реальної
дійсності. Художня кінематографія.
Шедеври кінематографа. Широкофор¬
матний кінематограф. Вітчизняний
кінематограф. Класичний кадр кіне¬
матографа. 2. Виробництво і показ
кінофільмів. Українська кінемато¬
графія. Стереоскопічний кінемато¬
граф. Застосовувати кінематограф.

3. Кінотеатр, приміщення, споруда,
де демонструються фільми. Година в
кінематографі. Відкрився кінемато¬
граф.

Кінематографіст, а, ч. Спілка кіне¬
матографістів. З’їзд кінематогра¬
фістів.

Кінематографістка, и, ж.

Кінематографічний, а, е. Кінемато¬
графічна техніка. Кінематографічна
промисловість. Кінематографічний
сценарій. Кінематографічна жвавість.
Кінематографічний метод.

Кінематографічність, ності, ж. Кінема-
тографічність сюжету.

Кінематографічно.

КІНЙСИКА, и, ж. Наука, яка вивчає
художнє значення текстів, міміки,
виразу обличчя, пластики актора.

Кінесйчний, а, е.

КІНЕСКбП, а, ч. Приймальна елек¬
тронно-променева трубка, яку за¬
стосовують у телевізорах, дисплеях
електронно-обчислювальних машин
тощо, що дає зображення. Кольоровий
кінескоп . Тіньова маска кінескопа. Ви¬
робництво кінескопів.

Кінескопний, а, е.

КІНЕТИКА, и, ж. Розділ теоретичної
механіки, що охоплює динаміку й
статику. Фізична кінетика. Хімічна
кінетика.

Кінетйчний, а, е. 1. Що стос, кінети¬
ки. Кінетична теорія. 2. Що стос,
руху, пов’язаний з ним. Кінетична
енергія.

КІНЕТОСКбП, а, ч. Апарат для роз¬
глядання фотознімків, які швидко
змінюються; при цьому створюється
враження руху знятих об’єктів.

КІНЕТОТЕРАПЇЯ, ї, ж. Лікування
фізичними вправами, масажем за
допомогою спеціальних апаратів
і приладів.

КІНЕТОХбР, у, ч., біол. Щільне тільце
в ділянці первинної перетяжки хро¬
мосоми.

КІНІК, а, ч. Послідовник давньогрець¬
кої філософської школи, заснованої
Антисфеном у IV ст. до н. е.

КІНІКЛОКАРДЇЯ, ї, ж ., мед. Надто
частий ритм серця.

КІНІН, у, ч. Біологічно активна ре¬
човина поліпептидної природи,
що міститься в тканинах і рідинах
організмів ссавців, плазунів, земно¬
водних, молюсків і комах.

КІНКАН, а, ч. Вид плодових дерев або
кущів родини рутових, поширений
у Східній Азії. Кінкан японський.

КІНО… Перша частина складних слів,
що відповідає слову «кіно».

КІНО, невідм., с. 1. Мистецтво зні¬
мання та відтворення на екрані
рухомих зображень, нанесених на
плівку, які створюють враження
дійсності. Німе кіно. Звукове кіно.
Творці кіно. Шедеври кіно. 2. Твір
кіномистецтва, кінокартина; те
саме, що кінофільм. Цікаве кіно.
Дивитись кіно. 3. Приміщення,
споруда для публічної демонстра¬
ції кінофільмів; те саме, що кі¬
нотеатр. Бути в кіно. Побудувати
кіно. Іти в кіно. Зустрітись в кіно.

4. перен. Те, що викликає інтерес,
здивування, розважає. Цікаве кіно.
Дивитись на таке кіно.

КІНОАКТбР, а, ч. Актор, який зні¬
мається в кінофільмах. Відомі кіно¬
актори.

Кіноакторка, и, ж.

Кіноакторський, а, е. Кіноакторське
мистецтво. Кіноакторський факуль¬
тет.

КІНОАЛЬМАНАХ, а, ч. Кінофільм,
який складається з кількох само¬
стійних фільмів, об’єднаних одним
жанром, спільною темою і т. ін.

КІНОАПАРАТ, а, ч. Апарат, який за¬
стосовується в кінематографії (для
знімання чи показу кінофільмів).
Новий кіноапарат.

Кіноапаратура, и, ж., збірн. Сукупність
різних апаратів (знімальних, проек¬
ційних, звукозаписних), машин та

288

кінобізнес — клавіатура

устаткування, які застосовуються
в кінематографії. Зберігання кіно¬
апаратури.

КІНОБЇЗНЕС, у, ч. Виробництво і
прокат кінофільмів, торгівля ними
як комерційна діяльність. Розвиток
кінобізнесу.

КІНОВАР і, ж. 1. Мінерал червоного
кольору різних відтінків; сірчиста
ртуть, цинобра. Родовища кіноварі.
2. Червона фарба, яку виробляють
із сірчистої ртуті.

Кіноварний, а, е.

КІНОДЕБЮТ, у, ч. Перша роль, пер¬
ший виступ актора (актриси) кіно;
перший фільм певного кінорежисера.
Короткометражний кінодебют.

КІНОДИЛбГІЯ, ї, ж. Два фільми
одного режисера, пов’язані єдністю
задуму.

КІНОДОКУМЕНТАЛІСТИКА, и, ж.
Жанр кінематографії, у творах яко¬
го використовуються документальні
матеріали, реальні факти. Українська
кінодокументалістика.

Кінодокументаліст, а, ч. Фахівець у
галузі кінодокументалістики. Відо¬
мий кінодокументаліст .

КІНОДРАМАТУРГІЯ, ї, ж. 1. Жанр
літературних творів, призначених
для відтворення засобами кінемато¬
графії. Жанр кінодраматургії. 2. збірн.
Сукупність кіносценаріїв. Кінодра¬
матургія О. Довженка. 3. Теорія по¬
будови кіносценаріїв.

Кінодраматург, а, ч. Той, хто пише кі¬
носценарії; кіносценарист. Сценарій
кінодраматурга.

КІНОЕКРАН, а, ч. Натягнена на раму
біла тканина або інший матеріал,
пристосований для показу кіно¬
фільмів.

КІНОЕПОПЕЯ, ї, ж. Кінофільм або
цикл кінофільмів, у яких розпо¬
відається про визначні історичні
події, багатопланово висвітлюються
суспільно значущі теми. Автор кіно-
епопеї.

КІНОЖУРНАЛ, у, ч . Документально-
хронікальний короткометражний
фільм, який звичайно демонстру¬
ється у кінотеатрах перед худож¬
ньою кінокартиною. Дивитися кіно¬
журнал.

КІНОКАМЕРА, и, ж. Апарат, признач,
для знімання кінофільмів. Професій¬
на кінокамера. Любительська кіно¬
камера. Знімати кінокамерою.

КІНОКОМЕДІЯ, ї, ж. Один із жанрів
кіномистецтва; кінофільм комедій¬
ного змісту. Герой кінокомедії. Зміст
кінокомедії.

КІНОКОМПАНІЯ, ї, ж. Приватне або
державне об’єднання, метою діяль¬

ності якого є виробництво і прокат
кінофільмів. Назва кінокомпанії.

КІНОКОНЦЕРТНИЙ, а, е. У якому
відбуваються концерти і демонстру¬
ються кінофільми. Кіноконцертний
комплекс.

КІНОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про собак, їх
породи і догляд за ними; собакознав¬
ство. Захоплюватись кінологією. Книги
з кінології.

Кінолог, а, ч. Клуб кінологів.

Кінологїчний, а, е. Кінологічна виставка.

КІНОМЕХАНІК, а, ч. Механік, що
обслуговує кіноустановку, а також
демонструє фільм.

КІНООПЕРАТОР а, ч. Фахівець, який
знімає кінофільм.

КІНОПРОЕКТОР, а, ч. Оптичний при¬
лад для проектування зображення
з кінострічки на екран.

Кінопроекційний, а, е. Кінопроекційний
апарат.

КІНОРОМАН, у, ч. Художній кіно¬
фільм із багатьма дійовими осо¬
бами, широким охопленням подій,
життєвих явищ.

КІНОТЙХНІКА, и, ж. 1. Галузь, яка
розробляє засоби і методи вироб¬
ництва, розмноження і демонстрації
кінофільмів. 2. Сукупність техніч¬
них засобів, які використовують
у кінематографії.

КІНОФЕСТИВАЛЬ, ю, ч. Показ кіно¬
фільмів, присвячених певній темі,
або найкращих кінофільмів якоїсь
однієї країни чи кількох країн. Кіно¬
фестиваль дитячих фільмів. Нагорода
кінофестивалю.

КІНОФІКУВАТИ, ую, уєш. 1. Органі¬
зовувати кінотеатри й кінопересувки,
влаштовувати кіномережу в якій-не-
будь місцевості. Кінофікувати район.
2. Обладнувати для показування
кінофільмів. Кінофікувати середні
школи. Кінофікувати клуб.

Кінофікація, ї, ж.

КІНОХРОНІКА, и, ж. Кінофільм або
кіножурнал, присвячений поточним
подіям суспільного життя. Матеріали
кінохроніки.

Кінохронікер, а, ч. Кінематографіст,
фахівець із документального кіно,
автор кінохроніки.

КІЙСК, у, ч. 1. Альтанка, павільйон
в орієнтальному стилі. Кіоск біля
берега. 2. Невелика будівля для
дрібної торгівлі, видання довідок,
демонстрації експонатів; будка.
Газетний кіоск. Продуктовий кіоск.
Квітковий кіоск. Довідковий кіоск.
Купити в кіоску.

Кіоскер, а, ч. Продавець у кіоску. Звер¬
нутися до кіоскера.

Кіоске’рка, и, ж.

КІЙТ, а, ч.у церк. Складана рама або
шафка зі скляними дверцями для
ікон; божник. Поставити в кіот.
Кіот з образами.

Кіотний, Кіотовий, а, е.

КІПРЕГЕЛЬ, я, ч. Геодезичний інстру¬
мент, який використовують під час
топографічної зйомки.

КІРАСА, и, ж., іст. 1. Металевий
панцир на груди й спину для за¬
хисту від холодної та вогнепальної
зброї. Грецькі кіраси. Залізна кіраса.
2. У західноєвропейських і росій¬
ській (до 1917 р.) арміях — частина
парадного одягу деяких гвардійських
кавалерійських полків.

Кірасир, а, ч., іст. 1. Вершник важ¬
кої кавалерії, захищений кірасою.
2. У західноєвропейських та росій¬
ській (до 1917 р.) арміях — солдат
або офіцер деяких гвардійських
кавалерійських полків.

Кірасирський, а, е. Кірасирський полк.

КІРХА, КІРКА, и, ж. Лютеранський
храм. Німецька кірха.

КІСТА, й, ж., мед. Порожнистий утвір,
наповнений рідиною.

КҐГЕЛЬ, я, ч. Формена однобортна
куртка із стоячим коміром. Військо¬
вий кітель. Морський кітель.

КІТЧ, КІЧ, у, ч. Позбавлені мистець¬
кої витонченості, розраховані на зо¬
внішній ефект ремісницькі витвори
масового виготовлення, а також шар
масової культури, що характеризуєть¬
ся такими ознаками. Низькосортний
кітч. Дешевий кіч. Проникнення кітчу.
Реклама кічу.

Кічевий, а, е. Кічева музика. Кічеве
мистество.

КІФАРА, КІТАРА, и, ж. У старо¬
давніх греків — струнний щипко¬
вий інструмент, подібний до ліри.
Акомпанувати на кіфарі. Семи¬
струнна кіфара.

КІФОЗ, у, ч., мед. Природжений або
набутий внаслідок певних хвороб
вигин хребта опуклістю назад. На¬
бутий кіфоз.

КЛАВЕСИН, а, ч. Старовинний кла¬
вішно-струнний щипковий музич¬
ний- інструмент, зовні схожий на
фортепіано. Грати на клавесині.

Клавесиніст, а, ч.

Клавесиністка, и, ж.

Клавесйнний, Клавесиновий, а, е. Кла¬
весинова музика.

КЛАВІАТУРА, и, ж. 1. Весь ряд
клавішів або кнопок музичного
інструмента, розміщених у пев¬
ному порядку. Клавіатура піаніно.
Клавіатура акордеона. Пальці на
клавіатурі. 2. Сукупність клавішів у
якому-небудь механізмі. Клавіатура

289

клавіатурний — класик

комп’ютера. Клавіатура друкарської
машинки . Кнопка на клавіатурі. Бі¬
гати по клавіатурі.

Клавіатурний, а, е. Клавіатурний знак.
Клавіатурний пристрій.

КЛАВІКОРДИ, ів, мн. ( одн . клаві¬
корд, а, ч). Старовинний клавіш¬
но-струнний ударний музичний
інструмент із довгастим чотири¬
кутним корпусом.

КЛАВІР, у, ч. 1. Загальна назва кла¬
вішно-струнних інструментів (кла¬
вікорда, клавесина, рояля, форте¬
піано тощо). Старий клавір. Твори
для клавіру. 2. Переклад оперної або
симфонічної партитури для співу в
супроводі фортепіано або для вико¬
нання на фортепіано; клавіраусцуґ.
Невідомий клавір. Добре темперований
клавір. Сторінки клавіру. Клавір нової
опери.

Клавірний, а, е. Клавірний інструмент.
Клавірна музика.

КЛАВІШ, а, ч., КЛАВІША, і, ж.
1. Пластинка клавіатури музично¬
го інструмента (фортепіано, баяна
тощо), натискаючи на яку викли¬
кають звук. Натиснути на клавішу.
Чорні клавіші. Білі клавіші. Квадратна
клавіша. Руки на клавішах. Вдарити
по клавішах. 2. Наконечник важільця
в різних механізмах (у комп’ютерній
клавіатурі, телеграфному апараті
тощо), на який натискають пальцями
рук. Вдаряти по клавішах. Клацнути
клавішею.

Клавішний, а, е. Клавішний механізм.
Клавішні інструменти.

Клавішник, а, ч., розм. Музикант, який
грає на клавішному інструменті.
Обдарований клавішник. Клавішник
групи.

КЛАДОГЕНЙЗ, у, ч., біол. Напрям
еволюції, що спричиняє виникнен¬
ня внаслідок дивергенції (у 1 знач.)
великої кількості відмежованих один
від одного видів, родів, родин рос¬
лин і тварин.

КЛАДбДІИ, я, ч.} бот. Видозмінене
стебло деяких рослин, перев. по¬
сушливих районів, що має сплю¬
щену листкоподібну форму зеленого
забарвлення і виконує функції
листка.

КЛАДЙНІЯ, ї, ж. Кущистий лишай¬
ник, що росте на ґрунті, пнях, біля
основи стовбурів дерев.

КЛАДОСПОРІОЗ, у, ч., біол. Хвороба
рослин, спричинена паразитичними
грибами.

КЛАКА, и, ж. Група людей, що спеці¬
ально наймаються або запрошуються
для створення штучного успіху або
провалу артиста, оратора, якогось

виступу, спектаклю і т. ін. Власна
клака. Реакція клаки. Мати клаку.
Клака у восьмому ряду.

Клакер, а, ч. Особа, найнята для
того, щоб гучними оплесками,
вигуками або свистом створювати
враження успіху чи призводити до
провалу п’єси, артиста. Найняти
клакерів. Клакер театру. Послуги
клакерів.

КЛАКСЙН, а, ч. Механічний сигналь¬
ний гудок автомобіля, мотоцикла
тощо. Звук клаксона. Рев клаксона.
Натиснути на клаксон.

Клаксонний, а, е. Клаксонний звук.

Клаксонити, ню, ниш, розм. Давати
сигнал клаксоном; сигналити. Гуч¬
но клаксонити.

КЛАН, у, ч.у іст. 1. Родова громада,
рід (спочатку в кельтських племен).
Кельтський клан. 2. перен., несхв. Гру¬
па осіб, об’єднаних родинними або
іншими зв’язками, які мають спільні
інтереси, перев. корисливі, недобрі.
Злочинний клан. Сильний клан. Пред¬
ставники клану. Мафіозний клан.
Сутички між кланами. Наявність
кланів.

Клановий, а, е. 1. Характерний для
клану. Кланові стосунки. Кланова
організація майстрів. 2. перен. За¬
мкнений, вузькогру повий. Клановий
характер формування парламенту.
Кланова обмеженість.

Клановість, вості, ж.

КЛАПАН, а, ч. 1. Деталь механіз¬
му — рід накривки, що перекриває
прохід парі, газу, рідині тощо. Запо¬
біжний клапан. 2. Пристосування, за
допомогою якого закривається й від¬
кривається отвір у корпусі музичного
духового інструмента та змінюється
висота утворюваного звука. Клапан
корнет-а-пістона. 3. мед. Частина по¬
рожнистого органа, утворена склад¬
кою (чи складками) його внутрішньої
ободонки, що закриває який-небудь
прохід, отвір. Мітральний клапан.
Лімфатичний клапан. Операція на
клапані. Серцевий клапан. Тристул¬
ковий клапан. 4. Нашитий шматок
тканини, шкіри і т. ін. певної форми,
що закриває отвір кишені або шов на
одязі чи має декоративне значення.
Клапан кишені. Заклепка на клапані.
Застібнутий клапан. Розстібнути
клапан .

Клапанний, Клапановий, а, е. Клапан¬
на коробка компресора. Клапанний
апарат серця. Клапанова пружина.
Клапановий отвір.

КЛАРНЙТ, а, ч. Духовий музичний ін¬
струмент, що має форму циліндрич¬
ної трубки з клапанами у вигляді

ґудзиків і з невеликим розтрубом
на кінці. Звук кларнетів. Партія
кларнета.

Кларнетист, а, ч.

Кларнетйстка, и, ж.

КЛАС, у, ч. 1. Сукупність предметів,
явищ, що ‘мають спільні ознаки,
однакові якості; розряд, підрозділ.
Поділ на класи. Клас синтетичних
органічних речовин. Клас займенни¬
ків. Клас десятків. 2. Одна з вели¬
ких природних груп у систематиці
рослин і тварин. Клас птахів. Клас
земноводних. 3. Тип пасажирських за¬
лізничних вагонів чи кают на паро¬
плавах, місць у літаках тощо залежно
від вигод для пасажирів. Вагон пер¬
шого класу. 4. Підрозділ початкової,
середньої школи, ліцею, гімназії
тощо, який охоплює учнів одного
року навчання та однакового рівня
знань. Перший клас. Випускний клас.
5. Кімната в школі, гімназії, ліцеї
тощо, де здійснюється навчальний
процес. Ремонт класу. 6. Велика
група людей з історично обумовле¬
ним місцем у системі суспільного
виробництва, об’єднана однаковим,
звичайно законодавчо закріпленим,
відношенням до засобів виробництва
і розподілу та спільністю інтересів.
7. Міра якості, ступінь, рівень чого-
небудь. Насіння першого класу. Про¬
дукція високого класу. Шофер першого
класу. Сир екстра-класу. Футболіст
високого класу. Шахіст міжнародного
класу.

Класний, а, е. Класна оцінка. Класна
кімната. Класний журнал. Класні
збори.

Класність, ності, ж. Підвищити клас¬
ність.

Класовий, а, е. 1. Класова солідарність.
Класова боротьба. Класові інтереси.
Класова свідомість. Класовий підхід.

Класовість, вості, ж. Класовість уряду.
Класовість преси.

Класово.

КЛАСИКА, и, ж. , збірн. Сукупність
творів літератури, мистецтва, на¬
укових праць, що мають світове
визнання і є взірцями національної
та світової культури. Літературна
класика. Музична класика. Твори кла¬
сики. Бібліотека української класики.
Захоплюватися класикою.

Класик, а, ч. 1. Видатний, загально¬
визнаний письменник, діяч науки
чи мистецтва, творчість якого є
взірцем у даній галузі. Європейські
класики. Класики української літе¬
ратури. 2. Фахівець із старогрець¬
кої й латинської мов та античної
літератури.

290

Класичний, а, е. 1. Що стос, світу
стародавніх греків і римлян; ан¬
тичний. Класичний світ. Класична
філологія. Класична освіта. Класичні
мови. 2. Який відповідає античним
правилам пропорції та симетрії,
схожий на античні статуї; пра¬
вильний (про риси обличчя, бу¬
дову тіла тощо). Класична краса.
Класичний профіль.

КЛАСИФІКАЦІЯ, ї, ж. Система роз¬
поділу предметів, явищ або понять
на класи, групи тощо за спільними
ознаками, властивостями. Класифі¬
кація хімічних елементів. Класифі¬
кація правопорушень. Класифікація
рослин. Класифікація акредитивів.
Класифікація банківських кредитів.
Класифікація податків. Класифікація
матеріалів. Бюджетна класифікація.
Генеалогічна класифікація мов.

Класифікатор, а, ч. 1. Фахівець із
класифікації чого-небудь; той, хто
займається класифікацією. 2. При¬
стрій для механічного сортування
подрібненої руди, вугілля тощо за
формою, величиною і щільністю.
Спіральний класифікатор. 3. Сис¬
тематичний перелік, за допомогою
якого для кожного з наведених у
ньому об’єктів визначають місце та
позначення. Державний класифікатор
валют. Класифікатор професій.

Класифікаційний, а, е. Класифікаційний
принцип. Класифікаційна схема.

Класифікований, а, е. Класифікована
лінгвістична інформація. Класифіко¬
вані фактори.

Класифікувати, ую, уєш. Розподіляти
кого-, що-небудь на класи, розря¬
ди, групи за спільними ознаками,
властивостями; групувати. Класи¬
фікувати українські народні мелодії.
Класифікувати матеріал.

КЛАСИЦИЗМ, у, ч. Художній стиль
і напрям у європейській літера¬
турі й мистецтві XVII — початку
XIX ст., для якого характерна
пильна увага до античних взірців
духовної і матеріальної культури,
чітке дотримання певних канонів,
правил і прийомів відтворення
дійсності. Положення класицизму.
Вплив класицизму.

Класичний, а, е. Храм класичної архі¬
тектури. Класична трагедія. Класичні
колони. Класичні канони.

КЛАСТЕР, а, ч.} тук. 1. Група певних
об’єктів; клас. Іонний кластер. Інно¬
ваційний кластер. 2. інформ. Наймен¬
ша ділянка жорсткого або гнучкого
диска з нанесеною інформацією або
вільна.

Кластерний, а, е. Кластерний аналіз.

класйчний — клієнтура

КЛАСТОГЕННИЙ, а, е, геол. Утворе¬
ний з уламків гірських порід.

КЛАТРАТ, у, ч., хім. Хімічна сполука,
що є наслідком включення молекул
однієї речовини в порожнини крис¬
талів іншої.

КЛАУЗУЛА, и, ж. 1. юр. Спеціальна
умова, передбачена чи обумовлена в
договорі, заповіті тощо. 2. ритор. За¬
вершальна частина промови, ретель¬
но опрацьована в стилістичному й
звуковому відношеннях. 3. літ. Кін¬
цеві склади віршованого рядка або
рядка ритмізованої прози, які йдуть
за останнім наголошеним складом.
Ударна клаузула.

КЛАУСТРОФОБІЯ, ї, ж., мед. Нав’-
язливий страх закритих примі¬
щень, замкнутого простору. Під¬
датися клаустрофобії. Страждати
від клаустрофобії. Прояви клаустро¬
фобії.

Клаустрофобний, а, е.

КЛЕВЕЇТ, у, ч. Мінерал, різновид ура¬
нініту, що містить рідкісноземельні
елементи; руда урану і радію.

КЛЕВРЙТ, а, ч., книжн. Прибічник
певної особи, який прагне у будь-
який спосіб догодити покровителеві.
Клеврети короля.

КЛЕЙСТЕР, у, ч. Клей, виготовлений із
крохмалю або борошна. Борошняний
клейстер.

КЛЕЙСТОГАМІЯ, ї, ж. Самозапи¬
лення й самозапліднення рослин,
що мають нерозкривні квітки, на¬
приклад, арахісу, ячменю, багатьох
фіалок, в яких пуп’янок відразу
перетворюється на плід.

Клейстогамний, а, е. Клейстогамні
квіти.

КЛЕЙСТОКАРПІЙ, я, ч., біол. Плодове
тіло деяких сумчастих грибів, що має
кулясту форму та суцільну оболон¬
ку, яка розривається для викидання
спор; клейстотецій.

КЛЕИСТОТЕЦІЙ, я, ч. Те саме, що
клейстокарпій.

КЛЕМА, и, ж., спец. Затискач для
з’єднування електричних проводів
на приладах, апаратах, електричних
машинах і т. ін. Вихідна клема.
Клема патрона. Клеми запобіжни¬
ка. Закріпити клему. Встановити
клеми.

Клемний, а, е.

КЛЕПСИДРА, и, ж ., іст. Прилад для
вимірювання часу у вигляді посуди¬
ни, з якої вода краплями витікає в
іншу посудину, де рівень води пока¬
зує час. Поставити клепсидру.

КЛЕПТОМАНІЯ, ї, ж. Нестримний
хворобливий потяг до злодійства,
пов’язаний із деякими психічними

_ К

захворюваннями. Боротися з клеп¬
томанією. Хворіти на клептоманію.

Клептоман, а, ч. Лікування клепто¬
манів.

Клептоманка, и, ж.

КЛЕРИКАЛІЗМ, у, ч. Політичний
напрям, що прагне посилити
вплив церкви на суспільно-полі¬
тичне й культурне життя країни.
Крайній клерикалізм. Прихильник
клерикалізму.

Клерикал, а, ч. 1. Церковнослужитель,
що має духовний сан; священнослу¬
житель. Життя клерикалів. 2. При¬
хильник клерикалізму; член клери¬
кальної партії. Конгрес клерикалів.
Приєднатися до клерикалів.

Клерикальний, а, е. Клерикальна літера¬
тура. Клерикальний тон. Клерикальні
настрої. Клерикальна партія. Клери¬
кальний напрямок.

КЛЕРК, а, ч. 1. Службовець, що ви¬
конує різну технічну роботу. Банків¬
ський клерк. Дати доручення клеркові.
2. перен.у зневажл. Чиновник, що
виконує незначну роботу. Дрібний
клерк.

КЛЕРОДЙНДРОН, а, ч. Декоративний
кущ або напівкущ з витким стеблом
і запашними квітами, здебільшого
яскраво забарвленими.

КЛІВАЖ, у, ч., геол. Розщеплення гір¬
ських порід густою сіткою тріщин на
тонкі пластини і призми.

КЛЇВЕР, а, ч. Косе трикутне вітрило
в передній частині судна. Підняти
клівер.

КЛІЙНТ, а, ч. 1. У Стародавньому Ри¬
мі — неповноправний громадянин,
що юридично залежав від свого
опікуна-патрона. 2. Особа, що до¬
ручила ведення своєї справи адвока¬
тові, нотаріусові тощо. Клієнт фірми.
Клієнт адвоката. 3. Постійний від¬
відувач, замовник, покупець і т. ін.
Клієнт ресторану. Клієнт перукарні.
Постійний клієнт. 4. Особа, органі¬
зація або установа, що користується
послугами кредитної, торговельної
чи промислової організації. Зару¬
біжні клієнти фірми.

Клієнтела, и, ж. 1. Форма соціальної
залежності у Стародавньому Римі,
за якої клієнт, наділений патро¬
ном землею, був зобов’язаний
виконувати на його користь різні
повинності, насамперед військову.
2. збірн. Група клієнтів (у 1 знач.)
патрона-опікуна.

Клієнтка, и, ж. Постійна клієнтка. Об¬
слуговувати клієнтку.

Клієнтський, а, е. Клієнтські гроші.

Клієнтура, и, ж., збірн. Широка клієнту¬
ра. Мати постійну клієнтуру.

291

клієнтурний — клірний

Клієнтурний, а, е. Клієнтурні вимоги.
Клієнтурні доручення.

КЛІЗМА, и, ж. 1. Введення рідин
у порожнину прямої кишки че¬
рез анальний отвір з лікувальною
або діагностичною метою. Робити
клізму. Поставити клізму. 2. При¬
стрій або гумовий балон для вве¬
дення рідини в порожнину прямої
кишки.

КЛІКА, и, ж ., зневажл. Група людей,
політичне угруповання, об’єднане
спільними недобрими, зокрема ко¬
рисливими, цілями. Військова кліка.
Злочинна кліка. Фінансова кліка. На¬
лежати до кліки. Кліка змовників.

КЛІМАКС, у, ч. 1. фізіол. Період
згасання діяльності статевих за¬
лоз; у жінок характеризується
порушенням, а згодом — при¬
пиненням менструації, супрово¬
джується різними хворобливими
проявами; клімактерій. Період клі¬
максу. 2. бот. Відносно стабільний
стан рослинності, що є наслід¬
ком закономірних змін рослинного
покриву і характеризується рівно¬
вагою із загальнокліматичними умо¬
вами.

Клімактеричний, а, е. Клімактеричні
порушення.

КЛІМАТ, у, ч. 1. Багаторічний статис¬
тичний режим погоди, характерний
для певної місцевості з огляду на її
географічне положення. Помірний
клімат. Суворий клімат. Континен¬
тальний клімат. Тропічний клімат.
Клімат України. 2. перен. Обста¬
новка, стан, що склалися де-небудь.
Психологічний клімат у колективі.
Здоровий клімат у суспільстві. Сус¬
пільно-політичний клімат у країні.
3. Сукупність штучно створюваних
умов (температура, освітлення і
т. ін.), необхідних для вирощування
рослин, нормального самопочуття
людей. Світловий клімат. Зал із
штучним кліматом.

Кліматизація, ї, ж., спец. Комплекс
заходів (опалення, вентиляція, кон¬
диціювання повітря тощо), за допо¬
могою яких створюється штучний
клімат у приміщенні.

Кліматизер, а, ч. Апарат, за допомогою
якого зволожують, охолоджують та
очищають повітря в приміщенні.

Кліматизований, а, е. Кліматизовані
криті галереї.

Кліматичний, а, е. 1. Що стос, клімату.
Кліматична смуга. Кліматичні умо¬
ви. Кліматичний пояс. Кліматична
карта. Кліматичний сезон. 2. При¬
знач. для створення умов, що відпо¬
відають життєдіяльності людського

організму. Кліматична установка.
Кліматичний одяг.

КЛІМАТОГРАФІЯ, ї, ж. Розділ кліма¬
тології, присвячений опису кліматів
різних частин земної кулі.

Кліматографічний, а, е.

КЛІМАТОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про клі¬
мат, його формування, географічний
розподіл та вплив на органічне жит¬
тя. Інструмент кліматології. Медична
кліматологія.

Кліматолог, а, ч. Досвідчені кліматологи.
Спеціаліст и-кліматологи.

Кліматологічний, а, е. Кліматологічний
курорт.

КЛІМАТОТЕРАПІЯ, ї, ж. Викорис¬
тання кліматичних умов певної
місцевості для лікування та профі¬
лактики захворювання. Приймати
кліматотерапію.

КЛІМАТРОН, у, ч. Оранжерея із штуч¬
ним кліматом для вирощування рос¬
лин різних географічних зон.

КЛІНГЕР, а, ч. Скло, признач, для
контролю за рівнем води в паро¬
вих котлах.

КЛІНІКА, и, ж. Установа лікарняного
типу, у якій лікування хворих по¬
єднується з науково-дослідною та
педагогічною роботою. Стомато¬
логічна клініка. Приватна клініка.
Косметична клініка. Клініка лазерної
медицини. Лікуватися в клініці.

Клініцист, а, ч. Лікар, який працює в
клініці та займається, крім лікар¬
ської практики, науковими дослі¬
дженнями. Видатний клініцист.

Клінічний, а, е. 1. Прикм. до клініка.
Клінічна лікарня. Клінічні умови. Клі¬
нічна картина хвороби. Клінічні дис¬
ципліни. 2. Який функціонує при клі¬
ніці. Клінічна лабораторія. 3. Який
відбувається в клініці. Клінічне
лікування. Клінічні випробування. Клі¬
нічні досліди.

Клінічно. Виявлятися клінічно.

КЛІНКЕР1, у, ч.у спец. 1. Дуже міцна,
сплавлена під час випалювання
цегла, що не вбирає вологи; засто¬
совується для вимощування шляхів,
настилання підлоги в промислових
будівлях і т. ін. Шляховий клінкер.
2. Випалена до спікання цементна
сировина у вигляді дуже твердих
грудок; напівфабрикат для виробни¬
цтва цементу. Розмелювати клінкер.
Цементний клінкер.

Клінкерний, а, е. 1. Прикм. до клін¬
кер. Клінкерне виробництво. 2. При¬
знач. для виготовлення клінкеру.
Клінкерний завод. 3. Зробл. з клін¬
керу. Клінкерна підлога. Клінкерний
кахель.

Клінкерування, я, с.

Клінкерувати, ую, уєш. Випалюванням
перетворювати на клінкер.

КЛІНКЕР2, а, ч. Вузький довгий чо¬
вен для академічного спортивного
веслування.

КЛІНКЙТ, а, ч., техн. Запірний при¬
стрій трубопроводів на суднах.

КЛІНОМЕТР, а, ч. Прилад для визна¬
чення нахилу відкосів насипів, кута
падіння пласта або жили.

КЛІНОХЛОР, у, ч. Породотвірний
мінерал класу силікатів зеленого та
жовтого кольорів з перламутровим
блиском.

КЛІНЧ, у, ч., спорт. 1. Заборонений
прийом у боксі — взаємний захват
супротивників. Застосувати жор¬
сткий клінч. 2. перен. Безвихідна
ситуація в економіці, при якій про¬
цеси перебувають у стані очікування
завершення один одного. Економіка
в клінчі.

КЛІП, у, ч. Короткий телевізійний
художній твір, як правило, присвя¬
чений виконанню естрадної пісні,
рекламі певних товарів, послуг
тощо; відеокліп. Музичний кліп.
Рекламний кліп. Концертний кліп.
Сюжетний кліп. Режисер кліпу. Зн¬
ятися в кліпі. Зняти кліп. Кліп на
хітову пісню.

Кліповий, а, е.

КЛЇПА, и, ж. Монета у формі пря¬
мокутника, чотирикутника тощо,
взагалі не круглої форми.

КЛІПЕР, а, ч. 1. У XIX ст. — вітриль¬
не швидкохідне трищоглове судно.
2. У XIX ст. — вітрильно-гвинтовий
швидкохідний військовий корабель.
Прудкобіжний кліпер. 3. Вітрильно-
моторне швидкохідне промислове
судно.

Кліпернищ а, е. Кліперні щогли.

КЛІПМЕЙКЕР, а, ч. Постановник
кліпів. Відомий кліпмейкер. Позна¬
йомитися з кліпмейкером.

КЛІПСИ, ів, мн. (одн. кліпс, а, ч). Вид
сережок, що їх прикріплюють до
мочок вух без проколювання. Нові
кліпси. Пластмасові кліпси. Кліпси
з камінцями. Надіти (зняти) кліпси.
2. Затискач, який використовується
для скріплення, закріплення чого-
небудь. Хірургічні кліпси. Електричні
кліпси.

Кліпсовий, а, е. Кліпсоса застібка.

КЛІР, у у ч. Загальна назва служителів
культу якої-небудь церкви; церков¬
ний причет; духовенство. Католиць¬
кий клір. Представники місцевого
кліру.

Клірик, а, ч. Член кліру; церковнослу¬
житель. Зібрання кліриків.

Кліршш, а, е. Клірний спів.

292

кліренс — коагулювати

КЛІРЕНС, у, ч., техн. Відстань між
нижчою точкою частин самохідної
машини і поверхнею дороги.

КЛІРИНГ, у, ч., фін. Система безготів¬
кових розрахунків за товари, цінні
папери та послуги, що базується на
зарахуванні взаємних вимог і зо¬
бов’язань. Валютний кліринг. Між –
банківський кліринг. Двосторонній
кліринг. Багатосторонній кліринг.
Міжнародний кліринг. Положення
про кліринг. Зобов’язання за клірин¬
гом. Постачання за клірингом. Види
клірингу.

Кліринговий, а, е. Кліринговий банк.
Клірингова угода. Клірингова опера¬
ція. Кліринговий рахунок. Клірингові
розрахунки . Клірингові торгові зв’язки.
Кліринговий дім.

КЛІСТРЙН, а, ч., ел. Надвисокочас¬
тотна електронна лампа, яка пере¬
творює постійний струм на змінний
за рахунок зміни швидкості руху
електронів.

Клістрошшй, а, е. Клістронний під¬
силювач.

КЛІТОР, а, ч ., анат. Чутливий гор¬
бок — частина зовнішнього жіночого
статевого органа.

КЛІФ, у, ч. Прибережна частина мор¬
ського дна у вигляді урвища. Руйну¬
вання кліфу.

КЛІШЕ, невідм ., с. 1. полігр. Друкарська
форма з металу, дерева, лінолеуму
і т. ін. із нанесеною на неї копією зо¬
браження (креслення, малюнка) для
відтворення ілюстрацій способом ви¬
сокого друку. Штрихове кліше. Цин¬
кове кліше. Вирізати кліше. Робити
кліше. Гравіювальник кліше. 2. лінгв.
Стандартизований мовний зворот,
регулярно повторюваний у певних
умовах; мовний штамп. Мовне клі¬
ше. Зловживати кліше. 3. перен. Шаб¬
лонна оцінка певної ситуації, події,
особи тощо. Політичне кліше.

Клішований, а, е. Клішований заголовок.
Клішовані звороти мови.

Клішування, я, с.

Клішувати, ую, уєш. Відтворювати що-
небудь друком за допомогою кліше.

КЛШібГРАФ, а, ч. Електронний гра¬
віювальний автомат.

КЛОАКА, и, ж. 1. Підземний канал
для відведення нечистоту місті; під¬
земний стік; помийна яма, звалище.
2. перен., зневажл. Про забруднене,
запущене із санітарного погляду
місце, приміщення тощо, а також
про аморальне, нікчемне, розпусне
суспільне середовище. Міська клоа¬
ка. Жити в клоаці. 3. зоол. Вивідний
отвір, спільний для кишечника й
сечостатевих органів у птахів, пла¬

зунів, земноводних, деяких риб
і ссавців.

Клоакальний, а, е. Клоакальний отвір.

Клоаковий, а, е. Клоакові води. Клоакова
система.

КЛОБУК, а, ч. Високий циліндричної
форми головний убір із покривалом,
який носять православні ченці. Но¬
сити клобук.

КЛОН, у, ч. 1. біол. Генетично однорідне
потомство рослинного або тваринно¬
го організму, яке утворюється внаслі¬
док вегетативного розмноження або
шляхом нестатевого поділу клітини.

2. інформ. Комп’ютер, апаратне чи про¬
грамне забезпечення, що працює так
само, як якийсь більш відомий при¬
стрій. Клон комп’ютера «Макінтош».

Клоновий, а, е. Клонові плантації
ялини.

Клонований, а, е. Клонований організм.
Клоновані тварини.

Клонування, я, с. Клонування генів.
Проблеми клонування. Заборона на
клонування людей.

Клонувати, ую, уєш. В медицині, біо¬
логії — відтворювати клітини або
організми нестатевим, вегетативним
шляхом, отримуючи цілковито подіб¬
ні екземпляри від спільного предка.
Клонувати тварин.

КЛЙНУС, у, ч., мед. Швидкі ритмічні
мимовільні скорочення окремих м’я¬
зів, що є ознакою органічного уражен¬
ня центральної нервової системи.

КЛбПФЕР, а, ч. Найпростіший теле¬
графний апарат для приймання сиг¬
налів азбуки Морзе на слух.

КЛЙТИК, а, ч., мор. Кружечок на кінці
щогли або флагштока для пропускан¬
ня фалів (тросів).

КЛбУН, а, ч. 1. Цирковий артист-ко-
мік. Виступ клоунів. Запросити кло¬
уна. 2. перен., зневажл. Про людину,
що вдає з себе блазня або поводиться
як блазень.

Клоунада, и, ж. 1. Виступи клоунів у
цирковій виставі. 2. Жанр циркового
мистецтва, що використовує прийо¬
ми ексцентрики, буфонади, гротеску.

3. перен. Комічний вибрик, блазен¬
ство. Словесна клоунада.

Клоунадний, а, е.

Клоунеса, и, ж.

Клоунський, а, е. 1. Прикм. до клоун
(у 1 знач.). 1. Клоунський номер.
Клоунська група. 2. перен. Комічно-
безглуздий, блазенський. Клоунська
поведінка.

КЛЖГР, у, ч. Монастирське подвір’я,
оточене галереєю.

КЛУБ, у, ч. 1. Громадська організація,
що об’єднує людей певного кола,
професії для спільного відпочинку,

_ к

розваг, занять спортом і т. ін. Ша¬
ховий клуб. Спортивний клуб. Клуб
кінологів. Клуб автомобілістів. Клуб
художників. Клуб шанувальників кла¬
сичної музики. Клуб цікавих зустрі¬
чей. Вступити в клуб. Стати членом
клубу. 2. Заклад відпочинку. Нічний
клуб. Виступати на сцені клубу.

Клубмен, а, ч. Постійний відвідувач
клубу. Стати клубменом. Познайоми¬
тися з клубменом. Відрекомендувати
клубмена.

Клубний, а, е. Клубні вечори. Клубна
робота. Клубний працівник.

КЛУП, а, ч., техн. Знаряддя для руч¬
ного нанесення зовнішньої різьби на
металеві труби, стрижні й т. ін.

КЛЬОШ, у, ч. Особливий крій спідни¬
ці, штанів із розширенням донизу або
одяг такого крою. Матроський кльош.
Широкий кльош. Штани кльош.

КЛЮФТ, у, ч., гірн. Порожнина, що
утворилася між жилою і породою.

КЛЯСЕР, а, ч. Спеціальний альбом
для марок, що має спеціальні про¬
зорі «кишеньки» для вкладання в
них марок, які дають змогу розгля¬
дати марки не виймаючи. Клясер із
марками.

Клясерний, а, е. Клясерні кишеньки.

КЛЙШТОР, у, ч. Католицький монас¬
тир. Настоятель кляштору.

КНЕЛІ, ей, мн. (і одн . кнель, і, ж).
Зварені у воді або на парі кулясті
галушки з фаршем, перев. м’ясним
або рибним. Юшка з кнелями. Паро¬
ві кнелі.

КНЙСЕТ, у, ч. Назва парламенту в Із¬
раїлі.

КНЕХТИ, ів, мн. (одн. кнехт, а, ч).
Парні тумби на палубі судна або
на пристані для закріплювання
канатів, снастей. Береговий кнехт.
Кормові кнехти.

КНІКСЕН, у, ч. Жіночий поклін із при¬
сіданням; реверанс. Робити кніксен.
Присісти в кніксені.

КНОП, а, ч., спец. Кулястий вузол на
кінцях снастей.

КОАГУЛОПАТІЯ, ї, ж., мед. Хворобли¬
вий стан, зумовлений порушенням
згортання крові.

Коагулопатичний, а, е.

КОАГУЛЯЦІЯ, ї, ж., спец. Процес зсі¬
дання й випадіння в осад частинок
речовини з колоїдного розчину. При¬
скорення коагуляції.

Коагульований, а, е.

Коагулювання, я, с. Коагулювання роз¬
чину.

Коагулювати, юю, юєш. Піддавати
коагуляції, спричинювати коагуля¬
цію. Коагулювати кров. Коагулювати
розчин.

293

коагулянт — кода

Коагулянт, у, ч., спец. Хімічна сполука,
що спричиняє коагуляцію. Обробка
коагулянтами.

Коагулят, у, ч., спец. Осад, що утво¬
рився в колоїдному розчині під час
коагуляції.

Коагуляційний, а, е. Коагуляційне очи¬
щення стічних вод.

КО АДАПТАЦІЯ, ї, ж ., біол. Взаємне
пристосування органів у процесі
еволюції організмів.

Коадаптований, а, е.

КОАКСІАЛЬНИЙ, а, е, наук. Розта¬
шований на одній осі з чим-небудь;
співвісний. Коаксіальні циліндри.

КОАЛА, и, ч. Невеликий ссавець з гус¬
тим сірим хутром, що живе в евкаліп¬
тових лісах Австралії і живиться лис¬
тям; сумчастий ведмідь. Ведмежата
коали. Ареал поширення коали.

КОАЛЕСЦЕНЦІЯ, ї, ж., спец. Злиття
крапель або бульбашок при їх зі¬
ткненні всередині рідини чи газу,
а також на поверхні якого-небудь
тіла; одна з причин атмосферних
опадів.

КОАЛІЦІЯ, ї, ж. Об’єднання, союз,
угода держав, партій і т. ін. для
досягнення спільної мети. Сильна
коаліція. Антиурядова коаліція. По¬
літична коаліція. Створити коа¬
ліцію.

Коаліційний, а, е. Коаліційний договір.
Коаліційний уряд. Коаліційні фракції.

КОАТА, невідм., ж. Широконоса мав¬
па з білими кільцями навколо очей
і чіпким хвостом, поширена в Пів¬
денній Америці.

КЙБАЛЬТ, у, ч. 1. Хімічний елемент,
сріблясто-білий метал із червоняс¬
тим вилиском, твердіший від заліза.
Властивості кобальту. Надлишок
кобальту. 2. Темно-синя фарба, до
складу якої входить цей метал. Оксид
кобальту.

Кобальтовий, а, е. 1. Який містить у
собі кобальт (у 1 знач.). Кобальтова
руда. Кобальтові сплави. 2. Який має
колір кобальту (у 2 знач.); темно-
синій.

КОБАЛЬТИН, у, ч. Мінерал золотис¬
то-сріблястого кольору з металевим
блиском, що є рудою для одержання
кобальту та його солей.

Кобальтй новий, а, е.

КОБЙЗ, а, ч. Казахський двострунний
музичний інструмент. Старовинний
кобиз.

КйБРА, и, ж. Велика дуже отруйна
змія з плямами на шиї, які на¬
гадують окуляри, якщо змія при¬
бирає загрозливу позу; водиться в
Азії та Африці. Укус кобри. Отру¬
та кобри.

КОБУЗ, а, ч., муз. Узбецький струнний
смичковий музичний інструмент.

КОВАЛЕНТНИЙ зв’язок, хім. – хі¬
мічний зв’язок, утворений електрон¬
ною парою, спільною для сполучу¬
ваних атомів.

КОВАРІАЦІЯ, ї, ж., книжн. Пов’язана
змінність двох ознак. Коваріації при¬
бутків.

Коваріант, а, ч. Число (алгебричний ви¬
раз), що при певному перетворенні
величин, з якими воно пов’язане,
змінюється за чітко визначеним,
здебільшого лінійним, законом.

Коваріантний, а, е.

Коваріантність, ності, ж.

КОВБбЙ, я, ч. У західних штатах
США — пастух-вершник, який пасе
табуни коней у степах. Відважний
ковбой. Пісня ковбоя. 2. перен. Смі¬
ливий вершник, популярний герой
американської молоді, що здійснює
подвиги. Сучасні ковбої. Імідж
ковбоя.

Ковбойка, и, ж ., розм. 1. Картата
верхня чоловіча сорочка особливого
крою, з відкладним коміром. Носи¬
ти ковбойку. 2. Гостроверхий бриль із
широкими загнутими з боків полями
та ремінцем під підборіддям.

Ковбойський, а, е. Ковбойські штани.
Ковбойська сорочка. Ковбойський бриль.

КОВЕЛЇН, у, ч. Синій зі смолистим
блиском мінерал класу сульфідів;
мідна руда.

КОВЕРКбТ, у, ч . Сорт густої вовняної
або напіввовняної тканини для верх¬
нього одягу. Костюм із коверкоту.

Коверкотовий, а, е. Коверкотовий під¬
жак. Коверкотове пальто.

КОВЕРНбТ, а, ч . Документ, яким стра¬
ховик повідомляє страхувальника
про виконання інструкцій щодо
страхування; може бути замінений
на страховий поліс.

КОВЧЕГ, а, ч. 1. За Біблією — корабель,
на якому рятувався від усесвітнього
потогіу Ной із родиною, взявши з
собою по парі різних тварин. Ноїв
ковчег. 2. За Біблією — окута золотом
дерев’яна скриня, в якій зберігали¬
ся скрижалі із заповідями Мойсея.
3. У християнстві — скринька для
зберігання предметів, що стосу¬
ються таїнства причастя; дарохра-
нительниця.

Ковчежець, жця, ч. Оздоблена посудина
для перенесення потрібних для при¬
чащання предметів; дароносиця.

КОГЕЗІЯ, ї, ж., фіз. Притягування
при контакті між частинками того
самого твердого тіла або рідини, яке
спричиняє поєднання цих частинок
в єдине ціле.

КОГЕРЕНТНИЙ, а, е. Узгоджений в
часі (про коливні та хвильові про¬
цеси). Когерентні джерела.

Когерентність, ності, ж. Когерентність
лазерного випромінювання. Когерент¬
ність хвиль.

КОГНІТЙВНИЙ , а, е, психол. Пов’язаний
зі свідомістю, з мисленням. Когнітивні
процеси. Когнітивна лінгвістика.
когнітолбгія, і, ж., лог. Те саме, що
гносеологія. Проблеми когнітології.

Когнітологїчний, а, е. Когнітологічний
підхід.

КОГЙРТА, и, ж. 1. У Стародав¬
ньому Римі — загін війська, що
становив десяту частину легіону.
Вояки міської когорти. 2. перен.,
уроч. Згуртована спільними ідея¬
ми, цілями, прагненнями група
людей, перев. визначних. Когорта
письменників. Когорта сподвижників.
3. біол. Категорія, що об’єднує спо¬
ріднені роди.

КОД, у, ч. 1. Система умовних зна¬
ків або сигналів для передавання,
оброблення і зберігання (запам’¬
ятовування) інформації. Телеграф¬
ний код. Ідентифікаційний код.
Штриховий код товару. Набрати код
міста. 2. Набір цифр або літер, який
дозволяє відкривати складні замки та
запірні пристрої. Цифровий код. Код
камери схову багажу. Код сейфа. Код
вхідного замка.

Кодований, а, е. Кодована програма для
машин.

Кодовий, а, е. Кодовий сигнал. Кодо¬
вий замок. Працювати під кодовим
іменем.

Кодувальний, а, е.

Кодувальник, а, ч. Фахівець, який
шифрує що-небудь кодом, займається
кодуванням; шифрувальник.

Кодування, я, с. Кодування інформації.
Кодування від тютюнопаління. Сучас¬
ні методи кодування.

Кодувати, ую, уєш. 1. спец. Шиф¬
рувати що-небудь певними умов¬
ними знаками (кодом). Кодувати
інформацію. 2. мед. Застосовувати
медикаментозні засоби з метою
набуття організмом імунітету або
рефлексу огиди при боротьбі із
шкідливими звичками (паління,
наркоманія) або при деяких за¬
хворюваннях (алкоголізм, ожиріння
і т. ін.). Кодувати від алкоголізму.
Кодувати від переїдання. Кодувати
свідомість. 3. інформ. Переводити
інформацію з однієї знакової сис¬
теми в іншу. Кодувати текст.

КЙДА, и, ж. 1. Заключна частина му¬
зичного твору або його частини; за¬
кінчення. Маршоподібна кода. 2. літ.

294

Додатковий вірш у сонеті, рондо та
інших віршових формах із точно ви¬
значеною кількістю рядків.

КОДЕЇН, у, ч., фарм. Білий криста¬
лічний порошок — алкалоїд, що
міститься в опії; застосовують як
протикашльовий засіб.

КОДЕКС, у, ч. 1. юр. Сукупність за¬
конів у якій-небудь галузі права.
Земельний кодекс . Цивільний кодекс.
Цивільно -процесуальний кодекс. По¬
датковий кодекс. Кримінальний ко¬
декс. Карний кодекс. Кодекс законів
про працю. 2. перен. Сукупність пра¬
вил поведінки, звичок, переконань
і т. ін. Моральний кодекс. Етичний
кодекс. Кодекс честі.

КОДИФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Системати¬
зація чинного законодавства певної
держави шляхом зведення різних
правових законів, постанов тощо в
єдине ціле — кодекс. Кодифікація
законів про працю. Здійснити коди¬
фікацію законів про шлюб. 2. Процес
вироблення норм літературної мови.
Кодифікація лексики.

Кодифікаційний, а, е. Кодифікаційна
селекція. Кодифікаційна комісія. Ко¬
дифікаційні процеси.

Кодифікатор, а, ч. Той, хто займається
кодифікацією. Кодифікатор норми.

Кодифікований, а, е. Кодифікована лі¬
тературна мова.

Кодифікування, я, с. Кодифікування
правових актів. Кодифікування мов¬
них одиниць.

Кодифікувати, ую, уєш. 1. юр. Здій¬
снювати перегляд і систематизувати
в єдине ціле закони країни по окре¬
мих галузях права. Кодифікувати
звичаєві норми. Кодифікувати закони.
2. лінгв. Виробляти норми літератур¬
ної мови.

КОДЙН, а, ч. Одиниця генетичного
коду — набір із трьох нуклеотидів.
Змінити кодон.

КОЕРЦИТИВНА сила, фіз. — вели¬
чина напруженості магнітного поля,
необхідна для ліквідації залишкової
намагніченості.

Коерцитиметр, а, ч. Прилад для визна¬
чення коерцитивної сили феромаг¬
нітних матеріалів.

КОЕФІЦІЄНТ, а, ч. 1. Числовий або
літерний множник в алгебрично¬
му виразі. Коефіцієнт одночлена.
2. Число, на яке слід помножити
яку-небудь величину, щоб дістати
величину, потрібну за певних умов.
Валютний коефіцієнт. Коефіцієнт
використання устаткування. Кое¬
фіцієнт конверсії. Коефіцієнт лік¬
відності. 3. Величина, що визначає
яку-небудь властивість фізичного

кодеїн — кокс

тіла. Коефіцієнт розширення. Кое¬
фіцієнт тертя.

Коефіцієнтний, а, е. Коефіцієнтні кри¬
терії.

КбїТУС, у, ч., фізіол. Статевий акт.
Потяг до коїтусу.

Коїтальний, а, е.

КОЙНЕ, невідм., с. 1. Загальногрецька
мова, що склалася на ґрунті аттич¬
ного наріччя й у III— І ст. до н. е.
витіснила інші давньогрецькі діа¬
лекти, збагатившись за їх рахунок.
2. Будь-яка загальнонародна мова,
що виникла на ґрунті одного чи
кількох говорів і є засобом спілку¬
вання між носіями різних діалектів.
Львівське койне.

КОЙбТ, а, ч. Хижак родини собачих;
луговий вовк. Мультфільми про ко¬
йота.

КОК, а, ч. Кухар на кораблі.

КбКА, и, ж. Південноамериканський
кущ родини кокаїнових. Листя
коки.

КОКАЇН, у, ч. Отруйна речовина,
яку добувають із листя кокаї¬
нового куща й використовують
як місцевий знеболювальний або
наркотичний засіб. Вживати ко¬
каїн. Партія кокаїну.

Кокаїнізм, у, ч. Вид наркоманії — хво¬
роблива пристрасть до кокаїну.

Кокаїніст, а, ч. Людина, яка страждає
від хворобливої пристрасті до кокаїну.

Кокаїністка, и, ж.

Кокаїновий, а, е. Кокаїнова ін’єкція.
Кокаїновий порошок.

КбКА-КбЛА, и, ж. Безалкогольний
газований тонізуючий напій із до¬
мішкою екстракту з листя какао й
горіхів коли. Пити кока-колу. Пляш¬
ка кока-коли. Автомат для продажу
кока-коли.

Кока-кольний, а, е, розм. Кока-кольний
смак.

КОКАРДА, и, ж. 1. Металевий значок
визначеного зразка на форменому
кашкеті. Блискуча кокарда. Картуз
із кокардою. 2. заст. Вид банта на
платті, капелюсі тощо.

КОКЕТЛИВИЙ, а, е. 1. Який на¬
магається подобатися, зацікавити
собою, привертає до себе увагу,
виявляє кокетство. Кокетлива дів¬
чина. Кокетлива усмішка. Кокет¬
ливий погляд. Кокетливі жести.
2. Який має гарний, привабливий
вигляд. Кокетлива парасолька.

Кокетка, и, ж. 1. Жінка, що своєю по¬
ведінкою, манерами, одягом і т. ін.
намагається подобатися чоловікам.
Приваблива кокетка. 2. Верхня, від¬
різна частина плаття, блузки, до
якої на висоті грудей пришивається

_ К

нижня частина одягу. Вишивана ко¬
кетка. Мереживна кокетка. Плаття
з кокеткою.

Кокетливість, вості, ж.

Кокетливо. Посміхатися кокетливо.

Кокетство, а, с. Неприховане прагнення
сподобатися кому-небудь своєю по¬
ведінкою, манерою чи одягом, за¬
цікавити когось собою. Неприховане
кокетство. Жіноче кокетство.

Кокетування, я, с.

Кокетувати, ую, уєш. 1. Своєю поведін¬
кою, манерами, одягом неприховано
намагатися сподобатися кому-небудь,
зацікавити когось собою. Кокетувати
з хлопцями. Кокетувати з публікою.
2. перен. Виставляти що-небудь напо¬
каз; хизуватися чимось. Кокетувати
знаннями.

КбКИ, ів, мн. (і одн . кок, а, ч). Кулясті
бактерії.

Коковий, а, е. Кокові форми бактерій.

КОКІЛЬ, ю, ч., мет. Розбірна форма
з чавуну або сталі для відливання
металевих виробів. Якісні кокілі.

Кокільний, а, е. 1. Признач, для відливу
в кокілях. Кокільна машина. 2. Здій¬
снюваний за допомогою кокілю.
Кокільне литво.

Кокільник, а, ч. Робітник, який обслу¬
говує кокільну машину.

КбКЛЮШ, у, ч. Гостра інфекцій¬
на, переважно дитяча хвороба,
що характеризується приступами
конвульсивного кашлю; кашлюк.
Захворіти на коклюш. Лікування
коклюшу.

Коклюшний, а, е. 1. Що стос, коклюшу.
Коклюшний кашель. 2. Хворий на ко¬
клюш. Коклюшна дитина.

КбКОН, а, ч. Щільна оболонка з тон¬
ких волокон, яку утворює гусениця
перед перетворенням у лялечку. Ко¬
кон метелика.

Коконний, Коконовий, а, е. Коконова
нитка .

КОКОС, а, ч. Соковитий плід кокосової
пальми, шкаралупу якого викорис¬
товують для дрібних виробів, а во¬
локна — для виготовлення циновок,
канатів.

Кокосовий, а, е. Кокосова пальма. Ко¬
косовий горіх . Кокосова олія. Кокосове
волокно.

КОКбТКА, и, ж. Жінка легковаж¬
ної поведінки, яка живе на утри¬
манні свого коханця. Легковаж¬
на кокотка.

КбКПІТ, а, ч.у мор. Відкрите примі¬
щення для стернового та пасажирів
на катері або яхті.

КОКС, у, ч. Тверда пориста маса, яку
отримують нагріванням без доступу
повітря кам’яного вугілля, торфу,

295

коксівнйй — колектйв

нафти тощо і використовують як
паливо, відновник у доменному ви¬
робництві, для агломерації руд та ін.
Утворення коксу.

Коксівнйй, а, е. 3 якого випалюють
кокс. Коксівне вугілля.

Коксівність, ності, ж. Коксівність
вугілля.

Коксовий, а, е. 1. Прикм. до кокс.
Коксове виробництво. Коксовий газ.
2. Признач, для випалювання коксу.
Коксова батарея.

Коксувати, ую, уєш, техн. Нагріваючи
до 1000* у коксових печах без доступу
повітря кам’яне вугілля, торф і т. ін.,
перетворювати їх на кокс. Коксувати
вугілля.

КОКСЙТ, у, н., мед. Запальне захво¬
рювання кульшового суглоба в лю¬
дини, що виникає як ускладнення
після грипу, ангіни, деяких інших
інфекційних захворювань, а також
травм.

КОКСОХІМІЯ, ї, ж. Галузь важкої про¬
мисловості, на підприємствах якої
здійснюється хімічне переробляння
кам’яного вугілля способом коксу¬
вання, внаслідок чого одержують
кокс, коксовий газ та інші хімічні
продукти. Розвиток коксохімії.

Коксохімік, а, ч.

Коксохімічний, а, е. Коксохімічне ви¬
робництво. Коксохімічний комбінат.
Коксохімічна промисловість.

Коксований, а, е.

Коксувальний, а, е. Коксувальний завод.
Коксувальна піч.

Коксування, я, с. Коксування кам’яного
вугілля. Продукти коксування. Відходи
коксування.

КОКТЕЙЛЬ, ю, ч. 1. Напій — суміш
коньяку, лікеру та вин, іноді з цук¬
ром та прянощами. Міцний коктейль.
Складники коктейлю. Склянка кок¬
тейлю. Коктейль із шампанського з
фруктами. Готувати коктейль. Пити
коктейль. 2. Безалкогольний напій,
приготовлений із суміші молока або
кави з морозивом тощо. Фруктовий
коктейль. Кавовий коктейль. Молоч¬
ний коктейль. 3. перен. Про поєд¬
нання різноманітних, перев. різно¬
планових, речей, справ, відчуттів
тощо; мішанина. Музичний коктейль.
Інформаційний коктейль. Коктейль
почуттів. 4. Різновид ділової або
дружньої зустрічі. Влаштувати кок¬
тейль. Запросити на коктейль.

КОКЦИДИ, йд, мн. (і одн . кокцида, и,
ж .), ент. Комахи ряду рівнокрилих
хоботних, що живляться соками
рослин.

КОКЦИД її, й, мн. {одн. кокцйдія, ї, ж).
Паразитичні найпростіші класу спо¬

ровиків, серед яких багато збудників
кокцидіозів.

Кокцидіоз, у, ч. Заразне захворювання
свійських і диких тварин, що його
спричиняють кокцидії. Профілакти¬
ка кокцидіозу.

КЙЛА, и, ж. Південне дерево з невели¬
кими дзвоникоподібними квітками,
зібраними у волоть, а також плід
цього дерева — м’ясиста коробочка
з насінням, що містить кофеїн та
теобромін і використовується у меди¬
цині, для виготовлення тонізуючих
напоїв (кока-кола, пепсі-кола тощо).
Горіхи кола.

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ, у, ч. Співробіт¬
ництво жителів окупованої країни з
окупантами. Політика колабораціо¬
нізму.

Колабораціоніст, а, ч.

Колабораціоністський, а, е. Колабораціо¬
ністські газети. Колабораціоністські
настрої.

КОЛАГЕН, у, ч., анат. Білкова
речовина, що є основним склад¬
ником кісток і хрящів людини й
тварин.

Колагеновий, а, е. Колагенові волокна.

КОЛАЖ, у, ч. 1. Технічний прийом
в образотворчому мистецтві — на¬
клеювання на яку-небудь основу
фотографій, різних за кольором та
фактурою матеріалів, а також твір,
виконаний із використанням такого
прийому. Авторський колаж. Незви¬
чайний колаж. Створювати колаж.
Техніка колажу. 2. В засобах масової
інформації — передача, що містить
різні почергові повідомлення (оголо¬
шення, музичні заставки, реклама
тощо). Музичний колаж. Рекламний
колаж. Підготувати колаж.

Колажйст, а, ч. Той, хто створює кола¬
жі; автор колажу.

Колажйстка, и, ж.

Колажний, а, е. Колажна техніка.

КОЛАЙДЕР, а, ч ., фіз. Прискорюваль-
на установка, в якій взаємодіють
елементарні частинки зустрічних
пучків.

КОЛАПС, у, ч. 1. мед. Раптове зни¬
ження кров’яного тиску й різке
погіршення серцевої діяльності, що
супроводжується загальною слабіс¬
тю або втратою свідомості й за¬
грожує життю. Поява колапсу. При¬
чини колапсу. 2. Спадання уражених
ділянок легені при пневмотораксі.
3. астр. Стан зорі, зумовлений дією
її власних гравітаційних сил в умо¬
вах вичерпування в надрах запасів
термоядерної енергії (момент пере¬
творення на чорну діру, нейтронну
зорю, спалаху наднової зорі тощо).

Зоряний колапс. Гравітаційний ко¬
лапс. Уникнути космічного колапсу.
Зоря в стадії колапсу. Колапс мега-
галактики. 4. перен. Тяжка криза в
економіці і соціальному житті кра¬
їни; повний крах. Колапс економіки.
Колапс суспільної свідомості.

КОЛАРГбЛ, а, ч. Лікарський препарат,
який застосовують для лікування
гнійних захворювань.

КОЛАТЕРАЛЬНИЙ, а, е, біол. Обхід¬
ний, бічний. Колатеральний крово¬
обіг. Колатеральна брунька.

КбЛБА, и, ж. Куляста або конічна
скляна чи кварцова посудина для
хімічних робіт із довгою шийкою.
Круглодонна колба. Плоскодонна
колба.

КОЛЕГА, и, ч. і ж. Товариш за
фахом, місцем роботи (перев. у
сфері розумової праці), за на¬
вчанням у вищій школі тощо. Уні¬
верситетський колега. Колега по ро¬
боті. Спостерігати за роботою ко¬
лег. Консультуватися з колегами.

КОЛЕГІАЛЬНИЙ, а, е. Який здій¬
снюється спільно, групою осіб.
Колегіальний орган. Колегіальний
розгляд справ у суді. Колегіальна
ухвала. Колегіальне керівництво.

Колегіальність, ності, ж. Принципи
колегіальності.

Колегіально. Вирішувати колегіально.

КОЛЕГІУМ, у, ч. Закритий серед¬
ній (подекуди вищий) навчальний
заклад у XVI— XVIII ст. у Західній
Європі. Києво-Могилянський коле¬
гіум.

КОЛЕГІЯ, ї, ж. 1. Офіційно визначе¬
на група осіб, які утворюють певний
адміністративний, розпорядчий або
дорадчий орган. Редакційна колегія.
Професорська колегія. Колегія Мі¬
ністерства сільського господарства.

2. Об’єднання осіб деяких професій.
Лікарська колегія. Колегія адвокатів.

3. У Західній Європі, в Україні
та Росії в XVI— XVIII ст. — назва
деяких закритих середніх і вищих
навчальних закладів. Києво-Моги-
лянська колегія.

КЙЛЕДЖ, у, ч. Вищий або середній
навчальний заклад у деяких краї¬
нах. Медичний коледж. Педагогічний
коледж. Технічний коледж. Теологіч¬
ний коледж. Престижний коледж.
Елітний коледж. Учень коледжу. На¬
вчатися в коледжі.

КОЛЕКТЙВ, у, ч. Група людей,
об’єднаних спільною діяльністю,
спільними інтересами. Дружний ко¬
лектив. Трудовий колектив. Науковий
колектив. Педагогічний колектив.
Колектив учителів. Колектив авто-

296

колектйвний — колона

рів. Колектив інституту. Працювати
в колективі.

Колектйвний, а, е. 1. Що стос, колекти¬
ву; спільний. Колективне користуван¬
ня. Колективне господарство. Колек¬
тивні засоби виробництва. Колективна
земля. 2. Який здійснює колектив.
Колективна присяга. Колективна
праця. Колективна угода. 3. В ласт,
колективу, який ґрунтується на
спільності, на принципах колекти¬
візму. Колективний дух. Колективний
характер праці. Ознаки колективної
солідарності.

Колективність, ності, ж.

Колективно. Діяти колективно.

КОЛЕКТИВІЗМ, у, ч. Товариська
співпраця, взаємна підтримка й
допомога людей, що ґрунтується на
свідомому підпорядкуванні особис¬
тих інтересів громадським. Почуття
колективізму.

Колективіст, а, ч.

Колективістка, и, ж.

Колективістський, а, е. 1. Який ґрун¬
тується на засадах колективізму.
Колективістські взаємини. Колекти¬
вістське суспільство. 2. Який від¬
повідає принципам колективізму,
пройнятий ними. Колективістський
принцип.

КОЛЕКТОР, ч., спец. 1. род. у. Уста¬
нова, що займається збиранням і
розподілом чого-небудь між підві¬
домчими організаціями. Бібліотеч¬
ний колектор. 2. род. а. Працівник,
що збирає певні зразки чого-не¬
будь (гірських порід, ґрунтів тощо),
описує їх і зберігає. Працювати ко¬
лектором. 3. род. у. Широкий канал
або труба для збирання рідин чи
газів з інших каналів (труб) і від¬
ведення їх у певне місце. Каналіза¬
ційний колектор. 4. род. а. Частина
динамо-машини, за допомогою якої
змінний струм перетворюється в
постійний. Приєднати колектор до
електричного кола. 5. род. у. Під¬
земна галерея під поверхнею ву¬
лиць для укладання кабелів чи
труб. Підземний колектор.

Колекторний, а, е. Колекторні труби.
Колекторний струм. Колекторний
генератор.

КОЛЕКЦІЯ, ї, ж. Систематизоване
зібрання однорідних предметів, що
мають науковий, художній, істо¬
ричний інтерес. Приватна колекція.
Колекція картин. Колекція значків.
Колекція метеликів. Колекція комах.
Колекція мінералів.

Колекційний, а, е. Колекційна іграш¬
ка. Колекційні картини. Колекційні
марки.

Колекціонер, а, ч. Той, хто збирає яку-
небудь колекцію. Завзятий колекціо¬
нер. Колекціонер шедеврів малярства.
Колекціонер антикваріату.

Колекціонерський, а, е.

Колекціонування, я, с. Захоплюватися
колекціонуванням. Пристрасть до
колекціонування.

Колекціонувати, ую, уєш. Збирати
колекцію кого-, чого-небудь. Ко¬
лекціонувати марш. Колекціонувати
предмети мистецтва.

КОЛЕНКЙР, у, ч. Тонка бавовняна,
дуже накрохмалена або просякнута
спеціальною рідиною одноколірна
тканина.

Коленкоровий, а, е. Пошитий, вигот.
із коленкору. Коленкорова торбинка.
Коленкорова палітурка.

КОЛЕНХІМА, и, ж., бот. Тканина із
живих клітин з пластичними во¬
довмісними оболонками, що надає
міцності органам рослин.

КОЛЕОПТИЛЕ, невідм., с., КОЛЕОП-
ТИЛЬ, я, ч., бот. Несправжній лис¬
ток злаків, що першим з’являється на
поверхні ґрунту у вигляді трубочки,
яка охоплює частини проростка, за¬
хищаючи їх.

КбЛЕУС, у, ч. Багаторічна трав’яниста
кущова або напівкущова декоративна
рослина родини губоцвітих із Темно-
червоними, рожевими, рожево-фіо¬
летовими або строкатими листками,
поширена у тропіках та субтропіках
Азії й Африки.

КЙЛІ, невідм., ч . і ж. Порода довго¬
шерстих службових собак із видовже¬
ною мордою, виведена в Шотландії
на початку XVIII ст.; шотландська
вівчарка. Біло-руда колі. Цуценя колі.
Вигулювати колі. Порода колі.

КОЛІБАКТЕРІОЗ, у, ч., вет. Гостра
інфекційна хвороба молодняка
сільськогосподарських тварин та
хутрових звірів, а також птахів,
спричинювана патогенними фор¬
мами кишкової палички. Розвиток
колібактеріозу.

КОЛІБРІ, невідм., ч. і ж. Найменший
на земній кулі птах із яскравим опе¬
ренням; поширений в Америці.

КОЛІЗІЯ, ї, ж. 1. Ситуація, при якій
відбувається зіткнення протилежних
поглядів, прагнень, бажань, зацікав¬
лень. Драматичні колізії , Вигадані
колізії. Життєва колізія. Колізія еко¬
номічних інтересів. 2. Відображення
життєвих конфліктів і боротьби у
художньому творі. Драматична ко¬
лізія. Основна колізія роману.

Колізійний, а, е.

КОЛІМАТОР, а, ч., фіз. 1. Оптична
система для одержання пучка па¬

ралельних променів. 2. Прилад для
визначення колімації — невелика
зорова труба, у фокусі якої є хресто¬
подібно натягнуті нитки або світла
точка.

КОЛІМАЦІЯ, ї, ж., фіз. Інстру¬
ментальна похибка в оптичних
приладах, що виникає внаслідок
неточної перпендикулярності осі
обертання труби приладу до її
оптичної осі.

Колімаційний, а, е. Колімаційні від¬
хилення.

КОЛІНЕАЦІЯ, і, ж., мат. Перетворен¬
ня, при якому точки однієї прямої
стають точками іншої прямої.

Колінеарний, а, е. Який лежить на одній
прямій або на паралельних прямих.
Колінеарні вектори.

Колінеарність, ності, ж. Колінеарність
осей симетрії.

КОЛҐГ, у, ч., мед. Запалення товстої
кишки. Лікування коліту.

КОЛОБЙМА, и, ж., вет., мед. Дефект
тканини повік або оболонки очного
яблука^

КОЛОДІЙ, ю, КОЛЙДІУМ, у, ч. Густий
клейкий розчин клітковини на ефірі
та спирті, при випаровуванні яких
утворюється тонка прозора плівка;
використовується в медицині, фото¬
графуванні і т. ін. Засохлий колодіум.
Шар колодіуму.

КОЛОЇД, у, ч. Речовина, що не крис¬
талізується (білок, крохмаль, клей і
т. ін.) і розчини якої не просочують¬
ся через тваринні й рослинні пере¬
тинки. Колоїди ґрунту. Руйнування
колоїдів.

Колоїдальний, а, е. Який має власти¬
вості колоїду. Колоїдальний графіт.
Колоїдальний гідроксид заліза.

Колоїдальність, ності, ж.

Колоїдний, а, е. Колоїдний стан. Коло¬
їдна сполука. Колоїдна система. Коло¬
їдна хімія. Колоїдний розчин.

КОЛбКВІУМ,у, ч. 1. Бесіда викладача
зі студентами з метою з’ясування рів¬
ня опанування ними навчального
предмета. Колоквіум із фізики. Під¬
готуватися до колоквіуму. 2. Наукові
збори з обговоренням доповідей на
певну тему; семінар. Науковий коло¬
квіум. Колоквіум із проблем охорони
праці.

КОЛбН, а, ч. 1. Група стоп із одним
ритмічним наголосом; віршовий
рядок. 2. Ритмічна одиниця в прозі.

КОЛЙНА, и, ж. 1. Частина архітек¬
турної споруди у вигляді високого
стовпа, що служить підпорою фрон¬
тонів, внутрішніх частин будови
тощо. Мармурова колона. Масивна
колона. 2. Стрій, у якому військо-

297

колонний — кольдкрем

вослужбовці або військові підрозділи
розміщені один за одним на певній
дистанції, причому глибина строю
більша за його ширину або дорівнює
їй. Йти колонами. Колони військових.
3. Група людей чи предметів (трак¬
торів, танків і т. ін.), які розміщені
або рухаються витягнутою лінією,
ряд за рядом. Колона машин. Коло¬
на автобусів. 4. Виробничий підроз¬
діл (шоферів, трактористів і т. ін.),
створений для виконання певного
завдання. Механізована колона.

Колонний, а, е. Колонний вхід. Колонний
зал імені М. В. Лисенка.

КОЛОНАДА, и, ж. Ряд колон
(у 1 знач.), які підтримують загальне
перекриття. Колонада театру.

Колонадний, а, е.

КОЛОНІАЛІЗМ, у, ч. Політичне,
економічне, духовне гноблення
метрополіями країн, як правило,
соціально й економічно відсталих.
Політика колоніалізму.

Колоніаліст, а, ч.

Колоніалістський, а, е.

КОЛОНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Захоплен¬
ня якої-небудь країни чи обла¬
сті та примусове перетворення її
на колонію (у 1 знач.). Колоніза¬
ція сусідніх земель. 2. Заселення й
освоєння вільних територій. Коло¬
нізація острова.

Колонізатор, а, ч. 1. Той, хто веде по¬
літику колонізації (у 1 знач.); при¬
хильник, послідовник цієї політи¬
ки. 2. Той, хто здійснює заселення
і освоєння вільних територій; коло¬
ніст. Німецькі колонізатори. Засилля
колонізаторів.

Колонізаторський, а, е. Колонізаторська
війна. Колонізаторська діяльність.

Колонізаційний, а, е. Колонізаційна
практика. Колонізаційний рух.

Колонізований, а, е. Колонізований
острів.

Колонізувати, ую, уєш. Здійснювати
колонізацію. Колонізувати країни Аф¬
рики. Колонізувати вільні території.

КОЛбНІЯ, ї, ж. 1. Країна, примусово
захоплена й експлуатована іншою
державою (метрополією), позбавлена
державної самостійності; управління
здійснюється на основі спеціального
режиму. Іноземна колонія. Вчорашня
колонія. 2. Поселення переселенців
з іншої країни, області. Французька
колонія. 3. Товариство земляків у
чужій країні; земляцтво. Емігрант¬
ська колонія. 4. У Стародавньому
світі — поселення, засновані грека¬
ми, римлянами, фінікійцями та ін.
на чужих землях. 5. Певні заклади
спеціального призначення (лікуваль¬

ні, виправні тощо). Виправна коло¬
нія. Колонія суворого режиму. 6. біол.
Сукупність особин, організмів, які
співіснують тісною групою. Коло¬
нія птахів. Колонія коралів . Колонія
м ікроорганізм і в.

Колоніальний, а, е. 1. Що стос, коло¬
нії (у 1 знач.). Колоніальний період.
Колоніальний статус. Колоніальна
система. 2. Який є колонією. Коло¬
ніальний придаток. 3. Який володіє
колоніями. Колоніальні держави.
4. Що стос, колонії (у 6 знач.). Коло¬
ніальні поліпи.

Колоніст, а, ч. Людина, яка живе, пе¬
ребуває в колонії (у 2, 5 знач.). По¬
селення колоністів.

Колоністка, и, ж.

Колоністський, а, е. Колоністські
права.

КОЛОНТИТУЛ, а, ч., друк. Напис у
верхньому лівому чи правому кутку
сторінки книги, журналу, який по¬
вторює заголовок книги або твору,
прізвище автора, назву розділу
і т. ін.

КОЛОНЦИФРА, и, ж., друк. Цифра,
яка може розміщуватися внизу,
рідше зверху сторінки, і показує
порядковий номер сторінки книги,
журналу тощо.

КОЛОРАТУРА, и, ж. Прикрашування
вокальної партії технічно складни¬
ми, віртуозними пасажами, трелями,
руладами і т. ін., а також здатність
голосу виконувати їх.

Колоратурний, а, е. Колоратурний па¬
саж. Колоратурне сопрано.

КОЛОРИЗАЦІЯ, і, ж. 1. Надання
кольору предметам або речовинам.
2. Тонкий шар оксидів заліза на по¬
верхні сталевих виробів, що запобігає
корозії.

Колоризований, а, е.

КОЛОРИМЕТРІЯ, ї, ж., спец. 1. Су¬
купність методів кількісного визна¬
чення кольору. 2. Фізичний метод
кількісного хімічного аналізу, що
ґрунтується на залежності інтенсив¬
ності забарвлення розчину від кон¬
центрації розчиненої речовини.

Колориметр, а, ч. 1. Оптичний при¬
лад для вимірювання інтенсивності
кольору; застосовується для ви¬
значення концентрації речовини у
забарвленому розчині шляхом по¬
рівняння інтенсивності забарвлен¬
ня досліджуваного і стандартного,
взятого за зразок розчину. 2. астр.
Прилад для визначення кольору зі¬
рок і планет.

Колориметричний, а, е. Колориметрич¬
ний метод. Колориметричні вимірю¬
вання.

КОЛОРИТ, у, ч. 1. Співвідношення
фарб, кольорів за тоном, насиче¬
ністю, що створює певну єдність
картини, фрески і т. ін. Колорит
українських геометричних килимів.
2. Загальний характер забарвлен¬
ня; співвідношення фарб, тон, що
домінує в чомусь; колір, відтінок
кольору. Загальний колорит. 3. перен.
Сукупність особливостей (епохи,
місцевості і т. ін.), своєрідність, ха¬
рактерна особливість чого-небудь.
Український колорит. Національний
колорит. Місцевий колорит. Коло¬
рит епохи.

Колорйтний, а, е. 1. Який відзна¬
чається майстерним співвідношен¬
ням фарб, кольорів (про картину,
фреску і т. ін.). Колоритні картини.
Колоритний пейзаж. 2. перен. Не
схожий на інших; оригінальний;
яскраво виражений; характерний.
Колоритна особистість. Колоритна
мова.

Колорйтність, ності, ж. Колоритність
орнаменту.

Колоритно. Колоритно описувати подію.

КОЛОС, а, ч. 1. Статуя, колона, обе¬
ліск величезних розмірів. Кам’яний
колос. Гранітний колос. 2. перен. Про
кого-, що-небудь виняткове своєю
величиною або важливістю. Колос
рідного слова. Колос науки. Колос
думки. 3. перен. Про когось або щось
величне, але внутрішньо слабке, не¬
стійке, нетривке. Колос на глиняних
ногах.

Колосальний, а, е. Надзвичайно вели¬
кий, величезний. Колосальний успіх.
Колосальне враження. Колосальна
будівля. Відігравати колосальну роль.
Провести колосальну роботу. Коло¬
сальні запаси нафти.

Колосальність, ності, ж. Колосальність
задуму.

Колосально.

КОЛУМБАРІЙ, ю, ч., спец. Сховище
урн із прахом при крематорії. Тери¬
торія колумбарію.

КОЛУМБІТ, у, ч. Мінерал класу окси¬
дів і гідроксидів чорного, бурувато-
чорного кольору з напівметалевим
блиском; руда ніобію. Поклади ко¬
лумбіту.

КОЛУМНІСТ, а, ч. Журналіст, оглядач,
який веде постійну колонку в пев¬
ному друкованому органі. Колумніст
газети. Нарис колумніста.

КОЛХІЦИН, у, ч. Алкалоїд, який міс¬
титься в рослинах родини лілійних;
сильна отрута.

КОЛЬДКРЕМ, у, ч. Косметична мазь
для шкіри, виготовлена із суміші
ланоліну, води, олій і гліцерину.

298

кольб, невідм., с. Намисто з дорого¬
цінних каменів, перлів, перев. з під¬
вісками. Діамантове кольє. Перлинне
кольє. Кольє ручної роботи.

КОЛЬМАТАЖ, у, ч., спец. 1. Осаджен¬
ня намулів на певній ділянці землі
для підвищення родючості ґрунту.
2. Вмивання дрібних глинистих та
мулистих частинок у пори ґрунту
зрошувальних каналів та ставків для
зменшення фільтрації води. Глиняний
кольматаж.

Кольматувати, ую, уєш.

КОЛЬРАБІ, невідм ., ж. Городня дво¬
річна рослина з товстим кулястим
стеблом, що виглядом і смаком
нагадує ріпу і є різновидом ка¬
пусти.

КОЛЬТ, а, ч. Система індивідуальної
вогнепальної зброї. Руків’я кольта.

КОЛЮВІЙ, ю, ч. Уламковий матеріал
обвалів, зсувів, що нагромаджується
на схилах біля підніжжя гір.

КОЛЯТЕРАЛІ, ів, мн. Бічне сполучення
між системами двох різних артерій
чи вен.

КОМА, и, ж., мед. Стан організму, що
характеризується втратою свідомості
з порушенням чутливості, розладом
життєво важливих функцій — кро¬
вообігу й дихання. Діабетична кома.
Впасти в кому. Вийти з коми. Вивести
хворого з коми.

Коматозний, а, е. Коматозний стан.

КОМАНДА, и, ж. 1. Короткий усний
наказ командира за встановленою
формою; коротке розпорядження.
Чітка команда. Отримати команду.
Дати команду. Реагувати на коман¬
ду. Працювати за командою. 2. Авто¬
матичний сигнал, який приводить у
дію певну систему, механізм. Коман¬
да ввімкнення стартового комплек¬
су. 3. інформ. Елемент програми
електронно-обчислювальної маши¬
ни, що містить вказівку на певну
операцію ЕОМ. Команди для арифме¬
тичних дій. Команди для логічних дій.
4. Керівництво якою-небудь військо¬
вою частиною; командування. Бути
під командою. Перебрати команду над
полком. 5. Невелика військова части¬
на, виділена в окрему одиницю або
сформована для якогось призначен¬
ня. Саперна команда. Команда розвід¬
ників. 6. Екіпаж судна, особовий його
склад. Команда корабля. 7. Спортив¬
ний колектив на чолі з капітаном.
Футбольна команда. Баскетбольна
команда. Команда вищої ліги. Збірна
команда. Грати в одній команді. Ви¬
ставити команду на змагання. 8. Загін
певних фахівців, сформований для
виконання якихось функцій. По-

кольє — комбінація

жежна команда. Машинна команда.
9. розм. Група людей, що становить
чиєсь оточення і діє, виконуючи його
доручення. Збирати свою команду.
Команда президента.

Командний, а, е. 1. Прикм. до команда.
Командні слова. Командний імпульс .
Командні змагання. 2. Власт. тим,
хто подає команду. Командний голос.
3. Що стос, командування. Команд¬
на посада. Командні кадри. 4. За¬
снований на вольових рішеннях,
які приймаються недемократичним
шляхом. Командні методи роботи.
5. перен. Керівний, провідний, го¬
ловний. Командний пост. Командний
склад.

Командування, я, с. Ь Командування
ротою. 2. збірн. Особи, які стоять на
чолі військ, військових підрозділів
і т. ін.; командири. Дозвіл команду¬
вання.

Командувач, а, ч. Керівник великого
військового з’єднання. Командувач
армії.

Командувати, ую, уєш. 1. Говорити
слова команди (у 1 знач.). Голосно
командувати. Чітко командувати.
2. Бути командиром чого-небудь.
Командувати ротою. Командувати
кораблем. 3. розм. Наказувати, роз¬
поряджатися. Командувати на робо¬
ті. Командувати у сім’ї. Не дозволяти
командувати собою.

КОМАНДИР, а, ч. 1. Керівник військо¬
вої частини, підрозділу, з’єднання,
загону, судна, ескадрильї тощо.
Ротний командир. Польовий командир.
Командир частини. Командир загону.
Командир підводного човна. 2. розм.,
жарт. Про того, хто любить наказу¬
вати, розпоряджатися.

Командйрство, а, с.

Командирський, а, е. Командирські коні.
Командирське обмундирування.

КОМАНДОР, а, ч. 1. Одне з найвищих
звань у середньовічних чернечо-
лицарських орденах, а також особа,
що мала це звання. Командор ордену.
2. Військове звання офіцера флоту в
деяких країнах. 3. Керівник авто¬
мобільного, кінного, велосипедного
тощо пробігу або авіаційного пере¬
льоту. Командор автопробігу.

Командорський, а, е. Командорське зван¬
ня. Командорський значок.

КОМАНДОС, невідм., с. 1. Формування
особливого призначення у збройних
силах деяких країн для диверсійно-
розвідувальних дій у тилу против¬
ника. Ізраїльські командос. 2. Спе¬
ціальні загони британської армії,
які здійснювали рейди в окуповані
фашистами регіони Європи. 3. Опол-

_ К

ч енські загони в армії бурів, які дія¬
ли проти місцевого африканського
населення, брали участь в англо-
бурській війні кінця XIX — початку
XX ст.^

КОМБАЙН, а, ч. Складна машина, що
одночасно виконує роботу кількох
машин, цикл виробничих процесів.
Вугільний комбайн. Бурякозбиральний
комбайн. Кухонний комбайн. Гірничий
комбайн.

Комбайнер, а, ч. Той, хто працює на
комбайні.

Комбайнерка, и, ж.

Комбайнерський, а, е. Комбайнерська
справа. Комбайнерський фургон.

Комбайновий, а, е. 1. Прикм. до ком¬
байн. Комбайновий штурвал. Комбай¬
новий агрегат. 2. Який здійснюється
за допомогою комбайна. Комбайнове
збирання зернових культур. 3. Який
виробляє комбайни. Комбайновий
завод.

КОМБАТАНТИ, ів, мн. ( одн . комба¬
тант, а, ч.), юр. Особи, які входять до
складу збройних сил воюючої країни
та беруть безпосередню участь у воєн¬
них діях: особовий склад регулярних
збройних сил, ополчення, учасники
Руху Опору тощо, а також учасники
громадянських і національно-виз¬
вольних воєн.

КОМБІНАТ, у, ч. 1. Велике промислове
підприємство, що об’єднує кілька
різних підприємств, зв’язаних між
собою технологічним процесом
або адміністративно. Металургійний
комбінат. Текстильний комбінат. По¬
ліграфічний комбінат. Швейний ком¬
бінат. 2. Об’єднання кількох дрібних
підприємств місцевої промисловості
або комунально-побутового обслу¬
говування. Банно-пральний комбінат.
Комбінат побутового обслуговування.
3. Об’єднання навчальних закладів
різних ступенів при заводі, підпри¬
ємстві тощо. Навчально-виробничий
комбінат.

Комбінатівець, вця, ч. Той, хто працює
на комбінаті.

Комбінатівський, а, е.

КОМБІНАТОРИКА, и, ж. Розділ ма-
тематики, який вивчає закони по¬
єднання, переставляння, разміщен-
ня довільних предметів, елементів.
Оперативна комбінаторика. Розділ
комбінаторики.

КОМБІНАТОРНИЙ, а, е, спец. Який
ґрунтується на комбінуванні. Комбі¬
наторні зміни звуків. Комбінаторний
аналіз у математиці.

КОМБІНАЦІЯ, ї, ж. 1. Сполучен¬
ня, поєднання або розташування
чого-небудь (перев. однорідного)

299

комбінатор — комерційний

у певному порядку. Комбінації
звуків. Комбінація хімічних елемен¬
тів. Комбінація гарнірів. Комбінація
цифр. Комбінація чисел. 2. спорт.
Ряд цілеспрямованих прийомів
гри в боротьбі за перемогу над
противником. Шахова комбінація.
3. перен. Складний план, задум
або замір для здійснення якоїсь
мети. Високополітична комбінація.
Придумати комбінацію. Найсміливі-
ші комбінації. 4. Жіноча сорочка,
яку надягають під сукню й т. ін.
Шовкова комбінація. Комбінація з
мереживом.

Комбінатор, а, ч. 1. розм., жарт , ірон.
Той, хто схильний до комбінацій
(у 3 знач.), досягає успіху шляхом
складних комбінацій. Блискучий
комбінатор. Великий комбінатор.
Хитромудрий комбінатор. 2. зне-
важл. Той, хто користується не¬
чесними засобами для досягнення
своїх цілей; хитра, нечесна люди¬
на; махінатор.

Комбінаторна, и, ж., розм.

Комбінаторство, а, с., збірн.

Комбінаційний, а, е. Комбінаційні тони.
Комбінаційна гра.

Комбінований, а, е. Який становить
комбінацію (у 1 знач.) чого-небудь.
Комбіноване освітлення. Комбінований
метод лікування. Комбіноване зніман¬
ня. Комбіноване плаття.

Комбінування, я, с. Можливість комбі¬
нування. Комбінування ниток. Комбі¬
нування овочів із м’ясом.

Комбінувати, ую, уєш. 1. Поєднувати
або розташовувати що-небудь (пере¬
важно однорідне) у певному порядку.
Комбінувати тканини. Комбінувати
складники. Комбінувати квіти для
букета. 2. Об’єднувати спільним
технологічним процесом або адмі¬
ністративно. Комбінувати навчальні
предмети.

КОМБІНЕЗОН, а, ч. Одяг, у якому
верхня частина поєднана зі шта¬
нами. Теплий комбінезон. Дитячий
комбінезон. Робочий комбінезон. За¬
хисний комбінезон. Десантний комбі¬
незон.

Комбінезонний, а, е. Комбінезонний
крій.

КОМБУСТІОЛОГІЯ, ї, ж. Галузь ме¬
дицини, що вивчає опікові хвороби
та методи їх лікування. Дослідження
з комбустіології. Проблеми комбус¬
тіології.

Комбустіблог, а, ч.

Комбустіологїчний, а, е.

КОМЕДІОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Написання
комедій як галузь драматургії. Сучас¬
на комедіографія. Традиції комедіогра¬

фії. 2. збірн. Сукупність комедійних
творів. Специфіка комедіографії.

Комедіограф, а, ч. Той, хто пише коме¬
дії; автор комедій.

КОМЕДІЯ, І, ж. 1. Драматичний твір
із веселим, смішним або сатиричним
сюжетом. Писати комедії. Автор ко¬
медії. Музична комедія. Постановка
комедії. 2. перен. Кумедний випадок,
що-небудь смішне. Справжня коме¬
дія. 3. перен. Намагання викликати
хибне враження; лицемірна поведін¬
ка. Ламати комедію.

Комедіант, а, ч. 1. До XVIII ст. — назва
актора, а згодом — виконавця ролей у
балаганних виставах. 2. перен. Чвань¬
ко, лицемір.

Комедійний, а, е. 1. Що стос, комедії
(у 1 знач.), пов’язаний із нею. Коме¬
дійна сцена. Комедійні елементи п \ сси .
Комедійний фільм. 2. Який грає в ко¬
медіях. Комедійний актор.

Комедійність, ності, ж. Комедійність
ситуації.. Комедійність характерів.

КОМЕНДАНТ, а, ч. 1. Той, хто стоїть
на чолі залоги фортеці або укріп¬
леного району. Наказ коменданта.

2. Військовий начальник, що на¬
глядає за правильністю відбування
гарнізонної служби, дисципліною
військових і т. ін. у населених пунк¬
тах і військових таборах, а також
забезпечує їхню охорону й належну
діяльність різних служб. Військовий
комендант. Комендант гарнізону.

3. Той, хто керує військовими пере¬
везеннями на залізницях та водних
шляхах. Комендант станції. 4. Керів¬
ник будинку, що належить установі
або використовується установою.
Комендант приміщення. Комендант
гуртожитку.

Комендантський, а, е. Комендантський
взвод. Комендантський патруль. Ко¬
мендантська година.

Комендатура, и, ж. Установа, яку
очолює комендант (у 2 знач.), а
також приміщення цієї установи.
Військова комендатура. Приміщення
комендатури.

КОМЕНДОР, а, ч., Морський арти¬
лерист; матрос-навідник. Комендор
гармати.

КОМЕНСАЛЇЗМ, у, ч. Форма спів¬
життя між двома видами тварин,
при якій один вид живиться решт¬
ками їжі другого, не завдаючи йому
шкоди.

Коменсал, а, ч.

КОМЕНТАР, ю, ч., КОМЕНТАРІЙ, ю, ч.
1. Пояснення, тлумачення до якого-
небудь тексту. Лінгвістичний комен¬
тар. Детальний коментар. 2. звич.
мн. Роз’яснювальні або критичні

зауваження яких-небудь подій, явищ.
Фахові коментарі. Тумористичні ко¬
ментарі. Спортивні коментарі. Ко¬
ментарі до ситуації. Говорити без
коментарів.

Коментатор, а, ч. Той, хто коментує
що-небудь; автор коментарю, комен¬
тарів. Спортивний коментатор. По¬
літичний коментатор. Телевізійний
коментатор.

Коментатора, и, ж.

Коментаторський, а, е. Коментаторська
кабіна.

Коментований, а, е. Коментований твір.
Коментований диктант. Коментоване
видання.

Коментування, я, с. Коментування тво¬
рів художньої літератури.

Коментувати, ую, уєш. Давати ко¬
ментар, пояснення до чого-небудь;
роз’яснювати, тлумачити що-небудь.
Коментувати ситуацію. Коментувати
позицію автора. Коментувати стат¬
тю. Коментувати події. Коментувати
виступ.

КОМЕРЦІЯ, ї, ж. 1. Торгівля, торго¬
вельні операції. Людина комерції.
Займатися комерцією. Вивчати
комерцію. Домогтися успіхів у комер¬
ції. Піти в комерцію. 2. Діяльність,
спрямована на отримання зиску.
Схильність до комерції.

Комерсант, а, ч. Той, хто займа¬
ється комерцією; підприємець. До¬
свідчений комерсант. Успішний комер¬
сант. Комерсант-початківець. Стати
комерсантом. Вчитися на комер¬
санта.

Комерсантка, и, ж., розм.

Комерсантський, а, е.

Комерціалізація, ї, ж. Упровадження
ринкових відносин; перехід, переве¬
дення чого-н. на комерційну основу.
Комерціалізація мистецтва. Комер¬
ціалізація освіти. Комерціалізація
банку . Комерціалізація підприємств
державного сектора.

Комерціалізований, а, е. Комерціалізова¬
ний вищий навчальний заклад.

Комерціалізувати, ую, уєш. Комерціа¬
лізувати завод. Комерціалізувати
відеопрокат.

Комерційний, а, е. 1. Що стос, комерції,
пов’язаний з нею; торговельний.
Комерційні справи. Комерційні інте¬
реси. Комерційні питання. Комерційна
установа. Комерційна таємниця. Ко¬
мерційна операція. Комерційний кре¬
дит. Комерційний ризик. Комерційний
директор. 2. Заснований приватними
особами, розрахований на одержання
прибутку; недержавний, приватний.
Комерційний банк. Комерційний готель.
Комерційна крамниця. Комерційне

300

видання . Комерційне телебачення.
3. Який оплачується приватними
особами. Комерційне училище. Ко¬
мерційний факультет. Навчатися на
комерційній основі. 4. Розрахований
на великий зиск; прибутковий. Комер¬
ційний фільм. Комерційний туризм.

Комерційність, ності, ж.

Комерційно.

КОМЕТА, и, ж. 1. Небесне тіло, що
рухається навколо Сонця по ви¬
тягнутій орбіті; має яскраве ядро
в оточенні туманної оболонки, від
якої тягнеться довга смуга світла,
так званий хвіст. Наближення ко¬
мети. Комета Галлея. 2. Невелике
швидкохідне пасажирське судно на
підводних крилах.

Кометарний, а, е. Що стос, вивчення
комет (у 1 знач.). Кометарна теорія.

Кометний, а, е. 1. Прикм. до комета.
Кометне ядро. Кометний хвіст. 2. Що
стос, вивчення комет; кометарний.
Кометна астрономія. Кометна об¬
серваторія.

КОМЕТОЛбГІЯ, ї, ж. Галузь астроно¬
мії, яка вивчає рух, будову й розви¬
ток комет.

Кометблог, а, ч.

Кометологічний, а, е.

КОМІВОЯЖЕР, а, ч. Роз’їзний агент
підприємства або комерційної фір¬
ми, який укладає торговельні угоди
та збирає замовлення на товари.
Працювати комівояжером.

Комівояжерський, а, е. Комівояжерські
дрібниці.

КОМЇЗМ, у, ч. 1. Смішне, комічне в
чому-небудь (у подіях, учинках лю¬
дини тощо). Комізм творів. 2. Засіб,
прийом зображення чого-небудь у
смішному, комічному вигляді. За¬
соби комізму.

Комік, а, ч. 1. Актор, який виконує
комічні ролі. Відомий комік. Актор-
комік. Амплуа коміка. 2. перен., розм.
Той, хто має хист розвеселяти когось,
викликати сміх. Непереверіиений ко¬
мік. Природжений комік.

Комічний, а, е. 1. Пройнятий коміз¬
мом; який викликає сміх; смішний.
Комічний жест. Комічна картина.
Комічний вигляд. 2. Власт. комедії
(у 1 знач.). Комічна роль. 3. Власт.
комікові (у 1 знач.). Комічний хист.

Комічність, ності, ж. Комічність си¬
туації.

Комічно. Виглядати комічно.

КбМІКСИ, ів, мн. (і одн . комікс, у, ч).
Популярні серії малюнків з ко¬
ротким супровідним текстом перев.
пригодницько-розважального зміс¬
ту; книжечки з такими малюн¬
ками. Дитячі комікси. Політичний

комерційність — компанія

комікс. Естетика коміксу. Читати
комікси. Комікси для дорослих. Серія
коміксу.

КОМІСАР, а, ч. 1. Посадова особа,
наділена урядом особливими пов¬
новаженнями. Військовий комісар.
Комісар закордонних справ. Верхов¬
ний комісар О ОН у справах біжен¬
ців. Призначити комісаром. 2. У де¬
яких країнах — чин поліцейського
начальника, а також особа, що має
цей чин. Комісар поліції.

Комісаріат, у, ч. Назва державної або
адміністративної установи, яку очо¬
лює комісар. Військовий комісаріат.
Комісаріат закордонних справ.

Комісарський, а, е. Комісарська зброя.
Комісарський пост. Комісарські
обов’язки.

КОМІСІОНЕР, а, ч. Посередник у тор¬
говельних операціях, фізична або
юридична особа, яка за певну ви¬
нагороду укладає угоди на користь
і за рахунок комітента, але від свого
імені. Послуги комісіонера. Укласти
угоду з комісіонером.

Комісіонерство, а, с. Займатися комі¬
сіонерством.

Комісіонерський, а, е. Комісіонерське
доручення.

КОМІСІЯ, ї, ж. 1. Група осіб, якій до¬
ручено розв’язувати певні питання.
Кваліфікована комісія. Атестаційна
комісія. Виборча комісія. Екзамена¬
ційна комісія. Приймальна комісія.
Комісія у справах неповнолітніх. Голо¬
ва комісії. Проходити комісію. 2. До¬
ручення, яке виконують за винагоро¬
ду, звичайно пов’язане з купівлею
або продажем, якоюсь операцією, а
також погоджена винагорода за по¬
середництво в якійсь операції, ку¬
півлі або продажу. Брокерська комісія.
Котирувальна комісія. Ліквідаційна
комісія. 3. Посередницька послуга,
яку спеціальні магазини надають
приватним особам для продажу їхніх
речей. Зробити комісію 25%. Брати
книжки на комісію.

Комісійний, а, е. 1. Що стос, комісії.
Комісійний виїзд. Комісійна торгівля.
Комісійна угода. Комісійна оплата.
2. Який виступає посередником, бере
товари на комісію. Комісійна крамни¬
ця. 3. у знач ім.у тільки мн. Отримати
комісійні. 10% комісійних.

Комісований, а, е. Комісований при¬
зовник.

Комісувати, ую, уєш. 1. Внаслідок огля¬
ду спеціальною медичною комісією
вирішувати питання про чию-небудь
працездатність, придатність для ви¬
конання певних фахових обов’язків
або можливість несення військової

служби. 2. розм. Звільняти кого-
небудь від військової служби, ви¬
конання певної роботи на підставі
висновків медичної комісії про стан
його здоров’я. Комісувати призовника
у зв’язку з плоскостопістю. Комісува¬
ти через хворобу.

КОМІСУРА, и, ж. 1. мед. Фіброзний
тяж між суміжними поверхнями
органів після травми або запалення;
спайка. 2. Анатомічний утвір, який
з’єднує переважно парні органи.
Комісура мозку.

Комісур&льний, а, е. Комісуральний
зв ‘язок.

КОМІТЕНТ, а, ч., спец. Той, хто до¬
ручає комісіонерові здійснити за ви¬
нагороду певну операцію (купівлю,
продаж тощо). Доручення комітента.
На умовах комітента.

Комітентський, а, е. Комітентська ціна.
Комітентські умови.

КОМІТЕТ, у, ч. 1. Виборний орган,
який керує певною роботою, ді¬
яльністю. Термінологічний комітет.
Батьківський комітет. Профспілковий
комітет. Створити комітет. 2. Ор¬
ган державного управління, який
виконує певні функції. Комітет
у справах релігії.

Комітетник, а, ч., розм. Член комітету.

Комітетський, а, е. Комітетські
справи.

КОМПАКТ-ДЙСК, а, ч. Невелико¬
го діаметра диск, що містить за¬
писи, призначені для відтворення
на оптичних (лазерних) програва¬
чах. Цифровий компакт-диск. Лазер¬
ний компакт-диск. Плеєр для
компакт-дисків. Тривалість зву¬
чання компакт- диска. Записати на
компакт-диск. Зчитати інформацію
з компакт-диска.

Компакт, а, ч.у розм. Альбом на компак-
ті. Послухати компакт.

КОМПАКТ-КАСЕТА, и, ж. Закрита
двокотушкова магнітофонна касета.

КОМПАКТНИЙ, а, е. 1. Без проміж¬
ків; щільний. Компактна група.
2. Який займає мало місця; малога¬
баритний. Компактне легкове авто.
Компактний прилад. Компактний
туристський намет. Компактний
згорток. 3. перен. Стислий, лаконіч¬
ний, який не містить нічого зай¬
вого. Компактний сюжет. Компак¬
тний виклад змісту.

Компактність, пості, ж. Компактність
забудови. Компактність проживання.

Компактно. Писати компактно.

КОМПАНІЯ, ї, ж. 1. Група осіб, яких
об’єднують спільні погляди, інтере¬
си або спільна справа; товариство.
Дружна компанія. Компанія студен-

301

компанійний — комплекс

тів. 2. Торговельне або промислове
товариство, що об’єднує підпри¬
ємців; спілка. Торгова компанія.
Будівельна компанія. Інвестиційна
компанія. Холдингова компанія. На¬
фтова компанія. Державна компанія.
Приватна компанія. Власник компанії.
Крах компанії.

Компанійний, а, е. Прикм. до компанія
(у 2 знач.). Компанійна пенсія.

Компанійський, а, е, розм. Товариський.
Компанійський хлопець. Компанійська
вдача.

Компаньйон, а, ч. 1. Товариш, співучас¬
ник чого-небудь. Давній компаньйон.
Взяти когось у компаньйони. 2. Член
торговельної або промислової компа¬
нії. Нарада компаньйонів. Компаньйон
фірми . Стати компаньйоном.

Компаньйонка, и, ж.

КОМПАРАТИВІЗМ, у, ч. 1. Порівняль¬
но-історичний метод у мовознавстві,
що виник на початку XIX ст. 2. Роз¬
діл історії літератури, який вивчає
схожість і відмінності, взаємодію,
зв’язки і впливи літератур різних
країн.

Компаративістський, а, е. Компарати¬
вістські методи дослідження.

КОМПАРАТИВІСТИКА, и, ж. По-
рівняльно-історичне мовознавство.
Підвалини компаративістики.

Компаративіст, а, ч.

Компаративістйчний, а, е. Стаття ком-
паративістичного характеру.

КОМПАРАТИВНИЙ, а, е, лінгв. По-
рівняльний. Компаративний метод.
Компаративний вислів.

Компаратйвність, ності, ж.

КОМПАРАТОР, а, ч., спец. Вимірюваль¬
ний прилад, що діє за принципом
порівняння вимірюваної величини
з еталонною. Піроскопічний компа¬
ратор.

КОМПАС, а, ч. Прилад для визначен¬
ня сторін світу, намагнічена стрілка
якого завжди показує на північ.
Стрілка компаса. Орієнтуватися за
компасом.

Компасний, а, е. Компасна стрілка.

КОМПАУНД, ч., спец. 1. род. а. Парова
машина з двома циліндрами. 2. род.
у. Суміш яких-небудь речовин, яка
не є хімічною сполукою. 3. род.
у. Ізоляційний матеріал на осно¬
ві епоксидних та поліефірних смол,
який застосовують для герметизації
різних приладів та пристроїв.

Компаундний, а, е. Компаундне збу¬
дження.

Компаундування, я, с. Змішування двох
або кількох мастил, видів палива для
одержання спеціальних продуктів
необхідної якості.

КОМПЕНДІЙ, ю, КОМПЕНДІУМ,
у, ч. Стислий виклад основних
засад якої-небудь науки, розвідки
тощо.

КОМПЕНСАЦІЯ, ї, ж. 1. Відшкоду¬
вання, зрівноважування, винагорода
за що-небудь, а також сума, яку спла¬
чують як відшкодування, винагоро¬
ду; покриття витрат, утрат. Грошова
компенсація. Матеріальна компенса¬
ція. Отримати компенсацію. Сплати¬
ти компенсацію. Компенсація витрат.
Компенсація грошових вкладів. 2. біол.
Вирівнювання порушених функцій в
організмі, заміна пошкоджених або
загиблих клітин тощо. Здатність
до компенсації. Компенсація клітин.
Компенсація кровообігу. Компенсація
серцевої діяльності. 3. техн. Усу¬
нення зовнішніх впливів, які пере¬
шкоджають правильній дії точних
механізмів. Компенсація маятника.
Компенсація компаса.

Компенсатор, а, ч., спец. Назва різних
приладів для зрівноважування умов
праці яких-небудь механізмів або
для вимірювання різниці між чимсь.
Механічний компенсатор. Увімкнути
компенсатор.

Компенсаторний, а, е.

Компенсаторний, а, е, біол. 1. Що
стос, компенсації (у 2 знач.). Ком¬
пенсаторні можливості організму.
2. Спричинений процесом компен¬
сації (у 2 знач.). Компенсаторна гі¬
пертрофія залози.

Компенсаційний, а, е. 1. Що стос,
компенсації (у 1 знач.). Компенса¬
ційні виплати. Компенсаційна позика.
Компенсаційна угода. Компенсаційна
доплата. 2. техн. Признач, для ком¬
пенсації (у 3 знач.). Компенсаційні
костюми. Компенсаційне обладнання.

Компенсований, а, е. Компенсована шко¬
да. Компенсовані вади серця. Компен¬
сований тонзиліт.

Компенсування, я, с.

Компенсувати, ую, уєш. 1. Давати
компенсацію (у 1 знач.) за що-не¬
будь; відшкодовувати. Компенсувати
втрати. Компенсувати видатки. Ком¬
пенсувати втрачений час. 2. Попов¬
нювати, вирівнювати, зрівноважува¬
ти що-небудь. Компенсувати баланс
вітамінів. Компенсувати роботу
серця.

КОМПЕТЕНЦІЯ, ї, ж. 1. Добра обі¬
знаність із чим-небудь. Фахова
компетенція. 2. Коло повноважень
якої-небудь організації, установи
або особи. Питання лінгвістичної
компетенції. Виключна компетенція
Верховної Ради України. Компетенція
місцевого самоврядування.

Компетентний, а, е. 1. Який має достат¬
ні знання в якій-небудь галузі; який
з чим-небудь добре обізнаний; тяму¬
щий; кваліфікований. Компетентна
особа. Компетентний лікар. Ком¬
петентна допомога. Компетентна
думка. Компетентне журі. 2. Який
має певні повноваження; повно¬
правний, повновладний. Компе¬
тентні збори.

Компетентність, ності, ж. Фахова ком¬
петентність.

Компетентно. Компетентно поінформу¬
вати. Компетентно консультувати.

КОМПІЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн.
Писання твору на підставі чужих
матеріалів без самостійного до¬
слідження й опрацювання джерел;
компілювання. Займатися компі¬
ляцією. Компіляція чужих думок.
2. Твір, написаний таким способом.
Літературна компіляція. Вдала компі¬
ляція. Бездарна компіляція. Компіляція
кількох робіт.

Компільований, а, е.

Компілювання, я, с.

Компілювати, юю, юєш. 1. З’єднува¬
ти що-небудь, складати з окремих
частин. Компілювати статтю. Ком¬
пілювати текст. 2. Писати, творити
що-небудь, запозичуючи всі дані з
робіт інших авторів, без самостій¬
ного опрацювання першоджерел.
Компілювати твори.

Компілятивний, а, е. Який ґрунтується
на компіляції (у 1 знач.); який є
компіляцією (у 2 знач.). Компіля¬
тивний характер твору. Компілятив¬
на праця.

Компілятйвність, ності, ж. Компілятив¬
ність твору.

Компілятор, а, ч. Той, хто займається
компіляцією; автор компіляції.
Спритний компілятор. Вдумливий
компілятор.

КОМПЛЕКС, у, ч. 1. Сукупність пред¬
метів, явищ, дій, властивостей, що
становлять одне ціле. Інвестиційний
комплекс. Комплекс уявлень. Комп¬
лекс захисних заходів. Вивчати явище
в комплексі. Комплекс агротехнічних
заходів. Комплекс гімнастичних вправ.
Комплекс вітамінних препаратів.
2. Група споруд, об’єднаних спіль¬
ним функціональним замислом.
Стартовий комплекс. Меморіальний
комплекс. Будівельний комплекс. Ви¬
ставковий комплекс. Спортивно-оздо¬
ровчий комплекс. Житловий комплекс.
Готельний комплекс. 3. Сукупність
виробничих галузей, пов’язаних
між собою технічно та організацій¬
но. Енерготехнологічний комплекс.
Територіально -виробничий комплекс.

302

комплексний — компостер

Галузевий комплекс. Промисловий
комплекс. Паливно-енергетичний комп¬
лекс. Агропромисловий комплекс. 4. Не¬
впевненість, психічна неврівнова¬
женість, що є наслідком реальних
або надуманих причин. Комплекс
нижчості. Комплекс неповноцінності.
Боротися з комплексами. Людина без
комплексів.

Комплексний, а, е. Комплексний ха¬
рактер дослідження. Комплексне
лікування. Комплексне дослідження.
Комплексна експедиція. Комплексна
механізація. Комплексна забудова
території. Комплексна програма.
Комплексний розвиток господарства.
Комплексний метод викладання.

Комплексність, ності, ж.

Комплексно. Мислити комплексно.

Комплексувати, ую, уєш, розм. Почу¬
вати себе невпевнено, страждати на
комплекси (у 4 знач.). Комплексувати
через зовнішність. Безпідставно комп¬
лексувати.

КОМПЛЕКСНИЙ, ів, мн. Органічні
комплексотвірні сполуки; застосо¬
вують при фарбуванні, проявленні
кольорової плівки, хімічному ана¬
лізі.

КОМПЛЕКТ, у, ч. Повний набір пред¬
метів, які становлять щось ціле або
мають однакове призначення. Комп¬
лект білизни. Комплект інструментів.
Комплект ключів. Річний комплект
журналів. Комплект підручників для
7 класу.

Комплектація, ї, ж. 1. Складання,
формування комплектів чого-небудь.
База комплектації. 2. Деталі, необ¬
хідні для комплектування чого-не¬
будь. Повна комплектація. Мінімальна
комплектація. Комплектація шкільної
бібліотеки.

Комплектний, а, е. Комплектне устат¬
кування. Комплектний набір.

Комплектність, ності, ж. Комплектність
продукції.

Комплектований, а, е.

Комплектувальний, а, е. Комплектуваль¬
ний відділ.

Комплектувальник, а, ч.

Комплекту вальни ця, і, ж. Робоче місце
комплектувальниці.

Комплектування, я, с. Комплектуван¬
ня внутрішніх сил. Комплектування
племінних груп високопродуктивних
тварин.

Комплектувати, ую, уєш. Складати
комплекти чого-небудь; набирати
потрібну кількість кого-, чого-не¬
будь; доповнювати до комплекту.
Комплектувати газети. Комплек¬
тувати ВНЗ. Комплектувати полк.
Комплектувати штат.

КОМПЛЕКЦІЯ, ї, ж. Будова тіла; ста¬
тура. Делікатна комплекція. Могутня
комплекція. Враховувати комплекцію.
Особливості комплекції.

КОМПЛЕМЕНТ, у, ч., фізіол. Білкова
речовина сироватки крові людини
й тварин типу ферментів. Реакція
зв’язування комплементу.

КОМПЛЕМЕНТАРНИЙ, а, е, книжн.
Взаємодоповнювальний. Комплемен¬
тарний характер планування.

Комплементарйзм, у, ч. Концепція, що
пояснює взаємодоповнення у розвит¬
ку регіонів, товарообмін між ними,
коли один із них має надлишок про¬
дукції, якої потребує інший.

Комплементарність, ності, ж.

КОМПЛЕМЕНТАЦІЯ, і, ж., біол.
Явище схрещування мутантів різ¬
них генів або алелів одного гена,
яке дає змогу ліквідувати багато
генетичних ушкоджень. Алельна
комплементація.

КОМПЛІКАЦІЯ, ї, ж., книжн. Усклад¬
нення, заплутаність. Виникнення
комплікації.

Комплікований, а, е.

КОМПЛІМЕНТ, у, ч. Приємні,
люб’язні слова; похвала, лестощі.
Говорити компліменти. Напрошува¬
тися на компліменти.

Компліментарний, а, е. Компліментарний
вислів. Компліментарні слова.

Компліментарність, ності, ж. Комплі¬
ментарність виступу. Зловживати
компліментарністю.

КОМПбЗИТ, а, ч. Х.лінгв. Складне
слово, утворене способом складан¬
ня основ, здебільшого поєднуваних
сполучним голосним. Іменникові
композити. Прикметник- композит.
2. перев.мн., спец. Матеріали, створе¬
ні поєднанням хімічно різнорідних
компонентів, що майже не взаємоді¬
ють між собою. Використання компо¬
зитів. Широковідомі композити .

Композитний, а, е. Композитні дієслова.
Композитні матеріали.

КОМПОЗИТОР, а, ч. 1. Автор музич¬
них творів. Українські композитори.
Новітній композитор. 2. Складач
шахових задач і етюдів. Змагання
шахових композиторів.

Композиторка, и, ж.

Композиторський, а, е. Композиторська
творчість. Композиторський талант.
Композиторський факультет.

Композйторство, а, с.

КОМПОЗИЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн.
Будова, структура, розташування
та взаємний зв’язок складових
частин художнього твору, картини
тощо. Композиція літературного тво¬
ру. Композиція вишивки. Особливості

композиції. Аналіз композиції. 2. Ху¬
дожній твір, який має складну бу¬
дову. 3. Твір, який складається з
літературної та музичної частин,
об’єднаних однією темою, сюжетом.
Монументальна композиція. 4. тільки
одн. Теорія складання музичних
творів. Клас композиції. Займати¬
ся композицією. 5. Складання шахо¬
вих задач і етюдів. Шахова ком¬
позиція.

Композиційний, а, е. Композиційні за¬
соби. Композиційний центр картини.
Композиційні особливості твору.

Композиційно.

КОМПОНЕНТ, а, ч. Складова части¬
на чого-небудь; складник. Основні
компоненти речовини. Необхідні ком¬
поненти. Поєднання окремих компо¬
нентів. Компонент травосуміші.

Компонентний, а, е. Компонентний склад
вуглеводів. Компонентний склад за¬
бруднення. Компонентний аналіз.

Компонований, а, е.

Компонувальний, а, е. Компонувальна
схема.

Компонування, я, с. Компонування де¬
талей. Компонування творів. Прийоми
компонування.

Компонувати, ую, уєш. 1. книжн. Скла¬
дати з окремих частин що-небудь
ціле. Компонувати номер часопису.
Компонувати матеріал дослідження.
2. Створювати композицію картини,
мелодію тощо. Компонувати пісню.
Компонувати картину. Компонувати
вірші.

КОМПбСТ, у, ч., с. г. Органічне добри¬
во, що складається із суміші землі,
торфу, мінеральних речовин з рос¬
линними й тваринними рештками.
Вносити компост.

Компостний, Компостовий, а, е. Ком¬
постна земля. Компостова маса.

Компостований, а, е. Компостований
торф. Компостовані добрива.

Компостувати1, ую, уєш. Перетворюва¬
ти на компост. Компостувати торф.

Компостування1, я, с. Компостування
гною. Місце компостування.

КОМПОСТУВАТИ2, ую, уєш. 1. Вкла¬
дати проїзний або ін. документ у
спеціальний пристрій, яким про¬
биваються або витискаються спе¬
ціальні умовні знаки контролю.
Компостувати талон. Компостува¬
ти путівку. 2. Ставити позначку на
залізничному квитку або додавати
до нього окрему квитанцію для
продовження терміну дії квитка у
разі пересадки, зупинки у проміж¬
ному пункті.

Компостер, а, ч. Прилад, яким пробива¬
ють або витискають знаки контролю

303

компостерний — комутація

на залізничних квитках, талонах на
проїзд у міському транспорті, бан¬
ківських чеках і т. ін. Автобусний
компостер. Пробити талон компос¬
тером.

Компостерний, а, е. Компостерний знак.
Компостерна позначка.

Компостований, а, е. Компостований
квиток.

Компостування2, я, с. Компостування
талонів.

КОМПРАДбР, а, ч . В економічно від¬
сталих країнах — місцевий комер¬
сант, який займається зовнішньою
торгівлею і отримує прибутки за ра¬
хунок посередництва між іноземним
капіталом та місцевим ринком.

Компрадорський, а, е. Компрадорський
капітал.

КОМПРЙС, у, ч. Пов’язка, перев. змо¬
чена водою або якимсь лікарським
розчином, яку накладають на хворе
місце. Зігрівальний компрес. Теплий
компрес. Холодний компрес. Покласти
компрес.

Компресний, а, е. Компресна вата.
Компресний папір.

КОМПРЕСІЯ, ї, ж. 1. техн. Стиснення
повітря, газу або пальної суміші в ци¬
ліндрі поршневої машини. Компресія
атмосферного азоту. 2. Скорочення,
обсягу написаного, висловленого без
шкоди для його розуміння. Компресія
виступу.

Компресійний, а, е. Компресійні кільця.
Компресійні холодильники.

Компресор, а, ч. Машина для стискання
повітря, газу, пари. Будова компресо¬
ра. Робота компресора.

Компресорний, а, е. 1. Устаткований
компресорами. Компресорна під¬
станція газопроводу. Компресорний
цех. 2. Признач, для компресора.
Компресорне мастило.

КОМПРОМЕТАЦІЯ, ї, ж. Виставлення
кого-, чого-небудь у негарному, не¬
привабливому світлі; знеславлення
когось, чогось. Компрометація ке¬
рівництва.

Компромат, у, ч., розм. Те, що компро¬
метує кого-, що-небудь; факти, пуб¬
лікації тощо, признач, для підриву
чиєїсь репутації. Засоби компромату.
Збирати компромат.

Компрометований, а, е.

Компрометувальний, а, е. Компромету¬
вальні матеріали. Компрометувальні
зв’язки. Компрометувальні дані.

Компрометування, я, с.

Компрометувати, ую, уєш. Компро¬
метувати сім’ю. Компрометувати
колег. Компрометувати себе своєю
поведінкою. Цей вчинок його комп¬
рометує.

КОМПРОМІС, у, ч. Угода, якої до¬
сягають взаємними поступками;
поступка заради досягнення мети.
Розумний компроміс. Досягти ком¬
промісу. Йти на компроміс. Пропо¬
нувати компроміс. Шукати взаємо¬
прийнятних компромісів. Компроміс
із совістю.

Компромісний, а, е. Компромісний
характер. Компромісне рішення.
Компромісний варіант. Компромісна
пропозиція.

КОМП’ЮТЕР, а, ч. Електронна обчис¬
лювальна машина (перев. персональ¬
на). Потужний комп’ютер. Порта¬
тивний комп’ютер. Новий комп’ютер.
Переносний комп’ютер. Стаціонарний
комп ‘ютер. Працювати на комп ‘ютері.
Програма для комп’ютера. Ввести
дані в комп’ютер. Сконструювати
комп ‘ютер.

Комп’ютерний, а, е. 1. Прикм. до
комп’ютер. Комп ‘ютерна програма.
Комп’ютерний клас. Комп’ютерна
техніка. Комп’ютерний центр. 2. При¬
знач. для роботи з комп’ютером.
Комп’ютерний папір. 3. Який діє,
здійснюється, створюється за допо¬
могою комп’ютера. Комп’ютерний на¬
бір. Комп’ютерний фільм. Комп’ютерні
ігри. Комп’ютерний клуб. Комп’ютерна
графіка.

Комп’ютерний, а, ч., розм. Фахівець,
який обслуговує комп’ютери. До¬
свідчений комп’ютерний.

Комп’ютеризація, ї, ж. Процес запро¬
вадження комп’ютерної техніки в
економіку, педагогіку тощо. Завдан¬
ня комп’ютеризації. Комп’ютеризація
освіти. Комп’ютеризація виробництва.
Проблеми комп’ютеризації. Темпи
комп ‘ютеризації.

Комп’ютеризований, а, е. Комп’юте¬
ризована побутова техніка. Ком¬
п’ютеризовані класи. Комп’ютеризов¬
ана система збереження і пошуку
інформації .

Комп’ютеризувати, ую, уєш. Ком¬
п’ютеризувати виробництво. Комп’ю¬
теризувати процес навчання. Ком-
п ‘ютеризувати бухгалтерію.

КОМУНАЛЬНИЙ, а, е. Який належить
до міського господарства, пов’язаний
із ним. Комунальний транспорт.
Комунальна власність. Комунальне
підприємство. Комунальний будинок.
Комунальне господарство. Комунальні
послуги. Комунальні платежі.

Комуналка, и, ж., розм. Комунальна
квартира; квартира, що належить
міському господарству й заселена
кількома родинами мешканців.
Тісна комуналка. Жити в комуналці.
Розселення комуналок.

Комунальник, а, ч., розм. Той, хто пра¬
цює в комунальному господарстві.
Профспілка комунальників.

КОМУНІЗМ, у, ч. 1. Гіпотетичний су¬
спільно-економічний лад, що ґрун¬
тується на рівноправності, суспільній
власності на засоби виробництва,
відповідає принципові «від кожного
за здібностями, кожному — за по¬
требами». 2. У марксизмі — суспіль¬
но-економічна формація, що настає
слідом за капіталізмом і проходить у
своєму розвитку 2 стадії: нижчу (со¬
ціалізм) і вищу (повний комунізм);
теорія, не підтверджена практикою.

Комуніст, а, ч.

Комуністйчний, а, е. Комуністичні
засади. Комуністична партія. Ко¬
муністична фракція. Комуністичний
світогляд.

Комуністка, и, ж.

КОМУНІКАЦІЯ, і, ж. 1. спец. Шляхи
сполучення, лінії зв’язку тощо. Засо¬
би комунікації. Сучасна комунікація.
Вузол комунікацій. 2. Спілкування.
Забезпечити комунікацію. Речення як
засіб комунікації.

Комунікабельний, а, е. Який легко зна¬
йомиться, спілкується і співпрацює
з іншими людьми; товариський. Ко¬
мунікабельна людина. Комунікабельна
вдача.

Комунікабельність, ності, ж. Виявляти
комунікабельність.

Комунікант, а, ч. Той, хто бере участь у
комунікації (в 2 знач.). Спілкування
комунікантів.

Комунікативний, а, е. Пов’язаний
із спілкуванням, комунікацією
(у 2 знач.). Комунікативна функція
мови. Комунікативна ситуація. Кому¬
нікативні зв ‘язки.

Комунікатйвність, ності, ж.

Комунікаційний, а, е. Що стос, кому¬
нікації (у 1 знач.). Комунікаційне
схрещення. Комунікаційні процеси в
культурі. Комунікаційні шляхи. Кому¬
нікаційна технологія.

КОМУТАТИВНИЙ, а, е, книжн.
Пов’язаний з переміщенням. Ко¬
мутативний договір. Комутативний
закон.

Комутатйвність, ності, ж.

КОМУТАЦІЯ, ї, ж ., спец. 1. Процес
зміни напряму струму в секціях об¬
мотки якоря колекторної електрич¬
ної машини. Система комутації.
2. Підключення абонентів до лінії
телефонного зв’язку. Комутація або¬
нентів. 3. інформ. Виконання всіх
з’єднань між елементами аналогової
обчислювальної машини, необхідних
для розв’язання даної задачі. 4. лінгв.
Метод дослідження, що ґрунтується

304

комутатор — конвертер

на врахуванні відповідності між
змінами у формі й змісті мовних
одиниць.

Комутатор, а, ч ., спец. 1. Прилад для
замикання й розмикання електрич¬
ного кола або для зміни напряму
електричного струму. Універсальний
комутатор. Під’єднати комутатор.

2. Пристрій для ручного з’єднуван¬
ня телефонних ліній. Телефонний
комутатор. Польовий комутатор.
Оператор комутатора. 3. Місцева
телефонна станція. Викликати ко¬
мутатор. Чергувати на комутаторі.
Телефонувати через комутатор.

Комутаторний, а, е. Телефонна комута¬
торна система. Комутаторний шнур.

Комутаційний, а, е. Комутаційний
вузол.

КОМФЙРТ, у, ч. 1. Найзручніші по¬
бутові умови, сукупність побутових
зручностей; вигоди, затишок. Домаш¬
ній комфорт. Любити комфорт. Насо¬
лоджуватися комфортом. Віддавати
перевагу комфортові. Влаштуватися з
комфортом. 2. перен. Стан внутріш¬
нього спокою, душевної рівноваги.
Душевний комфорт. Психологічний
комфорт.

Комфортний, а, е. Комфортне ліжко.
Комфортне середовище.

Комфортність, ності, ж. Комфортність
квартир.

Комфортно.

КОМФОРТАБЕЛЬНИЙ, а, е. Який
має комфорт, із комфортом; ви¬
гідний, зручний. Комфортабельна
квартира. Комфортабельний лайнер.
Комфортабельні меблі. Комфорта¬
бельний готель. Комфортабельна
модель машини.

Комфортабельність, ності, ж. Комфор¬
табельність транспорту. Комфорта¬
бельність житла.

Комфортабельно. Комфортабельно об¬
ставлена квартира.

КОМЮНІКЕ, невідм., с. Урядове пові¬
домлення, здебільшого про наслідки
або хід дипломатичних переговорів.
Урядове комюніке. Офіційне комюніке.
Підсумкове комюніке. Комюніке про
розширення контактів. Опублікувати
комюніке.

КОНВЕЄР, а, ч. 1. Пристрій для без¬
перервного пересування деталей ви¬
робів від одного робітника до іншо¬
го, для транспортування вантажів і
т. ін. Стрічковий конвеєр. Вібраційний
конвеєр. Збиральний конвеєр. Працю¬
вати на конвеєрі. Запустити конве¬
єр. Зупинити конвеєр. Подавати на
конвеєр. Зійти з конвеєра. 2. перен.
Про добре освоєне виробництво,
виготовлення великими партіями

якої-небудь однотипної продукції.
Поставити на конвеєр.

Конвеєризація, ї, ж. Застосування
конвеєра, конвеєрної системи. Кон¬
веєризація ділянок роботи.

Конвеєризований, а, е. Конвеєризоване
підприємство.

Конвеєризувати, ую, уєш. Конвеєризува¬
ти виробництво.

Конвеєрний, а, е. Конвеєрна лінія.
Конвеєрне подавання води. Конвеєрна
стрічка. Конвеєрне виробництво.

Конвеєрник, а, ч. Той, хто керує робо¬
тою конвеєра.

Конвеєрниця, і, ж.

КОНВЕКЦІЯ, ї, ж. у спец. 1. фіз. Пе¬
ренесення тепла або електричних
зарядів рухливим середовищем.
2. гідрол. Водообмін між верхніми
та нижніми шарами в озерах, мо¬
рях і океанах унаслідок різниці їх
температури, густини тощо. 3. ме¬
теор. Обмін повітря між верхніми
та нижніми шарами атмосфери,
що відбувається внаслідок нерівно¬
мірного їх нагрівання.

Конвектор, а, ч. Опалювальний при¬
лад, у якому тепло від теплоносія
передається в приміщення шляхом
конвекції. Типи конвекторів.

Конвекторний, а, е. Конвекторний обі¬
грівач.

Конвекційний, а, е. Конвекційна течія.
Конвекційні потоки. Конвекційний
струм.

КОНВЕНТ, у, ч. У деяких країнах — на¬
зва виборних органів з особливими
законодавчими повноваженнями.
Скликання конвенту. Національний
конвент.

КОНВЕНЦІОНАЛІЗМ, у, ч. Філо¬
софська концепція, за якою наукові
теорії і поняття є не відображенням
об’єктивного світу, а наслідком до¬
вільної угоди, конвенції між учени¬
ми. Прихильник конвенціоналізму.

Конвенціоналіст, а, ч.

Конвенціоналістка, и, ж.

Конвенціоналістський, а, е.

КОНВЕНЦІОНАЛЬНИЙ, а, е, зах.
Який відповідає певній традиції;
умовний.

КОНВЕНЦІЯ, ї, ж., дипл. Договір,
угода між державами з якого-небудь
спеціального питання. Митна кон¬
венція. Залізнична конвенція. Ратифі¬
кація конвенції. Підписати конвенцію.
Міжнародна Конвенція про торгівлю.
Конвенція про бактеріологічну зброю.

Конвенційний, а, е. Конвенційний та¬
риф. Конвенційна ставка. Конвенцій¬
на норма.

КОНВЕРГЕНЦІЯ, ї, ж. 1. Сходження,
зближення. Конвергенція політичних

поглядів. 2. біол. Поява в неспорідне-
них організмах подібних ознак уна¬
слідок пристосування цих організмів
до однакових умов життя. Приклад
конвергенції . 3. лінгв. Збіг ознак,
властивостей у явищах, між собою не
пов’язаних, незалежних. Конвергенція
фонем. 4. опт. Зведення зорових осей
очей під час розгляду розташованих
близько об’єктів. Вдосконалення кон¬
вергенції.

Конвергенти, ів, мн.у лінгв. Звуки, що в
процесі історичного розвитку мови
збіглися в одному звукові; напр.,
сучасний український «и» виник
унаслідок збігу давньоруських «ьі»
та «и».

Конвергентний, а, е. 1. біол. Який має
ознаки подібності внаслідок кон¬
вергенції (у 2 знач.). Конвергентні
тварини. 2. лінгв. Який зазнав кон¬
вергенції (у 3 знач.). Конвергентні
звуки.

КОНВЕРСІЯ, ї, ж. 1. фін. Зміна умов
випущених раніше державних позик
(напр.: зменшення позикового від¬
сотка, подовження терміну виплати
тощо). 2. фін. Те саме, що конвер¬
тація. Конверсія валюти. Конверсія
позики. Конверсія цінних паперів.

3. екон. Переведення промислових
підприємств на випуск якісно нової
продукції. Конверсія заводів оборон¬
ної промисловості. Брати участь у
конверсії. Поставити на конверсію.

4. лінгв. Спосіб словотвору, при яко¬
му єдиним словотворчим засобом є
система закінчень похідного слова.
Утворення слів шляхом конверсії.

5. мед. Зміна одного з парних органів
під впливом іншого члена цієї пари.

Конверсійний, а, е. Конверсійна обліга¬
ція. Конверсійна угода. Конверсійна по¬
зика. Конверсійний завод. Конверсійне
підприємство. Реалізація конверсійної
програми.

КОНВЕРТАЦІЯ, ї, ж. у фін. Обмін ва¬
люти і цінних паперів даної країни
на іноземні. Конвертація валюти.

Конвертаційний, а, е.

Конвертований, а, е. Конвертовані цінні
папери. Вільно конвертована валюта.

Конвертованість, ності, ж. Конвертова-
ність валюти.

Конвертувати, ую, уєш. Конвертувати
вклади. Конвертувати заощадження.
Конвертувати валюту.

КОНВЕРТЕР, КОНВЕРТОР, а, ч.
1. Обертова піч грушоподібної або
циліндричної форми, у якій виплав¬
ляють сталь продуванням повітря чи
кисню через розплавлений чавун.
Сталеплавильний конвертер. Горло¬
вина конвертора. Деталі конвертора.

305

к _

2. У радіотехніці — одноякірний пе¬
ретворювач струму.

Конвертерний, Конверторний, а, е.
1. Що стос, виплавки сталі в кон¬
верторах. Конвертерне виробництво.
Конвертерний агрегат. Конверторний
процес. Конверторний цех. 2. Ви¬
плавлений у конверторі. Конвертор¬
на сталь.

Конвертерних, Конверторних, а, ч. Ро¬
бітник, який працює біля конверто¬
ра; сталевар.

Конвертування, я, с. Конвертування при¬
родного газу.

КОНВЕРТИН, у, ч. Фермент, що бере
участь у творенні активного тромбо-
пластину, необхідного для зсідання
крові. ^

КОНВЙЙ, ю, ч. 1. Група озброєних
людей, що супроводять кого-, що-
небудь для охорони або запобіган¬
ня втечі; варта. Іти під конвоєм.
Приставити конвой. 2. Група вій¬
ськових кораблів, які охороняють
транспортні або торговельні судна
від ворожого нападу. Кораблі кон¬
вою.

Конвойний, а, е. 1. Прикм. до конвой.
Конвойна охорона. 2. Який належить
до конвою. Конвойні кораблі.

Конвойних, Конвоювальник, а, ч. Той,
хто супроводить кого-, що-небудь
для охорони або запобігання втечі;
вартовий.

Конвойований, а, е. Конвойований
в’язень.

Конвоювання, я, с. Конвоювання судна.

Конвоювати, юю, юєш. Супроводити
кого-, що-небудь конвоєм. Конво¬
ювати заарештованих. Конвоювати
транспорт.

КОВОЛЮТ, а, ч. Збірник, складений
за визначеною тематикою із різних
книг, журналів, брошур, відбитків
статей чи рукописів і спалітурених
в єдиний том. Шукати шифр кон-
волюта.

Конволютний, а, е. Конволютна збірка.

КОНВУЛЬСІЯ, ї, ж. Сильна судома
всього тіла; корчі. Битися в кон¬
вульсіях.

Конвульсивний, Конвульсійний, а, е.
1. Спричинюваний конвульсією,
конвульсіями, який є конвульсією;
судомний. Конвульсивний спазм. Кон¬
вульсійне дрижання повік. 2. перен.
Напружений, поривчастий, різкий
(про рух). Конвульсійний рух.

Конвульсйвно, Конвульсійно.

КОНГЕНІАЛЬНИЙ, а, е, книжн. Дуже
близький духом, розумом, талантом
тощо; відповідний. Конгеніальний
перекладач.

Конгеніальність, ності, ж.

конвертерний — кондиціонерний

КОНГЛОМЕРАЦІЯ, ї, ж. З’єднання
в одне ціле окремих предметів, при
якому вони зберігають свої риси
і властивості.

Конгломерат, у, ч. 1. Механічне, випад¬
кове поєднання чого-небудь різно¬
рідного. Етнічний конгломерат. Кон¬
гломерат ідей. Конгломерат народів.
2. геол. Осадова порода з різних мі¬
нералів, зв’язаних іншою породою.
Пласти конгломерату.

Конгломератний, а, е.

КОНГРЕГАЦІЯ, ї, ж. 1. У католиць¬
кій церкві — об’єднання церковних,
зокрема чернечих, громад, діяль¬
ність яких підпорядкована єдино¬
му статутові. Конгрегація єзуїтів.
2. У Ватикані — адміністративний
орган, що займається питаннями
віровчення, культури тощо. Свята
конгрегація. Конгрегація з питань
східної церкви.

КОНГРЕС, у, ч. 1. З’їзд, нарада з ши¬
роким представництвом, переважно
міжнародного характеру. Конгрес
славістів. Міжнародний конгрес укра¬
їністів. Виступати на конгресі. Брати
участь у роботі конгресу. 2. Законо¬
давчий орган (парламент) у США
та більшості латиноамериканських
країн. Конгрес США. Члени конгресу.
Депутат конгресу.

Конгресовий, а, е. Український конгре¬
совий комітет Америки.

Конгресмен, а, ч. Член конгресу
(у 2 знач.). Вибори конгресменів.

КОНГРУЕНЦІЯ, ї, ж., мат. Сумі¬
щення геометричних фігур при
накладанні.

Конгруентний, а, е. Який суміщається
при накладанні. Конгруентні фігури.

Конгруентність, ності, ж. Конгруент¬
ність трикутників.

КОНДАК, а, ч. Коротка церковна піс¬
ня, що славить Бога, Богородицю або
святих. Співати кондаки.

КОНДЕНСАЦІЯ, і, ж. 1. спец. Згу¬
щення, ущільнення, нагромаджен¬
ня чого-небудь. Конденсація вологи.

2. перен. Про стиснення думки,
викладу тощо. Художня конденсація.
Конденсація думки. Конденсація образу.

3. спец. Перехід пари, газу в рідинний
або кристалічний стан. Конденсація
водяної пари.

Конденсат, у, ч., спец. Продукт, який
утворюється внаслідок конденсації
(у 1, 3 знач.). Конденсат водяної пари.
Кран зливання конденсату.

Конденсатний, а, е.

Конденсатор, а, ч., спец. 1* Прилад для
нагромадження електричних зарядів,
що складається з двох або кількох
ізольованих провідників. Електрич¬

ний конденсатор. Теплотехнічний
конденсатор. Будова конденсатора.
Конденсатор електричної енергії.
2. Апарат, у якому відпрацьована
пара будь-якої рідини охолоджується
й перетворюється на цю рідину.

Конденсаторний, а, е. Конденсаторний
мікрофон. Конденсаторний прилад .
Конденсаторне мастило.

Конденсаційний, а, е. 1. Що стос, кон¬
денсації (у 1, 3 знач.), пов’язаний
з нею. Конденсаційна система опа¬
лення. 2. Признач, для конденсації.
Конденсаційний насос. 3. Одержаний
шляхом конденсації. Конденсаційна
вода. 4. У якому застосовують кон¬
денсатори. Конденсаційна турбіна.

Конденсований, а, е. Конденсований
стан. Конденсована волога. Конден¬
сований вислів. Конденсоване художнє
мислення.

Конденсованість, ності, ж. Конденсова¬
ність розповіді.

Конденсувати, ую, уєш. 1. Збирати, на¬
громаджувати, скупчувати. Конденсу¬
вати електричні заряди. 2. Досягати
стислості, максимальної змістов¬
ності. Конденсувати виклад. 3. спец.
Викликати перетворення пари, газу
у рідинний або кристалічний стан.
Конденсувати речовину.

КОНДЕНСОР, а, ч., спец. Оптичне
скло, що збирає проміння від дже¬
рела світла й направляє його на
освітлюваний предмет.

КОНДИЛОМА, и, Ж. Місцеве вуз-
ликоподібне розростання епітелію
і сполучної тканини шкіри або
слизових оболонок, спричинюване
запальними ураженнями.

КОНДИТЕР, а, ч. Майстер, що ви¬
готовляє кондитерські вироби. Кон¬
курс кондитерів. Вчитися на кон¬
дитера.

Кондитерський, а, е. Кондитерське ви¬
робництво. Кондитерська фабрика.
Кондитерський відділ. Кондитерські
вироби.

КОНДИЦІОНЕР, а, ч. 1. Апарат,
за допомогою якого в закритих
приміщеннях досягають потрібної
температури й вологості повітря.
Потужний кондиціонер. Побутовий
кондиціонер. Нова конструкція кон¬
диціонера. Увімкнути (вимкнути)
кондиціонер. Користуватися конди¬
ціонером. Встановити кондиціонери.
Використання кондиціонерів. 2. Засіб
для поліпшення якості чого-небудь.
Кондиціонер для пом’якшення волос¬
ся. Кондиціонер для білизни. Віта¬
мінізований кондиціонер. Шампунь із
кондиціонером.

Кондиціонерний, а, е.

306

кондйція — конкурент

КОНДЙЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Офіційно
встановлена якісна норма, якій по¬
винна відповідати продукція; повна
відповідність яким-н. вимогам.
Належна кондиція. Посівні кондиції.
Довести до кондиції. 2. перен., розм.
Досягати певної межі у чому-небудь.
Дійти до кондиції.

Кондиційний, а, е. Кондиційні фрукти.
Кондиційне вугілля. Кондиційне на¬
сіння. Кондиційні товари.

Кондиційність, ності, ж. Кондиційність
палива. Кондиційність товару.

Кондиційований, а, е. Кондиційоване
повітря.

Кондиціювання, я, с. Кондиціювання по¬
вітря. Кондиціювання насіння.

Кондиціювати, юю, юєш. Приводити у
відповідність до встановлених норм,
стандартів. Кондиціювати вироби.
Кондиціювати повітря. Кондиціюва¬
ти зерно.

КОНДОМ, а, ч., мед. Презерватив. За¬
стосування кондомів.

КОНДОМІНІУМ, у, ч., юр. 1. У між¬
народному праві — спільне здій¬
снення державного управління на
певній території двома або кількома
державами. Керувати державою за
типом кондомініуму. Встановити
кондомініум. 2. Об’єднання, то¬
вариство домовласників, у меж¬
ах якого кожному з них на правах
якої-небудь власності (приватної,
державної, муніципальної тощо)
належать усі житлові та нежитлові
приміщення, все нерухоме майно,
пов’язане з житловим будинком, і
яке забезпечує порядок реалізації
прав щодо володіння, користування
і розпорядження спільною власністю.
Положення про кондомініум. Держав¬
на реєстрація кондомініумів. Статут
кондомініуму.

КЙНДОР, а, ч. Великий хижий птах із
головою та шиєю без пір’я, який жи¬
виться переважно падлом; водиться
в Південній Америці. Політ кондора.
Крило кондора.

КОНДОТЬЄР, а, ч. 1. іст. В Італії
XIV— XV ст. — ватажок наймано¬
го військового загону, що служив
різним європейським володарям.
Вербування кондотьєрів. 2. Людина,
готова за достатню плату захищати
будь-яку справу.

КОНДУКТОМЕТРІЯ, ї, ж., хім., техн.
Метод визначеннятсонцентрації роз¬
чинів солей, кислот, лугів шляхом
вимірювання їх електропровідності.
Принцип кондуктометрії.

Кондуктбметр, а, ч. Прилад для визна¬
чення концентрації розчинів солей,
кислот, лугів.

Кондуктометрйчний, а, е. Кондуктомет-
ричні дані.

КОНДУКТОР, а, ч. 1. Працівник місь¬
кого транспорту, що продає квитки
й стежить за порядком у трамваї,
тролейбусі, автобусі. Працювати
кондуктором. Старший кондуктор.
2. Пристосування у верстатах, що
надає правильного положення ін¬
струментові стосовно оброблюваного
виробу.

Кондукторка, и, ж. Літня кондукторка.

Кондукторний, а, е. Кондукторна
втулка.

Кондукторський, а, е. Кондукторська
сумка. Кондукторська бригада.

КОН’ЄКТУРА, и, ж. 1. Припущення,
здогад. 2. Відновлення або виправ¬
лення на основі здогадів зіпсованого
тексту, що не піддається прочитан¬
ню.

КОНІДІЇ, ій, мн. (одн. конідія, ї, ж .),
бот. Спори безстатевого розмножен¬
ня у багатьох грибів, що утворюються
на гіфах міцелію. Кількість конідій.
Розповсюдження конідій.

КОНКАТЕНАЦІЯ, і, ж. 1. муз.} лінгв.
Стилістична фігура, що полягає
у звуковому чи словесному повто¬
ренні кінця віршованого рядка на
початку наступного. Використання
конкатенації. 2. лінгв. Накладання
семантичних значень одного слова
на інше.

КОНКІСТАДОРИ, КОНКВІСТАДбРИ,
і в, мн. (одн. конкістадор, конквістадор,
а, ч.). Іспанські й португальські за¬
войовники Центральної та Південної
Америки, які надзвичайно жорстоко
ставилися до тубільців. Португальські
конкістадори. Загін конкістадорів.

КОНКЛАВ, у, ч. Рада кардиналів, що
обирає Римського Папу. Засідання
конклаву.

КОНКОРДАНС, у, ч., лінгв. Алфавітний
перелік слів чи понять із вказівкою
на їхнє значення та всі випадки
уживання в даному тексті; словник
такого типу. Конкорданс текстів
Шевченка. Повний конкорданс Біблії.
Користуватися конкордансом.

Конкордансний, а, е.

КОНКОРДАНТНИЙ, а, е, біол. Схожий
за генотипом. Конкордантні особини.

Конкордантність, ності, ж.

КОНКОРДАТ, у, ч. Угода між урядом
якої-небудь держави й Ватиканом,
що визначає становище католиць¬
кої церкви в цій державі. Укласти
конкордат.

Конкордатний, а, е. Конкордатне право.

КОНКРЕМЕНТИ, ів, мн. (одн. конкре¬
мент, у, «/.), мед. Щільні утворення
в організмі внаслідок випадання со¬

лей при порушенні обміну речовин;
камінці. Утворення конкрементів.
Жовчнокам’яні конкременти.

КОНКРЕТНИЙ, а, е. Який існує ре¬
ально; цілком точний, предметно
визначений. Конкретна пропозиція.
Конкретні справи. Конкретна допо¬
мога. Конкретні факти. Конкретна
істина. Який виражає цілком точні,
предметно визначені поняття. Кон¬
кретна лексика.

Конкретизація, ї, ж. Вираження, пред¬
ставлення чого-н. в конкретній, на¬
очній формі; надання чому-небудь
конкретного вираження. Вдаватися
до конкретизації. Надмірна конкре¬
тизація. Конкретизація висновків.
Конкретизація пропозицій.

Конкретизований, а, е.

Конкретизувати, ую, уєш. Надавати
чому-небудь конкретного виражен¬
ня; визначати конкретно, точно,
предметно. Конкретизувати факти.
Конкретизувати розповідь. Конкрети¬
зувати загальне положення.

Конкретність, ності, ж. Надати справі
конкретності. Конкретність змісту.
Конкретність образу.

Конкретно. Висловлюватися конкретно.

КОНКРЕЦІЯ, ї, ж. Мінеральне утво¬
рення округлої форми в осадових
гірських породах. Залізо-марганцеві
конкреції.

КОНКУР, у, ч.у спорт. Один з основних
видів кінного спорту — з подолання
різноманітних природних та штуч¬
них перешкод на певному маршруті;
змагання з цього виду спорту. Май¬
стер конкуру. Змагання з конкуру. Ви¬
грати конкур.

Конкурйст, а, ч. Той, хто займається
конкуром.

Конкурйстка, и, ж.

Конкурний, а, е. Конкурні бар’єри.

КОНКУРЕНЦІЯ, ї, ж. 1. Суперни¬
цтво в якій-небудь галузі, боротьба
за досягнення кращих результатів;
змагання. Складати конкуренцію.
Боятися конкуренції. Бути поза кон¬
куренцією. Витримувати конкуренцію.
2. Суперництво між виробниками за
вигідніші умови виробництва і реа¬
лізації товарів. Шалена конкуренція.
Вільна конкуренція. Жорстка цінова
конкуренція.

Конкурент, а, ч. Той, хто конкурує з
ким-небудь у чомусь, тобто змагаєть¬
ся, домагається першості, переваги у
чому-н. Небезпечний конкурент. Гід¬
ний конкурент. Ринковий конкурент.
Бізнесовий конкурент. Випередити
конкурента. Перемогти конкурента.
Протистояти конкурентам. Велика
кількість конкурентів.

307

конкурентний — консигнатор

Конкурентний, а, е. Конкурентні види.
Конкурентна боротьба.

Конкурентка, и, ж.

КбНКУРС, у, ч. Змагання, яке дає змо¬
гу виявити найбільш гідних із його
учасників або найкраще з того, що
надіслане на огляд. Музичний конкурс.
Дитячий конкурс. Конкурс піаністів.
Оголосити конкурс. Виставити робо¬
ту на конкурс. Журі конкурсу. Пройти
(не пройти) за конкурсом.

Конкурсант, а, ч. Артисти-конкур-
санти.

Конкурентка, и, ж.

Конкурсний, а, е. Конкурсний іспит.
Конкурсний твір. Конкурсна робота.
Конкурсна комісія. Конкурсна основа.

Конкурування, я, с. Вільне конкурування.
Конкурування ідей.

Конкурувати, ую, уєш. 1. Боротися з
ким-небудь за досягнення кращих
результатів; змагатися. Конкурувати
між собою. Почати конкурувати.
Вільно конкурувати. 2. Брати участь у
конкуренції (у 2 знач.). Конкурувати
з регіональними виробниками. Конку¬
рувати з іншими фірмами.

КОНЙЇД, а, ч. Поверхня, складена з
паралельних до цієї (напрямної) пло¬
щини прямих, які перетинають цю
(напрямну) пряму і цю лінію.

КОНОСАМЕНТ, а, ч. Документ, який
засвідчує укладення та умови до¬
говору про морські перевезення.
Іменний коносамент. Коносамент на
пред’явника. Отримати коносамент.
Операції з коносаментами.

Коносаментний, а, е.

КОНОТАЦІЯ, ї, ж ., лінгв. Семантичні
чи стилістичні відтінки, які дода¬
ються до основного значення слова
і створюють емоційно-експресивне
забарвлення висловлювання (уро¬
чистість, фамільярність тощо). Гра
конотацій.

Конотативний, Конотаційний, а, е. Ко¬
нотативний рівень.

Конотований, а, е. Конотована лексика.

КОНСАЛТИНГ, у, ч.у екон. Діяльність,
спрямована на вивчення структури
ринку, ринкових цін та тенденцій
їх змін. Розвивати консалтинг. Здій¬
снювати консалтинг. Консалтинг із
маркетингу.

Консалтинговий, а, е. Консалтингова
фірма.

КОНСЕКВЕНТНИЙ, а, е, книжн.
Логічно послідовний. Консеквентна
доктрина. Консеквентні дії. Консек¬
вентна побудова доведення теореми.

Консеквентність, ності, ж.

Консеквентно.

КОНСЕНСУС, у, ч., книжн. Загальна
згода, порозуміння, що досягається

з обговорюваного, перев. спірного,
питання. Повний консенсус. Консенсус
між владою і пресою. Склався консен¬
сус. Досягти консенсусу. Вирішувати
питання на засадах консенсусу.

Консенсусний, а, е. Консенсусний ме¬
ханізм.

КОНСЕРВАТИВНИЙ, а, е. 1. Який
протидіє нововведенням, відстоює
традиції, зберігає старе, що надійно
зарекомендувало себе. Консерватив¬
на людина. Консервативна вдача.
Консервативні звички. Консервативні
батьки. 2. Який обстоює сталість у
суспільному устрої та політиці. Кон¬
сервативні погляди. Консервативна
партія. 3. мед. Який обходиться без
оперативного втручання. Методи
консервативного лікування.

Консервативність, ності, ж. Консер¬
вативність мислення. Консерватив¬
ність характеру. Консервативність
поглядів.

Консерватйвно. Мислити консервативно.

Консерватизм, у, ч. 1. Прихильність
до традиційного, сталого, старо¬
го, віджилого і протидія новому.
Виразний консерватизм. Прихильник
консерватизму. Грішити косерватиз-
мом. 2. Система ідей, які обстоюють
незмінність суспільного і політич¬
ного устрою. Здоровий консерватизм.
Консерватизм у поглядах на політичне
життя.

Консерватор, а, ч . 1. Людина, що об¬
стоює незмінність чого-н. старого,
звичного і заперечує необхідність
перетворень, нововведень. Запеклий
консерватор. Консерватор за ха¬
рактером. 2. Член консервативної
партії; прихильник консервативних
переконань у політиці. Успіх консер¬
ваторів.

Консерваторка, и, ж.

Консерваторський, а, е. Консерватор¬
ська вдача. Консерваторські прин¬
ципи.

КОНСЕРВАТОРІЯ, ї, ж. Вищий му¬
зичний навчальний заклад. Київ¬
ська консерваторія. Великий зал кон¬
серваторії. Вчитися в консерваторії .
Вступити у консерваторію. Закінчити
консерваторію.

Консерваторний, Консерваторський, а, е.

Консерваторні роки. Консерватор¬
ська освіта. Консерваторська хорова
студія. Консерваторський концерт.

КОНСЕРВАЦІЯ, ї, ж. 1. Спеціальна
обробка харчових продуктів для
запобігання їх псуванню, про¬
довження терміну їх зберігання,
придатності тощо. Консервація
фруктів. 2. Сукупність заходів, що
забезпечують збереження творів

мистецтва, археологічних пам’яток,
старовинних речей, книг, архівних
документів тощо. Засоби консервації
деревини. Консервація пам’яток архі¬
тектури. 3. Технічні заходи захисту
від корозії під час невикористання
механізмів, приладів, деталей і т. ін.
(перед тривалим зберіганням, пере¬
везенням тощо). Консервація машин.
Консервація двигунів.

Консервант, а, ч. Речовина, яка забезпе¬
чує тривале зберігання (консервацію)
харчових продуктів і деяких матеріа¬
лів. Вміст консервантів. Шкідливість
консервантів.

Консерви, ів, мн. ( одн . консерва, и, ж.,
розм). Харчові продукти тварин¬
ного або рослинного походження,
відповідно оброблені (сушінням,
стерилізацією, солінням і т. ін.) та
вміщені в герметично закриті бан¬
ки для тривалого зберігання. Рибні
консерви. М’ясні консерви . Овочеві
консерви. Бляшанка консервів.

Консервний, а, е. 1. Прикм. до консер¬
ви (у 1 знач.). Консервні бляшанки.
2. Який виробляє консерви. Кон¬
сервний завод. 3. Признач, для від¬
кривання консервів. Консервний ніж.

Консервований, а, е. Консервовані фрук¬
ти. Консервовані огірки. Консервована
кров.

Консервування, я, с. Консервування
овочів.

Консервувати, ую, уєш. 1. Перетворю¬
вати в консерви (у 1 знач.). Консерву¬
вати овочі та фрукти. Консервувати
гриби. 2. спец. Піддавати спеціальній
обробці, створювати відповідні умо¬
ви, щоб запобігти псуванню, роз¬
кладу тощо. Срібло консервує воду.
Консервувати кров. 3. перен. Зберіга¬
ти, не давати змінюватися, зникати.
Консервувати почуття. 4. Тимчасово
припиняти хід, розвиток, діяльність
чого-небудь. Консервувати будівни¬
цтво заводу.

КОНСИГНАЦІЯ, і, ж ., екон. Різновид
комісійної торгівлі, при якій експор¬
тер (консигнант) доручає на певних
умовах продати свій товар іноземній
фірмі (консигнатору). Відіслати то¬
вар на консигнацію. Угода консигнації.
Умови консигнації.

Консигнант, а, ч. Власник товару, який
продає його за кордон через посеред¬
ника (консигнатора). Вести перегово¬
ри з консигнантом.

Консигнатор, а, ч. Посередник, який
реалізує товари консигнанта зі своїх
складів і від свого імені за винагоро¬
ду, виплачувану йому за консигна¬
ційною угодою. Найняти консигна¬
тора. Обов’язки консигнатора.

308

консигнаційний — констатувати

Консигнаційний, а, е. Консигнаційна
угода. Консигнаційний склад. Консиг¬
наційне постачання товарів.

КОНСЙЛІУМ, у, ч. Нарада лікарів для
визначення характеру хвороби й за¬
собів лікування хворого. Лікарський
консиліум. Рішення консиліуму. Зібра¬
ти консиліум.

КОНСИСТЕНЦІЯ, ї, ж ., спец. Ступінь
щільності або густини речовини. Рід¬
ка консистенція. Ніжна консистенція.
Консистенція речовини. Консистенція
м’якоті.

Консистентний, а, е. Консистентне
мастило.

Консистометр, а, ч. Прилад для визна¬
чення консистенції речовин і про¬
дуктів.

КОНСИСТОРІЯ, і, ж. 1. У Старо-
давньому Римі — державна рада
при імператорі. 2. У православній
церкві — установа з церковно -адмі¬
ністративними й судовими функці¬
ями, підпорядкована єпархіальному
архієреєві. Лист до консисторії.

3. У католицькій церкві — нарада
кардиналів під головуванням Папи
Римського. Папська консисторія.

4. У лютеранській церкві — орган
окружного церковного управління.

Консисторський, а, е. Консисторські
урядники.

КОНСКРИПЦІЯ, ї, ж ., військ ., іст.
У деяких європейських країнах до
запровадження загальної військової
повинності — набирання чоловіків
до армії на підставі військової по¬
винності, але з дозволом викупу
й заступництва.

Конскрипцїйний, а, е.

КОНСОЛІ, ей, мн. (одн. консоль, і,
ж). У Великій Британії — облігації
державних довготермінових (консо¬
лідованих) позик.

КОНСОЛІДАЦІЯ, ї, ж. 1. Зміцнення
чого-небудь, об’єднання, згуртова¬
ність окремих людей, організацій
для досягнення спільної мети. Ет¬
нічна консолідація. Консолідація сил.
Консолідація влади. Фактор консо¬
лідації. 2. Фінансова операція, яка
полягає в перетворенні короткотер¬
мінових державних позик на довго¬
термінові або безтермінові. Консо¬
лідація державних позик. Консолі¬
дація пакета акцій.

Консолідацїйний, а, е. Консолідаційний
процес.

Консолідований, а, е. Консолідоване
суспільство. Консолідований бюджет.
Консолідований баланс. Консолідований
борг.

Консолідування, я, с. Процес консоліду¬
вання нації. Консолідування фондів.

Консолідувати, ую, уєш. Зміцнювати,
укріплювати що-небудь; об’єднувати,
згуртовувати когось. Консолідувати
політичні сили. Консолідувати народ.
Консолідувати фонди.
консбль, і, Ж. 1. Виступ у СТІНІ
будинку, що підтримує карниз,
балкон, архітектурні прикраси
тощо. 2. Виступ у якій-небудь
конструкції для підіймання ван¬
тажів. 3. Колонкова пересувна під¬
ставка для статуеток, квітів і т. ін.

Консольний, а, е. Консольне укриття.
Консольні годинники. Консольний кран.
Консольний міст.

КОНСОМЕ, невідм., с. Міцний м’ясний
бульйон, перев. з дичини. Зварити
консоме. Дати хворому консоме.

КОНСОНАНС, у, ч. 1. муз. Гармонійне
поєднання звуків; співзвуччя; про¬
тилежне — дисонанс. 2. літ. Рима,
у якій наголошені голосні різні, а
голосні, що стоять перед голосними
наголошеними або після них, — од¬
накові.

Консонансний, а, е.

КОНСОНАНТ, а, ч., лінгв. 1. Приголос¬
ний звук. 2. Нескладовий або нескла-
дотвірний звук.

Консонантизм, у, ч . Система приголос¬
них звуків мови. Урівноваження во¬
калізму з консонантизмом. Система
консонантизму.

Консонантний, а, е. Консонантний склад.
Консонантне оточення.

КОНСЙРТ, а, ч. У Великій Брита¬
нії — чоловік королеви, який не
є монархом.

КОНСОРЦІУМ, у, ч. 1. Тимчасова уго¬
да між банками або підприємствами
для здійснення значних фінансових
або комерційних операцій. Консор¬
ціум фінансистів. 2. Об’єднання бан¬
ків, промислових підприємств тощо
на основі такої угоди. Міжнародний
консорціум. Створювати консорціуми.
Консорціум під патронатом держави.
Учасники консорціуму. Лідер консорці¬
уму. Консорціуми банків .

Консорціумний, а, е. Консорціумний
кредит.

КОНСЙРЦІЯ, ї, ж., біол. Група видів
тварин і рослин, більш або менш тіс¬
но пов’язаних з одним з індивідуумів
або з цілою популяцією будь-якого
виду рослин і тварин.

КОНСПЕКТ, у, ч. Короткий писа¬
ний виклад змісту чого-небудь.
Детальний конспект. Конспект
лекції. Користуватися конспектом.
Готуватися за конспектом. Писа¬
ти конспект.

Конспективний, а, е. Конспективний
виклад.

Конспектйвність, ності, ж. Конспектив¬
ність викладу.

Конспективно. Конспективно розпо¬
відати.

Конспектування, я, с. Завдання для кон¬
спектування.

Конспектувати, ую, уєш. Складати
конспект чого-небудь. Конспектува¬
ти лекцію.

КОНСПІРАЦІЯ, ї, ж. Система мето¬
дів, яку застосовує нелегальна орга¬
нізація для збереження в таємниці
своєї діяльності, убезпечення своїх
членів. Сувора конспірація. Правила
конспірації. Закони конспірації. До¬
тримуватися конспірації.

Конспіратйвний, Конспірацїйний, а, е.
Конспіраційна діяльність. Конспіра¬
тивна робота. Конспіраційна квар¬
тира. Конспіративний лист. Конспі¬
ративна організація. Конспіративне
зібрання.

Конспіратйвність, ності, ж. Зберігати
конспіративність.

Конспіратйвно. Діяти конспіративно.

Конспіратор, а, ч. Той, хто вдається до
конспірації. Досвідчений конспіратор.
Справжній конспіратор. Робота кон¬
спіратора.

Конспіраторка, и, ж.

Конспіраторський, а, е. Конспіраторські
навички.

Конспірування, я, с. Конспірування ді¬
яльності.

Конспірувати, ую, уєш. Застосовувати
конспірацію щодо кого-, чого-небудь.
Конспірувати діяльність організації.

КОНСТАНТА, и, ж., спец. Стала вели¬
чина в низці тих, які змінюються.
Константа рівноваги. Константа
пружності. Константа нестійкості.

Константний, а, е. Константна лінія.
Константна величина. Константні
форми.

Константність, ності, ж. Константність
сприймання.

КОНСТАНТАН, у, ч. Сріблясто-білий
сплав міді, нікелю і марганцю, який
застосовують для виготовлення
термопар, електричних опор тощо.
Сплав константан.

Константановий, а, е. Константановий
дріт.

КОНСТАТАЦІЯ, ї, ж. Встановлення
незаперечності, наявності чого-не¬
будь. Констатація фактів. Конста¬
тація змін. Констатація успіху.

Констатований, а, е. Констатований
факт.

Констатувати, ую, уєш. Установлюва¬
ти, відзначати наявність чого-небудь;
підтверджувати. Констатувати ви¬
снаження організму. Констатувати
перелом.

309

констебль — консультація

к _

КОНСТЕБЛЬ, я, ч . 1. Один з най¬
вищих придворних чинів в Англії
та Шотландії часів Середньовіччя,
2. Комендант фортеці або палацу у
Великій Британії. 3. Найнижчий по¬
ліцейський чин у США та Великій
Британії.

КОНСТЕЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. Взаємне
розташування небесних світил,
виходячи з якого роблять прогно¬
зи астрологи. Небесні констеляції .
2. Збіг обставин.

КОНСТИТУАНТА, и, ж. У Франції
та деяких інших країнах — уста¬
новчі збори, які скликають для
розроблення конституції (див. кон¬
ституція1).

КОНСТИТУТИВНИЙ, а, е. Який ста-
новить основу чого-небудь; визна¬
чальний. Конститутивний фактор.
Конститутивні блоки.

КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМ, у, ч. 1. По-
літична система, що опирається на
конституцію, конституційні методи
правління. Визначальні риси консти¬
туціоналізму. 2. Учення про консти¬
туцію як основний інструмент полі¬
тичного управління державою. Основ¬
ні положення конституціоналізму.

Конституціоналіст, а, ч. Послідовний
конституціоналіст.

Конституціоналістка, и, ж.

Конституціоналістський, а, е. Консти¬
туціоналістські ідеї. Конституціона¬
лістський напрям у політиці.

КОНСТИТУЦІЯ1, ї, ж. Основний закон
держави, що визначає суспільний
і державний лад, виборчу систему,
принципи організації та діяльності
державних органів, основні права й
обов’язки громадян. Чинна конститу¬
ція. Жити за конституцією. Консти¬
туція України. Стаття конституції.
Конституція як Основний Закон. Регу¬
люватися Конституцією України.

Конституційний, а, е. Конституційна
комісія Верховної Ради. Конститу¬
ційний закон. Конституційний лад.
Конституційна держава. Конститу¬
ційне право.

Конституційність, ності, ж. Дотриму¬
ватися конституційності.

Конституційно. Конституційно закрі¬
пити.

КОНСТИТУЦІЯ2, і, ж., анат. Будова
організму, зумовлена певним спів¬
відношенням у розвитку органів і
тканин. Міцна конституція. Кон¬
ституція організму.

Конституційний, а, е. Конституційні
особливості організму.

Конституціональний, а, е. Конституціо¬
нальні типи виду. Конституціональна
тахікардія.

КОНСТИТУЮВАТИ, юю, юєш, книжн.
Установлювати, визначати склад,
зміст чого-небудь. Конституювати
проблему. Конституювати президію
конференції.

Конституйований, а, е. Конституйована
ментальність. Конституйована полі¬
тична одиниця.

Конституювання, я, с. Конституюван¬
ня науки про взаємодію суспільства
і природи.

КОНСТРЙКТОРИ, ів, мн. М’язи, що за¬
тискують якийсь канал або природні
отвори (наприклад, верхній і нижній
констриктори глотки).

КОНСТРУКТИВІЗМ, у, ч. Поширений
на початку XX ст. напрям в архітек¬
турі, мистецтві та літературі, засно¬
ваний на зближенні з досягненнями
науки і техніки, практикою індустрі¬
ального побуту. Ознаки конструкти¬
візму. Ідеї конструктивізму. Критика
конструктивізму.

Конструктивіст, а, ч. Декоративні
конструктивісти. Митці-конструк-
тивісти.

Конструктивістка, и, ж.

Конструктивістський, а, е. Конструкти¬
вістський напрям.

КОНСТРУКТИВНИЙ, а, е. 1. Що стос,
конструкції (у 1, 2 знач.). Конструк¬
тивний елемент споруди. Конструк¬
тивні недоліки проектування. Кон¬
структивні форми матеріалу. 2. Який
створює умови для успішної роботи, є
основою для наступ них рішень тощо;
творчий; протилежне — декструк-
тйвний. Конструктивна співпраця.
Конструктивний діалог. Конструк¬
тивна пропозиція. Конструктивне
зауваження. Конструктивна опозиція.
Конструктивне партнерство. Кон¬
структивна критика.

Конструктивність, ності, ж. Конструк¬
тивність матеріалу. Конструктив¬
ність рішення. Конструктивність
висновків.

Конструктивно. Конструктивно пра¬
вильно оформлені деталі. Працювати
конструктивно.

КОНСТРУКЦІЯ, ї, ж. 1. Будова, вза¬
ємне розташування частин машини,
апарата, приладу тощо. Машина най¬
новішої конструкції . Будинки особли¬
вої конструкції . 2. перев. мн. Споруди
складної будови, а також окремі їх
частини. Дерев’яна конструкція. Ме¬
талева конструкція. Залізобетонна
конструкція. Міцність конструкції.
3. лінгв. Словосполучення, якому
властиві певні граматичні зв’язки,
певна граматична будова. Синтак¬
сична конструкція. Синонімічні кон¬
струкції. Атрибутивна конструкція.

Конструктор, а, ч. 1. Той, хто кон¬
струює що-небудь, створює кон¬
струкції (у 1, 2 знач.). Талановитий
конструктор. Головний конструктор
заводу. Працювати конструктором .
Конструктор літаків. Конструктор
електронних машин. 2. Набір мета¬
левих, пластмасових або дерев’яних
частин і деталей, з яких діти бу¬
дують іграшкові споруди або скла¬
дають різні прилади. Дитячий кон¬
структор. Пластмасовий конструк¬
тор. Конструктор для дошкільнят.
Гратися конструктором.

Конструкторський, а, е. Конструктор¬
ське бюро.

Конструкційний, а, е. 1. Придатний
для конструкцій (у 2 знач.). Кон¬
струкційна сталь. 2. Пов’язаний
із конструюванням. Конструкційні
рішення захисних споруд.

Конструювання, я, с. Конструювання
машин.

Конструювати, юю, юєш. 1. Створюва¬
ти, розробляти конструкцію (у 1, 2
знач.) чого-небудь. Конструювати
літаки. Конструювати моделі. 2. рід¬
ко. Створювати що-небудь у певному
складі; установлювати певний склад
чогось.

КОНСУЛ, а, ч. 1. Урядова особа, що
представляє й захищає інтереси сво¬
єї держави та її громадян у якомусь
пункті іншої держави. Німецький
консул. Генеральний консул . Діяльність
консула. Повноваження консула. Заява
на ім’я консула. 2. У Стародавньому
Римі — титул кожної з двох виборних
найвищих урядових осіб, а також той,
хто мав цей титул. 3. Титул кожної
з трьох осіб, які мали необмежену
виконавчу владу у Франції в період
консульства (у 3 знач.), а також той,
хто мав такий титул.

Консульство, а, с. 1. Представництво
однієї держави в якому-небудь
пункті іншої держави, очолюване
консулом, а також приміщення,
де перебуває таке представництво.
Польське консульство. Працювати
в консульстві. 2. У Стародавньому
Римі — час управління консулів у
добу республіки. 3. Період в історії
Франції від перевороту Наполеона
9 листопада 1799 р. (18 брюмера) до
проголошення імперії в 1804 р.

Консульський, а, е. Консульський стаж.
Консульська конвенція. Консульський
корпус.

КОНСУЛЬТАЦІЯ, ї, ж. 1. Порада фа¬
хівця з якого-небудь питання. Цінна
консультація. Давати консультації.
Звернутися за консультацією. Отри¬
мати консультацію. Призначити кон-

310

консультант — континент

сультацію. Консультація юриста . Кон¬
сультація лікаря. 2. Подавання порад з
яких-небудь питань; консультування.
3. Установа, у якій можна отримати
допомогу фахівців із яких-н. питань.
Жіноча консультація. Юридична
консультація. 4. Допомога вчителя
учням з метою поглиблення їх знань
та кращого засвоєння предмета. До¬
даткова консультація. Консультація з
математики. Розклад консультацій.
Провести консультацію.

Консультант, а, ч. Той, хто дає консуль¬
тації з питань свого фаху. Кваліфі¬
кований консультант. Науковий кон¬
сультант. Юридичний консультант.
Запросити консультанта. Звернутися
за допомогою до консультанта. Пра¬
цювати консультантом.

Консультантка, и, ж., розм.

Консультантський, а, е.

Консультативний, а, е. 1. Що стос, кон¬
сультації (у 2 знач.). Консультатив¬
ний центр. Консультативний пакт.
Консультативна фірма. 2. Який має
дорадчі права. Консультативний ко¬
мітет. Консультативний орган.

Консультаційний, а, е. Консультаційна
робота. Консультаційний день.

Консультування, я, с. Наукове кон¬
сультування. Здійснювати консуль¬
тування.

Консультувати, ую, уєш. Давати поради,
консультації з якого-небудь питання.
Консультувати учнів. Консультувати
з юридичних питань.

КОНСУ МЕНТИ, ів, мн. ( одн . консу-
мент, а, ч.), біол. Організми, що
живляться органічною речовиною
безпосередньо або через інші ор¬
ганізми.

КОНСЬЙРЖ, а, ч. Сторож біля вхідних
дверей, перев. житлового будинку;
швейцар, вахтер.

Консьєржка, и, ж. Уважна консьєржка.

КОНТАГІЙ, ю, ч.} мед. Загальна
назва збудників інфекційних за¬
хворювань.

Контагіозний, а, е. Контагіозний харак¬
тер захворювання.

КОНТАКТ, у, ч. 1. спец. Стикання
двох електричних провідників, що
створює умови прохідності струму,
а також місце такого стикання. Елек¬
тричний контакт. Контакт проводів.
Порушити контакт. Перевірити кон¬
такти. 2. Спілкування, зв’язок, тісні
стосунки; взаєморозуміння. Наукові
контакти. Міжнародні контакти.
Мовні контакти. Психологічний
контакт. Підтримувати дружні
контакти. Встановити контакти.
3. спец. Максимальне наближення,
стикання, дотик. Контакт зварюва¬

них поверхонь. Перебувати у контак¬
ті з хворим. 4. геол. Поверхня стику
гірських порід, з яких утворюються
суміжні ділянки земної кори.

Контактер, а, ч. Особа, яка нібито
має зв’язок, спілкується з космо¬
сом, з представниками позаземних
цивілізацій.

Контактний, а, е. 1. спец. Що стос,
контакту (у 1, 3 знач.), пов’язаний з
ним. Контактне зварювання. 2. При¬
знач. для контакту. Контактні дуги.
Контактний опір. Контактний теле¬
фон. 3. спец. Який працює, впливає,
діє внаслідок дотику, під час доти¬
ку. Контактні електрозварювальні
машини. Контактні отрути. Пре¬
парати контактної дії. Контактні
лінзи. 4. розм. Який легко вступає в
контакт, без зусиль зав’язує дружні
або ділові стосунки. Контактна ди¬
тина. Контактна людина. Контактна
аудиторія.

Контактність, ності, ж.

Контактор, а, ч., техн. Прилад, за
допомогою якого приводять у рух
і зупиняють електричні двигуни й
автоматизують виробничі процеси.
Механічний контактор. Контактор
постійного струму.

Контактування, я, с. Контактування
мов.

Контактувати, ую, уєш. Встановлювати
контакт, діяти в контакті з ким-не-
будь. Контактувати з великою кіль¬
кістю людей. Контактувати з інфек¬
ційними хворими.

КОНТАМІНАЦІЯ, ї, ж. 1. Змішування,
суміщення, поєднання. Контамінація
усної і писемної мови. Контамінація
язичницьких та християнських ві¬
рувань. 2. літ. Поєднання текстів
різних редакцій одного твору, а
також складений у такий спосіб
текст. Вдаватися до контамінації.
3. лінгв. Виникнення нового слова,
його форми або словосполучень
внаслідок зближення, поєднання
частин двох слів, форм, вира¬
зів. Контамінація фразеологізмів.

Контамінований, а, е. Контаміновані
породи. Контаміноване слово.

КОНТАНГО, невідм ., с. Ситуація на бір¬
жі, коли ціни на товар із негайною
поставкою нижчі за ціни із постав¬
кою через певний період часу.

КОНТЕЙНЕР, а, ч., спец. 1. Стан¬
дартна місткість, тара, призначена
для перевезення вантажів різними
транспортними засобами, присто¬
сована для механізованого заван¬
таження і вивантаження. М’які
контейнери. Спеціальні контейнери.
Контейнери для скла. Відіслати

речі контейнером. Комплектувати
контейнер товаром. Перевозити
продукти в контейнерах. 2. Відді¬
лення космічної ракети. Контейнер
космічної ракети.

Контейнеризація, ї, ж. Запровадження
контейнерів у виробничі процеси та
для перевезень вантажів. Контейне¬
ризація вантажів.

Контейнеризований, а, е. Контейнери-
зована лінія.

Контейнерний, а, е. 1. Прикм. до
контейнер. Контейнерна пломба.
2. Який здійснюється за допомо¬
гою контейнерів. Контейнерний спо¬
сіб. Контейнерні перевезення. 3. При¬
знач. для перевезень у контейнерах.
Контейнерний термінал. Контейнер¬
не судно.

КОНТЕКСТ, у, ч. 1. Закінчений за
змістом уривок тексту, що дає змогу
встановити значення слова або ре¬
чення, які входять до його складу.
Іронічний контекст. Зв’язний кон¬
текст. Широкий (вузький) контекст.
Контекст вислову. Вихопити слово з
контексту. В контексті сказаного.
Поза контекстом. 2. перен. Те, що
розглядається як ціле, те, що пояс¬
нює які-небудь явища, факти і т. ін.
Соціальний контекст. Політичний
контекст. Культурний контекст.
У контексті літературного процесу.
В контексті минулого століття.

Контекстний, Контекстовий, а, е.
Контекстні умови. Контекстове
оточення.

Контекстуітьний, а, е. Контекстуальні
синоніми.

КОНТЕСТАГОР, а, ч. У католицькій
церкві — священнослужитель або
віруючий, який не погоджується з
поглядами церковного керівництва
на соціально-політичні питання.

КОНТИНГЕНТ, у, ч. 1. Сукупність
людей, що становлять однорідну з
певного погляду групу, категорію;
склад осіб певної категорії. Головний
контингент лікарні. Контингент
ВНЗ. Постійний контингент відві¬
дувачів. 2. Установлена для певної
мети визначена кількість кого-,
чого-небудь, норма. Миротворчий
контингент. Контингент завезення
товарів. Експортний контингент
вугілля. Контингент прибутків.

Контингентний, а, е. Контингентні уго¬
ди. Контингентне замовлення.

КОНТИНЕНТ, у, ч. Одна з основних
великих частин суші, оточена з усіх
або майже з усіх боків морями та оке¬
анами; материк (у 1 знач.). Шостий
континент земної кулі. Європейський
континент.

311

континентальний — контрасигнація

Континентальний, а, е. Континенталь¬
ні відклади . Континентальні води.
Континентальний край. Континен¬
тальний клімат. Континентальний
шельф.

КОНТИНУЇТЕТ, у, ч., юр. 1. Наступ¬
ність у розвитку законодавства.
2. Безперервність засідань парла¬
менту.

КОНТИНУУМ, ч. 1. род. у, книжн.
Безперервність, нерозривність явищ
і процесів. 2. род. а, мат. Неперервна
математична сукупність. Континуум
точок на прямій. 3. род. у. Суцільне
середовище з безперервно змінними
в просторі властивостями.

Континуальний, а, е, спец. Безперерв¬
ний, постійний.

Континуальність, ності, ж.

КбНТО, невідм.у с., фін. Рахунок. Мати
конто в банку.

КОНТОКОРЕНТ, у, ч., фін. Єдиний
рахунок, який відкривають устано¬
ви банку своїм постійним клієнтам
для взаємного розрахунку. Окремий
контокорент. Відкрити контокорент.
Нарахувати відсотки за залишком
контокоренти.

Контокорентний, а, е. Контокорентний
кредит. Контокорентний період. Кон¬
токорентний рахунок.

КОНТР… Префікс, що вживається для
творення слів із значенням «проти¬
лежний чомусь», «який протидіє
комусь, чомусь».

КОНТРАБАНДА, и, ж. 1. Незаконне,
таємне перевезення або перенесен¬
ня через державний кордон товарів,
коштовностей і т. ін., заборонених
або обкладених митом. Здійснювати
контрабанду. Займатися контрабан¬
дою. Контрабанда наркотиків. Контра¬
банда зброї. Боротьба з контрабандою.
2. збірн. Товари, коштовності тощо,
які незаконно, таємно перевозять або
переносять через кордон. Перевозити
контрабанду.

Контрабандист, а, ч. Той, хто здійснює
незаконні, таємні перевезення, зай¬
мається контрабандою (у 1 знач.).
Колишній контрабандист. Боротьба
з контрабандистами.

Контрабандйстка, и, ж.

Контрабанд йстський, а, е. Контрабан¬
дистські справи.

Контрабандний, а, е. Контрабандний
канал. Контрабандні товари. Контра¬
бандний вантаж.

КОНТРАБАС, а, ч. Великий струнний
смичковий музичний інструмент, що
має форму скрипки. Струна контра¬
баса. Грати на контрабасі.

Контрабасйст, а, ч. Музикант, що грає
на контрабасі.

Контрабасйстка, и, ж.

Контрабасний, Контрабасовий, а, е.
Контрабасні струни.

КОНТРАГАЛС, а, ч., мор. Курс, проти¬
лежний тому, яким іде зустрічне
судно.

КОНТРАГЕНТ, а, ч., юр. Кожна із сто¬
рін у договорі стосовно одна одної,
що бере на себе певні зобов’язання.
Постійні контрагенти. Розрахунок
між контрагентами. Силовий тиск
на контрагентів. Вдаватися до по¬
слуг контрагентів.

Контрагентський, а, е. Контрагентські
зобов’язання.

КОНТРАДИКЦІЯ, ї, ж., філос. Су¬
перечливе судження, нелогічний
вислів.

Контрадикторний, а, е. Контрадикторні
судження.

Контрадикторність, ності, ж.

КОНТР-АДМІРАЛ, а, ч. Перше адмі¬
ральське звання або чин у флоті, а
також особа, що має це звання. Чин
контр-адмірала.

Контр -адміральський, а, е. Контр-адмі-
ральське звання.

КОНТРАЖУР, у, ч. Фото- або кіно¬
знімання, під час якого джерело
світла розташовується позаду об’єкта
знімання.

КОНТРАКТ, у, ч. 1. Письмова угода,
договір, за яким сторони, що його
уклали, мають взаємні зобов’язання.
Шлюбний контракт. Зовнішньоторго¬
вельний контракт. Форвардний кон¬
тракт. Ф’ючерсний контракт. Лізин¬
говий контракт. Бартерний контракт.
Вигідний контракт. Дотримуватися
контракту. Укласти контракт. Під¬
писати контракт. Анулювати кон¬
тракт. 2. Особлива форма трудового
договору, за яким здійснюється на¬
ймання на роботу працівників. Пра¬
цювати за контрактом. Служити за
контрактом.

Контрактант, а, ч. Організація або
особа, що бере на себе певні зобов’я¬
зання за контрактом. Зобов’язання
контрактанта.

Контрактація, ї, ж. 1. Укладання угоди,
контракту на одержання або вико¬
ристання кого-, чого-небудь. 2. Сис¬
тема набору робітників на яку-небудь
державну роботу на основі укладених
наперед договорів. Контрактація
студентів.

Контрактаційний, а, е. Контрактаційний
договір.

Контрактний, Контрактовий, а, е.

Контрактна форма навчання. Кон¬
трактна ціна. Контрактові умови.
Контрактні угоди. Контрактна ос¬
нова.

Контрактований, а, е. Контрактований
урожай.

Контрактування, я, с. Контрактування
зернових.

Контрактувати, ую, уєш. Складати
угоду, контракт на одержання або
використання кого-, чого-небудь;
наймати, зобов’язувати контрактом.
Контрактувати робітників. Контрак¬
тувати врожай.

КОНТРАКТУРА, и, ж., мед. Значне
зменшення рухомості в суглобі через
ушкодження м’яких тканин (шкіри,
м’язів, зв’язок) або нервів. Контрак¬
тура суглоба.

КОНТРАКЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Стис¬
кання, стягання. 2. геол. Тектонічне
стискання і деформація земної кори
через охолодження внутрішніх обо¬
лонок земної кулі.

КОНТРАЛЬТО, невідм. 1. с. Найнижчий
жіночий голос. Приємне контральто.
Співати контральто. 2. ж. Співачка
з таким голосом.

Контральтовий, а, е. Контральтовий
голос. Контральтові ноти.

КОНТРАМАРКА, и, ж. 1. Талон або
записка, що дає право безплатно
відвідати виставу в театрі, цирку
тощо. Взяти контрамарку. 2. Талон,
що видається глядачеві, який тим¬
часово виходить із зали, на право
повернення назад без пред’явлення
квитка.

Контрамарковий, а, е. Контрамарковий
вхід.

КОНТРАПОСТ, у, ч„ мист. Зображення
фігури людини, при якому положен¬
ня однієї частини тіла протиставлене
положенню іншої.

КОНТРАПУНКТ, у, ч., муз. 1. Те саме,
що поліфонія. Техніка вокального
контрапункту. 2. Мелодія, яка супро¬
воджує головний мелодійний голос.
3. Розділ теорії музики, присвяче¬
ний вивченню поліфонії. Вивчати
контрапункт.

Контрапунктний, а, е. Який ґрунтується
на правилах контрапункту (у 1 знач.).
Контрапунктні мелодії. Контрапункт¬
ні засоби обробки пісні.

КОНТРАРГУМЕНТ, у, ч. Підстава,
доказ, які наводяться для обґрун¬
тування, підтвердження думки, що
суперечить поглядам співрозмов¬
ника, чиїмсь аргументам. Серйозний
контраргумент. Висунути контр¬
аргументи.

КОНТРАРНИЙ, а, е. Протилежний,
супротивний. Контрарний погляд.

КОНТРАСИГНАЦІЯ, ї, ж ., юр. Під¬
пис міністра (чи іншої офіційної
особи) на акті, виданому головою
держави, який означає, що міністр

312

контрасигнувати — контрпропозйція

бере на себе відповідальність за цей
документ.

Контрасигнувати, ую, уєш. Стверджу¬
вати власним підписом документ,
виданий головою держави.

КОНТРАСТ, у, ч. 1. Гостро виражена
протилежність. Разючий контраст .
Оптичний контраст. Кольоровий
контраст. Створювати контраст.
Збільшувати контраст. 2. У живо¬
пису та фотографії — велика, різка
відмінність у яскравості або кольорі
предметів. Різкий контраст. Контра¬
сти світла й тіні. Контраст негати¬
ва. Контраст зображення.

Контрастний, а, е. 1. Який ста¬
новить контраст; різко проти¬
лежний. Контрастне зображення.
Контрастні температури. 2. Який
характеризується використанням
контрастів. Контрастне сполучення
фарб. 3. спец. Який має знач¬
ну різницю між темними та
ясними місцями зображення. Кон¬
трастна фотографія.

Контрастність, ності, ж. Контрастність
образів. Контрастність зображення.

Контрастно. Контрастно виділятися.

Контрастування, я, с. Контрастування
світла і тіні .

Контрастувати, ує. Бути контрастним,
протилежним до кого-, чого-небудь,
становити контраст до когось, чогось.
Контрастувати з оточенням. Зовніш¬
ність контрастує з поведінкою. Веселе
контрастує з сумним.

КОНТРАСГИВНИЙ, а, е, лінгв. Який
стосується зіставного вивчення різ¬
них мов. Контрастивна граматика.

КОНТРАТАКА, и, ж. Зустрічна атака,
яка здійснюється для того, щоб від¬
бити наступ ворога або самому пере¬
йти в наступ. Відбити контратаку.
Перейти в контратаку.

КОНТРАТИП, а, ч. Копія з оригіналь¬
ного негатива, яку використовують
у кіновиробництві, щоб зберегти
оригінал від пошкоджень.

КОНТРАФАГОТ, а, ч. Найнижчий за
регістром дерев’яний духовий му¬
зичний інструмент, який звучить на
октаву нижче від фагота.

КОНТРАФАКЦІЯ, ї, ж. 1. Одне з основ¬
них порушень авторського права, що
полягає в протизаконному розповсю¬
дженні або відтворенні твору без
дозволу автора. 2. заст. Літературна
підробка.

Контрафактний, а, е. Контрафактний
примірник твору.

КОНТРАЦЕПЦІЯ, ї, ж. Методи і за-
соби запобігання вагітності. Засоби
контрацепції. Рівень знань в області
контрацепції.

Контрацептив, у, ч. Протизаплідний
засіб. Імпортні контрацептиви. Ви¬
користання контрацептивів. Продаж
контрацептивів.

Контрацептйвний, а, е. Контрацептив¬
ний засіб. Контрацептивний ефект.

КОНТРБАЛАНС, у, ч. Таблиця з да¬
ними бухгалтерського обліку для
перевірки та аналізу балансу.

КОНТРДАНС, у, ч. Англійський народ¬
ний, пізніше бальний танець, який
виник ^ XVI ст.

КОНТРЕЙЛЕР, а, ч., техн. Рухомий
контейнер на колесах автомобіль¬
ного типу.

КОНТРЕСКАРП, у, ч., військ. 1. Най¬
ближча до ворога пологість зовніш¬
нього рову укріплення. 2. Найпро¬
стіша протитанкова перешкода, для
спорудження якої використовують
крутий схил, звернений у бік за¬
хисників.

КОНТРИБУЦІЯ, ї, ж. Грошова сума,
яку стягує держава-переможець на
підкорену державу; грошовий або
натуральний податок, який бере
переможець із населення терито¬
рії, зайнятої ним під час війни.
Сплачення контрибуції. Стягання
контрибуції. Грабіжницька контри¬
буція. Примусовий характер контри¬
буції. Питання про регламентацію
контрибуції.

Контрибуційний, а, е. Контрибуційні
надходження.

КОНТРКУЛЬТУРА, и, ж. Сукупність
суспільних течій різної ідейно-по¬
літичної орієнтації, які прагнуть
протистояти офіційним культурним
цінностям.

Контркультурний, а, е. Контркультурний
журнал.

КОНТРМАНЕВР, а, ч. Військовий мат
невр, який застосовують для проти¬
дії маневрові ворога.

КОНТРОВЕРЗА, и, ж ., КОНТРО-
ВЕРС, у, ч ., КОНТРОВЕРСІЯ, і,
ж книжн. Суперечка, розбіжність
думок, спірне питання; контроверсія.
Наукова контроверза. Публіцистичний
контроверс.

Контроверсійний, а, е. Який містить
контроверзи; суперечливий, дис¬
кусійний. Контроверсійна ситуація.
Контроверсійна книжка.

КОНТРЙЛІНГ, у, ч. Функція менедж¬
менту, що полягає в систематичній
перевірці виконання завдань та ана¬
лізі стану справ на базі комп’ютерної
системи збирання і обробки інфор¬
мації.

КОНТРОЛЬ, ю, ч. 1. Перевірка, облік
діяльності кого-, чого-небудь, на¬
гляд за кимсь, чимсь. Громадський

контроль. Батьківський контроль.
Банківський контроль. Бюджетний
контроль. Валютний контроль. Фінан¬
совий контроль. Екологічний контроль.
Контроль за експортно-імпортною
діяльністю. Здійснювати контроль .
2. Установа або орган, що здійснює
перевірку, нагляд за ким-, чим-не-
будь. Поставити контроль біля входу.
На лінії працює контроль. 3. Можли¬
вість розпоряджатися чим-небудь,
регулювати щось. Узяти під контроль.
Вийти з-під контролю. Тримати дум¬
ки під контролем.

Контролер, а, ч., техн. 1. Пристрій
для пуску й управління електро¬
двигунами транспортних засобів,
підйомних механізмів тощо. Авто¬
матичний контролер. Електро¬
нний контролер. Ручка контролера.
2. Засіб для механічного або сен¬
сорного керування комп’ютерними
програмами. Оптичний контролер.
Тепловий контролер.

КОНТРОЛЕР, а, ч. Особа, в обов’язки
якої входить здійснювати контроль,
перевіряти кого-, що-небудь. Суворий
контролер. Пред’явити квитки кон¬
тролеру. Працювати контролером.
Кондуктор -контролер.

Контролерка, и, ж., розм.

Контролерський, а, е. Контролерський
стаж.

Контрольний, а, е. 1. Що стос, контролю;
який здійснює контроль. Контрольний
орган. Контрольний апарат. 2. При¬
знач. для контролю. Контрольна ді¬
лянка. Контрольна робота.

Контрольований, а, е.

Контролювання, я, с. Контролювання
виробничого процесу. Контролювання
звітності.

Контролювати, юю, юєш. Перевіря¬
ти кого-, що-небудь; здійснювати
контроль. Контролювати викорис¬
тання коштів. Контролювати вироб¬
ничий процес. Контролювати на¬
вчальний процес. Контролювати від¬
відування занять. Контролювати свої
вчинки.

КОНТРОФЙРТА, и, ж. Згода на укла¬
дення договору, але на відмінних від
запропонованих умовах.

КОНТРПРОПАГАНДА, и, ж. Діяль¬
ність, спрямована на відвернення
впливу на суспільство в цілому або на
певні суспільні прошарки небажаних
або ворожих поглядів, перев. шляхом
використання засобів масової інфор¬
мації. Вести контрпропаганду.

КОНТРПРОПОЗЙЦІЯ, і, ж. Порада,
вказівка з певного питання, висунута
у відповідь на зроблену пропозицію.
Внести контрпропозиції .

313

контртйтул — конфітюр

к _

КОНТРТЙТУЛ, у, ч. Додатковий титул,
вміщений на лівій сторінці розвороту
книги перев. у багатотомних та пере¬
кладних виданнях.

КОНТРФЙРС, у, ч. Вертикальний ви¬
ступ стіни, що надає їй міцності та
стійкості.

Контрфорсний, а, е. Контрфорсна кон¬
струкція.

КОНТУЗІЯ, ї, ж. Загальне ураження
без видимих зовнішніх пошкоджень
організму людини й вищих тварин,
що виникає внаслідок раптової
дії механічної сили (при розривах
снарядів, завалах землею тощо) на
всю поверхню тіла або більшу його
частину. Сильна контузія. Дістати
контузію.

Контужений, а, е. Контужений солдат.

Контузити, ужу, узиш. Завдати ко¬
мусь контузії. Контузити вибухом
міни.

КЙНТУР, у, ч. 1. Лінія, що окреслює
форму предмета; обрис. Контури
обличчя. Контури дерев. Контури гір.
2. тільки мн., перен. Загальний ви¬
гляд, зміст і т. ін. чого-небудь, що
постає в уяві, в планах тощо; обриси.
Контури майбутнього твору. 3. ел. За¬
мкнений ланцюг провідників. Коли¬
вальний контур.

Контурний, а, е. Контурний малюнок. Кон¬
турне зображення. Контурне різьблення.
Контурна лінія. Контурні карти.

КбНУНГ, а, ч. 1. У скандинав¬
ських народів за часів Середньо¬
віччя — військовий вождь племені.
2. Король Швеції, Данії, Норвегії.
Шведський конунг.

КОНУРБАЦІЯ, ї, ж. Група близько
розташованих і тісно пов’язаних
між собою міст, що утворюють єди¬
не ціле.

КЙНУС, а, ч. Геометричне тіло, що
утворюється обертанням прямокут¬
ного трикутника навколо одного з
катетів. Форма конуса. Накреслити
конус.

Конічний, а, е. 1. Прикм. до конус.
Конічна поверхня. Конічний переріз.
2. Який має форму конуса. Конічна
мензурка.

Конусний, Конусовий, а, е. Конусова
втулка. Конусний вулкан.

КОНФЕДЕРАЦІЯ, ї, ж. 1. Об’єднан¬
ня, союз самостійних, суверенних
держав. 2. іст. У феодально-крі¬
посницькій Речі Посполитій XVI—
XVIII ст. — тимчасові військово-по¬
літичні союзи шляхти для захисту
своїх станових інтересів. Утворення
конфедерації.

Конфедеративний, а, е. Конфедеративний
устрій. Конфедеративні товариства.

Конфедераційний, а, е. Конфедераційна
структура організації. Конфедерацій¬
ний сейм.

КОНФЕКЦІОН, у, ч. КОНФЙКЦІЯ, ї,
ж. 1. Крамниця або відділ готового
одягу та білизни, а також майстерня,
у якій шиють ці речі для продажу.
2. Готовий одяг і білизна.

Конфекційний, а, е. Конфекційна тор¬
гівля. Конфекційні вироби.

КОНФЕРАНС, у, ч. Виступ на сцені,
пов’язаний з веденням програми
естрадної вистави, концерту тощо, а
також текст такого виступу. Веселий
конферанс. Злободенний конферанс.
Конферанс для ведучих. Конферанс
провадить відомий артист. Укласти
конферанс. Виступити з вдалим кон-
ферансом.

Конферансьє, невідм., ч. і ж. Артист
(або артистка), що оголошує номери
програми під час естрадної вистави,
концерту тощо й розважає присутніх
між номерами. Відомий конферансьє.
Улюблений глядачами конферансьє.
Здобути славу блискучого конферан¬
сьє. Мистецтво конферансьє. Виступ
конферансьє.

КОНФЕРЕНЦІЯ, ї, ж. Збори, нарада
представників яких-небудь держав,
громадських, наукових і т. ін. органі¬
зацій для обговорення та розв’язання
певних питань. Наукова конферен¬
ція. Науково-практична конференція.
Міжнародна конференція. Всеукраїн¬
ська конференція. Конференція О ОН
із питань екології. Отримати запро¬
шення на конференцію. Брати участь
у конференції. Конференція відбулась
навесні.

Конференц-зал, у, ч. Зал для врочистих
зборів, нарад, конференцій і т. ін.
Конференц-зал Академії наук.

Конференційний, а, е. Конференційна
програма.

КОНФЕСІОНАЛІЗМ, у, ч. У де¬
яких країнах — система вибо¬
рів до Найвищих органів влади,
що полягає у представництві за
релі-гійним принципом. Принципи
конфесіоналізму.

КОНФЕСІЯ, ї, ж. Віросповідання, сис¬
тема релігійних поглядів. Християн¬
ські конфесії. Представники конфесії.
Належати до конфесії.

Конфесійний, а, е. Конфесійна громада.
Конфесійний стиль. Конфесійна літе¬
ратура.

КОНФЕТІ, невідм., с. Дрібні, різно¬
барвні паперові кружальця, якими
обсипають один одного на балах і
маскарадах заради розваги. Різно¬
кольорове конфеті. Кидати конфеті.
Розсипати конфеті.

КОНФІГУРАЦІЯ, і, ж. 1. Обрис зов¬
нішньої форми чого-небудь. Складна
конфігурація. Просторова конфігурація.
Конфігурація виробу. Надати потрібної
конфігурації. 2. спец. Взаємне розташу¬
вання, розміщення якихось предметів
або їх частин. Конфігурація планет.

Кофігураційний, а, е. Конфігураційна
міцність.

КОНФІДЕНЦІЙНИЙ, а, Є. Який не
підлягає розголосові; довірчий, та¬
ємний. Конфіденційна розмова. Кон¬
фіденційне обстеження. Отримати
конфіденційну інформацію.

Конфідент, а, ч. Людина, якій довіря¬
ють свої секрети, таємниці; довірена
особа. Вимагати від конфідентів збе¬
рігати таємницю.

Конфідентка, и, ж.

Конфідентний, а, е.

Конфіденційність, ності, ж. Дотриму¬
ватися конфіденційності. Конфіден¬
ційність інформації. Гарантувати
конфіденційність.

Конфіденційно. Поговорити конфіден¬
ційно.

КОНФІРМАЦІЯ, ї, ж. 1. У католи¬
ків — таїнство миропомазання ді¬
тей віком 7—12 років. 2. У протес¬
тантів — обряд прийняття юнаків
і дівчат до членів церкви. Брати
участь у конфірмації. Історичні корені
конфірмації. Проводити конфірмацію.
3. У деяких країнах — утвердження
вищою владою судового вироку.
Конфірмація вироку.

Конфірмаційний, а, е. Конфірмаційна
медаль. Конфірмаційна свічка. Кон¬
фірмаційний обряд.

Конфірмований, а, е.

Конфірмувати, ую, уєш. Здійснювати
обряд конфірмації.

КОНФІСКАЦІЯ, ї, ж. Примусове та
безплатне вилучення майна, грошей
і т. ін. у приватної особи на користь
держави. Конфіскація майна. Кон¬
фіскація нерухомості. Рішення про
конфіскацію. Вилучення з ужитку
друкованих творів і т. ін., накладання
на них арешту. Конфіскація забороненої
літератури.

Конфіскований, а, е. Конфісковані цін¬
ності.

Конфіскування, я, с. Конфіскування
газети.

Конфіскувати, ую, уєш. Здійснювати
конфіскацію чого-небудь. Конфіску¬
вати майно. Конфіскувати будинок.
Конфіскувати гроші і цінності.

КОНФІТЮР, у, ч. Різновид варення,
яке готують із цілих або подрібне¬
них плодів чи ягід та цукру, додаючи
речовини, що викликають утворення
желе. Абрикосовий конфітюр. Пити

314

конфітюрний — концепція

чай з конфітюром . Купити баночку
конфітюру.

Конфітюрний, а, е. Конфітюрне асорті.

КОНФЛІКТ, у, ч. 1. Зіткнення проти¬
лежних інтересів, думок, поглядів;
серйозні розбіжності; гостра супе¬
речка. Гострий конфлікт. Серйозний
конфлікт. Місцевий конфлікт. Сі¬
мейний конфлікт. Розв’язання конф¬
лікту. 2. Ускладнення в міжна¬
родних відносинах, що може при¬
звести до збройної сутички.
Конфлікт між Росією та Чечнею.
Воєнний конфлікт. Збройний кон¬
флікт. Суть конфлікту. Вступити
в конфлікт. 3. літ. Суперечність як
принцип взаємовідносин між пер¬
сонажами літературного твору. Дра¬
матичний конфлікт. Конфлікт бать¬
ків і дітей.

Конфліктний, а, е. Конфліктна ситуа¬
ція. Конфліктна людина. Засідання
конфліктної комісії.

Конфліктність, ності, ж. Конфліктність
характеру. Конфліктність твору. Кон¬
фліктність ситуації.

Конфліктувати, ую, уєш. Вступати в
конфлікт із ким-небудь. Конфлікту¬
вати з сусідами.

КОНФОКАЛЬНИЙ, а, е. Який має
спільний фокус.

КОНФОРМАЦІЯ, ї, ж., хім. Форма мо¬
лекули, яка виникає при обертанні
груп атомів навколо простих зв’язків
унаслідок взаємного відштовхуван¬
ня і притягання безпосередньо не
зв’язаних атомів.

Конформаційний, а, е, хім. Конформа-
ційні ізомери.

КОНФОРМІЗМ, у, ч. Пасивне, при¬
стосовницьке прийняття готових
стандартів у поведінці, безапеля¬
ційне визнання наявних порядків,
норм і правил, безумовне схиляння
перед авторитетами. Безмежний
конформізм. Конформізм інтелігенції.
Дотримуватись конформізму.

Конформіст, а, ч. 1. Пристосуванець, що
пасивно сприймає існуючий порядок
речей. Вести себе як конформіст. По¬
зиція конформіста. 2. В Англії — той,
хто сповідує панівну релігію. Пере¬
конаний конформіст.

Конформістський, а, е. Конформістський
напрям у науці.

КОНФОРМНИЙ, а, е. 1. мат. Подіб-
ний, відповідний. Конформне відо¬
браження. 2. психол. Який присто¬
совується до обставин, до думки
оточення тощо. Конформна поведінка.

Конформність, ності, ж., мат., психол.
Показник конформності.

КОНФРОНТАЦІЯ, ї, ж. Протиборство,
протиставлення соціальних систем,

ідейно-політичних принципів і т. ін.;
зіткнення. Гостра конфронтація.
Небезпечна конфронтація. Військова
конфронтація. Гасла конфронтації.
Конфронтація поглядів. Політика
конфронтації. Знаходитись у кон¬
фронтації. Уникнути конфронтації.

Конфронтаційний, а, е. Конфронтаційні
тенденції. Конфронтаційні відносини.

Конфронтувати, ую, уєш. Вступати у
конфронтацію з ким-небудь; проти¬
борствувати.

КОНФУЗ, а, ч. Стан збентеження;
замішання. Переживати конфуз. За¬
кінчитись конфузом.

Конфузити, жу, зиш. Конфузити ото¬
чуючих.

Конфузитися, жуся, зишся. Конфузитися
при сторонніх.

Конфузний, а, е. Конфузний випадок.

Конфузність, ності, ж. Конфузність
ситуації.

КОНФУЦІАНСТВО, а, с. Етико-по-
літичне вчення давньокитайського
мислителя Конфуція.

Конфуціанець, нця, ч.

Конфуціанський, а, е. Конфуціанська
мораль.

КЙНХА, и, ж., архіт. Півкупол для
перекриття півциліндричних частин
будівлі. Конха головної абсиди.

КОНХІОЛОГІЯ, ї, ж., зоол. Розділ
зоології, який вивчає черепашок,
перев. молюсків.

КОНЦЕНТРАЦІЯ, ї, ж. 1. Об’єднання;
насиченість, скупчення, зосеред¬
ження. Концентрація виробництва.
Концентрація військ. Концентрація
думки. Концентрація почуття. Кон¬
центрація зусиль. Концентрація ка¬
піталу. 2. хім. Ступінь насиченості
чим-небудь, густини якогось роз¬
чину. Висока концентрація. Розчин
невеликої концентрації. 3. гірн. Зба¬
гачення корисних копалин шляхом
виділення найпридатнішої складової
частини для подальшого оброблення.
Концентрація руди.

Концентрат, у, ч. 1. Спеціально оброб¬
лений сухий продукт, зручний для
зберігання й швидкого готування
їжі. Харчові концентрати. Суп із
концентрату. Каша з концентрату.
2. Корм для худоби, що містить у собі
багато поживних речовин (зерно, ви¬
сівки тощо). 3. гірн. Збагачена руда
із високим вмістом металу внаслідок
спеціального оброблення. Урановий
концентрат.

Концентратор, а, ч. Пристрій, за допо¬
могою якого концентрують енергію,
інформацію тощо. Концентратор на¬
пруження. Акустичний концентратор.
Підключитися до концентратора.

Концентраційний, а, е. Концентраційна
функція печінки. Концентраційний
процес. Концентраційний табір.

Концентрований, а, е. Концентрований
капітал. Концентрований корм. Кон¬
центрована кислота.

Концентрування, я, с. Концентрування
засобів виробництва. Концентрування
уваги.

Концентрувати, ую, уєш. 1. Збирати,
скупчувати, зосереджувати кого-,
що-небудь в одному місці. Концен¬
трувати військові з’єднання. Концен¬
трувати кошти. 2. Зосереджувати на
чому-небудь, спрямовувати на щось.
Концентрувати думки. Концентрува¬
ти увагу. 3. Насичувати, згущувати
який-небудь розчин, видаляючи з
нього частину рідини, розчинника
тощо. Концентрувати соки. Концен¬
трувати молоко. 4. гірн. Збагачувати
корисні копалини, виділяючи най-
придатнішу складову частину для
подальшої обробки.

КОНЦЕНТРИ, ів, мн. ( одн . концентр, а,
ч .), спец. 1. Кола різної величини, але
зі спільним центром. 2. Послідовні
ступені в навчанні, коли той самий
матеріал на кожному наступному ета¬
пі викладається й вивчається щораз
глибше та в ширшому обсязі.

Концентричний, а, е. Який має спіль¬
ний центр. Концентричні кола.

Концентрйчність, ності, ж.

Концентрично. Концентрично вписані
кола.

КОНЦЕНТРИЗМ, у, ч. У навчан¬
ні — система викладання, за якою
ті самі питання або розділи програ¬
ми вивчають кілька разів, причому
кожного наступного разу глибше
й ширше. Концентризм викладання
матеріалу.

КОНЦЕПТ, у, ч.у книжн. 1. філос.
Зміст поняття. Визначати концепт.
2. Формулювання, загальне поняття,
узагальнення; те саме, що конце’пція.
Філософський концепт. Художній кон¬
цепт. Концепт доповіді.

КОНЦЕПТУАЛІЗМ, у, ч. 1. Напрям у
середньовічному номіналізмі, пред¬
ставники якого доводили, що загаль¬
ні поняття не існують поза розумом
суб’єкта, а є особливими формами
пізнання дійсності. 2. Напрям у лі¬
тературі та мистецтві XX ст., який
визнає наявність художніх ідей, зміс¬
тів у творах, абстрактних, алогічних,
абсурдних за формою.

Концептуаліст, а, ч.

Концептуалістський, а, е. Концептуа¬
лістський підхід.

КОНЦЕПЦІЯ, ї, ж. 1. Система дока¬
зів певного положення, сукупність

315

концепційний — кооперація

наукових та політичних поглядів.
Наукова концепція . Концепція еконо¬
мічного розвитку. Концепція екології
людини. Концепція захисту громадян.
Концепція реформування наукових до¬
сліджень. Концепція бюджету. Вису¬
нути нову концепцію. Конституційно
закріплена концепція. 2. Ідейний за¬
дум твору. Ідейна концепція повісті.

Концепційний, а, е.

Концептуальний, а, е. 1. Що стос,
концепції. Концептуальні гіпотези.
Концептуальні положення. Концеп¬
туальні відмінності. Концептуальне
мистецтво. 2. Який має серйозну
самостійну концепцію, ґрунтується
на ній. Концептуальна програма роз¬
витку Академії наук. Концептуальне
рішення. Концептуальний підхід.

Концепту&ньність, ності, ж., книжн.
Концептуальність поглядів.

Концептуально. Мислити концепту¬
ально.

КОНЦЕРН, у, ч. Об’єднання багатьох
формально самостійних промис¬
лових, фінансових, транспортних,
торговельних підприємств тощо під
спільним фінансовим керівництвом
як одна з форм монополій. Судно¬
плавний концерн. Видавничий концерн.
Банківський концерн. Автомобільний
концерн « Даймлер Крайслер». Повно¬
важення концерну. Функції концерну.
Інтереси концерну. Діяльність кон¬
церну.

КОНЦЕРТ, у, ч. 1. Прилюдне вико¬
нання музичних творів, балетних,
естрадних і т. ін. номерів за певною
програмою. Естрадний концерт. Сим¬
фонічний концерт. Давати концерт.
Запросити на концерт. Відвідувати
концерти. Мати абонемент на кон¬
церти. 2. Великий музичний твір
для сольного інструмента чи групи
інструментів й оркестру. Фортепі¬
анний концерт. Концерт для скрипки
з оркестром. Написати концерт.
3. Тривалі викрики, шум, скандаль¬
на ситуація, що порушують спокій
оточуючих. Котячий концерт. Вла¬
штувати концерт.

Концертант, а, ч. Той, хто бере участь
у концерті. Знаменитий концертант.
Хвилювання концертанта.

Концертантка, и, ж.

Концертний, а, е. 1. Прикм. до концерт.
Концертна програма. Концертне відді¬
лення. Опера в концертному виконанні.
2. Признач, для концертів. Концертна
естрада. Концертна зала. Концертний
рояль. Концертний костюм.

Концертувати, ую, уєш. Давати кон¬
церти; виступати на концертах. Кон¬
цертувати по різних країнах. Вдало

концертувати. Часто концертувати.
Концертувати в провінції .

КОНЦЕРТЙНА, и, ж. Те саме, що
концертино (у 1 знач.).

КОНЦЕРТИНО, невідм., с. 1. Язич¬
ковий пневматичний музичний
інструмент у вигляді шестигранної
гармонії (див. гармонія (у 2 знач.)).
2. Віртуозний музичний твір типу
невеликого концерту. 3. Група ін¬
струментів (звичайно тріо — дві
скрипки та віолончель), що ви¬
конують соло.

КОНЦЕРТМЕЙСТЕР, а, ч. 1. Той, хто
керує групою виконавців в оркестрі
(перший скрипаль, альтист і т. ін.).
Досвідчений концертмейстер. Скри-
паль-концертмейстер. Концертмей¬
стер скрипок. Стати концертмейсте¬
ром віолончелей. 2. Музикант, який
виконує соло в симфонічному або
оперному оркестрі. 3. Піаніст, який
допомагає співакам розучувати їхні
партії та акомпанує їм під час кон¬
цертів. Досвідчений концертмейстер.
Обов’язки концертмейстера.

Концертмейстерський, а, е. Концертмей¬
стерська діяльність.

КОНЦЕСІЯ, ї, ж. 1. Договір, на основі
якого уряд або місцеві органи само¬
врядування передають на певних
умовах громадянам своєї країни, іно¬
земцям або іншим державам право
експлуатації лісів, надр, підприємств
і т. ін. Дістати концесії. Передання в
концесію. Міжнародні концесії. Закон
про концесії. 2. Підприємство, орга¬
нізоване на підставі такого договору.
Власник концесії. Отримати концесію.
Отримати прибуток від концесії.

Концесіонер, а, ч. Той, хто володіє кон¬
цесією. Капітал концесіонера.

Концесіонерський, а, е. Концесіонерський
капітал.

Концесійний, а, е. Концесійний договір.
Концесійні підприємства.

КОНЦИНІЗМ, у, ч. Напрям у тради¬
ційній логіці, представники якого
прагнули поєднати логіку з психо¬
логією.

КОНЬЯК, у, ч. Міцний алкогольний
напій золотисто-жовтого кольору
з тонким ароматом, який виготов¬
ляють, переганяючи і тривалий час
витримуючи в дубових діжках білі
виноградні вина. Марочний коньяк.
Чарка коньяку. Дегустувати коньяк.

Коньяковий, Коньячний, а, е. Коньякове
виробництво. Коньячний завод. Ко¬
ньячний спирт. Коньякова етикетка.

КОН’ЄКТУРА, и, ж. 1. філос. Здогад,
припущення. Цікава кон’єктура.
Різні кон’єктури і варіанти. 2. філол.
Виправлення чи відновлення зіпсо¬

ваного тексту або розшифрування
якоїсь пам’ятки на основі здогадів,
текст якої не піддається прочитан¬
ню; відновлений текст. Здійснення ,
кон’єктури. Отримати кон’єктуру.

Кон’єктурний, а, е. Кон’єктурний
текст. 9

КОН’ЮГАЦІЯ, ї, ж ., біол. Тип стате¬
вого процесу, характерний для водо¬
ростей, інфузорій, деяких грибів.

Кон’югаційний, а, е.

КОН’ЮНКТЙВ, а, «/., лінгв. Умовний
спосіб дієслова.

КОН’ЮНКТИВА, и, ж., анат. Слизо¬
ва оболонка, що вкриває внутрішню
поверхню повік і передню частину
очного яблука. Кон’юнктива ока.

Кон’юнктивіт, у, ч., мед. Запалення
кон’юнктиви. Хронічний кон’юнкти¬
віт. Лікування кон’юнктивітів.

КОН’ЮНКТУРА, и, ж. 1. Сукупність
певних умов, збіг обставин, стан ре¬
чей, здатний впливати на вирішення
якої-небудь справи, розв’язання пи¬
тання тощо. Політична кон’юнктура.
Поліпшення кон’юнктури. 2. екон. Су¬
купність ознак, які характеризують
стан товарного господарства (рух
цін, розміри випуску продукції
тощо). Сприятлива (несприятлива)
кон ‘юнктура. Кон ‘юнктура ринку.
Наслідок кон’юнктури.

Кон’юнктурний, а, е. 1. Що стос,
кон’юнктури, пов’язаний з нею.
Кон’юнктурні показники. 2. Який ви¬
значається кон’юнктурою. Кон’юнк¬
турні міркування. Кон’юнктурний
твір. Кон’юнктурні ціни.

Кон’юнктурник, а, ч., зневажл. Безприн¬
ципна людина, що спритно викорис¬
товує збіг обставин, змінює свою
поведінку залежно від кон’юнктури
(у 1 знач.). Вчений-кон’юнктурник.
Стати кон’юнктурником.

Кон’юнктурниця, і, ж.

Кон’юнктурництво, а, с., зневажл.
Поведінка, ставлення когось до
кого-, чого-небудь, залежне від
кон’юнктури, що склалася в даний
момент. Засуджувати кон’юнктур-
ництво.

Кон’юнктурність, ності, ж.

КОН’ЮНКЦІЯ, ї, ж. Спосіб об’єднання
двох або більше висловлювань в одне
ціле за допомогою сполучника «і».

КООПЕРАЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн.
Особлива форма організації праці,
при якій багато людей бере спільну
участь у тому самому або в різних
пов’язаних між собою процесах пра¬
ці; співробітництво. Дух кооперації.
Кооперація виробництва. 2. Форма
зв’язку між промисловими підпри¬
ємствами і різними галузями ви-

316

кооператйв — кораловий

робництва, науки тощо. Питання
виробничої кооперації . Проста коо¬
перація праці. 3. Масове виробни¬
че, торговельне і т. ін. об’єднання,
створене його членами-пайовиками.
Споживча кооперація. Кредитна коо¬
перація , Сільськогосподарська коопе¬
рація. Виробнича кооперація. Житлова
кооперація.

Кооператйв, у, ч. 1. Організація, засно¬
вана на принципі об’єднання влас¬
ності її членів-пайовиків. Молодіжний
кооператив. Фермерський кооператив.
Гаражний кооператив. Сільськогоспо¬
дарський кооператив . Працювати в
кооперативі. Потреби кооперативу.
2. Така організація, створена для
спорудження житла своїм членам.
Житловий кооператив. Вступити в
кооператив. 3. розм. Житлове примі¬
щення, побудоване на пайові внески.
Однокімнатний кооператив. Правління
кооперативу. Побудувати кооператив.
Внести гроші за кооператив.

Кооперативний, а, е. 1. Прикм. до коо¬
ператйв. Кооперативна власність.
Кооперативний рух. 2. Побудований,
створений на засадах кооперації. Коо¬
перативна організація. Кооперативна
квартира. Кооперативний банк. Коо¬
перативний кредит. Кооперативний
магазин. Кооперативне господарство.
Кооперативний дім.

Кооператор, а, ч. 1. Той, хто працює в
галузі кооперації (у 2, 3 знач.), є чле¬
ном кооперативу. Збори кооператорів.
2. Господар, власник або працівник
комерційного магазину. Підприємли¬
вий кооператор.

Кооператорка, и, ж., розм.

Коопер Угорський, а, е. Кооператорська
діяльність.

Коопераційний, а, е. Коопераційні зв’язки
з партнерами. Коопераційні операції.
Коопераційні поставки.

Кооперований, а, е. Кооперовані замов¬
лення. Коопероване комплектування
бібліотек. Коопероване постачання.
Кооперована праця.

Кооперування, я, с. Кооперування в про¬
мисловості. Кооперування етнографів
із мовознавцями.

Кооперувати, ую, уєш. 1. Об’єднувати
на засадах кооперації (у 1, 2 знач.).
Кооперувати працю. Кооперувати
власність. Можливість кооперувати.
2. Залучати до участі в кооперації
(у 2 знач.). Кооперувати населення.

КООПТАЦІЯ, ї, ж. Уведення до складу
якого-небудь виборного органу нових
членів (або кандидатів) без прове¬
дення додаткових виборів. Провести
кооптацію правління. Здійснити кооп¬
тацію. Шляхом кооптації.

Кооптований, а, е.

Кооптування, я, с. Проводити коопту¬
вання.

Кооптувати, ую, уєш. Здійснювати
кооптацію кого-небудь. Кооптувати
нових членів у президію.

КООРДИНАТИ, ат, мн. ( одн . координа¬
та, и, ж). Числа, якими визначають
положення точки на прямій або
кривій лінії, на площині, у просторі
тощо. Визначати координати. Вказу¬
вати координати.

Координатний, а, е. Координатні осі.
Координатна площина.

КООРДИНАЦІЯ, ї, ж. 1. Погодження,
зведення до відповідності, установ¬
лення взаємозв’язку, контакту в
діяльності людей, між діями, по¬
няттями, явищами тощо. Добре ор¬
ганізована координація. Координація
підприємства. Координація дій. По¬
рушення координації. 2. Узгодженість
рухів, дій і т. ін. Координація рухів.

Координатор, а, ч. Той, хто займається
координацією (у 1 знач.). Координа¬
тор акції. Координатор проекту. Ко¬
ординатор науково-дослідних робіт.
Виконувати роль координатора.

Координаційний, а, е. Координаційна
рада. Координаційний центр. Коорди¬
наційний орган. Координаційна діяль¬
ність. Координаційні розлади.

Координований, а, е. Погано координова¬
ні рухи. Координована діяльність.

Координованість, ності, ж. Координо –
ваність дій.

Координування, я, с. Координування
рухів. Координування наукових до¬
сліджень.

Координувати, ую, уєш. Здійснювати
координацію; погоджувати; встанов¬
лювати доцільне співвідношення між
якимись діями, явищами. Координу¬
вати життєдіяльність організму. Коор¬
динувати умови. Координувати роботу.

КОПАЛ, у, ч., спец. Викопна жовта
або червонувата смола, яку вико¬
ристовують для виготовлення лаків
і лінолеуму.

Копаловий, а, е.

КОПІРАЙТ, ч. 1. род. у. Право на ви¬
дання художнього, наукового або
іншого твору, яке охороняється зако¬
ном. Захищені копірайтом матеріали.
2. род. а. Позначка, яка ставиться на
друкованому виданні перед прізви¬
щем автора і засвідчує забезпечену
законодавством охорону авторських
прав та рік публікації твору. Знак
копірайта.

Копірайтер, а, ч. Розробник, створювач
рекламних текстів.

Копірайтний, а, е. Копірайтне законо¬
давство.

кбпія, ї, ж. 1. Відтворення чого-
небудь, що цілком відповідає
оригіналові. Вдала копія. Копія з
топографічної карти. Копія листа.
2. Дублікат документа, що може
заміняти його в певних ситуаціях.
Копія атестата. Копія свідоцтва про
народження. Копія сертифіката про
власність. 3. розм. Той, хто зовні або
рисами характеру дуже подібний до
кого-небудь (звичайно про родичів).
Син — копія батька.

Копіювальний, а, е. Копіювальні робо¬
ти. Копіювальний папір. Копіювальна
техніка.

Копіювальник, а, ч. Фахівець із копію¬
вання. Фах копіювальника.

Копіювальниця, і, ж.

Копіювання, я, с. Копіювання докумен¬
тів.

Копіювати, юю, юєш. 1. Робити копію
з чого-небудь. Копіювати статтю.
Копіювати креслення. 2. перен. На¬
слідувати кого-, що-небудь, точно
відтворюючи його рухи, мову тощо;
удавати. Копіювати сміх. Копіювати
пісенний зразок. 3. Відтворювати що-
небудь механічним способом за до¬
помогою гектографа, копіювального
преса, ксерокса тощо.

КбПРА, и, ж. Висушений м’якуш
плодів кокосової пальми, з якого
добувають кокосову олію.

КОПРІЙ, ю, ч. Ефіроносна рослина,
олію з якої використовують у хар¬
човій, парфумерній промисловості
та медицині.

КОПРОЛІТ, у, ч. Скам’янілий кал ви¬
копних хребетних тварин.

КбПУЛА, и, ж., лінгв. Службове (до¬
поміжне) слово-зв’язка.

КОПУЛЮВАТИ, юю, юєш. Прищеп¬
лювати рослини, з’єднуючи навскіс
зрізані гілки.

Копулювання, я, с. Косе копулювання.
Щеплення способом копулювання.

КОПУЛЯЦІЯ, ї, ж., біол. 1. З’єднан¬
ня двох особин при статевому акті.
2. Злиття двох гамет у нижчих орга¬
нізмів. Здійснення копуляції.

Копулятйвний, а, е. Копулятивний
орган.

КОРАЛИ, ів, мн. (одн. корал, а,
ч.). 1. Поліпи, що живуть коло¬
ніями на морських та океанських
підводних узвишшях. 2. Вапнисті
відклади деяких видів цих тва¬
рин — червоний, рожевий або бі¬
лий камінь, який після обробки
використовують як прикрасу. Цін¬
ність коралів. Разок коралів. Червоні
корали. Справжні корали.

Кораловий, а, е. 1. Утворений з вап¬
нистих відкладів коралів. Коралові

317

Коран — корелятор

вапняки. Коралові рифи. Кораловий
атол. Кораловий острів. 2. Зробл. з
коралів (у 2 знач.). Коралове намисто.
3. Який має колір червоних коралів
(у 2 знач.); яскраво-червоний. Кора¬
лові уста.

КОРАН, у, ч. Головна священна книга
ісламу, що містить виклад догм, об¬
рядів, міфів і правових норм мусуль¬
манської релігії. Священний Коран.
Присяга на Корані. Вивчати Коран .

КОРВЙТ, а, ч. 1. Військовий корабель
вітрильного і вітрильно-парового
флоту в XVII— XIX ст., признач, для
розвідки, зв’язку тощо. Англійські
корвети. Корвет нападного флоту.
2. Під час Другої світової війни кора¬
бель флотів Великої Британії, С1ІІА
та деяких інших країн, признач, для
протичовнової та протиповітряної
оборони, дозорної служби, супрово¬
дження транспортів.

КОРД, у, ч., спец. 1. Дуже міцні нит¬
ки, що служать півфабрикатом для
виробництва покришок та інших
гумових виробів, шнурів, спеціаль¬
них тканин. Застосування корду.
Теплостійкий корд. Корд зі штучного
волокна. 2. Сорт вовняної тканини з
поздовжніми ворсовими рубчиками.
Пальто з корду.

Кордовий, Кордний, а, е. 1. Прикм. до
корд. Кордні нитки. 2. Зробл., поши¬
тий, ви гот. із корду. Кордні тканини.
Кордові штани.

КбРДА, и, ж спец. 1. Довгий мотузок,
на якому ганяють коней по колу під
час навчання та виїжджування. Га¬
няти коня на корді. 2. Міцна нитка
або струна, на якій утримують
авто- та авіамоделі, надаючи їм руху
по колу.

Кордовий, а, е. Кордові моделі.

КОРДЕБАЛЕТ, у, ч. 1. Колектив танцю¬
ристів, що виконують масові і групові
танці в балетних, естрадних виставах
тощо. Танцювати в кордебалеті. Пре¬
красний кордебалет. Учасниця корде¬
балету. 2. Танець, що його виконує
така група. Лінія кордебалету.

Кордебалетний, а, е.

КОРДІАМІН, у, ч. Лікарський препа¬
рат, який застосовують при серцевій
недостатності, пригніченому дихан¬
ні, отруєннях тощо.

КОРДІЄРИТ, у, ч. Мінерал класу силі¬
катів зі скляним блиском, прозорий
різновид якого використовують як
дорогоцінне каміння.

КОРДОДРОМ, у, ч. Майданчик, об¬
ладнаний для випробувань і змагань
кордових авто- і авіамоделей.

КОРДЙН, у, ч. 1. Межа, що розділяє
території держав; межа між чим-не-

будь. Переходити кордон. Південні
кордони України. Поїхати за кордон.
Знаходитись за кордоном. Кордон між
двома районами. 2. Прикордонний чи
загороджувальний загін. Виставити
кордони на дорогах. 3. Місце, де зна¬
ходиться такий загін чи варта, охо¬
рона. Лісовий кордон. Пройти кордон.

Кордонний, а, е. Кордонні вартові. Кор¬
донна сторожа. Кордонна загорожа.

КОРЕГУВАТИ, КОРИГУВАТИ, ую,
уєш. 1. Вносити корективи, поправ¬
ки в що-небудь. Коригувати план.
Корегувати маршрут. Корегувати
текст. 2. військ. Вносити поправки
в наведення гармат, спостерігаючи їх
стрільбу з певних пунктів. Корегува¬
ти стрільбу. Коригувати вогонь.

Корегований, Коригований, а, е. Кориго¬
вані показники.

Корегувальний, Коригувальний, а, е.
Корегувальна операція.

Корегувальник, Коригувальник, а, ч.,
військ. 1. Той, хто здійснює коре¬
гування під час стрільби з гармат.
Артилерист-корегувальник . Коригу¬
вальник вогню. 2. Літак, із якого ко¬
регують стрільбу з гармат.

Корегування, Коригування, я, с. Займа¬
тися коригуванням. Корегування вогню
по вогневих точках. Корегування да¬
них. Коригування екологічної політики.
Коригування норм.

КОРЕКТНИЙ, а, е. 1. Який тактовно та
ввічливо поводиться з людьми; ввіч¬
ливий. Коректна людина. 2. Характер¬
ний для такої людини; витриманий.
Коректна вдача. Коректне зауваження.
Коректне ставлення. Коректна поведін¬
ка. 3. книжн. Правильний, точний.
Коректне формулювання. Коректні дані.
Коректна літературна вимова. Корект¬
не рішення. Коректна відповідь.

Коректність, ності, ж. Виявляти корект¬
ність. Коректність експерименту. Ко¬
ректність у поведінці.

Коректно. Відповісти коректно. Пово¬
дитися коректно.

КОРЕКЦІЯ, ї, ж., спец. Виправлення
чого-небудь. Здійснити корекцію.
Корекція зору.

Коректа, и, ж. Те саме, що коректура
(у 2 знач.).

Корективи, ів, мн. ( одн . коректив, у,
ч). Часткова зміна або виправлення
чого-небудь; поправка. Незначні ко¬
рективи. Внести корективи.

Коректор, а, ч. 1. Фахівець, що за¬
ймається читанням і виправлянням
коректури (у 2 знач.). Досвідчений
коректор. Видавничий коректор.
Працювати коректором. 2. Ручка
або пензлик із білою речовиною
для виправлення помилок. Корис¬

туватися коректором. Коректор на
водяній основі.

Коректорка, и, ж. Допомога корек¬
торки.

Коректорський, а, е. Коректорська ро¬
бота. Коректорська правка.

Коректування, • я, с. Коректування
контрольних цифр. Коректування
рукопису.

Коректувати, ую, уєш. Вносити ко¬
рективи, поправки в що-небудь.
Коректувати статтю. Коректувати
карти. Коректувати верстку.

Коректура, и, ж. 1. тільки одн. Ви¬
правляння помилок чи недоліків
у текстовому чи графічному мате¬
ріалі, що готується до публікації.
Коректура перекладів. 2. Відбиток
із друкарського набору, призна¬
чений для звірення з рукописом
та виправлення помилок. Чиста
коректура. Брудна коректура. Чи¬
тати коректуру. Отримати корек¬
туру. Правлення коректури. Здавати
коректуру.

Коректурний, а, е. Коректурна правка.
Коректурний відбиток. Коректурна
позначка. Коректурний лист.

КОРЕЛЙЦІЯ, ї, ж. 1. Взаємна залеж¬
ність, взаємний зв’язок; співвідно¬
шення предметів, понять, явищ.
Стійка кореляція. Закон кореляції.
Кореляція звуків. 2. біол. Певне спів¬
відношення між будовою організму і
його функціями, що забезпечує ста¬
більність внутрішнього середовища
організму і пристосування до умов
життя. 3. У математичній статисти¬
ці — залежність між величинами,
що не має чіткого функціонального
характеру. Кореляція між двома вели¬
чинами. 4. В логіці — співвідношен¬
ня, взаємовідповідність. Принцип
кореляції.

Корельований, а, е. Корельована інфор¬
мація.

Корелювати, ює. Співвідноситися, бути
взаємозв’язаним із чимсь.

Кореляти, ів, мн. (одн. корелят, а, »/.).

1. Співвідносні елементи чого-не¬
будь. Кореляти ринкової економіки.

2. лінгв. Елементи мовної системи,
які різняться за якоюсь однією
ознакою. Корелят дзвінкого при¬
голосного.

Корелятйвний, а, е. Який перебуває у
взаємній залежності, у взаємному
зв’язку; співвідносний. Корелятивна
залежність. Корелятивні поняття.

Корелятивність, ності, ж. Корелятив¬
ність понять.

Корелятор, а, ч. Прилад для вимірюван¬
ня кореляційних функцій випадко¬
вих процесів.

318

Кореляційний, а, е. Кореляційна залеж¬
ність. Кореляційні зв’язки. Кореляційне
розміщення.

КОРЕМІЙ, ю, ч., бот. Щільний пучок
конідієносців.

КОРЕЙПСИС, а, ч. Трав’яниста де¬
коративна рослина родини склад¬
ноцвітих.

КОРЕСПОНДЕНТ, а, ч. 1. Той, хто
листується з ким-небудь. Постійний
кореспондент. 2. Співробітник газе¬
ти, журналу, радіо, телебачення тощо
або приватна особа, що надсилає
свої інформації з місць. Спеціальний
кореспондент. Кореспондент газети.
3. Банк, який представляє інтер¬
еси іншого банку в певному місці чи
країні. Банк-кореспондент.

Кореспондентка, и, ж. Дати інтерв’ю
кореспондентці.

Кореспондентський, а, е. Кореспон¬
дентська справа. Кореспондентське
посвідчення. Кореспондентський пункт
газети «День».

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ, ї, ж. 1. тільки
одн. Листування між окремими
особами або установами. Ділова ко¬
респонденція. Вести кореспонденцію.
2. збірн. Сукупність поштових від¬
правлень (листів, телеграм тощо).
Отримати кореспонденцію. Достав¬
ляння кореспонденції. 3. Окреме по¬
штове відправлення (лист, телегра¬
ма тощо). 4. Замітка, допис, повідо¬
млення, надіслані кореспондентом
(у 2 знач.) до газети, журналу тощо.
Кореспонденція в місцевій газеті.
5. Жанр публіцистики, який вико¬
ристовує вірогідні об’єднані спіль¬
ною темою факти для відображення
певної сторони дійсності.

Кореспонденційний, а, е. Кореспонден¬
ційна форма.

Кореспондування, я, с.

Кореспондувати, ую, уєш. 1. Листува¬
тися. 2. Відповідати чомусь, бути
зіставним із чимсь. Ці явища корес¬
пондують.

КОРИДА, и, ж. Традиційне видовище,
поширене перев. в Іспанії та країнах
Латинської Америки, — бій тореадо¬
ра з розлюченим биком.

КОРИНФСЬКИЙ ордер — архітек¬
турний ордер, для якого характерна
капітель, прикрашена стилізованим
листям аканта та завитками, що під¬
тримують кути абака.

КОРИФЕЙ, я, ч. 1. У давньогрецькій
трагедії — керівник і заспівувач хору.
2. Танцівник кордебалету, який ви¬
конує сольні партії. 3. перен. Провід¬
ний, видатний діяч науки, мистецтва
тощо. Корифеї науки. Корифеї сцени.
Український театр корифеїв.

кореляційний — коронування

КОРІАНДР, у, ч. Однорічна трав’яниста
ефіроолійна рослина родини зонтич¬
них. Додавати до страви коріандр.
Посипати м’ясо коріандром.

Коріандровий, а, е. 1. Прикм. до корі¬
андр. Коріандрове насіння. 2. Який
добувають із коріандру. Коріандрова
олія.

КбРІУМ, у, ч. Те саме, що дерма.

КОРМОФІТИ, ів, мн. (одн. кормофіт, а,
ч). Рослини, тіло яких розділене на
стебло і листя (мохи, папороті і на¬
сінні рослини).

КОРМУС, а, ч., бот. Тіло вищих су¬
динних рослин — стебло з листям
(без коріння).

КОРН, у, ч. 1. Вага чистого благород¬
ного металу в монеті. 2. Зерниста,
шорстка поверхня каменю та корнпа-
перу в літографії, металевої пластини
в офсетному способі друку.

КЙРНЕР1, у, ч. У футбольній
грі — штрафний кутовий удар у
напрямі воріт тієї команди, один
з гравців якої вибив м’яч за лінію
своїх воріт.

КЙРНЕР2, а, ч. Об’єднання підприєм¬
ців для скуповування якогось товару
або акцій з метою наступного спеку¬
лятивного їх перепродажу.

КОРНЕТ1, а, ч. Молодший офіцер¬
ський чин у кавалерії ряду країн.
Гвардії корнет. Корнет у відставці.
Уланські корнети.

КОРНЙТ2, а, ч. Духовий мідний музич¬
ний інструмент у вигляді вкороченої
труби.

КОРНЕТ-А-ПІСТбН, а, ч. Мідний
духовий кільцеподібно вигнутий
із воронкоподібним розтрубом му¬
зичний інструмент типу труби. Звук
корнет-а-пістона.

КОРНІШ, а, ч. Порода м’ясних ку¬
рей, виведена в Англії, поширена у
країнах з виробництвом бройлерів,
зокрема в Україні.

КОРНІШОН, а, ч. Маленький молодий
огірок для консервування або мари¬
нування. Мариновані корнішони.

КОРНПАПІР, перу, ч., друк. Сорт папе¬
ру із зернистою поверхнею, вкритою
спеціальним клейовим шаром.

КОРНЦАНГ, а, ч. 1. Хірургічний ін¬
струмент — схожі на ножиці щип¬
чики із зазублинами з ріжучого
боку. 2. Пінцет, яким користуються
годинникарі та ювеліри.

КОРбЗІЯ, ї, ж. 1. хім. Руйнування
поверхні металів унаслідок їх хі¬
мічної взаємодії з зовнішнім серед¬
овищем; іржавіння. Хімічна корозія.
Корозія металу. 2. геол. Руйнування
гірських порід під впливом повітря
та води. Аеробна корозія. 3. мед. Руй-

_ К

нування живої тканини внаслідок
виразкових процесів або під дією
їдких речовин.

Кородувати, ує. Спричиняти корозію
чого-небудь (про дію хімічних спо¬
лук, газів, вологи). Кородувати мідь.
Кородувати бронзу.

Корозійний, а, е. Корозійна стійкість
металу.

КОРОЛЬ, я, ч. 1. Глава монархічної
держави. 2. Гральна карта із зобра¬
женням чоловічої фігури в короні.
3. Головна фігура в шахах. 4. Моно¬
поліст у якійсь галузі економіки;
господар становища.

Королева, и, ж. 1. Королева Англії.

2. Хід королевою (у 3 знач.).

КОРУНА, и, ж. 1. Металевий з коштов¬
ними прикрасами вінець, що його
носять на голові монархи як символ
Ьлади. Золота корона. Тримати ко¬
рону. 2. астр. Світлий ореол навколо
Сонця, який можна спостерігати під
час сонячного затемнення. Світло
корони. Сонячна корона.

Корональний, а, е, астр. Корональне ви¬
промінювання.

Коронний, а, е. 1. Прикм. до корона
(у 1 знач.). Коронна прикраса. 2. Дер¬
жавний, урядовий. Коронна служба.
Коронна власність. Коронне військо.

3. перен. Який завжди вдається
кому-небудь, пов’язаний із незмін¬
ним успіхом. Коронний номер. Коронна
страва.

КОРОНАРІЯ, ї, ж. Декоративна рос¬
лина родини гвоздикових з роже¬
во-червоними або білими квітами
і прикореневою розеткою листків.

КОРОНАРНИЙ, а, е, анат. Що стос,
живлення серцевого м’яза; вінцевий.
Коронарні судини. Коронарна недо¬
статність. Коронарний кровообіг.

КОРОНАРОГРАФІЯ, і, ж., мед. До¬
слідження серцевих судин спосо¬
бом рентгенографії з попереднім
введенням у них контрастних ре¬
човин.

КОРОНАРОСКЛЕРОЗ, у, ч., мед.
Ущільнення артерій серця, найчас¬
тіше зумовлене атеросклерозом.

КОРОН АРОСПАЗМ, у, ч., мед. Спазм
коронарних судин.

КОРОНАЦІЯ, і, ж. Урочиста церемонія
коронування монарха, що вступає на
престол. Коронація королеви. Атри¬
бути коронації. Процедура коронації.

Коронаційний, а, е. Коронаційний акт.
Коронаційний банкет. Коронаційна
церемонія.

Коронований, а, е. Коронована особа.

Коронування, я, с. Погодитися на ко¬
ронування. Коронування нового пра¬
вителя.

319

коронувати — косметгічка

Коронувати, ую, уєш. Вінчати кого-
небудь на царювання. Коронувати
на престол.

КОРОНЕР, а, ч. У Великій Британії,
США та деяких інших країнах —
службова особа, що проводить
слідство у разі підозрілої або наглої
смерті.

КОРОНЙГРАФ, а, ч. Телескоп для спо¬
стережень і фотографування корони
Сонця. Коронограф Кримської об¬
серваторії.

КОРОПЛАСТИКА, и, ж. Мистецтво
виготовлення теракотових скуль¬
птур.

Коропласт, а, ч. Скульптор -коропласт.

КОРПІЯ, ї, ж. Перев’язний матеріал із
висмиканих із тканин ниток.

КОРПОРАТЙЗМ, у, ч. Система орга¬
нізації діяльності підприємств, при
якій керівна роль належить об’єдна¬
ним професійним організаціям пра¬
цедавців або найманих робітників.

Корпоратйст, а, ч.

КОРПОРАЦІЯ, ї, ж. 1. Замкнена спіл¬
ка, товариство, група осіб, об’єднана
вузькофаховими, становими та ін. ін¬
тересами. Нафтова корпорація. Кор¬
порація будівельників. Належність до
корпорації. Комерційні (некомерційні)
корпорації . 2. Одна з форм моно¬
полії; акціонерне товариство. Транс¬
національна корпорація. Федеральна
споживча корпорація. Київська неза¬
лежна радіомовна корпорація. Глава
корпорації.

Корпоративний, а, е. 1. Що стос, кор¬
порації. Корпоративні організації.
Корпоративні групи. 2. Властивий
корпорації (у 1 знач.). Корпоративна
солідарність. Корпоративне право.
3. перен. Вузько груповий, відокрем¬
лений, замкнутий у межах корпора¬
ції (у 1 знач.). Корпоративні інтереси.

Корпоративність, ності, ж. Журналіст¬
ська корпоративність.

Корпоративно.

Корпоратизація, ї, ж. Надання певній
організації, установі тощо структури
корпорації; організація корпорації.
Здійснювати корпоратизацію.

Корпоратизований, а, е. Корпоратизо-
вана компанія.

Корпоратизувати, ую, уєш. Корпорати-
зувати компанію.

Корпораційний, а, е.

КОРПУЛЕНЦІЯ, ї, ж ., жарт. Огряд¬
ність, огрядна статура.

КбРПУС, ч. 1. род. а. Тулуб. Податися
корпусом уперед. Відхилитися всім
корпусом. 2. род. у. Кістяк, основа чи
оболонка машини, механізму тощо.
Корпус розетки. Корпус годинника.
Корпус машини. 3. род. у. Один із

кількох будинків, що мають спільне
призначення й розташовані поблизу;
відокремлена частина великого бу¬
динку. Старий корпус лікарні. Голов¬
ний корпус університету. Корпуси
житлового масиву. 4. род. у. Військове
з’єднання, що складається з кількох
дивізій або бригад. Артилерійський
корпус. Танковий корпус. 5. род. у.
Сукупність осіб якогось одного
фаху, службового становища тощо.
Кореспондентський корпус. Жандарм¬
ський корпус. Дипломатичний корпус.
6. род. у. Повна збірка яких-небудь
текстів. Корпус спадщини. 7. род. у.
Назва одного з розмірів (на 10 пунк¬
тів) друкарського шрифту.

Корпусний, а, е. Корпусні меблі. Корпусна
сталь. Корпусна артилерія. Корпусний
шрифт.

КОРПУСКУЛА, и, ж., фіз. Маленька
заряджена частинка матерії. Потоки
корпускул.

Корпускулярний, а, е. Корпускулярні
частинки. Корпускулярне випромі¬
нювання.

КОРСАЖ, а, ч. 1. Частина жіночої
сукні, що охоплює груди, спину й
боки. Плаття з корсажем. 2. Твердий
пояс спідниці або штанів. Стягуючий
корсаж.

Корсажний, а, е. Корсажна стрічка.

КОРСАК, а’, ч. Невелика лисиця, що
живе в степах і пустелях Азії та
Південно-Східної Європи. Жовтий
корсак.

КОРСАР, а, ч. Пірат.

Корсарський, а, е. Корсарське судно.

КОРСЕТ, а, ч. 1. Широкий пружний
пояс, який носять під сукнею для
стягування талії, надання стрункос¬
ті фігурі. Шовковий корсет. 2. Деталь
сукні, яка щільно прилягає до тіла,
підкреслюючи жіночність форм.
Мереживний корсет. 3. Твердий ліку¬
вальний бандаж для верхньої частини
тулуба. Гіпсовий корсет.

КОРТ, у, ч. Майданчик для гри в те¬
ніс. Тенісний корт. Відкритий корт.
Грати на корті.

Кортовий, а, е. Кортовий майданчик.

КОРТЕЖ, у, ч. Урочистий похід,
процесія, виїзд. Весільний кортеж.
Святковий кортеж. Урочистий кор¬
теж. Кортеж автомашин. Кортеж
лімузинів.

Кортежний, а, е.

КОРТЕСИ, ів, мн. 1. Двопалат¬
ний парламент сучасної Іспанії.
2. У середньовічних державах Пі¬
ренейського півострова — станово-
представницькі законодавчі збори.

КОРТИЗбН, у, ч. Один із гормонів
кори надниркових залоз; препарат,

що використовується в лікувальній
практиці як замінник таких гормо¬
нів. Виробництво кортизону.

КбРТИК, а, ч. Вид холодної колючої
зброї — вузький, короткий кинджал,
який носять на поясі офіцери вій¬
ськово-морського та військово -повіт¬
ряного флоту.

КОРТИКАЛЬНИЙ, а, е. Який стосу¬
ється кори головного мозку.

КОРТИКОСТЕРОЇДИ, ів, мн. Група
стероїдних гормонів, ЩО ЇХ виробляє
кора надниркових залоз.

КОРУНД, у, ч. Дуже твердий міне¬
рал — кристалічний глинозем з
домішкою заліза, хрому або титану;
різновидами його є рубін, сапфір.
Червоний корунд. Синій корунд.

Корундовий, а, е. 1. Прикм. до корунд;
який є корундом. Корундовий камінь.
Корундові родовища. 2. Зробл. з ко¬
рунду. Корундова голка. Корундова
кераміка.

КОРУПЦІЯ, ї, ж. Використання по¬
садовими особами свого службового
становища для власної вигоди; під¬
купність, продажність урядовців і по¬
літиків. Зростання корупції. Боротьба
з корупцією. Розквіт корупції. Факти
корупції . Звинуватити в корупції.

Корумпований, а, е. Дієпр. до корум¬
пувати. Корумповане суспільство.
Корумповані чиновники. Корумповані
структури.

Корумпованість, ності, ж. Корумпова-
ність суспільства.

Корумпувати, ую, уєш. Піддавати
корупції, підкуповувати, розкла¬
дати підкупом. Корумпувати владні
структури.

Корупціонер, а, ч. Великий корупціонер.

Коруптйвний, а, е. Коруптивний харак¬
тер влади.

КОСЕКАНС, а, ч. Одна з тригономет¬
ричних функцій — секанс допов¬
няльного кута.

КбСИНУС, а, ч.у мат. Одна з триго¬
нометричних функцій — синус до¬
повняльного кута.

КОСИНУСЙЇДА, и, ж. у мат. Графік
тригонометричної функції у=со5 х.

КОСМЕТИКА, и, ж. 1. Заходи догляду
за шкірою, волоссям, нігтями. Деко¬
ративна косметика. Лікувальна кос¬
метика. Вітчизняна косметика. Ка¬
бінет косметики. 2. збірн. Засоби для
надання свіжості й краси обличчю
та тілу людини. Вживати косметику.
Користуватися косметикою.

Косметйчка, и, ж. 1. Сумочка для кос¬
метики та інших предметів туалету.
Шкіряна косметичка. Жіноча косме¬
тичка. Сумочка-косметичка. 2. розм.
Жінка-фахівець із косметичного до-

320

гляду за обличчям і тілом; косметолог.
Відвідати косметичку.

Косметичний, а, е. 1. Що стос, космети¬
ки. Косметичний кабінет. Косметич¬
ні процедури. Косметичні препарати.
2. Спрямований на усунення вад у
зовнішності людини. Косметична
операція. 3. перен . Який поліпшує
що-небудь тільки поверхово, не за¬
чіпаючи основ. Косметичні перетво¬
рення. Косметичний ремонт.

КОСМЕТОЛбГІЯ, ї, ж. Галузь знання,
що вивчає лікувальну й декоративну
косметику.

Косметолог, а, ч. Консультація космето¬
лога. Поради косметолога. Користува¬
тися послугами косметолога.

Косметологічний, а, е.

КОСМЕЯ, ї, ж. Декоративна
трав’яниста рослина з рожевими
квітами. Листя космеї.

КОСМІЗАЦІЯ, ї, ж. Використання
знань, отриманих внаслідок вивчен¬
ня космосу в різних галузях науки,
техніки, виробництва. Космізація нау¬
ки. Космізація інженерної свідомості.
Процес космізації.

КОСМЇЗМ, у, ч. 1. Філософська при¬
родничо-наукова теорія, що роз¬
глядає Землю як частину космосу зі
спільними універсальними закона¬
ми розвитку. 2. Космічна тематика
і образність як джерело творчості.
Космізм поезії.

КОСМО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «косміч¬
ний».

КОСМОБІОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ біо¬
логії, який вивчає виявлені в космосі
біологічні об’єкти, а також присто¬
совність земних живих організмів
до умов космосу. Дані космобіології .
Розвиток космобіології.

Космобіолог, а у ч.

Космобіологїчний, а, е. Космобіологічні
дослідження.

КОСМОГЕННИЙ, а, е. Який виник,
утворився в космічних, позаземних
умовах. Космогенні нукліди. Космо –
генні мінерали.

КОСМОГбНІЯ, ї, ж. Розділ астро¬
номії, що вивчає походження й
розвиток небесних тіл та їх систем.
Сучасна космогонія.

Космогонічний, а, е. Космогонічні по¬
няття. Космогонічна література.
Космогонічна символіка.

КОСМОГРАФІЯ, ї, ж. Розділ астро¬
номії, що забезпечує опис небесних
тіл, загальні відомості з астрономії
і фізичної географії.

Космбграф, а, ч. Фахівець у галузі
космографії . /

Космографічний, а, е.

косметйчний — костьольний

КОСМОДРЙМ, у, ч. Ділянка зі спеці¬
альними спорудами й обладнанням
для розміщення, обслуговування
й старту космічних кораблів.

Космодромний, а, е. Космодромне
устаткування.

КОСМОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Наука про
будову і еволюцію Всесвіту; розділ
астрономії, що вивчає ці проблеми.
Археологічна космологія. Теоретичні
аспекти космології. Методи космо¬
логії. Спеціаліст із космології.
2. Система поглядів на походження
світу, уявлень про Всесвіт. Скіфська
космологія.

Космблог, а, ч.

Космологічний, а, е. Космологічний
горизонт. Космологічний епос. Космо¬
логічний світогляд.

КОСМОМІНЕРАЛбГІЯ, і, ж. Розділ
мінералогії, який вивчає космоген¬
ні мінерали та зв’язок їх із земними
мінералами.

Космомінералбг, а, ч. Лабораторія кос-
момінералога.

Космомінералогічний, а, е.

КОСМОНАВТИКА, и, ж. Теоретичні й
практичні галузі науки і техніки, що
забезпечують можливість освоєння
космічного простору з використан¬
ням літальних апаратів; астронав¬
тика. Розвиток космонавтики. Заснов¬
ник космонавтики. Сучасна космо¬
навтика. День космонавтики.

Космонавт, а, ч. Той, хто здійснює по¬
літ у космічний простір, проводить
науково-дослідну роботу і експлуатує
спеціальну техніку в космічному по¬
льоті; астронавт. Льотчик-космонавт.
Космонавт-дослідник. Політ космо¬
навтів. Зустріч космонавтів.

Космонавтський, а, е.

КОСМбНІМ, а, ч. Власна назва при¬
родних космічних об’єктів; астронім.

КОСМОПОЛІТИЗМ, у, ч. Ідеологія
т. зв. світового громадянства — відмо¬
ва від нації в ім’я єдності людського
роду; різновид ідейних та політичних
орієнтацій — від взаємодії і зближен¬
ня народів і держав до нігілістичного
сприймання національних культур і
традицій. Заперечення космополі¬
тизму. Критика космополітизму. Ідеї
космоп ол ітизму .

Космополіт, а, ч. 1. Прихильник, послі¬
довник космополітизму. Переконаний
космополіт. 2. біол. Рослини й твари¬
ни, поширені в усіх частинах земної
кулі. Організми-космополіти.

Космополітизація, ї, ж. Посилення кос¬
мополітизму в чому-небудь. Космо¬
політизація науки.

Космополітичний, а, е. 1. Що стос,
космополітизму, пройнятий ним.

Космополітичні погляди. Космо¬
політичні ідеї. Космополітичні на¬
строї. 2. Який охоплює весь світ,
стосується всіх, поширений усюди;
глобальний. Космополітичний харак¬
тер буддизму.

Космополітично. Мислити космополі¬
тично.

Космополітка, и, ж.

Космополітський, а, е.

КОСМОС, у, ч. 1. Безмежний мате¬
ріальний світ, що включає в себе
окремі тіла, їх системи, космічні
утворення, які виникають у процесі
руху матерії, та простір між ними;
Всесвіт. Ближній (дальній) космос.
Дослідження космосу. 2. Космічний
простір за межами земної атмосфери;
всі зорі, планети тощо, крім Землі.
Політ у космос. Глибини космосу.
Сигнали з космосу.

Космічний, а, е. 1. Що стос, космо¬
су, пов’язаний з ним. Космічні тіла.
Космічний простір. Тіло космічного
походження. Космічний пил. Косміч¬
ний політ. Космічний вік. Космічна
швидкість. 2. Який відбувається в
космосі. Космічна подорож. Космічна
катастрофа. 3. Признач, для польо¬
тів у космос, дослідження космосу.
Космічна техніка. Космічний апарат.
Космічний корабель. Космічна меди¬
цина. Космічний зв’язок. 4. перен. Ве¬
личезний, всеосяжний, глобальний.
Космічні масштаби. Космічні числа.
Космічний розмах.

Космічність, ності, ж. Космічність
масштабів.

Космічно. Мислити космічно.

КОСМОФЇЗИКА, и, ж. Розділ фізики,
що вивчає корпускули та інші час¬
тинки матерії позаземного походжен¬
ня, фізичні явища в космосі.

Космофізик, а, ч.

Космофізйчний, а, е. Космофізична роз¬
відка. Космофізична обсерваторія.

КОСМОХІМІЯ, ї, ж. Розділ астрофі¬
зики, в якому вивчають хімічний
та ізотопний склад космічних тіл, а
також міжпланетного й міжзоряного
середовища, поширеність хімічних
елементів у космосі тощо. Галузь
космохімії. Досягнення космохімії.

Космохімік, а, ч.

Космохімічний, а, е.

КОСМОЦЕНТР, у, ч. Центр підготовки
і проведення космічних польотів.

КОСТЬОЛ, КОСТЕЛ, у, ч. Римсько-
католицький храм. Католицький
костел. Львівські костели. Монас¬
тирський костел.

Костьольний, Костельний, а, е. Кос¬
тьольний дзвін. Костельна вежа.
Костельний орган.

321

костюм — кратер

к _

КОСТТІЖ, а, ч. 1. Комплект верхньо¬
го одягу, що складається з піджака,
штанів, а іноді й жилета (у чоловіків)
або жакета й спідниці або штанів (у
жінок). Святковий костюм. Но¬
вий костюм. Елегантний костюм.
Лляний костюм. Вовняний костюм.
Шовковий костюм. Жіночий костюм.
Дитячий костюм. Модний костюм.
Брючний костюм. 2. Театральний або
маскарадний одяг. Костюм мушке¬
тера. 3. для чого і з означ. Одяг спе¬
ціального призначення або такий, в
якому зручно щось робити. Спортив¬
ний костюм. Лижний костюм. Ряту¬
вальний костюм. Купальний костюм.
Водолазний костюм.

Костюмний, а, е. Костюмні штани. Кос¬
тюмна тканина.

Костюмер, а, ч. Працівник театру,
кіностудії, який готує костюми для
спектаклю, кінознімання.

Костюмований, а, е. Костюмований
бал.

Костюмувати, ую, уєш. Одягати в
театральний або маскарадний
костюм.

КОТАНГЕНС, а, ч., мат. Одна із три¬
гонометричних функцій — тангенс
доповняльного кута. Котангенс го¬
строго кута.

КОТЕДЖ, у, ч. Міський або сільський
індивідуальний житловий упорядже¬
ний будинок, перев. з невеликою
ділянкою землі. Заміський котедж.
Сучасні котеджі. Двоповерховий ко¬
тедж. Маленький котедж.

Котеджний, а, е. Поселення котеджного
типу.

КОТИЛЬЙОН, у, ч. Старовинний та¬
нець, що нагадує вальс у швидкому
темпі. Танцювати котильйон.

КОТЙРУВАТИ, ую, уєш, фін. Визна¬
чати біржовий курс цінних паперів,
іноземної валюти, товарів. Котиру¬
вати марки.

Котирув&іьний, а, е. 1. Признач, для
котирування. Котирувальна комісія.
2. Отриманий унаслідок котируван¬
ня. Котирувальна ціна.

Котйруваний, а, е. Котирувані цінні
папери.

Котирування, я, с. Біржове котируван¬
ня. Котирування акцій. Котирування
іноземних валют. Котирування об¬
лігацій.

Котйруватися, уюся, уєшся. 1. Мати
якусь оцінку в очах товариства чи
групи людей. Професія банкіра висо¬
ко котирується. 2. Мати ходження
на біржі. Борги держави на ринку не
котируються.

КбТО, невідм., с. Старовинний япон¬
ський музичний інструмент на

зразок гусел, перев. з тринадцять¬
ма струнами.

КОТОН, у, ч. Бавовна, бавовняні
нитки, а також тканина з бавовни.
Стопроцентний котон. Сорочка з ко-
тону.

Котонізація, ї, ж., текст. Перероблян¬
ня на спеціальних машинах луб’яних
волокон (льону, конопель тощо) у
бавовноподібну масу. Котонізація
волокна.

Котонізувати, ую, уєш. Котонізувати
льон.

Котонний, Котоновий, а, е. 1. Прикм.
до котон. Котонне волокно. Котонова
нитка. 2. Вигот. з котону. Котонова
сорочка. 3. Признач, для виготовлен¬
ня котону, виробів із нього. Котонна
машина. Котонний цех.

КОТОНІН, у, ч. Бавовноподібне волок¬
но, застосовуване в прядінні окремо
чи в суміші з бавовною або вовною.
Механічний котонін. Параметри ко¬
тоніну.

КОТУРНИ, ів, мн. 1. іст. Взуття типу
сандалій з високими дерев’яними
підставками під підошвами, яке
взували давньогрецькі й давньорим¬
ські актори для збільшення зросту,
надання величі постаті. Ходити на
котурнах. 2. перен. Про неприродне
зображення чого-небудь, неприрод¬
ний спосіб триматися, поводитися.
Говорити без котурнів.

КОФЕЇН, у, ч. Речовина (алкалоїд),
що міститься в насінні кави, листках
чаю та ін. ; застосовується в медици¬
ні при ослабленні серцево-судинної
діяльності, головному болю тощо, а
також як тонізуючий засіб. Вміст
кофеїну.,

КОФЕРДАМ, а, ч. 1. мор. Вузький,
водонепроникний відсік, який від¬
окремлює сусідні приміщення на
судні. 2. мед. Спеціальне стоматоло¬
гічне пристосування, яке дозволяє
ізолювати потрібний зуб із метою
здійснення хірургічних, терапев¬
тичних, ортопедичних та ін. дій і
захищає ділянку, з якою працює
лікар, від потрапляння слини.

КОФЕРМЕНТ, у, ч., біохім. Небілкова
група молекул деяких ферментів,
стійка до температурних впливів.
Утворення коферментів.

Коферментний, а, е. Коферментна
форма.

КОФР, а, ч. Скриня або валіза з
кількома відділеннями. Дорожній
кофр. Старовинний кофр. Кофр для
одягу.

КОШЕНІЛЬ, і, ж. 1. Загальна назва
кількох видів комах, із тіла самиць
яких добувають червону фарбу;

кармін, червець. 2. Барвник, який
міститься в тілі цих комах.

Кошенілевий, Кошенільний, а, е. Коше¬
нілевий лак. Кошенільна фарба.

КРАБ, а, ч. Морський десятиногий ко¬
роткохвостий рак, у клешнях і ногах
якого є смачне м’ясо. Ловити крабів.
Чорний краб. Клешня краба.

Крабовий, а, е. 1. Вигот. із м’яса крабів.
Крабові консерви. Крабові палички.
2. Пов’язаний із добуванням кра¬
бів. Крабовий промисел.

КРАГИ, краг, мн. (одн. крага, и, ж). На¬
кладні шкіряні халяви до черевиків.
Шкіряні краги. Носити краги.

КРАКЕР, а, ч. Програміст, що долає за¬
хист комп’ютерних мереж і програм
для нелегального проникнення до
чужих баз даних, нагромаджувачів
інформації з метою отримання ма¬
теріальної вигоди. Найняти кракера.

КРАКЛЙ, невідм ., с., мист. Сітка тон¬
ких тріщинок на полив’яній поверхні
керамічних виробів.

КРАКОВ’ЯК, у, ч. 1. Польський на¬
родний танець у швидкому темпі.
Танцювати краков’як. 2. Польська
народна пісенька типу коломийки.
Дотепні краков’яки.

КРАМБОЛ, а, ч., мор. Пристосування
з кількома блоками для підіймання
якорів на судно.

КРАНЕЦЬ, нця, ч.у мор. 1. Колода
або набитий клоччям і обплетений
мотузком мішок, який вивішують за
борт судна для пом’якшення ударів
об інше судно, причал тощо. Спус¬
кати кранці. 2. тільки мн. Місце на
палубі військового корабля для збе¬
рігання снарядів.

КРАНІАЛЬНИЙ, а, е, анат. Череп¬
ний або розташований ближче до
голови.

КРАНІОГРАФІЯ, ї, ж. Зображення
черепа; опис будови черепа.

КРАНІОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ антропо¬
логії та зоології, що вивчає будову
черепа людини та тварин. Питання
краніології.

Краніологічний, а, е. Краніологічний ма¬
теріал. Краніологічні особливості.

КРАНІОМЕТРІЯ, ї, ж. Вимірювання
черепа — метод дослідження в ан¬
тропології.

КРАНІОСКОПЇЯ, ї, ж. В антрополо¬
гії — візуальне дослідження черепа.

КРАНІОСТЕНбЗ, у, ч. Уроджена вада
розвитку організму, яка полягає в
передчасному заростанні швів че¬
репа, що призводить до невідповід¬
ності місткості черепної порожнини
і об’єму мозку.

КРАТЕР, а, ч.у геол. 1. Лійкуватий отвір
на вершині вулканічної гори, через

322

який під час виверження вулкана
виливається лава, виходять гази,
вилітають попіл, каміння тощо.
Кратер вулкана. 2. Частина місяч¬
ного ландшафту, що своєю формою
нагадує кратер земного вулкана.
Місячні кратери.

Кратерний, а, е. Кратерні утворення.
Кратерні озера.

КРАТЕР, а, ч. Антична посудина для
змішування вина з водою — велика
чаша на ніжці з двома ручками.

КРАУЧ, у, ч., спорт. Низька стійка або
стійка у зігнутому положенні.

КРАФТ-ЦЕЛЮЛбЗА, и, ж. Злегка про¬
варена деревна целюлоза з довгими
волокнами; використовується у ви¬
робництві особливо міцного паперу,
з якого виготовляють мішки для це¬
менту та інших сипких матеріалів.

КРЕАТИВНИЙ, а, е. Творчий.

КРЕАТУРА, и, ж., книжн. Той, хто ро¬
бить кар’єру завдяки протекції впли¬
вової особи і є слухняним виконав¬
цем її волі; ставленик. Міністерська
креатура. Креатура декана.

КРЕАЦІОНІЗМ, у, ч., наук. Напрям у
біології, представники якого вважа¬
ють виникнення світу. Землі, життя
і людини результатом божественного
творіння, заперечують зміни видів у
процесі історичного розвитку. Засади
креаціонізму.

Креаціоніст, а, ч. Думка креаціоністів.

Креаціонїстський, а, е. Тлумачення кре-
аціоністських питань.

КРЕВЙТКА, и, ж. їстівний десятино-
гий морський рачок із дуже розвине¬
ним черевцем. Живі креветки.

Креветковий, а, е. Креветкові консер¬
ви. Креветкове масло.

КРЕДИТ, у, ч. Права сторона бухгал¬
терського рахунку, де записують усі
витрачені цінності, а також борги й
видатки, зазначені в цьому рахун¬
ку; протилежне — дебет. Відновлен¬
ня кредиту. Дебет і кредит. Запис
у кредит.

Кредитовий, а, е. Кредитовий запис.
Кредитові обороти.

КРЕДИТ, у, ч. 1. Надання в борг
матеріальних цінностей, грошей;
позика. Банківський кредит. Безпро¬
центний кредит. Валютний кредит.
Вексельний кредит. Гарантований
кредит. Державний кредит. Забез¬
печений кредит. Іпотечний кредит.
Комерційний кредит. Кооперативний
кредит. Лізинговий кредит. Між¬
народний кредит. Пільговий кредит.
Товарний кредит. Довготерміновий
кредит. Кредит на будівництво. Кре¬
дит під заставу. Забезпечення креди¬
ту. Надавати кредити. Брати товар

кратерний — крем

у кредит. 2. мн., фін. Бюджетні суми
в кошторисі, у межах яких дозволені
витрати на щось. Кредити на охоро¬
ну здоров’я. Вийти за межі кредиту.
3. Комерційна довіра; платоспро¬
можність. 4. перен. Довіра, автори¬
тетність. Кредит довіри. Втратити
кредит. Політичний кредит.

Кредитка, и, ж ., розм. Кредитна картка.
Папірник із кредитками.

Кредитний, Кредитовий, а, е. Кредитний
банк. Кредитна гарантія. Кредитна
інфляція. Кредитна картка. Кредитна
кооперація. Кредитна лінія. Кредитна
операція. Кредитна політика. Кре¬
дитна реформа. Кредитна система.
Кредитна спілка. Кредитна угода.
Кредитний білет. Кредитний договір.
Кредитне сальдо. Кредитове товари¬
ство. Кредитові потоки. Кредитний
рейтинг. Кредитовий запис.

Кредитований, а, е. Кредитована країна.
Кредитоване будівництво.

Кредитор, а, ч. Особа або організація,
що надає в кредит гроші або про¬
дає товари і має право вимагати від
боржника сплати боргу; позикода¬
вець. Конкурсний кредитор. Паризький
клуб кредиторів. Рахунки кредиторів.
Ховатися від кредиторів.

Кредиторка, и, ж.

Кредиторський, а, е. Кредиторські
претензії. Кредиторська заборгова¬
ність.

Кредитування, я, с. Банківське кре¬
дитування. Безлімітне кредитуван¬
ня. Кредитування житлового будів¬
ництва.

Кредитувати, ую, уєш. Надавати кому-
небудь кредит, позику. Кредитують
приватного власника. Кредитувати
сільське господарство. Кредитувати
під заставу нерухомості.

КРЕДО, невідм., с. 1. Символ віри, ви¬
знання. Дотримуватися свого кредо.
2. Основні погляди, переконання.
Політичне кредо. Педагогічне кредо.
Творче кредо.

КРЕЗ, а, ч. Людина, що володіє ве¬
личезними багатствами (за ім’ям
легендарного царя Лідії).

КРЕЗбЛИ, ів, мн. ( одн . крезол, у, ч).
Речовини, що містяться в кам’янову¬
гільній і торфовій смолах, деревно-
вугільному дьогті; використовуються
для виготовлення дезінфекційних за¬
собів, штучних смол і т. ін.

КРЕЙСЕР, а, ч. Великий швидкохід¬
ний військовий корабель з могутнім
озброєнням.

Крейсерський, а, е. Крейсерський яхт-
клуб. Крейсерський моряк.

Крейсерство, а, с. Плавання одного
судна або ескадри в певному районі

з метою розвідки, охорони берегів
або комунікацій, нападу на ворожі
кораблі і т. ін.

Крейсування, я, с. Завершення крейсу¬
вання.

Крейсувати, ую, уєш. 1. Плавати за
певним маршрутом. Крейсувати
біля берегів острова. 2. Здійснювати
розвідувальну й охоронну службу
в певних водах.

КРЕЙЦКбПФ, а, ч., техн. Деталь кри-
вошипно-повзунного механізму, що
ковзає по прямолінійних напрям¬
них пристроях. Покришка крейц-
копфа.

Крейцкопфний, а, е. Крейцкопфний
механізм.

КРЕЙЦМЕЙСЕЛЬ, я, ч. Зубило з вузь¬
ким лезом, признач, для вирубуван¬
ня канавок у металі. Робоча частина
крейцмейселя.

КРЕКЕР, у, ч. 1. Сухе хрустке порис¬
те печиво з дріжджового тіста, яке
довго зберігається свіжим. Вершковий
крекер. Солоний крекер. Солодкий кре¬
кер. Крекер із цибулею. Купити пачку
крекеру. 2. Тонко нарізані висушені
скибки картоплі. Картопляний кре¬
кер. Хрусткий крекер. Виготовлення
крекерів.

КРЕКІНГ, ч., техн. 1. род. у. Розщеплю¬
вання нафти й важких нафтопро¬
дуктів (мазуту та ін.) у спеціальних
установках при високій температурі
й тискові для одержання бензину,
газоліну тощо. Термічний крекінг.
Каталітичний крекінг. Крекінг наф¬
ти. Крекінг мазуту. 2. род. а. Уста¬
новка, завод для такої переробки.
Цех крекінгу.

Крекінговий, а, е. 1. Прикм. до крекінг.
Крекінговий цех. Крекінговий насос.
2. Який одержують у процесі кре¬
кінгу. Крекінговий газ.

Крекінгування, я, с. Процес крекінгуван¬
ня. Крекінгування нафти.

Крекінгувати, ую, уєш. Крекінгувати
нафту.

КРЕМ, у, ч. 1. Густа маса зі збитих
вершків, молока, масла, яєць, цукру
з додаванням різних спецій, кави,
шоколаду, горіхів і т..ін., що вжи¬
вається при виготовленні тортів,
тістечок, а також як десерт. Вершко¬
вий крем. Шоколадний крем. Ваніль¬
ний крем. Горіховий крем. Тістечко
з кремом. 2. Косметична мазь для
догляду за шкірою лиця, рук, тіла.
Нічний крем. Денний крем. Крем для
засмаги. Крем від зморщок. Крем для
сухої шкіри. Баночка з-під крему. На¬
кладати крем. 3. Паста для догляду
за взуттям. Безбарвний крем. Крем для
чобіт. Полірувальний крем.

323

кремовий — кринолін

Кремовий, а, е. 1. Що стос, крему.
Кремова квітка на торті. 2. Блідо-
жовтий колір або колір густих верш¬
ків. Кремовий колір. Кремова блузка.
Кремові жалюзі.

КРЕМАЛЬЙРА, и, ж. у техн. При¬
стрій — зубчасте коліщатко та рей¬
ка — для плавного пересування різ¬
них частин апаратів, фотокамер і
т. ін. на визначену відстань. Корис¬
туватися кремальєрою.

Кремальєрний, а, е.

КРЕМАЦІЯ, ї, ж. Спалювання тіла по¬
мерлого в спеціальній печі. Кремація
відбулась. Повідомити про час крема¬
ції. Підлягати кремації. Здійснювати
кремацію.

Крематорій, ю, ч. Спеціальне при¬
міщення, призначене для кремації.
Міський крематорій.

Кремаційний, а, е. Кремаційна піч.

КРЕМНІЙ, ю, ч. Хімічний елемент,
що входить до складу гірських по¬
рід, піску та ін.; силіцій.

Кремнієвий, а, е. Кремнієві батареї.
Кремнієва кислота.

КРЕНГЕЛЬС, а, ч., мор. Кільце, яке
вставляють в отвір вітрила для про¬
пускання кінців снастей.

КРЕОДбНТ, а, ч. Викопний примі¬
тивний ссавець, що жив у палео¬
геновий період і дав початок хижим
тваринам.

КРЕОЗбТ, у, ч„ хім. Продукт пере¬
гонки деревини або кам’яного
вугілля — масляниста рідина з різ¬
ким запахом і антисептичними
властивостями; використовується в
медицині й техніці. Запах креозоту.
Залишки креозоту.

Креозотовий, а, е. Креозотове мастило.

КРЕбЛИ, ів, мн. 1. Нащадки перших
європейських переселенців у Латин¬
ській Америці. 2. Люди мішаного по¬
ходження від батьків різних рас.

КРЕОЛІЗАЦІЯ, ї, ж., лінгв. Утворення
змішаної мови внаслідок функціону¬
вання на спільній території двох або
більше мов.

Креолізований, а, е. Креолізована лек¬
сика.

КРЕОЛІН, у, ч.у хім. Мильний розчин
крезолу; застосовується для бороть¬
би зі шкідниками-комахами і як
дезінфекційний засіб. Властивості
креоліну.

КРЕП, у, ч. Прозора шорстка тканина,
звичайно чорного кольору. Чорний
креп.

Креповий, а, е. Крепове покривало.

КРЕПДЕШИН, у, ч. Тонка густа шов¬
кова тканина. Кольоровий крепдешин.
Плаття з крепдешину. Крепдешин на
блузку.

Крепдешиновий, а, е. Крепдешинова
блузка.

КРЕП-ЖОРЖЕТ, у, ч. Тонка густа
шовкова тканина. Хустка з креп-
жоржету.

Креп-жоржетовий, а, е. Креп-жорже-
това блузка.

КРЕП-ШИФбН, у, ч. Тонка тканина
з натурального шовкового волокна.
Виробництво креп-шифону.

КРЕТИНІЗМ, у, чщ 1. Хвороба, спри¬
чинена порушенням діяльності щи¬
топодібної залози; проявляється в
різко вираженій фізичній і розу¬
мовій відсталості. Спорадичний кре¬
тинізм. Поява кретинізму. Розвиток
кретинізму. Кретинізм як спадкова
патологія. 2. перен. Тупоумство, ро¬
зумова обмеженість, тупість. Неви¬
правний кретинізм. Торжество кре¬
тинізму.

Кретин, а, ч. 1. Людина, хвора на кре¬
тинізм. Лікування кретинів. Кретини
вирізняються особливостями пове¬
дінки. 2. перен. , зневажл. Дурень.
Обізвати кретином. Поводитися як
кретин.

Кретинка, и, ж.

Креткінський, а, е.

КРЕТИНбїД, а, ч. Розумово нормаль¬
на людина із зовнішністю кретина
(у 1 знач.).

КРЕТбН, у, ч. Цупка бавовняна тка¬
нина з фарбованої пряжі або з на¬
бивним малюнком; використовується
для оббивання меблів, стін і т. ін.
Квітчастий кретон.

Кретонний, Кретоновий, а, е. Кретоно¬
вий чохол.

КРЕШЕР, а, ч.у спец. Металевий стри¬
жень, за деформацією якого визна¬
чають величину тиску газів під час
вибуху.

КРЕЩЕНДО, присл., муз. Поступо¬
во збільшуючи силу звуку; дедалі
гучніше.

КРИЗА, и, ж. 1. Різка зміна звичай¬
ного стану речей; злам, загострен¬
ня становища. Економічна криза.
Господарська криза. Промислова
криза. Фінансова криза. Урядова
криза. Криза влади. Послабити
кризу. Загострити кризу. 2. мед.
Переломний момент хвороби, піс¬
ля якого стан хворого різко по¬
ліпшується або погіршується; різке
загострення захворювання. Гіперто¬
нічна криза. Шлункова криза. Криза
минула. 3. Гостра нестача чого-не¬
будь. Грошово-кредитна криза. Па¬
ливна криза.

Кризовий, а, е. Кризові явища. Кризова
ситуація. Кризовий стан. Кризовий
регіон.

КРИКЕТ, у, ч. Спортивна командна гра,
під час якої гравці намагаються па¬
лицями загнати м’яч у ворота супер¬
ника. Матч із крикету.

Крикетний, а, е. Крикетний майдан¬
чик.

КРИЛАС, а, ч. У церкві — підвищене
місце для хору, читців із правого та
лівого боку від середніх дверей вів¬
таря. Співати на криласі.

КРИМІНАЛІСТИКА, и, ж. Юридична
наука, що вивчає і розробляє методи
розкриття карних злочинів, а також
засоби збирання і дослідження су¬
дових доказів. Література з криміна¬
лістики. Займатися криміналістикою.
Фахівець з криміналістики. Вивчати
крим інал і стику.

Криміналіст, а, ч. Досвідчений криміна¬
ліст. Професія криміналіста.

Криміналістичний, а, е. Криміналіс¬
тична наука. Криміналістична екс¬
пертиза.

Криміналістка, и, ж.

КРИМІНАЛЬНИЙ, а, е. 1. Злочин¬
ний. Кримінальний світ. Кримінальне
угруповання. Кримінальні умови. Кри¬
мінальні структури. Кримінальний
авторитет. 2. Який стосується ви¬
вчення злочинності, розслідування
карних злочинів тощо. Кримінальні
закони. Кримінальна справа. Кримі¬
нальне право. Кримінальне судочин¬
ство. Кримінальний кодекс. Кримі¬
нальна міліція.

Криміналіст, у, ч.? збірн. Особи,
пов’язані з кримінальним світом;
карні злочинці.

Кримінальник, а, ч.у розм. Карний зло¬
чинець.

Кримінальність, ності, ж., юр.

Кримінально.

КРИМІНОГЕННИЙ, а, е. Який ство-
рює сприятливі умови для злочин¬
ності (у 2 знач.), сприяє виникненню
кримінальної ситуації. Криміногенні
обставини. Криміногенні наслідки.
Криміногенні умови.

Криміногенність, ності, ж. Підвищена
криміногенність.

КРИМІНОЛОГІЯ, і, ж. Наука, що
досліджує злочинність та її причи¬
ни, розробляє методи запобігання і
викорінювання злочинності як со¬
ціального явища.

Кримінолог, а, ч.

Кримінологічний, а, е.

КРИНОЛІН, а, ч. 1. Модна в другій
половині XIX ст. широка спідниця
на тонких обручах. Широкий кринолін.
Дами в кринолінах. 2. мор. Огородже¬
на частина палуби річкових суден,
що нависає за кормою; признач, для
захисту руля при маневруванні.

324

криноліновий — кришнаїзм

Криноліновий, а, е.

КРИП, у, ч., фіз. Повільне наростання
пластичної деформації матеріалу за
умови дії сил, менших за ті, що ви¬
кликають залишкову деформацію;
повзучість металів.

КРИПТА, и, ж . 1. Підземне склепін¬
часте приміщення у давніх римлян
і греків. 2. У перших християн —
підземна галерея, де відбувалися
богослужіння й ховали померлих.
3. У середньовічній західноєвро¬
пейській архітектурі — каплиця під
храмом для почесних поховань;
місце давнього поховання знатної
особи; підземний склеп. Розкриття
крипти. Похоронна крипта. 4. анат.
Заглиблення на поверхні органа.

КРИПТОГАМІЯ, ї, ж. Спосіб роз¬
множення безквіткових, спорових
рослин.

КРИПТОГРАФІЯ, ї, ж. Спосіб письма
спеціальними умовними знака¬
ми — шифром; шифроване письмо,
тайнопис. Вивчати криптографію.

Криптограма, и, ж. Напис, зроблений
криптографічним способом.

Криптографічний, а, е.

КРИПТОДЕПРЕСІЯ, ї, ж. Западина
на земній поверхні, дно якої хоча б
частково лежить нижче рівня моря,
а рівень води, що заповнює її, роз¬
ташований вище рівня моря (напр.,
озеро Байкал).

КРИПТОЗОЙ, ю, ч., геол. Часовий
інтервал, протягом якого сформува¬
лися товщі гірських порід.

КРИПТОМНЕЗІЯ, ї, ж., мед. Хвороб-
ливе явище, при якому втрачається
уявлення про різницю між реальни¬
ми подіями і тим, про що читалося,
чулося, що бачилося вві сні тощо.

КРИПТбН, у, ч. Хімічний елемент,
інертний газ без кольору і запаху,
що використовується для наповнен¬
ня ламп розжарювання, рекламних
трубок тощо.

Криптоновий, а, е.

КРИПТОНІМ, а, ч. Псевдонім із
використанням елементів крипто¬
грами, перев. ініціалів справж¬
нього імені та прізвища псевдо¬
німа. Друкуватися під криптонімом.
Форми криптонімів.

КРИПТОФІТИ, ів, мн. ( одн . криптофіт,
а, ч.), бот. Багаторічні трав’янисті
рослини, бруньки відновлення яких
розміщені на кореневищах, бульбах,
цибулинах глибоко в землі або під
водою.

КРИПТОФбНІЯ, ї, ж. Телефонні роз¬
мови з використанням шифру.

КРИСТАЛ, а, ч. Тверде тіло, що має
природну форму багатогранника.

Кристал піриту. Кристали цукру.
Рідкі кристали.

Кристалічний, а, е. 1. Характерний для
кристала (у 1 знач.). Кристалічний
багатогранник. Кристалічна будова.
Кристалічний стан речовини. 2. Який
складається з кристалів. Кристалічні
сланці. Кристалічна порода. Криста¬
лічна ґратка.

Кристалізатор, а, ч., спец. Апарат для
кристалізації хімічних сполук. Водо-
охолоджуваний кристалізатор.

Кристалізаційний, а, е. 1. Що стос,
кристалізації (у 1 знач.). Кристалі¬
заційний аналіз. 2. Признач, для крис¬
талізації. Кристалізаційний апарат.

Кристалізація, ї, ж. 1. Перехід речо¬
вини з газоподібного, рідкого або
твердого (аморфного) стану в криста¬
лічний. Кристалізація сплаву. Процес
кристалізації. 2. перен. Становлення,
набуття чітких форм (про задум, ідеї,
суспільні напрями і т. ін.). Криста¬
лізація суспільних світоглядів. Крис¬
талізація ідеї .

Кристалізований, а, е.

Кристалізувати, ую, уєш. 1. Піддава¬
ти кристалізації, перетворювати в
кристали. 2. перен. Надавати чомусь
чіткості, завершеності; виформо¬
вувати. Кристалізувати характер.
Кристалізувати зміст.

КРИСТАЛІТИ, ів, мн. (одн. крис¬
таліт, а, ч.). 1. геол. Найдрібніші
зародкові кристалоутворення, ха¬
рактерні для вулканічного скла.
2. мет. Дрібні неправильної форми
кристали литого металу або сплаву,
міцно зв’язані між собою. Форма
кристалітів.

КРИСТАЛО… Перша частина склад¬
них слів, що відповідає слову
«кристал».

КРИСТАЛОГІДРАТИ, ів, мн. (одн. кри¬
сталогідрат, у, ч.), фіз. Кристали, до
складу яких входять молекули води.

КРИСТАЛОГРАФІЯ, і, ж. Наука про
кристали, їх будову та властивості.
Геометрична кристалографія.

Кристалограф, а, ч.

Кристалографічний, а, е.

КРИСТАЛбїД, у, ч. Речовина, здатна
кристалізуватися й у розчиненому
стані легко просочуватися через тва¬
ринні й рослинні мембрани клітин.

КРИСТАЛОбПТИКА, и, ж. Розділ
фізики, який вивчає закони поши¬
рення світла в кристалах.

КРИСТАЛОФІЗИКА, и, ж. Розділ
кристалографії, який вивчає фізич¬
ні властивості кристалів, зокрема
залежність цих властивостей від
зовнішніх впливів. Галузь кристало¬
фізики.

КРИСТАЛОХІМІЯ, ї, ж. Розділ
кристалографії, який вивчає за¬
кономірності зв’язків між хімічним
складом, структурою і властивостями
кристалічних речовин, а також про¬
цеси і закони їх утворення. Напрями
досліджень кристалохімії.

КРИТЕРІЙ, ю, ч. Підстава для оцінки,
визначення або класифікації чогось;
мірило. Моральні критерії. Критерій
правильності. Критерії краси. Крите¬
рій соціально-економічного розвитку.
Критерій істини.

Критеріальний, а, е. Який виступає кри¬
терієм; визначальний. Критеріальна
роль більшості.

КРИТИКА, и, ж. 1. Розгляд і оцінка
когось, чогось із метою виявлення
та усунення вад, хиб. Зазнавати
критики. Здорова критика. 2. розм.
Вказівка на вади, хиби. Не допускати
критики. Прислухатися до критики.
Наводити критику. 3. Літературний
жанр, завданням якого є аналіз, ко¬
ментування та оцінка літературних,
мистецьких або наукових творів.
Літературна критика. Театральна
критика.

Крйтик, а, ч. 1. Фахівець, який зай¬
мається критикою (у 3 знач.). Лі¬
тературний критик. Театральний
критик. 2. Людина, що аналізує,
розглядає різні життєві явища, дає
кому-, чому-небудь оцінку, виявляє
вади, хиби. Погляд критика.

Критикувати, ую, уєш. Розглядати й
оцінювати когось, щось, викриваю¬
чи вади, хиби; піддавати критиці.
Критикувати твір. Критикувати
діяльність уряду. Критикувати ди¬
рекцію.

Критицйзм, у, ч.у книжн. Критичне
ставлення до чогось. Прояви кри¬
тицизму.

Критйчний, а, е. 1. Що стос, критики
(у 1, 2 знач.). Критичний відгук. Кри¬
тична стаття. Критична літерату¬
ра. Критичне зауваження. 2. Який
ґрунтується на науковій перевірці
правдивості, правильності чого-не¬
будь. Критичний погляд на історію.
3. Здатний виявляти та оцінювати
позитивне й негативне в кому-,
чому-небудь; вимогливий. Критичний
погляд. Критичний розум. Критична
думка. Критичне око.

Критйчність, ності, ж. Критичність
мислення.

Критйчно. Критично ставитися до
себе.

КРИШНАЇЗМ, у, ч. Напрямок індуїз¬
му, послідовники якого живуть гро¬
мадою, дотримуються вегетаріанства,
низки суворих заборон.

325

кришнаїт — кронштейн

к _

Кришнаїт, а, ч.

КришнаІтка, и, ж.

Кришнаїтський, а, е.

КРИШТАЛИК, а, ч., анат. Частина
ока позаду зіниці, що має вигляд
двоопуклої прозорої еластичної
лінзи. Форма кришталика. Штучний
кришталик.

Кришталиковий, а, е.

КРИШТАЛЬ, ю, ч. 1. Дуже прозоре скло
високого ґатунку, якому властиві гра
барв і мелодійний дзенькіт. Богем-
ський кришталь. Поліський кришталь.
Гірський кришталь. Ваза із кришталю.
2. збірн. Вироби (переважно посуд) з
такого скла, а також з гірського кри¬
шталю. Звук кришталю.

Кришталевий, а, е. 1. Зробл. із кришта¬
лю, характерний для кришталю. Кри¬
шталеві келихи. Кришталевий дзвін.
2. перен. Який прозорістю, грою барв
і т. ін. нагадує кришталь. Кришталеві
води. 3. Високоморальний; бездоган¬
но чистий. Людина кришталевої душі.
Кришталева чесність.

Кришталево. Кришталево прозора вода.
Кришталево чисті голоси.

КРІО… У складних словах указує на
зв’язок з льодом, низькими темпе¬
ратурами.

КРІОБІОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ біології,
що вивчає дію на живі організми
низьких і наднизьких температур.
Досягнення кріобіології. Розвиток
кріобіології .

КРІОГЕНЙЗ, у, ч. Сукупність процесів
перетворення верхнього шару земної
кори та гідросфери при від’ємних
температурах.

КРІОГЕННИЙ, а, е. Пов’язаний з одер¬
жанням дуже низьких температур;
який працює в умовах дуже низьких
температур. Кріогенний генератор .
Кріогенні пристро ї.

КРІОГІДРАТ, у, ч. Суміш кристалів
льоду і кристалів солей, яка плавить¬
ся з утворенням розчину того самого
складу, що й суміш.

КРІОЕЛЕКТРЙНІКА, и, ж. Галузь
науки і техніки, що займається за¬
стосуванням явищ, які відбувають¬
ся у твердих тілах при дуже низьких
температурах, для створення елек¬
тронних приладів і пристроїв.

КРІОЛІТ, у, ч. Мінерал — складний
фторид натрію; використовується в
алюмінієвій промисловості. Штуч¬
ний кріоліт.

КРІОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає
сукупність фізичних, хімічних і
мінералогічних змін води на Землі
під впливом від’ємних температур,
а також усі природні форми води
в твердому стані.

КРІОМЙТР, а, ч. Пристрій для вимірю¬
вання температури тверднення чи¬
стого розчинника, а також розчину
в ньому досліджуваної речовини.

КРІОПАТОЛбГІЯ, і, ж. Наука, яка ви¬
вчає хворобливі стани і процеси, які
виникають в організмі під впливом
низьких температур.

КРІОСКОПІЯ, ї, ж ., хім. Метод визна¬
чення молекулярної ваги речовини
шляхом встановлення різниці між
температурою замерзання розчину
й температурою замерзання чисто¬
го розчинника.

Кріоскопічний, а, е. Кріоскопічний
метод.

КРІОСТАТ, а, ч. Пристрій для підтри¬
мування низьких температур у зам¬
кненому середовищі.

КРІОСФЕРА, и, ж. Переривчаста
оболонка земної кулі, що характе¬
ризується наявністю або можливістю
утворення льоду.

КРІОТЕРАПІЯ, ї, ж. Застосування охо¬
лодження з метою зменшення болю,
запальних явищ, набряків, а також
для зупинки кровотечі. Позитивний
вплив кріотерапії.

КРІОТЕХНІКА, и, ж. Галузь техніки,
пов’язана зі створенням і викорис¬
танням дуже низьких температур.

КРІОТРЙН, а, ч. Надпровідний при¬
стрій, який застосовують у швид¬
кодіючих обчислювальних при¬
строях. Технічна характеристика
кріотрона.

КРІОФЇЗИКА, и, ж. Фізика низьких
температур, які досягаються при ви¬
користанні скраплених газів.

КРІОФІТИ, ів, мн. ( одн . кріофіт, а, ч .),
бот. Рослини, пристосовані до життя
в посушливих холодних регіонах.

КРІОХІРУРГЇЯ, ї, ж. Метод знебо¬
лювання за допомогою заморожу¬
вання ділянок тіла, що потребують
оперативного втручання. Методи
кріохірургі ї.

КРОКЕТ, у, ч. Гра, за правилами якої
крізь розставлені в певному порядку
на майданчику дротяні ворітця про¬
ганяють дерев’яними молотками
дерев’яні кулі. Майдан для крокету.
Грати у крокет.

Крокетний, а, е. Крокетний молоток.
Крокетні кулі. Крокетний майданчик.

Крокетування, я, с.

Крокетувати, ую, уєш. Під час гри в
крокет ударяти своєю кулею по кулі
іншого гравця. Крокетувати кулю
противника.

КРОКЇ, невідм., с., спец. 1. Нашвидку
зроблений малюнок, креслення, що
лише в загальних обрисах передає
задуману композицію, архітектурну

споруду тощо; ескіз. 2. План місце¬
вості, накреслений на око, без по¬
переднього вимірювання.

Крокійований, а, е.

Крокіювання, я, с.

Крокіювати, юю, юєш. Робити крокі.

КРОКОДИЛ, а, *ч. Великий земновод¬
ний хижий плазун, тіло якого вкрите
панциром із рогових щитків; живе
в тропічних країнах.

Крокодилячий, а, е. 1. Прикм. до кро-
кодйл. Крокодилячий розплідник.
Крокодиляча шкіра. 2. Вигот. зі шкі¬
ри крокодила. Крокодиляча валізка.
Крокодиляча сумочка.

КРОЛЬ, ю, ч., спорт. Спосіб плавання,
при якому руки викидаються над во¬
дою по черзі. Плавати кролем.

КРОМАНЬЙОНЦІ, ів, мн. (одн. кро-
маньйонець, нця, ч.). Люди епохи
пізнього палеоліту — безпосеред¬
ні предки сучасної людини. Ріст
кроманьйонців.

Кроманьйонський, а, е. Кроманьйонська
людина.

КРЙМЛЕХ, а, ч., археол. Споруда часів
неоліту та бронзового віку з великих,
нетесаних, окремо поставлених ка¬
менів, укладених концентричними
колами або півколами. Кромлехи
з каменів.

КРЙНА, и, ж. Верхня частина дерева,
що утворюється розгалуженими гіл¬
ками. Відпочити під густою кроною.
Красиво оформлена крона. Формування
крони.

Кронистий, а, е. Крониста яблуня.

КРЙНВЕРК, а, ч.} військ., заст. Зов¬
нішнє фортечне укріплення з кіль¬
кох бастіонів.

КРОНГЛАС, у, ч. Спеціальне оптичне
скло. Цинковий кронглас.

Кронгласовий, а, е.

КРОНПРЙНЦ, а, ч. Титул наступни¬
ка престолу в Німеччині та Австро-
Угорщині (до 1918 року).

КРОНЦИРКУЛЬ, я, ч. 1. Прилад із ви¬
гнутими ніжками для вимірювання
зовнішніх або внутрішніх розмірів
предметів. Використовувати крон¬
циркуль. Сталевий кронциркуль. За¬
міряти кронциркулем. 2. Маленький
циркуль для креслення дуг радіусом
до 1 мм. Гвинт кронциркуля. Ніжки
кронциркуля.

КРбНШНЕП, а, ч. Птах ряду кулико¬
подібних з довгим, загнутим донизу
дзьобом. Свист кроншнепа.

КРОНШТЙЙН, а, ч. 1. техн. Горизон-
тальна підпора для деталі, пристрою,
полиці тощо, прикріплена до верти¬
кальної площини. Кронштейни для
кріплення. 2. архіт. Частина балки,
що виступає зі стіни і служить опо-

326

рою балкона, карниза тощо; консоль.
Укріплення на кронштейнах.

КРОС1, у, ч. 1. Вид спортивних зма¬
гань — біг, ходіння на лижах або
перегони по пересіченій місцевості.
Лижний крос. Велосипедний крос.
Мотокрос. Взяти участь у кросі.
2. У боксі — зустрічний удар, коли
рука боксера перехрещує руку су¬
противника.

Кросівки, вок, мн. (одн. кросівка, и, ж).
Вид легкого спортивного взуття, що
спочатку призначалося для кросу.
Фірмові кросівки. Зручні кросівки.
Ходити в кросівках. Купити кросівки.

Кросмен, а, ч. Учасник кросу (у 1 знач.).
Збори кросменів.

Кросовий, а, е. Кросова траса. Кросове
взуття.

КРОС2, а, ч., техн. 1. Зібрані в джгут
дроти, прокладені й закріплені на
шасі радіоапаратури, пультах керу¬
вання тощо. 2. Приміщення теле¬
фонної станції або телеграфного
підприємства, де встановлюється
щит перемикання — місце з’єднан¬
ня зовнішніх абонентських ліній із
дротами абонентських приладів теле¬
фонної станції.

КРОСБАР, а, ч. Перекладина (де¬
рев’яна, пластмасова чи металева),
що з’єднує підвіски скейтборда.

КРОСБРИДИНГ, у, ч.} біол.у вет. Між-
породне схрещування з метою по¬
ліпшення природних властивостей
сільськогосподарських тварин.

КРОСВЙРД, а, ч. Гра-головоломка,
яка полягає у вписуванні літер у
клітинки накресленої фігури так,
щоб по горизонталі та вертикалі ви¬
йшли загадані слова; хрестівка. Жур¬
нальний кросворд. Музичний кросворд.
Укладати кросворди. Розв’язувати
кросворд.

Кросвордний, а, е. Кросвордний випуск
журналу.

КРОСИНГ1, а, ч. Вентиляційна гір¬
нича виробка, що проходить над
основною.

Кросинговий, а, е.

КРЙСИНГ2, у, ч. Заборонений прийом
у спорті — положення, коли один
з учасників бігу, перегонів тощо різ¬
ко перетинає шлях супернику зразу
після обгону.

Кросингувати, ую, уєш, розм.

КРОСИНГЙВЕР, у, ч., біол. Взаємний
обмін ділянками парних хромосом
як один із механізмів спадкової
мінливості.

КРОС-КУРС, у, ч., фін. Курсове спів¬
відношення між двома валютами, яке
визначається шляхом зіставлення їх
з курсом третьої валюти.

крос1 — ксероморфізм

КРОТАЛЯРІЯ, ї, ж. Південна
трав’яниста рослина або кущ роди¬
ни бобових, з волокна якої виготов¬
ляють грубі тканини, мішковину,
рибальські снасті, високоякісний
папір.

КРОТОН, а, ч. Тропічна рослина
родини молочаєвих, з насіння якої
одержують олію, що має лікувальні
властивості. Вирощування кротона.

Кротоновий, а, е. Кротонова олія.

КРОШЕ, невідм., с. 1. Міцні кручені
бавовняні нитки. Нитки кроше.
2. Мереживо з таких ниток.

КРУАСАН, а, ч. Рогалик з листкового
тіста, перев. із солодкою начинкою,
що має форму підкови або півміся¬
ця. Свіжий круасан. Круасан із сиром.
Пити каву з круасаном.

КРУЇЗ, у, ч. Подорож по воді (перев.
морська). Річковий круїз. Круїз на¬
вколо Європи. Вирушити в круїз.

Круїзний, а, е. Круїзний рейс. Круїзне
судно. Круїзний маршрут. Круїзна
поїздка.

КРУП1, а, ч. Задня частина тулуба
(перев. коня). Високий круп.

КРУП2, у, ч.у мед. Гостре запалення
гортані й трахеї, що супроводжу¬
ється спазмами горла та утрудненим
диханням. Лікування крупу.

КРУП’Й, невідм., ч. Розпорядник у ка¬
зино, який стежить за грою, видає
виграші і забирає програні ставки.
Вправний круп ‘є.

КРЮЙС-ПЕЛЕНГ, у, мор. Метод
визначення місцеперебування судна
за двома пеленгами на той самий
предмет (маяк), визначеними через
певний проміжок часу.

КРЮЙТ-КАМЕРА, и, ж. Приміщення
на військовому кораблі, Де зберігають
вибухові речовини.

КРЮШЙН, у, ч. 1. Суміш білого вина
з ромом, лікером, коньяком або сві¬
жими фруктами. Готувати крюшон.
2. Фруктовий газований напій. Ана¬
насний крюшон.

