Результати пошуку слова: Василина
Олесь Гончар – Твоя зоря
— рушаючи з місця, скомандувала сама собі тітка Василина, і зенітниці розсміялись, бо Петропавлівка лежала якраз на схід. … примовляла тітка Василина. … сухо схлипнула тітка Василина. … Тітка Василина, видно, була невдоволена цією церемонією. … сказала тітка Василина, коли вони зупинились під скиртою перепочити в затишку.
Марія МАТІОС – СОЛОДКА ДАРУСЯ
З каплички, що поруч із дзвіницею, втираючи краєм хустки очі, вийшла Василина Макушкова, а за нею Дмитро Попович – іще добріський дідок із опришківським топірцем у правій руці, та й собі пристали до Михайла, що крутив криничну корбу на подвір'ї вчорашньої школи. … Зафайкувала собі й Василина, раз по раз затягуючи носом схлипи.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди
— Василина, — … До нього, погойдуючись під небесними рушниками, чи то йшла, чи то пливла Василина. … — здивувалась Василина. … Не знаючи, чим заспокоїти старого, Василина подала йому кілька зв’язаних пучків калини, на яких повиступали скалочки морозу. … Василина звечора готувала, а вона ж так готув — пальці оближеш.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір
– пролунав iз лiсу голос, а за воринням обiзвалося оте мiсце, де здавна проживає спiвуча, як тiтка Василина, луна. … – А це правда, що тiтка Василина втекла вiд свого чоловiка? … Їх дуже гризе заздрiсть, що тiтка Василина аж у вiнницькiм театрi спiвала. … – Тiтка Василина теж запиналась нею, коли їздила спiвати в театр.
МАТІОС Марія – Нація
Годованка їх, глуха Василина, пішла в ліс шукати овець, а ті гадали, що вона тікає… Біданка не чує, що їй кажуть вертатися, та й біжить собі під ліс… А той як стрілив – упала насмерть, та ще лицем у шипшину… Най Бог боронить! … Мучила доти, поки не вмерла Василина з Кривулі, прецінь, і не вмерла – машина в потоці убила.