КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Орися
– Хіба ж то вже, паноченьку, й далеко?.. … V Слухають дівчата, да аж сумно їм стало; слухає Орися, да вже боїться й глянуть на каміння, що простяглось купою через річку. … Хто ж він такий, то се вже пан сотник знав давно: миргородський осауленко, отаман у своїй, сотні, хорошого й багатого роду дитина. … Вже я не раз думав собі, на неї дивлячись: «Се божа слава, а не молодиця!