КСАНТОПСЇЯ, ї, ж., мед. Хворобливий
стан, для якого характерне сприй¬
мання всіх предметів забарвленими
в жовтий колір; спостерігається при
тяжких отруєннях, жовтяниці та де¬
яких інших захворюваннях.

КСАНТОФІЛ, у, ч. Жовтий рослинний
пігмент. Наявність ксантофілу.

КСЕНОГАМІЯ, ї, ж., бот. Перехресне
запилення, при якому квіти однієї
рослини запиляються пилком іншої
рослини того ж виду.

Ксеногамний, а, е. Ксеногамне запи¬
лення.

КСЕНОЛІТ, а, ч., геол. Уламок гірської
породи серед якоїсь магматичної

породи з відмінним від неї мінера¬
логічним складом.

КСЕНбН, у, ч. Хімічний елемент —
інертний газ, що застосовується у
вакуумних приладах, газосвітильних
лампах. Характеристики ксенону.

Ксеноновий, а, е. Ксенонова лампа.

КСЕНОТРАНСПЛАНТАЦІЯ, і, ж., мед.
Пересадка тканини або органа осо¬
бині іншого біологічного виду.

КСЕНОФОБІЯ, і, ж. І. мед. На-
в’язливий страх перед незнайомими
особами. Страждати ксенофобією.
2. перен. Вороже, неприязне став¬
лення до всього чужого; зокрема
іноземного. Неприхована ксенофобія.
Рецидиви ксенофобії. Подолати ксе¬
нофобію.

Ксенофоб, а, ч.

Ксенофобний, а, е.

КСЕРОГРАФІЯ, ї, ж., спец. Спо¬
сіб фотографічного відтворення
зображень шляхом електрофото-
графування; те саме, що ксерокс
(у 1 знач.). Переваги ксерографії.
Апарат для ксерографії.

Ксерографїчний, а, е. Ксерографічне зо¬
браження. Ксерографічна копія.

КСЕРОДЕРМІЯ, ї, ж., мед. Спадкове
захворювання шкіри — підвищена
чутливість до ультрафіолетового
проміння, що характеризується по¬
червонінням, сухістю і лущенням
шкіри.

КСЕРЙЗ, у, ч., мед. Сухість шкіри,
зумовлена зменшенням секреції
сальних залоз; виникає при деяких
авітамінозах, захворюваннях шкіри
та внутрішніх органів.

КСЕРОКОПІЯ, ї, ж. Копія (у 1 знач.)
друкованої або рукописної продукції,
якого-небудь зображення, одержана
за допомогою ксерографії.

Ксерокопійований, а, е.

Ксерокопіювання, я, с.

Ксерокопіювати, юю, юєш. Одержувати
ксерокопії чого-небудь на ксероксі
(у 2 знач.).

КСЕРОКС, ч. 1. род. у. Спосіб фото¬
графічного відтворювання зобра¬
ження, заснований на перетворенні
променистої енергії в електричну.

2. род. а. Пристрій для одержання
копій, графічних зображень спосо¬
бом електрофотографії. Встановити
ксерокс. Віддрукувати на ксероксі.

3. род. а. Зображення, одержане за
допомогою такого пристрою; ксеро¬
копія. Зробити ксерокс.

Ксероксний, а, е. Ксероксний відбиток.

КСЕРОМОРФІЗМ, у, ч., бот. Сукуп¬
ність анатомо-морфологічних ознак,
що виникають у рослин як пристосу¬
вання до посушливих умов.

327

ксеростомія — кулісьє

к _

КСЕРОСТОМІЯ, ї, Ж ., мед. Сухість У
роті внаслідок порушення слинови¬
ділення; спостерігається при цукро¬
вому діабеті і двобічному невриті
лицьового нерва.

КСЕРОФІЛИ, ів, мн. ( одн . ксерофіл, а,
ч.). Рослини і тварини, що живуть
у засушливих місцевостях.

КСЕРОФІТ, у, ч. Рослина засушливих
місцевостей (пустель), пристосована
до умов тривалої посухи (кактуси,
полин, верблюжа колючка тощо).

Ксерофітний, а, е. Стійкий до посухи.
Ксерофітна рослинність.

КСЕРОФЙРМ, у, ч., фарм. Суха мура¬
шина кислота — жовтий порошок,
що застосовується в мазях і присип¬
ках як антисептичний засіб.

Ксероформний, а, е.

КСЕРОФТАЛЬМІЯ, ї, ж., мед. Сухість
сполучної і рогової оболонок очей
внаслідок порушення сльозовиділен¬
ня і живлення цих оболонок, а також
через брак вітаміну А.

КСИЛЙМА, и, ж. Тканина вищих рос¬
лин, яка проводить воду і розчини мі¬
неральних солей від коріння до листя
та ін. органів. Судини ксилеми.

КСИЛІДЙНИ, ів, мн ., хім. Органічні
сполуки — тверді або рідкі безбарвні
речовини, що темніють на повітрі;
застосовуються при виробництві
барвників, як високооктанові доміш¬
ки до авіаційних бензинів тощо.

КСИЛІТ, у, ч., хім. Органічна спо¬
лука — твердий безбарвний крис¬
талічний продукт, одержуваний
переробкою кукурудзяних качанів,
соняшникового лушпиння тощо;
застосовується як замінник цукру
у виробах для хворих на діабет
і ожиріння.

Ксилїтовий, а, е.

КСИЛОГРАФІЯ, ї, ж., друк. 1. Гравію¬
вання на дереві. Сучасна ксилографія.
2. Гравюра на дереві й відбиток такої
гравюри.

Ксилограф, а, ч. Гравер, різьбяр по
дереву; фахівець із ксилографії
(у 1 знач.). Японські ксилографи .

Ксилографічний, а, е. Ксилографічні
дошки.

КСИЛбЛ, у, ч.у хім. Близький до
бензолу ароматичний вуглеводень,
що застосовується як розчинник у
виробництві пластифікаторів, син¬
тетичного волокна тощо.

КСИЛОЛІТ, у, ч. Штучний будівельний
матеріал із суміші цементу, тирси, аз¬
бесту тощо. Застосування ксилоліту.

Ксилолітовий, а, е.

КСИЛОМЕТР, а, ч. Прилад, яким
визначають об’єм тіл неправильної
форми шляхом занурення їх у воду.

КСИЛОФбН, а, ч. Ударний музич¬
ний інструмент, що складається з
низки дібраних у певному порядку
дерев’яних пластинок, по яких уда¬
ряють дерев’яними молоточками.
Клавіші ксилофона.

Ксилофоніст, а, ч.

Ксилофоністка, и, ж.

Ксилофбнний, а, е. Ксилофонний звук.

КТЕНОФбРИ, ів, мн. Морські безхре¬
бетні кишковопорожнинні тварини
з двома щупальцями і вісьмома поз¬
довжніми рядами гребних пласти¬
нок; реброплави.

КУАДРА, и, ж. Міра довжини в бага¬
тьох країнах Латинської Америки.

КУАФЮРА, и, ж. Пишна жіноча за¬
чіска.

КУБ, а, ч. 1. мат. Правильний шести¬
гранник, усі грані якого — квадрати.
Великий куб. Накреслити куб. Грань
куба. 2. мат. Добуток трьох одна¬
кових співмножників. Піднести до
куба. 3. розм. Те саме, що кубометр.
Чотири куби води.

Кубічний, а, е. 1. Який має форму куба.
Кубічна форма. Кубічний будинок.
Кубічна посудина. 2. мат. Кубічний
корінь. 3. спец. Який має три виміри
(про міри об’єму). Кубічний метр.
Кубічний сантиметр.

Кубатура, и, ж. Об’єм чогось у кубічних
мірах. Кубатура приміщення. Кубату¬
ра вивезеного ґрунту.

КУБІЗМ, у, ч. Модерністська течія в
образотворчому мистецтві першої
чверті XX ст., яка прагнула вияви¬
ти геометричну структуру об’єму,
акцентуючи плоскі грані зображу¬
ваного або уподібнюючи його кулі,
конусу, кубу тощо. Анатомічний ку¬
бізм. Синтетичний кубізм. Поширення
кубізму. Риси кубізму. Представники
кубізму.

Кубіст, а, ч. Твори кубістів.

Кубістичний, а, е. Кубістичні полотна.

Кубістка, и, ж.

Кубістський, а, е. Кубістський спек¬
такль. Кубістський твір.

КУБРИК, а, ч. Житлове приміщення
на судні для команди.

КУВЕЗ, а, ч. Ліжечко-грілка або за¬
критий інкубатор зі штучним мікро¬
кліматом для виходжування недоно¬
шеної дитини.

КУВЕРТ, а, ч. Комплект столового по¬
суду для однієї особи.

КУГА, й, ж. Водяна та болотяна рос¬
лина родини осокових із круглим
безлистим стеблом. Стебло куги.

КУГУАР, а, ч. Тварина родини котячих;
пума.

ЮДХ невідм., ч. і ж. Південноафри¬
канська антилопа.

КУЗЙН, а, ч. Двоюрідний брат, а та¬
кож взагалі родич (переважно в осві¬
ченому середовищі). Спілкуватися
з кузеном.

Кузина, и, ж. Двоюрідна сестра, а також
взагалі родичка (переважно в освіче¬
ному середовищі). Ім’я кузини.

КУ-КЛУКС-КЛАН, у, ч. Таємна ра¬
систська організація в США, яка
застосовує терор у боротьбі з негри¬
тянським населенням та борцями за
його права. Член ку-клукс-клану.

Куклукскланівець, вця, ч.

Куклукскланівський, а, е.

КУЛАЖ, у, ч., спец. 1. Втрата ваги, ха¬
рактерна для товарів у рідкому стані
під час купівлі. 2. Знижка з ваги на
витік, що дається покупцеві рідких
продуктів. 3. перен. Непродуктивна
втрата матеріальних засобів, часу,
праці.

КУЛЕР, а, ч. Спеціальний пристрій із
резервуаром для подавання холодної
та гарячої питної води.

КУЛІ, невідм ., ч. У деяких країнах —
чорнороб, вантажник. Вантажни-
ки-кулі.

КУЛІНАРІЯ, ї, ж. 1. Мистецтво при¬
готування їжі; куховарство. Східна
кулінарія. Знатися на кулінарії.
Книги з кулінарії. Вивчати кулінарію.
2. Магазин, в якому продаються
продовольчі напівфабрикати. Зайти
в кулінарію. Крамниця кулінарії. Відділ
кулінарії. Купити в кулінарії.

Кулінар, а, ч. Товариство кулінарів.
Кваліфікований кулінар.

Кулінарка, и, ж. Неперевершено кулі¬
нарка.

Кулінарний, а, е. Кулінарна література.
Кулінарна книга. Кулінарні тонко¬
щі. Кулінарний рецепт. Кулінарне
мистецтво.

Кулінарський, а, е.

КУЛІСА, и, ж. 1. звич. мн. Частини теа¬
тральної декорації, що розміщуються
з боків сцени; лаштунки. Театральні
куліси. Підняти куліси. 2. тільки мн.,
перен. Частина сцени театру, роз¬
ташована за декораціями. Бути за
кулісами. Піти за куліси. 3. техн.
Рухома деталь механізму, що пере¬
творює обертальний рух на посту¬
пальний або навпаки. Проріз куліси.
4. Деталь музичного інструмента, що
вкорочує (подовжує) стовп повітря в
ньому. Куліса тромбона. 5. перен.
У словосполученні за кулісами чо¬
гось: приховано, таємно, поза офі¬
ційною обстановкою.

Кулісний, а, е, техн. Кулісний меха¬
нізм.

КУЛІСЬЙ, невідм., ч. Неофіційний
біржовий посередник, який укладає

328

кулон1 — кумулятивний

угоди без участі маклерів. Меткий
кулісьє. Домовитись з кулісьє.

КУЛЙН’, а, ч. Жіноча прикраса з до¬
рогоцінного каменю або іншого ма¬
теріалу на ланцюжку, яку носять на
шиї. Виготовлення кулонів. Золотий
кулон. Коштовний кулон.

КУЛЙН2, а, ч. Одиниця виміру кіль¬
кості електрики.

КУЛОНОМЕТРІЯ, ї, ж. Метод аналі¬
зу, який ґрунтується на вимірюванні
кількості електрики, що витрачаєть¬
ся на електролітичне відновлення
або окислення.

КУЛУАРИ, ів, мн. 1. Приміщення
(бокова зала, коридор) в громад¬
ських будівлях (парламенті, театрі і
т. ін.) для відпочинку, а також для
неофіційних зустрічей, обміну дум¬
ками тощо. Парламентські кулуари .
В кулуарах театру. Розмови в кулуа¬
рах. 2. перен. Про неофіційні розмови
у політичних чи громадських колах.
Відомо з кулуарів.

Кулуарний, а, е. Кулуарні розмови.

КУЛЬБҐГ, а, ч. 1. Акробатичний трюк
у цирку, що полягає в перевороті
актора вперед, назад, убік; в акро¬
батиці — переворот уперед з опорою
на руки та головою, притиснутою до
грудей. Каскадний кульбіт. 2. перен.
Дивний вчинок, несподіваний ви¬
брик. Кульбіти історії.

КУЛЬМАН, а, ч. Прилад для креслен¬
ня, що складається з креслярської
дошки та пантографічного пристрою.
Працювати за кульманом. Папір на
кульмані.

КУЛЬМІНАЦІЯ, ї, ж. 1. астр. Про¬
ходження світила через небесний
меридіан. Верхня кульмінація центра
Сонця. Нижня кульмінація. Куль¬
мінація світил. 2. перен. Найвище
напруження, піднесення у розвитку
чого-небудь. Кульмінація твору. Куль¬
мінація мелодії. Кульмінація розповіді.
Досягти кульмінації.

Кульмінаційний, а, е. Кульмінаційний
момент. Кульмінаційний елемент.
Кульмінаційна точка.

Кульмінувати, ує. 1. астр . Проходити
через небесний меридіан (про світи¬
ло). Зоря кульмінує. 2. перен. Досягати
найвищого напруження, піднесення
у розвитку чого-небудь.

КУЛЬТ, у, ч. 1. Релігійне служіння бо¬
жеству; релігійна обрядовість. Культ
тварин. Релігійний культ. Служителі
культу. 2. Поклоніння, служіння
кому-, чому-небудь як божеству.
Культ Місяця. Культ Сонця. Культ
предків. 3. перен. Поклоніння кому-,
чому-небудь, шанування, звеличення
когось, чогось. Культ материнства.

Культ пісні. Культ особи. Культ краси.
Культ розуму. Культ насильства.

Культовий, а, е. 1. Що стос, культу
(у 1 знач.). Культова споруда. Куль¬
тові обряди. Культова музика. 2. розм.
Який користується загальною ува¬
гою, викликає загальний інтерес;
модний. Культові групи.

КУЛЬТИВАЦІЯ, і, ж. Обробіток
ґрунту культиватором. Культивація
ґрунту.

Культиватор, а, ч. Сільськогосподарське
знаряддя для розпушування зорано¬
го ґрунту, знищення бур’янів і т. ін.
Несправний культиватор. Потужний
культиватор.

Культиваційний, а, е. Культиваційні
приміщення.

Культивований, а, е. Культивоване ві¬
ровчення. Культивовані рослини.

Культивування, я, с. Культивування
квітів.

Культивувати, ую, уєш. 1. Обробляти
ґрунт культиватором. Культивувати
землю. 2. Розводити, вирощувати
(рослини, тварин). Культивувати
екзотичні рослини. 3. Розвивати що-
небудь; сприяти розвиткові чогось.
Культивувати народну пісню.

КУЛЬТУРА, и, ж. 1. Сукупність ма¬
теріальних і духовних цінностей,
створених людством протягом його
історії. Національна культура. 2. Рі¬
вень розвитку суспільства у певну
епоху. Антична культура. Давньо¬
українська культура. Представники
культури. 3. Те, що створюється
для задоволення духовних потреб
людини. Пам’ятки культури. Мате¬
ріальна культура. 4. Рівень, ступінь
досконалості якої-небудь галузі гос¬
подарської або розумової діяльності.
Культура мови. Культура праці. Куль¬
тура виробництва. Культура побуту.

5. спец. Рослина, що розводиться,
вирощується. Пізні культури. Сіль¬
ськогосподарські культури. Декора¬
тивні культури. Озима культура.

6. бакт. Мікроорганізми, вирощені в
лабораторних умовах у живильному
середовищі. Лабораторна культура.
Культура бактерій. Культура мікро¬
організмів. Культура у пробірці.

Культурний, а, е. 1. Що стос, культури
(у 1 знач.), її поширення, розвитку.
Культурне життя. Культурна робо¬
та. Культурний процес. 2. З високим
рівнем культури; який відповідає
вимогам культури. Культурна людина.
Культурні розваги. Культурний рівень.
Культурне місто, Культурні навички.
3. Який має високорозвинені, доско¬
налі засоби виробництва. Культурне
господарство. 4. Який розводиться,

вирощується (про рослину); проти¬
лежне — дикий. Культурні рослини.

Культурність, ності, ж. Рівень, ступінь
культурного розвитку кого-, чого-
небудь; освіченість, вихованість,
цивілізованість. Висока культурність.
Культурність нації.

Культурно. 1. В галузі, у питаннях
культури (у 1 знач.). 2. Відповідно
до вимог культури (у 1, 2 знач.);
відповідно до запитів культурної
людини. Розважатися культурно.
Культурно обслуговувати.

КУЛЬТУРИЗМ, у, ч. 1. Система фі¬
зичних вправ для розвитку м’язів.
Поширення культуризму. Спеціаліст
з культуризму. 2. Заняття вправа¬
ми для розвитку м’язів. Займати¬
ся культуризмом. Федерація культу¬
ризму.

Культурист, а, ч. Конкурс культурис¬
тів.

Культурйстка, и, ж.

Культуристський, а, е. Культуристські
вправи.

КУЛЬТУРОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про
духовну культуру народу. Галузь куль¬
турології. Культурологія XX століття.

Культуролог, а, ч.

Культурологічний, а, е. Культурологіч¬
на теза. Культурологічний проект.

КУЛЬТУ РТРЙГЕР, а, ч., книжн. Особа,
яка вбачає своє завдання в поширен¬
ні культури.

Культуртрегерський, а, е.

КУМАРИН, у, ч. Речовина із запахом
свіжоскошеного сіна, яка міститься в
багатьох рослинах; одержана синте¬
тично, використовується для конди¬
терських виробів, у парфумерії тощо.
Наявність кумарину.

КУМЖА, і, ж. Промислова риба роди¬
ни лососевих; лосось-таймень.

КУМИС, у, ч. Напій із кобилячого (рід¬
ше верблюдячого і коров’ячого) мо¬
лока, що перебродило. Пити кумис.

Кумисний, Кумйсовий, а, е. Кумисні
дріжджі.

КУМУЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. мед. Нагрома-
дження в організмі людини, тварин
і рослин різних речовин (ліків, отрут
і т. ін.) у результаті тривалого їх ужи¬
вання. 2. фіз. Концентрація енергії
вибуху в певному напрямку, що
уможливлюється спеціальною кон¬
струкцією снаряда. 3. юр. Поєднання
дипломатичним представником своїх
функцій у кількох державах.

Кумулятйвний, а, е. Кумулятивні влас¬
тивості речовини. Кумулятивна облі¬
гація. Кумулятивна акція. Кумулятив¬
ний акредитив. Кумулятивний ефект.
Кумулятивне покарання. Кумулятивне
голосування.

329

кунак — курйрувати

к _

КУНАК, а, ч. У кавказьких гор¬
ців — людина, зв’язана з іншою зо¬
бов’язанням взаємної дружби, за¬
хисту, гостинності; друг, приятель.
Кровні кунаки.

Кунацький, а, е.

КУНГАН, а, ч. У тюркських народів та
кавказьких горців — високий глек із
носиком. Кунган із чаєм.

КУНГАС, а, ч. Великий човен без
палуби (гребний або парусний),
поширений переважно на Дале¬
кому Сході.

КУНГ-ФХ невідм., с. Вид східних єди-
ноборств китайського походження.
Мистецтво кунг-фу. Займатись
кунг-фу.

КУНЖУТ, у, ч. Південна трав’яниста
однорічна рослина, з насіння якої
добувають олію. Культура кунжуту.
Насіння кунжуту.

Кунжутний, Кунжутовий, а, е. Кунжуто¬
ва олія. Кунжутне виробництво.

КУНКТАГОР, а, ч., книжн. Повільна,
нерішуча, обережна людина.

Кунктаторство, а, с. Характер, пове¬
дінка, властиві кунктаторові; не¬
рішучість, обережність.

Кунктаторський, а, е.

КУНСТКАМЕРА, и, ж., іст. Зібрання
і місце зберігання різноманітних
(художніх, природничо-наукових,
історичних та інших) рідкісних ре¬
чей. Медична кунсткамера.

КУНТУШ, кунтуша, ч. Верхній роз-
пашний чоловічий і жіночий одяг
заможного українського і польського
населення XVI— XVIII ст.

КУПАЖ, у, ч., спец. Змішування різних
сортів вин у певному співвідношенні
для поліпшення їх якості, усунення
недоліків, одержання вин певних
типів тощо. Гарячий купаж.

Купажований, а, е. Купажовані соки.

Купажування, я, с. Гарячий спосіб ку¬
пажування.

Купажувати, ую, уєш. Купажувати
малокислотне вино з висококислот –
ним вином.

КУПЙ, невідм., с. Окреме відділення у
залізничному пасажирському вагоні,
розраховане на невелику кількість
осіб (1—4). Двомісне купе. Просторе
купе.

Купейний, а, е. Купейний вагон.

Купейність, ності, ж ., розм. Доплата за
купейність.

КУПЕЛЮВАННЯ, я, с., спец. Відокрем¬
лення, очищення благородних мета¬
лів від свинцю та інших домішок.

Купелювати, юю, юєш.

КУПІДбН, а, ч. 1. У римській міфоло¬
гії — бог кохання у вигляді крилатого
хлопчика з луком і стрілами; Амур.

Стріли Купідона. 2. перен. Дуже гар¬
ний, вродливий юнак; красень.

КУПЇРУВАТИ, ую, уєш. 1. мед. Зу¬
пиняти приступ хвороби чи пере¬
рвати хворобу своєчасним ефектив¬
ним лікуванням. Купірувати напад
астми. 2. Обрубувати, відрізати
хвіст та вуха у собак. Купірувати
хвіст у пса. Купірувати вуха в три¬
денному віці.

Купірований, а, е. Купірований при¬
ступ.

КУПЛЕТ, а, ч. 1. Строфа пісні.
Куплет пісні. Перший куплет.
2. тільки мн. Пісенька з кількох
строф на побутову або політичну
тему, приспів якої звичайно по¬
вторюється. Сатиричні куплети.
Фривольні куплети.

Куплетист, а, ч. Естрадний артист, який
виконує куплети (у 2 знач.). Веселий
куплетист.

Куплетистка, и, ж.

Куплетний, а, е. Куплетна форма. Куп¬
летна побудова рими.

Куплетність, ності, ж. Пісенна куплет –
ність.

КУПОЛ, а, ч. 1. Опуклий дах, що має
форму півкулі; баня. Купол церкви.
Купол цирку. 2. перен. Куляста по¬
верхня або предмет такої форми.
Купол гори. Купол парашута.

Купольний, а, е. Купольна покрівля.

КУПЙН, а, ч. 1. Відрізна частина
цінних паперів, при поданні якої
у встановлений строк мають спла¬
чуватися проценти або дивіденди.
2. Замінник грошових знаків, тим¬
часовий платіжний засіб, що ви¬
користовувався разом з грошима в
Україні в 1990—1991 роках. Запро¬
вадження купонів. 3. Відріз тканини
на плаття, блузку і т. ін. з наміче¬
ними лініями для розкрою. Купони
на плаття.

Купонний, а, е. 1. Прикм. до купон
(у 1 знач.). Купонна система оплати.
2. Який одержують із купонів. Купон¬
на облігація. Купонна ставка.

КУПОРЙС, у, ч. Сульфат деяких важ¬
ких металів. Мідний купорос. Залізний
купорос.

Купоросний, Купоросовий, а, е. Купорос¬
на кислота. Купоросова олія.

КУПРИТ, у, ч. Оксид міді — мінерал
класу окидів і гідроксидів; червона
мідна руда. Властивості куприту.

КУПФЕРШТЕЙН, у, ч. Проміж-
ний продукт, одержуваний при
плавленні мідних руд, які містять
залізо і сірку; використовується як
сировина міді і мідного купоросу.

КУПЮРА1, и, ж. Скорочення, вилу¬
чення в тексті наукового, літератур¬

ного або музичного твору. Авторські
купюри. Пісня з купюрами. Текст
із купюрами. Робити купюри.

Купюрний, а, е. Купюрні частини твору.

КУПЮРА2, и, ж. Окрема одиниця
цінного папера (облігації, грошо¬
вого знаку) визначеної номінальної
вартості, а також самі ці гроші, цінні
папери. Велика купюра. Стогривнева
купюра. Фальшива купюра. Вартість
купюри.

КУРАГА, й, ж. Сушені абрикоси без
кісточок. Пиріг із курагою.

КУРАЖ, у, ч., розм. Удавана хоробрість,
запал, розв’язність, хвацькість. Бути
в куражі. Увійти в кураж. Впіймати
кураж. Випити для куражу. Не втра¬
чати куражу.

Куражливий, а, е.

КУРАНТ, а, ч. Камінь для розтирання
фарби вручну.

КУРАНТИ, ів, мн. Старовинний баш¬
товий або кімнатний годинник, бій
якого супроводжується музикою, а
також музичний механізм такого го¬
динника. Бронзові куранти. Стінні
куранти. Дзвін курантів.

Курантовий, а, е. Курантовий прилад.

КУРАРЕ, невідм., с. Отруйний рос¬
линний екстракт, який містить
стрихнін; застосовується в медици¬
ні та експериментальній фізіології
для розслаблення м’язів. Власти¬
вості кураре.

КУРБАН-БАЙРАМ, у, ч. Головне що-
річне свято жертвопринесення у
мусульман. Ритуал курбан-байраму.
Початок курбан-байраму.

КУРБЕТ, у, ч. 1. Стрибок верхо¬
вого коня із зігнутими передні¬
ми ногами. 2. Вид акробатичного
стрибка.

КУРВІМЕТР, а, ч. Прилад для вимі¬
рювання довжини кривих ліній на
планах і картах.

КУРДЮК, а, ч. Жирове відкладення
в задній частині тулуба курдючних
овець. Баранячий курдюк.

Курдючний, а, е. Курдючні барани. Кур¬
дючні вівці.

КУР’ЙР, а, ч. 1. Службовець, який роз¬
носить ділові папери, пошту тощо;
посильний. Конторські кур’єри. Кур’єр
від адвоката. 2. Службова особа для
роз’їздів із спішним дорученням. По¬
слати кур’єра.

Кур’єрський, а, е. 1. Прикм. до кур’єр.
Кур’єрські обов’язки. 2. Признач, для
швидкого доставлення кого-, чого-
небудь. Кур’єрські коні. Кур’єрський
поїзд.

КУРЙРУВАТИ, ую, уєш. 1. Контролю¬
вати якусь роботу; бути куратором.
Курирувати студентську групу.

\330

куратор — кутюма

Куратор, а, ч. 1. Особа, якій доручено
наглядати за якою-небудь роботою.

2. Вихователь, керівник групи в де¬
яких навчальних закладах. Куратор
групи. Куратор проекту. 3. Студент-
медик, який стежить за перебігом
хвороби у пацієнта, що перебуває
на стаціонарному лікуванні. Обхід
куратора.

Кураторський, а, е. Кураторські обо¬
в’язки.

Кураторство, а, с.

Курирування, я, с. Курирування хворих.

КУРІЯ, ї, ж., іст. 1. У Стародавньому
Римі — одиниця родової органі¬
зації суспільства, що складалася з
10 родів. Римська курія. 2. У Старо¬
давньому Римі — міський сенат, а
також будинок, де сенат збирався.

3. У деяких країнах — розряд ви¬
борців за якоюсь ознакою (майно,
стан, національність і т. ін.). Сіль¬
ська курія.

Куріальний, а, е. Куріальна система.

КУРЙбЗ, у, ч. Дивний, недоладний або
безглуздий випадок, подія. Стався
курйоз.

Курйозний, а, е. Курйозний випадок.
Курйозні обставини.

Курйозність, ності, ж. Курйозність
ситуації.

Курйозно.

КУРКУМА, и, ж., бот. Трав’яниста
рослина родини імбирних, з коріння
якої добувають жовту фарбу і пряну
приправу для їжі.

Куркумовий, а, е. Куркумова приправа.

КУРЙРТ, у, ч. Місцевість з природними
цілющими властивостями, присто¬
сована для лікування і відпочинку.
Курорт всеукраїнського значення.
Відпочивати на курорті. Лікування
на курорті.

Курортний, а, е. Курортна зона. Курорт¬
не містечко. Курортна книжка.

Курортник, а, ч. Людина, що лікується
та відпочиває на курорті.

Курортниця, і, ж.

КУРОРТОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що ви¬
вчає лікувальні фактори природи,
механізм їх впливу на організм і ме¬
тоди їх використання з лікувально-
профілактичною метою. Конференція
з питань курортології.

Курортолог, а, ч. Вчені-курортологи.

Курортологічний, а, е. Курортологічні
дослідження.

КУРОРТОПбЛІС, а, ч. Місто-ку-
рорт, що функціонує як єдиний
господарський комплекс, який
розробляє, реалізує та впроваджує
в охоронно-оздоровчий процес
нові технології, види рекреації
та реабілітації, екологічні дослі¬

дження, нові методи управління.
Курортополіс Трускавець. Розбудова
курортополіса.

КУРС, у, ч. 1. Напрям руху, шлях
(судна, літака і т. ін.). Визначений
курс. Накреслений курс. Дотримува¬
тися курсу. Змінювати курс. Лягати
курсом. 2. перен. Основна настанова,
напрям (в економіці, політиці тощо).
Політичний курс. Економічний курс.
3. Систематичний виклад основ якої-
небудь науки або її частини у вищій
школі, а також підручник, у якому
подано такий виклад. Шкільний курс
літератури. Університетський курс іс¬
торії. 4. Закінчений цикл навчання,
його обсяг і час, за який цей цикл на¬
вчання відбувається. Ліцейний курс.
Гімназіальний курс. 5. Рік, ступінь
навчання (у вищому і середньому
спеціальному навчальному закладі).
Студент першого курсу. Навчатися
на випускному курсі. 6. Закінчений
ряд, цикл лікувальних процедур.
Курс лікування. 7. Ринкова вартість
цінних паперів. Ринковий курс. Курс
акцій. Курс облігацій. Зростання курсу.
Зниження курсу. 8. Встановлене спів¬
відношення між валютами різних
країн. Курс долара. Валютний курс.
Обмінний курс.

Курсовий, а’, е. Курсове креслення.
Курсова робота. Курсова втрата.
Курсова різниця. Курсова ціна. Кур¬
совий маклер.

КУРСИ, ів, мн. Одна з форм прискоре¬
ної підготовки, перепідготовки і під¬
вищення кваліфікації працівників
певного вузького фаху. Бібліотечні
курси. Курси підвищення кваліфікації.
Вчитися на курсах.

Курсант, а, ч. 1. Слухач курсів. Гурто¬
житок для курсантів. 2. Вихованець
військового училища. Морські кур¬
санти. Військові курсанти. Навчання
курсантів.

Курсантка, и, ж.

Курсантський, а, е. Курсантський полк.
Курсантська виправка.

КУРСИВ, у, ч. Друкарський похилий
шрифт із літерами, подібними до
рукописних. Писати курсивом. Ви¬
ділити курсивом. Примітка кур¬
сивом.

Курсйвити, влю, виш, розм. Курсивити
текст.

Курсивний, а, е. Курсивний шрифт.

КУРСОГРАФ, а, ч. Електронавігацій-
ний прилад для автоматичного запи¬
су на стрічці курсу корабля (літака)
та його змін у часі.

КУРСЙР, а, ч. Спеціальний рухомий
знак на моніторі комп’ютера на міс¬
ці виконання операцій користувачем.

Бігання курсора. Пересування курсора.
Відключити курсор.

Курсорний, а, е. Вільний, швидкий (про
читання текстів іноземними мовами
без докладного аналізу).

КУРСУВАТИ, ую, уєш. Здійснювати
регулярні рейси у визначеному на¬
прямку, за певним курсом, марш¬
рутом. Автобус курсує за марш¬
рутом.

Курсування, я, с. Курсування суден.

КУРТАЖ, у, ч. Комісійна винагоро¬
да, яку одержують біржові маклери
та інші посередники за комерційні
операції. Комісійний куртаж. Розміри
куртажу. Отримати куртаж.

Куртажний, а, е. Куртажні гроші.

КУРТИЗАНКА, и, ж. Жінка легко¬
важної поведінки та авантюрного
способу життя, що обертається у ви¬
щому світі. м

КУРТУАЗНИЙ, а, е, книжн. Вишука¬
но люб’язний, ввічливий. Куртуазне
служіння дамі. Куртуазна література .
Куртуазне поводження. Куртуазне ли¬
царство.

КУРТЬЙ, невідм., ч. Маклер, агент
у Франції та інших країнах.

КУ РУБАТИ, ую, уєш. 1. Контролювати
якусь роботу; бути куратором. Куру-
вати студентську групу.

Куратор, а, ч. 1. Особа, якій доручено
наглядати за якою-небудь роботою.
2. Вихователь, керівник групи в де¬
яких навчальних закладах. Куратор
групи. Куратор проекту. 3. Студент-
медик, який стежить за перебігом
хвороби у пацієнта, що перебуває
на стаціонарному лікуванні. Обхід
куратора.

Кураторство, а, с.

Кураторський, а, е. Кураторські обо –
в ’язки.

Курування, я, с. Курування хворих.

КУРУЛТАЙ, ю, ч. У багатьох тюркських
та монгольських народів — загальні
збори, з’їзд.

КУСТбДА, и, ж., спец. Перше сло¬
во або склад наступної сторінки,
поставлене внизу попередньої або
у верхній частині наступної сторін¬
ки енциклопедії, словника, довід¬
ника.

КУТИКУЛА, и, ж., спец. 1. У рослин —
тонка безструктурна плівка, що
вкриває покривну тканину листків і
стебел. Шар кутикули. 2. У тварин
і людей — шар щільної речовини, що
вкриває поверхню клітин. Лусочки
кутикули.

КУТЮМА, и, ж. У середньовічній
Франції — місцеве звичаєве право,
що регулювало здебільшого майнові
та сімейні відносини.

331

кутюр’є — кярйз

к _

КУТЮР’Є, невідм., ч . Модельєр,
спеціаліст високого класу, автор
колекцій одягу, що відповідає
вимогам сучасної моди. Відомий
курюр’є. Біографія кутюр’є. Одяг
від кутюр’є .

КЮБЕЛЬ, я, ч. Пристрій з відкидними
стінками або днищем для зачерпу¬
вання сипких вантажів. Перекидний
кюбель.

КЮВЙ, невідм., с., спец. Сік, отриманий
внаслідок перших трьох віджимань
винограду на пресі й признач, для
виробництва шампанських вин.

КЮВЕЛЙЖ, у, ч., КЮВЕЛЙЦІЯ, і,
ж ., гірн. 1. Проходка підземних ли-
вунів за допомогою кільцевих мета¬

левих ланок, скріплених в одну
трубу. 2. Водонепроникне кріплен¬
ня у вигляді суцільного металевого
циліндра.

КЮВЕТ, у, ч. 1. Водостічна канава
вздовж шляху і залізничного по¬
лотна. З’їхати у кювет. 2. іст. За¬
повнений водою рів біля фортечної
стіни.

КЮВЙТА, и, ж. Ванночка для оброб¬
ки й промивання фотографічних та
ін. пластинок та відбитків, а також
травлення кліше. Кювета з розчином
кислоти.

Кюветка, и, ж .

КЮРАСО, невідм ., с. Апельсиновий
лікер.

КЮРЙ, невідм. , ч. У Франції, Бельгії
та деяких ін. країнах — парафіяль¬
ний католицький священик. Кюре
з Бельгії.

КЮРІ, невідм., с., фіз. Одиниця виміру
рад іоакти вності .

КЮРІЙ, ю, н. Сріблястий метал —
штучно створений хімічний елемент
із порядковим номером 96. Хімічні
властивості кюрію. Добувати кюрій.

КЮРІТЕРАПІЯ, і, ж. Лікування за до¬
помогою радіоактивних речовин.

КЮСТЕЛҐГ, у, ч. Багатий на золото
різновид самородного срібла.

КЯРЙЗ, а, ч., гідрол. Підземна споруда
для збирання ґрунтових вод і виве¬
дення їх на поверхню землі.

ЛАБЕЛІСТИКА, и, ж. Колекціону¬
вання етикеток, що їх наклеюють на
валізи в готелях під час туристських
подорожей.

ЛАБІАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. у лінгв. Спосіб
вимови звуків, тобто заокруглення
випнутих уперед губ при вимовлянні
звуків, напр. «о», «у».

Лабіалізований, а, е. Лабіалізований
звук.

Лабіалізованість, ності, ж. Лабіалізова¬
ність звуків.

Лабіалізувати, ую, уєш. Лабіалізувати
звук.

ЛАБІАЛЬНИЙ, а, е, лінгв. Губний звук.
Лабіальні приголосні.

ЛАБІЛЬНИЙ, а, е. 1. Який легко змі¬
нюється; нестійкий, рухливий. Ла¬
більна ознака. 2. психол. Рухливий,
нестійкий, такий, що піддається
зовнішнім впливам, враженням, збу¬
джується. Лабільна психіка.

Лабільність, ності, ж. Лабільність
психіки.

ЛАБІОДЕНТАЛЬНИЙ, а, е, лінгв.
Губно-зубний приголосний звук,
утворюваний завдяки зближенню
нижньої губи з передніми верхніми
зубами, напр. «в», «ф».

ЛАБІРИНТ, у, н. 1. За давньогрецькою
легендою — палац із величезною
кількістю приміщень і складних,
заплутаних ходів, що його збуду¬
вав Дедал на острові Крит. 2. Дуже
складне, заплутане розташування
приміщень, переходів, доріг, алей
у парку тощо. 3. перен. Складне,
заплутане поєднання, переплетен¬
ня чого-небудь. У лабіринті думок.
4. анат. Внутрішня частина вуха,
що виконує функції органа слуху й
рівноваги.

Лабірйнтовий, а, е. Лабіринтові переходи
(у 1, 2 знач.). Лабіринтові органи (у
4 знач.).

ЛАБІРИНТОДОНТИ, ів, мн. Основна
група викопних амфібій.

ЛАБОРАНТ, а, ч. Науково-технічний
допоміжний працівник лабораторії,
наукового закладу.

Лаборантик, а, ч.

Лаборантка, и, ж.

Лаборантський, а, е. Лаборантська кім¬
ната. Лаборантська ставка.

ЛАБОРАТОРІЯ, ї, ж. 1. Спеціальне
приміщення, обладнане для про¬
ведення наукових виробничо-кон¬
трольних або навчальних експери¬
ментів, медичних дослідів, випро¬
бувань і т. ін.; співробітники такого
закладу або відділу, де проводяться
такі експерименти. Зуботехнічна
лабораторія. Лабораторія кафедри
біоекології. 2. Відділ медичного за¬
кладу, де проводяться медичні ана¬
лізи. Лабораторія поліклініки. 3. перен.
Творчість кого-, чого-небудь. Творча
лабораторія скульптора.

Лабораторний, а, е. Лабораторне примі¬
щення. Лабораторне дослідження.

ЛАБРАДЙР1, у, ч. Мінерал із групи
польових шпатів сірого або біло¬
го кольору, який використовують у
будівництві.

Лабрадоровий, а, е. Лабрадорові по¬
роди.

ЛАБРАДЙР2, а, ч. Порода великих
службових собак (різновид ньюфа¬
ундленда); собака цієї породи.

ЛАБРАДОРИТ, у, ч. Глибинна магма¬
тична гірська порода, у складі якої
переважає лабрадор; використову¬
ється як будівельно-облицювальний
матеріал.

Лабрадорйтовий, а, е.

ЛАВА1, и, ж. 1. Розжарена рідка або
в’язка маса, яка виливається під
час виверження вулкана. 2. перен.
Суцільний потік чого-небудь рух¬
ливого.

ЛАВА2, и, ж. Бойовий порядок у кінно¬
му строю під час атаки для охоплен¬
ня ворога з флангів та тилу.

ЛАВА3, и, ж. Підземна очисна гірська
виробка, що має значну довжину.

ЛАВАБО, невідм.у с. Китайський щип¬
ковий музичний інструмент.

ЛАВАНДА, и, ж. Вічнозелена пів¬
денна трав’яниста рослина родини
губоцвітих, з якої добувають ефірну
олію для медичних та косметичних
потреб.

Лавандовий, а, е. Лавандова олія. Ла¬
вандове мило.

ЛАВАШ, а, ч. Білий прісний хліб у ви¬
гляді великого плескатого коржа.

ЛАВІРУВАТИ, ую, уєш. 1. Про
судно — йти з частими змінами
курсу, обминаючи підводні камені,
мілини, а також іти проти вітру,
надаючи курсам вигляду ламаної
лінії. 2. Рухатися не прямо, об¬
минаючи перешкоди. 3. перен. Умі¬
ло уникати конфліктів, зіткнень,
перешкод, труднощів. Лавірувати
в політиці.

ЛАВІС, ч. 1. род. у. Спосіб гравіювання,
при якому зображення наносять на
мідну пластину змоченим у кислоті
пензлем. 2. род. а. Відбиток, який
одержують з такої пластини.

ЛАВР, а, ч. 1. Південне вічнозелене де¬
рево або кущ, висушене листя якого
вживають як приправу до страви.
2. Вінок, гілка цього дерева як сим¬
вол нагороди, перемоги. 3. перен., мн.
Про успіх, славу, визнання. Пожина¬
ти лаври. Спочивати на лаврах.

Лавровий, а, е. Лаврові пахощі. Лавровий
лист (у 1 знач.). Лавровий вінок (ві¬
нець) (у 2, 3 знач.).

ЛАВРА, и, ж. Великий православний
чоловічий монастир, підпорядко¬
ваний у своїй діяльності найвищій
церковній владі. Києво-Печерська
лавра. Почаївська лавра.

ЛАВСЙНІЯ, ї, ж. Тропічна кущова
рослина родини плакунових, з вису¬
шеного листя і стебел якої одержують
барвник — хну.

ЛАГ1, а, ч., мор. 1. Навігаційний при¬
лад для вимірювання швидкості руху
судна або пройденого ним шляху.
2. Борт судна.

ЛАГ2, а, ч. Розрив у часі між двома
процесами або явищами, які мають
причиново-наслідковий зв’язок
(напр., між випуском товарів та їх
реалізацією); економічний показ¬
ник, що характеризує часовий інтер¬
вал між двома взаємопов’язаними
явищами в економічному розвитку
регіону, одне з яких є причиною, а
друге наслідком.

ЛАГЛЇНЬ, і, ж. Тонкий трос (лінь),
який має товщину 18 мм.

333

лагман — ламенто

л _

ЛАГМАН, у, ч. Страва середньоазіат¬
ської кухні, що складається з м’ясо-
овочевої частини та локшини.

ЛАГОФТАЛЬМ, а, ч., мед. Незмикання
повік; «заяче око».

ЛАГТИНГ, у, ч. 1. У Норвегії — верх¬
ня палата стортингу (парламенту).

2. Виборний орган місцевого само¬
врядування на Фарерських остро¬
вах.

ЛАГУНА, и, ж. 1. Неглибока морська
затока, що утворилася внаслідок
відокремлення частини моря піща¬
ною косою. 2. Внутрішня водойма
кільцеподібного коралового острова
(атола).

Лагунний, а, е. Лагунна поверхня.

Лагуновий, а, е. Лагуновий риф. Лагунові
відклади. Лагунові острови.

ЛАДАН, у, ч. Ароматична смола де¬
яких тропічних і субтропічних дерев,
яку використовують під час бого¬
служіння.

ЛАЖ, у, ч., фін. 1. Надбавка до номі¬
нальної вартості золотих грошей,
що є наслідком знецінення банкнот.
2. Перевищення ринкового курсу
цінних паперів (акцій, облігацій і
т. ін.) порівняно з їх номінальною
вартістю.

Лажний, а, е.

ЛАЗЕР, а, ч. 1. Прилад для генерування
або підсилення вузькоспрямованих
пучків монохроматичного світла.
2. Промінь, який одержують за до¬
помогою такого пристрою.

Лазерний, а, е. Лазерна хірургія. Лазерна
технологія. Лазерний принтер.

ЛАЗУРИТ, у, ч. Мінерал класу силіка¬
тів синього, зеленувато-блакитного
кольору.

ЛАЙБА, и, ж. Великий двощогловий
човен з косими вітрилами.

ЛАЙКРА, и, ж. Торгова назва елас¬
тичного скрученого синтетичного
волокна, що використовується для
виготовлення одягу.

Лайкровий, а, е. Лайкрові панчохи.

ЛАЙМ, а, ч. Сорт гіркого лимона.

ЛАЙНЕР, а, ч. 1. Велике швидкісне
океанське, морське пасажирське або
вантажне судно. 2. Швидкісний ба¬
гатомісний пасажирський рейсовий

. літак.

Лайнерський, а, е.

ЛАЙНСМАН, ЛАЙНСМЕН, а, ч. У хо-
кеї — помічник судді; боковий суддя;
с^ддя на лінії.

ЛАИФО, невідм ., с. Метод розрахунку
дивідендів, коли достроково ви¬
лучається з банківського рахунку
сума коштів, що була депонована
останньою.

ЛАК, у, ч. 1. Розчин нелетких плів-
коутворювачів у летких розчинни¬
ках (спирти тощо). Лак для під¬
логи. Лак для нігтів. 2. Органічні
барвникові речовини, які не роз¬
чиняються у воді та у фарбованих
ними матеріалах.

Лакований, а, е. Лакована підлога.

Лаковий, а, е. Лакова суміш. Лакове
покриття.

Лакувати, ую, уєш. Лакувати паркет.

ЛАКЕЙ, я, ч. 1. Служник. 2. перен. Під¬
лабузник; той, хто запобігає перед
кимось.

Лакейство, а, с.

Лакейський, а, е.

ЛАКМУС, у, ч. Рослинна фарба, що в
кислому середовищі набуває черво¬
ного кольору, а в лужному — синьо¬
го; використовується як індикатор.

Лакмусовий, а, е. Лакмусовий папір.

ЛАКОЛІТ, а, ч., геол. Закам’яніла ма¬
са вивержених гірських порід, що
застигла в земній корі у вигляді ку¬
пола.

ЛАКОНІЗМ, у, ч. Гранична стислість і
чіткість (мови, зображення і т. ін.).

Лаконічний, а, е. Лаконічний вислів.

Лаконічність, ності, ж. Лаконічність
думки.

Лаконічно. Висловитись лаконічно.

ЛАКРИМАТОРИ, ів, мн.у спец. Сльозо-
гінні отруйні речовини.

ЛАКРЙЦЯ, і, ж. Рід рослин роди¬
ни бобових; солодка, солодець, а
також корінь та кореневище цих
рослин, які використовують у
фармацевтичній та кондитерській
промисловості.

ЛАКТАМИ, ів, мн. Клас органічних
сполук, які містять аміногрупу і
широко використовуються у вироб¬
ництві поліамідів.

ЛАКТАТИ, ів, мн. Солі молочної кис¬
лоти.

ЛАКТАЦІЯ, ї, ж., спец. Утворення та
виділення молока у самок ссавців, а
також період, протягом якого від¬
бувається виділення молока. Час
лактації.

Лактаційний, а, е. Лактаційний період.

ЛАКТО… Перша частина складних
слів, що має значення «молоко»,
«молочний».

ЛАКТОАЛЬБУМЇНИ, ів, мн. Природ-
ні білки (альбуміни), що містяться
у молоці.

ЛАКТОБАЦИЛІН , у, ч., спец. 1. Куль-
тура молочнокислих бактерій, яки¬
ми окислюють молоко, надаючи
йому лікувальних якостей. 2. Кисле
молоко, виготовлене способом такого
заквашування.

ЛАКТОГЛОБУЛЇНИ, ів, мн. Тваринні
білки (глобуліни), що забезпечують
поживну цінність молока.

ЛАКТбЗА, и, ж. у спец. Цукор, який
входить до складу молока ссавців;
молочний цукор.

ЛАКТОМЕТР, а, ч. Прилад для визна¬
чення питомої ваги молока.

ЛАКТОНИ, ів, мн. Клас циклічних ор¬
ганічних сполук, які містять склад-
ноефірну групу і широко використо¬
вуються у виробництві запашних та
лікарських речовин.

ЛАКТОСКЙП, а, ч. Прилад для визна¬
чення кількості жиру в молоці.

ЛАКУНА, и, ж. 1. анат. У тварин — по¬
рожнина, заглиблення між ткани¬
нами організму або його органами.

2. бот. Ділянка основної тканини
стебла між листковими слідами.

3. лінгв;і літ. Пропуск у тексті.

ЛАКУНАРІЙ, я, ч., архіт. Заглиблене

поле або квадрат у набірній стелі;
кесон.

ЛАКФібЛЬ, і, ж. Кімнатна або садо¬
ва трав’яниста рослина з жовтими
або червоно-жовтими запашними
квітами.

ЛАКШМЇ, невідм., ж. У брахманізмі та
індуїзмі — богиня кохання, вроди,
щастя, багатства.

ЛАМА1, и, ж. Південноамериканська
в’ючна тварина родини верблюдів.

ЛАМА2, и, ч. У Тибеті та Монголії —
монах-буддист.

ЛАМАЇЗМ, у, ч. Різновид буддизму, по¬
ширений у Тибеті та Монголії.

Ламаїст, а, ч.

Ламаїстський, а, е. Ламаїстська церква.

ЛАМАНТЙН, а, ч. Рід водяних ссавців
ряду сиреноподібних.

ЛАМАРКІЗМ, у, ч. Цілісна наукова
концепція еволюції живої природи,
яку створив французький природо¬
знавець Ж.-Б. Ламарк.

ЛАМБАДА, и, ж. Латиноамерикан¬
ський експресивний танець; музика
до цього танцю.

ЛАМБЕРТ, а, ч. Одиниця яскравості
(здебільшого — яскравості поверхні,
яка світиться завдяки розсіяному
світлу).

ЛАМБРЕКЕН, а, ч. 1. Верхня частина
драпування на вікні або дверях як
прикраса. 2. Дерев’яне різьблення
на виступах даху, над дверима та
вікнами.

ЛАМЕНТАЦІЯ, ї, ж. Скарга, нарі¬
кання.

ЛАМЙНТО, невідм., с. 1. Музичний
твір сумного, скорботного характеру.
2. У народному мистецтві — плач,
голосіння.

334

ламер — ларингальний

ЛАМЕР, а, ч. Недосвідчений, але
такий, що вважає себе обізнаним,
комп’ютерний користувач.

ЛАМІНАРІЯ, ї, ж. Різновид бурих во¬
доростей, окремі види яких (морська
капуста) вживаються як їжа. Водо¬
рості з ламінарій.

ЛАМІНАРНИЙ, а, е. Шаруватий, плас¬
кий. Ламінарний рух.

ЛАМІНАТ, у, ч. Матеріал, який отри¬
мують шляхом з’єднання багатьох
шарів основи (тканини, паперу),
просякнутих або покритих синте¬
тичною смолою.

Ламінатор, а, ч. 1. Механізм для прока¬
тування між валками цупкого паперу
або картону з метою ущільнення та
надання їм глянцу. 2. Апарат для
ламінування.

Ламінація, ї, ж. Нанесення прозорої
захисної плівки на поверхню до¬
кумента, картки тощо.

Ламінований, а, е. Ламінована підлога.

Ламінування, я, с.

Ламінувати, ую, уєш.

ЛАМПА, и, ж. 1. Освітлювальний
пристрій різного типу й улашту¬
вання. Настільна лампа. 2. Прилад
спеціального призначення. Електрон¬
на лампа. Лампа денного освітлення.
Кварцева лампа.

ЛАМПАДА, и, ж. Світильник особли¬
вої форми з ґнотом, що наповнюють
оливою.

ЛАМПАС, а, ч. Кольорова смужка із
сукна, що нашивається по зовніш¬
ньому шву формених штанів.

ЛАМПібН, а, ч. Скляний або паперо¬
вий ліхтар для яскравого освітлення
або ілюмінації.

ЛАНГЕТ, у, ч., кул. М’ясна страва,
приготовлена з тонких шматочків
вирізки.

ЛАНГУСТ, а, ч., ЛАНГУСТА, и, ж.
Великий морський десятиногий рак
без клешень.

ЛАНГХААР, а, ч. Порода німецьких ля¬
гавих собак, як правило, коричневої
і сірої масті.

ЛАНДВЕР, у, ч. 1. Ополчення, яке
формували округи у Пруссії під час
боротьби з Наполеоном І. 2. У Ні¬
меччині та Австро-Угорщині — вій¬
ськовозобов’язаний другої черги або
військова частина з цих військово¬
зобов’язаних.

ЛАНДГРАФ, а, ч. У середньовічній
Німеччині — титул деяких можно¬
владних князів.

ЛАНДЙ, невідм., с. 1. Чотиримісна
карета з верхом, що відкидається.
Відкрите ландо. 2. Легковий авто¬
мобіль з верхом, що відкривається
над заднім сидінням.

ЛАНДРАГЙН, а, ч. Кінний стражник
у колишній Австрії.

ЛАНДРАС, а, ч. Беконна порода сви¬
ней, виведена у Данії.

ЛАНДРАТ, а, ч. 1. У Німеччині — осо¬
ба, яка очолює орган місцевого са¬
моврядування. 2. У деяких канонах
Швейцарії — назва законодавчого
органу. 3. У Російській імперії
(1713—1719 рр.) — радник дворян¬
ської колегії при губернаторові.

ЛАНДСКНЕХТ, а, ч. 1. У Західній
Європі XV— XVII ст. — найманий
солдат. 2. перен. Найманець.

ЛАНДСТИНГ, у, ч. 1. У Швеції – ви¬
борний орган місцевого самовряду¬
вання. 2. Верхня палата данського
парламенту — риксдагу. 3. Орган
самоврядування на Аландських ост¬
ровах, а також у деяких інших скан¬
динавських країнах.

ЛАНДТАГ, у, ч. 1. Виборний орган
самоврядування областей і земель у
Німеччині та Австрії, парламент у
Ліхтенштейні. 2. У Середні віки — зі¬
брання представників станів у фео¬
дальних німецьких князівствах.

ЛАНДШАФТ, у, ч. 1. Загальний ви¬
гляд місцевості; пейзаж. Міський
ландшафт. Сільський ландшафт.
2. Малюнок, картина із зображен¬
ням переважно сільської місце¬
вості. Зимовий ландшафт. 3. геогр.
Природний географічний комплекс
з певним сполученням рельєфу,
клімату, ґрунтів, рослинного і
тваринного світу. Типовий ланд¬
шафт. Антропогенний ландшафт.
Культурний ландшафт.

Ландшафтний, а, е. Ландшафтне фото¬
графування місцевості. Ландшафтні
умови. Ландшафтна архітектура
(у 1 знач.). Ландшафтний парк (у З
знач.).

Ландшафтних, а, ч. Той, хто займа¬
ється облаштуванням ландшафту
(у 3 знач.). Ландшафтник парку в
Софіївці.

ЛАНДШТУРМ, у, ч. 1. Народне опол¬
чення, що виникло 1813 р. у Прус¬
сії. 2. У Німеччині (до 1945 р.) та
Австро-Угорщині XVIII— XIX ст. —
формування з військовозобов’язаних
третьої черги.

ЛАНОЛІН, у, ч. Одержуваний під час
промивання овечої вовни жир, що
використовується в медицині та пар¬
фумерії. Крем з ланоліном.

Ланоліновий, а, е. Ланоліновий крем.

ЛАНСЬЙ, невідм ., с. Англійський
парний бальний танець середини
XIX ст. — різновид кадрилі.

ЛАНТАН, у, ч. Рідкісноземельний
хімічний елемент — метал білого

кольору, що окислюється на повітрі,
а при нагріванні горить.

ЛАНТАНІДИ, ЛАНТАНОЇДИ, ів,
мн. Хімічні елементи, розташовані
у Періодичній системі елементів
Д. Менделєєва за лантаном.

ЛАНЦЙТ, а, ч. Невеликий хірургічний
ніж, гострий з обох боків.

Ланцетний, а, е. Ланцетний листочок.

Ланцетовий, а, е.

ЛАНЧ а, ч., ЛЕНЧ, у, ч. У Великій Бри¬
танії та деяких ін. країнах — другий
сніданок (між 11 та 12 год.).

ЛАНЧЕНМҐГ, а, ч. Консервований
м’ясний рулет.

ЛАПАРОСКЙП, а, ч., мед. Волоконно-
оптичний прилад для огляду черев¬
ної порожнини.

Лапароскопїчний, а, е. Лапароскопічна
стійка. Лапароскопічне обстеження .

Лапароскопїя,ї, ж. 1. Галузь медицини,
яка розробляє методику обстеження
та малоінвазивного оперативного
лікування органів черевної порож¬
нини за допомогою лапароскопа.
2. Інструментальний огляд черевної
порожнини за допомогою лапаро¬
скопа.

ЛАПАРОТОМІЯ, ї, ж. Розтин черев¬
ної порожнини під час хірургічних
операцій.

Лапаротомїчний, а, е. Лапаротомічний
метод.

ЛАПІдАріЙ, ю, ч. Археологічний
музей під відкритим небом, у якому
зібрано зразки давньої писемності на
кам’яних плитах.

ЛАПІДАРНИЙ, а, е. Короткий, стис¬
лий, але чіткий та ясний. Лапідарний
стиль.

Лапідарність, ності, ж. Лапідарність
стилю.

Лапідарно. Висловлюватись лапідарно.

ЛАПІЛІ, невідм ., мн. Дрібні уламки
неправильної форми, викинуті вул¬
каном під час виверження.

ЛАРВИ, ів, мн. У давньоримській мі¬
фології — злі духи або привиди злих
людей.

ЛАРГЕТО, невідм ., с., муз. 1. Помірно
повільний темп. 2. Інструментальна
п’єса або частина музичного твору в
такому темпі.

ЛАРГО, невідм ., с., муз. 1. Дуже
повільно, урочисто. 2. Музична
п’єса або частина твору (сонати,
симфонії тощо) такого темпу І
характеру.

ЛАРИ, ів, мн. (одн. лар, а, ч.). За ре¬
лігійними уявленнями стародавніх
римлян — душі померлих предків,
захисники живих нащадків.

ЛАРИНГАЛЬНИЙ, а, е. Гортанний.
Ларингальний звук.

335

ларингіт — легальність

л _

ЛАРИНГІТ, у, ч. Запалення слизової
оболонки гортані. Гострий ларин¬
гіт .

ЛАРИНГОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, яка
вивчає анатомію, фізіологію та за¬
хворювання гортані.

Ларинголог, а, ч.

ЛАРИНГОСКОП, а, ч. Прилад у ви¬
гляді дзеркала на довгому стрижні
для дослідження гортані.

Ларингоскопія, ї, ж . Обстеження гор¬
тані, звичайно за допомогою ларин¬
госкопа.

Ларингоскопічний, а, е. Ларингоскопічне
обстеження.

ЛАРИНГОТОМІЯ, ї, ж. Хірургічна
операція, під час якої відбувається
розтин гортані людини і тварин.

ЛАРИНГОТРАХЕЇТ, у, ч. Одночасне
запалення слизової оболонки гор¬
тані й трахеї.

ЛАРИНГОФЙН, а, ч. Мікрофон, який
прикріплюють на шиї людини для
відтворення мови без сторонніх шу¬
мів (в умовах постійного сильного
шумового фону).

ЛАСО, невідм ., с. Аркан, що має петлю
для ловлення тварин.

ЛАСТ, а, ч., мор. У різних країнах —
одиниця виміру корабельного ван¬
тажу, неоднакова стосовно різних
вантажів.

ЛАСТИ, ів, мн. 1. Укорочені кін¬
цівки тварин та деяких водо¬
плавних птахів з пальцями, з’єд¬
наними шкірною перепонкою.
2. Пристосування для плавання,
що надівається на ступні і нагадує
кінцівки водних тварин.

ЛАСТИК1, а, ч. Гумка для стирання
написаного, намальованого.

ЛАСТИК2, у, ч. Цупка бавовняна
тканина з блискучою правою сто¬
роною.

Ластиковий, а, е. Ластикові штани.

ЛАТЕКС, у, ч. Водна емульсія каучуку,
що міститься в каучуконосних рос¬
линах.

Латексний, а,^е. Латексна композиція.

ЛАТЕНТНИЙ, а, е. Який не вияв¬
ляється зовнішньо; прихований.
Латентна форма хронічного холе¬
циститу. Латентна злочинність. Ла¬
тентний період.

Латентність, ності, ж.

ЛАТЕРАЛЬНИЙ, а, е, анат. Який зна¬
ходиться, розташований збоку від се¬
рединної площини тіла. Латеральний
(боковий) приголосний.

ЛАТЕРИТ, у, ч., геол. Гірська порода
червоного або бурого кольору, схожа
на глину.

Латеритизація, ї, ж. Процес утворення
латериту.

ЛАТЕРОСКОПЇЯ, ї, ж. у мед . Огляд
органа під боковим освітленням.

Латероскопічний а, е. Латероскопічний
метод обстеження.

ЛАТИФУНДЙЗМ, у, ч. Система зем¬
леволодіння, основу якої складають
великі земельні володіння — лати¬
фундії.

Латифундйст, а, ч.

Латифундія, ї, ж. У Стародавньому
Римі — великий приватний маєток,
де використовувалась праця рабів;
велике земельне володіння приват¬
ної власності.

…ЛАТРІЯ. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттям «слу¬
жіння», «поклоніння».

ЛАТУК, у, ч. 1. Бур’ян з дрібними блідо-
жовтими квітами, зібраними в кити¬
цю; використовується в медицині.
2. Трав’яниста городня рослина — вид
салату, листя якої вживається як їжа
в сирому вигляді.

Латуковий, а, е.

ЛАТУНЬ, і, ж. Подвійний або багато¬
компонентний сплав золотистого
кольору на основі міді, головний
легувальний елемент сплаву — цинк
(50 %).

ЛАУРЕАТ, а, ч. 1. У стародавніх
греків та римлян — переможець
яких-небудь змагань, нагородже¬
ний почесним лавровим вінком.
2. Звання, яке присуджується за
видатні досягнення в галузі науки,
мистецтва і т. ін., а також особа,
удостоєна цього звання.

Лауреатка, и, ж.

Лауреатство, а, с., розм. Претендент на
лауреатство.

Лауреатський, а, е, розм. Лауреатське
місце.

ЛАФЙТ, а, ч. Верстат для встановлення
та закріплення дула гармати.

ЛАФІТ, а, ч. Сорт червоного виноград¬
ного вина.

ЛАЦАРЙНІ, невідм., ч. Жебрак у Пів¬
денній Палії.

ЛАЦКАН, а, ч. Вилога на грудній час¬
тині верхнього одягу (пальта, піджа¬
ка і т. і н.). Лацкан піджака.

ЛАЦО, невідм ., с. Буфонний трюк, ко¬
мічний номер, включений до основ¬
ної дії комедії масок.

ЛЕВАНТ, у, ч. Загальна назва країн,
що прилягали до східної частини
Середземного моря (Сирія, Ліван,
Єгипет, Туреччина, Греція, Кіпр,
Ізраїль).

ЛЕВЕЛЕРИ, ів, мн. (одн. левелер, а, ч.).
Члени англійської республіканської
політичної партії (XVII ст.), що ви¬
магала політичних, економічних та
релігійних свобод.

ЛЙВЕРЕДЖЛІЗ, у, ч., фін. Форма між¬
народного лізингу, за якої лізингова
фірма через довірчу компанію купує
обладнання у виробника та надає
його орендареві в довготермінову
оренду.

ЛЕВЕРЖЕТ, а, ч. Цасмо волосся, зали¬
шене спереду над лобом на повністю
виголеній голові.

ЛЕВЕРЙДЖ, у, ч., фін. Фінансовий
механізм, який забезпечує опти¬
мальне співвідношення певних
видів капіталу або певних витрат
підприємства.

ЛЕВІАФАН, а, ч. 1. У Біблії — вели¬
чезне морське страховисько або літа¬
ючий дракон. 2. перен. Те, що вражає
своїми величезними розмірами або
силою.

ЛЕВІРАТ, а, ч. Шлюбний звичай у
багатьох народів, який дозволяв або
навіть зобов’язував молодшого брата
покійного чоловіка одружуватися з
удовою.

ЛЕВІТАЦІЯ, і, ж. Надприродна здат¬
ність людини до подолання сили
тяжіння та швидкого переміщення
у повітрі без використання технічних
засобів. Стан левітації.

Левітаційний, а, е. Левітаційний стан.

ЛЕВКАС, у, ч., спец. Суміш алебастру
або крейди з клеєм, що вживається
для ґрунтування дерева, а також зро¬
блений з цієї суміші ґрунт.

ЛЕВРЕТКА, и, ж. Порода маленьких
кімнатних короткошерстих декора¬
тивних собак різної масті.

ЛЕВУЛЬЙЗА, и, ж. Цукор, який є в
меду, солодких фруктах; фруктоза.

ЛЕВУРДА, и, ж. Дикоросла цибу¬
линна рослина, смак якої нагадує
часник.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Перехід на
легальне становище, узаконення.
Механізм легалізації. 2. У між¬
народному праві — підтвердження
істинності та юридичної чинності
документа, який видали в іншій
державі.

Легалізм, у, ч. Дозволеність, відповід¬
ність чинним законам.

Легалізований, а, е. Легалізований ди¬
плом про вищу освіту.

Легалізування, я, с. Легалізування ван¬
тажоперевезень.

Легалізувати, ую, уєш. 1. Переводити
на легальне становище. Легалізувати
прибутки. 2. Надавати законної сили;
узаконювати.

ЛЕГАЛЬНИЙ, а, е. Визнаний, дозволе¬
ний законом; який має законну силу;
узаконений.

Легальність, ності, ж. Легальність фі¬
нансових операцій.

336

легально — лейтмотйв

Легально. Виїхати за межі країни ле¬
гально.

ЛЕГАТ1, а, ч. 1. У Стародавньому
Римі — намісник імператора в
провінції в період принципату.
2. Уповноважений представник Папи
Римського; нунцій.

ЛЕГАТ2, у, ч. Викладене в заповіті до¬
ручення спадкоємцю сплатити якій-
небудь особі певну суму або передати
їй певне майно.

ЛЕГАТИСИМО, невідм ., с., муз. Без¬
відривний, плавний перехід одно¬
го звука в інший; більш плавний,
ніж легато.

ЛЕГАТО, муз. 1. невідм ., с. Перехід від
одного звука до іншого без перерви;
плавне виконання; протилежне —
стакато. 2. присл. Плавно переходячи
від однієї ноти до іншої.

ЛЕГАЦІЯ, ї, ж . 1. Посольство Папи
Римського, що направляється з
особливою дипломатичною місією.
2. Провінція в колишній Папській
області (Італія).

ЛЕГГЕМОГЛОБІН, у, ч. Аналог ге¬
моглобіну; утворюється в деяких
рослинах.

ЛЕГЕНДА, и, ж. 1. Спочатку — жит¬
тєпис святого, релігійно-повчальне
оповідання, пізніше — поетичний
переказ про історичну або ви¬
гадану подію. 2. Вигадана біо¬
графія того, хто виконує таємне
завдання. 3. Сукупність умовних
знаків та пояснень до карти, схеми
тощо. 4. Напис на монеті, медалі

1 т. ін. 5. перен. Вигадка, щось
неймовірне.

Легендарний, а, е. Легендарна подія.
Легендарна постать. Легендарна хо¬
робрість.

ЛЕГІНСИ, ів, мн. Трикотажні штани,
що облягають литки до щиколоток
або колін (звичайно жіночі).

ЛЕГібН, у, ч. 1. У Стародавньому
Римі — вища бойова одиниця.
2. У деяких країнах — назва осо¬
бливих військових частин. 3. перен.
Надзвичайно велика кількість; ба¬
гато.

ЛЕГІОНЙР, а, ч. 1. Воїн легіону (у 1,

2 знач.). 2. Спортсмен, що уклав
контракт із зарубіжним спортивним
клубом та виступає за цей клуб на
певних умовах протягом обумовле¬
ного терміну.

Легіонерський, а, е. ,

ЛЕГІСЛАТЙВА, и, ж. Скорочене по¬
значення Законодавчих зборів Фран¬
ції під час Великої французької ре¬
волюції 1791—1792 рр. (до Конвенту),
а також під час Другої республіки
1849-1851 рр.

ЛЕГІСЛАТУРА, и, ж. 1. Термін повно¬
важень, а також період діяльності
виборного представницького орга¬
ну. 2. Назва законодавчих органів у
деяких країнах.

ЛЕГІСТИ, ів, мн. (одн. легіст, а, ч.). Се¬
редньовічні правники в Західній Єв¬
ропі, які впроваджували в юридичну
практику цивільне римське право,
протиставляючи його церковному
(канонічному) праву та феодальним
звичаям.

Легістка, и, ж.

ЛЕГІТИМІЗАЦІЯ, ЛЕГІТИМАЦІЯ, ї,
ж ., юр. 1. Визнання чи підтверджен¬
ня законності якого-небудь права або
повноваження. 2. Форма посвідчення
особи в державах, що не мають пас¬
портної системи.

Легітимаційний, а, е. Легітимаційна
карта.

Легітимізм, у, ч. Політичний напрямок
у Західній Європі XIX— XX ст. (пере¬
важно у Франції), який відстоював
спадкове право певної династії, ски¬
нутої революцією, на владу як голов¬
ний принцип державного устрою.

Легітимізований, а, е. Який є наслідком
легітимізації.

Легітимізувати, ую, уєш. Узаконити
(узаконювати) яке-небудь право,
повноваження кого-, чого-небудь.

Легітиміст, а, ч.

Легітимістка, и, ж.

Легітимний, а, е. Законний. Легітимна
постанова. Легітимні форми протес¬
ту. Легітимні вибори.

Легітймність, ності, ж. Легітимність
політичної системи.

Легітимувати, ую, уєш, юр. Визнавати
або підтверджувати законність яко¬
го-небудь права або повноваження.

Легітимований, а, е.

ЛЕДЕРИН, у, ч. Водостійкий матеріал
для книжкових палітурок, що імітує
шкіру.

ЛііДІ, невідм ., ж. 1. У Великій Бри¬
танії — дружина лорда, а також за¬
міжня жінка з аристократичних кіл
суспільства. 2. Дружина керівника
держави. Перша леді. 3. Вихована,
благородна жінка, що має гарні ма¬
нери. Справжня леді. 4. Форма ввіч¬
ливого звертання до групи жінок.
Леді і джентльмени.

ЛЕЄР, а, ч., мор. Трос, який натягують
на суднах вздовж палуби, щоб запо¬
бігти падінню людей за борт, для
кріплення вітрил тощо. Штормовий
леєр. Стальний леєр.

Леєрний, а, е.

ЛЕИБ-… Перша частина складних слів,
що означає: який входить в обслугу
монарха; придворний.

ЛЕЙБА, и, ж.у жарг. Фірмова ети¬
кетка.

ЛЕЙБ-ГВАРДІЯ, ї, ж. Привілейоване
військо в ряді монархічних країн;
спочатку — особиста охорона мо¬
нарха.

Лейб -гвардієць, йця, ч.

Лейб-гвардїйський, а, е. Лейб-гвардій-
ський полк.

ЛЕЙБЛ, а, ч. Фірмова етикетка (бир¬
ка) на одязі, де вказано країну, ви¬
робника або ж підприємство, фір¬
му, торгову марку; товарний знак
виробника.

ЛЕЙБ-МЕДИК, а, ч. Придворний
лікар.

ЛЕЙБОРИСТ, а, ч. Член англійської
робітничої партії, яка дотримується
в політиці реформістської позиції.

Лейбористка, и, ж.

Лейбористський а, е. Лейбористська
партія.

ЛЕЙКЕМІЯ, і, ж. Те саме, що лейкоз.

ЛЕЙКОДЕРМА, и, ж.у мед. Послаблен¬
ня або зникнення пігментації шкіри
унаслідок захворювань чи побічної
дії ліків.

ЛЕЙКЙЗ, у, ч. Пухлинне захворювання
кровотвірної системи, що виявляєть¬
ся в значному збільшенні кількості
лейкоцитів.

ЛЕЙКбМА, и, ж ., мед. Стійке помут¬
ніння рогівки оболонки ока вна¬
слідок утворення непрозорої білої
плями; більмо.

ЛЕЙКОПЕНІЯ, ї, ж. Зменшення кіль¬
кості лейкоцитів у крові людини й
тварин.

ЛЕЙКОПЛАКІЯ, ї, ж. Молочно-білі
плями на слизових оболонках ро¬
тової порожнини, статевих органів
тощо.

ЛЕЙКОПЛАСТ, а, ч. Безбарвне дріб¬
не утворення в клітинах більшості
рослин.

ЛЕЙКОЦИТИ, і в, мн. (одн. лейкоцит, а,
ч.). Білі кров’яні тільця.

Лейкоцитарний, а, е. Лейкоцитарний
індекс. Лейкоцитарна формула.

ЛЕЙКОЦИТОЗ, у, ч., мед. Збільшення
кількості лейкоцитів у крові.

ЛЕЙТЕНАНТ, а, ч. Друге офіцерське
звання в армії, флоті, міліції євро¬
пейських країн, а також людина, що
носить це звання. Лейтенант мілі¬
ції. Молодший лейтенант. Старший
лейтенант.

Лейтенантик, а, ч.

Лейтенантський, а, е. Лейтенантські
погони.

ЛЕЙТМОТЙВ, у, ч. 1. Основний
мотив, музична тема, що повто¬
рюється протягом усього музичного
твору та служить характеристикою

337

лейтмотивний — лепрозорій

якої-небудь дійової особи. 2. пе¬
рем. Основне положення, думка,
що неодноразово повторюється,
підкреслюється у чому-небудь.
Лейтмотив твору.

Лейтмотивний, а, е. Лейтмотивна ха¬
рактеристика.

ЛЕЙТТЙМА, и, ж. Те саме, що лейт¬
мотив.

ЛЕЙЦИН, у, ч ., хім. Одна з незамінних
амінокислот, що входить до складу
тваринних і рослинних білків.

ЛЕЙЦИТ, у, ч. Сірий, білий або жов¬
туватий мінерал магматичного похо¬
дження, який легко перетворюється
в глинисті мінерали.

ЛЕЙШМАНІЙЗИ, ів, мн. Група ін¬
фекційних захворювань, які зумов¬
люють виразкові ураження шкіри або
слизових оболонок чи внутрішніх
органів.

ЛЕЙШМАНІЯ, ї, ж. Рід найпростіших
класу джгутикових, внутрішньоклі¬
тинні паразити людини і деяких
тварин.

ЛЕК, а, ч. Грошова одиниця Албанії,
дорівнює 100 кіндаркам.

ЛЕКАЖ, у, ч. Зменшення ваги або
об’єму товару через його витікання,
висипання з тари під час переве¬
зення.

ЛЕКАЛО, а, с. 1. Фігурна лінійка для
викреслювання кривих ліній. 2. техн.
Калібр (у 3 знач.).

Лекальний, а, е. Лекальна цегла.

Лекальник, а, ч. Робітник, який виго¬
товляє лекала.

ЛЕКСЕМА, и, ж ., лінгв. Слово як
самостійна смислова одиниця, що
розглядається в мовознавстві в усій
сукупності своїх форм і значень.

ЛЙКСИКА, и, ж. 1. Сукупність слів
певної мови. 2. Сукупність слів
певної стилістичної сфери мови.
3. Словниковий склад твору або
творів якого-небудь письменника
або сукупність слів, які використо¬
вують у певній галузі науки, техніки
тощо. Лексика Шевченка. Космічна
лексика.

Лексикалізація, ї, ж. Перетворення
елемента мови (напр., морфеми, сло¬
воформи) або сполучення елементів
у слово або фразеологізм. Лексикалі¬
зація форми.

Лексикалізований, а, е. Лексикалізована
форма.

Лексичний, а, е. Лексична структура.
Лексичний матеріал. Лексична оди¬
ниця.

ЛЕКСИКОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Словникова
справа, укладання словників.
2. Розділ мовознавства, що вивчає
теорію і практику укладання слов¬

ників. 3. Сукупність друкованих
словникових праць, словникова лі¬
тература. Українська лексикографія.
Комп’ютерна лексикографія.

Лексикограф, а, ч. Той, хто укладає
словники. Видатний лексикограф.

Лексикографічний, а, е. Лексикографічна
практика.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ мово¬
знавства, що вивчає лексику, тобто
сукупність слів певної мови.

Лексиколог, а, ч. Той, хто займається
вивченням лексики.

Лексикологічний, а, е. Лексикологічне
дослідження.

ЛЕКСИКЙН, а, ч. 1. книжн. Запас
слів; лексика. 2. заст. Словник.
3. Текстовий редактор, призначений
для роботи над документами на пер¬
сональному комп’ютері.

ЛЕКСИКОСТАТЙСТИКА, и, ж., лінгв.
Те саме, що глотохронологія.

ЛЕКТОР, а, ч. Той, хто читає лекції,
лекцію.

Лекторка, и, ж.

Лекторство, а, с.

Лекторський, а, е.

ЛЕКЦІЯ, ї, ж. 1. Навчальне занят¬
тя, що являє собою усний виклад
предмета викладачем у вищому або
середньому спеціальному навчально¬
му закладі. 2. Публічний виступ на
певну тему. 3. звич. мн. Записи курсу з
якого-небудь навчального предмета,
публічних читань, складені лектором
або слухачем.

Лекційний, а, е. Лекційний зал. Лекційні
години.

ЛЕМА, и, ж ., мат. Допоміжна теорема,
необхідна для доказу іншої.

ЛЕМІНГ, а, ч. Дрібний північний зві-
рок-гризун з довгою буро-жовтою
плямистою шерстю; полярна миша.

ЛЕМНІСКАТА, и, ж., мат. Лінія, що є
геометричним місцем точок, добуток
віддалей яких до двох даних точок
(фокусів) дорівнює квадратові по¬
ловини міжфокусної віддалі.

ЛЕМУР, а, ч. Тварина, що займає про¬
міжне положення між мавпами і
нижчими ссавцями; півмавпа.

ЛЕН1, у, ч. 1. У Західній Європі за фео¬
далізму — земельне володіння, яке
надавалось васалу за умови несення
ним військової служби та виконання
інших повинностей. 2. Податок, який
збирався з денного помістя.

ЛЕН2, а, ч. Основна адміністративно-
територіальна одиниця у Швеції.

ЛЕНДЛЕР, а, ч. Старовинний селян¬
ський парний танець австрійсько -ні¬
мецького походження, який пізніше
став одним із попередників вальсу;
музичний розмір 3/4, 3/8.

ЛЕНД-ЛІЗ, у, ч. Система передачі
США в позику або в оренду зброї,
боєприпасів, стратегічної сирови¬
ни та інших матеріальних ресурсів
країнам антифашистської коалі¬
ції під час Другої світової війни
(1939-1945 рр.).

ЛЕНДЛЙРД, а, ч. Великий земле¬
власник у Великій Британії, який
здає землю в оренду фермерам.

Лендлбрдство, а, с.

ЛЕНДРЙВЕР, а, ч. Легковий автомобіль
підвищеної прохідності з високим
кліренсом; всюдихід.

ЛЕНІКС, а, ч. Елемент ланцюгової
передачі — обертове колесо (ролик,
шків, зірочка), що дозволяє регулю¬
вати натягнення ланцюга або паса.

ЛЙННИК, а, ч. Васал, який користу¬
вався леном1 і мав певні зобов’язання
перед своїм сеньйором.

ЛЕНСМАН, а, ч. Представник поліцій-
ної та податкової влади в передміс¬
тях і сільських місцевостях Швеції
та Фінляндії.

ЛЕНТИГО, невідм ., с., мед. Уроджена
пігментна пляма завбільшки із со¬
чевицю.

ЛЙНТО, невідм ., с., муз. 1. Повільний
темп, швидший за ларго. 2. Музична
п’єса або частина музичного твору в
такому темпі.

ЛЕНЧ, див. ланч.

ЛЕОНІДИ, і в, мн., астр. Зорі, що пада¬
ють 12 листопада із сузір’я Лева.

ЛЕОПАРД, а, ч. Великий хижий звір
родини котячих з плямистою ру¬
дувато-жовтою шерстю, що живе в
Африці та Азії.

Леопардовий, а, е. Леопардова шкура.
Леопардова тканина.

ЛЕПІДОЛІТ, у, ч. Бідна на залізо лі¬
тієва слюда фіолетового або бузко¬
вого кольору.

ЛЕПІДОПТЕРОЛбГІЯ, і, ж. Розділ
ентомології, який вивчає метели-
ків.

ЛЕПІДОСИРЕН, а, ч. Велика двоя-
кодихаюча риба, що живе в забо¬
лочених водоймах басейну річки
Амазонки.

ЛЕПІДОТЕРИТИ, ів, мн. (одн. лепідо-
терйт, а, ч.). Скам’янілі лускокрилі
комахи; відбитки таких комах на
камені.

ЛЕПІДОФҐГИ, ів, мн. Велетенські ви¬
копні плаунові рослини.

ЛЙПРА, и, ж., мед. Хронічне інфек¬
ційне захворювання, що пов’язане
з ураженням шкіри, нервової
системи та деяких внутрішніх
органів.

ЛЕПРОЗОРІЙ, ю, ч. Лікувальний за¬
клад для хворих на лепру.

338

ЛЕПТА, и, ж. 1. У Стародавньому
Єрусалимі та Греції — дрібна монета.

2. перен ., книжн. Посильне подаян-
ня, пожертвування або милостиня.

3. перен., уроч. Внесок у яку-небудь
суспільну справу. Вносити свою
лепту.

ЛЕПТЙЗМ, у, ч., мед. Сухорлявість.

ЛЕПТбНИ, ів, мн ., фіз. Найлегші
елементарні частинки (електрон,
позитрон, нейтрино, мюон).

ЛЕПТОСПІРОЗ, у, ч. Гостре ін¬
фекційне захворювання тварин та
людини.

ЛЕПТОТРЙКСИ, ів, мн. Бактерії, які
живуть у роті і руйнують зуби.

ЛЕС, у, ч. Пориста, однорідна, тонко¬
зерниста осадова гірська порода
світло -жовтого або палевого кольору,
на якій формуються родючі ґрунти;
жовтозем.

ЛЕСБІЯНКА, и, ж. Жінка, статевий
потяг якої спрямований на жінок.

Лесбіянство, а, е. Займатися лесбіян-
ством. Мати схильність до лесбіян-
ства.

Лесбіянський, а, е. Лесбіянські нахили.
Лесбіянська поведінка.

ЛЕТА, и, ж. У давньогрецькій міфоло¬
гії — ріка забуття. Канути в Лету.

ДЕТАЛЬ, і, ж. Зміна гена (мутація), яка
призводить до загибелі організму або
до його нежиттєздатності.

ЛЕТАЛЬНИЙ, а, е, мед. Який веде
до смерті; смертельний. Летальний
кінець.

Летальність, ності, ж.

ЛЕТАРГІЯ, ї, ж. 1. мед. Хворобливий
стан, схожий на сон, з майже нечут¬
ним диханням і пульсом. 2. перен.
Цілковита нерухомість, бездіяль¬
ність.

Летарг, а, ч. Той, хто перебуває у стані
летаргії.

Летаргійний, а, е. Летаргійний сон (у
1 знач.).

ЛЕТИЛАН, у, ч. Біологічно активне
синтетичне волокно з антимікроб¬
ними властивостями, що викорис¬
товується в медицині.

ЛЙТКА-бНКА, и, ж. Фінський гру¬
повий бальний танець установленої
композиції, популярний у 60-х роках
XX ст.; музичний розмір 4/4.

ЛЕХА, и, ж ., спец. Доріжка, прохід,
який роблять для зручності збирання
певних рослин.

ЛЕЦИТЙН, у, ч., хім. Жироподібна ор¬
ганічна речовина, велика кількість
якої міститься в нервових тканинах,
яєчному жовтку, ікрі тощо.

ЛЕЦИТИНАЗИ, ів, мн. Речовини біл¬
кової природи (ферменти), що роз-

лепта — ліга2

кладають фосфатиди в організмах
людей і тварин.

ЛЕЧО, невідм ., с., кул. Овочева страва зі
свіжого перцю та помідорів.

ЛИМАН, у, ч. 1. Затоплене морем роз¬
ширене гирло річки, 2. Мілке озеро,
яке пересихає влітку і перетворюєть¬
ся на низовинне болото або луку.

ЛИМбН, а, ч. 1. Південне вічнозелене
цитрусове дерево, яке дає їстівні
плоди. 2. Плід цього дерева овальної
форми, з товстою жовтою пахучою
шкіркою, кислий на смак.

Лимонарій, ю, ч. Розсадник, у якому ви¬
рощуються лимони та інші цитрусові
рослини.

Лимонний, а, е. Лимонне дерево. Лимон¬
ний запах. Лимонна кислота. Лимон¬
ний колір.

ЛИМОНАД, у, ч. Прохолодний кис¬
ло-солодкий напій, до складу якого
входить сік лимона або інших фрук¬
тів чи ягід.

Лимонадний, а, е. Лимонадний напій.

ЛИМОНЇТ, у, ч ., геол. Збірна назва
ряду мінеральних сумішей гідро¬
окисів заліза.

ЛИТАВРИ, тавр, мн. ( одн . литавра,
и, ж.). Ударний музичний інстру¬
мент, що має форму півкулі, отвір
якої затягнений шкірою; різновид
барабана.

Литаврист, а, ч.

Литавровий, а, е. Литавровий бій.

ЛІБЕРАЛІЗМ, у, ч . 1. Політичний та
ідеологічний рух, що відстоює свобо¬
ду підприємництва, парламентський
устрій, демократичні права і свободи
особи. 2. Сукупність економічних
поглядів, в основі яких лежить
принцип максимального обмеження
втручання держави в економічну
діяльність. 3. заст. Вільнодумство.

4. перен., розм. Надмірна терпимість,
потурання (звичайно шкідливе)
кому-, чому-небудь.

Ліберії, а, ч. 1. Прибічник лібераліз¬
му; член ліберальної партії. 2. заст.
Вільнодумна людина; вільнодумець.
3. перен., розм. Надто терпелива
людина, схильна надміру потурати
кому-, чому-небудь.

Лібералізація, ї, ж. Надання більших
свобод, скасування або послаблення
державного контролю над різними
видами суспільної діяльності. По¬
літика лібералізації. Лібералізація
влади. Лібералізація цін. Лібераліза¬
ція торгівлі.

Лібералізований, а, е. Лібералізована
ціна.

Лібералізувати, ую, уєш.

Лібералка, и, ж.

_ Л

Ліберальний, а, е. Ліберальна партія.
Ліберальний режим (1—2 знач.). Лі¬
беральні погляди (у 2—3 знач.). Лібе¬
ральна людина (у 4 знач.).

Ліберальність, ності, ж. Ліберальність
поглядів.

Ліберально. Поводитися ліберально.

ЛІБЕРО, невідм ., ч. У футболі — віль¬
ний захисник, який діє в широкому
діапазоні без персонального захисту
кого-небудь із гравців суперника.

ЛІБЕРТІ, невідм., с. Сорт блискучої,
шовкової або напівшовкової тка¬
нини.

ЛІБІДО, невідм ., с ., фізіол. Статевий
потяг.

ЛІБРА, и, ж. 1. Старовинна римська
одиниця ваги (приблизно 327,5 г).

2. Одиниця ваги в країнах Латин¬
ської Америки (приблизно 460 г).

3. Грошова одиниця Перу, яка пере¬
бувала в обігу в 1897—1930 рр.

ЛІБРАЦІЯ, ї, ж., астр. Періодичні
коливання Місяця, унаслідок яких
він обернений до Землі не суворо
одним боком, а трохи повертається
по широті й довготі.

ЛІБРЕТО, невідм ., с. 1. Літературний
текст великого музично-вокально¬
го твору (опери, оперети і т. ін.).
2. План сценарію балету або кіно¬
фільму. 3. Короткий виклад змісту
опери, балету тощо, який звичайно
видається окремою книжечкою.

Лібретист, а, ч.

Лібретйстка, и, ж.

ЛІБРИФОРМ, у, ч„ спец. Меха¬
нічна тканина деревини; деревні
волокна.

ЛІВЕР1, а, ч. 1. Прилад для набирання
рідини, що являє собою відкриту з
обох боків трубку з розширенням
посередині. 2. Ручний насос для
перекачування рідини з однієї по¬
судини в іншу.

ЛІВЕР2, у, ч. Нутрощі забитої худоби,
що вживаються як їжа (легені, серце,
печінка, селезінка).

Ліверний, а, е. Ліверна ковбаса.

ЛІВРЕЯ, ї, ж. Формений, звичайно
обшитий галунами, одяг для швей¬
царів, лакеїв і т. ін.

Ліврейний, а, е. Ліврейний лакей.

ЛІГА1, и, ж. 1. Об’єднання окремих осіб,
організацій, держав. Ліга радіолюби¬
телів. Ліга меценатів. Ліга Націй. Ліга
міст «Євросіті». 2. спорт. Об’єднання
команд за рівнем майстерності, що бе¬
руть участь в одній структурі системи
змагань. Європейська баскетбольна
ліга. Команда вищої ліги.

ЛІГА2, и, ж., муз. Знак у вигляді дуги
над нотами, який означає, що треба

339

л _

грати зв’язно, не відриваючи однієї
ноти від другої (легато).

ЛІГА3, и, ж . Одиниця довжини у Вели¬
кій Британії та США, яка становить
три милі. Ліга морська.

ЛІГАМЙНТ, а, ч. 1. Еластичний тяж,
що з’єднує черепашки двостулкових
молюсків. 2. Зв’язки, що укріплюють
суглоби або утримують внутрішні
органи.

ЛІГАТУРА, и, ж. 1. Зображення одним
письмовим знаком двох або декількох
літер. 2. мет. Домішка міді або олова
до золота, срібла, платини для надан¬
ня сплаву більшої твердості. 3. мед.
Нитка і т. ін., якою перев’язують
кровоносну судину, щоб спинити
кровотечу.

Лігатурний, а, е.

ЛІГНІН, у, ч., спец. 1. Багата на вуглець
речовина, яка після целюлози є осно¬
вним складником здерев’янілих рос¬
линних тканин. 2. Виготовлений з
деревини сорт тонкого, гофрованого
паперу, який застосовується в меди¬
цині; деревна вата.

ЛІГНІТ, у, ч., спец. Різновид бурого
вугілля.

ЛІГНОФбЛЬ, і, ж. Конструкційний
деревношаруватий матеріал, ви-
готовлюваний з листів шпону (пе-
рев. березового), що їх просочують
смолами, а потім пресують.

ЛІГРОЇН, у, ч., спец. Один з продуктів
перегонки нафти, який використо¬
вується як пальне або як розчинник
лаків.

Лігроїновий, а, е.

ЛІДАР, а, ч. Прилад для дистанційного
визначення фізичного стану і хіміч¬
ного складу атмосфери за допомогою
лазерного випромінювання.

ЛІДЕР, а, ч. 1. Голова, керівник полі¬
тичної партії, суспільно-політичної
організації; держави. Лідер народно-
демократичної партії. Профспілковий
лідер. 2. Особа, яка має авторитет і
вплив у колективі. Лідер танцю¬
вальної групи. Неформальний лідер.

3. Компанія, яка займає чільне
місце серед інших, подібних, у ви¬
робництві якого-небудь товару або на
ринку товарів. Світовий лідер у вироб¬
ництві ліків. Лідер мобільного зв’язку.

4. Корабель, що очолює групу суден.

5. Спортсмен або спортивна команда,
що йдуть першими в якому-небудь
змаганні. Лідер турніру. 6. У велоси¬
педному спорті — мотоцикліст, що
їде попереду велосипедистів.

Лідерство, а, с. Претендент на лідер¬
ство. Боротьба за лідерство.

Лідерський, а, е.

ліга3 — ліквор

Лідирування, я, с.

Лідирувати, ую, уєш. 1. Посідати чільне
місце в політичному, економічному,
культурному і т. ін. житті. Лідирувати
у передвиборних перегонах. Лідирувати
у хіт-параді. 2. Іти першим у яко¬
му-небудь змаганні, бути лідером (у
2 знач.).

ЛІДЕРТАФЕЛЬ, я, ч. Німецькі чоловічі
товариства шанувальників хорового
співу.

ЛІДИТ, у, ч. Гірська порода, що
складається з кварцу, халцедону
й опалу з домішками вуглистої
речовини.

ЛІЗ…, ЛІЗО…, …ЛІЗ. Частина склад¬
ного слова, що відповідає поняттям
«розчинення речовини», «розпад
речовини».

ЛІЗАТИ, ів, мн. (одн. лізат, у, ч.). Лікар¬
ські речовини, що їх застосовують у
ветеринарній практиці для стимуля¬
ції органів із ослабленою функцією.

ЛІЗГЙЛЬД, у, ч. Форма земельної орен¬
ди у середньовічній Англії.

ЛІЗИН, у, ч., спец. Амінокислота, що
входить до складу майже всіх білків,
особливо тваринних.

ЛІЗИНГ, у, ч., фін. 1. Довготермінова
оренда (від 6 місяців до кількох ро¬
ків) або кредитування машин, об¬
ладнання, транспорту, виробничих
приміщень тощо, що передбачає
можливість їх наступного викупу
орендарем за залишковою вартістю.
Оперативний лізинг. Лізинг облад¬
нання. 2. Видавання обладнання
напрокат.

Лізинговий, а, е. Лізингова угода. Лізин¬
гова компанія. Лізинговий контракт.

ЛІЗИС, у, ч. 1. мед. Поступове падіння
температури при деяких захворю¬
ваннях; протилежне — криз. 2. біол.
Розчинення клітин, порушення
структури тканин під дією фермен¬
тів, кислот, солей.

ЛІЗО…, див. ліз…

ЛІЗОГЕНІЯ, ї, ж. Своєрідний симбіоз
бактерій із деякими бактеріофагами,
які наявні в клітині в неінфекційній
формі.

ЛІЗОЛ, у, ч., спец. Масляниста рідина
червоно-бурого кольору, що застосо¬
вується для дезінфекції.

ЛІЗОЛЕЦИТЙН, у, ч. Органічна речо¬
вина, що утворюється внаслідок від¬
щеплення від лецитину ненасиченої
жирної кислоти.

ЛІЗОФбРМ, у, ч. Розчин формаліну в
калійному милі.

ЛІЗОЦИМ, у, ч., спец. Антибіотична
речовина, що міститься у тваринних
та деяких рослинних білках.

ЛІКВАЦІЯ, ї, ж ., 1. геол. Поділ рідкого,
первісно однорідного магматичного
сплаву на початку його застигання
на дві різні за складом рідини, які не
змішуються. 2. мет. Неоднорідність
хімічного складу твердих сплавів, що
виникає при їх застиганні.

ЛІКВІДАНТ, а, ч. Кредитор, який
пред’являє права до підприємства-
боржника у разі його ліквідації.

ЛІКВІДАТ, а, ч. Юридична особа-борж-
ник, до якої кредитор пред’являє фі¬
нансові вимоги у разі її ліквідації.

ЛІКВІДАТОР, а, ч. 1. Той, хто бере
участь у ліквідації наслідків аварії,
стихійного лиха. 2. розм. Учасник
ліквідації наслідків аварії на Чор¬
нобильській АЕС.

Ліквідаторський, а, е.

ЛІКВІДАЦІЯ, ї, ж. 1. Припинення
діяльності (закладу, підприємства,
установи тощо). Ліквідація інститу¬
ту Ліквідація боргів. 2. Припинення
існування, знищення чого-небудь.
Ліквідація фірми.

Ліквідаційний, а, е. Ліквідаційна комісія.
Ліквідаційна вартість.

Ліквідований, а, е.

Ліквідовувати, ую, уєш, ліквідувати,
ую, уєш. 1. Припиняти діяльність
(закладу, підприємства, установи
тощо); доводити що-небудь до кінця
з метою позбутися чогось, розраху¬
ватися з ким-, чим-небудь і т. ін.
2. Припиняти існування, знищувати
що-небудь; позбуватися, усувати.

Ліквідування, я, с.

ЛІКВІДНИЙ, а, е, спец. Який легко
реалізується, обертається на готові
гроші. Ліквідні активи. Ліквідні за¬
соби.

ЛІКВІДНІСТЬ, ності, ж. 1. Здатність
банків та фірм забезпечувати своє¬
часне виконання своїх зобов’язань;
у банківській практиці — можли¬
вість перетворення статей активу
(банку, підприємства тощо) на
гроші для сплати зобов’язань,
які випливають з пасиву. 2. Не-
ускладненість реалізації, прода¬
жу, перетворення матеріальних
цінностей на готівку. Ліквідність
балансу. Ліквідність банку Над¬
лишкова ліквідність. 3. Здатність
ринку поглинати цінні папери,
що продаються.

ЛІКВІДУЄ, а, ч. Графічне відображен¬
ня залежності температури початку
кристалізації розчину або сплавів від
їхнього складу.

ЛІКВОР, у, ч. Спинномозкова рідина,
яка має склад, подібний до лімфи.
Ліквор перикардія. Ліквор фолікули.

340

ЛІКЕР, у, ч. Солодкий, ароматний
міцний алкогольний напій. Солодкий
лікер. Вишневий лікер.

Лікерний, а, е. Лікерний токай.

ЛІКОПОДІЙ, ю, ч. Жовтий порошок зі
спор плауна.

ЛІКТОР, а, ч. У Стародавньому Римі —
почесний охоронець при вищих по¬
садових особах.

ЛІКТРОС, а, ч. мор. Спеціальний
м’який трос, яким обшивають краї
вітрил для надання їм більшої міц¬
ності.

ЛІЛІПУТ, а, ч. 1. Людина дуже ма¬
ленького зросту; карлик. 2. перен.
Про малозначущу в якому-небудь
відношенні людину.

ЛІМБ, а, ч. 1. Диск з поділками на
градуси у кутомірних приладах.
Поділка лімба. 2. астр. Край диска
сонця. Лімб сонця.

ЛІМБЕРС, у, ч. мор. Канал, яким
трюмна вода стікає у водозбір¬
ний колодязь у днищі дерев’яних
суден.

ЛІМБО, невідм ., ч. Груповий танець,
поширений у Центральній Америці
(о. Тобаго).

ЛІМІТ, у, ч. 1. Норма, в межах якої
дозволяється користуватися чим-
небудь, використовувати щось. Лі¬
міт часу. Ліміт пального. 2. розм. Об¬
меження на реєстрацію в якому-не¬
будь місті для осіб, що прибувають з
інших регіонів країни.

Лімітація, ї, ж. Регулювання чого-не¬
будь шляхом обмеження; встановлен¬
ня ліміту на що-небудь.

Лімітний, а, е. Лімітна картка.

Лімітник, а, ч., заст ., розм. Працівник,
якого прийняли на роботу за ліміт¬
ною пропискою.

Лімітниця, і, ж.

Лімітований, а, е.

Лімітовий, а, е.

Лімітування, я, с.

Лімітувати, ую, уєш. Установлювати
ліміт; обмежувати, ставити в залеж¬
ність від чого-небудь.

ЛІМІТЕД, незм. З обмеженою від¬
повідальністю (про компанію, ак¬
ціонерне товариство і т. ін.), тобто
в межах акціонерного або пайового
капіталу (скорочено позначається
Ш).

ЛІМІТРбФИ, ів, мн. 1. Прикордонні
області Римської імперії, які утри¬
мували війська, що стояли на кор¬
доні. 2. Назва держав, утворених
на західних кордонах колишньої
Російської імперії після 1917 р.
(Латвія, Литва, Естонія, Польща
та Фінляндія).

Лімітрофний, а, е.

лікер — лінза

ЛІМНІГРАФ, а, ч. Прилад для реєстра¬
ції коливань рівня води у свердлови¬
нах, колодязях, водоймах.

ЛІМНОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ гідрології,
який вивчає внутрішні води (озера,
ставки і т. ін.); озерознавство.

Лімнолог, а, ч.

Лімнологічний, а, е. Лімнологічні до¬
слідження.

ЛІМНОФЇЛИ, ів, мн. {одн. лімнофіл).
Рослини та тварини, які здебільшо¬
го обирають озера як своє життєве
середовище.

ЛІМОНІТ, а, ч. Мінеральна суміш, в
якій основним складником є вугле¬
цевий оксид заліза.

ЛІМУЗИН, а, ч. 1. Тип закритого
кузова легкового автомобіля із
скляною перегородкою між перед¬
нім та заднім сидіннями. 2. Авто¬
мобіль з таким кузовом. 3. перен.
Дорогий, престижний легковий
автомобіль, як правило, іноземного
виробництва.

ЛІМФА, и, ж. Безбарвна рідина, за хі¬
мічним складом подібна до плазми
крові, що циркулює в лімфатичній
системі людини та хребетних тварин
і відіграє важливу роль у процесі об¬
міну речовин, а також виконує за¬
хисні функції.

Лімфатичний, а, е. Лімфатичний вузол.
Лімфатична система.

ЛІМФАДЕНІТ, у, ч., мед. Запалення
лімфатичних вузлів.

ЛІМФАНГІТ, у, ч., мед . Запалення
лімфатичних судин у людини і тва¬
рини.

ЛІМФОГРАНУЛЕМАТОЗ, у, ч., мед.
Захворювання, що характеризуєть¬
ся пухлиноподібним розростанням
лімфатичних вузлів.

ЛІМФОМА, и, ж ., мед. Загальна на¬
зва доброякісних і злоякісних ново¬
утворень лімфоїдної тканини.

ЛІМФОСАРКбМА, и, ж ., мед. Зло¬
якісна пухлина, що розвивається з
тканини лімфатичних вузлів і лімфа¬
тичних фолікулів ряду органів.

ЛІМФОСТАЗ, у, ч., мед. Припинення
циркуляції лімфи в лімфатичних
судинах унаслідок виникнення пе¬
решкод до її відтоку.

ЛІМФОЦИТИ, ів, мн. (одн. лімфоцит, а,
ч.). Одна з форм лейкоцитів в орга¬
нізмі людини і хребетних тварин.

ЛІМФОЦИТОЗ, у, ч., мед. Збільшен¬
ня кількості лімфоцитів в одиниці
об’єму крові, пов’язане з інфекцій¬
ними захворюваннями, захворюван¬
нями крові.

ЛІНГАФОННИЙ, а, е. 1. Призначений
для відтворення звукозапису певної
мови (здебільшого іноземної). Лінга¬

фонний пристрій. 2. Обладнаний спе¬
ціальними пристроями, апаратурою
для аудіовізуального вивчення мов.
Лінгафонний кабінет.

ЛІНГВІСТИКА, и, ж. Наука про мову;
мовознавство.

Лінгвістичний, а, е. Лінгвістичний
аналіз. Лінгвістична компетенція.
Лінгвістична статистика. Лінгвіс¬
тичний закон.

Лінгвіст, а, ч.

Лінгвістка, и, ж.

ЛІНГВОГЕОГРАФІЯ, і, ж. Розділ
діалектології, що вивчає діалектні
риси мови в їх територіальному по¬
ширенні.

Лінгвогеографічний, а, е. Лінгвогео-
графічний метод. Лінгвогеографічне
районування.

ЛІНГВОДИДАКТИКА, и, ч. Розділ
педагогіки, що займається навчан¬
ням мов.

Лінгводидактйчний, а, е. Лінгводидак-
тичний матеріал.

ЛІНГВОСТИЛІСТИКА, и, ж. Роз¬
діл мовознавства, що вивчає стилі
мови.

Лінгвостилістичний, а, е. Лінгвостиліс¬
тичний аспект дослідження.

ЛІНЕАМЕНТИ, ів, мн. (одн. лінеа-
мент, у, ч.). Лінійні і дугоподібні
структурні елементи планетарного
значення, пов’язані з глибинними
розломами.

ЛІНЕАРИЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Лінійне упо¬
рядкування одиниць певної системи.
2. Метод дослідження нелінійних
систем автоматичного регулюван¬
ня, за допомогою якого нелінійна
система заміняється на її лінійну
модель. 3. У системах автоматичної
обробки текстів, машинного пере¬
кладу — упорядкування елементів
речення відповідно до правил, влас¬
тивих цій мові.

Лінеаризований, а, е.

ЛІНЕАРЙЗМ, у, ч. У багатоголосій
музиці — перевага мелодійної лінії
над гармонією, перевага самостій¬
ності кожного з голосів, характерна
для творчості представників музич¬
ного експресіонізму.

ЛІНЕАРНИЙ, а, е. 1. Який утворює
певну лінійну послідовність. 2. муз.
Послідовний рух, що утворює ту чи
іншу мелодійну лінію.

Лінеарність, ності, ж.

ЛІНЕМЕТ, у, ч. Пневматичний при¬
стрій, за допомогою якого подається
буксирний, швартовий канат.

ЛІНЗА, и, ж. 1. Прозоре оптичне
скло, обмежене двома сферичними
поверхнями (або однією сферичною
і однією плоскою), здатне збирати

341

л _

або розсіювати промені, що прохо¬
дять через нього. Контактні лінзи . 2.
геол. Поклади, що залягають певни¬
ми пластами. Лінзи глин.

Лінзовий, а, е.

Лінзочка, и, ж. Маленька лінзочка.

ЛІНІМЕНТ, а, ч., мед. Лікарська
форма — рідка мазь. Лінімент син¬
томіцину.

ЛІНІЯ, ї, ж. 1. мат. Загальна частина
двох суміжних областей поверхні.

2. Риска на площині або у про¬
сторі. Пряма лінія. Хвиляста лінія.

3. Риска, що визначає напрямок,
рівень чого-небудь. Лінія горизонту.
Лінія фронту. 4. Обриси, контур.
Лінія рота. 5. Щось розташоване в
один ряд. Лінія залізничного складу.
6. Шлях сполучення. Трамвайна
лінія. 7. Система приладів для пе¬
редавання чого-небудь на відстані.
Лінія електропередач. Гаряча лінія.
8. Сукупність приладів, що мають
виробниче призначення. Технологіч¬
на лінія. 9. Послідовний ряд родичів.
10. перен. Напрям, спосіб мислення.
Проводити свою лінію.

ЛІНКЙР, а, ч. Пристосування у в’язаль¬
ній машині, що закриває останній
ряд петель трикотажного полотна.

ЛІНКІДЖ, у, ч. У міжнародній по¬
літиці — узгодження питань, що
є предметом переговорів, з пи¬
таннями, що не належать до них.

2. екон. Дозвіл біржі своїм клі¬
єнтам продавати й купувати в
неї контракти з наступною їх ку-
півлею-продажем на іншій біржі.

3. екон. Взаємопов’язаний розвиток
окремих напрямків у маркетингу.

ЛІНКОС, у, ч. Штучна мова, побудова¬
на за допомогою логічних правил для
можливого зв’язку з іншопланетними
цивілізаціями.

ЛІНКРУСТ, у, ч. Рулонний оздоблю¬
вальний матеріал з гладенькою або
рельєфно-візерунчастою поверхнею,
яким облицьовують внутрішні стіни
будинків, транспортних засобів.

ЛІНОГРАВЮРА, и, ж. Один з видів
гравюри на лінолеумі.

ЛІНбЛЕУМ, у, ч. Рулонний матеріал
для покриття підлоги, що виготов¬
ляється з тканини або потовщеного
паперу і пластмас.

Лінолеумовий, а, е. Лінолеумове по¬
криття.

ЛІНОТИП, а, ч. Друкарська машина,
що відливає набір цілими рядками.

Лінотипіст, а, ч.

Лінотипістка, и, ж.

Лінотйпний, а, е. Лінотипна машина.

Лінотйпія, ї, ж. Складання тексту за
допомогою лінотипа.

лінзовий — літер

ЛІНЧУВАТИ, ую, уєш. Учиняти само¬
суд.

Лінчування, я, с. Самосуд, звіряча роз¬
права без суду.

ЛІНЬ, я, ч., мор. Тонкий канат (трос)
завтовшки менше одного дюйма (25
мм).

ЛІНЬЯЖ, у, ч. Кількість рядків у дру¬
карській шпальті (на сторінці).

ЛІОФІЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Спосіб зневод¬
нювання тканин, органів та ін. біо¬
логічних об’єктів шляхом заморожу¬
вання їх у вакуумі.

ЛІОФІЛЬНІСТЬ, ності, ж. Властивість
речовини інтенсивно взаємодіяти з
розчинниками.

ЛІОФОБНІСТЬ, ності, ж. Властивість
речовини дуже слабо взаємодіяти з
розчинниками.

ЛІПАЗА, и, ж. Фермент, який міс¬
титься у сокові підшлункової залози
тваринних і рослинних організмів і
забезпечує перетравлювання жирів.

ЛІПАРЙТ, у, ч. Вулканічна гірська
порода світлого кольору, за складом
близька до граніту.

ЛІПІДИ, і в, мн. ( одн . ліпід, у, ч.). Група
органічних речовин, які входять до
складу всіх живих клітин.

Ліпідний, а, е. Ліпідний обмін.

ЛІПбїД, у, ч. Органічна жироподібна
речовина тваринного або рослинно¬
го походження, зразком якої є віск,
холестерин.

Ліпоїдний, а, е. Ліпоїдна речовина.

ЛІПОКАІН, у, ч. Гормон підшлункової
залози, який регулює жировий обмін
у печінці.

ЛІПОКСАЦІЯ, ї, ж. Видалення жиро¬
вих відкладень із тканин живота,
рук, сідниць, стегон тощо.

ЛІПОМА, и, ж. Доброякісна пух¬
лина, що розвивається з жирової
тканини.

ЛІПООКСИГЕНАЗА, и, ж. Фермент
класу оксидоредуктаз, окислює не-
насичені кислоти до перекисів.

ЛІПОПРОТЕІДИ, ів, мн. Складні
білки, до складу яких входить білок
(протеїн) та жироподібні речовини
(ліпоїди).

ЛЇПСІ, невідм ., с. Парний танець віль¬
ної композиції, який виконується
в м’якій, але ритмічно загостреній
манері.

ЛІРА1, и, ж. 1. Старогрецький струн¬
но-щипковий музичний інстру¬
мент — символ поетичної творчості
натхнення. 2. Західноєвропейський
середньовічний однострунний ін¬
струмент. 3. Тип дивана-тахти, кон¬
тури якого нагадують цей музичний
інструмент. 4. Старовинний струн¬

но-клавішно-смичковий музичний
інструмент.

Лірник, а, ч. Той, хто грає на лірі (у 1
знач.).

Лірницький, а, е.

ЛІРА2, и, ж. В Італії, Ватикані та
деяких іншцх країнах — грошова
одиниця і відповідна їй монета.

ЛІРА3, и, ж. Сузір’я Північної півкулі
неба з яскравою зіркою Вега (альфа
Ліри).

ЛІРИЗАЦІЯ, ї, ж. Тяжіння до ліричних
елементів у прозаїчних літературних
творах.

ЛІРИЗМ, у, ч. 1. Ліричний характер,
ліричний зміст (творів мистецтва).
Ліризм твору. 2. Ліричний на¬
стрій — чутливість, схвильованість,
емоційність.

ЛІРИКА, и, ж. 1. Один з трьох, поряд
з епосом і драмою, родів художньої
літератури, в якому з особливою
виразністю виявляється емоційне
ставлення автора до зображуваного.
2. Твори цього роду поезії. Лірика
Шевченка. Інтимна лірика. 3. перен.,
розм. Ліричний настрій.

Лірик, а, ч. Поет-лірик. Ти справжній
лірик.

ЛІРЙЧНИЙ, а, е. 1. Що стос, ліри¬
ки. Ліричний твір. Лірична проза.
2. Просякнутий ліризмом. Ліричний
відступ. 3. Чуттєвий, підвищено
емоційний. Ліричні спогади. Лірична
натура. 4. Ніжний, м’який голос спі¬
вака. Ліричне сопрано.

Лірйчність, ності, ж.

Лірично. Лірично налаштований. Лірич¬
но співати.

ЛІСЕЛІ, ів, мн. Додаткові вітрила, що
їх ставлять на двох передніх щоглах
збоку від основних вітрил.

ЛІСТЕРІОЗ, у, ч„ мед І, вет. Гостра ін¬
фекційна хвороба людини і тварин.

ЛІСТИНГ, а, ч. 1. Інформація, дані,
одержані з ЕОМ у вигляді роздруку
тексту; роздруковка. 2. фін. Проце¬
дура допущення до котирування та
торгівлі на фондовій біржі. Лістинг-
контроль. Подвійний лістинг.

…ЛІТ. Друга частина складних слів, що
відповідає поняттям «літерал», «гео¬
логічна епоха».

ЛІТ, а, ч. Грошова одиниця Литви.

ЛГїАніЯ, ї, ж. 1. Молитва в като¬
лицькій церкві, яку співають або
читають під час урочистих релі¬
гійних процесій. 2. перен. Довгий
і нудний перелік чого-небудь; не¬
скінченні скарги.

ЛІТЕР, а, ч. Документ, що надає право
безоплатного або пільгового про¬
їзду людей, перевезення вантажів

342

(з позначеною на ньому умовною
буквою).

Літерний, а, е, Літерний квиток.

ЛІТЕРА, и, ж. Письмовий знак, що
позначає звук або сполучення звуків
мови; буква.

Літерний, а, е. Літерне позначення.

ЛІТЕРАЛ, а, ч.у спец. Літерні дані, пред¬
ставлені константою.

ЛІТЕРАЛЬНИЙ, а, е, рідко. Букваль¬
ний.

Літерально, рідко. Висловитись літе¬
рально.

ЛІТЕРАТОР, а, ч. Людина, що про¬
фесійно займається літературною
працею.

Літераторка, и, ж.

Літераторський, а, е. Літераторський
хист.

ЛІТЕРАТУРА, и, ж. 1. Уся сукупність
наукових, художніх і т. ін. творів
того чи іншого народу, періоду або
всього людства. Антична літера¬
тура. Світова література. 2. Вид
мистецтва — літературна діяльність,
процес творення художніх творів за
допомогою слова. Художня літерату¬
ра. 3. Сукупність друкованих творів
певної галузі знань, з певного питан¬
ня. Мемуарна література. Література
з теми дисертації.

Літературний, а, е. 1. Що стос, літера¬
тури (у 2 знач.). Літературний аль¬
манах. Літературний журнал. Літе¬
ратурний образ. Літературний вечір.
Літературне читання. 2. Пов’язаний
з творенням художньої літератури,
із здатністю до такого виду діяль¬
ності. Літературний хист. 3. Який
відповідає вимогам літератури (у
2 знач.); художній. 4. Який від¬
повідає нормам, закріпленим у
писемності, літературі (про мову).
Літературна мова.

Літературність, ності, ж. Літератур¬
ність мови.

Літературно. Висловитись літературно.

ЛҐГІЙ, ю, ч. Хімічний елемент — дуже
легкий, м’який лужний метал сріб¬
листо-білого кольору.

ЛҐГІЯ, і, ж. Складова частина все-
ношного богослужіння напередодні
церковних свят. Заупокійна літія.

ЛІТО… Перша частина складних слів,
яка відповідає поняттям «той, що
стосується каменя», «той, що стосу¬
ється гірських порід».

ЛІТОГЕНЕЗ, у, ч.* геол. Утворення оса¬
дів та осадових гірських порід.

Літогенний, а, е. Літогенна інверсія
рослинності.

ЛІТОГЛЇФІКА, и, ж. Різьблення по
каменю.

літерний — ліцеїст

ЛІТОГРАФІЯ1, ї, ж. 1. Спосіб друку,
при якому зображення наносять на
пласку поверхню каменя. Підручник з
літографії. 2. Відбиток, одержаний з
літографічної друкарської форми. Лі¬
тографія портрета. 3. Підприємство,
цех, де друкують з літографічної дру¬
карської форми. 4. Вид графічного
мистецтва. 5. В електроніці — спосіб
формування заданого рельєфу у шарі
металу, напівпровідника у процесі
виготовлення інтегральних схем та
ін. електронних приладів. Променева
літографія.

Літограф, а, ч.

Літографічний1, а, е. Літографічні ви¬
дання.

Літографований, а, е.

Літографський, а, е. Літографська кар¬
тина. Літографський камінь.

Літографування, я, с.

Літографувати, ую, уєш. Друкувати спо¬
собом літографії (у 1 знач.).

ЛІТОГРАФІЯ2, ї, ж., геол. Розділ гео¬
логічної науки, що вивчає осадові
гірські породи, — петрографія.

Літографічний2, а, е. Літографічний
сланець.

ЛІТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ геології,
що вивчає склад, структуру, похо¬
дження та зміни осадових гірських
порід.

Літологічний, а, е. Літологічний склад.
Літологічне заміщення.

ЛІТОРАЛЬ, і, ж. Прибережна зона
морського дна, що осушується під
час відпливу.

Літоральний, а, е. Літоральна зона. Лі¬
торальні відклади.

ЛІТОСФЕРА, и , ж., геол. Верхня тверда
оболонка Землі.

Літосферний, а, е. Літосферні плити.

ЛІТЙТА, и, ж. 1. Стилістична фігура,
пов’язана з посиленням значення
слова шляхом подвійного заперечен¬
ня. 2. Один із засобів підкреслення
виразності мови, побудований голов¬
ним чином на применшенні якої-
небудь ознаки предмета; проти¬
лежне — гіпербола.

ЛІТОТЙКА, и, ж. Колекція зразків
гірських порід.

ЛІТОТРИПСІЯ, ї, ж ., мед. Видален¬
ня каміння з нирок методом дроб¬
лення.

ЛІТОТРЙКТОР, а, ч. Щипці для по¬
дрібнення каменів у сечовому мі¬
хурі.

ЛІТОФАНІЯ, ї, ж. 1. Декоративно-
ужиткові вироби з фарфору, ма¬
люнки на яких видно при про¬
свічуванні. 2. Спосіб виготовлення
таких виробів. 3. Зображення на

_ Л

воску для виготовлення картин
на папері, які видно при про¬
свічуванні.

ЛІТОФІТИ, ів, мн. Рослини, що рос¬
туть на скелях і на камінні (мохи,
лишайники тощо).

ЛІТР, а, ч. У міжнародній метричній
системі мір — основна одиниця
місткості рідких і сипких тіл, що
дорівнює 1000 куб. см.

Літраж, у, ч. Об’єм якої-небудь посу¬
дини, виражений у літрах. Літраж
двигуна.

Літровий, а, е. Літрова пляшка.

ЛІТУРГІЯ, ї, ж. Головне християнське
богослужіння (у православних — обі¬
дня, у католиків — меса), що супро¬
воджується співом та інструмен¬
тальною музикою, під час якого
здійснюється причащання.

Літургійний, а, е. Літургійний спів.

Літургіка, и, ж. Одна з богословських
дисциплін, що викладається в духов¬
них навчальних закладах.

Літургічний, а, е. Літургічна драма.

ЛІФ, а, ч. Верхня частина жіночого
плаття, що охоплює груди й спину.

ЛІФО, невідм ., фін. 1. Метод підра-
хування відсотків за вкладом, що
вносився частинами, після вилу¬
чення частини вкладу. 2. Метод
обчислення вартості цінних папе¬
рів, що їх реалізують інвестиційні
фонди. 3. Метод бухгалтерського
обліку товарно-матеріальних цін¬
ностей.

ЛІФТ, а, ч. Технічна споруда із спеці¬
альною кабіною для вертикального
переміщення людей або вантажів.
Вантажний ліфт. Пасажирський
ліфт.

Ліфтер, а, ч.

Ліфтерка, и, ж.

Ліфтовий, а, е. Ліфтова кабінка.

ЛЇФТИНГ, а, ч. Косметична операція
підтягування шкіри обличчя, під
час якого на шиї, за вухами й на
скронях робляться розрізи, шкіру
та м’язи відшаровують, підтягують
та видаляють надлишки.

ЛІХЕНОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ ботаніки,
що вивчає лишайники.

Ліхенологічний, а, е. Ліхенологічні до¬
слідження.

ЛІХЕНОФЛОРА, и, ж ., бот. Лишайни¬
ки як частина рослинного світу.

ЛІХТЕР, а, ч. Вантажне, несамохідне
морське судно типу баржі.

Ліхтерний, а, е. Ліхтерна система.

ЛІЦЕЙ, ю, ч. Тип середнього загаль¬
ноосвітнього навчального закладу.
Фізико-математичний ліцей.

Ліцеїст, а, ч.

343

ліцеїстка — логопатія

л _

Ліцеїстка, и, ж.

Ліцейний, а, е. Ліцейне навчання.

ЛІЦЕНЗІАР, а, ч. Юридична осо¬
ба — власник винаходу, платежу,
який видає ліцензіатові ліцензію на
використання своїх прав у визначе¬
них договором межах.

ЛІЦЕНЗІАТ, а, ч. Юридична особа,
яка купує у власника винаходів,
патентів (ліцензіара) право на їх
використання у визначених дого¬
вором межах.

ЛІЦЕНЗІЯ, ї, ж. 1. Дозвіл державних
органів займатися протягом певного
терміну тією чи іншою діяльністю
(господарською, фінансовою, у сфері
торгівлі, послуг і т. ін.). Генеральна
ліцензія. Отримати ліцензію. Ліцензія
на надання страхових послуг. Ліцензія
на індивідуальну діяльність. Ліцензія
на валютні операції. 2. Надане ін¬
шій особі або організації право ви¬
користовувати захищену патентами
технічну документацію або винахід,
технологію, торгову марку тощо. За
ліцензією фірми. Патентна ліцензія.
3. Дозвіл на право пільгового ко¬
ристування чим-небудь. Лецензія на
полювання.

Ліцензійний, а, е. Ліцензійна угода. Лі¬
цензійна торгівля.

Ліцензований, а, е. Ліцензовані товари.

Ліцензувати, ую, уєш. 1. Оформляти
дозвіл (ліцензію) на право про¬
ведення тих або інших операцій
(наприклад, експорту або імпорту
певних товарів, здійснення певних
видів діяльності тощо). 2. Укладати
договір на передачу однією особою
(ліцензіаром) іншій особі (ліцензі-
ату) права використовувати ім’я,
продукцію, технологію або по¬
слуги ліцензіара в межах певного
регіонального ринку.

Ліцензування, я, с.

ЛІЦЕНЦІАТ, у, ч. 1. У середньовічних
університетах — викладач, який здо¬
був право читати лекції до захисту
докторської дисертації. 2. Перший
науковий ступінь у деяких країнах
Західної Європи та Латинської
Америки, що присуджується під
час 3—4 років навчання у вищому
навчальному закладі та дає право
викладати у середньому навчально¬
му закладі.

ЛОБЕКТОМЇЯ, ї, ж. Видалення частки
легенів.

ЛОБЕЛІЯ, ї, ж. Рід рослин родини
лобелієвих.

ЛбБІ, невідм ., с. 1. Представники
певних економічно, фінансово
сильних структур у парламенті,
які чинять тиск на прийняття за¬

конодавцями або урядом рішень на
користь цих структур. 2. Система
тиску на державні, законодавчі,
виконавчі, судові органи влади,
спрямовані на підтримку окремих
галузей і сфер економіки, зумов¬
лені не об’єктивною необхідністю,
а зацікавленістю, іноді підкупом
посадових осіб; лобізм.

Лобізм, у, ч. 1. Те саме, що лобі (у 2 знач.).
2. Діяльність, поведінка лобістів.

Лобіст, а, ч. Той, хто належить до лобі,
відстоює інтереси певної монополії,
здійснюючи тиск на законодавців і
державних чиновників.

Лобістський, а, е.

ЛОБІЮВАТИ, юю, юєш. Здійснювати
тиск на владні структури з метою
прийняття рішень в інтересах
певного економічного і політично
впливового угруповання. Лобіювати
інтереси підприємців.

Лобіювання, я, с. Лобіювання інтересів
партії.

ЛОВЕЛАС, а, ч. Спокусник, зальотник,
баламут.

Ловеласівський, а, е, розм.

ЛбВЕРДЕК, а, ч., мор. Нижня палуба
на судні.

…ЛОГ. Друга частина складних слів,
що 1) позначає особу, яка працює в
науці; 2) відповідає поняттям «сло¬
во», «мова».

ЛЙГА, и, ж. Тварина, що лежить на
морському дні.

ЛОГАЕДИ, ів, мн. Віршований розмір
античних часів, що складався з по¬
єднання неоднакових стоп, послідов¬
ність яких правильно повторюється
від строфи до строфи.

ЛОГАРИФМ, а, ч., мат. Показник
степеня, до якого потрібно піднести
число-основу, щоб одержати дане
число. Таблиця логарифмів. Нату¬
ральні логарифми.

Логарифмічний, а, е. Логарифмічне
рівняння. Логарифмічна лінійка. Ло¬
гарифмічні таблиці.

Логарифмування, я, с.

Логарифмувати, ую, уєш. Знаходити
логарифм даного числа.

ЛбГЕР, ЛЮГЕР, а, ч. 1. Морське судно
для риболовлі зі спеціальними сі¬
тями, якими захоплюють рибу, що
торкнулася до них. 2. Те саме, що
Дрйфтер.

… ЛОБІЗМ. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттям «сло¬
во», «словосполучення».

ЛОГІЗУВАТИ, ую, уєш. Мислити
схематично, з холодною розсудли¬
вістю.

Логізбваний, а, е.

Логізування, я, с.

ЛЙГІКА, и, ж. 1. Наука про закони і
форми мислення. Формальна логіка.
Діалектична логіка. Математична
логіка. 2. Розумність висновків,
внутрішня закономірність. Логіка
подій. Логіка викладу. 3. Сукупність
чиїх-небудь поглядів; хід міркувань,
умовиводів. Жіноча логіка.

Логік, а, ч.

Логічний, а, е. Логічні категорії. Ло¬
гічна операція (у 1 знач.). Логічний
наголос (у 2 знач.).

Логічність, ності, ж. Логічність про¬
позиції.

Логічно. Події розвиваються логічно.

ЛОГІН, а, ч. Облікове ім’я користува¬
ча, яке використовується для входу у
комп’ютерну систему.

ЛОГІСТИКА1, и, ж. 1. Математична
логіка. 2. Філософський напрямок
у математиці, який зводить останню
до математичної логіки.

Логіст, а, ч.

Логістйчний, а, е.

ЛОГІСТИКА2, и, ж. Теорія і практика
управління матеріально-технічним
забезпеченням, товарно-матеріаль¬
ними запасами. Логістика вироб¬
ництва. Логістика збуту. Логістика
транспорту.

ЛОГІЦИЗМ, у, ч. Напрям у математиці
на межі XIX— XX ст., за яким матема¬
тика — аналітична наука, що послу¬
говується дедуктивними методами й
не визнає нелогічних операцій.

…ЛОГІЯ. Друга частина складних
слів, яка відповідає поняттям «на¬
ука», «знання».

ЛОГОГРАМА, и, ж. 1. лінгв. Знак, що
позначає слово у стародавніх ієро¬
гліфічних системах письма. 2. Ско¬
рочення; еліптична форма мови, що
використовується в деяких ситуаціях
спілкування (телеграма, реклама).

ЛОГбГРАФ, а, ч. 1. Стародавній грець¬
кий літописець. 2. В Афінах (кінець
V ст. до н. е.) — автор судових про¬
мов, що складалися від імені клієн¬
тів з урахуванням їхнього характеру,
освіти тощо.

ЛОГОГРИФ, а, ч. Різновид шаради,
для розв’язання якої необхідно від¬
шукати загадане слово й утворити
від нього нові слова, переставляючи
або викидаючи окремі склади чи
літери.

ЛОГбМЕТР, а, ч. Вимірювальний ме¬
ханізм для визначення відношення
величин двох електричних струмів.

Логометричний, а, е. Логометричний
метод.

ЛОГОПАТІЯ, ї, ж. Загальна назва
розладу мови (заїкання, гаркавість,
шепелявість і т. ін.), що виникає вна-

344

логопат — лбпінг

слідок ушкодження мовного апарату
або центральної нервової системи.

Логопат, а, ч. Людина, що хворіє на
логопатію.

Логопатйчний, а, е. Логопатичний роз¬
лад.

Логопатолбгія, ї, ж . Те саме, що ло¬
гопатія.

ЛОГОПЕДІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає
розлади мови та розробляє методи їх
лікування.

Логопед, а, ч.

Логопедичний, а, е. Логопедичне занят¬
тя. Логопедичний кабінет.

ЛЙГОС, а, ч., філос . У давньогрецькій
філософії — загальна закономір¬
ність, світовий розум; у християн¬
стві — слово.

ЛОГОТИП, а, ч. 1. Фірмовий товар¬
ний знак — спеціально розробле¬
на, оригінально графічно оформ¬
лена повна та скорочена назва фір¬
ми або групи товарів цієї фірми. 2.
мн.$ заст. Літери з найбільш ужи¬
ваними словами або складами, що
використовувалися в минулому при
ручному набиранні.

ЛОГОФЕТ, а, ч. У Візантії — назва
державних посадовців, які відпо¬
відали за імператорську скарбницю,
патріаршу печатку тощо. Логофет
великий.

ЛбДЖІЯ, ї, ж. Приміщення, за¬
глиблення на фасаді будинку, як
правило, відкрите з одного боку та
огороджене парапетом або ґраткою;
різновид балкона.

ЛОЖА, і, ж. 1. У глядацькій залі —
відділені перегородками місця для
кількох глядачів. 2. іст. Відділення
масонської організації. Масонська
ложа.

ЛОЖЕМЙНТ, а, ч. 1. Профільоване
сидіння, крісло в літальному апа¬
раті для льотчика, космонавта.
2. Пристрій для встановлення і
закріплення на транспортних за¬
собах яких-небудь машин, великих
вантажів. 3. Пристрій для кріплен¬
ня космічного літального апарата на
стартовому майданчику.

ЛОКАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Обмеження
місця або дії чого-небудь; об¬
меження поширення якого-небудь
явища, процесу певними межами.
Локалізація пожежі. Коефіцієнт
локалізації. 2. Пристосування до
місцевих умов. Локалізація про¬
мислових відходів.

Локалізаційний, а, е. Локалізаційна еко¬
номіка. Локалізаційна характеристи¬
ка. Локалізаційний аналіз.

Локалізований, а, е. Локалізований
біль.

Локалізувати, ую, уєш. Обмежувати
певним місцем, не допускати поши¬
рення чого-небудь.

ЛОКАЛЬНИЙ, а, е. 1. Місцевий, влас¬
тивий певному місцю; який не вихо¬
дить за певні межі. Локальна війна. Ло¬
кальний ринок. Локальна комп’ютерна
система. Локальний колорит. Локальна
система розселення. Локальна спіль¬
ність. 2. У живописі — такий, що не¬
змінно, постійно властивий певному
предмету (про колір, тон).

Локальність, ності, ж.

Локально. Діяти локально.

ЛОКАТИВ, а, ч., лінгв. Місцевий від¬
мінок із значенням місця.

Локатйвний, а, е.

ЛОКАТОР, а, ч. Прилад для визначення
місцезнаходження об’єкта способом
уловлювання відбитих від нього зву¬
кових хвиль або радіохвиль.

Локаторник, а, ч. Той, хто обслуговує
локатор.

ЛОКАУТ, у, ч., політ. Закриття влас¬
никами своїх підприємств і масове
звільнення робітників з виробни¬
цтва з метою попередження або
придушення страйків. Оголосити
локаут.

Локаутник, а, ч. Той, хто оголошує
локаут.

Локаутувати, ую, уєш. Звільняти вна¬
слідок локауту.

ЛОКАЦІЯ, ї, ж. Визначення місце¬
знаходження об’єкта за допомогою
локатора; таке визначення місце¬
знаходження чого-небудь деякими
тваринами. Звукова локація. Оптична
локація.

Локаційний, а, е. Локаційний пункт.

ЛбКВА, и, ж. Субтропічне дерево або
кущ родини розових з їстівними
плодами, які споживають у свіжому
та переробленому вигляді (компот,
варення тощо).

лбко, невідм., с . 1. Умова угоди, за
якою ціна, визначена продавцем за
товар, не включає витрат, пов’язаних
з подальшим транспортуванням
товару. 2. Біржова операція купів-
лі-продажу іноземної валюти або
цінних паперів, розрахунок за якою
проводять на біржі, де було укладено
угоду.

ЛОКОМОТЙВ, а, ч. 1. Силова, тяглова
машина (паровоз, тепловоз, електро¬
воз і т. ін.) для пересування вагонів
по залізничних рейках. 2. перен. Ру¬
шійна сила чого-небудь.

Локомотйвний, а, е. Локомотивне депо
(у 1 знач.). Локомотивна галузь гос¬
подарства (у 2 знач.).

Локомотйвник, а, ч. Той, хто обслуговує
локомотив під час руху поїзда.

_ Л

ЛОКОМбЦІЯ, ї, ж. у біол. Сукупність
узгоджених рухів (ходіння, політ,
плавання і т. ін.), за допомогою яких
людина і тварина переміщуються у
просторі.

Локомоційний, а, е. Локомоційна ді¬
яльність.

ЛОКСОДРбМА, и, ж.у ЛОКСОДРО¬
МІЯ, ї, ж., мат., геогр. Гвинтова
лінія, спіраль на певній сферичній
поверхні.

Локсодромний, а, е.

ЛбКУС, у, ч. 1. Місцезнаходження
чого-небудь. 2. У генетиці — місце
локалізації того чи іншого гена на
генетичній карті хромосоми.

ЛОЛАРДИ, ів, мн. Народні проповід¬
ники, учасники антикатод ицького
селянсько-плебейського руху XIV ст.
в Англії та в інших країнах Західної
Європи.

ЛОЛІПбП, а, ч. Цукерка, льодяник
на паличці.

ЛбМАС, у, ч. Тип пустельної рослин¬
ності в Південній Америці на тихо¬
океанському узбережжі, що взимку
використовуються як пасовиська.

ЛОМБАРД, у, ч. Кредитна установа,
що надає грошові позички за певний
відсоток під заставу цінних речей,
рухомого майна.

Ломбардний, а, е. Ломбардне майно.

ЛОНГБЙРД, а, ч. Дошка для ка¬
тання по твердій поверхні, схожа
на скейт, але з колесами велико¬
го діаметра (від 60 до 80 мм), що
дозволяє розвивати великі швид¬
кості.

ЛОНГЕТ, а, ч., ЛОНГЕТА, и, ж. Широ¬
ка пов’язка з кількох шарів гіпсового
бинта, що накладається на місця пе¬
релому кісток.

ЛОНГІТЬЮД, у, ч. Довготермінове
систематичне дослідження тих са¬
мих осіб, що дозволяє визначити
вікові та індивідуальні особливості
фаз життєвого циклу.

ЛОНГСЕЛЕР, а, ч. Книга, що тривалий
час добре купується та продається.

ЛОН ГУ ВАТИ, ую, уєш. Продовжу¬
вати.

ЛЙНЖА, і, ж. Страхувальний канат
для циркових артистів, для спор¬
тивних тренувань.

ЛОНЖЕРОН, а, ч., спец. Поздовжня
балка конструкції автомобіля, ваго¬
на, мосту, трактора, літака, що надає
їм міцності.

Лонжеронний, а, е.

ЛбПІНГ, а, ч. Спортивний снаряд,
стаючи всередину якого людина
(гімнаст або акробат) обертається
відразу в горизонтальній і вертикаль¬
ній площинах.

345

лорд — люмінофор

ЛОРД, а, ч. 1. У середньовічній Анг¬
лії — – феодальний землевласник.
2. У Великій Британії — спадковий
дворянський титул, що надається
королем діячам політики, науки,
культури, а також особа, що має цей
титул. Палата лордів. 3. Складова
частина офіційної назви деяких
вищих посад у Великій Британії.
Лорд-канцлер. Лорд-мер.

Лорд-канцлер, а, ч. У Великій Брита¬
нії — голова палати лордів і вища
судова службова особа.

Лорд-мер, а, ч. У деяких великих містах
Великої Британії — особа, яка очо¬
лює муніципалітет; міський голова.

ЛОРДШ, у, ч. Нормальний вигин у
дорослої людини шийного і попе¬
рекового відділів хребта опуклістю
вперед.

ЛЙРІ, невідм ., ч. 1. Рід папуг. 2. Два
роди напівмавп родини лорієвих.

ЛОРНЕТ, а, ч. 1. Рід монокля в оправі,
яким користувались у дворянських
колах. 2. Окуляри в оправі з руч¬
кою.

ЛОРО, ЛбРО-КОНТО, невідм ., с. Ра¬
хунок, відкритий банком своєму
банкові-кореспондентові для вне¬
сення сум, що надходять на його
користь; виконання операцій за його
дорученням.

ЛОСЬЙбН, у, ч. Косметичний гігіє¬
нічний засіб для догляду за шкі¬
рою — водно-спиртовий розчин
вітамінів, екстрактів лікарських
трав тощо. Лосьйон для обличчя.
Лосьйон для волосся .

ЛОТ1, а, ч., мор. Прилад для ви¬
мірювання глибини моря, річки
тощо з борта судна. Акустичний
лот. Механічний лот.

ЛОТ2, а, ч. Предмет, кілька пред¬
метів або партія товарів, які одно¬
часно продаються на аукціоні.

ЛОТЕРЙЯ, ї, ж. 1. Розігрування ре¬
чей або грошових сум за білетами
однакової вартості. 2. перен. Спра¬
ва, успіх в якій головним чином
залежить від певного випадку.

Лотерейний, а, е. Лотерейний білет.

ЛОТб, невідм ., с. Гра, в якій для
виграшу треба першим накрити
ряд цифр або малюнків на спеці¬
альній карті.

ЛЙТОС, а, ч. Південна водяна рос¬
лина родини лататтєвих з велики¬
ми красивими квітками й їстівни¬
ми плодами.

ЛОТОФАГ, а, ч. У грецькій міфології —
людина, яка, харчуючись плодами
лотоса, забувала про минуле.

ЛОЦІЮВАТИ, юю, юєш. Вести
судно.

Лоціювання, я, с.

ЛЙЦІЯ, ї, ж. 1. Розділ науки про
судноводіння, який вивчає моря,
океани, річки з точки зору умов
судноплавства. 2. Посібник для
судноплавства, що містить систе¬
матичний опис водних басейнів
(морів, річок), узбереж, гідро¬
логічні та метеорологічні відо¬
мості і т. ін.

ЛЙЦМАН, а, ч. Провідник суден,
добре обізнаний з навігаційними
умовами певної ділянки моря, річ¬
ки, каналу тощо.

Лоцманський, а, е.

Лоцманування, я, с.

Лоцману вати, ую, уєш, розм. Бути
лоцманом, виконувати обов’язки
лоцмана.

ЛОЦМЕЙСТЕР, а, ч. Посадова осо¬
ба в порту, яка відповідає за без¬
печне проходження суден морями,
річками, для чого встановлює зна¬
ки обмеження та інші плавучі
засоби навігаційного обладнання
водних шляхів, стежить за їхнім
станом тощо.

ЛОЙЛЬНИЙ, а, е. 1. Який дотри¬
мується закону, іноді тільки фор¬
мально. 2. Який коректно, добро¬
зичливо ставиться до кого, чого-
небудь. Лояльна поведінка.

Лояльність, ності, ж. Лояльність по¬
ведінки.

ЛУБРИКАТОР, а, ч. Прилад для зма¬
щування під тиском тертьових по¬
верхонь машин та механізмів.

ЛУДЙТИ, ів, мн. Учасники перших
масових заворушень у Великій Бри¬
танії з 60-х рр. XVIII ст. до початку
30-х рр. XIX ст., які виступали про¬
ти введення машин у виробництво,
руйнуючи їх.

ЛУЗА, и, ж. Один із шести отворів
із сітчастим мішечком для кулі по
краях більярдного столу.

ЛУНА-ПАРК, а, ч. Міський парк з
різноманітними атракціонами, роз¬
важальними павільйонами та інши¬
ми розвагами.

ЛУНАТИЗМ, у, ч. Те саме, що сом¬
намбулізм.

Лунатик, а, ч.

ЛУПА, и, ж. Прилад, який збільшує
розміри розглядуваних під ним пред¬
метів у 2 — 50 разів.

ЛУПЕРКАЛІЇ, ій, мн. У Стародавньому
Римі — весняні свята на честь бога
Фавна, покровителя плодючості,
отар та худоби.

ЛУТЦ, а, ч. Різновид стрибків у фі¬
гурному катанні, виконуваний з ходу
назад — назовні.

ЛУФАР, я, ч. Рід окунеподібних риб.

ЛУЦЙПЕР, ЛЮЦЙПЕР, а, ч.

1. У християнській міфології — сата¬
на, володар пекла і зла. 2. Біс, чорт.

ЛЮВЕРС, а, */., мор. Круглий отвір у ві¬
трилі, тенті тощо, обплетений тросом
або стиснений металевим кільцем,
призначений длА протягування мо¬
тузка, снасті; металеве кільце, через
яке протягують мотузок, снасті.

ЛЮГЕР, див. лбгер.

ЛК)ЕС, у, «/., мед. Сифіліс.

Люетичний, а, е.

ЛЮЇЗЙТ, у, ч., спец. Отруйна речовина
наривної та загальноотруйної дії.

ЛЮК, а, ч. Отвір, звичайно із за¬
слінкою, для проникнення вниз, в
середину чого-небудь. Каналізаційний
люк. Гарматний люк.

ЛЮКС1, а, ч., фіз. Одиниця освітле¬
ності, яка дорівнює рівномірній
освітленості 1 м2 площі 1 люменом
світлового потоку.

Люксметр, а, ч.у фіз. Прилад для ви¬
мірювання освітлення.

ЛЮКС2. 1. у знач, прикм. Найкра¬
щий за рівнем обладнання,
обслуговування, найвищого класу.

2. у, ч. Каюта, купе, номер готелю
тощо найвищої категорії. Вагон люкс.
Номер люкс.

Люксовий, а. е. Люксова сукня. Люксо¬
вий номер.

ЛЮЛЙ-КЕБАБ, люля-кебаба, ч., кул.
Страва з баранячого фаршу у формі
невеликих котлет або ковбасок з го¬
стрими приправами, приготовлених,
як шашлик, на відкритому вогні.

ЛЮМБАГО, невідм ., с., мед. Сильний
біль, що раптово виникає в попереку
при захворюваннях м’язів і нервів;
простріл.

ЛЮМЕН, а, ч., фіз. Міжнародна оди¬
ниця світлового потоку.

Люменометр, а, ч. Прилад для вимірю¬
вання світлового потоку в люменах.

ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ, ї, ж., фіз.
Світіння твердих тіл або газо¬
подібних, рідких речовин, яке під
впливом певного джерела енергії
не супроводжується тепловим ви¬
промінюванням.

Люмінесцентний, а, е. Люмінесцентна
лампа. Люмінесцентна фарба.

Люмінесціювати, ює. Мати здатність до
люмінесценції; світитися (холодним
світлом).

ЛЮМІНОГРАФІЯ, ї, ж. Спосіб ви¬
готовлення малюнків або тексту із
застосуванням світних речовин, на¬
несених на картон, на який уклада¬
ють відтворюваний оригінал і фото¬
матеріал.

ЛЮМІНОФбР, у, ч. Синтетична речо¬
вина, здатна до люмінесценції.

346

ЛЮМПЕН, а, ч. Людина з декласова¬
них верств населення, відірвана від
виробничої діяльності, позбавлена
власності, морально низька.

Люмпенський, а, е, фам. Люмпенський
елемент. Люмпенське мислення.

Люмпенізація, ї, ж. Люмпенізація на¬
селення.

Люмпенізувати, ую, уєш. Робити на¬
лежним до декласованих прошарків
населення.

ЛЮМПЕН-ІНТЕЛІГЙНЦІЯ, і, ж.
Прошарок людей з вищою освітою,
що втратили кваліфікацію, майстер¬
ність, творчу ініціативу; з низьким
матеріальним забезпеченням.

ЛЮМПЕН-ПРОЛЕТАРІАТ, у, ч. Декла¬
совані елементи, що втратили зв’язок
з виробництвом, — босяки, злодії,
старці тощо.

Люмпен-пролетарський, а, е.

ЛЮНЙТ, а, ч. 1. У машинобудуван¬
ні — пристрій для додаткового
підтримування тонкої довгої за¬
готовки, яку обробляють на ме¬
талорізальному верстаті. 2. архіт.
Арковий проріз у склепінні або
стіні над дверима, вікном, гори¬
зонтально обмежений знизу.

ЛЮПЙН, у, ч. Трав’яниста рослина
родини бобових, яку вирощують на
зелене добриво, на корм худобі та як
декоративну.

Люпинізація, ї, ж., с. г. Підвищення
родючості ґрунтів за допомогою
вирощування на них люпину як
зеленого добрива.

Люпиновий, а, е. Люпинові посіви. Лю¬
пиновий пац.

ЛЮПОЗОРІЙ, ю, ч. Лікувально-про¬
філактична установа, яка здійснює
профілактику, лікування та вивчен¬
ня туберкульозу шкіри — люпусу.

ЛЮПУС, у, ч. Туберкульоз шкіри.

ЛЮРЕКС, у, ч. Металізована або по¬
крита фольгою нитка, використову¬
вана у виробництві деяких тканин,

люмпен — лятимерія

що надає їм поверхневого блиску.
Тканина з люрексом.

ЛЮСТРА, и, ж. Підвісний освітлю¬
вальний прилад, що має кілька
джерел світла (свічок, електроламп)
і оздоблену арматуру.

Люстровий, а, е. Люстрова арматура.

ЛЮСТРАЦІЯ1, ї, ж. 1. Релігійні об¬
ряди, пов’язані з уявленням про
очищувальну силу магічних дій.
2. Заборона функціонерам високих
чинів забороненої в певній країні по¬
літичної партії протягом певного тер¬
міну обіймати посади в державному
апараті, обиратися у представницькі
органи, бути суддями і т. ін.

ЛЮСТРАЦІЯ2, ї, ж. 1. У Польщі
(ХУІ-ХУІІІ ст.), Литві, Біло¬
русі та на Правобережній Україні
(XVIII— XIX ст.) — періодичні
описи державного майна для обліку
прибутків. 2. Визначення доходів з
нерухомості; опис, здійснюваний
з цією метою.

ЛЮСТРЙН, у, ч. Тонка блискуча вов¬
няна або напіввовняна тканина з
блиском, що використовувалася для
пошиття чоловічих піджаків.

ЛЮТЕРАНСТВО, а, с. Один із найбіль¬
ших напрямів християнського про¬
тестантського віросповідання, який
виник у першій половині ХУІ ст. в
Німеччині під час Реформації на
основі вчення Мартіна Лютера, як
протест бюргерства проти засилля
католиків.

Лютеранин, а, ч.

Лютеранка, и, ж.

Лютеранський, а, е. Лютеранська
церква.

ЛЮТЙЦІЙ, ю, ч. Блискучий метал;
останній член з групи рідкіснозе¬
мельних елементів.

Лютецієвий, а, е.

ЛЮТНЯ, і, ж. Струнний щипковий
музичний інструмент стародавнього
арабо-іранського походження.

_ Л

ЛЮФА, люфй, ж. Теплолюбна росли¬
на родини гарбузових, молоді плоди
якої вживаються в їжу, а із стиглих
виготовляють мочалки, літні головні
убори тощо.

ЛЮФТ, а, ч., спец. Зазор між частинами
машини, пристрою. Усунути люфт.

ЛЮФТПАУЗА, и, ж., муз. Коротка
перерва у звучанні музики, не пе¬
редбачена нотописом.

ЛЮЦЕРНА, и, ж. Рід трав’янистих
рослин родини бобових.

Люцерновий, а, е. Люцернове поле. Лю¬
церновий корм.

ЛЮЦЙПЕР, див. Луцйпер.

Люцйперовий, а, е.

ЛЯ, невідм. Шостий ступінь основного
музичного звукоряду.

ЛЯКРЙС, у, ч. Національна канад¬
ська спортивна гра з розеткою-
ключкою на трав’яному полі,
правила якої нагадують прийняті
в хокеї з шайбою.

ЛЯМБЛібЗ, у, ч„ мед. Захворювання
кишечника або жовчного міхура лю¬
дини, викликане паразитуванням у
них лямблій.

Лямблія, ї, ж. Одноклітинний організм
типу найпростіших, який паразитує
в кишечнику або жовчному міхурі
людини, викликаючи їх захворю¬
вання.

лгіні, невідм. Адміністративно-терито¬
ріальна одиниця у Фінляндії.

ЛЯПСУС, у, ч. Прикра помилка, не¬
догляд в усній або писемній мові
через неуважність, поспішність,
забудькуватість.

ЛЯРД, а, ч. Топлене свиняче сало.

ЛЯСЕ, невідм ., с. 1. Стрічка-заклад-
ка, приклеєна до верхньої частини
корінця книжки. 2. Папірець, що
укладає в книжку видавництво чи
торговельна організація, яким по¬
відомляє про продаж або підготовку
до друку інших книжок.

ЛЯТИМЙРІЯ, ї, ж. Вид риби.

МА, невідм ., ж. Богиня — мати богів
у міфології багатьох давніх народів
Малої Азії.

МААР, у, ч ., геол. Воронкоподібне або
циліндричне заглиблення в земній
корі, що має вулканічне походження.
Маар часто заповнюється водою.

МАВЗОЛЙЙ, ю, ч. Велика надмогильна
архітектурна споруда.

Мавзолейний, а, е.

МАВРИ, ів, мн. ( одн . мавр, а, ч.\ маври¬
танка, и, ж.). У період античності та в
Середні віки — європейська назва ко¬
рінного населення Північної Африки
(крім Єгипту), а пізніше арабів, які у
VIII ст. підкорили Північну Африку
та Піренейський півострів.

Мавританський, а, е. Мавританське
мистецтво. Мавританський газон.
Мавританський стиль.

Маврський, а, е. Маврські племена.

МАГ, а, ч. 1. У країнах Стародавнього
Сходу — жрець, що виконував релі¬
гійні обряди й провіщав майбутнє.

2. Людина, що, згідно з міфологічни¬
ми або язичницькими уявленнями,
володіє таємницями магії (у 1 знач.).

МАГАЗИН, ч. 1. род. у. Установа, що
проводить роздрібну торгівлю. Уні¬
версальний магазин. Магазин само¬
обслуговування. 2. род. а, спец. Части¬
на апарата або приладу (найчастіше
зброї) у вигляді коробки або трубки,
куди вкладають кілька однорідних
предметів (наприклад, патронів).

3. род. у. Структура даних, до якої
можна долучати або вилучати еле¬
менти, при цьому досяжним є лише
останній доданий елемент; стек (у
2 знач.). 4. род. а, ел. Допоміжний
прилад для електротехнічних ви¬
мірювань. Магазин опорів. Магазин
ємностей. 5. род. у. Запасне місце у
вулику для меду на випадок посиле¬
ного медозбору.

Магазинний, а, е. Магазинні полиці (у
1 знач.). Магазинна рушниця (у 2, З
знач.).

Магазйновий, а, е. Магазинова вивіска.
Магазиновий хліб (у 1 знач.).

Магазинчик, а, ч.

МАГАЗИНУВАННЯ, я, с., гірн. Тимча¬
сове залишення корисної копалини в

очисній гірничій виробці для запобі¬
гання обвалові. Магазинування руди.

МАГАРАДЖА, МАХАРАДЖА, і, ч.
В Індії до 1956 р. — титул князя
(раджі) високого рангу, якому підко¬
рялося кілька інших князів, а також
особа, що мала цей титул.

МАГАРАНІ, МАХАРАМІ, невідм., ж.
Дружина магараджі; княгиня.

МАГІСТР, а, ч. 1. У Стародавньому
Римі — титул деяких посадових осіб.
Магістр кінноти. 2. У Візантії — ви¬
сокий придворний титул. 3. У серед¬
ньовічній Західній Європі — голова
духовного або рицарського ордену.
Великий магістр. 4. Другий (після
бакалавра) вчений ступінь, що його
присуджують після додаткового курсу
навчання та іспиту. Дістати учений
ступінь магістра фізики. Магістр
права.

Магістерський, а, е. Магістерський
титул. Магістерська влада. Магіс¬
терський екзамен. Захистити магіс¬
терську роботу.

МАГІСТРАЛЬ, і, ж. 1. Головна лінія в
системі водопровідної, електричної,
телефонної та ін. мереж. Водна магі¬
страль. 2. Широка міська вулиця з
великим рухом.

Магістральний, а, е. 1. Магістральний
трубопровід. Магістральна залізнична
лінія. Магістральний канал. 2. перен.
Головний, основний. Магістральний
шлях.

МАГІСТРАНТ, а, ч. Той, хто готується
захищати дисертацію на ступінь
магістра.

Магістрантський, а, е.

МАГІСТРАТ, у, ч. 1. У Стародавньому
Римі — державна посада консула,
претора тощо, а також особа, що за¬
ймала цю посаду. 2. У Литві, Поль¬
щі й Україні (до другої половини
XIX ст.), а також у деяких західно¬
європейських країнах (Норвегія,
Швеція, Данія та ін.) — орган місько¬
го самоврядування. 3. Назва міського
управління; муніципалітет. Засідан¬
ня магістрату. 4. Чиновник судової
влади (суддя, слідчий, прокурор) в
Італії, Франції та деяких інших за¬
рубіжних країнах.

Магістратський, а, е. Магістратський
урядник.

МАГІСТРАТУРА, и, ж. 1. У деяких
країнах Західної Європи та в Росії
до 1917 р. — судове відомство; члени
цього відомства. 2. Підготовка магі¬
стрів (у 4 знач.) у вищих навчальних
закладах. Випускник магістратури.
Закінчити магістратуру. 3. Відділ,
що забезпечує таку підготовку.

Магістрантство, а, ч. Перебування в
магістратурі (у 2 знач.).

МАГІЧНИЙ, а, е. 1. Що стос, магії (у
1 знач.). Магічний квадрат. Магічне
коло. 2. перен. Надзвичайно сильний,
непереборний; чарівний, чудодій¬
ний. Магічний вплив. Магічна сила.
Магічне слово.

Магічність, ності, ж.

МАГІЯ, ї, ж. 1. Сукупність прийомів
та обрядів, пов’язаних з умінням лю¬
дини впливати на тварин, людей, ви¬
кликати надприродні явища; чаклун¬
ство, чарівництво. Біла магія. Чорна
магія 2. перен. Щось загадкове, не¬
зрозуміле. Магія поезії. Магія театру.

МАГМА, и, ж. Розплавлена силікатна
маса високої температури, що вини¬
кає в глибині земної кори, а після
виверження на її поверхню застигає,
утворюючи деякі гірські породи.

Магматичний, а, е. Магматична зона.
Магматичні породи.

Магматйзм, у, ч.у геол. Процес утворен¬
ня, розвитку та застигання магми.

МАГНАТ, а, ч. 1. У деяких країнах
середньовічної Європи — великий
землевласник. 2. перен. Голова мо¬
нополії; представник великого про¬
мислового та фінансового капіталу.
Нафтовий магнат. Фінансовий маг¬
нат. Цукровий магнат.

Магнатка, и, ж.

Магнатство, а, с.

Магнатський, а, е. Магнатське товари¬
ство. Магнатські палаци.

МАГНЕЗИТ, у, ч. 1. Мінерал білого або
сіруватого кольору (вуглекисла сіль
магнію), що його використовують
для отримання вогнетривкого мате¬
ріалу. 2. Вогнетривкий матеріал.

Магнезйтовий, а, е. Магнезитовий по¬
рошок. Магнезитові вогнетриви.

348

магнезія — мадам

МАГНЕЗІЯ, ї, ж. Білий пухкий по¬
рошок, що являє собою оксид (па¬
лена магнезія) або сіль магнію (біла
магнезія).

Магнезіальний, а, е. Магнезіальні солі.
Магнезіальні матеріали.

Магнезійний, а, е. Магнезійний порошок.
Магнезійний цемент. Магнезійний
вапняк.

МАГНЕСИН, а, ч ., техн. Безконтакт¬
ний перетворювач кутового положен¬
ня вала машини або приводу на елек¬
тричний сигнал, що застосовується в
системах дистанційного керування та
контролю.

МАГНЕТИЗЕР, а, ч., заст. Той, хто
магнетизує, вміє магнетизувати;
гіпнотизер.

Магнетизерський, а, е.

МАГНЕТИЗМ, у, ч. 1. Учення про маг¬
нітні явища та магнітні властивості
тіл. Курс магнетизму. 2. Властивість
магніту, а також провідника з елек¬
тричним струмом або електричних
зарядів притягати чи відштовхувати
деякі тіла. Земний магнетизм. Маг¬
нетизм Землі. 3. перен. Сила впливу
певної особи або ідей на кого-небудь;
привабливість.

Магнетичний, а, е. Магнетичні дослі¬
дження. Магнетичний вплив.

МАГНЕТИК, а, ч. Тіло, навколо яко¬
го утворюється додаткове магнітне
поле.

МАГНЕТИТ, у, ч. Мінерал чорного
кольору з металічним блиском, що
містить залізо й має магнітні влас¬
тивості; магнітний залізняк.

Магнетитовий, а, е. Магнетитові ко¬
пальні. Магнетитова руда. Магнети¬
товий кварцит. Магнетитове осердя.

МАГНЙТО, невідм ., с. Електромагніт¬
ний генератор для утворення іскри,
що запалює пальну суміш у двигунах
внутрішнього згоряння.

МАГНЕТОДІЕЛЕКТРИКИ, ів, мн.
Суміші феромагнітних порошків
з діелектриками, спресовані під
тиском і при високій температурі в
монолітну масу.

МАГНЕТбН, а, ч., фіз. Одиниця ви¬
міру магнітного моменту. Магнетон
Бора.

МАГНЕТРбН, а, ч., радіо. Електро¬
вакуумний прилад для генерування
надвисокочастотних коливань.

Магнетронний, а, е.

МАГНІЙ, ю, ч. Легкий м’який метал
сріблясто-білого кольору, що горить
яскравим білим полум’ям.

Магнієвий, а, е. Магнієва сіль.

МАГНҐГ, у, ч., фіз. 1. Тіло, що має влас¬
тивість притягати до себе або від¬

штовхувати від себе деякі інші тіла.
Магнітна стрілка компаса. 2. перен.
Те, що притягає до себе з надзвичай¬
ною силою.

Магнітик, а, ч.

Магнітити, ічу, ітиш. Надавати чомусь
властивостей магніту.

Магнітний, а, е. 1. Прикм. до магніт.
Магнітні властивості. Магнітні
сили. Магнітна індукція. Магнітне
поле. 2. Який має властивості маг¬
ніту; намагнічений. Магнітні сталі.
Магнітна стрілка. Магнітний заліз¬
няк. 3. Який діє на ґрунті застосуван¬
ня магнетизму. Магнітний підсилю¬
вач. Магнітний звукозапис. Магнітна
картка. Магнітна стрічка. Магніт¬
ний диск. 4. Пов’язаний з явищами
земного магнетизму. Магнітна
аномалія. Магнітна буря. Магнітний
полюс.

Магнітність, ності, ж ., рідко. Те саме,
що магнетизм (у 1 знач.).

Магнічений, а, е.

Магнічення, я, с.

МАГНІТО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «магніт»,
«магнітний».

МАГНІТОБІОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ біо-
логії, що вивчає вплив магнітного
поля на біологічні об’єкти.

МАГНІТОГІДРОДИНАМІКА, и, ж.
Розділ фізики, що вивчає взаємо¬
дію рідких металів та іонізованих
газів (плазми) з електромагнітним
полем.

МАГНІТОГРАМА, и, ж. Графічний за¬
пис змін магнітного поля Землі.

МАГНІТбГРАФ, а, ч. Прилад для реє¬
страції змін магнітного поля Землі.

Магнітографічний, а, е. Магнітогр афін¬
ний контроль.

Магнітографів, ї, ж. Спосіб одержання
на звичайному папері відбитківлітер,
цифр та інших знаків за допомогою
магнітного порошку.

МАГНІТОДІЕЛЕКТРИК, а, ч. Феро¬
магнітний порошок, перемішаний
з діелектриком та спресований
при високій температурі в моно¬
літну масу.

МАГНІТОЕЛЕКТРИЧНИЙ, а, е, фіз.
Що стос, магнітних та електричних
явищ. Магнітоелектричний ефект.

МАГНІТбЛА, и, ж. Комбінований
пристрій, у якому радіоприймач
об’єднаний з магнітофоном. Дво-
касетна магнітола.

МАГНІТбЛОГ, а, ч. Фахівець, що до¬
сліджує магнітні явища.

МАГНІТбМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬
мірювання напруженості магнітного
поля.

Магнітометричний, а, е. Магнітомет¬
ричний метод розвідування надр.
Магнітометричне знімання.

Магнітометрія, ї, ж. 1. Розділ гео¬
фізики, що вивчає магнітне поле
Землі та його аномалії. 2. геол. Ме¬
тод розвідування, що ґрунтується на
відмінності в магнітних властивостях
гірських порід.

МАГНІТООПТИКА, и, ж. Розділ
оптики, що вивчає явища, пов’язані
з випромінюванням, поширенням і
поглинанням світла в тілах, поміще¬
них у магнітне поле.

Магнітооптйчний, а, е.

МАГНІТбРІУМ, а, ч. Прилад, за до¬
помогою якого досліджують магнітне
поле Землі.

МАГНІТОСТРИКЦІЯ, ї, ж. Зміна
форми і розмірів тіла при намагні¬
чуванні.

Магнітострикційний, а, е. Магніто¬
стрикційні матеріали.

МАГНІТОСФЕРА, и, ж. Магнітна
оболонка Землі та інших планет.
Магнітосфера Землі.

Магнітосферний, а, е.

МАГНІТОФбН, а, ч. Апарат для магніт¬
ного запису та відтворення звуку.

Магнітофонний, а, е. Магнітофонна
апаратура. Магнітофонна стрічка.
Магнітофонний запис.

МАГНІТУДА, и, ж., фіз. Умовна ве¬
личина, що характеризує загальну
енергію пружних коливань, викли¬
каних землетрусами або вибухами.
Магнітуда землетрусу.

МАГНІФІКАТ, ч., муз. Великий багато¬
голосий твір для хору та симфоніч¬
ного оркестру, звичайно радісного
характеру, на текст католицької
церковної пісні.

МАГНбЛІЯ, ї, ж. Субтропічне дерево
або кущ із великими білими запаш¬
ними квітками й темно-зеленим
блискучим листям.

Магнолієвий, а, е. Магнолієвий запах.
Магнолієва олія.

МАГб, див. магбт.

МАГбГ, див. гог.

МАГОМЕТАНСТВО, а, с. Стара назва
ісламу, мусульманства.

Магометанський, а, е. Магометанська
віра. Магометанська мечеть.

Магометанин, а, ч. Мусульманин.

Магометанка, и, ж.

МАГбТ, а, ч., МАГб, невідм ., ч. Безхвос¬
та мавпа родини мавпоподібних.

МАГРЙБ, а, ч. Назва арабського За¬
ходу, що охоплює сучасний Туніс,
Алжир, Марокко.

МАДАМ, невідм ., ж. Увічливе звер¬
тання до заміжньої жінки у Франції

349

мадаполам — макарони

(приєднуване звичайно до прізвища),
що поширилося і в деяких інших
країнах.

МАДАПОЛАМ, у, ч. Біла бавовняна
тканина, з якої переважно шиють
білизну.

Мадаполамовий, а, е. Мадаполамова
сукня.

МАДЕМУАЗЕЛЬ, і, ж. Увічливе
звертання до незаміжньої жінки у
Франції (приєднуване звичайно до
прізвища або імені), що поширилося
і в деяких інших країнах.

МАДЕРА, и, ж. Сорт міцного вина, яке
виготовляють із білих або рожевих
сортів винограду.

МАДІЯ, ї, ж. Рід рослин складно¬
цвітих.

МАДбННА, и, ж. 1. У католиків —
назва матері Христа; Богородиця та
її живописне або скульптурне зобра¬
ження. 2. Старовинне звертання до
жінки в Італії.

МАДРИГАЛ, у, ч. 1. Невеликий хва¬
лебний вірш, присвячений дамі.

2. заст. Комплімент, похвала.

3. Старовинний вокальний твір лі¬
ричного характеру.

Мадригальний, а, е.

МАЕСТбЗО, присл., муз. Велично,
урочисто (про характер виконання
музичного твору).

МАЕСТРО, невідм ., ч. 1. Шаноблива
назва видатного музиканта, компо¬
зитора, художника; звертання до
такої особи. 2. Звання, що нада¬
ється видатним майстрам-шахістам
у деяких країнах; особа, що має
таке звання.

МАЖбР, у, ч. 1. Музичний лад, акорд
якого складається з великої та малої
терції й має бадьоре, радісне звучан¬
ня; протилежне — мінор. 2. перен.,
книжн. Бадьорий, радісний настрій,
характер і т. ін.

Мажорний, а, е. Мажорна інтонація.
Мажорна музика (у 1 знач.). Мажор¬
ний настрій (у 2 знач.).

Мажорність, ності, ж. Мажорність
музичної композиції.

Мажорно. Мажорно звучить пісня.

МАЖОРАНТА, и, ж., мат. Функція,
значення якої не менше від відпо¬
відних значень цієї функції.

Мажорантний, а, е. Метод мажорант-
них дробів.

МАЖОРДбМ, а, ч. 1. Старший служ¬
ник у багатому панському домі; дво¬
рецький. 2. У Франкській державі
V— VIII ст. — особа, що займала
найвищу державну посаду.

МАЖОРИТАРНИЙ, а, е, спец. Який
ґрунтується на більшості. Мажори¬

тарна модель виборів. Мажоритарний
округ. Мажоритарне представництво.
Мажоритарна виборча система.

Мажоритарний, а, ч., розм.

МАЖОРОМІНОР, у, ч. Музичний лад,
що утворюється внаслідок об’єднан¬
ня мажору й мінору, що мають той
самий основний тон.

Мажоромінорний, а, е.

МАЗ1, а, ч. Більярдний кий з бруском
на кінці для надання йому рівноваги
й полегшення гри.

МАЗ2, у, ч. У більярдній і картярській
грі — сума, яку до ставки гравця
додав інший гравець, що дає право
останньому на частку виграшу.

МАЗАР, у, ч. Місце, яке мусульмани
вважають святим (переважно над¬
могильна споруда).

МАЗДАЇЗМ, МАЗДЕЇЗМ, у, ч. Релігія
Ірану та Середньої Азії, що ґрун¬
тується на культі божества світла й
добра — Мазди.

Мазда Хетський, а, е.

МАЗДАКЇЗМ, у, ч. Релігійно-філософ¬
ське вчення, поширене в ранньому
Середньовіччі в Ірані та деяких су¬
сідніх країнах.

МАЗДЕЇЗМ, див. маздаїзм.

МАЗЕР, а, ч. Прилад, за допомогою
якого генерують (одержують) або
підсилюють радіохвилі надвисокої
частоти.

Мазерний, а, е.

МАЗОХІЗМ, у, ч. 1. Статеве збочення,
що виявляється в потребі відчувати
біль, моральне приниження з боку
партнера. 2. перен. Отримання мо¬
рального задоволення від власних
страждань.

Мазохіст, а, ч.

Мазохїстський, а, е. Мазохістські на¬
хили.

МАЗУРКА, и, ж. 1. Польський націо¬
нальний танець із тридольним так¬
том, що поширився в інших країнах
як бальний; музичний розмір 3/4
або 3/8. 2. Інструментальна п’єса в
ритмі цього танцю.

Мазурковий, а, е. Мазурковий крок.

МАЇС, у, ч. Те саме, що кукурудза.

Маїсовий, а, е. Маїсове зерно.

МАЙНА, виг. У мові будівельників,
моряків і т. ін. — команда під час
вантажних робіт, що означає: «спус¬
кай!», «донизу!»; протилежне — віра
(див. віра2).

МАЙбЛІКА, и, ж. 1. Художня кераміка
із кольорової глини, що вкрита не¬
прозорою глазур’ю, з яскравим роз¬
писом. 2. Мистецтво виготовлення
таких виробів. Майстер української
майоліки.

Майоліковий, а, е. Майолікове мисте¬
цтво. Майолікові плитки (у 1 знач.).
Майолікові фарби (у 2 знач.).

МАЙОНЕЗ, у, ч. 1. Соус, виготов¬
лений з яєць, олії, оцту та інших
приправ. 2. розм. Холодна страва з
риби, птиці,, овочів, полита таким
соусом.

Майонезний, а, е. Майонезний соус. Ма¬
йонезна банка.

МАЙбР, а, ч. Офіцерське звання в ар¬
мії, наступне після звання капітана,
а також особа, що має це звання.

МАЙОРАН, у, ч. Багаторічна запашна
трав’яниста або напівкущова рос¬
лина родини губоцвітих із білими
або рожевими квітками, зібраними
в колоски.

Майорановий, а, е. Майоранові квіти.
Майоранова олія.

МАЙОРАТ, у, ч. 1. Система успадку¬
вання нерухомого майна (найчасті¬
ше землі), за яким воно передається
старшому синові або старшому в
роді. 2. Маєток, успадкований за
таким правом.

Майоратний, Майоратовий, а, е. Майо¬
ратове майно. Майоратове спадку¬
вання.

Майоратство, а, с.

МАЙОРДбМ, а, ч. Те саме, що мажор¬
дом (у 2 знач.).

МАЙСТЕР-КЛАС, у, ч. Короткотермі¬
новий курс, урок вищої майстернос¬
ті, який проводять видатні майстри
у своїй сфері, галузі.

МАЙЯ1, невідм ., мн. 1. У буддиз¬
мі — ім’я матері Будди. 2. У ведизмі
і брахманізмі — ім’я богині, яка
втілює ілюзорний світ. 3. В інду¬
їзмі — незбагненна сила. 4. Група
споріднених за мовою індіанських
племен, що створили в давнину ви¬
соку культуру, а тепер живуть нарізно
в Мексиці, Гватемалі та Гондурасі.
Писемність майя.

МАЙЯ2, йї, ж. 1. Старша з Плеяд, нім¬
фа гір у давньогрецькій і римській
міфології. 2. астр. Одна з малих
планет; одна з шести яскравих зірок
зоряного скупчення Плеяди.

МАКАКА, и, ж. Невелика мавпа роди¬
ни вузьконосих.

МАКАМ, у, ч. Музичний лад в араб¬
ській та турецькій музиці.

МАКАМА, и, ж. Жанр класичної но¬
вели у східній літературі.

МАКАО, невідм ., с. Вид азартної гри
в карти.

МАКАРбНИ, ів, мн. Харчовий про¬
дукт із прісного пшеничного тіста,
виготовлений у вигляді сухих довгих
трубочок. Макарони по-флотськи.

350

макаронний — макрофагальний

Макаронний, а, е. Макаронне виробни¬
цтво. Макаронні вироби. Макаронний
суп.

Макаронник, ч. 1. род. у. Запіканка з
макаронів. 2. род. а. Зневажлива наз¬
ва італійців, ірон. Про людину, яка
дуже любить макарони.

МАКАРОНІЗМ, у, ч ., книжн. Чужо¬
мовне слово (або вислів), механічно
внесене в мову в незмінному ви¬
гляді або спотворене щодо звукової
форми та вжите в неприродному
контексті, що надає йому гротес¬
кного характеру.

Макаронічний, а, е. Макаронічна мова.
Макаронічний стиль.

МАКВІС, у, ч., МАКІЯ, ї, ж. Зарості
вічнозелених і жорстколистих чагар¬
ників та невисоких дерев, характерні
для середземноморських країн.

МАКДЙНАЛЬДС, МАКДОНАЛЬДЗ, у,
ч. Американська система швидкого
харчування, а також підприємства,
що пропонують певний асортимент
продуктів харчування — бутерброди,
напої, коктейлі, морозиво тощо.

МАКЕТ, а, ч. 1. Зразок чого-небудь,
відтворений звичайно в зменшено¬
му розмірі; модель. 2. друк. Взірець
книжки, журналу тощо, попередньо
виготовлений для точного розміщен¬
ня текстового та ілюстративного ма¬
теріалу. Макет видання.

Макетний, а, е. Макетне знімання в
кіно.

Макетник, а, ч. Той, хто займається
виготовленням макетів.

Макетниця, і, ж.

Макетований, а, е.

Макету вальний, а, е.

Макетування, я, с. Сучасна практика
макетування.

Макетувати, ую, уєш. Створювати
макет.

МАКІ, невідм ., ч. Французькі партиза¬
ни часів Другої світової війни.

МАКІАВЕЛЛІЗМ, у, ч., книжн.
1. Політика, що не зупиняється пе¬
ред жодними засобами боротьби (об¬
маном, зрадою, убивствами) для до¬
сягнення своєї мети. 2. Підступність,
віроломство.

Макіавеллівський, а, е. Хитрий, під¬
ступний. Макіавеллівська політика.

Макіавелліст, а, ч.

Макіавеллістський, а, е.

МАКІМбНО, невідм. у с. У Японії — ма¬
люнок на папері або шовку, що зо¬
бражує історичний чи релігійний
сюжет з пояснювальним текстом.

МАКІНТбШ, а, ч. Плащ із непромо¬
кальної прогумованої тканини.

МАКІЯ, див. маквіс.

МАКІЙЖ, у, ч. 1. Мистецтво на¬
кладання гриму, підмальовування
обличчя різноманітними косме¬
тичними засобами (тональними
кремами, рум’янами, помадою
тощо). 2. Косметичні засоби (крем,
туш, помада тощо) для обличчя.
3. Накладений на обличчя грим.
Яскравий макіяж.

МАКЛЕР, а, ч. 1. Професіональний
посередник при укладанні торго¬
вельних та біржових угод. Біржовий
маклер. 2. Той, хто надає певні по¬
слуги посередника за плату. Маклер
з купівлі та продажу товарів.

Маклерство, а, с.

Маклерський, а, е.

Маклерувати, ую, уєш, розм.

МАКЛЮРА, и, ж. Дерев’яниста рос¬
лина родини шовковицевих, з дере¬
вини якої видобувають жовтогарячу
фарбу.

МАКРАМЕ, невідм. у с. 1. Виготовлення
декоративних виробів з переплетених
шнурів. 2. Виріб, виготовлений та¬
ким способом.

Макраміст, а, ч.

МАКРЕЛЬ, і, ж. Те саме, що скумб¬
рія.

Макрелевий, а, е.

МАКРО… Перша частина складних
слів, що означає: 1) «великий»;
2) пов’язаний з вивченням дуже ве¬
ликих предметів, величин.

МАКРОГЛІЯ, ї, ж. у біол. Один з видів
нервової тканини тваринних організ¬
мів — клітини мозку, які заповнюють
простір між нервовими клітинами й
сусідніми капілярами.

МАКРОЕВОЛЮЦІЯ, ї, ж., біол. Про¬
цес еволюції організмів на надвидо-
вому рівні.

МАКРОЕКОНбМІКА, и, ж. Еконо-
мічна наука, що вивчає статистичні
аспекти економіки в цілому та окре¬
мих її галузей.

Макроекономїчний, а, е. Макроеконо-
мічний показник.

МАКРОКЕФАЛ, див. макроцефал.

МАКРОКЕФАЛІЯ, див. макроцефалія.

МАКРОКІНЕТИКА, и, ж.у хім. Розділ
хімічної кінетики, що вивчає вплив
дифузії, конвекції та теплопередачі
на хімічні процеси.

МАКРОКЛІМАТ, у, ч. Клімат великих
просторів землі.

МАКРОКОМАНДА, и, ж. 1. В інтер¬
активній (діалоговій) ситемі — ко¬
манда, що викликає виконання по¬
слідовності інших команд. 2. У мовах
програмування — команда або опе¬
ратор, що реалізуються кількома
машинними командами.

_ М

МАКРОКбСМ, МАКРОКбСМОС, у,
ч.у книжн. Всесвіт, світ цілком; про¬
тилежне — мікрокосм.

Макрокосмїчний, а, е.

МАКРОЛІТ, а, ч. Велике за розміром
кам’яне знаряддя (долото, сокира,
кирка, мотика) часів мезоліту та
неоліту.

МАКРОМОЛЕКУЛА, и, ж. Сукупність
великої кількості атомів, з’єднаних
хімічними зв’язками; велика моле¬
кула, молекула полімеру.

МАКРОПОДИ, ів, мн. іодн. макропод, а,
ч.). Рід риб підвиду лабіринтових; де¬
які види їх розводять в акваріумах.

МАКРОРЕЛЬЄФ, у, ч.у спец. Великі
форми рельєфу (гірські хребти,
плоскогір’я, низовини), що визна¬
чають загальний характер будови
земної поверхні.

МАКРОС, у, ч.у інформ. 1. Засіб замі¬
ни однієї системи символів іншою.
2. Послідовність команд, що запус¬
кається одним натисненням клавіші
на клавіатурі або кнопки на екрані
дисплея.

МАКРОСЕЙСМІЧНИЙ, а, е. Пов’я¬
заний із землетрусами, що їх безпо¬
середньо відчувають люди. Макро¬
сейсмічні землетруси. Макросейсмічні
коливання.

МАКРОСИСТЕМА, и, ж. Фізична
система, що складається з макро-
тіл, доступних для сприймання
органами чуття; протилежне —
мікросистема.

МАКРОСКОПІЧНИЙ, а, е. Який мож¬
на бачити неозброєним оком; проти¬
лежне — мікроскопічний.

МАКРОСПбРА, див. мегаспора.

МАКРОСПОРАНГІЙ, я, ч.у бот. Орган
розмноження вищих різноспорових
рослин, у якому розвиваються ма¬
кроспори.

МАКРОСПОРібЗ, у, ч.у с. г. Грибкове
захворювання картоплі.

МАКРОСПОРОФІЛ, а, ч., бот. Ви¬
дозмінений лист рослини, на якому
розвиваються макроспорангії.

МАКРОСТРУКТУРА, и, ж.у спец.
Будова твердих тіл, яку можна спо¬
стерігати неозброєним оком або при
незначному збільшенні за допомогою
лупи; протилежне — мікроструктура.
Макроструктура білка.

МАКРОФАГ, а, ч.у біол. Клітина спо¬
лучної тканини тварин і людини,
здатна активно схоплювати й пере¬
травлювати бактерії, залишки клітин
та інших чужорідних або токсичних
для організму часток.

Макрофагальний, а, е. Макрофагальна
реакція.

351

макрофауна — мангольд

м _

МАКРОФАУНА, и, ж. Рештки ви¬
копних тваринних організмів, що їх
можна бачити неозброєним оком.

МАКРОФЛбРА, и, ж. Рештки ви¬
копних рослинних організмів, що їх
можна бачити неозброєним оком.

МАКРОЦЕФАЛ, МАКРОКЕФАЛ, а,
ч антр. Людина з ненормально
великою або видовженою спереду
назад головою; протилежне — мі¬
кроцефал.

МАКРОЦЕФАЛІЯ, МАКРОКЕФАЛІЯ,

ї, ж ., антр . Значне збільшення
розміру голови проти нормального
або надмірне видовження голови
спереду назад; протилежне — мік¬
роцефалія.

МАКРОЦИТбЗ, у, ч., мед. Підвищена
кількість макроцитів у крові, що спо¬
стерігається при лейкемії.

МАКСВЕЛ, а, ч., фіз. Одиниця вимі¬
рювання магнітного потоку.

МАКСИМА, и, ж ., книжн. Правило,
основний принцип, яким керується
людина в своїх діях та вчинках;
короткий вислів етичного харак¬
теру.

МАКСИМАЛІЗМ, у, ч. Крайність у по¬
глядах, вимогах і т. ін., не виправдана
реальною дійсністю.

Максималіст, а, ч.

Максималістка, и, ж.

Максималістський, а, е. Максималіст¬
ські погляди.

МАКСИМАЛЬНИЙ, а, е. Найбільший,
найвищий серед інших; граничний;
протилежне — мінімальний. Макси¬
мальна швидкість. Максимальна тем¬
пература.

Максимальність, ності, ж.

МАКСИМІЗАЦІЯ, ї, ж. Доведення до
максимуму (у 1 знач.). Максимізація
прибутків.

Максимізований, а, е.

Максимізування, я, с.

Максимізувати, ую, уєш.

МАКСИМІН, у, ч. Розділ обчислю¬
вальної математики, присвячений
вирішенню максимальних та міні¬
мальних завдань; мінімакс. Принцип
максиміну.

МАКСИМУМ, у, ч. 1. Найбільша
кількість, величина, найбільше ви¬
явлення чогось; протилежне — мі¬
німум. 2. Найвища точка на шкалі
вимірювального приладу.

МАКСІ. 1 .у знач, ім ., невідм ., с. Довгий
жіночий одяг, який закриває ноги
майже повністю; протилежне — міні.
Ходити в максі. Стиль максі. Сукня
максі, 2. Перша частина складних
слів із значенням «довгий». Максі-
спідниця.

МАКУЛАТУРА, и, ж. 1. Бракована
друкарська продукція, а також ні на
що не придатний, використаний па¬
пір та залишки паперу, які йдуть на
перероблення. 2. перен. Про бездар¬
ний, позбавлений будь-якої вартості
літературний твір (або твори).

Макулатурний, а, е. Макулатурний па¬
пір.

МАЛАГА, и, ж. Сорт десертного лікер¬
ного виноградного вина.

МАЛАКОЛОГІЯ, ї, ж., зоол. Розділ зоо¬
логії, що вивчає молюсків.

МАЛАХІТ, у, ч. Крихкий мінерал
яскраво-зеленого кольору з мета¬
левим відблиском, що викорис¬
товується як цінний камінь для
художньо-декоративних виробів,
як сировина для одержання міді
тощо. Родовище малахіту. Землис¬
тий малахіт.

Малахітовий, а, е. Малахітова ваза.

МАЛІГНІЗАЦІЯ, ї, ж. Злоякісне пере¬
родження тканин.

МАЛЬВА, и, ж. Багаторічна декоратив¬
на рослина з високим стеблом і вели¬
кими яскравими квітами, зібраними
по кілька в пазухах листків, іноді в
китицеподібні суцвіття.

Мальвовий, а, е.

МАЛЬВАЗІЯ, ї, ж. Сорт раннього ви¬
нограду, а також вино з нього.

МАЛЬПбСТ, а, ч. Поштова карета для
перевезення пасажирів і пошти.

МАЛЬСЕКО, невідм ., с., с. г. Грибкове
захворювання цитрусових культур,
пов’язане з опаданням листя, плодів,
засиханням пагонів, гілок, дерев.

МАЛЬТбЗА, и, ж ., спец. Цукриста ре¬
човина, що утворюється внаслідок дії
на крохмаль спеціального ферменту
(солоду).

Мальтозний, а, е. Мальтозна патока.

МАЛЬТУЗІАНСТВО, а, с. Теорія на¬
родонаселення, висунута англій¬
ським економістом XVIII— XIX ст.
Т. Р.Мальтусом, згідно з якою еконо¬
мічне становище суспільства визнача¬
ється відставанням зростання засобів
існування від зростання населення.

Мальтузіанець, нця, ч.

Мальтузіанський, а, е. Мальтузіанські
погляди.

МАЛЯРІЯ, ї, ж. Загальна назва групи
захворювань, переносниками яких є
малярійні комарі.

МАМАЛИГА, и, ж. Крута каша з куку¬
рудзяного борошна або крупи.

МАМАЛІОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ зооло¬
гії, що вивчає ссавців.

МАМАЛбГІЯ, ї, ж., мед. Наука про
захворювання молочних залоз.

Мамблог, а, ч.

МАМБО, невідм ., ч. Парний танець
латиноамериканського походження,
що з’явився в Європі на межі 40—
50 рр. XX ст.; музичний розмір в 2/4
та 4/4 такту.

МАМЕЛЮК, а, ч. 1. Вояк з особис¬
тої охорони єгипетських султанів
(з XIII ст.); пізніше — представ¬
ник найвищої військово-феодальної
знаті в Єгипті. 2. Кінний гвардієць
з особистої охорони Наполеона,
яку він набрав під час походу в
Єгипет.

МАМІЛЙРІЯ, ї, ж. Рослина родини
кактусових, перев. з дрібними квітка¬
ми, що культивується в оранжереях і
приміщеннях.

МАМЙГРАФ, а, ч. Прилад для рент¬
генологічного дослідження жіночих
молочних залоз.

Мамографія, ї, ж., мед. Діагностичний
метод рентгенографічного дослі¬
дження жіночих молочних залоз.

МАМЙНА, и. 1. ч. У деяких давніх
народів (Близького Сходу) — бог ба¬
гатства й наживи; у християнських
церковних текстах — злий дух,
уособлення користолюбства. 2. ж.,
перен. Жадібність, ненаситність, об¬
жерливість.

…МАН. Друга частина складних слів,
що означає особу чоловічої статі, яка
має пристрасть до того, що виражено
в першій частині слова.

МАНГАЛ, а, ч. Довга вузька глибока
жаровня на ніжках, переважно для
приготування шашликів.

МАНГАН, у, ч. Хімічний елемент,
сріблясто-білий крихкий метал;
марганець.

Мангановий, а, е.

МАНГАНІН, у, ч., мет. Сплав міді,
марганцю та нікелю.

Манганіновий, а, е.

МАНГАНІТ, у, ч. Головний мінерал
марганцевих руд, що трапляється у
вигляді тонкокристалічних мас чор¬
ного або бурого кольору.

Манганітовий, а, е.

МАНГЛЬ, я, ч. Тропічне дерево з
повітряним корінням, що йде від
стовбура й гілок у ґрунт.

Манглевий, а, е.

МАНГО, невідм с. 1. Тропічне плодо¬
ве дерево родини анакардієвих.
2. Жовто-зелений солодкий, завбіль¬
шки з огірок або невелику диню плід
цього дерева.

Манговий, а, е. Мангове дерево. Ман¬
говий сік.

МАНГбЛЬД, а, ч. Сорт буряків з
неїстівним коренем та соковитим
їстівним листям.

352

МАНГОСТАНжа, ч. 1. Тропічне пло¬
дове дерево родини звіробійних.
2. Червонуватий або коричнево-фіо¬
летовий їстівний плід цього дерева.

МАНГРИ, ів, мн. Лісові зарості (пере¬
важно з манглів) на мулистих мор¬
ських узбережжях тропічних країн і
в гирлах тропічних річок.

Мангровий, а, е. Мангрові ліси.

МАНГУСТА, и, ж. Невеликий тро¬
пічний хижий ссавець родини ві-
верових, один із видів якого знищує
отруйних змій.

МАНДАЛА, и, ж. У буддизмі — живо¬
писне або графічне зображення схе¬
ми Всесвіту з позначенням у світо-
творенні буддійських святих.

МАНДАНТ, а, ч.% юр. Особа, що дає
комусь доручення, мандат на що-
небудь.

МАНДАРИН4, а, ч. 1. Південне віч¬
нозелене плодове цитрусове дерево
родини рутових. 2. Невеликий оран¬
жевого кольору кисло -солодкий плід
цього дерева.

Мандаринний, а, е.

Мандаринник, а, ч. Мандариновий сад,
мандаринова плантація.

Мандариновий, а, е. Мандариновий сад.
Мандаринове варення. Мандаринова
олія.

Мандаринчик, а, ч.

МАНДАРЙН2, а, ч. Європейська назва
державного урядовця у феодальному
Китаї.

Мандаринський, а, е.

МАНДАТ, а, ч. 1. Повноваження, наказ,
доручення. 2. Документ, що свідчить
про певні права або повноваження
пред’явника. Депутатський мандат.
Імперативний мандат.

Мандатний, а, е. Мандатне посвідчення.
Мандатна система. Мандатні тери¬
торії. Мандатна комісія.

МАНДАТАРІЙ, я, ч., юр. Особа, держа¬
ва, що одержала мандат (у 2 знач.).

МАНДЙНГО, невідм. 1. ч. і ж., мн. Гру¬
па народів у кількох країнах Західної
Африки; представники цих народів.
2. Мова цих народів.

МАНДбЛА, и, ж., муз. 1. Музичний
щипковий інструмент, різновид лют¬
ні. 2. Альтовий різновид мандоліни.

МАНДОЛІНА, и, ж. Струнний щип¬
ковий музичний інструмент з оваль¬
ним корпусом та чотирма парами
струн, на якому грають медіатором.

Мандолініст, а, ч. в

Мандоліністка, и, ж.

МАНДРАГОРА, и, ж. Південна бага¬
торічна трав’яниста рослина родини
пасльонових із м’ясистим кореневи¬
щем; використовується в медицині.

мангостан — маніпулювати

Мандрагорозий, а, е.

МАНДРИЛ, а, ч. Мавпа родини павіанів
із великою головою та коротким хвос¬
том; живе в Західній Африці.

МАНЕВР, у, ч. 1. Організоване та
швидке переміщення військ або
флоту з метою створення най¬
доцільнішого їх групування та
зайняття найкращої позиції для
нанесення удару супротивникові.

2. перен. Спритна, хитра дія для
досягнення або уникнення чогось.

3. тільки мн. Тактичні або опе¬
ративно-тактичні навчання військ
або флоту в умовах, близьких до
бойових. 4. спец. Зміна напрямку
руху (курсу) судна, літака тощо.
5. тільки мн. Переміщення ваго¬
нів і локомотивів на станції для
формування поїздів.

Маневрений, а, е. 1. Який здійснюєть¬
ся за допомогою маневру (у 1 знач.),
без позиційних укріплень (про во¬
єнні дії). 2. Здатний маневрувати (у
1 знач.), швидко міняти напрямок
руху; рухливий.

Маневреність, ності, ж.

Маневровий, а, е. Маневрове перемі¬
щення військ (у 1 знач.). Маневровий
паровоз.

Маневрування, я, с.

Маневрувати, ую, уєш. І. Здійснювати
маневр (у 1, 4, 5* знач.). 2. Пересува¬
тися, обходячи перешкоди; лавірува¬
ти. 3. перен. Діяти, застосовуючи хи¬
трощі, вдаватися до вивертів. 4. перен.
Перерозподіляти, переміщувати
щось для кращого використання.
Маневрувати фінансами.

МАНЕЖ, у, ч. 1. Майданчик або закри¬
те приміщення для верхової їзди й
тренування коней. Відкритий манеж.
2. Приміщення для занять і змагань
із легкої атлетики. Спортивний ма¬
неж. 3. Арена цирку. 4. Невелика
переносна загородка для дітей, які
починають ходити.

Манежик, а, ч.

Манежити, жу, жиш, спец. Виїжджува¬
ти коня за правилами манежної їзди.
Манежити коня.

Манежний, а, е. Манежне покриття (у
1 знач.).

МАНЕКЕН, а, ч. 1. Людська фігура для
примірювання або показу одягу тощо.
2. спец. Дерев’яна фігура з рухливими
руками й ногами, якою користуються
художники для малювання різних поз
людини. 3. перен. Про малорухливу,
безвольну людину.

Манекенник, а, ч. 1. Той, хто виготовляє
манекени. 2. Працівник крамниці
готового одягу, ательє, будинку

_ М

моделей, що приміряє на собі одяг
для показу.

Манекенниця, і, ж.

МАНЕРА, и, ж. 1. Спосіб виконання дії;
звичка діяти певним чином. 2. тільки
мн. Спосіб поводитися, триматися в
товаристві. 3. Сукупність особли¬
востей, творчих прийомів, властивих
митцеві, напрямку в літературі або
мистецтві, художньому творові, ви¬
конанню художнього твору.

Манерний, а, е.

МАНЖЙТ, а, ч., МАНЖЕТА, и, ж.
1. Обшлаг рукава (сорочки, блузки
тощо). 2. техн. Кільце для скріплення
кінців труб, стрижнів з метою запо¬
бігання виходу рідини, газу в поршне¬
вих насосах. Манжет циліндра.

Манжетка, и, ж.

Манжетний, а, е. Манжетний рукав.

Манжетовий, а, е.

МАНИ, ів, мн. За віруваннями старо¬
давніх римлян — душі померлих
предків, яких шанували як богів.

МАНІАКАЛЬНИЙ, а, е. Який стано¬
вить манію (у 1 знач.), пов’язаний з
нею. Маніакальний стан. Маніакальна
впертість.

маніакАльно-депресйвний, а,

е, мед. Для якого характерні напади
зниження та підвищення настрою,
депресії та манії. Маніакально -де¬
пресивний психоз.

МАНІКЮР, у, ч. Чищення та поліру¬
вання нігтів на руках.

Манікюрити, рю, риш, розм. Робити
манікюр.

Манікюрний, а, е. Манікюрний набір.
Манікюрний столик.

Манікюрниця, і, ж.

МАНібК, у, ч. Тропічна кущова
вічнозелена рослина родини мо¬
лочаєвих, із бульбоподібного ко¬
ріння якої виготовляють поживне
борошно.

Маніоковий, а, е. Маніокове борошно.

МАНІПУЛА, и, ж. Підрозділ римсько¬
го легіону в Стародавньому Римі.

МАНІПУЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. Виконувана
руками складна дія, що звичай¬
но вимагає вправності, вміння
тощо. 2. Демонстрування фокусів,
пов’язаних із вправністю рук, умін¬
ням відвернути увагу глядачів від
того, що має бути приховане від них.
3. перен. Махінації, шахрайські ви¬
тівки.

Маніпулювання, я, с.

Маніпулювати, юю, юєш. 1. Робити ма¬
ніпуляції. 2. Впливати на кого-, що-
небудь, спрямовуючи в потрібному
напрямі. Маніпулювати громадською
думкою.

353

м _

Маніпулятор, а, ч. 1. спец. Прилад на
пульті керування, у диспетчерській і
т. ін. для регулювання складних ви¬
робничих процесів. Автоматичний
маніпулятор. 2. Цирковий артист –
фокусник, що вправно маніпулює
різними предметами. 3. Той, хто за¬
ймається маніпуляціями (у 3 знач.).

Маніпуляційний, а, е. Маніпуляційні
рухи (у 1 знач.).

МАНІФЕСТ, у, ч. 1. Урочисте пись¬
мове звернення верховної влади
до народу з приводу якоїсь дуже
важливої події (прийняття важли¬
вого законопроекту, оголошення
війни тощо). 2. Письмове звер¬
нення політичної партії або гро¬
мадської організації, яке має про¬
грамний характер. Маніфест миру.
3. Письмовий виклад творчих прин¬
ципів літературного або мистець¬
кого угруповання, напрямку чи
окремого автора.

МАНІФЕСТАЦІЯ, ї, ж. 1. Масовий по¬
літичний виступ для вираження со¬
лідарності, підтримки або протесту,
а також масова вулична процесія з
цією метою. 2. перен. Вияв, свідчення
чого-небудь.

Маніфестант, а, ч.

Маніфестантка, и, ж.

Маніфестований, а, е.

Маніфестувати, ую, уєш. 1. Брати участь
у маніфестації. Маніфестувати вули¬
цями міста. 2. перен. Виявляти що-не-
будь, свідчити про щось.

…МАНІЯ, ї, ж. Друга частина склад¬
них слів, що означає «пристрасть»,
любов до того, що виражено в першій
частині слова.

МАНІЯ, ї, ж. 1. Хворобливий стан
психіки, для якого характерне зо¬
середження свідомості та почуттів
на якійсь одній ідеї. Манія переслі¬
дування. 2. перен. Сильна пристрасть,
потяг до чогось.

Маніяк, а, ч. Людина, одержима якоюсь
манією.

Маніяцтво, а, с. Психічне захворю¬
вання, що супроводжується манією
(у 1 знач.).

Маніяцький, а, е.

Маніячка, и, ж., розм.

МАНКІ, невідм., мн. Парний імпрові¬
зований танець американського по¬
ходження з характерними рухами,
що імітують рухи мавп; музичний
розмір — 4/4.

МАНКІРУВАТИ, ую, уєш. Зневажливо
ставитися до кого-, чого-небудь.

МАНКО, невідм ., с., спец. У торгових та
фінансових справах — недоважуван¬
ня товару, недостача в касі.

маніпулятор — маракас

МАНКУРТ, а, ч. Людина, що втратила
зв’язок зі своєю нацією, її історією
та культурою.

МАНКУРТИЗАЦІЯ, ї, ж. Втрачення
зв’язків зі своєю нацією, її історією
та культурою. Манкуртизація сус¬
пільства.

МАНКУРТЙЗМ, у, ч. Відірваність від
національного коріння.

Манк^фтство, а, с.

МАННА, и, ж. 1. За біблійною ле¬
гендою — їжа, що падала євреям
із неба під час їх мандрівки по
пустелі. 2. спец. Застиглий сік
деяких рослин (ясена, тамариску
та ін.), що вживається як їжа
або ліки.

МАНОДЕТАНДЕР, а, ч., техн. Пристрій
для зниження тиску газу.

МАНбМЕТР, а, ч. 1. Прилад для ви¬
мірювання тиску газу або рідини
в замкненому просторі. 2. спец.
Прилад для вимірювання тиску
рідини в судинах та порожнинах
живого організму. Ртутний мано¬
метр. Оптичний манометр.

Манометричний, а, е. Манометрична
трубка.

Манометровий, а, е. Манометрова
стрілка. Манометрові вимірювання.

МАНОР, у, ч. Феодальний маєток у
середньовічній Англії.

МАНОЦИТЙН, у, ч., спец. Суміш вов¬
няного жиру з камфоровою олією,
що застосовується як засіб проти
іржавлення металевих виробів.

МАНСАРДА, и, ж. Житлове примі¬
щення на горищі з похилою стелею
або стіною.

Мансардний, а, е. Мансардний дах.

Мансардовий, а, е. Мансардове вікно.
Мансардовий будинок.

МАНТИЛЬЯ, ї, ж. 1. В іспанок —
покривало з мережива або шовку
для накривання голови й пле¬
чей. 2. Коротка жіноча накидка
без рукавів у жіночому костюмі
XIX ст.

МАНТИСА, и, ж., мат. Дробова час¬
тина логарифма.

МАНТІЯ, ї, ж. 1. Довгий широкий одяг
у вигляді плаща, що спадає до землі.

2. зоол. Складка шкіри, що огортає
тіло деяких безхребетних тварин.

3. геол. Оболонка земної кулі між її
корою та ядром.

МАНТб, невідм ., с. Широке жіноче
пальто, переважно хутряне. Норкове
манто.

МАНТРА, и, ж. Слово, текст, кілька¬
разовий повтор якого, за уявленнями
йогів, має енергетичний вплив на
свідомість людини.

МАНУАЛЬ, і, ж., муз. Клавіатура для
рук у музичних інструментах (органа,
фісгармонії, клавесина).

МАНУАЛЬНИЙ, а, е. Який вико¬
нується за допомогою рук. Метод
мануальної терапії.

Мануальник, а, ч., розм. Лікар, який
застосовує мануальну терапію; ма¬
нуальний терапевт.

МАНУЛ, а, ч. Хижак родини котів із
цінним пухнастим хутром; живе в
Закавказзі та Середній і Централь¬
ній Азії.

МАНУСКРИПТ, у, ч., книжн. Старо¬
давній рукопис.

МАНУФАКТУРА, и, ж. 1. Форма про¬
мислового виробництва, що переду¬
вала великій машинній індустрії й
ґрунтувалася на поділі праці та ре¬
місничій техніці. 2. заст. Фабрика,
переважно текстильна. 3. збірн., заст.
Тканини.

Мануфактурист, Мануфактурник, а, ч.

Мануфактурний, а, е. Мануфактурне ви¬
робництво (у 1 знач.). Мануфактурна
крамниця (у 3 знач.).

МАНЦИНЕЛА, и, ж. Вид тропічних
рослин родини молочайних.

МАНЦИПАЦІЯ, ї, ж. У давньорим¬
ському праві — урочистий спосіб
передавання права власності.

МАНЬЄРЙЗМ, у, ч., спец. Стиль
у західноєвропейському мистецтві
XVI ст., що відзначається суб’єктиві¬
змом, ускладненістю, деформацією
пропорцій.

Маньєрйст, а, ч.

Маньєрйстський, а, е.

МАРАБЇТ, див. марабут.

МАРАБУ невідм ., ч. Великий тро¬
пічний птах родини лелекових із
пишним пір’ям, що використо¬
вується для оздоблення головних
уборів, одягу.

МАРАБУТ, МАРАБҐГ, а, ч., іст. Член
мусульманського ордену дервішів у
Північній Африці, що жили в укріп¬
лених населених пунктах-рибатах.

МАРАЗМ, у, ч. 1. Стан повного за¬
непаду душевних і фізичних сил,
зумовлений старістю або важкою
хронічною хворобою. 2. перен. Пов¬
ний занепад, розклад, загнивання.
Політичний маразм.

Маразматик, а, ч., розм. 1. Той, хто
перебуває в стані маразму. 2. перен.
Уживається як лайливе слово.

Маразматйчний, а, е. Маразматичний
стан.

МАРАКАС, а, ч. Південноамерикан¬
ський ударний музичний інстру¬
мент, різновид брязкалець; широко
використовується в джазі.

354

МАРАЛ, а, ч. Великий олень з гілляс¬
тими рогами (у самця), що живе в
гірських лісах від Тянь-Шаню до
Прибайкалля.

Маралячий, а, е. Маралячі роги.

Маралівнйк, а, ч. Той, хто займається
розведенням маралів.

Маралівнйцтво, а, с. Промислове роз¬
ведення маралів.

Марал івнйцький, а, е. Маралівницьке
господарство.

МАРАНИ, ів, мн. Євреї і маври, які при¬
мусово чи за розрахунком прийняли
християнство, але таємно продовжу¬
вали сповідувати свою стару віру.

МАРАНТА, и, ж. Рід багаторічних трав
з овальним або еліптичним листям.

Марантовий, а, е.

МАРАСКІН, у, ч. Сорт вишневого
лікеру.

МАРАФЙН, у, ч. 1. Змагання з бігу
на велику дистанцію (понад 40 км).
Провести марафон. 2. перен. Супер¬
ництво, змагання, що триває протя¬
гом заданого часу. Пісенний марафон.
Передвиборний марафон.

Марафонець, нця, ч.

Марафонський, а, е. Марафонський біг.
Марафонська дистанція.

МАРГАНЕЦЬ, нцю, ч. Хімічний
елемент, сріблясто-білий крихкий
метал; манган.

Марганцевий, а, е. Марганцеві копальні.
Марганцеві добрива. Марганцева руда.
Марганцевий розчин.

Марганцевйстий, а, е. Марганцевиста
сталь.

Марганцівка, и, ж., розм. Перманганат
калію та його розбавлений розчин,
що має бактерицидну дію.

МАРГАРИН, у, ч. Харчовий жир, який
виготовляють в основному із суміші
тваринних жирів та олії.

Маргарйновий, а, е. Маргаринова про¬
мисловість. Маргариновий завод.

МАРГІНАЛ, а, ч ., соц. Особа, яка
перебуває поза своєю соціальною
групою.

Маргіналізація, ї, ж., соц. Тенденція до
злиття соціальної групи.

МАРГІНАЛІЇ, ій, мн. \одн. маргіналія,
ї, ж.), книжн. 1. Примітки на берегах
книжки або рукопису. 2. полігр. Заго¬
ловки, розміщені на берегах книжки,
журналу.

МАРГІНАЛЬНИЙ, а, е. 1. книжн. На-
писаний на берегах книжки або ру¬
копису. Маргінальні примітки. 2. соц.
Прикм. до маргінал. Маргінальна
інтелігентність.

Маргінальність, ності, ж.

МАРГІНЙС, у, ч. Берег, поле книжки,
зошита тощо.

марал — маркетинг

МАРГб, невідм., с. Поле на комерцій¬
них листах чи іншій діловій доку¬
ментації, залишене для поміток.

МАРЕМА, и, ж. В Італії — низинне
заболочене морське узбережжя від
гирла р. Арно до Неаполітанської
затоки.

МАРЕНА1, и, ж. Трав’яниста рослина
з жовтими квітками та грубим коре¬
невищем, з якого добували червону
фарбу.

Мареновий, а, е. Мареновий корінь. Ма¬
реновий барвник.

МАРЕНА2, и, ж. Річкова риба родини
коропових; вусач.

МАРЙНГО, невідм.у с. 1. Тканина чор¬
ного кольору із сірим відблиском.
2. незм. Чорний із сірим колір. Ко¬
льору маренго.

МАРЕбГРАФ, а, ч., геод. Самописний
прилад для реєстрації змін рівня
моря.

МАРЖА, і, ж., фін. 1. Різниця між
біржовою ціною товару й найбіль¬
шим розміром можливої позички
під цей товар. 2. Різниця між ціною,
визначеною в біржовому бюлетені, та
ціною покупця.

МАРЖИНАЛІЗМ, у, ч., екон. Вико¬
ристання граничних величин для
дослідження економічних законів
та категорій.

МАРЖИНАЛЬНИЙ, а, є. 1. Те саме,
що маргінальний. 2. екон. Близький
до межі, граничний. Маржинальна
корисність. Маржинальна ставка
податку.

МАРЗАН, а, ч . , друк. Брус, який встав¬
ляють у набір для заповнення місць,
вільних від тексту.

МАРИНА, и, ж. Картина, що зображує
морський краєвид.

Мариніст, а, ч. Художник, що малює
марини; письменник, що описує
море.

Мариністика, и, ж. Зображення мор¬
ських краєвидів.

Мариністичний, а, е. Мариністична
картина.

МАРИНАД, у, ч. 1. Рідина, приго¬
тована з оцтом, прянощами тощо.
2. перев. мн. Мариновані продукти.

Маринадний, а, е. Маринадний сік.

МАРИНІЗМ, у, ч. Агресивна політика
держави, спрямована на досягнення
панування на морі.

МАРИНУВАТИ, ую, уєш. 1. Класти
продукти в маринад для збережен¬
ня їх або надання їм певних сма¬
кових якостей. Маринувати огірки.
2. перен., розм. Свідомо затримувати
розв’язання, виконання чогось; на¬
вмисне затримувати когось де-не-

_ М

будь, у якомусь стані або становищі,
званні тощо.

Маринований, а, е. Маринований то¬
мат.

Маринування, я, с. Маринування ово¬
чів.

МАРИХУАНА, и, ж. Наркотична
отрута, яка міститься в індійських
коноплях.

МАРІОНЕТКА, и, ж. 1. Лялька в ляль¬
ковому театрі, якою керує актор за
допомогою спеціального пристосу¬
вання. Театр маріонеток. 2. перен.
Про людину, уряд і т. ін., що сліпо
виконують чиюсь волю.

Маріонетковий, а, е. Маріонетковий
театр. Маріонеткова вистава (у

1 знач.). Маріонетковий уряд (у

2 знач).

МАРКА1, и, ж. 1. Знак оплати пошто¬
вих, гербових або акцизних зборів
у вигляді маленького, переважно
чотирикутного папірця із зазна¬
ченою на ньому ціною та певним
зображенням. 2. Знак, клеймо на
виробах, товарах із зазначенням
місця їх виготовлення, якості тощо.
3. Сорт, тип виробу, товару.

Марковий, а, е. Маркова колекція. Мар¬
ковий альбом (у 1 знач.). Марковий ко¬
ньяк. Маркова сталь (у 2 знач.).

МАРКА2, и, ж. 1. У Середньовіччі —
сільська громада в деяких країнах
Західної Європи. 2. У Франкській
державі VIII— IX ст. і середньо¬
вічній Німеччині — прикордонний
укріплений округ із військовим
управлінням.

МАРКАЗИТ, у, ч ., мін. Різновид при¬
родного сірчистого заліза, що ви¬
користовується для виготовлення
сірчаної кислоти, прикрас і т. ін.

Марказитовий, а, е.

МАРКЕР1, а, ч. Письмове приладдя

3 товстим стрижнем, просякнутим
спеціальною фарбою, за допомогою
якого виділяють у тексті потрібні
місця, малюють плакати тощо.

МАРКЕР2, а, ч. Показник, особливість,
ознака чого-небудь.

МАРКЕР3, а, ч. Той, хто прислуговує
під час гри на більярді та веде ра¬
хунок очок.

МАРКЕР4, а, ч. Сільськогосподарське
знаряддя або пристосування в сівал¬
ці, яким роблять на ріллі борозенки
перед сівбою, садінням.

Маркерний, а, е.

МАРКЕТИНГ, у, ч ., екон. 1. Система
управління господарською діяльніс¬
тю, спрямована на врахування вимог
ринку та активний вплив на попит
з метою розширення збуту товарів.

355

маркетинговий — маршал

Страховий маркетинг. 2. Організація
збуту товарів на ринку.

Маркетинговий, а, е. Маркетингова фір¬
ма. Маркетингові дослідження. Мар¬
кетинговий рік.

Маркетолог, а, ч.

Маркетолбгія, ї, ж. Наука, що вивчає
маркетинг.

МАРКЕТРІ. 1. невідм ., с. Орнаментальні
композиції з тонких пластинок фа¬
нери, перламутру, слонової кістки
та ін., які наклеюють на поверхню
меблів або декоративних панно.
2. у знач, прикм ., незм. Оздоблений
такими композиціями. Столик мар-
кетрі.

МАРКІЗ, а, ч. У деяких країнах Захід¬
ної Європи — дворянський титул,
середній між графом і герцогом, а
також особа, що має цей титул.

МАРКІЗА1, и, ж. Дружина або дочка
маркіза.

МАРКІЗА2, и, ж. Легкий (переважно
з цупкої тканини) дашок над вік¬
ном або балконом для захисту від
сонця.

МАРКІЗА3, и, ж. Коштовний камінь,
здебільшого алмаз, овальної форми.

МАРКІЗЕТ, у, ч. Тонка напівпрозора
бавовняна або шовкова тканина із
суканої пряжі.

Маркізетовий, а, е. Маркізетова ткани¬
на. Маркізетова сукня.

МАРКІРУВАННЯ, я, с., с. г. Про¬
кладання борозенок маркером (див.
маркер4) для сівби або садіння чого-
небудь.

Маркірований, а, е. Маркірована ді¬
лянка.

Маркірувальний, а, е. Маркірувальне
пристосування.

Маркірувальник, а, ч.

Маркірувальниця, і, ж.

Маркірувати, ую, уєш, с. г. Робити бо¬
розенки маркером (див. маркер4) для
сівби або садіння чого-небудь.

МАРКІТАНТ, а, ч. При арміях XVIII—
XIX ст. — особа, що торгувала харча¬
ми, напоями та дрібними предмета¬
ми солдатського вжитку.

Маркітантка, и, ж.

Маркітантський, а, е. Маркітантський
намет.

МАРКО, невідм ., с. Визначення вартості
монети за вагою, а не за номіналом.

МАРКУВАННЯ, я, с. 1. спец. Дія зі
знач, маркувати. Маркування сталі.
2. Марка на виробах, товарах. 3. лінгв.
Певна диференційна ознака мовної
одиниці; маркованість.

Маркований, а, е. Марковані бочки.
Маркований конверт. Стилістично
марковані слова.

Маркованість, ності, ж. Стилістична
маркованість слова.

Маркувальний, а, е. Призначений для
маркування (у 1 знач.). Маркувальна
машина. Маркувальний знак.

Маркувальник, а, ч. Той, хто займається
маркуванням (у 1 знач.).

Маркувальниця, і, ж.

МАРКУВАТИ, ую, уєш. 1. спец. Ста¬
вити марку (у 1, 2 знач.) на виробах,
товарах, документах і т. ін. Марку¬
вати конверт. Маркувати сталь.
Маркувати взуття ; узагалі ставити
клеймо, позначку на кому-, чому-
небудь. 2. лінгв. Робити маркованим
(у 2 знач.),

МАРКШЕЙДЕРІЯ, ї, ж. Галузь гір-
ництва, що займається геодезичним
та геологічним вивченням гірничих
виробок.

Маркшейдерство, а, с.

Маркшейдер, а, ч.

Маркшейдерський, а, е. Маркшейдер¬
ські інструменти . Маркшейдерська
служба. Маркшейдерське вимірю¬
вання.

МАРМЕЛАД, у, ч. Кондитерський
виріб із фруктово-ягідного пюре,
звареного з цукром. Фруктовий
мармелад.

Мармеладний, а, е. Мармеладне вироб¬
ництво . Мармеладні цукерки. Марме¬
ладна фабрика.

Мармеладовий, а, е. Мармеладові ви¬
роби.

МАРМҐГ, у, ч. Нагрівальний апарат
для підтримання приготованої їжі
в гарячому стані.

МАРОДЕР, а, ч. Вояк, що грабує вбитих
та поранених після бою або мирне
населення під час війни.

Мародерка, и, ж.

Мародерство, а, с. Учинки, поведінка
мародера.

Мародерствувати, ую, уєш. Займатися
мародерством.

Мародерський, а, е.

МАРОКЙН, у, ч. Тканина зі штучного
шовку, що нагадує крепдешин.

Марокеновий, а, е. Марокенова тканина.
Марокенова сукня.

МАРС1, а, ч. 1. Бог війни в давньорим¬
ській міфології. 2. Четверта за від¬
даленням від Сонця велика планета
Сонячної системи.

МАРС2, а, ч мор. Майданчик на
щоглі вітрильного корабля, з якого
стежать за горизонтом та керують
вітрилами.

Марсовий, а, е. Марсовий місток. Мар¬
совий матрос.

МАРСАЛА, й, ж. Сорт десертного ви¬
ноградного вина.

МАРСЕЛІН, у, ч. Легка, м’яка шовкова
тканина. Блузка з марселіну.

Марселіновий, а, е. Марселінова ткани¬
на. Марселінова сукня.

МАРСЕЛЬ, я, ч., мор. Пряме чотири¬
кутне вітрило, що підіймається над
нижнім головним вітрилом. Забрати
марселі.

Марсельний, а, е.

МАРСЕЛЬЙЗА, и, ж. Французька
революційна пісня, що згодом стала
державним гімном Франції.

МАРТЕН, а, «/., мет. У металургії —
полуменева піч, де чавун, сталевий
брухт переплавляють на сталь.

Мартенівець, вця, ч.

Мартенівський, а, е. Мартенівський про¬
цес виробництва сталі. Мартенівський
чавун. Мартенівський шлак.

Мартенник, а, ч. Той, хто працює біля
мартена.

МАРТЕНСЙТ, у, ч. Структурний
складник деяких загартованих мета¬
лів і сплавів.

Мартенсйтний, а, е. Зворотні мартен-
ситні перетворення.

МАРТИРОЛОГ, у, ч. 1. У церковній
літературі — збірка оповідань про
християнських мучеників. 2. книжн.
Перелік осіб, що постраждали, були
замучені, або перелік страждань та
мук, які хтось пережив.

МАРТЙТ, у, ч. Мінерал, утворений
окисленням магнетиту.

МАРТІНІ, невідм. 1. Сорт вермуту.
2. Коктейль з джину, вермуту та
гіркої настоянки.

МАРЦИПАН, у, ч. 1. Густа тістоподіб¬
на маса із суміші тертого мигдалю,
абрикосового ядра та горіхів із
цукровим сиропом, що використо¬
вується у кондитерській промис¬
ловості. 2. Кондитерський виріб з
такої маси.

МАРШ, у, ч. 1. Ритмічна хода в строю.
Церемоніальний марш. 2. Організоване
пересування військ похідним ладом
на дальні відстані. 3. Команда, наказ
рухатися. 4. Музичний твір, що має
енергійний, чіткий ритм і такт, який
відповідає розміреній ході. 5. Частина
сходів між двома майданчиками.

Маршовйй, а, е. 1. Маршова пісня (у
4 знач.). 2. Якого направляють із за¬
пасу до діючої армії для поповнення
її (про військові частини). Маршовий
батальйон. Маршова рота.

МАРШАЛ, а, ч. 1. Військове звання,
вище за генеральське, що його нада¬
ють за видатні заслуги в керівництві
військами, а також особа, яка має
це звання. 2. Те саме, що маршадок
(у 2 знач.).

356

маршальство — мас-спектрометрія

Маршальство, а, е. Звання маршала.

Маршальський, а, е. Маршальські по¬
гони.

МАРШАЛОК, лка, ч. 1. Голова сейму в
Польщі. 2. У Росії до 1917 р. — пред¬
ставник дворянства, якого обирали
на губернських і повітових зборах і
який керував становими справами
дворянства; предводитель дворян¬
ства. 3. заст. Дворецький у поль¬
ському поміщицькому домі. 4. заст.
Староста під час весілля.

Маршал ківський, а, е.

МАРШИРУВАТИ, МАРШУВАТИ, ую,
уєш. 1. Іти, ходити маршем (у 1 знач.)
кроком, по-військовому. 2. жарт.,
ірон. Іти, ходити.

Марширувальний, а, е. Марширувальні
вправи.

Марширування, Маршування, я, с. Мар¬
ширування під музику.

МАРШІ, ів, мн. Смуга низовинних
морських узбереж, що затоплюють¬
ся в період найвищих припливів і
нагонів води.

МАРШ-МАНЕВР, у, ч., військ. Пере¬
сування війська з метою його пере¬
групування.

МАРШРУТ, у, ч. 1. Заздалегідь визна¬
чений шлях проходження, їзди тощо.
Автобусний маршрут. Маршрут по¬
дорожі. 2. Шлях передавання даних
між вузлами та терміналами обчис¬
лювальної мережі. 3. Товарний поїзд,
що йде без зміни складу та вантажу
до місця призначення.

Маршрутний, а, е. Маршрутна карта.
Маршрутне таксі. Маршрутний по¬
їзд.

МАРШРУТИЗАТОР, а, ч. Комп’ютер,
що об’єднує кілька мереж та призна¬
чений для визначення маршруту (у 2
знач.) передавання даних у ті мережі,
до яких вони призначені.

МАРШРУТИЗАЦІЯ, і, ж ., спец. Ор¬
ганізація перевезення вантажів на
маршрутних поїздах.

МАР’ЙЖ1, у, ч. 1. У картярській грі —
король і дама однієї масті в одно¬
го гравця. 2. Старовинна картярська
гра, умовою виграшу якої є наявність
в одного гравця короля та дами од¬
нієї масті.

Мар’яжний, а, е.

МАР’ЯЖ2, у, ч., спец. Стикування сту¬
пенів і основних вузлів ракети.

МАСА, и, ж. 1^ фіз. Одна з основних
величин механіки, за допомогою якої
вимірюють кількість речовини в тілі;
міра інерції тіла стосовно сили, що на
нього діє. Маса атома. 2. Кількість,
об’єм речовини якого-небудь пред¬
мета; сама речовина, матерія, з якої

складається предмет. Металева маса.
3. Великий предмет або предмети з
неясними для зору обрисами; те, що в
своїй сукупності утворює щось ціле,
неподільне. 4. Безформна, схожа на
тісто, речовина; густа або рідкувата
суміш. Паперова маса. Фарфорова
маса. 5. перев. мн. Велика сукупність
людей; широкі кола населення.

Масивний, а, е. 1. Який має велику
масу (у 2 знач.), об’єм. Масивні две¬
рі ; великий, важкий (про людину,
тварину або частину тіла). Масивні
коні. Масивна фігура. 2. Який займає
велику площу; суцільний.

Масйвність, ності, ж.

МАСАЖ, у, ч. Система прийомів меха¬
нічного впливу (розтирання, розми¬
нання) на поверхню тіла руками або
за допомогою спеціальних апаратів
з лікувальною, гігієнічною тощо
метою. Точковий масаж.

Масажер, а, ч. Електричний масажер.

Масажист, а, ч.

Масажистка, и, ж.

Масажний, а, е. Масажний кабінет.
Масажний апарат.

Масажування, я, ж. Масажування
шийного відділу хребта. Масажуван¬
ня рук.

Масажувати, ую, уєш. Робити масаж.

МАСЕДУАН, у, ч . Страва з городини,
яблук і т. ін., политих вином, соусом
або морозивом.

МАСКА, и, ж. 1. Спеціальна на¬
кладка з вирізами для очей, що
приховує обличчя. 2. Спеціальна
накладка для обличчя людини у
вигляді звірячої морди, спотво¬
реного людського обличчя тощо.
3. Людина в такій накладці та
маскарадному костюмі. 4. Зліпок
із гіпсу або іншого матеріалу, зня¬
тий з обличчя людини. Посмертна
маска. 5. спец. Спеціальна заслона
на обличчя для захисту від чого-
небудь. Маска зварника. Киснева
маска. Наркозна маска. 6. Предмет
захисного спорядження спортсмена
для уникання травм. 7. У косме¬
тиці — засіб догляду за обличчям,
руками тощо. 8. перен. Зовнішній
вигляд, що приховує справжню
сутність когось, чогось.

МАСКАРАД, у, ч. 1. Свято, бал, учас¬
ники якого одягнені в маски та кос¬
тюми (казкові, етнографічні тощо);
костюмований бал. 2. перен., ірон.
Про незвичайний для когось одяг,
що дуже змінює вигляд. 3. перен.
Про вигляд і поведінку, за якими
приховується справжня сутність
когось, чогось.

Маскарадний, а, е. Маскарадний бал.
Маскарадне вбрання (у 1 знач.).

МАСКАРЙН, а, ч. Декоративний ре¬
льєф у вигляді обличчя людини або
голови тварини.

МАСКОН, у, ч. Зона позитивної анома¬
лії сили тяжіння на Місяці.

МАСКУВАТИ, ую, уєш. 1. рідко. Одя¬
гати кого-небудь у маскарадний
костюм, надівати на когось маску
(у 1 знач.); одягати когось у не¬
звичайний костюм, щоб ніхто не
впізнав. 2. перен. Приховувати свої
вчинки, думки і т. ін. чимось по¬
казним, удаваним. 3. Прикриваючи,
ховаючи кого-, що-небудь, робити
непомітним, невидним для когось.

Маскувальний, а, е. Маскувальний
халат.

Маскувальник, а, ч. Той, хто маскує
кого-, що-небудь.

Маскування, я, с.

МАСКУЛІНІЗАЦІЯ, і, ж., біол. Роз¬
виток в осіб жіночої статі чоловічих
вторинних статевих ознак.

Маскулінізм, у, ч., біол. Наявність у жі¬
ночого організму чоловічих вторин¬
них статевих ознак (бороди, вусів,
низького тембру голосу).
мас-мЕціа, мЕціа, невідм ., мн.
Засоби масової інформації (комуні¬
кації) — газети, радіо, телебачення,
кіно, аудіо- та відеозаписи тощо.
Українські мас-медіа.

МАСбН, а, ч. Послідовник масонства,
член масонської ложі; франкмасон.

Масонка, и, ж.

МАССІНСТВО, а, с. Релігійно-етичний
рух, що виник на початку XVIII ст. в
Англії, а згодом поширився у формі
таємних товариств в інших країнах
Європи і поєднував завдання мо¬
рального самовдосконалення з метою
створення всесвітнього братства мо¬
лоді; франкмасонство.

Масонський, а, е. Масонський рух. Ма¬
сонські погляди. Масонський амулет.
Масонська ложа.

МАС-СПЕКТРАЛЬНИЙ, а, е. Призна-
чений для аналізу хімічного та ізо¬
топного складу нейтральних речовин
й іонізованих газів, дослідження
структури молекул, визначення мас
ядер тощо. Мас-спектральні прилади.

МАС-СПЕКТРОГРАФ, а, ч„ хім. При-
лад для визначення масового числа
ізотопів.

МАС-СПЕКТРбМЕТР, а, ч., фіз. При¬
лад для поділу іонізованих атомів або
молекул за їхніми масами.

МАС- СПЕКТРОМЕТРІЯ, і, ж., фіз.
Метод дослідження речовини, який
полягає у визначенні спектра мас

357

мас-спектроскопїя — матрилінійність

атомів та молекул, що містяться в
речовині, та їх відносної пошире¬
ності.

МАС-СПЕКТРОСКОПЇЯ, ї, ж., фіз. Те
саме, що мас-спектрометрїя.

МАСТЕКТОМЇЯ, ї, ж. Видалення мо¬
лочної залози в жінок при виявленні
злоякісної пухлини.

МАСТИКА, и, ж. 1. Густа маса з жира¬
ми або смолами, що застосовується
для вирівнювання поверхонь по¬
криттів, підлог і т. ін., приклеюван¬
ня покрівельних, ізоляційних, оздоб¬
лювальних матеріалів, зовнішнього
обмазування тощо. Бітумна мастика.
Полімерна мастика. 2. Суміш із воску
та фарби для натирання підлоги. Вос¬
кова мастика. 3. Ароматична смола
деяких Дерев, яку використовують
для виготовлення лаків, солодощів,
пахощів і т. ін.

Мастиковий, а, е. Мастикова маса.
Мастикова смола. Мастикова ста¬
туетка.

МАСТИКС, у, ч. Ароматична смо¬
ла мастикового та деяких інших
дерев, що застосовується для
виробництва лаків, у медицині;
мастикова смола.

Мастиксовий, а, е. Мастиксова сажа.

МАСТЙТ, у, ч., мед. Запалення молоч¬
ної залози. Післяпологовий мастит.

МАСТЙФ, а, ч. Старовинна англійська
порода сторожових собак, схожих
на дога.

МАСТИХІН, а, ч., спец. Вузька ло¬
паточка, ніж, якими художники
користуються для розтирання фарб,
згладжування мазків фарби тощо;
шпатель.

МАСТОДбНТ, а, ч. 1. Величезний ви¬
копний ссавець третинного періоду,
схожий на слона. 2. перен. Про що-
небудь велике, неоковирне.

МАСТОЇДИТ, у, ч., мед. Запалення
соскоподібного відростка скроневої
кістки.

МАСТОПАТІЯ, ї, ж., мед. Захворюван¬
ня молочних залоз, у яких утворю¬
ються пухлиноподібні вузлики.

МАСТУРБАЦІЯ, ї, ж. Те саме, що
онанізм.

Мастурбацїйний, а, е.

Мастурбувати, ую, уєш. Займатися
мастурбацією.

МАСХАРАБбЗ, а, ч. Актор таджицько¬
го народного театру.

МАСШТАБ, у, ч. 1. Відношення вели¬
чини довжин зображення (на карті,
кресленні тощо) до величини довжин
самого зображуваного предмета.
2. перен. Відношення однієї якоїсь
величини до іншої. Масштаб цін.

Масштабний, а, е. Масштабний ко¬
ефіцієнт. Масштабна лінійка (у 1
знач.). Масштабне виробництво (у
2 знач.).

Масштабування, я, с., спец. Зменшу¬
вання або збільшування зображення
або його частини в межах певного
масштабу.

МАТ1, у, ч. 1. Положення в шаховій
партії, при якому король, перебуваю¬
чи під ударом фігури супротивника,
не може захиститися і партія вва¬
жається програною. 2. перен., розм.
Безнадійне, безвихідне становище,
кінець.

МАТ2, у, ч. 1. Циновка із соломи, оче¬
рету тощо. 2. У спорті — товста під¬
стилка, яка пом’якшує приземлення
під час стрибків.

МАТ3, у, ч. Незначна шершавість глад¬
кої поверхні, що позбавляє її прозо¬
рості, блиску.

Матовий, а, е. Матовий блиск.

МАТАДЙР, а, ч. Головний учасник бою
биків, що завдає бикові смертельного
удару шпагою; тореадор.

МАТЕ, невідм ., с. 1. Вічнозелене пів¬
денноамериканське дерево родини
падубових. 2. Невеликий посуд,
зроблений з гарбуза, з якого п’ють
такий напій.

МАТЕЛбТ, а, ч ., мор. Сусідній у строю
військовий корабель.

МАТЕМАТИЗАЦІЯ, ї, ж. Впроваджен¬
ня математичних методів і досягнень
математики в інші науки, галузі зна¬
ння і т. ін.

Математизований, а, е.

Математизувати, ую, уєш. Впроваджу¬
вати математичні методи і досягнен¬
ня математики в інші науки, галузі
знання і т. ін. Математизувати ви¬
робничі процеси.

МАТЕМАТИКА, и, ж. Наука про
кількісні співвідношення та про¬
сторові форми дійсного світу. Вища
математика.

Математик, а, ч. Видатний матема¬
тик.

Математичний, а, е. Математичні науки.
Математична задача. Математична
точність. Математична лінгвістика.
Математичний аналіз.

МАТЕРІАЛ, у, ч. 1. Предмети, ре¬
човини, з яких що-небудь виготов¬
ляють, виробляють, будують тощо;
сировина. Змащувальні матеріали.
Насіннєвий матеріал. Абразивні ма¬
теріали. Садивний матеріал. 2. Різні
відомості, дані, посібники і т. ін., що
їх використовують як основу, джере¬
ло для чого-небудь, як доказ чогось.
Матеріал для книжки. 3. Зібрання

документів, відомостей з якогось
питання. Матеріали судового про¬
цесу. Матеріали перепису.

Матеріальний, а, е. Матеріальний ко¬
шторис. Матеріальний склад. Мате¬
ріальна частина (у 1 знач.).

МАТЕРІАЛІЗМ, у, ч. 1. Один з двох
основних напрямів у філософії, що
визнає об’єктивність існування зо¬
внішнього світу, незалежність його
від людської свідомості, первин¬
ність матерії та вторинність мис¬
лення, пізнаваність світу і його за¬
кономірностей; протилежне — іде¬
алізм. Діалектичний матеріалізм.
Історичний матеріалізм. Механічний
матеріалізм. 2. Вузькопрактичне,
раціоналістичне ставлення до дій¬
сності; схильність заперечувати
ідеальне, високе.

Матеріаліст, а, ч.

Матеріалістичний, а, е. Матеріаліс¬
тичний світогляд. Матеріалістична
філософія (у 1 знач.).

Матеріалістичність, ності, ж.

Матеріалістка, и, ж.

Матеріалістський, а, е.

МАТЕРІАЛІЗУВАТИ, ую, уєш. Вті¬
лювати що-небудь у матеріальній,
конкретній формі; уречевлювати.

Матеріалізація, ї, ж.

Матеріалізований, а, е.

Матеріалізування, я, с.

МАТЕРІЯ, ї, ж. 1. філос. Об’єктивна
реальність, що існує поза людською
свідомістю й незалежно від неї. Закон
збереження матерії . 2. перен. Предмет
обговорення.

Матеріальний, а, е. Матеріальний світ
(у 1 знач.).

Матеріальність, ності, ж. Матеріаль¬
ність світу.

МАТЛбТ, у, ч. 1. Голландський мат¬
роський танець, який імітує працю
на кораблі. 2. Страва зі шматочків
риби в соусі з червоного вина й різ¬
них приправ.

МАТРАКАЖ, у, ч. Набридлива, по¬
стійно повторювана радіо- та теле¬
реклама.

МАТРИКС, у, ч. 1. біол. Дрібно¬
зерниста речовина, що заповнює
внутрішньоклітинні структури і
порожнини між ними. 2. друк.
Спосіб виготовлення еластичних
форм високого друку.

МАТРИКУЛ, а, ч. 1. Офіційний спи¬
сок певних осіб, доходів, внесків.
2. Залікова книжка студента вищого
навчального закладу.

Матрйкульний, а, е.

МАТРИЛІНІЙНІСТЬ, ності, ж. Раху¬
вання походження й спадкування

358

по материнській лінії в добу матрі¬
архату.

Матрилінійний, а, е.

МАТРИЛОКАЛЬНИЙ, а, е. Пошире¬
ний при матріархаті. Матрилокальний
шлюб.

МАТРИМОНІАЛЬНИЙ, а, е, книжн.
Пов’язаний з одруженням, подруж¬
нім життям; шлюбний. Матримоні¬
альне оголошення.

МАТРИЦЯ, і, ж. І. техн. Штамп із
витисненим у ньому заглибленням,
що точно відповідає формі оброб¬
люваної деталі. 2. друк. Картонна
форма, яку знімають із набору й
використовують для відливання
стереотипу в друкарні. 3. мат.
Сукупність математичних величин,
певним способом розміщених у
прямокутній таблиці. Теорія мат¬
риць. Квадратні матриці.

Матрицьований, а, е.

Матрицювання, я, с.

Матрицювати, юю, юєш. Робити
матриці чого-небудь. Матрицюва¬
ти набір.

Матричний, а, е. Матричний принтер.
Матричний прес . Матричний кар¬
тон.

МАТРІАРХАТ, у, ч. 1. Форма первісного
родового суспільства, у якій родові
групи утворювалися за спорідненістю
по жіночій лінії та з керівною роллю
в них жінки. 2. перен. Про стан у ро¬
дині, коли всім керує жінка.

Матріархальний, а, е. Матріархальний
рід.

МАТРЙНА, и, ж. У стародавніх рим¬
лян — знатна, поважна заміжня
жінка, мати родини.

МАТРСІС, а, ч. Моряк, що не належить
до командного складу судна; у вій¬
ськовому флоті — рядовий.

Матросик, а, ч.

Матроска, и, ж. Формена блуза матро¬
са з великим виложистим коміром
особливого крою; жіноча або дитяча
блуза такого самого фасону.

Матроський, а, е. Матроська пісня.
Матроська вахта. Матроський загін.
Матроська душа. Матроський одяг.
Матроська безкозирка.

МАТУАР, аг ч. Інструмент для гравію¬
вання.

МАТЧ, у, ч. Спортивне змагання між
двома командами або окремими
учасниками за певною програмою.
Футбольний матч. Шаховий матч.
Матч-реванш.

Матчевий, а, е. Матчева зустріч.

МАТЧБЙЛ, у, ч. Очко, що розігрується
у тенісному матчі, яке може виріши¬
ти його хід.

матрилінійний — маюскули

МАТЧ-ПбЙНТ, у, ч. Те саме, що
матчббл.

МАТЧ-ТУРНІР, у, ч. Шахове змаган¬
ня кількох учасників або команд,
в якому учасники або команди
грають між собою більше як одну
партію.

МАУЗЕР, а, ч. Вид автоматичного
пістолета.

МАУНТИНБАЙК, спорт. 1. род. а.
Гірський велосипед. 2. род. у. Вид
спорту — подолання на велосипеді
дистанції, прокладеної в гірській
місцевості.

МАУНТИНБбРД, а, ч. Довга і гнучка
дошка для катання по горі, що має
масивні траки.

МАФІОЗІ, невідм ., ч. Член мафії, ма¬
фіозного угруповання.

Мафіозний, а, е. Мафіозні структури.
Мафіозні угруповання.

Мафіозність, ності, ж.

МАФІЯ, ї, ж. 1. Таємна злочинна
організація, що виникла в кінці
XVIII ст. на о. Сицилії і пошири¬
ла сферу своєї діяльності на інші
країни. 2. Організовані бандитські
угруповання, що зрослися з право¬
охоронними структурами і діють
таємно, за власними інтересами.

МАХАГЙНІ, невідм. Деревина деяких
видів тропічних дерев.

МАХАРАДЖА, див. магараджа.

МАХАРАНІ, див. магарані.

МАХАТМА, и, ж. 1. В індуїстській
міфології — одне з найменувань
світового духу. 2. У сучасній Індії
— шанобливе слово, яке вживаєть¬
ся перед іменем особливо шанова¬
них людей, видатних громадських
діячів.

МАХАЙНА, и, ж. Один з напрямків
у буддизмі.

МАХЕ, невідм ., с. Позасистемна оди¬
ниця концентрації радіоактивних
нуклідів.

МАХЇЗМ, у, ч. Те саме, що емпіріокри¬
тицизм.

Махіст, а, ч.

Махістський, а, е. Махістські погляди.

МАХІНАЦІЯ, ї, ж. Несумлінний, не¬
чесний спосіб, хитрість для досяг¬
нення чого-небудь; шахрайство.

Махінатор, а, ч.

МАХбМЕТР, а, ч. Бортовий прилад
літака, за яким визначається швид¬
кість польоту.

МАЦА, и, ас. У єврейському релігій¬
ному обряді — пасхальний прісний
пшеничний хліб у вигляді дуже тон¬
ких сухих коржів.

МАЦЕРАЦІЯ, ї, ас., біол. Розмочуван¬
ня рослинних або тваринних тка-

_ М

нин, що спричиняє їх розбухання,
розм’якшення або розпад на окремі
структурні елементи.

Мацербваний, а, е.

Мацерування, я, с.

Мацерувати, ую, уєш. Піддавати ма¬
церації. Мацерувати волокнисті рос¬
лини.

МАЦбНІ, невідм ., с. Назва кислого
молока в деяких народів Кавказу.

МАЧЙТЕ, невідм ., ч. і с. Великий ніж
для розчищення лісових хащів та
зрубування цукрової тростини.

МАЧЕТЕРО, невідм ., ч. Збирач цукро¬
вої тростини.

МАЧО, невідм ., ч. Справжній, мужній
чоловік. Справжній мачо.

МАШЙНА, и, ж. 1. Механізм або
комплекс механізмів, призначений
для виконання корисної роботи
шляхом перетворення одного виду
енергії на інший, для зміни форми,
властивостей, станів або положень
предмета праці, збереження, обро¬
блення та використання, інформації.
Пральна машина. Електронно- обчис¬
лювальна машина. Картоплезбиральна
машина. Лісосадильна машина. Швейна
машина. 2. Транспортний засіб (авто¬
мобіль, танк, літак і т. ін.), що руха¬
ється завдяки певному механізмові.
3. перен. Про структуру, організації,
що діють як налагоджений механізм.
Бюрократична машина. Державна ма¬
шина.

Машиніст, а, ч. Фахівець, робітник, що
керує машиною (у 1 знач.).

Машинізація, ї, ж. Машинізація сіль¬
ського господарства.

Машинізований, а, е. Машинізоване ви¬
робництво.

Машинізувати, ую, уєш. Упроваджува¬
ти, застосовувати машини в певній
галузі господарства; механізувати.
Машинізувати сільське господарство.

Машйнка, и, ж. Кравецька машинка.
Друкарська машинка.

Машйнний, а, е. Машинні частини. Ма¬
шинна вишивка. Машинний переклад.
Машинна промисловість. Машинний
зал. Машинний відсік. Машинне мас-
тило.

МАШИНАЛЬНИЙ, а, е. Механічний (у
З знач.); мимовільний, несвідомий.

Машинальність, ності, ж. Машиналь-
ність рухів.

МАЮСКУЛИ, ів, мн. (одн. маюскул,
а, ч .), спец. 1. Великі літери, пере¬
важно в текстах стародавньої пи¬
семності; протилежне — мінускули.
2. тільки одн. Письмо, шрифт, що
складаються з таких літер. Візан¬
тійський маюскул.

359

маюскульний — медіатор1

Маюскульний, а, е. Маюскульна літера.
Маюскульне письмо.

МЕАНДР, у, ч. К геол. Закрут, крутий
поворот у течії річки. 2. У мисте¬
цтві — геометричний орнамент, ві¬
зерунок у вигляді ламаної або кривої
лінії зі звивинами.

Меандричний, а, е. Меандричний орна¬
мент.

Меандровий, а, е.

МЕГА… Перша частина складних
слів, що означає: 1) у мільйон разів
більший за основну одиницю мір,
указану в другій частині слова; 2) ве¬
личезний, гігантських розмірів.

МЕГАБАЙТ, а, ч. В обчислювальній
техніці — одиниця виміру об’єму
даних та ємності пам’яті ЕОМ.

МЕГАВАТ, а, ч. Одиниця електричної
потужності.

МЕГАГЕРЦ, а, ч. Одиниця частоти
коливань.

МЕГАКЙСМ, у, ч., книжн. Те саме, що
макрокосм.

МЕГАКбСМОС, у, ч., книжн. Те саме,
що макрокосм.

МЕГАЛІТ, у, ч. Стародавня споруда
(пам’ятник, гробниця тощо), скла¬
дена з величезних каменів.

Мегалітйчний, а, е. Мегалітична спо¬
руда.

МЕГАЛО… Те саме, що мега…

МЕГАЛОЗАВР, а, ч. Великий хижий
динозавр.

МЕГАЛОКЕФАЛІЯ, ї, ж. Те саме, що
макроцефалія.

МЕГАЛОМАНІЯ, ї, ж. Психічне за¬
хворювання, при якому хворий вва¬
жає себе великою людиною; манія
величності.

МЕГАЛОПОЛІС, МЕГАПбЛІС, а, ч.
Високоурбанізовані зони смугопо-
дібної конфігурації, що утворюються
при зростанні кількох (як правило,
численних) розташованих поблизу
міських агломерацій вздовж магі¬
стральних транспортних шляхів.

МЕГАЛОФАГ, а, ч., біол. Те саме, що
макрофаг.

МЕГАЛОЦЕФАЛІЯ, ї, ж., ачтр. Те
саме, що макроцефалія.

МЕГАНТРОП, а, ч. Велика викопна
людиноподібна мавпа.

МЕГАПАРСЕК, а, ч., астр. Одиниця
виміру космічних віддалей.

МЕГАПбЛІС, див. мегалополіс.

МЕГАРЕЛЬЄФ, а, ч. Найбільші форми
рельєфу земної поверхні (материкові
виступи, океанічні западини).

МЕГАрі, МЕХАРІ, невідм., ч. Одно¬
горбий верблюд.

МЕГАСКОП, а, ч. Оптичний інстру¬
мент для розглядання дрібних кош¬
товних каменів.

Мегаскопічний, а, е.

МЕГАСПбРА, МАКРОСПОРА, и, ж.,
біол . Велика спора в різноспорових
вищих рослин. м

МЕГАСПОРАнГІЙ, я, ч., біол. Те саме,
що макроспорангій.

МЕГАСПОРОФЇЛ, а, ч., бот. Те саме,
що макроспорофіл.

МЕГАТАЙП, а, ч. Електронна машина
для фотонабору.

МЕГАТЕРІЙ, я, ч. Викопна тварина
велетенських розмірів, схожа на
сучасного лінивця.

МЕГАФЙН, а, ч. Пристрій у вигляді
рупора, що використовується для
підсилення людського голосу.

МЕГЕРА, и, ж. 1. У давньогрецькій
міфології — одна з трьох богинь пом¬
сти. 2. перен. Зла, сварлива жінка.

МЕГбМ, а, ч. Одиниця електричного
опору, що дорівнює 10б омів.

МЕГОММЕТР, а, ч. Прилад для ви¬
мірювання великих електричних
опорів.

МЕДАЛЬ, і, ж. 1. Відзнака у вигляді
круглої металевої пластинки з рель¬
єфним написом і зображенням, що
встановлює держава як нагороду за
особливі заслуги, трудові та бойо¬
ві подвиги, за досягнення у праці,
спорті, науці, культурі. Олімпійська
медаль. 2. Металевий знак на честь
визначної особи або події з на¬
писом і зображенням. Пам’ятна
медаль.

Медаліст, а, ч. Той, хто одержав ме¬
даль.

Медалістка, и, ж.

Медалька, и, ж.

Медальний, а, е. Медальна майстерня.

МЕДАЛЬЄР, а, ч. Майстер, худож¬
ник, що виготовляє форми для
відливання й карбування меда¬
лей.

Медальєрка, и, ж.

Медальєрний, а, е. Медальєрне мисте¬
цтво.

МЕДАЛЬЙбН, а, ч. 1. Ювелірний ви¬
ріб у вигляді овального або круглого
плоского футляра, що в нього встав¬
ляють яке-небудь зображення, дріб¬
ний предмет чи запис і який носять
на шиї. Золотий медальйон. Срібний
медальйон . 2. Рельєф або малюнок в
обрамленні.

Медальйонний, а, е. Медальйонний
ланцюжок. Медальйонне розміщення
узору.

Медальйоновий, а, е.

Медальйончик, а, ч.

МЕДЕЛЙН, а, ч. Порода мисливських
собак, що походить з Північної
Італії.

Меделянський, а, е.

МЕДЕЯ, ї, ж. 1. Чаклунка, дружина
аргонавта Ясона в давньогрецькій
міфології. 2. перен. Ревнива, мстива
жінка.

МЕДЖЛІС, у, ч. 1. Законодавчий орган,
парламент у деяких мусульманських
країнах. 2. Дищий представницький
орган у кримських татар та деяких
інших народів.

МЕДИКАМЕНТИ, ів, мн. (одн. медика¬
мент, у, ч.). Лікувальні засоби; ліки.

Медикаментозний, а, е. Медикаментозне
лікування.

МЕДИТАЦІЯ, ї, ж. Роздум, мірку¬
вання.

Медитатйвний, а, е. Медитативний
стан.

Медитаційний, а, е. Медитаційний
метод.

Медитувати, ую, уєш. Займатися ме¬
дитацією.

МЕДИЦИНА, и, ж. Система наук
про хвороби, методи їх лікування та
запобігання їм. Космічна медицина.
Народна медицина. Сучасна медицина.
Страхова медицина.

Медик, а, ч.

Медичка, и, ж., розм.

Медйчний, а, е. Медичний огляд. Ме¬
дичні препарати. Медичний інститут.
Медична сестра.

МЕДІА-… Перша частина складних
слів, що відповідає слову мас-медіа.

МЕДІАЛЬНИЙ, а, е, спец. 1. Розта¬
шований у середині чого-небудь.
2. В анатомії — термін, що вказує на
розташування якого-небудь органа
ближче до серединної площини
тіла.

МЕДІАНА, и, ж. 1. У геометрії — пряма
лінія, проведена між вершиною кута
трикутника та серединою протилеж¬
ної сторони. 2. У статистиці — вели¬
чина, що знаходиться в середині ряду
величин, розташованих у висхідному
або спадному порядку.

Медіанний, а, е.

МЕДІАНТА, и, ж., муз. Третій і шос¬
тий ступені мажорного або мінорного
ладу, а також акорд, побудований на
одному з цих ступенів.

МЕДІАТЕКА, и, ж., інформ. Сховище
електронних документів.

МЕДІАТОР1 а, ч., спец. 1. Держа-
ва-посередник у дипломатичних
відносинах, торговельних угодах.
2. Специфічна біологічно активна
речовина, що бере участь у пере¬
дачі нервового імпульсу з нерво¬
вих закінчень на робочі органи і
з однієї нервової клітини на іншу.
Медіатор симпатичної нервової сис¬
теми. Медіатор парасимпатичної
нервової системи.

360

Медіатор ний, а, е. Медіатори і механізми
(у 2 знач.).

МЕДІАТОР2, а, ч. Тонка рогова
або пластмасова пластинка із за¬
гостреним кінцем, якою грають
на деяких струнних музичних
інструментах.

МЕДІАЦІЯ, ї, ж ., дипл. Міжнарод¬
не посередництво, мирний спосіб
розв’язання міжнародних конфліктів
за допомогою держави, яка не бере
участі у конфлікті.

МЕДІЄВАЛЬ, я, ч. Назва одного з ма¬
люнків друкарських шрифтів, близь¬
ких до середньовічних латинських.
Книжковий медієваль.

МЕДІЄВІСТИКА, и, ж. Розділ іс¬
торичної науки, предметом якого
є історія Західної Європи Серед¬
ніх віків.

Медієвіст, а, ч.

Медієвісти чний, а, е.

Медієвістка, и, ж.

Медієвістський, а, е.

МЕДІЙНИЙ, а, е. Належний до засобів
масової інформації. Медійний ринок.
Медійний сервіс. Медійна імперія.

МЕДІУМ1, а, ч. 1. За уявленнями
спіритів — особа, яка є посеред¬
ником між людьми та світом духів.
2. У парапсихології — людина, яка
має здібності до надчутливого сприй¬
няття.

Медіумізм, у, ч. За уявленнями спіри¬
тів — посередництво медіумів між
людьми та світом духів.

Медіумічний, а, е.

МЕДІУМ2, а, ч. Середній регістр жі¬
ночого голосу (у співачок).

МЕДРЕСЕ, невідм ., с. Середня і
вища релігійна школа в мусульман
у країнах Близького й Середньо¬
го Сходу.

МЕДУЗА, и, ж. 1. У давньогрецькій
міфології — одна з трьох дів зі
зміями на голові замість волосся,
пог/іяд якої обертав усе живе в
каміння. 2. Кишковопорожнинна
морська тварина з прозорим дра¬
глистим тілом, переважно зі щу¬
пальцями.

МЕДУЛЙРНИЙ, а, е, анат. Мозко¬
вий.

МЕЗ…, МЕЗО… Перша частина склад¬
них слів зі значенням «середній»,
«проміжний».

МЕЗАЛЬЯНС, у, ч. Шлюб з особою
нижчого соціального стану; нерів¬
ний шлюб. ^

МЕЗЕНТЕРІЙ, ю, ч., анат . Складка
очеревини, що прикріплює внут¬
рішні органи до стінок черевної
порожнини; брижа.

медіаторний — мектеб

МЕЗЕНХІМА, и, ж., біол. Сполучна
тканина зародка багатоклітинних
тварин і людини.

МЕЗО…, див. мез…

МЕЗОАТОМ, а, ч., фіз. Атом, у якого
один з електронів заміщений нега¬
тивно зарядженим мезоном.

МЕЗОГЛЙЯ, ї, ж., біол. Драглистий
прошарок між зовнішнім і вну¬
трішнім шаром клітин, що вкри¬
вають тіло кишковопорожнинних
тварин.

МЕЗОДЕРМА, и, ж., анат. Середній
зародковий листок, який розвива¬
ється у більшості багатоклітинних
організмів і людини.

МЕЗОЗАВР, а, ч. Ящероподібна пріс¬
новодна тварина з ластоподібними
кінцівками та численними голчас¬
тими зубами, що жила в пізньому
мезозої.^

МЕЗОЗЙЙ, ю, ч., спец. Четверта ера
неологічної історії Землі.

Мезозойський, а, е. Мезозойська ера.

МЕЗОКЕФАЛІЯ, див. мезоцефалія.

МЕЗОКЛІМАТ, у, ч. Клімат порівняно
невеликих ділянок земної поверхні,
часто не характерний для загальних
кліматичних умов певного географіч¬
ного регіону.

МЕЗОЛІТ, у, ч. Перехідний між па¬
леолітом і неолітом період кам’яної
доби; середній кам’яний вік.

Мезолітичний, а, е.

МЕЗОМОЛЕКУЛА, и, ж., ш, фіз .
Молекула, в якій хімічний зв’язок
здійснюється не електроном, а не¬
гативно зарядженим мюоном.

МЕЗОМбРФНИЙ, а, е. Який має про¬
міжну форму. Мезоморфний стан.

МЕЗбН, див. мезони.

МЕЗОНЕФРЙС, у, ч., анат. Парний
орган виділення, що функціонує у
риб і земноводних протягом усьо¬
го життя, а у решти хребетних і
людини — лише на ранній стадії
зародкового розвитку; первинна
нирка.

МЕЗЙНИ, ів, мн , ( одн . мезон, а, ч.).
Загальна назва нестійких елементар¬
них частинок, маса яких є проміж¬
ною між масою електрона і масою
нуклона.

Мезонний, а, е. Мезонний струм.

МЕЗОНІН, у, ч. Верхній напівповерх
або надбудова над серединою неве¬
ликого житлового будинку

Мезонінний, а, е.

МЕЗОПАУЗА, и. ж., фіз . Перехідний
шар між мезосферою і термосферою
на висоті 80—90 км,

МЕЗОРЕЛЬЄФ, у, ч., геол Загальна
назва форм рельєфу суходолу, дна

_ _ М

океану і моря середньої величини
з коливаннями висот від кількох
десятків до 100—150 м.

МЕЗОСИДЕРЙТ, а, ч. Залізокам’яний
метеорит.

МЕЗОСФЕРА, и, ж., фіз. Шари атмо¬
сфери на висоті від 50 до 80 км, що
знаходяться під стратосферою.

МЕЗОТЕЛІЙ, ю, ч., анат. Епітеліаль¬
на тканина, яка утворює внутрішній
шар оболонок очеревини й плеври
у хребетних тканинах тварин і лю¬
дини.

МЕЗОТОРІЙ, ю, ч., фіз. Продукт ра¬
діоактивного розпаду торію, тотож¬
ний ізотопу радій-228.

МЕЗОТРбНИ, ів, мн. (одн. мезотрон, а,
ч.), див. мезони.

МЕЗОФІЛ, у, ч., біол. Основна частина
листка рослини, що становить його
м’якоть.

Мезофільний, а, е.

МЕЗОФІТ, а, ч., біол. Рослина, що
живе в умовах достатнього, але не
надлишкового зволоження.

Мезофітний, а, е.

МЕЗОЦЕФАЛІЯ, МЕЗОКЕФАЛІЯ, ї,
ж., антр. Середи ьоголовість; співвід¬
ношення довжини і ширини голови,
при якому ширина становить від 0.75
до 0,80 довжини.

…МЕЙКЕР. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттю «тво¬
рець».

МЕЙНСТРЙМ, у, ч. Основний напря¬
мок у мистецтві в певний період часу
(у літературі, музиці).

МЕЙНФРЕИМ, а, ч. Універсальний
комп’ютер високого рівня, при¬
значений для розв’язання задач,
пов’язаних з інтенсивними обчис¬
леннями та обробленням великої
кількості інформації

МЕЙОЗ, у, ч., біол. Спосіб поділу
клітин, основна ланка в утворенні
статевих клітин, результатом чого
є зменшення кількості хромосом у
дочірніх клітинах.

…МЕИСТЕР. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттю «керів¬
ник», «майстер».

МЕЙСТЕРЗЙНГЕР, а, ч. Середньовіч¬
ний німецький поет і співець; член
міської школи співаків.

Мейстерзингерський, а, е.

МЕКАНҐГ, у, ч. Шаруватий ізоля¬
ційний матеріал з листків слюди,
склеєних лаком (використовується
в електротехніці)

МЕКТЙБ, у, ч. 1. Початкова мусульман¬
ська школа для хлопчиків. 2. Назва
загальноосвітньої середньої школи в
тюркських народів.

361

меламін — меморандум

м _

МЕЛАМІН, у, ч., хім. Органічна сполу¬
ка — твердий кристалічний продукт,
що застосовується у виробництві
пластмас, клеїв, лаків, а також у
текстильній промисловості.

МЕЛАНЖ, у, ч., спец. 1. Прядиво
або тканина із суміші різних за
фактурою чи за кольором волокон.

2. Заморожена суміш яєчних білків
і жовтків.

Меланжевий, а, е. Меланжевий комбі¬
нат. Меланжева тканина.

МЕЛАНЖ-АКТ, у, ч., спец. Цирковий
номер, що складається з різноманіт¬
них трюків.

МЕЛАНЖЙР, а, ч ., спец. Прилад у ви¬
гляді скляної трубки з ампулою для
визначення кількості еритроцитів та
лейкоцитів у крові.

МЕЛАНІЗМ, у, ч., віол. Переважання
темного забарвлення у певного виду
організмів.

МЕЛАНІН, у, ч., біол. Пігмент ко¬
ричневого або чорного кольору, що
наявний у певних тканинах живого
організму.

Меланїновий, а, е.

МЕЛАНбЗ, у, ч., біол. Посилене утво¬
рення й відкладення в шкірі, сітків¬
ці ока й інших органах та тканинах
меланінів.

МЕЛАНСІМА, и, ж ., мед. Злоякісна
пухлина, що розвивається у кліти¬
нах, які виробляють меланін.

МЕЛАНбПСИС, у, ч. Рід черевоногих
молюсків.

МЕЛАНХбЛІК, а, ч. 1. Один з чоти¬
рьох типів темпераментів людини,
що характеризується пригніченим
сумним настроєм; людина з та¬
ким темпераментом. 2. Людина,
схильна до меланхолії (у 1 знач.).

3. Людина, хвора на меланхолію
(у 2 знач.).

Меланхолічка, и, ж.

МЕЛАНХОЛІЯ, ї, ж. 1. Важкий,
похмурий, сумний настрій; сум,
туга. 2. Психічне захворювання,
для якого характерні пригнічений
стан, загальмованість думок, рухів,
маячні ідеї.

Меланхолійний, а, е. Меланхолійний сум.
Меланхолійний вигляд. Меланхолійні
очі. Меланхолійні мотиви.

Меланхолійність, ності, ж.

Меланхолічний, а, е. Меланхолічний
темперамент.

Меланхолічність, ності, ж.

МЕЛІЗМАТИКА, и, ж. Те саме, що
мелізми.

МЕЛІЗМИ, мелізм, мн. ( одн . мелізма,
и, ж.). Невеликі музичні звороти, які
прикрашають мелодію.

Мелізматичний, а, е. Мелізматичні
прикраси.

МЕЛІНІТ, у, ч. Вибухова речовина
жовтого кольору, що використову¬
ється для артилерійських снарядів
і т. ін.

Мелінітовий, а, е. Мелінітовий снаряд.

МЕЛІОРАЦІЯ, ї, ж. Система заходів,
спрямованих на корінне поліпшення
природних особливостей земельних
угідь з метою піднесення їх родючос¬
ті (шляхом осушення, обводнення,
укріплення сипких пісків і т. ін.).
Меліорація ґрунтів.

Меліоратйвний, а, е. Меліоративні
роботи.

Меліоратор, а, ч.

Меліораційний, а, е.

Меліорований, а, е.

Меліорувати, ую, уєш. Проводити ме¬
ліорацію.

МЕЛІОРЙЗМ, у, ч., філос. Теорія, згід¬
но з якою зло визнається неминучим,
але можна поступово розширювати
сферу добра.

МЕЛІСА, и, ж. Трав’яниста багато¬
річна медоносна рослина з білими
або жовтими квітками та лимонним
запахом, з якої добувають ефірну
олію. Листки меліси.

Мелісовий, а, е. Мелісовий чай.

МЕЛІТбЗА, и, ж ., спец. Цукриста
речовина, що міститься в деяких
рослинах (цукрових буряках, евка¬
ліпті тощо).

МЕЛО… Перша частина складних слів,
що означає «пов’язаний зі співом,
музикою».

МЕЛОДЕКЛАМАЦІЯ, і, ж. Художнє
читання віршів або прози в супроводі
музики.

Мелодекламатор, а, ч.

Мелодекламувати, ую, уєш. Декламу¬
вати вірші або прозу в супроводі
музики.

МЕЛОДИЗМ, у, ч. Елементи мелодій¬
ності, милозвучності, пісенної осно¬
ви в музиці.

МЕЛЙДИКА, и, ж. 1. спец. Сукуп¬
ність властивостей і закономірнос¬
тей, які характеризують мелодичні
явища в музиці. Мелодика україн¬
ських народних пісень. 2. Учення
про мелодію.

МЕЛЙДІЯ, ї, ж. 1. Художньо усві¬
домлена послідовність музичних
звуків, організованих ритмічно і
ладово-інтонаційно. Мелодія польки.
2. Мелодійність, милозвучність. Ме¬
лодія інтонацій.

Мелодйст, а, ч.

Мелодйчний, а, е. Мелодичний звук (у
1 знач.). Мелодичний дует (у 2 знач.).

Мелодійний, а, е. Приємний для слуху;
милозвучний. Мелодійний голос. Ме¬
лодійний менует. Мелодійний зворот.

Мелодійність, ності, ж. Мелодійність
мови.

МЕЛОДРАМА, и, ж. 1. Драматургійний
жанр, для якого характерні перебіль¬
шені драматичні ефекти протистав¬
лення добра і. зла та неодмінна пере¬
мога добра; твір цього жанру. 2. перен.
Про яку-небудь подію, переживання,
що відзначаються неприродністю, зо¬
внішніми ефектами.

Мелодраматйзм, у, ч. Перебільшені дра¬
матичні ефекти, властиві мелодрамі;
неприродність, зайвий трагізм у зо¬
браженні чого-небудь.

Мелодраматйчний, а, е. Мелодраматич¬
на кінцівка (у 1 знач.). Мелодрама¬
тична гра (у 2 знач.).

Мелодраматйчність, ності, ж. Мелодра¬
матичність в акторській грі.

Мелодрамний, а, е.

МЕЛОМАНІЯ, ї, ж. Пристрасна любов
до музики та співу.

Меломан, а, ч.

Меломанка, и, ж.

МЕЛОПЕЯ, і, ж., муз. Учення про
мелодію у стародавніх греків.

МЕЛОС, у, ч., муз. Узагальнене поняття
мелодійної, пісенної основи в музи¬
ці. Український народний мелос.

МЕЛОТИПІЯ, і, ж. Друкування нот
поліграфічним способом.

МЕЛЬПОМЙНА, и, ж. 1. Одна з
дев’яти муз у давньогрецькій міфо¬
логії; покровителька трагедії. 2. пе¬
рен. Символ сценічного мистецтва.

МЕЛЬХібР, у, ч. Сплав міді з нікелем,
схожий на срібло.

Мельхіоровий, а, е. Мельхіорові ложки.

МЕМБРАНА, и, ж., спец. 1. Гнучка пе¬
ретинка, що розділяє дві порожнини
з різним тиском або відокремлює
замкнену порожнину від простору;
застосовується в пристроях для ви¬
мірювання тиску, телефонах і т. ін.
2. Тонка гнучка перетинка, плівка,
що відділяє одне від одного шари клі¬
тин, порожнини, м’язові тканини.

Мембранний, а, е. Мембранний мано¬
метр. Мембранний потенціал клі¬
тини.

Мембрановий, а, е.

МЕМБРАНОЛбГІЯ, ї, ж. Наука, що
вивчає мембрани (у 2 знач.).

Мембранолог, а, ч.

МЕМОРАНДУМ, у, ч. 1. Дипломатич¬
ний документ, у якому виклада¬
ються погляди уряду або урядів з
якого-небудь питання. Підписати
меморандум. 2. У торгівлі — на-
гадувальні листи з різних питань.

362

меморіал — меринос

3. Перелік у полісах випадків, за
які страхувач не бере на себе від¬
шкодування збитків.

МЕМОРІАЛ, у, ч. 1. Меморіальна
споруда, що увічнює пам’ять про
кого-, що-небудь. 2. спец. Головна
бухгалтерська книга для щоденно¬
го запису господарських операцій.
3. Спортивні змагання, присвячені
пам’яті видатних спортсменів.

Меморіальний, а, е. Меморіальна дошка.
Меморіальний музей (у 1 знач.).

МЕМУАРИ, ів, мн. Літературний твір у
формі записок, написаний від першої
особи — учасника або свідка відо¬
бражених у ньому подій.

Мемуарист, а, ч.

Мемуаристика, и, ж. Мемуарна літе¬
ратура.

Мемуаристка, и, ж.

Мемуарний, а, е. Мемуарний жанр.

МЕНАДА, и, ж. У Стародавній Гре¬
ції — жриця Вакха, вакханка.

МЕНГІР, а, ч., археол. Нетесаний
довгастий камінь, поставлений
вертикально, що є одним з видів
мегалітичних споруд часів міді-
бронзи.

МЕНДЕЛІЗМ, у, ч., біол. Сукупність
уявлень про закономірності спадко¬
вості, що стала початком генетики
як науки; від імені засновника
Е.Й.Менделя.

МЕНЕДЖЕР, а, ч. 1. Фахівець з
управління господарськими про¬
цесами, виробництвом, обсягом то¬
варів та послуг. 2. Підприємець у
галузі професійного спорту, розва¬
жального бізнесу тощо, який ор¬
ганізовує виступ спортсменів, ар¬
тистів і т. ін.

Менеджерський, а, е. Менеджерський
ухил. Менеджерське рішення.

Менеджеризм, у, ч. Теорія, згідно з
якою в сучасних умовах контроль над
виробництвом повинні здійснювати
менеджери (у 1 знач.).

Менеджмент, у, ч. 1. Сукупність сучас¬
них засобів, методів, форм управ¬
ління виробництвом і виробничим
персоналом з метою підвищення
його прибутковості. Основи менедж¬
менту. Функціональний менеджмент.
Виробничий менеджмент. 2. Функції
планування, контролю, координа¬
ції діяльності в межах організації і
управління нею.

МЕНЕСТРЕЛЬ, й, ч., іст. 1. У Франції
та Англії XII— XIII століть — поет,
співець при службі у сеньйора.

2. У XIV— XVIII століттях так нази¬
валися мандрівні народні музиканти.

3. перен. Співець, поет.

МЕНЗУЛА, и, ж. Геодезичний при¬
лад для топографічного знімання
місцевості.

Мензульний, а, е. Мензульний планшет.
Мензульна зйомка.

МЕНЗУРА, и, ж ., муз. 1. Різні ви¬
міри для визначення параметрів
джерела звука в музичних інстру¬
ментах. 2. У середньовічній багато¬
голосій музиці — міра тривалості
звука, такту.

Мензуральний, а, е. Мензуральний звук.
Мензуральна нотація (у 2 знач.).

МЕНЗУРКА, и, ж., спец. Аптечна
або лабораторна посудина з на¬
несеними на ній поділками для
точного вимірювання невеликих
об’ємів рідини.

Мензурковий, а, е.

МЕНІНГІТ, у, ч. Запалення оболонок
мозку.

Менінгітний, а, е.

МЕНІНГОКЙК, а, ч.у бакт. Кулеподіб¬
на бактерія, що викликає інфекційні
захворювання.

Менінгококовий, а, е. Менінгококова
інфекція.

МЕНІСК, а, ч ., спец. 1. Угнута або
опукла поверхня рідини в капілярі.
2. Хрящовий серпоподібний утвір у
деяких суглобах людини і хребетних
тварин. 3. Опукло-вгнута або вгну-
то-опукла лінза. Позитивний меніск.
Негативний меніск.

Менісковий, а, е. Менісковий телескоп.

МЕНОНІТИ, ів, мн. ( одн . меноніт, а,
ч.\ менонітка, и, ж.). Протестантська
секта в США, Канаді, Нідерландах,
Німеччині, що проповідує пацифізм
і покірливість.

Менонітський, а, е. Менонітська ко¬
лонія.

МЕНОПАУЗА, и, ж., мед. Перерва
в менструальному циклі в період
клімаксу.

МЕНСТРУАЦІЯ, ї, ж. Щомісячна мат¬
кова кровотеча в жінки, яка досягла
статевої зрілості.

Менструальний, а, е. Менструальний
цикл.

Менструювати, юю, юєш. Мати мен¬
струацію.

МЕНТАЛІТЕТ, у, ч ., книжн. Спосіб
мислення, світосприйняття, пси¬
хологія окремої особи, соціальної
групи, національної спільності.
Український менталітет. Національ¬
ний менталітет.

Менталітетність, ності, ж.

Ментальний, а, е. Розумовий, мислен-
нєвий. Ментальні процеси психіки.

Ментальність, ності, ж. Риси менталь¬
ності.

_ М

МЕНТОЛ, у, ч. Безбарвна кристалічна
речовина з сильним м’ятним за¬
пахом, яка застосовується в меди¬
цині, парфумерії та харчовій про¬
мисловості. Зубна паста з ментолом.

Ментоловий, а, е. Ментолове виробни¬
цтво. Ментолова мазь. Ментолові
сигарети. Ментолова жуйка.

МЙНТОР, а, ч. 1. заст.у ірон. Настав¬
ник, керівник, вихователь. 2. бот.,
сад. Живець, який прищеплюють до
рослини з метою одержання в гібри¬
ді рис цього ж виду. Користуватися
методом ментора.

Менторський, а, е. Менторський тон
(у 1 знач.).

МЕНУЕТ, у, ч. Старовинний французь¬
кий танець тричасткового тактового
розміру з повільними й плавними
рухами.

Менуетний, а, е.

МЕНЮ, невідм ., с. 1. Набір страв для
сніданку, обіду, вечері. 2. Листок
з переліком страв і напоїв (у за¬
кладах громадського харчування).
Подати меню. 3. інформ. Перелік
комп’ютерних програм та функцій;
список варіантів дій на екрані дис¬
плея комп’ютера.

…МЕР, …МЕРІЯ. Друга частина склад¬
них слів, що вказує на їхній зв’язок з
поняттями «будова», «склад» і «роз¬
членування».

МЕР, а, ч. Вища виборна посадова осо¬
ба, що очолює місцеві органи само¬
врядування.

МЕРТЕЛЬ, ю, ч. Осадова гірська по¬
рода, що складається з глини й
вапняку.

Мергельний, а, е. Мергельні породи.

Мергелювання, я, с.

Мергелювати, юю, юєш. Вносити мер¬
тель.

МЕРДЖЕР, у, ч. Об’єднання двох або
кількох підприємств шляхом прямо¬
го придбання одним із них чистих
активів інших без утворення нового
підприємства.

МЕРЙНГА, и, ж. Тістечко із запечених
збитих яєчних білків та вершків з
цукром.

МЕРИДІАН, а, ч. Уявна лінія, що
утворюється при перетині земної
кулі площиною, що проходить через
будь-яку точку земної поверхні і вісь
обертання Землі. Магнітний мериді¬
ан. Небесний меридіан.

Меридіанний, а, е. Меридіанна площина.
Меридіанні спостереження.

Меридіональний, а, е. Меридіональ¬
ний час. Меридіональний напрямок.

МЕРИНбС, а, ч. Порода овець з дов¬
гою тонкою вовною.

363

мериносовий— металінгвістика

Мериносовий, а, е. Мериносова вовна.
Мериносове вівчарство. Мериносова
хустка.

МЕРИСГЕМА, и, ж ., біол. Тканина
рослин, яка протягом усього життя
зберігає здатність утворювати нові
клітини; твірна тканина.

Меристемний, а, е. Меристемна тка¬
нина.

МЕРИТОКРАТІЯ, ї, ж. Концепція, в
основу якої покладено принцип ви¬
сування на керівні посади найбільш
здібних людей з усіх соціальних
прошарків.

…МЕРІЯ, див. …мер.

МЕРІЯ, ї, ж. Муніципальне місцеве
управління.

МЕРКАНТИЛІЗМ, у, ч. 1. Економічна
політика XVI— XVIII ст., прихиль¬
ники якої вважали, що джерело
багатства — сфера обігу, а не сфе¬
ра виробництва, й ототожнювали
багатство з грошовим капіталом.
2. перен . Дріб’язковий розрахунок;
корисливість.

Меркантиліст, а, ч.

Меркантилістичний, а, е.

Меркантилістський, а, е.

Меркантильний, а, е. Меркантильна
політика. Меркантильна система
(у 1 знач.). Меркантильний інтерес
(у 2 знач.).

Меркантильність, ності, ж.

МЕРКАПТАН, у, ч., хім. Органічна
сполука, сірчистий аналог спирту,
що має дуже неприємний запах.

МЕРКУРАН, у, ч. Ртутно-органічний
препарат для протруювання на¬
сіння різних сільськогосподарських
культур. ^

МЕРКУРІЙ, ю, ч. 1. Бог торгівлі,
покровитель купців і мандрівни¬
ків у давньоримській міфології.

2. Найближча до Сонця планета.

3. перен. Гонець.

МЕРЛАН, а, ч. Риба родини тріскових,
яка водиться у прибережних водах
Європи.

МЕРЛУЗА, и, ж. Морська хижа риба
родини тріскових.

МЕРОЗИГЙТА, и, ж., біол. Часткова
зигота, що утворюється при всіх фор¬
мах перенесення генного матеріалу в
бактеріях.

МЕРОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ антро¬
пології, який вивчає розміри і
форми окремих органів і тканин
людини.

МЕРСЕДЕС, а, ч. Іноземна марка
автомобілів, що виготовляються у
Німеччині.

МЕРСЕРИЗАЦІЯ, і, ж., спец. Об¬
роблення целюлозного волокна або

бавовняного прядива міцним роз¬
чином їдкого натру для надання
їм м’якості, блиску, міцності та ін.
властивостей.

Мерсеризований, а, е.

Мерсеризувати, ую, уєш. Піддавати
мерсеризації. Мерсеризувати са¬
тин.

МЕРТЕЛЬ, ю, ч. Суміш піску й пале¬
ного вапна, що її застосовують для
скріплення вогнетривких виробів під
час укладання.

МЕРЧАНДАЙЗИНГ, у, ч., екон. Скла¬
дова частину маркенгу, заходи щодо
інтенсифікації просування товарів у
роздрібній торгівлі — розміщення
товарів у торговельному залі, оформ¬
лення прилавків, вітрин, рекламних
плакатів, організація презентацій
з роздаванням сувенірів, надання
знижок, пільг тощо.

МЕСА, и, ж. 1. Церковна відправа в ка¬
толиків. Правив месу. 2. Багатоголосий
циклічний хоровий твір на текст та¬
кої відправи, як правило, в супроводі
органа або оркестру. Меса Баха.

МЕСІАНІЗМ, у, ч., МЕСІАНСТВО,
а, с. 1. У деяких релігіях — вчен¬
ня про пришестя на землю рятів¬
ника, що виконає Божу волю.
2. Містичне вчення про особливу,
дуже важливу роль якогось одного
народу в історії. 3. перен. Беззасте¬
режна віра у власне покликання,
винятковість.

Месіанський, а, е. Месіанське призна¬
чення.

Месія, ї, ч. 1. В іудейській і християн¬
ській релігіях — посланець Божий,
який має з’явитися для врятування
людства від зла. 2. перен. Про того, в
кому бачать рятівника, визволителя.
Роль Месії.

МЕСМЕРИЗМ, у, ч. Уявлення про ви¬
промінювання планетами особли¬
вої магнітної сили та про вплив її
на хвороби, запропоноване австрій¬
ським лікарем Ф. Месмером у другій
половині XVIII ст.

Месмеричний, а, е.

МЕССАЛІНА, и, ж. 1. Дружина рим¬
ського імператора Клавдія, відома
своєю підступністю, властолюбством
і розпусним життям. 2. перен. Роз¬
пусна жінка.

МЕСЬЙ, МСЬЄ і рідше МОСЬЄ,
невідм., ч. Увічливе називання чо¬
ловіка у Франції та деяких інших
країнах, приєднуване звичайно до
прізвища.

МЕТА, и, ж. Угода, згідно з якою її
учасники поділяють витрати і ризик
порівну.

МЕТА… Перша частина складних слів,
що означає проміжне становище,
зміну, перетворення, звільнення від
чогось.

МЕТАБАЗИС, у, ч., філос. Прийом у
диспуті, характерний для софістики,
що полягає в підміні одного пред¬
мета обговорення іншим.

МЕТАБібЗ, у, ч., біол. Взаємовідноси¬
ни мікроорганізмів, коли продукти
життєдіяльності одного виду є дже¬
релом харчування для іншого.

МЕТАБОЛІЗМ, у, ч.у фізіол. Обмін
речовин в організмах.

Метаболіт, у, ч., біол. Речовина, що
утворюється в організмі внаслідок
обміну речовин.

Метаболічний, а, е. Метаболічний
процес.

МЕТАБОЛІЯ, ї, ж. % спец. Те саме, що
метаморфоз.

МЕТАГАЛАКТИКА, и, ж. Сукупність
зоряних систем (галактик), що їх
можна спостерігати й вивчати за
допомогою телескопів та інших су¬
часних засобів дослідження.

МЕТАГЕНЙЗ, у, ч.у зоол. Закономірна
зміна у деяких тварин двох поколінь,
з яких одне розмножується статевим
шляхом, друге — нестатевим.

МЕТАЗЙА, невідм. у с.у зоол. Загальна
назва всіх багатоклітинних тварин.

МЕТАІНФОРМАЦІЯ, і, ж., інформ.
Відомості, що є описом інших відо¬
мостей.

МЕТАКбД, у, ч. Система знаків, що є
знаками іншого коду.

МЕТАЛ, у, ч. Хімічно проста речовина
або сплав, ознаками якої є висока
міцність, ковкість, добра тепло- та
електропровідність і особливий
блиск. Благородні метали. Важкі
метали. Кольорові метали. Крихкий
метал. Чорні метали.

Металевий, а, е. Металевий брухт. Ме¬
талева частина.

МЕТАЛІД, у, ч.у хім. Хімічне з’єднання
металів між собою.

МЕТАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. у спец.

1. Покриття виробу шаром металу.

2. Просочування дерева залізним
або мідним купоросом для захисту
від гниття. 3. Надавання чому-небудь
металічного блиску.

Металізацїйний, а, е.

Металізований, а, е.

Металізування, я, с.

Металізувати, ую, уєш.

МЕТАЛІНГВІСТИКА, и., ж. Галузь
мовознавства, яка вивчає особ¬
ливості змістової сторони мови у
зв’язку з мисленням і суспільним
життям мовців.

364

металінгвістйчний — метатеза

Металінгвістйчний, а, е.

МЕТАЛІСТ, а, ч. 1. Працівник метало¬
промисловості. 2. Спеціаліст з мета¬
лів, металознавства. 3. Представник
напрямку в рок-музиці, що характе¬
ризується жорстким ритмом, різним
звучанням; прихильник цього му¬
зичного напрямку.

МЕТАЛО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «метал».

МЕТАЛОГЕНІЯ, і, ж. Розділ науки,
що вивчає геологічні і геохімічні
закономірності розміщення рудних
корисних копалин у земній корі.

Металогенічний, а, е. Металогенічні
властивості. Металогенічна зона.

МЕТАЛОГІКА, и, ж. Галузь метатеоре-
тичних досліджень проблем логіки.

МЕТАЛОГРАВЮРА, и, ж ., спец. Гра¬
вюра, зроблена способом метало¬
графії.

МЕТАЛОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Наука
про будову (структуру) та фізичні
властивості металів і сплавів. Курс
металографії. 2. спец. Друкування з
гравірованих або травлених метале¬
вих друкарських форм із заглибленим
малюнком.

Металограф, а, ч. Фахівець з метало¬
графії (у 1 знач.).

Металографічний, а, е. Металографіч¬
на лабораторія. Металографічні ана¬
лізи. Металографічний мікроскоп.

Металографський, а, е. Металограф¬
ський спосіб друкування (у 2 знач.).

МЕТАЛОІЗОЛ, у, ч. Тонка металева
фольга, укрита з обох боків шаром
бітуму, що вживається як водонепро¬
никний матеріал.

МЕТАЛОКЕРАМІКА, и, ж. 1. Галузь
металургії, що виготовляє порошки
металів і неметалів, а також ви¬
роби з них; порошкова металур¬
гія. 2. Метод одержання виробів з
металевого і неметалевого порошку.
3. Металеві й неметалеві вироби,
виготовлені методами порошкової
металургії.

Металокерамічний, а, е. Металокера¬
мічна металургія. Металокерамічна
різка.

МЕТАЛООПТИКА, и, ж ., фіз. Розділ
оптики, що вивчає оптичні власти¬
вості металів.

МЕТАЛООРГАНІЧНИЙ, а, е, хім.
Який містить у молекулі атом металу,
що безпосередньо зв’язаний з атомом
вуглецю. Металоорганічні сполуки.
Металоорганічні препарати.

МЕТАЛОПЛАСТ, у, ч. Матеріал, що
складається з металевого листа,
вкритого з одного чи обох боків ша¬
ром полімеру, й використовується

для захисту від корозії, для декора¬
тивного оздоблення будівлі тощо.

Металопластик, у, ч. Матеріал з мета¬
лу та пластику.

Металопластиковий, а, е. Металоплас¬
тикове вікно.

МЕТАЛОТЕРМІЯ, ї, ж. Процес від¬
новлення металів і сплавів з їхніх
сполук, що супроводжується підви¬
щенням температури.

МЕТАЛОФІЗИКА, и, ж. Розділ фі¬
зики, в якому вивчаються природа,
структура та властивості металів і
сплавів.

Металофізик, а, ч.

МЕТАЛОФОН, а, ч. Ударний музич¬
ний інструмент, який складається
з ряду металевих пластинок, піді¬
браних за звучанням у певному
порядку, по яких ударяють де¬
рев’яними молоточками. Грати на
металофоні.

МЕТАЛУРГІЯ, і, ж. 1. Галузь важкої
промисловості, що займається добу¬
ванням металів з руд і їх первинною
обробкою. Чорна металургія. Кольо¬
рова металургія. 2. Наука про одер¬
жання металів з руд або речовин, які
містять метали, і про надання мета¬
левим сплавам необхідних власти¬
востей.

Металзфг, а, ч.

Металургійний, а, е. Металургійний
завод. Металургійна промисловість.
Металургійне виробництво. Мета¬
лургійна сировина. Металургійний
інститут.

МЕТАМЕРІЯ, ї, ж ., біол. Тип будови
тіла тварини, при якому розрізня¬
ється ряд поздовжньо розташованих
однорідних сегментів.

МЕТАМОРФІЗМ, у, ч., спец. Перетво¬
рення структури й складу гірських
порід під впливом фізичних та хі¬
мічних факторів.

Метаморфізований, а, е.

Метаморфізувати, ую, уєш. Перетво¬
рювати структуру та склад гірських
порід; піддавати метаморфізму.

Метаморфічний, а, е, спец. Який є
наслідком дії метаморфізму. Мета¬
морфічні кристалічні породи. Мета¬
морфічні мінерали .

Метаморфогенний, а, е. Утворений під
час метаморфізму. Метаморфогенні
родовища.

МЕТАМОРФОЗ, у, ч., біол. Перетво¬
рення, перехід з однієї стадії або
форми післязародкового розвитку
деяких тварин в іншу, що супрово¬
джується набуттям нових функцій,
іншого зовнішнього вигляду. Процес
метаморфозу.

МЕТАМОРФОЗА, и, ж. 1. книжн.
Перетворення однієї форми чого-
небудь в іншу; видозміна. 2. У рос¬
лин — зміна форми й структу¬
ри органів у процесі історичного
розвитку внаслідок пристосування
їх до виконання тих чи інших
функцій. 3. У тварин — глибоке
перетворення організму в процесі
його індивідуального розвитку; ви¬
являється в різкій зміні будови й
способу життя.

МЕТАН, у, ч. Безбарвний газ, що являє
собою найпростішу сполуку вуглецю
з воднем; болотний, або рудниковий,
газ.

Метановий, а, е. Метанові вуглеводні.

МЕТАНЕФРЙДІЇ, їв, мн. (одн. мета-
нефрйдій, ю, ч.), біол. Органи виді¬
лення в безхребетних тварин, голов¬
ним чином кільчастих червів.

МЕТАНЙФРОС, а, ч,, біол. Парний
орган виділення у плазунів, птахів,
ссавців і людини; вторинна нирка.

МЕТАНОЛ, у, ч., хім. Метиловий
спирт.

МЕТАНТАНК, МЕТАНТАНК, а, ч.
Резервуар для біологічного пере¬
роблення (зброджування) осаду, що
утворюється при очищенні стічних
вод.

МЕТАПЛАЗІЯ, ї, ж., фізіол. Стійке пе¬
ретворення однієї тканини на іншу,
що відмінна від першої за своєю бу¬
довою та функціями, але зберігає ту
саму видову приналежність.

МЕТАСОМАТИЗМ, МЕТАСОМАТОЗ,
у, ч., геол. Процеси зміни одних мі¬
нералів гірської породи іншими з іс¬
тотною зміною її хімічного складу,
при яких порода весь час залиша¬
ється у твердому стані.

Метасоматичний, а, е. Метасоматичні
гірські породи. Метасоматичні родо¬
вища.

МЕТАСОМАТОЗ, див. метасоматйзм.

МЕТАСТАЗ, у, ч., мед. 1. Перенесення
певного патологічного матеріалу з
ураженої частини організму в іншу,
де й виникає відповідний хворобли¬
вий процес. 2. Осередок хвороби,
що виникає внаслідок такого пере¬
несення.

Метастазування, я, с. Метастазування
пухлин.

Метастазувати, ує. Переносити певний
патологічний матеріал з ураженої
частини організму в іншу.

Метастатичний, а, е. Викликаний мета¬
стазом. Метастатичні лімфовузли.

МЕТАТЕЗА, и, ж ., лінгв. Мимовільна
перестановка двох сусідніх звуків у
слові.

365

метантенк — метод

м _

МЕТАНТАНК, див . метантанк.

МЕТАТЕЙРІЯ, і, ж., спец. Теорія,
що вивчає структурні, дедуктивні,
семантичні та інші закономірності
якоїсь іншої теорії.

МЕТАФАЗА, и, ж., біол. Друга фаза
непрямого поділу клітин.

Метафазний, а, е.

МЕТАФІЗИКА, и, ж. 1. Філософське
вчення про незмінні начала світу,
що не піддаються досліду. 2. Не¬
діалектичний спосіб мислення у
філософії, який розглядає предме¬
ти і явища поза їхнім внутрішнім
зв’язком, відірвано одне від одного,
в застиглому, незмінному вигляді.
3. перем . Абстрактні розумування.

Метафізик, а, ч.

Метафізичний, а, е. Метафізичний по¬
стулат (у 1 знач.). Метафізичний
матеріалізм (у 2 знач.). Метафізичні
розумування (у 3 знач.).

МЕТАФОРА, и, ж. Художній засіб,
який полягає в переносному вжи¬
ванні слова або вислову на основі
подібності, а також слово або вислів/
ужиті в такий спосіб.

Метафоризація, ї, ж. Творення словес¬
ного образу за допомогою метафори.
Лексична метафоризація.

Метафоризований, а, е.

Метафоризувати, ую, уєш. Створювати
словесний образ за допомогою мета¬
фори.

Метафорика, и, ж. Сукупність мета¬
фор, притаманна певному письмен¬
нику, твору тощо. Народна мета¬
форика.

Метафорйчний, а, е. Метафоричний
вислів. Метафоричний стиль. Мета¬
форичне порівняння.

Метафоричність, ності, ж.

Метафорично. Висловлюватися мета¬
форично.

МЕТАФРАЗА, и, ж., спец. Фраза, бук¬
вально перекладена з однієї мови
на іншу.

МЕТАЦЕНТР, а, ч., спец. Центр
кривизни траєкторії, по якій пе¬
реміщується центр ваги підводної
частини судна, якщо воно виведене
з рівноваги.

Метацентрйчний, а, е.

МЕТГЕМОГЛОБІН, у, ч., біол. Про-
дукт окислення гемоглобіну, який
не здатний переносити кисень;
утворення цього продукту в ор¬
ганізмі призводить до кисневого
голоду.

МЕТЙКИ, ів, мн. У Стародавній Гре¬
ції — особисто вільні, але політично
безправні іноземці, які постійно про¬
живали в Аттиці.

МЕТЕМПСИХОЗ, у, ч. Релігійно-
містичне уявлення про переселення
душі померлого з одного організму в
інший; переселення душ.

МЕТЕО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «метео¬
рологічний».

МЕТЕОПАТІЯ, ї, ж., мед. Зміни стану
організму, зумовлені змінюванням
погоди в умовах звичного клімату.

Метеопат, а, ч. Людина, організм якої
реагує на зміни погоди.

Метеопатйчний, а, е.

МЕТЕЙР, а, ч. Тверде тіло косміч¬
ного походження, що потрапляє
з величезною швидкістю в земну
атмосферу.

Метеорйчний, а, е. Метеоричний літ
птахів.

МЕТЕОРИЗМ, у, ч.у мед. Здуття живота
внаслідок скупчення газів у кишеч¬
нику. Стан метеоризму.

МЕТЕОРИТ, а, ч. Тіло космічного
походження, що досягло поверхні
Землі, не встигнувши повністю
випаруватися або розпилитися в
атмосфері.

Метеорйтика, и, ж. Наука про метео¬
рити.

Метеорйтний, а, е. Метеоритна речо¬
вина.

Метеорний, а, е. Метеорне тіло. Метеор¬
ний потік. Метеорний дощ. Метеорна
вода.

МЕТЕОРОГРАФ, а, ч. Прилад для
одночасного автоматичного запи¬
сування кількох метеорологічних
елементів у високих шарах атмосфе¬
ри — температури, тиску і вологості
повітря.

Метеорографія, ї, ж. Опис метеорів.

МЕТЕОРОЛІТ, а, ч. Кам’яний метео¬
рит.

МЕТЕОРОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Наука, що
вивчає земну атмосферу, її власти¬
вості та процеси, що в ній відбува¬
ються. 2. Вчення про зміни погоди і
методи її передбачення.

Метеоролог, а, ч.

Метеорологічний, а, е. Метеорологічний
процес. Метеорологічна станція.

МЕТЕОТРОПНИЙ, а, е. Який виникає
під впливом метеорологічних умов.

МЕТИЗАЦІЯ, ї, ж., с. г. Схрещуван¬
ня різних порід тварин або різних
сортів рослин з метою поліпшення
їх якостей.

МЕТИЛ, у, ч. Група атомів, що скла¬
дається з одного атома вуглецю і
трьох атомів водню з одним вільним
зв’язком; входить до складу числен¬
них органічних сполук. Хлористий
метил.

Метйловий, а, е. Метиловий спирт.
Метиловий ефір.

МЕТИЛАМІН, у, ч., хім. Органічна
сполука — безбарвний газ з непри¬
ємним запахом, що її використову¬
ють для синтезу фармацевтичних
препаратів, барвників.

МЕТИЛ АЦЕТИЛЕН, у, ч. Безбарвний
газ, що складається з вуглецю і вод¬
ню; застосовується для газополуме-
невого оброблення металу.

МЕТИЛБЕНЗОЛ, див. толуол.

МЕТИЛВІОЛЕТ, у, ч., хім. Синте¬
тичний барвник, що його засто¬
совують для фарбування мікро¬
скопічних препаратів, виготовлен¬
ня чорнила, лаків, у текстильній
промисловості.

МЕТИЛЕН, у, ч. Група атомів, що
складається з одного атома вугле¬
цю і двох атомів водню; входить до
складу численних органічних сполук.
Йодистий метилен.

Метиленовий, Метйльний, а, е. Мети¬
ленова група. Метильна група.

МЕТИЛЕНХЛОРИД, у, ч., хім. Без¬
барвна речовина, розчинник по¬
лімерів.

МЕТИЛМЕТАКРИЛАТ, у, ч., хім.
Складний ефір метакрилової кисло¬
ти і метилового спирту.

МЕТИЛОРАНЖ, у, ч., хім. Синте¬
тичний барвник, який застосову¬
ють у лабораторній практиці як
індикатор, що набуває в кислому
середовищі червоного кольору, а в
лужному — жовтого.

МЕТИЛТЕСТОСТЕРОН, у, ч„ мед.
Лікарський препарат, синтетичний
замінник чоловічого статевого гор¬
мону.

МЕТИС, а, ч. 1. Тварина або рослина,
виведена метисацією. 2. Нащадок від
шлюбу між представниками різних
рас.

Метйска, и, ж.

Метйсний, а, е. Метисна худоба. Метис¬
ний молодняк.

МЕТИСАЦІЯ, ї, ж., антроп. Про¬
цес змішання різних рас сучасної
людини.

МЕТІОНІН, у, ч. Сірковмісна амі¬
нокислота, що входить до складу
білків тваринного і рослинного по¬
ходження.

МЙТОД, у, ч. 1. Спосіб пізнання явищ
природи та суспільного життя. Діа¬
лектичний метод. Метод експеримен¬
ту. 2. Прийом або система прийомів,
що застосовується в якій-небудь га¬
лузі діяльності (науці, виробництві
тощо). Метод лікування. Метод на¬
вчання.

366

методгізм1 — механік

МЕТОДИЗМ1, у, ч. Послідовність у
роботі, викладі чого-небудь.

МЕТОДИЗМ2, у, ч. Протестантське
віровчення, поширене головним чи¬
ном у США, Великій Британії, що
вимагає послідовного дотримання
релігійних приписів.

МЕТбДИКА, и, ж. 1. Сукупність вза¬
ємопов’язаних способів та прийомів
доцільного проведення будь-якої
роботи. 2. Вчення про методи ви¬
кладання певної науки, предмета.

МЕТОДИСТ, а, ч. Методист з україн¬
ської мови.

Методйчний, а, е. Методичний кабінет.
Методичний посібник.

Методично. Методично досконало про¬
вести заняття.

МЕТОД ОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Учення про
науковий метод пізнання й пере¬
творення світу, його філософська,
теоретична основа. 2. Сукупність
прийомів дослідження, що засто¬
совуються в будь-якій науці відпо¬
відно до специфіки об’єкта її піз¬
нання. Методологія дослідження.

Методолог, а, ч.

Методологічний, а, е.

МЕТЙЛ, у, ч. Білий дрібнокристаліч¬
ний порошок, що добре розчиняєть¬
ся у воді; застосовується у фотографії
як проявник.

Метоловий, а, е.

МЕТОНІМІЯ, ї, ж. Художній засіб,
який полягає в перенесенні назви
одного поняття на інше, що перебу¬
ває з ним у відношеннях суміжнос¬
ті, а також слово або вислів, ужиті в
такий спосіб.

Метонімізація, ї, ж. Метонімічний роз¬
виток слова.

Метонімічний, а, е. Метонімічний
стиль.

МЕТбП, а, ч„ МЕТбПА, и, ж., архіт.
Прямокутна плита, часто прикраше¬
на скульптурою, що є складником
фриза доричного ордера.

…МЕТР. Друга частина складних слів,
що: 1) відповідає поняттю «вимірю¬
вач»; 2) означає одиницю довжини в
метричній системі.

МЕТР1, а, ч. 1. Основна одиниця
довжини у метричній системі мір,
що дорівнює ста сантиметрам.
2. Лінійка або стрічка такої довжи¬
ни з сантиметровими поділками, що
використовується для вимірювання
чого-небудь.

Метричний1, а, е. Метрична система
мір.

Метровий, а, е. Метровий діаметр.

МЕТР2, а, ч. 1. Певне співвідношен¬
ня наголошених і ненаголошених

складів у віршовому рядку; віршо¬
вий розмір. 2. У музиці — систе¬
ма організації ритму, послідовність
чергування сильних і слабких доль
у такті.

Метричний2, а, е. Метричне віршу¬
вання.

МЕТРАЖ, у, ч. 1. Довжина чого-небудь
у метрах. Метраж фільму 2. Розмір,
площа чого-небудь у квадратних
метрах.

МЕТРАНПАЖ, а, ч. Старший скла¬
дач друкарні, який верстає полоси
набору.

МЕТРДОТЕЛЬ, я, ч. 1. Розпорядник
у ресторані. 2. заст. Старший лакей
у панському домі, що відав столом,
кухнею і домашніми слугами.

МЕТРЙСА, и, ж. Коханка, утримувана
високопосадовою особою.

МЕТРИКА1, и, ж. 1. Учення про віршо¬
ві розміри й ритми в поезії; будова
вірша за певним розміром. 2. муз. Те
саме, що метр2 (у 2 знач.).

МЕТРИКА2, и, ж. Виписка з метричної
книги про дату народження; свідо¬
цтво про народження.

МЕТРИТ, у, ч ., мед. Запалення м’язо¬
вого шару стінки матки. Гострий
метрит.

…МЕТРІЯ. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттю «ви¬
мірювання».

МЕТРЙ, див. метрополітен.

МЕТРОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Наука про
міри та ваги. Розвиток вітчизняної
метрології. 2. Допоміжна історична
дисципліна, що вивчає різні одиниці

” довжини, площі, ваги, об’єму і т. ін.,
поширені в різних країнах, а також
грошові одиниці в їх історичному
розвиткові.

Метролог, а, ч. Спеціаліст з метро¬
логії.

Метрологічний, а, е. Метрологічні стан¬
дарти. Метрологічний інститут.

МЕТРОНЙМ, а, ч. Механічний
прилад з маятником для відрахо¬
вування на слух рівних невеликих
проміжків часу; застосовується при
точних вимірюваннях, а також при
визначенні швидкості і рівності
ритму, темпу під час виконання
музичних творів або фізичних
вправ.

МЕТРОПАТІЯ, ї, ж., мед. Посилення
маткових кровотеч без виразних
хворобливих змін у статевих орга¬
нах (спостерігається в юнацькому та
клімактеричному віці).

МЕТРОПОЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Процес
концентрації різних видів діяльнос¬
ті і населення в єдиному центрі

країни — метрополісі, здебільшо¬
го — у її столиці. 2. Зростання
питомої ваги населення столичної
агломерації в чисельності населен¬
ня країни.

МЕТРОПОЛІТЕН, у, ч., МЕТРб,
невідм., с. Міська електрична за¬
лізниця, що проходить під землею
в тунелях, а на поверхні — по
мостах-естакадах або по спеціально
відведених ділянках вулиці. Станція
метрополітену.

Метрополітенівець, вця, ч.

Метрополітенівський, а, е.

МЕТРОПОЛІЯ, ї, ж. 1. У Старо-
давній Греції — місто-держава (по¬
ліс) стосовно заснованих ним в
інших землях поселень (колоній).

2. Держава, що володіє захоплени¬
ми нею колоніями й експлуатує їх.

3. В урбаністиці — головне місто,
центр політичного, духовного і
економічного життя країни; велика
міська агломерація.

МЕФІСТЙФЕЛЬ, феля, ч. У художній
творчості народів Європи — диявол,
дух заперечення.

Мефістофельський, а, е. Мефісто¬
фельська борідка. Мефістофельська
усмішка.

МЕХАНІЗМ, у, ч. 1. Пристрій, що пе¬
редає або перетворює рух. Автома¬
тичний механізм. 2. перен. Внутрішня
будова, система чого-небудь, що за¬
безпечує порядок у якому-небудь виді
діяльності, процесу. Складний меха¬
нізм роботи міського транспорту. 3.
Сукупність станів і процесів, з яких
складається певне фізичне, хімічне
та ін. явище.

МЕХАНІЗАЦІЯ, ї, ж. Оснащення
виробництва машинами та меха¬
нізмами; повна або часткова заміна
засобів ручної праці машинами та
механізмами.

Механізатор, а, ч.

Механізаторський, а, е.

Механізований, а, е. Механізована піхо¬
та. Механізоване збирання пшениці.

Механізувати, ую, уєш. Устатковувати
машинами, механізмами; переводити
на механічну тягу, енергію.

МЕХАНІКА, и, ж. 1. Наука про меха¬
нічний рух тіл та про взаємодію, що
виникає при цьому між тілами. Тео¬
ретична механіка. Небесна механіка.
2. Галузь техніки, що застосовує за¬
кони про рух і сили для розв’язання
практичних завдань. Будівельна ме¬
ханіка. 3. перен. Спосіб здійснення,
шлях розвитку чого-небудь.

Механік, а, ч. Спеціаліст у галузі меха¬
ніки (у 2 знач.).

367

механіцйзм — мізантропка

м _

МЕХАНІЦИЗМ, у, ч. Філософське
вчення, що зводить усю багато¬
гранність світу до механічного руху
однорідних часток матерії, а складні
закономірності розвитку — до най¬
простіших законів механіки.

Механістйчний, а, е. Механістичний сві¬
тогляд. Механістичний матеріалізм.

Механістйчність, ності, ж .

Механіцйст, Механіст, а, ч. Послідов¬
ник механіцизму.

МЕХАНІЧНИЙ, а, е. 1. Належний
до механіки або механізму. 2. Той,
що діє за допомогою механізму (у 1
знач.). 3. Той, що не контролюється
свідомістю, машинальний.

МЕХАНО… Перша частина складних
слів, що означає «належний до ме¬
ханізмів».

МЕХАНОЛАМАРКІЗМ, у, ч. Меха-
ністичний напрям у вченні про
історичний розвиток органічного
світу.

МЕХАНОРЕЦЕПТОРИ, ів, мн. ( одн .
механорецептор, а, ч.), фізіол. Чут¬
ливі нервові закінчення в організ¬
мі, які сприймають механічні по¬
дразнення (органи дотику, чутливі
закінчення м’язів, орган рівноваги
тощо).

