Результати пошуку слова: Вже ж бо

Брати Грімм. Казки

Posted on by / 0 Comment

Прийшовши до хатини пані Метелиці, вона не злякалася її зубів, бо вже чула про них, і відразу найнялася до неї. … то зовсім не голуб, то димар біліє, бо вже сонце зійшло і його освітило. … Прийшов він до моря, бачить – а воно вже не зелене з жовтими пасмугами, а темно–синє і наче всередині кипить, аж бульбашки на поверхні здіймаються. … Зараз же йди, я вже хочу бути королевою!

Наталка СНЯДАНКО – Колекція пристрастей

Posted on by / 0 Comment

Але коли врешті наважилася, так і не дочекавшись ініціативи з маминого боку, то почула у відповідь ті ж аргументи, котрі вже колись спонукали мене відмовитися від літньої засмаги: „тищезамалащобдуматипротакідурниці», „

МЕДНІКОВА Марина – Зірка, або терористка

Posted on by / 0 Comment

Цьом, цьом в обидві щоки, і Біл притьмом гайнув уздовж скуйовдженого історичним моментом натовпу, бо вже вгледів Гіларі в найближчому інформаційному просторі. … Травіата звикла до «жозі», вже не трималася злякано за сидіння, як тоді, коли вперше сіла в це красиве авто після повернення Зірки з-за океану. … – Сідай, бо я вже сам з дамами ухоркався. … – Мені вже треба про це життя знати менше.

ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці

Posted on by / 0 Comment

Найкраще для нього все-таки підходить прізвисько Незнайко, бо, вже давно хтось з українців сказав: “Незнайко на печі лежить, а Знайко по дорозі біжить”. … – Але ж яблуні вже давно відцвіли… – … А йому вже так хотілося почути живе людське слово! … Бо вже руки затерпли. … –  Де ж має, коли вже й кістки його, нацевпе, перетліли на порох. … – Бо ми вже скучили за своєю Землею.

БЄЛЯЄВ Олександр – Людина-амфібія

Posted on by / 0 Comment

«Коли вже потрапив до пекла, треба жити у згоді з дияволами», – … На піщаному березі вже з’являються перші перисті жовто-білі язички прибою. … Раптом юнак рвонувся вперед, добіг до борту і вже намірився стрибнути. … Навколо Іхтіандра вже зав’язалася боротьба. … здається, вже добилися того, щоб мене як божевільного перевели в санаторій.

Наталья Лукьяновна – Позначена блискавицею

Posted on by / 0 Comment

Турс нарешті прибрав зброю – тепер вона була вже не потрібна, і гидливо відсторонився – видно, боявся, що кров забруднить його жовтий плащ. … Може, той бій у Гресторі давно вже скінчився, та для Віти він триватиме завжди, бо їй не судилось дізнатися, чим він завершиться і хто вийде з нього живим.