100 найвідоміших образів української міфології Posted on by / 0 Comment Тих дітей, що народились неживими, закопували й під “верхом”, де закривали в сінях бовдур — пічну трубу. … протиставлена чоловікові, який асоціювався з вогнем, сонцем (верхом).
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment Йому це здавалося верхом людської премудрості. … А Гєлета отой, що сам про себе каже, ніби він «рихтик з Довбуша йде», розповідає, хто клав верхом таку незручну дорогу, коли низом є така гарна й рівна.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment Вiн пiшов верхом, з шаленим свистом чешучи настовбурченi чуби струнких сосонок.
Адріан Кащенко – Славне військо Posted on by / 0 Comment Юнаки виробляли на конях усілякі витівки: розігнавши коня, ставали ногами на кульбаку; підкидали догори шапку і влучали в неї кулею з рушниці; перестрибували кіньми рівчаки й тини; вибігали верхом на крутобокі могили тощо, а далі кидалися один з одним рубатися шаблями “до першої крові”.
Семен Скляренко – Володимир Posted on by / 0 Comment За ці літа Бразд побудував на дворищі терем з багатьма клітями і верхом, двома вежами на рогах, слюдяними круглими віконцями, що поблискували згори, як очі хижого птаха, голубниками, а навкруг усього двору, на ціле, либонь, поприще* (*
Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ… Posted on by / 0 Comment Верхом на коні було простіше, як їй пішки від села до села. … Їх добре було видно на обрії, коли переходили верхом пагорбами, якщо залягти в долині під межею і пролежати годину-дві.
ЛЕМ Станіслав – Кіберіада Posted on by / 0 Comment Я зневажав його, а він, напевне, відповідав мені тим самим, ще й з верхом, у властивий йому безособовий спосіб, хоча завжди був запобігливо люб’язний зі мною, що мене, певна річ, ще більше дратувало. … 180 Легка двомісна машина з відкидним верхом (англ.).
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Сідлались коні, і суточками([11]) зеленим верхом ішов пишний похід та закосичував плай гейби червоним маком.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment повіт хата дітей, гамору й писку, як у пухнастому, з верхом, решеті весняних курчат, куди його хлопчиком завжди нездоланно тягло заритись обличчям з головою, —
Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість. Posted on by / 0 Comment Угорець, звісно, був у капелюсі з широкими крисами та кулястим верхом, у широкій синій кереї, за плечима мав короб, у руках довгий ціпок, а сам із довгими вусами.