МЕХАНОСТРИКЦІЯ, і, ж., фіз.
Деформація тіла, спричинювана
механічною напругою, що змінює
магнітний стан тіла.

Механострикційний, а, е.

МЕХАНОТЕРАПІЯ, ї, ж. Метод лі-
кування хворих фізичними впра¬
вами за допомогою спеціальних
апаратів.

МЕХАНОТРбН, а, ч., техн. Електро¬
вакуумний прилад, у якому керуван¬
ня електронним або іонним струмом
здійснюється переміщуванням одно¬
го або декількох електродів стосовно
один одного.

МЕХАНОХІМІЯ, ї, ж. Учення про по¬
лімери, що досліджує дію механічних
сил на хімічні процеси.

МЕХАНОХОРІЯ, ї, ж. Спосіб поши¬
рення насіння, при якому плоди
швидко розкриваються, розкидаю¬
чи насіння.

МЕЦЕНАТ, а, ч. Багатий безкорис¬
ливий покровитель, який сприяє
розвитку науки, освіти та мистецтв,
опікується їх представниками, спри¬
яє розбудові міст наданням певних
матеріальних ресурсів із власного
багатства. Меценат театру.

Меценатка, и, ж.

Меценатський, а, е.

Меценатство, а, с. Діяльність мецената;
покровительство мецената.

Меценатствувати, ую, уєш. Бути ме¬
ценатом.

МЕЦО-СОПРАНО, невідм. 1. с. Жі¬
ночий голос, середній за регістром.
2. ж. Про співачку з таким голосом.
Відома мецо-сопрано.

Мецо-сопрановий, а, е. Мецо-сопрановий
голос.

МЕЦО-ТИНТО, невідм ., с., спец. Старий
ручний спосіб виготовлення гравіру¬
вальних форм на металі, призначе¬
них для глибокого друку; малюнок,
видрукуваний за допомогою такої
форми.

МЕЦО-ФбРТЕ, невідм ., с., спец. По¬
мірно гучне звучання.

МЕЧЕТЬ, і, ж., рідко МЕЧЙТ, у, ч.
Молитовний дім у мусульман.

Мечетний, а, е.

МИГДАЛЬ, ю, ч. Південне невисоке
дерево або кущ родини розоцвітих з
ніжно-рожевими квітками та оваль¬
ними плодами — горіхами.

Мигдалевий, а, е. Мигдалеві горішки.
Мигдалеве дерево. Мигдалевий запах.
Мигдалевий гай. Мигдалева олія. Миг¬
далеве молоко. Мигдалеві тістечка.

Мигдальний, а, е.

МИРТ, а, ч., МИРТА, и, ж. Південне
вічнозелене дерево родини миртових
з білими або рожевими квітками і
темно-зеленим запашним листям, що
містить ефірну олію.

Миртовий, а, е. Миртове дерево. Мир¬
товий вінок.

МИТРА, и, ж. Головний убір вищого
духівництва християнської церк¬
ви, який надівають під час бого¬
служіння.

МИТРОПОЛЙТ, а, ч. Вище звання
православних єпископів, а також
особа, що має це звання.

Митрополичий, а, е. Митрополиче кріс¬
ло. Митрополичий хор.

МИТРОПбЛІЯ, ї, ж. Церковно -ад¬
міністративний округ, яким відає
митрополит. Київська митрополія.

МІ, невідм ., с. Третій звук музичної
гами, а також нота, що позначає
цей звук.

МІАЗМИ, ів, мн. (одн. міазма, и, ж.).
1. Отруйні випари, гази, що утво¬
рюються від гниття. 2. перен. Те, що
отруює свідомість людини.

Міазматйчний, а, е.

МІАЛЬГІЯ, ї, ж., мед. Біль у м’язах,
викликаний порушенням їх функції;
м’язовий біль.

МІАСТЕНІЯ, ї, ж., мед. Захворювання
центральної нервової системи, що
характеризується слабкістю і стом¬
люваністю м’язів; м’язова слабкість,
м’язове безсилля.

МІГРАЦІЯ, ї, ж. 1. Переселення на¬
родів у межах країни або з однієї
країни в іншу. Міграція населення.
Циклічна міграція. 2. спец. Пере¬
сування тваринних організмів з
однієї місцевості в іншу у зв’язку
зі змінами уцрв життя або з
проходженням циклу розвитку.
Міграції тварин і птахів. 3. спец.
Переміщення, перерозподіл яких-
небудь елементів.

Мігрант, а, ч. Той, хто мігрує, здійснює
міграцію (про людину, тварину, орга¬
нізм). Облаштування побуту мігран¬
тів. Риба-мігрант.

Міграційний, а, е. Міграційний потік
населення. Міграційна служба. Мігра¬
ційна теорія.

Мігрувати, ую, уєш. Здійснювати мігра¬
цію; пересуватися, переміщуватися.

МІГРЕНЬ, і, ж. Захворювання люди¬
ни, що виявляється в періодичних
приступах головного болю (звичай¬
но в половині голови) з нудотою та
блюванням.

МЇДЕЛЬ, іу ж., мор. Поперечний пере¬
різ судна в найширшому місці.

МІДІ. 1. незмін. Середньої довжини
(про жіночий одяг). Сукня міді.
2. невідм ., с. Жіночий одяг нижче
колін (до середини литки). Жінка
була одягнена в розкішне міді.

МІДІЯ, ї, ж. Двостулковий морський
молюск.

Мідієвий, а, е. Мідієве господарство.

МІЄЛІН, у, ч. Жироподібна речовина
м’якушевої оболонки нерва.

Мієлінізація, ї, ж. Утворення мієліну в
м’якушевій оболонці нерва.

Мієліновий, а, е. Мієлінова оболонка.

МІЄЛІТ, у, ч. Запалення спинного
мозку людини.

МІЄЛОМА, и, ж. Ураження кісткового
мозку, при якому виникають в одній
або багатьох кістках пухлиноподібні
вузли.

МІЄЛОЦИТИ, ів, мн. Клітини кістко¬
вого мозку, з яких утворюються всі
форми зернистих лейкоцитів.

МІЗАНСЦЕНА, и, ж. Розміщення
акторів і предметів на сцені в різні
моменти вистави.

Мізансценування, я, с.

Мізансценувати, ую, уєш, спец. Розмі¬
щувати на сцені (акторів, предмети
тощо); розміщуватися на сцені.

МІЗАНТРбП, а, ч. Той, хто ненави¬
дить людей, цурається їх; людино¬
ненависник.

Мізантропічний, а, е.

Мізантропія, ї, ж. Відчуження від лю¬
дей; людиноненависництво.

Мізантропка, и, ж.

368

мізерний — мікромодуль

МІЗЙРНИЙ, а, е. 1. Незначний за роз¬
міром; дуже малий. 2. Який не має
істотного значення, великої ваги;
незначний. Мізерний зміст. 3. Який
не викликає до себе поваги; жалю¬
гідний, нікчемний.

Мізерність, ності, ж.

МІЗОАНДРЇЯ, ї, ж. Зумовлена пси¬
хічними розладами відраза жінки
до чоловіка.

МІЗОГАМІЯ, ї, ж. Неприйняття
шлюбних стосунків, шлюбу.

МІЗОГІНЇЯ, ї, ж . Зумовлена психіч¬
ними розладами відраза чоловіка
до жінки.

МІЗОФЙБІЯ, ї, ж . Нав’язливий страх
забруднення, зараження.

МІКАДО, невідм., ч. Титул японського
імператора.

МІКАЛЕКС, у, ч. Пластмаса із слюди
й цементувальних речовин (вико¬
ристовується як електроізоляційний
матеріал).

МІКАНІТ, у, ч. Шаруватий ізолязійний
матеріал, що його виготовляють
з листків слюди, склеєних лаком.
Жаротривкий міканіт.

МІКОБАКТЕРІЇ, їй, мн. (одн. мікобак¬
терія, ї, ж.), біол. Бактерії певного
виду, що викликають захворювання
на туберкульоз, стійкі до хіміопре¬
паратів.

МІКбЗИ, ів, мн. (одн. мікоз, у, ч.), мед.,
вет. Група захворювань людини й
багатьох тварин, що спричиняються
паразитичними грибами.

МІКОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ ботаніки, що
вивчає гриби.

Міколог, а, ч.

Мікологічний, а, е.

МІКОРИЗА, и, ж ., спец. Співжиття
грибів з корінням вищих рослин.

Мікоризний, а, е. Мікоризний гриб. Мі¬
коризна земля.

МІКОТРбФ, а, «/., біол. Рослина, що
живиться за допомогою грибів, які
розвиваються на її корінні (напр.,
сосна, ялина, дуб).

Мікотрофний, а, е. Мікотрофні рос¬
лини.

МІКРО… Перша частина складних
слів, що означає: 1) дуже малий;
2) пов’язаний з вивченням дуже
малих предметів, величин; проти¬
лежне — макро…

МІКРОАВТОБУС, а, ч. Малий авто¬
бус, розрахований на перевезення до
10 пасажирів. •

МІКРОАМПЕР, а, ч. Одиниця виміру
сили електричного струму, що дорів¬
нює мільйонній частині ампера.

МІКРОАНАЛІЗ, у, ч. Сукупність ме¬
тодів і прийомів, за допомогою яких

можна виконувати аналіз малих кіль¬
костей неорганічних та органічних
речовин.

МІКРОБАР, а, ч. Одиниця вимірюван¬
ня тиску, мільйонна частка бара.

МІКРОБАРОГРАФ, а, ч. Прилад для
реєстрації малих коливань атмо¬
сферного тиску.

МІКРЙБ, а, ч. Те саме, що мікро¬
організм.

Мікробний, а, е.

МІКРОБІОЛОГІЯ, і, ж. Розділ біо¬
логії, що вивчає мікроорганізми.

Мікробіолог, а, ч.

Мікробіологічний, а, е. Мікробіологічний
процес.

МІКРОГЛОСАРІЙ, я, ч., лінгв. Слов¬
ник з однієї вузької галузі.

МІКРОДЙН, а, ч. Дуже спрощений
регенеративний радіоприймач з од¬
нією лампою.

МІКРОДИСЕКЦІЯ, і, ж. Те саме, що
мікрургія.

МІКРОЕВОЛЮЦІЯ, ї, ж. Еволюцій¬
ний процес у популяції.

МІКРОЕКОНбМІКА, и, ж. Галузь
економічної науки, що вивчає еконо¬
мічні процеси в межах окремої ланки
виробництва чи окремого підприєм¬
ства, господарства, фірми.

МІКРОЕЛЕКТРбНІКА, и, ж. Галузь
електроніки, що займається вивчен¬
ням, розробленням і виготовленням
приладів та пристроїв мініатюрного
розміру.

Мікроелектронний, а, е.

МІКРОЕЛЕМЕНТИ, ів, мн. (одн. мікро¬
елемент, а, ч.). 1. Хімічні елементи,
що містяться в рослинних і тварин¬
них організмах у малих дозах. 2. У
радіоелектроніці — елементи радіо¬
технічної схеми, призначені для за¬
стосування в мікромодулях.

МІКРОІНСУПЬТ, у, ч. Нетривале по¬
рушення кровопостачання мозку з
короткочасною втратою свідомості,
розладом рухових функцій і т. ін.

МІКРОІНТЕРФЕРбМЕТР, а, ч. При-
лад для вимірювання мікронерівнос-
тей оброблюваних поверхонь.

МІКРОІНФАРКТ, у, ч. Закупорення
дрібних венозних артерій серця, що
супроводжує інфаркт.

МІКРОКАЛЬКУЛЯТОР, а, ч. Порта¬
тивний обчислювальний пристрій
індивідуального користування.

МІКРОКАТОР, а, ч. Прилад для вимі¬
рювання лінійних розмірів деталей
контактним способом.

МІКРОКЕФАЛ, див. мікроцефал.

МІКРОКЕФАЛІЯ, див. мікроцефалія.

МІКРОКЛІМАТ, у, ч. 1. метеор. Клімат
невеликої ділянки земної поверхні,

зумовлений специфікою місцевості.

2. Повітряний режим закритого при¬
міщення, штучний або природний.

3. перен. Навколишні умови, взає¬
мостосунки людей у невеликому ко¬
лективі, сім’ї. Мікроклімат установи.
Моральний мікроклімат родини.

Мікрокліматйчний, а, е. Мікрокліма¬
тичні умови.

МІКРОКЛІН, у, ч. Породотвірний
мінерал класу силікатів, що вико¬
ристовується у фарфоро-фаянсовій
промисловості.

МІКРОКбК, а, ч ., біол. Куляста бак¬
терія.

МІКРОКОМПТОТЕР, а, ч. В інфор¬
матиці — комп’ютер на базі мікро¬
процесора.

МІКРОКОСМ, МІКРОКбСМОС, у,
ч ., книжн. Світ дуже малих величин
(атомів, електронів і т. ін.); проти¬
лежне — макрокосм.

МІКРОЛАМПА, и, ж. Електронна
приймальна лампа, що потребує не¬
великої потужності розжарювання.

МІКРОЛІТИ, ів, мн. (одн. мікроліт, а,

4. ). 1. геол. Найдрібніші кристали
голчастої або пластинчатої форми,
властиві основним масам ефузивних
порід. 2. Дрібні кам’яні знаряддя
певної геометричної форми (три¬
кутника, трапеції, сегмента та ін.),
створені первісною людиною в епоху
мезоліту.

МІКРОМАНІПУЛЯТОР, а, ч. При¬
лад, що дає можливість здійснювати
тонкі й точні рухи спеціальних ін¬
струментів у полі зору мікроскопа,
маніпулювати на мікроскопічних
об’єктах.

МІКРОМАНОМЕТР, а, ч. Прилад для
вимірювання малих різниць тиску.

МІКРОМЕТР, а, ч. 1. Прилад для точ¬
ного вимірювання лінійних розмірів
тіл. 2. В астрономії — прилад для
вимірювання дуже малих кутових
відстаней або невеликих кутових
розмірів.

МІКРОМЕТР, а, ч. Те саме, що мі¬
крон.

Мікрометричний, а, е. Мікрометричний
гвинт.

МІКРОМЕТРІЯ, ї, ж. Розділ фізики,
що вивчає точні виміри лінійних
величин.

МІКРОМІЛІМЕТР, а, ч. Те саме, що
мікрон.

МІКРОМІНІАТЮРИЗАЦІЯ, і, ж.
Граничне зменшення розмірів і маси
елементів, схем, приладів.

МІКРОМОДУЛЬ, я, ч.у техн. Модуль,
що складається з декількох мініатюр¬
них деталей.

369

мікромодульний — мікроцефалія

Мікромодульний, а, е.

МІКРЙН, а, ч. Міра довжини, яка
дорівнює мільйонній частині мет-
ра.

Мікронний, а, е. Мікронна робота.

МІКРООРГАНІЗМ, у, ч. Найдрібніша
жива істота рослинного і тваринного
походження, яку можна бачити лише
під мікроскопом.

МІКРОПАЛЕОНТОЛбГІЯ, ї, ж.

Розділ палеонтології, який вивчає
мікроскопічні рештки вимерлих
тварин і рослин.

МІКРОПЙЛЕ, невідм ., с. 1. біол. Отвір
в оболонці яйця ряду тварин, через
який у яйце проникає сперматозоїд.
2. бот. Отвір у покривах насінного
зачатка у вищих рослин, через який
під час запилення проникає пил¬
кова трубка із запліднювальними
сперміями.

МІКРОПОРИТ, у, ч. Ніздрюватий мік¬
ропористий теплоізоляційний або
конструктивно-теплоізоляційний
будівельний матеріал.

МІКРОПРОГРАМА, и, ж. Сукупність
наказів, які написані мовою об¬
числювальної машини і визначають
роботу її пристроїв при виконанні
обчислювального процесу.

МІКРОПРОЦЕС, у, ч. Недовго¬
тривалий процес, що має невелике
поширення.

МІКРОПРОЦЕСОР, а, ч., інформ.
Напівпровідниковий кристал або
комплект кристалів з розташо¬
ваною на них мікросхемою, що
виконує функції оброблення ін¬
формації та керування роботою
комп’ютера, обчислювального при¬
строю.

Мікропроцесорний, а, е.

МІКРОРАЙОН, у, ч. Містобудівне
утворення з повним комплексом
повсякденного обслуговування на¬
селення в радіусі доступності не біль¬
ше 500 м. Економічний мікрорайон.

МІКРОРЕЛЬЄФ, у, ч., спец. Рельєф
місцевості з коливанням висот до
кількох метрів.

МІКРОРЙЛЕР, а, ч. Невеликий ро-
лер.

МІКРОСЙЙСМИ, ів, мн. Коливання
земної поверхні незначної амплітуди,
зумовлені переважно атмосферними
процесами (дією циклонів, тайфунів
тощо).

МІКРОСИСТЙМА, и, ж. Фізична
система, що складається з мікро¬
частинок (атомів, нуклонів).

МІКРОСКЙП, а, ч. Оптичний прилад
для розглядання дрібних предметів та
їх деталей. Ахроматичний мікроскоп.

Мікроскопний, а, е. Мікроскопний
об’єктив.

МІКРОСКОПІЧНИЙ, а, е. 1. Той,
що роблять за допомогою мікро¬
скопа. Мікроскопічний аналіз. Мікро¬
скопічне дослідження. 2. Який можна
побачити тільки через мікроскоп.
Мікроскопічний гриб. 3. перен. Дуже
малий, незначний за розміром. Мі¬
кроскопічна доза.

Мікроскопічність, ності, ж.

Мікроскопія, ї, ж. Практична наука,
що вивчає будову і використання
мікроскопа; вивчення чого-небудь
за допомогою мікроскопа.

Мікроскопувати, ую, уєш. Розглядати,
аналізувати під мікроскопом.

МІКРОСОЦІОЛОГІЯ, ї, ж. Напрям у
соціології, що вивчає структуру та
функціонування малих соціальних
груп (сім’ї, виробничої бригади,
шкільного класу і т. ін.).

Мікросоціологічний, а, е.

МІКРОСПЙРА, и, ж. Дрібна спора у
різноспорових рослин, з якої розви¬
вається чоловічий заросток.

МІКРОСПОРАНГІЙ, я, ч., бот. Орган,
у якому у вищих рослин розвивають¬
ся мікроспори.

МІКРОСПОРІЯ, ї, ж ., мед. Інфекцій¬
не захворювання, спричинюване
мікроскопічними паразитичними
грибками, що виявляється в лущен¬
ні шкіри.

МІКРОСПОРОФІЛ, а, ч., бот. Лис-
туватий орган папоротеподібних та
насіннєвих рослин, на якому розви¬
ваються тільки мікроспорангії.

МІКРОСТРУКТУРА, и, ж. Будова
твердих тіл, зокрема металів, що її
можна спостерігати лише за допо¬
могою мікроскопа.

МІКРОСХЙМА, и, ж. Елемент, вузол
чи пристрій (або його частина) радіо¬
електронної апаратури, виготовлений
засобами радіоелектроніки. Електро¬
нна мікросхема.

МІКРОТЕЛЕФОН, у, ч. Апарат, у яко¬
му конструктивно об’єднані мікро¬
фон і телефон.

МІКРОТИПІЯ, ї, ж.у друк. Відбиток з
фотокартки, знятої через мікроскоп.

МІКРОТОМ, а, ч. Прилад, за допо¬
могою якого виготовляють най-
тонші зрізи тканин (рослинних або
тваринних) для мікроскопічного
дослідження.

Мікротомний, а, е. Мікротомний ніж.

МІКРОТРЙН, а, ч., фіз. Циклотрон для
прискорення електронів.

МІКРОФАГИ, ів, мн. (одн. мікро¬
фаг, а, ч.), фізіол. Одна з форм
лейкоцитів.

МІКРОФАУНА, и, ж. Сукупність
тваринних’ мікроорганізмів у яко-
му-небудь середовищі (воді, повітрі,
кишечнику тощо).

МІКРОФІЛЬМ, у, ч. Зменшена філь-
мо- або фотокопія чого-небудь.

Мікрофільмований, а, е. Розмножений
способом мікрофільмування. Мікро¬
фільмований рукопис.

Мікрофільмування, я, с. Виготовлення
на світлочутливій плівці мікрофіль¬
мів і мікрофотокопій.

Мікрофільмувати, ую, уєш.

МІКРОФЛЙРА, и, ж. 1. Сукупність
рослинних мікроорганізмів у яко-
му-небудь середовищі (ґрунті, воді
тощо). 2. Мікроскопічно малі ви¬
копні залишки вимерлих рослин.

МІКРОФЙН, а, ч. Прилад, що перетво¬
рює звукові коливання на електрич¬
ні і застосовується для передавання
звуків на велику відстань або для
підсилення їх.

Мікрофонний, а, е. Мікрофонна трубка.

Мікрофончик, а, ч.

МІКРОФОТОГРАФІЯ, ї, ж. Фотогра¬
фування мікроскопічних об’єктів за
допомогою фотокамери, з’єднаної з
мікроскопом, а також зображення,
виготовлене в цей спосіб.

МІКРОФОТОКбПІЯ, і, ж. Зменшена
фотокопія чого-небудь.

Мікрофотокопіювання, я, с. Виготов¬
лення мікрофотокопій.

МІКРОФОТОМЕТР, а, ч. Прилад, за
допомогою якого вимірюють оптичну
густину почорнінь на дуже малих ді¬
лянках світлочутливої плівки.

МІКРОХІМІЯ, ї, ж. Наука про спосо¬
би хімічного синтезу й аналізу, який
здійснюють з малими кількостями
речовин.

Мікрохїмік, а, ч.

Мікрохімічний, а, е. Мікрохімічний
метод дослідження. Мікрохімічний
аналіз.

МІКРОХІРУРГІЯ, ї, ж. Хірургія мі-
кроскопічно малих частин організ¬
му (кровоносних судин, нервових
волокон і т. ін.) з використанням
оптичної і лазерної техніки.

Мікрохірургічний, а, е.

МІКРОХРОНбМЕТР, а, ч. Прилад, за
допомогою якого вимірюють дуже
малі відрізки часу.

МІКРОЦЕФАЛ, а, ч., антр. Людина з
ненормально малою, недорозвине¬
ною головою; протилежне — макро¬
цефал.

МІКРОЦЕФАЛІЯ, ї, ж ., антр. Не¬
нормально малий розмір черепа,
хворобливо недорозвинена голова;
протилежне — макроцефалія.

370

мікроцид — мім

МІКРОЦИД, у, ч. Лікувальний проти¬
мікробний препарат, який одержують
з одного з видів пліснявого грибка.

МІКРОЧАСТИНКА, и, ж. Частинка
дуже малої маси.

МІКРОЧЙП, а, ч. Мініатюрний чип
з розміщенням великої кількості
мікросхем.

МІКРУРГІЯ, ї, ж., біол. Здійснення
операцій під мікроскопом на живих
мікроорганізмах, клітинах багато¬
клітинних організмів, на внутріш¬
ньоклітинних структурах.

МІКСБЙРДЕР, у, ч., бот. Багаторядне
насадження декоративних рослин,
підібраних так, що їх цвітіння
продовжується з ранньої весни до
пізньої осені.

МІКСЕДЙМА, и, ж. Захворювання
людини, що виникає внаслідок по¬
рушення діяльності щитоподібної
залози.

МІКСЕР, а, ч. 1. мет. Циліндрична
або бочкоподібна сталева посудина,
в якій приймають рідкий чавун,
виплавлений у доменній печі і
призначений для дальшого пере¬
роблення. 2. Побутовий прилад для
приготування різних сумішей, зби¬
вання чого-небудь (яєць, коктейлю
і т. ін.).

Мїксерний, а, е.

МІКСЙНА, и, ж. Тварина класу
круглоротих, що паразитує на
рибах.

…МІКСИС. Друга частина складних
слів, що має значення «змішування»,
«заміщення».

МІКСОБАКТЕРІЇ, ій, мн. ( одн . міксо¬
бактерія, ї, ж.), біол. Клас бактерій,
що відрізняються рядом ознак від
класу справжніх бактерій (живуть
у ґрунті, гної, водоймищах і беруть
участь у розкладанні рослинних
решток).

МІКСОМІЦЕТИ, ів, мн. (одн. міксо-
міцет, а, ч.), біол. Відділ нижчих
безхлорофільних рослин, що розви¬
ваються на гнилій деревині.

МЇКСТ, а, ч. 1. муз. Змішаний регістр
співочого голосу, перехідний між
грудним і головним регістрами. 2. у
знач, прикм ., невідм. Змішаний. По-
їзд-мікст. 3. у знач, прикм., невідм .,
спорт. Спортивний виступ у зміша¬
ній парі.

Мікстовий, а, е.

МІКСТУРА, и, ж. Рідинна суміш кіль¬
кох лікувальних речовин.

МІКШЕР, а, ч ., радіо. Пристрій для
змішування (накладання) декіль¬
кох сигналів у системах звукового
радіомовлення або звукозапису.

Мікшерний, а, е.

Мікшування, я, с.

Мікшувати, ую, уєш, радіо. Здійснювати
змішування (накладання) декількох
сигналів.

МЇЛДЬЮ, МЇЛЬДЬЮ, невідм., с. Хво-
роба виноградної лози, яка уражає
листя, молоді стебла, квітки та іноді
плоди винограду.

МІЛЕДІ, невідм ., ж. Назва заміжньої
жінки в аристократичних колах Анг¬
лії; чемне звертання до неї; пані.

МІЛЕНІУМ, у, ч ., книжн. Тисячо¬
ліття.

МІЛІ… Перша частина складних слів,
що означає тисячну частину одиниці
виміру.

МІЛІАМПЕР, а, ч. Одиниця виміру
напруги електричного струму, що
дорівнює тисячній частині ампера.

МІЛІАМПЕРМЕТР, а, ч. Прилад для
вимірювання сили електричного
струму в міліамперах.

МІЛІАРНИЙ, а, е, мед. Про хворобу:
який виявляється у вигляді дрібних
просоподібних множинних осеред¬
ків. Міліарний туберкульоз. Міліарна
пневмонія. Міліарний рак.

МІЛІБАР, а, ч. Одиниця атмосферного
тиску, тисячна частина бара.

МІЛІВОЛЬТ, а, ч. Одиниця виміру
напруги електричного струму, що
дорівнює тисячній частині вольта.

МІЛІВОЛЬТМЕТР, а, ч. Чутливий
вольтметр для вимірювання на¬
пруги електричного струму в мілі¬
вольтах.

МІЛІГРАМ, а, ч . Одиниця виміру маси
і сили, що дорівнює одній тисячній
частині грама.

Міліграмовий, а, е.

МІЛІЛІТР, а, ч. Одна тисячна частина
літра.

МІЛІМЕТР, а, ч. Одиниця виміру
довжини, що дорівнює тисячній
частині метра.

Міліметровий, а, е. Міліметрова поділ¬
ка. Міліметровий папір.

МІЛІМІКРОН, а, ч. Одиниця виміру
довжини, що дорівнює одній тисяч¬
ній частині мікрона.

МІЛІРЕНТГЕН, а, ч. Одна тисячна
частина рентгена.

МІЛІСЕКУНДА, и, ж. Одна тисячна
частина секунди.

МІЛІТАРИЗАЦІЯ, ї, ж. Підпорядку¬
вання економічного, політичного і
суспільного життя країни військо¬
вим цілям. Мілітаризація країни.
Мілітаризація економіки.

Мілітаризм, у, ч. Політика надмірного
посилення військової могутності.

Мілітаризований, а, е.

Мілітаризувати, ую, уєш. Здійснювати
мілітаризацію. Мілітаризувати про¬
мисловість (науку).

Мілітарйст, а, ч. Прибічник мілі¬
таризму.

Мілітаристйчний, а, е.

Мілітарйстський, а, е.

Мілітарний, а, е, рідко. Військовий.
Мілітарна політика.

МІЛІЦІЯ, ї, ж. 1. Система правоохорон¬
них органів, що здійснюють охорону
громадського порядку, боротьбу зі
злочинністю, охорону особистої без¬
пеки громадян та їхнього майна. Пра¬
цівник міліції . 2. В окремих країнах у
воєнний час — вид ополчення.

Міліцейський, а, е. Міліцейська акаде¬
мія. Міліцейський мотоцикл.

Міліційний, а, е. Міліційний баталь¬
йон.

Міліціонер, а, ч. Рядовий або сержант
міліції (у 1 знач.).

Міліціонерка, и, ж., розм.

Міліціонерський, а, е.

МІЛЙРД, а, ч. Шанобливо-ввічливе
звертання до лорда, єпископа, судді
у Великій Британії.

МІЛЬДЬЮ, див. мілдью.

МІЛЬЙЙН, а, ч ., числ. кільк. і ім.

1. Назва числа 1 000 000 і його
цифрового позначення; тисяча ти¬
сяч; кількість із мільйона одиниць.

2. перев. мн. Велика кількість кого-,
чого-небудь.

Мільйонер, а, ч. Власник багатства,
яке оцінюється в мільйон або в
мільйони яких-небудь грошових
одиниць.

Мільйонерка, и, ж., розм.

Мільйонний, а, е.

МІЛЬТУРУМ, у, ч ., с. г. Різновид м’якої
пшениці з червоним безостим коло¬
сом і червоним зерном.

МІЛЬЙРД, а, ч ., числ. кільк. і ім.

1. Назва числа 1 000 000 000 і його
цифрового позначення; тисяча міль¬
йонів; кількість із мільярда одиниць.

2. перев. мн. Велика кількість кого-,
чого-небудь.

Мільярдер, а, ч. Власник багатства, яке
оцінюється в мільярд або мільярди
яких-небудь грошових одиниць.
Стати мільярдером.

Мільярдерський, а, е.

Мільярдерка, и, ж., розм.

Мільярдний, а, е.

МІМ, а, ч. 1. У Стародавній Греції
та Римі — невелика імпровізо¬
вана вистава, яка виконувала¬
ся мандрівними артистами. 2. Актор,
який брав участь у такій виставі.

3. У сучасному театрі — актор,
що володіє мистецтвом пантоміми.

371

м _

Міміст, а, ч. 1. Актор, що володіє мис¬
тецтвом міміки. 2. Актор, який бере
участь у мімічних сценах.

Мімістка, и, ж.

МІМАНСА, и, ж. Одна із систем дав¬
ньоіндійської філософії, що містить
окремі елементи матеріалізму й ра¬
ціоналізму.

МІМЕОГРАФ, а, ч. Апарат для одер¬
жання відбитків тексту, виготовле¬
ного у вигляді трафарету на провос¬
кованому папері.

МІМЕТИЗМ, у, ч. 1. біол. Вид мімікрії,
який полягає у подібності тварин од¬
ного виду (звичайно незахищених) до
тварин іншого виду, що мають певні
захисні пристосування від ворогів.
2. мін. Властивість деяких мінералів
шляхом зростання утворювати крис¬
тали складнішої симетрії.

МІМІКА, и, ж . Рухи м’язів обличчя,
які виражають внутрішній душевний
стан людини; один з важливих еле¬
ментів акторського мистецтва.

Мімічний, а, е. Мімічна сценка.

МІМІКРІЯ, ї, ж. 1. Подібність
одних тваринних чи рослинних
організмів до інших або до пред¬
метів навколишнього середовища;
здатність наслідувати навколишнє
середовище з метою самозбере¬
ження. 2. перен. Безпринципне
пристосування до оточення, до
умов життя.

Мімікрувати, ую, уєш. Змінювати
безпринципно свої погляди, пере¬
конання, спосіб життя залежно від
обставин, умов життя.

МІМОДРАМА, и, ж. Те саме, що пан¬
томіма.

МІМбЗА, и, ж. 1. Рослина (дерево, кущ
і т. ін.), деякі види якої мають влас¬
тивість згортати листя, коли до неї
торкаються. 2. перен. Про вразливу,
недоторканну людину. 3. Вид акації з
яскраво-жовтими квітками.

Мімозний, а, е.

Мімозовий, а, е.

МІНА1, и, ж. Вираз обличчя.

МІНА2, и, ж. 1. Особливий вибуховий
снаряд, що закладається в землю, під
воду і т. ін. Інженерна міна. Морська
міна. 2. Снаряд, призначений для
стрільби з мінометів. 3. Те саме, що
торпеда.

Мінер, а, ч. 1. Військовослужбовець
інженерних військ, який спеціа¬
лізується на встановлюванні мін
та на розмінуванні місцевості,
об’єктів і т. ін. 2. Фахівець вій¬
ськово-морського флоту з мінної
зброї, її використання й знешко¬
дження. Підводний мінер.

372

міміст — мінімум

Мінерний, а, е.

МІНА3, и, ж. 1. У Стародавній Гре¬
ції — грошова одиниця, також
відповідна їй монета. 2. У сучасній
і Стародавній Греції, а також на
Стародавньому Сході — міра ваги,
що дорівнює 1,5 кг.

МІНАРЕТ, у, ч. Висока башта при
мечеті, з якої муедзин скликає му¬
сульман на молитву.

Мінаретний, а, е. Мінаретний дах.

МІНЕЗЙНГЕР, а, ч. Німецький поет-
співець, автор і виконавець творів
лицарської лірики XII— XV ст.

МІНЕРАЛ, у, ч. Природна неорганіч¬
на речовина, що входить до складу
земної кори і є складовою частиною
гірських порід і руд.

Мінералізатор, а, ч. Речовина, що спри¬
яє кристалізації мінералів з розчину
або з розплаву.

Мінералізація, ї, ж. 1. Перетворення
органічних речовин на мінерали й
мінеральні сполуки. 2. Насичення або
насиченість чого-небудь мінеральни¬
ми солями. Мінералізація води.

Мінералізований, а, е. Мінералізоване
джерело.

Мінералізувати, ую, уєш. 1. Перетво¬
рювати на мінерали й мінеральні
сполуки (органічні речовини). 2. На¬
сичувати мінеральними солями.

Мінеральний, а, е. Мінеральна вода.
Мінеральні солі. Мінеральні добрива.
Мінеральне масло.

МІНЕРАЛОГІЯ, ї, ж. Наука про мі¬
нерали.

Мінералог, а, ч.

Мінералогічний, а, е. Мінералогічний
склад.

МІНЕРВА, и, ж. Богиня мудрості,
покровителька наук, ремесел і мис¬
тецтв у давньоримській міфології.

МІНІ. 1. незмін. Короткий (про жіно¬
чий одяг). Спідниця міні. 2. невідм ., с.
Жіночий одяг (переважно спідниця
або сукня) довжиною вище колін.
Одягнути своє міні.

МІНІ-… Перша частина складних
слів, що має значення: 1) короткий
(про одяг); 2) малий, невеликий за
розміром.

МІНІАТЮРА, и, ж. 1. Невеликий ко¬
льоровий малюнок у старовинному
рукописі або книзі. 2. Невелика кар¬
тина або портрет витонченої роботи.
Портретна мініатюра. 3. Невеликий
літературний, музикальний твір або
театральна сценка, естрадна, цирко¬
ва реприза. Хореографічна мініатюра.
Вокальна мініатюра.

Мініатюрйст, а, ч. Художник-мініатю-
рист.

Мініатюрйстка, и, ж.

Мініатюрна, и, ж.

Мініатюрний, а, е. 1. Мініатюрний жи¬
вопис {у 1, 2 знач.). 2. перен. Дуже ма¬
лого розміру. Мініатюрний столик.

Мініатюрність, ності, ж.

МІНІАТЮРИЗАЦІЯ, і, ж. В обчис¬
лювальній техніці, радіо-, теле-
апаратурі і т. ін. — зменшення
маси і розмірів елементів, при¬
ладів, пристроїв і т. ін. шляхом
удосконалення їх конструкцій і
способів виготовлення.

МІНІ-БАСКЕТБбЛ, у, ч. Гра в баскет¬
бол, що проводиться за спрощеними
правилами на майданчику невеликих
розмірів.

МІНІЙ, ю, ч. Окис свинцю, що ви¬
користовується для виготовлення
червоної фарби.

МІНІМАКС, у, ч., мат. Значення
функції двох змінних (х, у), якого
вона досягає, якщо взяти спочатку
максимум по у, а потім мінімум по х.
Принцип мінімаксу.

МІНІМАЛІЗМ, у, ч. Граничне зни¬
ження вимог, доведення вимог до
мінімуму.

Мінімаліст, а, ч.

Мінімалістка, и, ж.

Мінімалістський, а, е. Мінімалістська
програма.

МІНІМАЛЬНИЙ, а, е. Дуже малий,
найменший з ряду інших; проти¬
лежне — максимальний. Мінімальна
заробітна плата.

Мінімальність, ності, ж.

МІНІМЕТР, а, ч. Важільний стрілоч¬
ний прилад для контролю зовнішніх
розмірів точних деталей.

МІНІМІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Доведення
чого-небудь до найменшого розміру;
зменшення, скорочення. Мінімізація
прибутків. Мінімізація розмірів видан¬
ня. 2. техн. Перетворення структури
систем автоматичного регулювання
з метою зменшення числа складових
елементів, щоб спростити зв’язки між
цими елементами. 3. мат. Відшуку¬
вання мінімуму (у 2 знач.) функції
(у 4 знач.) при заданих граничних
умовах.

Мінімізований, а, е.

Мінімізувати, ую, уєш. Здійснюва¬
ти, проводити мінімізацію (у 1—
З знач.).

МІНІМУМ, у, ч. 1. Найменша кількість,
найменша величина чого-небудь.
Прожитковий мінімум. 2. Сукупність
знань або заходів, необхідних у якій-
небудь галузі. 3. Найменше, міні¬
мальне. 4. мат. Найменше значення
функції (у 4 знач.).

МІНІ-РЕГБІ, невідм ., ж. Гра у регбі, що
проводиться за спрощеними прави¬
лами на полі меншого розміру.

МІНІСТЕРІАЛИ, ів, мн. У середньо¬
вічній Західній Європі — слуги ко¬
роля або феодалів, які виконували
прид ворн у, господарсько -ад м і н істра-
тивну і військову службу.

МІНІСТЕРСТВО, а, с. 1. Центральна
урядова установа, яка відає окремою
галуззю господарства або державного
управління. Міністерство внутрішніх
справ . Міністерство зв’язку.

Міністерський, а, е. Міністерська кан¬
целярія.

Міністр, а, ч. Вища урядова особа, яка
очолює міністерство; член уряду,
який керує міністерством. Міністр
охорони здоров’я. Міністр закордонних
справ. Міністр юстиції.

МІНІТМЕН, а, ч. Солдат народної мі¬
ліції, ополченець у війні Північної
Америки з Англією за незалежність
(1775-1783).

МІНІ-ФУТБЙЛ, у, ч. Гра у футбол, що
проводиться за спрощеними прави¬
лами на полі меншого розміру.

МІНЙГА, и, ж. Рибоподібна безще-
лепна хребетна тварина з тілом без
луски.

МІНбР, у, ч. 1. Музичний лад, звуки
якого утворюють малий тризвук із
забарвленням суму, журби. 2. перен.
Сумний, журливий настрій.

Мінорний, а, е. Мінорний лад (у 1 знач.).
Мінорний настрій (у 2 знач.).

МІНОРАНТА, и, ж., мат. Дві функції,
значення першої із яких не менще,
а другої не більше, ніж відповідне
значення даної функції.

Мінорантний, а, е.

МІНОРАТ, у, ч. 1. Система спадку¬
вання, коли майно передається
молодшому за віком у роді або сім’ї.
2. Нерухоме майно, що передається за
такою системою спадкування.

МІНОРЙТ, а, ч., рел. Член католиць¬
кого монаршого ордену францис¬
канців.

Мінорйтський, а, е.

МІНОТАВР, а, ч. У давньогрецькій мі¬
фології — чудовисько з тілом людини
і головою бика, якого критський цар
Мінос годував живими людьми.

МІНУС, ч. 1. род. а. Математичний
знак для позначення дії віднімання
та від’ємних чисел, зображений го¬
ризонтальною рискою (-). 2. невідм.
Уживається між двома числами для
позначення того, що друге відніма¬
ється від першого. 3. невідм. Від’ємна
величина; уживається для позначен¬
ня температури нижче нуля.

міні-регбі — місіонерський

Мїнусний, а, Є.

Мінусовий, а, е. Мінусова темпера¬
тура.

МІНУСКУЛИ, ів, мн. (одн. мінускул,
а, ч .), спец. 1. Рядкові літери, пере¬
важно в текстах давньої писемності;
протилежне — маюскули. 2. тільки
одн. Письмо, шрифт, що складається
з таких літер.

Мінускульний, а, е.

МІНУТА, и, ж., спец. Одиниця вимі¬
рювання плоских кутів, яка дорівнює
1/60 градуса і позначається скісною
рискою (‘) над цифрою справа.

Мінутний, а, е.

МІНЬЙбН1, у, ч. Дрібний друкарський
шрифт.

МІНЬИбН2, у, ч. Старовинний баль¬
ний танець, схожий на вальс, а також
музика до цього танцю.

МІНЬЙОН3, а, ч. Невелика електро¬
лампочка з цоколем меншого, ніж
звичайно, діаметра.

МІНЬЙОН4, а, ч. Рояль найменшого
розміру.

МІО… Перша частина складних слів,
що означає «м’яз».

МІОБЛАСТИ, ів, мн. Молоді м’язові
клітини у тварин і людини.

МІОГЛОБІН, у, ч., біол. Складний
білок м’язів людини та більшос¬
ті тварин, близький за складом
і властивостями до гемоглобіну
крові.

МІЙГРАФ, а, ч., мед. Прилад для
графічного зображення м’язових
скорочень.

Міографїчний, а, е. Міографічне до¬
слідження.

Міографія, ї, ж. Графічна реєстрація
механічної активності м’язів за до¬
помогою міографа.

МІОЗЙН, у, ч., біол. Білок, що входить
до складу здатних до скорочення еле¬
ментів м’язової тканини.

МІОЗИТ, у, ч., мед. Запалення м’язів,
перев. тулуба, шиї, кінцівок (ви¬
никає перев. при охолодженні тіла,
травматичних ураженнях тощо).

МІОКАРД, а, МІОКАРДІЙ, я, ч. Се¬
редній шар стінки серця, який скла¬
дається з м’язових волокон, внаслідок
скорочення яких відбувається робота
серця; серцевий м’яз.

МІОКАРДИТ, у, ч. Запалення серцевого
м’яза (міокарда).

МІОКАРДІЙ, див. міокард.

МІОКАРДІОСТРОФЇЯ, ї, ж. Загальна
назва захворювань серцевого м’яза
незапального характеру.

МІОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ анатомії, що
вивчає скелетні м’язи.

Міолог, а, ч.

_ М

Міологічний, а, е. Міологічне дослі¬
дження.

МІЙМА, и, ж. Доброякісна пухлина,
що розвивається з м’язової тканини
(перев. матки).

МІОПАТІЯ, і, ж., мед. Спадкове за¬
хворювання, яке характеризується
первинною прогресуючою дистро¬
фією скелетних м’язів.

МІОПІЯ, ї, ж., мед. Короткозорість.

МІОЦЕН, у, ч. Четвертий підвідділ
третинного геологічного періоду, в
який формувалися обриси сучасних
материків, океанів та основні на¬
прямки гірських хребтів.

Міоценовий, а, е. Міоценові відклади.

МІРАБЕЛЬ, і, ж. Сорт сливи з дріб¬
ними ароматними плодами жовтого
кольору.

МІРАБІЛІТ, у, ч. Мінерал класу суль¬
фатів.

МІРАЖ1, у / у, ч. 1. Оптичне явище в
атмосфері, при якому на горизонті
з’являються уявні зображення на¬
земних предметів або ділянок неба.

2. перен. Те, що не відповідає дій¬
сності; те, що уявляється, здається;
привид.

Міражний, а, е. Міражне море.

МІРАЖ2, у, ч. Відбір яєць для інкубації
просвічуванням через овоскоп.

МІРАКЛЬ, ю, ч. Середньовічний дра¬
матичний твір релігійного змісту.

МІРЗА, й, ч. 1. У деяких народів
Сходу — титул члена царської ди¬
настії, а також особа, яка носить
цей титул. 2. Почесне наймену¬
вання вищих чинів або учених.

3. Секретар, писар.

МІРІАДИ, ад, мн., книжн. Незліченна
кількість; сила-силенна, безліч. Мі¬
ріади дрібних крапель.

МІРРА, и, ж. Ароматична смола, що її
добувають з кори деяких африкан¬
ських та аравійських дерев.

МІРТ, а, ч. Рід південних вічнозелених
дерев або кущів родини міртових.

МІС, невідм ., ж. 1. Ввічлива назва дівчи¬
ни в англійців і американців, що вжи¬
вається звичайно перед прізвищем
або ім’ям. 2. У сполученні з наступ¬
ним іменником означає «найкраща
серед дівчат за певними якостями».
Міс Європа. Міс Світу.

МІСІОНЕР, а, ч. Проповідник, якого
посилає церква для релігійної про¬
паганди серед іновірних і навернення
їх до своєї віри.

Місіонерка, и, ж.

Місіонерство, а, с. Діяльність місіо¬
нера.

Місіонерський, а, е. Місіонерська ді¬
яльність.

373

місіс — мнемотехніка

м _

МІСІС, невідм ., ж. Ввічлива назва
заміжньої жінки в англійців і аме¬
риканців, що вживається звичайно
перед прізвищем або ім’ям.

МІСІЯ, ї, ж. 1. Важливе завдання, до¬
ручення тощо. Благородна місія. Ви –
няткова місія. Місія миру. 2. Високе
призначення, відповідальна роль.

3. Постійне дипломатичне пред¬
ставництво у якій-небудь державі,
яке очолює посланник або повіре¬
ний у справах. Дипломатична місія.

4. Представники однієї держави,
що перебувають в іншій державі з
якою-небудь метою. 5. Місіонерська
організація.

МІСТЕР, а, ч. Ввічлива назва чоловіка
в англійців і американців, що вжи¬
вається звичайно перед прізвищем
або ім’ям.

МІСТЕРІЯ, ї, ж. 1. У країнах ан¬
тичного світу та Стародавнього
Сходу — система культових від¬
прав на честь деяких богів, до
яких допускалися лише посвячені.
2. Середньовічна релігійна драма
на біблійні сюжети. 3. перен. Про
що-небудь, пов’язане з таємничіс¬
тю, загадковістю.

Містері&гіьний, а, е.

Містерійний, а, е.

МІСТИКА, и, ж. 1. Віра в надприродне,
таємниче, божественне та в здатність
людини вступати в безпосереднє
спілкування з потойбічним світом.
2. перен. Щось загадкове, таємниче.

Містик, а, ч. Людина, схильна до
містики.

Містифікатор, а, ч. Той, хто здійснює
містифікацію.

Містифікаторський, а, е.

Містифікація, ї, ж. 1. Навмисна ви¬
гадка з метою ввести кого-небудь
в оману жартома або із злісним на¬
міром. 2. Пояснення реальних явищ
у дусі містики.

Містифікований, а, е.

Містифікувати, ую, уєш. Вводити в
оману; пояснювати реальні явища в
дусі містики.

Містицизм, у, ч. Світогляд, заснований
на містиці; схильність до містики.

Містичний, а, е.

Містичність, ності, ж.

МІСТРАЛЬ, ю, ч. Холодний та сухий
північний або північно-західний ві¬
тер, який найчастіше віє на серед¬
земноморському узбережжі Фран¬
ції.

МҐГЕЛЬ, ю, ч., спец. Друкарський
шрифт середнього розміру.

МІТЕЛЬШНАУЦЕР, а, ч. Порода
службових собак з довгою шерстю

і довгастою волохатою мордою, а
також собака такої породи.

МІТЕЛЬШПІЛЬ, ю, ч. Центральна
стадія шахової партії, коли основні
сили обох сторін вступили в гру і по¬
чинається безпосередня боротьба.

МІТЕНКИ, ів, мн. Жіночі рукавички
без пальців; піврукавички.

МІТИНГ, у, ч. Масові збори з приводу
обговорення якихось злободенних
питань, переважно політичних.

Мітинговий, а, е. Мітинговий настрій.
Мітингова патетика.

Мітингбвість, вості, ж., розм.

Мітингування, я, с., розм.

Мітингувати, ую, уєш. 1. Організовувати
мітинги, брати участь у мітингах.
2. Вести беззмістовні дебати, розмо¬
ви, які не допомагають, не сприяють
вирішенню справи.

МІТКАЛЕВИЙ, а, е. Міткалева хус¬
точка.

МІТЙЗ, у, ч., біол. Найпоширеніший
спосіб розмноження тваринних і
рослинних клітин.

Мітотичний, а, е.

МІТОХОНДРІЇ, ій, мн. ( одн . міто-
хондрія, ї, ж .), біол. Органоїди
клітин рослин, тварин і людини,
які забезпечують вироблення, на¬
громадження і розподіл енергії в
клітинах.

МЇТРА1, и, ж. У давніх східних релі¬
гіях — бог денного світла, добро¬
зичливих стосунків між людьми.

МҐГРА2, и, ж. Головний убір вищого
християнського духівництва — ви¬
сока тверда шапка, що плавно зву¬
жується донизу.

МІТРАЇЗМ, у, ч. Релігійний культ бога
Мітри, який зародився в Малій Азії
і набув поширення по всій Римській
імперії.

МІФ, у, ч. 1. Стародавня народна опо¬
відь про явища природи, історичні
події тощо або фантастичні опові¬
дання про богів, обожнених героїв,
уявних істот. 2. перен. Щось вигадане,
неіснуюче, фантастичне.

Міфічний, а, е. Міфічні істоти (у 1
знач.).

Міфічність, ності, ж.

Міфологема, и, ж ., літ. 1. Схожа, по¬
вторювана у міфах різних народів
тема. 2. Складовий елемент міфу.

Міфологізація, ї, ж. Міфологізація
свідомості.

Міфологізований, а, е. Міфологізована
свідомість.

Міфологізування, я, с. Міфологізування
природи.

Міфологізувати, ую, уєш. Надавати
кому-, чому-небудь рис міфу (у 2

знач.). Міфологізувати історію. Мі¬
фологізувати історичну особу.

Міфологія, ї, ж. 1. Сукупність міфів
якого-небудь народу. Українська мі¬
фологія. Грецька міфологія. 2. Наука
про міфи (у 1 знач.). Викладати курс
міфології.

Міфолог, а, ч.

Міфологічний, а, е. Міфологічна літе¬
ратура. Міфологічна теорія.

МІФОМАНІЯ, і, ж. Надмірна схиль¬
ність до міфотворення, неправдивос¬
ті, перебільшення.

МІЦЕЛА, и, ж., хім. 1. Колоїдна час¬
тинка, заряджена електрикою. 2. мн.
Найдрібніші кристалічні частинки, з
яких складаються колоїдні речовини
тіла рослин і тварин.

Міцелієвий, а, е.

Міцелярний, а, е.

МІЦЕЛІЙ, ю, ч., бот. Вегетативне тіло
грибів, що складається з розгалуже¬
них найтонших ниток.

…МІЦЕТИ. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттю «гри¬
бок».

…МІЦИН. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттю «гриб¬
ковий».

МІЧМАН, а, ч. Військове звання у
військово-морському флоті, а також
особа, що має це звання.

Мічманка, и, ж. Формений кашкет з
козирком для молодшого і старшого
командного складу флоту, а також
цивільний кашкет подібного ви¬
гляду.

Мічманський, а, е. Мічманське звання.

МІШУРА, й, ж. 1. Сріблясті або зо¬
лотисті металеві нитки, що йдуть
на виготовлення парчевої тканини,
галунів і т. ін.; прикраси для ялин¬
ки у вигляді гірлянд з таких ниток.
Позолочена мішура. 2. перен. Щось
показне, оманливе.

Мішурний, а, е. Мішурне виробництво.
Мішурне вбрання (у 1 знач.). Мішурна
велич (у 2 знач.).

МНЕМОЗІНА, МНЕМОСІНА, и, ж.
1. Богиня пам’яті, мати дев’яти муз
у давньогрецькій міфології. 2. перен.
Пам’ять.

МНЕМЙМЕТР, а, ч., техн. Прилад для
експериментально-психологічного
дослідження процесів пам’яті.

МНЕМОНІКА, и, ж. Сукупність
правил і прийомів, які полегшують
запам’ятовування великої кількості
фактів, відомостей.

Мнемонічний, а, е. Мнемонічні засоби.

МНЕМОСІНА, див. Мнемозіна.

МНЕМОТЕХНІКА, и, ж. 1. Те саме, що
мнемоніка. 2. Цирковий або естрад-

374

мнемотехнічний — моджахеди

ний номер — угадування думок на
віддалі, знаходження предметів за
допомогою певних прийомів, що
вимагають від виконавця добре тре¬
нованої пам’яті.

Мнемотехнічний, а, е.

МОБІЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Переведення
всіх галузей народного господарства
на воєнний стан. 2. Призов військо¬
возобов’язаних на службу в діючу
армію у зв’язку із запровадженням
воєнного стану. Загальна мобілізація.

3. Залучення кого-небудь для вико¬
нання якогось важливого завдання,
масового заходу. 4. Приведення чого-
небудь до активного стану, що забез¬
печує виконання якогось важливого
завдання, масового заходу. Мобіліза¬
ція матеріальних ресурсів.

Мобілізаційний, а, е. Мобілізаційні
можливості.

Мобілізувати, ую, уєш. 1. Провадити
мобілізацію кого-, чого-небудь.
2. Приводити до стану, необхідного
для здійснення яких-небудь дій.

Мобілізований, а, е.

Мобілізованість, ності, ж.

МОБІЛЬ, я, н. У кінетичному мисте¬
цтві — підвісна динамічна конструк¬
ція з металу, дроту і т. ін., окремі
частини якої коливаються або обер¬
таються під дією повітряних потоків
або інших сил.

МОБІЛЇЗМ, у, ч.у геол. Наукова теорія
про горизонтальне переміщення
величезних твердих брил земної
поверхні.

МОБІЛЬНИЙ, а, е. Здатний до швид¬
кого пересування; рухливий. Мобільні
війська. Мобільний зв’язок. Мобільний
телефон.

Мобільність, ності, ж. Мобільність
армії. Мобільність мислення.

МОВЕТЙН, у, ч.у заст. Поганий тон,
невихованість.

МОГАР, у, ч. Однорічна кормова рос¬
лина родини злакових.

МОГЕР, див. мохер.

МОГІКАНИ, ан, мн. ( одн . могіканин, а,

4. \ могіканка, и, ж.). 1. Група індіан¬
ських племен, що жили в Північній
Америці по берегах річки Гудзон.
2. перен. Останні або найстаріші
представники когось, чогось.

МОГУЛ, а, ч. Елемент фристай-
ла —швидкісний спуск на гірських
лижах по бугристій трасі, який спо¬
лучається з акробатикою.

МбДА1, и, ж. 1. Недовготривале пану¬
вання в суспільстві певних смаків,
що виявляються в зовнішніх формах
побуту, особливо в одязі. 2. перен. За¬
гальне визнання, захоплення чим-

небудь. Виходити (вийти) з моди.
Іти за модою. Крик моди. 3. перев. мн.
Зразки предметів одягу, взуття, що
відповідають таким смакам. Журнал
мод. 4. перен. Манера поведінки;
звичка.

Модний, а, е. Модний капелюшок (у
1 знач.). Модна дівчина (у 2 знач.).
Модний магазин (у 3 знач.). Модна
пісня (у 4 знач.).

Модність, ності, ж.

Модно. Модно одягатися. Модно їздити
на роликах.

МЙДА2, и, ж. У статистиці — кількіс¬
ний показник досліджуваного яви¬
ща, що виражає найбільш частотну
ознаку, тип явища.

МбДА\ и, ж. У теорії коливань — одне
з власних коливань тіла (фізичної
системи).

МОДАЛЬНИЙ, а, е. 1. лінгв. Який ви¬
ражає модальність. 2. філос. Який
характеризує судження щодо його
достовірності.

Модальність, ності, ж. 1. лінгв. Гра¬
матична категорія, яка означає
відношення змісту висловлювання
до дійсності і виражається за допо¬
могою форм способу дієслова, інто¬
нації, вставних слів і т. ін. 2. філос.
Достовірність судження.

МОДЕЛЬ, і, ж. 1. Особа, яка рекла¬
мує сучасні товари. Сучасна модель.
2. Приклад для наслідування; стиль,
манера. Модель поведінки. 3. Зразок
якого-небудь нового виробу, взірце¬
вий примірник чогось. 4. Тип, мар¬
ка конструкції. Нова модель машини
(літака). 5. Предмет, відтворений у
зменшеному, іноді у збільшеному
або натуральному вигляді. Модель
військового корабля. 6. Схема якого-
небудь об’єкта або явища. Модель
атома. Модель мови. 7. Те, що є ма¬
теріалом, натурою для художнього
зображення, відтворення; особа,
яка позує перед живописцем або
скульптором; натурник, натурниця.
8. Зразок, з якого знімається форма
для відливання або відтворення в
іншому матеріалі.

Моделізм, у, ч. Виготовлення моделей
(у 3 знач.).

Моделіст, а, ч.

Моделістка, и, ж.

Модельєр, а, ч. Спеціаліст, що виго¬
товляє зразки якого-небудь ново¬
го виробу.

Модельєрка, и, ж.

Модельний, а, е.

Модельник, а, ч.

Модельниця, і, ж.

Модельований, а, е.

Моделювання, я, с.

Моделювати, юю, юєш. 1. Створювати
модель чого-небудь; бути моделлю
чого-небудь. 2. У скульптурі — об¬
робляти поверхню, створюючи на
ній опуклості й заглиблення, ліпити.
Моделювати мармур. 3. У живописі,
фотографії — передавати рельєфність
за допомогою світлотіні.1

МОДЕМ, а, ч.у інформ. Пристрій для
зв’язку між засобами оброблення
інформації (комп’ютерами, теле¬
факсами тощо, переважно за допо¬
могою телефонних ліній).

Модемний, а, е.

МОДЕРАТО, муз. 1. присл. Помірно,
не поспішаючи (про темп вико¬
нання музичного твору). 2. невідм.у
с. Музичний твір або частина його,
виконувані в такому темпі.

МОДЕРАТОР, а, ч. 1. Пристрій у му¬
зичних клавішних інструментах для
регулювання сили звуку. 2. Той, хто
веде колективну бесіду; ведучий,
який узгоджує думки учасників
бесіди.

МОДЕРН, у, ч. 1. Стиль у європей¬
ському мистецтві кінця XIX — по¬
чатку XX ст., який протиставляв себе
стилям мистецтва минулої епохи.
Представники модерну. 2. невідм. Су¬
часний, модний. Меблі модерн. Одяг
у стилі модерн.

Модерний, а, е. Новомодний, сучас¬
ний.

МОДЕРНІЗМ, у, ч. 1. Загальна назва
напрямів у мистецтві та літературі
XX ст., які характеризуються за¬
переченням традиційних форм і
естетики, визнанням умовності
стилю, пошуком нових естетичних
принципів, неприйняттям реалізму.
Представники модернізму. 2. Одна з
форм пристосування релігії до нових
умов її існування.

Модерніст, а, ч.

Модерністка, и, ж.

Модерністський, а, е.

МОДЕРНІЗУВАТИ, ую, уєш. 1. Зміню¬
вати, вдосконалювати відповідно до
сучасних вимог і смаків. 2. Надавати
минулому не властивих йому сучас¬
них рис; осучаснювати.

Модернізатор, а, ч.

Модернізація, ї, ж. Модернізація ви¬
робництва.

Модернізований, а, е.

МОДЖАХЕДИ, ів, мн. (одн. моджа¬
хед, а, ч.). У мусульманських краї¬
нах — особи озброєних формувань,
що беруть участь у соціальних, на¬
ціонально-визвольних, релігійних
рухах і війнах.

375

модильйбн — монада

м _

модильйбн, а, ч„ архіт. Різновид
консолі (перев. у вигляді літери 5),
яка підтримує виносну частину
карниза.

МОДИФІКАТОР, а, ч. 1. Пристрій, який
змінює роботу, дію машини залежно
від її призначення. 2. Речовина, що
додається до розплавленого мета¬
лу для поліпшення його механічних
властивостей.

Модифікаційний, а, е.

Модифікація, ї, ж. 1. Видозміна пред¬
мета або явища, що характеризується
появою в нього нових ознак, влас¬
тивостей при збереженні сутності.

2. Предмет, явище, що зазнали
такої видозміни і становлять різно¬
вид чого-небудь. 3. фіз., хім. Один
із можливих станів речовин, що ха¬
рактеризується певною структурою.
Структурно-хімічна модифікація.
Кристалічна модифікація.

Модифікований, а, е. Модифіковані ав¬
томобілі для інвалідів. Модифіковані
мінерали.

Модифікування, я, с.

Модифікувати, ую, уєш. Піддавати
модифікації (у 1 знач.); видозмі¬
нювати.

МбДУЛЬ, я, ч. 1. фіз ., техн. На¬
зва деяких коефіцієнтів, мірил
яких-небудь величин. Модуль
пружності. Модуль опору. 2. мат.
Число, на яке треба помножити
логарифм однієї системи, щоб
дістати логарифм іншої системи.

3. архіт. Вихідна одиниця виміру,
встановлювана для даної архітек¬
турної споруди, що служить міри¬
лом для надання пропорційності
всій споруді й окремим її час¬
тинам, 4. екон. Умовна одиниця
виміру, прийнята для визначення
кратних співвідношень розмірів
окремих частин (елементів) міста.
5. Уніфікований вузол радіоелек¬
тронної апаратури, оформлений як
окремий виріб. 6. Відокремлена,
відносно самостійна частина якої-
небудь системи, організації, при¬
строю. Модуль космічного корабля.
Завантажувальний модуль. 1. У ди¬
дактиці — відносно самостійна
частина навчального матеріалу.

Модульний, а, е. Модульна система.

Мбдульність, ності, ж.

Модулярний, а, е.

МОДУЛЙЦІЯ, ї, ж. 1. муз. Перехід
з однієї тональності в іншу; зміна
ладу; зміна висоти звуку. Модуляція
голосу. 2. фіз. Зміна характеру ко¬
ливань високої частоти під впли¬
вом коливань нижчої частоти.

3. кін. Перетворення електричних
коливань, утворюваних звуком,
у світловий пучок, який записує
звуки на звуковій кіноплівці.

Модульований, а, е.

Модулювання, я, с.

Модулювати, юю, юєш. 1. муз. Пере¬
ходити з однієї тональності в іншу.
2. фіз. Змінювати характер коливань
високої частоти у відповідності з
іншими коливаннями нижчої час¬
тоти.

Модулятор, а, ч.у техн. Пристрій, що
здійснює модуляцію (у 2 знач.); за¬
стосовується в радіопередавачах і
кінознімальних апаратах.

Модуляторний, а, е, фіз.

Модуляційний, а, е, муз.

МбДУС, у, ч . 1 . лог. Видозміна умови¬
воду тієї чи іншої фігури силогізму
залежно від зміни якісної і кількіс¬
ної характеристик посилок. 2. філос.
Властивість предмета, притаманна
йому лише в певних станах. 3. книжн.
Спосіб чого-небудь. 4. політ . Норма
чогось.

МОЗАЇКА, и, ж. 1. Зображення або
візерунок, зроблений з окремих,
щільно припасованих один до
однього і закріплених на цементі
або мастиці різнокольорових шма¬
точків скла, мармуру, камінців і
т. ін., а також самі ці шматочки
скла. 2. Мистецтво складати такі
зображення або візерунки. 3. перен.
Строката суміш різнорідних еле¬
ментів. 4. Вірусна хвороба рос¬
лин, ознакою якої є поява плям
на листі.

Мозаїковий, а, е. Мозаїковий вести¬
бюль.

Мозаїст, а, ч.

Мозаїчний, а, е.

Мозаїчність, ності, ж.

МЙЙВА, и, ж. Маленька морська риба
родини оселедцевих з подовженим,
стиснутим з боків тілом.

МОЙРА, и, ж. 1. У давньогрецькій
міфології — богиня долі. 2. перен.
Доля.

МОКАСЙНИ, ів, мн. 1. У північно¬
американських індіанців — взуття
із м’якої шкіри, шерстю назовні,
часто прикрашене візерунками й
малюнками. 2. Еластичне взуття
без розрізу посередині з різними
вставками.

МЙККО, невідм ., с. Цінний сорт кави
з дрібними зернами; кава цього
сорту.

МОЛ, у, ч. Захисна споруда в порту у
вигляді стіни або дамби, що висту¬
пають у море.

МОЛЕКУЛА, и, ж. Найменша час¬
тинка речовини, здатна існувати
самостійно, з усіма основними її
хімічними властивостями.

Молекулярний, а, е. Молекулярна біо¬
логія. Молекулярний склад. Молеку¬
лярна вага. ш

МОЛЕСКІН, у, ч. Товста бавовняна
тканина, іноді з начосом, звичайно
темного кольору.

Молескіновий, а, е.

МОЛІБДЕН, у, ч. Широко застосо¬
вуваний у техніці твердий метал із
сріблясто-білим блиском на зломі.

Молібденовий, а, е. Молібденова руда.
Молібденова сталь.

МОЛІБДЕНІТ, у, ч. Мінерал із класу
сульфідів — основний мінерал моліб¬
денових руд; молібденовий блиск.

Мблбх’, а, ч., книжн. 1. У міфології
фінікійців, карфагенців та іудеїв —
бог сонця, війни та вогню. 2. перен.
Уживається як символ жорстокої
сили, що вимагає багато жертв.
Молох війни.

МблбХ2, а, ч. Австралійська ящірка,
приплюснуте тіло якої вкрите ко¬
лючками.

МОЛЬ1, я, ч., фіз., хім. Скорочена назва
грам-молекули.

Мольний, а, е. Мольний об’єм.

Молярний1, а, е. Молярний об’єм.

МОЛЬ2, муз. Мінорний.

МОЛЬБЕРТ, а, ч. Підставка, на якій
художник установлює підрамник із
полотном, картон і т. ін. для малю¬
вання.

МОЛЬТОН, у, ч. М’яка бавовняна
тканина.

МОЛЮСКИ, ів, мн. (одн. молюск, а,

ч.). Тип безхребетних тварин, жит¬
тєве середовище яких — моря, прісні
води, суходіл.

Молюсковий, а, е.

МОЛЯРИ, ів, мн. (одн. моляр, а, ч.),
анат. Корінні зуби, якими подріб¬
нюють їжу.

Молярний2, а, е.

МОМЕНТ, у, ч. 1. Мить; час у розвитку,
здійсненні чого-небудь. 2. Окремий
бік якогось явища; супровідні умови
або які-небудь обставини. Слушний
момент. 3. спец. Числова характерис¬
тика розподілу, що має велике зна¬
чення в механіці та теорії імовірнос¬
ті. Момент інерції. Момент опору.

Моментальний, а, е. Який відбувається,
здійснюється вмить, дуже швидко.

Моментальність, ності, ж.

МОНАДА, и, ж. 1. У давньогрець¬
кій математиці — назва одиниці.
2. У стародавніх філософів (піфа¬
горійців) — одиничність як один

376

монадологія — моноліт

із принципів буття. 3. У філософії
Лейбніца — одна з непротяжних,
неподільних духовних сутностей,
що нібито лежить в основі буття.

Монадологія, ї, ж. Учення про монади
у філософії Лейбніца та його послі¬
довників.

МОНАНДРІЯ, ї, ж. Одномужство.

МОНАРХ, а, ч. Єдиновладний глава
держави (король, цар, імператор і
т. ін.).

Монархиня, і, ж.

Монархізм, у, ч. Політичний напрям,
що визнає монархію як єдину фор¬
му державної влади; прихильність до
монархічної форми правління; пере¬
конання, погляди монархіста.

Монархіст, а, ч.

Монархістка, и, ж.

Монархістський, а, е. Монархістські
переконання .

Монархічний, а, е. Монархічна форма
правління. Монархічна династія. Мо¬
нархічний характер.

Монархія, ї, ж. Форма правління, за
якої найвища державна влада зосе¬
реджена в руках однієї особи — мо¬
нарха; держава з такою формою
правління.

МОНАСТЙР, я, ч. 1. Релігійна громада
ченців або черниць, що з належними
їй землями та капіталами становить
церковно -господарську орган ізаці ю.
2. Церква, будівлі й територія, на¬
лежні цій громаді. Жіночий монастир.
Чоловічий монастир.

Монастирський, а, е. Монастирська
земля. Монастирське життя.

МОНАХ, а, ч. 1. Член релігійної гро¬
мади, що живе в монастирі, пройшов
обряд постриження в ченці і зо¬
бов’язався дотримуватися аскетич¬
ного способу життя. 2. перен. Про
чоловіка, що живе самітно, уникає
спілкування з людьми; відлюдник,
самітник.

Монахиня, і, ж.

МОНАЦЙТ, у, ч. Мінерал від жов¬
того до буро-коричневого кольору,
що містить у собі рідкісноземельні
метали.

Монацитовий, а, е. Монацитовий крис¬
тал.

МОНГОЛЬФ’ЄР, а, ч. Повітряна куля,
наповнена нагрітим повітрям.

МОНЙТА, и, ж. Металевий грошовий
знак як засіб платежу.

Монетка, и, ж.

Монетний, а, е. Монетна форма. Мо¬
нетний двір.

Монетник, а, ч. Той, хто займається
виготовленням монет.

МОНЕТАРЙЗМ, у, ч., екон. Економічна
теорія, згідно з якою кількість обі¬
гових грошей визначає формування
господарської кон’юнктури.

Монетарний, а, е. Монетарна полі¬
тика.

МОНІЗМ, у, ч. Філософське вчення,
що визнає першопричиною буття
(всесвіту) одну основу — матерію
(матеріалістичний монізм) або дух
(ідеалістичний монізм); протилеж¬
не — дуалізм.

Моніст, а, ч.

Моністичний, а, е. Моністична теорія.
Моністичний погляд на світ.

Моністи чність, ності, ж. Моністичність
поглядів.

МОНІТЙР, а, ч. 1. Баштовий броньова¬
ний військовий корабель із велико¬
каліберною артилерією, призначений
для операцій біля морських берегів
і на річках. 2. інформ. Пристрій для
відображення текстової та графічної
інформації в комп’ютері; дисплей.

МОНІТОРИНГ, у, ч. 1. Комплекс на-
укових, технічних, технологічних,
організаційних та інших заходів,
що забезпечують систематичний
контроль за станом і тенденцією
розвитку природних і техноген¬
них або соціально-економічних
процесів. Екологічний моніторинг.
Моніторинг забудови. Моніторинг
земель. 2. Постійне спостереження
за яким-небудь процесом з метою
вивчення його динаміки й порів¬
няння з очікуваними результатами
або початковими припущеннями.
Моніторинг громадської думки.

Моніторинговий, а, е. Моніторингові
соціальні дослідження.

МОНО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову зі значен¬
ням «одно…».

МОНОГАМІЯ, ї, ж. 1. Форма шлюбу,
при якій кожен може бути одруженим
тільки з однією особою іншої статі;
одношлюбність; протилежне — по¬
лігамія. 2. У тварин — спаровування
самця протягом одного або кількох
сезонів з однією й тією самою са¬
мицею.

Моногамний, а, е. Моногамний шлюб.

МОНОГЕНІЗМ, у, ч. Антропологічне
вчення, за яким усі сучасні раси
походять від спільних предків і є
кровно спорідненими; протилеж¬
не — полігенізм.

МОНОГІБРИД, а, ч., зоол ., бот. Гібрид,
одержаний унаслідок схрещення осо¬
бин, які різко відрізняються певною
ознакою.

_ М

МОНОГІДРАТ, у, ч., хім. Безбарвна
прозора рідина, яку добувають із
сірки, сірчаного колчедану й т. ін.;
безводна сірчана кислота.

МОНОГІНІЯ, ї, ж ., спец. Одножон-
ство.

МОНОГРАМА, и, ж. 1. Одна або кілька
початкових літер імені чи прізвища,
з’єднаних в один знак або переплете¬
них у вигляді візерунка. 2. Іменний
напис на подарункові.
монографія, ї, ж. Наукове дослі¬
дження, присвячене висвітленню
певної проблеми.

Монографічний, а, е. Монографічні
дослідження. Монографічні розділи.
Монографічна праця.

МОНЙДІЯ, і, Ж., муз. Одноголосий
спів (сольний, а також груповий в
унісон або октаву).

МОНОДРАМА, и, ж., театр.

1. Драматичний твір, що його ви¬
конує один актор. 2. П’єса у формі
монологу однієї дійової особи.

МОНОКАРПІЧНИЙ, а, е, бот. Який
плодоносить тільки один раз упро¬
довж життя і потім відмирає (про
рослини). Монокарпічний вид пальми.

МОНОКЛІНАЛЬ, і, ж. Коліноподіб-
ний перегин гірських порід з одним
крутим, а другим пологим або майже
горизонтальним крилом.

МОНОКЛЬ, я, ч. 1. Кругле оптичне
скло для одного ока, що вставля¬
ється в очну западину; використо¬
вується замість окулярів або пенсне.

2. Найпростіший фотооб’єктив, що
складається з одного двоопуклого
скла. 3. мед. Пов’язка для одно¬
го ока.

МОНОКРИСТАЛ, а, ч. Окремий
кристал, що має однорідні криста¬
лічні ґратки. Електричні властивості
монокристалів. Механічні властивості
монокристалів.

Монокристалічний, а, е. Монокриста-
лічний шар.

МОНОКУЛЬТУРА, и, ж. 1. Вирощу¬
вання на одному полі протягом
кількох років однієї сільськогоспо¬
дарської культури. 2. Єдина сіль¬
ськогосподарська культура, яку
сіють, вирощують у певній країні або
в якомусь районі.

Монокультурний, а, е.

МОНОКУЛЯР, а, ч. Оптичний прилад
з одним окуляром.

Монокулярний, а, е.

МОНОЛІТ, у, ч, 1. Суцільна кам’яна
маса, брила. 2. геол. Зразок ґрунту,
гірської породи з непорушеним
структурним складом, на якому

377

монолітний — монтаж

видно їх будову у вертикальному
розрізі.

Монолітний, а, е. Монолітний мармур.

Монолітність, ності, ж.

МОНОЛбГ, у, ч. Довготривала мова
дійової особи літературного твору
(переважно драматичного), звернена
до самої себе, до інших дійових осіб
або до глядача.

Монологічний, а, е. Монологічна партія.
Монологічна мова.

МОНЙМ, а, ч., мат. Одночлен.

МОНОМАНІЯ, ї, ж. Психічний роз¬
лад, божевілля, спричинені однією
думкою, ідеєю тощо; велике захоп¬
лення чим-небудь, пристрасть до
чогось.

Мономан, а, ч.

Мономанка, и, ж.

МОНОМЙРИ, ів, мн. ( одн . мономер, а,
ч.). Низькомолекулярні хімічні спо¬
луки, здатні реагувати між собою та
утворювати полімерні сполуки. По¬
лімеризація мономерів.

МОНОМЕТАЛІЗМ, у, ч. Грошова
система, за якої один валютний
метал (золото або срібло) служить
загальним еквівалентом і основою
грошового обігу.

Монометалічний, а, е. Монометалічний
грошовий обіг.

МОНОНУКЛЕОЗ, у, ч., мед. Гостре ін¬
фекційне захворювання, що супро¬
воджується лихоманкою, ангіною,
збільшенням лімфатичних вузлів.

МОНОПЛАН, а, ч. Літак або планер з
однією парою крил, розташованих в
одній площині.

МОНОПОЛІЯ, ї, ж. 1. Виключне
право окремої особи, групи людей,
держави тощо на виробництво, тор¬
гівлю, промисел і т. ін. 2. перен.
Виключне право на що-небудь;
перевага, панування в певній га¬
лузі. 3. Об’єднання підприємств,
організацій, фірм і т. ін. одного
профілю, які мають таке право в
якій-небудь галузі діяльності.

Монополізм, у, ч. Існування монополії
(у 1, 2 знач.).

Монополізація, ї, ж. Монополізація еко¬
номіки. Монополізація інформаційного
простору.

Монополізований, а, е. Монополізована
торгівля. Монополізована промисло¬
вість.

Монополізувати, ую, уєш. Установлю¬
вати монополію на що-небудь. Моно¬
полізувати виробництво алкогольних
напоїв. Монополізувати торгівлю.

Монополіст, а, ч. 1. Той, хто має моно¬
полію на що-небудь. 2. Представник
монополістичного капіталу.

Монополістичний, а, е. Монополістич¬
ний капітал. Монополістична конку¬
ренція (у 1 знач.). Монополістичне
об’єднання (у 2 знач.).

Монополістський, а, е.

Монопольний, а, е. Монопольне право
експорту. Перебувати в монопольному
становищі. Монопольні економічні
структури. Монопольна рента. Моно¬
польний прибуток.

Монопольність, ності, ж.

Монопольно. Заволодіти монопольно
ринком збуту. Монопольно завищені
ціни.

МОНОРИМ, а, ч. Віршовий твір або
його частина, усі рядки якого мають
однакову риму.

МОНОРХІЗМ, у, ч. Вада розвитку
організму, яка полягає у відсутності
одного яєчка.

МОНОСЕМІЯ, ї, ж. Однозначність
слова чи виразу; протилежне — по¬
лісемія.

МОНОСИЛАБІЗМ, у, ч„ лінгв. Одно¬
складовість.

МОНОСКЙП, у, ч. Телевізійна трубка
для передавання нерухомого зобра¬
ження.

МОНОТЕЇЗМ, у, ч., книжн. Віра в од¬
ного бога; протилежне — політеїзм.

Монотеїст, а, ч.

Монотеїстйчний, а, е. Монотеїстичні
релігії.

МОНОТИП, а, ч. Друкарська машина
для відливання літер і складання з
них рядків тексту.

Монотипіст, а, ч.

Монотипістка, и, ж.

Монотипний, а, е. Монотипний шрифт.
Монотипний набір.

МОНОТИПІЯ, ї, ж. Спосіб друкування
в графіці, при якому фарби одного
чи кількох кольорів накладають на
рівну поверхню металевої дошки й
на друкарському верстаті дістають
один відбиток.

МОНОТОНЇЗМ, у, ч. Невикористання
тонічного наголосу для поділу слів і
морфем за звуковими ознаками.

МОНОТЙННИЙ, а, е. 1. Однотонний,
однозвучний. Монотонний голос.
2. перен. Позбавлений різноманіт¬
ності, змін; одноманітний. Моно¬
тонне життя.

Монотонність, ності, ж.

МОНОФАГИ, ів, мн. Тварини, що
живляться лише одним видом
поживи.

МОНОФІЛЇЯ, ї, ж. Походження певної
групи організмів від одного предка.

МОНОФОБІЯ, ї, ж. Психічний стан,
при якому людина боїться залиша¬
тися на самоті.

МОНОФТбНГ, а, ч., лінгв. Голосний
звук з одного елемента артикуляції;
однозвук.

Монофтонгічний, а, е. Монофтонгічні
звуки.

Монофтонгізація, ї, ж ., лінгв. Перетво¬
рення на монофтонг.

МОНОХОРД, а, ч., спец. Прилад для
вивчення законів коливання струн,
що складається зі струни, натягненої
на дерев’яну підставку.

МОНОХРОМАТИЧНИЙ, а, е. Який
має один колір; одноколірний. Моно¬
хроматичне світло.

Монохроматор, а, ч., техн. Прилад для
виділення зі світлового спектра вузь¬
кої ділянки.

Монохромія, ї, ж. Одноколірність мис¬
тецького твору.

Монохромний, а, е. Те саме, що моно¬
хроматичний. Монохромне фото. Мо¬
нохромне світло.

Монохромність, ності, ж.

МОНОЦЕНТРИЗМ, у, ч., спец.
В антропології — учення про по¬
ходження людських рас від одного,
неандертальського предка в одному
регіоні земної кулі.

Моноцентричний, а, е.

МОНОЦИКЛ, а, ч. Одноколісний
велосипед, який використовують у
циркових номерах.

МОНОЦИТИ, ів, мн. Один із різно¬
видів незернистих лейкоцитів.

МОНПАНСЬЙ, невідм ., с. Сорт фрук¬
тових льодяників.

МОНСЕНЬЙОР, а, ч. 1. Титул принців,
єпископів та інших представників
вищої знаті у феодальній і монархіч¬
ній Франції. 2. Форма звертання до
представників вищого католицького
духовенства.

МОНСТЕРА, и, ж. Вічнозелена бага¬
торічна тропічна рослина родини
ароїдних з великим листям і довгим
повітряним корінням.

МОНСТР, а, ч. 1. Виродок, потвора.
2. перен. Про людину, що різко ви¬
діляється своїми негативними ри¬
сами.

Монструозний, а, е. Який має вигляд
монстра (у 1 знач.); надзвичайно
великий; потворний.

МОНТАЖ, у, ч. 1. Складання та
встановлювання різних машин,
конструкцій, споруд за певними
планами й кресленнями. Монтаж
лінії електропостачання. 2. Добір і
з’єднування окремих частин фільму,
літературного або музичного твору
тощо в одне художнє та змістове ціле.
Монтаж фільму. Музичний монтаж.
Фотографічний монтаж.

378

Монтажер, а, ч.

Монтажист, а, ч.

Монтажистка, и, ж.

Монтажний, а, е. Монтажні роботи.
Монтажна бригада. Монтажне
управління. Монтажний майданчик
електростанції . Монтажний стіл.
Монтажна кімната.

Монтажник, а, ч.

Монтажниця, і, ж.

Монтований, а, е. Монтовані меблі.

Монтувальний, а, е. Монтувальні ро¬
боти.

Монтувальник, а, ч.

Монтувальниця, і, ж.

Монтування, я, с.

Монтувати, ую, уєш. Робити монтаж
чого-небудь.

МОНТАНЬЯРИ, ів, мн. {одн. монтаньяр,
а, ч). Під час Французької буржуаз¬
ної революції кінця XVIII ст. — ре¬
волюційно-демократичне угрупован¬
ня депутатів Законодавчих зборів і
Конвенту.

Монтаньярський, а, е.

МОНТЕКРИСТО, невідм ., с. Система
малокаліберних рушниць і пісто¬
летів.

МОНТЙР, а, ч. Кваліфікований ро¬
бітник, що займається електромон¬
тажем і лагодженням електричного
обладнання.

Монтерський, а, е.

МОНТМОРИЛОНІТ, у, ч. Мінерал
класу силікатів білого кольору з
сіруватим, червонуватим відтін¬
ками.

Монтморилонітовий, а, е. Монтморило¬
нітові глини.

МОНУМЕНТ, а, ч. Архітектурна або
скульптурна споруда на честь ви¬
датної події або особи; пам’ятник.
Монумент поета.

Монументалізм, у, ч. Ґрунтовність, гли¬
бина змісту (творів мистецтва).

Монументаліст, а, ч.

Монументальний, а, е. 1. Властивий мо¬
нументу. Монументальне мистецтво.
2. перен. Який вражає своїми розміра¬
ми, величністю; величний, грандіоз¬
ний. Монументальна споруда. 3. перен.
Ґрунтовний, глибокий за змістом.

Монументальність, ності, ж.

Монументний, а, е. Монументна спо¬
руда.

МОПЕД, а, ч. Скорочення: мотоцикл
педальний; легкий малопотужний
мотоцикл, що має також педальний
привод.

Мопедний, а, е.

МОПС, а, ч. Порода кімнатних собак із
великою головою, тупою мордою та
гладкою блискучою шерстю.

монтажер — морфологія

МОРАЛІЗМ, у, ч. Схильність до мора¬
лізування; моралізування.

Моралізаторство, а, с.

Моралізаторський, а, е.

Моралізація, ї, ж.

Моралізування, я, с.

Моралізувати, ую, уєш. 1. Проповід¬
увати сувору мораль; робити мо¬
ральні висновки з приводу чогось.
2. Повчати кого-небудь, читати ко¬
мусь мораль.

Мораліст, а, ч.

Моралістка, и, ж.

МОРАЛІТЕ, невідм ., с. У середньовіч¬
ному театрі Західної Європи — жанр
повчальної драми з алегоричними ді¬
йовими особами.

МОРАЛЬ, і, ж. 1. Система норм і прин¬
ципів поведінки людей у ставленні
один до одного та до суспільства;
етика (у 2 знач.). 2. Повчальний ви¬
сновок із чогось. 3. розм. Повчання,
настанови, поради.

Моралістичний, а, е. Моралістична
література.

Моральний, а, е. Моральний висновок.
Моральна проповідь.

Моральність^ ності, ж.

МОРАТОРІЙ, ю, ч. 1. Відстрочення
виконання зобов’язань, яке вста¬
новлює уряд на певний термін або
на час дії яких-небудь надзвичайних
обставин. 2. перен. Зупинення яких-
небудь дій.

Мораторний, а, е.

МОРГ1, у, ч. Будівля, приміщення для
трупів; трупарня, покійницька.

МОРГ2, а, ч. Земельна міра в Польщі,
що дорівнює 0,56 га.

МОРГАНІЗМ, у, ч. Хромосомна теорія
спадковості, яку висунув на по¬
чатку XX ст. американський біолог
Т. Морган.

Морганіст, а, ч.

Морганістський, а, е.

МОРГЕН, а, ч. Земельна міра у Німеч¬
чині (0,25 — 0,36 га) та в деяких краї¬
нах Південної Африки (0,86 га).

МОРДЙНТ, а, ч., муз. Мелодійна при¬
краса, різновид мелізму.

МОРЕНА, и, ж ., геол. Відкладен¬
ня із глини, піску та уламків
гірських порід (валунів, гравію),
що утворюється внаслідок руху
льодовиків.

Моренний, а, е.

МОРМбНИ, ів, мн. {одн. мормон, а,
ч., мормонка, и, ж.). У Північній
Америці — члени релігійної секти,
віра яких є сумішшю християнства
та багатобожжя.

Мормонство, а, с. Погляди, переконан¬
ня, поведінка мормонів.

_ М

Мормонський, а, е.

МОРС, у, ч. Солодкий напій з води
та соку ягід або плодів. Морс із жу¬
равлини.

МОРТЙРА, и, ж. Артилерійська гар¬
мата з коротким дулом для ведення
навісного вогню по закритих та го¬
ризонтальних цілях.

Мортирний, а, е. Мортирна граната.

МОРУЛА, и, ж ., біол. Одна з ранніх
стадій розвитку зародка багато¬
клітинних тваринних організмів,
що становить скупчення клітин без
чітко виявленої порожнини.

МОРФ, а, ч., лінгв. Найменша значу¬
ща частина словоформи, конкретний
текстовий представник морфеми.

МОРФЕЙ, я, ч. 1. У давньогрецькій
міфології — бог снів і сновидіння.
2. перен. Сон.

МОРФЕМА, и, ж ., лінгв. Найменша не¬
подільна значуща одиниця мови, що
має певне лексичне або граматичне
значення.

Морфемний, а, е. Морфемний склад
слова.

МОРФЕМІКА, и, ж., лінгв. 1. Сукуп¬
ність морфем мови. 2. Розділ грама¬
тики, що вивчає поділ слова на мор¬
феми, їхню структуру і класифікацію,
вичленування морфів у слові.

…МОРФИ, …МОРФІЗМ, …МОРФІЯ,
…МОРФНИЙ, …МОРФОЗ. Друга
частина складних слів, що відповідає
поняттям «форма», «вид».

МОРФІН, у, ч. Алкалоїд опію, що
використовується як наркотичний
болезаспокійливий і снотворний
засіб.

Морфінізм, у, ч. Хворобливий потяг до
вживання морфіну як наркотику.

Морфініст, а, ч. Той, хто має хворобли¬
вий потяг до морфіну.

Морфіністка, и, ж.

Морфінний, а, е. Морфінна залеж¬
ність.

…МОРФІЯ, див. …морфи.

…МОРФНИЙ; див. …морфи.

МОРФОГЕНЕЗ, у, ч. 1. Процес ви¬
никнення і розвитку форм рельєфу
земної поверхні. 2. Виникнення і
розвиток органів та частин організ¬
мів під час онтогенезу.

МОРФОГРАФІЯ, і, ж. Розділ гео¬
морфології.

…МОРФОЗ, див. …морфи.

МОРФОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Комплекс при¬
родничих наук про будову та форму
організмів, речовин і т. ін. Морфо¬
логія тварин. Морфологія ґрунту.
2. лінгв. Розділ граматики, що вивчає
внутрішню будову слова і граматичні
класи слів.

379

морфолог — музика

Морфолог, а, ч.

Морфологічний, а, е. Морфологічна
структура мови.

МОРФОМЕТРІЯ, ї, ж. Розділ геомор¬
фології, що вивчає числові харак¬
теристики елементів, форм і типів
земного рельєфу.

МОРФОНЕМА, и, ж ., лінгв. Дві або
більше фонем, що замінюють одна
одну в межах тієї самої морфеми від¬
повідно до морфологічної структури
слова.

МОРФОНОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ мо¬
вознавства, що сформувався на пере¬
тині морфології та фонології і вивчає
фонемну структуру морфем.

Морфонологічний, а, е. Морфонологічна
система.

МОСКІТИ, ів, мн. (( одн . москіт, а, ч.).
Дрібні двокрилі кровоссальні кома¬
хи, поширені в тропічному та субтро¬
пічному поясах земної кулі.

Москітний, а, е.

Москітовий, а, е. Москітовий укус. Мос¬
кітова сітка.

МОСЬЙ, невідм ., ч. У Франції та в де¬
яких інших країнах — найменування
чоловіка, що додається до прізвища
або імені, а також форма ввічливого
звертання до чоловіка; пан.

МОТЕЛЬ, ю, ч. Спеціальний будинок
для відпочинку (ночівлі) туристів і
заправляння, лагодження їхнього
транспорту.

Мотельний, а, е.

МОТЕТ, у, ч., муз. 1. Жанр вокальної
багатоголосої музики. 2. Хоровий
твір, нерідко з інструментальним
супроводом. Покаянні мотети.

Мотетний, а, е.

МОТИВ, у, ч. 1. Підстава, привід для
якої-небудь дії, вчинку; причина.
2. муз. Найменша ритмічна одиниця
мелодії, що складається з двох-трьох
звуків, об’єднаних логічним наголо¬
сом; мелодія, наспів. Мотив народної
пісні. 3. Тема або ідея твору мисте¬
цтва. 4. Зразок, характерна особли¬
вість (малюнка, зображення тощо).

МОТИВАЦІЯ, ї, ж. 1. біол. Активні
стани мозгових структур, що при¬
мушують вищих тварин та людину
здійснювати дії, спрямовані на за¬
доволення своїх потреб (напр., голо¬
ду, спраги, турботи про нащадків).
2. Наведення мотивів, що поясню¬
ють, виправдовують певні дії, вчин¬
ки тощо; обґрунтування.

Мотивований, а, е.

Мотивувальний, а, е. Мотивувальний
матеріал.

Мотивування, я, с.

Мотивувати, ую, уєш.

МОТО… Перша частина складних слів,
що відповідає словам: 1) «моторний»
(у 2 знач.); 2) «моторизований»;
3) мотоциклетний.

МОТОБАЙКЕР, у, ч. Те саме, що ро¬
кер.

МОТОБЙЛ, у, ч. Командна спортив¬
на гра з великим м’ячем на мото¬
циклах.

Мотоболіст, а, ч.

Мотобольний, а, е.

МОТОБЙРД, а, ч. Дошка для катання
по твердій поверхні, оснащена мото¬
ром.

МОТОВЕЛОСПОРТ, у, ч. Вид спорту та
спортивних змагань на мотоциклах і
велосипедах.

МОТОДРОМ, у, ч. Місце, спеціально
обладнане для випробування мото¬
циклів та для спортивних змагань
на мотоциклах.

МОТОКРОС, у, ч. Спортивне змаган¬
ня на мотоциклах по пересіченій
місцевості.

МОТОПЕД, див. мопед.

МОТОР, а, ч. Машина, що перетворює
різні види енергії на механічну;
двигун.

Моторний1, а, е. 1. Моторна деталь (у 1
знач.). 2. Оснащений мотором, якому
надає руху мотор. Моторний човен.

Моторність, ності, ж.

Мотбровий, а, е. Моторовий човен.

МОТОРАЛІ, невідм ., с. Ралі на мото¬
циклах.

МОТОРЕСУРС, у, ч., спец. Тривалість
дії двигуна внутрішнього згоряння
від початку експлуатації до плано¬
вого капітального ремонту.

МОТОРИЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Широке впро¬
вадження та використання моторів у
всіх галузях економіки. 2. Оснащення
армії автотранспортом.

Моторизований, а, е. Моторизований
полк.

Моторизувати, ую, уєш. 1. Здій¬
снювати моторизацію (у 1 знач.).
2. Оснащувати війська автомото-
транспортом.

МОТбРИКА, и, ж. 1. мед. Рухлива ак¬
тивність організму, органів та їх час¬
тин. 2. Сукупність рухливих процесів
та пов’язаних з ними фізіологічних
та психологічних явищ, які вивчає
ергономіка.

МОТЙРНИЙ2, а, е. У фізіології, пси¬
хології — рухливий. Моторні центри
головного мозку.

МОТОРОЛЕР, а, ч. Різновид мото¬
цикла без коляски, що має інше
розміщення складових частин, мен¬

ший робочий об’єм двигуна, менші
колеса тощо.

Моторолерний, а, е.

МОТОЦЙКЛ, а, ч. Дво- або триколіс¬
на машина з двигуном внутрішнього
згоряння; може мати боковий причіп.
Мотоцикл з коляскою.

Мотоциклетний, а, е. Мотоциклетний
завод. Мотоциклетний спорт.

Мотоцикліст, а, ч.

Мотоциклістка, и, ж.

МбТТО, невідм ., с., заст. 1. Дотепний
вислів, афоризм. 2. Епіграф на по¬
чатку книжки або розділу.

МОХЕР, а, ч. Вовна ангорської кози або
вироби з неї.

МОЦІЙН, у, ч. Прогулянка на повітрі
для відпочинку, лікування тощо.

МСЬЄ, невідм ., ч. Те саме, що месьє.

МУАР, у, ч. 1. Шовкова тканина з мін¬
ливим полиском. 2. друк. Зайві світ¬
лі й темні смуги, що з’являються на
відбиткові з автотипного кліше при
неправильному його виготовленні.

Муаровий, а, е. Муарове виробництво.
Муаровий полиск.

МУДЖАХІДИ, ів, мн. (одн. муджахід,
а, ч.) 1. Члени лівої нелегальної
революційної організації під час
Іранської революції 1905—1911 ро¬
ків. 2. Учасники визвольної війни
1954—1962 років в Алжирі.

МУЕДЗЙН, а, ч. У мусульман — слу¬
житель при мечеті, який з мінарета
в певний час закликає віруючих до
молитви.

МУЗА, и, ж. 1. У грецькій міфоло¬
гії — одна з дев’яти богинь поезії,
мистецтва та науки. 2. перен. Творче
натхнення, його джерело, що втілю¬
ється звичайно в образі такої богині.
3. перен. Творчість поета, його мис¬
тецтво.

МУЗЕЙ, ю, ч. 1. Культурно-освіт¬
ній та науково-дослідний заклад,
що збирає, вивчає, експонує та
зберігає пам’ятки матеріальної й
духовної культури, природничо-
наукові колекції тощо. Історичний
музей. 2. перен . Зібрання яких-не-
будь речей.

Музейний, а, е. Музейна кімната. Му¬
зейний експонат. Музейна річ. Музей¬
на рідкість.

Музейництво, а, с. Діяльність, пов’язана
з організацією, функціонуванням
музеїв.

МУЗИКА, и, ж. 1. Мистецтво, що відо¬
бражає дійсність у художньо -звуко¬
вих образах; твори такого мистецтва,
їх сукупність. 2. Інструментальний
вид цього мистецтва на відміну

380

музикальний — муніципалізація

від вокального. Симфонічна музика.
3. перен. Гармонійне звучання чого-
небудь.

Музикальний, а, е. Музикальний слух .

Музикальність, ності, ж.

Музикант, а, ч.

Музикантик, а, ч.

Музикантка, и, ж.

Музикантський, а, е.

Музичний, а, е. 1. Музичні знання.
Музичний супровід. Музичний образ.
Музична школа. Музичний вечір .
Музичний інструмент (у 1 знач.).
2. Здібний до музики, який любить
і тонко розуміє музику. Музична
людина. 3. Який нагадує музику,
приємний для слуху; мелодійний.
Музичний голос.

Музйчність, ності, ж.

МУКбїДИ, ів, мн ., спец , Складні білки,
що містяться в очах, хрящах, кістках,
сухожиллі, яєчному білку тощо.

МУКОПРОТЕЇДИ, ів, мн ., спец. Склад¬
ні високомолекулярні речовини, що
впливають на імунні властивості
організмів.

МУКОР, а, «/., біол. Рід нижчих грибів
родини мукорових, що поширені в
ґрунті, харчових продуктах, рослин¬
них і тваринних рештках.

МУЛАТИ, ів, мн. (одн. мулат, а, ч.\ му¬
латка, и, ж.). Нащадки від шлюбу
білих із неграми.

Мулатський, а, е.

МУЛІНЙ, невідм ., с. Сукані бавовняні
або віскозні штапельні кольорові
нитки для вишивання.

МУЛІТ, у, ч. Безбарвний, з невеликою
домішкою оксидів заліза або титану
рожевуватого чи синюватого кольору
мінерал, який використовують для
виготовлення вогнетривів.

Мулітовий, а, е.

МУЛЛА, й, ч. Служитель релігійного
культу в мусульман.

МУЛЬДА, и, ж., спец. 1. Форма заля¬
гання шарів гірських порід у вигляді
видовженого прогину. 2. Сталевий
жолоб для механізованого завантажу¬
вання шихтових матеріалів у стале¬
плавильну піч. 3. Металева форма, у
яку заливають із ковша рідкий метал,
щоб одержати зливок.

Мульдовий, а, е. Мульдова долина. Муль¬
дові льодовики.

МУЛЬТИ… Перша частина складних
слів, що означає? множинність пред¬
метів або багаторазовість якихось
дій, функцій.

МУЛЬТИВАЛЮТНИЙ, а, е, екон. Який
здійснюється з використанням різної
валюти. Мультивалютні розрахунки.

МУЛЬТИВІБРАТОР, а, ч. Генератор
напруги.

МУЛЬТИВЇЗА, и, ж., дипл. Багато¬
разова віза.

МУЛЬТИЛАТЕРХЛЬНИЙ, а, е. Ба-
гатосторонній, пов’язаний з між¬
народними обмінами за участю
кількох країн.

МУЛЬТИМЕДІА, невідм ., мн ., інформ.

1. Технологія, що об’єднує дані, звук,
анімацію, графічні зображення.

2. Програми і комп’ютерні засоби
передавання інформації, що вико¬
ристовують цю технологію.

Мультимедійний, а, е. Мультимедійні
програми.

МУЛЬТИМІЛЬЙОНЕР, а, ч. Міль-
йонер, що має багатомільйонні
статки.

МУЛЬТИНАЦІОНАЛЬНИЙ, а, е. Що
стос, зв’язку між державами, нація¬
ми. Мультинаціональна компанія.

МУЛЬТИПАК, а, ч. Конвеєрне упаку¬
вання, що містить кілька одиниць
індивідуально упакованого товару.

МУЛЬТИПЛЕКС, а, ч ., техн. 1. Спе¬
ціальний оптичний прилад для
створення топографічних карт за
аерофотознімками. 2. Кінотеатр з
багатьма залами для демонстрації
фільмів.

Мультиплексор, а, ч.

Мультиплексу вання, я, с.

МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ, і, ж. Особливий
вид кінознімання, об’єктом якого є
серія малюнків або об’ємних фігур,
що зображують послідовні фази руху
й на екрані створюють ілюзію руху
нерухомих об’єктів.

Мультиплікат, у, ч. Мультиплікаційний
фільм.

Мультиплікатор, а, ч. 1. Кіно- або фото¬
камера, що має багато об’єктивів і
дає відразу багато знімків з одно¬
го предмета. 2. Фахівець із мульти¬
плікації . Режисер -мультипл ікатор.
Художник-мультиплікатор.

Мультиплікаційний, а, е. Мультиплі¬
каційне знімання. Мультиплікаційний
фільм.

МУЛЬТИПРОГРАМУВАННЯ, я, с.,
інформ. Організація роботи обчислю¬
вальних систем, що забезпечує одно¬
часне виконання кількох програм.

Мультипрограмний, а, е.

МУЛЬТИЦИКЛОН, а, ч„ техн. Апа-
рат для очищення повітря, газу,
що складається з кількох циклонів
(апаратів).

МУЛЬЧА, і, ж., с. г. Матеріал (дрібна
солома, листя, торф і т. ін.) для муль¬
чування ґрунту.

Мульчувальний, а, е. Мульчувальний
папір. Мульчувальна солома.

Мульчування, я, с. Покривання
ґрунту дрібною соломою, листям,
торфом і т. ін. для захисту його
від висихання, перегрівання, роз¬
мивання водою та попередження
сходів бур’янів.

Мульчувати, ую, уєш.

МУЛЮРА, и, ж., архіт. Деталь, про¬
філь, облом.

МУЛЯЖ, у, ч., спец. Натурального роз¬
міру зліпок із гіпсу, воску, парафіну
тощо, який точно відтворює форму
предмета.

Муляжйст, а, ч.

Муляжний, а, е. Муляжне виробництво.

МУМІЙ, невідм ., с. Біологічно активна
речовина у вигляді смоли, що містить
різноманітні органічні речовини та
мікроелементи.

МУМІЯ1, ї, ж. 1. Труп людини або
тварини, штучно збережений від
розкладу; набальзамований труп;
труп людини або тварини, що не
розклався внаслідок дії природних
чинників. 2. перен. Про малорух¬
ливу, худу або не здатну до сильних
почуттів людину.

Муміфікація, ї, ж. Перетворення трупа
на мумію.

Муміфікований, а, е.

Муміфікування, я, с. Муміфікування
людських трупів.

Муміфікувати, ую, уєш. Перетворювати
труп на мумію.

МУМІЯ2, ї, ж., спец. Мінеральна
фарба у вигляді порошку, що має
колір від ясно-червоного до темно-
брунатного.

МУНДЙР, а, ч. Парадний або буденний
одяг певної форми.

Мундйрний, а, е. Мундирні ґудзики.

МУНДШТУК, а, ч. 1. Трубочка, за
допомогою якої курять цигарки.
2. Деталь духового музичного інстру¬
мента, яку під час гри беруть у рот
або прикладають до губ. Мундштук
труби. 3. Додаткові залізні вудила з
підіймальною розпіркою біля під¬
небіння, за допомогою яких легше
правити конем.

Мундштуковий, а, е.

Мундштучок, чка, ч.

МУНІЦИПХЛИ, ів, мн. Цінні папери,
які випускають уряди штатів і місцеві
органи США.

МУНІЦИПАЛІЗАЦІЯ, і, ж. Безоплат¬
не вилучення майна (землі, будинків
і т. ін.) у приватних осіб і передання
його в розпорядження органів місце¬
вого самоврядування.

381

муніципалізований — мюзет

Муніципалізований, а, е. Муніципалізо¬
вана власність.

Муніципалізувати, ую, уєш. Здійснюва¬
ти муніципалізацію чогось.

МУНІЦИПАЛІТЕТ, у, ч. 1 . Орган
місцевого самоврядування в США
та ряді країн Західної Європи;
будинок, у якому міститься цей
орган. 2. У деяких європейських
країнах — адміністративно-тери¬
торіальна одиниця, як правило,
місто і прилеглі до нього місцевос¬
ті, що охоплені єдиною системою
управління.

Муніципальний, а, е. Муніципальні ра¬
йонні структури. Муніципальне жит¬
ло. Муніципальні вибори. Муніципальні
служби.

МУНІЦЙПІЯ, ї, ж. У Стародавньому
Римі — місто з правом самовряду¬
вання.

МУНЦ-МЕТХЛ, у, ч. Мідно-цинковий
сплав з домішкою свинцю; свинце-
виста латунь.

МУРЗА, й, ч. Титул феодальної знаті
в татар, а також феодал, що мав цей
титул.

МУС, у, ч. Солодка страва зі збитого в
піну фруктового чи ягідного сиропу
з желатином або манними крупами.
Малиновий мус.

МУСАКА, и, ж., кул. Турецька страва
зі шматочків баранини, яку заклада¬
ють між рядами овочів, з додаванням
сметани та прянощів.

МУСИНГ, а, ч. Вузли на тросі, які
сплітають з тоншого троса.

МУСКАРИН, у, ч. Отруйна речовина
в мухоморі.

МУСКАТ, у, ч. 1. Сорт винограду з аро¬
матними плодами; виноград цього
сорту. 2. Сорт лікерного десертного
вина з цього винограду; вино цього
сорту.

Мускатний, а, е. Мускатний виноград.
Мускатне вино.

МУСКАТЙЛЬ, я, ч. Назва вин високої
якості, що імітують смак та аромат
мускатних вин.

МУСКАТНИК, а, ч. Тропічне вічнозе¬
лене дерево або кущ, жовті м’ясисті
плоди якого містять насіння — мус¬
катний горіх.

МУСКУЛ, а, ч. Анатомічне утворення
зі здатністю до скорочення тканини;
м’яз.

Мускулатура, и, ж. М’язи організму.

Мускулгістий, а, е.

Мускул йстість, тості, ж.

Мускульний, а, е. Мускульна праця.

Мускулястий, а, е. Мускулясте тіло.

Мускулястість, тості, ж.

МУСКУС, у, ч. Дуже пахуча речовина
рослинного або тваринного по¬
ходження, що її використовують у
медицині та парфумерії.

Мускусний, а, е. Мускусний запах.

Мускусовий, а, е. Мускусовий запах.
Мускусова залоза.

МУСЛІН, у, ч. Легка, тонка й м’яка
тканина.

Мусліновий, а, е. Муслінова тканина.
Мусліновий шарф.

МУСЙН, у, ч. Вітер, що періодично
змінює свій напрям: улітку дме з
океану на материк, а взимку — з ма¬
терика в океан.

Мусонний, а, е. Мусонний вітер.

МУСТАНГ, а, ч. Здичавілий кінь, що
його завезли європейці в XVI ст. до
Північної Америки.

МУСТЬбРСЬКИЙ, а, е, археол. Що
стос, мустьєрської епохи. Мустьєр-
ська стоянка. Мустьєрська епоха.
Мустьєрська культура.

МУСУЛЬМАНСТВО, а, с. Те саме, що
іслам.

Мусульманин, а, ч. Той, хто сповідує
мусульманство.

Мусульманка, и, ж.

Мусульманський, а, е. Мусульманський
світ.

МУТАГЕНЙЗ, у, ч., спец. Виникнення
мутацій.

МУТАГЕНИ, ів, мн. ( одн . мутаген, а, ч.),
мед. Зовнішня дія випромінювання,
хімічних речовин, вірусів тощо, що
викликає мутації.

Мутагенний, а, е. Мутагенний чинник.

Мутагенність, ності, ж.

МУТАЦІЯ, і, ж., спец. 1. Раптова зміна
спадкових ознак і властивостей ор¬
ганізму. 2. Раптова (стрибкоподібна)
зміна чого-небудь. 3. Зміна голосу в
підлітків, що настає в період стате¬
вого дозрівання.

Мутант, а, ч. Різновид організму, що
виник унаслідок мутації.

Мутантний, а, е.

Мутаційний, а, е. Мутаційна теорія.

МУТУАЛІЗМ, у, ч., біол. Співжиття ор¬
ганізмів різних видів, що приносить
їм взаємну користь; симбіоз.

МУТУТИ, ів, мн ., архіт. Пласкі ви¬
ступи під виносною плитою карниза
доричного ордера.

МУФЕЛЬ, я, ч. Вогнетривка камера,
у яку вміщують вироби з кераміки,
фарфору тощо для їх нагрівання або
випалювання в муфельній печі, за¬
хищаючи від продуктів горіння.

Муфельний, а, е. Муфельна піч.

МУФЛЙН, а, ч. Дикий баран, що
живе на деяких островах Середзем¬

ного моря, а також акліматизований
у Криму.

МУФТА, и, ж. 1. Предмет жіночого
одягу з хутра або тканини на ваті
для зігрівання рук. Каракулева муф¬
та. 2. техн. Деталь у вигляді неви¬
сокого циліндра для поздовжнього
з’єднування валів, труб, зубчастих
коліс та інших циліндричних або
призматичних частин машин чи
споруд. Муфта зчеплення.

Муфтовий, а, е. Муфтові труби (у 2
знач.).

Муфточка, и, ж.

МУФТІЙ, я, ч. Вища духовна особа в
мусульман, тлумач Корану.

МУШКЕЛЬ, я, ч., техн. Дерев’яний
молоток, який використовують при
конопаченні дерев’яних суден.

МУШКЕТ, а, ч. Старовинна ґнотова
рушниця великого калібру.

Мушкетик, а, ч.

Мушкетний, а, е. Мушкетний вогонь.
Мушкетний порох.

Мушкетер, а, ч., іст. 1. Вояк, озброєний
мушкетом. 2. Благородний, шляхет¬
ний чоловік; лицар.

Мушкетерський, а, е. Мушкетерський
полк.

Мушкетон, а, ч. Старовинна вогне¬
пальна зброя у формі скороченого
мушкета.

МУШМУЛА, й, ж. 1. Невелике пів¬
денне дерево або кущ з їстівними
грушоподібними плодами. 2. збірн.
Плоди цієї рослини, що мають со¬
ковитий кисло-солодкий м’якуш.

МУШТАБЕЛЬ, я, ч. Довгий легкий
кийок, що його використовує ху¬
дожник під час роботи як опору
для руки.

МУШТРА, и, ж. 1. Військове навчан¬
ня, що ґрунтується на механічній
дисципліні й несвідомому заучуван¬
ні правил військового шикування.
2. перен. Методи виховання та на¬
вчання, що ґрунтуються на механіч¬
ній дисципліні та занадто суворих
правилах і вимогах.

Муштрований, а, е.

Муштрувальник, а, ч.

Муштрування, я, с.

Муштрувати, ую, уєш. 1. Піддавати
муштрі (у 1 знач.). Муштрувати полк.

2. перен. Навчати, повчати когось.

3. розм. Те саме, що дресирувати.

МЮЗЙТ, ч. 1. род. а. Французький

народний музичний інструмент, по¬
дібний до волинки. 2. род. у. Старо¬
винний французький танець, що
виконують у швидкому темпі під
акомпанування цього інструмента.

382

мюзикл — мюслі

МЮЗИКЛ, у, ч. 1. Жанр музично-
драматичного мистецтва, пере¬
важно комедійного характеру, що
використовує різноманітні елементи
естрадної та побутової музики, хо¬
реографії, оперети, опери. 2. Жанр
кіномистецтва, у якому драматичний
сюжет складається з діалогів, музи¬
ки, співів; фільм цього жанру.

МЮЗИК-ХбЛ, у, ч. Вид естрадного
театру, вистава якого побудована

на поєднанні музично-естрадних,
циркових і балетних номерів.

МЮЛЬ-МАШИНА, и, ж. Машина для
тонкого прядіння.

Мюльник, а, ч. Той, хто працює на
мюль-машині.

Мюльниця, і, ж.

МЮЛЬТИПЛЬ, я, ч. Телефонний ко¬
мутатор.

МЮбН, а, ч ., фіз. Нестійка елементар¬
на частинка.

МЮРИД, а, ч. Послушник, послі¬
довник, учень найвищого мусуль¬
манського наставника (шейха або
імама).

Мюридйзм, у, ч. Течія в ісламі, що пе¬
редбачає безоглядне служіння мюри¬
да релігійному наставникові.

МЮСЛІ, невідм., с. Суха суміш із об¬
смажених вівсяних або кукурудзяних
пластівців, з додаванням меду, фрук¬
тів, горіхів, цукру, шоколаду та ін.

НАБАТЕЇ, їв, мн . Арабські племена,
що утворювали у III ст. до н. е. дер¬
жаву Набатею (територія сучасної
Йорданії).

НАБЛА, и, ж. Перевернута літера
грецького алфавіту — дельта (Д), яку
використовують як символ в матема¬
тичних текстах.

НАБбБ, а, ч. 1. Титул мусульманських
аристократів (князьків) в Індії, а
також особа, що носить цей титул.
2. Той, хто швидко розбагатів і живе
зі східною розкішшю.

Набобство, а, с. Східна розкіш.

НАВАРХ, а, ч. Командир флоту в старо¬
давніх греків.

НАВАХА, и, ж. Іспанський довгий
складний ніж.

НАВЗІКАЯ, див . Навсікая.

НАВІГАЦІЯ, ї, ж. 1. Плавання кора¬
блів по морях, річках і т. ін.; судно¬
плавство. 2. Наука про методи во¬
діння кораблів. Морська навігація .
Річкова навігація. 3. Пора, період,
протягом яких залежно від місцевих
кліматичних умов можливе судно¬
плавство.

Навігатор, а, ч.

Навігаційний, а, е. Навігаційне об¬
ладнання. Навігаційний прилад (у 1
знач.).

НАВРУЗ, у, ч. Свято Нового року у пер-
ськомовних народів, що збігається з
весняним рівноденням.

НАВСІКАЯ, НАВЗІКАЯ, ї, ж. 1. У дав¬
ньогрецькій міфології — красуня,
дочка фракійського царя Алкіноя та
цариці Арети. 2. перен. Образ лірич¬
ної героїні.

…НАВТ. Друга частина складних слів,
що відповідає значенню «той, хто
плаває».

…НАВТИКА. Друга частина складних
слів, що відповідає слову «плаван¬
ня».

НАГАН, а, ч. Револьвер калібру 7,62 мм
особливої системи з обертовим ба¬
рабаном.

НАГЕЛЬ, я, «/., спец. Великий де¬
рев’яний або металевий стержень,
який використовується для скріплен¬
ня частин дерев’яних конструкцій.
Дерев’яний нагель.

Нагельний, а, е.

НАГІАГҐГ, у, ч. Мінерал свинце¬
во-сірого кольору з металевим
блиском, що належить до класу
сульфідів.

НАДИР, у, ч. Найнижча точка пере¬
тину прямовисної лінії з уявною не¬
бесною сферою; протилежне — зеніт.

НАДФІЛЬ, я, ч.у техн. Невеликий
напилок з дрібною насічкою для
точних робіт.

НАЖДАК, у, ч. Дрібнозерниста гірська
порода, що складається з корунда в
поєднанні з іншими мінералами та
використовується як абразивний
матеріал.

НАЗАЛІЗАЦІЯ, ї, ж ., лінгв. Набуття
звуком носового тембру.

Назальний, а, е. Назальний звук.

НАЗАРЙЇ, їв, мн. ( одн . назарей, я, ч.).

1. На початку поширення християн¬
ства — євреї, які сповідували хрис¬
тиянство. 2. Давньоіудейська секта.
3. Відгалуження секти молокан, що
існувало в Росії у середині XIX —
на початку XX ст.

НАЗОРЕЇ, їв, мн. Проповідники-аскети
у Стародавній Іудеї.

НАЇБ, а, ч. Заступник, помічник на¬
чальника або духовної особи в де¬
яких країнах Близького і Середньо¬
го Сходу.

НаІбство, а, с. 1. Збірн. до наїб.

2. ^Підвладна наїбові територія.

НАЙТбВ, а, ч., мор. Мотузка, трос,

який використовується для зв’язу¬
вання кінців двох або кількох кана¬
тів, а також для кріплення шлюпок,
рухомих предметів на судні і т. ін.

Найтбвання, я, с.

Найтбвий, а, е. Найтовий кінець.

Найтбвити, влю, виш. Скріплювати,
з’єднувати найтовом.

НАКТОУЗ, а, ч. Дерев’яна або металева
шафа, у верхній частині якої вста¬
новлюють корабельний компас.

НАМАЗ, у, ч. Мусульманський релі¬
гійний обряд, при якому молитва
супроводжується певними уста¬
новленими рухами і ритуальним
обмиванням.

НАНДХ невідм ., ч. Трипалий південно¬
американський страус.

НАНІЗМ, у, ч., антр. Ненормально
низький, карликовий зріст (нижче
за 130 см для чоловіків і 121 см
для жінок), що є наслідком пору¬
шення функції залоз внутрішньої
секреції.

НАНО… Префікс для творення слів на
позначення у числовому розумінні
однієї мільярдної частини вихідної
одиниці, у фізичному — будь-яких
елементів, механізмів, конструкцій і
т. ін. таких розмірів, а також усього,
пов’язаного з ними.

НАНОРЕЛЬЙФ, у, ч. Найдрібніші фор¬
ми рельєфу земної поверхні (напр.,
кротові кучі, орні борозни).

НАНОТЕХНОЛОГІЯ, ї, ж. Технологія,
пов’язана з об’єктами, що мають роз¬
міри порядку 10-9, з процесами, що
відбуваються на атомному, молеку¬
лярному рівні.

НАНСУК, у, ч. Схожа на полотно тон¬
ка бавовняна тканина, з якої шиють
білизну.

Нансуковий, а, е. Нансукова білизна.

НАОС, у, ч. Приміщення античного
храму, де знаходились скульптурні
зображення божеств.

НАПАЛМ, у, ч. Липка запалюваль¬
на суміш, виготовлена з рідких
нафтових продуктів із домішкою
спеціального загусника, яку вико¬
ристовують в авіабомбах, ракетах,
мінах і т. ін.

Напалмовий, а, е. Напалмова бомба.

НАПОЛЕОНДОР, а, ч. Французька зо¬
лота монета вартістю 20 франків, яка
випускається з початку XIX ст.

НАПОЛЕОНЇЗМ, а, ч. Політичний
напрямок, який обстоює реакційну
диктатуру на зразок диктатури На-
полеона.

Наполеон їст, а, ч.

НАРАТОР, а, ч., літ. Оповідач, особа,
від якої відбувається розповідь.

Наратйвний, а, е., лінгв., літ. Оповід¬
ний, епічний. Наративний текст.
Наративна проза.

НАРВАЛ, а, ч. Морський ссавець ро¬
дини дельфінових.

Нарвалові, их, мн ., зоол. Родина зубатих
китів, до якої належать нарвали та
білухи.

384

наргіле — натурйзм

НАРГІЛЙ, невідм ., ч. і с. У східних на¬
родів — курильний прилад, що по¬
дібний до кальяну, але, на відміну
від нього, має довгий рукав замість
трубки.

НАРД, у, ч. 1. Багаторічна трав’яниста
рослина родини валеріанових з
м’ясистим запашним кореневи¬
щем і червонуватими квіточками.
2. Ароматична речовина, яку добу¬
вають із коріння цієї рослини.

Нардовий, а, е. Нардовий запах . Нар¬
дова олія.

НАРКО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «наркотик»
(у 1 знач.), а також словам «нарколо¬
гічний» та «наркотичний».

НАРКОБЇЗНЕС, у, ч. Бізнес, пов’яза¬
ний з вирощуванням наркотичних
рослин, збутом наркотиків.

Наркобізнесмен, а, ч.

НАРКОДИСПАНСЙР, у, ч. Диспансер
для лікування наркоманів.

НАРКОДОЛАРИ, ів, мн. (одн. наркодо-
лар, а, ч.). Прибутки, одержані від
наркобізнесу.

НАРКЙЗ, у, ч. 1. Стан штучного сну
або просто запаморочення, нечутли¬
вість, викликані дією певних хіміч¬
них речовин або фізичних чинників
на організм людини й тварини;
знеболювання. 2. Знеболювання —
анестезіологічний метод, що викли¬
кає такий стан. Загальний наркоз.
Операція під загальним наркозом.

Наркозний, а, е. Наркозна маска. Нар¬
козний апарат.

Наркозування, Наркотизування, я, с.

Наркозувати, ую, уєш, мед. Вводити
кого-небудь у стан наркозу (у 1
знач.).

Наркотизатор, а, ч. Лікар -наркотиза¬
тор.

Наркотизація, ї, ж.

Наркотизований, а, е. Наркотизована
тварина.

НАРКОЛЕПСІЯ, ї, ж., мед. Раптові
нетривалі (до півгодини) приступи
сну, які виникають внаслідок певних
захворювань головного мозку.

НАРКОЛбГІЯ, ї, ж. Галузь медицини,
яка вивчає питання наркозу, нарко¬
манії, алкогольної та тютюнової
залежності.

Нарколог, а, ч.

Наркологічний, а, е. Наркологічний
кабінет. ‘

НАРКОМАНІЯ, ї, ж. Захворювання,
яке полягає у хворобливому потягу
до вживання наркотиків.

Наркоман, а, ч.

Наркоманити, ню, ниш, розм. Уживати
наркотики, бути наркоманом.

Наркоманка, и, ж.

НАРКОМАФІЯ, ї, ж. Пов’язане з
правлячими колами організоване
злочинне угруповання, яке зай¬
мається виготовленням та збутої
наркотиків.

НАРКОТИЗМ, у, ч. 1. Поширення
наркоманії. 2. Захоплення нарко¬
тиками.

НАРКОТИК, у, ч. 1. Сильнодійна ре¬
човина, яка збуджує або пригнічує
центральну нервову систему люди¬
ни й тварини і використовується в
медицині як знеболювальний або
снодійний засіб. 2. Сильнодійні
природні й синтетичні речовини,
які можуть викликати наркома¬
нію.

Наркотгічний, а, е. 1. Наркотичні ре¬
човини. Наркотичне сп’яніння (у 1, 2
знач.). 2. перен. Який сильно діє на
органи чуття, п’янить, збуджує (про
запахи). Наркотичні пахощі.

НАРЦЕН, у, ч.і фарм ., хім. Препарат
опію, який використовують у ме¬
дицині.

НАРЦИС1, а, ч. Трав’яниста цибулин¬
на рослина з лінійними листками
та білими або жовтими запашними
квітками.

Нарцисовий, а, е. Нарцисова долина. На¬
рцисовий запах. Нарцисовий букет.

НАРЦИС2, а, ч. 1. У давньогрецькій
міфології — вродливий юнак, який,
побачивши своє відображення у воді,
закохався у нього і загинув, за що
був перетворений богами у квітку.
2. перен. Самозакоханий юнак, що
хизується своєю вродою.

НАРЦИСЙЗМ, у, ч. 1. Самозакоханість,
самозамилування власною вродою
або хизування собою. 2. Форма ста¬
тевого збочення, яка полягає у сексу¬
альному задоволенні від споглядання
власного тіла і іноді супроводжується
мастурбацією.

НАСТІЇ, ій, мн.) бюл. Рухи листя, пе¬
люсток та інших частин рослин, що є
відповіддю на дії подразника (світла,
температури, вологи тощо).

НАСТУРАН, а, ч. Мінерал, складний
оксид урану.

НАЧАЛЬНИЙ, а, е. 1. мед. Пов’язаний
з пологами. 2. Вроджений.

НАТИВІЗМ, у, ч., біол. Течія, прихиль¬
ники якої заперечують модифіковані
форми, визнаючи лише вроджені,
спадкові, структури.

Нативіст, а, ч.

Нативістйчний, а, е. Нативістичні по¬
гляди.

Нативний, а, е. Нативний білок .

НАТР, у, ч. Назва гідроксиду натрію.

НАТРІЙ, ю, ч. М’який, блискучий,
білого кольору лужний метал, який

швидко окиснюється на повітрі. Хло¬
ристий натрій. Хлорид натрію.

Натрієвий, а, е. Натрієва сіль. Натрієва
лампа.

НАТУРА, и, ж. 1. заст. Природа.

2. Те, що реально існує; дійсність.

3. Сукупність психічних особливос¬
тей, з яких складається особистість
людини і які проявляються в її діях,
поведінці; вдача, характер. 4. Товари,
продукти і т. ін. як платіжний за¬
сіб замість грошей. 5. Живі істоти,
предмети і явища як безпосередній
об’єкт зображення. Перемальовувати
з натури.

Натуральний, а, е. Натуральної вели¬
чини (у 3 знач.). Натуральна школа
(у 4 знач.).

Натурний, а, е. Натурні зйомки.

НАТУРАВАНС, у, ч.у екон. Аванс, здій¬
снюваний товарами, продуктами і
т. ін., а не грошима.

НАТУРАЛІЗАЦІЯ, ї, ж ., політ., юр.
1. Надання прав громадянства даної
країни особам, що їх не мають, або
іноземцям. 2. Розведення тварин
або вирощування рослин не в їхніх
природних умовах, поза межами їх
поширення.

Натуралізований, а, е.

Натуралізувати, ую, уєш. 1. Надавати
права громадянства даної країни
особам, що їх не мають, або іно¬
земцям. 2. Розводити тварин або
вирощувати рослини не в їхніх
природних умовах, за межами їх
поширення.

НАТУРАЛІЗМ, у, ч. 1. Філософська
теорія, яка намагається пояснити
розвиток суспільства законами при¬
роди. 2. Напрям і творчий метод
у літературі, мистецтві, основним
принципом якого є відображення
з фотографічною точністю явищ
дійсності без художнього узагаль¬
нення, типізації, показу суттєвого в
суспільному житті.

Натураліст, а, ч. 1. Людина, яка зай¬
мається дослідженням природи;
природознавець. 2. Послідовник
натуралізму (у 2 знач.).

Натуралістичний, а, е. 1. Натураліс¬
тична школа (у 2 знач.). 2. Який
фотографічно копіює дійсність без
узагальнення зображуваного. На¬
туралістичний опис.

Натуралістка, и, ж.

НАТУРБАН, а, ч. Вид санного спор¬
ту — спуск на санях по натуральній
трасі.

НАТУРЙЗМ, у, ч. 1. Теорія похо¬
дження релігії від одухотворення і
шанування сил природи. 2. Те саме,
що натюрйзм.

385

натуропатія — нейродерміт

н _

НАТУРОПАТІЯ, ї, ж . Учення про
лікування хвороб природними
методами, без застосування ліків
(на відміну від лікування тра¬
диційними методами), а також
галузь медицини, яка застосовує
таку методику.

Натуропат, а, ч.

Натуропатйчний, а, е.

НАТУРОПЕНСІЯ, ї, ж. Пенсія, випла¬
чена товарами, продуктами і т. ін.,
а не грошима.

НАТУРФІЛОСОФІЯ, ї, ж. Філософ¬
ське вчення, що умоглядно пояс¬
нювало природу, яку розглядало в її
цілісності; філософія природи.

Натурфілософ, а, ч.

Натурфілософський, а, е.

НАТЮРЙЗМ, НАТУРЙЗМ, див. ну-
дйзм.

НАТЮРМЙРТ, у, ч. Картина, на якій
зображені предмети побуту, квіти,
фрукти, забита дичина і т. ін.

Натюрмортний, а, е. Натюрмортний
живопис.

НАУТЙЛУСИ, ів, мн. Рід головоногих
молюсків, з перламутру черепашок
яких виготовляють прикраси.

НАУТОФЙН, а, ч., спец. Електричний
мембранний звуковипромінювач,
який встановлюють на маяках,
молах, дамбах тощо для подання
сигналів під час туману або хмарної
погоди.

НАФТА, и, ж. Рідка масляниста горюча
речовина, темно-бурого або чорного
кольору, що залягає в надрах землі й
використовується як паливо, а також
як сировина для одержання деяких
цінних продуктів (гасу, бензину і
т. ін.).

Нафтовий, а, е. Нафтове паливо. Наф¬
тові промисли. Нафтова плівка.
Нафтова промисловість.

Нафтовйк, а, ч. Спеціаліст з видобу¬
вання нафти.

НАФТАЛІН, у, ч. Біла кристалічна
речовина з різким запахом, вживана
для боротьби з комірними кліщами,
довгоносиками і т. ін., для охорони
вовняних виробів і хутра від молі, а
також у техніці й медицині.

Нафталіновий, а, е. Нафталіновий за¬
пах. Нафталіновий завод.

Нафталінний, а, е.

НАФТО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «нафта».

НАФТОБІЗНЕС, у, ч. Бізнес, пов’я¬
заний з добуванням нафти та торгів¬
лею нафтопродуктами.

Нафтобізнесовий, а, е.

НАФТбЛ, у, ч. Хімічна сполука, яку
одержують з нафталіну і використо¬
вують у виробництві барвників.

Нафтоловий, а, е.

НАЦЙЗМ, у, ч. Німецький фашизм.

Нацйст, а, ч.

Нацйстка, и, ж. Фанатична нацистка.

Нацйстський, а, е.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Відчуження
приватної власності (землі, її надр,
фабрик, заводів, шахт і т. ін.) у
власність держави. 2. Організація
чого-небудь на національній осно¬
ві, силами якої-небудь нації.

Націоналізатор, а, ч. Той, хто здійснює
націоналізацію чого-небудь.

Націоналізований, а, е. Націоналізоване
підприємство.

Націоналізовувати, ую, уєш, націона¬
лізувати, ую, уєш. Здійснювати на¬
ціоналізацію чого-небудь; визнавати
що -небудь державною власністю.

НАЦІОНАЛІЗМ, у, ч. 1. Державна іде¬
ологія і політика, спрямована на під¬
несення та захист інтересів власної
нації, її економіки, культури, науки
та освіти. 2. Рух, спрямований на бо¬
ротьбу за незалежність нації, народу
проти іноземних гнобителів.

Націоналіст, а, ч.

Націоналістйчний, а, е.

Націоналістйчність, ності, ж.

Націоналістка, и, ж.

Націоналістський, а, е.

НАЦІЯ, і, ж. 1. Конкретно-історич¬
на форма спільності людей, об’єд¬
наних єдиною мовою і територією,
глибокими внутрішніми економіч¬
ними зв’язками, певними рисами
культури і характеру. 2. Держава,
країна.

Національний, а, е. Національна мова.
Національна меншість. Національне
відродження (у 1 знач.). Національ¬
ний дохід. Національний продукт.
Національне багатство. Національна
екологічна мережа. Національний парк
(у 2 знач.).

Національність, ності, ж. 1. Те саме,
що нація (у 1 знач.). 2. Належність
до якої-небудь нації.

НАЯ, ї, ж. Дуже отруйна змія родини
аспідів.

НАЯДА, и, ж. У грецькій міфоло¬
гії — водяна німфа, богиня текучих
вод.

Наядовий, а, е. Наядовий танок .

НЕАНДЕРТАЛЕЦЬ, льця, ч. Давня
людина, яка жила в епоху нижньо¬
го і середнього палеоліту в деяких
районах земної кулі (безпосередній
предок сучасної людини); палео-
антроп.

Неадертальський, а, е. Неандертальська
людина.

НЕБУЛА, и, ж. Газопилова, розріджена
туманність.

НЕБУЛІЙ, ю, ч. Часточки газопилової
туманності у небулі.

НЙБУЛЬ, лі, ж. Стан, коли ще не було
життя; відсутність життя; газопилова
туманність.

Небулярний, а, е. Небулярна гіпотеза.

НЕВМИ, мн. (і одн . невма, и, ж.). Особ¬
ливі знаки (рисочки, крапки, коми і
т. ін.), які застосовувалися у давнину
для запису вокальної музики і які не
визначали точної висоти звука.

НЕВР…, НЕВРИ…, НЕВРО.., НЕЙ¬
РОН… Перша частина складних слів,
яка вказує на причетність до нервів,
нервової системи.

НЕВРАЛГІЯ, ї, ж. Нервова хвороба,
яка супроводжується болями, що
виникають у тілі людини й тварини
в місці проходження нерва.

Невралгічний, а, е. Невралгічний біль.

НЕВРАЛЬНИЙ, а, е. Пов’язаний з
функціонуванням нервової сис¬
теми.

НЕВРАСТЕНІЯ, ї, ж. Захворювання
центральної нервової системи лю¬
дини, яке супроводжується підви¬
щеною подразливістю, головними
болями, стомлюваністю і т. ін.

Неврастенік, а, ч.

Неврастенічка, и, ж.

Неврастенічний, а, е. Неврастенічний
біль. Неврастенічний характер.

Неврастенічність, ності, ж.

НЙВРИ…, див. НЕВЕ..

НЕВРИ, ів, мн. (одн. невр, а, ч.). Давні
племена, які у VI— V ст. до нашої ери
населяли верхів’я Дністра, Південно¬
го Бугу та басейну Прип’яті і вважа¬
ються предками слов’ян.

НЕВРИЛЕМА, и, ж., анат. Оболонка
периферичних нервових волокон.

НЕВРЙН, у, ч., анат. Оболонка нерво¬
вого стовбура.

НЕВРИНбМА, и, ж., мед. Добро¬
якісна пухлина з клітин оболон¬
ки нерва.

НЕВРИТ, у, ч., мед. Запалення нерва у
людини й тварини, яке розвиваєть¬
ся при його ушкодженні, переохоло¬
дженні тіла, внаслідок інфекційного
захворювання, порушення крово¬
обігу і т. ін.

НЕВРО… Перша частина складних
слів, що відповідає словосполучен¬
ню «нервова система».

НЕВРОБЛАСТ, а, ч., анат. Зародкова
нервова клітина.

НЕВРОГЕННИЙ, а, е. Залежний від
впливу нервової системи.

НЕВРОГЛЇЯ, ї, ж. Тканина нервової
системи тваринного організму, у
якій розташовані нервові клітини
та інші відростки.

НЕВРОДЕРМҐГ, див. нейродерміт.

386

невродиспансер — нейрохірургія

НЕВРОДИСПАНСЕР, у, ч. Диспансер
для лікування нервових хвороб.

НЕВРЙЗ, у, ч„ мед. Функціональне
захворювання центральної нервової
системи людини, яке проявляється у
нервово-психічних розладах, викли¬
каних тривалими переживаннями,
перенапруженнями тощо.

Невротик, а, ч. Той, хто страждає на
невроз.

Невротичний, а, е. Невротичний стан.

НЕВРОЛОГІЯ, ї, ж ., мед. Розділ меди¬
цини, що вивчає будову, склад, ді¬
яльність і розвиток нервової системи,
а також методи її лікування.

Невролог, а, ч.

Неврологічний, а, е.

НЕВРОМА, и, ж ., мед. Пухлинне або
регенеративне розростання нерво¬
вих волокон в організмі людини і
тварини.

НЕВГОН, а, ч., мед. Нервова клітина
з усіма її відростками, основний
структурний та функціональний
елемент нервової системи; нейрон.

НЕВРОПАТІЯ, ї, ж. Порушення діяль¬
ності центральної нервової системи.
Периферійна невропатія.

Невропат, а, ч. Той, хто страждає на
невропатію.

Невропатичний, а, е. Невропатичний
діатез.

Невропатка, и, ж.

НЕВРОПАТОЛОГІЯ, і, ж. у мед. Наука,
що вивчає захворювання нервової
системи і розробляє методи ліку¬
вання нервових хвороб та способи
їх запобігання.

Невропатолог, а, ч.

Невропатологічний, а, е.

НЕВРОТИЗАЦІЯ, ї, ж ., мед. Перебу¬
вання людини або тварини в умовах,
які призводять до невротичного ста¬
ну; збудження нервового стану.

НЕВРОТОМІЯ, ї, ж ., мед. Перерізуван¬
ня, видалення нерва.

НЕВРОФІБРИЛИ, йл, мн.у анат. Тон¬
кі волокна в тілі нервової клітини
та її відростках, які беруть участь
у проведенні імпульсу по нервовій
системі.

НЕВРОФІБРОМА, и, ж.у мед. Пухли¬
на на нервовому стовбурі та нервових
закінченнях у шкірі, кістках та за¬
лозах внутрішньої секреції.

НЕВРОФІБРОМАТОЗ, у, ч., мед. Сис¬
темне захворювання, яке полягає у
появі численних пухлинних вузлів по
ходу нервових стовбурів та нервових
закінчень у шкірі, кістках, залозах
внутрішньої секреції, а також піг¬
ментні плями на шкірі.

НЕГАТИВ1, а, ч., фот. Зображення на
світлочутливій плівці або пластинці,

в якому світлі місця знімка стають
темними, а темні — світлими.

Негативний1, а, е. Негативне зображен¬
ня. Негативна плівка.

НЕГАТИВ2, у, ч., збірн.у розм. Нега¬
тивні сторони, властивості, риси
і т. ін. чого-небудь або негативні
факти.

Негативний2, а, е, Негативні риси ха¬
рактеру. Негативна оцінка. Негатив¬
на ситуація . Негативний виробничий
фактор. Негативне обертання. Не¬
гативне число.

Негатйвність, ності, ж.

НЕГАТИВІЗМ, у, ч. 1. мед. Один із
симптомів розладу вищої нервової
діяльності людини, що виражається
в безглуздому опорі різним впливам.
2. психол. Невмотивоване бажання ді¬
яти всупереч кому-небудь. 3. книжн.
Необгрунтоване заперечення чого-
небудь.

Негативістський, а, е.

НЕГАТОСКОП, а, ч. Прилад для пере¬
гляду рентгенівських знімків.

НЕГЛІЖЕ, невідм.у с. Легке домашнє,
переважно ранкове, вбрання.

НЕГОЦІЯ, ї, ж. у заст. Торгівля або
торговельна угода.

Негоціант, а, ч. Оптовий торговець.

Негоціантка, и, ж.

НЕГРИ, ів, мн. Прийнята в усіх мовах
назва людей негроїдної раси.

НЕГРИТЮД, у, ч. Система поглядів,
яка виникла у 20— 40-х роках XX ст.
і пропагує ідею зверхності негри¬
тянської культури та її носіїв над
культурою білої раси.

НЕГУС, а, ч. Титул імператора Ефіо¬
пії (Абіссинії); особа, що має цей
титул.

НЕЙЗИЛЬБЕР, у, ч. Сплав міді, ніке¬
лю та цинку, що використовується у
машинобудуванні, для виготовлення
побутових предметів і т. ін.

НЕЙРЙТ, у, ч. Відросток нервової
клітини, який проводить імпульс
від цієї клітини до інших органів та
нервових клітин.

НЕИРО… Перша частина складних
слів, що вказує на зв’язок яких-не-
будь предметів, явищ з нервовою
системою.

НЕЙРОАНАТбМІЯ, і, ж. Розділ ана-
томії, який вивчає форму й будову
нервової системи та її органів.

НЕИРОБіОНІКА, и, ж. Напрям у біо¬
ніці, пов’язаний з вивченням і мо¬
делюванням діяльності центральної
нервової системи людини й тварин
для використання закономірностей
їхньої будови при створенні нових
технічних пристроїв, кібернетичних
систем тощо.

_ н

НЕЙРОГІНЕКОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ
медицини, що вивчає взаємозв’язок
захворювань жіночої статевої сфери
та нервової системи.

Нейрогінеколог, а, ч.

НЕЙРОДЕРМІТ, у, ч. Захворювання
шкіри, яке характеризується свер¬
бінням, йотовщенням поверхневого
шару шкіри та ін.

НЕЙРОІНФОРМАТИКА, и, ж.
Галузь інформатики, пов’язана з
використанням принципів роботи
природних нейронних систем та
моделюванням приладів для пе¬
реробки інформації на базі цих
принципів.

НЕИРОКЕРАТЙН, у, ч. Білок групи
кератинів.

НЕИРОКІБЕРНЕТИКА, и, ж. Напрям
біологічної кібернетики, що вивчає
організацію елементів, відділів ана¬
лізаторів, аналізаторських систем і
всієї нервової системи організму.

НЕЙРОКОМП’ЮТЕР, а, ч. Комп’ютер,
побудований на принципах роботи
природних нейронних систем.

НЕЙРОЛЕПТИКИ, ів, мн. Ліки, які
загальмовують дію центральної
нервової системи і при цьому не по¬
рушують свідомості.

НЕЙРОЛІНГВІСТИКА, и, ж. Га¬
лузь знання на стику неврології й
лінгвистики, що досліджує та від¬
новлює порушені мовні навички й
уміння.

Нейролінгвістичний, а, е. Нейролінгвіс-
тичні дослідження.

НЕЙРОЛОГІЯ, див. неврологія.

НЕЙРОН, НЕВРОН, а, ч. Нервова
клітина з усіма відростками, що
відходять від її тіла.

НЕЙРОПСИХОЛОГІЯ, і, ж. Розділ
психології, що вивчає психічну ді¬
яльність людини у зв’язку з функ¬
ціонуванням центральної нервової
системи в певних умовах.

Нейропсихічний, а, е.

НЕИРОСЕКРЕЦІЯ, ї, ж. Властивість
деяких нервових клітин виробляти
і виділяти в кров або тканинну
рідину фізіологічно активні продук¬
ти — нейрогормони.

НЕЙРОФІБРИЛИ, НЕВРОФІБРИЛИ,
ів, мн. Тонкі волокна в тілі нервової
клітини та її відростках, які беруть
участь у проведенні імпульсу по нер¬
вовій системі.

НЕЙРОФІЗІОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ фі¬
зіології, який вивчає функції нерво¬
вої системи людини й тварин.

Нейрофізіолог, а, ч.

НЕЙРОХІРУРГІЯ, ї, ж. Галузь хірур¬
гії, що займається лікуванням захво¬
рювань центральної та периферичної

387

нейрохірург — неодарвінізм

нервової системи людини, а також
хірургічні методи їх лікування.

Нейрохірург, а, ч.

Нейрохірургічний, а, е. Нейрохірургічна
клініка.

НЕЙРУЛА, и, ж. Стадія зародкового
розвитку хордових тварин та людини,
що настає після гаструли.

Нейруляція, ї, ж. Утворення зародку
нервової системи — нервової плас¬
тинки та її замикання в нервову
трубку в зародків хордових тварин
і людини.

НЕЙТРАЛ, а, ч. 1. політ. Нейтральна
держава. 2. розм. Людина, що займає
позицію невтручання у що-небудь.

НЕЙТРАЛІЗАТОР, а, ч. Речовина, яка
нейтралізує що-небудь. Нейтраліза¬
тор підвищеної кислотності шлунка.

НЕЙТРАЛІЗМ, у, ч. Дотримування
нейтралітету.

НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ,!’, ж. 1. Послаблення,
знищення сили, впливу кого-, чого-
небудь. 2. Оголошення якої-небудь
держави нейтральною. 3. Встанов¬
лення для якої-небудь території
(або вод) особливого міжнародного
режиму, що позбавляє державу,
яка володіє цією територією, права
зводити на ній укріплення, розмі¬
щувати збройні сили тощо. 4. хім.
Реакція, спрямована на знищення
кислотних властивостей розчину
за допомогою лугів, а лужних — за
допомогою кислот. 5. лінгв. Усу¬
нення протиставлення фонем, що
мають різні ознаки.

Нейтралізувати, ую, уєш. 1. Робити
(зробити) нейтральним. Нейтралізу¬
вати країну. Нейтралізувати військо.

2. Послаблювати чи припиняти дію,
вплив і т. ін. чого-, кого-небудь.

3. ^Піддавати нейтралізації (у 4 знач.).

НЕЙТРАЛІТЕТ, у, ч. 1. У міжнародно¬
му праві — політичне і правове ста¬
новище держави, яка не бере участі у
війні, зберігає мирні стосунки з вою¬
ючими країнами і не подає жодній
з них воєнної допомоги. Постійний
нейтралітет. 2. Невтручання у чужі
справи, будь-яку боротьбу, суперечку
і т. ін.

Нейтральний, а, е. 1. Нейтральна країна
(у 1 знач.). 2. Нейтральні люди. Ней¬
тральна тема (у 2 знач.). 3. Який не
має яскраво виражених ознак. Ней¬
тральний стиль. 4. хім. Який не дає
ні лужної, ні кислої реакції. Ней¬
тральна сіль. 5. спец. Який не несе ні
негативного, ні позитивного заряду.

Нейтральність, ності, ж.

НЕЙТРЙНО, невідм., с., фіз. Стабільна
електрично нейтральна елементарна
частинка.

Нейтринний, а, е. Нейтринна астро¬
номія.

НЕЙТРОН, а, ч., фіз. Електрично
нейтральна елементарна частинка,
що разом із протоном входить до
складу атомного ядра.

Нейтронний, а, е. Нейтронна фізика.
Нейтронний генератор.

НЕЙТРОНОГРАФІЯ, ї, ж. Метод ви¬
вчення атомно-молекулярної будо¬
ви речовини за розсіюванням у ній
нейтронів.

НЕЙТРОФІЛИ, ів, ми. Один з типів
лейкоцитів.

НЕЙТРОФІЛЬЙЗ, у, ч. Нейтрофіль-
ний лейкоцитоз — збільшення кіль¬
кості нейтрофілів в одиниці об’єму
крові.

НЕКРО… Перша частина складних
слів, що відповідає поняттю «мерт¬
вий».

НЕКРОБІЙЗ, у, ч., біол. Процес повіль¬
ного відмирання клітин або тканин
у живому організмі.

НЕКРЙЗ, у, ч., біол . Змертвіння тка¬
нини частини живого організму, що
супроводжується зміною будови клі¬
тинних ядер та протоплазми.

Некротйчний, а, е. Некротичний процес.
Некротичні тканини.

НЕКРОЛАТРІЯ, ї, ж. Обожнювання
померлих.

НЕКРОЛЙГ, а, ч. Стаття з приводу
чиєїсь смерті, у якій подаються
відомості про життя і діяльність
померлого.

Некрологічний, а, е. Некрологічна
стаття.

НЕКРОПОЛЬ, я, ч. 1. У країнах
Давнього Сходу та античного сві¬
ту — кладовище, могильник. 2. Кла¬
довище, де поховані знамениті люди.

НЕКРОСКОПЇЯ, ї, ж. Огляд трупа
людини, що померла насильниць¬
кою смертю.

НЕКРОФАГИ, ів, мн., зоол. Твари¬
ни, які харчуються трупами інших
тварин.

НЕКРОФАГІЯ, ї, ж,, зоол. Явище
поїдання тваринами трупів інших
тварин.

НЕКРОФІЛІЯ, ї, ж., мед. Збочення,
яке полягає у статевому потягу до
померлих.

Некрофіл, а, ч. Той, хто відчуває стате¬
вий потяг до померлих.

Некрофільський, а, е. Некрофільські
нахили.

НЕКРОФбБІЯ, ї, ж. Хворобливий

‘ стан людини, яка патологічно бо¬
їться смерті, мерців.

НЕКТАР, у, ч. 1. В античній міфоло¬
гії — напій богів, що зберігав їм вічну
молодість, безсмертя; надзвичайно

приємний, чудовий на смак напій.
2. бот. Солодка, цукриста рідина, яку
виділяють нектарники рослин.

Нектарний, а, е. Нектарний смак. Нек¬
тарна залоза.

НЕКТАРНИК, а, ч., бот. Орган рослин,
що виділяє нектар.

НЕКТОН, у, ч. ‘Сукупність водяних
організмів (китів, риб, головоногих
молюсків і т. ін.), здатних до актив¬
ного плавання на значні відстані у
відкритих водоймах.

НЕМАТОДА, и, ж. Ниткоподібний
черв’як типу первиннопорожнинних,
що є шкідником сільськогосподар¬
ських рослин.

НЕМЕЗЙДА, НЕМЕСЇДА, и, ж.

1 У давньогрецькій міфології — бо¬
гиня помсти, яка карає за злочини.
2. перен. Помсга.

НЕМЕЗІЯ, ї, ж. Рід трав’янистих,
рідше напівкущових, рослин роди¬
ни ранникових.

НЕМЕРТЙНИ, ів, мн Тип червів з по¬
довженим тілом.

НЕМЕСІДА, див. Немезида.

НЕНІЯ, і, ж. Особливо жалібна пісня,
яку в багатьох народів рідні (пере¬
важно жінки) або плакальниці ви¬
конують під час поховання.

НЕО… Перша частина складних слів,
що відповідає слову «новий».

НЕОАНТРОПИ, ів, мн. (одн. неоантроп,
а, ч.). Люди раннього і середнього ві¬
ків голоценової епохи — безпосеред¬
ні предки сучасних людей.

НЕОВІТАЛІЗМ, у, ч. Напрям у біо¬
логії, основні положення якого не
відрізняються від основних положень
віталізму.

НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО, а, с. Напрям
у філософії кінця XIX — першої
третини XX сг. з характерним для
нього прагненням створити ціліс¬
ний світогляд на основі відродже¬
ного вчення Гегеля; у центрі напря¬
му — філософія історії й культури,
держави, права.

Неогегельянець, нця, ч.

НЕОГЕН, у, ч, археол. Друга половина
третинного періоду історії розвитку
Землі.

Неогеновий, а, е. Неогеновий вік. Нео¬
геновий період.

НЕОГЛОБАЛЇЗМ, у, ч. Політична
доктрина СІНА середини 80-х рр.
XX ст. (за президентства Р. Рейга-
на), яка передбачала поширення й
уївердження вирішального впливу
США в усьому сьігі.

Неоглобалісг, а, ч.

Неоілобалісіський, а, с.

НЕОДАРВІНІЗМ, у, ч. Еволюційна
концепція, що її створив у 80—

388

90-х рр. XIX ст. німецький зоолог
А. Вейсман, яка пов’язувала дані
цитології про запліднення з еволю¬
ційною теорією і намагалась допо¬
внити дарвіністське уявлення про
природний відбір: вейсманізм

Неодарвініст, а, ч.

Неодарвіністський, а, е.

НЕОДИМ, у, «/., хім. Сріблястий ме¬
тал з жовтуватим відтінком, який
повільно окислюється на повітрі,
реагує з водою, кислотами і т. ін.;
використовується при виробництві
скла.

Неодймовий, а, е. Неодимове скло.

НЕОЗбЙ, див. кайнозой.

НЕОІМПРЕСІОНІЗМ, у, ч Напрям
у живописі, що виник у Франції
близько 1885 р., який, використову¬
ючи висновки наукового кольороз-
навства, надав системного характеру
імпресіоністичним прийомам роз¬
кладання складних тонів на чисті
кольори.

Неоімпресіонїст, а, ч.

Неоімпресіоністйчний, а, е.

Неоімпресіоністський, а, е

НЕОКАНТІАНСТВО, а, є Напрям у
філософії другої половини XIX —
початку XX ст, який, прагнучи
відродити філософію І. Канта, на¬
магався подолати кантівський дуа¬
лізм і стверджував апріорність (не¬
залежність від досвіду) характеру
пізнання.

Неокантіанець, нця, ч

НЕОКЛАСИЦИЗМ, у, ч Напрям у
літературі й мистецтві другої поло¬
вини XIX і XX ст., що за взірець брав
художні форми й засоби мистецтва
стародавніх Греції та Риму, італій¬
ського Відродження, а також бароко
XVII ст. й класицизму XVIII ст.

Неокласик, а, ч. Поет-неокласик .

НЕОКОНФУЦІАНСТВО, а, є Школа
в китайській філософії, сформо¬
вана в основному в період кон¬
фуціанства, у якій значне місце
посідають питання онтології, на¬
турфілософії та космогонії і яка,
стверджуючи непохитність соціаль¬
них порядків, була панівною у фі¬
лософській і суспільно-політичній
думці Китаю до початку XX ст.,
а також мала великий вплив у
Японії, Кореї та В’єтнамі

НЕОЛАМАРКІЗМ, у, ч. Сукупність
різноманітних ідеалістичних кон¬
цепцій в еволюційному вченні, що
виникли в другій половині XIX ст.
у зв’язку з розвитком окремих по¬
ложень ламаркізму

НЕОЛҐГ, у, ч., археол. Новий кам’яний
вік, кінцевий період кам’яної доби.

неодарвініст — Нептун

Неолітйчний, а, е. Неолітичний період.

НЕОЛОГІЗМ, у, ч., лінгв. Нове слово
або вислів, що з’являється у мові.

Неологічний, а, е.

НЕбН, у, ч. Інертний газ без кольору
й запаху, що в незначній кількос¬
ті входить до складу повітря й не
бере участі в звичайних хімічних
реакціях.

Неоновий, а, е. Неонові літери реклам.
Неонова лампа.

НЕОНАЦЙЗМ, у, ч. Відроджений і
пристосований до сучасних полі¬
тичних умов нацизм — один з най-
радикальніших політичних рухів,
який базується на ідеях німецького
націонал-соціалізму 30-40-х рр.
XX ст.

Неонацист, а, ч.

Неонацистський, а, е.

НЕОНТОЛбГІЯ, ї, ж. Комплекс біоло¬
гічних наук, що вивчають сучасний
органічний світ.

НЕОПЛАЗІЯ, і, НЕОПЛАЗМА, и, ж.
Новоутворення тканини, пухлина.

НЕОПЛАТОНІЗМ, у, ч. Філософія
періоду занепаду античного світу
(III— IV ст. н. е.), в якій ідеї Плато-
на синтезовано з філософськими
системами Арістотеля, стоїків, Пі-
фагора та ін. провідних античних
філософів.

Неоплатонік, а, ч.

Неоплатонічний, а, е. Неоплатонічний
напрям.

НЕОПОЗИТИВІЗМ, у, ч. Один з ос¬
новних напрямів філософії XX ст.,
провідна ідея якого — відкидаючи
можливість філософії як теоретич¬
ного пізнання світоглядних проблем
і протиставляючи науку філософії,
розробити метод логічного чи лінг¬
вістичного аналізу знання або мови
(наукової, філософської, повсяк¬
денної).

Неопозитивіст, а, ч.

Неопозитивістський, а, е.

НЕОРЕАЛІЗМ, у, ч. 1. Напрям в італій¬
ському кіно та літературі середини
40— 50-х рр. XX ст., визначальними
рисами якого є демократизм, гума¬
нізм і прагнення показати життя
без прикрас. 2. Напрям у західно¬
му образотворчому мистецтві кінця
40— 50-х рр. XX ст., прихильники
якого, протиставляючи своє мис¬
тецтво авангардизмові, створювали
образи народного життя й соціаль¬
ної боротьби. 3. Напрям у філософії
XX ст , основна ідея якого — безпо¬
середня «даність» пізнаваної речі у
свідомості, з огляду на що зовнішній
світ розчиняється в мисленні.

Неореаліст, а, ч.

Неореалістйчний, а, е.

НЕОРОМАНТИЗМ, у, ч . Комплекс
різноманітних напрямів у європей¬
ській мистецькій культурі кінця
XIX — початку XX ст., які відро¬
дили ряд принципів романтизму
(пафос особистої волі, заперечення
буденного, культ ірраціонального,
потяг до фантастики та ін.).

Неоромантик, а, ч.

Неоромантичний, а, е.

НЕОСХОЛАСТИКА, и, ж. Загальна
назва різних течій католицької фі¬
лософії, що прагнули реставрувати
середньовічну схоластику.

НЕОТЕКТОНІКА, и, ж . Розділ геотек¬
тоніки, що вивчає тектонічні про¬
цеси, які з’явилися в кайнозойську
еру четвертинного періоду.

Неотектонічний, а, е. Неотектонічний
процес.

НЕОТЕНІЯ, ї, ж. Здатність організмів
досягати статевої зрілості й розмно¬
жуватись на стадії личинки.

НЕОТОМІЗМ, у, ч. Найвпливовіша
школа сучасного католицизму,
яка походить з учення Фоми Ак-
вінського; сучасний етап розвитку
томізму.

НЕОФАШИЗМ, у, ч. Один з найради-
кальніших напрямів і рухів правого
крила політичного спектра, головна
ідея якого — відродити й запрова¬
дити націоналістично-расистський
тоталітаризм за зразком державного
устрою Італії 20— 40-х рр. і Німеччи¬
ни 30-40-х рр. XX ст.

Неофашист, а, ч.

Неофашистський, а, е. Неофашистська
організація.

НЕОФІТ, а, ч. 1. церк. Новий прихиль¬
ник якоїсь релігії, 2. перен. Новий
прихильник якого-небудь учення,
суспільного руху або новак у чому-
небудь.

НЕОФбБІЯ, ї, ж. Патологічний страх
перед усім новим, незвичним.

НЕОФРЕЙДЙЗМ, у, ч. Напрям у су¬
часній філосрфії та психології.

НЕОЦЕРАТбД, а, ч. Велика австралій¬
ська прісноводна дводишна риба.

НЕПЕНТЕС, а, ч. Рід комахоїдних рос¬
лин родини непентових.

НЕПОТЙЗМ, у, ч. 1. Надання Рим¬
ськими Папами для зміцнення
власної влади прибуткових посад,
вищих церковних санів, маєтків
своїм родичам. 2. перен. Кумівство;
улаштування родичів на прибуткові,
вигідні посади.

НЕПТУН, а, ч. 1. У давньоримській мі¬
фології — бог морів. 2. астр. Восьма
за віддаленням від Сонця планета
Сонячної системи.

389

нептунізм — нікелін

НЕПТУНІЗМ, у, ч. Напрям у геології,
послідовники якого вважали, що всі
гірські породи утворилися у водному
середовищі через кристалізацію або
осідання^

НЕПТУНІЙ, ю, ч. Штучний радіоак¬
тивний хімічний елемент, що до¬
бувається з витриманого в ядерному
реакторі урану і має вигляд срібляс¬
то-білого металу.

НЕРВАЦІЯ, ї, ж., біол . Розподіл жилок
на листках рослин, чашечках квіток і
на крилах комах; жилкування.

НЙРВИ, ів, мн. Сукупність волокон, які
утворюють розгалужену систему, що
зв’язує мозок з іншими органами і
тканинами тіла.

НЕРВІЗМ, у, ч. Вчення про провід¬
ну роль нервової системи у діяль¬
ності організму, засноване І. П. Пав-
ловим.

НЕРВОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до нер¬
ви. Нервові клітини. 2. Пов’яза¬
ний із збудженістю, роздратуванням
нервів. Нервова тривожність ; який
виражає, виявляє збудження, роз¬
дратування і т. ін. Нервовий голос.
3. Який виникає від захворювання,
розладу нервової системи; виклика¬
ний захворюванням нервів. Нервовий
параліч. 4. Схильний до підвищеної
чутливості, збудження, хвилюван¬
ня, роздратування; дратівливий.
5. Різкий, поривчастий, з раптови¬
ми швидкими ривками; рвучкий.
Нервовий жест. 6. перен. Сповнений
неспокою, турбот, хвилювання (про
моральну атмосферу, роботу і т. ін.).
Нервове життя.

Нервовість, вості, ж.

Нервозний, а, е.

Нервозність, ності, ж.

НЕРВЮРА, и, ж. 1. Каркас (ребро
каркаса) крила або оперення літака.
2. архіт. Арка з тесаного клинопо¬
дібного каміння, що зміцнює ребра
склепіння.

НЕРЕЇДА, и, ж. У давньогрецькій
міфології — морська німфа.

НЕРЕЙСОВІ, их, мн. Родина морських
кільчастих червів.

НЕРИТОВИЙ, а, е., геол. Мілководний.
Неритова зона. Неритові відклади.

НЙРПА, и, ж. Ластоногий ссавець
родини тюленевих.

Нерповий, а, е.

Нерп’ячий, а, е.

НЕСЕСЙР, а, ч. Шкатулка, футляр з ре¬
чами для туалету, шиття і т. ін. Несесер
для гоління. Манікюрний несесер.

НЙТТО, невідм ., прикм. , присл ., спец. Без
тари і упаковки (про вагу товару).

НЕФ, а, ч., архіт. Витягнуте вздовж
приміщення (або частина примі¬

щення), відокремлене рядом колон
чи стовпів.

НЕФЕЛІН, у, ч ., геол. Мінерал класу
силікатів, що має сіре з різними від¬
тінками забарвлення, використову¬
ється для удобрювання та в деяких
галузях виробництва; перспективна
алюмінієва руда.

Нефеліновий, а, е. Нефелінові сієніти.

НЕФЕЛОГІЛЕЯ, ї, ж. Тропічний
вічнозелений ліс, що вкриває гір¬
ські схили на висоті понад 2000 м
у районах з частими тривалими
туманами.

НЕФЕЛОМЕТР, аґ, ч. Оптичний
прилад для вимірювання ступеня
каламутності рідини та газів за ін¬
тенсивністю, з якою вони розсіюють
світло.

НЕФОСКбП, а, ч. Прилад для визна¬
чення швидкості та напряму руху
хмар.

НЕФР…, НЕФРО… Перша частина
складних слів, яка має значення
«той, що стосується нирки».

НЕФРЕКТОМІЯ, ї, ж. Видалення нир¬
ки при зворотних або прогресуючих
патологічних процесах.

НЕФРИДІЇ, ій, мн. Органи виділення
безхребетних тварин, які видаляють
з організму шкідливі продукти обмі¬
ну речовин, іноді — виводять статеві
продукти.

НЕФРЙТ1, у, ч. Захворювання нирок
у людини й тварини, що характе¬
ризується запальним процесом у
нирковій тканині.

НЕФРЙТ2, у, ч., геол. Мінерал із кла¬
су силікатів, що може мати зелене,
сіре, біле з різними відтінками за¬
барвлення; використовується для
виготовлення прикрас, оздоблення
і т. ін.

НЕФРО…, див. нефр…

НЕФРбЗ, у, ч. Застаріла назва нефро-
тичного синдрому.

НЕФРОЛІТІАЗ, у, ч. Захворювання,
під час якого в нирках утворюються
камені або пісок.

НЕФРОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ медицини,
який вивчає будову, функцію та хво¬
роби нирок і методи їх лікування.

Нефрблог, а, ч.

Нефрологічний, а, е.

НЕФРЙН, а, ч., біол. Основна струк¬
турно-функціональна одиниця ни¬
рок у хребетних тварин і людини,
яка в процесі утворення сечі ви¬
водить із крові продукти обміну і
регулює її склад.

НЕФРОПАТІЯ, ї, ж. Збірна назва різ¬
них захворювань нирок.

НЕФРОСКЛЕРОЗ, у, ч. Розростання
сполучної тканини в нирках.

НЕФРОТОМЇЯ, ї, ж., мед. Операція
видалення однієї чи обох нирок.

НЕЦКЕ, невідм. У мистецтві Японії
XVII— XIX ст. — мініатюрні фігурки
з дерева, слонової кістки або металу,
як правило, з наскрізним отвором.

НІАЦИНАМЇД, у, ч. Те саме, що ніко¬
тинова кислота.

НІВАЦІЯ, ї, ж. Руйнівна дія снігового
покриву на рельєф.

Нівальний, а, е. Пов’язаний зі снігом
або сніговим покривом. Нівальний
клімат.

НІВЕЛІР, а, ч. Геодезичний інструмент
для визначення різниці висот двох
будь-яких точок земної поверхні.

Нівелірний, а, е.

НІВЕЛЮВАННЯ, я, с. 1. спец. Ви¬
значення за допомогою нівеліра
висоти різних точок земної по¬
верхні. 2. Вирівнювання поверхні
чого-небудь. 3. перен. Усування,
ліквідування відмінності між ким-,
чим-небудь.

Нівельований, а, е.

Нівелювальний, а, е.

Нівелювальник, а, ч. Фахівець із ніве¬
лювання.

Нівелювальниця, і, ж.

Нівелювати, юю, юєш.

НІГІЛІЗМ, у, ч. 1. Заперечення уста¬
лених суспільством норм, прин¬
ципів, законів. Правовий нігілізм.
2. Напрямок серед російської різ¬
ночинної інтелігенції 60-х років
XIX століття, прихильники якого
негативно ставилися до дворянських
традицій, звичаїв, кріпосництва.

Нігіліст, а, ч.

Нігілістйчний, а, е. *

Нігілістка, и, ж.

Нігілістський, а, е.

НІГРОЗИН, у, ч. Синтетичний орга¬
нічний барвник чорного кольору,
який використовують для фарбу¬
вання шкіри та виготовлення лаку.

НІГРЙЛ, у, ч. Залишковий неочи-
щений нафтопродукт, що містить
велику кількість смолистих речо¬
вин; використовується для змащу¬
вання автомобільних, тракторних
двигунів.

НІЕЛО, невідм. Малюнок, вирізаний
на золоті або сріблі і заповнений
темним сплавом срібла, міді, сірки
та бури.

НЇКЕ, НЇКА, и, ж. У давньогрецькій
міфології — богиня перемоги на полі
бою і під час змагань.

НІКЕЛІН, у, ч. 1. Червоний ніке¬
левий колчедан — мінерал класу
сульфідів. 2. Сплав міді та нікелю
з незначною домішкою марганцю,
заліза й цинку.

390

нікеліновий — новація

Нікеліновий, а, е. Нікеліновий дріт.

НІКЕЛЬ, ю, ч. Сріблясто-білий ту¬
гоплавкий метал, стійкий щодо дії
води та повітря.

НІКЕЛЮВАННЯ, я, с. Нанесення на
поверхню шару нікелю.

Нікельований, а, е.

Нікелювальний, а, е. Нікелювальна
ванна.

Нікелювальник, а, ч. Фахівець з ніке¬
лювання.

Нікелювальниця, і, ж.

Нікелювати, юю, юєш. Покривати
металеву поверхню тонким шаром
нікелю.

НІКЙЛЬ, блі, ж. Призма з ісландського
шпату, яку використовують для по¬
ляризації світла.

НІКОТИН, у, ч. Отруйна наркотична
речовина, що міститься в тютюні.

Нікотинний, а, е.

Нікотиновий, а, е. Нікотинові препара¬
ти. Нікотинова кислота.

НІКТИНАСТІЯ, ї, ж. Рух листя, пе¬
люсток та інших органів рослин,
пов’язаний зі зміною дня і ночі.

НІКТОФЙБІЯ, ї, ж. Нав’язливий страх
людини перед темрявою.

НІМБ, а, ч. 1. Сяйво, намальоване
у формі кола навколо голови або
над головою (на іконах, картинах
релігійного змісту та ін.), як символ
святості; ореол. 2. Сяйво. 3. перен.
Атмосфера слави, пошани, успіхів і
т. ін., що оточує кого-небудь.

НІМФА, и, ж. 1. У грецькій міфо¬
логії — божество у вигляді жінки,
яке уособлює явища і сили при¬
роди. 2. перен. Про вродливу жін¬
ку. 3. зоол. Одна із стадій після-
зародкового розвитку личинки
деяких комах.

НІМФАЛІДА, и, ж ., біол. Метелик,
що належить до родини німфалід, у
яких, на відміну від більшості інших
метеликів, надто короткі (редукова¬
ні) передні ноги.

НІМФЙЙ, я, ч. В античній архітекту¬
рі — святилище, присвячене німфам.

НІМФЙЯ, ї, ж. Рід багаторічних вод¬
них рослин родини лататтєвих.

НІМФОМАНІЯ, ї, ж , мед. Хвороб¬
ливе посилення статевого потягу в
жінок.

Німфоманка, и, ж.

Німфоманський, а, е.

НІМБА, НІОБЕЯ, і, ж. 1. У давньо-
грецькій міфології — донька фри¬
гійського царя Тантала, дружина
ліванського царя Амфіона. 2. перен.
Мати-страждальниця.

НІНДЗЯ, і, ч. У середньовічній Япо¬
нії — представник певного угрупо¬
вання професійних шпигунів, яких

наймають для особливо складних
спеціальних завдань.

НібБІЙ, ю, ч. Блискучий пластич¬
ний тугоплавкий метал сіро-біло¬
го кольору, який використовують в
електротехніці.

Ніобієвий, а, е.

НІОБҐГ, а, ч. Мінерал класу оксидів і
гідроксидів, чорного або бурувато-
чорного кольору.

НІПЕЛЬ, я, ч„ спец. 1. Коротка мета¬
лева трубка з нарізкою на кінцях для
герметичного з’єднання трубопрово¬
дів, шлангів і т. ін. 2. Затискач, яким
ізолюють провідник в електричних
лампах. 3. Пристрій для нагнітання
повітря в камери (шини, м’ячі) з кла¬
паном, що перешкоджає зворотному
витоку повітря.

Ніпельний, а, е.

НІРВАНА, и, ж. У буддизмі та джай¬
нізмі — найвищий стан, мета всіх
людських прагнень, звільнення від
сансари, відречення від усіх жит¬
тєвих турбот, внутрішня гармонія.
Досягти нірвани.

НІСТАГМ, у, ч . , мед. Мимовільні швид¬
кі ритмічні рухи (горизонтальні, рід¬
ше — вертикальні або кругові) ока,
пов’язані з ураженням центральної
нервової системи та внутрішнього
вуха.

НІТР…, НІТРИ…, НІТРО… Перша
частина складних слів, що відповідає
поняттям «азот», «азотний».

НІТРАГІН, у, ч . Бактеріальне добриво,
виготовлене з культури бульбочкових
бактерій.

Нітрагінізація, ї, ж. Обробка насіння
бобових культур нітрагіном перед
сівбою. Нітрагінізація насіння.

НІТРАТ, у, ч.у хім. Сіль азотної кис¬
лоти.

Нітратний, а, е.

НІТРЙД, у, ч., хім. Сполука азоту з
металом або металоїдом, що від¬
значається стійкістю при високій
температурі.

НІТРИЛИ, ів, мн.у хім. {одн. нітрил, у,
ч.). Ціанисті сполуки, нерозчинні у
воді.

НІТРИТ, у, ч., хім. Сіль азотистої
кислоти.

НІТРИФІКАЦІЯ, ї, Ж. у спец. Біо¬
хімічний процес окислення аміаку
та амонійних солей у солі азотної
кислоти.

НІТРО…, див. нітр…

НІТРОБАКТЕРІЇ, їй, мн. Мікроорга-
нізми, які живуть за наявності віль¬
ного кисню і окиснюють азотисту
кислоту в азотну.

НІТРОБЕНЗЙЛ, у, ч.у спец. Масля¬
ниста отруйна малорозчинна у воді

рідина жовтуватого кольору із запа¬
хом гіркого мигдалю, яку викорис¬
товують у парфумерії, миловарінні
та виробництві барвників.

НІТРОГЛІЦЕРЙН, у, ч.у хім. Масля¬
ниста отруйна нерозчинна у воді без¬
барвна рідина, яку використовують
у виробництві вибухових речовин і
в медицині.

НІТРОЦЕЛЮЛОЗА, и, ж.у хім. Суміш
складних ефірів целюлози та азотної
кислоти.

НІТРАЦІЯ, ї, ж. спец. Хімічна реак¬
ція заміщення атомів водню нітро-
групою в органічній сполуці.

Нітрування, я, с.

НІХРОМ, у, ч.у спец. Сплав нікелю,
заліза і хрому, що відзначається
великим електричним опором та
високою жаростійкістю, який ви¬
користовують для виготовлення
електронагрівних приладів та елек¬
тропечей.

Ніхромовий, а, е. Ніхромова спіраль.

НІЦШЕАНСТВО, а, с. 1. Учення
німецького філософа Ф. Ніцше та
його послідовників. 2. Світоглядні
мотиви, риси, запозичені з філосо¬
фії Ф. Ніцше.

НІША, і, ж. 1. Западина або виступ
у стіні. 2. перен. Своє, власне місце
де-небудь (у системі, мережі тощо);
сфера, простір прояву якої-небудь
діяльності, існування якого-небудь
явища, предмета, факту, обмежених
певними рамками. Ринкова ніша.
Екологічна ніша.

НбБІЛІ, невідм.у НОБІЛІТЕТ, у, ч.
1. У Стародавньому Римі — пред¬
ставники патриціансько-плебейської
знаті. 2. У Західній Європі в Середні
віки — представники знаті, а також
частини міського патриціату, що
складалася з вихідців із феодальних
родин.

НОБІЛІТАЦІЯ, ї, ж. Надання дво¬
рянського титулу, введення в дво¬
рянство.

НОБІЛІТЕТ, див. нобілі.

НОВАТОР, а, ч. Той, хто вносить і
здійснює нові, прогресивні ідеї,
принципи, технологію в будь-якій
галузі діяльності.

Новаторка, и, ж.

Новаторство, а, с. Усе нове, прогресив¬
не, що запроваджується в якій-не-
будь галузі людської діяльності.

Новаторський, а, е. Новаторський ме¬
тод.

НОВАЦІЯ, ї, ж. 1. В юриспруден¬
ції — припинення зобов’язання за
згодою сторін через заміну його
новим. 2. Нововведення. Новація в
галузі комп ’ютерних технологій.

391

новела1 — номограма

н _

НОВЙЛА1, и, ж. Невеликий розповід¬
ний художній твір про незвичайну
життєву подію з несподіваним фі¬
налом.

Новеліст, а, ч. Талановитий новеліст.

Новелістика, и, ж.

Новелістичний, а, е.

Новелка, и, ж.

НОВЙЛА2, и, ж., юр. Зміни, які стали¬
ся в чинному законодавстві завдяки
новому закону.

НОВЕЛЕТА, и, ж. Невелика інстру¬
ментальна музична п’єса, що має
лірико-оповідний, іноді драматич¬
ний характер.

…НОЗ. Друга частина складних слів,
що означає хворобу тварин, іно¬
ді людини.

НОЗЙМА, и, ж. Рід внутрішньоклі¬
тинних паразитичних найпростіших
тварин ряду мікроспоридій.

НОЗЕМАТОЗ, у, ч., с. г. Хвороба в ко¬
мах і риб, збудниками якої є мікро¬
споридії.

НОЗОАРЕАЛ, у, ч. Територія поши¬
рення певної хвороби або групи
хвороб.

НОЗОГРАФІЯ, ї, ж ., мед. Опис захво¬
рювання.

Нозографічний, а, е. Нозографічний
аналіз.

НОЗОЛОГІЯ, ї, ж., мед. Учення
про хвороби, їх класифікацію й
номенклатуру, про діагноз, етіоло¬
гію, патогенез, загальні принципи
лікування та профілактики за¬
хворювань.

Нозологічний, а, е.

НОЗОФЇЛІЯ, ї, ж., мед. Нав’язлива
ідея в кого-небудь про наявність
того чи іншого захворювання.

НОЗОФбБІЯ, ї, ж., мед. Один із симп¬
томів психічного розладу — стан
людини, що боїться захворіти на
невиліковну, смертельну хворобу.

НЙК, а, ч., мор. Кінцева частина
всіх горизонтальних або похилих
рангоутних дерев. Нок рея. Нок
гафеля.

НОКАУТ, у, ч. 1. спорт. Стан боксера
під час бою, коли він після удару
супротивника падає, протягом
10 секунд не може звестися на ноги,
щоб продовжувати бій, і вважається
переможеним. 2. перен. Стан, у якому
перебуває людина в результаті невда¬
чі, поразки в чому-небудь, що по¬
збавляє її можливості продовжувати
діяльність.

Нокаутований, а, е. Нокаутований
боксер.

Нокаутувати, ую, уєш. Робити так, що
супротивник опиняється в нокауті
(у 1 знач.).

НОКДАУН, у, ч., спорт. Стан боксе¬
ра під час бою, коли він від удару
супротивника втрачає координацію
рухів і орієнтацію, але раніше ніж
за 10 секунд готовий продовжува¬
ти бій.

НОКТАМБУЛЇЗМ, див. сомнамбулізм.

НОКТЮРН, а, ч. Одночастинний му¬
зичний твір наспівного, ліричного,
мрійливого характеру.

НОМ1, у, ч. 1. Грецька назва основної
адміністративно-територіальної оди¬
ниці Стародавнього Єгипту. 2. Ос¬
новна адміністративно-територіаль¬
на одиниця сучасної Греції.

НОМ2, у, ч. У стародавніх греків — піс¬
ня на честь Аполлона.

…НОМ1. У математичних термінах від¬
повідає поняттю «член».

…НОМ2, …НОМІЯ. У складних словах
відповідає поняттю «положення».

ІІЙМА, и, ж. Руйнування м’яких
тканин обличчя, слизової оболонки
вагіни внаслідок гниття.

НОМАДИ, ів, мн. (одн. номад, а, ч.).
Народи, які провадять кочове жит¬
тя, нині переважно в Азії, Африці,
Австралії; кочівники.

Номадизм, у, ч. Спосіб життя номадів;
кочівництво.

Номадний, а, е.

НОМАРХ, а, ч. Правитель йому1.

НОМЕНКЛАТУРА, и, ж. 1. Сукуп¬
ність прийнятих для наукового
вжитку назв, термінів, що засто¬
совуються в тій чи іншій галузі
знання. Ботанічна номенклатура.
Номенклатура товарів. Номенкла¬
тура продукції. 2. збірн. Перелік
керівних посад, призначення на
які належить до компетенції яко-
го-небудь найвищого органу влади,
а також працівники, призначені
чи затверджені органами вищого
рівня на якісь посади. Партійна
номенклатура.

Номенклатурний, а, е. Термінологічні
(номенклатурні) словники (у 1 знач.).
Номенклатурна одиниця (у 2 знач.).

НЙМЕР, а, ч. 1. Порядкове число
предмета серед інших однорідних.
Порядковий номер. 2. Який-небудь
предмет, позначений порядковим
числом. 3. Окремий примірник га¬
зети, журналу і т. ін.; число. 4. Шма¬
ток картону, бляхи і т. ін. з позна¬
ченими на ньому цифрами, що є
певним документом, знаком ін¬
вентаризації і т. ін. 5. Позначення
розміру одягу, взуття і т. ін. Нитки
сорокового номера. 6. Окрема кімната
в готелі, лазні і т. ін. Замовити номер.
Номер люкс. 7. У концерті, цирковій
виставі і т. ін. — окремий виступ ар¬

тиста або групи артистів. 8. військ.
Солдат або сержант, що має певні
обов’язки в обслуговуванні техніки.
9. перен. Який-небудь несподіваний,
дивний вчинок.

Номернйй, а, е. Номерний знак (у 1—3
знач.).

НОМІНАЛ, у, ч. 1. Вартість, що вказу¬
ється на грошових знаках, акціях та
облігаціях. 2. Ціна товару, зазначена
в прейскуранті або на самому товарі.
Продаж за номіналом.

НОМІНАЛІЗМ, у, ч. Напрям у серед¬
ньовічній філософії, представники
якого вважали, що реально існують
лише окремі предмети, а загальні по¬
няття — це тільки назви, породжені
людським мисленням.

Номіналіст, а, ч.

Номіналістйчний, а, е. Номіналістична
теорія.

НОМІНАЛЬНИЙ, а, е. 1. фін. Який
виражається грошовою вартістю.
Номінальна зарплата. Номінальна вар¬
тість акцій. Номінальна ціна. 2. Який
тільки має яку-небудь назву, але не
виконує своїх функцій, обов’язків і
т. ін. Номінальне членство. Номіналь¬
ний керівник.

Номінальність, ності, ж.

НОМІНАНТ, а, ч. Той, хто, або те, що
висувається на здобуття премії в га¬
лузі літератури, мистецтва тощо.

НОМІНАЛІВ, у, ч., грам. Називний
відмінок.

НОМІНАТИВНИЙ, а, е, лінгв. 1. Який
називає, позначає предмети, явища,
дії, якості. Номінативне речен¬
ня. Номінативна функція слова. 2. По¬
в’язаний з називним відмінком.

НОМІНАТОР, а, ч. Член журі або від¬
повідальна особа, що представляє
номінантів для присудження премії
в одній із номінацій.

НОМІНАЦІЯ, і, ж. 1. лінгв. Назва.
2. На конкурсах, фестивалях тощо —
категорія осіб, творів, з-поміж яких
журі обирає найкращих. Номінація на
кращу жіночу роль.

НОМІНУВАТИ, ую, уєш. 1. Те саме,
що називати. 2. Уводити, вносити до
номінації (у 2 знач.).

Номінований, а, е. Номінований на
« Оскара ».

…НОМІЯ, див. …ном2.

НОМОГЕНЙЗ, у, ч„ біол. Еволюційна
теорія, згідно з якою еволюція не
полягає у випадкових змінах орга¬
нізму, а певним чином узалежнена
від спадковості та її законів.

НОМОГРАМА, и, ж., мат. Спеціаль¬
не креслення, яким зображується
функціональна залежність між пев¬
ними величинами.

392

НОМОГРАФІЯ, ї, ж. Розділ матема¬
тики, що вивчає теорію і способи
побудови номограм.

Номографічний, а, е.

НОМОКАНЙН, а, ч. 1. Збірник
прав у Візантійській імперії та
інших державах, що брали за
взірець її правовий лад. 2. рел.
У православній церкві — збірник
приписів для церковних справ і
світських, які стосуються церков¬
ного життя.

НбНА, и, ж. 1. муз. Дев’ятий ступінь у
гамі. 2. літ. Строфа з дев’яти рядків,
переважно хореїчного розміру і з
таким же римуванням.

НОНАКбРД, у, ч., муз. Акорд із 5
звуків, які можна розмістити по
терціях.

НОНЕТ, у, ч., муз. 1. Ансамбль з дев’яти
виконавців. 2. Твір для такого ан¬
самблю.

НбНІУС, а, ч., спец. Допоміжна шкала
вимірювальних приладів для відлі¬
ку дробових часток поділки основ¬
ної шкали.

НОНКОМБАТАНТИ, ів, мн. У між¬
народному праві — особи, що не
входять до складу збройних сил
воюючих держав, а також ті, що
входять до складу збройних сил як
обслуговуючий персонал, але не
беруть безпосередньої участі в бо¬
йових діях.

НОНКОНФОРМІЗМ , у, ч. 1. Соціаль-
ний протест, намагання поводи¬
тися всупереч загальноприйнятим
стереотипам, нормам, невизнання
узвичаєних цінностей, поглядів і
т. ін. 2. рел. В англіканській церк¬
ві — невизнання англійськими про¬
тестантами приписів і засад, які
виголошує офіційна англіканська
церква; відступ від державної анг¬
ліканської церкви.

Нонконформіст, а, ч.

Нонконформістський, а, е.

НОНПАРЕЛЬ, і, ж. Назва дрібно¬
го друкарського шрифту, розмір
якого дорівнює 6 пунктам (близько
2,25 мм).

Нонпарельний, а, е.

НбНСЕНС, у, ч., книжн. Безглуздя,
нісенітниця.

НОН-СТбП, незмін. Безперервно.

НООСФЕРА, и, ж. Новий еволюцій¬
ний стан біосфери, коли діяльність
людини стає вирішальним чинником
її розвитку.

Ноосферний, а, е. Ноосферний запо¬
відник.

НОРД, у, ч., спец. 1. Північ, північний
напрямок. 2. Північний вітер.

Нордовий, а, е. Нордовий вітер.

номографія — нотний

НОРД-ВЙСТ, у, Ч., спец. 1. ПІВНІЧНИЙ
захід, північно-західний напрямок.
2. Північно-західний вітер.

НОРДЙЗМ, у, ч. Різновид расизму,
теорія, згідно з якою представни¬
ки «вищої», північної (нордичної)
раси — творці світової цивілізації.

НОРДЙЧНИИ, а, е. Північний, влас¬
тивий жителям та культурам північ-
ноєвропейських країн.

НОРД-бСТ, у, ч., спец. 1. Північний
схід, північно-східний напрямок.
2. Північно-східний вітер.

НбРІЯ, ї, ж ., техн. Ковшовий елеватор
для піднімання сипких, дрібнокуско-
вих, а також рідких матеріалів.

НбРМА, и, ж. 1. Звичайний, узако¬
нений, загальноприйнятий, обов’яз¬
ковий порядок, стан чого-небудь.
Норма права. Норми літератур¬
ної мови . 2. Установлена міра,

розмір чого-небудь. Норма пред¬
ставництва. Норма часу. Норма
виробітку. 3. друк. Надрукована
дрібним шрифтом назва книжки
або прізвище автора, розташовані
внизу на першій сторінці кожного
друкарського аркуша.

Нормальний, а, е. 1. Який не має від¬
хилень від норми; який відповідає
загальноприйнятим нормам, уста¬
новленим вимогам і т. ін.; звичайний.
Нормальна температура. 2. Психічно
здорова людина.

Нормований, а, е. Нормований робочий
день.

Нормувальний, а, е.

Нормувальник, а, ч. Той, хто встанов¬
лює норми.

Нормувальниця, і, ж.

Нормування, я, с. Нормування літера¬
турної мови.

Нормувати, ую, уєш. Визначати, уста¬
новлювати, запроваджувати норму
в чому-небудь. Нормувати витрати
сировини. Нормувати розцінки.

НОРМАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Установлення
норми, зразка. Нормалізація вимови.
2. Доведення до норми, до нормаль¬
ного стану; врегулювання. Нормалі¬
зація відносин. 3. Деякі види робіт зі
стандартизації в машинобудуванні.
4. техн. Вид термічної обробки сталі
для покращення її механічних влас¬
тивостей.

Нормалізований, а, е.

Нормалізувати, ую, уєш. Доводити до
норми, підпорядковувати нормі.

НОРМАЛЬ, і, ж. 1. мат. Пряма, пер¬
пендикулярна до дотичної прямої
або площини, що проходить через
точку дотику. 2. Документ, яким
визначають типи, розміри, норми й
технічні умови на продукцію певної

_ Н

галузі промисловості або підприєм¬
ства. 3. техн. Деталь установленого
зразка.

НОРМАТИВ, у, ч., спец. Показник
норм, згідно з якими проводиться
певна робота або здійснюється,
виконується що-небудь. Економічні
нормативи. Нормативи відрахувань.
Нормативи планування територій.
Соціальні нормативи.

Нормативний, а, е. 1. Який визначає
норму, правила і т. ін. чого-небудь.
Нормативний словник . Нормативний
наголос. Нормативний акт. 2. Який
відповідає нормативу, встановлений
нормативом. Нормативні запаси си¬
ровини. •

Норматйвність, ності, ж.

НОРМОБЛАСТИ, ів, мн. Одна із ста¬
дій утворення червоних кров’яних
тілець.

НОСТАЛЬГІЯ, ї, ж. 1. Болісна туга
людини на чужині за своєю батьків¬
щиною. Ностальгія за батьківщиною.
2. Туга за минулим. Ностальгія за
юнацькою романтикою.

Ностальгійний, а, е. Ностальгійні по¬
чуття.

Ностальгічний; а, е.

НОСТРИФІКАЦІЯ, ї, ж. Визнання за¬
рубіжного диплома про вищу освіту,
титулу або наукового чи професій¬
ного ступеня як рівнозначного з
аналогічним вітчизняним дипломом,
титулом або ступенем. Здійснити но-
стрифікацію.

Нострифікаційний, а, е.

Нотифікування, я, с.

Нострифікувати, кую, куєш. Визна¬
вати зарубіжний диплом про вищу
освіту, титул або науковий чи про¬
фесійний ступінь як рівнозначний з
аналогічним вітчизняним дипломом,
ступенем, титулом. Нострифікувати
зарубіжний диплом інженера.

НбСТРО, НбСТРО-КбНТО, невідм.
Рахунок, який банк має у своєму
банку (кореспондента) і на який
нараховуються всі його видатки і
надходження.

НбТА1, и, ж. 1. Умовний графіч¬
ний знак, що позначає музичний
звук певної висоти і тривалості.
2. Окремий звук певної висоти у
музиці, співі. На високих нотах.
Фальшива нота. 3. тільки мн. Текст
музичного твору, записаний умов¬
ними графічними знаками; аркуш,
зошит з таким записом. 4. Тон, ін¬
тонація голосу, що виражають яке-
небудь почуття, ставлення до кого-,
чого-небудь.

Нотний, а, е. Нотна грамота. Нотне
письмо. Нотний знак.

393

нота2 — нумерологія

н _

НбТА2, и, ж. У міжнародному пра¬
ві — офіційне письмове звернення
уряду однієї держави до іншої. Вер¬
бальна нота.

НОТАБЕНА, и, ж ., рідко НОТАБЕНЕ,
с.у невідм. Назва умовного знака (N3),
який ставлять, щоб звернути увагу на
якесь місце в тексті, на якийсь доку¬
мент, книгу і т. ін.

НОТАВЛЬ, я, н. У феодальній Фран¬
ції — член особливого державного
дорадчого органу, що призначався
королем з найвпливовіших пред¬
ставників дворянства, духовенства
та вищого чиновництва.

НОТАРІАЛЬНИЙ, а, е. Що стос, по¬
свідчення й оформлення юри¬
дичних актів, різних документів
і т. ін. Нотаріальна контора. Нота¬
ріальні дії. Завірений нотаріусом.
Нотаріальний документ.

Нотаріально. Нотаріально посвідчена
копія свідоцтва про смерть.

НОТАРІАТ, у, ч. Система державних ор¬
ганів, завданням яких є посвідчення
прав і фактів, що мають юридичне
значення.

НОТАРІУС, а, ч. Службова особа, яка
очолює нотаріальну контору, керує
її роботою та здійснює нотаріальні
дії.,

НОТАЦІЯ1, ї, ж. Настанова, повчання
із суворим несхваленням, засуджен¬
ням чиєїсь поведінки, вчинків
і т. ін.

НОТАЦІЯ2, ї, ж. у спец. 1. Система умов¬
них письмових позначень, прийнята
в якій-небудь галузі людської діяль¬
ності. Шахова нотація. 2. Письмова
фіксація музики.

НОТИС, у, ч.у мор. Письмове по¬
відомлення про повну готовність
судна до завантаження або роз¬
вантаження.

НОТИФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Офіційне
повідомлення однієї держави ін¬
шій про свою позицію з якого-не-
будь питання міжнародного життя.
2. Повідомлення власником векселя
векселедавця про опротестування
виданого ним векселя.

Нотифікаційний, а, е.

Нотифікування, я, с.

Нотифікувати, ую, уєш. 1. дипл. Надси¬
лаючи ноту, повідомляти яку-небудь
державу про свою позицію з якихось
питань зовнішньої політики. 2. фін.
Повідомляти про опротестування
виданого векселя.

НОТОГРАФІЯ, ї, ж. Нотне письмо,
писання нотами (спеціальними му¬
зичними знаками).

Нотографічний, а, е.

НОТОТРЙМА, и, ж. Рід жаб родини
квакшевих.

НОУМЕН, а, ч.у філос. 1. У філософії
Платона — суть речі, яку, на від¬
міну від явища, можна пізнати
тільки розумом. 2. У філософії
Канта — річ у собі — справжній,
хоч і непізнаваний предмет, що
існує поза людською свідомістю і
є джерелом вражень людини; про¬
являє себе в явищах і тільки в цій
формі доступний розумовому (а не
чуттєвому) пізнанню.

Ноуменальний, а, е.

НОУТБУК, а, ч. Портативний пер¬
сональний комп’ютер, формою і
величиною подібний до книги. Ко¬
ристуватися ноутбуком.

НбУ-ХАХ невідм. у с. Документально
оформлені технічні знання, до¬
свід, навички, секрети виробни¬
цтва, які охороняє законодавство
і передачу яких обумовлюють при
укладанні ліцензійних угод та ін.
договорів.

НУВОРИШ, а, ч . Людина, що швид¬
ко й незаслужено посіла певне
суспільне становище, отримала ба¬
гатство або посаду; вискочка; ско¬
робагатько.

НУГА, й, ж. Кондитерський виріб —
солодка в’язка маса з горіхами.

НУДЙЗМ, у, ч. Сучасний напрям,
започаткований в Європі та Пів¬
нічній Америці, який, спираючись
на гасло повернення людини до
природи, пропагує оголене тіло
людини — для її фізичного та
психічного здоров’я.

Нудйст, а, ч.

Нудйстський, а, е. Нудистський пляж.

НУКЕР, а, ч. Воїн з особистої варти
князя, хана і т. ін. у деяких народів
Сходу; дружинник.

НУКЛЕАзИ, аз, мн. Ферменти, що
розщеплюють нуклеїнові кислоти в
живих організмах.

НУКЛЕАРИЗАЦІЯ, ї, ж. Тенденція
до раннього виокремлення дорос¬
лих дітей із сім’ї у зв’язку зі вступом
у шлюб.

НУКЛЕАРНИЙ, а, е. 1. книжн. Ядер¬
ний; який стосується атомної енергії.
Нуклеарна зброя. 2. Що стос, сім’ї,
що складається із подружжя з дітьми
або без дітей, чи одного із батьків
зі своїми дітьми, які не вступили у
шлюб.? Нуклеарна сім ‘я.

НУКЛЕЇН, у, ч.у спец. Складна орга¬
нічна сполука, що входить до складу
клітинного ядра.

Нуклеїновий, а, е. Нуклеїновий обмін.
Нуклеїнові кислоти.

НУКЛЕОЗЙДИ, ів, мн. Речовини, які
утворюються при розщепленні ну¬
клеїнових кислот та нуклеотидів.

НУКЛЕбЛЬ, я, ч. Постійна складова
частина ядра клітини.

НУКЛЕбНІКА, и, ж. Ядерна фізика
або галузь техніки, пов’язана з ядер¬
ною фізикою.

НУКЛЕОПРОТЕЇДИ, ів, мн. Комп¬
лекси білків з нуклеїновими кис¬
лотами.

НУКЛЕОТЙДИ, ів, мн.у спец . Ор¬
ганічні сполуки, що містяться в
рослинних і тваринних організмах
і відіграють велику роль в обміні
речовин.

НУКЛЕУС, а, ч.у с. г. Невелика бджо¬
лосім’я з молодою неплідною маткою
або плідною запасною.

НУКЛІД, а, ч. Атомне ядро з харак¬
терним певним складом (кількістю
протонів і нейтронів) або струк¬
турою.

НУКЛбН, а, ч. Загальна назва прото¬
нів і нейтронів, що входять до складу
атомного ядра.

Нуклонний; а, е.

НУЛІФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. юр. Анулюван¬
ня, визнання недійсним будь-якого
акта, закону. 2. фін. Позбавлення
знецінених грошових знаків функції
платіжного засобу; анулювання.

Нуліфікувати, ую, уєш, фін.

НУЛЬ, я, ч. 1. Цифра 0, що означає
відсутність величини, а при під¬
ставлянні її до іншого числа справа
означає збільшення його в десять
разів. 2. Умовна величина, від якої
починається відрахування подібних
до неї величин (часу, температури,
тиску і т. ін.). 3. перен. Те, що не має
ніякої цінності і значення.

Нульовйй, а, е’. Нульова температура .
Нульова флексія (у 1 знач.). Нульовий
цикл (у 2 знач.).

НУМЕРАТОР, а, ч.у спец. 1. Апарат
для нумерування квитків, купонів
і т. ін. 2. Пристрій на електрич¬
ному дзвінку, що вказує номери
місць, звідки подано сигнал (у
готелі і т. ін.).

НУМЕРАЦІЯ, ї, ж. 1. Розставляння
на чому-небудь номерів у порядку
послідовності. 2. Цифрове позна¬
чення порядкових номерів пред¬
метів. Нумерація будинків. Нумерація
квартир. 3. мат. Сукупність способів
найменування та позначення чисел;
система числення.

Нумераційний, а, е.

НУМЕРОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Учення про
магічні числа, їх сакральний смисл.
2. Ворожіння на числах.

394

НУМІЗМАТИКА, и, ж . Наука, що ви¬
вчає старовинні монети та медалі.

Нумізмат, а, */.

Нумізматичний, а, е.

НУМУЛЇТИ, ів, мн. (одн. нумулїт, а, ч.).
Викопні одноклітинні організми, че¬
репашки яких утворюють відклади
вапняку.

Нумулітовий, а, е. Нумулітовий вапняк.

НУНЦІАТУРА, и, ж. 1. Дипломатичне
представництво Ватикану при уряді
якої-небудь держави. Працювати у
нунціатурі. 2. Посада нунція. Обійня¬
ти нунціатуру. Період, строк перебу¬
вання на посаді нунція.

Нунцій, я, ч. Постійний представник
Ватикану при уряді якої-небудь дер¬
жави. Папський нунцій.

Нунціїв, цієва, цієве. Нунцієве звер¬
нення.

НУНЧАКИ, ів, мн. У деяких східних
єдиноборствах — зброя у вигляді

нумізматика — нюансувати

двох коротких палок, з’єднаних
кінцями за допомогою ременя або
ланцюжка.

НУС, у, ч. Одне з центральних понять
давньогрецької філософії — дух, ро¬
зум, сенс, думка.

НУТ1, а, ч. Рід однорічних та багато¬
річних трав родини бобових.

НУТ2, невідм ., ж. У давньоєгипетській
релігії — дружина бога землі й рос¬
линності, богиня неба.

НУТАЦІЯ, ї, ж. 1. техн. Коливальні
рухи осі власного обертання тіла, які
відбуваються одночасно з прецесією.
2. біол. Обертальний рух верхівок ор¬
ганів рослин, що ростуть.

НУТРІЯ, ї, ж. Ссавець ряду гризунів.

НУЦЙЛУС, у, ч. Центральна частина
насінного зародка голонасінних і
покритонасінних рослин.

НЬЮСМЕЙКЕР, а, ч. 1. Людина, яка
з тих чи інших причин викликає

інтерес публіки, засобів масової ін¬
формації. 2. Журналіст, що працює в
галузі створення нових інформацій¬
них програм.

НЬЮТОН, а, ч. Одиниця сили в Між¬
народній системі одиниць.

НЬЮФАУНДЛЕНД, а, ч. Порода ве-
ликих довгошерстих собак, а також
собака цієї породи.

НЬЯЯ, невідм. Одна зі шкіл дав¬
ньоіндійської філософії (IV ст. до
н. е.), засновником якої вважають
Готаму.

НЮ, невідм. Зображення оголеного тіла
в образотворчому мистецтві.

НЮАНС, у, ч.у книжн. Тонке розрізнен¬
ня в чому-небудь; ледве помітний
відтінок. Нюанс думки.

Нюансування, я, с.

Нюансувати, ую, уєш. Відтіняти дуже
тонкі, ледве вловимі переходи, риси,
нюанси в чому-небудь.

ОАЗА, и, ж ., ОАЗИС, у, ч. 1. Місце в
пустелі або напівпустелі, де є прісна
вода, пишна рослинність. 2. перем.
Про те, що є відрадним винятком
на загальному фоні.

Оазисний, а, е.

Оазний, а, е.

Оазовий, а, е.

ОБЕЛЇСК, а, ч. Меморіальна споруда,
пам’ятник у вигляді чотиригранної
колони з пірамідальною вершиною.
Обеліск над могилою Невідомого сол¬
дата.

ОБЕР-… Перша частина складних назв
посад і чинів, що відповідає словам
«старший», «головний».

6БЕР-МАЙСТЕР, тра, ч. Старший
майстер у доменних, сталеплавиль¬
них і прокатних цехах.

ОБЕРТбН, у, ч„ фіз., муз. Додатковий,
більш високий тон, що супроводжує
основний і надає йому особливого
відтінку, тембру; призвук.

ОБ’ЙКТ, а, ч. 1. філос. Те, що є пред¬
метом пізнання людини й існує поза
ЇЇ свідомістю; протилежне — суб’єкт.

2. Явище, предмет, особа, на які
спрямована певна діяльність, увага
і т. ін. Об’єкт вивчення. Об’єкт опису.

3. Певна одиниця (споруда, підпри¬
ємство, ділянка місцевості і т. ін.)
господарського або оборонного
значення. Висотні об’єкти. Об’єкти
державної регіональної політики. Ре¬
кламно-інформаційні об’єкти. 4. грам.
Додаток. 5. юр. Матеріальні, духо¬
вні та ін. соціальні блага, щодо яких
суб’єкти права вступають у правові
відношення.

Об’єктний, а, е.

Об’єктовий, а, е.

ОБ’ЄКТИВ, а, ч. Частина оптичного
приладу (одна або декілька лінз),
обернена до предмета, який спо¬
стерігають або фотографують.

ОБ’ЄКТИВАЦІЯ, ї, ж. 1. У філосо¬
фії — перетворення суб’єктивного
змісту свідомості на самостійну,
незалежну від свідомості сутність.
2. Втілення чого-небудь у предмет¬
них формах, образах і т. ін.

ОБ’ЄКТИВУВАТИ, ую, уєш. 1. Вть
лювати в конкретних предметних
формах; робити що-небудь об’єктом
сприйняття. 2. Узагальнювати, типі¬
зувати що-небудь.

Об’єктивований, а, е.

ОБ’ЄКТИВІЗМ, у, ч. 1. філол. Підхід
до тлумачення явищ суспільного
життя, який обмежується конста¬
туванням наявності суспільних
процесів без оцінки їх з певних
позицій. 2. Неупередженість у
ставленні до чого-небудь; проти¬
лежне— суб’єктивізм.

Об’єктивіст, а, ч.

Об’єктивістичний, а, с.

Об’єктивістський, а, е.

ОБ’ЄКТИВНИЙ, а, е. 1. Який існує
поза людською свідомістю і неза¬
лежно від неї; незалежний від волі,
бажань людини; протилежне —
суб’єктивний. Об’єктивні обстави¬
ни. Об’єктивна істина. Об’єктивна
реальність (дійсність). Об’єктивний
світ. Об’єктивне право. Об’єктивні
показники. 2. Позбавлений уперед¬
ження і суб’єктивного ставлення;
безсторонній, неупереджений.

Об’єктивність, ності, ж.

Об’єктивно. Оцінити явище об’єктивно.
Підійти до справи об’єктивно.

ОБЛІГАТНИЙ, ОБЛІГАТЙРНИЙ, а, е,
книжн. Обов’язковий; протилежне —
факультативний. Облігатні паразити.
Облігаторний характер.

Облігатність, ності, ж.

Облігатбрність, ності, ж.

ОБЛІГАТО, муз. 1. присл. Обов’язково
(про дотримання певних правил,
прийомів виконання музичних тво¬
рів). 2. Обов’язковий для виконання
(про партію інструмента чи голосу в
будь-якому музичному творі). Аком¬
панемент облігато. Партія облігато.
3. невідм ., с. У давній поліфонічній
музиці — частина музичного твору,
що відповідає чітко визначеним
правилам.

ОБЛІГАТбРНИЙ, див. облігатний.

ОБЛІГАЦІЯ, ї, ж. Цінний папір, що
дає його власникові прибуток у ви¬

гляді відсотків або виграшу. Муніци¬
пальні облігації.

Облігаційний, а, е. Облігаційний квиток .
Облігаційна позика.

ОБЛЇГО, невідм ., с., фін. 1. Сума за¬
гальної заборгованості за векселя¬
ми. 2. Банківська книга особистих
рахунків, у якій облічують заборго¬
ваність окремих осіб за векселями,
облікованими у цьому банку.

ОБЛІТЕРАЦІЯ, ї, ж., біол. 1. Заростан¬
ня просвіту порожнистого або труб¬
частого органа в людей і тварин,
спричинюване розростанням спо¬
лучної тканини. 2. Сплющування
відмерлих клітин і тканин у рослин
при вторинному потовщенні стов¬
бура, формуванні зародка тощо.
Облітерація кам ‘янистих клітин.

Облітеруючий, а, е. Облітеруючий
синдром.

ОБРОГАЦІЯ, ї, ж. Внесення часткових
змін у старий закон.

ОБСЕРВАТОРІЯ, ї, ж. Наукова уста¬
нова, яка веде астрономічні та гео¬
фізичні спостереження й досліджен¬
ня, а також спеціально обладнаний
будинок для проведення цих спо¬
стережень. Астрономічна обсервато¬
рія. Магнітна обсерваторія. Метео¬
рологічна обсерваторія.

Обсерваторський, а, е. Обсерваторське
устаткування.

ОБСЕРВАЦІЯ, ї, ж., книжн. 1. Спо¬
стереження, обстеження, вивчення.
2. мед. Ізоляція людей, що прибули
з місць, де зафіксовано випадки
інфекційних захворювань, для спо¬
стереження і профілактики. 3. мор.
Спосіб визначення місцезнаходжен¬
ня суден у морі.

Обсерватор, а, ч. Спостерігач.

Обсерваційний, а, е. Акушерське обсер¬
ваційне відділення.

Обсервбваний, а, е.

Обсервувати, ую, уєш. Спостерігати,
обстежувати, вивчати.

ОБСЕСІЯ, ї, ж., психол., мед. Мимо¬
вільне виникнення чужих для особи
хворого думок (як правило, непри¬
ємних), уявлень, спогадів, сумнівів,

396

обсидіан — одонтологія

рухів, дій тощо при збереженні кри¬
тичного до них ставлення.

ОБСИДІАН, у, ч. Гірська порода чор¬
ного кольору, різновид вулканічного
скла.

Обсидіановий, а, е.

ОБСКУРАНТТЇЗМ, у, ч., книжн. Во¬
роже ставлення до прогресу, науки;
мракобісся.

Обскурант, а, ч. Прихильник обску¬
рантизму.

Обскурантка, и, ж.

Обскурантський, а, е.

ОБСТРУКЦІЯ, ї, ж. Дія, демонстра¬
тивно спрямована на зрив якого-не-
будь заходу, пропозиції і т. ін.

Обструктйвність, ності, ж.

Обструктор, а, ч. Той, хто чинить об¬
струкцію.

Обструкційний, а, е. Обструкційні ме¬
тоди .

Обструкціонізм, у, ч. Система політич¬
ної боротьби шляхом обструкцій.

Обструкціоніст, а, ч. Прихильник або
учасник обструкції

Обструкціоністка, и, ж.

Обструкціоністський, а, е. Обструкціо¬
ністська тактика.

ОБСЦЕНТНИЙ, а, е, лінгв. Непри¬
стойний. Обсцентна лексика.

ОБТУРАТОР, а, ч., мед. Протез, який
використовують для закривання
дефектів піднебіння.

Обтураторний, а, е.

ОБТУРАЦІЯ, ї, ж., мед. Закупорка
верхньої частини повітроносних
шляхів у людини.

ОБТЮРАТОР, а, ч., спец. 1. Пристрій у
вогнепальній зброї, який не допускає
прориву порохових газів через замок
під час пострілу. 2. Затвор, який пе¬
ріодично перекриває світловий потік
в апаратах різного призначення.

Обтюраторний, а, е.

Обтюрація, ї, ж., спец. Усунення про¬
риву порохових газів у вогнепальній
зброї під час пострілу.

ОБШЛАГ, а, ч. Відворот на нижньому
кінці рукава, а також взагалі при¬
шивна нижня частина рукава.

ОВАЛ, а, ч. Фігура, що має вигляд ви¬
тягнутого кола.

Овальний, а, е.

Овальність, ності, ж.

ОВАРІАЛЬНИЙ, а, е, фізіол. Що стос,
яєчників, яєчниковий. Оваріальні
гормони.

ОВАЦІЯ, ї, ж. 1. У Стародавньому
Римі — малий тріумф, менш уро¬
чиста форма тріумфу. 2. Захоплене
вітання кого-небудь бурхливими
оплесками, вигуками і т. ін.

ОВЕРАРМ, у, ч., спорт. Спосіб плаван¬
ня на боці.

ОВЕРБЙТ, у, ч., екон. Різке підвищення
цін на певний товар у разі значного
збільшення його закупівель.

ОВЕРДРАФТ, у, ч., фін. Особлива
форма надання банком коротко¬
термінового кредиту, коли розмір
платежу перевищує залишок коштів
на рахунку клієнта.

ОВЕРКЇЛЬ, ю, ч., мор. Невдалий по¬
ворот чи інший маневр вітрильного
судна (шлюпки та ін.), унаслідок
якого воно перевертається догори
кілем.

ОВЕРНАЙТ, у, ч., фін. Надані та отри¬
мані кредити і депозити за один опе¬
раційний день банку.

ОВЕРСбЛД, у, ч., екон. Різке зниження
цін на певний товар у разі перена¬
сичення ним ринку.

ОВЕРТАЙМ, у, ч. 1. спорт. Додатковий
час (у футболі, хокеї), який призна¬
чають після основного у разі необ¬
хідності обов’язкового виявлення
переможця. 2. Проведення заванта¬
жувально-розвантажувальних робіт
у неробочий час.

ОВЕРШЙТ, а, ч., гірн. Захват для вий¬
мання бурильних труб із свердло¬
вини.

ОВЕРШТАГ, у, ч., мор. Поворот
вітрильного судна носом проти
вітру.

ОВІЗМ, у, ч. Біологічна теорія XVII—
XVIII ст., за якої в жіночій ста¬
тевій клітині — яйці втілений у
мікроскопічному вигляді дорослий
організм.

Овіст, а, ч. Прихильник овізму.

ОВОГЕНЙЗ, у, ч. Процес розвитку жі¬
ночих статевих клітин (яйцеклітин
або овоцитів) у яєчнику тварин та
людини.

ОВ0ЇД, а, ч. Плоска крива яйцеподіб¬
ного перерізу.

ОВОСКОП, а, ч. Прилад для визначен¬
ня свіжості яєць просвічуванням, а
також для спостережень за розви¬
тком у яйці зародка.

ОВОЦИТ, а, ч., фізіол. Жіноча статева
клітина в період її росту і дозрі¬
вання.

ОВУЛЯЦІЯ, ї, ж., фізіол. Вихід дозрі¬
лої яйцеклітини з яєчника.

ЙГОН, а, ч., мор. Петля на кінці або
середині троса.

ОДА, и, ж. 1. Урочистий вірш, присвя¬
чений якійсь видатній події, відо¬
мій особі і т. ін. 2. У Стародавній
Греції — будь-який поетичний твір,
призначений для співу.

ОДАЛІСКА, и, ж. Служниця або на¬
ложниця в гаремі.

ОДЕКОЛЙН, у, ч. Спирто-водяний
розчин запашних ефірних олій,
що є парфумерним, гігієнічним та
освіжаючим засобом.

Одеколонити, ню, ниш, розм.

Одеколонний, а, е.

Одеколоновий, а, е.

ОДЕЛЬСТИНГ, у, ч. Нижня палата
норвезького парламенту.

ОДЕЙН, у, ч. 1. У Стародавній Гре¬
ції — будинок круглої форми для
музичних вистав і змагань. 2. При¬
міщення для концертів, танців
та ін.

ОДИГІТРІЯ, ї, ж. В іконопису — зо¬
браження Богоматері, часто до по¬
яса, повернутої вправо до Дитини
в неї на руках, яку вона підтримує
лівою рукою і благословляє.

ОДІН, а, ч. У скандинавській міфоло¬
гії — верховний бог, що відповідає
західногерманському Воданові (Во-
танові).

ОДібЗНИЙ, а, е. Який викликає
украй негативне ставлення до себе,
заслуговує на осуд; небажаний, не¬
прийнятний.

Одіозність, ності, ж.

ОДІССЙЙ, я, ч. У давньогрецькій мі¬
фології — цар Ітаки, герой Троян¬
ської війни, головний герой поеми
Гомера «Одіссея», який був над¬
звичайно кмітливим, відважним і
спритним.

ОДІССЙЯ, ї, ж., книжн. 1. Давньо¬
грецька епічно-героїчна поема про
пригоди Одіссея. 2. перен. Тривалі
наукові експедиції, мандри, блу¬
кання тощо з різними пригодами;
розповідь про них (за назвою епічної
поеми Гомера).

ОДЙГРАФ, а, ч., мор. Прилад, що авто¬
матично прокреслює на навігаційній
карті курс судна; автопрокладач.

ОДОМЕТР, а, ч. Прилад для визна¬
чення відстані, яку пройдено, про-
їхано.

…ОДОН, …ОДОНТ. Друга частина в
назвах викопних ссавців, класифі¬
кацію яких здійснюють передовсім
за будовою зубів.

ОДОНТОЛІТ, а, ч. 1. мед. Зубний ка¬
мінь. 2. Напівкоштовний камінь,
що утворився з кісткових решток
деяких викопних тварин (мамонта,
мастодонта тощо).

ОДОНТОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Розділ сто¬
матології, що вивчає будову зубів,
їх захворювання, лікування і про¬
філактичну допомогу. 2. Наука, яка

397

одонтолог — оксигенатор

вивчає зуби сучасних та вимерлих
тварин.

Одонтолог, а, ч.

Одонтологічний, а, е. Одонтологічні
ознаки.

ОДОРАНТ, у, ч., хім. Пахуча речови¬
на, що її використовують для од-
оризації.

Одоризація, ї, ж ., спец. 1. Додавання
до газу речовин, запах яких має
служити сигналом у разі його ви¬
току. 2. Розпорошення у повітрі
приміщення речовин з приємним
запахом.

Одоратор, а, ч.

ОДОРОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ криміно¬
логії, що займається проблемами
встановлення особи злочинця по за¬
паху (головним чином за допомогою
спеціально навчених собак).

ОЗОКЕРИТ, у, ч. Мінерал групи нафто¬
вих бітумів білого, жовтого, бурого
або зеленуватого кольору, схожий на
бджолиний віск; використовується в
парфумерії, фармацевтичній промис¬
ловості, для виготовлення мастил і
т. ін.; гірський віск.

Озокеритний, а, е. Озокеритне відді¬
лення грязеводолікарні.

Озокерйтник, а, ч. Працівник озоке¬
ритного промислу.

Озокеритовий, а, е. Озокеритова шах¬
та.

ОЗЙН, у, ч. Газ синього кольору з різ¬
ким запахом — алотропічна видо¬
зміна кисню, що має окиснювальні
і знезаражувальні властивості.

Озонатор, а, ч. 1. Прилад для одержан¬
ня озону. 2. Те, що збагачує повітря
на озон.

Озонистий, а, е.

Озонізація, ї, ж. Насичення озо¬
ном; знезаражування за допомо¬
гою озону.

Озонний, а, е. Озонний екран.

Озонований, а, е. Озоноване повітря.

Озоновий, а, е. Озонова дірка (діра).
Озоновий шар.

Озонування, я, с.

Озонувати, ую, уєш.

…ОЇД. Друга частина складних слів,
що вказує на схожість з чимось або
походження від чогось.

ОЇДІЇ, ій, мн. (і одн . оїдія, ї, ж.). Овальні
клітини, на які розпадаються гіфи
(нитки) грибниць деяких грибів і
за допомогою яких відбувається їх
вегетативне розмноження.

ОЇДІУМ, у, ч. Хвороба винограду, про¬
явом якої є сіруватий борошнистий
наліт із запахом гнилої риби на ви¬
ноградній лозі; попелюха.

ОЙКОНЇМІЯ, ї, ж ., лінгв. Сукупність
власних назв населених пунктів на
певній території.

Ойкбнім, а, ч.

Ойкбнімний, а, е. Ойконімна функція.

ОЙКУМЕНА, ЕЙКУМЕНА, и, ж.,
спец. Сукупність заселених люди¬
ною частин земної кулі.

ОКАЗІОНАЛІЗМ1, у, ч. Напрям у
філософії XVII ст., що обстоював
положення про відсутність без¬
посереднього причинного зв’язку
між фізичними і психічними яви¬
щами.

ОКАЗІОНАЛІЗМ2, а, ч., лінгв. Слово,
мовний зворот, що не відповідає
загальноприйнятому вживанню і
відображає особливості світоба¬
чення мовця і його мовотворчість;
вживається з певною стилістичною
метою.

Оказіональний, а, е. Оказіональний
зворот.

ОКАЗІЯ, ї, ж. 1. Зручний момент,
випадок; нагода. 2. заст. Дивний
випадок, незвичайна подія.

ОКАПІ, невідм ., ж. Рідкісна тварина
родини жирафових з коротшою, ніж
у жирафи, шиєю, каштаново-бурим
смугастим забарвленням з чорно-бі¬
лим візерунком на верхніх частинах
кінцівок та крижах.

ОКАРЙНА* и, ж. Невеликий духо¬
вий глиняний або фарфоровий
італійський народний інструмент
овальної форми, який звучанням
нагадує флейту.

ОКЕАН, ч. 1. род. а. У грецькій міфоло¬
гії — велика ріка, що оточує Землю
і дає початок усім морям, річкам,
джерелам тощо. 2. род. у, тільки одн.
Водний простір, що вкриває більшу
частину земної кулі. Світовий оке¬
ан. Льодовитий океан. Атлантичний
океан. 3. Весь повітряний простір,
атмосфера. Повітряний ( п’ятий , го¬
лубий і т. ін.) океан . 4. перен. Про
щось безмежне, неосяжне.

Океанічний, а, е. Океанічний клімат.
Океанічні острови.

Океанський, а, е. Океанське рибальство.
Океанський пароплав. Океанський лай¬
нер (у 2 знач.).

ОКЕАНАВТ, а, ч. Дослідник океану,
який провадить спостереження під
водою.

океанАріум, у, ОКЕАНАРІЙ, ю,
ч. Водоймище, басейн, акваріум з
морською водою, обладнані для
утримання морських тварин з метою
спостереження за ними, розведення,
вивчення та показу їх.

ОКЕАНЇДИ, мн. У давньогрецькій
міфології — німфи, що жили в
морі, річках, дочки Океана (у 1
знач.).

ОКЕАНОГРАФІЯ, і, ж. Одна з океа¬
нологічних наук, яка вивчає форму,
розміри та глибини океанів і морів,
характер їхніх берегів, будову дна,
рух і хімічні властивості води в
океанах тощо.

Океанограф, а, ч. Фахівець з океано¬
графії.

Океанографічний, а, е.

ОКЕАНОЛОГІЯ, І, ж. Комплекс наук,
що вивчають фізичні, хімічні, гео¬
логічні, біологічні та ін. процеси і
явища, які відбуваються у Світо¬
вому океані.

Океанолог, а, ч.

Океанологічний, а, е. Океанологічні до¬
слідження. Океанологічна станція.

ОКЛЮЗІЯ, і, ж. 1. хім. Поглинання га¬
зів мікроскопічними порожнинами
в металах, мінералах і т. ін. 2. мед.
Співвідношення зубів верхньої та
нижньої щелеп у зімкненому стані;
прикус. 3. Витіснення холодним по¬
вітрям приземного теплого повітря
у верхні шари атмосфери. Оклюзія
циклону.

Оклюдований, а, е. Поглинений.

Оклюдувати, ує, хім. Поглинати гази;
здійснювати оклюзію (у 1 знач.).

ОКСАЛАТИ, ів, мн. {одн. оксалат, у, ч.).
Солі щавелевої кислоти, продукт об¬
міну речовин в організмі людини і
тварин.

Оксалатний, а, е. Оксалатна кислота.
Оксалатний камінь.

ОКСИ… Перша частина складних слів,
що означає: 1) наявність кисню в
сполуках або сумішах; 2) належність
до кислого середовища.

ОКСИБібНТИ, ів, мн. {одн. оксибібнт,
а, ч.), біол. Те саме, що аероби.

ОКСИГЕМОГЛОБІН, у, ч. Нетривка
сполука гемоглобіну з киснем; пе¬
реносить кисень від органів дихання
до тканин.

ОКСИГЕМбМЕТР, а, ч. Прилад для
визначення ступеня насиченості
киснем артеріальної крові.

Оксигемометричний, а, е.

ОксигемометріяД, ж. Фотоелектричний
спосіб визначення ступеня насиче¬
ності киснем артеріальної крові.

ОКСИГЙН, ОКСИГЙНІУМ, у, ч. Ки-
сень.

Оксигенний, а, е.

ОКСИГЕНАТОР, а, ч., мед. Апарат штуч¬
ного дихання, який використовують
під час хірургічних операцій.

398

оксигенація — олеум

Оксигенація, ї, ж ., мед. Насичення
тканин організму киснем.

ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ, і, ж. Лікування
із застосуванням кисню.

ОКСИД, див. оксйди.

ОКСИДАЗИ, мн. Ферменти класу
оксидоредуктаз, що каталізують у
всіх живих тваринах.

ОКСИДАЦІЯ, ї, ж. 1. Процес сполу¬
чення хімічних елементів з киснем;
окиснення. 2. Штучне окиснення
поверхні металевих виробів з ме¬
тою запобігання корозії і надання
їм гарного вигляду.

Оксидований, а, е. Оксидована мідь.

Оксидування, я, с. Піддавання оксида¬
ції; окисненню.

Оксидувати, ую, уєш.

ОКСЙДИ, ів, мн. (одн. оксид, у, ч.). Спо¬
луки хімічного елемента з киснем.

Оксйдний, а, е.

ОКСИДОРЕДУКТАЗИ, мн. Клас фер¬
ментів, що каталізують окиснюваль-
но-відновні реакції.

ОКСИЛІКВІТ, у, ч ., хім. Вибухова речо¬
вина — горючий пористий матеріал,
насичений зрідженим киснем.

ОКСИЛІТ, у, ч., техн. Пероксид на¬
трію, який використовують для
одержання кисню.

ОКСИЛОФІТИ, і в, мн. (одн. оксилофїт,
а, ч.), бот. Рослини, які добре рос¬
туть на кислих ґрунтах.

ОКСЙМОРбН, ОКСЮМОРбН, а, ч.
Стилістичний засіб — поєднання
протилежних за змістом понять,
які разом становлять нове уяв¬
лення.

Оксйморонний, Оксюморбнний, а, е.

ОКСИТОЦЙН, у, ч. 1. Гормон гіпофі¬
за у людини і тварин, що стимулює
скорочення гладенької мускулатури
внутрішніх органів. 2. Лікарський
препарат, який спричиняє скоро¬
чення м’язів матки.

ОКТ. .., ОКТА…, ОКТО… Перша час¬
тина складних слів, що означає
«вісім».

ОКТАВА, и, ж. 1. муз. Восьмий тон
діатонічної гами, однорідний з
першим за звучанням, але відмін¬
ний від нього за висотою. 2. муз.
Звуковий інтервал з восьми тонів
між однойменними звуками гами
(«до» і наступне «до», «ре» і на¬
ступне «ре» і т.ін.). Чотири октави.
3. У хоровому ансамблі — низь¬
кий бас, що дублює нижчу басову
партію. 4. літ. Класична восьми-
рядкова строфа, перші шість рядків
якої пов’язані двома перехресними

потрійними римами, а останні
два — парною.

Октавний, а, е. Октавний тон (у 1—3
знач.).

ОКТАГЙН, а, ч. Восьмикутник.

ОКТАЕДР, а, ч. 1. Тіло, обмежене
вісьмома трикутними площинами;
восьмигранник. 2. У кристалогра¬
фії — одна з найпростіших форм
кубічної системи кристалів.

ОКТАЕДРЙТ, у, ч. Чорно-синій, бурий
або жовтий мінерал з алмазним
блиском.

ОКТАН, у, ч., хім . Безбарвний наси¬
чений вуглеводень із запахом бен¬
зину, що входить до складу нафти
і використовується для підвищення
стійкості моторного палива проти
детонації.

Октановий, а, е. Октанові сполуки .
Октанове число.

ОКТАНТ, а, ч. 1. мат. Одна з восьми
частин простору, поділеного трьома
взаємно перпендикулярними пло¬
щинами. 2. Астрономічний прилад
для вимірювання кутових відстаней
між небесними світилами. 3. Сузір’я
Південної півкулі неба.

ОКТАПЙД, а, ч. Восьминіг.

ОКТЕТ, у, ч. 1. Інструментальний му¬
зичний твір для восьми виконавців.
2. Ансамбль з восьми виконавців
(співаків або музикантів).

ОКТО…, див. окт…

ОКТбїХ, а, ч. Книга церковних пісень
для восьми голосів у православному
богослужінні.

ОКТРОЇРУВАТИ, ую, уєш, політ. У
монархічній державі — надавати
кому-небудь якісь формальні при¬
вілеї, права і т. ін.

Октроїруваний, а, е. Октроїрувана конс¬
титуція.

Октроїрування, я, с.

ОКТРУХ, невідм ., с. У середньовічній
Франції — ввізне мито, що сплачу¬
валося феодалові або місту.

ОКУЛІРУВАТИ, ую, уєш, сад. Прово¬
дити щеплення брунькою культурної
рослини.

Окулірувальний, а, е. Окулірувальний
ніж.

Окулірувальник, а, ч. Той, хто окулі¬
рує.

Окуліруваний, а, е. Окулірувана рос¬
лина.

Окулірування, я, с.

Окулянт, а, ч. Рослина, прищеплена
методом окулірування; окулірувана
рослина.

ОКУЛІСТ, а, ч. Те саме, що офталь¬
молог.

Окулістка, и, ж.

ОКУЛЬТИЗМ, у, ч. Містичне вчення,
що визнає існування таємничих
надприродних сил потойбічного
світу, а також припускає безпосе¬
редні зносини з ними через певні
ритуали.

Окультйст, а, ч.

Окультний, а, е. Окультний журнал.
Окультна практика. Окультні сили.

ОКУЛЙР, а, ч. Частина оптичного
приладу (одна або декілька лінз),
обернена до ока спостерігача.

Окулярний, а, е. Окулярна оптика.
Окулярні дужки.

ОКУПАЦІЯ, ї, ж. 1. Тимчасове захоп¬
лення частини або всієї території
однієї держави збройними силами
іншої держави. 2. розм. Місце і час
перебування цивільного населення
на окупованій території.

Окупант, а, ч. Той, хто здійснює оку¬
пацію.

Окупантський, а, е.

Окупаційний, а, е. Окупаційна армія.
Окупаційний режим.

…ОЛ. Друга частина складних слів, що
вказує на зв’язок з поняттям «олія»,
«масло», «мастило».

ОЛЕАНДР, а, ч. Південна вічнозелена
рослина — кущ або невелике дерево
з ланцетоподібним листям та вели¬
кими запашними квітками білого,
рожевого, червоного або жовтого
кольору.

Олеандровий, а, е. Олеандрова квітка.
Олеандрова алея.

ОЛЕАТИ, ів, мн. Солі олеїнової кис¬
лоти.

ОЛЕЇН, у, ч ., хім. Суміш рідких жир¬
них кислот, головною складовою
частиною яких є олеїнова кислота,
з домішками пальмітинової і стеа¬
ринової кислот.

Олеїновий, а, е. Олеїнова кислота.

ОЛЕО… Перша частина складних слів,
що вказує на зв’язок з рослинними
оліями або мінеральним маслом.

ОЛЕОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Літографічний
спосіб відтворення картин, на¬
писаних олією. 2. Копія картини,
зроблена цим способом.

Олеографічний, а, е. Олеографічний
малюнок.

ОЛЕОНАФТ, у, ч. Машинне мастило
білого кольору, яке добувають з
нафти.

ОЛЕОФЇЛЬНІСТЬ, ності, ж ., спец.
Властивість деяких речовин змочу¬
ватися олією.

бЛЕУМ, у, ч., хім. Надміцна сірчана
кислота; використовують для ви-

399

олйва — омега

готовлений органічних барвників,
вибухових речовин і т. ін.

ОЛИВА, и, ж. 1. Вічнозелена суб¬
тропічна рослина родини маслино¬
вих з їстівними плодами, з яких
одержують харчову і технічну
олію; маслина. 2. Гатунок олії,
який добувається з плодів цього
дерева гарячим пресуванням і
використовується для освітлення
(переважно у лампадах), для зма¬
щування чого-небудь і т. ін.

Оливковий, а, е. Оливкова олія. Оливкове
дерево.

Олйвний, а, е. Оливна гілка (у 1 знач.).
Оливна лампа (у 2 знач.).

ОЛІВЇН, у, ч. Мінерал класу силі¬
катів зеленуватого кольору різних
відтінків.

Олівіновий, а, е.

ОЛІГ…, ОЛІГО… Перша частина
складних слів, що відповідає по¬
няттям «малий», «нечисленний»,
«зменшений».

ОЛІГАРХІЯ, ї, ж. 1. В античності та
в Середні віки — держава, в якій
при владі стоїть група багатих осіб.
2. Правляча група представників
фінансово-промислового капіталу,
яка зосереджує у своїх руках основ¬
ну владу і визначає внутрішню й зов¬
нішню політику країни. Фінансова
олігархія.

Олігарх, а, ч. Особа, належна до олі¬
гархії.

Олігархічний, а, е. Олігархічне прав¬
ління.

ОЛІГЕМІЯ, і, ж., мед. Зменшення за¬
гальної кількості крові в організмі
при кровотечах, згущенні крові тощо
без зниження кількості еритроцитів
та вмісту гемоглобіну в одиниці її
об’єму (на відміну від анемії).

ОЛІГО…, див. оліг…

ОЛІГОКЛАЗ, у, ч., геол. Породотвірний
мінерал з групи польових шпатів
підкласу каркасних силікатів.

ОЛІГОМЙРИ, ів, мн., хім. Полімери
порівняно невеликої молекулярної
маси — в’язкі нелеткі рідини або
легкоплавкі тверді речовини.

ОЛІГОМЙРІЯ, ї, ж., біол. Зменшення
кількості гомологічних органів, що
повторюються, у процесі історич¬
ного розвитку, напр., зменшення
числа тичинок квітки, сегментів
тіла у червів.

ОЛІГОПСбНІЯ, ї, ж. Ринкова ситуа¬
ція, при якій існує монополія групи
покупців певного товару.

ОЛІГОПбЛІЯ, ї, ж. Панування в
деяких галузях промисловості та на

ринку кількох компаній (трестів,
концернів) на відміну від моно¬
полії.

Олігопбльний, а, е.

ОЛІГОСАПРЙБИ, ів, мн. (одн. оліго-
сапроб, а, ч.), біол. Організми, що
живуть у водоймах з чистою, не за¬
брудненою органічними речовинами
водою, напр. біле латаття.

Олігосапробний, а, е. Олігосапробні
організми.

ОЛІГОТРЙФИ, ів, мн. (одн. оліготрбф,
а, ч.), бот. Рослини, здатні розви¬
ватися на неродючих ґрунтах.

Оліготрбфний, а, е. Оліготрофні рос¬
лини.

ОЛІГОФАГИ, ів, мн. (одн. олігофаг, а,
ч.), зоол. Тварини, що живляться не¬
багатьма видами їжі.

Олігофагія, ї, ж., зоол. Споживання тва¬
ринами лише небагатьох видів їжі.

ОЛІГОФРЕНІЯ, ї, ж., мед. Недоумку¬
ватість, природжений або набутий
в ранньому дитинстві психічний
недорозвиток людини.

Олігофрен, а, ч.

ОЛІГОФРЕНОПЕДАГбГІКА, и, ж.
Галузь дефектології, що розробляє
питання теорії та практики навчан¬
ня і виховання, шляхи корекції вад
розумово відсталих дітей, а також
їхньої соціальної адаптації.

ОЛІГОХЙТИ, ів, мн. Клас .кільчастих
червів, що відіграють велику роль у
процесах ґрунтоутворення.

ОЛІГОЦЙН, у, ч., геол. Третя, остання
епоха палеогенового періоду кайно¬
зойської ери, що закінчилася 25—
ЗО мільйонів років тому.

Олігоценовий, а, е. Олігоценова епоха.

ОЛІГУРІЯ, ї, ж. Зменшення кількості
сечі при захворюванні нирок, зне¬
водненні організму тощо.

бЛІМ, у, ч. Ізраїльський репатріант.

ОЛІМП, у, ч. 1. У давньогрецькій
міфології — гора, на якій жили
боги. 2. перен. Верхівка визначних
діячів літератури, мистецтва і т. ін.
Футбольний олімп. Літературний

ОЛІМП.

ОЛІМПІАДА, и, ж. 1. У Стародавній
Греції — чотирирічний проміжок
між святкуванням Олімпійських
ігор, за яким велося літочислення.
2. Міжнародні спортивні змагання,
які влаштовуються раз на чотири
роки за зразком Олімпійських ігор
у Стародавній Греції; Олімпійські
ігри. 3. Змагання у виконанні на¬
вчальних завдань і т. ін., конкурс.
Шахова олімпіада. ‘ Математична
олімпіада.

ОЛІМПЇЄЦЬ, ійця, ч. 1. У давньо¬
грецькій міфології — бог, житель
Олімпу. 2. перен. Надзвичайно врів¬
новажена, незворушна, стримана
людина. 3. Учасник Олімпійських
ігор.

ОЛІМПІЙСЬКИЙ, а, е. 1. Що стос.
Олімпу. Олімпійські боги. 2. перен.
Який відзначається величною врів¬
новаженістю, незворушністю, стри¬
маністю; такий, як в олімпійця,
олімпійців (у 1, 2 знач.) Олімпій¬
ський спокій. 3. Що стос, міжнарод¬
них спортивних змагань, олімпіад
(у 2 знач.). Олімпійський вид спорту.
Олімпійські ігри.

ОЛІФА, и, ж. Варена (лляна або
конопляна) олія, що йде на ви¬
готовлення олійних фарб, лаків
і т. ін.

ОЛЬДЕРМЕН, а, ч. У Великій Брита¬
нії — член ради графства та міської
ради, який не вибирається населен¬
ням, а кооптується.

ОЛЬФАКТОМЙТРІЯ, і, ж. Метод ви¬
мірювання гостроти нюху за допо¬
могою втягування в ніс ароматичних
речовин із закритих посудин.

ОМ, а, ч. Одиниця виміру електрич¬
ного опору.

Омічний, а, е. Омічне нагрівання.

…ОМА. Кінцева частина складних
слів у назвах пухлин.

ОМАР, а, ч. Великий морський рак
ряду десятиногих, що водиться в
Атлантичному океані й ціниться за
смачне м’ясо.

ОМБРбМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬
мірювання кількості атмосферних
опадів; дощомір.

ОМБРОФЇЛИ, ів, мн. (одн. омброфіл, а,
ч.), бот. Рослини, здатні витримува¬
ти тривалі дощі та підвищену воло¬
гість; протилежне — омброфоби.

ОМБРОФЇТИ, ів, мн. (одн. омброфіт, а,
ч.), бот. Рослини, які використову¬
ють лише ту вологу, що надходить
у ґрунт у вигляді атмосферних
опадів.

ОМБРОФбБИ, ів, мн. (одн. омброфоб,
а, ч.), бот. Рослини посушливих
місць, які не витримують тривалих
дощів та підвищеної вологості; про¬
тилежне — омброфіли.

бМБУДСМЙН, бМБУДСМАН, а, ч. і
ж., юр. Посадова особа у парламен¬
ті, яка наглядає за законністю дій
державних органів та дотриманням
прав і свобод громадян; в Україні —
уповноважений з прав людини.

ОМЙГА, и, ж. Назва останньої літери
грецького алфавіту.

400

омметр — опаковий

ОММЕТР, а, ч. Прилад для вимірюван¬
ня електричного опору в омах.

ОМЛЙТ, у, ч. Яєчня із збитих з мо¬
локом (або з борошном і молоком)
яєць.

бМНІБУС, а, ч. Старовинний багато¬
місний кінний екіпаж з платними
місцями для пасажирів, який ре¬
гулярно курсував за певним марш¬
рутом.

(Омнібусний, а, е.

ОМОБЛАСТЙМА, и, ж ., мед. Зло¬
якісна пухлина кістки; трапля¬
ється найчастіше в дитячому та
юнацькому віці.

ОМОГРАМИ, рам, ми. (одн. омограма,
и, ж.). Те саме, що омографи.

ОМбГРАФИ, ів, мн. (одн. омограф, а,
ч.). Слова або форми слів, різні за
значенням і звучанням, але однакові
за написанням.

ОМОГРАФІЯ, ї, ж ., лінгв. Збіг написан¬
ня різних за значенням і звучанням
слів або форм.

ОМОМОРФЕМИ, фе’м, мн. (одн. омо-
морфема, и, ж.), лінгв. Морфеми, які
мають спільне звучання, написання,
але різне значення.

ОМбНІМИ, ів, мн. (одн. омонім, а, ч.).
Слова, однакові за звучанням, але
зовсім різні за значенням.

ОМОНІМІКА, и, ж. 1. Сукупність
омонімів якої-небудь мови, творчос¬
ті письменника тощо. 2. Розділ мо¬
вознавства, який вивчає омоніми.

Омонімічний, а, е.

ОМОНІМІЯ, ї, ж. Звуковий збіг різних
за значенням слів або їхніх форм.

ОМОФбНИ, ів, мн. (одн. омофон, а, ч.).
Слова, які мають однакове звучання,
але відрізняються значенням і на¬
писанням.

ОМОФбР, а, ч. Частина вбрання са¬
новної духовної особи (єпископа,
архієрея і т. ін.), що накидається
на плечі, — довга широка смуга з
тканини.

ОМОФЙРМИ, форм, мн. (одн. омо¬
форма, и, ж.), лінгв. Форми слів, які
мають спільне звучання, написання,
але є різними частинами мови або
різними формами одного слова.

ОНАГР1, а, ч. Вид катапульт великих
розмірів, які використовували в
Стародавній Греції та Стародав¬
ньому Римі при штурмі та обороні
фортеці.

ОНАГР2, а, ч., зоол. Дикий осел.

ОНАНІЗМ, у, ч. Реалізація статевого
збудження без партнера шляхом ме¬
ханічного подразнення статевих ор¬
ганів та еротичного фантазування.

Онанірувати, ую, уєш.

Онаніст, а, ч.

Онаністйчний, а, е. Онаністичний акт.

Онаністка, и, ж.

ОНДАТРА, и, ж. 1. Невеликий гризун,
що веде напівводяний спосіб жит¬
тя; має цінне блискуче густе хутро
бурого кольору; мускусний пацюк.
2. Хутро цього гризуна. Комір з
ондатри.

Ондатровий, а, е. Ондатрове господар¬
ство. Ондатрова шапка.

ОНДУЛЯТОР, а, ч. Апарат, який за¬
писує телеграфні сигнали на рухомій
паперовій стрічці у вигляді зиґзаґо¬
подібної лінії.

ОНЕЙРбїД , у, ч., мед . Розлад свідомос¬
ті, що характеризується химерною
сумішшю фрагментів відображення
реального світу і яскравих фантас¬
тичних картин, які нагадують сно¬
видіння.

бНІКС, у, ч. Мінерал, різновид агату;
складається з шарів білого та чорно¬
го забарвлення.

(Оніксовий, а, е. Оніксова каблучка.

ОНІРОЛЙГІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає
психофізіологічні особливості сну.

ОНІХІЯ, ї, ж. Хвороба нігтів, при якій
вражається нігтьова пластинка, ко¬
рінь нігтя й нігтьове ложе.

ОНКО… Перша частина складних слів,
що має значення «належний до ра¬
кової пухлини».

ОНКОГЕННИЙ, а, е, спец. Який
викликає онкологічні захворю¬
вання.

ОНКОДИСПАНСЕР, у, ч. Стаціонарна
лікувальна установа для онкологіч¬
них хворих.

ОНКОЛЙГІЯ, і, ж. 1. Галузь медичної
науки, яка вивчає пухлини та мето¬
ди їх лікування. 2. розм. Те саме, що
онкохвороба.

Онколог, а, ч.

Онкологічний, а, е. Онкологічний хво¬
рий.

ОНКЙЛЬ, ю, ч., фін. Спеціальний
поточний рахунок для оформлен¬
ня позики, яку видають банки під
заставу товарів, цінних паперів і
т. ін. на умовах сплати її в будь-
який момент на вимогу однієї зі
сторін.

Онкольний, а, е. Онкольний кредит.
Онкольний рахунок.

ОНКОСФЕРА, и, ж. Личинка більшос¬
ті видів стьожкових червів.

ОНКОТИЧНИЙ, а, е. Напружений.
Онкотичний тиск.

ОН-ЛАЙН, ОНЛАЙН, у, ч., інформ.
1. Інтерактивний, діалоговий, опе¬

ративний (про інформацію або
програму, доступну або оброблю¬
вану у режимі обміну командами й
відповідями). 2. Підключений (про
зовнішній пристрій, що працює
під керівництвом обчислювальної
системи).

Онлайновий, а, е. Онлайновий доступ.

ОНОМАСІОЛбГІЯ, ї, ж., лінгв. Розділ
мовознавства, що вивчає принципи
називання.

Ономатологічний, а, е.

ОНОМАСТИКА, и, ж. 1. Розділ мо¬
вознавства, що вивчає власні назви.
2. лінгв. Сукупність власних назв у
словниковому складі національної
мови, мови творів письменника
тощо.

Ономастйчний, а, е. Ономастична екс¬
педиція.

ОНОМАТОЛОГІЯ, ї, ж. Те саме, що
ономастика (у 1 знач.).

Ономатологічний, а, е. Ономатологічні
дослідження.

ОНОМАТОПЙЯ, і, ж., лінгв. Звукона¬
слідування.

ОНТОБЮЛОГІЯ, ї, ж. Галузь біо¬
логії, що вивчає вікові особливості
організму; біологія розвитку.

ОНТОГЕНЕЗ, ОНТОГЕНЕЗИС, у, ч.,
ОНТОГЕНІЯ, ї, ж., біол. Індивіду¬
альний розвиток тваринного або
рослинного організму від моменту
його зародження до кінця життя.

Онтогенетичний, а, е.

ОНТОЛОГІЯ, ї, ж. Філософське вчен¬
ня про буття (на відміну від гносео¬
логії — вчення про пізнання), у
якому розглядаються загальні осно¬
ви, принципи буття, його структура
і закономірності.

Онтологічний, а, е.

ООГАМІЯ, ї, ж. Тип статевого про¬
цесу, при якому в заплідненні
беруть участь сперматозоїд та яй¬
цеклітина.

ООГЕНЕЗ, у, ч., фізіол. Процес розвит¬
ку яйцеклітин у людини і тварин.

ООЛІТИ, ів, мн. (одн. ооліт, у, ч.). Ку¬
лясті зерна вуглекислого вапна або
оксидів заліза, що утворюють гірські
породи або руди.

Оолітовий, а, е.

ООЛбГІЯ, ї, ж. Розділ орнітології, що
вивчає яйця птахів.

Оологічний, а, е.

ООФОРЙТ, у, ч., мед. Запалення яєч¬
ника у жінок.

ОПАК, у, ч. 1. Сорт білої глини, що
йде на виготовлення посуду. 2. збірн.
Гончарні вироби з такої глини.

Опаковий, а, е.

401

опал — опосумовий

о _

ОПАЛ, у, ч. Прозорий склоподібний
камінь різного забарвлення; деякі
різновиди його є коштовними.

ОПАЛЕСЦЕНЦІЯ, і, ж., фіз. Явище
розсіяння світла каламутним се¬
редовищем з утворенням різних
відтінків кольорів (як в опалу).

Опалесцентний, а, е. Опалесцентна
гама.

ОП-АРТ, у, ч . Течія абстрактного об¬
разотворчого мистецтва, художнім
засобом якого є створення оптичної
ілюзії руху, простору через ритмічні
комбінації однорідних геометричних
фігур, ліній кольору.

ЙПЕРА, и, ж. 1. Музично-драматичний
твір, що поєднує інструментальну
музику з вокальною і призначений
для виконання в театрі. 2. Театр, де
виконують такі твори.

(Зперний, а, е. Оперне мистецтво . Опер –
на вистава. Оперний співак. Оперний
театр.

Оперовий, а, є’, рідко. Оперовий співак.

ЙПЕРА-БУФ(А), опери-буф(и), ж.
Італійська опера на побутовий сю¬
жет.

ОПЕРАНД, а, ч. Об’єкт операції, яку
реалізує електронно-обчислювальна
машина під час виконання програ-
ми.

ОПЕРАТИВНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний
з хірургічною операцією, супрово¬
джуваний бперацією (у 1 знач.);
хірургічний. Оперативне лікування.
Оперативне втручання . 2. Що стос,
військової операції, пов’язаний з
військовою операцією. Оперативне
зведення. 3. Який безпосередньо
здійснює що-небудь, виконує якесь
завдання. Оперативна група. Опера¬
тивна пам’ять. Оперативний відділ.
4. Здатний правильно і швидко ви¬
конувати ті чи інші практичні за¬
вдання; дійовий. Оперативне керів¬
ництво.

Оперативність, ності, ж. Оператив¬
ність інформації (у 4 знач.).

Оперативно. Діяти оперативно. Опера¬
тивно реагувати.

ОПЕРАТОР, а, ч. 1. Кваліфікований
робітник, що керує роботою склад¬
ного механізму або відповідає за ви¬
конання певного виробничого про¬
цесу. 2. Фахівець, який знімає кіно-,
телефільми або інші відеоматеріали.
3. Команда чи група команд про¬
грами електронно-обчислювальної
машини, складеної на одній з мов
програмування. Оператор виклику
програм. 4. мат. Відображення, тоб¬
то правило, що дозволяє кожний

елемент деякої множини зіставити
з певним елементом тієї чи іншої
множини.

Операторський, а, е. Операторський
пульт.

ОПЕРАЦІОНАЛІЗМ, у, ч. Напрям у
філософії, згідно з яким наукові
поняття є результатом зіставлення
вимірювальних, лічильних та ін.
операцій.

Операціоналїст, а, ч. Прихильник опе¬
раціоналізму.

Операціоналістський, а, е.

ОПЕРАЦІЯ, ї, ж. 1. Хірургічне втру¬
чання з лікувальною метою при
деяких захворюваннях або пора¬
неннях. Пластична операція. Опера¬
ція на серці. 2. Сукупність бойових
дій, підпорядкованих єдиній меті,
єдиному завданню, або одна така
дія. Бойова операція. Десантна
операція. 3. Окрема технологічно
однорідна частина виробничого
процесу, виконувана на одному
робочому місці одним робітником
або групою. 4. Фінансова, торго¬
вельна і т. ін. угода. Банківські
операції . 5. розм. Яка-небудь дія
або ряд дій, об’єднаних спільною
метою. 6. Дія електронно-обчислю¬
вальної машини під час обробки
інформації, здійснювана за певною
командою. Операція виводу даних
на дисплей.

Операційний, а, е. Операційний стіл.
Операційна техніка. Операційне
поле.

Операціоніст, а, ч. Операціоніст обслу¬
говує верстат.

ОПЕРЕТА, и, ж. 1. Музично-драма¬
тичний комедійний твір, здебіль¬
шого розважального характеру, у
якому співи і танець поєднуються
з розмовним діалогом. 2. Театр, де
виконують такі твори.

Оперетка, и, ж., розм.

ОПЕРбН, а, ч., біол. Один або кілька
зчеплених структурних генів, що
визначають синтез функціонально
зв’язаних сегментів.

ОПЕРУВАТИ, ую, уєш. 1. Робити ко-
му-небудь хірургічну операцію.
2. Проводити, здійснювати військо¬
ві операції. 3. перен. Користуватися
чим-небудь, виконувати які-небудь
дії над чимсь. Оперувати цифрами.
4. Здійснювати фінансові або комер¬
ційні операції.

Оперований, а, е.

Оперування, я, с.

бПІИ, ю, ЙПІУМ, у, ч. Висушений
молочний сік з недозрілих маківок,

який є сильним наркотиком; вико¬
ристовується в медицині як болеза¬
спокійливий і снодійний засіб.

бпійний, а, е.

ОПОЗИЦІЯ, ї, ж. 1. Протидія, опір
кому-, чому-небудь; протиставлення
своїх поглядів, дій або своєї політики
іншим поглядам, діям або політиці.
2. Загальна назва партій, груп, які
виступають проти більшості, групи
або проти політики уряду, а також
парламентські фракції цих партій.
Парламентська опозиція. 3. астр.
Положення небесного тіла в частині
неба, протилежній Сонцю. 4. лінгв.
Протиставлення двох чи кількох од¬
норідних мовних одиниць для ви¬
явлення відмінностей. Фонологічна
опозиція. 5. У шаховій грі — позиція
королів, коли вони протистоять
один одному через одне поле ша¬
хової дошки.

Опозиційний, а, е. Опозиційне стано¬
вище. Опозиційний рух (у 1 знач.).
Опозиційне угруповання (у 2 знач.).
Опозиційний ряд (у 4 знач.).

Опозиційність, ності, ж.

Опозиціонер, а, ч. Прихильник опо¬
зицій (у 1, 2 знач.).

Опозиціонерка, и, ж.

ОПОНЕНТ, а, ч. 1. Особа, яка за¬
перечує кому-небудь у публічній
бесіді, на диспуті, під час захисту
дисертації і т. ін. Офіційний опонент.
2. Супротивник у суперечці; той, хто
заперечує кому-небудь.

Опонентка, и, ж.

Опонувати, ую, уєш. 1. Виступати опо¬
нентом (у 1 знач.). 2. Заперечувати,
оскаржувати що-небудь.

ОПОПАНАКС, у, ч. 1. Трав’яниста
багаторічна рослина родини зон¬
тичних, поширена у Європі та Азії.
2. Ароматична прозора маса, яку
добувають зі стебел цієї рослини і
використовують у парфумерії; пар¬
фуми, виготовлені з цієї маси.

ОПОРТУНІЗМ, у, ч. Пристосовни¬
цтво, безпринципність.

Опортуніст, а, ч. Прихильник опор¬
тунізму.

Опортуністйчний, а, е. Опортуністична
поведінка.

Опортуністка, и, ж.

Опортуністський, а, е.

ОпбсУМ, а, ч. 1. Поширена в Америці
сумчаста тварина з довгим чіпким
хвостом і буро-сірим, чорним або
білим хутром; має промислове зна¬
чення. 2. Хутро цієї тварини. Шуба
з опосума.

Опосумовий, а, е. Опосумова шуба.

402

оптайп — оргазм

ОПТАЙП, а, ч.л друк , Апарат для отри¬
мання окремих рядків фотонабору у
вигляді оптично змінених (прямий
шрифт — у вигляді курсиву, зви¬
чайний — у вигляді напівжирного
тощо).

ОПТАТИВ, а, ч., лінгв. Бажальний спо¬
сіб дієслова.

Оптативний, а, е. Оптативна форма.

ОПТАЦІЯ, ї, ж., юр. Вибір особою гро¬
мадянства, яке звичайно надається
під час переходу території, де живе
ця особа, до іншої держави.

Оптант, а, ч. Той, хто має право опта¬
ції.

Оптантка, и, ж.

Оптувати, ую, уєш. Використовувати
своє право оптації.

бПТИКА, и, ж. 1. Розділ фізики, що
вивчає світло, його властивості та
закони. 2. збірн. Прилади, інстру¬
менти, виготовлені з урахуванням
законів відбивання і заломлення
світла. Освітлювальна оптика. Про¬
екційна оптика.

бптик, а, ч. Фізик-оптик.

Оптичний, а, е. 1. Оптична промис¬
ловість. Оптичний магазин. Оптич¬
ний метод. Оптичне скло. 2. Здій¬
снюваний за допомогою світла;
світловий, зоровий. Оптичні явища
в атмосфері. Оптичний обман.

ОПТИМАЛЬНИЙ, а, е. Який най-
більше відповідає певним умовам,
вимогам; найкращий із можливих.
Оптимальні умови. Оптимальна
температура. Оптимальний варіант
регіонального розвитку.

Оптимальність, ності, ж. Оптималь¬
ніше програми.

ОПТИМАТ, а, ч. Назва аристократа в
Стародавньому Римі.

ОПТИМЕТР, а, ч. Оптичний прилад
для особливо точного вимірювання
лінійних величин.

ОПТИМІЗАТОР, а, ч., спец. 1. інформ.
Автоматична обчислювальна маши¬
на, здатна знаходити і підтримувати
оптимальний, найбільш вигідний
режим керованого процесу. 2. фарм.
Препарат, призначений для оптимі-
зації функціонування організму.

ОПТИМІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Віднайдення
найбільшого або найменшого зна¬
чення якої-небудь функції. 2. Вибір
найкращого варіанта з усіх можли¬
вих; надання чому-небудь оптималь¬
них характеристик, співвідношень.
Оптимізація програм. Оптимізація
розміщення продуктивних сил.

Оптимізаційний, а, е. Оптимізаційні
моделі регіональної економіки.

Оптимізбваний, а, е. Оптимізована
функція (у 1 знач.). Оптимізована
робота (у 2 знач.)

Оптимізувати, ую, уєш. Здійснювати
оптимізацію.

ОПТИМІЗМ, у, ч. Світосприймання,
перейняте бадьорістю, життєра¬
дісністю, твердою вірою в краще
майбутнє, в успіх; протилежне —
песимізм.

Оптиміст, а, ч. Оптимістично настроє¬
на людина; протилежне — песиміст.

Оптимістичний, а, е. Оптимістичне ба¬
чення світу. Оптимістичний прогноз.

Оптимістйчність, ності, ж.

Оптимістка, и, ж.

бПТИМУМ, у, ч ., книжн. Сукупність
найсприятливіших умов для чого-
небудь. Оптимум Пареро.

ОПТбМЕТР, а, ч. Прилад для визна¬
чення гостроти зору.

ОПТОФОН, а, ч. Прилад, який до¬
зволяє сліпим читати.

ОПУНЦІЯ, ї, ж. Багаторічна росли¬
на родини кактусових з м’ясистим
плоским стеблом і їстівними пло¬
дами.

бПУС, у, ч . 1. муз. Окремий музич¬
ний твір, позначений номером серед
інших творів композитора. 2. ірон.
Будь-який літературний, мистець¬
кий або науковий твір.

ОПЦІЙН, у, ч. 1. фін. Включена у бір¬
жову угоду умова, згідно з якою од¬
ній зі сторін надається право вибору
між альтернативними елементами
угоди. Опціон валютний. Опціон без
грошей. 2. мор. Надане фрахтівникові
право вибору між альтернативними
умовами в договорі морського пере¬
везення. 3. фін. Право купівлі ак¬
цій за твердими цінами, яке надає
компанія своїм службовцям. 4. юрг.
Попередня угода про укладення до¬
говору на майбутнє у терміни, обу¬
мовлені сторонами (застосовують в
авторському праві під час укладання
угод про видання творів авторів од¬
нієї держави в іншій).

Опціонний, а, е. Опціонна позика. Опці-
онна премія. Опціонний дилер.

ЙПЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Пільга, яку надає
покупцеві продавець. 2. інформ. Під¬
розділ меню — набір можливих на¬
строювань якого-небудь параметра
комп’ютерної програми.

ОРАКУЛ, а, ч. 1. У стародавніх греків,
римлян та деяких народів Сходу —
пророцтво, що нібито йшло від богів
і витлумачувалося жерцями; жрець,
який це пророцтво витлумачував.
2. Місце, храм, де звучали ці проро¬

цтва. 3. перен. Особа, висловлюван¬
ня якої визнаються незаперечною
істиною.

Оракульство, а, с. Віщування ораку¬
ла.

Оракульський, а, е.

ОРАЛЬНИЙ, а, е, фізіол. Який містить¬
ся у порожнині рота, відбувається
через рот; ротовий. Оральнии при¬
йом ліків.

ОРАНГУТАН, ОРАНГУТАНГ, а, ч. Ве¬
лика людиноподібна мавпа, що живе
на островах Суматрі і Калімантані.

ОРАНЖАД, у, ч. Прохолодний напій з
апельсиновим соком.

Оранжадний, а, е.

ОРАНЖЕРЕЯ, ї, ж. Засклене примі¬
щення для вирощування або пере¬
зимівлі рослин у закритому ґрунті;
теплиця.

Оранжерейна, и, ж.

Оранжерейний, а, е. Оранжерейне
господарство. Оранжерейна росли¬
на. Оранжерейна квітка.

ОРАНТА, и, ж. В іконопису — зобра¬
ження Богоматері у повний зріст без
дитини з піднятими в жесті заступ¬
ницької молитви руками.

ОРАТОР, а, ч. Той, хто володіє мисте¬
цтвом виголошування промов.

Ораторка, и, ж.

Ораторство, а, с., розм.

Ораторствувати, ую, уєш, розм. Виголо¬
шувати промову.

Ораторський, а, е. Ораторське мисте¬
цтво.

ОРАТЙРІЯ1, ї, ж. Великий музичний
твір для хору, співаків-солістів і
симфонічного оркестру, написаний
на драматичний сюжет і призначе¬
ний для концертного виконання.

Ораторіальний, а, е. Ораторіальний
жанр. Ораторіальна музика.

Ораторний, а, е. Ораторний твір.

ОРАТОРІЯ2, ї, ж. Приміщення у като¬
лицькому храмі для моління.

ОРБҐГА, и, ж. 1. астр. Шлях руху не¬
бесного тіла, штучного супутника
Землі, орбітальної станції і т. ін. у
космічному просторі навколо іншо¬
го тіла. 2. анат. Заглибина, в якій
міститься очне яблуко; очна ямка.
3. перен. Межі, сфера поширення,
впливу, ДІЯЛЬНОСТІ 1 т. ін. кого-,
чого-небудь.

Орбітальний, а, е. Орбітальні польоти
супутників. Орбітальні станції. Ор¬
бітальна ракета. Верхній орбітальний
м’яз очей.

Орбїтний, а, е. Орбітний показник.

ОРГАЗМ, у, ч. 1. фізіол. Кульмінаційний
момент статевого акту, сексуального

403

оргастичний — ордйнець

фантазування тощо, найвище ста¬
теве задоволення. 2. перен . Відчуття
найвищого задоволення.

Оргастйчний, а, е.

ЙРГАН, ч. 1. род. а. Складова частина
тваринного або рослинного організ¬
му, яка має певну будову і виконує
одну або кілька функцій. Органи
дихання. Органи травлення. Надземні
органи рослини . 2. род. у. Знаряддя,
засіб. 3. род. у. Установа, що виконує
певні функції в галузі державного
управління, контролю, нагляду і
т. ін. Адміністративні органи. Муніци¬
пальні органи. Слідчі органи. 4. род. у.
Періодичне видання (журнал, газета,
бюлетень і т. ін.) якої-небудь партії,
установи, організації, яке відбиває
їх погляди і діяльність. Орган уряду.
5. род. а, техн. Складова частина,
деталь різних механізмів, пристроїв
і т. ін., що виконує певну функцію.
Робочий орган.

ОРГАН, а, ч. Найбільший духовий
клавішний музичний інструмент з
набором труб, у які нагнітається по¬
вітря; музичний духовий інструмент,
що діє автоматично.

Органіст, а, ч. Той, хто грає на органі.

Органний, а, е. Органна труба. Органна
музика.

ОРГАНАЙЗЕР, а, ч. Записна книжка,
зокрема електронна, що дозволяє
робити записи адрес, телефонів, вес¬
ти облік витрат, планування тощо,
містить також певний набір ділової
інформації; програма комп’ютера,
що виконує ті самі функції.

ОРГАНЕЛИ, не’л, мн. (одн. органела,
и, ж.), спец. Утвори у найпростіших
одноклітинних організмах, що ви¬
конують різні життєві функції.

ОРГАНЗА, й, ж. Напівпрозора цупка
і легка тканина.

ОРГАНІЗАТОР, а, ч. 1. Той, хто орга¬
нізовує, засновує, налагоджує або
впорядковує що-небудь; той, хто
має здібності до організаційної ро¬
боти. 2. Тека, записник, підставка
для канцелярського приладдя та ін.,
будова яких сприяє упорядкуванню
й організації роботи; електронний
записник з різними допоміжними
засобами (калькулятором, календа¬
рем, годинником тощо).

Організаторка, и, ж.

Організаторський, а, е. Організаторські
здібності. Організаторська діяльність.

ОРГАНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Дія, наслідком
якої є створення, налагодження
чого-небудь. Організація виробництва.
Організація експедиції . 2. Об’єднання

людей, суспільних груп, держав на
базі спільності інтересів, мети, про¬
грами дій і т. ін. Організація Об’єднан¬
их Націй . Молодіжна організація. Бу¬
дівельна організація. 3. Особливості
будови чого-небудь; структура. Рит¬
мічна організація вірша. 4. Фізичні й
психічні особливості окремої особи.
Духовна організація людини.

Організаційний, а, е. Організаційна
структура апарату управління. Орга¬
нізаційні збори. Організаційні заходи.
Організаційна робота. Організаційний
відділ.

Організований, а, е. Організовані екс¬
курсії.

Організованість, ності, ж.

Організовуваний, а, е.

Організовування, я, с.

Організування, я, с.

Організовувати, ую, уєш, організува¬
ти, ую, уєш. 1. Створювати, засно¬
вувати що-небудь, залучаючи до
цього інших, спираючись на них.
2. Здійснювати певні заходи, розроб¬
ляючи їх підготовку і проведення.
Організувати футбольне змагання. Ор¬
ганізувати допомогу. 3. Згуртовувати,
об’єднувати кого-небудь з певною
метою. 4. Чітко налагоджувати, на¬
лежно впорядковувати що-небудь.
Організувати побут.

ОРГАНІЗМ, у, ч. 1. Будь-яке живе тіло,
істота. 2. Фізична або психофізична
будова живого тіла, істоти. 3. перен.
Неподільно зв’язані в одне ціле
частини чого-небудь. Державний
організм. Фінансовий організм.

ОРГАНІЧНИЙ, а, е. 1. Що стос, живої
природи, тваринного і рослинного
світу. Органічні процеси. Який харак¬
теризується життєвими процесами;
живий. Органічна матерія. Який
утворився з решток тваринних або
рослинних організмів. Органічна хі¬
мія. Органічне скло. Органічні добрива.
2. Який стосується внутрішньої бу¬
дови органів людини або тварини,
зумовлений станом внутрішніх
органів, організму. Органічний роз¬
лад. Органічна хвороба. Органічне
ураження. 3. Який лежить у самій
природі кого-, чого-небудь. 4. Який
має риси, характер якоїсь структури,
чого-небудь цілого; нерозривний.
Органічна частина.

Органічність, ності, ж.

ОРГАНОГЕНЕЗ, у, ч., біол. Процес
утворення і розвитку органів тва¬
рин і рослин.

ОРГАНОГЕНИ, ів, мн. (одн. органоген,
у, ч.). Головні хімічні елементи, що

входять до складу органічних речо¬
вин: вуглець, водень, кисень, азот.

Органогенний, а, е. Органогенний еле¬
мент. Органогенні поклади. Органоген¬
ні породи. Органогенний мул.

ОРГАНОГРАФІЯ, ї, ж., біол. Вивчення
і опис органів тварин і рослин.

Органограф, а, ч. Вчений-органограф.

Органографічний, а, е. Органографічне
дослідження.

ОРГАНЙЇДИ, ів, мн. (одн. органоїд, а,
ч.), біол. Постійні складові елемен¬
ти тваринної або рослинної кліти¬
ни, що виконують певні функції в її
життєдіяльності.

ОРГАНОЛЕПТИКА, и, ж., спец. До¬
слідження, визначення якості чого-
небудь (ліків, харчових продуктів і
т. ін.) органами чуття (зором, нюхом
і т. ін.).

Органолептйчний, а, е. Органолептич¬
ний метод визначення якості продук¬
ції. Органолептичні показники.

ОРГАНОЛбГІЯ, ї, ж. Галузь біології,
що вивчає будову органів тварин і
рослин.

ОРГАНбН, а, ч. Назва збірника
трактатів з логіки давньогрецького
філософа Аристотеля (384—322 рр.
до н. е.).

ОРГАНОПАТОЛОГІЧНИЙ, а, е. Який
вивчає патології органів.

ОРГАНОПЛАСТИКА, и, ж., мед. Пе¬
ресадка органа або тканини з ліку¬
вальною метою.

ОРГАНОПРЕПАРАТИ, ів, мн. (одн.
органопрепарат, у, ч.), фарм. Пре¬
парати, які одержують із різних
органів тварин.

ОРГАНОТЕРАПІЯ, ї, ж., мед. Лікуван¬
ня органопрепаратами.

Органотерапевтичний, а, е. Органоте¬
рапевтичний метод.

ЙРГІЯ, ї, ж. 1. В античних народів —
святкування й обряди на честь богів
вина і веселощів (Діоніса, Вакха).
2. перен. Бучний, нестримний бен¬
кет, пиятика; розпусне задоволення
сексуального потягу переважно за
участю кількох партнерів.

ОРДА, й, ж. 1. іст. Об’єднання кіль¬
кох кочових племен під владою
одного хана у тюркських і мон¬
гольських народів; середньовічна
феодальна держава у тюркських
і монгольських народів, а також
територія цієї держави. Золота
орда. Кримська орда. 2. перен. Без¬
ладний, неорганізований натовп;
велика кількість людей.

Ордйнець, нця, ч. Той, хто належав до
орди (у 1 знач.).

404

ординський — орієнтування

Ординський, а, е.

ОРДАЛІЯ, ї, ж. Середньовічний спо¬
сіб встановлення провини людини
т. зв. «Судом Божим» (випробуван¬
ням вогнем, водою, розпеченим
залізом і т. ін.).

Орден1, а, ч. Почесна відзнака, на¬
города за військові, трудові або інші
заслуги. Бойовий орден.

(Орденський1, а, е. Орденське свідоцтво.

(ОРДЕН2, у, ч. 1. Чернеча або лицар¬
сько-чернеча католицька громада з
певним статутом. Католицький орден.
Лівонський орден. 2. заст. Назва де¬
яких таємних товариств, об’єднань.
Масонський орден.

(Орденський2, а, е. Орденська організація.
Орденський статут.

(ОРДЕР1, а, ч. Письмове розпоряджен¬
ня; документ на одержання або ви¬
дачу чого-небудь. Ордер на квартиру.
Касовий ордер.

(Ордерний1, а, е.

(ОРДЕР2, а, ч., архіт. Вид архітектурної
композиції, що складається з верти¬
кальних (колон, пілястрів) і гори¬
зонтальних (антаблемента) частин у
відповідній архітектурно-стильовій
обробці; у класичній формі сформу¬
вався в Стародавній Греції.

(Ордерний2, а, е. Ордерні форми. Ордер¬
ний будинок.

ОРДИНАЛЬНИЙ, а, е. Розміщений у
певному порядку.

ОРДИНАР, а, ч., спец. Середній рівень
води в річці, озері і т. ін. за багато
років.

ОРДИНАРЕЦЬ, рця, ч. Військово¬
службовець, на якого покладено
обов’язки виконувати різні дору¬
чення командира або штабу.

Ординарський, а, е. Ординарські
обов’язки. Ординарська виправка.

ОРДИНАРНИЙ, а, е, книжн. 1. Який
нічим не виділяється серед інших;

• звичайний, пересічний. 2. заст.
Який займає вчену посаду, перед¬
бачену штатом; штатний.

Ординарність, ності, ж. Ординарність
думки.

ОРДИНАТА, и, ж. У геометрії — одне
з двох (трьох) чисел, що визначають
положення точки на площині від¬
носно прямокутної системи коор¬
динат. Вісь ординат.

ОРДИНАТОР, а, ч. 1. Лікар, який без¬
посередньо провадить лікувально-
профілактичну роботу в медичних
закладах. 2. Лікар, який проходить
курс спеціалізації в медичній уста¬
нові, звичайно після закінчення
навчального закладу.

Ординаторка, и, ж.

Ординаторський, а, е. Ординаторська
практика.

Ординатура, и, ж. 1. Посада ординато¬
ра (у 1 знач.). 2. Форма підвищення
кваліфікації лікарів у ВНЗ та науко¬
во-дослідних установах. Клінічна ор¬
динатура. Закінчити ординатуру.

ОРДбВИК, у, ч., геол. Другий період
палеозою.

ОРДОНАНС, у, ч. 1. Королівський указ
у Франції та Англії. 2. Урядовий акт
у Франції і деяких інших країнах.

ОРЕАДА, и, ж. В античній міфоло¬
гії — гірська німфа.

ОРЕНДА, и, ж. 1. Засноване на до¬
говорі термінове відплатне роз¬
порядження і користування будь-
яким майном шляхом його передачі
власником (орендодавцем) на пев¬
ний час орендареві на договірних
умовах. Взяти в оренду. 2. Плата за
таке користування.

Орендний, а, е. Орендна платня. Оренд¬
ний договір.

Орендований, а, е. Орендована земля.
Орендоване приміщення.

Орендування, я, с. Орендування землі.

Орендувати, ую, уєш. Брати в орен¬
ду; користуватися тим, що взяте в
оренду.

ОРЕНДАР, я, ОРЕНДАТОР, а, ч. Юри¬
дична або фізична особа, яка бере
майно в оренду.

Орендарка, и, ж.

Орендарний, а, е.

Орендаторка, и, ж.

Орендарський, а, е. Орендарські відно¬
сини.

Орендарювати, юю, юєш. Бути орен¬
дарем.

ОРЕЙЛ, у, ч. 1. Променисте коло,
сяйво навколо голови Бога, боже¬
ства, святого на іконах, культових
картинах, скульптурах і т. ін.; німб.
2. Світлове коло, яке оточує що-
небудь на темному фоні. 3. астр.
Яскраве біле сяйво навколо Сон¬
ця, Місяця, яскравих зірок. Ореол
Місяця. 4. перен. Атмосфера слави,
успіху, пошани, пов’язана з ким-,
чим-небудь.

ОРИГАМІ, невідм., с. Старовинне
японське декоративне мистецтво
виготовлення об’ємних паперових
фігур методом згинання прямокут¬
них аркушів. Історія оригамі\ фігура,
виготовлена таким способом.

ОРИГІНАЛ, ч. 1. род. у. Те, що є осно¬
вою для відтворення, копіювання,
переробки і т. ін. 2. Текст, з якого
роблять переклад на іншу мову; пер¬

шотвір. 3. Текст, малюнок і т. ін. для
поліграфічного відтворення. 4. род.
а, розм. Людина, що виділяється сво¬
єю незвичайною вдачею, поведінкою
і т. ін.; дивак.

ОРИГІНАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не
є копією або підробкою чого-не¬
будь; справжній, автентичний.
Оригінальний твір. 2. Самостійний.
Оригінальний підхід до проблеми.
3. Який привертає до себе увагу
своєю незвичайністю, своєрідністю.
Оригінальний костюм.

Оригінальність, ності, ж. Оригінальність
картини. Творча оригінальність.

ОРИГІНАТОР, а, ч., спец. Той, хто ви¬
водить нові сорти рослин.

ОРИКТОЦЕНбЗ, у, ч., спец. Сукуп¬
ність скам’янілих решток викопних
тварин і рослин певної місцевості.

ОРИФЛАМА, и, ж. 1. Великий прапор,
полотнище, прикріплене до шнура,
перетягнутого вгорі через вулицю.
2. Штандарт, прапор французьких
королів у добу Середньовіччя.

ОРІЄНТАЛІЗМ, у, ч. 1. Вивчення іс¬
торії, мови, культури народів Сходу;
захоплення Сходом. 2. Орієнтальний
(у 1 знач.), східний характер чого-
небудь. Орієнталізм колекції мод.

Орієнталіст, а, ч.

Орієнталістка, и, ж.

ОРІЄНТАЛІСТИКА, и, ж. Сукупність
наукових дисциплін, що вивчають
історію, мови, культуру народів
Сходу; сходознавство. Українська
орієнталістика.

ОРІЄНТАЛЬНИЙ, а, е. Східний; ха¬
рактерний для країн Сходу. Орієн¬
тальні вірші.

Орієнтальність, ності, ж.

ОРІЄНТАЦІЯ, ї, ж. 1. Визначення
місця свого перебування в просторі
або напряму свого руху; здатність
визначати місце свого перебування
в просторі або напрям свого руху.
Орієнтація на місцевості. 2. Уміння
розібратися в якихось обставинах, у
навколишній обстановці. Політична
орієнтація. 3. перен. Спрямування
поглядів, діяльності залежно від
конкретних умов; розрахунок на
кого-, що-небудь у діяльності. Орі¬
єнтація на споживача.

Орієнтаційний, а, е. Орієнтаційний план
(у 1 знач.).

Орієнтований, а, е.

Орієнтованість, ності, ж.

Орієнтувальний, а, е. Орієнтувальний
рефлекс. Орієнтувальна реакція (у
1 знач.).

Орієнтування, я, с.

405

орієнтувати — ортогональний

Орієнтувати, ую, уєш. 1. Допомагати
кому-небудь визначати місце його
перебування в просторі або напрям
його руху. 2. Допомагати розібратися
в якійсь важливій справі, складній
ситуації і т. ін. 3. Спрямовувати
чию-небудь діяльність у певний бік,
визначати напрям, мету чиєї-небудь
діяльності.

ОРІЄНТИР, а, ч. 1. Примітний пред¬
мет, який допомагає орієнтуватися
на місцевості. Візуальний орієнтир.

2. Спеціальний вказівний прилад,
покажчик. Світловий орієнтир.

3. Обраний напрямок, мета діяль¬
ності. Моральний орієнтир.

Орієнтирний, а, е.

ОРІЄНТОВНИЙ, а, е. Який дає лише
загальне уявлення про що-небудь;
приблизний. Орієнтовні плани. Орі¬
єнтовний прогноз погоди.

ОРІОН, а, ч. 1. У давньогрецькій
міфології — велетень-мисливець,
якого перетворили на сузір’я.
2 Екваторіальне сузір’я.

ОРІОНІДИ, ів, мн. Метеори, шляхи
яких ніби виходять із сузір’я Орі¬
она.

ОРКАН, у, ч. 1. заст. Ураган. 2. метеор.
Тропічний циклон, що виникає у
Південній півкулі.

ОРКЕСТР, у, ч. 1. Ансамбль музичних
інструментів, які одночасно беруть
участь у виконанні музичного тво¬
ру. Духовий оркестр. Симфонічний
оркестр. 2. Група музикантів, що
спільно виконують музичний твір
на різних інструментах. 3. Місце
перед сценою, де розміщуються
музиканти.

Оркестрант, а, ч.

Оркестрантка, и, ж.

Оркестрантський, а, е.

Оркестрований, а, е. Оркестрована
опера.

Оркестровий, а, е. Оркестрова сюїта (у
2 знач.). Оркестрова яма (у 3 знач.).

Оркестрування, я, с. Те саме, що інстру¬
ментування.

ОРКЕСТРУВАТИ, ую, уєш. Оркестру¬
вати пісню.

ОРКЕСТРІОН, а, ч., заст. 1. Меха¬
нічний музичний інструмент, який
імітує оркестр, а своїм виглядом на¬
гадує орган. 2. Місце біля сцени, де
стоїть цей інструмент.

ОРНАМЕНТ, у, ч. 1. мист. Візерунок,
побудований на ритмічному по¬
вторенні геометричних елементів
або стилізованих рослинних чи
тваринних мотивів. Геометричний
орнамент. 2. перен. Елементи оздоб¬

лення мови, музичного твору і т. ін.
Словесний орнамент.

Орнаменталіст, а, ч. Буковинський орна-
ментсиїіст.

Орнаментальний, а, е. 1. Орнамен¬
тальний мотив. Орнаментальна
смуга. Орнаментальний візерунок
для вишивання (у 1 знач.). 2. перен.
Який має декоративний характер;
пишний, вишуканий (про стиль,
мову і т. ін.).

Орнаментальність, ності, ж. Орнамен-
тальність стилю письменника.

Орнаментація, ї, ж. 1. мист. При¬
крашання орнаментом. 2. мист. Те
саме, що орнаментика. Орнаментація
посуду. 3. перен. Сукупність елемен¬
тів, які оздоблюють що-небудь (му¬
зичний твір, мову і т. ін.).

Орнаментика, и, ж. 1. мист. Сукуп¬
ність елементів орнаменту в якому-
небудь художньому стилі або творі
мистецтва, архітектури. Геометрична
орнаментика. 2. Мистецтво, техніка
орнаментування.

Орнаментист, а, ч.

Орнаментний, а, е. Орнаментні мотиви.
Орнаментний малюнок.

Орнаментований, а, е. Орнаментовані
кожушки.

Орнаментування, я, с. Орнаментування
фасадів.

Орнаментувати, ую, уєш. 1. мист. Оздоб¬
лювати орнаментом. 2. перен. Оздоб¬
лювати чим-небудь мову, музичний
твір і т. ін.

ОРНІТИН, у, ч. Амінокислота, яка
відіграє роль каталізатора в біо¬
синтезі сечовини.

ОРНІТО… Перша частина складних
слів, що відповідає поняттю «птах».

ОРНІТЙЗ, у, ч. Інфекційне захво¬
рювання, переносниками якого є
птахи.

ОРНІТОЛбГІЯ, ї, ж. Розділ зоології,
що вивчає птахів.

Орнітолог, а, ч.

Орнітологічний, а, е. Орнітологічний
відділ. Орнітологічний заповідник.
Орнітологічна фауна.

ОРНІТОМІМ, а, ч. Беззубий хижий
динозавр крейдяного періоду, бу¬
довою черепа і скелета схожий на
птаха.

ОРНІТбНІМ, а, ч., лінгв. Назва
птаха.

ОРНІТОПбД, а, ч. Рослиноїдний ди¬
нозавр, який пересувався на задніх
кінцівках подібно до птахів.

ОРНІТОПТЕР, а, ч., ав. Важчий від
повітря літальний апарат, крила

якого рухаються у польоті подібно
до пташиних.

ОРНІТОФАУНА, и, ж., зоол. Сукуп¬
ність птахів, що населяють певну
територію або живуть у певний
період історії Землі. Орнітофауна
України.

ОРНІТОФІЛІЯ, ї, ж., бот. Присто¬
сування рослин, головним чином
тропічних, до запилення птахами.

Орнітофільний, а, е. Орнітофільні рос¬
лини.

ОРНІТОХОРІЯ, ї, ж. Поширення пло¬
дів та насіння птахами, які їх їдять,
роблять з них запаси або переносять
з брудом на лапах.

ОРОГЕНЕЗ, ОРОГЕНЕЗИС, у, ч., геол.
Сукупність складчастих та розрив¬
них рухів земної кори, внаслідок
яких утворюються гори.

Орогенічний, а, е.

ОРОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Розділ фізичної
географії, що вивчає рельєф земної
поверхні. 2. спец. Характер, особли¬
вості рельєфу якої-небудь частини
земної поверхні.

Орографічний, а, е.

ОРОМЕТРІЯ, ї, ж., спец. Методи ви¬
мірювання форм земної поверхні.

ОРЙНІМ, а, ч., лінгв. Назва гори,
височини, підвищення земної по¬
верхні.

ОРТ1, у, ч., гірн. Горизонтальні під¬
земні виробки, що не мають безпо¬
середнього виходу на поверхню.

ОРТ2, у, ч., мат. Вектор, абсолютна
величина якого дорівнює одиниці;
одиничний вектор.

ОРТИКбН, у, ч. Передавальна телеві¬
зійна трубка для перетворення світ¬
лового зображення на електричні
імпульси.

ОРТИТ, у, ч. Мінерал класу силіка¬
тів, бурого або чорного кольору із
скляним блиском, радіоактивний;
сировина для добування рідкісно¬
земельних елементів та торію.

ОРТО… Перша частина складних слів,
що відповідає поняттям «прямий»,
«правильний».

ОРТОГЕНЕЗ, у, ч., біол. Концепція роз¬
витку живої природи, згідно з якою
еволюція зумовлена визначеною на¬
перед доцільністю в природі.

ОРТОГНАТЙЗМ, у, ч. В антрополо¬
гії — тип профілю обличчя люди¬
ни, коли верхня щелепа не виступає
вперед за загальну фронтальну пло¬
щину обличчя.

ОРТОГОНАЛЬНИЙ, а, е, геом. 1. Пря¬
мокутний. 2. Який утворює прямий
кут.

406

ортогональність — остеомаляція

Ортогональність, ності, ж.

ОРТОДЙКС, а, ч., книжн. Людина,
яка дотримується ортодоксальних
поглядів.

Ортодоксальний, а, е. Який не¬
ухильно дотримується принципів
якого-небудь учення, світогляду;
послідовний; послідовно витри¬
маний у дусі якого-небудь учення.
Ортодоксальні погляди. Ортодоксаль¬
на позиція.

Ортодоксальність, ності, ж. Ортодок¬
сальність поглядів.

Ортодоксія, ї, ж. Неухильне дотриман¬
ня принципів якого-небудь учення,
світогляду.

ОРТОДЙНТІЯ, ї, ж. Розділ стоматоло¬
гії, що вивчає дефекти будови зубів
та прикусу і розробляє методи їх
усунення і лікування.

Ортодбнт, а, ч.

ОРТОДРЙМА, и, ОРТОДРбМІЯ, ї, ж.
1. геом. Найкоротша лінія між двома
точками сфери (у 1 знач.). 2. ав., мор.
Лінія руху корабля або літака, що
являє собою відрізок дуги велико¬
го кола.

ОРТОКЛАЗ, у, ч., мін. Калієвий по¬
льовий шпат, що є основною скла¬
довою частиною гранітів, порфирів,
гнейсів.

ОРТОЛЙГІЯ, ї, ж. Розділ мовознав¬
ства, що вивчає мовні норми та до¬
цільність використання варіантних
мовних форм.

Ортологїчний, а, е. Ортологічні до¬
слідження.

ОРТОПЕДІЯ, ї, ж. Розділ медици¬
ни, що займається вивченням,
лікуванням і профілактикою стій¬
ких деформацій скелета або окре¬
мих його частин (перев. опорно-
рухових органів). Інститут орто¬
педії.

Ортопед, а, ч.

Ортопедист, а, ч.

Ортопедичний, а, е. Ортопедичний від¬
діл. Ортопедична стоматологія. Орто¬
педичні апарати. Ортопедичне взут-
тя.

ОРТОПТЙР, а, ч. Літальний апарат, що
рухається за рахунок прямих ударів
крил по повітрю; спрощений різно¬
вид орнітоптера.

ОРТОСКЙП, а, ч., військ. Прилад для
контролю за прицілом.

ОРТОТРОПІЗМ, у, ч., бот. Здатність
бічних органів рослин рости пара¬
лельно до напрямку зовнішнього
подразнення.

ОРТОХРОМАТИЧНИЙ, а, е, спец.
Який має підвищену чутливість до

зеленого та жовтого проміння (про
фотоматеріали).

ОРТОЦЙНТР, а, ч., мат. Точка пере¬
тину висот трикутника.

ОРФАРІЙН, див. орферібн.

ОРФЕЙ, я, ч. 1. У давньогрецькій
міфології — музикант і співак, спів
якого причаровував не тільки лю¬
дей, але й диких звірів, річки, скелі.
2. перен. Солодкозвучний співець.

ОРФЕЙН, а, ч. Різновид струнного
смичково-клавішного музичного
інструмента — смичкового кла-
віра.

ОРФЕРІЙН, ОРФАРІЙН, а, ч. Ста¬
ровинний струнний щипковий
музичний інструмент — різновид
гітари.

ОРФОГРАМА, и, ж., лінгв. Написання
слів або словосполучень, яке відпо¬
відає правилам орфографії. Вивчати
орфограми.

ОРФОГРАФІЯ, ї, ж. І. Система уста¬
лених правил написання слів якої-
небудь мови; правопис. Правила
орфографії. 2. Розділ мовознавства,
що вивчає та розробляє систему
таких правил.

Орфографічний, а, е. Орфографічний
словник.

ОРФОЕПІЯ, ї, ж. 1. Система уста¬
лених правил літературної вимови
якої-небудь мови. 2. Розділ мовоз¬
навства, що вивчає норми літера¬
турної вимови.

Орфоепічний, а, е. Орфоепічні нор¬
ми. Орфоепічний словник.

ОРХЕСТРА, и, ж. Центральна, округ¬
лої форми частина театру в Старо¬
давній Греції, на якій виступав хор
і артисти.

ОРХІДЕЯ, ї, ж. Тропічна трав’яниста
рослина родини зозулинцевих із за¬
пашними квітками різного кольору
і оригінальної, вишуканої форми.
Букет орхідей.

ОРХЇТ, у, ч., мед. Запалення яєчка.

ОРШАД, у, ч. Прохолодний напій з
мигдалевого молока з цукром.

ОСАННА, и, ж. 1. церк. Молитовний
вигук стародавніх євреїв і христи¬
ян: спаси!, порятуй! 2. перен., заст.
Уславлення кого-, чого-небудь;
слава, хвала.

ОСЕЇН, у, ч., спец. Основна складова
частина кісткової тканини.

ОСІРІС, а, ч. У давньоєгипетській мі¬
фології — бог підземного царства,
утілення сили природи, що вмирає
і воскресає щороку.

ОСМАНИ, ів, мн. ( одн . осман, а, ч.;
османка, и, ж.). Давня назва тур¬

ків — населення Османської ім¬
перії.

Османський, а, е.

ОСМАНІЗМ, у, ч. Ідейно-політична
доктрина у Туреччині кінця XIX ст.,
згідно з якою народи Османської
імперії повинні були злитися у так
звану «османську націю».

ЙСМІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, пла¬
тиновий метал. Каталізатор багатьох
реакцій, компонент надтвердих спла¬
вів з іридієм.

ОСМЙМЕТР, а, ч. Прилад, яким ви¬
мірюють осмотичний тиск.

ОСМОРЕГУЛЯЦІЯ, ї, ж ., фізіол. Фізи-
ко-хімічні та фізіологічні процеси,
що забезпечують відносну сталість
осмотичного тиску внутрішнього
середовища організму — крові, лім¬
фи тощо.

ЙСМОС, у, ч., спец. Проникнення
розчинника крізь напівпроникні
перетинки, що розділяють розчин
і чистий розчинник або розчини
різної концентрації.

Осмотичний, а, е. Осмотичний процес.

Осмотйчність, ності, ж.

ОСТ, у, ч., мор., метеор. 1. Схід, східний
напрям. 2. Східний вітер.

ОСТЕЇТ, ОСТИТ у, ч., мед. Запалення
кісткової тканини.

ОСТЕО… Перша частина складних
слів, що відповідає значенню «пато¬
логічні зміни в кістках і суглобах».

ОСТЕОАНТРОПОЛЙГІЯ, ї, ж. Розділ
медицини, що вивчає патологічні
зміни в кістках і суглобах.

ОСТЕОБЛАСТИ, ів, мн. (одн. ос¬
теобласт, а, ч.). Клітини, що беруть
участь у побудові кісткової тканини,
її розвитку та регенерації.

ОСТЕОГЕННИЙ, а, е, фарм. Який
сприяє росту кісткової тканини.

ОСТЕОДИСПЛАЗІЯ, ї, ж., мед. Уро¬
джена деформація кісток — надлиш¬
ковий розвиток кісткової тканини.

ОСТЕОДИСТРОФІЯ, і, ж., мед. Де¬
формація кісток унаслідок пору¬
шення обміну речовин у кістковій
тканині.

ОСТЕОЛЙГІЯ, ї, ж. Розділ анатомії,
що вивчає форму і будову кісток у
взаємозв’язку з їхньою функцією.

Остеолог, а, ч.

Остеологічний, а, е.

ОСТЕЙМА, и, ж., мед., вет. Добро¬
якісна пухлина, що утворюється з
кісткової тканини.

ОСТЕОМАЛЯЦІЯ, ї, ж., мед., вет.
Розм’якання і деформація кісток у
людей і тварин внаслідок порушення
обміну речовин.

407

остеомієліт — офіціозність

о _

ОСТЕОМІЄЛІТ, у, ч., мед., вет. За¬
пальне ураження кістки і кісткового
мозку у людей і тварин.

ОСТЕбН, у, ч. Структурна одиниця
компактної речовини кісток у хре¬
бетних тварин і людини.

ОСТЕОПЛАСТИКА, и, ж. Операція
пересадки кісткової тканини.

ОСТЕОСЙНТЕЗ, у, ч ., мед., вет .
Оперативне лікування переломів
методом з’єднання уламків кісток
металевим або пластиковим штиф¬
том і т. ін.

ОСТЕОСКЛЕРОЗ, у, ч., мед. Хворобли¬
ве затвердіння кісткової тканини.

ОСТЕОТОМІЯ, ї, ж., мед. Операція
розтину кістки.

ОСТЕОХОНДРОЗ, у, ч., мед. Дис¬
трофічний процес у кістковій і
хрящовій тканинах, що супрово¬
джується болями і обмеженням
рухливості.

ОСТЕРІЯ, ї, ж. Корчма в Італії.

ОСТИНАГО1, невідм., с., муз. Тема у
складі музичного твору, яка повто¬
рюється багатократно, наполегливо.

Остинантний, а, е.

ОСТИНАГО2, присл., муз. Багато¬
кратно, наполегливо (про музичну
тему).

ОСТИТ, див. остеіт.

ОСТРАКІЗМ, у, ч. 1. У Стародавній
Греції — вигнання небезпечних осіб,
злочинців за межі міста, держави без
права повернення. 2. перен. Різкий
осуд кого-, чого-небудь, гоніння на
когось, щось.

ОСЦИЛОГРАМА, и, ж., спец. Крива
якого-небудь електричного процесу,
записана осцилографом.

ОСЦИЛОГРАФ, а, ч., спец. Прилад для
записів і спостереження динаміки
змін будь-яких фізичних величин
після перетворення їх на зміни
електричної напруги. Електронний
осцилограф. Шлейфовий осцилограф .

Осцилографічний, а, е.

Осцилографія, ї, ж. Метод дослідження
змін будь-яких фізичних величин за
допомогою електровимірювальних
приладів.

Осцилографування, я, с. Запис і
спостереження змін будь-яких
фізичних величин за допомогою
осцилографа.

ОСЦИЛОСКОП, а, ч., спец. Прилад
для спостереження над процесами в
електричних ланцюгах; спрощений
осцилограф.

ОСЦИЛЯТОР, а, ч., спец. Маятник
або будь-яка інша система, здатна
коливатися.

ОСЦИЛЯТ0РІЯ, ї, ж. Рід синьо-
зелених водоростей, що ростуть у
різноманітних умовах (у водоймах,
на ґрунтах тощо).

ОСЦИЛЯЦІЯ, і, ж., спец. Коливан¬
ня.

ОТЙЛЬ, ю, ч. Готель.

Отельний, а, е. Отельний номер.

ОТЕНЇТ, у, ч. Зеленувато-жовтий, сіро-
жовтий мінерал.

ОТЕРТРАЛ, а, ч. Рибальській невід,
який буксирують за судном на дов¬
гому сталевому тросі.

ОТИТ, у, ч., мед. Запалення слизової
оболонки вуха.

ОТІАТРІЯ, ї, ж. Наука про будову
вуха, його хвороби та їх лікування.

Отіатр, а, ч.

ОТ-КУТЙЗР, невідм. 1. Те саме, що ви¬
сока мода. 2. Художники-модельєри,
представники будинків моди, творці
високої моди, що створюють напря¬
мок у світовій моді. 3. Моделі одягу,
створювані такими майстрами (пор.
прет-а-порте).

ОТО… Перша частина складних слів,
що відповідає поняттям «вушний»,
«вушна хвороба».

ОТОЛАРИНГОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ ме¬
дицини, який вивчає хвороби вуха,
горла, носа та розробляє методи їх
лікування.

Отоларинголог, а, ч.

Отоларингологічний, а, е. Отоларинго¬
логічне відділення.

ОТОЛІТИ, ів, мн. ( одн . отоліт, у, ч.),
анат. Тверді утворення в слухо¬
вих пухирцях або в лабіринті у
внутрішньому вусі, які є части¬
ною органу рівноваги у людини
і тварин.

Отолітовий, а, е.

ОТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ отоларинголо¬
гії — наука про хвороби вуха.

Отологічний, а, е.

ОТОМАНКА, и, ж. М’який диван з
подушками замість спинки та дво¬
ма валиками.

ОТОСКЛЕРОЗ, у, ч. Хронічне захво¬
рювання внутрішнього вуха, при
якому руйнується кісткова тканина
вушного лабіринту і розвивається
глухота.

ОТОСКОП, а, ч. Медичний інструмент
для огляду вуха.

Отоскопія, ї, ж. Метод огляду, дослі¬
дження вуха отоскопом.

ОФЕРЙНТ, а, ч., юр. Особа, яка подає
оферту.

ОФЕРТА, и, ж., юр. Пропозиція про
укладення угоди з детальним зазна¬
ченням її умов.

ОФІКАЛЬЦЙТ, у, ч. Гірська порода
жовтого, блакитного або зеленува¬
того кольору, що використовується
для внутрішнього оздоблення бу¬
динків.

ОФІКЛЕЇД, а, ч., муз. Духовий ін¬
струмент, який входив до складу
симфонічного оркестру, а з середи¬
ни XIX ст. був замінений тубою.

бФІС, у, ч. 1. Відділ установи, де ве¬
деться оформлення документації;
канцелярія, контора. 2. Приміщення
для такого відділу.

бфісний, а, е. Офісні меблі.

ОФҐГ, у, ч. Світлий мінерал різно¬
манітних відтінків; різновид сер¬
пентину. Мозаїка з офіту.

Офітовий, а, е.

ОФІУРИ, ів, мн., зоол. Безхребетні тва¬
рини, тіло яких складається з дис¬
ка і п’яти променів, які змієподібно
рухаються; змієхвостки.

ОФІЦЕР, а, ч. Особа командного та
начальницького складу збройних
сил, що має військове звання від
молодшого лейтенанта до полков¬
ника включно.

Офіцерик, а, ч., розм.

Офіцерство, а, с.

Офіцерський, а, е. Офіцерська школа.
Офіцерська їдальня. Офіцерський
мундир.

ОФІЦІАЛ, а, ч. 1. У Стародавньому
Римі чиновник при магістраті.
2. У Середні віки — чиновник при
єпископі для ведення світських
справ, а також церковний суддя.

ОФІЦІАНТ, а, ч. Працівник їдальні,
ресторану і т. ін., що обслуговує від¬
відувачів, подаючи страви.

Офіціантка, и, ж.

Офіціантський, а, е. Офіціантська
куртка.

ОФІЦІЙНИЙ, а, е. 1. Урядовий,
службовий; виданий урядовою уста¬
новою. Офіційне повідомлення. Офі¬
ційна особа. Офіційний представник.
2. Витриманий відповідно до вста¬
новлених правил, формальностей.
Офіційна зустріч. 3. Позбавлений
невимушеності, безпосередності;
підкреслено ввічливий, стриманий,
діловий. Офіційний тон.

Офіційність, ності, ж.

ОФІЦібЗ, у, ч. 1. Періодичне видання,
що офіційно не є органом уряду або
правлячої партії, але виражає їхні
погляди. 2. Офіційні думки, погляди
тощо. 3. збірн. Групи людей, близь¬
ких до влади.

Офіціозний, а, е. Офіціозна преса.

Офіціозність, ності, ж.

408

офлайн — охлократичний

ОФЛАЙН, у, ч. 1. Автономний, не
підключений до обчислювальної
системи. 2. Вимкнений (про при¬
стрій).

ОФОРТ, ч. 1. род. у. Спосіб по¬
глибленого гравіювання на мета¬
лі за допомогою кислот. 2 род .
а. Гравюра на міді або цинку з
малюнком, протравленим кислота¬
ми, а також друкарський відбиток
з такої гравюри.

Офортйст, а, ч.

Офортистка, и, ж.

Офортний, а, е. Офортні пейзажі (у 1
знач.). Офортний станок (у 2 знач.).

ОФСАЙД, у, ч., спорт. У футболі,
хокеї — положення, коли гравець
займає вигідну позицію з по¬
рушенням правил — перебуває
«поза грою».

Офсайдний, а, е.

ОФСЙТ, у, ч., друк. Спосіб друкування,
при якому зображення передається з

друкарської форми на гумову стріч¬
ку, а з неї на папір.

Офсетний, а, е. Офсетний друк. Оф¬
сетний папір. Офсетна машина. Оф¬
сетний цех.

Офсетник, а, ч. Фахівець з офсетного
друку.

ОФТАЛЬМІЯ, ї, ж. Захворювання
очей, перев. запального характеру.

ОФТАЛЬМО… Перша частина склад¬
них слів, що відповідає поняттям
«очний», «очна хвороба».

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про
очні хвороби та їх лікування.

Офтальмолог, а, ч.

Офтальмологічний, а, е. Офтальмоло¬
гічні дослідження. Офтальмологічні
інструменти.

ОФТАЛЬМОСКОП, а, ч. Оптичний
прилад, за допомогою якого дослі¬
джується очне дно.

Офтальмоскопічний, а, е. Офтальмо¬
скопічне обстеження пацієнта.

Офтальмоскопія, ї, ж. Метод дослі¬
дження внутрішньої поверхні (дна)
очного яблука.

ОФШОр, у, ч., екон. 1. Центр міжна¬
родного підприємництва, що надає
іноземним співучасникам пільги
для проведення ними фінансово-
кредитних операцій; компанія, що
працює на території іншої країни.
2. Територія, що надає пільговий
режим для фінансово-кредитних
операцій з іноземними учасниками,
а також в іноземній валюті.

Офшорний, а, е. Офшорний бізнес.
Офшорна зона. Офшорна компанія.
Офшорний центр. Офшорний фонд.

ОХЛОКРАТІЯ, ї, ж ., політ. 1. У Старо-
давньогрецьких вченнях про дер¬
жаву — панування неорганізованої
юрби, черні. 2. Маси людей, що вису¬
вають різні вимоги соціально-еконо¬
мічного та політичного характеру.

Охлократичний, а, е.

ПА. Окремий танцювальний рух.

ПАБ, а, ч. Пивний бар, який є своєрід¬
ним клубом для місцевих жителів в
англомовних країнах.

ПАБЛИК РИЛЙИШНЗ, див. піар.

ПАБЛІСИТІ, невідм., с. 1. Реклама,
рекламування. 2. Популярність, ві¬
домість. Створити пабліситі. Органі¬
зувати пабліситі.

ПАВІАН, а, ч. Велика мавпа з пишною
шерстю, видовженою мордою і майже
червоними сідничними мозолями,
що живе в Африці та Аравії.

ПАВІЛЬЙбН, у, ч. 1. Невелика легка
будівля з покриттям у саду, парку.

2. Тимчасова або постійна спо¬
руда, призначена для розміщення
експонатів якої-небудь виставки.

3. Приміщення, обладнане для кі¬
нозйомок і фотографування, а також
декорація в приміщенні кіностудії,
побудована для знімання якої-небудь
сцени фільму.

Павільйонний, а, е. Павільйонна тиша
(у 1 знач.). Павільйонні кінозйомки (у
З знач.).

ПАВЛбВНІЯ, ї, ж. Рід дерев родини
ранникових.

ПАГАМЙНТ, у, ч. Плата готівкою.

ПАГІНАЦІЯ, ї, ж. Послідовна нуме¬
рація сторінок, колонок, ілюстрацій
рукопису або книжки.

ПАГОДА, и, ж. Буддійський або інду¬
їстський храм.

ПАДЕБАСК, а, ч. Один з найпошире¬
ніших танцювальних рухів — неспо¬
дівана зміна ніг у стрибку з пересту¬
панням після цього.

ПАДЕГРАС, у, ч. Бальний повільний
танець, а також музика до нього.

ПА-ДЕ-ДЕ, невідм ., с. / ч. Парний
танець, що є однією з основних ба¬
летних танцювальних форм, а також
музика до нього.

ПАДЕКАТР, у, ч. 1. Бальний танець чо-
тиридольного розміру, який поєднує
короткий крок з вальсовими рухами,
а також музика до нього; музичний
розмір — 12/8, 4/4. 2. Балетний
танець для чотирьох виконавців, а
також музика до нього.

ПАДЕПАТИНЕР, у, ч. Бальний танець
дводольного розміру, побудований

на плавних, легких рухах, а також
музика до нього; музичний роз¬
мір — 2/4, іноді 4/4.

ПАДЕСПАНЬ, і, ж. Бальний танець
тридольного розміру, який поєднує
балансуючі рухи з вальсовими, а
також музика до нього; музичний
розмір — 3/4.

ПА-ДЕ-ТРУА, невідм ., с. / ч. Балет¬
ний танець для трьох виконавців,
а також музика до нього; музичний
розмір 3/4.

ПАДИШАХ, а, ч. Титул монарха в де¬
яких країнах Близького і Середньо¬
го Сходу, а також особа, що носить
цей титул.

ПАДРЕ, невідм ., ч. В Італії — форма
звертання до католицького свяще¬
ника.

ПАЖ, а, ч. 1. У Середні віки — хлоп¬
чик, юнак дворянського роду, який
перебував при знатній особі (феода¬
лі, королі і т. ін.) й виконував певні
обов’язки. 2. У старій Росії і захід¬
ноєвропейських країнах до початку
XIX століття — нижча придворна
посада, а також особа на цій посаді.
3. У Росії в XIX ст. — вихованець
пажеського корпусу.

Пажеський, а, е. Пажеський корпус.

