Результати пошуку слова: Вежа

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

Є то високий, як вежа, тонкий, довгошиїй, з горбатим тонким носом, чолов’яга, що завжди, досить до речi, потрапить мiркувати. … I сам мiст, i рiка широка, якої ще нiколи не бачив, далi муре з вежами видно. … Отам на розi, мов вежа, зiп’явсь догори тонкий, пiдчухраний ясенок.

Тарас Григорович Шевченко – Близнята. Повість

Posted on by / 0 Comment

Саме місто П[ереяслав], як взагалі міста, здалека показується в тумані, але з того туману здіймається над городом біла восьмикутна вежа, що її увінчує зелена ґотична баня з золотою главкою. … Ледве проступає на сіренькому тлі й друга темна деревяна вежа з плескуватим восьмикутним дахом.

ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев

Posted on by / 0 Comment

На болотах, бурих, як і болота взимку в гирлі Міссісіпі, довкола Пайлоттауна, рвучкий північний вітер гнув додолу очерет, а вдалині бовваніла квадратна вежа церкви в Торчелло й висока campanile на Бурано. … Вона нахилилася майже так само, як Пізанська вежа.

БІЛИК Іван – Золотий Ра

Posted on by / 0 Comment

Зопіра тепер можна було бачити на вежах усіх вавілонських брам, захисники міста вже не кривилися на самий вигляд його схожого на мертву голову обличчя. … Коли ж короткі удари в шкіряні щити оголосили початок третьої варти, над смолянисто-чорними надбрамними вежами заясніли відблиски далекого вогню.

ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

Posted on by / 0 Comment

– піднялося вгору вежею голубого розжевреного диму, аж до самої стелі звелася та вежа, сиплючи на всіх гоблінів білі іскрини, що пропалювали гоблінячу шкіру. … Не раджу вам і близько підходити до тих місць, над якими нависає його чорна вежа!

КЕЛЛЕРМАН Бернгард – Тунель

Posted on by / 0 Comment

До пізньої ночі ця споруда здіймалася, немов освітлена казкова вежа, серед строкатої, дзвінкої метушні Бродвею. … Гурт височенних, як вежа, і товстих дияволів – огорнені димом і підперезані залізними поясами доменні печі – час від часу випльовують у небо вогонь.

ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя

Posted on by / 0 Comment

Прожектори на вежах освітлюють тобі путь, струм високої напруги вказує тобі напрямок, йди до своєї високої мети – до отого крематорію з темно-червоної цегли, до закіптюженого димаря, крізь який ти вилетиш у небо, у низьке безжалісне небо, і станеш хмарою, докторе філософії Герхарде Штюльпнагелю!