Іван Кривуцький – За полярним колом Posted on by / 0 Comment Один університет торчить як вежа між розвалинами.
ФРАНКО Іван Якович – Iз секретiв поетичної творчостi Posted on by / 0 Comment Далеко на краю обрiю, ледве виступаючи з вечiрньої мли, маячiє мiсто з вежами.
Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА Posted on by / 0 Comment Напівзруйнована водогінна вежа, дерев'яна будка залізничного сторожа і взагалі все, що мало якісь стіни, було продірявлене кулями, як решето.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment А проте, і копичка, і хата Максимчишина, і вежа з випаленим дуплом, і каміння під ногами, і шпориш на Ключаревому подвір'ї, і ходіння вітру по вершечках дерев, і писк миші в саду, і хлібний дух пшениць, і високі…
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment І Котті довго здавалося, що з цими багатьма його об’єднує принаймні відчуття тріумфу, коли, приміром, котрийсь із політутікачів переходив весь прикордонний пост і діставався туди, де його вже не можна було схопити, виставляючи на сторожових вежах снайперів з біноклями та зграями хортів.
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному Posted on by / 0 Comment Здавалося йому, що це під'їжджає він на човнах з дружиною до Києва і дає назустріч дерев'яним стінам та вежам сурмовий клич; сонце сідає і запалює воду золотом, а човни його згоряють поміж нього.
АДАМС Петер – Ангели по десять шилінгів Posted on by / 0 Comment Колись Крайстчерч був оточений фортечними мурами та вежами, і ця річечка мала неабияке значення: не один рицар, одягнений в тяжкі залізні обладунки, знайшов смерть у її водах.
ШЕКЛІ Роберт – Координати чудес Posted on by / 0 Comment запросив Кур’єр і провів його між двома вежами-фантазіями до непоказного прямокутного будиночка, ледь помітного за водограєм, у якому вода била згори.
Наталья Лукьяновна – Позначена блискавицею Posted on by / 0 Comment Наче й не було шаленої круговерті, бою в підземеллі, золотого човна із: Грізним богом та безтямного натовпу на вулицях, зловісного замку із чотирма вежами, лихої посмішки Турса, вкрадливого голосу Сутара… Не було польоту крізь; ніч, довгого шляху в горах, не було надії і розпачу… І Позначена блискавицею не дивилася…
СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево Posted on by / 0 Comment У високому будинку з стрілчастими вежами над дахом, вузькими вікнами, обрамленими кольоровою керамічною мозаїкою, гостя з Москви вже чекали.