ПАЗИГРАФ1Я, ї, ж. Загальнозрозуміле
письмо; передавання думки знаками,
зрозумілими багатьом народам світу
(напр. нотне письмо).

ПАЗЛИ, ів, мн. Іграшка-головоломка,
що являє собою мозаїчну картин¬
ку, яку треба скласти з окремих
шматочків (елементів), що зми¬
каються залежно від їх форми,
обрисів.

ПАЙ, паю, ч. 1. Частка, яка вноситься
в капітал якого-небудь товариства
(кооперативного, акціонерного і т.
ін.) кожним його членом або діс¬
тається кожному при його розпо¬
ділі. Кооперативний пай. 2. Частка,
яку вносить у що-небудь спільне
окремий учасник або яка припадає
на кого-небудь.

Пайовий, а, е. Пайовий внесок. Пайовий
фонд.

ПАЙЗА1, и, ж. Однорічна кормова
рослина родини злакових, яка має

гроноподібну видовжену волоть і
гостре по краях листя.

ПАЙЗА2, и, ж. Табличка як посвід¬
чення і перепустка, яку видавали
монгольські хани особам, виряджу-
ваним з певним дорученням.

ПАЙЙЛ, у, ч., мор. Дерев’яний по¬
міст у трюмі вантажного морського
судна.

ПАК, у, ч. Багаторічний дрейфуючий
морський лід, який створює міцні
льодові поля в полярних басейнах.

Паковий, а, е. Пакова крига.

ПАКГАУЗ, у, ч. Закритий склад для ко¬
роткострокового зберігання вантажів
при залізничних станціях, у портах,
митницях і т. ін.

Пакгаузний, а, е. Пакгаузне примі¬
щення.

ПАКЕР, а, ч. Носильник на заліз¬
ниці.

ПАКЙТ, а, ч. 1. Те саме, що пакунок.
Передати пакет. 2. Паперовий, це¬
лофановий мішок або обгортка для
пакування речей, продуктів тощо;
картонна коробка для пакування
молочної продукції, соків і т. ін.
3. Конверт з листом, переважно
офіційного змісту. Секретний пакет.
Контрольний пакет акцій. 4. Комплект
взаємопов’язаних документів, пропо¬
зицій, що пропонуються до розгляду
одночасно. Пакет законопроектів.
Пакет постанов. Пакет прикладних
програм. 5. спец. Стосовно однорідних
(переважно будівельних) матеріалів.
Арматурні пакети. Пакети пилома¬
теріалів.

Пакетний, а, е. Пакетне доставляння.
Пакетне перевезення. Пакетне по¬
стачання. Пакетна угода (у 1, 4,
5 знач.).

Пакетик, а, ч.

ПАКЕТИЗАЦІЯ, ї, ж. Укладання яких-
небудь матеріалів у пакет, пакетом.
Пакетизація продукції. Пакетизація
законопроектів.

Пакетований, а, е. Той, що знаходиться
у пакеті, пакетах; укладений таким
чином.

Пакетувальний, а, е.

Пакетувальник, а, Паківнйк, а, ч. Той,
хто здійснює пакетування.

410

Пакетувальниця, Паківнйця, і, ж.

Пакетування, я, с., спец. 1. Ув’язуван¬
ня, укладання виробничих вантажів
у пакети. Пакетування лісоматеріалів.
Пакетування металобрухту. 2. Комп¬
лектування, поєднання інформації
блоком. Пакетування інформації .

Пакетувати, ую, уєш. 1. Укладати, упа¬
ковувати в пакети (у 2 знач.). Паке¬
тувати пиломатеріали. Пакетувати
цеглу. 2. спец. Робити з чого-небудь
пакети (у 4 знач.).

ПАКЕТБОТ, а, ч ., заст. Невеликий
морський поштово-пасажирський
пароплав або парусник.

ПАККАМЕРА, и, ж. Цех паперової
фабрики, в якому сортується лис¬
товий папір.

ПАККАРД, а, ч. Марка легкового авто¬
мобіля.

ПАКТ, у, ч. Міжнародна угода, звичай¬
но великого політичного значення.
Пакт про права людини.

ПАЛ, а, ч ., мор. Паля, чавунна тумба
і т. ін., врита в землю біля пристані,
до якої канатами прив’язується судно
під час стоянки.

ПАЛАДИН, а, ч. 1. У Середні віки —
рицар із почту короля; відданий сво¬
єму королю або дамі, хоробрий,
славетний рицар. 2. перен., перев.
ірон. Людина, віддана якій-небудь
особі, пристрасний прихильник
певної ідеї.

ПАЛАДІЙ, ю, ч. Рідкісний тугоплав¬
кий метал сріблясто- білого кольору,
що належить до платинових металів і
використовується в техніці, медицині
і т. ін. як каталізатор.

Паладистий, а, е. Паладиста платина.

Паладієвий, а, е. Паладієвий каталі¬
затор.

Паладування, я, с. Електроліт для
паладування . Електролітичне пала¬
дування.

ПАЛАДІУМ, у, ч. 1. Статуя озброєного
божества, найчастіше Афіни Палла-
ди, яка, за віруваннями давніх гре¬
ків, охороняла місто від небезпеки.
2. перен. Захист, оплот.

ПАЛАНКІН, а, ч. У деяких країнах
Азії, Африки і Південної Амери¬
ки — криті ноші, які служать засобом
пересування для багатих осіб.

ПАЛАНТИН, а, ч. Жіноча хутряна або
оксамитова накидка у вигляді ши¬
рокого, довгого шарфа. Соболевий
палантин. Оксамитовий палантин.

ПАЛАС, а, ч. Двобічний безворсовий
килим ручної або машинної робо¬
ти.

Паласовий, а, е. Паласове покриття.

ПАЛАТА, и, ж. 1. тільки мн. Великий,
багатий будинок з численними кім-

пакетувальниця — палеозойський

натами; палац. 2. Окрема кімната
для хворих у лікарні, лікувальному
закладі. Післяопераційна палата.
3. У країнах з парламентарною фор¬
мою правління — назва парламенту
в цілому або кожної з його частин.
Палата лордів. Палата депутатів.
Палата представників. 4. Назва
певних типів державних установ.
Книжкова палата. Торговельна пала¬
та. Промислова палата.

ПАЛАТАЛІЗАЦІЯ, ї, ж., лінгв. По¬
м’якшення приголосних звуків
завдяки додатковій участі у вимові
середньої частини спинки язика —
піднятті її до твердого піднебіння.

Палаталізований, а, е. Палаталізований
звук.

Палаталізувати, ую, уєш. Піддавати
палаталізації

ПАЛАТАЛЬНИЙ, а, е. Який завжди
вимовляється з додатковим під¬
няттям середньої частини спинки
язика до твердого піднебіння (про
звуки мови).

Палатальність, ності, ж. Наявність
пом’якшення (у приголосних зву¬
ків).

ПАЛАФІТИ, ів, мн. Окремі житла чи
цілі селища, споруджені на палях з
дерев’яним помостом над водою чи
болотом.

ПАЛАЦ, у, ч. 1. Будинок величної
архітектури, що має громадське
або культурне призначення. Палац
урочистих подій. Палац одруження.
2. Велика будівля з безліччю кім¬
нат — місцеперебування королів,
царів, гетьманів, ханів; пишний
будинок з ознаками розкішного
життя в ньому. 3. перен. Ідеальний
образ чого-небудь.

Палацовий, а, е. Палацовий ансамбль.

ПАЛАЦЦО, невідм ., с. Міський приват¬
ний палац, звичайно в Італії.

ПАЛАШ, а, ч. Холодна зброя з довгим
прямим і широким двосічним клин¬
ком на кінці, яка нагадує шаблю.

ПАЛЕО… Перша частина складних
слів, що має значення: а) стародав¬
ній; б) стосується вивчення глибокої
давнини.

ПАЛЕОАНТРОПИ, ів, мн. ( одн . па-
леоантроп, а, ч.). Неандертальці.

ПАЛЕОАНТРОПОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ
антропології, що вивчає біологічну
природу викопної людини, її раси
і т. ін.

Палеоантрополог, а, ч.

Палеоантропологічний, а, е.

ПАЛЕОБІОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про
органічний світ минулих геологіч¬
них епох і життєві особливості їхніх
представників.

_ п

Палеобіблог, а, ч.

Палеобіологія ний, а, е. Палеобіологічний
метод.

ПАЛЕОБІОЦЕНбЗ, ПАЛЕОЦЕНЙЗ,
у, ч. Сукупність рослин і тварин,
що населяли в минулі геологічні
епохи ділянку суходолу чи водойми
з більш-менш однотипними умовами
існування.

ПАЛЕОБОТАНІКА, и, ж. Розділ па¬
леонтології, що вивчає рослинний
світ минулих геологічних епох.

Палеоботанік, а, ч.

Палеоботанічний, а, е. Палеоботанічні
дослідження.

ПАЛЕОГЕН, у, ч.у археол. Перший пе¬
ріод кайнозойської ери історії гео¬
логічного розвитку Землі.

Палеогеновий, а, е. Палеогенові відклади.
Палеогеновий період.

ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ, ї, ж. Наука, що
вивчає фізико-географічні умови
на поверхні Землі в стародавні гео¬
логічні епохи.

Палеогеограф, а, ч.

Палеогеографічний, а, е. Палеогеогра¬
фічне дослідження.

ПАЛЕОГЕОХЇМІЯ, ї, ж. Розділ геохі¬
мії, що вивчає хімічний склад Землі,
процеси й закони поширення хіміч¬
них елементів у Землі в минулі гео¬
логічні епохи.

Палеогеохімік, а, ч.

Палеогеохімічний, а, е.

ПАЛЕОГРАФІСТ, а, ч. Художник по
дереву й міді.

ПАЛЕОГРАФІЯ, ї, ж. Допоміжна істо-
рико-філологічна дисципліна, що ви¬
вчає зовнішній вигляд і письмо старо¬
давніх рукописів з метою їх правиль¬
ного прочитання та встановлення
часу й місця написання; особливості
письма і зовнішнього вигляду старо¬
давнього рукопису. Палеографія ста-
роукра їнсько ї пам ’ятки.

Палеограф, а, ч. Фахівець з палео¬
графії.

Палеографічний, а, е. Палеографічний
аналіз.

ПАЛЕОЕКОЛЙГІЯ, ї, ж. Наука, що
вивчає спосіб життя й умови про¬
живання вимерлих організмів, їх
зміни в процесі історичного розвит¬
ку життя на Землі.

Палеоекблог, а, ч.

Палеоекологічний, а, е. Палеоекологічні
роботи. Палеоекологічний аналіз.

ПАЛЕОЗАВР, а, ч. Величезна викопна
ящірка.

ПАЛЕОЗбЙ, ю, ч. Давня група від¬
кладень гірських порід та відповідна
епоха геологічної історії Землі.

Палеозойський, а, е. Палеозойські від¬
клади. Палеозойська ера.

411

палеозоологія — пальто

п _

ПАЛЕОЗООЛОГІЯ, ї, ж. Розділ па¬
леонтології, що вивчає тваринний
світ минулих геологічних епох.

Палеозоолог, а, ч.

Палеозоологічний, а, е.

ПАЛЕОЛҐГ, у, ч , спец. Давній кам’яний
вік; перший, найраніший період
кам’яної доби.

Палеолітйчний, а, е. Палеолітична
культура.

ПАЛЕОМАГНЕТИЗМ, у, ч. Власти¬
вість гірських порід намагнічуватися
в період свого формування під дією
магнітного поля планети і зберігати
набуту намагніченість упродовж на¬
ступних епох.

Палеомагнітний, а, е. Палеомагнітні
вимірювання.

ПАЛЕОНТОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що
вивчає рослинний і тваринний світ
минулих геологічних епох і поді¬
ляється на палеоботаніку і палео¬
зоологію. Музей палеонтології .

Палеонтолог, а, ч.

Палеонтологічний, а, е. Палеонтоло¬
гічний музей.

ПАЛЕОПАТОЛОГІЯ, ї, ж. Наука про
хворобливі зміни у рослинних і
тваринних організмах, що заселяли
Землю в доісторичну добу.

Палеопатблог, а, ч.

Палеопатологічний, а, е.

ПАЛЕОПІТЕК, а, ч. Викопна людино¬
подібна мавпа.

ПАЛЕОТЙРІЙ, я, ч. Викопна непарно¬
копита тварина, яка є найдавнішим
предком коня.

ПАЛЕОТЙПИ, ів, мн. Стародавні
книги XVI ст., що їх друкували з
набірних форм.

ПАЛЕОФАУНЇСТИКА, и, ж. Наука
про тваринний світ минулого в різні
геологічні епохи.

Палеофауніст, а, ч.

Палеофауністйчний, а, е.

ПАЛЕОФІТОЛОГІЯ, ї, ж. Те саме, що
палеоботаніка.

ПАЛЕОФЛОРЙСТИКА, и, ж. Наука,
що займається вивченням рослинно¬
го світу минулого в його історичному
розвитку.

Палеофлорйст, а, ч.

Палеофлористйчний, а, е. Палеофлорис-
тичні території.

ПАЛЕОЦЙН, у, ч. Рання епоха палео¬
гену.

Палеоценовий, а, е. Палеоценова епоха.

ПАЛЕОЦЕНОЗ, див. палеобіоценбз.

ПАЛЙСТРА, и, ж. У Стародавній
Греції — гімнастична школа для
хлопчиків.

ПАЛЙТКА, и, ж. 1. геод. Розділена
на квадрати прозора пластинка, яка
служить для обчислювання площ

на планах і картах. 2. У мистецтві
Стародавнього Єгипту — кам’яна
пластинка для розтирання фарб,
часто прикрашена пласким рельє¬
фом.

ПАЛІ, ль, мн. Одна з індійських мов,
яку використовують у буддійській
релігії та культурі.

ПАЛІАТИВ, у, ч., книжн. 1. Ліки
чи який-небудь інший засіб, що
дає тимчасове полегшення хво¬
рому, але не виліковує хвороби,
2. перен. Малодійовий захід, який
лише частково або тимчасово за¬
безпечує вихід із скрутного стано¬
вища; напівзахід.

Паліативний, а, е.

ПАЛІМПСЕСТ, а, ч., лінгв. Старовин¬
ний рукопис, звичайно пергамент¬
ний, з якого стерто попередній текст
і на його місці написано новий.

ПАЛІНГЕНЕЗ, ПАЛІНГЕНЕЗИС, у,
ч., спец. 1. Перетворення виверже¬
них гірських порід шляхом пере¬
плавлення гранітів, гнейсів і сланців
у глибоких зонах земної кори. Явища
палінгенезу. 2. У біології — поява у
зародка ознак, властивих дорослим
формам далеких предків. 3. У буд¬
дизмі — нове народження.

ПАЛІНДРбМ, ПАЛІНДРбМОН, а, ч.,
літ. Слово або словосполучення, що
однаково читається і з початку і з
кінця, наприклад: мирим, око.

Паліндрбмний, а, е. Паліндромна поезія.
Паліндромна творчість. Паліндромний
твір.

ПАЛІНЙР, у, ч. Малювання з натури.

ПАЛІНбДІЯ, ї, ж. 1. У Стародавній
Греції — вірш, у якому автор зрікався
сказаного у своїх попередніх творах.
2. перен. Швидке змінювання по¬
глядів, думок.

ПАЛІНОЛбГІЯ, ї, ж ., спец. Наука, що
вивчає особливості будови пилку.
Займатися палінологією.

Палінблог, а, ч.

Палінологїчний, а, е. Палінологічний
аналіз. Палінологічні дослідження.

ПАЛІСАД, у, ч. 1. Старовинна обо¬
ронна споруда у вигляді частоко¬
лу із товстих, загострених зверху
колод. 2. Невеликий садок перед
будинком.

Палісадний, а, е. Палісадна огорожа.

ПАЛІСАНДР, а, ч. Цінна тверда дере¬
вина деяких тропічних дерев чер¬
воно-коричневого, темно-рожевого
або фіолетового кольору, що йде на
виготовлення музичних інструмен¬
тів, дорогих меблів і т. ін., а також
таке дерево.

Палісандровий, а, е. Палісандрове де¬
рево.

ПАЛҐГРА, и, ж. 1. Чотирикутна або
овальна дощечка, пластинка, на
якій живописець змішує і розтирає
фарби. 2. перен. Сукупність, спо¬
лучення кольорів, характерне для
окремої картини, творчості худож¬
ника і т. ін. З/ перен. Сукупність
виражальних засобів у творчості
письменника, композитора і т. ін.
4. перен. Різноманіття поглядів,
пропозицій тощо. Палітра емоцій ,
почуттів.

ПАЛЛАДА, и, ж. 1. Одне з імен дав¬
ньогрецької богині Афіни. 2. Одна з
малих планет Сонячної системи.

ПАЛЙГРАФ, а, ч. Прилад, який реє¬
струє вібрацію суден, мостів, буді¬
вельних конструкцій і т. ін.

ПАЛбМНИК, а, ч. 1. Людина, що
здійснює паломництво (у 1 знач.).
2. Учасник паломництва (у 2 знач.).

Паломництво, а, с. 1. Подорож вірян
для поклоніння святим місцям.
2. Відвідування кого-, чого-небудь
прихильниками, шанувальниками
з метою висловлення своєї поваги,
любові.

ПАЛТУС, а, ч. Риба родини камбало¬
вих, поширена у північних і далеко¬
східних морях.

Палтусовий, а, е.

ПАЛЬМА, и, ж. Рослина родини де¬
ревоподібних.

Пальмовий, а, е. Пальмове листя. Паль¬
мова алея.

ПАЛЬМЕРСТЙН, а, ч. Довге пальто
особливого крою.

ПАЛЬМЕТА, и, ж. 1. Орнамент, який
нагадує пальмове листя, і предмет з
таким орнаментом. 2. Рослина, гілки
якої формуються так* як лист паль¬
ми, тобто в одній площині.

Пальметний, а, е. Пальметні сади .

ПАЛЬМІРА, и, ж. 1. Образна на¬
зва міст, архітектура яких уражає
розкішшю. 2. Пальма з твердою
деревиною. 3. Один із друкарських
шрифтів.

Пальмірський, а, е.

ПАЛЬМІТИН, у, ч. Хімічна речовина,
що входить до складу пальмової олії
та інших жирів і використовується у
миловарній промисловості.

Пальмітйновий, а, е. Пальмітинова
кислота.

ПАЛЬПАЦІЯ, ї, ж , Метод медичного
обстеження органів хворого за допо¬
могою промацування крізь шкіру.

Пальпувати, ую, уєш. Обстежувати
пальпацією (хворого).

ПАЛЬТб, а’, с. Верхній одяг з рука¬
вами, застібкою спереду з верху
до низу. Зимове пальто. Демісезон¬
не пальто.

412

Пальтовий, а, е. Пальтова тканина .

ПАЛЮДАМЕНТ, а, ч. 1. У Стародав¬
ньому Римі — прямокутний плащ,
що застібався на плечі. 2. Різновид
завіси, що утворює над сценою не¬
мовби стелю, склепіння.

ПАМПА, и, ж ., ПАМПАСИ, ів, мн. Рів¬
нинна область Південної Америки з
субтропічним кліматом і степовою
рослинністю.

Пампаський, а, е.

ПАМПЕРО, невідм ., ч. 1, Житель пам¬
пи. 2. Холодний штормовий вітер, що
дме з пампи.

ПАМПЕРС, а, ч. Різновид гігієнічної
прокладки; підгузник.

ПАМФЛЕТ, а, ч. Публіцистичний
твір сатиричного характеру, спря¬
мований проти якого-небудь полі¬
тичного або суспільного явища чи
окремої особи.

Памфлетист, а, ч.

Памфлетйстка, и, ж.

Памфлетний, а, е.

Памфлетність, ності, ж.

ПАН, а, ч . У давньогрецькій міфоло¬
гії — бог лісів, покровитель пастухів
та отар, що лякав своїм зовнішнім
виглядом людей.

ПАН… Перша частина складних слів,
що відповідає слову «все», вказуючи,
що явище, виражене другою части¬
ною слова, поширюється на що-не-
будь ціле, охоплює щось у цілому, у
всіх проявах і т. ін.

ПАНАГІЯ, ї, ж. 1. В іконопису — зо¬
браження Богоматері Знамення з
піднятими в молитві руками та пояс¬
ним зображенням Христа на грудях.
2. Оздоблений прикрасами нагрудний
знак православних єпископів, який
носять на ланцюжку. 3. Просфора на
честь Богоматері.

ПАНАЇРИ, ів. мн. Християнські пре¬
стольні свята кримських греків.

ПАНАМА1, и, ж. Літній капелюх із
широкими крисами, плетений або
зшитий з тканини.

ПАНАМА2, и, ж. Велике політичне і
фінансове шахрайство, супроводжу¬
ване всілякими зловживаннями й
підкупом посадових осіб.

ПАНАМА3, и, ж. Тканина зі штучного
шовку, звичайно одноколірна.

ПАНАРИЦІЙ, ю, ч. Гнійне запалення
тканин пальця у людини і копита у
тварини.

ПАНАХИДА, и, ж. 1. Богослужін¬
ня, що відбувається для поминан¬
ня померлих; заупокійна служба.
Громадянська панахида. 2. Те, що
приносять на поминальну службу
на згадку про померлого (паляни¬
ці, мед і т. ін.).

пальтовий — панкреатичний

ПАНАЦЕЯ, ї, ж. 1. книжн. Міфічні ліки
від усіх хвороб, вигадані середньо¬
вічними алхіміками. 2. перен ., ірон.
Універсальний засіб, який нібито
запобігає будь-якому лиху, зараджує
при розв’язанні всіх проблем.

ПАНВІТАЛЇЗМ, у, ч. філос . Натурфі¬
лософське вчення, за яким у природі
всюди панує життя.

ПАНГЕНЕЗИС, у, ч., біол. Гіпотеза,
висунута Дарвіном, для пояснення,
головним чином, явищ спадковості.

ПАНГОЛІН, а, ч. Ссавець ряду ящерів,
що живе в Африці, Південній і Пів¬
денно-Східній Азії.

ПАНДА, и, ж. Вид єнотів.

ПАНДАН, а, ч.у бот. Те саме, що пан-
данус.

ПАНДАНОВІ, их, мн ., бот. Родина
однодольних тропічних рослин з
вузькими зазубреними листками.

ПАНДАНУС, а, ч , бот. Дерево або
кущ родини панданових з їстівними
плодами.

ПАНДЕКТИ, ів, мн ., юр. Збірники,
які містять у собі повний виклад
матеріалів, що стосуються якого-
небудь питання; у Стародавньому
Римі — звід юридичних рішень, що
мали силу закону.

Пандектний, а, е. Пандектне право.

ПАНДЕМІЯ, ї, ж. Найвищий ступінь
розвитку епідемії, що поширилась
на більшість населення однієї чи
кількох країн.

Пандемічний, а, е. Пандемічна хвороба.

ПАНДЙРА, и, ж. 1. У давньогрецькій
міфології — дівчина, яку створив
Гефест із землі та води. 2. перен .
Джерело різноманітних нещасть.
Скриня Пандори.

ПАНДУС, а, ч. Похилий майданчик,
площина для переміщення автома¬
шин, возів тощо, що інколи замінює
сходи в будинках, гаражах і т. ін.

Пандусний, а, е.

ПАНЕГІРИК, а, ч. 1. У Стародавній
Греції і Римі — надгробна урочисто-
похвальна промова, яка прославляла
подвиги померлого. 2. Похвальний
відгук про кого-, що-небудь, за¬
хоплена похвала (часто нещирі або
іронічні, саркастичні); літературний
твір, зокрема давньоруський і давньо¬
український, що містить такий від¬
гук про кого-небудь.

Панегіричний, а, е. Панегіричний від¬
гук.

Панегїрський, а, е.

ПАНЕЛЬ, і, ж. 1. Доріжка для пі¬
шоходів на узбіччі дороги вздовж
вулиці, вкрита асфальтом, камін¬
ням і т. ін.; тротуар. 2. Нижня
частина стіни або вся стіна в

_ П

приміщенні, опоряджена оздо¬
бленням, фарбуванням і т. ін.
3. спец. Частина пристрою, агре¬
гату, приладу, на якій розташовані
прилади контролю та управління.
Панель управління. 4. буд. Елемент
конструкції збірної будови, що
має форму великої плити. 5. гірн.
Квадратна або прямокутна ділянка
в шахтах, яка виділяється на роз¬
роблюваних горизонтальних або
похилих пластах родовищ для їх
очищення. 6. спец. Ряд об’єктів
(інформаторів), що враховуються
при соціологічному обстеженні за
певною програмою. Панель попиту.

7. спец. Форма обміну думками на
конгресі, симпозіумі тощо. Виступ
( доповідь , повідомлення) на панелі.

8. розм. Місце, де збираються по¬
вії. Іти на панель.

Панелька, и, ж.

Панельний, а, е. Панельне управління.
Панельний будинок.

ПАНЗООТІЯ, ї, ж. Епідемія якого-
небудь захворювання тварин, що
поширилась на величезній території
однієї чи кількох країн. Панзоотія
ящура.

ПАНІКАДИЛО, а, с. Велика люстра або
свічник у церкві.

ПАНІРУВАТИ, ую, уєш. Обвалювати
м’ясо, рибу і т. ін. перед їх смаженням
у борошні або в мелених сухарях.

Панірований, а, е. Панірована кот¬
лета.

Панірувальний, а, е. Панірувальні су¬
харики.

Панірування, я, с. Панірування риби.

ПАНК, у, ч. 1. Представник нефор¬
мального молодіжного руху 70-х рр.
XX ст., що виражав несприйняття
суспільства, його цінностей агресив¬
ною манерою поведінки та підкрес¬
лено незвичним зовнішнім виглядом.
2. Своєрідний стиль у моді (у музиці,
одязі тощо).

Панківський, а, е. Панківські варіанти
зачісок . Панківські вірші.

Панкїзм, у, ч. Молодіжна течія,
що об’єднує неформальні групи
людей.

ПАНК-ГРУПА, и,ж. Ансамбль, що ви¬
конує музику в стилі панк-рок.

ПАНКРЕАС, а, ч. Підшлункова за¬
лоза.

ПАНКРЕАТИН, у, ч. Лікувальний
препарат, що виготовляється з під¬
шлункової залози великої рогатої
худоби.

ПАНКРЕАТИТ, у, ч. Запалення під¬
шлункової залози.

Панкреатйчний, а, е. Панкреатичний
сік. Панкреатична залоза.

413

панк-рок — панцир

п _

ПАНК-РЙК, у, ч. Стиль молодіжної
музики, який вирізняється агресив¬
ною манерою виконання, швидким
ритмом.

ПАНМІКСЇЯ, і, ж. Вільне схрещу¬
вання особин у межах популяції
або іншої внутрішньовидової групи
тварин.

ПАННб, невідм ., с. 1. Картина, баре¬
льєф і т. ін. тематичного або деко¬
ративного характеру, що кріпиться
звичайно до стіни. 2. Частина стіни
або стелі, обрамлена орнаментом
чи ліпленням і звичайно заповне¬
на живописним зображенням або
скульптурним рельєфом.

ПАНбПЛІЯ, і, ж. 1. Обладунок, зброя.
2. перен . Захист, прикриття.

ПАНЙПТИКУМ, у, ч. 1. Музей
або тимчасова виставка рідкісних
речей, воскових фігур і т. ін.
2. Зібрання дивних, незвичайних
особистостей.

ПАНОРАМА, и, ж. 1. Вид на міс¬
цевість згори, на далекий простір.

2. Картина, на якій плоский живо¬
писний фон поєднується з об’ємним
предметним переднім планом.

3. перен. Широке охоплення подій
життя у мистецькому творі або в лі¬
тературі; сукупність творчих засобів,
що є в розпорядженні того чи іншо¬
го виду мистецтва, окремого митця і
т. ін.; твір мистецтва або літератури,
який показує життя широко і все¬
бічно. 4. Великих розмірів картина
з рельєфним переднім планом, вмі¬
щена всередині круглого освітленого
згори приміщення, що дає глядачеві
ілюзію реального виду. 5. Картина,
малюнок, розгляд яких через спеці¬
альні скельця або скло дає враження
об’ємності, рельєфності, перспекти¬
ви. 6. Фотографічний знімок або те¬
левізійний кадр із широким (більш
за 100 градусів) кутом зображення.
7. Оптичний прилад біля гармат,
який дає можливість бачити будь-яку
точку на 360° навколо і вимірювати
кути на місцевості.

Панорамний, а, е. 1. Панорамний вид.
Панорамна картина (у 1—3, 7 знач.).
2. Пов’язаний із зніманням або
показуванням фільмів на великих
екранах, яке наближає сприйняття
кінозображення до умов реального
бачення. Панорамний фільм. Пано¬
рамне знімання. 3. спец. Який має
оптичний пристрій для широкого
охоплення горизонту при спостере¬
женнях. Панорамний перископ. Пано¬
рамний приціл.

Панорамність, ності, ж.

Панорамування, я, с.

Панорамувати, ую, уєш. Поверта¬
ти кінознімальний апарат у го¬
ризонтальному, вертикальному чи
в обох разом напрямках для по¬
казу широкого простору, рухливих
об’єктів.

ПАНСІОН, у, ч. 1. іст. Державний
або приватний закритий навчаль¬
ний заклад з гуртожитком, повним
утриманням для учнів. 2. Невеликий
готель, будинок, де здаються кімнати
з повним або частковим утриманням.
3. Утримання мешканців з повним
обслуговуванням (харчування, до¬
гляд і т. ін.).

Пансіонер, а, ч. 1. Учень, що отримує
повне обслуговування у пансіоні (у
1 знач.). 2. заст. Мешканець пансіо¬
ну (у 3 знач.).

Пансіонерка, и, ж.

Пансіонний, а, е. Пансіонне утри¬
мання.

Пансіонський, а, е.

ПАНСІОНАТ, у, ч. Вид закладу для
відпочинку.

ПАНСПЕРМІЯ, ї, ж. Гіпотеза про ви¬
никнення життя на Землі та можли¬
вості життя на інших планетах шля¬
хом переносу клітин живої речовини
у космічному просторі.

ПАНТ, див. панти.

ПАНТЕЇЗМ, у, ч. Філософське вчен¬
ня, що ототожнює Бога з природою,
розглядає природу як утілення бо¬
жества.

ПантеІст, а, ч.

Пантеїстичний, а, е.

Пантеїстка, и, ж.

ПАНТЕЙН, у, ч. 1. Храм, присвячений
усім або багатьом богам у стародавніх
греків і римлян. 2. Сукупність усіх
божеств в якій-небудь політеїстич¬
ній релігії. 3. Усипальниця, місце
поховання видатних людей. 4. перен.
Збірка, сукупність гідних пам’яті
творів мистецтва або літератури,
фактів історії, імен.

ПАНТЕРА, и, ж. 1. Те саме, що лео¬
пард. 2. перен. Про жінку, що своїми
манерами нагадує пантеру.

Пантерячий, а, е. Пантерячий скік.

ПАНТИ, ів, мн. (одн. пант, а, ч.). Мо¬
лоді, ще м’які, покриті шерстю роги
плямистого або звичайного оленів
(марала й ізюбра), які використову¬
ються для виготовлення лікувальних
препаратів.

Пантовий, а, е.

ПАНТОГРАФ, а, ч. 1. Прилад для
виготовлення копій креслень,
планів тощо в іншому, звичайно
дрібнішому, масштабі зображення.
2. Струмоприймач електровоза або
моторного вагона, який складається

із системи шарнірно сполучених лег¬
ких рам. Пантограф електровоза.

Пантографія, ї, ж. Наука про способи
виготовлення креслень, планів тощо
в іншому, звичайно дрібнішому,
масштабі зображення.

Пантографїчний, а, е.

ПАНТОКРИН, у, ч. Лікувальний тоні¬
зуючий препарат, який добувають з
пантів і застосовують при гіпотонії,
неврозах і т. ін.

ПАНТОМЕТР, а, ч. Легкий кутомірний
інструмент, який застосовують при
топографічному зніманні. Штатив
пантометра.

ПАНТОМІМ, а, ч. 1. У Стародавній
Греції і Римі — танцювально-мі¬
мічна вистава, звичайно на міфо¬
логічний сюжет. 2. Актор, який,
міняючи костюм і маску, послі¬
довно зображував усіх персонажів
у такій виставі.

ПАНТОМІМА, и, ж. 1. Вистава без
словесного тексту, в якій зміст роз¬
кривається за допомогою міміки,
жестів і виразних рухів. 2. Сюжетна
сцена в балеті, опері, драмі і т. ін.,
заснована на безсловесній драма¬
тично виразній грі виконавців; гра
виконавця в такій сцені. 3. Виразний
жест руки, рух людського тіла, що
служить засобом передавання думки,
спілкування між людьми.

Пантомімічний, а, е. Пантомімічний
рух.

Пантомімний, а, е. Пантомімна ви¬
става.

ПАНТОМІМІКА, и, ж. Виразні рухи
людського тіла, що служать поряд з
мімікою формою передавання внут¬
рішніх переживань.

Пантоміміст, а, ч.

Пантомімістка, и, ж.

ПАНТОПбН, у, ч. Лікарський пре¬
парат опію, який застосовується як
знеболювальний, снодійний засіб, а
також при сильному кашлі.

ПАНТОРЙМА, и, ж. Рима, яка
об’єднує багато звуків, далеко за¬
глиблюючись у середину віршового
рядка, вступаючи в різноманітні, але
багаті співзвуччя.

ПАНФЙБІЯ, ї, ж. Нав’язливий страх;
боязнь усього навколишнього.

ПАНФУТУРЙЗМ, у, ч. Літератур¬
но-мистецький рух, що виник у
20-х роках XX ст., пропагував повну
свободу мистецької творчості, запе¬
речував традиційну естетику слова.

Панфутурист, а, ч.

ПАНЦИР, а, ч. 1. Частина старовин¬
ного, звичайно металевого, бойово¬
го спорядження, яке захищало ту¬
луб воїна від ударів холодної зброї.

414

панцирний — парадокс

2. Твердий покрив тіла деяких тва¬
рин (черепах, крокодилів, ракопо¬
дібних і т. ін.). Панцир черепахи.

3. Металева обшивка автомобілів,
поїздів, військових кораблів; броня;
покрив деяких деталей механізмів,
а також проводів. Панцир кабеля.

4. Жорсткий водолазний скафандр,
призначений для роботи на вели¬
ких глибинах.

Панцирний, а, е. 1. Панцирна пластинка
(у 1 знач.). 2. Панцирні молюски. Пан¬
цирна щука (у 2 знач.). 3. Панцирний
бетон. Панцирний кабель (у 3 знач.),
4. Який має твердий покрив (про
плоди деяких рослин). Панцирний
шар.

Панцирбваний, а, е. Панцирована ма¬
шина.

ПАНЧАЯТ, у, ч. 1. В Індії — рада, що
очолює касту, храмову організацію,
сільський кооператив і т. ін. 2. Назва
низки органів самоврядування в кра*
їнах Південної Азії.

ПАНЧЕН-ЛАМА, и, ж. Титул однієї з
найвищих духовних осіб у ламаїзмі,
що не має світської влади, але більш
авторитетна в релігійних питаннях,
ніж далай-лама.

ПАПА, и, ч. 1. Папа Римський — гла¬
ва католицької церкви і держави
Ватикан. Резиденція Папи Рим¬
ського. 2. Складова частина титулу
глави Александрійської православної
церкви.

Папство, а, с. 1. Інститут вищих керів¬
ників римсько -католицької церкви.
2. Влада, статус папи. 3. Центр като¬
лицької церкви, очолюваний Папою
Римським.

Папський, а, е.

ПАПАМОБЇЛЬ, я, ч. Броньована авто¬
машина з прозорим куленепробив¬
ним верхом, яку використовують як
засіб пересування голови римсько-
католицької церкви.

ПАПАРАЦІ, невідм ., ч. Світський фо-
тохронікер, який робить сенсаційні
знімки видатних діячів, політиків,
артистів тощо.

ПАПАЯ, ї, ж. 1. Плодова тропічна
рослина; динне дерево. 2. Великий
їстівний плід цього дерева; застосо¬
вується в медицині.

ПАП’Й-МАШЕ, невідм ., с. Пластич¬
на маса з паперу, картону тощо і
клеїльних речовин, з якої роблять
іграшки, маски ^ і т. ін. Іграшка з
пап ’є-маше.

ПАПІЛА, и, ж. Сосочок, бугорочок.

ПАПІЛЙМА, и, ж. Один з видів рако¬
вих захворювань.

ПАПІЛЬЙОТКА, и, ж. 1. Шматочок
паперу, тканини і т. ін., який ви¬

користовують для домашньої холод¬
ної завивки волосся. 2. Паперова
трубочка, яку надягають на ніжку
смаженої птиці, кісточку відбивної
котлети.

ПАПІЛЯРНИЙ, а, е, мед. Рельєф¬
ний, звивистий (про лінії на руках,
ступнях людини, мавпи і деяких
тварин).

ПАПІРОЛОГІЯ, ї, ж. Допоміжна іс¬
торична дисципліна, яка займається
вивченням папірусів (у 2, 3 знач.).

Папірологічний, а, е. Папірологічне до¬
слідження.

ПАПІРУС, у, ч. 1. Тропічна багато¬
річна трав’яниста рослина родини
осокових, широко використовувана
в побуті. 2. У єгиптян і інших старо¬
давніх народів — матеріал для письма
з цієї рослини. 3. Стародавній руко¬
пис на такому матеріалі.

Папірусний, а, е. Папірусний рукопис.

Папірусовий, а, е. Папірусові зарості.

ПАПРИКА, и, ж. Плоди стручкового
перцю.

ПАПУЛА, и, ж ., мед. Твердий вузлик
на шкірі людини, утворюваний при
шкірних подразненнях, захворю¬
ваннях.

ПАР…, ПАРА… Префікс, що означає
суміжність, переміщення, виступ,
відхилення, зміну.

ПАРАБЕЛУМ, а, ч. Різновид автома¬
тичного скорострільного пістолета.

ПАРАБІОЗ, у, ч., фізіол. 1. Тимчасова
втрата живою збудливою тканиною
здатності до властивої Ї& діяльності
під впливом сильних подразнень.
2. Метод штучного зрощення двох,
рідше трьох, тварин з метою вивчен¬
ня взаємного впливу їхніх органів і
тканин.

Парабіотйчний, а, е. Парабіотичні
зміни ,

ПАРАБОЛА, и, ж. 1. мат. Незамкнута
крива, кожна точка якої однаково
віддалена від однієї точки (фокуса)
і однієї прямої (директриси). 2. заст.
Притча, іносказання.

Параболічний, а, е. Параболічна швид¬
кість. Параболічний шлях.

ПАРАБОЛОЇД, а, ч., спец. Поверхня,
утворена рухом параболи, вершина
якої переміщується по іншій не¬
рухомій параболі, площина якої
перпендикулярна площині рухомої
параболи.

ПАРАВАН1, а, ч. Ширма.

ПАРАВАН2, а, ч., мор. Протимінний
охоронець корабля, а також деякі
його частини.

ПАРАГЕНЙЗ, у, ч., спец. Закономірне
сумісне розміщення мінералів у
земній корі, спричинене однакови¬

ми умовами геохімічних процесів їх
утворення.

Парагенетичний, а, е.

ПАРАГЛАЙДИНГ, а, ч. Польоти напа-
рапланах, здійснювані на дальність,
тривалість, точність приземлення
(парафан) та після розгону на гір¬
ських лижах (параски); вид спорту.

ПАРАГНЕЙС, у, ч., спец. Гірська по¬
рода, що утворилася в земній корі
внаслідок зміни (метаморфізму)
осадових порід.

ПАРАГРАФ, а, ч. Частина тексту всере¬
дині розділу книги, статті і т. ін., що
має самостійне значення і звичайно
позначається знаком § з порядковим
номером.

ПАРАД-АЛЕ, виг. Традиційне запро¬
шення арбітра або ведучого для
загального виходу учасників спор¬
тивних змагань або циркової вистави
перед початком виступу.

ПАРАДИГМА, и, ж. 1. філос. Су¬
купність філософських, загально¬
теоретичних основ науки; система
понять і уявлень, які властиві
певному періодові розвитку науки,
культури, цивілізації. Соціокуль-
турна парадигма. Наукова парадиг¬
ма. 2. грам. Системний ряд форм
відмінювання чи дієвідмінювання
окремого слова або таблиця та¬
ких форм. Парадигма іменника.
3. Теоретико-методологічна модель.
Регіональна парадигма. Регіональна
культурологічна парадигма.

Парадигматизація, ї, ж. Розподілення
поняття на класи, групи за відпо¬
відними ознаками, формами; гру¬
пування.

Парадигматизувати, ую, уєш.

ПАРАДИГМАТИКА, и, ж ., лінгв.
1. Один із двох аспектів вивчення
системи мови, предметом якого є
одиниці мови та класи цих одиниць,
що перебувають у відношеннях про¬
тиставлення. 2. Система відношень
одиниць мови того чи іншого рівня
або сукупність таких відношень.
3. Система парадигм або їх сукуп¬
ність у певній мові. 4. Розділ гра¬
матики, присвячений опису пара¬
дигм.

Парадигматичний, а, е. Парадигма¬
тичні відношення. Парадигматичний
зв’язок. Парадигматична належність
(у 2 знач.).

ПАРАДЙЗ, у, ч. 1. Рай. 2. Верхня гале¬
рея в залі для глядачів у театрі.

ПАРАДЙКС, а, ч. 1. Думка, судження,
що різко розходиться із звичайним,
загальноприйнятим і суперечить
(іноді тільки на перший погляд)
тверезому глуздові. 2. книжн. Не-

415

парадоксальний — паранормальний

сподіване явище, яке не відповідає
звичайним науковим уявленням.

Парадоксальний, а, е. Парадоксальна
думка.

Парадоксальність, ності, ж. Парадок¬
сальність явища.

ПАРАЗЙТ, а, ч. 1. Організм, що живе
всередині іншого організму або врос¬
тає в нього і живиться його ткани¬
нами, соками і т. ін. 2. перен. Той,
хто уникає праці і живе за рахунок
інших; дармоїд.

Паразитарний, а, е. Паразитарні гриби.
Паразитарна фауна (у 1 знач.). Пара¬
зитарний спосіб життя (у 2 знач.).

Паразитизм, у, ч. 1. Форма стосунків
між двома організмами різних видів,
у яких один використовує другий як
джерело живлення. 2. Існування па¬
разита (у 2 знач.); життя за рахунок
чужої праці.

Паразитйчний, а, е.

Паразитний, а, е. 1. Паразитні рослини
(у 1 знач.). 2. техн. Який виникає як
другорядне, небажане явище. Пара¬
зитні електричні струми.

Паразитування, я, с.

Паразитувати, ую, уєш. 1. Бути па¬
разитом (у 1 знач.), вести життя
паразита. 2. перен. Жити паразитом
(у 2 знач.).

ПАРАЗИТОЛбГІЯ, ї, ж. Комплексна
біологічна наука, що досліджує па¬
разитів (у 1 знач.).

Паразитолог, а, ч.

ПАРАЗИТОЦЕНбЗ, у, ч. Сукупність
паразитів, що живуть у певних орга¬
нах або в усьому організмі людини,
тварини чи рослини.

ПАРАКСИС, у? ч. Молебень.

ПАРАКУЛЬТУРА, и, ж. Те, що вважа¬
ється духовною культурою, належить
до духовної культури, але позбавлене
духовної цінності.

ПАРАЛАКС, а, ч. І. Позірне зміщення
розглядуваного об’єкта внаслідок пе¬
реміщування точки спостереження.
2. В астрономії — кут, що вимірює
видиме зміщення світила при пере¬
міщенні спостерігача з однієї точки
простору в іншу.

Паралактичний, а, е. Паралактичне
зміщення (у 2 знач.).

ПАРАЛЕЛЕПІПЕД, а, ч. Шестигран¬
ник, гранями якого є паралелограми
з попарно паралельними площина¬
ми.

ПАРАЛЕЛІЗМ, у, ч. 1. мат. Рівна на
всьому просторі відстань між лі¬
ніями або площинами. Паралелізм
осей. 2. Незмінне співвідношення,
супровід двох явищ, дій; аналогія,
подібність, спільність характерних
рис; повторення, рівнобіжність, дуб¬

лювання чого-небудь. 3. літ., грам.
Поетичний прийом, заснований на
однаковій синтаксичній та інтона¬
ційній побудові кількох речень.4. муз.
Однаковий інтервал у русі голосів при
багатоголосому співі.

ПАРАЛЕЛОГРАМ, а, ч. Чотирикутник,
протилежні сторони якого рівні й
паралельні.

ПАРАЛЕЛЬ, і, ж. 1. Лінія або площи¬
на, що на всьому просторі рівно від¬
далена від іншої лінії або площини і
ніколи з нею не перетинається. Про¬
вести паралель. 2. перен. Однакові або
однорідні явища, що спостерігають¬
ся в різних умовах і трапляються за
неоднакових обставин. Лексичні
паралелі ; зіставлення, порівняння
аналогічних явищ. 3. Умовна лінія
перетину поверхні земної кулі пло¬
щиною, паралельною до екватора,
всі точки якої мають однакову гео¬
графічну широту.

Паралельний, а, е. 1. Який є паралеллю,
утворює з чим-небудь паралель (у 1
знач.). 2. перен. Який є однаковим з
чим-небудь, дублює щось. 3. перен.
Рівнобіжний; який проходить, про¬
водиться, відбувається або існує по¬
ряд, одночасно з чим-небудь. 4. муз.
Який має однакову ширину й утво¬
рений тими самими голосами під час
співу (про інтервали).

Паралельність, ності, ж.

Паралельно. Розташовуватися пара¬
лельно.

ПАРАЛІЗАТОР, а, ч., спец. Те, що
певним чином змінює хід процесу.
Паралізатор гальмування.

ПАРАЛІЗУВАТИ, ую, уєш. 1. Припи¬
няючи діяльність, викликати пара¬
ліч. 2. перен. Розладнуючи, псуючи,
призводити до бездіяльності; по¬
збавляти здатності або можливості
діяти.

Паралізований, а, е. 1. Паралізований
батько (у 1 знач.). 2. у знач, прикм.
Який перебуває в стані паралічу.

Паралізованість, ності, ж.

ПАРАЛІНГВЇСТИКА, и, ж. Розділ
мовознавства, що вивчає жести,
міміку, гучність звучання і т. ін, що
супроводжують усну мову. Компонен¬
ти парсиїінгвістики.

Паралінгвістйчний, а, е. Паралінгвіс-
тичний репертуар мови. Паралінгвіс-
тичні засоби.

ПАРАЛІТЕРАТУРА, и, ж. Белетристич¬
ні твори, як правило детективного
жанру, створювані за допомогою тра¬
фаретних прийомів; ті, що подібні
до літератури.

ПАРАЛІЧ, у, ч. 1. Хвороба, що позбав¬
ляє який-небудь орган або органи

здатності нормально діяти (робити
рухи, розмовляти і т. ін.). 2. перен.
Втрата здатності до дії, повна без¬
діяльність; стан вимушеної безді¬
яльності, застою. Параліч пам’яті.
Параліч волі. Параліч економіки.

Паралітик, а, ч. .

Паралітйчка, и, ж ., розм.

Паралітйчний, а, е. Паралітична фор¬
ма родильної гарячки. Паралітичний
хворий. Паралітичні явища.

Паралічний, а, е. Паралічний стан.
Паралічна рука.

ПАРАЛОГІЗМ, у, ч., лог. Помилково
побудоване судження, що є наслід¬
ком ненавмисної логічної помилки.

Паралогічний, а, е. Паралогічний ви¬
сновок.

ПАРАМАГНЕТЙЗМ, у, ч., фіз. Су¬
купність магнітних властивостей
тіл, що мають позитивну магнітну
сприйнятливість.

Парамагнетики, ів, мн. (одн. парамагне-
тик, а, ч.), фіз. Слабомагнітні тіла, до
яких належать деякі гази й метали.

Парамагнітний, а, е. Електронний пара¬
магнітний резонанс.

ПАРАМЕТР, а, ч. 1. мат. Величина,
що входить у математичну формулу
і зберігає своє постійне значення
лише за цих умов. 2. спец. Величина,
властива якому-небудь предметові,
пристрою, явищу. 3. Розміри, межі
вияву чого-небудь. Параметри роз¬
витку виробництва.

Параметризація, ї, ж., спец. 1. Ви¬
значення параметрів чого-небудь.
2. Надавання чому-небудь (при¬
строям, процесам, речовинам) пев¬
них властивостей, якостей.

Параметризований, а, е.

Параметризувати, ую, уєш.

Параметрйчний, а, е. Параметричний
контроль _

ПАРАМНЕЗІЯ, ї, ж. Розлад пам’яті,
за якого події, що відбуваються в
даний момент, здаються вже пере¬
житими колись.

ПАРАНГбН, а, ч. Діамант, коштовний
камінь, перлина без вад.

ПАРАНДЖА, і, ж. Довгий широкий
халат з волосяною сіткою, що закри¬
вала обличчя, без якого мусульман¬
кам у Середній Азії не дозволялось
з’являтися перед сторонніми.

ПАРАНЕКРЙЗ, у, ч. Те саме, що не¬
кробіоз.

ПАРАНЕФРИТ, у, ч. Запалення при-
ниркової жирової клітковини.

ПАРАНбМІЯ, ї, ж. Суперечність у
законах.

ПАРАНОРМАЛЬНИЙ, а, е. Такий,
що має відхилення від норми; ди¬
вовижний.

416

параноя — парі

ПАРАНЙЯ, ї, ж. Рідкісна форма
психічного захворювання, що ха¬
рактеризується стійкими маячними
ідеями при збереженні формальної
логічності мислення.

Параноїк, а, ч. Марення параноїка.

Параноїчка, и, ж ., розм.

Параноїчний, а, е. Параноїчне захворю¬
вання. Параної ч ні явища.

ПАРАНТЕЗ, а, ч. Друкарська назва фі¬
гурної дужки.

ПАРАНТРОП, а, ч. Викопна людино¬
подібна мавпа періоду антропогену.

ПАРАОЛІМПіЛДА, и, ж. Олімпійські
ігри, в яких беруть участь інваліди.
Зимова параолімпіада.

Параолімпїєць, ійця, ч.

Параолімпїйський, а, е. Параолімпійські
ігри.

ПАРАПЕТ, у, ч. 1. Невисока огорожа
моста, набережної, балкона і т. ін.
2. військ. Вал для захисту від куль,
ядер і т. ін.

Парапетний, а, е. Парапетні грати.

ПАРАПІТЕК, а, ч. Різновид однієї з
найдавніших викопних людинопо¬
дібних мавп.

ПАРАПЛАН, а, ч. Спортивний парашут
із прямокутним куполом.

ПАРАПРОКТИТ, а, ч. Запалення
клітковини навколо прямої киш¬
ки й відхідникового отвору в
людини.

ПАРАПЛЕГІЯ, ї, ж ., мед. Параліч обох
верхніх або нижніх кінцівок.

ПАРАПСИХОЛОГІЯ, і, ж. 1. Течія
в психології, що ставить своїм
завданням вивчення незвичайних
психологічних явищ — ясновидін¬
ня, телепатії і т. ін. 2. Телепатичні
властивості людини.

Парапсихїчний, а, е. Парапсихічний
процес.

Парапсихблог, а , ч.

Парапсихологїчний, а, е. Парапсихоло –
гічні дослідження (у 1 знач.). Пара –
психологічні явища. Парапсихологічні
сеанси (у 2 знач.).

ПАРАСЕКСУАЛЬНИЙ, а, е, спец. Ство¬
рений шляхом штучного статевого
схрещування.

ПАРАСИМПАТИЧНИЙ, а, е, спец.
Який разом із симпатичним відді¬
лом вегетативної нервової системи
бере участь у регуляції діяльності
життєвих органів (про нерви, нер¬
вові волокна і т. ін.).

ПАРАСТАС, у, ч. Заупокійна відправа.

ПАРАТАКСИС, у, ч., грам . Синтак¬
сичний зв’язок самостійних, неза¬
лежних речень, які йдуть безпосе¬
редньо одне за одним і не мають
формальних засобів об’єднання в
одне ціле.

Паратактичний, а, е. Паратактичний
зв’язок.

ПАРАТИФ, у, ч. Гостре заразне захво¬
рювання, схоже на черевний тиф.

Паратифозний, а, е.

ПАРАТУБЕРКУЛЬОЗ, у, ч. Хроніч-
не заразне захворювання деяких
тварин (великої рогатої худоби,
овець і ін.).

Паратуберкульозний, а, е.

ПАРАФ, у, ч. 1. Розчерк у підпису.
2. Скорочений підпис, ініціали.

ПАРАФАЗІЯ, ї, ж. Хворобливий роз¬
лад мови, при якому відбувається
перестановка або заміна в мовленні
складів, слів тощо.

ПАРАФІЯ, ї, ж. 1. Нижча церков¬
но-адміністративна організація з
власною церквою і священиком, яка
діє для обслуговування віруючих.

2. Сукупність віруючих, об’єдна¬
них такою організацією парафіян.

3. перен. Коло людей, прибічників
якого-небудь одного напрямку, по¬
гляду.

Парафіяльний, а, е.

Парафіянин, а, ч.

Парафіянка, и, ж.

ПАРАФРАЗ, у, ч., ПАРАФРАЗА, и,
ж. 1. Переказ яких-небудь думок,
змісту якогось твору. 2. Інстру¬
ментальна п’єса віртуозного характе¬
ру на народну мелодію або на тему,
запозичену з іншого музичного
твору.

Парафразований, а, е. Парафразована
п ’єса.

Парафразування, я, с. Парафразування
музичного твору.

Парафразувати, ую, уєш. Викладати,
обробляти у формі парафрази. Па¬
рафразувати полонез із опери.

Парафрастичний, а, е. Парафрастичний
зворот. Парафрастичний стиль.

ПАРАФРАЗІЯ, ї, ж. Утворення нових
слів.

ПАРАФУВАННЯ, я, с. Попереднє
підписування ініціалами уповнова¬
жених осіб державного документа, у
виробленні якого вони брали участь.
Парафування договору.

Парафувати, ую, уєш. Парафувати
торговельну угоду. Парафувати пакт
про ненапад.

ПАРАХРОНЇЗМ, а, ч. Хронологічна
помилка, що полягає у віднесенні
дати певної події не до того часу,
коли вона насправді відбулася.

ПАРВЕНЮ, невідм ., ч., зневажл. Ви¬
скочка.

ПАРГЕЛІЙ, ю, ч., спец. Світлі, забарв¬
лені кола або дуги навколо Сонця
і Місяця, які спостерігаються вна¬
слідок заломлення світла.

_ П

ПАРЙЗ, ПАРЕЗИС, у, ч. Неповний
параліч, що характеризується ослаб¬
ленням активної рухової функції
м’язів.

ПАРЕМІОЛйГІЯ, ї, ж ., філол. Розділ
філології, що займається вивченням
паремій. Українська пареміологія.

Пареміблог, а, ч.

Пареміологїчний, а, е. Пареміологічні
дослідження.

ПАРЕМІЯ, ї, ж. 1. Уривок з книги
Старого Завіту, що містить про¬
роцтво або повчання і читається в
православній церкві під час відпра¬
ви. 2. мн ., філол. Прислів’я, приказки,
приповідки, афористичні висловлю¬
вання. Збірник українських паремій.

ПАРЕНТЕРАЛЬНИЙ, а, е. Позашлун-
ково-кишковий.

ПАРЕНХІМА, и, ж ., біол. 1. Основна
тканина якого-небудь органа. Парен¬
хіма залози. 2. Тканина рослин, що
складається з однакових за розміром
клітин.

Паренхіматичний, а, е. Паренхіматичні
тканини.

Паренхіматозний, а, е.

Паренхїмний, а, е.

ПАРЕО, невідм ., с. Велика квадратна
шовкова хустка з яскравим малюн¬
ком, що зав’язується навколо стегон
або під пахвами; використовується
як елемент пляжного одягу. Легке
парео.

ПАРЕСТЕЗІЯ, ї, ж. Відчуття у певних
ділянках тіла заніміння, повзання
мурашок, поколювання, не зумовле¬
них зовнішніми подразненнями.

ПАРИРУВАТИ, ую, уєш. 1. Відбивати
шпагою або шаблею удар проти¬
вника (у фехтуванні); відбивати
удар противника (у спорті взагалі).
2. перен. Відбивати, спростовувати
напади або докази противника в
суперечці.

Парирування, я, с. Парирування м’яча.
Парирування ударів.

ПАРИТЕТ, у, ч. 1. юр. Принцип рівно¬
сті, рівноправності сторін у чому-
небудь. Паритет сторін у трудовому
спорі. 2. екон. Стійке співвідношення
у золоті грошових одиниць різних
країн. Монетний паритет. 3. фін.
Ціна цінного папера, еквівалентна
його номінальній вартості. Валют¬
ний паритет.

Паритетний, а, е. На паритетних за¬
садах. Паритетне представництво
(у 1 знач.).

Паритетність, ності, ж. Паритетність
права.

ПАРІ, невідм. , с. Угода про виконання
якого-небудь зобов’язання тією осо¬
бою, що програє. Програти парі.

417

Паріс — партикуляризм

п _

ПАРІС, а, ч. 1. У давньогрецькій мі¬
фології — син царя Трої Пріама.

2. перен . Вродливий, зніжений мо¬
лодик- спокусник.

ПАРІЯ, і, ч . і ж. 1. іст. Особа з
нижчої касти індійців, позбавлена
будь-яких соціальних і більшості
релігійних прав. 2. перен. Знедо¬
лена, безправна, пригноблювана
людина або істота, яку за що-не¬
будь зневажають.

ПАРКА, и, ж. 1. Верхній зимовий
одяг північних народів, зшитий,
як правило, з оленячих шкур ху¬
тром назовні. 2. Подовжена тепла
стьобана курточка з капюшоном.

3. Спортивна курточка з капюшо¬
ном; штормівка, вітрівка.

ПАРКИ, рок, мн. У давньоримській
міфології — три богині людської
долі.

ПАРКІНГ, у, ч. Стоянка автомобілів;
паркування. Багатоповерховий пар¬
кінг. Підземний паркінг.

ПАРКІНСОНІЗМ, у, ч., мед. Різке хво¬
робливе сповільнення і порушення
узгоджених рухів частин тіла.

ПАРКУВАННЯ, я, с. Розміщення авто¬
мобіля на стоянці на певний час.

Паркувальний, а, е. Паркувальний май¬
данчик.

Паркувальник, а, ч. Той, хто організовує
паркування машин.

Паркувати, ую, уєш.

ПАРЛАМЕНТ, у, ч. 1. Найвищий за¬
конодавчий представницький ор¬
ган конституційної держави. Депу¬
тат парламенту. 2. іст. У Франції
до 1789 р. вищий судовий заклад
країни.

Парламентаризм, у, ч. 1. Система дер¬
жавного буржуазного управління, за
якою законодавча влада належить
виборному парламентові (у 1 знач.).
2. Участь якої-небудь партії в пред¬
ставницьких зборах уряду.

Парламентарій, я, ч. Український пар¬
ламентарій.

Парламентарний, а, е. Парламентарна
республіка.

Парламентський, а, е. Парламентські
слухання. Парламентська комісія.
Парламентський запит. Парламент¬
ська фракція. Парламентська біль¬
шість. Парламентська процедура.

ПАРЛАМЕНТАР, а, ч. 1. Особа, упо¬
вноважена однією з воюючих сторін
вступити в переговори з іншою.
2. розм. Про людину, уповноважену
вести які-небудь переговори, про що-
небудь домовлятися.

Парламентерство, а, с.

Парламентерський, а, е. Парламентер¬
ські повноваження.

ПАРМЕЗАН, у, ч. Твердий сир із зби¬
раного молока, що вживається пере¬
важно як приправа до макаронів.

ПАРМЕН, у, ч. 1. Сорт яблуні з пізніми
плодами. 2. Плід цієї рослини.

ПАРНАС, у, ч. 1. Гірський масив у
Греції, який, за старогрецькою міфо¬
логією, служив одним з місць пере¬
бування Аполлона і муз. 2. перен. Світ
поезії, поезія взагалі або поетична
творчість певного спрямування,
певної країни і т. ін.

Парнаський, а, е.

ПАРОД, у, ч. У давньогрецькому театрі:
а) вступна пісня хору; б) відкритий
прохід до орхестри — між амфітеа¬
тром та сценою.

ПАРЙДІЯ, ї, ж. 1. Сатиричний лі¬
тературний, музичний і т. ін. твір,
що використовує які-небудь риси
іншого твору, а також його форму,
знижуючи зміст. Літературні пародії.
Музичні пародії. Театральні пародії.

2. Сатиричне, іронічне наслідування
кого-, чого-небудь. 3. перен. Невдале,
лише зовнішнє наслідування чого-
небудь, яке перекручує суть того, що
наслідують.

Пародист, а, ч. Поет-пародист. Про¬
фесійний пародист.

Пародійний, а, е. Пародійний квартет.

Пародійність, ності, ж , Пародійність
вірша.

Пародіювання, я, с. 1. Створення паро¬
дії на кого-, що-небудь або у сатирич¬
ному, іронічному плані наслідування
когось, чогось. 2. Зображування у
смішному, карикатурному вигляді.

3. Прагнення наслідувати кого-, що-
небудь, перекручувати суть того, що
наслідують.

Пародіювати, юю, юєш.

ПАРОДОНТбЗ, у, ч., мед. Захворюван¬
ня тканин навколо зуба.

Пародонтозний, а, е. Пародонтозні
ясна.

ПАРОКСЙЗМ, у, ч. 1. Сильний при¬
ступ, раптове загострення якої-не¬
будь хвороби. 2. перен. Раптовий
приступ якого-небудь сильного
душевного збудження, сильного по¬
чуття і т. ін. і зовнішній вияв його;
гострий, раптовий вияв чого-небудь.
3. геол. Різке посилення діяльності
внутрішніх сил Землі, що викликає
горотворення, магнетизм і т. ін.

Пароксизм&ньний, а, е. Пароксизмальна
тахікардія (у 1 знач.).

ПАРЙЛЬ, я, ч. 1. Секретне умовлене
слово, фраза, рідше якийсь умовний
сигнал для розпізнання своїх людей
на військовій службі або в конспі¬
ративних організаціях. 2. інформ.
Слово або сукупність знаків, що до¬

зволяють користувачеві комп’ютера
отримати доступ до даних і програм.
Пароль супервізора.

Парольний, а, е. Парольний сигнал.

ПАРбНІМ, а, ч., лінгв. Слово, зовніш¬
ньою формою близьке до іншого
слова. Словник паронімів.

Паронімїчний, а, е. Паронімічні відно¬
шення між словами.

Паронімія, ї, ж. 1. Наука, що зай¬
мається вивченням паронімів.
2. Близькозвучність; звукова подіб¬
ність слів.

ПАРОНОМАЗІЯ, ї, ж. Стилістична
фігура, розміщення поряд різних за
значенням, але дещо подібних за зву¬
чанням слів з метою їх зіставлення.

ПАРОТИТ, у, ч. Запалення привушної
залози.

ПАРСЕК, а, ч., астр. Одиниця виміру
відстаней, рівна відстані, для якої
річний паралакс дорівнює одній
секунді.

ПАРСЕР, а, ч. Пристрій для розпізна¬
вання слів за їх граматичною або
категорійною належністю при авто¬
матичному обробленні тексту.

ПАРСЙЗМ, у, ч. Релігія стародавніх
народів деяких країн Азії.

ПАРТЕНОГЕНЕЗ, ПАРТЕНОГЕНЕ-
ЗИС, у, ч. Форма статевого роз¬
множення тварин і рослин, при
якій яйцеклітини розвиваються без
запліднення.

Партеногенетичний, а, е.

ПАРТЕНОКАРПІЯ, ї, ж. Утворення
на рослині плодів без запліднен¬
ня і, як правило, розвитку в них
насіння.

ПАРТЕР, у, ч. 1. Нижній поверх зви¬
чайно театрального залу з місцями
для глядачів. 2. Відкрита частина
парку, саду і т. ін., оздоблена
газонами, квітниками, фонтана¬
ми тощо, звичайно розташована
на плоскій місцевості. 3. спорт.
Положення у спортивній бороть¬
бі, при якому борець лежить на
килимі або, стоячи на колінах,
спирається на нього руками.

Партерний, а, е. 1. Партерний квітник
(у 1, 2 знач.). 2. Партерна боротьба
(у З знач.) 3. спец. Який не потребує
спортивних приладів, пристосований
для виконання на арені, сцені (про
циркові вправи). Партерна акроба¬
тика.

ПАРТЕСНИЙ, а, е. Багатоголосий
(звичайно про церковний хоровий
спів).

ПАРТИКУЛЯРЙЗМ, у, ч., політ.
Прагнення окремих частин держави
до відособлення, до недоторканнос¬
ті місцевих, приватних прав, приві-

418

леїв на шкоду загальнодержавній
справі.

ПАРТИКУЛЯРНИЙ, а, е, заст.

1. Приватний, неофіційний. Парти¬
кулярний лист. Партикулярна друкар¬
ня. 2. Цивільний (про одяг).

ПАРТЙТА, и, ж. У музиці XVII—
XVIII ст. вид органних варіацій на
хоральну мелодію, а також різно¬
вид сюїти.

ПАРТИТУРА, и, ж. Сукупність партій
багатоголосого музичного твору (для
оркестру, хору або ансамблю); нотна
книга із записом усіх партій такого
твору.

Партитурний, а, е. Партитурна нотація
інструментально і музики .

ПАРТІЯ, ї, ж. 1. Політична органі¬
зація, що виражає інтереси певних
соціальних груп та об’єднує їх для
досягнення конкретних цілей. Полі¬
тична партія. Демократична партія.
Кандидат у члени партії. Член партії.

2. Група осіб, об’єднаних спільною
метою (звичайно для певної роботи,
зв’язаної з переїздами); загін; певна
кількість людей, що мають якісь
спільні ознаки (професію, освіту і
т. ін.). Геологічна партія. 3. Певна,
звичайно значна кількість яких-не-
будь предметів, товарів, зібраних для
відправлення, продажу і т. ін. Партія
книжок. 4. Частина багатоголосого
музичного твору, виконувана одним
співаком або одним інструментом.
Вести партію. 5. Гра (в шахи, карти
і т. ін.) з початку до кінця. 6. Про
одруження або заміжжя, а також про
людину, що бере або взяла шлюб, з
точки зору її прийнятності, придат¬
ності як дружини.

Партійний, а, е. Партійна організація.
Партійні збори. Партійний стаж.
Партійний квиток . Партійна ор¬
ганізація. Партійний працівник (у
1 знач.).

Партійність, ності, ж.

ПАРТНЕР, а, ч. 1. Той, хто бере участь
у якійсь грі разом з ким-небудь;
учасник гри; той, хто разом із ким-
небудь бере участь у грі на сцені, тан¬
цях і т. ін. 2. Компаньйон, товариш
у якій-небудь справі, у якому-небудь
занятті. Рівноправний партнер. Торго¬
вий партнер. Діловий партнер.

Партнерство, а, с. Взаємовигідне парт¬
нерство. Партнерство сторін. Еконо¬
мічне партнерство. Конструктивне
партнерство.

Партнерський, а, е. Партнерські сто¬
сунки.

ПАРТОКРАТІЯ, ї, ж. 1. Політичний
устрій, за якого політична, законо¬
давча та виконавча влада належить

партикулярний — пасіонарний

одній партії. 2. Партійна бюрократія,
що зосередила в своїх руках владу в
партії та країні.

ПАРФОРС, а, ч., спец. 1. Колючий
ошийник для мисливських та служ¬
бових собак, використовуваний при
дресируванні тварин. 2. Те саме, що
парфорсна їзда.

ПАРФЙРСНА їзда: 1) у цирку — вид
верхової їзди, коли наїзник виконує
акробатичні вправи на коні; 2) у
кінному спорті — різновид польової
їзди як мисливства.

ПАРЦЙЛА, и, ж., екон. Дуже маленька
ділянка (звичайно землі); невелике
земельне господарство, на якому
господарює селянин.

Парцельний, а, е. Парцельне господар¬
ство.

ПАРЦЕЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. екон. Розподіл
землі на дрібні ділянки. 2. лінгв.
Процес поділу складного речення
на частини. Парцеляція речення.

Парцельований, а, е. Парцельована зем¬
ля. Парцельоване речення.

Парцелювати, юю, юєш, екон. Ділити
на парцели (звичайно про землю).

Парцелярний, а, е. Парцелярне госпо¬
дарство.

ПАРЦІАЛЬНИЙ, а, е, спец. Який скла¬
дає частину чого-небудь; частковий,
окремий. Парціальний тиск.

Парціальність, ності, ж.

ПАС1, виг. 1. У деяких картярських
іграх — заява про відмову бра¬
ти участь у даному розіграші до
наступної роздачі карт. 2. перен .,
розм. Визнання себе неспроможним
що-небудь робити. У цій справі я
пас.

Пасувати1, ую, уєш. 1. У картярській
грі — відмовлятися від участі в розі¬
граші або кидати гру (до наступного
розіграшу). 2. перен. Визнавати себе
безсилим справитися з ким-, чим-не-
будь; відступати.

ПАС2, а, ч., спорт. Передача м’яча,
шайби і т. ін. кому-небудь з гравців
своєї команди. Точний пас захис¬
ника.

Пасувати2, ую, уєш. Передавати м’яч,
шайбу і т. ін. одному з гравців своєї
команди. Пасувати точно.

ПАС3, а, ч. Певний рух гіпнотизера або
такий, як у гіпнотизера, перед облич¬
чям людини, яку він гіпнотизує.

ПАСАЖ, у, ч. 1. Торговельна споруда —
крита галерея з крамницями з обох
боків, що звичайно має виходи на
паралельні вулиці. 2. заст. Коридор,
прохід. 3. Частина музичного твору,
музична фраза із швидким послі¬
довним чергуванням нот від висо¬
ких до низьких і навпаки. 4. перен..

заст. Раптова подія, несподіваний,
дивний поворот справи. 5. Окреме
місце в тексті книги, статті, що
використовується для створення
емоційного ефекту.

Пасажний, а, е.

ПАСАКАЛІЯ, ї, ж. 1. Старовинний іс¬
панський танець. 2. Музична п’єса
для органа, клавіру у формі ва¬
ріацій.

ПАСАТ, у, ч. Постійний сухий вітер
у місцевості між тропіками та ек¬
ватором.

Пасатний, а, е. Пасатний вітер. Па¬
сатна течія.

ПАСАТИЖІ, ів, мн.у спец. Універсальні
кліщі, що об’єднують у собі плоско¬
губці, гострозубці, різак, газові об¬
ценьки й викрутку.

ПАСЕЇЗМ, у, ч., книжн. Пристрасть
до минулого, милування при зо¬
вні байдужому, а на ділі ворожому
ставленні до сучасного, до прогресу;
відсталість поглядів, консерватизм.
Фрази пасеїзму.

Пасеїст, а, ч.

Пасеїстський, а, е.

ПАСЕО, невідм. Місце для гуляння в
містах Іспанії.

ПАСЙВ, у, ч. 1. Менш ініціативна,
менш діяльна частина колективу,
суспільства. 2. фін. Сукупність боргів
і зобов’язань підприємства, устано¬
ви. Пасив банку. Підрахувати пасив.

3. лінгв. Категоріальна форма стану,
що утворюється за допомогою частки
-ся, приєднуваної до дієслів дійсного
стану, і вказує на таке відношення,
коли реальний об’єкт дії виступає
в реченні як підмет, а реальний
суб’єкт (виконавець дії) виступає
як додаток в орудному відмінку без
прийменника.

Пасивний, а, е. 1. Неенергійний, безді¬
яльний, байдужий до навколишньої
дійсності; позбавлений активної,
діяльної основи. 2. фін. Що стос,
пасиву (у 2 знач.). Пасивні банківські
операції. 3. лінгв. Що стос, пасиву
(у 3 знач.). Пасивні дієприкметники
показують дієслівну ознаку предме¬
та , зумовлену дією іншого предмета
чи особи (з наук, літ.); у якому вжито
пасив (у 3 знач.).

Пасивність, ності, ж.

ПАСИФЛОРА, и, ж. Рід рослин роди¬
ни пасифлорових; трав’янисті або
дерев’янисті ліани.

ПАСІОНАРІЙ, я, ч., філос. Особа, яка
виявляє нездоланне прагнення до
здійснення своїх ідеалів.

ПАСІОНАРНИЙ, а, е. У теорії ет-
ногенезу — який пов’язаний з по¬
ведінкою людини як біосферним,

419

пасіонарність — патіо

несоціальним феноменом. Пасіо¬
нарна теорія.

Пасіонарність, ності, ж. Рівень пасіо –
парності.

ПАСІЯ, і, ж. Людина, яку пристрасно
кохають, за якою упадають.

ПАСКАЛЬ, я, ч. 1. Міжнародна оди¬
ниця тиску. 2. інформ. Одна з мов
програмування.

ПАСКВІЛЬ, я, ч. Писанина образливо¬
го, наклепницького характеру.

Пасквільний, а, е. Пасквільний вислів.

Пасквілянт, а, ч.

ПАСО, невідм. Одиниця довжини в Іс¬
панії, Бразилії та Лівії.

ПАСПАРТУ невідм. у с. Спеціальна кар¬
тонна рамка з вирізом або підклей¬
ка під фотознімок, гравюру; аркуш
картону або цупкого паперу, на який
наклеюються ілюстрації в книжках,
журналах і т. ін.

ПАСТЙЛЬ, і, ж. 1. М’який кольоровий
олівець (без оправи), вигот. із спре¬
сованих стертих у порошок фарб з
домішкою клейких та білильних
речовин (клею, крейди і т. ін.).
2. Техніка живопису, заснована на
застосуванні таких олівців; відпо¬
відний жанр живопису, а також кар¬
тина або малюнок, виконані такими
олівцями. Техніка пастелі.

Пастельний, а, е. 1. Пастельний олівець
(у 1 знач.). 2. перен . Неяскравого,
м’якого тону (про кольори, забарв¬
лення). Пастельні тони.

ПАСТЕРИЗАЦІЯ, ї, ж. Консервування
нагріванням не вище 100° з метою
винищення шкідливих мікроорганіз¬
мів і збереження вітамінів, смакових
якостей і т. ін.

Пастеризатор, а, ч. Апарат для пасте¬
ризації.

Пастеризаційний, а, е. Пастеризацій¬
ний молочний пункт. Пастеризаційні
установки.

Пастеризований, а, е. Пастеризоване
молоко.

Пастеризування, я, с. Пастеризування
продукції.

Пастеризувати, ую, уєш.

ПАСТИЛАЖ, ч. 1. род. а. Скульптура
або фігура з розм’ятої і обпаленої
глини. 2. род. у. У кулінарії — фігур¬
ний виріб з тіста, цукру і т. ін.

ПАСТЙЧО, невідм. Опера, музика якої
запозичена з різних раніше написа¬
них опер або спеціально написана
кількома композиторами.

ПАСТбЗНІСТЬ1, ності, ж. У техніці
олійного живопису — значна тов¬
щина, рельєфність фарбового шару.
2. Властивість пластичності нероз-
рідженої фарби зберігати форму,

/ надану пензлем.

Пастозний1, а, е. Пастозні мазки. Пас¬
тозна фактура.

ПАСТбЗНІСТЬ2, ності, ж., мед. Брезк-
лість, одутлість.

Пастозний2, а, е. Пастозне обличчя.

ПАСТОР, а, ч. Протестантський свя¬
щеник.

Пасторат, у, ч. 1. Звання, посада пас¬
тора. Прийняти пасторат. 2. Житло
пастора; парафія пастора. Невеликий
пасторат.

Пасторство, а, с. Посада, звання пасто¬
ра. Прийняти пасторство\ діяльність
пастора.

Пасторський, а, е. Пасторський сан.
Пасторська посада. Пасторська про¬
повідь.

ПАСТОРАЛЬ, і, ж. У європейській лі¬
тературі і мистецтві XIV— XVIII ст. —
жанр, який характеризується іди¬
лічним зображенням пастухів і пас¬
тушок на лоні природи, а також твір
такого жанру.

Пасторальний, а, е. 1. Пасторальний
стиль. Пасторальна соната. 2. Без¬
турботно-щасливий, ідилічний. Пас¬
торальні стосунки.

Пасторальність, ності, ж.

ПАСТРАМА, амй, ПАСТРЙМА, бмй,
ж. Солонина з баранини.

ПАСХА, и, ж. у церк. 1. Головне хрис¬
тиянське свято на честь воскресіння
розіп’ятого на хресті Ісуса Христа;
Великдень. 2. Весняне релігійне
іудейське свято, покликане нагаду¬
вати про вихід євреїв з Єгипту та
очікування приходу Месії.

Пасхальний, а, е. Пасхальні пере¬
дзвони.

ПАСХАЛІЯ, ї, ж. у церк. Таблиця для
визначення часу щорічного святку¬
вання Великодня та інших (таких,
що змінюють залежно від Велико¬
дня свій термін) свят.

ПАСЬЯНС, у, ч. 1. Гральні карти, роз¬
кладені особливим чином, за певни¬
ми правилами. 2. Розкладання карт
за такими правилами.

Пасьянсовий, а, е. Пасьянсові комбіна¬
ції. Пасьянсові карти.

ПАТ1, ЬуЧ.Х.У шаховій грі положення,
при якому гравець не може зроби¬
ти чергового ходу, не підставивши
під удар свого короля, і при якому
партія вважається нічиєю. 2. перен.
Безвихідь.

Патовий, а, е. Патова ситуація.

ПАТ2, у у ч. Сорт мармеладу. Яблучний
пат.

ПАТЙНТ, у, ч. 1. Документ, який по¬
свідчує право винахідника на його
винахід. 2. Свідоцтво на право зай¬
матись торгівлею, промислом і т. ін.
Патент на продаж ліків. 3. заст. До¬

кумент про присвоєння чину, сану,
звання, вченого ступеня і т. ін.

Патентний, а, е. Патентне право. Па¬
тентна інформація. Патентні угоди.

Патентований, а, е. 1. Патентований ви¬
нахід. Патентовані ліки (у 1, 2 знач.).
2. перен. Усіма визнаний.

Патентування, я,’с. Патентування ви¬
находів.

ПАТЕР, а, ч. Католицький монах у сані
диякона або ієрея, а також католиць¬
кий священик взагалі.

Патерство, а, с.

ПАТЕРИК, а, ч. Збірка, що містить
житія так званих святих отців
(звичайно монахів якого-небудь
монастиря).

ПАТЕРИЦЯ, і, ж. 1. Довга палиця, яку
звичайно використовують для опори
при ходьбі. 2. Жезл як ознака вищих
християнських та деяких інших свя¬
щеннослужителів, а також символ
влади взагалі.

ПАТЕРНАЛІЗМ, у, ч.у книжн. 1. Опіка,
заступництво великих держав за мен¬
ші держави або колонії, підопічні
території. 2. Заступництво старшого
за молодшого підопічного. 3. У трудо¬
вих відносинах — система додаткових
пільг та виплат на підприємствах за
рахунок підприємців, спрямованих
на закріплення кадрів, уникнення
трудових конфліктів.

Патерналїст, а, ч.

Патерналїстський, а, е. Патерналіст-
ські методи. Патерналістська роль
держави.

ПАТЙТИКА, и, ж. Елемент пристрас¬
ності, піднесеності у чому-небудь;
патетичний тон.

Патетйчний, а, е. Патетичні вислови.

Патетичність, ності, ж.

ПАТИНА, и, ж. у спец. Зеленувато-ко¬
ричневий наліт на поверхні виробів
з міді, бронзи та латуні або біляста
плівка на поверхні крем’яних зна¬
рядь, що утворюється внаслідок дії
атмосферних опадів і т. ін. чи завдя¬
ки обробці спеціальними окисню-
вачами, звичайно з декоративною
метою.

Патинований, а, е.

Патинування, я, с. Покриття виробів з
міді, бронзи та латуні патиною для
надання їм вигляду старовинних.
Патинування міді.

Патинувати, ую, уєш. Патинувати ста¬
туетку бронзою. Патинувати бюст.

ПАТИСОН, а, ч. 1. Різновид гарбуза;
рослина родини гарбузових. 2. Плід
цієї рослини. Консервувати пати¬
сони.

ПАТІО, невідм. у с. Внутрішній дворик,
часто оточений галереями; поширені

420

в країнах Середземномор’я, Латин¬
ської Америки.

…ПАТІЯ. Друга частина складних
слів, що означає «страждання», «за¬
хворювання».

ПАТОГЕН, а, ч., спец. Вид мікро¬
організмів, що викликають захво¬
рювання людини, тварини та рос¬
лини. Запобігти втратам урожаю
від патогенів.

ПАТОГЕНЙЗ, ПАТОГЕНЕЗИС, у, ч.
1. Комплекс внутрішніх механізмів
виникнення й розвитку патологіч¬
них процесів, що лежать в основі
якоїсь хвороби. 2. З’ясування осо¬
бливостей виникнення й розвитку
хвороби і наслідки такого з’ясува¬
ння. Патогенезис захворювання.

Патогенетйчний, а, е. Патогенетичні
чинники (у 1 знач.). Лікування може
бути патогенетичним (у 2 знач.).

ПАТОГЕННИЙ, а, е. Який є причиною
хвороби; хвороботворний. Патогенні
мікроби.

Патогенність, ності, ж.

ПАТОГНОМІЧНИЙ, а, е. Харак-
терний, типовий для конкретної
хвороби.

ПАТОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Наука, що ви¬
вчає хворобливі процеси в організмі
людини і тварини. 2. Відхилення
від норм життєдіяльності організму.
Патологія новонароджених. 3. перен .,
книжн. Потворно-ненормальне від¬
хилення від норми. Патологія роз¬
витку суспільства.

Патолог, а, ч.

Патологічний, а, е. 1. Патологічна
анатомія. Патологічна фізіологія (у
1 знач.). 2. Патологічні явища. Пато¬
логічний стан (у 2 знач.). Патологічна
поведінка (у 3 знач.).

ПАТОЛОГОАНАТбМІЯ, і, ж. Наука,
що вивчає причини патологічних
процесів в організмі людини та
тварини у зв’язку з його будовою,
структурою.

Патологоанатом, а, ч.

Патологоанатомів ний, а, е. Патолого-
анатомічне дослідження.

ПАТОПСИХОЛОГІЯ, ї, ж. Галузь пси¬
хології, що вивчає зміни психічної
діяльності при патологічному стані
мозку; патологічна психологія.

Патопсихолог, а, ч.

Патопсихологічний, а, е. Патопсихоло¬
гічні спостереження.

ПАТОФІЗІОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Скоро-
чення: патологічна фізіологія. 2. Па¬
тологічна зміна в живому орга¬
нізмі.

Патофізіолог, а, ч.

Патофізіологічний, а, е. Патофізіоло¬
гічна зміна.

…патія — патронімічний

ПАТРИЛОКАЛЬНИЙ, а, е, спец.
Пов’язаний із поширеною при па¬
тріархаті формою шлюбу, за якого
дружина переходить жити в родову
общину чоловіка. Патрилокальний
шлюб.

ПАТРИМОНІАЛЬНИЙ, а, е, спец.
Спадковий, родовий.

ПАТРИМбНІИ, ю, ПАТРИМбНІУМ,
у, ч., спец. Майно, що перейшло у
спадщину від батька.

ПАТРЙСТИКА, и, ж. Сукупність
теологічних, філософських та по-
літико-соціологічних доктрин хрис¬
тиянських мислителів філософії
II— VII ст. н. е., так званих отців
церкви.

ПАТРИЦІАТ, у, ч. 1. Родова арис¬
тократія у Стародавньому Римі.
2. Найвищий, найзаможніший, при¬
вілейований прошарок населення
середньовічних міст більшості кра¬
їн Європи.

Патриціанка, и, ж.

Патриціанський, а, е.

Патрицій, я, ч. 1. У Стародавньому
Римі — член родової общини,
пізніше — представник родової
знаті. 2. Особа, що належала до
патриціату.

ПАТРИЦЯ, і, ж ., друк. Рельєфне
зворотне зображення друкарського
знака, що служить для виготовлен¬
ня матриці.

Патричний, а, е. Патричний рядок.

ПАТРІАРХ, а, ч. 1. Глава роду за родо¬
вого ладу. 2. перен. Найстарша, най¬
більш поважана людина в якому-не-
будь колективі; людина, яка є стар¬
шою і найвидатнішою в якій-небудь
галузі діяльності. 3. церк. Найвищий
титул переважно в православній
церкві, а також особа, що має цей
титул. Київський патріарх.

Патріархія, ї, ж. Церковна область, під¬
порядкована патріархові (у 3 знач.).
Київська патріархія.

Патріархування, я, с.

Патріархувати, ую, уєш. Бути патріар¬
хом (у 3 знач.)

ПАТРІАРХАТ, у, ч. 1. Останній період
первісно-общинного родового ладу,
що заступив матріархат і характери¬
зувався пануванням чоловіка в гос¬
подарстві і в суспільних відносинах.
2. Те саме, що патріархія. Київський
патріархат.

Патріарх&іьний, а, е. 1. Що стос, пат¬
ріархату (у 1 знач.). 2. перен. Який
залишається вірним старим тради¬
ціям, відповідає їм. Патріархальне
життя. 3. Такий, як у патріарха,
який нагадує патріарха. Патріар¬
хальний вигляд.

Патріархальність, ності, ж.

ПАТРОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ богослів’я,
який займається вивченням творів
так званих отців церкви.

ПАТРбН1, а, ч. 1. У Стародавньому
Римі — багата, впливова осо¬
ба, звичайно патрицій, що брала
під своє заступництво вільних
незаможних або неповноправних
громадян. 2. У Західній Європі
— глава, власник фірми або ке¬
рівник підприємства і т. ін.; розм.
безпосередній керівник щодо свого
підлеглого. 3. перен., заст. Чий-не-
будь заступник, захисник.

ПАТРЙН2, а, ч. 1. З’єднані гільзою в
одне ціле куля або дріб із пороховим
зарядом і капсуль із запальником.
2. Пристрій для затискування об¬
роблюваної деталі або різального
інструмента в токарному і сверд¬
лильному верстаті. 3. Частина елек¬
тричного освітлювального приладу,
в яку вгвинчується лампочка для
приєднання її до мережі.

Патронний, а, е. Патронні гільзи. Па¬
тронна гармата (у’1 знач.). Патрон¬
ний верстат (у 2 знач.).

Патронник, а, ч. Той, хто виготовляє
патрони.

ПАТРбН3, а, ч., спец. Модель, за якою
виготовляють якусь деталь (зразок
для викроювання у швейній, папе¬
ровій, кушнірській справі). Патрон
рукава.

ПАТРОНАЖ, у, ч. 1. Організоване
медичне обслуговування певних
контингентів осіб у домашніх умо¬
вах. 2. книжн., заст. Те саме, що
патронат (у 2 знач.).

Патронажний, а, е. Патронажна робота.
Патронажна сестра (у 1 знач.).

ПАТРОНАТ, у, ч. 1. У Стародавньому
Римі — влада, становище патрона
(див. патрон1 (у 1 знач.), його за¬
ступництво. 2. Взагалі заступництво
з чийогось боку. 3. Виховання в роди¬
нах громадян дітей-сиріт, здійснюва¬
не на кошти державних органів і під
їхнім контролем.

ПАТРбНІМ, а, ч. Ім’я батька, яке
приєднується до імені дітей; по
батькові.

Патроніміка, и, ж. Наука про похо¬
дження та функціонування патро-
німів. Українська патроніміка.

ПАТРОНІМІЯ, ї, ж. 1. Найменування
племен, родів, їх членів за власним
іменем спільного предка по чоловічій
лінії, а також поселень за іменем їх¬
ніх колишніх власників або управи¬
телів. 2. Сукупність патронімів.

Патронімічний, а, е. Патронімічні
назви.

421

патронташ — * педологічний

п _

ПАТРОНТАШ, а, ч. Сумка або пояс з
футлярами (гніздами) для рушнич¬
них і пістолетних патронів.

Патронташний, а, е.

ПАТРУЛЬ, я, ч. Невеликий рухомий
озброєний загін (військового під¬
розділу, міліції і т. ін.) або військове
судно, літак тощо для догляду за по¬
рядком, безпекою на якому-небудь
об’єкті, в якомусь районі; невелика
група людей, що несе якесь чергуван¬
ня за громадським дорученням.

Патрульний, а, е. Патрульна служба.
Патрульний огляд. Патрульна ма¬
шина.

Патрульований, а, е.

Патрулювання, я, с. Охорона якого-не-
будь об’єкта, якоїсь місцевості шля¬
хом обходу, об’їзду і т. ін. патрулем.

Патрулювати, юю, юєш. Патрулювати
вулиці.

ПАТУА, невідм ., с. Місцева говірка.

ПАУЕРЛЇФТИНГ, у, ч. Різновид ат¬
летизму — вправи на присідання
зі штангою на плечах, віджимання
штанги лежачи на лавці та відриван¬
ня штанги від підлоги.

ПАУЗА, и, ж. 1. Тимчасова зупинка,
перерва в мові або розмові, у роботі.
2. Ритмічно впорядкована перерва у
звучанні музичного твору або якої-
небудь його частини і значок на по¬
значення цієї перерви.

Паузний, а, е. Паузний знак.

ПАУПЕР, а, ч. Бідняк, позбавлений
засобів до існування в умовах кла¬
сового суспільства.

ПАУПЕРИЗАЦІЯ, ї, ж. Процес зубо¬
жіння окремих груп населення.

Пауперизований, а, е.

Пауперизувати, ую, уєш. Доводити
кого-небудь до стану пауперизації.

ПАУПЕРИЗМ, у, ч. Злидарство; від¬
сутність необхідних засобів до іс¬
нування.

Пауперистичний, а, е.

ПАУШАЛЬНИЙ, а, е. Узятий по¬
вністю. Паушальна сума. Паушальний
платіж.

ПАФОС, у, ч. 1. Почуття пристрасного
запалу, піднесеності, натхнення. Го¬
ворити з пафосом. 2. Сутність, основ¬
на ідея, спрямованість, висловлена
з піднесеністю, натхненням. Пафос
вірша. Пафос творчості.

Пафосний, а, е. Пафосний твір.

ПАХІДЙРМИ, ів, мн., спец. Товстошкірі
тварини.

ПАХІДЕРМІЯ, ї, ж., спец. Патологічне
стовщення шкіри; слоновість.

ПАХІПбДИ, ів, мн ., спец. Товстоногі
тварини.

ПАЦИФІЗМ, у, ч. Суспільна течія,
прихильники якої засуджують будь-

які війни і виступають за мирне
розв’язання конфліктів.

Пацифіст, а, ч.

Пацифістка, и, ж.

Пацифістський, а, е. Пацифістський рух.
Пацифістські настрої.

ПАЦИФІКАТОР, а, ч., книжн. Той, хто
каральними заходами придушує на¬
родне повстання, заколот.

Пацифікаторський, а, е.

Пацифікація, ї, ж. Придушення ка¬
ральними заходами народного пов¬
стання, заколоту.

Пацифікувати, ую, уєш.

ПАЦІЙНТ, а, ч. Хворий, що звертається
до лікаря.

ПАЧУЛІ, ів, мн. 1. Багаторічна тропічна
напівчагарникова рослина з пахучи¬
ми листям і гілками; використову¬
ється в парфумерії. 2. Парфуми з
ефірної олії, що добувається з листя
і гілок цієї рослини.

ПАША, і, ч. Почесний титул найвищих
військових і цивільних урядовців в
Османській імперії, султанській
Туреччині, Єгипті і деяких інших
мусульманських країнах (зберігся в
Йорданії, Лівії та Судані), а також
особа, що має цей титул.

ПАШАЛЙК, а, ч., іст. Провінція в
Османській імперії.

ПАШТЙТ, у, ч. Страва з м’ясних, риб¬
них або інших продуктів, протертих
до пастоподібного стану. М’ясний
паштет.

Паштетний, а, е. Паштетний фарш.
Паштетні консерви.

ПАЙЦ, а, ч. 1. Клоун, блазень у цирку,
балагані. 2. перен. Про людину, що
кривляється, ламається, поводить
себе як клоун, блазень.

ПЕАН, а, ч. 1. У Стародавній Греції —
хоровий гімн на честь бога або на ви¬
падок війни, трауру, а також мелодія
цього гімну. 2. Хвалебний гімн на
честь кого-, чого-небудь.

ПЕГАС, а, ч. 1. У грецькій міфо¬
логії — крилатий кінь, що вибив
джерело, з якого пили воду музи
і яке давало натхнення поетам-
співцям. 2. Символ поетичного
натхнення. 3. Сузір’я Північної
півкулі зоряного неба.

ПЕГМАТЙТ, у, ч., геол. Вивержена
крупнозерниста гірська порода, пе¬
реважно з кварцу, польового шпату,
в якій один мінерал проростає крис¬
талами іншого.

Пегматгітовий, а, е. Пегматитові жили.
Пегматитова структура. Пегмати¬
товий завод.

ПЕДАНТ, а, ч. Людина, яка суво¬
ро дотримується певного способу
мислення, порядку, певних звичок,

надаючи великого значення фор¬
мальній стороні справи; той, хто за¬
надто суворий у виконанні дрібних,
формальних вимог.

ПЕДАНТЙЗМ, у, ч. 1. Надмірний фор¬
малізм, дріб’язковість у чому-небудь.
2. Формалістика в науці, відірване
від життя буквоїдство.

Педантичний, а, е. Педантична точ¬
ність.

Педантичність, ності, ж.

Педантйчно.

Педантка, и, ж.

Педантство, а, с.

Педантський, а, е.

ПЕДЕВТОЛбГІЯ, ї, ж. Наука про
підготовку і професійний розвиток
педагогічних працівників.

ПЕДЕРАСТІЯ, ї, ж. Протиприродні
статеві зносини між особами чоло¬
вічої статі; мужолозтво.

Педераст, а, ч.

Педерастйчний, а, е. Педерастичні на¬
хили.

ПЕДИКУЛЬбЗ, у, ч. Вошивість.

Педикульозний, а, е. Педикульозне за¬
хворювання.

ПЕДИКЮР, у, ч. Чищення, поліруван¬
ня і т. ін. нігтів та видалення мозолів
на ногах.

Педикюрний, а, е. Педикюрний кабі¬
нет.

Педикюрниця, і, ж.

ПЕДИМЙНТ, у, ч. Передгірні скелясті
рівнини, характерні для посушливих
районів.

ПЕДИПЛЕН, у, ч. Тип рельєфу, що
утворюється внаслідок злиття пе-
диментів.

ПЕДІАТРІЯ, ї, ж. Галузь медицини,
яка вивчає дитячі хвороби, їх ліку¬
вання та запобігання їм.

Педіатр, а, ч.

Педіатрйчний, а, е. Педіатрична ква¬
ліфікація.

…ПЕДІЯ. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттям «роз¬
діл», «наука».

ПЕДОГЕНЕЗ, у, ч. Характерна для
безхребетних форма розмноження,
при якій запліднені яйцеклітини
розвиваються в тілі личинок.

ПЕДОЛІНГВІСТИКА, и, ж. Розділ
лінгвістики, який досліджує мову
дітей.

ПЕДОЛОГІЯ1, ї, ж. Наука про ви¬
ховання дітей, що базується на
визнанні фаталістичної залежності
долі дитини від біологічних і со¬
ціальних чинників впливу спад¬
ковості, а також від незмінного
середовища.

Педолог, а, ч.

Педологічний, а, е.

422

ПЕДОЛОГІЯ2, ї, ж. Наука про ґрунти;
ґрунтознавство.

ПЕДЙМЕТР, а, ч ., спец. Прилад для
автоматичного підраховування кіль¬
кості зроблених кроків; крокомір.
Користуватися педометром.

Педометрйчний, а, е. Педометричні ви¬
мірювання.

ПЕДОФІЛІЯ, ї, ж. Різновид статевого
збочення — статевий потяг до ді¬
тей.

Педофіл, а, ч. Той, хто має схильність
до педофілії.

ПЕДОФОБІЯ, ї, ж. 1. Хвороблива
боязнь дітей. 2. Боязнь народження
дитини в сім’ї.

ПЕДОЦЕНТРЙЗМ, у, ч. Принцип
ряду педагогічних систем (Ж.-Ж.
Руссо, вільного виховання і т.
ін.), який вимагає організації за¬
нять тільки на основі бажань та
інтересів, що безпосередньо ви¬
никають у дітей.

ПЕЙДЖЕР, а, ч. Портативний при¬
стрій для передавання на відстань
закодованого повідомлення з вико¬
ристанням УКХ-частотних сигналів,
що перетворюються на текстову,
цифрову або тональну інформацію.
Користувач пейджера.

Пейджинг, у, ч. Спосіб зв’язку за до¬
помогою пейджера. Пейджинг — це
конфіденційний зв’язок.

Пейджинговий, а, е. Пейджингова ком¬
панія. Пейджингова мережа.

ПЕЙЗАЖ, у, ч. 1. Загальний вигляд
якоїсь місцевості, картина природи;
краєвид. 2. Картина або малюнок
із зображенням краєвиду. 3. тільки
одн. Жанр творів образотворчого
мистецтва, присвячений зображен¬
ню краєвиду; пейзажний живопис.
4. Опис, зображення природи в літе¬
ратурі, музиці і т. ін.

Пейзажист, а, ч. 1. Живописець, який
спеціалізується в галузі пейзажу.
2. Письменник, митець, який опи¬
сує природу.

Пейзажистка, и, ж.

Пейзажний, а, е. Пейзажні твори.

ПЕЙНТБЙЛ, у, ч. Вид спорту, що по¬
лягає в боротьбі двох команд на спе¬
ціально підготовленому майданчику
з надувним укриттям, що включає
стрільбу зі спеціальних пістолетів,
заряджених розривними кульками
зі змивною фарбою.

ПЕЙОРАТЙВНИЙ, а, е, лінгв. Зневаж¬
ливий, несхвальний. Пейоративний
відтінок значення слова.

Пейоративність, ності, ж.

ПЙЙСИ, ів, мн. (одн. пейс, а, ч). Дов¬
гі непідстрижені пасма волосся на
скронях у патріархальних євреїв.

педологія2 — пента…

ПЕКІНЕС, а, ч. Порода маленьких
кімнатно-декоративних собак чор¬
ної, білої або бурої масті.

ПЕКТЙНИ, ів, мн. (одн. пектйн, у,
ч.), хім. Група органічних речовин
(пектинових кислот), які містяться
головним чином у соках плодів і
коренеплодів.

Пектйновий, а, е. Пектинова кис¬
лота.

ПЕКТОРАЛЬ, і, ж. Дорогоцінна на¬
грудна прикраса, ознака влади. Зо¬
лота скіфська пектораль.

Пекторальний, а, е.

ПЕЛАГІАЛЬ, і, ж. Товща води озер,
морів і океанів як середовище, де
живуть водні організми.

ПЕЛАГІЧНИЙ, а, е. 1. геол. Який
утворився у відкритому морі (про
відклади). Пелагічний мул. 2. спец.
Який перебуває у середніх шарах
моря. Пелагічні відкладення.

ПЕЛАГРА, и, ж. Хронічна хвороба,
викликана авітамінозом.

ПЕЛАЗГИ, ПЕ ЛАСГИ, ПЕЛАГИ, ів,
мн. У Стародавній Греції — загальна
назва догрецьких племен, що заселя¬
ли Егейську область.

ПЕЛАКС, у, ч. Синтетична тканина,
що має водовідштовхувальні влас¬
тивості.

ПЕЛАРГгіНІЯ, ї, ж ., бот. Південна
напівкущова рослина з пухнастими
квітами, що розводиться також як
декоративна.

ПЕЛЕНГ, а, ч., спец. 1. Напрям за
компасом від спостерігача на будь-
який об’єкт, азимут. 2. Певний лад,
спосіб розташування військових
кораблів або літаків. Правий пеленг.
Лівий пеленг.

Пеленгатор, а, ч., спец. Прилад для
пеленгування.

Пеленгацїйний, а, е. Пеленгаційний ме¬
тод пошуку.

Пеленгація, ї, ж. Пеленгація об’єкта.

Пеленгований, а, е. Пеленгований ко¬
рабель.

Пеленговий, а, е.

Пеленгування, я, с. Встановлення міс¬
цезнаходження кого-, чого-небудь
шляхом визначення пеленга.

Пеленгувати, ую, уєш.

ПЕЛЕРИНА, и, ж. 1. Короткий плащ
до пояса або накидка, звичайно ко¬
ротка, часто з капюшоном, яка надя¬
гається поверх одягу. 2. Великий
жіночий комір, завдовжки до пле¬
чей або до ліктя, який надягається
поверх плаття.

Пелерйнка, и, ж.

ПЕЛІКАН, а, ч. Великий водоплавний
птах з довгим гачкуватим дзьобом,
яким він ловить рибу, та з еластич-

_ П

ним шкірним мішком під нижньою
щелепою.

Пеліканячий, а, е. Пеліканячий дзьоб.
Пеліканяча поведінка.

ПЕЛІКОЗАВРИ, ів, мн. (одн. пелікозавр,
а, ч.). Ряд викопних примітивних зві¬
роподібних хижих плазунів.

ПЕЛЇКУЛА, и, ж. Плівка з ущільненої
протоплазми, що вкриває тіло най¬
простіших істот.

ПЕЛҐГИ, ів, мн. Глинисті осадові по¬
роди, що складаються з надзвичайно
дрібних частинок.

ПЕЛОТОН, у, ч. Група лідерів вело¬
перегонів, що відірвалася від основ¬
ної маси спортсменів.

ПЕМЗА, и, ж. Дуже легка силікатна
вивержена порода піноподібної будо¬
ви; використовується як абразивний
матеріал, у будівництві і т. ін.

Пемзовий, а, е.

Пемзувальник, а, ч. Той, хто полірує,
шліфує що-небудь пемзою.

Пемзувальниця, і, ж.

Пемзування, я, с. Полірування, шліфу¬
вання чого-небудь пемзою.

Пемзувати, ую, уєш.

ПЕНАЛЬТІ, с., невідм. У грі у фут¬
бол — штрафний удар з відстані в
одинадцять метрів, який відбиває
лише воротар без захисників; оди-
надцятиметровий удар. Призначити
пенальті.

Пенал ьтйст, а, ч.

ПЕНАТИ, ів, мн. (одн. пенат, а, ч.).
1. У міфології Стародавнього Ри¬
му — боги — іноді захисники
родини, батьківщини. 2. перен.
Рідний дім.

ПЕНЕЛЙПА, и, ж. Дружина давньо¬
грецького міфологічного героя Тро¬
янської війни Одіссея.

ПЕНЮ, а, ч. Чоловічий статевий ор¬
ган.

ПЕНІТЕНЦІАРІЙ, ю, ч. У ряді кра¬
їн — тюрма, виправний заклад тю¬
ремного типу.

ПЕНІТЕНЦІАРНИЙ, а, е, юр. Який
належить до правосуддя (звичайно
до карного права). Пенітенціарна
установа. Пенітенціарні кадри. Пені¬
тенціарна педагогіка. Пенітенціарна
система.

ПЕН-КЛУБ, у, ч. Міжнародне об’єд¬
нання письменників.

ПЕНОЛЙГІЯ, ї, ж. Систематичне
вивчення покарань, зокрема ув’яз¬
нення.

ПЕНСНЙ, невідм ., с. Окуляри без
завушних дужок, які тримаються
пружинкою, що затискає пере¬
нісся.

ПЕНТА… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «п’ять».

423

пентагон — периптер

п _

ПЕНТАГОН, у, ч. 1. мат. Геометрична
фігура п’ятикутної форми, а також
предмет такої форми. 2. П’ятикутна
споруда, в якій розміщуються керів¬
ні військові установи США, а також
військове відомство США.

ПЕНТАГОНАЛЬНИЙ, а, е. П’ятикут¬
ний.

ПЕНТАГРАМА, и, ж. 1. Правильний
п’ятикутник, всередині якого на його
сторонах побудовані рівнобедрені
трикутники 2. У Середні віки — ма¬
гічний знак на амулетах.

ПЕНТАЕДР, а, ч. Тіло, обмежене
п’ятьма трикутними площинами;
п’ятигранник.

ПЕНТАМЕТР, а, ч., поет. Віршова
стопа, що містить рівні половини, в
кожній з яких є два дактилі та один
наголошений склад.

ПЕНТАСТЙЛЬ, іЬ, ч. Давньогрець¬
кий храм, що мав п’ять колон на
фасаді.

ПЕНТАТЛбН, у, ч. 1. У Стародавній
Греції — класичні спортивні зма¬
гання (п’ятиборство) — біг, стриб¬
ки, кидання диска, списа; боротьба.
2. Сучасне п’ятиборство — верхо¬
ва їзда з подоланням перешкод,
фехтування на шпагах, стрільба з
пістолета, плавання, легкоатлетич¬
ний крос.

ПЕНТАТОНІКА, и, ж., муз. Звукова
система, в основі якої лежать п’ять
звуків різної висоти в межах окта¬
ви.

ПЕНТАХбРД, у, ч., муз. П’ятиступене-
вий звукоряд у межах квінти.

ПЙНТІУМ, а, ч., інформ. 1. Мікро¬
процесор фірми Іпіеі п’ятого поко¬
ління. 2. Персональний комп’ютер
на базі мікропроцесора Репііит.

ПЕНТЙД, а, ч., радіо. П’ятиелектродна
електронна лампа.

ПЕНТОЗИ, ів, мн. Моносахариди,
молекули яких містять п’ять атомів
вуглецю.

ПЕНТбНІКА, и, ж. Звукова система,
що має п’ять звуків різної висоти в
межах октави.

ПЕНТХАУС, а, ч. 1. Особняк, збу¬
дований на даху хмарочоса.
2. Фешенебельна квартира в над¬
будові на даху будинку.

ПЕНЬЮАР, а, ч. Домашнє жіноче
вбрання з легкої тканини.

ПЕНЯ, і, ж. Грошове стягнення за не¬
виконання або прострочення взятих
за домовленістю або встановлених
законом зобов’язань. Нараховувати
пеню.

ПЕЙН1, а, ч. 1. поет. Віршова стопа
з одного довгого і трьох коротких

складів. 2. Те саме, що пеан (у
1 знач.).

ПЕЙН2, а, ч. У деяких країнах Аф¬
рики і Латинської Америки — сіль¬
ськогосподарський робітник, який
внаслідок кабальної залежності,
юридично відміненої, але фак¬
тично існуючої, перетворився на
боргового раба.

ПЕОНАЖ, у, ч. Відмінена юридич¬
но, але фактично існуюча система
кабальної залежності пеонів (див.
пеон2) від господарів; боргове
рабство.

ПЕПЛУМ, а, ч. У Стародавній Греції
і Стародавньому Римі — жіночий
верхній одяг з легкої тканини зі
зборками, без рукавів, який надя¬
гали поверх туніки.

ПЕПСЙН, у, ч. 1. Необхідна для
травлення речовина (фермент), що
входить до складу шлункового соку.
2. Ліки з цієї речовини, які вживають
для посилення травлення.

Пепсиновий, а, е.

ПЕПСІ, невідм ., ж., розм. Те саме, що
пепсі-кола. Випити пенсі.

ПЙПСІ-КЙЛА, и, ж. Тонізуючий про¬
холодний газований напій.

ПЕПТЙД, у, ч. Проміжний продукт
взаємних перетворень амінокислот
білків в організмі людей, тварин і
рослин. Регулярний пептид . Фізіо¬
логічно активний пептид. Пептидна
група.

Пептйднии, а, е. Пептидний зв’язок.

ПЕПТИЗАЦІЯ, ї, ж. Розщеплення
агрегатів, що утворилися в дисперс¬
них системах за допомогою коло¬
їдних частинок, на менші агрегати.
Процес, зворотний коагуляції.

ПЕПТЙН, у, ч., спец. Продукт пер¬
винного розщеплення білків при
травленні.

Пептоновий, а, е. Пептоновий пре¬
парат.

ПЙР, а, ч. У Франції та Англії за епохи
феодалізму — титул вищої аристо¬
кратії.

ПЕРВЙРСІЯ, ї, ж., мед. Статеве збо¬
чення.

ПЕРГАМЕНТ, у, ч. 1. спец. Обробле¬
на певним чином шкіра молодих
тварин, що застосовувалася до
винайдення паперу як матеріал
для письма. 2. Давній рукопис,
документ, написаний на такому
матеріалі. 3. Дуже міцний, цуп¬
кий обгортковий папір, який не
пропускає жиру і вологи.

Пергаментний, а, е. 1. Пергаментний
згорток. 2. перен. Який своїм вигля¬
дом нагадує пергамент (у 1 знач.),

схожий на пергамент (звичайно про
жовту, суху шкіру людини). Перга¬
ментне обличчя.

ПЕРГАМІН, у, ч. Ізоляційний проклад¬
ний рулонний матеріал, виготовле¬
ний з тонкого картону, просоченого
нафтовими бітумами.

ПЕРГІДРОЛЬ, ю, ч. Тридцятипроцент-
ний водний розчин перекису водню,
що застосовується при вибілюванні
тканин, вовни і т. ін., витравлюван¬
ні волосся, а також уживається для
консервації, дезінфекції.

ПЕРГОЛА, и, ж. Альтанка або гале¬
рея в парку, що складається з рядів
кам’яних стовпів або арок, з’єднаних
угорі арками.

ПЕРИ…, ПЕРІ… Перша частина склад¬
них слів, що означає «навколо», «кру¬
гом», «через».

ПЕРИГЕЙ, ю, ч., астр. Найближча до
центра Землі точка орбіти Місяця
або штучного супутника Землі.

ПЕРИГЕЛІЙ, ю, ч., астр. Найближча
до Сонця точка орбіти небесного тіла
(планети, комети і т. ін.).

ПЕРИДЙРМА, и, ж. Вторинна по¬
кривна тканина у багаторічних
рослин.

ПЕРИДОТИТ, у, ч. Гірська порода, що
утворилася внаслідок кристалізації
ультраосновної магми і складається
з олівіну та піроксенів.

ПЕРИКАРД, а, ПЕРИКАРДІЙ, я, ч.
Зовнішня оболонка серця; навколо¬
серцева сумка.

ПЕРИКАРДИТ, у, ч. Запалення пери¬
карда.

ПЕРИКАРПІЙ, ю, ч., бот. Сітка плода
з рослин, що оточує насіння, насі¬
нину.

ПЕРИМЕТР, а, ч. Довжина замкне¬
ного контура, або сума довжин усіх
сторін замкненого багатокутника на
площині.

Периметральний, а, е. Периметральна
забудова.

ПЕРИМЕТРИТ, у, ч. Запалення очере¬
вини, яка вкриває матку.

Периметричний, а, е.

ПЕРИПАТЕТЙЗМ, у, ч. Система фі¬
лософських поглядів учнів та послі¬
довників давньогрецького філософа
Арістотеля.

Перипатетик, а, ч. Перипатетична
школа.

ПЕРИПЕТІЇ, ій, мн. (одн. перипетія,
ї, ж.). Раптові різкі зміни в чиє-
му-небудь житті; непередбачені
ускладнення в розвитку подій, справ
і т. ін.

ПЕРИПТЙР, а, ч. Основний тип дав¬
ньогрецького храму періодів архаїки

424

та класики: прямокутна в плані
будівля, з чотирьох боків оточена
колонадою.

ПЕРИСЕЛЕНІЙ, ю, ч. Найближча
до Місяця точка орбіти штучного
супутника Місяця.

ПЕРИСКОП, а, ч. Оптичний прилад,
що складається з системи дзеркал
або призм, вмонтованих у мета¬
леві труби, і використовується для
спостерігання з підводного човна,
укриття і т. ін.

Перископічний, а, е. Перископічне
скло.

Перископний, а, е. Перископна глибина.

ПРИСПЙРМ, а, ч. Живильна тканина
в насінні ряду рослин, необхідна для
розвитку зародків.

ПЕРИСТАЛЬТИКА, и, ж. Ритміч¬
ні скорочення стінок стравоходу,
шлунка й кишечнику у людей і
тварин, за допомогою яких здійсню¬
ється переміщення вмісту шлунково-
кишкового тракту. Перистальтика
кишечнику.

Перистальтйчний, а, е.

ПЕРИСТИЛЬ, ю, ч., архіт. 1. Крита
галерея, обмежена з одного боку
колонами, а з другого — стіною
будівлі. 2. Прямокутний двір, са¬
док або площа, оточені критою
колонадою.

ПЕРИТОНЙ1, у, ч., мед. Запалення
очеревини.

ПЕРИФЕРІЯ, ї, ж. 1. Частина кра¬
їни, міста, села і т. ін., віддалена
від центру. 2. Зовнішня, віддалена
від центральної частина чого-не¬
будь. Периферія сітківки ока. Пери¬
ферія шторму. Периферія політичної
боротьби.

Периферичний, а, е. Периферична нер¬
вова система (у 2 знач.).

Периферійний, а, е. Периферійний насе¬
лений пункт (у 1 знач.). Периферійний
кровообіг (у 2 знач.).

ПЕРИФРАЗ, а, ч., літ. Те саме, що
перифраза (у 1 знач.).

ПЕРИФРАЗА, и, ж., літ. 1. Стилістич¬
ний прийом, коли кого-, що-небудь
називають не прямо, а описово, за
його найхарактернішими рисами,
ознаками; описовий мовний зворот,
ужитий замість звичайної назви
кого-, чого-небудь. 2. Те саме, що
парафраза (у 1 знач.).

Перифразований, а, е.

Перифразовування, я, с. Вдатися до
перифразовування.

Перифразовувати, ую, уєш, перифра¬
зувати, ую, уєш. Викладати у формі
перифрази, перифраза.

Перифрастичний, а, е. Перифрастична
конструкція.

периселеній — пермеаметр

ПЕРИЦЕНТР, у, ч. Найближча до
центрального тіла (центра мас
системи) точка орбіти планети або
супутника.

ПЙРІ, невідм ., ж. 1. У перській міфо¬
логії — надприродна істота в образі
чарівної жінки з крилами, що охоро¬
няє людей від злих духів. 2. Чарівна,
тендітна жінка.

ПЕРІ…, див. ПЕРИ…

ПЕРіАСТР, а, ч. Найближча до головної
зірки точка орбіти зірки-супутника.

ПЕРІОД, у, ч. 1. Проміжок часу,
обмежений певними датами, по¬
діями і т. ін.; час, коли відбу¬
вається яка-небудь подія, триває
дія, розгортається чиясь діяльність
і т. ін. Літній період. Інкубаційний
період. Період гри. 2. Історичний
етап у суспільному або культур¬
ному розвитку країни, народу, що
характеризується визначними поді¬
ями, явищами або процесами. Іс¬
торичний період. 3. астр. Проміжок
часу, протягом якого відбувається
якийсь регулярно повторюваний
процес або рух. 4. геол. Проміж¬
ок часу, протягом якого утвори¬
лася сукупність відкладів певної
геологічної системи; частина ери,
що складається з таких проміжків.
5. мат. Група цифр нескінченно¬
го десяткового дробу, що весь час
повторюються в однаковій послі¬
довності. Період функції. 6. лінгв.
Складна синтаксична побудова,
що характеризується докладним
викладом думки, має ритмічно
завершену інтонацію і становить
одне складне або ускладнене ба¬
гаточленне речення, поширене
другорядними членами, підряд¬
ними реченнями і т. ін. 7. муз.
Невелика закінчена побудова, що
складається переважно з двох
подібних структурою музичних
фраз, які завершуються різними
каденціями.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ, ї, ж. Поділ на періо¬
ди (у 1, 2 знач.). Періодизація історії
укра їнсько ї літературної мови.

ПЕРІОДИКА, и, ж. Періодична преса:
видання, щ<* виходять друком регу¬ лярно, через певні визначені проміж¬ ки часу. ПЕРІОДИЧНИЙ, а, е. 1. Який відбу¬ вається, настає через певні проміж¬ ки часу, повторюється час від часу. Періодична звітність. 2. Який вихо¬ дить друком регулярно, через певні визначені проміжки часу (про газети, журнали і т. ін.). Періодична преса. 3. Який закономірно повторюється через певні однакові проміжки часу. Періодичні коливання. 4. лінгв. Який складається з періодів або являє со¬ бою період (у 6 знач.). Періодична мова. Періодйчність, ності, ж. Періодичність виходу журналу. ПЕРібСТ, у, ч. Зовнішня оболонка, яка оточує і живить кістку; окістя, надкісниця. Періостальний, а, е. Періостйт, у, ч. Запалення періосту (у людини або тварини). ПЕРКАЛЬ, ю, ч. Тонка дешева бавов¬ няна тканина; тонка цупка бавов¬ няна тканина, що використовується для парашутів, спецодягу та різних технічних потреб. Перкалевий, а, е. Перкалева тканина. ПЕРКУСІЯ, ї, ж., мед. Вистукування тіла людини пальцями або спеціаль¬ ним молоточком для визначення ста¬ ну її внутрішніх органів на підставі утворюваних при цьому звуків. Перкусійний, а, е. Перкусійний метод об¬ стеження. Перкусійний молоточок. Перкутований, а, е. Перкутувати, ую, уєш. Здійснювати перкусію. ПЕРЛАМУТР, у, ч. Внутрішній шар черепашок деяких морських і пріс¬ новодних молюсків, що має мінливе забарвлення і використовується як цінний матеріал для виготовлення ґудзиків, прикрас і т. ін. Перламутровий, а, е. Перламутровий блиск. Перламутровий лак. ПЙРЛЇНЬ, я, ч. Грубий, 10-15 см за¬ втовшки, корабельний трос. ПЕРЛҐГ, у, ч. 1. Скловидна вулка¬ нічна порода, яка використовуєть¬ ся як будівельний, ізоляційний матеріал. 2. Одна із структурних частин залізовуглецевих сплавів (сталі, чавуну). Перлітний, а, е. Перлітна структура. Перлітний чавун. Перлітовий, а; е. Перлітовий завод. ПЕРЛЮСТРАЦІЯ, ї, ж. Таємне роз¬ печатування й перегляд певними органами приватного листування. Перлюстраційний, а, е. Перлюстрований, а, е. Перлюструвати, ую, уєш. Робити пер¬ люстрацію. ПЕРМАЛбЙ, ю, ч. Загальна назва залі- зонікелевих сплавів, що мають влас¬ тивість сильно намагнічуватися. ПЕРМАНГАНАТ, у, ч. Сіль марганцевої кислоти. Перманганат калію. ПЕРМАНЕНТНИЙ, а, е. Який триває безперервно; постійний. Перманентність, ності, ж. ПЕРМЕАМЕТР, а, ч. Різновид магні¬ тометра. 425 перніцібзний — першерон п _ ПЕРНІЦібЗНИЙ, а, е, мед. Зло¬ якісний. ПЕРПЕНДИКУЛЯР, а, ч. Пряма, що перетинає дану пряму або площину під прямим кутом. Провести перпен¬ дикуляр. Перпендикулярний, а, е. Перпендикуляр¬ на площина. Перпендикулярність, ності, ж. ПЕРПЕТУУМ-МбБІЛЕ, невідм., с. Віч- ний двигун. ПЕРСЕВЕРАЦІЯ, ї, ж. Багаторазове мимовільне повторення певної ідеї, одного і того самого образу, про¬ мовляння одних і тих самих слів тощо. ПЕРСЕЇДИ, ів, мн., астр. Великий по¬ тік метеорів, що летять у певний час з боку сузір’я Персея. ПЕРСЙЙ, я, ч. 1. У давньогрецькій міфології — герой, син Зевса, який відрубав голову горгоні Медузі та врятував Андромеду. 2. Сузір’я Пів¬ нічної півкулі неба. ПЕРСЕПТРбН, а, ч. Пристрій, що моделює процесу сприйняття. ПЕРСЕФбНА, и, ж. У давньогрець¬ кій міфології — богиня родючості, володарка підземного світу, дочка Деметри і Зевса. ПЕРСбНА, и, ж. 1. уроч., заст ., ірон. Особа, людина як окрема особис¬ тість. Персона ґрата. 2. Одна людина, їдець (за столом під час обіду, вечері і т. ін.). ПЕРСОНАЖ, а, ч. Дійова особа в художньому творі. Негативний пер¬ сонаж. Позитивний персонаж. Взагалі людина, учасник чого-небудь. ПЕРСОНАЛ, у, ч. Особовий склад, колектив працівників якої-небудь установи, підприємства тощо. Пер¬ сонал фірми ; група робітників уста¬ нови, підприємства, що працюють в одному відділі, на одній ділянці ро¬ боти або виконують ті самі функції, мають той самий фах. Адміністра¬ тивно-управлінський персонал . Інже¬ нерно-технічний персонал. Медичний персонал. ПЕРСОНАЛІЗМ, у, ч., філос. Напрям сучасної філософії, що вважає особу першоосновою буття. Персоналіст, а, ч. ПЕРСОНАЛИ!, ї, ж ., книжн. Корот¬ кий нарис життя і творчості кого- небудь. ПЕРСОНАЛЬНИЙ, а, е. Який сто- сується певної, окремої особи, на¬ лежить їй. Персональний комп'ютер. Персональна пенсія. Персональний пенсіонер. Персональний склад. ПЕРСОНІФІКАЦІЯ, і, ж ., літ. На¬ дання предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлення. Персоніфікований, а, е. Персоніфікована мова. Персоніфікований рахунок. Персоніфікування, я, с. Те саме, що персоніфікація. Персоніфікувати, ую, уєш. ПЕРСПЕКТИВА, и, ж. 1. Спосіб зображення на площині або на кривій поверхні об’ємних пред¬ метів такими, якими ми бачимо їх з певної точки спостереження; зображення предметів на площині фотографії або кіноекрана з ура¬ хуванням зміни розміру та форми, викликаної різною відстанню їх від спостерігача. 2. Розділ нарис- ної геометрії, що вивчає правила зображення просторових тіл за допомогою проектування їх на площину. 3. Простір, який мож¬ на охопити оком; вид у далину. 4. Те, що чекає на кого-небудь, що повинно статися з кимсь у май¬ бутньому. В історичній перспективі . Реальна перспектива. ПЕРСПЕКТИВНИЙ, а, е. 1. Який відповідає законам перспективи (у 1 знач.); виконаний з урахуванням перспективи. Перспективний малю¬ нок. 2. Який має великі можливості, передумови для успішного розвитку в майбутньому. Перспективна галузь господарства. 3. Який передбачає наступний розвиток чого-небудь; розрахований на багато років, на майбутнє. Перспективність, ності, ж. ПЕРСУЛЬФАТИ, ів, мн. (одн. пер¬ сульфат, у, ч.), хім. Солі надсірчаної кислоти, сильні окиснювачі. ПЕРТУРБАЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Несподівана зміна, порушення звичайного стану, нормального по¬ рядку проходження чого-небудь, що вносить ускладнення, розлад, безлад у щось. 2. астр. Відхилення шляху небесного тіла від своєї траєкторії внаслідок притягання його іншим небесним тілом. Пертурбаційний, а, е. ПЕРУКА, и, ж. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; парик. Перукар, я, ч. Перукарка, и, ж. Перукарський, а, е. Перукарське зна¬ ряддя. Перукарська майстерність. Перукарська справа. Перукарня, і, ж. Спеціально обладнане приміщення, де підстригають, фар¬ бують волосся, причісують, завива¬ ють, голять, а також роблять різні косметичні процедури. ПЕРФЙКТ, а, ч., лінгв. Дієслівна фор¬ ма в індоєвропейських мовах, що виражає дію, закінчену в минулому, результат якої наявний і в момент мовлення. Перфективний, Перфектний, а, е. ПЕРФОКАРТА, и„ ж. Картка стан¬ дартного розміру з крайовою та ін. перфорацією, призначена звичайно для роботи на лічильних машинах. 4 ПЕРФОРАТОР, а, ч. 1. Машина для буріння гірських порід; бурильний молоток. 2. Апарат для пробивання отворів у стрічці, картці, кінострічці і т. ін. за певною системою. Перфораторний, а, е. Перфораторне буріння. Перфораторний цех. Перфо¬ раторний молоток. Перфораторник, а, ч. Той, хто працює за перфоратором. ПЕРФОРАЦІЯ, ї, ж. 1. Просверд¬ лювання отворів у якому-небудь матеріалі, гірській породі і т. ін. 2. Пробивання перфоратором отво¬ рів на стрічці, картці, кінострічці і т. ін. з дотриманням певної системи. 3. Порушування цілісності стінки я кого-небудь порожнистого органа (шлунка, кишечнику або якогось іншого органа). 4. Сукупність отво¬ рів на стрічці, картці, кінострічці і т. ін., пробитих перфоратором за певною системою. Перфорація карти (картки). Перфораційний, а, е. Перфораційні до¬ ріжки. Перфорувальний, а, е. Перфорувальна машина. Перфорувальний апарат. Перфорування, я, с. Перфорування карт¬ ки. Перфорування шлунка. Перфорувати, ую, уєш. ПЕРФУЗІЯ, ї, ж. Пропускання ріди¬ ни (крові, кровозамінників) крізь порожнину якого-небудь органа, кровоносні судини, частини тіла. ПЕРХЛОРАТИ, і в, мн. (одн. перхлорат, у, ч), хім. Солі хлорної кислоти. ПЕРЦЕПЦІЯ, ї, ж., психол. Безпо¬ середнє сприймання предметів і явищ об’єктивної дійсності органа¬ ми чуття. Перцептйвний, а, е. Лерцептивний акт. Перципувати, ую, уєш. Безпосередньо сприймати органами чуття предмети і явища об’єктивної дійсності. ПЕРШ, а, ч. Довга дерев’яна або мета¬ лева жердина, яку використовують в цирку під час виконання акробатич¬ них номерів. ПЕРШЕРбН, а, ч. Порода великих коней-ваговозів, виведена у Франції в провінції Перш, а також кінь такої породи. 426 першеронський — пігменти п Першеронський, а, е. Першеронський кінь. ПЕСИМІЗМ, у, ч. Світосприймання, перейняте смутком, безнадією, зне¬ вірою в успіх, у краще майбутнє; протилежне — оптимізм. Песиміст, а, ч. Песимістично налашто¬ вана людина. Песимістичний, а, е. Песимістичний настрій. Песимістичність, ності ж. Песимістич¬ ність прогнозів. Песимістка, и, ж. ПЕСТИЦИДИ, ів, мн. (одн. пестицид, у, ч.). Отруйні речовини для боротьби із шкідливими організмами. ПЕТАРДА, и, ж. 1. Старовинний розривний снаряд у вигляді мета¬ левої посудини, наповненої по¬ рохом. 2. Сигнальний розривний снаряд, який кладуть на колію, щоб зупинити поїзд у разі небезпеки. 3. Наповнений порохом паперовий снаряд, що використовується для феєрверку. Святкові петарди. Петардний, а, е. Петардні розриви. Петардовий, а, е. Петардовий снаряд. ПЕТИМЕТР, а, ч. У літературі XVIII ст. молодик з претензійними мане¬ рами. ПЕТИНГ, а, ч. Досягнення партнера¬ ми статевого задоволення шляхом взаємних ласк, але без статевих відносин. ПЕТИТ, у, ч. Дрібний друкарський шрифт, розмір якого дорівнює 8 пунктам, що застосовується для складання суцільного тексту до¬ відників, словників, журналів, а в інших виданнях — переважно при¬ міток, виносок і т. ін. Петйтний, а, е. Петитний набір. ПЕТИЦІЯ, і, ж. Письмове, переважно колективне, прохання, клопотання, звернення громадян до державних керівних установ або до голови уря¬ ду, посадової особи, що подається у власних інтересах, інтересах інших осіб, територіальної громади або в державних інтересах. Петиційний, а, е. Петиційне звернення. ПЕТРИФІКАЦІЯ, ї, ж. Скам’яніння. ПЕТРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям «ка¬ мінь», «гірська порода». ПЕТРОГЕНЕЗИС, у, ч. Утворення і походження гірських порід. ПЕТРбГЛІФ, а, . ч. Малюнок, ви¬ різьблений на камені; наскельний малюнок. ПЕТРОГРАФІЯ, ї, ж. Геологічна на¬ ука про гірські породи, їх мінера¬ логічний та хімічний склад, будову, походження, умови залягання та закономірності поширення. Петро¬ графія вугілля ; мінералогічний склад, будова, походження, умови заляган¬ ня та закономірності поширення гірських порід. Петрограф, а, ч. Фахівець із петро¬ графії. Петрографічний, а, е. Петрографічне дослідження. ПЕТРбЛЕУМ, у, ч„ спец. Нафта. Петролейний, а, е. Петролейний ефір. ПЕТРОЛОГІЯ, ї, ж. Те саме, що пет¬ рографія. Петрологічний; а, е. ПЕТРОТЕКТОНІКА, и, ж . Мікро- структурний аналіз внутрішньої будови гірських порід. ПЕТРОФЇЗИКА, и, ж. Вивчає при¬ роду і зміни фізичних властивостей мінеральної речовини. ПЕТРОФҐГИ, ів, мн. Рослини скель та кам’янистих осипів. П’ЄДЕСТАЛ, у, ч. 1. Художньо оформ¬ лене підвищення, на якому встанов¬ люється статуя, скульптура, колона і т. ін.; постамент; перен. про те, що підносить кого-небудь до високого громадського становища, ставить над кимсь. Почесний п'єдестал. Підняти на п'єдестал. 2. Підвищення, на яке піднімається переможець. П’бЗА, и, ж ., спец. Одиниця тиску або механічного напруження в системі одиниць метр— тонна— секунда. П’ЄЗОЕЛЕКТРИКА, и, ж. Електричне явище на гранях деяких кристаліч¬ них тіл, при якому під впливом деформації виникають електричні заряди. П’єзоелектричний, а, е. П’ЄЗОКВАРЦ, у, ч. Кристал кварцу, на гранях якого під впливом деформації виникають електричні заряди. П’ЄЗОМЕТР, а, ч. Прилад для вимірю¬ вання стисливості речовини. П’єзометргічний, а, е. П'єзометричний контроль. П’бКСИ, п’єкс, мн. (одн. п’єкса, и, ж.). Спортивні черевики із загнутими носками для ходіння на лижах. П’ЄРб, невідм., ч. 1. Персонаж старо¬ винного французького народного те¬ атру, комедійний герой ярмаркових вистав. 2. З початку XX ст. — літе¬ ратурний образ вишукано-сумови- того меланхоліка. П’бСА, и, ж. 1. Драматичний твір, зви¬ чайно призначений для представлен¬ ня акторами на сцені. 2. Невеликий музичний твір. 3. заст. Невеликий літературний твір, звичайно віршо¬ ваний. ПІ, невідм ., с. 1. Назва літери грецького алфавіту. 2. мат. Умовне позначення відношення довжини кола до довжин ни його діаметра. ПІАЛА, й, ж. Поширена на сході круг¬ ла посудина для пиття у вигляді не¬ величкої розширеної доверху чашки без ручки. ПІАНІЗМ, у, ч., муз. 1. Характерні особливості фортепіанної музики. 2. Майстерність гри на фортепіано. Піаністичний, а, е. Цікава піаністична школа. Піаністичні здібності. ПІАНІНО, невідм ., с. Великий ударно- клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині і з горизонтально роз¬ ташованою клавіатурою на виступі спереду; різновид фортепіано. Піаніст, а, ч. Піаністка, и, ж. ПІАНІСИМО, присл., муз. Дуже тихо, ще тихіше, ніж піано (про силу звуку при виконанні музичного твору). ПІАНО, присл., муз. Тихо (про силу зву¬ ку при виконанні музичного твору). ПІАНОЛА, и, ж. Апарат для авто¬ матичної гри на фортепіано, який діє пневматично. ПІАР, у, ч. (від абревіатури РЯ (англ.) — риЬІіс ге1аІіоп$). Здійснення інфор¬ маційних зв’язків з громадськістю; пропаганда, тонке політичне мисте¬ цтво, пов’язане з маніпулюванням громадською думкою; реклама або антиреклама політичних діячів, дій і т. ін. Професійний піар. Білий піар. Чорний піар. Піарити, рю, риш, розм. Піарівський, а, е. ПІАР-... Перша частина складних слів, яка означає інформаційну ді¬ яльність, пов’язану з формуванням певної громадської думки. ПІГМАЛібН, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології — легендарний скульптор, цар Кіпру, що закохався у вирізьб¬ лену ним статую Галатеї. 2. перен. Людина, закохана у своє творіння. ПІГМЙЙ, я, ч. 1. За давньогрецькими віруваннями — представник народу карликів у далекій південній країні. 2. Назва представника низькорос¬ лих племен Центральної Африки та деяких районів Південно-Східної Азії, а також узагалі низька люди¬ на. 3. перен. Дріб’язкова, нікчемна людина. ПІГМЕНТАЦІЯ, ї, ж. Забарвлення тка¬ нини тварин і рослин, яке залежить від наявності в них пігментів. ПІГМЙНТИ, ів, мн. 1. Група барвних речовин, що містяться у тварин¬ них і рослинних забарвленнях. 2. Нерозчинні хімічні барвники. 427 пігмоїди — пілотаж п _ ПІГМбїДИ, ів, мн. Умовна назва низькорослих племен Центральної Африки та деяких регіонів Півден¬ но-Східної Азії. ПЇДЖИН, а, ч. Тип змішаної мови, що розвивається у результаті по¬ стійних контактів між носіями різних мов на основі однієї мови або різних мов. ПІДЖИНІЗАЦІЯ, ї, ж. Процес фор¬ мування піджинів, що характеризу¬ ється спрощенням структури мов, що контактують. ПІЄЛЇТ, у, ч., мед. Гнійне запалення ниркової миски. ПІЄЛОГРАФІЯ, ї, ж. Метод рентге¬ нографічного дослідження нирок після заповнення їхніх порожнин контрастною речовиною. ПІЄЛОНЕФРИТ, у, ч. Неспецифічне запалення нирок. ПІЄМІЯ, і, ж ., мед. Загальне зараження організму, якому властиве утворення багатьох гнійних осередків у різних органах. Піємїчний, а, е. ПІЄТЕТ, у, ч., книжн. Глибока повага, шанобливе ставлення до кого-, чого- небудь. ПІЄТИЗМ, у, ч. 1. Побудована на містицизмі і відкиданні обрядової сторони релігійна течія, яка ви¬ никла в XVII ст. серед протестантів Німеччини. 2. Релігійно-містичний настрій, часто удаваний, фальшивий; відповідна поведінка; перен. палке обожнювання кого-небудь або без¬ застережна віра в щось. ПІЖАМА, и, ж. Костюм зі штанів і куртки вільного крою, який носять удома, в лікарні і т. ін. або вдягають для спання. Піжамний, а, е. Піжамний костюм. ПІЖбН, а, ч., розм. Джигун; пуста, франтувата людина. Піжонство, а, с., розм. ПІК, а, ч. 1. Гостроверха гірська вер¬ шина. 2. перен. Найвища точка в розвитку, у виявленні чого-небудь, в якійсь діяльності; найбільший обсяг роботи підприємства, завантаженість транспорту і т. ін. Година пік. Пік на¬ вантаження. ПІКА, и, ж. Різновидність довгого по¬ легшеного списа з гострим металевим наконечником. ПІКАДбР, а, ч. Учасник бою би¬ ків — вершник, який розлючує бика уколами піки. ПІКАНТНИЙ, а, е. 1. Гострий на смак, пряний (про соус, підливу і т. ін.). 2. перен. Який викликає гострий інтерес, зацікавленість своєю не¬ звичайністю, сенсаційністю і т. ін. 3. Який своїм привабливим вигля¬ дом викликає хтивість; звабливий. Пікантна жінка. Пікантність, ності, ж. Пікантність смаку. Пікантність ситуації. ПІКАП, а, ч. Невеликий автомобіль, звичайно з відкритим кузовом, яким перевозять вантажі й пасажирів. ПІКЕ1, невідм.у с. Бавовняна або шовко¬ ва тканина полотняного переплетен¬ ня з рельєфним малюнком у вигляді рубчиків або опуклих візерунків на лицьовому боці. Пікейний, а, е. ПІКЕ2, невідм.у с. Стрімкий політ літака майже вертикально вниз. ПІКЕТ1, у, ч. 1. Невеликий військовий сторожовий загін; застава. 2. Група робітників, яка під час страйку під¬ тримує порядок, здійснює охорону тощо. Пікетник, а, ч. Учасник пікету. Пікетниця, і, ж. Пікетований, а, е. Пікетування, я, с. Пікетувати, ую, уєш. Охороняти що- небудь, перебуваючи в пікеті; уста¬ новлювати пікет, пікети. ПІКЙТ2, у, ч., спец. 1. Точка місцевості, що знаходиться на певній віддалі від іншої точки і відмічена при нівелю¬ ванні кілочком, забитим до рівня землі. 2. Одиниця виміру довжини залізничних ліній. ПІКЙТ3, у, ч. Старовинна гра в карти, розрахована на двох, трьох, іноді чо¬ тирьох картярів. Грати в пікет. ПІКЕТАЖ, у, ч ., спец. Вибір точок на місцевості і позначення їх кілочками при нівелюванні. Пікетажист, а, ч. Пікетажйстка, и, ж. Пікетажний, а, е. ПІКІРУВАТИ, ую, уєш. На великій швидкості ринутися майже верти¬ кально вниз (про літак); стрімко летіти вниз (звичайно про птахів). ПІКІРУВАТИ, ую, уєш. Пересаджувати рослину в молодому віці за допомо¬ гою кілочка-піки. ПІККОЛО, невідм ., с. Найменший роз¬ міром і найвищий звучанням музич¬ ний інструмент певного виду. ПІКНІК, а, ч. Розважальна прогулянка компанією (звичайно із закускою на лоні природи). ПІКНОЗбНД, у, ч. Прилад, яким ви¬ мірюють густину морської води на різних глибинах. ПІКНОМЕТР, а, ч., наук. Скляна по¬ судина для визначення густини газів, рідин і твердих тіл. ПІКО... У складних словах — на¬ зва одиниць вимірювання, тобто 1(Г12 основної одиниці. ПІКТОГРАМА, и, ж. Умовний ма¬ люнок із зображенням яких-небудь дій, подій, предметів і т. ін., який використовувався, в найдавнішому письмі. ПІКТОГРАФІЯ, ї, ж. Найдавніша форма письма, що становить собою зображення дій, подій, предметів і т. ін. умовними малюнками. Піктографічний, а, е. Піктографічні написи. Піктографічне письмо. ПІКУЛІ, ів, мн. Суміш із дрібно на¬ різаних маринованих із прянощами овочів, які вживаються як приправа до м’ясних і рибних страв. ПІКША, і, ж. Морська промислова риба родини тріскових. ПІЛЕРС, а, ч. Дерев’яний або мета¬ левий вертикальний стояк, який підтримує палубу судна. ПІЛІГРЙМ, а, ч., книжн. 1. Паломник. 2. перен. Мандрівник, подорожній. Пілігримство, а, с. Паломництво. Пілігримський, а, е. ПІЛІНГ, у, ч. Очищення шкіри об¬ личчя; косметичний засіб для такого очищення. ПІЛОКАРПІН, а, ч., мед. Алкалоїд, лікарський препарат. Застосовують для лікування глаукоми та деяких інших хвороб очей. ПІЛОКАРПУС, а, ч. Рід вічнозелених дерев і кущів родини рутових. ПІЛбН, а, ч„ архіт. 1. Башта у вигля¬ ді зрізаної піраміди, яка зводилася біля входу в стародавній єгипетський храм. 2. перев. мн. Масивні, звичайно прямокутні колони, що служать опо¬ рою арок, склепінь або оформляють з боків в’їзди, входи в парки, на мости і т. ін. ПІЛЙРУС, а, ч., анат. Місце переходу шлунка в дванадцятипалу кишку. Пілорйчний, а, е. ПІЛбТ, а, ч. 1. Той, хто керує літаль¬ ним апаратом. 2. Водій боліда, який бере участь у перегонах. 3. Перший пробний випуск чого-небудь (ци¬ клу книжок, фільмів, телепрограм тощо). Пілотний, а, е. Який використано, створено вперше; перший, пробний. Пілотний проект. Пілотний номер газети. Пілотський, а, е. Пілотський костюм. Пілотська кабіна. Пілотаж, у, ч. 1. Маневрування лі¬ тального апарату в горизонтальній, вертикальній та похилій площинах з метою виконання фігур у повітрі. 428 2. Пробне, попереднє вивчення яко- го-небудь об’єкта з метою перевірки методики, якості підготовки осно¬ вного дослідження. Пілотажний, а, е. Пілотований, а, е. Пілотований апа¬ рат. Пілотування, я, с. Пілотувати, ую, уєш. Управляти літаль¬ ним апаратом під час польоту. ПІЛЙСТР, а, ч., архіт. Плоский, схо¬ жий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа. Пілястровий, а, е. Пілястровий виступ. ПІНАКОТЕКА, и, ж. 1. Сховище творів живопису; картинна галерея в Старо¬ давній Греції. 2. Картинна галерея в деяких західноєвропейських кра¬ їнах. ПІНГВІН, а, ч. Великий морський антарктичний птах із схожими на ласти короткими крилами, при¬ стосованими не для літання, а для плавання. ПІНГ-ПбНГ, а, ч., розм. Настільний теніс. ПІНІЯ, ї, ж. Вид сосни з зонтикоподіб¬ ною кроною і червоно-бурою корою; італійська сосна. Пїнієвий, а, е. ПІН-КбД, а, ч. Персональний код пласти кової картки для банкома- та, отриманий клієнтом від банку таємно. ПІНбЛЬ, і, ж. Деталь металорізально¬ го верстата. ПІНТА, и, ж. Одиниця виміру рідин і сипучих речовин в Англії і СІІІ А, що дорівнює приблизно 0,56 л. ПІНЦЕТ, а, ч. Різновид пружинис¬ тих щипців, що використовується в медицині і техніці для захо¬ плення малих, крихких і т. ін. предметів. ПІНЦИРУВАТИ, ую, уєш, с. г. Вида¬ ляти верхівку молодого пагона для затримання росту одних пагонів і підсилення росту інших. Пінцирований, а, е. Пінцирування, я, с. ПІНЧЕР, а, ч. Порода невеликих кім¬ натних або мисливських собак. Япон¬ ський пінчер. Німецький пінчер. ПІОДЕРМІЯ, ї, ж. Захворювання шкі¬ ри у людини й тварини. ПІОРЕЯ, і, ж. Захворювання, супро¬ воджуване виділенням гною. Альвео¬ лярна піорея. • ПІПЕТКА, и, ж. Скляна трубочка з гумовим наконечником для набиран¬ ня, втягування рідини і випускання її краплями. ПІПЛ-МЕТР, а, ч. Спеціальний при¬ стрій у вигляді коробочки, який пілотажний — піроманія п фіксує кожне перемикання каналу на телевізорі, що дає змогу провести статистичні підрахунки кількості глядачів, які дивляться певний канал. ПІРАМІДА, и, ж. 1. Велика кам’яна споруда з чотирикутною основою і трикутними боковими поверхнями, які утворюють на вершині будівлі гострий кут, що служила гроб¬ ницею фараонів у Стародавньому Єгипті. 2. Багатогранник, основа якого являє собою багатокутник, а бічні грані — трикутники, що ма¬ ють спільну вершину. 3. Предмет, що має широку основу і конусоподібно звужується догори; група предметів, укладених або складених у вигляді купки, що має широку основу і звужується догори. 4. Гімнастична, акробатична фігура, яка складається з групи людей, що стають один одно¬ му на плечі. 5. Пристосування для тримання і зберігання гвинтівок та рушниць. 6. Трикутник, утворений з 15 більярдних куль, складених на початку гри; вид більярдної гри в 15 куль. 7. Фінансова організація, що займається залученням грошей на¬ селення з метою спекуляції та діє, випускаючи незабезпечені цінні папери. Фінансова піраміда. Пірамідальний, а, е. Пірамідальна топо¬ ля. Пірамідальні ялини (у 3 знач.). Пірамідка, и, ж. Пірамідний, а, е. ПІРАНбГРАФ, а, ч. Прилад для реє¬ страції (запису) сонячної радіації. ПІРАНбМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬ мірювання інтенсивності сонячної радіації. ПІРАТ, а, ч. 1. Морський грабіжник, розбійник. 2. перен., розм. Той, хто грабує, винищує і т. ін.; поводить себе, як розбійник. 2. Той, хто займається незаконним виробниц¬ твом і розповсюдженням аудіо- і відеопродукції, комп’ютерних прог¬ рам, книг, магнітофонних записів тощо. Книжковий пірат. Пірати відеоринку. Піратство, а, с. 1. Промисел, заняття пі¬ ратів; морський розбій. 2. Незаконна діяльність на ринку комп’ютерних, аудіо-, відеопослуг, у видавничій справі та ін. Піратський, а, е. Піратські наскоки. Піратський корабель (у 1 знач.). Піратське видання. Піратський ком¬ пакт-диск (у 2 знач.). ПІРГЕЛІОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬ мірювань сонячної радіації. ПІРГЕОМЕТР, а, ч. Прилад для вимі¬ рювання інтенсивності ефективного випромінювання земної поверхні, тобто різниці між інтенсивностями власного випромінювання земної поверхні та зустрічного випроміню¬ вання атмосфери. ПІРГЕНОМІЦЕТИ, ів, мн. Група сум¬ частих грибів. ПІРЕТРУМ, у, ч. 1. Багаторічна трав’яниста або напівкущова росли¬ на родини складноцвітих. 2. Дрібний жовтувато-сірий порошок, що одер¬ жується з висушених і розмелених суцвіть деяких видів ромашки і використовується для боротьби зі шкідливими комахами. ПІРИДЙН, у, ч, хім. Отруйна легко¬ займиста безбарвна прозора гігро¬ скопічна рідина з неприємним різким запахом. Піридйновий, а, е. Піридинова сполука. ПІРИТ, у, ч. Мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас з металевим блиском, що являє собою сполучен¬ ня заліза з сіркою; сірчаний або за¬ лізний колчедан. Піритний, а, е. Піритні вкраплення. Піритовий, а, е. Піритові поклади. ПІРЙХІЙ, я, ч. Ненаголошена дво¬ складова стопа ямба або хорея у віршуванні. ПІРКЕ, невідм ., с., мед. Прищеплю¬ вання на шкірі, за допомогою якого встановлюють наявність або від¬ сутність в організмі туберкульозної інфекції. ПІРО... Частина складних слів, що відповідає поняттям «вогонь», «ви¬ сока температура», «термічний про¬ цес». ПІРСІГА, и, ж. У народів Центральної і Південної Америки та Океанії — вузький довгий човен, обтягнутий корою, шкурами або видовбаний чи випалений із стовбура дерева. ПІРОГАЛОЛ, у, ч. Органічна сполука, яку використовують у виробництві барвників, у газовому аналізі, як проявник у фотографії. ПІРОКСЕН, у, ч. Вивержений породо¬ утворюючий мінерал класу силікатів магнію, заліза і кальцію. Піроксеновий, а, е. Піроксеновий гра¬ ніт. ПІРОКСИЛІН, у, ч. Вибухова речови¬ на, яку одержують внаслідок хімічної обробки деревної клітковини. Піроксиліновий, а, е. ПІРОЛАТРІЯ, ї, ж. Вогнепоклонство. ПІРОЛІЗ, у, ч. Розщеплення орга¬ нічних речовин під дією високих температур. ПІРОМАНІЯ, ї, ж. Психічне захво¬ рювання, непереборний потяг до підпалювання. 429 пірометалургія — плазмоферез п _ ПІРОМЕТАЛУРГІЯ, ї, ж. Сукуп¬ ність металургійних процесів, що відбуваються при високих темпе¬ ратурах (обпалювання, плавлення, конвертування, рафінування, дис¬ тиляція). ПІРЙМЕТР, а, ч. Прилад для вимірю¬ вання температур переважно понад 400е. Пірометрйчний, а, е. Пірометричний ефект. Пірометрія, ї, ж. Вчення про вимірю¬ вання високих температур за допо¬ могою спеціальних приладів. ПІРЙП, у, ч. Дорогоцінний камінь чер¬ воного кольору; різновид гранату. ПІРОПАТРЙН, а, ч. Спеціальний пристрій (трубка з порохом), вибух якого миттєво приводить у дію інші технічні пристрої. ПІРОПЛАЗМА, и, ж., вет. Найпро¬ стіший одноклітинний організм, що паразитує в червоних кров’яних тіль¬ цях тварин; пасовищний кліщ. Піроплазмоз, а, ч. Інфекційне захво¬ рювання свійських тварин, що ви¬ кликається піроплазмами. ПІРОСКЙП, а, ч. Прилад для приблиз¬ ного вимірювання високих темпера¬ тур у заводських печах. Піроскопічний, а, е. ПІРОТЕРАПІЯ, ї, ж. Лікування штуч¬ ним підвищенням температури тіла (при деяких формах сифілісу, бруце¬ льозу тощо). ПІРОТЕХНІКА, и, ж. Галузь техніки, пов’язана з виготовленням горючих і вибухових сумішей, сигнальних вогнів, ракет, феєрверків. Піротехнік, а, ч. Фахівець з піротех¬ ніки. Піротехнічний, а, е. Піротехнічний ефект. ПІРОФІЛІТ, а, ч. Мінерал класу си¬ лікатів. ПІРОФОБІЯ, ї, ж. Психічне захворю¬ вання, що проявляється в патологіч¬ ній боязні вогню. ПІРОФЙРНИЙ, а, е. Той, що сам зай¬ мається. Пірофорні метали. ПІРОХЛЙР, а, ч. Мінерал підкласу складних оксидів групи ніобато- танталатів. ПІРРОНІЗМ, у, ч. Учення давньо¬ грецького філософа Піррона з Еліди (близько 360—270 рр. до н. е.), заснов¬ ника античного скептицизму. ПІРСИНГ, у, ч. Проколювання люд¬ ського тіла в певних місцях (вуха, брови, губи, живіт та ін.) і вве¬ дення металевих кілець, шпильок тощо. ПІРУЙТ, у, ч. 1. У танці, балеті — пов¬ ний круговий поворот всім тілом на носку однієї ноги. 2. У цирковому мистецтві — круговий поворот під час стрибка в повітрі. ПІСТЙН, а, ч, 1. Невеликий ковпачок з вибуховою речовиною, від удару по якому запалюється пороховий заряд у патронах або в снарядах. 2. Склеєні по краях два кружальця паперу з невеликою кількістю ви¬ бухівки для іграшкових пістолетів і рушниць. 3. Невеличка металева оправа певної форми, яку меха¬ нічно прикріплюють, пробиваючи водночас отвір у шкірі, картоні і т. ін. 4. Клапан у мідному музич¬ ному духовому інструменті. Пістонний, а, е. Пістбнчик, а, ч. ПІСУАР, а, ч. Раковина в чоловічій убиральні зі стоком для сечі. ПІТБУЛЬТЕР’ЙР, а, ч. Американська порода витривалих і безстрашних короткошерстих собак, які відзна¬ чаються мертвою хваткою; одна з найкращих бійцівських порід. ...ПІТЕК. Друга частина складних слів, що означає «викопна мавпа». ПІТЕКАНТРОП, а, ч. Рід викопних людей, які мали багато перехідних рис від мавп, але вже вміли виробля¬ ти примітивні знаряддя праці. ПІТбН, а, ч. Велика неотруйна змія родини удавових. ПІТ-СТЙП, а, ч ., спорт. Зупинка для заміни гуми, дозаправляння машин в автоперегонах. ПІУРІЯ, ї, ж. Виділення гною із сечею. ПІФАГОРЕЇЗМ, у, ч. Напрям у давньо¬ грецькій філософії, представники якого вважали число першоосновою світу і сутністю речей. Піфагорієць, ійця, ч. Піфагорійський, а, е. ПЇФЕРО, невідм ., с. Італійський на¬ родний духовий інструмент на зразок волинки. ПІФІЯ, ї, ж. 1. У Стародавній Гре¬ ції — жриця-віщунка в храмі бога Аполлона у Дельфах. 2. перен. Осо¬ ба, що робить незрозумілі, двозначні висновки. Піфічний, а, е. Піфічний висновок. ПІФОС, у, ч. Велика глиняна давньо¬ грецька яйцеподібна посудина для зберігання зерна, води, вина тощо, яку зазвичай закопували в землю. ПІЦА, и, ж. Італійська страва у ви¬ гляді млинця із запеченими на ньому шматочками м’яса, овочів, грибів, сиру тощо. Піцерія, ї, ж. Заклад харчування, де випікають і продають піцу. ПІЦИКАТО. 1. присл. Щипком, дотор¬ куючись до струн пальцями (про гру на смичкових музичних інструмен¬ тах). 2. невідм ., с. Музика смичкових інструментів, коли струн торкаються щипком. ПЛАГІАТ, у, ч. Привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мис¬ тецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію. Плагіатор, а, ч. Особа, що займається плагіатом. Плагіаторство, а, с. Плагіаторський, а, е. Плагіювати, юю, юєш. Учиняти пла¬ гіат. ПЛАГІОКЛАЗ, у, ч. Породотвірний мінерал, який належить до польо¬ вих шпатів. ПЛАГІОТРОПІЗМ, у, ч. Орієнтація ростучих органів рослин під кутом до напряму дії подразника (сили земного тяжіння, світла тощо). ПЛАЗ, у, ч. Майданчик на суднобудів¬ ному, авіаційному заводах для робо¬ ти над кресленнями (у натуральних розмірах) обводів судна. ПЛАЗМА, и, ж. 1. Рідка частина крові. 2. заст. Протоплазма. 3. Речовина в дуже іонізованому стані. Міжпланет¬ на плазма. Теорія плазми. Плазматичний, а, е. Плазматичні клі¬ тини (у 1, 3 знач.). Плазмовий, а, е. Плазмова дуга. Плаз¬ мовий струмінь. Плазмова установка. Плазмовий пістолет. Плазмова хімія (у 3 знач.). ПЛАЗМОГАМІЯ, ї, ж. Злиття цито¬ плазми чоловічої і жіночої статевих клітин при запліднюванні. ПЛАЗМОДЕСМИ, ів, мн. Найтонші нитки протоплазми, що з’єднують протопласти сусідніх рослинних клітин. ПЛАЗМОДІЙ1, я, ч. Найпростіший організм, що паразитує в крові і є збудником малярії. ПЛАЗМЙДІЙ2, я, ч., бот. Вегетативне тіло слизовиків. ПЛАЗМЙЛІЗ, у, ч. Стиснення вмісту живої клітини з наступним його від¬ шаруванням від оболонки. ПЛАЗМбН, у, ч. 1. фіз. Квазі¬ частинка, квант коливань густини плазми, що викликає коливання напруги електричного поля в плаз¬ мі. 2. У генетиці — сукупність но¬ сіїв цитоплазматичної спадковості (плазмогенів). ПЛАЗМОТОМЇЯ, ї, ж. Те саме, що цитокінез. ПЛАЗМОТРЙН, а, ч., техн. Пристрій для утворення низькотемпературної плазми. Електродний плазмотрон. Індукційний плазмотрон. ПЛАЗМОФЕРЕЗ, а, ч. Очищення крові. 430 плазмохімія — пластикатовий п ПЛАЗМОХІМІЯ, ї, ж . Скорочення: плазмова хімія — галузь хімії, що вивчає хімічні процеси в низько¬ температурній плазмі (у 3 знач.) та їх використання. Плазмохімічний, а, е. Плазмохімічна технологія . ПЛАКЕ, невідм., с., спец. Виріб з металу або деревини, покритий іншим мета¬ лом, іншою деревиною для оздоблен¬ ня, захисту від псування і т. ін. ...ПЛАН. Друга частина складних слів, що відповідає поняттям «крило», «лі¬ тальний апарат». ПЛАНАРІЇ, ій, мн. ( одн . планарія, ї, ж.). Дрібні війчасті болотяні, річкові й ґрунтові черв'яки. ПЛАНГЕРД, а, ч., гірн. Стіл з рухомою пс^верхнею для збагачення рудного матеріалу. ПЛАНЕР, а, ч. Безмоторний літальний апарат, який використовує в польоті надану йому початкову швидкість і висхідні потоки повітря. Планеризм, у, ч. Теорія і практика керу¬ вання планерами; мистецтво літання на планерах. Планерист, а, ч. Планеристка, и, ж. Планерний, а, е. 1. Планерні змагання. Планерні станції. 2. Пов’язаний із заняттям планериста, з планериз¬ мом. Планерна справа. Планерна школа. Планедром, у, ч. Місце стоянки, зльоту й посадки планерів. ПЛАНЙТ, а, ч. Ручне або кінне знаряд¬ дя для обробки міжрядь просапних культур; культиватор. ПЛАНЕТА, и, ж. 1. Небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця і світиться відбитим сонячним світлом. 2. Земна куля ра¬ зом з людьми, що її населяють. Планетарний, а, е. 1. Планетарна система. 2. Який охоплює всю земну кулю, весь світ, усе люд¬ ство; всесвітній. Планетний, а, е. Планетне тіло. Пла¬ нетна система. ПЛАНЕТАРІЙ, ю, ч. 1. Пристрій, за до¬ помогою якого демонструють розта¬ шування і рух планет та інших небес¬ них тіл на куполоподібному екрані. 2. Науково-просвітницький заклад, у якому читають лекції з астрономії й демонструють розташування і рух планет та інших небесних тіл за до¬ помогою такого пристрою. Планетарний, а, е. Планетарне устат¬ кування. ПЛАНЕТОГРАФІЯ, ї, ж. Розділ астро¬ номії, що вивчає фізичні властивості планет та їхніх атмосфер. ПЛАНЕТОЇДИ, ів, мн. (одн. планетоїд, а, ч.). Малі планети; астероїди. ПЛАНЕТОЛОГІЯ, ї, ж. Комплекс наук, що вивчають планети Соняч¬ ної системи та їхні супутники. Планетблог, а, ч. Наукова школа пла¬ нетологіє. ПЛАНІМЙТР, а, ч., мат., геод. Прилад для вимірювання площин замкнутих плоских фігур на кресленні. Планіметричний, а, е. Планіметричні дослідження. Планіметрія, ї, ж. Розділ елементарної геометрії, який вивчає властивості фігур, що лежать на площині. ПЛАНІСФЕРА, и, ж., спец. Карта із зображенням земної або небесної сфери у вигляді півкуль. Планісферний, а, е. ПЛАНКТОН, у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тварин¬ них організмів, що населяють тов¬ щу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією. Планктонний, а, е. Планктонні водо¬ рості. ПЛАНТАЖ, у, ч., с. г., сад. Глибокий обробіток ґрунту (головним чином під виноградники та інші плодові насадження). Плантажний, а, е. ПЛАНТАЦІЯ, ї, ж. 1. Велике зем¬ леробське господарство, в якому вирощують спеціальні технічні або продовольчі культури; земельні ділянки, належні такому господар¬ ству. 2. Велика земельна ділянка, відведена під спеціальні технічні або продовольчі культури, що вимагають особливого догляду. Плантатор, а, ч. Власник плантації (у 1 знач.). Плантаторство, а, с. Плантаторський, а, е. Плантаційний, а, е. Плантаційне госпо¬ дарство. Плантаційний чай. ПЛАНШАЙБА, и, ж. Деталь токарного верстата для закріплення оброблюва¬ них виробів. ПЛАНШЕТ, а, ч. 1. геод. Дошка з натягнутим на неї папером, на який наносять план місцевості під час знімання. 2. геод. План місцевості, одержуваний під час знімання. 3. Плоска сумка з про¬ зорим боком для карти. 4. Тонка дощечка, пластинка. 5. Підлога сцени в театрі, зроблена з окре¬ мих щитів, які можна виймати, щоб змінювати рельєф сцени. Планшетний, а, е. Планшетна сумка. ПЛАНШЙР, а, ч., мор. Захисний обвід з дерев’яних брусів або сталевих по¬ лиць на краях палуби судна, на борту човна чи яхти. ПЛАСИРУВАТИ, ую, уєш. Скеровувати м’яч (під час гри у футбол, теніс) не в те місце, де стоїть противник, щоб тому було важче або не з руки від¬ бити його. Пласирування, я, с. Пласирування м’яча. ...ПЛАСТ. Друга частина складних слів, що означає «утворений з чого- небудь». ПЛАСТИДА, и, ж. Особливе живе тіль¬ це в протоплазмі рослинних клітин. ПЛАСТИК, у, ч. Пластична маса. Пластиковий, а, е. Пластиковий посуд. Пластикова картка. ПЛАСТИКА, и, ж. 1. Вид образотвор¬ чого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тривимірну форму і вико¬ нуються з твердих або в’язких ма¬ теріалів; скульптура. 2. збірн. Твори скульптури. 3. перен. Гармонійність і виразність форм, зображень, об¬ разів (у живописі, поезії, музиці тощо). 4. Мистецтво ритмічних, гармонійних рухів тіла і загальна гармонія, узгодженість рухів і жестів. Пластика актора. Пластика в танці. 5. Методи пластичної (відновлюваль- ної) хірургії. Пластйчний, а, е. 1. Пластичне лиття. Пластичні прикраси. Пластична об¬ робка (у 1 знач.). 2. перен. Гармоній¬ ний, виразний. 3. Пластична форма. Пластичний монолог (у 4 знач.). 4. Здатний під тиском змінювати свою форму, зберігаючи цілість, не ламаючись; не ламкий. Плас¬ тична деформація. Пластична маса. 5. Здатний змінюватися внаслідок зовнішнього впливу, пристосовува¬ тися до умов середовища (про тва¬ рин, рослини). 6. спец. Який сприяє відновленню, відтворенню тканин якого-небудь органа, організму. Пластична операція. Пластичність, ності, ж. 1. Гармоній¬ ність, виразність форм, зображень, образів (у живописі, поезії, музиці і т. ін.); пластика. 2. Плавність, граціозність (рухів, жестів і т. ін.). Пластичність жестів. 3. Здатність під тиском змінювати форму, збе¬ рігаючи цілість, не ламаючись. Пластичність глини (у 4 знач, плас¬ тичний). 4. Здатність змінюватися внаслідок зовнішнього впливу, при¬ стосовуватися до умов середовища. Пластичність рослинних організмів. ПЛАСТИКАТ, у, ч. Вид пластичної маси. Пластикатовий, а, е. Пластикатовий мішок. 431 пластикація — плеєр П _ ПЛАСТИКАЦІЯ, ї, ж. Механічна і тер¬ мічна обробка каучуку, унаслідок якої підвищується його пластичність. ПЛАСТИЛІН, у, ч. В'язка маса для ліп¬ лення, виготовлена з глини, воску, жирів та різних барвників. Пластиліновий, а, е. Пластиліновий слоник. ПЛАСТИР, у, ч. 1. Липка лікувальна маса, нанесена на смужку тканини, яку кладуть на рану, нарив і т. ін. 2. Замазка з глини, воску і т. ін. для лікування хворих дерев. 3. мор. Тим¬ часова водонепроникна накладка із спеціальної парусини на пробоїнах у корпусі судна. ПЛАСТИФІКАТОР, у, ч., спец. Органіч¬ на речовина, яка входить до складу полімерних матеріалів і надає їм пластичності, гнучкості. Пластифікація, ї, ж. Процес насичення полімерних матеріалів пластифікато¬ ром. Теплова пластифікація. Пластифікований, а, е. Пластифікувати, ую, уєш. Насичувати пластифікатором, робити пластич¬ ним. ПЛАСТМАСА, и, ж. Скорочення: пластична маса; пластик. Пластмасовий, а, е. Пластмасові зуби. Пластмасова промисловість. ПЛАСТРбН, а, ч. Добре накрохмалена нагрудна частина чоловічої верхньої сорочки, яку надягають під відкриту жилетку до фрака або смокінга. ПЛАТАН, а, ч. 1. Високе швидкоросле листяне дерево із зеленувато-сірим стовбуром і широкою кроною та лапатим листям. 2. Високоякісна червоно-бурого кольору деревина цієї рослини. Платанний, а, е. Платанна алея. ПЛАТИКЕФАЛІЯ, ПЛАТИЦЕФАЛІЯ, ї, ж. Плоскоголовість, малий розви¬ ток черепа у висоту. ПЛАТИНА, и, ж. Хімічний елемент сі¬ рувато-білого кольору, благородний метал, який відзначається великою ковкістю й тягучістю і використову¬ ється для виготовлення коштовних виробів, лабораторного хімічного по¬ суду тощо. Губчаста платина. Коло¬ їдна платина. Платинований, а, е. Платинований аз¬ бест. Платинований електрод. Платиновий, а, е. Платинова чернь. Пла¬ тинові електроди. Платинові гроші. Платинові каталізатори. Платинові метали. Платинування, я, с. Платинувати, ую, уєш. Покривати по¬ верхню металевих виробів тонким шаром платини (для захисту їх від корозії і т. ін.). ПЛАТИНАТ, у, ч. Сіль платинової кислоти. ПЛАТИНІТ, у, ч. Сплав заліза з ні¬ келем, що має однаковий із склом і платиною коефіцієнт об’ємного розширення і застосовується при виготовленні вакуумної апаратури та електричних ламп розжарю¬ вання. ПЛАТИНОТИПІЯ, ї, ж ., спец. Спосіб фотографування на солях платини. ШІАТИФІЛІН, у, ч., мед. Протиспаз- матичний лікувальний препарат, схожий своєю дією на атропін. ПЛАТИЦЕФАЛІЯ, див. платикефалія. ПЛАТб, невідм., с. Підвищена рівни¬ на, що підноситься над рівнем моря більш як на 200 м; плоскогір’я. ПЛАТОНІЗМ, у, ч. 1. Філософське вчення старогрецького філософа Платона та його послідовників, за яким реальний мінливий світ при¬ родних речей є тільки відбиттям не¬ змінного й нерухомого світу вічних ідей. 2. Чисто духовний потяг до кого-небудь без будь-якої чуттєвості. Платонічний, а, е. 1. Що стос, плато¬ нізму (у 1 знач.). 2. Який ґрунтується на чисто духовному потягу, без будь- якої чуттєвості. 3. перен. Відірваний від практичних цілей; абстрактний. Платонічний інтерес. ПЛАТЙНІК, а, ч. Учень, послідовник старогрецького філософа Платона. ПЛАТФбРМА, и, ж. 1. Рівна підви¬ щена площадка. 2. Бетонний і т. ін. поміст, майданчик уздовж залізнич¬ ної колії на станції, зупинці; перон. 3. Невелика залізнична станція; полустанок. 4. Відкритий товарний вагон з низькими бортами; настил на колесах для перевезення чого-небудь. 5. геол. Ділянка земної кори з малою інтенсивністю тектонічних рухів і магматичних виявів. 6. перен. Про¬ грама дій, система поглядів, ідейні, політичні, мистецькі та ін. вимоги якої-небудь партії, групи тощо. Економічна платформа. Політична платформа. Платфбрмний, а, е. Платформна структура. ПЛАФСЖ, а, ч. 1. Стеля, оздоблена живописом, ліпленням або мозаїкою, а також стеля взагалі. 2. Абажур у формі півкулі, зрізаного конуса і т. ін. для ламп. Плафонний, а, е. Плафонне ліплення. Плафоновий, а, е. Цлафоновий жи¬ вопис. ПЛАЦ, у, ч. Площа для військових парадів і стройових занять. ПЛАЦДАРМ, у, ч. 1. Місцевість, район, де підготовляється та розгортається військова операція. 2. Територія, країна, яку використовує будь-яка держава для підготовки нападу на іншу державу. 3. перен. Вихідний пункт у чому-небудь. ПЛАЦЕНТА, и, ж. Орган зв’язку зародка з материнським тілом під час внутрішньоутробного розвитку людини та ссавців; дитяче місце, послід. Плацентарний, а, е. Плацентарний газо¬ обмін. Плацентарні тварини. ПЛАЦКАРТА, и, ж. Проїзний доку¬ мент, що дає право зайняти певне місце у вагоні поїзда, каюті паро¬ плава. Плацкартний, а, е. Плацкартний кви¬ ток. Плацкартний вагон. ПЛАШКбУТ, а, ч. Безпалубне плос¬ кодонне несамохідне судно для перевезення вантажів у порту, для наведення плавучих мостів. Плашкоутний, а, е. ПЛЕБЕЙ, я, ПЛЕБС, а, ч. 1. У Ста¬ родавньому Римі — представник нижчого стану вільного населення. 2. В українських містах XVI— XVII ст. експлуатована і безправна міська біднота: позацехові незамож¬ ні ремісники, підмайстри, наймити. 3. Назва людини неаристократичного походження. Плебейка, и, ж. Плебейство, а, с. 1. збірн. Плебеї. Римське плебейство. 2. перен. Груба, вульгарна мова, поведінка, властиві плебеєві (у 2 знач.). Плебейський, а, е. Плебейські манери. Плебейськість, ості, ж. ПЛЕБІСЦИТ, у, ч. 1. У Стародав¬ ньому Римі — закон або рішення, яке приймається зборами плебеїв. 2. Всенародне голосування з найваж¬ ливіших питань державного життя; референдум. Місцевий плебісцит. 3. Опитування населення з певної проблеми суспільно-політичного або територіального устрою. Плебісцйтний, а, е. ПЛЕВРА, и, ж., анат. Оболонка, що вкриває легені та стінки грудної по¬ рожнини в людини і ссавців. Плевральний, а, е. ПЛЕВРЙТ, у, ч.у мед., вет. Запалення плеври, що супроводжується підви¬ щенням температури, болями в боку, кашлем. Сухий плеврит. Плеврйтний, Плеврйтовий, а, е. Плев¬ ритний кашель. ПЛЕВРОПНЕВМОНІЯ, і, ж. Крупоз- не запалення легенів, ускладнене плевритом. ПЛЙЄР, а, ч. Компактний магнітофон із навушниками. 432 ПЛЕЗІАНТРОП, а, ч. Викопна люди¬ ноподібна мавпа, близька до австра¬ лопітека. ПЛЕЗІОЗАВР, а, ч. Вимерлий морський ящір з довгою шиєю, невеликою го¬ ловою та великими ластоподібними кінцівками. ПЛЕЙБЙЙ, я, ч. Багатий чоловік, що віддається розвагам, займаєть¬ ся спортом, обертається у вищих колах. ПЛЕЙМЙЙКЕР, а, ч. Диспетчер гри; той, хто розподіляє функції, ске¬ ровує дії спортсменів у грі певної команди. ПЛЕЙОТРОПІЗМ, у, ч. Різний біоло¬ гічний вплив одних і тих самих змін на тривалість життя організму. ПЛЕЙ-ЙФ, невідм ., спорт. Спортивні змагання, програш у яких означає вибування з них. ПЛЕИСТОСЕЙСТ, а, ч. Лінія на гео¬ графічній карті, що з’єднує точки найбільшої сили землетрусів. ПЛЕЙСТОЦЙН, у, ч., геол. Перша епоха антропогену. ПЛЕКСИГЛАС, у, ч. Прозора безбарвна пластмаса, міцне органічне скло. Плексигласовий, а, е. Плексигласовий планшет. ПЛЕКТР, а, ч. Тонка пластинка із за¬ гостреним ріжком, якою зачіпають струни деяких щипкових музичних інструментів під час гри. ПЛЕНАРНИЙ, а, е. 1. Який відбува¬ ється за участю всіх членів виборного керівного органу якої-небудь органі¬ зації. 2. Який відбувається за участю всіх, хто є на конференції, засідан¬ ні, з’їзді і т. ін. Пленарне засідання. ПЛЕНЙР, у, ч. У живописі — правдиве відтворення природного освітлення, кольору, повітряного середовища. Пленерист, а, ч. Пленерйстка, и, ж. Пленерний, а, е. Пленерний живопис. Пленеризм, у, ч. Напрям живопису, який відзначається прагненням до якнайправдивішого відтворення природного освітлення, кольору, повітряного середовища. ПЛЙНУМ, у, ч. Збори, засідання за участю всіх членів виборного керів¬ ного органу якої-небудь організації. Пленум міської ради. ПЛЕОНАЗМ, у, ч., спец. У стилісти¬ ці — сполучення близьких за зна¬ ченням слів, з яких одно або кілька логічно зайві. Плеонастйчний, а, е. ПЛЕОХРОЇЗМ, у, ч., спец. Властивість мінералів неоднаково поглинати про¬ мені світла й таким чином змінювати своє забарвлення. плезіантроп — плутоній ПЛЕРЙЗИ, ів, мн. 1. Траурні нашив¬ ки на рукавах або на комірі одягу. 2. Оздоба із страусового пір’я для жіночих капелюхів. ПЛЕСИМЕТР, а, ч., спец. Тонка метале¬ ва або кістяна пластинка, яку вико¬ ристовує лікар, вистукуючи хворого (для дослідження стану внутрішніх органів). ПЛЕТИЗМОГРАФ, а, ч. Прилад для здійснення плетизмографії. Плетизмографія, ї, ж. Графічний за¬ пис змін об’єму органа (або частини тіла), що відображає динаміку напов¬ нення кров’ю його судин. ПЛЕТЙРА, и, ж. Збільшення загальної кількості крові в організмі. Може су¬ проводжуватися значний збільшен¬ ням кількості еритроцитів. ПЛЕЙДА, и, ж ., книжн. Група ви¬ датних діячів певної епохи, які пов’язані спільністю поглядів, зав¬ дань, творчого напряму. Плеяда вчених. Плеяда письменників . ПЛІКАТЙВНИЙ, а, е, геол. Який утворює складки; складчастий. Плі¬ кативні дислокації. ПЛІМУТРЙК, а, ч. Поширена порода несучих і м’ясних курей різноманіт¬ ного оперення, що мають листкопо- дібний зубчастий гребінь. ПЛІНТ, у, ч. 1. архіт. Квадратна пли¬ та, нижня частина бази колони або стовпа. 2. У спорті — гімнастичний дерев’яний прилад у формі зрізаної піраміди. ПЛІНТУВАТИ, ую, уєш, спец. 1. Ви¬ рівнювати, згладжувати, розчищати поверхню якої-небудь ділянки. 2. Розколювати, дробити великі ка¬ мені, доводячи їх розміри до потріб¬ них для дальшої обробки. Плінтування, я, с. ПЛІНТУС, а, ч. 1. Вузька дерев’яна, пластмасова і т. ін. планка, рей¬ ка для закривання щілин на стиках між підлогою і стіною. 2. Незначний декоративний або захисний виступ нижньої частини стіни, а також плоска квадратна основа колони. Плінтусний, а, е. Плінтусний виступ. ПЛІНФА, и, ж. Тонка плитчаста цегла як старовинний будівельний матеріал. ПЛІОПІТЕК, а, ч. Викопна людино¬ подібна мавпа, рештки якої вперше знайдено у Франції. ПЛІОЦЕН, у, ч. Остання епоха третин¬ ного періоду в історії Землі. Пліоценовий, а, е. Пліоценовий релікт. ПЛІСЙ, невідм ., с. 1. Дрібні паралель¬ ні складки на тканині, загладжені машинним способом або праскою. _ П 2. у знач, прикм. Який має на собі такі складки. ПЛЙМБА, и, ж. 1. На зачинених дверях приміщень, вагонів або на машинах, приладах і т. ін. — забо¬ ронний знак (із шматочка свинцю або іншого пластичного матеріалу) з клеймом, відбитком печатки. 2. Шматочок твердої речовини, яким закривають отвір у зіпсо¬ ваному зубі; шматок затверділої пластичної речовини, яким за¬ кривають отвір у чому-небудь. Пломбований, а, е. Пломбований зуб. Пломбовий, а, е. Пломбування, я, с. Пломбування товарів. Пломбування зубів. Пломбувати, ую, уєш. 1. Запечатувати що-небудь, накладаючи пломбу (у 1 знач.). 2. Класти в зуб пломбу (у 2 знач.); закривати отвір у чому-не- будь, закладаючи його пластичною речовиною, що твердне. ПЛОМБІР1, у, ч. Вершкове морозиво, до якого додають смакові приправи (шоколад, горіхи, ягоди і т. ін.) Пломбірний, а, е. ПЛОМБІР2, а, ч. Пристрій у вигляді щипців для накладання пломб (у 1 знач.). ПЛбТЕР, а, ч., інформ. Прилад для виводу із комп’ютера графічної ін¬ формації (схем, графіків, таблиць і т. ін.) ПЛУНЖЕР, а, ч., спец. Поршень гід¬ равлічного домкрата або преса і т. ін. у вигляді довгого циліндричного стрижня з гладенькою поверхнею. Плунжерний, а, е. Плунжерний ліфт. Плунжерний насос. ПЛУТОКРАТ, а, ч. Представник най- багатшої і тому найвпливовішої верхівки панівного класу. Плутократія, ї, ж. 1. Політичний лад, за якого вся влада зосеред¬ жена в руках найбагатшої і тому найвпливовішої верхівки панів¬ ного класу. 2. збірн. Особи, що підтримують цей політичний лад; плутократи, багатії. ПЛУТСШ, у, ч., спец. Загальна назва різноманітних глибинних виверже¬ них порід. Плутонічний, а, е. Плутонічні гірські породи. ПЛУТОНІЗМ, у, ч. Напрям у геології, за яким усі гірські породи утворили¬ ся під впливом внутрішнього вогню Землі. Плутоніст, а, ч. ПЛУТбНІЙ, ю, ч. Штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент, який використовують як ядерне паливо. 433 Плутос — ПОЗИТИВІСТСЬКИЙ п _ ПЛУТОС, а, ч. У давньогрецькій міфо¬ логії — бог багатства. ПЛЮВІОГРАФ, ПЛЮВІОМЕТР, а, ч., спец. Прилад, яким реєструють кіль¬ кість рідких опадів, інтенсивність та час їх випадання. ПЛЮМАЖ, у, ч. Оздоба з пір’я на чоловічому головному уборі; оздоба у вигляді китиці або пучка пір’я на кінській збруї. ПЛЮР, у, ч., друк. Тонкий прозорий лі¬ тографічний папір, покритий з одно¬ го боку клейовою плівкою. ПЛЮРАЛІЗМ, у, ч. 1. Філософське вчення, світогляд, за яким в осно¬ ві світу і його явищ лежать чис¬ ленні самостійні, незалежні духо¬ вні сутності; протилежне — монізм. 2. Один із фундаментальних прин¬ ципів улаштування правового сус¬ пільства, що стверджує необхідність співіснування та взаємодії різних суб’єктів економічного, політичного та культурного життя суспільства. 3. Багатоманіття чого-небудь. Плю¬ ралізм поглядів. Плюраліст, а, ч. Плюралістичний, а, е. Плюралістичний напрям у філософії. ПЛЮРАЛЬНИЙ, а, е. Множинний. Плюральний вотум. ПЛЮС, а, ч. 1. Математичний знак для позначення дії додавання та додатних чисел, зображений хрес¬ тиком (+). 2. невідм. Позитивна ве¬ личина; уживається для позначення температури вище нуля. 3. перен ., розм. Позитивна сторона чогось; достоїнство кого-, чого-небудь; вза¬ галі що-небудь позитивне, бажане, очікуване. Плюсовий, а, е. Плюсова температура повітря. Плюсувати, ую, уєш. Додавати під час підрахунку. ПЛЮСКВАМПЕРФЕКТ, а, ч., грам. Одна з форм минулого часу, яка озна¬ чає дію, що відбувалася або відбулася раніше від іншої минулої дії. ПЛЮШ, у, ч. Схожа на оксамит ткани¬ на з м’яким довгим негустим ворсом на лицьовому боці. Плюшевий, а, е. Плюшевий кашкет. Плюшева подушка. ПНЕВМАТИК, а, ч. Пристрій, механізм для стиснення або розрідження по¬ вітря. Пневматика, и, ж. 1. Розділ фізи¬ ки, який вивчає газоподібні тіла. 2. Сукупність пристроїв, механізмів, які приводяться в дію стисненим по¬ вітрям. Пневматйчний, а, е. Пневматичний молоток. Пневматичний транспорт. Пневматична рушниця. Пневматична стрільба. ПНЕВМАТОЛІЗ, у, ч., геол. Процес утворення мінералів з участю газів та летких речовин, що виділяються з магми. ПНЕВМЕРКАТОР, а, спец. Апарат для дистанційного визначення рівня рідини в котлах, цистернах, відсіках суден тощо. ПНЕВМО... Перша частина складних слів, що відповідає значенням: а) який діє за допомогою стисненого повітря; б) який стосується легень. ПНЕВМОАВТОМАТИКА, и, ж. Розділ автоматики, пов’язаний з викорис¬ танням стисненого повітря або газу. ПНЕВМОГРАМА, и, ж. Графічне зо¬ браження роботи легень. ПНЕВМОГРАФ, а, ч., спец. Прилад для дослідження і запису дихальних рухів у людини й тварин. Пневмографів, ї, ж ., спец. Запис ди¬ хальних рухів у людини й тварин за допомогою пневмографа. ПНЕВМОКОК, а, ч., спец. Мікроб, що є збудником пневмонії та деяких інших хвороб. Пневмококовий, а, е. Пневмококова інфекція. ПНЕВМОКОНібЗИ, ів, мн., мед. За- хворювання легень, що виникають внаслідок тривалого вдихання за¬ пиленого повітря. ПНЕВМОКОНСТРУКЦІЯ, ї, ж. Кон¬ струкція з м’яких оболонок, яка на¬ буває заданої форми силою повітря, що нагнітається. ПНЕВМОКОНТЙЙНЕРНИЙ, а, е. Пов’язаний з використанням ци¬ ліндричних контейнерів, які пере¬ міщаються в трубопроводі силою повітря, що нагнітається. ПНЕВМОМЕХАНЇЧНИЙ, а, е. Осно- ваний на механічній дії, що здійсню¬ ється стиснутим повітрям. ПНЕВМЙНІКА, и, ж. Галузь авто- матикй, пов’язана з використан¬ ням енергії стисненого повітря або газу. Пневмонічний, а, е. Пневмонічна форма сепсису. ПНЕВМОНІЯ, і, ж. Запалення легень. ПНЕВМОСИСТЕМА, и, ж. Сукуп¬ ність взаємопов’язаних механізмів і трубопроводів для транспортування стиснутого повітря. ПНЕВМОСКЛЕРОЗ, у, ж. Розрощення сполучної тканини легень, що супро¬ воджується хройічним бронхітом і пневмонією, іншими запальними захворюваннями легень. ПНЕВМОТОРАКС, у, ч., мед. Скупчен¬ ня повітря в плевральній порожни¬ ні; введення повітря за допомогою спеціального апарата в плевральну порожнину для лікування туберку¬ льозу легень. ПНЕВМОТРАНСПОРТ, у, ч., спец. Скорочення: пневматичний тран¬ спорт; переміщення спеціальними трубами деяких сипких матеріалів і поштучних вантажів за допомогою струменя повітря. ПНЕВМОТРАНСПОРТЕР, а, ч. Тру¬ бопровід для переміщення чого-не¬ будь (сипучих матеріалів, дрібних предметів і т. ін.) силою повітря, що нагнітається. ПНЕВМОТРАСА, и, ж. Одинарна або подвійна нитка трубопроводу для транспортування чого-небудь силою повітря, що нагнітається. ПОГОНОФбРИ, ів, мн. Тип морських безхребетних тварин. ПОДАГРА, и, ж. Захворювання су¬ глобів і тканин, викликане відкла¬ данням солей внаслідок порушення обміну речовин в організмі. Подагричний, а, е. Подагричні ноги. По¬ дагричне запалення. ...ПОДИ, ...ПОДІЇ. Друга частина складних слів, що відповідає по¬ няттям «кінцівка», «орган пересу¬ вання». ПбДІУМ, у, ч. 1. іст. Висока пря¬ мокутна платформа зі сходами, на якій зводились античні (переважно римські) храми. 2. іст. Підвищення навколо арени античного цирку з місцями для привілейованих гля¬ дачів (імператора, сенаторів і т. ін.). 3. Спеціально збудоване, влаштоване підвищення або підставка на естраді, стадіоні, в залі, у студії. ПОЗЕР, а, ч. Людина, яка намагається справити враження своєю зовнішніс¬ тю, поведінкою, словами і т. ін. Позерство, а, с. ПОЗИТИВ, а, ч. 1. Передруковане з негатива фотографічне зображен¬ ня, на якому світлі й темні місця сфотографованого об’єкта відпо¬ відають дійсності. 2. Позитивна (зі знач, позитйвний1 (у 2 знач.)) риса, особливість кого- або чого-небудь. ПОЗИТИВІЗМ, у, ч. Філософський напрям, заснований у 30-х роках XIX ст., який виходить з того, що все справжнє (позитивне) знання — су¬ купний результат спеціальних наук; наука, згідно з позитивізмом, не по¬ требує ніякої філософії, що стоїть над нею. Логічний позитивізм. Позитивіст, а, ч. Позитивістка, и, ж. Позитивістський, а, е. Позитивістські погляди. 434 ПОЗИТИВНИЙ, а, е. 1. Який виражає, містить у собі згоду, стверджує що- небудь; ствердний. Позитивна відпо¬ відь. Позитивне рішення. Позитивний результат. 2. Який заслуговує схва¬ лення; який дає бажані, потрібні результати. 3. Який має високі мо¬ ральні якості, властивості; вчинки, діяльність якого викликають схва¬ лення (про людину). 4. Належний до того виду електрики, що її еле¬ ментарними частинками є протони, позитрони і т. ін. Позитивний заряд. Позитивний іон. Позитйвність, ності, ж. ПОЗИТРЙН, а, ч ., фіз. Найлегша еле¬ ментарна частинка речовини з най¬ меншим позитивним електричним зарядом. Позитронний, а, е. ПОЗЙЦІЯ, ї, ж. 1. Розташування, місцезнаходження, положення кого-, чого-небудь. Позиція фігур на ша¬ ховій дошці. Позиція звука в скла¬ ді. 2. Ділянка місцевості, зайнята військами і обладнана для ведення оборони або як вихідний рубіж для наступу. Бойова позиція. 3. Прийняте у хореографії певне, фіксоване по¬ ложення рук або ніг. 4. У фехтуван¬ ні — зумовлене положення озброєної руки та зброї. 5. перен. Погляд, точка зору, ставлення до чого-небудь, що визначає характер поведінки, дії. Позиційний, а, е. Позиційна гра. По¬ зиційний варіант звука. Позиційність, ності, ж. Позиціонування, я, с. Визначення, оцін¬ ка позиції (у 1 знач.) чого-небудь. Позиціонування товару на ринку. Позиціонувати, ую, уєш. ПОЗУМЕНТ, у, ч. Гаптована сріблом або сухозліткою тасьма для оздоб¬ лення одягу, м’яких меблів і т. ін.; галун. Позументний, а, е. Позументне оздоб¬ лення. Позументник, а, ч. Той, хто виготовляє позумент. ПОЙКІЛОТЙРМНИЙ, а, е. Змін- ний щодо тепла. Пойкілотермні тварини. ПбЙНТЕР, а, ч. Порода мисливських короткошерстих лягавих собак, ви¬ користовуваних для полювання на болотних, степових і лісових птахів; собака цієї породи. ПЙКЕР, а, ч. Вид азартної гри в карти. ПбКЕТБУК, а, ч. Дешеве малофор¬ матне видання літературних творів, розраховане на масового читача. ПОЛЕМІЗУВАТИ, ую, уєш. Вести по¬ леміку з ким-небудь. позитивний — поліграфістка ПОЛЙМІКА, и, ж. Суперечка в пре¬ сі, на зборах, диспуті тощо при обговоренні яких-небудь наукових, політичних, літературних і т. ін. питань. Полеміст, а, ч. Полемістка, и, ж. Полемічний, а, е. Полемічна бесіда. По¬ лемічна література. Полемічність, ності, ж. ПОЛІ... Перша частина складних слів, що відповідає слову «багато». ПОЛІАКРИЛАМІД, у, ч., хім. Цінний хімічний полімер, що виступає за¬ мінником крохмалю і використову¬ ється в народному господарстві для надання ґрунтові певної структури, підвищення його родючості. ПОЛІАКРИЛОНІТРИЛ, у, ч. Син¬ тетичний полімер, продукт поліме¬ ризації акрилонітрилу. ПОЛІАМІДИ, ів, мн ., спец. Продукти поліконденсації амінокислот. Поліамідний, а, е. ПОЛІАНДРІЯ, ї, ж ., спец. Форма шлюбу, при якій жінка може бути одночасно одруженою з багатьма чоловіками; багатомужжя. ПОЛІАНІТ, у, ч. Мінерал з групи окислів. ПОЛІАРТРИТ, у, ч., мед. Одночасне ураження кількох суглобів або по¬ слідовне поширення запального процесу з одного суглоба на інші. ПОЛІАТЛЙН, у, ч. Комплексне спор¬ тивне багатоборство (стрільба, сило¬ ва гімнастика, лижні перегони, біг, метання, плавання, ігри). ПОЛІБАЗИТ, у, ч. Мінерал класу суль¬ фосолей, сірувато-чорного кольору; руда срібла. ПОЛІБУТАДІЄН, у, ч., хім. Високо- молекулярна сполука, продукт по¬ лімеризації бутадієну; синтетичний каучук. ПОЛІВІНІЛАЦЕТАТ, у, ч. Синтетич¬ ний полімер, продукт полімеризації вінілацетату. ПОЛІВІНІЛХЛОРИД, у, ч., хім. Синтетичний полімер, продукт по¬ лімеризації вінілхлориду, що ви¬ користовується для одержання жорсткої та м’якої пластмаси; по¬ ліхлорвініл. Полівінілхлоридний, а, е. Полівінілхло- ридне волокно. ПОЛІВІТАМІНИ, ів, мн. Пілюлі або таблетки, які містять у своєму складі різні вітаміни і вживаються для про¬ філактики і лікування авітамінозу. Полівітамінний, а, е. Полівітамінний препарат. ПОЛІГАМІЯ, ї, ж ., спец. 1. Бага¬ тошлюбність. 2. У тварин — за- _ П пліднення самцем кількох самок за період розмноження. 3. У рос¬ лин — наявність у того самого виду одночасно дво- та одностатевих кві¬ ток, що розвиваються на одній або різних особинах. Полігамний, а, е. Полігамний шлюб. ПОЛІГЕНІЗМ, у, ч. Вчення в антро¬ пології, згідно з яким людські раси становлять собою різні види і роди, що не мають спільного походження. ПОЛІГІНІЯ, ї, ж ., спец. Форма шлюбу, при якій чоловік може бути одночас¬ но одруженим з багатьма жінками; багатоженство. ПОЛІГЛАНДУЛЯРНИЙ, а, е, мед. Ба- гатозалозистий. Термін додається до назв захворювань, спричинюваних розладом діяльності кількох залоз внутрішньої секреції. ПОЛІГЛбТ, а, ч. Людина, яка володіє багатьма мовами. Поліглотний, а, е. ПОЛІГбН, а, ч. 1. Ділянка місцевості, обладнана спеціальними допоміж¬ ними спорудами та приладами для проведення навчальної, переважно артилерійської, стрільби, а також для випробування різних видів озброєн¬ ня, бойової техніки. 2. буд. Відкритий майданчик, пристосований та об¬ ладнаний для виготовлення збірних залізобетонних конструкцій (або їх елементів). 3. спец. Багатокутник (за¬ мкнутий або незамкнутий). Полігонний, а, е. Полігонні випробування (у 1 знач.). ПОЛІГОНАЛЬНИЙ, а, е, спец. Багато¬ кутний. ПОЛІГОНОМЕТРІЯ, ї, ж. Один із методів геодезичних робіт, ви¬ мірювання на місцевості довжин, послідовно пов’язаних між собою прямих ліній та горизонтальних кутів між ними. ПОЛІГРАФ, а, ч. 1. мед. Багато¬ канальний пристрій для реєстрації та запису кількох фізіологічних по¬ казників при експериментальному або діагностичному дослідженні. 2. Детектор брехні — апарат, за допомогою якого встановлюють іс¬ тинність або брехливість показань досліджуваного. ПОЛІГРАФІЯ, ї, ж. 1. Галузь промис¬ ловості, що займається виготовлен¬ ням друкованої продукції, і галузь техніки, пов’язана з виготовленням друкованої продукції. 2. Технічні засоби для отримання великої кіль¬ кості копій текстового матеріалу або графічних зображень. Поліграфіст, а, ч. Поліграфістка, и, ж. 435 п поліграфічний — полісмен Поліграфічний, а, е. Поліграфічне під¬ приємство. Поліграфічна продукція. ПОЛІДАКТИЛІЯ, ї, ж. Природжена вада розвитку людини, а також ссав¬ ців та птахів, яка полягає в утворенні додаткових пальців. ПОЛІДИПСІЯ, і, ж. Хвороблива спрага і пов’язане з нею вживання надмірної кількості води. ПОЛІЕДР, а, ч. Багатогранник. ПОЛІЕКРАН, а, ч. 1. Екран, на якому одночасно дається декілька зобра¬ жень. 2. Метод одночасного показу декількох тематично пов’язаних зо¬ бражень. Поліекранний, а, е. Поліекранне кіно. ПОЛІЕЛЕКТРОЛІТИ, ів, мн. ( одн . по- ліелектроліт, у, ч.), хім. Високомоле- кулярні сполуки, до складу макро¬ молекул яких входять групи, здатні до іонізації в розчині. ПОЛІЕМБРІОНІЯ, ї, ж. 1. Розвиток з однієї яйцеклітини кількох зародків (у тварин і людей). 2. Розвиток в одній насінині кількох зародків у рослин. ПОЛІЕТИЛЕН, у, ч. Продукт поліме¬ ризації етилену, який застосовується при виробництві пластичних мас. Поліетиленовий, а, е. Поліетиленове волокно. Поліетиленова плівка. ПОЛІЕФІРИ, ів, мн ., хім. Синтетичні полімери — продукт полімеризації ефіру чи естеру. Поліефїрний, а, е. Поліефірне волокно. ПОЛІКАРПІЧНИЙ, а, е, бот. Який плодоносить багато разів про¬ тягом свого життя (про квіткові рослини). ПОЛІКОНДЕНСАЦІЯ, ї, ж.у спец. Про¬ цес утворення високомолекулярних сполук (полімерів) із низькомоле¬ кулярних (мономерів), що супрово¬ диться виділенням побічних речовин (води, спирту і т. ін.). ПОЛІКРАТІЯ, ї, ж. Одночасне утриму¬ вання влади в суспільстві багатьма політичними силами. ПОЛІКРИСТАЛ, а, ч. Тверде тіло, що складається з хаотично розташова¬ них кристалічних зерен. Полікристалічний, а, е. Полікристалічна будова. ПОЛІКСЕН, у, ч. Мінерал класу само¬ родних металів, від срібно-білого до сталево-сірого кольору, який вико¬ ристовують у хімічній та електро¬ технічній промисловості, ювелірній справі, медицині. ПОЛІМАРАН, а, ч. Судно з декількома корпусами (поплавцями), сполучени¬ ми спільною палубою. ПОЛІМАСТІЯ, ї, ж. Вада розвитку, яка полягає в наявності в людини або ссавців додаткових молочних залоз. ПОЛІМЕНТ, у, ч., спец. Суміш, якою покривають вироби з дерева і гіпсу перед золотінням. ПОЛІМЕРИ, ів, мн. (одн. полімер, у, «<.). Високомолекулярні сполуки, молекули яких побудовані з багато¬ разово повторюваних груп атомів (елементарних ланцюгів) однакової структури. Полімерний, а, е. Галузь полімерної хімії. ПОЛІМЕРИЗАЦІЯ, ї, ж., спец. Процес утворення полімерів. Полімеризацїйний, а, е. Полімеризаційні процеси. Полімеризаційні смоли. Полімеризований, а, е. Полімеризувати, ую, уєш. Піддавати полімеризації. Минули десятки років , поки етилен вдалося полімеризувати\ сприяти полімеризації. ПОЛІМЕРІЯ, ї, ж. Явище, при якому речовини одного і того ж складу від¬ різняються подвійною, потрійною і т. ін. кількістю одних і тих самих атомів у молекулі. ПОЛІМЕТРІЯ, ї, ж.у літ. 1. Наявність у поетичному творі кількох віршових розмірів. 2. Одночасне поєднання двох чи кількох різних музичних тактових розмірів. Поліметрйчний, а, е. ПОЛІМОРФІЗМ, у, ч. 1. біол. Наяв- ність у межах одного виду тварин чи рослин двох або більше груп особин з особливо відмінними ознаками. 2. хім. Властивість деяких речовин кристалізуватися в різних алотроп¬ них формах або змінювати структуру кристалів при одному й тому самому хімічному складі. Поліморфний, а, е. Поліморфна модифі¬ кація. Поліморфний перехід. ПОЛІНЕВРИТ, у, ч., мед. Множинне ураження периферичних нервів. ПОЛІНОМ, а, ч. Алгебраїчний ви¬ раз, що становить собою алгебра¬ їчну суму декількох одночленів; многочлен. ПОЛІОЕНЦЕФАЛІТ, у, ч., мед. За¬ хворювання, що характеризується запаленням та переродженням сірої речовини головного мозку. ПОЛІОМІЄЛІТ, у, ч. Гостре інфекційне захворювання дітей, при якому ура¬ жається переважно нервова система; епідемічний дитячий параліч. ПОЛІП, а, н. 1. зоол. Кишковопорож- нинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплю¬ ється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці — рот. 2. мед. Патологічний гладкий або ворсин¬ частий утвір, що прикріплюється ніжкою до слизової оболонки. Поліпний, а, е. ПОЛІПЕПТИД, у, ч. Азотиста речови¬ на, що складається з трьох і більше амінокислот. Поліпептйдний, а,*е. ПОЛІПЛбїД, а, ч. Організм із кратно збільшеним набором хромосом у клітинах. ПОЛІПЛОЇДІЯ, ї, ж , Збільшення кількості хромосом в ядрах клітин рослинних і тваринних організмів у два і більше разів порівняно з нормою. Поліплоїднйй, а, е. Поліплоїдні гібриди цукрових буряків. ПОЛІПОЇД, а, ч., зоол. Недорозвине¬ ний поліп. ПОЛІПРЕДИКАТЙВНІСТЬ, ності, ж., спец. Наявність у складному реченні кількох предикативних одиниць. Поліпредикатйвний, а, е. Поліпредика- тивна конструкція. Поліпредикативне речення. ПОЛІПРОПІЛЕН, у, ч. Високомолеку- лярна сполука з пропілену, яка має вигляд білого порошку і характери¬ зується високими механічними та термічними властивостями. Поліпропіленовий, а, е. Поліпропіленова плівка. Поліпропіленове волокно. По¬ ліпропіленові труби. ПОЛІПТЙХ, а, ч. Композиція з декіль¬ кох (більше трьох) картин, малюнків, рельєфів і т. ін., об’єднаних загаль¬ ним задумом. ПОЛІРИТМІЯ, ї, ж., муз. Одночасне поєднання в музичному творі кількох ритмів. ПОЛІС1, а, ч., фін. Страхове свідоцтво — документ про страхування (життя, майна і т. ін.). Страховий поліс. ПОЛІС2, а, ч. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі — місто-держа- ва, що складалася із самого міста і прилеглої до нього території. ПОЛІСАХАРИДИ, ів, мн. (одн. полі- сахарйд, у, ч.). Вуглеводи, молекули яких складаються з кількох або ба¬ гатьох залишків моносахаридів чи близьких до них речовин. Полісахарйдний, а, е. ПОЛІСЕМІЯ, ї, ж. Наявність в одного і того самого слова кількох лексичних значень; багатозначність. Полісемний, а, е. Полісемне слово. ПОЛІСИНДЕТОН, ч. Одна з фігур поетичної мови, яка полягає в по¬ вторенні однакових сполучників. Полісиндетйчний, а, е. ПОЛІСМЕН, а, ч. Поліцейський в Англії та СНІ А і деяких інших країнах. 436 поліспаст — полярний п ПОЛІСПАСТ, а, ч. Вантажопідйомний механізм у вигляді системи рухомих і нерухомих блоків, що їх огинає канат. Поліспастовий, а, е. ПОЛІСПЕРМІЯ, ї, ж. Проникнення в яйцеклітину при заплідненні кількох сперматозоїдів. ПОЛІСТИРОЛ, у, ч. Пластична маса з високими електроізоляційними властивостями, яка застосовується в електротехніці, у будівництві, для виготовлення предметів домашнього вжитку і т. ін. Полістироловий, Полістирольний, а, е. Полістирольні пластмаси . Полісти¬ рольний пінопласт. ПОЛІТЕЇЗМ, у, ч., книжн. Багато¬ божжя. Політеїст, а, ч. Політеїстичний, а, е. ПОЛІТЕЛЇЯ, і, ж. Збільшена кількість сосків молочної залози у людини. ПОЛІТЕМАТЙЗМ, у, ч. Принцип музичної композиції, що полягає в побудові твору з двох або більше тем, протиставлених або зіставлених у процесі музичного розвитку. ПОЛІТЕХНІЗМ, у, ч. Система на¬ вчання, яка передбачає теоретичне і практичне ознайомлення з осно¬ вними галузями сучасного вироб¬ ництва. Політехнізація, ї, ж. Впровадження політехнізму. Політехнізований, а, е. Політехнізувати, ую, уєш. ПОЛІТИПАЖ, у, ч., спец. 1. Старовинна назва відбитка дереворита у тексті книги. 2. Кліше для типових малюн¬ ків, заголовків, віньєток і т. ін. ПОЛІТОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що ви¬ вчає політику, політичні відносини та політичні системи. Політолог, а, ч. ПОЛІТОНАЛЬНІСТЬ, ності, ж ., спец. Одночасне сполучення різних то¬ нальностей у музиці. Політональний, а, е. ПОЛІТУРА, и, ж. 1. Вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полі¬ рування виробів з дерева. 2. Глянець, лиск, наведений поліруванням, ла¬ куванням. Політурний, а, е. ПОЛІУРІЯ, ї, ж ., мед. Збільшення ви¬ ділення добової кількості сечі. поліфагія, ї, *ж., зоол. Живлення тварин різноманітними кормами. ПОЛІФІЛІЯ, ї, ж. 1. Походження групи організмів від двох або більшої кіль¬ кості груп предків унаслідок конвер¬ генції або симбіозу. 2. Хибна теорія походження рас сучасної людини від різних видів антропоморфних предків. ПОЛІФОНІЯ, ї, ж. Багатоголосся в музиці, засноване на одночасному сполученні й розвитку ряду рівно¬ правних мелодій. Поліфонізм, у, ч. Поліфонічний, Поліфонний, а, е. По¬ ліфонічне звучання. Поліфонічний засіб. Поліфонічність, ності, ж. ПОЛІФТЙНГ, а, ч., лінгв. Сполучення кількох звуків, які функціонують як одна фонема. Поліфтонгічний, а, е. ПОЛІХЛОРВІНІЛ, у, ч., хім. Продукт полімеризації хлористого вінілу. Поліхлорвініловий, а, е. Поліхлорвіні - лова пластмаса. ПОЛІХРОМАТИЧНИЙ, а, е. Багато¬ колірний. ПОЛІХРОМІЯ, ї, ж., спец. Багато¬ барвність творів образотворчого мистецтва. Поліхромний, а, е. Поліхромність, ності, ж. ПОЛІЦІЯ, ї, ж. 1. Система особливих органів державного управління для охорони безпеки існуючого ладу і встановленого порядку. 2. збірн. Особи, які служать у таких органах; поліцаї. ПОЛІЦМЕЙСТЕР, а, ч. У деяких кра¬ їнах — начальник поліції у містах і містечках. ПОЛІШИНЙЛЬ, я, ч. Комічний персонаж французького народного театру. ПОЛО, невідм ., с. 1. Спортивна ко¬ мандна гра в м’яч верхи на конях або плавців на воді. Водне поло. Кінне поло. 2. Різновид застібки на одязі до середини грудей, а також чоловіча спортивна сорочка з ко¬ роткими рукавами з такою застібкою. Сорочка-поло. ПОЛОНЕЗ, у, ч. Урочистий бальний танець із тридольним розміром, що походить від польського народного танцю. Полонезний, а, е. ПОЛОНІЗМ, у, ч., лінгв. Слово або мовний зворот, запозичені з поль¬ ської мови. ПОЛЙНІЙ, ю, ч. Радіоактивний хі¬ мічний елемент — метал сріблястого кольору. Полонієвий, а, е. ПОЛОНІСТИКА, и, ж. Сукупність наукових дисциплін, що вивчають мову, літературу, історію, етногра¬ фію, господарське життя поляків. Полоніст, а, ч. Полон їстка, и, ж. Полоністйчний, а, е. ПОЛТЕРГЕЙСТ, у, ч. Явища пересу¬ вання, падіння, зникнення предме¬ тів, які пояснюють витівками духів, домовиків. ПбЛЬДЕР, у, ч. Осушена та обробле¬ на ділянка узбережжя Північного моря, що лежить нижче від рівня цього моря. Пбльдерний, а, е. Польдерна система. ПОЛЬКА, и, ж. Старовинний чеський швидкий за темпом парний народ¬ ний і бальний танець. ПОЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. 2. спец. Точка перетину нерухомої осі з поверхнею тіла, яке обертаєть¬ ся. 3. фіз. Один з двох протилежних кінців електричного ланцюга або магніту. Магнітний полюс. 4. тільки мн ., перен. Що-небудь абсолютно про¬ тилежне іншому. 5. екон. Важливий структурний елемент економіки кра¬ їн, що розвиваються. Полюс розвитку. Полюсний, а, е. ПОЛЮЦІЯ, ї, ж., фізіол. Мимовільне виверження сім’я в осіб чоловічої статі під час сну. ПОЛЯРИЗАТОР, а, ч., спец. Оптичний прилад для поляризації світла. ПОЛЯРИЗАЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Власти¬ вість світлових і електромагнітних коливань відбуватися в одній певній площині. Гальванічна поляризація. Поляризація світла. 2. Відкладання на електродах різних речовин, які ослабляють силу струму. 3. перен., книжн. Різке розмежування двох су¬ спільно протилежних сил, напрямків і т. ін. Поляризація суспільства. По¬ ляризація думок. Поляризаційний, а, е. Поляризаційний мікроскоп. Поляризований, а, е. Поляризоване світло. Поляризувати, ую, уєш. Викликати поляризацію. ПОЛЯРИМЕТР, а, ч., спец. Прилад для визначення кута повороту пло¬ щини поляризації світла оптично активними речовинами (розчинами цукру тощо). Поляриметрйчний, а, е. Поляриметрич¬ ний аналіз. ПОЛЯРИМЕТРІЯ, і, ж. Дослідження структури, властивостей і складу речовин з використанням явищ по¬ ляризації світла. ПОЛЯРНИЙ, а, е. 1. Розміщений, розташований біля полюса, в районі полюса. Полярна зоря. Полярне коло. Полярне сяйво. 2. перен. Абсолютно протилежний. Полярні погляди. 437 полярність — популяція п _ ПОЛЯРНІСТЬ, ності, ж. 1. спец. Здат¬ ність деяких тіл проявляти певні властивості в окремих точках (полю¬ сах) своєї поверхні з більшою інтен¬ сивністю, ніж в інших. Полярність магнетизму. 2. спец. Властивість рос¬ лин на одному кінці своєї поверхні мати пагони, на другому — коріння. 3. перен ., книжн. Властивість зі знач, полярний (у 2 знач.). Полярність ха¬ рактерів. ПОЛЯРОГРАМА, и, ж., спец. Крива залежності сили струму від при¬ кладеної напруги, яку одержують за допомогою полярографа. ПОЛЯРОГРАФ, а, ч., спец. Прилад для проведення з великою точністю кількісного та якісного аналізу орга¬ нічних і неорганічних речовин ПОЛЯРОГРАФІЯ, і, ж., спец. Елек¬ трохімічний метод дослідження електролітів та електродних про¬ цесів за допомогою вольтамперних кривих (полярограм) у речовинах. Полярографія — наука про дифузійні граничні струми. Полярографічний, а, е. Полярографічний метод аналізу. ПОЛЯРбїД, а, ч. Різновид поляриза¬ тора у вигляді світлофільтра. ПОЛЯРЙН, у, ч., спец. Квантовий стаціонарний стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище. Ефективна маса полярону. ПОМЕРАНЕЦЬ, нця, ч. Вічнозелене багаторічне цитрусове дерево роди¬ ни рутових. ПОМОЛЙГІЯ, ї, ж. Галузь науки, що вивчає сорти плодових і ягідних культур. Помолог, а, ч. Помологічний, а, е. ПЙМПА1, и, ж. Урочистість, пишнота, розрахована на зовнішній ефект. Помпезний, а, е. Помпезність, ності, ж. Помпезний прийом, урочистість, пишнота, роз¬ рахована на зовнішній ефект. ПОМПА2, и, ж. Насос для викачуван¬ ня чи нагнітання рідини або газу. Помповий, а, е. Помпова труба. Помпований, а, е. Помпування, я, с. Помпування пові¬ тря. Помпувати, ую, уєш. Качати, накачу¬ вати помпою. ПОМПАДУР, а, ч., ірон. Адміністратор- самодур. Помпадурство, а, с. Помпадурський, а, е. ПОМПАЖ, у, ч., техн. Потрапляння повітря до двигунів внутрішнього згоряння, газоподібних речовин до перекачувальних агрегатів. ПОМПЕЛЬМУС, а, ч. Грейпфрут. ПОМПЙН, а, ч. Виготовлена з ниток, хутра і т. ін. круглої форми прикраса для одягу, взуття тощо. ПбНІ, невідм ., ч. Кінь низькорослої породи. ...ПОНІКА. Друга частина складних слів, що відповідає поняттям «робо¬ та», «спорудження». ПОНСУВАННЯ, я, с. 1. Копіювання малюнків за допомогою вугільного пилу, що проникає в наколи на білому папері, зроблені за контуром оригіналу. 2. Полірування пемзою. ПОНТЙР, а, ч. В азартних картярських та інших іграх — гравець, що робить ставку проти банку. ПОНТИФІК, а, ч., церк. Правитель ка¬ толицької церкви; первосвященик. Понтифікальний, а, е. Понтифікат, у, ч. Влада, діяльність і період правління Папи Римського. ПОНТИФІКИ, ів, мн. 1. У Старо¬ давньому Римі — члени найвищої колегії жерців. 2. рідко. Поміст, настил. ПОНТІАНАК, а, ч. Злий дух; біс. ПОНТЙН, а, ч. 1. Плавуча споруда (найчастіше плоскодонне несамо¬ хідне судно) з прямовисними борта¬ ми й обтічною носовою частиною, що використовується як опора для понтонних мостів, плавучих під¬ йомних кранів, копрів та як засіб переправи. 2. Наплавний міст. 3. спец. Пристрій, засіб для піднімання за¬ топлених суден. Понтонер, а, ч. Військовослужбовець понтонно-мостового підрозділу ін¬ женерних військ. Понтонний, а, е. Понтонна переправа. Понтонний міст. Понтонник, а, ч. Член команди, що об¬ слуговує понтон (у 1 знач.). ПЙНЧО, невідм ., с. Індіанський чоти¬ рикутний плащ із грубої тканини з вирізом посередині для голови. ПОП... Перша частина складних слів, що означає «масовий», «популяр¬ ний». ПОП-АРТ, у, ч. Художній напрям, який виник у другій половині XX ст.; на противагу абстрактному мистецтву має підкреслено «предметний» ха¬ рактер. ПОП-КбРН, у, ч. Смажена повітряна кукурудза, кукурудзяні пластівці. ПОП-КУЛЬТУРА, и, ж. Сукупність поглядів на сучасну культуру, які заперечують світоглядні та худож¬ ньо-естетичні цінності світового культурного спадку, а також ті про¬ яви сучасної культури, в яких зна¬ ходять вираження такі погляди. ПОПЛІН, у, ч. Шовкова, напівшовкова або бавовняна дрібнорубчаста ткани¬ на полотняного переплетення. Попліновий, а, е; Поплінова сукня. ПОП-МУЗИКА, и, ж. Позначення різних стилів та жанрів сучасної по¬ пулярної розважальної музики, що охоплює різного роду фольклорні, джазові, танцювальні елементи. ПОП-РЙК, а, ч. Напрям сучасної поп- музики, тісно пов'язаний з традиці¬ ями музики кантрі. ПОПСА, й, ж. Знижене позначення проявів масової культури. ПОПУЛІЗМ, у, ч. Суспільні погляди і течії, які апелюють до широкого за¬ галу і сповідують ідею прямої участі народу в управлінні, ідею недовіри до представницьких органів влади і стверджують, що мають прості рішення для розв’язання складних соціальних проблем. Популіст, а, ч. Популістський, а, е. Популістські за¬ ходи. ПОПУЛЙРИ, ів, мн.у політ., іст. Ідейно-політична течія в Римській республіці кінця II— І ст. до н. е., що відображала інтереси плебсу, насам¬ перед сільського, і відстоювала демо¬ кратизацію державного апарату. ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ, і, ж. 1. Виклад на¬ укового або взагалі складного питан¬ ня в загальнодоступній, дохідливій формі. 2. Поширення знань, досвіду тощо, роз’яснення цілей і завдань чогось. Популяризатор, а, ч. Популяризатор ідеї. Популяризаторський, а, е. Популяриза¬ торська діяльність. Популяризований, а, е. Популяризування, я, с. Популяризувати, ую, уєш. 1. Викладати що-небудь у доступній, дохідливій формі. 2. Пропагуючи, робити ши¬ роко відомим; поширювати. ПОПУЛЯРНИЙ, а, е. 1. Нескладний змістом і формою викладу, легкий для розуміння; зрозумілий, до¬ ступний, дохідливий. Популярна енциклопедія. 2. Який став загально¬ відомим, здобув загальне визнання, схвалення. Популярність, ності, ж. Популярність актора. ПОПУЛЯЦІЯ, ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості. 438 популяційний — посесор п Популяційний, а, е. Популяційна еколо¬ гія. Популяційна структура. Популя¬ ційна генетика. ПОПУРІ, невідм ., с. 1. Музична п’єса, в якій чергуються різні популярні мелодії з опер, пісень, танців і т. ін. 2. перен. Суміш, мішанина. ...ПОР. Кінцева частина складних слів, що за значенням відповідає понят¬ тям «отвір», «прохід». ПбРА, и, ж. 1. Найменший отвір між частинками речовини у твердому тілі. 2. Маленький отвір, яким на поверхні шкіри відкриваються по¬ тові та сальні залози. ПОРНО... Перша частина складних слів, що вносить значення «той, що стосується порнографії». ПОРНОГРАФІЯ, ї, ж. Непристойність, зухвала цинічність у зображенні ста¬ тевого життя в живопису, літературі, кіно, фотографії тощо; твори, що містять таке зображення. Порнограф, а, ч. 1. Любитель порно¬ графії. 2. Автор порнографічного твору. Порнографічний, а, е. Порнографічний знімок. Порнографічний фільм. Порнографічність, ності, ж. ПОРОЛОН, у, ч. Торговельна назва газонаповненого пластику на осно¬ ві поліуретану. Поролоновий, а, е. Поролонова по¬ душка. ПОРТ1, у, ч. 1. Ділянка берега разом з прилеглою водною площею, як правило, захищена від хвиль і спе¬ ціально обладнана для стоянки і технічного обслуговування суден, вантажно-розвантажувальних та ін. робіт. 2. Портове місто. Портовий, бва, бве. Портовий вантаж¬ ник. Портове місто . Портовик, а, ч. Працівник порту; ро¬ бітник, що працює в порту. ПОРТ2, у, ч. 1. мор. Отвір в борту судна для гарматних стволів (у старовинних військових суднах) або навантаження й розвантаження з нижньої палуби (у транспортних суднах). 2. техн. При¬ стрій для підключення зовнішнього обладнання. ПОРТАЛ, у, ч. 1. Архітектурно оформлений вхід до монументаль¬ ного будинку, переважно гро¬ мадського призначення. 2. Архітек¬ турне спорудження, яке відокремлює сцену від глядзцького залу і утворює так зване дзеркало сцени. 3. спец. Ме¬ талева рама, яка є частиною опорної конструкції, машинної станини і т. ін.; металева рухома опорна кон¬ струкція, на якій монтується ван¬ тажопідйомний кран. 4. Сукупність сайтів, пов’язаних з якою-небудь певною інформацією. Портальний, а, е. Портальний верстат. Портальні крани (у 3 знач.) ПОРТАТИВНИЙ, а, е. Зручний для носіння при собі, для перенесення з місця на місце; невеликий за роз¬ міром, негроміздкий. Портативний магнітофон. Портатйвність, ності, ж. ПОРТВЕЙН, у, ч. Міцне виноградне вино, яке виробляється з білих, ро¬ жевих і червоних сортів винограду. ПбРТЕР, у, ч. Сорт міцного гіркуватого чорного пива. Портерний, а, е. ПОРТИК, а, ч., архіт. Розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами або стовпами, що підтримують перекриття. ПОРТЛАНДЦЕМЕНТ, у, ч. Найпо- ширеніший вид цементу, що скла¬ дається в основному з гідросилікатів кальцію; силікатний цемент. ПОРТМОНЕ, невідм ., с. Гаманець для грошей і документів. Шкіряне портмоне. ПбРТО, невідм ., с., спец. Поштово- телеграфні видатки, оплачувані за рахунок клієнта, замовника. ПйРТО -ФРАНКО, невідм ., с., спец. 1. Вільна безмитна торгівля в порту (або в приморській зоні). 2. Порт (або приморська зона), в межах якого до¬ зволяється завозити іноземні товари без сплати мита і зберігати їх для на¬ ступних оптових торгів і кредитних операцій. ПОРТПЛЕД, а, ч. Дорожня сумка, чо¬ хол для пледа і постільних речей. Портпледний, а, е. ПОРТРЙТ, а, ч. 1. Мальоване, скульп¬ турне або фотографічне зображення обличчя людини або групи людей. 2. Опис зовнішності персонажа в літературному творі. Портретик, а, ч. Портретист, а, ч. Художник, що малює переважно портрети; фахівець із портретного живопису. Портретистка, и, ж. Портретний, а, е. Портретний етюд. Портретна галерея. Портретна де¬ таль. Портретний живопис. Портретований, а, е. Портретування, я, с. Портретування персонажа твору. Портретувати, ую, уєш, мист. Створю¬ вати портрет кого-небудь. ПОРТСИГАР, а, ч. Невеличка плоска коробочка з пластмаси, дерева, сріб¬ ла і т. ін. для зберігання цигарок або сигар, яку звичайно носять у кишені; цигарниця. ПОРТУЛАК, у, ч. Рід рослин роди¬ ни портулакових, який нараховує 126 видів. Портулак городній куль¬ тивують як овочеву рослину, велико- квітковий — поширений як декора¬ тивна рослина. Портулаковий, а, е. ПОРТУПЕЯ, ї, ж. Плечовий або по¬ ясний ремінь, до якого пристібують холодну зброю, польову сумку тощо. Портупейний, а, е. ПОРТФбЛІО, невідм ., с. Зібрання до¬ кументів, зразків робіт, фотографій, що дають уявлення про передбачу¬ вані можливості, послуги фірми або спеціаліста. Зробити портфоліо. ПОРТШЕЗ, а, ч. Легке переносне крісло, в якому можна сидіти на- півлежачи. портьє, невідм ., ч. Працівник готелю, що стежить за порядком у вестибю¬ лі, приймає пошту, дає різні довідки мешканцям готелю і т. ін. ПОРТЬЙРА, и, ж. Завіса з важкої, щільної тканини на дверях або на вікні. Портьєрна, и, ж. Портьєрний, а, е. Портьєрна тканина. ПОРФІР, у, ч. Вулканічна гірська по¬ рода з кристалів кварцу, польового шпату тощо, сполучених некриста- лічним цементом. Порфірний, а, е. Порфірна порода. Порфіровий, а, е. 1. Порфірові гори (у 1 знач.). 2. Порфіровий (темно-черво¬ ний, пурпуровий) колір. ПОРФІРИНИ, ів, мн. (одн. порфірйн, у, ч.). Дуже поширені в природі фізіоло¬ гічно активні пігменти. До них нале¬ жать гемоглобін, хлорофіл і т. ін. ПОРФІРИТ, у, ч., спец. Магматична ви¬ ливна гірська порода, яку використо¬ вують як будівельний матеріал. ПОРЦІЙН, у, ч. Певна кількість про¬ дуктів харчування. Денний порціон. Порціонний, а, е. Порціонна страва. ПОРЦІЯ, ї, ж. 1. Певна кількість хар¬ чового продукту, страви, призначена для споживання однією особою за один раз. Порція супу. 2. Взагалі певна кількість чого-небудь. Порція сарказму в статті. Порційний, а, е. Порційний автомат. Порційність, ності, ж. ПОСЕЙДОН, а, ч. У давньогрецькій міфології — бог морів; те саме, що давньоримський Нептун. ПОСЕСІЯ, ї, ж. Форма земельного орендного володіння. Посесійний, а, е. Посесійне підприєм¬ ство. Посесійне право. ПОСЕСОР, а, ч. 1. Власник посесійного підприємства. 2. Орендар земельної ділянки. 439 п _ Посесорський, а, е. ПОСИБІЛІЗМ, у, ч. 1. політ. Течія у робітничому русі Франції у 80-х рр. XIX — поч. XX ст., прихильники якого відстоювали теорію «муні¬ ципального соціалізму» (мирне вростання капіталізму в соціалізм шляхом дрібних реформ, прове¬ дених муніципалітетами). 2. екон. Концепція регіонального розвитку, яка розглядає природне середовище як чинник, що обмежує і змінює діяльність людей. Географічний по¬ сибілізм. Посибіліст, а, ч. ПОСТ, а, ч. 1, Об’єкт, що охороняється. 2. Боєць або невеликий військовий загін, що охороняє певний об’єкт або спостерігає за місцевістю. 3. Відпо¬ відальна (висока) посада. 4. Місце, в якому зосереджене управління чим- небудь. Диспетчерський пост. Пост управління. ПОСТ... Перша частина складних слів, що означає «той, що настає після чого-небудь». ПОСТАМЕНТ, у, ч. 1. Висока підставка або підніжжя, на яких встановлюють пам’ятник або скульптуру; п’єдестал. 2. Художньо оздоблена основа вази, колони і т. ін. ПОСТЕМБРІОНАЛЬНИЙ, а, е, спец. Який настає, відбувається після звільнення новонародженого орга¬ нізму від зародкових або яйцевих оболонок. ПбСТЕР, а, ч., рідко. Малюнок, ви¬ конаний автором на задану тему і надрукований невеликим тиражем; плакат, афіша. ПОСТЙЖ, а, ч. Виріб з натурально¬ го або штучного волосся: перука, шиньйон, накладка, коса, борода, вії тощо. Постижер, а, ч. Постижер виготовив накладні вуса. Постижерний, а, е. Постижерна ро¬ бота. ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ, у, ч. Напрям у мистецтві, що прийшов на зміну імп¬ ресіонізму в кінці XIX — на початку XX ст., представники якого намага¬ лися створити більш узагальнений і цілісний образ світу. ПОСТІНДУСТРІАЛІЗМ, у, ч. Теорія нової стадії розвитку суспільства, яке настає після індустріального суспільства. Провідна роль у та¬ кому суспільстві відводиться сфері послуг, науці, освіті, а основним об’єктом діяльності стає торгівля інформацією. Постіндустріальний, а, е. Постіндустрі- альне суспільство. посесорський — потерла ПОСТІНФЕКЦШНИЙ, а, е. Який на- стає, розвивається після інфекційно¬ го захворювання. ПОСТМАГМАТЙЧНИЙ, а, е. Який настає після магматичного. ПОСТМОДЕРНІЗМ, у, ч. Напрям у мистецтві та літературі XX ст. після модернізму, суть якого полягає в пев¬ ному розмиванні граней між високим мистецтвом і кітчем. Постмодернїстський, а, е. Постмодер- ністська проза. ПОСТНАТАЛЬНИЙ, а, е. Той, що на¬ лежить до періоду після народження. Постнатальний період. ПОСТПАКЕТ, а, ч. Пакунок з по¬ штовою кореспонденцією в один пункт. ПОСТПЛІОЦЕН, у, ч. Епоха після неогену, тобто другого періоду кай¬ нозойської ери геологічної історії Землі. ПОСТПОЗИТИВІЗМ, у, ч. Загальна назва різних методологічних кон¬ цепцій і напрямків, які у другій половині XX ст. прийшли на зміну ідеям логічного позитивізму. Постпозитивіст, а, ч. ПОСТПОЗЙЦІЯ, ї, ж., лінгв. Місце слова (члена речення) або групи слів після слова (члена речення), з яким вони безпосередньо пов’язані. Постпозитйвний, а, е. ПОСТПРОЦЕСОР, а, */., спец. Програ¬ ма, що виконує додаткову обробку результатів роботи процесора. ПОСТРЕДАГУВАННЯ, я, с. Перевір¬ ка тексту після редагування з метою усунення логічних і змістових по¬ вторів, зайвих зворотів, включення змістових зв’язок тощо. ПОСТСЕДИМЕНТАЦІЯ, ї, ж., книж. Період після осідання твердих час¬ тинок у воді, ґрунті і т. ін. Постседиментаційний, а, е. Лостседи- ментаційний період. ПОСТСКРЙПТУМ, у, ч. Приписка до листа (після підпису), що по¬ значається звичайно латинськими літерами Р. 5. ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ, а, е. Який настає, з’являється після травми. Посттравматичний синдром. ПОСТФАКТУМ, присл ., книжн. Після того, як щось уже зроблено, сталося, відбулося. ПЙСТФІКС, а, ч ., лінгв. 1. Афікс, що стоїть після кореня. 2. Літера, склад чи слово, приєднані до кін¬ ця слова. ПОТАМОЛбГІЯ, ї, ж. у заст. Назва річкової гідрології. ПОТАШ, а'шу, ч. Карбонат калію — бі¬ лий зернистий порошок, який засто¬ совують як добриво, у миловарінні, виробництві скла тощо. Поташевий, а, е. Поташевий курай. Поташний, а, е. Поташне виробництво. Поташні рослини. ПОТЕНТАТ, а, ч., заст. Володар. ПОТЕНЦІАЛ, у, ч. 1. фіз. Величи¬ на, яка характеризує запас енергії тіла, що перебуває в даній точці силового поля (електричного, маг¬ нітного тощо). 2. перен. Сукупність наявних засобів, можливостей, про¬ дуктивних сил і т. ін., що можуть бути використані в якій-небудь галузі, ділянці, сфері. Експортний потенціал. Виробничий потенціал країни. Інвестиційний потенціал регіону. Науково-технічний потен¬ ціал. Потенціал території. Потенціальний, а, е. Потенціальна енер¬ гія (у 1 знач.). Потенціальний партнер (у 2 знач.). Потенціальність, ності, ж. ПОТЕНЦІЙНИЙ, а, е. Який існує в потенції і може виявитися або бути використаний за певних умов; при¬ хований. Потенційні можливості ; який при першій нагоді може стати ким-небудь; можливий. Потенційність, ності, ж. ПОТЕНЦІОМЕТР, а, ч ., ел. Прилад для вимірювання електричного потенці¬ алу тіла в даній точці або електро¬ хімічного потенціалу електрода в розчині досліджуваної речовини, а також пристрій для зміни напруги. Потенціометричний, а, е. Потенціо¬ метричне титрування. Потенціоме¬ тричний метод. Потенціометрія, ї, ж. Фізико-хімічний метод кількісного аналізу, що поля¬ гає у вимірюванні електрохімічного потенціалу електрода в розчині до¬ сліджуваної речовини. ПОТЕНЦІЮВАННЯ, я, с. 1. мат. Від¬ найдення числа за його логарифмом. 2. мед. Підсилення біологічної (фар¬ макологічної) дії чинника (речови¬ ни) іонними чинниками (речовина¬ ми) значно більше, ніж додавання їх окремого впливу. Потенційований, а, е. Потенціювати, юю, юєш, спец. Ви¬ конувати математичну дію потен¬ ціювання. ПОТЙНЦІЯ, ї, ж. Приховані можли¬ вості, здатності, сили для якої-не- будь діяльності, що можуть вияви¬ тися за певних умов. ПОТЙРНА, и, ж. 1. військ. у заст. У фортецях — закритий тунель під землею або всередині масивної спо¬ руди. 2. Галерея всередині масивних бетонних і залізобетонних споруд. 440 потгір — президія п ПОТИР, а, ч. Чаша або келих, якими користуються під час виконання християнських релігійних обрядів. ПРАГМАТИЗМ, у, ч. 1. Напрям філо¬ софії, за яким практична цінність знань означає їхню істинність. 2. Поведінка, діяльність, що зумов¬ лені міркуваннями про практичну користь, вигоду. Прагматик, а, ч. Прагматйст, а, ч. Прагматйчний, а, е. Прагматичний підхід. Прагматичність, ності, ж. Прагматика, и, ж . і. розділ семі¬ отики, у якому вивчаються відно¬ шення до суб’єктів, що сприймають і використовують певну знакову систему, до самої знакової системи. 2. У широкому розумінні — будь-яке вчення про діяльність, практику. ПРАЗЕОДИМ, у, ч. Рідкісноземельний хімічний елемент — сірий з жовтим відтінком метал жовтувато-зеленого кольору. ПРАЙВЕСИ, ів, мн. Недоторканність, секретність приватного життя, що культивується та охороняється дер¬ жавою в США. ПРАЙМ-ТАЙМ, у, ч. Час максимальної кількості телеглядачів у вечірній час, найбільш зручний для телеглядачів та найдорожчий для розміщення реклами. ПРАЙС-ЛЙСТ, а, ч. Список цін на товари, цінні папери, послуги; прейскурант. ПРАКРИТ, у, ч., лінгв. Назва середи ьо- індійських діалектів, з яких розвину¬ лась більшість сучасних літературних мов Індії. Пракрйтський, а, е. Пракритські діа¬ лекти. ПРАКТИКА, и, ж. 1. У філософії — вся діяльність людей, спрямована на пе¬ ретворення матеріального світу (на створення матеріальних і духовних благ, необхідних умов існування суспільства, втілення в життя ідей, планів, намірів). 2. Прийоми, на¬ вички якої-небудь роботи. Практика викладання. 3. Діяльність кого-, чого- небудь як набуття певних знань, на¬ вичок, досвіду і застосування їх у чо¬ мусь. 4. Застосування і закріплення теоретичних знань учнів, студентів і т. ін. на виробництві. Студентська практика. 5. Діяльність або коло ді¬ яльності лікаря чи юриста. Лікарська практика. Практика адвоката. Практик, а, ч. 1. Той, хто набув досвіду, знань у результаті практичної діяль¬ ності. 2. Той, хто займається прак¬ тичною діяльністю. 3. Практична, ділова, тверезо мисляча людина. Практикант, а, ч. На будову прийшли практиканти. Практикантка, и, ж. Практикантський, а, е. Практикований, а, е. Практикований підхід у роботі. Практикувати, ую, уєш. 1. Здійснювати, застосовувати щось на практиці чи перевіряти практикою (у 3 знач.). 2. заст. Займатися практикою (у 5 знач.). 3. розм. Робити вправи для розвитку чого-небудь. Практикум, у, ч. 1. Вид практичного на¬ вчання, заняття з якогось предмета (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.). Практикум з машинознавства. 2. Посібник з такого виду навчання. Практицйзм, у, ч. 1. Захоплення прак¬ тичною діяльністю при недооцінці значення теорії. 2. Діловий підхід до чогось. Здоровий практицизм. Вузький практицизм. Практичний, а, е. 1. Що стос, практики (у 1—3 знач.); пов’язаний з життям і діяльністю людини. Практична порада. Практична допомога. Прак¬ тична діяльність. 2. Який безпосе¬ редньо здійснює яку-небудь справу, керує ким-, чим-небудь. 3. Який є практикою (у 4 знач.), пов’язаний із застосуванням, закріпленням яки¬ хось знань, навичок на практиці. Практичні заняття. 4. Пов’язаний із застосуванням на практиці знань у галузі якої-небудь науки. 5. Який має життєвий досвід, добре розу¬ міється на якихось справах (про людину); діловитий. Практична людина. 6. Вигідний, зручний для кого-, чого-небудь. Практичний одяг. Практичний колір. Практйчність, ності, ж. ПРАЛІНЕ, невідм ., с. Суміш цукру з подрібненими ядрами горіхів чи кісточок плодів, уживана в кон¬ дитерській справі для ароматизації кремів та різних начинок. ПРАНАЙМА, и, ж. Регулювання дихання йогами, що приводить до зосередження. ПРЕ... Префікс, що означає переду¬ вання. ПРЕАМБУЛА, и, ж. 1. Вступна части¬ на якого-небудь важливого докумен¬ та — законодавчого акта, міжнарод¬ ного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини чи підста¬ ви його проголошення, укладення і т. ін. Преамбула Конституції . 2. Вступ до чого-небудь. ПРЕВАЛЮВАТИ, ює. 1. Мати перева¬ гу; переважати. 2. Бути, виявлятися в більшій мірі; перевищувати кіль¬ кістю, розміром і т. ін. Превалювання, я, с. ПРЕВЕНТИВНИЙ, а, е, спец. Який попереджає що-небудь, запобігає чомусь. Превентивна війна. Превен¬ тивні заходи. ПРЕВЕНЦІЯ, ї, ж. Запобігання; по¬ передження. ПРЕДИКАТ, а, ч. 1. лог. Один з двох термінів судження, в якому щось говориться про предмет судження (суб’єкт). 2. грам. Присудок. Предикатйвний, а, е. Предикативні від¬ ношення. Предикативні форми. Предикативність, ності, ж. ПРЕДИКАЦІЯ, ї, ж. 1. лог. Визначен¬ ня змісту суб’єкта судження через предикат. 2. грам. Установлення предикативного зв’язку між члена¬ ми речення. ПРЕЗЕНС, а, ч, грам. Теперішній час. ПРЕЗЕНТ, у, ч. Подарунок. Вручити презент. ПРЕЗЕНТАБЕЛЬНИЙ, а, е. Який ви¬ гідно відрізняється від інших своїми якостями; показний, видний. Презентабельність, ності, ж. ПРЕЗЕНТАНТ, а, ч., фін. Пред’явник якогось грошового документа (век¬ селя та ін.). Презентація, ї, ж. 1. фін. Пред’явлення до відшкодування, виплати грошо¬ вого документа. 2. Публічне пред¬ ставлення чого-небудь. Презентація фільму. Презентувати, ую, уєш. 1. Передавати що-небудь у власність як подарунок; дарувати. 2. Публічно представляти що-небудь. ПРЕЗЕРВАТИВ, а, ч. Пристосуван¬ ня, що використовується як засіб запобігання вагітності або зара¬ женню венеричними хворобами та СНІДом. ПРЕЗЕРВАЦІЯ, ї, ж. Запобігання чому-небудь. ПРЕЗЙРВИ, ПРЕСЙРВИ, ів, мн. Не- стерилізовані харчові продукти, роз¬ фасовані і герметично закриті. ПРЕЗИДЕНТ, а, ч. 1. Виборний глава держави. Президент Украї¬ ни. 2. Виборний голова, керівник установи, організації; товариства тощо. Президент Національної ака¬ демії наук України. Президент ком¬ панії. Президентство, а, с. Термін президент¬ ства. Президентствувати, ую, уєш. Президентський, а, е. Президентське крісло. Президентська влада. ПРЕЗЙДІЯ, ї, ж. 1. Виборний орган для ведення зборів, з’їзду тощо. Президія зборів. 2. Постійний ке- 441 п презумпція — пресвітеріанка рівний колегіальний орган деяких організацій і установ. Президія На¬ ціональної академії наук України. ПРЕЗУМПЦІЯ, ї, ж., юр. Припущення, що ґрунтується на довірі до правди¬ вості свідчень людини. Презумпція невинності. ПРЕЙСКУРАНТ, а, ч. Довідник цін на різні види і сорти товарів або на певні послуги. Прейскурантний, а, е. ПРЕКЙС, а, ч.у спец. М’ясо-вовнова по¬ рода скороспілих тонкорунних овець, виведена у Франції. ПРЕЛАТ, а, ч. У католицькій та англі¬ канській церквах — почесна назва, титул представника вищого духо¬ венства (кардинала, архієпископа, єпископа тощо); особа, що має цей титул. ПРЕЛІМІНАРІЇ, їв, мн. 1. дипл. Попе¬ редня угода, яка згодом може бути замінена іншою; тимчасові рішення. 2. перен. Початок чого-небудь; те, що передує чомусь. Прелімінарний, а, е. Прелімінарний мир. ПРЕЛЮДІЯ, ї, ж. 1. Вступ до музич¬ ного твору. 2. Самостійна музична п'єса, переважно для фортепіано. Прелюдії Шопена. 3. перен. Те, що говориться або здійснюється як вступ до головного. ПРЕМ’ЄР, а, ч. 1. р озм. Те саме, що прем’єр-міністр. 2. Актор, що займає перше місце в трупі, виконує го¬ ловні ролі. Прем’єр-міністр, а, ч. Глава уряду, ке¬ рівник кабінету міністрів. Прем'єр- міністр України. Прем’єрський, а, е. Прем'єрське рішення (у 1 знач.). Прем'єрський виступ (у 2 знач.). ПРЕМ’ЄРА, и, ж. Перша вистава п'єси в театрі, перший показ естрадної, концертної або циркової програми. Прем’єрний, а, е. Прем'єрна афіша. Прем'єрна вистава. ПРЕМІЯ, ї, ж. 1. Нагорода (переважно грошова) за успіхи чи заслуги в пев¬ ній галузі діяльності, за досягнення кращих результатів у чому-небудь (у змаганні, конкурсі тощо). Присудже¬ но премію. Національна премія Украї¬ ни ім. Тараса Шевченка. Нобелівська премія. 2. Грошове чи матеріальне заохочення за успішну трудову ді¬ яльність; грошова винагорода за перевиконання виробничих норм, зниження собівартості продукції тощо як додаток до заробітної пла¬ ти. Видати премією. 3. спец. Грошова винагорода, що виплачується уряда¬ ми деяких держав як заохочення за реалізацію (звичайно експортну) де¬ яких видів товарів. Експортна премія. 4. торг. Винагорода однієї зі сторін, що укладають угоду, за внесення нею вигідних для контрагента змін в умови угоди. 5. фін. Різниця між біржовою і номінальною вартістю цінного паперу. Преміальний, а, е. Преміальні гроші. Ви¬ плачують преміальні. Премійований, а, е. Премійований ко¬ лектив. Преміювальний, а, е. Преміювальна комісія. Преміювання, я, с. Преміювати, юю, юєш. Нагороджувати премією. ПРЕНАТАЛЬНИЙ, а, е. Передполого- вий. Пренатальна діагностика. ПРЕПАРАТ, у, ч. 1. Частина рос¬ линного або тваринного організму, призначена і підготовлена для до¬ слідження. 2. спец. Речовина, під¬ готовлена для хімічного аналізу. Радіоактивний препарат. 3. спец. Хімічний або фармацевтичний про¬ дукт лабораторного чи фабричного виготовлення. Препаративний, а, е. Препаративна хімія. Препаративний синтез. Препаратний, а, е. Препаратник, а, ч. Той, хто виготовляє препарати (у 3 знач.). Препаратор, а, ч. Той, хто займається препаруванням, виготовленням пре¬ паратів. Препаратори хімічної лабо¬ раторії. Препараторський, а, е. Препарований, а, е. Препарована жаба. Препарований помідор. Препарувальний, а, е. Препарувальна голка. ПРЕПАРУВАННЯ, я, с. 1. Виготовлення препаратів (у 1 знач.). 2. перен. Об¬ роблення, переробляння чого-небудь певним чином, надавання чомусь відповідної форми, відповідного ви¬ гляду для якихось потреб. Препарувати, ую, уєш. ПРЕПОЗЙЦІЯ, ї, ж., грам. Положен¬ ня, позиція слова або речення перед іншим словом або реченням, з яким воно пов'язане. Препозитивний, а, е. Препозитивний прикметник. ПРЕПРИНТ, а, ч. 1. Відбиток, час¬ тина книжки або статті із збірни¬ ка, опублікована до появи у світі всієї книжки невеликим тиражем. 2. Видання, що випускається для обговорення спеціалістами з метою підготовки його остаточного тексту. Препринт підручника. ПРЕРАФАЕЛІТИ, ів, мн. (одн. пре¬ рафаеліт, а, ч.). Група англійських художників середини XIX ст., яка закликала повернутися до форм іта¬ лійського мистецтва, що передувало творчості Рафаеля. Братство прера¬ фаелітів. Відповідна школа, течія в мистецтві. ПРЕРІЯ, ї, ж. Рівнинна місцевість у Північній Америці з трав'янистою рослинністю степового типу. Прерійний, а ^ е. ПРЕРОГАТИВА, и, ж., книжн. Ви¬ ключне право, перевага, що нале¬ жить найчастіше державному орга¬ ну чи посадовій особі. Прерогатива влади. Прерогатива президента. ПРЕС, а, ч. 1. Машина для обробки тисненням різних заготовок і матері¬ алів; пристосування для ущільнення чогось, зміни форми, видалення рі¬ дини тощо за допомогою тиснення. 2. Те саме, що прес-пап’є'. 3. перен. Те, що гнітить, утискає кого-, що-небудь. Податковий прес. Цензурний прес. ПРЕС-... Перша частина складних слів, що має значення «належний до преси». ПРЙСА, и, ж. 1. Друковані видан¬ ня — періодичні (газети, журнали, бюлетені і т. ін.) і рідше неперіодич¬ ні (книги, листівки і т. ін.). 2. розм. Журналісти. Місця для преси. ПРЕС-АТАШЕ, невідм ., ч. Співробіт¬ ник дипломатичного представни¬ цтва, що відає питаннями преси та інформації. Прес-аташе посольства України у Туреччині. ПРЕСБІОПІЯ, ї, ж. Старече послаб¬ лення зору, зумовлене втратою елас¬ тичності кришталика ока. ПРЕС-БЮРО, невідм ., с. 1. Редакційний апарат для обслу¬ говування преси, який створюють на час з’їздів, конференцій, нарад і т. ін. 2. Постійний відділ при агентствах друку, телеграфно-ін¬ формаційних агентствах та інших організаціях, що постачають пресу інформацією, статтями, ілюстратив¬ ним та іншим матеріалом. ПРЕСВҐГЕР, а, ч. 1. У православній і католицькій церквах — священик. 2. У кальвіністів Англії, Нідерландів та деяких інших країн і в більшості християнських сект — виборний ке¬ рівник релігійної громади. ПРЕСВІТЕРІАНСТВО, а, с.урел. Одна з течій кальвінізму, поширена у Вели¬ кій Британії, США та деяких інших країнах, що вимагала незалежної від держави та єпископів «дешевої» церкви, у якій головне місце посіда¬ ють пресвітери (у 2 знач.). Пресвітеріанин, а, ч. Пресвітеріанка, и, ж. 442 пресвітеріанський — преформізм Пресвітеріанський, а, е. ПРЕСЙРВИ, див. презерви. ПРЙСИНГ, у, ч. 1. У спортивній грі — активна опіка гравців коман¬ ди супротивника по всьому полю. 2. перем. Тиск, здійснюваний на будь-кого. Психологічний пресинг. Пресинг часу. ПРЕС-КЛУБ, у, ч. Те саме, що прес- конференція. Гості прес-клубу. ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ, і, ж. Бесіда, зустріч державних, політичних, гро¬ мадських, наукових діячів з пред¬ ставниками преси, радіо, телебачен¬ ня з питань, що цікавлять широку громадськість. ПРЕСКРИПТЙВНИЙ, а, е. Який ре- гламентує, вимагає виконання. Пре- скриптивна вимога. Прескриптивний шлюб. Прескриптивна лінгвістика. ПРЕСКРИПЦІЯ, ї, ж. Опис, що міс¬ тить певні правила, які регламенту¬ ють що-небудь. ПРЕС-ПАП’Є, невідм ., с. 1. Важкий металевий, мармуровий тощо пред¬ мет, яким притискають папери на столі. 2. Письмове приладдя, що має вигляд бруска (пластинки) з прикріпленим до нього промо¬ кальним папером. ПРЕС-РЕЛІЗ, у, ч. Спеціальний бюле¬ тень для працівників засобів масової інформації, який розповсюджується урядовою установою, керівним орга¬ ном певної міжнародної організації для ознайомлення з матеріалами термінової публікації. ПРЕС- СЕКРЕТАР, я, ч. Речник офі¬ ційної особи (президента, прем’єр- міністра, міністра), що відповідає за зв’язок із засобами масової ін¬ формації. ПРЕСТИДИЖИТАТОР, а, ч. Фокус¬ ник, майстерність якого полягає у швидкості та спритності рухів рук; маніпулятор. Престидижитаторка, и, ж. ПРЕСТИЖ, у, ч. Авторитет, вплив, який має хто-, що-небудь. Престйжний, а, е. Престижна професія . Престижний автомобіль. ПРЕСТИСИМО, присл ., муз. Над¬ звичайно швидко (про темп вико¬ нання музичного твору). ПРЙСТО, муз. 1. присл. Дуже швидко (про темп виконання музичного твору). 2. невідм ., с. Назва музичної п’єси або частими музичного твору (симфонії, сонати і т. ін.), що ви¬ конується в такому темпі. ПРЕС-ФбРМА, и, ж. у спец. Металева форма, в якій пресуванням виго¬ товляють з яких-небудь матеріалів об’ємні вироби. П ПРЕС-ЦЕНТР, у, ч. Служба інфор¬ мації, яку організовують на період проведення з’їздів, конференцій, нарад, спортивних змагань тощо, або служба інформації, що постійно існує при якійсь організації, якомусь органі влади. Прес-центр Секретарі¬ ату Президента України. ПРЕСШПАН, у, ч.у спец. Дуже ущіль¬ нений лощений картон, з якого ви¬ готовляють палітурки, теки, коробки тощо, а також використовують як ізоляційний матеріал в електро¬ техніці. ПРЕТ-А-ПОРТЕ, невідм. у ч. Готовий одяг масового призначення, повсяк¬ денний, на відміну від ексклюзивно¬ го, створеного для індивідуального споживача, як правило, належний до високої моди; напрямок у моді, пов’язаний з розроблянням та ство¬ ренням такого одягу. ПРЕТЕКСТ, у, ч.у заст.у книжн. При¬ від. ПРЕТЕНДЕНТ, а, ч. Той, хто претендує на що-небудь, хто має підстави одер¬ жати щось, заволодіти чимсь. Претендентками, ж. ПРЕТЕНДУВАТИ, ую, уєш. 1. Ставити певні вимоги, заявляти свої права на кого-, що-небудь. 2. Домагатися ви¬ знання за собою певних властивос¬ тей, особливостей (часто відсутніх насправді). Претендування, я, с. Претендування на посаду. ПРЕТЕНЗІЙНИЙ, а, е. 1. Який прагне виявити у чомусь свою оригіналь¬ ність, підкреслити свою надзви¬ чайність. 2. Що стос, претензії (у 1, 4 знач.). Претензійні справи. Претензійність, ності, ж. ПРЕТЕНЗІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Ви¬ магання чого-небудь від когось, пред’явлення своїх прав на що-не¬ будь. 2. Вияв незадоволення ким-, чим-небудь; образа на кого-, що- небудь. 3. Прагнення відзначитися, виділитися чимось серед інших, до¬ могтися визнання за собою певних властивостей, особливостей (часто відсутніх насправді). 4. юр. Заява кредитора, замовника, покупця з протестом проти порушення умов договору, угоди. ПРЕТІ-ГЕРЛ, невідм.у ж. Красуня. ПРЕТОР, а, ч. У Стародавньому Римі — заступник і помічник консула, зго¬ дом найвища урядова особа, наді¬ лена судовою та адміністративною владою. ПРЕТбРІЙ, я, ПРЕТбРІУМ, а, ч„ іст. Місце у римському таборі, де пере¬ бував полководець. ПРЕФЕКТ, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — особа, що обіймала вій¬ ськову, адміністративну або судову посаду. 2. У деяких країнах (зокрема у Франції) — урядовий чиновник, що очолює управління в адміні¬ стративно-територіальній одиниці (департаменті). 3. У деяких краї¬ нах — начальник міської поліції. 4. У ряді держав особливий інститут представника центрального (Руму¬ нія) або регіонального (Російська Федерація) уряду на місцях. Префектура, и у ж. 1. У Стародавньому Римі — одна з чотирьох адміністра¬ тивно-територіальних одиниць ім¬ перії. 2. У деяких країнах (зокрема у Франції, Японії та ін.) — адмі¬ ністративно-територіальна одини¬ ця; район діяльності префекта (у 2 знач.). 3. Орган управління, на чолі якого стоїть префект (у 2 знач.); посада префекта. 4. Назва основної адміністративно-територіальної одиниці Японії. 5. Службове при¬ міщення префекта (у 2 знач.), його канцелярія. ПРЕФЕРАНС, у, ч. Назва гри в карти. Преферансист, а, ч. Преферансовий, а, е. ПРЕФЕРЙНЦІЯ, і, ж. у спец. Перевага, пільга, яка надається міжнародною спільнотою окремим державам або державою окремим її регіонам для підтримки певних видів діяльності. Преференціальний, Преференційний а, е. ПРЙФІКС, а, ч.у грам. Значуща части¬ на слова, що стоїть перед коренем і служить для творення нових слів або форм слова. Префіксальний, а, е. Префіксальний спо¬ сіб творення слів. Префіксація, ї, ж. Творення нових слів або форм слова за допомогою префіксів. Префіксований, а, е. Префіксоване діє¬ слово. Префіксоїд, а, ч. Коренева морфема, яка використовується для творення нових слів і виконує функції пре¬ фікса. ПРЕФІКС, а, ч.у спец. 1. Дострокова виплата за векселем. 2. невідм. Здій¬ снений, проведений раніше призна¬ ченого терміну. Виплата префікс. ПРЕФОРМАЦІЯ, ї, ж. Концепція розвитку живих організмів, що па¬ нувала в біології у XVIII ст., за якою в статевих клітинах у готовому ви¬ гляді закладені властивості й ознаки дорослого організму. Преформізм, у, ч. Вчення в біології, що ґрунтувалось на ідеї преформації. 443 преформіст — принцип п Преформіст, а, ч. ПРЕЦЕДЕНТ, у, ч. 1. Вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних вчинків, випадків. 2. юр. У праві — рішення суду щодо певної справи, яке в подальшому є взірцем для судів при розв'язанні аналогіч¬ них справ. Судовий прецедент. ПРЕЦЕСІЯ, ї, ж. 1. фіз. Рух осі обер¬ тання твердого тіла по круговій конічній поверхні. 2. астр. Рух осі небесних світил (зокрема Землі, Мі¬ сяця) по круговому конусу навколо прямої лінії, перпендикулярної до площини їх орбіти. ПРЕЦЙЗІЯ, і, ж. Точність. Прецизійний, а, е, спец. Який відзна¬ чається найвищою точністю. Пре¬ цизійні сплави. Прецизійність, ності, ж. ПРЕЦИПІТАТ, у, ч.у спец. 1. У хі¬ мії — осад, відстій. 2. Мінеральне фосфорне добриво у вигляді білого порошку, двохосновна кальцієва сіль фосфорної кислоти; виготовляється способом осаджування вільної фос¬ форної кислоти вапном. Преципітатор, а, ч. Речовина, що сприяє утворенню осаду, відстою чи утворює осад, відстій. ПРЕЦИПІТИН, у, ч ., спец. Специфічна імунна речовина, що з’являється в сироватці крові на 6—8 добу після введення в організм сторонніх біл¬ кових речовин. Преципітація, ї, ж. Здатність преци¬ пітину утворювати осад у сироватці крові. ПРЕЮДИЦІАЛЬНІСТЬ, ності, ж. Юридичне правило, згідно з яким усі суди, що розглядають справу, зо¬ бов’язані прийняти без перевірки і доказів факти, які були встановлені раніше й набрали законної сили за допомогою судового рішення в будь- якій іншій справі. ПРИВАТ-ДОЦЕНТ, а, ч. Учене зван¬ ня позаштатного викладача вищої школи. ПРИВАТИЗАЦІЯ, ї, ж. Віджучення майна, що перебуває в державній та комунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Приватизаційний, а, е. Приватизаційний сертифікат і. ПРИВАТНИЙ, а, е. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, несуспільний. Приватна власність. Приватний житловий фонд. 2. Який стосується окремої особи (осіб); особистий. Приватна квартира. Приватна особа. Приватна справа. ПРИВІЛЙЙ, ю, ч. 1. Особлива перева¬ га, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). 2. В епоху феодалізму — грамота, якою нада¬ валися або стверджувалися певні переваги, пільги для окремих осіб, груп людей, певних станів, класів. 3. заст. Патент. Привілеєвий, а, е. Привілеєве право. Привілейований, а, е. Який має приві¬ леї, користується привілеями. Приві¬ лейоване становище. Привілейованість, ності, ж. ПРИЗ, у, ч. Нагорода переможцеві в якому-небудь змаганні. Перехідний приз. Призовий, а, е. Призове місце. ПРЙЗМА, и, ж. 1. геом. Багатогран¬ ник з двома рівними паралельни¬ ми основами-многокутниками і боковими гранями — паралелогра¬ мами. 2. Тіло з прозорої речовини призматичної форми, переважно тригранник; використовується для розкладу складного світла, для зміни напрямку променів та інших цілей; застосовується в оптичних прила¬ дах. Оптична призма. Призматичний, а, е. Призматична фор¬ ма (у 1 знач.). Призматичний спектр (у 2 знач.). Прйзмовий, а, е. Призмова астролябія. Призмова камера. ПРИЗМАТОЇД, а, */., геом. Багатогран¬ ник, дві грані якого — паралельні ба¬ гатокутники з довільною кількістю сторін, а решта граней — трикутники або трапеції. ПРИМА, и,ж. 1. Перший ступінь гами, а також основний тон тризвука. 2. муз. Інтервал у межах одного ступеня зву¬ коряду. 3. муз. Провідна партія, що виконується на одному з інструментів в інструментальному ансамблі; осо¬ ба, що виконує провідну партію в ан¬ самблі, а також інструмент, на якому вона виконується. 4. театр. Те саме, що примадонна. ПРЙМА-БАЛЕРЙНА, и-и, ж. Балери¬ на, яка виконує перші партії. ПРИМАДОННА, и, ж ., театр. Співач¬ ка, що виконує перші партії в опері або в опереті. ПРЙМАС, а, ч. Вища духовна особа в католицькій і англіканській церкві; найголовніший єпископ у країні. ПРИМАТ, у, ч., книжн. Перевага, пе¬ реважне значення; першість щодо чогось. ПРИМАТИ, ів, мн.у зоол. Ряд най¬ вище організованих ссавців, до якого належать мавпи, напівмавпи і людина. ПРИМАТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ зооло¬ гії, що вивчає приматів. Приматологічний, а, е. Приматологічні дослідження. ПРИМІТЙВ, а, ч. 1. Те, що від¬ значається низьким або почат¬ ковим ступенем розвитку. 2. Те, що відзначається спрощеністю, збідненістю. 3. Твір мистецтва, належний до ранньої стадії роз¬ витку культури, який відрізняється образним спрощенням та виразною простотою форми. Примітивний, а, е. 1. Який перебу¬ ває на низькому або початковому ступені розвитку; недосконалий; простий. Примітивне землеробство. 2. Спрощений, збіднений. При¬ мітивний інструмент. 3. Який не має глибокого змісту; поверховий. Примітивний сюжет. Примітивний підхід. 4. Який відзначається низь¬ ким розвитком інтелекту, вузьким колом інтересів; обмежений. При¬ мітивна особистість. 5. Належний до мистецтва примітива (у 3 знач.). Примітивний живопис. Примітивність, ності, ж. ПРИМІТИВІЗМ, у, ч. 1. Низький або початковий ступінь розвитку чого- небудь. 2. Спрощення, збіднення чого-небудь. 3. Напрям у живопису XIX— XX ст., якому властиве свідоме спрощення художніх засобів, прийо¬ мів, форм. Примітивізація, ї, ж. Примітивізувати, ую, уєш. Спрощувати, збіднювати що-небудь. ПРЙМУЛА, и, ж. Багаторічна декора¬ тивна рослина родини первоцвітих з трубчастими квітками в окружкових (парасолеподібних) суцвіттях; вико¬ ристовують у медицині. ПРИНТЕР, а, ч. Зовнішній пристрій ЕОМ для друкування літерно-циф¬ рової або графічної інформації. Ла¬ зерний принтер. Струминний принтер. Кольоровий принтер. Прйнтерний, а, е. Принтерна фарба. ПРИНЦ, а, ч. Титул члена королівської або іншої можновладної родини, а також особа, що має цей титул. Принцеса, и, ж. Титул дочки короля або дружини принца, а також особа, що має цей титул. ПРЙНЦЕПС, а, ч. У Стародавньому Римі за принципату — перший у списку сенаторів — особа, у руках якої зосереджувалася вся влада. ПРИНЦИП, у, ч. 1. Основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, учення, теорії, ідеологіч¬ ного напряму і т. ін. 2. Особливість, покладена в основу створення або 444 здійснення чого-небудь, спосіб ство¬ рення або здійснення чогось. Прин¬ цип взаємності. Принципи державного прогнозування. 3. Переконання, нор¬ ма, правило, яким керується хто-не- будь у житті, поведінці. Принциповий, а, е. 1. Що стос, основ, суті чого-небудь. Принципове поло¬ ження. Принципова схема. Принципо¬ ва згода. 2. Який керується певними принципами у своїх думках і діях; безкомпромісний, непохитний у своєму ставленні до основ, суті чого- небудь; який виключає будь-які від¬ хилення. Принципова точність. Прин¬ ципова людина. Принциповість, вості, ж. Принциповість намірів. ПРИНЦИПАЛ, а, ч. 1. заст. 1. Хазяїн, начальник. 2. юр. Головний боржник у зобов’язанні; особа від імені якої діє агент. 3. ірон. Про керівника яко- го-небудь підприємства, установи. ПРИНЦИПАТ, у, ч. Державний устрій у Стародавньому Римі, за якого збе¬ рігалися республіканські установи, але влада фактично належала одній людині — принцепсові, якого сенат обирав довічно. ПРИНЦ-КОНСбРТ, а, ч. У Великій Британії чоловік королеви, який не є монархом. ПРИНЦ-РЙГЕНТ, а, ч. Принц, який тимчасово виконує обов’язки мо¬ нарха. ПРИСТИПбМА, и, ж. Рід риб родини помадазієвих, або буркотунів, по¬ ширених у прибережних шельфових ділянках. ПРІАМ, а, ч. 1. У давньогрецькій міфо¬ логії — останній цар Трої. 2. перен. Батько численної родини. ПРІАП, а, ч. У давньогрецькій міфоло¬ гії — бог садів, полів і творчих сил природи. Пріапїчний, а, е. 1. міф. Що стос. Пріапа (бога садів, полів і творчих сил природи, покровителя чуттєвих насолод) чи свята на його честь. Пріапічний культ. 2. перен. Хтивий, сластолюбний. ПРІАПУЛЇДИ, ів, мн. Клас морських первиннопорожнинних червів. ПРІОР, а, ч. 1. У католицькій церк¬ ві — управитель невеликого чоло¬ вічого монастиря; за раннього Серед¬ ньовіччя — помічник абата. 2. Другий після великого в магістра (гросмей¬ стера) сановник у духовно-лицар¬ ських орденах і масонських ложах. ПРІОРИТЕТ, у, ч. 1. Першість у яко- му-небудь відкритті, винаході, ви¬ словленні ідеї. Пріоритет в освоєнні космосу. 2. Переважне, провідне зна¬ принципбвий — пропонований п чення кого-, чого-небудь; перевага над кимсь, чимсь. Пріоритети регіо¬ нальної політики. Пріоритет точних наук. 3. Що-небудь найбільш важли¬ ве, основне. Визначити пріоритети. 4. В ЕОМ — число, що визначає чер¬ говість виконання завдання, процесу операції. Пріоритетний, а, е. Пріоритетний на¬ прям розвитку. Пріоритетність, ності, ж. ПРО... Префікс, що вживається для творення іменників і прикметників зі значенням: 1) «на зразок», «поді¬ бний до»; 2) «який підтримує кого- небудь, виконує чиюсь волю, поділяє чиїсь погляди». ПРОБАНД, а, ч. Вихідна особа в ге¬ неалогії того чи іншого роду. ПРОБАЦІЯ, і, ж ., юр. Умовне засу¬ дження в деяких країнах. ПРОБЛЕМА, и, ж. Складне теоре¬ тичне або практичне питання, що потребує розв’язання. Проблемний, а, е. Проблемний характер. Проблемна лабораторія. Проблемні питання. Проблемність, ності, ж. Проблемність наукового пошуку. ПРОБСТ, а, ч. Старший пастор у лю¬ теран.^ ПРОВАЙДЕР, а, ч. Спеціалізована ком¬ панія (фірма), що забезпечує доступ (підключення, реєстрацію тощо) до інформаційної мережі (стільниковий телефонний зв’язок, мережа Інтер- нет і т. ін.). ПРОВЕРБІАЛЬНИЙ, а, е. Той, що став приказкою, прислів’ям. ПРОВІАНТ, у, ч. Запас продовольства для армії, експедиції і т. ін. Провіантський, а, е. Провіантські за¬ паси. ПРОВІДЕНЦІАЛІЗМ, у, ч. Теологічне тлумачення історичного процесу як здійсненого задуму Бога. ПРОВІЗІЯ, ї, ж. Харчові продукти, їстівні припаси. Провізійний, а, е. Провізійна сумка. ПРОВІЗОР, а, ч. Аптекар, фармацевт вищої кваліфікації. Провізорський, а, е. ПРОВІЗОРНИЙ, а, е. 1. Попередній. Провізорна оцінка. 2. Тимчасовий. Провізорне рішення. Провізорні ор¬ гани. ПРОВІНЦІАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Набуття манер, звичок, смаків і т. ін., прий¬ нятих у провінції. ПРОВІНЦІАЛІЗМ, у, ч. 1. Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції. 2. лінгв. Слово, вираз, уживання яких обмежене якою-небудь областю, якимсь містом і т. ін. і які невластиві літературній мові. ПРОВІНЦІЯ, ї, ж. 1. У Стародавньо¬ му Римі та деяких пізніших імпе¬ ріях — завойована територія яко¬ го -небудь народу, що перебуває в економічній і політичній залежності від загарбника. 2. У деяких сучасних іноземних державах (Італія, Іс¬ панія; історичні провінції у Фран¬ ції) — адміністративно-територіаль¬ на одиниця, межі якої не збігаються із сучасним адміністративно-територі¬ альним поділом країни. 3. Віддалений від столиці, великого культурного центру населений пункт; периферія. 4. спец. Район розробки родовища яких-небудь корисних копалин. Провінціал, а, ч., розм. 1. Житель провінції. 2. Людина, яка у своїй поведінці дотримується правил про¬ вінційного укладу життя. Провінціалка, и, ж., розм. Провінційний, а, е. Провінційні мешкан¬ ці. Провінційні манери. Провінційність, ності, ж. Провінцій¬ ність поведінки. ПРОВЇРУС, у, ч. Прихована неінфек- ційна форма існування вірусу або помірного бактеріофага в клітині. ПРОВІТАМІНИ, ів, мн. Речовини, з яких в організмі людини і тварини можуть утворюватися вітаміни. ПРОВОКАТОР, а, ч. 1. Таємний агент, який проникає в нелегальну орга¬ нізацію із зрадницькими цілями. 2. Особа, що провокує що-небудь. Провокаторка, и, ж. Провокаторство, а, с. Провокаторський, а, е. Провокаторська поведінка. ПРОВОКАЦІЯ, ї, ж. 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, дер¬ жав тощо для того, щоб штовхнути їх на згубні для них учинки. 2. мед. Штучне збудження якої-небудь хвороби. 3. с. г. Штучний виклик сходження насіння бур’янів для по¬ дальшого їх знищення. Провокаційний, а, е. Провокаційне пи¬ тання (у 1 знач.). ПРОВОКУВАТИ, ую, уєш. 1. Навмисно підбурювати кого-небудь на якісь дії, учинки і т. ін.; навмисно викликати ту чи іншу подію, створювати кон¬ фліктну ситуацію і т. ін. Провокувати війну. Провокувати конфлікт. 2. мед. Штучно збуджувати яку-небудь хворобу. 3. с. г. Штучно викликати сходження насіння бур’янів для по¬ дальшого їх знищення. Провокований, а, е. Провокована пове¬ дінка (у 1 знач.). Провокована хвороба (у 2 знач.). 445 п провокування — продюсер Провокування, я, с. Провокування кон¬ флікту (у 1 знач.). ПРОГЕНІЯ, і, ж. Неправильний при¬ кус у людини, зумовлений виступан¬ ням нижньої щелепи вперед. ПРОГЕСТЕРОН, у, ч. Жіночий сте¬ роїдний статевий гормон хребетних тварин і людини. ПРОГІБСЙТ, у, ч. Штучний гідрогель алюмінію. ПРОГІМНАЗІЯ, ї, ж. У деяких краї¬ нах — неповний середній загально¬ освітній навчальний заклад (чолові¬ чий, жіночий). ПРОГНАТИЗМ, у, ч., антр. Виступан¬ ня вперед щелеп людини. Прогнастйчний, а, е. Прогностична щелепа. ПРОГНАТІЯ, ї, ж. Неправильний прикус у людини, зумовлений висту¬ панням верхньої щелепи вперед. ПРОГНбЗ, у, ч. Передбачення на основі наявних даних напряму, характеру й особливостей розвитку та закінчення явищ і процесів у природі й суспільстві. Прогноз по¬ годи. Еколого -економічний прогноз. Астрологічний прогноз. Прогнозний, а, е. Прогнозні матеріали. Прогнозований, а, е. Прогнозування, я, с. Складання прог¬ нозу. Прогнозування хвороби. Прог¬ нозування погоди. Прогнозувати, ую, уєш. На основі на¬ явних даних передбачати напрям, характер і особливості розвитку та закінчення явищ і процесів у природі й суспільстві. ПРОГНЙСТИКА, и, ж. Наука про передбачення закономірностей роз¬ витку та закінчення явищ і процесів у природі й суспільстві. Прогнозйст, а, ч. 1. Той, хто займається складанням прогнозів. 2. Метео¬ ролог. Прогностйчний, а, е. Прогностичний підхід. ПРОГРАМА, и, ж. 1. Наперед проду¬ маний план якої-небудь діяльності, роботи і т. ін. 2. Виклад основних завдань та мети, якими керується яка-небудь організація, партія, якесь товариство, якийсь друкований орган або окремий політичний, дер¬ жавний, суспільний діяч. Програма дій уряду України. Програма партії. 3. Стислий виклад основного змісту предмета; брошура, книжка з таким викладом. Навчальна програма. 4. Сукупність номерів, що входять до складу концерту, вистави, ра¬ діопередачі тощо й виконуються хором, ансамблем, оркестром і т. ін. Театральна програма. 5. Тема (сюжет) інструментального музичного твору. 6. Опис алгоритму розв’язання задачі мовою електронно-обчислювальної машини. Програмний, а, е. 1. Програмна діяль¬ ність (у 1 знач.). 2. Програмний до¬ кумент. Програмна основа. Програмні положення (у 2 знач.). 3. Програмна музика (у 5 знач.). 4. Програмне забез¬ печення (у 6 знач.). Програмність, ності, ж. Програмність музики (у 4—5 знач.). ПРОГРАМУВАННЯ, я, с. 1. Складання програми (у 1 знач.). Програмування роботи. 2. мат. Розділ прикладної математики й обчислювальної техні¬ ки, що розробляє методи складання програм. Лінійне програмування. Програміст, а, ч. Фахівець з програму¬ вання (у 2 знач.). Програміста, и, ж. Програмістський, а, е. Програмований, а, е. 1. Програмована робота. Програмоване навчання. Програмувальний, а, е. Програмувальний прилад (у 1 знач.). Програмувати, ую, уєш. Складати про¬ граму (у 7 знач.). ПРОГРЙС, у, ч. Розвиток по висхідній лінії, удосконалення в цьому про¬ цесі, перехід від нижчого до вищо¬ го, від простого до більш складного; протилежне — регрес. Технічний прогрес. Прогресйст, а, ч., книжн. Прогресистка, и, ж ., книжн. ПРОГРЕСИВНИЙ, а, е. 1. Який сприяє прогресу; політично, суспільно, еко¬ номічно передовий. Прогресивні ідеї. Прогресивні погляди. Прогресивний закон. Прогресивна технологія. Про¬ гресивний діяч. 2. Який поступово зростає, посилюється, пропорційно збільшується. Прогресивна оплата праці. Прогресйвність, ності, ж. Прогресивність ідеї. Прогресивність нового законодав¬ ства. Прогресивність технології. Прогресйвно. Прогресивно налашто¬ ваний. ПРОГРЕСІЯ, ї, ж. У математиці — ряд чисел, які збільшуються або змен¬ шуються так, що різниця або відно¬ шення між кожними двома сусідніми числами зберігає сталу величину. Арифметична прогресія. Геометрична прогресія. Спадна прогресія. ПРОГРЕСУВАТИ, ую, уєш. 1. Пере¬ ходити на вищйй ступінь розви¬ тку; іти шляхом прогресу; проти¬ лежне — регресувати; робити успіхи в чому-небудь, удосконалюватися. 2. Поступово зростати, збільшува¬ тися, посилюватися. Прогресування, я, с. ПРОДРбМ, у, ч., мед. Провісник хво¬ роби. Продромальний, а, е. Продромальний період кору. ПРОДУКТ, у, ч. 1. Предмет, що є мате¬ ріальним результатом людської пра¬ ці, діяльності. Валовий внутрішній продукт. 2. перен. Наслідок, витвір, результат чого-небудь. Продукт часу. 3. Речовина, яку одержують або яка утворюється хімічним чи іншим шляхом з іншої речовини. 4. звич. мн. їстівні припаси, харчі; продо¬ вольство. Продукти харчування. ПРОДУКТИВНИЙ, а, е. 1. Виробничий, плідний. Продуктивна робота. Про¬ дуктивна праця. Продуктивний ро¬ бітник. Продуктивний процес. Про¬ дуктивні технології. 2. Пов’язаний з нагромадженням продукції (пере¬ важно сільського господарства). Про¬ дуктивні землі. 3. лінгв. Здатний брати участь у творенні нових слів на всіх етапах розвитку певної мови. Про¬ дуктивний тип. Продуктивні класи. Продуктивна модель словотвору. Продуктивність, ності, ж. Продуктив¬ ність роботи. Продуктивність тва¬ ринництва. Продуктивність суфік¬ сації. ПРОДУКЦІЯ, ї, ж. Сукупність продуктів, що випускаються окремим підприємством, певною галуззю промисловості, сільського господарства або всім народним господарством країни; сукупність творів, що випускаються окремим видавництвом, пишуться окре¬ мим художником, композитором, письменником і т. ін. Друкована продукція. Літературна продукція. Наукова продукція. Продукційний, а, е. Продукційні про¬ цеси. Продукційність, ності, ж. ПРОДУЦЕНТ, а, ч. 1. екон. Той, хто виробляє, виготовляє яку-небудь продукцію; виробник; країна, що виробляє певний товар. 2. перев. мн ., біол. Організми, що створюють органічні речовини з неорганічних. ПРОДУЦШНИЙ, а, е. Відтворюваль- ний. Продуційна здатність. ПРОДЮСЕР, а, ч. 1. Довірена особа кіно- або телекомпанії, що орга¬ нізує виробництво кінофільму, здійснюючи фінансовий та (разом з режисером) художній контр¬ оль за ходом знімання (може бути одночасно режисером, сценаристом або актором). Продюсер кінофільму. 2. Адміністративний і фінансовий організатор діяльності співака або 446 продюсерство — прокуратура п естрадного ансамблю (концертів, га¬ стролей, музичних альбомів) тощо. Продюсерство, а, с. Продюсерський, а, е. Продюсерський центр. ПРОДЮСУВАТИ, ую, уєш. Адміні¬ стративно й фінансово організо¬ вувати виробництво кінофільму, діяльність співака або естрадного ансамблю (концерти, гастролі, ви¬ пуск музичних альбомів) тощо. Продюсування, я, с. ПРОЕКТ, у, ч. 1. Сукупність докумен¬ тів (розрахунків, креслень, макетів тощо), необхідних для зведення спо¬ руд, виготовлення машин, приладів і т. ін. Типовий проект. 2. Попередній текст якого-небудь документа, що виноситься на обговорення, за¬ твердження. Проект рішення зборів. 3. Задуманий план дій; задум, на¬ мір, втілений найчастіше у формі опису, обґрунтування, розрахунків, креслень, які розкривають сутність задуму і можливість його практич¬ ної реалізації. Проектант, а, ч. Проектантка, и, ж. Проектний, а, е. Проектна бригада. Проектний інститут. Проектне завдання. ПРОЕКТОР, а, ч., спец. 1. Оптичний прилад, яким вимірюють лінійні й кутові розміри виробів. 2. Оптичний прилад для одержання збільшених зображень на екрані; проекційний апарат. 3. Електронно-оптичний прилад, за допомогою якого одержу¬ ють збільшене зображення поверхні, що випромінює електрони. ПРОЕКТУВАТИ1, ую, уєш. 1. Складати, розробляти проект (у 1 знач.). 2. Планувати, намічати здійснити що-небудь. Проектований1, а, е. Проектувальний, а, е. Проектувальна група. Проектувальник, а, ч. Той, хто займа¬ ється проектуванням. Проектувальниця, і, ж. Проектування1, я, с. Проектування споруд. Проектування житлових бу¬ динків. ПРОЕКТУВАТИ2, ую, уєш. 1. мат. Зображувати на площині яку-не- будь просторову фігуру. 2. спец. Передавати на екран проекцію (у 2 знач.). Проектований2, а, е. Проектування2, я, с. ПРОЙКЦІЯ, і, ж. 1. мат. Зображення просторової фігури на площині. 2. спец. Збільшене зображення неру¬ хомих об’єктів (малюнків, креслень, кінокадрів і т. ін.) на екрані за допо¬ могою оптичних приладів. Проектйвний, а, е. Проективна гео¬ метрія (у 1 знач.). Проекційний, а, е. Проекційний апарат (у 2 знач.). ПРОЖЕКТ, у, ч. 1. ірон. Задум, намір, план, що не має точного обґрунту¬ вання. 2. заст. Проект. Прожектер, а, ч. Той, хто захоплюється прожектами (у 1 знач.). Прожектерство, а, с. Прожектерський, а, е. ПРОЖЕКТОР, а, ч. Освітлювальний апарат з оптичним пристроєм, за допомогою якого створюють потужні спрямовані пучки світла. Прожекторист, а, ч. Той, хто обслуговує прожектор. Прожекторний, а, е. Прожекторний промінь. ПРбЗА, и, ж. 1. Мовлення, не орга¬ нізоване ритмічно, не віршоване. 2. Літературний твір або сукупність творів, написаних невіршованою мо¬ вою; протилежне — поезія. 3. перен. Одноманітність, буденність; повсяк¬ денність. Прозаїк, а, ч. 1. Письменник, що пише прозою. 2. перен. Суха людина з дріб’язковими, вузько практичними інтересами. Прозаїчний, а, е. Позбавлений пое¬ тичності; одноманітний, буденний, звичайний. Прозаїчність, ності, ж. Прозаїчність інтересів. Прозовий, а, е. 1. Написаний прозою (у 1 знач.). ПРОЗЕКТОР, а, ч. 1. Лікар-патолого- анатом, що здійснює розтин трупів. 2. Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.). Прозекторство, а, с. Діяльність прозек¬ тора (у 1 знач.); посада прозектора. Прозекторський, а, е. ПРОЗЕКТУРА, и, ж. 1. Патологоана- томічне відділення при лікувальних або навчальних медичних закладах. 2. Те саме, що прозекторство. ПРОЗЕЛІТ, а, ч. 1. церк. Особа, що при¬ йняла нове віросповідання; неофіт. 2. книжн. Новий палкий прихильник якого-небудь учення, теорії, переко¬ нань і т. ін. Прозелітський, а, е. ПРОЗЕЛІТИЗМ, у, ч. 1. церк. Прагнен¬ ня поширити своє віросповідання, навернути до нього інших. 2. книжн. Палка відданість якому-небудь учен¬ ню, теорії, переконанням і т. ін. ПРОЗЕНХІМА, и, ж ., бот. Тканина рослин (наприклад волокно льону), що складається з видовжених, заго¬ стрених на кінцях, часто з потовще¬ ними стінками клітин. ПРОЗЕРПІНА, и, ж. У давньоримській міфології — богиня родючості, воло¬ дарка підземного світу. ПРОКАМБІЙ, ю, ч.у біол . Твірна основа рослин, з якої розвиваються первин¬ ні провідні тканини. ПРОКАОЛІН, у, ч. Аморфний продукт вивітрювання, який поступово пере¬ ходить у каолініт. ПРОКЛАМАЦІЯ, ї, ж. Друкований або рукописний агітаційний аркуш політичного змісту; листівка. Прокламаційний, а, е. ПРОКЛАМУВАТИ, ую, уєш. Повідом¬ ляти про щось, звертаючись до кого- небудь з викладом якихось положень, думок тощо. Прокламований, а, е. Прокламування, я, с. ПРОКЛІТИКА, и, ж ., лінгв. Ненаголо- шене слово, що стоїть перед наголо¬ шеним і утворює з ним одне фоне¬ тичне ціле. ПРОКОНСУЛ1, а, ч. У Стародавньому Римі — намісник провінції. Проконсульство, а, ч. 1. Посада прокон¬ сула. 2. Час правління проконсула. 3. Провінція, де намісником був проконсул. Проконсульський, а, е. Проконсульська посада. ПРОКОНСУЛ2, а, ч. Викопна людино¬ подібна мавпа, рештки якої знайдено в Африці. ПРОКСИМАЛЬНИЙ, а, е, спец. Роз- ташований ближче до серединної площини тіла (про орган людини чи тварини або його частину). ПРОКТИТ, у, ч.у мед. Запалення сли¬ зової оболонки прямої кишки в людини й тварин. ПРОКТОЛОГІЯ, ї, с. Розділ медицини, що вивчає хвороби прямої кишки та хірургічні захворювання інших від¬ ділів товстого кишечнику. Проктолог, а, ч. Лікар -проктолог. Проктологічний, а, е. Проктологічний кабінет. ПРОКУРАТОР, а, ч. 1. У Стародавньо¬ му Римі — управитель господарства; повірений римського громадянина в судових і комерційних справах. 2. У Швеції — посадова особа при парламенті. ПРОКУРАТУРА, и, ж. Державний орган, що здійснює нагляд за точним виконанням законів і має право порушувати карні справи, підтримувати звинувачення, пред¬ ставляти інтереси держави на судовому процесі тощо. Генеральна прокуратура України. 447 прокурор — пропіленовий п _ ПРОКУРйЕ а, ч. 1. Посадова особа, що стежить за дотриманням і правиль¬ ним виконанням законів. Генеральний прокурор. 2. Державний обвинувач на судовому процесі. Прокурорство, а, с., розм. Прокурорський, а, е. Прокурорський запит. П РОЛ АКТИН, у, ч., біол. Гормон тва¬ рин і людини, який утворюється гіпофізом. ПРОЛАМІН, у, ч ., біол. Простий білок, що міститься в насінні злаків. ПРОЛАН, у, ч., біол. Речовина гормо¬ нальної природи, яка виділяється плацентою вагітних жінок і міс¬ титься в їхній крові та сечі. ПРОЛАПС, у, ч., мед. Випадіння, від¬ висання внутрішнього органа назов¬ ні через природні або патологічні отвори. ПРОЛІН, у, ч., біол. Амінокислота, яка входить до складу майже всіх білків та деяких інших фізіологічно важли¬ вих речовин. ПРОЛСІГ, а, ч. 1. Вступна частина літературного або музичного твору. 2. перен. Початок чого-небудь. ПРОЛОНГУВАТИ, ую, уєш. 1. юр. Продовжувати термін чиннос¬ ті чого-небудь. Пролонгувати угоду. 2. Збільшувати час дії ліків. Пролонгація, ї, ж. Пролонгація векселя. Пролонгація ліків. Пролонгований, а, е. Пролонгована угода. Препарат пролонгованої дії. ПРОЛЮВІЙ, ю, ч., геол. Крихкі від¬ клади біля підніжжя гір, височин, змиті з вершин і схилів тимчасовими потоками. Пролювіальний, а, е. Пролювіальні від¬ кладення. ПРОМЙСА, и, ж. Документ, за яким власник облігації або лотерейного білета зобов’язується віддати їх за певну винагороду, якщо на них випаде виграш у найближчому тиражі. ПРОМЕТЕЙ, я, ч. 1. У давньогрецькій міфології — один з титанів, що ви¬ крав з неба вогонь і навчив людей ним користуватися, за що Зевс при¬ кував Прометея до скелі, куди щодня прилітав орел і клював його печінку. 2. перен. Символ людини, що прагне творити добро. Промете її зм, у, ч., книжн. Любов до сво¬ боди, незалежності; нескореність. ПРОМЕТІЙ, ю, ч., хім. Радіоактив¬ ний хімічний елемент, лантаноїд, що утворюється внаслідок ядерної реакції. Прометієвий, а, е. Прометієвий люмі- нограф. ПРОМІЛЕ, невідм ., ж ., спец. Одна ти¬ сячна частина числа, десята частина відсотка, яку позначають знаком %о\ 1/10 відсотка. ПРОМІСКУЇТЕТ, у, ч. 1. Передбачувана стадія нічим не обмежених статевих зносин у первісному суспільстві пе¬ ред установленням будь-яких норм шлюбу і форм сім’ї. 2. Те саме, що проституція. ПРОМОДЕЛЬ, і, ж. Модель, яка передує побудові наступної моделі якого-небудь об’єкта. ПРОМЙТОРИ, і в, мн. (одн. промотор, у, ч.,). 1. спец. Речовини, які додають до каталізаторів для збільшення їх ак¬ тивності, селективності або стабіль¬ ності; активатори. Структуротвірні промотори. 2. род. а, перен. Активна, цілеспрямована людина, здатна згуртувати інших людей; проводир, засновник. Промоторний, а, е. Промоторні каталі¬ затори (у 1 знач.). ПРОМЙУТЕР, а, ч. Спеціаліст, що сприяє просуванню вироблюваного фірмою товару на ринку, а також організації спортивного змагання, постанови фільму тощо за допомогою спонсорів, інвесторів. ПРОМбУШЕН, невідм. 1 Сприяння розвитку чого-небудь; підтримка, патронаж. 2. Організація, засну¬ вання чого-небудь. 3. Сприяння просуванню товарів на ринку, забезпечення популяризації кого-, чого-небудь. ПРОМбЦІЯ, і, ж. У деяких країнах — урочисте переведення з навчального закладу нижчого розряду до на¬ вчального закладу вищого розряду; урочиста церемонія присвоєння чергового звання. ПРОМУЛЬГАЦІЯ, ї, ж. Офіційна публікація, оприлюднення певного закону, схваленого парламентом. ПРОНАТОР, а, ч. 1. анат. М’яз, за до¬ помогою скорочення якого здійсню¬ ється пронація. 2. спец. Устілка, яку вкладають у взуття при деформаціях ступні. ПРОНАЦІЯ, ї, ж. 1. анат. Рух передпліччя та кисті руки, при якому долоня повертається назад, а великий палець — усередину. 2. спорт. Позиція у фехтуванні, коли озброєна рука нахилена до¬ лонею вниз. Пронацїйний, а, е. Пронаційний синер¬ гічний феномен. ПРОНЕФРОС, у, ч., біол. Орган виді¬ лення у зародків нижчих хребетних; передня нирка. Пронефрйчний, а, е. ПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ, і, ж ., лінгв. Перехід слів якої-небудь граматич¬ ної категорії в займенники. ПРОНЙНС, у, ч. Особливості вимови звуків французької мови. ПРОНУНСІАМЕНТО, невідм ., ч. В Іс¬ панії та країнах Латинської Америки державний військовий переворот, а також заклик до перевороту. ПРОПАГАНДА, и, ж. Поширення і постійне, глибоке та детальне роз’яснення яких-небудь ідей, поглядів, знань тощо; популяри¬ зація. Пропагандист, а, ч. Пропагандйстка, и, ж. Пропагандйстський, а, е. Пропагандист¬ ські кадри. Пропагований, а, е. Пропагування, я, с. ПРОПАГАТбРНИЙ, а, е, біол. Роз¬ множувальний. ПРОПАГУВАТИ, ую, уєш. Поширю¬ вати і роз’яснювати які-небудь ідеї, погляди, знання. Пропагувати на¬ ціональну ідею. ПРОПАН, у, ч, хім. Органічна газо¬ подібна сполука, що являє собою на¬ сичений вуглеводень; застосовується як паливо. Пропановий, а, е. Пропанова камера. ПРОПАРНІД, у, ч. Те саме, що про- парніл. ПРОПАРНІЛ, у, ч. Хімічна криста¬ лічна речовина білого кольору для боротьби з бур’янами, яка швидко руйнується в ґрунті і не має шкід¬ ливої післядії. ПРОПЕДЕВТИКА, и, ж. Уведення в яку-небудь науку. Пропедевтйчний, а, е. Підготовчий. Пропедевтичний курс. ПРОПЕЛЕР, а, ч. Пристрій, який скла¬ дається з кількох зігнутих лопатей і приводить у рух мотор літака, глісера і т. ін. Пропелерний, а, е. Пропелерний гвинт. ПРОПЕН, у, ч. Те саме, що пропілен. ПРОПІЛ АМІНИ, ів, мн. (одн. пропіл- амін, у, ч.), хім. Безбарвні речовини із специфічним запахом амінів, на основі яких виробляють охолоджу¬ вальні рідини для холодильної про¬ мисловості. ПРОПІЛЙЇ, їв, мн ., архіт. Парад¬ ний, архітектурно оздоблений вхід; брама. ПРОПІЛЙН, у, ч. Ненасичений вугле¬ водень — безбарвний горючий газ із слабким запахом, який використо¬ вують для синтезу поліпропілену, гліцерину та інших видів хімічної сировини, моторних палив. Пропіленовий, а, е. 448 пропіленглікбль — протектор1 ПРОПІЛЕНГЛІКЙЛЬ, ю, ч., хім. Без- барвна в'язка гігроскопічна солодку¬ вата на смак рідина без запаху, яку використовують у фармакології та косметології як розчинник. ПРОПІЛЇТ, у, ч., геол. Метасоматична гірська порода зеленого кольору, утворена з хлориту, альбіту, кальци¬ ту, піриту й кварцу. Пропілітизація, ї, ж. Процес метасо¬ матичного перетворення вулканіч¬ них гірських порід в умовах малих і середніх глибин. ПРОПІОФЕНбН, у, ч. Безбарвна рідина з квітковим запахом, яка використовується в парфумерії як фіксатор запаху. ПРОПЛІОПІТЕК, а, ч. Викопна лю¬ диноподібна мавпа, рештки якої знайдено в Єгипті (відклади кай¬ нозою). ПРбПЙЛІС, у, ч., спец. Клейка зелен¬ кувато-жовта або бура гірка на смак речовина, яку виділяють бджоли і яка має антимікробні та лікувальні властивості. ПРОПОРЦІЯ, ї, ж. 1. Співвідношення частин цілого між собою. 2. У літера¬ турі, архітектурі та мистецтві — роз¬ мірне співвідношення частин твору; один з основних засобів композиції. 3. мат. Рівність двох відношень. Гео¬ метрична пропорція. Пропорційний, а, е. 1. Який має пра¬ вильне співвідношення розмірів, частин чого-небудь; розмірний. 2. Який ґрунтується на дотриманні пропорцій, правильного співвідно¬ шення між чим-небудь. Пропорційний поділ. Пропорційна система. Пропорційність, ності, ж. Пряма пропор¬ ційність. Обернена пропорційність. ПРОПРЕТОР, а, ч. У Стародавньому Римі — особа, призначена у провін¬ цію як її управитель (намісник). ПРОПРІОРЕЦЕПТОРИ, ПРОПРІО¬ ЦЕПТОРИ, ів, мн. Чутливі нервові закінчення з групи механорецеп- торів, які розташовані в скелет¬ них м'язах, сухожилках, зв'язках і дають інформацію про положення різних частин тіла відносно одна одної. ПРОПС, у, ч. Кругла, очищена від кори колода певної довжини. ПРОПТбЗ, у, ч., мед. Патологічне зміщення органа або його частини вперед (переважно про око). ПРОІШІЬСІЯ, ї, ж ., мед. Нездоланне прискорення руху хворого вперед під час ходіння або після легкого поштовху. ПРОРАН, у, ч. 1. Протока, утворена при розмиванні берега річки, озера і т. ін. 2. гідрол. Вузький прохід, за¬ лишений у греблі до повного пере¬ криття річки. ПРОРЕКТОР, а, ч. Заступник ректора вищого навчального закладу. ПРОРОГАЦІЯ, ї, ж. 1. Право глави держави (монарха або президента республіки) відстрочувати засідан¬ ня парламенту. 2. У міжнародному праві — договірне визначення під¬ судності. ПРОСКОМЇДІЯ, ї, ж ., рел. Перша частина літургії, під час якої свя¬ щеннослужитель готує хліб і вино для причастя. ПРОСКРИПТИВНИЙ, а, е. Який за- бороняє. Проскриптивні заходи. ПРОСКРИПЦІЯ, ї, ж. У Стародавньо¬ му Римі — список осіб, яких при¬ людно оголошували поза законом; публічне засудження осіб, занесених у такий список. Проскрипційний, а, е. Проскрипційний список. ПРОСбДІЯ, ї, ж. 1. лінгв. Система ви¬ мови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові. 2. Вчення про співвідношення складів у вірші; сукупність правил віршування. Просодичний, а, е. ПРОСПЕКТ1, у, ч. Широка і пряма міська вулиця. ПРОСПЕКТ2, у, ч. 1. Докладний план, короткий зміст наукової праці або певного видання, що готується до друку. 2. Рекламна листівка або буклет; довідник з описом того, що рекламується. Проспектйвний, а, е. Спрямований у майбутнє. Проспективні проекти. ПРОСПЕРИТІ, невідм ., с. Короткочас¬ ний період економічного піднесення у США після Першої світової війни, у 20-ті роки XX ст. ПРОСТАТА, и, ж ., анат. Непарний орган чоловічого статевого апарата; передміхурова залоза. ПРОСТАТИТ, у, ч., мед. Запалення простати. Простатйчний, а, е. ПРОСТИТУЦІЯ, ї, ж. 1. Продаж сво¬ го тіла для статевих зносин з метою добуття засобів існування. 2. перен. Продажність, безпринципність, без¬ чесність. Проституйований, а, е. Проститутка, и, ж. Проституювання, я, с. Проституювати, юю, юєш. 1. При¬ мушувати займатися проституцією. 2. перен. Робити продажним, без¬ принципним, безчесним. 3. Займа¬ тися проституцією. _ П ПРОСТРАЦІЯ, ї, ж. Стан надзвичай¬ ної фізичної та нервово-психічної кволості, занепаду сил, байдужості до всього навколишнього, який виникає у людини при тяжких за¬ хворюваннях, виснаженні, нервових потрясіннях і т. ін. ПРОСЦЕНІУМ, у, ч. 1. Передня час¬ тина сцени, трохи висунута в зал. 2. У давньогрецькому театрі — май¬ данчик для гри акторів. ПРОТАГОНІСТ, а, ч. 1. У давньогрець¬ кому театрі — актор, який виконував головні ролі. 2. Головна дійова особа в художньому (переважно драматич¬ ному) тво^і. ПРОТАКТИНІЙ, ю, ч. Радіоактивний хімічний елемент, що належить до актиноїдів. ПРОТАМІНИ, ів, мн. Низькомоле¬ кулярні білки, що містять значну кількість лужних амінокислот. ПРОТЕГУВАТИ, ую, уєш. Сприяти кому-, чому-небудь, підтримувати когось, бути його покровителем. Протегований, а, е. Протегування, я, с. ПРОТЕЖЕ, невідм ., ч. і ж. Осо¬ ба, що користується чиєю-небудь прихильністю або рекомендацією для влаштування своїх справ, для службової кар’єри; взагалі чийсь улюбленець або ставленик. ПРОТЕЗ, а, ч. Механічний пристрій чи апарат, який застосовують для заміщення втрачених органів або частин тіла і часткового поновлення їх діяльності, а також для усунення косметичних вад. Протезйст, а, ч. Протезний, а, е. Протезний завод. Протезування, я, с. Протезувати, ую, уєш. Виготовляти протез якого-небудь органа або частини тіла. Протезувати зуби. За¬ безпечувати протезом когось. Про¬ тезувати хворого. ПРОТЕЇДИ, ів, мн. (одн. протеід, у, ч.). Складні білки, утворені з простих білків і речовин небілко- вої природи. ПРОТЕЇНИ, ів, мн. (одн. протеїн, у, ч.). Прості білки — основна складова частина всіх живих організмів. Протеїновий, а, е. Протеїнова речо¬ вина. ПРОТЕЇНбїДИ, ів, мн. 1. Білкоподібні речовини. 2. заст. Назва склеропро- теїнів. ПРОТЕЇНОТЕРАПІЯ, і, ж. Уведення в організм з лікувальною метою ре¬ човин, що містять білок. ПРОТЕКТОР1, а, ч., заст. Покрови¬ тель, захисник. 449 протектор2 — професіоналізація п _ ПРОТЕКТОР2, а, ч.у спец. 1. Потовщена зовнішня частина пневматичної шини, що захищає від пошкоджень і збільшує зчеплення з поверхнею землі. 2. Захисне покриття у різних технічних пристроях. Протекторний, а, е. ПРОТЕКТОРАТ, у, ч. 1. Форма залеж¬ ності, за якої одна держава визначає і здійснює зовнішні відносини іншої держави, бере на себе захист її те¬ риторії і фактично ставить під свій контроль її внутрішні справи через свого резидента. 2. Держава, що пе¬ ребуває в такій залежності від іншої держави. 3. Форма одноособової диктатури, що здійснюється особою, яка управляє державою до повноліт¬ тя наслідника престолу або за інших обставин. 4. Покровительство кого- небудь над кимось, чимось. ПРОТЕКЦІОНІЗМ, у, ч. 1. Економічна політика держав, спрямована на за¬ хист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції, а також на завоювання зовнішніх ринків, знаряддям якої є митна політика. Політика протек¬ ціонізму. 2. Система підбору людей на службу, влаштування службових справ за протекцією, за знайом¬ ством. Протекціоніст, а, ч. Протекціоністський, а, е. Протекціо¬ ністський лад. ПРОТЕКЦІЯ, і, ж. Заступництво, впливова підтримка, прихильність з боку кого-небудь, що сприяє влаш¬ туванню чиїх-небудь справ, чиєїсь кар'єри. Протекційний, а, е. Протекційна по¬ літика уряду ^ ПРОТЕРОЗОЙ, ю, ч. Друга найдавні¬ ша ера в геологічній історії Землі, наступна після архейської. Протерозойський, а, е. Протерозойська ера ПРОТЕСТ, у, ч. 1. Рішуче заперечення чого-небудь, категорична заява про незгоду з кимсь, чимсь, про небажа¬ ність чого-небудь. 2. Офіційна заява держави, організації, установи або окремої особи про незгоду з певним рішенням, певною дією і т. ін. іншої держави, установи або особи. 3. юр. Письмова вимога офіційних осіб (переважно прокурора) про скасу¬ вання або заміну незаконних актів, вироку, ухвали чи постанови суду. Касаційний протест. 4. мор. Офіцій¬ на заява капітана судна про аварію чи пошкодження вантажу внаслідок зіткнення кораблів; акт, складений за цією заявою. Морський протест. 5. фін. Офіційне засвідчення факту несплати за векселем у встановлений термін. Протест векселя. Протестувати, ую, уєш. 1. Виражати протест проти кого-, чого-небудь, виступати з протестом. 2. фін. Офі¬ ційно засвідчувати факт несплати за векселем у встановлений термін. Протестувати вексель. ПРОТЕСТАНТИЗМ, у, ч. Один з трьох (поряд з католицизмом і православ’ям) головних напрямів у християнстві, що оформився у XVI ст. на основі ідеологічної опозиції до католицизму в ході Реформації. Протестант, а, ч. 1. Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протес¬ тантизму. 2. Той, хто протестує про¬ ти кого-, чого-небудь. Протестантка, и, ж. Протестантство, а, с. Протестантський, а, е. ПРОТЙСТИ, ів, мн. Об’єднана назва всіх одноклітинних організмів. ПРОТИСТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ зооло¬ гії, що вивчає найпростіші тваринні організми. ПРЙТІЙ, ю, ч., хім. Легкий ізотоп водню. ПРОТО... Перша частина складних слів, що означає: 1) первинність, давність чого-небудь; 2) найвищий ступінь. ПРОТЙГРАФ, а, ч . Текст, на який спи¬ рається один чи кілька текстів. ПРОТОКОЛ, у, ч. 1. Документ, який містить запис усього, про що йшла мова на зборах, засіданні, допиті і т. ін. 2. Документ, який засвідчує пев¬ ний факт, подію і т. ін. 3. Писемна угода між державами; одна з назв між¬ народного договору. 4. Сукупність семантичних та синтаксичних правил, які визначають поведінку комп’ютерів і програм під час їхньої взаємодії в мережі. Протоколізм, у, ч. Стиль викладу, влас¬ тивий протоколу. Протокольний, а, е. Протокольний запис. Протокольний стиль викладу. Протокбльність, ності, ж. Протокольований, а, е. Протокольовані записи. Протоколювання, я, с. Протоколювати, юю, юєш. Вести, скла¬ дати протокол (у 1, 2 знач.); заносити що-небудь у протокол. ПРОТЙН, а, ч. Стабільна позитивно заряджена елементарна частинка атомного ядра будь-якого хімічного елемента. Протонний, а, е. Протонна радіоактив¬ ність. Протонний мікроскоп. ПРОТОНЕМА, и, ж., бот. Мохи на початковій стадії розвитку, коли вони розвиваються із спори і мають вигляд ниток. ПРОТОПЛАЗМА, и, ж . Вміст клітини живого організму, жива речовина, в якій здійснююся всі життєві про¬ цеси. Протоплазматичний, а, е. ПРОТОПЛАСТ, а, ч. Вміст рослинної клітини. ПРОТОПРЕСВІТЕР, а, ч.у церк. Голов¬ ний священик у великих соборах. ПРОТОРЕНЕСАНС, у, ч , Період в історії італійського мистецтва (XIII початок XIV ст.), для якого характерне зростання реалістичних тенденцій, що ґрунтуються на антич¬ них традиціях. ПРОТОТЙП, у, ч. 1. Конкретна особа, факти життя або риси характеру якої покладені в осно¬ ву образу літературного персонажа. 2. Первісний вигляд, первісна фор¬ ма якогось органа чи організму, з якого історично розвинулись даль¬ ші органи або організми. 3. Той (те), хто (що) є попередником, взірцем когось або чогось іншого. ПРОТРОМБІН, у, ч. Білкова речовина, яка міститься в плазмі крові людини й тварин і з якої утворюється тром- бін, що спричиняє зсідання крові. ПРОТУБЕРАНЦІ, ів, мн. (одн. про¬ туберанець, нця, ч.), спец. Світні утворення з розжарених газів, що спостерігаються у вигляді яскравих виступів різноманітної форми на краю сонячного диска. ПРОФАЗА, и, ж. Перша стадія поділу клітин — мітозу, для якого характер¬ на поява хромосом. ПРОФАН, а, ч. 1. Необізнана людина, невіглас, неук. 2. У Стародавньому Римі — той, хто не мав права входити до храму. ПРОФАНАЦІЯ, ї, ж. Зневажливе, нешанобливе ставлення до чого-не¬ будь загальновизнаного, загально- шанованого; неуцьке перекручуван¬ ня, опоганення чогось. Профанація мистецтва. Профанація науки. Профанований, а, е. Профанування, я, с. Профанувати, ую, уєш. Піддавати про¬ фанації. ПРОФЕРМЕНТИ, ів, мн. Неактивні попередники ферментів. ПРОФЕСІОНАЛ, а, ч. Той, хто зро¬ бив яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією. ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ, і, ж. Ово¬ лодіння якою-небудь професією як 450 професіоналізм — психоаналіз п своїм постійним заняттям; перехід у ряди професіоналів. ПРОФЕСІОНАЛІЗМ, у, ч. 1. Оволо¬ діння основами й глибинами якої- небудь професії. 2. лінгв. Слово або зворот, властиві мовленню людей певної професії. ПРОФЕСІЯ, ї, ж. Рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок і є для кого-небудь джере¬ лом існування. Професійний, а, е. Пов'язаний з профе¬ сією. Професійна хвороба. Професійна травма. Професійна лексика. Профе¬ сійна спілка. Професійність, ності, ж. ПРОФЕСОР, а, ч. Найвище вчене звання, що надається найбільш кваліфікованим викладачам ВНЗ та працівникам наукових установ і лікувальних закладів, що керують науково-дослідною і лікувальною роботою; посада, яку займає люди¬ на з цим званням; особа, яка має це звання, займає цю посаду. Професорка, и, ж., розм. Професорство, а, с. Професорський, а, е. Професорська ко¬ легія. Професорський кабінет. Професорувати, ую, уєш, розм. ПРОФЕСУРА, и, ж. 1. Посада профе¬ сора (у 1 знач.). 2. збірн. Професори. ПРОФІЛАКТИКА, и, ж. 1. Заходи, що запобігають виникненню й по¬ ширенню хвороб, сприяють охороні здоров’я населення. 2. техн. Су¬ купність заходів, які запобігають передчасному ломанню, псуванню та спрацюванню машин, механізмів 1 т. ін., відвертають аварії на вироб¬ ництві, транспорті тощо. Профілактйчний, а, е. Профілактичні заходи. ПРОФІЛАКТОРІЙ, ю, ч. 1. Лікуваль- но-профілактичний заклад сана¬ торного типу. 2. с. г. Приміщення для новонароджених тварин (телят, ягнят і т. ін.). 3. техн. Майстерня, де провадиться профілактичний огляд і ремонт машин, механізмів і т. ін. ПРбФІЛЬ, ю, ч. 1. Обриси обличчя збоку. 2. спец. Вертикальний (по¬ здовжній або поперечний) переріз чого-небудь (дороги, майданчика, деталі, заготовки і т. ін.). Геологіч¬ ний профіль. 3. Сукупність основних типових рис, які характеризують господарство, фах і т. ін. Економіч¬ ний профіль. Профільний, а, е. Профільне зображен¬ ня. Профільний портрет. Профільний переріз. Профільний інструмент (у 1, 2 знач.). Профільний комітет Верхов¬ ної Ради України (у 3 знач.). Профільований, а, е. Профільований шлях. Профілювальний стан. Профілювання, я, с. Профілювання ка¬ налів. Профілювання металу. Профілювати, юю, юєш. 1. спец. На¬ давати правильного, потрібного профілю чому-небудь (дорозі, пло¬ щадці, деталі, заготовці і т. ін.). Про¬ філювати шини. Профілювати метал. 2. Надавати чому-небудь певного профілю (у 3 знач.). Профілювати підприємство. ПРОФІТ, у, ч ., заст. Користь, зиск, вигода. ПРОФОРМА, и, ж. Зовнішня фор¬ мальність, видимість. ПРОЦЕДУРА, и, ж. 1. Офіційно встановлений чи узвичаєний по¬ рядок здійснення, виконання або оформлення чого-небудь. Процедура розслідування. Процедура формального опитування. 2. Лікувальний захід, пе¬ реважно призначений лікарем. Процедурний, а, е. 1. Процедурні справи (у 1 знач.). 2. Процедурний листок . Процедурний кабінет (у 2 знач.). ПРОЦЕС, у, ч. 1. Послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається закономірним порядком; хід роз¬ витку чого-небудь. Процес росту. Творчий процес. 2. Сукупність по¬ слідовних дій, засобів, спрямованих на досягнення певного результату. Виробничий процес. Переговорний про¬ цес. 3. Розгляд судової справи; сама судова справа. Судовий процес. Процесуальний, а, е. Процесуальні норми (у 3 знач.). ПРОЦЕСІЯ, і, ж. Урочистий багато¬ людний похід, пов’язаний переваж¬ но із весіллям, святом, похороном іт. ін. ПРОЦЕСОР, а, ч. 1. Центральна час¬ тина ЕОМ, що здійснює, згідно з програмою, перетворення і обробку інформації та керує всім обчислю¬ вальним процесом, а також вза¬ ємодією пристроїв обчислювальної машини. 2. Програма, що обробляє дані певного типу. Процесор бази да¬ них. Процесор друку. ПРУСТИТ, а, ч. Мінерал підкласу складних сульфідів. ПСАЛМбДІЯ, і, ж. Своєрідний спосіб співання псалмів у формі мелодійної декламації. ПСАЛОМ, лма, ч. 1. Релігійна пісня, молитва, що як складова частина входить у псалтир. 2. перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь; гімн. ПСАЛТИР, я, ч. 1. Одна з біблійних книг Старого Завіту, що складаєть¬ ся із 150 псалмів; книга псалмів. 2. Старогрецький і давньоєврей¬ ський багатострунний музичний інструмент. ПСАМОФІЛИ, ів, мн. Організми, що пристосовуються до життя у піску або на його поверхні. ПСАМОФІТИ, ів, мн. Рослини рухомих пісків (переважно в пустелях). ПСЕВДО... Перша частина складних слів, що означає: несправжній, уда¬ ваний. ПСЕВДОАРТРбЗ, у, */., спец. Ру¬ хоме з’єднання частин трубчас¬ тої кістки, патологічно зміненої внаслідок перелому або з інших причин. ПСЕВДОГОТИКА, и, ж. Умовна назва архітектурного напряму XVIII— XIX ст., що відроджував архітектурні форми та декоративні мотиви готики. ПСЕВДОКЛАСИЦИЗМ, у, ч. Штучний стиль італійської, французької та ро¬ сійської літератур ХУІІІ — початку XIX ст., який намагався відтворити античні художні ідеали. ПСЕВДОМОРФОЗИ, ів, мн. Міне- ральні утворення, форми яких не відповідають внутрішній структурі мінералу, що утворює їх. ПСЕВДОНІМ, а, ч. Вигадане ім’я або прізвище, яке використовують для заміни справжнього власного прізвища письменники, актори, по¬ літичні діячі. ПСИЛОМЕЛАН, у, ч. Мінерал під¬ класу гідроксидів, сіро-чорного кольору. ПСИЛОФІТИ, ів, мн. Найдавніша група вимерлих наземних вищих рослин. ПСИХ..., ПСИХО... Перша частина складних слів, що відповідає понят¬ тям «психіка», «психічний». ПСИХАСТЕНІЯ, ї, ж. 1. Невроз, при якому людина стає нерішу¬ чою, невпевненою у своїх силах. 2. Особливий склад особистості (форма психопатії); невпевненість у собі, постійні сумніви, тривожність, помисливість. ПСИХЕЯ, ї, ж. У давньогрецькій міфо¬ логії — утілення душі, дихання. ПСИХІАТРІЯ, ї, ж. Розділ медицини, що вивчає психічні захворювання та методи їх лікування. ПСЙХІКА, и, ж. 1. Властивість мозку відображати дійсність у вигляді від¬ чуттів, уявлень, думок, волі тощо. 2. Сукупність душевних якостей людини, що становлять її духовну суть. Психічний, а, е. Психічний стан. ПСИХОАНАЛІЗ, у, ч. Розроблений ав¬ стрійським психіатром і психологом 451 п _ 3. Фрейдом наприкінці XIX — на по¬ чатку XX ст. метод лікування психіч¬ них захворювань, а також комплекс гіпотез і теорій, що пояснюють роль несвідомого в житті людини та роз¬ витку людства. ПСИХОГЕНЕЗ, ПСИХОГЕНЕЗИС, у, 4. Виникнення І розвиток у ЛЮДИНИ психічного життя — почуттів, МОВИ, мислення тощо. ПСИХОГЕННИЙ, а, е. Той, що вини¬ кає через психічну травму. ПСИХбЗ, у, ч. 1. Розлад психічної діяльності, психічне захворювання. 2. перен. Нервовість, істерія, нагні¬ тання страху. ПСИХОЛАМАРКЇЗМ, у, ч. Один з на¬ прямків неоламаркізму, представни¬ ки якого стверджували, що основним джерелом еволюції є свідомі вольові акти організмів. ПСИХОЛІНГВІСТИКА, и, ж. Наука про закономірності породження і сприйняття мовних висловлювань. ПСИХОЛОГІЗМ, у, ч. Поглиблене зо¬ браження психічних, душевних пере¬ живань людини в мистецтві. ПСИХОЛЙГІЯ, ї, ж. 1. Наука, що вивчає закономірності психічної діяльності. 2. Сукупність психічних процесів, що зумовлюють певний вид діяльності. 3. Психіка, особливості характеру. Психолог, а, ч. Психологічний, а, е. Психологічний стан. ПСИХОНЕВРОЗ, у, ч., заст. Невроз. ПСИХОПАТІЯ, ї, ж. Уроджені особли¬ вості специфічної поведінки людини, в основі яких лежить неврівноваже¬ ність, несталість психічних процесів та неадекватні реакції. 1 1 риупп от о и ПСИХОПАТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ психіатрії, який вивчає закономір¬ ності появи, механізми розвитку та причини виникнення психозів, а також розробляє принципи і методи їх лікування. ПСИХОТЕРАПІЯ, ї, ж. Психічний вплив на хворого з лікувальною метою. ПСИХРОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬ мірювання температури і вологості повітря за показаннями двох термо¬ метрів — сухого та вологого. ПСИХРОФІТИ, ів, мн. Рослини во¬ логих і холодних районів високих широт та високогір’їв. ПСОРІАЗ, у, ч. Хронічне захворювання шкіри нез’ясованої етіології. ...ПТЕР. Друга частина складних слів, що відповідає поняттям «птах», «ко¬ маха», «літальний апарат». психогенез — пульсація ПТЕРОЗАВРИ, ів, мн. Група мезо¬ зойських викопних плазунів, що пристосувалися до польоту і набули птахоподібних форм. ПТИФУР, у, ч. Сорт печива. ...ПТОЗ. Друга частина складних слів- термінів, що позначають опущення певних органів. ПУАНТ, а, ч. Гостродраматичне завер¬ шення ліричного сюжету в ліричному (драматичному чи епічному) творі, найвищий прояв градації. ПУАНТИ, ів, мн. Тверді носки балет¬ ного взуття. ПУАНТИЛІЗМ, у, ч. 1. У живопи¬ сі — манера накладати фарби мазка¬ ми правильної, прямокутної та іншої форми. 2. муз. Один з методів ком¬ позиції XX ст., при якому музична тканина створюється зі звуків, розді¬ лених паузами або стрибками. ПУБЕРТАТНИЙ, а, е, фізіол. Пов’я¬ заний зі статевим дозріванням. Пу¬ бертатний період. ПУБЛІКА, и, ж. Група людей, які ви¬ ступають у ролі слухачів, глядачів, відвідувачів. Публічний, а, е. Той, що відбувається у присутності публіки, слухачів; при¬ людний. Публічне право. Публічна бібліотека. ПУБЛІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Доведення пев¬ ної інформації до загального відо¬ ма через пресу, радіо, телебачення. 2. Друкування в газетах, книгах яких-небудь праць. 3. Опублікований текст. ПУБЛІЦИСТИКА, и, ж. Рід літера¬ тури, присвячений суспільно-по¬ літичним питанням та іншим про¬ блемам сучасності, а також твори на цю тему. Публіцист, а, ч. Публіцистйчний, а, е. Публіцистичний твір. Публіцистичний фільм. ГОДЕЛЬ, я, ч. Порода декоративних собак. ГОДИНГ, а, ч. Національна англійська страва — запіканка з рису чи сиру з фруктами, родзинками тощо. ПУДРЙТ, у, ч. Висушені й подрібнені людські екскременти, що застосову¬ ють як добриво. ПУЕРАРІЯ, ї, ж. Рід багаторічних вит¬ ких рослин родини бобових. ПУЕРПЕРАЛЬНИЙ, а, е, мед. Після¬ пологовий. Пуерперальний період. ПУЛ, у, ч., спец. 1. Одна з форм моно¬ полій, яка характеризується тим, що прибуток усіх учасників надходить у загальний фонд і розподіляється між ними пропорційно до розмірів їхніх капіталів. 2. У Канаді, СШАта Австралії — кооперативна організа¬ ція для збуту сільськогосподарської продукції. Канадський хлібний пул. 3. Сфера оперативної пам’яті, виді¬ лена для організації кількох процесів. 4. Сума ставок у картярських іграх і т. ін. 5. Більярдна гра, в якій кожний грає кулькою свого кольору. ПУЛбВЕР, а, ч. Трикотажний светр без коміра. ПУЛЬВЕРИЗАТОР, а, ч. Прилад для розпилювання рідини або порошку струменем повітря. Пульверизація, ї, ж. Розпилювання рідини або порошку пульвериза¬ тором. ПУЛЬКА, и, ж. 1. Партія гри в карти (у преферанс та деякі інші ігри); графа на аркуші паперу для запису результатів цієї гри. 2. спорт. Партія гри у футбол, ватерполо і т. ін. з ви¬ буванням команди, що програла, з розіграшу. ПУЛЬГАДА, и, ж. Міра довжини в Іс¬ панії, у деяких країнах Латинської Америки, на Філіппінах. ПУЛЬМОНОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ ме¬ дицини, що вивчає будову, функції та перебіг захворювання легень, а також розробляє методи профі¬ лактики та лікування легеневих захворювань. Пульмонблог, а, ч. ПУЛЬПА, и, ж. 1. анат. М’яка сполучна тканина, пронизана нер¬ вовими закінченнями, лімфатич¬ ними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба. 2. техн. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини). ІІУЛЬПЇТ, у, ч.у мед. Запалення зубної пульпи. ПУЛЬС, у, ч. 1. Поштовхоподібні рит¬ мічні коливання стінок кровоносних судин, спричинені викиданням крові з серця при кожному його скорочен¬ ні. 2. перен. Ритм, темп чого-небудь (переважно стосовно життя, епохи і т. ін.). Пульсовий, а, є'. Пульсова хвиля. ПУЛЬСАРИ, ів, мн. (одн. пульсар, а, ч.), астр. Космічні об’єкти, радіо¬ випромінювання яких має характер коротких періодичних імпульсів. ПУЛЬСАТОР, а, ч. Прилад або при¬ стрій, що дає рівномірні поштовхи або імпульси. ПУЛЬСАЦІЯ, ї, ж. 1. фізіол. Поштов¬ хоподібні коливання стінок крово¬ носних судин, серця та прилеглих до них тканин, що спричиняються скороченням серця. 2. фіз . Безпе¬ рервні зміни якоїсь характеристики явища. 452 пульсометр — п’яртнерс ПУЛЬСОМЕТР, а, н . Насос, у якому виштовхування рідини відбувається під дією пари або газу. ПУЛЬТ, а, ч. 1. Похилий столик-під- ставка на високій ніжці для нот, книжок. 2. Пристрій, на якому роз¬ міщені сигнальні та контрольно-ви¬ мірювальні прилади, за допомогою яких оператор впливає на керовані об'єкти. Пульт управління атомною електростанцією. Пульт телевізора. 3. перен. Про керування, керівництво чим-небудь. ПУЛЬЧИНЙЛА, и, ж. Один з тра¬ диційних персонажів італійської комедії дель арте, популярна маска слуги. ПУМА, и, ж. Рідкісний ссавець родини котячих. ПУНКТ, у, ч. 1. Місце, що відрізня¬ ється чим-небудь, призначене для чого-небудь. Пункт спостереження. Населений пункт. 2. Установа або її відділ певного призначення. Пере¬ говорний пункт. 3. Певне місце, розділ, параграф якогось твору, документа. Пункт закону. Пункт правопису. 4. Момент розвитку чого-небудь. Відправний пункт. 5. Одиниця вимірювання в дру¬ карській системі мір. ПУНКТЙР, а, ч. 1. Лінія, утворена з окремих крапок або рисочок, що розташовані близько одна до одної. 2 перен. Про щось недокладне, що повідомляє певну інформацію в за¬ гальних рисах. ПУНКТУАЛЬНИЙ, а, е. Точний, аку- ратний. Пунктуальна людина. Пунк¬ туальне виконання. Пунктуальність, ності, ж. ПУНКТУАЦІЯ, ї, ж. Система розділо¬ вих знаків, що їх використовують у писемній мові; система правил ужи¬ вання розділових знаків у тексті. ПУНКЦІЯ, ї, ж ., мед. Прокол голкою якоїсь порожнини, кровоносної су¬ дини, органа з лікувальною або діа¬ гностичною метою. ПУНШ, а, ч. Спиртний напій з рому (віскі, коньяку тощо), розбавленого водою і звареного з цукром, цитри¬ новим соком або іншими приправа¬ ми з фруктів. ПУРИЗМ, у, ч. 1. Прагнення до чистоти і суворості моралі, часто — показне. 2. Надмірне прагнення до очищення мови від чужомовних запозичень, неологізмів, позалітера- турної лексики. ПУРИТАНИ, ан, мн. 1. Прихильники однієї з течій протестантизму у Ве¬ ликій Британії (XVI— XVII ст.), які виступали за рішуче втілення ідеї Реформації на відміну від англікан¬ ської церкви. 2. перен. Прихильники аскетичного способу життя, суворої моралі. _ П Пуританський, а, е. ПУРПУР, у, ч. 1. Антична коштовна фарба червоно -фіолетового кольору, що добувалася з морського молюска мурекса пурпурного. 2. Темно-чер¬ воний або яскраво-червоний колір з фіолетовим відтінком. 3. Одяг з тка¬ нини червоного кольору або взагалі багатий одяг. Пурпурний, Пурпуровий, а, е. ПУСТУЛА, и, ж., мед. Гноячок. Пустульозний, а, е. Пустульозне утво¬ рення. ПУТЧ, у, ч. Державний переворот, учинений групою змовників, а також спроба такого перевороту. Путчйст, а, ч. Учасник, прихильник путчу. Путчгізм, у, ч. Політика путчів; орга¬ нізація путчів. ПУФ1, а, ч. Вигадка, фальшива звістка. ПУФ2, а, ч. Низький ослінчик з м'яким сидінням. ПУШТУ невідм ., ж. Одна з іранських мов (східноіранська група). ПЮПҐГР, а, ч. Підставка для нот, умонтована в музичний інструмент, а також настільна підставка для кни¬ жок, зошитів. П’ЯРТНЙРС, а, 4., мор. Отвір у палубі, через який проходить нижній кінець щогли, а також пристрій, у який упи¬ рається бушприт. р РА, невідм. У давньоєгипетській міфо¬ логії — бог Сонця. РАБАТ, у, ч ., екон. 1. Зниження про¬ давцем ціни товару в разі закупівлі його великими партіями. 2. Знижка із суми страхової премії при осо¬ бливо вигідних для страхувальника умовах договору. РАБАТКА, и, ж. Довга вузька грядка квітів уздовж паркових доріжок, нав¬ коло клумб і т. ін. РАБИН, а, ч. Служитель культу і ду¬ ховний керівник єврейської релігій¬ ної громади. РАВАНАСТР, РАВАНАСТРбН, а, ч., муз. Стародавній індійський музич¬ ний смичковий інструмент. РАВЕЛІН, у, ч. Допоміжна фортифіка¬ ційна споруда трикутної форми, роз¬ ташована поза огорожею старовинної фортеці між двома бастіонами. РАВЕНДУК, у, ч., текст. Груба лляна тканина; парусина. Равендуковий, а, е. РАВІШІІ, невідм. с. Італійська страва, що нагадує пельмені. РАГХ невідм ., с. Страва з дрібно наріза¬ ного м’яса, тушкованого з овочами, або з тушкованих овочів з пряною, гострою приправою. РАД, а, ч., фіз. Позасистемна одиниця поглинутої дози іонізувального про¬ міння. РАДАР, а, ч., спец. Те саме, що радіо¬ локатор. Радарний, а, е. Радарні установки. РАДАРОСКЙП, а, ч. Електронно-про¬ менева трубка в радіолокаторі. РАДЖА, і, ч. У Стародавній Індії — правитель держави; з часів Серед¬ ньовіччя і до 1950 р. — князівський титул і особа, що мала цей титул. РАДИКАЛ1, а, ч. 1. Представник по¬ літичних партій, які вимагають проведення рішучих, докорінних перетворень. 2. Прихильник крайніх заходів, рішучих дій. Радикалізація, ї, ж. Запровадження радикальних заходів у розв’язанні якого-небудь питання, питань (пе- рев. політичних). Радикалізм, у, ч. 1. Світогляд і по¬ літика радикалів (у 1 знач.). 2. Об¬ стоювання і застосування ради¬ кальних, зокрема політичних, за¬ ходів у розв’язанні питань теорії і практики. Радикальний1, а, е. 1. Радикальна партія. Радикальна людина (у 1 знач.). 2. Ра¬ дикальні суспільні зміни. Радикальний засіб (у 2 знач.). Радикальність, ності, ж. Радикальність поглядів. Радикальність змін. РАДИКАЛ2, а, ч. 1. мат. Знак дії добу¬ вання кореня (.у/-), а також результат добування кореня. Величина радика¬ ла. 2. Стійка група атомів у молекулі, яка при хімічних перетвореннях пе¬ реходить без зміни з однієї сполуки в іншу. Вільні радикали. Радикальний2, а, е. Радикальна реакція. РАДИКУЛІТ, у, ч. Запалення корінців спинномозкових нервів у людини. РАДІАЛЬНИЙ, а, е, спец. Який роз¬ ходиться радіусами, спрямований за радіусами. Радіальна швидкість небесного тіла. Радіальність, ності, ж. РАДІАН, а, ч., мат. Центральний кут, довжина дуги якого дорівнює радіу¬ сові цієї дуги. Радіанний, а, е. Радіанна міра кута. РАДІАНТ, а, ч., астр. Точка не¬ бозводу, з якої нібито виходять (внаслідок перспективи) видимі траєкторії метеорів одного метеор¬ ного потоку. РАДІАТОР, а, ч. 1. Теплообмінний апа¬ рат для охолодження води, мастила, повітря у двигунах внутрішнього згоряння (в автомобілі, тракторі, лі¬ таку і т. ін.). 2. Нагрівальний прилад у системах водяного, парового, іноді електричного опалення. Радіаторний, а, е. Радіаторний на¬ грівай. РАДІАЦІЯ, ї, ж. 1. Випромінювання, зокрема електромагнітної енергії, яким-небудь тілом. Іонізуюча раді¬ ація. Сонячна радіація. 2. Електро¬ магнітні хврлі, випромінювані яким-небудь джерелом. Радіаційний, а, е. Радіаційний захист. Радіаційний пояс. Радіаційна хімія. РАДІЕСТЕЗІЯ, ї, ж. Визначення гео- патогенних місць на місцевості за допомогою спеціальних приладів; лозоходіння. Радіестезист, а, ч. Радіестезйчний, а, е. РАДІЙ, ю, ч. Радіоактивний хіміч¬ ний елемент, який являє собою метал сріблясто-білого кольору, використовується для виготовлення світних фарб, а також у медици¬ ні — для радіотерапії та одержання радону. Радієвий, а, е. Радієве випромінювання. РАДІО, невідм. у с. 1. Передавання на відстань без дротів інформації за допомогою радіохвиль. 2. Галузь науки і техніки, пов’язана з ви¬ вченням фізичних явищ, на яких ґрунтується такий спосіб, і з практичним використанням їхніх властивостей. 3. Радіомовлення — один із засобів масової інформа¬ ції — звукова передача інформацій¬ них та музичних програм тощо. 4. Пристрій для приймання радіо¬ передач. РАДІО...1 Перша частина складних слів, що має значення: належний до радіо (у 1 знач.); належний до радіо, радіоактивності, радіації. РАДІОАВТОГРАФІЯ, ї, Ж. у спец. Утво¬ рення фотографічних зображень унаслідок дії на фотоплівку випро¬ мінювань радіоактивних елементів, що є в досліджуваних об’єктах. Радіоавтограф, а, ч. Радіоавтографічний, а, е. Радіоавтогра¬ фічний аналіз. РАДІОАКТИВАЦІЯ, ї, ж.у фіз. Опро¬ мінення речовини ядерними частин¬ ками для одержання її радіоактивних ізотопів. Радіоактиваційний, а, е. Радіоактива¬ ційний аналіз. РАДІОАКТИВНІСТЬ, ності, ж. Спон¬ танний або штучно викликаний розпад атомних ядер деяких хімічних елементів, який супроводжується ви¬ промінюванням елементарних части¬ нок: електронів, позитронів і т. ін. Радіоактивність речовини. Радіоактйвний, а, е. 1. Який має ра¬ діоактивність. Радіоактивний еле¬ мент. 2. Зумовлений радіоактивніс- 454 радіоальтиметр — радіопеленг тю, пов’язаний з нею. Радіоактивна енергія. Радіоактивне забруднення. РАДІОАЛЬТИМЕТР, а, ч. Прилад для визначення висоти польоту літаль¬ ного апарата. РАДІОАСТРОНОМЕТРІЯ, і, ж. Розділ астрономії, в якому застосовують ра¬ діофізичні методи й прилади. Радіоастронометрйчний, а, е. Радіо - астронометричне дослідження. РАДІОАСТРОНОМІЯ, і, ж. Розділ астрономії, який вивчає різні кос¬ мічні об’єкти шляхом спостереження за їхнім радіовипромінюванням і за відбитими від них радіохвилями, що посилаються з Землі та її штучних супутників. Радіоастроном, а, ч. Радіоастрономічний, а, е. Радіоастро¬ номічні дослідження. РАДІОБІОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ біології, який вивчає вплив іонізувальної ра¬ діації на людей, тварин і рослини. Радіобіблог, а, ч. Радіобіологічний, а, е. Радіобіологічне дослідження. РАДІОГАЛАКТИКА, и, ж., астр. Га¬ лактика, що має аномально велике радіовипромінення. РАДІОГЕННИЙ, а, е. Пов’язаний за походженням з розпадом радіоак¬ тивних речовин. Радіогенність, ності, ж. РАДІОГОНІОМЕТР, а, ч. Пристрій для приймання та передавання ра¬ діосигналів, що його використовують у мореплавстві та авіації. РАДІОГРАМА, и, ж. Повідомлення, що передається по радіотелеграфу. РАДІОГРАФІЯ, ї, ж. Метод дослі¬ дження різних об’єктів, який вико¬ ристовує вплив радіоактивних ізо¬ топів, що пройшли через речовину об’єкта вимірювання, на шар фото¬ емульсії. Радіограф, а, ч. Фахівець із радіогра¬ фії. Радіографічний, а, е. Радіографічний метод. РАДІОДЕФЕКТОСКОПІЯ, і, ж. Де- фектоскопія, побудована на відмін¬ ності умов поширення (поглинання) радіохвиль сантиметрового та мілі¬ метрового діапазону в різних сере¬ довищах. РАДІОДІАПАЗОН, у, ч. Діапазон час¬ тот або довжин радіохвиль. РАДІОЕКОЛОГІЯ, і, ж. Розділ еко¬ логії, що вивчає нагромадження радіоактивних речовин організмами та їх міграцію в біосфері. Радіоекологічний, а, е. Радіоекологічний контроль. Радіоекологічна безпека. Ра¬ діоекологічна ситуація. РАДІОЕЛЕКТРОНІКА, и, ж. Комп¬ лекс різних галузей науки і техні¬ ки, пов’язаних з радіотехнікою та електронікою. Радіоелектронний, а, е. Радіоелектронна апаратура. Радіоелектронна промис¬ ловість. РАДІОЗОНД, а, ч. Аерологічний при¬ лад для вимірювання метеорологіч¬ них показників атмосфери й одно¬ часного передавання наслідків вимі¬ рювання за допомогою радіохвиль. Радіозбндовий, а, е. Радіозондування, я, с. Дослідження ат¬ мосфери за допомогою радіозонда. РАДІОІМПУЛЬС, у, ч. Радіосигнал обмеженої тривалості. РАДІОІНТЕРФЕРОМЕТР, а, ч. Ра¬ діотелескоп з двома або більше антенами, рознесеними на велику відстань і приєднаними до одно¬ го приймача. РАДІОІНФОРМАЦІЯ, ї, ж. Інформа¬ ція, що передається по радіо. Радіоінформатор, а, ч. Той, хто повідом¬ ляє по радіо про хід спортивних змагань. РАДІОКАНАЛ, у, ч. 1. Канал зв’язку, що складається з радіопередавача, лінії радіозв’язку та радіоприймача. 2. Смуга частот електромагнітних ко¬ ливань, призначена для радіопередач певного виду. РАДІОКОМПАНІЯ, ї, ж. Радіомов¬ на організація, що створена як об’єднання підприємців. РАДІОКОМПАРАТОР а, ч. Прилад для вимірювання інтенсивності енергії електромагнітних хвиль. РАДІОКОМПАС, а, ч. Прилад, що ав¬ томатично і безперервно фіксує кут між поздовжньою віссю літака або корабля і напрямом на передавальну радіостанцію. РАДІОКОСМОЛбГІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає космос за допомогою ра¬ діоастрономії. РАДібЛІЗ, у, ч. Хімічне перетворення речовини під дією іонізувальних ви¬ промінювань. РАДІОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що ви¬ вчає біологічну дію радіоактивнос¬ ті, а також використовує її для діагностики захворювань. Медична радіологія. Радіолог, а, ч. Радіологічний, а, е. Радіологічна ситу¬ ація. Радіологічний центр. РАДІОЛОКАТОР, а, ч., спец. 1. Пристрій для виявлення об’єктів і визначення їх місцезнаходження методами ра¬ діолокації. 2. Галузь науки та тех¬ ніки, що вивчає методи та створює засоби для такого спостереження. _ Р РАДІОЛОКАЦІЯ, і, Ж., спец. Метод виявлення об’єктів і визначення їх місцезнаходження за допомогою радіохвиль. Радіолокаційний, а, е. Радіолокаційна апаратура. Радіолокаційні спосте¬ реження. РАДІОЛЯРИТ, у, ч. Осадова гірська порода, що складається більше ніж на 50% із залишків скелетів радіо¬ лярій. РАДІОЛЯРІЇ, ій, мн. (одн. радіолярія, ї, ж.). Підклас морських одноклі¬ тинних тварин класу саркодових з кулястим тілом і псевдоподіями, що розходяться променями; про- меняки. Радіолярієвий, а, е. Радіолярієвий мул. РАДІОМАРКЕР, а, ч., спец. Технічний пристрій, що має радіопередавач, призначений для маркування пунк¬ тів на повітряних трасах та в районах аеродромів. РАДІОМЕТЕОРОГРАФ, а, ч. Те саме, що радіозонд. РАДІОМЕТЕОРОЛОГІЯ, ї, ж. Учення про вплив метеорологічних умов на поширення радіохвиль у просторі та дослідження метеорологічних проце¬ сів за допомогою радіолокації. Радіометеорологічний, а, е. Радіоме¬ теорологічна станція. РАДібМЕТР, а, ч. 1. Прилад для ви¬ мірювання енергії світла. 2. Прилад для вимірювання потужності випро¬ мінювання малої інтенсивності в діа¬ пазоні радіохвиль. 3. Прилад для роз¬ відування радіоактивних корисних копалин. 4. Механічний пристрій для вимірювання звукового тиску. РАДІОМЕТРІЯ, ї, ж. 1. Сукупність ме¬ тодів вимірювання енергії або кіль¬ кості частинок будь-якого проміння при його поширенні, вбиранні чи розсіюванні. 2. Метод розвідування радіоактивних корисних копалин за допомогою радіохвиль. Радіометрйст, а, ч. Радіометричний, а, е. Радіометричний контроль. РАДІОНАВІГАЦІЯ, і, ж. 1. Визначення в просторі координат кораблів, літа¬ ків та керованих снарядів за допомо¬ гою радіотехнічних засобів. 2. Розділ Навігації, що вивчає і розробляє теорію та практику водіння суден, літальних апаратів за допомогою радіотехнічних засобів. Радіонавігатор, а, ч. Фахівець із радіо¬ навігації. Радіонавігаційний, а, е. Радіонавігаційна система. РАДІОПЕЛЕНГ, а, ч., спец. 1. Кут, утво¬ рюваний географічним меридіаном і 455 радіопеленгатор — район Р напрямом від радіоприймача на ви¬ промінювач радіохвиль. 2. Сигнал передавальної радіостанції, за яким визначається кут між меридіаном і напрямом на цю станцію, РАДІОПЕЛЕНГАТОР, а, ч ., спец. При¬ лад для визначення напряму на пере¬ давальну радіостанцію за допомогою спрямованої антени. Радіопеленгаторний, а, е. РАДІОПЕЛЕНГАЦІЯ, ї, а*., спец. Ви¬ значення спеціальними приладами (радіопеленгаторами) напряму на передавальну радіостанцію. РАДІОПЕЛЕНГУВАННЯ, я, с., спец. Пеленгування за допомогою радіо. РАДЮПРОТЙКТОР, а, ч., хім. Хімічна сполука, що підвищує стійкість орга¬ нізму до впливу іонізувальних випро¬ мінювань; радіозахисний засіб. Радіопротекторний, а, е. РАДІОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ, ності, ж., біол. Стійкість живих організмов до дії іонізувального випроміню¬ вання. РАДІОРЕЛЕЙНИЙ, а, е. 1. Призначе¬ ний для спрямованого передавання радіосигналів надвисокої частоти через проміжні приймально-переда¬ вальні радіостанції на великі відстані. Радіорелейні лінії. 2. Який здійсню¬ ється за допомогою передавання сигналів через проміжні приймаль¬ но-передавальні радіостанції. РАДІОСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ, ї, ж ., біол. Підвищення радіочутливості біоло¬ гічних об’єктів, що зазнають опро¬ мінювання. РАДІОСПЕКТРОГРАФ, а, ч. Прилад для вимірювання спектра випро¬ мінювання радіохвиль космічних об’єктів. РАДІОСПЕКТРОМЕТР, а, ч„ астр. Радіотелескоп для дослідження роз¬ поділу енергій в спектрах радіови¬ промінювання небесних об’єктів. РАДІОСПЕКТРОСКОПІЯ, і, ж. На- ука про спектри випромінювання і поглинання найкоротших радіо¬ хвиль. Радіоспектроскопічний, а, е. Радіоспек¬ троскопічні методи. РАДІОСТАНЦІЯ, ї, ж , 1. Сукупність технічних пристроїв для передаван¬ ня й приймання інформації за допо¬ могою радіохвиль. 2. Установа, яка здійснює передавання та прийман¬ ня радіоповідомлень, радіовистав, радіоконцертів і т. ін. РАДІОТАКСІ, невідм ., с. Таксі, яке має радіозв’язок з диспетчером. Радіотаксйст, а, ч. РАДІОТЕЛЕГРАФ, а, ч. 1. Сукупність передавальної та приймальної апа¬ ратури для телеграфного зв’язку по радіо. 2. Установа, яка здійснює та¬ кий зв’язок. РАДІОТЕЛЕГРАФІЯ, ї, рс. Передавання та приймання повідомлень по радіо за допомогою телеграфного коду. Радіотелеграфіст, а, ч. Радіотелеграфічний, а, е. Радіотелегра- фічне інформування. РАДІОТЕЛЕМЕТРІЯ, ї, ж. Наука про засоби вивчення на відстані за допомогою радіосигналів ста¬ ну людини, властивостей верхніх шарів атмосфери, космічного про¬ стору і т. ін. Радіотелеметричний, а, е. Радіотеле¬ метрична апаратура, РАДІОТЕЛЕМЕХАНІКА, и, ж. Наука про вимірювання певних величин (швидкості, температури і т. ін.) і керування на відстані за допомогою радіо рухомими об’єктами, а також відповідна галузь техніки. Радіотелемеханічний, а, е. Радіотеле¬ механічний пристрій. РАДІОТЕЛЕСКОП, а, ч. Пристрій для вивчення радіохвиль, що відходять від космічних об’єктів. РАДІОТЕЛЕТАЙП, а, ч. Телетайп з радіозв’язком. РАДІОТЕЛЕФОН, у, ч. Сукупність приймальної та передавальної апа¬ ратури для телефонного зв’язку по радіо. Радіотелефон іст, а, ч. Радіотелефон істка, и, ж. Радіотелефонний, а, е. Радіотелефонний зв уязок. РАДІОТЕЛЕФОНІЯ, ї, ж. Зв’язок по радіо, здійснюваний за допомогою людського голосу, а не телеграфного коду. РАДІОТЕРАПІЯ, ї, ж. Лікувальний метод, в основі якого лежить вплив на організм людини і тварин певних доз природних або штучних радіоак¬ тивних препаратів. Радіотерапевтичний, а, е. Радіотерапев¬ тичний метод. РАДІОТЕХНІКА, и, ж. 1. Наука про електромагнітні коливання високої частоти й радіохвилі. 2. Галузь тех¬ ніки, що розробляє й застосовує ра¬ діоапаратуру в системах радіозв’язку, радіомовлення, телебачення, радіо¬ навігації і т. ін. Радіотехнік, а, ч. Радіотехнічний, а, е. Радіотехнічні засоби. РАДІОТОРІЙ, ю, ч. Радіоактивний ізо¬ топ торію, що утворюється внаслідок природного послідовного радіоактив¬ ного розпаду торію. Радіоторієвий, а, е. РАДІОТРАНСЛЯЦІЯ, ї, ж. Трансляція передач радіомовлення. Радіотрансляційний, а, е. Радіотрансля¬ ційний вузол. РАДІОФІЗИКА, и, ж. Розділ фізики, який вивчає фізичні основи радіо¬ техніки і суміжних з нею галузей техніки. Радіофізйчний, а, е. Радіофізичні мето¬ ди дослідження. РАДІОФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Запрова¬ дження приймальної радіомережі в певній місцевості, в окремому закла¬ ді тощо. 2. Обладнання приміщення радіоапаратурою. Радіофікатор, а, ч. Фахівець із радіо¬ фікації. Радіофікований, а, е. Радіофікований будинок. Радіофікування, я, с. Радіофікування населеного пункту. Радіофікувати, ую, уєш. Здійснювати радіофікацію чого-небудь. РАДІОФОБІЯ, ї, ж. Нав’язливий, не¬ переборний страх перед радіацією. РАДІОХІМІЯ, ї, ж. Наука про фізико- хімічні процеси, що відбуваються при ядерних перетвореннях, про хімічні властивості радіоактивних речовин і методи виділення цих речовин. Радіохімічний, а, е. Радіохімічний ме¬ тод. РАДІУС, а, ч. 1. Відрізок прямої, що сполучає будь-яку точку кола або сфери з центром. 2. перен. Величина охоплення, сфера дії, поширення чого-небудь стосовно якогось цент¬ ру. Радіус дій літака. Радіусний, а, е. Радіусні вулиці (у 1 знач.). РАДІУС-ВЕКТОР, радіуса-вектора, ч. Вектор, спрямований у певну точку з наперед заданої точки, полюса. РАДОН, у, ч. Радіоактивний інертний газ, що входить до складу лікуваль¬ них мінеральних вод; продукт роз¬ паду радію. Радоновий, а, е. Радонові ванни. РАЖ, невідм ., ч., розм. Сильне збуд¬ ження. Прийти в раж. РАЙГРАС, у, ч. Одно- і багаторічна кормова трава родини злакових. РАЙОН, у, ч. 1. Адміністративно-тери¬ торіальна одиниця всередині країни або великого міста. 2. Частина те¬ риторії, що становить єдине ціле як економічна, промислова, географічна і т. ін. одиниця. Приміський район. Район землетрусу. Нафтодобувний район. Гірський район. Район військо¬ вих дій. 3. Місцевість, що прилягає до чого-небудь або розташована по¬ близу чи навколо чогось. 456 районний — рапірний Районний, а, е. Районний масштаб. Районна газета. Районна лікарня (у 1 знач.). Районований, а, е. Районування, я, с. Здійснювати району¬ вання міста. Районувати, ую, уєш. 1. Робити поділ певної території на райони (адміні¬ стративні, промислові, економічні, фізико-географічні і т. ін.). 2. спец. Виводити або впроваджувати, роз¬ поділяти по районах нові сорти рослин, найбільш пристосовані до умов певних фізико-географічних районів. РАКА, и, ж. Велика кам’яна гробниця для зберігання останків тих, кого християнська церква визнавала святими. РАКЕЛЬ, я, ч ., друк. У машинах гли¬ бокого друку — тонка загострена на кінці сталева пластинка для зні¬ мання фарби з пробільного матеріалу друкарської форми. Ракельний, а, е. Ракельний друк. РАКЕТА, и, ж. 1. Наповнений піротех¬ нічною сумішшю снаряд, який при спалахуванні злітає високо в повіт¬ ря; використовується для світлової сигналізації, освітлення місцевості, феєрверків і т. ін. 2. Літальний апарат або пристрій з реактивним двигуном. Балістична ракета. Кри¬ лата ракета. 3. Невелике судно на підводних крилах, яке рухається з великою швидкістю. Ракетний, а, е. Ракетна техніка. Ра¬ кетні снаряди (у 1, 2 знач.). Ракетна установка. Ракетне зондування ат¬ мосфери (у 2 знач.). Ракетник, а, ч. 1. Той, хто подає сиг¬ нали ракетою (у 1 знач.). 2. Той, хто будує та обслуговує ракети (у 2 знач.). Ракетниця, і, ж. Спеціальне пристосу¬ вання для запуску ракет (у 1 знач.). РАКЕТОДРЙМ, у, ч. Спеціально об¬ ладнана ділянка для випробування та запуску ракет (у 2 знач.). РАКЕТОМОДЕЛІЗМ , у, ч. Констру- ювання й випробування моделей ракет з технічною або спортив¬ ною метою. РАКбРД, а, ч. Кінцева зарядна ділянка кіно-, фотоплівки або магнітної стрічки, що призначена для захисту від механічного пошко¬ дження, нанесення розпізнавальних знаків тощо. РАКУРС, у, ч. 1. У живописі, гра¬ фіці — перспективне зменшення різних частин віддалених предме¬ тів, фігур, архітектурних елементів і т. ін., що приводить до зміни їхніх звичних обрисів. 2. У фото- та кінозйомці — незвична для ока перспектива зображення предмета, спричинена непаралельністю пло¬ щини світлочутливого шару фото¬ матеріалу до площини, в якій розташований предмет. Ракурсний, а, е. РАЛЕНТАНДО, невідм., с., муз. По¬ ступове сповільнення музичного темпу. РАЛІ, невідм ., с., спорт. Спортивні змагання на спеціальних автомо¬ білях або мотоциклах за заданим режимом руху. Ралійний, а, е. Ралійний рух. Раліст а ч РАМАДІН, РАМАЗАН, у, ч. Дев’ятий місяць за мусульманським календа¬ рем, протягом якого мусульманам, за догмами ісламу, не можна їсти й пити від сходу до заходу сонця. РАМБУЛЬЙ, невідм ., ч. і ж. Тонкорун¬ на порода мериносових овець; вівця такої породи. РАМБУРС, у, ч., фін. У міжнародній торгівлі — вимога оплати за акре¬ дитивом. Рамбурсувати, ую, уєш. 1. Повертати, сплачувати борги, витрати. 2. Спла¬ чувати борг через третю особу. 3. Сплачувати борг за векселедавця. РАМІ, невідм ., с., бот. Субтропічна рос¬ лина родини кропивових з довгим і міцним волокном, що використо¬ вується для виготовлення тканин, зокрема брезенту. РАМІФІКАЦІЯ, ї, ж ., книжн. Роз¬ галуження. РАМОЛІ, невідм ., ч. Фізично або розу¬ мово немічна стара людина. РАМПА, и, ж. 1. Невисокий бар’єр уздовж авансцени, який прикриває апаратуру для освітлення знизу передньої частини сцени, а також апаратура для освітлення, розміще¬ на за цим бар’єром. 2. перен., рідко. Театральна сцена. 3. Залізобетонна споруда для навантажування та розвантажування вагонів; залізо¬ бетонна споруда для переходу по¬ їздів метрополітену з поверхні під землю. 4. Спеціальний майданчик з крутим скатом для виконан¬ ня трюків, сальто на роликових ковзанах. РАМФОРИНГ, РАМФОРЙНХ, а, ч. Птерозавр юрського періоду з вели¬ кими зубами у формі дзьоба і довгим хвостом. РАМФОТЕКА, и, ж ., зоол. Роговий чо¬ хол, що вкриває дзьоб птахів і утво¬ рює на верхній щелепі наддзьобок, а на нижній — піддзьобок. _ Р РАНВЕРС, у, ч., спорт. Боковий рух коня головою від стінки манежу. РАНВЕРСМАН, у, ч., ав. Фігура вищо¬ го пілотажу, що дає змогу швидко змінити напрям польоту на 180° за допомогою проходження шляху типу петлі у вертикальних площинах. РАНГ, у, ч. 1. Спеціальне звання, чин. Перший ранг. 2. Категорія, розряд яких-небудь предметів, явищ, пев¬ них осіб і т. ін. Ранговий, а, е. Рангове підвищення. Ран¬ гова категорія. РАНГЙУТ, у, ч ., мор. Сукупність круг¬ лих дерев’яних балок і сталевих труб, що становлять частину оснащення судна і призначені для несення вітрил, встановлення сигнальних вогнів, антен, вантажопідіймальних пристроїв і т. ін. Рангоутний, а, е. РАНДЕВУ невідм ., с. 1. Наперед умов¬ лене побачення. 2. У морському флоті — обумовлене місце зустрічі кораблів. РАНЕТ, РЕНЕТ, у, ч. 1. Зимостійкий високоцінний сорт яблунь. 2. Плід цього дерева. Ранетовий, Ренетовий, а, е. РАНЕЦЬ, нця, ч. Похідна військова або школярська сумка зі шкіри чи іншого матеріалу, яку носять на спи¬ ні за допомогою заплічних ремінців та лямок. Ранцевий, а, е. Ранцевий парашут. РАНЖИР, у, ч. 1. Шикування людей за зростом в одну шеренгу. 2. Певний порядок у чому-небудь. РАНЖУВАТИ, ую, уєш, книжн. По¬ слідовно розміщати щось. Ранжування, я, с. РАНТ, а, ч. Вузенька смужка шкіри, яка пришивається, з’єднуючи верх взуття з підошвою. Рантовий, а, е. Рантовий ніж. РАНТЬЙ, невідм ., ч. Особа, що живе за рахунок доходів від цінних паперів (акцій, облігацій), на проценти від капіталів, які передає в позичку. РАНЧЕРО, невідм ., ч. Власник ранчо. РАНЧО, невідм ., с. 1. У країнах Ла¬ тинської Америки — хутір, садиба. 2. На заході США — тваринницька ферма. РАПАНА, и, ж. Рід черевоногих мо¬ люсків, з черепашкою заввишки 22 см, які живляться устрицями та мідіями. РАПІРА, и, ж. Спортивна колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та ефесом. Рапірйст, а, ч. Рапірйстка, и, ж. Рапірний, а, е. 457 рапорт1 — рахітичний Р _ РАПОРТ1, у, ч. 1. Усне або письмове офіційне повідомлення про що-не- будь вищій інстанції, керівництву. 2. Звіт про досягнення в певній сфері діяльності. Рапортувати, ую, уєш. 1. Офіційно, в усній або письмовій формі, пові¬ домляти про що-небудь вищій інстанції, керівництву. 2. Звітувати про виконання робіт, про досягнення в певній сфері діяльності. РАПОРТ2, у, ч. Повторювана частина малюнка на тканині, шпалерах, ки¬ лимах і т. ін. РАПС, у, ч. Олійна та кормова трав’яниста рослина родини хресто¬ цвітих з яскраво -жовти ми квітками. Рапсовий, а, е. Рапсова олія . РАПСбД, а, ч. В античній Гре¬ ції — мандрівний народний співець і декламатор, виконавець епічних творів. РАПСбДІЯ, ї, ж. 1. літ. В античній літературі — уривок з епічного твору, який виконувався рапсодом під акомпанемент ліри. 2. муз. Інструментальний твір, переважно вільної форми, на основі народних мелодій. РАРИТЙТ, у, ч ., книжн. 1. Цінна рідкіс¬ на річ. 2. Рідковживане слово. Раритетний, а, е. Раритетне видання. Раритетність, ності, ж. РАСА1, и, ж. 1. антр. Велика група лю¬ дей, що мають спільне походження і ряд характерних спільних фізичних особливостей, набутих у процесі істо¬ ричного розвитку під впливом при¬ родних і соціальних умов існування. 2. біол. Сукупність організмів одного виду або підвиду, що набула деяких відмінностей унаслідок різних умов існування. Расовий, а, е. Расовість, вості, ж. РАСА2, и, ж. Ссавець роду вівер. РАСИЗМ, у, ч. Сукупність концепцій, що мають на меті обґрунтувати й виправдати поділ людей на так звані «вищі» й «нижчі» раси, а також полі¬ тика, пов’язана з такими поглядами. Ідеологія расизму. Расйст, а, ч. Расйстський, а, е. РАСОГЕНЙЗ, у, ч., спец. Процес фор¬ мування рас людини. РАСТР, а, ч., спец. Оптичний при¬ стрій, що являє собою систе¬ му відповідно розміщених лінз, дзеркал, призм тощо або систему ліній (смужок, точок), нанесених у певному порядку на будь-яку поверхню яким-небудь способом. Великий растр. Растровий, а, е. Растровий мікроскоп. Растрова оптика. РАТАНІЯ, ї, ж. Низький кущ або багаторічні трави родини бобових, коріння яких містить дубильні ре¬ човини. РАТИН, у, ч. Вовняна тканина для верхнього одягу із смужками ко¬ роткого густого ворсу на лицьовому боці. Пальто з ратину. Ратйновий, а, е. Ратинове пальто. РАТИНУВАТИ, ую, уєш. Підвивати ворс на драпі, сукні та інших вов¬ няних тканинах, обробляючи їх на ратинувальних дошках. Ратинований, а, е. Ратинувальний, а, е. Ратинувальна до¬ шка. Ратинування, я, с. Ратинування тка¬ нини. РАТИФІКАЦІЯ, і, ж, дипл. 1. За¬ твердження верховним органом державної влади міжнародного договору, підписаного уповноваже¬ ними на це особами. 2. У деяких країнах (напр. США) — особливий порядок утвердження конституцій¬ них поправок. Ратифікаційний, а, е. Ратифікаційна грамота. Ратифікований, а, е. Ратифікований договір. Ратифікування, я, с. Ратифікування договору. Ратифікувати, ую, уєш. Здійснювати ратифікацію. РАТИЦЙДИ, ів, мн. {одн. ратицйд, у, ч.). Хімічні препарати для знищення пацюків і мишей. РАТМАН, а, ч., іст. Член органу місь¬ кого самоврядування (магістрату, ратуші); райця. РАТУША, і, ж. 1. Будинок міського самоврядування в ряді європей¬ ських країн. 2. Орган самовряду¬ вання в містах середньої Західної Європи. 3. В Україні та Росії у ХУІІІ^-ХІХ ст. — один з органів міського самоврядування. Ратушний, а, е. Ратушна площа. РАУВОЛЬФІЯ, ї, ж., бот. Кущі, на¬ півкущі та дерева, що ростуть у тропічних широтах; деякі види ви¬ користовують у медицині. РАУНД, у, ч. 1. У боксі — проміжок часу (звичайно 3 хвилини), протягом якого відбувається бій. 2. перен. Са¬ мостійний етап, тур у якому-небудь процесі. Раунд переговорів. РАУТ, у, ч., заст. Урочистий званий вечір. РАУХТОПАЗ, у, ч. Мінерал, прозо¬ рий димчастий різновид кристалів кварцу. РАФЇДИ, ів, мн. (одн. рафїд, а, ч.). Голчасті кристали моно- і тригідрату оксалату кальцію, що утворюється в клітинах деяких вищих рослин. РАФІНАД, у, ч. Очищений і спресова¬ ний у грудки цукор. Рафінадний, а, е. Рафінадний завод. Рафінадник, а, Ч. Фахівець із вироб¬ ництва рафінаду. РАФІНЕР, а, ч. Машина для подріб-' нення й очищення деревної маси в паперовому виробництві. РАФІНУВАТИ, ую, уєш, спец. 1. Очи¬ щати, звільняти від домішок. 2. Об¬ робляючи цукор, перетворювати його на рафінад. Рафінувальний, а, е. Рафінувальник, а, ч. Фахівець із рафі¬ нування. Рафінувальниця, і, ж. Рафінування, я, с. РАФІНОВАНИЙ, а, е. 1. спец. Очи- щений, звільнений від домішок. Рафінована олія. 2. перен., книжн. Вишуканий, витончений формою, змістом і т. ін. Рафінований літера¬ турний стиль. Рафінований смак. Рафінованість, ності, ж. Рафінованість олії (у 1 знач.). Рафінованість вчинку (у 2 знач.). РАФІЯ, ї, ж. 1. Тропічна рослина ро¬ дини пальмових з коротким стовбу¬ ром і величезним перистим листям. 2. Міцне волокно, яке виготовляють із зовнішнього шару листя деяких ви¬ дів цієї пальми й використовують для плетіння різноманітних виробів, а та¬ кож як підв’язувальний і обв’язуваль¬ ний матеріал у садівництві. РАФЛЕЗІЯ, ї, ж. Рослина з вели¬ кими квітками, що паразитує на коренях і стеблах деяких рослин у вологих тропічних лісах Півден¬ но-Східної Азії. РАФТИНГ, а, ч. Вид водного спор¬ ту — спускання по гірських річках на плотах або човнах. РАХАТ-ЛУКУМ, у, ч. Східні ласощі з цукру, фруктових соків та крохмалю, з горіхами й мигдалем. РАХВА, и, ж. Дерев’яна інкрустована шкатулка круглої форми. РАХІТ, у, ч. Хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується не¬ нормальним розвитком кісткової й нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в ор¬ ганізмі. Рахітгізм, у, ч. Рахітик, а, ч. Рахітйчний, а, е. 1. Рахітичні ніжки. Рахітична голова. 2. перен. Бездарний змістом і формою. 458 Рахітичність, ності, ж. РАЦЕМАЗ, у, ч., біохім. Фермент, що каталізує в живих клітинах оборотне перетворення стереоізомерів (напр. амінокислот). РАЦЕМІЗАЦІЯ, ї, ж ., хім. Перетво¬ рення оптично активних хімічних сполук на неактивні. РАЦІЙН, у, ч. 1. Склад і норма їжі, харчовий пайок для людини на пев¬ ний проміжок часу. 2. Набір різних кормів у певній кількості для худоби й свійської птиці на добу. Раціонний, а, е. Раціонувати, ую, уєш. Обмежувати певною нормою кількість харчових продуктів та інших товарів, що одер* жує людина. РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Організа¬ ція діяльності в якій-небудь галузі економіки, техніки, управління найраціональнішими способами; удосконалення. Раціоналізація праці. Раціоналізатор, а, ч. Раціоналізаторство, а, с. Раціоналізаторський, а, е. Раціоналіза¬ торська пропозиція. РАЦІОНАЛІЗМ, у, ч. 1. Філософський напрям, що протиставляє містиці, ірраціоналізму переконання в здат¬ ності людського розуму пізнати зако¬ ни розвитку природи й суспільства. 2. Напрям у теорії пізнання, який, на противагу емпіризмові, вважає розум єдиним джерелом і критерієм пізнан¬ ня. 3. Розсудливе ставлення до життя; розсудливість у вчинках. Раціоналізований, а, е. Раціоналізована система роботи підприємства. Раціоналізувати, ую, уєш. Проводити, здійснювати раціоналізацію. Раціо¬ налізувати технологію виробництва. Раціоналіст, а, ч. 1. Послідовник раціо¬ налізму (у 2 знач.). 2. Той, хто роз¬ судливо ставиться до життя. Раціоналістка, и, ж. Раціоналістичний, а, е. 1. Що стос, раціоналізму (у 1, 2 знач.). 2. Який керується тільки вимогами розуму, логіки; розсудливий. Раціоналістичність, ності, ж. Раціона¬ лістичність поезії. РАЦІОНАЛЬНИЙ, а, е. 1. Що стос, раціоналізму (у 2 знач.). 2. Який ґрунтується на вимогах розуму, логіки; розумний. Раціональне мис¬ лення. Раціональна організація вироб¬ ництва. 3. мат. Сумірний з одини¬ цею або частиною одиниці; проти¬ лежне — ірраціональний. Раціональне число. Раціональність, ності, ж. Раціонально. Раціонально використову¬ вати землю. рахітйчність — реалізація Раціонування, я, с. Раціонування хар¬ чування. РАЦІЯ, ї, ж. Радіостанція, звичайно пересувна або переносна. РАШКУЛЬ, я, ч. Вугільний олівець для малювання. РАШПІЛЬ, я, ч. Напилок з насічкою у вигляді досить великих і порівняно рідко розміщених зубців. Рашпільний, а, е. РАШТРА, и, ж. Різець з п’ятьма лезами для гравіювання нот. РЕ, невідм., с. Друга нота музичної гами. РЕ... Префікс, що служить для утво¬ рення слів зі значенням: 1) зворотної або повторної дії; 2) протилежної дії або протидії. РЕАБІЛІТАЦІЯ, ї, ж. 1. Поновлення доброго імені, репутації несправед¬ ливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини. 2. юр. Від¬ новлення в правах людини, стосовно якої скасовано судовий вирок. 3. мед. Комплекс заходів, спрямованих на повернення працездатності хворого; заходи, спрямовані на відновлення соціального статусу особистості. Реабілітаційний, а, е. Реабілітаційний процес (у 1—2 знач). Реабілітаційний центр. Реабілітаційне відділення (у З знач.). Реабілітований, а, е. Реабілітоване ім }я. Реабілітувати, ую, уєш. 1. Поновлювати добре ім’я, репутацію несправедливо заплямованої або безпідставно зви¬ нуваченої людини. 2. юр. Поновлю¬ вати в правах людину, стосовно якої скасовано судовий вирок. РЕАБСЙРБЦІЯ, ї, ж ., фізіол. Зворотне всмоктування води та розчинених у ній необхідних організму речовин з первинної сечі в кров. РЕАГЕНТ, у, ч., хім. Речовина, яка бере участь у хімічній реакції. Реагентний, а, е. РЕАГУВАТИ, ую, уєш. 1. Діяти, пово¬ дити себе певним чином під впливом чого-небудь або у відповідь на щось, виявляючи відповідне ставлення до кого-, чого-небудь; виявляти певні рефлекси, відповідати якимись ру¬ хами на яке-небудь подразнення, вплив зовнішнього середовища (про організм, тіло людини чи тварини та його частини). 2. Вступати в хімічну реакцію. Реагування, я, с. РЕАКТИВ, у, ч., хім. Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і тим самим дає можливість виявити наявність остан¬ ньої в певній сполуці. _ р Реактивний, а, е. 1. хім. Прикм. до ре¬ актив. Реактивний препарат. 2. фіз. Який виникає під дією сили віддачі. Реактивна сила. Реактивний опір. 3. техн. Сконструйований на основі використання сили тяги, створюваної струменем газу, пари і т. ін. Реактивна турбіна. Реактивний двигун. 4. фізіол ., біол. Здатний реагувати певним чином на вплив зовнішнього середовища, на будь-яке подразнення. Реактйвність, ності, ж. 1. хім. Здат¬ ність бути реактивом, вступати в реакцію. 2. фізіол ., біол. Здатність реагувати певним чином на вплив зовнішнього середовища, на будь-яке подразнення. РЕАКТОР, а, ч. 1. ел. Потужна котушка індуктивності для обмеження струмів короткого замикання і підтримуван¬ ня напруги у високовольтних установ¬ ках. Електричний реактор. 2. хім. Апа¬ рат для проведення хімічних реакцій при певних температурах і тисках. Хімічний реактор. 3. фіз. Установка, де відбувається керована ланцюгова ядерна реакція поділу атомних ядер. Атомний (ядерний) реактор. Реакторний, а, е. Реакторне устатку¬ вання. РЕАКЦЕПТАЦІЯ, ї, ж ., фін. Повторне прийняття до акцепту переказного векселя, якщо спочатку акцепт було зроблено з обмеженням. РЕАКЦІЯ, ї, ж. 1. Дія, вчинок, жест, міміка і т. ін., що виникають у від¬ повідь на яку-небудь дію, вчинок, вплив ззовні. 2. фізіол ., біол. Відповідь організму на зовнішнє або внутріш¬ нє подразнення. Імунологічна реакція. Психологічна реакція. 3. Різкий спад, занепад фізичних і душевних сил після піднесення, напруження. 4. Активний опір суспільному про¬ гресові, намагання обстоювати старі, віджилі порядки. 5. Хімічна взаємо¬ дія між двома або кількома речови¬ нами, що приводить до створення нових речовин. Хімічна реакція. 6. Перетворення атомних ядер вна¬ слідок їх взаємодії один з одним або з нейтронами, протонами та іншими елементарними частинками. Ядерна реакція. Реакційний, а, е. Реакційне середовище. Реакційність, ності, ж. Реакціонер, а, ч. Реакціонерка, и, ж. РЕАЛ, а, ч.л друк. Стіл з похилою верх¬ ньою дошкою, на яку ставиться каса із шрифтом для складання. РЕАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Здійснення яко¬ гось плану, проекту, програми тощо. Реалізація планів. Реалізація творчого 459 р _ потенціалу. 2. Продаж товару; пере¬ творення майна або цінних паперів на гроші. Реалізатор, а, ч. 1. Той, хто займається здійсненням, реалізацією (у 1 знач.) чого-небудь. 2. Продавець яких-не- будь товарів на ринку. Реалізатор м'яса . РЕАЛІЗМ, у, ч. 1. Напрям у літературі та мистецтві, який має на меті прав¬ диве відображення об’єктивної дій¬ сності в іТтипових рисах. 2. Уміння і здатність правильно враховувати й творчо оцінювати об’єктивні умови, можливості, співвідношення сил і т. ін. Політичний реалізм. 3. Напрям у середньовічній схоластичній філо¬ софії, представники якого на проти¬ лежність номіналістам вважали, що загальні поняття (універсали) існу¬ ють реально, незалежно від речей, передують речам. Схоластичний реалізм. Реаліст, а, ч. 1. Послідовник реалізму. 2. Людина, яка враховує у своїй ді¬ яльності реальні умови. Реалістйчний, а, е. Реалістичний твір. Реалістичний підхід до вирішення питання. Реалістичність, ності, ж Реалістка, и, ж. РЕАЛІЯ, ї, ж., книжн. Річ, істота, яви¬ ще, що існують у дійсності. РЕАЛЬГАР, у, ч. Мінерал класу сульфі¬ дів — жовтогарячо-червоні кристали; руда арсену. РЕАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який існує в об’єктивній дійсності; дійсний; про¬ тилежне — уявний. Реальна за¬ робітна плата. 2. Який можна здійснити, виконати. Реальний план дії. 3. Який відзначається вмінням і здатністю правильно враховувати й тверезо оцінювати об’єктивні умови, можливості, співвідно¬ шення сил і т. ін. 4. Який має практичне значення, практично потрібний. Реальні заходи. 5. рідко. Реалістичний. Реальність, ності, ж. 1. Реальність пла¬ нів (у 1—3, 5 знач.). 2. Об’єктивно існуюча дійсність; явища, події, факти, предмети дійсності. РЕАМПУТАЦІЯ, ї, ж., мед. Повторна або додаткова ампутація. РЕАНІМАТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ меди¬ цини, який вивчає методи оживлен¬ ня організму, що перебуває в стані клінічної смерті, а також способи запобігання клінічній смерті під час операцій. Реаніматолог, а, ч. Реаніматологічний, а, е. Реаніматоло¬ гічне відділення. реалізатор — ревізування РЕАНІМАЦІЯ, і, ж. 1. Штучне від¬ новлення деяких життєво важливих функцій організму, який перебуває в стані клінічної смерті. 2. перен. Відродження, відновлення чогось. 3. розм. Відділення лікарні для тяж¬ кохворих і післяопераційного до¬ гляду за хворими; реанімаційне відділення. Реаніматор, а, ч. Лікар, спеціаліст з реанімації. Реанімаційний, а, е. Реанімаційне від¬ ділення. Реанімований, а, е. 1. Реанімований хворий (у 1 знач.). 2. Реанімований фільм (у 2 знач.). Реанімування, я, с. Реанімувати, ую, уєш. 1. Робити реані¬ мацію. Реанімувати організм. 2. перен. Давати нове життя, відроджувати, РЕБОРДА, и, ж., спец. Круговий ви¬ ступ по краю обода колеса або шківа, який не дає колесу під час руху зі¬ йти з рейки и запобігає сповзанню ременя зі шківа. РЕБУС, а, ч. 1. Загадка, в якій слова або фрази, що розгадують¬ ся, зображено у вигляді комбінації малюнків з літерами та іншими знаками. 2. перен. Що-небудь за¬ гадкове, незрозуміле. РЕВАКЦИНАЦІЯ, ї, ж., мед. Повторна вакцинація. Ревакцинований, а, е. Ревакцинувати, ую, уєш. Повторювати вакцинацію. РЕВАЛОРИЗАЦІ Я, РЕВАЛЬВАЦІЯ, ї, ж., фін. Збільшення золотого вмісту або підвищення курсу національ¬ ної чи міжнародної регіональної валютно-грошової одиниці щодо валют інших країн, міжнародних валютно-грошових одиниць; проти¬ лежне — девальвація. РЕВАЛЬВАЦІЯ, ї, ж. Підвищення кур¬ су грошової одиниці по відношенню до валют інших країн. РЕВАНШ, у , ч. 1. Відплата за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чому-не- будь. Взяти реванш. 2. Повторна бо¬ ротьба, гра, матч з метою перемогти суперника. Матч-реванш. Реваншевий, а, е. Реваншний, а, е. Реваншувати, ую, уєш. Здійснювати реванш. РЕВАНШИЗМ, у, ч. Політика реван¬ шистів. РЕВАНШИСТ, а, ч. Той, хто прагне взяти реванш після своєї воєнної поразки. Реваншйстський, а, е. Що стос, реван¬ шизму й реваншиста. Реваншистські цілі. Реваншистські кола. РЕВЕРАНС, у, ч. 1. Присідання на пра¬ ву ногу разом із шанобливим укло¬ ном на знак привітання, подяки і т. ін. 2. перен. Вияв пошани. РЕВЕРБЕРАЦІЯ, ї, ж., фіз. Наявність у замкненому просторі поступово згасаючого звучання, яке виникає внаслідок надходження в певну точку розсіяних і багатократно відбитих хвиль після вимкнення джерела звуку. Оптимальний час реверберації . Ревербератор, а, ч. Пристрій для ство¬ рення реверберації за допомогою перетворення електричних сигналів, що несуть звукову інформацію. Ревербераційний, а, е. РЕВЕРС, ч. І. род. а, техн. Пристосуван¬ ня для зміни напряму руху машини або обертання окремих її робочих частин у зворотний бік. 2. род. у, спец. Зворотний бік монети або медалі. З .род. у, екон. Письмове зобов’язання, гарантія чого-небудь. Реверсивний, а, е. техн. Зворотний напрям руху нафти, газу по нафто-, газопроводу. Реверсивний рух. Реверсор, а, ч., техн. Пристосування для пуску, зміни напряму і швидко¬ сті обертання електричних машин. Реверсування, я, с., техн. Зміна напря¬ му руху робочих частин машини на зворотний. РЕВЕРСІЯ, ї, ж. 1. біол. Те саме, що атавізм. 2. техн. Те саме, що ревер¬ сування. 3. юр. Повернення майна колишньому власникові. РЕВІЗІОНІЗМ, у, ч. 1. Вимога пе¬ регляду теорій, учень, поглядів тощо. 2. Політична течія в між¬ народному русі, прибічники якої висували вимогу перегляду, ревізії (у 2 знач.) Ревізіоніст, а, ч. Ревізіоністка, и, ж. Ревізіоністський, а, е. РЕВІЗІЯ, ї, ж. 1. Перевірка правиль¬ ності й законності господарсько-фі¬ нансової діяльності підприємства, установи, організації або службової особи. 2. Перегляд учення, теорії з унесенням докорінних змін, по¬ правок. 3. Перегляд міжнародного договору за згодою його учасників 4. Перевірка параметрів чого-небудь, відповідності чому-небудь. Ревізія програми ЕОМ. Ревізійний, а, е. Ревізійний орган. Реві¬ зійна комісія. Ревізований, а, е. Ревізор, а, ч. 1. Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.). 2. Контролер в окремих ділянках служби руху. Ревізування, я, с. 460 ревізувати — регіоналізація Р Ревізувати, ую, уєш. 1. Здійснювати ре¬ візію (у 1 знач.). 2. Піддавати ревізії (у 2 знач.). РЕВМАТИЗМ, у, ч. Інфекційно- алергічне захворювання серцево- судинної системи, суглобів і м’язів людини. Ревматик, а, ч., розм. Ревматйчка, и, ж ., розм. Ревматичний, а, е. Ревматичний біль. РЕВМАТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ медици¬ ни, що вивчає питання походження, механізмів розвитку, перебігу рев¬ матичних захворювань, а також розробляє методи їх профілактики й лікування. Ревматолог, а, ч. Ревматологічний, а, е. Ревматологічне дослідження. РЕВМОКАРДИТ, у, ч. Захворювання серця, спричинюване ревматизмом. РЕВОКАЦІЯ, ї, ж. 1. Скасування певного розпорядження або наказу. 2. дипл. Відкликання дипломатич¬ ного представника чи уповноваженої особи державою або організацією, які призначали їх. 3. фін. Пропози¬ ція того, хто видав чек, анулювати цей чек. РЕВОЛЬВЕР, а, ч. Ручна багатозарядна барабанна нарізна вогнепальна зброя для ураження живих цілей. Револьверний, а, е. 1. Револьверний постріл . 2. техн. Який може ру¬ хатися. Револьверний верстат. Ре¬ вольверний кредит. РЕВОЛЮЦІЯ, ї, ж. Глибокі якісні зміни у розвитку явищ природи, суспільства або пізнання. Революція в промисловості. Комп'ютерна револю¬ ція. Соціальна революція. Оксамитова революція. Революційний, а, е. 1. Що стос, рево¬ люції; пов’язаний з проведенням ре¬ волюції. Революційна боротьба. Ре¬ волюційні погляди. Революційний лад. 2. Який може викликати докорінні зміни, перетворення в якій-небудь галузі або веде до них; який характе¬ ризується докорінними змінами, пе¬ ретвореннями в якій-небудь галузі. Революційність, ності, ж. Революцій¬ ність настроїв. Революціонер, а, ч. 1. Переконаний діяч революції, учасник революцій¬ ного руху. 2. перен. Той, хто робить переворот, відкриває нові шляхи роз¬ витку в якій-небудь галузі. Революціонерка, и, ж. Революціонізований, а, е. Революціонізування, я, с. Революціонізувати, ую, уєш. 1. Роби¬ ти кого-, що-небудь революційно настроєним, пройнятим ідеями революції. 2. Якісно змінювати що- небудь шляхом докорінних перетво¬ рень, нововведень. РЕВЮ, невідм ., с. Естрадне або теат¬ ральне видовище -огляд, що скла¬ дається з невеликих сцен, номерів, різних за жанром, але об’єднаних спільною темою. РЕГАЛІЇ, ій, мн. ( одн . регалія, ї, ж.). 1. Предмети, що символізують мо¬ нархічну владу (корона, скіпетр і т. ін.). 2. Предмети відзнаки (ордени, медалі). 3. За часів Середньовіччя в Західній Європі — особливі моно¬ польні права та привілеї королів, великих феодалів на стягнення мита, судових штрафів і т. ін., а також на експлуатацію вод, земних надр і лісів. 4. Підприємства регіону, які знаходяться у віданні держави і є дже¬ релом виключно державних доходів (наприклад, пошта, телеграф). РЕГАЛЬ, я, ч., муз. Невеликий пере¬ носний орган у XVI— XVII ст. РЕГАТА, и, ж. Великі змагання на веслових, вітрильних або моторних суднах, у яких бере участь багато спортсменів. РЕГБІ, невідм ., с. Спортивна гра з м’ячем овальної форми; різновид футболу. Регбіст, а, ч. РЕГЕНЕРАТ, у, ч., техн. Використаний матеріал, у якому відновлено ту чи іншу вихідну властивість. Регенератйвний, а, е. Регенеративний процес. Регенератний, а, е. РЕГЕНЕРАЦІЯ, ї, ж. 1. техн. Віднов¬ лення цінних вихідних властивостей матеріалів, що використовувалися у робочих процесах різних вироб¬ ництв. Регенерація гуми. Регенерація ядерного палива. 2. техн. Повернення частини тепла, що відходить, для по¬ стійного використання у теплосило¬ вій установці. 3. біол. Відновлення яким-небудь організмом утрачених або ушкоджених органів і тканин. 4. хім. Відновлення речовини, що брала участь у хімічній реакції, в її первинному складі. Регенерація повітря. Регенератор, а, ч., техн. Теплообмінний апарат періодичної дії для регенера¬ ції тепла використаних продуктів го¬ ріння, що виходять з мартенівської, доменної і т. ін. печі. Регенераторний, а, е. Регенераторні ре¬ шітки. Регенераторник, а, ч. Той, хто працює біля регенератора. Регенераційний, а, е. Регенераційна здат¬ ність. Регенерований, а, е. Регенерований ор¬ ган. Регенерування, я, с. Регенерування мас¬ тил. Регенерувати, ую, уєш. 1. техн. Про¬ водити регенерацію (у 1, 2 знач.) чого-небудь. 2. біол. Відновлювати утрачені або ушкоджені органи і тка¬ нини якого-небудь організму. 3. біол. Відроджуватися, відновлюватися вна¬ слідок регенерації (у 3 знач.). РЕГЕНТ, а, ч. 1. Тимчасовий правитель монархічної держави, який призна¬ чається в разі відсутності, хвороби, неповноліття і т. ін. монарха, а також тоді, коли престол лишається не¬ зайнятим протягом тривалого часу. 2. муз. Диригент хору, переважно церковного. Регентство, а, с. 1. Тимчасове перебу¬ вання влади в монархічній державі в руках одного або кількох правителів, які призначаються в разі відсутності, хвороби, неповноліття і т. ін. монарха, а також тоді, коли престол лишається незайнятим протягом тривалого часу. 2. Звання, посада регента. Регентський, а, е. Регентування, я, с. Регентувати, ую, уєш, муз. Бути реген¬ том (у 2 знач.). РЕГІ, невідм ., ч. Стиль рок-музики (ямайський стиль), який сформу¬ вався на Ямайці (70-ті рр. XX ст.) під впливом мелодійних структур Карибського архіпелагу, культового співу та нью-орлеанського блюзу 60-х рр. РЕГІОН, у, ч. Певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких самих одиниць специфічними риса¬ ми (географічними, геологічними, етнографічними, економічними і т. ін.) і характеризується певною цілісністю та взаємопов’язаністю її складових елементів. Вузловий регі¬ он. Гомогенний регіон. Прикордонний регіон. Столичний регіон. Природний регіон. Сільськогосподарський регіон. Транскордонний регіон. Туристичний регіон. Регіональний, а, е. Регіональна угода. Регіональний пакт. Регіональна міська база даних. Регіональна демографія. Ре¬ гіональна економіка. Регіональна інф¬ раструктура. Ренгіональна політика. Регіональна статистика. Регіональна структура населення. Регіональна то¬ варна біржа. Регіональне планування. Регіональний бюджет. РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ, і, ж. 1. Розвиток, укріплення економічних, політичних та інших зв’язків між областями або 461 р регіоналізм — регулювальник державами, що входять до одного регіону; виникнення регіональних об’єднань держав. 2. Специфічність, розмаїття напрямків регіональ¬ ної політики, що проводиться в окремих регіонах відповідно до їх особливостей. Регіоналізація еко¬ номічних реформ. 3. Районування. 4. Зовнішньоторговельні привілеї двох країн. РЕГІОНАЛІЗМ, у, ч. 1. політ., екон . Підхід до розгляду економічних, політичних та інших проблем під кутом зору інтересів та потреб того чи іншого регіону. 2. Здатність простору до районоутворення. 3. Іс¬ нування і визнання територіальної диференціації країн. 4. Суспільний рух, спрямований на протидію модернізації, прогресу структурно слабких (часто сільських) регіонів і збереження своєрідних рис їхньої культури, мистецтва і природи. 5. Та частина суспільних відносин, яка в центр уваги ставить відносини регі¬ онів між собою або держав регіону між собою і відносини між різними системами всередині них. 6. Система заходів щодо самостійного управлін¬ ня та особливі привілеї, які надають¬ ся окремим регіонам; крайня форма адміністративної децентралізації. Інтеграційний регіоналізм. Критич¬ ний регіоналізм . 7. жив. Течія в аме¬ риканському живописі XX ст., пред¬ ставники якої зображували типово американські ландшафти, побутові та історичні сцени. Регіоналїст, а, ч. 1. політ., екон. При¬ бічник регіоналізму (у 1 .знач.). 2. жив. Представник регіоналізму в живописі. РЕГІОНАЛЇСТИКА, и, ж. Сукупність дисциплін і напрямків, методоло¬ гічних підходів і методичних при¬ йомів, об’єктом дослідження яких є регіон. РЕГІОНАРНИЙ, а, е, мед. Місцевий. Регіонарна анестезія. РЕГІОНОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Науковий напрямок в економіці і в суміжних з нею науках, який вивчає особливос¬ ті розвитку регіону або економічного району як частини народногосподар¬ ського комплексу країни. 2. Наука, що вивчає закономірності систем¬ ного екологічного, економічного, соціального, політичного, духовного функціонування і розвитку терито¬ ріальних соціумів, форми і методи регулювання цих процесів. РЕГІОПОЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Один з мор¬ фологічних видів урбанізації або її просторовий варіант, при якому процес урбанізації концентрується в регіональних центрах — регіопо- лісах. РЕГІСТР, ч. 1. род. у, спец. Список, пе¬ релік чого-небудь; книга для запи¬ сування, обліку чогось 2. род. у, муз. Частина звукоряду, що займає певне положення за висотою звучання і має однаковий тембр. Високий регістр. Середній регістр. Низький регістр. 3. род. у, муз. У язичкових і духових інструментах (клавесин, фісгармонія, акордеон, орган) — набір язичків або труб різного настроювання одного тембру. 4. род. а, спец. Розподільник, регулятор у деяких машинах і прила¬ дах; ряд клавіш у клавішних літерних або лічильно-аналітичних машинах. 5. род. у. Орган державного нагляду за якістю морських і річкових суден, що будуються, та за безпекою їх плавання. 6. Частина пам’яті обчис¬ лювального пристрою, як правило з місткістю в одне машинне слово (число), призначена для проміж¬ ного запам’ятовування, іноді пере¬ творення інформації для приймання та запису в цифровій формі адресної абонентської інформації на АТС. Регістровий, а, е. Регістрова тонна. Регістрова місткість. РЕГЛАМЕНТ, у, ч. 1. Прийнятий роз¬ порядок ведення зборів, засідання і т. ін. 2. Заведений розпорядок дня, режим праці і т. ін. 3. Інструкція, зведення правил для користування чим-небудь. Регламентний, а, е. Регламентний ко¬ мітет. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ, ї, ж. 1. Установ¬ лення певних правил. 2. Сукупність правил, що регламентують, регу¬ люють, обмежують чию-небудь ді¬ яльність. Регламентований, а, е. Регламентований порядок зборів. Регламентування, я, с. Регламентування поведінки. Регламентувати, ую, уєш. Примушувати кого-небудь дотримуватися певних правил, обмежень. РЕГЛАН, ч., крав. 1. невідм., у знач, прикм. Фасон верхнього одягу, в яко¬ му рукав з плечем становлять одне ціле. 2. род. а. Пальто, плащ, куртка такого фасону. Носити реглан. РЕГЛЕТ, а, ч., друк. Металева плас¬ тинка — друкарський пробільний матеріал. РЕГОЛІТ, у, ч. Верхній пухкий шар місячного ґрунту. РЕГРАДАЦІЯ, ї, ж., спец. Повернення до попередньої стадії ґрунтоутво¬ рення. Реградований, а, е. Реградований чор¬ нозем. РЕГРЕДІЙНТ, а, ч., юр. Те саме, що регресант. РЕГРЕС, у, ч. 1. Рух назад, повернення до старих, віджилих форм, занепад, деградація; протилежне — прогрес. 2. юр. Право особи, яка викону¬ вала зобов’язання іншої особи, пред’являти до неї зворотну вимогу про повернення витрат. Регресивний позов. Регресйвний, а, е. 1. Який веде до регресу (у 1 знач.); протилежне — прогресйвний. Регресивне явище. Ре¬ гресивний процес . 2. лінгв. Який впли¬ ває на попередній звук. Регресйвність, ності, ж. РЕГРЕСАНТ, а, ч., юр. Особа, що ви¬ суває вимогу за правом регресу (у 2 знач.) до особи, з вини якої здійс¬ нено платіж. РЕГРЕСАТ, а, ч., юр. Особа, проти якої звернено право регресанта. РЕГРЕСІЯ, ї, ж. спец. 1. Відступання моря із суходолу. 2. мат. Імовірніс¬ на залежність середнього значення якоїсь величини від іншої величи¬ ни. 3. біол. Повернення на ранній рівень розвитку живих організмів, зумовлене зовнішніми обставинами та внутрішнім конфліктом. Регресїйний, а, е. Регресійний процес. Регресійний аналіз. РЕГРЕСУВАТИ, ую, уєш, книжн. Пере¬ ходити від вищих форм розвитку до нижчих, рухатися назад; протилежне — прогресувати. РЕГТАЙМ, у, ч. 1. Танцювальна музи¬ ка американських негрів, попередник джазу. 2. Американський бальний та¬ нець, що ввійшов у моду на початку XX ст. й став основою для танців фокстрот, тустеп, уанстеп. РЙГУЛИ, гул, мн., фізіол. Те саме, що менструація. РЕГУЛЮВАТИ, юю, юєш. 1. Упо¬ рядковувати що-небудь, керувати чимось, підкоряючи його відповід¬ ним правилам, певній системі. Ре¬ гулювати дорожній рух. Регулювати ціни. 2. Домагатися нормальної ро¬ боти машини, установки, механізму і т. ін., забезпечуючи злагоджену взаємодію складових частин, дета¬ лей. Регулювати двигун. Регульований, а, е. Регульований меха¬ нізм. Регульований процес. Регулювальний, а, е. Регулювальник, а, ч. 1. Той, хто регулює рух транспорту на поворотах, пере¬ хрестях доріг, вулиць. 2. Той, хто регулює роботу машини, механізму, установки і т. ін. 462 Регулювальницький, а, е. Регулювальниця, і, ж. Регулювання, я, с. Регулювання пристрою. Регулювання дорожнього руху. РЕГУЛЯРНИЙ, а, е. 1. Який відбу¬ вається, здійснюється, проводиться систематично, рівномірно, через певні проміжки часу. Регулярне хар¬ чування. Регулярні заняття. 2. Який має встановлену постійну організа¬ цію й систематичний курс військо¬ вого навчання (про армію, військо). Регулярні війська. 3. Геометрично правильний (про планування саду, парку і т. ін.). Регулярний парк. Регулярність, ності, ж. Регулярно. Регулярно виходити в ефір. РЕГУЛЯТИВНИЙ, а, е. Який регулює, спрямовує що-небудь. РЕГУЛЯТОР, а, ч. 1. Пристрій для авто¬ матичного регулювання чого-небудь. 2. перен. Те, що регулює, спрямовує що-небудь. Регуляторний, а, е. 1. Регуляторний • апарат (у 1 знач.). 2. Регуляторна політика (у 2 знач.). РЕДАГУВАТИ, ую, уєш. 1. Перевіряти і виправляти або відповідно оформля¬ ти певний текст. 2. Бути керівником якого-небудь видання. Редагований, а, е. Редагований текст. Редагування, я, с. Редагування статті. РЕДАКТОР, а, ч. 1. Той, хто редагує (у 1 знач.) текст. Науковий редактор. Літературний редактор. Художній редактор. Технічний редактор. 2. Ке¬ рівник якого-небудь видання. Голов¬ ний редактор. 3. Програма, що забезпе¬ чує редагування даних в ЕОМ. Текс¬ товий редактор. Редактор бази да¬ них. Редакторат, у, ч. Рада редакторів. Редакторка, и, ж. Редакторство, а, с. Редакторський, а, е. РЕДАКЦІЯ, ї, ж. 1. Організація (ко¬ лектив), що здійснює підготовку видання до друку. Редакція журналу. 2. Приміщення, в якому здійсню¬ ється редагування чого-небудь. 3. Варіант якого-небудь літератур¬ ного або музичного твору чи окремої його частини. Нова редакція книги. 4. Редагування. Редакційний, а, е. Редакційний худож¬ ник. Редакційне зібрання. Редакцій¬ ний комітет (у 1 знач.). Редакційні інстанції. РЕДАН, а, ч. Уступ на днищі швидко¬ хідного катера, літального човна або поплавка гідролітака, що зменшує опір під час руху по воді й значно полегшує злітання літальних човнів і гідролітаків. регулювальницький — режим РЕДЕМАРКАЦІЯ, ї, ж., спец. Перевір¬ ка раніше визначеної лінії держав¬ ного кордону з відновленням або заміною прикордонних знаків. Редемаркаційний, а, е. РЕДИНГЙТ, а, ч., заст. Довгий сюртук широкого крою, який одягався для верхової їзди. РЕДИФ, у, ч., літ. Повторювання слова або кількох слів наприкін¬ ці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії. РЕДРЕСАЦІЯ, ї, ж ., мед. Безкровне виправлення деформації тіла. РЕДУБЛЕМАН, у, ч., спорт. Повторна атака у фехтуванні. РЕДУКТОР, а, ч., спец. 1. Механізм зубчастої передачі, що зменшує швидкість обертання при переда¬ ванні руху від одного вала до іншо¬ го. 2. Пристрій для зниження тиску рідини або газу, що протікають тру¬ бопроводом. Редукторний, а, е. Редукторний клапан. РЕДУКЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Процес або дія, що приводить до зменшення, послаблення або спрощення чого- небудь, іноді до повної втрати якихось об’єктів, ознак. 2. біол. Зменшення органів або тканин, відмирання чи зміна їх будови внаслідок втрати функцій. 3. хім. Звільнення елемента від окислення, відновлення його з окису в чистому вигляді. 4. лінгв. Значне ослаблення або втрата ненаголошених звуків при їх вимовлянні. 5. екон. Зведен¬ ня складного виробничого процесу до простішого в умовах товарного виробництва. 6. фін. Падіння бір¬ жового курсу цінних паперів або біржових цін. Редукований, а, е, спец. Який змінився в бік зменшення, послаблення. Реду¬ кований звук. Редукування, я, с. Редукувати, ую, уєш. Змінювати в бік зменшення, послаблення. Редукційний, а, е. РЕДУПЛІКАЦІЯ, ї, ж ., лінгв. Спосіб словотворення, який полягає в по¬ двоєнні частини слова або цілого слова. Редуплікований, а, е. Редупліковане слово. РЕЕВАКУАЦІЯ, ї, ж. Повернення до місць, звідки відбувалася евакуація. Реевакуаційний, а, е. Реевакуйований, а, е. Реевакуювати, юю, юєш. Повертати з евакуації. РЕЕКСПОРТ, у, ч. Вивезення за кордон або за межі регіону раніше ввезеного _ Р товару, що не був підданий пере¬ робці. Реекспорт нафти. Реекспортувати, ую, уєш. Проводити реекспорт для перепродажу іншим державам. РЕЕМІГРАЦІЯ, ї, ж. Повернення емі¬ грантів на батьківщину. Реемігрант, а, ч. Той, хто повернувся на батьківщину після еміграції. Реемігрантка, и, ж. Рееміграційний, а, е. Рееміграційний процес. Реемігрувати, ую, уєш. Повертатися на батьківщину після еміграції. РЕЄСТР, у, ч. 1. Список, письмовий перелік кого-, чого-небудь; лінгв. список, перелік у словнику слів, що тлумачаться або перекладаються іншою мовою. 2. Книга для запису справ, документів, майна, земельних володінь і т. ін. Реєстровий, а, е. Реєстровий список. РЕЄСТРАТОР, а, ч. 1. Особа у за¬ кладі, що здійснює реєстрацію. 2. Автоматичний самописець. Реєстратура, и, ж. Відділ в установі, у якому реєструють кого-, що-небудь. РЕЄСТРАЦІЯ, ї, ж. 1. Внесення кого-, чого-небудь у список, кни¬ гу для запису справ, документів, майна, земельних володінь і т. ін. з метою обліку або надання йому за¬ конної чинності. Реєстрація шлюбу. 2. Фіксування, переважно за допо¬ могою приладів, якого-небудь яви¬ ща, спостереження, якогось факту. Реєстрація швидкості вітру. Авто¬ матична реєстрація. Реєстраційний, а, е. Реєстраційний но¬ мер. Реєстраційний збір. Реєстраційна апаратура. Реєстрований, а, е. Реєструвальний, а, е. Реєстрування, я, с. Реєстрування хво¬ рих . Реєстрування підвищення тем¬ ператури. Реєструвати, ую, уєш. 1. Реєструвати книжки (у 1 знач.). 2. Реєструвати зміни літератури (у 2 знач.). РЕЖИМ, у, ч. 1. Державний лад, спо¬ сіб правління. Тоталітарний режим. Окупаційний режим. 2. Точно вста¬ новлений розпорядок життя, праці, відпочинку і т. ін. Постільний режим. 3. Система заходів, правил, запро¬ ваджуваних для досягнення певної мети. Режим економії. Режим пере¬ важного використання територій. 4. Певні умови, необхідні для за¬ безпечення роботи, функціонуван¬ ня, існування чого-небудь. Робочий режим. Діалоговий режим. У режимі пілотування. Режим найбільшого сприймання. 463 р _ Режимний, а, е. 1. Режимні зміни (у 1 знач.). 2. Режимний рух (у 3 знач.). РЕЖИСЕР, а, ч. Постановник спек¬ таклю, кінофільму, естрадно-кон¬ цертної програми, циркової вистави і т. ін. Режисерство, а, с. Режисерський, а, е. Режисерська ро¬ бота. Режисерування, я, с. Режисерувати, ую, уєш. Бути на посаді режисера, працювати режисером. Режисирування, я, с. Режисирувати, ую, уєш. Здійснювати постановку спектаклю, кінофільму, естрадно-концертної програми, цир¬ кової вистави і т. ін. РЕЖИСУРА, и, ж. 1. Режисерська ді¬ яльність, керівництво постановкою спектаклю, кінофільму, естрадно- концертної програми, циркової вис¬ тави і т. ін. 2. Режисерське оформ¬ лення якого-небудь спектаклю, кінофільму, естрадно-концертної програми, циркової вистави і т. ін. 3. збірн. Люди, які займаються режи¬ серською діяльністю; режисери. РЕЗЕКЦІЯ, ї, ж., мед. Оперативне видалення ушкоджених хворобою органа, кістки або їхньої частини. Резекція шлунка. Резекція суглоба. Резектований, а, е. Резектований ор¬ ган. Резектувати, ую, уєш. Піддавати якийсь орган чи його частину резекції. Резекційний, а, е. РЕЗЕРВ, у, ч. 1. Запас чого-небудь, який спеціально зберігається для ви¬ користання в разі потреби. Валютний резерв. Внутрішні резерви. 2. Джерело, звідки беруться нові сили, засоби для кого-, чого-небудь. Державні резерви. Резерви виробництва. Резерви нам 'яті. 3. Частина військ, залишена в роз¬ порядженні командира й призначена для використання в разі гострої по¬ треби в бою. 4. Категорія громадян, які перебувають на військовому об¬ ліку й призиваються в армію в разі необхідності. Резервіст, а, ч. Військовослужбовець нижчого рангу, який перебуває у резерві (у 4 знач.). Резервний, а, е. 1. Резервний капітал. Резервний фонд (у 1 знач.). 2. Резерв¬ ний батальйон (у 3, 4 знач.). Резервований, а, е. Резервування, я, с. Резервувати, ую, уєш. Залишати що-не- будь у резерві. РЕЗЕРВАЖ, у, ч.у спец. 1. Спосіб дво¬ колірного фарбування керамічних виробів. 2. Різновид поглибленої гравюри на металі. режймний — резонерський РЕЗЕРВАТ, у, ч. 1. Територія, природні багатства якої зберігаються й пере¬ бувають під особливою державною охороною. 2. Те саме, що резервація (у 3 знач.). РЕЗЕРВАЦІЯ, ї, ж. 1. Збереження чого-небудь у резерві (у 1 знач.). 2. Збереження права знову повер¬ нутися до якого-небудь питання. 3. У певні періоди історії США, ПАР, Австралії, Канади, Бразилії — міс¬ це примусового поселення корінних жителів. 4. Місце тимчасового скупчення деяких тварин, зокрема шкідників. РЕЗЕРВУАР, а, ч. 1. Посудина, вмісти¬ ще для зберігання рідини або газу; водосховище, басейн. 2. перен. Вели¬ ке, багате джерело чого-небудь. Резервуарний, а, е. РЕЗЕРФбРД, а, ч. Позасистемна застаріла одиниця активності ра¬ діоактивних ізотопів, що дорівнює 106 розпадів/сек. РЕЗИДЕНТ, а, V 1. Дипломатичний представник, що постійно пере¬ буває в даній країні, 2. Іноземний представник, який постійно за¬ реєстрований і постійно проживає в країні. 3. Представник держави, що здійснює фактичне правління в країні, яка перебуває під протек¬ торатом цієї держави. 4. Таємний уповноважений іноземної розвід¬ ки, що на території даної держави спрямовує діяльність своїх агентів. 5. Юридична особа, зареєстрована на території даної держави, яка має визначений статус і підлягає зако¬ нам цієї держави. Резидентський, а, е. РЕЗИДЙНТНИЙ, а, е, інформ. Який постійно знаходиться в оперативній пам’яті. Резидентна операційна сис¬ тема. Резидентна програма. РЕЗИДЕНЦІЯ, ї, ж. Місце (спеціаль¬ ний будинок, комплекс будинків) пе¬ ребування уряду, керівників держав і високопосадових осіб, почесних іно¬ земних гостей. ^ РЕЗИСТЕНТНИЙ, а, е, спец. Стійкий, здатний чинити опір чому-небудь. Резистентність, ності, ж. РЕЗИСТОР, а, ч., техн. Промисловий виріб, призначений здійснювати активний опір електричному стру¬ мові. Резйсторний, а, е. РЕЗЙЛ, у, */., хім. Синтетичний термо¬ реактивний полімер, що утворюється на початковій стадії синтезу феноло- формальдегідної смоли. РЕЗОЛЬВЙНТА, и, ж., мат. Рівнян¬ ня, функція або оператор, які дають можливість простіше розв’язувати якесь рівняння. Резольвентний, а, е. Резольвентна мно¬ жина. РЕЗОЛЬВОМЕТР, а, ч ., техн. При¬ лад для вимірювання розрізняльної здатності фотоматеріалу. РЕЗОЛЮЦІЯ, ї, ж. 1. Рішення, по¬ станова, прийняті, ухвалені з’їздом, зборами і т. ін. унаслідок обгово¬ рення будь-яких питань. 2. Напис службової особи на заяві, доповідній записці та інших ділових паперах, у якому міститься коротке рішення з приводу викладених у цих докумен¬ тах питань. 3. розм. Розпорядження, висновки з приводу чого-небудь. Резолютйвний, а, е. Який містить у собі висновки, резолюцію. Резолютивна частина. РЕЗбН, у, ч. 1. Достатня підстава, причина, розумний привід до чого- небудь. 2. Переконливий доказ, ро¬ зумне пояснення, міркування. РЕЗОНАНС, у, ч. 1. спец. Явище різко¬ го зростання амплітуди коливань у коливальній системі, що настає при певній частоті зовнішнього впливу на цю систему. 2. Здатність деяких приміщень, предметів, простору збільшувати силу й довжину звуку. 3. перен. Відгомін, відгук, дія як від¬ повідь на що-небудь. Резонансний, а, е. Резонансний приско¬ рювач. Резонансне випромінювання. Резонансна подія. Резонансовий, а, е. Резонансові деревні породи. Резонований, а, е. Резонування, я, с. Резонування дере¬ вини. Резонувати, ую, уєш. 1. Створювати резонанс (у 1 знач.). 2. Робити силь¬ нішим, підсилювати звук. РЕЗОНАТОР, а, ч. 1. спец. Пристрій або прилад для відтворення й підсилен¬ ня акустичних, електричних та ін. коливань. 2. Порожнина рота, носа, грудної клітки, при зміні величини яких змінюється тембр голосу й зву¬ ків мовлення. Голосовий резонатор. Резонаторний, а, е. РЕЗОНЕРСТВО, а, с. 1. Схильність до довгих повчальних промов і про¬ сторікувань. 2. збірн. Довгі повчальні промови й просторікування. Резонер, а, ч. 1. Літературний персонаж, що дає моральну оцінку вчинкам інших дійових осіб. 2. Актор, який виконує таку роль. Людина, яка має схильність до довгих повчальних промов і просторікувань. Резонерський, а, е. Резонерські моно¬ логи. 464 резонний — рейхсвер р РЕЗбННИЙ, а, е. Цілком обґрунтова¬ ний, розумний. Резонність, ності, ж. Резонно. РЕЗЙРБЦІЯ, ї, ж. 1. хім., біол . Погли¬ нання, всмоктування. 2. мед. Роз¬ смоктування. Резорбція кістки. Резорбційний, а, е. РЕЗОРЦИН, у, ч ., спец. Безбарвна кристалічна речовина, що засто¬ совується в медицині як знеза¬ ражувальний засіб при лікуванні шкірних хвороб і в хімічному виробництві — при виготовленні лаків та барвників. Резорцйновий, а, е. Резорцинова проба. Резорцинова синь. Резорциновий жов¬ тий азобарвник. РЕЗУЛЬТАТ, у, ч. 1. Остаточний, кінце¬ вий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку і т. ін.; наслі¬ док якої-небудь дії, якогось явища і т. ін.; сума, яку одержують після певних математичних дій. Результат експерименту. Результат переговорів. 2. Показник майстерності. Результат забігу. Результативний, а, е. Результативний матч. Результативність, ності, ж. Результа¬ тивність наукової творчості. Результативно. Переговори пройшли ре¬ зультативно. РЙЗУС, а, ч. 1. ВузьконОса мавпа по¬ роди макак, у крові якої в 1940 р. був виявлений резус-фактор. 2. розм. Те саме, що резус-фактор. РЙЗУС-ФАКТОР, а, ч.у мед. Особлива речовина, що міститься в еритроци¬ тах крові людини й мавпи резус. РЕЗЮМЙ, невідм ., с. 1. Короткий ви¬ клад суті доповіді, статті і т. ін.; ко¬ роткий висновок із сказаного, напи¬ саного або прочитаного. 2. Коротка автобіографія, представлена канди¬ датом на яку-небудь посаду. Скласти резюме. Резюмований, а, е. Резюмування, я, с. Резюмувати, ую, уєш. Робити резюме. РЕІМПОРТ, у, ч. Зворотне ввезення з-за кордону (або з-поза меж регі¬ ону) вітчизняних або вироблених у регіоні товарів (непроданих, забра- кованих тощо), що не були піддані переробці. Реімпортний; а, е. РЕІНВЕСТИЦІЯ, ї, ж.у екон. 1. По¬ вторне, додаткове вкладення кош¬ тів, отриманих у формі доходів від попередніх інвестицій. 2. Капітало¬ вкладення частини прибутку іно¬ земної фірми в економіку держави, на території якої вона діє. Реінвестований, а, е. Реінвестований капітал. Реінвестування, я, с. Реінвестування коштів. Реінвестувати, ую, уєш. Робити реін- вестиції. РЕІНКАРНАЦІЯ, і, ж. У східних релігіях — переселення душі в нове тіло. РЕІНФЕКЦІЯ, ї, ж ., мед. Повторне зараження організму тим самим мікробом. РЙЙБЕР, а, «/., друк. Дерев’яний брусок у ручному літографському друкар¬ ському верстаті, під тиском якого утворюється відбиток з друкарської форми на папір. РЕЙВ, у, ч. 1. муз. Сучасна танцюваль¬ на музика у стилі техно з викорис¬ танням світлових ефектів. 2. Напрям молодіжної субкультури, що культи¬ вує таку музику. 3. Зібрання, вечірка під таку музику. Рейвери, ів, мн. ( одн . рейвер, а, ч.). Представники напряму рейв. Рейв-клуб, у, ч . Клуб, що об’єднує ша¬ нувальників рейву. Рейв-культура, и, ж. Те саме, що рейв (у 2 знач.). РЕЙД1, у, ч., мор. Прибережний водний простір, придатний для стоянки су¬ ден на якорі. Ставали на рейді. Рейдовий1, а, е. РЕЙД2* у, ч. 1. військ. Проникнення військових частин у тил ворога з певною метою. 2. перен. Несподівана перевірка, обстеження чого-небудь, здійснювані групою активістів за завданням громадських організацій або преси. Рейдовий2, а, е. Рейдова операція. Рейдування, я, с. Рейдувати, ую, уєш. Здійснювати рейд (у 1 знач.). РЕЙДЕР, а, ч. Озброєне судно, що виконує самостійні бойові дії на морських шляхах з метою знищення суден противника. РЕЙНВЕЙН, у, ч. Сорт виноградного вина; вино цього сорту. РЕЙНДЖЕР, а, ч. Військовослужбовець диверсійно-розвідувального підроз¬ ділу збройних сил США. РЕЙС, у, ч. Закінчена операція щодо переміщення вантажів або пасажи¬ рів транспортними засобами, а та¬ кож рух цих засобів за визначеним маршрутом. Рейсовий, а, е. Рейсовий літак. Рейсовий автобус. РЕЙСМУС, а, ч., спец. Інструмент для прокреслювання ліній, рисок. Рейсмусовий, а, е. Рейсмусовий вер¬ стат. РЕЙСФЕДЕР, а, ч. Креслярський інструмент для проведення ліній тушшю або чорнилом. РЕЙСШИНА, и, ж. Креслярський ін¬ струмент у вигляді великої лінійки з нерухомою й рухомою поперечинами для проведення паралельних ліній. РЕЙТАР, а, ч. Солдат (переважно найманий) важкої кавалерії в За¬ хідній Європі XVI— XVII ст. та Росії XVII ст. Рейтарський, а, е. Рейтарський одяг. Рейтарська команда. РЕЙТЕР, а, ч. 1. Металевий затискач, що його прикріплюють на окремі карт¬ ки в картотеці для зручності при по¬ дальшому обробленні. 2. Невеликий тягарець для точного зважування на аналітичних вагах. РЕЙТИНГ, у, ч. 1. фін. Віднесення чого-небудь до певного класу, розря¬ ду чи категорії; відносний показник надійності банку, ділового партнера, кредитоспроможності позичальника, надійності цінних паперів тощо. Сві¬ товий рейтинг банківської системи. 2. Індивідуальний показник оцінки популярності, авторитету, цінності кого-, чого-небудь, що ґрунтується на результатах голосування, соціо¬ логічних опитувань, а також оцін¬ ка, ступінь популярності, цінності кого-, чого-небудь. Рейтинг політи¬ ка. Рейтинг банку. Рейтинг газети. Міжнародний рейтинг. 3. Цифровий показник успішності студентів у відповідності до кількості набраних балів, що дають право на отримання заліку, оцінки за екзамен без його здавання. 4. Індивідуальний або груповий показник оцінки спортив¬ них досягнень у класифікаційному списку найсильніших спортсменів або команд. Рейтинговий, а, е. Рейтингове опитуван¬ ня (у 1 знач.). Найбільш рейтинговий фільм (у 2 знач.). Рейтингування, я, с. Встановлення рей¬ тингу кого-, чого-небудь. РЕЙТИНГ-ЛИСТ, а, ч. Кваліфіка¬ ційний список, який складають у відповідності з рейтингом кого-, чого-небудь. РЕЙТУЗИ, уз /узів, мн. 1. Вузькі штани, які щільно облягають ноги (переваж¬ но для верхової їзди). 2. Дитячі або жіночі в’язані довгі штани. РЕЙХ, а, ч. Німецька імперія, гітлерів¬ ська Німеччина. Третій рейх. РЕЙХСБАНК, у, ч. Офіційна назва центрального емісійного банку в Німеччині до 1945 р. РЕЙХСВЕР, у, ч ., іст. Збройні сили Німеччини, які були створені за 465 р _ Версальським мирним договором у 1919 р. й існували до створення вермахту. РЕЙХСКАНЦЛЕР, а, ч ., іст. Назва глави уряду Німеччини в 1871 — 1945 рр. РЕЙХСРАТ, у, ч., іст. 1. Двопалатний парламент в Австро-Угорщині. 2. У Німеччині з 1919 по 1934 р. — орган представництва земель (об¬ ластей) держави. РЕЙХСТАГ, у, ч., іст. 1. Парламент у Німеччині до 1945 року. 2. Примі¬ щення, де засідав цей парламент. РЕКАМБІО, невідм., с., фін. 1. Вимога однієї із зобов’язаних за векселем осіб, пред’явлена іншою особою (яка оплатила опротестований век¬ сель), щодо відшкодування їй вне¬ сеної суми й оплати відсотків пені та витрат на опротестування векселя. 2. Рахунок від банку клієнтові на по¬ гашення витрат, пов’язаних з опро- тестуванням прийнятого на інкасо векселя. РЕКАПІТУЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. біол. По- вторення організмами в процесі їх індивідуального розвитку ознак, що були властиві їхнім предкам, але поступово зникли у дорослих форм. 2. бухг. Звіряння записів бухгалтер¬ ського обліку з першоджерелами для уникнення помилок. 3. заст. Стисле повторення сказаного. Рекапітулювати, юю, юєш. Здійснювати рекапітуляцію. РЕКВІЄМ, у, ч. 1. Католицьке бо¬ гослужіння над померлим. 2. Багато¬ голосий циклічний вокальний чи вокально -інструментальний твір скорботно-патетичного характеру. Реквіємний, а, е. РЕКВІЗЙТ, у, ч., спец. 1. Сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кіно¬ знімання. 2. перев. ми. Обов’язковий елемент оформлення офіційних документів: дата, місце складання, підписи, печатка і т. ін. 3. Вихідні дані книжки. Реквізитний, а, е. Реквізитор, а, ч., спец. Той, хто розпо¬ ряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). РЕКВІЗЙЦІЯ, ї, ж. Примусове вилу¬ чення державою майна у власника в державних або громадських інте¬ ресах. Реквізиційний, а, е. Реквізиційна кви¬ танція. Реквізований, а, е. Реквізоване майно. Реквізувати, ую, уєш. Здійснювати реквізицію; насильно відбирати що- небудь без відшкодування. рейхсканцлер — рекорд РЕКВІРЕНТ, а, ч., фін. Векселетримач, який звертається до нотаріального чи іншого уповноваженого органу з ви¬ могою опротестувати вексель. РЕК-ДЖбБІНГ, у, ч., юр. Договір про тимчасове надання площі для торгів¬ лі, що його укладає дрібний підпри¬ ємець з великим магазином. РЕКЕТ, у, ч. Злочинне вимагання чужих доходів, здирство шляхом погроз, Залякування й грубого на¬ сильства. Рекетйр, а, ч. РЕКЛАМА, и, ж. 1. Популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників і т. ін. Торговельна реклама. Театраль¬ на реклама. 2. Плакат, оголошення, листівка і т. ін., що використову¬ ються як засіб привертання уваги покупців, споживачів, глядачів, за¬ мовників і т. ін. 3. перен. Поширення відомостей про кого-, що-небудь з метою створення популярності. Рекламіст, а, ч. Рекламістка, и, ж. Рекламний, а, е. Рекламна документація . Рекламний плакат. Рекламний ролик. Рекламне агентство. Рекламний щит (у 1 знач.). Рекламування, я, с. Рекламувати, ую, уєш. 1. Популя¬ ризувати що-небудь, повідомляти про щось засобами реклами. 2. По¬ ширювати відомості про кого-, що-небудь, надмірно розхвалювати когось, щось для створення попу¬ лярності. 3. Оголосити рекламацію на що-небудь. РЕКЛАМАЦІЯ, ї, ж ., спец. 1. Скарга, претензії, незадоволення чимось. 2. Заява про виявлені недоліки у придбаній продукції й вимога від¬ шкодувати збитки. Рекламаційний, а, е. Рекламаційна ви¬ мога. РЕКОГНОСЦИРУВАННЯ, я, с. 1. військ. Розвідка, що провадиться перед по¬ чатком бою з метою уточнення роз¬ ташування сил ворога, характеру місцевості і т. ін. 2. геод. Огляд та обстежування місцевості з метою вибору положення астрономічних та геофізичних опорних пунктів для топографічних зйомок. Реко¬ гносцирування карт. Рекогносцирований, а, е. Рекогносцирувальний, а, е. Рекогносцирувати, ую, уєш. Здійснюва¬ ти рекогносцирування. РЕКОМБІНАЦІЯ, ї, ж. 1. Розташу¬ вання складників чого-небудь у новому порядку. 2. фіз. Взаємодія протилежно заряджених частинок, унаслідок якої утворюються елек¬ трично нейтральні частинки (мо¬ лекули, атоми). Рекомбінаційний, а, е. Рекомбінаційний бар'єр. Рекомбінаційна активність (у 2 знач.). РЕКОМЕНДАЦІЯ, !, ж. 1. Позитивний усний або письмовий відзив про кого-небудь, як правило, з порукою за нього; характеристика кого-, чого- небудь. 2. Порада, вказівка кому-не- будь; пропозиція. Рекомендаційний, а, е. Рекомендацій¬ ний лист. Рекомендаційні списки (у 1, 2 знач.). Рекомендований, а, е. Рекомендований для вживання. Рекомендований лист. Рекомендована література. Рекомендування, я, с. Рекомендувати, ую, уєш. 1. Давати пози¬ тивний усний або письмовий відзив про кого-небудь, як правило, з пору¬ кою за нього; характеризувати кого-, що-небудь. 2. Давати поради, вказів¬ ки або настанови кому-небудь зроби¬ ти щось; пропонувати. 3. Знайомити 3 кимось, представляти кому-небудь когось, називаючи його. РЕКОНВАЛЕСЦЕНТ, а, ч., мед. Лю- дина, яка ще не одужала остаточно, але вже не має яскраво виявлених клінічних ознак хвороби. РЕКОНВАЛЕСЦЕНЦІЯ, ї, ж., мед. Пе¬ ріод одужання від будь-якої хвороби після зникнення її яскраво виявле¬ них клінічних ознак. РЕКОНВЕРСІЯ, ї, ж., екон. Пере¬ ведення економіки країни після закінчення війни на виробництво продукції мирного часу. Реконверсія підприємства. РЕКОНКІСТА, и, ж., іст. У VIII- XV ст. — відвоювання корінним на¬ селенням Піренейського півострова територій, захоплених маврами. РЕКОНСТРУКЦІЯ, ї, ж. 1. Перебудова, переобладнання чого-небудь з метою вдосконалення. Реконструкція бу- динку. 2. Відтворення, відновлення первісного вигляду чого-небудь за рештками або описами. Реконструйований, а, е. Реконструйова¬ ний будинок. Реконструктивний, а, е. Реконструктив¬ ний процес. Реконструювання, я, с. Реконструювати, юю, юєш. 1. Здійсню¬ вати реконструкцію (у 1 знач.); від¬ творювати, відновлювати первісний вигляд чого-небудь за рештками або описами. РЕКбРД, у, ч. 1. Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь. 2. перен., розм. 466 рекордизм — реліктовий р Найвищий ступінь вияву чого-не¬ будь. Книга рекордів Гіннесса. Рекордизм, у, ч. Надмірне прагнення встановлювати рекорди (у 1 знач.), викликане нездоровою конкурен¬ цією. Рекордйст, а, ч. 1. Той, хто досягає най¬ вищих показників у чому-небудь. 2. Свійська тварина, що дає найкра¬ щі показники тих своїх якостей, які використовуються в господарстві. Рекордйстський, а, е. Що стос, рекор¬ диста й рекордизму. Рекордний, а, е. Рекордний результат. Рекордно. РЕКбРДЕР, а, ч. 1. Пристрій у звуко¬ записувальному апараті для механіч¬ ного запису звуку на грамофонних платівках. 2. Індикатор корабельної та берегової гідролокаційної станції, який використовують для запису на папері сигналів, що надійшли. РЕКОРДСМЕН, а, ч. Спортсмен, який установив рекорд (у 1 знач.), досяг найвищих результатів у змаганнях з того чи іншого виду спорту. Рекордсменка, и, ж. Рекордсменський, а, е. РЕКРЕАНТ, а, */., мед. Той, хто про¬ ходить або пройшов рекреацію (у 2 знач.), потребує її. РЕКРЕАТИВНИЙ, а, е, заст. Який містить у собі елементи розважан¬ ня, цікавості. РЕКРЕАЦІЯ, ї, ж. 1. заст. Канікули; перерва між уроками, лекціями. 2. Приміщення для відпочинку в навчальних установах. 3. мед. Від¬ починок, відновлювання фізичних і духовних сил людини, затрачених у процесі праці. Рекреаційний, а, е. Рекреаційні при¬ міщення. Рекреаційний потенціал Криму. Рекреаційна зона. Рекреа¬ ційні ресурси. Рекреаційні послуги (у 2 знач.). РЕКРЕДИТИВ, у, ч.у спец. 1. Відклична грамота уряду своєму дипломатично¬ му представникові в іншій державі. 2. Документ про припинення акре¬ дитиву. РЕКРИСТАЛІЗАЦІЯ, і, ж., фіз. Процес зміни кристалічного стану речовин під впливом різних фізичних фак¬ торів, але без розплавлення чи роз¬ чинення тіла. Рекристалізаційний, а, е. Рекристаліза¬ ційний процес. РЕКТАЛЬНИЙ, а, е, мед. Що стос, пря¬ мої кишки. Ректальне обстеження. РЕКТИФІКАТ, у, ч.у спец. Ректифіко¬ ваний спирт. РЕКТИФІКАЦІЯ, і, ж., спец. Розді¬ лення рідких сумішей на складові частини шляхом перегону; очищен¬ ня спирту та інших легкокиплячих рідин від домішок у спеціальних перегінних апаратах. Ректифікатор, а, ч. Апарат для ректи¬ фікації чого-небудь. Ректифікаційний, а, е. Ректифікаційний процес. Ректифікований, а, е. Ректифікований спирт. Ректифікування, я, с. Ректифікувати, ую, уєш. Піддава¬ ти ректифікації. РЕКТОР, а, ч. 1. Особа, яка очолює ви¬ щий навчальний заклад. 2. Особа, яка очолює духовний навчальний заклад. Ректорат, у, ч. 1. Адміністративно- навчальне управління вищого на¬ вчального закладу, підпорядковане ректорові. 2. Приміщення цього управління. Ректорство, а, с. Ректорський, а, е. Ректорський кабінет. РЕКТОСКбП, а, ч.у мед. Прилад з оптичною й освітлювальною сис¬ темами, що його використовують у ректоскопії. Ректоскопічний, а, е. Ректоскопічне дослідження. Ректоскопія, ї, ж. Огляд внутрішньої поверхні й порожнини прямої кишки за допомогою ректоскопа. РЕКУЛЬТИВАЦІЯ, ї, ж., спец. Оброб¬ лення під ріллю земельних площ, використовуваних раніше в інших галузях господарства. Рекультивований, а, е. Рекультивування, я, с. Рекультивувати, ую, уєш. Проводити рекультивацію. РЕКУПЕРАЦІЯ, ї, ж. у техн. Улов¬ лювання та повернення теплової енергії, газу і т. ін., що були вико¬ ристані під час робочого процесу, для повторного використання їх у цьому процесі. Рекуперативний, а, е. Рекуперативне гальмування. Рекуператор, а, ч.у техн. Апарат для рекуперації. Рекуператорник, а, ч. Фахівець із ре¬ куперації. Рекуператорниця, і, ж. Рекуперувати, ую, уєш. Піддавати ре¬ куперації. РЕКУРЙНТНИЙ, а, е, мат. Який дає змогу знайти значення якоїсь вели¬ чини за допомогою раніше знайдених інших значень тієї самої величини. Рекурентна формула. Рекурентний метод. РЕКУРСЙВНИЙ, а, е, мат. Такий, значення якого для даного аргу¬ менту розраховуються за допомогою значень для попередніх аргументів. Рекурсивна функція. РЕЛАКСАЦІЯ, ї, ж. 1. фіз. Поступовий перехід фізичної системи з нерівно- важного стану, спричиненого зов¬ нішніми впливами, у рівноважний. Магнітна релаксація. Електрична релаксація. 2. У медицині — а) роз¬ слаблення скелетної мускулатури; б) зняття психічної напруги. 3. Стан спокою, розслаблення, що виникає в результаті зняття напруги. Релакс, у, ч. Те саме, що релаксація (у З знач.) Релаксант, у, ч.у мед. Лікарський засіб, що викликає релаксацію. Релаксатор, а, ч.у фіз. Релаксаційний генератор. Релаксаційний, а, е, спец. Пов’язаний з релаксацією. Релаксаційна здатність організму. Релаксаційний генератор. РЕЛАКСЙН, у, ч.у біол. Гормон ссавців та людини, що його виробляють яєч¬ ники та плацента. РЕЛЕ, невідм.у с. Автоматичний при¬ стрій, що замикає й розмикає елек¬ тричне коло за певних умов, на які він має реагувати. Реле часу. РЕЛЕВАНТНИЙ, а, е. 1. Важливий, істотний. 2. лінгв. Який сприяє роз¬ різненню мовних одиниць. РЕЛЕВАНТНІСТЬ, ності, ж. 1. Влас¬ тивість зі знач, релевантний (у 1, 2 знач.). 2. інформ. Значеннєва від¬ повідність між інформаційним за¬ питом та отриманим повідомлен¬ ням. РЕЛІГІЯ, ї, ж. 1. Сукупність духов¬ них уявлень, в основі яких лежить віра в існування бога або богів, у надприродні сили; та чи інша віра; віросповідання. Християнська релігія. Мусульманська релігія. 2. перен. Те, що наслідують, чому поклоняються. Релігійний, а, е. 1. Що стос, релігії. Релігійні традиції. Релігійний фана¬ тизм ; який ґрунтується на релігії, пройнятий нею. 2. Який вірить у бога; віруючий, богомільний. Релігійність, ності, ж. Віра в бога. РЕЛІКВАРІЙ, ю, ч. Місце для збері¬ гання реліквій. РЕЛІКВІЯ, і, ж. 1. перев. мн. Предмети релігійного поклоніння. 2. Річ, яку особливо шанують і зберігають як пам’ять про минуле. Реліквійний, а, е. Реліквійний експо¬ нат. РЕЛІКТ, а, ч. Організм, предмет або явище, що збереглися як залишок давніх епох. Реліктовий, а, е. Реліктова форма. Ре¬ ліктове випромінювання. 467 р РЕЛЬЄФ, у, ч. І. спец. Скульптурний витвір з випуклим або зарибле¬ ним зображенням на площині. 2. Сукупність нерівкостеЙ на земній поверхні. Зі перен Те, що помітно вирізняється з однорідних Предметів, ЯВИЩ. Рельєфний, а, е. Ь Який виступає Над Поверхнею", опуклий. Рельєфний орНа- Мент. Рельєфна карта. 2. перен. Чітко окреслений, яскравотіираЖений; ви¬ разний. Рельєфний портрет. Рельєфність, ноСтІ, ж. РЕЛЯТИВІЗМ, у, ч. Принцип відноС-* пості та умовності людських знань, що заперечує можливість об’єктив¬ ного пізнання світу. Релятивіст, а, ч. Релятивістичний, а, е. Релятивістський, а, Є. І. філос. Що стос, релятивіста та релятйві&іу. 2. фіз. Який Належить* до Явищ, шо рОзглядаютьЬя на основі теорії від¬ носності. Релятивістський ефект швидкості. Релятивістська коско логіЯ. Релятивістська механіка. РЕЛЯТЙВНИЙ, а, Є, книжн. Який визначається, встанозлЮєтЬся у*йо- рівиянні, зіставленні а Чим-небудь ІНШИМ' відносний. 1 Релятивність, ностГ, Ьс. РЕЛЯЦІЙНИЙ, а, е, книШ. Який виражає відношення, ибв*Чзаний з виражсЙкям відношення. РеАяЦійні зв'язки. РеляційнісТь, НОСТІ, ж. “РЕЛЙЦІЯ, ї, ж ., заст. Р. Письмове повідомлення про хід бойових дій війська^ узагалі повідомлення ґфо які-небудь пбдії, факти. 2. Опис бойбЬого Подвиг^ Однієї оСбби або всієї військової частини для Представленій їх до нагороди. РЙМА, и, ж., лінгв. ОдиП з двох оенбвнйх компонентів висловлю¬ вання — те нове, пре/ ЩО ПОВІДОМ¬ ЛЯЄТЬСЯ в ^ реченні; протилеж¬ не — те'ма. РЕМАНЙНТ, у, ч. 1. перев. с. г. Су¬ купність предметів, Необхідних для якої-небуДь галузі діяльності; інвентар. Садовий реманент. 2. рідко. Список якого-небудЬ Майнаї Реманентний, а, е. РЕМАРКА, и, іії. 1. Авторська при¬ мітка в тексті Ігі’Єси, Чцо Містить стислу характерйЄткку обставин дії, ЗОвнішнОсті та поведігіки ді¬ йових осіб. 2. Узагалі примітка чи зауважений кого-небудь. 3. лінів. Спеціальні поЗнаЧка у словнику, ніо містить у собі граматичну, стилістичну ї і. ігі. ^характеристи¬ ку слова. рельєфе реній РЕМАРКЙГИНЇ] а,Ч. Повторнсіадій- снення заходів маршищуутйПіадку знюкеннялтбттиту на товаре РЕМЕДІУМ, у, *.* спЩ£ Межа Допус¬ тимого Відхилення ваги* ТЗҐкробЙ монети від законної норми* вста¬ новлюваної державок** РЕМЙЙК, а, ч. 1. Нова, виправлена або відновлейа версіяг£тарЬго*'філь-і му, спектаклю, музичного ^запису тощо. 2. Використання у МистейЬ-І кому Творі МОТИВІВ, тем творів МиЗ нулих років, перенесених в інший час, перетворених н я інш/ формуД 3. Повернення давніх елементів моди, правил етикету, ввичаїв, ЩО вже вийшли 3 МоДи. 4. Випуск Ново¬ го виробу, товару Із використання^ «старих» ідей, що иж$ зустрічалися раніше. РЕМІГРАНТі а* ч. Особа, щОчіоверта*- ється на батьківщину. РЕМЇЗ, у, ч. 1. фін. Сплата грошей ви« Нисувантгям переказного векселячт Одержувача. 2. спорті У фехтуванні 33 Попереджувальний удар. З ^ У деяких картярських іграх недобір установ¬ леного числа взяток. РЕМЇКС, у, $ Нове використання або нове оброблення відомої пісні- РЕМІНГТбН, а, £ Друкарська машиН* ка особливої системи? п РЕМІНІСЦЕНЦІЯ, їд ж., книжн. 1. Невиразний спбґад; ШдгокігГякОг * Гсь події або враження. 2. Відгомін у Художньому творі якихось мотивів, образів, деталей тощо ізтнироко ві¬ домого Твору іншого автора; мелодії якогось іншого музичного твору. 3. психол. Поліпшення відтворення запам’ятовуваного* матеріалу^ дке спостерігається через" деякий Час після його Заучування. '&* РЕМІТЕНТ, а, £, фін. Особа, на яку виписано вексель {тратту) і якій має бути сплачена певна сума грошей за цим рекселем. РЕМІТУВАТИ, ую, Уєш, ^&/«-РересИ- Лати кредиторові тратти, чеки* теле¬ графні перекази, виписадівіноземній валюті, у рахунок погашення боргу. Реміто даний, а, е. Ремітування, Я, с. РЕМОНТ, у, ч* I* виправлення пошкоджень^ усунення дефектів, поломів, лагодження ^чого-не¬ будь) Капітальнії її рімдНтї <1* сад. Підсаджування молодих рослин замість загиблих^ Ремонт саду. #3. еґ е. Систематична заміна мо- ^ лодНякоМ тварин, які вибувають з господарства, як необхідна умова відтворення стадД. 4 Кйаспі. ШОдо- внення поголів’я коней у війську. Ремонтний, В, е. 1. РімонМнГ роботи (у 1 зНаЧ.). ї. Ремонтний* молодняк (У Зазнач.), Ремонтник, а, £ Той, ХТО займається ремонтом (у І знач,). Ремонтниця, і, ж. т ог Ремонтований, а, е. Ремонтований одяг. Ремонтування, я, м Ремонтування ста¬ да. Ремонтувати, ую^ УєіШ І. Виправляти пошкодження, усувати дефекти, поломки, лагодити що-небудьі "2. Здійснювати ремонт (у 2 знач.). 3. Систематично замінювати молод¬ няком тварин, які вибувають^ господ царства, ддя відтворення стДда- РЕМОНТАНТНИЙ, а* е, сад. Здатний до кількаразового цвітіння і плодо¬ носіння протягом оДнбго вегетацій¬ ного періоду Ремонтантність; постійне. РЕНАТАМИ* ж ., друк. Гарнітура шриф¬ тів, яка своїм малюнком наближа-? ється да латинської гарнітури. РЕНАТУРАЛІЗАЦІЯ, ї, і Жм юр< Віднов¬ лення в правах громадянства певної країни осіб, які з певних причин утратили ЇХ: Ренатуралізований* а, е. РЕНГЛбТА, див* ренклод. РЕНЕГАТ, а, ч. и Той, хто постудився своїми переконаннями і перейшов у табір противників; зрадник;. 2. Лю¬ дина, яка зреклася своїхл>елігійних
переконань, свого- віросповідання;
відступник.

