Skip to content перебив господар — раз іду я вночі коло вашого саду, тілько-но чую — щось співає, але не “Гриця”, а якоїсь іншої пісні; я спинився і так простояв, мов прикутий до тину, аж до самого білого дня: нема що казати, прегарно було слухати, як вона, було, заспіває. …
— Такий уже ваш талан, Степановичу!