Олесь Гончар – Циклон
Зоднаковілі у своїй поверженості, валяємось, перебуваючи в якомусь трансі; .з пригаслими мізками, з пригаслими очима, з кожним днем наближаємось до тої крайньої межі — межі останнього збайдужіння. … Веселими юрмищами, по-ведмежому незграбні, у валянках, у цупких полушубках, бійці висипають з вагонів, поглядають вперед: чого стоїмо?