Ренегатка, и, ж*

ренегатство, а* с* і. Відмовлення
від своїх переконань і перехід у
/табір противників; зрадництво.
2. Зречення своїх релігійних пере¬
конань, свого віросповідання.

Ренегатствувати^ уір, уєш. Посту¬
патися своїми переконаннями,
переходити в табір противників.
2. Зрікатися своїх релігійних лере-
когіакь, свого віросповідання.

Ренегатський* а, е. Ренегатські ідеї.

РЕНЕСАНС, у, ч« 1. Період культур¬
ного розквіту в ряді країн ^Євро¬
пи, що змінив Середньовіччя у
XIV— ?£УІ ст..; Відродження^ перен.
Узагалі розквіт, піднесення чого-
небудь, ШО було в стані дацепаду.
2 ц Архітектурний стидь епохи Від¬
родження, який змінив ГОТИЧНИЙ і
сприйняв елементи ^греко -римської
архітектури з великою кількістю
рельєфних прикрас. ^

Ренесансний, а, е. Ренесащнии будинок.

РЕНЕТ, див. ранет,

РЕНІЙ, ю, ч. Хімічний елемент —
твердий, але пластичний^ сріблясто¬
го кольору >іетал.

468

РЕНІН, у, ч., біол. Фермент* що утво-
рюється в нирках хребетних твариїі
та людини й бере участь у? регуДІшії
артеріального ^нску крові.

РЕНКІНГ, у, ч., екон. Ранжування
суб’єктів ОЦІНКИ, реЙТИНГ
за значенням одного показника

РЕНКЛОД, у, ч., РЕНГЛОТАМИ? ж.
Група сортів сливи з круглими,
.звичайно жовтими або зеленими,
плодами^ а

РЕНОВАЦІЯ^ ї» ж* екон. Оновлення
основних виробничих фондів їцо
вибувають унаслідок фізичного або
морального зношування.

РЕНОМЙ, невідм.* а Громадська ДуМ*-
ка, що закріпилася аа ким-небудь;
репутаціям

РЕНОНС, у У картярській грі — від-»
сутність карти якої-небудь масті у
гравця.

РЙНТА, и, ж ., екон * Дохід із капіталу,
землі або майна* який йЛДбнИКй
одержують регулярно» не займаю*
чись підприємницькою діяльністю.
Абсолютна рента. Державна рента.
Земельна рента. Диференціальна
рента. 2. Щорічна грошова виплаті
тому, хто застрахувався.

Рентний» а» е. Рентний фонд. Рентний
платіж ,

РЕНТАБЕЛЬНИЙ,^, е, екон. Який
виправдовує затрати* да$ прибутки;
прибутковий, доцільний! Рентабель¬
не господарство.

Рентабельність, пості, ж , Рентабель¬
ність виробництва.

Рентабельно. Працювати рентабельнії

РЕНТГЙН, ч. 1. род у. Те саме, що
рентгенівське проміння; знімок, зро¬
блений у результаті просвічування
цим промінням. 2. род а. ^Апарат
Для просвічування цим промінний,
3. род. у. Одиниця дози (кількості)
рентгенівського проміння абоІ’ДМ-
Ма-проміння.

Рентгенівський, а, е. Пов’язаний із
застосуванням рентгену (у 1 знач.).
Рентгенівський кабінет . Рентгенів¬
ське проміння. Рентгенівський аналіз.
Рентгенівська трубка . Рентгенів¬
ські Спектри. Рентгенівська астро¬
номія],

Рентгенізація* їг ж. Просвічування з
Метою чай явлення амін і дефектів
у чому-небудь або опромінювання
кого-небудь рентгенівськими про¬
мінням з лікувальною метою

Рентгенізований, а/е. V

Рентгенізувати, ую, уєнь Піддавати
рентгенізації.

РЕНТГЕНІВСЬКЕ Л^омїйнЛ –
невидиме проміння, ще ЯВЛЯЄТЬСЯ
короткими електромагнітними хви¬

реігін реотропізм

лями, здадними проникати ‘через
непрозорі предмети.

ШШТГЕЦ-Л, РЕНТГЕНО.,. Шрша
частина складних слів, що відпо¬
відає слову «рентгенівський».,
РЕНТГЕНОГРАМА?^, ^Зображення
на рентгенівській ллівці, утворене
внаслідокдц на неї рентгенівського
проміння, ІЦО пройшло Крфь ДОСЛІг
джуваний об’єкт.

РЕНТГЕНОГРАФІЯ, кок. Мезхщ до¬
слідження речовини або організму
за допомогою рентгенівського про¬
міння.

Рентгенограф, а, ч< Фахівець- із рент* гснографії Рентгенографічний, а, е* Рентгеногра¬ фічні дослідження, РЕНТГЕНОДЕФЕКТОСКОПІЯ, ї, ж., спец Метод для виявлення^раковин, тріщин, ліквацішщх домішок ?у виг ливаних та зварних виробах шляхом аналізу поглинання рентгенівське^ го проміння, що проходить крізь контрольований матеріал** Рентгенодефектоскопічний, а, е. РЕНТГЕНОДІАГНОСТИКА, и* ж Розпізнавання захворювань тканин або органів людини яил’варини за до¬ помогою рентгенівського проміння* Рентгенодіагностичний, а, е* РЕНТГЕЛОКЇМОГРАФІЯ, ІА V*- Метод функціонального рентге¬ нологічного дослідження людини чи ^тварини « Рентгенокімограф? а, ч* Фахівець із рентгенокімографії . Рентгенокімографічний, а,*яі РЕНТГЕНОЛОГІЯ, її ф. Наука рро рентгенівське проміння га його за¬ стосування з діагностичною й Ліку¬ вальною метою. Рентгенолог, а, наз Рентгенологічний, а, ^Рентгенологічний метод діагностики РЕНТГЕНОМЕТР, а, ч. Прилад ряя вимірювання кількості рентгенів¬ ського- або га.мма-вцпроміцювання, що її поглцнае речовина* або по¬ тужності дози. РЕНТ ГЕНОРАДЩ Л ОГВДк і* Жп Ви¬ вчення ЗД використанню дії рентге¬ нівського & радіоактивного дипро- мінюв&цня да живі організми, Рентгенокардіологічний^* е. Рецтге- нокардтотне дослідження^ ШІТШШСКОПШ* Іщж. Дг Просві¬ чування оргдна^абО' чдстинц тіла людини чи тварини рентгенівським ітромінняма метою виявденда ур за¬ хворювання, 2, Просочування рент¬ генівським промінну* мегаледих ви¬ робів ддя виявлення Іх внутрішніх дефектів, Рентгеноскопічний, а, а Рфімг&ннс ко¬ нічний знімок. РЕНТГЕІ10СІ1ЕК ГРОСКОіЦЯ, нж фіз. Учення про спектри фентге^- півського проміння та мек^Ш^дбсл^ дженняречовиниваиими спектрами. Рентгеноспектральний, а, с. Рентгено¬ спектральний аналіз. РЕНТГЕНОТЕРАПІЯ, ї* ^Лікування рентгенівським промінням РЕНТГЕНОТЕХНІКА, и, ж. Засоби і методи одержання ренті шівського проміння4 й принципи застосуяан гя його в медицині; біолоіії за інших, галузях 'Здухи й техніки. Рентгенотехнічний, Лі е. РЕЙТИНГ» у, «.» спец. Корпткот^рмі нова оренда машин та обладнання, звичайно без права їх наступного викупу орендарем, РЕОБАЗ Аі и $,ж*&ол. Найменша сила постійного електричного "ТРУМ'Г ЩО ВИКЛИКАЄ у&бзєхженця в жяда тканинах. РЕОріОНТИ, ш, мн. ( адн . реобібмт, а #,)ь Бодні організми, ецо живуть у проточних водоймах^ РЕОГРАФІЯ, ї, Жі Метра вивчення кровообіїу за додірмогрЮ графічної реєстрації колирднь опору частин гіла змінному струмові звукориї або надзвукової частоти РЕОЛбГІЯ, ї, ж.; Наук^ про плинність і деформацію суцільних середовищ, які відзначаються тцчндстю. Реологічний, а, е. Реологічні пласти- вОС(П{* ГЕОМЕТР, д, ч> ирцлщрпц вимірю¬
вання втрдіи газів.

РЕОРГАНІЗАЦІЯ, і* ^ Перебудова»
перетворення^ зміна структури,
форми організації, управлінця і, т. ін.
Реорганізація підприємства. Реоргані¬
зація комп уютерної бази даних .

Реорганізатор, а, у. Зой, хто займається
реорганізацією,,

Реорганізаційний, ц; е. Реорганізаційний
період.

Реорганізований, а, ег романізоване
підприємство,

Реорганізовувати^ узр, уєщ» реоргані
бувати, у^ у&з,ц Перебудову ваіи,
перетворювати, (Змріюваги .сірукту
ру, форму орі анімації, упрашфшя
І т. ін.; перетьорюваш ^-гсбу^іь
у цузсь’З м^іою иолтшед^іь

^ЕОСгЕ\Г, а /ч. ^лекір^чди^і прилад
яким ругу^тююсь стіум^або напругу
в електричному к«^п.

Реостатний. а,£?

РЕОТРОПІЗМ» у, чхх $іол, ЗЛатнісз в дея
кнх1водних роедйн набувати певного
положення відносно течії води

469

реофіли — реприватизація

Р _

РЕОФІЛИ, ів, мн. (одн. реофїл, а, ч.).
Тварини, що пристосувалися до жит¬
тя в проточних водах.

Реофільний, а, е.

РЕОХбРД, а, ч., ел. Прилад, за допо¬
могою якого вимірюють електричні
опори провідників струму.

РЕП, у, ч ., муз. Ритмічна музика, під
яку виконується римований речита¬
тив; який має ознаки такого стилю.

РЕПАРАЦІЯ, ї, ж. 1. політ. У міжна¬
родному праві — повне або часткове
відшкодування збитків, завданих
державі, що перемогла у війні, за
рахунок переможеної держави, яка
розв’язала війну. 2. біол. У генетиці —
відновлення біологічних об’єктів від
пошкоджень, викликаних іонізу¬
вальним випромінюванням, або
ультрафіолетовими променями.

Репараційний, а, е. Репараційні платежі
(у 1 знач.).

РЕПАТРІАЦІЯ, ї, ж. 1. Повернення
емігрантів на батьківщину з понов¬
ленням їх у правах громадянства.
2. Повернення на батьківщину
військовополонених і цивільних
осіб, що опинилися за межами своєї
країни внаслідок війни.

Репатріант, а, ч. Той, хто повертається
на батьківщину згідно з репатріа¬
цією.

Репатріантка, и, ж.

Репатріаційний, а, е.

Репатрійований, а, е.

Репатріювати, юю, юєш. Проводити
репатріацію.

РЕПЕЛЕНТИ, ів, мн. (одн. репелент, у,
ч.), хім. Хімічні препарати для відля¬
кування шкідливих комах, тварин і
птахів від рослин, тварин і людей.

Репелентний, а, е. Репелентні власти¬
вості.

РЕПЙР, а, ч. 1. геод. Закріплений на
місцевості знак у вигляді стовпчика,
рейки і т. ін., що позначає висоту над
рівнем моря, визначену нівелюван¬
ням. 2. військ. Допоміжна точка, за
допомогою якої здійснюється при¬
стрілювання гармат з подальшим
перенесенням вогню на ціль. 3. мат.
Сукупність узятих у певному поряд¬
ку трьох (двох) векторів із загальним
початком у просторі (на площині),
які не лежать в одній площині.

Реперний, а, е.

РЕПЕРТУАР, у, ч. 1. Сукупність
творів, що виконуються в театрі,
на концертній естраді і т. ін. Ре¬
пертуар театру. 2. Коло ролей,
номерів, музичних, літературних
творів, які виконуються ким-не-
будь; перен ., розм. Запас, наявність
чого-небудь.

Репертуарний, а, е. Репертуарний від¬
діл.

РЕПЕРФОРАТОР, а, ч. Прилад, що
його використовують на телеграф¬
ній станції для пробивання отворів
у паперовій стрічці відповідно до
телеграфного коду, який надходить
від телеграфного передавача.

Реперфораторний, а, е.

РЕПЕТИР, а, ч. Механізм у старо¬
винному годиннику, що відбиває
час, а також сам годинник з таким
механізмом.

РЕПЕТИРУВАТИ, ую, уєш. 1. Розу¬
чувати що-небудь, готуючись до
публічного виступу; проводити
репетицію (у 1 знач.). 2. Проводячи
додаткові заняття з ким-небудь, до¬
помагати йому засвоїти необхідні
знання.

Репетйруваний, а, е.

Репетирування, я, с.

РЕПЕТИТОР, а, ч. 1. Той, хто проводить
додаткові заняття з ким-небудь, до¬
помагаючи йому засвоїти необхідні
знання. 2. Той, хто проводить репе¬
тицію, переважно у театрі.

Репетиторка, и, ж.

Репетиторство, а, с.

Репетиторський, а, е. Репетиторські
заняття.

РЕПЕТИЦІЯ, ї, ж. 1. Розучування або
пробне виконання спектаклю, п’єси
і т. ін. як основна форма підготовки
театрального колективу чи окремого
актора до виступів; попереднє пробне
виконання чого-небудь. Генеральна
репетиція. 2. перен. Яка-небудь по¬
дія, що є провісником майбутнього,
ніби підготовкою до нього.

Репетиційний, а, е. Репетиційна робота
(у 1 знач.^.

РЕПЛАНТАЦІЯ, ї, ж. Зворотне пере¬
садження органа або тканини в ор¬
ганізм; метод відновлення зубів, які
раніше не піддавалися лікуванню й
видалялись. Реплантація зуба.

Реплантований, а, е. Реплантований
зуб.

РЕПЛІКА, и, ж. 1. Коротке ви¬
словлювання, зауваження одного
співрозмовника іншому з нагоди
чого-небудь. 2. Відповідь або запе¬
речення, зауваження однієї дійової
особи іншій у сценічному діалозі.
3. юр. Заперечення сторони на су¬
довому процесі. 4. муз. Повторен¬
ня музичної фрази іншим голо¬
сом чи інструментом або в іншій
тональності. 5. жив. Авторське
повторення твору.

РЕПЛІКАЦІЯ, ї, ж ., біол. Подво¬
ювання молекули ДНК за участю
спеціальних ферментів.

Реплікацїйний, а, е.

Реплікувати, ую, уєш.

РЕПОЗИЦІЯ, і, ж ., мед. Вправлення
зміщеного уламка кістки при пере¬
ломі.

РЕПЙРТ, у, ч. 1. фін. Термінова угбда,
за якою власник цінних паперів
продає їх банкові з умовою про їх
викуп через певний термін за новою,
вищою ціною; різниця між ціною
різночасових купівлі й зворотного
продажу цінних паперів. 2. бухг.
Перенесення суми з однієї сторінки
документа на іншу.

Репортний, а, е.

РЕПОРТАЖ, у, ч. Інформація, пові¬
домлення, розповідь про поточні
події, що публікуються в періодич¬
ній пресі або транслюються по радіо і
телебаченню; жанр газетно-журналь¬
ної публіцистики.

Репортажний, а, е.

РЕПОРТЕР, а, ч. Співробітник газети,
радіо, телебачення і т. ін., який пише
репортажі про факти повсякденного
життя.

Репортерка, и, ж.

Репортерство, а, с.

Репортерський, а, е.

РЕПРЕЗЕНТУВАТИ, ую, уєш, книжн.
1. Бути представником кого-, чого-
небудь і від когось, чогось; представ¬
ляти. 2. Рекомендувати кого-небудь,
називаючи його, знайомлячи з ним.

Репрезентант, а, ч., книжн. Представник
кого-, чого-небудь.

Репрезентантка, и, ж.

Репрезентативний, а, е. Репрезента¬
тивна функція. Репрезентативний
басейн.

Репрезентативність, ності, ж. Репрезен¬
тативність відомостей .

Репрезентований, а, е. Репрезентоване
видання.

РЕПРЕСАЛІЇ, ій, мн. (одн. репресалія,
ї, ж.). У міжнародному праві — при¬
мусові заходи, що застосовуються
однією державою у відповідь на не¬
правомірні дії іншої держави з метою
змусити припинити ці дії й прийня¬
ти запропоновані їй вимоги.

РЕПРЕСІЯ, ї, ж. Захід державного при¬
мусу, покарання. Жорстокі репресії.
Політичні репресії. Масові репресії.

Репресивний, а, е. Репресивні заходи.
Репресивна політика .

Репресйвність, Пості, ж.

Репресований, а, е. Репресований пись¬
менник.

Репресувати, ую, уєш. Піддавати ре¬
пресії, репресіям.

РЕПРИВАТИЗАЦІЯ, ї, ж. Повернення
до приватної власності раніше на¬
ціоналізованого майна.

470

реприватизований — реструктурувати

Реприватизований, а, е. Реприватизоване
підприємство.

Реприватизувати, ую, уєш.

РЕПРИЗА, и, ж ., спец. 1. Короткий
вставний номер-жарт, який вико¬
нують актори розмовного жанру в
цирку і на естраді. 2. Повторення
одного з розділів музичного твору.
3. У фехтуванні «- повторний удар.

Репрйзний, а, е.

Репрйзність, ності, ж.

РЕПРЙНТ, а, ч. 1. Стереотипне ви¬
дання, як правило із збереженням
поліграфічного й художнього оформ¬
лення. 2. Окремий відбиток частини
якого-небудь видання, оформленої у
вигляді самостійного твору.

Репрйнтний, а, е. Репринтне видання.

РЕПРОГРАФІЯ, ї, ж ., спец. Загальна
назва процесів копіювання доку¬
ментів.

РЕПРОДУКЦІЯ, і, ж. 1. Фотографічне
або поліграфічне відтворення зо¬
бражень друкованого тексту, творів
живопису, карт, фотознімків і т. ін.

2. Картина, малюнок, фотознімок,
креслення і т. ін., відтворені полі¬
графічним способом. Репродукції з
творів образотворчого мистецтва.

3. психол. Психологічний процес
відтворення запам’ятованого. 4. віол.
Відтворення, розмноження рослин і
тварин. Систематична репродукція.
5. екон. Те саме, що відтворення.

Репродукований, а, е.

Репродуктйвний, а, е. Репродуктивний
процес. Репродуктивна здатність
організму (у 3, 4 знач.).

Репродукування, я, с.

Репродукувати, ую, уєш. 1. друк., фот.
Робити репродукцію (у 1, 2 знач.).

2. психол. Відновлювати, відтво¬
рювати те, що збереглось у пам’яті.

3. біол. Відтворювати, розмножувати
рослини і тварин.

Репродукційний, а, е. Репродукційні фо¬
топлівки (у 1 знач.). Репродукційний
процес (у 3—5 знач.).

РЕПС, у, ч. Цупка вовняна, бавовняна
або шовкова тканина у дрібний руб¬
чик. Репс декоративний.

Репсовий, а, е. Репсова тканина.

РЕПТИЛІЯ, і, ж. 1. зоол. Плазун.
2. перен ., зневажл. Особа, яка від¬
значається угодовством або плазу¬
ванням перед вищими за рангом
людьми.

Рептйльний, а, е, зневажл. Рептильна
людина.

РЕПУТАЦІЯ, ї, ж. Громадська думка
про кого, що-небудь.

РЕСИВЕР, а, ч., техн. 1. Резервуар
для нагромадження пари або га¬
зів з метою подачі їх куди-небудь.

2. Пристрій для відтворення та пе¬
ретворення сигналів різної фізичної
природи, що надходять на який-
небудь прилад, приймач. Ресивер
музичного центру.

РЕСКЙНТРО, невідм., с. Бухгалтерська
книга для допоміжного обліку роз¬
рахунків з різними організаціями та
особами.

РЕСКРИПТ, у, ч. 1. У Стародав¬
ньому Римі — письмова відпо¬
відь імператора на подане йому
для розв’язання питання, що
мала силу закону. 2. У Західній
Європі — акт монарха в деяких
справах, що потребують його за¬
твердження.

РЕСОРА, и, ж. Пружна частина під¬
віски між віссю і кузовом вагона,
машини, воза і т. ін., призначена
для пом’якшення ударів під час їзди.
Пружинна ресора.

Ресорний, а, е. Ресорна втулка. Ресорна
сталь.

Ресорник, а, ч. Той, хто виготовляє
ресори.

РЕСбРБЦІЯ, ї, ж ., біол. Проникнення
речовин в організм тварин і людини
через поверхню шкіри, слизові обо¬
лонки, клітинні мембрани шляхом
дифузії.

РЕСПЕКТ, у, ч. Повага, шана.

Респектабельний, а, е. Поважний, со¬
лідний.

Респектабельність, ності, ж.

РЕСПІРАТОР, а, ч. Прилад для індиві¬
дуального захисту органів дихання
від пилу, отруйних випаровувань,
газів і т. ін.

Респіраторний, а, е. Респіраторна арит¬
мія. Респіраторна інфекція.

РЕСПІРАЦІЯ, ї, ж ., спец. Процес га¬
зообміну в людини та тварини; ди¬
хання.

Респіраційний, а, е. Респіраційна ка¬
мера.

РЕСПОНДЕНТ, а, ч. Той, хто відпо¬
відає на запитання анкети, опиту¬
вання з метою вивчення громадської
думки.

РЕСПУБЛІКА, и, ж. 1. Одна з форм
державного правління, при якій
верховні органи державної влади
обираються на певний строк у тому
чи іншому порядку. 2. Країна з такою
формою правління.

Республіканець, нця, ч. 1. Прихиль¬
ник республіки, республіканського
устрою. 2. Член республіканської
партії.

Республіканський, а, е. 1. Що стос,
республіки. Республіканське прав¬
ління. 2. Прикм. до республіканець.
Республіканська партія.

_ Р

РЕСТАВРАЦІЯ, ї, ж. 1. Відновлення
в первісному вигляді творів мис¬
тецтва, будівель і т. ін., що були
зруйновані, пошкоджені або спо¬
творені при дальших переробках.
Реставрація меблів. Реставрація
годинників. 2. Відновлення полі¬
тичного чи суспільного ладу, що
історично віджив або був повале¬
ний революцією.

Реставратор, а, ч. 1. Фахівець з рес¬
таврації (у 1 знач.). 2. Прихильник
реставрації (у 2 знач.). Реставратор
монархії.

Реставраторство, а, с. Робота реставра¬
тора (у 1 знач.).

Реставраторський, а, е.

Реставраційний, а, е. Реставраційні ро¬
боти. Реставраційна майстерня.

Реставрований, а, е. Реставровані
меблі.

Реставрування, я, с.

Реставрувати, ую, уєш. 1. Проводити
реставрацію (у 1 знач.). 2. Здійсню¬
вати реставрацію (у 2 знач.).

РЕСТАНТ, у, ч. 1. екон. Лишок забор¬
гованості на час складання балансу.
2. Неходовий товар або лишки.

РЕСТИТУЦІЯ, ї, ж. 1. юр. Повернен¬
ня кожною зі сторін усього, що вона
одержала за договором, який згодом
визнано недійсним. 2. юр. Повернен¬
ня за мирним договором майна, що
було неправомірно вилучене, напри¬
клад під час війни, однією державою
з території іншої держави. 3. біол.
Здатність живого організму віднов¬
лювати втрачені частини.

Реституційний, а, е.

РЕСТЛІНГ, у, ч. Професійна бороть¬
ба, в якій використовують прийоми
класичної й вільної боротьби та
дзюдо.

РЕСТОРАН, у, ч. Приміщення (звиУ
чайно з музикою, танцями), де по¬
даються страви та напої.

Ресторанний, а, е. Ресторанний оркестр ,
Ресторанний сервіс.

Ресторатор, а, ч. Власник ресторану.

РЕСТРИКЦІЯ, ї, ж. 1. фін. Застосуван¬
ня обмежень на що-небудь. 2. екон.
Обмеження виробництва, продажу та
експорту товарів з метою збільшити?
їхню верхню вартість і одержати ви¬
щий прибуток.

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ, і, ж. Заміна
структури чого-небудь. Реструктури¬
зація зовнішнього боргу. Реструктури¬
зація промислового підприємства.

Реструктурований, а, е.

Реструктурування, я, с.

Реструктурувати, ую, уєш. Змінювати
структуру, перебудовувати що-не-
будь. Реструктурувати борги.

471

р _

РЕСУРС, у, ч. 1. Запаси чого-небудь,
які можна використати в разі потре¬
би. Економічні ресурси. Місцеві ресур¬
си. Ресурси вугілля. Природні ресурси.
Фінансові ресурси. Трудові ресурси.
Інформаційні ресурси. 2. Засіб, мож¬
ливість, якими можна скористатися
в разі необхідності. Залишився ресурс.

3. Можливий термін експлуатації
технічного приладу. Ресурс двигуна .

4. Логічні або фізичні засоби обчис¬
лювальної системи, які можуть бути
надані обчислювальному процесу
або користувачеві. Ресурс пам’яті.

Ресурсний, а, е. Ресурсний потенціал
України. Ресурсна база.

РЕТАРДАЦІЯ, ї, ж. 1. літ. Компо¬
зиційний засіб, який полягає у
штучному уповільненні розгортан¬
ня сюжету, дії шляхом введення
в художній твір вставних сцен та
епізодів, описів природи і т. ін.
2. біол. Відставання в розвитку
людини.

РЕТЙНЦІЯ, ї, ж. 1. мед. Затримуван¬
ня прорізування зуба за наявності
його в лунці. 2. психол. Компонент
пам’яті; збереження набутої інфор¬
мації.

РЕТИКУЛОСАРКЙМА, и, ж ., мед. Зло¬
якісна пухлина з ретикулярних клі¬
тин кісткового мозку, лімфатичних
вузлів, мигдаликів, рідше внутрішніх
органів, кісток.

РЕТИКУЛЯРНИЙ, а, е, мед. Який
утворює кровотворні органи. Рети¬
кулярна тканина.

РЕТИНА, и, ж ., мед. Світлочутлива
оболонка ока; сітківка.

РЕТИНІТ, у, ч., мед. Запалення сітчас¬
тої оболонки (ретини) ока.

РЕТИНОЛ, у, ч. Жиророзчинний віта¬
мін, необхідний для обміну речовин
(вітамін А).

РЕТИНОПАТІЯ, ї, ж ., мед. Ураження
сітчастої оболонки ока при киснево¬
му голодуванні та розладі живлення
сітківки у зв’язку з судинними та
обмінними порушеннями.

РЕТИРАДА, и, ж ., заст. 1. військ. Від¬
ступ. 2. військ. Укріплене місце в
фортечних спорудах і на польових
позиціях для оборони на випадок
відступу. 3. ірон. Ухилення від рішу¬
чих дій. 4. Убиральня.

Ретирадний, а, е. Ретирадні місця (у 1,
2 знач.).

РЕТИРУВАТИСЯ, уюся, уєшся. 1. заст.
Відступати під час бойових дій.
2. розм ., жарт. Виходити Звідкись,
залишати попереднє місце.

РЕТбРСІЯ, ї, ж., політ . У між¬
народному праві — обмежувальні
заходи, застосовувані однією дер-

ресурс — референдум

жавою до іншої держави (або до
її громадян) у відповідь на її не¬
справедливі дії з метою домогтися
припинення цих дій.

РЕТОРТА, и, ж. 1. Скляна, фарфоро¬
ва або металева лабораторна хімічна
посудина грушоподібної форми з
довгим носком, повернутим убік;
використовується для перегону й
розкладення речовини нагріван¬
ням. 2. Вогнетривка посудина різних
форм, у яку вміщують матеріали при
їх нагріванні в промислових печах.

Ретбртний, а, е.

РЕТРАГЕНТ, а, ч. Особа, що викуповує
закладені речі.

РЕТРАНСЛЯЦІЯ, ї, ж., спец. Проміжне
приймання сигналів у системі радіо¬
мовного чи телевізійного зв’язку для
підсилення їх і наступного пере¬
давання. Ретрансляція телевізійної
передачі.

Ретранслювати, юю, юєш. Здійснювати
ретрансляцію.

Ретранслятор, а, ч. Станція для здій¬
снення ретрансляції.

Ретрансляційний, а, е. Ретрансляційна
антена.

РЕТРАНШЕМЕНТ, у, ч., військ ., заст.
Військове укріплення, розміщене за
головною позицією для підсилення
внутрішньої оборони.

РЕТРАТА, и, ж., фін. Поворотний пере-
казний вексель, що пред’являється
особою, яка оплатила опротестова¬
ний вексель.

РЕТРЙВЕР, а, ч. Порода великих со¬
бак, призначених для полювання на
піднятих на крило птахів; собака
цієї породи.

РЕТРО. 1. невідм., с. Те, що відтво¬
рює старовину, моду давніх часів.
2. прикм. Старовинний, той, що
стосується минулого. Стиль ретро.
Моделі ретро.

РЕТРО… Перша частина складних
слів, що має значення «належний
до минулого».

РЕТРОАКТЙВНІСТЬ, ності, ж., юр.
Зворотна дія закону.

РЕТРОВІРУСИ, ів, мн. ( одн . ретровірус,
у, ч.). Родина РНК-містких вірусів,
більшість з яких є онкогенними.

РЕТРОГРАД, а, ч., книжн. Ворог
прогресу, всього передового; реак¬
ціонер.

Ретроградка, и, ж.

Ретроградний, а, е. 1. Ворожий прогре¬
сові, всьому передовому; реакційний.
2. Спрямований назад, у проти¬
лежному до основного напрямку;
зворотний; спрямований на розгляд
того, що відбулося раніше.

Ретроградність, ності, ж.

РЕТРЙМЕТР, а, ч. Прилад, що пере¬
дає повідомлення на великі віддалі
за допомогою світлових сигналів,
промодульованих звуковими сиг¬
налами.

РЕТРОСПЕКТЙВА, и, ж. 1. книжн.
Те саме, що ретроспекція. 2. Демон¬
страція кінофільмів, творів живо¬
пису тощо в часовій послідовності
їх створення.

Ретроспективний, а, е, книжн. Який
містить у собі розгляд минулих
подій; звернений у минуле. Ретро¬
спективний показ.

РЕТРОСПЕКЦІЯ, і, ж., книжн. Погляд
у минуле, аналіз минулих подій, вра¬
жень і т. ін.

РЕТУР, у, ч., фін. Те саме, що ретрата.

Ретурний, а, е.

РЕТУШ, і, ж. 1. фот. Виправлення,
підмальовування картин, фото¬
знімків і т. ін. олівцями, фарбами
або зішкрібанням чи хімічним об¬
робленням. 2. археол. Оброблення
каменя сколюванням.

Ретушер, а, ч.

Ретушерський, а, е.

Ретушований, а, е. Ретушований пор¬
трет.

Ретушувальний, а, е. Ретушувальна
фарба.

Ретушування, я, с.

Ретушувати, ую, уєш. Піддавати що-
небудь ретуші.

РЕУТИЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Повторне ви¬
користання рослинами раніше за¬
своєних мінеральних речовин.

Реутилізаційний, а, е.

РЕФАКЦІЯ, ї, ж., фін. 1. Знижка з
оптової ціни або ваги товарів, якість
яких нижча від передбаченої до¬
говором. 2. Знижка з тарифу, що
надається вантажовідправникові за
відправлення великої кількості
вантажу.

РЕФЕРАТ, у, ч. 1. Короткий усний або
письмовий виклад наукової праці,
результатів наукового дослідження,
змісту книги і т. ін. 2. Доповідь на
будь-яку тему, написана, зроблена
на основі критичного огляду літе¬
ратурних та інших джерел.

Реферативний, а, е. Реферативні жур¬
нали.

Рефератний, а, е.

Реферований, а, е.

Реферування1, я, с. Реферування книг і
журналів.

Реферувати1, ую, уєш. Робити реферат,
короткий виклад чого-небудь.

РЕФЕРЕНДУМ, у, ч. Всенародне опи¬
тування з найважливіших питань
державного життя. Всеукраїнський
референдум. Місцевий референдум.

472

референт — рефракція

РЕФЕРЕНТ, а, ч. 1. Особа, яка скла¬
дає або читає де-небудь реферат.

2. Службова особа, що є доповіда¬
чем, консультантом з певних питань.

3. лінгв. Конкретний предмет, якого
стосується мовний знак.

Референтський, а, е.

РЕФЕРЕНТНІСТЬ, ності, ж., психол.
Залежність суб’єкта від інших людей
або групи, що виявляється в запо¬
зиченні їх ставлення до певного
об’єкта, цінностей, цілей.

РЕФЕРЕНЦІЯ, ї, ж. 1. Довідка, від
гук про колишню службу, роботу.
2. Довідка про платоспроможність
певної фірми чи особи. 3. лінгв. Від¬
ношення між референтом (у 3 знач.)
і мовним знаком.

РЕФЕРІ, невідм ., ч.у спорт. Суддя спор¬
тивних змагань.

Реферувати2, ую, уєш, спорт. Викону¬
вати обов’язки рефері.

Реферування2, я, с. Реферування зма¬
гань.

РЕФІНАНСУВАТИ, ую, уєш, фін. Ро¬
бити повторні або додаткові вкла¬
дення в певну галузь.

Рефінансування, я, с. Рефінансування
державного боргу.

РЕФЛЕКС, у, ч. 1. фізіол. Реакція
живого організму людини чи
тварини на зовнішнє подразнен¬
ня, яка відбувається за участю
центральної нервової системи.
Безумовний рефлекс. Ланцюговий
рефлекс. Умовний рефлекс. 2. мист
Зміна забарвлення предмета, яка
виникає, коли світло, відбившись
від навколишніх об’єктів, падає на
цей предмет. 3. Наслідок, резуль¬
тат чого-небудь; вторинне явище,
викликане іншим явищем.

Рефлекторний, а, е. Рефлекторні рухи.
Рефлекторна дуга.

Рефлекторно. Рухатися рефлекторно.

РЕФЛЕКСАЦІЯ, ї, ж. у лінгв. Історич¬
но закономірна поява звука на міс¬
ці давнього звука в певній позиції.
Рефлексація напружених зредукованих
голосних.

РЕФЛЕКСИВНИЙ, див. рефлектив¬
ний.

РЕФЛЙКСІЯ, ї, ж. 1. Самоаналіз, роз¬
думи людини над власним душев¬
ним станом. 2. мист., рідко. Те саме,
що рефлекс (у 2 знач.).

РЕФЛЙКСНИИ, а, е, спец. Пов’язаний
з відбиттям якбї-небудь енергії
(світла, радіохвиль). Рефлексний ра¬
діоприймач. Рефлексна схема.

РЕФЛЕКСОГЕННИЙ, а, е. Який
викликає рефлекс. Рефлексогенні
зони.

РЕФЛЕКСОГРАФІЯ, ї, ж., спец. Спосіб
одержання негативів на світлочутли¬
вій плівці без використання фото¬
апарата.

РЕФЛЕКСОЛОГІЯ, ї, ж., психол. Ме¬
ханістичний напрям у психології
початку XX ст., представники якого
зводили психічну діяльність людини
до сукупності рефлексів, виклика¬
них зовнішнім впливом.

Рефлексолог, а, ч.

Рефлексологічний, а, е.

РЕФЛЕКСОТЕРАПЇЯ, ї, ж., мед. Лі¬
кування, що використовує подраз¬
нення біологічно активних точок
поверхні тіла.

РЕФЛЕКТИВНИЙ, РЕФЛЕКСИВНИЙ,
а, е. 1. Який відбувається, прохо¬
дить і т. ін. мимовільно, несвідомо.
Рефлективні рухи. 2. мист. Що стос,
рефлексу (у 2 знач.).

Рефлектйвність, Рефлексивність, нос¬
ті, ж.

Рефлективно. Рухатися рефлективно.

РЕФЛЕКТОМЕТР, а, ч., фіз. Прилад
для визначення коефіцієнта від¬
биття світла.

РЕФЛЕКТОМЕТРІЯ, і, ж., фіз. Су¬
купність методів та засобів зміни
показників заломлення певного
середовища.

РЕФЛЕКТОР, а, ч. 1. Пристрій, що
змінює напрям та інтенсивність
світлового проміння в освітлю¬
вальних приладах, радіохвиль
у радіотехнічних пристроях і т
ін. 2. Обігрівальний прилад, що
складається з електричної лампи
з відбивачем. 3. астр. Телескоп,
що дає зображення за допомогою
відбивного ввігнутого дзеркала.

Рефлекторний, а, е.

РЕФЛЕКТУВАТИ, ую, уєш. 1. Реагу¬
вати на зовнішні подразнення реф¬
лексом (у 1 знач.). 2. Створювати
кольоровий відтінок на предметі
відбиттям світла, що падає від яки¬
хось об’єктів.

РЕФЛЙЦІЯ, ї, ж., екон. Стимулюван¬
ня економічного зростання на осно¬
ві бюджетної або грошово-кредитної
політики.

РЕФОРМА, и, ж. Перетворення,
зміна, нововведення, яке не знищує
основ існуючої структури. Грошова
реформа. Реформа письма. Муніци¬
пальна реформа. Податкова реформа.
Реформа освіти.

Реформатор, а, ч. Особа, що проводить
реформу в якій-небудь галузі.

Реформаторка, и, ж.

Реформаторство, а, с. Діяльність рефор¬
матора (у 1 знач.).

Реформаторський, а, е. Революційна
реформаторська роль Т. Г. Шевченка
в історії української мови. Реформа¬
торське значення.

Реформений, а, е.

Реформований, а, е.

Реформування, я, с. Реформування еко¬
номіки.

Реформувати, ую, уєш. Змінюва¬
ти що-небудь шляхом реформи
(реформ); перетворювати, пере¬
будовувати.

РЕФОРМАТ, а, ч. Прихильник каль¬
вінізму.

Реформатка, и, ж.

РЕФОРМАТСТВО, а, с. Один із різно¬
видів протестантства, що виник у
західному християнстві у зв’язку
з реформацією як протест проти
католицизму.

Реформатський, а, е. Реформатська
церква.

РЕФОРМАЦІЯ, і, ж. 1. іст. Широкий
соціально-політичний рух проти
феодалізму в Західній і Централь¬
ній Європі в XVI ст., який набув
форми релігійної боротьби проти
католицької церкви, папської вла¬
ди. 2. церк. Релігійні перетворення
в дусі протестантизму.

Реформаційний, а, е. Реформаційний час.
Реформаційні настрої.

РЕФОРМІЗМ, у, ч. Політична течія,
рух, що ставить своїм завданням
здійснення соціальних змін шля¬
хом реформ.

Реформіст, а, ч.

Реформістка, и, ж.

Реформістський, а, е. Реформістські
партії. Реформістські течії. Рефор¬
містські погляди.

РЕФРАКТЕРНИЙ, а, е, спец. Неспри¬
ятливий. Рефрактерний період.

РЕФРАКТЕРНІСТЬ, ності, ж., біол.
Відсутність або зниження збудли¬
вості живих тканин після спалаху
збудження.

РЕФРАКТОМЕТР, а, ч., фіз. Прилад
для вимірювання показника залом¬
лення променів світла у прозорих
рідинах і твердих тілах.

РЕФРАКТОР, а, ч., астр. Телескоп,
об’єктив якого складається з лінз.

Рефракторний, а, е.

РЕФРАКЦІЯ, ї, ж. 1. фіз. Заломлення
променів світла, що виявляється
в уявному зміщенні віддалених
предметів, а іноді в уявній зміні
їх форми. 2. астр. Уявне зміщення
небесного світила, що відбувається
внаслідок заломлення променів
світла в земній атмосфері. 3. фіз.
Здатність оптичної системи ока за-

473

рефракційний — ригористка

ломлювати світлові промені, зміню-
вати їх напрям. Рефракція ока . 4. фіз.
Поступова зміна напрямку звукових
коливань у міру поширення хвилі в
атмосфері або у воді.

Рефракційний, а, е.

РЕФРЙН, у, ч. 1. літ. Рядок або кілька
рядків, які повторюються в кінці
кожної строфи чи групи строф.

2. Слова пісні, що повторюються
після кожного куплету; приспів.

3. Музична форма рондо, для якої
характерне кількаразове повторення
основної теми. 4. перем . Те, що по¬
стійно повторюють, про що постійно
говорять.

РЕФРИЖЕРАТОР, а, ч. 1. Частина
холодильної установки, в якій від¬
бувається випаровування рідини й
утворення внаслідок цього низької
температури. 2. Транспортний за¬
сіб з холодильними машинами для
перевезення продуктів, що швидко
псуються.

Рефрижераторний, а, е. Рефрижера¬
торна установка. Рефрижераторний
траулер .

РЕФУЛЕР, а, ч., техн., заст. Землесос¬
ний снаряд для виведення ґрунту
через трубопровід під час днопо¬
глиблювальних робіт.

РЕФУЛЮВАННЯ, я, с., техн. Пере¬
качування суміші ґрунту з водою
трубопроводами до місця його
укладання.

РЕФУНДУВАННЯ, я, с., екон. 1. По¬
гашення, відшкодування державної
заборгованості шляхом випуску
позик. 2. Повернення покупцеві то¬
вару грошей у разі обґрунтування
претензій.

РЕЦЕНЗІЯ, ї, ж. 1. Стаття, що аналізує
й оцінює який-небудь твір, спек¬
такль, концерт і т. ін. 2. Критичний
аналіз твору, праці з метою реко¬
мендації їх до друку, захисту і т. ін.;
відгук.

Рецензент, а, ч.

Рецензентка, и, ж.

Рецензентський, а, е.

Рецензійний, а, е. Рецензійний матеріал
критики.

Рецензований, а, е.

Рецензування, я, с. Рецензування книги.

Рецензувати, ую, уєш. Писати рецен¬
зію, відгук на що-небудь.

РЕЦЕПІСА, и, ж ., фін. Попередня роз¬
писка про отримання товару, що є
свідоцтвом та замінюється згодом
товарною квитанцією.

РЕЦЙПТ, а, ч. 1. Письмова вказівка
лікаря аптеці про виготовлення і
застосування ліків, оптиці — оку¬
лярів і т. ін. хворому. 2. Вказівка

про склад і спосіб виготовлення
будь-якої суміші, розчину, страви і
т. ін. 3. перем., розм. Порада, вказівка
щодо способу розв’язання, здійснен¬
ня чого-небудь.

Рецептний, а, е. Рецептний бланк (у 1
знач.).

Рецептура, и, ж . 1. Сукупність відо¬
мостей про виготовлення і призна¬
чення ліків. 2. розм ., рідко. Те саме,
що рецепт (у 1 знач.). 3. Сукупність
відомостей про склад і спосіб виго¬
товлення будь-якої суміші, розчину,
страви і т. ін.

Рецептурний, а, е. Рецептурний відділ.

РЕЦЕПТОР, а, ч ., фізіол. Кінцевий
утвір чутливих нервових волокон,
який сприймає подразнення; орган
чуття.

Рецепторний, а, е. Рецепторна система.
Рецепторні клітини.

РЕЦЙПЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Запозичен¬
ня і застосування державою соціо¬
логічних та культурних форм, що
виникли в іншій країні або в іншу
епоху. Рецепція права. 2. фізіол. Здій¬
снюване рецепторами сприйняття й
перетворення енергії подразників на
нервові збудження.

Рецептйвний, а, е. Рецептивне поле. Ре¬
цептивне тіло. Рецептивні гіфи.

РЕЦЕСИВНИЙ, а, е, біол. Неяскраво
виражений; прихований. Рецесивні
ознаки. Рецесивний ген.

Рецесивність, ності, ж.

РЕЦЕСІЯ, ї, ж ., екон. Сповільнення
або падіння темпів зростання ви¬
робництва.

РЕЦИДИВ, у, ч . 1. мед. Повернення
або повторення хвороби в типовій
формі відразу після одужання або в
період одужання. 2. Повторний вияв
чого-небудь. 3. юр. Повторне (чи не¬
одноразове) вчинення злочину.

Рецидивний, а, е.

РЕЦИДИВІЗМ, у, ч. Повторення пев¬
ного явища.

РЕЦИДИВІСТ, а, ч. Особа, яка, відбув¬
ши покарання, вчинила повторний
злочин.

Рецидивістка, и, ж.

РЕЦИПІЙНТ, а, ч. 1. мед. Хворий,
якому переливають кров або пере¬
саджують тканину чи якийсь орган.
2. екон. Фізична особа, юридична
особа, регіон або держава, які одер¬
жують платежі, доходи. 3. екон. В
еколого-економічних розрахунках
— природні компоненти регіону або
міста (ґрунти, повітря, водоймища
тощо), які піддаються забрудненню
внаслідок діяльності людини.

РЕЦИПРбКНИЙ, а, е, спец. Який
повертається. Реципрокна бігемінія.

Реципро’кне схрещування. Реципрок –
ний гібрид.

РЕЦИРКУЛЯЦІЯ, ї, ж ., техн. Багато¬
разове повне або часткове повернен¬
ня потоку газів, рідких або твердих
речовин у технологічний процес з
метою регулювання температури,
концентрації компонентів у сумі¬
шах, збільшення виходу цільової
речовини.

Рециркуляційний, а, е.

РЕЦИТАЛ, у, ч. 1. Сольний концерт
одного виконавця. 2. Концерт із
творів одного композитора.

РЕЦИТАГОР, а, ч., заст. Декламатор
(у 1 знач.).

Рецитація, ї, ж. Рецитація віршів.

Рецитований, а, е, заст.

Рецитувати, ую, уєш, заст. Декламу¬
вати.

РЕЧИТАТИВ, у, ч., муз. Форма вокаль¬
но-музичного твору, яка інтонаційно
та ритмічно наближається до декла¬
мації; наспівне декламування.

Речитативний, а, е. Речитативна поезія.
Речитативна мелодія.

Речитативність, ності, ж.

РЕЯ, ї, ж ., мор. Круглий брус, який
прикріплюють до щогли або стеньги
судна, залишаючи його рухомим.

РИБОНУКЛЕАЗА, и, ж ., біол. Фер¬
мент, що каталізує розщеплення
рибонуклеїнової кислоти.

РИБОСбМА, и, ж ., біол. Складовий
елемент рослинних і тваринних
клітин, що відзначається високим
вмістом рибонуклеїнової кислоти.

РИБОФЛАВІН, у, ч. Вітамін групи В,
що входить до складу ферментів, які
беруть участь в окисних процесах в
організмі.

РЙГЕЛЬ, я, ч. 1. Горизонтальний еле¬
мент деяких будівельних несучих
конструкцій. 2. Засувка у дверних
тощо замках.

Ригельний, а, е. Ригельний затвор.

РИГІДНІСТЬ, ності, ж ., мед.
1. Негнучкість, закляклість, спри¬
чинені напруженням м’язів. 2. Стан,
при якому понижена здатність до пе¬
ремикання психічних процесів і при¬
стосування до умов середовища.

Ригідний, а, е. Негнучкий, закляклий.

РИГОДбН, у, ч., муз. Старовинний
французький народний танець.

РИГОРИЗМ, у, ч., книжн. Суворе,
надмірно дріб’язкове дотримання
моральних принципів.

Ригорйст, а, ч. Православний ригорист.

Ригористичний, а, е. Ригористичний
погляд.

Ригористйчність, ності, ж.

Ригорйстка, и, ж.

474

РИГСДАГ, у, ч. Парламент у Данії в
ХІХ-ХХ ст.

РИДВАН, а, ч. У XVIII – на по¬
чатку XIX ст. — велика карета для
далеких подорожей, запряжена 6—
12 кіньми.

РИДИКЮЛЬ, я, ч., заст. Жіноча су¬
мочка.

РИЗАЛІТ, у, ч.у архіт. Частина будин¬
ку, що виступає за основну лінію
фасаду.

РИЗЙЇДИ, ів, мн. ( одн . ризоїд, а, ч.).
Ниткоподібні утвори спорових рос¬
лин (мохів, лишайників, деяких гри¬
бів), які замінюють їм корінь.

РИЗОКТОНІЙЗ, у, ч., біол. Дуже шкід¬
ливе захворювання висаджених бульб
картоплі, коренів цукрових буряків
і т. ін., спричинюване грибком ри-
зоктонії.

ризоктбнія, ї, Ж. у біол. Збудник
ризоктоніозу.

РИЗОСФЕРА, и у ж. у спец. Шар ґрунту,
що безпосередньо прилягає до ко¬
ріння рослин І має особливий склад
мікрофлори.

Ризосферний, а, е. Ризосферні бакте-

рії

РИЗОТО, невідм.у с. Італійська страва,
приготована з відварного рису з до¬
даванням м’яса, курки, тертого сиру,
овочів, прянощів.

РИКЙТСІЇ, їй. мн.у біол. Бактеріо-
подібні мікроорганізми, збудники
рикетсіозу.

РИКЕТСКІЗ, у, ч.у біол. Інфекційне
захворювання людини й твари¬
ни, збудником якого є рикетсії.
Везикульозний рикетсіоз. Кліщовий
рикетсіоз.

РИКОШЙТ, у, ч. 1. Відскакування,
відлітання якого-небудь предмета
під певним кутом від поверхні, об
яку він ударяється. 2. у знач, присл.
рикошетом. Відскочивши, відлетівши
під певним кутом від якої -небудь по¬
верхні.

Рикошетний, а, е. Рикошетні кулі.

Рикошетування, я, с.

Рикошетувати, ує, рикошетити, ить. Від¬
скакувати, відлітати рикошетом.

РИКСДАГ, у, ч. Парламент у Швеції.

РИКША, і. 1. ж. У деяких країнах
Східної і Південної Азії та Аф¬
рики — легка двоколісна ресорна
коляска, в яку впрягається людина.
2. ч. Людина, яка везе таку коляску
з вантажем або пасажиром.

РИМЕСА, и, ж.у фін. Платіжний до¬
кумент в іноземній валюті, який
боржник купує за національну ва¬
люту в третьої особи й пересилає
його кредиторові для погашення
заборгованості.

ригсдаг — риторика

РИНГ1, у, ч. 1. спорт. Огороджений
канатом квадратний майданчик на
помості, де провадяться змагання з
боксу. 2. Коло для виведення собак
на конкурсі, змаганні.

РИНГ2, у, ч. Короткотермінова угода
підприємців щодо скуповування чи
вилучання з ринку певних товарів та
їх утримування на складах з метою
підвищення попиту й подальшого
продажу їх за вищими цінами.

РИНІТ, у, ч. Запалення слизової обо¬
лонки носа, що супроводжується
слизово-гнійними виділеннями,
іноді чханням.

РИНКБЙЛ, у, ч. Командна спортивна
гра — хокей з м’ячем, що проводять
на майданчику для хокею з шай¬
бою.

РИНК-ХОКЙЙ, ю, ч.у спорт. Хокей на
роликових ковзанах.

РИНОДЙРМА, и, ж. Безхвоста зем¬
новодна тварина з мордою у вигляді
загостреного хоботка.

РИНОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ медицини,
що вивчає захворювання носа.

РИНОПЛАСТИКА, и, ж.у мед. Від¬
новлення носа або виправлення
його форми за допомогою пластич¬
ної хірургії.

Ринопластичний, а, е. Ринопластична
операція.

РИНОСКЛЕРОМА, и, ж. , мед. Скле-
рома носа.

РИНОСКбП, а, ч.у мед. Дзеркало для
огляду носової порожнини людини
або тварини.

РИНОСКОПІЯ, і, ж. Метод дослі¬
дження носової порожнини людини
або тварини.

Риноскопічний, а, е. Риноскопічне до¬
слідження.

РИПбСТ, у, ч.у спорт. У фехтуван¬
ні — відповідний удар або укол після
виконання захисту.

РИРПРОЕКЦІЯ, ї, ж.у кін. Метод
знімання на тлі зображення, що
проектується на кіноекран.

РИСОРДЖИМЕНТО, невідм.у с.у іст.
1. Національно-визвольний рух іта¬
лійського народу проти чужоземного
панування наприкінці XVIII —
на початку XIX ст.; період, коли був
поширений цей рух. 2. Народно-ви¬
звольна боротьба італійського народу
проти німецько-фашистських військ
та їхніх італійських спільників у
1943-1945 рр.

РИТАРДАНДО, невідм.у с., муз. По¬
ступове сповільнення музичного
темпу.

РИТЕНУТО, присл. у муз. Стримано,
сповільнюючи темп, порівняно з
основним темпом музичного твору.

РИТМ, у у ч. 1. Рівномірне чергування
впорядкованих елементів (звукових,
мовних, зображальних і т. ін.), цик¬
лів, фаз, тих чи інших процесів і
явищ. Ритм танцю. Серцевий ритм.
Біологічний ритм. Почуття ритму.
2. перен. Налагоджений хід чого-
небудь, розміреність у протіканні
чого-небудь. Ритм життя. Вироб¬
ничий ритм.

Ритмізація, ї, ж. Уведення ритму в
що-небудь.

Ритмізувати, ую, уєш. Робити що-не¬
будь ритмічним.

Ритмізований, а, е. Ритмізована проза.

Ритміка, и, ж. 1. Сукупність усіх
конкретних виявів ритму. 2. Наука
про ритм. Закони ритміки. Розділ
віршування, що вивчає природу
віршового ритму, принципи й ме¬
тодику його аналізу. 3. Система
фізичних вправ з музичним супро¬
водом, призначених для виховання
відчуття ритму.

Ритмічний, а, е. Ритмічна група слів.
Ритмічний танок.

Ритмічність, ності, ж.

РИТМ-ЕНД-БЛЮЗ, у у ч.у муз. Один з
напрямів року, який є поєднанням
чистого блюзу й напружено-енергій-
ного джазу.

РИТМОМЕЛОДИКА, и, ж.у лінгв.
Членування мови відповідно до
певних інтонаційних та ритмічних
моделей.

Ритмомелодійний, а, е. Ритмомелодійне
багатство мови.

Ритмомелодійність, ності, ж. Пісенна
ритмомелодійність.

РИТМ-СЙКЦІЯ, ї, ж.у муз. Група ін¬
струментів в естрадному або джаз-
оркестрі, що забезпечує ритм.

РИТЙН, а, ч. Посудина для пиття у
вигляді рога тварини.

РИТОР, а, ч. 1. У Стародавній Греції
та Стародавньому Римі — оратор
і вчитель красномовства. 2. заст.
Оратор, який, володіючи мистецтвом
красномовця, говорить красиво, але
беззмістовно. 3. У братських шко¬
лах, духовних семінаріях та акаде¬
міях — учитель або учень з класу
риторики.

РИТОРИЗМ, у, ч. Те саме, що риторика
(у 2 знач.).

РИТбРИКА, и, ж. 1. Наука крас¬
номовства, ораторське мистецтво;
навчальний предмет, у якому
викладена теорія красномовства,
ораторського мистецтва. 2. перен.
Зовнішньо красиве, але позбавле¬
не змісту красномовство. 3. заст.
Назва молодшого класу духовної
семінарії.

475

риторичний — рок

Риторичний, а, е. Риторичний малюнок.
Риторична проповідь. Риторичне за¬
питання. Риторичні фігури.

Риторичність, ності, ж.

РИТУАЛ, у, ч., книжн. 1. Сукупність
обрядів, що супроводжують релі¬
гійну відправу й становлять її
зовнішнє оформлення. Ритуал
вінчання. Ритуал освячення хра¬
му. Ритуал прийняття присяги.

2. Вироблений звичаєм або за¬
проваджений порядок здійснення
чого-небудь; церемонія, церемоніал.

3. біол. Сигнальний акт поведін¬
ки, що використовують тварини
при взаємодії одне з одним у
певних стандартних ситуаціях.

Ритуальний, а, е. Ритуальні танці. Ри¬
туальні послуги.

Ритуальність, ності, ж.

РИТУРНЕЛЬ, ю, ч., муз. Частина аком¬
панементу, що повторюється на по¬
чатку та в кінці кожної строфи пісні,
романсу, оперної арії і т. ін.

РИФ1, у, ч. Пасмо підводних або не¬
високих надводних скель на мілко¬
водді.

Рифовий1, а, е. Рифові вапняки.

РИФ2, а, ч., мор. Поперечний ряд
отворів або петельок на вітрилі,
через які просувають вірьовку, щоб
зменшити площу вітрила під час
сильного вітру.

Рифовий2, а, е. Рифовий вузол.

РИФ3, у, ч., муз. Засіб мелодійної тех¬
ніки, джазу, особливо характерний
для свінгу, — багаторазово повто¬
рювана групою інструментів коротка
мелодійна фраза.

РЙФЛІ, ів, мн. Борозенки, заглиблення
та виступи на якій-небудь поверхні.

Рйфлений, а, е. Рифлене залізо. Рифлена
підошва.

Рифлювання, я, с.

Рифлювати, юю, юєш. Наносити рифлі
на поверхню чого-небудь.

РИФбРМІНГ, у, ч., техн. 1. Спосіб
перероблення нафтопродуктів для
одержання високоякісних бензинів та
інших цінних продуктів. 2. Установка
для такого перероблення.

РИФТ, у, ч., геогр. Стрімко опу¬
щені ділянки земної кори, що
простягаються до кількох тисяч
кілометрів.

Рифтовий, а, е.

РИЦАР, я, ч. 1. іст. Західноєвропей¬
ський середньовічний феодал, який
належав до військоводворянського
стану; воїн з важким озброєнням
і спорядженням. 2. перен. Самовід¬
даний, благородний захисник кого-,
чого-небудь; людина, яка само¬
віддано служить певній справі, від¬

дається їй. 3. перен., розм. Вихована,
підкреслено чемна людина.

Рицарство, а, с. 1. Збірн. до рйцар.
2. перен. Вихованість, підкреслена
чемність, благородство рицаря.

Рйцарський, а, е. 1. Рицарська зброя.
2. Рицарська поведінка.

РИЧЕРКАР, я, ч., муз. У західно¬
європейській музиці XVI— XVII ст.
поліфонічна п’єса, в якій різні голо¬
си по черзі знаходять тему; поперед¬
ник фуги.

РИШЕЛЬЙ, невідм., с . Ажурне ви¬
шивання, у якому краї малюнка
обметано петельним швом, а
просвіти заповнені ґратчастими
з’єднаннями.

РІЙЛТЕР, а, ч., спец. Агент з продажу
нерухомого майна.

Рієлтерський, а, е. Рієлтерська кон¬
тора.

РЙБЕР, а, ч. У деяких картярських
іграх — коло гри, що складається з
трьох окремих партій.

РОБІНЗбН, а, ч., перен. Людина, яка
через певні обставини позбавлена
людського середовища, відірвана
від нього.

РОБІНЗОНАДА, и, ж. 1. Літературний
твір про чию-небудь подорож з при¬
годами. 2. Пригоди, подібні до тих,
що трапилися з відомим літератур¬
ним героєм Робінзоном.

РОБІНІЯ, і, ж ., бот. Кущ або дере¬
во родини бобових.

РЙБОТ, а, ч. 1. Машина-автомат, яка
функціонально здатна замінити лю¬
дину при виконанні монотонних або
небезпечних робіт. 2. перен. Людина,
яка діє несвідомо, автоматично.

Роботизація, ї, ж. Роботизація підзем¬
ного видобування залізних руд.

Роботизований, а, е. Роботизований
комплекс.

Роботизувати, ую, уєш. Упроваджувати
робототехніку у виробництво.

РОД-ДЙЛЕНД, а, ч. М’ясо-яєчна поро¬
да курей, виведена в США у XIX ст.;
курка такої породи.

РОДАМІН, у, ч. Червоний барвник для
шкіри, паперу, мила.

РОДЕО, невідм ., с. 1. Змагання в умінні
приборкати дикого коня або бика, а
також їздити на приборканих конях
або биках. 2. перен. Виконання трю¬
ків на автомобілях; автородео.

РбДІЙ, ю, ч. Важкий тугоплавкий ме¬
тал сріблясто-білого кольору з групи
платинових металів.

Родієвий, а, е. Родієвий каталізатор.

РОДОДЕНДРОН, а, ч. Рід вічнозеле¬
них, рідше листопадних, з велики¬
ми квітками різного забарвлення
кущових рослин родини вересових,

які ростуть у гірській місцевості і
розводяться як декоративні.

Рододендроновий, а, е.

РОДОНІТ, у, ч. Мінерал рожевого
кольору, що являє собою сполуку
окису марганцю з кремнеземом;
використовується як виробний ка¬
мінь; орлець.

РОДОПСЙН, у, ч., біол. Світлочутли¬
вий білок, основний зоровий піг¬
мент паличкових клітин сітківки
ока у хребетних тварин та людини.

РОДОХРОЗИТ, у, ч. Марганцевий
шпат. м

РОЗАРІЙ, ю, ч. Розсадник або квіт¬
ник, де вирощують рози (троянди).

РОЗЕНКРЕЙЦЕР, а, ч., іст. Член
таємного релігійного товариства
XVII— XVIII ст. у Німеччині й Ні¬
дерландах, емблемою якого були
роза і хрест.

РОЗЕЙЛА, и, ж ., мед. Невелика яскра¬
во-червона пляма на шкірі, яка
з’являється при деяких інфекційних
захворюваннях (віспі, тифі і т. ін.).

РОЗЕТА, и, ж ., спец. Орнаментальний
малюнок у вигляді квітки з одна¬
ковими пелюстками або вписаного
в коло листя.

РОЗЕТКА, и, ж. 1. Пристрій для вми¬
кання освітлювальних, нагрівальних
та інших приладів в електромережу.
2. Маленьке блюдечко для варення,
меду і т. ін. 3. бот. Група листків,
скупчено розташованих на верти¬
кальному стеблі, ледве піднятому
над землею. 4. спец. Те саме, що
розета. 5. Стрічка, тасьма, шнур, зі¬
брані в пучок у вигляді квітки, яка є
прикрасою на одязі, розпізнавальним
знаком і т. ін. 6. Скляний, кришта¬
левий, фарфоровий або металевий
кружечок з отвором посередині,
який охороняє свічник від крапель
воску, стеарину і т. ін.

Розетковий, а, е. Розеткове листя (у

3 знач.). Розеткові композиції (у

4 знач.).

РОЗМАРЙН, у, ч. 1. бот. Вічнозелена
запашна кущова рослина родини
губоцвітих, із листя і гілок якої
добувають ефірну олію. 2. Зимовий
сорт яблуні, поширений у півден¬
них районах України. 3. Плід цього
дерева — невелике довгасте яблуко,
соковите, кисло-солодке на смак.

Розмариновий, рідко Розмарйнний, а, е.

РОК, а, ч. 1. Напрям у сучасній джа¬
зовій музиці, для якого характерні
енергійні, чітко ритмізовані, дуже
швидкі мелодії, застосування елек¬
тромузичних і ударних інструментів.
Рок-музика. Рок-група. 2. розм. Те
саме, що рок-н-рол.

476

рокер1 — романтика

Рокер1, а, ч. 1. Виконавець музики в
стилі рока (у 1 знач.). 2. Прихильник
такої музики.

Рокерний, а, е.

Ро новий, а, е.

РОК… Перша частина складних слів,
що означає «стосовно до рока» — у
стилі, в дусі рока.

РОКАДА, и, ж . Дорога у прифронтовій
смузі, паралельна лінії фронту.

Рокадний, а, е.

РОКАЙЛЬ, невідм ., ж. Архітектурний
орнамент стилю рококо, що імітує
природне з’єднання уламків скель,
раковин, гротів і диких рослин.

РОКАМБОЛЬ1, я, ч. Старовинна гра
в карти.

РОКАМБОЛЬ2, я, ч . Багаторічна
трав’яниста рослина родини лі¬
лійних.

РЙКЕР2, а, ч. Представник молодіжної
групи, яка демонструє своєрідний ви¬
клик суспільству своєю зовнішністю
(зачіска, шкіряна куртка, темні оку¬
ляри і т. ін.) та швидкісною їздою на
мотоциклах вулицями нічного міста;
мотобайкер.

Рокерський, а, е. Рокерський одяг.

РОКІРУВАННЯ, я, с. 1. шах. Шаховий
хід, при якому туру переміщують
впритул до короля, який ще не ру¬
хався з місця, а короля переносять
через туру й ставлять поряд. 2. Пе¬
реміщення посадових осіб. Посадові
рокірування.

РОК-МУЗИКА, и, ж. Один з видів
естрадної музики другої половини
XX ст., який виконується на електро¬
нних інструментах.

РОК-Н-РСІЛ, у, ч. Парний темпера¬
ментний американський танець з
елементами хореографії, акробатики
і т. ін. Акробатичний рок-н-рол.

Рок-н-рблівський, а, е.

Рок-н-рбльний, а, е.

РОКОКб, невідм ., с. 1. Стилістичний
напрям у європейському мисте¬
цтві першої половини XVIII ст.
2. Виконаний у такому стилі.

РОКФЙР, у, ч. Сорт гострого сиру.

РОЛ1, ч.у техн. 1. род. а. Вал, коток,
циліндр, що обертається. 2. род. у.
Сувій циліндричної форми з листів
або суцільної стрічки якого-небудь
матеріалу.

Рольний, а, е.

РОЛ2, а, ч.у техн. Машина для розме¬
лювання волокнистих матеріалів у
виробництві паперу та картону.

Рбльник, а, ч. Той, хто обслуго¬
вує рол.

РШИК, а, ч. 1. Зменш, до рол1. 2. Не¬
велике металеве коліщатко (в ніжках
меблів, рояля і т. ін.) для зручності

пересування. 3. Фарфоровий ізо¬
лятор у вигляді котушки для за¬
кріплення на стіні, стелі і т. ін.
електричного дроту. 4. тільки мн.
Ковзани на коліщатках. 5. Котушка
або касета з кінострічкою, а також
сама кінострічка зі знятим на ній
фільмом. Рекламний ролик.

Роликовий, а, е. Роликовий самокат.

РЙЛКЕР, а, ч. Великотоннажне тран¬
спортне судно.

РОЛЬ, і, ж. 1. Художній образ, втілю¬
ваний актором на сцені, у кінофільмі
і т. ін. 2. Повний текст однієї дійової
особи в п’єсі. 3. Яка-небудь робота,
якесь заняття, певний вияв себе в
чому-небудь. 4. Вплив кого-, чого-
небудь на щось, чия-небудь участь у
чомусь. Роль суспільної думки.

Рольовйй, а, є’. Рольова лірика.

РОЛЬГАНГ, а, ч. Пристрій для пе¬
реміщення вантажів; роликовий
транспортер.

Рольганговий, а, е.

РОМ, у, ч. Міцний напій із соку, що
перебродив, або з патоки тростин¬
ного цукру.

Ромовий, а, е. Ромові бабки.

РОМАН, у, ч. 1. Великий за розміром
і складний за побудовою прозовий
(рідше віршований) оповідний твір
художньої літератури, в якому ши¬
роко охоплено життєві події, глибоко
розкривається історія формування
характерів багатьох персонажів,
їхня психологія, побут і т. ін. 2. розм.
Любовні стосунки, зв’язки між чоло¬
віком і жінкою.

Романіст1, а, ч. Письменник, який
створює романи (у 1 знач.); автор
романів.

Романічний а, е. Романічний жанр.

Романний, а, е, літ. Романна форма .
Романна структура.

РОМАНЙСКА, и, ж. Італійський на¬
родний танець.

РОМАНІЗМ, у, ч ., лінгв. Слово або мов¬
ний зворот, запозичені з романських
мов або створені за зразком слів або
зворотів романських мов.

РОМАНІЗУВАТИ, ую, уєш, іст.
Примушувати засвоювати мову,
культуру, звичаї і т. ін. Старо¬
давнього Риму.

Романізація, ї, ж., іст. Процес рома¬
нізації.

Романізований, а, е. Романізоване на¬
селення.

Романізування, я, с.

РОМАНІСТИКА, и, ж. Наука про ро¬
манські мови, романська філологія.

Романіст2, а, ч. 1. Фахівець з роман¬
ської філології. 2. Фахівець з рим¬
ського права.

_ Р

РОМАНС, у, ч. 1. Невеликий словесно-
музичний твір, звичайно ліричного
змісту, для голосу з музичним су¬
проводом (фортепіано, гітари, арфи
і т. ін.), а також інструментальна
музикальна п’єса наспівного ме¬
лодійного характеру. 2. Невеликий
ліричний, переважно інтимного
характеру, вірш, покладений на
музику.

Романсйст, а, ч.

Романсйстка, и, ж.

Романсовий, а, е. Романсова лірика.

Романсовість, вості, ж.

РОМАНСЕРО, невідм ., ч. 1. В іспан¬
ській літературі — збірка ліричних
поезій. 2. Сукупність зібрання іспан¬
ських народних романсів, романсів
якогось автора або народу. Циганські
романсеро.

РОМАНСЬКИЙ, а, е. 1. Який виник на
основі давньоримської культури або
тісно пов’язаний з цією культурою.
Романська архітектура. Який нале¬
жав Стародавньому Риму. Романська
група народів. Романська мовна група.
2. Пов’язаний із вивченням культури
і мови народів, що живуть у Пів¬
денній і Південно-Західній Європі.
Романська філологія.

РОМАНТИЗМ, у, ч. 1. Напрям у
європейській літературі й мисте¬
цтві, який виник у кінці XVIII
— на початку XIX ст.; його пред¬
ставники боролися проти канонів
класицизму, висували на перший
план інтереси особи та почуття і
використовували у своїй творчос¬
ті історичні та народнопоетичні
теми. 2, Художній метод літе¬
ратури й мистецтва, пройнятий
оптимізмом і прагненням пока¬
зати в яскравих образах високе
призначення людини. Романтизм
фільму. 3. Умонастрій, який харак¬
теризується ідеалізацією дійсності,
мрійливою споглядальністю.

Романтизація, ї, ж. Зображення кого-,
чого-небудь романтично, ідеалізо¬
вано.

Романтизований, а, е.

Романтизування, я, с.

Романтизувати, ую, уєш.

Романтик, а, ч. 1. Послідовник роман¬
тизму (у 1, 2 знач.). 2. Романтично
настроєна людина, схильна до мрій¬
ності, до ідеалізації дійсності.

Романтика, и, ж. 1. Те саме, що роман¬
тизм (у 2, 3 знач.). Романтика почут¬
тів. Романтика відкриттів. 2. Незви¬
чайність, казковість чого-небудь, що
викликає емоційне, піднесене став¬
лення з боку людини. 3. Романтичні
твори літератури й мистецтва.

романтйчний — рубін

Романтичний, а, е. 1. Що стос, романтиз¬
му. Романтичний твір. 2. Мрійний,
емоційно-піднесений. Романтичний
настрій. 3. перен. Який має характер
любовних стосунків. Романтична
зустріч.

Романтичність, ності, ж.

РОМБ, а, ч. 1. Паралелограм з рівни¬
ми сторонами і непрямими кутами.
2. іст. Знак розрізнення командирів
і політпрацівників вищого команд¬
ного складу Радянської Армії до
введення погонів (у 1943 р.), який
мав форму рівностороннього пара¬
лелограма’.

Ромбик, а, ч.

Ромбічний, Ромбовий, а, е. Ромбічна син-
гонія. Ромбічний кристал (у 1 знач.).

РОМБОДЕКАЕДР, а, ч. Десятигранник
із гранями у вигляді рівних ромбів.

РОМБОДОДЕКАЕДР, а, ч. Двана¬
дцятигранник із гранями у вигляді
рівних ромбів.

РОМБЙЕДР, а, ч. Шестигранник з гра¬
нями у вигляді рівних ромбів.

Ромбоедричний, а, е.

РОМШТЕКС, а, ч. Овальний шматок
відбитої та засмаженої яловичини.

РОНДЕЛЬ, я, ч. Старовинна фран¬
цузька віршова форма з обов’яз¬
ковим повторенням у строфі тих
самих рядків у певному порядку;
віршований твір, написаний у такій
формі.

Рондельний, а, е.

РЙНДО, невідм.у с. Музична форма, для
якої характерне кількаразове повто¬
рення основної музичної теми, що
чергується з побічними; музичний
твір, написаний у такій формі. Му¬
зика рондо.

Рбндовий, а, е. Рондова музика.

РОНДб1, невідм.у с. Віршова форма, що
так само, як і рондель, має тематич¬
ні повтори, але утворюються вони
іншим способом; віршований твір,
написаний у такій формі.

РОНДб2, невідм.у с. 1. Закруглений з
різкими потовщеннями рукописний,
а також друкований шрифт. 2. Перо
з широким тупим кінцем для такого
письма.

РОП, а, ч. Одиниця довжини в анг¬
лійській системі мір, яка дорівнює
6,096 м.

РОСТБІФ, а, ч. Шматок яловичини,
вирізаний з хребтової частини туші
і дуже засмажений.

РбСТВЕРК, а, ч.у спец. Нижня частина
фундаменту споруди.

Ростверковий, а, е.

РбСТЕР, а, ч. Електричний пристрій
для швидкого приготування смаже¬
них м’ясних страв.

РОСТР, а, ч.у іст. Таран у вигляді голо¬
ви якої-небудь тварини на носовій
частині давньоримського військово¬
го судна.

РбСТРА, и, ж. 1. іст. Трибуна на площі
Стародавнього Риму, прикрашена но¬
сами кораблів, захоплених у ворогів.
2. архіт. Прикраса колон у вигляді
носової частини давньоримського
військового судна.

Ростральний, а, е, архіт. Ростральний
вінець. Ростральна колона.

РЙСТРИ, ів, мн., мор. Настил, переваж¬
но ґратчастий, над палубою судна для
розміщення шлюпок і зберігання за¬
пасного рангоуту.

РбТА, и, ж. 1. Військовий підрозділ,
що входить до складу батальйону.
2. перен. Про велику кількість лю¬
дей.

РОТАМЕТР, а, ч. 1. Прилад для вимірю¬
вання швидкості руху витрат рідини
чи газу. 2. техн. Пневматичний при¬
лад для вимірювання лінійних роз¬
мірів деталей машин.

РОТАНГ, а, ч. Ліанова тропічна пальма,
гнучкі, тонкі стебла якої викорис¬
товуються для виготовлення легких
меблів, кошиків і т. ін., а сік плодів —
для виготовлення фарб, лаків тощо.

Ротанговий, а, е.

РОТАПРИНТ, а, ч. Малоформатна
друкарська машина, робота якої
ґрунтується на принципі офсетного
друку; застосовується головним чи¬
ном для розмноження малотиражних
видань.

Ротапринтовий, а, е. Ротапринтове ви¬
дання.

РОТАЦЙЗМ, у, ч.у спец. 1. Гаркавість,
нечіткість у вимові звука «р».
2. Чергування приголосних, що по¬
лягає в переході зубних «з», «с», «л»
у сонорний «р».

РОТАЦІЯ, і, ж. у спец. 1. Обертання,
зміна. 2. Послідовне поступове пере¬
міщення елементів у межах якоїсь
структури; періодичне оновлення
особового складу установ. Ротація
кадрів. 3. Період часу, протягом якого
відбувається повна зміна сільсько¬
господарських культур на певній зе¬
мельній ділянці згідно з сівозміною.
Ротація сівозміни.

РОТВЕЙЛЕР, а, ч. Порода великих
службових собак із чорною короткою
шерстю і ржаво-червоними підпали¬
нами, а також собака такої породи.

РОТбНДА, и, ж. 1. архіт. Кругла
або напівкругла в плані споруда
(будинок, павільйон, зал), звичай¬
но увінчана банею і оточена роз¬
ташованими вздовж стін колонами.
2. заст. Верхній жіночий теплий

одяг без рукавів у вигляді довгої
накидки, поширений у XIX — на
початку XX ст.

РЙТОР, а, ч.у спец. Обертова части¬
на машин (турбіни, електричного
двигуна і т. ін.), за допомогою якої
енергія одного виду перетворюється
в енергію іншого виду.

Роторний, а, е. Роторний екскаватор.

РОТОФбТО, невідм., с. Фотона¬
бірна машина з програмним керу¬
ванням.

РбУМІНГ, у, ч. У комунікаційних ме¬
режах (стільниковій, пейджинговій,
в Інтернеті тощо) — надання корис¬
тувачеві можливості з’єднання з або¬
нентами інших мереж, інших міст.

РОШТЕЙН, а, ч. Різновид штейну з
найменшим умістом виплавлюваних
металів.

РОЯЛІЗМ, у, ч. Прихильність до коро¬
лівської влади.

Рояліст, а, ч.

Роялістка, и, ж.

РбЯЛТІ, невідм.у с. 1. спец. Компенсація
за використання винаходів, патентів,
ноу-хау тощо у вигляді періодичних
ліцензійних відрахувань авторам за
певними фіксованими (у відсотках)
ставками. 2. Авторський гонорар за
літературний, музичний і т. ін. твір
у вигляді фіксованої частки від вар¬
тості кожного екземпляра або всього
тиражу.

РОЯЛЬ, я, ч. Струнний ударно-клавіш¬
ний музичний інструмент з горизон¬
тально розташованими струнами й
корпусом крилоподібної форми;
різновид фортепіано.

Рояльний, а, е.

РУБАЇ, невідм. Форма віршів у по¬
езії народів Близького і Середнього
Сходу: афористичний 4-рядковий
вірш з римуванням усіх чотирьох
або сусідніх рядків.

РУБАТО, невідм.у с. Відхилення від
основного темпу для досягнення ху¬
дожньої виразності музичної п’єси.

РУБАЯТ, у, ч. Збірка рубаї.

РУБЕЛЇТ, у, ч. Червоний мінерал класу
силікатів; різновид турмаліну.

Рубелітовий, а, е.

РУБЕРбЙД, у, ч. Рулонний покрі¬
вельний та ізоляційний матеріал з
картону, просоченого легкоплавким
нафтовим бітумом і вкритого шаром
тугоплавкого нафтового бітуму.

Руберойдовий, а, е.

РУБІКбН, у, ч.у книжн. Про межу
чого-небудь, про важко переборну
перепону. Перейти рубікон.

РУБЇН, а, ч. Коштовний камінь чер¬
воного кольору; прозорий різновид
корунду.

478

рубіновий — ряса

Рубіновий, а, е. Рубіновий перстень.

РУБКА, и , ж. 1. На кораблях та суднах —
закрите приміщення на верхній палу¬
бі (чи вище від неї в надбудові), стіни
якого не доходять до бортів. 2. Назва
різних спеціальних приміщень. Руб¬
ка радиста.

Раковий, а, е.

РУБРИКА, и, ж. 1. Розділ у газеті,
журналі і т. ін. або відділ у радіо- і
телепередачах. 2. Назва розділу, під¬
розділу, графи взагалі.

Рубрикатор, а, ч. Той, хто виділяє ру¬
брики, здійснює рубрикацію тощо.

Рубрикація, ї, ж . Розподіл за рубри¬
ками.

РУД, а, ч. Одиниця площі в англій¬
ській системі мір, що дорівнює
40 квадратним родам, або 1/4 акра,
або 1011,71м2.

РУДБЕКІЯ, ї, ж. Північноамерикан¬
ська трав’яниста рослина родини
складноцвітих.

РУДЕРАЛЬНИЙ, а, е. Засмічений.
Рудеральні рослини.

РУДЕРПбСТ, у, ч, мор. Вертикальний
брус кормового кінця судна.

РУДИМЕНТ, а, ч. 1. біол. Те саме, що
рудиментарний орган — орган, що
втратив своє значення протягом іс¬
торичного розвитку організму, напр.
апендикс. 2. перен ., книжн. Залишок,
пережиток того, що зникло.

Рудиментарний, а, е.

Рудиментарність, ності, ж

РУДИМЕНТАЦІЯ, ї, ж., біол. Явище
утрати органом свого первинного
значення в процесі історичного роз¬
витку організму.

РУЛАДА, и, ж. Віртуозний пасаж (у З
знач.) у співі.

РУЛЕТ, у, ч. 1. Страва з рубленого
м’яса або м’якої картоплі з на¬
чинкою, запечена у вигляді товстої
ковбаси. 2. Кондитерський виріб із

тіста, загорнутого в кілька шарів,
із солодкою начинкою. 3. Окіст з
вийнятою кісткою, якому надано
форми товстої ковбаси.

РУЛЕТКА, и, ж. 1. Вузька металева,
полотняна або клейончата стрічка з
поділками, згорнута в рулон у футля¬
рі, яка призначена для вимірювання
невеликих відстаней. 2. Спеціальний
пристрій для певного роду азартної
гри, а також сама ця гра.

РУЛЙН, у, ч. Згорнутий у трубку папір,
тканина, лінолеум і т. ін.

Рулонний, а, е. Рулонна упаковка.

Рулончик, а, ч. Рулончик туалетного
паперу.

РУМБ, а, ч., спец. Поділка на шкалі
компаса як одиниця, що відповідає
1/32 частині видимого обрію.

РУМБА, и, ж. Сучасний швидкий
танець чотиридольного розміру, а
також музика до нього.

Румбовий, а, е.

РУМПЕЛЬ, я, ч. Підойма на судні для
повертання керма, руля.

Румпельний, а, е.

РУНИ1, рун, мн. (одн. руна, и, ж.). Лі¬
тери давньогерманських алфавітів,
що збереглися (переважно у сканди¬
навів) у написах на каменях, зброї,
прикрасах і т. ін.

Рунічний, а, е.

РУНИ2, рун, мн. (одн. руна, и, ж.).
Народні карельські та фінські
епічні пісні.

РУПОР, а, ч. 1. Труба у вигляді зрізаного
конуса або піраміди для посилення
звуку. 2. перен., книжн. Виразник чи¬
їхось ідей, думок, почуттів і т. ін.

Рупорний, а, е. Рупорний гучномо¬
вець.

РУСТ, у, ч., архіт. Камінь з грубо обте¬
саною опуклою лицьовою поверхнею,
який застосовується при муруванні
або облицюванні будівель.

Рустика, и, ж. Рельєфне мурування або
облицювання будівель рустом.

Рустований а, е. Рустовані стіни.

Рустування, я, с. Рустування будівель.

Рустувати, ую, уєш. Оздоблювати рус¬
том.

РУТА, и, ж. 1. Багаторічна напів¬
кущова або трав’яниста рослина
родини рутових, яка містить у собі
ефірну олію і використовується в
медицині та парфумерії. 2. Настій,
відвар цієї рослини.

Рутовий, а, е. Рутовий лист. Руто¬
вий віночок. Рутова олія.

Рутяний, а, е’.

РУТИЛ, у, ч. Мінерал бурого або
червоного кольору; діоксид ти¬
тану.

РУТИН, у, ч. Лікарський препарат,
який застосовують при підвищеній
проникності й ламкості капілярів;
добувається з рути, листя гречки
тощо.

РУТИНА, и, ж. Побоювання змін,
відсутність почуття нового, дотри¬
мування шаблону, віджилих правил
і звичок; консерватизм.

Рутинер, а, ч. Той, хто побоюється
змін, дотримується шаблону, старих
правил і звичок, у кого відсутнє
почуття нового.

Рутинерка, и, ж.

Рутинерство, а, с.

Рутинерський, а, е.

Рутинний, а, е. Який ґрунтується на
рутині; шаблонний.

Рутинність, ності, ж.

РУЦАВІЄТИС, у, ч. Латиський на¬
родний парний танець, подібний
да кадрилі.

РЮКЗАК, а, ч. Заплічний мішок
для речей.

РЯСА, и, ж. У православного духо¬
венства — верхній довгий одяг з
широкими рукавами.

САБА, й, ж. У східних народів — мі¬
шок із цілої шкури тварини для
зберігання або перевезення кумису,
вина, води тощо; бурдюк.

САБАДЙЛА, и, ж . Багаторічна цибу¬
линна рослина родини лілійних із
жовтуватими квітками, зібраними
в суцвіття; росте в Центральній
та Південній Америці й викорис¬
товується як інсектицидний засіб;
вошиве сім’я.

Сабадиловий, а, е. Сабадиловий відвар .

САБАЙбН, у, ч. Підлива із збитих з
цукром жовтків, вина й прянощів;
пунш; напій, виготовлений у такий
спосіб.

САБАЛЬ, ю, ч. Рослини родини
пальмових, поширені у централь¬
ній та південній частинах Північ¬
ної Америки.

САБАНТУЙ, я, ч. Б У башкирів і
татар — народне свято з нагоди за¬
кінчення весняних польових робіт.
2. перен ., розм. Галаслива гулянка.

САБВЕЙ, я, ч. Підземна залізниця,
метро в США.

САБЕЇЗМ, у, ч. Давня релігія деяких
арабських племен, заснована на куль¬
ті небесних світил (найменування
походить від назви племені сабеїв, у
яких цей культ зародився).

Сабеїст, а, ч.

Сабеїстичний, а, е. Сабеїстичні по –
гляди .

САБЗА, й, ж. Сорт дрібного ізюму без
кісточок із винограду кишмиш, об¬
робленого перед сушінням лужним
розчином; родзинка.

САБЙ, невідм ., с. 1. Черевики на де¬
рев’яних підошвах або видовбані
з дерева (у Франції та Бельгії).
2. Сучасне взуття на товстій пі¬
дошві, без задника, що нагадує ці
черевики.

САБОТАЖ, у, ч. 1. Навмисний зрив
роботи, який виявляється у пря¬
мій відмові від неї або у недба¬
лому, несумлінному її виконанні.
2. Прихована протидія здійсненню
чого-небудь.

Саботажник, а, ч.

Саботажницький, а, е. Саботажницький
опір.

Саботажниця, і, ж.

Саботований, а, е.

Саботування, я, с.

Саботувати, ую, уєш. 1. Ухиляючись
від роботи або виконуючи її не¬
дбало, несумлінно, викликати
певні політико-економічні усклад¬
нення. 2. Зривати виконання будь-
яких заходів, перешкоджати їх здій¬
сненню.

САБУР, у, ч. Згущений сік листя алое,
який у висушеному вигляді викорис¬
товують як ліки.

Сабуровий, а, е. Сабурові пігулки .

САВАН, а, ч. 1. Поховальне убрання з
білої тканини, що має вигляд мішка
чи довгої сорочки. 2. перен. По¬
крив (переважно сніговий).

САВАНИ, ван, мн. {одн. савана, и, ж.).
Тропічний степ, порослий високи¬
ми травами у поєднанні з окремими
деревами, групами дерев та чагар¬
никами.

Саванний, а, е. Саванна рослинність.

САВАЙФ, а, ч. В іудаїзмі — один з
епітетів бога Яхве.

САГА, и, ж. 1. Давньоскандинавське
і давньоірландське епічне сказання
про легендарних героїв та історич¬
них діячів, що має прозову форму
з віршованими вставками. 2. перен.
Поетичний переказ, легенда.

САГАЙДАК, а, ч. Шкіряна сумка або
дерев’яний футляр для стріл, а також
лук, на який надівався чохол.

Сагайдачний, а, е.

САГЙБ, а, ч. Найменування знатної
особи, переважно європейця, в
Індії; пан.

САГҐГА, и, ж ., збірн. Морські без¬
хребетні тварини, поширені в усіх
морях, крім Каспійського; морська
стрілка.

САГІТАЛЬНИЙ, а, е. 1. анат. Який
ділить тіло подовжньо на праву й
ліву половини. Сагітальна лінія . Са¬
гітальний розріз. Сагітальна площина.
2. Стрілоподібний.

САГО, невідм ., с. ІСрупи із зерен крох¬
малю, добутого з серцевини саювих
та інших пальм; сурогат цих крупів
з картопляного та кукурудзяного
крохмалю.

Саговий, а, е. Сагові крупи. Саговий
пудинг.

САДЙЗМ, у, ч. 1. Статеве збочення,
пов’язане з намаганням заподіяти
партнерові біль під час статевих
зносин. 2. Патологічна пристрасть до
жорстокості, катування, насолода від
страждань інших.

Садгіст, а, ч. Людина із садистичними
нахилами, одержима садизмом.

Садистйчний, Садистський а, е. Садис¬
тичний (садистський) нахил.

Садйстка, и, ж.

САЗ, а, ч. Струнний щипковий музич¬
ний інструмент, поширений серед
народів Закавказзя, Ірану, Афганіс¬
тану та інших країн.

САЙДА, и, ж. Велика північна про¬
мислова риба родини тріскових.

САЙЗ, а, ч. Розмір одягу людини.

САЙРА, и, ж. Тихоокеанська промис¬
лова риба.

Сайровий, а, е. Сайровий промисел.

САИТ1, а, ч., біол. Найменша ділянка
гена, яка здатна підлягати мутаціям
і рекомбінуватися незалежно від ін¬
ших ділянок.

САЙТ2, а, ч. 1. інформ. Група ком¬
п’ютерів, які використовують загаль¬
ний каталог інформації і взаємодіють
між собою через постійні синхронні
з’єднання мереж. 2. Місце веб-сто-
рінки в Інтернеті, яка має чітко
структуровану назву. Офіційний сайт
Президента України в Інтернеті. Сайт
футбольного клубу «Динамо».

САК1, а, ч. 1. Риболовна снасть із сіт¬
ки, що має форму конусоподібного
мішка, натягнутого на обруч і при¬
кріпленого до держална. 2. заст.
Сумка, торба з цупкої тканини для
зберігання і перевезення речей.

САК2, а, ч., заст. Жіноче півпальто
вільного крою.

САКВОЯЖ, а, ч. Дорожня сумка
з цупкої тканини або шкіри з
замком.

Саквояжний, а, е.

САКЕ, невідм. с. Японська рисова го¬
рілка.

САКОС, а, ч., церк. Облачення, яке
одягає вище духовенство під час
відправ.

480

сакралізація — самумний

САКРАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Наділення лю¬
дей, інших істот, предметів і явищ
надприродними, священними і
містичними ознаками або власти¬
востями.

САКРАЛЬНИЙ1, а, е. Те саме, що са¬
краментальний (у 1 знач.).

САКРАЛЬНИЙ2, а, е, анат. Крижо¬
вий.

САКРАМЙНТ, у, ч., церк. 1. Причастя.
2. Церковне таїнство.

Сакраментувати, ую, уєш. Прича¬
щати.

САКРАМЕНТАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який
стосується релігійного культу; об¬
рядовий, ритуальний. 2. Який став
звичним, узвичаєним; традиційний.
Сакраментальна фраза. 3. Який має
сумнівну або погану славу; горе¬
звісний.

Сакраментальність, ності, ж .

Сакраментально.

САКРИСТІЯ, ї, ж., рел. Спеціальне
приміщення в католицькому хра¬
мі, де зберігаються культові речі;
ризниця.

САКСАУЛ, у, ч. Невелике безлисте де¬
рево або кущ, що росте у середньо¬
азіатських солончакових та піщаних
пустелях.

Саксауловий, а, е. Саксауловий кущ.

САКСГЙРН, а, ч. Духовий мундштуч¬
ний музичний інструмент.

САКСОФЙН, а, ч. Мідний духовий
музичний інструмент із характер¬
ним тембром.

Саксофоніст, а, ч.

Саксофонний, а, е. Саксофонний звук.

САКУРА, и, ж. Вишня з неїстівними
плодами, що росте й культивується
як декоративна рослина на Далекому
Сході і є символом Японії.

САЛАМАНДРА, и, ж. 1. Хвостате зем¬
новодне, схоже на ящірку. Плямиста
саламандра. 2. У міфології західно¬
європейських народів — дух вогню.

Саламандровий, а, е.

САЛАМУРІ, невідм., ч. Грузинський
духовий музичний інструмент типу
свисткової флейти.

САЛАНГАНИ, ів, мн. Рід пташок ро¬
дини довгокрилих, які гніздяться на
скелях, у печерах та великих дуплах,
орієнтуючись у темряві за допомо¬
гою ехолокації.

САЛЕП, у, ч , збірн. Висушені м’ясисті
кореневі бульби рослин родини
зозулинцевих, які. застосовують у
медицині.

САЛІНГ, а, ч., мор. Рама з брусків, яку
встановлюють на верхньому краї
стеньги для міцнішого кріплення
снастей.

Салінговий, а, е. Салінгова конструк¬
ція.

САЛОН, у, ч. 1. Парадний зал або
простора кімната для приймання
гостей; вітальня. 2. Літературний
чи політичний гурток вибраних
осіб з інтелігентських кіл, що
збирається у приватному будинку.
Літературний салон. 3. Періодична
виставка сучасного мистецтва, нової
техніки і т. ін. Осінній салон. Авто¬
мобільний салон. Авіаційний салон.

4. Приміщення для демонстрації
та продажу художніх виробів, кар¬
тин і т. ін.; місце показу новинок
техніки тощо; зал спеціального
призначення — перукарня і т. ін.
Художній салон. Салон^перукарня.

5. спец. Приміщення для пасажирів
автобуса, тролейбуса тощо. Салон
тролейбуса. Салон літака.

Салонний, Салоновий, а, е. Салонні роз¬
мови. Салонні манери. Салонна поезія.
Салонна музика. Салонова п’єса. Са¬
лоновий тон. Салоновий уклін.

САЛЬВІНІЯ, ї, ж. Водяна однорічна
трав’яниста рослина з плаваю¬
чим розгалуженим стеблом.

САЛЬДО, невідм ., с. 1. Різниця між
приходом (дебетом) і видатком
(кредитом) бухгалтерського обліку.
Дебетове сальдо. Кредитове сальдо.
Закрите сальдо. 2. екон. Різниця між
грошовими надходженнями і плате¬
жами з усіх видів розрахунків однієї
держави з іншою. Сальдо торгового
балансу. Сальдо платіжного балансу.
3. екон. Показник результату терито¬
ріального переміщення населення.
Сальдо міграції.

Сальдований, а, е.

Сальдовий, а, е. Сальдовий баланс. Саль¬
довий метод.

Сальдувати, ую, уєш. Визначати саль¬
до. Сальдувати рахунок.

САЛЬЗА, и, ж., геол. Невисокий ко¬
нусоподібний або плескатий горб з
отвором на вершині, з якого виділя¬
ються гази, вода та грязь; грязьовий
вулкан.

САЛЬМОНЕЛА, и, ж. Неспороносна
паличкоподібна бактерія.

Сальмонельоз, у, ч. Гостра кишкова ін¬
фекція тварин і людини, збудником
якої є сальмонели.

САЛЬПІНГІТ, у, ч., мед. Запалення
маткової (фаллопієвої) труби.

САЛЬТАЦІОНІЗМ, у, ч. В еволюційній
теорії — уявлення про стрибкоподіб¬
ну еволюцію.

САЛЬТАЦІЯ, ї, ж. Раптове, стрибко¬
подібне перетворення організмів,
які начебто спричиняють появу

нових великий таксонів (класів,
типів тощо).

САЛЬТО, невідм ., с. Те саме, що сальто-
мортале. Подвійне сальто. Потрійне
сальто.

САЛЬТО-МОРТАЛЕ, невідм ., с. Акро¬
батичний стрибок із перевертанням
у повітрі через голову (вперед або
назад).

Сальтоморталіст, а, ч.

САЛЮТ, у, ч. Урочисте вшанування
кого-, чого-небудь рушничними
або артилерійськими залпами, раке¬
тами, спуском і підняттям прапора і
т. ін. Святковий салют.

Салютний, а, е. Салютний залп.

Салютування, я, с. Салютування з на¬
годи річниці Перемоги.

Салютувати, ую, уєш. Урочисто вша¬
новувати кого-, що-небудь рушнич¬
ними або артилерійськими залпами,
ракетами, спуском і підняттям пра¬
пора і т. ін.

САЛЯМІ, невідм ., ж. Копчена ковбаса
(як правило, з додаванням часнику
та інших спецій).

САМАН, у, ч. 1. Будівельний стіновий
матеріал, що являє собою необпа-
лену цеглу, виготовлену з глини з
домішкою солом’яної січки, поло¬
ви, гною та ін. і висушену на сонці;
лимпач. 2. Рублена солома для ви¬
готовлення такої цегли.

Саманний, а, е. Саманний будинок.

Саманник, а, ч. Той, хто виробляє
саман.

Саманниця, і, ж.

Самановий, а, е. Саманові села.

САМАРІЙ, ю, ч. Рідкісноземельний
елемент, сріблястий м’який метал,
сполуки якого використовують у
світлотехніці.

САМБА, и, ж. 1. Бразильський народ¬
ний бальний танець вільної компо¬
зиції у швидкому темпі; музичний
розмір — 4/4, іноді 2/4. 2. Музика в
ритмі цього танцю.

САМБУК, а, ч. Солодка холодна стра¬
ва, яку готують збиванням фрукто¬
вого пюре з цукром і яєчним біл¬
ком. Яблучний самбук. Апельсиновий
самбук.

САМБУКА, и, ж. У стародавніх греків
і римлян — широка драбина, яку
застосовували під час облоги фор¬
теці, міста.

САМІТ, у, ч. Зустріч глав держав, на¬
рада на вищому рівні. Саміт глав
держав Великої сімки.

САМУМ, у, ч. Сухий гарячий вітер у
пустелях Азії та Африки; піщаний
ураган.

Самумний, а, е. Самумний вітер.

481

самурай — сапераві

С _

САМУРАЙ, я, ч. У феодальній Япо¬
нії — член привілейованого вій¬
ськового стану; світський фео¬
дал.

Самурайський, а, е. Самурайський дух.

САМШИТ, у, ч., бот. Невелике пів¬
денне вічнозелене дерево або ча¬
гарник із дуже твердою важкою
деревиною, з якої виготовляють
різні вироби.

Самшйтови^ а, е. Самшитові зарості.

САНАТбРІИ, ю, ч . Лікувально-про¬
філактичний заклад для лікування
і відпочинку.

Санаторний, а, е. Санаторний лікар.
Санаторне лікування. Санаторний
режим.

САНАЦІЯ, ї, ж. 1. мед. Профілактич¬
ний лікувальний захід; оздоровлення.
Санація організму від хвороб. 2. екон.
Система заходів впливу з метою за¬
гального оздоровлення негативної
ситуації, явищ, процесів тощо. Са¬
нація фінансів.

Санаційний, а, е. Санаційний уряд. Са¬
наційні методи.

САНГВІНІК, а, ч. Людина сангвініч¬
ного темпераменту.

Сангвінічка, и, ж.

Сангвінічний, а, е. Який відзначається
швидкою збуджуваністю, бурхли¬
вою, хоч і не глибокою, реакцією
на зовнішні враження; жвавий,
життєрадісний (про нервову орга¬
нізацію, темперамент). Сангвінічний
темперамент.

САНГІН, САНГВІН, а, ч„ САНГІ¬
НА, САНГВІНА, и, ж. 1. М’який
червоний або червоно- брунатний
(переважно мінеральний) олівець
без оправи, який використовують у
живописі. 2. Малюнок, виконаний
таким олівцем.

Сангіновий, а, е. Сангіновий малюнок.

САНДАЛ, САНТАЛ, ч. 1. род. а. Вічно¬
зелене тропічне дерево, ароматична
деревина якого багата на ефірну
олію. 2. род. у. Кристалічна речови¬
на, яку одержують із деревини цієї
рослини. 3. род. у. Барвник червоного
або жовтого кольору, який одержу¬
ють із деревини цієї та деяких інших
рослин.

Сандаловий, Санталовий, а, е. Сан¬
даловий стіл. Сандалові барвники.
Сандалове дерево.

САНДАЛІ, ів, мн. (одн. сандаля, і, ж.).
Те саме, що сандалії.

САНДАЛІЇ, їв, мн. (одн. сандалія, ї, ж.).

1. У давніх греків і римлян — взут¬
тя, що являло собою дерев’яну або
шкіряну підошву без каблуків, яку
прив’язували до ноги ремінцями.

2. Сучасне легке взуття без каблуків
із застібкою-ремінцем.

Сандальний, а, е. Взуття сандального
типу.

САНДАРАК, у, ч. Запашна густа смо¬
ла північноафриканського хвойного
дерева родини кипарисових, з якої
виготовляють лаки.

Сандараковий, а, е.

САНДВІЧ, СЕНДВІЧ, а, ч. Дві скла-
дені разом скибки хліба з маслом,
сиром, ковбасою і т. ін. між ними.

САНДЖАк, а, ч., іст. Адміністратив¬
ний округу султанській Туреччині.

САНДРИК, а, ч., архіт. Архітектурна
прикраса, карниз над вікнами на
фасаді будинку.

САНІТАР, а, ч. Особа молодшого медич¬
ного персоналу в лікарні, госпіталі,
яка доглядає хворих і поранених,
стежить за чистотою приміщення
тощо.

Санітарка, и, ж.

САНІТАРІЯ, ї, ж. 1. Система заходів,
скерована на охорону громадської
гігієни, на поліпшення умов праці
й побуту населення. Виробнича са¬
нітарія. Житлово-комунальна саніта¬
рія. Шкільна санітарія. 2. Наука, що
розробляє теоретичні основи вимог
громадської гігієни.

Санітарний, а, е. 1. Санітарний
огляд. Санітарна обробка хворого.
Санітарна інспекція (у 1 знач.).

2. Пов’язаний із медичним обслу¬
говуванням, із медичною службою
в армії. Санітарний взвод. Сані¬
тарна служба. Санітарна машина.
Санітарна частина.

САНКЦІЯ, ї, ж. 1. юр. Затвердження
чого-небудь вищою інстанцією;
визнання законності чогось. 2. юр.
Заходи впливу, покарання за пору¬
шення закону. Кримінальна санкція.

3. У міжнародному праві — заходи
впливу щодо держави, яка порушила
міжнародну угоду. Економічні санк¬
ції. Фінансові санкції. 4. екон. У кре¬
дитних відносинах — заходи впливу,
застосовувані банком до порушників
фінансової, касової, розрахункової
або кредитної дисципліни. Економіч¬
ні санкції. Кредитні санкції. Договірні
санкції. 5. Схвалення, дозвіл. Санкція
на проведення демонстрації . Санкція
на застосування препарату.

Санкціонований, а, е. Санкціонований
захід.

Санкціонування, я, с.

Санкціонувати, ую, уєш. Давати санк¬
цію на що-небудь; визнавати щось
законним, правильним, затверджу¬
вати, схвалювати щось.

САНКЮЛОТ, а, ч., іст. Представник
революційних народних мас часів
Французької буржуазної революції
кінця XVIII ст.

Санкюлотський, а, е.

САНОЛбГІЯ, і, ж. Наука про сані¬
тарію, профілактику захворювань і
підтримання здоров’я. Конференція з
проблем санології.

САНРЕЙС, у, ч. Рейс вертольота, лі¬
така та інших транспортних засобів
для надання медичної допомоги і
здійснення заходів із сангігієни.

САНСАРА, и, ж. В індуїзмі та буддиз¬
мі — уявлення про плинність і не¬
постійність усього живого, єдиний
ланцюг переходів з однієї тілесної
оболонки в іншу, кругообіг на¬
роджень і смертей, трансміграція,
метемпсихоз.

САНСКРИТ, у, ч. Літературна давньо¬
індійська мова, що вживалася у ста¬
родавній та середньовічній Індії.

Санскритський, а, е. Санскритська мова.
Санскритський рукопис.

САНСКРИТОЛбГІЯ, і, ж. Наука,
що вивчає санскритську мову та
літературу.

Санскритолог, а, ч.

САНТАЛ, див. сандал.

САНТИ… Перша частина складних
слів, що означає «сота частина».

САНТИГРАМ, а, ч. Одиниця ваги, що
дорівнює сотій частині грама.

САНТИМЕТР, а, ч. 1. Одиниця
виміру довжини, що дорівнює
одній сотій метра. 2. Лінійка
або стрічка з поділками на сан¬
тиметри. 3. спец. Одиниця виміру
електричної ємкості.

Сантиметровий, а, е. Сантиметровий
діапазон.

САНТУРІ, невідм., ч. Поширений у кра¬
їнах Близького Сходу й Закавказзя
струнний ударний музичний інстру¬
мент, схожий на цимбали.

САПА, и, ж. у військ. Окоп, траншея,
хід сполучення, які риють у напрямі
до позицій противника для посту¬
пового й непомітного наближення
до нього.

САПАЖУ невідм ., ч. Рід американ¬
ських чіпкохвостих мавп; капуцин
(у 2 знач.).

САПЙР, а, ч. Військовослужбовець
інженерних, військово-будівельних
частин і підрозділів, які будують і
ремонтують шляхи, мости, форти¬
фікаційні споруди тощо.

Саперний, а, е. Саперний батальйон.
Саперна лопатка.

САПЕРАВІ, невідм ., с. 1. Винний сорт
грузинського винограду середньо-

482

сапонін — сатира

пізнього періоду визрівання. 2. Сорт
виноградного вина.

САПОНЇН, у, ч. Органічна безазотна
речовина, що міститься в деяких
рослинах (особливо з родин роз¬
ових, гвоздикових) і дає з водою
піну, схожу на мильну; викорис¬
товують у виробництві шипучих
напоїв, халви.

САПРО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «гни¬
лий».

САПРОБІОНТИ, ів, мн. Організми
(переважно рослинного і тварин¬
ного походження), які за своїми
фізіолого-біохімічними властивос¬
тями здатні жити в забруднених
органічними речовинами водо¬
ймах.

САПРЙБНІСТЬ, ності, ж. Фізіологіч¬
ні й біохімічні властивості сапро¬
біонта, які зумовлюють його вижи¬
вання у воді з тим чи іншим вмістом
органічних речовин, що надходять у
водойми разом зі стічними во-
дами.

САПРОГЕННИЙ, а, е, бакт. Який
породжує гниття.

САПРОПЕЛІТ, у, ч., спец. Викопне буре
і червоне вугілля, що утворилося
внаслідок ущільнення сапропелю.
Цінна хімічна сировина.

Сапропелітовий, а, е. Сапропелітові від¬
кладення. Сапропелітове вугілля.

САПРОПЕЛЬ, ю, ч., спец. Мулисте
відкладення перегнилих залишків
нижчих організмів на дні переважно
стоячих водоймищ; використовуєть¬
ся як добриво, для грязелікування
тощо.

Сапропелевий, а, е. Сапропелеве вугілля.
Сапропелевий торф.

САПРОФАГ, а, ч., біол. Тварина, яка
живиться органічними речовинами,
що розклалися.

САПРОФЇГ, а, ч., бот. Рослинний ор¬
ганізм, який живиться органічними
речовинами від решток мертвих рос¬
лин і тварин.

Сапрофітний, а, е. Сапрофітні гриби.

САПФЇР, ч. 1. род. у. Різновид міне¬
ралу корунду прозоро-синього або
волошково-синього кольору; ко¬
штовний. Родовища сапфіру. 2. род. а.
Окремий камінець цього мінералу,
що використовується як ювелірна
прикраса.

Сапфірний, а, е. Сапфірна синява.

Сапфіровий, а, е. 1. Прикм. До сап¬
фір. Сапфірове намисто. Сапфірові
сережки. 2. перен. Який кольором,
блиском схожий на сапфір. Сап¬
фірове море.

САРАБАНДА, и, ж. 1. Старовинний
іспанський народний танець емо¬
ційного характеру; музичний роз¬
мір — 3/4. 2. Музика до цього танцю;
музичний твір у ритмі цього танцю.

САРАЦИНИ, ів, мн. (одн. сарацйн,
а, ч.; сарацйнка, и, ж .), іст. Дав¬
ня назва мусульманських народів
(арабів, турків і т. ін.), прийнята у
європейців.

Сарацинський, а, е. Сарацинські купці.

САРГАН, а, ч. Промислова риба роди¬
ни сарганових.

Саргановий, а, е. Саргановий промисел.

САРДАР, див. сердар.

САРДИНА, и, ж. 1. Невелика морська
промислова риба родини оселедце¬
вих. 2. тільки мн. Консерви з цієї
риби.

Сардйнка, и, ж.

Сардйновий, а, е. Сардинові консерви.

САРДОНІКС, ч. 1. род. у. Різновид
мінералу агату буро-червоного або
молочно-білого кольору із смугас¬
тим малюнком; коштовний. 2. род. а.
Окремий камінець цього мінералу,
що використовується як ювелірна
прикраса.

САРДОНІЧНИЙ, а, е. Злісно-глуз¬
ливий, уїдливий. Сардонічний сміх.
Сардонічний погляд.

Сардонічно. Сміятися сардонічно.

САРЖА, і, ж., текст. Тканина з діа¬
гональним переплетінням ниток,
використовується переважно на
підкладку.

Саржевий, а, е. Саржева тканина. Сар¬
жева підкладка.

САРІ, невідм ., с. Індійський жіночий
одяг у вигляді полотнища тканини,
один край якого прикріплюють до
тугого пояса, обвиваючи ним стегна
і ноги, другий — накидають на плече
або на голову як хустку.

САРКАЗМ, у, ч. 1. Злісна, уїдлива на¬
смішка, їдка іронія. 2. перев. у мн.
Уїдливі, злісно-глузливі заува¬
ження.

Саркастйчний, а, е. Саркастичний
сміх.

Саркастйчність, ності, ж.

Саркастйчно. Дивитися на речі саркас¬
тично.

САРКОДОВІ, их, мн. Клас безхре¬
бетних тварин типу найпростіших.

САРКОЛЕМА, и, ж., анат. Оболон¬
ка, що вкриває гладенькі м’язові
клітини.

САРКбМА, и, ж. Злоякісна пухлина у
людини й тварин, що розвивається з
елементів сполучної тканини.

Саркоматозний, а, е. Саркоматозна
пухлина.

САРКОСПОРЙДІЇ, ій, мн. Група
найпростіших тварин класу спо¬
ровиків.

САРКОФАГ, а, ч. 1. У давніх похо¬
ваннях — оздоблена труна (зви¬
чайно кам’яна), невелика гробни¬
ця, а також кам’яний надгробок у
вигляді труни. 2. техн. Спеціальна
будова для захоронення відхо¬
дів ядерних реакторів, установок
тощо, призначена для захисту до¬
вкілля від радіоактивних речовин.
Ядерний саркофаг.

Саркофаговий, а, е.

САРОС, у, ч., астр. Період (приблизно
18 років), після закінчення якого в
одній і тій самій послідовності знову
повторюються сонячні і місячні за¬
темнення.

САРСУЕЛА, и, ж. Жанр музично-
сценічного мистецтва в Іспанії
XVII— XX ст., в якому музичні
номери чергуються з діалогами й
танцями.

САСАФРАС, у, ч. Вид деревних рослин
родини лаврових.

САТАНА, и, ч. У релігійно-міфологіч¬
них уявленнях іудаїзму та христи¬
янства — головний антагоніст бога
і всіх вірних йому сил на небі й на
Землі, ворог людського роду, цар
пекла і володар бісів.

Сатанйнський, а, е. Сатанинський дух.

САТЕЛҐГ, а, ч. 1. У Стародавньому Ри¬
мі — озброєний найманець, слуга, що
супроводив свого володаря. 2. перен.
Залежна особа, покірний виконавець
чужої волі; прибічник; поплічник.

3. Держава, формально незалежна,
але фактично підкорена іншій (ве¬
ликій) державі. Держава-сателіт.

4. астр. Супутник планети. Місяць —
сателіт Землі. 5. техн. Зубчасте ко¬
лесо з рухомою віссю обертання, яке
здійснює рух одночасно навколо своєї
осі й осі центрального колеса.

Сателітний, а, е.

САТИР, а, ч. 1. В античній міфоло¬
гії — лукава, хтива істота з цапи¬
ними ногами, бородою і рогами;
супутник бога Діоніса. 2. перен.
Лукава, насмішкувата або хтива
людина. 3. Вид великих денних
метеликів. 4. Птах ряду курячих з
двома рогоподібними виростами на
голові (живе в Індії, Китаї).

САТИРА, и, ж. 1. Художній прийом у
творах літератури або мистецтва, за¬
снований на різкому, дошкульному
висміюванні пороків, хиб, негатив¬
них явищ дійсності. 2. Твір літерату¬
ри або мистецтва, в якому викорис¬
тано цей прийом; сукупність таких

483

с _

творів. Політична сатира. 3. Різка,
уїдлива насмішка.

Сатирик, а, ч. Письменник-сатирик.

Сатиричний, а, е. Сатиричний твір.
Сатирична п’єса. Сатиричне глузу¬
вання.

Сатирйчність, ності, ж.

САТИРИКСШ, ч. 1. род. а. В епоху
античності й Середньовіччя — наз¬
ва сатиричної драми, рідше — са¬
тиричного роману. 2. род. у, збірн.
Назва напрямку в театральному
мистецтві, літературі тощо.

САТИРІАЗ, у, ч., мед. Хворобливо заго¬
стрений статевий потяг у чоловіків.

САТИСФАКЦІЯ, ї, ж. 1. Почуття при¬
ємності; задоволення. 2. Утамування
почуття образи, переважно у формі
поєдинку, дуелі з особою, яка об¬
разила.

САТРАП, а, ч. 1. іст. Правитель облас¬
ті, провінції у стародавній Персії та
Мідії, який мав необмежену владу.
2. перен ., книжн. Деспотичний пра¬
витель, начальник, який не зважає
на закони, поводиться самовладно;
тиран.

САТРАПІЯ, ї, ж., іст. Область, про¬
вінція, якою управляв сатрап (у 1
знач.).

САТУРА, и, ж. Перший давньорим¬
ський театральний жанр, який
поєднував прозу, вірші, музику,
пантоміму.

САТУРАТОР, а, ч., спец. 1. Апарат для
насичення або обробки рідини газа¬
ми. 2. Апарат хімічної водоочисної
установки, що служить для приго¬
тування насиченого й освітленого
вапнистого розчину.

Сатураторний, а, е. Сатураторна уста¬
новка.

САТУРАЦІЯ, ї, ж., спец.

1. Насичення рідини газами; га¬
зування. 2. Хімічна обробка вугле¬
кислотою цукрового соку для ви¬
лучення з нього вапна.

Сатураційний, а, е. Сатураційний газ .

САТУРН, а, ч. 1. У давньоримській мі¬
фології — бог землеробства. 2. астр.
Шоста за відстанню від Сонця пла¬
нета Сонячної системи.

САТУРНАЛІЇ, ій, мн. 1. У Стародав¬
ньому Римі — веселе народне свято
після закінчення польових робіт (під
час зимового сонцестояння) на честь
бога часу й землеробства Сатурна.

2. перен. Нестримно-веселе свято;
гульбище.

САТУРНІЗМ, у, ч., мед. Хронічне отру¬
єння свинцем.

САТУРНІЇ, ій, мн., ент. Родина нічних
метеликів.

сатирик — сеанс

САТЬЯГРАХА, и, ж. В Індії в період
англійського колоніального пану¬
вання — тактика ненасильницької
боротьби за незалежність у двох
формах: неспівробітництва і грома¬
дянської непокори.

САУНА, и, ж. Лазня, в якій гаряча суха
пара (90—140 °С) у парній поєдну¬
ється з холодною водою басейну.

САУНДБЛАСТЕР, а, ч. Звукова карта
(плата).

САУНДТРЙК, а, ч. Фонограма до кіно-
або телефільму, естрадної вистави;
звукова доріжка.

САФАрі, невідм ., с. 1. Спеціальний
заповідник (переважно в Африці),
де дозволено полювання на диких
звірів. 2. Полювання в такому за¬
повіднику; час такого полювання.
3. Чоловічий та жіночий одяг
(куртка, плаття, жакет тощо) в
стилі традиційного тропічного
костюма з легкого плащового од¬
нотонного матеріалу. 4. Змагання,
які проводять в Африці з метою
тестування машин; автоперегони
в умовах пустелі. 5. розм. Одна
з форм активного відпочинку з
елементами полювання, їздою на
автомобілі тощо.

САФЛЙР, у, ч. 1. бот. Південна
трав’яниста рослина родини склад¬
ноцвітих, з насіння якої одержують
олію, а із суцвіть — фарбу. 2. Червона
і жовта фарби, виготовлені із суцвіть
цієї рослини. 3. Ефірна олія з на¬
сіння цієї рослини.

Сафлоровий, а, е. Сафлорові посіви.
Сафлорова олія.

САФРА, и, ж. Період збирання цукро¬
вої тростини на Кубі й переробки її
на цукрових заводах.

САФРАНІН, у, ч., спец. Барвник чер¬
воно-фіолетового кольору.

САШЕ, невідм ., с. 1. Надушена або
наповнена ароматичними речови¬
нами подушечка, яку кладуть між
білизною для надання їй приємного
запаху. 2. Сумочка з матерії і т. ін.
для зберігання носових хусточок,
гребінців тощо.

СВАРАДЖ, у, ч., політ. Програмне по¬
літичне гасло національно-визволь¬
ного руху «Індійський національний
конгрес», який закликав до боротьби
за незалежність і самовладність.

Свараджйст, а, ч.

Свараджйстка, и, ж.

СВАСТИКА, и, ж. К Хрест із загну¬
тими під прямим кутом кінцями —
один із релігійних знаків, який
зустрічається на творах мистецтв
давніх культур Європи, Азії, рідше

Африки й Америки. 2. Знак у вигляді
хреста із загнутими під прямим ку¬
том кінцями, який став емблемою
німецького фашизму.

СВІНГ1, у, ч., спорт. У боксі — боковий
удар із значної відстані.

СВІНГ2, у, ч., муз. Один з різновидір
джазу, для якого характерна сольна
імпровізація, великий склад ви¬
конавців.

СВІНГ3, у, ч., фін. 1. Ліміт (гранична
сума) кредиту в клірингових угодах
що взаємно надається сторонами
для покриття тимчасового переви¬
щення платежів над надходженнями
2. Коливання курсу валют та цінних
паперів на біржі.

СВЇНГЕР, а, ч. Коротке пальто з
м’якої вовняної тканини із сильно
розширеною від пройми спинкою,
яка утворює довгі фалди, що коли¬
ваються під час ходіння.

СВІТЧ, а, ч., фін. 1. Ліквідація зо¬
бов’язань за одними цінними па¬
перами або валютами та укладання
угод з іншими. 2. Перепоступка
третій стороні залишку на клірин¬
говому або іншому двосторонньому
рахунку за курсом зі знижкою проти
офіційного. 3. Операція щодо вико¬
ристання блокованого банківського
рахунку.

СВОП, а, ч., фін. 1. Валютна операція
щодо продажу певної валюти з умо
вою викупу такої суми назад через
певний час за курсом, зафіксова¬
ним на момент укладання угоди

2. Тимчасова закупівля товарів,
боргових зобов’язань, валюти тощо
з гарантією їх подальшого продажу

3. Різниця у відсоткових ставках
двох валют за один і той самий
термін.

СВОПІНГ, а, ч., інформ Переміщення
інформації з оперативної пам’яті у
зовнішню пам’ять, коли ця інфор¬
мація не використовується, та зчи¬
тування її назад, коли в ній виникав
потреба.

СГРАФҐГО, невідм ., с. 1. Спосіб дво
колірної декоративної обробки
керамічних виробів вискоблюван¬
ням у певних місцях кольорового
лицювального шару, яким спочатку
була вкрита поверхня виробу; спо¬
сіб декоративного оздоблення стін
продряпуванням шарів штукатурки
2. Художній твір, виконаний таким
способом.

СЕАНС, у, ч. 1. Виконання, здійснен¬
ня чого-небудь (роботи, лікування
та ін.) у певний проміжок часу без
перерви, а також проміжок часу

484

себорея — секатор

безперервного виконання чогось.
Сеанс масажу. Сеанс одночасної
гри в шахи. 2. Демонстрування,
показ кінокартини. Денний сеанс.
Вечірній сеанс.

СЕБОРЕЯ, ї, ж. Захворювання, що
характеризується збільшенням або
зменшенням виділення шкірного
жиру. Жирна себорея. Суха себорея.

СЕВР, у, ч., збірн. Високохудожні виро¬
би із фарфору, виготовлені на фарфо¬
ровому заводі в м. Севрі (Франція).

Севрський, а, е. Севрський фарфор.

СЕГІДИЛЬЯ, ї, ж. Іспанський на¬
родний танок швидкого темпу,
який супроводиться співом, грою
на гітарі та на кастаньєтах, а також
музика до цього танку; музичний
розмір — 3/4, 3/8.

СЕГМЕНТ, а, ч. 1. У математиці —
частина круга, обмежена дугою та
хордою, а також частина кулі, від¬
окремлена січною площиною; фігу¬
ра, предмет або частина площі такої
форми. Плаский сегмент. Сферичний
сегмент, техн. Про деякі деталі такої
форми. 2. зоол. Один із поздовжньо
розташованих члеників тіла, з яких
складається організм деяких тва¬
рин. Сегмент хробака. 3. анат. Одна
з однорідних ділянок, з яких скла¬
даються деякі органи, частини тіла.
Сегмент хребта. 4. Відрізок, части¬
на чого-небудь. Сегмент програми.
Сегмент пам’яті. Сегмент слова.
5. У маркетингу — частина ринку,
що має характерні ознаки. Сегмент
промислових товарів.

Сегментарний, а, е.

Сегментарність, ності, ж.

Сегментний, а, е.

СЕГМЕНТАЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Поділ
тіла або окремих органів деяких
тварин на ряд ділянок-сегментів.

2. Дроблення яйця на клітини під
час розвитку зародка. 3. Розподіл
чого-небудь на окремі частини. Ре¬
гіональна сегментація ринку.

