Результати пошуку слова: Вже ж бо
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
Здавалося в ті дні,- моя любов, прогіркла й перестояна вже скоро душу випалить мені… Я ж так боялась підлості і бруду! … – Бо ти такий вже, чоловіче, зроду, все б тільки очі й витріщав на вроду,- сказала жінка з усміхом терпким.- Знімати шапку?! … І вже забута богом і людьми живе Маруся в захистку зими.
КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов
От затим же то і сходився увесь харківський мир з півдня па Гончарівку, бо тут вже, певно, усяк надіявся її побачити; опріч же того, нігде було її уздріти. … Вже прийшов… прийшов, єй же то богу, прийшов!… – … Він мене любитиме, аж поки я вмру; а я вже буду довго-довго жити, бо у щасті… та у вірній… любо…ві…» –