АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Вгомонилися лише тоді, як Грушевич повернувся до того ж, з чого почав: що громади розпалися де через заборону; більшість їх складу в тюрмах. … Вони не вгомонялися.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment брехав, йому довіряли, і тільки Люська не вгомонялася: «Ну і скільки їх там?».
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Музика знав, що над подвiр’ям висiло нiчне небо, людство спало по своїх хатах, а останнiй гуляка з Шахаєвого весiлля давно вже вгомонився там, куди встигли донести його ноги.
Марія МАТІОС – СОЛОДКА ДАРУСЯ Posted on by / 0 Comment Село вгомонилося скоро: кожен має свою біду у своїй хаті.
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment Проте не так-то просто було вгомонити веселого Старицького.
АНДРУХОВИЧ Юрій – Дванадцять обручів Posted on by / 0 Comment Дівчина тим часом сіла на унітаз і досить відверто продзюрчала своє пі-пі, як вона сама це назвала, чого виявилося достатньо для того, аби лосяра за дверима вгомонився й заглох.
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному Posted on by / 0 Comment але бідний, бідний ти, Никоне!» Нарешті вони вгомонилися.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment — Пора б уже трохи і вгомонитися чоловікові.