СЕГНЕТОЕЛЕКТРИКИ, ів, мн. (< одн . сегнетоелектрик, а, ч.), фіз. Крис¬ талічні матеріали, діелектрична проникність яких досягає значних величин, залежно від напруги електричного поля, температури тощо. СЕГРЕГАЦІЯ, ї, ж. 1. Вид расової або національної дискримінації, який полягає в різних формах відокремлення кольорових від бі¬ лих. 2. У генетиці — розходження батьківських хромосом у мейозі. 3. мет. Неоднорідність хімічного складу сплавів, що виникає під час їх кристалізації. Сегрегаційний, а, е. СЕГУн, а, ч. Титул військово-феодаль¬ них правителів у Японії, при яких імператорська династія не мала реальної влади. СЕДАН, невідм ., ч. Тип закритого ку¬ зова автомобіля з чотирма дверима і двома або трьома рядами сидінь. СЕДАТЙВНИЙ, а, е, мед. Заспокійли¬ вий. Седативний засіб. СЕДАЦІЯ, ї, ж. Заспокоєння. СЕДИМЕНТАЦІЯ, і, ж. 1. хім. Осі¬ дання маленьких частинок твер¬ дого тіла в рідині або газі під дією гравітаційного поля чи відцентрових сил. 2. геол. Сукупність процесів на¬ громадження відкладів у водному середовищі. Седиментаційний, а, е. Седиментацій¬ ний цикл. СЕЗбН, у, ч. 1. Одна з чотирьох пір року. 2. Частина року, найбільше придатна для яких-небудь робіт, занять, відпочинку тощо. Футболь¬ ний сезон. Виноградний сезон. Період, протягом якого працюють театри. Театральний сезон. Сезонний, а, е. Сезонний одяг. Сезонні робітники. Сезонник, а, ч. Сезонний працівник. Сезонниця, і, ж. Сезонність, ності, ж. Сезонність по¬ льових робіт. СЕЇД, а, н., рел. Почесний титул му¬ сульман, які виводять свій родовід від Мухаммеда. СЙЙБА, и, ж. Порода дерева (на Кубі), СЕЙВАЛ, а, ч. Вид беззубих китів родини смугачів. СЕЙЛБбРД, а, ч. Довга вузька дошка з дерева або пінопласту з рухомим вітрилом для ковзання по поверхні води. СЕЙМ, у, ч. 1. Найвищий однопалат¬ ний законодавчий орган державної влади Польщі. 2. Законодавчий ор¬ ган деяких країн Східної Європи та Прибалтики у XX ст. 3. Центральний станово-представницький орган у феодальних монархіях. Сеймовий, а, е. СЕЙНЕР, а, ч. Морське моторне або мо¬ торно-вітрильне рибальське судно. Сейнерний, а, е. СЕЙСМІЧНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з явищами землетрусу. Сейсмічні хвилі. 2. Який служить для реєстрації та вивчення землетрусів. Сейсмічне зон¬ дування. Сейсмічна розвідка. Сейсміч¬ на служба. Сейсмічна місцевість. Сейсмічність, ності, ж. Схильність до землетрусів, інтенсивність зем¬ летрусів. СЕЙСМО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям «зем¬ летрус», «підземний поштовх». СЕЙСМОГРАМА, и, ж. Автоматичний безперервний запис на паперовій стрічці коливань земної поверхні, здійснюваний сейсмографом; стрічка з таким записом. СЕЙСМОГРАФ, а, ч. Прилад для авто¬ матичного безперервного запису та вимірювання коливань земної кори, що виникають під час землетрусів і вибухів. Сейсмографія, ї, ж. 1. Те саме, що сейсмологія. 2. Автоматичний запис коливань земної кори, здійснюваний сейсмографом. Сейсмографічний, а, е. Сейсмографічна станція. СЕЙСМОКАРДІОГРАМА, и, ж. Гра- фічний запис вібрацій тіла, що ви¬ кликається скороченням серця. СЕЙСМОКАРДІОГРАФІЯ, і, ж. Метод дослідження серця за допомогою сейсмокардіограм . СЕЙСМОЛОГІЯ, ї, ж. Галузь геофі¬ зики, що вивчає коливання земної кори та внутрішню будову Землі на основі спостережень за цими коли¬ ваннями. Сейсмолог, а, ч. Сейсмологічний, а, е. Сейсмологічні спо¬ стереження. СЕЙСМОМЕТРІЯ, ї, ж. Галузь сей- смології, що вивчає методи вимі¬ рювання коливань земної кори. Сейсмометричний, а, е. Сейсмометричне дослідження. СЕЙСМОСКОП, а, ч. Прилад, який відмічає час першого поштовху при коливаннях земної кори, а також його напрямок. СЕЙФ, а, ч. Вогнетривка сталева шафа або скриня для зберігання грошей, цінних документів, коштовностей і т. ін. СЙЙША, і, ж. Стояча хвиля у водних басейнах. СЕЙШН, невідм. Музикальна вечір¬ ка, неофіційний концерт, як пра¬ вило для обмеженого кола людей, пов’язаних спільними музикальни¬ ми смаками. СЙКАНС, а, ч. Одна з тригонометрич¬ них функцій кута в прямокутному трикутнику, що дорівнює відно¬ шенню гіпотенузи до катета, який прилягає до даного кута. СЕКАТОР, а, ч. Садові ножиці для об¬ різання крони дерев і декоративних с секвенція — сектант рослин, нарізання живців та інших робіт. СЕКВЕНЦІЯ, ї, ж ., муз. 1. Повторення того самого наспіву на різних сту¬ пенях висхідної або низхідної гами. 2. Різновид середньовічних като¬ лицьких культових пісень. СЕКВЙСТР, у, ч. 1. юр. Заборона або обмеження, накладене органами державної влади на користуван¬ ня приватним майном. 2. фін. Пропорційне скорочення коштів, передбачених бюджетом, в умо¬ вах подолання дефіциту. 3. мед. Ділянка омертвілої тканини, що відділилася від здорової. Секвестрація, ї, ж. 1. юр. Накладання секвестру (у 1 знач.). 2. фін. Впрова¬ дження секвестру (у 2 знач.). 3. мед. Утворення секвестру (у 3 знач.). Секвестрований, а, е. Секвестрування, я, с., фін. Секвестру¬ вання витратної частини бюджету. Секвеструвати, ую, уєш. 1. юр. На¬ кладати на що-небудь секвестр, піддавати секвестру (у 1 знач.). 2. фін. Впроваджувати секвестр (у 2 знач.). СЕКВЕСТРЕКТОМЇЯ, ї, ж., мед. Хі- рургічна операція: видалення сек¬ вестру (у 3 знач.). СЕКВбЙЯ, СЕКВбЯ, ї, ж., бот. Рід хвойних дерев родини таксодієвих. СЙКОНД-ХЕНД, а, ч„ розм. 1. Не¬ пові речі, ті, які були у вжитку. 2. Магазин, що торгує такими реча¬ ми. 3. Щось другосортне, низького ґатунку; сміття, мотлох. Секонд-хендівський, а, е, розм. СЕКРЙТ1, у, ч. 1. Те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших; таємниця. Секрет успі¬ ху. Кулінарний секрет. 2. Потайний пристрій у механізмах, предметах домашнього вжитку тощо. Секретний, а, е. 1. Секретний шифр. Секретні відомості. Секретний хід (у 1 знач.). 2. Підрозділ в уста¬ нові, який веде справи, що не підлягають розголошенню. Се¬ кретний відділ. 3. Секретний замок (у 2 знач.). Секретність, ності, ж. Секретність інформації. СЕКРЕТ2, у, ч. військ. Додатковий сторожовий пост із кількох осіб, виставлений таємно на найбільш небезпечних підступах з боку про¬ тивника, а також місце розташу¬ вання такого поста. СЕКРЙТ3, у, ч ., фізіол. Речовина, яку виробляють залози людини й твари¬ ни (слина, шлунковий сік і т. ін.). Секреторний, а, е. Секреторні нерви. Секреторна функція. СЕКРЕТАР, я, ч. 1. Виборний ке¬ рівник якої-небудь організації, якогось органу. Відповідальний сек¬ ретар Національної спілки письмен¬ ників України. Генеральний секретар ООН. 2. Ранг державного службовця. 3. Особа, що веде протокол зборів, засідання і т. ін. 4. Службовець, який відповідає за діловодство уста¬ нови, організації тощо. 5. Керівник поточної роботи установи, органу або якого-небудь відділу. Учений секретар. Секретарка, и, ж. Секретарка дирек¬ тора. Секретарство, а, с. Секретарський, а, е. Секретарські обов }язки. СЕКРЕТАРІАТ, у, ч. 1. Відділ якої- небудь установи, організації, що веде поточну роботу організа¬ ційно-виконавчого характеру. Се¬ кретаріат Верховної Ради України. 2. Керівний орган, що обирається для здійснення поточної роботи. Секретаріат Президента Украї¬ ни. 3. Особи, яких обирають на зборах, конференціях і т. ін. для ведення протоколів, підготовки резолюцій тощо. Секретарювання, я, с. Секретарювати, юю, юєш. Бути се¬ кретарем, виконувати обов’язки секретаря. СЕКРЕТЕР, а, ч. Письмовий стіл або шафа з відкидною або висувною дошкою для писання, із шухлядами й полицями для зберігання паперів, книжок. СЕКРЕТЙН, у, ч., фізіол. Гормональна речовина, яку виробляє слизова оболонка дванадцятипалої кишки і яка викликає виділення соку під¬ шлункової залози. СЕКРЙЦІЯ, ї, ж ., фізіол. Утворення й виділення залозами особливих речовин, необхідних для життєді¬ яльності організму. СЕКС, у, ч. 1. Статевий потяг; статеві зносини. 2. Еротика, хтивість. Сексуалізація, ї, ж. Дії, спрямовані на розвиток статевої чутливості і хтивості. Сексуалізм, у, ч. Підвищена статева чуттєвість; хтивість. Сексуільний, а, е. 1. Пов’язаний із ста¬ тевими зносинами; статевий. Сек¬ суальне життя людини. Сексуальний потяг. 2. Хтивий. СЕКС... Перша частина складних слів, що має значення «статевий». СЕКС-БЇЗНЕС, у, ч. Проституція. СЕКС-БЙМБА, и, ж ., ірон. Про жін¬ ку, що має сильну сексуальну при¬ вабливість. СЕКСЙЗМ, у, ч. 1. Дискримінація за статевою належністю. 2. Оцінка ролі, положення, пбведінки людини в суспільстві за статтю. СЕКС -КУЛЬТУРА, и, ж. Масова культура, насичена сексуальним змістом. СЕКСОЛбГІЯ, і, ж. Наука про стате¬ ві відмінності, статеве виховання й статеву поведінку. Сексолог, а, ч. Сексологічний, а, е. СЕКСОПАТОЛОГІЯ, і, ж. Розділ медицини, який займається ви¬ вченням і лікуванням захворювань, пов’язаних із порушенням статевого життя й статевої поведінки. Сексопатолог, а, ч. Лікар -сексопа¬ толог. СЕКСОТЕРАПІЯ, і, ж. Лікування сексуальних розладів; психологічна лікарська допомога у розв’язанні сексуальних проблем. Сексотерапевт, а, ч. СЙКСТА, и, ж. у муз. Шостий ступінь у діатонічній гамі. Секстовий, а, е. СЕКСТАКОРД, у, ч„ муз. Акорд ІЗ трьох звуків, що включає інтервали, терції й сексти. СЕКСТАН, СЕКСТАНТ, а, ч., спец. Ку- товимірювальний інструмент для астрономічних і геодезичних спо¬ стережень, який складається з дуги, що дорівнює одній шостій частині окружності, і двох дзеркал. СЕКСТЕТ, у, ч.$ муз. 1. Музичний твір для шістьох інструментів або шістьох голосів із самостійною партією для кожного. 2. Ансамбль із шістьох виконавців (музикантів або співаків). СЕКСТИЛЬЙОН, а, ч. Число, яке зо¬ бражають одиницею з 21 нулем (у деяких країнах — з 36 нулями). СЕКСТИНА, и, ж. у поет. Строфа з шести рядків подовженого (п’яти¬ стопного або шестистопного) ямба. СЕКС-ШЙП, у, ч. Магазин, кіоск, що торгує літературою сексуального змісту, товарами сексуального при¬ значення. СЙКТА, и у ж. 1. Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви. 2. перен.у розм. Група осіб, що замк¬ нулася в своїх вузьких інтересах. Сектант, а, ч. 1. Послідовник певної релігійної секти. 2. перен. Людина, яка обмежує свої інтереси тільки 486 сектантка — сема проблемами певної групи, учасник секти (у 2 знач.). Сектантка, и, ж. Сектантство, а, с. 1. Приналежність до релігійної секти; релігійний рух осіб, що відокремилися від панівної церкви. 2. перен. Вузькість поглядів осіб, що замкнулися в своїх групо¬ вих інтересах; замкнутість, властива секті (у 2 знач,). Сектантський, а, е. Сектантські збори . Сектантські настрої. СЕКТОР, ч. 1. род. а, геом. Частина кру¬ га, обмежена дугою і двома радіусами; деталі, частини предметів, машин і т. ін. такої форми. Зубчастий сектор. Плаский сектор. Сферичний сектор. 2. род. а. Ділянка, обмежена радіаль¬ ними лініями; частина певної пло¬ щі; ділянка, район. Сектор стадіону. 3. род. у. Галузь економіки, господар¬ ської діяльності. Промисловий сектор. Державний сектор. Приватний сектор . 4. род. у. Відділ в установі або орга¬ нізації. 5. род. а, спец. Відділ системи управління літака, пароплава і т. ін. Секторальний, а, е. Секторальна струк¬ тура. Секторальне засідання (у 2—4 знач.). Секторний, а, е. Секторний щит (у 1 знач.). Секторна модель структури народного господарства регіону (у З знач.). СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ, і, дк. 1. Пере¬ творення церковної і монастирської власності на світську, державну. 2. Вилучення чого-небудь із церков¬ ного, духовного відання і передача світському, цивільному, звільнення від церковного, духовного впливу (в суспільній і розумовій діяльності, в художній творчості). Секуляриза¬ ція літератури. Секуляризаційний, а, е. Секуляризований, а, е. Секуляризоване викладання. Секуляризувати, ую, уєш. Піддавати секуляризації. СЕКУНДА, и, ж. 1. Одиниця виміру часу, що дорівнює 1/60 хвилини. 2. Одиниця вимірювання кутів і дуг, яка дорівнює 1/3600 градуса і позна¬ чається двома скісними рисками (") зверху цифри справа. 3. муз. Другий ступінь у діатонічній гамі. 4. муз. Ін¬ струмент в оркестрі, що веде другу партію; втора. Секундний, а, е. 1. Прикм. до секунда. Секундна стрілка (у 1 знач.). 2. Який триває, відбувається протягом секун¬ ди; дуже короткочасний. Секундна пауза. Секундовий, а, е, муз. СЕКУНДАКОРД, у, ч„ муз. Третє обер¬ тання септакорду. СЕКУНДАНТ, а, ч. 1. Свідок і посеред¬ ник, який супроводжує кожного з учасників дуелі. 2. Посередник і помічник учасників спортивних змагань (із боксу, шахів, фехтуван¬ ня і т. ін.). Секундантський, а, е. Секундантські повноваження. СЕКЦІОНУВАТИ, ую, уєш, що , мед., рідко. Розтинати труп. СЕКЦІЯ1, ї, ж. 1. Одна з частин, діля¬ нок, Що складають яке-небудь ціле. Секція радіатора. 2. Відділ або підвід¬ діл установи, організації, товариства Ґт. ін., що має певну спеціалізацію. Секція магазину. Шахова секція. Секційний1, а, е. Секційні заняття. СЕКЦІЯ2, ї, ж ., мед. Розтин трупа. Секційний2, а, е. Секційний зал. Сек¬ ційний стіл. СЕК’ЮРИТИЗАЦІЯ, ї, ж. Розширен¬ ня, використання цінних паперів у ринкових відносинах, у сфері кре¬ дитування. СЕК’ЮРИТІ, невідм. 1. Охорона; охоронна служба; служба безпеки. 2. Особистий охоронець. СЕЛАГІНЙЛА, и, ж ., бот. Рід багато¬ річних трав класу плауноподібних, поширений здебільшого в тропі¬ ках. СЕЛАХІЇ, їв, мн.Л іхт. Підвид хижих хрящових риб. СЕЛЕКТИВНИЙ, а, е, спец. Здатний робити відбір. Селективні розчин¬ ники. Селективний відбір сигналів. Селективний протекціонізм. Який ґрунтується на селективності. СЕЛЕКТИВНІСТЬ, ності, ж ., спец. Здатність робити відбір. Селектив¬ ність радіоприймача. СЕЛЙКЦІЯ, ї, ж. 1. Наука, що вивчає методи виведення нових або по¬ ліпшення існуючих порід свійських тварин і сортів рослин. Підручник із селекції. 2. Виведення нових або по¬ ліпшення існуючих порід свійських тварин та рослин штучним відбором і схрещенням. 3. Виділення кого-, чого-небудь із загальної маси за певною ознакою; відбір. Селекційний, а, е. 1. Селекційні закла¬ ди України. Селекційні сорти груші. 2. спец. Не суцільний; вибірковий. Селекціонер, а, ч. Праця селекціонера (у 1 знач.). Селекціонувати, Селектувати, ую, уєш. Займатися селекцією. СЕЛЙН, у, ч. Хімічний елемент — сіра металева речовина, що використо¬ вується для виготовлення фотоеле- _ С ментів, знебарвлення та забарвлення скла і т. ін. Селеновий, а, е. Селенове скло. Селено¬ вий фотоелемент. СЕЛЕНЇТ1, у, ч., мін. Різновид гіпсу рожевого, жовтого або білого ко¬ льору, який використовують для виготовлення художньо -побутових виробів. Селенітовий, а, е. Селенітова попіль¬ ничка. СЕЛЕНІТ2, а, ч. У науково -фантас¬ тичній літературі — назва жите¬ лів Місяця; у зв’язку з розвитком космічних польотів — людина, що досягає Місяця, веде там наукові спостереження. Селенітка, и, ж. СЕЛЕНІТ3, а, ч. Сіль селенистої кис¬ лоти. СЕЛЕНОГРАФІЯ, ї, ж. Розділ астро¬ номії, що вивчає Місяць. Селенограф, а, ч. Фахівець із селено¬ графії. Селенографічний, а, е. Селенографічні дослідження. СЕЛЕНОДЕЗІЯ, ї, ж. Розділ астро¬ номії, що вивчає форму й розмір Місяця в цілому. Селенодезичний, а, е. Селенодезичні дослідження. СЕЛЕНОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ астроно¬ мії, що вивчає рельєф, склад, будову й історію розвитку верхньої твердої оболонки Місяця. Селенолог, а, ч. Селенологічний, а, е. Селенологічні до¬ слідження. СЕЛЕНОЦЕНТРИЧНИЙ, а, е. Який оточує Місяць, розміщений навко¬ ло нього; навколомісячний. Селено¬ центрична орбіта. СЕЛІТРА, и, ж. Назва нітратних со¬ лей натрію, калію, амонію, кальцію і т. ін., які використовують для ви¬ готовлення вибухових речовин, для добрив, при засолюванні м’яса та ін. Селітровий, а, е. Селітрові добрива. Селітряний, а, е. Селітряна поташня . СЕЛЬ, ю, ч ., геол. Короткочасний бурх¬ ливий паводок на гірських річках із великим вмістом намулу та уламків гірських порід. СЕЛЬВА, и, ж ., СЕЛЬВАСИ, ів, мн. Вічнозелені вологі екваторіальні ліси в Південній Америці. СЕЛЬСЙН, а, ч., техн. Електрична машина для дистанційного переда¬ вання інформації про кут повороту вала другої машини. СЙМА, и, ж., лінгв. 1. Смислова оди¬ ниця мовних знаків. 2. Варіант семеми. 487 с _ СЕМАНСІОГРАФІЯ, ї, ж ., лінгв. Фор¬ ма письма, що являє собою спробу безпосереднього зображення зна¬ чень слів. СЕМАНТЙМА, и, ж ., лінгв. 1. Те саме, що семема. 2. Компонент слова, що характеризується лексичним, матері¬ альним значенням. СЕМАНТИЗАЦІЯ, ї, ж ., лінгв. Набуття смислу, значення. Семантизація сло¬ вотворчих засобів. СЕМАНТИКА, и, ж. 1. Значення мов¬ них одиниць — окремих слів, фра¬ зеологізмів, складових частин слова тощо. Семантика слова. 2. Розділ мовознавства, що вивчає проблеми смислу, значення та тлумачення слів, виразів тощо. Семантйчний. а, е. Семантична група. СЕМАСІОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ мово¬ знавства, що вивчає лексичні зна¬ чення мовних одиниць — окремих слів, фразеологізмів і т. ін. та зміни цих значень. Семасіолог, а, ч. Семасіологічний, а, е. Семасіологічні дослідження. СЕМАТОЛЙГІЯ, ї, ж. у лінгв. Те саме, що семасіологія. СЕМАФЙР, а, ч. 1 . зал. Сигнальний при¬ стрій на залізничній колії, положен¬ ня крила або вогні якого показують машиністові, чи вільна колія. 2. мор. Спосіб зорової сигналізації, яка здійснюється прапорцями, зміною положення рук; спеціальний апарат, що встановлюється на березі для сиг¬ налізації суднам. Береговий семафор. Семафорити, рю, риш, розм. Подавати сигнали семафором (у 2 знач.). Семафорний, а, е. Семафорник, а, ч. 1. Залізничник, який управляє семафором. 2. мор. Той, хто передає і приймає сигнали семафора. СЕМБРЙЛЯ, СЕМБРЙЛЯ, і, ж. Плата слугам, найнятим робітникам на¬ турою. СЕМЙМА, и, ж.у лінгв. 1. Найменша смислова одиниця мовної системи, що реалізується на комунікативному рівні. 2. Значення слова, його пред¬ метний зміст. СЕМЙСТР, у, ч. Половина навчального року в навчальних закладах. Перший семестр. Другий семестр. Семестровий, а, е. Семестровий залік. СЕМІНАР, у, ч. 1. У вищих навчаль¬ них закладах — особлива форма групових занять студентів з якогось предмета або певної теми. 2. Групові заняття для певної спеціальної під¬ готовки, підвищення кваліфікації. :емансіографія — сенситометрйчний Семінарський, а, е. Семінарська кімна¬ та. Семінарські заняття. СЕМІНАРІЯ, ї, ж. Середній духов¬ ний навчальний заклад. Духовна семінарія. Семінарйст, а, ч. Семінарійний, а, е. Семінарійський, а, е. СЕМІОЛОГІЯ, ї, ж. Те саме, що се¬ міотика. Семіологічний, а, е. Семіологічні до¬ слідження. СЕМІОТИКА, и, ж., спец. 1. Наука про різні знаки й системи знаків (мовні й немовні), які використовують у людському суспільстві для передачі інформації. 2. Розділ медицини, що вивчає ознаки хвороб. Семіотйчний, а, е. СЕМІТИ, ів, мн. (одн. семіт, а, ч.. семітка, и, ж.). Група народів, що насеЛяють або населяли Північну та Східну Африку й Передню Азію, до яких належать стародавні вавило- няни, ассирійці, фінікійці та інші, а також сучасні народи: араби, сирій¬ ці, євреї, ефіопи. Семітйчний, а, е. Семітський, а, е. Семітські мови. Се¬ мітські племена. СЕМІТИЗМ, у, ч. Слово або вислів, створені за зразком будь-якої семіт¬ ської мови або запозичені з неї. СЕМІТОЛОГІЯ, ї, ж. Сукупність наук, що вивчають семітську культуру, се¬ мітські мови, літературу. Семітолог, а, ч. Семітологічний, а, е. Семітологічні праці. СЕНАТ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — рада старійшин, найвищий орган державної влади, 2. У ряді країн — найвища судово-адміністра¬ тивна установа. 3. У США, Франції та деяких інших державах — верхня палата парламенту. 4. Приміщення, в якому містяться такі установи. Сенатський, а, е. СЕНАТОР, а, ч. Член сенату; звання члена сенату. Сенаторство, а, с. Сенаторський, а, е. СЕНБЕРНАР, а, ч. Порода великих, переважно довгошерстих, собак, а також собака цієї породи. СЕНДАСТ, у, ч.у мет. Алюмінієво- кремнієво-залізний сплав. СЕН Д ВІЧ, див. сандвіч. СЕНЕГА, и, ж.у бот. багаторічна рос¬ лина родини китяткових, росте в Північній Америці. СЕНЕШАЛЬ, я, ч., іст. 1. У Франк¬ ській державі — головний управитель королівського палацу. 2. У Фран¬ ції X— XVIII ст. — урядовець, що очолював адміністративно-судовий округ. СЕНПОЛІЯ, ї, ж . Кімнатна рослина. СЕНС, у, ч. 1. Суть чого-небудь; зміст; те, що відіграє особливу роль, має виняткове значення; сила. 2. Розумна підстава; рація. 3. Мета, основне призначення чого- небудь. СЕНСАЦІЯ, ї, ж. 1. Сильне, приго¬ ломшливе враження, яке справляє на громадськість певна подія, якесь повідомлення. 2. Подія, повідо¬ млення, що, вражаючи чимсь, збу¬ джує багатьох, викликає загальне зацікавлення. Сенсаційний, а, е. Який викликає або здатний викликати сенсацію; роз¬ рахований на сенсацію. Сенсаційне повідомлення. Сенсаційність, ності, ж. Сенсаційність події. СЕНСЙЙ, я, ч. 1. Учитель, наставник (у східних єдиноборствах); той, хто навчає, передає знання, тре¬ нер. 2. Шанобливе звертання до людини. СЕНСИБЕЛЬНИЙ, а, е. Який осяга¬ ється за допомогою відчуттів. СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ, і, ж. 1. фізіол. Біологічний процес, унаслідок якого підвищується чутливість ор¬ ганізму щодо повторної дії на нього чужорідних речовин. 2. фот.у кін. Підвищення чутливості до світла фотографічних пластинок, паперу та плівок додаванням до фотоемульсії спеціальних речовин. Сенсибілізатор, а, ч., спец. Речовина, що викликає сенсибілізацію. Оптичний сенсибілізатор. Сенсибілізований, а, е. Сенсибілізувати, ую, уєш, спец. Викли¬ кати сенсибілізацію. СЕН-СИМОНІЗМ, у, ч. Вчення фран¬ цузького соціаліста-утопіста другої половини XVIII — початку XIX ст. Сен-Симона та його послідовників. Сен-симонїст, а, ч. Сен-симоністський, а, е. СЕНСИТИВНИЙ, а, е, спец. Чутли¬ вий. Сенситйвність, ності, ж. СЕНСИТОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬ мірювання чутливості світлочутли¬ вих матеріалів. Сенситометрія, ї, ж. Вчення про вимі¬ рювання чутливості світлочутливих матеріалів. Сенситометрйчний, а, е. Сенсито¬ метричні дослідження. 488 сенсор — серадела С СЕНСОР, а, ч. 1. техн. Високо¬ чутливий елемент, який здатний перетворювати різноманітні види неелектричних впливів (темпе¬ ратура, магнітне поле тощо) на електричний сигнал. Напівпровід¬ никові • сенсори. 2. Високочутливий прилад на основі такого елемента. 3. Людина, що володіє чутливістю шкіри. Сенсорний, а, е. Сенсорний рефлекс. Сенсорні технології . Сенсорний пере¬ микач. СЕНСУАЛІЗМ, у, ч. Напрямок у філо¬ софії, який визнає відчуття єдиним джерелом пізнання. Сенсуаліст, а, ч. Сенсуалістйчний, а, е, філос. 1. Прикм. до сенсуалізм. Сенсуалістична концеп¬ ція. 2. Те саме, що сенсуальний. Сенсуалістка, и, ж. СЕНСУАЛЬНИЙ, а, е, філос. Засно¬ ваний на власному чутті, відчутті. Сенсуальність, ності, ж. СЕНТЕНЦІЯ, ї, ж. Вислів повчального характеру. Сентенційний, а, е. Сентенційний ви¬ слів. Сентенційність, ності, ж. СЕНТИМЕНТАЛІЗМ, у, ч. 1. Літе- ратурний напрям другої половини XVIII — початку XIX століття, що розвивався як заперечення класи¬ цизму, характеризувався особливою увагою до індивідуального духо¬ вного світу людини, до природи і водночас відзначався ідеалізацією дійсності та надмірною чутливістю в її зображенні. 2. Надмірна чутли¬ вість, сентиментальне ставлення до кого-, чого-небудь. Сентименталіст, а, ч. 1. Прихильник, послідовник, представник сенти¬ менталізму (у 1 знач.). 2. Той, хто виявляє надмірну чутливість до кого-, чого-небудь. Сентиментальний, а, е. 1. Що стос, сентименталізму (у 1 знач.). Сенти¬ ментальний роман. 2. Здатний легко розчулитися; надмірно ніжний у вияві почуттів. Сентиментальна людина . Сентиментальність, ності, ж. СЕНТРАЛЬ, і, ж. У деяких країнах Латинської Америки — цукровий завод і прилеглі до нього плантації цукрової тростини. СЕНЬЙбР1, а, ч., іст . У Західній Європі часів Середньовіччя — фе¬ одал, який мав право власності на землю і повну владу (політичну, адміністративну, судову) на своїй території. СЕНЬЙЙР2, а, ч. Ввічливе називання, звертання до чоловіка в Іспанії та деяких інших країнах; називання будь-якої особи чоловічої статі або жартівливо-іронічне звертання до неї. Сеньйора, и? ж. СЕНЬЙОРИТА, и, ж. Ввічливе на¬ зивання, звертання до дівчини в Іспанії та деяких інших країнах. СЕНЬЙОРАЖ, у, ч.,~ фін. Прибуток, одержуваний державною скарбни¬ цею від випуску грошей, дорівнює різниці між номінальною вартістю грошей та витратами на їх емісію. СЕНЬЙОРЕН-КОНВЕНТ, у, ч. 1. У ряді країн — збори представників деле¬ гацій, які скликають під час роботи з’їзду. 2. У парламентах деяких кра¬ їн — рада старійшин, до складу якої входять лідери політичних партій. СЕНЬЙОРІЯ, і, ж., іст. 1. У Західній Європі часів Середньовіччя — зе¬ мельне володіння, що належало сеньйору {див. сеньйор1). 2. У Західній Європі часів Середньовіччя — ви¬ борний орган міської влади. СЕПАРАТИЗМ, у, ч., політ. Прагнен¬ ня до відокремлення, відособлення; політичний рух національних мен¬ шин, скерований на відокремлення від державного цілого й утворення самостійної держави. Сепаратйвний, а, е. Пройнятий се¬ паратизмом. Сепаративні настрої. Сепаративні тенденції. Сепаративність, ності, ж. Сепаратист, а, ч. Сепаратистка, и, ж. Сепаратистський, а, е. СЕПАРАТНИЙ, а, е, політ. 1. Від¬ окремлений, відособлений від ін¬ ших. Сепаратна організація. 2. Який провадиться, відбувається відокрем¬ лено, відособлено від інших. Сепа¬ ратний мир. Сепаратні переговори. Сепаратність, ності, ж. Сепаратність переговорів. СЕПАРАТОР, а, ч. 1. Апарат для від¬ окремлення однієї речовини від іншої або для виділення однієї ре¬ човини зі складу іншої. 2. У підши¬ пниках — металева обойма для роз’єднання шариків або роликів, для збереження однакової відстані між ними. Сепараторний, а, е. Сепараторник, а, ч. Той, хто сепарує що-небудь. Сепараторниця, і, ж. Сепарований, а, е. Сепарування, я, с. Сепарування молока. Сепарування руди. Сепарувати, ую, уєш. Відокремлювати одну речовину від іншої, виділяти одну речовину зі складу іншої. Се¬ парувати молоко. СЕПАРАЦІЯ, і, ж. 1. техн. Відокрем¬ лення однієї речовини від іншої, виділення однієї речовини зі скла¬ ду іншої. 2. політ. Відособлення, відокремлення від певної держави частини території, заселеної на¬ ціональною меншістю. Політична сепарація. Етнічна сепарація. Сепараційний, а, е. Сепараційний цех. Сепараційний підхід. СЙПІЯ, ї, ж. 1. Морський голо- воногий молюск, у тілі якого виробляється коричневий барв¬ ник; каракатиця. 2. Натуральна або синтетична коричнева фарба, стійка щодо дії сонця та повітря. 3. Малюнок, виконаний такою фарбою. 4. Фотографія коричне¬ вого тону. СЕПСИС, у, ч., мед. Загальне заражен¬ ня організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби. Септйчний, а, е. Септичні захворю¬ вання. СЕПТАКЙРД, у, ч., муз. Акорд, який складається із прими (основного тону), терції, квінти й септими. СЕПТЕТ, у, ч. 1. Музичний твір для семи голосів або інструментів із самостійними партіями для кожно¬ го. 2. Ансамбль із семи виконавців (співаків або музикантів). СЙПТИК, а, ч., техн. Басейн у системі каналізаційної мережі для очищен¬ ня стічних вод. СЙПТИМА, и, ж., муз. 1. Сьомий сту¬ пінь у діатонічній гамі. 2. літ. Семи- строкова строфа з різними схемами римування. Септимовий, а, е. Септимовий тон. Септимова строфа. СЕПТИЦЕМІЯ, ї, ж., мед. Токсична форма сепсису. Септицемічний, а, е. СЕПТбЛЬ, і, ж., муз. Семидольна ритмічна фігура, що утворюється при поділі на сім рівних частин якої-небудь ритмічної одиниці. СЕПТбН, а, ч. Друкарська фотонабірна машина для набору ієрогліфами СЕР, а, ч. 1. В Англії — титул баронета, а також особа, яка має цей титул. 2. В англомовних країнах — ввічливе звертання до чоловіка. СЕРАДЕЛА, и, ж., бот. Однорічна кормова медоносна рослина родини бобових, яку використовують також як зелене добриво. 489 сераль — сертифікат С _ СЕРАЛЬ, ю, ч. У країнах Сходу — па¬ лац і його внутрішні покої. Сул¬ танський сераль ; жіноча половина у палаці, будинку; гарем. СЕРАСКЙР, а, ч. У Стародавній Туреч¬ чині — головнокомандувач; пізніше (в султанській Туреччині) — військо¬ вий міністр. Сераскйрський, а, е. Сераскирський палац., СЕРАФИМ, а, ч. В іудейській та хрис¬ тиянській релігіях — ангел вищого рангу, якого зображували з шістьма крилами. Серафймський, а, е. СЕРБ, а, ч. У Західній Європі ча¬ сів Середньовіччя — кріпосний селянин, особисто залежний від феодала. СЕРВАЖ, у, ч. У Західній Європі часів Середньовіччя — форма кріпосної залежності сервів. СЕРВАЛ, а, ч. Хижак родини котячих жовто-сірої масті з темними пля¬ мами на боках і смугами вздовж хребта; живе в Африці. СЕРВАНТ, а, ч. Низький буфет для зберігання посуду й столової бі¬ лизни. СЕРВЕР, а, ч. 1. інформ. Комп’ютер, який виконує функції обслуго¬ вування користувачів, а також керує розподіленням ресурсів (принтерів, пам’яті тощо) в об¬ числювальній мережі. Файловий сервер. Сервер бази даних. 2. інформ. Комп’ютерна програма, що за¬ безпечує управління доступу до ресурсів мережі. 3. інформ. Вузол в Інтернеті, що має електрон¬ ну адресу, містить певну інфор¬ мацію та посилання по цій темі. 4. спорт. У тенісі та інших спор¬ тивних іграх — гравець, який уводить м’яч у гру. Серверний, а, е. СЕРВІЗ, у, ч. Повний набір столового або чайного посуду, розрахований на певну кількість осіб. Чайний сервіз. Кавовий сервіз. Фарфоровий сервіз. Сервізний, а, е. Сервізне блюдо. Сервіз¬ ний чайник. Сервізний столик. СЕРВІЛІЗМ, у, ч., книжн. Рабська догідливість, улесливість; прислуж¬ ництво. Сервїльний, а, е. СЕРВІРУВАТИ, ую, уєш. Накривати стіл для обіду, вечері та ін., роз¬ ставляючи у певному порядку посуд, страви тощо. Сервірувати стіл. Сервірований, а, е. Добре сервірований стіл. Сервірування, я, с. Сервірування столу. СЕРВІС, у, ч. Обслуговування насе¬ лення, забезпечення його побутових потреб. Сервісний, а, е. Сервісне забезпечення. СЕРВІТУТ, у, ч., юр. Обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. Міжнародний сервітут. Сервітутний, Сервітутовий, а, е. Серві¬ тутне обмеження. СЕРВО... Перша частина складних слів, яка відповідає поняттю «до¬ поміжний». СЕРВОКОМПЕНСАТОР, а, ч., техн. Пристрій, який дає пілотові мож¬ ливість зменшувати тиск на ручку штурвала. СЕРВОМОТОР, а, ч., техн. Допоміж¬ ний двигун для дистанційного авто¬ матичного керування або регулю¬ вання машин, апаратів тощо. СЕРДАР, САРДАР, а, ч. 1. У деяких мусульманських країнах Сходу — головнокомандувач. 2. В Індії та Афганістані — глава племені, впли¬ вовий вельможа. СЕРДОЛІК, у, ч. Напівдорогоцінний камінь червоного або оранжевого кольору, різновид халцедону. Сердоліковий, а, е. Сердолікове намисто. Сердоліковий блиск. СЕРЕНАДА, и, ж. 1. У середньо¬ вічній поезії трубадурів — вечірня віншувальна пісня, яку виконували просто неба. 2. муз. В Італії, Іспа¬ нії та деяких інших країнах часів Середньовіччя — вечірня пісня на честь коханої, яку виконували під її вікном у супроводі гітари або мандоліни. СЕРЖАНТ, а, ч. В армії, міліції — звання або чин молодшого команд¬ ного складу, а також особа, що має це звання. Молодший сержант. Стар¬ ший сержант. Сержантський, а, е. Сержантські по¬ гони. СЕРИГРАФІЯ, ї, ж. Трафаретний друк, при якому фарба протискується крізь спеціальну тонку сітку. СЕРЙН, у, ч. Одна з найпоширеніших природних амінокислот, яка входить до складу майже всіх білків. СЕРІАЛ, у, ч. Багатосерійний фільм, як правило, розважального харак¬ теру. Серіальний, а, е. СЙРІЯ, ї, ж. 1. Ряд однорідних або споріднених за спільною ознакою предметів. 2. Ряд виробів, ма¬ шин, деталей, що виготовляють¬ ся за певним взірцем, стандартом. 3. Частина великого фільму, яку демонструють самостійно, пере¬ важно протягом цілого сеансу. 4. Розряд, категорія цінних па¬ перів (грошових знаків, облігацій або документів), що позначається цифрами чи літерами. Серійний, а, е. Серійне виробництво. Серійні машини. Серійність, ності, ж. СЕРОЗНИЙ, а, е, фізіол. 1. Сироват¬ ковий; що стос, сироватки крові. Серозна рідина. 2. Який виділяє оболонка, що вкриває внутрішні по¬ рожнини (очеревини, плеври і т. ін.) людини та хребетних тварин. Серозні залози. Серозні порожнини. СЕРОЛОГІЯ, ї, ж ., спец. Наука, що вивчає властивості сироватки крові людини і тварин. Серолог, а, ч. Серологічний, а, е. Серологічний метод. Серологічна лабораторія. СЕРОТЕРАПІЯ, ї, ж ., мед. Лікування інфекційного захворювання введен¬ ням хворому відповідної сироватки, яку одержують із крові штучно за¬ ражених тварин. СЕРОТОНІН, у, ч. Біологічно активна речовина групи біогенних амінів. СЕРПАНТИН, ч. 1. род. у. Згорнута в рулончик довга вузька стрічка з кольорового паперу, яку кидають на присутніх під час балів, маска¬ радів, а також прикрашають нею зал. 2. род. а, перен. Звивиста (переважно гірська) дорога. Серпантйнний, Серпантйновий, а, е. Серпантинна (серпантинова) стрічка. СЕРПЙНТ, а, ч„ муз. Старовинний духовий музичний інструмент. СЕРПЕНТАРІЙ, ю, ч. Заповідник, у якому утримують отруйних змій; зміїний розплідник. СЕРПЕНТИН, СЕРПЕНТИНІТ, у, ч., мін. Смугастий мінерал зеленого кольору найрізноманітніших від¬ тінків; змійовик. СЕРСб, невідм ., с. 1. Гра з тонким легким обручем, який підкидають і ловлять спеціальною паличкою. 2. Приладдя для цієї гри — палич¬ ки й обруч. СЕРТИФІКАТ, а, ч. 1. Посвідчення, письмове свідоцтво. 2. Документ, що засвідчує склад, якість продукції, а також сортність, асортимент тощо, і додається до товарів, які надходять у продаж. 3. фін. Позикове фінансове зобов’язання держави; назва білета деяких державних позичок. 4. фін. Письмове свідоцтво, що видається власнику цінного папера (цінних 490 сертифікація — сидерація С паперів) і містить визначені зако¬ нодавством реквізити та назву виду цінного папера, засвідчує право власності на цінний папір. Серти¬ фікат власності. Сертифікат відпо¬ відності. Депозитний сертифікат. СЕРТИФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Одержання сертифіката на право чого-небудь. 2. Підтвердження відповідності якісних характеристик товарів та послуг тому рівню, якого вимагає стандарт якості. Сертифікація то¬ вару. Сертифікувати, ую, уєш. Засвідчувати право на використання чого-небудь, здійснення чого-небудь. Сертифіку¬ вати продукцію. СЙРУМ, у, ч.ь спец. Сироватка лімфи або крові. СЙРФІНГ, ч. 1. род. у, спорт. Вид водного спорту — ковзання на при¬ бійній хвилі на спеціальній дошці. 2. род. а. Дошка для такого ковзання. 3. род. а, розм. Пошук цікавої інфор¬ мації в Інтернеті. Серфінгіст, а, ч. СЙСІЯ, ї, ж. 1. Періодичні засідання представницького органу, суду, наукової установи чи громадської організації, а також період таких засідань. Сесія Генеральної Асамблеї ООН. Сесія Національної Академії наук України. Сесія місцевої ради. 2. Екзамени у вищих і спеціальних середніх навчальних закладах, а та¬ кож період таких екзаменів. Літня сесія. Сесійний, а, е. Сесійний період. Сесійна зала Верховної Ради. СЕСЙН, СЕСУН, а, ч. Один із видів короткої жіночої стрижки. СЕТ1, у, ч. Партія гри в теніс та в деякі інші спортивні ігри. СЕТ2, а, ч. Один із дев’яти головних богів у релігії Стародавнього Єгип¬ ту; бог війни, пустелі, темряви. СЕТБЙЛ, у, ч. Очко, що розігрується у тенісному матчі, виграш або програш якого може вирішити долю сету. СЙТЕР, а, ч. Порода мисливських ля¬ гавих собак з довгою шерстю, СЕТЛЬМЕНТ, у, ч. Особливі райони міста, що створювалися в залежних країнах розвинутими державами для проживання громадян з ме¬ трополії. СЕЦЕСІЙН, у, ч. Об’єднання худож¬ ників у Німеччині і Австрії кінця XIX — поч. XX ст., які генерували академічні доктрини і виступали провісниками стилю модерн. СЕЦЕСІЯ, ї, ж. 1. У Стародавньому Римі — демонстративний вихід плебеїв зі складу римської громади. 2. юр. Вихід зі складу держави якоїсь її частини. 3. Відступництво. СИБАРИТ, а, ч. Бездіяльна, розпещена людина, що живе чужою працею. Сибарйтка, и, ж. Сибарйтство, а, с. Сибарйтствувати, ую, уєш. Вести жит¬ тя, притаманне сибаритові. Сибарйтський, а, е. Сибаритський спо¬ сіб життя. СИБІЛЯНТ, а, ч„ лінгв. Передньоязи¬ ковий щілинний приголосний звук (с, з, ш, ж). Сибілянтний, а, е. Сибілянтні звуки. СИВАПІТЕК, а, ч. Рід викопних лю¬ диноподібних мавп. СИВІЛА, и, ж ., міф. У стародавніх греків, римлян і деяких інших на¬ родів — легендарна жінка-віщунка; ворожбитка. СИГАРА, и, ж. Щільно скручені в товсту трубку тютюнові листки для куріння. Кубинські сигари. Сигарний, а, е. Сигарний дим. Сигарник, а, ч. Той, хто виготовляє сигари. Сигарниця, і, ж. 1. Жін. до сигарник. 2. Коробка для зберігання сигар, цигарок. СИГАРЙТА, и, ж. 1. Маленька тонка сигара. 2. Цигарка без мундштука. Сигаретка, и, ж. Сигаретний, а, е. Сигаретний дим. Си¬ гаретна машина. Сигаретник, а, ч. Той, хто виготовляє сигарети. Сигаретниця, і, ж. Жін. до сигаретник. 2. Коробка для сигарет. СИГІЛОГРАФІЯ, ї, ж. Допоміжна історична дисципліна, що вивчає печатки. СИГІЛЯРІЄВІ, их, мн. Родина вимер¬ лих деревоподібних рослин. Сигілярія, ї, ж. Велика вимерла дерево¬ подібна рослина класу плаунових. СИГМА, и, ж. Назва літери грецько¬ го алфавіту на позначення приго¬ лосного звука «а». СИГМАТЙЗМ, у, ч. Порушення вимо¬ ви шиплячих і свистячих звуків. СИГМАТИЧНИЙ, а, е, лінгв. Який має в складі афікса індоєвро¬ пейське «з» (грецька І — сигма). Сигматичний аорист. Сигматичний називний. Сигматичний тип тво¬ рення. СИГНАЛ, ч. 1. род. у. Умовний знак для передачі якого-небудь повідо¬ млення, розпорядження, команди і т. ін. Звуковий сигнал. Світловий сиг¬ нал. 2. перен. Дія, подія, що стає по¬ штовхом, стимулом до початку чого- небудь, закликом до чогось. 3. род. у, перен. Попередження, повідомлення про те (переважно небажане), що відбувається або може відбутися. 4. род. у, спец. Вияв функціонуван¬ ня чогось, що викликає відповідну реакцію якого-небудь приладу або організму. 5. род. а. Пристрій на автомобілі, мотоциклі і т. ін. для звукової сигналізації. Сигнальний, а, е. Сигнальний дзвінок. Сигнальна лампочка. Перша сигнальна система. Сигнальний місток. Сигналь¬ не обладнання. СИГНАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Передавання сигнальних звуків. 2. Система сиг¬ налів, що застосовується де-небудь. 3. Прилад або пристрій для подаван¬ ня сигналів. Сигналізатор, а, ч. Прилад, призначе¬ ний для сигналізації. Сигналізаційний, а, е. Сигналізаційна система. Сигналізаційний прилад. Сигналізований, а, е. Сигналізування, я, с. Сигналізувати, ую, уєш. 1. Передавати сигнальні знаки, 2. Повідомляти сигналом (у 1 знач.) про що-небудь. 3. перен. Попереджати, повідомляти про що-небудь (переважно неба¬ жане), що відбулося або може від¬ бутися. СИГНАТУРА, и, ж. 1. Частина рецепта із зазначенням способу вживання ліків. 2. Копія рецепта лікаря, яку прикріплюють до лі¬ ків, що відпускають замовникові. 3. друк. Цифра на першій і третій сторінках друкованого аркуша в книжці чи журналі, що позначає порядковий номер цього аркуша при брошуруванні видання. Сигнатурний, а, е. Сигнатурний ярлик. Сигнатурна цифра. Сигнатурник, а, ч. Сигнатурник ап¬ теки. Сигнатурниця, і, ж. СИГНЕТ, у, ч. Друкарський чи видав¬ ничий знак (марка), що відтворю¬ ється у книзі. СИГНІТИВНИЙ, а, е. Виражений за допомогою знаків (символів). СИГНІФІКА, и, ж. Те саме, що сема¬ сіологія. СИГНІФІКАТ, а, ч., лінгв. Поняттєвий зміст мовного знака. Сигніфікатйвний, а, е. Сигніфікативне значення. СИГНІФІКАЦІЯ, ї, ж. Власне мовне вираження значення; значення слова як лексеми. СИДЕРАЦІЯ, ї, ж ., с.г. 1. Заорювання в ґрунт зеленої маси бобових рос- 491 сидеральний — силурійський с _ лин для підвищення його родючості. 2. Зелена маса бобових рослин як добриво. Сидеральний, а, е. Сидеральні пари. Си¬ деральні добрива. СИДЕРИТ, у, ч. Мінерал сірого або жовтувато -бурого кольору; карбо¬ нат заліза. СИДЕРИЧНИЙ, а, е. Зоряний. Сиде¬ ричний місяць. СИДЕРО... Перша частина складних слів, що означає «який стосується заліза; який містить залізо». СИДЕРОБЛАСТ, а, ч., анат. Незріла тканина кісткового мозку з ядром і гранулами заліза в цитоплазмі. СИДЕРЙЗ, у, ч., мед. 1. Професійна хвороба, спричинена тривалим вдиханням пилу заліза або його сполук. 2. Відкладання сполук за¬ ліза в тканинах і органах. СИДЕРОЛІТ, а, ч. Залізокам’яний метеорит. СИДЕРОСТАТ, а, ч. Пристрій із рухомим пласким дзеркалом для спостереження за небесними сві¬ тилами. СИДР, у, ч. Слабоалкогольний, на¬ сичений вуглекислотою яблучний напій. Сидровий, а, е. Сидровий напій. СИЗАЛЬ, ю, ч. Цупке, грубе нату¬ ральне волокно, яке одержують з листя агави й використовують для виготовлення канатів, сіток, щіток і т. ін. СИЗИГІЯ, і, ж. Спільна назва двох фаз Місяця: молодика та повного. Сизигійський, а, е. Сизигійські при¬ пливи. СИКАТИВ, у, спец. Речовина, що прискорює процес висихання олій, фарб, лаків з утворенням твердої плівки. СЙКВЕЛ, а, ч. Продовження книги, роману; наступна серія багатосерій¬ ного фільму, знята, як правило, на хвилі успіху попередньої серії. СИКЙЗ, у, ч. Гнійне захворювання шкіри, при якому уражається пере¬ важно волосиста частина голови. СИКОФАНТ, а, ч. 1. У Стародавній Греції — професійний шпигун. 2. Наклепник, сутяжник, шанта¬ жист. 3. Хижий жук зеленого за¬ барвлення, що водиться в Східній Європі, у Середній Азії. Сикофантство, а, с. Сикофантський, а, е. СИКХЇЗМ, у, ч., рел. Одна з релігій в Індії. Сикхи, ів, мн. (одн. сикх, а, ч.). Послі¬ довники сикхізму. Сикхський, а, е. СИЛАБІЗМ, у, ч. Віршування, в основу якого покладено однакову кількість складів у віршових рядках. Силабічний, а, е. Який ґрунтується на дотримуванні однакової кількості складів у віршовому рядку незалеж¬ но від розміщення в ньому наголо¬ сів. Силабічне письмо. Силабічні вірші. Силабічне віршування. СИЛАБОТОНІЗМ, у, ч. Віршування, у якому побудова вірша визначається кількістю складів і розташуванням наголосів. СИЛАБО-ТбНІКА, и, ж. Те саме, що силаботонізм. Силабо-тонічний, а, е. Який ґрунту¬ ється на дотриманні певної кіль¬ кості складів у віршовому рядку та на відповідному розташуванні наголосів. Силабо-тонічне віршу¬ вання. СИЛІКАГЕЛЬ, ю, ч., хім. Водний кремнезем, який характеризується значною поруватістю і тому є до¬ брим поглиначем газів, пари та роз¬ чинених речовин. СИЛІКАТИ, ів, мн. {одн. силікат, у, ч.). 1. Мінерали і синтетичні хімічні сполуки, що за складом є солями кремнієвих кислот. 2. Загальна на¬ зва виробів із таких мінералів або їх сполук (скло, фарфор, цемент, цегла і т. ін.). Силікатний, а, е. Силікатна цегла. Силі¬ катні фарби. Силікатний завод. Силікатовий, а, е. Силікатові маси. СИЛІКАТИЗАЦІЯ, ї, ж. Уведення в ґрунт силікатних розчинів для надання йому міцності й водоне¬ проникності. СИЛІКАТбЗ, у, ч., мед. Професійна хвороба, спричинена тривалим вдиханням пилу силікатів. СИЛІКЙЗ, у, ч. Хронічне легеневе за¬ хворювання гірників, що виникає при тривалому вдиханні пилу дво¬ оксиду кремнію. СИЛІКОНИ, ів, мн. {одн. силікон, у, ч.). Синтетичні хімічні сполуки, в мо¬ лекулах яких вуглець безпосередньо зв’язаний з кремнієм; вони надають гідрофобності тканинам, будівель¬ ним матеріалам і т. ін. Силіконовий, а, е. Силіконові масла. Силіконова гума. Силіконова пласти¬ ка. Силіконовий клапан. Силіконовий імплантат. СИЛІКОТЕРМЇЯ, ї, ж ., мед. Одержан¬ ня металів і сплавів за допомогою відновлення оксидів металів кремні¬ єм, що супроводжується виділенням значної кількості теплоти. СИЛІМАНІТ, у, ч. Мінерал класу си¬ лікатів, з якого отримують вогне¬ тривкі й кислототривкі матеріали. Силіманітовий, а* е. Силіманітові сланці., СИЛІЦИДИ, ів, мн. {одн. силіцид, у, ч.). Хімічні сполуки кремнію з метала¬ ми, які характеризуються високою температурою плавлення, вели¬ кою твердістю й густотою. СИЛІЦІЙ, ю, ч. Латинська назва хі¬ мічного елемента кремнію. Силіцієвий, а, е. Силіціювання, я, с. Насичення поверхні металу кремнієм (силіцієм) для на¬ дання йому більшої стійкості проти корозії, зношування і т. ін. СИЛОГІЗМ, у, ч., лог. Умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження — висновок. СИЛОГІСТИКА, и, ж. 1. Учення про силогізми в формальній логіці. 2. перен., книжн. Безпредметні за¬ гальні міркування, безплідне ро¬ зумування. Силогістичний, Силогічний, а, е. Сило¬ гічне міркування. СИЛОКСИД, у, ч. Кварцеве скло, яке використовується переважно для виготовлення хімічного по¬ суду. СЙЛОС, у, ч. Соковитий корм для ху¬ доби, який отримують заквашуван¬ ням подрібнених кормових рослин у спеціальних спорудах (траншеях, ямах і т. ін.). Сйлосний, а, е. Силосний корм. Силос¬ на башта. Силосна споруда. Силосна траншея. Силосна яма. СИЛУЕТ, у, ч. 1. Контури, обриси кого- , чого-небудь, що помітні або видні- ються віддалік, у темряві, в тумані і т. ін. Силует будинку. Силует гори. 2. Різновид графічної техніки — одно¬ барвне контурне зображення кого-, чого-небудь, намальоване на одно¬ тонному фоні або вирізане, вишите і т. ін. Нові силуети моделей одягу. Силуетист, а, ч. Художник, фахівець із зображення силуетів (у 2 знач.). Силуетйстка, и, ж. Силуетний, а, е. Силуетне зображення. Силуетність, ності, ж. СИЛУМІН, у, ч. Сплав алюмінію з кремнієм, що добре протистоїть дії кислот, стійкий проти корозії; за¬ стосовується в машинобудуванні та хімічній промисловості. СИЛУР, у, ч., геол. Третій період палео¬ зойської ери історії розвитку Землі. Силурійський, а, е. Силурійські від¬ клади. 492 сйльва — симфонієта СЙЛЬВА, и, ж. Віршований жанр в іспанській літературі, * що являє собою одинадцяти- чи сімнадця- тискладову строфу неврегульоваиої побудови з різнорідним римуван¬ ням. СИЛЬВІН, у, ч. Прозорий мінерал, зо¬ вні подібний до кам’яної солі, гіркий на смак; хлористий калій. СИЛЬФбН, а, ч. Поперечно-гофро- вана тонкостінна трубка, що забез¬ печує гнучке з’єднання. Сильфонний, а, е. Сильфонний перехід. СИМАХІЯ, ї, ж. У Стародавній Гре¬ ції — військовий союз між окреми¬ ми містами-державами. СИМБібЗ, у, ч. 1. біол. Форма спів¬ життя організмів різних видів, яка забезпечує їм взаємну вигоду. 2. перен. Вдале поєднання різно¬ рідних елементів. Симбіоз вокальної та інструментальної музики. СИМБібНТ, а, ч., біол. Організм, що бере участь у симбіозі. Інтрацелю - лярний симбіонт. Симбіотичний, а, е. Симбіотичний взає¬ мозв'язок. СИМВОЛ, у, ч. 1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або яви¬ ща. 2. Художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття і т. ін. 3. мат., фіз. Умовне позначення якої-небудь величини, поняття, запроваджене певною на¬ укою. Хімічний символ. Буквено -циф¬ ровий символ. Символізація, ї, ж. Зображення, по¬ значення чого-небудь за допомогою символів. Символізований, а, е. Символізувати, ую, уєш. 1. Бути сим¬ волом (у 1 знач.) чого-небудь. 2. Зображати за допомогою симво¬ лів, символу (у 2 знач.). Символіка, и, ж. 1. Умовне відобра¬ ження подій, явищ, понять, ідей і т. ін. за допомогою умовних зна¬ ків — символів; символічне зна¬ чення, яке надається чому-небудь. 2. збірн. Символи; сукупність сим¬ волів. Символічний, а, е. 1. Який містить у собі символи, символізує собою що-небудь, є символом чогось. 2. Умовний, уявний. Символічний знак. Символічний жест. 3. Який стосується символізму; символіст¬ ський. Символічна п'єса. Символічність, ності, ж. Символьний, а, е. СИМВОЛІЗМ, у, ч. Напрям у літерату¬ рі та мистецтві кінця XIX — початку XX ст., що ґрунтувався на інтуїтив¬ но-асоціативному відображенні дійс¬ ності, проголошував головним ху¬ дожнім прийомом символ (у 1 знач.) як вираження незбагненної суті предметів і явищ. Символіст, а, ч. Символістка, и, ж. Символістський, а, е. Що стос, симво¬ ліста і символізму. Символістська поезія. СИМЕНС, а, ч. Міжнародна одиниця електричної провідності (електро¬ провідності). СИМЕТРИЧНИЙ, а, е. Побудований, розміщений за законами симетрії, який характеризується симетрією. Симетричність, ності, ж. Симетрично. Розташувати симет¬ рично. СИМЕТРІЯ, ї, ж. 1. Розмірне, пропор¬ ційне розміщення частин якогось цілого щодо центру, середини. 2. фіз. Фундаментальна властивість природи, з якою пов’язані закони збереження енергії, кількості руху тощо, властивості елементарних час¬ тинок, структура кристалів і т. ін. 3. біол. Дзеркальне, білатеральне, радіальне або інше правильне роз¬ ташування однойменних частин тіла або органів по відношенню до деякої вісі, площини. СИМОНІЯ, ї, ж. У Західній Євро¬ пі — продаж і купівля церковних посад, особливо поширені за доби Середньовіччя. Симонїчний, а, е. СИМПАТИЧНИЙ1, а, е. 1. Який ви* кликає симпатію, прихильне став¬ лення до себе (про людину); проти¬ лежне — антипатичний. 2. розм. При¬ ємний, милий, привабливий. Симпатичність, ності, ж. СИМПАТЙЧНИЙ2, а, е, фізіол. Який стосується відділу вегетативної нер¬ вової системи. Симпатична нервова система. СИМПАТІЯ, ї, ж. 1. Почуття приязні, прихильності, доброзичливості до кого-, чого-небудь; протилежне — антипатія. 2. розм. Про людину, яка користується чиєюсь прихильністю; улюбленець; коханий (кохана), лю¬ бий (люба). СЙМПЛЕКС, у, ч. 1. Спосіб теле¬ фонного чи телеграфного зв’язку, за якого певним каналом і в певний момент можна передавати чи при¬ ймати повідомлення. 2. мат. Най¬ простіший опуклий багатогранник з даним числом вимірів. Симплексний, а, е. Симплексний метод. Симплексний зв'язок. _ С СИМПЛІФІКАЦІЯ, ї, ж. Спрощення, полегшення для сприймання. СЙМПЛОКА, и, ж. Фігура синтаксич¬ ного паралелізму в суміжних рядках вірша, в яких або однаковий початок і кінець при різній середині, або на¬ впаки — різні початок і кінець при однаковій середині. СИМПОЗІУМ, у, ч. 1. У давніх греків та римлян — бенкет з музикою, розвагами й бесідами. 2. Нарада з певних наукових пи¬ тань (звичайно за участю фахівців різних країн). СИМПТбМ, у, ч. 1. Характерний вияв або ознака якого-небудь за¬ хворювання. 2. перен. Зовнішня ознака якого-небудь явища. Симп¬ том карієсу. Симптоматика, и, ж., мед. Учення про симптоми захворювань. Симптоматйчний, а, е. 1. мед. Спрямо¬ ваний на усунення виявів симптомів захворювання, а не на його причину. Симптоматичне лікування. 2. перен. Який являє собою зовнішню ознаку чого-небудь; характерний з певного погляду. СИМПТОМАТОЛОГІЯ, ї, ж., мед. Те саме, що симптоматика. Симптоматологічний, а, е. СЙМПУС, у, ч ., біол. Зрощення ниж¬ ніх кінцівок людського (тваринного) організму. СИМУЛЬТАННИЙ, а, е. Одночас¬ ний. СИМУЛЯЦІЯ, ї, ж. Удаване вира¬ ження певного фізичного стану, почуттів і т. ін. з метою введення кого-небудь в оману; удавання. Симульований, а, е. Симулювання, я, с. Симулювати, юю, юєш. 1. Удавати з себе (переважно хворого). 2. Удаючи, об¬ манюючи, створювати хибне уяв¬ лення про свій фізичний стан, свої почуття і т. ін. Симулювати хворобу. Симулянт, а, ч. Людина, яка симулює; удавальник. Симулянтка, и, ж. Симулянтський, а, е. Симулянтська поведінка. СИМФІЗ, у, ч ., анат. Зчленування, зрощення; сполучення двох кісток за допомогою шару хряща. СИМФОДЖАЗ, у, ч., муз. 1. Джазовий оркестр з елементами симфонічно¬ го, що виконує симфонічну музику в перекладі для джазового оркестру. 2. Музика, що виконується таким оркестром. СИМФОНІЄТА, СИМФОНЬЄТА, и, ж., муз. Невелика симфонія. 493 симфонія — синерезис _ СИМФОНІЯ, ї, ж. 1. Великий музич¬ ний твір для оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняються одна від одної характером музики й темпом. 2. перен. Гармонійне сполу¬ чення різноманітних звуків, кольо¬ рів, тонів і т. ін. Симфонія кольорів. Симфонія звуків. Симфонізація, ї, ж. Перекладення для симфонічного оркестру; обробка в стилі симфонічних творів. Симфонізм, у, ч. Симфонічне мисте¬ цтво, симфонічний стиль. Симфонізований, а, е. Симфонізований художній замисел. Симфонізувати, ую, уєш. Перекладати для симфонічного оркестру; оброб¬ ляти у стилі симфонічних творів. Симфонічний, а, е. 1. Симфонічні фор¬ ми музики. Симфонічна обробка. Симфонічне звучання (у 1 знач.). 2. Призначений для виконання ор¬ кестром із смичкових, духових і удар¬ них інструментів; пов’язаний з таким виконанням. Симфонічний оркестр. Симфонічність, ності, ж. СИМФОНЬЙТА, див. симфонієта. СИНАГбГА, и, ж. 1. Молитовний будинок, храм у євреїв. 2. Релігійна єврейська громада. Синагогальний, а, е. СИНАНТРОП, а, ч. Викопна людина, що жила в епоху нижнього палео¬ літу і становить найдавнішу стадію розвитку людини. Синантропний, а, е. Синантропний організм. СИНАП, у, ч. Сорт кримської яблуні. СЙНАПС, у, ч., біол. 1. Структура, яка забезпечує передачу нервового імпульсу з одного нервового во¬ локна на інше. 2. Місце з’єднання двох невронів або нерва і м’яза. Міжнейронний синапс. 3. Парна сполука гомологічних хромосом при мейозі. Синаптйчний, а, е. СИНГАРМОНІЗМ, у, ч, лінгв. Фоне¬ тичний процес уподібнення наступ¬ них голосних звуків у афіксах голос¬ ним звукам кореня в основах того самого слова. Сингармонічний, а, е. СИНГЕНЕЗ, у, ч., біол. Зміни, які від¬ буваються в природі при заселенні рослинами нових територій чи після знищення рослинності, що заселяла певну територію. СИНГЕНЕТИЧНИЙ, а, е, геол. Який утворився одночасно з чим-не- будь. СИНГЛ, у, ч. 1. Гра в теніс, коли кожна сторона представлена одним грав¬ цем. 2. розм. Маленька платівка, що містить зазвичай дві пісні. СИНГОНІЯ, і, ж., геол., фіз . Група видів симетрії, до якої належать кристали з одним або кількома по¬ дібними елементами симетрії. СИНГУЛЯРЙЗМ, у, ч. Філософський напрям, що на противагу дуалізму чи плюралізму виводить усі особли¬ вості світу з єдиного принципу. СИНГУЛЯРНИЙ, а, е. 1. Який стосу- ється стану нескінченності деяких фізичних величин. 2. Окремий, одиничний, єдиний. Сингулярність, ності, ж. Нескін¬ ченність фізичних величин (про- стору-часу, щільності речовини і т. ін.). СИНГУЛЯТЙВ, а, ч., лінгв. Іменник, що називає один предмет, виділе¬ ний із загальної маси; одиничний іменник. Сингулятйвний, а, е. Сингулятивний іменник. СИНДАКТИЛІЯ, і, ж., анат. Повне або часткове зрощення пальців, що спостерігається в деяких тварин як нормальне явище, а в людини — як патологічне. СИНДЕСМІЯ, ї, ж. Рід двостулкових морських молюсків. СИНДЕСМЙЗ, у, ч., анат. З’єднання кісток між собою за допомогою зв’язок. СИНДЕСМОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ ана¬ томії, що вивчає типи зчленування кісток і зв’язки скелета. Синдесмологічний, а, е. Синдесмологічне дослідження. СЙНДИК, а, ч. 1. У Стародавній Греції — захисник у суді, адвокат. 2. У деяких країнах — представник якої-небудь установи, громади або корпорації, уповноважений на ве¬ дення справ. СИНДРОМ, у, ч. 1. мед. Комп¬ лекс характерних для певного захворювання симптомів. Вести¬ булярний синдром. Іпохондричний синдром. 2. Ознака, ознаки, що супроводжують яке-небудь явище, процес. Синдром перехідного періо¬ ду. Синдром набутого імунодефіциту (СИІД). СИНЕДРІОН, у, ч. У Єрусалимі в НІ— І ст. до н. е. — рада аристократів і старійшин, а після встановлення римського панування — верховний суд Іудеї. СИНЕКДОХА, и, ж ., літ. Один із тропів, для якого характерне вжи¬ вання назви частини замість цілого, видового поняття замість родового, однини в значенні множини або навпаки. СИНЕКЛІЗА, и, ж ., геол. Великий про¬ гин земної кори. СИНЕКОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ екології, що вивчає життя угруповань різних видів організмів# СИНЕКТИКА, и, ж. Метод колектив¬ ної творчості, спрямований на під¬ вищення творчої продуктивності, на подолання стереотипів у мисленні. Синектик, а, ч. Фахівець із синек- тики. Синектйчний, а, е. Синектичний ме¬ тод. СИНЕКУРА, и, ж ., книжн. Добре опла¬ чувана посада, на якій майже нічого не треба робити. СИНЕРГЕТИКА, и, ж. Наука про матерії в різних системах, зв’язки з елементами складних відкритих систем, механізми самоорганізації в них. Синергетйчний, а, е. Синергетгічність, ності, ж. СИНЕРГЇДИ, ів, мн ., біол. Дві клі¬ тини в зародковому мішку покри¬ тонасінних рослин, які становлять разом з яйцеклітиною яйцевий апарат. СИНЕРГІЗМ, у, ч. 1. біол. Спільна дія яких-небудь органів або систем. 2. хім. Явище, яке зумовлює поси¬ лення дії одного каталізатора вна¬ слідок додавання іншого. 3. Реакція організму на комбінований вплив двох або кількох лікарських засобів. 4. перен. Зростання ефективності ді¬ яльності, процесу в результаті спо¬ лучення, інтеграції окремих частин в одну систему. Синергічний, а, е. Що стос, синер¬ гізму, синергії. Синергічний ефект. Синергічні виробничо-територіальні зв ’язки. СИНЕРГЇСТИ, ів, мн ., анат. М’язи або група м’язів, які діють спільно в одному й тому самому напрямі стосовно іншого м’яза. СИНЕРГІЯ, ї, ж. Підвищена резуль¬ тативність спільної дії чинників порівняно з тими, які діють окре¬ мо. Агломераційна синергія. СИНЕРЕЗА, и, ж ., літ. 1. В античному віршуванні — злиття двох коротких складів у довгий. 2. У сучасному вір¬ шуванні — опускання однієї з голо¬ сних відповідно до вимог ритму і метроструктури вірша. СИНЕРЕЗИС, у, ч., хім. Виділення рідини з чого-небудь, що супрово¬ джується зменшенням об’єму його структури. ч синестезія — синтепбн СИНЕСТЕЗІЯ, ї, ж. 1. психол . Синтез відчуттів, одержаних від кількох органів чуттів; співвідчуття. 2. літ. Поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Синестетйчний, а, е. СИНКЛІНАЛЬ, і, ж ., геол. Складка шарів гірських порід, повернена опуклістю донизу; протилежне — антикліналь. Синклінальний, а, е. Синклінальні до¬ лини. Синклінальні складки. СИНКЛІНОРІЙ, ю, ч., геол. Велика й складна складчаста структура син¬ клінального характеру, що виникає в рухливих ділянках земної кори внаслідок тривалого її опускання. СИНКЛІТ, у, ч. 1. У Стародавній Греції та Римі — збори вищих сановників. 2. перев. ірон ., жарт. Зібрання яких- небудь осіб. СИНКЙПА, и, ж. 1. муз. Зміщення музичного наголосу з сильної долі такту на слабку. 2. лінгв. Випадіння звука або групи звуків у середині слова. 3. мед. Глибока непритом¬ ність, спричинювана раптовим за¬ непадом серцевої діяльності. Синкопічний, а, е. Синкопічна музика. Синкопічний ритм. Синкопований, а, е. 1. муз. Побудований на вживанні синкоп, із синкопами. Синкопована мелодія. Синкопована му¬ зика. 2. лінгв. Який втратив звук або групу звуків внаслідок синкопи. Син- коповане слово. Синкопована форма. Синкоповий, а, е. Синкоповий ритм. Синкопування, я, с. Синкопувати, ую, уєш, муз. Будувати що-небудь на вживанні синкоп, із синкопами. СИНКРЕТЙЗМ, у, ч. 1. книжн. Нероз¬ членованість, злитність, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. Синкре¬ тизм мистецтва. 2. філос. Різновид еклектизму; поєднання різнорідних, суперечливих, протилежних один одному поглядів. Синкретйчний, а, е. Синкретична ви¬ става. Синкретйчність, ності, ж. СИНбД, у, ч. 1. Найвищий колегі¬ альний орган руської православної церкви. 2. Зібрання духовних і світських осіб для розв’язання най¬ важливіших церковних справ. Синодальний, а, е. Синодальний хор. Синодальний дипломат. Синодний, Синодський, а, е. Синодський чиновник. СИНбДИК, а, ч. 1. Особлива цер¬ ковна служба у Візантії. 2. Список померлих для поминання їх під час церковної відправи; поми¬ нальна книга. СИНОДИЧНИЙ, а, е, астр. Що стос, видимого на небі розташування не¬ бесних тіл відносно Сонця або один одного. Синодичний місяць. СИНОЙКІЗМ, у, ч. У Стародавній Гре¬ ції — об’єднання кількох поселень або міст у єдиний поліс. СИНОЛОГІЯ, ї, ж. Сукупність наук, що вивчають історію, культуру, мову й літературу Китаю; китаїстика. Синолог, а, ч. Синологічний, а, е. Синологічні дослі¬ дження. СИНЙНІМ, а, ч. 1. Слово, близьке або тотожне значенням до іншого, але відмінне від нього звуковою фор¬ мою. 2. книжн. Тотожне поняття. Синоніміка, и, ж. 1. Сукупність сино¬ німів певної мови. 2. Розділ лекси¬ кології, який вивчає синоніми. 3. Те саме, що синонімія. 2. Наявність си¬ нонімів у мові. Синонімічний, а, е. Синонімічне слово. Синонімічність, ності, ж. Синоніміч¬ ність значення слова. Синонімія, ї, ж. Подібність слів, морфем, фразеологічних одиниць і т. ін. за значенням при відмінності їх звукової форми. СИНЙПСИС, а, ч ., книжн., заст. 1. В історичній літературі — збір¬ ка матеріалів, статей, описів, розміщених у хронологічному по¬ рядку. 2. У богословській літерату¬ рі — скорочений виклад тлума¬ чень, проповідей, творів релігійно¬ го змісту. СИНОПСІЯ, ї, ж., психол. Асоціації між зоровими і слуховими вражен¬ нями. СИНЙПТИКА, и, ж. Наука про погоду та її передбачення. Синоптик, а, ч. Синоптйчний, а, е. 1. Зведений, огля¬ довий; який дає огляд усіх частин складного цілого. Синоптичні таб¬ лиці. 2. Пов’язаний із з’ясуванням метеорологічних умов, стану пого¬ ди. Синоптична карта. Синоптична метеорологія. СИНОСТЙЗ, у, ч.у біол. Щільне зро¬ щення двох кісток за допомогою кісткової тканини, напр. зрощення черепних кісток у дорослої лю¬ дини. СИНТАГМА, и, ж., лінгв. Відрізок усної мови чи написаного тексту, який виділяється в межах речення як певна синтаксична й інтонацій¬ но-смислова єдність. _ С Синтагматика, и, ж., лінгв. 1. Учення про членування мови на синтагми. 2. Учення про словосполучення. Синтагматичний, а, е. Синтагматичний наголос. Синтагматичне членування речення. Синтагматична залежність. Синтагматичне оточення. Синтагма¬ тичні відношення . Синтагматичний аналіз. СИНТАКСЙМА, и, ж., лінгв. Міні¬ мальна семантико-синтаксична оди¬ ниця, компонент семантичної струк¬ тури речення. СЙНТАКСИС, у, ч. 1. Розділ грамати¬ ки, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові. 2. Будова речення й словосполучення і спо¬ соби поєднання слів у реченні й словосполученні, властиві тій чи іншій мові, певному авторові, твору. Синтаксис комунікативний. Синтак¬ сис історичний. Синтаксис описовий. Синтаксис стилістичний. Синтаксис функціональний. Синтаксист, а, ч. Синтаксичний, а, е. Синтаксичний зв'язок. Синтаксичні відношення. СИНТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійс¬ ності в цілісності, єдності та вза¬ ємозв’язку їх частин; протилеж¬ не — аналіз. 2. Єдність, цілісність певних сполучених, пов’язаних між собою явищ, предметів дійсності. Інформаційний синтез. Синтез алго¬ ритмів. Структурний синтез. Синтез мистецтв. 3. книжн. Узагальнення, висновок із чого-небудь. 4. хім. Одержання або утворення складних хімічних речовин шляхом сполучен¬ ня простіших речовин або елементів. Синтез мінералів. Синтезований, а, е. 1. Синтезований пре¬ парат (у 1, 2 знач.). 2. у знач, прикм. Цілісний. Синтезування, я, с. Синтезувати, ую, уєш. 1. Робити синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполу¬ чати. 2. хім. Одержувати, утворювати шляхом синтезу (у 4 знач.). СИНТЕЗАТОР, а, ч. 1. техн. При¬ лад для одержання гармонійних електричних коливань з потрібни¬ ми частотами. 2. муз. Клавішний електромузичний інструмент, який відтворює запрограмовану мелодію і ритм та імітує звуки різноманіт¬ них музичних інструментів і голо¬ сів. 3. Система в комп’ютері, яка дає можливість відтворювати різні звукові ефекти. СИНТЕПбН, у, ч. Синтетичний легкий і пористий матеріал, що ви- 495 с синтетйчний — система користовується при пошитті теплого верхнього одягу, а також ковдр, по¬ душок тощо. Пальто на синтепоні. Подвійний синтепон. Синтетйчний, а, е. Ь Який ґрунту¬ ється на синтезі (у 1 знач.), на його застосуванні. 2. книжн. Який з'єднує окремі елементи, частини в єдине ціле. 3. хім. Що стос, син¬ тезу (у 4 знач.); який одержано за допомогою синтезу. 4. лінгв. В якому граматичні відношення в реченні виражаються формами са¬ мих слів. Синтетична форма слова. Синтетична структура мови. Син¬ тетичні мови. Синтетйчність, ності, ж. СИНТОЇЗМ, у, ч. У Японії — релігія, що виникла в ранньофеодальний період на основі елементів шаман¬ ства і згодом набрала форми культу імператора. СинтоІст, а, ч. Синтоїстка, и, ж. СИНТбННИЙ, а, е. Відповідний чому-небудь, подібний до кого-, чого-небудь, співзвучний. Синтонність, ності, ж . 1. Відповідність чому-небудь, подібність. 2. Внут¬ рішня врівноваженість, емоційна чуйність і товариськість особис¬ тості. СИНУС, а, ч. 1. мат. Одна з тригоно¬ метричних функцій гострого кута, яка у прямокутному трикутнику до¬ рівнює відношенню катета, проти¬ лежного цьому кутові, до гіпотенузи. 2. анат . Порожнина, заглибина в якомусь органі. Синуси лімфатич¬ них судин. Синуси мозку. Венозний синус серця. Сйнусний, а, е. СИНУСОЇДА, и, ж., мат. Хвиляста крива лінія, що графічно зображає зміни синуса залежно від зміни кута. СИНХЇЗИС, у, ч., лінгв. Двозначність висловлювання, що виникає внаслі¬ док вільного порядку слів. СИНХОНДРОЗ, у, ч., анат. Нерухоме чи малорухоме з’єднання кісток за допомогою хряща. СИНХРО... У складних словах указує на одночасність дій. СИНХРОГЕНЕРАТОР, а, ч., спец. Прилад, що виробляє сигнали, які забезпечують синхронізацію роботи окремих пристроїв чи вузлів склад¬ ніших механізмів або систем. СИНХРОНІЗАТОР, а, ч. Пристрій, який забезпечує синхронізацію певних процесів або роботи механізмів. СИНХРОНІЗАЦІЯ, ї, ж., техн ., книжн. Приведення до синхронізму двох або кількох періодично змінних явищ чи процесів. Синхронізаційний, а, е. Синхронізаційна камера. Синхронізований, а, е. Синхронізовані дії. Синхронізувати, ую, уєш. При¬ водити до синхронізму два або кілька періодично змінних явищ чи процесів. СИНХРОНІЗМ, у, ч., техн., книжн. Точний збіг у часі двох або кількох явищ чи процесів; одночасність. СИНХРОНІЯ, ї, ж. 1. техн., книжн. Те саме, що синхронізм. 2. Співісну¬ вання, збіг у часі елементів якої-не- будь системи. 3. лінгв. Співіснування і взаємозалежність мовних явищ у певний історичний період. СИНХРбННИЙ, а, е. 1. техн., книжн. Який відбувається, діє паралельно; який точно збігається з іншими періодично змінними явищами чи процесами; одночасний. 2. техн. Який ґрунтується на застосуванні принципу синхронізму. Синхронний компенсатор. Синхронний генератор. Синхронний двигун. 3. лінгв. Що стос, синхронії (у 2 знач.). Синхронність, ності, ж. Синхронність дій. Синхронність явищ. Синхронно. Рухатися синхронно. Пла¬ вати синхронно. СИНХРОТРбН, а, ч. Циклічний ре¬ зонансний прискорювач заряджених частинок (електронів), який вико¬ ристовують для досліджень у галузі фізики атомного ядра. Синхротронний, а, е. Синхротронне ви¬ промінювання. СИНХРОФАЗОТРбН, а, ч. Цикліч¬ ний резонансний прискорювач заряджених частинок (переважно протонів), який використовують для досліджень у галузі фізики атомного ядра. Синхрофазотронний, а. е. СИНХРОЦИКЛОТРОН, а, ч. Ци¬ клічний резонансний прискорювач важких заряджених частинок (про¬ тонів, дейтронів, альфа-частинок), який застосовують для досліджень у галузі фізики атомного ядра. СИНЬГЕЦЗЮЙ, я, ч., театр. Жанр китайського театру. СИНЬЙбР, а, ч. В Італії — слово, що додається до чоловічого прізвища або імені, а також форма ввічливого звертання до чоловіка; пан. Синьйора, и, ж. В Італії -- слово, що додається до прізвища або імені одруженої жінки, а також форма ввічливого звертання до такої жінки. Синьйорйна, и, ж. В Італії — слово, що додається до прізвища або імені неодруженої жінки, а також форма ввічливого звертання до такої жінки; панна. СИНЬЙОРЇЯ, і, ж. 1. Форма устрою ряду італійських міст-держав другої половини XIII — середини XVI ст., що характеризувалася зосереджен¬ ням усієї влади в руках правителя- тирана. 2. У середньовічних італій¬ ських містах-республіках — орган міського управління. СИРВЕНТА, и, ж., літ. Строфічна піс¬ ня в ліриці трубадурів XII— XV ст., у якій розроблялися громадські, політичні мотиви. СИРЕНА, и, ж. 1. У грецькій мі¬ фології — морська німфа (жінка з риб’ячим хвостом або птах з жі¬ ночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смер¬ тельно небезпечні, згубні місця. 2. перен. Про красиву, спокусливу, але бездушну жінку. 3. Хвостате земноводне з довгим змієподібним тілом, що зберігає протягом усьо¬ го життя зовнішні зябра. 4. фіз. Прилад для одержання звуків різної висоти й для вимірюван¬ ня кількості звукових коливань. 5. Апарат, прилад, що може давати звуки великої сили й будь-якого тону; сигнальний гудок, що дає різкий, далеко чутний звук. СИРИНГАРІЙ, ю, ч. Ділянка парку, саду, на якій вирощують різні сорти бузку. СЙРИНКС, а, ч., муз. Духовий музич¬ ний інструмент, різновид багато- ствольної флейти. СИРбКО, невідм., ч. Сильний гаря¬ чий вітер у Південній Європі та Передній Азії, що дме із пустель Північної Африки й Аравії. СИРбП, у, ч. 1. Концентрований роз¬ чин цукру звичайно у фруктовому або ягідному соку. Вишневий сироп. Малиновий сироп. 2. фарм. Густий від¬ вар із лікарських трав і т. ін. Сироп алое. Сироп солодки. Сиропний, а, е. СИРТАКІ, невідм ., ч., мист. Грецький груповий танець усталеної, але багатоваріантної композиції, що ґрунтується на елементах грецьких народних танців; набув значного поширення в 60-х рр. XX століття; музичний ритм — 4/4. СИСТЕМА, и, ж. 1. Сукупність за¬ кономірно пов’язаних одне з од¬ ним елементів та відношень між ними, що створюють цілісність, єдність. 2. Порядок, зумовлений 496 систематизатор — скайсерфінг правильним, планомірним роз¬ ташуванням та взаємним зв’язком частин чого-небудь. Система у роботі. Система виховання. 3. бот., зоол. Класифікація. 4. Форма ор¬ ганізації, будова чого-небудь (дер¬ жавних, політичних, господарських одиниць, установ і т. ін.). Мажори¬ тарна виборча система. Економічна система. Система місцевого само¬ врядування. 5. Сукупність яких-не- будь елементів, одиниць, частин, об’єднуваних за спільною ознакою, призначенням. Метрична система мір. Періодична система елемен¬ тів. 6. Сукупність господарських одиниць, закладів, що вирішують спільні завдання та організаційно об’єднані в одне ціле. Система охо¬ рони здоров'я. 7. Сукупність техніч¬ них засобів, об’єднаних спільною метою. Енергетична система. Сис¬ тема бази даних. Операційна система. 8. Сукупність тканин, органів, утво¬ рень в організмі, пов’язаних авто¬ матично та (або) функціонально. Дихальна система. Серцево-судинна система . 9. Технічний пристрій, конструкція. Літак нової системи. 10. геол. Гірські породи, утворені в один геологічний період. Систематизатор, а, ч. Той, хто система¬ тизує що-небудь. Систематизація, ї, ж. Систематизація виробництва. Систематизований, а, е. Серія система¬ тизованих видань творів української класики. Систематизування, я, с. Систематизувати, ую, уєш. Приводити в систему (у 1, 2 знач.). Системний, а, е. Системний аналіз. Системний підхід. Системність, ності, ж. Системність наукового аналізу. СИСТЕМАТИКА, и, ж. 1. Групування, класифікація пред¬ метів і явищ. 2. Розділ ботаніки або зоології, який класифікує, розподіляє на види, роди, роди¬ ни і т. ін. та описує існуючі й вимерлі рослини чи тварин. Систематик, а, ч. 1. Те саме, що систе¬ матизатор. 2. Фахівець із системати¬ ки (у 2 знач.). СИСТЕМАТИЧНИЙ, а, е. 1. Який являє собою систему; побудований, упорядкований зр певним планом. Систематичні категорії. 2. Який спирається на певну систему; су¬ воро планомірний. Систематична освіта. 3. Постійний, регулярний. 4. бот., зоол. Що стос, систематики (у 2 знач.). Систематйчність, ності, ж. Послідов¬ ність у діях, вчинках; наявність системи у чому-небудь. СИСТЕМОТЕХНІКА, и, ж. Науковий напрям, що охоплює проектування, створення, випробування та експлу¬ атацію складних систем. Системотехнік, а, ч. Системотехнічний, а, е, СИСТОЛА, и, ж., біол. Одна з ритміч¬ но повторюваних фаз серцевого цик¬ лу — скорочення м’язів серця після їх розслаблення (діастоли). Систолічний, а, е. Систолічне дихання. СИСТР, а, ч. Давньоєгипетський удар¬ ний музичний інструмент у вигляді вигнутої металевої пластини, в яку вставлені металеві прутики різно¬ го розміру, що бряжчать під час струшування. СИТАРА, и, ж. Народний струнний музичний інструмент типу лютні, поширений в Індії, Афганістані, Ірані та Узбекистані. СИТРб, і, с. Фруктовий безалкоголь¬ ний газований напій. СИТУАТИВНИЙ, а, е. Викликаний певними умовами; який виник у певних умовах. СИТУАЦІЯ, ї, ж. 1. Сукупність умов і обставин, що створюють певне ста¬ новище, викликають ті чи інші вза¬ ємини людей. 2. спец. Зображення на карті або плані рельєфу місцевості, розташування чого-небудь. СИФЙН, а, ч. 1. Вигнута трубка з колінами різної довжини, якою переливають рідину з однієї посу¬ дини в іншу, розташовану нижче. 2. Посудина для газованої води та інших шипучих напоїв, які вилива¬ ються з неї через трубку під тиском вуглекислоти. 3. спец. Пристрій для посилення тяги в топці паровоза під час стоянки. 4. спец. У деяких молюс¬ ків — орган, що має вигляд трубки. Сифонний, Сифоновий, а, е. Сифонна трубка. СИЦИЛІАНА, и, ж. 1. мист. Старовин¬ ний італійський танець пастораль¬ ного характеру. 2. Восьмирядкова строфа з двома четверними римами, що виникла в середньовічній сици- лійській поезії; октет. СІ, невідм ., с. Сьомий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук. СІАЛЬ, ю, ч., геол. Материкова земна кора. СІАМАНГ, а, ч. Рід людиноподібних мавп родини гібонових. СІДІ-ПЛЙЄР, а, ч. Компактний аудіо- пристрій із навушниками для про- слуховування сідіромів (у 1 знач.). _ С СІДІРЙМ, а, ч. 1. Лазерний компакт- диск із записом великого обсягу інформації, призначений для її збе¬ рігання і відтворення. 2. Дисковод для зчитування лазерних компакт- дисків. СІЙНА, и, ж. Темно-жовта фарба, яку застосовують у живописі; сієнська земля. СІЄНҐГ, у, ч. Кристалічна гірська по¬ рода зернистої будови, яку викорис¬ товують як будівельний матеріал. Сієнітовий, а, е. Сієнітові скелі. СІЙРА, СЬЙРА, и, ж., геогр. Гірське пасмо в Іспанії та іспаномовних країнах Латинської Америки. СІЄСТА, и, ж. В Іспанії, Італії та краї¬ нах Латинської Америки — після¬ обідній відпочинок. СІЗІФ, а, ч. 1. У давньогрецькій міфо¬ логії — будівничий і цар Коринфа, засуджений богами вічно викочувати на гору великий камінь, який з вер¬ шини щоразу скочувався униз. СІЗЇФОВА п р а ц я (робота) — без¬ плідна й виснажлива праця (за ім’ям Сізіфа). СІОНІЗМ, у, ч. Ідеологія і громадський рух соціалістичного, ліберального та націоналістичного спрямування, що виник наприкінці XIX ст. і проголо¬ сив своєю метою відродження єврей¬ ської національної самосвідомості і створення єврейської держави на своїй історичній батьківщині — у Палестині. Сіоніст, а, ч. Сіоністка, и, ж. Сіоністський, а, е. Сіоністські погляди. СІТІ, невідм. Історичний центр Лондо¬ на, де зосереджено найвпливовіші фінансові і торговельні установи країни; в англомовних країнах — торговельно-фінансовий центр, де зосереджено контори, банки, фірми, біржі тощо. СІФ, у, ч. Умова продажу товару при постачанні водним шляхом, згідно 3 якою до ціни реалізації включають його вартість та всі витрати на стра¬ хування і транспортування до місця призначення. СКАБібЗА, и, ж., бот. Багаторічна (рідше — однорічна) трав’яниста рослина родини черсакових з вели¬ кими квітками різного забарвлення, яка росте в степах, на луках і лісо¬ вих галявинах. СКАЙСЙРФІНГ, а, ч. Вид парашутного спорту — виконання акробатичних фігур (сальто, піруетів, обертань тощо) на дошці (скайсерфері) у небі під час вільного падіння з висоти 4 км до розкриття парашута. 497 с скайсерфер — скена Скайсерфер, а, ч. 1. Спортсмен, що зай¬ мається скайсерфінгом. 2. Дошка, приладдя для скайсерфінга. СКАЛЬД, а, ч. Давньоскандинавський поет-співець. СКАЛЬП, а, ч. У деяких давніх пле¬ мен — знята з голови подоланого во¬ рога (як трофей) шкіра з волоссям. Скальпований, а, е. Скальпування, я, с. Скальпувати, ую, уєш. Здирати з кого- небудь скальп. СКАЛЬПЕЛЬ, я, ч. Невеликий хірур¬ гічний ніж. Скальпельний, а, е. СКАЛЙР, а, ч., мат., фіз. Величина, яка, на відміну від вектора, повніс¬ тю визначається числовим значен¬ ням (дійсним числом), без вказівки на напрям. Скалярний, а, е. Скалярний добуток. Скалярний оператор. СКАНДІЙ, ю, ч. Хімічний елемент — сріблястий м’який метал, який іс¬ нує в природі тільки у зв’язаному вигляді. СКАНДУВАТИ, ую, уєш. Чітко вимов¬ ляти наголошений склад у кожній стопі вірша. Скандований, а, е. Скандоване гасло. Скандувальний, а, е. Скандування, я, с. Скандування вірша. СКАНЕР, а, ч., техн. 1. Прилад для радіоізотопної діагностики зло¬ якісних пухлин. 2. Пристрій для оптичного введення зображення (текстів, графіків, малюнків і т. ін.) в пам’ять комп’ютера. 3. Прилад для зчитування штрихового коду. СКАЙОГРАМА, и, ж. Графічне зобра¬ ження пухлинних новоутворень, що його одержують на сканері. СКАНУВАННЯ, я, с., спец. 1. Послідов¬ ний перегляд чогось, здійснюваний переміщенням променя зору або радіопроменя. Режим сканування . 2. Безперервне обстеження, просві- чення радіолокаційним променем якогось простору для виявлення певних (сторонніх) об’єктів. 3. Метод одержання інформації про стан яко- го-небудь органа людини або твари¬ ни на основі введення радіоактивних речовин за допомогою сканера (у 1 знач.). 4. Оптичне введення зобра¬ ження (текстів, графіків, малюнків і т. ін.) в пам’ять комп’ютера за допо¬ могою сканера (у 2 знач.). Сканування тексту. Сканувати, ую, уєш. Здійснювати сканування. СКАРАБЕЙ, я, ч.І. ент. Пластинчасто- вусий жук, поширений переважно у Південній Європі, Північній Афри¬ ці, Малій і Передній Азії, в окремих регіонах України. 2. У Стародавньо¬ му Єгипті — висічені з каменю зо¬ браження священного жука, які були предметами культу, амулетами, при¬ красами, а також монета, камінь і т. ін. із зображенням такого жука. СКАРИФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. с. г. Штучне поверхневе пошкодження спеціаль¬ ною машиною твердої оболонки насіння деяких рослин для при¬ скореного його проростання. Ска¬ рифікація насіння. 2. с. г. Глибоке розпушування ґрунту, що сприяє більшому доступу повітря в нього. 3. У медицині — нанесення насічок на поверхню шкіри. Скарифікатор, а, ч. 1. с. г. Машина для скарифікації насіння. 2. с. г. Зна¬ ряддя, призначене для скарифікації ґрунту. 3. мед. Прилад для насікання шкіри. Скарифікаційний, а, е. Скарифікаційна машина. Скарифікувати, ую, уєш, с. г. Піддавати скарифікації. Скарифікований, а, е. Скарифіковане насіння. Скарифікована шкіра. СКАРЛАТИНА, и, ж. Гостре інфек¬ ційне захворювання людини (пере¬ важно дитячого віку), яке супро¬ воджується високою температурою, червонуватим висипом на тілі та болем у горлі. Скарлатйнний, Скарлатиновий, а, е. Скарлатинний хворий. СКАРН, у, ч . Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі і складається із силікатів кальцію, магнію та заліза. СКАТ1, у, ч ., гірн. Похила підземна гірнича виробка, що не має безпосе¬ реднього виходу на земну поверхню й признач, для спускання корисних копалин, пустих порід і т. ін. само¬ пливом. СКАТ2, а, ч.у спец. 1. Колесо авто¬ мобіля, а також комплект гумових деталей автомобільного колеса. 2. Комплект колісних пар паро¬ воза, вагона. СКАТ3, а, ч. Велика хижа морська риба ряду акулоподібних із плоским ті¬ лом і вузьким хвостом. Електричний скат. СКАУТ, а, ч. Член дитячої або юнаць¬ кої організації військово-спортивно¬ го характеру. Скаутський, а, е. Скаутська організація. Скаутські загони. СКАУТИЗМ, СКАУТИНГ, у, ч. 1. Рух скаутів. 2. Система позашкільного виховання молодих громадян у віці від 7 до 21 року через пізнання при¬ роди, ремесла та гри. Скаутинговий, а, е. Скаутинговий рух. ...СКАФ. Друга * частина складних слів, що відповідає поняттям «судно», «аппарат для підводних досліджень». СКАФАНДР, а, ч. Спеціальний одяг із шоломом і дихальним апаратом, що ізолює людину від зовнішнього се¬ редовища (рідинного, газоподібного або від розрідженого простору). Скафандровий, а, е. СКВАЙР, а, ч. 1. Скорочена форма англійського дворянського титулу — есквайра. 2. В Англії та СІІІА — титул суддів і місцевих службових осіб; той, хто має цей титул. СКВАТЕР, а, ч. 1. Фермер-колоніст, що зайняв вільну необроблену ді¬ лянку землі при колонізації США, Канади, Австралії та Нової Зеландії. 2. В Австралії — скотар, що орендує для своїх стад необроблені ділянки землі. 3. Дрібний орендар. СКВЕР, у, ч. Невеликий громадський сад у місті, селі, селищі. СКВСІТЕР, а, ч. Бездомна людина (в Західній Європі), що самовільно вселилася в незайняту квартиру. СКВОШ, у, ч. Спортивна гра з ракет¬ кою та м’ячем. СКЕБ, а, ч. Лайлива назва штрейкбре¬ хера в Англії, США. СКЕЙТ, а, ч. Роликова дошка на чотирьох роликах для катання по асфальту (скейтборд). Скейтер, а, ч. Той, хто займається скейтбордом, катанням на скейті. СКЕЙТБОРД, у, СКЕЙТБбРДИНГ, а, ч. 1. Вид спорту — катання на скейті. 2. Те саме, що скейт. Скейтбордйст, а, ч. СКЕЙТОДРбМ, у, ч. Місце для занять, спортивних змагань зі скейтборду. СКЕЛЙТ, а, ч. 1. Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла лю¬ дини та хребетних тварин; кістяк. 2. перен. Про дуже худу, виснажену людину. 3. перен. Те, що є суттю, основою чогось. Скелетний, а, е. Скелетні муязи. СКЙЛЕТОН, ч. 1. род. а. Спеціальні сани без керма. 2. род. у. Швидкісний спуск з гір на таких санях. СКЙНА, и, ж. У давньогрецькому театрі — спочатку тимчасове де¬ рев’яне приміщення для переодя¬ гання та виходу акторів; згодом стіна, що являла собою архітек- 498 скенатрбн — скорпібнячий турне тло для вистав античних акторів. СКЕНАТРбН, а, ч. Прилад, застосову¬ ваний для кольороподібної коректу¬ ри; різновид кольорокоректора. СКЕПСИС, у, ч. Те саме, що скептицизм (у 2 знач.). СКЕПТИЦИЗМ, у, ч. 1. Філософський напрямок, який піддає сумніву можливість пізнання об’єктивної дійсності. 2. Критично-недовірли¬ ве ставлення до чого-небудь, сум¬ нів у можливості або істинності чогось. Скептик, а, ч. 1. Послідовник скепти¬ цизму (у 1 знач.). 2. Той, хто до всьо¬ го ставиться критично-недовірливо, в усьому сумнівається. Скептичний, а, е. Скептична філософія. Скептична людина . СКЕРЦО, невідм ., с., муз. Невеликий музичний твір у швидкому темпі з підкресленим ритмом. СКЕТ, у, ч. Безтекстова, складова манера співу, часто пов’язана з імі¬ тацією звучання окремих інструмен¬ тів, інструментальних груп і навіть великих оркестрів. СКЙТИНГ-РЙНК, у, ч. Майданчик з асфальтованим або дерев’яним по¬ криттям для катання на роликових ковзанах. СКЕТЧ, а, ч. Невелика естрадна п’єса жартівливого змісту з гострою фа¬ булою. СКИПИДАР, у, ч. Безбарвна або жовтувата рідина з їдким запахом, яку добувають перегонкою смоли хвойних дерев і використовують у медицині, лакофарбовому вироб¬ ництві та ін. Скипидарний, а, е. Скипидарний запах. Скипидарна мастика. Скипидарна мазь. СКЇБСЗБ, а, ч. 1. Швидкісний спуск з гір по спеціальних трасах на санях у вигляді рамки з закріпленими на ній лижами та кермом. 2. Санчата для такого спуску. СКЇНЕР, а, ч. Мисливський ніж, при¬ значений для білування здобичі та знімання шкури. СКІН-ЕФЕКТ, у, ч. Неоднорідний роз¬ поділ змінного струму та пов’язаного з ним електромагнітного поля по перерізу провідника. СКІП, а, ч. Піднімальний само¬ розвантажувальний короб, що рухається за допомогою каната по жорстких напрямних пристро¬ ях; застосовується для піднімання корисних копалин або породи із шахт на поверхню. СКІПЕТР, а, ч„ іст. Оздоблена коштов¬ ним камінням та різьбленням пали¬ ця, що є символом, знаком царської влади; берло. СКІФ1, див. скіфи. СКІФ2, а, ч. Вузький і довгий спортив¬ ний човен для змагань з академічної греблі. СКІФИ, ів, мн. (одн. скіф, а, ч.; скіф’янка, рідко скіфка, и і скіфйня, і, ж.). Степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в І тисячолітті до н. е. — на початку І тисячоліття н. е. Скіфський, а, е. Скіфська баба. Скіфські племена. СКІФОЛбГІЯ, ї, ж. Сукупність наук, що вивчають історію, життя і побут, культуру скіфів (див. скіф1). Скіфолог, а, ч. СКЛЕРА, и, ж ., анат. Зовнішня білко¬ ва оболонка ока, яка спереду пере¬ ходить у рогівку. Склеральний, а, е. Склеральний мішок. Склеральне тільце. СКЛЕРЕІДА, и, ж ., бот. Товстостінна рослинна клітина. СКЛЕРЙМА; див. склерома. СКЛЕРЕНХІМА, и, ж ., бот. Тканина рослини, що складається з щільно- розташованих клітин з потовщени¬ ми здерев’янілими оболонками, які надають органам рослин міцності. Склеренхіма льону. Склеренхімний, а, е. СКЛЕРЙТ, у, ч., мед. Запалення скле¬ ри. СКЛЕРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям «за¬ твердіння», «ущільнення». СКЛЕРОДЕРМА, и, ж., СКЛЕРО¬ ДЕРМІЯ, ї, ж ., мед. Хронічне за¬ хворювання шкіри людини, яке ха¬ рактеризується ущільненням шкіри і підшкірної клітковини. СКЛЕРЙЗ, у, ч., мед. Захворювання, яке полягає в розростанні сполуч¬ ної тканини в судинах мозку, серці і т. ін. Склерозний, а, е. Склерозування, я, с. Розростання спо¬ лучної тканини судин. СКЛЕРбМА, СКЛЕРЕМА, и, ж., мед. Інфекційне захворювання, при якому на слизовій оболонці носа і гортані утворюються щільні, вузловидні вогнища запалення (ін¬ фільтрати). Склербмний, а, е. Склеромні інфіль¬ трати. СКЛЕРОМЕТР, а, ч., спец. При¬ лад для вимірювання твердості кристалів. _ С Склерометрія, ї, ж. Учення про вимі¬ рювання твердості кристалів. СКЛЕРОН, у, ч., спец. Сплав алюмі¬ нію з цинком, міддю, марганцем, літієм, кремнієм та залізом, який застосовують у машинобудівній та авіаційній промисловості. СКЛЕРОПЛАСТИКА, и, ж., мед. Хі¬ рургічна операція з метою виправ¬ лення дефектів склери або зміна форми очного яблука. СКЛЕРОТИНІЯ, ї, ж. 1. Сумчастий гриб, який викликає захворювання рослин. 2. Назва хвороби, виклика¬ на таким грибом; біла гниль. СКЛЕРОТОМІЯ, ї, ж., мед. Хірургічна операція, яку застосовують при гла¬ укомі з метою зниження внутріш¬ нього тиску. СКЛЕРОФІТИ, ів, мн. Посухостійкі рослини з жорсткими листками, укритими товстою кутикулою, що перешкоджає випаровуванню. СКОЛІЙЗ, у, ч., мед. Викривлення хребта у людини. СКОЛОПЕНДРА, и, ж. Невелика отруйна членистонога тварина кла¬ су багатоніжок, що живе у теплих краях. СКбНТО, невідм ., с. Знижка базисної ціни товару, що передбачається дого¬ вором купівлі-продажу в разі оплати його готівкою або достроково. СКОНТРАЦІЯ, ї, ж. Взаємне зараху¬ вання зустрічних вимог між устано¬ вами чи особами. ...СКОП, ...СКОПІЧНИЙ, ...СКОПІЯ. Друга частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттям «спо¬ стереження». СКОПбЛІЯ, і, ж., бот. Багаторічна трав’яниста рослина родини пас¬ льонових з розвилистим стеблом і товстим повзучим кореневищем, яке широко застосовується в ме¬ дицині. СКОРДАТУРА, и, ж. Тимчасова зміна звичайного ладнання струнних му¬ зичних інструментів для полегшення виконання, а також зміна діапазону, характеру звучання і т. ін. СКОРОДЙТ, у, ч. Мінерал підкласу арсенатів, що має зеленувато-сірий колір і є продуктом окислення ар¬ сенопіриту. СКОРПібН, а, ч. 1. зоол. Отруйна чле¬ нистонога тварина ряду павукопо¬ дібних, поширена у країнах з теплим та жарким кліматом. 2. астр. Зодіа¬ кальне сузір’я з яскравою зіркою Ан- тарес. 3. перен. Про підступну, підлу людину. Скорпібнячий, а, е. 499 с _ СКбТЛЕНД-ЙРД, у, ч. Центральне управління лондонської поліції; лондонська кримінальна поліція. СКОТЧ, у, ч. Прозора клейка плівка. СКРАВ, а, ч. Косметичний засіб для знімання мертвого шару клітин шкіри. СКРАП, у, ч. Металева сировина, що складається з відходів виробництва і брухту. СКРЕБ, у, ч ., збірн. Зарості вічнозеле¬ них твердолистяних посухостійких чагарників, серед яких майже не ростуть трав’янисті рослини. СКРЕБЛ, а, ч. Настільна гра, що передбачає складання слів за допо¬ могою набору букв-фішок. СКРЙПЕР, а, ч. Землерийно-транс¬ портна машина з робочим органом у вигляді ковша, що використовується у будівництві доріг, у планувальних робах і т. ін. Скреперйст а, ч. Скреперйстка, и, ж. Скреперний, а, е. СКРЙНІНГ, а, ч. Масове обстеження населення з метою виявлення осіб з певною хворобою. СКРИПТбРІИ, я, ч. Майстерня руко¬ писної книги в західноєвропейських монастирях XVI— XVII ст. СКРбЛІНГ, а, ч. Вертикальне або гори¬ зонтальне переміщення зображення у вікні екрана дисплея, здійснюване клавішами керування курсором або за допомогою мишки. СКРУБЕР, а, ч. 1. Циліндричний апарат, пристрій для очищення промислових газів від небажаних домішок. 2. Барабанна машина для промивання корисних копалин. СКРУПУЛ, а, ч. Стара одиниця апте¬ карської ваги, що дорівнює 20 гра¬ нам (1,244 г). СКРУПУЛЬОЗНИЙ, а, е. Надзвичайно точний, детальний; який дотриму¬ ється абсолютної точності, дуже ретельний у чому-небудь. Скрупульозність, ності, ж. СІЙЛЬПТОР, а, ч. 1. Митець, що пра¬ цює в галузі скульптури. 2. Сузір’я Південної півкулі. Скульпторка, и, ж. Скульпторський, а, е. СКУЛЬПТУРА, и, ж. 1. тільки одн. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виконуються способом ви¬ тісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи плас¬ тичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини і т. ін.). 2. Твір цього виду мистецтва (статуя, бюст, баре¬ льєф і т. ін.). Скбтленд-Йрд — смарт-карта Скульптурний, а, е. 1. Скульптурна секція. Скульптурне оформлення будинку. Скульптурна глина. Скуль¬ птурна майстерня (у 1, 2 знач.). 2. перен. Рельєфний, з чітко окресленими контурами, форма- ' ми; придатний для відтворення в скульптурі. Скульптурність, ності, ж. Скульптур - ність обличчя. СКУМБРІЯ, ї, ж. Цінна морська про¬ мислова риба родини скумбрієвих. Скумбрієвий, а, е. Скумбрієва ікра. СКУМПІЯ, ї, ж., бот. Кущ або не¬ велике дерево з зеленувато-жовтою деревиною та дрібними квіточками, зібраними у великі волоті; рай-де- рево. СКУНС, а, ч. 1. Дрібна хижа тварина родини куницевих з цінним темно- коричневим або чорним хутром, яка, захищаючись, викидає на від¬ стань смердючу рідину. 2. Хутро цієї тварини. Скунсовий, а, е. Скунсове хутро. Скун¬ совий комір. СКУПЩИНА, и, ж. Верховний пред¬ ставницький орган державної влади в Сербії та Чорногорії. СКУТЕР, а, ч. 1. Швидкохідне спор¬ тивне судно — невеликий глісер із підвісним мотором. 2. Невеликий самокат, як правило, з алюмінієво¬ го сплаву, на маленьких коліщатках, який легко пакується в спеціальну сумку. Скутерйст, а, ч. Скутерйстка, и, ж. СЛАЙД1, а, ч. Рухоме сидіння у гоноч¬ ному човні. СЛАЙД2, СЛЕЙД, а, ч. Кольоровий діапозитив. Слайдовий, а, е. Слайдова плівка. СЛАКСИ, ів, мн. Широкі зручні шта¬ ни, переважно з тканини, що не мнеться. СЛАЛОМ, у, ч. 1. Вид лижного спор¬ ту — швидкісний спуск з гір на ли¬ жах за звивистим маршрутом, який позначається контрольними віхами, прапорцями. Змагання із слалому. Гі¬ гантський слалом. 2. Змагання в спус¬ ку по гірських потоках на одиночних байдарках. Гребний слалом. Слаломіст, а, ч. Слаломний, а, е. Слаломні лижі. СЛАЛОМ-ГІГАНТ, у-а, ч. Швидкісний спуск з гір нагзіижах по трасі довжи¬ ною 1200—2500 м, але меншої, ніж звичайно, звивистості. СЛ^ДИНГ, а, ч. Бавовнозбиральний (самохідний або причіпний) агре- гат^ СЛЕЙД, див. слайд2. СЛЕНГ, у, ч., лінгв. 1. Розмовний ва¬ ріант професійної мови; жаргон. 2. Жаргонні слова або вирази, ха¬ рактерні для мови людей певних професій або соціальних прошарків, які, проникаючи в літературну мову, набувають* помітного емоційно-екс¬ пресивного забарвлення. * СЛЕШ, а, ч., інформ. Похила риска (/), що використовується для розподілу послідовностей імен каталогів, під¬ каталогів, файлів та визначає місце файлів на диску. СЛЙШЕР, а, ч. Багатопилковий верстат для поперечного розпилювання де¬ ревини (рейок, колод). СЛІП, а, ч. 1. Споруда у вигляді по¬ хилої площини зі спеціальним пристроєм для витягування суден на берег та спускання їх на воду. 2. Похилий тунель на китобійних суднах для витягування китів з води на верхню палубу. СЛЙГАН, а, ч. 1. Коротка фраза, що легко запам’ятовується, яка вира¬ жає заклик, вимогу, рекламну ідею якої-небудь фірми тощо. 2. Мовний шаблон, штамп гаслового типу. СЛОТ, у, ч. Роз’єм на системній платі комп’ютера, в якому розміщені схе¬ ми, що керують монітором, дисками, принтером і т. ін. СЛЯБ, а, ч., техн. Сталева плеската прямокутна заготовка, з якої на¬ ступною прокаткою роблять лис¬ тову сталь. СЛЙБІНГ, а, ч., техн. Потужний про¬ катний стан для обтискання важких сталевих зливків у плескаті прямо¬ кутні заготовки — сляби. СМАЙЛИК, а, ч. Комбінація спеці¬ альних символів, застосовуваних користувачами Інтернету або електронної пошти для позначення емоційних реакцій. СМАЛЬТА, и, ж. 1. Яскраво-синя фарба для фарбування паперу, скла, гончарних виробів і т. ін. 2. Непрозоре кольорове скло, яке застосовують у мозаїчних роботах. Виробництво смальти. СМАЛЬТИН, у, ч. Мінерал сріблясто- білого кольору, сполука кобальту з арсеном. СМАРАГД, у, ч. Коштовний прозорий камінь яскраво-зеленого забарвлен¬ ня; ізумруд. Смарагдовий, а, е. 1. Смарагдові ґудзики. 2. Який має колір смарагду; яскраво- зелений. Смарагдові сади. СМАРТ-КАРТА, и, ж. П ластикова банківська, розрахункова, кредит¬ на або платіжна карта із вбудованим мікропроцесором, чипом. 500 смог — соматичний СМОГ, у, ч . Дуже забруднене повітря (суміш диму, туману і пилу) у вели¬ ких містах і промислових центрах. СМбКІНГ, а, ч . Чорний піджак з від¬ критими грудьми і з довгими, об¬ шитими шовком вилогами. Чорний смокінг. СНАЙПЕР, а, ч. 1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби, мас¬ кування і спостереження. 2. перен ., рідко. Той, хто досяг великого вмін¬ ня, високої майстерності. Снайпер ефіру. Баскетбольний снайпер. Снайперство, а, с. Снайперський, а, е. Снайперська справа. Снайперська гвинтівка. Снайперська майстерність. Снайперський удар. СНЕЙКБбРД, а, ч. Дошка для катання по твердій поверхні, завдяки спеці¬ альній конструкції якої утворюють¬ ся змієподібні рухи. СНАЙПІНГ, у, ч., спец. Снайперська стрільба. Школа снайпінгу. СНІКЕРС, а, ч. Фірмова назва шоко¬ ладного батончика з карамельно - арахісовою начинкою. СНОБ, а, ч. 1. Про людину, яка без¬ застережно схиляється перед мане¬ рами, смаками і т. п. вищого світу і зневажливо ставиться до всього ін¬ шого. 2. несхв. Людина, яка вважає себе носієм вищої інтелектуальності та вишуканих смаків. Снобізм, у, ч. Погляди, думки, поведін¬ ка, манери, властиві снобові. СНОУБЙРД, а, ч. Дошка з пластико- вим покриттям, із кріпленнями для обох ніг для сноубординга. Сноуббрдинг, а, ч. Вид спорту — спуск з гір по лижній трасі на спеціаль¬ ній дошці — сноуборді, супро¬ воджуваний виконанням стриб¬ ків та сальто. СНУКЕР, а, ч. Більярдна гра з 15 чер¬ воними та 6 різнокольоровими ку¬ лями. СОІНАРІ, невідм. Грузинський духовий інструмент типу флейти. СбКЕР, а, ч. У США — назва європей¬ ського футболу. СОЛАНІН, у, ч. Органічна отруйна речовина, що міститься в рослинах родини пасльонових (картоплиння, паростки картоплі та ін.). СОЛАНО, невідм ., ч. Сухий гарячий вітер в Іспанії. СОЛДАТ, а, ч. 1. Рядовий військово¬ службовець Сухопутних військ. Солдати-кавалеристи. Солдат-охо- ронець. 2. Військовослужбовець. Сол¬ дат строкової служби. Солдатський, а, е. Солдатська муштра. Солдатська похідна кухня. СОЛЕНбїД, а, ч„ спец. Котушка індуктивності — провідник, на¬ витий на циліндричну поверхню, навколо якої при пропусканні електричного струму утворюється магнітне поле. Соленоїдний, а, е. СОЛЕЦЙЗМ, у, ч. Помилка через недотримання приписів синтакси¬ су, неправильний мовний зворот, що не порушує змісту висловлю¬ вання. СОЛЇД, а, ч. Римська, пізніше візан¬ тійська золота монета, яку почали карбувати з 309 р. н. е. СОЛІДАРНІСТЬ, ності, ж. 1. Активне співчуття яким-небудь діям, дум¬ кам; спільність поглядів, інтересів. 2. юр. Спільна відповідальність. Солідаризація, ї, ж. Виявлення, ви¬ раження своєї солідарності з ким-, чим-небудь. Солідаризуватися, уюся, уєшся. Солідарний, а, е. 1. Який виявляє, виражає свою солідарність з ким-, чим-небудь; сповнений солідарнос¬ ті, пройнятий солідарністю. Солідар¬ на дія. 2. юр. Який відповідає за щось спільно з ким-небудь; заснований на солідарності (у 2 знач.). СОЛІПСИЗМ, у, ч., філос. Визнання безсумнівною реальністю тільки суб’єктивної, індивідуальної сві¬ домості, заперечення існування зо¬ внішнього об’єктивного світу. Соліпсгіст, а, ч. Соліпсичний, а, е. СОЛЇСИТОР, а, ч. 1. У Великій Британії — адвокат нижчого рангу, що не має права вести справи у вищих судах. 2. У ряді держав — спеціальна юридична по¬ сада при уряді або департаменті, при міській владі і т. ін. СОЛІСТ, а, ч. Співак, музикант або танцюрист, який виконує сольну партію, виступає соло. Співи со¬ лістів. Соліст опери. Соліст балету. Соліст-піаніст. Солістка, и, ж. СОЛІТЕР1, а, ч. 1. Стрічковий черв’як, який паразитує в кишечнику люди¬ ни і тварини. СОЛІТЕР2, а, ч. Великий діамант в оправі. СЙЛО. 1. невідм ., с. Музичний твір чи окрема партія, призначена для ви¬ конання одним інструментом або співаком. Соло для скрипки. Танок або окрема партія, частина його, які виконує один танцюрист. 2. присл. Без участі інших, окремо від інших (про виконання музичних творів, _ С танців). Співати соло. Танцювати соло. Соло на кларнеті. Сольний, а, е. 1. Який виконують соло (у 2 знач.). Сольний номер. Сольний концерт. Сольна партія. 2. Який виконує соло (у 1 знач.). Сольні інструменти. СбЛ О -ВЕКСЕЛЬ, я, ч. Звичайний вексель із підписом однієї особи, яка має здійснити платіж. СОЛЬ, невідм ., с. П’ятий звук музичної гами, яка починається з «до», нота, що позначає цей звук. СОЛЬВАТ, у, ч. Сполуки, що утворю¬ ються внаслідок сольватації. СОЛЬВАТАЦІЯ, ї, ж. Взаємодія між частинками розчинника і розчине¬ ної речовини. СОЛЬВЕНТ, у, ч., хім. Рідка суміш легких вуглеводнів, яку викорис¬ товують як дезінфікуючий та роз¬ чинний засоби. СОЛЬВЙЛІЗ, у, ч. Обмінна реакція між речовиною і розчинником. СОЛЬПУГИ, ів, мн. Павукоподібні ряду членистоногих (поширені в тропіках і субтропіках; фаланги. Сольну ги неотруйні. СОЛЬФЕДЖІО, невідм ., с., муз. 1. Вокальна вправа — спів по нотах з вимовою назв звуків для розвитку слуху й голосу та набуття навичок читати ноти. 2. Навчальна дис¬ ципліна, призначена для розвитку слуху учнів. Сольфеджування, я, с. Сольфеджувати, ую, уєш. Виконувати сольфеджіо (у 1 знач.). СбЛЮКС, а, ч. 1. Сильна електрич¬ на лампа в рефлекторі на штативі, яку використовують для лікування світлом. 2. Опромінювання такою лампою з лікувальною метою. При¬ значати солюкс. СОЛЯРИЗАЦІЯ, і, ж. 1. мед. Опромі¬ нювання прямими сонячними про¬ менями (звичайно з лікувальною метою). 2. фот. Перетворення не¬ гативного зображення в позитивне при сильній передержці пластинки або плівки під час знімання. СОЛЙРІЙ, ю, ч. Спеціально обладна¬ не, освітлюване сонцем місце для приймання сонячних ванн. СбМА1, невідм ., ч. У давньоіндійській міфології — божественний напій, який відігравав важливу роль у ритуалах жертвоприношення. Не¬ бесний сома. СбМА2, и, ж. Усі клітини тварини або рослини, крім статевих. СОМАТИЧНИЙ, а, е, спец. 1. Який стосується тіла людини. Соматичні 501 соматологія — соц-арт С хвороби. Соматична мутація. Сома¬ тична нервова система. 2. У генети¬ ці — належний до клітин тіла, крім статевих. СОМАТОЛЙГІЯ, ї, ж ., спец. Галузь антропології, що вивчає варіації розмірів і форм людського тіла та його частин. Соматологїчний, а, е. Соматологічні дослідження. СОМБРЕРО, невідм ., с . Крислатий солом’яний капелюх, поширений переважно в країнах Латинської Америки. СОМЕЛЬЙ, невідм ., ч. Службовець ресторану, бару тощо, що відає спиртними напоями. СОМНАМБУЛА, и, ч. і ж. 1. Людина, хвора на сомнамбулізм; сновида, лунатик. 2. зневажл. Людина із схильністю до автоматичних дій, вчинків і т. п. СОМНАМБУЛІЗМ, у, ч. Розлад сві¬ домості, при якому автоматично уві сні здійснюються звичні дії (хо¬ діння, перекладання речей і т. ін.); лунатизм. Сомнамбулічний, а, е. Сомнамбулічний стан. СОНАНТ, а, ч., лінгв. 1. Приголосний звук, при творенні якого голос пе¬ реважає над шумом; сонорний при¬ голосний. 2. У деяких слов’янських мовах — приголосний, який може бути складотворним. СОНАТА, и, ж. Інструментальний музичний твір, який складається з кількох різних за темпом і харак¬ тером частин, об’єднаних спільним задумом. Сонатний, а, е. Сонатний цикл. Сонатна форма твору. Сонатне мислення. СОНЕТ, а, ч. Ліричний вірш, який складається з 14 рядків — двох чо¬ тиривіршів та двох тривіршів. Вінок сонетів. Сонетний, а, е. Сонетна форма. СОНЙРИКА, и, ж. Один з видів техні¬ ки музичної композиції, специфіка якої полягає у висуненні на перший план забарвлення звучання. СОНЙРНИИ, а, е. Приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом. Сонорний приголосний звук. СОПРАНО, невідм. 1. Найвищий за зву¬ чанням жіночий голос. 2. Співачка, що має такий голос. СОРБЙНТ, у, ч. Тверда або рідка речо¬ вина, яка використовується для по¬ глинання деяких речовин з розчинів або газів (для очищення, знищення запаху тощо). Природний сорбент. Вуглецевий сорбент. СОРБІТ1, у, ч. Безглюкозний цукор, який використовують у харчуванні хворі діабетом. СОРБІТ2, у, ч., мет. Структурна скла¬ дова сталі, суміш цементу і фериту. Сорбітизація, ї, ж ., мет. Термічна об¬ робка сталі для надання їй струк¬ тури сорбіту. СбРБЦІЯ, і, ж. Поглинання твердими тілами або рідинами певної речови¬ ни з навколишнього середовища. СЙРГО, невідм ., с. Південна злакова рослина з волотистим суцвіттям, подібна до проса. Зернове сорго. СОРЙТ, у, ч., лог. Різновид складного силогізму з кінцевим висновком, ви¬ веденим із ряду посилок без проміж¬ них умовисновків. СОРОРАГ, у, ч. Звичай, за яким чо¬ ловік вступав у шлюбні відносини з кількома жінками — рідними або двоюрідними сестрами. СОРТ, у, ч. 1. Категорія, розряд яко- го-небудь товару щодо його якості; ґатунок. Перший сорт. Другий сорт. 2. Культурні рослини, що відріз¬ няються від інших рослин цього самого виду певними біологічними й господарськими властивостями. Морозостійкий сорт винограду. Се¬ лекційний сорт. 3. розм., ірон. Вид чого-небудь. Сортний, а, е, спец. 1. Належний до певного сорту. 2. Належний до ви¬ сокого, цінного або спеціального сорту. Сортність, ності, ж. Сортувальний, а, е. Сортувальний пункт. Сортувальний відділ. Сортувальник, а, ч. Сортувальниця, і, ж. Сортування, я, с. Сортувати, ую, уєш. 1. Розподіляти, відбирати що-небудь за сортами. Сортувати насіння. 2. Розподіляти що-небудь за якимись спільними ознаками. СОРТАМЕНТ, СОРТИМЕНТ, у, ч. спец. Вид, сорт, розмір виробів, що виробляються у тому чи ін¬ шому виробництві (звичайно ме¬ талургійному); сукупність різних видів, сортів таких виробів. Сор¬ тамент однорічних бобових культур. Сортимент яблуні та груші . Сор¬ тимент лісоматеріалів. Сортимент господарських машин. СОСТЕНУТО, невідм ., муз. Помірний музичний темп. СОТЕРН, у, ч. Напівсолодке десертне виноградне вино. СЙУС, у, ч. 1. Рідка приправа, підлива до страви. Сметанний соус. Часнико¬ вий соус. Риба під соусом. 2. перен. Те, що супроводжує або доповнює основне, головне. Соусний, а, е. Соусна ложка. Соусник, а, ч. Срібний соусник. СОФА, й, ж. Низький широкий ди¬ ван. СОФІЗМ, у, ч. Логічний виверт, який навмисно імітує формальну правиль¬ ність мислення, щоб видати хиби міркування за один із видів логічних помилок. Політичні софізми. Софіст, а, ч. Софістка, и, ж. СОФІСТИКА, и, ж. 1. Учення софістів у Стародавній Греції, засноване со¬ фістами. 2. Свідоме застосування в суперечці й доведенні софізмів. СОФІТ, у, ч. ( мн . софіти, ів). 1. Теат¬ ральний освітлювальний прилад, призначений для освітлення сцени спереду і зверху. 2. Освітлювальна арматура з декількома джерелами світла в одному рефлекторі. 3. архіт. Звернена донизу поверхня балки, стелі, арки, виносного карнизу і т. ін. СОФІЯ, ї, ж. Поняття античної і середньовічної філософії про смис¬ лову наповненість і влаштованість речей. ...СОФІЯ. Друга частина складних слів, що відповідає поняттям «учен¬ ня», «мудрість». СОФЙРА, и, ж. Багаторічна листопад¬ на або вічнозелена рослина родини бобових з непарнопірчастими лист¬ ками і квітками, зібраними в китиці або волоті. СЙФТБЙЛ, у, ч. Командна спортивна гра з м’ячем, різновид бейсболу на майданчику меншого розміру. СОФТВЕР, а, ч. 1. Програмне забез¬ печення, частина обчислювальної системи, що не є апаратними за¬ собами, на противагу її конструк¬ тивним елементам (пор. хардвер у 1 знач.). 2. Програма, програмний засіб. 3. Організаційно-технічна дум¬ ка на противагу фінансовим витра¬ там, інвестиціям тощо (пор. хардвер у 2 знач.). СОФТИЗАЦІЯ, ї, ж. Процес пере¬ творення нематеріальних ресурсів на чинник економічного розвитку. Софтизація економіки. СОЦ-АРТ, у, ч. 1. Напрям авангар¬ дистського зображального, музич¬ ного мистецтва і літератури, за¬ снований на пародіюванні, про¬ фанації, доведенні до абсурду ідей соціалістичного реалізму. 2. Напрям авангардистського мистецтва і літе¬ ратури, представники якого від¬ бивають гострі соціальні проблеми 502 соціал... — спаржа сучасності. 3. зневажл. Мистецтво соцреалізму. СОЦІАЛ... Перша частина складних слів, що відповідає слову «соціа¬ лізм». СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТ, а, ч. Прихиль¬ ник соціал-демократичної партії; член соціал-демократичної партії. СОЦІАЛ -ДЕМОКРАТИЗМ, у, ч. Ідеологія й тактика соціал-демо¬ кратії. СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ, ї, ж. Загаль¬ на назва партій, рухів і течій, які об’єднують ліві сили і ставлять за мету соціально-економічне удоско¬ налення суспільства шляхом його реформування. Соціал-демократйчний, а, е. Соціал- демократична партія. Соціал-демо- кратичні погляди. Соціал-демокра- тичний рух. Соціал-демократична ідеологія. СОЦІАЛІЗМ, у, ч. 1. Учення, в якому за мету й ідеал висувається здійснен¬ ня принципів соціальної справед¬ ливості, свободи та рівності. 2. Тип суспільства, що втілює ці принципи. Демократичний соціалізм. Соціаліст, а, ч. 1. Прихильник соціаліз¬ му (у 1 знач.). 2. Член соціалістичної партії. Українські соціалісти. Соціалістйчний, а, е. 1. Соціалістич¬ ний рух. Соціалістична ідеологія (у 2 знач.). 2. Що стос, соціаліста. Со¬ ціалістична газета. Соціалістка, и, ж. СОЦІАЛЬНИЙ, а, е. Пов’язаний із життям і стосунками людей у сус¬ пільстві; суспільний. Соціальне се¬ редовище. Соціальне життя. Соціаль¬ не явище. Соціальна сфера. Соціальні служби. Соціальний захист населення. Соціальний склад населення. Соціаль¬ ні групи. Соціальні хвороби. Соціальна активність. Соціальна екологія. Соці¬ альний статус. Соціальна психологія. Соціальна революція. Соціальність, ності, ж. Соціальність економічної програми. Соціально. Соціально захищений. Соці¬ ально небезпечений. Соціально орієн¬ тована ринкова економіка. СОЦІОЛЕКТ, а, ч., лінгв. Сукупність особливостей мови певної соціаль¬ ної групи. СОЦІОЛІНГВІСТИКА, и, ж. Галузь мовознавства, що вивчає соціальні аспекти розвитку мови, її суспільні функції, механізми взаємодії мови і суспільства. Соціолінгвіст, а, ч. Соціолінгвістйчний, а, е. Соціолінгвіс¬ тична конференція. Соціолінгвістичні дослідження. Соціолінгвістичний опис . Соціолінгвістичне анкетування. СОЦІОЛОГІЗМ, у, ч. Спрощений, вульгаризований спосіб дослі¬ дження, який пояснює певні явища духовного, матеріального життя переважно соціальними факторами. Соціологізаторський, а, е. Який вихо¬ дить з позицій соціологізму, засно¬ ваний на них. Соціологізаторський підхід у літературі. Соціологізатор¬ ське трактування фактів. Соціо¬ логізаторські ідеї. Соціологізація, ї, ж. Висвітлення пев¬ них питань з позицій соціологізму. Соціологізація в літературі. Соціологізування, я, с. Соціологізувати, ую, уєш. Вирішувати будь-які питання з позицій соціо¬ логізму. СОЦІОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Наука про суспільство та закони його розви¬ тку. Використовувати дані соціоло¬ гії. Прогностична функція соціології. 2. Розділ цієї науки, який вивчає дані, що стосуються того чи іншого суспільного інституту чи певної сфери суспільного життя. Соціологія релігії. Соціологія мистецтва. Соціо¬ логія праці. Соціологія сім'ї . Соціологія міста. Соціологія шлюбу. Соціолог, а, ч. Соціологічний, а, е. Соціологічні до¬ слідження. Соціологічні монографії . Соціологічне опитування. Соціологічна теорія. Соціологічний закон. СОЦІОМЙТРІЯ, і, ж. Галузь соціаль¬ ної психології, яка вивчає стосунки між людьми, структуру і функці¬ онування малих соціальних груп кількісними методами. Дані соціо- метрії. Соціометрйчний, а, е. Соціометричний експеримент. Соціометрична модель. Соціометричні дослідження. СОЦібНІКА, и, ж. Наука, яка вивчає людину в її взаємодії з соціальним середовищем. Соціонічний, а, е. Соціонічний тип осо¬ бистості. Соціонічна допомога. СОЦІОСФЕРА, и, ж. Суспільство, людська спільність, а також освоєне нею природне середовище як части¬ на географічної оболонки Землі. СОЦІОФОБІЯ, ї, ж. Захворювання нервової системи, пов’язане зі стра¬ хом перед необхідністю соціальних контактів, вирішенням своїх соці¬ альних проблем. СбЦІУМ, у, ч. 1. Людська спільність як результат історично зумовлених форм діяльності людей. Античний _ С соціум. Пострадянський соціум. Су¬ часний соціум. Український соціум. Стабільний соціум. Двомовний со¬ ціум. 2. Група людей, об’єднаних за якоюсь ознакою (професійною, культурною тощо). Науковий соціум. Аграрний соціум. Поведінка соціумів. Соціумний, а, е. Соціумна диференціація. Соціумні інтереси. СОЯ, ї, ж. 1. Трав’яниста одно¬ річна рослина родини бобових, насіння якої використовують для виробництва харчових продуктів (молока, олії, крупи, борошна і т. ін.) та в техніці. 2. розм. Гострий соус з насіння цієї рослини, що використовується як приправа до м’яса та риби. СПАГЙТІ, невідм ., мн. Виріб із прісно¬ го пшеничного борошна у вигляді довгих ниток, які відварюються ці¬ лими. Справжні спагеті. Італійські спагеті. Пригостити спагеті. СПАЗМ, у, ч., СПАЗМА, и, ж. 1. Мимовільне тривале судомне скорочення м’язів (кінцівок, по¬ рожнистого органа, стравоходу, кишечника, шлунка, горла і т. ін.). Спазм судин головного мозку 2. перен. Раптове загострення, сильний напад якихось почуттів. Спазматик, а, ч., розм. Спазматйчний, а, е. Спазматичний на¬ пад. Спазматичне скорочення м'язів. Спазматичний біль. СПАЗМОФІЛІЯ, ї, ж. Дитяче захворю¬ вання, спричинюване порушенням нервово-м’язової збудливості. СПАМ, у, ч., розм. Про непотрібні електронні відправлення, реклам¬ ні листи, що їх розсилають окремі фірми в Інтернеті за відомими адресами. СПАНДЕКС, а, ч. Загальна назва елас- тану в США та Канаді СПАНІЄЛЬ, я, ч. Порода довгошер¬ стих коротконогих мисливських собак з обвислими довгими вухами; собака цієї породи. СПАРДЕК, а, ч., мор. Верхня легка палуба на трипалубних суднах XIX — початку XX ст. або палуба середньої надбудови на суднах су¬ часної конструкції. Спардечний, а, е. Спардечна палуба. Спардечне судно. СПАРЖА, і, ж. 1. Багаторічна трав’яниста рослина родини лі¬ лійних з тонким лускоподібним листям. Спаржа лікарська. 2. Один з видів цієї рослини, культивованої як овоч, а також підземні пагони її, що йдуть у їжу. 503 с _ Спаржевий, а, е. Спаржева розсада . Спаржевий суп. Спаржева квасоля. Спаржевий жук. СПАРИНГ, у, ч. 1, спорт. Тренувальний бій з метою всебічної підготовки боксера до змагання. 2. розм. Пу¬ блічна дискусія з метою виявлен¬ ня слабких місць аргументації в наступних диспутах, Ідеологічний , політичний спаринг. Спаринг пред¬ ставників влади. СПАРИНГ-ПАРТНЕР, а, ч. 1. спорт. Спортсмен, який виступає в спа¬ рингу з метою підготовки найбільш сильного відомого спортсмена. 2. розм. Про того, хто бере участь у публічній дискусії для підсилення, з’ясування, критики позиції однієї зі сторін. СПАРТАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Громадянин старогрецької держави Спарти, жителі якої відзначалися суворим способом життя, загартованістю й витривалістю. 2. перен. Стійка, за¬ гартована, витривала людина, яка задовольняється у житті найнеоб- хіднішим. Спартанка, и, ж. Спартанський, а, е. Спартанська держа¬ ва. Спартанське життя. СПЕКТАКЛЬ, ю, ч. 1. Театральна ви¬ става. 2. Яке-небудь цікаве, незви¬ чайне видовище, дивний випадок і т. ін. СПЕКТР, а, ч. 1. фіз. Сукупність усіх значень якоїсь фізичної величини, що характеризує систему або про¬ цес. Спектр енергій , імпульсів. 2. фіз. Сукупність кольорових смуг, які ви¬ никають під час проходження світло¬ вого променя через середовище, що здійснює його заломлення. 3. спец . Кольорова смуга або сукупність кольорових ліній, що утворюються при випромінюванні речовини, яка світиться і залежить від хімічного складу цієї речовини і яка може бути зафіксованою при пропусканні через особливі оптичні прилади. 4. перен. Те, що існує в різних варіантах, фор¬ мах; різноманітність. Спектральний, а, е. Спектральні лінії . Спектральний аналіз. СПЕКТРО... Перша частина складних слів, що відповідає слову «спектр» (у 2 знач.) і «спектральний». СПЕКТРОГЕЛІОГРАМА, и, ж. Фото¬ графія Сонця в його монохроматич¬ ному випромінюванні, зроблена за допомогою спектрогеліографа. СПЕКТРОГЕЛІОГРАФ, а, ч. Астроно- мічний прилад для фотографування Сонця в монохроматичних ділянках проміння. спаржевий — спермій СПЕКТРОГЕЛІОСКОП, а, ч. Астроно¬ мічний прилад для візуального спо¬ стереження поверхні Сонця в моно¬ хроматичних ділянках проміння. СПЕКТРОГРАМА, и, ж. і. Фотознімок або запис спектрів різного промін¬ ня. 2. Набір частот, характерний для коливань механічного та електро¬ магнітного походження, одержаних за допомогою спектрографа. СПЕКТРОГРАФ, а, ч. Спектральний прилад, який застосовують в оптич¬ ній спектроскопії, спектральному аналізі, астрофізиці. Спектрографічний, а, е. Спектрографіч¬ не дослідження зірок. Спектрографія, ї, ж. Розділ фізики, що розв’язує завдання спектроскопії ме¬ тодом фотографування спектрів за допомогою спектрографів. СПЕКТРОМЕТР, а, ч. Прилад для вимірювання оптичних спектрів за допомогою фотоелектричних прий¬ мачів випромінювання. Спектрометричний, а, е. Спектро¬ метрична установка. Спектрометрія, ї, ж. 1. Галузь спек¬ троскопії, що розробляє теорію і методи вимірювання спек¬ тральних характеристик речовин. 2. Вимірювання довжини світло¬ вих хвиль за допомогою особливих оптичних приладів. СПЕКТРОСКОП, а, ч. Оптичний при¬ лад для візуального спостереження спектра. Спектроскоп іст, а, ч. Спектроскопічний, а, е. Спектро¬ скопічна лабораторія. Спектроскопія, ї, ж. 1. Розділ фізи¬ ки, який вивчає спектри електро¬ магнітного випромінювання. 2. До¬ слідження спектрів за допомогою спектроскопа. СПЕКУЛЯЦІЯ1, ї, ж. 1. Купівля-про- даж біржових цінностей (акцій, облігацій, валюти, тощо) з метою одержання прибутку від різниці між купівельною ціною і ціною продажу. Біржова спекуляція. 2. Скуповування товарів в умовах дефіциту і пере¬ продаж їх за підвищеними цінами з метою отримання прибутку. Спеку¬ ляція дефіцитним товаром. Спекуля¬ ція продуктами. Валютна спекуляція 3. перен. Розрахунок, намір, що ґрунтується на використанні чогось з корисливою метою. Спекулювати, юю, юєш. 1. Скупо¬ вувати та перепродувати товари за завищенними цінами в умовах дефіциту з метою власної нажи¬ ви. 2. перен. Будувати свої плани, розрахунки на чому-небудь, ви¬ користовувати щось у корисливих інтересах. Спекулянт, а, ч. 1. Біржові спекулян¬ ти (у 1, 2 знач.). 2. перен. Той, хто будує свої плани, розрахун¬ ки на чому-небудь, намагається використати щось у корисливих інтересах. Спекулянтка, и, ж. Спекулянтський, а, е. Спекулятивний1, а, е. Спекулятивні ціни. Спекулятивна гра з акціями. Спекулятивні елементи. СПЕКУЛЯЦІЯ2, ї, ж ., книжн. Фі¬ лософська умоглядна побудова. Ідеалістичні спекуляції. Спекулятивний2, а, е. Спекулятивна фі¬ лософія. Спекулятивний розум. Спе¬ кулятивні міркування. СПЕЛЕО... Перша частина складних слів, що має значення «пов’язаний з печерами». СПЕЛЕОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, предме¬ том вивчення якої є печери (умови їх утворення, існування і можливість використання людиною). Спелеолог, а, ч. Спелеологїчний, а, е. Спелеологічна експедиція. СПЕЛЕОТУРИЗМ, у, ч. Туризм, по¬ в’язаний з відвідуванням, обстежен¬ ням печер. Комісія спелеотуризму. Спелеотурйст, а, ч. Спелеотурйстський, а, е. Спелеотурйст - ський маршрут. Спелеотуристське спорядження. СПЙЛЕР, а, ч. Комп’ютерна про¬ грама для перевірки орфографії у текстах. СПЕНСЕР, а, ч. Коротка приталена курточка з довгими рукавами у чоловічому та жіночому, пізніше в жіночому одязі XVIII— XIX ст., яку надівали поверх плаття. СПЕРМА, и, ж ., фізіол. Сім’яна рідина із статевими клітинами, яку виділя¬ ють чоловічі статеві залози. СПЕРМАТОГЕНЕЗ, у, ч. Процес утво¬ рення чоловічих статевих клітин. СПЕРМАТОЗОЇД, а, ч. Чоловіча стате¬ ва клітина людини, тварин і деяких рослинних організмів; живчик. СПЕРМАЦЕТ, у, ч. Речовина, яку ви¬ діляють із білої жироподібної маси, що міститься в особливій порожнині голови кашалотів (використовують у парфумерії, медицині й техніці). Спермацетовий, а, е. Спермацетова маса. Спермацетова мазь. Спермаце¬ тове мило. Спермацетовий крем для обличчя. СПЕРМІЙ, я, ч. Чоловіча статева клі¬ тина покритонасінних та більшості голонасінних рослин; гамета. 504 СПЕРМІН, у, ч. Витяжка із сім’яних залоз тварин, яку використовують як лікувальний засіб. СПЕЦИФІКА, и, ж. Сукупність від¬ мітних особливостей чогось. СПЕЦИФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Визначення і перелік специфічних особливостей чого-небудь; уточнена класифі¬ кація чогось. Специфікація машин. 2. Технічний документ звичайно у вигляді таблиці з детальним описом певного виробу; документ з пере¬ рахуванням умов, яким повинен відповідати цей виріб. Складання специфікацій. Специфікатор, а, ч. Той, хто займа¬ ється специфікацією яких-небудь матеріалів. Специфікований, а, е. Специфікувати, ую, уєш. 1, Проводити специфікацію (у 1 знач.) чого-не¬ будь; класифікувати. Специфікувати книжки. 2. Складати специфікацію (у 2 знач.) чого-небудь. Специфікува¬ ти прилад. 3. Виконати специфікацію (у 1 знач); класифікувати. Специфічний, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, властивий виключно комусь, чо¬ мусь; характерний. 2. спец. Який має особливі властивості, будову, склад. Специфічний білок. Специфічність, ності, ж. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Здобуття якої-небудь спеціальності, знань, навичок. 2. Розподіл праці на окремі операції. 3. Орієнтація кого-, чого- небудь на певний спосіб життя, сферу діяльності. Економічна спеці¬ алізація регіону. Спеціалізований, а, е. Спеціалізова¬ ний посуд. Спеціалізована спортив¬ на школа. Спеціалізувати, ую, уєш. 1. Давати спеціальні знання, навики в якій- небудь галузі науки або техніки; навчати якоїсь спеціальності. Спе¬ ціалізувати студентів. 2. Призначати для роботи або використання в якій- небудь одній спеціальній галузі. Спеціалізувати видавництва. СПЕЦІАЛІСТ, а, ч. 1. Людина, яка професійно володіє певною спе¬ ціальністю; представник якоїсь спеціальності. 2. Майстер певної справи. Спеціалістка, и, ж. СПЕЦІАЛЬНИЙ, а, е. 1. Призначений виключно для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення. Спеціальні верстати. Спеціальний випуск газети. Спеціальна підготов¬ ка. 2. Який стосується певної сфери спермін — спіричуел суспільного життя, певної галузі виробництва, науки, техніки, мис¬ тецтва тощо. Спеціальна освіта. Спе¬ ціальний курс. Спеціальний навчальний заклад. Спеціальний термін. СПЕЦІАЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. 2. Професія, фах. СПЙЦІЯ, ї, ж. {мн. спеції, ій). Гострі приправи до їжі, прянощі (гірчиця, хрін, лавровий лист і т. ін.). СПИРТ, у, ч. 1. Назва класу орга¬ нічних сполук, що являють собою групу речовин із водним залишком. Сировиною для виробництва бутило¬ вого спирту є борошно\ леткі речо¬ вини, які застосовують у медицині й техніці. Камфорний спирт. Винний спирт. Етиловий спирт. Мурашиний спирт. Нашатирний спирт. 2. Горюча, п’янка рідина, яку одержують пере¬ гонкою деяких продуктів, багатих на цукор і крохмаль. Спиртний, а, е. Спиртний запах. Спирт¬ ні напої. Спиртовйй, а, е. Спиртові лаки. Спирто¬ ва промисловість. Спиртове бродіння. СПІДВЕЙ, ю, ч. Швидкісні мото¬ перегони на спеціальних треках, а також по льодяній доріжці стадіону. Льодовий спідвей. СПІДЙМЕТР, а, ч. Прилад у тран¬ спортній машині, що показує швидкість руху, а також подоланий транспортним засобом шлях. СПІКЕР, а, ч. Голова парламенту або його нижньої палати в пар¬ ламентах деяких країн. Спікер парламенту. Спїкерський, а, е. Спікерська посада. СПЇКУЛИ, спікул, мн. 1. У сонячній атмосфері — окремі стовпи сяючої плазми, які можна побачити при спостереженні Сонця в монохрома¬ тичному світлі. 2. Скелетні елементи деяких безхребетних тварин. СПІН, у, ч., фіз. Момент кількості руху електрона та інших елементарних частинок, зумовлений їх внутрішнім рухом, подібним до обертання. Спіновий, а, е. Спінові хвилі. СПЇНАКЕР, а, ч, мор. Додаткове три¬ кутне вітрило з легкої парусини, яке ставиться на яхтах при ходо¬ вому вітрі. СПІНЕТ, а, ч. Струнний щипковий клавішний музичний інструмент, невеликий клавесин чотирикутної, рідше трикутної форми. СПІНІНГ, ч. 1. род. а. рибальська снасть, що складається з вудлища, _ С котушки з волосінню, металевого повідка та блешні з гачками. 2. род. у. Ловлення риби за допомогою такої снасті. Спінінгіст, а, ч. Нагородження кращих спінінгістів. Спінінговий, а, е. Спінінговий лов. Спі¬ нінговий спорт. СПІНТАРИСКОП, а, ч. Прилад для візуального спостереження радіо¬ активних випромінювань. СПІРАЛЬ, і, ж. 1. мат. Крива лінія, що робить ряд закономірно змі¬ нюваних обертів навколо певної точки на площині або навколо осі. Описати спіраль. Рухатися по спіралі. Архімедова спіраль. Логарифмічна спі¬ раль. 2. Річ, предмет і т. ін. у вигляді такої лінії. 3. Смуга (переважно металева), дріт або пружина різного спеціального призначення, закруче¬ ні по такій лінії. Спіраль годинника. Спіраль електроплитки. 3. Фігура ви¬ щого пілотажу. Пілот виконав спіраль 4. перен. Про тип розвитку, в якому зміна одного чинника призводить до зміни іншого чинника. Спіраль інфляції. Спіраль заробітної платні. Спіралька, и, ж. Спіральний, а, е. Спіральна лінія. СПІРАНТ, а, «/., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям ви¬ дихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення. Спірантний, а, е. Спірантні звуки. СПІРИТИЗМ, у, ч. 1. Містична течія, заснована на вірі у можливість без¬ посереднього спілкування з душами померлих. 2. Уявлюване спіритами спілкування з душами померлих за допомогою різних прийомів (стуків, крутіння столів, блюдець і т. ін.) або за посередництвом медіумів. Спірит, Спіритйст, а, ч. Той, хто займа¬ ється спіритизмом. Спіритйчний, а, е. Спіритичний сеанс. Спірйтка, и, ж. Спірйтський, а, е. СПІРИТУАЛІЗМ, у, ч. 1. Учення, яке розглядає дух як першооснову світу, як особливу безтілесну субстанцію, що існує поза матерією і незалежно від неї. 2. Те саме, що спіритйзм (у 2 знач.). Спіритуаліст, а, ч. Спіритуалістйчний, а, е. Спіритуалістка, и, ж. СПІРИЧУЕЛ, а, ч. Основний жанр негритянського музичного фоль¬ клору — пісня американських не¬ грів (первісно — рабів), просякнута настроями трагічної самотності, ліричною глибиною і поетичністю. 505 спірогіра — спурт с _ СПІРОГЇРА, и, ж. Рід нитчастих зеле¬ них водоростей. СПІРОГРАМА, и, ж. Графічне зобра¬ ження рухів легень, які працюють. СПІРОГРАФІЯ, ї, ж. Реєстрація ди¬ хальних об’ємів повітря, що над¬ ходить у легені під час дихання і виходить з них під час видихання. СПІРбМЕТР, а, ч. Прилад для визна¬ чення ємності легень вимірюванням об’єму повітря, що його видихає лю¬ дина після найглибшого вдиху. Спірометричний, а, е. Спірометричне обстеження. Спірометрія, ї, ж. Вимірювання жит¬ тєвої ємності легень за допомогою спірометра. СПІРОХЙТИ, хет, мн. Мікроорганізми з тонким, спірально вигнутим тілом і дуже вираженою рухливістю, бага¬ то з яких є збудниками інфекційних захворювань. СПІЧ, у, ч . Коротка привітальна за¬ стільна промова (на урочистому обі¬ ді, банкеті і т. ін.). Новорічний спіч. СПЛАНХНОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ ана¬ томії, що вивчає нутрощі тварин і людини. СПЛАНХНОПТОЗ, а, ч. Опущення нутрощів, шлунка, кишечника, печінки та інших органів черевної порожнини. СПЛІТ, у, ч. Роздрібнення нереалі¬ зованих акцій на більшу кількість дрібних акцій для полегшення їх реалізації. СПОДУ МЙН, у, ч. Мінерал класу силікатів. СПОНДЙЙ, я, ч.у поет. 1. В античному віршуванні — стопа з двох довгих складів, яка за загальною довжиною дорівнює дактилю. 2. У силабо-то- нічному віршуванні — стопа з двох наголошених складів. Спондеїчний, а, е. Спондеїчні вірші. СПОНДИЛІТ, у, ч. Гостре хронічне запальне захворювання хребта лю¬ дини (здебільшого туберкульозного характеру). СПОНДИЛЬОЗ, у, ч. Хронічне захво¬ рювання хребта, що характеризуєть¬ ся деформацією хребців за рахунок розростання кісткової тканини на її поверхні у вигляді виступів і колючок. СПОНСОР, а, ч. 1. Поручитель, га¬ рант чого-небудь. Спонсор позики. 2. Особа, організація, фірма, що фінансують якийсь захід, установу, видання, телепередачу і т. ін. (зви¬ чайно з метою реклами). Спонсор футбольного матчу. Спонсор теле¬ передачі. 3. розм. Той, хто надає комусь допомогу (матеріальну, грошову і т. ін.). Спонсорство, а, с. Фінансова підтрим¬ ка, допомога комусь в обмін на ре¬ кламу своєї діяльності, продукції і т. ін. Спонсорство кінофестивалю. Спонсорський, а, е. Спонсорські внес¬ ки. Спонсорська підтримка. СПОНТАННИЙ, а, е. Викликаний внутрішніми причинами, без впли¬ ву, діяння ззовні. Спонтанне випро¬ мінювання. Спонтанність, ності, ж. 1. Спонтан¬ ність усної мови. 2. соціол. Наявність у соціальних процесах і явищах внутрішньосамочинних довільних незапланованих варіантів, способів і механізмів нагромадження та про¬ тікання змін. Спонтанно. СПОРА, и, ж ., біол. 1. Мікроскопічний зародок рослинних організмів (водо¬ ростей, грибів, лишайників, мохів, папоротеподібних), який служить для їх розмноження, поширення, а також для збереження виду в не¬ сприятливих умовах. Спори грибів. 2. Оточені щільною оболонкою одноклітинні зародки найпрості¬ ших тварин класу споровиків, які служать для поширення виду та його збереження в несприятливих умовах. СПОРАДЙЧНИЙ, а, е. Одиничний, випадковий; той, що виявляється час від часу. Спорадичне вживання терміна. Спорадичні зусилля. Спорадйчність, ності, ж. Спорадично . З'являтися спорадично. СПОРАНГІЙ, я, ч.у бот . Орган розмно¬ ження у рослин (одноклітинний — у нижчих, багатоклітинний — у ви¬ щих), в якому утворюються спори. ...СПОРИДІЇ. Друга частина складних слів — назв паразитних безхребет¬ них тварин класу споровиків. СПОРОВЙК, а, ч.у біол. Клас тварин типу найпростіших, що паразитують У клітинах, тканинах та порожнинах тіла тварини й людини і розмно¬ ження яких зв’язане з утворенням спор. СПОРОФІЛ, а, ч.у бот. Видозмінений листок спорових рослин, на якому в спорангіях утворюються спори. СПОРОФІТ, а, ч.у бот. Нестатеве по¬ коління у рослин, яким властиве чергування нестатевого і статевого поколінь. СПОРТ, у, ч. 1. Складова частина фізичної культури, заснована на фізичних вправах (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму; виконання таких вправ на змаганнях з метою демонстрації можливостей орга¬ нізму, а також система організації і проведення змагань та навчально- тренувальних занять за різними комплексами таких вправ. Лижний спорт. Зимові види спорту. 2. перен. Заняття, яким дуже захоплюються, яке здійснюють із завзяттям та при¬ страстю. Спортйвний, а, е. Спортивні змагання. Спортивна гімнастика. Спортивні ігри. Спортивні споруди. Спортив¬ на форма. Спортивний майданчик. Спортивний склад. Спортивний азарт. Спортивний інтерес. СПОРТСМЙН, а, ч. Той, хто система¬ тично займається спортом (добро¬ вільно або у зв’язку з професією). Спортсменка, и, ж. Спортсменський, а, е. СПОТ, у, ч. Різновид угоди щодо купів- лі-продажу наявного товару з негай¬ ною оплатою та постачанням. СПРАЙТ, а, ч. Растрове графічне зображення невеликого розміру, яке може переміщатися по екрану дисплея незалежно від іншого зоб¬ раження. СПРЕД, а, ч.у фін. 1. Різниця між ціною купівлі та продажу, встановлювана на фондовій біржі. 2. Диверсифі¬ кація портфельних капіталовкла¬ день. 3. Одночасна купівля та про¬ даж товарних ф’ючерсів. СПРЕЙ, я, ч. Пристрій для розпилю¬ вання парфумерних, косметичних засобів або засобів побутової хімії під тиском стиснутого газу, що зна¬ ходиться усередині балона, а також засіб, уживаний шляхом розпилю¬ вання. СПРЙНКЛЕР, а, ч.у спец. Насадка- водорозбризкувач автоматичної дії на трубах спеціальної водопровід¬ ної мережі протипожежного водо¬ постачання. Спрйнклерний, а, е. СПРИНТ, у, ч. Змагання з бігу, пла¬ вання і т. ін. на коротку дистанцію. Рекорд у спринті. Спрйнтер, а, ч. Видатний спринтер. Спрйнтерський, а, е. 1. Спринтерська швидкість. Спринтерське багатобор¬ ство. 2. перен. Який здійснюється, відбувається швидко, у короткий проміжок часу. Спринтерські тер¬ міни. СПУРТ, у, ч.у спорт. Різке збільшення швидкості руху під час бігу, плаван¬ ня і т. ін.; ривок. Фінішний спурт. 506 спуртувати — стандарт с Спуртувати, ую, уєш. Робити спурт. СТАБІЛІЗАТОР, а, ч. 1. Пристрій, прилад, що надає стійкої рівноваги тілу, яке рухається. 2. Пристрій, апарат, який використовують для підтримання сталості певної ве¬ личини, характеристики, ступеня вияву чого-небудь. 3. Речовина, яка затримує зміну властивостей іншої речовини. Стабілізатор пластмас. СТАБІЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Зміцнення, укріплення, приведення чого-не¬ будь у стійкий стан; стан стійкості, постійності. Стабілізація економіки. Стабілізація валюти. Стабілізація цін. Стабілізація навчальних про¬ грам. Стабілізація релігійної ситу¬ ації. 2. Надання стійкої рівноваги тілу під час руху. 3. Забезпечення сталості, незмінності яких-небудь величин, характеристик, ступеня вияву чого-небудь. Стабілізація швидкості. Стабілізація напруги. 4. Збереження незмінності влас¬ тивостей якої-небудь речовини за допомогою стабілізатора (у З знач.). Стабілізація бензину. Ста¬ білізація сирів. Стабілізаторний, а, е. Стабілізаторне регулювання. Стабілізаційний, а, е. Стабілізаційні угоди. Стабілізаційні програми. Стабілізований, а, е. Стабілізована си¬ туація. Стабілізований полімер. Стабілізувати, ую, уєш. Привести, приводити в стійкий стан; робити стабільним. Стабілізувати ринок. Стабілізувати напругу. СТАБІЛЬНИЙ, а, е. Сталий, незмін¬ ний, стійкий. Стабільні ціни. Ста¬ більна напруга. Стабільний розвиток. Стабільний врожай. Стабільний клімат. Стабільність, ності, ж. Стабільність цін. Стабільність швидкості . По¬ літична стабільність. Стабільність конституції. Стабільність гривні. Соціальна стабільність. Стабіль¬ ність кадрів. СТАГНАЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Застій у ви¬ робництві, торгівлі тощо. 2. Застій крові у венах. Стагнаційний, а, е. Стагнаційні явища. СТАГФЛЯЦІЯ, ї, ж ., спец. Стан еконо¬ міки, що характеризується застоєм і розвитком інфляційних процесів; одночасний вияв стагнації та глибо¬ кої інфляції. Стагфляційний, а, е. Стагфляційний стан.^ СТАДІЙ, я, ч., заст. Старовинна одиниця виміру віддалі, вперше запроваджена у Вавилоні; дорівнює приблизно 180—230 м — віддалі, яку проходить людина за 2 хвилини. СТАДІЙН, у, ч. Комплексна спор¬ тивна споруда, яка складається з футбольного поля, майданчиків, бігових доріжок, трибун для гляда¬ чів, допоміжних приміщень, при¬ значених для тренувань і змагань з різних видів спорту. Стадіонний, а, е. Стадіонна інфра¬ структура. СТАДІЯ, ї, ж. Певний момент, пе¬ ріод, етап у житті, розвитку кого-, чого-небудь, що має свої якісні особ¬ ливості. Історична стадія розвитку. Стадія виробничого циклу. Стадіальний, а, е. Стадіальний розви¬ ток. Стадіальність, ності, ж. Стадіальність розвитку. Стадійний, а, е. Стадійні зміни. Ста¬ дійний розвиток рослин. Стадійність, ності, ж. СТАЄР, а, ч. 1. Спортсмен (бігун, гон¬ щик, ковзаняр і т. ін.), що спеціа¬ лізується з бігу тощо на довгі дис¬ танції. 2. Кінь, який показує на скачках чи бігах найкращі резуль¬ тати на довгих дистанціях. Стаєрський, а, е. Стаєрська дистанція. СТАЖ, у, ч. Тривалість якої-небудь ді¬ яльності, праці; кількість років, про- працьованих кимсь де-небудь. Трудо¬ вий стаж. Профспілковий стаж. Стажист, а, ч. Той, хто проходить ста¬ жування. Стажистка, и, ж. Стажування, я, с. 1. Проходження ви¬ пробного терміну (після закінчення спеціального ВНЗ) перед зарахуван¬ ням до штату виробництва, установи і т. ін.; підвищення кваліфікації в певній установі, навчальному закла¬ ді і т. ін. 2. Проходження тими, хто навчається, виробничої практики для набуття досвіду й оволодіння фахом. СТАЗ, у, ч., мед. Різке уповільнення або припинення руху крові. Капі¬ лярний стаз. СТАЗА, и, ж., біол. Група, що виконує в угрупованні живих істот спеціальні функції. ...СТАЗ, ...СТАЗІЯ. Друга частина складних слів, що означає певний стан біологічних систем. СТАКАТО, муз. 1. присл. Коротко, уривчасто (як позначення способу виконання музичного твору). 2. у знач, ш., невідм ., с. Уривчасте вико¬ нання звуків, при якому вони чітко відокремлюються один від одного; протилежне — легато. Стакатість, тості, ж. СТАКЕР, а, ч ., техн. Пересувний само¬ хідний конвеєр, за допомогою якого укладають у штабелі колоди та інші матеріали, що прибувають водними шляхами. СТАКСЕЛЬ, я, ч ., мор. Косий трикут¬ ний парус, що підіймають попереду мачти до носа судна. СТАЛАГМІТ, а, ч., геол. Натічне мі¬ неральне (переважно вапнякове) утворення у вигляді конусоподіб¬ ного стовпчика, бурульки, гребін¬ ця, що виникає на дні підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок падіння й випаровуван¬ ня крапель води, насичених гідро¬ карбонатом кальцію. Сталагмітовий, а, е. Сталагмітові утво¬ рення. Сталагмітова печера. СТАЛАГНАТ, а, ч., геол. Натічне міне¬ ральне утворення у вигляді колон, що виникає у печерах при з’єднанні сталагмітів і сталактитів. Сталагнатовий, а, е. Сталагнатова печера. СТАЛАКТИТ, а, ч., геол. 1. Натічне мінеральне (переважно вапняко¬ ве) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепін¬ ні й на верхніх частинах стін під¬ земних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок просочування й випаровування крапель води, на¬ сичених гідрокарбонатом кальцію. 2. ів, мн., архіт. Декоративні ви¬ ступи призматичної форми, розмі¬ щені рядами, що нависають один над одним, властиві архітектурі Близького і Середнього Сходу; мукарни. Сталактитовий, а, е. Сталактитові утворення. Сталактитова печера. СТАЛКЕР, а, ч. Людина, захоплена пошуком та обстеженням малові¬ домих, часто небезпечних для життя місць; провідник по таких місцях. СТАМБХА, и, ж., архіт. Буддійський меморіальний стовп, багатоярусна башта із скульптурою, орнаментар- ною різьбою. СТАМІНбДІЙ, я, ж., біол. Видозміне¬ на тичинка, що втратила здатність виробляти пилок. СТАНДАРТ, у, ч. 1. Зразок, еталон, модель як вихідні для зіставлення з іншими подібними об’єктами. Світовий стандарт. Культурний стандарт. 2. Нормативно-техніч¬ ний документ із стандартизації, що встановлює одиниці величин, тер¬ міни та їх визначення, вимоги до продукції та виробничих процесів і 507 с стандартний — статус т. ін. Державний стандарт . 3. перен. Щось позбавлене індивідуальних особливостей, своєрідності, оригі¬ нальності; шаблон, трафарет. Стандартний, а, е. 1. Стандартні дета¬ лі. Стандартні саджанці. Стандартні плоди (у 1 знач.)* 2. перен. Позбавле¬ ний індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності; ша¬ блонний, трафаретний. Стандартність, ності, ж . Стандарт¬ ність розмірів. Стандартність буді¬ вель. Стандартність висловів. Стандартно. Говорити стандартно. СТАНДАРТИЗАЦІЯ, і, ж. 1. Вста¬ новлення єдиних норм і вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину й матеріали; уніфікація. Стандартизація ділової документа¬ ції. Дотримання єдиних стабільних граматико-стилістичних норм у на¬ ціональній мові (переважно у науко¬ во-технічному та офіційно-діловому її стилях); запровадження єдиних ти¬ пових форм організації, здійснення чого-небудь. 2. перен. Позбавлення кого-, чого-небудь індивідуальних особливостей, своєрідності, оригі¬ нальності. Стандартизатор, а, ч. Фахівець із стан¬ дартизації. Стандартизований, а, е. Стандарти¬ зована модель. Стандартизований вислів. Стандартизування, я, с. Стандартизу¬ вання деталей. Стандартизувати, ую, уєш. 1. Проводити, здійснювати стандартизацію чого- небудь; робити стандартним щось; уніфікувати. Стандартизувати де¬ талі. Стандартизувати виробництво. 2. перен. Позбавляти кого-, що-небудь індивідуальних особливостей, своє¬ рідності, оригінальності. СТАНЇН, у, ч., спец. Мінерал, що складається з олова, заліза та міді, який має сталево-сірий колір із зеленкуватим відтінком; руда для видобутку олова. Станіновий, а, е. СТАНібЛЬ, ю, ч. Дуже тонкі листи або стрічки олова чи його сплавів, які використовують для пакування продуктів харчування, виготовлення електричних конденсаторів, кабелів і т. ін.; олов’яна фольга. Станіолевий, а, е. СТАНС, а, ч., літ. 1. Чотирирядкова строфа із закінченою думкою. 2. перев. мн. Невеликий за розміром ліричний вірш, який складається з таких строф. СТАНЦІЯ, ї, ж. 1. Пункт зупинки сухопутного транспорту, що курсує за певним маршрутом, а також су¬ купність пристроїв і споруд, служб на цьому пункті. 2. розм. Відстань, частина шляху між двома пунк¬ тами зупинки в дорозі; перегін. 3. Спеціальне підприємство або установа, що обслуговує якимсь чином населення, організації певної території. Телефонна стан¬ ція. Водна станція. Радіометеоро¬ логічна станція. Санітарна станція. 4. Космічний літальний апарат. Міжпланетна станція. 5. спец. Се¬ рія гідрологічних, метеорологічних і т. ін. спостережень, що ведуться на морі чи на інших водоймищах. Добові магнітні станції. Станційний, а, е. Станційний будинок. СТАПЕЛЬ, я, ч. 1. мор. Нахилений до води й відповідно обладнаний майданчик, що являє собою залізо¬ бетонний, кам’яний або дерев’яний фундамент, на якому будують, ре¬ монтують і з якого спускають на воду судна. 2. техн. Підсобна споруда для складання верстатів, літаків і т. ін. Стапельний, а, е. СТАРТ, у, ч. 1. Початковий момент спортивних змагань; початковий момент зльоту літального апарата. 2. Місце, лінія, пункт, з якого по¬ чинається подолання якої-небудь віддалі (переважно на спортивних змаганнях). Вийти на старт. Стартовий, стартова', стартове. 1. Стар¬ това служба (у 1 знач.). Яким по¬ дають сигнали про початок старту. Стартовий пістолет. Стартова ракета (у 1 знач.). 2. На якому по¬ чинають старт; який відзначає міс¬ це, лінію, пункт старту. Стартовий майданчик. 3. перен. Початковий, вихідний. Стартовий капітал. Стартувати, ую, уєш. 1. Починати спортивне змагання; починати по¬ літ (про літальні апарати). 2. перен. Починати що-небудь. СТАРТЙР, а, ч. 1. Особа, що подає сиг¬ нал до старту (у 1 знач.). 2. Механізм, пристрій для запуску автомобільних, авіаційних і т. ін. двигунів. Стартерний, а, е. Стартерний акуму¬ лятор. СТАСИГЕНЕЗ, у, ч., біол. Існування певної форми організму (фенотипу) практично без змін протягом трива¬ лого історичного періоду часу. ...СТАТ, ...СТАТИКА. Друга частина складних слів, що вказує на не¬ змінність положення, стану. СТАТИКА, и, ж. 1. Розділ теоретич¬ ної механіки, що вивчає закони рівноваги тіл. 2. У фізиці — рів¬ новага тіл під дією застосованих до них сил. Умови статики тіл. 3. Стан спокою, рівноваги; проти¬ лежне — динаміка. 4. перен. Від¬ сутність руху, розвитку. Статичний, а, е. 1. Що стос, статики; пов’язаний зі станом рівноваги; пов’язаний із властивостями елек¬ тричного заряду, який перебуває у стані рівноваги. 2. У якому нема руху; нерухомий. Статйчність, ності, ж. Статичність характерів п ’єси. ...СТАТИКА, див. ...стат. СТАТИСТ, а, ч. 1. Актор, який виконує ролі без слів, учасник масових сцен. 2. Те саме, що статистик. Статйстка, и, ж. СТАТИСТИКА, и, ж. 1. Наука, яка вивчає кількісні зміни у розвитку людського суспільства, господар¬ ства і займається обробкою цих числових досліджень з науковою і практичною метою. 2. Облік в якій-небудь галузі господарства, сфері суспільного життя, що здій¬ снюється методами цієї науки, а також дані цього обліку. Статис¬ тика народжуваності. Статистика захворюваності. 3. Особливий метод досліджень, який застосовують у ряді точних наук. Математична статистика. Статйстик, а, ч. Статиста чний, а, е. Статистична ін¬ формація. СТАТОЛҐГИ, ів, мн. ( одн . статоліт, а, ч.), біол. 1. Частина органів рівноваги деяких безхребетних, усіх хребетних і людини; отоліти. 2. Дрібні рухливі крохмальні зер¬ на в клітинах тих частин рослини, які ростуть. СТАТОР, а, ч., техн. Нерухома частина електричних машин (генератора, двигуна і т. ін.), що взаємодіє з обертовою частиною — ротором. Статорний, а, е. СТАТОРЕЦЕПТОР, а, ч., фізіол. Рецеп¬ тор, який реагує на зміну положення тіла у просторі. СТАТОСКбП, а, ч. спец. Барометрич¬ ний прилад для вимірювання най¬ менших змін атмосферного тиску та реєстрації висоти польоту. СТАТОЦЙСТИ, і в, мн. {одн. статоцйст, а, ч.), біол. Органи рівноваги у ви¬ гляді ямки або міхурця, властиві безхребетним. СТАТУЕТКА, и, ж. Невелика скуль¬ птурна фігурка; маленька скуль¬ птура. СТАТУС, у, ч. 1. У міжнародному праві — становище, стан. Статус дипломата. Політичний статус. 508 статус-кво — стенографічний 2. Певний стан чого-небудь. Соці¬ альний статус. СТАТУС- КВ 6, невідм.у ч . Становище (політичне, правове та ін.), шо іс- нувало або існує в той чи інший момент. СТАТУТ, у, ч. 1. Зведення правил, що визначають завдання, структу¬ ру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін. 2. іст. У деяких країнах За¬ хідної Європи в XIV— XVIII ст. — закон, урядове розпорядження або збірник законів. Литовський статут. Статутний, а, е. Статутні документи Статутний фонд. СТАТУЯ, ї, ж Скульптурне тривимір¬ не зображення людини або тварини (звичайно на повний зріст). СТАФАЖ, у, ч., спец. Фігури людей і тварин, внесені в архітектуру, живо¬ писну композицію (здебільшого в пейзаж) для її пожвавлення. Стафажний, а, е. СТАФІЛОКОК, а, ч„ бакт. Рід хворо¬ ботворних бактерій кулястої форми, які викликають ангіну, запалення легенів, запалення шкіри і т. ін. Стафілококовий, а, е. Стафілококова пневмонія. СТАЦІОНАР, а, ч. 1. Заклад постійного типу (на відміну від пересувного або тимчасового. 2. Лікувальний заклад з постійними ліжками для хворих. 3. Форма очного навчання у ви¬ щій школі, технікумі. Вступати до стаціонару. 4. спец. Нерухома осно¬ ва, фундамент якої-небудь машини, споруди і т. ін. Стаціонарний, а, е. 1. Який має по¬ стійне місце дії, перебування і постійну організацію (на відміну від пересувного або тимчасового). 2. Пов’язаний з постійним або дов¬ готривалим перебуванням на одному місці. 3. Пов’язаний з довготривалим лікуванням і перебуванням у лікар¬ ні; не амбулаторний. Стаціонарне лікування. Стаціонарний лікар . Ста¬ ціонарне відділення лікарні. 4. спец. Закріплений на нерухомій осно¬ ві, фундаменті; не переносний, не пересувний. 5. книжн. Незмінний, постійний. Стаціонарне електричне поле. Стаціонарний стан. Стаціонарність, ності, ж. СТВЇРІ, невідм.у с. Грузинський музич¬ ний духовий інструмент. СТЕАРИН, у, ч. Тверда жирова речови¬ на білого або жовтуватого кольору, яку використовують у виробництві свічок, миловарінні, текстильній, паперовій та інших галузях про¬ мисловості. Стеариновий, а, е. Стеариновий завод. Стеаринова кислота. СТЕАТИТ, у, ч. 1. Масний на дотик мінерал, що являє собою різновид тальку. 2. Штучний ізоляційний матеріал, який виготовляється з від¬ ходів обробки тальку. Стеатйтовий, а, е. Стеатитова кера¬ міка. СТЕГОЗАВР, а, ч. Великий викопний рослиноїдний плазун з двома ря¬ дами кісткових пластин на спині та з шипами на хвості; належить до групи динозаврів, що вторинно при¬ стосувалися до ходіння на чотирьох ногах. СТЕГОЦЕФАЛ, а, ч. Викопна тварина групи земноводних, яка мала су¬ цільний кістковий покрив черепа, п’ятипалі кінцівки і належала до перших чотириногих тварин. СТЕЙК, а, ч., кул. 1. Шматок м’яса або риби для смаження. 2. Біфштекс. СТЕК1, а, ч. Тонка палиця з ремінною петлею на кінці, щоб поганяти коня при верховій їзді. СТЕК2, а, ч. Структура даних, в якій можна додавати та видаляти елемен¬ ти, але при цьому досяжний лише останній доданий елемент. СТЕКА, и, ж. у мист. Дерев’яний або кістяний інструмент, яким користу¬ ються скульптори при ліпленні. СТЕКС, у, ч . у спец. Добовий стан при¬ родно-територіальних комплек¬ сів, що характеризується певним співвідношенням параметрів його структури та функціонування. СТЕЛА, и, ж. 1. Кам’яний стовп чи плита з надписом або рельєф¬ ним зображенням, що ставиться, споруджується як надмогильний пам’ятник або на згадку про яку-не- будь подію і т. ін. 2. біол. Центральна частина стебла і кореня вищих рос¬ лин, яку оточує первинна кора. СТЕЛАЖ, а, ч. Ряд полиць, розташо¬ ваних одна над одною і призначених для розкладання чого-небудь. Стелажний, а, е. СТЕЛАРАГОР, а, ч., спец. Установка для отримання в замкненому магнітно¬ му просторі високотемпературної плазми водню з метою одержання керованої термоядерної реакції. СТЕЛІТ, у, ч. Литий твердий сплав ко¬ бальту, хрому та вольфраму, з якого виготовляють різальні частини ін¬ струментів і наварні деталі машин, що швидко зношуються. Стелітовий, а, е. _ С СТЕН, а, ч.у фіз. Одиниця виміру, яка дорівнює силі, що надає масі в одну тонну прискорення в один метр на секунду. СТЕНАДАПТЙВНИЙ, а, е, біол. Який пристосований до існування у стро¬ го визначених умовах і переносить тільки слабкі зміни певних факто¬ рів. Стенадаптивна форма. СТЕНД, а, ч. 1. Щит, на якому ви¬ ставляються для огляду які-небудь експонати, вивішуються діаграми, газети і т. ін. 2. Спеціально облад¬ нане місце для складання й випро¬ бовування машин, апаратів, прила¬ дів. 3. Спеціально обладнане місце для спортивних і навчальних стрільб дробом по рухомих мішенях. Стендовий, а, е. Стендова експозиція. Стендова стрільба. СТЕНІЄРЙТ, у, ч.у геол. Мінерал, про¬ дукт окиснення смальтину. СТЕНІЧНІСТЬ, ності, ж. Психіч¬ ний склад особистості, який ха¬ рактеризується високим життєвим тонусом, значною активністю, високою самооцінкою; протилеж¬ не — астенія. Стенічний, а, е. Стенічні почуття. СТЕНО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям «об¬ межений», «скорочений». СТЕНОБАТНИЙ, а, е. біол. Пристосо¬ ваний до життя на певній глибині. Стенобатні тварини. СТЕНОБібНТ, а, ч., біол. Організм, що здатний існувати тільки у відносно постійних умовах довкілля. Стенобіонтний, а, е, біол. Пристосова¬ ний до життя тільки в певних умовах довкілля. Стенобіонтні організми. Стенобібнтність, ності, ж. СТЕНОГАЛ, а, ч.у біол. Водяна тварина, що здатна існувати в умовах дуже незначних змін солоної води. Стеногалінний, а, е, біол. Здатний жити тільки за певної солоності води. Стеногалінні організми. Стеногалінність, ності, ж. СТЕНОГРАМА, и, ж. Дослівний за¬ пис усної мови способом стеногра¬ фії, а також розшифрований текст такого запису. Стенограмний, а, е. Стенограмний матеріал. СТЕНОГРАФІЯ, ї, ж. Швидкий до¬ слівний запис усної мови за допо* могою системи спеціальних умовних знаків. Стенографіст, а, ч. Стенографістка, и, ж. Стенографічний, а, е. Стенографічний запис. 509 с стенографований — стереофотографічний Стенографований, а, е. Стенографування, я, с. Стенографу¬ вання переговорів. Стенографувати, ую, уєш'. Робити запис усної мови способом стенографії. СТЕНбЗ, у, н ., мед . Звуження яко- го-небудь трубчастого органа або отвору в порожнинному органі, яке утруднює їх функціонування. Стенозний, а, е. СТЕНОКАРДІЯ, ї, ж. Серцева хвороба, яка виявляється в нападах різкого стискаючого болю за грудиною; грудна жаба. Стенокардйчний, а, е. СТЕНОТЕРМ, а, ч., біол. Організм, існування якого можливе тільки за певної або мінливої у дуже вузьких межах температури. Стенотермія, ї, ж. Терморегуляція ор- ганізмів-стенотермів. Стенотермний, Стенотермічний, а, е. Пристосований до певної темпера¬ тури. Стенотермічні (стенотермні) організми. СТЕНОФАГ, а, ч., біол. Тварина, здат¬ на живитися тільки певним видом корму. Стенофагія, ї, ж ., біол. Здатність тварин живитися тільки певним видом корму. СТЕНТОР, а, ч. 1. заст. Людина з дуже сильним голосом. 2. біол. Рід інфузо¬ рій з тілом, що нагадує лійку. СТЕНЬ-ВАНТИ, ів, мн.у мор. Снасті стоячого такелажу, що підтримують з боків стеньгу. СТЙНЬГА, и, ж. у мор. Верхня частина щогли, яка є продовженням вантів у висоту. Стеньговий, а, 6. Підняти стеньгові прапори. СТЕП, у, ч. Ритмічний танець; че¬ чітка. СТЕПЛЕР, а, ч. Пристрій для скріплю¬ вання аркушів паперу за допомогою металевих скобок. СТЕПС, а, ч.уМор. Заглибина, гніздо або кільце на палубі чи в днищі судна, що фіксує нижній кінець щогли. СТЕРАДІАН, а, ч., спец. Одиниця виміру тілесного кута — частини простору, обмеженої конічною по¬ верхнею. СТЕРЕО... Перша частина складних слів, що відповідає слову «стерео¬ скопічний» та «стереофонічний». СТЕРЕОБАТ, а, ч. У давньогрецькій архітектурі — підвалина, цоколь храму, колонади (звичайно схід¬ цеві). СТЕРЕОКІНб, невідм.у с. Вид кінема¬ тографії, при якому виникає вра¬ ження об’ємності спостережуваних на екрані об’єктів. СТЕРЕОКОМПАРАТОР, а, ч. 1. геод. Прилад для встановлення за стерео¬ скопічними знімками просторової моделі предмета (місцевості). 2. астр. Прилад, який використовує стерео¬ скопічний ефект для порівняння двох знімків однієї і тієї самої ді¬ лянки неба, що були зроблені в різні моменти часу. Стереокомпараторний, а, е. СТЕРЕОЛбГІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає геометричну структуру різних мате¬ ріалів і розробляє способи визначен¬ ня відповідних характеристик. СТЕРЕОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬ конання різних вимірів зображення об’єктів за фотознімками в процесі їх стереоскопічного розгляду. Стереометричний, а, е. Стереометрія, ї, ж. Розділ елементар¬ ної геометрії, що вивчає властивості просторових фігур. СТЕРЕОПРОЕКТОР, а, ч. 1. Оптико- механічний прилад для проекту¬ вання на екран двох зображень, що дає змогу сприймати їх об’ємно. 2. геод. Стереофотограм¬ метричний прилад, за допомогою якого можна відновити і вимі¬ ряти просторову модель сфото¬ графованої ділянки місцевості та зобразити її на папері у вигляді топографічної карти. СТЕРЕОСКОП, а, ч. Оптичний при¬ лад для розглядання двох плоских зображень об’єкта, одержаних з двох точок зору, з їх об’ємним сприйман¬ ням. Стереоскопічний, а, е. 1. Об’ємний, просторовий, рельєфний (про зо¬ браження об’єктів). Стереоскопічний ефект. 2. Що стос, одержання й де¬ монстрації об’ємних, просторових, рельєфних зображень. Стереоскопічність, ності, ж. Стереоскопія, ї, ж. Одержання об’ємних, просторових, рельєфних зображень предметів способом стереоскопічної кіно- або фото¬ зйомки. СТЕРЕОТАКСІЙ, я, ч.у спец. Метод введення електродів у тканини мозку для реєстрації електричних потенціалів нервових клітин або нервових центрів, а також подраз¬ нення чи руйнування їх. Стереотаксйчний, а, е. Стереотак- сичні координати. Стереотаксйчний атлас. СТЕРЕОТИП, у, ч. 1. друк. Пластина, плита із металу, гуми або пластмаси з точним відтворенням друкарського набору, що дає можливість водно¬ час друкувати на кількох машинах, в різних місцях і т. ін. 2. мед. Син¬ тезуюча діяльність головного мозку людини й вищих тварин, яка поля¬ гає в об’єднанні в єдину складну ди¬ намічну систему умовних рефлексів, що виробляються в результаті не¬ одноразового повторення певних по¬ дразників через сталі проміжки часу. Динамічний стереотип. 3. Стійке уяв¬ лення про певне соціальне явище, об’єкт, що склалося під впливом со¬ ціальних умов та попереднього до¬ свіду. Соціальний стереотип. 4. перен. Те, що часто повторюється, стало звичайним, загальноприйнятим і чого дотримуються, що наслідують у своїй діяльності. Стереотипізація, ї, ж. у психол. Сприй¬ няття, класифікація й оцінка со¬ ціальних об’єктів і подій на основі певних уявлень, стереотипів. Стереотипія, ї, ж. у друк. Виготовлення стереотипів, а також спосіб друку¬ вання з них. Стереотипний, а, е. 1. друк. Що стос, стереотипу (у 1, 2 знач.) і стерео¬ типії. Стереотипне видання. 2. перен. Який дуже часто повторюється, став звичайним, загальноприйнятим; трафаретний, шаблонний. Стерео¬ типні питання. Стереотипність, ності, ж. Стереотип¬ ність друку. Стереотипність думок. Стереотипований, а, е. Стереотипування, я, с. Стереотипувати, ую, уєш, друк. Виго¬ товляти стереотип (у 1 знач.). СТЕРЕОФОНІЯ, ї, ж. Спосіб пере¬ давання й відтворення звуків, що дає можливість сприймати звуки як звучання їх просторово розміщених джерел; просторове відтворення звуків. Стереофонічний, а, е. Об’ємний, про¬ сторовий (про звучання). Стерео¬ фонічний магнітофон. Стереофонічність, ності, ж. Стерео¬ фонічність звуку. СТЕРЕОФОТОГРАММЕТРІЯ, ї, ж.у геод. Визначення розмірів, форми і положення об’єктів за їх об’ємним фотографічним зображенням (сте- реопарами). Стереофотограмметричний, а, е. СТЕРЕОФОТОГРАФІЯ, ї, ж. Одер¬ жання двох фотографічних знімків, зроблених так, що при розгляданні їх в стереоскоп вони дають одне об’ємне зображення. Стереофотографічний, а, е. 510 стереохімія — стиль с СТЕРЕОХІМІЯ, ї, ж. Розділ хімії, який вивчає залежність властивос¬ тей сполук від просторової будови їх молекул. Стереохімічний, а, е. Стереохімічна номенклатура. СТЕРИЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Знищення мікроорганізмів кип’ятінням, на¬ гріванням, дією хімічних речовин і т. ін. у певному середовищі або на предметі. 2. біол. Позбавлення людини або тварини здатності до дітонародження хірургічним шля¬ хом; штучне знепліднення. Стерилізатор, а, ч. 1. Апарат, при¬ стрій для стерилізації (у 1 знач.). 2. Робітник харчової промисловості, спеціаліст із стерилізації. Стерилізаційний, а, е. Стерилізований, а, е. Стерилізований посуд. Стерилізувати, ую, уєш. Піддавати стерилізації, здійснювати стерилі¬ зацію. СТЕРИЛЬНИЙ, а, е. 1. У якому або на якому шляхом стерилізації знищені мікроорганізми. 2. біол. Безплідний, не здатний мати потомство. Стерильність, ності, ж . СТЕРЙНИ, ів, мн ., спец. Органічні речовини, що містяться в організ¬ мі людини та більшості тварин і рослин у вільному стані або у вигляді складних ефірів з жир¬ ними кислотами. Застосовують для одержання стероїдних гормо¬ нів, вітаміну О. СТЕРЛІНГ, а, ч. Установлений законом стандарт проби англійських золотих і срібних монет. Фунт стерлінгів. Стерлінговий, а, е. Стерлінгова зона. СТЕРбїДИ, ів, мн ., спец. Група орга¬ нічних речовин рослинного й тва¬ ринного походження, які відіграють важливу роль у життєдіяльності ор¬ ганізму та часто використовуються як ліки. Стероїдний, а, е. Стероїдні алкалоїди. Стероїдні гормони. СТЕТОСКЙП, а, ч. Медичний інстру¬ мент у вигляді трубки для прослу- ховування серця і легенів. Стетоскопічний, а, е. Стетоскопічне прослуховування серця. Стетоско¬ пічний спосіб випробовування зварних швів. Стетоскопія, ї, ж. Прослуховування серця й легенів За допомогою стето¬ скопа. Зробити стетоскопію серця. СТЕТОФОНЙГРАФ, а, ч. Медичний апарат для прослуховування і гра¬ фічної реєстрації звуків, що виника¬ ють в організмі людини і тварин. Стетофонографія, ї, ж. Графічний за¬ пис шумів серця і легень людини за допомогою стетофонографа. СТЕХІОМЕТРІЯ, ї, ж. 1. Масові співвідношення, в яких реагують між собою елементи й хімічні спо¬ луки. 2. Молярне співвідношення між кількостями реагентів, що вступають в реакцію, і продуктами реакції. 3. Розділ хімії, який вивчає кількісне співвідношення між маса¬ ми речовин, що вступають у хімічну реакцію. Стехіометричний, а, е. Стехіометричне рівняння. Стехіометричне співвідно¬ шення і. Стехіометричні коефіцієнти. СТЙБІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, проста речовина якого — сріблясті кристали із синюватим полиском. СТИБНІТ, у, ч. Непрозорий свинцево- сірого кольору з металевим блиском мінерал; сульфід стибію. СТИВІДйР, а, ч„ мор. Особа, що від¬ повідає за навантаження та розван¬ таження суден в іноземних портах; портовий вантажник. СТЙГМА, и, ж. 1. іст. У Стародав¬ ній Греції — клеймо на тілі раба або злочинця. 2. церк. Кривава виразка або червона пляма, що з’являється у глибоко віруючих у тих місцях, де, згідно з Біблією, на тілі розп’ятого Христа були рани від тернового вінка, цвяхів. 3. мед. Кривава виразка або черво¬ на пляма на тілі людини; загальна назва різних шкірних захворювань, викликаних істерією. 4. зоол. У па¬ вукоподібних, багатоніжок і ко¬ мах — отвір, яким відкриваються назовні органи дихання; дихаль¬ це. 5. бот. Приймочка маточки у вищих рослин. Стигмальний, а, е. Стигмальна жилка (у 3, 4 знач.). СТИЛЕТ, а, ч. Невеликий кинджал з дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним). СТИЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Надання тво¬ рові мистецтва характерних рис якого-небудь стилю, особливостей чиєїсь творчої манери і т. ін. 2. Твір мистецтва, який за формою є наслі¬ дуванням певного стилю. Стилізатор, а, ч. Стилізатор народної творчості. Стилізований, а, е. Стилізований ви¬ слів. Стилізованість, ності, ж. Стилізування, я, с. Стилізувати, ую, уєш. 1. Надавати чому-небудь характерних рис певно¬ го стилю (у 1, 2 знач.). 2. Говорити або писати, дотримуючись певного стилю. СТИЛІСТИКА, и, ж. 1. Розділ мово¬ знавства, що вивчає в межах націо¬ нальної мови суть і специфіку стилів мови. 2. Розділ теорії літератури, що вивчає стилі літературно -ху¬ дожніх творів. Конференція з питань стилістики художньої літератури. 3. Сукупність виражальних засо¬ бів мови якого-небудь художнього твору, письменника, літературної школи і т. ін. Стиліст, а, ч. Стилістка, и, ж. СТИЛОБАТ, у, ч., архіт. Верхня час¬ тина східчастого цоколю будинку, постаменту, скульптури і т. ін. стилйдій, я, ч., бот. Частина плодолистка у квітці покрито- сім’яних рослин між зав’яззю і приймочкою. СТИЛЙЇДИ, ів, мн. (одн. етил бід, а, 4. ), бот. Крупні одиничні кристали оксалату кальцію у формі витягну¬ тої призми, які містяться у клітинах рослин. СТИЛОЛІТ, у, ч., геол. Вид будови осадкових порід, за якого виступи поверхні однієї частини пласта про¬ никають у заглибини поверхні іншо¬ го, утворюючи в поперечному розрізі циліндричний зубчастий шов. СТИЛОПЙДІЙ, я, ч., бот. Нижня частина стовпчика квітки. СТИЛОСКОП, а, ч. Прилад для визна¬ чення вмісту мангану в металі. СТИЛОСПбРА, и, ж., бот. Багато¬ клітинна, часто забарвлена спора безстатевого розмноження у деяких грибів. СТИЛЬ, ю, ч. 1. Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника. Стиль класицизму. В українському стилі. 2. Сукупність прийомів у використанні засобів мови, влас¬ тива якому-небудь письменникові або літературному творові, на¬ пряму, жанрові і т. ін. Газетний стиль. Книжний стиль. Працюва¬ ти над стилем. Помилки у стилі. Стиль роману. Стиль О. Гончара. 3. Сукупність прийомів, харак¬ терних рис якої-небудь діяльності, поведінки, методу роботи; спосіб виконання, здійснення чого-не¬ будь, який характеризується сукуп¬ ністю певних технічних прийомів. Стиль плавання. Стиль управління. 4. Характерна манера поводитися, говорити, одягатися і т. ін. Стиль 511 с _ доби. 5. Функціональний різновид літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Розмовний стиль. Стилістйчний, а, е. 1, Стилістичні нор¬ ми. Стилістична різноманітність (у 1» 2 знач.). 2. Стилістична функція. Стилістичний відбір. Стилістична вартість. Стилістичне забарвлен¬ ня. Стилістична витонченість (у 2 знач.). Стильний, а, е. Стильні меблі (у 1 знач.). Стильність, ності, ж. Стильність зо¬ внішності. Стильно. Стильно одягнений. Стильовий, а, е. Стильовий засіб (у 1, 2, 5 знач.). СТИЛЬБ, а, ч., фіз ; У Міжнарод¬ ній системі одиниць — одиниця яскравості поверхні, що світиться (вЬ, сб). СТИЛЬБЕН, у, ч., хім. Синтетична органічна сполука, що являє собою твердий безбарвний кристалічний продукт і застосовується у сцинти¬ ляційних лічильниках, як барвник, лікарська речовина тощо. Стильбеновий, а, е. СТИМУЛ, у, ч. Те, що викликає заці¬ кавленість у здійсненні чого-небудь; спонукальна причина до здійснення чогось. СТИМУЛЯЦІЯ, ї, ж. Активізація яких-небудь процесів, дій, явищ або чиєї-небудь діяльності, життє¬ здатності і т. ін. Стимульований, а, е. Стимулювання, я, с. Стимулювати, юю, юєш. Створювати, давати стимул або бути стимулом до чого-небудь; прискорювати, по¬ силювати, поліпшувати здійснення чого-небудь. Стимулятор, а, ч. Засіб активізації яких-небудь процесів, дій, явищ або чиєї-небудь діяльності, жит¬ тєздатності і т. ін. Стимулятор розвитку рослин. Стимулятор пра¬ цездатності. Стимуляційний, а, е. Стимуляційний процес. СТИПЕНДІАТ, а, ч. Особа, що одержує стипендію. Стипендіатка, и, ж. Стипендіатство, а, с. СТИПЕНДІЯ, ї, ж. Регулярна гро¬ шова допомога, яку надають Тим, хто вчиться в навчальних закла¬ дах, а також особам, що перебу¬ вають в аспірантурі, докторантурі і т. ін. Стипендіальний, а, е. Стипендіальний фонд. стилістйчний — стопорити СТИПЛЕР, а, ч., спорт. Кінь, привче¬ ний до бігу або перегонів на місце¬ вості з природними чи штучними перешкодами. СТИПЛЬ, я, ч., мист. Інструмент у вигляді сталевого різця з круто за¬ гнутим кінцем, призначений для гравіювання на металі пунктирним методом. СТИПЛЬ-ЧЕЗ, у, ч., спорт. Біг або пе¬ регони на місцевості з природними чи штучними перешкодами. СТИРАКС, у, ч. 1. бот. Дерево тропіч¬ них і субтропічних країн, у смолі якого містяться ароматичні речови¬ ни. 2. Ароматичний бальзам, який добувають із смоли такого дерева і використовують у медицині та парфумерії. Стираксовий, а, е. СТИРАТОР, а, ч., мист. Пристосування для роботи аквареллю, яке склада¬ ється з двох рамок, що входять одна в одну, затискаючи краї зволоженого паперу. СТИРОЛ, у, ч. Рідка ароматична речовина, яку добувають із смоли деяких тропічних дерев і використо¬ вують у парфумерії, миловарінні, у виробництві пластичних матеріалів і т. ін. Стироловий, Стирольний, а, е. Стироло¬ ва пластмаса. Стирольні каучуки. СТИХАР, я, ч. Довгий, з широкими рукавами, звичайно парчевий, одяг дияконів і дяків, який надягають під час богослужіння. СТИХІЯ, ї, ж. 1. В античній фі¬ лософії — одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). 2. Явище при¬ роди, що виступає як могутня, трудно переборна і часто руй¬ нівна сила, а також сфера, сере¬ довище його виявлення. 3. Явище суспільного життя, на яке не можуть впливати люди. Стихія кризи. 4. Суспільне середовище, маса людей, які діють без ке¬ рівництва, неорганізовано, сліпо. 5. перен. Звичне для когось сере¬ довище, оточення. Стихійний, а, е. Стихійне чуття. Сти¬ хійна сила. Стихійність, ності, ж. Стихійність сил природи. Стихійно. Діяти стихійно. СТОЇЦЙЗМ, у, ч. 1. Напрям в антич¬ ній філософії, який утверджував необхідність жити, підкоряючись розуму й приборкуючи свої при¬ страсті; справив значний вплив на раннє християнства. 2. перен. Стійкість, мужність у життєвих ви¬ пробуваннях, здатність протистояти спокусам. Стоїк, а, ч. 1. Послідовник стоїцизму. 2. перен. Людина, яка стійко, мужньо переносить життєві випробування, протистоїть спокусам. Стоїчний, а, е. 1. Стоїчна філософія. 2. перен. 'Стійкий, мужній у життє¬ вих випробуваннях, здатний проти¬ стояти спокусам. Стоїчна людина. Стбїчність, ності, ж. СТОКБРбКЕІ^ а, ч. Особа, що за дору¬ ченням клієнтів купує чи продає паї статутного капіталу підприємства або акції на фондовій біржі. СТОКС, а, ч. Одиниця виміру кіне¬ матичної в’язкості в Міжнародній системі одиниць (81, Ст). СТОЛЙН, а, ч., спец. Тонкий з дов¬ гими міжвузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелиться по ній і служить для вегетативного роз¬ множення. СТОМАТИТ, у, ч., мед. Запалення слизової оболонки ротової порож¬ нини. СТОМАТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ меди¬ цини про хвороби ротової порожни¬ ни, зубів, щелеп і суміжних з ними ділянок обличчя та шиї. Стоматолог, а, ч. Стоматологічний, а, е. Стоматологічний кабінет. СТОМАТОСКОП, а, ч. Прилад із дзеркалом для огляду ротової по¬ рожнини. Стоматоскопічний, а, е. Стоматоскоп їя, ї, ж., мед. Огляд сли¬ зової оболонки рота за допомогою спеціальних оптичних приладів. СТОН, а, ч. Міра ваги в англійській системі мір, яка становить 14 фунтів, або 6,35 кг. СТбПЕР, а, ч., спорт. У футболі — цен¬ тральний захисник. СТОПІН, а, ч. Шнур, просочений легкозаймистою речовиною, який застосовують у піротехніці для швидкого передавання вогню. СТбПІНГ, а, ч. Камера в гірських по¬ родах, в якій обвалюють з уступів руду. СТОПОР, а, ч. 1. Пристрій для зупи¬ нення або закріплення в певному положенні рухомих частин меха¬ нізму машини. 2. Механізм для закривання розливного отвору в сталерозливних ковшах. Стопорити, рю, риш. 1. Зупиняти або уповільнювати хід, роботу механізму, машини; закріплювати стопором (яку-небудь деталь). Стопорити гайку. 2. перен., розм . 512 стопоріння — стрета С Затримувати, уповільнювати роз¬ виток, хід якої-небудь справи, яко¬ гось заходу, явища. 3. Припиняти або уповільнювати свій хід. Часом крейсер стопорив. Стопоріння, я, с. Стопорний, а, е. Стопорний гвинт. СТЙРМОНТ, у, ч. Парламент у Пів¬ нічній Ірландії, скасований британ¬ ською владою в 1972 р. СТбРНО, невідм ., с. Запис, яким ви¬ правляють допущену в бухгалтер¬ ському обліку помилку. СТОРНУВАТИ, ую, уєш, бухг. Ро¬ бити зворотний запис (сторно) в бухгалтерських книгах для ви¬ правлення помилки в попередньо¬ му записі. Сторнований, а, е. Сторнування, я, с. СТОРТИНГ, у, ч. Назва парламенту в Норвегії. СТОХАСТЙЧНИЙ, а, е. Випадковий, імовірнісний. Стохастичний процес. Стохастич ний алгоритм. Стохастич- на теорія. Стохастйчність, ності, ж. Стохастйчно. Стохастично розташовані мікропори. СТРАБІЗМ, у, ч., мед. Вада зору — не¬ однакова спрямованість зіниць; косоокість. СТРАДИВАРІ, невідм., СТРАДИВА- РІУС, а, ч. Скрипка досконалої форми і краси звуку, зроблена зна¬ менитим італійським майстром кін¬ ця XVII — початку XVIII ст. Антоніо Страдиваріусом. СТРАЗ, а, ч., спец. Штучний камінь, який виготовляється з кришталю з домішкою свинцю; блиском та грою нагадує коштовний камінь. Стразовий, а, е. СТРАЙКЕР, а, ч., спорт. У футболі — гравець нападу, майстер завершаль¬ ного удару по воротах. СТРАМБОТО, невідм ., с. Одностроф- ний вірш з восьми рядків з різно¬ манітним римуванням, який набув поширення в Італії в XIV— XV ст. СТРАНГУЛЯЦІЯ, ї, ж., мед. Задушен¬ ня, задавлення, защемлення. Странгуляційний, а, е. Странгуляційна борозна. СТРАТА, и, ж. У соціології — со¬ ціальний прошарок, група людей, виокремлювані за якою-небудь спільною ознакою. СТРАТЕГ, а, ч. 1. Полководець, керівник великих воєнних опера¬ цій, знавець стратегії (у 1 знач.). 2. перен. Далекоглядний, досвідче¬ ний політичний керівник; людина, яка розв’язує стратегічні питання суспільного й політичного, еконо¬ мічного життя. 3. У Стародавній Греції — воєначальник, якого ви¬ бирали народні збори. СТРАТЕГІЯ, і, ж. 1. Мистецтво підго¬ товки і ведення війни та великих во¬ єнних операцій. 2. перен. Мистецтво планування чого-небудь, засноване на точних розрахунках, прогнозах, визначенні черговості дій. Стратегія шахової гри. Стратегія ціноутворен¬ ня. Державна стратегія регіонального розвитку. Стратегічний, а, е. 1. Стратегічна іні¬ ціатива. 2. Який відповідає вимо¬ гам стратегії (у 1 знач.), важливий для здійснення воєнних завдань. Стратегічна розвідка. Стратегічний фронт. 3. перен. Який містить загаль¬ ні, основні настанови, важливі для здійснення чого-небудь. СТРАТИГРАФІЯ, ї, ж. Розділ гео¬ логії, що вивчає процеси відкла¬ дання й залягання шарів гірських порід, їхню внутрішню будову і відносний вік, взаємозв’язаність та поширення; процеси відкла¬ дання й залягання шарів гірських порід, їхня внутрішня будова і відносний вік, взаємозв’язаність та поширення. Стратиграфічний, а, е. Стратиграфіч¬ на схема Карпат. Стратиграфічні комплекси. СТРАТИФІКАЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Передпосівна обробка насін¬ ня деяких рослин, що полягає у витримуванні його протягом певного часу у вологому піску або подрібненому торфі при зни¬ женій температурі. 2. Розміщення чого-небудь шарами; розшарування чогось відповідно до неоднакової температури, щільності і т. ін.; шаруватість. Стратифікація ат¬ мосфери. Стратифікація населення регіону. Стилістична стратифіка¬ ція лексики. 3. Розподіл, розчле¬ нування суспільства на страти. Соціальна стратифікація. Стратифікаційний, а, е. Стратифі¬ каційний період. Стратифікаційний процес. Стратифікований, а, е. Стратифікування, я, с. Стратифікувати, ую, уєш. Провадити стратифікацію (у І знач.). СТРАТІОТ, а, ч. Воїн Візантійської імперії. Стратіотський, а, е. Стратіотський наділ. СТРАТОНАВТ, а, ч. Повітроплавець, який здійснює польоти на стра¬ тостаті. Стратонавтика, и, ж. Повітроплавання на стратостатах. СТРАТОПАУЗА, и, ж. Перехідний шар між стратосферою і мезосферою, розташований на висоті 50—55 км. СТРАТОСТАТ, а, ч. Літальний апарат, що являє собою повітряну кулю, наповнену легшим від повітря га¬ зом, і призначається для польотів у стратосферу. Стратостатний, а, е. Стратостатник, а, ч. Той, хто здійснює польоти на стратостаті. Досвідчений стратостатник. СТРАТОСФЕРА, и, ж. Шар атмосфе¬ ри, розміщений на висоті від 8—16 до 45—55 км над рівнем моря. Стратосферний, а, е. СТРАУС, а, ч. Найбільший дуже пруд¬ кий птах, який не може літати й живе переважно у жарких країнах. Страусйний, Страусовий, а, е. Страусо¬ ве віяло. Страусове перо. Страусина ферма. СТРЕНГА, и, СТРЕНДЬ, і, ж ., мор. Мотузки, з яких скручують трос. СТРЕНЕР, а, ч., техн. Фільтр, яким очищають від піщинок викачувану з глибини насосом нафту. СТРЕПТОДЕРМІЯ, ї, ж ., мед. Група захворювань шкіри, які виклика¬ ються стрептококом. СТРЕПТОКАРПУС, а, ч., бот. Рід багаторічних трав’янистих рослин сімейства геснерієвих з невисоким стеблом або без нього, овальними листками та білими, блакитними, фіолетовими чи рожевими квітами. СТРЕПТОКОК, а, ч. Хвороботворна бактерія кулястої форми, клітини якої розміщуються у вигляді лан¬ цюжка. Стрептококовий, а, е. Стрептококові захворювання. СТРЕС, у, ч. 1. Стан організму, що виявляється у формі напруження або специфічних пристосувальних реакцій у відповідь на дію неспри¬ ятливих зовнішніх або внутрішніх чинників. 2. техн. Зовнішня сила, що деформує об’єкт, на який вона спрямована. 3. геол. Орієнтований у певному напрямі однобічний тиск у верхніх шарах земної кори, зумовле¬ ний тектонічними рухами. Стресовий, а, е. Стресові умови. Стре¬ сові фактори. Стресова реакція. СТРЕСОР, а, ч. Несприятливий чин¬ ник, що викликає в організмі лю¬ дини чи тварини стрес. Стресорний, а, е. СТРЕТА, и, ж ., муз. 1. Рід імітації, в якій імітуючий голос вступає до моменту закінчення теми в голосі, 513 с стретний — студія що починає. 2. Заключний розділ музичного твору, який виконують в особливо прискореному темпі. Стретний, а, е. СТРЙТО, невідм ., с., муз. Один з тер¬ мінів, що позначає прискорення музичного темпу. СТРЕТЧ, а, ч. Одяг зі спеціальної еластичної тканини, який щільно облягає фігуру (напр., штани, спід¬ ниця тощо). СТРЙТЧИНГ, у, ч. Вид аеробіки — виконання вправ для розтягування м’язів у стані статичної напруги. СТРИКТУРА, и, ж ., спец. Органічне звуження просвіту каналу або про¬ токи (стравоходу, сечівника тощо) в організмі людини або тварини вна¬ слідок запалення, поранення і т. ін. Післяопераційна стриктура. Стриктурний, а, е. СТРИМЕР, а, ч. Магнітний носій інформації стрічкового типу в комп’ютері. СТРИНГ1, а, ч. Група однорідних товарів, лотів, об’єднаних на аук¬ ціонному торгові для продажу за однією ціною. СТРИНГ2, а, ч. 1. Жіноча або чо¬ ловіча нижня білизна — труси, задня частина яких має форму тоненької стрічки. 2. Купальник з двох стрічок, «стрічкове бікіні». СТРЙНГЕР1, а, ч., спец. Поздовжній брус у корпусі судна, літака і т. ін., що проходить через всю конструкцію і надає їй жорсткості й міцності. Стрингерний, а, е. СТРИНГЕР2, а, ч. Позаштатний корес¬ пондент, кіно- та телеоператор, що знімає воєнні дії у «гарячих точках» в умовах ризику для життя. СТРЙПЕР, а, ч. 1. техн. Механізм для виштовхування болванок із виливниці. 2. с. г. Комбінована збиральна машина, яка зрізує й обмолочує колоски, а також очи¬ щає зерно. Стриперний, а, е. Стриперна машина. СТРИПТИЗ, у, ч. 1. Естрадно-еротич¬ на вистава, учасниці (учасники) якої поступово роздягаються під музику. 2. жарт. Роздягання у присутності якихось людей. 3. перен. Про щось надзвичайно відверте, що порушує правила пристойності; відверте са¬ мовикриття. Стриптизер, а, ч. Чоловік, учасник стриптизу (у 1 знач.). Стриптизерка, и, ж. Стриптизний, а, е. СТРИТБбЛ, у, ч. Різновид баскетбо¬ лу — гра, що її проводять на місь¬ ких майданчиках для двох команд з 3—4 чоловік, які кидають м’яч в один кошик. СТРИТСТАЙЛ, а, ч. Вуличний стиль ролерного спорту — катання на ро¬ ликових ковзанах по вулицях. СТРОБОСКОП, а, ч., техн. 1. Де¬ монстраційний і контрольно-вимі¬ рювальний прилад для одержання безперервного руху зображень, а також для фіксування окремих фаз руху. 2. Прилад для спостереження за роботою рухомих механізмів та їх частин. Стробоскопічний, а, е. Стробоскопічний ефект. Стробоскопія, ї, ж. Спостереження за допомогою стробоскопа (у 2 знач.). СТРЙМА, и, ж., біол. 1. Сполуч¬ нотканинна основа багатьох ор¬ ганів та тканинних утворів в організмі людини й тварини. 2. Безбарвна білкова основа плас¬ тид у рослин. 3. Білкова основа еритроцитів. СТРОМАТОЛІТИ, ів, мн. ( одн . стро¬ матоліт, у, ч.). Утворення, що ви¬ никають у товщі вапняків і до¬ ломітів унаслідок життєдіяльності колоній синьо-зелених та інших водоростей. СТРОНЦІАНІТ, у, ч. Безбарвний або зеленкуватий, сіруватий мінерал, який застосовують у хімічній про¬ мисловості при рафінуванні цукру, в піротехніці і т. ін. СТРбНЦІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, ковкий і пластичний метал срібляс¬ то-білого кольору, сполуки якого використовують для виготовлення люмінофорів, сигнальних ракет і т. ін., а його радіоактивні ізо¬ топи — у техніці та наукових до¬ слідженнях. Стронцієвий, а, е. СТРОП, а, ч. 1. Канат, трос для підвішування гондоли до дири¬ жабля, аеростата, для утримання людини або вантажу на парашуті. 2. Найпростіший пристрій для під¬ вішування вантажу до гачка підні¬ мального крана. Стропальник, а, ч. Професія стропаль¬ ника (у 2 знач.). Стрбповий, а, е. СТРОФА, й, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною систе¬ мою рим та інтонацією. Дворядкова строфа. 2. У древніх греків — пісня хору на сцені під час його урочис¬ того проходження. Строфіка, и, ж. 1. Розділ віршознавства, що вивчає будову строф. 2. Будова строф поетичних творів. Строфічний, а, е. Строфічна побудова думки (у 1 знач.). Строфічність, ності, ж. СТРОФбїДА, и, ж., мат. Різновид алгебраїчної кривої. СТРУБЦЙНА, и, ж. у спец. Пристрій для закріплення деталей під час їх обробки. СТРУКТУРА, и, ж. І.Взаєморозміщення та взаємозв’язок складових частин цілого; будова. Структура ґрунту. Структура економіки. Структура цін. 2. Устрій, організація чого-не¬ будь. Структура території міста. Регіональна організаційна структура. Багаторівнева структура. 3. Заклад, установа, що має певну організацію. Комерційна структура. Банківська структура. Урядові структури. Си¬ лові структури. Структуризація, ї, ж. Надання чому- небудь властивостей структури (у 1 знач.). Структуризація капіталу. Структуризація даних. Структури¬ зація тексту. Структурний, а, е. Структурний роз¬ виток. Структурні компоненти. Структурна стислість. Структурні порушення. Структурна лінгвістика. Структурність, ності, ж. Структурований, а, е. Структурованість, ності, ж. Структурування, я, с. Структурувати, ую, уєш. 1. Надавати чому-небудь структурної організації. 2. Створювати якийсь предмет, ре¬ човину тощо, яким властива струк¬ турна організація. СТРУКТУРАЛІЗМ, у, ч. 1. Конкрет¬ на наукова методологія, що головним завданням висуває дослідження структур об’єктів. 2. Напрям у су¬ часному мовознавстві, що розглядає мову як організацію системно проти¬ ставлених лінгвістичних елементів, які виконують у ній певну функцію. Структураліст, а, ч. Структуралістський, а, е. Структуральний, а, е. Який ґрунтується на принципах структуралізму. СТРУМЕКТОМІЯ, і, ж., мед. Хірургіч- на операція з повного чи часткового видалення щитоподібної залози. Струмектомбваний, а, е. Струмектомо - ваний хворий. СТУДЙНТ, а, ч. Той, хто навчається у вищому або середньому спеціально¬ му навчальному закладі. Студентка, и, ж. Студентський, а, е. Студентський гур¬ тожиток. СТАДІЯ, ї, ж. 1. Майстерня живо¬ писця або скульптора. 2. Школа, що готує художників, скульпторів 514 студієць — субсидіарність с або акторів. 3. Колектив творчих і технічних працівників, які створю¬ ють кінофільми; спеціально облад¬ нане приміщення, з якого ведуться теле- і радіопередачі. 4. мн ., книжн . Ретельне вивчення, дослідження чого-небудь або навчання десь. Студієць, їй ця, ч. Учень студії (у 2 знач.). Студійка, и, ж . Студійний, а, е. Студійний живопис. Студійний запис телепередачі. СТУПОР, у, ч.у мед. Стан нечутливості, отупіння, нерухомості, який вини¬ кає в людини при психічних захво¬ рюваннях, отруєннях, травматичних ушкодженнях мозку і т. ін. Ступорозний, а, е. Ступорозний стан. СТЮАРД, а, ч. 1. Буфетник, офіціант на пасажирському морському судні, на літаку. 2. В Англії — управитель великого господарства. СТЮАРДЕСА, и, ж. 1. Жін. до стю¬ ард (у 1 знач.). 2. Працівниця авіа¬ ційного транспорту, що супроводить пасажирські літаки, стежить за по¬ рядком, обслуговує пасажирів і т. ін.; бортпровідниця. СУАРЙ, невідм ., с., заст. Званий вечір. СУБ... Перша частина складних слів, яка має значення: 1) розта¬ шований поблизу, нижче або під чим-небудь; 2) підпорядкований, підлеглий; 3) не основний, друго¬ рядний; менший. СУБАКВАЛЬНИЙ, а, е, мед. Підвод¬ ний. Субаквальна кишкова ванна. СУБВЙНЦІЯ, ї, ж. Цільова грошова допомога, вид державного фінан¬ сового сприяння місцевим орга¬ нам влади або окремим галузям господарства. СУБВІТАЛЬНИЙ, а, е, біол. Який характеризується зниженням життє¬ здатності менше, ніж на половину від норми. СУБДОМІНАНТА, и, ж., муз. Четвер¬ тий ступінь діатонічної гами й акорд, побудований на цьому ступені; ниж¬ ня домінанта. Субдомінантний, а, е. Субдомінантність, ності, ж. СУБ’ЄКТ, а, ч. 1. філос. Істота, здатна до пізнання навколишнього світу й до цілеспрямованої діяльності. 2. книжн. Особа, група осіб, органі¬ зація і т. ін., яким належить активна роль у певному процесі, акті. 3. юр. Особа або організація як носій пев¬ них прав і обов’язків. Суб’єкт між¬ народного права. Суб’єкт економіки. 4. мед. Людина як носій певних фі¬ зичних і психічних якостей; людина як об’єкт дослідження. 5. лог. Пред¬ мет судження. 6. грам. Підмет. Суб’єктний, а, е, лог., грам. Суб’єктні відношення (у 5, 6 знач.). СУБ’ЄКТИВІЗМ, у, ч. 1. Світоглядна позиція, що заперечує об’єктивний підхід до дійсності, об’єктивні за¬ кони природи і суспільства, абсо- лютизуючи активну роль суб’єктів у різноманітних сферах діяльнос¬ ті. 2. Напрям у соціології, який твердить, що розвиток суспільства визначається не об’єктивними за¬ кономірностями, а суб’єктивними чинниками (волею, прагненням окремих осіб). 3. книжн. Суб’єктив- но-обмежений погляд на що-небудь; брак об’єктивності. Суб’єктивіст, а, ч. Суб’єктивістський, а, е. СУБ’ЄКТИВНИЙ, а, е. 1. Властивий лише певній особі; суб’єкту; осо¬ бистий. Суб’єктивне рішення. 2. Одно¬ бічний, позбавлений об’єктивності; прискіпливий. Суб’єктивність, ності, ж. Суб’єктив¬ ність сприйняття. СУБКАТЕГЙРІЯ, ї, ж. Категорія, що в свою чергу входить до складу шир¬ шої категорії. Граматична субкатего- рія. Словозмінна субкатегорія. СУБКОНТИНЕНТ, у, ч. Географічно чітко обмежена велика частина континенту. Індостанський субкон¬ тинент. СУБКОРТИКАЛЬНИЙ, а, е, мед. Який розташований нижче від кори голов¬ ного мозку; підкорковий. СУБКУЛЬТУРА, и, ж. Сфера куль¬ тури, що існує всередині панівної культури та має власні цінності, норми, стереотипи, звичаї і т. ін., які часто протистоять офіційним, загальновизнаним. Молодіжна суб- культура. СУБЛІМАТ, у, ч. 1. хім. Продукт су¬ блімації, перегону. 2. тільки мн ., геол. Мінеральні утворення, які відкладаються в місцях виходу вулканічних газів. СУБЛІМАЦІЯ, ї, ж ., спец. 1. Перехід речовин з кристалічного стану безпо¬ середньо в пару без перетворення на рідину. 2. психол. Психічний процес перетворення і перемикання енергії афективних потягів на соціальну ді¬ яльність і культурну творчість. Субліматор, а, ч. 1. хім. Речови¬ на, що піддається сублімації (у 1 знач.). 2. психол. Людина, схиль¬ на до сублімації (у 2 знач.). Сублімаційний, а, е. Сублімаційне сушіння продуктів. Сублімований, а, е. Сублімований продукт (у 1 знач.). Сублімована життєва сила (у 2 знач.). Сублімування, я, с. Сублімувати, ую, уєш, спец. 1. Прово¬ дити сублімацію (у 1 знач.). Сублі¬ мувати йод. 2. Зазнавати сублімації (у 1 знач.). 3. перен. Здійснювати сублімацію (у 2 знач.). СУБЛІТОРАЛЬ, і, ж., геогр. Прибереж¬ на зона морського дна, розташова¬ на між літораллю і батіаллю, в якій зосереджені основні промислові за¬ паси придонних риб, безхребетних тварин і рослин. Субліторальний, а, е. Субліторальна зона. СУБМАРИНА, и, ж. Підводний човен. Атомна субмарина. Субмарйнний, а, е. СУБМІКРОННИЙ, а, е. Що стос, часток, розмір яких менший за мікрон. Субмікронний гетерострук- турний транзистор. СУБНАНЇЗМ, у, ч., мед. Малорос- лість при частковому порушенні діяльності ендокринних залоз. СУБНОРМАЛЬНИИ, а, е. Близький до нормального. СУБОРБІТАЛЬНИЙ, а, е, спец. Який стосується руху космічного літаль¬ ного апарата по балістичній траєк¬ торії зі швидкістю, що менша за першу космічну, тобто без виходу на орбіту штучного супутника Зем¬ лі. Суборбітальний політ. СУБОРДИНАТУРА, и, ж. Первинна спеціалізація студентів старших курсів медичних ВНЗ за певним клінічним профілем. СУБОРДИНАЦІЯ, і, ж. Система суво¬ рого підпорядкування молодших за чином або становищем старшим, що ґрунтується на правилах службової дисципліни. СУБОРЕНДА, и, ж. Угода, за якою майно, орендоване певною особою, передається за відповідну вина¬ городу в тимчасове користування іншій. Суборендар, я, ч . СУБРЕТКА, и, ж. Персонаж комедії XVII— XIX ст. — пустотлива, метка служниця, утаємничена в справи своєї господині. СУБРОГАЦІЯ, ї, ж. 1. фін. Заміна од¬ ного кредитора іншим. 2. Часткове доповнення до старого закону. СУБСИДІАРНИЙ, а, е, спец. До- датковий. Субсидіарна відповідаль¬ ність. СУБСИДІАРНІСТЬ, ності, ж. Гро¬ мадсько-політичний принцип, за 575 с субсидія — султан2 яким вищі суспільні одиниці мають право і повинні розв’язувати лише ті проблеми, на виконання яких нижчі структури не здатні. СУБСИДІЯ, ї, ж. Грошова або на¬ туральна допомога. Надати суб¬ сидію. Субсидований, Субсидійований, а, е. Субсидування, Субсидіювання, я, с. Адресне субсидіювання. Субсидувати, ую, уєш, Субсидію¬ вати, юю, юєш. Надавати суб¬ сидію. СУБСТАНТЙВ, а, ч., лінгв. Імен¬ ник. СУБСТАНТИВАЦІЯ, і, ж., лінгв. Пе¬ рехід слів якої-небудь граматичної категорії в іменники. Субстантивований, а, е. Субстанти- вований прикметник. СУБСТАНТИВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстан¬ тивні словосполучення. Субстантивні речення. 2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний прикметник. 3. хім. Який діє без допомоги інших речо¬ вин. Субстантивні барвники. Субстантивність, ності, ж. СУБСТАНЦІЯ, і, ж. 1. У філосо¬ фії — єдина основа всього існую¬ чого, основа буття. 2. Основний складовий елемент. 3. перен. Суть чого-небудь. Субстанція свободи. Субстанція самосвідомості. Субстанціальний, Субстанціональ¬ ний, а, е, книжн. Пов’язаний із субстанцією; суттєвий, основний. Субстанціальна основа буття. Субстанціальність, Субстанціональність, ності, ж. Субстанціональність ма¬ терії. СУБСТИТУТ, а, ч. Те, що, або той, хто заміняє собою кого-, що-небудь. СУБСТИТУЦІЯ, ї, ж., спец. Заміщення одного іншим, звичайно схожим за властивостями, призначенням. Суб¬ ституція одного матеріалу іншим. Субституція звуків. 2. біол. Неповна регенерація (у 1 знач.). 3. юр. При¬ значення у заповіті додаткового на¬ щадка (субститута) на випадок, якщо перший з яких-небудь причин чомусь не набуде прав нащадка. Субституцїйний, а, е. СУБСТРАТ, у, ч спец. 1. У філосо¬ фії — спільна єдина основа різно¬ манітних явищ, основа спільності або подібності однорідних явищ. 2. У лінгвістиці — сліди пере¬ моженої мови у складі мови-пе- реможця прийшлого народу-за- войовника. Балканський субстрат. Кельтський субстрат. 3. Те, що лежить в основі яких-небудь утво¬ рень; предмет або речовина, на яких розвиваються тваринні або рослинні ор^ганізми. СУБТИЛЬНИЙ, а, е. 1. Тендітної будо¬ ви; уразливий, ніжний. 2. Делікатної поведінки; м’який. Субтйльність, ності, ж. СУБТРОПІКИ, ів, мн. Дві фізико-гео¬ графічні зони земної кулі, які лежать на північ і південь від тропіків і за¬ ймають щодо клімату і рослинності проміжне становище між тропічним і помірним поясами. Субтропічний, а, е. Субтропічна зона. Субтропічні культури. Субтропічний сад. Субтропічний вічнозелений ліс. Субтропічний клімат. СУБФЕБРИЛІТЕТ, у, ч., мед. Стан, який характеризується невеликим, але досить тривалим підвищенням температури тіла людини і здебіль¬ шого є виявом інфекції в організмі. Субфебрйльний, а, е. Субфебрильний стан. СУВЕНІР, а, ч. 1. Подарунок на згад¬ ку. 2. Річ, пов’язана зі спогадами про кого-, що-небудь. Сувенірний, а, е. Сувенірна ваза. Суве¬ нірне видання. Сувенірник, а, ч. Той, хто виготовляє сувеніри. СУВЕРЙН, а, ч. Носій верховної вла¬ ди. СУВЕРЕНІЗАЦІЯ, і, ж. Процес до¬ сягнення, набуття суверенітету, не¬ залежності. СУВЕРЕНІТЕТ, у, ч. 1. Незалежність і самостійність держави в її зовнішніх і внутрішніх справах. Державний су¬ веренітет. Економічний суверенітет. 2. Становище суверена, право вер¬ ховної влади. СУВЕРЕННИЙ, а, е. 1. Прикм. до суверен. 2. Що стос, суверенітету; незалежний, самостійний. Суверен¬ на держава. 3. розм. Самостійний у своїх діях, учинках і т. ін. Суверенність, ності, ж. СУГЕСТИВНИЙ, а, е, книжн. 1. Який впливає на кого-небудь, викликає у когось певні уявлення, настрій. Су¬ гестивний тон. 2. Пов’язаний з наві¬ юванням. Сугестивне уявлення. , Сугестгівність, ності, ж. 1. Сугестив¬ ність ліричної поезії . 2. Здатність легко коритися чужому впливові. СУГЙСТІЯ, ї, ж., книжн. Вплив на волю і почуття людини; навіювання. СУГЕСТОЛбГІЯ, ї, ж. Галузь науки, що вивчає психологічні явища наві¬ ювання та самонавіювання. СУГЕСТОПЕДІЯ, ї, ж. Навчання із застосуванням сугестії. Сугестопедгічний, а, е. СУДМАЛІНЯС, а , ч. Латиський на¬ родний танець. СУЗАНІ, невідм ., с. Вишите декоратив¬ не панно з білої, рідше кольорової, бавовняної тканини або шовку, по¬ ширене у народів Таджикистану та Узбекистану. СУЇНГ, у, ч. Стиль джазової музики, для якого характерна віртуозна соль¬ на імпровізація, складний акомпане¬ мент і велика кількість виконавців. СУЇЦЙД, у, ч., спец. Самогубство. Під¬ літковий суїцид. Суїцидальний, а, е. Суїцидальна спроба. Суїцидальні думки. Суїцид ент, а, ч. Поведінка суїцидентів. СУЇЦИДОЛбГІЯ, ї, ж. Галузь пси¬ хології, що вивчає психічні явища, пов’язані із самогубством. Суїцидологїчний, а, е. СУЇЦИДОМАНІЯ, ї, ж., спец. На¬ в’язливий потяг до самогубства. СУКІЯ, ї, ж., архіт. Японська будів¬ ля із садом, призначена для чайної церемонії; тип японської житлової архітектури. СУКУБ, а, ч. У середньовічній європей¬ ській міфології — жіночий демон, що зваблює чоловіка. СУКУЛЕНТИ, ів, мн. (одн. суку¬ лент, а, ч.). Багаторічні рослини з товстими соковитими листками, стеблами, що містять багато води й слизу. Сукулентний, а, е. Сукулентне стебло. Сукулентність, ності, ж. СУКЦЙСІЯ, ї, ж., спец. Ряд послідов¬ них змін рослинного покриву на певній ділянці середовища. Первинна сукцесія. Сезонна сукцесія. Сукцесйвний, а, е. Сукцесивне ділення. Сукцесійний, а, е. Сукцесійний ряд. Сук- цесійні елементи. СУЛІНГ, а, ч. Індонезійський духо¬ вий музичний інструмент у вигляді довгої бамбукової трубки з бічни¬ ми отворами. СУЛТАН1, а, ч. У країнах Сходу — ти¬ тул монарха, а також особа, що но¬ сить цей титул. Султанський, а, е. Султанський гарем. СУЛТАН2, а, ч. 1. Оздоба з пучка пір’я або кінського волосу на головних уборах, на головах коней. 2. Волоть із колосків, що є суцвіттям багатьох злаків. 516 сульфаніламіди — супозиторій с СУЛЬФАНІЛАМІДИ, ів, мн. ( одн . суль¬ фаніламід, у, ч.). Група лікувальних речовин, які знищують хворобо¬ творні бактерії або послаблюють їх дію. Сульфаніламідний, а, е. Сульфаніламідні препарати. СУЛЬФАТ, у, ч. Сіль сірчаної кислоти. Сульфатний, а, е. Сульфатні ґрунти. Сульфатна целюлоза. Сульфатна промисловість. СУЛЬФІД, у, ч. Сполука сірки з мета¬ лами. СУЛЬФІДИЗАЦІЯ, ї, ж. Перетворен¬ ня оксиду металу в сульфід під дією газів, які містять сірку. СУЛЬФІТ, у, ч. Сіль сірчистої кис¬ лоти. Сульфітний, а, е. Сульфітні суміші. Сульфітна целюлоза. СУЛЬФІТАЦІЯ, ї, ж ., спец. Консер¬ вування ягід, фруктів і овочів за допомогою сірчистої кислоти. Суль¬ фітація картоплі. Сульфітований, а, е. Сульфітована малина. Сульфітування, я, с. Сульфітувати, ую, уєш, спец. Піддавати сульфітації. СУМА, и, ж. 1. Результат додавання двох або кількох величин. 2. Загальна кількість, сукупність чого-небудь. 3. Певна кількість грошей. Стра¬ хова сума. СУМАРНИЙ, а, е. 1. Який являє собою суму чого-небудь; одержаний внаслі¬ док додавання. 2. Нерозчленований, узагальнений. Сумарний аналіз. Су¬ марні підрахунки. Сумарність, ності, ж. СУМАХ1, у, ч. Невелике дерево або кущ родини сумахових з дрібними квіточками, зібраними у волотисті або колосовидні суцвіття. СУМАХ2, а, ч. Однобічний, без ворсу килим полотняного плетіння, ха¬ рактерний для народного мистецтва Кавказу. СУМАЦІЯ, ї, ж ., фізіол. Виникнення збудження в тканинах організмів унаслідок дії кількох послідовних підпорогових подразнень, кожне з яких окремо не може спричинити фізіологічну реакцію. СУМО, невідм ., с. Вид японської національної боротьби з кидками, підніжками тощо, в якій пере¬ можцем вважається той, хто ви¬ штовхає суперника з позначеного на землі або на підмостках кола або примусить його доторкнутися до землі. Сумоїст, а, ч. СУНА, и, ж. Мусульманський священ¬ ний переказ про життя Магомета (до¬ повнення до Корану). СУНІЗМ, у, ч. Основний напрям в іс¬ ламі, який визнає Суну поряд із Кора¬ ном обов’язковим джерелом віри. Суніт, а, ч. Сунітка, и, ж. Сунітський, а, е. СУНЬЯТСЕНІЗМ, у, ч. Загальна назва системи поглядів китайсько¬ го громадського і політичного дія¬ ча Сунь Ятсена. СУОМІ, невідм ., ч. і ж. Самоназва фінів. СУПЕР... Перша частина складних слів, яка має значення: 1) розта¬ шований над чим-небудь; 2) голов¬ ний; 3) вищої якості, властивості або посиленої дії; 4) вторинний, повторний; 5) останній, найбільш сучасний. СУПЕРАРБЇТР, а, ч. Голова третей¬ ського суду, до складу якого вхо¬ дить кілька арбітрів. СУПЕРВАЙЗЕР, а, ч. Організатор, що здійснює керівництво виконанням якої-небудь програми, проведенням чого-небудь. Супервайзер турніру. Супервайзер опитування. СУПЕРВІЗОР, а, ч. Частина керуючої програми в обчислювальній системі, яка забезпечує нормальне функціо¬ нування машин. Супервізорний, а, е. СУПЕРГІГАНТ, у, ч., спорт. Різновид гірськолижного спорту — спуск по трасі з перепадом висоти від 350 до 600 м, з воротами та трамплінами. СУПЕРЕГО, невідм ., с. У теорії 3. Фрейда — один з трьох елементів особистості, який функціонує як свідомість, встановлюючи моральні обмеження. СУПЕРЕЛЇТА, и, ж. Високоякісне на¬ сіння сільськогосподарських куль¬ тур, яке використовують у насінниць¬ ких господарствах для засівання еліт¬ них площ. Суперелїтний, а, е. СУПЕРІНТЕНДЙНТ, а, ч. 1. У про- тестантів — духовна особа, яка керує церковним округом. 2. У США — ке¬ рівник департаменту освіти. СУПЕРКАРГО, невідм ., ч. Особа, яка відає на великому судні прийманням і здаванням вантажів. СУПЕРМАРКЕТ, а, ч. Великий мага¬ зин самообслуговування, що торгує товарами повсякденного попиту (переважно продовольчими). СУПЕРМЙН, а, ч. 1. Людина, впевнена у своїй перевазі над іншими людьми; надлюдина. 2. Герой детективів, ко¬ міксів, кінобойовиків і т. ін., наді¬ лений надзвичайними якостями. Суперменство, а, с. Суперменський, а, е. Суперменський вчинок. СУПЕРМОДЙЛЬ, і, ж. Фотомодель, модель, яка має надзвичайні якості, досягла найбільшого успіху, попу¬ лярності в модельному бізнесі. СУПЕРМУЛЬТИПЛЙТ, у, ч„ фіз. Поле, що підлягає перетворенням супер- симетрії. СУПЕРОРТИКОН, а, ч. Прилад для передавання зображення на від¬ стані, який із середини 70-х років застосовується на телебаченні. СУПЕРСЕЛЕР, а, ч. Книга типу бестсе¬ лера, видана в дорогому художньому оформленні. СУПЕРСТАР, невідм ., ч. і ж. Зірка першої величини, світило (про лю¬ дину). СУПЕРСТРАТ, у, ч ., лінгв. Сліди на¬ шарування мови прийшлого насе¬ лення в мові корінних жителів. СУПЕРФІНІШ, у, ч. Оброблення мета¬ лів різанням, яке проводиться після шліфування для отримання більш гладкої поверхні виробу. Суперфінішувати, ую, уєш. Здійснювати суперфініш. СУПЕРФОСФАТ, у, ч. Фосфорне до¬ бриво, яке одержують, обробляю¬ чи сірчаною кислотою апатит або фосфорит. Гранульований супер¬ фосфат. Суперфосфатний, а, е. Суперфосфатний завод. СУПІНАТОР, а, ч. 1. мед. М’яз, що здійснює супінацію. 2. Ортопедична устілка, яку вкладають у звичайне взуття при плоскостопості. СУПІНАЦІЯ, ї, ж. 1. мед. Оберталь¬ ний рух передпліччя назовні до по¬ ложення долонею вгору або поворот стопи, за якого внутрішній край її піднімається, а зовнішній — опус¬ кається. 2. У фехтуванні — позиція, коли озброєна рука обернена доло¬ нею догори. СУПЛЕТИВІЗМ, у, ч„ лінгв. Творення форм одного й того самого слова від різних коренів або основ. Суплетивний, а, е. Суплетивні форми слів. СУПОЗИТОРІЙ, я, */., мед. Форма ліків у вигляді маленьких загострених ци¬ ліндрів, призначених для введення в організм через пряму кишку. 517 супозгіція — сферолітовий с _ СУПОЗЙЦІЯ, ї, ж. Припущення, здогад. СУПОРТ, а, ч. Деталь деяких металорі¬ зальних і деревообробних верстатів, призначена для закріплення й пере¬ міщення різальних інструментів. Супортний, а, е. Супортний верстат. СУПРАЛІТОРАЛЬ, і, ж. 9 біол. Біоло¬ гічна зона на межі моря й суходолу, розміщена вище рівня максималь¬ ного припливу, куди вода може на¬ носитись вітром. Супра літоральний, а, е. СУПРЕМАТИЗМ, у, ч. Різновид абстрактного в мистецтві XX ст., представники якого вдавалися до комбінування геометричних фігур або об’ємних форм. Супрематист, а, ч. Супрематйстка, и, ж. Супрематйстський, а, е. Супрематист - ський твір. СУПРЙМУМ, а, ч.у мат. Верхня межа певної множини чисел. СУПРЙСІЯ, ї, ж. 1. біол. у мед. Явище, яке перешкоджає вияву в організмі ознаки, породженої мутацією. Між - генна супресія. 2. психол. Механізм психологічного захисту, який ха¬ рактеризується спробою пояснити, виправдати свої думки і почуття, що суперечать загальноприйнятим у суспільстві. Супресйвний, а, е. Супресивна мутація. СУПРЕФЙКТ, а, ч. Посадова осо¬ ба, яка призначається у Франції декретом президента республіки і якій делегуються для виконання на території адміністративної одиниці району такі функції, що їх в депар¬ таменті здійснює префект. СУРДИНА, и, ж. Пристрій для при¬ глушення звуку в смичкових і духо¬ вих музичних інструментах. СУРДОКАМЕРА, и, ж. Ізольована від навколишнього середовища кабіна, призначена для вивчення стану людини в умовах абсолют¬ ної тиші. Сурдокамери ий, а, е. Сурдокамерні ви¬ пробування. СУРДОЛОГІЯ, ї, ж. Галузь медицини, яка вивчає розлад слуху. Сурдологічний, а, е. СУРДОПЕДАГОГІКА, и, ж. Галузь пе¬ дагогіки, що стосується навчання й виховання глухонімих дітей, а також дітей з вадами слуху. Сурдопедагог, а, ч. Сурдопедагогічний, а, е. СУРМА, див. стйбій. СУРОГАТ, у, ч. 1. Замінник натураль¬ ного продукту, який має лише деякі його властивості. 2. перен. Те, що підміняє собою що-небудь, створює ілюзію чогось. Сурогатний, а, е. Сурогатна кава. Су¬ рогатна матір. СУСПЕНЗЙВНИЙ, а, е, юр. Який при¬ пиняє, відкладає. Суспензивне вето. СУСПЕНЗІЯ, ї, ж. Суміш рідини або газу з твердими частинками, які перебувають у завислому стані; завись. Суспензійний, а, е. СУСПЕНЗОРІЙ, я, ч. Пов’язка для мошонки у вигляді мішечка. СУТАНА, и, ж. у церк. Верхній довгий одяг католицького духовенства, який носять не під час богослужіння. СУТАРТЙНЕ, невідм.у ж. Вид старо¬ винних литовських багатоголосих пісень, переважно жіночих трудо¬ вих. СУТЕНЙР, а уЧ. 1. Коханець повії, який живе з її заробітків. 2. Чоловік, що знаходить клієнтів повії та захищає її за певні відсотки. Сутенерство, а, с. СУТРИ, сутр, мн. (і одн . сутра, и, ж.). Стислий виклад релігійно-філо¬ софських учень Стародавньої Індії у формі лаконічних висловів; вид релігійно-філософської літератури. СУФІЗМ, у, ч„ рел. Містична течія в іс¬ ламі, яка проповідує злиття людини з Богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення . Суфїст, а, ч. СУФІКС, а, ч.у грам. Значуща частина слова, що стоїть між коренем і за¬ кінченням і служить для творення нових слів або окремих форм. Слово¬ творчий суфікс. Суфіксальний, а, е. Суфіксальний спосіб утворення слів. Суфіксація, ї, ж. у грам. Творення нових слів або форм слова за допомогою суфіксів. Суфіксбїд, а, ч.у лінгв. Коренева мор¬ фема, що виступає в ролі слово¬ творчого суфікса. СУФЛЕ, невідм.у с. Назва кулінарних виробів (кондитерських, молочних, м’ясних і т. п.), до складу яких вхо¬ дять збиті яєчні білки. СУФЛЕР, а, ч. 1. Працівник театру, який під час репетиції та вистави підказує акторам текст ролі. Будка суфлера. 2. перен. Той, хто підказує кому-небудь слова, дії. Суфлерство, а, с. Суфлерський, а, е. Суфлірування, рідко Суфлювання, я, с. Суфлірувати, ую, уєш, рідко Суф¬ лювати, юю, юєш. 1. Підказувати акторам текст ролі під час репе¬ тиції та вистави; бути суфлером. 2. перен. Підказувати кому-небудь щось. СУФЛЯР, у у ч.у гірн. Струм рудникового газу, який інтенсивно виділяється із тріщин вугільно'С товщі і пустот. Суфлярний, а, е. СУФбЗІЯ, і, ж. у геол. Підмивання шарів гірської породи і винесення з них розчинних речовин і дрібних мінеральних частинок потоком ґрунтових вод. Суфозійний, а, е. Суфозійні процеси. СУФРАЖЙЗМ, у, ч.у політ. Жіночий рух за надання жінкам однакових з чоловіками виборчих прав, який виник у другій половині XIX ст. в Англії. Суфражистка, и, ж. Суфражистський, а, е. Суфражистський рух. СФАЛЕРЙТ, у, ч. Мінерал коричневого або чорного кольору, що містить у собі великий процент цинку; цин¬ кова обманка. СФЕН, у, ч. Мінерал жовтого, корич¬ нево-зеленого або чорного кольору, з руди якого добувають титан; ти¬ таніт. СФЕРА, и, ж. 1. мат. Замкнута поверхня, всі точки якої рівно- віддалені від центра. 2. Предмет, що має форму кулі; поверхня такого предмета. Небесна сфера. 3. Район дії, межа поширення чого-небудь. Сфера побутового об¬ слуговування. Сфера впливу. Сфера матеріального виробництва. Сфера послуг. 4. Сукупність умов, сере¬ довище, в яких що-небудь відбу¬ вається; обстановка. 5. тільки мн. Коло осіб, близьких за соціальним становищем, діяльністю і т. ін. Сферичний, а, е. 1. Сферична будова Землі. Сферичний аеростат. Сфе¬ рична лінза. Сферичний кухоль (у 1, 2 знач.). 2. мат. Розташований на сфері (у 1 знач.). Сферичний трикут¬ ник. Сферична геометрія. Сферична тригонометрія. Сферичність, ності, ж. СФЕРОЇД, а, ч. Поверхня, що утворю¬ ється від обертання еліпса навколо його малої осі; сплющена куля, по¬ верхня такої кулі. Сфероїдний, а, е. Сфероїдне тіло. СФЕРОЛІТИ, ів, мн. (одн. сфероліт, а, ч.). Невеликі кульки, утворені 3 голчастих кристалів, які входять до складу магматичних і осадових порід. Сферолітовий, а, е. 518 сферометр — сцинтилографія С СФЕРОМЕТР, а, ч. Прилад для вимі¬ рювання радіусів кривизни сферич¬ них поверхонь. СФІГМОГРАМА, и, ж. Крива, яка графічно зображує биття пульсу. СФІГМОГРАФ, а, ч. Прилад для гра¬ фічного зображення биття пульсу. Сфігмографічний, а, е. Сфігмографія, ї, ж. Графічне зобра¬ ження биття пульсу за допомогою сфігмографа. СФІГМОМАНОМЕТР, а, ч„ мед. Прилад для вимірювання артері¬ ального тиску, який являє собою різновид манометра. Мембранний сфігмоманометр. Ртутний сфігмо¬ манометр. Сфігмоманометрйчний, а, е. Сфігмоманометрів, ї, ж. Вимірювання артеріального тиску сфігмомано¬ метром. СФІНКС, а, ч. 1. У Стародавньому Єгипті — кам’яна фігура лежачого лева з головою людини, яка уособ¬ лювала владу фараона. 2. У дав¬ ньогрецькій міфології — крилате чудовисько з головою жінки й ту¬ лубом лева, яке задавало нерозв’язні загадки. 3. перен. Про загадкову іс¬ тоту, таємничу, незрозумілу людину або взагалі про що-небудь таємниче, загадкове, незрозуміле. 4. Великий метелик, гусениця якого, підніма¬ ючи передню частину тіла, нагадує єгипетську статую. 5. Вузьконоса мавпа роду павіанів, шерсть на шиї та плечах самців якої має вигляд гриви. СФІНКТЕР, а, ч. Кільцеподібний м’яз, який, скорочуючись, закриває або звужує який-небудь зовнішній отвір, вихід порожнистого органа. СФІНКТЕРЕКТОМІЯ, і, ж., мед. Хірургічна операція видалення сфінктера. СФІНКТЕРЙТ, у, ч.у мед. Запалення сфінктера. СФІНКТЕРОТОМЇЯ, ї, ж., мед. Хірургічна операція розсічення сфінктера. СФОРЦАНДО, СФОРЦАТО, невідм.у с., муз. Раптове й різке підсилен¬ ня, акцентування окремих звуків або акорду. СФРАГІДА, и, ж., літ. Згадка автором свого імені чи прізвища у віршовому творі. СФРАГІСТИКА, и, ж. Допоміжна історична дисципліна, яка вивчає печатки. СФУМАТО, невідм.у с., жив. По¬ м’якшення обрисів постатей та пред¬ метів, яке дає можливість передати повітря, що їх оточує. СХЕМА, и, ж. 1. Зображення в за¬ гальних рисах системи, будови чого- небудь або взаєморозташування, зв’язку частин чогось. Телевізійна схе¬ ма. Схема укріплень. 2. Виклад, опис, зображення чого-небудь у загальних, головних рисах, без деталізації, по¬ дробиць; готова трафаретна формула чого-небудь; чийсь образ у спроще¬ ному, збідненому вигляді. Схема роз¬ витку і розміщення продуктивних сил України. Сюжетна схема. Схематизм, у, ч. Спрощеність, трафа¬ ретність у мисленні, зображенні, побудові і т. ін. чого-небудь. Схематизувати, ую, уєш. Змальовувати, зображувати, уявляти кого-, що-не¬ будь у схематичному, спрощено-уза- гальненому вигляді. Схематичний, а, е. 1. Поданий у вигляді схеми, креслення; який є схемою (у 1 знач.). Схематичне зображення лі¬ така. Схематична карта. 2. Поданий в основних, загальних рисах, без де¬ талізації, подробиць; зображений у спрощено-узагальненому вигляді. Схематйчність, ності, ж. СХЙЗМА, и, ж., церк. 1. Церковний розкол у християнстві внаслідок суперечностей між послідовниками різних поглядів (переважно про поділ православної і католицької церков). 2. Те саме, що православ’я. СХИЗМАТ, СХИЗМАТИК, а, ч., церк. У католиків — назва православних. Схизматйчка, и, ж. Схизматйчний, а, е. Схизматський, а, е. СХИМА, и, ж. у церк. 1. Найвищий чернечий ступінь у православній церкві, що вимагає від посвяченого дотримання суворішого аскетизму, ніж від звичайного ченця; найви¬ щий ступінь чернечого аскетизму в православній церкві. 2. Одяг чен¬ ців, що мають найвищий чернечий ступінь. Схймник, а, ч. Схймництво, а, с. Дотримання схими (у 1 знач.). Схймницький, а, е. Схймниця, і, ж. СХОЛАСТИКА, и, ж. 1. Панівний напрям у середньовічній ідеаліс¬ тичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися раціонально обґрунтувати християнське віро¬ вчення. 2. перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мерт¬ ва, суха наука. Схоласт, Схоластик, а, ч. 1. По¬ слідовник схоластики (у 1 знач.). 2. перен. Людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сто¬ рону якої-небудь науки відірвано від життя й практики; той, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань. Схоластйчний, а, е. 1. Схоластична наука (у 1 знач.). 2. Схоластичне вір¬ шування (у 2 знач.). Схоластичність, ності, ж. СХОЛІАСТ, а, ч.у книжн. Коментатор, упорядник схолій. СХбЛІЯ, ї, ж.у книжн. Примітка, по¬ яснення до тексту. СЦЕВОЛІЗМ, у у ч.у психол. Тенденція деяких психічно хворих наносити собі опіки або спалювати окремі частини тіла. СЦЕНА, и, ж. 1. Спеціальний май¬ данчик, підвищений над підлогою, землею, на якому відбуваються концерти, вистави і т. ін.; теа¬ тральні підмостки, кін; театр, те¬ атральне мистецтво, театральна ді¬ яльність. Майстер сцени. 2. Окрема частина дії, акту театральної п’єси. 3. Окремий епізод, зображений у п’єсі, літературному творі, на кар¬ тині і т. ін. 4. Випадок, епізод, які можна спостерігати, бачити у житті. 5. перен. Гостра розмова; сварка. 6. перен. Сфера, поле ді¬ яльності. Історична сцена. Сценічний, а, е. Сценічна майстерність. Сценічні механізми. Сценічна хода. Сценічний образ. СЦЕНАРІЙ, ю, ч. 1. кін. Літературний твір, який служить основою для створення фільму, визначає його сюжет, ідейно-художній зміст, об¬ рази, жанр; кіносценарій. 2. театр. Сюжетна схема, план п’єси, опери, балету, видовища і т. ін. Сценарій свята. 3. Прогнозований хід, перед¬ бачуваний розвиток якого-небудь процесу. Сценарій реформ. Сценарій виборчої кампанії. 4. перен. План розгортання подій. Сценарйст, а, ч. Сценарист кінофільму. Сценаристка, и, ж. Сценарний, а, е. Сценарна справа. Сце¬ нарні прийоми. СЦЕНОГРАФІЯ, ї, ж. Художнє оформ¬ лення спектаклю, концерту; мис¬ тецтво театральної декорації. Сценограф, а, ч. Художник, фахівець із сценографії. Сценографічний, а, е. СЦИНТИГРАФ, а, «/., мед. Прилад для реєстрування радіоактивного ізо¬ топу, введеного в організм з діа¬ гностичною метою. Сцинтилографія, ї, ж., мед. Радіоізо¬ топний метод реєстрації розподілу радіофармацевтичного препарату, 519 с сцинтилятор — сямісен введеного в організм з діагностич¬ ною метою. СЦИНТИЛЯТОР, а, ч. Люмінес¬ центна речовина, яка дає слабкі світлові спалахи при діянні на неї заряджених частинок, що швидко рухаються. Сцинтиляція, ї, ж., фіз. Слабкі світлові спалахи, що виникають у речовинах, здатних до люмінесценції, при діян¬ ні на них заряджених частинок, що швидко рухаються. Сцинтиляційний, а, е. Сцинтиляційний метод. СЦИФбїДНІ, их, мн. Морські без¬ хребетні тварини типу кишковопо¬ рожнинних. СЦИФОМЕДУЗА, и, ж. Статеве по¬ коління жалких морських киш¬ ковопорожнинних тварин класу сцифоїдних. СЦІЄНТИЗМ, у, ч. 1. Витлумачення філософського і соціологічно¬ го знання в світлі принципів і методів, властивих природничим наукам. 2. Абсолютизація ролі на¬ уки, наукових знань як головного чинника прогресу в історії, засобу вирішення суспільних, соціальних проблем. СЮЖЙТ, у, ч. Система подій у літера¬ турному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору. Сюжетний, а, е. Сюжетний розвиток роману. Сюжетна лінія. Сюжетність, ності, ж. СЮЗЕРЙН, а, ч. 1. За часів Серед¬ ньовіччя в Західній Європі — ве¬ ликий феодал-сеньйор, що був господарем над васалами. 2. У між¬ народному праві — держава, щодо якої інші перебувають у васальній залежності. Сюзеренний, а; е. Сюзеренне право. СЮЗЕРЕНІТЕТ, у, ч. 1. За часів Се¬ редньовіччя в Західній Європі — вер¬ ховне право, влада сюзерена. 2. У між¬ народному праві — сукупність прав держави-сюзерена. СЮГГА, и, ж. 1. Музичний твір, який складається з кількох самостійних контрастних частин, об’єднаних спільним художнім задумом. 2. Хо¬ реографічна композиція з кількох танців, об’єднаних однією темою. Сюїтний, а, е. СЮРВАЄР, СЮРВЕЄР, а, ч. Інспектор іноземних класифікаційних спілок з технічного нагляду за судами. СЮР’ЙКЦІЯ, ї, ж., мат. Відображення однієї множини на іншу. СЮРПРИЗ, у, ч. 1. Те, чого хто-не- будь не чекає, на що не споді¬ вається, переважно несподіваний подарунок. 2. розм. Несподівана подія, обставина. Сюрпрйзний, а, е. СЮРРЕАЛІЗМ, у, ч. Напрям у мис¬ тецтві й літературі XX ст., який заперечує роль розуму й досвіду в творчості та шукає джерела її у сфері підсвідомого, інтуїтивного. Сюрреаліст, а, ч. Сюрреалістичний, а, е. Сюрреалістична картина. СЮРСИМУЛЙЦІЯ, і, ж., мед. Від- творення психічно хворим ознак психічної хвороби, не властивих його захворюванню. СЯМІСЕН, а, ч. Японський струнний щипковий інструмент, який скла¬ дається з корпусу без резонаторних отворів, грифа і має три струни. ТАБАСКО, невідм ., ч. Гострий соус, приправа до м’яса та рибних страв. ТАБЕЛЬ, я, ч. 1. Список, перелік пред¬ метів разом з даними щодо них, роз¬ ташований у послідовному порядку. 2. Дошка із жетонами або книга для обліку виходу на роботу робітників і службовців та закінчення ними роботи. 3. Відомість про успішність учня за семестр навчального року або за рік. Табельний, а, е. 1. Табельне майно (у 1 знач.). 2. Табельний облік (у 2 знач.). 3. Належний по служби, за посадою. Табельна зброя. Табельник, а, ч. Той, хто складає та¬ белі. Табельниця, і, ж. ТАБЕРНАКЛЬ, я, ч., архіт. 1. У го¬ тичній архітектурі — декоративно оформлена ніша зі статуєю святого. 2. У католицьких храмах — ніша для дарів в алтарі. ТАБЕС, у, ч ., мед. Хронічне сифілітичне захворювання нервової системи, яке вражає переважно спинний мозок. ТАБЙН, у, ч. Цупка шовкова тка¬ нина. ТАБЛЙТКА, и, ж. Доза ліків або по¬ живних речовин у вигляді спресова¬ ного в кружальце порошку. Таблетковий, а, е. Таблеткова форма. ТАБЛЕТУВАТИ, ую, уєш. Пере¬ творювати якийсь порошковий чи волокнистий матеріал на спеціально сформовані заготовки правильної геометричної форми, однорідні за розміром і вагою. Таблетувальний, а, е. Таблетувальний пристрій. Таблетування, я, с. ТАБЛИЦЯ, і, ж. 1. Відомості, циф¬ рові дані, розташовані в певному порядку за графами. Астрологічні таблиці. Статистичні таблиці. Таб¬ лиця множення. 2. Дошка, пластина з пам’ятним написом тощо. Табличний, а, е. Табличний номер. Таб¬ лична форма. Табличне значення (у 1 знач.). ТАБЛб, невідм ., с., спец. Сигнальний щит зі світловими чи електромагніт¬ ними показниками, що відбивають стан контрольованого устаткуван¬ ня, хід технологічного процесу, результати змагань тощо. Електрон¬ не табло . ТАБЛбїД, а, ч. Бульварна багато ілюстрована газета (або журнал), що публікує матеріали, як правило, скандального змісту, пов’язані з при¬ ватним життям відомих людей. ТАБЛЬДЙТ, у, ч. 1. У Західній Євро¬ пі — харчування за спільним столом у готелях, пансіонах і ресторанах, коли сніданок, обід і т. ін. подають у певний час за єдиним для всіх меню. 2. розм. Стіл для такого харчування. ТАБОРИТИ, ів, мн. (одн. таборит, а, ч.), іст. Представники радикаль¬ ного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в XV ст.; учасники гуситських воєн (1419-1434) у Чехії. ТАБУ невідм ., с. 1. У первісних на¬ родів — релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за забобонними уявленнями людей, не¬ минуче спричиняє тяжке покарання. 2. Взагалі сувора заборона. Табуйований, а, е. Табуйовані плоди. Табуювати, юю, юєш. Забороняти певні дії, слова тощо. ТАБУЛЮВАННЯ, я, с., мат. Створен¬ ня математичних таблиць, представ¬ лення (зображення) математичних функцій у вигляді таблиць, Табулювальний, а, е. ТАБУЛЮВАТИ, юю, юєш. Займатися створенням спеціальних таблиць, що відображають функціональні чи про¬ цесуальні особливості дії чи явища. ТАБУЛЯГРАМА, и, ж. Таблиця даних, опрацьованих за допомогою обчис¬ лювальних машин для автоматичної обробки інформації. ТАБУЛЯТОР, а, ч., техн. 1. Електро¬ механічна лічильно-перфораційна обчислювальна машина для автома¬ тичної обробки інформації. 2. При¬ стрій у друкарських машинках для друкування таблиць. ТАБУЛЯТУРА, и, ж ., спец 1. Старо¬ винна літерна або цифрова система запису інструментальної музики. 2. Правила, що регламентували форму і зміст музично-поетичного мистецтва мейстерзингерів. ТАБУН1, а', ч. Стадо коней, а також ін¬ ших копитних тварин, що пасуться разом. ТАБУН2, а, ч. фіз. Безбарвна рідина, що має нервово-паралітичну дію на живі організми. ТАВЙРНА, и, ж. Невеликий шинок, корчма в Італії, Швейцарії та деяких південних країнах Європи. ТАВРб, а', с. 1. Мітка, яку випікають на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. 2. Знаряддя, яким роблять таку мітку. Таврований, а, е. Тавровий, а, е. Тавровий знак. Таврувальний, а, е. Таврувальний при¬ стрій. Таврувальник, а, ч. 1. Той, хто випікає тавро на тілі людини чи тварини. 2. перен. Той, хто засуджує, викриває чиїсь негідні дії чи вчинки. Таврувальниця, і, ж. Таврування, я, с. Таврувати, ую, уєш. 1. Випікати тавро на шкурі, рогах чи копитах свійських тварин. 2. перен. Суворо засуджува¬ ти когось, щось; картати, викривати чиїсь дії; вчинки. ТАВТОГРАМА, и, ж. Вірш, усі рядки якого починаються однією і тією самою буквою. ТАВТОЛОГІЯ, ї, ж ., літ., лінгв. 1. Троп, що полягає у повторному позначенні вже названого поняття іншим словом або виразом без додаткового уточнен¬ ня його змісту; використовується як стилістичний засіб. 2. Вид логічної помилки у визначенні поняття. Тавтологічний, а, е. Тавтологічний вираз. ТАВТбНІМ, а, ч., літ., лінгв. Слово, яке повторює значення іншого слова. ТАГЙТЕС, у, ч. Рід трав родини склад¬ ноцвітих; чорнобривець. ТАГЕФЙН, а, ч., техн. Пристрій для запису звука у кінематографії. ТАГМА, и, ж. У Стародавній Греції — військовий підрозділ. Кидати на смерть тагми воїнів. Тагма піхоти. ТАЙ-Бб, невідм ., с ., спорт. Вид аеро¬ біки з елементами східних бойових 521 т тай-брейк — такт 1 мистецтв, що включає різкі рухи, удари руками й ногами та ін. при¬ йоми рукопашного бою. ТАЙ-БРЕЙК, а, ч. У тенісі, волейболі та деяких інших спортивних іграх — партія, призначена у випадку непар¬ ного рахунку, в якій розігрується кожне очко і кожна виграна подача дає гравцеві або команді очко. ТАЙМ, у, ч. Частина спортивної гри, що відбувається протягом певного встановленого часу (у футболі — половина призначеного для гри часу). ТАЙМ-АУТ, а, ч., спец . 1. Перерва в деяких спортивних іграх на прохання команди чи її трене¬ ра, передбачена правилами гри. 2. перен. Перерва в чому-небудь, яку оголошують за ініціативою одного з учасників. Тайм-аут у міжнародних переговорах. ТАЙМЙНЬ, я, ч. Велика риба родини лососевих, цінна своїм м’ясом та ікрою. ТАЙМЕР, а, ч. Пристрій для відрахунку часу, котрий подає сигнал через за¬ фіксований проміжок часу. Таймерний, а, е. ТАЙМІНГ, у, ч. Найсприятливіший момент для купівлі або продажу акцій. ТАЙМОГРАФ, а, ч. Прилад, що реє¬ струє час виникнення і тривалість процесів або явищ. ТАИМТАКТОР, а, ч., фіз. Прилад у відповідних механізмах, який одно¬ часно виконує функції контактора і реле часу. ТАЙМ-ЧАРТЕР, у, ч. Договір про орен¬ ду морського судна, його частини на певний термін. ТАЙМШЕР, а, ч., спец. Система ко¬ лективного володіння нерухомістю у курортних місцях, яка дозволяє щороку користуватися власникам житлом під час відпустки. ТАЙМШЙТ, у, ч. Документ, у якому фіксується витрата часу на наван¬ таження та розвантаження під час закордонних морських перевезень. ТАЙПІНИ, ів, мн. Китайські повстан¬ ці, учасники великої селянської революційної війни в Китаї 1850 — 1864 рр. проти феодальної мань¬ чжурської династії Цін. ТАЙПОТРбН, а, ч., інформ. Електрон- нопроменева трубка для відображен¬ ня інформації, що призначена для записування інформації на спеці¬ альних зовнішніх носіях і забезпечує реєстрацію даних. ТАЙФУН, у, ч. Ураган величезної руйнівної сили, що виникає, в Пів¬ денно-Східній Азії та в тропічних широтах західної частини Тихо¬ го океану. ТАЙЦЗИЦЮАНЬ, невідм ., ж. Тради¬ ційна китайська гімнастика — еле¬ мент гімнастики ушу. ТАКБЙР, а, ч. В ісламі — проголо¬ шення молитовної формули «Аллах великий!». ТАКЕЛАЖ, у, ч. 1. мор. Сукупність суднових тросів, блоків, талів, гаків і т. ін., призначених для кріплення корабельного оснащення. 2. спец. Сукупність механізмів і пристроїв з тросами й ланцюгами, за допомогою яких підіймають чи переміщують великі вантажі. Такелаж підіймаль¬ ного крана. Такелажити, жу, жиш. Виконувати ряд спеціальних операцій на судні, пов’язаних з вантажопідіймальними діями, кріпленням надпалубних частин суднового устаткування, керування вітрилами тощо. Такелажна, ої, ж. Такелажний, а, е. Такелажні роботи. Такелажне обладнання. Такелажник, а, ч. ТАКЙР, у, ч. Глиняста рівнина в пус¬ телях і напівпустелях Середньої Азії та Казахстану. Такирний, Такировий, а, е. Такирний грунт. ТАКСА1, и, ж. Офіційно визначена державою або органами місцевого самоврядування стабільна розцінка на товари або визначений розмір оплати за той чи інший вид праці, послуги. Таксовий, а, е. Таксова ціна. Таксова комісія. ТАКСА2, и, ж. Група порід мислив¬ ських собак. ТАКСАЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Визначення такси, розцінок на що-небудь. Так¬ сація товарів . 2. Матеріальна оцінка лісу (визначення запасу та якості деревини, приросту, об’єму лісо¬ матеріалів і т. ін.). 3. Визначення кількості та якості чогось. Таксація врожаю. Таксація земель. Таксатор, Таксувальник, а, ч. Фахівець із таксації. Таксаторський, а, е. Таксаційний, а, е. Таксаційні показ¬ ники. Таксований, а, е. Таксувальний, а, е. Таксувальний при¬ лад. Таксувальниця, і, ж. Таксування, я, с. Таксування товарів. Таксування вантажів. Таксувати, ую, уєш, спец. Здійснювати таксацію і визначати ціну чого-не¬ будь. Таксувати заробітну плату. Таксувати товари. ТАКСИДЕРМІЯ, ї, ж.у спец. Виготов¬ лення опудал тварин на основі мета¬ левого чи дерев’яного каркасу. Таксидерміст, а, ч. Таксидермічний, а, е. ТАКСИС, у, ч. 1. віол. Рухова реакція найпростіших організмів, а також деяких клітин чи окремих частин клітини, спричинена подразника¬ ми. Негативний таксис. Позитивний таксис. 2. лінгв. Мовна категорія, яка характеризує часові відношення між діями з обов’язковим врахуванням аспектуальних (видових) показни¬ ків. ТАКСІ, невідм ., с. Легковий або ван¬ тажний автомобіль із лічильником для визначення відстані та оплати за проїзд за таксою. Радіо-таксі. Міське таксі. Таксист, а, ч. Таксистка, и, ж. ТАКСбБУС, а, ч. Багатомісний легко¬ вий чи вантажний автомобіль, у яко¬ му оплата за проїзд чи перевезення вантажів здійснюється за встановле¬ ною таксою. ТАКСбДІЙ, ю, ч. Хвойне дерево з цінною деревиною, що може пере¬ носити тривалі затоплення; поши¬ рене на південному сході Південної Америки. ТАКСОЛОГІЯ, ї, ж ., лінгв. Розділ мо¬ вознавства, який вивчає синтагма¬ тичні відношення в мові і типологію синтагм. ТАКСбМЕТР, а, ч., техн. Лічильник на таксі, що показує вартість про¬ їзду пасажирів або перевезення вантажів. Таксометричний, а, е. Таксометрія, ї, ж. ТАКСОМОТОР, а, ч. Те саме, що таксі. Таксомоторний, а, е. Таксомоторний рух. Таксомоторний парк. ТАКСЙН, а, ч. Класифікаційна одини¬ ця в систематиці рослинних і тварин¬ них організмів, територій тощо. ТАКСОНОМІЯ, ї, ж , спец. Визначення параметрів чого-небудь за шкалою відповідних показників. Таксономічний, а, е. Таксономічні ка¬ тегорії. ТАКСОФбН, у, ч., спец. Телефон-авто- мат, що діє після опускання монети, жетона чи спеціальної пластикової картки. Таксофонний, а, е. Таксофонний апа¬ рат. ТАКТ1, у, ч. 1. муз. Метрична музична одиниця — кожна з рівних за три¬ валістю частин, на які поділяється 522 тактовий — тамаринд т музичний твір за числом ритмічних наголосів у ньому. 2. Ритм якогось руху, дії; кожен із рівномірно повто¬ рюваних рухів, ударів. Такт кроків . 3. спец. Частина робочого циклу якогось механізму. Тактовий, а, е. Тактовий розмір. ТАКТ2, у, ч. Почуття міри, що підка¬ зує правильне розуміння або оцінку явищ дійсності. Тактовний, а, е. Тактовна людина. Тактовність, ності, ж. Тактовно. Висловитись тактовно. ТАКТИКА, и, ж. 1. Складова частина військового мистецтва, що вклю¬ чає теорію й практику підготовки, організації та ведення бою. Лінійна тактика. 2. Засоби, методи, що забезпечують стратегічний успіх. 3. перен. Прийом, засоби доведення будь-якої мети; лінія поведінки ко¬ гось. Тактика передвиборної боротьби. Тактика очікування. Тактик, а, ч. 1. Фахівець із тактики (у 1 знач.). 2. перен., розм. Той, хто вміло обирає лінію поведінки. Тактичний, а, е. Тактичний прийом. ТАКТИЛЬНИЙ, а, е, біол. Той, що сприймається дотиком; чуттєвий. Тактильні відчуття. Тактильна па¬ м'ять. ТАКТОМЕТР, а, ч ., техн. Прилад для дослідження тонкощів відчуття. ТАЛАЛГЇЯ, ї, ж ., мед. Біль у п’ятковій частині стопи. ТАЛАМУС, а, ч. Частина головно¬ го мозку, в якій концентруються ядра сірої речовини, де відбувається первинний синтез і аналіз імпульсів усіх органів відчуття (крім органів нюху). Таламїчний, а, е. Таламічна анестезія. Таламічний біль. ТАЛАНТ, ч.І. род. у. Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання. 2. род. а. Людина з видатними при¬ родними здібностями. Талановитий, а, е. 1. Який має великі здібності, талант (у 1 знач.). Тала¬ новитий актор. 2. Який виконано з талантом (у 1 знач.); який від¬ значається високою майстерністю. Талановита творчість. Талановйтість, тості, ж. Талановито. Виступити талановито. ТАЛАСЕМЇЯ, ї, ж ., мед. Хвороба, зу¬ мовлена порушенням у людському організмі процесу синтезу гемогло¬ біну — спадкове недокрів’я. ТАЛАСбїД, а, ч., геол. Кругла западина на поверхні Місяця, схожа за фор¬ мою на місячні моря, але менша за розмірами; має світле дно, не залите темною лавою. ТАЛАСОКРАТЙЧНИЙ, а, е, геол. Пов’язаний із періодом збільшення площі Світового океану на Землі. Таласократичні періоди. ТАЛАСОКРАТЙН, а, ч ., геол. Стійка, малорухома ділянка ложа океанів, у межах якої виділяються розвинуті рівнини зони найбільших морських глибин. ТАЛАСбМЕТР, а, ч ., спец. Пристрій, за допомогою якого вимірюють ви¬ соту морських припливів та від¬ пливів. ТАЛАСОТЕРАПЇЯ, ї, ж., мед. Комп¬ лекс кліматотерапевтичних і гідро¬ терапевтичних процедур, у яких для лікування людини активно викорис¬ товуються морські купання, сонячні ванни, перебування на морському повітрі та ін. ТАЛАСОФбБІЯ, ї, ж., мед. Нав’яз¬ ливий, непереборний страх люди¬ ни перед смертю, іноді при пере¬ втомі, після психічного переван¬ таження. ТАЛЕР, а, ч. Металева плита на друкар¬ ському верстаті, на якій установлю¬ ють друкарську форму. ТАЛІ, ів, мн ., техн. Судновий вантажо¬ підіймальний механізм, що склада¬ ється із системи блоків. ТАЛІБАН, а, ч. Радикальна мусульман¬ ська фундаменталістська організація в Афганістані, що складається з аф¬ ганських бойовиків. Таліб, а, ч. Послідовник і прибічник руху Талібан. ТАЛІЙ, ю, ч. М’який блакитно-сі¬ рий хімічний елемент, у сполуках отруйний. Талієвий, а, е. Талієвий пластир. ТАЛІСМАН, а, ч. Предмет, що, за марновірними уявленнями, має чудодійну силу й приносить його власникові щастя, удачу, оберігає від небезпеки. Талісмановий, Талісманний, а, е. ТАЛІЯ1, ї, ж. Найвужча частина тулу¬ ба між грудьми і стегнами; місце, де носять пояс. ТАЛІЯ2, ї, ж. У давньогрецькій міфо¬ логії — одна з дев’яти муз, покрови¬ телька комедії. ТАЛМУД, у, ч. 1. Збірка релігійних, правових і побутових правил іуда¬ їзму, що ґрунтується на тлумаченні книг Старого Завіту. 2. перен. Велика, важка книжка. ТАЛМУДЙЗМ, у, ч., розм. Некри¬ тичне та неухильне дотримування догм; схоластичні розумування, буквоїдство. Талмудист, а, ч. 1. Знавець, тлумач та дослідник Талмуду. 2. перен. Люди¬ на, яка будує свої міркування на догмах. Талмудистський, а, е. Талмудичний, а, е. ТАЛбМ, у, ч., біол. Тіло нижчих рос¬ лин (водорості, лишайники та ін.) і грибів, не розчленоване на стебло, листя і корінь. ТАЛЙН, а, 4. 1. Документ у вигляді невеличкого контрольного аркуша, що дає право одержати щось або дозвіл на що-небудь. Відкріпний та¬ лон. Прикріпний талон. 2. Дублікат документа, що залишається в ко¬ рінці чекової, ордерної й т. ін. книжок. 3. Основна частина цін¬ ного папера (акції, акредитива тощо). Талонний, а, е. Талонна книжечка. ТАЛОФҐГИ, ів, мн ., біол. Рослини, які не розчленовуються на стебла, ко¬ рінь, листя та ін. (гриби, водорості, лишайники). ТАЛРЕП, а, 4., мор. Пристрій для на¬ тягування суднових снастей під час їх кріплення на палубі і в інших приміщеннях судна. ТАЛЬ, я, 4. 1. Індійський музичний інструмент, дудочка, на якій грають баядерки. 2. техн. Підвісний меха¬ нізм, яким підіймають вантажі на невелику висоту. ТАЛЬВЕГ, у, 4., спец. 1. Середина най¬ нижчої частини долини, балки, рі¬ чища; лінія, що з’єднує ці ділянки. 2. Старе річище, дно річки. ТАЛЬК, у, 4. Шаруватий м’який міне¬ рал білого або блідо-зеленого кольо¬ ру; порошок із цього мінералу, що застосовується в техніці, медицині, парфумерії. Тальковий, а, е. ТАМАГОЧІ, невідм ., ч. і ж. Дитяча електронна іграшка з комп’ютерно- ю програмою, яка імітує потреби і поведінку маленької істоти та передбачає увагу до неї, без якої вона гине. ТАМАДА, й, 4. і ж. Господар, розпо¬ рядник товариської вечері, бенкету. Тамадувати, ую, уєш, розм. Тамадувати на весіллі. ТАМАРИКС, ТАМАРИСК, у, ч. Півден¬ на кущова рослина з дрібними луско¬ подібними листочками й дрібними, зібраними у волоток квітками; росте на піщаних і засолених ґрунтах. Тамарйксовий, Тамарйсковий, а, е. Та¬ мариксовий кущ. ТАМАРИНД, у, 4. Тропічне вічнозе¬ лене дерево родини бобових, плоди якого використовують у медицині та кондитерській промисловості; ін¬ дійський фінік. 523 т тамариндовий — танка Тамарйндовий, а, е. ТАМАРИСК, див . тамарйкс. ТАМБУР1, а, ч. 1. Прибудова біля вхо¬ ду в приміщення; сіни. 2. Закритий майданчик пасажирського залізнич¬ ного вагона. Тамбурний1, а, е. Тамбурні двері. ТАМБУР2, а, ч. Вид вишивання або плетіння, коли кожна наступна пет¬ ля нитки протягається гачком або голкою через попередню. Тамбурний2, а, е. Тамбурний шов. Там¬ бурна голка. ТАМБУР3, а, ч. Східний музичний щипковий інструмент, поширений у Таджикистані, Узбекистані та сусід¬ ніх з ними країнах. ТАМБУРИН, а, ч. 1. Музичний удар¬ ний інструмент, різновид невелико¬ го барабана з подовженим корпусом, т. зв. провансальський барабан; вид бубна. 2. Старовинний французький танець, що виконується у швидко¬ му темпі в супроводі флейти і там¬ бурина. ТАМБУРМАЖОР, а, ч., військ. Голов¬ ний полковий барабанщик у фран¬ цузькій армії XVII— XIX ст., у ро¬ сійській армії XIX ст. і в сучасних спеціальних армійських підрозділах України та деяких інших держав. Тамбурмажорський, а, е. ТАМГА, и, ж., іст. 1. Тотемний родо¬ вий, а згодом сімейний знак влас¬ ності у вигляді тавра, мітки, якими кочові народи (переважно кочівники Центральної Азії, Сибіру, Причорно¬ мор’я) позначали своє майно. 2. Герб, печатка або підпис. 3. Внутрішнє тор¬ говельне мито у Київській Русі в добу мон голо -татарського ярма. Тамговий, а, е. Тамговий знак. ТАМПАКС, а, ч. Спеціальний там¬ пон, який використовують жінки для вбирання виділень під час менструації. ТАМПЛІЙР, а, ч., іст. Член католиць¬ кого духовно-лицарського ордену, заснованого 1118 р. в Єрусалимі для захисту т. зв. святих місць і скасова¬ ного в 1312 р.; храмовник. ТАМПбН, а, ч. Шматочок стерильної марлі чи вати, що його вкладають у рану або якусь порожнину організ¬ му, щоб спинити кровотечу, ввібрати гній. Тампонація, ї, ж. Тампонований, а, е. Тампонування, я, с. Тампонувати, ую, уєш, мед. Вклада¬ ти тампон, тампони. Тампонувати рану. ТАМПОНАДА, и, ж., мед. Заповню¬ вання ран і порожнин тіла там¬ понами для зупинення кровотечі, відокремлення інфікованої частини рани під час операції, видалення гною тощо. ТАМПОНАЖ, у, ч., гірн. Заповню¬ вання цементом тріщин і по¬ рожнин у гірських породах, щоб запобігти просочуванню з них води в гірничі виробки, свердло¬ вини тощо. Тампонажний, а, е. Тампонажний роз¬ чин. Тампонажний агрегат. ТАМТАМ, а, ч. 1. Ударний музичний інструмент, різновид гонга з неви- значеною висотою звука. 2. Опуклий металевий диск, підвішений до рами або стояка, барабан з дерев’яними щитками замість шкіри, поширений в Африці. Тамтамовий, а, е. ТАНАГРИ, ів, мн. Давньогрецькі теракотові статуетки, знайдені у великій кількості під час розко¬ пок некрополя поблизу м. Танагри (Греція). ТАНАТОГЕНЕЗ, у, ч. Зміни, які від¬ буваються в організмі в передсмертні години і після смерті. ТАНАТОЛОГІЯ, ї, ж., мед. Учення про смерть, її причини, механізми і ознаки. ТАНАТОФЙБІЯ, ї, ж. Психічний роз¬ лад, який полягає в патологічному страху смерті. ТАНАТОЦЕНбЗ, у, ч., геол. Сукупність останків мертвих організмів. ТАНБУР, див. тамбур3. ТАНГАЖ, у, ч. Кутовий рух судна чи літального апарата відносно головної поперечної осі інерції. ТАНГЕНС, а, ч., мат. Одна з тригоно¬ метричних функцій гострого кута, що дорівнює в прямокутному три¬ кутникові відношенню катета, про¬ тилежного даному кутові, до катета, прилеглого до нього. ТАНГЕНС-БУССбЛЬ, я, ч. Прилад, у якому вимір сили електричного струму визначають за відхиленням магнітної стрілки, що перебуває в центрі кільцевого провідника, по якому проходить струм. ТАНГЕНСбїДА, и, ж., мат. Крива лінія, що графічно відображає зміни тангенса залежно від зміни кута. ТАНГЕНТА, и, ж., спец. Пристрій, за допомогою якого розпочинається чи завершується рух, процес чи дія. Тангентальний, а, е. Тангентний, а, е. ТАНГЕНЦІАЛЬНИЙ, а, е, спец. Спря- мований по дотичній до даної кривої в горизонтальному напрямі. Танген¬ ціальне прискорення. Тангенціальний переріз. ТАНГІР, у, ч., спец. Желатинова плівка з рельєфним або іншим малюнком, яку використовують для одержання тонових ділянок у літографській та цинкографській репродукціях. Тангірний, а, е. ТАНГО, невідм.у с. 1. Повільний парний танець чотиричасткового такту з ря¬ дом складних па, що довільно чергу¬ ються між собою. 2. Музика до цього танцю з розміром 4/4 такту. ТАНДЕМ, ч., спец. 1. род. а. Послідовне розташування однакових машин або їхніх частин в агрегаті на одній гео¬ метричній осі, лінії. 2. род. а. Вело¬ сипед із двома ведучими механізмами й двома сідлами, розташованими одне за одним. 3. род. у, перен. Пара, дует. 4. род. у, перен. Єдність, союз, співдружність кого-, чого-небудь. Тандемний, а, е. 1. Тандемна вісь. Тандемний велосипед (у 1 знач.). 2. Здвоєний. ТАНДЙМ-МАШЙНА, и, ж. Паро- ва машина з розміщенням робочих циліндрів (як правило, з різними діа¬ метрами) на одній осі. ТАНДЕР, а, ч., ав. Гвинтова стежка для тросових і гвинтових розтяжок чи тросів управління. ТАНІН, у, ч. Органічна дубильна та в’яжуча речовина, яку добувають із кори та листя деяких рослин і використовують у медицині, текстильному й чинбарному ви¬ робництві. Таніновий, а, е. ТАНК1, а, ч. Бойова броньована всюдихідна машина на гусеницях, озброєна гарматою та кулеметами, встановленими на башті, що обер¬ тається. Танкіст, а, ч. Танкістський, а, е. Танкістський шо¬ лом. Танковий, а, е. 1. Танковий вогонь. Тан¬ ковий мотор. Танкові війська. Танко¬ вий корпус. Танкова промисловість. Танкова сталь. 2. Який готує тан¬ кістів. Танкове училище. ТАНК2, а, ч., спец. Спеціально обладна¬ ний бак, цистерна, відсік для збері¬ гання або транспортування рідин. ТАНКА, и, ж. 1. Одна з традиційних форм вірша у японській поезії — п’ятивірш, що складається з п’яти- та семискладових рядків, які чергують¬ ся. 2. У тибетському образотворчому мистецтві — зображення, переважно релігійного змісту, виконане клейо¬ вими фарбами або відбите на шовку чи бавовняній тканині. 524 ТАНК-АМФІВІЯ, ї, ж. Бойова броньо¬ вана машина, озброєна гарматою та кулеметом, здатна пересуватися як по суші, так і по воді. ТАНКЕР, а, ч ., мор. Самохідне наливне судно для перевезення рідких ван¬ тажів без тари. Танкерний, а, е. Танкерне обладнан¬ ня. Танкерний корабель. Танкерний флот. ТАНКЙТКА1, и, ж. Невеличкий швид¬ кохідний танк (див. танк1), оснаще¬ ний кулеметами. Танкетний, а, е. Танкетна броня . ТАНКЙТКА2, и, ж. 1. Суцільна пі¬ дошва, що потовщується від носка до п'ятки. Туфлі на танкетці. 2. перев. мн. Легке жіноче взуття на такій пі¬ дошві. ТАНКОДРбМ, у, ч., військ. Спеціально обладнане місце для випробовування танків, самохідних артилерійських установок і т. ін., а також для на¬ вчання танкістів. ТАНТАЛ, у, ч. Хімічний елемент, рідкісний дуже твердий блискучий метал сірого кольору, який легко піддається механічній обробці і є тривким проти дії кислот. Танталовий, а, е. Танталове родовище. Танталова нитка. Танталовий сплав. Танталова кислота. ТАНТАЛАТ, у, ч., хім. Кристалічний мінерал, що застосовується в акус- тоелектроніці. ТАНТАЛІТ, у, ч., геол. Мінерал чорно¬ го або бурого кольору класу оксидів, який кристалізується в ромбічній системі і використовується як руда для одержання танталу. ТАНТРА, и, ж. У буддизмі — священні тексти, основа тантризму. Тантрист, а, ч. ТАНТРИЗМ, у, ч. Релігійний напря¬ мок, основою якого є вчення про перетворення сексуальної енергії на космічну шляхом медитації. ТАНТЬЙМА, и, ж. Додаткова вина¬ города, що виплачується керівним службовцям бізнесових структур, розмір якої встановлюється у від¬ сотках від чистого прибутку. Тантьємний, а, е. Тантьємна виплата. ТАНЦМЙЙСТЕР, а, ч. Керівник тан¬ цювальних колективів; постановник танців у театрі або в танцювальній групі. Танцмейстерський, а, е. ТАПА, и, ж. Тканина, виготовлена з внутрішньої частини деревної кори, поширена у народів, які не знають ткацтва (Індонезії, Океанії та ін.). ТАПЕР, а, ч. Піаніст або баяніст, що грав за плату на танцювальних ве¬ танк- амфібія — тартратний т чорах; піаніст, що грою на піаніно супроводжував показ німих кіно¬ фільмів. ТАПЕТУМ, у, ч., біол. Внутрішній шар клітин у спорових та насіннє¬ вих рослин. Тапетальний, а, е. ТАПІЙКА, и, ч. Крупа, яку добува¬ ють з крохмалю тропічної рослини маніоху; рослина, з якої добувають таку крупу. ТАПІОЛЇТ, у, ч, геол. Природний рідкісний мінерал чорного кольору кристалічної будови групи оксидів. ТАПІР, а, ч. Великий непарнокопи¬ тий ссавець тропічних лісів Півден¬ ної Америки та Південно-Східної Азії з невеликим хоботом. ТАР, а, ч. Струнний щипковий му¬ зичний інструмент з грифом, по¬ ширений на Закавказзі, в араб¬ ських країнах та країнах Цен¬ тральної Азії. ТАРА1, и, ж. 1. Те, у що упакову¬ ється товар для зберігання або транспортування; пакувальний матеріал. 2. спец. Вага пакуваль¬ ного матеріалу, а також вага ва¬ гона, автомашини, у яких пере¬ возять товари. 3. спец. Вантаж, що править за рівновагу до посуду, у якому зважують товар. Тарувальний, а, е. Тарувальні прилади. Тарування, я, с. Тарувати, ую, уєш, спец. 1. Визначати вагу тари (у 1 знач.). Тарувати ван¬ тажну машину. 2. Перевіряти по¬ казання приладів (для зважування тощо) за допомогою контрольних приладів. Тарувати ваги. ТАРА2, и, ж. У буддизмі — втілення безмежного співчуття. ТАРАН, а, ч. 1. Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконеч¬ ником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. 2. перєн. Про кого-небудь, хто діє рішуче, не зупиняючись перед будь-якими пе¬ решкодами. 3. військ. Удар гвинтом або корпусом літака (танка, корабля тощо) по ворожому літакові (танкові, кораблеві й т. ін.); застосовується як бойовий засіб здебільшого тоді, коли боєприпаси закінчуються. 4. мор. Зміцнена підводна носова частина бойового корабля, якою завдають удару по ворожому кораблю. Таранення, я, с. Здійснювати таранення корабля. Таранити, ню, ниш. 1. Бити тараном (у 1 знач.). 2. Пробивати що-небудь наскрізь; трощити. 3. військ. Розби¬ вати, трощити, застосовуючи таран (у 3 знач.). Таранний, а, е. Таранний удар. Тарановий, а, е. 1. Таранове вістря. Та¬ ранові ланцюги. 2. спец. Призначений для таранення. Таранові торпеди. Таранова група. Здійснюваний за допомогою тарана. Тарановий удар. Таранова атака. Таранова тактика. ТАРАНТЕЛА, и, ж. 1. Швидкий італій¬ ський народний танець; музичний розмір — 6/8. 2. Музичний твір у темпі такого танцю. Тарантела Ліста. ТАРАНТУЛ, а, ч. Великий отруйний павук, що живе в землі. ТАРАФ, а, ч. Румунський чи молдов¬ ський народний оркестр, що скла¬ дається із скрипки, цимбал, ная і бубна. ТАРБАГАН, а, ч. Гризун родини біля¬ чих роду байбакових; поширений на Алтаї, у Забайкаллі, Монголії та Північному Китаї. Тарбаганячий, а, е. Тарбаганяча нора. ТАРБОЗАВР, а, ч. Підклас вимерлих плазунів мезозою. ТАРБУТИТ, у, ч., геол. Природний мінерал із вмістом оксидів цинку та арсену. ТАРЗЙТ, у, ч., мед. Запалення хряща повіки. ТАРЗОТОМЇЯ, ї, ж ., мед. Розсікання хряща повіки. ТАРИФ, у, ч. Офіційно встановлений розмір оплати, оподаткування чо¬ гось. Згідно з тарифом. Митні тари¬ фи. Комунальні тарифи. Тарифікатор, а, ч. Той, хто визначає тариф. Тарифікаційний, а, е. Тарифікаційна відомість. Тарифікаційна політика. Тарифікація, ї, ж. Визначення тарифу за тією чи іншою класифікацією об’єктів оподаткування або оплати. Тарифікувати, ую, уєш. Здійснювати тарифікацію. Тарифікувати різні види праці. Тарифний, а, е. Тарифна ставка. Тариф¬ на угода. Тарифна політика. Тарифна сітка. Тарифна система. ТАРПАН, а, ч. Дикий кінь. ТАРТАЛЕТКИ, ток, мн. Застосовувані у міжнародній ресторанній кухні чашечки з тіста для подавання в них різних закусок (м’ясних, риб¬ них, грибних, овочевих) із соусами та приправами, які з’їдаються разом із закускою. ТАРТАР, у, ч., міф. У давньогрецькій міфології — підземне царство мерт¬ вих, пекло. ТАРТРАТ, у, ч., мед. Синтетичний аналгетик із знеболювальними властивостями. Тартратний, а, е. 525 тартинка — твіновий т _ ТАРТИНКА, и, ж. Тонкий шматочок хліба, запечений із сиром, яйцем, овочами, рибою або іншими про¬ дуктами; гарячий бутерброд. ТАРТЮФ, а, ч. Святенник, ханжа, лицемір. ТАТАМІ, невідм., ч., спорт. 1. Цупкий пружний килим із синтетичних матеріалів для боротьби дзюдо. 2. Солом'яна простьобана циновка (в Японії). 3. Міра площі в Японії, близька до 1,5 кв. м. ТАТУ невідм ., ч. Малюнок чи напис, нанесені на шкіру з уведенням в на¬ коли барвників. Татуйований, а, е. Татуйовані руки. Татуювання, я, с. Способи татую¬ вання. Татуювати, юю, юєш. Наколюванням і втиранням під шкіру барвників робити візерунки, малюнки й т. ін. Татуювати чоловіка. ТАТУАЖ, у, ж. Імітація татуювання, яке наноситься особливою фарбою по контуру губ, між віями та ін. ТАТУ-АРТ, невідм ., ч. Наколювання особливими фарбами за допомогою спеціальної машинки з тонкими голками малюнків та написів на тілі людини як різновид прикладно¬ го мистецтва. ТАТУМЙЙКЕР, а, ч. Майстер (як правило, у дорогих косметичних салонах), який робить татую¬ вання. ТАУЕР, у, ч. Замок-фортеця в Лондоні, одне з визначних місць міста. ТАУМАТЙН, у, ч. Надзвичайно солод¬ ка на смак біла кристалічна речови¬ на, позбавлена будь-яких поживних якостей. ТАУМЙТР, а, ч., техн. Прилад для вимірювання світлопровідності за- тонованого скла у транспорті. ТХУНХАУЗ, а, ч. Невеликий міський будинок, котедж на одну або кіль¬ ка сімей, а також комплекс таких котеджів, розташованих за межами міського центру. ТАУРЙН, у, ч., мед. Амінокислота, яка входить до складу жовчних кислот і формується у печінці. ТАУ-САГЙЗ, у, ч. Багаторічна гірська трав’яниста або напівкущова росли¬ на родини складноцвітих, молочний сік коренів якої містить близько 20% каучуку. ТАУТОМЕРІЯ, ї, ж ., хім. Явище ізо¬ мерії, коли два (або більше) струк¬ турних ізомерів швидко перетворю¬ ються один у другий і між ними існує рухлива рівновага. ТАУТОХРОНІЗМ, у, ч., фіз. По- ширення світла у неоднорідному середовищі без порушення фазових співвідношень. Таутохрбнний, а, е. Таутохронний про¬ цес. ТАФбН, а, ч„ спец. Глибоке округле або неправильної форми заглиблен¬ ня у скелі. ТАФОНбМІЯ, ї, ж. Розділ палеонто¬ логії, який вивчає закономірності процесів природного захоронення решток вимерлих організмів і утво¬ рення їх місцезнаходження. ТАФОФЙБІЯ, ї, ж., мед. Різновид фобії через можливість захоронення живим. ТАФОЦЕНбЗ, у, ч., спец. Сукупність решток тварин і рослин, а також слі¬ дів їх життєдіяльності у початковій стадії захоронення. ТАФРОГЕНЕЗ, у, ч., геол. Зміщення земної кори внаслідок розчленуван¬ ня її пластів. ТАФТА, й, ж. Цупка шовкова або бавовняна тканина з дрібними по¬ перечними рубцями чи візерунками на матовому фоні. Тафтовий, Тафтяний, а, е. Тафтяна сукня. ТАХГІДРЙТ, у, ч., геол. Природ¬ ний мінерал групи хлоридів. ТАХЕбМЕТР, а, ч., геол. Геодезичний прилад для визначення взаємного положення точок місцевості та об¬ числення віддалі між ними. Тахеометрйчний, а, е. Тахеометричний метод. Тахеометрія, ї, ж., геол. 1. Далекомірне топографічне знімання для скла¬ дання плану рельєфу місцевості. Проводити тахеометрію. 2. Розділ геодезії, який вивчає методи такого знімання. ТАХІ АРИТМІЯ, ї, ж., мед. Порушен¬ ня нормального ритму діяльності серця. ТАХІГЕНЙЗ, у, ч., біол. Явище скоро¬ чення і спрощення раннього етапу розвитку організму, яке полягає в тому, що зародок не проходить усіх стадій, які були властиві предкам організму. ТАХІГРАФ, а, ч., спец. Фахівець, який записує усну мову за допомогою стенографії. Тахіграфічний, а, е. Тахіграфічне письмо. Тахіграфія, ї, ж., спец. Спосіб ско¬ ропису, який дає змогу співвідно¬ сити темпи мови і його фіксацію на письмі. ТАХІКАРДІЯ, і, ж., мед. Значне при¬ скорення серцевих скорочень, спри¬ чинене різними фізіологічними та патологічними явищами. ТАХІЛАЛІЯ, ї, ж., мед. Порушення мовлення у формі багатослівності чи різко прискореного темпу мови. ТАХІЛГГ, у, ч., геол. Гірська поро¬ да — вулканічне скло базальтового складу. ТАХІМЕТР, а, ч., спец. Прилад для ви¬ мірювання швидкості течії води. Тахіметрйчний, а, е. Тахіметричне ви¬ мірювання. ТАХібН, у, ч., фіз. Гіпотетична еле¬ ментарна частинка, що рухається зі швидкістю, яка перевищує швид¬ кість світла у вакуумі. Тахіонний, а, е. ТАХІСТОСКЙП, у, ч., мед. Прилад для дослідження зорового сприйняття шляхом перевірки зорових тестів протягом короткочасного проміж- ку. Тахістоскопїчний, а, е. Тахістоскопі чне дослідження. Тахістоскоп їя, ї, ж. Дослідження зо¬ рового сприйняття шляхом пока¬ зу на екрані тахістоскопа зорових тестів. ТАХІТЕЛІЯ, ї, ж., біол. Швидка еволю¬ ція деяких груп організмів протягом короткого часового проміжку. ТАХІФАГІЯ, ї, ж., мед. Ковтання їжі без прожовування. ТАХІФЕМІЯ, див. тахілалїя. ТАХІФРАЗІЯ, див. тахілалїя. ТАХОГЕНЕРАТОР, а, ч., фіз. Електрич¬ ний генератор, який подає напругу пропорційно кутовій швидкості. ТАХОГРАМА, и, ж. 1. фіз. Графічний запис змін швидкості обертання (напр. вала машини) залежно від часу. 2. мед. Крива, що відображає результати тахографії. Тахограмний, а, е. ТАХбГРАФ, а, ч., спец. Прилад для графічної реєстрації швидкості руху рідин чи газів. Тахографїчний, а, е. Тахографічний запис. Тахографїя, ї, ж. Сукупність методів графічної реєстрації швидкості руху рідин чи газів. ТАХІМЕТР, а, ч., спец. Прилад для вимірювання кутової швидкості (частоти обертання) деталей машин, апаратів і механізмів. Тахометрйчний, а, е. ТАХТА, й, ж. Широкий низький диван без спинки. ТАШИЗМ, у, ч. Формалістична течія в живописі XX ст., різновид абстрак¬ ціонізму. ТВІН, у, ч. Гладкофарбована напіввов- няна тканина з крученими нитками основи для жіночих літніх пальт. Твіновий, а, е. Твінове пальто. 526 ТВІНДЕК, а, ч., мор. Приміщення між двома палубами для екіпажу, паса¬ жирів чи вантажів на суднах, які мають декілька палуб. Твіндечний, а, е. Твіндечне примі¬ щення. ТВІСТ, у, ч. 1. Швидкий танець з імпровізаційними рухами партне¬ рів у позиції один навпроти одно¬ го. 2. Музика, пісня в ритмі цього танцю; музичний розмір — 4/4. Твістовий, а, е. Твістова музика. Твістувати, ую, уєш, розм. ТВЇСТОР, а, ч., фіз. Магнітострикцій¬ ний елемент, який застосовують у пристроях автоматики і обчислю¬ вальної техніки як елемент пам’яті або для різноманітних комутацій. Твісторний, а, е. ТЕАТР, у, ч. 1. Вид мистецтва, що ві¬ дображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами. Драматичний театр. Оперний театр. Балетний театр. 2. Установа, орга¬ нізація, що здійснює сценічні ви¬ стави певним колективом артистів. Академічний театр. Ляльковий театр. Пересувний театр. 3. Приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави. Зелений театр. 4. перен. Місце, де відбуваються значні події (воєнні дії тощо). Театр воєнних дій. 5. Сукупність драматичних творів того чи іншого автора, жанру тощо. Театр Миколи Садовського. Театрал, а, ч. Театралізація, ї, ж. Пристосовування літературного (не драматичного) твору для вистави в театрі, внесення до твору елементів драматичної дії, сценічної гри. Театралізація поеми. Театралізація роману Театралізований, а, е. Театралізувати, ую, уєш. Театралка, и, ж. Театральний, а, е. Театральне мисте¬ цтво. Театральна культура. Театраль¬ ні інтереси. Театральний композитор. Театральна п'єса. Театральна музика. Театральний зал. Театральні костю¬ ми. Театральна студія (до театр у 1—3 знач.). Театральна пишність (до театральність у 1 знач.). Театральна поза. Театральність, ності, ж. 1. Сукупність специфічних засобів і прийомів, властивих театрові як особливому виду мистецтва. 2. Награність, штуч¬ ність, афектація в чомусь; поведінка, розрахована на зовнішній ефект. Театрально. Поводитися театрально. ТЕБАЇН, у, ч., хім. Органічна сполука, алкалоїд, який міститься в опії і є отрутою. твіндек текстовгій ТЕВІРЙН, у, ч. Торгова назва штуч¬ ного волокна, яке випускається в Японії. ТЕГ, а, ч., інформ. Спеціальний набір символів, що ідентифікують певний елемент вебдокумента (заголовок, перелік тощо) та дозволяють пере¬ глядати сторінки Інтернету на екрані комп’ютера. ТЕГУЛА, и, ж., архіт. Дах споруди, покрівельна черепиця. ТЕЗА, и, ж. 1. лог. Вихідне по¬ ложення, що вимагає доведен¬ ня. 2. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. 3. перев. мн. Коротко сформульо¬ вані основні положення доповіді, лекції, статті тощо. 4. У філософії Гегеля — вихідний пункт процесу розвитку, перший ступінь тріади. Тезований, а, е. Тезована доповідь. Тезовий, а, е. Тезовий виклад доповіді. Тезування, я, с. Тезування виступу. Тезувати, ую, уєш. Складати тези до статті, доповіді тощо. Тезувати до¬ повідь. ТЕЗАВРАЦІЯ, я, с., екон. 1. Накопи¬ чення населенням грошей шляхом вилучення їх з обігу. 2. Приватне нагромадження золота як скарбу. 3. Створення золотого запасу кра¬ їни. Тезавратор, а, ч. Той, хто здійснює тезаврацію. Тезаврований, а, е. Тезаврування, я, с. Тезаврувати, ую, уєш. 1. Нагромаджу¬ вати золото як скарб. 2. Формувати золотий запас держави. ТЕЗАУРУС, а, ч. 1. лінгв . Словник, що подає лексику певної мови в найбіль¬ шому її обсязі. 2. Лексикографічна праця, у якій показано семантичні відношення (родо-видові, синоніміч¬ ні та ін.) між лексичними одиниця¬ ми. 3. інформ. Повний систематизова¬ ний набір відомостей з певної галузі знань, що дозволяє людині або ЕОМ у ній орієнтуватися. Тезаурусний, а, е. Тезаурусний тип словника. ТЕЗЙЙ, ТЕСЕЙ, я, ч. У давньогрецькій міфології — цар Афін, що здійснив багато подвигів. ТЕЇЗМ, у, ч. Релігійно-філософське вчення, що визнає існування Бога як окремої істоти з розумом і волею, що створила світ і керує ним. Теїст, а, ч. Теїстйчний, а, е. Теїстичні погляди. Теїстка, и, ж. ТЕЇН, у, ч. Речовина, що міститься в зернах кави, чайному листі й засто- _ Т совується в медицині як збудливий засіб; кофеїн. ТЕЙКВОНДЙ, див. теквондо. ТЕЙЛЕРІОЗ, у, ч., мед. Хвороба вели¬ кої рогатої худоби, збудником якої є комахи-паразити. ТЕЙЛОРЙЗМ, у, ч, екон. Система ор¬ ганізації праці, що полягає в макси¬ мальному підвищенні інтенсивності праці робітників і раціональному використанні засобів виробництва з метою одержання підприємцем най¬ більшого прибутку. ТЕЙНЕЇТ, у, ч., геол . Природний зернистий зелений мінерал групи телуритів. ТЕЙСИНТАЙ, ю, збірн. Доброволь- ці-смертники у збройних силах Японії під час Другої світової війни. ...ТЕКА. Друга частина складних слів, яка відповідає поняттю «сховище». ТЕКВОНДб, ТЕЙКВОНДб, невідм. с., спорт. Один з видів двобою у східному єдиноборстві; корейське національне бойове мистецтво, в якому застосовуються спеціальні способи і методи самооборони, що ґрунтуються на поєднанні розумо¬ вих і фізичних зусиль. ТЕКЇЛА, и, ж. Мексиканський міц¬ ний алкогольний напій; кактусова горілка. ТЕКбМА, и, ж. Рід рослин родини бе¬ гонієвих, що здебільшого поширені в тропіках і субтропіках. ТЕКОЦЙТ, а, ч., мед. Клітина по- єднувальної оболонки фолікула яєчника. ТЕКС, а, ч. Одиниця лінійної щільнос¬ ті волокон або ниток. ТЕКСТ, у, ч. 1. Відтворена письмово або в друкованому вигляді автор¬ ська праця, документ, пам’ятка тощо. Літературний текст. Друко¬ ваний текст. 2. Основна частина друкарського набору без комента¬ рів, виносок, приміток, малюнків і т. ін. 3. Слова до музичного твору. 4. Літературний чи інший твір або його уривок для читання, аналізу тощо. Корпус текстів. 5. друк. Дру¬ карський шрифт, розміром близько 8 мм. 6. спец. Послідовність знаків (мови чи іншої системи знаків), що утворює єдине ціле і становить предмет дослідження лінгвістики тексту. Текстовйй, а, е. Текстові сторінки. Текстова інформація. Текстовий файл. Текстові символи . Текстовий редактор. Текстовий режим. Тексто¬ вий шрифт. Текстовий набір (у 5 знач.). 527 т ТЕКСТОЛҐГ, у, ч ., спец. Пластмаса з ба¬ гатошарової спресованої бавовняної тканини, просоченої синтетичними смолами. Текстолітовий, а, е. Текстолітове ви¬ робництво. Текстолітова шестірня. Текстолітові підшипники. ТЕКСТОЛЙГІЯ, ї, ж. Галузь філології, що займається вивченням літератур¬ них пам’яток та історичних докумен¬ тів, встановленням їх точного тексту для подальшого наукового вивчення і публікації. Текстолог, а, ч. Текстологічний, а, е. Текстологічна наука. Текстологічна робота. ТЕКСТУАЛЬНИЙ, а, е. 1. Текстовий. Текстуальна точність. Текстуальний варіант твору. 2. Який точно від¬ творює певний текст; ідентичний з текстом, дослівний. Текстуальний переклад. Текстуальність, ності, ж. ТЕКСТУРА, и, ж ., спец. 1. Особливості будови твердої речовини, роз¬ ташування її складових частин, шарів. Текстура гірської породи. 2. Природний малюнок на поверхні перерізу деревини, що його утворю¬ ють волокна, серцевинні промені, річні шари тощо. Текстура дерева. Текстурний а, е. Текстурований, а, е. Текстурована нитка. Текстурування, я, с. Упорядкування структури твердої речовини, від¬ повідне розміщення її складників (кристалів, зерен, деревини та ін.). ТЕКТЙТ, у, ч. Невеликий оплавлений уламок скла метеоритного похо¬ дження чорного чи темно-зеленого кольору. ТЕКТОГЕНЙЗ, у, ч., геол. Сукупність процесів розвитку верхніх шарів Землі, що формуються під впливом тектонічних рухів. ТЕКТОЛЙГІЯ, ї, ж. Наука про жит¬ тєдіяльність, зростання, розвиток й удосконалення матеріальних та суспільних систем. ТЕКТЙНІКА, и, ж. 1. геол. Будова зем¬ ної кори; процеси, які відбуваються в земній корі. 2. Галузь геології, що вивчає будову та розвиток земної кори. 3. архіт. Особливості взаєм¬ ного розташування частин будівлі, споруди та співвідношення їх форм і пропорцій. Тектонік, Тектоніст, а, ч. Тектонічний, а, е. 1. Тектонічна карта. Тектонічні процеси. Тектонічні гіпо¬ тези. Тектонічна основа будівлі. Тек¬ тонічні рухи (у 1 знач.). 2. Пов’язаний з тектонічними змінами; утворений текстоліт — телеелектрокардібграф внаслідок тектонічних рухів і де¬ формацій. Тектонічна тріщина. Тектонічні гори. Тектонічний зсув (у З знач.). ТЕКТОНІТ, у, ч., геол. Гірська криста¬ лічна порода — наслідок подрібнен¬ ня і перетирання вихідних порід під впливом тектонічних рухів Землі. ТЕЛАНТРОП, а, ч. Найдавніша люди¬ на, рештки якої знайдені у Південній Африці. ТЕЛЕ... Перша частина складних слів, що: 1) відповідає слову «теле¬ візійний»; 2) означає: який діє на далеку відстань або здійснюється на відстані. ТЕЛЕАБОНЕНТ, а, ч. Власник теле¬ візора, який має абонент (право користування) на телевізійне об¬ слуговування. ТЕЛЕАВТОГРАФ, а, ч. Скорочення: телевізійний автограф. ТЕЛЕАВТОМАТИКА, и, ж. 1. Галузь автоматики, що охоплює теорію та принципи побудови систем керу¬ вання, які вимагають застосування методів і засобів телемеханіки. 2. Су¬ купність телемеханічних пристроїв. Телеавтоматичний, а, е. Телеавтома¬ тичний режим. ТЕЛЕАЛЬМАНАХ, а, ч. Неперіодична телепередача з декількох сюжетів, об’єднаних загальною темою. ТЕЛЕАМПЕРМЕТР, а, ч., фіз. Прилад для вимірювання сили електричного струму на відстані. ТЕЛЕАНТЕНА, и, ж. Скорочення: телевізійна антена; антена, призна¬ чена для передавання або приймання телевізійних сигналів. ТЕЛЕ АПАРАТУРА, и, ж. Апаратура, яка використовується для запису¬ вання, відтворення та передавання телевізійних програм. ТЕЛЕАТЕЛЬЙ, невідм., с. Підпри¬ ємство побутового обслуговування, яке займається установкою і ре¬ монтом телевізорів. ТЕЛЕ АУДИТОРІЯ, ї, ж ., збірн ., перен. Глядачі телевізійних передач. ТЕЛЕБАР, у, ч. Невеликий ресторан чи спеціальний зал у ресторані, в якому демонструють телефільми на замовлення присутніх. Оригінальний телебар. ТЕЛЕБЇЗНЕС, у, ч. Використання телебачення як комерційного під¬ приємства. ТЕЛЕБІНбКЛЬ, я, ч. Спеціальний бінокль, що дає можливість ясно бачити дуже віддалені предмети. ТЕЛЕВАРІАНТ, а, ч. Екранізований для телевізійного показу літератур¬ ний або сценічний твір. ТЕЛЕВІЗОР, а, ч. Радіотехнічний при¬ стрій для приймання телевізійних передач. Кольоровий телевізор. Екран телевізора. Телевізорний, а, е. Телевізорний екран. Телевізорний столик. ТЕЛЕВОЛЬТМЕТР а, ч., фіз. Прилад для вимірювання електричної на¬ пруги на відстані. ТЕЛЕГйНІЯ, ї, ж. Вплив чоловічих статевих елементів на організм жі¬ ночої особини, що проявляється в рослин і тварин. ТЕЛЕГРАМА, и, ж. Повідомлення, що передається телеграфом. Телеграмний, а, е. Телеграмний бланк. ТЕЛЕГРАФ, у, ч. 1. Вид зв’язку, що забезпечує швидке передавання та приймання повідомлень на великі відстані (по проводах, по радіо або оптичними засобами). 2. Апарат, що забезпечує передавання й при¬ ймання на віддалі різних повідо¬ млень. 3. Установа зв’язку, обладна¬ на комплексом пристроїв для теле¬ графного зв’язку. Телеграфіст, а, ч. Телеграфістка, и, ж. Телеграфічний, а, е, рідко. Телеграфіч¬ ний апарат. Телеграфний, а, е. 1. Телеграфні стов¬ пи. Телеграфний дріт. Телеграфний зв'язок. Телеграфне агентство (у 1 знач.). 2. перен. Подібний до повідо¬ млень, що передаються телеграфом; який характеризується стислістю. Телеграфний стиль. Телеграфно. Телеграфно повідомляти. Телеграфований, а, е. Телеграфування, я, с. Принцип теле¬ графування. Телеграфування у всіх напрямках. Телеграфувати, ую, уєш. 1. Надсилати повідомлення телеграфом. 2. перен., розм. Повідомляти що-небудь на відстані за допомогою певних знаків. ТЕЛЕГРАФІЯ, ї, ж. Галузь зв’язку, що займається швидким передаванням і прийманням телеграфних пові¬ домлень на великі відстані. ТЕЛЕДЕВАТИ, ів, мн. Трансльований по телебаченню обмін думками щодо програмних економічних, по¬ літичних та соціальних питань між кандидатами на яку-небудь посаду перед виборами. ТЕЛЕЕКРАН, а, ч. Частина телевізора, на якій відтворюється прийняте зо- (лпо м/рц її гт ТЕЛЕЕЛЕКТРОКАРДібГРАФ, а, ч„ мед. Прилад для ранньої діагностики коронарної (вінцевої) недостатності серця. 528 гелеелектрокардіографія телетайп т Телеелектрокардіографія, ї, ж. Метод графічної реєстрації різниці біопо¬ тенціалів електричного поля серця за допомогою телепристроїв. ТЕЛЕЖУРНАЛ, у, ч . Загальноінфор- маційна чи тематична програма, яка транслюється по телебаченню з певною періодичністю і повторен¬ ням визначених рубрик. Тележурналїстика, и, ж. Галузь журна¬ лістики, що тісно пов’язана з теле¬ баченням. Тележурналіст, а, ч. Тележурналістка, и, ж. ТЕЛЕІЗбГРАФ, а, ч. Пристрій для передавання зображення по теле¬ фонному кабелю. ТЕЛЕІНТЕРВ’Ю, невідм ., с. Теле¬ візійний жанр, який має форму розмови журналіста з носієм певної інформації. ТЕЛЕІНТЕРВ’ЮЙР, а, ч. Телевізійний журналіст, який інтерв’ює кого-не- будь. ТЕЛЕІНФОРМАГОР, а, ч. 1. Той, хто дає інформацію, повідомляє про що-небудь працівникам теле¬ візійної служби чи телеглядачам. 2. Спеціальні екрановані пристрої, за допомогою яких подається інфор¬ мація про щось. ТЕЛЕІНФОРМАЦІЯ, ї, ж. Повідом¬ лення про щось, відомості про які- небудь події, чиюсь діяльність та ін., передані по телебаченню. ТЕЛЕКАМЕРА, и, ж. Прилад, за допо¬ могою якого за наявності відповідно¬ го телевізійного обладнання можна приймати і відтворювати зображення та звук. ТЕЛЕКАНАЛ, а, ч. Один з телевізійних каналів, по якому транслюються те¬ лепередачі. Центральний телеканал. Телеканальний, а, е. ТЕЛЕКАРДІОСТИМУЛЯТОР, а, ч„ мед. Електрокардіостимулятор з дис¬ танційним управлінням. ТЕЛЕКІНЙЗ, у, ч., психол. Екстра¬ сенсорна уявна властивість людини подумки переміщувати предмети на відстані за допомогою біоенер¬ гетики. Телекінетик, а, ч. Телекінетйчний, и, ж. ТЕЛЕКІНЕМАТОГРАФІЯ, ї, ж. Те саме, що кінематографія. Телекінематографїст, а, ч. Той, хто ство¬ рює телевізійні фільми. ТЕЛЕКОМПАНІЯ, ї, ж. Державне об’єднання або акціонерне това¬ риство, що володіє телестудією та іншими засобами телевиробництва та телепередавання. ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЯ, ї, ж. Форма зв’язку, спосіб передавання інформа¬ ції на великі відстані (про електро¬ нні засоби зв’язку). ТЕЛЕКОНФЕРЕНЦІЯ, ї, ж., інформ. Набір послуг мережі ЕОМ, що забез¬ печує групове спілкування користу¬ вачів мережі за обраною темою. ТЕЛЕКС, у, ч., спец. 1. Мережа абонент¬ ського телеграфування, призначена для проведення документальних пе¬ реговорів. 2. Апарат для здійснення такого зв’язку. 3. Інформація, що передається в такій мережі. 4. Номер абонента. Телексний, а, е. Телексний зв'язок. Телексувати, ую, уєш. ТЕЛЕМАРАФбН, у, ч. Багатогодинна безперервна передача з участю відо¬ мих громадських діячів, акторів, глядачів та ін. з метою привернути увагу до якої-небудь проблеми. ТЕЛЕМАРКЙТИНГ, а, ч. Збут товарів за допомогою засобів комунікації. ТЕЛЕМЙТР, а, ч ., спец. Оптичний прилад для вимірювання віддалей; далекомір. ТЕЛЕМЕТРІЯ, ї, ж ., спец. 1. Вимірю¬ вання на відстані фізичних, техніч¬ них та інших величин і передача їх значень на відстань. 2. Технічні засо¬ би і методи такого вимірювання. Телеметрист, а, ч. Телеметрйчний, а, е. Телеметрична інформація. ТЕЛЕМЕХАНІКА, и, ж. 1. спец. На¬ ука про вимірювання, регулювання й контроль параметрів будь-яких об’єктів, а також керування меха¬ нізмами на відстані за допомогою засобів електро- або радіозв’язку. 2. Галузь радіотехніки, що вивчає засоби та методи такого керування. Телемеханік, а, ч. Телемеханічний, а, е. Телемеханічні пристрої. Телемеханічне обладнання електростанції . Телемеханічний конт¬ роль. ТЕЛЕНбМУС, а, ч. Невеличка комаха, що паразитує на комахах — шкідни¬ ках сільськогосподарських культур і використовується для боротьби з цими шкідниками. ТЕЛЕОБ’ЄКТИВ, у, ч. Довгофо- кусний об’єктив для знімання віддалених предметів великим масштабом, а також для портрет¬ ного знімання. ТЕЛЕОЗАВР, а, ч. Величезний викоп¬ ний морський крокодил. ТЕЛЕОЛбГІЯ, ї, ж. Філософське вчен¬ ня, згідно з яким уся історія світу є здійсненням наперед визначеної, да¬ ної Богом мети, й усе в розвитку при¬ роди та суспільства доцільне. Телеологічний, а, е Телеологічні догми. Телеологічні погляди. ТЕЛЕПАТІЯ, ї, ж. Здатність деяких людей начебто безпосередньо пере¬ давати на відстані думки, почуття іншим. Телепат, а, ч. Телепатйчний, а, е. Телепатичні явища. Телепатичний зв'язок. Телепатка, и, ж. ТЕЛЕПОРТАЦІЯ, ї, ж.у психол. Науко¬ во не зафіксоване явище переміщен¬ ня когось чи чогось у просторі. ТЕЛЕПРбМТЕР, а, ч. Технічний при¬ стрій, прихований від глядачів, за допомогою якого дається текст для телевізійного диктора або промовця і под.; телесуфлер. ТЕЛЕСЕАНС, у, ч. Показ якої-небудь події, чий-небудь виступ в окремій передачі телебачення. ТЕЛЕСИГНАЛ, у, ч. Телевізійний сигнал. ТЕЛЕСИГНАЛІЗАТОР, а, ч., техн. Прилад або пристрій з дистанцій¬ ним управлінням для подавання сигналів. ТЕЛЕСИГНАЛІЗАЦІЯ, і, ж. Сис¬ тема сигналів, які застосовуються в телебаченні для повідомлення, попередження про іцо-небудь; при¬ стрій або прилад для передачі таких сигналів. ТЕЛЕСКбП, а, ч. 1. астр. Оптич¬ ний прилад для спостереження за небесними світилами. 2. іхт. Акваріумна рибка з виряченими очима та подвійним шлейфопо- дібним хвостом. Телескопічний, а, е. 1. Телескопічне труба. Телескопічні планети (у І знач.). 2. Який має здатність дуже збільшувати. Телескопічне скло. Теле¬ скопічні окуляри. 3. Який підіймаєть¬ ся та опускається внаслідок повороту навколо своєї осі; обертально-висув¬ ний. Телескопічний кран. Телескопний, а, е. ТЕЛЕСКОПІЯ, ї, ж. 1. астр. Спосте¬ реження за небесними світилами за допомогою телескопа. 2. лінгв. Спосіб словотворення, при якому поєдну¬ ються початковий елемент одного слова з кінцевим іншого. ТЕЛЕСТУДІЯ, ї, ж. 1. Спеціально обладнане приміщення, з якого ведуться телепередачі. Телестудія з сучасним обладнанням. 2. Установа що організує телепередачі. ТЕЛЕТАЙП, а, ч. Телеграфний апарат для приймання й передавання у 529 т телетайпіст — темперамент літерній формі, який автоматично записує повідомлення у процесі їх надходження. Телетайпіст, а , ч. Телетайпістка, и, ж. Телетайпна, ої, ж. Телетайпний, а, е. Телетайпна стрічка. ТЕЛЕТАХбМЕТР, а, «/., фіз. Прилад з дистанційним приводом для ви¬ мірювання частотності обертання якого-небудь тіла. ТЕЛЕТЕАТР, у, ч. 1. Мистецтво ство¬ рення телевізійних спектаклів. 2. Установа, організація, що здійснює сценічні вистави певним колом ар¬ тистів з урахуванням особливостей телевізійного знімання і трансляції. ТЕЛЕТЕКСТ, у, ч. Послідовно змінюва¬ на текстова інформація, передавана на екран по телевізійних каналах. ТЕЛЕТЕРМОМЕТР, а, ч. Прилад для вимірювання температури в градусах з дистанційним управлінням. ТЕЛЕТбГРАФ, а, ч. Апарат, який використовується для одночасного передавання та приймання тексту і штрихових зображень на відстані за допомогою електричних сигналів. ТЕЛЕТРАНСЛЙТОР, а, ч. Пристрій, за допомогою якого транслюють¬ ся телевізійні передачі. ТЕЛЕТРАНСЛЙЦІЯ, ї, ж. Переда- вання якої-небудь події, видовища засобами телебачення. ТЕЛЕФАКС, у, ч. 1. Міжміський фак¬ симільний зв’язок між абонентами по телефонних каналах, апарат із пристроєм сканування та друку¬ вання такої інформації. 2. Апарат з друкарським механізмом для вико¬ нання такого зв’язку, підключений для подання сигналу до телефону. 3. Повідомлення, яке надсилається за допомогою такого зв’язку. 4. Номер апарата, який передає і приймає ін¬ формацію в такий спосіб. Телефаксний, а, е. Телефаксний зв'язок. ТЕЛЕФбН, у, ч. 1. Система електрич¬ них апаратів і пристроїв, що дають змогу передавати та приймати мов¬ лення на великій відстані. 2. Апарат із відповідним сигналом і трубкою для розмов. Телефон-автомат. Мо¬ більний телефон. 3. розм. Номер теле¬ фонного апарата. Контактний теле¬ фон. Телефон довіри. Телефонізація, ї, ж. Телефонізація мік¬ рорайону. Телефонізований, а, е. Телефонізована квартира. Телефонізування, я, с. Телефонізувати, ую, уєш. Встановлюва¬ ти телефонний зв’язок. Телефоніст, а, ч. Телефоністка, и, ж. Телефонний, а, е. Телефонний апарат. Телефонна трубка. Телефонний номер. Телефонний зв }язок. Телефонні розмо¬ ви. Телефонна книжка. Телефонування, я, с. Телефонувати, ую, уєш. 1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. 2. Повідомляти про що-не- будь по телефону. ТЕЛЕФОНІЯ, ї, ж., спец. Галузь зв’язку, що займається прийманням і передаванням мовлення, музики тощо на відстані. Телефонічний, а, е. ТЕЛЕФОНОГРАМА, и, ж. Коротке по¬ відомлення, передане по телефону. ТЕЛЕФбРУМ, у, ч. Фестиваль теле¬ візійних фільмів. ТЕЛЕФбТО, невідм., с., ТЕЛЕФОТО¬ ГРАФІЯ, ї, ж. Зображення, передане фототелеграфом. ТЕЛЕФОТОМЕТР, а, ч.} спец. Пристрій для вимірювання яскравості об’єктів і передавання їх зображення на Зем¬ лю. Покажчики телефотометра. Телефотометричний, а, е. Телефото¬ метричне зображення поверхні. ТЕЛЕЦЕНТР, у, ч. Телевізійний центр. ТЕЛЕШбПІНГ, а, ч. Купівля товарів, здійснювана за рекламними по¬ казами, каталогами, отримуваними поштою. ТЕЛЇТ, а, ч.у мед. Запалення молочної залози. ТЕЛІТОКІЯ, ї, ж„ біол. Явище, яке спостерігається у деяких комах, коли в потомстві з’являються тільки представники жіночої статі. ТЕЛОМЕРИЗАЦІЯ, ї, ж., хім. Хі¬ мічний процес, при якому до кількох молекул ненасиченої спо¬ луки приєднується одна молекула насиченої сполуки, що дозволяє одержувати різноманітні синте¬ тичні речовини. ТЕЛОФАЗА, и, ж., біол. Остання фаза непрямого поділу клітини, при якій утворюються нові ядра, зникають хромосоми і відбувається поділ клі¬ тини з наступним утворенням двох клітин. ТЕЛУР, у, ч.у хім. Хімічний елемент — крихкий метал сріблясто-сірого кольору. Телуристий, а, е. Телуристі мінерали. Телурйчний, а, е. Телуричні лінії. Телуровий, а, е. Телурова кислота. ТЕЛУРІЙ, я, ч.у астр. Прилад, який наочно зображує рух Землі та інших планет навколо Сонця, а також добове обертання Землі навколо своєї осі. ТЙЛЬФЕР, а, ч.у спец. Пересувна ван¬ тажопідіймальна машина з елек¬ тричним приводом, пересувний підіймальний пристрій. Тельферний, а, е. ТЕМА, и, ж. 1. Предмет розмови, лекції тощо. Тема бесіди. 2. Коло життєвих явищ, подій, що станов¬ лять зміст твору літератури, обра¬ зотворчого мистецтва тощо. 3. муз. Музична побудова, що є основним мотивом музичного твору або його частини й служить предметом даль¬ шого розвитку. 4. лінгв. Один з двох компонентів висловлювання — те, про що говориться. Тематика, и, ж. Сукупність, коло тем (у 1—2 знач.). Тематичний, а, е. Тематичний план жур¬ налу (у 2 знач.). Тематичні повтори. Тематичні суфікси (у 3, 4 знач.). ТЕМБР, у, ч. 1. Характерне забарв¬ лення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голо¬ су відрізняють від іншого. 2. перен. Про характер, своєрідну особли¬ вість чого-небудь. Тембральний, а, е. Тембральна зміна голосу. Тембровий, а, е. Темброве забарвлення. ТЕМЛЯК, а, ч. Петля з тасьми, часто оздоблена китицею, на ефесі холод¬ ної зброї, в яку засовують руку під час користування зброєю. Темлячний, а, е. ТЕМП, у, ч. 1. Ступінь швидкості ви¬ конання музичного твору; ступінь швидкості виконання танцю, худож¬ нього читання тощо. Темп читання ; ступінь швидкості вимовляння слів у мовному потоці. Темп мовлення ; у спорті — ступінь швидкості роз¬ мірених або повторюваних рухів, з яких складається та чи інша вправа. 2. Ступінь швидкості, здійснення, виконання або інтенсивність роз¬ витку чого-небудь. Темп руху. Темповий, а, е. Темпова гра. Темпові вправи. ТЙМПЕРА, и, ж. І. Фарба для живо¬ пису, приготовлена на яєчному жовткові або на суміші клейового розчину з олією тощо. 2. Художні твори, малюнки, виконані такими фарбами. Темперний, а, е. 1. Темперні фарби (у 1 знач.). 2. Темперний живопис (у 2 знач.). ТЕМПЕРАМЕНТ, у, ч. 1. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, 530 темпераментний — тебрба т в ступені її життєвої активності. 2. Життєва активність, здатність до внутрішнього піднесення. 3. розм. Підвищена чуттєвість, пристрас¬ ність. Темпераментний, а, е. Темпераментна людина. Темпераментність, ності, ж. Темпера¬ ментність музики. ТЕМПЕРАТУРА, и, ж. 1. Ступінь нагрівання чого-небудь; тепловий стан тіла, речовини. Температура розжарення металу. Кімнатна тем¬ пература. Абсолютна температура. Критична температура. Темпера¬ тура плавлення. 2. Ступінь теплоти тіла людини, що характеризує стан її здоров'я. Температурний, а, е. Температурні зміни. Температурний режим. Температур¬ ний аркуш. Температурна карта. Тем¬ пературний лист. ТЕМПЕРАЦІЯ, ї, ж., муз. Вирівню¬ вання інтервальних співвідношень між ступенями музично-звукової системи. ТЙМПЛЕТ, а, ч.у спец. 1. Зображення машин, будівельних конструкцій чи їх вузлів, виконані на прозорому матеріалі. 2. У металознавстві — плоский зразок, вирізаний з мета¬ левих виробів. ТЕМПбГРАФ, а, «/., фіз. Прилад для реєстрації і визначення ступеня швидкості виконання будь-якої роботи. ТЕМПОРАЛЬНИЙ, а, е. 1. мед. Що відноситься до скроні, до скроневої кістки. 2. Часовий. ТЕМПОРЙТМ, у, ч.у спец. 1. Ступінь швидкості руху, розвитку чо¬ гось з урахуванням рівномірного чергування якихось елементів. 2. Періодичне повторення яких- небудь елементів тексту в певно¬ му темпі. ТЕНАКЛЬ, я, ч.у спец. Підставка для кріплення сторінок рукопису на друкарських апаратах; деталь набірної машини для підтримки оригінала з вказівкою на рядок, що набирається. ТЕНАРДИТ, у, ч.у геол. Мінерал класу сульфатів, який використовують у виготовленні скла, соди і т. ін. ТЕНДЕНЦІЯ, ї, ж. 1. Напрям розвитку чого-небудь. Тенденція розвитку еко¬ номіки. 2. Прагнення, намір, властиві кому-, чому-небудь; потяг, схильність до чогось. 3. Провідна думка, ідея ху¬ дожнього, наукового й т. ін. твору; ідейне спрямування. 4. Упереджена думка, ідея, теза, що не випливає логічно з самого розвитку подій, а нав’язується читачеві, слухачеві, глядачеві. Тенденційний, а, е. 1. Який харак¬ теризується послідовним прове¬ денням певних ідей, тенденцій. 2. Упереджений, необ’єктивний. Тенденційний підхід до чого-небудь. Тенденційність, ності, ж. Тенденційно. Підійти до вирішення пи¬ тання тенденційно. ТЕНДЕР1, а, ч. 1. Причіпна частина паровоза, де містяться запаси води, палива, мастила. 2. Однощоглове морське спортивне судно з косими вітрилами. Тендерний1, а, е. Тендерне гальмо. ТЕНДЕР2, а, ч. 1. фін . Пропозиція щодо постачання товарів, надан¬ ня послуг, будівництва об’єктів тощо у формі торгів, конкурсу. 2. Письмова пропозиція за стро¬ ковим контрактом; бланк з такою пропозицією. 3. Ціна на товар, запропонована його виробником, відповідно до рівня цін, запропо¬ нованих конкурентами. Тендеризувати, ую, уєш. Проводити торги через відповідну тендерну процедуру. Тендерний2, а, е. Тендерна комісія. Тен¬ дерна система. Тендерна документа¬ ція. Тендерна пропозиція (оферта) (у 1, 3 знач.). ТЕНДОБУРСЙТ, у, ч.у мед. Поєднання дистрофічних змін сухожилля: запа¬ лення його синовіальної сумки. ТЕНЕРИФ, у, ч. Сорт виноградного вина. ТЕНЗИМЕТР, а, ч.у фіз. Прилад для ви¬ мірювання тиску насиченої пари. Тензиметричний, а, е. Тензиметричні дослідження. Тензиметрія, ї, Ж. у фіз. Сукупність ме¬ тодів вимірювання тиску насиченої пари. ТЕНЗИМЕТР, а, ч.у спец. Прилад для вимірювання деформацій, спричи¬ нених механічними напруженнями у деталях конструкцій, у зразках матеріалів тощо. Тензометричний, а, е. Тензометричні методи. Тензометричні дослідження. Тензометрія, ї, ж.у техн. Технічна га¬ лузь, пов’язана з вивченням змін і застосуванням деформації твердих тіл і зовнішніх зусиль, які її ви¬ кликають. ТЕНЗОР, а, ч.у спец. Величина особ¬ ливого роду, яка задається певним набором чисел та законами їх пе¬ ретворення. Тензор напруг. Тензор деформації. Тензорний, а, е. Тензорний зв'язок. Тен¬ зорне числення. ТЕНЗОРЕЗЙСТОР, а, ч.у спец. Резис¬ тор, що змінює свій електричний опір внаслідок деформації, ви¬ кликаної прикладеними до нього механічними напруженнями. ТЙНІС, у, ч. Спортивна гра, що по¬ лягає в перекиданні ракеткою не¬ великого м’яча через низьку сітку від одного гравця до іншого. На¬ стільний теніс. Тенісист, а, ч. Тенісистка, и, ж. Тенісний, а, е. Тенісний корт. ТЕННО, невідм.у ч. Титул імператора Японії. ТЕНОЛбГІЯ, ї, ж.у мед. Розділ анато¬ мії, який вивчає розвиток, побудову і функції сухожиль. ТЙНОР, а, ч. 1. Високий чоловічий голос. Високий тенор. Низький те¬ нор. 2. Співак із таким голосом. 3. Духовий музичний інструмент. Тенористий, а, е. Тенористий звук. Теноровий, а, е. Тенорові ноти. Теноро¬ вий голос. Тенорова партія. ТЕНОТбМ, а, ч.у мед. Скальпель для підшкірного розтину сухожиль. ТЕНОТОМІЯ, ї, ж.у мед. Хірургічна операція з розтином сухожиль. ТЕНСібМЕТР, а, ч. Прилад, яким вимірюють поверхневий натяг рідини. ТЕНТ, у, ч. Накриття, звичайно паруси¬ нове, для захисту від сонця й дощу. Тентовий, а, е. Тентове покриття. ТЕОГЙНІЯ, ї, ж. Сукупність міфів про походження і родовід богів. ТЕОДИЦЕЯ, ї, ж. Релігійно-філо¬ софське вчення, яке має на меті усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого Бога й наявністю зла на землі, виходячи з того, що саме зло є добром. ТЕОДОЛҐГ, а, ч.у спец. Геодезичний прилад для вимірювання на місце¬ вості вертикальних і горизонталь¬ них кутів; застосовується в геодезії, астрономії, авіації, артилерії. Теодолітний, а, е. Теодолітне знімання. Теодолітний прилад. Теодолїтовий, а, е. Теодолітова труба. ТЕОКРАТІЯ, ї, ж. Форма державного правління, при якій політична вла¬ да належить духівництву; держава з такою формою правління. Теократичний, а, е. Теократичний лад. ТЕОЛЙГІЯ, і, ж. Богослов’я. Теолог, а, ч. Теологічний, а, е. Теологічний факуль¬ тет. ТЕЙРБА, и, ж. Басовий різновид лютні, популярний у Європі у ХУН-ХУІІІ ст. 531 теорема — термальний т _ ТЕОРЕМА, и, ж . 1. мат . Твердження, правильність якого встановлюєть¬ ся доведенням. 2. Висновок, який можна зробити з основних поло¬ жень логіки. ТЕЙРІЯ, ї, ж. 1. Логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому проник¬ ненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності. 2. Учення про певну сукупність явищ, галузь знань, створене на підставі такого узагальнення. Ево¬ люційна теорія. 3. Сукупність уза¬ гальнених положень, які становлять певну науку чи розділ науки, а та¬ кож сукупність наукових положень, необхідних для опанування певного ремесла, мистецтва, розуміння чого- небудь тощо. Теорія держави і права. Теорія машин і механізмів. Теорія му¬ зики. Теорія пілотування. 4. Загальні засади певної науки, ремесла, а також абстраговане знання цих за¬ сад. 5. Сукупність поглядів, суджень кого-небудь, з яких випливають певні правила поведінки; загальні міркування, що не ґрунтуються на реальній дійсності. Теоретизування, я, с. Теоретизувати, ую, уєш. 1. Досліджувати теоретичні питання (у 1—4 знач.). 2. Розмірковувати на теоретичні теми, не підкріплюючи своїх ви¬ словлювань конкретними фактами. Теоретичний, а, е. 1. Теоретичне піз¬ нання. Теоретичні проблеми. Теоре¬ тична фізика. Теоретичний диспут (у 5 знач.). 2. Одержаний шляхом абстрактно-логічних операцій або математичних розрахунків. Теоре¬ тичні обчислення. Теоретичні роз¬ рахунки. Теоретичні побудови. Теоретичність, ності, ж. Теоретйчно. Теоретично це можливо. ТЕОСбФІЯ, ї, ж. Релігійно-містичне вчення, що проголошує предметом пізнання божественну мудрість, а джерелом його — містичну інтуї¬ цію. Теософ, а, ч. Теософічний, а, е. Теософічна літера¬ тура. Теософський, а, е. Теософський жур¬ нал. ТЙРА, терй, ч. Японський буддійський храм. ТЕРАЗЙТ, у, ч., буд. Будівельний мате¬ ріал з декоративно-захисними влас¬ тивостями, який використовують для облицювання стін. ТЕРАКбТА, и, ж. 1. Випалена кольо¬ рова високоякісна гончарна глина. 2. Неглазурований керамічний ви¬ ріб з такої глини. Теракотовий, а, е. 1. Теракотова глина. Теракотове виробництво (у 1 знач.). 2. Теракотова статуетка (у 2 знач.). 3. Який має червонувато-брунатний колір. Теракотова сукня. ...ТЕРАПІЯ. Друга частина складних слів, що означають спосіб лікування, вказаний у першій частині. ТЕРАПІЯ, ї, ж. 1. Лікування внут¬ рішніх хвороб лікарськими засо¬ бами або фізичними методами (без хірургічного втручання); сукупність таких методів лікування. Медикамен¬ тозна терапія. Киснева терапія. Ін¬ тенсивна терапія. Променева терапія. Мануальна терапія. Вітамінна тера¬ пія. 2. Галузь медицини, що вивчає методи розпізнавання й лікування внутрішніх хвороб, причини їх ви¬ никнення, характер перебігу. Терапевт, а, ч. Терапевтичний, а, е. Терапевтичний симпозіум. Терапевтичне товариство. Терапевтичний ефект. Терапевтичне відділення лікарні. ТЕРАРІЙ, я, ТЕРАРІУМ, а, ч. Спеці- ально обладнане приміщення для тримання різних наземних хребет¬ них тварин (переважно земноводних і плазунів), за життям яких ведуть спостереження. ТЕРАСА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільсько¬ господарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо. 2. перев. мн., геол. Горизонтальні або трохи похилі уступи земної поверх¬ ні (на схилах гір, річкових долин і на узбережжях озер та морів), що розташовані один над одним і по¬ казують рівень води в минулому. 3. Літня (неопалювана) прибудова до будинку, відкрита або засклена; веранда. Терасовий, а, е. Терасові вікна. Терасова місцевість. Терасувальник, а, ч., спец. Знаряддя, за допомогою якого роблять тераси (у 1 знач.). Терасування, я, с. Терасувати, ую, уєш, спец. Робити те¬ раси (у 1 знач.). ТЕРАТОГЕНЙЗ, у, ч. Виникнення фізичних вад у людському чи тва¬ ринному організмі. Тератогенний, а, е. ТЕРАТОГЕННІСТЬ, ності, ж. Влас¬ тивість організмів успадковувати ознаки виродження, вади. ТЕРАТОКАРЦИНбМА, и, ж., мед. Різновид карциноми. ТЕРАТОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Наука, що ви¬ вчає вроджені відхилення від нор¬ мальної будови організму людини, тварин і рослин. 2. Особливий стиль у мистецтві, Іцо бере свій початок із глибокої давнини; був дуже пошире¬ ний у графічному мистецтві Серед¬ ньовіччя, зокрема в давньоруській мініатюрі XI— XIV ст. Тератологія в давньоруських рукописах. Тератолог, а, ч. Тератологічний, а, е. Тератологічні явища. Тератологічна орнаментика. Тератологічний орнамент. ТЕРАТбМА, и, ж., мед. Пухлина склад¬ ної будови, що виникає внаслідок порушення зародкового розвитку організму. ТЕРБІЙ, ю, ч., хім. Хімічний елемент; блискучий метал, який викорис¬ товується для виготовлення скла, лаків, фарб тощо. Тербієвий, а, е. ТЕР’ЙР, а, ч. Загальна назва породи со¬ бак, а також собаки такої породи. ТЕРИГЕННИЙ, ТЕРИГЕНОВИЙ, а, е, геол. Який утворився в морі чи океані недалеко від берега за рахунок зне¬ сених із суходолу уламків гірських порід; принесений із суходолу. ТЕРИКбН, у, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні. ТЕРИТОРІЯ, ї, ж. 1. Частина земної кулі (суходіл, води й повітряний простір над ними), що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу; частина якої-небудь країни (область, район і т. ін.). Територія держави. Вільна територія. 2. Земельний простір, за¬ йнятий населеним пунктом, підпри¬ ємством, установою тощо. Територія дитячого садка. Територіальний, а, е. 1. Територіальна цілісність. Територіальні діалекти. Територіальні води (у 1—2 знач.). 2. Який комплектується з мешканців даної території (про збройні сили). Територіальні формування. ...ТЙРІЙ, я, ч. Закінчення в назвах ви¬ копних ссавців-звірів. ТЕРІОДбНТИ, ів, мн. Представники групи тварин пермського і тріасо¬ вого періодів, які є попередниками ссавців. ТЕРІОЛОГІЯ, ї, ж. Галузь науки, що займається вивченням ссавців. Теріолог, а, ч. Конгрес теріологів. ТЕРМАЛЬНИЙ, а, е, спец. Тепловий. Термальні води. Термальні джерела. 532 терманестезія — термоізоляційний т ТЕРМАНЕСТЕЗІЯ, ї, ж. Втрата від¬ чуття температури. ТЕРМЕНВбКС, а, ч. Електромузичний інструмент, у якому висота звука змі¬ нюється залежно від відстані правої руки виконавця до однієї з антен, гучність — від відстані лівої руки до іншої антени. ТЕРМИ1, терм, мн. 1. іст. Громадські лазні в Стародавньому Римі з при¬ міщеннями для гімнастики, гри в м’яч, бесід і т. ін. 2. геол. Теплі та гарячі підземні води й джерела. Сір¬ чисті терми. ТЕРМИ2, ів, мн ., фіз. Енергетичні (квантові) рівні, на яких можуть перебувати атоми (молекули); різ¬ ниця термів визначає частоту ко¬ ливань випромінюваного атомом світла в процесі енергетичного переходу електрона в атомі з одно¬ го рівня на інший. ТЕРМІКА, и, ж. Теплові (температур¬ ні) умови земної поверхні, атмосфери або океану. ТЕРМІН1, у, ч. 1. Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. Термін служби. Річний (місячний і т. ін.) термін. 2. Призначений, установлений мо¬ мент, час виконання або настання чого-небудь. Терміновий, а, е. 1. Який вимагає не¬ гайного виконання, вирішення; спішний. Термінова робота. Термі¬ нова справа. 2. Обмежений певним терміном (див. термін1 у 1 знач.), який триває певний строк. Термінова по¬ зика. Термінові вклади. Терміновість, вості, ж. Терміновість завдання. Терміново. Терміново з'явитися. ТЕРМІН2, а, ч. Слово або словосполу¬ чення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої -не будь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. Термінований, а, е. Термінологізація, ї, ж. Процес пере¬ творення слів або словосполучень у терміни. Термінологічний, а, е. Термінологічна лексика. Термінологічний словник. Термінування, я, с. Термінувати, ую, уєш, спец. Називати що-небудь якимсь терміном; давати певну наукову назву чому-небудь. ТЕРМІНАЛ, а, ч. 1. Частина порту, призначена для обробки контей¬ нерних і пакетованих вантажів. 2. інформ. Пристрій у складі ЕОМ, який служить для обміну інфор¬ маційними даними між користу¬ вачем і комп’ютером. 3. У міжна¬ родних аеропортах — місце, де здійснюється митний та паспорт¬ ний контроль. ТЕРМІНАЛЬНИЙ, а, е. Кінцевий, ко¬ нечний. Термінальна артерія. Термі¬ нальний стан. Термінальний символ. ТЕРМІНАТОР1, а, ч ., астр. Межа між освітленою Сонцем і темною части¬ нами небесного тіла. ТЕРМІНАТОР2, а, ч. У науковій фан¬ тастиці — робот-убивця, подібний до людини. ТЕРМІНІЗМ, у, ч. Філософське вчен¬ ня, яке твердить, що всі загальні поняття — це слова, найменування, породжені лише людським мислен¬ ням і не співвідносні з об’єктами реальної дійсності. ТЕРМІНОЛОГІЯ, ї, ж. Сукупність термінів якоїсь галузі науки, тех¬ ніки, мистецтва або всіх термінів певної мови. ГЕРМІЙННИЙ, а, е. Пов ’язаний з ви¬ промінюванням іонів розжареними твердими і рідкими тілами. Терміонна емісія. ТЕРМІСТ, а, ч. Фахівець із термічної обробки металу. ТЕРМІСТОР, а, ч. Напівпровідниковий опір, величина якого значною мірою залежить від температури. ТЕРМІТ1, див. терміти. ТЕРМІТ2, у, ч., спец. Пальна порош¬ кувата суміш алюмінію з оксидами деяких металів, при реакції горіння якої виділяється багато тепла. Термітний, а, е. Термітна суміш. Терміт¬ на бомба. Термітне зварювання. ТЕРМІТИ, ів, мн. (одн. терміт, а, ч.). Перетинчастокрилі комахи теплих країв, які живуть сім’ями у великих гніздах і є шкідниками деревини; руйнують будівлі, псують сільсько¬ господарські продукти тощо. ТЕРМІЧНИЙ, а, е, спец. Пов’язаний з теплотою, з використанням теплової енергії; тепловий. Термічна обробка. Термічний цех. Термічність, ності, ж. Термічно. Термічно обробити сталь. ТЕРМО... Перша частина складних слів, що відповідає слову «терміч¬ ний». ТЕРМОАНЕМОМЕТР, а, ч. Прилад для вимірювання швидкості потоку рі¬ дини або газу, дія якого ґрунтується на залежності тепловіддачі нагрітого тіла, уміщеного в повітряний потік, від швидкості потоку. ТЕРМОБАРОКАМЕРА, и, ж. Камера, в якій можна змінювати температуру і тиск повітря за заданим режимом. ТЕРМОБАРОМЕТР, а, ч. Прилад для вимірювання атмосферного тиску, який застосовується в експедицій¬ них умовах у горах. ТЕРМОБАТАРЕЯ, ї, ж ., фіз. Кілька з’єднаних послідовно або паралельно термоелементів (термопар). ТЕРМОБАТИГРАФ, а, ч. Судновий прилад для реєстрації розподілу температури води за глибиною. ТЕРМОГЕНЕРАТОР, а, ч. Машина для безпосереднього перетворення теплової енергії в електричну. ТЕРМОГРАМА, и, ж. Знімок об’єкта, який одержують за допомогою теп¬ лових променів, випромінюваних або відбитих об’єктом. ТЕРМОГРАФ, а, ч., метеор. Прилад для безперервного автоматичного запису змін температури; самопис¬ ний термометр. Термографічний, а, е. Термографічний апарат. Термографія, ї, ж. Реєстрація теплового (інфрачервоного) випромінювання об’єктів. Діагностична термографія. Контактна термографія. ТЕРМОДИНАМІКА, и, ж. Розділ фізи¬ ки про закони теплового руху та про вплив його на фізичні властивості тіл. Хімічна термодинаміка. Термодинамічний, а, е. Термодинамічний процес. Термодинамічна система. Тер¬ модинамічна рівновага. ТЕРМОДИФУЗІЯ, ї, ж. Дифузія складових частин розчину або га¬ зової суміші, зумовлена різницею температур. ТЕРМОЕЛЕКТРИКА, и, ж., спец. Безпосереднє перетворення тепло¬ вої енергії в електричну в ланцюгу з різнорідних провідників. Термоелектричний, а, е. 1. Термоелек¬ тричний струм. Термоелектричне явище. 2. Робота якого ґрунтуєть¬ ся на дії двох різнорідних провід¬ ників, що становлять замкнутий ланцюг. Термоелектричний термо¬ метр. ТЕРМОЕЛЕКТРОНИ, ів, мн., фіз. Електрони, що їх випромінюють дуже нагріті тверді або рідкі тіла. Термоелектронний, а, е. Термоелектрон¬ на емісія. ТЕРМОЕЛЕМЕНТ, а, ч., спец. Пристрій із різноманітних провідників, за до¬ помогою якого можна перетворюва¬ ти тепло на електричну енергію, або навпаки, за допомогою електричного струму здійснювати охолодження чи підігрівання. ТЕРМОІЗОЛЯЦІЯ, ї, ж.у техн. Терміч¬ на ізоляція. Термоізоляція теплових і холодильних установок. Термоізоляційний, а, е. Термоізоляційний шар. Термоізоляційний матеріал. 533 термокарст — тероризувати т _ ТЕРМОКАРСТ, у, ч. Процес нерівно¬ мірного просідання ґрунтів унаслі¬ док танення підземного льоду. Термокарстовий, а, е. Термокарстове озеро. ТЕРМОКОМПРЕСІЯ, ї, ж. Зварюван¬ ня металів, здійснюване тиском в умовах високої температури. ТЕРМОКОНТЕЙНЕР, а, ч. Великий термос із теплоізоляційного мате¬ ріалу, який дозволяє тривалий час зберігати температуру вміщених у нього продуктів харчування. Побу¬ товий термоконтейнер. ТЕРМОКОПЇР, а, ч. Апарат для виго¬ товлення копій на термочутливому папері. ТЕРМОКОПІЮВАННЯ, я, с. Спосіб виготовлення копій документів за допомогою спеціального паперу, вкритого шаром речовини, чутли¬ вої до теплових (інфрачервоних) променів. Термокопіювальний, а, е. Який стосу¬ ється копіювання на термочутливому папері, призначений для нього. ТЕРМОЛАБІЛЬНИЙ, а, е. Нестійкий проти діяння тепла. Термолабільні білки . Термолабільні рідини. ТЕРМОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ, і, ж., фіз. Світіння деяких речовин при слабкому їх нагріванні. Термолюмінесцентний, а, е. Термолю¬ мінесцентні характеристики. Термо¬ люмінесцентний метод. ТЕРМЙМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬ мірювання температури в певних одиницях (градусах); градусник. Термометричний, а, е. Термометрична шкала. Термометрія, ї, ж. 1. Розділ фізики, що вивчає методи вимірювання температури, способи складання й градуювання температурних шкал. 2. книжн. Вимірювання темпера¬ тури. ТЕРМОПХУЗА, и, ж. Шар атмосфери, в якому температура не змінюється з висотою. ТЕРМбПСИС, у, ч., бот. Рід багато¬ річних трав’янистих рослин родини бобових, поширених в Азії та Пів¬ нічній Америці. ТЕРМОРЕАКТИВНИЙ, а, е. Такий, теплова обробка якого супрово¬ джується хімічною реакцією (про полімери, пластмаси та інші матері¬ али). Термореактивна смола. Термо¬ реактивні полімери. ТЕРМОРЕГУЛЮВАННЯ, я, с. 1. фізіол. Те саме, що терморегуляція. 2. техн. Регулювання температури в певно¬ му приміщенні. Система термо¬ регулювання. Терморегулювальний, а, е. Який регу¬ лює температурний режим. Термо¬ регулювальний пристрій. ТЕРМОРЕГУЛЯТОР, а, ч., спец. При¬ стрій, який автоматично встановлює або підтримує потрібну температуру в різних теплових установках, при¬ ладах. Терморегуляторний, а, е. Терморегу¬ ляторна реакція. Терморегуляторне споживання їжі. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ, ї, ж., фізіол. Сукупність фізіологічних процесів, спрямованих на підтримання від¬ носно постійної температури тіла людини й теплокровних тварин. Механізм терморегуляції. Терморегуляційний, а, е. Терморегуля¬ ційний процес. ТЕРМОРЕЗИСТОР, а, ч. Напівпровід¬ никовий прилад, електричний опір якого залежить від температури; застосовується в радіоелектроніці, автоматиці, телемеханіці. ТЙРМОС, а, ч. Посудина з подвійними скляними стінками всередині, яка запобігає охолодженню або нагрі¬ ванню вміщеного в ній продукту. Термосний, а, е. Термосний корок. Тер¬ мосний цех. ТЕРМОСИФЙН, а, ч. Система охоло¬ дження двигунів, у якій циркуляція води в оболонках циліндрів і в радіа¬ торі зумовлюється різною її густиною в нагрітому та охолодженому станах. Експлуатація на базі термосифонів. ТЕРМОСКЙП, а, ч. Прилад, яким визначають різницю температур, не вимірюючи кожну з них. ТЕРМОСТАТ, а, ч., спец. 1. Прилад, у якому підтримується постійна тем¬ пература за допомогою автоматичних регуляторів. 2. Прилад для підтри¬ мування постійної температури в термічній печі, холодильному апараті тощо. 3. Пристрій для підтримуван¬ ня постійної температури води, що охолоджує двигуни внутрішнього згоряння (автомобільний, трактор¬ ний і т. ін.). Термостатний, а, е. Термостатна камера. ТЕРМОСФЕРА, и, ж. Верхні шари атмосфери, вище 80—90 км, в яких температура зростає з висотою до дуже великих значень (1500 °С на висоті 200—300 км). ТЕРМОТЕРАПІЯ, ї, ж ., мед. Лікування теплом. ТЕРМОФІЗИКА, и, ж. Розділ фізики, який вивчає теплові ефекти фізич¬ них процесів. Термофізйчний, а, е. ТЕРМОФІКСАЦІЯ, ї, ж. Фіксація структури текстильного матеріалу за допомогою гарячої обробки для надання йому сталих розмірів. Оп¬ тимальний режим термофіксації. ТЕРМОФІЛ, а, ч., біол. Організм, що нормально розвивається тільки при високій температурі. Риби-термо - філи. Бактерії -термофіли. Термофільний, а, е. Термофільні бакте¬ рії. Термофільні гриби. Термофільні організми. ТЕРМОФЙБ, а, ч., біол. Організм, що не витримує високої температури. Гриби-термофоби. Термофобний, а, е. Термофобні орга¬ нізми. ТЕРМОФОСФАТ, у, ч., хім. Фосфорне добриво, що його виробляють сплав¬ лянням або спіканням фосфоритів чи апатитів з лужними солями, природними силікатами, шлаками, вапном. ТЕРМОХІМІЯ, ї, ж ., спец. Розділ фізичної хімії, що вивчає теплові явища, які виникають унаслідок хімічних реакцій. Термохімічний, а, е. Термохімічна об¬ робка. ТЕРМОЯДЕРНИЙ, а, е. 1. Який ґрун- тується на зіткненні ядер атома в їх безладному русі при надвисокій тем¬ пературі; зумовлений цим зіткнен¬ ням. Термоядерний вибух. Термоядерна реакція. 2. Пов’язаний з використан¬ ням термоядерної зброї. ТЕРОМОРФИ, ів, мн. Численна група наземних хребетних, які існували з кам’яновугільного до юрського пері¬ оду і дали початок ссавцям. ТЕРОР, у, ч. 1. Насильницькі дії (пере¬ слідування, захоплення заручників, убивства і т. ін.) з метою залякування, пригнічення політичних суперників, конкурентів, нав’язування певної лі¬ нії поведінки і под. 2. Залякування, загроза насильства. Тероргі ст, а, ч. Терористичний, а, е. Терористичний акт. Терористична група. Терористка, и, ж. Терорйстський, а, е. Терористське спо¬ рядження. ТЕРОРИЗМ, у, ч. 1. Здійснювання, застосовування терору; діяльність і тактика терористів. Хімічний теро¬ ризм. Електронний тероризм. 2. По¬ відомлення з метою залякування про можливий терористичний акт. Теле¬ фонний тероризм. Тероризований, а, е. Тероризування, я, с. Тероризувати, ую, уєш. 1. Залякувати терором, насильством; застосовува- 534 терпени — техно т ти терор, насильство. 2. Залякувати чим-небудь, домагаючись потрібних свідчень, дій і т. ін. ТЕРПЙНИ, ів, мн. (оди. терпен, у, ч.), спец. Ненасичені вуглеводні, які є складовою частиною рослинних ефірних олій. ТЕРПСИХЙРА, и, ж. 1. У давньогрець¬ кій міфології — одна з дев’яти муз, покровителька танців та хорового співу. 2. перен. Балерина. ТЕРЦЙТ, у, ч. 1 . муз. Ансамбль із трьох виконавців, переважно вокальний; тріо. 2. Музичний твір або частина такого твору для трьох виконавців. 3. літ. Трирядкова строфа в сонеті. ТЕРЦИНА, и, ж ., літ. Віршова форма з трирядкових строф, у якій риму¬ ються між собою перший і третій рядки, а другий рядок римується з першим і останнім рядками на¬ ступної строфи; вірш, написаний у такій формі. ТЕРЦІЯ, ї, ж. 1. муз. Третій ступінь діатонічної гами. 2. муз. Інтервал, вимірюваний трьома ступенями діа¬ тонічної гами. 3. Третя нота, стру¬ на. 4. Друкарський шрифт, розмір (кегль) якого дорівнює 16 пунктам (6 мм). 5. заст. У математиці та астрономії — одна шістдесята час¬ тина секунди. Терцієвий, а, е. Терцієві поєднання (у 1, 2 знач.). ТЕСЙЙ, див. Тезей. ТЕСИТУРА, и, ж ., муз. Висотне по¬ ложення звуків у музичному творі відносно діапазону голосу або му¬ зичного інструмента. Теситурний, а, е. ТЕСЛА, и, ж. Одиниця магнітної індукції в Міжнародній системі одиниць. ТЕСТ, у, ч ., спец. Коротке стандартне завдання, метод випробування, що застосовується в різних галузях науки для одержання кількісної чи якісної характеристики певних явищ. Тестовий, а, е. Тестові випробування. Тестова програма. Тестування, я, с. 1. Метод перевірки знань та навичок за допомогою тес¬ тів. Комп’ютерне тестування. 2. Ви¬ значення показників стану організ¬ му за допомогою тестів. Тестування на ВІЛ-інфекцію. 3. Застосування тестів для перевірки комп’ютера, програмного забезпечення. Тесту¬ вання і діагностика обчислювальних процесів. Тестувати, ую, уєш. Провести (про¬ водити) дослідження за допомогою тестів. Тестувати школярів. ТЕСТЕР, а, ч. 1. Пристрій, система, за допомогою якої контролюється досліджуваний об’єкт. 2. Прилад для перевірки, випробування чого- небудь, для зміни активного опору, сили електричного струму чи напру¬ ги в електричних ланцюгах. ТЕСТИКУЛЯРНИЙ, а, е. Той, що на¬ лежить до яєчка, сім’яний. ТЕСТИНГ, у, ч. Те саме, що тесту¬ вання. ТЕСТОЛбГІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає методи і прийоми засто¬ сування тестів для визначення здібностей та інших сторін осо¬ бистості людини. Тестблог, а, ч. Тестологїчний, а, е. ТЕСТОСТЕРОН, у, ч. Чоловічий ста¬ тевий гормон. Рівень тестостерону в організмі. ТЕСТУНЇДИ, ів, мн. Наземні черепа¬ хи, поширені в тропічних, субтро¬ пічних і почасти помірних зонах усіх континентів і островів, крім Австралії. ТЕТАНІЯ, ї, ж., мед. Хвороба, що ви¬ никає внаслідок порушення обміну речовин або порушення функції па- ращитоподібних залоз і виражається в приступах загальних або місцевих корчів. ТЕТ-А-ТЕТ, присл. Удвох, віч-на-віч; сам на сам, на самоті. ТЕТ-ДЕ-ПбН, а, ч. Застаріла назва укріплення перед мостом. ТЕТРА... Перша частина складних слів, що означає «чотири». ТЕТРАГбН, а, ч. Чотирикутник. Тетрагональний, а, е. Тетрагональна піраміда. ТЕТРАЕДР, а, ч., мат. Правильний чотиригранник, кожна грань якого являє собою трикутник; трикутна піраміда. Тетраедральний, а, е. ТЕТРАЛЙГІЯ, ї, ж., спец. Чотири лі¬ тературні або музично-драматичні твори, об’єднані спільною ідеєю та послідовністю сюжету. Тетралогічний, а, е. Тетралогічна форма твору. ТЕТРАМЕТР, а, ч., літ. В античному віршуванні — чотиричастковий вірш. Тетраметричний, а, е. Тетраметричний вірш. ТЕТРЙЛ, у, ч., хім. Вибухова речовина у вигляді блідо-жовтих, нероз¬ чинних у воді кристалів, що ви¬ користовується для виготовлення детонаторів. Тетриловий, а, е. Тетриловий детона¬ тор. ТЕТРЙД, а, ч., радіо. Електронна лам¬ па з чотирма електродами: катодом, анодом та двома сітками. ТЕУРГІЯ, ї, ж. Вид магії, що виникла в сиву давнину в країнах Сходу й за допомогою якої вважалося можли¬ вим підкоряти своїй волі дії богів і духів. Теург, а, ч. Теургічний, а, е. Теургічне вчення. ТЕФ, у, ч. Однорічна трав’яниста теп¬ лолюбна рослина родини злакових; абіссінська трава. ТЕФЛбН, у, ч„ хім. Високомолекуляр- на пластична речовина (штучна смо¬ ла), що відзначається найбільшою стійкістю щодо дії концентрованих кислот, лугів і розчинників. Тефлоновий, а, е. Тефлонове покриття. Тефлоновий посуд. ТЕХ... Перша частина складних слів, що відповідає слову «технічний» (у 1, 2 знач.). ТЕХНІЗАЦІЯ, ї, ж. Оснащення тех¬ нічними засобами, впровадження технічних засобів. Технізація наук. ТЕХНІКА, и, ж. 1. Галузь людської діяльності, пов’язана з вивченням, застосуванням і вдосконаленням засобів і знарядь праці. Електронно- обчислювальна техніка. Зварювальна техніка. 2. Сукупність машин, механізмів, механічних пристроїв, апаратів тощо певної галузі вироб¬ ництва. Сільськогосподарська техніка. Воєнна техніка. 3. Сукупність при¬ йомів, навиків, що застосовуються в певній діяльності, певному ремеслі, мистецтві. Техніка вишивання. Техніка вокалу. Техніка безпеки. Технік, а, ч. 1. Фахівець із певної галу¬ зі техніки, що має середню технічну освіту. 2. Той, хто працює в галузі техніки, технічних наук. Технічний, а, е. 1. Технічні питання. Технічний прогрес. Технічна револю¬ ція. Технічна інтелігенція. Технічна рада. Технічний догляд. Технічні засо¬ би. Технічний контроль (у 1, 2 знач.). 2. Технічний боксер (у 3 знач.). 3. Який виконує допоміжні роботи, що стосу¬ ються переважно зовнішнього боку справи. Технічний секретар. Технічний редактор. Технічний термін. Технічність, ності, ж. Технічно. ТЕХНО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю «тех¬ нологічний». ТЕХНО, невідм ., с., муз. Стиль сучасної молодіжної музики, якому властиве розмірене, дещо одноманітне звучан¬ ня мелодії і голосу із збереженням чіткого ритму. У стилі техно. 535 техногенний — типізувати т _ ТЕХНОГЕННИЙ, а, е. Який є наслід¬ ком розвитку техніки, результатом застосування різноманітних техноло¬ гій виробництва. Техногенні чинники. Техногенна катастрофа. Техногенність, ності, ж. ТЕХНО-ГРУІІА, и, ж. Група, яка ви¬ користовує музику в стилі техно. Виступ відомої техно-групи. ТЕХНОКРАТИЗМ, у, ч. Надмірне за¬ хоплення ідеями технократії. ТЕХНОКРАТІЯ, ї, ж. 1. Прошарок висококваліфікованих спеціалістів (учених, інженерно-технічної інте¬ лігенції, менеджерів і т. ін.), вищих функціонерів державного та вироб¬ ничого апарату, що беруть участь в управлінні виробництвом та розро¬ бляють і здійснюють економічну по¬ літику держави. 2. Напрям сучасної суспільної думки, який твердить, що основна роль у суспільстві має нале¬ жати науково-технічній інтелігенції, спеціалістам, технократам. Технократ, а, ч. Завзятий прихильник техніки й технічних наук, що на¬ магається протиставити їх наукам гуманітарним. Технократичний, а, е. Технократичні погляди. ТЕХНОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Сукупність знань, відомостей про послідов¬ ність способів перетворення речо¬ вин, енергії, інформації у процесі виробництва чого-небудь. Політичні технології. Інформаційна технологія. 2. Науково-технічна дисципліна, що описує ці знання, відомості. Лекція з технології сталі. Викладач технології металів. 3. Сукупність способів обробки або переробки матеріалів, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій тощо. Технолог, а, ч. Технологічний, а, е. Технологічна дис¬ ципліна. Технологічний процес . Тех¬ нологічні конструкції. Технологічний режим. Технологічна лінія. Технологічність, ності, ж. Технологіч¬ ність виробництва. ТЕХНОПбЛІС, у, ч. Спеціальна зона, в якій зосереджено велику кількість дослідницьких лабораторій і науко- ємних фірм, які часто групуються навколо університетів. ТЕХНОСФЕРА, и, ж. Сучасний не¬ природний стан біосфери, зміненої технічною й технологічною діяль¬ ністю людини. ТЕХНОФОБІЯ, ї, ж. Боязнь, не- сприйняття технічних пристроїв, електронного обладнання тощо у зв’язку з тим, що останні начебто мають шкідливий вплив на здоров’я людини. ТИБАР, у, ч. Фінікова наливка. ТИГЕЛЬ, гля, ч ., спец. 1. Посудина з вогнетривких матеріалів для плав¬ лення, нагрівання або сплавляння різних речовин (переважно металів). 2. Масивна металева плита друкар¬ ської машини для притискування паперу до вкритої фарбою друкар¬ ської форми. Тигельний, а, е. Тигельне плавлення ме¬ талів. Тигельна піч. Тигельний авто¬ мат. ТИК1, у, ч. Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м’язів обличчя, шиї, рук і т. ін. ТЙК2, у, ч. Цупка бавовняна або льня¬ на тканина (звичайно смугаста), що вживається для оббивання матраців, виготовлення чохлів і т. ін. ТИК3, а, ч. Велике дерево родини вербенових з міцною деревиною, що росте в лісовій смузі Індії й на острові Яві. ТИЛЬБЮРЇ, невідм ., с. Старовинний легкий відкритий двоколісний екіпаж. ТИЛЬДА, и, ж. Друкарський знак, що має форму вигнутої риски (~). ТИМОКРАТІЯ, ї, ж. Форма олігархії у Стародавній Греції, при котрій влада належить привілейованій меншості з високим майновим цензом. ТИМПАН1, а, ч. Стародавній ударний музичний інструмент; вид литавр. ТИМПАН2, а, «/., архіт. Трикутне поле фронтону з живописними або скульп¬ турними оздобами. ТИМПАНЇЯ, ї, ж., вєт. Хвороба жуйних тварин, що виражається у великому здутті газами рубця та сітки шлунка. Тимпанічний, а, е. ТИМПЛІПІТО, невідм ., «/., муз. Му¬ зичний інструмент — кавказькі литаври, півкулі яких зроблені з глини, обтягнутої тонкою козлячою шкірою або міхуром бика. ТИНЕЙДЖЕР, а, ч. Юнак або дівчина віком від 13 до 19 років. Одяг для тинейджерів. Тинейджерський, а, е. ТИНКТУРА, и, ж. Настоянка ліку¬ вальної речовини на спирті або ефірі. Тинктурний, а, е. ТИП, у, ч. 1. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група пред¬ метів, понять, явищ. Тип авто¬ мобіля. Тип суспільних відносин 2. спец. Найвища категорія в систе¬ матиці тварин і рослин, що об’єднує споріднені класи. 3. Характерна будова тіла, зовнішність людини, пов’язані з її належністю до певної етнічної категорії. Людина східного типу. 4. Художній образ у літературі та мистецтві, у якому узагальнено найхарактерніші риси певної групи людей. 5. Категорія людей, об’єдна¬ них якимись характерними рисами (соціальними, національними, про¬ фесійними тощо), а також яскравий її представник. Типовий, а, е. 1. Який відзначається ознаками, властивими якій-небудь сукупності осіб, явищ, предметів і т. ін; яскраво виражений, справ¬ жній. 2. Який часто зустрічається; характерний, звичайний, природ¬ ний для кого-, чого-небудь. Типова помилка. 3. Який виявляє загальне в частковому, індивідуальному. Типовйй, а, е. Який є зразком, стан¬ дартом для ряду однорідних явищ, фактів і т. ін.; зразковий. Типова мо¬ дель. Типовий трудовий договір. Типові меблі ; установлений, прийнятий для всіх установ, підприємств і т. ін. пев¬ ного роду. Типові норми. Типовість, вості, ж. ..ТИП, ...ТИПІЯ. Друга частина склад¬ них слів, яка вказує на зв’язок з по¬ няттям «відбиток», «друк». ТИПАЖ, у, ч. 1. Людина з характерною зовнішністю, що служить моделлю для художника, скульптора, фото¬ графа. 2. кін . Актор, що за своїми зовнішніми даними підходить для виконання певної ролі. 3. Художній образ, тип в образотворчому та сце¬ нічному мистецтві. 4. збірн.у техн. Сукупність типів, зразків, моделей яких-небудь виробів. Типаж трак¬ торів. Розширення типажу метало¬ обробних верстатів. Типажний, а, е. Типажні дані. Людина типажна. Типажність, ності, ж. ТИПІЗАЦІЯ, і, ж. 1. Втілення засобами мистецтва, літератури загального, ти¬ пового в частковому, індивідуально¬ му, у конкретних художніх образах, формах. 2. спец. Зведення великої кількості зразків машин, деталей, будівель, технологічних процесів і т. ін. до обмеженої кількості вибраних типів; уніфікація. 3. Віднесення до певного класифікаційного типу. Ти¬ пізація ґрунтів. Типізація озер. Типізований, а, е. Типізування, я, с. Типізування ясищ дійсності . Типізувати, ую, уєш. Здійснювати ти¬ пізацію. Типізувати машини. Типізу¬ вати рослинність. 536 типологія — титрувальниця т ТИПОЛЙГІЯ, ї, ж. Вид наукової сис¬ тематизації, класифікації чогось за спільними ознаками. Лінгвістична типологія. Типологічний, а, е. 1. Типологічна класифікація мов. Типологічний метод дослідження. 2. Пов’язаний з певним типом організму; влас¬ тивий певному типу. Типологічні особливості. ТИПЙМЕТР, а, ч. Прилад для визна¬ чення розміру друкарських літер. Типометричний, а, е. Призначений для лінійного вимірювання елементів набору (у друкарні). Типометрична лінійка. Типометрія, ї, ж. Друкарська система мір для лінійного вимірювання еле¬ ментів набору (літер, рядків, шпальт і т. ін.). ТИПОМОРФІЗМ, у, ч. Генетична обумовленість характерних власти¬ востей та ознак мінералів (напр., зовнішнього вигляду, особливостей хімічного складу, деяких фізичних особливостей і т. ін.). ТИР, у, ч. Закрите або напівзакрите приміщення, спеціально пристосо¬ ване для навчальної й тренувальної стрільби з ручної вогнепальної та пневматичної зброї. ТИРАДА, и, ж. Довга фраза, багато¬ слівна репліка в діалозі, виголошені в піднесеному тоні. Монолог такого характеру в романі, п’єсі. ТИРАЖ1, у, ч. 1. Розіграш державної позики або лотереї. Провести ти¬ раж. 2. Погашення облігацій позик або інших паперів установою, що їх випустила. ТИРАЖ2, у, ч. Кількість примірників друкованого видання одного випус¬ ку. Тираж словника. Тиражування, я, с. Тиражування кіно¬ фільмів на кінокопіювальній фабриці. Тиражування книжок. Тиражувати, ую, уєш, спец. 1. Встанов¬ лювати тираж друкованого видання. 2. Робити потрібну кількість копій чого-небудь. ТИРАН, а, ч. 1. У Стародавній Гре¬ ції та в Римі, а також у містах- республіках Італії XIII— XVI ст. — правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом і керує одноособово. 2. Жорстокий пра¬ витель, дії якого ґрунтуються на свавіллі та насильстві; деспот. 3. перен. Жорстока, деспотична лю¬ дина, що зловживає своїм впли¬ вом, становищем, своєю владою над ким-небудь; мучитель. Тиранити, ню, ниш. 1. Виявляти дес¬ потизм, жорстокість стосовно когось. 2. Завдавати страждань, мук кому- небудь; зумисно мучити когось. Тиранія, ї, ж. 1. У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII— XVI ст. — одноособове правління тирана. 2. Правління, влада, що ґрунтується на свавіллі та насильстві. 3. перен. Деспотизм, жорстокість стосовно кого-небудь. Тиранічний, а, е. Тиранічна влада. Ти¬ ранічні закони. Тиранський, а, е. ТИРАНА, и, ж. Андалузький танець. ТИРАНОЗАВР, а, ч. Останній і найбіль¬ ший хижий динозавр з групи карно- заврів, що жив у Північній Америці наприкінці крейдяного періоду. ТИРАТА, и, ж. Гамоподібний пасаж. ТИРАТРЙН, а, ч. Газорозрядний при¬ стрій з катодом, анодом і сіткою, роз¬ міщеними в спеціальному балоні з розрідженим газом. Імпульсні водневі тиратрони. Тиратронний, а, е. Тиратронний інди¬ катор. ТИРЙ, невідм ., с. 1. Розділовий знак, що має форму прямої горизон¬ тальної риски (— ). 2. Знак такої форми в азбуці Морзе, а також звуковий сигнал, що відповідає цьому знакові. ТИРЕЙЗ, у, ч. Розлад секреції щитопо¬ дібної залози. ТИРЕОТОКСИКОЗ, у, ч. Захворю¬ вання людини, що виникає при підвищеній секреторній функції щитоподібної залози. ТИРЙСТОР, а, ч. Керований напів¬ провідниковий вентиль, який за¬ стосовується в силових пристроях перетворювальної техніки та в авто¬ матиці. Тиристорний, а, е. Тиристорний вен¬ тиль. ТИРОЗИН, у, ч. Амінокислота, що входить до складу майже всіх білків; в організмі людини й тва¬ рин є вихідною речовиною для синтезу гормонів тироксину та адреналіну. ТИРОКСЙН, у, ч. Гормон щитоподібної залози — амінокислота, що містить великий відсоток йоду (стимулює обмін речовин, ріст і диференціа¬ цію тканин в організмі людини й тварин). ТИРС, а, ч. У грецькій міфології — жезл бога виноградарства й винороб¬ ства Діоніса (у римській — Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці. ТИТАН1, а, ч. 1. У старогрецькій міфо¬ логії — божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу. 2. перен. Людина, що відзначається надзвичайною, величезною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа. Титан науки. Титанічний, а, е. 1. Титанічна сміли¬ вість. 2. Величезний, надзвичайний своєю силою, розмахом, напруженіс¬ тю. Титанічна натура. Титанічна праця. Титанічність, ності, ж. ТИТАН2, у, ч. Хімічний елемент, твер¬ дий метал сіро-сталевого кольору, який завдяки своїм високим меха¬ нічним та антикорозійним власти¬ востям і легкості використовується в авіа- та ракетобудуванні, суднобуду¬ ванні тощо. Титанистий, а, е. Титанисте залізо. Титановий, а, е. Титанове білило. ТИТАН3, а, ч. Великий кип’ятильник особливої конструкції. ТИТАНІДИ, нід, мн. У давньогрецькій міфології — сестри титанів. ТИТАНІТ, у, ч. Мінерал бурого або жовтого, рідше зеленого кольору, що зустрічається у вигляді дріб¬ них зерен або складних кристалів і з якого одержують хімічний еле¬ мент титан (див. титан2). ТИТАНОМАГНЕТИТ, у, ч. 1. Мінерал підкласу складних оксидів. 2. Ком¬ плексна руда заліза титану і вана¬ дію. Титаномагнетитовий, а, е. Титаномаг¬ нетитова руда. ТИТАНОТЕРІЄВІ, их, мн. Родина викопних ссавців ряду непарноко¬ питих. ТИТЙСТЕР, а, ч. Спеціаліст з дегус¬ тації чаю. ТИТР, у, ч.у спец. 1. У кінофільмі — на¬ пис на кадрі, що повідомляє назву фільму, дає перелік дійових осіб, містить пояснювальний текст і т. ін. 2. В аналітичній хімії — концентра¬ ція розчину, який застосовують для титрування. 3. У текстильній про¬ мисловості — товщина шовкової нитки, що визначається вагою мот¬ ка; ваговий номер. Титр шовку. Титрований, а, е, хім. Титрований роз¬ чин. Титрування, я, с., спец. 1. В аналітич¬ ній хімії — визначення кількості речовини, що є в якомусь розчині, шляхом порівняння його реакцій з реакціями розчину, концентра¬ ція якого відома. 2. У текстильній промисловості — визначення титру волокон і ниток. Титрувальних, а, ч. Той, хто займається титруванням. Титрувіпьниця, і, ж. 537 т титрувати — томасшлак Титрувати, ую, уєш. 1. хім. Робити титрування (у 1 знач.). Титрувати розчин. 2. текст. Визначати титр во¬ локон і ниток. Титрувати шовк. ТИТУЛ, у, ч. 1. Спадкове чи надане мо¬ нархом почесне дворянське звання (князь, граф, барон, віконт і т. ін.) або звання володаря держави (ко¬ роль, цар). 2. Найменування, звання, що дається комусь на знак визнання його заслуг, високого громадського становища тощо. Чемпіонський ти¬ тул. Титул королеви краси. 3. Назва, заголовок книжки. 4. У буржуазній юриспруденції XIV— XX ст. — під¬ става якого-небудь права. Титул власності. Титул купівлі-продажу. Титулування, я, с. Називання кого- небудь відповідно до титулу (у 1, 2 знач.). Офіційне титулування . Тйтульний, а, е. Титульні шрифти. Ти¬ тульна сторінка. Титульний аркуш (у 3 знач.). ТИФ, у, ч. Загальна назва гострих ін¬ фекційних захворювань: висипного, поворотного й черевного тифу та паратифу. Тифозний, а, е. Тифозна паличка. ТИФЛОПЕДАГбГІКА, и, ж. Наука про виховання та навчання сліпих і слабозрячих. Тифлопедагог, а, ч. Тифлопедагогічний, а, е. ТИФЙЗІ, невідм. Італійські футбольні болільники-фанатики. ТИФбїД, у, ч ., спец. Легка форма че¬ ревного тифу. Тифоїдний, а, е. Тифоїдна гарячка. ТІАМІН, у, ч. Вітамін, який в орга¬ нізмі людини й тварин бере участь у вуглеводному обміні (відомий під назвою В,). ТІАРА, и, ж. 1. Головний убір старо¬ давніх східних царів, жерців, який був символом вищої влади, високого становища. 2. Трьох’ярусний голов¬ ний убір Папи Римського. ТІОКЙЛ, у, ч. 1. Синтетичний матеріал, подібний до каучуку; застосовується для виготовлення шлангів, труб, ізо¬ ляції проводів і т. ін. 2. Лікарський препарат для дезінфекції й очищення дихальних шляхів. ТІОСУЛЬФАТИ, ів, ч., мн. Солі тіосір- чаної кислоти. Тіосульфат натрію. Тіосульфат магнію. ТІОЦІАНАТИ, ів, мн. Солі та ефіри тіоціанової кислоти. ТІУРАМ, у, ч. Хімічний препарат для захисту рослин від хвороб, які спри¬ чинені фітопатогенними грибами. Парафіновий тіурам. ТОБОГАН, у, ч. 1. Сани без полозів для перевезення вантажів вручну або за допомогою собак, поширені в індіанців Канади. 2. Дерев’яні сани для катання й змагань на швидкість спускання з гір; змагання на цих санях. ТЙГА, и, ж. Чоловічий верхній одяг громадян у Стародавньому Римі. ТОГАТА, и, ж. Різновид давньорим¬ ської комедії, назва якої походить від римської тоги. ТЙДЕС, а, ч. Елемент у парному фігурному катанні на ковзанах, коли партнер знаходиться у позі «циркуль»; упираючись носком у лід та тримаючи партнерку за руку, а партнерка описує навколо парт¬ нера спіраль на одному ковзані в положенні тіла майже паралельно до льоду. ТОЙТЕР’ЙР, а, ч. Порода маленьких короткошерстих собак різної масті з групи тер’єрів. ТОКАТА, и, ж. Віртуозна музична п’єса для фортепіано або органа, витриму¬ вана у швидкому, розміреному русі при чіткому ритмові, найчастіше з додаванням ударної акордової техніки. ТОКОЛЙГІЯ, ї, ж ., мед. Наука про акушерство. Токолог, а, ч. Токологічний, а, е. ТОКОФЕРЙЛ, у, ч ., мед. Вітамін гру¬ пи Е. ТОКСЕМІЯ, ї, ж ., мед. Циркуляція в крові токсичних речовин різно¬ манітного походження. ТОКСИКАЦІЯ, ї, ж., мед. Отруєння організму, спричинене дією на нього токсинів і отрут. ТОКСИКОГЙННІСТЬ, ності, ж. Здат¬ ність паразита виробляти ті чи інші отруйні для рослини речовини. ТОКСИКбЗ, у, ч., спец. Хворобливий стан, що виникає внаслідок дії на організм людини або тварини ток¬ синів і отрут. ТОКСИКОЛОГІЯ, і, ж. Наука, яка вивчає фізичні і хімічні властивості токсинів і отрут, їх дію на організми людини або тварини та досліджує засоби запобігання й лікування отруєнь. Токсиколог, а, ч. Токсикологічний, а, е. Токсикологічна бригада швидкої допомоги. Токси¬ кологічна лабораторія. ТОКСИКОМАНІЯ, ї, ж., мед. Згубна пристрасть до токсичних речовин. Профілактика наркоманії та ток¬ сикоманії. Токсикоман, а, ч. ТОКСЙН, у, ч., спец. Отруйна речо¬ вина, яку утворюють хвороботворні мікроорганізми, а також деякі види тварин і рослин. Токсйчний, а, е. Токсичні речовини. Токсйчність, ності, ж. ТОКСОПЛАЗМА, и, ж., мед. Рід паразитичних найпростіших, які паразитують ,у тілі ссавців, у т. ч. й людини. ТОКСОПЛАЗМОЗ, у, ч., мед. Пара¬ зитарне захворювання людини та ряду тварин, що спричинюється токсоплазмами. ток-шбх невідм , с. Телевізійне ін¬ терв’ю з якою-небудь відомою осо¬ бою (політиком, суспільним діячем, актором і т. ін.). ТОЛ, у, ч. Вибухова речовина; скоро¬ чена назва тринітротолуолу. ТОЛЕІГ, у, ч. Вулканічна гірська по¬ рода. ТОЛЕРАНТНИЙ, а, е. 1. мед. Здат¬ ний витримувати несприятливий вплив яких-небудь чинників. 2. Поблажливий, терпимий до чи¬ їхсь думок, поглядів, вірувань тощо. Толерантність, ності, ж. Толерантно. Поводитися толерантно. ТбЛИНГ, а, ч. Форма співпраці ком¬ паній різних країн, за якої компанія однієї країни передає компанії в іншій країні сировину, комплек¬ тувальні вироби на подальше пере¬ роблення, а потім одержує назад продукт, виготовлений з переданої сировини. ТбЛОС, а, ч. Кругла в плані, пере¬ важно монументальна, культова споруда — гробниця чи храм. ТОЛУЇДЙН, у, ч., хім. Речовина, що є амінопохідною толуолу. Толуїдйновий, а, е. Толуїдиновий синій (барвник). ТОЛУЙЛ, у, ч. Рідкий вуглеводень, безбарвна органічна сполука із своєрідним запахом, яку добу¬ вають із кам’яновугільної смоли та нафти і використовують для виготовлення вибухових речовин, лікарських препаратів, барвників і т. ін. Толуоловий, а, е. ТОЛЬ, ю, ч. Покрівельний матеріал, виготовлений з товстого карто¬ ну, просоченого кам’яновугільним дьогтем. ТОМАГАВК, а, ч. Ударна кидальна зброя північноамериканських ін¬ діанців, що має форму топірця з довгим держаком. ТОМАСШЛАК, у, ч., мет. Багаті на фосфор відходи, які утворюються під час перероблення чавуну в сталь томасівським способом; після роз¬ мелювання — важкий темно-сірий 538 томат — топографія т порошок, що застосовується в сіль¬ ському господарстві як фосфорне добриво. ТОМАТ, ч.І. род. а. Помідор. 2. род. у. Соус, паста з помідорів. Томатний, а, е. Томатний соус. ТОМЇЗМ, у, ч. Напрям католицької філософії і теології, який поєднав християнські догмати з методом Арістотеля. ...ТОМІЯ. Друга частина складних слів, яка позначає відношення цих слів до розсічення, розрізання. ТОМбГРАФ, а, ч. Спеціальний апарат для пошарового рентгенологічного дослідження організму. Томографія, ї, ж. Пошарове рентге¬ нографічне дослідження організму людини, зокрема легень, мозку, кісток, суглобів і т. ін. ТОМПАК, у, ч. Золотистого кольору сплав міді з цинком, різновид латуні; використовується для виготовлення дешевих прикрас, господарчо-побу¬ тових предметів І т. ін. Томпаковий, а, е. Томпаковий ланцю¬ жок. ТОН, у, ч. і. фіз. Звук, що утворю¬ ється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук; взагалі звук, певне звучання, викликане періодичним коливанням повітря. 2. муз. Співвідношення двох звуків, що охоплюють 1/6 октави і є мірою для визначення розміру якісної величини інтервалу; складається з двох півтонів. Почати пісню на тон вище. 3. мед. Звук працюючого серця, його клапанів; звук, що утворюєть¬ ся при простукуванні порожнинних органів людського тіла. 4. Характер звучання голосу людини за висо¬ тою та силою під час мовлення. 5. Характер звучання мови людини, манера висловлювання, що виража¬ ють різні емоційні відтінки, став¬ лення до об'єкта мовлення, настрій того, хто говорить, риси його вдачі і т. ін. Ласкавий тон. 6. Манера пово¬ дитися, стиль і характер поведінки людини. 7. Колір, забарвлення або відтінок якогось кольору; загальний кольоровий лад художнього витво¬ ру; ступінь яскравості, насиченості кольору або сукупності відтінків на певній ділянці малюнка, фото¬ графії, картини. Холодний тон. Теп¬ лий тон. Пастельні тони. 8. перен. Загальна спрямованість, характерна особливість чого-небудь. 9. лінгв. Ви¬ сотно-мелодійна характеристика, що дозволяє відрізнити один від одного склади або слова у мовах, де тон виконує смислорозрізнювальну функцію. Тональний, а, е. Тональний варіант (у 1 знач.). Тональна інтерпретація (у 7 знач.). Тональність, ності, ж. 1. муз. Характер¬ не звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами, що визначається положенням головного тону. Мажор¬ на тональність. Мінорна тональність. 2. Характер, сила звучання тону, голосу. 3. літ. Основна емоційна настроєність твору. 4. мист. Пере¬ важний колір, поєднання основних тонів на картині, що створює відпо¬ відну емоційну настроєність. ТОНАДА, и, ж. Загальна назва на¬ родних пісень в Іспанії та країнах Латинської Америки. ТОНАДЙЛЬЯ, ї, ж. Іспанська музична комедія XVIII — початку XIX ст. ТОНАРМ, у, ч. Механізм програвача, який тримає його головку та за¬ безпечує можливість переміщення головки від краю грамплатівки до її центру. ТЙНДО, невідм ., ж. Картина, кругла за формою. ТОНЗИЛІТ, у, 4., мед. Запалення глот¬ кових мигдаликів. ТОНЗУРА, и, ж. Виголене місце на маківці голови у католицьких духов¬ них осіб. ТОНІЗУВАТИ, ую, уєш, спец. 1. По¬ ліпшувати функціональний стан органів, тканин і т. ін. живого ор¬ ганізму. 2. перен. Підвищувати жит¬ тєвий тонус, підбадьорювати. 3. Ро¬ бити тонічним, наближати до тоніч¬ ного (вірш). Тонізація, ї, ж. Тонізований, а, е. ТбНІК, а, 4. Тонізувальний прохоло- джувальний напій. ТЙНІКА, и, ж ., муз. Головний, основ¬ ний тон, звук ладу, до якого тяжіє решта звуків ладу. Тонічний, а, е. Тонічний вірш. Тонічне віршування. Тонічний наголос. Тонічність, ності, ж. ...ТАНІЯ. Друга частина складних слів, що означає напругу, тиск. ТОНМЕЙСТЕР, а, ч. Спеціаліст з акус¬ тики, що відповідає за звукову час¬ тину радіопередачі; звукооператор. ТбННА, и, ж. Міра ваги, яка дорівнює тисячі кілограмів; що-небудь, що має таку вагу. ТОННАЖ, у, 4. 1. Реєстрова місткість судна. 2. Вага якоїсь продукції, виражена в тоннах. Загальний тон¬ наж. Тоннажність, ності, ж. Тоннажність судна. ТОНбМЕТР, а, 4., спец. Апарат для ви¬ мірювання артеріального тиску. Тонометрія, \г ж. Вимірювання тиску. ТОНОФІБРИЛИ, ів, мн. Нитчасті утворення в епітеліальних тканинах тварин. ТЙНУС, у, 4. 1. фізіол. Стан, коли тривале збудження нервової або м’язової тканини не супроводиться стомленням і зумовлює добре функ¬ ціонування організму. 2. Життєва активність, рівень життєдіяльності. 3. перен. Загальний рівень настроє¬ ності, характер настрою чого-небудь. ТОП1, а, 4., мор. Верхній кінець щогли або стеньги (на судні). ТОП2, а, 4. Легка жіноча блузка на бретельках. ТОП3, а, 4. Список призерів, учасників конкурсу, хіт-параду і под. у межах 10—20 місць. ТОПАЗ, 4. 1. род. у. Мінерал із класу силікатів, звичайно прозорий, без¬ колірний або блакитний, солом’я¬ но-жовтий, червонуватий, окремі камені якого завдяки своїй красі використовуються як коштовні. 2. род. а. Один камінь, кристал цьо¬ го мінералу. Топазовий, а, е. Топазова діадема. ТОПЕНАНТ, а, ч. Снасть, призначена для підтримування і підіймання горизонтальних і похилих рангоут¬ них дерев. ...ТОПИ. Друга частина складних слів, яка вказує на зв’язок з поняттям «місце». ТбПІКА, и, ж. 1. У риториці — мисте¬ цтво користуватися загальними міс¬ цями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. 2. Загальний доказ, загальне судження, застосова¬ ні до всіх однакових випадків. ТОПІНАМБУР, а, ч. Багаторічна трав’яниста рослина родини склад¬ ноцвітих із бульбами, які використо¬ вуються на корм худобі, у харчуванні людей, а також для добування цукру й спирту; земляна груша. ТОПІЧНИЙ, а, е, спец. Пов’язаний з певним місцем, локальний. ТОПКРбС, у, 4. Метод схрещування, який застосовується у селекції рос¬ лин. ТЙПЛЕС, невідм. Без верхньої частини одягу, з оголеними грудьми. Танцю¬ вати топлес. ТОП-МОДЕЛЬ, і, ж. Супермодель. ТОПОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Розділ геодезії, що вивчає земну поверхню, спосо¬ би її вимірювання та зображення на плані або карті. 2. Сукупність гео¬ графічних ознак певного населено¬ го пункту, адміністративно-терито- 539 т топограф ^ торшонований ріальної одиниці тощо. Топографії рівнини. Топограф, а, ч. Топографічний, а, е. Ь Топографічні знімання . Топографічна карта * То¬ пографічна номенклатура (у 1 знач.). 2. Який складається з топографів. ТОПОЛбГІЯ, ї, Жі Розділ геометрії, що вивчає якісні властивості тео- меіричних фігур, незалежні від їх розмірів. ТОПОЛОГ,^ Чі Топологічний, а, е. ТОПбНІМ; Зі ч., спец; Власна гео- їрафічна назва. Словник топонімії України . Топонімікби, у, ч. Сукупність Назв місцевостей. ТОПОНІМІЯ* ї, ж. 1. Сукупність геЙ* графічний Назв населених пунктів, гір, рівнин, озер, річок/ лісів ітЛн. певної території. 2. Розділ ономасти¬ ки, який вивчає власні імена — на¬ зви географічних об’єктів. Топонімійний, а, е. Топонімійний мате¬ ріал. Топонімійні Назви. Топоніміка, и, ж. Розділ мовознавства, Лцо вивчає топонімію. Топоніміст, а, ч. Топонімічний, а, е. Топонімічні" дослі¬ дження. ТОПОНОМАСТИКА, й, ж. Мовознав¬ ча1 наука 'про назвй місцевостей. Топономастйчннй, а, е. ТбПСЕЛЬ, я, Ч., мор. ТСоСе* трикутної форми вітрило, яке підіймають над іншим вітрилом. ТбП-ПІМБЕРС, а, ч. Верхня частина шпангоута на Дерев’яному суййі, ТбП-ХІТ, у? ч. НайпопуЛярніший шля- тер'у хіт-парадї. ТОР*, а, ч. Геометричне тіЯо, утворене обертанням круга навколо осі, що Лежйть у плбщині ціого Круга Й>йе
перетинає його.

ТОР2, у, ч. У давньоскандинавСЬТсій
міфології — бог грому й блйСкавки.

уТбРА, и, жі І. В іудаїзмі — назва пер¬
шої частини Біблії -^П’ятйКнйжжя
МойСея, 2. Пергаментний с$гвій&Цйм
текстом, Що зберігається в Синагозі.

ТбРАКАлЬНИЙ/а, е, анат. Грудний,
той, що стосується грудної порожни¬
ни. Торакальна хірургія.

ТОРАКОАКУСТИКА, и, ж. Операція
перепалювання Зрощень між ле¬
генями і грудною стінкою під час
штучного пневмотораксу.

ТОРАКОПЛАСТИКА, и, ж. Хірургічне
видалення певнйК діляНоК ребер*

ТОРАКОСКОП, ї, -ч. Інструмент з
оптичною та освітлювальною систе¬
мами для дослідження плевральної
пороЖнини людини.

Торакоскопія, ї, ж; Метод дослідження
плевральної порожнини за допомо-
V гою спеціального^іриладу — тора-*
коскода; плевроскопія.
ТОРАКОТОМІЯ, ї, ж. Операція
розтину грудної клітки для ХІ-
рургічного доступу до органів,
що розміщені з ній* а також для
дренування при накопиченні в
грудній клітці ексудату. т
ТбРАКС/ у, ч. Грудна клітка,
ТОРДЬЙбН, Д, * чз Старовинний
французький бальний танець.
ТОРЕАДбР, а*, *ч. Головний учасник
бою биків в Іспанії та в країнах
Латинської Америки/ який шпагою
завдає бикові останнього*, емер-?
тельного удару; матадор.
Тореадорський, а/ е. Тореадорський
плащ.

ТОРЙРО, невідм ., ч. Те саме* що
тореадор.

ТбРІ, невідм .* с. Британська полі¬
тична партія (виникла напри¬
кінці 70-х на початку 80-х рр.
XVII ст.), що представляє^ інтереси
великих землевласників^

ТОРКРЙТ, у, ч., спец. 1. Пневматичний
апарат для подавання Цементного
розчину на якусь поверхню силь¬
ним струменем стисненого* пові¬
тря. 2. Шар цементного розчину,
нанесений на якусь поверхню за
Допомогою такого апарата.
Торкретний, а/ е.

Торкретних, а, 4. Фахівець 3 торкре-
тування.

Торкретування, я* с.

Торкретувати, ую, Уєш* Наносити на
якусь поверхню шар цементного
розчину за допомогою торкрету
ТОРНАДО, невідм ., 4. Назва тромбів
(див. тромб2). Пройшов торнадо .6
ТОРПЕДА, и, жі Саморушний і са-
мокерований Підводний снаряд си¬
гароподібної форми, яким озброєно
підводні Човни* військові кораблі
та торпедоносців

Торпедист, ТорпедниКГ а* 4. Військо¬
вий моряк, який обслуговує тор¬
педний апарат.

Торпедний^ а/ е. Торпедний механізм.

Торпедна атака.

Торпедований, е>

Торпедування, я, А
Торпедувати, ую, уєш, 1, Атакувати
торпедою* завдавати ударів торпе¬
дами. 2. перен. Ворожими діями,
протидіямю зривати що-небудь,
не допускати здійснення чого-
небудь.

ТОРПІДНИЙ, а, е. Заціпенілий,
нечутливий, млявий; такий* що
не реагує^

ТОРС, а, ч. Тулуб людини; скульп¬
турне зображення тулуба людини.

ТОРСЇЙНИЙ, а, е, техн. Пов’язаний
з крученням. Торсійна підвіска.

ТОРСІОГРАМА, й, ж. Запис крутиль¬
них коливань валів машин (двигу¬
нів, помп тощо).

ТОРСібГРАФ, а, Чі Прилад* за допо¬
могою якого записують крутильні
моменти валів машин, зокрема
двигунів.

ТОРСібМЕТР, а, ч- Прилад, за допо¬
могою якого визначають крутильні
моменти валів матий* зокрема
двигунів.

ТОРСібН, а/ 4« Вал (стрижень) зі
зниженою жорсткістю на кручен¬
ня; застосовується для покращення
гасіння^ крутильних коливань*

ТОРТ, а, 4. Кондитерський виріб пере¬
важно круглої форми з бісквітного,
пісочного та ін. тіста, покритий
кремом,^ цукатами тощо, Вафельний
торт – Пісочний торт< Тортниця, і, ж. Тарілка для ррта. Тортовий, а, е. Тортовий крем. ТОРФ, у, ч. Суцільна маса, що утворю¬ ється в болотах і являє собою скуп¬ чення напіврозкладених рослинних решток із домішкою мінеральних частинок (піску, глини тощо); на¬ лежить до горючих корисних копа¬ лин, а також використовується як добриво. Торфований, а,, е. Торфований ґрунт. Торфовий у? а* е.л 1. Торфовий порошок. Торфовий ґрунт , Торфові болота. Торфовий брикет. Торфовий компост. Торфовий дьоготь* Торфові смоли. 2і Що <*тос^ добувацця й перероб¬ лення торфу* Торфове господарство. Торфовий комбайн . 3. Який працює на торфі. Торфова електростанція , Торфовище, а, с. Торф’яний, Торф’яна промисловість. Торф’яний насос, Торф’янйк, а, ^ Іг Поклади торфу. 2. Робітник на торфорозробках. Торф’янйстий, а, е. Торф’янистий ґрунт. Торф’янйстість, тості, ж. Торфування, я, с. Торфувати* у$о, уєш, г, Удобрювати ґрунт торфом. ТОРШЙР, а, 4. Світильник на високій підставці, який стоять на підлозі. Торшерний, а, е. Торшерна лампа. ТОРШбН, у, 4. 1. Бавовняна тканина з негустим переплетенням циток. 2. Пацір Із шорсткою (часто схо¬ жою на переплетення тканини) поверхнею, застосовуваний для малювання. Торшонований* а, е. 540 торшонування трагізму т Торшонування,? я, а Ь Нанесення тисненням на поверхню паперу4 або картону рельєфних малюнків. 2* Нанесення інструментом невели¬ ких заглиблень на поверхню обрізу книги, що є засобом свбєрИного Оформлення видань. Торшонувати, ую,*уєіш ТОСТ4, а, «ті Підсмажений *абовМДсу^ шений тонкий шматочок* хлібам Тостер, а, ч< Електричний прилад для приготування тостів* ТОСТ2* у, чд Коротка застільна прр- мова з побажанням чогосігі пропо¬ зицією випити чарку на честь когої, чого-небудь^ ТОТАЛІЗАТОР, а, Ч* ІаМеханічнийді- чильниК На перегонах, що показує грошові ставки* Зроблені на якогось коня. 2. Бюро, Що приймає грошові ставки на коней і сплачує виграші. 3. Гра на гроші під часНаких /Пере¬ гонів. ТОТАЛІТАРЙЗМ, у, ч. Ь Державний устрій, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над Усіма сферами життя суспільства, фактичною ліквідацією конститу¬ ційних прав та свобод, репресіями по відношенню до опозиції. 2. Напрям політичної думкй, ЩО обґрунтовує встановлення тоталітарного режиму. Тоталітарйст, а, ч. Тоталітарний, а, е, кніїжя. Тоталітар¬ ний режимі Тоталітарна держава. Тоталітарна секта. Тоталітарність, ності, ж. { ТОТАЛЬНИЙ, а, е, кнііжн . Який стот сується всіх, охоплює все, всіх; ЯКИЙ поширюється на всіх; загальний, всеосяжний. Тотальна мобілізація. Тотальна війна. Тотальність, ності, ж. Тотальність оборони. ТОТЕМ, а, ч. 1. У первісних релігі¬ ях — тварина (рідше рослина, явище природи й т. їн.), що вважалася родо¬ начальником і охоронцем роду або племені й була культовим Об’єктом. 2. Герб племені ІЗ зображенням та¬ кого символу. Тотемний, а, е. Тотемний кулЬт. ТОТЕМІЗМ, у, ч . Одна з первісних форм релігійних вірувань* за якою нібито існує надприродний зв’язок між даною родовою ґрупою людей І тотемом. Тотемістичний, а,ге. Тотемістичні об¬ ряди. ТРАВЕРЗ, див. траверс1* ТРАВЕРЗА, див. траверса. р ТРАВЕРЗНИЙ, ди Є. траверсний1* ТРАВЕРС1, ТРАВЕРЗ, у, Ні и тільки трйверс, військ. Поперечне прикриття (насип) з^окопах, траншеях, що За* хищає від вогню з флангів або з тилу. 2* ав.,мор. Напрям, перпендикуляр¬ ний да курсу судна, літака* ,3, тлОсїі траверс. Гідротехнічна споруда у ви¬ гляді дамби,- що тягнеться від берега до середини річки й захищає берег від руйнівної дід течії. 4. тільки тра¬ верз, мор, ПоперечНа^перЄгор6Дка, стінка на судні* Д, технл Те саме, що П^траверса, траверза* Траверсний1і Траверзний, а» е> Траверс *
ний пристрій

Траверсування1, зї, с. Траверсування
траншеї *

Траверсувати1, ую, уєш, військ* Роби¬
ти траверс (дкватр аверс1 уД Знач,)^
ТРАВЕРСІ У» ч>* торт. Перехід
альпіністів по гребеню гірського
хребта, Що об’єднує кілька гірських
вершиш

Траверсний7; а,, е. Траверсний марш¬
рут.

Траверсування2/яя, с. Траверсування
гірського хребта ^

Траверсувати2* ую, уєш, Здій^цю-
ватютраверс ідив \ траверс2), Травер¬
сувати гірське пасмо .

ТРАВЕРСА, ТРАВЕРЗА і и, спец.

1. Поперечна перекладина в маши¬
нах, верстатах, спорудах, а також
бантина для підвішування ванта¬
жів уявантажозахватних пристроях.

2. Поперечна балка для кріплення
ізоляторів у верхній частині стрвпа
електричної або телеграфної Лщщ

ТРАВЕРТИН, у; Н, Вапняковий туф,
що його відкладають вапнисті міт
неральні джерела; використовується
як будівельний матеріалі т*іт
Травертиновий, а, е,

^ТРАВЕСТІ, невідм* & 1, Одн% з те¬
атральних амплуа^г чодовща або
хлоц’яча ^оль^ку виконує, пере¬
одягнена жінка; актриса, що виконує
таку роль*.2< літ.х рідко.Тс саме, що травестія. Чоловік* який^дміцив свою стать на жіночу ^а допомогою хірургічно^ операції, ТРАВЕСТІЯ* ї, ж^яіт^ Вид гуморис¬ тичної поезії, близької ДО пародії; охарактеризується тим, що поважний зміст набуває комічної, жартівливої форми рираженця* Травестійний, д* е. Травестійна манера. Травестійний поет. Травестований, а, е. Травестування, я, ^ Травестувати, ую, ущи. Переробляти художній претичний твірлдвичайно надаючи йому жартівливо-комічної формну ТРАВМА/ и&)жч Пошкодження тка¬ нин або органів тіла внаслідок уда¬ ру, поранення, опіку тощо. Елек¬ трична травма. Механічна трав - ма? ~нервове потрясіння. Психічна травма, ТРАВМАТИЗМ, у, ч. Травматичні по¬ шкодження, дов’язані з певним ви¬ дом професії, з якимось середовищем діяльності, Виробничий травматизм. Травматизація* !, ж рідка* Травматичний, а, е» Який виникає внаслідок травми, спричинений травмою. Травматичний невроз. Трав - мапщчні пошкодження периферичних нервів. Травм6ваний# а, е* Травмування, я, с. Травмувати, ую* уєш. Завдавати травми кому^е&ому-небудь. Травмуврти нер¬ вову систему Травмувати ногу г ТРАВМАТОЛОГІЯ, ї, р*с. Галузь ме¬ дицини, що ризчдє травматичні пошкодження, хвороби, пов’язані З^ццми* а також^ розррбляє засоби лікування й профілактику травм. Травматолог, а, ч. Травматологічний, а, е. Травматоло¬ гічний інститут. Травматологічне відділення лікарні. ТРАПЕЦІЯ, д, ж. ЦДраматичнцйЖапр, Твори яко^о відзначаються гостро¬ тою та нецри^иредщістю конфлікту особистого чи гр9мадсьюого харак¬ теру й закінчуються звичайно тим, що герой гине* Дивитися трагедію. Ставити трагедію. 2, пер^н. Велике Єрре* нещастя, загальнонародне чи особистої спричинене гострим, цепримирецниМ конфліктом; не¬ щасний випадок, приголомшлива ^подія/ Трагедійний^ а, ^ Ц Трагедійний репер¬ туар. Трагедійний пафос,. Трагедійна ситуація (у 1 знач.),. Сповнений трафму* трагічності. Трагедійність, ності, ж. /Трагіку ч. Трагічний, щеф Трагічна п'єса. Трагіч¬ ний жанр. Трагічний актор (у 1 знач.). 2. Властивий виконавцям трагедії, трагікам; здатний виражати сильні і^очуття, пристрасті. Трагічний таг лант. Трагічна поза. Трагічні інтонаг ції * 3, Цкий призводить до велико¬ го горя, нещастя, смерті; страшний, катастрофічний. Трагічна помилка , Сповнений великого Горя; сумний, нещасний. Трагічний голос. Трагічна смерть . Трагічність, ності, ж. Трагічність сю¬ жету. Трагічність образу. ТРАГІЗМ, у, ч. І. 'Ірагічний елемент у ^драматичному, музичному творі, а також у виконанні такрго твору. 2. Трагічний, надто важкий стан 541 т трагікомедія — транзйтниця кого-, чого-небудь; жахливість, без¬ вихідь. Трагізм особистого життя. ТРАГІКОМЕДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний твір, у якому поєднано риси трагедії й комедії. 2. перен. Історія, подія, ста¬ новище, у яких сумне переплітається зі смішним. Трагікомічний, а, е. 1. Трагікоміч¬ ний сюжет. Трагікомічна роль (у 1 знач.). 2. перен. Сумний і смішний одночасно. ТРАДЕСКАНЦІЯ, ї, ж. Рід багаторіч¬ них трав’янистих рослин із прямими або повзучими стеблами; культиву¬ ються як декоративні й кімнатні рослини. ТРАДИЦІОНАЛІЗМ, у, ч., книжн. До¬ тримування традицій, переважно віджилих, консервативних. Традиціоналіст, а, ч. Традиціоналістичний, а, е. Традиціоналістка, и, ж. Традиціоналістський, а, е. Традиціона- лістські концепції. ТРАДИЦІЯ, ї, ж. 1. Досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в поко¬ ління. Українська традиція. Давня традиція. 2. перев. мн. Звичайна, прийнята норма, манера поведін¬ ки, усталені погляди, переконання когось. Традиційний, а, е. 1. Який є традиці¬ єю (у 1 знач.); який ґрунтується на традиції й закріплений нею; такий, що відповідає усталеним нормам, зразкам, звичаям і т. ін.; звичний. 2. Який відбувається за встановле¬ ною традицією, який влаштовують за прийнятим звичаєм. Традиційність, ності, ж. Традиційність реакції. Традиційність поведінки. Традиційно. Традиційно День Києва від¬ значають у травні. ТРАДУКЦІЯ, ї, ж. У логіці — умовивід, в якому висновок робиться від оди¬ ничного до одиничного, від частко¬ вого до часткового або від загально¬ го до загального. ТРАЄКТЙРІЯ, ї, ж. 1. Безперервна лінія, яку описує тіло або його точка під час руху. Траєкторія руху. 2. У балістиці — лінія польоту сна¬ ряда, кулі, міни тощо. Траєкторний, а, е. ТРАЙБАЛІЗМ, ТРИБАЛІЗМ, у, ч. Культурно-побутове культове та суспільно-політичне прагнення до племінного відособлення; міжпле¬ мінна ворожнеча. ТРАЙЛЕР, а, ч., техн. Тягач із візком- платформою для перевезення вели¬ ких, громіздких предметів. ТРАК, а, ч., спец. Кільце гусениці трак¬ тора, танка тощо. Траковий, а, е. ТРАКТ, у, ч. 1. заст. Велика проїзна дорога, шлях. 2. спец. Сукупність технічних засобів для передавання, переміщення чого-небудь. Травний тракт. Шлунково-кишковий тракт. ТРАКТАТ, у, ч. 1. заст. Договір, угода між державами. 2. Наукова праця, де докладно розглянуто якесь конкрет¬ не питання чи окрему проблему; міркування на спеціальну тему. Трактатний, а, е. 1. Трактатні положен¬ ня (у 1 знач.). 2. Трактатний спосіб викладу (у 2 знач.). ТРАКТРЕАЛ, у, ч., спорт. Змагання з їзди по пересіченій місцевості для вантажних автомобілів. ТРАКТРЙСА, и, ж ., геом. Плоска кри¬ ва лінія, для якої довжина відрізка дотичної від точки дотику до точки перетину з деякою прямою (віссю трактриси) є сталою. ТРАКТУВАТИ, ую, уєш. 1. Витлума¬ чувати, розглядати якусь проблему, висловлювати свої погляди з приводу певного питання. 2. рідко. Кваліфі¬ кувати, оцінювати, характеризувати певним чином. 3. заст. Вести перего¬ вори, домовлятися на певному рівні з представниками іноземної держави. Трактування, я, с. Трактування дійснос¬ ті. Трактування сучасності. ТРАЛ, а, ч. 1. Велика сітка, що має форму мішка, для ловлення морської риби з невеликих суден — траулерів. Рибальський трал. 2. Пристрій для виловлювання та знищення під¬ водних мін. Мінний трал. 3. Прилад для виявлення підводних перешкод, а також для дослідження рельєфу дна, його флори та фауни. Гідро¬ графічний трал. Тралення, я, с. Трапер, а, ч. Те саме, що тральник (у 2, 3 знач.). Тралити, лю, лиш. 1. Ловити рибу за допомогою трала (у 1 знач.). Тралити оселедці. Тралити тріску. 2. Виловлювати та знищувати під¬ водні міни за допомогою трала (у 2 знач.); тралом звільняти, очищати водний простір від мін. Тралити міни. Тралити річку. 3. Досліджувати дно тралом. Траловий, а, е. Траловий трос. Тралове судно (до трал у 1 знач.). Траловий флот. Тралова база (до тральник у 1, 3 знач.). Тральник, а, ч. 1. Рибальське судно, оснащене тралами (у 1 знач). 2. Той, хто керує траловим ловленням риби. 3. Військове судно для виловлювання та знищення підводних мін тралами (у 2 знач). 4. Військовий мінер на судні, який виявляє та знищує під¬ водні міни. ТРАМБЛЕР, а, ч. Пристрій для бата¬ рейного запалювання у двигунах внутрішнього згоряння. ТРАМВАЙ, я, ч. Міський рейковий електричний вид транспорту. Трамвайний, а, е. Трамвайна зупинка. Трамвайне депо. Трамвайний парк. Трамвайник, а, ч. Робітник або службо¬ вець трамвайного транспорту. Трамвайниця, і, ж. ТРАМОНТАНА, и, ж. Назва холодного північного і північно-східного вітру в Італії, Північній Іспанії. ТРАМП, а, ч. Вантажний пароплав, що перевозить вантажі в будь-яко¬ му напрямі. ТРАМПЛІН, а, ч. 1. Спеціальне при¬ стосування (іноді природна гірка) для розгону і відштовхування під час спортивних стрибків, що збіль¬ шує їх довжину та висоту. 2. перен. Опора, вихідний пункт для яких- небудь дій. Трампліновий, а, е. Трампліновий май¬ данчик. ТРАНЕЦЬ, нця, ч., мор. Плоский зріз корми у кораблів, яхт, шлюпок тощо. ТРАНЗАКЦІЯ, Ї, ж. 1. В інформатиці — одиниця роботи в системах керування базами даних, Що характеризується логічною завершеністю всіх взаємодій з базою даних. 2. психол. Поведінка, суть якої у взаємодії між особою та іншими людьми й довкіллям. ТРАНЗИСТОР, а, ч. 1. Напівпровідни¬ ковий прилад для підсилення, пере¬ творення та генерування електросиг- налів. 2. Портативний радіоприймач, зроблений із застосуванням таких приладів. Транзйсторний, а, е. Транзисторна техніка. ТРАНЗИТ, у, ч. 1. Перевезення ванта¬ жів або пасажирів з однієї дер¬ жави до іншої або з одного на¬ селеного пункту до іншого через проміжні пункти. Транзит товарів. 2. Перевезення вантажів без пере¬ вантажування або зупинки на про¬ міжних пунктах. Транзитний, а, е. Транзитна форма руху. Транзитний шлях. Транзитна торгівля. Транзитний зал. Транзитна віза. Транзитна країна. Транзитне перевезення вантажів. Транзитник, а, ч., розм. Транзитний пасажир. Транзйтниця, і, ж. 542 транзитйвність — транспірація ТРАНЗИТИВНІСТЬ, ності, ж., мат. Властивість величин, яка полягає в тому, що коли перша величина по¬ рівнянна з другою, а друга — з тре¬ тьою, то перша величина порівнянна з третьою. ТРАНКВІЛІЗАТОР, а, ч. Лікарський препарат, що знімає нервове збу¬ дження, діє заспокійливо. ТРАНС, у, ч. 1. Форма психічного розладу, що проявляється в затьма¬ ренні свідомості та в автоматичному здійсненні різних учинків, дій. Стан відчуження, екстазу, гіпнозу. ТРАНС... Перша частина складних слів, що означає: 1) рух через якийсь простір, перетинання його; 2) про¬ ходження, розташування відповідно до того, що виражено в другій части¬ ні слова; 3) передачу або позначення за допомогою чогось. ТРАНСАВАНГАРД, у, ч. Термін на позначення нових напрямів в об¬ разотворчому мистецтві, що виник в Італії у 70-х рр. XX ст. (напр. най¬ новіших варіантів концептуального мистецтва). ТРАНСАГЕНТСТВО, а, с. Установа, що надає населенню послуги з пе¬ ревезення речей, продажу квитків на літак, поїзд і т. ін.; транспортне агентство. ТРАНСАКЦІЯ, і, ж. 1. Угода (по¬ літична, юридична), що супро¬ водиться взаємними поступками. 2. фін. Переведення банком коштів з одного рахунку на інший (також і за кордон). 3. фін. Інформація в електронній формі про окрему операцію, яка здійснена з ви¬ користанням платіжної картки (завантаження та дозавантаження картки, одержання готівкових коштів, оплата товарів та наданих послуг і т. ін.). 4. спец. Послідов¬ ність логічно пов’язаних дій, що переводять інформаційну систему з одного стану в інший. ТРАНСБОРДЕР, а, ч. Пристрій, яким засоби рейкового транспорту пере¬ міщують з однієї колії на іншу, паралельну їй. ТРАНСВЕРТ, а, ч. Той, хто змінив свою стать за допомогою хірургічної операції. ТРАНСВЕСТИЗМ, а, ч. Хворобливе прагнення до переодягнення в одяг осіб протилежної статі. ТРАНСВЕСТИТ, а, ч. Людина, яка носить одяг, властивий для проти¬ лежної статі, та поводить себе від¬ повідним чином, відчуваючи при цьому статеве збудження та задо¬ волення. Т ТРАНСГРЕСІЯ, ї, ж. 1. геол. Наступ моря на суходіл. 2. біол. Поява при схрещуванні у другому або наступних поколіннях таких осо¬ бин, у яких певна ознака вираже¬ на сильніше, ніж у батьківських форм. Трансгресивний, а, е. ТРАНСГРЕСУВАТИ, ує, геол. Наступа¬ ти на суходіл (про море). ТРАНСДУКЦІЯ, ї, ж., спец. Перене¬ сення бактеріофагом генетичного матеріалу (ділянки ДНК) з однієї бактеріальної клітини до іншої, що призводить до змін спадкових влас¬ тивостей клітини. ТРАНСЕПТ, а, ч ., архіт. У європейській церковній архітектурі — поперечний неф або кілька нефів, що перетина¬ ють під прямим кутом головні поздовжні нефи хрестоподібної будівлі. ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬНИЙ, а, е. Який проходить через увесь конти¬ нент, перетинає його. ТРАНСКРИБУВАТИ, ую, уєш, спец. Робити транскрипцію чого-небудь. Транскрибер, а, ч. Фахівець із тран¬ скрипції (у 1 знач.). Транскрибер енциклопедичних видань. Транскрибований, а, е. Транскрибування, я, с. ТРАНСКРИПЦІЯ, і, ж., спец. 1. Точне передавання на письмі звуків якоїсь мови або музичних звуків за допо¬ могою умовних літер або спеціаль¬ них графічних знаків незалежно від графічних і орфографічних норм, що історично склалися в даній мові; система таких літер і знаків. Фоне¬ тична транскрипція. 2. рідко. Те саме, що транслітерація. 3. Перекладання музичного твору для виконання на якому-небудь інструменті або для іншого голосу. Транскрипційний, а, е. Транскрипційні знаки. Транскрипційна система. ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ, ї, ж., лінгв. Заміна літер однієї писемності літерами ін¬ шої писемності, незалежно від їхньої вимови. Транслітерування, я, с. Транслітерувати, ую, уєш. Передавати літери однієї писемності за допомо¬ гою літер іншої писемності. ТРАНСЛЯТОР, а, ч. 1. В інформа¬ тиці — програмний засіб, який виконує трансформацію програм з однієї мови програмування в іншу. Потужний транслятор. Транслятор мови програмування. 2. Процес приймання електричних сигналів та наступне їх передавання в на¬ прямку від джерела до приймача. 3. біол. Біосинтез поліпептидних ланцюжків білків. ТРАНСЛЯЦІЯ, і, ж. 1. Передавання на далеку відстань програм по радіо або телебаченню безпосередньо з місця дії (з театру, аудиторії, ста¬ діону тощо). Трансляція хокейної гри зі стадіону. Трансляція концер¬ ту', передавання радіомовних і телевізійних програм. Трансляція телепередач. 2. У телефонних систе¬ мах — пристрій для переведення номера абонента, який викли¬ кається, на адресу лінії з одно¬ часним передаванням сигналу виклику. 3. Комплекс антенно-фі¬ дерних пристроїв, що здійснюють передавання радіосигналів. 4. фіз. У квантовій механіці — операція чи оператор, який здійснює перемі¬ щення фізичної системи в просторі або часі. Трансльований, а, е. Трансляційний, а, е. Трансляційна ме¬ режа. ТРАНСМІСЙВНИЙ, а, е. Який пере¬ дається; передатний. Трансмісивні хвороби. ТРАНСМІСІЯ, ї, ж., техн. 1. Механізм, за допомогою якого передають на відстань механічну енергію від дви¬ гуна до робочих машин, верстатів 1 т. ін. 2. мед. Передавання хвороб (трансмісивних) через кліщів і комах. Трансмісійний, а, е. Трансмісійна пе¬ редача. Трансмісійний вал жниварки (у 1 знач.). Трансмісійні хвороби (у 2 знач.). ТРАНСМІТЕР, а, ч ., спец. Апарат для автоматичного передавання елек¬ тричних сигналів, перфорованих на спеціальній стрічці. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИЙ, а, е. Який пов’язаний з різними країнами, на¬ ціональностями; до якого входять представники різних країн. Трансна¬ ціональні корпорації. Транснаціональні концерни. ТРАНСПАРАНТ, а, ч. 1. Натягнута на раму або прикріплена до держаків тканина (чи папір) із текстом чи 3 певним зображенням. 2. Аркуш компактного світлого паперу з чіт¬ кими чорними лініями, який під¬ кладають під нелінований прозорий папір, щоб написані на ньому рядки були рівні. ТРАНСПАРЕНТНІСТЬ, ності, ж. Від¬ сутність секретності, доступність будь-якої інформації. ТРАНСПІРАЦІЯ, і, ж., спец. Фізіоло¬ гічний процес випаровування води живими рослинами. 543 т _ Транспіраційний, а, е. Транспіраційний коефіцієнт. Транспірувати, ує. Випаровувати, від¬ давати вологу (про рослини). ТРАНСПЛАНТАТ, у, ч., спец. Орган або ділянка живої тканини чи рослини, призначені для трансплантації. ТРАНСПЛАНТАЦІЯ, ї, ж ., спец. 1. Пересаджування частини рос¬ лини на інше місце цієї ж рослини або на іншу рослину; прищеплення. 2. Пересаджування та приживлення органів або окремих ділянок тканини живого організму. Трансплантаційний, а, е. Транспланта¬ ційна хірургія. Трансплантований, а, е. Трансплантувати, ую, уєш. Здійснюва¬ ти трансплантацію. ТРАНСПЛАНТОЛЙГІЯ, ї, ж. Галузь хірургії, що займається трансплан¬ тацією. Трансплантолог, а, ч. ТРАНСПОЗИЦІЯ, ї, ж. 1. мат. Пере¬ ставляння елементів певної сукуп¬ ності, за якого міняються місцями лише два елементи. 2. муз. Перене¬ сення усіх звуків музичного твору на певний інтервал вгору або вниз. 3. лінгв. Перехід слова з однієї час¬ тини мови в іншу або використання однієї мовної форми в значенні іншої. Словозмінна транспозиція. Функціональна транспозиція. Транспозиційний, а, е. Транспозиційна мова. Транспонований, а, е. Транспонування, я, с. Транспонувати, ую, уєш. Здійснюва¬ ти транспозицію. ТРАНСПОРТ, у, ч. 1. Галузь економіки, що різними видами засобів здійснює перевезення пасажирів, доставлян¬ ня, переміщення вантажів і т. ін.; той чи інший вид перевізних засо¬ бів. Залізничний транспорт. Водний транспорт. Підземний транспорт. По¬ вітряний транспорт. Пасажирський транспорт. Вантажний транспорт. 2. Партія вантажів, доставлених або призначених для доставляння куди-небудь. 3. Обоз із військовим вантажем або сукупність переві¬ зних засобів спеціального призна¬ чення. 4. Вантажне судно морського флоту. Транспортний, а, е. 1. Призначений для переміщення чого-небудь. Транспортна артерія. Транспортна система. Морське транспортне судно. Транспортний літак. 2. Який працює на транспорті або забезпечує тран¬ спортування. Транспортна рота. Транспортний робітник. 3. Пов’язаний транспіраційний — трансформація з виробництвом машин і устатку¬ вання для транспорту. Транспортне машинобудування. 4. При якому мож¬ ливе транспортування. Транспортне освоєння річок. Транспортник, а, ч. Робітник транспор¬ ту; той, хто обслуговує транспорт (у 1 знач.). Транспортувальний, а, е. Транспорту¬ вальний процес. Транспортування, я, с. Транспортувати, ую, уєш. Перевозити кого-, що-небудь з одного місця в інше, доставляти, переміщати ван¬ тажі тощо з місця на місце або на місце призначення. ТРАНСПОРТ, у, ч.9 бухг. Перенесення суми на другу сторінку. ТРАНСПОРТАБЕЛЬНИЙ, а, е. Зруч¬ ний, придатний для транспортуван¬ ня; такий, що його можна перево¬ зити транспортом. Транспортабельне устаткування. Транспортабельний по¬ ранений. Транспортабельність, ності, ж. Тран¬ спортабельність хворого. ТРАНСПОРТЕР, а, ч. 1. Пристрій для безперервного переміщення ванта¬ жів на невелику відстань; конвеєр. 2. Багатоосьова залізнична плат¬ форма для перевезення велико¬ вагових вантажів. 3. військ. Броне¬ транспортер. Транспортерний, а, е. ТРАНСПОРТИР, а, ч. Креслярський прилад, що має форму півкола, по¬ діленого на 180е, з лінійкою; за його допомогою будують і вимірюють кути на кресленнях. Транспортйрний, а, е. Транспортирна лінійка. Транспортирне вимірювання кутів. ТРАНСП’ЮТЕР, а, ч. Процесор, спе¬ ціально орієнтований на роботу з іншими процесорами, тобто який одночасно узгоджує дії кількох про¬ цесорів у системі. ТРАНССЕКСУАЛІЗМ, у, ч. Психічне відхилення, що виражається у фі¬ зичному та душевному відчутті себе людиною іншої статі. Транссексуал, а, ч.у розм. Транссексуаліст, а, ч. Транссексуал ка, и, ж ., розм. Транссексуальний, а, е. ТРАНССУДАТ, у, ч ., мед. Рідина, що скупчується в тканинах і порожни¬ нах організму людини та ряду тварин унаслідок просочування плазми кро¬ ві крізь стінки капілярів. Транссудація, ї, ж. Процес утворення транссудату. ТРАНСУРАНИ, ів, мн ., хім. Штучно одержані радіоактивні хімічні еле¬ менти, що розташовані в кінці пе¬ ріодичної системи Д. І. Менделєєва після урану. Трансурановий, а, е. Трансуранові еле¬ менти. ТРАНСФЙЕ ТРАНСФЕРТ, у, ч. 1. фін. Переказ іноземної валюти або золо¬ та з однієї країни до іншої; перене¬ сення банківських операцій з одно¬ го на інший рахунок; кошти, що передаються з державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів нижчого рівня у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та в ін¬ ших формах. Загальний трансферт. Міжбюджетний трансферт. Цільовий трансферт. 2. юр. Передавання права володіння цінними іменними папе¬ рами іншій особі. 3. спорт. Перехід спортсменів з однієї команди в іншу при дотриманні певних фінансових угод. 4. Обмін населенням між дер¬ жавами за міжнародною угодою, автоматична зміна громадянства. 5. У туризмі — перевезення туристів з аеропорту, вокзалу до місця відпо¬ чинку або з одного місця в інше. Трансферний, Трансфертний, а, е. Трансферні (трансфертні) операції. Трансфертні платежі. ТРАНСФЕРАЗИ, ів, мн. Клас фермен¬ тів, що каталізують реакції переносу груп атомів від молекули однієї ре¬ човини на молекулу іншої. ТРАНСФЕРКАР, у, ч., спец. Електро¬ моторний або причіпний вагон- самоскид, яким доставляють руду, вапняк і вугілля зі складів до до¬ менних печей. ТРАНСФЕРТ, див. трансфер. ТРАНСФЕРТНИЙ, див. трансферний. ТРАНСФІНҐГНИИ, а, е. Який пере¬ буває за межами кінцевого. Трансфінїтність, ності, ж. ТРАНСФОКАТОР, а, ч. Оптичний пристрій з кількох лінз, що призна¬ чається для фокусної відстані при наведенні на який-небудь об’єкт. ТРАНСФОРМАТОР, а, ч. 1. Перетворю¬ вач чого-небудь з одного виду, стану в інший вид, стан. 2. Прилад для збільшення або зменшення напруги змінного струму. Трансформаторний, а. е. Трансформа¬ торна обмотка. Трансформаторне приміщення. Трансформаторна під¬ станція. Трансформаторник, а, ч . Фахівець із виготовлення, обслуговування та експлуатації трансформаторів. ТРАНСФОРМАЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Зміна, перетворення виду, форми, істотних властивостей і т. ін. чого- небудь. Трансформація повітряних 544 трансформаційний — траурний т мас. 2. фіз. Перетворення електрич¬ ного струму низької напруги на струм високої напруги (або навпа¬ ки) за допомогою трансформатора. 3. У театральному, цирковому та естрадному мистецтві — сценічний прийом, який полягає у швидко¬ му перевтіленні артиста (зміна зо¬ внішності, голосу, манер, поведінки тощо). 4. лінгв. Перетворення спо¬ лучення морфем, слів або синтак¬ сичних конструкцій, завдяки чому з однієї конструкції може бути отримано ряд інших. Трансформаційний, а, е. Трансформа¬ ційний процес. ТРАНСФОРМЕР, а, ч. 1. Дитяча іграш¬ ка, що складається з рухомих час¬ тин, які дають можливість перетво¬ рювати одну іграшку в іншу. 2. Вид ювелірного виробу — велике кільце з підвищенням, що обертається нав- кого своєї осі. ТРАНСФОРМІЗМ, у, ч. Позбавлене елементів історизму вчення про зміну й перетворення одних видів організмів на інші, що передувало дарвінізму. Трансформістський, а, е. ТРАНСФОРМУВАТИ, ую, уєш. Пере¬ творювати, змінювати вигляд, форму, істотні властивості й т. ін. чого-не¬ будь. Трансформувати світлову енер¬ гію в теплову. Трансформований, а, е. Трансформування, я, с. ТРАНСФУЗІЯ, ї, ж ., мед. Переливання крові. ТРАНСЦЕНДЕНТАЛІЗМ, у, ч. Філо¬ софське вчення, згідно з яким фор¬ ми свідомості передують досвідові і є його умовами. Трансценденталіст, а, ч. Трансцендентальний, а, е. 1. У схо¬ ластиці — найзагальніше поняття. 2. У філософії Канта — апріорні фор¬ ми пізнання, що зумовлюють досвід. Трансцендентальна аперцепція. Трансцендентальність, ності, ж. Транс¬ цендентальність логіки. ТРАНСЦЕНДЕНТНИЙ, а, е. 1. У філо- софії — який перебуває поза досві¬ дом, неприступний для людського пізнання. 2. мат. Який не може бути обчислений алгебричним способом або бути вираженим алгебрично. Трансцендентне число. Трансцен¬ дентні функції ; який вивчає такі величини, поняття. Трансцендентна математика. Трансцендентність, ності, ж. Трансцен¬ дентність числа. ТРАНШ, а, ч. 1. Випуск, серія, частина облігаційної позики, розрахованої на поліпшення ринкової кон’юнктури у найближчому майбутньому або призначеної для розміщення на по¬ зичкових ринках різних країн. При цьому умови позики однакові для всіх траншів. 2. Часткова оплата великої суми грошей. ТРАНШЕЯ, ї, ж. 1. Вузький глибокий рів із бруствером, що з’єднує в одну лінію всі вогневі точки оборонних позицій. 2. Довгий, вузький рів, заглиблення для зберігання, укла¬ дання, укриття або вирощування чого-небудь. 3. Канавоподібне міс¬ це відкритого добування корисних копалин. Траншейний, а, е. Траншейний рів. Тран¬ шейний хід. Траншейна оборона. ТРАП1, а, ч. 1. Сходи або драбина на судні. 2. Приставна драбина для вхо¬ ду в літак і виходу з нього. ТРАП2, у, ч. 1. У нафтовій промисло¬ вості — герметизований сталевий циліндричний резервуар, куди над¬ ходять гази від добутої із свердлови¬ ни нафти. 2. Отвір для стікання води в каналізацію (у лазнях, пральнях та інших виробничих приміщеннях). ТРАПЕР, а, ч. Мисливець на хутрових звірів у Північній Америці, що най¬ частіше використовує пастки у сво¬ єму промислі. трапйція, і, ж. 1. мат. Чотири¬ кутник, у якому дві протилежні сторони (основи) паралельні, а дві інші (бічні) — не паралельні. 2. спорт. Гімнастичний прилад, що складається з горизонтальної попере¬ чини, підвішеної на двох тросах або мотузках. Трапецієвий, а, е. ТРАСА, и, ж. 1. Лінія на карті або місцевості, що вказує напрям про¬ ходження, пролягання чогось. 2. Шлях, дорога. 3. Світний або димний слід, що вказує траєкторію снаряда, кулі, реактивного літака тощо. 4. спец. Головна вісь деяких споруд, що являє собою ламану лі¬ нію або ряд прямих ліній, з’єднаних кривими. 5. Спортивна дистанція на пересіченій місцевості для тренувань та змагань спортсменів. Велосипедна траса. Гірськолижна траса. Трасовий, а, е. Трасовик, а, ч. Трасувальник, а, ч. 1. Той, хто визна¬ чає трасу (у 1 знач.). 2. Прилад для визначення траси (у 1 знач.), розби¬ вання площі під сад і т. ін. ТРАСАНТ, а, ч. Особа, що видає трат¬ ту, тобто переводить свій платіж на іншу особу; векселедавець переказ- ного векселя. ТРАСАТ, а, ч. Особа, яка має сплатити за переказним векселем. ТРАСОЛОГІЯ, ї, ж., спец. Галузь криміналістики, предметом якої є вивчення слідів злочину. Трасблог, а, ч. Трасологїчний, а, е. Трасологічне до¬ слідження. ТРАСТ, а, ч. 1. Юридичний документ, угода на передачу власності якій-не- будь особі, яка управляє нею на ко¬ ристь іншій особі. 2. Тип стосунків між клієнтом і фінансовою організа¬ цією, фірмою щодо охорони і захисту клієнта. 3. Об’єднання або фонд, за¬ сновані на довірчій власності, тобто переданій їм за дорученням на управ¬ ління та ведення операцій. Інвести¬ ційний траст. Пенсійний траст. Трастовий, а, е. Трастова компанія. Трастові послуги. Трастова угода. ТРАСТ-КОМПАНІЯ, ї, ж. Компанія, яка виконує посередницькі функції для фізичних та юридичних осіб. ТРАСТ-СЕРТИФІКАТ, а, ч., фін. Цін¬ ний папір, що випускається для оплати нового обладнання, яке в свою чергу виступає як забезпечення цього папера. ТРАСТОР, а, ч. Особа, що передає влас¬ ність під контроль довірителя. ТРАСУВАТИ1, ую, уєш. 1. спец. Ви¬ значати трасу (у 1 знач.). 2. Летіти, залишаючи світний або димний слід (перев. про трасуючі кулі, снаряди). Трасувальний, а, е. Трасувальні роботи. Трасувальна віха. Трасування1, я, с. Трасування шляху. ТРАСУВАТИ2, ую, уєш, фін. Перево¬ дити оплату грошей на іншу особу, видавати тратту. Трасування2, я, с. ТРАТТА, и, ж., фін . Перекази ий вексель, у якому одна особа (век¬ селетримач) наказує другій особі (платникові) сплатити третій осо¬ бі (ремітентові) відповідну суму грошей у певний термін. Банків¬ ська тратта. ТРАУЛЕР, а, ч. Морське судно для механізованої ловлі риби тралом та первісного оброблення її. Траулерний, а, е. Траулерний флот. ТРАУР, у, ч. 1. Глибока скорбота, спричинена смертю кого-небудь або суспільним, загальнонаціональним лихом, яка виражається певними за¬ гальноприйнятими знаками. 2. Чор¬ ний одяг або особливі знаки на одязі, прапорах, портретах та ін. як символ глибокого суму. Траурний, а, е. 1. Траурний марш. Траурне повідомлення (у 1 знач.). 545 т _ 2. Похоронний. Траурна процесія. Траурний мітинг. 3. перен. Сумний, смутний, скорботний. Траурне об¬ личчя. ТРАФАРЙТ, у, ч. 1. Пластинка з карто¬ ну, металу тощо, у якій прорізано малюнки, літери або цифри для їх швидкого відтворення на якійсь поверхні. 2. Малюнки, літери тощо, зроблені за допомогою такого при¬ ладу. 3. перен. Загальноприйнятий або визнаний зразок, що його на¬ слідують звичайно сліпо; шаблон, штамп. Трафаретний, а, е. 1. Трафаретний малюнок. Трафаретний пензель. Тра¬ фаретна фарба. Трафаретний напис (у 1 знач.). 2. Трафаретна мова. Тра¬ фаретні порівняння (у 2 знач.). Трафаретник, а, ч. Той, хто працює з трафаретом (у 1 знач.). Трафаретниця, і, ж. Трафаретність, ності, ж. Трафаретити, речу, ре'тиш, спец. На¬ носити малюнки, літери або цифри за допомогою трафарету (у 1 знач.). Трафаретити стіни. Трафаретити виріб. ТРАФІК, а, ч., ТРАФІК-ДЖАМ, у, ч. Скупчення транспорту; затор, проб- ка. ТРАХЕЇДИ, їд, мн., бот. Видовжені, із загостреними кінцями клітини деревини рослин для руху води з розчиненими в ній поживними речовинами. ТРАХЕЇТ, у, ч., мед. Запалення слизової оболонки трахеї, що супроводжуєть¬ ся запаленням верхніх дихальних шляхів. ТРАХЕОТОМІЯ, ї, ж ., мед. Хірургіч¬ ний розтин трахеї з наступним уве¬ денням до неї спеціальної трубки для відновлення дихання. Трахеотомічний, а, е. ТРАХЙЯ, ї, ж. 1. Частина дихального шляху в людини й наземних хребет¬ них тварин, через яку надходить по¬ вітря з гортані до легенів; дихальне горло. 2. У рослин — трубки для руху води й розчинених у ній поживних речовин; судини. 3. мн. У чле¬ нистоногих тварин — дихальні трубки, які відкриваються на по¬ верхні тіла. Трахейний, а, е. Трахейне дихання. Тра¬ хейна трубка. ТРАХІТ, у, ч. Світла вивержена гірська порода зернистої будови, що має в своєму складі головним чином по¬ льові шпати; використовується як будівельний матеріал. Трахітовий, а, е. Трахітові брили. Тра¬ хітова структура. трафарет — трензель ТРАХЙМА, и, ж., мед. Хронічне ін¬ фекційне захворювання слизової оболонки очей. Трахомний, а, е. ТР^ДЖЕН, у, ч. Один із видів плаван¬ ня вільним стилем, який за технікою нагадує кроль. ТРЕД-ЮНІОН, у, ч. Професійна спілка у Великій Британії та деяких інших країнах, що об’єднує переважно кваліфікованих робітників. ТРЕД-ЮНІОНІЗМ, у, ч. Течія в робіт¬ ничому та профспілковому русі, що висуває вимоги здійснення реформ, які мають на меті покращити стано¬ вище трудящих. Тред-юніоніст, а, ч. Тред-юніон істський, а, е. ТРЙЙДЕР, а, ч. 1. Представник бро¬ керської фірми на біржі, який ви¬ конує замовлення на купівлю-про- даж цінних паперів. 2. Юридична чи фізична особа, яка володіє правом укладати на біржі угоди. 3. Торговий агент. ТРЙЙДИНГ, у, ч., фін. 1. Професійна діяльність на ринку цінних паперів. 2. Продаж та зворотна купівля акцій з метою отримання прибутків на різ¬ ниці їх курсів. ТРЕЙЛЕР, ТРАЙЛЕР, а, ч. 1. По- тужна автомашина, тягач із при¬ чепом для перевезення велико¬ габаритних неподільних вантажів. 2. Причіп для перевезення ве¬ ликогабаритних неподільних ван¬ тажів. 3. Житловий будиночок на колесах, що причіпляється до автомобіля. 4. Рекламний ролик, складений з найбільш видовищних кадрів нового фільму. ТРЕК, у, ч. 1. Спортивна споруда, призначена для проведення вело¬ сипедних (іноді мотоциклетних) перегонів. 2. фіз. Слід, що його за¬ лишає заряджена частинка в речо¬ вині (напр. у фотоемульсії). 3. муз. Доріжка фонограми, а також сама фонограма. Трековий, а, е. Трекові перегони. ТРЕКБОЛ, а, ч. Допоміжний пристрій для введення інформації, обертан¬ ням якого навколо центру контро¬ люється положення курсора на моніторі. ТРЕЛЬ, і, ж. Тремтливе, переливчас¬ те звучання, утворюване швидким багаторазовим чергуванням двох суміжних звуків; швидке багато¬ разове чергування таких звуків у музичному творі. ТРЕЛЬЯЖ, а, ч. 1. Тристулкове дзерка¬ ло. 2. Легка ґратка, по якій в’ються рослини. Трельяжний, а, е. 1. Трельяжний столик (у 1 знач.). 2. Трельяжна альтанка (у 2 знач.). ТРЙМА, и, ж. У писемності деяких європейських мов, зокрема у фран¬ цузькій, дві крапки над буквою голосного звука, які показують, що його треба вимовляти відокремлено від попереднього голосного звука. ТРЕМАТОДИ, ів, мн ., мед. Клас па¬ разитичних плоских черв’яків, які за допомогою присосків при¬ кріплюються до стінок внутрішніх органів хребетних тварин і людини; присисні. ТРЕМАТОДОЗИ, і в, мн ., мед. Захворю¬ вання людини й тварин, спричинені паразитуванням трематодів. ТРЕМОЛАНДО, невідм ., с., муз. Ви¬ конання тремоло. ТРЕМОЛҐГ, у, ч. Мінерал білого або ясно -зеленого кольору, різно¬ видом якого є нефрит; біла рогова обманка. ТРЕМОЛО, невідм ., с., муз. Швидке багаторазове повторення одного звука або швидке чергування двох несуміжних звуків чи співзвуччя в інструментальній музиці, що справ¬ ляє враження тремтіння. Тремолювати, юю, юєш. Виконувати тремоло. ТРЕМОР, а, ч. Мимовільні ритмічні м’язові скорочення, що спостеріга¬ ються при деяких функціональних і органічних захворюваннях нервової системи. ТРЕН, а, ч. Шлейф. ТРЕНАЖ, у, ч. Тренування; система тренувальних вправ у чому-небудь. ТРЕНАЖЕР, а, ч. 1. Навчально-тре¬ нувальний пристрій, що його за¬ стосовують для навчання керуванню якою-небудь машиною, механізмом. 2. Спортивне приладдя для покра¬ щення спортивної форми, зміцнен¬ ня здоров’я. Тренажерний, а, е. Тренажерний зал. ТРЕНД, а, ч. 1. екон. Тривала, довго¬ часна тенденція зміни економічних показників в економічному прогно¬ зуванні. 2. Схильність, тенденція, напрямок розвитку, що переважає. ТРЕНЕР, а, ч. Фахівець, що керує тренуванням спортсменів із певного виду спорту. Заслужений тренер. Тренерський, а, е. Тренерська рада. Тре¬ нерська кімната. ТРЕНЗЕЛЬ, я, ч. 1. Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня. 2. спец. Ме¬ ханізм, що складається з чотирьох 546 трензельний — тризм циліндричних зубчастих коліс із радіальним переключенням. Трензельний, а, е. Трензельне кільце. ТРЙНІНГ, у, ч. 1. Тренування, а також спеціальний тренувальний режим. 2. У кінному спорті — система вправ для коней з метою вироблен¬ ня максимальної працездатності та підготовки до випробувань. ТРЕНУВАННЯ, я, с. Навчання, вправи для вдосконалення навику, майстер¬ ності, для розвитку удосконалення, шляхом систематичного виконання відповідних вправ. Систематичні тренування. Тренування тіла. Трену¬ вання пам'яті. Тренування волі. Тренувальний, а, е. Тренувальний біг. Тренувальні костюми. Тренувальний майданчик. Тренувальний літак. ТРЕНУВАТИ, ую, уєш. 1. Систематично вправлятися для набуття та вдоско¬ налення яких-небудь навичок, закрі¬ плення чого-небудь. Тренувати серце. Тренувати характер. 2. Навчаючи когось, систематично вправляти¬ ся в чомусь, із чогось. Тренувати футболістів. Тренувати космонавта. Тренувати собаку. Тренований, а, е. Тренована людина. Тренована пам'ять. Тренованість, ності, ж. ТРЕОНЇН, у, ч. Одна з незамінних амінокислот, що входить до складу багатьох білків, синтезується в рос¬ линах та мікроорганізмах. ТРЕПАН, а, ч ., мед. Хірургічний ін¬ струмент для свердління кістки під час трепанації; особливе свердло для прорізування отвору в рогівці враженого ока. ТРЕПАНАЦІЯ, ї, ж. Операційне роз¬ криття кісткової порожнини з метою проникнення до осередку хвороби. Трепанований, а, е. Трепанувати, ую, уєш. Робити трепана¬ цію. Трепанувати череп. Оперувати, роблячи трепанацію. Трепанувати хворого. ТРЕПАНГ, а, ч. Деякі їстівні види мор¬ ських безхребетних тварин — голо¬ турій, уживаних переважно в Китаї та Японії. Трепанговий, а, е. Трепанговий про¬ мисел. ТРЕПЕЛ, у, ч., геол. Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світ¬ ло-жовтого кольору, що складається переважно з дрібненьких кульок аморфного кремнезему — опалу та невеликої кількості панцирів діатомових водоростей, зерен піску, глинистих частинок і т. ін. Трепельний, а, е. Трепельні вироби. Тре¬ пельна цегла. ТРЕСТ, у, ч. 1. Форма економічних об’єднань підприємств, за якої вони втрачають свою виробничу, комерційну та юридичну самостій¬ ність і підпорядковуються єдиному централізованому управлінню, ма¬ теринській компанії, яка прагне до¬ сягти монополії на певному ринку. 2. Форма картелю, що встановлює монопольний контроль за виробни¬ цтвом або торгівлею конкретними видами товарів. Трестівський, а, е. Трестівський капі¬ тал. Трестівський працівник. ТРЕТИРУВАТИ, ую, уєш, книжн. Ви¬ являти зневагу до когось, поводи¬ тися безцеремонно, не рахуватися з кимось. Третируваний, а, е. Третирування, я, с. ТРЕЧЕНТО, невідм. Італійська назва XIV ст. — період інтенсивного роз¬ витку гуманізму в італійській культурі XIV ст. ТРЙШЕР а, ч. Те саме, що рокер. ТРЕШКОУТ, а, ч. Невелике дерев’яне безпалубне річкове судно. ТРИ..., ТРІ... У складних словах озна¬ чає потроєння. ТРИБА1, и, ж. Класифікаційна оди¬ ниця в систематиці рослин і тварин, що посідає проміжне становище між родиною та родом; застосовується для поділу великих родин (об’єднує найближчі роди). ТРЙБА2, и, ж. У Стародавньому Римі у VIII— VI ст. до н. е. — кожне з трьох племен, що становили патриціанську громаду, а з VI ст. до н. е. — кожний із трьох його адміністративно-тери¬ торіальних округів. ТРИБАЛІЗМ, див. трайбалїзм. ТРИБОЛбГІЯ, ї, ж. Галузь науки, що вивчає взаємодію частин ма¬ шин, механізмів і т. ін. в умовах тертя. ТРИБОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ, ї, ж.у фіз. Свічення тіл під час їхнього тертя, розлому, роздавлювання тощо. ТРИБОМЕТР, а, ч. Прилад для вимі¬ рювання сили тертя. Трибометричний, а, е. Трибометрія, ї, ж. Сукупність методів вимірювання сили або коефіцієнта зовнішнього тертя і величини стій¬ кості робочих поверхонь. ТРИБУН, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. 2. Гро¬ мадський діяч, видатний оратор і публіцист. Трибунний, а, е. Трибунна манера (у 2 знач.). _ Т ТРИБУНА, и, ж. 1. Підвищення для виступу промовців у залах громад¬ ських зборів, на майданах і т. ін. 2. перен. Місце, сфера, де політичні діячі, публіцисти й т. ін. вислов¬ люють свої погляди, ідеї тощо. 3. Споруда на стадіонах, площах і т. ін. здебільшого з розташованими уступами вгору рядами місць для глядачів або осіб, що приймають па¬ ради, вітають демонстрантів тощо. ТРИБУНАЛ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому висо¬ кі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи. 2. У деяких країнах — суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мирови¬ ми суддями. 3. Суд, що розглядає військові та інші злочини, відне¬ сені законом до його компетенції. Військовий трибунал. Міжнародний військовий трибунал. Трибунальний, а, е. Трибунальський^ а, е. ТРИВІАЛЬНИЙ, а, е, книжн. По¬ збавлений новизни; заяложений, не оригінальний; занадто звичайний, простий. Тривіальність, ності, ж. Тривіально. Висловлюватись триві¬ ально. ТРЙВІУМ, а, ч. Три гуманітарні нау¬ ки — граматика, риторика й діалек¬ тика, які в середні віки становили головні предмети в університетах. ТРЙГЕР, а, ч. 1. техн. Пристрій з дво¬ ма лампами або транзисторами, на виході якого струм і напруга можуть змінюватися стрибкопо¬ дібно. 2. Місце видачі замовлення у системі управління запасами на підприємстві. 3. екон. Умова кредит¬ ної угоди, невиконання якої авто¬ матично призводить до настання певних наслідків. Тригерний, а, е. Тригерна точка (у 1 знач.). ТРИГЛІФ, а, ч„ архіт. Прямокутна вертикальна кам’яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера. ТРИГОНАЛЬНИЙ, а, е. Трикутний. Тригональна система. ТРИГОНОМЕТРІЯ, ї, ж . Розділ гео¬ метрії, що вивчає співвідношення між сторонами та кутами трикут¬ ника. Прямолінійна тригонометрія. Сферична тригонометрія. Тригонометрйчний, а, е. Тригонометрич¬ ні ряди. Тригонометричні фігури. ТРИЗМ, у, ч. Судомне стиснення щелеп; спостерігається як ранній симптом правця, менінгіту, епілеп- 547 т _ сії та інших органічних захворю¬ вань центральної нервової системи. ТРИКО, невідм ., с. 1. Вовняна чи напіввовняна тканина візерунчас¬ того плетива для верхнього одягу. 2. Трикотажний театральний або спортивний костюм, який щільно облягає тіло; трикотажні жіночі штанці, панталони. Триковий, а, е. ТРИКОТАЖ, у, ч. 1. В’язана машиною тканина. 2. збірн. Вироби з такої тканини. Верхній трикотаж . Спор¬ тивний трикотаж. Трикотажний, а, е. Трикотажні ткани¬ ни. Трикотажна білизна. Трикотажна фабрика. Трикотажник, а, н. Той, хто працює на трикотажному виробництві. Трикотажниця, і, ж. ТРИЛЕР, а, ч. Особливий тип при¬ годницьких фільмів, літературних творів, у яких специфічні засоби викликають у глядачів тривожне очікування, страх, неспокій. ТРИЛОБІТ, а, ч. Викопна морська ракоподібна тварина типу членисто¬ ногих, що була найбільш поширена на початку палеозойської ери. ТРИЛОГІЯ, ї, ж. Три літературні або музичні твори одного авто¬ ра, об’єднані спільними героями, спільною ідеєю, єдністю задуму. ТРИЛЬЙОН, а, ч. Число, що дорівнює тисячі мільярдів. Трильйонний, а, е. ТРИМЕР, а, ч. 1. техн. Змінний електричний конденсатор ма¬ лої ємності, що застосовується для настроювання апаратури. 2. Пересувна вантажна машина для сипучих вантажів, що здатна від¬ кидати їх далеко вбік. 3. Верстат з кількома пилками для поперечного розпилювання. ТРИМЙСТР, у, ч. У вищих навчальних закладах Англії, США та деяких ін¬ ших країн — частина навчального року, що триває три місяці. Триместровий, а, е. Триместрові за¬ ліки. ТРИМЙТР, а, ч. Тристопний вірш. ТРЙМІНГ, у, ч. Спосіб стрижки, до¬ гляду за шерстю собак. Тримінгувати, ую, уєш. Здійснювати тримінг. ТРИМУРТІ, невідм ., ж. У брахманізмі та індуїзмі: триєдність верховних бо¬ гів — Брахми (бога-творця), Вішну (бога-хранителя) і Шиви (бога-руй- нівника), яка зображується з однією головою і трьома ликами. ТРИНІТРОТОЛУОЛ, у, ч. Сильна ор- ганічна вибухова речовина, що засто- трикб — трицератопс совується в артилерійських снарядах, мінах і т, ін.; тротил, тол. ТРИПАНОСОМА, и, ж. Найпрості¬ ший одноклітинний організм класу джгутикових, що паразитує в крові й тканинах людини та тварин і спри¬ чиняє важкі захворювання. ТРИПАНОСОМОЗ, у, ч. Поширене переважно в тропічних країнах за¬ хворювання людини й тварин, спри¬ чинюване трипаносомами. ТРИПЕР, у, ч. Те саме, що гонорея. Триперний, а, е. ТРИПЛАН, а, ч. Літак з трьома, на відміну від моноплана та біплана, крилами, розміщеними одне над одним. ТРИПЛЕКС, ч. 1. род. у. Тришарове скло, яке складається з двох листів звичайного скла та з прошарку про¬ зорого пластичного матеріалу, що склеює їх. 2. род. а. Засклені таким склом віконця-щілини в танку тощо. 3. невідм. Уживається як складова частина назв різного роду пристро¬ їв, сполук і т. ін., які складаються з трьох самостійних частин, елемен¬ тів. Триплекс- процес. ТРИПЛЕТ, а, ч ., спец. 1. Назва різно¬ го роду систем, пристроїв і т. ін., що характеризуються наявністю трьох частин. 2. Третій примір¬ ник якої-небудь речі (звичайно рідкісної). 3. У більярді — удар, при якому куля влучає в ціль, відскочивши спочатку від одного, потім від другого борту. Триплетний, а, е., фіз. Триплетне роз¬ щеплення. ТРИПЛІКАТ, а, ч. 1. Документ, скла¬ дений у трьох екземплярах. 2. У між¬ народній торгівлі — завірення печаткою третього екземпляра кон¬ тракту. ТРИПСЙН, у, ч., фізіол. Травний фермент людини та ряду тварин, що міститься в соку підшлункової залози ії бере участь у розщепленні білків і пептидів. ТРИПТИХ, а, ч. 1. мист. Композиція з трьох картин, барельєфів, малюнків і т. ін., об’єднаних спільною темою, ідеєю; літ. поетичний твір із трьох віршів, уривків і т. ін., об’єднаних спільним задумом. 2. церк. Складана ікона, що має три стулки. ТРИПТОФАН, у, ч. Одна з незамінних амінокислот, що входить до складу багатьох білків, а в організмі лю¬ дини та деяких тварин є вихідною речовиною для синтезу нікотинової кислоти. ТРИРЕМА, и, ж. Давньоримський військовий корабель з трьома ряда¬ ми весел, подібний до давньогрецької трієри. ТРИСЕКЦІЯ, ї, ж. Поділ чого-небудь на три частини. Трисекція кута. ТРЙСЕЛЬ, я, ч., мор. Косе трикутне або чотирикутне вітрило. ТРЙТІЙ, ю, ч. Цадважкий радіоак¬ тивний ізотоп водню, ядро якого складається з протона та двох ней¬ тронів. ТРИТОН1, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології — син бога морів По- сейдона — морське божество з люд¬ ським тулубом і риб’ячим хвостом. 2. Хвостата земноводна тварина ро¬ дини саламандрових, схожа на ящір¬ ку; живе у воді, а зимує на суші. ТРИТйН2, у, ч., муз. Інтервал із трьох цілих тонів, тобто збільшена кварта або зменшена квінта. ТРИТОН3, у, ч., фіз. Ядро атома радіо¬ активного ізотопу водню — тритію. ТРИФТОНГ, а, ч., лінгв. Поєднання трьох голосних звуків в одному складі. Трифтонгічний, а, е. Трифтонгічний склад. ТРИХІАЗ, у, ч., мед. Неправильний ріст вій у бік очного яблука, внаслідок чого вони травмують око. ТРИХІНА, и, ж. Маленький круглий черв’ячок, личинки якого паразиту¬ ють у м’язах свиней та інших тварин і з недостатньо провареною м’ясною їжею передаються людині, спричи¬ няючи трихінельоз. ТРИХІНОЗ, ТРИХІНЕЛЬОЗ, у, ч., мед., вет. Тяжке глистяне захворювання людини й тварин, спричинюване трихінами. Трихінозний, а, е. Трихінозне м’ясо. ТРИХОМОНОЗ, у, ч., мед. Венеричне захворювання, яке передається ста¬ тевим шляхом і характеризується ураженням сечостатевої системи трихомонадою. ТРИХОНОДОЗ, у, ч., мед. Вузликові потовщення волосся внаслідок не¬ правильного догляду за ним. ТРИХОТОМІЯ, ї, ж ., книжн. Різновид класифікації — поділ цілого на три частини. Трихотомічний, а, е. Трихотомічна класифікація. ТРИХОФІТІЯ, ї, ж ., мед., вет. Заразне грибкове захворювання шкіри (а та¬ кож волосся та нігтів) у людини та тварин; стригучий лишай. ТРИХОЦЕФАЛЬОЗ, у, ч., мед. Глистяне захворювання людини. ТРЙЦЕПС, а, ч., анат. Триголовий м’яз. ТРИЦЕРАТОПС, а, ч. Викопний три¬ рогий динозавр групи цератопсів, що 548 жив наприкінці крейдяного періоду в Північній Америці. ТРІАДА, и, ж. 1. У філософській системі Гегеля — триступінчастий розвиток ідеї, що визначає три ступені в розвитку явищ дійсності: теза, антитеза й синтез. Діалектична тріада. 2. книжн. Єдність, утворюва¬ на трьома окремими особами, пред¬ метами, поняттями або частинами, елементами. ТРІАЛ, у, ч., спорт. Один із екстре¬ мальних видів спорту — їзда на велосипеді по трасі, спеціально об¬ ставленій сторонніми предметами (машинами, ящиками, котушками для дротів тощо); охоплює елемен¬ ти акробатики; передбачає віртуозне володіння велосипедом. ТРІАНГУЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. мат. Метод визначення великих відстаней на земній поверхні, за яким остання розбивається, поділяється на три¬ кутники; при цьому вимірюється сторона одного з трикутників і горизонтальні кути всіх трикутни¬ ків безпосередньо, решта ж сторін визначається тригонометричними обчисленнями. 2. геод. Визначення положення опорних точок на зем¬ ній поверхні для топографічного знімання місцевості. Метод тріан¬ гуляції. Тріангулювати, юю, юєш. Здійснювати тріангуляцію. Тріангуляційний, а, е. Тріангуляційна сітка (у 2 знач.). ТРІАС, у, ч. Перший із трьох періодів мезозойської ери геологічної історії Землі. Тріасовий, а, е. Тріасові відкладення. ТРІАТЛЙН, у, ч. Вид безперервного спортивного триборства — плаван¬ ня (у відкритому водоймищі), вело¬ перегони, легкоатлетичний крос. ТРІЕДР, а, ч., мат. Система трьох век¬ торів, які не лежать на одній площи¬ ні і виходять з однієї точки. ТРІЄНАЛЕ, невідм ., ж. Захід (виставка, фестиваль, конкурс), що повторю¬ ється кожні три роки. ТРІЄР, а, ч. Машина для очищування та сортування насіння. Трієрований, а, е. Трієрувати, ую, уєш. Очищати, сортува¬ ти на трієрі. Трієрувати насіння. ТРІЙРА, и, ж. Судно з трьома рядами весел у давніх Треків. ТРІО, невідм ., с. 1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. 2. Ансамбль із трьох співаків або му¬ зикантів для виконання таких творів. 3. перен. Про трьох осіб, людей, що тріада — тронний пов’язані між собою дружбою або завжди бувають разом. 4. Середня частина деяких видів інструмен¬ тальних п’єс, танців і т. ін., більш спокійна та мелодійна, ніж пер¬ ша та остання. ТРІЙД, а, ч. 1. Трьохелектродна елек¬ тронна лампа, в якій є катод, анод 1 керуючий електрод (сітка); вико¬ ристовується в радіотехніці та інших галузях техніки для підсилення, де¬ тектування й генерування електрич¬ них коливань. 2. Трьохелектродний напівпровідниковий прилад (тран¬ зистор). Тріодний, а, е. Тріодна лампа. ТРІОЛЕТ, а, ч., літ. Написаний на дві рими вірш із восьми рядків, з яких четвертий і сьомий повторює пер¬ ший рядок, а восьмий — другий. ТРібЛЬ, і, ж ., муз. Тричасткова рит¬ мічна фігура в музиці двочастково- го розміру; група з трьох ритмічно однакових нот, що дорівнюють за загальною довготою двом нотам того ж написання. Тріольний, а, е. Тріольна нота. Тріольність, ності, ж. ТРІУМВІР, а, ч. Учасник тріумвірату. ТРІУМВІРАТ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі в період занепаду республіки (І ст. до н. е.) — союз трьох впливо¬ вих політичних діячів і полководців, що мав на меті захоплення верховної влади в державі (перед цим — ко¬ легія з трьох осіб, що обиралася з певною метою). 2. перен. Про трьох осіб, що об’єднуються для якої-не- будь спільної діяльності. ТРІУМФ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полковод¬ ця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. 2. Видатний, блискучий успіх, пере¬ мога; торжество. Тріумфальний, а, е. 1. Тріумфальна арка (у 1 знач.). 2. Тріумфальний заклик (у 2 знач.). Тріумфатор, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом всту¬ пає в столицю. 2. Той, хто досяг надзвичайних успіхів, перемоги в чому-небудь. Тріумфаторський, а, е. Тріумфування, я, с. Тріумфувати, ую, уєш. 1. Урочистим, всенародним святом відзначати перемогу; святкувати, радіти з на¬ годи перемоги. 2. перен. Перемагати, брати гору над ким-, чим-небудь. 3. Радіти, бути гордим з приводу якогось успіху. _ Т ТРОГ, у, ч., геол. Річкова гірська долина коритоподібної форми, утворена ді¬ яльністю льодовика. Троговий, а, е. ТРОГЛОДИТ, а, ч. 1. Первісна печерна людина, яка не вміла будувати житла. 2. перен. Про некультурну, відсталу, грубу людину. Троглодйтський, а, е. Троглодитський вік (у ^1 знач.). ТРОЛЕЙ, я, ч. Контактний провід, який здійснює живлення електро¬ двигуна через роликовий струмо¬ приймач. Тролейний, а, е. ТРОЛЙЙБУС, а, ч. Безрейковий місь¬ кий транспорт з електродвигуном, який живиться струмом від підвісних контактних проводів, призначений для масових перевезень пасажирів (іноді вантажів). Тролейбусний, а, е. Тролейбусний рух. Тролейбусник, а, ч., розм. Працівник тролейбусного транспорту. ТРОЛЬ, я, ч. У скандинавській міфо¬ логії — надприродна істота, звичайно ворожа людям (найчастіше — веле¬ тень). ТРОМБ1, у, ч. Згусток крові, що утво¬ рюється у кровоносних судинах лю¬ дини і тварини. ТРОМБ2, у, ч. Величезний смерч на суші з сильним вітром, опадами і грозовими явищами. ТРОМБІН, у, ч., фізіол. Фермент, який зумовлює зсідання крові. ТРОМБбЗ, у, ч. Утворення згустків крові — тромбів — у кровоносних судинах живого організму, що утруднює або припиняє місцевий кровообіг. ТРОМБОН, а, ч. Мідний духовий му¬ зичний інструмент, що являє собою складену циліндричну двічі зігнуту трубку, яка закінчується широкою горловиною; характеризується різ¬ ким звуком. Тромбоніст, а, ч. Тромбонний, а, е. Тромбонний звук. ТРОМБОФЛЕБІТ, у, ч. Запалення вени, що супроводжується утворен¬ ням тромбу (див. тромб1). ТРОМБОЦИТИ, ів, мн. Клітинні еле¬ менти крові тварин і людини, що беруть участь у її згортанні. ТРОМБОЦИТОЗ, у, ч., мед. Збільшен¬ ня кількості тромбоцитів у перифе¬ рійній крові. ТРОН, у, ч. 1. Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні — місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. 2. перен. Влада монарха, монархічне правління. Тронний, а, е. Тронний зал. 549 троостгіт — тулій Т _ ТРООСТЙТ, у, ч. Структурний склад¬ ник сталі, підданий загартовуван¬ ню, а потім відпусту (для зняття внутрішніх напружень); являє со¬ бою суміш дрібних часток цемен¬ титу і фериту; за твердістю посідає середнє місце між мартенситом і сорбітом. Троостйтний, а, е. ТРОП, а, ч., літ. Слово або мовний зворот, вжиті в переносному, об¬ разному значенні. Тропеїчний, Тропічний, а, е. ТРОПАР, я, ч., церк. Молитовний вірш для співу на честь якого-небудь свята або святого у православному бого¬ служінні. ...ТРОПИ, ...ТРОПІЯ, ...ТРОПНИЙ. Друга частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттями «змі¬ на», «перетворення», «поворот». ТРОПЇЗМИ, ів, мн. (одн. тропізм, у, ч.). Ростові рухи органів рослини (згини стебла, кореня, повертання листків), що спричиняються однобічним впливом чинників зовнішнього середовища — світла, температури, вологи тощо. ТРЙПІК, а, ч. 1. Уявне коло на поверхні земної кулі, паралельне екватору і віддалене на 23° 27’ на північ або на південь від нього. Небесний тропік. 2. тільки мн. Фі¬ зико-географічні зони, розташовані на північ і на південь від екватора до субтропіків; характеризуються жарким кліматом. Тропічний, а, е. 1. Тропічна рослинність. Тропічна лихоманка. Тропічний фронт (у 1, 2 знач.). 2. Пекучий, жаркий. ...ТРОПІЯ, див. ...тропи. ...ТРОПНИЙ, див. ...тропи. ТРОПОСФЙРА, и, ж. Нижній шар земної атмосфери, який лежить між поверхнею землі та стратосферою і для якого характерне зниження температури з висотою. Тропосферний, а, е. ТРОПОФІТИ, ів, мн. Рослини, які при¬ стосовувалися до життя в областях з регулярною щорічною зміною воло¬ гого й сухого періодів. ТРОС, а, ч. Канат з рослинного або штучного волокна, а також із ста¬ левого дроту. Тросовий, а, е. ТРОТИЛ, у, ч. Те саме, що тринітро¬ толуол. Тротиловий, а, е. Тротилова шашка. ТРОТУАР, у, ч. Пішохідна доріжка (з кам’яних плит, цегли, асфальту, до¬ щок і т. ін.) з боків вулиці, площі, трохи вища порівняно з проїжджою частиною. Тротуарний, а, е. Тротуарна частина вулиці ТРОФЕЙ, я, ч. 1. перев. мн. Зброя, військове майно і т. ін., захоплені переможцем у ворога під час війни; воєнна здобич. 2. Яка-небудь річ як пам’ятка, як свідчення перемоги, подвигу, успіху в чому-небудь. Спор¬ тивні трофеї. 3. архіт. Орнаменталь¬ на прикраса у вигляді військового спорядження. Трофейний, а, е. ТРЙФІКА, и, ж., фізіол. Живлення і обмін речовин у тканинах організму. Трофіка нервова. Трофічний, а, е. Трофічна виразка. ...ТРОФІЯ. Друга частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттям «живлення», «їжа». ТРОФОЛЙГІЯ, ї, ж. Наука про їжу, харчування. Трофблог, а, ч. ТРОФОНЕВРОЗ, у, ч., мед. Захворю¬ вання вегетативної нервової сис¬ теми, основною ознакою якого є порушення живлення тканин. ТРОХЙЙ, я, ч. В античному віршуван¬ ні — двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей. Трохеїчний, а, е. Трохеїчний ритм. ТРУБАДУР, а, ч. 1. іст. Середньовічний провансальський поет-лірик і спі¬ вець. 2. перен. Взагалі поет, співець або той, хто прославляє, звеличує кого-, що-небудь. ТРУВЕР, а, ч. Середньовічний ву¬ личний поет-співець у північній Франції. ТРУПА, и, ж. Колектив артистів театру або цирку. Циркова трупа. ТРЮІЗМ, у, ч., книжн.ф Загальновідома, заяложена істина. ТРЮК, у, ч. 1. Складний цирковий но¬ мер. 2. Вправний ефектний прийом у різних видах мистецтва. 3. перен. Спритна витівка, хитрий несподі¬ ваний прийом, виверт. Трюковий, а, е. Трюкові стрибки. Трю¬ ковий фільм. ТРЮМ, у, ч. Внутрішнє приміщення корабля між палубою і днищем, де встановлюють машини, механізми, поміщають вантажі і т. ін. Трюмний, а, е. Трюмний старшина. Трюмовий, а, е. Трюмове обладнання. ТРЮМб, невідм ., с. 1. Високе стояче дзеркало. 2. архіт. Простінок між вікнами, звичайно прикрашений орнаментом. ТРЮФЕЛЬ, я, ч. 1. Схожий формою на бульбу коричнювато-чорний їс¬ тівний гриб, який росте під землею і має високі смакові якості. 2. Сорт шоколадних цукерок, які формою нагадують ці гриби. Трюфелевий, Трюфельний, а, е. Трю¬ фельна приправа. ТСУГА, и, ж. Вічнозелене дерево з ко¬ нусоподібною кроною, з плескатою хвоєю. ТУАЗ, а, ч. Одиниця довжини у Фран¬ ції, яка дорівнює 1,949 м. ТУАЛЙТ, у, ч. 1. Одяг, убрання (пере¬ важно жіноче). Розкішний туалет. 2. Наведення порядку в зовнішньо¬ му вигляді (вмивання, зачісування, одягання і т. ін.). Ранковий туалет. 3. Столик із дзеркалом, біля якого одягаються, зачісуються і т. ін. 4. Убиральня (звичайно в громад¬ ських місцях). Туалетний, а, е. Туалетні прибори. Ту¬ алетне дзеркало. Туалетний столик. Туалетне мило. ТУБА, и, ж. Найнижчого регістру мідний духовий музичний інстру¬ мент, що складається з великої ви¬ гнутої труби, ряду циліндричних і конічних трубок та вентильного механізму. ТУБАФбН, а, ч. Ударний музичний інструмент, що складається з на¬ бору металевих трубочок. ТУБЕРКУЛІН, у, ч., мед. Препарат для діагностики й лікування туберку¬ льозу. Туберкуліновий, а, е. ТУБЕРКУЛЬОЗ, у, ч., мед. Інфекцій¬ не захворювання, що викликається особливою бацилою, т. зв. паличкою Коха, і вражає різні органи (зде¬ більшого легені) людини і деяких тварин. Туберкульозний, а, е. Туберкульозна паличка. Туберкульозні нирки. Тубер¬ кульозний санаторій. ТУБЕРОЗА, и, ж. Багаторічна деко¬ ративна рослина з білими, дуже пахучими квітками, зібраними в китиці; з квіток добувається ефірна олія, яка застосовується в парфумерії. Туберозовий, а, е. Туберозова цибулина. Туберозовий запах. Туберозова ефірна олія. ТУБУС, а, ч., спец. 1. Труба в оптичних приладах. 2. У посуди¬ нах різного типу (ретортах, колбах тощо) — отвір для пропускання рі¬ дини або газів. ТУЄР, а, ч. Річкове буксирне судно, що проводить навантажені судна вгору проти течії річки або в порожистих чи зі швидкою течією місцях. Туєрний, а, е. ТУЛІЙ, ю, ч. Хімічний елемент — рідкісноземельний метал, який у 550 природі зустрічається тільки в спо¬ луках. Тулієвий, а, е. ТУЛУМБАС, а, ч. Старовинний удар¬ ний музичний інструмент, що має форму мідної чаші (казана), обтяг¬ нутої з відкритого боку шкірою, по якій б’ють калаталом. ТУЛЯРЕМІЯ, і, ж. Гостра інфекційна хвороба тварин, якою можуть зара¬ жатися і люди. Туляремійний, а, е. ТУМБЛЕР, а, ч. Деталь у приладах, механізмах тощо для вмикання, перемикання чого-небудь. ТУМОР, а, ч., мед . Пухлина. Добро¬ якісний тумор. ТУНА, и, ж. Багаторічні харчові і кор¬ мові рослини родини кактусових. ТУНГ, а, ч. Субтропічне дерево, з на¬ сіння якого добувається олія для технічних потреб. Тунговий, а, е. Тунгове насіння. Тунгова олія. ТУНДРА, и, ж. Південна зона арктич¬ ного поясу земної кулі — безлісий простір із суворим кліматом, вічною мерзлотою, бідною рослинністю, серед якої переважають мохи й ли¬ шайники. Тундровий, а, е. Тундрова рослинність. ТУНЕЛЬ, ю, ч. Споруда у формі наскріз¬ ного проходу під землею або в горах (для транспорту, пішоходів, каналу, підземних комунікацій тощо). Тунельний, а, е. Тунельний ефект. Тунельник, а, ч. Фахівець із прокла¬ дання тунелів. ТУНІКА, и, ж. 1. Одяг стародавніх римлян, вид сорочки з короткими рукавами або без рукавів. 2. Вид сучасного жіночого одягу — довга кофта (або коротка сукня), пряма, цільна спереду, без коміра або з м’яким цільним коміром, переважно з боковими розрізами. ТУНІКАТИ, ів, мн. Підтип морських тварин типу хордових. ТУР1, у, ч. 1. Один оберт по колу в тан¬ ці. 2. Етап якої-небудь гри, якогось змагання, конкурсу, що становить окрему їх частину. 3. Окремий етап розвитку, здійснення чого-небудь. Тур виборів. Тур переговорів. 4. Турис¬ тична подорож. Закордонний тур. ТУР2, а, ч. 1. Плетений кошик, напов¬ нений землею, що використовувався при будівництві укриття від куль. 2. Плетений кошик, наповнений камінням та дерном, що використо¬ вується у гідротехніці. 3. Пірамідка з каміння, що її складають альпіністи на верхів’ї, із вкладеною в неї запис¬ кою про учасників сходження. тулієвий — туроператор ТУР... Перша частина складних слів, що має значення «туристичний». ТУРА, й, ж. Шахова фігура, що фор¬ мою нагадує башту. ТУРАГЕНТСТВО, а, с. Посередницька установа, що пропонує клієнтам організовані туристичні подорожі та відпочинок. ТУРБЕЛЙРІЇ, їв, мн ., зоол. Клас плас¬ ких червів, які живуть у воді. ТУРБІНА, и, ж. Лопатковий двигун, який перетворює енергію води, пари, газу на механічну енергію обертового вала. Турбінний, а, е. Турбінне мастило. Тур¬ бінний цех. Турбінний завод. Турбінний насос. Турбінник, а, ч. Той, хто працює в га¬ лузі турбобудування чи обслуговує турбіни. ТУРБО... Перша частина складних слів, що відповідає слову «турбінний». ТУРБОАГРЕГАТ, а, ч. Жорстко з’єднані на одному валу турбіна й робоча ма¬ шина (електричний генератор, насос, компресор тощо). ТУРБОГЕНЕРАТОР, а, ч. Генератор змінного або постійного струму, який діє за допомогою парової чи газової турбіни. Турбогенераторний, а, е. Турбогенера¬ торний завод. ТУРБОДЕТАНДЕР, а, ч. Двигун, який працює на стиснутому газі; застосо¬ вується в холодильних установках. ТУРБОКОМПРЕСОР, а, ч. Відцентро¬ вий або осьовий компресор, що його приводить у рух турбіна. ТУРБУЛЕНТНИЙ, а, е, спец. Бурх- ливий, невпорядкований, по склад¬ них траєкторіях (про рух елементів рідини або газу). Турбулентна течія. Турбулентність, ності, ж. Форма руху рідини або газу, при якому окремі елементи їх рухаються бурхливо, невпорядковано, по складних тра¬ єкторіях. Турбуленція, ї, ж. У гідромеханіці та аеромеханіці — хаотичний рух рі¬ дини або газу; бурхливість; в атмо¬ сфері — невпорядковані й випадкові зміни напряму і швидкості частинок повітря. ТУРГОР, у, */., фізіол. Стан напружен¬ ня клітинної оболонки рослин, який зумовлюється взаємним тиском обо¬ лонки і вмісту клітини і завдяки яко¬ му органи рослин набувають певної міцності та стійкості. ТУРЕЛЬ, і, ж ., військ. Станок для ку¬ лемета і малокаліберної гармати, що забезпечує їх обертання в горизон¬ тальній і вертикальній площинах. _ Т Турельний, а, е. Турельна установка. ТУРИЗМ, у, ч. 1. Вид активного відпо¬ чинку — подорожі, які здійснюють¬ ся за певними маршрутами по своїй країні або за кордоном; поєднують відпочинок з пізнавальною метою. Екскурсійний туризм. Комерційний туризм. Міжнародний туризм. Місь¬ кий туризм. Сільський туризм. 2. Вид спорту — групові походи різного ступеня складності, мета яких — фізичне загартування організму. Гір¬ ський туризм. Лижний туризм. Турист, а, ч. Туристгічний, а, е. Туристична фірма. Туристичне бюро. Туристичний довід¬ ник. Туристична індустрія. Туристич¬ ний регіон. Туристичний похід. Турйстка, и, ж. Туристський, а, е. Туристська група. Туристська путівка. ТУРМАЛІН, у, ч. Мінерал кристаліч¬ ної будови, різновиди якого мають різний колір (чорний, бурий, роже¬ вий, зелений та ін.); застосовується для виготовлення поляризаційних приладів і в радіотехніці, а гарні гатунки, що є коштовним камін¬ ням, використовуються в ювелір¬ ній справі. Турмаліновий, а, е. Турмалінові криста¬ ли. Турмаліновий граніт. Турмаліновий перстень. ТУРНЕ, невідм ., с. 1. Подорож, поїзд¬ ка круговим маршрутом. 2. Поїздка артистів або спортсменів за певним маршрутом для гастрольних висту¬ пів, змагань. ТУРНЕПС, у, ч. Кормова ріпа. Турнепсовий, а, е. Турнепсове поле. Тур¬ непсовий корм. ТУРНІК, а, ч. Гімнастичний снаряд, що складається з круглого мета¬ левого стрижня, прикріпленого горизонтально на двох стояках; перекладина. Турніковий, а, е. Турнікова перекла¬ дина. ТУРНІКЕТ, а, ч. Пристрій у вигляді пе¬ рехрещених площин, що обертають¬ ся; встановлюється для пропускання відвідувачів, пасажирів по одному, по черзі. Турнікетний, а, е. ТУРНІР, у, ч. 1. Військове змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. 2. Спортивне змагання, в якому учасники зустрічаються по одному разу. Шаховий турнір. Турнірний, а, е. Турнірна таблиця. Тур¬ нірний матч. ТУРОПЕРАТОР, а, ч. Фірма, що роз¬ робляє туристичні маршрути та ор¬ ганізовує туристичні поїздки. 557 ту-степ — тюрколог т _ ТУ-СТЙП, у, ч. Танець північноамери¬ канського походження, популярний у Європі в 20-х рр. XX ст.; музичний розмір — 2/4. ТУТ, а, ч . Шовковиця. Тутівнгіцтво, а, с. Тутовий, а, е. Тутовий шовкопряд . ТУФ, у, ч., геол. Пориста гірська по¬ рода вулканічного або осадового походження; застосовується як буді¬ вельний матеріал. ТУФИ, ів, мн. Група гірських порід різного походження. Вапняковий туф. Крем’янистий туф. ТУШ1, і, ж. Рідка або суха фарба, звичайно чорного, дуже стійкого кольору, яка вживається для крес¬ лення, малювання пензлем, пером і т. ін.; виготовляється із спеціальної сажі й клею. Тушевий, а, е. Тушеві фарби. Тушевий малюнок. ТУШ2, а, ч. Невелика музична п’єса, що виконується як урочисте приві¬ тання під час вшанування, вручення нагород і т. ін. ТУШ3, у, ч. У грі в більярд — нена¬ вмисне торкання до шару, що вва¬ жається ударом. ТУШЙ, невідм., с., спец. 1. Спосіб дотику до клавішів під час гри на фортепіано, що впливає на характер звучання. 2. Спосіб на¬ кладання штрихів і фарб у живо¬ писі. 3. У спортивній бороть¬ бі — момент, коли один з борців притиснутий лопатками до землі, що визначає його поразку. ТУЮГ, а, ч. У поезії тюркомовних народів — подібний до рубаї вірш з омонімічними та каламбурни¬ ми римами. ТУЯ, туї, ж. Вічнозелене хвойне дерево або кущ родини кипарисових. ТЬЮТОР, а, ч. 1. У Великій Брита¬ нії — наставник, вихователь (у на¬ вчальному закладі або в родині). 2. Викладач -консультант у системі дистанційного навчання. ТЮБИК, а, ч. М’яка трубочка для крему, зубної пасти, клею, фарби і т. ін., вміст якої добувають видав¬ люванням. Тюбик фарб. Тюбик зубної пасти. ТЮБІНГ, а, ч., спец. Частина збірного водонепроникного циліндричного кріплення підземних споруд (шахт, тунелів і т. ін.), що являє собою чотирикутну криволінійну металеву або залізобетонну плиту великого діаметра. Тюбінговий, а, е. Тюбінгове кріплення. ТЮЛЬ, ю, ч. Прозора сітчаста тка¬ нина. ТЮЛЬПАН, а, ч. Багаторічна декора¬ тивна трав’яниста рослина родини лілійних з великими квітками, що звичайно мають форму ковпачка і різне забарвлення. Тюльпанний, а, е. Тюльпанний аромат. Тюльпановий, а^е. Тюльпанове дерево. ІЮНЕР, а, ч. Радіоприймальний при¬ стрій, що забезпечує точне настрою¬ вання на хвилю потрібної довжини. ТЮНІКА, и, ж. 1. заст. Верхня час¬ тина подвійної спідниці. 2. театр. Костюм танцівниці, що являє собою ліф і спідницю з тюлю. ТЮРБАН, а, ч. Чоловічий голо¬ вний убір у деяких народів Азії і Африки, що складається із шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки і т. ін.; високий жіночий головний убір такого типу; що-небудь взагалі, пов’язане, як цей головний убір. ТЮРБб, невідм ., ж. Промислова морська риба ряду камбалоподіб- них. ТЮРКІЗМ, у, ч. Слово або зворот, за¬ позичені з тюркських мов. ТЮРКОЛОГІЯ, ї, ж. Комплекс наук, що вивчають мову, історію, літера¬ туру, фольклор тюркомовних на родів. Тюрколог, а, ч. У УАБАЇН, у, ч., фарм., мед. Препарат групи малостійких глікозидів, який застосовують у найважчих і гострих випадках серцевої недостатності; строфантин. УАДЖЙТ, у, ч. У єгипетській міфоло¬ гії — один із найпоширеніших са¬ кральних символів у вигляді ока. УАЗАНҐГ, у, ч., геол . Рідкісна титанова рУДа. УАЙРАУЇТ, у, ч., геол. Магнітний мі¬ нерал сталево-сірого кольору групи заліза із вмістом кобальту. УАЙТЙТ, у, ч., геол. Мінерал жовто- коричневого кольору групи кислих водних фосфатів. УАЙТМЕНІТ, у, ч., геол. Безбарвний мінерал зі скляним блиском. УАЙТ-СПІРИТ, у, ч. Суміш рідких вуглеводнів, безбарвна рідина з не¬ різким запахом, отримувана з нафти; лаковий бензин, який використову¬ ють як розчинник. УАКАРІ, невідм. Рід широконосих ко¬ роткохвостих мавп із тропічних лісів басейну Амазонки. УАЛЕР, а, ч. Порода верхового коня. УАНКАР, а, ч. Різновид болгарського барабана. УАНСТЕП, у, ч. Американський пар¬ ний бальний танець, поширений у 20-х роках XX ст. ; музичний розмір — 2/4, рідше 6/8. УАНТАХАЇТ, у, ч., геол. Мінерал, водяно-прозорий різновид галіту (кам'яної солі), який містить хлорид срібла. УАРА, и, ж. Акваріумна рибка. УАРАО, невідм ., ч. Індіанський народ у Венесуелі. УАСКОЛІТ, у, ч., геол. Суміш галеніту (свинцевої руди) з іншими мінера¬ лами. УАХАНГА, и, ж., біол. Різновид водо¬ ростей. УБІКВЇСТИ, ів, мн. Види тварин і рослин, здатні пристосовуватись до різноманітних умов довкілля. УБІКВІТАРНИЙ, а, е. Який є повсюдно поширеним видом (бактерії, гриби, віруси або інші органічні форми, зо¬ крема паразитичні); який стосується найбільш поширених хвороб. Убікві- тарна інфекція. УБІКВІТЙТ, у, ч. Повсюдно пошире¬ ний ресурс (напр. повітря). УВЕРТібРА, и, ж. 1. Оркестрова п’єса, що є вступом до опери, балету, дра¬ ми, кінофільму тощо. 2. перен. По¬ чатковий етап, вступна, попередня частина чого-небудь. 3. Самостійний оркестровий твір сонатної форми. Концертна увертюра. УВІЙЛЕВИЙ, а, е, фіз. Здатний про¬ пускати ультрафіолетову частину сонячної радіації. Увіолеве скло. УВОЛЙГІЯ, ї, ж. Наука про будову виноградної гілки та її ягід, а також про їхні властивості як сировини харчової промисловості. УВРІЖ , у, ч., мист. Розкішне художнє видання великого формату, яке зви¬ чайно складається з гравюр. УБУЛА, и, ж., анат ., мед. Язичок м’якого піднебіння. УВУЛЇТ, у, ч., мед. Запалення м’якого піднебіння^ УВУЛЯРНИЙ, а, е, лінгв. Який ви¬ мовляється за допомогою актив¬ ної участі м’якого піднебіння та язичка (про звуки мови). Увулярні приголосні. Увулярний дрижачий со¬ нант. Увулярність, ності, ж. УЗАМЙГ, у, ч. Силует, обриси. Узамїтний, а, е. Примарний, неви¬ разний. УЗАНС, у, ч., УЗАНЦІЯ, і, ж. Торго¬ вельний звичай. УЗАР, у, ч., геогр. Пусти щеві засолені землі Індії. УЗАРА, й, ж., бот., фарм. Лікарська рослина родини ластовневих, по¬ ширена в Південній Африці; ви¬ користовують як спазмолітичний засіб. УЗОТАРА, и, ж. Тара, вага якої вста¬ новлюється не за допомогою зважу¬ вання, а на підставі торговельних звичаїв. УЗУРПАЦІЯ, ї, ж. Незаконне захоп¬ лення влади в країні або привлас¬ нення чужих прав на що-небудь, чиїхсь досягнень і т. ін. Узурпатор, а, ч. Особа, яка неза¬ конно захопила владу в країні або привласнила чужі права на що-небудь. Узурпаторство, а, с. Дія, поведінка узурпатора; узурпація. Узурпаторський, а, е. Узурпований, а, е. Узурпування, я, с. Незаконне захоплю¬ вання влади в країні або привлас¬ нювання чужих прав на що-небудь, чиїсь досягнення і т. ін. Узурпувати, ую, уєш. УЗУС, у, ч., книжн. 1. юр. Звичай, пра¬ во користуватися чужими речами. 2. лінгв. Загальноприйняте вживання мовних одиниць. Тлумачні словники відбивають мовний узус. Узуальний, а, е. Який випливає з узу- су; загальноприйнятий, звичайний. Узуальне значення слова. Узуальність, ності, ж. Узусний, а, е. УЗУФРУКТ, у, ч., юр. Право довічно¬ го користування чужою власністю і доходами від неї за умови збе¬ реження її цілісності та господар¬ ського призначення. УЇК-ЕНД, УЇКЕНД (ВЇКЕНД), у, ч. Час відпочинку й розваг від суботи до понеділка; вихідні дні. УЇКСЙТ, у, ч., геол. Жовтий м’який, з восковим блиском мінерал, гідро¬ силікат урану. УЇЛЕМСИТ, у, ч., геол. Світло-зеле¬ ний мінерал, аналог тальку, який містить нікель. УЇЛЕРЙТ, у, ч., геол. Янтароподібна викопна смола. УЇЛЙТ, у, ч., геол. Мінерал групи фосфатів різного відтінку зеленого кольору, який утворює великі крис¬ тали у пегматитах. УЇПЕТ, а, ч. Англійська порода мис¬ ливських собак, малий хорт (гон¬ чак), які використовуються пере¬ важно як спортивні собаки. УЇПС, а, ч. Страва англійської кухні, що готується збиванням яєць із со- 553 У _ ком цитрусових, вином або ромом над вогнем. УКІЙб-Е, невідм ., с. Школа япон¬ ського живопису та ксилографії ХУІІ-ХІХ ст. УКІЛАУ невідм ., с. Гавайський спосіб ловити рибу. УЛЕКС, у, ч., бот. Кущ родини бобо¬ вих, колючий дрік. УЛЕКСЙТ, у, ч. Мінерал сніжно-біло¬ го кольору з шовковистим блиском, виробне каміння. УЛЙМИ, ів, мн. (оди. улем, а, ч.). Му¬ сульманські богослови та право¬ знавці; взагалі шановані люди. УЛЛЇС, а, ч. Латинське ім’я героя дав¬ ньогрецького епосу Одіссея. УЛбТРИКС, у, ч., біол. Клас зелених водоростей, поширених у морях і прісних водоймах. Улотриксовий, а, е. Улотриксові водо¬ рості. УЛУС, у, ч. 1. Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру. 2. іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії і Східної Європи. 3. іст. Родо-племінне об’єднання з певною територією, підвладне ханові або вождю, у народів Центральної і Середньої Азії, Сибіру. Улусний, а, е. 'ЙІЬВА1, и, ж., біол. Багатоклітинна улотриксова водорость класу зеле¬ них, яку вирощують і вживають у їжу, морський салат. УЛЬВА2, невідм ., ч. Один із корінних індіанських народів Америки. УЛЬГЙР (УЛІГЙР), у, ч. Загальна назва монгольських билин і казок. УЛЬЕРИТЙМА, и, ж., мед. Висипання з виразками на шкірі з наступним утворенням рубців. УЛЬМАНІТ, у, ч., геол. Непрозорий нікелевмісний мінерал групи піриту сталево-сірого або сріблясто-білого кольору. УЛЬТИМАТИЗМ, у, ч., іст. З погляду марксизму — лівоопортуністична течія, яка утворилася в РСДРП 1908 р. у зв’язку з питанням про так¬ тику соціал-демократичної фракції в 3-й Державній Думі. Ультиматйст, а, ч. Ультиматистський, а, е. УЛЬТИМАТУМ, у, ч. 1. У міжнарод¬ них відносинах або під час воєнних дій — категорична вимога, невико¬ нання якої загрожує розривом дипло¬ матичних відносин, застосуванням сили і т. ін. Направити ультиматум. укійб-е — ультрамікротомічний 2. Взагалі якась категорична вимога, супроводжувана погрозою. Ультиматйвний, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. Ульти¬ мативна угода. Ультиматгівність, ності, ж. Ультима¬ тивність заяви. ЙІЬТИМО, невідм ., с. 1. У банківській практиці — останній день місяця, кварталу або року. 2. У комерцій¬ ній і біржовій практиці — останній день певного періоду, встановлений як остаточний термін виконання угоди з товарними або фондовими цінностями. 3. Відомості про ко- тування цінних паперів на кінець місяця, кварталу. УЛЬТРА, невідм ., ч. і ж. Про людину, групу людей, які дотримуються крайніх політичних поглядів (пере¬ важно реакційних). УЛЬТРА... Перша частина складних слів, що означає: який перебуває поза межами; найбільший, крайній або гранично, дуже, надзвичайно. УЛЬТРААБІСАЛЬ, і, ж., геол. Зона най¬ більших океанічних глибин (понад 6 тис. м). Ультраабісальний, а, е. УЛЬТРААКУСТИКА, и, ж, фіз. Галузь фізики, яка досліджує властивості ультразвукових хвиль. Ультраакустйчний, а, е. УЛЬТРАБАЗЙТ, у, ч., геол. Вивержена гірська ультраосновна порода з дуже низьким вмістом кремнезему. УЛЬТРАВЇРУС, у, ч., біол. Інфекційні агенти, які проходять крізь бактери¬ цидні фільтри. УЛЬТРАДИСПЕРСНИЙ, а, е, спец. Який характеризує один із станів речовини у вигляді наддрібних частинок. УЛЬТРАДІАННИЙ, а, е, біол. Який стосується біологічних ритмів з пе¬ ріодами, меншими за добу, зокрема такими, що формують структуру сну, зміну емоційних станів тощо. УЛЬТРАДЮРЙН, у, ч., геол. Одна із складових частин викопного ву¬ гілля. УЛЬТРАЗВУК, у, ч. Звук, який ство¬ рюється коливаннями дуже високої частоти і не сприймається вухом людини. Ультразвуковий, а, е. Ультразвукові ко¬ ливання. Ультразвукова діагностика. Ультразвуковий локатор. Ультразву¬ кова терапія. УЛЬТРАКЛАРЙН, у,'ч., геол. Одна із складових частин викопного ву¬ гілля. УЛЬТРАМАРАФЙН, у, ч. Надмарафон. Міжнародна асоціація ультрамара- фонів. УЛЬТРАМАРЙН, у, ч., геол. Пігмент від зеленого до фіолетового кольо¬ ру, який одержують сплавлянням каоліну з содою та сіркою і вико¬ ристовують для виготовлення фарб; мінеральна яскраво-синя фарба. Ультрамариновий, а, е. УЛЬТРАМАФҐГИ, ів, мн.у геол. Гірські породи з низьким вмістом кремне¬ зему і значною часткою магнію та заліза. Ультрамафїчний, а, е. Ультрамафічні породи. УЛЬТРАМЕТАМОРФІЗМ, у, ч., геол. Процес перетворення гірських по¬ рід, що мають регіональний ха¬ рактер, у розплавлений стан під дією температури; один із видів метаморфізму. Ультраметаморфізм занурення. Ультраметаморфізм пі¬ діймання. УЛЬТРАМІКРОАНАЛІЗ, у, ч., спец. Су¬ купність методів якісного і кількіс¬ ного аналізу дуже малих кількостей речовин. УЛЬТРАМІКРбБ, а, ч„ біол. Най- дрібніша жива істота, невидима в оптичний мікроскоп, дрібні бакте¬ рії, внутріклітинні паразити. УЛЬТРАМІКРОЕЛЕМЕНТ, а, ч., біол. Хімічний елемент, вміст якого у рослинних і тваринних організмах виражається в мільйонних і менших частках відсотка (напр., селен, кад¬ мій, срібло тощо). УЛЬТРАМІКРОСКОП, а, ч. Оптичний прилад для виявлення наявності, концентрації та руху найдрібніших часточок, яких не можна побачити за допомогою звичайного світлового мікроскопа. Ультрамікроскопічний, а, е. Такий, яко¬ го не видно в звичайний світловий мікроскоп; з розмірами, меншими за довжину хвилі видимого світла. Ультрамікроскопічні часточки. Уль¬ трамікроскопічні процеси. Ультрамі¬ кроскопічні дефекти скла. Ультрамікроскопія, ї, ж. Сукупність методів дослідження дисперсних систем для контролю чистоти по¬ вітря, води, ступеня забрудненості оптично прозорих середовищ сто¬ ронніми домішками. УЛЬТРАМІКРОТбМ, а, ч., спец. При- лад, за допомогою якого одержують надтонкі зрізи для цитологічних досліджень. Ультрамікротомічний, а, е. 554 ультрамікрофіша — універс УЛЬТРАМІКРОФІША, і, ж., інформ. Мікрофіша, плівка для зберігання зменшених копій документів, одер¬ жаних фотографічним способом, з кратністю зменшення 100—150; ультрамікрокарта. УЛЬТРАМІКРОХІМІЯ, ї, ж. Галузь хімії, яка досліджує властивості дуже малих кількостей речовин у клітинах, елементах тощо. Ультрамікрохімічний, а, е. Ультрамікро¬ хімічний аналіз. УЛЬТРАМІЛОНҐГ, у, ч., геол. Аморф¬ ний різновид мілоніту, утворений внаслідок розтирання під час тек¬ тонічних зсувів. УЛЬТРАМОДЙРН, у, ч. Стиль модерн у його крайніх проявах. УЛЬТРАМОДЕРНІЗМ, у, ч. Модернізм у його крайніх проявах. УЛЬТРАМОНТАНСТВО, а, с. Напрям у католицизмі, прихильники якого відстоюють ідею необмеженої вер¬ ховної влади Папи Римського і його право втручання в світські справи будь-якої держави. Ультрамонтан, а, ч. УЛЬТРАОПТИМЕТР, а, ч., спец. При¬ лад для вимірювання лінійних роз¬ мірів. УЛЬТРА-СІ, невідм ., спец. 1. прикм. Над¬ складний, вищої складності (про елементи спортивних вправ). 2. ім. Елемент вищого ступеня складності (у спортивних вправах). УЛЬТРАСТРУКТУРА, и, ж., біол. Най- дрібніші електронно-мікроскопічні структурні елементи клітини. Ультраструктурний, а, е. УЛЬТРАТЕРМОСТАТ, а, ч., мед. При¬ лад, який забезпечує одержання і підтримання сталої температури у межах від +10 до +35 °С. УЛЬТРАФІША, і, ж., інформ. Те саме, що ультрамікрофіша. УЛЬТРАФОНОФОРЕЗ, у, ч., мед. Метод лікування за допомогою ультразвуку. УЛЬЦЕРАЦІЯ, ї, ж., мед. Утворення виразок на шкірі або слизовій обо¬ лонці внаслідок інфекційного за¬ хворювання, хімічного ураження, поранення тощо. Ульцератйвний, а, е, мед. Такий, що пов’язаний з утворенням виразок, спричинює їх утворення. УЛЬЦЕРОГЕННИЙ, а, е, мед. Який спричинює утворення виразок. Уль- церогенна дія. УЛЬЦЕРбЗНИЙ, а, е, мед. Який ха¬ рактеризується наявністю виразок. Ульцерозна ангіна. УМБАЛІТ, у, ч., геол. Мінерал, оранже¬ вий або темно-червоний до коричне¬ вого; різновид гранату. УМБІЛІКАРІЯ, ї, ж., біол. Різновид лишайнику. Умбілікарієвий, а, е. УМБЇЛІКУС, у, ч. Багаторічна тра¬ в’яниста рослина родини товстян¬ кових, кімнатний сукулент. УМБОЗЕРЙТ, у, ч., геол. Мінерал кла¬ су складних силікатів, аморфний, жовтого або світло-коричневого ко¬ льору, містить торій, стронцій, на¬ трій. УМБРА1, и, ж. Природна мінеральна речовина коричневого, червонувато- коричневого або зеленувато-корич¬ невого кольору, яку використовують для виготовлення фарб; фарба тако¬ го кольору. УМБРА2, и, ж., біол. Невелика риба родини лососеподібних, поширена в басейнах Дунаю і Дністра. УМБРЕЛА, и, ж. 1. спец. Той, що має форму, подібну до парасольки; гри¬ боподібний. 2. біол. Суцвіття рослин, в якому квітконіжки всіх квіток од¬ накової довжини й виходять ніби з верхівки однієї осі. УМБРОФІТИ, ів, мн ., бот. Рослини, які витримують затінення або ростуть у тіні; сціофіти. УМКЕРЕФЕКТ, у, ч., фіз. Явище, ви¬ кликане зростанням температури повітря у верхніх шарах атмосфери замість її зменшення. УМПТЕКҐГ, у, ч., геол. Різновид луж¬ ного сієніту. УМФЙРМЕР, а, ч. Електрична машина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги. Умформерний, а, е. УНАБІ, невідм ., с. Рід рослин родини жостерових з їстівними плодами; зизифус. УНАНІМІЗМ, у, ч. Літературна те¬ чія у французькій літературі 1906 — 1914 рр., що пропагувала ідею єд¬ нання всього людства, ідею єдиної, спільної душі, в якій повинна роз¬ чинитися окрема особа; злиття з природою. Унаніміст, а, ч. Унанімістський, а, е. УНАУ невідм. Ссавець родини неповно¬ зубих, поширений в екваторіальній частині Центральної Америки; дво¬ палий лінивець. УНГВАРЙТ, у, ч., геол. Мінерал, суміш оранжево-зеленого нонтроніту та опалу. _ У УНГЕМАХҐГ, у, ч„ геол. Мінерал з безбарвними кристалами, сульфат заліза із вмістом калію та на¬ трію. УНДАЦІЯ, ї, ж., геол. Хвилеподібні ви¬ гини земної кори на значній площі, що утворюють великі западини і підняття. Ундаційний, а, е. Ундаційна гіпотеза. УНДЕЦИЛ, у, ч. , хім. Органічна хімічна сполука. Ундецйловий, а, е. Ундецилова кислота. Ундециловий спирт. УНДЙЦИМА, и, ж., муз. 1. Одинадця¬ тий ступінь діатонічної гами (зву¬ коряду). 2. Музичний інтервал між першим і одинадцятим ступенями гами (звукоряду). УНДЕЦИМАКОРД, а, ч., муз. Акорд із шести різнойменних звуків, що їх розташовано або можна розташувати за терціями. УНДЙНА, и, ж. 1. У середньовічних повір’ях — дух води у вигляді жінки; русалка. 2. перен . Про дівчину чи мо¬ лоду жінку, яка справляє враження загадковості, таємничості. УНДУЛЙЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Хвиле¬ подібний рух, рух хвилями. 2. Хви¬ лястість, хвилеподібна поверхня чого-небудь. 3. геол. Хвилеподібні згини (вигини) в земній корі, які утворюють складчасті структури її тектонічних елементів. Ундуляцїйний, а, е. Ундуляційна мем¬ брана. УНІ... Перша частина складних слів, що означає «єдино», «одно». УНІАТ, а, ч. Послідовник унії (у 2 знач.). Уніатка, и, ж. Уніатство, а, с. Уніатський, а, е. УНІВАЛЕНТ, а, ч., біол. Окрема неспа- рена хромосома у першому редукцій¬ ному поділі. Унівалентний, а, е. 1. Який стосується унівалентів. Хромосома в унівалентно- му стані ; який стосується організмів 3 порушеннями, викликаними наяв¬ ністю унівалентів. 2. фіз., хім. Одно¬ валентний. Унівалентність, ності, ж. 1. біол. Влас¬ тивість за знач, унівалентний. 2. фіз., хім. Властивість (здатність) атома хімічного елемента або атомної гру¬ пи утворювати лише один хімічний зв’язок з іншими атомами або атом¬ ними групами. УНІВЕРС, у, ч., друк. Різновид ла¬ тинського друкарського прямого шрифту. 555 універсал1 — уніформа У _ УНІВЕРСАЛ1, у, ч ., іст. 1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді пред¬ ставників генеральної старшини) у XVII— XVIII ст. 2. Документ-звер- нення Центральної Ради (1917 — 1918 рр.); УНІВЕРСАЛ2, а, ч. 1. Людина, яка воло¬ діє багатьма спеціальностями свого фаху; людина різнобічних, багато¬ планових знань, навичок. 2. астр ., геод. Інструмент для вимірювання кутів у горизонтальних і вертикаль¬ них площинах. 3. Тип кузова легко¬ вого автомобіля. Універсаліст, а, ч. Той, хто є універ¬ салом (див. універсал2 у 1 знач.). УНІВЕРСАЛІЗАЦІЯ, ї, ж . Надання універсальності чому-небудь; про¬ цес, що веде до набуття ким-, чим- небудь універсальних властивостей, навичок, до різнобічного викорис¬ тання кого-, чого-небудь. Універсалізм, у, ч . Різнобічність, ба¬ гатоплановість у знаннях, навиках і т. ін. Універсалізувати, ую, уєш. Надавати універсальності чому-небудь. Уні¬ версалізувати освітні стандарти. УНІВЕРСАЛІ!, ій, мн. (і одн . універса¬ лів, ї, ж.). 1. філос. Загальні по¬ няття на відміну від одиничних. 2. лінгв. Явища, властиві всім або багатьом мовам.^ УНІВЕРСАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який охоп¬ лює все або багато чого у якійсь ділянці, галузі життя; всеосяжний. Універсальний довідник. Універсальна підготовка. 2. Придатний для всього або для багато чого; який має різно¬ манітне призначення. Універсальний магазин. Універсальний миючий засіб. Універсальний верстат. 3. Який має різноманітні знання, навики і т. ін.; різнобічний. Універсальний спеціаліст. Універсальність, ності, ж. УНІВЕРСИТЕТ, у, ч. Вищий навчаль¬ ний заклад, наукова установа з різ¬ ними гуманітарними та природни¬ чо-математичними факультетами. Університетський, а, е. Університетські традиції. Університетські лекції . Уні¬ верситетське життя. Університет¬ ське містечко. УНІВЕРСІАДА, и, ж . 1. Студентські спортивні змагання. 2. Студентські змагання з чого-небудь взагалі; конкурс. Універсіадний, а, е. Універсіадні старти. УНІВЕРСУМ, у, ч. Філософський тер¬ мін, що означає «світ як ціле». УНЇЗМ, у, ч. Напрям в абстрактно¬ му живопису, прихильники якого створюють композиції з однорідних форм і кольорів, що не дають будь- якого уявлення про дійсність. УНІКАЛЬНИЙ, а, е. 1. Надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий. 2. Єдиний, неповтор¬ ний. Унікальність, ності, ж. УНІКАЦІЯ, ї, ж., біол. Раптова зміна довжини хромосом внаслідок фраг¬ ментації, злиття тощо. УНІКЙД, у, ч., інформ. Унікальне ім’я. УНІКУМ, у, ч. Рідкісний, єдиний екземпляр чого-небудь; перен. про людину, незвичайну в якомусь від¬ ношенні. УНІКУРСАЛЬНИЙ, а, е, мат. Який стосується геометричних фігур, які можна накреслити одним розчерком, не відриваючи олівця від паперу і не проходячи по одній лінії більше одного разу. Унікурсальна крива. Уні - кур сальна лінія. УНІЛАТЕРАЛЬНИЙ, а, е. Що стос, однієї сторони тіла. УНІМОДАЛЬНИЙ, а, е, мат. Який має одну вершину. Унімодальний розподіл амплітуд. УНІНОМІНАЛЬНИЙ, а, е. Який сто- сується виборчого округу, від якого обирається один депутат. Уніномі - пальний округ. УНібН, у, ч. 1. Союз, об’єднання, спілка. 2. Підрозділ, адміністра¬ тивне утворення. Уніонізм, у, ч. Прагнення до об’єднан¬ ня, злиття. Уніоніст, а, ч. Уніоністський, а, е. УНІПОЛЯРНИЙ, а, е, ел. Однополюс¬ ний. Уніполярна індукція. Уніполярний генератор. УНІПРЙНТ, у, ч. Один із способів виготовлення еластичних форм для глибокого друку. УНІСЕКС. 1. род. у, ч. Одяг, що не має ознак ні чоловічого, ні жіночого одя¬ гу. Мода на унісекс. 2. невідм. Харак¬ теристика крою чи вигляду такого одягу. Піджак унісекс. 3. Відсутність яскраво виражених ознак чоловічої або жіночої статі. 4. Той, якого не можна відрізнити за статтю. УНІСЕРІАЛЬНИЙ, а, е, мат. Одно- рядний. УНІСбН, у, ч. 1. муз. Співзвучність, яка досягається одночасним від¬ творенням двох або кількох звуків однієї висоти і однакових звуків у різних октавах (кількома голосами чи інструментами). Октавний унісон. 2. фіз. Рівність частот двох джерел звукових коливань. Унісонний, а, е. УНІТАЗ, а, ч. Раковина в туалеті для стікання випорожнень та сечі. УНІТАРЙЗМ, у, ч ., політ. Держав¬ ний устрій, для якого характерне централізоване керівництво адмі¬ ністративно-територіальними оди¬ ницями і відсутність відокремлених державних утворень. Унітаристський, а, е. УНІТАРІЙ, я, ч. 1. Прихильник уні¬ таризму. 2. мн. Прихильники течій, сект у християнстві, які не прийма¬ ли один з основних догматів — до¬ гмат Трійці. УНІТАРНИЙ, а, е. 1. Об’єднаний, єдиний, який становить собою одне ціле. Унітарна держава ; спрямова¬ ний на об’єднання; об’єднавчий. Унітарні перетворення. 2. мат., фіз. Одиничний, однократний, який стосується одиниці. Унітарна гру¬ па. Унітарна матриця. Унітарний оператор. Унітарність, ності, ж. УНІТЕРМ, а, ч ., інформ. Ключове сло¬ во, що виражає певне поняття і має той самий ієрархічний ранг, що й інші ключові слова. УНІТібЛ, у, ч., фарм. Препарат, який застосовується для лікування го¬ стрих і хронічних отруєнь важкими металами, хімічними речовинами тощо. УНІФІКАЦІЯ, ї, ж. Зведення чого- небудь до єдиної форми, системи, єдиних нормативів. Уніфікатор, а, ч. 1. Той, хто здійснює уніфікацію чого-небудь; прихиль¬ ник уніфікації. 2. Призначений для уніфікації. Уніфікаторський, а, е. Уніфікаційний, а, е. Уніфікований, а, е. Уніфікована система класифікації. Уніфікованість, ності, ж. Уніфікова- ність структури. Уніфікувати, ую, уєш. Зводити що- небудь до єдиної форми, системи, єдиних нормативів. УНІФІЛЯР, а, ч., фіз. Той, що складаєть¬ ся з однієї нитки або одного дроту. Уніфілярний, а, е. Уніфілярна обмотка. Уніфілярність, ності, ж. УНІФОРМА, и, ж. 1. Формений одяг. 2. збірн. У цирку — одягнений у спеціальні костюми персонал, який обслуговує арену під час вистави; уніформіст. уніформізм — уретрбметр УНІФОРМЇЗМ, у, ч ., геол. Гіпотеза, згідно з якою сучасні знання геоло¬ гічних явищ можна поширювати на тлумачення геологічного минулого, оскільки в минулому діяли ті самі сили і з такою ж інтенсивністю, що й нині; актуалізм. Уніформізація, ї, ж . 1. геол . Методи до¬ слідження геологічної історії Землі на основі принципів уніформізму. 2. мат . Система мероморфних функ¬ цій. Параметри уніформізації . Уніформізований, а, е. Уніформізувати, ую, уєш. Погоджу¬ вати, робити одноманітним, уні¬ фікувати. УНІЯ, ї, ж. 1. Об’єднання, союз двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії. 2. Об’єднання православної церкви з католицькою під владою Римського Папи (зі збере¬ женням православною церквою своїх обрядів). 3. Назва міжнародних адмі¬ ністративних союзів. Митна унія. УНЛЮСТ, у, ч., мед. Безпричинне при¬ гнічення настрою, роздратованість, відсутність бажань і неприязнь до оточення. УНТЕРТбН, у, ч. Додатковий тон, що виникає при звучанні основного тону й тонів, які звучать нижче від нього. УНЦІАЛ, у, ч. Тип почерку грецьких та латинських рукописів Середньо¬ віччя, для якого характерні великі рівні літери без гострих кутів та ламаних ліній. Унціальний, а, е. УОДЖИНҐГ, у, ч., геол. Мінерал від бу¬ рого до чорного кольору групи рутилу, оксидит танталу, ніобію, марганцю, олова та заліза. УбЛЛ-СТРИТ, у, ч. Вулиця в Нью-Йор¬ ку, де розташовані фондова біржа, правління найбільших банків. УбТЕРГЕЙТ, у, ч, політ., перен. Будь- який політичний скандал, виклика¬ ний виявленими фактами негідної поведінки представників влади (ко¬ рупція, таємне стеження тощо). Убтергейтський, а, е. Уотергейтська справа. УОТСОНібЗ, у, ч.,мед. Гельмінтозне за¬ хворювання тропіків, збудники якого локалізуються в тонких кишках. УбіИ, у, ч. Форма розрахункової угоди у ранній період діяльності бірж, згід¬ но з якою двосторонні розрахунки з продажу та купівлі між брокерами проводились із здійсненням платежу у вигляді різниці вартості купівлі та продажу. УПАНІШАДИ, ів, мн. Загальна назва різних філософських творів. УРАЗА, и, ж. Піст, якого повинні до¬ тримуватися мусульмани протягом місяця рамазан. УРАМА, и, ж. Кондитерський виріб з тіста, подібний до вергунів. УРАМФЇТ, у, ч. Мінерал з групи ура¬ нових слюдок зеленого кольору зі скляним блиском, водний основний фосфат. УРАН, у, ч. 1. У давньогрецькій міфо¬ логії — бог неба. 2. астр. Сьома за віддаленням від Сонця планета Со¬ нячної системи. 3. Радіоактивний хімічний елемент. УРАНАТ, у, ч., хім. Сіль уранової кис¬ лоти. УРАНІЯ, ї, ж ., біол. Тропічний денний метелик, який має яскраве забарв¬ лення, поширений у Середній та Південній Америці. УРАРТРЙТ, у, ч., мед. Подагричний артрит. У РАТЕМЇЯ, ї , ж ., мед. Наявність уратів у крові. УРАТИ, ів, мн., хім. Кислі солі і ефіри сечової кислоти. Уратний, а, е. Уратні конкременти. УРАТбМА, и, ж., мед. Подагричні від¬ кладення в суглобах. УРБАНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Історичний про¬ цес швидкого зростання старих і появи нових міст та підвищення їхньої ролі в економічному і культурному житті суспільства. 2. Надання чому-небудь рис, особливостей, характерних для міста. Урбанізація ландшафту. УРБАНІЗМ, у, ч. 1. Напрям в архі¬ тектурі та містобудуванні XX ст., за яким міста повинні розвиватися без будь-яких територіальних об¬ межень і щільно забудовуватися великими будинками. 2. У мис¬ тецтві та літературі — зображення та опис великих міст, динаміки їх життя. 3. лінгв. Слово, вираз тощо, властиві міським жителям (на відміну від селянських діалектів, провінціалізмів і т. ін.). Урбанізбваний, а, е. Урбанізований ра¬ йон. Урбанізована зона. Урбанізований ареал. Урбанізувати, ую, уєш. Надавати чому- небудь рис, особливостей, характер¬ них для міста. Урбаніст, а, ч. Прихильник урбанізму. Урбаністйчний, а, е. 1. Урбаністичний стиль (у 1 знач.). Урбаністична літе¬ ратура. 2. Урбаністичний живопис (у 2 знач.). Урбаністка, и, ж. _ У УРБАНҐГ, у, ч. Мінерал, силікат групи піроксенів темно -зеленого кольору зі скляним блиском, один з основних складників вивержених порід. УРБАНОФЛбРА, и, ж. Зелені наса¬ дження великих міст. УРБАСИСТЕМА, и, ж. Нестійка при¬ родно-антропологічна система, яка складається на урбанізованих тери¬ торіях з архітектурно-будівельними об’єктами у різко змінених природ¬ них екосистемах. УРБІЦЙД, у, ч. Знищення усталених структурних елементів міста — істо¬ ричних, культурних місць, парків, ландшафту тощо. УРБОЕКОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Архітектурна екологія з урахуванням ландшафтної архітектури. 2. Екологія містобуду¬ вання, яка вивчає ступінь комфорт¬ ності довкілля для формування системи населених місць. У РДУ невідм., ж. Одна з державних мов Індії та Пакистану. УРЕАЗА, и, ж. Фермент, що розщеплює сечовину на вуглекислоту й аміак, наявний в організмі деяких тварин і рослин. УРЕАПЛАЗМА, и, ж. Рід дрібних аеробних організмів із родини мі- коплазм, що утворюють колонії і розкладають сечовину. УРЕМА, и, ж. 1. Листяні ліси з топо¬ лі, верби, черемхи та ін. у річкових заплавах лісостепової та степової зони. 2. Зарості кущів у низинах та заплавах річок. Уремнйй, а, е. Уремовий, а, е. Уремний (уремовий) ліс. УРЕМІЯ, ї, ж., мед. Хворобливий стан людини, який викликається самоотруєнням організму азотис¬ тими продуктами обміну речовин внаслідок порушення діяльності нирок. Уремічний, а, е. Уремічний перикардит. Уремічний серозит. УРЙТРА, и, ж., анат. Сечівник. Уретральний, а, е. Уретральна лихоманка. Уретральний тиск. УРЕТРбГРАФ, а, ч., мед. Прилад для одержання рентгенівського зобра¬ ження сечівника. Уретрографія, ї, ж., мед. Метод одер¬ жання рентгенівського зображення сечівника. УРЕТРОДЙПІЯ, ї, ж., мед. Біль у сечо¬ випускному каналі. УРЕТРбМЕТР, а, ч., мед. Прилад для вимірювання ширини і роз¬ тягу сечовипускного каналу сечів¬ ника. 557 У_ _ Уретрометрія, ї, ж., мед. Визначення діа- метра сечівника за допомогою уретро- метра. УРЕТРОПЛАЗЇЯ, ї, ж., мед. Анома¬ лія розвитку якої-небудь ділянки сечівника. УРЕТРОПЛАСТИКА, и, ж., мед. Хі¬ рургічна операція пластичного від¬ новлення сечівника. УРЕТРОРАГЇЯ, ї, ж., мед. Кровотеча із сечівника. УРЕТРОСКОП, а, ч., мед. Оптичний прилад для огляду внутрішніх сті¬ нок уретри. Уретроскопічний, а, е. Уретроскопічні дослідження. Уретроскопія, ї, ж., мед. Лікарський метод дослідження сечівника за до¬ помогою уретроскопа. УРЕТРОТОМІЯ, ї, ж. Розтин сечівника при його звуженнях. УРЕТРОЦИСТЙТ, у, ч., мед. Запалення сечового міхура і сечівника. ...УРІЯ. Друга частина складних слів, яка вказує на зв’язок з поняттям «сеча». УРНА, и, ж. 1. Посудина, звичайно у формі вази, для зберігання праху по¬ мерлого після кремації. Поховальна урна. 2. Скринька з вузьким про¬ різом, в яку опускаються виборчі бюлетені при таємному голосуванні. 3. Посудина для сміття, що встанов¬ люється на вулицях і в громадських приміщеннях. 4. заст. Взагалі будь- яка посудина, ваза. Урновий, а, е УРНИНГ, а, ч., мед. Чоловік-гомосек- суаліст. УРНЙНДА, и, ж., мед. Лесбіянка. УРО... Перша частина складних слів, яка вказує на їх стосунок до сечі, сечостатевих органів. УРОБАКТЕРІЇ, ій, мн. Бактерії, що розкладають сечовину з утворенням аміаку і діоксиду вуглецю, поширені у сечі, стічних водах, ґрунті. УРОБІЛІН, у, ч. Жовчний пігмент, що утворюється в сечі внаслідок віднов¬ лення білірубіну. Уробіл іновий, а, е. УРОГАЛЕ, невідм ., с. Напівмавпа ро¬ дини тупай. УРОГАСТРбН, у, ч., біол. Флюорес- центний пігмент, виділений із сечі, який гальмує секрецію і моторику шлунка. УРОГЕМАТЙМА, и, ж., мед Об- межене скупчення крові та сечі в жировій клітковині, зумовлене ушкодженням стінки сечових ор¬ ганів. уретрометрія — утилітарйзм УРОГІНЕКОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ уроло¬ гії, що вивчає хвороби сечового апа¬ рату, пов’язані з патологією жіночих статевих органів. Урогінекологічний, а, е. Урогінекологічне дослідження. УРОГРАМА, и, ж., мед. Рентгенівський знімок нирок і сечовипускних шля¬ хів, одержаний після внутрішньовен¬ ного введення рентгеноконтрастної речовини. УРЙГРАФ, а, ч., мед. Прилад для одер¬ жання рентгенівського зображення сечових органів. Урографія, ї, ж., мед. Метод рентгеноло¬ гічного дослідження нирок і сечови¬ відних шляхів після внутрішньовен¬ ного введення рентгеноконтрастної речовини. УРОЛАГНІЯ, ї, ж., мед. Статеве збо¬ чення, коли сексуальне збудження настає під час вдихання запаху сечі або її пиття. УРОЛҐГИ, ів, мн. Викопні ниркові ка¬ мені древніх тварин, які складаються з фосфатів і оксалатів. УРОЛІТІАЗ, у, ч. Сечокам’яна хвороба сечовивідних шляхів. УРОЛЙГІЯ, ї, ж. Галузь медицини, що вивчає хвороби сечостатевих органів, їх лікування та профілактику. Уролог, а, ч. Урологічний, а, е. Урологічне відділення лікарні. УРбМЕТР, а, ч. Прилад для визначення питомої ваги сечі. УРОМЇЦЕС, у, ч. Рід грибів іржі, які паразитують переважно на бобових та молочайних. УРОПАГІЯ, ї, ж., мед. Хворобливий стан, зумовлений порушенням сечо¬ статевого апарату. УРОПОЕЗ, у, ч., мед., фізіол. Процес утворення сечі. УРОПОРФІРЙН, у, ч., хім. Продукт розпаду гема, який виділено із сечі. УРОСЙПСИС, у, ч., мед. Сепсис, при якому первинне вогнище інфекцій міститься в нирках або сечовивідних шляхах. УРОСКОПЇЯ, ї, ж., мед. Дослідження сечі. УРОФАГІЯ, ї, ж., мед. Статеве збочення, коли сексуальне збу¬ дження настає при вживанні сечі партнера. УРбФІЗ, у, ч., біол. Частина спинного мозку риб, де зосереджені нейро- секреторні клітини. УРОФІЛІЯ, і, ж., мед. Статеве збо¬ чення, патологічний потяг до сечі партнера. УРОФбБІЯ, і, ж. , мед. Нав’язли¬ вий острах мимовільного сечовиді¬ лення. УРОХРбМ, у, ч. Жовтий пігмент сечі, комплекс сполук уропорфірину з білком. УРОЦЙСТИС, у, ч. Рід головневих грибів, які паразитують на злаках, зокрема житі. УРОЦИСТЙТ, у, ч., мед. Запалення сечового міхура. УРСУЛЙНКА, и, ж. Черниця жіночого католицького ордену, заснованого в Італії 1535 р. на честь св. Урсули. У РТИКАРІЯ, і , ж., мед. Захворювання, зумовлене підвищеною чутливістю організму до певних харчових про¬ дуктів, лікарських препаратів, укусів комах тощо; кропив’янка, кропивна лихоманка. УРТЙТ, у, ч., геол. Яснокристалічна порода з групи безполевошпатових порід, що складається переважно з нефеліну. УРУБХ невідм ., ч. Хижий птах родини грифів. УРУМБАЙ, я, ч. Великий гребний без- палубний човен у Новій Гвінеї. УРЮК, а, ч. Абрикоси, висушені ціли¬ ми, з кісточками. УСТРИЦЯ, і, ж. їстівний морський молюск, що має двостулкову чере¬ пашку. Устричний, а, е. УТИЛІЗАЦІЯ, ї, ж. Використання чого-небудь; переробка. Утилізація відходів. Утилізатор, а, ч. 1. Те, що призначене для використання, переробки чого- небудь; машина, пристрій і т. ін. для переробки яких-небудь відходів. 2. Той, хто займається утилізацією чого-небудь; працівник утилізацій¬ ного виробництва. Утилізаторство, а, с. Робота, пов’язана з утилізацією чого-небудь; прагнення до утилізації чогось. Утилізаторський, а, е. Утилізаційний, а, е. Утилізаційний за¬ вод. Утилізований, а, е. Утилізоване сміття. УТИЛІТА, и, ж., інформ. Сервісна програма, що полегшує користу¬ вання іншими програмами, роботу комп’ютера. Утилізувати, ую, уєш. Використовувати що-небудь для переробки, знаходити застосування чомусь. УТИЛІТАРЙЗМ, у, ч. 1. Філософсько- етичне вчення, згідно з яким в основі людських вчинків лежить принцип вигоди. 2. Намагання 558 мати з усього користь; практи¬ цизм. Утилітарйст, а, ч. Утилітаристка, и, ж. Утилітаристський, а, е. УТИЛІТАРНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з практичним застосуванням, вико¬ ристанням. 2. Вузькопрактичний, прикладний. Утилітарність, ності, ж. УТИЛЬ, ю, ч. 1. Непридатні для вжитку речі, які можна використати як си¬ ровину (металевий брухт, ганчір’я, папір і т. ін. ). 2. техн. Обпалена, не- глазурована кераміка. Утильний, а, е. Утильне залізо. Утйльник, а, ч. Утйльниця, і, ж. УТОПЇЗМ, у, ч. 1. Теорії, погляди утопістів. Утопізм Фур'є. 2. пер єн. Нездійсненність; схильність до уто- утилітарйст — ушу пії, нездійсненних планів. Утопізм реформаторів. УТОПІЯ, ї, ж. 1. Учення про соці¬ альну перебудову, про ідеальний суспільний лад, яке не ґрунтується на науковому розумінні об’єктивних закономірностей суспільного розви¬ тку. 2. Фантазія, нездійсненна мрія. 3. Літературний твір, в якому зобра¬ жується ідеальний суспільний лад майбутнього. Роман-утопія. Утопіст, а, ч. Утопістка, и, ж. Утопічний, а, е. 1. Утопічний соціалізм (у 1 знач. ). 2. Утопічний проект (у 2 знач.). 3. Утопічний роман (у З знач.). Утопічність, ності, ж. УТРЙРУВАТИ, ую, уєш. Занадто пере¬ більшувати; спотворювати, доводячи до крайнощів. _ У Утрйруваний, а, е. Утрирувані факти. Утрйрування, я, с. УФб, невідм. Непізнаний літальний об’єкт; явища, які поки що не мож¬ на науково обґрунтувати. УФОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Наука, що вивчає явища, пов’язані з позаземними ци¬ вілізаціями, їх контакти з жителями Землі. 2. Галузь природознавства, що вивчає земні явища, які поки що не можна науково обґрунтувати. Уфолог, а, ч. Уфологічний, а, е. Уфологічні досліджен¬ ня. Уфологічні принципи. УФЙР, у, ч. Іспанський танець. УШУ У-ІЩ невідм ., с. 1. Різновид традиційної китайської релігійно- філософської та етичної системи удо¬ сконалення особистості, що включає набір фізичних вправ. 2. Вид спорту, що базується на цій системі. ф ФА, невідм ., с. Четвертий звук музич¬ ної гами, а також нота, що позначає цей звук. ФАБЕРЖЙ, невідм., с. Стиль юве¬ лірного мистецтва, заснований на продуманій асиміляції історичних художніх стилів (бароко, рококо, класицизму), об’єднаних елегант¬ ністю, поліхромією, унікальністю конструкторських рішень та вірту¬ озністю виконання. ФАБІАНЙМ, у, ч., ФАБІАНСТВО, а, с. Реформістський рух кінця XIX ст. в Англії, прихильники якого пропагу¬ вали еволюційно-реформаторський шлях розвитку суспільства. Фабіанець, нця, ч. Фабіанський, а, е. Фабіанський рух. Фабіанське товариство. ФАБЛЬО, ФАБЛІЙ, невідм ., с. Ко¬ ротке, іноді віршоване оповіда¬ ння комічного або сатиричного характеру, часто анонімне, а та¬ кож відповідний жанр, що виник і був поширений у середньовічній французькій літературі. ФАБРИКА, и, ж. 1. Форма організації виробництва — невелике промислове підприємство, основою якого є ма¬ шинна техніка. 2. перен. Про місце, де що-небудь виробляється, проду¬ кується тощо у великій кількості. Фабрикант, а, ч. 1. Власник фабрики (у 1 знач.). 2. перен. Про того, хто за¬ ймається виготовленням і поширен¬ ням чого-небудь у великій кількості. 3. ірон ., зневажл. Про того, хто ство¬ рює, вигадує та поширює брехливі чутки, наклепи. Фабрикантка, и, ж. Фабрикантський, а, е. Фабричний, а, е. 1. Фабрична марка па¬ перу. Фабричні черевики. Фабричне ви¬ робництво. Фабричний виріб. 2. Такий, де є багато фабрик; промисловий. Фабричні міста. ФАБРИКАТ, у, ч. Готовий фабричний виріб, завершений продукт вироб¬ ництва, придатний для споживання без додаткової обробки. Фабрикатор, а, ч. 1. Той, хто займається виробництвом фабрикатів. 2. Той, хто фабрикує (у 2 знач.) що-небудь. ФАБРИКУВАТИ, ую,уєш. 1. Виробляти, виготовляти щось фабричним спо¬ собом. Фабрикувати сукно. 2. перен. Виробляти, випускати й т. ін. що-не¬ будь (переважно великій кількості); ірон. Виробляти, створювати що-не¬ будь неякісне за шаблоном, механіч¬ но, здебільшого у великій кількості. Фабрикувати наклепи, чутки. Фабри¬ кувати фальшиві докази. Фабрикація, ї, ж. Те саме, що фабри¬ кування. Фабрикований, а, е. Фабрикування, я, с. 1. Фабрикування шовку (у 1 знач.). 2. Фабрикування наклепів (у 2 знач.). ФАБУЛА, и, ж., літ. Стислий зміст подій і пригод, зображуваних у ху¬ дожньому творі, зокрема драматур¬ гічному, що подані у послідовному зв’язку. Фабульний, а, е. Фабульна основа лі¬ брето. Фабульність, ності, ж. Фабульність п }єси. ФАВЕРбЛЬ, і, ж. Французька порода курей, що відзначаються м’ясисті¬ стю. ФАВН, а, ч. 1. У давньоримській міфології — покровитель гір, лісів та луків, а також захисник стад. 2. Чіпкохвоста широконоса мавпа роду капуцинів. Фавнівський, а, е. ФАВбР, у, ч., книжн. Доброзичли¬ вість, прихильність до кого-небудь; підтримка, заступництво якоїсь впливової, знатної особи. Бути у фаворі. ФАВОРИТ, а, ч. 1. Той, кому протегує знатна, впливова особа; улюбленець такої особи. 2. Той, кому віддають перевагу перед іншими, ким біль¬ ше цікавляться. Фаворит публіки. 3. Коханець знатної, високої стано¬ вищем жінки (напр., цариці), який отримує від неї великі багатства й майже необмежену владу над людь¬ ми. 4. спорт. На перегонах — кінь, вершник і команда, що мають най¬ більше шансів на першість. 5. спорт. Улюбленець публіки, уболівальни¬ ків. Фаворитйзм, у, ч., книжн. Становище, при якому все зумовлюється впли¬ вом, роллю фаворитів (у 1 знач.). Фаворйтка, и, ж. Фаворйтний, а, е. Фаворйтство, а, ч. ...ФАГ. Друга частина складних слів, що відповідає значенню «той, хто з’їдає». ФАГО... Перша частина складних слів, що відповідає значенню: 1) той, хто з’їдає; 2) що стос, бактеріофагу. ФАПІТ, а, ч. Дерев’яний духовий му¬ зичний інструмент низького темб¬ ру з конічним каналом і подвійною тростиною. Фаготгіст, а, ч. Фаготний, Фаготовий, а, е. Фаготний клапан. Фаготове звучання. ФАГОТЕРАПІЯ, ї, ж., мед. Лікування та профілактика за допомогою бак¬ теріофагів. ФАГОЦИТ, у, ч., біол. Клітина тва¬ ринного або людського організму, здатна активно захоплювати і пере¬ травлювати чужорідні частинки, у тому числі й бактерії. Фагоцитарний, а, е. Фагоцитарний ор¬ ган. Фагоцитарний показник. Фагоцйтний, а, е. Фагоцитний епіте¬ лій. ФАГОЦИТОЗ, у, ч., біол. Захисне при¬ стосування організмів, що виража¬ ється в захоплюванні й перетрав¬ люванні фагоцитами чужорідних частинок, у тому числі бактерій та залишків відмерлих клітин. За¬ вершений фагоцитоз. Незавершений фагоцитоз. ФАЗА, и, ж. 1. Період, стадія в роз¬ витку якого-небудь явища, процесу тощо. Фаза гусениці. Фаза статевої зрілості. 2. Положення, певний мо¬ мент у зміні форми або стану чогось. Фаза Місяця. 3. фіз. Величина, що ха¬ рактеризує стан коливального про¬ цесу в даний момент. Фаза коливання маятника. 4. хім. Однорідна частина якої-небудь неоднорідної фізико-хі- мічної системи. Фаза сплаву. Рідка (тверда) фаза. 5. геол. Найменший період, якому відповідає певний ха¬ рактер порід. 6. ел. Одна з обмоток 560 фазовий — фаланга Ф генератора багатофазного струму, а також один із проводів, по якому йде такий струм. Фазовий, а, е. Фазовий перехід. Фазове перетворення. Фазова рівновага. Фа¬ зові обмотки. ФАЗЙНДА, и, ж. 1. У Бразилії — вели¬ кий землевласницький або тварин¬ ницький маєток. 2. жарт. Дачна ділянка. ФАЗО... Перша частина складних слів, що відповідають слову «фазовий». ФАЗОІНДИКАТОР, а, ч. Пристрій (ма¬ шина змінного струму), що здійснює фазокомпенсацію. ФАЗОКОМПЕНСАЦІЯ, ї, ж. Усунення зсуву фаз між струмом і напругою в колі змінного електричного струму, що зумовлює збільшення потужності електричного двигуна. ФАЗЙМЕТР, а, ч ., ел. Прилад для вимірювання коефіцієнта по¬ тужності в установках змінного струму або зсуву (незбігу в часі) фаз, тобто різниці між фазами струму та напругою в ланцюгові. Цифровий фазометр. ФАЗОРЕГУЛЯТОР, а, ч., ел. Пристрій для регулювання зсуву фаз між дво¬ ма напругами чи струмами або на¬ пругою та струмом. ФАЗОТРбН, а, ч., фіз. Прискорювач руху заряджених елементарних час¬ тинок (протонів, дейтронів, аль¬ фа-частинок), що застосовується при дослідженні атомного ядра; синхроциклотрон. ФАЙ, ю, ч. Цупка тонка однокольоро ва тканина з шовку або шерсті з по¬ перечними рубчиками. Креп-фай. Файовий, а, е. ФАЙЛ, а, ч. (мн. файли, ів), інформ. 1. Сукупність взаємопов’язаних блоків інформації, яка розпізна¬ ється комп’ютером як одне ціле. Текстовий файл. 2. Прозорий пласти- ковий конверт, пристосований для зберігання і підшивання у папку (файлер) паперів. Файловий, а, е. ФАЙЛЕР, а, ч. Папка із затискачами для скріплення файлів. ФАКЕЛ, а, ч. 1. Смолоскип. 2. перен. Про те, що містить у собі, несе із собою істину, знання, осві¬ ту, свободу тощо. Факел знань. 3. спец. Конусоподібне полум’я, а також потік рідини, що має форму конуса. 4. перев. мн ., астр. Яскраві ділянки фотосфери біля краю со¬ нячного диска. Факельний, а, е. Факельне полум'я . Факельник, а, ч. ФАКЇН, а, ч., ФАКІНЙ, невідм ., ч. В Італії — носильник вантажів. ФАКІР, а, ч. 1. Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. 2. Європейська назва ман¬ дрівного фокусника, який демон¬ струє нечутливість тіла до болю, незвичайну силу, вміння прибор¬ кувати гадюк тощо. Факірство, а, с. Факірський, а, е. Факірське споглядання. Факірський спокій. ФАКОЛІТ, у, ч., геол. Лінзоподібне маг¬ матичне тіло, що міститься у шарах осадових порід. ФАКС, у, ч., інформ. 1. Засіб факсиміль¬ ного абонентського зв’язку, який дає можливість передавати графічну інформацію, тексти, таблиці, схеми, тощо. 2. Узагальнена назва різно¬ манітних за змістом документів, що безпосередньо за допомогою теле- комунікативного зв’язку та принтера надходять до організації, установи і фірми. Факсовий, а, е. Факсовий апарат. ФАКСЙМІЛЕ, невідм ., с. 1. Точне відтворення будь-якого графічного оригіналу (креслення, рукопису, малюнка, документа, підпису тощо) фотографічним способом, печаткою чи іншою репродукцією. 2. Кліше, печатка, за допомогою яких можна багаторазово відтворювати влас¬ норучний підпис. Факсиміле Лесі Українки. 3. Точно відтворений, у точному відтворенні. Факсимільний, а, е. Факсимільний приймально-передавальний телеграф. Факсимільне видання. ФАКС-МОДЕМ, а, ч. Пристрій, що сполучає можливості модема та засоби для обміну факсимільними зображеннями з іншими факс-моде- мами та звичайними телефаксами. ФАКТ1, у, ч. 1. Дійсна, невигадана подія, дійсне явище; те, що стало¬ ся, відбулося насправді; те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об’єктивній дійсності Юридичний факт. Оплата за фак¬ том. 2. Реальність, дійсність; те, що об’єктивно існує; наявність, існування чого-небудь. 3. Справді, безперечно, безсумнівно. Фактичний, а, е. Фактична основа. Фактичний шлюб. Фактичні шлюбні відносини. Фактичність, ності, ж. ФАКТ2, у, ч., інформ. Елемент чи група елементів бази знань чи моделі світу інтелектуальної системи. ФАКТИС, у, ч., спец. Продукт з олії, обробленої хлористою сіркою; дода¬ ється до каучуку для пом’якшення гумових виробів. ФАКТОГРАФІЯ, ї, ж. Опис фактів без аналізу, узагальнень, висновків. ФАКТОР, а, ч. 1. Умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник. Фактор розміщення виробництва. Соціальний фактор. Фактор часу. 2. мат. Кожне з перемножуваних чисел; співмножник. Добуток двох факторів. ФАКТОРИНГ, у, ч. Придбання банком права вимоги щодо виплат за фінан¬ совими зобов’язаннями, скуплени¬ ми в різних осіб. ФАКТОРІАЛ, у, ч., мат. Добуток ряду натуральних чисел від оди¬ ниці до якого-небудь заданого числа. ФАКТбРІЯ, ї, ж. 1. Велике торгове поселення європейських купців у колонізованих країнах. 2. Торгово- постачальницький і заготівельний пункт у віддалених промислових районах. 3. іст. Одна з перших форм кооперування в економічно слабо- розвинених країнах. ФАКТУРА, и, ж. 1. Своєрідність, особ¬ ливість художньої техніки у творах мистецтва. 2. Особливості обробки поверхні якого-небудь матеріалу. Фактура тканини. 3. Сукупність зов¬ нішніх особливостей кого-небудь. ФАКУЛЬТАТИВ, у, ч. Понадпрограм- ний, необов’язковий навчальний курс; необов’язкове для відвідуван¬ ня заняття. Факультативний, а, е. Який відвідують або вивчають за бажанням; не¬ обов’язковий. Факультативні занят¬ тя. Факультативний семінар. Факультативність, ності, ж. Факультативно. Факультативно вивча¬ ти іноземну мову. ФАКУЛЬТЕТ, у, ч. Підрозділ (частина, відділ) вищого навчального закла¬ ду, де викладається певний цикл споріднених наукових дисциплін і готують фахівців відповідного профілю. Юридичний факультет. Фізико-математичний факультет Філологічний факультет. Факультетський, а, е. Факультетські аудиторії. ФАЛ, а, ч., спец. Трос, мотузка для під¬ няття вітрил, сигнальних прапорів і т. ін. Авіаційний фал. ФАЛАНГА, и, ж. 1. У Стародавній Греції та Македонії — шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також вій- 561 фалангіст — фанатик Ф _ ськове з'єднання. 2. перен. Про гру¬ пу осіб, що діють у певній галузі. 3. У системі утопічного соціалізму Ш. Фур’є — трудова громада, ко¬ муна. 4. іст. Назва іспанської фа¬ шистської партії до 1958 р. 5. анат. Кожна з трьох трубчастих кісток, що утворюють скелет пальців хребетних тварин і людини. 6. Отруйна паву¬ коподібна тварина. Фалангіст, а, ч. ФАЛАНСТЙР, у, ч. Палац для фаланги (у 3 знач.). ФАЛДА, и, ж. 1. Трубкоподібна складка на одязі, портьєрах і т. ін. 2. Боковий або нижній край чоловічого одягу з розрізом; пола. 3. геол.у рідко. Складка на місцевості, у надрах землі тощо. Фалдистий, а, е. 1. Фалдисті штори (у 1 знач.). 2. Фалдиста місцевість (у 3 знач.). ФАЛЕРЙСТИКА, и, ж. 1. Допоміжна історична дисципліна, що вивчає історію орденів, медалей, відзнак. 2. Колекціонування значків, жето¬ нів тощо. Фалерист, а, ч. ФАЛІНЬ, я, ч., мор. Трос на носі або на кормі шлюпки, канат, яким прив’язують шлюпку до пристані або до борту судна. ФАЛКОНЕТ, див. фальконет. ФАЛОС, а, ч. Чоловічий статевий орган, а також його зображення, обожнюване деякими народами як символ розмноження, продуктивної сили природи. Фалічний, а, е, етн. Фалічний культ. ФАЛРЕП, а, ч. Захисний трос, що замінює поручні на трапах суден. Подати фалрепи. Фалрепний, а, е. Фалрепний трос. ФАЛЬКОНЕТ, ФАЛКОНЙТ, а, ч. Старо¬ винна дрібнокаліберна гармата. Фальконетовий, а, е. Фальконетові снаряди. ФАЛЬСИФІКАТ, у, ч. Підроблена річ, яку видають за справжню; під¬ робка. ФАЛЬСИФІКАЦІЯ, і, ж. 1. Підроб¬ лення чого-небудь. Фальсифікація документів ; погіршення з корисли¬ вою метою якості чого-небудь при збереженні зовнішнього вигляду. Фальсифікація вин. 2. Умисне ви¬ кривлення або неправильне тлу¬ мачення тих чи інших явищ, подій, фактів. Фальсифікація історії. Фаль¬ сифікація фактів. 3. Підроблена річ, яку видають за справжню; підробка; замінник чого-небудь. Фальсифікатор, а, ч. Фальсифікатори історії. Фальсифікаторство, а, с. Фальсифікаторський, а, е. Фальсифіка¬ торські прийоми. Фальсифікований, а, е. Фальсифікованість, ності, ж. Фальсифікування, я, с. Фальсифікувати, ую, уєш. Здійснювати фальсифікацію (у 1, 2 знач.). ФАЛЬСТАРТ, у, ч., спорт. Передчасно взятий старт ким-небудь із учасни¬ ків змагання. ФАЛЬЦ, а, ч., спец. 1. Шов на місці з’єднання тонких металевих лис¬ тів, який утворюється при заги¬ нанні та обтисканні їхніх крайок. 2. Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів і т. ін. 3. Смужка тканини, якою об¬ клеюють форзац для приєднання до внутрішніх країв аркушів книжки, яку переплітають. 4. Місце згинання друкованого аркуша. Фальцьований, а, е. Фальцьована дошка. Фальцювальний, а, е. Фальцювальна машина. Фальцювальник, а, ч. Той, хто займа¬ ється фальцюванням. Фальцювальниця, і, ж. Фальцювання, я, с. Фальцювати, юю, юєш, спец. 1. Робити фальц , фальці (у 1, 2 знач.). Фаль¬ цювати дошки. 2. Згинати друковані аркуші в певній послідовності. ФАЛЬЦЕТ, у, ч . 1. Один з високих регі¬ стрів співацького голосу, переважно чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому; манера виконувати високі звуки, користу¬ ючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного). Високий фальцет. 2. Дуже тонкий голос у чоловіків, схожий за тембром на жіночий. Фальцетний, а, е. Фальцетний голос. Фальцетні ноти. ФАЛЬШ, і, ор. шю, ж. і у, ор. ем, ч. 1. Підробка, обман, шахрайство. 2. Удавання, нещирість, лицемірство; облуда. 3. Неточність, спотворення звуків, мелодії тощо під час співу, гри на інструменті. ФАЛЬШИВИЙ, а, е. 1. Який є підроб¬ кою (про річ, продукт і т. ін.), виго¬ товленою, сфабрикованою з метою шахрайства; штучний, зроблений на зразок справжнього, натурального; ненатуральний. Фальшиві документи. 2. Який містить обман або спрямо¬ вується на дезорієнтацію кого-не- будь. Фальшиві друзі. 3. Удаваний, нещирий, лицемірний. Фальшиве співчуття. Фальшиві інтонації. 4. Спотворений під час співу, гри на інструменті (про звуки, мелодію тощо). Фальшива нота. Фальшивість, вості, ж. Фальшиво. Співати фальшиво. Фальшування, я, с. Фальшувати, ую, уєш. 1. Підробляти, фальсифікувати. 2. Спотворювати звуки, тональність, мелодію, ритм 1 т. ін. (під час співу, гри на інстру¬ менті). ФАЛЬШКІЛЬ, я, ч., мор. Додатковий кіль — дерев’яний або металевий брус, що прикріплюється до голов¬ ного кіля для захисту останнього під час посадки судна на мілину, на каміння, а також щоб надати судну більшої стійкості. ФАЛЬШБОРТ, у, ч., мор. Бортова огорожа палуби на судні, а також легка обшивка борту вище верхньої палуби. ФАЛЬШФЕЄР, а, ч., спец. Картонна гільза з піротехнічною сумішшю, що дає яскраве полум’я, яке ви¬ користовується для освітлення або сигналізації. ФАМІЛЬЙРНИЙ, а, е. Надміру неви¬ мушений, розв’язний, безцеремон¬ ний; панібратський. Фамільярний тон\ який виражає приятельські, близькі стосунки з кимось. Фамільярність, ності, ж. Фамільярно. Поводитися фамільярно. ФАМУЛУС, а, ч. 1. У Середні віки — слуга або зброєносець. 2. У зару¬ біжних університетах — асистент лікаря або студент при професорові для виконання його доручень. ФАН, а, ч. Ентузіаст, уболівальник; відданий прихильних чого-небудь. ФАНАБЕРІЯ, ї, ж. 1. Недоречна гор¬ дість; пиха, зарозумілість, чванли¬ вість. 2. Безглуздий, невмотивова- ний учинок. ФАНАТ, а, ч. 1. Те саме, що фанатик (у 2 знач.). Фанат рок-групи. 2. Людина, яка характеризується фанатизмом (у 1 знач.). ФАНАТИЗМ, у, ч. 1. Сліпа, пристрас¬ на відданість своїй вірі, поєднана з крайньою нетерпимістю до інших вірувань, до іновірців. 2. перен. Безрозсудна одержимість якимись ідеями, поглядами, почуттями, по¬ єднана з нетерпимістю до будь-яких інших ідей, поглядів, почуттів. Фанатик, а, ч. 1. Надзвичайно релігій¬ на людина, що нетерпимо ставить¬ ся до інших вірувань, іновірців. 2. перен. Людина, пристрасно від¬ дана якій-небудь справі, захоплена якоюсь ідеєю, почуттями і т. ін., що 562 фанатйчний — Фаренгейт Ф нерідко робить таку людину одно¬ бічною, обмеженою. Фанатйчний, а, е. 1. Сповнений фана¬ тизму, який діє і мислить, як фана¬ тик. 2. Власт. фанатикові, фанати¬ кам. Фанатична релігійність. Фанатичність, ності, ж. Фанатично. Поводитися фанатично. ФАНГ, у, ч.у спец. Трикотажний матеріал, виворіт і лицьовий бік якого однакові; використовується для пошиття теплих спортивних виробів. Фанговий, а, е. Фангове переплетення. Фангова машина. Фанговий костюм. ФАНГСБЙТ, а, ч. Промислове моторне або веслове судно для звіробійного промислу та для допоміжних по¬ треб. ФАНДАНГО, невідм ., с. Іспанський народний танець, який виконується під акомпанемент гітари й кастаньєт; музичний розмір — 3/8, 6/8, 3/4. ФАНЙРА, и, ж. 1. Деревинний матері¬ ал у вигляді тонких пластин, якими обклеюють столярні вироби для їх оздоблення. Облицювальна фанера. 2. Деревинний матеріал із кількох склеєних тонких пластин із пере¬ хресним розташуванням волокон. Клеєна фанера. Фанерний, а, е. Фанерна скринька. Фа¬ нерне облицювання меблів. Фанерник, а, ч. Фанерування, я, с. Обклеювання дерев’яних виробів шпоном для їх зміцнення або покращення зов¬ нішнього вигляду. Фанерувати ую, уєш. ФАНЗА, и, ж. Китайське або корейське глинобитне чи вальковане житло сільського типу. ФАНЗА, й, ж. Китайська шовкова тканина, що нагадує тафту. Фанзовий, а, е. ФАН-КЛ^Б, у, ч. Клуб, що об’єднує пристрасних прихильників (фа¬ натів) якого-небудь з напрямків сучасної музики, певної рок-групи, рок-виконавців і т. ін. ФАНОВИЙ, а, е. Призначений для видалення нечистот, забрудненої води. ФАНТ, а, ч. 1. перев. мн. Гра, учасники якої виконують як штраф які-не- будь, звичайно жартівливі, за¬ вдання, визначені жеребкуванням. 2. Предмет, який дає учасник гри як штраф для визначення жеребкуван¬ ням завдання. ФАНТАЗЙР, а, ч. Той, хто любить фан¬ тазувати (у 1, 2 знач.). Фантазерка, и, ж. Фантазерський, а, е. Фантазерська ви¬ гадка. ФАНТАЗІ, невідм ., прикм. Особливого, нетрадиційного крою, вигляду (про одяг, його деталі). ФАНТАЗІЯ, ї, ж. 1. Творча уява. По¬ літ фантазії. 2. Витвір уявлення; мрія. Дитяча фантазія. 3. Нічим не обґрунтована думка; вигадка. 4. Дивний учинок; примха, химера. 5. Музичний твір (інструментальний або вокальний) вільної форми, ви¬ конуваний переважно експромтом; імпровізація. 6. Літературний твір казкового, незвичайного змісту. Фантазійний, а, е. Фантазійний стиль. Фантазійність, ності, ж. Фантазування, я, с. Фантазувати, ую, уєш. 1. Поринати у фантазії, віддаватися фантазіям; мріяти. 2. Вигадувати, уявляти собі те, чого немає в дійсності, що не від¬ повідає дійсності. 3. Граючи на му¬ зичному інструменті, імпровізувати, створювати фантазії (у 5 знач.). ФАНТАЗМА, и, ж ., театр. Драма¬ тургічний або сценічний прийом, коли персонаж відтворює пережиту в минулому сцену, прикрашає їх за рахунок теперішнього бачення і до¬ дає екстраоб’єктивний вимір. ФАНТАСМАГЙРІЯ, ї, ж ., книжн. 1. Світлова картина, химерно-фан¬ тастичне зображення, одержуване за допомогою оптичних приладів. 2. Примарне, фантастичне уявлення про що-небудь; фантазія (у 3 знач.), вигадка. 3. Химерні видіння; щось нереальне, що існує лише в мріях, в уяві, уві сні. Фантасмагоричний, а, е. ФАНТАСТ, а, ч. 1. Людина з дуже розвиненою фантазією (у 1 знач.). 2. Письменник, художник, який у своїх творах зображує, змальовує фантастичні сюжети. Фантастка, и, ж. ФАНТАСТИКА, и, ж. 1. Поняття, об¬ рази, створені уявою, тобто такі, що не відповідають дійсності; вигадка. 2. збірн. Жанр літератури, а також твори, що описують явища, події нереальні, неіснуючі в дійсності, які містять казкові образи. Наукова фантастика. 3. Щось вигадане, не¬ реальне, пов’язане з фантазією. Фантастичний, а, е. 1. Який є витвором фантазії (у 1 знач.), уяви; створений творчою фантазією; казковий, ви¬ гаданий, нереальний. Фантастичні образи. 2. Якого немає в дійсності; вимріяний, уявний. Фантастичний проект. 3. Який виходить за межі звичайного, ймовірного, який вражає, приголомшує чимось; над¬ звичайний, дивовижний, разючий. Фантастична швидкість. Фантастичність, ності, ж. ФАНТбМ, ч. 1. род. у, книжн. При¬ вид, примара, ілюзія. 2. род. а, спец. Модель людського або тваринного тіла (чи його частини) натурального розміру, що служить наочним при¬ ладдям у навчальному закладі, є експонатом у музеї тощо. Фантомний, а, е., фізіол. Уявний, не¬ справжній. Фантомний біль. Фантом¬ не відчуття. ФАНФАРА, и, ж. 1. Духовий музичний інструмент, що має форму видовже¬ ної труби без вентилів і використо¬ вуються для подання сигналів або для виконання музичних фраз уро¬ чистого чи войовничого характеру. 2. Музична фраза урочистого або войовничого характеру, виконувана на цьому інструменті. Фанфарист, а, ч. Фанфарний, а, е. Фанфарний марш. ФАНФАРЙН, а, ч., розм. Пихатий, гоноровитий, зарозумілий базіка; хвалько. ФАНФАРОНАДА, и, ж. Учинок, по¬ ведінка фанфарона; хвалькувато-за¬ розуміле висловлення; хвастощі. ФАРА, и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. ФАРАДА, и, ж. У міжнародній сис¬ темі одиниць — одиниця виміру електричної ємності, позначувана літерою Р. ФАРАДЕЙ, я, ч. Позасистемна оди¬ ниця електричного заряду, що за¬ стосовується в електрохімії. ФАРАДИЗАЦІЯ, ї, ж ., спец. Метод лікувального та діагностичного ви¬ користання змінного струму низької частоти. ФАРАНДЙЛА, и, ж. Французький (провансальський) старовинний на¬ родний хороводний танок у швидко¬ му темпі. ФАРАбН, а, ч. Титул царя в Старо¬ давньому Єгипті. Фараонівський, а, е. ФАРВАТЕР, у, ч. 1. Найзручніший і най¬ безпечніший водний шлях для пла¬ вання суден, позначений сигнальни¬ ми знаками. 2. перен. Головна лінія, напрям діяльності, подій і т. ін. Фарватерний, а, е. Фарватерна гли- бина. ФАРЕНГЕЙТ, а, ч. Термометр зі шка¬ лою, на якій точка танення льоду 563 ф фарингальний — фасціольбз позначена 32-м градусом, а точка кипіння води — 212-м градусом (уживається у Великій Британії, Канаді, СІЛА). ФАРИНГАЛЬНИЙ, а, е, спец. Гор¬ танний. Фарингальний резонатор. Фарингальні приголосні. ФАРИНГІТ, у, ч. Хронічне або гостре запалення слизової оболонки глотки в людини та деяких тварин. ФАРИНГОСКОПІЯ, ї, ж. Огляд глотки та зіва за допомогою спеціального дзеркала. Фарингоскопічний, а, е. ФАРИСЕЙ, я, ч. 1. У Стародавній Іудеї — послідовник релігійно-по¬ літичної течії, що виражала інтере¬ си заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. 2. перен. Лицемірна людина; святен¬ ник, ханжа. Фарисейка, и, ж. Фарисейство, а, с. 1. іст. Учення фари¬ сеїв. 2. перен. Поведінка фарисея (у 2 знач.); лицемірство, ханжество. Фарисейський, а, е. ФАРМАКОГНОЗІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає речовини рослинного й тваринного походження, які мають лікувальні властивості. ФАРМАКОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає дію ліків на організм і вста¬ новлює методи та принципи їх за¬ стосування. Фармаколог, а, ч. Фармакологічний, а, е. Фармакологічний засіб. Фармакологічна промисловість. ФАРМАКОПЕЯ, ї, ж. Збірник загаль¬ нодержавних стандартів і положень, якими керуються фармацевти при виготовленні, перевірці, зберіганні ліків, а також перелік лікарських речовин, які повинні бути в аптеці. Фармакопейний, а, е. Фармакопейний комітет. ФАРМАКОТЕРАПІЯ, ї, ж. Лікування лікарськими препаратами, а також вивчення лікувального впливу ліків у клініці. ФАРМАКОХІМІЯ, ї, ж. Вчення про хі¬ мічну будову та хімічні властивості лікарських речовин; фармацевтична хімія. ФАРМАЦЕВТ, а, ч. Аптечний праців¬ ник із фармаційною освітою, який виготовляє ліки. ФАРМАЦЕВТИКА, и, ФАРМАЦІЯ, і, ж. Наука, що вивчає питання до¬ бування, обробки, виготовлення, стандартизації, зберігання та від¬ пускання лікарських засобів. Фармацевтичний, а, е. Фармацевтич¬ ний інститут. Фармацевтичний пре¬ парат. Фармацїйний, а, е. Фармаційна освіта. Формаційний довідник. ФАРС, у, ч. 1. У країнах Західної Євро¬ пи XIV— XVI ст. — комедія легкого, жартівливого змісту із зовнішніми комічними ефектами; вистава такої комедії на сцені. 2. У бурлескному театрі XIX— XX ст. — беззмістовне, часто малопристойне комедійне видовисько. 3. перен. Грубий жарт, блазенська витівка. Фарсовий, а, е. Фарсові витівки. фАРФбР, у, ч. 1. Мінеральна маса із суміші каоліну, пластичної глини, кварцу й польового шпату (пере¬ важно білого кольору), яка після відповідної обробки просвічується в тонкому шарі; використовується для виготовлення тонкого посуду, виро¬ бів декоративного та прикладного характеру, ізоляційних матеріалів і т. ін.; порцеляна. 2. збірн. Вироби з такої маси. Фарфорйст, а, ч. Фарфоровий, а, е. 1. Фарфорове вироб¬ ництво. Фарфорова маса. Фарфорова глина (у 1 знач.). 2. Фарфоровий сер¬ віз. Фарфорові ізолятори (у 2 знач.). 3. перен. Схожий на фарфор кольо¬ ром, властивостями тощо; який чи¬ мось нагадує фарфор. Фарфоровий мотив. Фарфоровгік, а, ч. ФАРШ, у, ч. Подрібнене м’ясо, з якого виготовляють котлети, ковбаси, па¬ штети тощо. М’ясний фарш. Рибний фарш. Овочевий фарш. Фаршевий, а, е. Фаршеві консерви. Фарширований, а, е. Фарширований перець. Фарширування, я, с. Фарширувати, ую, уєш. Начиняти фар¬ шем. Фарширувати рибу. ФАС, у, ч. 1. Вигляд обличчя, предмета тощо спереду. 2. спец. Прямоліній¬ на ділянка оборонної споруди, по¬ вернена до противника й з певним напрямом вогню. Фасовий, а, е. Фасове зображення (у 1 знач.). ФАСАД, у, ч. 1. Зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю. Боковий фасад будин¬ ку. 2. спец. Вертикальна проекція об’єкта. 3. перен., ірон. Про обличчя, вигляд людини спереду. Фасадний, а, е. Фасадні окраси. Фасадні двері. Фасадна облицювальна кераміч¬ на плитка. ФАСЕТ, а, ч., ФАСЕТКА, и, ж ., спец. 1. Зрізана навскіс бічна грань чого- небудь. Фасет (фасетка) дзеркала. Фасет каменя. 2. Відшліфована грань коштовного каменя. 3. Частинка складного ока багатьох членисто¬ ногих. Фасетковий, а, е. Фасеткова грань. Фасеткові очі. Фасетний, а, е. ФАСКА, и, ж ., спец. Навскісна частина ребра чи крайки на металевих, де¬ рев’яних і т. ін. виробах. Фасковий, а, е. Фаскова площина. ФАСбН, у, ч. 1. Крій, модель, зра¬ зок, за якими шиють (або пошито) одяг, взуття, головні убори тощо. 2. Зовнішній вигляд, форма пред¬ мета, виробу, будівлі тощо; зразок, модель предмета, виробу, будівлі й т. ін. 3. перен., розм. Певний спосіб, певна манера одягатися, ходити, по¬ водитися тощо. Зачісуватися на но¬ вий фасон. 4. перен., розм. Показний шик; хизування, форс, франтійство. Тримати фасон. Фасонний, а, е, спец. 1. Зроблений за певним зразком, фасоном (у 1 знач.). Фасонні різці. Фасонна стрижка. 2. Який має складну конфігурацію, виконану тисненням (про тканини). Тафта фасонна. ФАСТ-ФЗД, а, ч. 1. Продукти швидко¬ го приготування, напівфабрикати. 2. Американська система швидкого харчування, поширена в багатьох країнах, розрахована на швидке обслуговування великої кількості відвідувачів. ФАСУВАННЯ, я, с. Розважування і пакування товарів у певних кіль¬ костях. Фабричне фасування. Фасу- вання масла. Фасувальний, а, е. Фасувальна робота. Фасувальний автомат. Фасувальник, а, ч. 1. Робітник, що за¬ ймається фасуванням. 2. Прилад, автомат, що фасує що-небудь. Фасувальниця, і, ж. ФАСЦЙКУЛА, и, ж. Справа, яка скла¬ дається з документів різного змісту, розміщених за реєстраційними номерами, і являє собою одну або кілька зв’язок. ФАСЦІАЦІЯ, ї, ж., бот. Виродлива деформація стебла або окремих гі¬ лок рослини, при якій вони стають плескатими, стрічкоподібними. ФАСЦІОЛЬбЗ, у, ч. Хвороба тварин (інколи людини), спричинена плос¬ кими червами, які потрапляють в організм із кормом або з водою. 564 ФАСЦІЯ, ї, ж. Сполучнотканинна плів¬ ка, що обгортає кожний м’яз окремо, групи м’язів, окремі органи або ви¬ стилає внутрішні порожнини тіла. ФАТ, а, ч. 1. розм. Самовдоволений франт, жевжик, джиґун; особа, що любить похизуватися. 2. заст. Роль самовдоволеного франта, коханця- позера в театральній п’єсі; актор, що виконує таку роль. ФАТА, й, ж. Легке, звичайно довге, покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої. ФАТАЛІЗМ, у, ч. Віра в нібито напе¬ ред визначену, невідворотну долю, у фатум. Фаталіст, а, ч. Людина, що вірить у наперед визначену, невідворотну долю, у фатум. Фаталістичний, а, е. Фаталістичні концепції. Фаталістичні погляди. Фаталістичні переконання. Фаталістичність, ності, ж. Фаталістка, и, ж. ФАТАЛЬНИЙ, а, е. 1. Неминучий, невідворотний. 2. Який зумовлює, визначає характер (звичайно не¬ гативний, небажаний) наступних дій, перебігу подій. 3. Який при¬ носить горе, нещастя, страждання; згубний. Фатальність, ності, ж. ФАТА-МОРГАНА, и, ж. 1. Вид міра¬ жу, при якому зображення наземних предметів (озера, гори, дерева тощо), що лежать за горизонтом, здебіль¬ шого спотворені та швидко зміню¬ ються; марево. 2. перен. Що-небудь примарне, нереальне, оманливе. Фата-морганний, а, е. ФАТЙЧНИЙ, а, е. Про мову — кон¬ тактний, такий, що говорить лише для підтримки розмови, часто без особливого смислу та інформатив¬ ності. ФАТУМ, у, ч. 1. У давніх римлян — таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього існуючого; неминучість. 2. Наперед визначена, невідворотна доля. ФАУНА, и, ж. Сформований історично тваринний світ, сукупність усіх ви¬ дів тварин даної місцевості, країни або певного геологічного періоду. Морська фауна. Фауна печер. Кемб¬ рійська фауна. ФАУНІСТИКА, її, ж. Наука про фа- уну взагалі та розміщення тварин на певних територіях земної кулі; зоогеографія. Фауніст, а, ч. Фауністичний, а, е. фасція — фейлетон ФАХВЙРК, а, ч., буд. Каркас огоро- джувальної конструкції, переважно стіни промислової споруди, в якій проміжки закладено цеглою. ФАЦЕЛІЯ, ї, ж. Трав’яниста, рідше чагарникова, рослина родини водо¬ листих; деякі види її є медоносами. ФАЦЕЦІЯ, і, ж. Гумористично-са¬ тиричне оповідання, часто анти¬ клерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відроджен¬ ня, а в Україні — в XVII ст. ФАЦІЯ, і, ж., геол. Шар осадової гірської породи, що має однаковий склад, фізико-хімічні властивості та однакову викопну фауну й флору. Фацїальний, а, е. ФАШЙЗМ, у, ч. 1. Політична течія в Єв¬ ропі між двома світовими війнами, з ідеологією сильної особи, край¬ нього шовінізму і расизму, на осно¬ ві якої в ряді країн виникли режими відповідної терористичної диктату¬ ри, спрямовані на знищення демо¬ кратичних прав і свобод, відвертий геноцид і етноцид, розв’язування загарбницьких воєн. 2. Загальне позначення соціально-політичних рухів, ідеологій та державних ре¬ жимів тоталітарного типу. Фашизований, а, е. Фашизована країна. Фашизувати, ую, уєш. Запроваджувати фашизм. Фашизувати країну. Фаши¬ зувати поліцію. Фашизувати пресу. Фашист, а, ч. Фашистський, а, е. Фашистські ре¬ жими. ФАШЙНА, и, ж. 1. В’язка хмизу, лози, очерету циліндричної форми для укріплювання насипів, гребель, доріг і т. ін. 2. збірн. Гілля, лоза тощо, з яких роблять такі в’язки. Фашинний, Фашйновий, а, е. Фашинна лоза. Фашйнник, а, ч. Робітник, що зв’язує фашину. ФАЙНС, у, ч. 1. Мінеральна маса з особливих сортів глини з доміш¬ ками гіпсу та інших речовин, що використовується для виготовлен¬ ня керамічного посуду, статуеток і т. ін. 2. збірн. Вироби з такої маси, обпалені та вкриті поливою. Фаянсовий, а, е. Фаянсова маса. Фаянсо¬ ва глина. Фаянсовий завод. Фаянсовий посуд. ФЕБ, а, ч. У давньогрецькій міфоло¬ гії — друге ім’я Аполлона як боже¬ ства сонячного світла. ФЕДЕРАЛІЗМ, у, ч. 1. Федеративна система державного ладу; органі¬ заційна структура чого-небудь, що _ Ф ґрунтується на принципах федерації (у 2 знач.). 2. У ряді країн — політич¬ ний рух на користь федеративного державного ладу; політичні погляди, що відстоюють такий лад. Федераліст, а, ч. Федералістка, и, ж. Федеральний, а, е. 1. Те саме, що фе- дератйвний (у 1 знач.). Федеральна республіка. 2. Загальнодержавний. Федеральний уряд. Федеральне бюро розслідування. Федеральні профспілки. Федератйвний, а, е. Федеративний уряд (у 1 знач.). Федерація, ї, ж. 1. Державне об’єднан¬ ня, що складається з кількох дер¬ жав з обмеженою самостійністю; об’єднання племен, родів і т. ін. із спільною верховною владою; ство¬ рення, організація такого об’єднан¬ ня; союзна держава, що складається з ряду держав або державних утво¬ рень. 2. Спілка товариств, організа¬ цій і т. ін. Федерування, я, с. Федерувати, ую, уєш. Об’єднувати в єдину державу на федеративних засадах. ФЕЄРВЕРК, а, ч. 1. Кольорові декора¬ тивні вогні від спалювання порохо¬ вих піротехнічних виробів під час свят, карнавалів тощо. Святковий феєрверк. 2. перен. Безперервний по¬ тік, швидка зміна чого-небудь яскра¬ вого, виразного, що справляє сильне враження. Феєрверк слів. Феєрверковий, а, е. Феєрверковий вогонь. Феєрверкова ракета. Феєрверковий зліт. ФЕЙРІЯ, ї, ж. 1. Театральна або цирко¬ ва вистава з фантастичним, казковим сюжетом, з широким використанням сценічних ефектів і трюків, а також твір із таким сюжетом. 2. перен. Не¬ звичайне, фантастичне видовище. Феєрйчний, а, е. 1. Що стос, феєрії (у 1 знач.); який є феєрією. Феєрична вистава. 2. перен. Який являє собою незвичайне, фантастичне видовище; казковий, чарівний. Феєрична драма. Феєрична вистава. Феєрйчність, ності, ж. ФЕЙЛЕТбН, у, ч. 1. заст. Розділ га¬ зети (спочатку додатковий аркуш, а потім підвал сторінки), в якому друкувались статті на побутові теми, про мистецтво, літературу, а також художні твори. 2. заст. Критична стаття про мистецтво, музику, лі¬ тературу. 3. Невеликий літератур¬ но-публіцистичний твір, у якому висміюються та засуджуються якісь 565 ф фейлетоніст — фенотйп недоліки, потворні явища суспіль¬ ного життя. Фейлетоніст, а, ч. Фейлетоністка, и, ж. Фейлетонний, а, е. Фейлетонна літера¬ тура. Фейлетонний герой. ФЕЙСБІЛДИНГ, а, н. Комплекс вправ для попередження утворення або зменшення зморшок, підтримання гладкої шкіри. ФЕЙС-КОНТРЙЛЬ, ю, ч. Перевірка відповідності зовнішнього вигляду (макіяжу, зачіски, а також одягу тощо) до правил, встановлених для відвідувачів нічних клубів, рестора¬ нів, барів, а також певних офіційних заходів. ФЕЙХбА, невідм ., ж. 1. Рід деревних або кущових субтропічних рослин родини миртових. 2. Плід цієї рос¬ лини з сильним запахом, що нагадує аромат суниці, ананаса чи банана. ФЕКАЛІЇ, ій, мн ., спец. Суміш твердих і рідких екскрементів людини. Фекальний, а, е. Фекальна маса. Фекаль¬ ні води. Фекальний компост. Фекальна цистерна. ФЕКТОР, а, ч., фін. Торговельний по¬ середник (фінансовий спеціаліст), який збирає розрізнені фінансові надходження і кредити для своїх клієнтів. ФЕЛЕМА, и, ж ., бот. Вторинна по¬ кривна тканина дерев’янистих та окремих трав’янистих рослин, з якої виготовляють корки, рятувальні по¬ яси тощо. ФЕЛІНОЛбГІЯ, ї, ж. Наука про до¬ машніх кішок. Фелінолог, а, ч. Фелінологічний, а, е. Фелінологічне об'єднання . ФЕЛЇЦА, и, ж. У давньоримській мі¬ фології — богиня успіху та щастя. ФЕЛОГЕН, у, ч., бот. Вторинна твір¬ на тканина в рослин, що відкладає назовні клітини фелеми, всереди¬ ну — клітини фелодерми; корковий камбій. ФЕЛОДЙРМА, и, ж ., бот. Внутрішній шар покривної тканини в рослин. ФЕЛбНЬ, і, ж., церк. Літургійне вбрання православного священика високого рангу у вигляді широкого одягу без рукавів з круглим вирізом для голови та переднім полотнищем (переважно прикрашене вишитим опліччям та хрестом на спині). ФЙЛЬДШЕР, а, ч. Особа з середньою медичною освітою; помічник лікаря в лікувальних закладах. Фельдшерський, а, е. Фельдшерські обоє ’язки. Фельдшерський халат. Фельдшерувати, ую, уєш. ФЕЛЮГА, ФЕЛЮКА, и, ж. Невели¬ ке безпалубне вітрильне судно на Середземному, Чорному й Каспій¬ ському морях. Фелюжний, а, е. Фелюжні вітрила. ФЕМІДА, и, ж. 1. У давньогрецькій міфології — богиня правосуддя, зображена з пов’язкою на очах, з терезами в одній руці та мечем в іншій. 2. перен. Правосуддя. ФЕМІНІЗАЦІЯ, і, ж. 1. біол. Розвиток в особини чоловічої статі та в самців хребетних тварин жіночих вторин¬ них статевих ознак (напр., голосу, молочних залоз, пропорцій скелета тощо). 2. Зростання ролі та впливу жінок у суспільстві. Фемінізований, а, е. Фемінізувати, ую, уєш, біол. Спричи¬ няти фемінізацію. ФЕМІНІЗМ, у, ч. 1. Політичний рух за зрівняння жінок у правах з чоловіка¬ ми. 2. Дискримінація жінок (під час прийняття на роботу тощо). Фемініст, а, ч. Феміністичний, а, е. Феміністичний рух. Феміністка, и, ж. ФЕМІНОЛбГІЯ, ї, ж. Напрям, наука, що вивчає специфічні особливості психології жінок стосовно різних сфер діяльності. ФЕН1, у, ч. Сухий, теплий вітер, що дме з гір у долини. ФЕН2, а, ч. Електричний прилад для сушіння волосся, рук і т. ін. струме¬ нем нагрітого повітря. ФЕНАЦЕТИН, у, ч., фарм. Лікарський засіб, що застосовується при неврал¬ гічних і головних болях, а також для зниження температури. ФЙНІКС, а, ч. 1. У міфології деяких стародавніх народів (єгиптян, фі¬ нікійців та ін.) — чарівний птах, який, проживши кілька сот років, спалював себе, а потім воскресав з попелу молодим; символ безсмер¬ тя, невмирущості, відродження. 2. астр. Одне з сузір’їв Південно¬ го неба. ФЕНІЛАЛАНІН, у, ч. Одна з неза¬ мінних амінокислот, виявлена в організмі людини, тварин і рослин у вільному стані та в складі різних білків. ФЕНОГЕНЕТИКА, и, ж. Напрям до¬ сліджень у генетиці, пов’язаний з вивченням прояву дії генотипу в онтогенезі. ФЕНЙЛ, у, ч., хім. Органічна сполука, похідна бензолу, що використовуєть¬ ся для дезінфекції, як антисептик, у виробництві синтетичних смол, барвників, вибухових речовин; кар¬ болова кислота. Феноловий, а, е. Фенолові смоли. ФЕНОЛ бГІЯ, ї, ж. Розділ біології, що вивчає періодичні явища, які відбу¬ ваються в рослинному й тваринному світі у зв’язку зі змінами пір року (строки цвітіння рослин, прильоту й відльоту птахів і т. ін.). Фенолог, а, ч. Фенологічний, а, е. Фенологічні спо¬ стереження. ФЕНОМЙН, а / у, ч. 1. Рідкісне, незви¬ чайне, виняткове явище; про когось надзвичайно видатного, про те, що є особливо визначним, винятковим, що дуже рідко зустрічається; про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами. 2. філос. Явище, єдине в своєму роді, взяте в його цілісності, в єдності з його сут¬ ністю й дане нам у досвіді, сприй¬ няте органами чуттів; у філософії І. Канта — явище, що осягається до¬ свідом і протиставляється ноумену як «речі в собі», нібито недоступній людському пізнанню. ФЕНОМЕНАЛІЗМ, у, ч., філос. Філо¬ софське вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об’єктивної дійсності; різно¬ вид агностицизму. Феноменаліст, а, ч. Феноменалістйчний, а, е. ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ, а, е. 1. Рідкіс¬ ний, незвичайний, винятковий; ви¬ значний за своїми якостями, влас¬ тивостями, за силою вияву тощо. Феноменальні здібності. Феноменальна пам'ять. 2. філос. Що стос, феномену (у 2 знач.). Феноменальність, ності, ж. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Опис та класифікація предметів певної га¬ лузі знань. 2. Ідеалістичне вчення Гегеля про феномени свідомості й форми розвитку духу. 3. Напрям сучасної філософії, представники якого вважають, що свідомість має свій, не залежний від матері¬ альної дійсності, зміст, а предмети об’єктивної дійсності (феномени) є лише символами цього змісту. Феноменологічний, а, е. ФЕНОПЛАСТ, у, ч. Пластична маса, що використовується в електро- й радіотехніці, літакобудуванні, у ви¬ робництві товарів широкого вжитку та ін. ФЕНОТЙП, у, ч., біол. Сукупність ознак і властивостей організму, що 566 склалися в процесі його індивіду¬ ального розвитку. Фенотипічний, а, е. ФЕНТЕЗІ, невідм ., с. Літературний жанр, подібний до наукової фантас¬ тики, але який у більш вільній фор¬ мі, «казковій» манері використовує мотиви переміщень у просторі та часі, інопланетних світів, штучних організмів, міфології різних народів тощо. ФЕНХЕЛЬ, ю, ч. Копрій, дво- або багаторічна ефіроолійна рослина родини зонтичних, олію якої ви¬ користовують у харчовій і парфу¬ мерній промисловості, а також у медицині. ФЕН-ШУЙ, я, ч. Давнє китайське мистецтво жити у гармонії з при¬ родою, засноване на певних прин¬ ципах організації свого зовнішнього середовища, дотримання яких при¬ водить до досягнення щастя та за¬ доволення життям. ФЕЙД, у, ч. У Західній Європі в період феодалізму — земля, а іноді посада та прибутки, які одержував васал від свого сеньйора в спадкове воло¬ діння з умовою виконання певних обов’язків (військової служби, гро¬ шової допомоги тощо); лен. ФЕОДАЛІЗМ, у, ч. Суспільно-еконо¬ мічний лад, який змінив рабовлас¬ ництво й передував капіталізмові; основою його була власність феодала на засоби виробництва, насамперед на землю, і неповна власність на основних виробників (кріпаків), а також право здійснювати державну владу на своїй території. Феодал, а, ч. 1. Представник панівного класу у феодальному суспільстві, власник феоду. 2. Поміщик-кріпос- ник; жорстока, деспотична людина. Феодалізація, ї, ж. Формування феода¬ лізму; запровадження феодалізму. Феодалка, и, ж. Феодальний, а, е. Який ґрунтується, за¬ снований на принципах феодалізму. Феодальна країна. Феодально. Феодально залежний. ФЕРЕДЖЙ, невідм ., с. Одяг, у який жінки-мусульманки, виходячи з дому, закутуються з голови до ніг, залишаючи відкритими тіль¬ ки очі. ФЕРЗЬ, я, ч. Найсильніша фігура в шаховій грі, яку можна пересувати на будь-яке число клітин по прямій лінії або по діагоналі в усіх напрям¬ ках; королева. Ферзевий, а, е. Ферзевий дебют. Фер¬ зевий фланг. фенотипічний — фестиваль ФЕРИТ, у, ч. 1. хім. Твердий розчин вуглецю в альфа-залізі; хімічно майже чисте залізо. 2. фіз. Феро¬ магнітний напівпровідник. Ферйтовий, а, е. Феритова антена. ФЕРМА, и, ж. 1. Приватне сіль¬ ськогосподарське підприємство на власній або орендованій землі. 2. Спеціалізоване тваринницьке під¬ приємство. Молочна ферма. Фермер, а, ч. Фермерка, и, ж. Фермерство, а, с. 1. Фермерська система господарювання. 2. збірн. Фермери. Фермерський, а, е. Фермерське госпо¬ дарство. ФЕРМАТА, и, ж ., муз. Знак у вигляді дуги з крапкою під нею, що озна¬ чає подовження звука або паузи за розсудом виконавця; подовження звука або паузи відповідно до та¬ кого знака. ФЕРМЙНТ, у, ч. 1. біол., хім. Складна білкова речовина тваринних і рос¬ линних організмів, що сприяє при¬ скоренню хімічних процесів, які відбуваються в них; ензим. 2. перен. Про те, що сприяє розвиткові, по¬ силенню чого-небудь. Ферментативний, а, е, біол ., хім. 1. Який відбувається за участі ферментів. Ферментативні процеси. Фермента¬ тивні реакції . Ферментативні пре¬ парати. 2. Що стос, ферментації. Ферментативний синтез. Ферментаційний, а, е. Ферментація, ї, ж., хім., біол. Бродіння органічної речовини за участю фер¬ ментів, які потрапляють ззовні або розвиваються під впливом тепла. Ферментний, а, е. Ферментна актив¬ ність (у 1 знач.). Ферментований, а, е. ФЕРМЕНТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ біо¬ хімії, який вивчає ферменти. Ферментування, я, с. Ферментувати, ую, уєш. 1. Піддавати ферментації. 2. Перебувати в стані ферментації. ФЕРМІЙ, ю, ч. Штучний радіоактив¬ ний хімічний елемент з порядковим номером 100. ФЕРМІЙН, а, ч., фіз . Частка з півцілим спіном. ФЕРМУАР, а, ч. 1. Застібка-оздоба на дорогому намисті. 2. Дороге на¬ мисто з такою застібкою. 3. спец. Долото для художнього різьблення, а також для витискання орнаментів на шкірі. ФЕРНАМБУК, а, ч. 1. Бразильське дерево родини бобових із твердою жовто-червоною цінною дереви- _ ф ною, яка під час висихання стає темно-червоною; червоний сандал. 2. Червона фарба, яку добувають із цього дерева. Фернамбуковий, а, е. Фернамбуковий стовбур. ФЕРО... Перша частина складних слів, що відповідає^ слову «залізо». ФЕРОВАНАДІЙ, ю, ч., спец. Сплав заліза з ванадієм. Ферованадієвий, а, е. ФЕРОВОЛЬФРАМ, у, ч., спец. Сплав заліза з вольфрамом. Феровольфрамовий, а, е. ФЕРОМАГНЕТЙЗМ, у, ч., спец. 1. Магнітні властивості феромаг¬ нітних тіл. 2. Вчення про магнітні властивості феромагнітних тіл. ФЕРОМАГНЕТИК, у, ч., спец. Сильно магнітна речовина у твердому (крис¬ талічному) стані (залізо, нікель, ко¬ бальт та сплави їх між собою і сплави хрому, марганцю з іншими елемента¬ ми), здатна намагнічуватись навіть у слабких магнітних полях. ФЕРОМАГНІТНИЙ, а, е, спец. Який має сильно виражені магнітні влас¬ тивості. Феромагнітні тіла. ФЕРОМАРГАНЕЦЬ, нцю, ч., спец. Сплав заліза з марганцем. Феромарганцевий, а, е. ФЕРОМбНИ, ів, мн. Біологічно ак¬ тивні речовини, що приваблюють тварин (особливо комах). Статеві феромони. Феромони тривоги. ФЕРОСИЛІЦІЙ, ю, ч., спец. Сплав заліза з силіцієм. ФЕРОТИПІЯ, і, ж., спец. Утворення фотографічних зображень на металі (брошки, медальйони тощо). ФЕРТИЛЬНИЙ, а, е, спец. Здатний давати потомство, плоди. Фертиль¬ ний гібрид. ФЕРТИЛЬНІСТЬ, ності, ж., спец. Здатність зрілого організму давати потомство, плоди. ФЕРТбїНГ, а, ч., мор. Спосіб постанов¬ ки судна на двох якорях. ФЕРУЛА, и, ж. Багаторічна трав’яниста рослина родини зонтичних. ФЕРУЛА, и, ж., заст. 1. Лінійка або палиця, якою в давнину карали учня за провину. 2. Гнітючий і пильний нагляд, суворий режим. ФЕСКА, и, ж. Шапочка, звичайно червона, у формі зрізаного конуса з китицею; чоловічий головний убір такого зразка — належність націо¬ нального костюма в деяких східних країнах. ФЕСТИВАЛЬ, ю, ч. Масове свято, на якому показують досягнення певного виду мистецтва; показ, 567 ф фестивальний — фігура огляд досягнень якого-небудь виду мистецтва. Театральний фестиваль. Фестиваль кіномистецтва. Фестивальний, а, е. Фестивальний поїзд. Фестивальний тиждень. ФЕСТЙН, а, ч. 1. Невеликий, зубчастої або округлої форми, виступ, низкою яких оздоблюють краї чого-небудь (завіси, скатертини, сукні тощо). 2. Живописна, ліпна й т. ін. оздоба, що має вигляд зубчастого або хвиляс¬ того візерунка, гірлянди тощо; один із виступів, зубчиків такої оздоби. Фестонний, а, е. Фестонний абажур. ФЕТ, а, ч. У Стародавній Греції — представник бідної, незаможної частини вільного населення. ФЕТАЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що емб¬ ріональний. ФЙТВА, фетвй, ж. Письмовий висно¬ вок, думка релігійного авторитетно¬ го діяча (як правило, муфтія) з бого¬ словсько-юридичних питань. ФЕТИШ, йша, ч. 1. За уявленнями первісної людини, предмет, наді¬ лений надприродною, чудодійною силою, що був об’єктом релігійно¬ го обожнювання. 2. перен. Річ або людина, подія, заняття і т. ін., яку обожнюють, перед якою сліпо схи¬ ляються. Фетишизація, ї, ж. Перетворення чого- небудь у фетиш (у 2 знач.). Фетишизм, у, ч. 1. Одна з ранніх форм релігійних вірувань — обожнювання предметів неживої природи, фети¬ шів (у 1 знач.). 2. перен. Сліпе схи¬ ляння перед чим-небудь. Спортивний фетишизм. Фетишизований, а, е. Фетишизування, я, с. Фетишизувати, ую, уєш. Фетишист, а, ч. Фетишистський, а, е. ФЕТР, у, ч. Тонка щільна повсть най¬ вищого сорту, з якої виготовляють капелюхи, валянки тощо. Фетровий, а, е. Фетрова фабрика. ФЕХРАЛЬ, ю, ч., спец. Жаростійкий сплав із заліза, хрому та алюмінію. Фехралевий, а, е. Фехралевий нагріваль¬ ний елемент. ФЕХТУВАННЯ, я, с. 1. Мистецтво во¬ лодіння холодною зброєю (рапірою, шпагою, еспадроном і т. ін.); вид спорту, який полягає в єдинобор¬ стві на шпагах, рапірах, еспадронах і т. ін. 2. Змагання, поєдинок на шпа¬ гах, рапірах, еспадронах і т. ін. Фехтувальний, а, е. Фехтувальні змаган¬ ня. Фехтувальний зал. Фехтувальник, а, ч. Той, хто займається фехтуванням. Фехтувальниця, і, ж. Фехтувати, ую, уєш. Займатися фех¬ туванням. ФЕШЕНЕБЕЛЬНИЙ, а, е. Який відпо¬ відає вимогам найкращого смаку й моди; вишуканий, елегантний. Фешенебельність, ності, ж. ФЕЯ, ї, ж. 1. У міфології деяких західноєвропейських народів — іс¬ тота жіночої статі (звичайно добро¬ зичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. 2. перен. Про жінку, яка чарує своєю грацією, красою і т. ін., яка робить добро, приносить щастя тощо. ФІАБЕСКА, и, ж., театр. Феєрична комедія, побудована за мотивами народних казок. ФІАКР, а, ч. Легкий найманий екіпаж у містах Західної Європи; карета. ФІАЛ, а, ч. 1. У Стародавній Гре¬ ції — широка плоска чаша з тон¬ кими стінками й злегка загнутими всередину вінцями. 2. заст ., поет. Келих. ФІАЛКА, и, ж. Трав’яниста рослина родини фіалкових з фіолетовими, рідше жовтими, білими або різно¬ барвними квітками. Фіалковий, а, е. Фіалковий запах. Фі¬ алкові очі. Фіалковість, вості, ж. ФІАСКО, невідм., с., книжн. Невдача, неуспіх, провал. ФІБРА, и, ж. 1. Жилка, нерв, волокно живої тканини. 2. перев. мн ., перен. Уживається як символ душевних сил, що в сукупності становлять суть людської істоти. 3. Хімічно оброблена та спресована паперова маса, що використовується як ізо¬ ляційний матеріал і як замінник шкіри. Фібровий, а, е. Фіброве виробництво. Фібровий чемодан. ФІБРИЛА, и, ж., спец. Тонке волоконце всередині клітини або в міжклітин¬ ній речовині, що є структурним еле¬ ментом тваринного організму. ФІБРИН, у, ч., фізіол. Нерозчинний білок крові, що утворюється під час її зсідання. Фібрйнний, Фібрйновий, а, е. Фібринові волокна. ФІБРИЛЙЦІЯ, ї, ж. Скорочення окремих волокон м’яза серця, що відбувається з часовим збоєм і не здатне підтримувати його ефектив¬ ну роботу. ФІБРИНОГЕН, у, ч., фізіол. Розчин¬ ний білок плазми крові, який під час її зсідання перетворюється на фібрин. ФІБРОБЛАСТ, а, ч., фізіол. Клітина сполучної тканини хребетних тва¬ рин і людини. ФІБРЙЗ, у, ч., фізіол. Патологічний процес розвитку в якому-небудь органі волокнистої сполучної тка¬ нини. Фіброзний, а, е. Фіброзна оболонка. ФІБРОЇН, у, ч., спец. Білкова волок¬ ниста речовина, що є найважливі¬ шою складовою частиною натураль¬ ного шовку. ФІБРОЛІТ, у, ч., спец. Будівельний теплоізоляційний або конструкцій¬ ний матеріал у вигляді плит, що його виготовляють пресуванням суміші деревної стружки, костри¬ ці кенафу, конопель та інших во¬ локнистих матеріалів із в’яжучою речовиною. Фібролітовий, а, е. Фібролітове вироб¬ ництво. Фібролітова стіна. ФІБРЙМА, и, ж., мед. Доброякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини. ФІБРОМІЙМА, и, ж., мед. Добро¬ якісна пухлина, що складається з м’язової та сполучної тканини. ФІБРОЦЙТ, а, ч., фізіол. Не здатна до поділу клітина сполучної тканини хребетних тварин і людини. ФІБУЛА, и, ж. Металева застібка для одягу, що вживалася від бронзового віку до раннього Середньовіччя. ФІГА, и, ж. Те саме, що інжйр; фігове дерево. ФІГАРЙ, невідм ., с. Коротка вільного покрою жіноча кофта, яку одягають на плаття або блузку. ФІГЛЯР, а, ч., розм. 1. Акробат, фо¬ кусник, штукар, блазень. 2. перен. Кривляка, позер; пустун, витівник. 3. орн. Хижий птах родини ястру¬ бових у Південній та Центральній Африці. Фігляристий, а, е. Фіглярка, и, ж. Фіглярство, а, с. 1. заст. Праця, профе¬ сія фігляра (у 1 знач.). 2. Поведінка або витівка фігляра (у 2 знач.); крив¬ ляння, позерство. Фіглярський, а, е. Фіглярські штуки. Фіглярська витівка. Фіглярування, я, с. Фіглярувати, ую, уєш, розм. Діяти, поводитися як фігляр (у 2 знач.); кривлятися, позувати. ФІГУРА, и, ж. 1. Зовнішній ви¬ гляд, обрис, форма чого-небудь. 2. Постать. Жіноча фігура. Вишукана фігура. 3. Скульптурне зображення кого-небудь; статуя. 4. геом. Части¬ на площини, обмежена замкненою 568 фігуральний — фіксатив Ф лінією, а також сукупність певним чином розташованих точок, ліній, поверхонь і тіл. Пласка фігура. Про¬ сторова фігура. 5. Комплекс рухів, який становить необхідний елемент, частину танцю. Фігура вальсу. 6. По¬ літ літака з різними поворотами, віражами. Фігура вищого пілотажу 7. муз. Мелодійний або ритмічний елемент, що ускладнює, прикрашає основу музичного твору. Фігура акомпанементу в мазурці. 8. шах. Предмет певної форми, який є скла¬ довою частиною комплекту шахів, 9. лінгв. Особлива форма, стиліс¬ тичний прийом, словесний зворот, які використовують для підсилення виразності мови. Риторичні фігури . 10. перен. Людина як носій яких-не- будь якостей, властивостей. Дивна фігура. Впливова політична фігура. ФІГУРАЛЬНИЙ, а, е, 1. Який має багато фігур (у 9 знач.). Фігуральна й символічна мова. 2. Переносний, образний, алегоричний. Фігуральне значення слова. Фігуральність, ності, ж. Фігуральність вислову. Фігурально. Висловитись фігурально. ФІГУРАНТ, а, ч. 1. заст. Артист балету, що бере участь у групових виступах (на відміну від соліста балету). 2. заст. Драматичний актор, який ви¬ конує ролі без слів; статист. 3. Особа, яку згадують у зв’язку з чим-небудь. Фігурант у справі. 4. юр. Людина, що проходить по якій-небудь кримі¬ нальній справі як звинувачувана, підозрювана або свідок. 5. Людина, що виконує роль порушника у зма¬ ганнях службових собак. Фігурантка, и, ж. ФІГУРАЦІЯ, ї, ж ., муз. Ускладнення, прикрашання основи музичного твору шляхом введення фігур (у 6 знач.). Фігураційний, а, е. ФІГУРНИЙ, а, е. 1. Зроблений у фор¬ мі якоїсь тварини, птаха, квітки, візерунка тощо; який має складну форму. Фігурний посуд. Фігурні меблі. Фігурна обробка деревини. Фігурні дужки. 2. Який виконується з фі¬ гурами (у 5 знач.). Фігурні ковзани. Фігурне ковзання. Фігурне плавання . 3. Який зображує людину або тва¬ рину (про живопис); пов’язаний з відтворенням людини або тварини у скульптурі. 4. шах. Який відбува¬ ється за допомогою важких фігур Фігурна атака на ферзевому фланзі . 5. заст. Фігуральний (у 2 знач.). Фігурний вислів. Фігурність, ності, ж. Фігурність віражу. Фігурність вислову. ФІГУРУВАТИ, ую, уєш. 1. Бути на¬ явним, присутнім де-небудь. 2. Бути предметом уваги, обговорення де- небудь. ФІДЕЇЗМ, у, ч. Світогляд, що грунту¬ ється на приматі віри над розумом, наукою. Фідеїст, а, ч. Фідеїстичний, а, е. Фідеїстка, и, ж. ФІДЕЛЬ, я, ч. Старовинний струнний смичковий інструмент. ФІДЕР, а, ч., спец. 1. Кабельна чи повіт¬ ряна лінія живлення, що відходить від електростанції. 2. Лінія для пере¬ дачі електричних коливань високої частоти від радіопередавача до анте¬ ни або від антени до радіоприймача. 3. Пристрій, що автоматично подає в машину сировинний матеріал рівно¬ мірними порціями. Фідерний, а, е. Фідерна лінія. Фідерна мережа. ФІДУЦІАРНИЙ, а, е. Який ґрунтуєть¬ ся на довірі. Фідуціарні відношення. ФІДУЦІЯ, ї, ж. Угода, договір, що ґрунтуються на довірі. ФІЙСТА, и, ж. 1. Релігійне свято в іспанців. 2. перен. Яскраве свято, вечірка. ФІЗАЛІС, а, ч. Трав’яниста рослина родини пасльонових, плоди якої використовуються в кондитерській промисловості, кулінарії та в ме¬ дицині. ФІЗИКА, и, ж. 1. Наука про будову, загальні властивості та закони руху матерії. 2. Будова, загальні влас¬ тивості й закони руху якої-небудь частини, форми матерії; знання про таку будову, такі властивості, зако¬ ни. Фізика кристалів. Фізика моря. Фізик, а, ч. Фізичка, и, ж ., розм. ФІЗИЧНИЙ, а, е. 1. Що стос, фі¬ зики (у 1 знач.), пов’язаний з нею. Фізичний закон. Фізичні досліди. Фізична лабораторія. Фі' зичний факультет. Фізичні явища . Фізична атмосфера. 2. Матеріаль¬ но-відчутний, речовий. 3. Що стос організму людини, його будови, зовнішнього вигляду людини. Фізична зарядка. Фізична культура. 4. Пов’язаний із природними, біо¬ логічними ознаками живого організ¬ му; не духовний. Фізичне життя людини. 5. юр. Про людину як носія громадянських прав та обов’язків. ФІЗІАТРІЯ, ї, ж ., мед. Те саме, що фізіотерапія. Фізіатр, а, ч. Фізіатричний, а, е. Фізіатричне лікуван¬ ня. Фізіатричний кабінет. ФІЗІО... Перша частина складних слів, яка вказує на належність до природи. ФІЗІОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Біологічна наука, що вивчає функції живого організ¬ му та процеси, які відбуваються в ньому, їх закономірності. Патоло¬ гічна фізіологія. Фізіологія рослин. 2. Життєві функції організму або його частин, процеси, що відбува¬ ються в ньому, та закони, що ними керують; характер, особливості яких-небудь життєдіяльних функ¬ цій, процесів. Фізіологія звуків мови. 3. перен. Груба чуттєвість. Фізіолог, а, ч. Фізіологічний, а, е. 1. Що стос, фізіо¬ логії (у 1 знач.). 2. Пов’язаний з життєвими функціями організму, його життєдіяльністю; необхідний для життєдіяльності тваринного й рослинного організму. Фізіологічні солі. Фізіологічне тепло. Фізіологічність, ності, ж. ФІЗІОНОМІЯ, ї, ж. 1. Риси й вираз обличчя. 2. розм. Про яку-небудь людину, постать. 3. перен. Індивіду¬ альний образ, характерні риси кого-, чого-небудь. ФІЗІОТЕРАПІЯ, ї, ж. Галузь медици¬ ни, що вивчає дію на організм при¬ родних факторів (води, світла, по¬ вітря, електрики, променевої енергії тощо) і методи використання їх для лікування хворих. Фізіотерапевт, а, ч. Фізіотерапевтичний, а, е. Фізіотерапев¬ тичний кабінет. Фізіотерапевтичне обладнання. ...ФІКАЦІЯ. Друга частина складних слів, що означає здійснювання, втілювання. ФІКОЕРИТРЙН, у, ч. Червоний піг¬ мент червоних і деяких синьо-зеле¬ них водоростей. ФІКОЛОГІЯ, ї, ж ., заст. Наука про водорості* альгологія. ФІКОМІЦЕТИ, ів, мн. Клас нижчих грибів. ФІКОЦІАН, у, ч. Синій пігмент си¬ ньо-зелених і деяких червоних водо¬ ростей. ФІКСАЖ, у, ч. Хімічний розчин, у якому промивають після проявлен¬ ня фотографічну плівку, пластинку (негатив) або відбиток із неї для за¬ кріплення зображення. Фіксажний, а, е. Фіксажний розчин. ФІКСАТИВ, у, ч., спец. Розчин без¬ барвної смоли в ефірі, спирті або 569 фіксатор — філістерський Ф бензині, яким покривають малюн¬ ки (виконані олівцем, вуглем і т. ін.) та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби. ФІКСАТОР, а, ч. 1. Пристрій, присто¬ сування, яким закріплюють що-не- будь у потрібному положенні. 2. фот. Те, що призначене для фіксування, сприяє фіксації чого-небудь. 3. Той (або те), що зафіксовує, відзначає що-небудь. Фіксаторний, а, е. Фіксаторний крон¬ штейн. Фіксаторний ізолятор. ФІКСАТУАР, у, ч., заст. Помада для пригладжування волосся й надання йому бажаної форми. ФІКСАЦІЯ, ї, ж. 1. Встановлення, закріплення чого-небудь. Фіксація нових ознак. Закріплення чого-не¬ будь у певному положенні. Фіксація хворої кінцівки. 2. Записування, реє¬ стрування. 3. фот. Оброблення фік¬ сажем. 4. мист. Покриття фіксати¬ вом. Фіксація малюнка (портрета). Фіксаційний, а, е. Фіксований, а, е. Фіксована рука. Фік¬ сований факт. Фіксованість, ності, ж. Фіксування, я, с. Фіксувати, ую, уєш. ФЇКСИНГ, а, ж. На деяких між¬ народних валютних ринках чи бір¬ жах — щоденна зустріч, у ході якої офіційно встановлюються курси різних валют шляхом приведення у відповідність зі змінами умов ринку рівня їх купівлі та продажу. ФІКТИВНИЙ, а, е. Який є фікцією; несправжній, вигаданий. Фіктивна накладна. Фіктивний шлюб. Фіктйвність, ності, ж. ФІКУС, а, ч. Вічнозелена тропічна рос¬ лина родини шовковицевих; декора¬ тивна кімнатна рослина з широким овальним листям, що належить до цієї родини. Фікусний, а, е. ФІКЦІЯ, ї, ж. 1. Те, що не відповідає дійсності, чого немає або що ви¬ дається з певною метою за дійсне; вигадка. 2. Прийом, який полягає в тому, що вигадане положення, ви¬ гадана сукупність думок, положень видається з певною метою за дій¬ сне. Створювати фікцію. Юридична фікція. ...ФІЛ. Друга частина складних слів, що означає особу чоловічої статі, яка любить те, прихильна до того, що виражене в першій частині слова. ФЇЛА, и, ж. У Стародавній Греції — родова одиниця, що дорівнювала племені; пізніше — територіальна одиниця. ФІЛАНТ, а, ч. Оса з жовтим черевцем і чорними плямами, що живиться нектаром бджіл, яких убиває своїм жалом. ФІЛАНТРбПІЯ, ї, ж. 1. Заступництво, матеріальна допомога, яку подають заможні верстви суспільства бід¬ нішому населенню; благодійність. 2. Людинолюбство. Філантроп, а, ч. Філантропізм, у, ч. Заняття філантро¬ пією. Філантропічний, а, е. Філантропічне то¬ вариство. Філантропічна організація. Філантропка, и, ж. ФІЛАРМбНІЯ, і, ж. 1. Установа або товариство, що займається орга¬ нізацією концертів і пропагандою музичного мистецтва. 2. Будинок, приміщення, у якому відбувають¬ ся концерти, організовані цією установою. Національна філармонія України. Філармонійний, а, е. 1. Філармонійне мистецтво (у 1 знач.). 2. Філармо¬ нійний будинок. Філармонійна зала (у 2 знач.). Філармонічний, а, е. Філармонічна діяльність. Філармонічний оркестр. Філармонічний концерт. ФІЛАТЕЛІЗМ, у, ч., ФІЛАТЕЛІЯ, ї, ж. Колекціонування й вивчення по¬ штових і гербових марок, конвертів і листівок із марками та штампами, а також інших засобів оплати пошто¬ вої кореспонденції різних країн. Філателіст, а, ч. Філателістичний, а, е. Філателістична виставка. Філателістичне товари¬ ство. Філателістка, и, ж. ФІЛДЕР, а, ч. Гравець команди, що захищається, у бейсболі; польовий гравець. ФІЛЕ1, невідм., с. 1. М’ясо найвищо¬ го сорту із середньої частини хребта туші. Тонке філе. Товсте філе. Котле¬ ти з курячого філе. 2. Шматок риби або птиці, очищеної від нутрощів, плавців, луски, кісток, звичайно спресовані та заморожені. ФІЛЕ2, невідм ., с. Ажурне в’язання; виріб, вив’язаний таким способом; вишивка на сітчастій тканині; ме¬ реживо. ФІЛЕР, а, ч. Агент таємної поліції, що стежить за кимсь. Філерський, а, е. Філерські донесення. ФІЛІАЛ, у, ч. Місцеве відділення великої установи, закладу, підпри¬ ємства, організації, що має деяку самостійність. Філіал музею. Філіал фірми. Філіал підприємства. Філіальний, а, е. Філіальний відділ. ФІЛІАЦІЯ, ї, ж ., книжн. 1. Розвиток чого-небудь у послідовному зв’язку, у прямій залежності від попередньо¬ го. Філіація значень слова. Філіація ідей. 2. юр. Набуття громадянства за місцем народження. ФІЛІГРАННИЙ, а, е. 1. Що стос, філіграні; виконаний філігранню, у вигляді філіграні. Філігранний посуд. 2. перен. Продуманий або опрацьований до найменших дета¬ лей, дрібниць; старанно, тонко об¬ роблений; майстерно виконуваний (виконаний). Філігранна робота. Філігранник, а, ч. Той, хто виготовляє філігрань. Філігранниця, і, ж. Філігранність, ності, ж. Філігранно. Філігранно виконана ро¬ бота. ФІЛІГРАНОЛбГІЯ, ї, ж ., іст. Наукова дисципліна, що вивчає історію па¬ перу та водяних знаків (філіграней) на ньому. ФІЛІГРАНЬ, і , ж. 1. Тонкий кручений золотий, срібний, мідний і т. ін. дріт, зігнутий у складний мереживний узор; ювелірний виріб із таким узо¬ ром, узорами. Майстерність філігра¬ ні. 2. збірн. Предмети, посуд із таким узором, узорами. 3. Водяний знак на папері; папір із таким знаком. ФІЛібКВЕ, невідм ., с. Додаток, зробле¬ ний у VII ст. західнохристиянською (католицькою) церквою до Символу віри про сходження Святого Духа не лише від Бога Отця, але й від Бога Сина. ФІЛІППІКА, и, ж ., книжн. Гнівна ви¬ кривальна промова, виступ проти кого-, чого-небудь. ФІЛІРУВАННЯ, я, с., спец. 1. У спі¬ вах та грі на музичних інструмен¬ тах — поступове посилення звука, а потім, таким же чином послаб¬ лення, зведення нанівець. 2. Під¬ стригання волосся спеціальними перукарськими ножицями в на¬ прямі від кінців до коренів. Фі¬ лірування волосся. Філїруваний, а, е. Філіруваний звук (у 1 знач.). Філірувати, ую, уєш. ФІЛІСТЕР, а, ч., книжн. Самовдоволе- на, обмежена людина з міщанським світоглядом і святенницькою пове¬ дінкою; міщанин, обиватель. Філістерка, и, ж. Філістерство, а, с. Філістерський, а, е. 570 філїт — фімоз ФІЛІЇ, у, ч. , мін. Метаморфічна гірська порода, що характеризується дрібною зернистістю й тонкою сланцюватіс¬ тю. Філітовий, а, е. ФІЛІЯ, ї, ж. Місцеве відділення якої- небудь установи, підприємства, організації тощо; агентство. ...ФІЛІЯ. Друга частина складних слів, що відповідає поняттям «схильність», «нахил», «любов до чого-небудь». ФІЛОГЕНЕЗ, у, ч., біол. Історичний розвиток як окремих видів і більших систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому. ФІЛОГЕНЕТИКА, и, ж. Розділ генети¬ ки, що вивчає перебудову генетич¬ ного матеріалу у філогенезі. Філогенетичний, а, е. Філогенетичне дерево. Філогенетична диференціація. ФІЛОГЕНІЯ, ї, ж. 1. Наука, що вивчає закономірності розвитку тваринного й рослинного світу. 2. Те саме, що філогенез. ФІЛОДЕНДРОН, а, ч. Декоративна кущова або деревна рослина з по¬ вітряним корінням і пірчастим ве¬ ликим листям. ФІЛОКАКТУС, а, ч. Багаторічна тро¬ пічна рослина родини кактусових із короткими листкоподібними стебла¬ ми, на кінці яких під час цвітіння з’являються великі гарні квіти. ФІЛОКАРТІЯ, ї, ж. Колекціонування листівок. Філокартист, а, ч. Філокартистка, и, ж. ФІЛОЛОГІЯ, і, ж. 1. Сукупність наук, що вивчають мову й літературу яко¬ гось народу; мова та література. 2. Факультет вищого навчального закладу, де вивчають ці науки. Філолог, а, ч. Філологічний, а, е. Філологічний збірник. Філологічні дослідження рукопису. Фі¬ лологічний факультет. ФІЛОСОФЕМА, и, ж. 1. Філософське питання, філософська проблема. 2. Філософський вислів, вірш. ФІЛОСбФІЯ, ї, ж. 1. Наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення; форма суспільної свідомості, яка дає теоретичне розв’язання питань світогляду; виробляє загальний погляд на світ і місце людини в ньому. 2. Теоретичні, методологічні принципи, що лежать в основі якої небудь науки, галузі знань і т. ін. Філософія математики. Філософія права. 3. перен. Абстрактні мірку¬ вання відносно чого-небудь. Філософ, а, ч. 1. Фахівець із філософії; мислитель, що розробляє питання світогляду; розм. Студент філософ¬ ського факультету у вищому на¬ вчальному закладі. 2. перен., розм. Людина, схильна до абстрактних міркувань, роздумів. Філософствування, я, с. 1. Заняття фі¬ лософськими проблемами; мірку¬ вання, роздумування на філософ¬ ські теми. 2. розм. Розмірковування на абстрактні теми; розумування; мудрування. Філософствувати, ую, уєш. Філософський, а, е. 1. Що стос, філо¬ софії (у 1 знач.), пов’язаний з най- загальнішими законами розвитку природи, суспільства й мислення. Філософський факультет. 2. Який містить у собі глибоку ідею, світо¬ глядну концепцію, перейнятий ними. Філософські роздуми. 3. розм. Пов’язаний з абстрактними мірку¬ ваннями; глибокодумний. 4. розм. Власт. філософові (у 2 знач.). Філо¬ софський тон. Філософська натура. ФІЛОТАЙМЇЯ, ї, ж. Колекціонування календарів. Філотаймїст, а, ч. ФІЛОФОНІЯ, ї, ж. Колекціонування звукозаписів на платівках, магнітній стрічці, дисках тощо. Філофонїст, а, ч . ФІЛОФбРА, и, ж. їстівна морська водорость червоного кольору. Філофорний, а, е. ФІЛУМЕНІЯ, ї, ж. Колекціонування сірникових етикеток. Філуменіст, а, ч. ФІЛЬДЕКбС, у, ч. Шовковиста круче¬ на бавовняна пряжа, з якої виготов¬ ляють трикотажні вироби. Фільдекосовий, а, е. Фільдекосові нит¬ ки. Фільдекосові рукавички. ФІЛЬДЕПЕРС, у, ч. Шовковиста пряжа, схожа на фільдекос, але спеціально оброблена, з якої ви¬ готовляють трикотажні вироби високої якості. Фільдеперсовий, а, е. Фільдеперсові панчохи. ФІЛЬМ, у, ч . 1. Твір кіномистецтва; кінокартина. Документальний фільм. Художній фільм. Фільм жахів. 2. Тонка прозора плівка з нанесеним на неї світлочутливим шаром, яку використали для фотографічного й кінематографічного знімання. Фільмовий, а, е. ФІЛЬМО... Перша частина складних слів, що відповідає словам «фільм», «фільмовий». _ Ф ФІЛЬМОГРАФІЯ, ї, ж., збірн. Доробок кінорежисера або актора; усі філь¬ ми, які створив режисер або в яких знімався актор. ФІЛЬМОКОПІЯ, ї, ж. Копія фільму для демонстрування в кінотеатрах. ФІЛЬМОСКОП, а, ч. Проекційний апарат для демонстрування діапози¬ тивного фільму. ФІЛЬМОСТАТ, а, ч. Металева шафа для зберігання фільмокопій. ФІЛЬМОТАЙП, а, ч. Фотонабірна ма¬ шина з ручною установкою шрифто¬ вого шаблону та фотоматеріалу. фільмотека, и, ж. заклад або відділ установи, що збирає, зберігає та ви¬ дає (для повторного демонструван¬ ня) фільми; зібрання фільмів. Фільмотечний, а, е. Фільмотечний матеріал. ФІЛЬТР, а, ч. 1. Пристрій, прилад або речовина для очищення ріди¬ ни, газу тощо від непотрібних до¬ мішок. Газовий фільтр. Біологічний фільтр. 2. Пристрій, що пропускає або затримує електричні струми, електромагнітні або звукові хвилі певної частоти і т. ін. Світловий фільтр. Електричний фільтр. Акус¬ тичний фільтр. Екранний фільтр. 3. Частина сигарети, що частко¬ во затримує шкідливі речовини, які містяться у тютюні. 4. перен. Спеціальне місце, приміщення для сортування затриманих під час масових акцій оперативно- слідчими групами. Фільтрат, у, ч. Рідина, пропущена через фільтр. Фільтрація, ї, ж. 1. Те саме, що філь¬ трування. 2. Природне просочування рідини або газу крізь пористе сере¬ довище. Фільтраційний, а, е. Фільтрований, а, е. Фільтрована вода. Фільтровий, а, е. Фільтрування, я, с. 1. Пропускання рідини, газу і т. ін. через фільтр для очищення, звільнення їх від непо¬ трібних домішок. Природне фільт¬ рування води. 2. Пропускання або затримування електричних стру¬ мів, електромагнітних або звукових хвиль певної частоти і т. ін. Фільтрувати, ую, уєш. ФІМІАМ, у, ч. 1. Пахуча речовина для обкурювання; ладан. 2. перен. Захоплена похвала, лестощі. ФІМОЗ, у, ч ., мед. Природжене або набуте внаслідок запальних про¬ цесів звуження отвору крайньої плоті. 571 фінал — фітнес-програма Ф _ ФІНАЛ, у, ч. 1. Закінчення, завершення якоїсь справи, події, явища; кінець. 2. Завершальна частина музичного або театрального твору, конструк¬ тивно виділена й призначена для великого ансамблю. 3. Завершальна частина спортивного змагання, на якій виявляються переможці. Фінал чемпіонату : 4. Заключна частина конкурсу, де виявляють переможця. Фінал конкурсу краси. Фіналіст, а, ч. Фіналіст легкоатлетич¬ них змагань (у 3 знач.). Фінал їстка, и, ж. Фіналістка конкурсу краси (у 4 знач.). Фінальний, а, е. Фінальна сцена (у 1, 2 знач.). Фінальний матч. Фіналь¬ ний свисток. Фінальні команди (у 3 знач.). ФІНАНСИ, ів, мн. 1. Система грошових відносин у тій чи іншій державі, а також сукупність усіх грошових ко¬ штів, що є в розпорядженні держави. 2. розм. Гроші, грошові справи. Фінансйст, а, ч. 1. Фахівець у галузі фінансових операцій; фахівець із теорії фінансів, у галузі фінансових наук. 2. Підприємець, який здійснює великі грошові операції; банкір. Фінансистка, и, ж. Фінансований, а, е. Фінансований про¬ ект. Фінансовий, а, е. Фінансовий звіт. Фі¬ нансовий капітал. Фінансова криза. Фінансова компанія. Фінансові інстру¬ менти. Фінансовий механізм. Фінансо¬ ва блокада. Фінансова піраміда. Фінансування, я, с. Забезпечення ко¬ штами, фінансами кого-, що-небудь. Державне фінансування. Фінансування регіонів. Фінансувати, ую, уєш. ФІНВАЛ, а, ч. Велика морська твари- на-ссавець із підряду беззубих китів; оселедцевий кит. ФІНІК, а, ч. 1. Дерево родини паль¬ мових із солодкими поживними плодами. 2. Плід цього дерева з червоно-брунатною шкірою та со¬ ковитим солодким м’якушем. Фініковий, а, е. Фінікове дерево. Фініко¬ вий плід. Фінікова пальма. ФІНІТЙЗМ, у, ч. Філософська концеп¬ ція, що заперечує об’єктивно-реаль¬ ний зміст категорії безконечного. ФІНІФТЬ, і, ж. Емаль, якою покрива¬ ють візерунки на металевих виробах та фарфорі, перев. мн. Металеві ви¬ роби, оздоблені такою емаллю. Фініфтевий, а, е. Фініфтяр, а, ч. ФІНІШ, у, ч. 1. Заключна, вирі¬ шальна частина спортивних зма¬ гань на швидкість і витривалість. 2. Кінцевий пункт дистанції в спортивних змаганнях. 3. Певна відстань перед кінцевим пунктом спортивного змагання (у перегонах). Проміжний фініш. Фінішувати, ую, уєш. 1. Приходити до фінішу (у 2 знач.). 2. Проходити у фініші (у 3 знач.). ФІНЙЗ, у, ч. Захворювання людини і тварин, спричинюване личинками стьожкових червів — фінами. Фінозний, а, е. Фінозне м'ясо. ФІНТ, у, ч. 1. спорт. Обманливий рух, удаваний випад. 2. перен. Хитра ви¬ тівка, фіньшампань, ю, ч. Сорт конья- ку- ^ ФІОЛЕТ, у, ч., поет. Фіолетовий колір, фіолетовий відблиск чого-небудь. Фіолетовий, а, е. Синій з червонуватим відтінком, темно-ліловий. Фіолетово. Фіолетово півники цвітуть. ФібРД, у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрім¬ кими берегами. Фіордовий, а, е. Фіордові береги. ФІОРИТУРА, и, ж. 1. Орнаментальний пасаж, що прикрашає мелодію. 2. перен. Про те, що додається для прикраси, пожвавлення чого-не¬ будь. Фіоритурний, а, е. Фіоритурний стиль . Фіоритурний спів. ФІРМА, и, ж. 1. Торговельне або про¬ мислове підприємство, що користу¬ ється правом юридичної особи, під маркою якої продаються товари або випускаються вироби. Брокерська фірма. Інвестиційна фірма. Ріелтор- ська фірма. Венчурна фірма. Торго¬ вельна фірма. Секрет фірми. 2. перен., розм. Ім’я, або назва для прикриття чого-небудь. Фірмовий, а, е. 1. Фірмовий поїзд. Фірмовий знак. Фірмовий магазин. Фірмовий стиль, (у 1 знач.). 2. Ви¬ роблений відомою, такою, що добре себе зарекомендувала, фірмою, а тому високоякісний (про виріб). Фірмові джинси. 3. Оригінальний, такий, що є віднайденням фірми. Фірмова страва. ФІРМАН, у, ч. У деяких мусульман¬ ських країнах — указ правителя, звернений до його підданих. ФІРМАЦИТ, у, ч. Прозоре кварцове скло. ФІРН, у, ч., спец. Сніг, який внаслідок частого замерзання й розтавання набув форми льодяних крупинок; ущільнений грубозернистий сніг. Фірновий, а, е. ФІСГАРМбНІЯ, і, ж. Язичковий пневматичний клавішний музич¬ ний інструмент, звучання якого нагадує орган. ФІСК, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — - імператорська скарбниця. 2. Державнаск&рбниця. ФІСКАЛЬНИЙ, а, е, екон. Пов’язаний із відрахуванням до державної скарбниці, до бюджету. Фіскальний чек. Фіскальні доходи. Фіскальна моно¬ полія. Фіскальна політика. ФІСТАШКА, и, ж. 1. Південна деревна або кущова рослина родини сумахо¬ вих із перистим листям та плодами, схожими на горіхи. 2. їстівний плід цього дерева — невеликий горіх, ядро якого має зеленкувате за¬ барвлення. Фісташковий, а, е. 1. Фісташковий чай. Фісташкова олія. Фісташковий торт (у 1, 2 знач.). 2. Який має колір ядра стиглої фісташки; блідо-зелений, зеленкуватий. ФІСТУЛА, и, ж., мед. Канал, що спо¬ лучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що використовується для такого про¬ току. Операційна фістула. Фістульний, а, е. ФІСТУЛА, й, ж. 1. Стара назва одно¬ ствольних, а пізніше й багатостволь- них флейт. 2. Те саме, що фальцет. ФІТИН, у, ч., спец. Органічна сполука фосфору, яка є в багатьох рослинах і застосовується як лікарський засіб при деяких захворюваннях нервової системи, при недокрів’ї, рахіті тощо. Фітйновий, а, е. Фітинові таблетки. ФІТИНГ, а, н„ техн. Фасонна деталь для різьбового з’єднання труб, що встановлюються в місцях повороту або розгалуження труб, переходу їх на інший діаметр. ФІТНЕС, у, ч. Система фізичних вправ, спрямована на покращення статури тіла людини. ФЇТНЕС-... Перша частина складних слів, що означає: «належний до фіт- несу», «пов’язаний з фітнесом». ФІТНЕС-ДИРЙКТОР, а, ч. Директор фітнес-клубу. ФІТНЕС-КЛУВ, у, ч. Клуб, що об’єднує прихильників систематичної фізич¬ ної підготовки, виконання комплек¬ сів спеціальних вправ, занять йогою тощо. ФІТНЕС-ПРОГРАМА, и, ж. Систе¬ ма фізичних вправ, харчування, 572 дотримання режиму, орієнтоване на досягнення гарної спортивної форми, корекції фігури, зміцнення організму. ФІТО... Перша частина складних слів, що за значенням відповідає слову «рослина». ФІТОБАР, у, ч. Відділ (як правило, в аптеці), що спеціалізується на продажу настоянок, напоїв тощо із лікарських трав. ФІТОБІОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ біології, що вивчає життя рослин. ФІТОГЕОГРАФІЯ, ї, ж . Розділ бота¬ нічної географії, що вивчає законо¬ мірності поширення рослин та їхніх угруповань на земній кулі. ФІТОГОРМОНИ, ів, мн. ( одн . фіто- гормбн, а, ч.). Фізіологічно активні речовини, що регулюють ріст, збіль¬ шують укорінення рослин і т. ін. ФІТОДИЗАЙН, у, ч. Використання рослин для оформлення інтер’єру. Фітодизайнер, а, ч. ФІТОКЛІМАТ, у, ч. Сукупність ме¬ теорологічних умов, у яких живуть рослини. ФІТОНЦИДИ, ів, мн. Бактерицидні ре¬ човини, що їх утворюють такі вищі рослини, як цибуля, часник, хрін, цитрусові та ін. Використовуються для лікування багатьох хвороб. Фітонцидний, а, е. Фітонцидний пре¬ парат. ФІТОПАЛЕОНТОЛОГІЯ, ї, ж. Розділ ботаніки, що вивчає викопні за¬ лишки рослин. Фітопалеонтолог, а, ч. ФІТОПАТОЛбГІЯ, ї, ж. Наука про хвороби рослин, збудників цих хвороб та засоби профілактики й боротьби з ними. Фітопатолог, а, ч. Фітопатологія ний, а, е. ФІТОПЛАНКТбН, у, ч. Сукупність рослин (переважно водоростей), що вільно плавають у верхніх шарах водоймищ. Фітопланктонний, а, е. ФІТОТЕРАПІЯ, ї, ж. Лікування різних захворювань лікарськими рослинами. Фітотерапевт, а, я. ФІТОТРбН, а, ч. Дослідна станція (комплекс споруд), де створюється штучний клімат для рослин. Фітотронний, а, е.# ФІТОФАГ, а, ч. Тварина, що живиться рослинною їжею. ФІТОФТбРА, и, ж. 1. Рід нижчих грибів класу фікоміцетів, що па¬ разитують на картоплі, помідорах і т. ін. 2. Те саме, що фітофтороз. фіто... — флат2 ФІТОФТОРбЗ, у, ч. Хвороба рос¬ лин, спричинювана фітофторою (у 1 знач.). ФІТОЦЕНбЗ, у, ч. Сукупність видів рослин, що історично склалася й існує на певній території з більш- менш однотипними кліматичними, ґрунтовими та ін. умовами й характе¬ ризується певним видовим складом, структурою та взаємодією між собою і з зовнішнім середовищем. ФІШ, а, ч.у мор. Одна із снастей на судні, за допомогою якої прибира¬ ють якір. ФІШБАЛКА, и, ж ., мор. Дерев’яна або металева балка для надання вере¬ тену якоря (при його прибиранні) горизонтального положення. ФЇШБУРГЕР, а, ч. Бутерброд із розрі¬ заної вздовж булочки й риби. ФЇШКА, и, ж. 1. У настільних іграх — фігурка, кубик або кружечок для об¬ рахування ходів або очок. 2. У кази¬ но — значок, предмет, що замінює гроші у грі в карти або в рулетку. 3. розм. Найбільш ліквідні цінні па¬ пери на біржі. Блакитні фішки. Фішковий, а, е. Фішкова скринька. ФЛАВбН, у, ч. Складова частина де¬ яких жовтих барвників. ФЛАГМАН, а, ч. 1. Командувач ве¬ ликого з’єднання бойових кораблів, що має право підняти прапор на кораблі, на якому він перебуває. 2. Головний корабель (літак), де перебуває командир ескадри, за¬ гону, з’єднання кораблів (літаків) або флоту; флагманський корабель (літак). 3. перен. Про що-небудь ве¬ лике, головне, провідне серед подіб¬ них. Флагман української науки. Флагманський, а, е. Флагманський пра¬ пор. Флагманський корабель (літак). ФЛАГШТбК, а, ч. Вертикальна стійка для прапора. ФЛАЕРС, а, ч. Запрошення (до клубу, на дискотеку, на шоу тощо) у вигляді кольорового аркуша зі стислою ін¬ формацією. ФЛАЖОЛЕТ, ч. 1. род. а. Духовий му¬ зичний інструмент на зразок флей¬ ти. 2. род. у. М’який звук свистячого тембру, який одержують на струн¬ них музичних інструментах легким доторканням пальця до певних точок струни. 3. Старовинна назва малої флейти. ФЛАКЙН, а, ч. Пляшечка (переважно для парфумів, ліків тощо). Флакончик, а, ч. Флакончик парфумів. ФЛАМБУВАННЯ, я, с. У куліна¬ рії — заключна стадія приготування деяких страв (як правило, з філе або _ Ф дичини, а також деяких кондитер¬ ських виробів), коли для надання остаточного смаку або для відпо¬ відного кулінарно-декоративного ефекту страву, вже подану до столу, обливають невеликою кількістю спирту або коньяку та підпалюють. ФЛАМЕНКО, невідм., ч., муз. Іспан¬ ський виконавський стиль, що відзначається великою експресією та темпераментом, а також музика, пісні, танці, пов’язані з південно- іспанським мистецтвом. ФЛАМІН, а, ч. У Стародавньому Ри¬ мі — почесна посада жерця якого- небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що обіймав цю посаду. ФЛАМІНГО, невідм ., ч. Тропічний во¬ дяний птах із ніжно-рожевим опе¬ ренням, з дуже довгою вигнутою шиєю й довгими ногами. Фламінговий, а, е. ФЛАНГ, у, ч. Лівий або правий край лави, військового строю, бойового чи похідного порядку, оперативного розташування військ. Правий фланг. Лівий фланг. Фланговий, а, е. Флангова атака. Флан¬ говий рух. Фланговий марш. ФЛАНЕЛЬ, і, ж. М’яка вовняна або бавовняна ворсиста тканина полотняного або саржевого пере¬ плетіння. Фланелевий, а, е. Фланелеве виробни¬ цтво. Фланелева сорочка. Фланельний, а, е. Фланельний склад. Фланельний цех. ФЛАНЕР, а, ч., заст., розм. Той, хто часто прогулюється, ходить без будь-якої мети; гультяй, нероба. ФЛАНЕЦЬ, нця, ч., техн. 1. З’єдну¬ вальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів. 2. Відігнута під прямим кутом крайка мета¬ левого листа. Фланцевий, а, е. Фланцеве з'єднання. ФЛАНК, у, ч., військ ., заст. Бічна частина фортеці або польового укріплення з міцними сховищами для прикриття фортеці з боків і для поздовжнього обстрілу підступів до укріплення. Фланковий, а, е. Фланковий вогонь. Фланкувати, ую, уєш. Обстрілювати з фланків поздовжнім вогнем. ФЛАТ1, у, ч., друк. Друкарський папір в окремих аркушах, не в рулонах. Флатовий, а, е. Флатовий аркуш. ФЛАТ2, у, ч. 1. Біржовий термін, що має значення «без калькуляції від- 573 ф флатер — флора сотків», тобто відсотки не включено до курсу акцій. 2. екон. У торговель¬ них угодах — термін, що позначає якість товару у тому вигляді, «який він є», без додаткових покращень. 3. Що стос, ринку — невигідний, неприбутковий. ФЛАТЕР, а, ч ., ав. Спонтанна вібрація крила або хвостового оперення літака, що може спричинити їх руйнування та аварію літального апарата. ФЛЕБҐГ, у, ч., мед. Запалення вени. ФЛЕБОЛбГІЯ, ї, ж ., мед. Розділ ме¬ дицини, що займається вивченням хвороб вен і їх лікуванням. ФЛЕГМА, и, ж. 1. Незворушний спо¬ кій, що межує з байдужістю, холод¬ нокровністю. 2. розм. Те саме, що флегматик (у 2 знач.) 3. спец. Згущена маса, що залишається після фрак¬ ційної перегонки рідкої суміші в перегінному апараті. ФЛЕГМАТИЗАТОР, а, ч., спец. Рідка або пластична речовина, за допомо¬ гою якої збільшують стійкість вибу¬ хової речовини стосовно зовнішніх імпульсів механічної дії. ФЛЕГМАТИЗАЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Додавання до ракетного палива речовин, які зменшують чутливість твердого палива до зовнішніх ім¬ пульсів або підвищують стабільність рідкого палива. 2. Зменшення чут¬ ливості до збуджувальних чинників середовища будь-яких вибухових ре¬ човин. Флегматизація пороху. ФЛЕГМАТИЗМ, у, ч. Незворушний спокій, що межує з байдужістю; флегма (у 1 знач.). Флегматик, а, ч. 1. Один з чотирьох типів темпераменту (поряд з мелан¬ холіком, сангвініком, холериком). 2. Незворушно-спокійна, майже бай¬ дужа, холоднокровна людина. Флегматйчний, а, е. Флегматичний тем¬ перамент. Флегматичний тип людини. Флегматичний спокій. Флегматичність, ності, ж. ФЛЕГМАТИЗУВАТИ, ую, уєш, спец. Підвищувати стійкість вибухових речовин стосовно до зовнішніх по¬ дразників механічної дії шляхом змішування їх з рідкими або плас¬ тичними речовинами. ФЛЕГМОНА, и, ж., мед. Гостре роз¬ лите гнійне запалення сполучної тканини. Флегмонозний, а, е. ФЛЙЙТА, и, ж. Духовий музичний ін¬ струмент високого регістру, що являє собою дерев’яну трубку з циліндрич¬ ним або конічним каналом. Флейтист, а, ч. Флейтистка, и, ж. Флейтовий, а, е. Флейтові звуки. Флей¬ тові ноти. ФЛЕЙЦ, а, ч., спец. Плоский широкий пензель (щітка) з м’якого волоса, яким у малярстві згладжують, вирів¬ нюють свіжофарбовану поверхню. Флейцовий, а, е. Флейцювання, я, с. Флейцювати, юю, юєш. Згладжувати, вирівнювати свіжофарбовану по¬ верхню флейцом. ФЛЕКСАТбН, а, ч. Язичковий ударний музичний інструмент. ФЛЕКСІЯ, ї, ж. 1. фізіол. Згинання, наприклад кінцівки, тулуба. 2. лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при від¬ мінюванні або дієвідмінюванні за¬ кінчення слова. Внутрішня флексія. Флексія основи. Нульова флексія. Флективний, а, е. Флективні мови. ФЛЙКСОР, а, ч., анат. М’яз, за допо¬ могою якого відбувається згинання суглоба; згинач. Флексорний, а, е. Флексорна група м 'язів. ФЛЕКСУРА, и, ж., геол. Ступінчастий вигин шарів гірських порід, який утворюється в результаті зсуву, де¬ формації земної кори. ФЛЕР, у, ч. 1. Тонка, прозора, звичайно шовкова тканина. 2. перен. Напів¬ прозорий покрив; серпанок. Флеровий, а, е. 1. Флерова тканина (у 1 знач.). 2. перен. Напівпрозорий, схожий на флер (у 1 знач.); серпан¬ ковий. ФЛЕРДОРАНЖ, а, ч. Білі квіти пома¬ ранчевого дерева або штучні квіти такого ж вигляду, якими прикраша¬ ють весільний убір нареченої, а іно¬ ді також нареченого. Флердоранжевий, а, е. ФЛЕШ, Невідм., ч. Термінове коротке повідомлення, телеграма журналіста в редакцію про яку-небудь подію. ФЛЕШБЕК, а, ч. Кінематографіч¬ ний прийом неодноразового спо¬ вільненого повтору ряду ключових кадрів для відзначення деталей епізоду. ФЛІБУСТЬЄР, а, ч. 1. У XVII - на по- чатку XVIII ст. — морський розбій¬ ник, пірат або контрабандист, який був членом особливої організації; буканьєр. 2. У XIX ст. — північно¬ американський авантюрист, що брав участь у грабіжницьких нападах на країни Південної і Центральної Америки. 3. мн. У США — особи, що влаштовують обструкцію в кон¬ гресі. Флібустьєрство, а, с. Флібустьєрський, а, е. ФЛЇГЕЛЬ, я, ч. Житлова бічна при¬ будова до головного будинку або бу¬ диночок у дворі «головного будинку. Флігельний, а, е. Флігельний будиночок. ФЛІНТ, ФЛІНТГЛАС, у, ч. Оптичне скло із значною кількістю оксиду свинцю, завдяки чому має великий показник заломлення. ФЛЇПЕР, а, ч. Особа, що продає акції одразу після їх купівлі; агент, що здійснює короткотермінові фінан¬ сові угоди. ФЛІРТ, у, ч. Несерйозна любовна гра, залицяння, кокетування. Фліртування, я, с. Фліртувати, ую, уєш. Займатися флір¬ том, залицятися, кокетувати. ФЛІЦИД, у, ч., спец. Прозора рідина темного кольору з різким запахом, що застосовується для боротьби з мухами, комарами та іншими ко¬ махами. ФЛОБАФЕНИ, ів, мн ., спец. Органічні речовини червонувато-бурого або темно-коричневого кольору, що містяться в корі та плодах рослин. ФЛОГІСТОН, у, ч. За помилковими уявленнями хіміків XVIII ст., особ¬ лива невагома речовина — «вогняна матерія», що нібито міститься в усіх здатних горіти речовинах і виділя¬ ється з них при горінні; теплець. Флогістонний, а, е. Флогістонна те¬ орія. ФЛОЕМА, и, ж., бот. Сукупність тканин у рослині, по яких пере¬ міщаються органічні речовини від листків до коренів; луб. Флоемний, а, е. ФЛбКЕН, у, ч., мет. Дефект внутріш¬ ньої будови сталі — тонка звивиста тріщина. Флокенйстий, а, е. ФЛОКС, а, ч. Одно- або багаторічна декоративна рослина з пахучими квітками на вершині стебла, зібра¬ ними у велике суцвіття. ФЛОМАСТЕР, а, ч. Спеціальна ручка для малювання широкими лініями, що має стрижень з фетру чи повсті, просочений тушшю або чорнилом. ФЛбПІ-ДЙСК, а, ч. Дискета. ФЛОПС, а, ч. Одиниця продуктивнос¬ ті ЕОМ, що вимірюється кількістю операцій. ФЛбРА, и, ж. 1. У давньоіталійській і римській міфології — богиня рос¬ линності, квітів, весняного цвітін¬ ня та юності. 2. Історично складена 574 флоридин — ...фобія ф сукупність видів рослин певної території чи ділянок рослинності. 3. Сукупність бактерій, що постій¬ но живуть у якомусь органі. Кишкова флора. ФЛОРИДИН, у, ч. Глина з домішками оксидів кальцію, магнію та лугів, яку використовують при очищенні нафтопродуктів та переробленні жирів. Флоридиновий, а, е. Флоридинова гли¬ на. ФЛОРЙЗМ, у, ч. Мистецтво комбіну¬ вання засушених рослин для ство¬ рення картин. Флорист, а, ч. Флористика, и, ж. 1. Галузь ботаніки, що займається вивченням флори. 2. Вирощування квітів й укладання композицій (букетів) із них. Флористичний, а, е. Флористична кар¬ тина. Флористичне мистецтво. ФЛОТ, у, ч. 1. Оперативно-стратегічне об’єднання військово-морських сил великих держав, призначене для ведення військових дій. 2. Флот повітряний — сукупність літальних апаратів певної держави. Повітряний флот. 3. Сукупність суден однако¬ вого призначення або певної належ¬ ності, району плавання і т. ін. Вій¬ ськовий флот. Чорноморський флот. Морський флот. Промисловий флот. Річковий флот. Цивільний флот. Флотський, а, е. Флотська служба. Флотська форма. Флотська дисцип¬ ліна. ФЛОТАЦІЯ, ї, ж ., спец. Відокремлен¬ ня корисних копалин від порожніх порід; спосіб збагачення руд, за¬ снований на властивості подріб¬ нених частинок корисних копалин випливати на поверхню рідини з бульбашками повітря і на власти¬ вості порожньої породи до осідання. Пінна флотація. Флотатор, а, ч., спец. 1. Фахівець з флотації, кваліфікований робітник на флотаційній збагачувальній фаб¬ риці; збагачувальник. 2. Речовина, яку застосовують для регулювання процесу флотації. Флотаційний, а, е. Флотаційне збага¬ чення корисних копалин. Флотаційний колчедан. ФЛОТЙЛІЯ, ї, ж. 1. З’єднання військо¬ вих суден; оперативне об’єднання сил військово -морського або річко¬ вого флоту. 2. З’єднання промисло¬ вих, експедиційних або спортивних суден. ФЛбУТ, у, ч. 1. Загальна кількість ак¬ цій компаній, випущена на ринок. 2. Час між пред’явленням чека та його оплатою, фактичного спису¬ вання грошей з рахунка в банку. 3. Узгодження коливань курсів різних валют. ФЛбУБОРД, а, ч. Дошка для катання по твердій поверхні, схожа на скейт, але з підвісками у вигляді дуги, на яку нанизано сім коліс. ФЛУЄР, а, ч. Духовий музичний ін¬ струмент типу флейти; використо¬ вувався в театрах Молдови, Румунії, Албанії та ін. країнах. ФЛУКТУАЦІЯ, ФЛЮКТУАЦІЯ, і, ж., спец. 1. Випадкове відхилення яко¬ їсь величини (фізичної, біологічної, соціально-економічної і т. ін.) від її середнього значення. 2. Відчутне під час доторкування коливання ріди¬ ни, що зібралася в якійсь порожни¬ ні. 3. екон. Коливання обмінного курсу валюти. ФЛУОРЕСЦЕНЦІЯ, ФЛЮОРЕСЦЙН- ЦІЯ, і, ж., фіз. Один із двох видів люмінесценції, явище коротко¬ часного свічення деяких речовин після припинення освітлювання їх, опромінювання рентгенівським промінням тощо. ФЛУОРОГРАФІЯ, ФЛЮОРОГРАФІЯ, ї, ж. Фотографування зображень з екранів, що флуоресціюють; засто¬ совується в медицині як один із ме¬ тодів діагностики захворювань дея¬ ких внутрішніх органів людини. Флуорбграф, Флюорограф, а, ч. Апарат для фотографування зображень з екранів, що флуоресціюють. Флуорографічний, Флюорографічний, а, е. Який здійснюється за допомогою флуорографа. ФЛУОРОСКОП, ФЛЮОРОСКбП, а, ч. Найпростіший прилад для спостере¬ ження люмінесценції. ФЛЮВІОГЛЯЦІАЛЬНИЙ, а, е, спец. Нанесений талими льодовикови¬ ми водами. Флювіогляціальні піски ; який утворюється при розтаванні льодовиків. ФЛЮГЕР, а, ч. 1. Пристрій у формі прапорця, пластинки, стріли і т. ін., що обертається на стрижні і служить для визначення напрямку вітру, а при ускладненій будові — і швидкості ві¬ тру. 2. перен ., зневажл. Безпринципна людина, яка залежно від обставин часто змінює свої погляди, думки, рішення, уподобання. Флюгерний, а, е. ФЛЮЇД, у, ч. 1. Рідина або газоподібна речовина, що виділяються з магма¬ тичного джерела. 2. Уявна невагома рідина, якою до XVIII ст. поясню¬ вали теплові, електричні й оптичні явища, а також горіння. 3. За містич¬ ними уявленнями спіритів — якийсь «психічний струм», що його нібито висилає людина. Флюїдний, а, е. ФЛЮКТУАЦІЯ, див. флуктуація. ФЛЮОРЕСЦЕНЦІЯ, див. флуорес¬ ценція. ФЛЮОРИТ, у, ч. Мінерал з класу фто¬ ридів, жовтий, фіолетовий, зелений, іноді безбарвний. Флюорйтовий, а, е. ФЛЮОРОГРАФ, див. флуорбграф. ФЛЮОРОГРАФІЧНИЙ, див. флуоро¬ графічний. ФЛЮОРОГРАФІЯ, див. флуорографія. ФЛЮОРЙЗ, у, ч. Хронічне захворю¬ вання людини, що спричиняється тривалою дією на організм сполук фтору. Флюороз кісток. ФЛЮОРОСКОП, див. флуороскоп. ФЛЮС1, у, ч., мед. Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба. Флюсний1, а, е. ФЛЮС2, у, ч., техн. 1. Речовина (вап¬ няк і т. ін.), яка додається до вихідних матеріалів під час плавлення мета¬ лів для регулювання складу шлаку; плавень. 2. Речовина (силікати, бура), яку наносять на поверхню з’єднуваних частин під час паяння, зварювання і т. ін. для захисту від кисню повітря і видалення утворюва¬ них оксидів та забруднень при авто¬ матичному зварюванні. 3. Речовина, якою заповнюють пори глиняних та фарфорових виробів під час випалю¬ вання для надання їм міцності. Флюсний2, а, е. ФЛЮТБЕТ, у, ч., спец. Штучний під¬ водний підмурок греблі або будь- якої іншої гідротехнічної споруди. Флютбетний, а, е. ФЛЯЄР, а, ч. Кінь, який досяг (на перегонах) найвищої швидкості на коротких і середніх дистанціях. ...ФОБ. Друга частина складних слів, що відповідає поняттям «нетерпи¬ мий», «супротивник». ФОБ, у, ч. Комерційні умови постачан¬ ня та оплати товарів у міжнародній торгівлі (здебільшого в морських перевезеннях). ФбБІЯ, ї, ж. Різновид нав’язливих станів, непереборний страх, який не має реального підґрунтя, при деяких психічних захворюваннях, іноді при перевтомі. ...ФОБІЯ. Друга частина складних слів, що відповідає поняттям «не¬ терпимість», «боязнь». 575 ф фогт — фонд ФОГТ, ФОХТ, а, ч. У деяких країнах Західної Європи в Середні віки — посадова особа, що відповідала за певні справи в адміністративному окрузі, здебільшого в церковній або монастирській вотчині. ФОЙЄ, невідм ., с. Приміщення в театрі, кінотеатрі, будинку культури і т. ін. біля залу для глядачів, призначене для перебування їх перед початком вистави, сеансу та для відпочинку під час перерви, антракту. Артис¬ тичне фойє. ФОК, а, ч., мор. Нижнє пряме вітрило на передній щоглі корабля або косе вітрило на однощогловому судні. ФОКАЛЬНИЙ, а, е, фіз. Фокусний, що стос, фокуса (див. фокус1). Фокальна площина. Фокальна лінія. ФОКСТЕР’ЄР, а, ч. Невеликий собака групи тер’єрів, з яким можна полю¬ вати на лисиць, борсуків та іншого дрібного звіра, що живе в норах. ФОКСТРЙТ, у, ч. Ритмічно-чіткий швидкий парний танець; музичний розмір — 4/4 такту. Фокстротний, а, е. Фокстротне па. Фокстротний ритм. ФбКУС1, а, ч. 1. фіз. Точка перетину паралельних променів після їх пе¬ релому або відбиття. 2. фот. Точка, в якій фотографічний предмет має найкращу чіткість, різкість. 3. геом Така точка, що відношення віддалей від будь-якої точки на кривій лінії до неї і до певної прямої є сталою величиною. 4. Місце, в якому най¬ яскравіше, найвиразніше виявля¬ ється будь-яка властивість, дія, ознака чого-небудь тощо; головна точка чого-небудь. Фокус землетру¬ су. 5. перен. Центр, осередок чого-не¬ будь. Фокус уваги. Фокусний1, а, е. Фокусна віддаль. Фокусування, я, с. Фокусувати, ую, уєш, спец. 1. Збирати (промені, електрони тощо) у фокусі (у 1 знач.); спрямовувати в якусь точку, якесь місце зібрані, зосеред¬ жені промені, електрони і т. ін. 2. Регулювати оптичну систему (фотоапарата, кіноапарата, теле¬ скопа і т. ін.) для одержання чіткого зображення; наводити зображення на різкість. ФбКУС2, а, ч. 1. Спритний прийом, трюк, що вражає глядачів своєю уяв¬ ною надприродністю; грунтується на обмані зору завдяки вправності і швидкості рухів виконавця, а також на спеціальних пристосуваннях та маловідомих хімічних і фізичних явищах. 2. перен., розм. Подія, вчи¬ нок, дія і т. ін., що привертають увагу своєю незвичайністю, неспо¬ діваністю. 3. перев. мн ., перен., розм. Хитрощі, виверти, удавання. Фокусний2, а, е. ФОЛ, у, ч. 1. спорт. Грубий характер гри; грубий заборонений прийом у грі, персональна помилка, за яку застосовуються штрафні санкції. 2. перен. Взагалі порушення пра¬ вил, норм, зобов’язань. Діяти на межі фолу. ФОЛІАНТ, а, ч. Книга, форматом у половину паперового аркуша (па¬ перовий аркуш — 60x90 см); взагалі велика товста книга. Фоліантовий, а, е. ФОЛІКУЛ, а, ч., анат. Певний утвір, що має вигляд мішечка або пухирця в організмі людини і тварини. Фо¬ лікули щитоподібної залози. Фолікули яєчника. ФОЛІКУЛІН, у, ч., фізіол. Статевий гормон жінок і самок ссавців, що ви¬ робляється фолікулами яєчників. ФОЛІКУЛІТ, у, ч. Гнійне запалення устя волосяного мішечка, що спри¬ чинюється тертям одягу, розчісуван¬ ням, забрудненістю шкіри. ФОЛІКУЛЯРНИЙ, а, е. 1. фізіол. Який виробляє або містить фолікулін. Фолікулярні клітини. Фолікулярний гормон 2. мед. Який утворюється в фолікулах мигдалин внаслідок хво¬ робливих змін. ФОЛІО, невідм ., с. 1. Книга або журнал, форматом в аркуш або половину аркуша. 2. бухг. Пра¬ ва і ліва сторінки в рахункових книгах, що мають той самий по¬ рядковий номер. ФОЛК-ГРУПА, и, ж , Група музикан¬ тів, що виконують фолк-рок. ФОЛК-РбК, у, ч. Форма рок-музики, в якій мелодійна основа побудова¬ на чи то на прямих запозиченнях з фольклору, чи то на фольклорних стилізаціях. ФЙЛЬГА, и, ж. 1. Дуже тонкі (0,002 — 0,1 мм) блискучі листи або стрічки металів і сплавів (алюмінію, міді, латуні, олова, свинцю і т. ін.), які ви¬ користовують для прикраси виробів, пакування харчових продуктів, а також для виготовлення конденсато¬ рів, електродів. 2. Матеріал (паперова калька або прозора плівка з шаром порошку бронзи або сухої фарби), який використовують у поліграфії для нанесення зображень на оправи книг. Рулонна фольга. Золота фольга. Фольгівник, і, ч. Той, хто виготовляє фольгу. Фольгівниця, і, ж. Фольговий, а, е. Фольгова обгортка. ФОЛЬКЕТИНГ, у, ч. 1. Назва парла¬ менту Данії. 2. До 1953 р. — нижня палата парламенту Данії. ФОЛЬКЛбР, у, ч. Народна творчість. Український музичний фольклор. Фольклорист, а, ч. Фольклористика, и, ж. Наука, що зай¬ мається збиранням і дослідженням фольклору. Українська фольклорис¬ тика. Фольклористичний, а, е. Фолькло¬ ристичне видання. Фольклористична експедиція. Фольклористична діяль¬ ність. Фольклорйстка, и, ж. Фольклорний, а, е. Фольклорний мате¬ ріал. Фольклорний твір. Фольклорність, ності, ж. Наявність елементів фольклору в літературі, музиці, живопису і т. ін. .ФОН. Друга частина складних слів, що вказує на зв’язок із словом «звук». ФОН1, у, ч. 1. Основний колір, тон, на якому зроблено малюнок, візе¬ рунок, умовний знак і т. ін.; поле. 2. Другий план картини, малюнка, рельєфу, орнаменту, музичного твору і т. ін. як частина задуму для певного підкреслення або для виразнішого виділення основного; задній просторовий план чогось, те, на чому виділяється хто-, що-небудь; тло. 3. перен. Загальні умови, середовище, оточення, в яких відбувається що-небудь, загальна основа, де хтось, щось виділяється і т. ін. 4. с. г. Якийсь основний спосіб дії на ґрунт при його обробітку. ФОН2, ч., спец. 1. род. у. Звукові пе¬ решкоди, шум, тріск в телефоні, гучномовці, апараті звукового кіно і т. ін. 2. род. а. Одиниця рівня гуч¬ ності звуку. 3. род. у. Природний рівень радіації. Радіаційний фон. ФОН3. Частка перед німецьким пріз¬ вищем, що вказує на дворянське походження. ФОНАСТЕНІЯ, ї, ж. Розлад голо¬ су, що супроводжується швидкою втомлюваністю, утрудненням ви¬ мови звуків, захриплістю. ФОНАЦІЯ, ї, ж., спец. Звучання голо¬ су, утворення звуків та вимова їх; го¬ лосова мовна або вокальна функція мовного апарату людини. Фонаційний, а, е. Фонаційний стру¬ мінь. ФОНД, у, ч. 1. Кошти або матері¬ альні цінності, що мають цільове призначення, використовуються 576 фондовий — фордевінд ф 3 певною метою; кошти, цінності, які нагромаджуються звичайно шляхом збирання для кого-, чого- небудь, а також громадська або державна установа, яка організує їх збір і контролює використання. Золотий фонд. Інноваційний фонд. Неподільний фонд. Страховий фонд. Фонд споживання 2. Грошові або матеріальні цінності, що здійсню¬ ють кругооборот у процесі вироб¬ ництва. Фонди підприємства. Фонд заробітної плати. Основні фонди. Оборотні фонди. 3. Джерела засобів, що мають певний порядок утворення та використання. Статутний фонд. Пайовий фонд. 4. Ресурси, запаси, на¬ громадження держави, підприємства і т. ін. Земельний фонд. Насінний фонд. Бібліотечні фонди. 5. Організація для надання матеріальної допо¬ моги певним соціальним групам населення. Пенсійний фонд. Фонд допомоги постраждалим від стихій - ного лиха. 6. Громадська організація, що збирає та розподіляє засоби на певні суспільні потреби. 7. мн. Цінні папери, що дають прибуток у вигляді точно встановленого процента. Фондовий, а, е. Іноземні фондові ціннос¬ ті (у 1 знач.). Фондова фонотека (у 4 знач.). Фондова регіональна біржа (у 7 знач.). Фондувати, ую, уєш. Створювати фон¬ ди. Фондувати товари. ФОНДЮ, невідм., с. 1. Національна страва швейцарської кухні із сиру, розплавленого в гарячому білому вині з різними прянощами, в яке вмочують шматочки хліба; готу¬ ють прямо на столі. 2. Страва із шматочків сирого м’яса, яке вмо¬ чують у киплячу олію, що стоїть на столі. ФОНЕМА, и, ж ., літе. Найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та їх форм. Фонематичний, а, е. Фонематичний склад слова. Фонематичний аналіз. Фонематична транскрипція. Фонемний, а, е. Фонемний склад. Фо¬ немний ряд. ФОНЕНДОСКбП, а, ч. Медичний прилад для прослухування серця й легень з резонатором, що посилює звук. ФОНЕТИКА, и, ж., літе. 1. Звукова будова мови як єдність її фізіологіч¬ ного, акустичного та значеннєвого аспектів. 2. Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови — спосо¬ би утворення звуків та їх акустичні властивості. Фонетика історична. Фонетика експериментальна. Фонетист, а, ч. Фонетистка, и, ж ., розм. Фонетйчний, а, е. Фонетична система мови. Фонетичні закони. Фонетичне чергування. Фонетична акустика. (у 1 знач.) ФОНІЗМ, у, ч. Виникнення слухових уявлень при оптичних, смакових чи інших неакустичних враженнях. ФбНІКА, и, ж. Виразові звукові за¬ соби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підси¬ люють її емоційність і виразність. Фонічний, а, е. Фонічне оформлення вір¬ ша. Фонічний телефон. ФОНО... Перша частина складних слів, що відповідає значенню слів «звук», «голос». ФОНОГРАМА, и, ж. Звуки, записані на спеціальному матеріалі (дис¬ ку, плівці, платівці, валику, фото¬ папері і т. ін.), а також диск, плівка, платівка, валик, фотопапір і т. ін. з таким записом. Фонограмний, а, е. Фонограмний запис. ФОНОГРАФІЯ, ї, ж. Запис будь-яких звуків на фонограму. Фонографія звуків серця. ФОНОЛЙГІЯ, ї, ж ., літе. Розділ фо¬ нетики, що вивчає звуки з погляду їхнього значення й функцій у мові. Фонологія загальна. Фонологічний, а, е. ФОНОСКбП, а, ч. Прилад для вивчен¬ ня звукових особливостей мови та способів творення звуків за допо¬ могою голосового апарату. ФОНОТЕКА, и, ж. 1. Систематизоване зібрання фонограм. 2. Приміщення, де зберігають фонограми. 3. Заклад або відділ установи, що збирає, збе¬ рігає й видає фонограми в тимчасове користування. Фонотечний, а, е. Фонотечний ката¬ лог. ФОНТАН, а, ч. 1. Струмінь води, який б’є вгору або витікає під тиском, а також спеціальний прилад, що за¬ безпечує викидання води, і споруда, що його обрамляє. 2. Струмінь на¬ фти, газу, води і т. ін., що викидаєть¬ ся на поверхню землі із свердловини здебільшого під природним тиском пластів. 3. Споруда з пристроєм для подавання води під тиском; водо¬ розбірна колонка. 4. перен., розм. Нестримний потік або вияв чого- небудь (слів, красномовства тощо). Фонтанний, а, е. Фонтанний басейн. Фонтанний кран. Фонтанна сверд¬ ловина. Фонтанування, я, с. Фонтанування нафти. Фонтанувати, ує. 1. Викидатися, під¬ німатися на поверхню сильним струменем, фонтаном (про нафту, газ, воду і т. ін.). 2. Викидати на поверхню сильний струмінь, фон¬ тан (нафти, газу, води і т. ін. — про свердловину або природну тріщину в землі); викидати струмінь води під тиском (про китів). ...ФОР. Друга частина складних слів, що відповідає значенню «той, що несе». ФбРА, и, ж ., спорт. Наперед обумов¬ лена пільга, перевага, що її надає сильніший гравець слабшому або такому, який перебуває в невигід¬ них умовах. ФОРАМІНІФЕРА, и, ж., перев. мн. На¬ зва ряду найпростіших тварин класу саркодових, а також назва самих тва¬ рин цього ряду, що поширені в усіх морях і океанах. Форамініферовий, а, е. Форамініферові вапняки. ФОРВАКУУМ, у, ч., спец. Попереднє розрідження (перша стадія) при одержанні високого вакууму в дві стадії. Форвакуумний, а, е. ФОРВАРД1, а, ч. Нападник, гравець передньої лінії футбольної, хокей¬ ної, бейсбольної та деяких інших команд. ФЙРВАРД2, а, ч., фін. 1. Операція на валютній біржі, що передбачає постачання валюти в обумовлений час за згодою на момент узгоджен¬ ня курсу. 2. Позабіржова термінова валютна угода, здійснювана бан¬ ком або іншим фінансовим чи промислово-торговельним закла¬ дом по телефону або телексу на договірній основі. 3. Форма роз¬ рахунку в бізнесі, який відбуваєть¬ ся не більш ніж через два робочі дні після укладення угоди, за якої постачання товару відбувається в майбутньому, а ціна фіксується у момент укладення угоди. Форвардний, а, е. Форвардна опера¬ ція. Форвардний внесок. Форвардний валютний ринок. Форвардний кон¬ тракт ФОРВЕЙТИІІГ, а, ч., фін. Кредитуван¬ ня зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі в експортера вексе¬ лів, акцентованих імпортером. ФОРДЕВІНД,* у, ч., мор. 1. Попутний вітер, що дме в корму. 2. Курс судна (звичайно вітрильного) відносно вітру, коли напрям вітру збігається 577 ф форейтор — форматер з напрямом руху. 3. Поворот віт¬ рильного судна, при якому воно про¬ ходить лінію вітру кормою. ФОРЕЙТОР, а, ч. Верхівець, що си¬ дить на передньому коні при запрязі цугом. Форейторський, а, е. ФОРЙЛЬ, і, ж. Спільна назва кількох прісноводних форм цінної про¬ мислової риби роду лосось благо¬ родний; струг. Форелевий, Форельний, а, е. Форелева ікра. ФЙРЗАЦ, а, ч., спец. Подвійний аркуш паперу, що з’єднує книжку з внут¬ рішньою частиною обкладинки, а також служить для оформлення книжки. ФЙРМА1, и, ж. 1. Обриси, контури, зовнішні межі предмета, що ви¬ значають його зовнішній вигляд. Кругла форма. Прямокутна форма. 2. Пристрій, шаблон, за допомо¬ гою якого чому-небудь (переважно якійсь масі) надають певних об¬ рисів, якогось вигляду. Форма для випікання. 3. друк., заст. Поверхня з рельєфним зображенням для друку¬ вання; друкарський набір, уміщений в раму. 4. Тип, будова, спосіб орга¬ нізації чого-небудь. Форма правління ; зовнішній вияв якого-небудь явища, пов’язаний з його сутністю, змістом; лог. Структура, спосіб побудови дум¬ ки. Логічна форма. Силогічна форма. 5. філос. Спосіб існування змісту, його організація і зовнішній вираз. 6. Видимість, зовнішній бік чого-не¬ будь, що не відображає суті справи. 7. Певна система художніх засобів як спосіб вираження змісту творів літератури й мистецтва. Віршова форма . Музична форма. 8. Спосіб здійснення, виявлення будь-якої дії. 9. Суворо встановлений порядок у будь-якій справі. 10. Спеціальний однаковий за кольором, кроєм та іншими ознаками одяг для осіб певної категорії (військових, учнів, спортсменів та ін.). Військова форма. Спортивна форма. Парадна форма. 11. У біології — назва різновиду рос¬ линного чи тваринного організму, зокрема одиниць, менших від роду, при невиразному систематичному їх положенні, а також умовна назва видів і підвидів при їх вивченні і порівнянні. 12. лінгв. Видозміна того самого слова, яка надає йому додаткового відтінку значення або виражає відношення даного предме¬ та думки до інших предметів думки того ж самого речення. Повні форми прикметників. 13. Стан людини, який дозволяє повністю виявити свої сили, уміння, здібності. Добра спортивна форма. Належна вокальна форма. Формовий, а, е. ФОРМА2, и, ж. Набір полів введення данних на \УеЬ-сторінці, що опра¬ цьовуються на сервері. ФОРМАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. У математичній логіці — метод, що полягає в заміні всіх змістових термінів символами, а всіх змістових тверджень — відпо¬ відними їм послідовностями симво¬ лів або формулами. ФОРМАЛІЗМ, у, ч. 1. Дотримання зовнішньої форми в чому-небудь, незаперечне виконання певних правил (інструкцій), незважаючи на суть справи; формальне ставлення до чого-небудь. 2. У творах мисте¬ цтва — надання провідного значен¬ ня формі або окремим її елементам. 3. Ідеалістичний напрям у логіці, мистецтвознавстві та інших науках, що висуває на перше місце форму, нехтуючи змістом. Формаліст, а, ч. Формалістичний, а, е. Формалістичність, ності, ж. Формалістка, и, ж ., розм. Формалізований, а, е. 1. Підпо¬ рядкований формі1 (у 1 знач.), без урахування значення змісту. 2. Записаний у вигляді формули; викладений згідно з правилами певного алгоритму. Формалізувати, ую, уєш. 1. Робити формальним; надавати чому-небудь встановленої, прийнятої форми; підпорядковувати певним ознакам. 2. спец. Застосувати формальний метод дослідження; бездоганно до¬ тримуватися певного алгоритму. Формальний, а, е. 1. Що стос, форми1 (у 4, 5 знач.), обумовлений формою. Формальна логіка. 2. Який дотри¬ мується лише форми1 (у 6 знач.), відбиває її, не рахуючись із суттю справи, зі справжнім станом речей; пройнятий формалізмом. Формальна відповідь (у 1 знач.). 3. Виконаний за встановленим порядком, офіційний; який ґрунтується на дотриманні форми1 (у 9 знач.). Пред'явити фор¬ мальне звинувачення. 4. Пов’язаний з формою1 (у 7 знач.). 5. Який надає пе¬ ревагу формі (у 7 знач.), пройнятий ідеями формалізму (у 2 знач.); фор¬ малістичний. 6. лінгв. Пов’язаний з формою1 (у 12 знач.). 7. спец. Який передбачає заміну всіх змістових понять символами, а всіх змістових тверджень — відповідними форму¬ лами (про метод у математичній логіці). Формальність, ності, ж. 1. Те саме, що формалізм (у 1 знач.). 2. Дія або умова, необхідна для виконання якоїсь справи відповідно до прийня¬ того порядку, законності; виконання якого-небудь традиційного звичаю, виробленого правила, що не має іс¬ тотного значення. 3. перев. мн. Офі¬ ційні вимоги, умови, які обов’язково виконуються при оформленні чого- небудь. Дотриматися усіх формаль¬ ностей. ФОРМАЛІН, у, ч. Водний розчин фор¬ мальдегіду, безбарвна рідина з різким подразнювальним запахом, що вико¬ ристовується як засіб для дезінфекції, фіксації, дублення та ін. Формаліновий, а, е. ФОРМАЛЬДЕГІД, у, ч. Безбарвний отруйний газ з різким, неприєм¬ ним запахом, добре розчинний у воді, що застосовується в паперовій і текстильній промисловості, у ви¬ робництві пластмас і т. ін. Формальдегідний, а, е. Формальдегідне дублення. ФОРМАНТ, а, ч., лінгв. Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; слу¬ жить для словотвору і словозміни; афікс. Формантний1, а, е. ФОРМАНТА, и, ч. 1. спец. Призвук, що надає звучанню музичного ін¬ струмента або голосу характерного забарвлення — тембру. 2. лінгв. Те саме, що формант. Формантний2, а, е. Формантна зона. ФОРМАТ1, у, ч. 1. Розмір книги, газе¬ ти, аркуша, ілюстрації і т. ін. 2. друк. Довжина і висота полоси набору, довжина рядка. Форматний, а, е. ФОРМАТ2, у, ч. 1. Структурована сукупність позицій для елементів даних. 2. Опис структури елементів даних. 3. Елемент мови, який у сим¬ волічному вигляді описує подання інформаційних об’єктів у файлі. 4. Оператор, що задає формат1 даних для введення або виведення. ФОРМАТ3, у, ч. Сукупність визна¬ чальних особливостей в організації та проведенні масових заходів, зу¬ стрічей, телевізійних програм тощо. Формат передачі. ФОРМАТЕР, ФОРМАТбР, а, ч. 1. Програма або частина системи підготування текстів, яка виконує форматування. 2. Програма або при- 578 форматування — фортепіанний Ф стрій, призначені для розмічування магнітних дисків. ФОРМАТУВАННЯ, я, с. 1. Процедура розбивання доріжок магнітного диска на фізичні записи (блоки), що виконується перед першим ви¬ користанням диска. 2. Надання тексту певного вигляду. Форматований, а, е. ФОРМАЦІЯ, ї, ж . 1. Тип, структура чого-небудь, що відповідають пев¬ ному рівню, певній стадії розвитку; взагалі комплекс однорідних або близьких одне до одного явищ, предметів, поєднаних спільними умовами і характером утворення й розвитку. 2. Суспільство на певному ступені історичного розвитку з влас¬ тивими йому способом виробництва, системою виробничих відносин і рівнем розвитку продуктивних сил. 3. геол. Сукупність геологічних від¬ кладень, гірських порід одного часу й однакового способу утворення. Крейдяна формація. 4. спец. Рослин¬ не угруповання, що характеризуєть¬ ся одним або кількома спільними провідними видами. Формаційний, а, е. Формаційні особ¬ ливості. ФОРМУВАННЯ, я, с. 1. Надання чому- небудь певної форми1 (у 1 знач.), ви¬ гляду тощо. Формування переконань. 2. Створення, утворення чого-не¬ будь. Формування у згоджу вальної комісії. Формування національного ресурсу України. Формування фонду споживання. 3. спец. Виготовлення чого-небудь за допомогою відли¬ вання виробів у формах1 (у 2 знач.). 4. Сформована військова частина. Незаконне озброєне формування. Формувальний, а, е, спец. 1. Пов'язаний з формуванням у ливарній справі. Формувальний відділ ливарного цеху. Формувальні машини (у 3 знач.) 2. Який використовується при фор¬ муванні, відливанні виробів у фор¬ мах1 (у 2 знач.). Формувальна маса. Формувальний пісок. Формувальник, а, ч. Фахівець з форму¬ вання (у 3 знач.). Формувальниця, і, ж. Формувати, ую, уєш. 1. Надавати чому- небудь певної форми1 (у 1 знач.), вигляду тощо. Формувати характер. 2. спец. Виготовляти що-небудь, відливаючи, використовуючи фор¬ му1 (у 2 знач.). 3. Давати існування чому-небудь; створювати, надаючи якоїсь структури, організації, форми (у 4 знач.). 4. Організовувати, ство¬ рювати що-небудь (якийсь орган, підрозділ і т. ін.) з певної кількості учасників. 5. Складати (поїзд, кара¬ ван і т. ін.), розміщаючи в певному порядку вагони, судна, плоти. Фор¬ мувати ешелон. ФЙРМУЛА, и, ж. 1. Загальне коротке визначення якогось положення, відношення, закону і т. ін., яке можна застосувати до відповідного конкретного випадку; усталені, по¬ ширені в межах певної території чи соціального кола короткі побутові висловлювання (вітання, побажан¬ ня, заклинання тощо). 2. Виражене буквами, числами, знаками умовне позначення відношення будь-яких величин, елементів і т. ін. мат. Вира¬ ження відношення між величинами, записане за допомогою математич¬ них знаків. ФОРМУЛЮВАТИ, юю, юєш. Коротко і точно висловлювати, виражати, ви¬ значати що-небудь (думку, поняття, завдання тощо). Формульований, а, е. Формулювання, я, с. 1. Коротке і точне висловлювання, викладання чого- небудь. 2. Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі. ФОРМУЛЯР, а, ч. 1. спец. Бланк, картка, куди вносяться основні відомості про якусь споруду, механізм, про їх екс¬ плуатацію. Формуляр -зразок. 3. Біб¬ ліотечна облікова картка, що вкла¬ дається в книжку, з відомостями про цю книжку і відмітками про корис¬ тування нею читачами; картка, що заповнюється на кожного читача бібліотеки, куди записуються відо¬ мості про видані йому книжки. Формулярний, а, е. Формулярний спи¬ сок. ФОРПІК, а, ч., мор. Перший носовий відсік на судні. ФОРПбСТ, у, ч. 1. Передня варта, передній пост охоронних частин; укріплений пункт на кордоні; пе¬ редня позиція на певній ділянці фронту. 2. перен. Про район, під¬ приємство і т. ін., що є найбільш розвиненим, передовим і має про¬ відне значення. Форпостний, а, е. Форпостна служба. ФОРСАЖ, у, ч., техн. Короткочас¬ не збільшення тяги (потужності) двигуна. Форсажний, а, е. ФОРСИНГ, у, ч., спорт. Форсований бій у боксі, безперервна атака про¬ тивника. ФОРС-МАЖбР, у, ч. Надзвичайні, не- передбачувані обставини, через які виконання зобов’язань однією із сторін, що уклали угоду (контракт, договір), стає повністю або частково неможливим. Форс-мажорний, а, е. Форс-мажорні обставини. ФОРСУВАТИ, ую, уєш. 1. Діючи пев¬ ним чином, прискорювати прохо¬ дження, здійснення, розвиток і т. ін. чого-небудь. 2. техн. Підвищувати потужність, продуктивність або режим (двигуна, топки, механізму тощо) порівняно з номінальними. Форсувати двигун внутрішнього зго¬ ряння. 3. муз. Посилювати звучання голосу (звичайно під час співу, декламації, гри у виставі). 4. військ. Долати значну природну перешко¬ ду на місцевості (переважно водяну) звичайно з боєм. Форсований, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється швидше, ніж звичай¬ но; прискорений. Форсований марш. 2. техн. З підвищеною потужністю, продуктивністю, більш напруженим, ніж номінальний, режимом і т. ін. Форсований режим буріння. Форсова¬ ний режим роботи. Форсоване водневе охолодження. 3. З посиленим звучан¬ ням, голосніший, ніж звичайно. Форсованість, ності, ж. Форсування, я, с. Форсування подій. Форсування звуку. ФОРСУНКА, и, ж. Пристрій, за до¬ помогою якого розпилюють рідину (переважно рідке паливо, воду). Форсунковий, а, е. Форсунковий паль¬ ник. ФОРТ, у, ч. Окреме замкнуте укріп¬ лення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних спо¬ руд фортеці та укріпленого району. ФЙРТЕ, присл ., муз. Спосіб виконання музичного твору; сильно, гучно (про звучання голосу, музичного інстру¬ мента); протилежне — піано. ФЙРТЕЛЬ, я, ч. 1. Прийом зовніш¬ нього комізму в театральній виставі. 2. розм. Несподіваний вчинок, ви¬ тівка, вибрик. ФОРТЕПІАНО, невідм ., с. Струнний ударно-клавішний музичний ін¬ струмент, сучасними різновидами якого є рояль і піаніно. Фортепіанний, а, е. Фортепіанні клавіші. Фортепіанні струни. Фортепіанна фаб¬ рика. Фортепіанний концерт. Фортепіанний, а, ч., спец. 1. Майстер, що виготовляє дерев’яні частини до фор¬ тепіано. 2. Настроювач фортепіано. 579 фортеця — фотографування Ф _ ФОРТЙЦЯ, і, ж. 1. Укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначени¬ ми для тривалої кругової оборони. 2. перен ., уроч. Надійний захист, опора, твердиня. Фортечний, а, е. Фортечні вали. Фор¬ течні споруди. ФОРТИСИМО, присл.у муз. Дуже силь¬ но, гучно, голосніше, ніж форте (про звучання голосу, музичного інстру¬ мента при виконанні музичного твору). ФОРТИФІКАЦІЯ, ї, ж. 1. Військова наука, що вивчає форми, засоби та способи укріплення місцевості для ведення бойових дій, а також спо¬ соби захисту від засобів ураження. 2. Галузь військово-інженерної справи, що розробляє конструкції та способи будівництва військо¬ вих споруд, оборонних укріплень. 3. Зведення укріплень, оборонних споруд. Мистецтво фортифікації . Фортифікатор, а, ч. Фахівець із фор¬ тифікації. Фортифікаційний, а, е. Фортифікаційні споруди. ФОРТРАН, у, ч. Мова програмуван¬ ня, що використовується для роз¬ в’язання інженерних та наукових завдань на ЕОМ. ФОРТУНА, и, ж. 1. У давньоримській міфології — богиня щасливої долі, талану, яку зображували молодою жінкою із зав’язаними очима, з ро¬ гом достатку в руках, іноді на колесі. Колесо фортуни. Фортуна усміхаєть¬ ся. 2. перен. Символ щасливого ви¬ падку, удачі. ФбРУМ1, у, ч. 1. Площа в містах Ста¬ родавнього Риму, на якій відбува¬ лися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався суд. 2. Широкі представницькі збори — з’їзд, конференція, конгрес. Всесвітній економічний форум. 3. перен. Місце виступів, дискусій. ФЙРУМ2, у, ч., інформ. Обговорення, спілкування в мережі Інтернет. ФОРФЕЙТИНГ, а, ч., ФОРФЕЙТИН- ГУВАННЯ, я, с. Особлива форма кредитування експортерів, продав¬ ців товарів, застосовувана головним чином у зовнішньоторговельних операціях. ФОРШЛАГ, у, ч., муз. Мелодична прикраса з одного або двох швидко виконуваних звуків, які передують основному звукові мелодії. ФОРШМАК, у, ч. Страва з меле¬ ного оселедця (м’яса та ін.), до якого додається цибуля та інші продукти. ФОРШТЕВЕНЬ, вня, ч., мор. Крайня носова частина судна, носовий брус, що є продовженням кіля. ФОСГЙН, у, ч. Отруйний безбарвний газ, що має запах прілого сіна; ви¬ користовується в хімічній промисло¬ вості при синтезі деяких барвників, фармацевтичних препаратів і т. ін. Фосгенний, а, е. Фосгенне отруєння. Фосгеновий, а, е. Фосгеновий запах. ФОСФАТ, у, ч. Сіль фосфорної кисло¬ ти, яку використовують звичайно як добриво. Мінеральні фосфати. Фосфатний, а, е. Фосфатний буфер. Фосфатний сланець. Фосфатовий, а, е. Фосфатування, я, с. Фосфатування води. Фосфатувати, ую, уєш, спец. 1. Здійсню¬ вати хімічний процес, в результаті якого на поверхні металевих (сталь¬ них, алюмінієвих, цинкових і т. ін.) виробів утворюється тонкий шар фосфатів, стійких проти атмосфер¬ ної корозії. 2. Обробляти воду фосфа¬ тами для її пом’якшення і зниження корозійних властивостей. ФОСФАТЙД, у, ч. Органічна речовина, що є основною складовою частиною клітинних структур організму лю¬ дини, тварин та рослин і відіграє важливу роль у фізіологічних про¬ цесах. ФОСФІД, у, ч. Речовина, яка становить собою сполуку фосфору з металом. Фосфід цинку. ФОСФІТ, у, ч. 1. Солі фосфористої кислоти. Фосфіти неорганічні. 2. Ефі¬ ри фосфористої кислоти. Фосфіти органічні. ФОСФОР, у, ч. Хімічний елемент, речовина, що легко займається і світиться в темряві; має значне по¬ ширення в природі у складі деяких мінералів (фосфоритів, апатитів), а також становить одну з важливих складових частин організму люди¬ ни, тварин і рослин. Білий фосфор. Червоний фосфор. Чорний фосфор. Фосфористий, а, е. Фосфориста бронза. Фосфориста кислота. Фосфористий ангідрид. Фосфористий водень. Фосфорний, а, е. Фосфорна кислота. Фосфорне добриво. ФОСФОРЕСЦЕНЦІЯ, ї, ж ., фіз. Один із видів люмінесценції — свічення деяких речовин протягом тривалого часу після припинення дії на них якогось світла, рентгенівського про¬ міння тощо; свічення органів деяких глибоководних тварин; свічення, що викликається звичайно світними бактеріями. ФОСФОРИТ, у, ч. Осадова гірська порода морського походження, шо містить фосфати кальцію і вико¬ ристовується головним чином як добриво. Фосфорйтний, Фосфоритовий, а, е. Фосфоритний завод. ФОТ, а, ч., фіз. Одиниця освітленос- ті. ФОТАРІЙ, ю, ч. Світлолікувальний кабінет для проведення групового світлового і теплового опромінення з лікувальною або профілактичною метою. ФОТЙНІЯ, ї, ж. Дерево або кущ роди¬ ни розових з вічнозеленим листям і червоними, схожими на дрібні яблу¬ ка, плодами. ФОТО... Перша частина складних слів, що відповідає: 1) слову «фото¬ графічний» (у 1—3 знач.), 2) слову «фот», означаючи дію за допомогою світла, зв’язок з дією світла. ФОТОБАКТЕРІЯ, і, ж. Бактерія, яка утворює речовини, що випроміню¬ ють при окисненні світло. ФОТОГЕЛІОГРАФ, а, ч., астр. При¬ лад для фотографування Сонця; геліограф. ФОТОГЕНІЧНИЙ, а, е. Який мас властивість добре відтворюватися на фотографії або кіноекрані. Фотогенічність, ності, ж. ФОТОГРАММЕТРІЯ, і, ж. 1. Тех¬ нічна дисципліна, яка розробляє способи визначення розмірів, фор¬ ми та положення предметів у прос¬ торі на основі вимірювання їхніх фотографічних зображень. 2. Фото¬ графування місцевості при аерофо¬ тозніманні або із земної поверхні фототеодол ітам и . Фотограмметричний, а, е. ФОТОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Спосіб одер¬ жання зображення кого-, чого-не¬ будь на світлочутливому матеріалі за допомогою фотографічного апарата. 2. Зображення, відбиток, одержаний таким способом; знімок, фотокарт¬ ка. Чорна-біла фотографія. Кольоро¬ ва фотографія Фотографія родини. 3. Майстерня для фотографічного знімання та виготовлення знімків, відбитків. 4. спец. Спостереження та хронометрована фіксація якихось дій, прийомів роботи, процесів і т. ін. з метою дослідження. Фотограф, а, ч. Фотографований, а, е. Фотографування, я, с. Фотографування різних об'єктів. 580 фотографувати — фразеологія Ф Фотографувати, ую, уєш. 1. За допо¬ могою фотографічного апарата діс¬ тавати зображення кого-, чого-не¬ будь на світлочутливому матеріалі (плівці, пластинці). 2. перен. З дуже великою точністю відтворювати, ко¬ піювати кого-, що-небудь (у худож¬ ній творчості). 3. спец. Спостерігати і хронометровано фіксувати які-не- будь дії, прийоми роботи, процеси і т. ін. з метою дослідження. ФОТОДІЙД, а, ч. Двоелектродний на¬ півпровідниковий прилад, дія якого Грунтується на використанні фото¬ ефекту. ФОТОКАТОД, а, ч., ел. Катод фото¬ елемента, що випромінює електро¬ ни під дією світла. ФОТЙЛІЗ, у, ч.у фіз. Розклад хімічних сполук внаслідок дії на них світла. ФОТОЛІТОГРАФІЯ, і, ж. 1. Виго¬ товлення літографської друкарської форми за допомогою фотографіч¬ ного перенесення зображення на поверхню літографського каменя. 2. Відбиток, одержаний у такий спосіб. Фотолітографічний, а, е. Фотоліто¬ графічний спосіб. Фотолітографічне видання ФОТОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ, ї, ж., фіз. Люмінесценція, спричинена дією світла. ФОТОМЕТР, а, ч., фіз. Оптичний прилад, яким вимірюють світлові величини (силу світла, освітле¬ ність, яскравість і т. ін.) і який використовується переважно у світлотехніці, фотографії, фізиці, астрономії. ФОТОМЕТРІЯ, ї, ж. у фіз. у астр. Розділ метрології, що вивчає вимірювання світлових величин (сили світла, освітленості, яскравості і т. ін.) при випромінюванні, поглинанні, роз¬ сіюванні світла. Фотометрйчний, а, е. Фотометричні хімічні методи аналізу. ФОТОМЕХАНІКА, и, ж., друк. Су¬ купність способів репродукції в поліграфії (цинкографія, тифдрук, фотолітографія, фототипія). Фотомеханічний, а, е. ФОТОМОДЕЛЬ, і, ж. 1. Професійна манекенниця, яка позує з комер¬ ційною метою для ілюстрованих журналів, рекламних фільмів тощо. 2. перен. Красива, вродлива жінка. ФОТОМОНТАЖ, у, ч. Монтаж фото¬ графічних знімків, що мають іема- гичну спільність, в одне фотогра¬ фічне зображення; газета, реклама, плакат і т. ін., які містять такий монтаж. ФОТЙН, а, ч.у фіз. Частинка світла, окрема порція електромагнітного проміння будь-якої частоти; квант світла. Фотонний, а, е. Фотонне поле. ФОТОПЕРІОД, у, ч.у спец. Тривалість денного освітлення. ФОТОПЕРІОДЙЗМ, у, ч.у спец. Реак¬ ція рослин на співвідношення між тривалістю дня і ночі. Фотоперіодйчний, а, е. Фотоперіодичний стимул. ФОТОРЙБОТ, а, ч. Відтворюваний за окремими рисами обличчя компози¬ ційний фотопортрет людини, ство¬ рюваний за описами з використан¬ ням картотеки наявних фрагментів готових зображень. ФОТОСАЛбН, у, ч. Салон, в якому фотографують; фотоательє. ФОТОСЙНТЕЗ, у, ч.у бот. у хім. Про¬ цес утворення зеленими рослинами органічних речовин з вуглекислого газу й води за допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофі¬ лом. ФОТОСТАТ, а, ч. Автоматичний апа¬ рат для копіювання документів, малюнків, текстів книжок і т. ін. фотографічним способом. Фотостатний, а, е. Фотостатний об'єктив. ФОТОСФЕРА, и, ж.у астр. Нижня час¬ тина атмосфери Сонця, що утворює його видиму яскраву поверхню. Фотосферичний, а, е. ФОТОТЕКА, и, ж. Систематизоване зібрання фотографій чи негативів. ФОТОТЕЛЕГРАФ, у, ч. Телеграфний апарат для передавання нанесених на папір зображень (документів, фотографій, креслень, карт і т. ін.) фотографічними методами; спосіб передавання зображень за допо¬ могою такого апарата (різновид факсимільного зв’язку). ФОТОТЕРАПІЯ, і, ж.у мед. Засто¬ сування з лікувальною та профі¬ лактичною метою інфрачервоного, світлового (видимого) й ультрафі¬ олетового проміння. Фототерапевтичний, а, е. ФОТОТИПІЯ, ї, ж.у друк. 1. Вид плос¬ кого друку зі скляної або металевої пластинки, покритої світлочутливим желатиновим шаром, на яку фото¬ графічним способом наноситься від¬ творюване зображення. 2. Відбиток, одержаний таким способом. Фототипічний, а, е. Фототипічний спосіб. ФОТОТРОПІЗМ, у, ч., спец. Те саме, що геліотропізм. ФОТОФІНІШ, а, ч. Прилад, який складається з секундоміра та кінознімального устаткування і призначений для точного визна¬ чення фінішу учасників спортив¬ них змагань. ФОТОФОБІЯ, ї, ж.у мед. Світлобо¬ язнь. ФОТОХІМІЯ, ї, ж. Розділ хімії, в яко¬ му вивчаються хімічні процеси, що відбуваються внаслідок дії світла на речовину. Фотохімік, а, ч. Фотохімічний, а, е. Фотохімічні яви¬ ща. ФОХТ, див. фогт. ФРАГМЕНТ, а, ч. Окрема частина чого-небудь, напр. твору мистецтва, уривок тексту; уламок посудини, ви¬ копної кістки і т. ін. Фрагментарний, а, е. 1. Який складаєть¬ ся з фрагментів або є фрагментом, фрагментами. 2. перен. Уривчастий, неповний. Фрагментарний виклад подій. Фрагментарність, ності, ж. ФРАГМЕНТАЦІЯ, ї, ж. 1. Утворення фрагментів, розпад чого-небудь на фрагменти. Фрагментація хромосом. 2. інформ. Поява великої кількості коротких несуміжних вільних бло¬ ків у системах динамічного розподілу пам’яті. ФРАЗА, и, ж. 1. лінгв. Висловлювання, що становить смислову та інтона¬ ційну єдність. 2. Стійкий вислів. Крилата фраза. 3. Пишномовний нещирий вислів, позбавлений внут¬ рішнього змісту, або такий, що прикриває брехливість твердження, непорядність вчинку і т. ін. 4. муз. Невелика, відносно завершена час¬ тина музичної теми, твору мистецтва (кіно, хореографії) тощо. Монтажна фраза. Хореографічна фраза. ФРАЗЕОЛОГІЗМ, у, ч.у лінгв. Усталений зворот, стійке поєднання слів, що ви¬ ступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів. ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ, а, е. 1. Що стос, фразеології. Фразеологічні дослі¬ дження. 2. Прикм. до фразеологізм. Фразеологічні вислови і ідіоми . Фра¬ зеологічний словник. Фразеологічна єдність. Фразеологічне зрощення. Фразеологічне сполучення. ФРАЗЕОЛОГІЯ, ї, ж. 1. Сукупність зворотів і висловів (словосполучень, речень), фразеологізмів, властивих тій чи іншій мові. 2. Розділ мово¬ знавства, що вивчає усталені звороти 581 ф фразер — фрезерування мови, фразеологізми. 3. Те саме, що фраза (у 3 знач.). ФРАЗЙР, а, ч. Той, хто любить говорити фрази (у 3 знач.). Фразерка, и, ж. Фразерство, а, с. Пристрасть говорити фрази (у 3 знач.); марнослів’я. Фразерський, а, е. ФРАК, а, ч. Чоловічий двобортний одяг у талію, з вирізаними спереду полами та довгими фалдами ззаду, який одягають в урочистих випад¬ ках, на офіційних прийомах, для виступу в концертах і т. ін. ФРАКТАЛ, у, ч. 1. геом. Фігура складної конфігурації. 2. Те, що складається з фрагментів. ФРАКТОГРАФІЯ, ї, ж . Один з мето¬ дів металознавства, що полягає у вивченні зламів металів і металевих сплавів. ФРАКТУРА, и, ж ., спец. 1. Один з видів готичного шрифту, літери якого характеризуються гострими обрисами і надломленістю вправо, а також почерк такого малюнка. 2. мед. Перелом. Фрактурний, а, е. ФРАКЦІЯ1, ї, ж. І. Організована група депутатів — членів якої-небудь пар¬ тії — в парламенті чи іншій пред¬ ставницькій установі, яка звичайно проводить певну лінію, вироблену цією партією. Соціал-демократична фракція. 2. Угруповання у складі політичної партії, яке виступає зі своєю власною платформою. 3. іст. Група людей, об’єднаних професій¬ ними, цеховими інтересами. Фракція ремісників. Фракційний1, а, е. Фракційна боротьба. Фракціонер, а, ч. ФРАКЦІЯ2, ї, ж ., спец. 1. Компонент складної рідини, який кипить у вузькому проміжку температур; компонент рідини, що має певні особливості. Білкові фракції крові. 2. Частина зернистого матеріалу (сипких тіл і т. ін.) приблизно од¬ накового розміру, виділена з маси цього матеріалу. 3. Складова частина ґрунту, породи і т. ін. Фракційний2, а, е. Фракційні дроблення. Фракційний склад речовини. Фракціонований, а, е. Фракціонована маса. Фракціонування, я, с. Фракціонування вугілля. Фракціонувати, ую, уєш, спец. Піддава¬ ти що-небудь розподілу на фракції. ФРАМУГА, и, ж. Верхня частина ві¬ конної рами або дверей, яка звичай¬ но відчиняється. ФРАНКЛІНІЗАЦІЯ, ї, ж. , спец. Один з методів електролікування. ФРАНКО-, невідм ., екон. Спеціальний термін, вживаний в торговельних угодах, який в сполученні з на¬ ступним іменником — назвою міста, пункту і т. ін. — означає, що витра¬ ти, пов’язані з транспортуванням до цього місця, покладаються на постачальника (продавця). Франко- вагон. Франко-Київ. ФРАНКУ ВАННЯ, я, с. 1. Сплачування за поштові відправлення наклеюван¬ ням марок (відповідно до тарифів). Франкування листа. 2. Сплачування наперед за перевезення та поста¬ чання вантажів. 3. Внесення до ціни витрат за транспортування та збереження вантажів. Франкований, а, е. Франковане пере¬ везення. Франкув&іьний, а, е. Франкувати, ую, уєш. ФРАНТ, а, ч. (. мн . франти, ів). 1. Той, хто модно й нарядно одягається; джиґун, жевжик, ферт, чепурун. 2. Мандрів¬ ний актор-потішник, який виступав у театрах Правобережної України в кінці ХУІ-ХУІІІ ст. Франтик, а, ч. ФРАНТИ РЙР, а, ч. Вільний стрілець. ФРАНЧАЙЗИНГ, а, ч. Змішана форма великого та малого підприємництва, за якої велика фірма, що має міцні позиції на ринку, укладає угоду з малою, дочірньою фірмою про на¬ дання їй обладнання, технологій, допоміжних матеріалів та права дії від свого імені; при цьому дочірня фірма зобов’язана вести свій бізнес тільки в такій формі, протягом та¬ кого часу й у такому місці, як цього вимагає «батьківська» фірма. Франчайзер, а, ч. Велика фірма (торго¬ ва або промислова), яка надає право дрібному приватнику вести справу у формі, продиктованій в угоді, про¬ тягом визначеного часу в спеціально вказаному місці. Франчайзі, невідм ., ч. і ж. Дрібний підприємець, який відкриває свою справу під керівництвом франчай- зера. ФРАНШЙЗА, и, ж. 1. Умова стра¬ хування договору, що передбачає звільнення страховика від відшкоду¬ вання збитків, які не перевищують певної суми. 2. Ліцензія великої та відомої фірми дрібному підприємце¬ ві на продаж продукції чи надавання послуг під її маркою (товарним зна¬ ком). 3. Підприємство, створене на основі франчайзинга. ФРАТРІЯ, ї, ж. У стародавніх гре¬ ків — спочатку первісний рід, згодом об’єднання кількох родів, що мали спільного родоначальника. ФРА^ невідм ., ж. 1. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у нім¬ ців, а також при 'називанні її імені та прізвища. 2. розм. Про жінку для створення певного колориту. ФРАХТ, у, ч. 1. Плата за переве¬ зення вантажів морськими шля¬ хами або за використання суден за тайм-чартером. 2. Вантаж, що перевозиться на застрахованому судні (літакові), а також саме таке перевезення. Фрахтівник, а', ч. Особа чи організа¬ ція, що фрахтує судно. Фрахтований, а, е. Фрахтовий, а, е. Фрахтова угода. Фрахтувальник, а, ч. Одна із сторін договору фрахтування судна. Фрахтування, я, с. Фрахтувати, ую, уєш. Наймати суд¬ но для перевезення вантажів або пасажирів. ФРЕГАТ, а, ч. 1. У гребному флоті — легка галера, а у вітрильному — вій¬ ськовий трищогловий корабель з прямими вітрилами; також купець¬ ке вітрильне судно (XVIII— XIX ст.). 2. Великий тропічний морський птах ряду веслоногих з чорним пір’ям, який живиться рибою і без¬ хребетними тваринами. Фрегатний, а, е. Фрегатний флот (у 1 знач.). ФРЙЗА, и, ж. 1. Багатолезовий рі¬ зальний інструмент, що склада¬ ється з корпусу й різальних зубців із загостреними вершинами, яким обробляють площини, фасонні, гвинтові або спіральні поверхні. 2. Ґрунтообробна машина, голо¬ вним робочим органом якої є бара¬ бан, що обертається, з ножами або польовими гачками, за допомогою яких розпушують і перемішують ґрунт, знищують купини на луках, підрізають торф і т. ін. Ґрунтова фреза. Дорожна фреза. Фрезерний, а, е. Фрезерна головка. Фре¬ зерний верстат (у 1 знач.). Фрезерний торф (у 2 знач.). Фрезерований, а, е. Фрезерувальний, а, е. Фрезерувальна справа. Фрезерувальник, а, ч. Той, хто працює на фрезерному верстаті. Фрезерувальниця, і, ж. Фрезерування, Фрезування, я, с. Об¬ робка матеріалів за допомогою фрези. Фрезерування дерев’яного ви- 582 фрезерувати — фронт Ф робу. Фрезерування ґрунту. Фрезування деталей. Фрезерувати, Фрезувати, ую, уєш. Об¬ робляти фрезою. ФРЕЙДИЗМ, у, ч. 1. Загальна назва різних шкіл і течій, які застосовують психологічне вчення 3. Фрейда для тлумачення явищ культури, проце¬ сів творчості і суспільства в цілому. 2. Психоаналіз як конкретний метод вивчення несвідомих психічних про¬ цесів, принципам якого надається універсальне значення. Фрейдист, а, ч. Фрейдистський, а, е. ФРЕЙЛЕЙН, невідм ., ж. Уживається при звертанні до незаміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища. ФРЕЙЛІНА, и, ж. Придворна осо¬ ба — дівчина-дворянка, яка пере¬ буває у почті цариці, принцеси і т. ін., а також відповідне придво¬ рне звання. ФРЕЙМ, у, «/., інформ. Структура да¬ них, що описують фрагмент знань людини про світ або подають яку- небудь стандартну ситуацію. ФРЙКЕН, невідм. у ж. Уживається при звертанні до незаміжньої жінки в скандинавських країнах, а також при називанні її імені та прізвища. ФРЕНОЛОГІЯ, і, ж. Ненаукова кон¬ цепція про зв’язок між формою че¬ репа та психічними особливостями людини. Френолог, а, ч. Френологічний, а, е. Френологічна система. ФРЕНЧ, а, ч. Військовий одягу талію, з чотирма накладними кишенями і хлястиком. Військовий френч. ФРЕОНИ, ів, мн. {одн. фреон, у, ч.). Тех¬ нічна назва сполук, що містять фтор (деякі також хлор, рідше — бром); застосовуються у холодильних уста¬ новках як холодильні агенти. Фреоновий, а, е. Фреонові холодильні машини. ФРЙСКА, и, ж. 1. Картина, написана фарбами (водяними або на вап¬ няному молоці) по свіжій вогкій штукатурці. 2. Живопис фарбами (водяними або на вапняному моло¬ ці) по свіжій вогкій штукатурці. Фресковий, а, е. Фрескові розписи. Фрес¬ ковий живопис. ФРИВЕЙ, невідм.у ч. 1. Швидкісна кіль- касмугова автострада з надійною роз¬ подільною смугою. 2. Автомобільна безкоштовна дорога. ФРИ ВОЛІТЕ, невідм.у с. Човникове прядиво, техніка плетіння якого заснована на подвійному вузлі, що складається з прямої та зворотної петель. ФРИВбЛЬНИЙ, а, е. Легковажний, не зовсім пристойний. Фривольність, ності, ж. Фривольно. Поводитися фривольно. ФРИГЇДНИЙ, а, е. Холодний до про¬ тилежної статі (звичайно про жі¬ нок); той, хто не відчуває оргазму (про жінок). Фригщність, ності, ж. ФРИЗ, а, ч. 1. архіт. Середня го¬ ризонтальна частина антаблемен¬ та, що міститься між архітравом і карнизом. 2. Декоративна смуга, що обрамляє площину підлоги, верх стіни, килим тощо. 3. Виступ на верхній або нижній частині столярного виробу. Фризовий, а, е. ФРИЗЙР, а, ч. 1. Машина для сколо¬ чування та заморожування суміші напівфабрикатів у виробництві мо¬ розива. 2. Морозильна камера. ФРИКАСЙ, невідм.у с. Страва, приго¬ товлена з дрібно нарізаного м’яса в підливі. ФРИКАТИВНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мови (про звук); щілин¬ ний. Фрикативний звук. ФРЙКЕР, а, ч. Телефонний злом- ник, що за допомогою різних пристроїв підключається до теле¬ фонної мережі, забезпечуючи собі зв’язок з будь-якою точкою світу, із зазначенням номера законного абонента, який сплачує телефонні послуги. ФРИКЦібН, а, ч.у спец. Пристрій для передавання обертального руху між двома валами за допомогою сил тертя. Фрикційний, а, е. Фрикційна передача. ФРИЛАНСЕР, ФРИЛЕНСЕР, а, ч. 1. Журналіст, який самостійно обирає теми своїх майбутніх публі¬ кацій, не пов’язаний з певною ре¬ дакцією та який пише на свій страх та ризик без гарантії опублікуван¬ ня. 2. Позаштатний кореспондент. 3. Творчий працівник, що працює без угоди. ФРИСТАЙЛ, у, ч. Зимовий вид спор¬ ту, до якого належать лижний ба¬ лет, лижна акробатика і спуск по горбистій трасі («могул»). Виник у 70-х рр. XX ст. ФРИТРЕДЕРСТВО, а, с. Напрям в економічній теорії і практиці, що характеризується вимогами так званої вільної торгівлі, невтручан¬ ням держави в економічне життя країни. Фритредер, а, ч. Фритредерський, а, е. ФРИТЙ)Р, у, ч. Киплячий кулінарний жир або суміш жирів для смаження м’яса, риби, овочів. Фритюрниця, і, ж. Посуд для приготу¬ вання страв у фритюрі. ФРИБЙРД, а, ч. Дошка для катання по асфальту, кожний трак якої має по три колеса. ФРИДХЙВІНГ, а, ч. Вільне занурення у водяна одному вдихові. ФРИРАЙД, а, ч. Стиль катання на скейті та його різновидах. ФРЙНДА, и, ж. 1. Громадсько-по¬ літичний рух проти абсолютизму у Франції середини XVII ст. 2. перен.у книжн. Взагалі будь-яка опозиція на ґрунті особистих мотивів, намір су¬ перечити кому-небудь, критикувати когось, щось. Фрондер, а, ч. 1. Учасник фронди (у 1 знач.). 2. перен. Людина, схильна суперечити навколишнім. Фрондерка, и, ж. Фрондерство, а, с. Фрондування, я, с. Фрондувати, ую, уєш. Виражати неза¬ доволення ким-, чим-небудь, про¬ тест проти когось, чогось, бути в опозиції до кого-, чого-небудь. ФРОНТ, у, ч. 1. У шикуванні військ — лицьова сторона, перен. Лінія про¬ тяжності чого-небудь. 2. У бойовому порядку — сторона військової части¬ ни, підрозділу, обернена до ворога, а також територія, зайнята такою час¬ тиною, підрозділом. 3. Стратегічний район, де відбуваються воєнні дії і розташовані діючі війська під час війни; протилежне — тил; лінія розгортання військ, які діють про¬ ти ворога. 4. Найбільше військове об’єднання, що діє під час війни під командуванням одного воєна¬ чальника. 5. перен. Місце, на якому одночасно виконується кілька про¬ цесів, робіт; ділянка, галузь діяль¬ ності, що охоплює одночасно різні об’єкти. Фронт робіт. 6. Найширше об’єднання яких-небудь громадських сил (політичних партій, профспілок та інших організацій) для дій у яко- му-небудь напрямку. Єдиний фронт. 7. метеор. Перехідна зона між двома різними за властивостями масами в атмосфері. Атмосферний фронт. Теп¬ лий (холодний) фронт. 8. спец. Пере¬ дня, лицьова частина чого-небудь. Фронт деталі. Фронт котла. 583 фронтовйй — фундаменталізм Ф _ Фронтовий, а, е. Фронтові шляхи. Фронтові роки. Фронтові пісні (у 2, З знач.). Фронтовик, а, ч. Фронтовичка, и, ж. ФРОНТАЛЬНИЙ, а, е. 1. військ. Спрямований у бік фронту про¬ тивника; лобовий. Фронтальний вогонь. 2. Який міститься на пе¬ редній, лицьовій стороні чого- небудь. Фронтальний бік ; мист. Спрямований обличчям до глядача (про фігуру в живопису та скульпту¬ рі). 3. спец. Розміщений переднім, лицьовим боком паралельно до чого-небудь. Фронтальна турбінна камера. 4. метеор. Який знаходить¬ ся або відбувається в межах атмос¬ ферного фронту. Фронтальна зона. Фронтальна хмарність. 5. перен. Який поширюється на всіх, охоплює всіх; загальний. Фронтальне опитування . Фронтальна перевірка. ФРОНТИСПІС, а, ч. 1. архіт. Головний фасад споруди, а також деталі, при¬ краси на цій споруді. 2. Малюнок або портрет на початку книги, поруч з титульною сторінкою або на верхній частині сторінки перед текстом. Фронтиспісний, а, е. ФРОНТИТ, у, ч. Запалення слизової оболонки лобних пазух. ФРОНТбН, у, ч., архіт. Верхня части¬ на фасаду будинку, портика, коло¬ нади і т. ін., що становить трикутну площину, обмежену з боків двосхи¬ лим дахом, обрамлену біля основи карнизом. Навіс з фронтоном. Фронтонний, а, е. ФРОНТ-бФІС, у, ч. У банках, агент¬ ствах і т. ін. — відділення, що безпо¬ середньо спілкується з клієнтами. ФРОТЙ, невідм ., ж. Махрова тканина, яку використовують для виготовлен¬ ня рушників, халатів, простирадл. ФРХ невідм ., ж. Уживається при звер¬ танні до заміжньої жінки в скан¬ динавських країнах, а також при називанні її імені та прізвища. ФРУКТИ, ів, мн. (і одн . фрукт, а, ч.). 1. їстівні плоди деяких дерев і ку¬ щових рослин. 2. перен., тільки одн., зневажл. Про людину з негативними рисами; тип; суб’єкт. Фруктовий, а, е. Фруктовий запах. Фруктовий сезон. Фруктові дерева. Фруктовий магазин. ФРУКТЙЗА, и, ж. Органічна речо¬ вина — вуглевод з групи моно¬ сахаридів, що міститься переважно в солодких плодах, медові. ФРУСТРАЦІЯ, ї, ж. Психічний процес людини, зумовлений зростанням емоційно-вольового напруження в зв’язку з виникненням конфлікту між нездоланними (чи уявлювани- ми) труднощами, що виникли на шляху досягнення мети, вирішення задачі, загрожують престижу даної персони, її людській гідності. ФТИЗІАТРІЯ, ї, ж. Розділ медицини, що вивчає туберкульоз легенів і методи його лікування та профі¬ лактики. Фтизіатр, а, ч. Фтизіатрйчний, а, е. ФТОР, у, ч. Хімічний елемент — газ блідо-жовтого кольору з різким за¬ пахом; токсичний, руйнівно діє на велику кількість речовин. Фтористий, а, е. Фтористий натрій. Фторовий, а, е. ФТОРОПЛАСТ, у, ч. Полімер нена- сичених органічних сполук, що містить фтор. Фторопластовий, а, е. ФУГА, и, ж. Форма поліфонічного твору, заснована на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гар¬ монійним планом. ФУГАС, у, ч. 1. Заряд вибухівки у водо¬ непроникній оболонці, який звичай¬ но закладають у ґрунт або занурю¬ ють у воду, щоб вибухом заподіяти ворогові втрат у живій силі й техніці; руйнівна сила зумовлюється дією вибухової хвилі. 2. розм. Розривний снаряд, що використовується пере¬ важно для руйнування укріплень. Фугасний, а, е. 1. Фугасний вогонь. 2. Який діє вибуховою хвилею, га¬ зами, що утворюються при розриві (на відміну від ударної чи запальної дії). ФУ ГАТО, невідм ., с. Епізод у музично¬ му творі, побудований у стилі фуги; частина сонати або симфонії, інко¬ ли — самостійна п’єса. ФУГЕТА, и, ж. Невелика фуга. ФУД-ЦЕНТР, у, ч. Місце, де зосере¬ джено кілька пунктів харчування. ФУЕТЕ, невідм., с. У балеті — фігура в жіночому танці, що полягає в по¬ вороті на пальцях однієї ноги при одночасному круговому обертанні в повітрі другої. ФУЖЕР, а, ч. Великий келих на ви¬ сокій ніжці, що використовується звичайно для шипучих вин і про¬ холодних напоїв. Фужерний, а, е. ФУЗАРІУМ, у, ч., біол. Рід вищих гри¬ бів (сапрофітів і паразитів), багато видів якого викликають захворю¬ вання рослин і тварин. ФУКС, а, ч. У більярдній грі — ви¬ падково влучений удар. заст.щ розм. Випадковість, несподіванка. ФУКСИН, у, ч., хім. Яскраво -червона анілінова фарба, названа так за схо¬ жість із забарвленням квіток фуксії; використовується у виробництві складних кислотних барвників. ФУКСІЯ, ї, ж. Кущова або деревна рос¬ лина родини онагрових з висячими червоними, фіолетовими або синіми квітами. ФУКУС, а, ч. Дрібна бура морська водорість, яка використовується в сільському господарстві як добриво або на корм худобі. Фукусовий, а, е. ФУЛЬГУРИТ, у, ч., геол. Тонка зви¬ виста склоподібна трубка, яка утво¬ рюється в пісках із сплавлених від удару блискавки піщинок. ФУЛЯР, у, ч. 1. Легка м’яка шовкова тканина з полотняним переплетін¬ ням. 2. заст. Головна, шийна або носова хустка з такої тканини. Фуляровий, а, е. Фулярове плетіння . Фулярова хустка. ФУМІГАНТ, у, ч. Хімічна речовина, пара або газ якої знищує шкідливих комах, діючи на них через дихальні органи і поверхневий покрив. ФУМІГАЦІЯ, ї, ж., с.гЛ. Обкурювання. 2. мед. Вплив за допомогою сухого диму на рани та виразкові поверхні з лікувальною метою. Фумігатор, а, ч. 1. Машина для бо ротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур спо¬ собом фумігації. 2. Прилад для від¬ лякування комарів, який вмикають у електромережу. ФУНГІЦИД, у, ч. Хімічна отруйна речовина, що застосовується для боротьби з грибковими, бактері¬ альними, вірусними хворобами рослин та грибами — руйнівниками дерев’яних споруд. ФУНДАМЕНТ, у, ч. 1. Основа, зви¬ чайно підземна або підводна, з каменю, бетону і т. ін., на якій встановлюють будинки, конструк¬ ції, машини тощо. 2. перен. Голов¬ не, істотне, що лежить в основі чого-небудь, на чому ґрунтується, будується щось; база, підвалина. Науковий фундамент статті. Ма¬ теріальний фундамент родини. Фундаментний, а, е. Фундаментна осно¬ ва (у 1 знач.). ФУНДАМЕНТАЛІЗМ, у, н. 1. Суспіль- ні, ідеологічні або релігійні рухи, що проголошують дотримання вихідних принципів, цінностей певних учень, 584 фуіідаменталісти — футерувальний Ф доктрин. 2. рел. Релігійні напрями, які проголошують незмінність канонічної догматики, вимагають дотримання ортодоксії. Фундаменталїсти, ів., мн. (одн. фунда- менталіст, а, ч.). Прибічники фун- даменталізму; релігійні догмати¬ ки, що відстоюють збереження й суворе дотримання законів свого віровчення. ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ, а, е. 1. Міц¬ ний, великий, зроблений на трива¬ лий час. Фундаментальна споруда. 2. розм. Значний за величиною, обсягом. Фундаментальна вечеря. Фундаментальне прибирання кімна¬ ти. 3. перен. Який є головним, осно¬ вним. Фундаментальний каталог. Фундаментальні науки. Фундаментальність, ності, ж. Фундаментально. Підходити до справи фундаментально. ФУНДЙРУВАТИ, ую, уєш. 1. Заснову¬ вати. Фундирувати проект. 2. екон., фін. Перетворювати короткострокові державні позики на довгострокові. 3. Робити міцним, стійким; закріп¬ лювати, зміцнювати. Фундйруваний, а, е. 1. Фундирувані по¬ зики (у 2 знач.). 2. Фупдируваний дохід (у 3 знач.). ФУНДУК, а, ч. 1. Кутова або деревна рослина роду ліщини, що росте на півдні. 2. їстівний плід такої рос¬ лини; горіх. Фундуковий, а, е. ФУНІКУЛЙР, а, ч. Залізниця з канат¬ ною тягою для перевезення пасажи¬ рів на крутих підйомах і спусках. Фунікулерний, а, е. Фунікулерний трам¬ вай. ФУНКІЯ, ї, ж. Декоративна трав’яниста рослина родини лілейних з краси¬ вим великим листям, яке не втрачає зеленого кольору протягом літа. ФУНКЦІОНАЛ, а, ч., мат. Правило, за яким кожній функції з якогось класу функцій ставиться у відповідь дійсне, або комплексне, число. ФУНКЦІОНАЛІЗМ, у, ч. Напрям в архітектурі 10— 20-х рр. XX ст., для якого характерне підпорядкування архітектурних форм їхньому прак¬ тичному призначенню (функції) і нехтування національною своєрід¬ ністю. Функціонал, а, ч. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ, а, е. 1. Пов’яза¬ ний з виконанням певної функції (у 1, 2 знач.), залежний від діяльності, призначення, а не від структури, будови. Функціональне призначення. 2. Пов’язаний з функцією, функція¬ ми (у 3 знач.), з виявом життєді¬ яльності організму, тканин, клітин, залежний від їх специфічної ді¬ яльності. Функціональні зрушення в центральній нервовій системі. 3. Що стос, функції (у 4 знач.). Функціо¬ нальний аналіз. ФУНКЦІОНЕР, а, ч. 1. Службовець якої-небудь установи, підприємства. 2. Партійний або профспілковий діяч, що виконує певні функції. Функціонера, и, ж. ФУНКЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Робота кого-, чого-небудь, обов’язок, коло діяльності когось, чогось. Службові функції . 2. книжн. Явище, яке зале¬ жить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відпо¬ відно до його змін. 3. фізіол. Специ¬ фічна діяльність організму людини, тварин, рослин, їхніх органів, тка¬ нин і клітин. 4. мат. Величина, яка змінюється зі зміною незалежної змінної величини (аргумента). Лі¬ нійна функція. Алгебраїчна функція. Логарифмічна функція. 5. лінгв. Зна¬ чення якої-небудь мовної одиниці, її роль у системі мови, що визна¬ чається співвідношенням з іншими одиницями. Функціонування, я, с. Функціонувати, ую, уєш. Виконувати свої функції; бути в дії, діяти, пра¬ цювати. ФУРАЖ, у, ч. Сухі корми (сіно, соло¬ ма), овес, ячмінь, картопля і т. ін. для свійських тварин і птиці. Фуражир, а, ч. 1. Той, хто займається заготівлею, зберіганням та ви¬ даванням фуражу. 2. Навішувана на трактор сільськогосподарська машина для подрібнення соломи зі скирт, силосу з буртів, завантажен¬ ня подрібненої маси у транспортні засоби та перевезення їх до місця споживання. Фуражний, а, е. Фуражне зерно. Фуражування, я, с. Фуражувати, ую, уєш. Добувати фу¬ раж. ФУРІЯ, ї, ж. 1. У давньоримській мі¬ фології — кожна з трьох богинь пом¬ сти. 2. перен. Про лиху, сварливу або розлючену жінку. 3. Дуже отруйна змія, схожа на вужа, що розповсю¬ джена в Австралії. ФУРКАЦІЯ, ї, ж. Побудова навчаль¬ ного плану старших класів середньої загальноосвітньої школи за ухилами (гуманітарний, фізико-математич- ний тощо). ФУРНІТУРА, и, ж. Допоміжний, підсобний матеріал у деяких видах виробництва. Меблева фурнітура. Годинникова фурнітура. Фурнітурний, а, е. Фурнітурні вироби. ФУРбР, у, ч. Гучний публічний успіх, який викликає палке схвалення. ФУРУНКУЛ, а, ч. Гостре гнійне запа¬ лення волосяного мішечка, сальної залози та навколишньої кліткови¬ ни; чиряк. Фурункульоз, у, ч. Захворювання, що виявляється в утворенні численних фурункулів на різних ділянках тіла одночасно або один за одним. Фурункульозний, а, е. Фурункульозний хворий. ФУРФУРбЛ, у, ч. Безбарвна рі¬ дина з приємним запахом, що добувається з відходів сільського господарства (висівок, качанів кукурудзи, соняшникової лузги і т. ін.) і є цінною сировиною для виготовлення каучуку, пластмаси, барвників, лаків тощо. Фурфурольний, а, е. Фурфурольні смоли. ФУРІІІЕТ, у, ч. Закуска, приймання їжі стоячи. Організувати фуршет. ФУСТ, а, «/., архіт. Стовбур, стрижень колони. ФУТ, а, ч. 1. Стара російська міра довжини, що становила близько 30,48 см і застосовувалася з XVIII ст. до запровадження метричної сис¬ теми мір. 2. Міра довжини, що дорівнює 30,48 см, в країнах з ан¬ глійською системою мір (Англія, США), а також міра різної довжини в деяких інших країнах (Австрії, Нідерландах, Парагваї тощо). ФУТБЙЛ, у, ч. Спортивна гра, у якій гравці кожної з двох команд, б’ючи м’яч ногами, головою або тулубом, намагаються провести його у ворота суперника якомога більше разів. Футболіст, а, ч. Футбольний, а, е. Футбольна команда. Футбольний клуб. ФУТЙР, а, ч. Цегляна або інша виклад¬ ка, що захищає від впливу темпера¬ тури або інших хімічних середовищ внутрішні поверхні металургійних печей. ФУТЕРУВАТИ, ую, уєш. Облицьо¬ вувати внутрішні поверхні мета¬ лургійних печей і агрегатів, топок, трубопроводів тощо вогнетривкими, кислототривкими або теплоізоля¬ ційними матеріалами для захисту від дії температури або агресивних хімічних середовищ. Футерувати піч. Футербваний, а, е. Футерувальний, а, е. Футерувальний бетон. Футерувальні плити. 585 ф _ футерувальних, а, ч. Той, хто здійснює футерування. Футерування, я, с. ФУТЗАЛ, у, ч. Вид спорту — футбол у паркетному залі для чоловічих та жіночих команд скороченого складу. ФУТИНГ, а, ч. Оздоровчо-зміцнюваль¬ на або тренувальна ходьба у швидко¬ му темпі. ФУТЛЙР, а, ч. 1. Коробка, ящик або чохол, куди кладуть певну річ для зберігання, захисту її від пошко¬ дження, запилення тощо. Футляр для окулярів. 2. техн. Оболонка, накриття і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їх частин; кожух. Пічний футляр. Футлярний, а, е. футерувальник — фяба ФУТУРИЗМ, у, ч. Художній напрямок на початку XX ст., який розвивав культ індивідуалізму, відки даючи загальноприйняті класичні норми у мистецтві. Футурйст, а, ч. Футуристичний, а, е. Футуристичні вірші. Футуристка, и, ж. Футурйстський, а, е. Футуристське угруповання. Футуристські смаки. ФУТУРОЛОГІЯ, ї, ж. Галузь наукових досліджень, що охоплює перспекти¬ ви соціальних процесів; наукове прогнозування майбутнього; про¬ гностика. Футуролог, а, ч. ФУТШТОК, а, «/., спец. Рейка або жер¬ дина з поділками, якою вимірюють рівень води в морі, озері, річці. ФЮЗЕЛЙЖ, у, ч. Корпус літаків, вер¬ тольотів, планерів, який служить для поєднання всіх їх частин та для розміщення екіпажу, пасажирів, вантажів. Фюзеляжний, а, е. Фюзеляжна модель. ФЮРЕР, а, ч. 1. 'У фашистській Ні¬ меччині так називали диктатора Гітлера. 2. У фашистських організа¬ ціях — вождь. Ф’ІОЧЕРС, у, «/., екон. Вид угоди на фондовій біржі, що проводиться на ще не виготовлений товар. Ф’ючерсний, а, е. Ф'ючерсний кон¬ тракт. Ф’ючерсний ринок. Ф’ючерс- на біржа. ФЙБА, и, ж. Жанр італійського театру і драматургії з казковим сюжетом, який спрямований проти побутової комедії. X ХАБАНЙРА, и, ж . Кубинський народ¬ ний танець, що поширився в Іспанії; музичний розмір — 2/4; музика до цього танцю; музичний твір у ритмі цього танцю. ХАБІТАТ, а, ч. Центр ООН з проблем населених пунктів. ХАВБЙК, а, *., спорт. У футболі й хокеї — півзахисник, гравець серед¬ ньої лінії у футбольній і хокейній (з м’ячем) командах. ХАВТАЙМ, у, ч. Половина гри. Перший хавтайм футбольного матчу. ХАДЖ, у, ч. Ходіння на прощу до Мекки і Медини, що вважається у мусульман подвигом благочестя. ХАДЖЇ, невідм ., ч. Почесний титул мусульманина, який здійснив хадж до Мекки. ХАДЙС, а, ч. Переказ про вислови та вчинки Мухаммеда. ХАЗАН, а, ч. У синагозі — служитель, який читає наспівно молитви під час синагогального богослужіння. ХАЗМОГАМІЯ, ХАСМОГАМІЯ, і, ж. Запилення, яке відбувається у квіт¬ ках з оцвітиною, що розкривається під час цвітіння. ХАЙВЕЙ, ю, ч. Велика автомобільна дорога, шосе, автомагістраль; швид¬ кісна автострада з однобічним рухом (зрозділювальними смугами). ХАЙДЖЙКЕР, а, ч. Крадій літаків, по¬ вітряний пірат. ХАЙДЖЙКІНГ, а, ч. Викрадення літа¬ ка, повітряне піратство. ХАЙ-ЙНД, невідм ., ч. Аудіо- та відео- апаратура найвищої якості, яка за¬ безпечує звучання, що не поступа¬ ється оригіналу, і яка створює повну ілюзію присутності на концерті. ХАЙ-ПЙЧЕС, у, с. Купівля на викуп, за допомогою якої купована річ перехо¬ дить у власність тільки після повної оплати її вартості. ХАЙПбНІКА, и, ж. Технологія ви¬ рощування овочів на основі гідро¬ поніки. ХАЙРИНГ, а, ч. Середньотермінова оренда машин, обладнання, тран¬ спортних засобів тощо. ХАЙ-СКУТ, невідм ., ж. 1. Середня (9—12 кл.) американська загально¬ освітня, часто державна, школа, що дає також певні професійні на¬ вички. 2. Старша середня школа (10-12 кл.). ХАЙ-ТЙК, а, ч. 1. Найновіша техніка та технології. 2. Напрям в архітектурі останньої третини XX сТ., який оста¬ точно освоює інноваційні розробки передових галузей науки і техніки, розвиває традиції конструктивізму. 3. Стиль моди, дизайну, скульптури, що використовує нетрадиційні мате¬ ріали, компоненти, кольори, деталі. ХАЙ-ФЇ, невідм ., с. Висока якість зву¬ чання в радіо- та звукозаписувальній апаратурі; високий ступінь відповід¬ ності оригіналу звучання. ХАКАН, а, ч., іст. Титул, яким іноді на Сході величали деяких київських князів. ХАКЕР, а, ч. 1. Програмувальник найвищої кваліфікації, який може писати програми без попереднього розробляння детальних специфі¬ кацій і оперативно вносити по¬ правки у чинні програми, зокрема безпосередньо в машинні коди. 2. Інформаційний злодій, який про¬ никає в чужі комп’ютерні інфор¬ маційні системи, щоб заволодіти інформацією, ввести в них дані, що порушують правильне функціону¬ вання системи. Хакерство, а, с. ХАКІ. 1. незм. Сірувато-зелений з ко¬ ричневим відтінком. Мундир кольору хакі. 2. невідм ., с. Тканина або одяг такого кольору (переважно у вій¬ ськових). ХАКЇМ, а, ч. 1. Правитель округу у кра¬ їнах Близького та Середнього Сходу. 2. Мудрець, третейський суддя, ар¬ бітр, посередник в країнах Близького та Середнього Сходу. 3. Титул ліка¬ ря у турків. ХАЛА, и, ж. Плетена булка видовженої форми. ХАЛАНГҐГ, у, ч. Запалення жовчних проток внаслідок проникнення в них інфекції з жовчного міхура, кишковика, кровоносних судин або лімфатичних залоз; ангіохо- літ. ХАЛВА, й, ж. 1. Кондитерський виріб у вигляді густої маси, ви¬ готовленої з протертого (переваж¬ но соняшникового) насіння або потовчених горіхів з карамеллю. 2. Різновид східних ласощів — су¬ міш перемелених горіхів, борошна та цукру. Халвовий, а, е. ХАЛДЕЇ, їв, мн. ( одн . халдей, я, ч.\ халдейка, и, ж.). 1. Семітське плем’я, яке наприкінці II тисячоліття до н. е. заселяло узбережжя Персидської за¬ токи. 2. Виряджені у східний одяг персонажі із старовинних релігійних обрядових вистав. Халдейський, а, е. Халдейська мова. ХАЛЗАН, а, ч. Старий орел-беркут з темною основою хвоста. ХАЛІ-ГАЛІ, невідм ., с. Груповий танок американо-канадського походження, що має численні варіанти компози¬ цій; музичний розмір — 4/4; музика до цього танцю. ХАЛІФ, а, ч. У ряді мусульманських країн — титул верховного правите¬ ля, який поєднував духовну і світську владу, а також особа, що мала цей титул; каліф. ХАЛІФАТ, ХАЛІФАТ, у, ч. 1. Система державного ладу з теократичною владою у мусульманських країнах. 2. Держава на чолі з халіфом, що утворилася внаслідок арабських за¬ воювань. Халіфство, а, с. Владарювання халіфа. Халіфський, а, е. ХАЛКОГРАФІЯ, ї, ж., спец. Мистецтво гравірування на міді. ХАЛЦЕДОН, у, ч. Напівкоштовний мінерал, різновид кварцу. Халцедоновий, а, е. Халцедонові по¬ клади. ХАЛЬКОЗИН, у, ч. Мінерал класу сульфідів, свинцево-сірого кольо¬ ру з металевим блиском; мідна руда. ХАЛЬКОПІРИТ, у, ч. Мінерал з класу сульфідів (сульфід міді та заліза), що має колір латуні; мідний колчедан. ХАМАДА, ГАМАДА, и, ж. Тип кам’янистої пустелі (головним чи¬ ном у Сахарі). 587 хамам — Харбн X _ ХАМАМ, у, ч. Турецька лазня з басей¬ ном у центрі та послідовним рядом холодних та теплих приміщень і парилень з підігрівом підлоги. ХАМАС, у, ч. Ісламський рух опору; мусульманська фундаменталістська організація, що виступає за не¬ примиренну боротьбу з ізраїль¬ тянами. ХАМЕЛЕЙН, а, ч. 1. Різновид великої ящірки, яка має здатність змінювати своє забарвлення під впливом зов¬ нішніх причин. 2. перен ., розм. Без¬ принципна людина, яка залежно від обставин часто змінює свої погляди, думки, уподобання. 3. астр. Сузір’я Південної півкулі неба. 4. Про скло, лінзи для окулярів, здатні міняти свій колір залежно від освітлення, а також окуляри (хамелеони) з такими лінзами. Хамелеонівський, а, е. Хамелеонство, а, с. Вдача, поведінка хамелеона (у 2 знач.). Хамелеонський, а, е. Хамелеонська по¬ ведінка. ХАМЕРЙПС, а, ч. Кущ або дерево ро¬ дини пальмових. ХАМСЙН, у, ч. Сильний гарячий аф¬ риканський вітер. ХАН, а, ч. 1. Титул монарха, правителя в багатьох країнах Сходу в Середні віки, а також особа, що мала цей титул. Татарський хан. 2. Родовий дворянський титул у деяких країнах Сходу, а також особа, що має цей титул. Ханство, а, с. 1. Титул і права хана. 2. Країна, керована ханом. Ханський, а, е. Ханський палац. ХАНАТЛАС, у, ч. Шовкова тканина вищого ґатунку з національним узбецьким малюнком. ХАНУКА, и, ж. Єврейське свято, що його відзначають взимку на честь поновлення відправи в Єрусалим¬ ському храмі. ХАО, невідм ., ж. Розмінна монета В’єтнаму, що дорівнює 1/10 донга. ХАОРЇЗ, а, ч. Людина, яка знає на¬ пам’ять Коран. ХАОС, ХАЙС, у, ч. 1. У старогрецькій міфології — безмежний світовий простір, що являв собою суміш усіх стихій. 2. перен. Цілковите безлад¬ дя; розгардіяш, гармидер. Суціль¬ ний хаос ; безладне скупчення, су¬ міш чого-небудь. 3. Нагромадження каміння, уламків гірських порід і т. ін. Хаотичний, а, е. Хаотична система. Хаотичність, ності, ж. Хаотичність руху. Хаотично. Рухатися хаотично. ХАРАДЖ, у, ч. Земельний податок у країнах Близького та Середнього Сходу, що його стягували за законом шаріату з усього податного населення (з VII ст.). ХАРАДЖІ, невідм ., ч. Збирач податків у Туреччині. ХАРАКЇРІ, невідм ., с. Вид самогубства (розпорювання живота), прийнятий у японських самураїв. ХАРАКТЕР, у, ч. 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. Рівний (сталий) характер. Чоловічий (жіно¬ чий) характер. Сильний характер. М'який характер. Вольовий характер. 2. Твердість, сила волі, наполег¬ ливість у досягненні чого-небудь. Людина з характером. 3. Сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета, фізичного або психічного явища, його типові риси. Характер берегів Чорного моря. Національний характер . Характер захворювання. Характер місцевості. 4. Художній образ у літературі, сце¬ нічному мистецтві, в якому втілені типові риси якої-небудь групи людей; тип. Типовий характер. 5. перев. мн.у мат. Функції, які застосовуються в теорії чисел і теорії груп. Теорія характерів. Характеристичний, а, е. Характеристичність, ності, ж. Характерний, а, е. 1. Про танець — властивий певному народу, часу. 2. Відзначений яскраво вираженою соціальною, побутовою своєрідністю. Характерна роль. Характерний актор. 3. розм. Упертий, з важким гонорис¬ тим характером. Характерний, а, е. 1. Такий, що має різ¬ ко виражені особливості, риси. Ха¬ рактерне обличчя. 2. Властивий пев¬ ній особі, предмету, явищу або ряду осіб, предметів, явищ; притаманний багатьом; типовий. Характерне яви¬ ще. Характерний акцент. Характерний запах. Характерний злам. Характерність, ності, ж. Характерно. Характерологічний, а, е. Характероло¬ гічні прикмети. Характерологія, ї, ж. Вчення про ха¬ рактер людини, його природу, фор¬ мування та розвиток. ХАРАКТЕРИСТИКА, и, ж. 1. Опис, визначення істотних, характерних особливостей, ознак кого-, чого- небудь. 2. Офіційний документ, у якому міститься відгук, висновок про чию-небудь трудову й громад¬ ську діяльність. 3. мат. Ціла час¬ тина десяткового логарифма. 4. спец. Графічне зображення властивостей чого-небудь за допомогою кривої; який-небудь основний графічний показник чогось. Характеризований, а, е. Характеризування,' я, с. Характеризувати, ую, уєш. 1. Описувати, визначати якісь риси, особливості кого-, чого-небудь. 2. Становити якісь риси, особливості кого-, чого- небудь. ХАРД, а, «/., розм. Те саме, що вінчес¬ тер. ХАРД-БбП, у, ч. Джазовий стиль, що характеризується грубуватим коло¬ ритом, емоційною імпульсивністю та посиленням елементів блюзу. ХАРДВЙР, а, ч. 1. Конструктивна, матеріальна частина комп’ютера, на противагу комп’ютерній програмі — софтверу. 2. Матеріальні та фінан¬ сові витрати, інвестиції, капітал, на противагу організаційно-технічній, конструкторській думці. ХАРД-РОК, у, ч. Важкий рок. ХАРДТОП, а, ч. Закритий кузов легко¬ вого автомобіля без бокових стійок з жорстким дахом. ХАРИБДА, и, ж. Харибда і Сцилла — в давньогрецькій міфології — два чу¬ довиська, що жили по обидва боки вузької морської протоки і губили моряків. ХАРИЗМА, и, ж. 1. За християнською теологією, надприродний дар, яким Христос наділяв вірного; винят¬ кова обдарованість (про святих). 2. Високий авторитет, який базу¬ ється на вмінні підкоряти інших своїй волі. Харизматйчний, а, е. Харизматичний лідер . ХАРИТАТЙВНИЙ, а, е. Добродійний, доброчинний. Харитативна діяль¬ ність. ХАРЙТИ, рйт, мн. У давньогрецькій міфології — богині краси й радості, у римлян — грації. ХАРІЄНТИЗМ. а, ч. Тонка іронія, ви¬ словлення чого-небудь неприємного в приємних зворотах мови. ХАРЇРІ, невідм ., ч. Турецький папір, вироблений із шовку. ХАРІУС, а, ч. Цінна прісноводна риба родини харіусових ряду лососепо- дібних. Харіусовий, а, е. ХАРОВІ, их, мн. Клас зелених водо¬ ростей, поширених у прісних і со¬ лонуватих водах. ХАРбН, а, ч. 1. У давньогрецькій мі¬ фології — човняр, що переправляв душі померлих через річку в підзем- 588 хартія — хемотропізм х йому царстві мертвих, отримуючи за це монету, яка була покладена у рот померлого. 2. У сучасній літера¬ турній мові Харон — символ смерті, зрідка — просто перевізник. ХАРТІЯ, ї, ж. 1. Стародавній рукопис, а також матеріал (папірус або пер¬ гамент), на якому він написаний. 2. У Середні віки — документ, що засвідчував які-небудь права або привілеї. 3. Назва деяких документів, декларацій суспільно-політичного значення. Хартія поріднених міст. Європейська хартія про місцеве само¬ врядування. Хартія українських міст. Хартист, а, ч. Хартійний, а, е. ХАРТЛАНД, у, н.у геопол. Територіальне ядро країни або групи країн, що до¬ мінує над її сільськогосподарськими і промисловими ареалами. ХАРТЛІ, невідм.у ч. Одиниця кількості інформації або ентропії, у визна¬ ченні якої використовують десяткові логарифми. ХАРТУЛЙРІЯ, ї, ж. 1. Збірник доку¬ ментів, копій грамот, листів тощо. 2. Церковний архів. ХАРЧО, невідм.у с., кул. Кавказька стра¬ ва — суп з баранини. ХАСИ, невідм.у мн. У Китаї, Японії, країнах Південно-Східної Азії — па¬ лички для приймання їжі, що за¬ мінюють виделку. ХАСИДЙЗМ, у, ч. Релігійно-містична течія в юдаїзмі, що виникла в Укра¬ їні серед єврейської бідноти. Хасйд, а, ч. Хасидський, а, е. ХАСКІ, невідм. Місцева порода мис¬ ливських та запряжних собак, що їх розводять у Сибіру, Гренландії, на Алясці та в Північній Канаді. ХАСМОГАМІЯ, див. хазмогамія. ХАТЙБ, а, ч. У мусульман — проповід¬ ник, духовна особа. ХАТИШЕРЙФ, у, ч. Султанський указ, підписаний турецьким султа¬ ном; стосувався особливо важливих постанов та призначень (зокрема, кримських ханів). ХАТХА-ЙОГА, и, ж. Система вправ, спрямована на досягнення доскона¬ лої фізичної форми. ХАУЗ, у, ч. У країнах Близького та Середнього Сходу — прямокутна невелика штучна водойма для пит¬ ної води при мечетях, на міських майданах, у садках. ХАУСХОЛД, у, ч. Особа або сукупність осіб, які мешкають в одному житлі та ведуть спільне господарство (мають спільні витрати на утримання, жит¬ ла, харчування тощо). ХАФІЗ, а, ч. Народний співак та опо¬ відач у таджиків та афганців. ХАЧАПУРІ, невідм.у ч.у кул. Націо¬ нальна кавказька страва — пиріг із начинкою з сиру. ХАЧБОТ, а, ч. Невелике вітрильне ван¬ тажне судно з люками і палубою, яку в разі потреби можна розбирати. ХАІЇІЙШ, а, ч. Те саме, що гашиш. ХАШІ, невідм.у ч.у кул. Грузинська на¬ ціональна страва — гострий суп (з прянощами і цибулею). ХВАНЧКАРА, й, ж. Легке, сухе ви¬ ноградне вино, що його виробляють на Кавказі. ХЕВЕЯ, ї, ж. Рослина, з якої добу¬ вають каучук; росте в тропічних країнах. ХЕВІ, невідм.у ч. Прийом створення відчуття «важкості» у слухача, який застосовують у важкому ритм-енд- блюзі. ХЙВІ-МЙТАЛ, у, ч. Одне з відгалужень хард-року, яке набуло значного по¬ ширення на початку 1980-х років. ХЕДЕР1, а, ч.у с. г. Робоча частина зернових комбайнів, що складаєть¬ ся з різального апарата, мотовила й транспортера. Хедерний1, а, е. Хедерний механізм. ХЕДЕР2, у, ч. Єврейська релігійна по¬ чаткова школа для хлопчиків. Хедерний2, а, е. Хедерне навчання. Хедерник, а, ч. Той, хто навчається у хедері. ХЕДЖ, у, ч. Продаж або купівля конт¬ ракту на ще не вироблений товар з метою страхування від можливих фінансових втрат. Хеджування, я, с., фін. Страхування учасників комерційної угоди від втрат, пов’язаних з можливою зміною цін за час її реалізації. ХЕДЙВ, а, ч. Титул єгипетського дер¬ жавця, володаря у 1867—1914 рр. ХЕДЛАЙНЕР, а, ч. Фотонабірна маши¬ на з ручною установкою шрифтових шаблонів і фотоматеріалу. ХЕЙПЛАСТИКА, и, ж., мед. Штучне оперативне відновлення губів. ХЕЙРОЛОГІЯ, ї, ж. Мовлення за допомогою жестів, міміки у глу¬ хонімих. ХЕК, а, ч. Морська хижа риба родини тріскових, що має промислове зна¬ чення; мерлуза. ХЙЛЛОУЇН, а, ч. В англомовних країнах — одне з найбільш по¬ пулярних щорічних свят (31 жовт¬ ня), символами якого є відьма на мітлі та видлубаний гарбуз з прорізаними очима та ротом, усередині якого встановлюється запалена свічка. ХЕМІ..., ХЕМО... Перша частина складних слів, що відповідає за значенням словам «хімія», «хі¬ мічний». ХЕМІЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ, і, ж., фіг Світіння тіл, що виникає при екзо¬ термічних хімічних реакціях. Хемілюмінесцентний, а, е. ХЕМГГЙПІЯ, ї, ж. Хімічний спосіб рельєфного гравірування на цинку або міді. ХЕМО, див. хемі... ХЕМОГЕННИЙ, а, е. Пов’язаний з хімічними реакціями. Хемогенні від¬ клади (нашарування). ХЕМОМЕТРИКА, и, ж. Наукова галузь на стику прикладної мате¬ матики й експериментальної хімії, в якій математичні та статистичні методи використовуються для роз¬ криття інтеграції, отриманої під час вимірювання в хімічних екс¬ периментах. ХЕМОРЕЦЕПТОР, а, ч. Спеціалізо¬ вана чутлива клітина або клітинна структура, що має властивості хе- морецепції. ХЕМОРЕЦЕПЦІЯ, ї, ж. Здатність органів, тканин і клітин організмів реагувати на специфічні хімічні речовини. ХЕМОСЕЛЕКТЙВНІСТЬ, ності, ж. Здатність хімічного реагенту вза¬ ємодіяти переважно з якоюсь од¬ нією з-поміж двох чи більше різних функційних груп. ХЕМОСЙНТЕЗ, у, ч.у спец. Процес утворення деякими бактеріями органічних речовин з вуглекислого газу та інших неорганічних речовин за рахунок хімічної енергії. ХЕМОСОРБЦІЯ, ї, ж. Різновид сорб¬ ції, за якої частинки вбирача і вбира ної речовини хімічно взаємодіють. Хемосорбований, а, е. ХЕМОТАКСИС, у, ч.у спец. Вид реакції, за якої відбувається рух організмів (переважно одноклітинних) і пере¬ міщення вільних клітин під впливом хімічних подразнень. ХЕМОТЕРАПІЯ, ї, ж. Те саме, що хіміотерапія. ХЕМОТРОН, а, ч. Електрохімічний перетворювач, дія якого ґрунту¬ ється на явищах, що супрово¬ джують проходження струму крізь рідину. ХЕМОТРОНІКА, и, ж. Галузь науки і техніки, що вивчає принципи побудови і способи використання хемотронів. ХЕМОТРОПІЗМ , у, ч.у спец. Зміна напряму росту органів рослин під впливом хімічних речовин. 589 X хенд — хінони ХЕНД, а, ч. Одиниця довжини в анг¬ лійській системі мір. ХЙНДЛЕР, а, ч . Фахівець з демон¬ стрування собак на виставках і змаганнях. ХЙНДЛІНГ, у, ч. Мистецтво показу со¬ бак на виставках собак, змаганнях. ХЙПІ-ЕНД, у, ч. Щасливий кінець. ХЙПЕНІНГ, у, ч. Імпровізована теат¬ ралізована вистава, дії якої роз¬ гортаються не тільки на сцені, а й на вулиці з активною участю в ній глядачів. ХЙРЕМ, а, ч. Прокляття, відлучення. ХЕРЕС, у, ч. Сорт міцного виноград¬ ного вина. Хересний, Хересовий, а, е. ХЕРЇФ, а, ч. Турецька монета. ХЕРУВИМ, а, ч. 1. У біблійній сим¬ воліці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. 2. перев. мн . Церковна пісня, яка починається цим словом. Херувимський, а, е. Херувимський голос. Херувимська пісня. Херувимчик, а, ч. Двокрилий херувим¬ чик. ХЕСБОЛАХ, у, ч. Релігійно-політична екстремістська організація мусуль¬ манських фундаменталістів у ряді країн Близького Сходу, що об’єднує головним чином шиїтів. ХЕТ-ТРЙК, а, ч. 1. Три голи, заби¬ ті одним гравцем в одному матчі (у футболі, хокеї і т. ін.). 2. Три перемоги одного спортсмена або однієї команди у спортивних змаганнях. ХЕТЧБЕК, а, ч. 1. Задня частина авто¬ мобіля з дверцями, що відкривають¬ ся вгору. 2. Автомобіль, в якому задні двер>і відкриваються вгору.

ХИМЕРА, и, ж. 1. У давньогрецькій
міфології — страховище з головою
лева, тулубом кози й хвостом дра¬
кона, з пащі якого вивергається
полум’я; потвора, страховисько.
2. перен. Дивовижна фантазія, не¬
здійсненна мрія, витвір уяви; при¬
мара, омана, дивацтво. 3. Морська
риба підкласу суцільноголових,
жир печінки якої використо¬
вують як лікарський препарат.
4. Опудало. 5. біол. Організм, що
складається з генетично неодно¬
рідних тканин.

Химеристий, а, е. Химеристі витівки.

Химерити, рю, риш, розм. 1. Вигадувати.
2. Вередувати.

Химерний, а, е. Химерне вбрання. Хи¬
мерна архітектура. Химерна вдача.
Химерна думка.

Химерник, а, ч.г розм. Витівник.

Химерниця, і, ж ., розм. Витівниця.

Химерність, ності, ж. Химерність
вдачі.

Химерно. Діяти химерно.

Химерування, я, с.

Химерувати, ую, уєш, розм. Те саме,
що химерити.

Химеруватий, а, е, розм. Химеруватий
чоловік.

ХІАЗМ, у, ч ., ХІАЗМА, и, ж. 1. анат.
Перехрещення зорових нервів на
нижній поверхні проміжного мозку
хребетних. 2. лінгв. Вид синтаксич¬
ного паралелізму, коли члени ре¬
чення другої половини фрази мають
зворотний порядок. 3. У скульп¬
торів — хрестоподібне, симетричне
розміщення деталей фігури.

ХІАТУС, у, ч ., лінгв. Зіткнення го¬
лосних.

ХЇДЖРА, див. геджра.

ХІЛІАЗМ, у, ч. Вчення релігійної секти
в Середні віки про майбутнє тися¬
чолітнє панування Христа на землі
перед кінцем світу.

Хіліаст, а, ч. Послідовник хіліазму.

ХЇЛУС, у, ч. Рідина, що міститься в
лімфатичних судинах кишечника
тварин і людини.

ХІЛОЛбГІЯ, ї, ж. Наука про молочний
та шлунковий сік.

ХІМ… Перша частина складних слів,
що відповідає слову «хімічний».

ХІМІЗАЦІЯ, ї, ж. Широке впрова¬
дження досягнень хімії в різних
галузях народного господарства.
Хімізація землеробства.

Хімізувати, ую, уєш.

ХІМІЗМ, у, */., спец. Хімічна природа
якої-небудь речовини, певного яви¬
ща, процесу.

ХІМІКАЛІЇ, див. хімікати.

Хімікалієвий, а, е.

ХІМІКАТИ, ів, мн. ( одн . хімікат, у, ч.),
ХІМІКАЛІЇ, їв, мн. Хімічні реак¬
тиви й препарати, а також хімічні
вироби.

ХІМІО… Перша частина складних
слів, що означає: стосовно хімії або
хімічних процесів.

ХІМІОПРЕПАРАТ, у, ч. Хімічний
препарат, що використовується як
лікарський засіб.

ХІМІОТЕРАПІЯ, ї, ж ., мед. Лікуван¬
ня хвороб хімічними препаратами.
Хіміотерапія рослин.

Хіміотерапевтичний, а, е. Хіміотерапев¬
тичні речовини.

ХІМІОТРОПІЗМ, у, ч„ спец. Те саме,
що хемотропізм.

ХІМІЯ, ї, ж. 1. Наука про склад, бу¬
дову, властивості та перетворення
речовин. Аналітична хімія. Кванто¬

ва хімія. Неорганічна хімія. Органічна
хімія. Радіаційна хімія. Фізична хімія.

2. Практичне використання цієї на¬
уки, її законів у житті, виробництві,
промисловості. Хімія пластичних мас.

3. Якісний склад та хімічні реакції,
властиві чому-цебудь. Хімія крові.

Хімік, а, ч.

Хімічка, и, ж ., розм.

Хімічний, а, е. Хімічна корозія. Хіміч¬
на сполука. Хімічна реакція . Хімічна
чистка. Хімічне рівняння. Хімічний
склад. Хімічні реактиви. Хімічні фор¬
мули. Хімічний завод.

ХІМОЗИН, у, ч. Сичужний фермент,
який використовується у вироб¬
ництві сирів.

ХІМОТОЛОГІЯ, ї, ж. Наука, що ви¬
вчає властивості, якість і раціональне
використання паливних матеріалів і
мастил у техніці.

ХІМОТРОН, а, ч.у спец. Електро¬
хімічний перетворювач, принцип
дії якого ґрунтується на явищах, що
відбуваються внаслідок проходження
струму через рідину.

Хімотронний, а, е.

ХІМОТРбНІКА, и, ж. Галузь науки
й техніки, що вивчає принципи
побудови й способи використання
хімотронів.

ХЇМУС, у, ч. Вміст тонких кишок лю¬
дини і тварини, що утворюється під
впливом травних соків.

ХЇНА, и, ж ., фарм. Те саме, що хінін.

ХІНАЙНА, и, ж. Один з двох голов¬
них напрямів буддизму (разом з ма-
хаяною), його чернеча форма.

ХІНІДЙН, у, ч. Протиаритмічний лі¬
карський засіб.

ХІНІН, у, ч.у фарм. Алкалоїд кори хін¬
ного дерева — білий кристалічний
гіркий на смак порошок, що вико¬
ристовується в основному як проти¬
малярійний та жарознижувальний
засіб.

Хініновий, а, е.

Хінний, а, е. Хінна вода. Хінне мило. Хін¬
на кислота. Хінне (хінове) дерево.

Хінофіл, а, ч. Прихильник хінних (хі¬
нових) препаратів.

Хінофоб, а, ч. Той, хто побоюється
хінних (хінових) препаратів.

ХІНОЗЙЛ, а, ч. Жовтий кристалічний
порошок, вживаний для дезінфіку¬
вання рук, промивання ран, виразок
тощо.

ХІНОЛЇН, у, ч. Органічна сполука, що
використовується як розчинник для
сірки, фосфору та ін.

Хіноліновий, а, е.

Хінбни, ів, мн. (одн. хінон, у, ч.).
Органічні запашні сполуки, забарв¬
лені кристали з різким запахом, що

590

хіноновий — хлореловий

їх використовують у виробництві
барвників та в медицині.

Хіноновий, а, е.

ХІНОСФЕРА, и, ж ., спец. Шар атмо¬
сфери, всередині якого можливий
сталий баланс твердих атмосфер¬
них опадів.

ХІНТЕРЛАНД, у, ч. 1. Район, що при¬
лягає до промислового, торгового
центру, порту тощо. 2. Територія, що
прилягає до вже завойованої частини
колоніального володіння, на яку пре¬
тендує колоніальна держава.

ХІПІ, невідм., ч. і ж ., мн. 1. Учасники
молодіжного руху в ряді країн (пере¬
важно Західної Європи і Північної
Америки) у другій половині XX ст.,
які, виражаючи протест проти соці¬
альної несправедливості, проголо¬
шували гасла свободи від сім’ї,
демонстративно відмовлялися від
загальноприйнятих моральних норм.
2. Людина з екстравагантною по¬
ведінкою, підкреслено неохайно та
претензійно вдягнена.

Хіпізм, у, ч. Рух хіпі.

Хіповий, а, е. Хіпові джинси.

Хіпувати, ую, уєш. 1. Протестувати
проти способу життя суспільства,
порушуючи прийняті в ньому нор¬
ми і правила поведінки, бути хіпі.
2. Наслідувати спосіб життя, манеру
поведінки хіпі.

ХІП-ХбП, у, ч. 1. Стиль естрадної му¬
зики з динамічною танцювальною
мелодією. 2. Напрям молодіжної
субкультури, що культивує музич¬
ний стиль реп.

ХІРАГАНА, и, ж. Складові знаки япон¬
ської писемності.

ХІРАГбі^ а, ч. Прилад, що направляє
руку сліпого, коли він пише.

ХІРАГРА, и, ж. Подагра рук; уломи.

ХІРАЛЬНІСТЬ, ності, ж., спец. Не¬
сумісність об’єкта зі своїм відо¬
браженням в ідеальному пласкому
дзеркалі.

ХІРОМАНТІЯ, ї, ж. Ворожіння по
лініях на долонях рук.

Хіромант, а, ч.

Хіромантйчний, а, е. Хіромантичні
лінії.

Хіромантка, и, ж.

ХІРОГРАМАТОМАНТІЯ, і, ж. Уміння
розпізнавати характер людини за її
почерком.

ХІРОЛбГІЯ, ї, ж. 1. Ворожіння на ру¬
ках. 2. Уміння говорити пальцями.

ХІРОМЙТР, а, ч. Прилад для виміру
рук.

ХІРОНОМІЯ, ї, ж. Уміння говорити на
мигах, руками; жестикулювання.

ХІРОПЛАСТИКА, и, ж. Уміння ліпити
речі з глини, воску тощо.

ХІРбТ, у, ч. Північноамериканська
ящірка родини амфісбен з черево-
подібним тілом; задні кінцівки від¬
сутні; живе в землі.

ХІРОТЕРІЇ, ів, мн. Наземні хребетні
тварини тріасового періоду.

ХІРОТбНЇЯ, ї, ж., церк. Посвячення
духовної особи в певний сан (дия¬
кона, єпископа тощо).

Хіротонізований, а, е.

Хіротонізувати, ую, уєш. Посвячувати
духовну особу в певний сан ( дияко¬
на, єпископа тощо).

ХІРУРГІЯ, і, ж. Галузь клінічної ме¬
дицини, що вивчає захворювання,
основним методом лікування яких
є хірургічна операція.

Хірург, а, ч.

Хірургічний, а, е. Хірургічна операція.
Хірургічна палата. Хірургічний ка¬
бінет.

ХІТ, а’, ч. 1. Популярна пісня, мелодія.
2. перен. Про що-небудь, що корис¬
тується успіхом, популярністю, по¬
питом.

Хітовий, а; е, розм. Хітова пісня.

ХІТ-ПАРАД, у, ч. 1. Список най-
популярніших музичних записів
(звичайно пісень) і виконавців, роз¬
міщених за ступенем популярності,
який визначають засоби масової ін¬
формації за допомогою опитування.
Національний хіт-парад. 2. Перелік
модних, популярних творів мистец¬
тва, моди і т. ін.

ХІТИН, у, ч. Органічна речовина,
що належить до групи вугле¬
водів; утворює зовнішній твердий
покрив членистоногих, оболонки
клітин грибів, деяких водоростей
і бактерій.

Хітйнний, а, е.

Хітйновий, а, е.

ХІТЙН, а, ч. 1. Чоловічий і жіночий
лляний або вовняний одяг у старо¬
давніх греків, що нагадував сорочку
(переважно без рукавів), підпереза¬
ну поясом, з напуском. 2. У балеті —
одяг з легкої тканини і глибокими
розрізами по боках без рукавів, що
нагадує римську туніку.

ХЛАМІДОМОНАДА, и, ж. Одно¬
клітинна зелена водорість, яка при
масовому розмноженні в прісних
водоймищах викликає так зване
цвітіння води.

ХЛОР… Перша частина складних слів,
що відповідає словам «хлор», «хло¬
ристий».

ХЛОР, у, ч. Хімічний елемент, газ
жовто-зеленого забарвлення з різ¬
ким запахом.

Хлористий, а, е. Хлористий натрій.
Хлористе срібло.

Хлорний, а, е. Хлорний запах. Хлорна
кислота.

Хлорований, а, е. Хлорована вода.

Хлорувальний, а, е. Хлорувальний засіб.

Хлорування, я, с. Хлорування води.

Хлорувати, ую, уєш. 1. Вводити хлор у
молекули неорганічних та органіч¬
них сполук. 2. Обробляти, очищати
хлором (воду).

ХЛОРАЛ, у, ч., ХЛОРАЛЬ, і, ж., хім.
Безбарвна густа рідина з різким
запахом, що добувається шляхом
хлорування спирту тощо.

ХЛОРАЛГІДРАТ, у, ч., фарм. Органічна
сполука, яку використовують у меди¬
цині як заспокійливий, снодійний,
протикорчовий та знеболювальний
засіб.

Хлоралгідратний, а, е. Хлоралгідратний
препарат.

ХЛОРАЛІЗМ, у, ч., мед. Токсикоманія,
пов’язана із зловживанням хлоргі-
дратом.

ХЛОРАЛЬ, див. хлорал.

ХЛОРАМІН, у, ч. Хімічна сполука,
розчин якої використовують як де-
зінфікуючий та знебарвлювальний
засіб.

ХЛОРАНЕМЇЯ, ї, ж. Загальна назва
симптомозалізодефіцитних анемій.

ХЛОРАНІЛ, у, ч. Хімічний про¬
дукт, який отримують шляхом
хлорування фенолу або аніліну в
сірчаній кислоті і використовують
як напівпродукт у виробництві
барвників.

ХЛОРАТ, у, ч. Безбарвна кристалічна
отруйна речовина, сіль хлорнуватої
кислоти, яку застосовують у пі¬
ротехніці, виробництві сірників
тощо.

ХЛОРАТОР, а, ч. Апарат для дозування
активного хлору, що вводиться у воду
для її знезаражування.

Хлораторний, а, е.

ХЛОРАЦЕТОФЕНОН, у, ч., хім. Без-
барвні кристали, сильнодіюча сльо-
зогінна, отруйна речовина.

ХЛОРБАКТЙРІЇ, ій, ж. Мікроорганіз¬
ми, які містять хлорофіл і засвоюють
вуглекислий газ за рахунок сонячної
енергії; зелені бактерії.

ХЛОРБЕНЗОЛ, а, ч. Органічна спо¬
лука, утворювана на основі бензолу,
безбарвна рідина, яку використову¬
ють як розчинник для одержання
фенолу.

ХЛОРВІНІЛ, у, ч. Хімічна сполука, що
використовується для виготовлення
пластмасових виробів.

Хлорвініловий, а, е.

ХЛОРЙЛА, и, ж. Рід одноклітинних
зелених водоростей.

Хлореловий, а, е.

591

хлоремія — ХОЛІЗМ

X _

ХЛОРЕМІЯ, ї, ж. Обов’язкова наяв¬
ність хлору в його сполуках.

ХЛОРЕЙН, у, ч. Лікарський засіб, який
використовують як заспокійливий,
снодійний, слабкий анестезійний та
антисептичний засіб.

ХЛОРЕТАН, у, ч. Газ, що легко пере¬
ходить у рідкий стан.

ХЛОРЕТИЛ, у, ч. Лікарський препарат,
органічна речовина.

ХЛОРИД, у, ч. Сіль соляної (хлористо¬
водневої) кислоти.

Хлорйдний, а, е.

ХЛОРИТ, у, ч. 1. Один із різновидів
слюдоподібних мінералів, переважно
зеленого кольору, що містить у собі
хлористі сполуки. 2. Сіль хлористої
кислоти.

ХЛОРИТИ, ів, мн. Група породо-
утворювальних мінералів з класу
силікатів.

Хлоритовий, а, е. Хлоритовий гра¬
ніт.

ХЛОРМІЦЕТИН, у, ч. Антибіотик з
широкою антибактеріальною дією —
безбарвний кристалічний порошок
з гірким смаком.

ХЛОРНО… Перша частина склад¬
них слів, що відповідає слову
«хлорний».

ХЛОРО… Перша частина складних
слів, що відповідає словам «хлор»,
«хлорний».

ХЛОРОДОНТІЯ, ї, ж ., мед. Поява
зеленуватого відтінку на молоч¬
них зубах.

ХЛОРЙЗ, у, ч. 1. мед. Застаріла на¬
зва жіночої хвороби — недокрів’я,
пов’язаного з нестачею в організмі
заліза. 2. бот. Захворювання рос¬
лин, що виявляється в пожовтінні й
побілінні листків через брак заліза в
ґрунті або через інфекцію.

Хлорозний, а, е. Хлорозний стан.

ХЛОРЙЛІЗ, у, ч. Розщеплення молекул
під дією хлору або сполук, що міс¬
тять активний хлор.

ХЛОРЙМЕТР, а, ч. Прилад для вимірю¬
вання кількості хлору в рідинах.

ХЛОРОПЛАСТИ, ів, мн. (одн. хлоро¬
пласт, а, ч.), бот. Особливі тільця
в протоплазмі рослинних клітин,
забарвлені хлорофілом у зелений
колір.

ХЛОРОПРЕН, у, ч., хім. Безбарвна,
летка рідина з характерним ефірним
запахом, до складу якої входить хлор;
використовується у виробництві син¬
тетичного каучуку.

Хлоропреновий, а, е. Хлоропреновий
каучук.

ХЛОРОЇІСЇЯ, ї, ж. Порушення зору,
коли всі навколишні предмети зда¬
ються зеленими.

ХЛОРОРГАНІКА, и, ж. Клас органіч¬
них сполук, що містять хлор.

Хлорорганічний, а, е. Хлорорганічні спо¬
луки. Хлорорганічні препарати.

ХЛОРОФІЛ, у, ч., бот. Зелений піг¬
мент рослин, який має здатність
поглинати світлову енергію й пере¬
творювати її в хімічну.

Хлорофіловий, а, е. Хлорофілові зерна.

Хлорофїльний, а, е.

ХЛОРОФІЛО… Перша частина склад¬
них слів, що відповідає слову «хло¬
рофіл».

ХЛОРОФІТУМ, у, ч„ бот. Трав’яниста
рослина сімейства лілейних, бать¬
ківщина якої Південна Америка.

ХЛОРОФЙРМ, у, ч. Летка, солодка на
смак, з характерним запахом рідина,
що містить хлор; використовують як
розчинник для жирів і смол, нарко¬
тичний засіб.

Хлороформний, а, е.

Хлороформований, а, е.

Хлороформоманія, ї, ж ., мед. Токсико¬
манія, пов’язана із зловживанням
хлором (інгаляція або пиття). Під¬
літкова хлороформоманія.

Хлороформування, я, с.

Хлороформувати, ую, уєш, мед. Зне-
чулювати, усипляти кого-нсбудь
хлороформом.

ХЛОРТОЛУЙЛ, у, ч. Належить до класу
ароматичних сполук.

ХНА, хни, ж. 1. Кущ родини дербенни-
кових, з листя якого отримують жов¬
то-червону фарбу. 2. Червоно-жовта
фарба рослинного походження, яку
використовують переважно для
фарбування вовни, волосся, нігтів,
а також для зміцнення волосся.

ХОАНИ, ан, мн. (одн. хоана, и, ж.),
анат. Парні внутрішні отвори в
людини й хребетних тварин, що
сполучають носову порожнину з
носоглоткою.

Хоановий, а, е.

ХОАНОРАГІЯ, ї, ж., мед. Кровотеча
з носа.

ХЙБІ, ГбБІ, невідм ., с. Яке-небудь за¬
хоплення, улюблене заняття на до¬
звіллі, уподоба. Мати хобі.

ХЙЗИ, ів, мн. Замшеві штани у бол-
гар; ^

ХОКЕЙ, ю, ч. Спортивна командна
гра з шайбою або м’ячем на льо¬
довому майданчику або трав’яному
полі.

Хокеїст, а, ч.

Хокейний, а, е. Хокейний майданчик.
Хокейний матч.

ХЙКУ невідм ., с. Жанр японської поезії.
Захоплюватися хоку.

ХОЛ, у, ч. 1. Велике приміщення, при¬
значене для чого-небудь (зал для пуб¬

лічних зборів, кімната для чекання
в готелі, театрі, кіно тощо). 2. У тра¬
диційному плануванні англійського
будинку — загальна кімната, зал для
приймання зі сходами на верхній по¬
верх. 3. Різновид великої передньої
кімнати у .квартирі, будинку.

ХОЛАГОЛ, у, ч. Лікарський препарат,
що його застосовують при жов-
чнокам’яній хворобі, холециститах
та ін.

ХОЛАНГІТ, у, ч. мед. Запалення жовч¬
них протоків унаслідок проникнення
в них інфекції з жовчного міхура,
кишковика, кровоносних судин або
лімфатичних залоз; ангіохоліт.

ХОЛДИНГ, у, ч., екон. Підприємство,
фірма, акціонерне товариство, що є
власником частини або всіх акцій
іншого підприємства та здійснює
контроль над його діяльністю. Хол-
динг-компанія.

Холдинговий, а. е. Холдинговий комі¬
тет.

ХОЛЕЛОГІЯ, ї, ж., мед. Наука про
хворобу печінки.

ХОЛЕНЗЙМ, а, ч. Лікарський препа¬
рат, який належить до жовчогінних
засобів м’якої дії.

ХОЛЕРА, и, ж. Гостроінфекційне епі¬
демічне шлункове захворювання, що
супроводжується корчами, проносом,
блюванням.

Холерний, а, е. Холерна епідемія. Холер¬
ний вібріон.

ХОЛЕРИК, а, ч. Людина з енергійним,
але неврівноваженим типом нервової
системи.

Холеричний, а, е. Холеричний темпе¬
рамент.

ХОЛЕСТЕРИН, у, ч., спец. Органічна
жироподібна речовина, яка міститься
в усіх органах і тканинах організму, а
також у продуктах харчування й віді¬
грає важливу роль у життєдіяльності
організму.

Холестериновий, а, е.

ХОЛЕЦИСТИТ, у, ч., мед. Запалення
жовчного міхура.

ХОЛЕЦИСТОГРАФІЯ, і, ж. Метод
рентгенівського дослідження жовч¬
ного міхура введенням контрастних
речовин.

ХОЛЗАН, а, ч. Золотий орел, птиця з
родини соколиних.

ХОЛІЗМ, у, ч. 1. Ідеалістичний напрям
сучасної філософії, що розглядає
цілісність світу як наслідок творчої
активності якогось містичного поля
цілісності. 2. Поняття, за допомо¬
гою якого характеризуються теорії,
які акцентують (і абсолютизують)
неможливість звести досліджуване
ціле до його частин.

592

холін — хрестоматія

ХОЛІН, у, ч„ хім. Вітамін групи В,
що бере участь у жировому обміні
організму.

ХОЛІНЕРГЇЧНИЙ, а, е, біол. Чутли¬
вий до ацетилхоліну, збуджуваний
ним.

ХОЛОКЙСТ, у, ч. Масове знищення на¬
цистами європейських євреїв у період
Другої світової війни.

ХОЛЬД, а, ч. Одиниця площі в Угор¬
щині, що дорівнює 0,432 га або
0,575 га. Кадастровий хольд.

ХОЛЬНІТЕН, у, ч. Виріб для нерознім-
ного з’єднання деталей шкіряно-га¬
лантерейних виробів та взуття, що
складається з порожнистої заклепки
та головки, яка являє собою втулку
з кришкою.

ХЙМІНГ, у, ч. Здатність тварини зна¬
ходити дорогу додому. Хомінг розви¬
нутий у поштових голубів.

ХОН, а, ч., спец. Абразивний брусок для
хонінгування.

ХОНІНГУВАТИ, ую, уєш, спец. Об¬
робляти поверхні металевих виробів
(циліндричних отворів) за допомо¬
гою абразивних брусків (хонів).

Хонінгувальний, а, е. Хонінгувальна го¬
лівка. Хонінгувальний верстат.

Хонінгувальних, а, ч. Той, хто робить
хонінгування.

Хонінгувальниця, і, ж.

Хонінгування, я, с. Алмазне хонінгу¬
вання.

ХОНДРИТ, у, ч., мед. Запалення хря¬
ща.

Хондритовий, а, е.

ХОНДРібМ, у, ч. ХОНДРІЙМА, и, ж.,
біол. Сукупність усіх хондріосом, які
містяться в одній клітині.

ХОНДРЮМҐГИ, ів, мн. (одн. хондріоміт,
а, ч.). Те саме, що хондріосоми.

ХОНДРІОСОМИ, бм, мн. (одн. хондріо¬
сома, и, ж.). Органоїди в клітинах
рослин, тварин і людини, що мають
вигляд ниток, паличок або зернят.

ХОНДРОЛбГІЯ, ї, ж. Частина ана¬
томії, що вивчає хрящі людського
тіла.

ХОНДРЙМА, и, ж ., мед. Доброякісна
пухлина з хрящової тканини.

ХбПЕР, а, ч„ спец. Саморозвантажу¬
вальний вагон з кузовом-бункером,
яким перевозять сипкі вантажі.

Хоперський, а, е. Хоперський вагон.

ХОР, у, ч. 1. Співочий колектив, що
разом виконує вокальні твори.
Камерний хор. Професіональний хор.
Хор хлопчиків. Церковний хор. 2. Ба¬
гатоголосий вокальний музичний
твір, а також його виконання.
3. Злагоджене, дружне звучання
кількох або багатьох голосів. 4. перен.
Велика або певна кількість людей,

що дотримується однакових погля¬
дів чи спільно діє (група однодумців,
об’єднаних спільною позицією). Хор
обурених голосів. Хор насмішок. 5. У
старогрецькому театрі — гурт ви¬
конавців, який спільно вів одну з
основних партій вистави (спів, танці,
діалог з іншими акторами і т. ін.).
6. Східна частина католицького
храму, де знаходиться під час бого¬
служіння духовенство, півчі.

Хорист, а, ч.

Хорйстка, и, ж.

ХОРАЛ, у, ч. 1. Церковний багатоголо¬
сий хоровий спів; хвалебна духовна
пісня (переважно у католиків і про¬
тестантів). 2. Багатоголоса хорова
обробка одноголосого хоралу-піснес-
піву. Хорал Баха.

Хоральний, а, е. Хоральний спів.

…ХОРД. Друга частина складних слів,
яка вказує на зв’язок з поняттям
«струна», «дріт», «звук».

ХбРДА, и, ж. 1. Пряма, що сполучає
дві будь-які точки кривої лінії або
поверхні. Діаметр є найбільша хорда
кола. 2. анат. Осьовий скелет у ви¬
гляді пружного еластичного тяжа,
спинна струна (у деяких тварин і
людини).

Хордовий, а, е.

ХОРДЙТ, у, ч. Запалення голосових
зв’язок.

ХОРДЙМЕТР, а, ч. Прилад для вимі¬
рювання товщини струн.

ХОРЕЙ1, я, ч. Двоскладова віршуваль¬
на стопа з наголосом на першому
складі.

Хореїчний1, а, е. Хореїчні рядки. Хореїч¬
ний розмір. Хореїчний вірш.

ХОРЕЙ2, я, ч. Довга палиця, якою
керують запряженими оленями або
собаками.

Хореїчний2, а, е. Хореїчний стан. Хоре¬
їчний синдром.

ХОРЕОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Мистецтво
створення танцю. Класична хорео¬
графія. 2. заст. Запис умовними
знаками рухів танцю: положення
тіла, ніг, рук, швидкість рухів тощо.
3. Композиція, постановка танців та
балетних спектаклів. Нова хореогра¬
фія балету « Лускунчик ».

Хореограф, а, ч.

Хореографічний, а, е. Хореографічне
мистецтво. Хореографічний гурток.
Хореографічне училище.

ХОРЕОМАНІЯ, ї, ж. Пристрасть до
танців.

ХОРЕЯ, ї, ж. Захворювання нервової
системи людини, що характеризу¬
ється мимовільним сіпанням, гри¬
масами, некоординованими рухами;
Бітова хвороба.

Хореатйчний, а, е.

ХОРИ, і в, мн. Відкрита галерея, балкон
у верхній частині парадного залу або
в церкві (спочатку для розміщення
хору, музикантів).

ХОРІОЇДЙТ, у, ч., мед. Запалення су¬
динної оболонки ока.

ХОРІЙН, а, ч. 1. Зовнішня оболонка
зародків плазунів, птахів, ссавців
і людини на початкових стадіях
їхнього розвитку. 2. Вторинна обо¬
лонка яйцеклітини безхребетних і
деяких нижчих хребетних тварин.

ХОРЮРЕТИНҐГ, у, ч. Запалення сіт¬
ківки ока.

…ХОРІЯ. Друга частина складних слів,
що відповідає поняттям «поширен¬
ня», «просування».

ХОРІЯМБ, а, ч. Чотирискладова вір¬
шувальна стопа, утворена поєднан¬
ням хорея і ямба.

Хоріямбічний, а, е. Хоріямбічний вірш.

ХОРМЕЙСТЕР, а, ч. Керівник хору,
хоровий диригент.

Хормейстерський, а, е.

ХЙРО, невідм. Болгарський народний
танок-хоровод.

ХОРОГРАФІЯ, ї, ж. Топографіч¬
ний опис якої-небудь місцевості,
країни.

ХОРОЛЙГІЯ, ї, ж. Наука про області
поширення (ареали) окремих видів,
родин та ін. систематичних груп рос¬
лин та тварин.

ХОРОТЕРАПЇЯ, ї, ж. Лікування гур¬
товим співом.

ХЙСПІС, у, ч. Медичний прихисток
для безнадійно хворих людей. .

ХОСТ, у, ч. Комп’ютер, що займається
обслуговуванням мережі, управлін¬
ням передавання повідомлень та
надає віддалений доступ до своїх
ресурсів.

ХОСТИНГ, а, ч. Надання частини
ресурсів (дискового простору та
програмного забезпечення) іншим
(віддаленим) комп’ютерам (корис¬
тувачам).

ХЙТА, и, ж. Іспанський народний пар¬
ний танець-пісня, що супроводжу¬
ється грою на гітарі, мандоліні, кас¬
таньєтах; музичний розмір — 3/4.

ХОТ-ДЙГ, а, ч. Гаряча сосиска, вкла¬
дена у булочку та приправлена гір¬
чицею та соусом.

ХОТ-ЛАЙН, у, ч. Пряма телефонна
лінія між двома державними ор¬
ганами (переважно між головами
держав), що забезпечує постійний
безпосередній зв’язок на випадок
надзвичайних подій.

ХРЕСТОМАТІЯ, ї, ж. Збірник ви¬
браних творів або уривків з них,
складений як навчальний посібник.

593

хрестоматійний — хромогенний

Шкільна хрестоматія. Хрестоматія з
української літератури.

Хрестоматійний, а, е. Хрестоматійне ви¬
дання. Хрестоматійний твір. Хресто¬
матійна істина.

ХРИЗАНТЕМА, и, ж. 1. Декоративна
рослина родини складноцвітих з
розкішними махровими суцвіт¬
тями різноманітного забарвлення.
Кущ хризантем. 2. Квітка цієї
рослини.

Хризантемний, а, е.

ХРИЗО… Перша частина складних
слів, що відповідає поняттям «золо¬
тий колір», «золотий відтінок».

ХРИЗОБЕРИЛ, у, ч. Коштовний про¬
зорий камінь золотисто -жовтого або
оливкового кольору; трапляється на
Уралі, у Фінляндії, Бразилії та інших
країнах.

Хризоберйловий, а, е. Хризоберилова
брошка.

ХРИЗОГРАФІЯ, ї, ж. Писання та ма¬
лювання золотом.

ХРИЗОКЙЛА, и, ж. Мінерал класу
силікатів блакитного, зеленого, си¬
нього кольорів; мідна руда.

ХРИЗОЛҐГ, у, ч. Загальна назва зо¬
лотисто-жовтих або зелених про¬
зорих коштовних каменів, яка
об’єднує різновиди двох мінера¬
лів — олівіну та вапнисто-залізис¬
того гранату.

Хризолітовий, а, е. Хризолітові каб¬
лучки.

ХРИЗОЛбГІЯ, і, ж. Наука про зо¬
лото.

ХРИЗОМАНІЯ, ї, ж. Жадоба до зо¬
лота.

ХРИЗОМОНАДИ, над, мн. Джгутикові
нижчі водні організми золотисто-
жовтого або бурого кольору.

ХРИЗОМбРФНИЙ, а, е. Золотопо-
дібний.

ХРИЗОПРАЗ, ХРИЗОПРАС у, ч. Напів¬
коштовний камінь яблучно-зеленого
кольору, різновид халцедону.

Хризопразовий, а, е. Хризопразові се¬
режки.

ХРИЗОТЕРАПІЯ, ї, ж. Лікування спо¬
луками золота.

ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Прилучен¬
ня до християнської релігії, навер¬
нення в християнство. 2. Узгодження
з ідеологією християнства, з догмами
християнської релігії. Християнізація
язичницьких обрядів.

Християнізований, а, е. Християнізована
форма.

Християнізувати, ую, уєш. Піддавати
християнізації.

ХРИСТИЯНСТВО, а, с. Релігія, що
виникла в І ст. н. е. і ґрунтується на
вірі в Ісуса Христа як боголюдини,

який зійшов на землю й прийняв
страждання заради спасіння люд¬
ства. Православне християнство.

Християнин, а, ч.

Християнка, и, ж.

Християнський, а, е. Християнське
свято. Християнська культура.
Християнський обряд. Християнська
душа.

ХРИЯ, ї, ж. 1. Учення про будову і
складання промови на задану тему.
2. У риториці — промова на задану
тему, складена за певними прави¬
лами; прийоми складання такої
промови.

ХРОМ, у, ч. Хімічний елемент — твер¬
дий сріблястий метал, вживаний для
виготовлення сплавів і покриття ме¬
талевих виробів.

Хромистий, а, е. Хромиста сталь.

Хромований, а, е. Хромована деталь.
Хромований мікропористий покрив.

Хромовий, а, е. Хромова сталь. Хромові
фарби. Хромова руда. Хромовий за¬
вод.

Хромувальний, а, е.

Хромувальник, а, ч. Той, хто покриває
метал хромом.

Хромування, я, с.

Хромувати, ую, уєш. 1. Покривати
метал шаром хрому. 2. Обробляти
шкіру солями хрому.

…ХРОМ, …ХРОМИ, …ХРОМІЯ. Друга
частина складних слів, що відповідає
поняттям «колір», «фарба».

ХРЙМА, и, ж муз. Знак у нотах, що
показує підвищення або зниження
тону.

ХРОМАМЕТР, а, ч. Прилад для на¬
строювання фортепіано.

ХРОМАСКбП, а, ч. Прилад для ви¬
міру сили заломлювання різного
проміння.

ХРОМАТИ, ів, мн. ( одн . хромат, у,
ч.). Солі хромової кислоти жовтого
кольору.

ХРОМАТИДА, и, ж. Одна з двох по¬
ловинок хромосом.

Хроматний, а, е. Хроматне покриття.

ХРОМАТИЗАЦІЯ, ї, ж ., муз. Процес
зміни діатонічного ладу через під¬
вищення або зниження.

ХРОМАТИЗМ, у, ч. 1. фіз. Власти¬
вість білого променя розкладатися
на промені різних кольорів або
властивість деяких речовин за¬
барвлювати промінь, який крізь
них проходить. 2. муз. Зміна діа¬
тонічного ступеня ладу на поло¬
вину тону.

Хроматйчний, а, е. 1. Хроматична абе¬
рація. Хроматичні кольори (у 1 знач.).
2. Хроматична гама. Хроматичні зна¬
ки (у 2 знач.).

ХРОМАТИН, у, */., спец. Речовина ядер
тваринних і рослинних клітин, здат¬
на забарвлюватися основними ядер¬
ними барвниками; відіграє важливу
роль у зберіганні та передаванні
спадкової інформації.

ХРОМАТО…, ХРОМО… Перша частина
складних слів, що означає «колір»,
«забарвлення».

ХРОМАТйГРАФ, а, ч. Прилад для
розділення та аналізу сумішей ре¬
човин.

Хроматографічний, а, е. Хроматографіч¬
ний метод аналізу.

Хроматографія, ї, ж.у спец. Метод роз¬
поділу й аналізу сумішей речовин,
який ґрунтується на різній сорбції
складових частин яким-небудь вби¬
рачем.

ХРОМАТОЛЙГІЯ, ї, ж. Наука про
кольори.

ХРОМАТОМЕТРІЯ, ї, ж. Метод кіль¬
кісного аналізу, за якого основним
реагентом є титрований розчин біо-
хромату калію.

ХРОМАТОПСЇЯ, ї, ж. Вада зору,
неспроможність розрізняти деякі
кольори.

ХРОМАТОСКОП, а, ч. Різновид не¬
рухомого калейдоскопа із забарв¬
леними камінцями і скельцями,
прикріпленими до обертового
валка.

ХРОМАТОФОРИ, ів, мн. {одн. хро¬
матофор, а, ч.). 1. біол. Клітини в
шкірних покривах тварин і людини,
що містять зернисті пігменти. 2. бот.
Забарвлені включення в клітинах во¬
доростей.

ХРОМ АТУ ВАННЯ, я, с. Процес утво¬
рення на поверхні металів захисної
плівки, до складу якої входять важ¬
корозчинні солі та оксиди хромової
кислоти.

ХРОМЕЛЬ, ю, ч. Сплав нікелю з хро¬
мом, який має стійкість при високих
температурах.

…ХРОМИ, див. …ХРОМ.

ХРОМҐГ, у, ч. Мінерал темного ко¬
льору, який містить хром і залізо;
хромистий залізняк.

Хромітовий, а, е. Хромітові вогнетриви.
Хромітові руди.

…ХРОМІЯ, див. …хром.

ХРОМО… Перша частина складних
слів, що відповідає словам «хром»,
«хромовий».

ХРОМОГЕН, у, ч.у біол. Безбарвна
речовина, що міститься в клітинах
організму людини, тварин і рослин,
набуває забарвлення при окисленні
і є відновленою формою дихальних
пігментів.

Хромогенний, а, е.

594

хромолітографія — хронотбп

ХРОМОЛІТОГРАФІЯ, ї, ж. 1. Літо¬
графський спосіб друкування багато¬
колірних зображень. 2. Зображення,
зроблене таким способом.

Хромолітограф, а, ч. Майстер -літо¬
граф.

Хромолітографічний, а, е. Хромоліто¬
графічний малюнок.

Хромолітографський, а, е. Хромоліто¬
графське друкування.

ХРОМОМЕРИ, ів, мн. Потовщені,
щільно спіралізовані ділянки хро-
матид, з яких складається хромо¬
сома.

ХРОМОПЛАСТИ, ів, мн. Пластиди
рослинної клітини, що містять різ¬
ні пігменти.

ХРОМОПСЇЯ, ї, ж. Хвороба зору, яка
полягає в тому, що незабарвлені речі
здаються забарвленими.

ХРОМОСбМА, и, ж ., біол. Струк¬
турний елемент клітинного ядра
рослинних і тваринних організмів,
який є основним носієм одиниць
спадковості (генів).

Хромосомний, а, е. Хромосомна теорія
спадковості. Хромосомний набір.

ХРОМОСФЕРА, и, ж., спец. Шар со¬
нячної атмосфери, який спостері¬
гається під час затемнень у вигляді
червоної смуги навколо Сонця.

Хромосферний, а, е.

ХРОМОТИПІЯ, ї, ж. Друкування
кольорових малюнків звичайним
друкарським способом.

ХРОМОТРбПИ, ів, мн. Штучні орга¬
нічні барвники, які застосовують
переважно в текстильній промис¬
ловості.

ХРОМОФбРИ, ів, мн., спец. Групи
атомів, які надають органічним
сполукам різного кольору. Хромо¬
фори молекул.

Хромофорний, а, е.

ХРОМОФОТОГРАФІЯ, ї, ж. Кольоро¬
ва фотографія.

Хромофотографічний, а, е.

ХРОНАКСЇЯ, ї, ж. Найменший час,
протягом якого постійний електрич¬
ний струм, удвічі більший за поро-
говий, має діяти на живу тканину,
щоб викликати її збудження.

ХРОНАКСИМЕТРІЯ, і, ж. Метод
вимірювання хронаксії з метою
діагностики порушень нервово-
м’язової системи.

ХРбНІКА, и, ж. 1. Запис подій у ча¬
совій послідовності, зроблений су¬
часником; літопис. 2. Літературний
твір, який містить у собі історію
суспільних, політичних, сімейних та
інших подій. Сімейна хроніка Коса¬
чів. 3. Коротка інформація про події
сучасного життя (в газеті, журналі,

по радіо і т. ін.). Хроніка дня. Хроніка
міжнародного життя. Кримінальна
хроніка. 4. Документальний фільм
про події сучасного життя.

Хронікальний, а, е. Хронікальний жанр
(у 3, 4 знач.).

Хронікальність, ності, ж. Хронікальність
кінозйомок (у 4 знач.).

Хронікар, я, ч.

Хронікер, а, ч. Хронікер газети «Голос
України».

Хронікерка, и, ж.

Хронікерський, а, е. Хронікерська функ¬
ція.

Хроніст, а, ч. Хроніст складає середньо¬
вічні хроніки.

ХРОНІЧНИЙ, а, е. 1. Затяжний,
тривалий або такий, що періо¬
дично поновлюється (про хворо¬
бу). Хронічний бронхіт. 2. Про того,
хто страждає на таку хворобу. Хро¬
нічний алкоголік. 3. перен. Який
триває весь час, не припиняючись
і не перериваючись; постійний.
Хронічне недосипання.

ХРОНО… Перша частина складних
слів, що відповідає поняттю «час».

ХРОНОБІОЛОГІЯ, ї, ж. Галузь біо¬
логії, що вивчає біоритми, перебіг
різних біологічних процесів у часі;
біоритмологія.

ХРОНОВАЗбГРАФ, а, ч., мед. Реєстру-
вальний прилад для вимірювання
періоду пульсу.

ХРОНОВАЗбМЕТР, а, ч. Показу-
вальний прилад для вимірювання
періоду пульсу.

ХРОНОГРАМА, и, ж., літ. Латинський
вірш, у якому початкові літери ряд¬
ків підібрані з римських цифр (V, X,
Ь) так, що утворюють рік тієї події,
про яку йдеться в творі.

ХРОНбГРАФ1, а, ч. Пам’ятка старо¬
давньої писемності, яка містить
огляд загальної історії або хроніку
окремої країни.

Хронографічний1, а, е. Хронографічний
збірник.

ХРОНбГРАФ2, а, ч. Прилад для вимі¬
рювання й графічної реєстрації часу
з точністю до сотих долей секунди.

Хронографічний2, а, е. Хронографічне
дослідження.

ХРОНОГРАФІЯ, ї, ж. Написання хро¬
нографів (див. хронограф1).

ХРОНОКАРДібГРАФ, а, ч. Реєстру-
вальний прилад для вимірювання
періоду серцевих скорочень.

ХРОНОКАРДібМЕТР, а, ч. Показу-
вальний прилад для вимірювання
періоду серцевих скорочень.

ХРОНОЛОГІЗАЦІЯ, ї, ж. Визначення,
встановлення часу виникнення, іс¬
нування чого-небудь.

ХРОНОЛОГІЯ, і, ж. 1. заст. За¬
пис історичних подій в їх часо¬
вій послідовності; літописання.

2. Послідовність історичних по¬
дій за часом. Хронологія подій.

3. Перелік яких-небудь подій в їх
послідовності. Хронологія україн¬
ської історії.

Хронолог, а, ч.

Хронологічний, а, е. Хронологічний запис.
Хронологічна межа.

Хронологічно. Викласти події хроно¬
логічно.

ХРОНОМЕДИЦЙНА, и, ж. Галузь
медицини, що вивчає біоритми
людського організму.

ХРОНбМЕТР, а, ч. Точний перенос¬
ний годинник з балансиром, який
застосовується в астрономії, геодезії,
мореплавстві для визначення довго¬
ти астрономічних пунктів.

Хронометрист, а, ч.

Хронометричний, а, е. Хронометричне
визначення часу. Хронометричний
журнал.

ХРОНОМЕТРАЖ, у, ч. Вимірювання
робочого часу, що йде на виконання
виробничих елементів операцій.

Хронометражист, а, ч.

Хронометражистка, и, ж.

Хронометражний, а, е. Хронометражні
спостереження.

Хронометрований, а, е.

Хронометрування, я, с.

Хронометрувати, ую, уєш. Робити хро¬
нометраж чого-небудь.

ХРОНОМЕТРІЯ, ї, ж. Вимірювання
затрат часу на виконання елементів
виробничих операцій.

ХРОНОРЕФЛЕКСбМЕТР, а, ч. спец.
Прилад для вимірювання інтерва¬
лів часу між моментом подавання
подразнення на який-небудь ана¬
лізатор і моментом появи відпо¬
відної реакції піддослідного на
подразнення.

ХРбНОС, а, ч. У давньогрецькій міфо¬
логії — бог часу.

ХРОНОСКбП, а, ч. Прилад для реє¬
страції найменших проміжків часу, а
також для порівняння показань двох
годинників або показань годинни¬
ків з радіосигналами часу.

Хроноскопічний, а, е. Хроноскопічне
дослідження.

ХРОНОСПІРЙГРАФ, а, ч„ спец. Реє-
струвальний прилад для вимірюван¬
ня періоду дихання.

ХРОНОСПІРбМЕТР, а, ч., спец. Пока-
зувальний прилад для вимірювання
періоду дихання.

ХРОНОТбП, у, ч. Категорія простору
і часу (у художніх, літописних та ін.
творах). Телерекламний хронотоп.

595

…хтони — хурма

…ХТОНИ. Друга частина складних слів,
що означає «місцеві», «корінні».

ХУАЦЙО, невідм ., ч. і ж . Особа китай¬
ської національності, що живе за
межами Китаю.

ХУК, у, ч . У боксі — короткий боковий
удар. м

ХУНВЕИБЇНИ, ів, мн. ( одн . хунвейбїн,
а, V.). Члени молодіжних загонів,
створених у Китаї у 1966 р. для під¬
тримки «культурної революції».

Хунвейбінівський, а, е. Хунвейбінівський
рух.

ХУНТА, и, ж. 1. Об’єднання, союз
(переважно політичного характеру)
у країнах поширення іспанської
мови (в Іспанії, Латинській Аме¬
риці). 2. Військовий уряд у деяких
країнах, який прийшов до влади вна¬
слідок державного перевороту.

ХУНХУЗ, а, ч. Учасник озброєних
банд, що діяли в Північно-Східно¬

му Китаї з середини XIX до середи¬
ни XX ст.

Хунгузький, а, е.

ХУРАЛ, у, ч. Виборний орган верховної
і місцевої влади в Монгольській На¬
родній Республіці.

ХУРМА, й, ж. 1. Південне плодове
дерево або чагарник родини ебено¬
вих. 2. Оранжево-червоні солодкі, з
терпкуватим смаком плоди цього
дерева або чагарника.

ЦАНГА, и, ж . Пристрій, призначений
для затискання деталі або інстру¬
мента.

Цанговий, а, е. Цангові патрони. Цан¬
говий олівець.

ЦАПФА, и, ж ., техн. Частина вала
або осі, яка спирається на вальницю
(підшипник). Цапфа колеса. Цапфа
кривошипа.

Цапфовий, а, е.

ЦВІНГЛіАНСТВО, а, с. Один з найра-
дикальніших напрямків бюргерської
Реформації.

ЦЕДЕНТ, а, ч ., спец. Кредитор, який
передає іншій особі своє право ви¬
магати сплати боргу.

ЦЕДРА, и, ж ., спец. Зовнішній забарв¬
лений шар шкірки плодів цитрусо¬
вих (апельсинів, лимонів і т. ін.);
подрібнена висушена апельсинова
й лимонна шкірка, яка вживається
як прянощі.

ЦЕЗАР, я, ч. Титул римських і візантій¬
ських імператорів.

ЦЕЗАРЙЗМ, у, ч. Державний лад, за
якого фактично панує одноосібна
диктатура, а формально ніби існує
народоправство зі своїми конститу¬
ційними установами.

Цезарйст, а, ч. Прибічник цезаризму.

Цезарйстський, а, е.

Цезарський, а, е.

Цезарство, а, с. Влада цезаря.

Ц£ЗІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, м’який
лужний метал сріблястого кольору,
що використовується переважно у
виробництві фотоелементів.

Цезієвий, а, е.

ЦЕЗУРА, и, ж. 1. Ритмічна пауза все¬
редині віршованого рядка. 2. Межа
між частинами музичного твору.
Мелодійна цезура.

Цезурний, а, е.

Цезурність? ності, ж.

ЦЕИНЕРИТ, у, ч. Штучний радіо¬
активний мінерал класу фосфатів
зеленкуватого кольору з перламут¬
ровим полиском.

ЦЕЙТНЙТ, у, ч. 1. У шахових або
шашкових партіях — нестача часу
на обдумування ходів. 2. перен.
Дуже відчутний брак часу в якійсь
справі.

Цейтнотний, а, е.

ЦЕЙХГАУЗ, у, ч. Військовий склад
зброї і обмундирування.

Цейхгаузний, а, е.

ЦЕЛА, и, ж. Внутрішнє приміщення
античного храму, де розміщували
зображення божества.

ЦЕЛЕБС, а, ч. Неодружена само¬
тня людина, яка взяла обітницю не
брати шлюбу.

ЦШІЕРИ, ів, мн. ( одн . целер, а, ч.).
Охоронці римських царів.

ЦЕЛЕСТИН, у, ч. Мінерал блакитного
кольору; міститься у вапнякових по¬
кладах і використовується в цукро¬
варінні та піротехніці.

ЦЕЛЕСТЙНА, и, ж. Різновид музич¬
ного інструмента.

ЦЕЛІБАТ, у, ч ., церк. Обов’язкова без¬
шлюбність, запроваджена для като¬
лицького духівництва та православ¬
ного чернецтва; духовна особа, що
дотримується такої безшлюбності.

ЦЕЛОБІОЗА, и, ж. Основна структур¬
на одиниця целюлози.

ЦЕЛОЇДИН, а, ч. Чиста нітроцелюло¬
за, виготовлена з колодію.

ЦЕЛбН, у, ч. Пластичний матеріал,
виготовлений на основі ацетилце¬
люлози, стійкий щодо дії тепла й
світла.

Целоновий, а, е.

ЦЕЛОСТАТ, а, ч. Допоміжний астро¬
номічний інструмент, що містить
пласке дзеркало, яке обертається
годинниковим механізмом.

ЦЕЛОТЙКС, у, ч. Замінник шкіри.

ЦЕЛОФАН, у, ч. Тонкий прозорий ма¬
теріал з целюлози, непроникний для
води й повітря, який уживається для
пакування, в поліграфії і т. ін.

Целофановий, а, е. Целофановий па¬
кет.

ЦЕЛУЛОЗАВРИ, ів, мн. Група хижих
динозаврів, що мали легкий скелет,
відносно невеликий череп та добре
розвинуті кінцівки.

ЦЕЛУЛОЇД, у, ч. Тверда пластична
легкозаймиста речовина з нітроце¬
люлози й камфори, що вживається
для виготовлення галантерейних
виробів, іграшок, фото- та кіно¬
плівок і т. ін.

Целулоїдний, Целулоїдовий, а, е.

ЦЕЛЮЛАЗА, и, ж. Фермент, який
розщепляє целюлозу (міститься в
пліснявих грибах, деяких бактеріях
і т. ін.).

ЦЕЛЮЛЇТ, у, ч. Утворення жирових
відкладень у підшкірній кліткови¬
ні.

ЦЕЛЮЛОЗА, и, ж. Основна скла¬
дова частина оболонок рослинних
клітин.

Целюлозний, а, е. Целюлозний лак. Це¬
люлозний завод.

Целюлозних, а, ч. Працівник целюлоз¬
ної промисловості.

ЦЕЛЮЛЯ, і, ж. Органічна клітина.

Целюлярний, а, е.

ЦЕМЙНТ, у, ч. 1. Мінеральна по¬
рошкоподібна речовина, з якої при
замішуванні з водою утворюєть¬
ся однорідна в’яжуча маса, що
швидко тужавіє і перетворюється
на кам’янисту речовину. 2. анат.
Кісткова тканина, яка покриває
корінь і шийку зуба.

Цементний, Цементовий, а, е. Цемент¬
ний завод. Цементний розчин. Цемент¬
на підлога. Цементовий коридор.

Цементник, а, ч. Фахівець з цементу,
працівник цементної промисло¬
вості.

ЦЕМЕНТАЦІЯ, ї, ж ., спец. 1. Закріп¬
лення ґрунтів, бетонних споруд та
ін. введенням у них під тиском рід¬
кого цементного розчину. Цемента¬
ція свердловин. 2. Насичення поверх¬
невих шарів сталі вуглецем для
збільшення їх твердості. 3. Скріп¬
лення складових частин гірської
породи розчиненими мінеральни¬
ми речовинами. 4. Осадження з
розчинів більш електропозитив¬
них металів (золота, міді тощо)
менш електропозитивними (напр.,
цинком).

Цементарня, і, ж.

Цементаційний, а, е. Цементаційна піч
(у 1, 2 знач.).

Цементований, а, е. Цементована сталь.
Цементовані доріжки.

Цементув&іьний, а, е.

Цементувальник, а, ч. Той, хто здійс¬
нює цементування.

597

цементування — центрйчний

ц _

Цементування, я, с. 1. Піддавання це¬
ментації (у 1, 2, 4 знач.). 2. Покриття,
скріплювання цементом та іншими
речовинами. 3. перен . Досягнення
єдності; згуртовування, зміцнюван¬
ня кого-, чого-небудь. Цементування
колективу

Цементувати, ую, уєш.

ЦЕМЕНТИТ, у, ч., спец. Хімічна сполу¬
ка заліза з вуглецем; карбід заліза.

…ЦЕН. Друга частина складних слів,
що відповідає поняттю «новий».

ЦЕНДИБбР, а, ч., спец. Коловорот,
свердло.

ЦЕНЗ, у, н. 1. У Стародавньому
Римі — періодичний перепис майна
громадян для відповідного розподі¬
лу їх на податкові розряди. 2. Умови
допущення особи до користування
тими або іншими політичними пра¬
вами. Віковий ценз. Майновий ценз.
Освітній ценз. 3. спец. Статистичний
перепис. Промислові цензи. 4. Умова,
потрібна для внесення підприємства
в певний список, реєстр.

Цензовий, а, е. Цензова промисловість.

Цензовик, а, ч.

ЦЕНЗИТАРІЙ, я, ч. Феодально за¬
лежний селянин, що сплачував
натуральний або грошовий оброк,
чинш.

ЦЙНЗОР, а, ч. 1. У Стародавньому
Римі — урядова особа, яка оціню¬
вала майно громадян, стежила за
надходженням податків, наглядала
за звичаями, поведінкою громадян
тощо. 2. Урядова особа, яка здійснює
цензуру (у 2 знач.).

Цензорство, а, с.

Цензорський, а, е. Цензорська робота.

ЦЕНЗУРА, и, ж. 1. У Стародавньому
Римі — посада цензора (у 1 знач.);
виконання обов’язків цензора.
2. Перегляд творів, призначених
для друкування, постановки в театрі
і т. ін., або якої-небудь кореспонден¬
ції, здійснюваний органами держав¬
ної, церковної і т. ін. влади і, залежно
від їхнього змісту, їх ухвалення або
заборона. 3. Державна установа, яка
відає наглядом за пресою та книж¬
ками, що виходять на території дер¬
жави; особи, що здійснюють такий
нагляд.

Цензурний, а, е.

Цензурність, ності, ж.

Цензурований, а, е. Цензурований при¬
мірник. Цензурований текст.

Цензурування, я, с. Піддання цензурі
(у 2 знач.); контроль, інспектування.
Цензурування творів.

Цензурувати, ую, уєш.

ЦЕНОГЕНЙЗ, у, ч. Ознака зародка
або личинки, що є наслідком при¬

стосування до специфічних умов
існування.

ЦЕНбЗ, у, ч. Сукупність рослин і
тварин, що історично склалася і по¬
ширена на території з більш-менш
однаковими умовами існування.

…ЦЕНОЗ. Друга частина складних
слів, що відповідає поняттю «су¬
купність».

ЦЕНТ, а, ч. Одиниця частотного інтер¬
валу, що дорівнює 1/1200 октави.

ЦЕНТАВР, див. КЕНТАВР.

ЦЕНТАЛ, а, ч. Одиниця ваги в
англійській системі мір, що до¬
рівнює 100 фунтам (англійським —
45,3592 кг).

ЦЕНТИ… Те саме, що санти…

ЦЕНТИГРАМ, а, ч. Сота частина
грама.

ЦЕНТИЛІТР, а, ч. Сота частина лі¬
тра.

ЦЕНТИМАНИ, ів, мн. У давньогрець¬
кій міфології — сторукі істоти, що
мали по 100 рук та 50 голів.

ЦЕНТИМЕТР, див. сантиметр.

ЦЕНТИФОЛІЯ, ї, ж. Махровий парко¬
вий різновид французької троянди.

ЦЕНТНЕР, а, ч. Одиниця ваги в мет¬
ричній системі мір, що дорівнює
100 кілограмам.

ЦЕНТЙН, у, ч. Стилістичний прийом,
який полягає у введенні до основного
тексту певного автора фрагментів із
творів інших авторів без посилання
на них.

ЦЕНТР, ч. 1. род. а, мат., фіз. Точка
перетину уявних осей, ліній у фігурі,
точка зосередження якихось відно¬
шень у тілі. Центр кулі. Центр ваги.
2. род. у. Середина, середня частина
чого-небудь. Центр міста. 3. род.
у. Місце зосередження якої-небудь
діяльності, керівництва чимсь; осе¬
редок. Науковий центр. Промисловий
центр. Центр зайнятості. 4. род.
у, перен. Те, що є найголовнішим,
найважливішим, основним. 5. род.
у. Місто, населений пункт, який
має адміністративне, промислове,
культурне і т. ін. значення для яко¬
їсь місцевості, країни. Культурний
центр. 6. род. у. Найвищий орган
керівництва якою-небудь діяльніс¬
тю. Обчислювальний центр. 7. род. у,
фізіол. Група нервових клітин, які
регулюють ту або іншу функцію
організму. Дихальний центр. 8. род.
у. У парламентах — назва проміж¬
них (між правими й лівими) партій,
угруповань, фракцій. 9. род. а, техн.
Пристрій для обробки певного виду
виробів на токарному верстаті.

Центральний, а, е. 1. Центральний кут
(у 1 знач.). 2. Центральна вулиця.

Центральний вхід (у 2 знач.). 3. Цен¬
тральний уряд. Центральна влада.
Центральне планування. Центральна
обсерваторія. Центральний телеграф
(у 3 знач.). 4. Центральна фігура. Цен¬
тральна ідея (у 4 знач.). 5. Центральне
опалення (у 5 знач.).

Центральність, ності, ж.

Центровйй, а, є’. Центрова лінія. Цен¬
трова точка.

ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Зосеред¬
ження чого-небудь в одному місці,
в одних руках, в одному центрі. Дер¬
жавна централізація. Принцип цен¬
тралізації. Централізація економіки.
2. спец. Збільшення розміру капіталу
шляхом об’єднання компаній або по¬
глинання одних компаній іншими.
Централізація капіталу.

Централізацїйний, а, е.

Централізований, а, е. Централізована
держава. Централізоване керування.

Централізувальний, а, е.

Централізування, я, с. Зосередження в
одному центрі, об’єднання в одному
місці, в одних руках.

Централізувати, ую, уєш.

ЦЕНТРАЛІЗМ, у, ч. Система керівни¬
цтва й організації, за якої місцеві
органи підпорядковані центральній
владі, центрові (у 6 знач.). Центра¬
лізм влади.

Централ іст, а, ч.

Централістський, а, е. Централістський
спосіб організації влади.

ЦЕНТРАЛЬ, і, ж. Головна, централь¬
на магістраль.

ЦЕНТРАТОР, а, ч. Пристрій для цен¬
трування труб, валів і т. ін. у разі їх
з’єднання.

ЦЕНТРИЗМ, у, ч. Помірковані полі¬
тичні погляди, проміжні між край¬
німи позиціями.

Центрист, а, ч.

Центристський, а, е.

ЦЕНТРИФУГА, и, ж. 1. Машина або
прилад для поділу суміші з сипких
тіл чи рідин на складові частини
дією відцентрової сили. 2. Прилад
для фізіологічних випробувань, для
тренування космонавтів і т. ін.

Центрифугальний, а, е. Апарат цен¬
трифугального типу. Центрифугальна
машина.

Центрифуговий, а, е.

Центрифугування, я, с., спец. Розділен¬
ня неоднорідної суміші на складові
частини з допомогою дії відцентро¬
вих сил.

Центрифугувати, ую, уєш.

Центрифужнийг а, е.

ЦЕНТРИЧНИЙ, а, е, спец. Який має
вигляд ротонди; круглий (про форму
будівлі, елемент орнаменту і т. ін.).

598

центрйчність — цехмайстер

Центрична висотна композиція спо¬
руди.

Центричність, ності, ж.

ЦЕНТРО… Перша частина складних
слів, що відповідає слову «’центр» (у
1, 2, 4 знач.).

ЦЕНТРОПЛАН, а, ч., ав . Середня час¬
тина крила літака.

ЦЕНТРОСОМА, и, ж., спец., фізіол.
Клітинний центр (у всіх тваринних
і деяких рослинних клітинах), який
бере участь у процесі непрямого по¬
ділу клітини.

ЦЕНТРУВАТИ, ую, уєш, спец. 1. Уста¬
новлювати центри яких-небудь
тіл на одну спільну вісь; надавати
центру інструмента, деталі машини
потрібного положення. 2. Робити в
предметі центрувальні заглибини для
встановлення його на центри токар¬
ного верстата. 3. перен. Поєднувати
двох або більше різних складників
на спільних засадах.

Центрований, а, е.

Центрувальний, а, е.

Центрування, я, с.

ЦЕНТРФСІРВАРД, а, ч., спорт. Голов¬
ний гравець із групи нападу в фут¬
больній, хокейній і т. ін. команді;
нападник.

ЦЕНТУ МВІРАТ, а, ч. 1. Давньоримська
судова колегія. 2. Посада центум-
віра.

Центумвір, а, ч. У Стародавньому Ри¬
мі — суддя, що розглядав справи про
спадщину та опікування.

ЦЕНТУРІОН, а, ч. У Стародавньому
Римі — начальник частини легіону,
центурії.

ЦЕНТУРІЯ, ї, ж. 1. У Стародавньому
Римі — частина легіону, військовий
підрозділ, який налічував сто чоло¬
вік. 2. У Стародавньому Римі — одна
з 5-ти груп римських громадян, роз¬
поділених за майновим цензом.

ЦЕОЛІТ, у, ч. Безбарвний або білий
мінерал вулканічного походження,
класу силікатів, який використову¬
ється для очищення води, фарбу¬
вання тощо.

Цеолітний, Цеолітовий, а, е. Цеолітна
цегла.

ЦЕПЕЛІН, а, ч. Дирижабль з мета¬
левим каркасом, обтягнутим тка¬
ниною.

ЦЙРБЕР, а, ч. 1. У старогрецькій міфо¬
логії — триголовий злий пес з хвос¬
том і гривою з гадюк, який охороняє
вхід у підземне царство. 2. перен. Лю¬
тий і пильний охоронець.

ЦЕРВІКАЛЬНИЙ, а, е, анат. Ший¬
ний.

ЦЕРВІЦЙТ, а, ч. Запалення шийки
матки.

ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ, а, е. 1. анат.
Мозковий. 2. лінгв. Який утворю¬
ється при загинанні кінчика язика
до твердого піднебіння (про при¬
голосні звуки). Церебральний при¬
голосний.

ЦЕРЕЗИТ, у, ч. Суміш нерозчинних
у воді солей олеїнової кислоти й
гашеного вапна, що застосовується
як добавка до цементних будівель¬
них розчинів для зменшення їх
водопроникності або для зручності
укладання.,

ЦЕРЕМОНІАЛ, у, ч. Розпорядок, уста¬
новлений для якого-небудь обряду,
церемонії, офіційної учти.

Церемоніальний, Церемонійний, а, е.
Церемоніальний порядок. Церемоні¬
альний крок. Церемоніальний марш.
Церемонійна зустріч.

Церемоніальність, ності, ж.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР, а, ч„ заст.
Один з вищих придворних чинів,
а також придворний у цьому чині,
який наглядав за виконанням це¬
ремоніалу й керував палацовими
церемоніями.

ЦЕРЕМЙНІЯ, ї, ж. 1. Прийнятий
або встановлений порядок здій¬
снення якого-небудь урочистого
обряду, а також сам обряд. Цере¬
монія вручення нагород. 2. Умовності
в поводженні, властиві церемонній
людині; поведінка церемонної лю¬
дини.

Церемонний, а, е. 1. Надзвичайно ре¬
тельний у дотриманні прийнятого
етикету, правил поведінки, у своїх
діях. Церемонна людина. 2. Який від¬
повідає вимогам етикету, суворому
дотриманню звичаїв, прийнятих
правил поведінки. Церемонний та¬
нець.

Церемонність, ності, ж.

ЦЕРЙУС, а, ч. Рід багаторічних рослин
родини кактусових.

ЦЕРІЙ, ю, ч. М’який метал сіро-стале¬
вого кольору, який легко окиснюєть-
ся і горить на повітрі; застосовується
для виготовлення ракетного палива,
кременів для запальничок і т. ін.

Церієвий, а, е. Церієве скло.

ЦЕРКВА, и, род. мн. кбв, ж. 1. Ре¬
лігійна організація духівництва і
вірян, об’єднана спільністю віри
і обрядовості. Автокефальна церк¬
ва. 2. Будівля, в якій відбувається
християнське богослужіння; храм.
Монастирська церква. Парафіяльна
церква. Соборна церква.

Церковний, а, е. 1. Церковний обряд.
Церковне свято. Церковна громада.
Церковна ієрархія. Церковна нагоро¬
да. Церковний календар (у 1 знач.).

2. Церковне панікадило. Церковне вино.
Церковний хор (у 2 знач.).

Церковник, а, ч.

Церковницький, а, е.

ЦЕРКОВНІСТЬ, ності, ж. Церковна
обрядовість; церковна ідеологія.

ЦЕРКОСПОРОЗ, у, ч. Хвороба рос¬
лин (переважно цукрових буряків,
а також виноградної лози тощо), яка
призводить до передчасного відми¬
рання листя, зниження врожаю та
цукристості. Церкоспороз виноград¬
ної лози.

ЦЕРОГРАФІЯ, ї, ж. Воскове маляр¬
ство, воскова скульптура.

ЦЕРОЛІТ, а, ч. Восковий камінь.

ЦЕРУСИТ, у, ч. Мінерал класу кар¬
бонатів, білого кольору з сіруватим,
жовтуватим або буруватим відтінком;
біла свинцева руда.

ЦЕСІЯ, ї, ж. Передавання кому-небудь
вимог за зобов’язанням іншої осо¬
би, передавання кому-небудь прав
на що-небудь.

ЦЕСТ, а, ч. У давніх греків та рим¬
лян — ремінь з вузлами, якими об¬
мотували собі руки бійці кулачного
бою.

ЦЕСТбДИ, ів, мн. Клас тварин типу
плоских червів.

…ЦЕФАЛ, … ЦЕФАЛ ІЯ. Друга частина
складних слів, що вказує на зв’язок з
поняттям «голова».

ЦЕФАЛАЛГІЯ, ї, ж. Головний біль.

ЦЕФАЛ ІТ, у, ч. Запалення головно¬
го мозку.

Цефалічний, а, е. Цефалічний індекс.

ЦЕФАЛОМЕТР, а, ч. Прилад для ви¬
мірювання діаметра голови.

ЦЕФАЛ ОПбДИ, ів, мн. Клас морських
молюсків (каракатиці, кальмари,
спрути).

ЦЕФЕЇДИ, ів, мн. астр. Фізичні змін¬
ні зірки, строго періодичні зміни
блиску яких зумовлені пульсацією
зовнішніх шарів зірки.

ЦЕФЕЙ, я, ч. Сузір’я Північної пів¬
кулі неба, що частково розташоване
в Чумацькому Шляху.

ЦЕХ, у, ч. 1. За часів феодаліз¬
му — об’єднання міських ремісників
однієї або споріднених спеціальнос¬
тей, яке являло собою замкнуту
корпорацію, що захищала їхні ста¬
нові інтереси. 2. Основна виробнича
одиниця, відділ промислового під¬
приємства; приміщення, де розташо¬
вано такий відділ. Механічний цех.

Цеховйй, а, е. 1. Цеховий майстер (у

1 знач.). 2. Цехове обладнання (у

2 знач.).

Цеховик, а, ч., розм.

Цехмайстер, Цехмістер, тра, ч. Старши¬
на цеху (у 1 знач.).

599

цеце — цимбали

ЦЕЦЙ, невідм ., ж. Африканська
кровопивча живоплідна муха, що
є переносником збудників сонної
хвороби.

ЦИ, незмін. Жанр китайської пейзаж¬
ної або інтимної лірики — вірші з
рядками різної довжини.

ЦИБЕТИН, а, ч. Речовина з різким
запахом мускусу, яку застосовують
у парфумерії.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ, ї, ж . І. Певний рівень
суспільного розвитку і матеріальної
культури, досягнутий тим або іншим
суспільством. Антична цивілізація.
Сучасна цивілізація. 2. Сучасна куль¬
тура, прогрес, освіта. 3. спец. Третій
ступінь у розвитку людської культу¬
ри, якому передують два інші — доба
дикунства й доба варварства. 4. Про
інші світи космічного простору, що
уявляються як реальність. Інопла¬
нетна цивілізація.

Цивілізаційний, а, е. Цивілізаційний до¬
свід. Цивілізаційний процес.

Цивілізатор, а, ч. Той, хто насаджує
цивілізацію (у 2 знач.).

Цивілізаторський, а, е.

Цивілізований, а, е. Цивілізована країна.
Цивілізована держава.

Цивілізованість, ності, ж.

Цивілізування, я, с. Поширення цивілі¬
зації, прилучення до цивілізації.

Цивілізувати, ую, уєш.

ЦИВІЛІСТИКА, и, ж ., юр. Цивільне
право; наука цивільного права.

Цивіліст, а, ч.

Цивілістка, и, ж.

ЦИВІЛЬНИЙ, а, е. 1. Який стосу¬
ється правових відносин громадян
між собою і з державними органами
та організаціями. Цивільне право.
Цивільне судочинство. Цивільний
кодекс. 2. Який не належить до
війська, не стосується військових
справ; невійськовий. Цивільна авіа¬
ція. 3. Нецерковний, недуховний;
світський.

ЦИГУН, у, ч. Китайська дихальна
гімнастика.

…ЦИД, ..ЦИДИ. Друга частина склад¬
них слів, що відповідає поняттю
«знищення».

ЦИКАДА, и, ж. Хоботна комаха з
прозорими різнобарвними крильця¬
ми, самці якої видають характерне
сюрчання.

Цикадовий, а, е. Цикадове сюрчання.
Цикадове дерево.

ЦИКЛ, у, ч. 1. Сукупність вза¬
ємозв’язаних явищ, процесів,
робіт, яка створює закінчене коло
дій протягом певного проміжку
часу. Металургійний цикл. Дворічний
цикл. Робочий цикл. 2. Послідовний

ряд, ланцюг чого-небудь. Цикл
радіопередач. Цикл новел. 3. Певна
група споріднених наук, дисци¬
плін, об’єднаних за яким-небудь
загальним принципом. Цикл наук
про Землю . 4. Кругообіг біологічних
процесів. Життєвий цикл.

Циклізація, ї, ж. Об’єднання в цикл.

Циклізувати, ую, уєш. Об’єднувати ху¬
дожні твори за змістом та часовими
періодами.

Циклічний, а, е. 1. Циклічна подача води
(у 1 знач.). 2. Циклічна форма (у 2,
З знач.). 3. Пов’язаний з циклічністю
круговий. Циклічний графік. 4, хім.
Який має кільцеву будову, структуру.
Циклічні амінокислоти.

Циклічність, ності, ж.

Цикловий, а, е’.

ЦИКЛАМЕН, а, ч. Багаторічна
трав’яниста рослина родини перво-
цвітних з великими яскравими кві¬
тами; альпійська фіалка.

ЦЙКЛІКИ, ів, мн. Давньогрецькі по¬
ети після Гомера, що запозичали свої
сюжети із переказів про Троянську
війну.

ЦИКЛО… Перша частина складних
слів, що відповідає за значенням
слову «циклічний».

ЦИКЛОГЕКСАН, у, ч. Органічна
сполука, безбарвна рухлива ріди¬
на; застосовують як розчинник і
проміжний продукт у виробництві
синтетичних волокон.

ЦИКЛОГЕНЕЗ, у, ч. Виникнення й
розвиток циклону (у 1, 2 знач.).

ЦИКЛОГРАМА, и, ж., спец. Діаграма
робочих процесів машин та-агрегатів,
що працюють за заданим циклом, ру¬
хів людини тощо.

ЦИКЛОГРАФІЯ, ї, ж., спец. Метод
вивчення робочих процесів машин
та агрегатів, що працюють за за¬
даним циклом, рухів людини тощо
способом фотографування рухомого
об’єкта.

Циклографічний, а, е.

ЦИКЛЙЇДА, и, ж ., мат. Крива лінія,
описувана точкою кола, що котиться
без ковзання по прямій лінії.

Циклоїдальний, Циклоїдний, а, е.

ЦИКЛбН, ч. 1. род. у, метеор. Вихро¬
вий рух атмосфери із зменшенням
тиску повітря від периферії до цен¬
тра вихору, який супроводжується
великою хмарністю та опадами;
протилежне — антициклон. 2. род. у,
розм. Сильна буря, ураган. 3. род. а,
техн. Апарат для очищення повітря
(газу) від завислих у ньому твердих
частинок (пилу), дія якого ґрунту¬
ється на використанні відцентрової
сили.

Циклонічний, а, е. Циклонічний рух (у
1 знач.).

Циклонний, а, е. Циклонна піч (у
З знач.).

ЦИКЛОНІЇДА, и, ж. Субтропічний
різновид комахи («сонечка») — во¬
рога тлі.

ЦИКЛОНОГЕНЙЗ, а, ч. Процес ви-
никнення й розвитку циклонів в
атмосфері.

ЦИКЛбП, а, ч. 1. У давньогрецькій
міфології — велетень з одним оком
на лобі. 2. Дрібна членистонога тва¬
рина ряду веслоногих ракоподібних,
що живе переважно у прісноводних
водоймах.

Циклопічний, а, е. Ніби зроблений,
здійснюваний міфічними циклопа¬
ми; величезний, гігантський. Цикло¬
пічні роботи. Циклопічна огорожа.

ЦИКЛОПІЯ, ї, ж ., мед. Вада розвитку,
за якої обидва очні яблука повністю
або частково суміщаються і розміщу¬
ються в одній очниці.

ЦИКЛОПРОПАН, у, ч. Найпростіший
циклопарафін, що його застосовують
для наркозу.

ЦИКЛОРАМА, и, ж. Панорама, в якій
картина міститься на рухливому ци¬
ліндрі.

ЦИКЛОТИМІЯ, ї, ж., мед. Хвороба, що
проявляється багаторазовою зміною
нерізко виражених станів психічного
збудження і пригнічення.

ЦИКЛОТРОН, а, ч.9 спец . Установка
для прискорення колового руху за¬
ряджених частинок, що дозволяє
провадити ядерні дослідження.

Циклотронний, а, е. Циклотронний
резонанс.

ЦИКбРІЙ, ю, ч. Рід рослин родини
складноцвітих.

ЦИКУТА, и, ж. Трав’яниста багаторіч¬
на отруйна рослина родини зонтич¬
них, яка росте біля води; віха.

ЦИЛІНДР, а, ч. 1. мат. Геометричне
тіло, що утворюється обертанням
прямокутника навколо однієї з його
сторін. 2. техн. Деталь або пристрій,
що має форму такого тіла; основна
деталь поршневих машин (двигуна
внутрішнього згоряння, парової ма¬
шини, гідравлічного преса і т. ін.).
3. Високий твердий чоловічий капе¬
люх з невеликими твердими полями,
що має форму такого тіла.

Циліндрйчний, а, е. Циліндрична фреза.
Циліндрична поверхня (у 1, 2 знач.).

Циліндровий, а, е. Циліндровий хід.
Циліндрова машина. Циліндрова мо¬
лотарка (у 1, 2 знач.).

Циліндруватий, а, е.

ЦИМБАЛИ, ів., мн. Старовинний му¬
зичний інструмент, що складається

600

цимбалики — цистеїн

з дерев’яного корпусу трапецеподіб-
ної форми і металевих струн, на яких
грають, ударяючи молоточками або
паличками.

Цимбалики, ів, мн.

Цимбаліст, а, ч< Цимбалоньки, ів, мн. Цимбальний, а, е. Цимбальник, а, ч. Той, хто виготовляє цимбали. ЦИМБАЛЇН, а, ч. Музичний інстру¬ мент, зроблений із неоднакових розміром та товщиною склянок, звуки з якого видобувають ударами молоточків. ЦИНАМЙН, у, ч. Невелике південне дерево або кущ родини лаврових з цупкими шкірястими листками і дрібними квіточками, зібраними у волоті; корицеве дерево. Цинамоновий, а, е. Цинамоновий колір. ЦИНЕРАРІЙ, я, ч. У стародавніх рим¬ лян — посудина, в якій зберігався попіл, що залишався після спалення померлого. ЦИНЕРАРІЯ, ї, ж. Декоративна трав’яниста рослина родини склад¬ ноцвітих з яскравими суцвіттями. ЦИНІАТРІЯ, ї, ж. Наука про лікуван¬ ня собак. ЦИНІЗМ, у, ч. 1. Відверто зневажли¬ ве, зухвале ставлення до загально¬ прийнятих норм моралі, етики, до чого-небудь, що користується загаль¬ ним визнанням, повагою. 2. Учення циніків (у 2 знач.). Цинік, а, ч. 1. Цинічна безсоромна лю¬ дина. 2. Послідовник давньогрецької філософської школи, яка пропові¬ дувала незалежність людини від навколишнього середовища, зневагу до людської культури, повернення до первісного стану. Цинічний, а, е. Цинічні слова. Цинічність, ності, ж. ЦИНК, у, ч. Хімічний елемент, ковкий метал синювато-білого кольору. Цинкований, а, е. Цинковане відро. Цйнковий, а, е. Цинкове виробництво. Цинкові руди. Цинковий блиск. Цин¬ ковий бідон. Цинкувальний, а, е. Цинкування, я, с., мет. Покриття по¬ верхні металу, металевого виробу тонким шаром цинку для захисту від корозії. Цинкувати, ую, уєш. ЦИНКІТ, у, ч. Мінерал оранжево-жов¬ того або червоного Кольору, цинкова руда, з якої одержують цинк. ЦИНКОГРАФІЯ, і, ж. 1. Фотомеханіч¬ ний спосіб виготовлення кліше для високого друку. 2. Підприємство або цех, що виготовляють такі кліше. Цинкограф, а, ч. Фахівець із цинкогра¬ фії (у 1 знач.). Цинкографічний, а, е. ЦИНКОГРАВЮРА, и, ж. Гравюра на цинку, зроблена хімічним спо¬ собом. ЦИНУБЕЛЬ, я, ч., спец. Столярний інструмент, рубанок із зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням. ЦИРК, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — місце, арена для кінних змагань, а пізніше — боїв гладіаторів та інших видовищ. 2. Вид театрального мис¬ тецтва, який включає акробатику, еквілібристику, жонглювання, клоу¬ наду, дресирування тварин і т. ін. 3. Заклад, який влаштовує вистави цього виду мистецтва; приміщення, що має вигляд круглого будинку з амфітеатром для глядачів і ареною в центрі для таких вистав. 4. геол. Природна чашоподібна улоговина на схилах гір; своєрідна кільцева гора, характерна для рельєфу Місяця. Льо¬ довиковий цирк. Цирк гірський. Циркацький, а, е. Циркач, а', ч., розм. Циркачка, и, ж., розм. Цирковйй, а, е. Циркове мистецтво. Циркова трупа. Циркова вправність (у 2, 3 знач.). ЦИРКАДНИЙ, а, е, спец. Який триває близько доби. Циркадний ритм. ЦИРКбН, у, ч. Мінерал переважно бу¬ рувато-жовтого, від червоно-бурого до чорного, оранжевого і зеленкува¬ того кольору, силікат цирконію; ви¬ користовується в ювелірній справі і техніці. Цирконовий, а, е. Цирконові фарби. ЦИРКбНІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, сріблясто-білий метал; використову¬ ється в техніці. Цирконієвий, а, е. Цирконієвий брас¬ лет. ЦИРКОРАМА, и, ж. Кіно з екраном, який оточує зал для глядачів; кіно¬ театр з таким екраном. Циркорамний, а, е. ЦИРКУЛЬ, я, ч. 1. Інструмент, що складається з двох ніжок, з’єднаних на одному кінці шарніром для роз¬ хиляння їх на потрібну відстань; ви¬ користовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній. 2. астр. Невелике за площею сузір’я Південної півкулі неба. Цйркульний, а, е. 1. Циркульна голка. Циркульна ніжка (у 1 знач.). 2. Який має форму кола; який є частиною круга. Циркульна арка. Циркулювати, ює. 1. Здійснювати рух по колу; обертатися. Циркулювати у крові ; розм. Регулярно переходити з одного місця в інше, з одних рук у другі. Товари циркулюють. 2. мор. Описувати криволінійний шлях (про судно). 3. Поширюватися, кружляти серед людей (про чутки). ЦИРКУЛЯР, а, ч. Письмове розпо¬ рядження, наказ директивного характеру, що його надсилають під¬ відомчим установам або підлеглим службовим особам. Циркулярний1, а, е. Циркулярна роз- силка. ЦИРКУЛЯЦІЯ, ї, ж. 1. Здійснення руху по колу. Циркуляція повітря. Циркуля¬ ція води. Циркуляція крові. 2. мор. Кри¬ ва, яку описує судно при відхиленні стерна на який-небудь кут. Циркулярний2, а, е, спец. 1. Який має форму кола; круглий. Циркулярний ніж. Циркулярна пилка. 2. Пов’язаний з циркуляцією повітряних потоків в атмосфері. Циркулярний вихор. 3. Який поширюється, наростає, кружляє се¬ ред людей. Циркулярна реакція. Циркуляційний, а, е, спец. 1. Який здій¬ снюється, відбувається по замкнено¬ му колу; коловий. 2. Такий, у якому або по якому відбувається коловий рух чого-небудь. Циркуляційна пом¬ па. Циркуляційна піч. Циркуляційні труби. Циркулювання, я, с. ЦИРКУМФЛЕКС, а, ч., лінгв. Один з видів музичного наголосу на довгому складі (висхідно-спадний у грецькій мові, спадний у балто- слов’янських). Цирку мфлексний, Циркумфлексовий, а, е. ЦИРбЗ, у, ч., мед. Розростання в яко- му-небудь органі щільної сполучної тканини, що порушує його функції. Цироз печінки ЦИРЦЕЯ, ї, ж. 1. У давньогрецькій міфології — чарівниця, володарка острова Ея, яка утримувала на ньо¬ му протягом року Одіссея. 2. перен. Підступна звабниця. ЦИСТА, и, ж., біол. Цупка оболонка, що утворюється навколо деяких найпростіших організмів за не¬ сприятливих зовнішніх умов або в певні моменти їх життєвого циклу, а також одноклітинний рослинний або тваринний організм, тимчасово вкритий щільною оболонкою. ЦИСТАЛГІЯ, ї, ж. Біль у сечовому міхурі; часте, хворобливе сечови¬ ділення за відсутності об’єктивних ознак хвороби сечового міхура. ЦИСТЕЇН, а, ч. Сірковмісна амінокис¬ лота, що входить до складу більшості білків. 601 ц _ ЦИСТЕРНА, и, ж. 1. Сховище, ре¬ зервуар для води та інших рідин для зберігання нафти, масла, гасу, спирту і т. ін. 2. Розширення яко- го-небудь анатомічного утворення, що містить рідину. Велика цистерна головного мозку. ЦИСТИН, у, ч. Амінокислота, що вхо¬ дить до складу білків тваринного й рослинного походження. ЦИСТИТ, у, ч. , мед. Запалення слизової оболонки сечового міхура, що зде¬ більшого спричиняється бактеріями (кишковою паличкою, стафілококом, стрептококом). ЦИСТИЦЙРК, а, ч. Личинка стьожко¬ вого черв’яка, здебільшого ціп’яка, який паразитує в організмі тварини і людини, спричинюючи цистицер- коз. Цистицеркбз, а, ч. Хвороба людей та тварин, що спричинювана цистицер- ками стьожкових червів свинячого або бичачого ціп’яка і характеризу¬ ється корчами, порушенням психіки, втратою зору тощо. ЦИСТОГРАФІЯ, і, ж. Метод рентге¬ нографічного дослідження сечового міхура заповненням його рентгено¬ контрастною речовиною. ЦИСТОЇДЙЇ, їв, мн. Клас викопних безхребетних тварин типу голко¬ шкірих. ЦИСТОСКбП, а, ч., мед. Прилад у ви¬ гляді металевої трубки (катетера) з оптичною й освітлювальною систе¬ мою, що вводиться в сечовий міхур для його дослідження. Цистоскопія, ї, ж., мед. Метод дослі¬ дження порожнини сечового міхура шляхом безпосереднього його огляду за допомогою цистоскопа. ЦИСТОТОМІЯ, і, Ж. у мед. Розтин се¬ чового міхура. ЦЙСТРА, и, ж. Старовинний струнний щипковий музичний інструмент, схо¬ жий на сучасну напівовальну мандо¬ ліну, що був поширений у Західній Європі до XIX ст. ЦИТАДЙЛЬ, і, ж. 1. Споруда фор¬ течного типу всередині давніх міст; найбільш укріплена частина фор¬ теці, пристосована для самостійної оборони; фортеця взагалі. 2. перен. Головний опорний пункт (центр) будь-якої організації (політичної, ідеологічної, мистецької і т. ін.); твердиня. Цитадельний, а, е. ЦИТАТА, и, ж. Точний, дослівний уривок з якого-небудь тексту. Цитатний, а, е. Цитатний матеріал. Цитатний спосіб доказів. Цитатник, а, ч., розм. цистерна — цйтрус Цитатництво, а, с., розм. Цитатність, ності, ж. Цитація, ї, ж. Цитований, а, е. Цитований вираз. Ци¬ товане джерело. Цитованість, ності, ж. Цитування, я, с. Наведення звідки-не¬ будь цитат або чиїхось висловів. Цитувати, ую, уєш. ...ЦИТИ. Друга частина складних слів, що відповідає поняттю «клітини». ЦИТО... Перша частина складних слів, що відповідає значенню слова «клітина». ЦИТОГЕНЕТИКА, и, ж. Розділ гене¬ тики, що розглядає явища спадко¬ вості на клітинному рівні. ЦИТОГЕРОНТОЛОГІЯ, і, ж. Розділ геронтології, що розглядає старіння живого організму на клітинному рівні. ЦИТОГбНІЯ, ї, ж., біол. Розмноження клітин, що відбувається шляхом по¬ ділу одноклітинних, спороутворення і статевого розмноження. ЦИТОДІАГНОСТИКА, и, ж., мед. Роз¬ пізнавання хвороби способом мікро¬ скопічного дослідження клітинних елементів тканини тіла. ЦИТОЕКОЛОГІЯ, ї, ж. Напрям біо¬ логії, що вивчає пристосування орга¬ нізмів до середовища на клітинному і молекулярному рівнях. ...ЦИТОЗ. Друга частина складних слів, що вказує на зв’язок з понят¬ тям «клітина». ЦИТОЗИН, а, ч. Органічна азотов¬ місна речовина, що входить до складу нуклеїнових кислот (ДНК, РНК). Міститься в тканинах усіх організмів. ЦИТОКІНЙЗ, у, ч., біол. Процес поділу тіла материнської клітини з утворен¬ ням двох дочірніх клітин. ЦИТОКІНІНИ, ів, мн. Фітогормони, що активізують поділ клітин про¬ ростання насіння, а також сприяють закладанню бруньок у рослин. Цитокініновий, а, е. Цитокінінова дія. ЦИТЙЛІЗ, у, ч., біол. Руйнування клітин шляхом цілковитого або часткового їх розчинення, що спостерігається як у нормальних умовах, так і при різних хворо¬ бливих процесах. ЦИТОЛІЗИН, у, ч., біол . Речовина, яка утворюється в крові при введенні в організм чужорідних клітин. ЦИТОЛбГІЯ, ї, ж. Наука про будову, розвиток і функції клітин рослинних і тваринних організмів. Цитолог, а, ч. Цитологічний, а, е. Цитологічний ме¬ тод. ЦИТОМОРФбЗ, у, ч., біол. Сукупність змін клітин у живому організмі. ЦИТОПЛАЗМА, и, ж., біол. Позаядер- на частина протоплазми рослинних і тваринних клітин. Цитоплазматйчний, а, е. Цитоплазма¬ тична спадковість. ЦИТОПЛАЗМбН, а, ч. Сукупність матеріальних носіїв цитоплазма¬ тичної спадковості (плазмогенів), що містяться в цитоплазмі та її структурах. ЦИТОПЛАЗМОТОМІЯ, див. цитокі- нез. ЦИТОТОКСЙНИ, ів, мн. Специфічні антитіла білкової природи, що на¬ правлено діють на певні клітини, органи та системи організму. ЦИТОТРОПІЗМ, у, ч., біол. Явище взаємопритягування або взаємовід- штовхування клітин. ЦИТОХІМІЯ, ї, ж. Наука про хімічні процеси, що відбуваються в живій клітині. Цитохімічний, а, е. Цитохімічне до¬ слідження. ЦИТОХРбМИ, ів, мн. Складні білки з групи хромопротеїдів. ЦИТОХРОМІЯ, і, ж., друк. Вид чоти¬ риколірного друку, в якому особли¬ ву увагу приділяють чорному кліше, що відтворює деталі зображення, нейтральні тони і блакитні тіні. ЦЙГРА, и, ж. Струнний щипковий музичний інструмент у вигляді скриньки з фігурними обрисами і грифом з металевими ладами. Цитрйст, а, ч. Цитрйстка, и, ж. ЦИТРАЛЬ, ю, ч., хім. Жовтувата рідина з міцним лимонним запахом, що є складовою частиною лимонної, вер¬ бенової, імбирної та іншої ефірної олії; застосовується в парфумерії і медицині. ЦИТРАТ, у, ч. Рідкісний мінерал — сіль лимонної кислоти. ЦИТРЙН, у, ч., мін. Прозорий різно¬ вид кварцу жовтого кольору, який у шліфованому вигляді схожий на золотистий топаз. ЦИТРЙН, у, ч., бот. Вічнозелена субтропічна цитрусова рослина (кущ або деревце) родини рутових з великими жовтого або жовтогаря¬ чого кольору плодами, схожими на лимони. Цитроновий, а, е. Цитронове дерево. Цитроновий колір. ЦЙТРУС, а, ч. Субтропічне і тропіч¬ не плодове дерево або кущ родини рутових (апельсини, лимони, ман¬ дарини та ін.). 602 цитрусівник — цупфер ц Цитрусівник, а, ч. Той, хто займається вирощуванням цитрусів. Цитрусівництво, а, с. Вирощування цитрусів як галузь сільського гос¬ подарства. Цитрусівнйцький, а, е. Цйтрусовий, а, е. Цитрусові рослини. Цитрусові культури. ЦИФЕРБЛАТ, а, ч. Деталь стрілочного вимірного приладу, яка являє собою пластинку з нанесеними на неї шкалами, цифрами, написами, зна¬ ками для відліку вимірюваної ним величини чого-небудь. Циферблат годинника. Циферблатний, а, е. Циферблатний кар¬ тон. Циферблатний покажчик. ЦИФРА, и, ж. 1. Знак, що позначає число. Арабські цифри. Римські цифри. 2. мн. Показник, рахунок чого-не¬ будь, виражений у числах. Астро¬ номічні цифри. Контрольні цифри. Кругла цифра. Цифрація, ї, ж. Позначення чого-не¬ будь цифрами. Цифрація сторінок. Цифрований, а, е. Цифровий, а, е. 1. Цифровий рядок. Цифровий автомат. Цифрова систе¬ ма. Цифрові вимірювальні прилади (у 1 знач.). 2. Цифрова бібліотека. Цифрові дані. Цифрова модель. Циф¬ рове телебачення. Цифровий канал. Цифровий код (у 2 знач.). Цйфрочка, и, ж. Цифрувати, ую, уєш. Цифрувати сто¬ рінки. ЦЙЦЕРО, невідм ., с. Назва одного з друкарських шрифтів, розмір якого дорівнює 12 пунктам (4,51 мм). ЦІАКРЙН, у, ч. Рідкий полімер, який використовується в медицині для з’єднання кісткової тканини, а в побуті — як універсальний клей. ЦіАН, у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою сполуку азоту з вуглецем. Ціанистий, а, е. Ціанистий калій. Ціановий, а, е. Ціанова кислота. ЦІАНАМІД, у, ч. Хімічна сполука, похідна ціанистоводневої кислоти — безбарвна кристалічна речовина, що використовується як добриво. Ціанамідний, а, е. Ціанамідний спосіб. ЦІАНАТИ, ів, мн. {одн. ціанат, у, ч.). Солі й ефіри ціанової кислоти. ЦІАНЇД, у, ч. Дуже отруйна сіль ціановодневої кислоти, що легко розчиняється у воді і застосовується при добуванні золота й срібла з руд, в органічному синтезі і т. ін. Ціанідний, а, е. Ціанідний метод. ЦІАНІЗАЦІЯ, ї, ж ., спец. 1. Видо¬ бування золота та срібла з руд розчиненням їх в ціанистих роз¬ чинах. 2. Насичування поверхнево¬ го шару сталевих виробів вуглецем, азотом і т. ін. для підвищення їх твердості. Ціанований, а, е. Ціанувальний, а, е. Ціанування, я, с. Ціанувати, ую, уєш. ЦІАНЙЗ, у, ч., мед. Синювате забарв¬ лення шкіри й слизових оболонок, пов’язане з розладом кровообігу; синюшність. ЦІАНОМЕТР, а, ч., метеор. Прилад для визначення кольору ясного неба. ЦІАНОТИПІЯ, і, ж ., друк. Копіювання (креслень, карт тощо) на світлочут¬ ливому папері. ЦЙКОЛЬ, ч. 1. род. ю. Нижня час¬ тина зовнішньої стіни будівлі або споруди, розміщена безпосередньо на фундаменті. 2. род. я. Частина електричної лампи, яка служить для закріплення лампи в патроні і забезпечення її контакту з електрич¬ ною мережею. Цокольний, а, е. Цокольний поверх (у 1 знач.). ЩТЦВАНГ, у, ч., шах. Таке розташу¬ вання фігур, коли кожний черговий хід одного з партнерів погіршує його позицію або веде до матеріальних втрат чи програшу. ЦУГШАХТА, и, ж., спец. Вентиляційна шахта. ЦУКАТ, а, ч. Зацукрований плід або зацукрована шкірка деяких плодів (лимона, апельсина, дині і т. ін.). Цукатний, Цукатовий, а, е. Цукатна помадка. ЦУКАХАРА, и, ж. у спец. Складний опорний стрибок із поворотом на 360 градусів у спортивній гім¬ настиці. ЦУКЇНІ, невідм. у ч. Різновид кабачка. ЦУНАМІ, невідм. у с. Великі хвилі, які виникають на поверхні океану під час підводних землетрусів і ви¬ кликають руйнівні спустошення на низьких берегах. ЦУПФЕР, а, ч.у спец. Деталь, що при¬ кріплюється до замків різної кон¬ струкції і призначена для зручності їх відмикання. ч ЧАБАН, а, ч. Вівчар у народів Кавказу та Середньої Азії. ЧАДАНТРОП, а, ч. Викопний при¬ мат давністю близько 1,5 млн років, кістки якого було знайдено 1961 р. у Центральній Африці, на півночі Республіки Чад. ЧАДРА, й, ж. Легке покривало, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг поза домом, залишаючи відкритими лише очі. ЧАЙ, ю, ч. 1. Рід південних вічнозе¬ лених багаторічних рослин (дерев або кущів), із висушеного і спе¬ ціально обробленого листя яких приготовляють ароматний напій. 2. Висушене і спеціально оброблене листя цих рослин, що вживається для приготування ароматного на¬ пою. Зелений чай. Китайський чай. Чорний чай. 3. Ароматний напій (переважно гарячий), приготов¬ лений на цьому листі. 4. Настій із завареного сушеного листя, квіток або подрібнених стебел деяких за¬ пашних рослин, що вживається за¬ мість настою цієї рослини, а також використовується як лікувальний засіб. Грудний чай. Липовий чай. По¬ слаблюючий чай. Чаїнка, и, ж. Окрема часточка, ку¬ сочок листка сухого або завареного чаю. Чайний, а, є. 1. Чайний кущ. Чайна плантація. Чайна троянда (рожа) (у 1 знач.). 2. Що стос. чаю. Чайний квас. Чайний лист. Чайна промисло¬ вість. Чайний посуд. Чайний столик. Чайна ложка (ложечка). Чайна це¬ ремонія. Чайниця, і, ж. Посудина, банка для зберігання сухого чаю. Скляна чай¬ ниця. Чайок, йку, ч. Чаювання, я, с. Чаювати, юю, юєш. Пити чай; про¬ водити час за питтям чаю. ЧАЙНВЙРД, а, ч. Гра-задача — за¬ повнення літерами послідовно роз¬ міщених клітинок так, щоб у рядку відгаданих слів остання літера попе¬ реднього слова була першою літерою наступного і т. ін. ЧАЙбТ, а, ч. Мексиканський огі¬ рок — рід рослин родини гарбузових, цінна високоврожайна харчова рос¬ лина, молоді пагони якої вживають як шпинат і спаржу. ЧАЙРИКЙР, а, ч. Наймит; те саме, що здольник, скіпщик. Чайрикерство, а, с. Те саме, що здоль¬ щина, скіпщина. ЧАИТЬЯ, тьї, ж. Буддистська культо¬ ва споруда, храм, часто вирублений у скелі. ЧАЙХАНА, й, ж. Чайна в Центральній Азії та Ірані. Чайханник, а, ч. Власник, господар чайхани, а також людина, що подає в ній чай, страви. ЧАКЙНА, и, ж. 1. Народний іспанський танець з кастаньєтами (відомий з кінця XVI ст.), який виконується у швидкому темпі й супроводжується співом, у Європі з XVII ст. повільний і плавний. 2. У XVII-XV1I1 ст. - інструментальна музична п’єса у формі варіації врочистого характеру, яка повторюється в басовому ключі. ЧАКРА, и, ж. 1. У брахманно-інду- їстській іконографії — атрибут бога Вишну у вигляді колеса; у буддист- ській іконографії — «колесо вчен¬ ня», знак початку проповіді Будди. 2. мн. чакри. У давньоіндійській філософії — центри людського тіла, в яких концентрується пси¬ хічна енергія, життєва сила (прана). 3. Сталеве метальне кільце з різаль¬ ним зовнішнім краєм; зброя у Ста¬ родавній Індії. ЧАЛ, у, ч.у мор., ав. Причальний канат, трос, ланцюг. ЧАЛДРЙН, а, ч. Міра ваги для кам’яного вугілля й коксу в Англії (близько 1200 кг). ЧАЛМА, й, ж. Чоловічий головний убір у мусульман (відомий з часів Середньовіччя) — довгий шматок тканини, обгорнений кілька разів навколо голови зверху тюбетейки, фески або іншої шапочки; тюрбан. ЧАМБУЛ, у, ч. Загін татарської кінно¬ ти, що роз’їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення. Татарські чамбули. ЧАНГ, ЧАНК, а, ч. Узбецький і та¬ джицький музичний інструмент на зразок цимбал. ЧАНГІ, невідм., ч. Грузинський бага¬ тострунний щипковий музичний інструмент на зразок арфи, ЧАНДІ, невідм ., с. У середньовічній індонезійській архітектурі — храм- святилище здебільшого кубічної форми з пірамідальним дахом. ЧАНК, див. чанг. ЧАНЬГО, невідм ., с. Корейський удар¬ ний музичний інструмент на зразок барабана. ЧАНЬЦЮАНЬ, невідм ., с. Один із сти¬ лів ушу, що в перекладі з китайської означає «довгий кулак». ЧАПАРАЛЬ, і, ж. Зарості посухостій¬ ких вічнозелених твердолистяних чагарників (вічнозелені дуби тощо) у Північній Америці. ЧАРВАКА, и, ж. Те саме, що локаята. ЧАРДАШ, у, ч. 1. Угорський народний танець, що складається з повільної патетичної вступної та швидкої частин (виник у середині XIX ст.); музичний розмір — 2/4. 2. Популяр¬ ний бальний танець, що склався на основі сценічних інтерпретацій на¬ родного чардашу. ЧАРДЖ, а, ч. Міра для зерна (1,6 гек¬ толітра). ЧАРЛЬСТбН, у, ч. 1. Бальний танець імпровізаційного характеру, для якого характерні швидкі повороти стопи однієї або обох ніг носками всередину, супроводжувані одно¬ часним коротким і ритмічним при¬ сіданням (популярний на початку та у 60— 70-ті рр. XX ст. у США та Європі). 2. Ударний інструмент із родини ідіофонів; педальна тарілка, хай-хет. ЧАРТ, а, ч. 1. екон. Графік, діаграма, що складається для обліку та прогнозу¬ вання цін на ринках. 2. муз. Списки найбільш популярних музичних гуртів, виконавців, а також платівок, дисків, укладені за результатами про¬ дажу записів, що регулярно подають¬ ся в засобах масової інформації. ЧАРТЕР1, а, ч. Грамота, хартія (у 2 знач.). 604 чартер2 — чйпси ч ЧАРТЕР2, а, ч. 1. Договір про морське або повітряне перевезення вантажів, а також пасажирів, укладений між власником (фрахтівником) і найма¬ чем (фрахтувальником) на оренду всього транспортного засобу або його частини на певний рейс чи термін. 2. Рейс, що здійснюється за таким договором. Чартерний, а, е. Чартерний рейс . Чар¬ терний бізнес. ЧАРТИЗМ, у, ч. Масовий рух англій¬ ських робітників у ЗО— 40-і роки XIX ст., які боролися за демократи¬ зацію державного ладу. Чартист1, а, ч. Прибічник чартизму. Чартистка, и, ж. Чартистський, а, е. Чартистський рух. ЧАРТИНГ, у, */., спец. Складання графіків, діаграм, призначених для аналізу на ринку, визначення його стану, прогнозування цін. ЧАРТИСТ2, а, ч. Особа, яка вивчає тенденції ціноутворення на ринку цінних паперів і на підставі цього аналізу здійснює прогноз; аналітик фондового ринку. ЧАТ, а, ч. Програма Інтернету, призна¬ чена для створення місць з метою віртуального спілкування, а також самі віртуальні місця. ЧАТУРАНГА, и, ж. Давньоіндійська гра з фігурами, що нагадують військо з його строєм; попередниця шахів. ЧАУ-ЧАУ невідм ., ж. Порода кімнатно- декоративних собак з довгою шерстю, здебільшого рудою, головою, що на¬ гадує голову лева, синім язиком. ЧАУ1Ї11, а, ч. Правовий служитель, роз¬ порядник у Туреччині. ЧАУШ2, у, ч. Сорт столового винограду. Листатий чауш. ЧАЧА, і, ж. Кавказька виноградна горілка із вичавків. ЧАЧВАН, а, ч. Сітка з кінського воло¬ са, що прикриває обличчя під час носіння паранджі. ЧЕБУРЕК, а, ч. Східна страва — вели¬ кий пиріжок із тонкого розкатаного прісного тіста з начинкою із барани¬ ни та гострих приправ. ЧЕДЦЕР, а, ч. Сорт сиру. ЧЕЙН, а, ч. Одиниця довжини в анг¬ лійській системі мір, яка дорівнює 22 ярдам, або 20,1168 м. ЧЕК1, а, ч., фін. 1. Грошовий документ установленого зразка з розпоряджен¬ ням власника рахунку (чекодавця) виплатити пред’явникові (чекодержа- телеві) вказану в ньому суму з поточ¬ ного рахунку. Приватизаційний чек. Грошовий чек. Іменний чек. Дорожній чек. Розрахунковий чек. Товарний чек. 2. Талон у касу із зазначеною сумою, яку слід заплатити, а також талон з каси із свідченням, що товар або по¬ слугу оплачено. Чековий1, а, е. Чекова стрічка. Чеко¬ ва книжка. Чековий інвестиційний фонд. Чекодавець, вця, ч. 1. Юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. 2. Особа, яка видає чек (у 1 знач.). Чекодержатель, я, Чекотримач, а, ч. 1. Підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком. 2. Власник виписа¬ ного чека (у 1 знач.). ЧЕК2, а, ч. Обнесена валом ділянка поля, яку заливають водою (пере¬ важно для вирощування рису). Чековий2, а, е. Чекове поливання. ЧЕКМІНЬ, меня, ч. 1. Старовинний верхній чоловічий одяг у кавказь¬ ких народів. 2. Верхній одяг у козаків з довгими полами; мундир козацького офіцера. 3. У країнах Сходу — верхній чоловічий одяг у вигляді халата. ЧЕЛЕСТА, и, ж ., муз. Пластинковий ударно-клавішний музичний інстру¬ мент, зовнішнім виглядом подібний до піаніно, який утворює ніжні зву¬ ки, схожі на дзвін. ЧЙМБАЛО, невідм ., с. Італійська назва клавесина. ЧЙМБЕРЛЕН, у, ч. Холодний соус, що виготовляється з порічкового або чорничного желе з додаванням приправ (напр., хрону, паприки) та подається до м’яса. ЧЕМПібН, а, ч. 1. Звання переможця змагань на першість з якого-небудь виду спорту. Абсолютний чемпіон. Чемпіон з боксу. Олімпійський чемпіон. 2. Тварина, відзначена як найкраща (на спеціальній виставці, змаганнях і т. ін.). Чемпіонат, у, ч. Офіційні спортивні змагання, на яких розігрується першість з певного виду спорту, для виявлення переможця серед колек¬ тивів, спортсменів, команд тощо. Чемпіонат Європи. Чемпіонка, и, ж. Чемпіонство, а, с. Звання чемпіона, чемпіонки. Чемпіонський, а, е. Чемпіонський ра¬ хунок. ЧЕНГ, а, ч. Азербайджанський музич¬ ний інструмент на зразок арфи. ЧЕПАН, а, ч. 1. Старовинний верхній селянський одяг у вигляді довгопо¬ лого каптана. 2. У народів Середньої Азії — стьобаний халат без ґудзиків та з поясом. ЧЕПРАК, а, ч. 1. Частина шкіри тварини зі спини, найбільш тов¬ ста й міцна, яку використовують для виготовлення ременів тощо. 2. Суконна або килимова підстилка під сідло коней. ЧЕСТЕР, у, ч. Сорт твердого, різкого на смак сиру; сир цього сорту. ЧЕСУЧА, і, ор. ею, ж. Цупка шов¬ кова тканина, а також тканина з бавовняних ниток в основі та штучного шовку в тканні. Китай¬ ська чесуча. Чесучевий, а, е. Чесучева сорочка. ЧЖЕНДАНЬ, ю, ор. ем, ч. Жіноче амп¬ луа китайського традиційного теат¬ ру «жінки у скромному одязі». ЧЖЕНМб, невідм ., с. Амплуа китай¬ ського традиційного театру — го¬ ловний герой виконує основну во¬ кальну партію. ЧЖЕНШЕН, у, ч. Чоловіче амплуа китайського традиційного театру — позитивний молодий герой (часто представник імператорської сім’ї, інтелігент, чиновник тощо). ЧЖЕНЬЦЗЮ, невідм ., с. Голковколю¬ вання і припікання точок тіла. ЧИАНУРІ, невідм ., с. Грузинський дво-, триструнний смичковий музичний інструмент. ЧЙЗБУРГЕР, а, ч. Бутерброд із роз¬ різаної вздовж булочки з начинкою, компонентом якої є також сир. ЧЙЗЕЛЬ, я, ор. ем, ч. Важкий культи¬ ватор для глибокого розпушування ґрунту. Чизельний, а, е. Чизельний культива¬ тор. Чизелювання, я, с. Розпушування ґрун¬ ту за допомогою чизеля. Провадити чизелювання. ЧЙКСИ, і в, мн., мор. Кронштейни на верхній частині щогли для підтри¬ мання кінців такелажу та ін. ЧИНАР, а, *., ЧИНАРА, и, ж. Дерево родини платанів; східний платан. Густий чинар. Чинаровий, а, е. Чинаровий ліс. Чинарові меблі. ЧИНК, ЧИНГ, а, ч. Урвище, уступ, що обмежовує плато. ЧИНКВЕЧЙНТО, невідм ., с. Італійська назва періоду розквіту культури Ви¬ сокого та Пізнього Відродження і поширення маньєризму (XVI ст.). ЧИНШ, у, ч. Те саме, що ценз (у 2 знач.). ЧИП, а, ч. Кристал з інтегральною схемою; мікросхема, інтегральна схема. ЧИПСЙТ, а, ч. Набір чипів, мікросхем, що є складовою частиною плати. ЧЙПСИ, ів, мн. Тонкі шматочки кар¬ топлі, засмажені в олії, або тонкі пластинки з картопляного пюре з 605 ч _ додаванням сиру, цибулі, бекону тощо; використовуються як гарнір до різних страв або закуска. ЧИРУС, а, ч. Дрібний вид скумбрії. ЧИУАУА, див. чихуахуа. ЧИХЙР, у, ч. Червоне кавказьке вино домашнього приготування, яке ще не перебродило. ЧИХУАХУА, ЧИУАУА, невідм, ., ч. Порода найменших декоративних собак з витягнутим тулубом та випуклими очима, з шерстю різної довжини, виведених у Мексиці за часів майя. ЧЙЧА, і, ж. Ґатунок пива в Пів¬ денній Америці, найчастіше з ку¬ курудзи та маніоку; назва горіл¬ чаних виробів, які виготовляють з цієї сировини. ЧИЧЕРйНЕ, невідм ., ч. У країнах Західної Європи, переважно в Іта¬ лії — гід, екскурсовод. ЧИЧИСБЕЙ, я, ч. 1. В Італії (пере¬ важно в XVIII ст.) — постійний су¬ путник заможної заміжньої жінки, яка, за звичаєм, не повинна була з’являтися на людях одна. 2. жарт., розм. Постійний супутник, кавалер якої-небудь жінки. ЧІНЦАНО, невідм ., розм. Сорт алко¬ гольного напою. чирус — чхангйк ЧІПЙКВЕ, невідм ., палеонт. Вид ви¬ мерлого ящера. ЧбКЕР, а, ч. Причіпне пристосуван¬ ня, яким обладнано трелювальні трактори. Чокерний, а, е. Чокерна трелювальна машина. Чокерне трелювання. Чокерувільник, а, ч. Той, хто обслуго¬ вує чокер. Ч оперування, я, с. Чокерувати, ую, уєш. Причіплювати вручну дерева, стовбури або сорти¬ менти до навантажувального трак¬ тора або канатної трелювальної уста¬ новки за допомогою чокерів. ЧЙМПІ, невідм мн. Чесальники вовни та інші наймані робітники мануфак¬ тур Флоренції XIV ст. ЧОНГУРІ, невідм ., с. Грузинський на¬ родний чотириструнний смичковий музичний інструмент, що склада¬ ється з дерев’яного корпусу і довгої тонкої шийки з 14—15 ладами. ЧЙРБА, и, ж. У татар — юшка з-під вареного м’яса, квасолі тощо. Чорба з квасолі. ЧОХ, а, ч. Дрібна розмінна монета з квадратним отвором посередині, що перебувала в обігу в північ¬ но-західних провінціях Китаю до Другої світової війни. ЧбХА, и, ж. Куртка без рукавів. ЧУМ, у, ч. Переносне житло деяких народів Північно-Східної Європи (саамі, ненці) та Сибіру (евенки, мансі та ін.), у вигляді шатра конусоподібної форми, вкритого шкурами тварин, берестом або корою. ЧУРЙК, а, ч. Прісний хліб у вигляді великих коржів, що випікаються на Кавказі та в Середній Азії. ЧУРЙНГА, и, ж. Плаский камінь або дощечка з малюнком, які в деяких центральноавстралійських племенах вважаються предметом культу, втіленням тотему. ЧУФА, й, ж. Південна багаторіч¬ на трав’яниста рослина роди¬ ни осокових, поширена в зонах тропіків і субтропіків; земляний мигдаль. ЧУЧХЙ, невідм ., с. Керівна ідеологія КНДР, що є сумішшю марксист¬ сько-ленінської риторики з корей¬ ським націоналізмом. Чучхеїст, а, ч. Прихильник; послі¬ довник чучхе. ЧХАНГЙК, а, ч. Корейська народна музична драма, витоки якої — в театралізованих інтермедіях VI— VII ст. ШАБАШ, у , ч. 1. В іудаїзмі — субот¬ ній відпочинок. 2. У середньовічних повір’ях — нічне зібрання відьом. 3. перен. Нестримне гуляння. ШАБАШ, невідм ., розм. Пора закінчу¬ вати, досить. ШАБЕР, а, ч. Три-, чотиригранний ручний або механічний слюсарний інструмент, загострений із одного кінця, який використовують для точної обробки поверхонь метале¬ вих виробів, нанесення малюнків і написів у гравірувальній і літограф¬ ській справі. Шабрений, а, е. Шабрення, я, с. Шабрення деталі . Шабрити, рю, риш. Шабрити підшип¬ ники. Шабрований, а, е. Шабровий, а, е. Шаброве фрезерування. Шабрувальний, а, е. Шабрувальні ро¬ боти. Шабрувальних, а, ч. Той, хто займаєть¬ ся шабруванням. Шабрування, я, с. Оброблення шабе¬ ром. Шабрувати, ую, уєш. ШАБЛбН, ч. 1. род. а. Зразок, за яким виготовляють однакові формою, розміром і т. ін. дета¬ лі та вироби. 2. Інструмент для перевірки правильності форми і розмірів готових виробів; калібр. Спеціальний шаблон. Радіусний ша¬ блон. Профільний шаблон. 3. род. а. Креслення архітектурних або інших деталей у натуральну ве¬ личину. 4. род. у, перен. Зразок, взятий для наслідування; штамп, банальність. Долати шаблони. Шаблонізація, ї, ж. Шаблонізація розв'язання проблем. Шаблонізований, а, е. Шаблонізована біографія. Шаблонізування, я, с. Шаблонізувати, ую, уєш, що. 1. Робити за шаблоном (у 1 знач.). 2. перен. Ро¬ бити шаблонним (у 4 знач.). Шаблонний, а, е. 1. Виготовлений за шаблоном (у 1 знач.); який є шаблоном. Шаблонний виріб. Ша¬ блонне лекало. 2. перен. Який на¬ Ш слідує шаблон (у 4 знач.); позбав¬ лений оригінальності; банальний, стандартний. Шаблонна відповідь. Шаблонна розповідь. Шаблонник, а, ч. Той, хто виготовляє шаблони, працює за шаблонами. Шаблонність, ності, ж. Уникати шаб¬ лонності. Шаблонно. Говорити шаблонно. Шаблоновий, а, е. Шаблонові риси. Шаблоновість, вості, ж. Шаблонування, я, с. Шаблонування за¬ собів виразу. Шаблонувати, ую, уєш. Шаблончик, а, ч. ШАГРЙНЬ, і, ж ., спец. 1. М’яка шор¬ стка шкіра з характерним малюнком, яку виготовляють з козячих, овечих та інших шкур. 2. Папір, спеціальна тканина для оббивки, книжкових палітурок і т. ін., що своїм виглядом нагадують цю шкіру. Шагреневий, а, е. Шагренева шкіра. Шагреньований, а, е. Шагренювальних, а, ч. Той, хто оброб¬ ляє шагренем. Шагренювання, я, с. Оброблення під шагрень. Шагренювати, юю, юєш. Обробляти під шагрень. ШАДУФ, а, ч. На Сході — пристосуван¬ ня для доставання води з колодязя під час зрошування; журавель. ШАЗЮБЛЬ, я, ч. Жіночий літній дов¬ гий одяг з легкої тканини, що наді¬ вається поверх сукні, штанів. ШАЙБА, и, ж. 1. Прокладка під гайку або головку гвинта, яка має форму плоского кільця; будь-яка прокладка такої форми. Гумова шайба. 2. спорт. Диск із гуми або пластмаси для гри в хокей. Хокей із шайбою. Шайбїст, а, ч., спорт. Змагання шай- бістів. Шайбовий, а, е. Шайбонавивнйй, а, е. Шайбонавивний верстат. Шайбочка, и, ж. ШАЙР, а, ч. Порода великих тяглових коней, виведена в Англії. ШАЙТАН, а, ч. У мусульманській мі¬ фології — злий дух; чорт, диявол. Шайтанів, нова, нове. Шайтанова вода. ШАКХЛ, а, ч. Хижак родини вовків; поширений у Північній Африці, Азії, Південно-Східній Європі; меш¬ кає у заростях кущів, передгір’ях, часто поблизу житла. ШАКТИ, ів, мн. В індуїзмі — жіноче творче енергетичне начало, втілене в образі однієї з іпостасей дружини Шиви. Шактйзм, у, ч. Схиляння перед шах¬ тами. ШАК’Я МУНІ, невідм ., ч. Одне з най¬ більш поширених імен Будди. ШАЛАНДА, и, ж. 1. Невелике судно типу баржі, призначене для наван¬ таження чи розвантаження суден на рейді, перевезення ґрунту і т. ін. 2. Плоскодонний вітрильний риболовний човен, який іноді має чотирикутну форму. Рибальська ша¬ ланда. Шаландівець, вця, ч. Шаландовий, а, е. ШАЛЙ, невідм ., с. 1. У горах Швей¬ царії — невеликий селянський бу¬ динок. Альпійське шале. 2. У деяких країнах — невеликий заміський будиночок такого типу. ШАМАН, а, ч. Служитель культу, знахар у племен, релігія яких ґрун¬ тується на культі духів, на доведенні себе до стану екстазу під час спілку¬ вання з ними. Шаманити, ню, ниш. 1. Здійснювати обряд шаманства. 2. Бути шама¬ ном. Шаман їзм, у, ч., шаманство, а, с. 1. Одна з первісних форм релі¬ гії, культ духів, магія в деяких племен Північної та Середньої Азії, Америки, Океанії, Африки; заняття шамана, що супроводжу¬ ється співом, танцями, нанесен¬ ням ударів по бубну. 2. Те саме, що чаклунство. Шаманський, а, е. Шаманські обряди. Шаманська фанатичність. ШАМБЕР’ЙР, а, ч., спец. Довгий батіг, який застосовують дресирувальни¬ ки у цирку та на манежі. 607 ш шамбертен — шаржйст ШАМБЕРТЕН, у, ч. Сорт червоного бургунського винограду; вино цього сорту. Пляшки з шамбертеном. ШАМЕС, а, ч. Прислужник сина- гоги. ШАМОЗЙТ у, ч. Мінерал сірувато- зеленого або чорного кольору — складний силікат заліза і магнію, що використовується як залізна руда. Шамозитовий, а, е. Шамозитові руди. ШАМОТ, у, спец. Вогнетривка глина, випалена при високій тем¬ пературі. Шамотний, а, е. Вогнетривка шамотна цегла. Шамотний порошок. Шамотний завод. Шамотний цех. ШАМПАНІЗАЦІЯ, ї, ж, ., спец. По¬ вторне зброджування в герметично закритій посудині виноградного вина з метою насичення його вугле¬ кислим газом. Шампанізований, а, е. Шампанізоване вино. Шампанізувати, ую, уєш. Піддавати шампанізації. Шампаніст, а, ч. Фахівець із виробни¬ цтва шампанських вин. Шампанка, и, ж., розм. Пляшка для шампанського. ШАМПАНСЬКЕ, кого, с. Ігристе виноградне вино, виготовлене із спеціальних сортів винограду; може бути сухим (брют), напів¬ сухим, напівсолодким, солодким. Сухе шампанське. Напівсухе шам¬ панське. Напівсолодке шампанське. Солодке шампанське. Шампанський, а, е. Шампанські сорти винограду. Шампанське вино. ШАМПАНЬ, і, ж. Порода кролів, ви¬ ведена в Індії та вдосконалювана у Франції у провінції Шампань, що відзначається м’ясош курковою про¬ дуктивністю. ШАМПІНЬЙОН, а, ч. Шляпковий їстівний (окрім двох видів) гриб ро- дини пластинникових, поширений по всій земній кулі; вирощується у промислових кількостях. Шампіньйонний, а, е. Шампіньйонні грядки. Шампіньйонниця, і, ж., с. г. Земельна ділянка або приміщення, де виро¬ щують шампіньйони. Шампіньйоновий, а, е. Шампіньйоновий суп. ШАМПУНЬ, ю, ч. Мильна запашна рідина, що містить олії, духмя¬ ні речовини, спеціальні жирові та поживні домішки тощо, яка використовується переважно для миття голови. Шампунь для сухого волосся. Шампунь для нормального волосся. ШАМПУР, а, ч. Тонкий металевий чи обтесаний дерев’яний стрижень для приготування шашлику. Смажити на шампурі. Металевий шампур. По¬ вертати шампур. ШАНДбР, а, ч., буд. Тип загороджен¬ ня із металевих, залізобетонних чи дерев’яних балок, що укладені гори¬ зонтально одна на одну й утворюють рухому частину балкового (шандор- ного) затвору для перекриття водо¬ пропускного отвору гідротехнічної споруди (під час будівництва, ре¬ монту). Підняті шандори. Шандорний, а, е. Шандорний затвор. ШАНДРА, и, ж. Трав’яниста культура родини губоцвітих, стебла й листя якої містять у собі ефірні олії, що використовуються в медицині. ШАНКЕР, у, ч. Виразка або ерозія, що виникає на місці вживлення збуд¬ ника деяких інфекційних хвороб. М'який шанкер. Твердий шанкер. Шанкерний, а, е. ШАНС, у, ч. Ймовірність, можливість здійснення чогось; умова, яка за¬ безпечує удачу, успіх у чому-небудь. Мати шанси. Шансик, а, ч. ШАНСЙН, у, ч. 1. Французька пісня в усіх її історичних та жанрових різновидах (у тому числі народ¬ ні, старовинні, багатоголосі пісні XV— XVI ст.). 2. Сучасна естрадна пісня із репертуару шансоньє. ШАНСОНЕТКА, и, ж. 1. Пісенька грайливого, жартівливого харак¬ теру, часом фривольного змісту, яку виконують у кафешантанах, ресторанах. Веселенька шансонетка. 2. Співачка, що виступає з піснями такого жанру. Шансонетний, а, е. ШАНСОНЬЙ, невідм ., ч. Французький естрадний співак — виконавець пісень (шансонів), автор слів та музики. ШАНТАЖ, у, ч. Залякування погрозою викрити або розголосити факти, ві¬ домості, що можуть скомпрометува¬ ти, зганьбити кого-небудь, з метою одержання будь-яких вигод; злочин, що полягає у використанні таких дій. Погрожувати шантажем. Шантажйст, а, ч. Шантажйстка, и, ж. Шантажний, а, е. Шантажований, а, е. Шантажування, я, с. Шантажувати, ую, уєш. Вимагати від кого-небудь чогось за допомогою шантажу. ШАНТАН, див. кафешантан. ШАНЕЦЬ, нця, ч ., військ. Земляне укріплення у вигляді рову із на¬ сипом; окогт. Шанцевий, а^ е. Шанцевий інструмент. ШАНЬ-ШУЙ, невідм ., ч. У живо¬ писі Китаю — традиційні пейзажні композиції на сувоях, панно тощо із зображенням гір, річок, водних по¬ токів, що супроводжуються калігра¬ фічними написами, які доповнюють символічний зміст зображуваного. ШАПІРОГРАФ, а, ч., спец. Пристрій для розмноження рукописного або друкованого тексту без друкарського набору. Шапірографний, а, е. Шапірографний відбиток. ШАПІТО, невідм ., с. Пересувана циркова споруда у вигляді системи опор з натягнутим брезентом, а також пересувний цирк, що дає у ньому вистави. Поставити шапіто. Цирк-шапіто. ШАПОКЛЯК, а, ч ., заст. Капелюх-ци- ліндр на пружинах, що складається; у XIX ст. — частина вечірнього кос¬ тюма чоловіка. ШАРАБАН, а, ч. 1. Старовинний від¬ критий чотириколісний екіпаж із поперечними сидіннями у кілька рядів. 2. Легкий однокінний дво¬ колісний візок; кабріолет. Шарабанчик, а, ч. ШАРАДА, и, ж. Загадка, побудована на визначенні якогось слова за його частинами або складами, поданими описово, що можуть становити со¬ бою й окремі слова; що-небудь, що вимагає розв’язку; хто-небудь загад¬ ковий або що-небудь загадкове, не¬ зрозуміле; таїна. ШАРЖ, у, ч. 1. Сатирична або гу¬ мористична манера зображення, відтворення кого-, чого-небудь, при якій дотримано зовнішню по¬ дібність, але карикатурно змінено, підкреслено, перебільшено най¬ характерніші риси зображуваного. Впадати в шарж. 2. Малюнок, пор¬ трет, опис, що зображує кого-небудь у навмисне спотвореному, смішно¬ му вигляді. Дружній шарж. 3. перен. Спотворення, викривлення, невдале наслідування чого-небудь; карика¬ турна подібність чогось. Шарж на лібералізм. Шаржйст, а, ч., розм. Художник, який малює шаржі (у 2 знач.). 608 шаржований — шахщ ш Шаржований, а, е. Шаржовані інто¬ нації. Шаржовий, а, е. Шаржування, я, с. Шаржування коміч¬ них рис. Шаржувати, ую, уєш. Зображувати кого-, що-небудь у вигляді шаржу; вдаватися до шаржу. ШАРІАТ, у, ч. У мусульман — сукуп¬ ність юридичних та релігійних норм ісламу, що ґрунтуються на Кора¬ ні; мусульманське право. Закони шаріату., ШАРЛАТАН, а, ч. Невіглас, що видає себе за знавця, спеціаліста. Шарлатанити, ню, ниш, розм. Бути шарлатаном, займатися шарлатан¬ ством. Шарлатанка, и, ж. Шарлатанство, а, с. Шарлатанський, а, с. ШАРЛАХ, у, ч. Фарба яскраво-черво¬ ного кольору. Шарлаховий, а, е. Шарлаховий шовк. Шарлахові квітки. ШАРЛЙТ, у, ч. Сорт низькорослої ци¬ булі з маленькими цибулинками, що використовуються у маринаді. ШАРЛОТКА, и, ж. Солодка страва із запечених з яблуками сухарів, попередньо намочених у молоці з яйцями. ШАРЛЬЙР, а, ч. Тип повітряної кулі (дирижабля), яка заповнювалася воднем. ШАРМ, у, ч. Привабливість, чарів¬ ність. ШАРМАНКА, и, ж. 1. Переносний механічний музичний інструмент вуличних музикантів, різновид орга¬ на без клавіатури, що приводиться у дію обертанням ручки. 2. перен. Про нудну, монотонну розмову, повтор одного й того ж самого. Завести шарманку. ШАРНІР, а, ч. Рухоме з’єднання де¬ талей, конструкцій, що допускає їх взаємні повороти чи обертання навколо їхньої осі. Шарнірний, а, е. Шарнірний кронштейн. Шарнірні з'єднання елементів. Шарнірно. З і єднати шарнірно. ШАРОВАРИ, ів, мн. Широкі штани вільного крою, зібрані біля кісточок унизу, частина національного одягу деяких народів. Козацькі шаровари. Татарські шаровари. ШАРОЛЕ, невідм., с. Порода великої рогатої м’ясної худоби, виведена у Франції. ШАРПЕЙ, я, ч. Китайський бійців¬ ський собака з надмірно розвину¬ тою вільною складчастою шкірою, результат схрещування догоподібних собак з північними породами. ШАРТРЕЗ, у, ч. Сорт міцного пахучого лікеру. ШАРФ, а, ч. 1. Зіткана чи зв’язана річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накри¬ вають голову або плечі. Теплий шарф. 2. заст. Кольоровий (чорно-жовто- сріблястий) пояс або пов’язка через плече, що були розпізнавальним знаком генеральського та офіцер¬ ського звання в армії. Шарфик, а, ч. Газовий шарфик. Шарфовий, а, е. Шарфовий комір. ШАР’ЯЖ, а, ч ., геол. Тектонічний покрив — шар гірських порід, на¬ сунутий на рівнохвилястій поверхні розриву на інші породи у результаті тектонічних рухів. ШАСЕ, невідм ., с. 1. Один із найпо¬ ширеніших рухів у бальних танцях у вигляді сполучення трьох легких підбивних кроків, що виконуються за схемою: крок, приставити, крок. Па шасе. 2. У спортивних танцях на льоду — ряд послідовних кроків, при виконанні яких вільна нога під час перетворення в опорну не вино¬ ситься мимо опорної ноги вперед, а ставиться на лід поруч з нею. ШАСІ, невідм ., с. 1. Рама чи основа різних машин, механізмів, при¬ строїв; сукупність усіх механізмів і агрегатів, закріплених на такій рамі. Самохідне шасі. 2. Висувний або нерухомий пристрій з коле¬ сами, лижами або поплавцями для зльоту і посадки літака, а також для переміщення його по аеродрому, палубі авіаносця або воді. 3. Панель, на якій змонто¬ вано деталі якого-небудь апарата, приладу, пристрою, наприклад, радіоприймача, блоків ЕОМ. ШАСЛА, й, ж. Сорт столового вино¬ граду з ніжними соковитими яго¬ дами жовтувато -зеленого кольору; виноград цього сорту. ШАТЕН, а, ч. Чоловік із темно-руся¬ вим, каштановим волоссям. Шатенка, и, ж. Шатеновий, а, е. Шатенові вусики. ШАТЛ, а, ч., спец. Космічний апарат багаторазового використання. ШАТЛЕН, а, ч. Короткий широкий ланцюжок до чоловічого годинника, що його носили на поясі. ШАТб-ІКЙМ, а і у, ч. Сорт десертно¬ го напівсолодкого вина; вино цього сорту. Пляшка шато-ікему. ШАТРАНГ, а, ч. Назва шахів на Сході в Середньовіччі. Майстер шатранга. ШАФЕР, а, ч. 1. У церковному весіль¬ ному обряді — людина, яка тримає вінок над головою молодого або мо¬ лодої під час вінчання. 2. Дружба. ШАФРАН, у, ч. 1. бот. Багаторічна трав’яниста рослина родини півни¬ кових переважно з оранжево-жовти¬ ми, жовтогарячими квітками; кро¬ кус. 2. Висушені приймочки квіток цієї рослини, які використовуються для виготовлення фарб, прянощів, ліків, парфумерної продукції і т. ін. 3. Зимостійкий сорт яблук. Шафран північний. Шафранка, и, ж ., розм. Плід яблуні сорту шафран. Шафранний, Шафрановий, а, е. 1. Шаф¬ ранна квітка. Шафранний дух (у І— 2 знач.). 2. Кольору шафрану; жов¬ тогарячий. Шафраний захід сонця. 3. Шафранний гайок (у 3 знач.). ШАХ1, а, ч. У деяких східних краї¬ нах — титул монарха, особа, що має цей титул. Іранський шах. Шахський, а, е. Шахський Іран. ШАХ2, а, ч. У шаховій грі — безпосе¬ редній напад якою-небудь фігурою на короля супротивника, від якої він може закритися фігурою свого ко¬ льору, пересунутися на неатаковане поле або збити фігуру, що нападає. Поставити шах. Вічний шах. Подвій¬ ний шах. Шахувати, ую, уєш. Оголошувати шах. ШАХИ, ів, мн. 1. Гра на дошці, поді¬ леній на 64 світлі й темні клітини (поля), між 16 світлими (переважно білими) і 16 темними (чорними) фі¬ гурами за встановленими для них правилами пересування. Турнір з шахів. Грати у шахи. 2. Набір фігур для такої гри. Розставляти шахи. Шахи з дерева. Шахівниця, і, ж. Дерев’яна або кар¬ тонна квадратна (переважно скла- дана) дошка чи коробка з 64 світли¬ ми й темними квадратами, на якій грають у шахи. Шахіст, а, ч. Видатний шахіст. Шахістка, и, ж. Відома шахістка. Шаховий, а, е. Шаховий розряд. Шахо¬ ва гра. Шахова школа. Шахова дошка. Шахова композиція. Шахове поле. Ша¬ хові клітини. Шаховий порядок. ШАХЕР-МАХЕР, а, ч., розм. Шахрай¬ ська витівка, спритна операція. ШАХЇД, а, ч. 1. У мусульман — той, хто загинув за віру, пожертвував со¬ бою за віру. 2. Тсрорист-смертник, сучасний камікадзе. 609 шахіншах — - шелак ш _ ШАХІНШАХ, а, ч. Титул монарха в Ірані. ШАХСЙЙ-ВАХСЕЙ, я, ч. Релігійна церемонія у шиїтів, що імітує страждання та загибель Хусей- на — сина халіфа Алі (зятя Му- хаммеда), якого було вбито при Кербеле (680 р.). ШАХТА, и, ж . 1. Система підзем¬ них споруд, де добувають корисні копалини (переважно вугілля) або провадять які-небудь роботи, і буді¬ вель над ними на поверхні. Вугільна шахта . Залізорудна шахта. 2. спец . Вертикальна подовжена порожни¬ на в деяких конструкціях (ліфтах, турбінах і т. ін.). Витяжна шахта. Шахта ліфта. Шахтар, я, ч. Шахтарка, и, ж. Шахтарочка, и, ж. Шахтарський, а, е. Шахтарський син. Шахтарський Донбас. Шахтарське вбрання. Шахтарювати, юю, юєш. Працювати шахтарем. Шахтний, а, е. Шахтні ворота. Шахт¬ ний газ на 85—90 відсотків складаєть¬ ся з метану. Шахтна вода. Шахтна адміністрація. Шахтне будівництво. Шахтний колодязь. Шахтний стов - бур. ШАШКИ, шок, мн. 1. Гра двох парт¬ нерів білими та чорними фішками за певними правилами на дошці з 64 або 100 клітинами; мета гри — знищення фішок суперника або створення положення, за яким немає ходів. Російські шашки. Між¬ народні шашки. 2. Фішки для такої гри. Розставити шашки. Шашкіст, а, ч. Шашкістка, и, ж. Шашковий, а, е. Шашкове поле . ШАШЛЙК, у, ч. Страва зі шматочків баранини (яловичини, свинини), нанизаних на шампур та засмаже¬ них над вогнем. Шашлик із баранини. Смажити шашлик. ШВАБРА, и, ж. 1. Віник з мотузок, мо¬ чало, вправлене у дерев’яну колоду. 2. Дерев’яне або металеве Т-подібне побутове знаряддя для вологого при¬ бирання приміщень. ШВАНК, а, ч. (мн. шванків). 1. Жанр німецької літератури Середньовіч¬ чя й доби Відродження — коротке комічне (віршоване чи прозове) оповідання. ШВАРТЙВ, а, ч ., мор. Трос або ланцюг для прикріплювання судна, човна і т. ін. до пристрою на причалі тощо. Швартовий, бва, бве, Швартовний, а, е. Швартовий кінець. Швартовий канат. Швартові випробування. Швартовний трос. Швартування, я, с. Швартувати, ую, уєш. Прикріплю¬ вати швартовом (корабель, човен і т. ін.). ШВЕЙЦАР, а, ч. Працівник обслугову¬ ючого персоналу ресторану, готелю, житлового будинку, який постійно чергує біля вхідних дверей. ШВЕЛЕР, а, ч.ь техн. Металева балка, яка в перерізі має форму широкої літери «п». Швелерний, а, е. Швелерна сталь. ШВЕРТ, а, ч. Висувний плаский кіль на малих парусних суднах для збіль¬ шення опору дрейфу. ШВЕРТБбТ, а, ч., мор. Легке спор¬ тивне парусне судно зі щоглою й висувним кілем. ШЕВАЛЬЙ, невідм ., ч. У феодальній Франції — дворянський титул; осо¬ ба, що мала цей титул. ШЕВЕЛЮРА, и, ж. Густе волосся на голові. Розпустити шевелюру. ШЙВЕР, а, ч.у техн. Металорізальний інструмент для чистової обробки зубчастих коліс. Дисковий шевер. ШЕВІНГУВАННЯ, я, с., техн. Процес чистової обробки зубчастих коліс шевером. Шевінгувальний, а, е. Шевінгувальний верстат. ШЕВЙбТ, у, ч. 1. Порода напівтонко¬ рунних м’ясомолочних овець, ви¬ ведених в Англії. 2. Дорогий сорт м’якої, легкої, трохи ворсистої вов¬ няної або напіввовняної тканини. Шевйотовий, а, е. Шевйотовий кос¬ тюм. ШЕВРЕТ, у, ч. Хромова шкіра (замін¬ ник шевро), виготовлена зі шкур овець; застосовують для виготовлен¬ ня взуття, головних уборів і т. ін. Шевретовий, а, е. Шевретове взуття. Шевретовий капелюх. ШЕВРб, невідм ., с. М’яка тонка шкіра хромового дублення, виго¬ товлена зі шкур кіз або козенят, що використовується для виготов¬ лення взуття. Шевровий, а, с. Шеврова лея. Шеврові черевики. ШЕВРОЛЕ, невідм ., с. Марка фран¬ цузького автомобіля. ШЕВРбН, а, ч. Нарукавний знак — нашивка кутової (звичайно кутом униз) форми з галуна, тасьми або шкури на військовому обмундиру¬ ванні. Шевронний1, а, е. Шевронна нашивка. ШЕВРбННИЙ2, а, е, техн. Який має зубці, нахилені під кутом у різні боки (звичайно про зубчасті колеса). Шевронне колесо. ШЕДЕВР, а, ч. 1. У середньовічних цехах — зразковий витвір, який по¬ винен був представити майстер для доказу своєї професійної майстер¬ ності. 2. Витвір, що є найвищим до¬ сягненням мистецтва, майстерності. Шедевр української поезії. Шедевральний, а, е. Чудовий, майстер¬ ний, неповторний. ШЕЄЛІТ, у, ч. Мінерал переважно білого або жовтуватого кольору, що містить вольфрамовокислу сіль кальцію, названий на честь швед¬ ського хіміка К. Шеєле; руда для отримання вольфраму. ШЕЗЛЙНГ, а, ч. Легке розсувне крісло з покатою спинкою та подовженим сидінням, в якому можна напів- лежати. Шезлонговий, а, е. ШЕЙК1, у, ч. Сучасний англійський бальний танець, що виник як парний побутовий танець імпро¬ візаційного характеру; музичний розмір — 4/4. Шейкувати, ую, уєш. Танцювати шейк. ШЕЙК2, а, ч. Напій. ііі£ЙКЕЕ а, ч. Посудина для приго- тування коктейлів, при збовтуванні якої перемішуються компоненти на¬ пою; електропобутовий прилад для приготування коктейлів. ШЕЙПІНГ, у, ч.у спорт. Система спе¬ ціальних фізичних вправ для жінок (аеробіка, силові вправи на тренаже¬ рах), що сприяють удосконаленню фігури. Консультант з шейпінгу. За¬ няття з шейпінгу. ШЕЙХ, а, ч. 1. В арабських краї¬ нах — глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищо¬ го мусульманського духівництва, богослов і правознавець. ШЕКЕЛЬ, я, ч. Грошова одиниця Із- раїля, поділяється на 100 агорів. ШЕКЕРИ, ів, мн. (одн. шекер). Релі¬ гійна секта в Англії у XVIII ст., яка виникла серед дрібної буржуазії та ремісників і перенесла свою діяль¬ ність у США. ШЕЛАК, у, ч. Смолиста речовина, яку виділяють комахи, що живуть на молодих пагонах деяких тропіч¬ них рослин; використовується для виготовлення лаків, фарб, сургучу, пластмаси і т. ін. 610 шелаковий — шиншйловий Шелаковий, а, е. Шелакова пластмаса. Шелачний, а, е. Шелачний лак. ШЕЛЙН, у, ч. Синтетична нитка і тканина, виготовлена з неї (подібна до тонкого шовку). Шелбновий, а, е. ШЙЛТІ, невідм ., ч. Порода маленьких шотландських вівчарок. ШЕЛЬТЕРДЙК, а, ч., мор. Навісна па¬ луба на суднах, розташована вище верхньої палуби. ШЕЛЬФ, у, ч., спец. 1. Прибережна час¬ тина дна Світового океану, в межах якої глибини не перевищують 200 м; материкова обмілина. Континенталь¬ ний шельф. 2. Опора зі сталевих листів зовні обшивки судна, що служить для кріплення бортової броні. Шельфовий, а, е. Шельфовий льодовик. ШЕН, ШЕНГ, а, ч. Китайський язико¬ вий музичний інструмент, різновид губної гармошки з резонаторними трубками. ШЕНКЕЛЬ, я, ч. Внутрішня, зверне¬ на до коня частина ноги від коліна до кісточок унизу, якою вершник управляє конем. ШЙПІНГ, а, ч. Поперечний стругаль¬ ний верстат. ШЕПТАЛА, й, ж. Висушені на сонці цілі плоди персика або абрикоса. ШЕРАРДИЗАЦІЯ, ї, ж.у мет. Процес нагрівання сталевих виробів у по¬ рошку цинку для одержання на їх поверхні залізоцинкового сплаву — дифузного поверхневого шару. ШЕРБЕТ, у, ч. 1. Східний прохолодний фруктовий напій, часто з додаван¬ ням прянощів. 2. Солодка стра¬ ва — густа маса, різновид помад¬ ки, що виготовляється з фруктів, кави, шоколаду з цукром, іноді з горіхами. ШЕРЙНГА, и, ж. 1. Стрій, коли люди стоять один біля одного, на одній лі¬ нії. Шикуватися у шеренгу. 2. Довгий ряд яких-небудь предметів. ШЕРЙФ1, а, ч. Посадова особа у Великій Британії, Ірландії, США, що здійснює адміністративні, по¬ ліцейські та деякі судові функції у графстві або магістраті. ШЕРЙФ2, а, ч. У мусульманських кра¬ їнах — почесне звання осіб, що, як вважають, ведуть свій рід від заснов¬ ника ісламу пророка Мухаммеда; особа, яка має це звання. ШЕРЛ, а, ч., геол. Мінерал, чорний непрозорий різновид турмаліну, що містить значну кількість окису заліза. Шерловий, а, е. ШЕРМИЦЙРІЯ, ї, ж. Фехтування. ШЕРП, а, ч. У Непалі — провідник із місцевих жителів, який супроводжує альпіністів до підніжжя велетен¬ ських піків. ШЕФ, а, ч. 1. розм. Начальник уста¬ нови, підприємства, відділу тощо. Шеф редакції. 2. Керівник, голов¬ ний, старший щодо інших осіб, які працюють разом, мають однорідні професії і т. ін. 3. Особа чи орга¬ нізація, яка здійснює шефство над ким-, чим-небудь. Шефство, а, с. 1. Суспільна діяльність щодо надання допомоги кому-не- будь у виробничій, культурно-ма¬ совій та іншій роботі. 2. Виконання обов’язків шефа (у 1 знач.). Шефствувати, ую, уєш. 1. Виконувати суспільну діяльність щодо надання кому-небудь допомоги у виробничій, культурно-масовій та іншій роботі. 2. Виконувати обов’язки шефа, бути шефом (у 1 знач.). Шефський, а, е. Шефська допомога. ШЕФЕНИ, ів, мн. (і одн . шефен, а, ч.). 1. Присяжні судів у ряді країн Західної Європи в XV— XVII ст. 2. У Німеччині — присяжні діль¬ ничних судів, які брали участь у розгляді значних кримінальних справ. ШЙБЕР, а, ч. Заслінка, засувка в ди¬ марях заводських та інших печей, котельних установок, а також у водо¬ провідних та деяких інших спорудах. Шибер доменної печі. Шиберний, а, е. ШЙВА, и, ч. У брахманізмі та іудаїз¬ мі — один з трьох вищих богів, бог- руйнівник. Шиваїзм, у, ч. Один з основних напря¬ мів індуїзму, що склався на ґрунті культу бога Шиви. ШИЗОГОНІЯ, ї, ж., біол. Одна з форм нестатевого розмноження в деяких найпростіших організмів та водоростей, яка полягає в мно¬ жинному поділі ядра й дальшому розпаді організму на ряд нових особин. ШИЗОФРЕНІЯ, і, ж. Тяжке психічне захворювання, яке характеризу¬ ється стійкими змінами психіки: порушенням зв’язності психічних процесів, зниженням психічної ак¬ тивності і т. ін. Шизофренік, а, ч. Хворий на шизо¬ френію. Шизофренічка, и, ж. Шизофренічний, а, е. Шизофренічний хворий. _ Ш ШИЇЗМ, у, ч. Напрям в ісламі, що визнає Коран, але заперечує суну і сунітських халіфів; протилеж¬ не — сунізм. Шиїт, а, ч. Шиїтка, и, ж. Шиїтський, а, е. Шиїтське угрупо¬ вання. ШИК1, у, ч. Розкоші, пишноти; демон¬ стративне вихваляння чим-небудь. Шик в одязі. Шикарний, а, е, розм. 1. Багатий, роз¬ кішний, пишний. Шикарне життя. Шикарний готель. 2. Вишукано-еле- гантний (про людину, її одяг, манери і т. ін.). Шикарність, ності, ж. Шикарно, розм. Вона виглядає ши¬ карно. ШИК2, у, ч., військ. Стрій, шеренга. Бойовий шик. ШЙМІ, невідм ., ч. Парний побутовий імпровізований танець 20-х років XX ст. — різновид фокстроту; му¬ зичний розмір — 2/4. ШИМІ, невідм ., с. Самоколивання носового колеса триколісного шасі літака під час руління, розбігу і пробігу. ШИМПАНЗЕ, невідм ч. Людинопо¬ дібна мавпа, що живе в лісах тро¬ пічної Африки. ШЙНА, и, ж. 1. Обруч (металевий або гумовий), який насаджують на обід колеса для збільшення його міцнос¬ ті, зменшення зносу і т. ін. 2. мед. Пристрій для накладання пов’язки, за допомогою якої забезпечують нерухомість ушкодженої частини тіла. 3. Частина електророзподіль¬ ного пристрою — металева смуга або товстий провід. Шинувати, ую, уєш. Натягувати шини (у 1 знач.) на колеса. ШИНЕЛЬ, і, ж. 1. Формене військове або цивільне пальто встановленого зразка (кольору, крою) зі складкою та хлястиком на спині. 2. У Росії в другій половині XIX ст. — довге чоловіче пальто вільного крою з пе¬ лериною та хутровим коміром. шинбк, нка, ч. Пивний заклад; кабак. ШИНШИЛА, и, ж. 1. Південно¬ американський гризун, схожий на білку, з довгим пухнастим хвостом і цінним сріблясто-сірим хутром, а також хутро цієї твари¬ ни. 2. Порода кролів зі срібляс- то-блакитно-сірим хутром, а також хутро тварини цієї породи. Шиншйловий, а, е. Шиншиловий комір. 611 шиньйон — шлакування ш _ ШИНЬЙЙН, у, ч. Жіноча зачіска із зібраного на потилиці чи маківці голови волосся; накладне волосся. ШИРМА, и, ж. 1. Складана переносна перегородка, зроблена з рам-стулок, обтягнутих тканиною, папером і т. ін. 2. Такого зразка перегородка в театрі ляльок. 3. перен. Те (той), що (хто) служить прикриттям для кого-, чого-небудь. Ширмовий, а, е. Ширмова перегородка. Ширмочка, и, ж. ШИРСТРЙК, у, ч., мор. Верхній пояс обшивки корпусу судна, що приля¬ гає до палуби. ШИФЕР, у, ч. 1. Глинястий сланець чорного, сірого чи червоного ко¬ льору, що використовується для виготовлення грифельних дощок. 2. Будівельний плитковий матеріал (переважно даховий) з такого слан¬ цю чи іншою матеріалу. Шиферний, а, е. Шиферний лист. Ши¬ ферний завод. ШИФЙН, у, ч. Легка, тонка бавовняна чи шовкова тканина. Шифонний, а, е. Шифонна тканина. Шифоновий, а, е. Шифонова блузка. ШИФОНЬЙР, а, ч. Шафа для зберіган¬ ня білизни, одягу і т. ін. ШИФР, у, ч. 1. Система умовних знаків (цифр, літер і т. ін.), певні комбіна¬ ції яких використовують у таємному листуванні. 2. Реєстраційний знак на книжках, рукописах і т. ін., що визначає їхні місця в бібліотеках, сховищах. 3. Умовне позначення якихось секретних праць, документа тощо, 4. з аст. Вензель. Шифратор, а, ч., спец. Пристрій для кодування сигналів зв’язку, теле¬ механіки, радіолокації і т. ін. Шифрований, а, е Шифрована депеша Шифрограма, и, ж. Телеграма, переда¬ на шифром. ІІІифротелеграма, и, ж. Шифрувальний, а, е. Шифрувальний від¬ діл. Шифрувальний механізм. Шифрувальник, а, ч. Той, хто шифрує і розшифровує що-небудь. Шифрувальниця, і, ж. Шифрування, я, с. Шифрування інфор¬ мації. Шифрувати, ую, уєш. Писати шифром (у 1 знач.). ШЙХТА, и, ж., спец. Суміш вихідних матеріалів (руди, шлаку, коксу, ву¬ гілля і т. ін.), що іх переробляють у металургійних, хімічних та інших агрегатах. Шйхтний, Шйхтовий, а, е. Шихтнин двір. Шихтований, а, е. Шихтовик, а, ч. Шихтувальний, а, е. Шихтувальний цех. Шихтувальник, а, ч. Той, хто готує шихту. Шихтування, я, с . Шихтувати, ую, уєш. Готувати шихту. Шихтувати матеріали. ШКАЛА, й, ж. 1. Сукупність поділок на вимірюваному приладі (ампер¬ метрі, вольтметрі, термометрі тощо). 2. Умовна послідовність чисел, змін¬ них величин, прийнятих для вимі¬ рювання, оцінки або визначення чогось. Стандартна шкала кольорів. Тематична шкала . Шкала твердості матеріалів. Шкала заробітної плати. Шкальний, а, е. ШКАНТ, а, ч. Вставний шип (зазвичай круглого перетину), за допомогою якого з ’єднуються столярні деталі. ШКАНЦІ, ів, мн., мор. Частина верх ньої палуби корабля між середньою й задньою щоглами, де відбуваються всі офіційні церемонії (огляди, на¬ ради, зустрічі і т. ін.). Шканцевий, а, е. Шканцевий матрос. Шканцевий тент. Шканцевий жур¬ нал. ШКАФУТ, у, ч., мор. Середня частина (від бака до шканців) верхньої па¬ луби корабля. ШКВАЛ, у, ч. 1. Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іно¬ ді з дощем). 2 перен. Про що-небудь, що з’явилося раптово, навально, в значній кількості, обсязі і т. ін. Шквал оплесків. Шквальний, а, е. Шквальний вітер. Шквальний вогонь . ШКЕНТЕЛЬ, я, ч., мор. Порівняно короткий сталевий або прядивний трос (переважно з петлею на кінці) для передавання зусиль лебідки через шківи на вантаж, що під німається. ШКІВ, а, ч., техн. 1. Колесо для пасо¬ вої або канатної передачі руху. Шків двигуна. Ступінчастий шків. 2. мор. Коліщатко в блокові з канавкою по колу. ШКІПЕР, а, ч., мор . 1. Капітан комер¬ ційного судна. 2. Особа, відповідаль¬ на за палубне майно на морському судні. 3. Командир несамохідного річкового судна. Шкіпер баржі. Шкіперський, а, е. Шкіперський по¬ мічник. ШКЙЛА, и, ж. 1. Навчальний заклад, що здійснює загальне і спеціальне навчання молодого покоління, а також будова такого закладу. На¬ вчальна школа. Середня школа. Ма¬ тематична школа. Музична школа. Художня школа. 2. Назва навчальних закладів, курсів, училищ спеціаль¬ ної, професійної освіти. Льотна школа. Школа-студія. Вища школа. 3. Набування знань, досвіду, на¬ вичок, а також сам набутий досвід, практичні знання. Школа життя. 4. Система практичних прийомів вивчення, засвоєння чого-небудь, оволодіння чимсь. Школа гри на фортепіано. Школа співу. 5. Напрям у науці, мистецтві, літературі, су¬ спільно-політичній думці. Школяр, а, ч. 1. Учень загальноосвіт¬ ньої школи. 2. перен., розм. Доросла людина, яка в поведінці, вчинках впадає в дитинство, виявляє легко¬ важність, пустотливість. Школярик, а, ч. Школярка, и, ж. Школярництво, а, с. Школярочка, и, ж. Школярство, а, с. І. Збірн. до школяр; школярі. 2. рідко. Перебування в школі. 3. перен., зневажл. Насліду¬ вання примітивних, схоластичних норм, зразків; несамостійний, учнівський підхід до чогось. Школярський, а, е. Школярська метуш¬ ня. Школярська парта. ШКОТ, а, ч., мор. Снасть, якою роз¬ тягають вітрила і керують рухом судна. Шкотик, а, ч. Мотузок. Шкотовий, а, е. Шкотовий вузол. ШЛАГ, а, ч., спец. 1. Оборот (виток) снасті або троса навколо шпиля, кнехта і т. ін. 2. Повний оберт штурвала. ШЛАГБАУМ, а, ч. Пристрій для при¬ пинення руху автомобільного та ін¬ шого транспорту через залізничний переїзд, на контрольно-пропускних пунктах і т. ін. Опустити шлагбаум. Підняти шлагбаум. ШЛАК, у, ч. 1. мет. Розплавлена або затверділа маса різних домішок, золи і флюсів, що є побічним продуктом металургійних процесів. 2. Рештки від спалювання твердого палива. 3. мед. Відходи фізіологічних про¬ цесів, що відбуваються в організмі (не засвоєний організмом білок та інші речовини). Шлаковий, а, ч. Шлаковий відвал. Шла¬ кова вата. Шлакоутворення, я, с. Шлакувальний, а, е. Шлакування, я, с. Шлакування топок. 612 шлакувати — шнек ш Шлакувати, ую, уєш. 1. Вкривати, за¬ смічувати шлаком. 2. Очищати від шлаку. Шлакуватися, ується. 1. Перетворю¬ ватися на шлак, ставати шлаком. 2. Вкриватися, засмічуватися шла¬ ком. ШЛАМ, у, ч., спец. 1. Малорозчинний осад, що утворюється сполуками або дрібними твердими частинками при очищенні фільтруванням, від¬ стоюванням і т. ін. якоїсь рідини. 2. Порошкоподібна проміжна речо¬ вина металургійного виробництва, яка містить домішки благородних металів, що їх потім видобувають. 3. Подрібнена гірська порода, що містить цінні метали. Марганцевий шлам. Шламовий, а, е. Шламові відходи. Шламування, я, с. Шламувати, ую, уєш. Очищати що-не- будь від шламу. ШЛАНГ, а, ч. Гнучка трубка для відве¬ дення, передачі, всмоктування і т. ін. рідини, сипких тіл, газів тощо. Шланговий, а, е. Шланговий наконечник. Шланговий рятівний апарат. ШЛЕЙФ, а, ч. 1. Довгий задній край жіночого плаття, який волочиться по землі. Сукня зі шлейфом. 2. перен. Слід, смуга (переважно на воді, в по¬ вітрі) від руху чого-небудь. 3. геол. Смуга розсипчастих відкладень, що утворюється біля підніжжя якого- небудь узвишшя. Шлейфик, а, ч. Шлейфовий, а, е. Шлейфові відкла¬ дення. ШЛЕПЕР, а, ч., спец. Механізм прокат¬ них станів для переміщення металу в поперечному напрямку (з одного рольганга на інший). ШЛІР, а, ч., спец. 1. Ділянка магматич¬ ної гірської породи, яка відрізняється своїм складом від решти тієї ж по¬ роди. 2. Згусток скла, який має дещо інший склад, ніж решта скломаси. Шліровий, а, е. ШЛІФ1, а, ч. Тонка пластинка мі¬ нералу, гірської породи тощо, від¬ шліфована для мікроскопічного дослідження. ШЛІФ2, у, ч. Препарат, виготовлений із кісток, променів і столітів для визначення віку риби за річними кільцями. ШЛІФУВАННЯ, я, »с. 1. Оброблення поверхні металу, дерева, скла і т. ін. абразивними матеріалами для на* дання їй гладкості, точних розмірів, певної форми тощо. Шліфування дверей. 2. перен. Удосконалення, по¬ ліпшення чого-небудь. Шліфування стилю оповідання. Шліфований, а, е. Шліфована по¬ верхня. Шліфувальний, а, е. Шліфувальний круг. Шліфувальний верстат. Шліфувальна шкурка. Шліфувальник, а, ч. Той, хто займаєть¬ ся шліфуванням. Шліфувальниця, і, ж. Шліфувати, ую, уєш. ШЛІХ, у, ч., гірн. Концентрат важких мінералів, одержуваний після про¬ мивання водою розсипчастих чи подрібнених гірських порід. Шліховий, а, е. Шліховий аналіз. ШЛІХТА, и, ж ., текст. Клейкий роз¬ чин з крохмалю, мила, гліцерину тощо, яким просочують основу тканини для надання їй міцності й гладкості. Шліхтований, а, е. Шліхтована тка¬ нина. Шліхтувальний, а, е. Шліхтувальний процес. Шліхтувальна машина. Шліх¬ тувальна маса. Шліхтувальник, а, ч. Той, хто здійснює шліхтування. Шліхтувальниця, і, ж. Шліхтування, я, с. Просочування осно¬ ви тканини шліхтою. Технологічний режим шліхтування текстильних основ. Шліхтувати, ую, уєш. ШЛІЦ, а, ч. 1. техн. Поздовжній ви¬ ступ або паз для з’єднування вала з деталями машини. 2. Проріз у го¬ ловці гвинта або шурупа. Шліцьовий, а, е. Шліцьова муфта. Шлі¬ цьова фреза. Шліца, и, ж. у крав. Розріз на спинці чи боках піджака. ШЛЮЗ, у, ч 1 Гідротехнічна спо¬ руда для переведення суден з одно¬ го водного простору в інший, який відрізняється від першого рівнем води. 2. гірн. Широкий похилий жолоб, який використовують для збагачення корисних копалин про¬ миванням. 3. Пристрій, який дає можливість вводити до певної по¬ вітряної або вакуумної системи чи усувати з неї предмети, матеріали, істоти, не порушуючи її; герметич¬ на камера для виходу космонавтів з корабля в навколишній простір і по* вернення їх на корабель. 4. Апаратні та програмні засоби, що забезпечу¬ юсь міжмережевий зв’язок в інфор¬ маційних мережах. Шлюзний, а, е. Шлюзні ворота. Шлюзник, а, ч. Той, хто обслуговує шлюз (у 1 знач.). Шлюзований, а, е. Шлюзовик, а, ч. Шлюзовйй, а, е. Шлюзова камера. Шлюзування, я, с. Шлюзувати, ую, уєш. 1. Проводити судно через шлюз. Шлюзувати бар¬ жу. 2. Споруджувати шлюзи на річ¬ ках для поліпшення пароплавства. Шлюзувати річку. ШЛЮП, а, ч. 1. У флоті XVIII— XIX ст. — трищогловий корабель з прямими вітрилами. 2. Морське од¬ нощоглове судно з двома вітрилами (переважно спортивне). 3. У деяких сучасних іноземних флотах — тихо¬ хідний сторожовий корабель для охорони транспортних караванів. ШЛЮПБАЛКА, и, ж. Сталева балка на кораблі для спуску шлюпок на воду та підняття їх на корабель. ШЛЮПКА, и, ж. Невелике безпалубне судно, яке використовується пере¬ важно на морі. Шлюпковий, а, е. Шлюпкова пристань Шлюпковий перехід. Шлюпник, а, ч. Майстер, який виго¬ товляє шлюпки. Шлюпчина, и, ж. у розм. ШЛЯГЕР, а, ч. Популярна, модна естрадна пісня, мелодія. Шлягерний, а, е. Шлягерна пісня. Шля¬ герна п ’єса. ШЛЯМБУР, а, ч. Інструмент, переваж¬ но у вигляді сталевої трубки із за¬ зублинами на кінці, для пробивання отворів у кам’яних, бетонних і т. ін. частинах споруд. Шлямбурний, а, е. ШЛЯХТА, и. ж. Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі, Литви. Шляхтич, а, ч. Шляхтянка, и, ж. ШМАЙСЕР, а у ч. у військ. Загальна на¬ зва німецького автомата (стрілецької зброї). ШМУЦРОЛЬ, і, ж. Рулон паперу в ротаційній друкарській машинці, що захищає від забруднювання його лицьовий бік під час друкування зворотного боку. ШМУЦТИТУЛ, у, ч.у друк. Паперовий аркуш на початку книжки (перед титулом) або перед її частинами чи розділами, на якому розташовують заголовок, ілюстрацію і т. ін. Шмуцтитульний, а, е. Шмуцтитульний аркуш. ШНЕК, а, ч. Гвинтовий пристрій (транспортер) для переміщення чи 613 ш шнековий — шпат2 змішування сипких, рідких, тісто¬ подібних і т. ін. матеріалів Шнековий, а, е. Шнекове буріння . ШНЕЛЕР, а, ч. Пристрій для спуско¬ вого механізму ручної вогнепальної зброї, що полегшує спускання гачка (особливо для точної стрільби куля¬ ми на велику віддаль). ШНЕЛЬ-КЛбПС, шнель-клбпса, ч., кул. Котлета, приготована особли¬ вим способом. ШНІЦЕЛЬ, я, ч., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета. ШОВІНІЗМ, у, ч. Ідеологія та по¬ літика крайнього войовничого на¬ ціоналізму. Шовінізація, ї, ж . Реалізація (впрова¬ дження) шовіністичних поглядів, ідей. Політика шовінізаціі. Шовінізований, а, е. Шовінізована ідео¬ логія. Шовінізувати, ую, уєш. Впроваджувати шовіністичні погляди, ідеї. Шовініст, а, ч. Шовіністйчний, а, е. Шовіністично. Шовіністично налашто¬ ваний. Шовіністка, и, ж. Шовіністський, а, е. ШОЙХЕТ, а, ч., культ. Різник, який ріже худобу та птицю за певними правилами іудаїзму, наприклад стежить за повним знекровленням м’яса. ШОК, у, ч. 1. Загальний тяжкий розлад життєво важливих функцій організ¬ му, викликаний порушенням нерво¬ во-рефлекторної діяльності внаслі¬ док фізичної чи психічної травми. Анафілактичний шок. Гемолітичний шок. Кардіологічний шок. 2. перен. Стан пригніченості, розгубленості. 3. перен. Ускладнення, викликані порушенням звичного, нормально¬ го розвитку якого-небудь процесу. Інформаційний шок. Інфляційний шок. Соціальний шок. Шокований, а, е. Шоковий, а, е. Шоковий стан. Шокотерапія, ї, ж. 1. Лікування певних захворювань за допомогою електричного шоку. 2. перен. Надзви¬ чайні заходи в особливій ситуації. Шокування, я, с. Шокувати, ую, уєш. Ставити когось у незручне становище, викликати почуття зніяковіння, збентеження недотриманням загальноприйнятих норм поведінки. ШОМАЖ, а, ж. Страхування втрат прибутків та інших збитків через зупинку виробництва внаслідок стихійного лиха. ШбМПОЛ, а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в руч¬ ній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що за¬ ряджаються з дула. Шомполування, я, с., розм. Карання шомполами. Шомполувати, ую, уєш, розм. Шомпольний, а, е. Шомпольна муфта. Шомпольна рушниця. ШОП, у, ч., розм. Магазин, що торгує модними товарами. ШЙПІНГ, у, ч. Відвідування магазину чи магазинів з метою купівлі чого- небудь; процес купівлі, закупівлі товарів. Робити шопінг. ШОП-ТУР, у, ч. Поїздка (здебільшого за кордон) за невеликою (чи вели¬ кою) партією товару. ШОРТПІРН, а, ч. Порода великої ро¬ гатої худоби м’ясного та м’ясомолоч- ного напрямів, виведена у XVIII ст. в Англії. Шортгорнський, а, е. Шортгорнська порода. ШЙРТИ, ів, мн. Короткі (до колін) штани. Чоловічі шорти. Жіночі шорти. ШОРТ-ТРЕК, шорт-треку, ч., спорт. Змагання ковзанярів на трековій доріжці на коротку дистанцію (від 500 до 5000 м). Майстер шорт-треку. ШОСЕ, невідм., с. Дорога з асфаль¬ товим, цементно-бетонним по¬ криттям, вимощена щебенем тощо, призначена для руху будь-якого без¬ рейкового транспорту. Шосейний, а, е. Шосейна магістраль. Шосейне покриття. ШбТИ, шот, мн. Замкнені западини з дном, укритим шаром солі або мулу, які після дощів перетворюються на солоні озера (поширені на північних околицях Сахари). Шбу невідм ., с. 1. Яскраве, ефектне видовище, вистава. Концертне шоу. Естрадне шоу. Циркове шоу. Теле¬ візійне шоу. 2. перен. Чиї-небудь дії, заходи, спрямовані на привернення до себе уваги. Політичне шоу. Перед¬ виборне шоу. ШОУ-... Перша частина складних слів, що має значення «належний до видовищ». ШбУ-БІЗНЕС, у, ч. Сукупність форм індустрії розваг (вистави, концерти, шоу, теле- та радіопрограми і т. ін.), професій (продюсер, артистичний менеджер, промоутер і т. ін.), за¬ кладів (нічні клуби, дискотеки, концертні зали, студії звукозапису іт. ін.). Шоу-бізнесмен, а, ч. Той, хто пов’яза¬ ний з шоу-бізнесом. ШОУЇНГ, а, ч. Ступінь охоплення певної місцевості, автотраси, насе¬ леного пункту засобами зовнішньої реклами, розміщеної на щитах, па¬ нелях, плакддах. ШОУМЙН, а, ч. Той, хто веде естрад¬ но-розважальну програму. ШОФЕР, а, ч. Водій автомобіля, авто¬ буса. Шоферство, а, с., розм. Робота, про¬ фесія шофера. Шоферський, а, е. Шоферська кабіна. Шоферування, я, с. Шоферувати, ую, уєш. Працювати шофером. ШОІИОН, а, ч. Довга літня жіноча сукня. ШПАГА, и, ж. Холодна зброя з пря¬ мим вузьким і довгим клинком тригранної, чотиригранної і шес¬ тигранної форми. Шпаговий, а, е. Шпажйст, а, ч. Шпажка, и, ж. Шпажний, а, е. ШПАГАТ, у, ч. 1. Зсукана, випрядена товста нитка, яку використовують для упаковування, зв’язування, зшивання і т. ін. 2. спорт. Фігура в гімнастиці, для виконання якої гімнаст повільно опускається, роз¬ водячи ноги до повного стикання їх з підлогою, так, що вони утворюють одну пряму лінію. Сісти на шпагат. Зробити шпагат. Шпагатик, а, ч. Шпагати нка, и, ж. Коротка шпага - тинка. Шпагатйння, я, с. Моток шпагатиння. Шпагатний, а, е. Шпагатне вироб¬ ництво. Шпагатна фабрика (у 1 знач.). Шпагатовий, а, е. Шпагатова нитка (у 1 знач.). ШПАНГОУТ, а, ч. 1. Поперечне ребро судна або літака, до якого кріпиться зовнішня обшивка. 2. Зображення поперечного перерізу судна на кресленні. ШПАНДЕЛЬ, для, ч. Ремінь, яким шевці прикріплюють роботу до ноги. ШПАТ1, у, ч., геол. Застаріла назва будь-якого мінералу, що має здат¬ ність від удару розколюватися в певних напрямках на шматки пра¬ вильної форми. Плавиковий шпат. Польовий шпат. Шпатовий1, а, е. Шпатовий залізняк. ШПАТ2, у, ч. Хронічне запалення кісток ніг коней або волів. 614 Шпатовий2, а, е. ШПАТЕЛЬ, ШПАХТЕЛЬ, я, ч. 1. Інструмент у вигляді лопатки трапецоїдної або трикутної форми, призначений для накладання на по¬ верхню шпаклівки і розрівнювання її. 2. Інструмент живописця у вигляді лопаточки з дуже тонкої та гнучкої сталі для рівномірного накладання фарби на полотно або розтирання її на палітрі. 3. Інструмент у вигляді лопаточки, який вживається в ме¬ дичній практиці (для огляду горла, при хірургічних операціях і т. ін.). ШПАЦІЯ, ї, ж. 1. друк. Металевий брусочок, який при ручному скла¬ данні вживається для заповнення проміжку між словами, для збіль¬ шення проміжку між літерами, для утворення абзаца і т. ін. 2. спец . ^ Накладка між лініями згину ви¬ робу. 3. мор. Відстань між двома шпангоутами судна. ШПЙЙЗА, и, ж. у спец. Побічний або проміжний продукт у виробництві деяких кольорових металів. ШПИЛЬ, я, ч. 1. Вершина гори, горба і т. ін. 2. архіт. Вузька ви¬ сока надбудова пірамідальної або конічної форми, що завершує бу¬ дівлю. 3. мор. Вертикальний коло¬ ворот на суднах для піднімання й опускання якоря, піднімання важких речей і т. ін. Шпильовий, а, е. Шпильчастий, а, е. Шпилюватий, а, е. Шпилястий, а, е. 1. Шпилясті гори (у 1 знач.). 2. Шпиляста дзвіниця (у 2 знач.). ШПИНАТ, у, ч. 1. Трав’яниста рослина родини лободових, що культивуєть¬ ся як овоч, листя якого споживають свіжим, вареним і консервованим. 2. Страва або приправа з листя цієї рослини. Шпинатний, а, е. Шпинатні рослини. Шпинатний соус. Шпинатовий, а, е. Шпинатове листя. Шпинатове пюре. ШПИНДЕЛЬ, я, ч. 1. Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють об¬ роблювані деталі або різальні ін¬ струменти. 2. Веретено в прядильній машині. 3. Вісь чого-небудь (котуш¬ ки, суднового шпиля і т. ін.). Шпйндельний, а, е. Шпиндельний під¬ шипник. ШПІГАТ, у, ч.у мор. Отвір у борту судна на рівні палуби чи в самій палубі. ШПІГЕЛЬ, ю, ч.у спец. Тип чавуну. шпатовий2 — шпунт ШПІЛЬМАН, а, ч. Мандрівний му¬ зикант, співець, народний актор у середньовічній Європі. ШПІНГАЛЕТ, а, ч. 1. Металева засувка для замикання стулок вікон, дверей і т. ін. 2. перен.у жарт. Невеликий на зріст юнак або підліток. Шпінгалетний, Шпінгалетовий, а, е. Шпінгалетна засувка. Шпінгалетова виїмка. ШПІНЙЛЬ, і, ж. Вид ізоморфного мі¬ нералу, переважно зеленого, черво¬ но-бурого, червоного кольору, деякі різновиди якого використовують як коштовне каміння. Шпінелевий, а, е. ШПІЦ, а, ч. Невеликий кімнатний со¬ бака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю переважно біло¬ го кольору. ШПІЦРУТЕН, а, ч . Довга гнучка па¬ лиця або прут, що застосовувались при тілесному покаранні (перев. солдатів) в європейських арміях. ШПЛІНТ, а, ч. Кріпильна деталь у вигляді невеликого дротяного стержня, зігнутого навпіл, яка за¬ стосовується в машинобудуванні для закріплювання дрібних деталей, попередження самовідгвинчування гайок і т. ін. Шплінтовий, а, е. Шплінтування, я, с. Шплінтування болтів. Шплінтувати, ую, уєш. Закріпляти шплінтом яку-небудь деталь (гайку, колесо на осі і т. ін.). шпбн, у, ч. 1. Тонкі дерев’яні листи, що їх виготовляють лущенням дере¬ вини і використовують для виготов¬ лення клеєної фанери; одношарова, неклеєна фанера. Лущений шпон. Струганий шпон. 2. Прокладний ма¬ теріал для ущільнення, відокремлен¬ ня чого-небудь і т. ін. 3. друк. Мета¬ лічна пластинка, яка служить для збільшення проміжків між рядками в наборі. ШПОР, а, ч.у мор. Основа, нижній кі¬ нець щогли, стеньги і т. ін. ШПбРА, и, ж. 1. Зігнута по формі каб¬ лука металева дужка зі стрижнем, яка кріпиться до черевика наїзника та служить для управління конем. 2. У птахів — роговий загострений наріст на лапах, що є засобом захис¬ ту або нападу. 3. техн. Спеціальний виступ, шип на ободі ведучого коле¬ са або на траках гусениці трактора для кращого зчіплювання з землею (у 1 знач.). _ Ш Шпорити, рю, риш. Бити шпорами по боках коня, щоб змусити його руха¬ тися швидше. Шпорка, и, ж. Шпорний, а, е. Шпорний ремінь. Шпорні колеса (у 1, 3 знач.). Шпорник, а, ч. Робітник, який виго¬ товляє шпори (у 1 знач.). ШПРЙНГЕЛЬ, я, ч., техн. Допоміжна стрижнева конструкція, яку приєд¬ нують до основної конструкції, щоб підсилити її. ШПРИНГ, а, ч.у спец. Трос, прив’язаний одним кінцем до якоря чи якірного ланцюга, а іншим до судна, щоб утримати корабель у певному по¬ ложенні. ШПРИЦ, а, ч. 1. Інструмент у вигляді циліндра з поршнем та порожнистою голкою, який використовується для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктуван¬ ня звідти рідини. Маленький шприц. Одноразовий шприц. 2. спец. Інстру¬ мент подібної будови, який вико¬ ристовується в техніці, промисло¬ вості, кулінарії. Шприц для крему. Шприцевий, а, е. Шприцева голка. Шприцевий цех. Шприцьований, а, е. Шприцювальний, а, е. Шприцювальний прилад. Шприцювальник, а, ч. Той, хто робить шприцювання. Шприцювальниця, і, ж. Шприцювання, я, с. Шприцювати, юю, юєш. Упорскувати, начиняти за допомогою шприца (у 2 знач.). Шприцювати крем. ШПРбТИ, ів, мн. (одн. шпрот, а, ч.). 1. Дрібна морська промис¬ лова риба родини оселедцевих. 2. Консерви з цієї та іншої дрібної копченої риби (салаки, кільки і т. ін.) в олії. Шпротина, и, ж. Шпротний, а, е. Шпротний паштет (у 2 знач.). ШПРЮЙТ, а ; ч. у спец. Корабельна ві¬ рьовка для підтримування стеньги. ШПУНТ, а, ч.у спец. 1. У столярній справі — поздовжній виступ або паз для з’єднування одне з одним дощок, брусів, блоків і т. ін., а також таке з’єднання, при якому виступ однієї частини входить у паз іншої. 2. Сталевий загострений стрижень, який використовують скульптори для обробляння каменя. 3. У вино¬ робстві — спеціальний корок, яким закривають у бочці вино, яке ще не перебродило. 615 ш шпунтовйй — штангенцйркуль Шпунтовий, а, е. Шпунтова пробка. Шпунтувальний, а, е. Шпунтування, я, с. Шпунтувати, ую, уєш. 1. Виготовляти, вирізати шпунт (у 1 знач.). 2. Робити що-небудь, використовуючи шпунт (у 2 знач.). 3. Забивати, закривати отвір бочки шпунтом (у 3 знач.). ШПУНТУБЕЛЬ, я, ч. Столярний ін¬ струмент для вистругування шпун¬ тів (у 1 знач.). ШПУР, у, ч. 1. гірн. Вузький цилін¬ дричний отвір, який висвердлюють у гірських породах і наповнюють вибуховою речовиною під час ви¬ бухових робіт. 2. мет. Отвір у горні шахтної печі для випускання рідких продуктів плавки. ШРАПНЕЛЬ, і, ж. 1. Розривний ар¬ тилерійський снаряд, начинений кулями, призначений для ураження живої сили ворога. 2. перен ., жарт. Крута перлова каша. Шрапнелевий, Шрапнельний, а, е. Шрапнельний дим. Шрапнельні кулі. Шрапнельні рани (у 1 знач.). ШРИФТ, у, ч. 1. Повний комплект друкарських літер певного типу й малюнка, необхідний для набору якого-небудь тексту; сукупність металевих рельєфних літер, цифр, розділових знаків у друкарській машинці. 2. Графічна форма літер при писанні, характер малюнка на¬ писаних літер. Шрифтист, а, ч. Художник-графік, який створює шрифтові заголовки, написи і т. ін. Шрифтовий, а, е. Шрифтовик, а, ч. ШРІТ, шроту, ч. 1. Дрібні свинце¬ ві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці; дріб. 2. с. г. Відходи олійницько¬ го виробництва, які утворюються з подрібненого насіння різних олійних культур; у перемеленому вигляді використовуються для го¬ дівлі худоби. Шрітовйй, а, е. Шрітові набої (у 1 знач.). ШРЙПШИР, а, ч. Порода м’ясних ко роткововних овець. ШТАБ, у, ч. 1. Орган керування військами в частинах, з’єднаннях і об’єднаннях усіх видів збройних сил; особи, що входять у цей орган. Генеральний штаб. 2. перен. Узагалі керівний орган чого-небудь. Штаб будівельників. Виборчий штаб. Штабіст, а, ч., розм. Штабний офіцер; працівник штабу. Штабний, а, е. Штабний офіцер. Штаб¬ ний працівник. Штабник, а, ч., розм. Той, хто працює у штабі. Штабовий, а, е. ШТАБЕЛЕР, а, ч. Машина для під¬ німання та переміщення вантажів та інших матеріалів при укладанні їх у штабелі. ШТАБЕЛЬ, я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Штабель ящиків. Штабельний, а, е. Штабельований, а, е. Штабельок, лька, ч. Штабелювальний, а, е. Штабелювання, я, с. Штабелювати, юю, юєш. Укладати в штабелі (будівельні та інші мате¬ ріали). Штаблений, а, е. Штаблений профіль. ШТАГ, а, ч., мор. Канат, трос, який утримує від падіння щоглу, стеньгу і т. ін. ШТАЗІ, невідм . Служба державної без¬ пеки в колишній Німецькій Демо¬ кратичній Республіці. ШТАЛЕКЕРІЯ, ї, ж. Земна хребетна тварина типу дицинодонтів зав¬ більшки з носорога, що мешкала в тріасовому періоді. ШТАМ, у, ч. У мікробіології — чиста культура мікроорганізмів, виділена з якого-небудь середовища (з орга¬ нізму захворілої тварини, людини або навколишньої природи), яка використовується для виготовлення вакцин і сироваток. ШТАМБ, а, ч. Частина стовбура дерева або куща від кореня до крони. Штамбик, а, ч. Штамбовий, а, е. Який має довгий стовбур без розгалужень, без бічних пагонів. Штамбова форма. ШТАМП, а, ч. 1. Форма з металу або якого-небудь іншого матеріалу для серійного виготовлення дета¬ лей чи якихось інших дрібних предметів шляхом штампування. 2. Вид печатки, яка переважно має вигляд прямокутника з гуми з опуклим зображенням тексту назви якої-небудь установи, ор¬ ганізації і т. ін., із зазначенням адреси, номера або яких-небудь інших відомостей; відбиток, одер¬ жаний за допомогою такої печат¬ ки. 3. перен. Прийнятий загально¬ визнаний зразок, який сліпо на¬ слідують; трафарет, шаблон. Штампований, а, е. Штампований диск (у 1 знач.). Штампованість, ності, ж. Штампова¬ ність вислову. Штамповий, а, е. Штампова сталь. Штампове виробництво (у 1, 2 знач.). Штампувальний, а, е. Штампувальний цех. Штампувальний верстат. Штам¬ пувальні преси. Штампувальник, а, ч. Той, хто займа¬ ється штампуванням. Штампувальниця, і, ж. Штампування, я, с. 1. Виготовлення за допомогою штампа (у 1 знач.) Гаряче штампування. 2. Ставлення на чому-небудь штампа (у 2 знач.). 3. перен., розм. Формальний підхід до чого-небудь з використанням готових зразків, штампів. Штампувати, ую, уєш. ШТАНГА, и, ж. 1. Металевий стер¬ жень, що використовується як деталь у багатьох інструментах, механізмах, конструкціях і т. ін. Бурова штанга. 2. спорт. Брус фут¬ больних, хокейних, гандбольних та інших воріт. 3. спорт. Прилад для занять важкою атлетикою, що складається з металевого стержня, на кінцях якого закріплені знімні диски. Штангіст, а, ч. Спортсмен, який за¬ ймається вправами зі штангою (у З знач.). Штангістка, и, ж. 1. Жін. до штангіст. 2. перен . Жінка, яка носить важкі сумки. Штангістський, а, е. Штанговий, а, е. Пов’язаний із засто¬ суванням, використанням штанги (у 1 знач.). Штанговий культиватор. Штанговий насос. ШТАНДЙРТ, у, ч. Найбільш вигідне розташування, розміщення про¬ мислових підприємств у регіоні або в країні. ШТАНГЕН... Перша частина склад¬ них назв вимірювальних або розмі¬ чальних інструментів зі штанговою шкалою і ноніусом. ШТАНГЕНІНСТРУМЕНТ, а, ч. Ви- мірювальний розсувний багато- мірний інструмент з прямолінійною шкалою і ноніусом. ШТАНГЕНРЕЙСМУС, а, ч. Інстру¬ мент для вимірювання висоти ви¬ ступів яких-небудь деталей. ШТАНГЕНЦЙРКУЛЬ, я, ч. Інстру¬ мент для лінійних вимірювань яких- небудь невеликих деталей, виробів, що складається зі штангової шкали з ноніусом і двох ніжок, одна з яких нерухома, а інша пересувається вздовж шкали. 616 штандарт — штраф ШТАНДАРТ, а, ч. 1. У деяких армі¬ ях — прапор кавалерійської час¬ тини, ескадрону. 2. У деяких держа¬ вах — прапор глави держави, який піднімають у тому місці, де ця осо¬ ба перебуває. До зали Верховної Ради України внесли штандарти. Штандартний, а, е. Штандартне древко. Штандартний караул. ШТАТ1, у, ч. Державно -територіальна одиниця в складі деяких федера¬ тивних держав (США, Мексики, Бразилії, Індії та ін.), яка користу¬ ється тим або іншим ступенем само¬ врядування. ШТАТ2, у, ч. 1. Постійний, встановле¬ ний склад співробітників на якому- небудь підприємстві чи в установі. 2. перев. мн. Документ, який визначає склад співробітників якої-небудь установи із зазначенням їх посад та посадових окладів. Переглянути штати. Реєструвати штати. Штатний, а, е. Штатний кореспондент. Штатний розпис. Штатна одиниця. Штатна посада. Штатне місце (у 1 знач.). ШТАТГАЛЬТЕР, а, ч. У Німеччині, Ав¬ стрії, Нідерландах у XV— XVII ст. — назва правителя краю, намісника. ШТАТИВ, а, ч. 1. Підставка або підпірка з тримачами для різно¬ го приладдя, хімічного посуду і т. ін. 2. Складний триніжок, який служить для встановлення і закріплення фотографічного або кінознімального апарата, астроно¬ мічного, геодезичного інструмента і т. ін. Штативний, а, е. Штативна камера. ШТЙВЕНЬ, вня, ч. Особливо міцна частина, якою закінчується остов судна на носі та кормі. ШТЕГ, а, ч. Частина піаніно, призна¬ чена для передачі коливань струн до деки. ШТЙДІНГИ, ів, мн. Вільні французь¬ кі селяни, які стали відомі своєю боротьбою в XII— XIII ст. проти німецьких феодалів. ШТЕЙН, у, ч., мет. Проміжний про¬ дукт плавки руд кольорових мета- лів. ШТЕЙНГУТ, у, ч. Тип якісного фа¬ янсу. ШТЕЙНУНГ, а, ч., спец. Відстань від ударної поверхні модоточків у вихід¬ ному стані до площини струн. ШТЕКЕР, а, ч. Контактний стержень, що служить однополюсною вилкою штепсельного з’єднання. Штекерний, а, е. Штекерне розняття. ШТЕМПЕЛЬ, я, ч. 1. Прилад, інстру¬ мент з опуклим зображенням яко- го-небудь малюнка або напису, що служить для одержання відбитка, для накладання печатки, клейма. 2. Відбиток, одержаний за допомо¬ гою такого приладу. Штемпелевий, а, е. Штемпелевий кон¬ верт. Штемпельний, а, е. Штемпельна по¬ душка. Штемпельований, а, е. Штемпелювальний, а, е. Шемпелювальна машина. Штемпелювання, я, с. Штемпелювання листів. Штемпелювати, юю, юєш. Ставити на що-небудь штемпель. ШТЕПСЕЛЬ, я, ч. Металевий стер¬ жень або вилка, за допомогою яких з’єднані з ними переносні електрич¬ ні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикають у мережу. Штепсельний, а, е. Штепсельна розетка. Штепсельна вилка. Штепсельна лам¬ па. Штепсельне з’єднання. ШТЕРТ, а, ч. Тонкий короткий кінець троса. ШТИЛЬ, ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.). Мертвий штиль. Штйльний, а, е. Штильне море. Штильовий, а, є'. Штильова погода. Штильова смуга. Штилювання, я, с. Штилювати, ює. Стояти не руха¬ ючись через повний штиль (про судно). ШТИФТ, а, ч. Невеликий цилін¬ дричний або конічний стержень, який застосовують для нерухомого з’єднання двох деталей машин. Штифтик, а, ч. Штифтовий, а, е. Штифтовий бара¬ бан. ШТИХЕЛЬ, я, ч ., спец. Різальний сталевий ручний інструмент, який застосовують у гравіруванні і як різець для обточування дрібних деталей. ШТЙХМАС, а, ч., спец. 1. У взуттє¬ вому виробництві — вимірювальна стрічка. 2. Нутромер — інструмент, яким вимірюють внутрішні розміри деталей машини. Штйхмасовий, а, е. Штихмасова ну¬ мерація. ШТОК1, а, ч. 1. техн. Циліндричний стрижень поршневої машини, що з’єднує поршень з повзуном. 2. мор. Поперечний стрижень у верхній частині якоря. Штоковий1, а, е. Штокове кільце. _ Ш ШТОК2, а, ч., геол. Форма залягання гірських порід (переважно магма¬ тичних) у вигляді тіл неправильної форми в товщі інших порід. Рудний шток. Штоковий2, а, е. Штокове родовище. ШТОКВЕРК, у, ч ., геол. Рудна жила неправильної форми, утворена ма¬ сою гірської породи, що пронизана жилами та прожилками рудних мінералів. ШТбЛЬНЯ, і, ж. Горизонтальна або похила виробка з виходом на земну поверхню, призначена для обслуго¬ вування підземних гірничих робіт. Штольневий, а, е. ШТбПОР, а, ч. 1. Гвинтоподібний стержень з рукояткою, призначений для відкорковування пляшок. 2. ав. Одна з фігур вищого пілотажу, що полягає в зниженні літака по крутій спіралі. Штопорний, а, е. Штопорні свердла (у 1 знач.). Штопорити, рю, риш, ав. Спускатися штопором. Штопорення, я, с. Штопорення літака. ШТОРМ, у, ч. Сильна буря, вітер на морі чи озері і викликане ними ве¬ лике хвилювання води. Штормик, а, ч. Штормйти, мйть. Бути дуже розбур¬ ханим під час шторму (про море, озеро). Море штормить. Штормівка, и, ж. у мор. Легка куртка з прогумованої матерії. Штормовий, а, е. Штормовий вітер. Штормові хвилі. Штормовий костюм. Штормова пора. Штормове поперед¬ ження. ШТОРМТРАП, а, ч. Мотузяна драбина з дерев’яними щаблями, яку спус¬ кають за борт судна для висадки і приймання людей (переважно в штормову погоду). ШТОФ1, а, «/., заст. 1. Старовинна міра рідини (переважно вина, горілки), яка дорівнює 1/8 або 1/10 відра. 2. Чотиригранна скляна посудина з короткою шийкою, яка уміщує таку кількість вина, горілки і т. ін. Штофний1, а, е. ШТОФ2, у, ч. Цупка, важка шовкова або шерстяна тканина, перев. з ве¬ ликим тканим візерунком, яку ви¬ користовують для оббивання меблів, з декоративною метою і т. ін. Штофний2, а, е. Штофна оббивка. ШТРАФ, у, ч. Грошове стягнення, яке накладають як покарання пе¬ реважно в адміністративному або судовому порядку. 617 ш штрафнйй — шунтування Штрафний, а, е. Штрафний удар (ки->
док). Штрафне очко . Штрафний
майданчик. Штрафні санкції.

Штрафник, а, ч., розм. Військово¬
службовець, направлений рішенням
суду в спеціальну дисциплінарну
частину.

Штрафований, а, е.

Штрафування, я, с.

Штрафувати, ую, уєш. Накладати
грошове стягнення як покарання
переважно в адміністративному або
судовому порядку; карати за неви¬
конання чого-небудь, порушення
умов, правил гри, етикету і т. ін.

ШТРЕЙКБРЕХЕР, а, ч., заст. 1. Особа,
яка працює на підприємстві в період
страйку і цим шкодить його прове¬
денню. 2. перен. Той, хто зраджує
загальній справі.

Штрейкбрехерство, а, с.

Штрейкбрехерський, а, е.

Штрейкбрехерувати, ую, уєш, розм.
Бути штрейкбрехером.

ШТРЙЙФЛІНГ, у, ч. Сорт яблук.

ШТРЕК, у, ч. Горизонтальна підземна
гірнича виробка, що йде по пласту
корисної копалини і не виходить
безпосередньо на земну поверхню.
Відкатний штрек. Польовий штрек.

Штрековий, а, е.

ШТРЙПКА, и, ж. Тасьма в нижній
частині штанів, гетрів, що продіва-
ється під ногою та відтягує штанину,
гетру донизу. Штани зі штрипками.

ШТРИПС, а, ч., мет. Сталева смуга-
заготовка для виробництва зварних
труб.

Штрипсовий, а, е.

ШТРИХ, а, ч. 1. Коротка риска, лінія,
яка є одним з основних елементів
рисунка, креслення. 2. перен. Окре¬
ма подробиця, характерна риса
чого-небудь. Штрихи до портрета
письменника. 3. Прийом звуковидо-
бування на музичних інструментах
(струнних, смичкових, духових,
фортеп’яно та ін.), пов’язаний з
певним характером рухів смичка
(рук, губ та ін.), що породжує осо¬
бливе звучання. 5. Спеціальна паста
для виправлення помилок, дефектів
у тексті.

Штрихований, а, е. Штриховане поле
(у 1 знач.).

Штриховий, а, 6. Штриховий вимі¬
рювальний інструмент. Штриховий
рисунок. Штрихове кліше.

Штрихувальний, а, е.

Штрихувальник, а, ч. Той, хто наносить
штрихи на що-небудь (у 1 знач.).

Штрихувальниця, і, ж.

Штрихування, я, с. Зробити штрихуван¬
ня. Густе штрихування.

Штрихувати, ую, уєш. Наносити штри¬
хи на що-небудь (рисунок, план, кар¬
ту і т. ін.), покривати штрихами.

ШТРИХКОД, у, ч„ спец. Штриховий
код.

ШТРИХПУНКТЙР, у, ч. 1. Перерив¬
часта лінія, утворена крапками або
рисками. 2. перен. Переривчаста
лінія, утворена крапками, яка ви¬
діляє якусь важливу деталь у тексті,
фільмі тощо.

Штрихпунктйрний, а, е. Штрихпунк-
тирна лінія.

ШТРОБА, й, ж. Фасонна частина
крокви, що виходить за межі даху
над стіною.

ШТУРВАЛ, а, ч. 1. Стернове колесо
(на судні). 2. Пристосування у ви¬
гляді стернового колеса, півколеса,
маточини з рукоятками і т. ін., за
допомогою якого керують дією яко-
го-небудь механізму.

Штурватити, лю, лиш. Керувати мор¬
ським судном.

Штурвальний, а, е. Штурвальний трос.
Штурвальне керування. Штурвальна
площадка.

ШТУРМ, у, ч. 1. Рішуча атака укріп¬
лення, опорного пункту, фортеці
ворога. 2. перен. Оволодіння чим-не-
будь, освоєння чого-небудь шляхом
переборювання якихось труднощів.
Штурм вершини. Штурм космосу.

Штурмований, а, е.

Штурмовйй, а, е. 1. Штурмова смуга.
Штурмовий взвод. Штурмова авіа¬
ція (у 1 знач.). 2. Штурмова гарячка
(у 2 знач.).

Штурмовйк, а, ч. 1. Тип військового
літака, призначеного бомбити й роз¬
стрілювати з невеликої висоти сили
ворога на полі бою. 2. Солдат, який
бере участь у штурмі (у 1 знач.).

Штурмування, я, с.

Штурмувати, ую, уєш. 1. Робити
штурм (у 1 знач.); перен. Про¬
вадити рішучі дії для оволодіння
чим-небудь, освоєння чогось; пе¬
рен. Уперто працювати, добиваю¬
чись виконання якогось завдання,
долаючи труднощі; перен. Бити,
ударяти (про морські хвилі, вітер і
т. ін.). 2. Бомбити й розстрілювати
ворога з невеликої висоти.

ШТЙ’МАН, а, ч. 1. Фахівець з водіння
військових надводних або підводних
кораблів, що має офіцерське звання.
2. У торговельному флоті — поміч¬
ник капітана, який одночасно є
фахівцем з водіння судна.

Штурманство, а, с. Посада, заняття
штурмана.

Штурманський, а, е. Штурманська фор¬
ма. Штурманські розрахунки. Штур¬
манська справа.

Штурманувати, ую, уєш. Виконувати
обов’язки штурмана.

ШТУРТРбС, а, ч. Ланцюг або трос
на судні, що йде від штурвала до
стерна і призначений для повороту
стерна.

ШТУФ, а, ч. У геології — шматок міне¬
ралу або руди, взятий як зразок.

Штуфний, а, е.

ШТУЦЕР, а, ч. 1. Старовинна воєнна
рушниця з гвинтовими нарізами у
стволі. 2. техн. Короткий відрізок
труби з різьбою на зовнішній по¬
верхні, яким з’єднують труби між
собою або прикріплюють їх до ре¬
зервуарів, посудин і т. ін.

Штуцерний, а, е. Штуцерний постріл.
Штуцерна куля.

ШУЗ, а, ч., ІІіУзИ, ів, жарг. Черевики,
взуття.

ШУЗІЯ, ї, ж., жарг. Одяг.

ШУЇТ, а, ч. У єгипетській міфології —
один із проявів людини, її тінь.

ШУК, у, ч. Базар в Ізраїлі.

ШУЛЕР, а, ч. 1. Гравець, який у картяр¬
ській грі користується нечесними,
шахрайськими прийомами. 2. перен.
Взагалі обманщик, шахрай.

Шулерство, а, с. 1. Використання не¬
чесних, шахрайських прийомів у
картярській грі. 2. перен. Обман,
шахрайство.

Шулерський, а, е.

ШУНГІЗЙТ, у, ч. Легкий пористий
матеріал, який одержують з мі¬
нералу шунгіту й використовують
як заповнювач при приготуванні
бетону.

ШУНГІТ, у, ч. Гірська порода чорного
або матово-сірого кольору, насичена
вуглецевою речовиною в некриста-
лічному стані; цінна сировина для
будівництва та промисловості.

ШУНТ, а, ч. 1. Електричне або маг¬
нітне відгалуження, яке вмикають
паралельно до основного кола, або
відгалуження вимірювального при¬
ладу (гальванометра, амперметра)
для відведення частини електрич¬
ного струму чи магнітного потоку.
2. мед. Штучно створений обхідний
шлях кровотоку при виключенні з
кровообігу ділянки великої крово¬
носної судини.

Шунтування, я, с. 1. Підключення шун¬
та (у 1 знач.) до ділянки електро- або
магнітного ланцюга. 2. Хірургічна

618

операція, що полягає у створенні об¬
хідного шляху шунта (у 2 знач.) при
виключенні з кровообігу, лімфообігу
або дихання яких-небудь ділянок.
Аортокоронарне шунтування.

ШУРПА, й, ж ., кул. Страва східної
кухні — міцний бульон з баранини,
часто заправлений овочами.

ШУРУП, а, ч. Гвинт з конусоподібним
стрижнем для кріплення деталей
з дерева або іншого м’якого мате¬
ріалу.

ШУРФ, у, ч., гірн. Вертикальна, рідше
похила гірнича виробка (переважно
невеликої глибини), прокладена з
поверхні землі для розвідування та

шурпа — шютте

добування корисних копалин, вен¬
тиляції шахт, проведення вибухових
робіт і т. ін.

Шурфувальний, а, е.

Шурфування, я, с.

Шурфувати, ую, уєш. Вести розвідку
залягання копалин за допомогою
шурфів.

ШУЦБУНД, у, ч. Військова органі¬
зація соціал-демократичної партії
Австрії в 20— 30-х рр. XX ст.

Шуцбундівець, вця, ч.

ШУЦМАН, а, ч. Поліцейський у Ні¬
меччині до 1945 р.

ШХЕРИ, шхер, ми. Невеликі скеляс¬
ті острови біля сильно порізаних,

розчленованих берегів морів і озер;
прибережний морський район із
такими островами, скелями.

Шхерний, а, е. Шхерний берег . Шхерна
флотилія.

ШХУНА, и, ж. Вітрильне судно з дво¬
ма і більше щоглами й косими віт¬
рилами, а зараз також і з двигуном
внутрішнього згоряння.

ШЮРФЕТ, у, ч. Галерея навколо мі¬
нарети, звідки муедзини скликають
правовірних на молитву.

ШЮТТЕ, невідм.у ж бот. Грибкова
хвороба саджанців сосни, ялини,
модрини та ялівцю, що спричиняє
потовщення та опадання хвої.

ЮАНЬ, я, ч. Грошова одиниця Китаю
і відповідна їй монета, що еквіва¬
лентна 10 цзяо або 100 финям. Кон¬
вертований юань.

ЮБІЛЙЦІЯ, і, ж ., муз. Тривалий вока¬
ліз останнього складу слова напри¬
кінці алілуї релігійно-патетичного
характеру.

ЮВАКРИЛ, у, ч. Синтетичний матері¬
ал, що імітує малахіт і яшму.

ЮВЕЛІР, а, ч. 1. Майстер, який виго¬
товляє художні вироби, прикраси і
т. ін. з коштовних металів і каміння.
2. Продавець ювелірних виробів.

Ювелірний, а, е. 1. Пов’язаний з худож¬
німи виробами, прикрасами і т. ін.
з коштовних металів і каміння, з їх
виготовленням та продажем. Ювелір¬
ний магазин. Ювелірні речі. Ювелірна
справа. Ювелірний камінь. Ювелірне
мистецтво. Ювелірна проба . Юве¬
лірна промисловість. Ювелірні сплави.
2. перен. Ретельно продуманий або
майстерно оброблений до найдріб-
ніших деталей; старанно, тонко
опрацьований. Ювелірна вишивка.
Ювелірна операція. Ювелірна робота.

Ювелірність, ності, ж. Ювелірність
обробки.

Ювелірно. Ювелірно вправлена кар¬
тинка.

Ювелірство, а, с. Ювелірне виробни¬
цтво.

ЮВЕЛҐГ, у, ч. Пластична маса, яку
застосовують для виготовлення ви¬
робів, шо імітують ріг, черепаху,
янтар.

ЮВЕНАЛІЇ, ій, мн. У Стародавньому
Римі — аматорські театральні видо¬
вища, запроваджені 59 р. н. е. імпе¬
ратором Нероном.

ЮВЕНАЛЬНИЙ, а, е, фізіол. Статево
незрілий.

ЮВЕНОЛбГІЯ, ї, ж. Напрям у на¬
уці про фізіологічні особливості роз¬
витку дітей шкільного віку. Фахівець
з ювенології.

ЮВЙНТА, и, ж. У давньоримській мі¬
фології — богиня юності; те саме, що
у давньогрецькій міфології Геба.

ЮВІЛЙЙ, ю, ч. Урочисто відзна-
чувана річниця життя, діяльності
кого-, чого-небудь або якої-не-

будь події; святкування такої річ¬
ниці (звичайно обчислюється в
круглих і переважно великих чис¬
лах). 25-літній ювілей літературної
праці. 40 -річ ний ювілей творчої
діяльності.

Ювілейний, а, е. Ювілейний рік. Юві¬
лейний номер журналу. Ювілейний
вечір.

ЮВІЛЙР, а, ч. Особа, установа, місто
і т. ін., ювілей яких відзначають,
святкують; ювілянт.

Ювілянт, а, ч., рідко. Те саме, що юві¬
ляр.

Ювілянтка, и, ж ., рідко .

Ювілярка, и, ж.

Ювілят, а, ч. Те саме, що ювіляр.

ЮГАС, а, ч. Вівчар.

ЮГЕНДСТЙЛЬ, ю, ч. Назва стилю
модерн у Німеччині.

ЮГЕР, а, ч. Давньоримська земель¬
на міра, що дорівнює приблизно
2942 м2.

ЮГУРТ, у, ч. Кисле молоко. Югурт з
наповнювачем.

ЮДА див. Іуда.

ЮДАЇЗМ, див. іудаїзм.

Юдейство, а, с. 1. Юдейська релігія.
2. збірн. Юдеї.

Юдейський, а, е.

ЮДОФІЛЬСТВО, а, с. Прихильність
до всього єврейського.

Юдофіл, а, ч. Прибічник, прихильник
усього єврейського.

Юдофільський, а, е. Юдофільські по¬
гляди.

ЮДОФбБ, а, ч. Те саме, що анти¬
семіт.

Юдофобство, а, с. Те саме, що анти¬
семітизм.

Юдофобський, а, е. Юдофобські по¬
гляди.

ЮКА, и, ж. 1. Вічнозелена деревна
рослина родини лілійних з довгим
колючим листям і жовтувато-білими
квітками, поширена у Центральній
та Південній Америці; вирощується
як декоративна. 2. Волокна цієї рос¬
лини, з яких виготовляють канати,
рогожі і т. ін.

ЙЖОЛА, и, ж. На Крайній Півночі та
Далекому Сході — в’ялена на сонці
риба, яку заготовляють на зиму.

ЮЛІАНСЬКА дата— особлива форма
запису астрономічної дати на почат¬
ковому (Гринвіцькому) меридіані, в
якій відлік часу починається від
1 січня 4713 р. до н. е. без розбиван¬
ня на роки та місяці.

ЮЛІАНСЬКИЙ календар, ЮЛІАН¬
СЬКЕ літочислення — система
літочислення, введена римським
імператором Юлієм Цезарем у 46 р
до н. е.; старий стиль.

ЮМЇЗМ, у, ч. Суб’єктивно-ідеалістич¬
не, скептичне вчення англійського
філософа Д. Юма (1711—1776) та
його послідовників.

ЮНАКИ, ів, мн. Герої народного епо¬
су південних слов’ян, що уславлюють
боротьбу проти турецького волода¬
рювання.

ЮНГА, и, ч. Підліток на судні, що на¬
вчається морської справи, готується
стати матросом; молодший матрос.

ЮНГШТУРМ, у, ч. Організація рево¬
люційної німецької молоді, створена
в 1924 р. для боротьби з фашизмом

Юнгштурмівка, и, ж. Форма вій¬
ськового зразка, яку носили члени
юнгштурму, а також подібний одяг
молоді 20 — початку 30-х років
XX ст.

Юнгштурм івський, а, е. Юнгштурмів –
ський костюм.

ЮНІОНЇСТИ, ів, мн. Члени консер¬
вативної партії Великої Британії та
Північної Ірландії (Ольстеру) — На¬
ціонального союзу консервативних і
юніоністських організацій.

Юніонїстський, а, е. Юніоністські ор¬
ганізації.

ЮНІЙР, а, ч. Спортсмен віком 19—
22 років, який бере участь у змаган¬
нях у своїй віковій групі. Першість з
футболу серед юніорів. Кубок юніорів.

Юніорка, и, ж. Гімнастка- юніорка.

Юніорський, а, е. Юніорський чемпі¬
онат.

ЮНКЕР, а, ч. 1. У буржуазно-фео¬
дальній Пруссії — великий земле¬
власнику ворянин. 2. У російській
армії і флоті до середини 60-х років
XIX ст. — доброволець (рядовий або
унтер-офіцер) з дворян, який, про¬
служивши певний термін (і звичайно

620

юнкерня — юферс

витримавши іспит), міг стати офіце¬
ром. 3. У Росії (1864—1910 рр.) —
вихованець військового училища, що
готувало офіцерів.

Юнкерня, і, ж., зневажл.

Юнкерство, а, с. 1. збірн. Юнкери. Прус –
ське юнкерство. 2. Звання юнкера (у
2, 3 .знач.), а також перебування в
юнкерах.

Юнкерський, а, е. Юнкерські загони .
Юнкерські землі.

ЮНбНА, и, ж. 1. У давньоримській мі¬
фології — одна з верховних богинь,
дружина Юпітера, покровителька
шлюбу та материнства; те саме, що
у давньогрецькій міфології Гера.
2. астр. Одна з чотирьох найбіль¬
ших малих планет (діаметр близько
247 км).

ЮПІТЕР1, а, н. 1. У давньоримській
міфології — верховний бог, володар
богів та людей; те саме, що у дав¬
ньоримській міфології Зевс. 2. астр.
П’ята за відстанню до Сонця, най¬
більша планета Сонячної системи.

ЮПІТЕР2, а, ч. Потужний електрич¬
ний дуговий освітлювач, прожектор,
призначений для кінознімання при
штучному або комбінованому освіт¬
ленні та для інших потреб.

ЮР… Перша частина складних слів,
що відповідає слову «юридичний»
(у 3 знач.).

ЮРА, й, ж., геол. Другий з трьох
періодів мезозойської ери в історії
Землі; відклади цього періоду. Від¬
клади юри.

Юрський, а, е. Юрська система. Юр¬
ський період.

ЮРИДИЗАЦІЯ, ї, ж. Надання певним
фактам, відносинам правового харак¬
теру; перебільшене підкреслювання
юридичного боку якого-небудь пи-
тання; явища.

ЮРИДИЧНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний із
законодавством, правовими норма¬
ми і практичним їх застосуванням;
правничий. Юридичне питання .
Пов’язаний з вивченням і науковою
розробкою правознавства, юриспру¬
денції; правознавчий. Юридичний
факультет. Юридична відповідаль¬
ність. Юридична наука. Юридична
особа. Юридична сила документа.
Юридична служба . 2. Який має офі¬
ційне право на що-небудь. Юридична
установа. 3. Прикм. до юрист. Юри¬
дична консультація.

Юридично. Юридично грамотний. Юри¬
дично правильний.

ЮРИСДИКЦІЯ, ї, ж. 1. Підсудність;
право чинити суд, розглядати і
розв’язувати правові питання.
Юрисдикція адміністрації . 2. Правова
сфера, на яку поширюються повно¬
важення цього державного органу.
Підлягати юрисдикції. Юрисдикція
судів поширюється на всі право¬
відносини , що виникають у державі
(Конституція України).

ЮРИСКОНСУЛЬТ, а, ч. Працівник
правової служби організації, що є
її постійним консультантом з прак¬
тичних питань права і захисником

_ Ю

інтересів цієї установи в юридичних
організаціях (арбітраж, суд і т. ін.).

Юрисконсультство, а, с. Посада, заняття
юрисконсульта.

Юрисконсультський а, е. Юрисконсульт¬
ська посада.

ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, і, ж. 1. Право-
знавство. 2. Практична діяльність
юристів, судових органів.

Юриспрудент, а, ч. Правознавець.

ЮРИСТ, а, ч. Людина з юридичною
освітою; фахівець з правознавства,
юридичних наук; практичний діяч
у галузі права.

ЮРТА, и, ж. Переносне (перев. кону¬
соподібне) житло в деяких КОЧОВИХ І
напівосілих народів Центральної та
Середньої Азії, Південного Сибіру,
укрите шкурами, повстю тощо.

К)ртовий, а, е.

ЮСТИРУВАННЯ, я, с. спец. Точне від-
регулювання приладу, механізму.

Юстирувальний, а, е. Юстирувальний
прилад.

Юстирувальник, а, ч. Той, хто займа¬
ється юстируванням.

Юстирувати, ую, уєш.

ЮСТИЦІЯ, ї, ж. 1. Правосуддя. 2. Су
купність судових закладів. Українська
юстиція. Міністерство юстиції.

ЮТ, а, ч., мор. Кормова частина верх¬
ньої палуби судна.

Ютовий, а, е. Ютовий тент.

ЮФЕРС, а, ч., мор. Блок для натягуван¬
ня вант та інших снастей сгорчково-
го такелажу на невеликих парусних
промислових суднах.

ЯВАНТРбП, у, ч. Викопна людина з
групи палеонтропів.

ЯГДТАШ, а, ч. Мисливська сумка для
дичини йклрібгіого звіра. Важкий
ягдташ.

ЯГЕЛЬ, ю, ч. Оленячий мох; лишайни¬
ки роду кладонія.

ЯГУАР, а, ч., зоол. Великий хижий
звір родини котячих з червонувато-
жовтою шерстю, покритою чорними
кільцями й плямами.

Ягуаровий, а, е. Ягуаровий окрас .

ЯЗбН, див. Ясбн.

ЯК, а, ч. Велика жуйна рогата твари¬
на, переважно темної масті, з дов¬
гою, обвислою по боках шерстю, що
поширена у високогірних районах
Центральної Азії (використовуєть¬
ся як в’ючна й верхова, а іноді як
молочно-м’ясна тварина). Дикий як.
Свійський як.

ЯКОБІНЕЦЬ, нця, ч. 1. Найбільш
радикальний представник рево¬
люційної буржуазії часів Великої
французької революції, яка вела
боротьбу проти монархістів та фео¬
далів; член якобінського клубу.
Диктатура якобінців. 2. перен ., заст.
Людина як виразник революційних,
лівих політичних переконань; віль¬
нодумець.

ЯКОБІНІЗМ, у, ч., рідко. Те саме, що
якобінство.

ЯКОБІНСТВО, а, с. Політичний рух
якобінців у Франції в XVIII ст.;
принципи, яких вони дотримува¬
лися.

Якобінський, а, е. Якобінська диктату¬
ра. Якобінський клуб.

ЯКУДЗА, и, ж. Об’єднання японських
організацій мафіозного типу; члени
цих об’єднань.

ЯЛ, а, ч. Веслово-вітрильна широка
шлюпка з двома, трьома й чотирма
парами весел. Морський ял.

Йлик, а, ч., зменш.

ЯМБ, а, ч. 1. Двоскладовий віршовий
розмір, стопа якого містить нена-
голошений та наголошений склади.
2. Форма сатиричного твору.

Ямбічний, а, е. Ямбічні розміри . Ямбіч¬
ний вірш.

Ямбохорей, я, ч.

ЯМС, у, ч. Рід багаторічних трав’я¬
нистих тропічних та субтропічних
рослин роду діоскорея, крохмальні
бульби якого вживають у їжу як
картоплю.

ЯНИЧАР, а, ч. 1. У султанській Ту¬
реччині XIV ст. — піхотинець з вій¬
ськовополонених, а також християн,
обернених у мусульманство, що
виконував поліцейські та каральні
функції. 2. перен. Зрадник вітчизни,
що служить чужинцям; перевертень,
відступник, запроданець.

Яничарка, и, ж. Вид старовинної вог¬
непальної зброї.

Яничарський, а, е. Яничарські загони.

ЯНИЧАРНІСТЬ, ності, перен. Відступ¬
ництво, запроданство, служіння чу¬
жинцям з корисливою метою.

ЯНИЧАРСТВО, а, с. Те саме, що яни-
чарність.

ЙНІТОР, а, ч., іст. Слуга у будинку
знатного римлянина, переважно
раб.

ЯНКІ, невідм., ч., розм. 1. Прізвисько
американців, уродженців США, що
дали їм європейці. Справжній янкі.
Стовідсотковий янкі. 2. У США —
уродженець або житель Нової Анг¬
лії (північно-східних штатів США).
Бадьорі янкі.

ЯНСЕНЇЗМ, у, ч. Реформістська течія
у католицькій церкві XVII— XVIII ст.,
близька до кальвінізму. Прибічник
янсенізму.

Янсенїст, а, ч. Секта янсеністів. Центр
янсеністів.

Янсеністський, а, е. Янсеністська фі¬
лософія.

ЙНУС, а, ч. 1. У давньоримській мі¬
фології — бог усякого початку або
кінця, а також часу, що зображував¬
ся з двома обличчями, оберненими
у протилежні боки. 2. перен. Лукава,
підступна людина. Дволикий янус.

ЙПІ, невідм. Молода людина (пере¬
важно у США), яка відзначається
прагненням до професійної та по¬
літичної кар’єри. Типові япі.

ЯПЇЗМ, у, ч. Молодіжний рух міських
професіоналів, що розпочався серед

американців у середині 80-х років
XX ст. Виразний япізм.

япіги, ів, мн. Плем’я в Стародавній
Італії, спочатку еллінізоване гре-
ками-колоністами, згодом, після
підкорення Римом Південної Італії,
романізоване. Мова япігів.

ЯШДИ, ів, мн. Плем’я у римській Іл¬
лірії. Цивілізація япідів.

ЯРАНГА, и, ж. Переносне кругле жит¬
ло народів північно-східного Сибіру,
каркас якого накритий оленячими
шкурами. Традиційна яранга.

ЯРД, а, ч. Одиниця довжини в анг¬
лійській системі мір, що дорівнює
91,44 см.

ЯРЛ, а, ч. У давніх скандинавських
племен — впливова людина; пізні¬
ше — в Середньовіччі — намісник
провінції або найвищий королів¬
ський урядовець.

ЯРЛИК, а, ч. 1. Дарча грамота ханів
Золотої Орди. 2. Наклейка, бирка на
товарі з відомостями про назву, ціну,
виготовлювача тощо. 3. перен. Сте¬
реотипна коротка характеристика,
оцінка кого-, чого-небудь. Вішати
ярлики.

ЙРМАРОК, у, ж. 1. Велика торгівля,
що регулярно проводиться у пев¬
ному місці, у певний сезон, яка, як
правило, супроводжується розвага¬
ми. 2. Сезонний розпродаж товарів
одного або різних видів; періодично
влаштовуваний оптовий продаж та
закупівля товарів за встановленими
зразками. Галузевий ярмарок. Книж¬
ковий ярмарок. Міжнародний ярмарок.
Оптовий ярмарок. Регіональний ярма¬
рок. Ярмарок вакансій.

Ярмарковий, а, е. Ярмарковий комітет.

ЯСбН, ЯЗбН, а, ч. У давньогрецькій
міфології — ватажок аргонавтів, які
вирушили на кораблі «Арго» за зо¬
лотим руном, котре Ясон здобув за
допомогою чарівниці Медеї.

ЙСТИК, а, ч. Ікра осетрових та час¬
тикових риб у плівці, а також сама
ця плівка.

ЯТАГАН, а, ч. Старовинна холодна
зброя, середня між шаблею й кин¬
джалом, що має фігурний вигин,

622

увігнуте лезо; поширена у народів
Близького й Середнього Сходу. Кри¬
вий турецький ятаган.

Ятаганистий, а, е. Який своїм виглядом,
формою нагадує форму ятагана. Ята¬
ганисті щелепи.

ЯТРОГЕНІЯ, ї, ж. Захворювання,
спричинене травматичним впливом
на хворого через необережний вислів
або вчинок медичного персоналу.

ЯТРОФІЗИКА, и, ж. Напрям в меди¬
цині, що виник у країнах Західної
Європи у XVI— XVII ст.; пояснював
усю діяльність організму законами
фізики (механіки).

Ятрофізик, а, ч.

ЯТРОХІМІЯ, ї, ж., спец. Напрямок
у хімії і медицині, започаткований
Парацельсом (XVI ст.), за яким
вважалося, що основним завданням
цих наук є створення ліків.

ятаганистий — яшмовий

Ятрохімік, а, ч.

ЯФЕТИДОЛОГІЯ, ї, ж. Напрямок у
лінгвістиці, який доводить первіс¬
ність кінетичної мови.

Яфетидолог, а, ч.

Яфетидологічний, а, е. Яфетидологічне
дослідження.

ЯХОБАБ, у, ч. Шкура чистопородного
ягняти з перерослими завитками, що
втратила свою форму.

ЯХТА, и, ж. Спортивне або туристське
моторне, вітрильне чи вітрильно-мо¬
торне судно. Екскурсійне бюро органі¬
зовує подорожі по морю на яхті.

Яхтовий, а, е. Яхтовий клуб. Яхтові
вітрила.

Яхточка, и, ж.

ЯХТИНГ, у, ч. Вітрильний спорт.

ЯХТ-КЛУБ, у, ч. Спортивна організа¬
ція, що об’єднує спортсменів, які
займаються водним спортом — віт¬

рильним, веслувальним, моторним;
водна станція такої організації;
приміщення, де міститься така ор¬
ганізація.

Яхтклубівець, вця, ч.

Яхтклубівський, а, е.

ЯХТСМЕН, а, ч. Спортсмен, який
займається вітрильним спортом на
яхтах. Змагання яхтсменів.

Яхтсменка, и, ж. Успішна яхтсменка.

Яхтсменський, а, е. Яхтсменський клуб.
Яхтсменська форма.

ЯШМА, и, ж., мін. Тверда дрібнозер¬
ниста гірська порода, яка складаєть¬
ся з часток кварцу червоного, сірого,
зеленого, білого й чорного кольору та
халцедону, що використовується як
декоративний камінь і для виготов¬
лення художніх виробів, прикрас.

Яшмовий, а, е. Яшмові родовища. Яшмо¬
вий столик.

Довідкове видання

БИБИК Світлана Павлівна
СЮТА Галина Мирославівна

СЛОВНИК ІНШОМОВНИХ СЛІВ

Тлумачення, словотворення
та слововживання

Близько 35 000 слів і словосполучень

Головний редактор Я Є. Фоміна
Відповідальний за випуск Г. С. Таран
Художній редактор Б. П. Бублик
Комп’ютерна верстка: О. В. Підлісна , М. Л. Теплицький
Коректор Л. В. Дмитрієва

I5ВN 966-03-3173-8

9|789660||331 730

Підписано до друку 12.09.05. Формат 84×108 ’/,0.

Папір офсетний. Гарнітура Тип Тайме. Друк офсетний.

Умов. друк. арк. 65,52. Умов, фарбовідб. 66,36. Облік.-зид. арк. 98,87.
Тираж 1500 прим. Замовлення №

ТОВ «Видавництво Фоліо»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 502 від 21.06.2001 р.

ТОВ «Фоліо»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 683 від 21.11.2001 р.

61057, Харків, вул. Донець-Захаржевського, 6/8
Електронна адреса:

\\^\^.Го1іо согп.иа
Е-шаіІ: геа1і2аііоп@Го1іо.сош.иа
Інтернет магазин
\у\у\у.Ьоокро5і сот.иа

Надруковано з готових позитивів
в друкарні ТОВ «Торнадо»

61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18.

Залишити коментар Скасувати коментар